Знайдено 127 статей

Запропонувати свій переклад для «адже»

Шукати «адже» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Аппендикс, анат., тех. – (лат.) апендикс, відросток, паросток. [Цензура як апендикс: в пасивному стані непотрібна, в активному небезпечна (Моріс Еделман). Але несподівано там, де ніс мав закінчуватися ніздрями, причепився, як апендикс, другий носик. І, таким чином, складалося враження, що у Клавдія Миколайовича один ніс є продовженням другого (Олег Чорногуз). Апендикс і апендицит. Перше слово означає червоподібний відросток сліпої кишки людини та деяких хребетних тварин, друге — запалення апендикса. Тому не слід писати: вирізали апендицит, хворіє апендицитом. Адже насправді вирізують (видаляють) апендикс, а хворіють на апендицит (Борис Рогоза). Є досвід, який зцілює, є досвід, наче апендикс, і є досвід, котрий нищить (Степан Процюк)].

Большевик – 1) більшовик (большевик) 2) (жарг., бутылка 0,8 л. крепкого вина) більшовик, бомба, фауст-патрон, фауст. [… чому, для чого і для кого большевики твердили і твердять, що вони проти всілякої віри. Що релігія опіум. Що вони вірять тільки і тільки в людський розум… Де ви, прошу вас, бачили більшу нісенітницю, ніж це безглузде твердження всіх недоучків марксизму. Що спільного має все то з розумом, чи яким-небудь здоровим людським глуздом взагалі? Всі ті ухили, всі ті гріхи, всі ті кари, нищення? То ж є, як правило, суцільне, вирафіноване безглуздя, яке виходило зі збоченої і первезної фантазії людини низьких і від’ємних інстинктів, якої найдосконалішим представником був т.зв. пролетар лєнінсько-троцьківської епохи (У.Самчук). — Чого тут чекати? — казала вона. — Не будуть німці — будуть большевики. З німцями буде життя «нур фюр», з большевиками ні для кого (У.Самчук). — От-от-от! Ха-ха-ха!.. Герої! А ми от, большевики, не боялися пиляти грати й стрибати на багнети… Вбивати варту… Читав у книгах, не бійсь, про Халтуріна, Засулич?! Отож… «Ми, большевики… Халтуріна записав у большевики! Засулич!… Чи ти ба!» Андрій дивився на зовсім молоде обличчя слідчого, якому в часи, коли існували ще хоч якісь «царські тюрми», було не більше десяти років, дивився й іронічно думав: «Большевики…" (І.Багряний). Більшовики зробили для 100 національностей єдину «совітську родіну» і навязують її силою, цю страшну тюрму народів, звану СРСР (І.Багряний). Обух Бух! Ух! Страх Трах! Ах! Штик Тик! Ик! — Більшовик! (Ю.Позаяк).  …«більшовик» (пляшка міцного вина місткістю 0,8 літра. Вона ж «бомба», «фауст-патрон» або просто «фауст») (В.Діброва). — Андрію,— тихо й невблаганно сказала Аглая, — коли в ти сам у собі відчуваєш нездорові настрої, то мусиш роззброїтися перед партією. — Так, мушу, — погодився Андрій. — Але що буде з нашим сином? Адже йому лише сім років. — Не хвилюйся. Я виховаю його справжнім більшовиком. він навіть забуде, як тебе звали (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). Більшовики засвоїли мистецтво політичної поліції краще за вчення Карла Маркса (Карл Каутський). — Чим відрізняються комуністи від більшовиків? — Більшовики бачили Леніна живим, а комуністи — у гробу].

Ведь – адже, ж, же, адже ж, бо, отже, але, таж, та, авже́ж; еге́: • а ведь недаром – а недаремно ж; таж недаремно, адже ж недарма. [Адже́ ти ба́чила! Таж ти ба́чила! Та ти ж ба́чила! Авже́ж ти зна́єш про це! Еге ти прийде́ш до нас сього́дні вве́чері? Характе́рний спра́вді-бо факт (АС)].

Весь, вся, всё – увесь (весь, усей), уся (вся), усе (все); усей; усенький (всенький), усенька (всенька), усеньке (всеньке); цілий, ціла, ціле; повний, повна, повне; (всегда, беспрестанно) усе, одно; (до сих пор) досі; (всё, всё же, всё таки) проте: • бежать во весь дух, во все лопатки, со всех ног – см. Бежать; • без всего – без нічого; з нічим; • более всего – над усе; перед усім; найбільш (найбільше); • больше всего – найбільш (найбільше); понад (над) усе; більш за все; • вдобавок ко всему – до всього [того]; • весь как есть, совершенно весь, весь без исключения, решительно весь – геть увесь, чисто ввесь (весь), увесь дочиста, увесь одним лицем, (только с мн. ч. и с сущ. собир.) увесь наголо; • во весь рост – на цілий зріст; • во всё горло кричать – на все горло (з усього горла, скільки горла, на всю горлянку) кричати (гукати, лементувати…); на весь голос (на весь рот, на всі груди) кричати (гукати, лементувати…); як на пуп (як на живіт, як на завійницю, як на печінку) кричати (гукати, лементувати…); (образн.) кричить, мов з нього чорт лика дере; кричить, аж із шкури (з душі) вилазить; • во всём мире – в усьому (в цілому) світі; • во всю прыть, во весь дух – щодуху, чимдуж; • вот и всё, да и всё тут – та й годі; та й край; • во всю, во всю ивановскую – на весь окіл (на всю вулицю) гукати (кричати); на всі заставки (на всі взаводи (заводи), на всю губу) кричати (гукати); щосили (з усієї сили) кричати (гукати); чимдуж (щодуху, що [є] духу, скільки духу) кричати (гукати); • всё без исключения – все без винятку; все загалом; геть [чисто] усе; усе дочиста; • всё более и более, всё дальше и дальше и т. п. – щораз (чимраз) більше; щораз далі; дедалі (щодалі, чимдалі) [все] більше; все геть та й геть; • всё, всего (ср.) – усе, усього; • всё вместе (взятое) – все разом; • все вместе (без разбору) – усі посполу; • всего (итого) – разом; • всего лишь – лише тільки; • всего доброго, лучшего – всього найкращого; • всего на всё – усього-но, гурт на гурт усього (усіх); • все до одного, до последнего – всі до одного (жодного); • всего лишь, только – тільки; тільки-но; лиш (лише); • всего лучше, дороже и т. п. – найкраще, найдорожче; над усе краще, дорожче і т. ин.; • всё на всё – усе чисто, усе дочиста, геть усе; • всего-навсего – усього-на-всього; всього-на́-все, разом тільки (усього разом); усього-но; гурт на гурт; тільки, лише, лиш, та й по всьому (ото й по всьому); ото й усе; та й годі; • всего не переслушаешь – слухати не переслухати; • всего хорошего! (разг.) – на все добре!; всього найкращого!; • всё и вся (разг., устар.) – геть усе (чисто все); усе і вся; • всё или ничего – усе або нічого; • всё нипочем – все дарма; • всё обстоит благополучно – все гаразд; • всё равно – однаково; все одно; байдуже; про мене; • всё-таки, а всё-таки, а всё же – а таки; проте; а проте; втім; а втім; все ж; а все ж; • идти во весь рост – іти на весь (на повний) зріст; іти випроставшись; • изо всех сил, во всю мочь – з усієї снаги (сили), щосили, скільки сила (сили) змагає (змагають), змагала (змагали); • лучше всего – найкраще (найліпше); краще над усе, краще за все; • мне (тебе…) всё равно – мені (тобі…) однаково (однако); мені (тобі…) все одно; про мене; ані (ні) гадки мені (тобі…); мені (тобі…) байдуже (дарма); (разг.) скількісь; (згруб.) один біс мені (тобі…); • на всё про всё, за всё про всё – на все про все, за все про все; • после всего – по всьому; • прежде всего – насамперед, передусім, найперше; • при всём желании – попри все [моє] бажання; хоч і як я бажаю; • при всём том, со всем тем – попри все те, а проте; з усім тим; • при всех – привселюдно; • принадлежащий всем – належний усім, усіхній; • растянулся во весь рост – розпластався (простягся) на весь (на цілий) зріст; витягся на всю довж; • решительно всё – геть усе; чисто все; геть-чисто все; все дочиста (наголо), все дощенту; (образн.) усе до крихти (до цурки, до цурочки, до нитки, до ниточки); • со всего плеча – чимдуж, щосили (з усієї сили); • со всех ног – прожогом, щодуху; • стать во весь рост – стати на цілий (на весь) зріст; • только и всего, всего-навсего – тільки, лише, лиш, усього-на-всього; та й по всьому (ото й по всьому); ото й усе; та й годі; разом тільки (усього разом); усього-но; гурт на гурт; • только всего, всего навсего – разом тільки; усього разом; раптом; раптом тільки; • только и всего (и конец) – та й по всьому; • чаще всего – найчастіш[е]; • я весь внимание и слух – я весь [сама] увага. [Стає царем царювати Петро-недоліток. Стає царем царювати, Але не царює, Сам Міняйло і карає, І життям дарує. Тогді знову наступила Тяжкая година, Застогнала, заридала Ціла Україна (С.Руданський). Шляхтова лежить од Щавниці всього-на-всього за три верстви, але ті три верстви далися нам добре взнаки (І.Нечуй-Левицький). — Куди ти його подінеш? — дивувався Андрій.— Адже у нас усього-на-всього дві грядочки (М.Коцюбинський). Ціле його безталання стає йому перед очі (М.Коцюбинський). Козаки все геть та й геть, убивалися у військове діло (П.Куліш). Та вже скількісь, нехай б’ють (П.Гулак-Артемовський). Кричав на цілу хату. По цілій землі руській. Усю (цілу) ніч. Усеньку воду попили. Увесь світ. Цілий всесвіт. Жінки наголо всі цокотухи. Усе гаразд, усе добре (АС). Всього-на-всього — це переклад вульгарного московського «всего на всего»; «на» ніколи в родовому відмінку не вживається, тому треба: всього-на́-все (та і в мові російській літературна форма тільки: всего на все) (І.Огієнко). Не можна замість все одно говорити все рівно (росіянізм) (Микола Сулима). Негр чимдуж забрався на кухню, а Лоле повела мене до своєї кімнати (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Обережно! Там — плита! — вигукнув був я, але вже запізно: Г’ю перечепився і з усього розмаху всівся дупою на розпечене залізо. Несамовито загорлавши від болю, він ураз підскочив і продогом кинуся до своєї кімнати (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Люди часто бувають нерозумні й уперті, егоцентричні й нелогічні. Однаково прощай їх. Якщо ти добрий, люди винитимуть тебе в тому, що під маскою доброти ти прикриватимеш користь. Однаково залишайся добрим. Якщо ти добився успіху, тебе оточуватимуть удавані друзі й справжні вороги. Однаково добивайся успіху. Якщо ти чесний і прямий, люди обманюватимуь тебе. Однаково будь чесним і прямим. Те, що ти будуєш роками, хтось зрунує за одну ніч. Однаково будуй. Якщо ти спокійний і чесний, тобі заздритимуть. Однаково залишайся щасливим. Те добро, яке ти робиш сьогодні, завтра люди забудуть. Однаково роби добро. Віддай світові найкраще з того, що маєш, і світ попросить ще. Однаково віддай найкраще. Друже мій, кінець кінцем, те, що ти робиш, однаково потрібно не людям. Це потрібно тільки тобі і Богові (мати Тереза)].

Вор – 1) злодій (мн. злодії), крадій, (описательно) хапко, хапун, торбохват, вікнолаз; (ув.) злодюга, злодіяка, злодюжище, крадюка, (вор баранов) баранник, бараняр; (вор, обкрадывающий амбары) комірник; 2) самозванець: • бояться воров — не держать коров – хто шелесту боїться, той по листю не ходить; • вора миловать — доброго погубить – злодія не бити — доброго губити (Пр.); • вор у вора дубинку украл; вор с мошенника шапку снял – злодій у злодія шапку вкрав (Пр.); • как вору ни воровать, а виселицы не миновать; сколько вору ни воровать, а кнута не миновать – на злодіїв також помір заходить (Пр.); красти вільно, та б’ють більно (Пр.); • будеш красти – не втечеш напасті (Пр.); скільки злодій не краде, а в тюрмі буде (Пр.); • карманный вор, карманщик – кишеньковий злодій; кишенник; кишеняр (ирон.) кишеньковий майстер; • молодой вор – злодійчук; • на воре шапка горит – [на] злодієві шапка горить (Пр.); у злодія шапка горить (Пр.); хто порося вкрав, у того в вухах пищить (квичить) (Пр.); • не пойман — не вор – не піймавши, не кажи «злодій» (Пр.); не кажи «злодій», поки за руку не вхопив (Пр.); не кажи, що злодій, бо ще не піймав (Пр.); • не тот [только] вор, кто крадёт, а тот, что концы хоронит – не той злодій, що вкрав, а той, що сховав (Пр.); не лише той злодій, що краде, а й той, що драбину держить (Пр.); • плохо не клади, вора в грех не вводи – погано не клади, злодія до спокуси не веди (Пр.); поганий спрят і доброго спокусить (Пр.); • поделом вору и мука; по заслугам вора жалуют – катузі (катюзі) по заслузі (Пр.); • раз украл, а навсегда вором стал – хто раз украв, той навіки злодій (той ще захоче) (Пр.); • сделаться, заделаться вором – піти (пошитися) у злодії; пуститися у злодійство (на злодія); • сын вора – злодієнко. [Хапко з хапком знається (Пр.). Борода як у владики, а сумління як у злодія (Пр.). Брат Соловейків злодій: украв сивого вола в Кайдаша та і загнав на злодійський ярмарок у Жашків (І.Нечуй-Левицький). — Не оженишся ти на мені! Не будеш ти мій, а я твоя! Тато позавчора мені казав, щоб я й у голові собі не покладала виходить за тебе заміж: казав, що ти якийсь виродок колись славної козацької сім´ї, що ти маєш прилюбність до карт та гульні, що ти декадент, п´яниця й шахрай, ні до якої праці нездатний, що ти гультяй, ледащо, що ти зовсім нестатковита людина, що з тебе затого вийде якийсь торбохват, босяк, — одно слово, що ти пропаща людина (І.Нечуй-Левицький). Двері були незамкнені, і він зайшов у порожню кухню. На мить йому спала думка нишком забрати своє збіжжя й зникнути звідси назавжди. Але він одкинув її як ганебну — не злодій же він справді (В.Підмогильний). З правила в цій країні, як і в багатьох інших, до поліції чи до міліції йдуть служити різні покидьки, злодії й ледарі, різна суспільна непотріб, не придатна до нормальної людської праці, це було відомо, й саме тому до представників поліції та міліції тут споконвіків населення ставилося з неприхованим презирством і зневагою, як до аморального й злочинного елемента (І.Багряний). Дивно було йому і з того, що його не розпитують, хто він і як у нетрі забився. Адже він міг бути якийсь злодюга, пройда (І.Багряний). — От рознесло його,— каже мати.— Коли б злодіяка який всю худобу виволік — не чув би… Відчини!.. — і загримала дужче (У.Самчук). Які тут склепи! Цілі кам’яниці. Герби, склепіння, сходи і гробниці. Залізні двері, злодій не втеребиться. І всюди плющ повився на пригребицях (Л.Костенко). — То такі торбохвати, що з рота видеруть (В.Даниленко). Скоро Санчо вгледів його і впізнав, зразу гукнув до нього що є сили: — Ах ти ж злодюго Хінесе, верни мені моє добро! То ж мій рідний осел, моя душа, моя втіха, мій скарб, моє багатство! Згинь, сучий сину, щезни, ворюго, а що не твоє, оддай! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Як це сталося? Не встиг І моргнуть до шпига шпиг — Все пропало, Всіх не стало, Всіх мов лизнем ізлизало (Чорт — хапун і злодіяка)! Вже й по балі. Пусто в залі. З сміху мавпи поспадали З каруселі зодіака (М.Лукаш, перекл. Ю.Тувіма). Він зсунув капелюха на потилицю і з глибоким почуттям промовив: — Так, сер, за злодія я б і п’яти центів не дав. Ну, а вбивають зазвичай лише раз у житті, особливо жінки, і більше це не повторюється. А от злодій — завжди злодій, до самої смерті (Д.Петрушенко, перекл. Ф.Флеґ). Злодій — не той, хто краде, а той, кого піймали (Дж.Б.Шоу). — У мене в квартирі вчора був злодій. Нічого не взяв, на столі залишив сто доларів і записку: “Так жити не можна”].

Гайд-парк – (англ.) Гайд-парк. [Їхні резиденції, розташовані навколо Гайд-парку на певній відстані одна від одної, стояли, як сторожа, пильнуючи, щоб це любе їм серце Лондона, до якого вони тяжіли всією душею, не вирвалося з їхніх рук: адже це зменшило б їхню повагу до самих себе (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі)].

Гипс – (от греч.) гіпс: • наложить гипс – накласти гіпс. [Ні, він не збирається заводити суперечку з цим затятим телепнем Свізіном, адже він упертий, мов осел, якому все одно — що статуя, що солом’яний бриль. — Гіпс! — єдине, що він сказав. На добру хвилину Свізінові просто відібрало мову (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі)].

