Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 80 статей
Запропонувати свій переклад для «вдруге»
Шукати «вдруге» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вдругоря́дь – вдру́ге, за́друге.
Во-вторы́х – по-дру́ге, удру́ге. [Ви́ховала з йо́го раз учи́теля, вдру́ге арти́ста-музи́ку (Конис.)].
Вступа́ть, вступи́ть – вступа́ти, вступи́ти, вхо́дити, увійти́. [Уступі́те до на́шої госпо́ди!]; (в должность) обніма́ти (обійня́ти) поса́ду, заступа́ти (заступи́ти, ста́ти на) уряд; (в брак) бра́тися, побра́тися, поня́тися, дружи́тися, одружи́тися з ким, пошлю́бити кого́; (во 2-й брак) бра́тися вдру́ге, одру́жуватися вдру́ге; (в бой) става́ти (ста́ти) до бо́ю, сточи́ти бій; (в открытый бой с кем) дава́ти по́ле кому́.
• Вступи́ть в спор – зазмага́тися.
• -а́ть в сношения – захо́дити в стосу́нки; (в разговор) заво́дити (заве́сти) розмо́ву, захо́дити (зайти́) в розмо́ву, в бала́чки, в бе́сіду; (в союз) вхо́дити (увійти́) в спі́лку, приступа́ти (приступи́ти, приста́ти) до спі́лки.
• Вступи́ть в предосудительный союз – злига́тися з ким.
• Вступа́ть, вступи́ть в связь – вступа́ти в зв’язо́к, (любовную) зазна́тися з ким (сов.).
• Вступи́ть в дружбу, в приятельские отношения – задружи́ти, заприязни́тися, заприятелюва́ти, затоваришува́ти з ким; (в фамильярные отношения) запанібра́татися; (в родство) порідни́тися, породича́тися.
• -и́ть в борьбу, в бой, в спор – вступи́ти в боротьбу́, зітну́тися, стя́тися.
• -и́ть в тяжбу – запозива́тися; (на престол) ста́ти на ца́рство, засі́сти (усадови́тися) на престо́лі.
Друго́й –
1) (второй) дру́гий.
• На -го́й день – дру́гого дня, на дру́гий день.
• В -го́й раз – удру́ге. [Зайшо́в він і вдру́ге і втре́тє].
• С -го́й стороны – з дру́гого бо́ку.
• Один за -ги́м (друг за другом) – оди́н по о́днім, оди́н за дру́гим;
2) (иной) и́нший, ина́кший, ина́чий, (редко) дру́гий. [Забу́в мене́ мій миле́нький, и́ншу полюби́в. Шука́йте собі́ вже ина́кшої кухова́рки (Крим.)].
• В -го́е время – и́ншим ча́сом.
• В -го́й раз – и́ншим (дру́гим) ра́зом.
• В -го́е место – куди́-и́нде.
• В -го́м месте – де-и́нде, (реже) и́нде. [Ході́м куди́-и́нде. Шука́й де-и́нде. В Жаботині́ роди́лася, и́нде не приви́кну (Чуб.)].
• Друго́е запел – и́ншої (вже не тіє́ї) співа́є.
• Это -го́е дело – це и́нша річ [спра́ва].
• И тот и -го́й, и то и -го́е – і той і цей, і те й це (і це й те).
• Ни то, ни -го́е – ні те, ні це (ні це, ні те).
За́мужем – за́мужем, за́мі[у]жжю, в замі́жжі. [Се вже я вдру́ге за́мужжю (Г. Барв.). Я вже дру́гий год за́міжжю (Переяславщ.)].
Ковыря́ть, ковы́ривать, ковырну́ть –
1) копи́рса́ти, копирсну́ти, колупа́ти, колупну́ти и уколупа́ти, шпо́ртати, шпортну́ти, до́вбати, длу́бати, долуба́ти, шкалуба́ти, копиря́ти, чо́впати, ко́рпати що чим или у чо́му, шпо́ртатися, до́вбатися и довбти́ся, длу́батися, долуба́тися, по́рпатися у чо́му. [Зігну́вшись візни́к копирса́в щось у ко́лесі па́льцем (Коцюб.). Копирсну́в залі́зною лопа́тою раз та вдру́ге (Грінч.). Сиди́ть ба́ба на поро́зі, зе́млю колупа́є (Рудан.). Го́лкою потро́ху шпо́ртаю (Дніпропетр.). Поча́в долуба́ть; продолуба́в таку́ вже ді́рочку що й кула́к улі́зе (Грінч.). Нагну́в го́лову і поча́в до́вбатись у землі́ (Васильч.)].
• -ря́ть в носу, в зубах – колупа́ти, до́вбати (длу́бати, до́вбатися, довбти́ся ко́рпа́ти) в но́сі (вульг. ко́зи гна́ти), у зуба́х, (продлу́бувати зу́би). [Чого́ ти в но́сі длу́баєш? (Сл. Гр.). Городови́й, ось, у сі́нях довбе́ться в но́сі (Тесл.). Сиди́ть та зу́бки продлу́бує (Звиног.)];
2) (лапти) плести́ (личаки́);
3) (делать мешкотно) копи́рса́ти що, ко́пітко по́ратися коло (біля) чо́го, з чим, у чо́му, длу́бати(ся) коло чо́го, шпо́ртатися коло чо́го, з чим, човпти́ся з чим, (ирон.) му́чити що; срвн. Вози́ться 3. [Коло чо́го він там длу́бається? (Сл. Гр.). Вже тре́тю дни́ну му́чить вона́ оту́ соро́чку (Звин.)]. -ряй, что ли! – роби́ шви́дше!
Недоверя́ть – не ма́ти ві́ри до ко́го, не йня́ти (не дійма́ти) ві́ри, не довіря́ти, не ві́рити кому́, чому́, не ввіря́ти кому́ и на ко́го, на що, не ввіря́ти на ко́го; срв. Доверя́ть. [Ще й ві́ри не йме, що в ме́не єсть де́рево на ха́ту (Рудч.). З брехні́ не мруть, та вдру́ге ві́ри не ймуть (Номис). А коза́к на жі́нку не потура́є, жі́нці ві́ри не дійма́є (Дума)].
Неожи́данно, нрч. – несподі́вано, несподі́ванкою, (редко) неспога́дано, (невзначай) знена́цька, зні[е]че́в’я, невбача́й, ненаро́ком, неча́йно, (врасплох) ненаді́йно, (диал.) знео́бачки[а], зне́знанки, зне́знямки, знена́знімка, зне́тельки, зне́телька, (вдруг) ра́птом, рапто́во, на́гло, спрожо́гу. [«Скажі́ть: ви в полі́тиці радика́л?» – несподі́вано спита́в мене́ він (Крим.). Десь бере́зи хвартушо́к; і несподі́вано пти́чка (П. Тичича). Він не помі́тивши несподі́вано наткну́вся на Храпко́вих (Ле). Нахо́дить на йо́го несподі́ванкою і неможли́во попереди́ти (Корол). Соба́ка, га́вкнувши знена́цька, прожо́гом ки́нувся до бра́ми (Кониськ.). Коли́ знена́цька чу́ю: «Ось Байда́ри!» (Л. Укр.). Ли́хо так знена́цька підкра́лося (Коцюб.). Як ось знече́в’я вбіг Мерку́рій заса́павшися до богі́в (Котл.). Ненаро́ком ака́ція зацвіла́ вдру́ге (Звин.). Міцна́ рука́ його́ плеча́ неча́йно дотули́лась (Франко). Ненаді́йно у ночі́ напа́ли на ча́ту опри́шки (Маковей). Знео́бачка На́стин ре́гіт почу́вся (М. Вовч.). Струнка́ тінь зне́знанки спини́лася (Васильч.). Зне́телька шурхну́ла мале́нька сіре́нька пта́шка (Основа 1863). Яке́сь так зне́телька верть на закаблу́ках та зирк на па́рти (Яворн.). Аж ра́птом її́ чолові́к верта́ється додо́му (Липовеч.). Ра́птом дощ! А ми з тобо́ю йшли бульва́ром через лу́ку (Крим.). Рапто́во спита́ла їх па́ні Висока (Н.-Лев.)].
Неосмотри́тельный – необа́чний, (редко невба́чний), необа́чливий, неогля́дний, необере́жний, необере́жливий, неопа́сливий, нерозва́жливий, нерозва́жний, недба́йливий, недба́лий, неува́жливий, (диал.) неопантро́в(а)ний; срв. Беспе́чный. [Прости́ їй раз, вона́ і вдру́ге бу́де тако́ю необа́чною (Кониськ.). Віск розта́нув, і безкри́лий впав ти, хло́пче необа́чний! (Вороний). Схамени́сь, дівчи́но необа́чна! (Франко). Невба́чний, не знав він того́, що Ате́на не да́сться вблага́ти (Потебня). Герць скінчи́вся для неогля́дних ідеалі́стів ду́же нещасли́во (Грінч.)].
• -ный человек – необачна людина, необачний чоловік, необачна жінка, необачний (-ного), необачна (-ної), недбайлиця, недбальниця, недбаха (общ. р.); срв. Нерадивец.
• Быть -ным – бу́ти необа́чним, (зап.) не ма́тися на ба́чності.
Отбрива́ть, отбри́ть –
1) дого́лювати, до[по]голи́ти кого́;
2) кому – відрі́зувати, відрі́зати, відтя́ти, відруба́ти кому́, дава́ти, да́ти одсіч кому́. [Я йому́ так одрі́зав, що вдру́ге не сі́катиметься].
Перечи́тывать, перечита́ть – (снова) перечи́тувати, перечита́ти, (многое, одно за другим) поперечи́тувати, попрочи́тувати. [Перечита́в кни́гу вдру́ге. Попрочи́тував усі́ кни́ги в його́ бібліоте́ці. Поперечи́тував усе́ на́ново].
• Перечи́танный – перечи́таний, поперечи́туваний.
• Перечи́тываться – бу́ти перечи́туваним, перечи́таним.
• Такие книги -вались по несколько раз – такі́ кни́ги перечи́тувано по кі́лька разі́в.
