Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 37 статей
Запропонувати свій переклад для «швачка»
Шукати «швачка» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Белошве́йка, белошве́я – шва́ля (що ши́є біли́зну), шва́чка.
Моди́стка – моди́стка, (вульг.) мо́дниця, (швея) шва́чка. [Мені́-б як-раз бу́ти моди́сткою, ремісни́цею (Л. Укр.). Відда́ти у нау́ку до мо́дниці (Кониськ.)].
Портни́ха – кравчи́ха, кравчи́ня, шва́чка, шва́ля.
Прихо́жая – передпокі́й (-ко́ю), пере́дник (-ку), присі́нешня, прихо́жа. [В передпоко́ю я стоя́в на ва́рті (Грінч.). Увійшо́в до попа́ у ха́ту, стою́ у пере́днику (Черніг.). В його́ присі́нешній чека́ли гонці́, що мав він розсила́ть (Стор.). Шва́чка найма́ла дві світли́чки з прихо́жою (Кониськ.)].
Прово́рный – мото́рний, метки́й, похі́пни́й, похопли́вий, хапки́й, хватки́й, шамки́й, прово́рний и проворне́нький, (скорый) швидки́й, прудки́й, хутки́й, (шутл.) скорохва́цький. [Мото́рна молоди́ця. Хто моторні́ший, той живи́вся бі́льше (М. Лев.). Ті́льки до робо́ти хапки́й, а до ї́жі ні. І ти не ду́же-то хватки́й, і я не швидка́. Шамки́й у робо́ті].
• -ный человек, женщина, провор, провора – мотору́н, мотору́ха, (ласк.) мотору́шка, мете́ць (-тця), (шутл.) полету́н, полету́ха, полету́шка, опис. як на шру́бах хо́дить, (насм.) моторя́ка, проворя́ка (общ. р.).
• Она -ная швея – вона́ мото́рна шва́чка.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Кранты, жарг. – абзац, амба, амбець, аут, вахмурки, вила, гайка (гайки), гаплик, глеваха, глина, дрова, кабздець, капець, каюк, клямка, кода, кранти, ласти (склеїти, завернути, скласти, сплести), срака-дошка, торба, труба, хана, мертві бджоли, жаба цицьки дала.
[А тепер перший раз в житті покохала по-справжньому ще когось і так, поки коса на камінь не найде, або хвороби якоїсь не підчепить, або ще щось її не зупинить! Тому й кажуть: «Людоїдка! Погуляла — і кранти!» (Ю.Покальчук). а нам усім давно апостроф останні кілька днів апостроф а потім вже й абзац (В.Цибулько). Головну роль у формації майбутнього письменника відіграє взагалі природа — картопля, коноплі, бур’яни. Коли є в хлопчика чи в дівчинки нахил до замислювання, а навкруги росте картопля, чи бур’ян, чи коноплі — амба! То вже так і знайте, що на письменника воно піде (Остап Вишня). До всіх нас непомітно, Неначе горобець, Крадеться неминучо-Неконтрольований кабздець (Кока Черкаський). Коли ж в її паспорті — прізвище ваше — тоді уже анівідчийні рецепти не спопоможуть тоді вже навсігди — клямка каюк або амба й капець (П.Коробчук). Найбільш бешкетував один пан, який видавав себе за шістнадцятий том наукової енциклопедії видання Отто і у кожного просив, аби його відкрили і знайшли гасло «картонажна швачка», бо інакше йому каюк (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). Бабусі бабахнуло сьогодні шістнадцять І ввечері ми ідемо на танці. Відкласти копита і склеїти ласти – Кінець на танцполі бабусі за щастя (Флайза). Якось так уже склалося, що для оцінювання певного явища значно зручніше підшукати для нього вже знайому шухлядку, аніж конструювати нову. А тут сама назва натякає на щось непристойне, спорзне, хуліганське — Бу-Ба-Бу. Саме так: бабу би! І вже маємо шухлядку, задля визначення якої навіть не конче вчитуватись у їхні рядки чи відвідувати вечори: епатаж, футуризм, жовті метелики, „пощечина общественному вкусу", спалення Рафаеля, срака-дошка тощо (Ю.Андрухович). У меценатській структурі стримана ввічливість не завжди доречна, бо можеш не вирвати грошей ще півроку, а потім інфляція, девальвація, гаплик, срака-дошка — у цій державі усе є можливим (С.Процюк). — Якщо ці машни закріпляться у Краю Долин, усім нам клямка. Нам не стане сил вертітися білкою в колесі (Д.Чистяк, перекл.. М.Юрсенар). Не знаю, скільки так тривало, я думав, що мені вже клямка, той кашель ніби заповнив усе моє тіло (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Якщо дятли дізнаються, скільки тарганів у мене в голові, мені гаплик]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЗАШИВА́ТЬ ще ши́ти;
зашива́ющий що /мн. хто/ зашива́є тощо, для зашива́ння, зда́тний /покли́каний/ заши́ти, за́йнятий шиття́м, швач /жін. шва́чка/;
зашивающийся/зашива́емый заши́ваний, ши́тий.