Голова, головушка – 1) голова, (умен.) голівка, голівонька, (увел.) головище, (шутл.) мозгівня, макітра, баняк; 2) (начальник, предводитель) голова: • бей в мою голову! – бий моєю рукою!; • была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже (Пр.); аби моя голова здорова, то все гаразд буде (Пр.); • быть, служить головой – головувати; • валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову); • вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що; • вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову; • в головах – в головах; • в голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше; • в головы – в голови, під голову; • взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося, прибандюрилося (наверзлося) кому що; • взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку; вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (иногда) потич; догори ногами; вооруженный с ног до головы – озброєний (узброєний) до зубів; в первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом; • в противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати; • вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому; • выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (истор.) видати на ласку чию чого; • выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (истор.) видати себе на ласку чию; • выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що; • выше всех головою – за всіх головою вищий; • глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена); • глупые головы – цвілі голови; • голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (иногда) кого; • голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися); • голова городской, сельский – голова міський, сільський; • голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертнем, кружка, ходором) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (паморочиться, туманіє) в кого, кому; світ (голова) макітриться (округи йде) кому; морочиться (паморочиться) світ; світ вернеться кому; • голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться; • голова пласта (геол.) – лоб верстви; • голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову; • голова сахара – голова, брила цукру; • голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола); • головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ща, -ще) від кого(за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого; • головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити; • голову вытащил – хвост увяз – голову витягнеш – зад угрузне (Пр.); сорочку викупив, а сукман заставив (Пр.); церкву покрив, а дзвіницю обдер (Пр.); поли крає, а плечі латає (Пр.); • даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати); • жить одною головою – самотою жити; • задирать голову – дерти голову, (ирон.) кирпу гнути; • забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому; • за дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою (Пр.); через дурний розум ногам лихо (Пр.); за дурною головою і ногам лихо (біда) (Пр.); за дурною головою і ногам дістається (Пр.); • засело что-либо в голове – запало щось у голову, уроїлось у голову кому; • из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що; • из-под головы – з-під голів; • как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову; • кивнуть головой – кивнути головою; • кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, наморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого; заморочило голову кому; • ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок), морочитися з чим, у голову заходити; (образн.) ходить до голови по розум; • лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова, (ирон.) кудла (кучма, кустра, куштра); • мёртвая голова (бабочка) – летючий павук; • мне и в голову не приходит – мені й голови не в’яжеться; • на голове ходить (перен.) – на голові ходити, бешкетувати (лок. галабурдити), збивати бучу (колотнечу), пустувати, жирувати; • намылить, мылить голову кому – намилити, милити голову (чуба, чуприну) кому, змити голову кому; (длительно) скребти моркву кому; • на свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність), (иногда при негат. последствиях) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що; • не бери в голову – не переймайся, (жарг.) не парся; • не выходит из головы что-либо – не сходить, не виходить, не йде, не спадає з думки, стоїть мені на думці; • негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити, нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися); • не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови; • не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо (Пр.); у голові пусто, та в кишені густо (Пр.); • не сносить ему головы – накладе він головою (иногда образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту; • не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови, (образн.) голова як решето; • низко стриженная голова – низько стрижена голова, гиря, гирява голова, макотиря; • одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються (Пр.); • одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче) (Пр.); що дві голови, то не одна (Пр.); дві голови ліпше, як одна (Пр.); • он всему делу голова – він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова; • он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову, він узяв собі думку, йому зайшло в голову; • он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий; • он (она) живет одною головою – він одним один (вона одним одна) живе, він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе, він (вона) самотою живе; • он с головой – він має добру голову, у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах), він має голову на плечах (на карку, на в’язах), він має під шапкою; • осмотреть кого с головы до ног – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг; • очертя голову – на від[од]чай [душі], відчайдушно, осліп (сліпма, наосліп, безбач), (образн.) зав’язавши очі; на одчай Божий; • победная головушка – побіденна голівонька; • повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову (ніс), похнюпитися (понуритися, посупитися), зажуритися (засумувати); (образн.) очі в землю; • повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере (Пр.); покірної голови меч не йме (Пр.); винного двома батогами не б’ють (Пр.); покірне телятко дві матки ссе (Пр.); • як признався – розквитався (Пр.); • под головами – під головами; • под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • поднять, поднимать голову (перен.) – підвести (звести, підняти), підводити (зводити, піднімати) голову, набратися, набиратися духу (сміливости(і)); • пойти с повинной голови к кому – повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору; • покачать головою – покрутити головою, похитати головою; • поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти, накладати) головою (душею), заплатити [своєю] головою; • потерять голову (перен.) – розгубитися, утратити (стратити) розум, заморочитися, сторопіти [украй]; стерятися; не дати ради собі; • приходить в голову – спадати, спливати кому на думку; • пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося, набігло) на думку (на гадку), спала (набігла, прийшла) думка, зайшла думка (гадка), зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови); • пробыть, прослужить головой – проголовувати; • промелькнуло в голове – промайнула [майнула, проминула, минула, блиснула, шаснула] думка (гадка) [в голові] кому, в кого; • промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ (хлюща)); • пустая голова – порожня (пуста) голова (образн.) у голові яку пустій стодолі, голова як свистун; • разбить на голову – впень, до ноги побити; • рубить, отрубить голову кому-либо – стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого; • сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан); • с больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає (Пр.); з дурної голови та на людську (Пр.); швець заслужив, а коваля повісили (Пр.); слюсар прокрався, а коваля покарали (Пр.); винувата діжа, що не йде на ум їжа (Пр.); хто кислиці поїв, а (на) кого оскома напала (Пр.); Адам кисличку з’їв, а в нас оскоми на зубах (Пр.); на вовка неслава, а їсть овець Сава (Пр.); іноді б’ють Хому за Яремину вину (Пр.); на вовка помовка, а заєць капусту з’їв (Пр.); хто б’ється, а в кого чуб болить (Пр.); за моє ж жито та мене ж і бито (Пр.); нашим салом та по нашій шкурі (Пр.); • свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи), прогоріти (збанкрутувати); • светлая голова (перен., разг.) – світла (ясна) голова, тямущий чоловік (тямуща людина); • с головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен., разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим; • с головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (иногда) від мозку до п’ят; • с головы на голову – всі до одного (жодного), геть усі; • сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову); • седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє (Пр.); сивина в голову, а чорт у бороду (Пр.); чоловік старіє, а чортяка під бік (Пр.); і в старій печі дідько топить (Пр.); голова шпакувата, а думка клята (Пр.); стар, та яр (Пр.); волос сивіє, а дід дуріє (Пр.); сивина в бороду, а біс у ребро (Пр.); старість то старість, а без віжок не вдержиш (Пр.); • сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має (Пр.); що голова, то розум (Пр.); • сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти; • сломя голову – стрімголов (прожогом); • с непокрытой головой – простоволосий; • снимать голову – стинати голову; • с ног на голову поставить – з ніг на голову поставити, (назвать белое черным) сказати на чорне біле [, а на біле чорне]; (исказить, ещё) поперекру́чувати, перекрути́ти, попереіна́кшувати, переіна́кшити, попепереверта́ти, переверну́ти, поперебрі́хувати, перебреха́ти, (подтасовать, ещё) попідтасо́вувати, підтасува́ти; • снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема (Пр.); стявши голову, за волоссям не плачуть (Пр.); про ноги не думають, коли голова в петлі (шия в зашморзі) (Пр.); пропав кінь – і узду (по)кинь (Пр.); пропив кульбаку, то не жаль стремен (Пр.); взяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Пр.); взяв чорт корову, нехай бере й теля (Пр.); коли пропав віл, пропадай і батіг (Пр.); байдуже ракові, в якому його горшку зварять (Пр.); не до поросят свині, як свиня в огні (Пр.); не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Пр.); по смерті нема каяття (Пр.); є каяття, та нема вороття (Пр.); • с седой головой – сивоголовий; • стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що; • сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова); • сушить голову – (перен.) сушити (забивати, клопотати, морочити) голову; • теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене; • ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова; • умная голова – розумна (велика) голова; (образн. разг.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав; • у него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє; • упасть, полететь вниз головой – сторчака дати; • хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися; • ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) – волоссям світити; • хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши (Пр.); як на пень з’їхав (Пр.); хоч вогню прикладай (Пр.); хоч перервусь, а не підкорюсь (Пр.); • хоч гавкай на його – нічого не вдієш (Пр.); хоч заріж, то не хоче (Пр.); хоч стріль йому в очі (Пр.); • что голова, то ум (разум) – що голова, то [й] розум (Пр.); що хатка, то інша гадка (Пр.). [Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.). Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став (П.Мирний). Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! (М.Кропивницький). Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались (Сл. Гр.). Дурна голова нічого не поможе (Пр.). Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить (О.Кониський). Мені світ округи йде (Г.Барвінок). Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя (П. Куліш). Голова як казан, а розуму ні ложки (Пр.). Голова як у вола, а все говорить — мала (Пр.). Голову об заклад ставлю (Пр.). Мені з думки не йде наше безталання (І.Котляревський). Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Г.Барвінок). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою (Коцюбинський). Засвітив той лампочку, на комині стояла постояв, почухавсь у кучмі,знов сів (А.Тесленко). Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру (П.Мирний). Беру те на свою голову (Пр.). Атосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась (А.Свидницький). Хто ворожить, той душею наложить (Номис). Через тії коні воронії наклав козак головою (Сл. Гр.). Пуста готова ані посивіє, ані полисіє (Пр.). То світла голова (Пр.). За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят (Пр.). Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається (Г.Барвінок). Голова як маківка, а в неї розуму як наклано (Пр.). Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: «От тобі,– каже,– добулась як сова на току» (Г.Барвінок). Твоєю головою тільки на стілець добре сідати (Пр.). Краще бути головою у риби, ніж хвостом у лева (Пр.). Дурна голова не сивіє (Пр.). Де дурна голова, там і ногам біда (Пр.). Аж до 2008 року на пам’ятнику був напис про те, що енкаведисти загинули від рук «фашистських буржуазно-українських націоналістів», який лише замінили на мудре «з мечем прийшли — від меча загинули». Ось так, ніяких тобі підривів чи бульдозерів — ще один доказ того, що буковинські гуцули живуть дотримуючись американського гасла «take it easy» — «не переймайся» (Дмитро Антонюк).  Головне — це не паритися і насолоджуватися життям, бо воно, сука, проходить («Людина в (м)асьці»). … чого він, зрештою, сподівається своєю впертою, дурною поросячою макітрою, якщо навіть досвід тисячоліть не зміг примирити його зі своєю долею (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Отож хай усяке на себе перш оглянеться та й каже тоді на чорне біле, а на біле чорне, бо всі ми такі, якими нас Господь создав, а часом то ще й гірші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Злі язики в тутешніх  старих леді, дуже злі. Базікають, що їм прибандюриться (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Мої руки вже були наелектризовані від хвилювання, але побачивши, як Бутч увійшов до клітки без дозволу, я запанікував так, що у мене, як то кажуть, аж голова замакітрилася (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Тепер я більше нічого не пояснюю, бо немає сенсу збивати бучу (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Як же нерозумно він учинив! Адже можна було відомстити Каміллі іншим яким способом, та не так жорстоко, не так підло. Він проклинав свою дурість, картав себе за таку легкодумність і аж у голову заходив - як би те діло назад повернути, як би знайти якийсь порятунок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наприкінці серпня я на безпач дав оголошення в газеті (О.Король, перекл. Д.Фаулза). 1. Одна голова добре, а дві краще. Але вже для кунсткамери… 2. Кат засудженому: — Вище голову!].

Да – 1) (нареч.) еге, так, угу; 2) (сз.) та, і, й; 3) (но) але, та, дак, так, отже; 4) (да будет) хай буде, най (нехай) буде; 5) (да и ну) та й давай, ну, нум: • ай да… – от так…; • ах да! (разг.) – а, до речі!; ах так!; стривай!; мало що (замалим) не забув!; • вашими бы устами да мёд пить – якби то все, що ви говорите, справдилося!; вашими б устами та мед пити (Пр.); коли б твоє слово та Богові в вухо (Пр.); • [вот] это да – оце так, ото так; • да? – справді?; невже?; • да будет… – хай буде; нехай (най) буде…; • да ведают потомки – щоб відали нащадки (потомки); • да ведь – таж (та… ж); адже (аже) ж (тадже (таже) ж); • да (говорите) же! – та ну-бо (кажіть); кажіть-но; • да-да, да-да-да – так-так; авжеж; атож; еге ж; • да ещё – та ще; до того [ж]; а ще й; • да здравствует – хай живе; • да и – та й; ба [й]; (на початку речення ще) а; (иногда) бо; • да идите же, смотрите же – та ну-бо йдіть, дивіться; ідіть-но, дивіться-но; • да и к тому же, да и притом – та й до того і; як на те ж; та ще й; • да и ну – та й (і) ну; та й (і) давай; нум; • да и то (разг.) – та й то́; і то́; • да и только (разг.) – та й годі (та й край); • да как – та як; коли; • да, как бы не так – еге; де ж пак; де там; • да, конечно – еге ж; звичайно; атож; • да не может быть! – та не може бути!, та невже?; хіба це можливо?; • да нет [же]! – та (ба) ні!; • да неужели?; • да ну? (разг.) – та невже?; та ну?; • да сверх того – та (а) ще крім того (до того); • да сделай же! – та зробіть же!, та ну-бо зробіть!; • да, ты был там? – до речі, ти був там?; • да уж – от же ж, це ж треба; ну й; • да уж, мастера! – що майстри, то майстри!; ну й, майстри!; • да уж, повезло! – от же ж пощастило!; • да чёрт с ним! (вульг.) – та хай йому чорт (біс, грець)!; • да что вы – та що ви (та ви що); та нубе-бо; • конечно да – авжеж; звичайно; еге ж; атож; • нет, нет да и… – [а] часом і; за якийсь час і; раптом і; коли-не-коли та й; • ни да, ни нет – ні сяк, ні так; ні се ні те; • ну да! – отож!; авжеж!; еге ж!; (выраж. недоверия, ирон.) еге ж!; аякже! [Коли подивляться, що вбитий, — з переполоху ну втікать (Т.Шевченко). Сичі в гаю перекликались, та ясен раз-у-раз скрипів (Т.Шевченко). З переполоху ну втікать! (Т.Шевченко). Певно, він хлопчик добрий і любий — еге? (М.Вовчок). Чогось мені на серденьку та й не легко (П.Чубинський). Не дрімає цар московський, Ба й ті не дрімають (С.Руданський). — Еге, спасибі вам! Ми Чіпки не дамо… Чіпка в нас буде, — обороняється Галя (П.Мирний). Так, я була сьогодня в катакомбах і завтра знов піду (Л.Українка). Декотрі зачіпали його, заговорювали з ним; він обзивався до їх одним словом, та й то знехотя (І.Нечуй-Левицький). А жаль же мені та тії тополі. Що на чистому полі (Н. п.). Та й став він по-инакшому — думати. А жаль-же мені літечка тепленького. Та він же там і не був. Та же ж сказала, що прийде напевно. Ажеж (ажеж) ти сам бачив. І хотіла б, так не можу. Думалося одно, отже сталося инше. Не хочеш, дак мусиш. Та збіг на грядки та й давай сонячники ламать (АС). — Так, так,— погодився Карденіо,- його легковірність справді нечувана, прямо-таки надзвичайна: мені здається, що найвигадливіший письменник і навмисне такого не видумав би (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Майк сидів як на голках, витягнувшись уперед у своєму кріслі, й дивився на неї майже істеричним поглядом, і хто знає, що хвилювало його більше — марнославство від того, що вона скаже «так», чи панічний страх, що вона може сказати «так»? (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса).  — Любий, ти не помітив, що я стала краще виглядати? — Угу. — Що «угу»? — Не помітив].

Кинематографист, кинематографистка – кінематографіст, кінематографістка, (разг., разг.) кіношник, кіношниця. [Відвідувачі траплялися всілякі: непмани з пишнотілими подругами, наші й чужоземні моряки, шикарні джентльмени тих професій, про які не писалося в анкетах, але визнавалося в протоколах, письменники, які невдовзі стануть славетними, артисти, про яких скоро забудуть, а найбільше було тут кінематографістів. Одеса захворіла на кіноманію і величала себе «Голлівудом на березі Чорного моря» (Микола Бажан). Тетяна посміхнулася: «Так, якщо ще поставити на паркеті намет, і заховатись у ньому, то які гори? Тут набагато комфортніше, аніж в горах. От. А варити можна з бурульок». Почувши лише останнє слово, колишній кіношник лапнувся за носа, гадаючи, про ті, що там намерзли — адже його свого червоного він не відчував вже з півгодини. У нього в запасі був досвід натурних зимових кінознімань і тому він грівся од них, пригадуючи найвдаліші (Богдан Жолдак). Коли помер Вінграновський — людина, пов’язана з кіно, яку знали сотні операторів, артистів і режисерів, виявилося, що після нього залишилося лиш три півгодинні фільми, які зняв грузин Петріашвілі, який приїхав сюди в… еміграцію як один зі сподвижників покійного Звіада Гамсахурдіа. А якби не приїхав? А якби не зняв? Все-таки Микола Вінграновський, один із чільних «шістдесятників» і сам кіношник (Василь Герасим’юк)].

Киношник, киношница, разг. – 1) (работник кинематографии, рус.) кіношник, кіношниця, кінороб; 2) (любитель кино, ещё) кінолюб. [Мені надзвичайно приємно, що роман «Чорний ворон» так резонує в суспільстві. Його не просто читають, він кличе до дії, багато хто тепер використовує холодноярську символіку. А от нещодавно прийшли до мене кілька хлопців. Молодих, красивих, сухих, жилавих, міцних. Я думав, що якась група бойовиків, а виявилося молоді кіношники. Хочуть зняти повнометражний фільм за «Чорним вороном» (Василь Шкляр). У мене натура вибухова, можу іноді і матюкнутися, цьому навчився на фронті, бо нас гнали в атаки не закликом: «За Родину, за Сталіна», це вигадали кіношники, а шаленими матюками-погрозами (А.Дімаров). Екраном велетенського і плаского «Телефункена» миготіли чорно-білі, переважно під брунатну сепію, кадри, що мусили б асоціюватися відразу з кількома популярними стилістиками, передусім з ретро і андеґраундом. Сам по собі цей технічний виверт жодною новацією не був, адже ним уже встигли досхочу накористуватися цілі леґіони кіноробів — від Берґмана й Тарковського і до недавнього Мулен Ружа. Новим було те, що все це діялось у Львові: щосекунди виникало якесь інше тло з черговим закапелком, старезним подвір’ям, смітником, підвальним лабіринтом, одного разу різко нахилилась і майже впала на глядачів ратуша з трубачем, іншого – розлетілась на друзки від вибуху Порохова вежа, потім якийсь дельтапланерист карколомно падав на промислові руїни Підзамча, а його штучні крила частинами відривалися й осипалися, вдаряючись об фабричні комини і кістяки кранів (Ю.Андрухович). До цього часу міфи й притчі Лавкрафта зазвичай розкрадали, як цемент на будівництві; натомість мерехтіння древнього жаху в його творах — дивовижне й надприродне, і цю особливу лавкрафтівську атмосферу так просто не поцупиш. Тож чи варто дивуватися, що в середовищі кіноробів завжди існував попит лише на будматеріали цього письменника, його улюблені елементи декору та інші незрозумілі артефакти? (Михайло Бриних)].

