Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 73 статті
Запропонувати свій переклад для «базар»
Шукати «базар» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

База́р – база́р (р. -ру), ри́нок (р. -нку), торг (ум. торжо́к), мі́сто, торго́виця (также и место, где происходит торговля скотом).
• Ходить на базар – ходи́ти у (на) база́р.
База́рный – база́рний, базаро́вий, базарко́вий, торго́вий.
• -ый день – база́р.
• -ая палатка, балаган – я́тка (ум. я́точка).
• -ый ларёк – рунду́к.
Воскресе́ние –
1) (из мертвых) воскресе́ння, воскресі́ння. [На́ше націона́льне воскресе́ння];
2) (день недели) неді́ля, (уменьш.) неді́ло[е]нька, неді́ло[е]чка.
• Светлое воскресе́нье – Вели́кдень (р. Вели́кодня), свята́ неді́ля.
• Вербное воскресе́нье – Ве́рбна неді́ля.
• Фомино воскресе́ние – Провідна́ неді́ля, Дарна́ неді́ля.
• В воскресе́нье – в неді́лю, неді́лею. [Неді́лею до це́ркви пі́де (М. Вовч.)].
• В одно воскресе́нье – котро́їсь (одно́ї) неді́лі.
• Каждое воскресе́нье – що-неді́лі.
• Каждое воскресе́ние бывающий – щонеді́льний. [Щонеді́льний база́р на Су́харівці (Крим.)].
Изворо́тливый – вивертки́й, викрутни́й, (юркий) в’юнки́й, метки́й, промітни́й, (пронырливый) проно́зуватий.
• -вый человек – ви́крутень (-тня). [Оги́дна це че́сність, гнучка́ та в’юнка́ (Єфр.). Спра́вжній юри́ста: метка́, викрутна́ й вига́длива голова́ (Ор. Лев.). А промітни́й він: оце́ поверну́всь, купи́в горшкі́в, пої́хав у база́р, прода́в та купи́в обі́ддя, – ото́ вже й зароби́в 15 карбо́ванців (Канів. п.). Бач, яки́й ви́крутень! (Номис)].
Ко́нная, сущ. – кі́нська торго́виця, кі́нський база́р (-ру), кі́нський майда́н (-ну).
Кры́тый – кри́тий. [Кри́тий кожу́х. Купу́й сви́ту ши́ту, а ха́ту кри́ту (Номис)].
• Строение, -тое соломой – буді́вля, кри́та (уши́та) соло́мою (ку́ликами, около́том), (железом) кри́та (поби́вана) бля́хою, бляхо́вана, (тёсом) ґонто́вана.
• -тая повозка – палубча́стий віз, кри́тий віз.
• -тый ход – кри́тий (накритни́й) хід.
• -тые сани – бу́дка, буда́ра; см. Киби́тка.
• -тый рынок – кри́тий база́р (ри́нок).
Лицо́ –
1) (физиономия) обли́ччя (-ччя), лице́ (-ця́), вид (-ду), твар (-ри), о́браз (-зу), (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску). [Звича́йна ма́са лю́дська ма́є обли́ччя не типові́ (Крим.). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (Н.-Лев.). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (Єфр.). Парсу́на розпу́хла (Борзенщ.). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (Проскурівщ.)].
• Большое -цо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар.
• Здоровое -цо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́).
• Красивое -цо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́).
• Открытое -цо́ – відкри́те обли́ччя (лице́).
• Полное -цо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, -на твар. [Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (Кониськ.)].
• Светлое, чистое -цо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид. [З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (Франко)].
• Убитое -цо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид.
• Умное, интеллигентное -цо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид. [Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Грінч.)].
• Выражение -ца́ – ви́раз (-зу), ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́). [Супроти́вність у всьо́му, – в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О. Пчілка)].
• -цо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́.
• В -цо́ знать, помнить кого – в обли́ччя, в лице́, в о́браз, у тва́р зна́ти, пам’ята́ти (тя́мити) кого́. [Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (Харківщ.). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Квітка)].
• -цо́м, с -ца́ – з лиця́, з ви́ду, на виду́, на лиці́, на обли́ччя, на вро́ду, о́бразом, в о́браз; (по виду) лице́м, обли́ччям, ви́дом. [Непога́ний з лиця́ (Н.-Лев.). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (Н.-Лев.). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (Крим.) Хоро́ша на вро́ду (Глібов). А яки́й же він в о́браз? (Короленко). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (Крим.)].
• -цо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го. [Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (Свидниц.)].
• -цо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́.
• -цо́м к -цу́ с кем – лице́м до лиця́, лице́м (лице́) в лице́, віч-на́-віч, о́чі-на-о́чі, о́ко-на-о́ко з ким, перед ві́ччю в ко́го. [В писа́нні (М. Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (Куліш). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (Кониськ.). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (Єфр.). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (Куліш)].
• -цо́м к -цу́ с чем – віч-на́-віч, на́-віч, лице́м в лице́ з чим. [Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М. Зеров)].
• Встретиться -цо́м к -цу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч. [Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (Кониськ.)].
• Говорить с кем с -ца́ на -цо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч.
• Ставить, поставить кого -цо́м к -цу́, с -ца́ на -цо́ – зво́дити, зве́сти́ кого́ віч-на́-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) з ким, з чим. [Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (Єфр.)].
• Перед -цо́м кого, чего – перед лице́м кого́, чого́, перед чо́ло́м чого́, перед очи́ма чиї́ми.
• Перед -цо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту.
• По -цу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри. [Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (Франко). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (Кон.)].
• Быть к -цу́, не к -цу́ кому – бу́ти до лиця́ (редко до тва́ри), не до лиця́, ли́чити, не ли́чити, лицюва́ти, не лицюва́ти кому́, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) пристава́ти (приста́ти), не пристава́ти (не приста́ти) кому́, пасува́ти, не пасува́ти кому́ и до ко́го, (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; срв. Идти́ 7. [Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (Кониськ.). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Шейк.). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (Поділля). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л. Укр.). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (Єфр.). Диви́ся, не́нько, чи хороше́нько і подібне́нько (Чуб. III). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (Бороз.). Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (Куліш)].
• Она одета к -цу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй.
• Изменяться, измениться на -це – міни́тися, зміни́тися, (о мн.) поміни́тися на лиці́, на виду́, (реже) з лиця́. [Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (Мирний). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (Тесл.)].
• На нём -ца́ нет, не было – на йо́му о́бразу нема́(є), не було́, він на се́бе не похо́жий (зроби́вся, став), був. [На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (Свидниц.)].
• Вверх -цо́м – догори́ обли́ччям, горі́лиць, (диал.) горі́знач. [Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М. Левиц.)].
• Вниз -цо́м – обли́ччям до землі́, долі́лиць.
• Написано на -це́ у кого – напи́сано (намальо́вано) на виду́ (на обли́ччі) у ко́го.
• Спадать, спасть с -ца́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі.
• Ударить в -цо́, по -цу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду). [Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (Проскурівщ.). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Марков.)].
• Не ударить -цо́м в грязь – і на слизько́му не спотикну́тися.
• С -ца́ не воду пить – ба́йдуже вро́да, аби́ була́ робо́та;
2) обли́ччя, о́браз (-зу); срв. О́блик. [Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Грінч.)];
3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на. [Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (Харк.)].
• Это что за -цо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на?
• Аппеллирующее -цо́ – осо́ба, що апелю́є.
• Важное -цо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на (ирон. парсу́на, моція́).
• Видное -цо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба.
• Видные -ца – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови.
• Это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті.
• Действующее -цо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа).
• Главное действующее -цо́ – головна́ дійова́ осо́ба; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж, геро́й, герої́ня.
• Доверенное -цо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця. [Пан Дзеро́н, мій пові́рник, пе́рший купе́ць з Молда́ви (Маков.)].
• Должностное -цо́ – урядо́ва осо́ба, урядо́вець (-вця), осо́ба на (офіці́йнім) уря́ді. [Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (Кониськ.)].
• Должностные -ца – урядо́ві лю́ди (осо́би), урядо́вці.
• Духовное -цо́, -цо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну.
• Знатное -цо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба.
• Оффицальное -цо́ – офіці́йна осо́ба.
• Подставное -цо́ – підставна́ осо́ба.
• Постороннее -цо́ – сторо́ння (чужа́) осо́ба.
• Посторонним -цам вход воспрещён – сторо́ннім (осо́бам) вхо́дити заборо́нено.
• Сведущее -цо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба.
• Сведущие -ца – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди).
• Физическое, частное, юридическое -цо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба.
• -цо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві.
• Три -ца́ Тройцы, церк. – три осо́би Трі́йці (торж. Тро́йці).
• Бог один, но троичен в -цах, церк. – бог оди́н, але ма́є три осо́би.
• В -це́ кого – в осо́бі, в о́бразі кого́, (о двух или нескольких) в осо́бах, в о́бразі кого́. [В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О. Пчілка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Грінч.). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (Єфр.). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (Єфр.)].
• От чьего -ца́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́.
• От своего -ца́ – від се́бе, від свого́ йме́ння.
• Торговать от своего -ца́ – торгува́ти від се́бе, держа́ти крамни́цю на се́бе.
• От -ца́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх; від усі́х прису́тніх.
• Представлять чьё -цо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу.
• Смотреть на -цо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́. [Ти не догоджа́єш ніко́му, бо не ди́вишся на лице́ люде́й (Єв. Мор.)].
• Правосудие не должно смотреть на -ца – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі.
• Служить делу, а не -цам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям);
4) грам. – осо́ба.
• Первое, второе, третье -цо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба;
5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня.
• -цо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́.
• Стереть с -ца́ земли, см. Земля́ 7.
• Исчезнуть с -ца́ земли – зни́кнути (ще́знути, зійти́) із сві́ту, з лиця́ землі́.
• По -цу́ земли – по світа́х. [Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (Коцюб.)].
• По -цу́ земли русской – по лицю́ землі́ ру́ської.
• Сровнять что под -цо́, запод -цо – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́.
• -цо наковальни – верх (-ху) кова́дла;
6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); срв. Лицево́й 2. [Дав спід із зо́лота, лице́ – з алма́зів (Крим.). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (Лебединщ.)].
• -цо́м, на -цо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік. [Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (Кобеляч.). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (Кониськ.). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (Звин.)].
• Подбирать под -цо́ что – личкува́ти що.
• Показывать, показать товар -цо́м – з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти.
• Товар -цо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють.
• Человек ни с -ца́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду. -цо карты, монеты, см. Лицево́й 2;
7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред. [Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М. Макаров.). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (Кониськ.)].
• Обращённый -цо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го. [Всі пове́рнуті до мо́ря буди́нки були́ зачи́нені (Кінець Неволі)].
• Это здание имеет двадцать сажен по -цу́ – ця буді́вля ма́є з чо́ла́ два́дцять са́жнів;
8) лице́; см. Поли́чное;
9) быть, состоять на -цо́ – (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно; срв. В нали́чности (под Нали́чность).
• По списку сто человек, на -цо́ восемьдесят – за спи́ском (за реє́стром) сто чолові́к(а), прису́тніх вісімдеся́т.
• Все ли служащие на -цо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?).
• По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо́ ничего – за раху́нком збі́жжя бага́то, а в ная́вності (ная́вно) нема́ нічо́го.
• По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо́ только десять – за ка́совою кни́гою є (лі́читься) сто карбо́ванців, а в ная́вності (ная́вних, гото́вих гро́шей, готі́вки) ті́льки де́сять.
• Вывести на -цо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким.
Мышь, зоол. Mus – ми́ша, (зап.) миш (-ші), соб. мишва́. [Ми́ша у стозі́, а піп у селі́ ніко́ли не заги́нуть (Номис). Мишва́ прити́хла (Гліб.)].
• Был бы хлеб, а -ши будут – аби́ боло́то, а жа́би́ бу́дуть.
• Кошка спит, а всё -шей видит – голо́дній ку́рці про́со на ду́мці.
• И мышь в свою норку тащит корку – ку́рка що гребе́, то все на себе́; ніхто́ собі́ не во́рог.
• Гора мышь родила – з вели́кої хма́ри та мали́й дощ; зайшла́ гора́ в тяж, а привела́ ми́шу.
• Мышь домовая (Mus musculus L.) – ми́ша ха́тня, ми́ша сільська́.
• Мышь желтогорлая (Mus flavicollis L.) – ми́ша жовтоши́йка, ми́ша жовтого́рла.
• Мышь лесная (Mus sylvaticus L.) – ми́ша лісова́.
• Мышь малютка (Micromys minutus Pall.) – ми́ша мала́, ми́ша-маля́ (-ля́ти), ми́ша мізи́нна, ми́ша бадиля́рка.
• Мышь полевая –
а) (Apodemus agrarius Pall.) ми́ша польова́;
б) (полёвка, Microtus arvalis Pall.) но́риця звича́йна, жи́тник, повх (-ха) звича́йний.
• Мышь садовая (степная, Mus musculus hortulanus Nordm.) – ми́ша садова́ (степова́).
• Мыши, зоол. – Muridae – мишува́ті.
• Мыши летучие, зоол.
а) (Chiroptera) летю́чі ми́ші, кажани́, лиликува́ті (-тих), ли́лики (-ків);
б) (нетопыри, Vespertilionidae) кажанува́ті (-тих). [Через база́р кажа́н костокри́лий перелети́ть (Шевч.). Ли́лик виліта́є (Рудан.)].
• Мышь летучая большеухая (Paramyotis Bechsteini Kuhl.) – нічви́д довгову́хий.
• Мышь лет. бульдоговая (Molossus rufus E. Geoffr.) – кажа́н (-на́) бульдо́говий.
