Знайдено 36 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Акце́нт –
1) (произношение) акце́нт, вимо́ва; 2) (ударение) на́голос. |
Акцентуа́ция – акцентуа́ція, наголо́шування. |
Воспроизведе́ние – відтво́рювання, сов. відтво́рення, репроду́кція [Відтво́рення спра́вжнього життя́ – на сце́ні], а теснее – віддава́ння, відда́ча [То́чна відда́ча вірме́нського акце́нту], пока́зування, поно́влення, відно́влення, відно́ва. Срв. Воспроизводи́ть. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
АКЦЕНТИ́РОВАТЬ ще роби́ти на́голос, перен. підкре́слювати; акценти́рующий що акценту́є тощо, прикм. акцентуаці́йний, образ. з на́голосом, для підкре́слення, стил. перероб. наголо́шуючи; акценти́рующийся/акценти́руемый наголо́шуваний, підкре́слюваний, що його́ наголо́шують тощо, коротк. наголо́шений. |
ВНОСИ́ТЬ (лепту) ще вклада́ти, (на розсуд) подава́ти, (у текст) запи́сувати, (у банк) кла́сти; вносить в чьё созна́ние освідо́млювати кого, фаміл. ту́ркати в го́лову, книжн. заклада́ти у свідо́мість; вносить де́ньги (за что) плати́ти, (опла́чувати що); вносить замеша́тельство баламу́тити; вносить измене́ния корегува́ти, реформува́ти; вносить изю́минку во что підпе́рчувати що; вносить корректи́вы корегува́ти, /в ідеологію/ образ. міня́ти акце́нти де; вносить напряже́ние виклика́ти напру́женість; вносить оживле́ние куда розвору́шувати /пожва́влювати/ що; вносить предложе́ние (по)дава́ти пропози́цію, пропо́нува́ти; вносить разнообра́зие во что розмаї́тити що; вносить расстро́йство виклика́ти ро́злад; вносить расстро́йство в ряды́ лама́ти ла́ви; вносить сму́ту /вносить раздо́ры/ колоти́ти; вносить уточнение уто́чнювати; вносить ха́ос хаотизува́ти, реконстр. махнозува́ти; вносить я́сность ста́вити кра́пку над ’і’, оказ. упрозо́рювати; внося́щий що вно́сить тощо, зда́тний /покли́каний/ вне́сти́, носі́й, реконстр. вносі́й, заносі́й, прикм. вклада́льний, заклада́льний, подава́льний, стил. перероб. ста́вши вно́сити; вносящий что фраз. з чим у рука́х /на пле́чах, на та́ці тощо/ [вносящий свечу́ із сві́чкою в рука́х]; вносящий дополне́ния /вносящий много но́вого, вносящий усоверше́нствования, вносящий я́сность/ во что покли́каний допо́внити /збагати́ти нови́ми іде́ями, удоскона́лити, роз’ясни́ти/ що; вносящий замеша́тельство зда́тний збаламу́тити, баламу́т; вносящий измене́ния коре́ктор; вносящий на рассмотре́ние что а́втор /подаве́ць/ чого; вносящий оживле́ние зда́тний пожва́вити; вносящий предложе́ние подаве́ць пропози́ції, пропоне́нт; вносящий све́жую струю́ во что зда́тний відсвіжи́ти що; вносящий сму́ту /вносящий раздо́ры/ коло́тник; вносящийся/вноси́мый вно́шуваний /заношуваний/; вносящийся на рассмотре́ние пода́ваний на ро́згляд; |
ВЫ́ГОВОР (вимова) ще акце́нт. |
ПРОИЗВЕСТИ́, произвести́ де́йствие поді́яти; произвести́ корректи́вы фраз. змісти́ти акце́нти; произвести́ переполо́х зчини́ти бу́чу; і похідн.; произве́дший ОКРЕМА УВАГА; НАПРОИЗВОДИ́ТЬ ОКАЗ. напродукува́ти. |
СТА́ВИТЬ (на ноги) зво́дити, (на пости) розставля́ти, (до стінки) приставля́ти, (на чолі) наставля́ти, (намет) розбива́ти, (на стіл) подава́ти, (печать) приклада́ти, (наперед) висува́ти, (ставку) роби́ти, (п’єсу) розі́грувати, пока́зувати, /в театрі/ побут. дава́ти, (голос) шко́лити, /док. ви́шко́лити/, (вимоги) заявля́ти, виставля́ти, (на голосування) вино́сити, (питання) пору́шувати; ста́вить в безвы́ходное положе́ние припира́ти до сті́нки; ста́вить в вину́ ще інкримінува́ти, ста́вити на карб, галиц. приви́нювати; ста́вить ве́хи укр. тичкува́ти; ста́вить в зави́симость узале́жнювати; ста́вить в заслу́гу кому