Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Запропонувати свій переклад для «близько»

Шукати «близько» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Близ чего, предл. – 1) поблизу́, близ, бли́зько, край, ко́ло, бі́ля чо́го. [Стари́й зупини́вся близ ньо́го. Живемо́ бли́зько вас. Край віко́нця. Бі́ля то́го мі́сця]; 2) (около, приблизительно) з, бли́зько. • Близ пяти пудов – пуді́в із п’я́теро. [Бли́зько двох годи́н].

Бли́зко, бли́зенько, близё́хонько – бли́зько, поблизу́, наблизу́, збли́зька, ум. близе́нько, близе́сенько, близі́сінько; (в ироническом смысле) бли́го. [Чи й не бли́го? Бли́го – версто́в з п’ять].

Вблизи́ – 1) (наречие) поблизу́, по́близько, бли́зько, збли́зька; (реже) ко́ло бли́зу. [Поблизу́ стоя́ли ви́шні. Поба́чу тебе́ збли́зька. Ко́ло бли́зу́ шука́в коня́]; 2) (предлог) поблизу́ чого́, бли́зько чого́, недале́ко чого́. [Поблизу́ ха́ти. Бли́зько ворі́т. Недале́ко шко́ли]. • Вблизи́ находящийся – поблизьки́й.

Во́зле – біля́ (побіля́) ко́го, чо́го, ко́ло ко́го, чо́го, край (покра́й, окра́й) ко́го, чо́го, бли́зько ко́го, чо́го, при ко́му, чо́му, ко́ло бо́ку у ко́го, чийо́го; (рядом) о́бік (о́біч, по́бік, по́біч) ко́го, чо́го, по́пліч ко́го, по́руч ко́го, суме́жно з чим, уря́д за чим [Оце́ сиди́ть він бува́ло у дру́гій кімна́ті, уря́д за тіє́ю, де вча́ться школярі́ (Еварн.)], по(у)з ко́го. [Поз молоду́ з лі́вого бо́ку сіда́є ста́рша дру́жка]. • Во́зле дверей – о́двір. • Проходить во́зле кого, чего – іти́ проз ко́го, що. [Іде проз нашу ха́ту. Ішо́в проз нас і не вклони́всь].

Вре́мя – час (р. ча́су), пора́, час-пора́, часи́на, годи́на, доба́ (р. доби́), діб (ж. р.) (р. до́би). • Короткое вре́мя – мали́й час, часо́чок, часи́нка, мала́ часи́на. • В короткое вре́мя – за мали́й час, не за вели́кий час, за малу́ часи́ну. • Продолжительное вре́мя – вели́кий час, до́вший час. • Во время (во времена) кого, чего – за ко́го, за чо́го, за часі́в кого́, чого́, під що, пі́дчас чо́го, при чо́му, по-при що, се́ред чо́го (и просто орудн. пад.). [Був ще за па́нського пра́ва ку́харем (Грінч.). То було́ за царя́ Панька́, як земля́ була́ тонка́. За часі́в Соломо́на. За часі́в нароста́ння наро́дньої си́ли, письме́нство вело́ за ру́ку наш наро́д (Єфр.). Мочи́ла коно́плі під хо́лод та захолоди́ла но́ги (Тесл.). При до́брій годи́ні всі ку́ми й побрати́ми. Се́ред бу́рі стра́шно на мо́рі. Це ді́ялося по́сто́м = во время поста]. • Во́-время, см. ниже В своё вре́мя. Со вре́мени – від ча́су, від часі́в. [Від ча́су револю́ції]. • До вре́мени – до яко́гось ча́су́, по́кіль-що. • С какого вре́мени? – відко́ли? з яко́го ча́су́? • С этого вре́мени – відтепе́р, з цього́ ча́су́. • С того вре́мени – відто́ді́, відтогді́, з того́ ча́су, з тих часі́в. • С давнего вре́мени – з да́вніх часі́в, зда́вна, з да́вньої давни́ни, з да́внього да́вна, з да́вніх даве́н, од найдавні́ших даве́н. • С незапамятных времё́н – з-поконві́ку, з передві́ку, з пра́віку. • С того вре́мени, как – з то́го ча́су як, відко́ли, одко́ли. [Відко́ли прийшо́в, ще й слівце́м не прохопи́всь]. • В какое вре́мя? – яко́го ча́су́? • Около того вре́мени – бли́зько того́ ча́су́. • В это вре́мя – в цей час, під цей час, сей час, тут, у цю по́ру, в ці по́ри. • А в это вре́мя – аж тут, аж під цей час. • В то время – тоді́, того́ ча́су, в той час, під той час, ти́ми часа́ми, на той час, на ту по́ру. • В то же вре́мя – рівноча́сно, одноча́сно, в той-таки́ час, в той са́мий час. • В одно вре́мя – заразо́м. [Не всі бо заразо́м! Я ду́маю й слу́хаю заразо́м]. • В одно и то же вре́мя – за одни́м за́ходом, одноча́сно. [Франко́ му́сів бу́ти за одни́м за́ходом і во́їном, і робітнико́м (Грінч.)]. • Тем вре́менем – тимча́сом, по́ки-що. • В то вре́мя, как – як, тимча́сом як. [Як були́ ми в йо́го, ба́чили його́ бра́та]. • Всё вре́мя – раз-у-ра́з, раз-по́-раз. • В своё вре́мя – за свого́ ча́су́, свого́ ча́су́, в свій час, (своевременно) на свій час. • Не в своё вре́мя – не в час, невча́сно, не свого́ ча́су́. • Всему своё вре́мя – на все свій час. • Для своего вре́мени – як на свій час, як для свого́ ча́су́. • Во всякое вре́мя – повсякча́с, повсякча́сно, на вся́ку діб. • Это было не в наше вре́мя – це ще не за нас було́, не в на́ші часи́ те ді́ялося. • В недавнее вре́мя – неда́вніми часа́ми. • В прежнее вре́мя – попере́дніми часа́ми, за попере́дніх часі́в, давні́ших літ, пе́рше, попе́ре́ду, (вульг.) допре́ж сього́, спре́жду. • В последнее вре́мя – оста́ннім ча́сом, оста́нніми часа́ми. • В старое вре́мя – за да́внього ча́су, в старовину́. • По теперешним времена́м – як на тепе́р, як на ці часи́. • До последнего вре́мени – до неда́вна. • В другое вре́мя – и́ншим ча́сом. • До сего вре́мени – до́сі, до сього́ ча́су́. • До того вре́мени – до́ти, до́ті[и]ль, (диал.) до́тля. • До поры до вре́мени – по́ки-що, до́ки-що, до слу́шно́го ча́су́, до ча́су. [До ча́су глек во́ду но́сить (посл.)]. • До позднего вре́мени – допі́зна, до пі́зньої годи́ни. • Раньше вре́мени – без ча́су́. • На-вре́мя – на час, до ча́су́, про час. [Хай бу́де про час і така́, навпо́слі я зроблю́ га́рну]. • На некоторое вре́мя – на яки́йсь час. • На определенное вре́мя – на бе́зрік. • На вечные времена́ – на ві́чні часи́, на бе́звік, в ві́чний час. • Спустя, через некоторое вре́мя – зго́дом, зго́дя, перего́дом, з-перего́дом, перегодя́, неба́вом, незаба́ром, невдо́взі, невзадо́взі, да́лі-пода́лі, да́лі-далі, по які́йсь годи́ні, за яки́мсь ча́сом. • Спустя долгое вре́мя – по до́вгому ча́сі. • В непродолжительном вре́мени, см. Вско́ре. С течением вре́мени – де-да́лі, з ча́сом. • В течение некоторого вре́мени – на про́тязі (про́тягом) яко́гось ча́су́. • В течение непродолжительного вре́мени – не за вели́кий час, на про́тязі (про́тягом) недо́вгого ча́су́. • От вре́мени до вре́мени – час од ча́су, з ча́су до ча́су. • По времена́м, вре́мя от вре́мени – часа́ми, десь-не-десь, коли-не-коли́, десь-коли́сь. • В ночное вре́мя – уночі́, нічно́ю добо́ю, нічно́ї доби́, вно́чішнього ча́су́. • Вре́мя предрассветное – до́світок. • Вре́мя дообеденное – задобі́ддя, задобі́дня годи́на. • В обеденное вре́мя – в обі́ди. • Вре́мя послеобеденное – пообі́дній час, сполуде́нок (р. -нку). • Вре́мя перед вечером – підвечі́рок (р. -рку). • Вре́мя, когда ложатся спать – ляги́, обляги́, вля́ги, ля́гмо, ля́гови, (нареч.) обляго́ма. [Іде́ він до не́ї о пі́зніх ляга́х. Обляго́ма приї́хав. Були́ пі́зні ля́гма. У пі́зні ля́гови пряду́]. • Вре́мя вставания – уста́нок. [Роби́в од уста́нку до сме́рку]. • Утреннее вре́мя – зара́ння, зара́нок. [Пі́вень співа́ по́ки зара́ння, а по́тім спить]. • Вре́мя года – пора́, доба́ ро́ку. • Вре́мя после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – ві́дзимка. • Вре́мя между весною и летом – за́літки. • Вре́мя, когда греет солнце – ви́гріви. • Вре́мя пахания – о́ранка. • Вре́мя уборки сена – косови́ця, гребови́ця. • Вре́мя перед новой жатвой, перед новым хлебом – передні́[о́]вок (р. -вка). • Вре́мя жатвы – жни́ва́. • Вре́мя возки копен – возови́ця, копові́з (р. -во́зу). • Вре́мя рождения овец – обкі́т (р. -ко́ту). • Вре́мя, когда пасётся скот – пасови́ця. • Вре́мя роения пчёл – рійба́, ройови́ця. • Вре́мя собирания мака – макотру́с. • Вре́мя опадания листьев – листопа́д. • В свободное вре́мя – на дозві́ллі, гуля́щого ча́су́, ві́льного ча́су́, на гу́ля́нках, гуля́нка́ми, гуля́ючи. • Есть вре́мя – є коли́. • Отсутствие свободного вре́мени – ні́кольство. • Не хватать, не доставать вре́мени – ні́колитися. [Не поможу́ тобі́, бо й само́му ні́колиться]. • Нет вре́мени – нема́ коли́, ні́коли, не ма́ю ча́су́. • Удобное, благоприятное вре́мя – до́бра наго́да, до́бра годи́на, слу́шни́й час, сприя́тлива годи́на. • Надлежащее вре́мя – слу́шни́й час. • Неблагоприятное, бедственное вре́мя – лихи́й час, лихолі́ття, лиховщи́на, тяжка́ годи́на, знегі́ддя, знего́да. • В условное вре́мя – в належи́ту годи́ну. • В лучшие времена́ – за кра́щих часі́в. • Определённое вре́мя – ви́значений (призна́чений) час (те́рмін). • В определённое вре́мя (в опред. сроки) – пе́вними речінця́ми. • Теперешнее вре́мя – тепе́рішні часи́, сьогоча́сність (р. -ности). • Старые времена́ – старі́ часи́, давнина́, старовина́, старосві́тчина. • Вре́мя, в которое жили деды – діді́вщина, діди́зна. • Настоящее вре́мя – час тепе́рішній (и грамм.). • В настоящее вре́мя – тепе́р, тепе́реньки, тепе́речки, сейча́с, ни́ні. • До настоящего вре́мени – дони́ні, дотепе́р. • Вре́мя прошлое, давно минувшее – час мину́лий, да́вній, давно́ мину́лий (и грамм.), да́вні часи́, да́вня давнина́. • Вре́мя будущее – час майбу́тній, прийде́шній (и грамм.). • На будущее вре́мя – на да́лі, на да́льший час, на пото́мні часи́. • В давние времена́ – да́вньою поро́ю, да́вніми часа́ми, у да́вні да́вна. • Относящийся к этому, к тому, к новому вре́мени – сьогоча́сній, тогоча́сній, тоговіко́вий, тоді́шній, новоча́сній. • Условленное вре́мя, проведенное в обучении ремеслу – термінува́ння. • Вре́мя летит – час біжи́ть, час не змигне́ться. • Требующий, отнимающий много времени – забарни́й, зага́йний, ба́вний, забавни́й. • Вре́мя прибавочное (для работы) – надробо́чий час. • Вре́мя упущено – промину́то час, (шутл.) пора́ перепори́лася.

Иска́ть – 1) (стараться найти) шука́ти кого́, що и чого́, за ким, за чим, пошу́кувати, гляді́ти кого́, чого́, за ким, за чим, (гал.) гляда́ти кого́, чого́, що. [Озира́ється по лю́дях, мов шука́ючи кого́ очи́ма (Грінч.). Пого́ня була́ вже в лі́сі, шука́ла за ни́ми (Франко). Коли́ я вам не згожу́, то гляді́ть собі́ кра́щої на́ймички (Коцюб.). Бу́ду я собі́ му́жа гляда́ти (Гол.)]. • Ищи́! (собаке) – шука́й (шпуй, шкуй)! • -ка́ть себе беды – напи́тувати (собі́) ли́ха. • -ка́ть блох, вшей у кого (в голове) – ська́ти бліх, во́шей у ко́го, ська́ти кому́ (го́лову), гляді́ти в голові́ кому́. • -ска́ть у себя в голове – ська́тися (в голові́). • От добра добра не и́щут – з до́брого добра́ за и́ншим не шука́ють. • -ка́ть должности (места) – шука́ти поса́ди, (пров.) шука́ти помі́стя. • Ищу́ комнату для холостого – шука́ю (пошу́кую) кімна́ти для нежона́того. • -ска́ть повсюду – шука́ти скрізь, по всіх усю́дах. • -ска́ть правды – дохо́дити (шука́ти) пра́вди. • -ска́ть спасения (в бегстве) – шука́ти порату́нку (втіка́ючи). • -ска́ть счастья – шука́ти (пита́ти) до́лі (ща́стя-до́лі). • -ска́ть предлога (повода) для ссоры – шука́ти при́воду до сва́рки; шука́ти при́ключки (за́чіпки) до сва́рки. • Что вы и́щете? – чого́ ви шука́єте? • -ска́ть убить – шука́ти вби́ти. [И́род Христа́ вби́ти шука́є (Колядка)]. • И́щет меня убить (мне повредить) – шука́є сме́рти моє́ї (мені́ шко́ди). • И́щет случая мне повредить – шука́є наго́ди мені́ шко́ду вчини́ти (нашко́дити). • И́щут прислугу за всё – тре́ба служни́ці до всьо́го, (гал.) пошу́кується служни́ці за все, до всьо́го; 2) (что на ком) пра́вити що в ко́го, з ко́го, доправля́тися чого́ в ко́го, з ко́го. [Ніхто́ не при́йде пра́вить про́центу (Рудч.). А зроби́в яку́ шко́ду робі́тник – судо́м із йо́го доправля́йся та свого́ пра́ва дохо́дь, а сам кара́ти не смій (Єфр.)]. • Взял, а потом ищи́ с него – взяв, а тоді́ прав з ньо́го, справу́йся з ним. • На нищем не и́щут – що з го́лого взя́ти. • -ка́ть с кого за обиду – пра́витися на ко́го за обра́зу (за шко́ду). • -ка́ть по суду – пра́вити судо́м. • -ка́ть судом – позива́ти кого́. [Позива́тися я не охо́ча, а коли́ тре́ба, то позива́тиму (Кон.)]. • -ка́ть в суде – позива́тися за що з ким, доправля́тися судо́м, справува́тися за що з ким. • -ка́ть судебным порядком с кого – пра́вити через суд з ко́го; дохо́дити чого́; (стар.) од ко́го пра́вно дохо́дити. • -ка́ть судебного удовлетворения – пра́ва проха́ти; 3) (в ком) запобіга́ти в ко́го чого́. [(У́ряд) запобіга́в їх (коза́цької) по́мочи на Шве́да (Куліш)]. • В нём все и́щут – перед ним вся́ке запобіга́є. • -ка́ть милости – запобіга́ти ла́ски чиє́ї и у ко́го. • -ка́ть поддержки – запобіга́ти допомо́ги. • Иско́мый – шу́каний, пошу́куваний. [Шука́ли все люди́ну в люди́ні і ча́сто бли́зько до шу́каного ідеа́лу підхо́дили (Ніков.)]. • -мый результат – шу́каний ви́слід. • -мое (мат.) – шу́кане (-ного).

Каса́ться, косну́ться – 1) (кого, чего, физически) торка́тися, торкну́тися кого́, чого́, до ко́го, до чо́го, об що, у що, дотика́тися, діткну́тися до ко́го, до чо́го, торка́ти, торкну́ти, заторкну́ти кого́, що. [Яки́йсь хо́лод торка́ється деліка́тного ді́тського ті́ла, щось бере́ з-за плече́й (Коцюб.). І вона́ пішла́ туди́, де не́бо торка́ється до землі́ (Грінч.). Торка́ється об сухе́ стебло́ терно́ве, щі́льно ту́литься (Васильч.). Шпиль його́ торка́вся в са́ме не́бо (Крим.). Чу́ю, щось холо́дне мене́ торка́є (Крим.)]. • Твой взор меня -ну́лся – твої́ о́чі мене́ заторкну́ли; (мимолётно) твій по́гляд перебі́г по мені́. • Вода приятно -са́лась тела – вода́ лю́бо торка́лася ті́ла. • Жизнь грубо -ну́лась его – життя́ йо́го брута́льно зачепи́ло (діткну́ло). • Моих зениц -ну́лся он – він торкну́вся мої́х зіни́ць, він доторкну́вся до мої́х зіни́ць. • Не -са́ясь земли – не торка́ючи(сь) землі́. • Свет -ну́лся глаз – сві́тло торкну́лося оче́й. • -ться слуха – торка́тися, торкну́тися ву́ха, уше́й, дохо́дити, дійти́, добува́тися, добу́тися ву́ха, до ву́ха. • Шкаф -ется стены – ша́фа торка́ється сті́нки (дотуля́ється до сті́нки). • Чужого (имущества) не -са́йся – чужо́го (добра́) не чіпа́й, не торка́й, (образно) зась до чужи́х ковба́с; 2) (кого, чего, до чего, легко и слабо) доторка́тися, дото́ркуватися, доторкну́тися, дотика́тися, діткну́тися кого́, чого́, до ко́го, до чо́го, торка́ти, торкну́ти кого́, що, (задевая, цепляя) черка́тися, черкну́тися чим до ко́го, до чо́го, у що, об ко́го, об ві́що, з чим; срвн. Прикаса́ться. [Ходи́ ти́хо як лин по дну, що ні до ко́го не доторка́ється (Номис). Рука́ моя́ дото́ркувалася до її́ руки́ (Кон.). Було́ тісне́нько: вони́ з Катери́ною черка́лись одно́ об о́дного плече́м (Грінч.). Її́ плече́ черка́ється з його́ плече́м (Мирн.). Язи́к ті́льки черка́ється об піднебі́ння (Н.-Лев.)]. • Ни до чего не -ется – ні до чо́го не бере́ться; і за холо́дну во́ду не бере́ться. • -ну́лся до его плеча – доторкну́вся до його́ плеча́, торкну́в його́ плече́; 3) (распространяясь достигать чего) сяга́ти, сягну́ти, дохо́дити, дійти́, достава́ти, доста́ти до чо́го, чого́; срвн. Достига́ть 3. [Велика́ни рука́ми ма́ло-ма́ло не́ба не сяга́ли (Рудан.). Йому́ вода́ вже по ши́ю сяга́є (Чуб. V)]. • Вода -са́ется коленей – вода́ сяга́є колі́н. • Восточная граница -са́ется Кавказа – схі́дня межа́ сяга́є (до, аж до) Кавка́зу. • Головой -са́лся потолка – голово́ю достава́в до сте́лі (сяга́в сте́лі, торка́в сте́лю). • Половодье -са́лось крайних изб – по́вінь (вели́ка вода́) дохо́дила до кра́йніх хат. • Цивилизация этих стран не -ну́лась – цивіліза́ція до цих краї́н не сягну́ла (цих краї́н не діста́ла, не заторкну́ла); 4) (иметь отношение к чему) торка́тися, торкну́тися, дотика́тися, діткну́тися, стосува́тися, ти́читися, (малоупотр.) ти́ка́тися, тикну́тися кого́, чого́ и до ко́го, до чо́го. [Акаде́мія в усі́х спра́вах, що торка́ються нау́к та осві́ти, ма́є пра́во безпосере́дньо зно́ситися з усіма́ устано́вами (Ст. А. Н.). Мовчи́ть, нена́че до йо́го й не стосу́ється (Сквирщ.). Тут єсть щось таке́, що торка́ється (ти́читься) тебе́ (Звин.)]. • Беседа, речь -ется вопроса о… – розмо́ва йде про…, мо́ва (річ) про те, що… • Меня это не -ется – це до ме́не не нале́жить, це мене́ не стосу́ється. • Это вас не -ется (не ваше дело) – це до вас не стосу́ється, це до вас не ти́читься. • Дело -ется личности – спра́ва стосу́ється осо́би (зачіпа́є осо́бу). • Дело -ется кого, чего – хо́дить (іде́ться) про ко́го, про що. [Але я все сторожки́й, де хо́дить про те́бе, коха́ний мій (Леонт.)]. • Что -ется (кого, чего) – що-до ко́го, що-до чо́го. [Що-до молоди́х Шмі́дтів, то (вони́) захо́дили до профе́сора за тих трьох днів не ча́сто (Крим.)]. • Что же -ется – що-ж до, а що вже. [Що-ж до сами́х шахтарі́в, то вони́ поділи́лися вира́зно на дві ча́стки (Грінч.). А що вже Васи́лько – ти́хий, сумни́й (М. Вовч.)]. • Что -ется меня (по мне) – що-до ме́не, про ме́не, по мої́й голові́. [Про ме́не – робі́ть, як зна́єте. По мої́й голові́ – хоч вовк траву́ їж. (Сл. Гр.)]. • Тебя не -ется! – не про те́бе ді́ло! не твоє́ ме́леться! • Чего ни косни́сь – що не візьми́, до чо́го не оберни́ся, за що не ві́зьмешся, то… • А косни́сь тебя, что ты сказал бы – неха́й би тебе́ торкну́лося, що́ сказа́в би; а якби́ тобі́ таке́, що́ сказа́в би; 5) (только об одушевл.: интересовать, составлять интерес) торка́тися, торкну́тися, дотика́ти, діткну́ти, обхо́дити, обійти́ кого́. [Його́ ли́хо ма́ло мене́ торка́ється (Ніков.). Мене́ пісні́ й проро́цтва не обхо́дять: аби́ зако́н – проро́ків непотрі́бно (Л. Укр.)]. • Нас это близко -ется – нас це бли́зько обхо́дить. • А насколько ж (а разве) это меня -ется? – а що то мене́ обхо́дить?; 6) (чего: говорить о чём) торкатися, торкнутися чого, згадувати, згадати про що. • Не -сайтесь этого вопроса – не торка́йтеся ціє́ї спра́ви; не зга́дуйте про це. • -ну́лся в двух словах… – згада́в двома́ слова́ми про що. • Оратор -ну́лся вопроса о… – промо́вець торкну́вся спра́ви про що или чого́. • Каса́ющийся – (относящийся) доти́чний до чо́го и чого́, (относительный) стосо́вний до чо́го, що-до ко́го (спра́ва), про́ти, су́проти ко́го, чо́го; см. ещё Каса́тельный. [Ко́жний з прису́тніх на суді́, коли́ що знав доти́чне спра́ви, міг про се заяви́ти су́ддям (Ор. Лев.). А оце́ спра́ва – що-до гро́шей (Звин.)]. • Каса́емо – що-до, про́ти, су́проти ко́го, чо́го.

Коро́тко́ – 1) ко́ротко [Де ко́ротко, там і рве́ться (Номис). Моли́сь та ко́ротко (Куліш)]. • -ко́ стричь – стри́гти ко́ротко, при са́мій голові́, при́кро (Борзен.). • -ко́ привязать лошадь – ко́ротко прив’яза́ти коня́. • Рассказать -ко́ – розповісти́ ко́ротко (короте́нько). • Говоря -ко́ (-ро́че), -ро́че сказать – короте́нько (коро́тше) ка́жучи, коро́тше сло́во, шви́дше-б сказа́ти, найшви́дше сказа́ти, одно́ слово. [Той кінь з ґа́нджею, щось у ньо́го в сере́дині є, шви́дше-б сказа́ти вам, він брако́ваний та й усе́ (Чигир. п.)]. • -ко́ и ясно – ко́ротко й я́сно; 2) бли́зько. • Я с ним -ко знаком – я з ним бли́зько (до́бре) знайо́мий. • -ко́ знать кого – бли́зько (до́бре) зна́ти кого́, (фам.) зна́ти кого́, як облу́пленого. • Я хочу узнать его -ро́че – я хо́чу познайо́митися (спізна́тися) з ним бли́жче.

Ку́ща – ку́чка, (торж.) ку́ща; срвн. Шатё́р, Пала́тка. [Ході́мо в ку́щу, опочи́й (Шевч.)]. • Праздник -щей – шатрува́ння, ку́чки (-чок). [Було́ бли́зько свя́то юде́йське – шатрува́ння (Біблія)].

Ли и ль, союз – чи (ставится впереди вопроса); (при усиленном вопросе, сомнении) чи-ж, чи то, чи то-ж, а чи; (в вопрос. предл. после отриц. ещё) хіба́ (разве). [Турбо́тно дожида́ли, чи не оду́жає Мару́ся (Грінч.). Чи ви́нна-ж (да виновата ли) голу́бка, що го́луба лю́бить? Чи ви́нен той го́луб, що со́кіл уби́в? (Шенч.). Адже́ вода́ позалива́ла всі закапе́лки, – чи то-ж ви́беруть її́ зві́дти? (Грінч.)]. • Дома ли он? – чи він (у)до́ма? чи (в)до́ма він? • Скоро ли он приедет? – чи ско́ро він приї́де? • Правду ли вы говорите? – чи ви пра́вду ка́жете? • Будет ли этому конец, или не будет? – чи бу́де цьому́ край, чи не бу́де? • Не лучше ли без детей? – чи не кра́ще без діте́й? (с оттенком сомнения) без діте́й чи не кра́ще? • Доживём ли до того? – чи доживе́мо́ до то́го? (с сомнением) мо́же до то́го чи й доживе́мо́. • Не всё ли равно? – чи-ж не одна́ково? Хіба́ не одна́ково? • Я ль не молодец? – чи-ж я не коза́к? • Так ли? – а чи так воно́? • Ой ли?! – ов! овва́! [«Перевели́ся тепе́р ри́царі в Січі́.» – «Овва́!» – гукну́в тут на всю світли́цю Кири́ло Тур (Куліш)]. • Что ли; ну ли – чи що. [Що він там чорті́в слі́пить, чи що? (Номис)]. • Да ну ли, иди уже! — та ну-бо йди вже, чи що! • Ли — ли – чи — чи, чи — а чи, чи — чи то, чи то — чи, чи то — чи то. [Чи жать, чи не жать, а сі́яти тре́ба (Шевч.). На що він морга́є, – чи на мої́ во́ли, а чи на коро́ви, чи на моє́ бі́ле ли́чко, чи на чо́рні бро́ви (Гнід.). Бу́дьмо скрізь украї́нцями – чи то в свої́й ха́ті, чи в чужі́й, чи то в своє́му кра́ї, чи на чужині́ (Коцюб.). Чи то летя́ть над мі́стом лі́тні хмари́ни, чи то змага́ється з нічни́ми су́тінками бліди́й світа́нок листопа́ду, а чи со́нце спада́є в імлу́ затишно́ї доли́ни (М. Зеров)]. • Тот ли, другой ли – чи той, чи (хто, хтось) и́нший. • Близко ли, далеко ли – чи бли́зько, чи дале́ко. • Так ли, не так ли, – мне безразлично – чи так, чи не так, – мені́ ба́йдуже.

Ло́коть – 1) (часть руки) лі́коть (р. лі́ктя, мн. лі́кті, -тів). [Широ́кі рукави́ закача́лись до лі́ктів (Н.-Лев.)]. • Высотою по -коть – по лі́коть завви́шки. • Идти -коть в -коть – іти́ лі́коть до лі́ктя (лі́коть-у-лі́коть, по́руч, по́(с)пліч). • Жить под свой -коть – все собі́ собі́чити, все до се́бе га́рбати. • Сидеть, опершись на -кти – сиді́ти спе́ршися на лі́кті, ліктюва́ти. • Близок -коть да не укусишь – бли́зько лі́коть, та не вку́сиш (Номис). • -коть грабельный – лі́коть грабе́льний; 2) (часть рукава) лі́коть (-ктя). [Дід його́ був про́стий коза́к; ба́тько тер лі́кті у яко́мусь суді́ (Кониськ.)]. • Он ходит с разорванными -тями – лі́кті йому́ повила́зили; 3) (мера длины) ло́[і́]коть (р. ло́[і́]ктя, р. мн. ло́[і́]ктів и локо́[і́]т). [На два ло́кті ко́жда ло́жка (Рудан.). Хай сто локо́т полотна́ ви́тче (Козелеч.). За зи́му надба́ла полотна́ сто локі́т (Богодух.)]; 4) (изгиб, излом, колено) залі́[о́]м (-ло́му), за́крут, за́ворот (-ту), за́вороть (-ти), колі́но, криву́ля. • Речка течет -тя́ми – рі́чка тече́ колі́нами (зало́мами, за́крутами).

Насчи́тывать, насчита́ть и наче́сть – 1) кого, чего, что – нарахо́вувати, нарахува́ти, налі́чувати, налічи́ти, (о мног.) понарахо́вувати, поналі́чувати кого́, чого́, ще. [Нарахува́в де́сять карбо́ванців дрібни́х гро́шей (Київщ.). Од Війо́на до Оле́кси Влизька́, лише́ оди́н крок, хоч він і нарахо́вує кі́лька столі́ть (Ґ. Шкур.). Як вели́кий моро́з, тре́ба налічи́ти двана́дцять ли́сих (Номис)]; 2) на кого что, чего – нарахо́вувати, нарахува́ти, налі́чувати, налічи́ти на ко́го що, чого́, (присчитывать) прирахо́вувати, прирахува́ти, прилі́чувати, прилічи́ти, накида́ти, наки́нути кому́ що, (о мног.) понарахо́вувати и т. п. [Нарахува́ла бариша́ ці́лого коповика́ (Кониськ.). Поналі́чував на люде́й сті́льки до́вгу (ЗОЮР I)]. • Насчи́танный и Начтё́нный – 1) нарахо́ваний, налі́чений, понарахо́вуваний, поналі́чуваний; 2) нарахо́ваний, налі́чений, прирахо́ваний, прилі́чений, наки́нутий и наки́нений, понарахо́вуваний и т. п. -ться – 1) (стр. з.) нарахо́вуватися, бу́ти нарахо́вуваним, нарахо́ваним, понарахо́вуваним и т. п. В учреждении. -ется до тридцати служащих – в устано́ві, є щось із три́дцять (бли́зько тридцятьо́х) службо́вців; 2) (причисляя себя к кому, к чему) зарахо́вувати, зарахува́ти, залі́чувати, залічи́ти себе́ до ко́го, до чо́го; (навязываться, к кому) набива́тися, наби́тися, нав’я́зуватися, нав’яза́тися до ко́го; 3) (вдоволь, сов.) – а) (считая) нарахува́тися, налічи́тися, попорахува́ти, пополічи́ти (досхочу́), (о мног.) понарахо́вуватися, поналі́чуватися; б) (считаясь) нарахува́тися, попорахува́тися (досхочу́) з ким, з чим.