Пока́зывать, показа́ть –
1) пока́зувати, показа́ти, ука́зувати, указа́ти; (проявлять) вика́зувати, ви́казати, явля́ти, яви́ти, появля́ти, появи́ти, виявля́ти, ви́явити, знак подава́ти, (о мн.) повика́зувати, повиявля́ти и т. д. кого́, що, на ко́го, на що. [Покажи́ па́лець, а він і ру́ку про́сить. Появи́в себе́ незда́тним до робо́ти. Подає́ жі́нці знак, що се́рдиться на не́ї].
• -вать дорогу – пока́зувати доро́гу.
• -за́ть рукою (глазами) на что – показа́ти (ски́нути) руко́ю (очи́ма) на що.
• -за́ть пример – при́звід показа́ти (да́ти). [Сусі́дчин хло́пець показа́в мені́ при́звід кра́сти].
• -за́ть хороший пример – пода́ти до́брий при́клад; показа́ти до́бру доро́гу.
• -вать вид – удава́ти, уда́ти, в знаки́ дава́ти, озна́ку дава́ти, да́ти. [Уда́в, ні́би не розібра́в. Уда́в, що засну́в. Дівча́та схо́дяться у гурт, даю́ть озна́ку, бу́цім кого́ перехо́вують (Мирн.)].
• А он и виду не -вает – а він і в знаки́ (і знаку́) не дасть. -вать себя чем, каким – явля́ти, яви́ти себе́ чим, яки́м; (притворно) удава́ти, уда́ти з се́бе що. [Він яви́в себе́ надзвича́йно вражли́вим. Він удава́в з се́бе знавця́].
• Не -вай людям слёз – не пока́зуй лю́дям сльо́зи (Шевч.).
• Не -вай другим своих мыслей – не виявля́й и́ншим свої́х думо́к.
• -за́ть себя кому – показа́ти себе́; да́тися в знаки́. [Я ще тобі́ себе́ пока́жу, зна́тимеш! Дали́ся тобі́ в знаки́].
• -вать кого в наилучшем свете – виявля́ти, ви́явити кого́ в найкра́щому сві́тлі.
• Ваши глаза -ют ваши чувства – ва́ші о́чі виявля́ють ва́ші почуття́.
• Речь твоя -ет воспитанность – річ твоя́ явля́є ви́ховання (Куліш).
• -за́ть выражением лица – ви́явити ви́разом обли́ччя; ознайми́ти лице́м.
• -зывать кукиш – ду́лю дава́ти (показува́ти, ти́кати, сука́ти), да́ти.
• -зывать язык – язика́ соло́пити.
• -зывать голое тело сквозь прорехи – ті́лом світи́ти.
• Он к нам и носа (глаз) не -ет – він до нас і но́са (оче́й) не появля́є (явля́є), но́са не потика́є.
• И глаз не -вай – і оче́й (очу́) не явля́й.
• Хоть бы глаза когда -за́л – хоч-би о́чі коли́ появи́в.
• Ей его и не -вай – їй його́ ні на́ очі.
• И носа из избы не -вает – і но́са з ха́ти не витика́є (не ви́ткне).
• И носа к ним -за́ть нельзя – і но́са до їх поткну́ти не мо́жна.
• -вать пальцем на кого – па́льцем витика́ти кого́ [Вороже́ньки погляда́ють, па́льцями нас витика́ють].
• -вать на кого рукою – скида́ти на ко́го руко́ю.
• -за́ть чудо всему свету – яви́ти чу́до всьому́ сві́тові.
• -за́ть свою силу – яви́ти свою́ си́лу.
• -за́ть свои намерения – ви́явити свої́ за́міри.
• -зывать печаль – виявля́ти (появля́ти) сум, журбу́.
• -зать воочию – да́ти на явку́, поста́вити в очу́, показа́ти в світ о́ка. [Пока́жемо в світ о́ка до́блесть на́шого лю́ду (Куліш)].
• -за́ть кому что (научить кого чему) – показа́ти кому́ що; да́ти нау́ку кому́ чим. [Покажі́ть мені́ раз, як роби́ти, а вдру́ге я й сам зумі́ю. Пани́ свої́ми усо́бицями дава́ли нау́ку, як своє́ї пра́вди доказа́ти (Куліш)];
2) (свидетельствовать) свідкува́ти, сві́дчити, посвідча́ти, посві́дчити, виявля́ти, ви́явити на ко́го, дока́зувати, доказа́ти, вика́зувати, ви́казати, дово́дити, дове́сти на (про́ти) ко́го. [Сві́дки посві́дчили, як була́ спра́ва, мене́ й пу́щено на во́лю. Ніхто́ не ви́явив на йо́го. Як-же мені́ дово́дити ба́тькові проти діте́й (Мирн.)].
• Пока́зываемый – пока́зуваний, вика́зуваний, появля́ний, виявля́ний.
• Пока́занный – пока́заний; ука́заний; ви́казаний.
Проходи́ть, пройти́ –
1) что, через что, по чём, где – проходити (в песнях и проходжа́ти), пройти́, перехо́дити (в песнях и переходжа́ти), перейти́, (во множ.) попрохо́дити, поперехо́дити що, через що и чим, по чо́му, де. [Ти́хо прохо́див я лі́сом (Грінч.). Прохо́див він по города́х і се́лах (Єв.). Та не сті́ймо всі вку́пі, а прохо́дьмо там, де він стої́ть, по одинцю́, по дво́є і по тро́є (Куліш). Став найме́нший брат, пі́ший піхоти́нець, Мура́вськими шляха́ми проходжа́ти (Дума). Разі́в з два́дцять окрути́вся він коло то́го мі́сця, пройшо́в його́ і вздовж і впо́перек (Мирн.). Той блука́є за моря́ми, світ переходжа́є (Шевч.). Свого́ «бо́га живо́ї люди́ни», оту́ центра́льну іде́ю, яка́ перехо́дить усіма́ його́ тво́рами, він мав (Єфр.). Як забу́ти да́внє зло, що крова́вою меже́ю нам по се́рці перейшло́ (Франко). Уже́ всі лю́ди перейшли́ (Грінч.)].
• -ходи́, не стой тут – прохо́дь, не стій тут.
• Тут нельзя -йти́ – сюдо́ю ні́як пройти́, не мо́жна пройти́, нема́ хо́ду.
• Войска -шли́ через город – війська́ перейшли́ через мі́сто, перейшли́ мі́сто.
• -йдя́ мост, поверни налево – перейшо́вши, мину́вши міст, зверни́ ліво́руч.
• -ди́ть, -йти́ вперёд – про́ходити, пройти́, проступа́ти, проступи́ти (напере́д). [Увіхо́дьте! – пока́зує на відчи́нені две́рі, – та не прохо́дьте, з кра́ю сті́йте (Тесл.). Так ті́сно, що й проступи́ти не мо́жна (Гр.)].
• Дать -йти́ кому (расступившись) – проступи́тися перед ким. [А ну, проступі́ться, не мо́жна за ва́ми ша́хву ви́нести (Звин.)].
• -ди́ть, -йти́ мимо кого, чего – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ повз (проз) ко́го, повз (проз) що и кого́, що, мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, промина́ти, промину́ти кого́, що. [Він прохо́дить тих двох (Чуб. II). Хто мав ви́йти з ха́ти, му́сів неодмі́нно перейти́ проз не́ї (Крим.). Верта́ємося ото́ дру́гого дня з це́ркви, Анті́н мій мина́є свій двір (Кониськ.). Поминете́ дві ха́ти, а тре́тя – на́ша (Звин.). Прохо́див проз ха́ту своє́ї ро́дички, ба́би Мокри́ни – зна́харки. Са́ме як він її́ промина́в, із ха́ти ви́йшла молоди́чка (Грінч.)].
• -йти́ (сквозь) огонь и воду – ого́нь і во́ду перейти́, крізь ого́нь і во́ду пройти́, пройти́ крізь си́то й ре́шето, бу́ти і на коні́ і під коне́м, і на во́зі і під во́зом, і в сту́пі і за сту́пою, пройти́ і Крим і Рим, бува́ти у бува́льцях. [Ні́би то вже з не́ю то ого́нь і во́ду перейти́ мо́жна (М. Вовч.). Су́щі проно́зи, не взяв їх кат; були́ вони́ і на ко́нях і під кі́ньми, і в сту́пі й за сту́пою (Кониськ.). Два́дцять і оди́н рік писарю́є, пройшо́в крізь си́то й ре́шето (Грінч.)].
• Он весь свет -шё́л – він уве́сь світ пройшо́в. [Пройшо́в же я світ уве́сь (Чуб. II). Брехне́ю світ пройде́ш (Приказка)].
• -ди́ть долгий и трудный путь – прохо́дити, перехо́дити, верста́ти до́вгий і важки́й шлях, до́вгу і важку́ путь.
• -ди́ть различные этапы в своём розвитии – перехо́дити рі́зні ета́пи в своє́му ро́звою.
• -ди́ть, -йти́ школу – перехо́дити, перейти́ шко́лу. [Осві́чені кла́си перехо́дять шко́лу, яка́ їм дає́ знання́ (Грінч.)].
• Через его руки -шло́ несколько миллионов – через його́ ру́ки перейшло́ де́кілька мільйо́нів.
• -ди́ть должность, службу, стаж – відбува́ти уряд, слу́жбу, стаж.
• -ходи́ть чины – перехо́дити чини́;
2) до какого места, какое расстояние – прохо́дити, пройти́ до яко́го мі́сця, доку́ди. [Я сам прохо́див аж до Чо́рного мо́ря (М. Вовч.)].
• -йти́ десять вёрст пешком – пройти́ де́сять версто́в пі́шки;
3) (двигаться по известному направлению) перехо́дити, перейти́.
• -шло́ облако по небу – перейшла́ хма́рка по не́бу;
4) (известное расстояние в течение известного времени) прохо́дити, пройти́, у(ві)хо́дити, у(ві)йти́, (реже) захо́дити, зайти́. [Де́сять версто́в од села́ до го́рода, – мо́же версто́в зо́ три увійшли́ (Тесл.). Був пе́вний, що уйшо́в де́сять миль (Франко). Зайшли́ вже до́брий ку́сень доро́ги (Маковей)].
