Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 22 статті
Шукати «утонче*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вкус –
1) смак.
• На вкус – на сма́к. [Борщ ви́йшов до́брий на смак].
• На вкус, на цвет товарища нет – ко́жний Іва́сь ма́є свій лас.
• Есть со вку́сом – сма́чно (у сма́к) ї́сти;
2) (свойство вкушаемой вещи) смак. [Каву́н недо́брий – смаку́ нема́. Лю́бий соло́дкий смак].
• Придать вку́са чему – присмачи́ти, посмачи́ти що.
• Неприятный вкус – не́смак;
3) (чувство изящного) смак, (гал.) ґуст. [Лю́ди з вели́ким худо́жнім смако́м];
4) (склонность, симпатия) уподо́ба, вподо́бання. [Його́ літерату́рні вподо́бання виробля́лися під німе́цьким впли́вом].
• Иметь вкус в чем – смак зна́ти у чо́мусь.
• Со вку́сом – до смаку́, (вульг.) до шми́ґи. [Все помальо́вано до смаку́].
• Со вку́сом сделанный – смакови́тий, ґусто́вний.
• По вку́су – до смаку́, у сма́к, до вподо́би, до сподо́би, до (в)подо́бання, до сподо́бання, до ми́сли, під ми́слі, до лю́бости, до любо́ви, у лад, до ґу́сту.
• По своему вку́су – собі́ до смаку́, до сво́го смаку́, на свій смак, собі́ до вподо́би, до своє́ї вподо́би, по свої́й уподо́бі, по своє́му вподо́банню, до сво́го (в)подо́бання. [Не знайшо́в ко́ней до свого́ подо́бання. Ша́пку по свої́й уподо́бі ви́брав].
• Быть, приходиться, прийтись по вку́су – бу́ти (припада́ти, припа́сти) до вподо́би, до смаку́, до лю́бости и т. д., прийти́ в смак, смакува́ти кому́, до душі́ сла́тися, (безл.) присмачи́тися. [Пова́жна розмова їй смаку́є. Це тобі́ присмачи́лося тут лежа́ти].
• Мне по вку́су было… – мені́ до вподо́би було́…, до вподо́би моє́ї було́.
• Приходящийся по вку́су – уподі́бний, споді́бний.
• Так он мне по вку́су – таки́й він мені́ уподі́бний.
• Мне более по вку́су было бы… – мені́ уподі́бніше було́-б…
• Не по вку́су – не до смаку́, не в смак, не до вподо́би и т. д.; не уподі́бний, -на, -не. [Ма́бу́ть їм це не в смак (не до смаку́). Не лю́блю я тих намі́ток, не уподі́бні вони́ мені́. Хоч як роби́, все не в лад йому́ бу́де].
• Входить, войти во вкус чего, находить, найти вкус в чём – набира́ти, набра́ти смаку́ до чо́го, засмако́вувати, засмакува́ти що, усмако́вувати, усмакува́ти, уподо́бати що, розбира́ти, розібра́ти смак у чому, смакува́ти в чому, розсмакува́ти що. [Попро́буй, то шви́дко й засмаку́єш. В тім пани́ браку́ють, в чім убо́гі смаку́ють].
• Как на чей вкус – як на чий смак, як кому́ до смаку́ (до вподо́би, до ґу́сту и т. д.).
• На мой вкус – (як) на ме́не, як на мій смак;
5) (утонченность) смако́витість (р. -тости);
6) (худож. манера, стиль) – ма́ні́р, стиль.
• Во вку́се – на ма́ні́р, на стиль.
Изы́сканность – ви́шуканість, добі́рність, вибо́рність, (утончённость) ви́тонченість (-ности). [Убра́на з прете́нсією на вибо́рність, але до́сить незгра́бно (Л. Укр.)].
• -ность слога – добі́рність, ви́шуканість сти́лю.
• -ность вкуса – ви́тонченість, ви́шуканість смаку́, вподо́бань, ви́тончені вподо́бання.
Изы́сканный, прил. – ви́шуканий, добі́рний, вибо́рний. [Ви́шукані о́брази (Єфр.). Добі́рне малюва́ння (Р. Край). Добі́рні ви́слови (Крим.). Він на́шого про́стого ї́сти не хо́че, йому́ тре́ба добі́рної ха́рчі (Звин.)].
• -ный слог – добі́рний стиль, ви́шуканий стиль.
