Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 34 статті
Запропонувати свій переклад для «хвала»
Шукати «хвала» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Возноше́ние –
1) зне́се́ння, підне́се́ння, здійма́ння, підні[ій]ма́ння;
2) см. Го́рдость, Надме́нность;
3) сла́влення, вихваля́ння, зохваля́ння, хвала́.
Восхвале́ние – вихваля́ння, зохваля́ння, хвалі́ння, хвала́, похвальба́, уславля́ння, (сов.) усла́влення, велича́ння, звелича́ння.
• Чрезмерное -ние – перехва́ла.
• В восхвале́ние – на хвалу́ (на похвальбу́) кому́.
Засту́пник, Засту́пница – засту́пник, засту́пниця, оборо́нець (-ро́нця), оборо́нник (-ка), ум. оборо́нничок (-чка), оборо́нниця (устар.) засту́пця (-пці, м. р.); см. Защи́тник. [Непохи́тний засту́пник за знедо́лених і окри́вджених (Єфр.) Засту́пнице міцна́ коха́ної Таври́ди, хвала́ тобі́ (Л. Укр.). Ба́течку, мій голу́бчику, мій оборо́нничку, моя́ зату́лочко, оборони́ мене́ від лихо́ї годи́ни, від неві́рної дружи́ни (Г. Барв.)].
Ино́й –
1) (другой, не этот) и́нший, (реже) дру́гий. [Ми́лий покида́є, и́ншої шука́є (Пісня). Не така́, як и́ншії жінки́ (Грінч.)].
• Тот или ино́й – той чи той, той чи и́нший;
2) (не такой, отличный) и́нший, ина́кший, ина́чий, ина́кий, ина́ковий, дру́гий, и́н-який. [Дві в одна́ковому убра́нні, а тре́тя в и́ншому (Грінч. I). Тепе́р пора́ ина́кшая наста́ла (Крим.). В таки́х і ина́ких розмо́вах прої́хали вони́ день і дру́гий (Свидн.). Ко́жен ґу́дзик ина́чий – на́віть бі́лі були́ між чо́рними (Свидн.)].
• Совершенно ино́й – цілко́м (зо́всім) и́нший, ина́кший. [Зо́всім ина́кша ста́ла (Київщ.)].
• Казаться ины́м – здава́тися и́ншим, ина́кшим, ина́читися. [Світ мені́ від хворо́би ина́читься (Харківщ.)].
• По иному – по-ина́кшому, по-ина́чому.
• Не что ино́е, как – не и́нше що, як; не що и́нше, як.
• Ино́е дело – и́нша спра́ва.
• Ины́ми словами – ина́кше сказа́вши, ина́кшими слова́ми.
• Не для чего ино́го – не чого́ и́ншого.
• Ина́я хвала хуже брани – бува́є хвала́ гі́рша за га́ньбу.
• Куда-нибудь в ино́е место – куди́ ина́кше (и́нде), куди́-и́нде, де-и́нде. [Ході́м куди́-и́нде!];
3) (некоторый, тот) (як) де́котрий, кот(о́)ри́й и́нший, де́який, яки́й, хто, де́хто; срвн. Не́который. [И́нші гомоня́ть, а де́котрі пону́рі сидя́ть і голі́в не зво́дять (М. Вовч.). И́нша зі́ронька ли́чко хова́є в покрива́ло прозо́реє срі́бне (Л. Укр.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.). Як кото́рий то й на́вчиться, а сей ніко́ли (Сл. Гр.). А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.)].
Ле́стный –
1) см. Льсти́вый;
2) (приятный) лю́бий, вті́шний; (заманчивый) прина́дний, (желательный) бажа́ний; (почётный) поче́сний; (одобрительный) хва́льний, похва́льний, прихва́льний, підхва́льний, прихи́льний; (слишком) перехва́льний.
• -ное внимание – вті́шна (поче́сна) ува́га.
• Оказать -ное внимание кому – вшанува́ти ува́гою кого́.