• -ходи́ть по 6 вёрст в час – ухо́дити (прохо́дити) по шість версто́в на годи́ну;
5) во что, сквозь что – прохо́дити, пройти́, проліза́ти, пролі́зти в що, крізь що.
• Диван не -ди́т в дверь – дива́н (кана́па) не прохо́дить у две́рі (крізь две́рі). [Ле́гше верблю́дові крізь у́шко го́лки пройти́, ніж бага́тому у ца́рство бо́же увійти́ (Єв.)];
6) (проникать) прохо́дити, пройти́ крізь що, через що; (о жидкостях) прото́чуватися, проточи́тися крізь що, просяка́ти, прося́кнути крізь що. [І прохо́дить його́ го́лос через ту моги́лу, і в моги́лі пробуджа́є ми́лого і ми́лу (Рудан.)].
• Свет -ди́т сквозь стекло – сві́тло прохо́дить крізь скло.
• Чернила -дя́т сквозь бумагу – чорни́ло прохо́дить крізь папі́р.
• Пуля -шла́ навылет – ку́ля пройшла́, пролеті́ла наскрі́зь (через що). [Йому́ ку́ля пролеті́ла через ша́пку і чоло́ (Рудан.)].
• Смола -шла́ наружу – смола́ пройшла́ (проступи́ла) наве́рх;
7) (проноситься перед глазами, перед мысленным взором) прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́, просува́тися, просу́нутися, пересува́тися, пересу́нутися, снува́тися (перед очи́ма, поперед о́чі). [Перед на́ми перехо́дить життя́, в яко́му купі́вля коро́ви здає́ться поді́єю тро́хи не епоха́льною (Єфр.). В його́ голові́ мигті́ли які́сь шматки́ думо́к, просува́лися які́сь нея́сні о́брази (Коцюб.). Снує́ться краєви́дів плетени́ця, розто́пленим срі́блом блища́ть річки́ (Л. Укр.)];
8) (изучать) перехо́дити, перейти́, вивча́ти и виу́чувати, ви́вчити що.
• -ди́ть историю, физику – вивча́ти істо́рію, фі́зику.
• -ди́ть курс наук, курс чего-л. – перехо́дити курс наук, курс чого́;
9) (о дороге, реке: пролегать, протекать в известн. направлении) прохо́дити, іти́, пройти́ де. [Серед ра́ю йшла доро́га між двома́ сада́ми (Рудан.)];
10) (о времени, состоянии, событии: протекать) мина́ти, мину́ти и змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, бі́гти, перебі́гти, пливти́ и пли́нути, сплива́ти, спливти́, уплива́ти, упливти́ и упли́нути; срв. Протека́ть, Пробега́ть, Пролета́ть. [Мина́ють дні, мина́ють но́чі, мина́є лі́то (Шевч.). От субо́та і мина́є, пі́вніч наступа́є (Рудан.). Мину́в цей день, мину́в дру́гий, тре́тій, ти́ждень (Грінч.). Уже й лі́то мину́лося, зима́ вже надво́рі (Шевч.). Два дні змину́ло (Звин.). Жнива́ були́ й промину́ли, о́сінь наступа́є (Рудан.). Перейшла́ й дру́га ніч (Яворн.). Ба надхо́дить і прохо́дить не час, не годи́на (Рудан.). От уже́ і лі́то зійшло́ (Переясл.). Час збіга́в, ту́га я́кось потроху вти́хла (М. Вовч.). Збі́гло хвили́н з два́дцять (Корол.). Пли́нуть часи́ за часа́ми, як хви́лі на мо́рі (Дн. Чайка). Мина́є час ноча́ми, дня́ми, сплива́є мрі́йним ко́лом снів (Черняв.). Упливло́ півтора́ ро́ку (Г. Барв.)].
• -шло́ то время, когда можно было… – мину́в (-вся) той час, коли́ мо́жна було́…
• Время -дит, -шло́ незаметно – час мина́є, мину́в непомі́тно, час і не змигну́вся. [З ним гомо́нячи, і час було́ не змигне́ться (М. Вовч.). З тобо́ю, хлопчи́но, ве́чір не змигне́ться (Метл.)].
• -шли́ красные дни – мину́лася ро́зкіш, мину́лися ро́зкоші.
• -йти́ безвозвратно – мину́тися безповоро́тно, (образно) втекти́ за водо́ю. [Ваш вік ще за водо́ю не втік (Кониськ.)].
• Зима -шла́ – зима́ мину́ла, мину́лася, промину́ла, перейшла́, перезимува́лася. [Та́кеньки уся́ зима́ зи́мська перезимува́лася (М. Вовч.)].
• -ди́ть, -йти́ даром, безнаказанно кому, -йти́ бесследно – мина́тися, мину́тися кому́ (так, ду́рно, безка́рно), перемеже́нитися. [Се йому́ так не мине́ться (Гр.). Хто сміє́ться, тому́ не мине́ться (Номис). Коли́ сей раз йому́ мине́ться так, так він і вдру́ге (Кониськ.). Лю́де ду́мали, що воно́ так і перемеже́ниться, бо на́че все вщу́хло (Г. Барв.). Ні, це все перемеже́ниться, усе́ бу́де до́бре (Яворн.)].
• Хорошо, что всё так -шло́ – до́бре, що все так мину́лося.
• Болезнь его -ди́т – хворо́ба його́ мина́є(ться).
• Боль -шла́ – біль мину́вся, перейшо́в.
• Интерес к чему -шё́л – інтере́с до чо́го мину́вся, ви́черпався.
• Заседание -ди́ло бурно – засі́дання йшло, перехо́дило, відбува́лося бурхли́во.
• Концерт, лекция чтение -шё́л (-шла́, -шло́) ве́село – конце́рт, ле́кція, чи́тання відбу́вся (відбула́ся, відбуло́ся) ве́село. [Чи́тання відбуло́ся ве́село, слу́хали всі ціка́во (Грінч.)].
• Река -шла́ – рі́чка (кри́га в рі́чці) перейшла́.
• Лёд -шё́л – кри́га перейшла́, сплила́;
11) прохо́дити, пройти́, перепада́ти, зли́тися. В этом году часто -дя́т дожди – цього́ ро́ку ча́сто прохо́дять (перепада́ють) дощі́.
• Вчера -шё́л дождь – учо́ра пройшо́в, зли́вся (диал. зля́вся) дощ. [У нас в Чижі́вці вчо́ра зля́лися аж два дощі́ (Звин.)];
12) что чем – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ що чим. [Повесні́ ми тут і не ора́ли, а ті́льки драпача́ми пройшли́ (Козел.)].
• -ди́ть в длину ниву (плугом, ралом) – до́вжити ни́ву.
• -ди́ть крышу краской – прохо́дити дах фа́рбою.
• -йти́ огнём и мечём – перейти́ огне́м і мече́м, (вдоль и поперек) перехристи́ти огне́м і мече́м. [Ляхи́ всю Украї́ну огне́м і мече́м перехри́стять, козакі́в ви́гублять, а селя́н і міща́н у неві́льниче ярмо́ на ві́ки позапряга́ють (Куліш)].
• Про́йденный – пере́йдений, про́йдений.
• -ный путь – пере́йдений шлях, пере́йдена путь, відбу́та доро́га.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вампир – (франц., нем.) вампір, упир, (ув.) упиряка, (перен.) кровопивця; (порода летучей мыши) кажан-вампір.