• -ный вкус – (утончённый) ви́тончений смак, ви́шукані вподо́бання.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Тонкий, тонок – тонки́й, (утончённый) ви́тончений, (деликатный) деліка́тний, (худой, ещё) худи́й:
• жила тонка – жила тонка;
• кишка тонка – кишка тонка́ (коротка, слабка);
• тонкая кишка – тонка кишка;
• тонкая резьба – тонка (ювелірна, філігранна) різьба;
• тонкие брови – тонкі (вузенькі) брови, брови шнурочком;
• тонкие черты – тонкі́ (тендітні) риси;
• тонкий аромат – тонкий (ніжний) аромат (запах);
• тонкий вкус – тонкий (витончений) смак;
• тонкий вопрос – делікатне питання;
• тонкий знаток – тонки́й (глибокий) знавець;
• тонкий политик – проникливий політик;
• тонкий сон – чуткий (сторожкий) тонкий) сон;
• тонкий ум – бистрий (гострий, тонкий, прони́кливий) розум;
• тонкое полотно – тонке́ (прозо́ре, не густе) полотно;
• тонкий намёк на толстые обстоятельства – наздогад буряків (навтяки буряки), щоб дали капусти (Пр.); – наздогад буряків, щоб дали моркви (Пр.);
• тончайший (превосх. ст.). – щонайтонший. Обговорення статті
Вкус –
1) смак;
2) (свойство) смак;
3) (чувство изящного) смак, (гал.) ґуст;
4) (склонность, симпатия) уподоба, вподобання;
5) (утонченность) смаковитість;
6) (худож. манера, стиль) манера (манір), стиль:
• быть одного (разного) вкуса, быть одних (разных) вкусов (о предметах, о людях) – мати однаковий (різний) смак; (тільки про людей) мати однакові (різні) уподобання;
• быть, приходиться, прийтись по вкусу – бути (припадати, припасти) до вподоби (до сподоби, до смаку, до любості, до мислі) кому; бути усмак (в уподобі) кому; прийти в смак; підходити, підійти під смак (під мислі) кому; смакувати кому; до душі припадати, припасти кому; подобатися, сподобатися кому; залюбитися в кому, в чому; любитися кому; (только сов.) уподобав, сподобав хто; до душі слатися; (безл.) присмачитися кому;
• во вкусе чего – на смак; на манір; на стиль;
• войти во вкус – розласитись; добрати смаку;
• входить, войти во вкус чего, находить, найти вкус в чём – набирати (набиратися), набрати (набратися) смаку до чого; засмаковувати, засмакувати що; усмаковувати, усмакувати що; добирати, добрати, дібрати смаку в чому; (только сов.) уподобати що; розбирати, розібрати смак у чому, смакувати в чому, розсмакувати що; розласитися;
• дурной вкус, безвкусица – поганий смак; несмак;
• есть со вкусом – смачно (у смак) їсти;
• иметь вкус к чему, в чём – смак (уподобання) до чого; смак знати в чомусь; кохатися (милуватися) в чому;
• как на чей вкус – як на чий смак, як кому до смаку (до вподоби, до ґусту тощо;
• мне более по вкусу было бы… – мені дужче було б до смаку (до вподоби, до сподоби)…; (иногда) мені уподібніше було б…;
• мне по вкусу было… – мені до вподоби було…, до вподоби моєї було;
• на вкус – на смак;
• на вкус и цвет товарища нет – кожен Івась має свій лас (Пр.); на колір і смак товариш не всяк (Пр.);
• на мой вкус – [як] на мій смак; [як] на мене;
• находить, найти вкус в чём – знаходити (находити), знайти (найти) смак у чому; набирати (набиратися), набрати (набратися) смаку до чого; розбирати, розібрати смак у чому; смакувати, засмакувати в чому, чим, що; усмакувати що;
• не в его вкусе – не [до] його смаку (не до його вподоби); не в його стилі (манері);
• не по вкусу – не до смаку; не до вподоби (не до сподоби); не всмак; не до любості (не до любові, не до мислі); не уподібний (уподібна, уподібне);
• неприятный вкус – неприємний смак;
• о вкусах не спорят – у кожного свій смак; хто до кого — а я до Параски (Пр.);
• одеваться со вкусом – одягатися (вбиратися) до смаку (зі смаком); одягатися (вбиратися) до вподоби (до сподоби);
• по вкусу – до смаку, у смак, до вподоби, до сподоби, до вподобання (подобання), до сподобаняя, до мисли, під мислі, до любости, до любови, у лад, до ґусту;
• поесть, позавтракать, пообедать… со вкусом – смачно (усмак, до смаку) попоїсти (наїстися); поснідати, пообідати…;
• пожить со вкусом – пожити (нажитися) усмак (до смаку);
• по своему вкусу – собі до смаку; на свій смак; до свого смаку; собі до вподоби; до своєї вподоби; по своїй уподобі, по своєму вподобанню, до свого вподобання (подобання);
• придать вкус чему – додати смаку чому; присмачити (посмачити) що;
• приходящийся по вкусу – уподібний, сподібний;
• смотря на чей вкус – як на чий смак; як кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання);
• со вкусом – до смаку; (вульг.) до шмиґи;
• со вкусом сделанный – смаковитий, ґустовний;
• со вкусом сделать – до смаку (із смаком, смаковите, ловко) зробити;
• так он мне по вкусу – такий він мені уподібний; у каждого есть свой вкус:
• кто любит дыню, кто арбуз – хто любить гарбуз, а я диню (Пр.); той хоче гарбузів, а той гурків (Пр.); людям як повітка, а мені як квітка (Пр.); кому як мара, йому як зоря (Пр.); кому піп, кому попадя, а кому попова дочка (наймичка) (Пр.);
• хороший на вкус – добрий на смак (добрий, смачний, смаковитий);
• это дело вкуса – це як кому до смаку; це діло (річ) смаку;
• это не в моём (твоём…) вкусе – це не [до] мого (твого…) смаку; це не [до] моєї (твоєї) вподоби;
• я ещё во вкус не вошёл – я ще не добрав (не дібрав) смаку; я ще не розсмакував (не усмакував, не засмакував).