визнава́ти заслу́гу чию; ста́вить во главу́ угла́ ста́вити на пе́рше мі́сце, бра́ти за осно́ву; ста́вить в затрудни́тельное положе́ние заганя́ти /заво́дити/ на слизьке́, заганя́ти в кут; ста́вить в нело́вкое положе́ние садови́ти в калю́жу; ста́вить в тупи́к збива́ти з пантели́ку, спантели́чувати; ста́вить в упрёк кому ста́вити на карб; ста́вить диа́гноз діягностува́ти; ста́вить зада́чей ма́ти за мету́; ста́вить зада́чу пе́ред кем кла́сти мету́ /зага́дувати/ кому; ста́вить знак ра́венства ме́жду чем і чем дорі́внювати що до чого; ста́вить леса́ обришто́вувати; ста́вить на вид попереджа́ти; ста́вить на (вещево́е, пищевое) дово́льствие ста́вити на постача́ння (одя́гом, харча́ми); ста́вить на ка́рту что ризикува́ти чим; ста́вить (на) предохрани́тель військ. забезпе́чувати; ста́вить па́лки в колёса ще ки́дати коло́ди під но́ги; ста́вить пе́ред необходи́мостью чего зму́шувати до чого; ста́вить под ружьё мобілізува́ти; ста́вить под уда́р ще наража́ти на небезпе́ку /на ли́хо, на уда́р/; ста́вить свое́й зада́чей /ста́вить свое́й це́лью/ ста́вити /кла́сти/ собі́ за мету́; ста́вить себе́ це́лью суч. виставля́ти собі́ пла́нку; ста́вить себя́ в нело́вкое положе́ние сади́ти (само́го) себе́ в калю́жу; ста́вить себя́ в смешно́е положе́ние галиц. осмі́шувати себе́; ста́вить то́чку ще підво́дити ри́ску; ста́вить то́чки над ’и’ розставля́ти акце́нти; ста́вить ударе́ния наголо́шувати; ста́вить усло́вием ста́вити як умо́ву; ни во что не ста́вить ма́ти за ніщо́; ста́вящий що /мн. хто/ ста́вить тощо, зви́клий ста́вити, зго́дний /зда́тний/ поста́вити, за́йня́тий стано́вленням, стил. перероб. взя́вшися поста́вити; ста́вящий в зави́симость стил. перероб. узале́жнюючи; ста́вящий в затрудни́тельное положе́ние зда́тний загна́ти в кут; ста́вящий в заслу́гу що визнає́ заслу́гу; ста́вящий в изве́стность покли́каний поінформува́ти; ста́вящий в нело́вкое положе́ние маста́к сади́ти в калю́жу; ста́вящий во главу́ угла́ гото́вий взя́ти за осно́ву; ста́вящий пе́ред необходи́мостью зда́тний зму́сити; ста́вящий в счёт кому ра́ди́й поста́вити на карб /закарбува́ти/; ста́вящий в тупи́к зда́тний спантели́чити, (про питання) заско́чливий; ста́вящий в уко́р кому что схи́льний докоря́ти кому за що; ста́вящий в упрёк кому ра́ди́й заки́нути; ста́вящий зада́чу пе́ред кем стил. перероб. зага́дуючи кому; ста́вящий знак ра́венства ме́жду чем і чем гото́вий дорівня́ти що до чого; ста́вящий крест гото́вий поста́вити хрест; ста́вящий магары́ч стил. перероб. з могориче́м у рука́х; ста́вящий на вид що роби́ть заува́ження; ста́вящий на ка́рту что стил. перероб. ризику́ючи чим; ста́вящий на кон ризика́нт; ста́вящий на ме́сто кого зму́шений показа́ти мі́сце кому; ста́вящий ни во что стил. перероб. ма́ючи за ніщо́; ста́вящий о́пыты за́йня́тий до́слідами; ста́вящий пе́ред необходи́мостью чего зму́шуючи зробити що [ста́вящий пе́ред необходи́мостью отступле́ния зму́шуючи відступи́ти]; ста́вящий под ружьё кого стил. перероб. мобілізу́ючи; ста́вящий под удар стил. перероб. наража́ючи на небезпе́ку /уда́р/; ста́вящий вы́ше всего́ (ста́вящий превы́ше всего́) ста́вши цінува́ти над усе́; ста́вящий препя́тствия перешко́джувач; ста́вящий пробле́му стил. перероб. висува́ючи пробле́му; ста́вящий пье́су постано́вник п’є́си; ста́вящий ребро́м после́днюю копе́йку гото́вий тягти́ся з оста́ннього; ста́вящий реко́рд що здобува́є реко́рд; ста́вящий самова́р за́йня́тий самова́ром; ста́вящий свое́й зада́чей /ста́вящий свое́й це́лью/ взя́вши собі́ за мету́; ста́вящий себя́ на чьё ме́сто гото́вий улі́зти в чию шку́ру; ста́вящий с ног на го́лову (доказ) ви́воротній; ста́вящий то́чку зму́шений поста́вити кра́пку; ста́вящий то́чки над ’и’ покли́каний розста́вити акце́нти; ста́вящийся ста́влений, стано́влений, кла́дений, зво́джуваний, наста́влюваний, приста́влюваний, розста́влюваний, розби́ваний, пода́ваний, прикла́даний, ро́блений, вису́ваний, розі́груваний, пока́зуваний, зая́влюваний, вино́шуваний, пору́шуваний; ПОСТА́ВИТЬ, поста́вить в безвы́ходное положе́ние ще загна́ти в кут, припе́рти до сті́нки; поста́вить в вину́ поста́вити за прови́ну, інкримінува́ти, галиц. привини́ти; поста́вить в нело́вкое положе́ние /поста́вить в глу́пое положе́ние/ загна́ти на слизьке́; поста́вить в по́лную зави́симость зати́снути в кула́к; поста́вить в счёт записа́ти на раху́нок; поста́вить в тупи́к спантели́чити, зби́ти з пантели́ку; поста́вить де́ло нала́годити спра́ву; поста́вить на вещево́е /пищево́е/ дово́льствие поста́вити на постачання о́дягу /харчі́в/; поста́вить себе́ (нелёгкую) цель образ. зада́ти пла́нку (ду́же ви́соко); поста́вить на я́корь зая́корити; поста́вить себе́ це́лью (сделать) заповзя́тися (зробити); поста́вивший ОКРЕМА УВАГА; поста́вивший крест /поста́вивший на ка́рту/ стил. перероб. поста́вивши хрест /на ка́рту/; ПОСТА́ВЛЕННЫЙ (голос) (ви́)шко́лений. |
УКА́ЗЫВАТЬ (на мороз) пока́зувати, (на хиби) зверта́ти ува́гу, (як діяти) повча́ти, науча́ти, поя́снювати, (літературу) рекомендува́ти, (дату) назива́ти; ука́зывать на сві́дчити про [акце́нт ука́зывал на образова́ние акце́нт сві́дчив про осві́ту]; ука́зывать а́дрес зазнача́ти адре́су; ука́зывать доро́гу (нащадкам) стели́ти /простеля́ти/ шлях; ука́зывать на кого, кива́ти на; |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Акцент –
1) (произношение) акце́нт, -ту, вимо́ва, -ви; 2) (ударение) на́голос, -су. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Акцент
• Говорить с акцентом – говорити з акцентом; говорити із своєрідною (нечистою) вимовою; вимовляти слова по-своєму (нечисто). [Але боюсь, що моя нечиста вимова вразить вашу любов до рідного слова. Смолич.] • Сделать акцент на чём; ставить акцент на что – Див. ударение. |
Заострять
• Заострять внимание на чём (перен.) – звернути пильну (найпильнішу) увагу на що. • Заострять какой-либо вопрос (перен.) – підкреслювати якесь питання; акцентувати (наголошувати) на якомусь питанні; гостро ставити (загострювати) якесь питання. |
Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 
акце́нт акце́нт,-ту, на́голос,-су |
акценти́рованный закценто́ваний, наголо́шений |
акценти́ровать, акцентова́ть акцентува́ти, наголо́шувати |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Акце́нт, -ту –
1) акцент, произношение; 2) ударение; 3) усиление. |
Акценто́ваний –
1) акцентированный, с ударениями; 2) (переносн.) подчеркнутый. |
Акцентува́ти –
1) делать, ставить ударение; 2) (переносн.) подчеркивать. |
Ви́голос, -су – произношение, выражение; акцент. |
Вимо́ва –
1) замечание, нотация, укор, нахлобучка; 2) выговор, произношение, акцент; 3) оговорка, оговоренное условие; 4) отказ. |
Вимо́вний –
1) выразительный, красноречивый; 2) условленный, условный; 3) укорительный; 4) акцентный; 5) выразимый; вимо́вно – 1) выразительно, красноречиво; 2) условно; 3) укорительно; 4) выразимо. |
Промо́вка – 1) см. Промі́вка;
2) произношение, акцент. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 
акце́нт, -та (наголосу) і -ту (вимови), -тові; -це́нти, -нтів |
акцентологі́чний, -на, -не |
акцентоло́гія, -гії, -гією |
акцентува́ти, -ту́ю, -ту́єш |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Промо́вка, -ки, ж.