I. Находи́ться, наха́живаться, найти́сь – 1) (стр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), бу́ти знахо́дженим, зна́йденим, познахо́дженим и т. п.; срв. I. Находи́ть. [Кістки́ ті́ї знахо́джено ду́же гли́боко під земле́ю (Л. Укр.)]. • Встарину тут -вались клады – за стари́х часі́в тут знахо́джено скарби́. • Широта места -дится по высоте солнца – широту́ мі́сця (місце́вости) визнача́ють (реже: відшу́кують) за висото́ю со́нця. • Всё -дено в наилучшем порядке – все зна́йдено в найкра́щому поря́дку. • Виновный не -ден – винува́того (ви́нного) не зна́йдено (не ви́крито, не знайшли́, не ви́крили). • При обыске -дены компрометирующие документы – під час тру́су зна́йдено (ви́трушено, ви́крито) компроміто́вні докуме́нти. • Не -ден способ полного обесцвечивания тканей – не зна́йдено спо́собу (спо́сіб) цілкови́того знеба́рвлювання ткани́н (обычнее: зо́всі́м или цілко́м знеба́рвлювати ткани́ни); 2) (возвр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), знайти́ся, нахо́дитися (в песнях и находжа́тися), знайти́ся, (о мног.) по(з)нахо́дитися; специальнее: (-ди́ться вновь) віднахо́дитися, віднайти́ся; (отыскиваться) відшу́куватися, відшука́тися, (о мног.) повідшу́куватися; (выискиваться, сыскиваться, как исключение) вийма́тися, ви́(й)нятися, обира́тися, обібра́тися и обра́тися, (с трудом, диал.) ви́рискатися; (встречаться, попадаться, случаться) трапля́тися, тра́питися, нагоджа́тися, нагоди́тися, вибира́тися, ви́братися; (быть) бу́ти, (существовать) існува́ти. [Поби́ть, то й аби́-хто зна́йдеться (Номис). Як ноже́м проби́то, то зна́йдуться лі́ки (Чуб. V). Вслуго́вують їм слу́ги, – от пани́ в нас такі́ знахо́дяться! (М. Вовч.). Мо́же на́йдеться діво́че се́рце, ка́рі о́чі (Шевч.). Познахо́дилися такі́ жінки́, що ба́чили, як він цілува́в її́ (Грінч.). Усе́ познахо́дилося, що в їх покра́дено (Чернігівщ.). «Чи понахо́дились-же ко́ні?» – «Понахо́дились» (Київщ.). На ці́лий світ ви́нявся оди́н таки́й дід (Кониськ.). Ви́нявся там таки́й чолові́к, що за вбо́гих люде́й обстава́в (Грінч.). Тре́ба ті́льки, щоб ви́йнявся енергі́йний ініція́тор (Грінч.). Такі́ пішли́ дощі́, що й дня не ви́нялося пого́жого (Грінч.). Обібра́вся таки́й-то хазя́їн (Драг.). Неха́й між ва́ми обере́ться хто смі́ливий та пі́де вночі́ на грі́шну моги́лу (Г. Барв.). Десь ви́рискався ми́ршавий чолові́чок (Мирний). Моя́ дочка́ удови́ця, їй лю́ди трапля́ються; не сього́дні-за́втра хтось посва́тає (Коцюб.). (Хоті́ли) затри́мати (ні́мку), по́ки наго́диться францу́зка (Л. Укр.). Якщо́ не наго́диться нічо́го (слу́жби), він бу́де зму́шений узя́ти з її́ гро́шей (Кінець Неволі). Як ті́льки було́ ви́береться у йо́го слобо́дна годи́на (Сим.)]. • Виновный -шё́лся – винува́тий (ви́нний) знайшо́вся, -ого зна́йдено (ви́крито). • Не -дё́тся ли у вас листа бумаги? – чи нема́(є) (не бу́де, не зна́йдеться) у вас (чи не ма́єте ви) а́ркуша папе́ру? • В мире такого другого не -дё́тся – у (на) (всьо́му) сві́ті тако́го дру́гого не зна́йдеться, світ його́ (тако́го, тако́го дру́гого) не пока́же. [Удава́в із се́бе тако́го лю́того звіря́ку, що його́ і світ не пока́же (Яворн.)]. Вот -шё́лся приятель! – от знайшо́вся при́ятель! Вишь, какой -шё́лся! – ач яки́й ви́(й)нявся (ви́рискався, обібра́вся, ви́брався)! [Чи ти бач, яки́й багати́р ви́нявся! (Грінч.)]; 3) -ди́ться (не теряться) – добира́ти, добра́ти ро́зуму, дава́ти (знахо́дити), да́ти (знайти́) собі́ ра́ду, (догадываться) дога́дуватися, догада́тися, (выпутываться) викру́чуватися, ви́крутитися, (не растеряться) не втра́тити (не втеря́ти) ро́зуму, не збенте́житися, не сторопі́ти, не стеря́тися. [Не стеря́всь: добра́в ро́зуму (Полтавщ.). Він дасть собі́ ра́ду: бува́в у бува́льцях (Харківщ.). Догада́всь, що роби́ти (Київщ.). Не стеря́вся і так все розпоясни́в, що по його́ ста́лося (Сл. Ум.)]. • Его не озадачишь, всегда -дё́тся – його́ не зі́б’єш з пантели́ку (не спантели́чиш), за́вжди дасть собі́ ра́ду (ви́крутиться или зна́тиме, що роби́ти). • Он везде -дё́тся – він скрізь (в усьо́му) дасть собі́ ра́ду (зна́тиме, що роби́ти), він з усьо́го ви́крутиться. • Он ловко -шё́лся, ответил хорошо – він спри́тно ви́крутився, відказа́в до́бре; він не збенте́жився (не сторопі́в, не стеря́всь) і до́бре (доте́пно, ме́тко) відказа́в. • Он -шё́лся и отвечал ему сейчас же – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в, не стеря́вся) і відказа́в йому́ нега́йно. • Он -шё́лся и умел выпутаться из затруднения – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в) і зумі́в ви́плутатися (ви́борсатися) із скрутно́го стано́вища. • Не -шё́лся, что сказать – не знайшо́в (не добра́в ро́зуму, не догада́вся), що́ сказа́ти; збенте́жився (сторопі́в, стеря́всь) і не зміг нічо́го сказа́ти; він не здобу́вся на сло́во (Крим.); 4) -ди́ться (только несов.) – а) (быть, пребывать) бу́ти (сов. пробу́ти, многокр. бува́ти), перебува́ти (сов. перебу́ти), пробува́ти (сов. пробу́ти), (в просторечии редко, в научном языке обычно) знахо́дитися, (иметь жилище, обитать) домува́ти, (жить) жи́ти, (зап.) ме́шкати, (обретаться) оберта́тися, (редко) поверта́тися, пово́дитися, ма́тися, (зап.) ме́шкати, промешка́ти, (постоянно быть, не покидать) держа́тися, (помещаться, содержаться) місти́тися; (на складе: об имуществе, товарах) бу́ти, перебува́ти, лежа́ти; (стоять) стоя́ти, (лежать) лежа́ти, (сидеть) сиді́ти, (висеть) висі́ти и т. п.; срв. Быть. [Яки́йсь час він лежа́в долі́лиць, диву́ючись, де він (где он -дится) і що з ним ско́їлось (Країна Сліпих). Ко́нон за́вжди був при госпо́ді, Грицько́ при скла́ді (Сл. Ум.). Де тепе́р (перебува́є, пробува́є) ваш брат? (Київ). Де він тепе́р мо́же перебува́ти? (Крим.). За капіталі́зму все перебува́є в рука́х буржуазі́ї (Азб. Комун.). Робітники́ й капіталі́сти перебува́ють зовсі́м не в одна́кових умо́вах (Азб. Комун.). Як тя́жко на безві́дді ри́бі пробува́ти, так тя́жко на чужині́ безрі́дному пробува́ти (Метл.). Дунка́нів син пробува́є в свято́го Едуа́рда (Куліш). Для то́го прожива́в Кві́тка в манастире́ві, щоб бли́жче знахо́дитись коло до́ма бо́жого (Куліш). З а́ктових кни́гах знахо́диться таки́й ціка́вий докуме́нт (Україна). Матро́на ри́мська у тюрмі́ дому́є! (Л. Укр.). Стах бере́ за ро́зум і чесно́ту мого́ па́на, коли́ такі́ тара́нтули отру́тні дому́ють вку́пі з ним (Л. Укр.). Він там у Пі́сках ме́шкає (Мирний). Не раз у ха́ті оберта́вся тоді́ його́ лаке́й (Крим.). Мирові́ перегово́ри оберта́ються по́ки-що в ста́дії підгото́вчій (Н. Рада). Вона́ сама́, одни́м одна́ душе́ю, бу́де поверта́тися у тако́му вели́кому го́роді (Квітка). Зна́є, де він пово́диться (Квітка). А тре́тя (части́на ві́йська) де ся ма́є? (Ант.-Драг.). Пору́баний, на ра́ни смерте́льнії знемага́є, а коло йо́го джу́ра Яре́ма промешка́є (Ант.-Драг.). Зимо́ю ри́ба де́ржиться на дні (Сл. Гр.). Напро́сто Лаго́вського місти́вся за столо́м ко́нсул (Крим.). Пра́во на кінці́ меча́ мі́ститься (Вороний). В цих збі́рниках місти́лись короте́нькі оповіда́ння (Рада). Цу́кор лежи́ть у комо́рі (Київ). З одного́ бо́ку рядка́ стоя́ла да́та (Остр. Скарбів). Він угля́дів, що лежи́ть біля до́лішньої межі́ снігі́в (Країна Сліпих)]. • -ться в бегах, см. Бег 2. • -ться в бедности – жи́ти (перебува́ти) в (при) зли́днях (убо́го, при вбо́зстві), (образно) (голо́дні) зли́дні годува́ти. • -ться в беспамятстве – бу́ти неприто́мним. • -ться в ведении, подчинении чьём – бу́ти (перебува́ти) у ві́данні чиє́му, у во́лі чиї́й (під ору́дою чиє́ю), підляга́ти кому́, чому́. [Акаде́мія Нау́к перебува́є в безпосере́дньому ві́данню верхо́вної вла́ди (Стат. Ак. Н.)]. • -ться вне себя от чего – (аж) нетя́митися (сов. нестя́митися) з чо́го. • -ться дома – бу́ти вдо́ма, (домовничать) домува́ти. [На́ша па́ні дому́є, вече́ряти готу́є (Чуб. III)]. • -ться в заблуждении – помиля́тися, ма́ти помилко́ву ду́мку, бу́ти оми́леним. [Чи спра́вді я ви́рвалася на во́лю, чи мо́же я ті́льки оми́лена? (Кониськ.)]. • -ться в (полной) зависимости от кого, чего – бу́ти (перебува́ти) в цілкови́тій зале́жності, (цілко́м) зале́жати від ко́го, від чо́го. • -ться в добром здоровьи – бу́ти живи́м-здоро́вим (фам. в до́брому здоро́в’ячку), ма́тися до́бре, почува́ти себе́ до́бре. • -ться в опасности – бу́ти (перебува́ти) в небезпе́ці (під небезпе́кою). • Он -дится в опасности – він у небезпе́ці, йому́ загро́жує небезпе́ка. • -ться в затруднении (в затруднительном положении) – бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти заклопо́таному (в кло́поті), (редко) стоя́ти зле, (безл.) кому́сь кло́піт, (шутл.) непере́ливки (дово́дитися) кому́. [В йо́го приро́дне ща́стя, що тебе́ побо́ре, хоч я́к-би зле стоя́в він (Куліш). Тепе́р я в кло́поті (мені́ кло́піт): що-ж да́лі ді́яти (Звин.). Заморга́в очи́ма, як за́вжди, коли́ дово́дилося непере́ливки (Корол.)]. • -ться на пользовании в лечебном заведении – перебува́ти на лікува́нні – (лікува́тися; зап. курува́тися) в ліка́рні. • -ться в равновесии с чем – ма́ти рівнова́гу (рівнова́житися) з чим. • -ться в верных руках – бу́ти (перебува́ти) в пе́вних (ві́рних, наді́йних) рука́х. • -ться в связи с чем – бу́ти зв’я́заним (пов’я́заним) з чим, бу́ти (перебува́ти, стоя́ти) в зв’язку́ з чим. [З оци́м семі́тським ко́ренем чи не перебува́є ча́сом в етимологі́чному зв’язку́ слов’я́нське «хма́ра»? (Крим.)]. • -ться на службе – бу́ти (перебува́ти, пробува́ти) на слу́жбі; (служить) служи́ти. • -ться в соответствии с чем – відповіда́ти чому́. [Приско́рений темп пое́зій Оле́ся відповіда́є поді́ям гаря́чого ча́су (Рада)]. • -ться на сохранении – бу́ти на схо́ві (на схо́ванці), перехо́вуватися. • -ться в тревоге – бу́ти (перебува́ти) в триво́зі. • -ться при этом, при том – бу́ти при цьо́му, при то́му. • Рука его -лась на столе – рука́ його́ лежа́ла на столі́. • Его имя не -дится в списке – його́ ім’я́ нема́(є) в спи́скові, його́ ім’я́ не стої́ть у спи́скові. • Он -дится за границей – він (перебува́є, пробува́є, живе́) за кордо́ном. • Если -ду́тся желающие – якщо́ зна́йдуться (бу́дуть, тра́пляться) охо́чі. • -дятся люди, осмеливающиеся мечтать – є (існу́ють, трапля́ються, знахо́дяться) лю́ди, що з[на]ва́жуються мрі́яти; б) (о местоположении) бу́ти, місти́тися, (только о географ.) знахо́дитися, (лежать) лежа́ти, розлягти́ся (в прош. вр. глагола), (стоять) стоя́ти; (простираться) простяга́тися (сов. простягти́ся), стели́тися, простеля́тися (сов. простели́тися) (-лю́ся, -лишся), простила́тися (сов. просла́тися (-стелю́ся, -сте́лешся)); срв. Лежа́ть 4. [Навпро́ти його́ каю́ти була́ комо́ра (Кінець Неволі). В попере́чній стіні́ буди́нку були́ две́рі (Олм. Примха). Навпро́ти буди́нку місти́лася (стоя́ла) ста́йня (Київщ.). Наспо́ді горта́ни мі́ститься персне́вий хрящ (М. Калин.). Кварти́ра місти́лася в найни́жчому по́версі (Крим.). Ця устано́ва (мі́ститься) в Ки́їві (Київ). Осно́ва лежи́ть під самим Ха́рковом (Куліш). Склепі́ння лежа́ло гли́боко під пове́рхнею землі́ (Едґ. По). Пода́вся до їда́льні, що лежа́ла в кідьканадцятьо́х кро́ках (В. Гжицьк.). Де на́ше село́? – а ї́дьте про́сто шляхо́м, дої́дете до ста́ву – то на́ше село́ розлягло́ся понад ста́вом (Звин.). Одна́ з подо́вжніх стін буди́нку стоя́ла про́сто ворі́т огоро́жі (Олм. Примха). Перед ґа́нком стели́вся моріжо́к (Київщ.)]. • Остров Мадагаскар -дится вблизи восточного берега Африки – о́стрів Мадаґаска́р (знахо́диться или лежи́ть) бли́зько схі́днього бе́рега А́фрики. • Город -дится на берегу реки – мі́сто лежи́ть (розлягло́ся, розгорну́лося) над ріко́ю. • Между Африкой и Южной Америкой -дится Атлантический океан – (по)між А́фрикою й Аме́рикою простяга́ється (простя́гся) Атланті́йський океа́н. • Находя́сь – бу́вши (многокр. бува́ючи), перебува́ючи, пробува́ючи и т. п. [Пробува́ючи на слу́жбі (Н.-Лев.)]. • Находя́щийся, Находи́вшийся – що є (перебува́є, пробува́є и т. п.), що був (перебува́в, пробува́в и т. п.), (-щийся ещё) су́щий. [До всіх землякі́в, на Украї́ні су́щих (Шевч.)]. • -щийся близко – близьки́й, по́близький. • -щийся вверху, внизу – горі́шній, до́лішній. • -щийся далее – да́льший. [Сі́ра мря́ка, що залягла́ да́льшу, безлі́сну доли́ну (Франко)]. • -щийся на таком-то расстоянии от чего – дале́кий на сті́льки то від чо́го. [Одно́ моє́ по́ле дале́ке від дру́гого на го́нів дво́є (Звин.)]. • -щийся вне себя от чего – нестя́мний з чо́го. • -щийся на учёте – обліко́вий; см. ещё Состоя́щий (под Состоя́ть).

Невероя́тный – 1) (неправдоподобный) неймові́рний, неправдоподі́бний. [Слова́, дале́кі й неймові́рні, як у ка́зці (Коцюб.). Се неймові́рним вам здає́ться? (Самійл.)]. • -ное дело – неймові́рна (несообразное: неподо́бна, неслыханное: нечу́вана) річ. • Это -но – це неймові́рна річ. • Рассказывать -ные вещи – розповіда́ти неймові́рні ре́чі (щось неймові́рне); 2) (чрезвычайный) неймові́рний, надзвича́йний. [Мені́ огне́м уда́рило в лице́, коли́ почу́в бли́зько таку́ неймові́рну си́лу (Васильч.). Зчиня́ючи неймові́рний га́лас (Епік)]. • До -ной степени, до -ного – до неймові́рної мі́ри, до неймові́рности (неймові́рно, аж ві́ри не мо́жна по(й)ня́ти). [Ви таки́ до неймові́рности жа́лісливі (Л. Укр.)]. • В -ном количестве – в неймові́рній кі́лькості, в неймові́рнім числі́; см. ещё Мно́жество 2 (Во -ве); 3) см. Недове́рчивый.

Недалё́ко и Недалеко́, нрч. – 1) недале́ко, (ум. недале́чко), неподалеку́, (ум. неподале́чку), (пров.) неподалеці́, неподале́ць, (вблизи) поблизу́, (близко) бли́зько. [Він живе́ недале́ко (Київ). До́вбишів двір був недале́ко (Н.-Лев.). Махні́ть навпрошки́, – це недале́чко (А. Любч.). Тут поблизу́ лежи́ть люди́на (Крим.). Поба́чивши так бли́зько бе́рег той (Грінч.)]. • -ко́ от кого, от чего – недале́ко (ум. недале́чко) від ко́го (редко кого), чого́ (редко від чо́го), неподалеку́ (ум. неподале́чку) кого́, чого́, (пров.) неподалеці́ від ко́го, від чо́го, (друг от друга ещё) неподале́ць з ким, (вблизи) бли́зько, поблизу́ кого́, чого́. [Недале́ко Староду́ба ста́ли відпочи́ти (Рудан.). Став во́зик недале́чко од ме́не (М. Вовч.). Недале́чко села́ пасе́ться свиня́ (Рудч.). Неподале́чку нас майну́ла по́стать (Корол.). Той дру́гий дуб, – од пе́ршого неподалеці́, – і той обтру́шено (Борз.). Ми неподале́ць з ни́ми живемо́ (Новомоск.). Бли́зько лі́жка не́ньки спа́ли в коли́сці (ді́ти) (Л. Укр.)]. • -ко уйти (уехать) (перен.) – недале́ко заї́хати; 2) сказ. безл. предл. – недале́ко. [Недале́ко до кінця́ (П. Тичина). До Жиля́нської ву́лиці було́ недале́ко (В. Підмог.)]. • До берега -ко́ – до бе́рега недале́ко. • -ко́ от счастья, от тюрьмы – недале́ко від (до) ща́стя, від (до) в’язни́ці. • -ко́ и праздник – ско́ро (незаба́ром) і свя́то. • -ко́ ходить за примером – недале́ко йти (ходи́ти) по при́клад; недале́ко шука́ти при́кладу.

Немно́гий – ма́ло-хто́, небага́то-хто́ (м. и ж. р.), ма́ло-що, небага́то-що́ (ср. р.), ма́ло-яки́й, ма́ло-котри́й, небага́то; срв. Мно́гий. • Счастье -гим служит – ма́ло-хто те ща́стя ма́є, небагатьо́м сприя́є до́ля. • -гих учи, а многих слушай – багатьо́х не вчи, а багатьо́х слу́хай. • -гие его понимали – ма́ло-хто (небага́то-хто) його́ розумі́в. • Он писал для -гих – він писа́в для небагатьо́х. • Это удовольствие для -гих – це вті́ха про (для) небагатьо́х. • В -гих словах – в небагатьо́х слова́х, небагать(о)ма́ слова́ми, ко́ротко ка́жучи. • Сказать много в -гих словах – ви́словити бага́то кількома́ слова́ми (в небагатьо́х слова́х). • -гое понравилось мне из его произведений – ма́ло-що сподо́балося (припа́ло до вподо́би) мені́ з його́ тво́рів (писа́ннів). • -гим могу вас порадовать – ма́ло-чим (небага́то-чим) мо́жу вас поті́шити. • Без -гого – бе́змаль, бе́змаль не, без тро́шки, без тро́шки не, без ма́лого (не); срв. Ма́лый 1 (Без малого). [Шість ти́жнів без тро́шки (Звин.). Без ма́лого два ме́три (Полт.)]. • За -гим остановка – дрібни́ці браку́є (нестає́). • -гим более (больше) чего – не (на) бага́то (на небага́то, тро́хи) бі́льше, ніж (як) що; (около) бли́зько чого́.

Неподалё́ку, нрч. – недале́ко (кого́, чого́ и від ко́го, від чо́го), невдалеку́, неподалеці́, непоо́даль (від ко́го, від чо́го), (поблизости) поблизу́, бли́зько, (зап.) близь (кого́, чого́); срв. Недалё́ко 1. [На́ша ха́та недале́ко шко́ли (Звив.). Ми сидимо́ (живём) недале́ко вас (Крим.). І дру́гий дуб од йо́го неподалеці́ (Борз.). Тут непоо́даль від порохо́вні дімо́к сто́яв (Свидн.). Бли́зько лі́жка своє́ї поме́рлої не́ньки (Л. Укр.). Стари́й зупини́вся близь не́го (Франко)].

О́коло, предл. с род. п. и нар. – 1) (вокруг, кругом) ко́ло, навко́ло, довко́ла, нао́коло, надо́коло, окру́г, округи́, навкру́г, навкруги́ кого́, чого́. • Ходить вокруг да о́коло – ходи́ти ко́ло та навко́ло, ходи́ти околе́[я́]сом. См. В(о)кру́г, Круго́м; 2) (возле, подле) ко́ло, біля́, побі́ля, край, по́біч, по́бік, о́бік ко́го, чо́го, по́при ко́го (що), при чо́му, під чим, над чим, нар. помі́ж. • О́коло дороги – край (біля) доро́ги, при доро́зі, над шля́хом. • О́коло двора – коло двора́, біля двора́, під дворо́м. См. Во́зле, По́дле; 3) (приблизительно) тро́хи не, ма́ло не, під що, бли́зько чо́го, (і)з що. • Я не видал его о́коло трёх лет – я не ба́чив його́ ма́ло не три ро́ки. • Прошло о́коло десяти лет с тех пор, как… – ма́ло (тро́хи) не де́сять ро́ків мину́ло з того́ ча́су, як… • Он получает о́коло ста рублей – він здобува́є бли́зько со́тні карбо́ванців. • Я сделал о́коло пяти вёрст – я пройшо́в бли́зько п’яти́ версто́в, я увійшо́в версто́в із п’ять. • Ему о́коло тридцати лет – йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків. • Ему лет тридцать или о́коло того – йому́ ро́ків з три́цять або́ бли́зько то́го. • Это вам будет стоить о́коло пяти рублей – це вас (вам) коштува́тиме карбо́ванців із п’ять. • Туда будет о́коло десяти вёрст – туди́ бу́де весто́в із де́сять. • Который час? – Уже о́коло девяти – котра́ годи́на? – Вже бли́зько дев’яти́ (під де́в’ять). • Я приходил к вам о́коло девяти часов – я прихо́див до вас годи́ні о дев’я́тій. • О́коло полудня, полуночи – бли́зько пі́вдня, пі́вночи, над пі́вдень, над пі́вніч. • Нас было о́коло ста человек – нас було́ душ із сто́ (із со́тню).

По, предл. – 1) с дат. п. а) на вопрос: где, по чему – по ко́му, по чо́му (в ед. ч. с дат. и с предл. п. п., во мн. ч. только с предл. п.). • Ходить по комнате, по саду, по двору – ходи́ти по кімна́ті (по ха́ті), по саду́, по дво́ру́ и по дворі́. • Ходить по лесу, по полю, по горе (без определённого направления) – ходи́ти по лі́сі (и по лісу́, по гаю́), по по́лю, по горі́ (и реже лі́сом, га́єм, по́лем). [По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли?]. • Плавать по́ морю, по реке, по воде – пла́вати по мо́рю, по рі́чці, по воді́ (Срв. п. 1 б.). • Гулять по городу, по улице – гуля́ти по мі́сту (по го́роду), по ву́лиці. • Путешествие по Италии – по́дорож по Іта́лії (и Іта́лією). • Смерть (болезнь) не по́ лесу ходит, а по людям – смерть (по́шесть) не по лі́сі (по лісу́) хо́дить, а по лю́дях. • Везли хлеб, да растрясли его по всей дороге – ве́зли́ хліб та й порозтру́шували його́ по всій доро́зі. (Срв. п. 1 б). • Разослать приказ по волостям, ездить по знахарям, пойти по рукам, расти по оврагам – порозсила́ти нака́з по волостя́х, ї́здити по знахаря́х, піти́ по рука́х, рости́ по рова́х (по рівчака́х). • По селениям и по городам – по се́лах і по міста́х. [По степа́х та хутора́х (Д. Марк.). Служи́ла вона́ по свої́х, служи́ла по жида́х, служи́ла й по купця́х (Мирн.). Тру́дно ста́ло старе́нькій по лю́дях жи́ти]. • По горах и по долам – по го́рах і по доли́нах, го́рами й доли́нами. • Ударить по голове, по лицу, по зубам – уда́рити по голові́, по лиці́ и по лицю́, по зуба́х. [Не по чім і б’є́, як не по голові́]. • Пойти по́-миру – піти́ з торба́ми, попідві́конню. • По всей Украине гремела его слава – на всю Украї́ну, по всій Украї́ні голосна́ була́ (луна́ла) його́ сла́ва. • По всему свету пошёл слух – на ввесь світ, по всьо́му сві́ту пішла́ чу́тка. • Ударить по рукам – уда́рити по рука́х. • Сковать кого по рукам и по ногам – скува́ти кого́ на ру́ки і на но́ги, скува́ти кому́ ру́ки й но́ги. • Стол стоял посредине комнаты – стіл стоя́в посеред (посере́дині) ха́ти. • По обеим сторонам улицы – по оби́два бо́ки ву́лиці, по оба́біч ву́лиці. • По праздникам, по праздничным дням – в свя́та, в святні́ дні, свя́тами, святни́ми дня́ми. • Он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівті́рками, (еженедельно) що-вівті́рка. • Заседания происходят по пятницам – засі́дання відбува́ються у п’я́тниці, п’я́тницями, (еженедельно) що-п’я́тниці. • По зимам мы дома, по летам на заработках – у зи́му ми вдо́ма, а в лі́то на заробі́тках. • По временам – часа́ми, ча́сом. • Растёт не по дням, а по часам – росте́ не що-дни́ни, а що-годи́ни, росте́, як з води́ йде; б) (Для обозначения направления движения, пути следования – на вопрос: вдоль чего – употребляется конструкция с твор. пад.). • Итти по улице, по дороге, по аллее, по тропинке – йти ву́лицею; доро́гою, але́єю, сте́жкою. [Ой, ішо́в я ву́лицею раз, раз (Пісня). Ой ходи́ла ді́вчина бережко́м]. • Проходить итти по полю – прохо́дити, йти́ по́лем. • Дорога пролегала по горе, по болоту – доро́га йшла́ горо́ю, боло́том. • Ехать по железной дороге – ї́хати залі́зни́цею. • Плыть по Днепру, по морю (по определённому пути) – пливти́ Дніпро́м, мо́рем. • Плавание по Днепру и его притокам – плавба́ Дніпро́м та його́ до́пливами. • Переслать по почте, по телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом; в) (согласно, сообразно с чем, по причине чего, по образу, по примеру чего) з чо́го, за ки́м, за чи́м, (реже) по ко́му, по чо́му; через що, відпові́дно до чо́го. • По приказанию, по декрету – з нака́зу, за нака́зом, за декре́том. • По повелению тирана – за тира́нським велі́нням, з тира́нського нака́зу. • По определению суда – за ви́роком су́ду. • По поручению – з дору́чення, за дору́ченням. • Я сделал это по совету отца, по его совету – я зроби́в це за пора́дою ба́тьковою, за його́ пора́дою. • По рассеянности, по недоразумению – з неува́жности, з непорозумі́ння и через неува́жність, через непорозумі́ння. • По ошибке – по́милкою, через по́милку. • Это произошло по ошибке – ста́лося це по́милкою (через по́милку, за о́бмилки). • Он сделал это по ненависти ко мне – він зроби́в це з нена́висти до ме́не. • Высказаться, писать по поводу чего-либо – ви́словитися, писа́ти з при́воду чого́. • По какому поводу вы пришли ко мне? – з яко́го при́воду (за яким при́водом) ви прийшли́ до ме́не? [Приї́хав я до Ки́їва за тим при́водом, щоб…]. • По этому случаю (= поводу), по какому случаю – з ціє́ї наго́ди, з яко́ї наго́ди. • По случаю столетия со дня рождения… – з наго́ди столі́тніх рокови́н з дня наро́дження… • По случаю (= случайно) дёшево продаётся, мебель – ви́падком (випадко́во) де́шево продаю́ться ме́блі. • По счастливой случайности – щасли́вим ви́падком, через щасли́вий ви́падок. • По несчастному случаю, по несчастию – через неща́сний (нещасли́вий) ви́падок, неща́сним ви́падком (случа́єм), через неща́стя, (к несчастию) на неща́стя. • По несчастью виноват в этом я – на неща́стя я цьому́ (в цьо́му) ви́нен (причи́ною). • Товарищ по несчастью – това́риш неща́стям. • По лицу, по глазам его было видно, что… – з ви́ду (з тва́ри), з оче́й його́ було́ зна́ти (ви́дно), що… (и по виду́, по о́чах). [Ви́дно ми́лу по ли́ченьку, що не спа́ла всю ні́ченьку, ви́дно ми́лу по бі́лому, що жу́риться по ми́лому]. • По его голосу было слышно – з го́лосу його́ чу́ти було́. [З го́лосу його́ чу́ти, що він на́че чого́сь зраді́в (Кониськ.)]. • По тому тону, каким сказаны эти слова – з того́ то́ну, яки́м ска́зано ці слова́. • По тому вниманию, с каким он выслушал меня, видно было… – з тіє́ї ува́ги, з яко́ю він ви́слухав мене́, ви́дно було́… • Узнать кого по голосу – пізна́ти кого́ з го́лосу (по го́лосу). • По когтям и зверя знать – з па́зурів (и по па́зурях) зві́ря зна́ти. [Ви́дно па́на по халя́вах]. • По платью встречают, по уму провожают – по оде́жі стріча́ють, а по уму́ виряджа́ють. • По Сеньке и шапка – по Са́вці сви́тка, по па́ну ша́пка. • По одёжке протягивай ножки – по своє́му лі́жку простяга́й ні́жку. • Судить по наружности, по внешнему виду – суди́ти з о́кола, з зо́внішнього (з око́лишнього) ви́гляду. • По прошению, по просьбе, по ходатайству – на проха́ння, на про́сьбу (редко з про́сьби), на клопота́ння. • Он уволен в отставку по прошению – він зві́льнений в відста́вку на проха́ння. • По моей просьбе – на моє́ проха́ння, на мою́ про́сьбу. • По требованию – на вимо́гу. • По предложению министра – на пропози́цію (вне́сення) и за пропози́цією (за вне́сенням) міні́стра. • По моему соображению – на мою́ га́дку (ду́мку). • По принуждению, по охоте – з (при)му́су, з прину́ки, з охо́ти. [Не з му́су я прийшла́ так, а з охо́ти (Куліш). Як не даси́ з про́сьби, то даси́ з гро́зьби (Номис)]. • По своей (собственной) воле, по неволе – з своє́ї (вла́сної) во́лі, своє́ю (вла́сною) во́лею, з нево́лі (нево́лею). • По наущению – з намо́ви. • По вашей милости – з ва́шої ла́ски. • По чьей вине (по моей вине) это произошло – з чиє́ї причи́ни (з моє́ї причи́ни, через ме́не) це ста́лося. • По той причине – з тіє́ї (з то́ї) причи́ни. • По многим причинам – з багатьо́х причи́н. • По болезни – через х(в)оро́бу, за х(в)оро́бою. • По незнанию, по непониманию, по глупости – з незна́ння (зне́знавки), з нерозумі́ння, з дурно́го ро́зуму (через незна́ння, через нерозумі́ння, через дурни́й ро́зум). [Ті́льки зне́знавки та з нетяму́чости мо́жна ста́вити украї́нському письме́нству на раху́нок «национа́льную» у́зость (Єфр.)]. • Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий. • Судя по этому, по тому, что… – су́дячи з цьо́го, з то́го, що… • Книга уже по тому одному заслуживает внимания – кни́га вже через те́ саме́ (тим сами́м) ва́рта ува́ги. • По несогласию – через незго́ду. • По случаю жестоких морозов занятия в школе временно прекращены – за лю́тими моро́зами навча́ння (нау́ку) в шко́лі тимчасо́во припи́нено. • По принципиальным соображениям, мотивам – з принципо́вих (принципія́льних) мірко́ваннів (моти́вів). [А́втор ціє́ї промо́вистої тира́ди за́раз-же зріка́ється – пра́вда, з моти́вів не принципія́льних – свого́ за́міру (Єфр.)]. • По старинному обычаю – (за) стари́м (да́внім) зви́ча́єм и по старо́му (да́вньому) звича́ю. [По старо́му звича́ю – до ча́ю]. • По своему обыкновению – свої́м зви́ча́єм. • Служить по выборам – служи́ти з ви́бору (ви́бором). • По примеру своих предшественников – за при́кладом свої́х попере́дників. • По всем правилам (требованиям) науки – за всіма́ пра́вилами (при́писами, вимо́гами) нау́ки. • По приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к. • Приложить по одному образцу (экземпляру) каждого издания – дода́ти по одному́ зразко́ві (примі́рникові) ко́жного вида́ння. • Одет по последней моде – вдя́гнений за оста́нньою мо́дою. • Высчитать по формуле – ви́рахувати за фо́рмулою. • Распределять, классифицировать по каким-л. признакам – поділя́ти, класифікува́ти за яки́ми озна́ками. • Становиться по росту – става́ти за зро́стом (відпові́дно до зро́сту). • По очереди, по старшинству – за черго́ю, за старши́нство́м. • По порядку – по́ряду. • Рассказывай все по порядку – усе́ по́ряду розпові́дуй. • Считать по порядку – рахува́ти (лічи́ти) з ря́ду, від ря́ду, вряд. • Заплатить по счёту – оплати́ти раху́нок. • Выдать по чеку – ви́дати на чек. • Получить по счёту, по ордеру – оде́ржати на раху́нок, на о́рдер. • По рассказам старожилов – за оповіда́ннями старожи́тців. • По донесениям корреспондентов – за до́писами кореспонде́нтів. • По закону, не по закону – за зако́ном, за пра́вом, проти зако́ну, проти пра́ва. • Наследовать по праву – спадкува́ти пра́вом (з пра́ва). • По общему согласию – за спі́льною зго́дою. • Жениться на ком по любви, по расчёту – ожени́тися (одружи́тися) з ким з любо́ви, з інтере́су. • Он мне родня по жене – він мені́ ро́дич через жі́нку (по жі́нці). • Наши братья по Адаму – наші́ брати́ по Ада́му (через Ада́ма). • Назвать кого по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння (на імено́), на прі́звище. [Єсть у Ки́їві чолові́к на йме́ння Кири́ло, на прі́звище Кожом’я́ка. Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.)]. • Восточно-славянскую семью называют иначе русскою по имени той русской династии… – схі́дньо-слов’я́нську сім’ю́ звуть ина́кше ру́ською за йме́нням тіє́ї ру́ської дина́стії… • Немец по происхождению – ні́мець ро́дом, з ро́ду. • В античной поэзии различались слоги долгие по природе и по положению – в анти́чній пое́зії розрі́знювано склади́ до́вгі з приро́ди (з нату́ри, приро́дою, нату́рою) і пози́цією. • Итти по следам за кем-либо – іти́ слі́дом (сліда́ми) за ким, іти́ в чий слід (в чиї́ сліди́). • По течению – за водо́ю, упли́нь за водо́ю. • Пустить, пойти по ветру – пусти́ти, піти́ за ві́тром. • Ходить, обращаться по солнцу – ходи́ти, оберта́тися за со́нцем. • По шерсти, против шерсти – за ше́рстю, проти ше́рсти. • Зарегистрироваться по месту жительства, явиться по месту приписки – зареєструва́тися, відпові́дно до мі́сця, при мі́сці, на мі́сці пробува́ння (ме́шкання), з’яви́тися на мі́сце припи́су. • По месту назначения – до призна́ченого мі́сця. • По месту службы – (на вопрос: куда) на мі́сце слу́жби, (где) на мі́сці (при мі́сці) слу́жби, на слу́жбі. [Опові́щення про суд по́слано їм на місця́ слу́жби. Пеню́ ви́вернуть з йо́го на слу́жбі]. • Он арестован по доносу – він заарешто́ваний за до́казкою, через до́казку. • По обвинению в убийстве – за обвинува́ченням (обвинува́чуючи) в уби́встві (душогу́бстві). • По подозрению в измене – за підо́зренням (при́здру ма́ючи) в зра́ді. • Мучили людей по одному подозрению в чём-л. – му́чили люде́й на саме́ підо́зрення в чо́му. • На деле и по праву – ді́лом і пра́вом (з пра́ва). • По чести – по че́сті. • По совести – по со́вісті. • По справедливости – по пра́вді. • По правде сказать – ка́жучи напра́вду, як по пра́вді каза́ти. • Будет по слову твоему – бу́де за сло́вом твої́м. • По свидетельству историков – за сві́дченням істо́риків. • По словам вашего брата – як ка́же (мовля́в) ваш брат. • По моим, по его наблюдениям – за мої́ми, за його́ спостере́женнями. • По моей теории – на мою́ тео́рію. • По моему мнению – на мою́ ду́мку. • По моему – по мо́єму, як на ме́не. • Высказаться по вопросу о чём-л. – ви́словитися в які́й спра́ві, в спра́ві про що. • Комиссия по составлению словаря, по землеустройству, по исследованию производительных сил страны – комі́сія для склада́ння словника́, для землевпорядкува́ння, для дослі́джування продукці́йних сил краї́ни. • Работы по сооружению моста, по осушению болот, по обсеменению полей – робо́ти (пра́ця) коло збудува́ння мо́сту, коло ви́сушення болі́т, коло обсі́яння полі́в. • Лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри (письме́нства). • Литература по этнографии, по этому вопросу – літерату́ра що-до етногра́фії, що-до цьо́го пи́та́ння про етногра́фію, про це пи́та́ння. • Обратиться к кому по делу – зверну́тися (уда́тися) до ко́го за ді́лом (за спра́вою, в спра́ві). • По этому делу – за цим ді́лом (за ціє́ю спра́вою), в цій спра́ві. • Обратиться по адресу – зверну́тися на адре́су. • По сердцу, по душе, по вкусу, по разуму – до се́рця, до любо́ви, до душі́, до смаку́ (до вподо́би), до ро́зуму. [Уче́ння те було́ і не до се́рця, і не до ро́зуму (Яворн.)]. • По плечу, не по плечу – до плеча́, не до плеча́, (по силам) до снаги́, не до снаги́. • Не по моим зубам – не на мої́ зу́би, не про мої́ зу́би. • Специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на вну́трішні х(в)оро́би, на вну́трішніх х(в)оро́бах. • Смотря по погоде, по погоде глядя – як яка́ пого́да, як до пого́ди. • По нынешним временам – як на тепе́рішній час (-ні часи́). • Плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти. • Награда мала по его заслуге – нагоро́да мала́ як на його́ заслу́гу. • По сравнению с кем, с чем – проти ко́го, проти чо́го, як рівня́ти (рівня́ючи) до ко́го, до чо́го. • По направлению к чему – до чо́го. • По отношению к кому, к чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно ко́го, чо́го, о́біч ко́го, чо́го, проти ко́го, чо́го. • По отношению ко мне это несправедливо – що-до ме́не (відно́сно ме́не) це несправедли́во; срв. Относи́тельно, Отноше́ние. • Расставить столбы по дороге – порозставля́ти стовпи́ уздо́вж (уподо́вж) доро́ги. • Итти, ехать по столбам – іти́, ї́хати стовпа́ми (уподо́вж стовпі́в). • По дороге, по пути (= в дороге) – доро́гою. • Мне с тобою не по дороге – мені́ не по доро́зі (не доро́га) з тобо́ю. • Спуститься по верёвке – злі́зти по (и на) мотузку́, мотузко́м. • Взобраться по трубе – ви́лізти ри́нвою. • По-украински, по-французски, по-турецки и т. п. – по-украї́нському, по-францу́зькому, по-туре́цькому и т. п. По-христиански, по-царски, по-барски – по-христия́нському, по-ца́рському, по-па́нському. • По рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного (з душі́, вульг. з но́са, з чу́ба). • Мы ехали по десяти вёрст в час – ми в’їзди́ли по де́сять версто́в на годи́ну. • По уменьшённой цене – за зме́ншену ці́ну. • По первому, по пятому, по десятому разу – упе́рше, уп’я́те, удеся́те; в) (на вопрос: в каком отношении, относительно чего, чем) на що, що-до чо́го, но чаще всего просто твор. пад. По форме, по цвету, по своему строению они напоминают… – фо́рмою, ко́льором, своє́ю будо́вою вони́ нага́дують… • По красоте нет ей равной – красо́ю (вро́дою), на красу́ (на вро́ду) нема́ їй рі́вні. [Були́ (шовко́виці) вся́кі: і черво́ні і бі́лі на ягідки́]. • Сложный по своему составу – складни́й свої́м скла́дом (на свій склад, що-до свого́ скла́ду). • По виду (по наружности) он очень симпатичен – ви́глядом (на ви́гляд, на взір) він ду́же симпати́чний. • По виду ему около тридцати лет – на ви́гляд (на по́гляд, на о́ко, на взі́р, на по́зір, з ви́гляду, з ви́ду, з лиця́) йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків. • По силе и непосредственности чувства, по оригинальности сюжета это произведение превосходит все остальные – си́лою і безпосере́дністю почуття́, оригіна́льністю сюже́та цей твір переважа́є всі и́нші, над усіма́ и́ншими виви́щується. • И по форме и по содержанию это прекрасная вещь – і фо́рмою (і що-до фо́рми, і на фо́рму) і змі́стом (і що-до змі́сту, і на зміст) це чудо́ва річ. • По существу своего содержания – що-до істо́ти свого́ змі́сту. • По количеству народонаселения этот город занимает первое место в стране – число́м (що-до числа́) лю́дности це мі́сто займа́є пе́рше мі́сце (стої́ть на пе́ршому мі́сці) в краї́ні. • По своим географическим и климатическим особенностям эта территория принадлежит… – свої́ми географі́чними і клімати́чними озна́ками (особли́востями) или що-до свої́х географі́чних і клімати́чних озна́к (особли́востей) ця терито́рія нале́жить… • По своим антропологическим признакам население этой страны делится на… – свої́ми антропологі́чними озна́ками (що-до свої́х антропологі́чних озна́к) лю́дність ціє́ї краї́ни ді́литься на… • Измерять по длине, по ширине, по высоте – виміря́ти на довжиню́, на шириню́, на височиню́; 2) с вин. пад. а) (на вопрос: во что на сколько) – по що. • Сукно по́ два рубля аршин – сукно́ по (в) два карбо́ванці за арши́н. • Они получили по́ два рубля – вони́ здобули́ по два карбо́ванці. [Дає́ на рік по сто черво́них. У жнива́ ча́сом пла́тять косаря́м по карбо́ванцю в день або й по два карбо́ванці (Н.-Лев.)]. • Сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два́ пи́та́ння ко́жному. • Строиться по́ два, по́ три, по четыре – шикува́тися по два́ (по дво́є), по три́ (по тро́є), по чоти́ри, б) (на вопрос: по что, по кого, до какой поры) до чо́го, по що, по ко́го. • По сие время – до́сі, до цьо́го ча́су и по сей час. • С 1917 по 1925 год – з 1917-го аж до 1925-го ро́ку. • По гроб тебя не забуду, по гроб твой друг – до сме́рти тебе́ не забу́ду, до сме́рти (до гро́бу) твій друг (при́ятель). • Высотою по локоть, по грудь – завви́шки по лі́коть, по гру́ди (до лі́ктя, до груде́й). • По шею – по ши́ю, до ши́ї. • По колена – по колі́на, до колі́н. [Уже́ ді́да вода́ по колі́на поняла́]. • Увяз по колена, по пояс – угру́з по колі́на, по по́яс. • Он по́ уши в долгах – він в борга́х, як в реп’яха́х. • По ту гору, по лесок, по речку вся земля наша – аж до тіє́ї гори́, до того́ ліска́ (гайка́), до тіє́ї рі́чки (аж по ту го́ру, по той лісо́к, по ту рі́чку) земля́ все на́ша. • По эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по оби́два бо́ки, оба́поли чого́ (срв. О́ба). • По одну, по другую сторону – по оди́н, по дру́гий бік, (реже) (по) при оди́н, при дру́гий бік. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік (Звин.)] 3) с предл. пад. (на вопрос: по ком, по чём, после чего) – за ким, за чим и по ко́му, по чо́му. • Плакать, тосковать, тужить, скучать, вздыхать по ком, по чём – пла́кати, нудьгува́ти, тужи́ти, жури́тися, скуча́ти, зідха́ти за ким, за чим (реже по ко́му, по чо́му). [Дурна́ ді́вчина нерозу́мная за козаче́ньком пла́че. Кого́ коха́є, за тим і зідха́є]. • Плакать по брате, по сетре – пла́кати за бра́том, за сестро́ю. • Звонить по ком, по чьей душе – дзвони́ти по ко́му, по чиї́й душі́. [Подзвони́ли по дитя́ті у вели́кий дзвін]. • Носить траур по родителям – носи́ти жало́бу по батька́х. • По смерти отца – по сме́рті ба́тька, після сме́рти ба́тька. • По заходе солнца – по за́ході со́нця. • По обеде – по обі́ді, після обі́д(у). • По окончании праздников – по свя́тах. • По истечении, по прошествии срока – по скі́нченні стро́ку, як ви́йде (ді́йде, скі́нчи́ться) строк. • По возвращении его из путешествия – після поворо́ту з по́дорожи. • По возвращении его в отечество – після поворо́ту до рі́дного кра́ю. • По истечении трёх недель – по трьох ти́жнях, в три ти́жні після чо́го. [Одна́ уме́рла на зеле́ну неді́лю, а одна́ – як ячмі́нь жа́ли, в три неді́лі після тіє́ї (Борз. п.)]. • По мне, по нём, по ней (пожалуй) – про ме́не, про ньо́го, про не́ї, як на ме́не, як на ньо́го, як на не́ї. • По мне, по нём хоть трава не расти – про ме́не (про ньо́го) хоч вовк траву́ їж. • По нём (ней) видно было, что дома не всё обстоит благополучно – по ньо́му (по ній) ви́дно було́, що до́ма не все гара́зд. [Хіба́-ж ти не помі́тив по їй, що вона́ й зда́вна навіже́на? (М. Вовч.)]. • Дочь по отце пошла, сын по матери – дочка́ в ба́тька вдала́ся, син у ма́тір ви́йшов (уда́вся). • Руби дерево по себе – руба́й де́рево по собі́. • Выстрелить по ком – ви́стрілити (стре́лити) на ко́го (в ко́го). • По чём сукно? – по чі́м сукно́?