• Мышь лет. водяная –
а) (Selesius mustaficinus Kuhl.) нічви́д вуса́тий;
б) (Selesius daubentoni Kuhl.) нічви́д колово́дний.
• Мышь лет. двуцветная (Vespertilio murinus L.) – ли́лик двоба́рв(н)ий, ли́лик миша́стий, ли́лик звича́йний.
• Мышь лет. длиннокрылая (Miniopterus Schreibersi Kuhl.) – довгокри́лиць (-льця), довгокри́лий кажа́н.
• Мышь лет. прудовая – (Capaccinus dasycneme Boie) – нічви́д ставкови́й.
• Мышь лет. реснитчатая (Isotus emarginatus E. Geoffr.) – нічви́д рясокри́лий.
I. На, предл. –
1) с вин. п. –
а) на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) – на ко́го, на що. [На слу́ги свої́, на ту́рки янича́ри зо́-зла гука́є (Ант.-Драг.). Подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду (Приказка). Напосі́вся на ме́не, щоб дав йому́ гро́шей (Сл. Гр.). Со́нце грі́є, ві́тер ві́є з по́ля на доли́ну (Шевч.)].
• Указывать на кого пальцем – па́льцем на ко́го пока́зувати.
• Смотреть на кого – диви́тися на ко́го.
• Закричать на кого – закрича́ти на ко́го.
• Доносить, клеветать на кого – дока́зувати (доно́сити) на ко́го, клепа́ти, набрі́хувати на ко́го, обмовля́ти кого́.
• Жаловаться на кого – ска́ржитися на ко́го, (зап.) оска́ржувати ко́го.
• Подать жалобу иск на кого – скла́сти ска́ргу, по́зов на ко́го.
• Сердиться, роптать на кого – се́рдитися (гні́ватися, ре́мствувати) на ко́го.
• Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас – я ма́ю наді́ю (наді́юся), поклада́юся (здаю́ся), раху́ю на вас.
• Я беру это на себя – я беру́ це на се́бе.
• Он много берёт на себя – він (за)бага́то бере́ на се́бе.
• Жребий пал на него – же́реб (жеребо́к) упа́в на йо́го (ви́пав йому́).
• На него наложен денежный штраф – на ньо́го накла́дено грошову пеню́, його́ оштрафо́вано.
• Посягать, посягнуть на чью жизнь – на чиє́ життя́ ва́жити, пова́житися, роби́ти, зроби́ти за́мах на ко́го.
• Оскалить зубы на кого – ви́щірити зу́би на ко́го, про́ти ко́го.
• Итти войной на кого – іти́ війно́ю на (про́ти) ко́го.
• Отправлять, -ся в поход на кого – виряджа́ти, іти́ в похі́д на ко́го, про́ти ко́го; (реже) під ко́го. [Виряджа́ли нас в похі́д під ту́рка (Грінч. II)].
• Собака лает на воров – соба́ка га́вкає (бре́ше) на злоді́їв.
• Грех да беда на кого не живёт – з ким гріха́ та ли́ха не бува́є!
• Он похож на отца, на мать – він схо́жий (скида́ється) на ба́тька, на ма́тір, він поді́бний до ба́тька, до ма́тери.
• Итти, всходить, взойти, ехать на гору – іти́, схо́дити, зійти́, ї́хати на го́ру. [На го́ру йду – не бичу́ю, а з гори́ йду – не гальму́ю (Пісня)].
• Взлезть на стену, на дерево – ви́лізти на мур (на сті́ну), на де́рево.
• Выйти на крыльцо – ви́йти на ґа́нок.
• Намазать масло на хлеб – намаза́ти ма́сла на хліб, нама́зати ма́слом хліб.
• Сесть на землю, на пол – сі́сти до́лі, сі́сти на зе́млю, на помі́ст (на підло́гу).
• Бросить кого на землю – ки́нути кого́ на(об) зе́млю.
• Наткнуться на камень – наткну́тися на ка́мінь.
• Положить на стол – покла́сти на стіл.
• Окна выходят на улицу – ві́кна вихо́дять на ву́лицю.
• Это действует на здоровье, на нервы – це вплива́є (ма́є си́лу) на здоро́в’я, на не́рви.
• Броситься кому на шею – ки́нутися кому́ на ши́ю.
• Сесть кому на голову, на шею – на го́лову, на ши́ю кому́ сі́сти.
• Приходить на ум – спада́ти на ду́мку; см. Приходи́ть 1.
• Иметь притязания на ум – ма́ти прете́нсію на ро́зум.
• Ум на ум не приходится – ро́зум до ро́зуму не прихо́диться.
• Говорить на ухо – говори́ти на у́хо.
• Стать на колени, см. Коле́но 1.
• Кто назначен на это место? – хто призна́чений (кого́ призна́чено) на цю поса́ду.
• Верить, надеяться на слово – ві́рити, ма́ти наді́ю на сло́во чиє́, (реже) на сло́ві чиї́м. [Ма́ючи наді́ю на твої́м сло́ві (Сл. Гр.)].
• Ссылаться на закон – посила́тися (поклика́тися) на зако́н (на пра́во).
• Отвечать на письмо – відповіда́ти (відпи́сувати) на ли́ст (на листа́).
• На что это похоже! – що це таке́! на що це (воно́) схо́же!
• Положить стихи на музыку – покла́сти ві́рші на му́зику.
• Переводить на украинский язык – переклада́ти на украї́нську мо́ву.
• Писать на украинском языке – писа́ти украї́нською мо́вою, (зап.) в украї́нській мо́ві.
• Вариации на тему – варія́ції на те́му.
• Всплывать на поверхность воды – сплива́ти пове́рх води́, виплива́ти на-поверха́. [На́че дровиня́ка, сплива́є пове́рх води́ його́ загорі́ле ті́ло (Мирн.)].
• Посадить на хлеб и на воду – посади́ти на сами́й хліб і во́ду.
• Он на все руки – він на все (до всьо́го) прида́вся, він на все зда́тний.
• Несмотря на – не вважа́ючи (не зважа́ючи) на; см. Несмотря́;
б) на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) – на що, (реже) до чо́го. [Ой, полети́, га́лко, ой, полети́, чо́рна, на Дін ри́би ї́сти (Пісня)].
• Держать путь на север – простува́ти (прямува́ти) на пі́вніч (до пі́вночи).
• Оборотись на восток, на запад – поверни́ся на схід, на за́хід (со́нця). [Поверну́вся на схід со́нця (Сл. Гр.)].
• Путешествие на Восток – по́дорож на Схід.
• Я еду в Париж на Берлин и на Кельн – я ї́ду до Пари́жу на (через) Берлі́н і на (через) Ке́льн.
• На базар, на ярмарку – на база́р (на мі́сто), на я́рмарок и у база́р (у мі́сто), у я́рмарок. [На́ймичка разі́в зо́ три бі́гала в база́р і щось прино́сила ці́лими в’я́занками (Мирн.). Запла́кала Морози́ха, ідучи́ на мі́сто (Грінч. III)].
• Карета в’ехала на двор – каре́та в’ї́хала (заї́хала) у двір.
• Перейдите, станьте на эту сторону – перейді́ть, ста́ньте на цей бік (по цей бік, з цього́ бо́ку), (по)при цей бік.
• Идти на середину избы, комнаты – йти насеред ха́ти, кімна́ти. [Вона́ ти́хо встає́ і йде насере́д ха́ти (Грінч.)].
• Выйти на работу – піти́ на робо́ту, (к работе) до робо́ти. [Сини́ пополу́днали і пішли́ знов до робо́ти (Н.-Лев.)].
• Пойти, поехать на охоту – піти́, пої́хати на полюва́ння (на ло́ви). [Раз в-осени́ пан пої́хав на ло́ви (Рудч.)].
• Итти на войну – іти́ на війну́.
• Ехать на воды – ї́хати на во́ди.
• Вести на казнь – вести́ на стра́ту (на скара́ння).
• Вызвать на поединок – ви́кликати на дуе́ль (гал. на поєди́нок).
• Звать на свадьбу – заклика́ти (запро́ш[х]увати) на весі́лля;
в) на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) – на що́; срв. О, об 2.
• На другой день – дру́гого дня, на дру́гий день.
• На третью ночь – тре́тьої но́чі, на тре́тю ніч. [А на тре́тю ні́чку ви́йшла на зо́рі (Грінч. III)].
• На новый год, на пасху – на нови́й рік (ново́го ро́ку), на вели́кдень (вели́коднем). [На нови́й рік приба́вилось дня на за́ячий скік (Номис). На вели́кдень, на соло́мі про́ти со́нця, ді́ти гра́лись собі́ крашанка́ми (Шевч.)].
• На завтра – на(в)за́втра.
• На следующий год – на той рік, на насту́пний рік.
• На будущее время – на прийде́шній (на да́льший) час.
• В ночь с 4-го на 5-е июля – уночі́ з четве́ртого на п’я́те ли́пня.
• В ночь на 5-е июля – уночі́ про́ти п’я́того ли́пня.
• С понедельника на вторник – з понеді́лка на вівто́рок.
• Со дня на́ день – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу), день відо́ дня;
г) на вопрос: на сколько времени – на (яки́й час). [На рік пішо́в з до́му (Сл. Гр.). По два карбо́ванці, мовля́в, косаре́ві на де́нь (Г. Барв.)].
• Едешь на день, а хлеба бери на неделю – ї́деш на день, а хлі́ба бери́ на ти́ждень.
• Отпуск на двадцать восемь дней – відпу́стка на два́дцять ві́сім день.
• На несколько дней – на кі́лька (декі́лька, скі́лькись) день.
• На два года – на два ро́ки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) – на що, за що. [Не на те коза́к п’є, що є, а на те, що бу́де (Приказка). Що в дівча́т ума́ й за шеля́г нема́ (Лавр.)].
• Я купил это на свои собственные деньги – я купи́в це на (за) свої́ вла́сні гро́ші.
• Променять что на что – проміня́ти що на що. [Проміня́в на ли́чко реміне́ць (Приказка)].
• Помножить пять на четыре – помно́жити п’ять на чоти́ри.
• На половину меньше – на полови́ну ме́нше.
• Убавить на треть, на половину – зме́ншити на трети́ну, на полови́ну.
• Разделить на двое – розділи́ти (поділи́ти) на дво́є, на дві части́ни[і].
• На четыре, на пять миль вокруг чего – на чоти́ри, на п’ять миль круг (навкру́г, навко́ло) чо́го. [Круг місте́чка Бересте́чка на чоти́ри ми́лі мене́ сла́вні запоро́жці свої́м тру́пом вкри́ли (Шевч.)].
• На всё небо – на все не́бо. [Хма́ра розплива́лася на все не́бо (Васильч.)].
• Обед был накрыт на четырёх – обі́д був накри́тий на чотирьо́х (на чоти́ри душі́).
• Купить на три рубля, на пять рублей – (по)купи́ти на три карбо́ванці, на п’ять карбо́ванців чого́.
• Я купил книг на сто рублей – я (по)купи́в книжо́к на сто карбо́ванців.
• Один на один – сам на сам; (с глазу на глаз) на дві па́ри оче́й;
д) на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) – на що́, про що́, до чо́го. [Христа́ ра́ди да́йте на доро́гу (Шевч.). Мабу́ть бог так дає́ про те, щоб ме́нше лю́ди гріши́ли (Г. Барв.). Молоди́м до чита́ння, старі́шим до розу́много рахува́ння (Куліш)].
• На это платье пошло много материи – на це убра́ння пішло́ бага́то (чима́ло) кра́му.
• Он много тратит на книги – він бага́то витрача́є на книжки́.
• Отдать, взять вещь на хранение – відда́ти, узя́ти річ на перехо́ванку (на схо́вок, на схоро́ну).
• Играть на деньги, не на деньги – гра́ти на гро́ші, не на гро́ші (та́к собі).
• Смолоть пшеницу на муку – з[по]моло́ти пшени́цю на бо́рошно. [Помоло́ли пшени́цю на бо́рошно (Сл. Гр.)].
• Осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого́.
• На помощь голодным – на допомо́гу голо́дним.
• Шить рубаху на праздник – ши́ти соро́чку про свя́то.
• На чёрный день – про чо́рний день, про лиху́ годи́ну.
• На случай – про случа́й; на ви́падок чого́.
• На случай несчастья, пожара – на ви́падок неща́стя, поже́жі.
• На ваш счёт – на ваш раху́нок, ва́шим ко́штом.
• Пройтись на чей счёт (переносно) – (до)ки́нути про ко́го, (шутл.) водо́ю бри́знути на ко́го.
• На риск – на риск, на відча́й.
• На жизнь и на смерть – на життя́ і на сме́рть.
• Убить, -ся на смерть – заби́ти, -ся на сме́рть. [На смерть поруба́в (Желех.)].
• На смерть испугал ты меня – до сме́рти (на сме́рть) наляка́в (переляка́в) ти мене́.
• Покупать на вес – купува́ти на вагу́ що.
• На беду – на біду́, на ли́хо, на неща́стя.
• На встречу, см. Навстре́чу.
• На силу, см. Наси́лу.
• На память –
а) на па́м’ять, на спо́мин, на зга́дку;
б) (наизусть) на па́м’ять; см. Па́мять 2.
• На голодный, желудок – на голо́дний шлу́нок, на голо́дне че́рево, (натощак) на тще се́рце;
2) с предл. п. –
а) на вопрос: где, на ком, на чём – на ко́му, на чо́му. [Ой, на горі́ та женці́ жнуть (Пісня). На со́нці полотно́ суши́ли (Сл. Гр.). У ла́таній свити́ночці, на пле́чах торби́на (Шевч.)].
• Пасти лошадей на лугу – па́сти ко́ні на луці́ (на лева́ді).
• Сидеть на стуле – сиді́ти на стільці́.
