Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 56 статей
Запропонувати свій переклад для «батюшка»
Шукати «батюшка» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ба́тюшка –
1) см. Оте́ц, Свяще́нник;
2) (почт. назв. старшего) ба́тько, ба́тя, нана́шко.
• Ба́тюшки! – ле́ле! -ки мои, -ки светы! – не́не моя́, не́нечко моя́!
Ба́тька –
1) ба́тько, та́то;
2) ба́тюшка, піп (р. попа́), пан-оте́ць.
Ба́тя, см. Ба́тюшка.
Ко́мната –
1) кімна́та, ха́та (мн. хати́, хат). [У нас одна́ гру́ба на три ха́ті (Звин.). О́нде-ж і вони́, ті лю́ди: сидя́ть у тре́тій клу́бній ха́ті (Р. Край)].
• В доме всего сорок -нат жилых и служебных – в буди́нку всіх со́рок житлови́х і службо́вих хат.
• Квартира о двух -тах (из двух -нат) с кухней – кварти́ра на (диал. про) дві ха́ти[і] з пека́рнею (ку́хнею).
• Учреждение помещается, в двенадцати -тах – інститу́ція розташо́вана в дванадцятьо́х кімна́тах.
• Секретарь находится (помещается) в седьмой -те – секрета́р пробува́є в сьо́мій кімна́ті.
• Отдельная -та – окре́ма кімна́та;
2) (горница, покой) кімна́та, го́рниця, світли́ця, (побольше) покі́й (-ко́ю), ум. кімна́тка, кімна́точка, го́рничка, світли́чка, сві́тлочка, (ласкат.) сві́тлонька, поко́їк (-ка). [Поста́влю ха́ту і кімна́ту (Шевч.). А йді́ть-но, дя́дьку, вас у го́рниці кли́чуть ба́тюшка (Київщ.). В півні́чній столи́ці, в розкі́шній світли́ці на лі́жку лежи́ть бюрокра́т (Самійл.). Та привели́ Бондарі́вну в поко́ї висо́кі (Пісня)].
• Верхние, нижние -ты – горі́шні, до́лішні кімна́ти.
• Гостинная -та – віта́льня.
• Классная -та – кла́сна кімна́та, кла́с (-су).
• Приёмная -та – прийма́льня.
• Рабочая -та – робі́тня.
• Раздевальная -та – роздяга́льня.
• Столовая -та – їда́льня.
• Меблированные -ты – (у)мебльо́вані кімна́ти.
• Обставлять -ты – опоряджа́ти, уряджа́ти кімна́ти.
• Убирать -ты – прибира́ти кімна́ти, пря́тати в кімна́тах (в хата́х).
Поп – піп (р. попа́; ум. по́пик, попо́к (-пка́), соб. попі́вство), батю́шка, (почт.) паноте́ць (-тця́). [Наї́хало попі́вства по́вен двір (Н.-Лев.)].
• Быть -по́м – попува́ти.
• Поп своё, а чорт своё – піп з хресто́м, а чорт з хвосто́м; ти його́ хрести́, а він кричи́ть – пусти́; ти йому́ – образи́, а він тобі́ – лу́б’я.
Похороне́нье – хова́ння, похова́ння, хороне́ння, похороне́ння. [Ото́ прийшо́в чолові́к з дру́гого села́ на похова́ння та й сам уме́р з холе́ри (Лубен.). Яка́ кому́ смерть, таке́ й хороне́ння (Ромен.). Скі́льки ба́тюшка ві́зьмуть за похороне́ння? (Чигир.)]. Срв. Погребе́ние.
Прочи́тывать, прочита́ть и проче́сть –
1) прочи́тувати, прочита́ти, перечи́тувати, перечита́ти, (во множ.) попрочи́тувати, поперечи́тувати що; (проходить чтением) начи́тувати, начита́ти, чита́ти, ви́читати що. [На́ тобі кни́жку, щоб ти прочита́в (Рудч.), Перечита́йте та розпиші́ться, що чита́ли (Кониськ.). Він уже́ бага́то книжо́к попрочи́тував (Грінч.). Нечи́пір десь книжо́к бага́то начита́в (Боров.). Що мені́ Ма́рко ска́же, як поба́чить на ній (на кни́жці) пі́внячі сліди́? Ска́же: пі́вень бі́льше начита́в ніж ти (Коцюб.). Ви́читавши усього́ Кві́тку, вони́ кі́лька день почува́ли себе́ не на землі́, а на не́бі (Яворн.)].
• Я ещё не -та́л этой книги – я ще не прочита́в ціє́ї кни́ги.
• Я -чё́л об этом в газете – я прочита́в про це (ви́читав це) в газе́ті.
• Я не -чту́, что здесь написано (не могу, не в состоянии прочесть) – я не вчита́ю, що тут напи́сано. [Рома́н сан диву́ється, що він, бу́вши таки́м бідо́вим хло́пцем, не вчита́є букваря́ (Васильч.)].