Козёл – 1) козел, (животн.) цап, (диал.) цапу́р, (ласк.) цапу́сенько, (собир.) цапня́; 2) (о глупом человеке) цап, кзел; 3) (козлиная кожа) козли́на, козля́тина, козло́ва шку́ра; 4) (ворот) ручни́й ко́ло́ворот; 5) (скамейка, на которой секли школьников) коби́лка, лавка; 6) (спорт.) козел: • взять на козла́ (ребёнка) – взя́ти (дити́ну) на ко́пки, підійня́ти собі́ на пле́чі (дити́ну); • дать козла́ – стрибну́ти, ско́кнути, ки́нутися (пусти́тися) бі́гти стри́бом, пли́гом; • доить козла́ – мочитися; • забивать козла – (играть в домино, рус.) забивати козла; • козёл отпущения (разг.) – козел відпущення (розгрі́шення); жертовне ягня; цап спокути, офірний (жертовний) цап, цап-відбувайло; • козла драть, петь козлом (разг.разгпрезр.) – пускати цапа, козлякува́ти, цапиним голосом (на цапиний голос, глас) співати; по ко́зу (козли́) де́рти; • от козла ни шерсти, ни молока; как от козла молока – як з цапа вовни (Пр.); не буде з цапа вовни (Пр.); як з бика молока (Пр.); як з бика — ні лою, ні молока (Пр.); як з козла молока (Пр.); • прыгать козло́м – стриба́ти (плига́ти), як цап; • пустить козла в огород – пустити цапа в капусту (Пр.); приставити вовка до отари (Пр.); • пустить козла́ (скозлоголосить) – підпусти́ти (ви́вести) ца́па; • стать козло́м (на четвереньки) – ста́ти ца́пки, ра́чки. [Ву́са — честь, а борода́ і в ца́па, єсть (Приказка). Дурни́й, як цап (АС). Ой, цап з ме́не, цап! (АС). Козел меле, козел меле, коза насипає (Г.Барвінок). Витріщив очі, як козел на нові ворота (Номис). Стриба, як цап на городі (Номис). — Що з вашої науки? Як з козла молока! (П.Мирний). Один молодий чоловік, утомившись стрибанням через козла, одійшов набік і почав надягати на себе сюртук, скинутий було для легкості рухів (Л.Українка). Чужі пішли, але з Бекіром трудна була рада: він уперся, як цап, і лишився на ніч (М.Коцюбинський). Із нього науки, як з цапа вовни (І.Франко). Через марність свого чуття до дівчини він фатально почав зазнавати втіхи від приниження. А що його постійне зринання з соробкопівського небутгя в ту хвилину, коли Марта лишалась самотня, ïï не могло не дратувати, то й крику та гдирання в ïх розмовах, отже, й таємноï радості для хлопця було досить. Отак Льова робився добровільним козлом відпущення для Мартиного чорного настрою, послужливою метою для проявів ïï гніву (В.Підмогильний). Тут Кутузов шарпнувся, стрибнув убік і панічно побіг, подався стрімголов, вистрибом, як козел (І.Багряний). Зашепотів весняний сніг, забелькотав, задзюрив, навергав геть забутих снів до дна всю душу збурив. Пронозисто чалап-талап ясними калюжами на кладці із козою цап побуцькався рогами (В.Стус).  Він міг працювати невтомно і методично. А міг, полишивши працю, бігти на футбольний стадіон «Динамо», — адже був запальним уболівальником цієї команди. Або міг годинами газардно «забивати козла» (грати в доміно) чи спостерігати, як інші грають (Г.Кочур). — Коротше, вони з мене вже готували цапа-відбувайла. Хотіли як агнця заколоти (О.Ульяненко). Якийсь час Карл-Орса не з’являвся до нас, а тоді прийшов і сказав, що хоче, аби Ева пішла з ним до крамниці, мовляв, треба багато що з’ясувати і зробити, куди ділася його ґуля під пупом, ми так і не довідалися, а мати тільки сказала, що таких цапів, як він, не бере жодна хвороба, вони найживучіші на світі (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Якби козла відпущення можна було ще й доїти! (С.Є.Лєц). 1. Я з’їв сметану «Президент», але президентом так і не став. Викурив пачку цигарок «Аташе», але аташе з мене також не вийшов. І тільки випивши пиво «Козел», я відчув: процес пішов. 2. Якщо чоловік козел, то роги йому — прикраса. — Хай цього козла ґрінпіс захищає. 3. Жінки називають козлом того, кого не вдалося зробити бараном. 4. — Вчора возив дочку в село, показував козла. — Нащо? — Щоб знала, як виглядає справжній козел. А то вона зі слів матері неправильно його уявляє].

Козелец – Козеле́ць. [Слухаючи таку невеселу повість, полковник Шрам і голову понурив. — Та потривай же,— каже,— адже ж Сомка вибрали одностайне гетьманом у Козельці? (П.Куліш). Парубоцтво у славнім Козельці Має вельми пекучії перці. Хлопці дівок перчать, Ті скажено кричать — Не стихає всю ніч ґвалт в Козельці (Ю.Позаяк)].

Любить, любливать – 1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му; 2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого; 3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му; 4) (жалеть) жалувати: • деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.); • кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.); • люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.); • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.); • любить безгранично кого – душі не чути в кому; • люби́ть безумно – шале́но кохати; • любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати); • любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю; • люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́; • любить как самого себя – любити як себе́ самого; • любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому; • люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру; • люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́; • люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край; • любить родителей – лю́бити батьків; • люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́; • любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому; • любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку; • любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину (Пр.); • он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га); • он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти; • он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́; • он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів; • он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці; • он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить; • прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати); • сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт; • это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь); • я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва; • я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту; • я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є); • я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю). [Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не  любити  тебе  —  не  можна, то  й  любитись  з  тобою  —  жаль, бо  хвилина  кохання  кожна випромінює  нам  печаль (В.Стус). Я  кажу  їм:  світанки!  Все  на  світі  таке  муруге. Урожай  суєти  —  залишається  тільки  стерня. Скільки  ми  милувались!  І  жодного  разу  —  вдруге. Скільки  років  кохаю,  а  закохуюсь  в  тебе  щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). — Та я пожартувала. — Ні, не пожартувала. — Присягаюсь, що пожартувала, — відповіла вона і запустила руку в чоловікові штани. Вона це полюбляла (Юлія Григоренко, перекл. А.Баріко). — Кохати — це коли хочеш разом із кимось постаріти. — Такого кохання я не знаю. А знаю інше: коли без когось не можеш жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — А з коханням ось яка штука, — продовжував Воллі напучувати Ейнджела. — Ніколи ні до чого не примушуй кохану людину. У життя коханих не можна втручатися, як не можна втручатися у життя незнайомців. Так, нам усім хочеться, щоби ті, кого ми кохаємо, усе робили так, як нам до душі, або лише те, що ми вважаємо правильним. Але краще дозволити їм самим вирішувати. Це важко, — додав він, — бо іноді так і тягне втрутитися. Просто кортить, аби ти вирішував і планував, і все відбувалося за твоїм задумом (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бейкон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). 1. — Мені потрібно щось на кшталт тебе, але тільки, щоб ​​воно мене любило].

Масса – 1) (вещество, тело, материя, толща) ма́са; 2) (множество кого, чего) бе́зліч, си́ла, си́ла-силе́нна, незчисле́нна си́ла, си́ла си́лою, ма́са, по́вно, (куча) ку́па, гу́ра, (туча, потоп, лавина, бездна) хма́ра, як мгли́, пото́п (потопа), зава́ла, ва́лява, прі́рва, море, (тьма) тьма, (гибель, пропасть) ги́бель, (фамил.) шмат (-ту), (грубо) до чо́рта, до бі́са, до стобі́са, до сму́тку, до ви́греба чого́; 3) (народная) тиск, сила, тлум, ма́са; 4) (юрид.) ма́са, все добро́ (майно́): • бумажная, древесная, сырая масса – паперо́ва, деревна́, сирова́ ма́са; • воздушная маса – повітряна маса; • двигаться сплошной массой – іти́, су́нути, пливти́ (пли́сти́) суці́льною ла́вою, хма́рою, о́блавом, ва́лом, су́нути (ці́лим) зага́лом; • критическая маса – критична маса; • масса вращательнодвижущаяся – маса обертоворухома; • масса движущаяся – маса рухома; • масса материальной точки – маса матеріяльної точки; • масса неуравновешенная – маса незрівноважена; • масса переменная – маса змінна; • маса приведенная – маса зведена; • маса присоединенная – маса приєднана; • маса распределенная – маса розподілена; • маса сосредоточенная – маса зосереджена (скупчена); • маса уравновешивающая – маса зрівноважувальна; • мышечная маса – м’язова маса; • народные массы – наро́дні ма́си; • собралась масса народу – зібра́лося (зійшлося, зібралася, зійшлася) бе́зліч (си́ла, си́ла-силе́нна, тьма) лю́ду (люде́й); • сырковая маса – сиркова маса. [О́бсяг атмосфе́ри величе́зний, а ма́са мізе́рна (М.Грінченкова). Люде́й ішло́ хма́ра хма́рою (АС). Як почало́ розтава́ти, то вода́ йшла рівчака́ми, а тепе́р, як ду́же розта́ло, — іде́ о́блавом (М.Вовчок). Наро́д-творе́ць не мо́же вже бу́ти сиро́ю етнографі́чною ма́сою (С.Єфремов). Чого́ не вда́тен збагну́ти зага́л, юрба́ (М.Леонтович). Бе́зліч пра́ці (Б.Грінченко). Си́ла-силе́нна слів, а ді́ла нема́ (АС). Груш незчисле́нна си́ла (А.Кримський). Їх там си́ла си́лою була́ (Квітка). Пое́зії, пе́вно, в тім ма́са (І.Франко). При́кростей уся́ких ку́па (Б.Грінченко). Люде́й на по́лі як мгли (Г.Барвінок). Чу́ти було́ яке́сь шепта́ння — з-посере́д пото́пи ли́стя (І.Франко). В столи́ці зби́лася ва́лява лю́ду (М.Леонтович). Гро́шей у ньо́го прі́рва (АС). Наро́ду там ги́бель (АС). Люди, які пережили критичну масу принижень (і стерпіли), не можуть бути повноцінними громадянами (Л.Костенко). — У славолюбства тисяча синів, всі рвуться уперед, і, як схибнешся, Когось пропустиш, всі на тебе ринуть Могутнім валом, і заллють, затруть, Зоставивши позаду (М.Лукаш, перекл. В.Шекспіра). А найкраще ось що зроби: стинай віття тернове (тут скрізь того терну до гибелі росте) та й кидай по дорозі на призна́ку… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можна спробувати поставитися до неї по-християнському і полюбити. Але хоч як ти до неї ставився б, вона, ця маса, перетворена волею випадку на електорат, має голос і нічого спільного не має з демократією. Що з нею робити? Обманювати? Відмивати? Перевиховувати? Чекати, поки вимре? Але останнє — іллюзія: старі тягнуть за собою онуків, правнуків, які теж стають навкарячки (В.Шкляр, перекл. В.Єрофєєва). Маса удаваних книжок, але дуже мало літературних творів; тлум інформації та добрих намірів, однак обмаль реальної думки та пам’яті — такий, власне, порядок денний (А.Рєпа, перекл. Ф.Солерса). Той тлум вирував і клубочився, люди бігали туди й сюди (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). — І тепер нам потрібні, — сказав він, — не мечі, а батоги. Масами правили з днів сотворіння і треба ними правити до кінця цих днів. Суще лицемірство й фарс говорити, ніби вони самі здатні собою керувати (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Усі сновигають, горланять до хрипоти, вихваляючи свій товар. Конкуренція, сварки, обдурювання один одного на копійки. Найневгамовніші ми, зовсім малі, бо нам подобається брати участь, відчувати належність, бути частиною всього цього великого тлуму (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). На пароплаві панував тлум, адже ним подорожували механіки та інші відвідувачі національного свята, всі поголовно п’яні ще до обіду (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Найжахливіша маса, яку можна уявити, складалася б суцільно із знайомих (Е.Канеті). У народних мас ця сама маса завелика для сходження вгору. Зате для лавиноподібного сходу вниз — якраз (В.Шендеровіч)].

Мужик – 1) мужик, чоловік, (зап., гал.) хлоп, (крестьянин) селянин, (стар.) посполитий; 2) (пренебр.: • неуч, невежа) селюк, простак, сіряк, чубрій, очкур, ціпов’яз, мазниця, (вахлак) ґевал, (зап.) мудь; 3) (народн.) мужик, чоловік: • мужик сиволапый – мужлай, мугир, мурло, мужло; быть мужиком – бути мужиком, мужикувати, мужичити. [Коли б не мужик (не хлоп) та не віл, не було б панів (Пр.). Пани б’ються, а в мужиків чуби тріщать (Пр.). До панів — пан, а до мужиків — мужик (Номис). Доля, як лихоманка, не розбира, на кого насідається: чоловік, чи пан — їй все однаково (Основа). Міщанин називає селянина — очкур, чубрій, а селянин міщанина — салогуб (Основа). Пан на троні, а хлоп на ослові (Номис). Мудя масти лоєм, а він смердить гноєм (Номис). Ой, задумав селянин міщаночку брати, вона ж йому відказала: «я не вмію жати» (Пісня). Нас хлопами взивали, канчуками сікли нас (І.Франко). Для нас ви ворог, зрадник і простак (І.Франко). Сам крепак, неодукований сіряк (Т.Шевченко). Чи ти ж, мазнице, вчився в школі? (І.Нечуй-Левицький). З виду він і по одежі не ґевал, а щось не просте (О.Стороженко) Хлоп хлопом! мудь мудьом! – Не дай Боже з хлопа пана! (І.Франко). Треба, каже, вас, мужлаїв, провчити, щоб ви знали, як слухатися (Б.Грінченко). Тут мужикував, там пануватимеш (П.Мирний). Бо він, бачте, пан, а ми мугирі (АС). З’явились сірі мужички, що стоять по базарах та на рогах з пилами й сокирами, чекаючи покупців на свою робочу силу (В.Підмогильний). …є культура сільська, а є суто «селюцька» (О.Вергеліс). І не лякайсь, як крізь спів солов’я Прорветься горилячий рик: Адже лиш той, хто кохає, як я, Кохає, як справжній мужик (Ю.Позаяк). — Чи, може, я, будучи рицарем, зобов’язаний знати всі на світі звуки і розрізняти, котрі од валюші, а котрі ще од чого? Та, може, я тих валюш ізроду в вічі не бачив, не так, як ти, мужло репане, що серед них народився й виріс (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Не взяв же тебе враг! — здивувався Дон Кіхот.— Хлоп хлопом, а часом щось таке розумне скаже, мовби по всяких школах учився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — А мені подобається, як синиці линуть до квітів і викльовують насіння, а тим часом інші птахи, птахи-мужлаї, із заздрістю дивляться на них, сидячи на землі й порпаючись у гної в пошуках хробаків (В.Вишневий, перекл. О.Гакслі). Цими холодними вечорами йому вже не знайти місця на лавці чи в кузні поруч із отупілими від жару мужлаями, що знай перемивають кісточки під дзижчання останніх цьогорічних мух (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Чоловіки всі однакові, кожен думає, якщо він народився з черева жінки, то він знає все про жінок (В.Шовкун, перекл. Ж.Сарамаґо). — Посполиті обдаровані чимось більшим, ніж учені мужі, які надто часто забувають про все у пошуках універсальних законів (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Усі чоловіки однакові. Різні обличчя в них тільки для того, щоб жінки могли їх розрізняти].

Нажухать, жарг. – намахати, нажухати. [Випадок, коли мені на практиці довелося здибатися з аґресивним поборником прав нашого російськомовного населення, був і сумний, і кумедний: охоронець у магазині, незрозуміло вороже насторожившись на звук моєї української, не без виклику заявив, що говоритиме «по-русски», — та ради Бога, миролюбно погодилась я, прошу дуже! — і почула: «Идемте, я вас проведу!». Е ні, кажу, «меня не проведешь!». Парубок витріщився вже й геть ошаліло, довелося пояснювати: якщо «по-русски», то треба сказати «провожу», від слова «проводить», а «провести» когось по-російському значить — ошукати, тобто те саме, що «нажухать, кинуть»… Словом, не склався в нас діалог: моя російська виявилася для бідного хлопця такою ж чужою, як і моя українська… (О.Забужко). …без почуття гумору вам просто не досидіти до кінця вистави, за яку ви, до речі, платили свої чесно зароблені бабки, без почуття гумору тут взагалі нічого шукати, в цьому затишному залі, де в найближчі кілька годин перед вами розгорнеться історія незнаної пристрасті й небаченої підступності, де трупи коханців будуть падати вам під ноги, а чесний піт і гаряча кров статистів проллються так натурально, що ви забудете про все на світі, ви забудете про власний скепсис і вартість вхідних квитків, тим більше — не така вона вже й висока, порівняно з тим фарбованим божевіллям, яке вихлюпнеться незабаром на ваші голови, тому займайте свої місця, сідайте і дивіться, адже в цьому місті о такій годині у вас не так багато варіантів, краще вже сидіти й чекати, розраховуючи, що цього разу, ось саме цього разу — вас справді ніхто не намахає (С.Жадан)].

Напутствие – 1) (действие) а) виряджа́ння, випроваджа́ння; б) напучу́вання; в) проваджа́ння напу́тньою моли́твою, чита́ння напу́тнього; 2) (наставление) напу́чення, напу́чування, напуті́ння, настано́ва, напу́тня пора́да, напу́тнє сло́во, напу́тні побажа́ння, (назидание) напоу́млення, (направление) напра́ва; 3) (напутств. молитва) напу́тня моли́тва, напу́ття, напу́тнє. [Вона давно звикла слухати напутіння од своєї мачухи і вже не огризалась (І.Нечуй-Левицький). Я особовим номером навік, Немов тавром, позначений цинічно — І не на те, щоб з каторги не втік, А щоб, як страм, носив його публічно. Мені той номер даний як ім’я І як лихе напуття на дорогу, Адже якщо затреться він, то я У карцері каратимусь за нього (Іван Гнатюк). Зупиняємося біля самих дверей, щоби вислухати інструктаж командира роти про те, як нам належить поводитися в харчевні. Його правиця стискала виделку на яку було наштрикнуте щось невідоме. Скінчивши напучування він глипнув на неї, підняв над головою і мовив: «Прошу всіх солдатів звернути увагу на цю істоту. Це — тарантул. Тут їх повно, тому не застромлюйте носи у дірки в землі та не лазьте довгими язиками у щілини» (Олександр Сушко)].

Невроз, мед. – (греч.) невроз. [Підвівся лось і почвалав. Але він далеко не піде, — ноги вже йому не служать, і від смертельного гону в нього невроз серця (О.Вишня). Типово неприязне ставлення зрусифікованих українців до українців незрусифікованих, «щирих», або, як їх іще роздратовано називають, «бандер», є по-своєму теж характерним виявом суспільного неврозу. З психоаналітичного погляду, самі дерогативи тут є вельми промовисті: слово «щирий» означає певну негативну оцінку людини, яка є непотрібно, недоречно «щирою», себто «українською», «україномовною»; людини, яка «випендрюється», яка демонструє свою «українськість» там, де її краще не демонструвати, тобто публічно; людини, яка, простіше кажучи, опирається ґвалтові, тоді як усі з ним змирилися і воліють вважати цей свій стан нормальним, називаючи натомість ненормальними (дурнувато-«щирими») тих диваків, котрі все ще опираються. Лайка «бандера», під цим оглядом, є ще промовистішою, адже «бандерами» були ті, хто опирався поґвалтуванню найдовше і найзавзятіше (М.Рябчук). Дід, який читав без окулярів найдрібніші газетні тексти, зосередився на чорнильному письмі паперу. Там писали, що Ясьо шизофренік, що в нього невроз нав’язливих станів, одне слово, що Ясьо – «дурний». Це була «Медична картка», причому виписана сім років тому у відомій клініці столиці. Серед симптомів Ясьової хвороби були названі пошук дерева знання Добра і Зла, гра у мовчанку, досконале володіння англійською мовою, оскільки Ясьо був до Перебудови громадянином Олімпії, а на ейфорійній хвилі перелетів на землю своїх предків, у яку і збирався лягти (І.Павлюк). Лікар говорить чоловікові пацієнтки: — Не хвилюйтеся, невроз вашій жінці не зашкодить, вона з ним ще сто років проживе! — А я?].