[— Я Тибр старий! — ось придивись. Я тут водою управляю, Тобі я вірно помагаю, Я не прочвара, не упир (Іван Котляревський). Я не можу розминутись з тобою… я не можу бути самотнім… Ти на тільки йдеш поруч зо мною, ти влазиш всередину в мене. Ти кидаєш у моє серце, як до власного сховку, свої страждання і свої болі, розбиті надії і свою розпач. Свою жорстокість і звірячі інстинкти. Весь жах, весь бруд свого існування. Яке тобі діло, що ти мене мучиш? Ти хочеш буть моїм паном, хочеш взяти мене… мої руки, мій розум, мою волю і моє серце… Ти хочеш виссать мене, всю мою кров, як той вампір. І ти се робиш. Я живу не так, як хочу, а як ти мені кажеш в твоїх незліченних «треба», у безконечних «мусиш» (М.Коцюбинський). — не хочу бути вашим злим духом, вашим вампіром (Л.Українка). Ваше ймення в вигнанні, під карою сліз заборонено спогад про нього, образ ваш, мов упир, що з могили приліз, кров зганяє з обличчя рідного. Як осиковим кіллям отих упирів, так хотять забуттям вас прибити, обсіваються маком дрібниць, марних слів, аби ви не могли доступити. Як прибитий упир, ваша вражена тінь блідне, блідне, і смерть її криє, між живими і вами росте просторінь, — рідне серце могилу вам риє… (Л.Українка). Тихше, тихше: ходять звірі, П’ють  народну  кров  вампіри…  Нахиляйтесь,  Пригинайтесь:  Може,  мимо  пройдуть  звірі…  Тихше,  тихше  —  Хто  це  дише?  Тихше…  тихше… (О.Олесь).  Три царівни теж навтьоки У чотири бігли боки. Кровопивці-сльозівці Стали п´явками в ріці, А Макака-забіяка З´їв себе із переляку. Так веселий Лоскотон Розвалив поганський трон (В.Симоненко). Там жив Ярема, син Раїни, страшний руйнатор України. Упир з холодними очима, пихатий словом і чолом, душа підступна і злочинна, закута в панцир і шолом. Уломок лицарського роду, мучитель власного народу, кривавий кат з-під темної зорі, отам він жив, на Замковій горі (Л.Костенко). Я стояв і мовчки дивився на того лобура. Я міг забить його на місці. Я просто задавив би його голими руками. Господь не обділив мене здоров’ям, – і цей упиряка був би мертвим ще до того, як щось утямив би. Ці люди визнавали тільки насильство. Вони були пильні, непримиренні й підлі, – й спинити їх могла тільки куля калібру  7,62 або добре тренований кулак. Ну, та час вирваних язиків, розпоротих животів, бойових сотень під криваво чорними знаменами, партквитків, забитих у горлянки, – час той минув, на вулицях висіли ідіотські гасла, безмозкі юрми з радісним ревом перли на демонстрації, – ну а хто був невдоволений… що ж, тим затикали рота в отаких от підвальних кімнатках… (Л.Кононович). Я, в кожнім разі, був би зовсім не проти, коли б харківська мерія на чолі з паном Добкіним вирішила забрати совєтські пам’ятники спершу не з Таллінна, а з Києва, — почавши, скажімо, від монструозного Лєніна у метро «Театральна» і не менш кічуватого при Бесарабці, а тоді підгребти й усіх інших комуністичних вампірів, котрі понищили в Україні куди більше людей, ніж усі історичні загарбники — від Чінґісхана до Гітлера — разом узяті (М.Рябчук). Це характерно, що в періоди кризи імперії та імперської свідомості «истинно русские» звертають свої погляди і надії до Києва. Як вампіри, сподіваються вдруге набратися духу з його історії, його святого ореолу. Хочуть його впокорити, привласнити. Так було і так є (І.Дзюба). Червона сарана поїла все. Окраєць хліба видираючи з долоньок Дитячих. Не здригалося лице В катів проклятих, не боліли скроні, Не гризла совість чорної душі — Диявол там знайшов собі домівку І все людське у них він задушив. Заламуючи руки, на долівку Навколішки впадали матері, Коли з колиски витягаючи дитину, Останні крихти вигрібали упирі, Приховані від них на чорну днину. Виносили із хати геть усі Плоди і зерна, ковдри, одяг, посуд… (Оксана Усова-Бойко). Настала пора, коли кожен із нас Постав перед вибором часу: До влади прийшли бандюки й брехуни, Наперсточники й свинопаси. Здолали державу і склали до ніг, П’ючи нашу кров як вампіри, А їхній пахан, ледь прибитий яйцем, Веде нас до прірви (Ю.Винничук). Так чим пишалися ці дві прояви? Питаю знов ім’ям самої слави. Вони жили в самотності глухій, Користолюбства боязкі герої, Як два євреї, що в землі святій У сад ховались од юрби худої; Два яструби в діброві щогловій, Два мули з вантажем брехні старої, Два упирі, що люблять теплу кров, Знавці іспанської та східних мов (В.Мисик, перекл. Джона Кітса)]. Обговорення статті
Вступать, вступить – вступати, вступити, поступати, поступити, входити, увійти; (в должность) обнімати (обійняти) посаду, заступати (заступити, стати на) уряд:
• вступать во второй брак – братися вдруге, одружуватися вдруге;
• вступать в открытый бой с кем – давати поле кому;
• вступать в сношения – заходити в стосунки;
• вступать, вступить, идти, пойти в бой – вступати, вступити в бій, ставати, стати до бою, стинатися, зітнутися, стятися; сточити бій, см. Бой;
• вступать, вступить в брак, сочетаться браком с кем – братися, побратися, понятися, дружитися, одружитися з ким, пошлюбити кого, см. Брак;
• вступать, вступить в борьбу с кем – вступити в боротьбу, зітнутися, стятися, см. Борьба;
• вступать, вступить в должность – заступати, заступити [на] посаду, ким; обіймати, обняти (зайняти) посаду; ставати, стати (вступати, вступити) на посаду;
• вступать, вступить в дружеские, приятельские, товарищеские, фамильярные отношения с кем – заходити, зайти в приязнь з ким; заприязнюватись, заприязнитися з ким; подружитися (про жінок заподругувати); поєднатися; заприятелювати; задружити; затоваришувати (потоваришувати, давн. засябрувати); запанібратитися;
• вступать, вступить в перебранку (разг.) – удаватися, удатися у лайку (у сварку, в пересварку); лаятися, полаятися; сваритися, посваритися, ставати, стати до сварки;
• вступать, вступить в переговоры – починати, розпочинати, почати, розпочати переговори (перемови); ставати, стати до переговорів (до перемов);
• вступать, вступить в права – уступати, уступити (увіходити, увійти) в права;
• вступать, вступить в пререкания с кем – заходити, зайти (удаватися, удатися) в суперечки, засперечатися з ким;
• вступать, вступить в разговор с кем – заводити, завести розмову з ким; заходити, зайти у розмову (в балачки, в бесіду, в речі) з ким; ставати, стати до розмови з ким; починати, розпочинати, почати, розпочати (зачинати, зачати) розмову з ким; у розмову вдаватися, вдатися (даватися, датися) з ким; розбалакуватися, розбалакатися (розмовитися, розгомонітися) з ким; уступатись, уступити до розмови з ким; стати на речах з ким;
• вступать, вступить в родство – ріднитися, поріднитися (родичатися, породичатися);
• вступать, вступить в связь с кем – уступати, уступити в зв’язок з ким; (груб., неприязн.) злигуватися, злигатися (полигатися) з ким;
• вступать, вступить в силу (в действие) – набирати, набрати сили (чинності);
• вступать, вступить в соглашение с кем – ставати, стати до угоди з ким; погоджуватися, погодитися з ким;
• вступать, вступить в союз с кем – уступати, уступити (увіходити, увійти) в союз (у спілку) з ким; приставати, пристати до спілки з ким;
• вступать, вступить в спор, заспорить – заходити, зайти в суперечку; сперечатися, засперечатися (совет. еще заспоритися); на суперечки йти, піти; зчеплятися, зчепитися; зазмагатися; зітнутися;
• вступать, вступить на престол (книжн.) – ставати, стати на троні (на царство); сідати, сісти (засісти, усадовитися) на престолі (на троні); обняти трон; зацарювати; закоролювати;
• вступать, вступить на путь – ступати, вступати, ступити, вступити (ставати, стати) на шлях (на путь, на стежку); іти, піти шляхом чого;
• вступать в тяжбу – позиватися, запозиватися;
• вступить в законную силу – набрати сили (чинності) закону;
• вступить в любовную связь – зазнатися з ким; зав’язати любовні взаємини (стосунки); кохатися (любитися).
[Тільки старостою заступив, а ти вже мене й старшиною робиш (Сл. Гр.). Не вдавайсь у сварку, бо будеш битий (Сл. Гр.). 3 дурнем зчепитися — дурнем зробитися (Пр.). Він трон обняв за юних літ… (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). Очі йому були, щоправда, заплющені, бо він таки спав і снив, що з велетнем воює: так йому вбилася в тяму пригода, в яку він удався, що зразу примарилось, ніби він уже прибув у царство Обізіянське і сточив бій із лютим ворогом. Отож він і затинав мечем по бордюгах, думаючи, що рубає велетня, аж уся комірчина вином підпливла (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). 1. Коли стає жарко, набирає сили закон джунглів. 2. — Коли в спорі народжується істина? — Коли в суперечку заходить начальник]. Обговорення статті
Замужем – за́мужем, за́міжжю, за́мужжю, в замі́жжі, (замужняя) заміжня, одружена, відда́на:
• не замужем – не заміжня, не віддана.
[А татарва́ як набіга́ла, то вже я за́мужем була́ (І.Котляревський). Се вже я вдру́ге за́мужжю (Г.Барвінок). — Ну, як тобі замужем? — запитую Лідію, коли наше подружнє ліжко завмирає посеред штилю ночі. — Значно, значно ліпше, ніж перед мужем, — відповідає вона (В.Слапчук). — Дівчино, Ви замужем? — Ні… – А чому? — Не знаю. І пробують, і хвалять…, а не беруть]. Обговорення статті
Змей –
1) (зоол. Serpens) змій, (умен.) змійо́к (-йка́); (самец) змію́к, (самка) змі́ї́ха; (удав) по́лоз;
2) (бумажный) [повітряний] змій, змія́, літа́вець (-вця), (гал.) оре́л;
3) (бранно) гад, га́дина, гадю́ка:
• Змей-Горыныч – Змій-Горяни́н, Змій-Горинич;
• огненный змей – огняни́й змій;
• пускать зме́я – пуска́ти змі́я, (гал.) вірла́.
[Сірим змієм плазує шлях з гори в долину поміж зеленою травою безкрайого степу (П. Мирний). Басують під козацтвом коні, мов змії ті, повигинали шиї… Козацтво — як мак… Жупан червоний, вус чорний, довгий, при боці шаблюка (М.Коцюбинський). Необачні звірята не доглянули, що серед величезного зеленого листя сидів страшенний змій-удав (І.Франко). А в скелі живе змій. І це нечиста сила. Сім год живе гадиною, другі сім год — полозом (така велика та страшна зміюка), а треті сім год живе змієм із крилами,— такі великі, як у вітряку… І тільки трохи махне крилами — схопиться вихор і закрутить по шляху, і як стріне чоловіка, то підвіє і вхопить, і кине, й скалічить навіки. А як дуже махне крилами та вилетить із скель, то зареве буря, і ламаються дерева, і розвалюються хати… (Б.Грінченко). Небо високе-високе, синє та холодне. А змій у ньому  білий-білий,  хилитається, хвостом злегка водить, наче плава, наче йому душно і він ліниво обмахує себе віялом (В.Винниченко). Бачим: по тихому морю два змії пливуть велетенські (М.Зеров). Закудкудакав  телеграф,  Завили  телефони,  Так  ніби  це  знайшовся  граф Замість  Біди  Антона. Сокоче  стрічка,  як  змія… Так  провалився  в  пекло  я.  Прийшов енкаведе  наряд:  Прощайся,  кажуть,  з  сонцем,  брат.  Зірвали  орден  із  грудей,  Дали  ним в  зуби  так  що  й  гей,  І повели.  Втоптали  в  прах  Мене,  Біду  Антона.  І  зник  я,  наче  на вітрах  Пилок  із  террикона (І.Багряний). — Ти… віруєш у Змія Горянина? Король знизав плечима. Гернот уже вдруге питав те саме. — Не є то ніякий Змій Горянин, але валка купців-гречників. — Хто рече? — сіпонувся король Гунтер. — Хто? Всі речуть. І всі відають. І тільки ми з тобою мислимо якогось там Змія Горянина. Де б той Змій узявся тут, у полях? Він жиє в горах (І.Білик). Чоловіче мій, запрягай коня. То не кінь, а змій, миготить стерня. Доберемося за три годиночки За стонадцять верст до родиночки (Л.Костенко). Захват мій дитячий, жменьку світлих мрій В небеса здіймає паперовий змій. І біжу за ним я сонячним селом, Що у сивий космос вишнями вросло (Олександр Єрмолаєв). Приходить якось Змій-Горянин додому п’яний, а жінка йому з порогу: «Ану, дихни!»… Загалом, безглузда смерть…]. Обговорення статті
Крах – (нем.) крах, (банкротство) банкрутство, збанкрутування, (гибель) загибель:
• крах потерпеть – зазнати краху (провалитися з чим); увірвалося кому що; скрахувати; збанкрутувати.