ШИТЬ, шью́щий яки́й /мн. хто/ ши́є, за́йня́тий шиття́м, зви́клий ши́ти, зда́тний /покли́каний, ра́ди́й/ поши́ти, швач, жін. шва́ля, шва́ха, шва́чка, рідко шевчи́ня, прикм. шва́цький, шве́йний, вишива́льний, гаптува́льний;
шьющийся ши́тий, виши́ваний, гапто́ваний.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Портниха – шва́чка, -ки, шва́ля, -лі.
Швея – шва́чка, -ки.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Шва́чка – швея.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

шва́чка, -чки, -чці; шва́чки, шва́чок
шва́ччин, -на, -не (від шва́чка)

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

І. Діл, до́лу, м.
1) Низъ, долина. Як летіла ворона догори, то й кракала, а як на діл, то й крила опустила. Ном. Нет мене, сивий коню, горами, долами. Грин. ІІІ. 677.
2) Полъ земляной. Сим. 2. Як мертва на діл повалилась. Шевч. 72. До-до́лу. На полъ, на землю, до земли. Зсади хлопця до-долу. До-долу верби гне високі. Шевч. 26. Склонив головочку низько до-долочку. Чуб. Крикнув Швачка та на осаулу: із коней до-долу! ЗОЮР. Долина глибока, калина висока, аж до-долу віття гнеться. Мет. Ісус, нахилившись до-долу, писав пальцем. Єв. І. VIII. 6. Ум. Доло́к, до́лонько, до́лочко.
Дово́дити, -джу, -диш, сов. в. довести́, -веду́, -де́ш, гл.
1) Доводить, довести. От як раз дід довів гайдамаку до тиєї хати. Рудч. Ск. II. 149.
2) Допускать, допустить, доводить, довести. Нехай Господь скарає того, хто довів до того. Ном. № 4109. Бог його зна, до чого мене Бог доведе. ЗОЮР. І. 11. А чи довго матір та ще й добру довести до того, що повірить усьому, що їй стануть росказувати. Кв. Не довести́. Не допустить, не привести. Не доведи мене до сього, Господи! К. ЧР. 267.
3) Только несов. в. Предводительствовать. Швачка їми доводив. ЗОЮР. I. 135.
4) Доказывать, доказать. Галілей став доводити, що Коперник не дурень і не єретик. Ком. І. 56. А я йому довожу, що все одно. МВ. Прокіп мене розважає, доводить мені, що се лихо дочасне. МВ. (О. 1862. ІІІ. 76).
5) Довести́ до згу́би. Погубить, довести до гибели. Одарка заплакала слізьми та й почала росказувати все: як її замикали на ніч саму у горницю, як страхали і били, як до згуби довели. МВ. І. 72.
6) — до кра́ю, д. краю. Окончить, довести до конца. Доведу уже до краю, доведу, — спочину. Шевч. 206. Треба краю доводити. Шевч.
1) — до пуття́. а) Сдѣлать какъ слѣдуетъ. б) = Доводити до розуму. Не довів тебе до пуття. Св. Л. 99.
8) Дово́дити до розуму. Воспитывать. Батько щоб навчав та до розуму доводив. Кв. Не той тато, що сплодив, а той, що до розуму довів. Ном. № 7236.
9) Довести́ свого. Поставить на своемъ. Мене б він такеньки не обійшов: я б йому довела свого, побачив би він. МВ. 11. 80.
