Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 48 статей
Запропонувати свій переклад для «вершина»
Шукати «вершина» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Верши́на горы – верх, верши́на, верхови́на, киче́ра (гал.), (соб.) верхогір’я.
• В. обнаженная – лисого́ра (Коцюб.).
• В. дерева – верх, верши́на, верхови́на, (соб.) верхові́ття, верхі́в’я, верхі́вля, (крона) чо́ло́. [Засну́в і дуб верши́ною висо́кий (Грін.). Навкруги́ дере́ва спа́ли, вго́ру зня́вши те́мні чо́ла (Грінч.)]. См. Верху́шка 1.
Гора́ –
1) гора́ (ум. гі́рка, гі́ронька, гі́рочка), бе́скид (р. -ду).
• Гора́ лишённая растительности – ли́са гора́, лисого́ра, лисогі́р (р. -го́ру).
• Ледяная (пловучая) гора́ – льодова́ (кри́жана) гора́.
• Крутая гора́ – крута́ (стрімка́) гора́.
• Отлогая, покатая гора́ – уло́га гора́, поло́га гора́.
• Вершина горы́, см. Верху́шка и Верши́на.
• Склон (склоны) горы́ – згі́рок (р. -ку), у́збіч (р. у́збочи), узгі́р’я, узбі́ччя.
• На склоне горы́ – на згі́рку, на у́збочі, на узгі́р’ї, на узбі́ччі.
• Подошва горы́ – низ гори́, підо́шва гори́, (обширнее) підгі́р’я.
• Отрог горы́ – відно́га.
• Цепь гор – па́смо гір.
• Ходить по гора́м и по дола́м – ходи́ти го́рами й до́лами (доли́нами), гі́р’ям і поді́ллям.
• В го́ру (вверх по горе́) – на го́ру, у го́ру, під го́ру, до гори́. [Підійма́тися у го́ру. Коня́ці під го́ру ва́жко ї́хати, не те, що з гори́].
• По́д гору – з гори́.
• По горе́ – горо́ю, по горі́ [Доро́га йшла горо́ю. Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли].
• Через го́ру – через го́ру, через верх.
• Под горо́й – під горо́ю, попід горо́ю, (обширнее) по-підгі́р’ю.
• На горе́ – на горі́.
• Лежащий, живущий за гора́ми, между гора́ми, на гора́х, под горо́ю (гора́ми), пред горо́ю (гора́ми), см. Заго́рный, Межго́рный, Наго́рный, Подго́рный, Предго́рный.
• Житель гор, см. Го́рец.
• Итти в го́ру (приобретать значение) – іти́ вго́ру, си́лу бра́ти (забира́ти), у си́лу вбива́тися.
• Надеяться на кого, как на каменную го́ру – поклада́тися на ко́го мов на тверди́й мур, цілко́м (як на се́бе) здава́тися на ко́го, цілко́м увіря́ти (звіря́тися) на ко́го.
• Не за гора́ми – незаба́ром, незаба́вом, невдо́взі, невза́довзі.
• Как гора́ с плеч – як ка́мінь із се́рця, з плече́й (з пліч).
• Гора́ родила мышь – моги́ла ми́шу породи́ла, з лемеша́ ви́йшла шва́йка;
2) (масса: чаще го́ры) ку́па, си́ла (силе́нна), бе́зліч.
• Гора́ денег, гора бумаги, горы книг и т. д. – ку́па (си́ла силе́нна, бе́зліч) гро́шей, папе́ру, книжо́к, ці́ла гора́ папе́ру.
• Сулить золотые го́ры – золоті́ го́ри обіця́ти, ко́зи в зо́лоті пока́зувати кому́.
• Горо́ю, нар. –
1) горо́ю, як гора́.
• Волны, поднимаются горо́ю – горо́ю хви́ля встає́.
• Волосы горо́й стояли – воло́сся ї́жилося, воло́сся дубора́ йшло́, до-гори́ стоя́ло.