Побли́зости – побли́зу, по́близько, бли́зько. Срв. Вблизи́.

По́весть – по́вість, при́повість (-ти). [Бли́зько до рома́на стої́ть по́вість (Єфр.)]. • Автор -те́й – повістя́р (-ра́).

Под и Подо, предл. – 1) с вин. пад. – під ко́го, під що, попід що (срв. п. 2), (только при обозначении времени) проти чо́го. • Стать под дерево, под навес – ста́ти під де́рево, під пові́тку. • Подойти под окно (снаружи) – підійти́ під вікно́. • Сесть под окно (у окна) – сі́сти край вікна́. • Ложись под стену, а я с краю – ляга́й повз (під, попід) сті́ну, а я з кра́ю. • Подступить под Москву – підступи́ти під Москву́. [Тата́рин да́лі вже й під Ки́їв підступа́є]. • Взять кого по́д руку, по́д руки – взя́ти кого́ під ру́ку, попід ру́ки. [Взяли́ царя́ попід ру́ки (Рудан.). Мене́ вхопи́ли дво́є молоди́ць попід ру́ки (М. Вовч.)]. • Перейти под власть кого – перейти́ під ко́го, під чию́ ру́ку. • Посадить, взять под арест – узя́ти під аре́шт, за (під) сторо́жу. • Отдать под суд – відда́ти до су́ду, поста́вити на суд (перед суд) кого́. • Дом отдан под постой – дім ві́ддано на пості́й. • Дать под заклад что-л. – да́ти на (в) заста́ву що. • Давать взаймы под залог – дава́ти пози́кою під заста́ву. • Танцевать под фортепиано – танцюва́ти під фортеп’я́но. • Петь под аккомпанимент гитары – співа́ти під гіта́ру, в су́проводі гита́ри. • Заснуть под плеск волн – засну́ти під плю́скіт хвиль. • Подделать медь под золото – підроби́ти мідь під зо́лото. • Подобрать под цвет, под рост – добра́ти до ко́льору (під ко́лір), до зро́сту (під зріст). • Под силу, не под силу – до снаги́, не до снаги́. • Под ряд, см. Подря́д. • Стричь волосы под гребёнку – стри́гти воло́сся під гребіне́ць. • Ехать по́д гору – ї́хати з гори́. • Подняться под (самые) облака – підня́тися попід (самі́сінькі) хма́ри. • Ему под пятьдесят лет – йому́ ро́ків під п’ятдеся́т, йому́ бли́зько пяти́десяти ро́ків. • Под новый год, под праздник, под пятницу – проти но́во́го ро́ку, проти свя́та, проти п’я́тниці. [Про́ти п’я́тниці мені́ присни́вся сон]. • Под вечер – над ве́чір, проти ве́чора, надвечори́, см. Ве́чер. • Под утро – над світ, перед сві́том. • Под пьяную руку – під п’я́ну руч, по-п’я́ному, по п’я́ну. • Под конец года – напри́кінці ро́ку; 2) с твор. пад. – під ким, під чим, (для обозначения пространности места, а также при множественности предметов или мест, под которыми или у которых действие совершается или что-л. имеет пребывание) попід чим. [Як іде́, то під не́ю аж земля́ стугони́ть (Неч.-Лев.). Під ним ко́ник вороне́нький на си́лу ступа́є (Шевч.)]. • Сидеть под деревом, под кустом – сиді́ти під де́ревом, під куще́м. • Расположиться под деревьями – розташува́тися попід дерева́ми. • Под горой, под горами – попід горо́ю, попід го́рами. [Стої́ть гора́ висо́кая, попід горо́ю гай (Гліб.). Два рядки́ бі́лих хат попід го́рами білі́ють (Неч.-Лев.)]. • Вдоль под чем – попід чим и попід що. [Карпо́ ско́чив через перела́з і пішо́в попід ти́ном (Неч.-Лев.). Попід те́мним га́єм ї́дуть шля́хом чумаче́ньки (Шевч.). Була́ попід па́нським са́дом на вели́кому ставу́ ви́спа (М. Вовч.). Попід те село́ є ліс (Звин.)]. • Мы живём под Киевом – ми живемо́ під Ки́ївом. • На дачах под Киевом – на да́чах попід Ки́ївом. • В сражении под Полтавой – в бою́ під Полта́вою, коло Полта́ви. [А вже Палі́й під Полта́вою із Шве́дом поби́вся (Макс.)]. • Под тенью дуба – в холодку́ під ду́бом. • Под глазом, под глазами – під о́ком, попід очи́ма. • Под окном, под окнами – під вікно́м, попід ві́кнами, попідві́конню. • Быть, находиться подо льдом, под снегом – бу́ти, перебува́ти під льо́дом (під кри́гою), під сні́гом. [Ставо́к під кри́гою в нево́лі]. • Поле под рожью, под овсом – по́ле під жи́том, під вівсо́м (під жита́ми, під ві́всами). • Земля под огородом, под лесом – земля́ під горо́дом; під лі́сом. • Под родным кровом – під рі́дною стрі́хою. • В рамке под стеклом – в ра́мках, в ра́[я́]мцях за скло́м. • Под замком – на замку́. • Под арестом – під аре́штом, за (під) сторо́жею. [Держа́в їх на замку́ за сторо́жею до королі́вського су́ду (Куліш)]. • Быть, находиться под следствием, под судом – бу́ти, перебува́ти під слі́дством, під судо́м. • Под опекою, под надзором – під опі́кою, під до́глядом (під на́глядом) чиї́м. • Быть, находиться под защитою – бу́ти, перебува́ти під за́хистом чиї́м, (в защищённом месте) за за́хистом. • Быть под ружьём – бу́ти при збро́ї. • Быть под ветром – бу́ти за ві́тром. • Ходить под страхом – ходи́ти під стра́хом. • Под страхом смертной казни – під загро́зою сме́ртної ка́ри. • Под начальством, под предводительством, под командою кого – за чиї́м (и під чиї́м) при́водом, під ки́м, під чиї́м кома́ндуванням. • Под начальством атамана такого-то – під ота́маном таки́м-то. • Под властью кого – під ким. [Бу́де до́бре запоро́зцям і під ту́рком жи́ти (Пісня)]. • Под редакциею – за реда́кцією (за редагува́нням) и під реда́кцією. • Иметь под рукою – ма́ти під руко́ю, на по́хваті. • Узнать под рукою – дові́датися ни́шком. • Под секретом – під секре́том. • Под хреном – до хрі́ну, з хрі́ном. [Порося́ до хрі́ну]. • Что разумеете вы под этим словом – що розумі́єте ви під цим сло́вом. • Под 30-м градусом широты – на 30-му гра́дусі широти́. Из-под, см. Из.

Подгора́живать, -ся, подгороди́ть, -ся – підгоро́джувати, -ся, підгороди́ти, -ся, пригоро́джувати, -ся, пригороди́ти, -ся. [Підгороди́в тин, щоб ви́щий був. Чого́сь ду́же бли́зько ти до моє́ї межі́ пригоро́джуєшся; гляди́, щоб не вгороди́вся в моє́].

По́дле – бі́ля́, ко́ло, побі́ля, бли́зько, край, по́руч, по́біч ко́го, чо́го, при чо́му, по-при що. [Ліг бі́ля мо́ря одпочи́ть (Шевч.). Захова́ю змію́ лю́ту коло сво́го се́рця (Шевч.). Прохо́дячи побі́ля це́ркви, почу́в, що слу́жба почала́ся (Франко). Росла́ кали́на бли́зько о́зера. Напо́мацки поча́в шука́ти мі́сця на лі́жку побіч се́бе (Франко)]. См. Близ, Во́зле, О́коло, Ря́дом.

Подпуска́ть, подпуща́ть, подпусти́ть – 1) кого куда, к чему – підпуска́ти, підпусти́ти, припуска́ти, припусти́ти, (о мног.) попід[попри]пуска́ти кого́ куди́, до чо́го, до ко́го. [Ніко́го і бли́зько не підпуска́в до ха́ти. Припусти́ла теля́ до коро́ви]. • -ка́ть шпильки кому – підшпи́гувати кого́; 2) чего во что (добавлять жидкости) – впуска́ти, впусти́ти чого́ в що, підбавля́ти, підба́вити чого́ в що. [Підба́вив ма́сла у віск]. • Подпу́щенный – під[при]пу́щений, (о мног.) попід[попри]пу́сканий.

Подходи́ть, подойти́ – 1) подо что-л. – підхо́дити, підійти́ під що. [Підійшо́в під де́рево]; 2) куда, к чему (приближаться) – підхо́дити, підійти́, надхо́дити, надійти́, захо́дити, зайти́, під[при]ступа́ти(ся), під[при]ступи́ти(ся), доступа́ти(ся), доступи́ти(ся), (о мн.) попідхо́дити, понадхо́дити, попід[попри]ступа́ти до ко́го, до чо́го, (наступать) наступа́ти, наступи́ти. [Підхо́дять до ха́тки, а тут і сестра́ надійшла́ (Кон.). Він підві́всь і надійшо́в до си́на (Крим.). Надхо́дить по́їзд (Грінч.). Підступа́є до ба́тюшки (Руд.). Підступи́лась бли́жче і почала́ огляда́ти їх з голови́ до ніг (Коцюб.). До неві́стки стра́шно й приступи́ти (Чуб.). Доступи́ла до лі́жка (Яворн.). Наступа́є чо́рна хма́ра]. • -ди́, -ди́те ко мне – підійди́, підійді́ть, підступи́(сь), підступі́ть(ся) до ме́не. • И не -ди́! – і не підхо́дь! І не підступа́й! Ні бли́зько! • -дит осень – надхо́дить о́сінь. • -дят праздники – надхо́дять свя́та. • -шли́ экзамены – надійшли́ і́спити. • -дит ко мне последний час, кончина – надхо́дить на ме́не оста́ння годи́на (Руд.). • -йти́ к руке (для поцелуя), приступи́ти до руки́. • -ди́ть украдкой – скрада́тися до ко́го, до чо́го. • -йти́ толпой – прито́впитися до ко́го, до чо́го. • -йти́ пошатываясь – підточи́тися до ко́го, до чо́го. • -ди́ть, йти́ хитро к кому – підверта́тися, підверну́тися, підгорта́тися, підгорну́тися до ко́го и під ко́го. [Вона́ не зна́ла, як під ко́го підверну́тись (Квітка)]. • -хо́дит уже к полночи, к обеду (к обеденному времени) – бере́ться вже до пі́вночи, до обі́д, до обі́ду. • -хо́дит мне сорок лет – до сорока́ год вже мені́ бере́ться (Змієв. п.). • -ходи́ть к концу – кінця́ дохо́дити. • Дело -дит к концу – спра́ва дохо́дить кінця́. • -ди́ть к чему-л. (переносно) – підхо́дити, підійти́, захо́дити, зайти́ (підступа́ти, підступи́ти) до чо́го (напр., до те́ми) [Леви́цький захо́дить до письме́нства з тро́хи наї́вною мі́ркою (Єфр.)]; 3) (прилегать) к чему под что – підхо́дити, підійти́, доходи́ти, дійти́ до чо́го, під що, дотуля́тися, дотули́тися, припира́ти, припе́рти до чо́го. [Ліс підхо́дить до само́го села́ (під саме́ село́). Горби́ аж до ха́ти дохо́дять]; 4) (быть похожим) підхо́дити, підійти́ до ко́го, до чо́го, підпада́ти, підпа́сти, удава́ти(ся), уда́ти(ся), скида́тися на ко́го, на що; срв. Схо́дствовать, Походи́ть (на кого). [Чолові́к до чолові́ка бува́ підхо́дить]; 5) (идти, быть кстати) кому, к чему пасува́ти, підхо́дити, підійти́, пристава́ти, приста́ти, припада́ти, припа́сти, бу́ти (прихо́дитися) в лад, до ладу́, до-шми́ги, шталти́ти кому́, до чо́го, до ко́го; срвн. Подоба́ть, Прили́чествовать. [Революці́йний спо́сіб пасу́є до всіх проце́сів (Ніков.). Ї́вга не пасува́ла до сво́го те́много за́кутку (Грінч.). Воно́ таки́ підхо́дило, щоб Дени́сові земля́ впа́ла (Грінч.). Зна, що кому́ припада́є (Кон.). Ляж у домови́ну (гроб), чи якраз, вона́ приста́не (Руд.). Коли моє невла́д, я з свої́м наза́д (Номис)]. • -ди́ть, -йти́ (быть в меру) – прихо́дитися, прийти́ся, пристава́ти, приста́ти до чо́го. • Ключ не -дит к замку – ключ не прихо́диться (не пристає́) до коло́дки; 6) -ди́ть, -йти́ под что (соответствовать чему) – відповіда́ти чому́, підхо́дити, підійти́ під що. • Это не -дит под мои требования – це не відповіда́є мої́м вимо́гам; 7) -ди́ть (быть подходящим) – підхо́дити, підійти́, бу́ти підхо́жим. • Цена, товар мне не -дит – ціна́ мені́ не підхо́жа, крам мені́ не підхо́жий, ціна́, крам мені́ не підхо́дить. • -ди́ть, -йти́ к чему в роли кого (приходиться) – здава́тися, зда́тися на що, на ко́го. [Кони́ський бі́льше зда́вся-б на грома́дського діяча́ (Єфр.)]. • Он -шё́л бы к роли артиста – він зда́вся-б на арти́ста.

По́лночь – пі́вніч, опі́вніч (-ночи). [І опі́вніч вже мина́є]. • Около, к -ночи – над (під) пі́вніч, бли́зько пі́вно́чи. • Глубокая -ночь – глупа́ пі́вніч (опі́вніч). • В (самую) -ночь – (са́ме) опі́вночі, са́ме в опі́вні́чну до́бу (по́ру). • После -ночи – по пі́вночі, як з пі́вночи зверну́ло, ско́ро з пі́вночи зверну́ло. [Це ста́лося, ско́ро з пі́вночи зверну́ло]. • Далеко за -ночь – геть по пі́вночі. • Перевалило за -ночь – зверну́ло з пі́вночи.

По́рох – по́рох (-ху; мн. порохи́). • Ружейный, пушечный -рох – рушни́чний (стрі́льний), гарма́тний по́рох. • Запасы -ха – порохи́ (-хі́в). [Всіма́ поту́гами на коза́цький та́бір насу́нули (ляхи́) і за́раз їх гарма́ти, порохи́ і харчові́ вози́ опанува́ли (Куліш)]. • Сухой как -рох или порох порохом – сухи́й, як пе́рець. • Как -рох в глазу – як сіль в о́ці. • Он и не понюхал -ха – він по́роху і не ню́хав, він і бли́зько не був коло бо́ю.

Приблизи́тельно – при́близно, бі́льш(е)-ме́нш(е), (около) бли́зько (чого́), щось, (примерно) примі́ром, примі́рно. [Відчува́ю я при́близно таке́ (Ніков.). Помі́г знайти́ житло́, хоч і не таке́, яко́го він бажа́в, але бли́зько того́ (Кониськ.). Всі вони́ каза́ли, бі́льше-ме́нше про те са́ме (Звин.). В моме́нт аре́штів бра́тство ма́ло бли́зько со́тні чле́нів (Єфр.). Ви́була в одни́х пані́в щось чоти́ри го́ди (Крим.)]. • Этот цвет -но подойдёт – цей ко́лір бі́льш-менш піді́йде. • -но говоря – примі́ром ка́жучи. [Примі́ром ка́жучи, тре́ба на за́сів пу́ді́в сім (Ум.)].

Прохо́жий – прохо́жий, перехо́жий, прохожа́лий, подоро́жній, мимохі́дний, перехі́день, мимохі́день (-дня). [То пе́вно прохо́жий пройшо́в по-під ві́кнами (Коцюб.). Полюби́ла на́ша Дома́ха чумаче́нька молодо́го перехо́жого (М. Вовч.). Похо́вані над доро́гами то чумаки́, то прохожа́лі (Номис). Пита́ються я́кось хло́пця подоро́жні лю́де: чи бага́то версто́в, си́ну, до Ки́їва бу́де (Рудан.). Було́ вже бли́зько по́лудня, як догна́ли проїжджа́чі того прохо́жого (Свидн.)]. • -жая дорога – хі[о]дна́ доро́га. [Доро́га бу́де ті́льки ходна́, як заме́рзне багно́ (Хорольщ.)].

Пры́гать, пры́гнуть – стриба́ти, стрибну́ти, пли́гати, плигну́ти, (скакать) скака́ти, скакну́ти (ско́кнути, скі́кну́ти) и ско́чити, го́пки скака́ти, вистри́бувати, ци́бати, цибну́ти, штирка́ти (и штри́кати), штиркну́ти, (метаться) гаса́ти, (в танцах) го́пати, го́пнути, го́цати, гаца́ти, го́пки скака́ти. [І вона́ аж стриба́ла з ра́дощів (Грінч.). Бли́зько вида́ти, та дале́ко стриба́ти. Стриба́ по хви́лях чо́вен (Грінч.). І за́йчиком плига́є (сві́тло) бі́ля альта́нки (Коцюб.). Плигни́ в рі́чку (Грінч.). Скачи́, вра́же, як пан ка́же (Шевч.). А дзвіно́к скака́в, хрипі́в, кази́вся (Коцюб.). Скака́є через тин, як соба́ка (Н.-Лев.). Ско́чив у бі́лу кипу́чу хви́лю (Н.-Лев.). Ко́ники циба́ють в траві́ (Берд. п.)]. • -нуть с силой – стрибону́ти, плигону́ти, скакону́ти. [А соба́ка здоро́вий та як плиго́не йому́ на гру́ди – так і звали́в (Гр.)]. • Он легко -гает (свойство) – він легки́й на ско́ки. [Оле́ся була́ легка́ на ско́ки – вона́ переліта́ла з ка́меня на ка́мінь як коза́ (Н.-Лев.)]. • Любящий -гать (прыгун), имеющий свойство -гать – стрибки́й, стрибу́чий, плигу́чий, скаку́чий. [Мото́рний та стрибу́чий виво́див свій весе́лий спів (Грінч.). Сей горо́х скаку́чий, як молоти́ти (Гр.)]. • Пры́гающий (как прилаг.) – стрибу́чий, плигу́чий. [За легки́ми співу́чими та плигу́чими то́нами Юхи́мової скрипи́ці (Корол.)]. • -гается, безл. – стриба́ється, плига́ється. [Стриба́ється, покіль бі́сом штрика́ється (Номис)].

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Таллин, Таллинн – (эст.) Талін (Таллінн). [Іде чоловік дорогою, а по ній місцевий їде на возі. — Скажіть, будь ласка, до Таліна далеко? — Близько. — Підвезете? — Сідай. Через годину чоловік не витримує: — А до Таліна ще далеко? — Тепер далеко].

Висячий – вися́чий, ви́слий, висни́й: • висячий (навесной) замок – колодка, висний (вислий); • висячий мост – висний (висячий) міст. [Часом пташка чіпляється ніжками на тоненькій висячій гіллячці (І.Нечуй-Левицький). При світлі, що падало ясно з висячої лампи, побачила я його ліпше (О.Кобилянська). Мідний молоток на дверях був оригінального литва, перероблені віконні рами відчинялися надвір, у висячих квіткових ящиках росла фуксія, а за будинком (важлива особливість) був дворик, вимощений жовто-зеленими кахлями, де стояв ряд ясно-синіх горщиків з рожевою гортензією (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Тому вона пішла через критий висячий перехід, прокладений від будинку до студії. Це була хитка й гнучка конструкція, розташована на висоті близько десяти футів над землею (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Дядько, усівшись за стіл, поважно розкладав перед собою, при світлі великої висячої гасівниці, деталі розібраної рушниці і ретельно їх змащував (О.Жупанський, перекл. А.Камю)].

Вожделение – пожа́дливість, жадо́ба, хти́вість, по́хіть, хіть, жада́ння, жага́, хоті́ння, (прост.) хотя́чка, кортя́чка: • предмет вожделения – (кто) об’єкт жадання, (что) предмет жадання; • смотреть с вожделением – ласо (пожадливо, хтиво, з пожадливістю, із хтивістю) дивитися, (образн.) як кіт на сало дивитися. [І так воно йому до жаги приспіло, що, всякий розум і справедливість занехавши, обернув він усі помисли свої на каверзи та підступи свої (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). То свята любов, а не жадоба грішна (В.Самійленко). Він аж надто близько тулився до неї, про щось теревенив і гиготів так улесливо-хтиво, що мені відразу ж стало зле (В.Горбатько перекл. Дж.Патерсона). До Зігмунда Фройда українці свої хтиві жадання іменували несхвально — “кортячка”. Чи слід геніального психіатра дякувати за те, що він запропонував науковий термін “лібідо”? (Микола Махній). Жіноча хтивість і чоловіча — те саме що епос й епіграма (Карл Краус). Стає на порі, от і кортячка бере (Марко Грушевський). — Тим часом любов юнаків — то здебільшого, власне, не любов, лише хіть, остаточною метою якої є задовіл; як тільки вона тої мети досягне, зразу нанівець сходить, і те, що здавалось любов’ю, мусить назад повернутись, не маючи змоги перейти межі, покладеної самою природою; для правдивої ж любові такої межі не існує. Одне слово, як запобіг дон Фернандо в тої дівчини ласки, зразу кохання його вщухло й жага погасла (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вона мала мигдалеподібні очі, а губи здавалися завеликими для тендітного обличчя. Незнайомка виглядала незвично і дуже привабливо, але, як це не дивно,— з огдяду на моє жалюгідне існування та майже безперервну непогамовану хтивість — страшенно мене роздратувала (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Анґус не пропускала нагоди поглузувати з незрілих дівуль, з якими я гуляв, але про Лінду навіть не здогадувалася. Я нічого їй не сказав про дорослу дівчину, яка міцно тримала за посинілі від жаги яйця (С.Стець, перекл. Б.Кінґсолвер)].

Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби): • а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут; • благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час; • было время когда – був час (були часи, була пора) коли; • в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах; • в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу; • в данное время – [в] цей час, тепер; • в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом; • в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою); • в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору; • в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину); • в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом); • в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи; • в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно; • в любое время суток – цілодобово; • в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час; • в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли; • в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас; • в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно; • в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах); • в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу; • в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину; • во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком); • во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами; • во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (изредка) на нову; • во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно; • во время поста – постом; • во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи); • во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи; • во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб; • в одно время – заразом; одночасно; • в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас; • в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями; • во сколько времени? – о якій годині?; • [в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу; • [в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи; • в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду; • в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою; • временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.); • временами нужно… – часами (деколи) треба…; • время абсолютное – час абсолютний; • время боронования – волочінка; • время будущее – час майбутній, прийдешній; • время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна; • время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз; • время вставания – устанок; • время выдержки (техн.) – тривалість витримування; • время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель; • время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.); • время года – пора (доба, відміна) року; • время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.); • время до восхода солнца – досхідна пора (доба); • время дообеденное – задобіддя, задобідня година; • время жатвы – жнива; • время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість; • время идёт – час минає (збігає, плине); • время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко]; • время испытания (техн.) – тривалість випробування; • время, когда весной снег тает – відталь; • время, когда греет солнце (разг.) – вигріви; • время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома; • время, когда пасётся скот – пасовиця; • время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов); • время косьбы (косовица) – косовиця; • время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає; • время между весною и летом – залітки; • время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить; • время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист; • время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; иноді, инколи; спорадично; • время пахания, пахоты – оранка; • время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка; • время послеобеденное – пообідній час; сполуденок; • время поступления бумаги – час вступу паперу; • время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок); • время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок; • время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя; • время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо; • время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди; • время появления первого льда – перволіддя; • время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора); • время прибавочное (для работы) – надробочий час; • время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ; • время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.); • время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина; • время работает на нас – час працює на нас; • время релаксации (техн.) – тривалість релаксування; • время роения пчёл – рійба (ройовиця); • время рождения овец – обкіт (р. -коту); • время сгребания сена – гребовиця; • время скоро проходит – час швидко упливає; • время собирания мака – макотрус; • время суток – час доби; • время терять – гаяти час, марнувати час; • время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго; • время удара (техн.) – тривалість удару; • время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час; • время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння; • в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи; • в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час; • всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз); • всему своё время – на все свій час, усьому свій час; • в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі; • в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину; • всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.); • в течение… времени – протягом… часу; • в течение некоторого времени – протягом якогось часу; • в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час; • в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді; • в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору; • в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом; • в условленное время – умовленої години, як умовлено; • в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра; • выбрать время – вибрати годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину); • выиграть время – вигадати час; • в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут; • давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени; • до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що; • до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори; • долгое время – довгий (великий) час; • до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині; • до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу; • до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній; • до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна; • до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер; • до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі; • до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний); • до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля; • до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний; • ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі); • ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий; • если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли; • есть время – є час; є коли; • за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу; • засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час; • знай время и место – знай своє місце й час; • и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу; • идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові; • имел время – мав час; мав коли (мені) було коли; • имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли; • иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.); • как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час; • как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме; • ко времени – вчасно, упору (впору); • короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина; • к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору; • летнее время – літо; • мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи; • на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи; • наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час; • на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні; • на время – на [якийсь] час; до часу; про час; • надлежащее время – певний, слушний час; • назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години; • на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час; • на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу; • на неопределенное время – на безрік; • настоящее время – час теперішній; • наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться; • наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали; • нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний; • на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу; • неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя); • не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті; • не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час; • не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори; • некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година; • нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу; • не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло; • нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає; • не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться; • новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв; • нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові; • обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и]; • около того времени – близько того часу; • определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін); • от времени до времени – час від часу; з часу до часу; • относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий; • отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство; • первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах; • по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь; • по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи; • по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи; • потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу; • потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час; • потребуется много времени – візьме (забере) багато часу; • праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати; • приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала; • продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу; • прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час; • рабочее время – робітний, робочий час; • раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок); • самое время – саме час; • свободное время – дозвілля; гулящий час; • с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен; • с какого времени? – відколи?; з якого часу?; • сколько времени? – котра година?; • с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів; • с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна); • с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку); • с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу; • со временем – згодом, з часом; • со времени – від часу, від часів; з часів; • спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того); • спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі; • старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина); • с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі; • с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи; • с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді; • с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу; • тем временем – тим часом, поки [там] що; • теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність; • терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час; • то время – тогодення; • того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий; • трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення; • требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний); • тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття; • убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час; • удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година; • указанное время – указаний (зазначений) час; • улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу); • у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося; • условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування; • утреннее время – зарання, заранок; • через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом; • это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду; • это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу. [При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Та хоч би що бачили їхні очі, хоч би яка тяжка праця спала на них і ще спаде в майбутньому, вони залишалися вишуканими й шляхетними, як монархи на вигнанні: сповнені гіркоти, гордовиті, зовні байдужні, зичливі одне до одного, тверді, мов діамант, і яскраві та крихкі, мов кришталики розбитої люстри в них над головою. Колишні часи минулися назавжди, але ці люди й далі житимуть так, наче їхній світ ще не минув,— чарівні й забарні, твердо впевнені, що нема чого вихоплюватись один з-перед одного як ті янкі, аби загребти зайвий гріш, прикипілі навіки до давніх своїх звичок (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Насправді час нікуди не спливає, спливаємо лише ми самі (М.Чайковська, перекл. К.Бруена). Його щоденники тих років документують нескінченну процесію початків: безцільні прогулянки в парку; недочитані книжки; облишені задуми; нереалізовані креслення. Життя минало у спробах згаяти дні. І в чеканні, коли ж розпочнеться майбутнє (Я.Стріха, перекл. Дж.О’Конора). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях]

Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір: • аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит); • бесстыжие глаза – безсоромні очі; • блуждающие глаза – блудні очі; • бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі); • быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути; • ввалились глаза, щёки у него, у неё – • см. Вваливаться; • в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто; • в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що; • в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…; • в глазах – в очах (устар.) в очу; • видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне); • в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене; • во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися; • возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити); вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что; • [всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить; • в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.); • выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого; • вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому; • глаза блуждают – очі блукають; • глаза водянистые – водяві очі; • глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі; • глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий); • глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.); • глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть; • глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі; • глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють); • глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою); • глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки); • глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.); • глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися; • глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли); • глаза шире брюха – завидющі очі; • глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.); • глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті; • глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає); • глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що; • глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне); • глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою; • двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого; • для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше; • дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір; • за глаза – позаочі; позаочима; • за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого; • за глаза станет – аж надто стане; • закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба); • закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що; • закрывши глаза – сліпма, осліп; • закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути; • заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися; • замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому; • зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий); • и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав; • и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю; • и глаз не показывает – і очей не показує; • и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути); • и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!; • искать глазами – позирати; • искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися); • как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому; • колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим; • куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці); • лишь бы с глаз – аби з очей; • лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!; • мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі; • мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима; • мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому; • на глаз – [як] на око, як глянути; • на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах, в оці (устар. в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком; • на глаз прикинуть – простовіч прикинути; • насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш; • невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком; • не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.); • не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися; • неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп); • не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі); • не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим; • не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути; • не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима; • ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки; • нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати; • обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому; • одним глазом – на одно око; • опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку); • отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому; • от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту; • открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі; • открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що; • охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити); • плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.); • по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…; • подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому; • положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого; • поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі; • пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що; • показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити; • попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому; • попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами; • потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі; • правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.); • прямо в глаза – у живі очі; • прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше; • прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути; • пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому; • пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що; • ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх; • ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.); • сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого; • своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти; • своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити; • с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.); • минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.); • с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!; • с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого; • следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим; • смерить глазами – зміряти очима (оком); • смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті); • смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому; • смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком); • сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі; • соринка в глазу – порошинка в оці; • со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір; • с остекленевшими глазами – скляноокий (-а); • спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді; • с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну); • стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.); • стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати; • таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима; • темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху); • тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати; • ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся; • у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір; • у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.); • уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі; • уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що; • у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.); • устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що; • хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима; • человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий; • человек с дурным глазом – лихий на очі; • швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що; • щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого; • щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима. [Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима, а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки].