• Книга лежит на столе – кни́жка лежи́ть на столі́.
• Я не могу писать на этом столе, он слишком высок – я не мо́жу писа́ти на цьо́му столі́ (за цим столо́м), він (аж) на́дто висо́кий.
• Рана на руке – ра́на на руці́.
• Нести, держать ребёнка на руках – не́сти́, держа́ти дити́ну на рука́х.
• Сухарь хрустит на зубах – суха́р хрумти́ть на зуба́х.
• Со слезами на глазах – із слі́зьми в оча́х, з очи́ма спо́вненими слі́зьми (сльоза́ми).
• Это происходило на моих глазах – це відбува́лося перед мої́ми очи́ма (у ме́не перед очи́ма, при мої́х оча́х).
• Стой на месте, будь на глазах – стій на мі́сці, будь на о́ча́х.
• У меня не то на уме – в ме́не не те на ду́мці.
• На небе и на земле – на не́бі і на землі́.
• На небосклоне – на о́брії.
• На Севере, на Востоке, на Кавказе – на Пі́вночі, на Схо́ді, на Кавка́зі.
• Города, лежащие на Днепре – міста́, що лежа́ть (по)над Дніпро́м.
• На берегу озера – на бе́резі (над бе́регом) о́зера.
• На дне бутылки – на дні пля́шки.
• На всех углах улиц – на (по) всіх ріжка́х ву́лиць.
• На каждом шагу – на ко́жному ступені́ (кро́ці); де ступну́ (ступне́ш и т. п.).
• Быть на обеде, на ужине, на балу у кого – на обі́ді, вече́рі, на ба́лі у ко́го бу́ти. [На обі́ді в йо́го був (Сл. Гр.)].
• Быть, купить что на базаре, на ярмарке – бу́ти, купи́ти що на (у) база́рі, у (на) я́рмарку.
• Жить на конце улицы – жи́ти (сиді́ти) на (в) кінці́ ву́лиці.
• Мы живём на конце села – ми сидимо́ кіне́ць села́ (на край села́).
• Я живу на улице Ленина – я живу́ на ву́лиці Ле́ніна.
• На ней было бархатное платье – на їй було́ оксами́тове вбра́ння, вона́ була́ в оксами́товому вбра́нні.
• Вся работа на мне, на моей обязанности – уся́ робо́та на мені́ (на мої́й голові́, за мно́ю). [Свекру́ха ті́льки піч ви́топить, а то вся робо́та за мно́ю (Черніг.)].
• На вас есть должок – за ва́ми невели́чкий борг.
• Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике – стережі́ться цих люде́й: це шахра́й на шахрає́ві (це самі́ шахраї́).
• На его месте – на його́ мі́сці, бу́вши їм.
• Быть женатым на ком – бу́ти жона́тим (одру́женим) з ким, держа́ти кого́.
• Основываться на законе – спира́тися на зако́ні (на пра́ві и на зако́н, на пра́во), ґрунтува́тися на зако́ні (на пра́ві).
• Он на этом помешался – він на цьо́му збожево́лі́в.
• Спасибо и на этом – дя́кую (дя́куємо) і за це.
• Резать на меди – різьби́ти (вирі́зувати, ри́ти) на мі́ді.
• Писать на бумаге – писа́ти на папе́рі.
• Держаться. плавать на воде, на поверхности воды – держа́тися, пла́вати на воді́ (поверх води́, на по́верха́х).
• Переправиться через реку на пароме, на лодке – перепра́витися (переве́зтися) через рі́чку пороно́м (на пороні́), човно́м (у човні́).
• Ехать на лошадях – ї́хати кі́ньми, (верхом) ї́хати (ве́рхи) на ко́нях.
• Ехать на почтовых – ї́хати пошта́рськими (кі́ньми), ї́хати по́штою (пошта́ркою).
• Я еду на своих лошадях – я ї́ду свої́ми кі́ньми.
• Плыть на парусах, на вёслах – пли́сти під вітри́лами, на ве́слах.
• Драться на шпагах – би́тися на шпа́дах.
• Передать на словах – переказа́ти на слова́х (слове́сно).
• Играть, заиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) – гра́ти, загра́ти на що и на чо́му (напр. на скри́пку и на скри́пці, на роя́лі). [Дай загра́ю я на ду́дку, а то давно́ вже грав (Драг.). На банду́рці виграва́є: «Ли́хо жи́ти в сві́ті» (ЗОЮР I)].
• Ходить на костылях – ходи́ти на ми́лицях (з ключка́ми).
• Пальто на вате, на шёлковой подкладке – пальто́ на ва́ті, на шовко́вій пі́дбивці.
• Карета на лежачих рессорах – каре́та на лежа́чих ресо́рах.
• На ходу, на лету, на скаку – на ходу́, на ле[ьо]ту́, на скаку́.
• Телега тяжела на ходу – віз важки́й на ходу́ и до хо́ду.
• На коленях, см. Коле́но 1.
• На цыпочках, см. Цы́почки.
• На четвереньках, см. Четвере́ньки.
• На корточках, см. Ко́рточки.
• Компания на акциях – акці́йне товари́ство;
б) на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) – на чо́му.
• Быть на службе – бу́ти (перебува́ти) на слу́жбі (на поса́ді).
• Стоять на часах – бу́ти на ва́рті (на ча́тах).
• На побегушках, см. Побегу́шки.
• На смертном одре – на (при) смерте́льній посте́лі, на бо́жій доро́зі, відхо́дячи сві́ту сього́;
в) на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) – на чо́му.
• На этой, на прошедшей неделе – на цьо́му (на цім) ти́жні, на то́му (на мину́лому, на тім, на мину́лім) ти́жні и цього́ ти́жня, того́ (мину́лого) ти́жня. [На тім ти́жні зро́блю (Липовеч.)].
• На днях – ци́ми дня́ми.
• На святках – свя́тками.
• На досуге – на дозві́ллі.
• На от’езде – на від’ї́зді, від’ї́здячи.
• Жениться на тридцатом году – ожени́тися на тридця́тому ро́ці;
3) (в сложных словах) на, у, про, ви.
• На жёстком матраце не долго належишь – на твердо́му матра́ці не до́вго вле́жиш (ви́лежиш).
• С голодным желудком не долго наработаешь – з голо́дним шлу́нком не до́вго проро́биш (ви́робиш).
II. Нава́живать и Навози́ть, сов. навози́ть, навезти́ и наве́зть –
1) наво́жувати, наво́зити, сов. навози́ти, наве́зти́, (о мног.) понаво́жувати, понаво́зити чого́ куди́. [Рані́ш було́ бага́то наво́зили тютюну́ на я́рмарок (Сл. Ум.). Ді́дова ді́вка навезла́ уся́кої вся́чини (Рудч.). Понаво́жено їй уся́ких подару́нків (Грінч.). Що то, ба́течку, із яки́х то міст на той я́рмарок не понаво́зили вся́кого хлі́ба! (Квітка)].
• -вози́ навозу на гряды – навози́ гно́ю на грядки́.
• Что горшков -зли́, весь базар завалили – що тих го́рщиків понаво́зили (наве́зли́), – уве́сь база́р завали́ли (захара́стили);
2) кого, что на что – наво́зити, наве́зти́ кого́, що на що.
• Он -вё́з меня прямо на пень – він наві́з мене́ про́сто на пень.
• Наво́женный – наво́жений, понаво́жений и понаво́жуваний.
• Навезё́нный – наве́зений.
-ться –
1) наво́жуватися, наво́зитися, бу́ти наво́жуваним, наво́женим, наве́зеним, понаво́жуваним, понаво́женим.
• В прежние ярмарки -валось сюда много рухляди – в передні́ші ярмарки́ наво́жувано (наво́жено) сюди́ бага́то (ха́тнього) на́чиння;
2) наво́зитися, бу́ти наве́зеним на що.
Назнача́ть, назна́чить –
1) (обозначать, отмечать что) значи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, на[по]знача́ти и на[по]позна́чувати, на[по]значи́ти, відзнача́ти и відзна́чувати, відзначи́ти, (о мног.) позначи́ти, повизнача́ти, повизна́чувати и т. п. що. [Визна́чує доро́гу блискави́цям (Куліш)].
• -чить границы чему – ви́значити ме́жі чого́.
• -чить север и юг на карте – зазначи́ти (позначи́ти) пі́вніч і пі́вдень на ма́пі (на (географі́чній) ка́рті).
• -на́чь верх на тюке – на[по]значи́ верх на па́ці;
2) (определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) признача́ти и призна́чувати, призначи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, приділя́ти, приділи́ти, (наметить) назнамена́ти, (о мног.) попризнача́ти, попризна́чувати, повизнача́ти, повизна́чувати, поприділя́ти що кому́, чому́, (за-)для ко́го, (за-)для чо́го, на що. [Делега́ціям від селя́н призна́чено ці місця́, а від робітникі́в – оці́ (Київ). Я призначи́в чита́ння на оди́н ве́чір (Грінч.). Шевче́нко, пи́шучи свої́ тво́ри, не признача́в їх за-для чита́ння наро́дові (Грінч.). Части́ну свого́ заробі́тку він призначи́в на пе́вну мету́ (Київ). Я ви́значила розписа́ння таке́, що на росі́йську мо́ву йде небага́то годи́н (Крим.). У ту ба́шточку вкида́ли дівча́т і замика́ли там чи на два тижні, чи на два ро́ки, – то вже як пан приді́лить (М. Вовч.). Діточка́м мої́м пан щось приді́лить за мою́ смерть (М. Вовч.). Брахмані́зм обеззбро́їв стихі́йність цих по́ривів, назнамена́вши, як час для їх зді́йснення, два оста́нні перего́ни на життьово́му шляху́ (М. Калин.)].
• -чить заседание на пятницу – призначи́ти засі́да́ння на п’я́тницю.
• -чить награду – призначи́ти нагоро́ду.
• -чать наказание – визнача́ти (признача́ти) ка́ру.
• -чить опеку над кем – призначи́ти опі́ку над ким.
• -ча́ть, -чить плату – визнача́ти, ви́значити, признача́ти, призначи́ти, кла́сти, покла́сти пла́ту (платню́). [Пла́ту кладу́ть чималу́ їй за рік (Грінч.)].
• -чить в продажу, к продаже что – призначи́ти до про́дажу що.
• -ча́ть работу кому – признача́ти (визнача́ти) пра́цю кому.
• -чить себе сделать что – призначи́ти собі́ (сказа́ти собі́) зроби́ти що. [Як чого́ не скі́нчить у ти́ждень, що каза́ла собі́ скінчи́ти, то… (М. Вовч.)].
• -чить свидание кому – призначи́ти поба́чення кому́.
• Мне -чили притти в понедельник – мені́ призна́чено прийти́ в понеді́лок.
• -ча́ть следствие – признача́ти слі́дство.
• -ча́ть срок – признача́ти (визнача́ти) те́рмін (строк, речіне́ць).
• -ча́ть, -чить цену – визнача́ти, ви́значити, кла́сти, покла́сти, станови́ти, постанови́ти, наряди́ти ціну́. [Ці́ну на зе́млю визнача́ли вони́ всі гурто́м (Грінч.). База́р ці́ну стано́вить (Богодух.). Взяли́ тому́ коню́ ці́ну наряди́ли – півтора́ста карбо́ванців та й чоти́ри (Пісня)];
3) (на должность, для исполнения какой-либо обязанности) признача́ти, призначи́ти, настановля́ти и настано́влювати, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, ста́вити, поста́вити, станови́ти, постанови́ти кого́ ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, приділя́ти, приділи́ти кого́ за ко́го, наряди́ти кого́ ким, (гал.) іменува́ти, на(й)менува́ти кого́ ким, на яку́ поса́ду, (о мног.) попризнача́ти, понастано́влювати, понастановля́ти, понаставля́ти, поприділя́ти; (только куда, кому, к кому) надава́ти, нада́ти (о мног.) понадава́ти кого́ куди́, кому́, до ко́го. [Неписьме́нних не признача́ють на відповіда́льні поса́ди (Київ). Його́ козаки́ злюби́ли, до се́бе в курі́нь пусти́ли, ще й ота́маном настанови́ли (ЗОЮР I). Щоб воєво́дами настанови́ти, того́ не бу́де зро́ду (Л. Укр.). Князя́ми нас понастановля́є (Куліш). Нас ніхто́ не обира́в, нас настанови́ли на пара́фії (Н.-Лев.). Його́ ски́нули з при́става й настанови́ли на стра́жника (Васильч.). Вони́ його́ постави́ли собі́ лаке́єм (Грінч. I). Соргі́я поста́вив пан за клю́чника (Основа 1862). Постанови́ли на дяка́ (М. Вовч.). Постанови́ли її́ за цари́нного (Кониськ.). Пан приділи́в ба́тька за лісника́ (М. Вовч.). До́ти чолові́к до́брий, до́ки його́ деся́тником не наряди́ли (Приказка). Агроно́мів надаю́ть нам з Ки́їва (Київщ.)].
• -чить наследника – призначи́ти спадкоє́мця.
• -чить кого опекуном над кем – призначи́ти (настанови́ти) кого́ опікуно́м (на опікуна́, за опікуна́) над ким. [Грома́да настанови́ла над ї́ми опікуно́м Пана́са Мо́мота (Грінч.)].
• -чить себе преемника – призначи́ти собі́ насту́пника.
• -чить сына в военную службу – призначи́ти си́на до військо́вої слу́жби.