1) Рѣчь, разговоръ, погудка. Про вовка промовка, аж дідько вовка і несе. Маркев. 58. 2) Произношеніе, акцентъ. Яка у його чудна промовка. Левч. 129. См. Промо́ва, промі́вка. |
Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 
мовозна́виця, мовозна́виць; ч. мовозна́вець фахівчиня з мовознавства. [Пам’ятаю, як тоді цю світлину відкоментувала моя товаришка, викладачка, мовознавиця і редакторка Мирослава Прихода: «Сирі, та не сірі». (Марія Титаренко «Комунікація від нуля: Есеї для Мані», Львів, 2019, с. 138). «Має відбутися деколонізація українського суспільства, що включає десовєтизацію і дерусифікацію», – переконана мовознавиця. (Україна молода, 2019). Синкретизм у межах одного типу складних речень мовознавиця номінує внутрішнім <…>. (Наталя Кобченко «Явища подвійності й перехідності в системі синтаксичних зв’язків сучасної української мови», 2018). Як припускає сучасна українська мовознавиця Ганна Дидик-Меуш: «У виразі дворська хвороба акцентовано на соціальному стані людини <…>». (Юрій Волошин «Козаки і Посполиті», 2016). Фотографія для письменниці, художниці, мистецтвознавиці та мовознавиці Лідії Йолтуховської-Скоропис має подвійне значення. (Високий замок, 2006).] див.: мовознавчи́ня, мовозна́вка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) |
прес-секрета́рка, прес-секрета́рок; ч. прес-секрета́р речниця офіційної особи, що відповідає за зв’язок із засобами масової інформації. [Трохи пізніше прес-секретарка Яценюка Ольга Лаппо підтвердила факт нагороди <…> (Світ, 2017, №95). Оскаженілі жовті таблоїди того часу повідомляли, що він одружився із якоюсь своєю прес-секретаркою, відправивши дружину «на лікування» у зв’язку з «глибокою душевною травмою» після смерті доньки. (Ірен Роздобудько «Ґудзик-2. Десять років по тому», 2014). Таумі підкликала свою прес-секретарку Ніколь. (Володимир Лис «Іван і Чорна Пантера», 2012). Тут тобі і синхрон прес-секретарки Януковича Ганни Стеців-Герман, яка вишуканою українською з характерним «діяспорським» акцентом гне «лінію партії». (Високий замок, 2006). – Зараз починаємо, – гучно проказала прес-секретарка, і, після нетривалої метушні, газетярі, телевізійники та інший інформаційний люд потягнувся до зали. (Олексій Кацай «Пекло»,1999).] див.: ре́чниця |
романтики́ня, романтики́нь; ч. рома́нтик романтично налаштована жінка, схильна мріяти та ідеалізувати дійсність. [Перфектна романтикиня в мені бачить, що автору вдалося акцентувати на темах ролі батька для сина, перших побачень і перших кохань <…>. (Читай, 08.12.2020).] див.: рома́нтичка |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Акце́нтъ = 1. на́голос. — В сїм слові треба наголос на першому складї. 2. ви́мова, промо́вка, гові́рка. – По Остерщицї скрізь чутно литвацьку промовку. С. Л. — Якась кумедна в його говірка. |
Гово́ръ = 1. мо́ва, річ; гові́рка, ви́мова, промо́вка. (Д. під сл. Акце́нтъ). 2. го́мін. — Гомін, гомін по діброві. н. п. 3. чу́тка, погові́р, поголо́ска, помо́вка. — Полюбила Петруся, поговору бою ся. н. п. — Про вовка помовка, а вовк у хату. н. пр. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)