• -ный отзыв – (по)хва́льний (прихи́льний) ві́дзов (-зову), (по)хва́льна о́цінка, (слишком) перехва́льний ві́дзов, перехва́льна о́цінка.
• -ное предложение – прина́дна (поче́сна) пропози́ція.
• -ная рецензия – підхва́льна (прихи́льна) реце́нзія.
• -ные слова – вті́шні слова́.
• Слишком -ная похвала – перехва́ла.
• Его похвала не -на мне – до його́ хвали́ я байду́жий; його́ хвала́ не ціка́ва (не честь) мені́.
• Награды эти не -ны мне – я не (на́дто) ва́блюся (ква́плюся) на ці нагоро́ди.
Нахва́л –
1) (действие), см. Нахва́ливание, Нахвале́ние;
2) (хвала) хвала́, похвала́, хвалі́ння; (похвальба) хвальба́, по[на]хвальба́, вихваля́ння (-ння).
Одобре́ние –
1) (хвала) хвала́, похвала́, хвалі́ння.
• Книга пользуется -нием читателей – кни́гу хва́лять читачі́.
• Заслужить -ние – зароби́ти хвали́, похвали́, хвалі́ння;
2) (дозволение, разрешение) ухва́ла. [На це моє́ї ухва́ли не бу́де].
• С -ния цензуры – цензу́ра ухвали́ла, за цензу́рною ухва́лою.
• Сделано с общего -ния – зро́блено за спі́льною ухва́лою.
Похвала́ – хвала́, похвала́, хвальба́, похвальба́, при́хвальба. [Чув він хвалу́ собі́ скрізь (Л. Укр.). Хвальба́ соро́чки не дасть (Номис). Ка́жете, щоб не хвали́ти вас, то й не бу́ду. Ба́чу, ви похвальби́ не лю́бите (Звин.)].
• Достойный -лы́ – ва́ртий хвали́, доброхва́льний. [То ді́ло доброхва́льне: і бо́гові уго́дне, і лю́дям кори́сне (Новомоск.)].
• Заслужить -лу – хвали́ (похвали́) зароби́ти, заслужи́ти.
• Справедливая -ла́ – слу́шна хвала́.
Почё́т – шано́ба, шано́та, ша́на, пошані́вок (-вку), пова́га, честь, поче́стка, го́нор (-ру), (в нар. песнях) вели́ччя (-чя). [Хоро́брому у нас хвала́ і сла́ва, розу́мному шано́ба і пова́га (Куліш). Ма́тимеш доста́тки, роди́ну че́сну, шано́бу од усі́х (М. Вовч.). Тут усі́м одна́ка ша́на (Франко). Слу́жить Семе́н, слу́жить, а го́нору йому́ все таки́ нема́ (Основа). Диви́сь як Семе́н пішо́в у поче́стку (Гр.)].
• Всякому -чё́т по за-слугам (по роду) – уся́кому шано́ба, ша́на по заслу́зі (по роду).
• Быть в -те – бу́ти, пробува́ти у шано́бі, у шано́ті, в ша́ні, в пошані́вку, в го́норі, (образно) сиді́ти на висо́ких стільця́х. [Були́ золоті́ї віки́, як пі́сня і сло́во були́ у шано́бі (Л. Укр.). Вона́ була́ там в такі́й шано́ті (Берд.)].
• Оказывать -чё́т – віддава́ти ша́ну, пова́гу кому́, велича́ти кого́, (в нар. песне) вели́ччя роби́ти, зроби́ти (наряджа́ти, наряди́ти) кому́.
• С -чё́том – че́сно, поче́сно, з ша́ною, з шано́бою. [Та се вже річ рі́ччю, що похова́ємо його́ че́сно (Куліш).]. Срв. Честь, По́честь, Почте́ние.
Пусто́й –
1) см. По́лый 3;
2) поро́жній, пусти́й; го́лий.
• -то́й дом, -та́я изба, церковь – пусти́й, поро́жній буди́нок, пуста́, поро́жня ха́та, ха́та-пу́стка, пуста́, поро́жня це́рква. [Приве́зли вас аж на край села́, завели́ у вели́ку пусту́ ха́ту й зачини́ли там (М. Вовч.). Це́рква була́ зовсі́м поро́жня (Н.-Лев.)].