• На лице легко -че́сть что-л. (напр. волнение, смущение, беспокойство) – на лиці́, на обли́ччі вичи́тується щось (напр. хвилюва́ння, збенте́ження, турбо́та). [Не промо́влять нічо́го у́стонька роже́ві, та й без мо́ви вичи́туються на діво́чому ли́ченьку усі́ діво́чі ми́слоньки й ду́моньки (М. Вовч.)];
2) -че́сть (разобрать, восстановить чтение чего-л. напр. старинного памятника и т. п.) – відчита́ти що. [«Сло́во» дійшло́ до нас у ду́же неспра́вній реда́кції до́сить пі́знього спи́ска, зро́бленого десь пе́вне на пі́вночі, в свій час зле відчи́таного (Єфр.)];
3) (известное время, напр. весь вечер, всю ночь) прочита́ти (яки́й час, напр. ці́лий ве́чір, ці́лу ніч);
4) (громко, вслух) вичи́тувати, ви́читати, чита́ти, прочита́ти (го́лосно, вго́лос), ви́голосити що; (пересказывая наизусть или повторяя за кем-л.) прока́зувати, проказа́ти що. [Ми гово́римо, а той спи́сує. Усе́ списа́в і ви́читав нам (Кониськ.)].
• -вать, -че́сть молитву (молитвы), заповеди и т. п. – прока́зувати, проказа́ти, вичи́тувати, ви́читати моли́тву (молитви́), за́повіді, і т. ин., ви́молити (молитви́). [Ба́тюшка свої́м звича́йним го́лосом прока́зував молитви́, дячо́к пова́жно й шви́дко вичи́тував книжо́к (Васильч.). – А ви́читай моли́тву Госпо́дню! – Гриць ви́читав до́бре (Яворн.). Проказа́ла ще за́повіді (Грінч.). Почала́ з «Ві́рую» прока́зувати зно́ву все – аж до кра́ю. Ви́молила всі, які́ зна́ла (Грінч.)].
• -че́сть реферат, доклад – прочита́ти, ви́голосити рефера́т, до́повідь.
• -че́сть невнятно – проха(ра)ма́ркати, переха(ра)ма́ркати, (с трудом, по складам) прослебезува́ти, ви́слебезувати що. [Піп та дяк так сяк перехарама́ркали слу́жбу (Гр.). Було́ молю́ся ура́нці і вве́чері, то з молитва́ми і письмо́ прохама́ркую (Стор.)].
• -че́сть кому наставление за что-л. – прочита́ти, ви́читати моли́тву (отченаша́) кому́ за що; срв. Отчи́тывать 2.
• Прочи́танный и прочтё́нный – прочи́таний, перечи́таний; відчи́таний; ви́читаний, прока́заний.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Память –
1) (способность помнить) па́м’ять, (реже) тя́мка;
2) (воспоминанье) па́м’ять, па́м’ятка, пам’ята́ння, зга́дка, спо́мин, спо́минок, спо́гад:
• без памяти (сознания) – непритомно, не пам’ятаючи; не тямлячи, без по́мку;
• без памяти любить кого, без памяти влюблённый в кого, влюбиться без памяти в кого – шалено (до нестями) кохати (любити) кого, шалено (до нестями) закохатися в кого; шалено (до нестями) закоханий в кого;
• блаженной (незабвенной, светлой) памяти (устар.) – блаженної (святої, незабутньої, світлої) пам’яті;
• больной лежал без памяти – хворий лежав непритомний (без пам’яті);
• быть без памяти от кого, от чего – бути в захваті (в захопленні, без пам’яті) від кого, від чого; бути захопленим ким, чим;
• вечная память кому – вічна (довічна) пам’ять кому;
• в здравом уме и твёрдой памяти – при розумі й у добрій пам’яті (бувши); в добрій пам’яті і при розумі бу́вши; в ці́лому і по́вному ро́зумі бу́вши;
• в память кого, чего – на пам’ять (на спогад, на спомин, на згадку, на незабудь) про кого, про що;
• вреза́ться, вре́заться в память кому – у тямку даватися (удаватися), датися (удатися) кому; у тямки́ (тя́мку) убиватися, убитися кому, у голову (у мозок) уїдатися, уїстися кому; у пам’ять (у пам’ятку) упадати, упасти кому; укарбуватися (урізатися) в пам’ять; в по́мку дава́тися (да́тися);
• выбрасывать, выбросить из головы, из сердца, из памяти кого, что – викидати, викинути з голови (спускати, спустити з думки) кого, що; викидати, викинути з серця кого, що; викидати, викинути з пам’яті (з тямки) кого, що;
• выживать из ума, из памяти (разг.) – втратити (утратити) здоровий розум (глузд), пам’ять від старості; вистаріти розум (ум), пам’ять; відстаріти ум (розум), пам’ять; на дитячий розум перейти (зійти); розумом здитиніти;
• выпадать, выпасть (улетучиваться, улетучиться) из памяти – випадати, випасти (зникати, зникнути) з пам’яті;
• выучить, знать на память – (те саме, що) выучить, знать наизусть – знати напам’ять (з голови);
• дай Бог память (памяти) – дай, Боже, на пам’ять;
• дать кому о себе память –пригада́тися кому;
• держать в памяти что – мати на пам’яті (у тямці) що; тримати (держати) в голові що, пам’ятати (тямити) що;
• для памяти – на пам’ятку; на па́м’ятку, на не́забудь;
• дурная, слабая память – леда́ча па́м’ять;