[Галицькі нафтярі похнюпилися і не ждали собі добра від такої кон’єктури, обмежували продукцію, боячися краху (І.Франко). Марксистсько-ленінська теорія побудови світового комунізму скрахувала (І.Кошелівець). Всі були безмежно пригноблені й не дивились одне на одного — теорія професора Літвінова трагічно скрахувала (І.Багряний). За мною Київ тягнеться у снах. Зелена глиця і темнава червінь достиглих черешень. Не зрадьте, нерви: попереду — твій край, твій крах, твій прах (В.Стус). Впритул з відчаєм оця вся криза, крах. З дистанції часу так іде історія. І ми повинні зараз набратися сил, спокою, доброго гумору. Сміх — перепалює, а в сльозах можна втопитися (Л.Костенко). Шістдесятники — хто загинув, хто вижив, хто витримав, хто зламався, хто пішов до кінця, а хто збився зі шляху. Але це в умовах тоталітарної системи. А в посттоталітарній Україні «незаангажовані» літератори підтанцьовують за гроші провладних спонсорів і пишуть владцям солодкі листи на підтримку їхніх руйнівних «реформ». Страхітлива парабола морального краху інтелігенції (І.Дзюба). Несправедливо скаржиться на море той, хто зазнає краху вдруге (Джордж Герберт). Сьогодні біля Мадагаскару зазнав краху російський риболовецький траулер «Непотоплюваний». Команда, що пиячила у Владивостоці, не постраждала]. Обговорення статті
Любить, любливать –
1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му;
2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого;
3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му;
4) (жалеть) жалувати:
• деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.);
• кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.);
• люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.);
• люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.);
• любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.);
• любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.);
• любить безгранично кого – душі не чути в кому;
• люби́ть безумно – шале́но кохати;
• любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати);
• любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю;
• люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́;
• любить как самого себя – любити як себе́ самого;
• любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому;
• люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру;
• люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́;
• люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край;
• любить родителей – лю́бити батьків;
• люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́;
• любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому;
• любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку;
• любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину (Пр.);
• он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га);
• он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти;
• он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́;
• он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів;
• он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці;
• он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить;
• прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати);
• сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт;
• это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь);
• я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва;
• я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту;
• я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є);
• я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю).
[Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не  любити  тебе  —  не  можна, то  й  любитись  з  тобою  —  жаль, бо  хвилина  кохання  кожна випромінює  нам  печаль (В.Стус). Я  кажу  їм:  світанки!  Все  на  світі  таке  муруге. Урожай  суєти  —  залишається  тільки  стерня. Скільки  ми  милувались!  І  жодного  разу  —  вдруге. Скільки  років  кохаю,  а  закохуюсь  в  тебе  щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). — Та я пожартувала. — Ні, не пожартувала. — Присягаюсь, що пожартувала, — відповіла вона і запустила руку в чоловікові штани. Вона це полюбляла (Юлія Григоренко, перекл. А.Баріко). — Кохати — це коли хочеш разом із кимось постаріти. — Такого кохання я не знаю. А знаю інше: коли без когось не можеш жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — А з коханням ось яка штука, — продовжував Воллі напучувати Ейнджела. — Ніколи ні до чого не примушуй кохану людину. У життя коханих не можна втручатися, як не можна втручатися у життя незнайомців. Так, нам усім хочеться, щоби ті, кого ми кохаємо, усе робили так, як нам до душі, або лише те, що ми вважаємо правильним. Але краще дозволити їм самим вирішувати. Це важко, — додав він, — бо іноді так і тягне втрутитися. Просто кортить, аби ти вирішував і планував, і все відбувалося за твоїм задумом (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бейкон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). 1. — Мені потрібно щось на кшталт тебе, але тільки, щоб ​​воно мене любило]. Обговорення статті
Наст – сере́н, снігова́ кора́, сніголі́д, скрижані́лий (стужа́вілий) сніг, (рус.) наст.
[У Чорнобилі та Київському Поліссі все населення мало обов’язок виїздити з урядовцем замку на лови, раз — «першою порошею», як сніг упав, вдруге — «на серен», на змерзлий сніг (І.Крип’якевич)]. Зважаючи на: а) давність слова серен; б) його, власне, безперервну лексикографічну традицію в українських словниках; в) порівняно досить широке виявлення його в сучасних українських народних говорах; г) утворення від нього ряду похідних; д) уведення в літературний вжиток його дериватів про́серен, про́серень; е) наявність його в решті східнослов’янських та в більшості західнослов’янських мов, уважаємо доцільним внести серен у нормативні українські словники і таким чином надати йому статус літературної норми (Й.Дзендзелівський). Обговорення статті
Ай – ай, аяй:
• ай-ай! – гай-гай!; овва!; ай-ай!;
• ай да… – от так…; та й…
[Коли ж тут хтось із-за плечей: — Овва! — Обернувсь Шрам, аж у його ззаду стоїть запорожець у кармазинах; стоїть і сміється. — Овва,— каже,— і оце б то наче й правда, а воно зовсім брехня (П.Куліш). — Гай-гай! Дивився б із воріт, А лізти високо малому не годиться. Ти, може, й світ хотів би облітать? Тепер минулося, а вдруге не минеться (Л.Глібов). Гай, гай, тепер бідному Зайцеві не до скоків. Іде, нога поза ногу, та все рясні сльози втирає, та зітхає так, що аж лісом луна йде (І.Франко). — Овва! — вигукнув Санчо.— Наколотив, виходить, сучий син гороху з капустою! (М.Лукаш, перекл. М.Серватеса). Туди ж полетіли недоїдений бутерброд з шинкою, кілька яблучних качанчиків і зіпсований пиріжок зі свининою, який я знайшла під ліжком на тому самому місці, де колись була знайшла використаний презерватив. У Станіславовій кімнаті я виявила невеликий сюрприз — повну поліетиленову торбу порножурналів під ліжком. Аяй (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Гай-гай, я й тепер ніби бачу людей, що сидять чи лежать у густому цигарковому диму: один схожий на кістяк, інший – увесь неначе поламаний, і всі кричать, галасують (Олександр Гриценко, перекл. Вітольда Ґомбровича)]. Обговорення статті
Арифмометр – аритмометр (совет. арифмометр).
[— Ні! — зарепетувала вона, протестуючи проти Гомерових дій. — І зовсім не обов’язково так кричати, — відповів Гомер Криниця, прибираючи руку від забороненого місця. — Ну, ти вже робиш це вдруге, — зауважила Дебра з точністю арифмометра і переконаністю праведниці (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВОСКРЕ́СНУТЬ ще вдру́ге на світ народи́тися.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Раз – раз. Раз (как-то) – одного разу; якось; колись. В другой раз – иншим разом. В первый, второй, третий раз – вперше, вдруге, втретє. В последний раз – востаннє. Как раз – якраз; саме враз. Каждый раз – щоразу, раз у раз. Разом – разом; відразу; заразом; (вместе) – вкупі. Сразу – відразу; зразу.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вставать
• Буря встаёт, встала – схоплюється, схопилася (зривається, зірвалася, знімається, знялася) буря (шуря-буря); буриться, забурилося, шурубуриться, зашурубурилося. [Раз якось хмара наступила, Схопилась буря і зломила деревце бідне з корінцем. Глібов. Хмариться, буриться, — дощ буде. Сл. Гр.]
• Вопрос встаёт во весь рост – питання стає на всю широчінь.
• Вставать, встать грудью за кого, за что (книжн.) – ставити, стояти, стати стіною (муром) за кого, за що; мужньо боронити (захищати, обставати) кого, що.
• Вставать, встать дыбом – ставати, стати диба (дибом, дибки, дуба, дубом, сторч, сторчака, догори). [Як скочить Лев — аж диба стала грива… Глібов. Коли почує пан, то я певен — чуприна стане догори. Тобілевич.]
• Вставать, встать на дыбы (перен.) – ставати, стати (про багатьох поставити) дибки (на диби, сторчака, іноді руба, навспинячки, зниж. гопки). [А ще й дибки проти нас стають вони! Грінченко. Він наче і з добрим серцем до мене, а проти його — навспинячки. Мирний.]
• Вставать, встать на зашиту кого – ставати, стати (поставати, постати) до оборони (на оборону, на захист, зах. в обороні) кого, чого; обставати, обстати за ким, за чим, за кого, за що; уступатися, уступитися за кого, за що. [А Дутка обстав за жінкою і сказав там якесь слово Савці. Савка на те візьми та й гоп Дутку в лице. Маковей.]
• Вставать, встать на колени – ставати, стати (про багатьох поставати) на коліна (навколішки, навколюшки, навколінки, навколінці); (зах.) уклякати, клякнути, уклякнути (про багатьох повклякати) [на коліна]. [Уклякла на обидва коліна на мокру од крові землю. Коцюбинський.]
• Вставать, встать на ноги (перен.) – ставати, стати на ноги, спинатися, зіп’ястися на ноги; зводитися, звестися (здійматися, зніматися, знятися) [на ноги]. [Нехай твій рідний край плямований не буде, нехай тобі щастить, де ти на ноги знявся… П. Куліш, перекл. з Байрона.]
• Вставать, встать на путь чего – ставати, стати на шлях чого; іти, піти шляхом чого.
• Вставать, встать поперёк дороги (перен.) – заступати, заступити шлях (дорогу, стежку) кому; ставати, стати (в)поперек шляху (дороги); ставати, стати на перешкоді (на дорозі); ставати, стати притичиною кому. [А тяжкії воріженьки заступили доріженьки. Н. п.]