• -тая комната, зал – пуста́, поро́жня кімна́та (світли́ця), за́ля. [Над тіє́ю кімна́тою є ще п’ять и́нших, зовсі́м поро́жніх (Л. Укр.). Пе́рша світли́чка поро́жня, зовсі́м без ме́блів (Кониськ.)].
• -то́й кошелёк, бочёнок, сума – поро́жній, пусти́й, гамане́ць, поро́жнє, пусте́ бари́ло (поро́жня, пуста́ бо́чка), поро́жня, пуста́ то́рба (торби́на). [Поро́жня бо́чка гучи́ть, а по́вна мовчи́ть (Приказка). І до́вго ще не міг нія́к втекти́ від то́го поро́жнього млина́: поро́жній млин за мно́ю гна́вся, і я чув до́вго ще, як у поро́жньому млині́ товчу́ть поро́жні сту́пи й ме́лють поро́жнії камі́ння (Тобіл.). Хо́че ї́сти сірома́ха, та пуста́ торби́на (Рудан.)].
• -то́й сундук – поро́жня скри́ня.
• С -ты́ми вё́драми – з поро́жніми ві́драми, упорожні́. [Не перехо́дь мені́ доро́ги впорожні́ (Н.-Лев.)].
• С -ты́ми руками – з поро́жніми (з го́лими) рука́ми, голіру́ч, порожняко́м. [Ко́ждий дає́ де́сять проце́нтів свойого́ за́рібку на компа́нію до рі́вного по́ділу. Се на те, щоб оди́н не пано́шився зана́дто, коли́ йому́ пощасти́ть, а дру́гий щоб не вихо́див голіру́ч (Франко)].
• -то́й город – пусте́ (безлю́дне) мі́сто.
• Улицы были совершенно -ты́ – ву́лиці були́ зо́всім пусті́ (го́лі), пусті́сінькі.
• -то́е (не занятое) место – поро́жнє мі́сце, го́ле мі́сце.
• -то́й желудок – поро́жній шлу́нок.
• -то́е пространство – поро́жнява.
• -та́я полоса (типогр.) – бі́ла сторі́нка.
• Переливать из -то́го в порожнее – во́ду в сту́пі товкти́, тереве́ні пра́вити.
• -та́я голова – пуста́ голова́.
• -то́й человек – пуста́ (поро́жня, пустогра́шня) люди́на, леда́що, шели́хвіст (-хвоста), пустоб’я́ка.
• -то́е семя, зерно – пужи́на. [Переточи́ зе́рно, неха́й пужи́на віді́йде (Ум.). Пужи́ну й мале́нький ві́тер знесе́ (Ум.). Сі́яв до́бре зе́рно без пужи́ни (Кониськ.)].
• -то́й орех – поро́жній, холости́й орі́х, ду́тель, мокля́к. [Ду́теля взяв (Черк. п.). Цього́ ро́ку нема́ горі́хів, а як є де які́, то все мокляки́ (Поділля)].
• -ты́е щи – нізчи́мний, го́лий борщ, (шутл.) нежона́тий борщ. [Нізчи́мний борщ йому́ обри́д (Гліб.). Чи зна́єте ви, що то за стра́ва – го́лий борщ? (Бордуляк)];
3) (тщетный, бесплодный) ма́рний, пусти́й, поро́жній, химе́рний.
• -та́я надежда – ма́рна (пуста́, поро́жня) наді́я. [Поро́жня наді́я твоя́ (Вовч. п.)].
• -ты́е издержки – ма́рні тра́ти.
• -та́я мечта – химе́рна мрі́я, даре́мна мрі́я.
• -та́я слава – ма́рна (пуста́) сла́ва.
• -ты́е радости – ма́рні ра́дощі.