• дырявая память – дірява пам’ять; непам’ятуща голова; (образн. разг.) голова як решето; голова як дірявий (розбитий) горнець;
• если не изменяет мне память, то это случилось… – коли́ (як) не зра́джує мене́ па́м’ять, то це ста́лося…;
• за мою память, на моей памяти – за моє́ї па́м’яті;
• запечатлевать, запечатлеть в памяти – відбива́ти, відби́ти (закарбува́ти) в па́м’яті, в па́м’ятку;
• запечатлеться в памяти – відбитися в пам’яті; запасти (упасти) в пам’ять (в пам’ятку); бу́ти в тямку́;
• записать для памяти что – записати на пам’ять (на пам’ятку) що; записати на незабудь що; записати, щоб не забути що;
• зараниваться, зарониться в память – запада́ти, запа́сти в па́м’ятку;
 зрительная память – зорова пам’ять;
• изглаживаться (изгладиться), выпадать (выпасти), исчезать (исчезнуть), вылетать (вылететь) из памяти – вихо́дити (ви́йти) з па́м’яти, випада́ти (ви́пасти) з па́м’яти, зника́ти (зни́кнути) з па́м’яти, викида́тися (ви́кинутися) з па́м’яти, виліта́ти, ви́летіти з па́м’яти, кому́, голови́ не держа́тися;
• изощрять, изощрить память – виправля́ти (гостри́ти), ви́правити па́м’ять;
• короткая (куриная) память у кого – коротка (куца, ледача, куряча) пам’ять у кого; коротку (куцу, ледачу, курячу) пам’ять має хто;
• лишаться, лишиться памяти – тра́тити, утра́тити па́м’ять, позбува́тися, позбу́тися па́м’яті;
• на памяти чьей – за чиєї пам’яті;
• на свежей памяти у кого – на свіжій пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті чиїй;
• на свежую память – на свіжу пам’ять;
• не в память кому что (устар.) – не в пам’ятку; (розм. лок.) не в помку кому що;
• не выходит из памяти, из головы, из ума – не йде (не сходить, не виходить) з думки (з пам’яті, думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому;
оперативная память – оперативна пам’ять;
• на памяти вертится – на ду́мці кру́титься;
• на память (дать, подарить, получить…) – на па́м’ять, на па́м’ятку, на спо́мин (споминок), на спо́минку, на спо́гад, на зга́дку, на зга́дування, на пам’ята́ння, на не́забудь про ко́го, про що дати (подарувати, отримати…);
• не задержалось в памяти – не втрималося в голові (голови); не впало в пам’ятку;
• оставить по себе добрую память – залишити (лишити) про себе (по собі) добру згадку (пам’ять, добрий спогад, спомин);
• оставаться, остаться в памяти – пам’ята́тися, запам’ята́тися; в пам’ять упасти кому;
• отшибло память кому – памороки забило кому; викинуло (вибило) з пам’яті кого;
• память изменила кому – па́м’ять зра́дила кого́;
• память к чему – пам’ять на що, до чого;
• память к числам – па́м’ять на чи́сла, до чи́сел;
• память ослабевает – пам’ять слабне;
• память притупилась – пам’ять притерлася;
• перебирать, перебрать в памяти (в мыслях, в голове) – перебирати, перебрати (перетрушувати, перетрусити) в пам’яті (в думці, в думках, в голові);
• печальной (недоброй) памяти – сумної (недоброї) пам’яті;
• по памяти (читать, рисовать…) – з пам’яті (з голови);
• плохая, короткая память – ледача пам’ять;
• по памяти, с памяти (говорить) – по пам’яті; з голови;
• по свежей памяти – за свіжої пам’яті; поки не забув (-ла, -ло, -ли);
• по старой памяти – старим (давнім) звичаєм (за старим (давнім) звичаєм); за давньою звичкою; як колись [було]; по-давньому;
• приводить, привести на память кому что – нагадувати, нагадати (пригадувати, пригадати) кому, що;
• приводить, привести в память кого – опам’ята́ти кого́;
• притуплять, притупить память – притира́ти, прите́рти па́м’ять;
• приходить, прийти в память, в себя – до пам’яті приходити, прийти́, опам’ята́тися;
• приходить, прийти на память – прихо́дити (прийти́) на зга́дку, ставати (стати) на пам’яті; наверта́тися (наверну́тися) на па́м’ять (на думку); спадати (спасти) на думку; на пам’ять приходити; дава́тися (да́тися) на зга́дку, устава́ти (уста́ти) в ду́мці;
• сказать, прочитать по (с) памяти – по па́м’яті, з голови́ проказа́ти;
• стёрлась память о ком – згла́дилася па́м’ять про ко́го, слід загу́в на ким;
• твёрдая память – добра пам’ять;
• удержать в памяти что – зберегти (заховати, затримати) у пам’яті що; запам’ята́ти, запам’ятува́ти;
• удерживаться в памяти – зберігатися у пам’яті (в голові); триматися (держатися ) голови;
• это совсем вон у меня из памяти – це зо́всім (геть) ви́пало ме́ні з па́м’яти.