Объединяющий – що (який) об’єднує (єднає); об’єднавчий, єднальний; об’єднувач: • объединяющие действия – об’єднавчі дії; • объединяющий усилия – що об’єднує зусилля; (ещё) об’єднуючи зусилля. [— Це буде наше останнє й довічне воскресіння, — знову заговорив Чорна Панчоха, перекриваючи хвилю оплесків та ентузіазму. — Відрубані руки і ноги знову зростуться в єдине ціле. Ідея, тьху, незалежності потерпить глобальний крах і прирівняється у людській свідомості до фашизму чи навіть до сексуальних збочень. Заборонений плід Імперії всім припаде до смаку. Мільйони людей тільки й чекають, щоб їх проголосили рабами. Щоб їх повели на будівництво пірамід, каналів, великих мурів і великих мостів. Тільки в Імперії людська одиниця знаходить сенс у своєму існуванні. Адже будь-яка Імперія — це велика мета. Тисячолітня Мета. Це підкорення світу, це комунізм, це безсмертя мумій у мавзолеях. Це сяйво сонць і правителів. Це вежа, яку будують десять тисяч років. Це сила армій, це спалення відьом, це рух народів, постійний та об’єднавчий. Це велике злягання народів, це поглинання менших більшими, слабших сильнішими. Це пам’ятники і міфи, це ріки, повернуті вспак, це торжество психіатрів, патологоанатомів, птахоловів… (Ю.Андрухович)].

Отомщение, отомщенье, отмщение, отмщенье – помста (редко пі́мста), мста, відо́мста, відо́мще́ння, (отплата) відплата, віддяка: • в отмщение кому (устар.) – щоб помститися на кому; щоб відплатити кому; • мне отмщение, и аз воздам – мені належить помста (відомщення, помститися, відплата, відплатити), і я віддам; (иногда) мені відомста, і я віддам. [Прошу і вельми, моє серденько, в будь-який спосіб побачся зі мною; що маю з Вашою милістю далі чинити, бо вже більш не буду ворогам своїм терпіти, конечно відомсту учиню, а яку, сама побачиш (І.Мазепа). Таку побачивши утрату, Аркадці галас підняли, Клялися учинить одплату, Хоча би трупом всі лягли (І.Котляревський). Спочивши, скорбная, скажи, Прорци своїм лукавим чадам, Що пропадуть вони, лихі, Що їх безчестіє, і зрада, І криводушіє огнем, Кровавим, пламенним мечем Нарізані на людських душах, Що крикне кара невсипуща, Що не спасе їх добрий цар, Їх кроткий, п’яний господар. Не дасть їм пить, не дасть їм їсти, Не дасть коня вам охляп сісти Та утікать; не втечете І не сховаєтеся; всюди Вас найде правда-мста; а люде Підстережуть вас на тоте ж, Уловлять і судить не будуть, В кайдани туго окують, В село на зрище приведуть, І на хресті отім без ката І без царя вас, біснуватих, Розпнуть, розірвуть, рознесуть, І вашей кровію, собаки, Собак напоять… (Т.Шевченко). — Навіщо ти залишив нас, господи! — простогнав нарешті Мельхіседек, одриваючи руки від обличчя й безсило опускаючи їх на бильця крісла. — Тому що ми залишили його й дозволили осквернителям чинити наругу над його святинями, а самі пильнували, аби тільки бути покірними й довготерпеливими! — промовив глухо Залізняк. — Не нам належить кара: «Мені відомщення, і аз воздам», — суворо відповів Мельхіседек (М.Старицький). А тільки злоба в серці запалає, Мсти забажа моя рука слаба, В той час ніщо спинити не здолає (П.Грабовський). Ні, не видержу! Не можу довше видержати! Мушу прилюдно признатися до гріха, хоч знаю наперед, що на душі мені не буде легше від того. Адже ж відплата тут неможлива, бо яка ж відплата може винагородити невинне пролиту кров, надолужити замордоване життя? (І.Франко). І він постановив собі будьщо-будь виступити з своєю гадкою на найближчім зібранні побратимів і впертися цілою силою, щоби побратимство Андруся Басараба спровадити з небезпечної стежки — ненависті і пімсти, котра на тепер, при їх малосильності, могла тільки кождому пошкодити, а не могла нікому помогти, — а повернути увагу і силу побратимства на таку ширшу і спокійнішу, та, як бачилось Бенедьові, разом з тим і кориснішу роботу (І.Франко). Сказав Господь: «Мені належить помста!» (Л.Українка). Вона з’явилася тут на те, щоби пімститися на Варварі. Тут, при всіх людях. А людей було досить, бо вони збігались дивитися «на публіку». Були майже всі читальники та й Славко між ними. Варвари, правда, не було, але це для Пазі ще й поготів: не буде кому перебивати її пімсти (Л.Мартович). Ця відомста мені дала, Упорснула шалену силу — Кусай, кусай у серце голе: Я сам благаю, аж кричу! (Людмила Таран). На колісницю поклали його й повезли у скорботі До Іліона; слізьми умліваючи, йшов між них батько, — Та не така мала бути за вбитого сина відомста! Гнівом великим за смерть його сповнилось серце Паріса, Гостем-бо в нього бував він не раз у краю пафлагонськім. Дуже розгнівавшись, він мідногострою кинув стрілою (Б.Тен, перекл. Гомера). — Власним вухам не повірив, коли мені розповіли, що ти з’їв зайця! Ти ж такий переконаний вегетаріанець. — Це була помста. Він з’їв мою капусту].

Официант – (нем. от лат.) офіціянт (совет. офіціант). [Грицько насуплює брови, сміливо прочиняє двері й увіходить у залу; поправив на голові шапку, заклав за спину руки, задиркувато кругом розглядається. Публіка з нудьги мовчки блукала по залі й не звертала на Грицька уваги. Тільки офіціант, що крутився між столиками, з підозрінням скосив на його очі. Грицько сміливо глянув на його, немов хотів сказати: «Ну от і стою між панами, і нікого не боюся! Думаєш, по шиї даси? Дудки, брат — права не маєш!» С.Васильченко). Я закашлююся і витріщаю здивовані очі на молодого, але нахабного офіціянта. Його обличчя ввічливе й незворушне. Коли я бачу такі гладенькі обличчя, у мене виникає палке бажання заліпити його кремом. Але на столі кремів нема. Зате є чотири порожні пляшки шампанського, дві з-під горілки і кілька з пива. Є ще салати і м’ясне асорті — улюблена страва усіх офіціантів Радянського Союзу, адже на ній завиграшки можна заробити цілих п’ять карбованців, бо коштує вона п’ятнадцять (Ю.Винничук). — Але для мене, — розказує Штефі, — його ім’я, його образ нерозривно асоціюється з крилатою фразою Собчака: “Вова! Открой бутылку!” І я нічого не можу з собою вдіяти!.. — І не треба, — заспокоюю я її. — Ти ж не могла тоді знати, що чекісти не бувають колишніми. — А такий добрий офіціант вийшов би!.. — скрушно зітхає вона (М.Рябчук). Принесли каву і пиво. Офіціянт гупнув ними об стіл з підкресленим презирством до всяких там люб’язностей (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). 1. Клієнт — офіціянтові: — А це правда, що ви за нами доїдаєте? — Та що ви, звісно, ні! Це ви за нами доїдаєте. 2. — Офіціянте, можна мені кухлик кави? — А хто тебе знає, можна тобі кави чи ні…].

Паясничать, разг. – блазнюва́ти, ду́рника стро́їти (кле́їти, удава́ти), дурникувати, кривлятися. [— Кинь дурня клеїти!! — визвірився раптом милий слідчий, перейшовши на «ти». — Про твою контрреволюційну роботу, от про що! (Він значуще підняв якусь течку, поважив її в руці, дивлячись примруженими очима на Андрія, і кинув на стіл). — Тут все зафіксовано. Але ти мусиш сам про все розказати. Чистосердечно й до кінця. Все! (І.Багряний). Тут сни долають товщу забуття і згадкою лютуються, як змії, тут, на кону минулого життя, блазнюють, корчаться, як лицедії вертепних інтермедій (В.Стус). І, удаючи з себе дурника, я закліпав очима й сказав: — Та грибів хотів підшукать… Хіба не можна? Не можна? (В.Нестайко). Часто думають, що та чи інша людина тільки удає з себе дурника або дурку (Альберт Туссейн). — Усіх жаліти — тюрми позакриваються, — кривлявся Едик (Ю.Винничук). — Розплющ очі, кохана вітчизно, і поглянь на сина твого Санча Пансу; він повертається до тебе, не вельми забагатівши, зате добряче збатожений. Розкрий обійми і прийми також сина свого Дон Кіхота; його здолала правиця іншого, але зате він подолав самого себе, адже це він мені казав, що більшої над сюю звитягу годі собі зичити. Вертаюсь я з грошенятами, бо хоть на мені побито весь батіг, зате я цупко сиджу в сідлі. — Годі блазнювати,— мовив Дон Кіхот,—і дай Боже нам щасливо в’їхати в село, а вже там знічев’я розкинемося мислію по древу та й придумаємо, як ліпше нам пастушити (А.Перепадя, перекл. М.Сервантеса). Нарешті Стредлейтер обрізав кляті свої нігті, устав в отих ідіотських трусах з ліжка й заходився строїти дурника. Підходить, нахиляється і ну товкти мене кулаком у плече — розважається, паскуда! (О.Логвиненко, перекл. Д.Д.Селінджера)].

Педераст – (греч.) педераст, мужоложець, мужоложник, содоміт, (презр., шутл.) педик, підер, підар (підор), підарас, підерал, педрило. [Твої педерасти Так само приймають (або не приймають) закони, Або закидають за комин, або закладають за комір (О.Ірванець). Більше не лякали, тільки лагідно так спитали, чи варто паритися тут за такого підора, як міністр (брати Капранови). Але тупенький педик помилявся, не розуміючи, що там, у глибині, вже звився чорним драконом план, і життя не завдає їй аніяких душевних мук, крім тих моментів, коли хочеться прокусити собі губи від того, що взяли на кпини найголовніше для неї, наче у добре запрограмовану машину плюснули води чи увіпхали паскудний вірус (О.Ульяненко). Не чекаймо слушнішого часу І не стіймо в понурій юрбі, Кожний, хто хоче вбить підараса, Хай уб’є підараса в собі (Геннадій Сахаров). Крім всіх побутових прикростей, Голін мав ще одну душевну гризоту, якої не міг позбутися. Одного дня він став педерастом. І найприкріше, що не пам’ятав: як, де і чому? (М.Бриних). Найвидатніші особи поміж педерастів часто потай радили мені вдатись до психоаналізу, щоб подивитись, чи не можна мене врятувати, адже ймовірно, моя любов до жінок стала наслідком якоїсь дитячої травми, що піддається лікуванню. За натурою я схильний до роздумів та меланхолії, тож мені зрозуміло загалом, що в наш час, після того, що з нами вже трапилось, починаючи з концентраційних таборів, рабства у тисячах виявів і водневої бомби, немає жодної причии, щоб людину ще й … на додаток (М.Марченко, перекл. Р.Ґарі). «Вип’єте віскі?». Я відмовився. «Запалите цигарку?». Я знову відмовився. Така скромність подивувала його. Він навіть скривився: — Не люблю службовців, які не п’ють і не курять. Ви, бува, не педераст?.. Ні? А шкода!.. Педерасти крадуть менше за решту, це я з досвіду знаю. Прихиляються до господаря (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Аж раптом до мене забала­кав якийсь чепурунчик. Спершу я думав, що то англюк, та й до всього педрило, аж то поляк, католик. Ну, супер! (Б.Антоняк, перекл. Й.Фабіцької). Був там і білий песик, тихий педераст, який, одначе, виконував обов’язки самця-плідника, за що його й годували (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Чим активний педераст відрізняється від пассивного? Пасивний не ходить на гей-паради].

Посвящать, посвятить – 1) посвя́чувати, посвяти́ти що, (в духовный сан) висвя́чувати, ви́святити кого́; 2) присвя́чувати, присвяти́ти кому́, чому́ що; 3) (отдавать) признача́ти, призначи́ти, поклада́ти, покла́сти, віддава́ти, відда́ти, присвя́чувати, присвяти́ти кому́ що; 4) (посвящать кого в тайну) утаємни́чувати, утаємни́чити кого́ в що, звіря́тися, зві́ритися кому́ з чим, відкривати, відкрити таємницю кому: • он посвяти́л меня в свою тайну – він зві́рився мені́ зі своє́ю таємни́цею; • посвятить свою жизнь науке – відда́ти своє́ життя́ нау́ці; • посвятить в подробности дела – докладно з’ясувати (пояснити) справу; • посвяща́ть кому время – уділя́ти, уділи́ти, признача́ти, призначи́ти кому́ час; • посвящать, посвятить в рыцари кого – посвячувати, посвятити в лицарі (в рицарі) кого; • посвящать, посвятить кого в диаконы, в священники (церк.) – висвячувати, висвятити на диякона, на священика (на попа); • я посвяща́ю утро делам – я признача́ю ра́нок на спра́ви (спра́вам); • я посвяща́ю этому делу все свои силы – я поклада́ю на цю спра́ву всі свої́ си́ли; я докладаю до цієї справи всіх своїх сил. [Кільканадцять літ посвятив я науці (І.Франко). Вона́ присвяти́ла хо́рому ввесь свій час, всі свої́ си́ли (О.Коцюбинська). Раїса присвятила хорому весь свій час, всі свої сили (М.Коцюбинський). Посвяти́ли нову́ ха́ту. Висвя́чувати на попа́ (АС). Цьому́ завда́нню й присвяти́в Грінче́нко свою́ літерату́рну дія́льність (С.Єфремов). — Одколи живемо ми на цьому подвір’ї, не було ще помітно, щоб тут водилося що-небудь, а тепер чи не доведеться посвячувати і двір, і хату (С.Васильченко). Він розповів їм про її властивість, узяв з них слово хоронити в тайності й ознаймив, що сьогодні вперше збирається випробувати особливості обчарованої голови. Окрім двох приятелів дона Антонія, ніхто не відав, у чім тут заковика, і якби дон Антоніо заздалегідь їх не втаємничив, то вони дивувалися б не менше, ніж інші, та і як не дивуватися: голову змайстровано так хитро й дотепно (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Будь обережний, не створи через неуважливість чогось величного, адже стільком людям доведеться свідомо присвятити своє життя, щоб створене тобою умалити (С.Є.Лєц)].

Пупырышек, уменш.-ласк. – пухире́ць, пухи́рчик, (прыщик) при́щик. [Тішиться дитина — Забавка чудна: Надимає з мила Пухирці вона (Дніпрова Чайка). Я спершу відчув пальцями пухирці на її гладеньких руках‚ а вже потім побачив на згинах біля ліктів‚ якраз там‚ де брунатна смага світлішала‚ сліди від уколів‚ тоді я зрозумів‚ чим пахне тиховій із її сухих вуст‚ — це був запах не заморського зілля‚ він був дуже мені знайомий‚ але й дуже далекий‚ запах із мого дитинства‚ коли ми з бабусею викурювали слимаків із льоху‚ бабуся розпалювала віхоть сухих конопель‚ щоб прогнати із льоху проклятих слимаків‚ які їли прокляту картоплю‚ і ось той запах знов мене наздогнав — так знагла і так недоречно (В.Шкляр). Навіщо вони кохались? Адже прийде час, і та врода, що вони її на п’єдестал становлять, зробиться старою, зморщеною, беззубою, огидою, з тремтячим підборіддям! І знаючи, запевне знаючи се, можна кохатися? О, дурні!.. Він не міг уже. Він навіть і тепер уже в молодій двадцятилітній, пишній вродою Ганні вишукував те, що мало віщувати той страшний кінець. Кожна Ганнина хвороба, кожен пухирчик, що іноді набігав у неї, вражав його аж у серце, бо він думав: — Ось воно те — вже починається! (Б.Грінченко). У Меланки сама рука піднімалася, щоб перехреститись, але жінка тільки водила долонею по припічку, ніби порох витирала. І все дивилась на Самця — жердинистого такого, на тичкуватих ногах та з голубуватим прищиком на дзюбатому носі (Є.Гуцало)].

Русский – 1) росіянин; 2) російський; 3) руський: • русский язык – російська мова. [Російська мова тепер для України — це не мова російської культури, яку необхідно знати, щоб читати Чехова, Достоєвського і того ж Гоголя. На жаль, для України і для всіх країн СНД російська мова — це ланцюжок, який прив’язує їх до совєтського минулого (В.Новодворська). Ми, як і Білорусь, мали свою столицю, політичні кордони, міліцію й навіть власну еліту. Українською розмовляли, вишиванки носили. Але країна була вмонтована в російський світ (В.Карасьов). Українці подібні до росіян приблизно як коні до ослів. Або (хай буде так) як осли до коней. Адже в цьому порівнянні немає нічого від усіх отих фольклорно-стереотипних значень, якими обмотані слова «коні» та «осли». Просто між двома названими видами спільного й відмінного справді стільки, як між українцями та росіянами (Т.Прохасько). Равік пошукав очима офіціанта. З нього досить. Він знав таких жінок. Мабуть, з російських емігрантів, подумав він. Не встигне ще десь і місця нагріти, а вже присаджує тебе (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Німці принаймні завжди готові підійти і попросити вибачення за поведінку своєї країни під час війни. Росіяни ж виглядають так, ніби воюють іще й досі (А.Маслюх, перекл. Д.Кларксона). — Юпітером присягаюся, це не чорні люди. Звісно, з чорними людьми я можу робити все, що завгодно. А вони росіяни і геть безсовісні. Я… я не хочу мати з ними справу без свідків (Ю.Джугастрянська, перекл. Р.Кіплінґа). На голодний шлунок російська людина нічого робити і думати не хоче, а на ситий — не може (Ф.Раневська). Росіяни довго запрягають, але потім нікуди не їдуть. Просто запрягають і розпрягають, запрягають і розпрягають. Це і є наш особливий шлях (Г.Ґорін). Росіян мені не зрозуміти ніколи. Звісно, чужа душа — потемки, але душі росіян — просто непроглядна пітьма (Ґ.Ґ.Маркес). 1. Російський народ довго й завзято боровся за права принижених, вимирущих і безправних народностей. Нарешті він здобув ці права. 2. Російський народ вільний. Куди пошлють, туди й захочуть].

Сваливать, валить, свалить, жарг. – вали́ти, зва́лювати, звали́ти, (удирать) давати драла (драчки, дмухача, лиги, дропака), чку́рити, чкурнути, дремену́ти, п’ята́ми накива́ти, дра́ти, дра́пати, драпну́ти, драпону́ти, драпцюва́ти; (исчезать) ушиватися (вшиватися), ушитися (вшитися), іти́, піти́ з ди́мом, здимі́ти. […адже ми разом росли намагаючись таки вирости Щоб одного разу після їжі звалити з усіх майстерень і спортзалів совка (С.Жадан). Прогугнявивши щось про поліцію і напаж, Кнур ушивається (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда). Пес чкурнув і примчався з палицею (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Нарешті сторож турнув його й крикнув: — Чого ти вилупив баньки й стовбичиш тут? Ушивайся звідси, тебе звільнили! (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Жінки та дівчата проходу їм не давали, але герої Клірі, що повернулися додому, за першої ж нагоди намагалися вшитися від них, налякані увагою більше, аніж будь-коли на полі бою (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Він протяжно позіхнув і, не сказавши жодного слова бодай із ввічливості, вшився до себе спати. А Кім тоді спав мало і думки його роїлися мовою гінді (Ю.Джугастрянська, перекл. Р.Кіплінґа)].