10) — сорома́. Надѣлать сраму, пристыдить. Се чужа сторона доведе сорома. Мет. 196.
Кия́нка, -ки, ж.
1) Кіевлянка.
2) Богомолка, идущая на богомолье въ Кіевъ, или возвращающаяся оттуда. Понеділкує, черничить, киянок годує. Мкр. Н. 30.
3) Небольшой деревянный молотокъ у столяра. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Ум. Кия́ночка. Я з Києва швачка, я з Києва кияночка, а з города городяночка. Мет. 197.
Поміту́ха, -хи, ж. Выметальщица. Пожеланіе новорожденной на крестинахъ: Щоб щасна, красна, довголітня... щоб помітуха і помазуха, і швачка, і прачка, і пряха. Мил. 27. Ум. Поміту́шка.
Пра́чка, -ки, ж. Прачка. Чуб. V. 1133. І швачка, і прачка, і пряха. Мил. 27. Літом і качка прачка. Ном. № 552. Ум. Пра́чечка. Мил. 217.
Пря́ха, -хи, ж. Прядильница. Грин. III. 376. І швачка, і прачка, і пряха. Мил. 27. Моя мати пряха. Шевч. 301. Ум. Пря́шечка. Мил. 217. Моя дочко, моя пряшечко, пряди на рушники. Г. Барв. 54.
Шва́ха, -хи, ж. = Швачка. Да казали — Маруся не пряха, її матінка не шваха. Рк. Макс.
Шва́чечка, -ки, ж. Ум. отъ швачка.
Шва́чка, -ки, ж. Швея. Дочки зросли, — у швачки пішли. Чуб. III. 404. Ум. Шва́чечка. Мил. 217.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

шва́чка, шва́чок; ч. швець
1. фахівчиня із пошиття одягу. [Я часом бачив її на подвір’ї, іноді в містечку, де вона працювала швачкою на місцевому побуткомбінаті. (Володимир Лис «І прибуде суддя», 2004). Катерина Копачинська, швачка ательє мод. (Радянська Україна, 1957, №20). Рік народження 1900. Освіта нижча, швачка-машиністка ДПУ <…> (Радянська Волинь, №71, 24.10.1924).]
2. майстриня з пошиття та ремонту одягу. [Є багато таких як, які йшли воювати у статусі швачки, бо для жінок не було бойових посад. (Репортер, 2019). Кондиція її була нужденна, звалась вона Еліза Фінк і була швачкою <…> (Юрій Косач «Володарка Понтиди», 1987). Мачуха спішилася, щоб їхати до швачок до міри, і прикра дискусія сама урвалася. (Наталена Королева «Без коріння», 1936). Хіба в твоєї матері таки не знайдеться зайвих грошей, щоб найняти швачку? (Іван Нечуй-Левицький «Над Чорним морем», 1888). Дочка у мене одиначка, Хазяйка добра, пряха, швачка <…> (Іван Котляревський «Енеїда», 1827).]
див.: кравчи́ня, шевки́ня, шве́йниця
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 831.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 11, 1980, с. 427.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов).
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов).
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич).
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський).
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко).
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.).
закрі́йниця, закрі́йниць; ч. закрі́йник
робітниця, майстриня, яка розкроює тканини або шкіру. [«На бренд працює два десятки людей – декоратор, швеї, закрійниця», – говорить Тетяна Гріг. (Версії, 2019). Моя мама там працювала – вона швачка, і моя хрещена – вона закрійниця. (Високий замок, 2004). Закрійниця Зінаїда Христофорівна Данилюк кожного разу хвилюється. (Д. Смірнова «Людям на добро», 1988). Закрійниця Валентина Галай. (Радянська Волинь, 1971). Жінок привітно зустрічають, допомагають вибрати модний фасон і за невелику плату досвідчена закрійниця розкроює пальто чи плаття, робить примірку, консультує, як самій закінчити річ. (Я. Шапошников «Нове ательє», 1966).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 3, 1972, с. 167.