• Грива горо́й – гри́ва ди́бом (ду́бом) ста́ла.
• Пир горо́й – бе́нькет на всю гу́бу, на сла́ву.
• Стоять за кого горо́й – розпина́тися за ко́го (и за ким);
2) (берегом, сухим путём) – бе́регом, горо́ю, суходо́лом, грудко́м.
Верхо́вье (реки, пруда) – верши́на (рі́чки), верхови́на, верх, верхорі́ччя, верхі́в’я. [Гей з у́стя Дніпра́ та до верши́ни, сімсо́т річо́к і чоти́рі].
• Расположенный выше -вья реки – заверхови́нний. [Бі́льше почали́ низові́ зе́млі подніпря́нські з верхови́ми і з заверхови́нними опізнава́тися (Куліш)].
Верху́шка –
1) верх, вершо́к, верше́чок, верхі́в’я́. [Вершо́к на ша́пці си́ній. Дощо́ва хма́ра висо́вує з-за гори́ своє́ верхі́в’я (Коцюб.)].
• В. горы – вершо́к, верше́чок, шпиль, шпиле́чок, щолопо́к; (соб.) верхогі́р’я.
• Крутая в. – щовб, що́вба.
• Острая в. – остри́ця (гал.).
• В. растения – щит, щито́к (р. -тка́) чуб, чубо́к (р. -бка́), верше́чок (р. -чка), верхі́вка, ку́дер (р. -дря).
• В. дерева (соб.) – верхові́ття. [А я на тій ру́ті-м’я́ті щити́ позрива́ю. Зломи́в щито́к з дубка́. На ду́бові, на верше́чку, там посія́в мужи́к гре́чку. Золоті́ї верхі́вочки]. См. Верши́на;
2) анат., в. легкого – вершо́к.
Го́лый –
1) го́лий, на́ги́й. [Го́ле (на́ге́) ті́ло. Го́ла шаблю́ка].
• Го́лый птенец – голеня́ (р. -ня́ти).
• Го́лая вершина – лисого́ра.
• С го́лым стволом (о деревьях) – голіна́тий.
• Го́лая зима – безсні́жна зима́.
• Совершенно го́лый – гольце́м го́лий;
2) (бедный, нищий) го́лий. [Не бої́ться го́лий розбо́ю].
• Гол, как соко́л – гольце́м го́лий, го́лий, як бізу́н (нагайка), го́лий, як лопу́цьок; го́лий, як бу́бон, як туре́цький святи́й;
3) (без примеси, без приправы) го́лий; щи́рий, нестеме́нний.
• Го́лый борщ, суп – го́ла ю́шка.
• Го́лая правда – щи́ра пра́вда, нестеме́нна пра́вда.
• Го́лые слова, факты, предположения – самі́сінькі (самі́ ті́льки) слова́, фа́кти, здо́гади.
• Го́лыми руками – голіру́ч.
• С го́лыми руками – голіру́ч, з го́лими (поро́жніми) рука́ми; без збро́ї.
Овра́г (обрывистый) – яр (р. я́ру, ув. яру́га), звір (р. зво́ру), прова́лля (ср. р.), (очень глубокий и обрывистый, почти непроходимый, преимущ. горный) беске́д[т]; (соб. беске́ддя, беске́ття), (поросший лесом) байра́к; (степной, с пологими стенками) ба́лка (ув. ба́лище); (неглубокий) ви́балок (-лка), ви́долинок (-нка).
• Отрог -га – при́ярок (-рка).
• Начало -га – верши́на.
Осто́лпие (оголовок столпа, капитель) – верши́на, ма́ківка, капіте́ль (-ли).
Остроконе́чный – го́стрий, кінча́стий, кінча́тий [Кінча́тий ніж], стрімча́стий, шпича́стий; (только о горах) шпиля́стий. См. Острове́рхий.