Случай – випадок, подія, пригода, приключка, оказія, (диал.) трапунок, (возможность) нагода: • благоприятный случай – добра нагода, оказія, шанс, момент; слушний (сприятливий) випадок; • в большинстве случаев – здебільшого, здебільше, здебільша; • в крайнем случае – у крайньому разі; • в лучшем случае – в найкращому (найліпшому) разі, у кращому (у ліпшому) разі; • в любом случае – в кожному разі, в кожнім разі, в усякім разі; • в некоторых случаях – иноді, инколи, деколи, часом, часами, у деяких випадках; • во всяком случае – у всякому (у кожному) разі; (зрідка) на кожний спосіб; (иногда разг.) хоч як [би там було]; • в общем случае – загалом, взагалі; • во многих случаях – у багатьох випадках; • в особом случае – в особливому випадку; • в отрицательном случае – коли ні; • в подобном случае – в такому разі (випадку); • в положительном случае – коли так; • в предельном случае – у граничному випадку; • в противном случае – інакше, в противному разі, у протилежному (у зворотному) разі (випадку), (разг.) а то; коли ні; • в рассматриваемом случае – у розглядуваному (в даному, в цьому) випадку; у випадку, що розглядається; • в случае – якщо, як бува, у випадку, у разі, на випадок [чого]; • в случае вашего согласия – якщо ваша згода, якщо ви будете згодні (згідні), у разі вашої згоди; • в случае (на случай), если – якщо (коли); на випадок, коли (якщо); у тому разі, коли (якщо, як); • в случае необходимости – якщо (коли) буде треба, якщо (коли) буде (є) потреба, за потреби, у разі потреби; • в случае несоответствия – в разі невідповідності; • в случае (неявки, отказа) – в разі, коли (не з’являться, відмовляться); • в случае отсутствия – якщо (коли) немає (не буде); • в случае чего, на случай чего – в разі чого; на випадок чого, коли б (якби) що сталося (трапилося); коли що станеться (трапиться); • в таком (подобном) случае – у такому разі, коли (якщо) так, (иногда) тоді; • в [том] случае, если [бы]…; на тот случай, если [бы]… – на випадок, коли [б]…, у тому разі, коли [б] (як[би])…, якщо [б]…, як бува…; • в том случае, когда – у тому разі (випадку), коли (якщо); • в худшем случае – в найгіршому разі, у гіршому разі; • в частном случае – в окремому випадку; • в этом случае – якщо, у цьому випадку (разі); • даже в том случае, когда – навіть у тому разі, коли (якщо); • искать случая – шукати нагоди; • как и в случае чего – як і у випадку чого; • кроме особо оговоренных (упомянутых) случаев – за винятком того, що; крім того, що; крім окремо згаданих випадків; крім випадків, які розглядалися (про які йшлося) окремо; • мы ограничимся случаем – обмежимося випадком; • на всякий пожарный случай – на (про) всяк (всякий) нагальний випадок; • на всякий случай – на (про) всяк (всякий) випадок, напровсяк, (редко) про всякий случа́й; • на крайний случай – на випадок (у разі) крайньої потреби; на крайній випадок; • на первый случай – на перший раз, на початок (на почин), для початку; • на случай чего – на випадок чого; • на самый худой случай – у найгіршому разі; • на случай чего (пожара, отъезда…) – на випадок чого; • нередки случаи, когда – часто трапляється, що; нерідко буває, що; • несчастный случай – нещастя; нещасливий випадок, лихий випадок; • ни в коем (ни в каком) случае – нізащо, у жодному разі, ні в якому (у жодному) разі, ні за яких обставин, аж ніяк, ніякою мірою; звичайно, ні; • от случая к случаю – час від (од) часу, від часу до часу, від нагоди до нагоди; • пользоваться случаем – користуватися з нагоди, з оказії; • по случаю болезни… – через хворобу…; у зв’язку з хворобою…; • по случаю (купить) – з оказії (купити); • по случаю чего – з нагоди чого, з приводу чого, у зв’язку із чим, з огляду на що, через що; • по случаю юбилея… – з нагоди ювілею…; • по этому случаю… – з цієї нагоди…, через це…; • представился (удобный) случай – трапилась, випала (добра) нагода; • при [первом удобном] случае – при [першій] нагоді, з [першою] нагодою, як буде нагода, принагідне, при нагоді, при оказії; • случай приключился – сталась пригода. [У три дні, як і гадалось, Дон Кіхот та Санчо Панса злагодили всю потребизну, втихомирили своїх — той жінку, а сей клюшницю з небогою, і смерком, аби ніхто не бачив, крім бакаляра, що зохотився провести їх аж геть за царину, пустились їхати до Тобоса: Дон Кіхот на свойму доброму Росинанті, а Санчо на вірному Сірому, із селянськими харчами в саквах і з грішми в капшуці, що пан дав йому про всякий случай (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Чим старшим стаєш, тим ясніше бачиш, що в цьому нещасному світі Його Величність Випадок робить три чверті роботи (Фрідріх Великий). Білявкою була й вишивальниця Жанетта Фоконьє, химерна дівчина, вдачею нахабніша від пажів, звична до того, щоб за її спідницею увивалася чимала вервечка спудеїв; цілісінький вечір майбутній священик припечатував її зневажливу лайку, адже заклався: коли б йому закортіло, то зможе здобути прихильність цієї дівулі швидше, аніж найскоріший кінь галопом домчить від ринку до храму Святого Петра; через отой закла́д знялася бійка, що переросла у всезагальну тяганину, і врешті-решт панна Жанетта, неабияк розщедрившись, власними вустами (а на тогочасному школярському жаргоні їх іменували «брамою душі») поцілувала пораненого кривдника. А вже під Різдво, дарма що на той час єдиним Зеноновим спомином про той давній трапунок був шрам на півобличчя, однієї місячної ночі спокусниця нечутно прошмигнула рипучими сходами та опинилася в його ліжку (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Фронт — це клітка, в якій нам доводиться напружено чекати, що буде далі. Ми лежимо під гратами, що їх утворюють траєкторії снарядів, лежимо в нервовому чеканні невідомого. Над нами витає випадок. Коли летить снаряд, я можу тільки пригнутись, і ще, та я не знаю, куди саме він летить, і ніяк не можу подіяти на нього. Саме ця залежність від випадку і робить нас байдужими (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). В кожнім разі я не збирався робити драму з цієї історії (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Побудуй будинок, вирости сина, посади дерево. Не можеш? Ну на крайняк змайструй шпаківню, заведи хом’ячка і не забувай поливати кактуса].

Собрат – побратим, побратимець, (товариш) товариш: • собратья – побратими, (неол.) субраття. [Мені здавалось неймовірним, ба навіть зовсім неможливим, щоб для такого славетного рицаря та не знайшлося якогось мудрого письмака, котрий піднявся б списати його небувалі подвиги; адже всім мандрованим рицарям, що шукали, як то кажуть, пригод, завжди щастило на хронікарів, на кожного припадало по одному, а то й по два, і ті мудреці не лише їх діяння списували, а й найменші їхні думки та всякі дурниці змальовували, що годі було й приховати. Чи то мислима річ, щоб лиха доля позбавила нашого зацного рицаря того добра, що Платір і все його субраття подостатком мали? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Толерантность – терпимість, (лат.) толерантність. [Горезвісна українська толерантність вже зашкалює за рамки розумного і стає схожою на беззубість. Дотепні журналісти вже й слово нове придумали — «толерасти» (С.Олійник). — Толерантність! — повторюю я. — Повагу до інших. Розуміння інших. Вміння давати іншим жити, як їм подобається (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Толерантність — не моє слово. Культура її не знає. Добру вона не потрібна, а зі злом не треба бути толерантним. Людина культури, яка прагне зрозуміти, а, отже, полюбити іншу людину, ніколи не говоритиме про терпимість, адже любов вища за це поняття. Толерантність — це дресирування. У мене вдома живе дев’ять собак-лабрадорів, у яких розвинені мисливські інстинкти, і мені не раз доводилося платити штрафи за роздертих курей. За допомогою ломаки я домігся того, що мої пси стали толерантні до курей, але як добитися, щоб вони їх полюбили, я не знаю (Кшиштоф Занусі). — Ходімо на мітинг. Сьогодні об’явлено день толерантності — А що це? — Не знаю. Прихопи про всяк випадок монтувальню].

Умирающий – який (що) помирає, вмирає, конає; вмирущий (мирущий, мрущий), присме́ртний, смертельний, (реже) смертник, смертниця. [На панщину не пішов: «в мене жінка присмертна», — одпрохався тим (М.Вовчок). Що краплина роси для вмирущого, Для того, хто конає без сил? (П.Грабовський). Вмирущий лебедю, співай! Хай лине Твій скорбний голос, твій солодкий спів! (В.Мисик). І коли вересень, привітний і сумний, як мудрець, що пізнав марноту світу, але не зрікся її, посилає з-за Дніпра прощальні помахи тепла, дерева й трава на узбіччях відповідають йому пристрасною запашністю мрущого зела, зворушеного раптовими нічними дощами (В.Підмогильний). Все теє чув Камачо і все теє так зачудовувало його й пантеличило, що він не знав, на яку ступити. Однак Басільєві друзі знай просили його дозволу, щоб Кітерія віддала умирущому руку, а то Басільйо, мовляв, сконавши невтішним, занапастить свою душу, аж нарешті умовили, точніше, уламали, і він заявив так: якщо Кітерія згодна, то сам він не проти, адже це затаїть виконання його бажаннів лише на мить (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вмирущий іще раз припав до правиці маршала, поцілував її і впав; останній тихий подих вирвався з його благородної душі (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). Іноді тілом смертниці перебігав дріж (Ю.Прохасько, перекл. Й.Рота). — Певне, що й кат може бути добрий. Усі знають, що він допомагає слабим і стражденим, навіть умирущим, від яких уже відмовилися всі лікарі (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Педді й досі плакав, але не за Френком, а за тим життям, що пішло з обличчя Фіони, плакав через вмирущий вираз у її очах (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Усміхнувшись на цей простенький мотив, він зняв очі на обличчя священика і, уздрівши в ньому невеселий відблиск мрущого дня, повільно забрав руку, що потиском своїм вже майже висловила згоду на побратимство (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Нещасний Фридерик, упійманий зором умирущої — себто зором небезпечним, — скам’янів, зблід, став майже струнко (О.Гриценко, перекл. В.Ґомбровича). Нащо зв’язувати Неліду з умирущою твариною? Нічого доброго з того не вийде: на неї чекатиме розчарування, яке він може передбачити, але не відвести… (А.Вовченко, перекл. А.Б.Касареса)].

Фифа, прост., неодобр. – (рус.) фіфа, (ум., фифочка) фіфочка. [Напідпитку два стиляги Крутять фіфочку руду — П’яна фіфа каблуками Так і садить під дуду! (Ю.Позаяк). Ще б мені Бена не знати. Я по знайомився з ним випадково п’ятнадцять років тому‚ коли був ще студентом‚ тоді ми в ресторані «Метро» завелися через якусь фіфочку‚ і я хотів начистити писка цьому здорованеві‚ я тоді так упився‚ що розмовляв мертвою латиною‚ а він‚ цей бугай‚ раптом позадкував переді мною і давай миритися: чого ти‚ мовляв‚ гарячкуєш‚ ну наб’єш мене‚ розквасиш пику‚ а що далі? — чи не ліпше нам взяти пляшчину й поїхати до мене‚ адже ресторан уже зачиняється‚ а ми посидимо ще по людському й станемо друзями (В.Шкляр). Він був вдячний Марті за те, що вона не соромилася виставляти напоказ, ідучи поруч з ним, свою красу, яка день у день огортала його хвилями легкого хмелю. Йому прикро було помічати звернуті на неї погляди чоловіків, але він страждав би ще дужче, якби вона була якоюсь фіфою (Г.Філіпчук, перекл. А.Камю)].

Флаг – прапор, стяг: • государственный флаг – державний прапор; • поднимать, поднять флаг – зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти пра́пора; • под флагом чего – під прапором чого; • спускать, спустить флаг – спустити прапора; • флаг в руки (язвительное пожелание действовать способом, не нравящимуся говорящему) – прапор в руки (, барабан на шию, сокиру в спину, електричку назустріч…), (ещё) вітер в спину, вперед і з піснею. [В Севастополі, де стояла велика чорноморська флота, 2 квітня на нових дреднавтах (2), крейсерах (2), міноносцях (11), підводних човнах (8), лінійних кораблях (2) та кільканадцяти інших старих кружляках і міноносцях залопотів український прапор. Це українська кров відізвалася в залозі чорноморської флоти, і вона самохіть відкинула російські червоні й білі прапори (Юрій Липа). Червоний прапор майорить вгорі, здійнявшись гордо на високій вежі… На ньому — кров… То кров людська горить! То пломеніють сполохи пожежі! Вогонь і кров — немає їм кінця. Вогонь і кров – без міри та без ліку. Невже цей прапор справді до лиця та до вподоби збуреному віку? Невже й надалі будемо нести жорстокий символ смерті та руїни? О ні, червоний прапоре, не ти символізуєш славу України! (Леонід Терехович). Лежу й відчуваю, що дівчат все більше з кожним криком чайки. На мені жовто-сині плавки. Прапор піднімається (Юрай Курай). Звичайно, є раби, які готові радісно цілувати ногая, яким їх б’ють. Здається, у психіатрії цей феномен називається мазохізмом. Тому якщо ви належите до таких, то залюбки тепер вже не за законом, а цілком добровільно пов’язуйтеся стрічками, вішайте червоні прапори, але хоч би для себе, перед дзеркалом визнайте свій діагноз. Адже саме визнання хвороби, як твердять психіатри, може бути першим кроком до одужання. А проте навіть якщо у вас не вистачить сил зізнатися у недузі самим собі, маєте розуміти — люди навкруги точно діагноз цей вам поставлять. За одною безпомилковою ознакою — червоним прапором (брати Капранови). Іноземець, прибувши в СРСР і проїхавши трохи машиною, вскочив у яму і пошкодив авто, коли ; приїхали даївці почав гаряче їм доводити, що ті мали б позначити небезпечне місце червоним прапорцем. — А ви, в’їжджаючи в Союз великий червоний прапор бачили? — ..? — Так, оце на всю територію країни поширюється].

Хороший – 1) добрий, гарний, хороший, (разг.) ловкий, (диал.) файний, (диал.) охвітний, (диал.) хосний; 2) (красивый) гарний, вродливий, (разг.) красний, (диал.) файний, (диал.) лепський; 3) (достаточно большой по количеству, величине) добрий: • всего хорошего! – на все добре!; (реже) усього доброго!; (иногда) усякого добра!; • все они хороши – всі вони однакові; • глядеть хорошим глазом (разг.) – дивитися пильним оком; • до села хороших десять километров – до села добрих десять кілометрів; • из него ничего хорошего не выйдет – з нього добра (пуття) не буде; з нього добра не жди; • на хороший цветок летит и мотылёк – на добрий, на гарний цвіт і бджола летить (Пр.); • хорошее дело – добра річ; гарне діло; добра (хороша) справа; • хорошее настроение – добрий (гарний) настрій; • хорошему всё хорошо – доброму все всюди добре (Пр.); • хорош гусь (ирон.) – добра штучка; • хорошего понемножку – доброго (хорошого) потрошку; • хорошие отношения – добрі (гарні, хороші) стосунки (взаємини, відносини); • хорош, хороша собой – гарний, гарна [на вроду]; уродливий, уродлива; • худого хватает, а хорошого мало – поганого досить (доста), доброго мало. [Почали курей по хатам віднімати, яйця відбирати; відомкнули казенний ящик, потягнули чимало, турнули у город і за ренським, і за хранцюзькою водкою; а як завтра припадала п’ятниця, а пан справник був собі богомільний та богобоязний і вже нізащо душі не сквернитиме скоромним, так приказано купити і кав’яру, і кримського оселедцю, і свіжопросольної осятринки, і свіженької рибки хорошої, і раків, і паляниць (Г.Квітка-Основ’яненко). Олена, що йде, то усе вихваля пана Забрьоху, який то він гарний, чорнявий, повновидий, які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Г.Квітка-Основ’яненко). — Горе, мовляв той, гне, а хороше життє виправляє (Г.Барвінок). І звали вони Ласуна жити із собою: «Зоставайся, Ласун, жити з нами, — говорили, — життя тобі буде хороше й привільне в нас» (М.Вовчок). Пані того куховара дуже хвалить, що такий, мовляв, чоловік він хороший, так мене поважає! (М.Вовчок). Вона була здалека взята, і така-то вже хороша, чорноброва, а горда та пишна — Мати Божа! Іде, було, собі — як мальована: очі у землю спущені й не дивиться (М.Вовчок). Такий був яросливий, що Боже борони! як розлютується, аж йому огневі іскри з очей скачуть, і побіліє, як крейда. А був хороший із себе дуже: високе чоло гетьманське, брови так і говорять, очі карі, ясні, як зорі, і всміхнеться, було, так ласкаво, да разом і гордо і смутно, що аж за серце вколупне (М.Вовчок). А Орися росла собі, як та квітка в городі. Повна да хороша на виду, маяла то сям, то там по господі в старого сотника, походжала, як по меду бджілка, і всю господу звеселяла (П.Куліш). Хороший з лиця — повновидий, рум’янець на всю щоку, з чорними, веселими очима, з чорним лискучим усом, — він був перший красень на селі… (П.Мирний). Трудно молодій дівчині вистояти проти хорошого убору (П.Мирний). Мені здасться, що тим і наш світ красний, що він не однаковий (П.Мирний). Мотря, жінка хорошого господарського роду, теж допомагала Іванові в його господарській праці (П.Мирний). Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві неабищо він: Про се гаразд усякий знає, Хто хлібець має (Л.Глібов). Марко взяв її руку в свою: «Хороша ти». Гафійка почервоніла, навіть поночі видко: «Що — я…» (М.Коцюбинський). Погода тут файна. Хоч часами вітер приносить дощі (М.Коцюбинський). Се був такий самий хороший, теплий, погідний день! (І.Франко). — Довго вже він і розкошує, цей клен. Ловка буде з нього соха в кошару (М.Кропивницький). Коли се одчинилися в палаці великі скляні двері, і вийшла молода панна, убрана в хорошу білу сукню (Л.Українка). — Ось постривайте, я вам зараз щось лепське прочитаю (Л.Українка). Подивилась у водицю На личко своє, Тихо, тихо промовила: «Горенько ж моє! Вродо моя хорошая, Нащо ти цвітеш? Без доленьки на сім світі Марне пропадеш! Нема щастя, нема долі, Лиш врода сама… І кохання зневажене, Дружини нема!» (Л.Українка). Під склепінням печалі така хороша акустика. Ледве-ледве торкнешся, а все вже гуде, як дзвін (Л.Костенко). Нічого сказати, хосний хлоп Петро Модестович, а все ж москаль! — витираючи аерофлотівською салфеткою губи, згадував майор Бузина вчорашній і сьогоднішній день і ті жаскі хвилини, які він пережив вранці під час сну, чи вже й не сну, а напівсну, коли йому привиділось, що він лежить у Мавзолеї Володимира Ілліча Леніна на законному місці вождя. — От якби замість Мусоргського та мав він прізвище Гулак-Артемовський, то вже була б зовсім інша річ. А так, хто він? Москаль! Хоч і ловкий хлоп (Іван Котовенко). — А чого сі два володарі так проміж себе ворогують? — спитав Санчо. — Того вони ворогують,— одказав Дон Кіхот,— що сей Аліфанфарон сам запеклий бусурмен, а закохався в доньку Пентаполіна, хорошую та вродливу християнську королівну, а отець її не хоче дати за царя-поганина, поки той свого лжепророка Магомета не зацурає і на нашу віру не пристане. — Присягаю на мою бороду,— гукнув Санчо,— добре той Пентаполін робить, і я ладен підпирати його, скільки моги моєї (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І я готовий стверджувати, що книжка для дітей, яка подобається тільки дітям, — погана книжка. Добрі — добрі для всіх. Вальс, який дає радість лише танцівникм, — поганий вальс (Клайв Льюїс). 1. Хорошу людину не здатні зіпсувати ні влада, ні гроші. Адже, коли людина справді хороша, в неї не може бути ні того, ні іншого. 2. Хворий, здавши аналізи, приходить до лікаря: — Що-небудь добре скажете? — Звичайно, скажу: для мисливців за органами ви вже не становите інтересу].