[— А вам, Олимпські зубоскалки, Моргухи, дзиги, фіглярки, Березової дам припарки, Що довго буде вам в тямки (І.Котляревський). До́бре Московщи́на в тя́мку їй дала́ся (Т.Шевченко). Громадою при долині Його поховали І долину і криницю На пам’ять назвали Москалевою (Т.Шевченко). Вона́ ніко́ли в ме́не з па́м’яти не вихо́дила і до ві́ку не ви́йде (О.Кониський). Гай-гай! стареча пам’ять! Виразно ж тут стоїть, що жаден майстер на судьбищах не має промовляти (Л.Українка). В якійсь далекій стороні… В Німеччині… В Туреччині… Та ні! Таку ледачу пам’ять маю, Що й не згадаю (Л.Глібов). Пам’ята́ння про те́бе час у ме́не не відні́ме (П.Куліш). Колись давно, ще не за нашої пам’яті, приїхав на Волинську Україну десь з-під Варшави один польський пан-дідич в свій куплений на Волині маєток (І.Нечуй-Левицький). Пригорнув Іван до серця Олесю востаннє та й побіг. Тоді Олеся, як до пам’яті прийшла, схопилась — уже нема, далеко; тільки пил слідом клубочиться (М.Вовчок). Як же заспівали «вічную пам’ять», так і сам почувся, що йому якось-то стало легше на душі (Г.Квітка-Основ’яненко). Старий батюшка наприкінці парастасу підняв голос і голосніше покликнув «вічную пам’ять» небіжчикові (І.Нечуй-Левицький). — Ти ще собі тото май у тямці, що ти найліпша газдиня в селі (Л.Мартович). Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам’ять Адоніса (Л.Українка). Юзя лежала в своїй кімнатці і без пам’яті ридала (Л.Українка). Прилучаю до сього й «Декілька пісень про Гайявату», що поміщено у збірникові на пам’ять Котляревському (П.Мирний). Пітьма заступила очі, пам’ять покинула мене… (І.Франко). Я вам на не́забудь спишу́ думки́ сумні́ (Л.Українка). Раїса почувала себе добре, немов викинула з пам’яті все неприємне (М.Коцюбинський). Його я по пам’яті пізніше написав українською мовою під назвою «Антін Вова» (С.Васильченко). Не можу забути одного образу, який врізавсь мені у пам’ять (М.Коцюбинський). Ще така в мене собача натура, що як п’яний, то зараз добрішаю: хочеться що-небудь доброго зробити… і покійний тато, царство їм небесне, приходять на пам’ять… (М.Коцюбинський). Я не хотів, щоб пам’ять про мене була скаламучена для тебе почуттям якоїсь вини за собою (Л.Українка). Підіймалася золота сонячна пляма все вище й вище, ронячи багатства в дорозі, і де пройшла,— лишила звуки і пам’ять по собі (Г.Хоткевич). Чимсь вона́ йому́ в тямки́ вби́лася. Їх давно́ на сві́ті нема́, і слід за ни́ми загу́в. Він до́бре запам’ятува́в ко́жне сло́во. Плив без по́мку. Запишу́ собі́ на па́м’ятку. Прийшла́ йому́ на зга́дку да́вня розмо́ва (АС). Як у друзів не заробиш згадки — може, не забудуть вороги (Є.Плужник). Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла — й тонко пішло, пішло, пішло по смертній лінзі, аж понад стелю жальний зойк завис (В.Стус). Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним (Л.Костенко). А це така любовна гра: кружіння, дзеркало і промінь! — ти все одно підеш за грань, у чистий спомин, чистий спомин (Ю.Андрухович). Пам’ять мовчала, як справжній радянський партизан (П.Чорний, В.Шило). Не треба затримувати в обіймах офіроване вже минулому для того існує пам’ять почуттів скарбниця вибраних спогадів пам’ять дотиків пам’ять вуст голонерва пам’ять любові (Ю.Джугастрянська). — З того воно й запало мені в помку (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Хай краще ваша милость перепише листа в цій-таки книжечці кілька разів та й дасть мені так, я зроду не згублю, а щоб я його з голови читав, то шкода й гадати. Пам’ять у мене як дощечка, де був сук, там дірочка — часом забуваю, як мене дражнять, не то що. А листа ви мені таки прочитайте, залюбки послухаю, бо то, мабуть, чудо, а не лист (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І так наш гідальго у те читання вкинувся, що знай читав, як день, так ніч, од рання до смеркання, а од смеркання знов до рання, і з того недосипу та з того перечиту мозок його до решти висох — ізсунувся бідаха з глузду. Його уява переповнилась різними химерами, вичитаними з тих книжок: чарами та чварами, битвами та боями, викликами та ранами, зітханнями та коханнями, розлуками та муками і всякими такими штуками. Всі ті несосвітенні вигадки так убились йому в тямку, що він мав їх за щирісіньку правду (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Уставши, кинувся Санчо зразу ж до бурдюга і непомалу засмутився, як побачив, що той проти вчорашнього значно схуд, а по такій дорозі хтозна, чи швидко поповніє. Дон Кіхот не хотів снідати — був, певно, ситий своїми розкішними споминками (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Усі нарікають на свою пам’ять, але ніхто не скаржиться на свій розум (Ф. де Лярошфуко). Як тренувати пам’ять, щоб уміти забувати? (С.Є.Лєц). Чиста совість — ознака поганої пам’яті (М.Жванецький). Пам’ять подібна до мускулів ніг. Якщо перестанеш її тренувати, стане млявою, а ти перетворишся на ідіота (У.Еко). 1. Масні плями від осетрини або чорного кав’яру найкраще не виводити. Залиште їх на пам’ять. 2.  — У моєї дружини жахлива пам’ять. — Все забуває? — Все пам’ятає!]. Обговорення статті
Уродство – (физический недостаток) каліцтво, виродли́вість, (перен.) потворність, (диал.) почварність, потворнощі, (мерзость, ещё) бридота:
• нравственное уродство – моральна потворність.