Грудь, анат. – груди, грудина, груднина; (жен.) лоно, перса; цицька, грудь, (груб.) цицяк, (жен., жарг.) балкон, відра, балони, ціцерони, батони: • бить себя в грудь – бити себе в груди; • брать грудью – брати (здобувати (добувати) штурмом (приступом); • взять, схватить за грудь в драке – ухопити за петельки, узяти за барки; • всей грудью навалиться – щосили навалитися (налягти, наперти); • встать, стать, стоять грудью за кого, за что (книжн.) – ставати, стати стояти стіною (муром) за кого за що, мужньо боронити (захитати) кого, що, обставати щосили (що є снаги) за ким за чим; • выпятить грудь – випнути груди; • грудь колесом – випнуті груди; • дышать полной грудью – дихати на повні груди; • кормить грудью – годувати груддю, давати грудь; (редко) годувати грудьми; • либо грудь в крестах, либо голова в кустах – або здобути, або вдома (дома) не бути (Пр.); або вдома (дома) не бути, або волі здобути (Пр.); або (хоч) пан, або (хоч) пропав (Пр.); • отнять ребёнка от груди – відлучити дитину; • полной грудью, во всю грудь – на всі груди, на повні груди; • стоять грудью за кого, что – стояти стіною (грудьми, муром); • человек с волосатой грудью – з волохатими грудьми, волохатогрудий (диал.) космогрудий; • человек с раскрытой грудью – розхристаний. [Нічим грудини прикрити (Номис). В стайні родила, в яслах сповила, Сіном прикрила, груддю кормила Божого Сина Марія (Колядка).У тумані на могилі, Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лона пригортає Та з туманом розмовляє (Т.Шевченко). Зирк! — на кухонних дверях стоїть панич. Його голова й борода закустрані, його очі заспані, біла вишивана сорочка розхристана і з-під неї виглядає тендітніша від рожевого лепесточка груднина (П.Мирний). Рука паничева якось гріє, лоскоче; Христя червона, як маківка, схилила голову на один бік і придавила підборіддям його руку до своєї шиї. Вона почула, як її серце забилося, як дух у грудях затнувся, високо піднімаючи повне огню лоно (П.Мирний). На привітання чоловіка вона встала, прикрила грудь білою мережаною сорочкою і поклала дитину в колиску (А.Чайковський). А московський байстрюк раз по раз шукає грудий. На стіні відбивається її кругла грудь, як гора, а губи байстрючка виглядають на стіні, як пажерливий змій. Думає вона собі, що цей хлопець, як опир, витягнув в себе всю її жіночу честь і ще всю мою кров витягне (В.Стефаник). Очі її горіли, перса важко дихали, коси розпустилися (М.Коцюбинський). Разом з усвідомленням йому відроджувався на устах поцілунок, що він урвав, притиск грудей і сласне оповиття голих рук. Голих! Як пізно він це зрозумів! (В.Підмогильний). Волосаті груди їй ходили ходором над сухими ребрами, що вилазили з лахміття (І.Багряний). Одні били себе кулаками в груди та присягалися, що на власні очі бачили, як Інокеша стояв посеред хати на колінах у сльозах і молився на свою жінку, як на ікону. (Г.Тютюнник). Горне до себе сина, кормить грудьми — шкода, молока мало, кепські харчі (У.Самчук). — От і добре, що прийшла, — дивиться на вдову і чомусь пригадує ті вечори, коли отут на ставку жінки перуть шмаття і годують немовлят грудьми, що стікають молоком та місячною дрімотою (М.Стельмах). А скажи — Модільяні був ідіот? — допитувалась вона, коли я вправними, як у піаніста, пальцями вигравав на засмаглих персах (В.Стус). — Уфф!.., — відсапується, схопившись за груди — нічогенькі батончики, десь, мабуть, четвертого розміру (О.Забужко). Як кобіту хтось лапає за цицьку, то мусить вона стогнати і очима вивертати. Такий порядок (Ю.Винничук). Безумство моє — і гірке, і солодке, бо всі Його розпізнали по блиску очей і утомі — На кедровім ложі я довго збирав невагомі Розгублені перса, що пахли, мов персика сік… (М.Кіяновська). Як хлипко вивисне цицяк І затремтить драглисто-дрібно, Шепоче серце: щось не так! Це до кохання не подібно! Коли ж туга і пружна грудь, Коли руці на ній не слизько, Я знаю, що любові буть, Я знаю, що вона вже близько! (Ю.Позаяк). Якщо цицьки дрібні-драглисті Й брутально схильні до звисання, Жени від себе мрії чисті — Бо це ніяке не кохання. Якщо цицяк тремтить хлипливо, Коли руці на ньому слизько, Втікай скоріше — це зрадливе, Заразне й капосне дівчисько. Любов лиш там, де грудь тугенька, Рожева, пружна і налита, І не вміщається у жменьку — Пахнюча, ніжна й соковита. Оце і є солодка втома, Твоя омріяна коханка: Хапай її, тягни додому І шпортай з вечора до ранку. Запам’ятай, цю прозу світу — Життя таке хистке-мінливе: Все інше, що ще є в кобіти В коханні зовсім не важливе (Ю.Позаяк). Одіссей же рукою Правою раптом за горло стару Евріклею вхопивши, Лівою ближче до себе її притягнув і промовив: “Неню, невже погубить мене хочеш? Сама ж ти своєю Груддю мене згодувала!" (Б.Тен, перекл. Гомера). Один хлопець побіг сказати клюшниці й небозі, що там пана їхнього й дядька на волах везуть, а він худющий такий та жовтий прямо на сіні лежить. Боже, як заголосили поштиві білі голови, аж жаль було слухати! Плакали, били себе в груди та кляли-проклинали ті мерзенні рицарські романи, і все те вибухло з новою силою, коли Дон Кіхот переступив рідний поріг (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тоді Амброджуоло сказав: — По правді вистачило б із тебе і сих доказів, та як ти хочеш інших, я подам їх. Скажу тобі, що в мадонни Дзіневри, дружини твоєї, під лівою груддю чималенька родима цятка, а круг неї золотих волосинок шестірко (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Жінку, якій вранці того дня вирізали другу грудь… (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Перші півтори милі, себто всю дорогу до загорожі Доузі Бойлана, я не міг подумки відволіктися від тендітного тіла і маленьких цицьок, що притиснулися до моєї спини. І поки трактор гуркотів по об’їзній дорозі, розмахуючи кущорізом і виючи диференціалом, я ледь не сказився від жаги і від жаги і від злості на свого братана (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Немовля весь час вередувало й скиглило. Воно люто смоктало грудь, проте в Людмили, хворої і анемічної, молока було мало (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Альберта підійшла до мене й нахилилася наді мною, і я побачив обрис найкрасивіших грудей, хотів із розгону подумати — найкрасивіших грудей Варшавського Договору, але ж змінився вигляд світу, і тепер я бачив обрис найкрасивіших грудей Атлантичного або найкрасивіших грудей Європейського Союзу, чи обрис найкрасивіших грудей держав-кандидатів до Європейського Союзу (І.Пізнюк, перекл. Є.Пільха). 1. В маршрутці молода мама просить дитину: — Доню візьми цицьку, бо час вже їсти… — Доню візьми цицьку, бо зараз дядькові віддам. — Дядько: — Доню, думай скоріше, бо я вже три зупинки проїхав. 2. Чоловіки й жінки могли б частіше ззиратися очима. Якби не цицьки].

Женщина – жінка, (редко, устар.) женщина, (фамил.) баба, (молодая женщина, диал., польс.) кобіта: • молодая замужняя женщина – молодиця; • публичная женщина – повія; • роковая женщина – згубна (згублива, фатальна) жінка. [Жінки з Аматою з’єднались, По всьому городу таскались І підмовляли воювать (І.Котляревський). Які саме женщини подобалися Шевченкові? Чужбинський не списав нам хоч би рисами загальними ні єдиного патрета з того жіноцтва, щодо якого він спостерігав у Шевченка поривання серця. Тільки й повідав, що «Шевченко любив женщин живої вдачі, щоб женщина була палка, загарлива, щоб під нею земля горіла на три сажні» (О.Кониський). Для жінки головне — як, для чоловіка — що (І.Франко). Жінки не вмирають. Вони просто зникають, як птахи. По собі залишають дітей, життя. Цілий світ (П.Загребельний). Сонце моєї долі, якір моєї свободи — жінка (Л.Костенко). Взискуй прожить несуєтно і дзвінко. Взискуй терпіння витримати все. А справжня слава — це прекрасна жінка, Що на могилу квіти принесе (Л.Костенко). Не дай мені заплутатись в дрібницях, не розміняй на спотички доріг, бо кості перевернуться в гробницях гірких і гордих прадідів моїх. І в них було кохання, як у мене, і від любові тьмарився їм світ. І їх жінки хапали за стремена, та що поробиш, — тільки до воріт (Л.Костенко). Якщо говорити про жінку, то куди ти увійшов — звідти і вийдеш. Міг би я сказати малому (В.Слапчук). — Подумайте ж надто, що я собі вроди не обирала: вона в мене така, яку Бог послав із ласки своєї, а не з мого прохання чи обрання. І як гадюку не можна судити за отруту, хоч вона нею вбиває, бо то в неї од природи, так і я не винна, що вродилась гарною, бо краса жінки честивої — то ніби вогонь далекий або гострий меч: хто близько не підійде, той не вріжеться і не обпечеться (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Жінки уособлюють торжество матерії над розумом, так само як мужчини — торжество розуму над мораллю (Р.Доценко перекл. О.Вайлда). Жінки мають рівні з нами права, але в їх інтересах не користуватися цими правами (Талейран). Думки і жінки разом не приходять (М.Жванецький). Треба або кохати жінок, або пізнавати їх. Середини нема (Н.Шамфор). Дай жінці  десять добрих порад, вона скористається одинадцятою (Нім. пр.). Жінки красивіші, ніж вони виглядають (Ґ.Лауб). Жінки створені для того, щоб їх любили, а не для того, щоб їх розуміли (О.Вайлд). Жінки керують нами. Постараймося ж довести їх до досконалості: що більше вони знатимуть, то досконалішими будемо й ми (Річард Шерідан). Ніколи не почувайся певним біля жінки, яку кохаєш, бо жіноча природа ховає більше небезпек, аніж ти думаєш… мужчина, навіть коли він корисливий, коли він зловмисний, завжди дотримується принципів, а жінка дослухається почуттів (Л. фон Захер-Мазох). Що я знаю про жінку? Ну, хоча б те, що лише разом з чоловіком вона здатна створити людину (С.Є.Лєц). О згубна, згубна жінка! О гад, усміхнений, проклятий гад! (Леонід Гребінка, перекл. В.Шекспіра). Тому кажу вам: або жінка буде майбутнім чоловіка, або людство загине… (М.Кундера). 1. Зробити жінку щасливою не важко, важко самому при цьому залишитися щасливим. 2. Не так складно зустріти жінку своєї мрії, як приховати її від дружини. 3. Усе, що жінка прощає, вона ще пригадає…].

Ишак – осел, ослю́к, віслю́к, (тюрк.) ішак. [І шляхом військо, мов гадюки. За герцогинями німота; Хто з соколами на руках, Хто пішки, верхи на ослах — Так аж кишить! все на охоту, Мов гад у ірій, поспіша! (Т.Шевченко). 2. перен., зневажл. Про нерозумну, або вперту людину. — По якого чорта нам до анкети того Цимбальського? Та ж то скінчений осел (І.Франко). Обертається Вовк, поглянув та як крикне: — Дурний Леве, та це ж Ослисько! — А Левові почулося, що то новий цар уже близько, як злякається та ходу! Через пеньки, через ярки що було духу (І.Франко). — Осел ти і більше нічого. Дурень останній (М.Коцюбинський). — Тисячі чотири, не більше… Я гадав, що роздавлю його, як муху… А вийшло… — Гадав, гадав, — перекривив його Коб’як. — У військовому ділі уміння треба мати! Розуму хоч трохи! А ти поліз на рожен, мов дурний ішак! (В.Малик)].

Касание – (несов.) дотика́ння, торка́ння, доторка́ння, (последствие) до́тик, доторк до ко́го, до чо́го, (задевание) черка́ння чого́: • площадь, точка касания – пло́ща, то́чка дотику (дотика́ння). [Мене збудив знов холодний дотик дідової руки, простягненої з сусіднього ліжка (І.Франко). Білий порох вставав над дорогою, мов дим, навіть від найменшого доторкання (Л.Українка). Вони йшли, близько-близько притулившись одне до  одного.  Якась солодка знемога починала опановувати її всю від цього доторкання, від його ласкавого голосу… (Б.Грінченко). Поезія — це завжди неповторність, Якийсь безсметрний дотик до душі. (Л.Костенко). Овечі сльози у траві Розсипав дощик ненароком, А сам пішов неквапним кроком Кудись у хащі лугові; Лишив тебе на самоті Збирати сльозенята в жмені, Але смагляво-золоті Од перших доторків студені, Тремтіли груди, і вода Лизала їх солону спрагу, І я тихенько закрадавсь, Як дощ, бо мав уже одвагу… (Мирослав Лазарук). Темрява. Шепоти. Дотикання. Лиш порох пашить із крісів… Час, коли стогнуть вітри і кані. …І стогне луна у лісі… (М.Матіос). Не по-східному й не по-західному Не зашорено і не розчахнуто Просто неба і просто світу Я на дотик учуся жити (Ю.Джугастрянська). Вирази обличчя виконують важливу функцію, але врешті-решт близькість насправді залежить від дотику. Якщо не вдаватись до надмірних подробиць, дотик вартий тисячі слів. З того, як хтось до нас торкається, ми довідуємось набагато більше, ніж із будь-яких слів цієї особи (А.Бондар, перекл. Р.Данбара)].

Неподалёку – недале́ко (кого́, чого́ та від ко́го, від чо́го), невдалеку́, неподалеці́, непоо́даль, неподалі́к, недале́чко (від ко́го, від чо́го), (поблизости) поблизу́, бли́зько, трохи оддалік, (зап.) близь (кого́, чого́). [Тут непоо́даль від порохо́вні дімо́к сто́яв (Свидн.). Бли́зько лі́жка своє́ї поме́рлої не́ньки (Л. Укр.). Стари́й зупини́вся близь не́го (Франко)].

Одесса – (греч.) Одеса. [Значно легше в Одесі бути новоросом, малоросом, радянською людиною. А от що значить бути українцем, і чи легко це, можна дати відповідь, лише мешкаючи довго в цьому «толерантному» місті (О.Музичко). Із впертістю, гідною будь-якого віслюка, місцева «інтелектуальна еліта», а вслід за нею інші кола громадськості, доводять іншу дату заснування міста — 2 вересня 1794 року. Уже понад сто років тому історики довели, що ця дата висмоктана із пальця першого історіографа Одеси Аполлона Скальковського і нічого спільного із реальністю не має. Менше з тим, досі привиди так званих попередників Одеси — згаданої вище Гавані Істріан, Джинестри, Кацюбіїва, Хаджибея блукають центром міста і не знаходять тут свого прихистку — «адєсіти» вперто відмовляють їм у визнанні (Володимир Полторак). На жаль, у 1980–1990-х роках на чудові землі Півдня України й насамперед в Одесу сунули десятки тисяч відставних замполітів, кагебістів, вертухаїв і сексотів, які після виходу на пенсію мали право селитися де захочуть. Нині близько третини населення міста складається з них та їхніх сімей. А що патологічна ненависть до всього українського була їхньою професійною звичкою, то й маємо те, що є (В.Рутківський). Одеса. Третя ночі. — Тук-тук! — Ой, а хто там? — Бандити. — Ой, а що вам треба? — Сто кілограмів вашого золота. — Ой, а сто десять? — Сто десять, так, сто десять. — Люсю, золотко, вставай,— за тобою прийшли …].

Песочный – (из песка, имеющий много песка) пісковий, піщаний, (касающийся песка, цвета песка) пісочний, (кул.) пісочний, крихкий, (живущий, растущий на (в) песке, песчаный) піщаний: • песочная (песчаная) оса – (энтом.) піщана оса; • песочное пальто – пісочне пальто; • песочное печенье – пісочне (крихке) печиво; • песочное тесто – пісочне (крихке) тісто; • песочные часы – пісковий (піщаний) годинник; • песочный фильтр – пісковий (піщаний) фільтр; • песочный цвет – пісочний колір. [Міцно припікало сонце і я мусів тікати до води, вода була чиста, тепла, по пахви глибока з пісковим дном, Лена заздростила і намагалася вцілити мене лушпиною з помаранчі, я віддячувався бризканням на неї водою, а потім я виліз на поміст і танцював незграбно якийсь танець, обтрушував, як мокрий пес, воду, яка швидко стікала з мого рожевого, покритого волоссям, тіла (У.Самчук). я маю некепську забавку — намагаюся уявити еспанські міста пригадавши їхні наймення, крихкі, мов пісочне печиво коли вертаюсь додому вічним проспектом лєніна із марудними автопробками близько сьомої вечора (О.Ушкалов). — Буде язик і курячий холодець, а ще два види желе — червоне й жовте — збиті вершки, і лимонний пиріг, і оте варення із жовтих слив, що Марілла тримає спеціально для пасторів, фунтовий пиріг і листковий пиріг, і пісочне печиво, як я вже сказала, а ще свіжий хліб і черствий, бо якщо в нового пастора виявиться погане травлення, то свіжого він не їстиме (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Закон піскового годинника: якщо забув перевернути годинника, а пісок і далі сипеться, отже, прийшла старість (Міхаїл Мамчіч)].

Полоска – смужка, тасьмочка, стяжка, стьожка, (метал.) штабка: • в полоску – у па́ски, у смужки. [Дівчата сідали кружка; перед усякою стояла кужілка в визолоченим шумихою вершком, прядиво прив’язували червоною стяжкою (П.Куліш). Вечірнє сонце, сідаючи за хмари, кинуло червону стяжку крізь мутну шибку (П.Мирний). Іноді ярок підходив близько до тину, і стежка, мов стьожка, збігала через самий яр і вела на другий бік (П.Мирний). По обличчю дівчининому пробігала інколи смужка не то досади, не то таємного задоволення від парубкового залицяння (М.Коцюбинський). Від мене до тебе — стелиться ясна дорога. Як срібна стяжка (О.Кобилянська). І коли пішла вона, він глянув їй услід нахабним і побожним оком. Він, стенаючись, думав, що ця спідниця теж підіймається, хоч яка вона біла, що це пахуче тіло він теж міг би взяти, як і кожне, і зразу ж думка ця здавалась йому диковиськом і страхіттям. Але ця помащена Парижем киянка згладила йому рубець, що належав Надійці, в бліду, непомітну смужку (В.Підмогильний). Тепер мені потрібно чотири грами кокаїну на добу. Починаю з самого ранку – перша “смужка” іде ще до кави (М.Ілляшенко і О.Ногіна перекл. Ф.Беґбеде). Цю лекцію вона, певне, знала напам’ять, а промовляючи, весь час перебирала однією рукою ґудзики на грубому светрі у зелену й білу смужку або зрідка притискала великим пальцем праве око, мабуть, щоб погамувати нервове сіпання (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Усе життя в смужку: то смуга невдач, то смуга перешкод].

Порядок – порядок, добрий стан, злагодженість, узгодженість, організованість, дисципліна, (строй) лад, стрій, устрій, (последовательность) послідовність, (очередь) черга, черговість, (обычай) зви́ча́й, (общественные отношения) порядки, зви́ча́ї, (способ) спосіб, метод: • боевые порядки пехоты – бойові порядки піхоти; • в административном порядке – адміністративно; адміністративним порядком; • в алфавитном порядке – за абеткою (за алфавітом); в абетковому (в алфавітному) порядку; • в бесспорном порядке – безсуперечно; • вводить порядки – заводити, запроваджувати лад; • вещи одного (и того же) порядка – речі того самого роду; • в надлежащем порядке (держать что-либо) – як слід (як годиться, як треба, як належить) (тримати що); • в надлежащем порядке (проводить) – (переводити) установленим порядком; • в порядке очереди – за чергою, по черзі (по ряду); • в обычном порядке – звичайним ладом (порядком); • в пожарном порядке (шутл.) – нагально; блискавично; як оком змигнути; ніби десь горить; • в порядке дискуссии – порядком дискусії; • в порядке исключения – як виняток; • в порядке нагрузки – як навантага (як навантагу); як навантаження; • в порядке назначения – як призначення; • в порядке настоящего постановления – за цією (у згоді з цією) постановою; • в порядке обсуждения – як обговорення; • в порядке предложения – як пропозиція (як пропозицію); • в порядке чего – з метою (заради, на предмет) чого, для чого, як що; • в принудительном порядке – примусово; • в произвольном порядке – довільно, в довільному порядку; • всё в порядке (перен.) – усе гаразд; усе як слід; усе справне, справно; усе в порядку; • в спешном порядке – нагально, негайно, спішно; • в установленном порядке – заведеним порядком (ладом); як заведено; • дело такого порядка – річ ось яка; • для порядка – для порядку; для годиться; • заводить, завести порядок – лад (порядок) запроваджувати, запровадити; порядкувати, упорядкувати; • законным порядком, в законном порядке – законним порядком; законно; • идти своим порядком – іти (собі) своїм звичаєм (своєю чергою, (диал.) своїм трибом); • изменить порядок – повернути лад; • наводить порядок – давати порядок (лад), порядкувати; • напряжение порядка 100 вольт – напруга близько (коло) 100 вольт; • нарушать порядок – порушувати лад (порядок); ламати, зламати звичай (звичаї); • нет никакого порядка – нема (немає) ніякого ладу; ні ладу, ні поладу нема (немає); • номер по порядку – порядковий номер; чергове число; номер по черзі (по ряду); • общественный порядок – громадський порядок; • одного [и того же] порядка – того самого ряду; • по давно заведённому порядку – як давно заведено; давно заведеним ладом; • поддерживать порядок – пильнувати ладу; • по порядку – по черзі, послідовно; по ряду; (№ по порядку) чергове число; • порядок ближний, дальний – (физ.) порядок близький, далекий; • порядок вещей – порядок речей; • порядок дня – порядок денний; • порядок наводить, навести в чём – лад давати, дати (робити, зробити, іноді знаходити, знайти) чому; упорядковувати, упорядкувати що; порядкувати; • приводить, привести в порядок что – давати, дати (робити, зробити) лад чому; доводити, довести до ладу що; упорядковувати, упорядкувати що; доводити, довести до ума (до розуму) що; • приводить себя в порядок – опоряджатися; • призывать, призвать к порядку кого – закликати, закликати до порядку кого; • располагать что в возрастающем (убывающем) порядке – розташовувати (розміщати) що в висхідному (низхідному), зроставому (спадному) порядку; • располагать, расположить в алфавитном порядке – розташувати (дати) в алфавітному порядку; абеткувати, заабеткувати; • своим порядком – своїм порядком (ладом, звичаєм); як належить; • следить, смотреть за порядком – глядіти порядку (ладу); стежити за порядком; пильнувати порядку (ладу), вести порядок; доглядати ладу; • соблюдать порядок – додержувати порядку (ладу); • соображения тактического порядка – міркування тактичного роду, тактичні міркування; • судебным порядком – судом (через суд), судовно; • считать по порядку – лічити з ряду, від ряду; • установленный, существующий порядок – заведений лад; • учреждать порядок – запроваджувати лад; • число по порядку – порядкове число; • это в порядке вещей – це звичайна (природна, нормальна) річ, це нормально (природно). [Що в порядку лежить — саме в руку біжить (Пр.). О музо, панночко Парнаська! Спустись до мене на часок; Нехай твоя научить ласка, Нехай твій шепчеть голосок, Латинь к війні як знаряджалась, Як армія їх набиралась, Який порядок в війську був (І.Котляревський). Непосидяча Онися вешталась до самого вечора по покоях та по пекарні, та по коморах, — і ввечері вже скрізь був порядок та чистота (І.Нечуй-Левицький). Дома теж немає у неї ніякого порядку: одежа розкидана, кісники та стрічки і на печі, і під піччю валяються, де скинула що — там воно лежатиме хоч і вік (П.Мирний). — Пустіє, глухне наш край!  Незабаром й запліснявіє серед такої каламуті! — казав іноді Мирін, згадуючи давнє. — І порядки які тепер настали!? Що воно за порядки?.. Свій свого у неволю правторить… Старшина козацтво унівець повернула… Усі землі посіла… (П.Мирний). Вівчарки нюхають вітер і одним оком скоса поглядають на вівці, чи все в порядку (М.Коцюбинський). Чує Хо, як сільський учитель обіцяє хитромудро керувати поміж підводними каміннями сучасних порядків, а таки доплисти, куди треба, таки досягти своєї мети… (М.Коцюбинський). У фризієра Славко не тільки привів своє волосся до порядку й підстриг вуса, але навіть купив собі плящину з водою для волосся (Л.Мартович). Навівши порядок і позбиравши черепки в пелену, довго вичитувала Титарчиха хлопцям, стоячи коло дверей (С.Васильченко). Поклавши всі своï ïстівні достатки на верстаті, поставивши поруч для порядку одв’язаний від торби походовий казаночок, він уже заходився краяти хліб, як зненацька згадав про фізкультуру. Йому конче захотілось розпочати день нормально, по-міському, так, ніби він уже зовсім у нових обставинах освоïвся (В.Підмогильний). Пиріг тепер сидить на особливому режимі, звідки він періодично виходить і сідає знову, ріжучи когось раз у раз для порядку (П.Вольвач). У нього дружина повинна бути леді, і то доброго роду, з такими манерами й вишуканістю, як у місіс Вілкс, і з таким же вмінням давати лад великому господарству (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). На світі залишилося багато безладу після тих, хто хотів довести його до ладу (Лешек Кумор). Лікар, який вважає, що у вас усе в порядку, працює тільки в військкоматі].

Принимать, принять – 1) (включать в состав) приймати, прийняти; 2) (матем., техн.) (приобретать) набувати, набути, брати і набирати, набрати; 3) (матем., наук.) (условно допускать) брати, узяти; 4) (наук.) уживати, ужити: • дело, разговор принимает, дело приняло, разговор принял другой, хороший, дурной оборот – діло, розмова повертає, діло повернуло, розмова повернула на інше, на добре, на лихе; душа не принимает чего (разг.) – душа не приймає чого, з душі верне що; • за кого вы меня принимаете? – за кого ви мене маєте?; • не примите это в обиду – не сприйміть це як образу (за образу); • принимать за единицу – брати (узяти) за одиницю; • примем эту величину за единицу – приймімо, що ця величина – одиниця; домовимося (вважаймо), що ця величина буде за одиницю; • принимать белое за чёрное – брати (мати, уважати) біле за чорне; • принимать значение – приймати (набувати) значення; • принимать кого за кого – вважати, мати, визнавати кого за кого; • принимать, принять (близко) к сердцу что – брати, узяти (близько, дуже) до серця що; • принимать, принять кого в долю – приймати, прийняти за спільника (до спілки, в спілку) кого; • принимать, принять во внимание что – брати, узяти до уваги (на увагу) що; враховувати що; уважати, уважити (зважати, зважити) на що; мати на увазі; оглядатися на що; • принимать, принять вправо, влево – брати, взяти праворуч, ліворуч; • принимать, принять всерьёз что – брати, узяти (сприймати, сприйняти) серйозно (поважно, іноді навсправжки) що; • принимать, принять в соображение, в расчёт что – брати, узяти до уваги (на увагу) що; зважати, зважити (уважати, уважити) на що; (иногда) ураховувати, урахувати що; (устар.) брати, узяти до рахуби що; • принимать, принять в шутку что –  брати, узяти (уважати, уважити) що за жарт; сприймати, сприйняти як жарт що; • принимать, принять что за чистую монету – брати, узяти (сприймати, сприйняти) що за ширу правду (за щире золото, за чисту монету); сприймати, сприйняти що за ширу правду; • принимать, принять к сведению что – брати, узяти до відома що; • принимать, принять лекарство – зажива́ти, зажи́ти лі́ків; (пить) пи́ти, ви́пити; (глотать) ковта́ти, ковтну́ти лі́ки; • принимать, принять направление – набирати, набрати напряму (иногда напрямку); • принимать, принять на свой счёт что (перен.) – обрати, узяти на свій карб (на себе) що; прикладати, прикласти до себе що; • принимать, принять предложение чьё – давати, дати згоду на шлюб (на одруження) кому; • принимать, принять сторону чью – ставати, стати на чий бік (на чию сторону); тягти, потягти (руку, руч) за ким, за кого; • принимать, принять участие в ком – турбуватися, потурбуватися за кого, про кого, ким; • принимать, принять участие в чём – брати, узяти участь у чому; • принимать, принять форму, вид… – набирати, набрати (прибирати, прибрати, набувати, набути) форми, вигляду…; • принимать, принять эстафету от кого, у кого – приймати, прийняти естафету від кого, у кого; • принимать решение – вирішувати, ухвалювати, постановити що, покла́сти, ура́дити, прира́дити (що роби́ти); • принимать, принять роды – приймати, прийняти пологи (диал.) злоги, (устар.) родиво (родини); • принята следующая резолюция – ухвалено таку резолюцію; • принять вид – набрати вигляду, прибрати вигляд; • принять в штыки кого, что (перен.) – зустріти багнетами кого, що; зустріти вороже (дуже неприязно) кого, що; • принять за основу что – узяти за основу (як основу) що; (иногда) покласти основою (підвалиною) що; • принять за правило – взяти за правило; • принять резолюцию – ухвалити резолюцію; • принять меры – вжити заходів; • принимая во внимание – беручи до уваги; • у меня нет времени принимать (угощать) этих гостей – мені ніколи приймати (пригощати) цих гостей; мені ніколи (нема коли, я не маю коли, не маю часу) з цими гістьми гоститися. [Треба було проїхати якусь милю битим Уманським шляхом, а потім на перехресті біля корчми взяти праворуч і гін троє проїхати на Вільшану путівцем, попід узліссям (М.Старицький). Село вкотре здивовано подивилося в бік їхньої з Михайлом хати: ніхто Матронки з черевом не видів, ні з ким вона про злоги не радилася, повитухи не кликали, а дитина плаче — аж надвір чути. І як той Михайло приймав пологи? І як пуп сам різав? Чого-чого, а такого незнання сільські молодиці пробачити не могли. Прийшла пора обертати Матронку язиками дужче (М.Матіос). Клайв сів, намацав нічник і винишпорив з-під часопису снодійне, яке зазвичай вважав за краще не вживати (Ольга Смольницька, перекл. І.Мак’юена). — Я боюся, що вона присниться. — Не присниться, якщо заживеш лікареву таблетку (О.Король, перекл. Ґ.Ґріна). Господи, дай мені спокій прийняти те, чого я не можу змінити, дай мені мужність змінити те, що я можу змінити, і дай мені мудрість відрізнити одне від другого (Х.Ф.Ойтінґер). Сприймати бажане за дійсне — це і є секрет щастя].