• -ча́ть, -чить кому какую-либо роль в чём – признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти кому́ яку́ ро́лю в чо́му. [Салко́ві, що мав гра́ти старшину́, приділи́ли роль сві́дка (Грінч.)];
4) (о судьбе: предопределять) суди́ти, присуди́ти, признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти, надава́ти, нада́ти, наріка́ти, наректи́, назнаменува́ти кому́ що. [Мені́ літа́ ті́ї до́ля присуди́ла (Рудан.). Хто змо́же ухили́тись, що нам боги́ всеси́льні присуди́ли? (Куліш)].
• Назнача́емый – визна́чуваний, зазна́чуваний; настано́влюваний, призна́чуваний и т. п. Назна́ченный –
1) ви́значений, зазна́чений, на[по]зна́чений, відзна́чений, повизна́чуваний и т. п.;
2) призна́чений, ви́значений, приді́лений, покла́дений, поприді́ляний и т. п. [Тво́рчі си́ли, – ті гна́тимуть вас у призна́чене мі́сце (Франко). Зако́ване в залі́зні обручі́ письме́нство незаба́ром переросте́ призна́чену йому́ мі́рку (Рада). Гро́ші, від грома́ди призна́чені на шко́лу (Грінч.)].
• -ная цена – ви́значена ціна́.
• В -ный час, в -ное время – у призна́чену годи́ну (призна́ченої годи́ни), у призна́чений час (призна́ченого ча́су);
3) призна́чений, настано́влений, наста́влений, поста́влений, постано́влений, приді́лений, наря́джений, імено́ваний, нада́ний, попризна́чуваний и т. п. Вновь -ный – новопризна́чений, новонаста́влений ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, новонада́ний кому́, до ко́го;
4) су́джений, прису́джений, призна́чений, приді́лений, на́да́ний, наре́че́ний, назнамено́ваний. [До своє́ї мети́, назнамено́ваної йому́ од бо́га, ді́йде (Куліш)].
-ться –
1) визнача́тися и визна́чуватися, бу́ти визна́чуваним, ви́значеним, повизна́чуваним и т. п.;
2) признача́тися и призна́чуватися, бу́ти призна́чуваним, призна́ченим, попризна́чуваним и т. п. [Речінця́ по́бутові на Запорі́жжі не визнача́лося ніко́му (Куліш). Щоб пола́годити спір, визна́чується губернія́льна комі́сія (Франко). Її́ ще зда́вна призна́чено мені́ (Грінч.). Почала́ лічи́ти йому́ ліні́йкою в доло́ню, скі́льки було́ то вже йому́ призна́чено (Васильч.)].
• Деньги -ча́лись на одно, а пошли на другое – гро́ші призна́чено було́ на одно́, а пішли́ на и́нше.
• Срок -чался длинный, а теперь его сократили – те́рмін (строк, речіне́ць) призна́чено (ви́значено) було́ до́вгий, а тепе́р скоро́чено.
• Срока не -чалось никому – те́рміну (стро́ку, речінця́) не стано́влено (не визнача́ли, не визнача́лося) ніко́му;
3) признача́тися, настановля́тися и настано́влюватися, бу́ти призна́чуваним, настано́влюваним, призна́ченим, настано́вленим, попризна́чуваним, понастано́влюваним и т. п. ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду. [Па́нна настановля́ється на вчи́тельку в село́ С. (Коцюб.). Ті батюшки́, що вчи́лися в акаде́мії й були́ понастано́влювані на пара́фії (Н.-Лев.). Інстру́ктора від нас за́брано, а нам нада́но и́ншого (Київщ.). Полко́вники і со́тники нада́ні теж із по́льського па́нства (Куліш)].
• Он -ется инструктором – його́ призна́чено (настано́влено, признача́ють, настановля́ють) на (за) інстру́ктора.
• -ется комисия для рассмотрения дела – признача́ється комі́сія (признача́ють комі́сію), щоб розгля́нути спра́ву.
• -ется следствие по этому делу – признача́ється (признача́ють) слі́дство в цій спра́ві;
4) суди́тися, признача́тися, приділя́тися, бу́ти призна́ченим, приді́леним, нада́ним, назнамено́ваним, наре́че́ним. [Щоб не було́ одни́х, яки́м ні́би призна́чено ті́льки працюва́ти, і дру́гих, яки́м призна́чено з чужо́ї пра́ці живи́тися (Рада). Шлях без мі́ри, вік без лі́ку їй нада́но від творця́ (Самійл.). Та вже коли́ наре́чено вмира́ти, і зна́хури не відше́пчуть (ЗОЮР I)].
II. Накупа́ть и Наку́пывать, накупи́ть –
1) чего – накупо́вувати, накупа́ти, наку́плювати и накупля́ти, накупи́ти, накупува́ти чого́, (диал.) покупля́ти, покупи́ти и (реже) покупува́ти що, (о мног.) понакупо́вувати, понакупля́ти чого́. [Всього́ йому́ накупи́в (Рудан.). Накупува́ли вони́ вина́ вся́кого (Рудч.). Мо́же в вас така́ ду́мка, що я все те покупува́в? (М. Вовч.). Понакупо́вували хлі́ба (Квітка). Бага́то всього́ понакупля́ли (Слов’яносербщ.)].
• -ть материал для одежды, обуви – набира́ти, набра́ти, (о мног.) понабира́ти чого́. [Набра́ла стрічо́к та стьожо́к на п’ятна́дцять карбо́ванців (Н.-Лев.)];
2) кого – підкупо́вувати, підку́плювати и підкупля́ти, підкупи́ти, (о мног.) попідкупо́вувати и т. п. кого́; см. Подкупа́ть 1.
Наку́пленный –
1) наку́плений, накупо́ваний, поку́плений, понакупо́вуваний, на́браний, понаби́раний;
2) підку́плений, попідкупо́вуваний.
-ться –
1) (стр. з.) накупо́вуватися, бу́ти накупо́вуваним, наку́пленим, понакупо́вуваним и т. п.;
2) продава́тися, прода́тися, запро́дуватися, запро́датися кому́; (набиваться) набива́тися, наби́тися;
3) (купить всё, что надо) накупо́вуватися, накупи́тися, скупи́тися, (о мног.) понакупо́вуватися. [Чи ско́ро ви наку́питеся? уве́сь база́р хо́чете закупи́ти! (Богодух.). Скупи́вся, за́раз пої́хав з я́рмарку (Сл. Ум.)].
Настоя́щий –
1) (нынешний) тепе́рішній, (современный) суча́сний, сьогоча́сний, (этот) цей, сей. [Ва́ша до́ля – це до́ля молоди́х че́сних люде́й тепе́рішнього ча́су (Н.-Лев.). Він уважа́в за профана́цію рівня́ти да́вніх аске́тів до тепе́рішніх черці́в (Крим.). Забува́єш про суча́сне життя́ (Крим.)].
• В -щее время – тепе́р, (пров. тепе́речки), тепе́рішнього ча́су, в тепе́рішній час, в тепе́рішніх часа́х, за тепе́рішніх часі́в, в цей час, (приблизит.) під (на) цей час, (ныне, зап.) ни́ні. [Тепе́р я про це не ду́маю (Київ). Там тепе́речки нови́й база́р (Квітка). Не був ще тоді́ тим, чим був тепе́речки (Крим.). Ді́я, котра́ ді́ється в тепе́рішній час (Н.-Лев.). Нема́ кра́ще в тепе́рішніх часа́х, як бу́ти орендаре́м (Франко). Про о́діж ма́ло дба́ють ни́ні (Франко)].
• В -щее время я работаю на фабрике – тепе́р (на цей час) я працю́ю на фа́бриці.
• До -щего времени – до цьо́го (до тепе́рішнього) ча́су, дотепе́р, до́сі, (зап.) дони́ні. [Довгота́ в цих склада́х заде́ржалася й до цьо́го часу (В. Ганцов). Біди́в я, та й дотепе́р біду́ю (Кам’янеч.)].
• До -щего времени бывший (сделанный и т. п.) – дотепе́рішній. [Всі дотепе́рішні до́сліди не дали́ вели́ких на́слідків (Крим.)].
• В -щем году – цього́ (в текущем: пото́чного, біжу́чого) ро́ку.
• В начале -щего года – на (з) поча́тку цього́ (пото́чного, біжу́чого) ро́ку.
• -щее положение – тепе́рішній (суча́сний, сьогоча́сний) стан, -нє (-не) стано́вище.
• В -щем своём виде эта вещь мне не нужна – в тепе́рішньому (в цьому́) своє́му ви́гляді ця річ мені́ не потрі́бна;
2) грам. -щее время – тепе́рішній час (-су);
3) (этот, находящийся перед кем) цей, (данный) да́ний.
• По -щему делу – в цій (в да́ній) спра́ві.
• -щий случай – цей (да́ний) ви́падок (-дку).
• -щим удостоверяется, что… – цим сві́дчу (сві́дчимо), що..;
4) (подлинный, истинный) спра́вжній, правди́вий, справедли́вий, (действительный) ді́йсний, (неподдельный) щи́рий, (сущий) су́щий, су́тий, (истый) і́сний, і́стий, істо́тний, (точь-в-точь, чистейший) чи́стий, досто́тний, (всамделишный) справде́шній, пра́вий, прями́й; срв. По́длинный. [Се наш спра́вжній друг (Коцюб.). (Він) спра́вжній був пое́т (Самійл.). Тепе́р ви спра́вжнє своє́ обли́ччя показа́ли, до́сі-ж була́ то ма́ска (Грінч.). Коха́ння спра́вжнє соромли́ве (Тобіл.). Незаба́ром той шипу́чий ка́шель перехо́див у спра́вжній (Коцюб.). З весно́ю, коли́ розпочали́ся спра́вжні робо́ти (Коцюб.). Йшли відва́жно, як правди́вії геро́ї (Франко). Правди́ві воло́ські гарбузи́ (Сим.). Фальши́ве зо́лото – для вас правди́ві гро́ші (Самійл.). Знахо́дять своє́ правди́ве призна́чення (Корол.). Справедли́вий чума́к був (М. Вовч.). Хліб, оде́жа, па́ливо то́що, – оте́ все й є справедли́вий доста́ток, спра́вжнє бага́тство (Рада). Ді́йсна столи́ця Да́нії – не Копенга́ген а Га́мбург (Грінч.). Щи́рий коза́к зза́ду не напада́ється (Номис). Це не ка́зка, а щи́рая пра́вда (Чуб. II). Там упоко́ю люди́на зазна́є, ті́льки де во́ля є щи́ра (Грінч.). Красу́ня щи́рого класи́чного ти́пу (Н.-Лев.). Су́ща дра́ма, не ви́гадана, не підмальо́вана (Кониськ.). Су́ща причи́на супере́чки прояви́лася я́сно (Павлик). Ото́ було́ су́ще ща́стя моє́ (Кониськ.). І́сний моска́ль (М. Вовч.). На обли́ччя істо́тний Степа́н, але́ не він (Звягельщ.). Чи́стий ба́тько, – от як уда́вся сино́к! (Чигиринщ.). Ходи́в чи́стим босяко́м (Виннич.). Справде́шній коза́к (Сл. Гр.). Сиді́ла собі́ ві́льно, як справде́шня пта́шка (М. Вовч.). Відчу́ла справде́шній апети́т (Н.-Лев.). Я не міща́нка яка́сь там, а справде́шня па́ні (Н.-Лев.). Пра́вий ри́цар, ще молоди́й, а вже не ма́є рі́вні (Куліш). То моя́ пра́ва жі́нка (Яворськ.). Як поба́чиш, так прями́й запоро́жець! (Мирний). Пряме́є пе́кло там було́ (Греб.)].
• Самый -щий – справжні́сінький, щирі́сінький, існі́сінький, чисті́сінький. [Щирі́сінький матеріялі́ст (Рада). Існі́сінька щи́рість (Основа 1862). Чисті́сіньке пе́кло (Крим.)].
• -щее золото – щи́ре (су́те) зо́лото.
• -щая стоимость – ді́йсна (спра́вжня) ва́ртість.
• -щая цена – спра́вжня (правди́ва, справедли́ва) ціна́.
• Теперь -щая пора садить деревья – тепе́р са́ме час сади́ти (садови́ти) де́рево.
• По -щему –
а) по-спра́вжньому, по пра́вді, спра́вді, (искренно) щи́ро, щиросе́рдно, по щи́рості; (как следует) як слі́д, наспра́вжки́, ді́йсно[е]. [Не вмі́є нічо́го як слід зроби́ти (Київ). Посвари́тися наспра́вжки не могли́ (Крим.). Дові́даємось ді́йсне, поба́чимо його́ – яки́й (М. Вовч.)].
• Я вас по -щему люблю – я вас правди́во люблю́ (коха́ю), я вас по пра́вді (таки́ спра́вді, щи́ро, щиросе́рдно) люблю́ (коха́ю);
б) (сказать правду) напра́вду; пра́вду (напра́вду, по пра́вді) ка́жучи, по щи́рості, (в сущности) су́ще. [Напра́вду вам не тре́ба було́ втруча́тися в цю спра́ву (Київ). Вона́ су́ще не була́ черни́цею, по́стригу не бра́ла (Кониськ.). Продражни́ли його́ «Зимо́ю», а су́ще він прозива́вся Гу́ркалом (Кониськ.)].
• -щим образом – по-спра́вжньому, як слід; срв. выше По -щему а. Показать себя в -щем своём виде – показа́ти себе́ в спра́вжньому своє́му ви́гляді.
Необозри́мый – неогля́дний, неозо́рний, (необ’ятный) нео(б)ся́жний, (беспредельный) безме́жний, безкра́йній, безкра́їй, (неисходимый) несходи́мий. [Широче́зні неогля́дні просто́ри степові́ (Головко). Ше́лест шовко́вий степі́в неогля́дних (Олесь). Неогля́дне мо́ре книг (Крим.). На ни́ві неозо́рній хліб дороги́й нали́вшися зросте́ (Грінч.). На уве́сь необся́жний і неогля́дний мир (Яворн.). Черво́не со́нце в безкра́їх степа́х (П. Тичина). База́р сього́дні несходи́мий (Звин.)].