• -ная вершина – шпиль (-ля́) (м. р.).
• -ная палочка – с[ш]пи́чка.
О́стрый –
1) го́стрий (о́стренький – гостре́нький; острё́хонек – гострі́сінький) [Го́стрий ніж, цвях. Го́стра бри́тва, коса́. Го́стре ши́ло, жало́], різки́й (серп, коса́);
2) (остроконечный) го́стрий, кінча́(с)тий; см. Остроконе́чный;
3) (на вкус) го́стрий (на смак), при́крий, терпки́й, міцни́й.
• -рый уксус – міцни́й о́цет.
• -рый перец – го́стрий пе́рець; срв. Е́дкий; (о жидкостях) см. Е́дкий; (о красках, цветах) різки́й, при́крий; (о запахах) го́стрий, при́крий. [При́крий пах]; (о голосе, звуках) різки́й, прони́клий, прони́кливий; (о ветре: резкий) дошку́льний, шпуйни́й, прони́зуватий; (мороз) різу́чий, при́крий, ду́жий; (о глазах, слухе) го́стрий. [Го́стрі, як ніж, о́чі].
• -рые глаза – го́стрі, прони́зливі о́чі.
• Окинуть кого -рым взглядом – обве́сти кого́ го́стрими очи́ма.
• -рый слух – го́стре ву́хо; (о боли, скорби и т. д.) при́крий, пеку́чий [Пеку́чий біль. Ту́га пеку́ча], го́стрий, дошку́льний, бо́ліз[с]ний. [Бо́лізний біль = -рая боль].
• -рая зубная боль – при́крий зубни́й біль (р. бо́лю);
4) (остроумный) доте́пний, дорі́чний.
• -рый ум – би́стрий ро́зум.
• -рая мысль – го́стра, доте́пна ду́мка.
• -рое слово, -вцо – го́стре, доте́пне, ущи́пливе сло́во, слівце́;
5) (язвительный, едкий) го́стрий, ущи́пливий, ускі́пливий, діткли́вий (гал.). См. Е́дкий 2.
• -рая критика – ущи́[скі́]плива кри́тика.
• -рый язык – ущи́пливий, го́стрий язи́к.
• У него -рый язык – він го́стрий на язи́к.
• Ты больно уж остё́р – ти на́дто вже метки́й (боек), смі́лий (дерзок).
• -рый на язык – жигува́тий, го́стрий на язи́к.
• -рая вершина – шпиль (р. шпиля́) (м. р.), гостри́ця.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Потрясающий –
1) що трясе, трясу́чий;
2) що вражає, приголомшливий, разючий, (образн.) заприду́шний:
• потрясающая идея – приголомшлива (разг. потрясна) ідея;
• потрясающее зрелище – приголомшливе, разюче, запридушне видовище.
[Кожне слово цього листа його ранило своєю простою, разючою правдивістю. І жодного слова він не міг заперечити (В.Підмогильний). Тоді Міла звелася з-за стола, навіщось зняла свій топік і залишилася в самих тільки трусиках із пришелепуватою жабкою. Її потрясні груденята ходили вгору-вниз від дихання й, наче маятники, почали мене гіпнотизувати… Мілин погляд знову пробіг кімнатою і вкотре зупинився на мені. «Ну ось, — подумав я, – вершина жіночого маразму… Зараз вона почне шматувати свій топік… А коли розбереться з топіком — трусики з жабкою, а потім, певно, добереться й до мене» (О.Ушкалов). Мати її гарно вдягає, це правда. Де в чому у нашої матері потрясний смак. Справжні ковзани чи щось таке вона, звісно, не вибере, зате щодо одежі — тут вона ас (О.Логвиненко, перекл. Д.Д.Селінджера)].