Хохма, прост. – (идиш от ивр.) хо́хма, (реже) шутка, (выдумка, проделка) штука, витівка, (розыгрыш) розіграш. [Чи в такій атмосфері — коли є бажання заздалегідь довести придуману версію, — чи за таких обставин буде дотримана справедливість щодо заарештованих? Адже невипадково якийсь час тому деякі офіційні та неофіційні особи, спекулюючи на авторитеті своєї посади, з дуже серйозним і навіть скорботним виглядом говорили про те, що буцімто розкрито «центр», знайдено зброю, підпільну друкарню і т. д. Минув місяць, і вже ніхто офіційно не насмілювався повторити ці трагікомічні «хохми» (І.Дзюба). На побутовому рівні українці й досі часто-густо використовують слова з мови їдиш на кшталт: «причиндали» (якісь речі, як правило зайві), «талмуди» (в значенні книжки), «хохма» (мається на увазі якісь розповіді чи анекдоти), «ґвалт» (в розумінні "крики, шум, хаос») та інші (Дім Анни Франк)].

Шалаш – 1) (легкая постройка из жердей, кольев, покрытых ветками, соломой и т.п) ку́рінь, бу́да, халабу́да, (редко) катра́га, котара, салаши́на, (тюрк.) шала́ш; 2) (то, что формой напоминает такую постройку) шала́ш, (пастуший) коли́ба, (ярмарочный) я́тка: • милости прошу к нашему шалашу, разг., шутл. – прошу (просимо) до хати (до господи, до куреня); • с милым рай и в шалаше – хоч хліб з водою, аби, милий (аби, серце), з тобою (Пр.); сухарі з водою, аби, серце, з тобою (Пр.); хоч в одній льолі, аби до любові (Пр.); хоч у курені́, аби до серця мені (Пр.); хоч борщ без сала, аби душа пристала (Пр.); хоч ох, та вдвох (Пр.). [Кругом мовчки подивилась; Бачить — ліс чорніє, А під лісом, край дороги, Либонь, курінь мріє (Т.Шевченко). Мешкав він собі на громадській толоці в солом’яній буді (Л.Мартович). — Адже тепер, опівдні, душно,— усі діди на баштанах по куренях сплять (Б.Грінченко). Напнемо халабуду (Сл. Гр.). . Сплять в кошарі вівці на горі, а в колибі чорні вівчарі (О.Маковей). І чомусь нікого не дивує і не шокує, що в центрі Києва досі стоїть пам’ятник Леніну, а комуністи замість конспіративних квартир, шалашів у розливі та ЦК в екзилі мають фракцію в українському парламенті. Невже забули, у кого Гітлер учився будувати концентраційні табори? (С.Олійник). — Я тільки ось що знаю, — відповів старий, — місяців тому буде шість абощо приїхав до одної котари пастушої, миль за три звідси, молодий та гарний панич, верхи на оцій самій худобині, що дохла валяється, і з тією самою кладдю, що ви, кажете, знайшли та не взяли, і спитав у нас, де тут у цих горах найглухіша глушина (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Іполит Матвійович, збентежений присутністю в двірницькій стороннього, голі фіолетові ступні якого тільки тепер побачив з-за краю стола, знітився і хотів був тікати, але Остап Бендер жваво зірвався на ноги і низько схилився перед Іполитом Матвійовичем. — У нас хоч і не Париж, але просимо до нашого куреня (М.Пилинська, Ю.Мокрієв, перекл. І.Ільфа, Є.Петрова)].

Экстраверт – (англ. от нем. от лат.) екстраверт. [Не раз і не два під час приступу малопоетичного шаленства (адже кажуть, що романтично-піднесеними поети бувають лише під час творчого акту, стаючи поза ним потворами і духовними квазімодо) питав її, чому не одружується і що чекає від нього. Адже гроші мав від випадку до випадку, для gloria Макс також не найбільший мазунчик, нервовий екстраверт, із епізодичними ознаками психопатичності, чого тоді вона хоче? (С.Процюк). серед міста — як на пательні спека кельнерка-ектраверт пропонує кальян пекельний на закуску і на десерт (Яна Устимко). — Як відрізнити інтроверта від екстраверта? —  Розмовляючи інтроверти дивляться на свої черевики, а екстраверти — на чужі].

Экстрим – (англ., от лат.) екстрем (екстрема), ікстрім . [Дві доби тверезого життя! Шкода марнувати цей так важко набутий капітал на якусь екстрему. Адже ще трохи, і я виповзу з цього болота на твердий і — що важливо — сухий берег (В.Кожелянко)]

Разонравиться – розподобатися, перестати подобатися. [Тоня могла йому розподобатись, це не важить. Хай він навіть занадто ясно побачив у ній самого себе, але хто може примусити людину довгий час дивитись на себе в дзеркало? Адже так бувало раз у раз: або він жінкам, або вони йому переставали подобатись (В.Підмогильний). Якщо вірш розподобався — викидай, будь багатою, будь щедрою, не розмінюйся на дрібні емоції (Л.Костенко)].

Деликатный – делікатний, (вежливый) ґречний, звичайний, увічливий, чемний, (хрупкий) тендітний: • самым деликатным образом – якнайделікатніш (якнайделікатніше), якнайзвичайніш (якнайзвичайніше). [— Література — це делікатна річ, — додав він переконано. — Руку треба мати, а то й не підступайся. Того й письменників мало, я думаю (В.Підмогильний). Кав’ярня влаштована так‚ що відразу всю не окинеш оком‚ її зала перегороджена арковими проймами на три частини (звідси‚ мабуть‚ і назва — «Троє поросят»)‚ і я обійшов усі‚ шукаючи знайомих‚ поки нарешті таки помітив мого любого друга Івана Маловічка‚ — його велика лиса голова світилася у мороці‚ як місяць-повня‚ і цей місяць цідив із чарочки горілку такими делікатними ковточками‚ наче то був риб’ячий жир. (В.Шкляр). — Можливо, це не найкраще місце для розмови, — проказав підполковник, — але, бачите, ми не хотіли вас турбувати повістками… — Ага, — засміявся Мількер, — не хотіли турбувати, щоб не викликати неприємні спогади? Які ж ви тепер делікатні стали! (Ю.Винничук). — Нехай буде й форелька,— погодився Дон Кіхот,— кілька штук форельок стане за одну форель, а мені байдуже, чи дадуть вісім разів по реалу, чи вісім реалів в одній монеті. А ще, може, та дрібна форелька й смачніша буде за форель — адже телятина делікатніша за воловину, а козенятина за козлину. Та нехай там уже що, тільки мерщій несіть, бо як живота не вгонобиш, то ані труду ніякого, ані зброї не підіймеш (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Ґлорія Неш була високою білявою культурною дівчиною. На жаль, вона народилася років на десять (якнайбільше) після мене й не переставала нагадувати мені про це в якнайделікатніший спосіб: то вигукуючи «як вам щастить, Дороті, зберігати такий відтінок шкіри? Ви повинні будете згодом розповісти мені свої таємниці», то дивлячись на мене з виразом глибокого подиву, так ніби той факт, що я тримаюся на ногах у свої сорок п’ять років, був справжнім чудом (В.Шовкун, перекл. Ф.Саган). Що за делікатна смерть. Сказав усім присутнім: “Прощавайте!” — і тихо закрив за собою віко труни (С.Є.Лєц)].

Типажный – типажний: • типажный актер – типажний актор. [І тут дізнаємося, що його постійно бентежила типажна особистість; завжди йому цікаво було «прочитувати фізіономії», оцінювати поведінку людей і на основі побаченого уявити «біографію» героя, знайти ключ до розуміння (Р.Когут). Так, що навіть пацанча завмерло — рими мішалися з парою кави, на мить здалося, наче й типажна дитина дослухається до них, пропалених, хоча навряд чи воно могло зробити це незнайомою мовою — кучері йому завмерли (Б.Жолдак). Режисер забракує, адже не дотягую до таланту: надто дивна і не типажна, і збудована недоладно. У кіно не візьмуть ніколи — черги довгими нині стали. Я достоту прошу у долі власне місце в глядацькій залі (Софія Кримовська)].

Зевака – роззя́ва, роззявля́ка, ґава (ґава), витріщака, витрішколюб. [Літаючи по дворах, Гава Шматок ковбаски добула; Хоч кажуть, що вона дурна роззява, А до крадіжки здатная була (Л.Глібов). «Що там?» — обізвався з двору чоловік. «Курча сорока взяла».«А хіба я не казав: роззява», — байдуже мовив дядько і знову зашаркав рубанком (Гр.Тютюнник). І хоч я не той роззявляка забудькуватий, яким і вовки без труднощів можуть полакомитись-повечеряти, і хоч не метушливий, мов чорт у болоті, а наслання якесь, а мана якась найшла на мене, змусила поминути Дармограїшине обійстя і, осідлавши моє згарячіле від солодкої тривоги тіло, погнала слідом за отим вогнем, що посувався попереду в звабливих жіночих строях (Є.Гуцало). — Не буду Вам переповідати таємниці Сходу, бо їх немає, якщо Ви, звісно, не з когорти витрішколюбів, котрих забавляють описи гарему Оттоманського султана (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Коли вони вийшли надвір, їх оточили витріщаки, що досі заглядали у вікна (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Юрба розійшлась, але Вільям і Вайолет лишилися на місці. Це були справжні представники племені роззяв. Люди, що покидають місце події із каретою «швидкої допомоги», не мають потрібних елементів, з яких складається справжня цікавість. Адже насолоду дає не сама страва, а той присмак, що лишається після неї в роті (М.Рябова, перекл. О.Генрі)].

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

аге́нтка, аге́нток, аґе́нтка, аґе́нток; ч. аге́нт, аґе́нт 1. представниця, уповноважена організації, установи чи публічної особи, яка виконує різні доручення, завдання. [Про смерть легендарної виконавиці повідомили її родичі та близькі через агентку співачки Гвендолін Квінн. (DW, 16.08.2018). Також ніжно дякую моїй міжнародній аґентці Ґаліні Дурстгофф, яка впродовж цих років робила все можливе, аби забезпечити мені умови для безперешкодної праці. (Оксана Забужко «Музей покинутих секретів», 2009). У центрі оповіді буде Емілі Лок, хитромудра страхова агентка. (toloka.to). Якщо працівники міліції й прокуратури аферу з квартирами Терещука й Крикуненка й далі «розслідуватимуть» так, як донині, то ця агентка з нерухомості продасть не один під’їзд. (cripo.com.ua). Елфріда Кнаак, книжкова аґентка і студентка факультету психології, умерла від ран. (Марк Йогансен «Обличчя буржуазної преси», 1929). Жінок ревідовати може лише жінка (аґентка поліції). (Дяківські відомости, №7, 01.07.1929).] 2. та, хто чиєюсь ставленицею, служить чиїмсь інтересам. [Дружина путінського речника – українська «агентка». (Експрес, 19.04.2016). Адже не піде ж він до незнайомих людей і не скаже: «Стережіться, це німецька агентка». (Анджей Збих «Ставка більша за життя», 1970, Ч.1, пер. Іван Глинський, Микола Дуркевич).] 3. таємна співробітниця органів розвідки якоїсь держави чи організації. [Агентка ФСБ вербувала наших прикордонників. (znaj.ua). І тільки кілька людей знало, як було насправді, що генерала Руднєва за наказом енкавеесівця Сиромолютного убила в Карпатах радистка Петра Вершигори – Анюта Туркіна, теж агентка НКВС. (Василь Яремчук «У лабетах долі», 1992). Впав в руки органів безпеки, коли зв’язався з колишньою своєю зв’язковою в Західній Україні, що в межичасі стала аґенткою совєтських органів безпеки. (Вісті комбатанта, 1962). <…> сам, згадаєш моє слово, за допомогою Місі поширюватиме чутки, що ти донощиця. Це для того, щоб ми втратили довір’я до тебе і не прийняли тебе до профспілки. Можливо, і навіть певно, що він готує тебе на агентку, яка повинна обробляти новачок, що прийдуть … на наше місце. (Ірина Вільде «Ті, з Ковальської», 1947). Врешті прибув до нас і привіз зі собою аґентку з винницького ІПУ – лотишку. (Яків Гальчевський-Войнаровський «Проти червоних окупантів», 1942).] див.: розві́дниця, шпигу́нка

адреса́тка, адреса́ток; ч. адреса́т та, кому адресують, надсилають лист, факс та ін. [Моя найдорожча Адресатко. (Марія Титаренко «Комунікація від нуля: Есеї для Мані», Львів, 2019, с. 145). Сенс звертання до адресатки в цьому вірші як останньому виявленні почуття полягає саме в тому, щоб дати їй уявлення про можливість увійти в обшир любові <…>. («Питання теорії літератури, компаративістика», 2011). Листування, що його маємо, все сповнене повчань, як адресатка повинна жити, думати, діяти. (Юрій Шевельов «Кулішеві листи і Куліш у листах», 1983). Адресатка молитов не квапилася, бо була призвичаєна до Карпишиного лементу, а сусіди вже не раз бачили той шарварок. (Юрій Яновський «Мир», 1950). Наприкінці листа Куліш повідомляє свою адресатку про своє розходження з дружиною <…>. (Віктор Петров-Домонтович «Романи Куліша», 1930). Той аташе умів трохи й балакати по-перському: адже в своєму 26-му листі він прислав своїй адресатці переклад із Саадієвого «Гулістана». (Агатангел Кримський «Перський театр, звідки він узявсь і як розвивавсь», 1925).] див.: адреса́нтка, оде́ржувачка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 Словник української мови: в 11 томах, Том 1, 1970, с. 21.

айті́шниця, айті́шниць; ч. айті́шник фахівчиня з ІТ-технологій. [У групу входили, зокрема, представники ІТ-спільноти, адже Наталія була айтішницею, працювала у комп’ютерних компаніях. (Високий замок, 2017). Вважали її однією з кращих айтішниць. (Петро Масляк «Розстріляний автобус», 2016). Каже, що летить з Гоа, сама вона росіянка, айтішниця з Пітера. (Ірена Карпа «Baby travel. Подорожі з дітьми, або Як не стати куркою», 2014).] див.: айті́виця, програмі́стка, програмува́льниця

акціоне́рка, акціоне́рок; ч. акціоне́р власниця акцій; членка акціонерного товариства. [У Луцьку акціонерка одного з найбільших ювелірних магазинів «Перлина» хотіла прибрати його собі до рук. (p-p.com.ua, 12.07.2013). Юрія Соломатіна до Голови ДПА щодо надання інформації про розслідування чи перевірки Державною податковою адміністрацією діяльності офшорної кіпрської фірми та її акціонерки Тимошенко в схемах про відмивання «брудних» коштів у справі екс-Прем’єр-міністра Павла Ларазенка. (Стенограми засідань Верховної Ради України, 2006). «Адже можна було провести збори не у залі, а на території заводу», – резонно зауважила акціонерка Тамара Реута. (Високий замок, 2002). Акціонерка королівської лотереї вийшла, взяла двадцять франків і віддала художникові, а той нишком тицьнув їх у руку братові. (Оноре де Бальзак «Баламутка», пер. Юрій Лісняк, 1991). ] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 23.

антропо́ложка, антропо́ложок; ч. антропо́лог фахівчиня з антропології. [Нашими героїнями будуть: Кристина Моджевська (жидівська науковиця, антроположка, письменниця, транссексуалістка), Анна Лангфус <…>. (fundacjaherstory.org, 22.10.2016). На повні груди не побоялася сказати антроположка Оксана Грабович. (Універсум, №3–4, 2015, с. 55; цит. за: А. Нелюба. Словотворчість незалежної України. 2012-2016).] див.: антропологи́ня, людинозна́виця Словотворчість незалежної України. 2012-2016: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017, с. 33.   Рекомендації   З-поміж варіантних назв антропологи́ня, антропо́ложка перевагу варто віддати першому слову. Адже вже усталилася така модель творення назв жінок у науці, коли суфіксоїд –лог приймає суфікс –ин(я): психологи́ня, соціологи́ня, філологи́ня та ін.

багатостражда́льниця, багатостражда́льниць; ч. багатостражда́льник та, хто зазнала багато страждань. [Тим більше мала б нас насторожити та обставина, що як хвора «багатостраждальниця» Леся Українка позиціюється в нашій культурі чи не настійніше, ніж як власне письменниця. (Оксана Забужко «Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій», 2007). І хтозна, за чим більше голосила ця багатостраждальниця – чи за розбухлим чоловіком, який посильно бажав розвалити гроба, чи за собою, адже суд присудив поховати її живцем із панотцем <…>. (Валерій Шевчук «Срібне молоко», 2001).]