Рука – рука: • бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови – про свідка) перебити руки; • большая рука (перен.) – велика рука (лапа); • большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто; неабиякий, абиякий; • брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого; брати, узяти в шори кого; • брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук; • брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе; • быть (находиться) у кого в руках – бути в руках у кого; • валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться; • вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому; • в руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх; • в руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що; • выбранить под сердитую руку – вилаяти спересердя (під сердиту годину, під гарячу (сердиту, злу) руку); • выдать на руки – видати на руки; • выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук; • гулять по рукам – по руках ходити; • давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках (лапах) кому; • дать руку на отсечение – дати руку [собі] відрубати (відтяти, навідру́б); • дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому; • держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати (владувати) над собою; • держать чью руку – тягти за ким; • живой рукой (разг.) – [одним] духом; миттю (умить); • зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике); • играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки; • из верных рук (узнать) – з певного джерела; • из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто, зовсім) погано, поганий; препоганий, препогано; (иногда) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого; • из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки; з рук на руки; • иметь руку – мати руку (зару́ку); • как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (иногда) як без правої руки без кого, без чого; • как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло; • к рукам прибрать – до рук прибрати; • левая рука – шульга, ліва рука, лівиця; • легок на руку – легка рука в кого, легку руку має хто; • ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки; • марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що; • мозолить руки (разг.) – мозолити руки (руч); • набивать в чем-либо руку – наважувати руку до чого; • навострить руку – наламати руку; • на все руки – до всього здатен; • на живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч; • наложить на себя руки – смерть собі заподіяти; збавити собі віку; • на руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути); • на руку! – (воен.) на ру́ку!, наперева́ги; • на руку кому – на руку (наруч) кому; (разг.) на руку ковіньку кому; • на скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч, нашвидку, швидкома); прихапцем (похапцем); абияк; • не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому; • не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що; • обеими руками – обома руками, обіруч, обі́ручки, вобидвіру́ч; • обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що; • одной рукой – однією рукою; одноруч; • опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки; • опытная рука – вправна рука; • отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки; • отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого; • от руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом) (писано, мальовано, креслено); • от руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що; • отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають; • передавать из рук в руки (с руки на руки) – передавати з рук у руки (до рук); • подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому; • под весёлую руку – у добрім настрої (гуморі); веселим бувши; • под горячую руку – під гарячу руч (руку); • подделать руку (о почерке) – підробити руку; • под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути); • под руку – (идти с кем) під руку (попі́друки, попі́друч, попі́дручки); (сказать) під ру́ку; • под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (иногда) спересердя; • показывать рукой на кого, что – скидати рукою на кого, що; • попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому; • попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому; • по правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку; • по рукам! – згода!; • по руке – (впору) по руці, до міри, в міру; (удобный) зручний, спосібний; • правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого; • прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (иногда лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого; • прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; запопасти що; (иногда) прибгати що; • приложить руку к чему – прикласти руку, (принять участие) докласти рук до чого; (взяться) пильно (горливо) узятися до чого; • пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки; • просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї; • проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї; • рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким, попліч (упоруч, поруч, пліч-о-пліч) з ким; • рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому; • рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто; • рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого; • рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були] (Пр.); рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає (Пр.); • руки вверх! – руки вгору (догори)!; • руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого; • руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача (Пр.); не взявшись до сокири, не зробиш хати (Пр.); печені голуби не летять до губи (Пр.); • руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого; • руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто; • руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого; • руки чешутся у кого (перен., разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого); • рукой не достанешь – рукою не досягнеш; • рукой подать – [як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою сягнути; тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (иногда) от-от за плечима; • руку приложить – рукою власною розписатися; • сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого; • своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто); • своя рука владыка – своя рука владика (Пр.); кожна ручка собі панночка (Пр.) «— Чия справа?» — «Війтова.» — «А хто судить?» — «Війт» (Пр.); • связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и [по] ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому; • скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи; • с легкой руки – в добрий час; • сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти; • смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого; • собственной рукою, собственноручно (подписалися) – рукою власною, власноручно (підписався); • сон в руку – сон справдився; пророчий сон; • с пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; впорожні, (иногда) упорожнечі (голіруч); • средней руки – пересічний (посередній, помірний); • с руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами; • с руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути; • с руки – під руку; • с рук на руки – з рук до рук; • сходить, сходит, сошло, сойдёт, сходить с рук, сойти с рук кому – так минатися, минається, минулося, минеться, минутися кому; з рук збутися, збулося; • тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто; • ударить по рукам, разнимать руки (при сделке, пари) – руки перебивати; • узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела; • умывать руки, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки; • ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що; • ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки); • ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити, ходити з торбою (торбами), ходити по людях, ходити на же́бри (по же́брах, у же́бри), старцювати (жебрати); • холодно рукам – холодно в руки; • человек с отвисшими руками – вислорукий; • чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що); • щедрой рукой – щедрою рукою; щедро; • языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай (Пр.); язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи) (Пр.); язиком що хоч кажи, а руки при собі держи (Пр.); язиком що хоч мели, а рукам волі не давай (Пр.). [— Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла (Сл. Гр.). Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки (Леся Українка). Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима (Коцюбинський). В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят (Б.Антоненко-Давидович). Без наук — як без рук (Пр.).  Він тинявся світом, жебраючи, злодюжачи, вдаючи недужого, прислуговуючи часово якомусь синьйорові і знов даючи драла у ліс чи на битий шлях (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Отже, ці два авторитети попідручки поволі ступали по широкій луці, а сонце тим часом знижувалося, більшало, червонішало, витискаючи з нас довжелезні тіні (О.Гриценко, перекл. В.Ґомбровича). Як бачите, ми прикипіли серцем до цього містка. Бо без  нього як би ми переходили з однієї частини саду в іншу? Ми б понамочували собі ноги, захололи б, заслабли б, усе це переросло б у пневмонію, а звідти і до фатальних наслідків як штихом докинути (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Швиденько зваживши всі можливі наслідки, обняв одноруч Алісон, і вона відразу притулилася до мене (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Влада частіше переходить з рук до рук, ніж від голови до голови (С.Є.Лєц).  Рука віддалена від усіх органів хапання — лап, копит і кігтів — безкінечно, так би мовити, прірвою свого буття. Тільки одне буття, яке говорить, тобто думає, може мати руку і виконувати, управляючи нею, роботу (М.Гайдеґер). — Лікарю, коли я нагинаюся, витягаю вниз руки, піднімаю одну ногу, опускаю, піднімаю другу, опускаю, розгинаюся і піднімаю руки до пояса, одночасно злегка підстрибуючи — виникає сильний біль в спині. — Навіщо ви проробляєте такі складні вправи у вашому віці? — А як я, по-вашому, повинен надягати штани?].

Сердце – 1) серце, (шутл.) тьохкало; 2) серце, гнів: • большое сердце у кого – велике серце у кого, великої душі людина хто; • брать, взять (хватать) за сердце кого – брати, узяти (хапати, в’язати) за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого; (иногда) торкати, торкнути за серце кого; • всем сердцем – щирим серцем, щиро; • в сердцах – спересердя; з серця; зо зла; • держать (иметь) сердце на кого (разг.) – серце (пересердя) має хто на кого; гнів мати на кого; класти (покладати) гнів на кого; (иногда) серце набігає у кого на кого; • доброе сердце, да голова безмозглая – золоте серце, але голова, як нога у стола (Пр.); • как (будто, словно, точно) маслом по сердцу – як (мов, немов, наче, неначе) медом по душі; • каменное сердце – камінне серце; камінь, а не серце; • камень с сердца свалился – камінь із серця (з душі) скотився (спав); • куда сердце лежит, туда и око глядит – куди серце лежить, туди й око біжить (Пр.); • не по сердцу – не до мислі; • от всего сердца – з (від) усього серця; (иногда) з цілого серця, від щирого серця; з дорогою душею, (искренне) щиро, щиросердо, щиросердно, щиросердечно; • отдавать, отдать сердце кому – давати, дати (віддавати, віддати) серце кому; • от доброго сердца – з (від) доброго серця; • отлегло (отошло) от сердца у кого – відлягло (відійшло) від серця кому, в кого; на серці (на душі) полегшало кому; • от чистого сердца – від (з) щирого серця; покорять, покорить сердце чьё (перен. устар.) – здобувати, здобути (полонити, скоряти, скорити) чиє серце; • порок сердца – вада серця, серцева вада; • принимать, принять [близко] к сердцу что – брати, узяти [близько] до серця що; • пришёлся, пришлась по сердцу кому – припав, припала до серця (до мислі, до вподоби, до сподоби) кому; уподобав, уподобала хто; • разрывать сердце (перен.) – краяти серце; • растревожить сердце – розтривожити (знепокоїти) серце; • с глаз долой — из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.); • сердце взыграло у кого – серце заграло в кого; • сердце замирает, замерло – серце (душа) завмира́є, мре (млі́є, в’я́не, холо́не, холоді́є), се́рце завме́рло, зайшло́ся, душа́ завме́рла, похоло́ла; • сердце кровью обливается – серце кров’ю обливається (закипає, обкипає), серце кривавиться; • сердце льнёт к кому – серце лине до кого; • сердце моё! – серце (серденько) моє!; • сердце надрывается – серце крається (надривається); • сердце на ладони – душа навстіж; • сердце не камень – серце не камінь (Пр.); • сердце ноет – се́рце ни́є (занива́є, млі́є, скими́ть); • сердце обросло мохом у кого – серце обросло (поросло) мохом у кого; серце обмохнатіло в кого; • сердце падает, упало (отрывается, оторвалось, обрывается, оборвалось) у кого – серце падає, упало у кого; на серці холоне, похолонуло в кого, серце тьохнуло; • сердце разрывается на части – серце рветься (розривається) на шматки; • сказать с сердцем – сказати сердито (роздратовано); • скрепя сердце – згнітивши серце; знехотя; • срывать, сорвать сердце на ком, на чём – зганяти, зігнати (розганяти, розігнати) серце на кому, на чому; зганяти, зігнати гнів на кому, на чому; • с сердцем (сказать, сделать что) (разг.) – роздратовано (сердито); • с тяжёлым сердцем – з важким серцем; • с чистым сердцем – з ширим серцем; щиросердо (щиросердно); щиро; • это мне по сердцу – це мені до вподоби (до душі, до серця). [Сердце не приколотень, не припнеш (Пр.). Ах, ця осінь! Це з нею постійно так: Стисне серце в малий кавалок, І ось дні Наче сірий тифозний барак, А за вікнами плями галок (Є.Плужник). Навряд чи доти Євніка була доброї думки про мене, але тепер начебто вважала, що на ринку золотих сердець я монополіст (І.Піговська, перекл. П.Ґ.Вудгауза). Відчинивши скрипливі кухонні двері, вона перелякалася, аж серце тьохнуло: з кутка двору вискочило щось таке, а що — вона спершу й не розібрала, якось порожньо в голові (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Сердце воістину безмежне й по-справжньому досконале, спроможне виявляти любов грішми, а не звичайною фальшю, як у мене та в багатьох інших людей (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Я не знаю, де ваша країна, але серце в мене обкипає кров’ю від жалю до неї (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Намагалася тримати Мігеля на відстані, вигадувала різні причини, аби не виходити з ним із дому та не вдовольняти його бажань. Однак іноді не мала іншого виходу й знехотя виходила з ним поїсти в дешевій забігайлівці, потанцювати на поганючій дискотеці, переспати в якомусь готельчику при дорозі на Катакаос, де можна було зняти номер на годину-другу (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Те, що Пенелопа знаходила час, щоб пожаліти чоловіка з двома мільйонами доларів, мабуть, свідчило про її добре серце (Павло Мигаль, перекл. І.Шоу). Легке серце живе довго (В.Шекспір). У боротьбі між серцем і головою врешті перемагає шлунок (С.Є.Лєц). 1. — Ну, просто серце кров’ю обливається, коли бачу цих заспиртованих тварин. — Та там всього три жаби. — А спирту — десять літрів! 2. — Якщо мені ще раз розіб’ють серце — мені точно буде потрібна нова печінка].

Скучливо – знуджено, знудьговано, нудотно: • скучливо посмотреть (отмахнуться…) – знуджено глянути (відмахнутися…). [Я юності не знав. Нудотно і похмуро Пройшли мої, можливо, кращі дні У тісноті і сутінках конури З думками власними наоднині (В.Симоненко). …і лише сварливі ворони перебираються з неба до неба і знуджено дибають в горішній ріллі, переносячи на плечах своє домашнє начиння і смугасті лантухи з пір’ям (С.Жадан). Як поневолений ведмідь У ямі я тупцюю зрання В сусідній камері вода Нудотно крапає із крана Нехай би краще наглядач Гримів ключами ненастанно В сусідній камері вода Нудотно крапає із крана (Наталя Годун, перекл. Ґ.Аполінера). Нині, по закінченні винобрання, довкола стояла тиша й пустка возовні. Близько одинадцятої години ранку дон Лотаріо знудьговано переглядав різні службові папери (Вячеслав Сахно, перекл. Ф.Ґ.Павона)].

Смерть – 1) смерть, (кончина) кончина, скін, (гибель) загибель, кінець, (образн.) вічний сон (покій), (разг.) капе́ць, капу́т, каюк, а́мба, (мифический образ, шутл.) безноса, кирпата, свашка, костомашка, костуха; 2) (прост.) горе, біда, смерть; 3) (прост., очень) до смерті: • бледен как смерть (разг.) – блідий як смерть; • борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, боротьба смерте́льна; • быть при смерти – бути на вмерті (на смерті, при смерті), (образн.) бути на Божій дорозі; (иногда) бути близьким смерті, (грубее) на ладан дихати, на тонку прясти; • видимая смерть – види́ма смерть, нехи́бна смерть; • видимая смерть страшна – видима смерть страшна (Пр.); • внезапная смерть – нагла (раптова) смерть; • вопрос жизни или смерти – питання життя або смерті; • гото́виться к смерти – ладна́тися на смерть, ла́годитися в Бо́жу путь, готуватися до смерті; • двум смертям не бывать, а одной не миновать – одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); дві смерті не буде (двом смертям не бути), а одної не минути (Пр.); чи пан, чи пропав — двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.); • до смерти, разг. – (очень) до смерті; • лежа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі); • любовь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть; • мнимая смерть – ні́би-сме́рть, га́дана смерть, завмертя́ (-тя́), завме́рлість; • на людя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́; • насильственная смерть – не своя смерть, ґвалтовна смерть; • нечаянная смерть – несподі́вана (на́гла) смерть; • обреченный на смерть – роко́ваний на згу́бу (на смерть, на стра́ту); • осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого; • осуждённый на смерть – засуджений на смерть (на го́рло, на згу́бу, на стра́ту); • отвратить смерть от кого – відверну́ти (відве́сти́, відвола́ти) смерть від кого; • от смерти и под камнем не скрыться – як не ховайся, а смерть тебе знайде (Пр.); від смерті і в печі не замажешся (не замуруєшся) (Пр.); • от смерти не уйдёшь – від смерті ані відхреститися, ані відмолитися (Пр.); смерті не відперти (Пр.); від смерті нема викупу (Пр.); зі смертю торгу нема (Пр.); на смерть нема зілля (Пр.); смерть нікого не мине (Пр.); як не живеш, а труни не минеш (Пр.); смерть — неминуща дорога (Пр.); смерть не питає: «Чи хочеш, чи не хочеш?» (Пр.); • пасть смертью храбрых – полягти (загинути) смертю хоробрих; • перед смертью не надышишься – перед смертю не надихаєшся (не надишешся) (Пр.); як не наївся, то не налижешся (Пр.); • помирать со смеху – конати зо сміху, вмирати зо сміху; • постигшая смерть – спостигла смерть; • промедление смерти подобно – зволікання (загаяння) до смерті подібне, зволікання — це смерть; • просто смерть, смерть да и только – смерть та й годі, лихо (горе, біда) та й годі; • смерти подобно – як смерть; • смерть как хочется – до смерті хочеться; • смерть на носу (перен.) – смерть за плечима; смерть близько, (грубее) смерть коло носа; • смерть не разбирает чина – смерть не перебирає (Пр.); смерть нікого не минає (Пр.); смерть усіх порівняє (Пр.); • спасти от смерти – визволити від смерті; • стоять на пороге смерти – стояти на порозі смерті; (образн.) гроші одказувати; • [только] за смертью посылать кого (шутл.) – [тільки] по смерть посилати кого; • убить, убиться на смерть – заби́ти, заби́тися на сме́рть; • ум за морем, а смерть за воротом – ду́мка за мо́рем, а смерть за плечи́ма; • хуже смерти – гірше від смерті, гірше за (ніж, як) смерть. [Стара до нього, а він, лишенько, вже й гроші одказує (І.Нечуй-Левицький). Смерть — се ніч, спокі́йна, ти́ха (Л.Українка). Пусти мене, пусти! — стала благати Носа.— Якщо в тебе є крихітка серця, послухай мого благання. Життя, яке ти обіцяєш мені, гірше від смерті. Краще вбий мене! (Б.Лепкий). Таке життя було б од смерті гірше (Л.Українка). Смерть — лікар бідняка (німецька приказка). Для єврея на смертному одрі важливо почути голос Сари: «Спі спокойно, твої деньгі в надьожном мєстє.» Китаєць повинен випити чаю, прошепотіти коаня, подумати, що за династії Сінь було не краще, як за Мао Цзедуна, а зараз не гірше, як за династії Хань. Чистокровний німець мусить зустріти і провести смерть за інструкцією. Для італійця вищим шиком є смерть через повішення на варених макаронах. Щирий француз має встигнути перед смертю переспати з Жаннет. Найшляхетніша смерть для поляка — луснути з гонору. Істінному росіянину бажано видудлить усі припаси спирту, горілки, браги-одноднєвки, браги-одночавки і браги-п’ятімінутки, одеколону, лосьйону, очних і вушних крапель, денатурату, клею «БФ», антифризу та прочих горящих жидкостєй, вхопити глобуса, стиснути в любовних обятіях, і вже як почне тріщати і розсипатись на цурпалки, прохрипіти: «Ро-ді-на!» Щирому українцю, — ковтнув бузинової настоянки Стороженко, — перед смертю важливо подумати: «Ге, а кум здох раніше!» Востаннє обжертися, вилізти на піч і щасливо сконати… «Кхм… кхм… — прочистив горло Воробкевич. — Живемо і геройськи помираємо» (В.Даниленко). Роздуми про смерть загартовують душу (К.Кастанеда). Смерть людини схожа на зіграну ноту вічної симфонії, на виконання па вічного танцю, на зіграний акт вічної п’єси і навіть схожа на поцілунок вічного кохання, на розлуку з однією з форм на вічному шляху (Надія Кирчанова, перекл. Ши Т’єшена). Я навчився дивитися на смерть просто як на старий борг, який рано чи пізно доведеться заплатити (А.Айнштайн). Життя — черга за смертю, дурень той, хто лізе без черги (О. де Бальзак). Звикнути можна тільки до смерті інших (С.Є.Лєц). Говорити про смерть зі знанням справи можуть лише покійники (Лєшек Кумор). Смерть перетворює життя в долю (А.Моруа). Бути на світі може Пластмасовим Тільки щастя… Горе — тернове, — Справжнє, — Як біль. Як смерть… (Ігор Павлюк). Я попробував все… Залишилося — Досвід Смерті (Ігор Павлюк). — Річ тут, пане, ось яка,— вів далі Санчо.— Самі здорові знаєте, що сьогодні за столом, а завтра на столі; смерті не одперти; круть-верть, у черепочку смерть; кирпата свашка нікого не минашка; як проб’є час і година, то не одхреститься людина; смерть глуха, не пита, чи ти грішний, чи без гріха… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І таких людей прирівнюють до тореадорів чи картярів. Вихваляють їхню зневагу до смерті. А мені смішно, коли я чую про зневагу до смерті. Якщо коріння тієї зневаги не в усвідомленій відповідальності, то вона є тільки ознакою духовної убогості або надмірної молодості (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Наші досі молоді знання дають нам зрозуміти, навіщо загалом на світі є смерть: все-таки ми помираємо не для того, шоб померти і перетворитися в щось неживе, ми помираємо, щоб жити, ми помираємо задля життя, ми — часточка якогось плану (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). … у цьому шинку я нарешті усвідомив, що суть життя полягає у розпитуванні самого себе про смерть, як я поводитимусь, коли прийде мій час, що, по суті, це не просто розпитування самого себе про смерть, це розмова перед лицем нескінченності і вічності, що сам пошук розуміння смерті є початком розмислу в прекрасному і про прекрасне, бо роздумувати про безцільність тієї своєї дороги, яка, у будь-якому разі, закінчиться передчасним відходом, ця насолода і переживання своєї смерті, наповнює людину гіркотою, а отже, красою (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). Я вирізую повідомлення про смерть пекаря Нібура. Його там змальовано як доброго, люблячого чоловіка й батька, що завжди щиро піклувався про свою сім’ю. Я сам бачив, як фрау Нібур з розпущеним волоссям тікала з хати, а добрий Нібур біг слідом, шмагаючи її паском, і бачив руку, яку батько, що піклувався про сім’ю, зламав своєму синові Роланду, викинувши його в шаленстві із вікна. І коли цей кат сконав від апоплексичного удару в своїй пекарні, пригнічена горем удова повинна була б тільки радіти. Але вона раптом стала думати зовсім інакше. Все, що за життя витворяв Нібур, смерть стерла з її пам’яті. Він став ідеалом (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Ще недавно він дивився на смерть з тваринним жахом, а тепер зрозумів, що боятися її — означає боятися самого життя. трах смерти можна виправдати тільки безмежною прив’язаністю до всього, що є живого в людині. Хто не зважувався діяти, щоб піднести своє життя на нову висоту, хто байдуже задовольнявся власною немічністю, ті не можуть не боятися смерти, пам’ятаючи про той вирок, який вона виносить їхньому життю, що пройшло надаремне. Такі ніколи не жили на повну силу, та й чи жили вони взагалі? (Г.Філіпчук, перекл. А.Камю). Кажуть, що перед смертю ми знову бачимо найпрекрасніші миті життя (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). — Його тільки за смертю посилать, — сміялися друзі. Досміялися. Привів].

Сральник, груб. – сральник. [Найважче було відмити тамбур з безліччю бичків, які попримерзали до слизької, в кривавих згустках, підлоги. Я згадав, що десь близько першої з тамбура долинали звуки якогось побоїща. Не пощастило, думав я собі. На сральник пішло відер із п’ять крижаної води. При цьому мені заважали інші пасажири, якісь тітки в пухових хустинах і крикливі ветерани з орденськими планками (Ю.Андрухович). Без сумніву, це була кімната Карла. Суміш клітки для білки та сральника (Г.Бєляков, перекл. Г.Мілера)].

Фавн – (лат.) Фавн, фавн. [Латин сей, хоть не дуже близько, А все олимпським був рідня, Не кланявся нікому низько, Для його все була бридня. Мерика, кажуть, його мати, До Фавна стала учащати Та і Латина добула (І.Котляревський). І тихим, добрим, кротким словом Благовістив їм слово нове, Любов, і правду, і добро, Добро найкращеє на світі, То братолюбіє. І ситий, І п’яний голий отой Фавн, І син Алкід твій, і гетери — Всі, всі упали до землі Перед Петром. І повели До себе в терми на вечерю Того апостола… (Т.Шевченко). Одного разу Лана вирішила, що вона — лісова німфа, і годинами, днями ходила гола садком, уквітчавши голову вінком з білих лілей. Одного разу вона прийняла мирного цапа, що скубав траву, за фавна, і лише завдяки прудкості тварюки, у них (а точніше — у неї) нічого не вийшло (О.Ульяненко). А навколо них, між ними, над ними і під ними — ще обличчя і ще кінцівки: чоловік і жінка вчепились одне одному в чуба, два гаспиди висмоктували очі пропащої душі, якийсь чоловік, вишкірившись, гачкуватими руками роздирав пащу гідри — немов всяку звірину з бестіярію Сатани зібрали на консисторій і поставили віночком на варті трону, що їм протилежав, аби поразкою своєю вони співали йому славу: фавни, гермафродити, шестипалі нелюди, сирени, гіпокентаври, горгони, гарпії, інкуби, дракононоги, мінотаври, рисі, леопарди, химери, кенопери з собачою мордою, що викидають вогонь із ніздрів, зуботирани, багатохвости, волохаті гади, саламандри, рогаті гадюки, кусючі панцерники, полози, двоголовці з наїженою зубами спиною, гієни, видри, ворони, крокодили, гідропи з рогами, мов пили, жаби, грифони, мавпи, песиголовці, левкроти, мантикори, яструби, парандри, ласки, дракони, одуди, сови, василіски, гіпнали, престери, спектафіки, скорпіони, ящури, кити, скитали, амфісбени, якулюси, дипсади, зелені ящірки, риби-причепи, поліпи, мурени та черепахи (М.Прокопович, перекл. У.Еко). У буйному квітучому зелі, Немов у скриньці, золотом покритій, Де поцілунок ніжиться в гіллі, Гаптує фавн узори розмаїті В.Ткаченко, перекл. А.Рембо)].

Резервист – (франц.) резервіст, (ещё, устар.) ратник. [Я схопив здоровенний замашний дрючок, щоб уперіщити, коли наздожену, вже зовсім близько було це бандитське мурло в якійсь плямистій зеленій робі, в які виряджали тих наших солдатів та резервістів, яких посилали до чорнобильського реактора, як він раптом збавив біг, і, важко відсапуючись, зупинився й повернувся до мене перекошеною люттю фізіономією, на якій смикався й смикався жалюгідний страпачок сірих вусиків (Є.Гуцало). А тим часом німці могли опинитися піді Львовом з дня на день. І тоді постало ясно одне: треба боронити Львів, і боронити його мали командири, які потрапили сюди випадково й ніколи не працювали в штабах, недобитки, резервісти, поліція і ми, ополченці, які ще й не нюхали пороху (Ю.Винничук)].

Граната – (итал. от лат.) граната. [Але Василик не падав і біг прудко, притримуючи лівою рукою штаненята. В правій руці була в нього велика граната, яку він знайшов у борозні. — Кинь, кидай, кажу, щоб тебе об землю кидало! (О.Довженко). Табачник з освітою в руках — це як мавпа з гранатою, і я не здивуюся, коли своїм хазяям біди він наробить більше, ніж Україні (О.Забужко). Западає гробова (яке доречне слово!) тиша. Все-таки граната дивовижна (харизматична!) річ. Коли сидиш отак у тісному колі, ніяка зброя не справить ефекту подібного до того, що вичавлює з людей ця грубої роботи репанка (В.Слапчук). Через два роки після материної смерті батько закохався в ефектну розлучену блондинку з України. Йому було вісімдесят чотири, а їй тридцять шість. Вона вибухнула в нашому житті наче пухнаста рожева граната, скаламутивши темні води, піднявши на поверхню осад заболочених спогадів, давши родинним привидам копняка під спину (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Противник уже близько. Гайє і Кроп кидають ручні гранати, кидають як тільки можуть швидко, ми подаємо їм гранати вже з висмикнутими запобіжниками (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). Ерна не бачить мене, але я ще здалеку пізнаю її руде волосся. Вона безсоромно висить на плечі типового юного спекулянта. Я не рухаюся з місця, але почуваю себе так, ніби проковтнув ручну гранату. Ось вона танцює тут, негідниця, якій я присвятив десять віршів з своєї неопублікованої збірки «Пил і зорі», — а мені цілий тиждень брехала, що дістала струс мозку і їй заборонено виходити з дому (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — Ой, граната! — Та не бійся, вона ручна].

Близкий – 1) (в пространстве) близький, поблизький, недалекий; 2) (в духовном смысле) бли́зьки́й, бли́жній, ві́рний, схожий, подібний, споріднений: • бли́зкий свет – бли́гом світ, бли́гий світ, близьки́й світ; • близкое родство – близька спорідненість, близьке споріднення; близкие отношения  – близькі стосунки (взаємини); • близок локоть, да не кукусишь –   близько лікоть, та не вкусиш; є в глеку молоку, та голова не слізе; • более близкий – ближчий; • слишком близкий – заблизький. [В близьких селах думали, що в Вербіщі пожежа (І.Нечуй-Левицький). — Ти ж, Христе, раніше порайся та раніше й лягай спати, щоб виспатись на завтра, бо не близький світ тобі йти, — рає їй хазяйка в четвер після обіду (П.Мирний). В близьких хатах ще не світилось (Л.Українка). Не близький світ топтав: Не тільки в Крим ходив, — в Туреччині бував (Л.Глібов). Література. Вона стала йому близькою і найдорожчою з причин, яких він не мав охоти докладно аналізувати, виправдуючи своє захоплення тією поважною підставою, що знати літературу є перша ознака культурної людини (В.Підмогильний). У Григорія аж чорна гора з душі зсунулась. Стало легко і радісно. Біля нього стояли рідні, близькі люди (І.Багряний). Вимріяна і близька донині, Незнайома, але й знана теж, Заховавшись в довгій самотині, Вже мене не кличеш, не зовеш (В.Стус). Ось вона йде у своїй сріблястій сукні, юна й прекрасна, світлий вогник життя, я любив її і коли казав: «Іди до мене», вона приходила, ніщо не стояло між нами, ми могли бути такі близькі, як тільки взагалі можуть бути близькі люди… А проте часом усе якось загадково відступало в тінь, ставало мукою, я не міг вирвати дівчини з сукупності речей, з кола її реального існування, яке було й поза нами, і в нас, яке нав’язувало нам свої закони, свій подих і свою тлінність, сумнівний блиск теперішнього, що невпинно поринає у небуття, хистку іллюзію почуття… ти володієш чимось, щоб втратити (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Одночасно Дон Кіхот провадив перемовини з одним селянином, близьким своїм сусідом; був то чоловік добрий,хоч добра мав, сердега, не гурт, але, як то кажуть, без олії в голові (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Санчо подякував йому красненько, поцілував ще раз руку і край кольчуги, підсадив його на Росинанта, а сам сів на осла та й потюпав слідком за паном, що, навіть не попрощавшися з подорожніми дамами і не сказавши більше ні слова, покатав у поблизький лісок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Люди стають щораз ближчими один до одного: світ перенаселений (С.Є.Лєц)].

Веснушчатый, весноватый. – веснянкуватий, ластатий. [— Студенти запалили!.. Вони!.. Не хто, як вони!.. — кричав рудий, веснянкуватий Гаврило i, показуючи замазаною у сажу рукою до лісу, грізно тряс головою (В.Винниченко). До мене підійшов веснянкуватий кацапчук у подраних штанах із шинельного грубого сукна та дамського крою «матроській» блюзці (Ю.Горліс-Горський). У цьому зацвілому старому домі Кеті виросла гладкою, моторною, здоровою дівчиною і такою гарною й веснянкуватою, тов тигрова лілея (М.Рябова, перекл. О.Генрі). У нього було червонаво-руде волосся, маленькі, блакитні, близько поставлені банькаті очиці, також червонаві, принаймні білки, і червоне, ластате обличчя. Враження було таке, ніби хтось його ошпарив (К.Гладка, В.Корякіна, перекл. Д.Лондона)].

Унитаз – (испан.) унітаз. [На прощання Нана сказала мені комплімент: — Чоловіки — як унітази: або зайняті, або засрані. Ти, на жаль, зайнятий (Ю.Винничук). — Унітаз може нагородити нас справді царською насолодою, завдяки тиші та спокою, які зазвичай оточують його в нічний час (В.Шовкун, перекл. М.Турньє). Незабаром ми всі утрьох спали на одному поверсі, й поки Мерлін тихенько сопіла на моїх грудях, Г’ю, розлігшись за три фути від нас, хропів і булькав, як унітаз (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Не встиг Фабіо зачинити за собою двері, як вона підняла двома пальцями той масний помідор і понесла до ванної, намагаючись тримати якомога далі від носа, бо запах був просто нестерпний. Всередині замкнулася на ключ, підняла кришку унітаза, і той білозубо посміхнувся до неї: мовляв, давай його сюди, я з ним впораюся (А.Маслюх, перекл. П.Джордано). Парадокс чоловічих туалетів: рефлекторно боїшся підійти близько до унітаза, бо навколо нього завжди мокро, а мокро навколо нього, бо рефлекторно боїшся підійти близько].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ВИ́ДЕТЬ, све́ту бе́лого не видеть ще сві́ту не ба́чити, не зна́ти про́світку, не ма́ти про́світку, ні́коли й уго́ру гля́нути кому; видеть наскво́зь зна́ти як облу́пленого, прошива́ти зо́ром на́скрізь; видеть не могу́! ані́ на о́чі!; не видеть све́та за чем не ба́чити сві́ту за чим, нічи́м не ціка́витися крім чого; не видеть, как свои́х уше́й не ба́чити, як своєї поти́лиці; ви́дит о́ко, да зуб неймёт бли́зько лі́коть, та не вку́сиш, ба́чать о́чі, та зась; э́то ну́жно бы́ло видеть було́ б вам /тобі/ ба́чити; ви́дящий що ба́чить тощо, зда́тний ба́чити, видю́щий, зря́чий, стил. перероб. вбача́ючи тощо, (що в чім) гото́вий ба́чити; видящий в мра́чном све́те схи́льний ба́чити в те́мних фа́рбах; видящий наскво́зь стил. перероб. прошива́ючи зо́ром на́скрізь; видящий невооружённым гла́зом зда́тний ба́чити го́лим о́ком; не видящий да́льше своего́ но́са зда́тний ба́чити лише́ під но́сом; ви́димый ДІЄПРИКМ. ба́чений, рідко ви́даний, ПРИКМ. ви́ди́мий, ви́дний, очеви́дний, уя́вний, нао́чний; УВИ́ДЕТЬ, увидеть свет (про книжку) ви́йти дру́ком, ви́йти у світ; поживём — увидим поживі́м! – поба́чимо, (що було́ – ба́чили), що бу́де – поба́чимо, прав. наголос поживемо́ – поба́чимо; увидевший ОКРЕМА УВАГА

ДОПУСКА́ТЬ, ще толерува́ти, дозволя́ти; не допуска́ть и мы́сли, і в го́лову не кла́сти /поклада́ти/; я допуска́ю /мы допуска́ем/ и э́то, мо́же й так; не допуска́й э́того, не дозволя́й цьо́го́; никто́ не допуска́л и мы́сли, ніко́му і бли́зько ду́мки не було́;

ИМЕ́ТЬ, иметь больши́е позна́ния в чём до́бре зна́тися на чому; иметь большо́й вес /иметь большу́ю ва́жность/ бага́то ва́жити; иметь в виду́ ма́ти на о́ці /на прикме́ті, на меті́/; иметь в виду́ что ще ці́лити куди; иметь в ежедне́вном рацио́не (певні харчі) ма́ти на щоде́нь; иметь ви́ды на ва́жити на; иметь в карма́не кого трима́ти у жме́ні; иметь власть ма́ти пра́во /си́лу/; иметь в своём акти́ве ма́ти за плечи́ма; иметь в своём распоряже́нии ма́ти під (своє́ю) руко́ю, галиц. ма́ти до диспози́ції; иметь де́ло ма́ти до ді́ла; иметь жи́зненный о́пыт образ. перейти́ бага́то сві́ту; иметь запусте́лый вид світи́ти пу́сткою; иметь значе́ние (иметь реша́ющее значе́ние) ще ма́ти си́лу, ва́жити (над усе); иметь ме́сто (про дощі) перепада́ти; иметь на иждиве́нии утри́мувати; иметь на приме́те ма́ти на о́ці; иметь обыкнове́ние взя́ти мо́ду, практикува́ти; иметь основа́ние ма́ти підста́ву; иметь отноше́ние к стосува́тися до; иметь подхо́д к кому умі́ти підійти́ /зна́ти ключ, зна́ти з яко́го кінця́ зайти́/ до кого; иметь поползнове́ние ще роби́ти за́біги, щоб; иметь превосхо́дство над кем стоя́ти на го́лову ви́ще від кого; иметь представле́ние обо всём наба́читися всьо́го́; иметь пристра́стие к чему полюбля́ти /бу́ти залю́бленим у/ що; иметь свобо́ду де́йствий ма́ти ві́льну ру́ку; иметь се́рдце на кого се́рдитися /ма́ти жаль/ на; иметь скло́нность к чему полюбля́ти що; иметь смысл ма́ти сенс /ра́цію/; иметь со́весть ще ма́ти ду́шу; иметь соприкоснове́ние с чем торка́тися чого, (з ким) ма́ти ді́ло з; иметь спосо́бности кого [н. певца́] вда́тися ким [н. співако́м]; иметь сре́дства к существова́нию ма́ти шмато́к хлі́ба; иметь терпе́ние ма́ти терпе́ць; иметь те́сные конта́кты ритмомелод. ма́ти найтісні́ші конта́кти; иметь хождение бу́ти в /не вилуча́тися з/ о́бігу; не иметь возмо́жности яви́ться галиц. бу́ти перешко́дженим; не иметь жи́зненного о́пыта не ню́хати по́роху; не иметь значе́ния образ. не ма́ти ваги́, ма́ло ва́жити, ж. то нічо́го, що [не имело значения, что о́ба служи́ли то нічого, що оби́два служи́ли]; не иметь мале́йшего жела́ния не хті́ти ані-ні́; не иметь мале́йшего поня́тия о чём ні сном ні ду́хом не зна́ти про, фаміл. не ню́хати чого, галиц. не ма́ти зеле́ного поня́ття; не иметь представле́ния (не иметь никако́го представле́ния) фаміл. тя́мити, як свиня́ в апте́ці; не иметь ничего́ о́бщего с чем бли́зько не ночува́ти бі́ля чого; не иметь пото́мства образ. рости́ в сто́вбур; не иметь представле́ния о войне́ не ню́хати по́роху; не иметь свобо́дной мину́ты не ма́ти ні дня ні но́чі, ні́коли й уго́ру гля́нути кому; име́ет ме́сто /име́ло ме́сто/ что галиц. прихо́дить /прийшло́/ до чого [имеет место кри́зис прийшло до кри́зи]; не име́й ста рубле́й, а име́й сто друзе́й не май ста рублі́в, а май сто браті́в; име́й в виду́! (име́йте в виду́!) зваж!, зва́жте!; име́ющий що /мн. хто/ ма́є, ім. посіда́ч /вла́сник/ чого, прикм. бага́тий на що, /про тягар/ обтя́жений чим, образ. з чим [имеющий большо́е бу́дущее з вели́ким майбу́тнім], з чим на рука́х [имеющий капита́л з капіта́лом на руках], з чим на ши́ї [имеющий долги́ з борга́ми на шиї], з чим на утри́манні [имеющий семью́ з сім’є́ю на утриманні], стил. перероб. ма́ючи; имеющий больши́е позна́ния в чем ерудо́ваний у якій га́лузі, до́бре підку́тий на чому; имеющий большо́е значе́ние преважли́вий, ду́же важли́вий; имеющий в виду́ стил. перероб. ма́ючи на ува́зі; имеющий в своём акти́ве что з чим за плечи́ма; имеющий в своём распоряже́нии что ма́вши під руко́ю; имеющий вес вагови́тий, ваго́мий, з ваго́ю; имеющий власть над кем волода́р /влади́ка/ кого; имеющий возмо́жность спромо́жний, стил. перероб. ма́ючи змо́гу; имеющий го́лову на плеча́х з голово́ю на в’я́зах; имеющий де́ло с чем за́йня́тий чим; имеющий де́ло с кем пов’я́заний з; имеющий жа́лкий вид як у во́ду опу́щений; имеющий жела́ние гото́вий, охо́чий; имеющий зада́ние стил. перероб. ма́ючи завдання́; имеющий зако́нную си́лу правоси́льний; имеющий значе́ние із зна́ченням, важли́вий (для); имеющий зуб на кого стил. перероб. ма́ючи зуб на; имеющий каса́тельство приче́тний; имеющий ме́сто ная́вний, зафіксо́ваний; имеющий мно́го о́бщего с з ку́пою спі́льних рис із; имеющий наме́рение /имеющий поползнове́ние/ = намеревающийся; имеющий обыкнове́ние призвича́єний; имеющий основа́ние (имеющий по́лное основа́ние) з по́вним пра́вом; имеющий отли́чие відмі́нний, (про відзнаки) нагоро́джений; имеющий отноше́ние к приче́тний до; имеющий перспекти́вы перспекти́вний; имеющий подхо́д зда́тний підійти́; имеющий пра́во з пра́вом, галиц. упра́внений; имеющий превосхо́дство над що ма́є перева́гу над; имеющий представле́ние о до́бре знайо́мий з, наслу́ханий про; имеющий преиму́щество (имеющий то преиму́щество) з (тіє́ю перева́гою; имеющий примене́ние застосо́вуваний; имеющий ру́ку стил. перероб. ма́ючи ру́ку; имеющий сбыт (крам) ходови́й; имеющий свобо́ду де́йствий ві́льний у свої́х ді́ях; имеющий своё объясне́ние в чем поя́снюваний чим; имеющий си́лу ді́йсний, чи́нний; имеющий сла́бое зре́ние підслі́пуватий, підслі́пий, имеющий соприкоснове́ние = соприкасающийся; имеющий соприкосновение с зму́шений ма́ти ді́ло /за́йня́тий/ з; имеющий спрос (крам) ходови́й; имеющий сре́дства к существова́нию забезпе́чений шматко́м хлі́ба; имеющий схо́дство поді́бний, схо́жий; имеющий тенде́нцию к з по́тягом до; имеющий те́сные конта́кты з найтісні́шими конта́ктами; имеющий у́ши, да слы́шит хто ма́є ву́ха, хай слу́ха; имеющий це́лью з мето́ю; имеющий фо́рму у фо́рмі, фо́рмою; имеющий хожде́ние тепе́р ув о́бігу; имеющий це́нность ці́нний, кошто́вний; не имеющий де́нег /тала́нта, вку́са, цены́ тощо/, безгрошови́й /безда́рний, без смаку́, безці́нний тощо/; не имеющий ничего́ о́бщего як не́бо і земля́; не имеющий представле́ния без жо́дного уя́влення; ничего́ не имеющий против зго́дний; не́что, не имеющее це́нности поло́ва; ЗАИМЕ́ТЬ діял. запопа́сти.