 Обговорення статті
Угол – кут, (наружный: здания, улицы) ріг, (умен.) ріжок, (устар.) вугол, (мешка, сумки) гузир, (внутренний: помещения) куток, (уголок) закуток, (карт.) кут:
• вершина угла – вершина кута;
• во главу угла – на чільне місце, на чоло, на перше місце;
• в углу – в кутку;
• из-за угла (нападать, убивать…) – із-за рогу, крадькома; потай (потайки);
• завернуть за угол – завернути (зайти) за кут;
• загнать в угол – загнати (завести) в [глухий] кут;
• загнуть угол страницы – загнути ріжок сторінки;
• из-за угла – з-за (з-поза) рогу; (исподтишка) з-за рогу, крадькома (потай, потайки), (коварно) підступно (по-зрадницьки, зрадливо);
• из угла в угол ходить, слоняться… – з кутка в куток ходити, ходити туди-сюди, тинятися…;
• иметь свой угол – свій куток мати;
• косой угол – (мат.) непрямий кут;
• медвежий угол – за́куток, заку́тина, глухи́й кут, глухи́й світ, за́стум (-му);
• мрачный уголок – те́мний (те́мрявий) за́куток;
• на каждом углу – на кожному розі, (везде, постоянно) на кожному кроці;
• на углу (улицы) – на розі (вулиці);
• красный (передний) угол (устар.) – покуття (покуть), (для молодых во время свадьбы) посад (посаг);
• под углом зрения – з погляду; (иногда) під кутом зору;
• поставить в угол – (наказать) поставити в куток;
• по углам говорить, шептаться… – по кутках балакати, шептатися (шепотати, шепотатися, шепотіти, шепотітися)…;
• прижать в угол кого (разг.) – загнати в [тісний] кут (у куток, у суточки) кого; приперти (притиснути) до стіни;
прямой угол – (мат.) прямий кут;
• сглаживать, сгладить (стирать, стереть) острые углы – загладжувати, позагладжувати гострі грані (ріжки); згладжувати, згладити (стирати, стерти) гострі кути, пом’якшувати ситуацію;
• снимать угол – наймати (винаймати) куток;
• угол вращения – кут обертання;
• тупой угол – (мат.) тупий кут;
• угол загиба – кут загину;
• угол закругленный – кут заокруглений;
• угол закручивания – кут закруту;
• угол зрения – кут зору;
• угол кривизны – кут кривини;
• угол надреза – кут надрізу;
• угол наклона – кут нахилу;
• угол отклонения – кут відхилу;
• угол отражения – кут відбиття;
• угол падения – кут падання;
• угол поворота – кут повертання;
• угол преломления – кут заломлення (заломлювання);
• угол при вершине – кут при вершині;
• угол раскрытия трещины – кут розкриву тріщини;
• угол рассеяния – кут розсіяння;
• угол сдвига – кут зсування;
• угол скольжения – кут ковзання.
[Вже до серця доходить отрута, Як старому минулого жаль… Путь моя у каміння закута, І на кожному розі — печаль (В.Сосюра). На кожному кроці ставлять вони ставлять перед людьми дзеркало, де ми можемо живовидячки бачити події нашого життя, і ніщо інше не може нам показати так яскраво, які ми є і якими маємо бути (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Хліба беріть з собою тільки на дорогу, доки до Бенгалії доїдете, а в Бенгалії там на кожному кроці, як у нас бузина, росте хлібне дерево (Остап Вишня). Кути губ пропорційні ступеню свободи (С.Є.Лєц). Чим ширший кут зору, тим він тупіший]. Обговорення статті
Кретинизм – (франц.) кретинізм.