• -мые горизонты – неогля́дні (неося́жні) о́брії.
• -мые просторы – неогля́дні (безме́жні) просто́ри (о́бшири).
• -мый путь – безме́жна (несходи́ма) путь. [Перед ним сте́леться несходи́ма путь, а він за вся́ку ці́ну му́сить її́ пройти́ (Кирил.)].
Ну́жно, глаг. нрч. – тре́ба (в разговоре, пров. тра и тре), потрі́бно; (редко: должно) пови́нно, (следует) слід, нале́жить, (имеется потребность) потре́ба, до потре́би; срв. II. На́до. [Тре́ба со́ли, тре́ба горшкі́в, тре́ба смоли́ (Н.-Лев.). Хоч хо́чете, не хо́чете, – тре́ба привика́ти (Пісня). Хи́трощів зажи́ти тре́ба їм (Грінч.). Тра на база́р ї́хати (Звин.). Тра кому́сь ї́хати в дуби́ну (Рудан.). Тре тим ро́гом чеса́тися, котри́м мо́жна діста́тися (Шейк.). Хіба́ потрі́бно було́ все це розка́зувати? (Київ). На стосу́нки суспі́льства з собо́ю пови́нно диви́тися, як на ві́льну умо́ву (Наш). А оцього́ гвіздка́ вам потре́ба? (Звин.). Ча́рка-дру́га – до потре́би (Стариц.)].
• Что (чего), кого вам -но? – що (чого́), кого́ вам тре́ба?
• Мне -но итти – мені́ тре́ба йти.
• Это -но делать осторожно – це тре́ба роби́ти обере́жно.
• Если будет -но – якщо́ (коли́, як) тре́ба бу́де.
• Сколько -но – скі́льки тре́ба (потрі́бно), скі́льки потре́ба. [Хай ві́зьме їх (гро́ші) або́ всі, або́ скі́льки потре́ба (Грінч.)].
• Всё, что -но для писанья – все потрі́бне до (для) писа́ння (щоб писа́ти).
• Как раз то, что -но – са́ме (як-ра́з) те, що (чого́) тре́ба.
• -но же было мне встретить его! – тре́ба-ж було́ (надало́-ж) мені́ зустрі́ти (спітка́ти) його́!
• Так -но – так тре́ба, так му́сить бу́ти, (подобает) так годи́ться.
• Не -но – не тре́ба (в разгов.: не тра, не тре), не потрі́бно, нема́(є) потре́би.
• Мне это ни на что не -но – мені́ цього́ ні на що́ не тре́ба, мені́ це ні на що́ (ні до чо́го) не потрі́бне, мені́ це без потре́би (ні до чо́го).
• -но бы – тре́ба-б, (следовало б) слі́д-би, випада́ло-б.
О́тблеск – ві́дблиск (-ку), ві́дбляск, ві́длиск, по́лиск, ви́(б)лиск, (отсвет) відсві́т, (от пожара) промі́ття, луна́. [В оча́х її́ гори́ть гаря́чий о́длиск (Неч.-Лев.). Осява́є їх ви́блиском того́ дале́кого ідеа́лу (Єфр.). Промі́ття від поже́жі. База́р гори́ть, а на мо́ре луна́ йде].
• Беглые -ски – зайки́, за́йчики. [Со́нце за́йчиками в ха́ті по стіні́ бі́гає].
• Давать -леск (отражаться) – віддава́ти. [Зоря́ зимо́ю на снігу́ віддає́ (Квітка)].
Охо́тный –
1) (доброхотный) доброві́льний.
• -ные услуги – доброві́льні по́слу́ги.
• -ный услужник – доброві́льний по́слу́г[х]ач; (охочий), см. Охо́тник 1;
2) -ный ряд – база́р, де продаю́ть дичину́ і пта́ство живе́ й стрі́ляне чи рі́зане.
Перепончатокры́лый, зоол. – костокри́лий, оболонча́к. [Через база́р кажа́н костокри́лий перелети́ть (Шевч.)].
Повы́нести – повино́сити, ви́носити. [Усе́ вже на база́р ви́носила].
Понести́ –
1) поне́сти́, см. Нести́. [Ба́ба поне́сла́ молоко́ на база́р. Чорти́ його́ туди́ поне́сли́. Ко́ні поне́сли во́за];
2) (забеременеть) поне́сти́. [Будь про́клята ма́ти, і день, і годи́на, коли́ понесла́, коли́ породи́ла (Шевч.)];
3) поте́рпіти, прийня́ти.
• -сти́ убытки – поте́рпіти втра́ти (зби́тки); зазна́ти зби́тків.
• -сти́ труд – прийня́ти труд.
• -сти́ наказание – прийня́ти ка́ру;
4) поча́ти верзти́.
• Он -нё́с вздор – він поча́в верзти́ нісені́тницю.
• Понесё́нный –
1) поне́сений;
2) при́йнятий.
• -сё́нные труды – при́йняті труди́.
• -сё́нное наказание – при́йнята ка́ра.
• -сё́нные им убытки – ті, що він поте́рпів, втра́ти (зби́тки).
Прие́зд –
1) приї́зд (-ду). [В пе́рші дні по приї́зді в Москву́ (Крим.)];
2) (с’езд на базар, на ярмарку) наї́зд, заї́зд (-ду). [Нема́ тепе́р заї́зду нія́кого].
Пристава́ть, приста́ть –
1) пристава́ти, приста́ти, ли́пнути, прилипа́ти, прили́пнути, бра́тися, взя́тися до чо́го, чіпля́тися, учепи́тися до чо́го и чого́, налі́плюватися, наліпи́тися на що, (во множ.) попристава́ти, поприлипа́ти, почіпля́тися, поналі́плюватися. [Бага́тий брат ви́мазав усере́дині кру́жку ме́дом, щоб приста́ло те, що мі́ритимуть (Грінч.). Боло́то бере́ться до колі́с (Хотин. п.). Як прило́жиш до ті́ла, так і ві́зьметься (Радомиш. п.). Смола́ прили́пла до рук (Ум.). По пле́чах було́ нахво́ськає та́к, що аж соро́чка до ті́ла прили́пне (Кониськ.). Пі́деш на база́р, налі́питься боло́то на чо́боти, – хоч ноже́м зчища́й (Звин.)].
• -ста́л ко мне, как банный лист – приста́в (прили́п) до ме́не як ше́вська смола́ до чо́бота, узя́всь до ме́не смоло́ю, узя́вся (причепи́вся) як реп’я́х, реп’яхо́м узя́вся, приче́пою причепи́вся, сльото́ю узя́вся (прив’я́з);
2) (присоединиться) пристава́ти, приста́ти, прилуча́тися, прилучи́тися, (примкнуть) приверну́ти, прича́литися до ко́го, до чо́го, (во множ.) попристава́ти, поприлуча́тися до ко́го, до чо́го. [Ні до ко́го не пристає́ і до се́бе не прийма́є (Стор.). Хтось сти́ха заві́в пі́сню, до ньо́го приста́в ще оди́н го́лос (Коцюб.). Си́ла люде́й приверну́лась до украї́нства (Рідн. Край)];
3) (привязаться, неотступно следовать) пристава́ти, приста́ти, ув’я́зуватися, ув’яза́тися, ув’я́знути, уплу́туватися, уплу́татися до ко́го и за ким, присота́тися, присі́катися, прикаса́тися, присаха́тися до ко́го, учепи́тися до ко́го и за ким, причепи́тися до ко́го, нав’я́зуватися, нав’яза́тися на ко́го; срв. Привяза́ться 2. [Ой ти, ту́го, ой ти, жу́рбо, не приста́нь до ме́не (Метл.). Я пішла́ до них, а вну́чок уплу́тався за мно́ю й собі́ (Новомоск. п.). Де не взяла́сь соба́ка в бі́са – чи з-під ворі́т, чи із-за лі́си – присі́калася, аж вищи́ть (Гліб.). Раз прийшло́сь йому́ йти уночі́ ву́лицею, а ві́дьма нав’яза́лась на йо́го соба́кою (Драг.)];
4) (надоедать кому; не давать покою, придираться) в’я́знути, прив’я́знути до ко́го, нав’я́знути, в’яза́тися до ко́го, насти́рюватися и настиря́тися, (осо́ю) лі́зти в ві́чі кому́, (привязаться) чіпля́тися, причепи́тися до ко́го, учепи́тися до ко́го и кого́, начепи́тися на ко́го, сі́катися (н. вр. сі́каюся, -каєшся…), присі́куватися, присі́катися до ко́го, си́катися (си́чуся; -чешся…), скіпа́тися, прискіпа́тися до ко́го, наскі́пуватися, наскі́па́тися на ко́го, присі́патися, присука́тися до ко́го, накаса́тися на ко́го, навра́титися на ко́го, ушня́питися до ко́го; срв. Привя́зываться 3. [Чого́ до ме́не в’я́знеш, мов злий дух? (Грінч.). Та що це вона́ прив’я́зла до ме́не? (Васильч.). Чого́ нав’я́з? (Коцюб.). Вереду́є та настиря́ється, як моро́члива та насти́рлива дити́на (Н.-Лев.). Найпе́рше до Ма́сі вчепи́лась: то ти, ка́же, вкра́ла (Свидн.). Мовчи́! чого́ ти вчепи́лась душі́ моє́ї (Коцюб.). Та ну-бо го́ді! Чого́ ти причепи́вся до йо́го? (Грінч.). Чого́ ви, – ка́же, – начепи́лись на ме́не (Тесл.). Вона́ як бу́де сі́катися до те́бе, то ти возьми́ гру́ші і розси́п (Рудч.). Присі́кався, як оса́ (Номис). Так і си́чуться до нас, як чмара́ та (Г. Барв.). Скіпа́ється до лісовика́: на́що ти мою́ коро́ву загна́в? (Новомоск. п.). Чого́ це ти на па́рубка наскі́пався? (Мирн.). Чого́ це він до ме́не присі́пався? (Осн. 1862). Накаса́ється на вас, як чорт на грі́шну ду́шу (Козелец.). Навра́тивсь, як соба́ка (Манж.). Чого́ ти до ме́не вшня́пився? (Липовеч.)].
• Не -ва́й ко мне! – не в’я́зни, не лізь, не чіпля́йся до ме́не! не клопочи́ (не моро́ч) мені́ голови́!
• -ва́ть, -та́ть к кому с требованиями, с просьбами, чтоб… – напосіда́ти(ся), напосі́сти(ся) на ко́го, наляга́ти, налягти́, наполяга́ти, наполягти́ на ко́го, щоб…, узя́тися до ко́го, намага́ти на ко́го, намага́тися, намогти́ся, щоб… [Вона́ зна́є, що аби́ напосі́ла на ба́тька, то чого́ хо́че – того́ й домо́жеться (Мова). Лю́ди напосіда́ються на ме́не: склика́й грома́ду (Кониськ.). Що ти, приче́по, наляга́єш на ме́не? (Гр.). Чого́ се вони́ на ме́не намага́ють? (Кониськ.). Тепе́р уже́ наполягла́, щоб купи́в їй оте́ бри́нькало (Мова). Раз пропа́ла на степу́ в чумакі́в соки́ра; до їдно́го всі взяли́сь: «Ти та й ти, псяві́ра» (Рудан.). Ді́ти ду́же намага́лись, щоб і їх узя́ти на хра́м (Грінч.)].
• -ста́ть к кому с ножём к горлу – з коро́ткими гужа́ми до ко́го приступи́ти;
5) (о болезни) пристава́ти, приста́ти, прили́пнути до ко́го, чіпля́тися и чіпа́тися, учепи́тися (диал. чепи́тися) кого́, причепи́тися до ко́го, начепи́тися на ко́го, прикида́тися, прики́нутися, підки́нутися, підсахну́тися. [Щоби́ не чіпа́лися вро́ки чи дити́ни, чи худоби́ни (Етн. Зб. V). Вже на ко́го наче́питься ця по́гань, не ско́ро одче́питься (Звин.)];
6) (к берегу) пристава́ти, приста́ти, прича́лювати(ся), прича́лити(ся), приверта́ти, приверну́ти (до бе́рега), (во множ.) попристава́ти, поприча́лювати(ся), поприверта́ти (до бе́рега); срв. Прича́ливать.
• Пароход -стаё́т по пути в трёх местах – паропла́в пристає́ доро́гою в трьох місця́х;
7) (останавливаться) става́ти, ста́ти де, у ко́го, прича́лювати, прича́лити до ко́го. [Прича́лив до старо́го знайо́мого, щоб і Анто́ся тут поста́вити, і само́му перебу́ти (Свидн.)];
8) -ста́ть кому, безл. (быть приличну кому) – приста́ти, ли́чити, випада́ти, подо́бати кому́ (що роби́ти). [Насампере́д, як приста́ло поря́дному подоро́жному, пода́всь він до коршми́ (Коцюб.)].
• Не -ста́ло – не приста́ло, не ли́чить, не випада́є, не подо́ба(є) (чого́ роби́ти); см. Подоба́ет, Прили́чествовать. [Сиді́ть до́ма на поко́ї не приста́ло козако́ві (Боров.). Я́кось то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)];
9) -ста́ть кому и к кому (быть к лицу) – ли́чити, пасува́ти кому́ и до ко́го, бу́ти до лиця́ кому́.
• К нему усы не -ста́ли – йому́ ву́са не до лиця́, йому́ ву́са не ли́чать.
• -ста́ло, как к корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники;
10) (выбиться, из сил) пристава́ти, приста́ти, (о многих) попристава́ти. [Ой став ко́ник пристава́ти (Метл.). Моє́му миле́нькому во́лики приста́ли (Чуб. V)].