[Очі її блищали диким огнем, а червонії обвідки повік надавали їм., неприродності і почварності (І.Франко). От таким, мабуть, був далекий цар московський Іван-батюшка Грозний. Бачив безодню під ногами, чув, як ніхто, все безумство, всю потворність своїх учинків — і ліз, і ліз все глибше у кров’яне море, щоби на ранок шукати кров’яного ж похмілля (Г.Хоткевич). Ну й що, що він упав у смертний гріх, що життя його стало плетивом вивертів та фальшу. Поза диким нутряним бажанням втілити потворнощі, що не сходили йому з думки, іншої святості не було. Він цинічно смакував ганебні подробиці своїх потаємних бунтів, в яких залюбки і терпляче оскверняв будь-який образ, що впадав йому в вічі (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Там, де всі горбаті, прекрасна фігура стає потворністю (О. де Бальзак)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БА́ТЮШКА укр. паноте́ць;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Батюшка –
1) (отец) ба́тько, -ка;
2) (священник) паноте́ць, -тця;
-кин –
1) ба́тьків, -кова, -кове;
2) панотці́в, -це́ва, -це́ве.
Священник – ба́тюшка, -ки, паноте́ць, -тця, піп, попа́; -нический – свяще́ницький, попі́вський, -а, -е.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Батюшка
• Батюшки [мои], батюшки-светы! – батечку мій!; батечки!; матінко (нене, ненечко) [моя]!; ой людоньки!; [ой] доленько [моя]! [А я косу розплітаю, З дружиною походжаю… Доленько моя, Матінко моя! Шевченко.]
Хлеб
• Был бы хлеб, а зубы сыщутся – аби хліб, а зуби будуть (найдуться). Пр. До готового хліба знайдеться губа. Пр.
• Есть чужой хлеб – їсти чужий хліб.
• Жить на хлебах чьих – жити на ласкавому хлібі (на утриманні) у кого (чиєму); хліб чий їсти.
• Забывать, забыть хлеб-соль чью – забувати, забути чий хліб-сіль (хліб-сіль чию); забувати, забути гостинність чию.
• И то хлеб – і то (і це) добре.
• Отбивать, отбить (перебивать, перебить) хлеб у кого (перен. разг.) – відбирати, відібрати (відбивати, відбити) хліб у кого.
• Старая хлеб-соль забывается – стара гостинність забувається. Пр.
• Хлеб — батюшка, вода — матушка – хліб — батько, вода — мати. Пр.
• Хлеб — всему голова – хліб усьому голова. Пр. Нема нічого над хліб. Пр.
• Хлеб да вода — здоровая еда – хліб та вода — козацька ща. Пр. Хліб, сіль та вода — молодецька їда. Пр.
• Хлеб-соль водить с кем (разг.) – водити хліб-сіль з ким; бути (бувати) у хлібосолі з ким; приятелювати (товаришувати) з ким. [Кембль: …З покійним Джеком водили здавна ми хліб-сіль. Українка.]
• Хлеб-соль ешь, а правду режь – хліб(-сіль) їж, а правду ріж. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ба́тенько – батюшка.
Ба́тюшка – священник, батюшка.
Ба́тько –
1) отец, батюшка, родитель;
2) (диалект.) крестный отец.
Ле́льо – батюшка, отец.
Не́ньо, -ня, не́на, -ни (гал.) – отец, батюшка.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ба́тюшка, -шки, -шці; -шки, -шок

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ба́тенько, ба́течко, -ка, м. Ум. отъ батько. Батюшка. Чуб. ІІІ. 290. Рудч. Ск. II 183. Його батечко питає: що ти, синочку, гадаєш? Чуб. ІІІ. 203. Да нема роду ріднійшого над батечка. Чуб. V. 439. Употребляется какъ слово обращенія къ старшему человѣку. Батечку мій! — выраженіе удивления: Боже мой! батюшка мой! Яких то цвітів там не було! батечку мій, та й годі! Кв. Часто во мн. ч. Ба́течки! Батюшки! А худоби-худоби, так батечки! свій хутір, лісок, винничка, млинок. Кв.
Ба́тюшечка, -ки, м. Ум. отъ батюшка.
Ба́тюшка, -ки, м. Священникъ, батюшка. Ум. Батюшечка.
Ба́тя, -ті, м. Ум. и ласк. отъ батько. Батя, батюшка. Гей Богдане Хмельницький, батю наш, Зінов Богдане чигиринський. Дума.
Дозе́мний, -а, -е. Длиной до земли. Борода, коси та доземна одежина вже свідчили, що не проста людина йде, а батюшка. Св. Л. 10.
Дослу́хуватися, -хуюся, -єшся и дослуха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. сов. в. дослу́хатися, -хаюся, -єшся, гл. Прислушиваться, прислушаться. Цссс... засичав Загнибіда, і знову почав дослухатись. Мир. Пов. II. 73. Прочитав батюшка вдруге. Баба дослухалася і вгадала, що так воно й єсть. Левиц. І. 70.
За́горо́да, -ди, ж.
1) Загоро́да. Огорожа, огороженное мѣсто.