• -ты́е сожаления – ма́рні (поро́жні) жалі́. [Смутні́ї карти́ни не безнаді́ю, не жалі́ поро́жні пло́дять у Грінче́нковій душі́ (Єфр.)].
• -та́я трата времени – ма́рна тра́та, ма́рне витрача́ння, марнува́ння ча́су;
4) (вздорный, ничего не стоящий) поро́жній, ма́рний, пусти́й, нікче́мний, незначни́й; срв. Пустя́чный. [Про́ти міща́нської буде́нщини, нікче́много й поро́жнього животі́ння серед мізе́рних уті́х зна́йдеться у Черня́вского поту́жне сло́во (Єфр.)].
• -та́я книга – пуста́ кни́га.
• -то́й разговор – поро́жня (пуста́, ма́рна) розмо́ва, бе́сіда, бала́чка. [Розмо́ва була́ яка́сь поро́жня (Грінч.). Да ти пусту́ оце́ бе́сіду звів (Федьк.)].
• Это пусто́й разговор – шкода́ про це й говори́ти.
• -то́е слово, -ты́е слова – поро́жнє (ма́рне, пусте́) сло́во, поро́жні, ма́рні, пусті́, химе́рні слова́, пустосло́вні ре́чі. [За вся́ке поро́жнє сло́во, котре́ промо́вить чолові́к, возда́сться йому́ в день су́дний (Куліш). У ме́не син ма́рного сло́ва не ска́же (Звяг.). Химе́рні слова́ (Шевч.). Хто-б же поду́мав, що сі пустосло́вні ре́чі прорву́ть на рі́дній землі́ вели́ке джерело́ води́ живо́ї (Куліш)].
• -та́я похвала – поро́жня хвала́.
• -ты́е отговорки – пусті́ ви́мовки, ви́крути.
• -то́е любопытство – пуста́ (поро́жня) ціка́вість.
• Под самым -ты́м предлогом – за найме́ншим при́водом, за аби́-що.
• -то́е дело, -та́я работа – пуста́, дрібна́, незначна́ спра́ва, пусте́, марне́ ді́ло, пуста́ робо́та. [Розгні́вався мій миле́нький та за ма́рне ді́ло (Чуб.)].
• За -ту́ю вы работу взялись, -то́е вы затеяли – за пусту́ ви робо́ту взяли́ся, пуста́ вас робо́та взяла́ся, дурни́цю ро́бите.
• -та́я забава – ма́рна і́грашка, мізе́рна вті́ха.
• Пусто́е! – пусте́! дурни́ця! марни́ця! нікчемни́ця! пустяко́вина! дарма́! ба́йка! срв. Пустя́к. [Ка́жуть – ді́ти щасли́ві: дити́на не зна́є бі́ди, не зна́є ли́ха! Пусте́! Скі́льки ся́гає його́ па́м’ять в час дити́нства, – усе́ не вбача́є він себе́ щасли́вим (Коцюб.). Ну, це – дарма́, це пройде, мотну́ла вона́ ба́йдуже голово́ю (Гр. Григор.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Похвала – хвала́, похвала́, хвальба́, похвальба́, при́хвальба:
выше всяческих (всяких) похвал – понад усяку хвалу, вартий найвищих похвал;
• достойный похвалы – ва́ртий хвали́, доброхва́льний;
• заслужить похвалу – хвали́ (похвали́) зароби́ти, заслужи́ти;
• излишняя похвала – перехвалювання;
• пустая похвала – поро́жня хвала́;
• справедливая похвала – слу́шна хвала́.