[Борщ вийшов добрий на смак. Кавун недобрий — смаку нема. Люди з великим художнім смаком. Поважна розмова їй смакує. Це тобі присмачилося тут лежати. Мабуть їм це не в смак (не до смаку). Не люблю я тих наміток, не уподібні вони мені. Хоч як роби, все не в лад йому буде (АС). В тім пани бракують, в чім убогі смакують (Пр.). Бач, як розласився: усе б йому млинці та вареники (Сл. Ум.). Одежа стала для нього питанням формальним, питанням смаку і навіть впливу, бо він чудово розумів різницю між появою людини в потертій сорочці й у добірному піджаку. Це, звісно, суща умовність, але треба мати надто великий чар духу, щоб надолужити недбалість убрання (В.Підмогильний). І не повторюйте мені великопанської дурниці про те, що смаки виховуються. Хоч би скільки мене годували елітарним пліснявим сиром, я все одно ригатиму й тягнутимусь до жовклого сала (О.Стусенко).— За якусь хвилю вказалася і Люсінда, що в супроводі матері своєї та двох покойових вийшла з одежної кімнати; убрана вона була пишно та розкішно, як то й личило вроді її та вельможності, з неперевершеною елегантністю і досконалим густом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Все ж таки Наталі мала дивні смаки. В компанії нікчеми Нікола й мужеложця Гарньє вона ставала жвавою, веселою, тоді як присутність Жана, досить інтелігентної людини, її сковувала (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). А у великих дзеркалах із позолоченими рамами відбивалися статуетки з майсенської порцеляни: юнаки у вузеньких штанях до колін лежали біля ніг пишногрудих дам, що тримали на колінах ягнят; ці статуетки старий Джоліон купив ще до свого одруження і був про них дуже високої думки тепер, коли смаки зовсім виродилися (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Американці, попри рівень їхнього мистецького смаку, який я не сподівався розвинути, не сумнівались у своїй здатності оцінювати її роботи — вони проголошували їх найвищою майстерністю. Хоча ті судді також вважали чарівними її спроби спілкуватись англійською, а я чуючи її французьку, знав, що вона мелодійна, мовби візок на рипучих коліщатках (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Яблука пречудово їм засмакували. Попід рудуватою шкіркою виявився в них білісінький м’якуш із тоненькими червоними прожилками, а крім звичного яблучного смаку, мали вони ще й присмак — тонкий, лісовий, якого не має жоден садовий плід (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Мабель, щоб кохатися з кимось, повинна була відчувати до мужчини бодай трохи симпатії, а ще, як кажуть у П’юрі, присмачити злягання — для цього існували різні способи: запрошення, появи на людях, подарунки, поводження та манери, що облагороджували постільні справи, надаючи їм подоби чуттєвих відносин (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). 1. Смак, як і розум — що тонший, то помітніший. 2. У ресторані: – Принесіть мені, будь ласка, графин горілки і що-небудь на ваш смак… — Так і запишемо: два графини горілки]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

УТОНЧА́ТЬ, утонча́ющий що /мн. хто/ вито́нчує тощо, ра́ди́й ви́тончити, зви́клий вито́нчувати, вито́нчувач, пото́ншувач, прикм. вито́нчувальний, пото́ншувальний, сто́ншувальний;
утончающийся/утонча́емый вито́нчуваний, пото́ншуваний, сто́ншуваний;
утончающийся щора́з то́нший, прикм. збі́жистий;
УТОНЧЁННЫЙ (кінець) то́нший.
УТОНЧЁННОСТЬ оказ. тонкота́.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Утончение – вито́нчування, ви́тончення, -ння.
Утонченность – ви́тонченість, -ности.
Утонченный – ви́тончений, -а, -е.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Утончение – вито́ншування, ви́тоншення.
Утонченный – ви́тоншений.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

утонче́ние сто́ншування, пото́ншування; сто́ншення, пото́ншення
утончённый сто́ншений, пото́ншений

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Виба́гливий –
1) изобретательный, забавный, веселый;
2) требовательный, взыскательный;
3) изысканный, утонченный.
Ви́тончений – утонченный.
Ви́тонченість – утонченность.
Вито́нчування, ви́тончення – утончение.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Виба́гливий, -а, -е.
1) Изобретательный, забавный, веселый.
2) Требовательный, взыскательный.
3) Изысканный, утонченный. Сл. Нік. *—смак. Требовательный, утонченный вкус.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Утонченный — сто́нчений.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Утонче́нность = уто́нчення (С. Ш.), ви́тонченність.
Утонче́нный = ви́тончений.