2) За́города. Базъ (не крытый), огороженное мѣсто, куда заганяютъ скотъ. Чуб. VII. 394. Шух. І. 185. Воли високорогі половії дивлються з загороди у двір поважно. МВ. II. 134. В чужій загороді овець не росплодиш. Ном. № 9659. Шукають його ляхи, щоб стратити, — то він до зятя, та й жив там з місяць, поки все втихомирилось. ЗОЮР. І. 264.
3) Садъ; огородъ. Вх. Лем. 415. Ум. Загорі́дка. Вх. Лем. 415. За́городка. Вийшов батюшка на двір, а скот повилазив із загородок. Грин. II. 155.
Зака́шлятися, -ляюся, -єшся, гл. Закашляться. Батюшка сів проти неї та й закашлявся. МВ. II. 203.
Запеча́тувати, -тую, -єш, сов. в. запеча́тати, -таю, -єш, гл.
1) Запечатывать, запечатать. Візьми шматочок сургучу, що листи запечатують. Ком. І. 14. Писав, писав, та чим иншим запечатав. Ном. № 6082.
2) Закрывать, закрыть для погребенія (гробъ). Запечатати (труну) батюшка обіцяв зайти на цвинтарь. Мир. Пов. II. 120. Въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ Галиціи запеча́тати — похоронить. Піп запечатав дитину. Вх. Зн. 20.
Заше́птувати, -тую, -єш, гл. Зашептывать. Батюшка усе зашептував і записував. МВ. II. 204.
Ле́льо, -ля, м. Батюшка, отецъ. Шух. І. 32.
Наклада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. накла́сти, -ладу́, -де́ш, гл.
1) Накладывать, налагать, наложить. Ярмо накладає, воли запрягає. Нп. На вулиці та в перевулку накладала та Марушка Василькові люльку. Грин. III. 650. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. Ном. № 5707.
2) Возлагать, возложить. Батюшка їм (молодим) накладає на голови вінці. Грин. III. 516.
3) Ша́пку наклада́ти. Надѣвать шапку. КС. 1883. XI. 500.
4) При мазаньи земляного пола въ сельскихъ хатахъ: заполнять, заполнить глиной выбившіяся углубленныя мѣста. Сим. 130.
5) Только несов. в. Дѣйствовать за одно, имѣть сношенія. Буде з ляхами, мостивими панами, накладати. Мет. 397. Злі люде, накладаючи з нечистою силою, можуть уставати з домовини. Левиц. Ворожка з бісом накладає. Ном. № 232.
6) Жертвовать, пожертвовать. На церкви святії нічого не накладав. Голов. III. 262.
7) — голово́ю (только съ сов. в.). Сложить голову. Бодай ти своєю головою наклала. Левиц. Через тії коні воронії наклав козак головою. Грин. III. 281.
8) Накла́сти дя́дька. Парепутать основу во время снованія. А я слухаю, що вона балака, та й наклала дядька. — Оксана в мене сьогодні снувала, так аж двох дядьків наклала. Одного ж я змотала, а другий зостався. За дядьків ткачі лають, як направляють полотно. Черниг. у.
Не́ньо, -ня, м. Отецъ, батюшка. Галиц. Желех.
Обділя́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. обділи́ти, -лю́, -лиш, гл. Надѣлять, надѣлить всѣхъ, раздѣливъ, дать всѣмъ. Батюшка вийшов на царські врата да почав проскурою народ обділяти. Г. Барв. 255. Як таки можна таким маленьким кусочком вареника та всю вашу громаду обділити. Кв. I. 256. Куплю в’язку бубликів, то й буде чим обділити дітей. Грин. III. 248. Чи час дари роздавати, короваєм обділяти? О. 1862. IV. 33.
Параста́с, -су, м. Заупокойное служеніе. Св. Л. 154. Батюшка десь натрудився на парастасі. Подольск. г. На святі церкви нічого не накладав, служби божественні, акафисти, парастаси ніколи не наймав. Гол. II. 263. Отче Андрею, бери кирею, йди прав парастас. Фр. Пр. 4.
Передріма́ти, -ма́ю, -єш, гл. Продремать больше кого-либо. Давайте, хто кого передріма! — От батюшка заплющив очі та й справді дріма. Мнж. 112.
Почи́тувати, -тую, -єш, гл. Читать. Книжки німецькі так як справжні німці почитували. К. (О. 1861. II. 232). Почитували в церкві, що війна буде. Константиногр. у. А батюшка почитує да все кадить... по церкві. Г. Барв. 254.
Розгайнува́ти, -ну́ю, -єш, гл. Привести въ безпорядокъ. У нас у хаті розгайновано було, а тут батюшка з хрестом у хату. Водч. у.
Ча́сточка, -ки, ж.
1) Ум. отъ ча́стка. Мені буде часточка, тобі часточка і на церков часточка. Чуб. II. 106. Я свою вже часточку прожив, слава Богу. Шевч.
2) Каждая изъ трехъ крошекъ хлѣба, бросаемыхъ въ миску съ кануномъ послѣ похоронъ, вечеромъ послѣ ужина. Мил. 170.
3) Частица св. Даровъ. Як причащає хворого батюшка, так дивиться на часточку. Як потопне часточка, то хворий умре. Грин. II. 25.
4) Да́ти, пода́ти на ча́сточку. Подать о здравіи, за упокой. Дід подав на часточку за охвицерське здоров’я. Г. Барв. 508. Як сниться хто з померших, то треба на часточку дать, щоб очей не дерло. Ном. № 287.