КО́РОТКО фраз. бли́зько, до́бре [коротко знако́мый до́бре /бли́зько/ знайо́мий], складн. куцоголо́вий [короткоголо́вый куцоголо́вий; коротконо́гий куцола́пий; короткопа́лый куцопа́лий; короткошеий куцово́лий; короткошёрстый куцоше́рстий тощо].

О́БЩИЙ (тираж) суку́пний; в общий котёл ПЕРЕН. до гу́рту; в общей сло́жности в ціло́му; в общем, в общих черта́х назага́л; в общем-то загало́м; по общему мне́нию на ду́мку всіх, на зага́льну ду́мку; общее ме́сто зага́льник, зага́льність; общие места́ зага́льщина; общими си́лами ще ро́єм; не име́ть ничего́ общего с чем образ. бли́зько не лежа́ти бі́ля чого.

О́КО, ви́дит о́ко, да зуб неймёт бли́зько лі́коть, та не вку́сиш, га́рна ді́вка, як засва́тана.

ПЕРЕЖИВА́ТЬ ще потерпа́ти, умліва́ти /болі́ти, тлі́ти, млі́ти/ се́рцем /душе́ю/, (горе) терпі́ти, пізнава́ти, перебува́ти; переживать о ком уболіва́ти /потерпа́ти/ за кого; переживать об утра́те болі́ти втра́тою; не пережива́й за нас фраз. не бі́йся за нас; пережива́ющий 1. що /мн. хто/ пережива́є тощо, зда́тний пережи́ти, пережи́вець, 2. що /мн. хто/ потерпа́є тощо, болі́льник, уболіва́льник, образ. з бо́лем у се́рці /спо́внений душе́вних мук, з ту́гою в се́рці, зате́рплий се́рцем/ від чого, гли́боко вра́жений чим; переживающий го́ре обтя́жений го́рем; переживающийся/пережива́емый 1. пережи́ваний, прикм. /зараз/ тепе́рішній, /колись/ тоді́шній, 2. взя́тий бли́зько до се́рця, прикм. пережива́льний;

ПОДПУСКА́ТЬ, не подпускать на пу́шечный вы́стрел і бли́зько не підпуска́ти; подпуска́ющий що /мн. хто/ підпуска́є тощо, ставши підпускати, зго́дний підпусти́ти, складн. підпусти́- [підпусти́шпилька], стил. перероб. підпуска́ючи; не подпускающий на пу́шечный вы́стрел що й бли́зько не підпуска́є; подпускающий шпи́льку ґедзь, ґедзю́к, складн. підпустишпи́лька; подпуска́емый що його́ підпуска́ють, підпу́сканий; ПОДПУСТИ́ТЬ, подпустить шпильку ще відва́жити со́ли, загну́ти карлю́чку.

ПОМИ́Н, не быть в поми́не і не ночува́ти [не́ было и в поми́не і не ночува́ло]; и в помине нет укр. кіт напла́кав, нема́ й знаку́ /зга́дки/, фраз. нема́ й на ліки, і бли́зько нема́, і не па́хне.

СОПРИКАСА́ТЬСЯ ще доторка́тися, торка́ти, (про землі) межува́ти, (з ким) ма́ти ді́ло, контактува́тися; соприкаса́ться с жи́знью бли́зько пізнава́ти життя́; соприкаса́ющийся що /мн. хто/ торка́є тощо, зви́клий торка́ти, зму́шений ма́ти ді́ло, ста́вши торка́тися, дото́рканий, прикм. приле́глий, сусі́дній, сумі́жний, доти́чний, сти́чний, /хто/ приче́тний, знайо́мий; соприкаса́ющийся с чем доти́чний до чого; соприкаса́ющийся с жи́знью неізольо́ваний від життя́.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Близко – бли́зько, недале́ко.

Вблизи – 1) (наречие) поблизу́, бли́зько; 2) (предлог с род. падеж.) поблизу́, бли́зько.

Поблизости, нар. – поблизу́, бли́зько.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Вблизи – поблизу; близько чого; недалеко чого. Вблизи находящийся – поблизький.

Возле – біля; коло; край; близько кого, чого; (рядом) – обік (обіч, побік, побіч); попліч; поруч кого, чого; сумежно з чим. Возле дверей – одвір. Возле кого, чего проходить – іти проз кого, що.

Время – час; пора; часина; доба. Короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина. В короткое время, за короткое время – за малий час; не за великий час; за малу часину. Продолжительное время – великий час; довший час. Рабочее время – робітний, робочий час. Во время, во времена кого, чего – за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; підчас чого. Со времени – від часу, від часів. До времени – до якогось часу; покіль що. С какого времени – відколи; з якого часу. С этого времени – відтепер; з цього часу. С того времени – відтоді; з того часу; з тих часів. Со времени (революции, ревизии и т. п.) – від часу (революції, ревізії і т. ин.) С давнего времени – з давніх часів; з давньої давнини; з давнього давна; з давніх давен. С незапамятных времен – з давніх давен; від найдавніших часів. С того времени, как – з того часу, як; відколи. С некоторого времени – з якогось, від якогось часу. В какое время? – якого часу? Около того времени – близько того часу. В это время – тим часом; в цей час; під цей час. А в это время – аж тут; аж під цей час. В то время – тоді; того часу; в той час; під той час; тими часами; на той час; на ту пору. В то же время – рівночасно; одночасно; в той-таки час; в той самий час. В одно время – заразом; одночасно. В одно и то же время – за одним заходом; одночасно. Тем временем – тим часом; поки що. В то время, как – тим часом як. Все время – раз у раз, раз по раз. Раньше времени – без часу. В свое время – за свого часу; свого часу; в свій час; (своевременно) – своєчасно. Вовремя – вчасно; впору; на свій час. Не в свое время, не вовремя – невчасно; не в час; не свого часу. Всему свое время – на все свій час. Для своего времени – як на свій час; як для свого часу. Во всякое время – повсякчас; повсякчасно. Это было не в наше время – це ще не за нас було; не в наші часи те діялося. В недавнее время – недавніми часами. В прежнее время – попередніми часами; за попередніх часів; давніших літ; перше; попереду. В последнее время – останнім часом; останніми часами. В старое время – за давнього часу; в старовину. По теперешним временам – як на тепер; як на ці часи. До последнего времени – донедавна. В другое время – иншим часом. До сего, до настоящего времени – досі; до цього часу. До того времени – доти, дотіль. До поры до времени – поки що; доки що; до слушного часу; до часу. До позднего времени – допізна; до пізньої години. На время – на час; до часу; про час. На некоторое время – на якийсь час. На неопределенное время – на безрік. На вечные времена – на вічні часи; на безвік; у вічний час. Спустя, через некоторое время – по часі; згодом; перегодом, перегодя (якийсь час); незабаром; невдовзі; туди далі; по якійсь годині; за якимсь часом. Спустя долгое время – по довгому часі. Продолжительное время – довго; чимало часу. В непродолжительном времени – незабаром; незадовго. С течением времени – дедалі; з часом; з бігом часу. В течение некоторого времени – протягом, на протязі якогось часу. В течение непродолжительного времени – не за великий час; протягом, на протязі недовгого часу. От времени до времени – час від часу; з часу до часу. По временам, время от времени – часами; десь-не-десь; коли-не-коли; десь-колись. В ночное время – уночі; нічною добою; нічної доби; вночішнього часу. В любое время – коли хочете. Время дообеденное – задобіддя; задобідня година. В обеденное время – в обіди. Время послеобеденное – пообідній час; сполуденок. Время года – пора; доба року. В свободное время – на дозвіллі; гулящого часу; вільного часу; гуляючи. Есть время – є коли. Отсутствие свободного времени – нікольство. Не хватать, не доставать времени – ніколитися. Нет времени – нема коли; ніколи; не маю часу. Удобное, благоприятное время – добра нагода; добра година; слушний час; сприятлива година. Надлежащее время – певний, слушний час. Потребует много времени – см. Требовать. Неблагоприятное, бедственное время – лихий час; лихоліття; тяжка година; знегіддя; знегода. В условленное время – умовленої години; як умовлено. В лучшие времена – за кращих часів. Указанное время – зазначений час. Определенное время – певний, визначений, призначений час, термін. В определенное время – певного часу; за певний, визначений час; (в определённые сроки) – певними термінами. Теперешнее время – теперішні часи; цьогочасність. Старые времена – старі часи; давнина; старовина; старосвіччина. В настоящее время – на теперішній час. До настоящего времени – донині; дотепер. На будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє. По настоящему времени – на теперішній час. В давние времена – давніми часами; у давні давна. Относящийся к этому, к тому, к новому времени – цьогочасний; тогочасний; тодішній; новочасний. Требующий, отнимающий много времени – забарний; загайний. Время летит – час біжить; час не змигнеться. Время прибавочное (для работы) – надробочий час. Время упущено – проминуто час; (шутя) – пора перепорилася. Время идет – час минає, плине. Время скоро проходит – час швидко упливає. Время терять – гаяти час; марнувати час. Выиграть время – вигадати час. Время поступления бумаги – час вступу паперу. Во сколько времени – за скільки часу; за який час. В рабочее время – робітною, робочою порою; в робочу пору; в робочий час. Улучить, выбрать время – вигадати годину; добрати часу. Свободное время – дозвілля; гулящий час. Нет свободного времени – часу немає; (от работы) – виробу немає. В какое время – в яку годину; в яку пору. Как раз в то время – саме тоді; саме під той час. На это требуется много времени – на це треба багато часу; це відбере багато часу. Летнее время – літо. В летнее время – влітку; вліті; літньої доби. Нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові.

Около (вокруг) – коло; навколо; довкола; округ; навкруги; (возле, подле) – коло; біля; край; побіч; обік кого, чого; (приблизительно) – трохи не; мало не; під що; близько чого; з що. Около двух часов (сейчас) – близько другої години (зараз).

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Ближний • Не ближний свет (ирон.) – не близький світ (не близька сторона); не близько; (застар.) [не] блиг(ом)ий світ.

Близко • Близко сойтись с кем (подружиться) – зблизитися (заприятелювати) з ким; здружитися з ким; заприязнитися з ким; потоваришувати (затоваришувати) з ким; (лок.) засябрувати з ким. [Лисичка з Журавлем дуже заприятелювали. Франко. Потроху таки заприязнився з цікавим хлоп’яком і Микола Йванович. Ільченко.] • Близок локоть, да не укусишь – близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Хоч близько, та слизько. Пр. Чує кіт у глечику молоко, та морда коротка дістати. Пр. Є в глеку молоко, та голова не влізе. Пр. Носом чую, та руками не впійму. Пр. Видно й хати, та далеко чухрати. Пр. • Весьма близко – дуже близько; [як] палицею (шапкою) кинути (докинути); (лок.) городня річ. [Що тут від вашого хутора: доброму молодцеві тричі палицею кинути! Кропивницький.] • Принимать близко к сердцу – брати близько (дуже) до серця. [Не бери того собі дуже до серця. Турчинська.]

Бок • Бок о бок – (п)обік, (п)обіч кого, чого; бік у бік; пліч-о-пліч; попліч; плече в плече. [Обік його Цариця небога, Мов опеньок засушений, Тонка, довгонога… Шевченко. Попліч сиділа коло його стара бабуся. Вовчок.] • Бока отбить кому – бебехи (печінки) надсадити (відбити) кому; відбити (відтовкти) боки кому. [Сюди на кулаки лиш ближче! Я бебехів вам надсажу! Котляревський.] • Боком – боком; бока; бокаса. [Каламарчик лежить бока осторонь. Барвінок.] • Боком выходить (вылезти) – рогом (боком) вилізти. [Коли б нам та оцей сміх боком не виліз!.. Гончар.] • Глядеть боком на кого – кривим оком глядіти (дивитися) на кого; зизом дивитися на кого. [Дивиться на нього кривим оком. Франко.] • Лежать на боку (ленясь) – лежня справляти; байдикувати; байдики бити. [Годі байдики бити та хліб даром їсти… Козланюк.] • Намять бока кому – облатати (полатати, нам’яти, обчухрати) боки кому; дати наминачки кому. [Тю! Заліз у чужу хату, ще й голос подає! Ану, хлопці, полатаємо йому боки? Юхвід.] • Отдуваться своими боками – платити своїми боками; на собі терпіти. • Под боком – близенько; зовсім близько; недалечко; (образн.) тільки що не видко; як палицею (шапкою, штихом) (до)кинути. • С боку припёка (припёку) – приший кобилі хвіст; п’яте колесо до воза. • Сидеть боком – сидіти боком (бока); бокувати. [Не бокуй, Марусенько, не бокуй: сядь собі прямісінько. Сл. Гр.] • С отвисшими боками – вислобокий; з відвислими боками.

Быть • Будем бдительны! – будьмо пильні! • Будем готовы! – будьмо готові (напоготові)! [Вони вже близько, будьмо ж всі готові зустрінути врочисто молодих. Кочерга.] • Будем здоровы! – будьмо здорові!; будьмо! [Сідай і ти, Насте, — розпорядився Гаркуша, наливаючи чарки — …Отож, за те, щоб добре поярмаркувалось… Будьмо. Гончар.] • Будем знакомы! – будьмо знайомі!; познайомимося! (зазнайомимося!) • Будет! – годі; буде!; доволі!; досить! [Не плач, серденько, годі! Вовчок. Та буде ж, буде… Квітка-Основ’яненко.] • Будет и на нашей улице праздник – буде й на нашому тижні свято. Пр. Буде й на нашій вулиці свято. Пр. І в наше віконце засяє (засвітить, загляне) сонце. Пр. Колись і на нас сонечко гляне. Пр. Колись і перед нашими ворітьми сонечко зійде. Пр. Діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині. Пр. • Будет по-моему, по-твоему… – вийде на моє, на твоє…; буде по-моєму, по-твоєму… [І побачиш, як не на моє вийде. М. Куліш. Нехай, думаю, по-твоєму буде. Стороженко.] • Будет с меня (тебя…) – буде (досить) з мене (тебе). • Будет тебе! будет вам! – буде тобі! буде вам!; знатимеш! знатимете!; матимешся! матиметеся!; начувайся! начувайтеся!; ось постривай лиш! ось постривайте лиш! • Будешь сладок — живым проглотят, будешь горек — проклянут – не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо розплюють. Пр. Солодкого проглинуть, гіркого проплюють. Пр. Хто стається медом, того мухи з’їдять. Пр. Будеш солодкий, то тебе проглитнуть (проковтнуть), а будеш гіркий — проклянуть (то виплюнуть). Пр. • Будь добр, будьте добры – будь ласка (будь ласкав), будьте ласкаві; зроби (вчини) ласку, зробіть (вчиніть) ласку; коли (якщо) ласка твоя, ваша; (розм.) спасибі тобі; спасибі вам. [Скажи мені, будь ласкав, тату, Чого ячмінь наш так поріс… Гребінка. Зробіте ласку, дядечку, велику, Не жалуйте дерев старих. Візьміть та вирубайте їх. Глібов.] • Будь здоров, будьте здоровы – бувай здоров, бувайте здорові; бувай, бувайте; (випроводжаючи, у відповідь кажуть іще) іди здоров, ідіть здорові; щасливо. [Бувайте здорові, молодиці! Вовчок.] • Будь он…, он бы… – якби (коли б) він був…, він би… • Будьте так любезны – як (якщо, коли) ласка ваша; будь ласка (будьте ласкаві). [Коли ваша ласка, — кажу, — то й я собі біля вас стану. Вовчок.] • Будьте уверены – будьте певні; майте певність. [Будьте певні, що ви не вмрете — живі будете. Вишня.] • Будь что будет; была не была – що буде, те (то) й буде; хай буде що буде; хай (най) діється (буде) що хоче; або пан, або пропав. Пр. [Або здобути, або дома не бути. Пр. Раз козі смерть. Пр. Куць виграв, куць програв. Пр. Подивилась Катерина: — І ви, бачу, люди! Не плач, сину, моє лихо! Що буде, то й буде! Шевченко.] • Была бы собака, а палка будет – хто схоче собаку (пса) вдарити, той кия найде. Пр. Кому кого у надобі, той того найде у кадовбі. Пр. Що по надобі, то найдеш і в кадобі. Пр. • Была бы шея, а ярмо найдётся – аби шия, а ярмо буде (знайдеться). Пр. Аби шия, а хомут буде. Пр. Аби пшоно — каша буде. Пр. Аби голова, а шолуді будуть. Пр. Аби корито, собаки будуть. Пр. Аби болото, а жаби будуть. Пр. Аби хліб, а зуби будуть (найдуться). Пр. Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі. Пр. Аби побрязкачі, послухачі будуть. Пр. Аби люди, а піп буде. Пр. На мої руки найду усюди муки. Пр. • Был конь, да изъездился – був кінь, та з’їздився. Пр. Був мед, та гості попили. Пр. Було діло, та полетіло. Пр. Був колись горіх, а тепер свистун. Пр. Був волом, та став козлом. Пр. Був лісничим, а тепер нічим. Пр. • Быть беде – без біди тут не обійдеться; начувайся, начувайтеся, начуваймося лиха. • Быть без души от кого – всією душею упадати коло кого; дух за ким ронити; палко любити кого. [Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш. Грітенко.] • Быть в компании, водить компанию с кем – бути в компанії з ким; тримати спілку з ким; спілкувати з ким. • Быть в ладах, не в ладах с кем – бути (жити) з ким у [добрій] злагоді (згоді, ладу); добре тривати з ким; бути (жити) не в ладу (не в (з)лагоді, не в згоді) з ким; не ладнати з ким; незлагода (незгода) з ким, між ким; немає згоди між ким. [Нам не треба сварки, ми в злагоді. Мартович.] • Быть в новость кому – бути за новину кому. • Быть во главе – на чолі бути (стояти); перед вести. [Бо Панько перед вів!.. М. Куліш.] • Быть в ответе за что – відповідати за що. • Быть в сборе – зібратися; бути вкупі. • Быть в состоянии, в силах (сделать что) – змагати (змогти, змогтись); здужати (здолати); мати змогу (силу); примогти. [Коли б змогтись, та ще поволоктись. Пр. Приміг би — в ложці води втопив. Пр.] • Быть в ссоре с кем – бути у сварці (у гніву) з ким; посваритися з ким; (образн.) розбити глек і з ким. [Часом ти що не по-моєму, — я косо гляну, а часом я що не по-твоєму — ти скривишся, та дивись і розіб’ємо глек! Кониський.] • Быть или не быть – бути чи не бути; жити чи не жити. [Жити чи не жити — Ось що стало руба. Старицький, перекл. із Шекспіра.] • Быть кем, чем (в качестве кого, чего, исполнять функции кого, чего) – бути (правити) за кого, за що (зі значенням професії, стану, перебування) бути ким, чим; (віддається ще й дієсловами на -увати, -ювати, -йти) головувати, секретарювати, вчителювати, кухарити… [Хай чабан! — усі гукнули, — За отамана буде. Тичина. І він зайшов у другу кімнату, що правила йому за робочий кабінет. Баш.] • Быть мужем и женой – бути чоловіком і жінкою; бути подружжям; бути в парі (до пари). [Не будемо ми, серденько, в парі, душа моя чує. Чубинський. Не судилось нам, серденько, Бути до пари. Кримський.] • Быть начеку (настороже) – бути наготові (насторожі); пильнувати; бути обережним. • Быть не может! – бути не може!; [це] неможливо! • Быть ни при чём – бути ні до чого; не мати нічого спільного з чим. • Быть по сему! – хай буде так!; так має бути!; нехай так! [Хай буде так! Іди! Кочерга.] • Быть постоянно в чём (в работе, одежде…) – не вилазити (не виходити) з чого. [З роботи ніколи не вилазить. Сл. Гр.] • Быть постоянно (находиться) – завжди (безпереводно, невиводно, постійно) бути; не переводитися. [Яка вона молодесенька, а вже свати не переводились у хаті. Вовчок.] • Всё может быть – усе може статися; все може бути. [Я не кажу напевне, а все може статися. Старицький.] • Да будет! – хай (най) буде! • Должно быть – певно; мабуть (мабуть чи не); повинно (мусить бути). [Іде шляхом молодиця, Мусить бути, з прощі. Шевченко.] • И был таков – тільки його й бачили; і щез (зник, пропав). [Похвалили млин і поїхали, і німець той з ними. Тільки його й бачили. Кониський.] • Как быть? – як [його] бути?; що [його] діяти?; що [його] [у світі] робити?; що [його] почати? [Що тут у світі робити? Казка.] • Кто бы ни был – хоч би хто був; хто б був не був. [Хто б був не був батько, а вже ж він батько. Свидницький.] • Может быть – може. • Надо быть (надо полагать, вероятно) – мабуть; [десь] певно; либонь; мабуть чи не; десь (десь-то); (зах.) відай. [Удався, мабуть, я у того пращура свого, у Савлука козака. Вовчок.] • Не будь я (пусть я не буду) – [Не] хай я не буду. • Не будь я тогда где… – якби я не був тоді де… • Не знает, как ему быть – не знає, що йому робити (діяти, чинити); (образн.) не зна, на яку (котру) ступити. [Ей! а мій адвокат не знає, на яку ступити передо мною. Мартович.] • Не то будет, не то нет – може, буде, може, й ні. Пр. Або буде, або й ні. Пр. • Одно и то же будет – на одне (на те саме) вийде. • Пока ещё что будет – пока там ще до чого дійдеться. • Стало быть – отже; виходить; значить. [Значить, подорожувати будемо ми лише втрьох… Трублаїні.] • Так и быть – (не)хай (і) так; так тому й бути; гаразд (добре); сількісь; (давн.) іносе. [Найкраще у житті — це життя… а вмирати… ну, що ж, нехай і так! — життя є наука про смерть. Ільченко. «Іносе! сількісь, як мовляла», — Юноні Юпітер сказав. Котляревський.] • Хотел было, хотела было, хотели было, пошёл было, пошла было, пошли было и т. д – хотів був (був хотів), хотіла була (була хотіла), хотіли були (були хотіли), пішов був (був пішов), пішла була (була пішла), пішли були (були пішли) і т. ін. [Хотів був обережно вгорнути в клапоть шовку й той пречудовий образок. Ільченко. Уже були спробували з сінокосами, — обпеклися. Головко.] • Чему быть, того не миновать – що статися має, то станеться. Пр. Що суджено, то не розгуджено. Пр. Що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду. Пр. Що кому написано на роду, то й конем не об’їдеш. Пр. Чи співатиме півень, чи ні, а день буде. Пр. Скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом. Пр. Що має утонути, то не увисне. Пр. Що має висіти, то не утоне. Пр. Лихая доля і під землею надибає. Пр. • Чтоб тебя здесь не было! – щоб твій і дух [тут] не пах!; щоб твого й духу [тут] не було!; щоб тебе тут не було! [Іди з двору, щоб і дух твій тут не пах!.. Тобілевич. Геть звідси! Щоб твого духу тут не було! Гордієнко.]

Время • А в это время – а[ж] в цей (під цей) час; а(ж) тут. • Благоприятное, удобное время – [Добра] година; сприятлива година; добра нагода; слушний (нагідний) час. [При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Пр.] • В более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах. • В давние, древние времена – давніми часами (за (старо)давніх часів, у давні часи); давньою порою; у давні давна (віки); за давніх-давен (за давнього давна); у [давню] давнину (у [давній] давнині); давниною; за старожитних часів; застародавна. [Січовики ще за старожитних часів прозивались козаками. Стороженко.] • В данное время – (в) цей час; тепер. • В другое время – іншим часом; іншим (другим) разом. • В зимнее время – зимової пори (доби); узимі (узимку, зимою). [Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує). Пр.] • В какое время – якого часу (у який час); у яку годину; коли. [Ой, Бог знає, коли вернусь, в яку годину, Прийми ж мою Марусеньку, Як рідну дитину. Н. п.] • В короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час; за малу часину (годину). • В летнее время – літньої пори (доби); літнього часу; улітку (уліті, літ(к)ом). [Скинеш оком по тому степу, що колись улітку пишною травою зеленів. Сл. Гр. Літком немає Мотрі дома. Мирний.] • В лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів; у кращі (у ліпші) часи. • В любое время – будь-якого часу (у будь-який час); першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини); кожного часу; коли хочете; коли завгодно. [Він був увільнений від війська й міг кожного часу женитися. Кобилянська.] • В настоящее время – тепер (іноді розм. тепереньки, теперечки); теперішнім часом (за теперішніх часів); нині. [Таких людей, як був отой дід Євмен, тепер — запевне кажу вам — нема. Кониський. Де то вона тепереньки? Н.-Левицький.] • В настоящее время, когда… – тепер (нині), коли. • В наше время – за нашого часу (за наших часів); за наших днів, за нас. [От було за наших часів — Верді, Россіні… Українка.] • В недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами); недавно. • В непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі); незадовго (іноді нев(за)довзі); через (за) недовгий час; небавом (розм. іноді незабавки, незабаром); затого; (лок.) ускорості (ускорах). [Метод Багірова незабаром підхопили всі. Гончар. Невдовзі з-за хати з’явилася Знайда. Трублаїні.] • В ночное время – уночі; нічною порою (добою); нічної доби; нічного часу; о нічній порі. [Вдень тріщить, а вночі плющить. Пр. Нічною се було добою. Котляревський. Коли ти пишеш о порі нічній… Павличко.] • В обеденное время – в обід(и); під (в) обідню пору (об обідній порі); обідньої доби (в обідню добу); в обідню годину. [В обідню пору Василько погнав гусей додому. Панч. Вітрець схопився об обідній порі. Сл. Гр.] • Во время, во времена кого, чего – за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого, при чому; (передається ще й орудним відмінком). [То було за царя Панька, як земля була тонка. Пр. При добрій годині всі куми й побратими. Пр.] • Во время жатвы – у (під) жнива; під час жнив; жнивами. [Мій Петрик найшовся жнивами. З нар. уст.] • Во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці); (зрідка) на нову. • Во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно. [Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно. Шевченко.] • Во время сна – під час сну; спавши; (розм.) упереспи (упересипи). [Він марив спавши. З нар. уст. Саме упереспи це робилось. Сл. Гр.] • Во все времена – за всіх часів; у всі часи; на всі часи. • Во всякое время – повсякчас(но); (зрідка застар.) на всяку діб. [Так грай-бо, скрипонько моя. Голоті вбогій повсякчас, І хай нудьга тіка від нас. Манжура.] • В определённое время – у певний (визначений) час; певного часу. • В последнее время – останнім часом (останніми часами); останнього часу (в останній час). [Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Українка.] • В прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших, колишніх); попередніми часами; давніших літ; перше; (розм. іноді) упершені (упервині); попереду; давнішеє]; раніш(е); передніш(е). [Ой чом тепер не так, як перше було. Сл. Гр. Упервій не так робилося. Сл. Гр. Я хотіла поговорити з тобою так… як давніше було. Франко.] • В рабочее время – у робочий (у робітний) час; в [під] робочу (робітну) пору; під робочий (робітний) час; робочої (робітної) пори; робочою (робітною) порою. • Временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне. Пр. І на премудрих часом чорт їздить. Пр. І на мудрім дідько на Лису гору їздить. Пр. • Время боронования – волочінка. • Время возки копен, хлеба с поля – возовиця; коповіз. [Вона збудована вже в возовицю… Українка. Се було саме у коповіз. Сл. Ум.] • Время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель. • Время все раны лечит – час усе лікує. Пр. Час всі рани гоїть. Пр. Збіжить вік — ото тобі й лік. Пр. • Время года – пора (доба, відміна) року. • Время — деньги – час — то гроші. Година (час) платить, година (час) тратить. Пр. Не товар платить, а час. Пр. • Время до восхода солнца – досхідна пора (доба). • Время жатвы – жнива. • Время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора; золотий (красний) час; золоті (красні) роки (літа); красна молодість. • Время идёт – час минає (збігає). • Время идёт быстро – час швидко минає (упливає); час лине [хутко, пругко]. • Время, когда весной снег тает – відталь. [Ледве перейшов річку, боявся, що провалюсь, відталь бо вже була. З нар. уст.] • Время, когда греет солнце (разг.) – вигріви. [Як почнуться вигріви, то сніг пропаде. Сл. Гр.] • Время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати; (розм. давн.) ляги (лягови, обляги); (присл.) улягома. [Нерано, вже й пізні ляги минули. Коцюбинський. Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов. Барвінок.] • Время косьбы (косовица) – косовиця. • Время летит – час лине (летить, біжить); (образн.) час не змигнеться; (згруб.) час чухрає. [День за днем, за тижнем тижні — непомітно лине час. Забіла. А час, мов віл, з гори чухра. Г.-Артемовський.] • Время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває); час тіснить. [Швидко, швидко, бо час не стоїть. Чендей.] • Время опадания листьев (листопад) – листопад; (іноді) падолист. • Время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу); часом (часами); (зрідка) коли-не-коли. [Чоловік коли-не-коли оглядався, і Василько знав чого… Турчинська.] • Время пахоты – оранка. [Вона добилася, що бригадир виділив їй землю ще до оранки. Скляренко.] • Время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір); підвечір’я (надвечір’я). [Одного прекрасного підвечір’я ми з Адаменком зустрілися. Яновський.] • Время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба; переджнив’я; (давн.) переднівок. [Поставила хутенько на стіл. І хлібця скибочку, що Зінька принесла, бо ж переднівок. Харчук.] • Время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час; передобідня пора (година, часина); передобіддя (переобідок); надобіддя. [Надворі стояло гаряче передобіддя, що більше нагадувало глибоке літо, ніж початок осені. Тудор.] • Время покажет – час покаже; з часом буде видно; з часом побачимо. • Время полуденное приближается – (розм.) Береться під обіди. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.] • Время появления первого льда – перволіддя. [Ішов я якось у перволіддя до сорочинців. З пар. уст.] • Время предрассветное, рассвет – досвіт(ок); досвітній час; досвітня година (доба, пора). [З самого досвітку стали вирушати селяни на Князівку. Головко.] • Время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі; береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі; наближається, наближалася північ. [Вже було пізно, добиралося до півночі. Мирний.] • Время придёт — слёзы утрёт – час мине — сльози зжене. Пр. • Время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий); давні (минулі) часі; давня давнина. [Давня то давнина, а наче вчора діялось. Вовчок.] • Время работает на нас – час працює на нас. • Время роения пчёл – рійба (ройовиця). • Время сгребания сена – гребовиця. [Це було саме в гребовицю. Сл. Гр.] • Время упущено – упущено (пропущено) час; (жарт.) пора перепорилася (перепоріло). • В свободное время – на дозвіллі; вільного (гулящого) часу; вільним (гулящим) часом; у вільний (гулящий) час; на (по)гулянках (гулянками); гуляючи. [Нехай колись на дозвіллі зроблю. Сл. Ум.] • В своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу). [Все добре в свій час. Пр.] • Всё время (разг.) – (у)весь час; усе; повсякчас [годину]; раз у раз (раз по раз). [Василь одійшов далеченько, та все оглядався до дівчат. Н.-Левицький.] • Всему своё время – на все свій час; усьому свій час. • В старое время – за старих часів; у старовину; за давніх часів (за давнього часу); у давнину. [Все так же було, як і в давнину. Свидницький.] • Всякому овощу своё время – усякий овоч має свій час. Пр. Порою сіно косять. Пр. Не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити. Пр. Кусає комар до пори. Пр. Тоді дери луб’я, як дереться. Пр. • В течение… времени – протягом часу. • В течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час; протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час. [Не за великий час усе прогайнували. Сл. Гр.] • В то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів); на той час (на ту пору, о тій годині); за тієї години; [саме] тоді; тією добою (тієї доби). [А тим часом шаланда пройшла поза купою очерету й випливла на Кардашинський лиман. Яновський. І блідий місяць на ту пору З-за хмари де-де виглядав. Шевченко. Саме тоді прийшли цигани, набиваються ворожити. Барвінок.] • В то время как… – тим часом як…; у той час як…; як. [Це було за царя Горошка, як людей було трошка. Пр.] • В то же [самое] время – одночасно (рівночасно); в той-таки час (в той самий час); заразом; водночас (воднораз); (іноді) за одним заходом. [Гарне, привабливе обличчя жінки здавалось воднораз суворим і ніжним. Козаченко.] • В условленное время – умовленої години, як умовлено. • В хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу; за добра. • Выбрать время – вибрати годину (часину); улучити (спобігти) годину (час, часину). [Антон: Коли ж то буде? Оришка: Як тільки спобіжу таку годину, що вони не будуть сердиті… Кропивницький.] • Выиграть время – вигадати час. • В это время – у (під) цей (під теперішній) час; цей час; у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом). • Делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй влітку, відпочинеш взимку. Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр. • Для своего времени – [Як] на свій час; [як] для свого часу. • До времени; до поры до времени – до часу; до пори, до часу; до якогось (до котрогось, до певного) часу; поки що; до слушного часу. • До часу глек воду носить. Пр. До пори, до часу збанок воду носить. Пр. • До времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно); перед часом (до часу); без часу; завчасно (завчасу); без пори; порано. [Передчасно постарівсь. Кримський. Пішов перед часом сиру землю гризти. Франко. Пив дуже горілку, та так без пори і вмер. Сл. Гр.] • Долгое время – довгий (великий) час. • До настоящего времени – досі; дотепер; донині. [За римлян теж таке завжди велось, То й дотепер, можливо, дотяглось. Лукаш, перекл. з Гете.] • До недавнего времени – донедавна; до недавнього часу. • До недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній. • До позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу; до пізньої години (пори); допізна. • До последнего времени – до останнього часу; донедавна. • До сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу; досі. [Адреса моя та сама, що й досі була… Українка.] • До сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний). [Кожна нова думка, що не згоджувалася з її дотеперішнім світоглядом, викликала цілу бурю в молодій, незміцнілій ще душі. Коцюбинський.] • До того времени – доти; до того часу. • До того времени бывший (существовавший) – дотогочасний. • Ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися); вона вже на відданні; вона вже на порі (у порі). • Ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися); він уже на порі (у порі); він уже на оженінні; він уже дохо(д)жалий; (лок.) він уже на стану став; (образн.) він уже під вусом; він уже підвусий. • Если позволит время – якщо (коли) матиму час; якщо матиму коли; як буде коли. [Сідай, коли маєш час. Кропивницький.] • Есть время – є час; є коли. • За отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу. • Знай время и место – знай своє місце й час. • И до настоящего времени – і досі; і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу. [Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня. Шевченко.] • Идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові. [Ви боїтесь, що я не піду з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього. Українка.] • Имел время – мав час; мав коли; [мені] було коли. • Имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли. • Иное время — иное бремя – що вік, то інший світ. Пр. • Как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час. • Как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме. • К тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору. • Мне теперь не время – [Тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи. • На будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (іноді) на потім; (давн.) на потомні часи. • Наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час. [Загаяний час друзі надолужили швидкою ходою. Байдебура.] • На вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (давн.) на всі віки потомні. • На время – на [якийсь] час; до часу; про час. [Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну. Сл. Гр.] • Назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години. • На короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий) час. [Не надовго розстаємось — на час. Старицький. Може, вирвусь на часинку, прийду попрощатися з родом… Стельмах.] • На некоторое время – на який(сь) (на деякий) час; на яку(сь) (на деяку) годину; на [який там] час; до часу. • Наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.] • Наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали. • Нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний. [Сьогоденні наші справи. М. Рильський.] • На это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу. • Неблагоприятное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (давн. лихівщина); знегода (знегіддя). [Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав На сей недобрий час. Глібов. При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Н. п.] • Не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті. [Це не за нас стало, не за нас і перестане. Пр.] • Не в своё время, не вовремя – не в час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору. [Не в час прийшла вона. Воронько. Гарні гості, та не в пору. Пр.] • Не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори. • Некоторое время – який(сь) (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка(сь) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година. • Нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) (й) угору глянути. • Не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло. [Тепер уже не тим вітром повіяло. Франко.] • Не хватает, не достает времени – не стає (не вистачає) часу; (розм.) ніколиться. [От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… Казка.] • Новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв. • Обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід(и). [Я лежу на зеленій землі В час обідній, у пору спочинку. Мушник.] • Около того времени – близько того часу. • Отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу. • Первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах. [Важко буде перший час. Копиленко.] • По временам, временами – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи. [Часом з квасом, порою з водою. Пр.] • По нынешним временам, по настоящему времени – [Як] на теперішній час; [як] на теперішні часи. • По теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні часи). • Потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу. • Потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час. • Праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати. [Й минуточки не згуля. Тесленко. Вже третю неділю Юхим отак байдикує у лузі. Ле.] • Прежде, раньше времени – передчасно (завчасно, завчасу); до часу (без часу); без пори. • Приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала. [У людини, як і в птаха, настає в житті такий час, коли в неї міцніють крила. Козаченко. От тепер година впала, щоб лягти в труну соснову… Тимченко, перекл. «Калевали».] • Прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час. • Раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок). [Півень співа поки з зарання, а далі спить. Номис.] • Самое время – саме час. [Саме час обідати. З нар. уст.] • С давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен). [Був собі дід та баба. З давнього-давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили… Шевченко.] • С какого времени – відколи; з якого часу. • Сколько времени? – котра година? • С недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна). • С незапамятных времен – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з(поза) давнього-давна (з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку). [Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові… Мирний.] • С некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу. • Со временем – згодом; з часом. [В пастушім народилось курені І згодом виросло дівчатко гоже. Мисик.] • Со времени революции – від часів (від часу, з часів) революції. • Спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того). • Спустя некоторое время – [Трохи] згодом (трохи згодивши); згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]); нев(за)довзі; не(за)бавом (незабавно, незабавки); незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі); по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі; туди далі. [Коли, трохи згодом, на шляху щось закуріло… зателенькав голосний дзвінок. Мирний. Якось перегодом вже читали ми книжку. Сл. Ум. За малу годину вже й з кондуктором вертається. Грінченко. Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав. Сл. Гр.] • Старые времена – старі часи; давнина; старовина (старосвітчина). [Люди-то хоч і кажуть, що у старовину було лучче жити — ні, не вір, моя дитино… Мордовець.] • С течением времени – з бігом (з плином) часу; з часом; згодом; дедалі. [Любити мене ви зразу не зможете, але шанувати хіба буде трудно? А з часом, може, і полюбите? Гжицький.] • С того времени как… – відколи; відтоді як…; з того часу як (коли)…; з тієї пори як (коли)… • С того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів); з тієї пори; відтоді. [З тих часів не міг я тут бувати. Шпорта.] • С этого времени, отныне – відтепер (віднині); з цього (від цього) часу. • Тем временем – тим часом; поки що. [А тим часом підкотили Оттакого кавуна! Тичина. Я піду по бригадира, а ти поки що збери ланку. З нар. уст.] • Теперешнее время – теперішній час (теперішні часи); теперішність; сьогочасність; сучасність. • Терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час; [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час; за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час; [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час. [Навіщо ж марнувати дурно час На сі розмови і тяжкі й даремні? Українка. Не до ладу людям… час зводити. Кониський.] • Того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний; тодішній; того часу (тих часів); (іноді) тоговіковий. • Трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу; гайка; бавлення. [Яке там бавлення, як постояв з чоловіком хвилини зо дві. Сл. Гр.] • Требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) Забарний; загайний; (лок.) забавний (бавний). [Малі миски робити — то забарна робота; великі краще. Сл. Гр.] • Тяжёлое, плохое время – лиха (важка, зла) година; лихі (важкі, злі) часи; злигодні (злі години); сутужний час; лихоліття. [Розказали кобзарі нам Про війни і чвари, Про тяжке лихоліття, про лютії кари. Шевченко. Скрізь лихо товчеться, а там таки справжнє лихоліття-голод! Коцюбинський.] • Убивать, убить время – губити, загубити, згубити час; гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час. [Читаємо так собі, з нудьги, — виправдувались люди, — аби чим час загаяти. Васильченко.] • Указанное время – указаний (зазначений) час. • Улучить время – знайти (вибрати) час (часу); добрати час (часу); вигадати (вигодити) годину. • У него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу; він (вона…) не мав (не мала…) коли; йому (їй…) не було коли; йому (їй…) ніколи було; йому (їй…) ніколилося. • Через некоторое время – з часом; згодом; через який(сь) час; за якимсь часом; через скільки часу; трохи згодом. [Чого се ти до нас прийшла? — питає через скільки там часу. Мирний.] • Это было не в моё (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас.) було; не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось; не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось; (іноді лок.) не за мого (не за нашого…) уряду. • Это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере, забере) часу; на це багато піде часу.