Пушно́й –
1) мохна́тий, смуха́тий. [Яка́ во́вна, мохна́та, така́ неві́стка бага́та (Основа 1862)].
• -но́й зверь – звір мохна́тий, смуха́тий. [З опро́чих знов звірі́в, котрі́ смуха́ті, то він їх бив і шку́ру з них здира́в (Крим.)];
2) хутряний.
• -но́й товар – ху́тра, хутря́ний крам.
• -ны́е ряды – хутря́ний база́р, хутря́ний ри́нок, хутря́ний торг;
3) поло́в’яний.
• -но́й хлеб – хліб з поло́вою.
• -на́я земля – пухка́ земля́.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Барахолка, уничиж. – барахолка, (толкучка) точок, товкучка, (устар) танди́та.
[Я купив камизельку на тандиті (Сл. Гр.). Плутаються, як на точку міщанки (І.Нечуй-Левицький). Ось тут, коло старих цвинтарів, була веселенька місцинка. «Товкучка», «товчок», «туча»! Базар, де можна було придбати все: іржаві цвяхи, смушок, старий мідний чайник, імпортну кофточку, старі окуляри (скільки діоптрій мали їхні скельця – ніхто не знав), квітчасту хустку з канадської посилки, книжку про цілющі рослини, видану в Чернівцях ще за Австро-Угорщини, барвисті верети, поношену сукню, солдатського кашкета, постоли, цератові килимки з намальованими лебедями, радіодеталі, кирзові чоботи, сувої англійської вовни, голки для примуса… (М.Фішбейн). Вчора придбав на барахолці посвідчення з написом «Ветеран кохання» (Олексій Юрін)]. Обговорення статті
Грудастый – грудистий, грудастий, груднистий, грудатий, персистий; (с большими сосцами) цицькатий, цицястий; (о корове) дійкатий.
[Мати її, Ярина Федорівна, належала до того класичного типу українських бублешниць, що їх, мабуть, ще ніхто в світі не перекричав. Батько Варин, Трохим Климентович, був, навпаки, тихенький п’яничка (за спеціальність узяв собі — носити жінчині бублики на базар) і, можна сказати, доти не виділявся з кола богодухівських мешканців, аж поки вияснилося, що він, четвертий супруг Ярини Федорівни, зовсім не думає вмирати, як це зробили його три нещасливі попередники, цебто аж поки всі побачили, що він, цілком задовольнивши ненажерливі бажання своєї грудастої й широкозадої дружини, примусив її завагітніти й народити бистрооку дівчинку (М.Хвильовий). — Пошукати б тут яку-небудь персисту молодичку… нагодувати б дитину! (О.Ільченко). Херсонщина цицьката кавунами, від спраги змучена, від спеки шкарубка (Раїса Харитонова). Він кілька разів намагався обігнути похоронну процесію, але якась тріскотлива дамочка — блондинка, з вицвілими очима, коротконога й цицьката — не давала йому спокою, усе намагаючись дізнатися, де б то вона його бачила (О.Ульяненко). Ти непробудно спиш, і нам, сліпа й окаста, Не допитатися обіймами свого. Ти горнешся до нас, щоб ми тебе, грудаста, Гойдали, о тяжка і зваблива Жаго (Всеволод Ткаченко, перекл. А.Рембо)]. Обговорення статті
Джемпер – (англ.) джемпер.
[Нарешті, попоравши, Ганька йде в холодну хату прибиратися на базар. Це в неї ціла церемонія: під низ одягає чисту футболку, тоді – перкалеву блузку в горошок, далі – тоненький светр під шию, жилетку, а поверх усього того – синій, про свято, джемпер, а до нього – теж синю рясну спідницю… (Г.Тарасюк). Не зводячи погляду з об’єкта своєї уваги, Емберсміт скинув своє сміховинне пальто, під яким виявився тренувальний джемпер з написом «…ью-Йорк — гівн…». Літери «н» та «о» сховалися у нього під пахвами (В.Горбатько, перекл. П.Кері)]. Обговорення статті
Лицо –
1) (физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску);
2) обли́ччя, о́браз (-зу);
3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на;
4) (грам.) осо́ба;
5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня;
6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку);
7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред;
8) (поличное) лице́;
9) (быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно:
• апеллирующее лицо – особа, що апелює;
• а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш;
• Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би;
• большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар;
• быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́;
• важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́;
• вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач;
• видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба;
• видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови;
• в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого;
• в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́;
• вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць;
• в поте лица (книжн.) – у поті чола;
• все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил);
• все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?);
• встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч;
• вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким;
• выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́);
• главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня);
• говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч;
• действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа);
• доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця;
• должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець);
• духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну;
• здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́);
• знакомое лицо – знайоме обличчя (лице);
• знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба;
• изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця);
• исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу;
• к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому;
• контактное лицо – контактна особа;
• красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́);
• лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́;
• лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́;
• лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти;
• лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим;
• лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го;
• лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́;
• лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік;
• лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем);
• лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха);
• лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла;
• лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві;
• на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано);
• на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає);
• невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто;
• не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися);
• ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу;
• обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го;
• она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй;
• открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́);
• от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх;
• от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого;
• от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння;
• от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́;
• официальное лицо – офіційна особа;
• первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба;
• перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту;
• перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́;
• перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці;
• перемениться в лице – змінитися на виду;
• подбирать под лицо́ что – личкува́ти що;
• подставное лицо́ – підставна́ осо́ба;
• показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти;
• по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри;
• по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було;
• по лицу́ земли – по світа́х;
• полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар;
• по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …;
• постороннее лицо – стороння особа, чужа людина;
• посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено;
• по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало;
• потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися;
• правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі;
• представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу;
• сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба;
• сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди);
• светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид;
• с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.);
• служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям);
• смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті;
• смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́;
• сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́;
• спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі;
• ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого;
• стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому;
• товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють;
• торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе;
• три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці;
• убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид;
• ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду);
• ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти;
• умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид;
• физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба;
• человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду;
• это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті;
• это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на?
[Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ  І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Найбільше люблю я його оповідання про молоді роки, коли він на вуличних перехрестях продавав мазі та ліки проти кашлю, жив око в око з простим людом, а з долею навкулачки бився за свій останній шеляг (Н.Дубровська, перекл. О.Генрі). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт]. Обговорення статті
Пивзавод – (рус.) пивзавод, броварня, пивоварня, пивоварний завод, (редко) пиворобниця, (диал.) пив’ярня, (устар.) пивниця, бровар.
[І будеш в плузі походжати, До броваря дрова таскати, А може, підеш бовкуном (І.Котляревський). Кидає пахар на полі плуг із волами, кидає пивовар казани в броварі, кидають шевці, кравці і ковалі свою роботу, батьки покидають маленьких дітей, сини — немощних батьків і матірок, і всяке манівцем да ночами, степами, тернами да байраками чимчикує на Запорожжє до Хмельницького (П.Куліш). Рік удався недорідний, собі хліба ледве ставало, а продати — і не кажи. Заробити ж де? Коло других сіл і пивниці, і винниці, і сахарні, а в їх — хоч би зламана (П.Мирний). Загарбав край, неначе відумерщину, і брав за все — живе і неживе. За дим, за торг, ставщину, сухомельщину, спасне, гребельне, з воза, рогове. Обклав податком вулики, броварні, степи, луги, левади запосів. В монастирях, обладнаних під псарні, святі ченці удержували псів (Л.Костенко). Пив’ярня «У коцура» — це дві маленькі зали, з’єднані широким отвором дверей. Там з ранку до вечора сидять, міняючись, малостранські пиворізи за найсмачнішим у Празі пивом (Р.Іванчук). Пивзавод «Оболонь» випустив пиво під новою маркою «Базар». Тепер «Базар» буде фільтрований та не фільтрований]. Обговорення статті
Ритм – (греч.) ритм.
[Вона рухалась гнучко й раптово, пригорнувшись уся від грудей до колін, віддавшись цілком йому і танцеві, а він зазирав їй у вічі благальним поглядом, напружившись у цьому пристрасному оповитті. Жагуче їхнє тепло зустрілось, пройшовши крізь тканини, хвиля млості, могутня, сласна, затремтіла в їхній крові, і хлопець перестав зненацька щось почувати, крім ритму й притиснутого, відданого йому тіла, що ним володів ту мить цілковитіш, ніж міг би опанувати його колись насправді (В.Підмогильний). В нетрях почався рух. Трісне гілка, зашарудить лист. Час плине вже, як кров у висках, відбиваючи шалений ритм (І.Багряний). Ти бачиш — час жалю не знає, Хоч він і сам — і біль, і жаль, І радість по ярах ступає, А нас спиняє між проваль. Нехай ти хвилі не піймаєш, її по ритмах віднайдеш. Дорогу в кроках виміряєш, Бо шлях — без граней і без меж (В.Стус). Нове століття вже на видноколі, і час новітню створює красу. А ритми мчать — як вершники у полі. А рима віршам запліта косу (Л.Костенко). Мати хоче мати сина, тільки в цьому її сила, Полонина хоче мати вівчаря-сопілкаря. Але світом крутять диски, всюди ритми, крики, виски, всюди зблиски, крізь  які  нам  не  процідиться  зоря (П.Скунць). Розуміється, село (до колективізації) жило при цьому за своїм циклічним часом, незмінним для всіх архаїчних аґрарних культур, де важить тільки природний «почвірний колобіг» (О.Ольжич) пір року; розуміється, паралельно тривав (і триває!) відлік християнського, біблійного часу, запас якого від народження Христа до Страшного Суду невпинно «убуває»; розуміється, існував ще привнесений «московський (чи петербурзький — різниці не робить!) час», темпоральність також абсолютно неєвропейська, яскраво міфологічна (засадничий показник міфологічности — наявність першопоштовху, «початкової події» — Петровських реформ, Жовтневого перевороту, — що, раз «запустивши в рух» історію, залишається в ній «навічно» («Ленин с нами»!) як неперебутня, постійно «повторюючись»: в оприявненні цього повтору — глибокий ритуальний смисл ювілеїв [династії Романових, Великого Жовтня] — для міфологічної свідомости в кожну річницю відзначувана подія немов «відбувається заново», — і для України, втягненої в цей час, також було винайдено «першоподію»: Переяславські угоди), — попошукавши як слід, можна б виявити і ще кілька способів переживання часу, різних соціальних ритмів, які хаотично співіснували й співіснують в українській культурі, перебиваючи один одного та накладаючись на себе навзаєм, — і коли вже порівнювати з Європою, то найближчою така «ритмічна роззосередженість» буде — до європейського середньовіччя, характерним для якого французький дослідник Ж.Ле Гофф якраз і називає множинність часі (О.Забужко). На лавочках біля під’їздів пригощають новинами, соняшником, партійною газеткою щоразу нової партії. Охоче розповідають місцеві легенди й історії з власного життя, ще охочіше — актуальну інформацію про те, де краще клює риба і коли краще зранку податися на базар. Час зупинився, перевів дух і плине в абсолютно місцевому ритмі (Ю.Джугастрянська). Знехтувавши традиційну урочисту міну, яку англієць прибирає під час танцю, вони танцювали з хвацьким, солоденьким і вкрадливим виразом на обличчі, підскакували й щосили крутили своїх дам без педантичної уваги до ритму (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Ритм людського життя — це рутина, переміжна оргіями (Олдос Гакслі). Якщо ти живеш не в ритмі з життям, то викликаєш його аритмію (Бі Дорсі Орлі)]. Обговорення статті
Тётка, тётя – (взрослая женщина) тітка, (ещё) жінка, (дет.) тьотя, те́та, (дет., диал.) цьоця, (сестра отца или матери) тітка, (жена родного дяди, ещё) дяди́на, (жена брата матери или сестра матери) ву́йна, (жена брата отца или сестра отца) стри́йна.
[Дядько не батько, а тітка не мати (Номис). Голод не тітка: пиріжка не дасть (Пр.).— Ось і Миколка, — обізвалася Одарка. — Виспався, сину? Чому не поздоровкаєшся з тьотею Христею? (П.Мирний). Олеся кинула очима на тітку і подумала: «Та й хитра ж та догадлива вдалася моя дорога цьоця! Щось вона гадає та метикує, але що, цього не вгадаю…» (І.Нечуй-Левицький). — Я не маю часу! — понуро відповіла Дарка, кинувши скоса на Зоню темно-сірими очима з-під білих од вапна брів. — Цьоця дозволила. — Яка то цьоця? — так само понуро спитала Дарка. — Ну, моя цьоця, пані Качковська! (Л.Українка). Совітникова своячка - то була одна львівська міщанка, каменична пані. В суді знали її дуже добре і не звали інакше, як тілько «цьоця Зюзя». Говорили, що колись се була осібка досить легкого ґатунку, поки один багатий міщанин не взяв її з вулиці і не оженився з нею. Вона віддячилася йому звичаєм таких осіб: своїм поводженням довела його до божевілля, що з часом змінилося в тихий ідіотизм (І.Франко). Над яром-яругою гуде явір з Яремою. Явір — вуса в капелюсі, а Ярема, хоч безвусий, та як загуде, та як загупає, тато Йван вуса розправляє, а тьотя Льоля кидає бараболю і так уже наслухає, а мама Надійка така радійка: о, мій Ярема спижовий голос має — як дзвін гуде-виграває, всю нашу родину звеселяє, а бабуся справжня радюся: ото вже з Яремою посміюся (В.Стус). «Тьотю, а де тут у вас базар?» «Хто?» «Базар!» «Я тобі дам базар! Ану, марш звідси! Тільки й дивляться, аби щось украсти! Ото на базар і йдіть, там вас таких тільки й ждуть». Миколка кинувся тікати (М.Вінграновський). Ніяк не можу змиритися з тим, що доведеться мені одружитися зі звичайною дівкою, такою собі юною тіткою, з якою в мене не буде нічого спільного, окрім ліжка… (В.Слапчук). Дидактика її погляду спрямована на все довкола, проте вражає навіть не гострота критики, а масштаби узагальнень, котрі дозволяє собі робити ця успішна тітка (Р.Семків). Іде з магазину тітка з важкими сумками. Вискакує перед нею з підворіття ексгібіціоніст і розгортає поли плаща. Тітка: — Ну, це ж треба! Яйця забула купити!]. Обговорення статті
Цельный –
1) (состоящий сплошь из чего-нибудь одного) суці́льний;
2) (лишенный раздвоенности) ці́лісний, ці́льний, (ещё) зі́браний;
3) (устар.) влу́чний, цілки́й, (диал.) ці́льний;
4) (неразбавленный, натуральный) нерозведений, нерозбавлений, (о молоке, ещё) незбираний; (целый) цілий:
• цельное вино – нерозведене вино;
• цельное зерно – ціле зерно;
• цельное молоко – незбиране молоко.