• Вставать, встать против кого – (в)ставати, (в)стати на кого; повставати, повстати проти кого, на кого; підніматися, піднятися на кого. [Нездужаєш чи боїшся На ворога стати? Шевченко.]
• Вставать, встать с места – уставати, устати (підводитися, підвестися, про багатьох повставати, попідводитися) [з місця]; підводитися, підвестися (зводитися, звестися, зніматися, знятися, ставати, стати) на [рівні] ноги. [Вона… підвівшись, кладе свою руку на плече хлопчикові. Багмут.]
• Вставать, встать с трудом – насилу (ледве) уставати, устати (підводитися, підвестися, про багатьох повставати, попідводитися); зволікатися, зволіктися. [Ледве встала, поклонилась, Вийшла мовчки з хати. Шевченко. Довго спав на сіні в клуні, аж надвечір зволікся… Сл. Гр.]
• Встал да пошёл, так и вотчина со мной – куди пішов Лесь, то все весь. Пр. Куди піде Лесь, то всюди увесь. Пр. Голий підперезався та й зовсім зібрався. Пр.
• Встанешь пораньше, так уйдёшь подальше – хто рано підводиться, за тим діло водиться. Пр. Щоб лиха не знати, треба не багато спати. Пр. Хто бажа багацько знати, треба мало спати. Пр. Хто пізно ходить, той сам собі шкодить. Пр.
• Встать в позу – стати в позу.
• Встать на защиту Родины – стати на оборону (до оборони, на захист) Батьківщини.
• Встать на учёт – узятися на облік.
• Встать на чьё-либо место – заступити кого, чиє місце; стати на чиє місце.
• Встать поспешно, схватиться, сорваться – схопитися (підхопитися) [з місця]; зірватися з місця; зірватися (схопитися) на [рівні] ноги (про богат. посхоплюватися, позриватися). [Але в ту ж мить Надія схопилась… Завгородній. Юрко зривається з місця і біжить стежкою до Ілька на городи. Козланюк.]
• Встать с левой ноги – уставати, устати лівою ногою (на ліву ногу).
• Ему больше не встать – йому вже (вдруге, більш) не встати; він не встане вже.
• Кто рано встаёт, того удача ждёт – хто не довго спить, тому щастить. Пр. Хто рано встає — у того й є. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Що рано, то не погано. Пр.
Второй
• [Во] второй раз, (в) другой раз, вторично – другий раз; (за) другим разом; удруге. [Маруся витягла воду з криниці другий раз. Н.-Левицький. Другим разом, кажу, — не пролізете. Тулуб. І вдруге дівчина йому відмовила. Вовчок.]
• Во-вторых – по друге; (у) друге.
• Вторая молодость – друга молодість (другі молодощі).
• Второй по старшинству – підстарший; (розм.) другий по старшині. [Старша сестра коня веде, А підстарша зброю несе. Н. п.]
• До второго пришествия – до другого пришестя; [аж] до судного дня; до суду-віку; страшенно довго.
• Из вторых рук (купить, узнать, получить что) – з другої руки (купити, дізнатися, довідатися, одержати, дістати що).
• Каждый второй день – кожного другого дня (кожної другої днини); що другий день (що другого дня, що другої днини). [Печеніги нападали на нас мало не що другий день… Опільський.]
• На второй день – другого дня (другої днини); на другий день. [Другого дня ввечері вертався Хома від пана. Коцюбинський.]
• Отступить, отойти на второй план – відійти на другий план; поступитися назад; зостатися збоку; відступитися.
Солгать
• Кто вчера солгал, тому и завтра не поверят – хто раз збрехав, тому вдруге не вірять. Пр. Хто раз збреше, тому не вірять. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вдру́ге – вторично, в другой раз.
Ска́зано –
1) (вводн.) известно.
• Ска́зано, жінки́ – известное дело, женщины.
2) велено.
• Ска́зано тобі́ вдру́ге – тебе велено во второй раз.
Удру́ге, см. Вдру́ге.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Вторично – удру́ге; -но являться – прихо́дити вдру́ге.
Напоминание – на́гад (-ду); (действ.) – нага́дування; н. вторичное – дру́гий на́гад; делается второе, вторичное -ние – нага́дується вдру́ге; несмотря на неоднократные -ния – дарма́ що скі́льки раз нага́дувано (нага́дувалося), хоча́ не раз нага́дувано.
Повторять, -рить – повторяти, повто́рювати, повторити, говорити, каза́ти, сказа́ти вдру́ге; повторите, что вы сказали – скажі́ть удру́ге.
Чтение – чита́ння; ч. беглое – швидке́ чита́ння; ч. вторичное, второе – чита́ння вдру́ге, дру́ге чита́ння; ч. первое – чита́ння впе́рше, пе́рше чита́ння.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Куй железо, пока горячо. Див. Когда дрова горят, тогда и кашу варят. —
1. Коваль клепле, доки тепле.
2. Лови рибку, як ловиться.
3. Раз літо родить.
4. Весна раз красна.
5. Хапай, Петре, поки тепле.
6. Тоді дівку віддавай, поки люди трапляються.
7. П’ятниця вдруге не трапиться.
8. Їж, поки рот свіж, а як помреться, то все минеться.
9. Напиймось тут, бо в небі не дадуть.
10. Гуляй, дитино, покіль твоя година.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

вдру́ге, присл.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бовт, -та, м.
1) Ботъ, ботало, снарядъ, которымъ вспугиваютъ рыбу: длинный шесть, на концѣ котораго прикрѣпленъ полый внутри конусъ со срѣзаннымъ верхомъ, — отъ удара въ воду этимъ конусомъ получается сильный звукъ. Иногда вмѣсто конуса просто утолщеніе на концѣ шеста. Браун. 13. Вх. Пч. II. 26. Фр. Пр. 63. Ном. № 7633. Закинув рибалка сітку.... і почали бовтами полохати рибу. Левиц. І. 108. Вдарю бовтом раз і вдруге, сонну рибу сполохну. Щог. В. 91.
2) Палка, лопатка для мѣшанія растворенной извести (у каменщиковъ) или жидкости для дубленія кожи (у кожевниковъ). Волч. у.
Бра́чка, -ки, ж.
1) Ухватъ. Козел. у.
2) Требованіе на продуктъ, покупаніе. Добре торгуєте грушами? — Кий біс! Така брачка, що вдруге вже не привеземо, — купують мало. Верхнеднѣпр. у. (Залюбовск.).
Добри́тися, -рю́ся, -ри́шся, гл.
1) Поддабриваться, подлащиваться. Як стали мужики-лизуни добритися до панів та навчати їх хазяйнувати, то у панів стало погано жити. Волч. у.
2) Удаваться, хорошо идти. От таки мені не добриться: ізнов поковзнулась і впала. Це сьогодні вже вдруге. Черниг. у.
3) Щось мені не добри́ться. Что то плохо себя чувствую. Волч. у.
Дослу́хуватися, -хуюся, -єшся и дослуха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. сов. в. дослу́хатися, -хаюся, -єшся, гл. Прислушиваться, прислушаться. Цссс... засичав Загнибіда, і знову почав дослухатись. Мир. Пов. II. 73. Прочитав батюшка вдруге. Баба дослухалася і вгадала, що так воно й єсть. Левиц. І. 70.
Завдру́ге, нар. = Вдруге. А він його завдруге як заціде у вухо! Херс. у. Слов. Д. Эварн.
За́мужжю, нар. Замужемъ. Се вже я вдруге замужжю. Г. Барв. 433.
Знена́вистити, -щу, -стиш, гл. = Зненавидіти. Зненавистили люде старшину та й не схотіли його вдруге вибірати. Волч. у. (Лободовск.).
Кахи́кати, -ка́ю, -єш, с. в. кахи́кнути, -кну, -неш, гл. Кашлять, кашлянуть. Кахикав писарь, кахикав, покручував уси. Кв. Раз кахикнула, — трьох ляшків прикликнула; вдруге кахикну, — п’ятьох прикликну.
Ляп! меж. Шлепъ, хлопъ. Не рад лях, що по уху ляп, а він хоче і вдруге. Ном. № 868.
Ня́ти, йму́, йме́ш, гл.
1) Брать.
2) Брать (о рѣжущемъ орудіи). Твоєї шиї міч не йме. АД. І. 133.
3) Ня́ти ві́ри. Вѣрить. З брехні не мруть, та вдруге віри не ймуть. Ном. № 6805.
Одру́жуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. одружи́тися, -жу́ся, -жишся, гл. Вступать, вступить въ бракъ, жениться, выйти замужъ. Треба засвататься, одружиться. ЗОЮР. І. 70. Удова, що бажає вдруге одружиться, надіва червоний очіпок. Ном.
Отру́хнути, -ну, -неш, гл. Потерять присутствіе духа? лишиться силъ? Убігла вдруге бліда така і як риба в’яла, що аж я її сама стала розважати: чого ти така? Мов отрухла. Г. Барв. 127.
Подвої́тися, -двою́ся, -ї́шся, гл.
1) Раздвоиться.
2) Противорѣчить самому себѣ. Він подвоївся: раз казав, що нічого не бачив, а вдруге признався, що бачив. Новомоск. у.
Поміша́тися, -ша́юся, -єшся, гл.
1) Смѣшаться. Помішався з їх ледачим кодлом. К. Псал. 246.
2) Смѣшаться, сбиться. Він казав раз так, а вдруге и́нак, — сам поміщався. Екатериносл. у.
Розв’я́зуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. розв’яза́тися, -жу́ся, -жешся, гл.
1) Развязываться, развязаться. Не жаль мені, що нелюба узяли, та жаль мені, що не кріпко зв’язали: бо мій нелюб розв’яжеться й утече. Нп. Світ розв’яза́вся. Марині стало і в хаті веселіше, і на серці легше, неначе світ за для неї вдруге розв’язався. Левиц. Тут тобі й пуп розв’я́жеться! Тутъ тебѣ и смерть!
Стусону́ти, -ну́, -не́ш, гл. Сильно толкнуть, ударивъ. Як стусону у ворота раз, вдруге, та так їх.... і випер. Стор. М. Пр. 46.