кравчи́ня, кравчи́нь; ч. краве́ць
фахівчиня із пошиття одягу. [Спочатку офіційно я була зарахована кравчинею, згодом – комірницею. (Український тиждень, 2019). Де Сальомея, не знає, Руфіна ж працює кравчинею в ательє – на Кірова, біля аптеки <...>. (Роман Іваничук «Вогненні стовпи», 2005). Довгі роки кравчиня Маня не може вийти заміж за безробітного Миколу, бо не хоче він, чоловік з гонором, сісти на утримання жінки. (Роман Горак «Таємниці Ірини Вільде», 1995). Кобрин привіз мені і светер, який вийшов чудовий, а кравчиня мені його нарешті допасувала <…>. (Улас Самчук «На білому коні», 1965). – Нехай, – сказала, – та донька ваша виб’є, собі непотрібні модні уроєння й мрії з голови, а вдасться завчасу до якої доброї кравчині, не гаячи часу, візьметься до заробітку голкою, як це роблять дівчата й з інших добрих домів в її положенні. (Ольга Кобилянська «Через кладку», 1940). Я недовго, півгодини, до кравчині їду. (Володимир Винниченко «Божки», 1914). А у віллі тим часом порозташовувалися шевкині, кравчині, модистки, працюючи над шлюбною виправою для панночки. (Іван Франко «Без праці», 1891). <…> модисток 164 (52), кравчинь 279 (66) <…>. (Діло, 1888).]
див.: шва́чка (шевки́ня), шве́йниця
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 390.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 319.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського.)
стажува́льниця, стажува́льниць; ч. стажува́льник
та, хто стажується. [Наприклад на КП «Полтава-Сервіс» вчора був помічений Петров А.С., а в управлінні сім’ї, молоді і спорту – ще одна стажувальниця за квотою БПП «Солідарність». (poltava.to, 01.11.2018). Я спостерігала, як вміло швачка Олена вшиває замок-«блискавку» до куртки, як Галина перешиває із джинсів бриджі, а стажувальниця Ольга підкорочує комусь із шепетівчанок картатий халат. (Шепетівський вісник, 04.07.2018). Ілюстрації виконала Євгенія Гапчинська – одна з найпопулярніших українських живописців, випускниця Харківського художнього інституту, стажувальниця Нюрнберзької академії живопису. (Іван Малкович «Ліза та її сни», К., 2005).]
див.: стажи́стка, стаже́рка
фарба́рка, фарба́рок; ч. фарба́р
робітниця, яка фарбує. [Яструб не відповів, лише поглянув фарбарці просто у вічі… (Урсула Ле Ґуїн «Останній берег», пер. Анатолій Саган, 2006). Швачка, праля, фарбарка, вона була зайнята у виробництві, працюючи вдома або у маленьких майстернях. (Сімона де Бовуар «Друга стать», пер. Наталія Воробйова, Павло Воробйов, Ярослава Собко, 1994). Опріч неї, ніхто тут не знав, що колись її мати була фарбаркою у Ферохабаді. (Куррат уль-Айн Хайдар «Актор», пер. Ірина Макєєва, Богдан Чайковський, 1976).]
див.: фарбувальниця
Словник української мови: в 11 томах, Т. 10, 1979, с. 563.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов).
фурніту́рниця, фурніту́рниць; ч. фурніту́рник
працівниця, яка виготовляє або прикріплює фурнітуру. [Потрібна фурнітурниця на швейне виробництво <…> (olx.ua). У зв’язку з розширенням виробництва на постійну роботу запрошуємо прасувальницю, пакувальницю та фурнітурницю. (besplatka.ua, 08.06.2018). Над ним трудилися: закрійниця Ольга Культенко, фурнітурниця Ірина Македон та швачка Любов Фещенко <…>. (azot.ck.ua, 26.08.2014).]
шевки́ня, шевки́нь; ч. швець
майстриня з пошиття та ремонту одягу. [Шевкиня, тренерка Ольга Сердюк пояснює: «Ціллю ініціативи є пошиття захисних багаторазових масок для мешканців нашої громади <…>» (uacrisis.org, 10.04.2020). Шевкині вийшли з них славні; своєю роботою вони не тільки заробляли на свій прожиток, але ще й старих своїх запомагали. (Івана Франко «Ґава», 1926). Була собі дівчинка, своєї вбогої мами шевкиня і замітальниця, що весь божий день, бува, проспіває за роботою, як пташка. (Катря Гриневичева «По дорозі в Сихем» (збірка), 1923). З шевкині нема господині. (Галицько-руські народні приповідки, зібрав, упорядкував і пояснив д-р І. Франко, Т. 3, 1910).]