[Хоч що б про тебе думали, роби те, що вважаєш справедливим. Будь одинаково байдужий і до осуду, і до похвали (Пітагор). Осуд з боку поганих людей — та ж похвала (Сенека). Похвала тільки тоді добра, коли добрий той, що хвалить (М.Сервантес).  — Добрий пан… справедливий! — одно товче Омелько, аж мені ніяково стало від його похвальби (П.Мирний). Чув він хвалу́ собі́ скрізь (Л. Українка). Хвальба́ соро́чки не дасть (Номис). Дога́на му́дрого бі́льше сто́їть, як похвала́ дурно́го (Номис). То ді́ло доброхва́льне: і Бо́гові уго́дне, і лю́дям кори́сне (АС). — Не хочу сам себе хвалити, бо власна хвальба, як то кажуть, не платить, та нехай про мене повідає вам мій зброєносець (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Похвалу дають у борг, а лестощі дарують (С.Джонсон)]. Обговорення статті
Честь – честь; (уважение) шана, пошана, шаноба:
• береги честь смолоду – бережи честь замолоду (молоду) (Пр.); шануйся ззамолоду (Пр.);
• блюсти свою честь – класти на собі честь; шануватися;
• была бы честь предложена – було б сказано; (разг.) хоч не нагодували, аби запрохали;
• быть в чести, не в чести у кого – бути в пошані (у шані, у шанобі), не в пошані (не в шані, ну в шанобі) у кого; мати пошану (шану) чию, від кого, не мати пошани (шани) чиєї, від кого;
• быть (служить) к чести чьей – роби́ти честь кому;
• Ваша честь – Ваша милість;
• велика честь, коли нечего есть – і честь дарма, як їсти чого нема (Пр.); що з тієї (по тій) честі, коли нема чого їсти (коли нема чого в рот покласти) (Пр.);
• всё обошлось честью – все вийшло (обійшлось) гаразд;
• в честь кого, чего – на честь (на пошану) чию, чого; шануючи (шанувавши) кого, що;
• в честь праздника – для (на) шанування свята;
• выйти с честью из затруднительного положения – вийти з честю із скрутного (сутужного, трудного) стану (з, скрути, з сутуги);
• девичья честь – дівоча честь;
• долг (дело) чести – справа честі;
• ему всё не в честь (разг.) – йому нічим не догодиш; йому не догодити;
• затрагивать (затронуть) честь – ущербити честь кому; зачепити честь чию;
• из чести (устар.) – з пошани (з поваги); заради (задля) честі (пошани, шани);
• иметь честь (разг.) – мати [за] честь;
• к чести кого – віддаючи належне кому;
• много чести – багато (забагато) честі;
• надо (пора) и честь знать – треба й міру знати;
• оказать, сделать честь кому – зробити (реже учинити) честь кому; виявити честь кому, пошану (шану) до кого; скласти шану, честь кому; дати (віддати) шану (честь) кому;
• оскорбить честь – покривдити на честі; порушити честь;
• отдавать, отдать честь кому, чему (воен. перен.) – віддавати, віддати шану кому, чому;
• покушаться на честь чью – важити на честь чию;
• попадать, попасть в честь к кому – заживати, зажити (зазнавати, зазнати) честі чиєї, від кого; (иногда разг., только сов.) доскочити честі чиєї;
• послушать честью – послухатись добром (добровільно);
• по чести сказать, по чести говоря – правду сказати, правду (по правді) кажучи (казавши), щиро (по щирості) кажучи;
• просить честью кого – добром просити (прохати) кого;
• суд чести – суд честі;
• с честью делать, сделать что – гідно (з честю, як належить) робити, зробити що;
• считать (иметь, почитать) за честь что – мати (уважати) за честь що;
• честь имею кланяться! (устар., при прощании) – дозвольте вклонитися!; моє шанування
[Вам]!;
• честь и слава – честь і слава;
• честь и хвала – честь і хвала; шана і хвала (хвала і шана);
• честь лучше богатства – добре ім’я краще за багатство (Пр.);
• честь честью, (реже) честь по чести (разг.) – як слід (як треба, як годиться, як належить); гаразд; за всіма правилами (робити що);
• это делает честь, не делает чести кому – це робить (дає, приносить) честь, це не робить (не дає, не приносить) честі кому; це на честь, не на честь кому.