Глаз • Аза в глаза не знает – (те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес. • Блуждающие глаза – блудні очі. • Бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.] • Быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.] • Ввалились глаза, щёки у него, у неё – Див. вваливаться. • В глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.] • В глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.] • В глазах – в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.] • Видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.] • В моих глазах (он человек хороший) – [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене. • Во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.] • Возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.] • Вперять, вперить глаза в кого, во что – (те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд. • [Все] стоит перед глазами – [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить. • В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр. • Выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.] • Вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.] • Глаза блуждают – очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.] • Глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.] • Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.] • Глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі. Пр. • Глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.] • Глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.] • Глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.] • Глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.] • Глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.] • Глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.] • Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр. • Глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.] • Глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.] • Глаза шире брюха – завидющі очі. • Глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр. • Глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока; • Глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.] • Глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.] • Глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.] • Глазом не повёл – очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою. • Двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.] • Для отвода глаз – про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.] • За глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.] • Закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.] • Закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.] • Закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.] • Заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.] • Замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому. • Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.] • И в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.] • И в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю. • И глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.] • И на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.] • Искры из глаз посыпались (разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.] • Как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.] • Колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.] • Куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.] • Лишь бы с глаз – аби з очей. • Лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять! • Мелькает в глазах, перед глазами – в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.] • Мигать, мигнуть глазами – блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.] • Мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.] • На глаз – [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.] • На глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.] • Насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.] • Невооружённым глазом – на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком. • Не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр. • Неподвижные глаза – нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.] • Не показываться на глаза – не даватися на очі (у вічі). • Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.] • Не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.] • Не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима. • Ни в одном глазу (фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.] • Обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.] • Опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.] • Отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.] • От глазу, от сглаза – з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.] • Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.] • Открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.] • Охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити). • Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр. • По глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.] • Подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.] • Поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.] • Пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.] • Показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.] • Попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.] • Попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.] • Потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.] • Правда глаза колет – правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр. • Прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.] • Прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.] • Пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.] • Пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.] • Ради прекрасных глаз чьих – (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх. • Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр. • Сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.] • Своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.] • С глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр. • С глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.] • С глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.] • Следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.] • Смерить глазами – зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.] • Смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.] • Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому. • Смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.] • Сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.] • Соринка в глазу – порошинка в оці. • Со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.] • Спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді. • С пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.] • Стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр. • Стыдно в глаза глядеть – сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.] • Таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.] • Темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.] • Тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати. • Ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся. • У него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір. • У семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр. • Уставить глаза – утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.] • Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.] • У страха глаза велики – у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр. • Устремлять, устремить глаза на кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.] • Хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.] • Швырять, бросать в глаза кому, что (разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.] • Щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.] • Щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]

Гора • В гору, на гору идти, ехать… – на гору (під гору) йти, їхати… • Гора горой – як гора; товстий (-та, -те). • Гора родила мышь – вродила гора мишу. Пр. Могила мишу породила. Пр. З лемеша вийшла швайка (зробив із лемеша швайку). Пр. Велика хмара, та малий дощ. Пр. З великої хмари малий дощ. Пр. Грім рака вбив. Пр. Ставивсь як лев, а загинув як муха. Пр. • Гора с голой вершиной (не покрытая растительностью) – лиса гора; лисогора; (зах.) кичера. • Гора с горой не сходятся, а человек с человеком сойдётся – гора з горою не зійдеться (не сходиться), а чоловік з чоловіком зійдеться. Пр. Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком — завжди (якраз). Пр. Вода з водою зійдеться, а чоловік з чоловіком. Пр. • Если гора не идёт к Магомету, Магомет идёт к горе – не прийшла гора до Магомета, то прийшов Магомет до гори. Пр. Не ясла до коней ходять, а коні до ясел. Пр. Як захоче коза сіна, то до воза прийде. Пр. • Живущий между горами – межигірець. • За горами, за долами (нар.) – десь далеко; за горами, за долами. • Идти, пойти в гору (перен.) – іти, піти вгору; силу брати, узяти (забирати, забрати); у силу вбиватися, вбитися. • Как гора с плеч (перен. разг.) – як (мов) камінь із серця (з плечей, з пліч). Баба з воза — кобилі легше. Пр. • Как на каменную гору положиться (надеяться) на кого (разг.) – покладатися на кого мов (як) на твердий мур; цілком (як на себе) здаватися на кого; цілком увіряти (звірятися) на кого. • Нагрузить горой (разг.) – навантажити з верхом (високо). • Не за горами (весна, праздники) – незабаром (невдовзі, незабавом, іноді не за горами) весна, свято (свята). • Не за горами живёт (разг.) – поблизу (близько, недалеко, не за горами) живе. • Обрывистые горы – круто гори; кручуваті гори; кручі. • Обещать, сулить золотые горы – золоті гори обіцяти; кози в золоті показувати. • Отрог горы – відгір’я; віднога (відножина) гори. • Пир горой (перен. разг.) – бенкет на всю губу (на славу); бучний бенкет (бучна учта). • По горе – горою (по горі). • Под горою – (по)під горою; на підгір’ї. • С горы ехать, идти… – з гори їхати, йти… • Склон горы – узбіччя ((у)збіч); схил гори; (у)згір’я (згірок, погір’я); (іноді) злога. • Смерть не за горами, а за плечами – смерть не по горах ходить, а по людях. Пр. • Стоять горой за кого, что – стояти (обставати) стіною (горою) за ким, за кого, за що; [аж] розпинатися за кого, за ким, за що; тілом і душею захищати кого, що. • Укатали сивку крутые горки – був кінь, та з’їздився. Пр. Був голосок, та позички з’їли. Пр. Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли. Пр. • Ходить по горам и долам – ходити горами й долами (долинами і поділлям). • Цепь гор – пасмо гір; сугір’я; (іноді) стрілиця.

Горячо • Горячо браться, взяться за что – с запалом братися, узятися до чого; (розм.) шпарко (прикро, гаряче) братися, узятися до чого; прихоплюватися, прихопитися (прихвачуватися, прихватитися) до чого. • Горячо принимать к сердцу – дуже близько брати до серця. • Куй железо, пока горячо – куй залізо, доки (поки, коли) гаряче. Пр. Куй залізо, поки не загасло. Пр. Коваль клепле, доки тепле. Пр. Дери лико, поки час. Пр. Хапай, Петре, поки тепле. Пр. Лови рибку, як ловиться. Пр. Тоді дівку віддавай, як люди трапляються. Пр. Їж, поки рот свіж, а як помреться, то все минеться. Пр. Гуляй, дитино, покіль твоя година. Пр. Уживай світа, поки служать літа. Пр. Коси сіно, поки сонце світить. Пр. Коси, косо, поки роси. Пр.

Зуб • Без одного, без нескольких зубов кто – щербатий (неповнозубий) хто; недолік зубів у кого. • Был бы хлеб, а зубы сыщутся – аби зуби, а хліб буде. Пр. До хліба зуби знайду. Пр. • В зубах навязло у кого (разг.) – у зубах нав’язло кому, в кого; має вже цього по саму зав’язку (по шию) хто. • Видит око, да зуб неймёт – хоч бачить око, та зуб не впійма (не вловить, не йме, не достане). Пр. Їв би паляниці, та зубів немає. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Так близько, а не достанеш. Пр. • Вооружённый до зубов (книжн.) – озброєний по зуби (до зубів). • Вы мне зубы не заговаривайте – ви мені зуби не замовляйте; ви мені не забивайте баки; ви мене не забалакуйте. • Давать, дать в зубы (по зубам) – давати, дати в зуби кому; загилювати, загилити по зубах кому. • Держать язык за зубами – тримати (держати) язик (язика) за зубами. [Їж борщ з грибами, держи язик за зубами. Пр.] • Зуб на зуб не попадает у кого (разг.) – зуб на зуб не попадає кому, в кого; зуба з зубом не зведе хто; зуби цокочуть у кого; зубами цокоче хто; зуб на зуб скаче в кого; зуб на зуб не налучить у кого. • Зубы скалить – шкірити (вишкіряти, вищиряти) зуби; (образн.) продавати (сушити) зуби; (лок.) зуби надворі тримати; (перен.) брати на глум (на глузи, на сміх, іноді на кпини) кого; глузувати з кого; сміх збивати з кого; сміх собі робити (смішкувати) з кого; (іноді) кпити з кого. • Иметь зуб на кого (против кого) (разг.) – мати зуб на (проти) кого; мати храп на кого. • Лишиться зубов – лишитися без зубів; збутися зубів; збеззубіти. • Ломать зубы на чём – ламати зуби на чому. • На голодные зубы – на порожній (на голодний) шлунок. • Не по зубам кому что (разг.) – не на чиї зуби (не про зуби чиї) що; несила (не під силу), не до сили, не до снаги кому що. • Не по зубам мне эти орешки – не на мої зуби горіх. • Око за око, зуб за зуб – око за око, зуб за зуб. • Полно зубы скалить – годі тих смішків; годі зуби яснити; досить глузувати. • Положить зубы на полку (разг.) – покласти зуби на полицю; не мати чого укусити; не мати чого на жорна кинути. • Поневоле станешь ворожить, коли нечего на зуб положить – навчить біда ворожити, коли нема чого у рот (на губу) положити. Пр. • Попасться кому на зубы – попастися (потрапити, датися) на зуби кому. • Разгорелись зубы у кого на что – загорілося кому чого; закортіло кому чого; аж слина (слинка) потекла (котиться) кому; у кого до чого. • Разжать зубы – розняти (розціпити) зуби. • С гнилыми зубами – з гнилими зубами; гнилозубий. • С густыми, с редкими зубами – з густими зубами; густозубий; з рідкими зубами; рідкозубий. • Сжать, стиснуть зубы – зціпити (стиснути, склепити) зуби. • Сквозь зубы говорить, сказать – крізь зуби цідити, процідити (говорити, казати, сказати); крізь зуби точити, проточити. • Скрежетать зубами – скреготати (скреготіти, скрипіти, скрипотіти) зубами. • Стучать зубами (от холода) – зубами цокотіти; зубами дзвонити. • Съесть зубы на чём – зуби на чому стерти (з’їсти). • Точить зуб (зубы) на кого, на что (разг.) – гострити зуби на кого, на що. [Гострити зуби на мою працю. Пр.] • Чесать зубы (разг.) – молоти язиком; теревені правити. • Щёлкать (ляскать) зубами (разг.) – клацати зубами.

Коротко • Долго ли, коротко ли – чи довго, чи недовго; через яку-таку годину; через якийсь час; по якійсь годині. • Коротко говоря, короче говоря – коротко (коротенько), коротше кажучи; коротке слово; швидше б сказати; найшвидше сказати; одне (одно) слово. • Коротко и ясно – коротко й ясно; (іноді) коротко й добре. • Короче воробьиного носа (разг. шутл.) – у комареву ніжку (лапку); як комарів носик. • Короче всего – найкоротше; найближче. • Он короче меня – він коротший за (від) мене. • С ним я коротко знаком – я з ним близько (добре) знайомий. • Становиться, стать короче – коротшати, покоротшати.

Легко • Легко добыто, легко и прожито – що легко прийде, то легко й піде. Пр. • Легко и вольно стало кому – легко і вільно (і гарно) стало кому; (образн.) світ [угору] піднявся кому; наче на світ удруге народився хто. • Легко на душе, на сердце – легко (добре) на душі, на серці. • Легко относиться к чему – легковажно ставитися до чого; легковажити що. • Легко пришло, легко и ушло – легко прийшло, легко й пішло. Пр. Легко ся дістало, легко й пропало. Пр. • Легко сказать (разг.) – легко сказати (мовити). • Наука давалась ему легко – наука йому легко давалася (гладко йшла). • Хоть далеко, да легко, а близко, да слизко – далеко, та легко, а близько, та слизько. Пр.

Лета • Кануть в Лету (книжн. устар.) – канути в Лету (в криницю, в забуття); піти в непам’ять (у забуття); назавжди зникнути. [Книжечки відразу по своїм виданні так і канули в криницю забуття. Франко.] • Более ста лет кому – понад сто років (літ) кому; застолітній (понадстолітній) хто. • В возрасте семи лет – семи років (семи літ); семи років (семи літ) віку; по сьомому році (літі); по сьомій весні. • В двадцать лет жизнь только начинается – у двадцять років (по двадцятому році, з двадцятьох років) життя тільки починається. • В десять лет, десяти лет он свободно говорил на трёх языках – у десять років (десять років мавши, по десятому році) він вільно розмовляв трьома мовами. • В зрелых летах – мужніх (дозрілих) літ; дійшлого (дозрілого) віку; у мужніх (дозрілих) літах; у дійшлому (дозрілому) віці. • В лето от Рождества Христова… – у рік від Різдва Христова; року Божого… • В немолодых летах – немолодого віку (немолодих літ); у немолодому віці; в немолодих літах. • Войти в лета – увійти в літа; дійти дозрілого віку; дійти мужніх (дозрілих) літ; дорости (дійти) [до] літ; дійти до зросту. • В расцвете (во цвете) лет – у розквіті (у розцвіті) віку (років); у силі віку; у розповні літ. • В течение, в продолжение нескольких лет – протягом кількох років. • Ему было около двадцати лет – йому [вже] було років з двадцять; йому було близько двадцяти (двадцятьох) років (літ); йому літ до двадцяти (до двадцятьох, до двадцятка) доходило (добиралося). • Ему было тридцать лет [от роду] – йому було (він мав) тридцять років (літ) [віку]. • Ему за сорок… лет – йому понад сорок… років (літ). • Ему исполнилось двадцать… лет – йому вийшло (минуло) двадцять… років (літ). • Ему нельзя дать его лет – він видає(ться) молодший (молодшим) за свої літа (за свій вік, проти своїх літ, проти свого віку). • Каких лет, в каких летах – якого віку, яких літ. • Летами, по летам – на літа (літами, віком). • Летами ушёл, а умом не дошёл – виріс, а ума не виніс. Пр. Борода виросла, та ума не винесла. Пр. Виріс до неба, а дурний як [не] треба. Пр. • Много лет – багато років, довгі літа (довгі роки); (арх. уроч.) много літ. • Молодые лета – молодий вік; молоді літа; молодощі. • Молодых лет кто – молодого віку хто; віком (літами) молодий хто; на літа молодий хто. • Мы с вами одних лет – ми з вами одного віку (одних літ); ми з вами однолітки; ми з вами рівня літами; (іноді розм.) ми з вами однієї верстви (доби). • На старости (на старость) лет, на склоне лет – на старості літ; у старих літах; на схилі (на схилку) віку. • Не под лета кому – не на вік чий; не на літа чиї. • Несколько лет [тому] назад – кілька років (літ) тому; перед кількома роками. • Он ваших (твоих) лет – він вашого (твого) віку; він ваших (твоїх) літ; він у ваших (твоїх) літах; він літами такий, як ви (як ти); він, як ви (як ти), завстаршки (устаршки); (іноді розм.) він вашої (твоєї) верстви (доби). • Он в летах (разг.) – він у літах; він літній (літошній, під літами); він доходжалий (підстаркуватий, підстарий, підтоптаний). • Он не достиг ещё требуемых лет, не вышел летами – він ще літ не дійшов (не доріс); він ще літами не вийшов; йому ще літа не вийшли. • Он не по летам развит, умён – він дуже, як на свій вік (як на свої літа), розвинений, розумний. • Он умер двадцати лет – він помер (умер) двадцяти (двадцятьох) років (по двадцятому році, двадцять років мавши). • Пожилые лета – літній вік; доходжалість. • По молодости лет – через молодий вік (молоді літа). • Преклонные лета – похилий вік; похилі (благі) літа. • Продолжающийся, продолжавшийся несколько лет – Кількарічний (кількалітній). • Прошло несколько лет – чимало років (літ) минуло (проминуло, зійшло, збігло); (поет.) чимало літ перевернулось. [Чимало літ перевернулось, Води чимало утекло. Шевченко.] • С детских лет – з дитячих (з дитинячих) літ; з дитячого (з дитинячого) віку; з дитинства. • Сколько вам (тебе) лет? – скільки вам (тобі) років?; скільки ви маєте (скільки ти маєш) років?; які ви (який ти) завстаршки (устаршки)? • С малых лет – з малих років (літ); змал(к)у (змалечку). • С молодых лет – з молодого віку (з молодих літ); замолоду (змолоду). • Средних лет кто – середнього віку хто; середніх літ (років) хто; середній (іноді середовий) хто. • С самых ранних лет – з малого малечку (з самісінького малечку); з пуп’яночка. • Стольких-то лет – стількох-то років (літ); стільки-то років (літ) мавши; (рідше) по такому-то році (літі); (про молодих іще) по такій-то весні. • Уже не в тех летах кто; вышел из лет кто – уже не того віку (не тих літ) хто; вийшов з тих літ хто; з літ вийшло кому. [Бабі з літ вийшло. Номис.]

Локоть • Близок локоть, да не укусишь – близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Хоч близько, та слизько. Пр. Близько видати — далеко стрибати. Пр. Видно й хати, та далеко чухрати. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Є в глеку молоко, та голова не влізе. Пр. Чує кіт у глечику молоко, та морда коротка дістати. Пр. Близько бачити, та далеко дибати. Пр. • Локоть к локтю – лікоть до ліктя (лікоть у лікоть); поруч (попліч). • Чувство локтя (перен.) – чуття товариської підтримки; чуття товариства (колективу).

Нюхать • Он и не нюхал пороха (перен. разг.) – він пороху й не нюхав; він і близько не був коло бою.

Около • До города около пяти километров – до міста близько (коло) п’яти (п’ятьох) кілометрів; до міста щось із п’ять кілометрів. • До завтрака, до обеда… осталось около часа – до сніданку (до снідання), до обіду… зосталося з годину. • Ей лет пятьдесят или около того – їй років з п’ятдесят або близько того. • Их было около тридцати человек – їх було чоловіка з тридцять (душ із тридцять); їх було (чи не) з тридцятеро. [Було їх там чоловіка з тридцять… Коцюбинський.] • Обводить, обвести кого-либо около (вокруг) пальца (разг.) – Див. обводить. • Около двадцати лет кому-либо – близько двадцяти (двадцятьох) років (літ) кому; [уже] років з двадцять кому; літ до двадцяти (до двадцятьох, до двадцятка) доходить (добирається) кому. • Около дороги – край дороги (коло дороги, при дорозі); край шляху; над шляхом. • Около полудня, полуночи – близько півдня (коло полудня), близько півночі; над (під) південь, під (над) північ. [Так коло полудня в неділю… Сидів з бандурою в руках Старий козак. Шевченко.] • Уже около двенадцати часов – уже близько (коло) дванадцятої години; уже під дванадцяту годину. • Ходить вокруг да около (разг.) – ходити колом, довкола; ходити коло та навколо; ходити околяса (околесом); (образн. розм.) ходити, як [кіт] коло гарячої каші. • Это было осенью, около половины октября – це було восени, десь у (о) половині жовтня. • Я сегодня сделал около десяти километров – я сьогодні пройшов близько (коло) десяти (десятьох) кілометрів; я сьогодні увійшов кілометрів з десять.

Поблизости • Поблизости от города, села, школы… – поблизу (близько) міста (города), села, школи.,.

Подавать • Ему только этого и подавай – він до цього дуже охочий; він до цього торгу й пішки. • Не подавать, не подать, не показывать, не показать вида (виду) – Див. вид. • Подавать надежды – (по)давати надії. • Подавать, подать голос – подавати, подати голос; озиватися, озватися. • Подавать, подать пример – давати, дати (показувати, показати) приклад; бути за приклад (прикладом). • Подавать, подать руку кому – (по)давати, (по)дати руку кому; (здоровкатися за руку) ручкатися, поручкатися з ким. • Подать его сюда! – давай його сюди! • Подать руку [помощи] (перен.) – Див. рука. • Рукой подать (перен. разг.) – [Як] палицею (шапкою) кинути (докинути); рукою сягнути; тільки що не видно; зовсім близько.

Подходить • И не подходи! – і не підходь!; і не підступай!; і не наближайся!; ні близько! • Подходит мне под пятьдесят лет – до п’ятдесяти років (літ, до півсотні літ) уже мені береться. • Подходит уже к полночи, к обеду (к обеденному времени) – береться (кладеться) вже до півночі, до обід (до обіду). • Подходить к концу – кінчатися; доходити кінця.

Полдень • Было уже за полдень – уже з півдня (з полудня) звернуло. • В полдень – опівдні; ополудні. • В самый полдень – саме опівдні; у саме полудня. • За полудень, после полудня – попівдні (пополудні); після полудня (з полудня). • К полудню, около полудня – над (під) полудень; близько полудня.

Полночь • Близится, подходит полночь – береться (добирається, доходить) до півночі. • В [самую] полночь; в глухую полночь – [Саме] опівночі; [саме] в опівнічну добу (пору); глупої ночі (півночі). • [Далеко] за полночь – [Геть] після (о)півночі. • К полночи; около полночи – близько півночі; над північ. • Перевалило за полночь – звернуло з півночі.

Порох • Держать порох сухим (перен. разг.) – тримати порох сухим; бути завжди напоготові до боротьби; бути завжди у бойовій (по)готов(н)ості. • Есть ещё порох в пороховницах – є (маємо) ще порох у порохівницях (у порохівниці); ще є сила (снага). • Как (будто, словно, точно) синь порох в глазу – як (мов, немов, наче, неначе…) сіль у оці. • Пахнет порохом (перен.) – порохом (війною) пахне. • Пороха не выдумает – пороху не видумає (не вигадає, не винайде). • Пороху не нюхал кто (перен.) – пороху (і) не нюхав хто; і близько не був коло бою хто. • Пороху не хватает кому, у кого (перен. разг.) – пороху не стає (не вистачає) у кого, кому. • Сухой как порох, порох порохом – сухий як порох (як перець).

Принимать • Дело, разговор принимает, дело приняло, разговор принял другой, хороший, дурной оборот – діло, розмова повертає, діло повернуло, розмова повернула на інше, на добре, на лихе. • Душа не принимает чего (разг.) – Див. душа. • За кого вы меня принимаете? – за кого ви мене маєте? • Не примите это в обиду – не сприйміть це як образу (за образу). • Принимать белое за чёрное – брати (мати, уважати) біле за чорне. • Принимать, принять (близко) к сердцу что – брати, узяти (близько, дуже) до серця що. • Принимать, принять кого в долю – Див. доля. • Принимать, принять во внимание что – брати, узяти до уваги (на увагу) що; уважати, уважити (зважати, зважити) на що; мати на увазі; оглядатися на що. • Принимать, принять всерьёз что – брати, узяти (сприймати, сприйняти) серйозно (поважно, іноді навсправжки) що. • Принимать, принять в соображение, в расчёт что – брати, узяти до уваги (на увагу) що; зважати, зважити (уважати, уважити) на що; (іноді) ураховувати, урахувати що; (застар.) брати, узяти до рахуби що. • Принимать, принять в шутку что – брати узяти (уважати, уважити) що за жарт; сприймати, сприйняти як жарт що. • Принимать, принять что за чистую монету – Див. монета. • Принимать, принять к сведению что – брати, узяти до відома що. • Принимать, принять направление – набирати, набрати напряму (іноді напрямку). • Принимать, принять на свой счёт что (перен.) – обрати, узяти на свій карб (на себе) що; прикладати, прикласти до себе що. • Принимать, принять предложение чьё – давати, дати згоду на шлюб (на одруження) кому. • Принимать, принять участие в чём – турбуватися, потурбуватися за кого, про кого, ким. • Принимать, принять участие в чём – брати, узяти участь у чому. • Принимать, принять сторону чью – ставати, стати на чий бік (на чию сторону); тягти, потягти (руку, руч) за ким, за кого. • Принимать, принять форму, вид… – набирати, набрати (прибирати, прибрати, набувати, набути) форми, вигляду… • Принимать, принять эстафету от кого, у кого – приймати, прийняти естафету від кого, у кого. • Принята следующая резолюция – ухвалено таку резолюцію. • Принять в штыки кого, что (перен.) – зустріти багнетами кого, що; зустріти вороже (дуже неприязно) кого, що. • Принять за основу что – узяти за основу (як основу) що; (іноді) покласти основою (підвалиною) що. • У меня нет времени принимать (угощать) этих гостей – мені ніколи приймати (пригощати) цих гостей; мені ніколи (нема коли, я не маю коли, не маю часу) з цими гістьми гоститися.

Расстояние • Держать на почтительном (на известном) расстоянии кого – тримати (держати) на достатній (на певній) віддалі (відстані) кого; не підпускати близько кого. • За дальностью расстояния – через далечінь; через далеку відстань. • На расстоянии выстрела от кого, чего – на відстані (на віддалі) пострілу від кого, від чого; на постріл від кого, від чого. • На таком же расстоянии, как и… – так завдальшки, як і…; на такій самій віддалі, як і…

Рука • Бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови — про свідка) перебити руки. • Большая рука (перен.) – велика рука. • Большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто. • Брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого. • Брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук. • Брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе. [Чули? - гримнув Бжеський, намагаючись опанувати себе. Тулуб.] • Валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться. • Вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому. • В руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх. • В руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що. • Выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук. • Гулять по рукам – по руках ходити. • Давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках кому. • Дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому. [Горить йому робота в руках. Пр.] • Держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати над собою. • Живой рукой (разг.) – [Одним] духом; миттю (умить). • Зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике). • Играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки. • Из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто) погано, поганий; препоганий, препогано; (іноді) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого. • Из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки. • Иметь руку – мати руку. • Как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (іноді) як без правої руки без кого, без чого. • Как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло. • Легок на руку – легка рука в кого; легку руку має хто. • Ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки. • Марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що. • Мозолить руки (разг.) – мозолити руки. • На живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч. • На руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути). • На руку кому – на руку (наруч) кому; (розм.) на руку ковіньку кому. • На скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч); прихапцем (похапцем); абияк. • Не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому. • Не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що. • Обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що. • Одной рукой – однією рукою; одноруч. [Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла. Сл. Гр.] • Опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки. [Коваль і руки спустив. Рильський, перекл. з Гоголя.] • Отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки. • Отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого. • От руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом). • От руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що. • Отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають. • Подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому. • Под весёлую руку – у добрім настрої; веселим бувши. • Под горячую руку – під гарячу руч (руку). • Под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути). • Под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (іноді) спересердя. • Попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому. • Попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому. • По правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку. • По рукам! – згода! • Правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого. • Прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (іноді лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого. • Прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; (іноді) прибгати що. • Приложить руку к чему – докласти рук до чого; пильно (горливо) узятися до чого. • Пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки. • Просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї. • Проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї. • Рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким; попліч ((у)поруч, пліч-о-пліч) з ким. • Рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому. • Рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто. • Рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого. • Рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були]. Пр. Рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає. Пр. • Руки вверх! – руки вгору (догори)! • Руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого. [Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки. Українка.] • Руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача. Пр. Не взявшись до сокири, не зробиш хати. Пр. Печені голуби не летять до губи. Пр. • Руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого. • Руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто. • Руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого. • Руки чешутся у кого (перен. разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого). • Рукой не достанешь – рукою не досягнеш. • Рукой подать – [Як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою (до)кинути (сягнути); тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (іноді) от-от за плечима. [Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима. Коцюбинський. В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят. Антоненко-Давидович.] • Сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого. • Своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто). • Своя рука владыка – своя рука владика. Пр. Кожна ручка собі панночка. Пр. «Чия справа?» — «Війтова».— «А хто судить?» — «Війт». Пр. • Связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и (по) ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому. • Скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи. • Сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти. • Смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого. • Сон в руку – сон справдився; пророчий сон. • С пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; (іноді) упорожнечі (голіруч). • Средней руки – пересічний (посередній, помірний). • С руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами. • С руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути. • С рук на руки – з рук до рук. • Сходит, сошло, сойдёт с рук кому – так минається, минулося, минеться кому; так сходить, зійшло, зійде з рук кому. • Тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто. • Узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела. • Умывать, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки. • Ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що. • Ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки). • Ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити; старцювати (жебрати). • Чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що). • Щедрой рукой – щедрою рукою; щедро. • Языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай. Пр. Язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи). Пр. Язиком що хоч кажи, а руки при собі держи. Пр. Язиком що хоч мели, а рукам волі не давай. Пр.