безче́сниця, безче́сниць; ч. безче́сник та, хто порушує вимоги чесності. [Безчесниця, ненависниця чужого щастя. Мною трусило, кидало в різні боки, розривало на шматки. (Сторінки з «Блокноту», Чтиво, 06.09.2019). – Кажіть правду, – грозив їм, – адже Бахтіяр не прийшов би туди без видимої причини, не інакше як котрась безчесниця упроваджує його у мої покої! (Всесвіт, №11-12, 2004). «Ти певен, – спитав Робер, – що я можу, ні сіло ні впало, запропонувати цій жінці тридцять тисяч франків на передвиборну кампанію її чоловіка? Невже вона аж така безчесниця? (Марсель Пруст «У пошуках утраченого часу», пер. Анатол Перепадя, 2001). Одно тільки хочу, щоб ви знали: я не злочинниця якась і не безчесниця, а безталанна дівиця, яку ревнощі присилували знехтувати веління доброго звичаю. (Мігель де Сервантес «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», Ч. 2, пер. Микола Лукаш, 1988).] Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

вибра́ниця, вибра́ниць; ч. вибра́нець 1. та, кого обрали для виконання якихось обов’язків. [Марцеся спершу налякано прищулилася, але коли усвідомила себе вибраницею народу, зірвалася з крісла, схристила на грудях руки і співуче почала. (Федір Одрач «Вощадь», 1972). Й ось це вона саме, вибраниця села, Ляля із зрослими брівками, невінчана цариця однієї днини, через хвилину віддасть свій наряд подругам, сама ж вернеться стомлено в своє курне житло <…>. (Катря Гриневичева «Шестикрилець», 1935).] 2. та, кого вибрали як дружину, кохану. [Здається, саме цей аргумент на господиню вплинув найбільше, адже моя вибраниця була не з вулиці, а людиною спільної для нас фахової конфедерації. (Валерій Шевчук «Фрагменти із сувою мойр», Ч.1., 2014). Як почула, що й Адама вигнано з раю з новою вибраницею. (Валентин Чемерис «Ліліт – нічна птиця грішної любові», 2009). «Добрий друже, – сказав він, – невже ви гадаєте, що ваша вибраниця серця візьме вам за зле, коли ви підете за покликом натури?» (Юрій Косач «Володарка Понтиди», 1987).] див.: вибра́нка, обра́ниця Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

виві́дувачка, вивідувачок; ч. виві́дувач та, хто випитує щось у когось; оглядаючи щось, дізнається таємну інформацію. [Обережно, від будинку до будинку, ховаючись за кущами та автомобілями, молода вивідувачка більше кілометра гналася за грабіжником. (ntn.ua, 09.08.2013). А також – Господи, прости! – жінки й дівчата, особливо останні, адже я ніколи не думав, що зможу саме так дивитися на них – як на суцільних спільниць, безумовних злодійських коханок, виконавиць, розвідниць і вивідувачок. (Юрій Андрухович «Диявол ховається в сирі» (збірка), 2006). Він вирішив, що коли вона вивідувачка короля, то саме там їй місце – вона, ймовірно, принесла листа. (Геза Гардоні «Зірки Егера», пер. Іван Мегела, Іван Петровцій, 1987).] див.: інтерв’ю́ерка, розпи́тувачка, шпигу́нка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

військовополоне́на, військовополоне́них; ч. військовополоне́ний у знач. ім. військовослужбовиця, узята в полон під час війни. [За час голодування українська військовополонена втратила понад 12 кілограмів. (Високий замок, 2015). – Або ви – військовополонена, або ви – безневинна туристка. (Джон Ле Карре «Таємний мандрівець», пер. Юрій Лісня, 1993). – Адже ви штурмбанфюрер, а я не більше як розконвойована військовополонена. (Едуард Ростовцев «”Привид” не може втекти», пер. Микола Сидоренко, 1972).] див.: військовополоня́нка

вступни́ця, вступни́ць; ч. вступни́к та, хто вступає до закладу освіти. [Обоє вступниць зізнаються, що співбесіда не була надто важкою, тим паче вони наполегливо і ретельно готувалися. (Фіртка, 2016). Вступниця її в школі не вчила, та за кілька місяців опанувала необхідне й склала іспит на «відмінно». (День, 2013). «Нас лякають великими конкурсами у магістратуру, – розповідала «ВЗ» вступниця, – кажуть, приїде багато людей з Києва, адже там навчання значно дорожче, ніж у Львові». (Високий замок, 2011).] див.: абітуріє́нтка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021

гури́ня, гури́нь; ч. гу́ру 1. духовна наставниця. [Адже наша колега не просто баба Зоя, а знаменита віщунка, гадалка, гуриня й знавець усіх видів магій. (golosznadbugu.com, 24.06.2021). Але одразу попереджаю – я не коуч і не психолог, і точно – не «гуриня», якихось магічних технік у цій книжці немає <…>. (Наше слово, №45, 08.11.2020). Минулого разу ця гуриня допомагала нам зцілитися у понеділок, а тепер ми вирішили піти на випередження. (Рагу.лі, Ісландія, ФБ, 07.07.2019).] 2. перен. та, хто є авторитетною знавчинею певної галузі. [«Твоя жизнь точно нє будєт прєжнєй!» – погрожує мені гуриня-авторка тренінгу і з якоїсь неймовірної любові до ближнього пропонує чуствувати себе женой короля цілком безкоштовно. (Читанка JS: Ірена Карпа про талісмани і лайфхаки для пошуку ідеального партнера, 08.09.2020). Гуриня комунікацій за роботою. (zn.ua, 24.01.2020).]

етнографи́ня, етнографинь; ч. етно́граф фахівчиня з етнографії. [«А кінь є також одним із атрибутів свята , адже здавна господаря , який мав коні , в селі неабияк поважали та шанували», — розповідає етнографиня Віра Вакун. (Версії, 2020). «Ця прикраса ще праукраїнська, – розповідає Стефанія Капустинська, етнографиня з Івано-Франківська». (Фіртка, 2018).] див.: етно́графка

інакоду́миця, інакоду́миць; ч. інакоду́мець та, хто дотримується не таких поглядів, як переважна більшість. [Художниця-шістдесятниця Алла Горська була безстрашною інакодумицею, адже боролася за право України на свободу від тоталітарного радянського режиму. (Олена Синчак, 2021).] див.: дисиде́нтка

капела́нка, капела́нок; ч. капела́н 1.священниця при капелі в католицькій та англіканській церкві, а також помічниця парафіяльного священика чи священниці. [«Ми представляємо бачення того, як може працювати суспільство, коли різні традиції зосереджені на тому, як бути хорошими людьми і сусідами», – пояснює лютеранська капеланка Гарварду Кетлін Рід. (zaxid.net, 31.08.2021).] 2. військова священниця. [Лора Когут ― одна з перших капеланок в Україні. <…>. Вперше долучилася до помочі військовим, коли ті виходили з Криму на Миколаївщину. Відтак почалося її волонтерство у зоні збройного конфлікту, що триває вже сім років. (theukrainians.org, 19.01.2020). До міста Бучі (Київська область) у День Героїв прибула капеланка військово-повітряних сил США майор Ольга Вестфолл. (stolychno.news, 24.05.2019).]   Рекомендації   У медіях можна натрапити на вислів військо́ва капела́нка, який, однак, є неправильним, адже одне із значень слова капеланка – військова священниця.

ковальчи́ня, ковальчи́нь; ч. кова́ль майстриня, яка куванням обробляє метал, виготовляє металеві предмети. [Серед 8 ковалів-учасників є одна дівчина – львів’янка Ніка Музичко. Ковальчиня працює з металом вже близько 4 років <…>. (zmist.pl.ua, 01.07.2020). Білявка-ковальчиня: як створити кузню і обставити конкурентів-чоловіків. (shotam.info, 01.06.2019). Правителькою стала місцева ковальчиня, принцеса, раніше замкнута у вежі. (uageek.space). І хоча ковальчинь у нашій країні небагато, та з часом стає більше амбітних і загартованих жінок, яким підкорився метал. (Повага, 11.09.2017).] див.: кова́лька, ковали́ня   Рекомендації   З-поміж отриманих у результаті опитування варіантних назв ковальчи́ня, кова́лька, ковали́ня вартими уваги видаються кова́лька і ковали́ня. Адже обидва слова відповідають принципам мовної ощадності. Якщо першу назву утворено з допомогою статистично найчастотнішого фемінізувального суфікса -к(а), то другу – з допомогою менш частотного суфікса -иня(я).

користува́чка, користува́чок; ч. користува́ч 1. та, хто користується комп’ютером, мобільним або інтернет-зв’язком чи сервісами в інтернеті. [Суд у Німеччині зобов’язав Facebook надати спадкоємцям доступ до сторінки померлої користувачки. (DW, 08.09.2020). Україна займає друге місце у світі за часткою жінок-користувачів Facebook і входить до топ-10 держав за часткою користувачок Instagram. (prostir.ua, 11.03.2020). Слід зважати на обмежені можливості аналізу й інтерпретації таких даних, адже доступна інформація відображає досвід матерів – користувачок інтернету <…>. (Олена Стрельник «Материнство як соціальна практика: структурно-діяльнісна концепція», дисертація, К., 2017). Спершу чоловік не повірив, побачивши вхідне повідомлення на профілі у службі знайомств, надіслане двадцять хвилин тому від користувачки Мальвина Морская). (Максим Кідрук «Жорстоке небо», 2014). «Я цю чергу спеціально сфотографувала: нагадує вензелі на візерунку», – написала Наталія Бойко, користувачка банківського форуму <…>. (Україна молода, 2011).] 2. та, хто користується послугами бібліотеки. [«<…> починаючі поети Новаленко Аліна (смт. Тересва) та Вовчок Аліна (користувачка Буштинської бібліотеки) та гість з Іршавщини гуморист Юрій Мельник, – пише відділ культури Тячівської РДА. (Новини Тячівського району, 2016).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 386 – розм.

ли́жниця, ли́жниць; ч. ли́жник та, хто ходить на лижах або займається лижним спортом. [Тренери українських стріляючих лижниць і лижників уже визначилися зі складами наших збірних. (Високий замок, 2011). Зауважимо, що в скандинавській міфології є чудовий стрілець із лука і лижник ас Улль та богиня Скаді – мисливиця і лижниця. (Наука і суспільство, 1993). <…> вихор снігу світліш довгим шлейфом тягся за лижницею, палиці вона тримала під пахвами. (Ніна Бічуя «Яблуня і зернятко», 1983). Лише якесь кволе дівча, схоже на лижницю в своїх шароварах, зупинилося на Хомин оклик <…>. (Олесь Гончар «Прапороносці», 1948). Все це лижники, лижниці, конькобіжці, веслярі. Адже спорт у Норвегії, як і в Швеції, необхідний додаток до життя й пересування. (Валеріян Поліщук «Рейд у Скандінавію», 1931).] // стріля́юча ли́жниця – біатлоністка. [<…> героїнею форуму стала Магдалена Нойнер: три «золота» 24-річної «стріляючої лижниці» зробили її десятиразовою чемпіонкою планети. (Високий замок, 2011).] див.: біатлоні́стка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 483.

миротво́риця, миротво́риць; ч. миротво́рець 1. та, хто сприяє встановленню миру, усуває ворожнечу, сварки. [Адже в його реалізації зацікавлені всі: і Меркель-«миротвориця», і Путін, якому треба якось виходити із ситуації, і навіть Порошенко, як «стійкий прибічник євроінтеграції», – вважає британське видання. (Україна молода, 2014). <…> на Банкову прийшла Вір Ванна (вона ж – Віра Ульянченко), якій приписували роль наставниці Президента на путь істини, миротвориці всея гілок влади <…> (Високий замок, 2009). Якось начальниця сказала їй: «Маріє, ви справжня миротвориця!» (Джеймс Джойс «Земля», пер. Елла Гончаренко, 2002). Але, тільки зачувши у собі хіть до нападу, витягала звідкись біле, капітуляційне, полотнище. І метаморфози з перевтіленням бика у миротворицю продовжувалися. (Марія Матіос «Чотири пори життя», 1995). Мейбл – цілком природно – збентежилась і захвилювалася; а Дора, що її, очевидячки, взяли як миротворицю, сказала: «Що вам сталося, Лоуренсе?» (Джек Лондон «Віра в людину», пер. Ірина Стешенко, Лесь Герасимчук, 1969).] 2. учасниця миротворчої місії. [Чернівецька миротвориця розповіла про місію в Афганістані. (Суспільне, 15.07.2020). Українка-миротвориця ООН: «Наскільки мені відомо, першою жінкою, яка поїхала до Східного Тимору, була я» (Повага, 09.04.2019).] див.: миробудівни́ця, миротво́рка Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

міністрі́вна, міністрі́вни; ч. міністре́вич дочка міністра. [Гості теж не забули висловити щасливому подружжю своє захоплення, і королевич поволі пройнявся пошаною до подруги життя, адже доля йому подарувала не якусь там міністрівну, а королівну. (Юрій Винничук «Ги-ги-и!» (збірка), 1985).]

мі́стичка, мі́стичок; ч. мі́стик 1. та, хто схильна до містики, вірить у надприродне, у чудо. [Ніяка я не містичка, адже людина з медичною освітою не може вірити в містику. (Олена Синчак, 2021). Так-от, у Шиноні при дворі короля Карла VII з’явилася селянка з Шампані, проста дівка на ім’я Йоганна, містичка, а то й ворожка, бо геть короля причарувала і задурила. (Анджей Сапковський «Lux perpetua», пер. Андрій Поритко, К., 2007).] 2. послідовниця містицизму.[Д. Ропс у своїй книзі про містиків Франції пише, що знана містичка Люсі Крістіна в своїм «Журналі» писала про подібний свій стан: «Мені здавалось, що я перенесена була в інше життя, в простори, які вже не є землею». (Дмитро Донцов «Незримі скрижалі Кобзаря», 1961).] див.: мі́стиця

мі́стиця, мі́стиць; ч. мі́стик 1. та, хто схильна до містики, вірить у надприродне, у чудо. [Ніяка я не містиця, адже людина з медичною освітою не може вірити в містику. (Олена Синчак, 2021).] 2. послідовниця містицизму. [Містиця Мирна Назур у 2008 році відвідала Україну (Олена Синчак, 2021).] див.: мі́стичка

містя́нка, містя́нок; ч. містяни́н жителька міста. [Інша містянка розповіла в соцмережі, як на прохання подати аптечку, коли один із пасажирів знепритомнів, водій автобуса відповів, що її нема. (День, 2018). «А він мав право будувати над моєю квартирою?», – запитала містянка. (Версії, 2016). Завжди вважаючи себе містянкою, простим селянкам просто вибачала. (Ганна Ткаченко «Спалені мрії», 2016). Освічена містянка, що чим далі, тим певніше втрачає шанс піднятися й знову вибитися в люди, бо роки поволі беруть своє, — чи дівка із забитого села. (Андрій Кокотюха «Різник з Городоцької», 2015). Орися спочатку соромилася в їхньому товаристві, адже до цього їй доводилося дружити зі звичайними містянками, а не зі знатними паннами. (Ярослава Дегтяренко «Лицарі Дикого Поля», Т.1, 2015). – Коли надивишся на це, то так тягне пожити на селі, хоч я й містянка зроду. (Джек Лондон «Місячна долина», пер. Вероніка Черняхівська, 1932).] див.: міща́нка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021

навчи́телька, навчи́тельок; ч. навчи́тель та, хто навчає, викладає якийсь навчальний предмет у школі. [Тобто, ясна річ, він є – принаймні, так стверджувала моя улюблена шкільна навчителька географії Василина Василівна – адже природі потрібна «перезмінка» <…> (Збруч, 2018). Просто зведу учнів з навчителькою, та й усього. (Богдан Коломійчук «В’язниця душ», 2015). Пошукаю собі місця навчительки музики. (Галина Пагутяк «Записки білого пташка», 2011). Доки віку твого, не забудеш мене, як не забула і я своєї навчительки. (Валерій Шевчук «Дім на горі», 1980). З 1924 р. працює в Чернігові, навчителькою співів у 1-ій та 2-ій труд школах, а також бере участь в оркестрі нар. Інструментів <…> (Музика – масам, 1928, №1-12). Батькові ж сказав, що це навчителька французької мови. (Лесь Мартович «Забобон», 1911). – Та вже не мемо, – відповідали газди, – та маємо вам подьикувати та й Доци, наші навчительці. (Василь Стефаник «Підпис», 1899).] див.: вчи́телька (учи́телька) Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.

настоя́телька, настоя́тельок; ч. настоя́тель очільниця жіночого монастиря. [Адже їм практично не дозволялось виходити за межі монастиря, і якщо настоятелька відпускала послушницю, то на короткий термін, не саму, але з іншою чи кількома сестрами. (Яна Шульга «Паломництво до київських православних святинь у XVIII ст.: соціоантропологічний вимір»: дисертація, К., 2015). Рипнули двері, й до класу зайшла настоятелька з двома молоденькими черницями. (Юрій Іздрик «Флешка-2GB», 2009). Митрополит Андрей призначив її досмертною настоятелькою монастиря. (о. Ігор Цар «Чудесні дарунки від Митрополита Андрея», 2002). Нарешті поклав одвезти Каміллу в монастир панянський, де за настоятельку його рідна сестра була. (Мігель де Сервантес «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», пер. Анатоль Перепадя, Ч. 1, розділи XXI-XXXV, 1995). Спочатку вони хотіли виказати на них настоятельці, та передумали <…>. (Джованні Бокаччо «Декамерон», пер. Микола Лукаш, 1969). Вона була б взірцевою монахинею, а може, й настоятелькою, змушуючи нас всіх клячати. (Софія Яблонська «Книга про батька», 1967). Якийсь пан звернувся до Настоятельки з просьбою прислати Сестру-монахиню, щоб зложила в домовину тіло одної пані. (Йосип Схрейверс «Моя небесня ненька», Львів, 1925).] див.: ігу́меня Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М. Уманець, А. Спілка.)

націоналі́стка, націоналі́сток; ч. націоналі́ст прихильниця націоналізму. [Навіть не пам’ятаю, коли зрозуміла, що завжди була націоналісткою. (Світлана Талан «раКУРС», 2017). То ким же я могла вирости в тих умовах, як не ярою «націоналісткою»? (Галина Гордасевич «Ноїв ковчег», 1998). – Запеклий фашист Хопперт, зрадниця Фогель, помісь німецької фашистки і української націоналістки – адже її чоловік український націоналіст. (Оксана Іваненко «Рідні діти», 1965). – І ви також вірите, що я – така запекла націоналістка, як у газетах писали? – не стямилася Мар’яна. (Докія Гуменна «Хрещатий яр», 1949). Я не знаю, звідки пішла ся слава, що я така ненавидна націоналістка? (Леся Українка «Листи», 1897).] див.: банде́рівка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 487. Словник української мови: в 11 томах, Т. 5, 1974, с. 232. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)

олімпіа́дниця, олімпіа́дниць, олімпія́дниця, олімпія́дниць; ч. олімпіа́дник, олімпія́дник учасниця олімпіади. [Марина Журавель типова тиха відмінниця, олімпіядниця з англійської комфортно почувається лише з иншими олімпіядниками <…>. (twitter.com, 01.03.2021). Навчаюсь у 10 класі в ліцеї, кругла відмінниця, олімпіадниця, беру участь в усіх конкурсах, МАНах і т.д. <…>. (gramho.com/2019). Моя дитина олімпіадниця, відмінниця. (ukr-space.com, 28.03.2018). Токар нагородив олімпіадницю, яка мала успіх у Великобританії (debaty.sumy.ua, 15.08.2017). Утім, вже через день після оприлюднення інформації до приймальної комісії, а потім і до телеканалу «Інтер», який оприлюднив списки цих одинадцяти студентів, звернулася мати абітурієнтки Дарини Лисенко, яку на всю Україну ославили як «липову» олімпіадницю. (unian.ua, 09.08.2010). Адже в гімназії в неї нібито є офіційна подруга Саша Парфенюк, також відмінниця й олімпіадниця, але то не подруга, а суперниця. (Євгенія Кононенко «Бабусі також були дівчатами», 2010).]