[Честь — це зовнішня совість, а совість — це внутрішня честь (А.Шопенґауер). Не був там, де честь давали (Пр.). Шануймося, люди, бо ми того варті, щоб душі зігріла повага незла, щоб совість незрадно стояла на варті, і щемна надія розраду несла (Л.Терехович)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЧЕСТЬ фраз. ірон. го́нор [с честью з го́нором];
честь и хвала́ хвала́ і честь кому;
честь име́ю доложи́ть (в чужих арміях) ма́ю честь доложи́ти, (в укр. армії) зголо́шую!;
к чести кого честь че́сті кого [к его́ чести он... честь його́ че́сті, він...;
к чести генера́ла он не взял честь че́сті́ генера́ла, він не взяв], стил. перероб. хто збері́г честь, [к его́ чести он не взял він збері́г честь: не взяв].

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Хвала – хвала́, -ли́.
Одобрение –
1) (хвала, поощрение) похва́ла, -ли́;
2) (утверждение) ухва́ла, -ли.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Одобрение – хвала; похвала; (решение) – ухвала. Заслужить одобрение – заробити хвали, похвали. Он пользуется одобрением – його хвалять. С общего одобрения (сделать) – за спільною ухвалою (зробити). С одобрения кого – ухвалив хто; за ухвалою кого, чиєю.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Иной
• Иная хвала хуже брани – буває хвала гірша за ганьбу.
• Иной раз (разг.) – іншого разу (іншим разом, інший раз); іноді (інколи); часом; [а] як коли.
• Иными словами – інакше; (розм.) інак кажучи; інакше сказавши; сказавши (мовивши) іншими (інакшими) словами.
• Куда-нибудь в иное место – деінде (десь-інде); куди-інде (кудись-інде). [Іди, ринде, деінде, де тебе не знатимуть і риндою не зватимуть. Сл. Гр. Вам треба з Ладинки кудись інде податися, Євгене Петровичу. Грінченко.]
• Не кто иной, как… – не хто інший, як…; не інший хто, як…; не хто, як… ? […То не хто, як недоросток Огник. Любий сестрич короленка Марка. Старицький, перекл. з серб. епосу.]
• Не что иное, как… – не що інше, як…; не інше що, як…; не що, як…
• По-иному – по-іншому (по-інакшому); іншим способом (робом); інакше; (розм.) інак (інако); не так.
• Совершенно иной – цілком інший (інакший); [геть] зовсім інший (інакший); геть інший (інакший).
• Тот или иной – той чи (або) той; той чи (або) інший.
• Это совсем иное дело – це зовсім інша річ; це щось зовсім інше.
Лестный
• Его похвала не лестна мне – його хвала не цікава (не честь) мені.
• Лестное предложение – принадна (втішна) пропозиція.
• Лестный отзыв – (по)хвальна думка ((по)хвальний відзив).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Хвала́ – хвала, похвала.
• Хвалу́ за хвіст тягти́ – (шутл.) быть звонарем.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Одобрение –
1) (хвала) – похва́ла́; заслужить -ние – заробити похва́ли;
2) (апробация) – ухва́лення, ухва́ла; по -нии совета – коли ухва́лить, коли ухвалила ра́да; с -ния цензуры – за ухва́лою цензу́ри, з цензу́рної ухва́ли.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

хвала́, -ли́, -лі́

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Варґу́ля, -лі, ж. Шутливо въ поговоркѣ, употребляемой при випиваніи: губа. Честь Богу хвала, а св’їті варґулі на офіру. Фр. Пр. 137.
Жали́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Жалить, кусать. Як пішла я у кропиву спати, пожалила собі литки й п’яти. Нп. Їх хвала жалила як гостра кропива. Левиц.
Окра́са, -си, ж. Украшеніе; прикраса. В Кам’янці хвала Богу устала, окраса церкви упала. Гол. І. 31.
Хвала́, -ли́, ж. Хвала, хваленіе, похвала. Ледачая хвала сама себе хвалить. Ном. № 2562. Честь Богу, хвала і вам на здоров’я. Ном. № 10008. Хвалу́ Бо́гові одда́в. Восхвалилъ Бога. МВ. I. 16. Хвалу́ за хвіст тягти́. Шутливо: быть звонаремъ. Ей, учись, синашу, бо як раз на дзвіниці хвалу за хвіст тягтимеш — обычная нотація ученикамъ духовныхъ училищъ.