Свет • В ложном свете (видеть, представлять) – у фальшивому світлі (бачити, уявляти). • В розовом свете – у рожевому світлі. • В свете каком (видеть, представлять…) – у світлі (освітленні) якому (бачити, уявляти…). • В свете чего – у світлі чого; з погляду чого. • Не видит света [вольного] кто – не має просвітку (просвітлої години) хто; немає просвітку кому; нема коли (ніколи) й угору глянути кому. • Ни свет ни заря (разг.) – ще й на світ не зазоріло (не займалося, не благословилося); передсвітом (перед світом, перед світанням); (розм. зниж.) ще й чорти навкулачки не билися. • Поднялись чуть свет, а уж солнце в обед – збираюсь колядувати, як уже й щедрувати пора. Пр. • Проливать, пролить свет на что (перен. книжн.) – кидати, кинути світло на що; висвітлювати, висвітлити що; (іноді) наводити, навести світло на що. • Свет очей моих; свет жизни моей – світло очей моїх; світ життя мого. • Свет померк в глазах чьих – світ померк (стемнів, згас) [у] в очах чиїх. • Свет (светик) мой! (перен.) – ясочко моя!; моя зіронько [ясна]!; серденько (серденятко) моє! […Люба моя! Ждала, ждала вас, радість моя, зіронько… Панч, перекл. з Чехова. Адже й я була молода, серденько… Свідзинський, перекл. з Тургенєва. Моя ти ясочко… чарівнице моя ясноокая. Васильченко.] • Только и света (свету) в окне (в окошке), что… – у кого — тільки й світа (світу) у вікні, що… • Ученье - свет, а неученье — тьма – ученому світ, а невченому тьма. Пр. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Пр. Знайко біжить, а незнайко лежить. Пр. В умілого і долото рибу ловить. Пр. Ми бідні не тим, що нічого не маємо, а тим, що нічого не знаємо. Пр. На те коня й кують, щоб не спотикався. Пр. • Чуть (чем) свет – тільки почало (майб. час почне) світати (розвиднятися, розвиднюватися, дніти, на світ благословлятися); як [тільки] світ (іноді чим світ); ледь світ (ледве свінуло); удосвіта. [Що чим світ шумить, лунає?.. Чернявський.] • Белый (Божий) свет – білий (Божий) світ. • Всё (никто, ничто) на свете – все (чисто все, геть-чисто все) на світі; ніхто, ніщо в світі (на світі). • Выпускать в свет – видавати, видати друком; публікувати, опублікувати. • Выступать, выступить (всплывать, всплыть, выплывать, выплыть, выходить, выйти) на свет Божий – виявлятися, виявитися. • Выходить, выйти в свет – виходити, вийти друком; (часом) побачити світ. • Извлечь на [Божий] свет – витягти (видобути) на світ [Божий]. • На свет [Божий] не глядел (не смотрел) бы – світ знемилів (знемилився) кому; (і) жити не хочеться; світ надокучив (набрид, обрид, остогид) кому; (і) світ не милий кому. • На чём свет стоит (ругать, бранить…) (разг. фам.) – на всі заставки (на всі боки, на всю губу); аж гай гуде. • Не близкий (близок, ближний) свет (разг.) – не близький світ (не близька сторона); не близько; (застар.) [не] блигомий (лок. не блигий) світ; замашно. [Замашно йти. Сл. Гр.] • Не видеть (не видать) света [белого] – не мати (немає кому) просвітлої години; нема коли (ніколи) й угору глянути. • Не мил и свет, когда милого нет – світ став немилий, як покинув милий. Пр. Без вірного друга — великая туга. Пр. • Не только света, что в окне (окошке) – не тільки (хіба тільки) світа (світу), що в вікні. Пр. Не в одне віконце світить сонце. Пр. Чи тільки світа, що через вікно видно? Пр. Чи тільки світа, що на твоїм подвір’ї (на твоїм обійсті)? Пр. Хіба на світі одна вода? Пр. • Ни за что на свете – нізащо (ніколи) в світі. • Оставить, покинуть свет – покинути світ; зійти з світу (з блиску-світу); умерти. • Относящийся к новому, к старому свету – новосвітній, старосвітній. • Относящийся к этому (к сему), к тому свету – сьогосвітній, тогосвітній. • Отправлять, отправить на тот свет кого – на той світ загонити, загнати (про багатьох позагонити) кого; із світу згонити, зігнати (про багатьох позганяти) кого; (застар.) пускати, пустити у Божу путь кого. • Отправляться, отправиться на тот свет – іти, піти на той світ; (застар.) у Божу путь іти, піти. • По [белому] свету (ходить, бродить…) – по [білому] світу (світі), [білим] світом (ходити, блукати, мандрувати…). • Появиться, явиться на свет – на світ народитися; уродитися (зродитися); виникнути (постати). • Свет в рогожку покажется кому – світ замакітриться кому. • Свет испокон веков неправдой стоит (устар.) – не було ніколи в світі правди. Пр. Неправдою світ стоїть. Пр. Брехнею світ живе. Пр. • Свет не без добрых людей – світ (на світі) не без добрих людей. Пр. • Свет не клином сошёлся – ще світ не зав’язаний мені. Пр. Хіба (що) мені світ клином зійшовся? Пр.; знайдеться і на це (є й на це) рада; (іноді) що раз (одного разу) не вдалося, удруге вдасться. • Сживать, сжить (сгонять, согнать) со света кого (перен. разг.) – зганяти, зігнати (про багатьох позганяти) з світу кого. [Стережись, Максиме, Омелька Судденка, бо той чоловік тебе з світу зжене. ЗОЮР.] • Только и света в окошке (окне) у кого – тільки й світла, що в вікні у кого. • Тот свет – той світ. • Шататься по свету – бродити по світу; різних борщів куштувати. • Этот свет – сей (цей) світ. [Сей світ, як маків цвіт. Пр.]

Сердце • Большое сердце у кого – велике серце у кого; великої душі людина хто. • Брать, взять (хватать) за сердце кого – брати, узяти (хапати, в’язати) за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого; (іноді) торкати, торкнути за серце кого. • В сердцах – спересердя; з серця; зо зла. • Держать (иметь) сердце на кого (разг.) – серце (пересердя) має хто на кого; гнів мати на кого; класти (покладати) гнів на кого; (іноді) серце набігає у кого на кого. • Доброе сердце, да голова безмозглая – золоте серце, але голова, як нога у стола. Пр. • Как (будто, словно, точно) маслом по сердцу – як (мов, немов, наче, неначе) медом по душі. • Каменное сердце – камінне серце; камінь, а не серце. • Куда сердце лежит, туда и око глядит – куди серце лежить, туди й око біжить. Пр. • От всего сердца – з (від) усього серця; (іноді) з цілого серця. • Отдавать, отдать сердце кому – давати, дати (віддавати, віддати) серце кому. • От доброго сердца – з (від) доброго серця. • Отлегло (отошло) от сердца у кого – відлягло (відійшло) від серця кому, в кого; на серці (на душі) полегшало кому. • От чистого сердца – від (з) щирого серця. • Покорять, покорить сердце чьё (перен. устар.) – здобувати, здобути (полонити, скоряти, скорити) чиє серце. • Принимать, принять [близко] к сердцу что – брати, узяти [близько] до серця що. • Пришёлся, пришлась по сердцу кому – припав, припала до серця (до мислі, до вподоби, до сподоби) кому; уподобав, уподобала хто. • Разрывать сердце (перен.) – краяти серце. • Сердце не камень – серце не камінь. Пр. • Сердце обросло мохом у кого – серце обросло (поросло) мохом у кого; серце обмохнатіло в кого. • Сердце падает, упало (отрывается, оторвалось, обрывается, оборвалось) у кого – серце падає, упало у кого; на серці холоне, похолонуло в кого. • Срывать, сорвать сердце на ком, на чём – зганяти, зігнати (розганяти, розігнати) серце на кому, на чому; зганяти, зігнати гнів на кому, на чому. • С сердцем (сказать, сделать что) (разг.) – роздратовано (сердито). • С чистым сердцем – з щирим серцем; щиросерд(н)о; щиро.

Смерть • Бледен как смерть (разг.) – блідий як смерть. • Быть при смерти – бути на вмерті (на смерті, при смерті); (іноді) бути близьким смерті. • Видимая смерть страшна – видима смерть страшна. Пр. • Вопрос жизни или смерти – питання життя або смерті. • Двум смертям не бывать, а одной не миновать – одної смерті не минеш, другої не буде. Пр. Більш(е) як раз не вмреш. Пр. Дві смерті не буде (двом смертям не бути), а одної не минути. Пр. Чи пан, чи пропав — двічі не вмирати. Пр. Раз мати породила, раз і помирати. Пр. Хто вмер тепер, не вмре у четвер. Пр. Раз козі смерть. Пр. • От смерти и под камнем не скрыться – як не ховайся, а смерть тебе знайде. Пр. Від смерті і в печі не замажешся (не замуруєшся). Пр. • От смерти не уйдёшь – від смерті ані відхреститися, ані відмолитися. Пр. Смерті не відперти. Пр. Від смерті нема викупу. Пр. Зі смертю торгу нема. Пр. На смерть нема зілля. Пр. Смерть нікого не мине. Пр. Як не живеш, а труни не минеш. Пр. Смерть — неминуща дорога. Пр. Смерть не питає: «Чи хочеш, чи не хочеш?» Пр. • Перед смертью не надышишься – перед смертю не надихаєшся (не надишешся). Пр. Як не наївся, то не налижешся. Пр. • Смерть на носу (перен.) – смерть за плечима; смерть близько. • Смерть ве разбирает чина – смерть не перебирає. Пр. Смерть нікого не минає. Пр. Смерть усіх порівняє. Пр. • [Только] за смертью посылать кого (шутл.) – [Тільки] по смерть посилати кого.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

вблизи́ побли́зу, бли́зько

о́коло по́ряд, по́руч; ко́ло, бі́ля, бли́зько

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Бли́зько – 1) близко; 2) возле, подле; 3) около, приблизительно. • Бли́зько трьох ро́ків – около трех лет.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Близок локоть, да не укусиш. Див. Видит око, да зуб неймет. — 1. Близько лікоть - та не вкусиш. 2. Хороше, та не наше. 3. Видно, та не під пеньком губка. 4. Солодкий мед, але пальців не обгризти. 5. Видно й хати, та далеко чухрати. 6. Любить солодко, та морда коротка. 7. Якби знаття, що в кума пиття, то б сам пішов і дітей забрав.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

бли́зько, присл.

бли́зько кого, чого, прийм.

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Бли́жче, нар. Сравн. ст. отъ близько. Ближе. Ум. Ближченько. Сядьте ближченько, мамо. МВ.

Близе́нько, близе́сенько, нар. Ум. отъ близько. Приступи близенько. Чуб. ІІІ. 45.

Бли́зько, нар. 1) Близко. Близько — слизько, далеко — легко. Посл. Ні бли́зько! И не подходи! Вони ну благати пана, а він — ні близько! О. 1862. І. 61. 2) Употребл. какъ предл. съ родит. пад.: возлѣ, подлѣ. Чуб. ІІІ. 291. Росла калина близько озера. Чуб. V. 148. Ум. Близенько, близесенько.

Ве́чір, -че[о]ра, м. Вечеръ. Цень-цень, аби день, аби вечір близько. Ном. № 10915. Ве́чір за́йшов. Вечерь начался. Рудч. Ск. На́д вечір. Около вечера, подъ вечеръ. Над вечір приїхав Кобза у велику слободу. Стор. М. Пр. 57. Що ве́чора. Каждый вечеръ. До дівчини з старостами що вечора шлешся. Мет. У ве́чері. Вечеромъ. У ве́чері пі́зно, ве́чір пі́зно. Поздно вечеромъ. Драг. 56. Одного́ ве́чора. Однажды вечеромъ. Ра́но й ве́чір. Утромъ и вечеромъ. Про́ти ве́чора. Къ вечеру. Святи́й ве́чір. Канунь Рождества. Сим. 174. Діви́ч ве́чір. Дѣвичникъ. Згадала баба дівич вечір. Ном. № 13086. Добри́й вечір. Добрый вечеръ. Привѣтствіе. Ум. Вечіро́к; вечіро́чок. Зійшла зірка з-під вечірка. Мил. 82. Ой жаль мені вечірочка, що не був я вчора. Лис. ІІІ. № 20.

Грюко́тнява, -ви, ж. = Грюкнява. До двору близько не можно й підійти: стукотнява, грюкотнява. Грин. І. 40.

Ди́бати, -баю, (-блю), -баєш, (-блеш), гл. 1) Ходить на ходуляхъ. 2) Ходить медленно и неловко; ходить, вытягивая ноги (о людяхъ съ длинными ногами, о дѣтяхъ и пр.). Близько видати, далеко дибати. Ном. № 11423. Диба, мов муха по сметані. Ном. Диба, мов журавель. Ном. Та мала пташка, та невеличкая по билиночці дибле. Лавр. На дворі під тополями дибали Ова журавлі. Диба, мов не своїми ногами. Стор. II. 44.

Дрійну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Толкнуть, лягнуть. Не підходь до коня близько, а то ногою дрійне. Херс. у.

Забива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. заби́ти, -б’ю, -б’є́ш, гл. 1) Забивать, забить, вбивать, вбить, вколачивать, вколотить. Греблі гатили, кілля забивали. Макс. 1834. 23. 2) Забивать, забить, заколачивать, заколотить. Забити дірку. 3) Ушибать, ушибить, зашибить. Впав та так забив коліно, що й ногою не поворухне. Харьк. Не лізь на колодку, бо заб’єш головку. Макс. 1849. № 26. 4) Убивать, убить. Ой упала Бондарівна близько перелазу: забив, забив пан Каньовський з рушниці одразу. Чуб. V. 427. Я нікого не забив, бо сам душу маю. Чуб. V. 963. 5) Забивать, забить, запугивать, запугать. Так забили бідну дитину, що вона вже всього боїться. Харьк. 6) О запахѣ: заглушать, заглушить. Пижмо хоць едно, та усі зілля забиває. Подол. г., 7) Объ огнѣ: тушить, затушить. Чабани забивають огонь свитами. О. 1862. V. Кух. 31. 8) Только сов. в. О поклонахъ: положить. Забий десять поклонів. КС. 1882. X. 57. 9) — ба́ки. Заговорить, сбить съ толку. Не забивай баки! Мир. Пов. II. 106. Він йому ні в чому не повірить і баки йому заб’є. Кв. II. 202. 10) — в кайда́ни, в коло́дку, в ди́би, в скрепи́цю. Заковывать, заковать въ кандалы, въ оковы. Взяли його в неволеньку, забили в кайдани. Чуб. V. 1018. Да узяли Харька, да узяли батька, да забили в колоду. Мир. Л. сб. 191. Забили їх у диби. Рудч. Ск. І. 210. І вдовиченка-ледащицю забили в скрепицю та й повели до прийому. Шевч. 591. 11) — доро́гу, шлях. Заносить, занести снѣгомъ. Гудили дорогу, забиту та занесену снігом. Мир. Пов. І. 118. 12) — па́мороки. См. Памороки.

Забува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. забу́ти, -бу́ду, -деш, гл. Забывать, забыть. Таку собі, моя мила, натуроньку маю, що як сяду близько тебе, то все забуваю. Мет. 64. Тоді я тебе забуду, як очі заплющу. Мет. 62. Забув віл, коли телям був. Ном. № 1044. Пішла кудись: сіней забула замкнуть. Рудч. Ск. І. 20. Забувим латини. Чуб. III. 353. Забу́ти на що́, на ко́го. Забывать о чемъ, о комъ. Що б то й було, як би всі багатіли! то б і на Бога забули! Ном. № 1448.

Зближа́тися, -жа́юся, -єшся, сов. в. збли́зитися, -жуся, -зишся, гл. Приближаться, приблизиться. Літечко минає, лист опадає, холодні зближаються ночі. К. Досв. 64. Він близько до мене зближився. МВ. II. 104.

Зі́лля, -ля, с. 1) Злаки. 2) Лекарственная трава, зелье, волшебное зелье. Ой є в мене таке зілля близько перелазу; як дам тобі напитися, забудеш одразу. Мет. 62. Марисенька в недузі лежала, аж зза моря зілля забажала. Гол. І. 112. Чар-зі́лля. Волшебныя травы, собранныя въ день и въ ночь на Ивана Купала. О. 1861. II. 206. 3) Названіе различныхъ растеній: Боло́тне зі́лля. Ranunculus. Вх. Пч. І. 12. Га́дєче —. Gnaphalium canadense. Лв. 99. Гою́че —. Astrantia major. Вх. Пч. І. 9. Квасне́ —. Valeriana tripterys. Лв. 102. Кіня́че —. Circaea luteliana. Вх. Пч. І. 9. Криве́ — Polygonum bistorta. Лв. 100. Ку́ряче —. = Збурник. Лв. 102. Ластів’я́че —. = Земизеленя. ВХ. Пч. І. 9. Ма́сляне —. = Sedum telephium. Вх. Пч. І. 12. Міцне́ —. = Centaurea jacea. Вх. Лем. 436. Святоя́нське —. = Іванюк. Вх. Пч. I. 10. Сі́ре — ? О. 1861. XI. Свидн. 29. Страпа́те — ? О. 1861. XI. Свидн. 29. Тата́рське — = Шувар. Вх. Пч. І. 8.

Кава́лер, Кова́лір, -ра, м. Кавалеръ, мужчина. Сама знаю, що не маю кавалера близько. Грин. III. 185. Плачуть мами зи синами, жінки за мужами, а дівчата ластів’ята за кавалерами. Галич. 1867. 2) Холостякъ. Бувай, бувай, Касю, здорова, я їду кавалір, а ти вдова. Чуб. V. 355. 3) Кавалеристъ. І без тебе ся нам жало королеві і полякам, кавалірам і козакам. Pauli. Ум. Кавале́рочок. Мил. 216.

Кла́сти, кладу́, -де́ш, гл. 1) Класть. Як тя баба в купіль клала, на груди ті іскра впала. Рус. Дн. 2) Ставить. Виходят коло воріт і кладут столик маленький, а на столик хліб і чекают молодого. Грин. III. 517. Як уже проспівают, — кладут вечеряти. Грин. III. 522. 3) Прикладывать. У руку бере (китайку), к серцю кладе, словами промовляє. Дума. 4) Раскладывать. Тяжкий огонь підо мною клали. Нп. 5) Вить (гнѣздо). Ой ремезе, ремезоньку, не клади гнізда близько над Десною. Нп. 6) Убивать. Ой як зачав ляшків-панків як снопики класти. 7) — ва́риво. Солить на зиму капусту, бураки, огурцы. Батько старий, ні матері, ні сестри нема, сами собі й обідати варять, хліб печуть, вариво кладуть. Г. Барв. 87. 8) — ко́пу. Копнить. 9) — межу́. Проводить межу. Мнж. 26. 10) — ни́тку. Забрасывать неводъ. Вас. 189. 11) — приса́ди. Прививать прищепы. Шух. І. 110. 12) — ски́рту. Метать скирду, стогъ. 13) — ха́ту. Строить избу, домъ. Шух. І. 145. 14) — честь на собі́. Изъ уваженія къ себѣ самому не дѣлать. Давно я потоптав би сю ледарь, та тілько честь на собі кладу. К. ЧР. 106. 15) — до мі́ри. Мѣрять. Пригнали мя у Яблонів, кладуть мя до міри, там же й забігали молоді жовніри. Нп. 16) — у го́лову. Догадываться, думать, ожидать. Чуб. І. 273. Бідна наша ненька і в голову собі не клала, щоб між нами стався такий великий гріх. Стор. МПр. 34. Лягли і в голову не клали, що вже їм завтра не вставать. Шевч.

Ку́чка, -ки, ж. 1) Ум. отъ ку́ча. 2) мн. Ку́чки. Еврейскій праздникъ кущей, а также и самыя устраиваемыя тогда кущи. Було ж близько жидівського свята кучок. Єв. І. VII. 2. Горобці в очерет, а жиди в кучки. Ном. № 903.

Ло́кіть, -ктя, м. 1) Локоть (часть руки). Близько локіть, та не вкусиш. Ном. № 5395. 2) Мѣра длины, раньше равнявшаяся третьей части сажня, какъ видно изъ слѣд.: Пятдесятъ и сѣмъ локтей вдовжъ, а вширъ тридцять и сѣмъ локтей, що чинить девятнадцять сажней вдовжъ, а вширъ дванадцять сажней и локоть. (Отрывки изъ Лѣтоп. Мгарск. мон. КС. 1889. IV. 41). Въ соврем. употребленіи это мѣра, соотвѣтствующая длинѣ руки отъ локтя до конца средняго пальца. Хто з вас журившись може прибавити до зросту свого один локіть? Єв. Л. XII. 25. Ой дам тобі... локіть полотенця. Чуб. V. 504.

Майбу́ть, нар. = Мабуть. У нас ще до якої пори не видко сарани, але вже близько, хутко майбуть добереться і до нас. О. 1862. X. 110.

Моги́ла, -ли, ж. 1) Могильная насыпь надъ похороненнымъ. Ой викопай, мати, глибокую яму, та поховай, мати, сю славную пару... Та й висип же, мати, високу могилу, та й посади, мати, червону калину, щоб сказали люде: на всю й Україну. Мет. 96. Ой робіте труну та широкую, викопайте яму та глибокую, висипте могилу та високую. Нп. Ой по тих могилах угору високих, по тих гробовищах, у землю глибоких, лежить мого роду без ліку. К. Досв. 2) Курганъ. У полі могила з вітром говорила. Бал. 51. Ро́блені моги́ли. Курганы, насыпанные для сокрытія чего-либо. Згадав про роблені могили, которі близько слободи... Як Україну воювали татари, різали людей, всі бугаївці там ховали жінок, худобу і дітей. Алв. 67. 3) У гуцуловъ-древорубовъ: обрубленныя верхушки и вѣтви деревьевъ, сложенныя въ кучу. Шух. І. 178. 4) При отливкѣ предметовъ: двѣ половины глиняной формы, сложенныя вмѣстѣ одна надъ другою. Шух. І. 281. Ум. Моги́лка, моги́лонька, моги́лочка. Мн. Могилки́. Кладбище. Прийшов Кирик на могилки, ямку зачинає. ЗОЮР. II. 89.

Наню́хати, -хаю, -єш, гл. Пронюхать. Нанюхали, що коло вікна близько лежить сало. Рудч. Ск. І. 195.

Нату́ра, -ри, ж. 1) Природа. Вовча натура тягне до лісу. Чуб. І. 239. 2) Натура, характеръ. Гарний хлопець на натуру, гарно грав на бандуру. Нп. Нехай сердиться, коли в його така сердита натура. Шевч. (О. 1862. VI. 17). Перестану вже жінки слухать, покажу натуру. ЗОЮР. II. 95. Не змагаюсь із матіррю, хоч що мені каже, а все знаю і роблю собі мовчки. Не показую натури, а її в мене стільки, як у них обох. Г. Барв. 283. 3) У нату́рі. Наяву. — Чи це вам так снилось? — Еге, снилось! — у натурі! Любеч. Ум. Нату́ронька. Таку собі, моя мила, натуроньку маю, що як сяду близько тебе, то все забуваю. Мет. 64.

Погні́ватися, -ваюся, -єш, гл. Разсердиться, разгнѣваться. Погнівалися всі дівки. Грин. III. 504. Та кланяйся низенько і садови близенько, щоб родина не гнівалась! Кланялась низько й садовила близько, і родина погнівалась. Грин. III. 538.

Понавкруги́, нар. = Навкруги. Понавкруги ніде нічого не видно й близько. Мнж. 149.

Попіля́, нар. = Побіля. Ухопив же го попіля коня, попіля коня, близько стременя. Гол. II. 29.

Рушни́ця, -ці, ж. Ружье. Ой упала Бондарівна близько перелазу — забив, забив пан Каневський з рушниці одразу. Чуб. V. 427. Ум. Рушни́чка. Грин. II. 222. З рушнички золотої стріляє пташки. Гн. І. 169.

Скида́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. ски́нутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Складываться, сложиться (деньгами), сдѣлать складчину. І скинулись по копійці, купили ще й горілки. Чуб. V. 1048. 2) — чим. Обращаться, обратиться во что. Скидайсь ти, Домно, гадюкою, а я білим каменем стану. Нар. ск. Підем, сестро, в дуброву, скинемося травою. Чуб. V. 918. А дочка не втерпіла, в рік прилетіла, скинулася сивою зизулькою, у вишневім саду сіла. Мет. 256. 3) — очима. Взглядывать другъ на друга. Він нахилився підіймати, а я й собі.... скинулись близько очима. Г. Барв. 66. 4) — на ко́го. Быть похожимъ, походить на. Він так скидається на когось, та ніяк не згадаю на кого це. Кіев., Под. г.г. Вона на тебе трохи скинулась.

Сли́зько, нар. Скользко. До церкви слизько, до дівчат близько. Ном. № 8792. Ум. Слизе́нько, слизьке́нько.

Стина́тися, -на́юся, -єшся, сов. в. стя́тися, зітну́ся, -нешся, гл. Вступать, вступить съ кѣмъ въ борьбу, въ бой, въ споръ, въ тяжбу, сразиться, сцѣпиться. Із ордою Супрун стявся. Нп. Стявся з паном наш писарь. Черк. у. Били.... неприятеля всюди, де тілько стинались. К. ЧР. 311. Не стинайтесь, пани браття, з Наливайком близько. К. Досв. 9. Мася з матірю зуб на зуб стинається. Св. Л. 278.

Стриба́ти, -ба́ю, -єш, одн. в. стрибну́ти, -бну́, -не́ш, гл. Скакать, прыгать, прыгнуть. Близько видати, далеко стрибати. Ном. № 11423.

Схова́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Спрятать. Далеко сховавши, ближче найдеш. Ном. № 9976. 2) Похоронить, схоронить. Сховали Гриця близько гряниці, плакали за ним всі молодиці. Чуб. V. 431.

Теремо́вий, -а, -е. Относящійся къ терему? Строевой? Занесу її в теремовий ліс, в теремовий ліс, близько дороги. Гол. IV. 69.

Тіль-тіль, нар. Чуть-чуть, едва. Бігла собака за зайцем так близько — тіль-тіль не вхопить. Новомоск. у. Тіль-тіль що пам’ятаю се. Грин. II. 178.

Хапа́ти, -па́ю, -єш, гл. 1) Хватать, схватывать. Стали близько к бережку припливати і рученьками за білий камінь хапати. Лукаш. 62. Так хапає, як собака рве. Ном. № 4835. 2) Воровать, красть. На вовка тільки поговір, а овечок Трохим хапає. Гліб. 3) Брать взятки. Та й здорово він хабарі хапає. 4) Ѣсть съ жадностью. Хазяїн їсть тіки так, показує ложку.... а циган таки добре хапав, бо вимерхався не снідавши й нічого. Грин. І. 121. 5) Хватать, быть достаточнымъ. На чужій землі хата і сніп на чужій землі; зажнем стільки, що й не хапає. Г. Барв. 502.

Цень, меж., выражающее звонъ, пустую болтовню. Цень-цень, аби день, аби вечір близько. Ном. № 10915.

Ци́ба́ти, -баю, -єш, гл. Идти, шагать. Близько видати, далеко цибати. Ном. № 11423.

Четверни́ця, -ці, ж. Четверка воловъ. Ум. Четверни́чка. А в чистім полі близько дороги орет ми плужок четверничкою. Гол. II. 17.

Шкандиба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Хромать, прихрамывать. Коло пустки на милиці москаль шкандибає. Шевч. 397. 2) Итти хромая, итти съ трудомъ. Близько видати, та далеко шкандибати. Ном.№ 11423. Іде Катря, шкандибає. Шевч. 81.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Бли́зько, нар. 2) Употребл. как предл. с родит, пад.: возле, подле, *около. *3) Около, приблизительно. Має близько двадцяти років. Хот. Нік. Близько трьох років. Сл. Нік.

*Ви́кружляти, -ляю, -єш, гл. 1) Исходить (излетать), описывая круги. Все село викружляла, доки соли позичила. Цілий день кібчик викружляв над своїм гніздом, бо коршак близько був. 2) Повыпить все. Всю горілку викружляли, й тріски не зосталось. Пир. у., Конон.

Для, пред. 3) *за-для того́. Потому, поэтому. Ти думаєш, що ти красна і для того така щасна. Млр. л. сб. 325. *До́брий, (за-)для ме́не, а) Добр ко мне. б) Хорош для меня. Сл. Нік. *Для чо́го. Почему, зачем. Для чого, Рузю? Черемш. *Товариші́ для себе. Товарищи друг другу. Лепкий. *4) = Бі́ля. Бли́зько для. Вплотную рядом, в непосредственном соседстве. Berneker. Sl. etym. Wört.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

автомобілі́стка, автомобілі́сток; ч. автомобілі́ст 1. водійка авто. [Як повідомлялося, 54-річну автомобілістку злочинці викрали у середу близько 18 год. (Високий замок, 2016). Цікаво, що першою жінкою-автомобілісткою в Україні була також львів’янка – оперна співачка Соломія Крушельницька. (lv.npu.gov.ua). У Мукачеві сталась ДТП: 30-річна автомобілістка наїхала на 11-річну дівчинку. (pmg.ua). «А от бензин подешевшав істотно», – радіє автомобілістка. (Український тиждень, 2008). У дверях стоїть і чекає пані Олеся, пані автомобілістка, що запросила Квітославу з мамою поїхати на пікнік до озера. (Отар Довженко «Квітослава», К., 2004). Міліціонер затримує автомобілістку за порушення правил вуличного руху <…>. (Добридень, сусіде! Сміховинки (збірка), 1971).] 2. спортсменка, яка займається автомобілізмом. [«Спасибі моїй дружині, доньці, вона в мене теж спортсменка, автомобілістка, що мені дозволяють займатися, не морочать голову, не бурчать». (vikka.ua, 19.12.2013).] див.: воді́йка, водійчи́ня, го́нщиця, шофе́рка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 13. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 13.

аніма́торка, аніма́торок; ч. аніма́тор 1. кінематографістка, яка працює в мультиплікаційному кіно. [Амелі Коше – художниця-аніматорка, ілюстраторка. (book.artarsenal.in.ua, 24.06.2021). У повсякденній суєті житель Землі деколи забуває, наскільки він малий і тому 3D-аніматорка Альваро Грасія Монтойя вирішила наочно показати розміри астероїдів в одному ролику. (ukr.media, 08.03.2020). Білоруська аніматорка ініціювала створення мультфільму про події в Білорусі. (24 канал). Аніматорка Ксенія Симонова презентувала пісочний фільм. (ТСН, 19.12.2011). ] 2. ведуча розважальних заходів, яка організовує ігри, конкурси для дітей чи дорослих. [У США в лікарні аніматорка в костюмі ялинки заразила близько 60 осіб COVID-19. (Суспільне, 06.01.2021). «Не можу сказати, що це відпочинок», – луцька аніматорка про роботу з дітьми (інтерв’ю). (konkurent.in.ua, 07.07.2018).] 3. культурологиня, яка відроджує певний пласт культури або унаочнює знання про щось. [Британська аніматорка презентувала в Меморіалі жертв Голодомору проект «Рецепти хліба». (holodomormuseum.org.ua, 01.09.2017).] // аніма́торка культу́ри – культурологиня, яка відроджує певний пласт культури. [Українська аніматорка культури з Сянока отримала нагороду від міста. (ukrinform.ua, 09.07.2019).]

антикорупці́йниця, антикорупці́йниць; ч. антикорупці́йник та, хто бореться з корупцією. [Платникам податків, тобто нам з вами, націоналізація «ПриватБанку» коштувала близько 150 мільярдів гривень», — говорить антикорупційниця. (Громадське радіо, 08.02.2020).] див.: антикорупціоне́рка

весля́рка, весля́рок; ч. весля́р спортсменка, яка займається веслуванням. [Хороший весляр чи веслярка, що бере участь у змаганнях високого рівня, має бути в змозі вдихати і споживати аж цілих 8 літрів кисню на хвилину, тоді як у середньому людина здатна прийняти близько 4-5 літрів щонайбільше. (Деніел Джеймс Браун «Диво в Берліні», пер. Любов Пилаєва, 2016). Чемпіонками в цьому виді програми стали веслярки з Румунії, срібними призерами – німкені. (Високий замок, 2013). Щербило махнув рукою до веслярки, мовляв, поверни сюди. (Раїса Іванченко «Отрута для княгині», 1995). У жінок відзначилися веслярки з вісімки – киянка Олена Терьошина, Олена Пухаєва та Сарія Закірова з Дніпропетровська. (Спортивна газета, 1987).] див.: веслува́льниця, гребчи́ня, гребчи́ха Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 120 – розм. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

ковальчи́ня, ковальчи́нь; ч. кова́ль майстриня, яка куванням обробляє метал, виготовляє металеві предмети. [Серед 8 ковалів-учасників є одна дівчина – львів’янка Ніка Музичко. Ковальчиня працює з металом вже близько 4 років <…>. (zmist.pl.ua, 01.07.2020). Білявка-ковальчиня: як створити кузню і обставити конкурентів-чоловіків. (shotam.info, 01.06.2019). Правителькою стала місцева ковальчиня, принцеса, раніше замкнута у вежі. (uageek.space). І хоча ковальчинь у нашій країні небагато, та з часом стає більше амбітних і загартованих жінок, яким підкорився метал. (Повага, 11.09.2017).] див.: кова́лька, ковали́ня   Рекомендації   З-поміж отриманих у результаті опитування варіантних назв ковальчи́ня, кова́лька, ковали́ня вартими уваги видаються кова́лька і ковали́ня. Адже обидва слова відповідають принципам мовної ощадності. Якщо першу назву утворено з допомогою статистично найчастотнішого фемінізувального суфікса -к(а), то другу – з допомогою менш частотного суфікса -иня(я).

корифе́йка, корифе́йок; ч. корифе́й 1. танцівниця кордебалету, керівниця хору або оперна співачка, яка виконує сольні партії. [Венеру мала зображувати Консуело, а позаяк це була головна роль і насамкінець треба було проспівати дуже ефектну каватину, то граф Ґодіц, не маючи можливості доручити її на репетиції якій-небудь зі своїх корифейок, зважився сам провести її <...>. (Жорж Санд «Консуело», пер. Віктор Бойко, 2011). Учасниці дівчата, побравшися за руки, довгою чередою бігають між трьома застромленими в землю кілками, трьома посадженими на землі дітьми або просто куди тягне їх провідниця хору, корифейка, виробляючи всякі зігзаги і викрутаси, з нехитрою піснею, яка повторюється без змін <...>. (Михайло Грушевський «Історія української літератури, 1923, Т. 1).] 2. перен. провідна діячка науки, мистецтва та ін. [За життя корифейка оперної сцени проспівала 85 оперних партій та понад 200 українських народних пісень. (unian.ua, 10.04.2012). Марія Василівна себе не вважає «корифейкою». Тиха, чуйна і дуже сором’язлива, вона викладає у місцевій школі математику та веде гурток ліжникарства. (Високий замок, 2003).] 3. перен. провідниця, очільниця. [Можна тільки уявити, як ці «вічні» носії мандатів гризтимуться, як павуки в банці, коли настане час формування списку на наступні вибори. Чи всі аж так близько ще зможуть бути біля своєї корифейки, щоб не залишитись за прохідним бортом? (Україна молода, 2010).] Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 291.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)