Черка́ти, -ка́ю, -єш, гл.
1) Проводить черту, чертить. Як надрізує чоловік хліб цілий, то попереду черкає ножем навхрест. Чуб. І. 109.
2) Писать. Батюшка усе зашептував і записував; сестра Меланія теж собі пірцем черкала. МВ. II. 204.
3) Бить (огнивомъ). Кресалом черкає. О. 1861. XI. 44.
4) Ругаться, поминая чорта. Не найшов дверей та й черкає: «Шо воно за чорт там?» Мил. М. 5.
5) Выпивать. Горілку, мед не чаркою, поставцем черкає. Шевч. 155. Прогуляє; кажуть, черкає добре. Мир. Пов. II. 44.
6) = Черчати. Вх. Лем. 482.
Шлюб, -бу, м. Вѣнчаніе. Коли любиш так, як кажеш, то веди до шлюбу. — Ой рад би я шлюб узяти, та не велить мати. Чуб. III. 178. Шлюб бра́ти, взя́ти, на шлю́бі стоя́ти, до шлю́бу ста́ти. Вѣнчаться, обвѣнчаться. Чуб. II. 82, 83. Хиба десь будеш брати на страшній неділи шлюб? Ном. № 13899. Захотіла за москаля заміж піти, от і взяла з ним шлюб. Драг. 217. Ой не хочу я заплатоньки брати, тільки хочу я до шлюбойку стати. — Ліпше мені в сей Дунай топать, ніж з гидким, поганим до шлюбойку стать. Чуб. V. 162. Шлюб дава́ти, да́ти. Вѣнчать, обвѣнчать. Батюшка.... йде до церкви давати шлюб молодим. Грин. III. 516. Ум. Шлю́бонько, шлю́бочок. Чуб. III. 77.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Зна́менуватися, -нуюся, -єшся, гл. *Он хреста вже батюшка винесли,—піди познаменуйся. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
*Кубря́чити, -чу, -чиш, гл. Выпивать, пьянствовать. Легко згадатися о. Петру, приятний були батюшка,—добре ми з ними кубрячили. Полт. у. Г. Йов.
Ме́дя, -ді, ж. *3) Причастие. Підемо до церкви, батюшка меді дасть. С. Пальчик Звен. у. Ефр.
Ми́сочка, -ки, ж. *3) Приношение (из хлеба и др. продуктов) в церковь для панихиды. От в Рогізні батюшка самими мисочками прохарчується. Сквир. у. Г. Йов. Кажуть, що як принесеш мисочку в церкву, то в той саме час, як піп харамаркає над нею—бог і на тім світі становить таку ж мисочку перед душею. Дн. Чайка. ІІ. 126.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ба́тюшка = д. Ба́тенько і Ба́тька.
Ба́тька = 1. ба́тько, оте́ць, та́то і д. Ба́тенька 1. — Шануй батька та Бога — буде тобі всюди дорога. н. пр. — Як не послухаєш тата, то послухаєш ката. н. пр. — Ой пущу, я кониченька в саду, а сам піду к отцю на пораду. 2. піп, пан’оте́ць, ба́тюшка. — Аби люди, а піп буде. н. пр. — Пішов до пан’отця, щоб дитину охрестити. н. о.
Опочива́ть, опочи́ть = спочива́ти, спочи́ти, відпочива́ти, відпочи́ти. — Батюшка лягли після обіда спочивати. н. к.
Отдыха́ть, отдохну́ть = од(від)почива́ти, опочива́ти, спочива́ти, од(від)почити, опочи́нути, спочи́ти, спочи́нути, трохи — перепочива́ти, перепочи́ти, припочи́ти, з отарою, гуртом, чередою — тирлува́ти. — Жала-ж вона, жала, стала спочивати. н. п. — З роботою поспішають, а в недїлю спочивають. Ряб. —Цитьте вітри, цитьте буйні! Горя не будїте! Дайте мінї молодому хоч на час спочити! Мет. — І. спочинуть невольничі утомлені руки і колїна одпочинуть кайданами куті. К. Ш. — Після обіда батюшка лягли спочивати. Лев.
Оте́цъ = оте́ць, пан-оте́ць, ба́тько, здр. ба́тенько, ба́течко, та́то, здр. та́тко, тату́сь, тату́сьо, та́тцьо, тату́сик, тату́ня, тату́ньо, та́точко, тату́нечко, тату́сенько, тату́сечко (С. З. Л. Ш.) на Буковинї вживаєть ся теж — не́ньо, не́нько. — Отець мій по садочку ходить, за поводи кониченька водить н. п. — Хто батька не шанує, той собі пекло готує. н. пр. — Бог-батько, государь-дядько. н. нр. — Що тато, то не мама. н. пр. — Хто не слухає тата, той послухає ката. н. пр — Хоч у рідного тата, та не своя хата. н. пр. — Тато добрий, мати не лихая, не боронять погуляти, поки молодая. н. п. – Просила Марусенька свого татусенька: татунечку мій любий, запірай ворота, не впусти Івасечка. н. п — Засмутилась небога Галя заридала, татусеві і матусї тричі в ноги впала. Макар. — Підкував дядька, підкуєш і татка. н. пр. — Просили тутуньо і мамуня і я вас прошу. н. пр. — Я в ненька росла, від ненька пішла, вжеж тота доріженька терном заросла. н. п. Б. — Аж там мій ненько по саду ходить, не рідну маму за рученьку водить. н. п. Б. — А менї, у вас кажуть батько, посилають мене за пивом. Федь. — Быть отце́мъ, за отца́ = батькува́ти, татува́ти (С. Ш.) Батьку козацький, годї тобі тут пустувати, час тобі іти на Вкраїну батькувати. н. д. — Крёстный оте́цъ = хреще́ний батько. — Посажёный оте́ць = голова́тий ба́тько. — Быть посажёнымъ = батькува́ти (С. З.), за ба́тька бу́ти. — Він на весїллї у нас, у Гордїя батькував. Кн. — Наймичка-сирота заміж од нас виходить, то треба татусеві батькувать. К. X. 2. пан-оте́ць (С. З.), ба́тюшка (С. Аф. З.) Пішов я до пан-отця на сповідь. — До нас нового батюшку настановили. — Оте́цъ духо́вный = сповідни́к.