див.: шва́чка, кравчи́ня, шве́йниця
Галицько-руські народні приповідки, зібрав, упорядкував і пояснив д-р І. Франко, Т. 3, 1910.
шве́йниця, шве́йниць; ч. шве́йник
фахівчиня з пошиття одягу. [Бондаренко, швейниця за фахом, свого часу була і закрійницею, і начальником експериментального цеху. (Радянська жінка, 1987). Мірзухіна П.С. – швейниця трикотажної фабрики. (Більшовик, 1935, №110).]
див.: шва́чка, шевки́ня, кравчи́ня
Словник української мови: в 11 томах, Т. 11, 1980, с. 428.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Атама́нъ = ота́ман, зб. — отама́ння, ва́таг, ватажо́к. (С. Аф.) — Терпи козак — отаманом будеш. н. пр. — Лоцмани вибрали його за отамана. – Отут саме розбивали колись хлопцї Гаркуші, що був у їх за отамана. — Швачка був ватажок гайдамацький. н. о.
Бѣлошве́йка, бѣлошве́я = шва́чка, шва́ля. С. З. — Вона швачка й прачка: дотепна дївка. Кв.
Мастери́ца = майстри́ха (С. З.), майстри́ня (Фр.), тїма́ха (С. Ш.). — Шве́йная мастери́ца = шва́чка. — Ковёрная мастери́ца = кили́мниця, коца́рка. С. З. — Ну!... уміли готувати і на стіл давати! Знать тїмахи коло печі і дочка і мати. — І співать і танцювати на заказ тїмаха. Макар.
Одино́чество = самота́ (С. З. Л.), самоти́на, само́тність, самотїлість. — Въ одино́чествѣ = в самоти́нї, самото́ю. — В неволї, в самотї нїко́ли нема з ким серця поєднать. К. Ш. — Не дай мінї вік дївувати, в самотинї віку доживати. н. п. — І марне згинуть в самотинї. К. Ш. — В самотинї завъяла моя краса. К. К. — Бровенята дома зносити, в самотині віку дожити. К. Ш. — Він мучивсь раною, не знаючи, де лїки, топив свій сум тяжкий в самотині великій. К. Д. Ж. — Аж тепер почув Семен свою самотїлість. Бар. Одино́чка = о(є)дина́к, о(є)ди́нець(С. З.), здр. оди́нчик (С. З.), єдини́ця (сп. р.), о(є)дина́чка, ідина́чка (Под.). — Ой я в батька єдиниця. н. п. — Ой не бий мене, бо я твоя сестра, а мамина дочка ідиначка. н. п. Под. — Дочка у мене одиначка, хазяйка добра, пряха, швачка. Кот. — О боги! як ви допустили, щоб і одинчика убили. Кот. — Въ одино́чку = самото́ю, сам собі́. — Самотою не прожити. Г. Бар. — Живе сам собі. — По одино́чкѣ = д. По одина́чкѣ під сл. Одина́чка.
Портна́я, портни́ха = 1. шва́чка (С. З. Л.), шва́ля, мо́дниця. — Вона швачка й прачка, дотепна дївка. Кв. 2. кравчи́ха. С. З.
Предводи́тельствовать = пе́ред вести́ (С. Л.), отаманува́ти, отама́нити, ватажкувати, ватажити, поводатарюва́ти, дово́дити. — Ватага йде. Клим Моторний з бандурою перед їй веде. Мова. — Не було сьвідомости, щоб в українсько-руській землі хто иньший окрім князя міг ватажкувати над військом. Бар. О. — Нехай знає, як поводатарювати. Лев. — Швачка тими гайдамаками доводив. н. о.
Швея́, шве́йка = шва́ля (С. З.), шва́ха, швачка (С. З. Л.), що вишиває шовком або золотом і сріблом — гапта́рка. — Вона швачка й прачка: дотепна дївка. Кв. — Я швачка зі Львова, приїхала позавчора, привезла голку і ниточку шовку. н. п. — Коли у швачки за шитвом нитка въєть ся, то той, чиє шитво, того року ще не вмре. н. пр. Ман.

Запропонуйте свій переклад