повиту́ха, повиту́х та, хто приймає дитину в породіллі, допомагає під час пологів. [До неї багато хто ходить, адже Прокопиха, зі слів Олесі, вправна повитуха. (Андрій Кокотюха «Вигнанець і навчена відьма», 2019). Докладно й поважно обнюхала Бою, при чому скидалася на стару, досвідну повитуху. (Софія Парфанович «Люди і тварини», 1969). Десь опівночі вернувся Матвій з повитухою. (Улас Самчук «Волинь», 1937). Медична запомога: 4 земські і 2 приватні лікарні і 2 аптеки ; медичний персонал: лікарів – 4, фершалів – 10, акушерок – З і повитух – 2. (Рада, №38, 17.02.1912).] див.: ба́бниця

політув’я́знена, політув’я́зненої; ч. політув’я́знений у знач. ім. жінка, яку ув’язнили з політичних міркувань. [«Наш табір називали Долиною смерті» – колишня політув’язнена ГУЛАГу (UA: Українське радіо, програма «Імператив», 24.05.2019). Свій День народження відзначила найстарша на Коломийщині політув’язнена. Ганні Нагірній виповнилося 92 роки. (Фіртка, 2012). Давайте будемо коректними і точними з терміном «політув’язнена», адже ніхто з європейських лідерів її так не називав. (Україна молода, 2012).]

програмі́стка, програмі́сток; ч. програмі́ст фахівчиня із програмування. [За даними Федерального статистичного управління, бездітними залишаються 40% програмісток. (Український тиждень, 2018). Програмісткам та юристкам – пряма дорога в каратисти. (Високий замок, 2004). У нього була дівчина – звичайна дівчина, програмістка з якогось конструкторського бюро. (Станіслав Стеценко «Чорна акула в червоній воді», 1993). Леді Лавлейс можна вважати не тільки видатною винахідницею, але й першою програмісткою в світі – адже саме вона вперше почала вживати терміни, які застосовують в наші дні: «операція», «цикл», «робоча чарунка» та багато інших. (Наука і суспільство, 1985). Ми обидва задивлялись на блакитнооку Таню, програмістку з дев’ятої лабораторії. (Юрій Лоцманенко «Білий, білий каштановий цвіт», 1964).] див.: айті́виця, програмува́льниця Вільний тлумачний словник, 2016.

просві́тниця, просві́тниць; ч. просві́тник та, хто пропагує прогресивні ідеї, поширює знання, культуру та ін. [Євфросинія Полоцька (1104? — 1167) — білоруська просвітниця, черниця, настоятелька православного монастиря в Полоцьку, дочка молодшого сина князя Всеслава Брачи-славовича <…>. (Світ, 2017). Адже саме з її пагонів зроблено древній хрест, з яким ще в четвертому столітті прийшла до древньої столиці Мцхети просвітниця Грузії, блаженна Ніно. (Україна молода, 2016).] див.: просвіти́телька Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 627. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)

рестора́торка, рестора́торок; ч. рестора́тор засновниця і власниця ресторану. [З початку карантину дохід у закладах громадського харчування скоротився на 40%, розповіла рестораторка зі Львова Тетяна Абрамова. (5.ua, 17.11.2020). Рестораторка додає, що дуже важливо, аби гості закладу вимагали якості, адже саме вони і формують культуру якості. (Версії, 2017). Наміри київської рестораторки зарубала рівненська поліція. (7 днів, 2017, №27). Маргарита Січкар, а віднедавна – Маргарита Ващук – дружина відомого футболіста та рестораторка (її ресторани – «Комунальна квартира», «Тампопо», «Шафран»). (Високий замок, 2009).]

розро́бниця, розро́бниця; ч. розро́бник та, хто розробляє щось. [Зокрема, лялька була хірургинею та розробницею відеоігор, а її першим одягом був чорно-білий смугастий купальник. (Високий замок, 2019). Народжена у Пуерто-Рико, Ольга Д. Ґонзалес-Санабрія була розробницею технології, яка уможливила створення цих батарей у 1980-х. (Репортер, 2017). <…> екофеміністичний підхід не лише посилює ґендерний вимір письма, а й урізноманітнює його, адже поєднуючи теорію екокритики та феміністичної критики 127, його розробниці – американські дослідниці Ґрета Ґаард (Greta Gaard), Розмарі Р. Рутер (Rosemary Radford Ruether), Старгок (Starhawk), австралійка Val Plumwood та ін. – наголошують на винятковому зв’язку між жінкою та природою <…>. (Лілія Мірошниченко «Проекції скептицизму в сучасному британському романі: ґенеза, традиція, поетика», К., 2015). «<…> Крім того, існує міцний літературний зв’язок між нашими країнами», — зазначила розробниця та кураторка проекту Ірина Вікирчак. (Україна молода, 2014).] див.: веброзро́бниця (веб-розро́бниця)

самопоміча́нка, самопоміча́нок; ч. самопоміча́нин депутатка від політичної партії «Самопоміч». [«Самопомічанка» Павленко запитала присутніх представників «великої четвірки» з приводу того, чому вони так поспішають, адже їм вистачає голосів для ухвалення всіх питань на сесії. (pplus.in.ua, 24.11.2015). Її тоді підтримували свіжоспечені народні обранці Мустафа Найєм та іще одна самопомічанка Оксана Сироїд. (Всеукраїнське об’єднання Свобода, 2015, №294).] див.: самопо́мічівка Словотворчість незалежної України. 2012-2016: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017, с. 367.

сві́дчиця, сві́дчиць; ч. сві́док 1. та, хто була присутня на якійсь події, пригоді й особисто бачила щось. [Свідчиця розквіту Афганістану, свідчиця катастрофи – найвідоміша афганська режисерка, яку евакуювали українці, розповіла ТСН про те, як тікала. (ТСН, 19.08.2021). Він потім пояснив, що знав, за свідчицями «спецназерів», коли російські найманці пробували штурмувати цей аеродром, звідси вели стрільбу з мінометів та гранатометів. (Репортер, 2014). <…> шепотіла та завчасу дозріла свідчиця Аюція Ренванд. (Гюнтер Грасс «Бляшаний барабан», пер. Олекса Логвиненко, 2005). Його мета – суто художня: подати сцену у вершинному розгорті її трагічности, серед побутових, хатніх обставин родинного життя, коли дружина сотника з дитям стала свідчицею смертельного двобою найближчих з рідні. (Сучасність, Мюнхен, 1989).] 2. юр. жінка, яку викликають до суду для посвідчення відомих їй обставин справи. [Свідчиця у справі Алла Мандер розповіла, що бачила: «Почула крик, підійшла до вікна, на протилежній стороні вулиці проходила молода дівчина <…>.» (Суспільне, 11.01.2021). А тому він просить свідчицю коротко повідомити, як ми з нею провели той день. Марі не хотіла говорити, але прокурор наполягав <…>. (Альбер Камю «Сторонній», пер. Анатоль Перепадя, 1991).] 3. та, хто присутня на урочистій події для офіційного підтвердження чогось. [До речі, вона буде свідчицею в мене на весіллі! (Андрій Курков «Львівська гастроль Джимі Хенрікса», пер. Віктор Бойко, 2012).] див.: сві́дка, свідки́ня, свідчи́ня, очеви́диця Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка) – сьвідчиця.   Рекомендації   З-поміж численних варіантів – сві́дка, свідки́ня, свідчи́ня, сві́дчиця – найвдалішими видаються сві́дка та сві́дчиця, адже вони мають давню лексикографічну історію: їх засвідчено ще в словнику М. Уманця й А. Спілки 1893-1898 років. Очевидно, що понад столітнє відображення у словниках сприяло відшліфуванню цих слів і на рівні звучання, і на рівні словотворення.

синоптики́ня, синоптики́нь; ч. сино́птик фахівчиня із синоптики. [«Звичайно, для екологічно свідомих громадян – вибір ширший, можна й галявини, можна й пінакотеки», – пише синоптикиня. (Версії, 2020). Завтра в Україні буде тепло, місцями дощі. «Про це пише у Facebook синоптикиня Наталка Діденко», – передає ТСН. (Високий замок, 2019). Про це у коментарі «Galnet» розповіла синоптикиня Галина Клепак. (Galnet, 2019). Про це повідомила синоптикиня Наталка Діденко на своїй сторінці у Facebook, пише Фіртка. (Фіртка, 2018). Синоптикиня Укргідрометцентру серед прямого етеру на Національному радіо поділилися зі слухачами розділами про кривду в країні, знущанням над Людом та спробами розбратати схід та захист. (СТБ: Вікна-новини, вип. 22:00, сюжет № 5, 18.05.2011).] див.: сино́птиця Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 490.   Рекомендації   З-поміж словотвірних варіантів сино́птиця і синоптики́ня найвдалішим видається перший. Адже він відповідає закону мовної ощадності та узгоджується з моделлю жіночого словотворення, яку було засвідчено ще в словниках часів українізації і згідно з якою чоловіча основа на -ик/-ік приймає суфікс –иц(я). Подібно до стати́стик – стати́стиця, ске́птик – ске́птиця, органічно утворюємо сино́птик – сино́птиця.

співробі́тниця, співробі́тниць; ч. співробі́тник 1. та, хто працює разом із кимось, допомагає комусь в якійсь справі. [Вона була однією з найкращих моїх співробітниць, віддана справі, відважна, витривала у трудах і дуже сумлінна у виконуванні своїх обов’язків. (Марія Савчин «Тисяча доріг», 1995). На першому місці з-поміж них треба поставити Варвару Адріянову-Перетц (нар. 1888), ученицю та співробітницю акад. В. М. Перетца <…> (Богдан Кравців «Удар в основу», 1961). Іншого пояснення, що їх дала моя молода співробітниця, справді не можна було знайти <…> (Олекса Слісаренко «Останнє слово», 1932).] 2. та, хто працює в якійсь установі. [Щоправда, інформація була не його, а «співробітниці ВР Ганни Іслямової» – не депутата, не уповноваженого з таких питань. (Український тиждень, 2019). Підприємець через колишню співробітницю прокуратури передав Люкляну 2000 доларів двома траншами – по тисячі доларів. (Версії, 2019). Потім ви вчинили розбійний напад на помешкання Галини К., співробітниці підпорядкованого нам Інституту отрут і нетрадиційних способів умертвіння <…> (Юрій Андрухович «Московіада», 1992). Біля ліфта стояли дуже красива співробітниця відділу літератури і відомий поет <…> (Леонід Первомайський «Дикий мед», 1963). Отже свято міжнароднього дня робітниці в цьому році повинно стати переломним днем, коли ланка робітниця і селянка, учителька і радянська співробітниця з’ясують собі всю величезну вагу політичної свідомості та активности. (Народний учитель, №9, 03.03.1925).] // та, хто бере участь як авторка в роботі періодичного або багатотомного видання. [Співробітниця французького сатиричного журналу Charlie Hebdo Сіголен Вінсон, яка вціліла під час теракту 7 січня, розповіла про подробиці нападу. (Європейська правда, 2015). <…> в 1900 р. стала співробітницею журналу «Мир Божий» <…> (Антін Княжинський «Творчий шлях Лесі Українки», 1961). <…> зробили її співробітницею російського марксівського журналу «Жизнь» <…> (Микола Зеров «Від Куліша до Винниченка», 1925). Адже се все одно, якби я тепер пішла в «Буковину» чи в «Правд» співробітницею, хоч я й не сварилась з сими людьми так, як Лукіяновичі з Вами. (Леся Українка «Листи», 1895). Озарк. розповість ти про газету, і я гадаю, що не відмовиш нам, коли запросим тебе і Михайлину на співробітниць до неї. (Іван Франко «Листи», 1879).] // науко́ва співробі́тниця – працівниця науково-дослідної установи. [Олена Стяжкіна, докторка історичних наук, провідна наукова співробітниця відділу історії України другої половини ХХ століття Інституту історії України<…> (Український тиждень, 2019). Наукова співробітниця музею показала Ліні і сторінку з «Чернігівського літопису за новим списком (1587–1725)» <…> (Наталя Тисовська «Три таємниці Великого озера», 2011). Наукова співробітниця музею Діна Миколаївна щось там писала за своїм столом, обклавшись паперами. (Сергій Соловйов «Скромний бог», 2009). Історію почала читати проф. Мірза-Авак’янц, Наталя Юстівна, відома авторка багатьох досліджень з історії, наукова співробітниця, на той час уже розгромленої, катедри акад. Багалія. (Григорій Костюк «Зустрічі і прощання», Кн. 1, 1987). <…> Клементина, наукова співробітниця катедри економіки Інституту Марксизму у Харкові <…> (Семен Підгайний «Недостріляні», 1949).] // моло́дша науко́ва співробі́тниця – працівниця науково-дослідної установи, яка обіймає молодшу наукову посаду. [Олександра Салій – літературознавиця, журналістка, молодша наукова співробітниця Інституту Івана Франка НАН України (м. Львів). (Фіртка, 2017).] // ста́рша науко́ва співробі́тниця – працівниця науково-дослідної установи, яка обіймає старшу наукову посаду. [«<…> Маємо певні напрацювання для того, щоб повезти ці світлини до Києва, Харкова, інших міст», – повідомила старша наукова співробітниця Львівського музею історії релігії Анастасія Камалдінова. (Високий замок, 2018).] див.: службо́виця Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 711. Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 520. Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко).

спові́дниця, спові́дниць; ч. спові́дник 1. та, якій зізнаються в чомусь, повіряють заповітні думки і т. ін. [Турботливо, ніби мати, вона спонукала його до кінця вилити свою душу: вона стала його сповідницею. (Джеймс Джойс «Нещасний випадок», пер. Роман Скакун, 2002). Для гетьмана була ігуменя Магдалина найвірнішим другом, сповідницею його що раз, то нових намірів і планів, учителькою і наставницею. (Богдан Лепкий «Мотря», 1926). Мавра і сповідниця і дорадниця дитини <…> (Ольга Кобилянська «В неділю рано зілля копала», 1908).] 2. та, хто прийшла на сповідь до священника. [«Ксьондз із Носом», справжній граф, з парафії найсвятішої діви Марії на Лешні, мав би бути задоволений своїми сповідницями. (Поля Гоявічинська «Дівчата з Новолипок», пер. Валентин Струтинський, 1988). Наставник духовний чув не чув, підгортав полтиничка ближче до себе й поспішав накрити епартихелею чергову сповідницю [Ліду Жеглову. (Олександр Ковінька «Як мене купали і сповивали»: збірка, 1958).] 3. послідовниця, прибічниця. [Це Йоланді точно сподобається, адже вона – одна з найпалкіших сповідниць саєнтологічного вчення, як і її батьки. (Україна молода, 2012). Якщо не зважати на цю таку важливу для мами й незнану їй причину, мама, з одного боку, вдаючи вільнодумку бабусю, шанувальницю Жорж Санд і сповідницю того, що кожна шляхетна душа неодмінно доброчесна, а з другого – збита з пуття моїм згубним упливом, ставилася вже поблажливо до жінок, чиє поводження суворо засуджувала колись <…> (Марсель Пруст «У пошуках утраченого часу. Полонянка», пер. Анатоль Перепадя, 2001). <…> жінка, яка цього наказу не виконує, проголошується сповідницею поганської віри і карається «кнутами» <…> (Лев Силенко «Мага Віра», 1979).] див.: послідо́вниця, прибі́чниця Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 550. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)

спортсме́нка, спортсме́нок; ч. спортсме́н 1. та, хто професійно займається спортом. [За словами наставниці, Ярослава в Катарі пройшла тяжке випробування, адже там, у секторі, їй протистояли старші за неї спортсменки. (Україна молода, 2019). Серена стала першою з 1996 року спортсменкою, якій вдалося відразу за Відкритим чемпіонатом Франції перемогти й на Вімблдоні. (Високий замок, 2002). Тричі перемагали наші спортсменки. (Радянська Україна, 1983). 25 спортсменок підготовляються до зустрічі з одеситками. (Вільна Україна, Львів, 1945, №47). Воротарка Довбушанок п-нна Бігей (очевидно, були дві спортсменки з прізвищем Бігей – одружена й неодружена. – В.Б.) мала богато більше роботи, як воротарка Макабейок, а при тім богато краще з цього вивязалося. (Час, 1928).] 2. та, хто систематично займається спортом. [Ну, вона ж спортсменка… ще й дуже тренована! (Леонід Кононович «Феміністка», 2002). А твоя, Галочко, мама бігала найкраще на всю школу. Справжня спортсменка. (Галина Пагутяк «Пан у чорному костюмі з блискучими ґудзиками», 1989). Марися гарна спортсменка, часто й після уроків залишається тренуватись з художньої гімнастики, коли спортзал вільний <…> (Олесь Гончар «Бригантина», 1972). Розвинені м’язи Вер були розвинені м’язи спортсменки. (Віктор Петров-Домонтович «Доктор Серафікус», 1929). Зросту він мав п’ять футів і дев’ять дюймів – це вона докладно вирахувала, як досвідчена спортсменка. (Джек Лондон «Дочка снігів», пер. Іван Рильський, Мері Грей, К., 1927).] див.: спорто́виця, спорто́вка Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 714. Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 577.

управлі́ниця, управлі́ниць; ч. управлі́нець керівниця; працівниця управління. [Керувати громадою дунаївчани вдруге доручили амбітній, успішній управліниці Веліні ЗАЯЦЬ. (podolyanin.com.ua, 11.12.2020). Це професійна молода управліниця, яка розкаже, як організовувати роботу у великих спільнотах, адже під її опікою зараз приблизно 2000 українських скаутів. (lpnu.ua, 06.08.2020). До команди Київської школи економіки приєдналася досвідчена управліниця – департамент бізнес-освіти очолила Юлія Клименко. (kse.ua, 12.04.2018). Управліницею було реалізовано багато успішних проектів. (20minut.ua, 03.09.2014, с. 2).] див.: управлі́нка, дире́кторка

ціли́телька, цілительок, ч. ціли́тель та, хто зцілює від чогось. [Як, наприклад, моя бабуся Пелагея, відома цілителька, сільський філософ, котра говорила, що думала, у вічі начальству, готувала людям ліки <…>. (Володимир Лис «Місяць, обмитий дощем» (збірка), 2017). Спочатку з’являються оголошення, де великими буквами написано:«На численні прохання цілителька така-то вже у вашому місті». (День, 2006). – Чи масте контакти з народними цілительками! (Наука і суспільство, 1990). Адже я міг би витратити цю тисячу франків на ліки, то краще вже я дам їх моїй цілительці, моїй Назі <…>. (Оноре де Бальзак «Батько Горіо», пер. Єлизавета Старинкевич, 1976).] див.: воро́жка, зна́харка Словник української мови: в 11 томах, Т. 11, 1980, с. 231 – книжн. Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)