Удру́ге, нар. Вторично, во второй разъ. П’ятниця вдруге не трапиться. Ном. № 5930.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Необа́чний, -а, -е. *Прости раз, воно і вдруге буде таким необачним. Кон.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

агра́рниця, агра́рниць; ч. агра́рник
1. власниця і/або очільниця сільськогосподарського підприємства. [Тетяна Корост – аграрниця та громадська діячка. (minagro.gov.ua, 24.08.2021). До слова, на шахрайські граблі аграрниця наступила вдруге. (volyn.com.ua, 21.02.2020).]
2. представниця аграрної партії. [Відома аграрниця Катерина Ващук виглядала дуже презентаційно: у світло-сірому костюмі та блакитній блузці. (Культура і життя, №12, 2010). Аграрниця Катерина Ващук взяла 0,97 га, а її донька Тетяна – 0,9. (Кримська світлиця, 2004).]
3. селянка. [Аграрниця моя. Бабусенька-бабуся. До серця притулюся. Для мене ти найкраща. (forum.in-ku.com, 30.01.2012).]
див.: агра́рійка
вродли́виця, вродли́виць, уродли́виця, уродли́виць; ч. вродли́вець, уродли́вець
та, хто відзначається вродою. [Підказав, що там живе вродливиця самоцвітна. (Василь Шкляр «Характерник», 2019). Аристарх Долганов був її першим чоловіком, він навіть здивувався, що така вродливиця досі незаймана (Володимир Лис «Діва млинища», 2016). Мій швагер по батьківській лінії мав кузена, в дядька якого по матері був тесть, дід якого по батькові одружився вдруге і взяв собі тутешню дівчину, брат якої, мандруючи, якось зустрів і покохав уродливицю, котра тоді ж привела йому сина <…>. (Ежен Йонеско «Голомоза співачка», пер. Володимир Діброва, 1988). – Добридень, вродливице, добридень, – підкошує своєю вузлатою тінню її ноги. (Михайло Стельмах «Чотири броди», 1978). Потім взяла руку дружини, що зачаровано розглядала цю надзвичайну вродливицю, і почала голубити її. (Олесь Досвітній «Нас було троє», 1927). – Яка вродливиця ваша Олімпія!.. – говорила тим часом пані Наська господині. (Олена Пчілка «Артишоки», 1907). <…> даю наказ: сьогодні ж уранці всіма потугами вдарить на Бушу, сплюндрувати її, розграбувати до пня, жодної душі не випустити живою, жодної, – наддав він, – пріч вродливиць з жоноти... а гірших – татарам. (Михайло Старицький «Облога Буші», 1894).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 760.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
диспе́тчерка, диспе́тчерок; ч. диспе́тчер
та, хто регулює рух транспорту або перебіг роботи на підприємстві з центрального пункту. [Вдруге ми обмінялися «люб’язностями», коли диспетчерка надіслала клієнту неправильний номер машини. (Максим Кідрук «Зазирни у мої сни», 2016). Коли я так востаннє розмовляв із жінкою? <…> Особливо вночі, коли? Уночі хіба з диспетчерами таксі. (Сергій Жадан «Месопотамія», 2014). Щоб назвати диспетчерці невідкладної допомоги номер хатинки, Люція кинулася вздовж стіни. (Олександр Денисенко «Межник, або Всесвітнє Свавілля», 2010).]
комісіоне́рка, комісіоне́рок; ч. комісіоне́р
1. членкиня комісії. [Невдовзі після запровадження політик прозорості на території США, комісіонерка Європейської комісії з питань справедливості, споживачів та гендерної рівності, Вєра Юрова, заявила, що заходи, вжиті компаніями, можуть бути лише тимчасовими <…>. (netfreedom.org.ua, 26.09.2019).]
2. посередниця в торговельних операціях, яка надає комісійну послугу за певну винагороду. [Наприклад, данська комісіонерка Маргарет Вестагер була обрана вдруге на позицію комісара з питань конкуренції. (Олена Подолянко «Особливості функціонування немажоритарних інституцій. Досвід ЄС та України»: дипломна робота, К., 2020). На 56-му Венеційському бієнале (2015) була комісіонеркою павільйону своєї країни. (Український тиждень, 2016). Одна комісіонерка середнього віку відвідала старшого чоловіка й сказала йому: «Оскільки ви самотня людина, я більше турбуюся про вас, пане К., ніж про свою роботу». (Пробудись, 1997).]
див.: бро́керка, фа́кторка
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
першопрохі́дниця, першопрохі́дниць; ч. першопрохі́дник
1. та, хто першою прокладає шлях, першою досліджує нові території. [Здавалося, що соло-тревел став трендом серед дівчат лише кілька років тому, але в Карпатах першопрохідниця була набагато раніше. (thedevochki.com, 19.01.2021).]
2. та, хто першою відкриває нову сферу людської діяльності. [Це при тому, що першопрохідницею в цьому напрямі студій із середини 1930-х була львів’янка Люція Харевичова <…> (Тетяна Зайцева «Антропологія міст і міського права на руських землях корони польської в XIV – першій половині XVII ст.»: дисертація, К., 2019). Для першопрохідниці українського синхронного плавання, Дарії Юшко, Ігри у Ріо-де-Жанейро стануть четвертою Олімпіадою у кар’єрі <…> (Високий замок, 2016). За всю 62-річну історію конкурсу китаянка здобуває титул Міс світу вдруге – першопрохідницею 2007 року стала Чжань Цзилінь. (Україна молода, 2012).]
див.: першопрохо́диця, першовідкрива́чка, піоне́рка
протеста́нтка, протеста́нток; ч. протеста́нт
1. прихильниця протестантизму. [Він був другим сином у родині католика ірландського походження Джона Рейгана та протестантки Неллі Вільсон <…> (Україна молода, 2011). Колишня католичка чи протестантка для годиться згадала «развратные правила» римського духовенства <…> (Василь Микитась «Давньоукраїнські студенти і професори», 1994). Була вона протестантка, але настійливо просила про католицького священика. (Йосип Схрейверс «Моя небесня ненька», 1925).]
2. протестувальниця. [Якщо вже женитися, то от на такій, невпокореній, як і він, протестантці, що наперекір загальній ейфорії довкола розбудови нового українського війська, як вона каже, «заторкнула старі, ще совєцькі проблеми дідівщини і дезертирства, яке не вважає при даній ситуації в армії зрадою Батьківщини <…>» (Галина Тарасюк «Митар печер Господніх», 2004). Вдруге заарештована 28 лютого 1882 року в Іркутську і 23 березня 1882 року прибула на Кару, де разом з Оленою Россіковою та Єлизаветою Ковальською створила групу непримиримих протестанток. (Людмила Смоляр «Минуле заради майбутнього», 1998).]
див.: протестува́льниця
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 629.
Словник української мови: в 11 томах, Том 8, 1977, с. 313.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
солі́стка, солі́сток; ч. солі́ст
співачка, музикантка або танцюристка, яка виконує сольну партію, соло. [У мистецькій програмі прозвучали композиції Франца Шуберта, Ріхарда Штравса, Миколи Лисенка і Платона Майбороди, які виконали піяністка Христина Карпевич і солістка Лідія Бичковська (сопрано). (Свобода, 2019). Вона солістка львівської королівської опери. (Юрій Винничук «Мальва Ланда», 2003). Нещодавно у Львові вдруге побувала на гастролях солістка Бухарестської опери Олена Черней, яка виступила в опері Бізе «Кармен» у головній ролі. (Всесвіт, 1960, №2). До складу держ. опер увіходять: 7 диригентів, 4 хормайстри, <…> 32 співачки-солістки <…> (Музика – масам, 1928, №1-12).]
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 705.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 444.
управлі́ниця, управлі́ниць; ч. управлі́нець
керівниця; працівниця управління. [Керувати громадою дунаївчани вдруге доручили амбітній, успішній управліниці Веліні ЗАЯЦЬ. (podolyanin.com.ua, 11.12.2020). Це професійна молода управліниця, яка розкаже, як організовувати роботу у великих спільнотах, адже під її опікою зараз приблизно 2000 українських скаутів. (lpnu.ua, 06.08.2020). До команди Київської школи економіки приєдналася досвідчена управліниця – департамент бізнес-освіти очолила Юлія Клименко. (kse.ua, 12.04.2018). Управліницею було реалізовано багато успішних проектів. (20minut.ua, 03.09.2014, с. 2).]
див.: управлі́нка, дире́кторка
чемпіо́нка, чемпіо́нок; ч. чемпіо́н
1. переможиця спортивних змагань. [8-річна київська дзюдоїстка Дарина Білодід здобула титул дворазової чемпіонки світу. (Україна молода, 2019). <…> вперше в історії українського спорту 24-річна Олена Жупіна з Запоріжжя стала чемпіонкою світу зі стрибків у воду з 10-метрової вежі <…> (День, 1998). А ще запам’ятався той день, коли стала чемпіонкою України серед юніорів. (Комсомольський гарт, 1975). То вона — чемпіонка? (Докія Гуменна «Вогні Алберти», 1956). <…> “божественна Зузанна” Lenglen, чемпіонка Франції <…> (Молоде життя, 1927).]
// абсолю́тна чемпіо́нка — спортсменка, яка одержала найбільшу кількість очок у змаганнях із різних вправ якогось виду спорту. [Анна Безсонова, гімнастка, абсолютна чемпіонка світу, дворазова призерка Олімпійських ігор <…> (Високий замок, 2010). <…> заслужений майстер спорту Ірина Дерюгіна вдруге підряд стала абсолютною чемпіонкою світу <…> (Радянська жінка, 1998).]
// олімпі́йська чемпіо́нка — переможиця олімпійського турніру. [Серед них олімпійська чемпіонка Яна Клочкова, письменник Павло Загребельний <…> (Український тиждень, 2019). Я ж олімпійська чемпіонка! (Василь Бережний «Архітектурна фантазія», 1981).]
2. та, хто найкраща в чомусь; робить щось найкраще. [Чемпіонка всіх картярських ігор, вона вміла для кожного знайти слівце <…>. (Всесвіт, 1988, №8-10). «Ти диви, та вона справжня чемпіонка по спогадах, ця Фанні!». (Клод Кампань «Діти морських туманів», пер. Надія Гордієнко-Андріанова, 1974). Є рекордні результати і з плачу. Тут абсолютною чемпіонкою стала модистка Егіт Уіллер з Філадельфії, США. (Перець, 1963). <…> під боком у парламенту в нічному кублі заїжджі комівояжери, керовані «професіональним» рейндланцем, завжди веселим, завжди задоволеним, вибирають серед місцевих повій чемпіонку краси <…>. (Всесвіт, 1962, №4).]