Подозри́тельный, но = непе́вний, підзо́рний, но (С. З.), підзо́рливий, во, підо́зрілий (С. Жел.), підозрі́ний (С. Жел.), заздрі́нний (С. Л), зазо́рливий (С. Л.); неймові́рний, неві́рливий (С. Жел). — Проте батюшка усе крив ся і матушці здавалось то непевним. Лев. В. — Підзорно мінї те здалось. Ч. К. — Совість подзорная єсть яже із легких домислов мнить собі доброє злим бити. Б. Н. — Підзорливо дивуюся — чого встряв він у таку справу. Лев. В. — Сьвідетством людей віри годних і не підозріних. Ст. Л. — Ну що ж, найшли що підозріного? Фр. — Неймовірний або чоловік та жінка без віри не спілка. Грінч.-Чайч.
Попъ = пі́п, пан оте́ць (С. З.), ба́тюшка (С Ш.), здр. — по́пик, попо́к, по́понько. — Піп у дзвін, а чорт у макогін. н. пр. — Ґвалт миряне! в попа ладану не стало. н. пр. — Спусти ся попоньку на пристіл, то будеш мати що на стіл. н. пр.
Почива́ть, почи́ть, опочи́ть = 1. спочива́ти, спочи́ти. — Прийдїть пізнїше, бо пан ще спочивають. — Батюшка після обід спочивають. 2. спочива́ти, спочи́ти, опочи́ти, уме́рти, поме́рти, переста́вити ся, полягти́. — Т. Шевченко родив ся 25 лютого 1814 р., опочив 26 лютого 1861 р. (з напису на його могилї.). — Поїхав в Італію і там полїг. Кн.
Представи́тельный = 1. засту́пницький. 2. показни́й (С. З.), стату́рний, лични́й. — Вона показнїша од тієї. Сп. — Храпко був вже не молодий, але дуже статурний батюшка. Лен. В.— Ай лични́й він який! Хар.
Разлива́ть, разли́ть, ся = розлива́ти, розли́ти, ся, розілля́ти, ся, багато — порозлива́ти, ся, про річку ще — розполони́ти ся, трохи — випле́скувати, розхлю́пувати, ви́плескати, розхлю́пати ся. — Розлив вино. — Не розливай, мамо, води, бо тяжко носити. н. п. — Річка розлила ся і не можна переїхати. — Під старість, боячись розхлюпати дари, батюшка... Лев. В.
Удовлетвори́тельный, но = у(в)довольня́ючий, у(н)доволя́ючий, задоволя́ючий, че, доста́тнїй, дого́дний, дола́дний, дого́дне, до́сить, удо́воль. – Трудно дати на се питання зовсїм вдоволяючої відповідї. З. Ог. — Вона нїчого не вміє, ані плаття вигладити, анї догодне вслужити. М. В. Удовлетворя́ть, удовлетвори́ть, ся = у(в)довольня́ти (С. Ш.), у(в)доволя́ти, задовольня́ти, удово́льнювати (С. Ш.), уво́льнювати (С. Ш.), у(в)гонобля́ти, потоля́ти, контентува́ти, у(в)довольни́ти (С. Л. Ш.), у(в)доволи́ти (С. Л. Ш.), задово́лити, уво́льнити (С. Ш.), задовольни́ти, у(в)во́лити во́лю (С. Л.), у(в)гоноби́ти, заго́дити, у(в)контентува́ти, ся (С. Ш.), сконтентува́ти, заспоко́їти ну́жду (С. Л.), багатьох — повдовольня́ти, позадово́льнювати, повдово́лювати, ся, позаго́джувати, повконтенто́вувати. — Зїнька не вдоволила ся тим, що їй говорив батюшка. Лев. — Як вином жадобу вдовольнили, почали про се про те розмову. Ст. С. — Не їстиме й не питиме ясневельможний, поки себе не вдовольнить К. К. — Еней же зараз догадав ся, кодо Дїдони тер ся, мняв ся, її щоб тільки вдовольнить. Кот. — Ой увольни, дївка, волю. н. п. — Циганочко, вволи мою волю: причаруй козаченька, що стояв зо мною. н. п. — Скільки то треба усячини, щоб вконтентувати таку орду. Лев. В. — Ще ж і тим вони не сконтентували. н. п.

Запропонуйте свій переклад