[— І ніколи не забувайте, що Наталі цільна натура, цільна й пристрасна (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — От бачиш,— сказав Степан Аркадійович,— ти дуже цільна людина. Це твоя якість і твоя вада. Ти сам цільний характер і хочеш, щоб усе життя складалося з цільних явищ, а цього не буває (А.Хуторян, перекл. Л.Толстого). Це був суворий невтомний чоловік зі складним характером, але цільний: самої його присутності було досить, щоб навести порядок і вселити впевненість (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Привозить дядько на базар суцільний десятиметровий шмат сала. Всі збіглися, розпитують, як вдалося виростити. — Ну як, як… Прив’язуєш порося за задні ноги, а миску щодня відсовуєш]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БАЗА́Р ще ри́нок, торг (старих речей) танди́та, товчо́к, барахо́лка, суч. суперма́ркет; (галас) ПЕРЕН. ще ша́рварок.
БАРАХО́ЛКА, БАРАХО́ЛЬЩИК, див. БАЗАР.
Ё́ЛОЧНЫЙ, ё́лочный база́р, база́р яли́н;
ё́лочные украше́ния, прикра́си на яли́нку.
УСТРА́ИВАТЬ (концерт) ще організо́вувати, уряджа́ти, (життя) нала́годжувати, (на ніч) приміща́ти, (кого) задовольня́ти, фраз. стро́їти, лаштува́ти, підхо́дити [Вас э́то устра́ивает? Вам це підхо́дить?];
устра́ивать база́р зчиня́ти га́лас /ша́рварок/;
устра́ивать головомо́йку наганя́ти хо́лоду кому;
устра́ивать заса́ду іти́ на за́сідки;
устра́ивать свои́ дела́ дава́ти собі́ ра́ду;
вполне́ устра́ивает кого якра́з кому;
УСТРА́ИВАТЬСЯ ще лаштува́тися [как легко́ всё устра́ивается як ле́гко все лашту́ється], оказ. закорі́нювати, (у кріслі) вигні́жджувати;
устра́ивающий що /мн. хто/ влашто́вує тощо, ра́ди́й влаштува́ти, зви́клий лаштува́ти, для влаштува́ння, за́йня́тий влаштува́нням, організа́тор, упоря́дник, прикм. організаці́йний, лаштува́льний, влашто́вувальний, впорядко́вувальний, нала́годжувальний, організо́вувальний, уря́джувальний, опоря́джувальний, обла́днувальний, ство́рювальний, примі́щувальний;
устра́ивающий кого якра́з для кого;
устра́ивающий вы́ставку організа́тор ви́ставки;
устра́ивающий на рабо́ту зда́тний влаштува́ти на пра́цю;
устра́ивающий свои́ дела́ зда́тний да́ти собі́ ра́ду;
вполне́ устра́ивающий (результат) ненайгі́рший;
устраивающийся/устраиваемый лашто́ваний, влашто́вуваний, впорядко́вуваний, нала́годжуваний, організо́вуваний, уря́джуваний /опоря́джуваний/, обла́днуваний, ство́рюваний, примі́щуваний, ро́блений, чи́нений;
УСТРО́ИТЬ (що) ще споряди́ти, (де) примісти́ти, /влаштувати/ безпідставно забуте упоряди́ти, (кого) притули́ти;
устро́ить свои́ дела́ да́ти собі́ ра́ду;
устро́ить сканда́л зби́ти колотне́чу;
УСТРО́ИТЬСЯ ще притули́тися, (де) примісти́ти, (надовго) нагрі́ти мі́сце;
устро́иться благополу́чно (прийти в норму) ви́гараздитися, (в теплому місці) вку́блитися;
устроивший, устроившийся ОКРЕМА УВАГА;
устроившийся влашто́ваний, впоря́джений, примі́щений і всі похідн. від устраиваемый;
отли́чно устроившийся фаміл. кум королю́, сват міні́стру.
Я́РМАРКА, на ярмарке у я́рмарку;
не на ярмарку, а с ярмарки (про вік) не на база́р, а з база́ру.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Базар – база́р, -ру, то́рг, -гу; -ный – база́рний, -а, -е, торго́вий, -а, -е.
Рынок –
1) ри́нок, -нку, база́р, -ру, торг, -гу;
2) (толкучий рынок) – товчо́к, -чка́.
Торжище – база́р, -ру, ри́нок, -нку, торго́виця, -ці.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Базар
• Быть на базаре; покупать, купить, продавать, продать на базаре что – бути на базарі; купувати, купити, продавати, продать на базарі що; базарувати, побазарувати, убазарувати що.
• Устраивать, устроить базар (перен.) – зчиняти, зчинити ґвалт (галас, лемент, гармидер, рейвах).
• Что это [у вас] за базар? (фам.) – що це [у вас] за базар (за ярмарок)?; що це [у вас] за ґвалт (гармидер, лемент, галас, рейвах)?
Баба
• Баба с воза, кобыле легче – баба з воза, кобилі легше. Пр. Тарах баба з воза (з коліс), кобилі (на колеса, колесам, коням, возові) легше. Пр.
• Бабье дело – жіноча (бабська) річ; жіноче (бабське) діло. [Жіноча річ коло печі, а нам, козакам, чарка та шабля. П. Куліш.]
• Бабье лето – бабине літо; погожа (погідна) підосінь.
• Бабьи сказки – дурниці; нісенітниці; (образн.) Рябої кобили сон. Пр. Брех стара на покуті! Пр. Тоді то було, як баба була дівкою. Пр. Коцюба кудкудакала, помело яйце знесло. Пр. [Чи ти, чоловіче, сон рябої кобили розказуєш, чи дороги питаєш? Коцюбинський.]
• Бабьи сплетни – жіночі плітки (балачки); баб’яча брехня (баб’ячі брехні); (образн.) Сорока сороці, ворона вороні. Пр. Сорока летить, а собака на хвості сидить. Пр. Баб’ячої брехні не об’їдеш і на свині. Пр.
• Бой-баба – козир-баба; король-баба; козир-жінка; козир-молодиця. [О, та баба ж козир була. Квітка-Основ’яненко. Юнона, козир-молодиця, Юпітеру не піддалась. Котляревський.]
• Где баба, там рынок, где две, там базар – дві баби — торг, а три — ярмарок. Пр. Дві баби, одна гуска — цілий ярмарок. Пр.
• Где чёрт не сладит, туда бабу пошлёт – де чорт не зможе, туди бабу пошле. Пр. Де чорт не зможе, там баба поможе. Пр. Де є баба, там і чорта не треба. Пр. Куди чорт не поспіє, туди бабу пошле. Пр. То така баба, що й дідька не треба. Пр.
• Злая баба – зла (люта) баба (жінка); злюка (злісниця, з’їдуха, бузувірка); яга (язя); (образн.) Баба сім миль із-за пекла. Пр. То язя з пекла родом. Пр.
• Каменная баба (археол.) – баба; кам’яна баба; баба-кам’яниця; бовван; [кам’яний, камінний] мамай. [А другий — козарлюга вже в літах, досить підтоптаний, стояв, як, бува, камінний мамай на степовій могилі… Ільченко.]
• Повивальная баба (бабка) (устар.) – баба; (частіше з епітетом) баба-(с)повитуха (баба-бранка, баба-пупорізка). [Баба-повитуха все днювала і ночувала в Лемішок. Н.-Левицький.]
• Сварливая баба – сварлива баба (жінка); ґарґара; гризюка. [Коли б не стара ґарґара, а то всіх, як іржа залізо те, точить… Мирний.]
• Сделаться, стать бабой – збабіти (збабитися); (про багатьох) побабіти. [Побабіли, вражі діти! Де ваш дух козачий? Старицький.]
• Сердилась баба на торг, а торг про то и не ведал – сердилась баба на торг, а торг того й не чує. Пр. Сердилась баба на торг, та й дуже, а торгові й байдуже. Пр.
• Скачет баба задом и передом, а торг идёт своим чередом – скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла йдуть своїм чередом. Пр.
• Снежная (снеговая) баба – [Снігова] баба; сніговий дід; сніговик.
• Сорок лет — бабий век – сорок літ — жіночий (баб’ячий) вік. Пр. Як сорок літ стане — жінка в’яне. Пр.
• Упрямая баба – уперта (затята, запекла, клята) баба (молодиця); (образн.) баба з кованим носом. Номис. Ти їй «голено», а вона — «стрижено». Номис. їй кажеш «овес», а вона каже «гречка». Номис
Весть
• Без вести пропал – не знати де подівся; пропав без вісті (у безвість, у безвістях); нема й чутки (чуття, вісті) про кого; бігма чиєї вісті; зник без сліду хто; (згруб.) чортма чиєї вісті. [Пішла мати на базар — чортма її вісті. Н. п.]
• Дать весть о себе – (по)дати (з)вістку про себе; датися чути.
• Не весть кто – не знати (не знать) що; невідь-що (казна-що). [Тут смуток, а вона вигадує невідь-що. Старицький.]
• Радостная весть – радісна (втішна, потішна) (з)вістка (вість).
• Худые вести не лежат на месте – лихі (погані) вісті не лежать на місці. Пр.
Взгляд
• Бросать, бросить взгляд (взор) – кидати, кинути погляд (очима, оком); зиркати, зиркнути, [позирнути [оком, очима]; накидати, накинути оком; скидати, скинути очима (оком); зводити, звести очі (очима); наводити, навести оком; метати, метнути (стріляти, стрельнути) очима (оком); бликати, бликнути (блимати, блимнути) [очима]; глипати, глипнути [очима, оком]; (тільки докон.) вергнути, очима (оком); намигнути оком. [А на лежале ввесь базар не хоче й оком намигнути. Сл. Гр.]
• Взгляд украдкой – погляд крадькома; крадьки й погляд.
• Вперять, вперить взгляд в кого, во что – втуплювати, втупляти, втупити (утоплювати, утопити, затоплювати, затопити, лок. вліплювати, вліпити) очі (погляд) в кого, в що; втуплюватися, втупитися очима в кого, в що; упинатися, уп’ястися очима (поглядом) в кого, в що; упинати, уп’ясти очі в кого, в що; (тільки докон.) второпити очі на кого, на що.
• Встречаться, встретиться с чьим взглядом – (зу)стрічатися, зустрітися (зах. стикатися, стикнутися, тільки докон. спіткатися) з чиїм поглядом (очима); спадати, спасти очима на чий погляд. [Хутенько глянув у бік, бо спіткався з Олениним поглядом. Мартович.]
• Высказывать свой взгляд – висловлювати свою думку (свій погляд); давати свій суд.
• Иметь общие взгляды – доходити [до] спільної думки.
• Мерить, смерить взглядом кого – міряти, зміряти (виміряти, виміряти, обмі́ряти, обміря́ти) очима (оком, поглядом) кого.
• На взгляд – на око (на вигляд, на погляд); як глянути.
• На мой (твой…) взгляд – [Як] на мій (твій…) погляд; [як] на мою (твою) думку (гадку); на мої (на твої…) очі; з погляду мого (твого…); як на мене (на тебе…); по-моєму (по-твоєму…).
• Они встретились взглядом – вони ззирнулися (зглянулися); очі їхні ззирнулися; очі зглянулися із (між) собою.
• Ошибочный взгляд – хибний погляд; хибна думка.
• Потупить взгляд – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) [додолу, на землю]; поставити вниз очі; очі [втупити, встромити] в землю. [Вона стояла бліда, спустивши очі додолу. Грінченко.]
• Привлекать, привлечь взгляд – привертати, привернути очі [до себе]; притягати (пригортати) очі (погляд) [до себе]; вабити око (очі, погляд, погляди); брати очі [на (в) себе]; вбирати очі (око) [у себе].
• Проникать, проникнуть взглядом – прозирати, прозирнути (проглядати, проглянути(ся), продивлятися, продивитися). [Ще прикріше подивилася дочці у вічі, неначе хотіла продивитися їй у душу. Мирний.]
• Человек с недобрым взглядом – людина з недобрим поглядом, іще звірогляд.
• Человек с суровым (исподлобья) взглядом – людина з суворим поглядом (з-під лоба), іще сторчогляд.
Глотка
• Брать, взять, схватить за глотку кого (разг.) – Див. горло.
• Драть глотку (вульг.) – дерти (драти) горло (горлянку); горлати (репетувати, галасувати). [Хоч дехто і дере горло, але на вітер… Тобілевич. Палажка лаялась, молодиці так само репетували й лаяли бабу. Н.-Левицький.]