див.: чемпіоне́са, перемо́жиця
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 824.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 11, 1980, с. 293.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бить, ся = 1. би́ти, ся, лупи́ти, ся, лупцюва́ти, ся, колоти́ти, ся. (Батого́м, ре́мнем, малахає́м то́-що) — бато́жити, пу́жити, шмага́ти, супо́нити, чухра́ти, ні́жити, переза́ти. — Лупіть Рябка, чухрайте, ось баті́г. Гул.-Ар. — Разів із шість Рябка водою одливали, і скільки раз його, одливши, знов шмагали. Гул.-Ар. — (Важки́м чим) — гати́ти. — Схопив рубель, тай почав гатити. — (До кро́ви) — би́ти на олїю. — (До спинків) — басама́нити. — (Ду́же тя́жко) — тузи́ти, тузова́ти, тю́жити, шпа́рити, пері́щити, лу́щити, гати́ти. — Приставив тарани до брами, в ворота зачали га́тить. Кот. — (Кулака́ми де попа́ло) — сади́ти, стусува́ти, товкма́чити, стусанів дава́ти, манїжити, кудо́вчити. — А він її за коси з печі, тай давай манїжити. н. к. — Я його зараз за потилицю, тай почав кудовчити. н. о. — (Колїнками) — колїнчити. — Звалив його, колїнчив, колїнчив, тай викинув за двері. н. к. (Ло́бом, рога́ми) — бу́цати, ся. — Ходить, як овечка, а буцає, як баран. н. пр. — (Нога́ми заднїми) — брика́ти, ся, хвиця́ти, ся. — Знай, кобило, де брикати. н. пр. — (Немилосе́рдно) — катува́ти. — Буду тебе бити, буду катувати, а як прийде недїля — буду нишу мати. н. п. — (Па́лицею) — дуба́сити. (Па́лею) — па́лї дава́ти. — (По пи́цї) — ля́скати, ля́паса дава́ти, ляща́ дава́ти, ляпанця́ми годува́ти. — А він йому раз і вдруге ляща дав, так пішов. Як почав він його ляпанцями годувати. — (Різка́ми) — сїкти, па́рити, чу́стрити, чу́хра́ти, шпа́рити, пері́щити. — (Хворости́ною то-що) — хворости́ти, хво́їти, хви́ськати, хво́ськати, цви́гати. 2. вбива́ти, забива́ти, розбива́ти, вибива́ти, збива́ти, би́ти. — Забвати палю, гвіздок, кілок. — Вбивати вола. — Розбиватти посуду. — Вибивати медалї. — Збивати масло. 3. викида́ти. – Риба викидає икру. 4. (про звук) – би́ти, плеска́ти, ля́скати. — Бить въ бараба́нъ, въ наба́тъ = би́ти в бараба́на, б. на споло́х, на ґва́лт. — А він побачив злодїїв, кинув ся на дзвіницю тай давай на сполох бити. — Бить въ ладо́ни = плеска́ти, в доло́нї плеска́ти. — Іде́ мали́й та в долонї плеще: гуляй, мамо, нема батька ище. н. п. 5. (про се́рце) — колоти́ти ся, тьо́хкати, сту́кати, тїпати ся, тріпати ся. — Серце в грудях колотить ся, як не вискочить. О. Мор. 6. (про тиць) — тріпати ся, тїпати ся. — Синиця в клїтцї тріпаєть ся. С. Ш. 7. (про хворо́бу) — трясти́. — Лихоманка трясе. – Бить баклу́ши = д. Баклу́шничать. — Бить ся объ закла́дъ = заклада́ти ся. — Один усе закладав ся, та без штанів і зостав ся. н. пр. — Би́ть ся я́йцами = на́вби́тки би́ти ся. — От вони похристосувались, тай почали крашанками навбитки бити ся. — Бить нога́ми = брика́ти ся. — Не підходьте до сього коня: він брикає ть ся. — Бить чело́мъ = Проха́ти ми́лості, чоло́м дава́ти. — Тай поїхали до столицї, прохати милостї у царицї. н. п. — Його добром, та йому й чолом. н. пр.
Вдруго́рядь = вдру́ге. — Ні, вже вдруге мене не обдуриш.
Втори́чный, но = повто́рний, повто́рне, вдру́ге, удру́ге (С. Ш.), в дру́гий раз, за дру́ге (С. Л.), дру́гого ра́зу. – Писано повторне. С. З.
Второ́й = дру́гий. — Во-вторы́хъ = вдру́ге.
Двои́ть, ся = 1. двоїти, ся, подво́ювати, ся. — В очах йому подвоюєть ся. (Про обкладки). 2. переганя́ти (через лейбик). 3. перео́рювати, ся (вдруге землю).
Ка́шлять, ка́шлянуть = ка́шляти (С. Л.), бухи́кати (С. Ш.), кахи́кати (С. З.), зака́шляти, бухи́кнути, кахи́кнути. — Бухикає цїлий день. — Раз кахикнула, трьох Ляшків прикликнула, вдруге кахикну — пятьох прикликну. н. пр. — Ой ти старий „бухи-бухи“, я молода „хі-хі-хі-хі“! н. п.
Молоти́ть, ся = молоти́ти, ся, вдруге, відгорнувши солому — колосува́ти (Сп.), (кіньми) — гарманува́ти, гарма́нити, ся. Херс.
Неосмотри́тельный, но = необа́ч(ш)ний, но (С. З. Л.), неогля́дний, необере́жний, но. — Прости раз, воно і вдруге буде таким необачним. Кн. — Хтоби будуючи, дерево або цеглу необачне упустив і тим кого забив. Ст. Л. — Грав необачно на великі гроші. Зїньк. — А позаду Сагайдашний, що проміняв жінку на тютюн та люльку — необа́шний! н. п.
Опя́ть= зно́ву, зно́в (С. Л.), ізно́в, опъя́ть, упъя́ть (С. Ш.), вдру́ге. — І знов мінї не привезла нїчого пошта з України. К. Ш. — Та й не знаю, чи побачимось знову колись. Чайч. — І знову я бачу садок той зелений, твій голос коханий я чую ізнов. Чайч. — А каганчик то засяє, то погасне він упъять. Чайч.
Отбрива́ть, отбри́ть, ся = 1. кінча́ти, скінчи́ти голїння, виго́лювати, ви́голити, поголи́ти, ся. — Тільки що виголив ся, зараз одяг ся і пішов. 2. од(від)рі́зувати, відрі́зати, відруба́ти. — Я йому так відрізав, що вдруге не буде зо мною словами грати.
Перепа́хивать, перепаха́ть, ся = 1. перео́рювати, переора́ти, вдруге — двоїти, ви́двоїти, втретє — троїти, ви́троїти. — Треба переорати, бо погано з’орано. 2. перео́рювати, переора́ти, ся. — Переорав дорогу. — Не переорюй межи нїкому н. пр. 3. поора́ти, повио́рювати, ся. — Поорав усе поле. — Геть усе повиорювали.
Перерыва́ть, переры́ть = 1. перерива́ти, переко́пувати, перери́ти, перекопа́ти. — Треба вдруге перекопати грядки. — Перекопали дорогу — треба объїздити. 2. переру́шувати, переверта́ти, переворуши́ти (С. Л.), переру́шити, перекуйо́вдити (С. Л.), переверну́ти, перековерса́ти, перемотлоши́ти. — Перерушив усї мої папери. — Перекуйовдив постїль.
Перечи́тывать, перечита́ть, перече́сть = перечи́тувати, перечита́ти, поперечи́тувати, попрочи́тувати. — Перечитав і вдруге. — Перечитав багаю книжок. — Дайте міні книжок, а то вже всї ті попрочитував. Чайч.
Прои́грывать, проигра́ть, ся = 1. програва́ти, програ́ти, погано — проциги́кати. — А ну програй ще цю пісню на скрипцї. — Він програв і вдруге. — Процигикав так, що й не розбереш. 2. програва́ти, програ́ти, ся. С. Жел. — Програв 10 рублїв. — Програв ся в карти. — Проигра́ть дѣ́ло = програ́ти, пробу́хати.
Пу́дрить = поро́шити, посипа́ти, присипа́ти (пудрою або чим таким). — Пу́дрить, напу́дрить го́лову = ми́лити, нами́лити го́лову, чу́ба. ши́ю. — Намилив йому шию добре, вдруге так не робитиме. Кн.
Сѣ́ять = 1. (посѣ́ять) — сїяти, посїяти, засїяти, вдруге на посїяному — посїва́ти. — Посїяла руту-мъяту над водою. н. п. 2. (просѣ́ять) — сїяти, точи́ти, просїяти, ви́точити. — Бабуся точила борошно на галушки. Кн.
Трава́, тра́вка = трава́, трави́ця, трави́чка, трави́ченька (С. Л. Ш.), одна — тра́винка, що виросла вдруге після сінокосу — ота́ва (С. З.), скошена — кошени́ця, торішня на степу, не скошена — не́жер, не́жир (Сп.), калда́н (С. Л.), старни́к (С. Л.), берегова — бережи́на (Сп.), болотяна — боло́тнівка, на солонцях — солоне́ць. — Волше́бная трава́ = зїлля. — Т. лѣка́рственная, цѣле́бная = зїлля, зїллячко. С. Аф. — Со́рная трава́ = буръя́н, буръяне́ць, одна — буръяни́на. С. Ш. — Пороста́ть со́рными тра́вами = буръянува́тїти. — Недоста́токъ травъ = безтра́виця. — На битій дорозї трава не росте. н. пр. — Косїть хлопцї отаву, пасїть коней на славу. н. п. — Та вирвала травиченьку та вдарила по личеньку молодого козаченька. н. п. — На смерть нема зїлля. н. пр. — Біжи, доню, до гаю, та шукай зїлля-розмаю. н. п.

Запропонуйте свій переклад