Честь, -ти, ж. Честь. Честь Богу, хвала, а вам на здоров’я. Ном. № 10008. Я б і сказав тобі, та честь на собі́ кладу́. Я не хочу тебѣ этого сказать изъ уваженія къ самому себѣ. Ном. № 3582.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

посла́ниця, посла́ниць; ч. посла́нець
1. та, кого посилають із терміновим дорученням, повідомленням та ін. [Дощик сіявсь і сіявсь, загадкова посланиця бога Тлалока широким листом лагідно шелестіла <…> (Валентин Чемерис «Всі ми брати тільки чому ми вороги», 2005). Інше слово — «вершниця» — дасть cavalliere, тут мало поетичне, і, мабуть, найкраще було б messagere — вістунка, посланиця. (Сучасність, Мюнхен, 1976). Нарешті, посланиця вийшла, не розуміючи докорів сумління, бо їм була за свідка. (Вольтер «Простак», пер. Людмила Коваленко-Івченко, 1932).]
2. перен. те, що посилають із терміновим дорученням. [Зірко Жовтня, тобі хвала! Посланиця народу, Ти землю безліч разів обійшла Палацом небозводу. (Всесвіт, 1958, №5).]
див.: посла́нниця
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 602.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Хвала́ = хвала́, похвала́.
Восхвале́ніе = хвала́, похвала́.
Испола́ть = хвала́, сла́ва.
Охужде́ніе = ганьба́ (С. Аф. З.), гу́дїння, дога́на (С. З.). — На мою роботу я зроду не чув гудїння. Кн. — Догана мудрого більше стоїть, як хвала дурного. н. пр.
По́мощь = по́міч (С. Л.), помо́га, допомо́га, запомо́га (С. Л ), підпомо́га (С. З. Л.), підмо́га (С. З. Л.), підсо́ба. підспо́ра (С. З.), порятува́ння, поря(а)ту́нок (С. З.), ря(а)ту́нок, ра́да, пора́да, приго́да, роботою з ласки до кого або за частування — толо́ка́ (С. З. Ш.), військова — поту́ги, поси́лок (Ос.), підси́лок (С. Л.). робочою худобою — су́пря́га. — Богъ въ по́мощь = Бо́же поможи́! Помога́й бі! — Спасибі Богу за помогу. н. пр. — Дзвін хвала Сьвятому Богу, Бог нам дасть і підпомогу. Скл. — Раз до ксьондза забрела кривая на ноги і бідная на дїтей просила підмоги. Руд. — А ненька з сестрою живуть без підмоги в нуждї. О. Ст. — Бог йому помога. Макар. — Я тобі у великій пригодї стану. н. к. — Подасть нам Бог рятунок проти сїх немилостивцїв. Ч. К. — Слезно прошу милостивого ратунку яко найскорійшого. Л. В. — Як наймит з панських рук рятунку й ласки жде. Гул. Ар. — Час приходить умірати, нїкому поради дати. н. д. — Прохав пан на толоку жати, то в один день толокою зроблять що треба, та й напьють ся і наїдять ся. н. д. — Позвати на толоку. С. З. — Не сам один (копав криницю): толокою йому помагали. К. Ш.
Похвала́ = хвала́, похвала́, хвальба́ (С. Л.), похвальба́. — Хвальба сорочки не дасть. н. пр. — Кажете, щоб не хвалити вас, то й не буду. Бачу, ви похвальби не любите. Кр.
Почётъ = шано́ба, честь, пова́га, поче́стка. — Спасибі вам, панове-молодцї, преславні Запорозцї, за честь, за славу, за повагу, що ви мінї учинили. К. Ш. — Хороброму у нас хвала і слава, розумному шаноба і повага. К. Ш. — Не дивили ся чи родич, чи чужий приходить, всяке тут було шанобу по собі находить. Мак. Д. ще під сл. По́честь.

Запропонуйте свій переклад