• Заткни глотку! (груб.) – заткни пельку (горлянку, рота, вершу, пащу, пащеку)!; стули (затули, примкни) губу (губи, рота)!; засупонь пащу! [Це вам що: ярмарок чи базар!? Ану, заткніть пельки… Стельмах. Та стули ж ти губи! Українка.]
• Заткнуть глотку кому (разг.) – заткнути пельку (горлянку, рота, пащу, пащеку, вершу) кому; забити рота (пельку) кому; стулити (затулити, заткати, примкнути) губу (губи, рота) кому; (згруб.) засупонити пащу кому. [Треба ж чимсь горлатому панові пельку заткнути. Мирний. Гадає, що тим примкне губи людям… Кобилянська.]
• Кричать (орать, реветь) во всю глотку (разг.) – (те саме, що) Во всё горло кричать, орать. Див. горло.
• Налить себе в глотку (разг.) – залити собі пельку (горлянку). [Та й то ні встиду, ні сорому не має: уже, дідовід, одною ногою в ямі, а це як заллє собі пельку… Мартович.]
• Не лезет в глотку (разг.) – не лізе в горло (в пельку). [Вже йому й шматок у горло не лізе від страху… Смілянський.]
• Распустить глотку (разг.) – розпустити губу (горлянку, пащеку); розв’язати губу (пащеку). [А вони вже й розпустили губи; ех, бабська натура! Номис. Ти вже й розв’язала губу,— заговорила мати. Свидницький.]
Гусь
• Гусь да баба — торг – як дві баби та гуска, то весь базар. Пр.
• Гусь лапчатый, хорош гусь, каков гусь (разг. ирон.) – то шпак, шпаками годований, ото птах.
• Гусь свинье не товарищ – гусь свині не товариш. Пр. Кінь волові не товариш (не рівня, не пара). Пр. Погодилися, як порося з вовком. Пр. Чешися кінь з конем, а віл з волом. Пр. Лимар ситникові не товариш. Пр. Пан з паном, а Іван з Іваном. Пр. Віл до вола, кінь до коня, а свиня в тин [коли нема з ким].
• Ему как с гуся вода – йому як з гуся (з гуски) вода; він не сушить (не морочить, не клопоче) собі голови нічим; а йому й байдуже; а він і байдуже; байдужісінько йому; йому ані гадки.
Ребята
• С ребятами — горе, а без ребят — вдвое – горе з дітьми, горе й без дітей. Пр. Хата з дітьми — базар, а без них — кладовище. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

База́р, -ру –
1) базар, рынок;
2) базарный день;
3) беспорядок, шум.
Заї́зд, -ду –
1) наезд;
2) приезд на базар, на ярмарку;
3) за́їзд – постоялый двор;
4) заезд (на бегах).
Мі́сто, -та –
1) место;
2) город;
3) базар;
4) торговая площадь.
• Піти́ на мі́сто – пойти на базар, на базарную площадь.
Торг, -гу –
1) торг, договор (о купле и продаже). Доби́ти то́ргу – заключить сделку.
2) рынок, базар.
• Він до цьо́го то́ргу й пі́шки – очень охотно на это идет.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Базар – база́р (-ру), торг (-гу).
День – день, днина; д. базарный – база́рний день, база́р (-ру); д. будничный – бу́дній день, бу́день (-дня); д. выходной – вихідний день; д. клубный – клюбний день; д. неприсутственный – неурядо́вий день; д. нерабочий – день неробі́тний; неробо́чий; (для учрежд.) – неурядо́вий день; д. отдыха – день на відпочинок, день відпочинку; д. отработанный – відбу́тий, вироблений день; д. памяти – день на спо́мин про ко́го; д. праздничный – свято, свят(е́ш)ний день; д. предпраздничный – передде́нь свята; д. приемный – день на прийма́ння, прийма́льний день; д. присутственный – робо́чий день, день урядо́вий; д. прогульный – утра́чений, прогу́ляний день; д. рабочий – робі́тний, робо́чий день; д. торговый – торго́вий день; д. траурный – день жало́би; день на жало́бу; в день (получать) – де́нно, на день; в один из дней, в один день – одно́го дня; в определенные дни – пе́вними, визначеними днями, у пе́вні, визначені дні; в предпраздничные дни – напередо́дні свят; в продолжение (целого) дня – через (ці́лий) день, про́тягом (ці́лої) днини (дня); в течение дня, в день – про́тягом дня, де́нно, у день; в течение первых дней – у пе́рших днях, про́тягом пе́рших днів; днем – уде́нь; днем вперед – на день упере́д; изо дня в день – день-у-день, день-придні; к этому дню – на цей день; каждый день (являться) – щодня, щоде́нь, день-у-день; на днях – цими днями; на другой день – дру́гого дня, наза́втра; на несколько дней (об отпуске, поездке, и т. п.) – кількаде́нний, на кі́лька день; на следующий день – дру́гого дня, на дру́гий день; по дням (платить) – від дня, поде́нно; по сей день – по сю днину, понині; третьего дня – позавчо́ра; через день (бывает) – що дру́гого дня; через день состоится концерт – за день відбу́деться конце́рт; через каждые два дня – що тре́тього дня; что ни день то – як день, то й…
Рынок (полит. экон.) – ринок (-нку); (базар) – база́р (-ру), ринок (-нку), торг (-гу); р. внешний – зокі́льний, закордо́нний ринок; р. внутренний – середо́вий, вну́трішній ринок; р. скотский, сенной, зерновой – торго́виця; р. толкучий – точо́к (-чка́), торжо́к (-жка́); р. хлебный (как эконом. термин) – хлі́бний ринок, збіжже́вий ринок; (площадь) – житній база́р.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

база́р, -ру, -рові, -ром, на -рі; за́ри, -рів, -рам

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

База́р, -ру, м. = Базарь.
База́ри́ще, -ща, с. Мѣсто, гдѣ собирается базаръ. Як пішов дідище та на базарище. Чуб. V. 842.
База́рь, -рю, и база́р, -ру, м.
1) Базаръ, рынокъ. Утоптала стежечку через яр, через гору, серденько, на базар: продавала бублики козакам. Шевч.
2) Базарный день. У базар то й чоловіка попадеш, бо в базар людей найбільше. МВ. І. 115.
Боржі́й, нар. Скорѣе. Коби боржій трава росла. Гол. IV. 494. Давай мені боржій коня. К. ЧР. 352. Він потяг боржій на базар. Федьк.
Заї́зд, -ду, м. Наѣздъ. Було б то тобі меншого брата на заїзди висилати. Мет. 451.
2) Пріѣздъ (на базаръ, на ярмарку). Нема тепер заїзду ніякого.
3) Постоялый дворъ. Де б тут найти заїзд, щоб переночувати? Грин. II. 124. От приїжджає той царенко в той город і став собі у заїзді. Рудч. Ск. І. 126.
Захря́снути, -сну, -неш, гл. 1) Запрудиться, наполниться; засыпаться. Там в одного майстра хлопців, як висиплять, то так улиця й захрясне. Лебед. у. Гнали биків, та так улиця й захрясла. Лебед. у. Там людей, людей: шлях захряс. Черк. у. Так базар і захряс возами. Зміев. у. Не кладіть соломи до дров, бо захрясне попілом та й не будуть горіти дрова Н. Вол. у.
2) Застрять. Св. Л. 287. Як захрясне в горлі, ніяк не одкашляеш. Пішов та й захряс там. Довелося б мені і в Москві захряснуть на безгріш’ї. Шевч. (КС. 1883. II. 406).
Кажа́н, -на́, м. Летучая мышь. Людей не чуть; через базар кажан костокрилий перелетить. Шевч. 150. Як миш іззість шматочок чого свяченого, то в неї виростуть крила і зробиться з неї кажан. Чуб. І. 55. Ум. Кажано́к.
І. Мі́сто, -та, с.
1) Мѣсто.
2) Базаръ, торговая площадь, рынокъ. Ой піду я, мамо, на місто та куплю я, мамо, намисто. Шевч.
3) Городъ. Багато сіл, багато міст на Україні минули бурлаки. Левиц. Ні до села, ні до міста. Ном. № 7650. Пані тим часом село продала та переїхала у місто жити. МВ. Ум. Мі́стечко, мі́стонько. Іди тепер, матінко, од мене, — нема в мене містонька для тебе. Грин. III. 376. А дівочкам усе волечка: за юпочку да на улочку, за намистечко да на містечко. Чуб. III. 59.
Намигну́ти, -гну́, -не́ш, гл. Бросить взглядъ, мигнуть. А на лежале ввесь базар не хоче й оком намигнути.
Нече́вля, -вля и нече́в’я, -в’я, с. Употребляется только съ предлогомъ з: З нече́в’я. Изъ ничего. З нечев’я, а базар в степу як треба став. Греб. 372. У Кулиша это слово имѣетъ болѣе самостоятельное положеніе и употреблено въ значеніи: ничтожество. У нас на Вкраїні, серед забутих степових могил, мужицька мова піднялась із нечевля до високости всенароднього жалю, плачу, піднялась до погорджування великою гординею і до погрожування великій потузі. К. ХП. 129. См. Знечев’я.
По́куття, по́кутя, -тя, с.
1) Красный уголъ. Рудч. Ск. II. 27. Закопав під покуттям. Мнж. 59. Посажу батька та на покутті. Чуб. V. 699. Узвар на базар, а кутя на покутє. Ном. № 343.
2) Поку́тє. Страна при Прутѣ, Черемушѣ до Днѣстра какъ сѣверной границы. Kolb. I. 3, 17, 339.
Торг, -гу, м.
1) Торгъ, договоръ о куплѣ и продажѣ. В торгу нема гніву. Шейк.
2) Площадь для торговли, рынокъ, базаръ. Не рада коза на торг, та ведуть. Посл. Я на торгу була, торгом торгувала. Грин. III. 417. Він, вона до сього́ то́ргу й пішки. Онъ, она очень рады этому. Ком. II. 68. Ум. Торжо́к. Мет. 205.
Торго́виця, -ці, ж.
1) Мѣсто, гдѣ происходить торговля скотомъ. На торговиці, де коней та волів продають. О. 1861. VI. 76. На торговиці не було його биків. Каменец. у.
2) Торговля, базаръ. Нинька щось мала торговиця була. Каменец. у. Нема торговиці без жидівської головиці. Шейк.
Чо́ло, -ла, с.
1) Лобъ, чело. Нікому на чолі не написано, що він. Ном. № 6139. Високе чоло гетьманське. МВ. І. Чоло́м дава́ти, оддава́ти. Привѣтствовать особымъ образомъ: хлопнувъ ладонью по протянутой ладони привѣтствуемаго, перевернуть затѣмъ его руку и поцѣловать, — обычное привѣтствіе дѣтей. Дай чолом! Ном. № 9276. Сим. 234. Старий батько сидить коло хати та вчить внука-пузанчика чолом оддавати. Шевч. 261. Вообще привѣтствовать, кланяться. У намет уступає, пану Филоненку, корсунському полковнику, чолом даває. Мет. 41. Чоло́м! Привѣтствую! Здравствуйте! Чолом, вельможний пане господарю! К. ЦН. 173. Би́ти, уда́рити чоло́м. Поклониться до земли, поклониться. Вдарили чолом перед нашим столом. Грин. III. 497. Би́ти чоло́м за дворо́м. Предложеніемъ могарыча добывать пропускъ поѣзду новобрачнаго въ дворъ новобрачной. МУЕ. III. 117. (Черниг.).
2) Часть очі́пка, покрывающая лобъ, околышъ у очі́пка. Вас. 191.
3) Фасадъ, передняя часть дома. Чолом стоїть хата. Ном. № 10287. Наняв великий двір і хати чолом на городський базар. Мкр. Г. 45.
4) Въ гуцульской церкви въ крышѣ крыла треугольный причі́лок, стоящій вертикально. Шух. I. 116, 117.
5) Передняя часть гончарной печи. МУЕ. І. 60. (Черниг.).
6) Въ срубленномъ и очищенномъ отъ вѣтвей деревѣ: тонкій конецъ его. Шух. I. 179, 181.
7) Самое лучшее, отборное. Рудч. Ск. II. 134. Вас. 203. Хлібороб саме чоло продає, а послід їсть. Чільна мука, саме чоло. Каменец. у. Ум. Чільце́. Чільце росою мов покрилось (т. е. лобикъ вспотѣлъ). Мкр. Г. 36. См. еще чолко.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Дотира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. доте́рти, -тру́, -тре́ш, гл. *Зараз дотру підлогу, тай побіжу на базар. Крим.
Мій, мого́ (моє́го), моє́му (мо́му, мойму́), мест. *2) Муж. А хіба ж мій до церкви не ходить? Дн. Чайка. II. 109. *3) Моя́. а) Жена. А моя оце на базар пішла. С. Пальчик Звен. у. Ефр. б) Смерть. Мабуть, це вже моя за мною приходить. Мирн. ХРВ. І. 54.
Нако́чувати, сов. в. накоти́ти, гл. 2) *Добре буде їхати: дорогу вже накотили, на базар їдучи. Умань. Ефр.
*Налі́плюватися, -плююся, -єшся, сов. в. наліпи́тися, -плю́сь, -пишся, гл. Налипнуть, пристать, насесть, наслоиться. Підеш на базар, наліпиться болото на чоботи, хоч ножем зчищай! Крим.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

База́ръ = база́рь, торг, торжо́к, місто, ри́нок. — Ой пішов чумак в Самарь на базарь. н. п. — Ой піду я на торжок, куплю собі голубок. н. п. — У Київі на ринку пють козаки горілку. н. п.

Запропонуйте свій переклад