[Я попивав коньяк, справжній дорогий французький арманьяк, за багато років намагався не думати, і це вдавалося, досить щасливо виходило, і вершина того кретинізму піднімалася великою новорічною ялинкою на майдані Незалежності (О.Ульяненко). Танцювати до пуття так і не навчилась, і, скажімо, вальсувати зі мною — то для партнера, припускаю, десь так само, як би по лаврських сходах із Бабою-Уродіною, тільки без меча, — але в танці, нівроку, завжди присутній сексуальний елемент, і це мене рятує: секс — по суті, єдина сфера, де я можу цілком компенсувати свій вимушений пластичний кретинізм. До такої міри, що досі про мій кретинізм так ніхто й не здогадався (О.Забужко)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

АПОГЕ́Й (розвитку) ПЕРЕН. зені́т, верши́на, верх, вершо́к, найви́ща то́чка, віне́ць, кульміна́ція, зліт, злет, ро́зквіт, (стихій) дев’ятий вал;
апоге́й разви́тия образ. ро́зпо́вінь.
ВЕРХ покриття́, дах, лицьови́й бік; (колони) наве́ршя; (щастя) віне́ць, верши́на;
верх блаже́нства верши́на блаже́нства;
на верху блаже́нства на сьо́мому не́бі;
на са́мом верху́ аж угорі́.
ВЕРХО́ВЬЕ (річки) фраз. верши́на.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вершина –
1) верх, -ха́, верши́на, -ни; верхови́на, -ни;
2) см. Верхушка.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Вершина – верх (-ха́, -ху), вершо́к (-шка́);
• в. зонтообразная (крыши) – в. парасо́льний;
• в. обратная (горы) – па́горок (-рка);
• в. остроконечная – шпиль (-ля́);
• в. продольная (горы) – хребе́т (-бта́).
Обратный (о направлении) – зворо́тний;
• о., обращенный – обе́рнений;
• о. вершина (горки) – па́горок (-рка);
• о. раскос – перехре́сний косе́ць (-сця́);
• о. электродвижущая сила – протиелектрозвору́шення;
• о. знак, мат. – проти́вний знак (-ку);
• о. уклон – протиспа́д (-ду);
• о.-пропорциональный – обе́рненопропорціона́льний.
Остроконечный – шпича́стий;
• о. (о горах) – шпиля́стий;
• о. молоток – тягу́н (-на́);
• о. вершина – шпиль (-ля́);
• о. паяльник – гостроно́сий лютни́к (-ка́).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вершина
• Вершина горы – Див. верхушка.
• Вершина дерева – Див. верхушка.
• Вершина творчества, поэзии… – верхів’я (вершина) творчості, поезії…
Венец
• Венец творения, искусства, науки… (книжн.) – вінець (вершина) творіння (творива), мистецтва, науки… [Пливуть супутники високо. Науки нашої вінець… Патрус-Карпатський.]
• Вести под венец – вести до шлюбу (до вінця). [Таку дитину чемну й любу Хоч зараз повести до шлюбу. Лукаш, перекл. з Гете.]
• Идти под венец – іти до шлюбу (до вінця); стати під вінець; стати на рушник(у). [Він не може, моя доню, на рушничок стати. Н. п.]
• Конец — делу венец – кінець — ділу вінець. Пр. Кінець — і вінець. Пр. От тобі віз і перевіз. Пр. (жарт.) Діло без кінця, як кобила без хвоста. Пр. Кінець — пішли баби у танець. Пр.
• Принять мученический венец (религ. книжн.) – прийняти мученицький вінець, вмерти мученицькою смертю.
• Стоять под венцом – стояти під вінцем; стояти на рушнику.
Верховье
• Верховье реки – вершина (верховина, верх, верхів’я) [річки]; верхоріччя. [Гей, з усні Дніпра да до вершини Сімсот річок і чотири, Да всі вони у Дніпро впали. Максимович.]
Верхушка
• Верхушка (вершина) горы – верх (верховина, вершина, верхів’я) [гори]; шпиль [гори]; (діал.) грунь; щолоп(ок) [гори]; (збірн.) верхогір’я. [Тінь в долинах… Верхогір’я Наче золоте… Кримський.]
• Верхушка (вершина) дерева – верх (вершина, верховина, верхів’я) [дерева]; (збірн.) верховіття.
• Крутая верхушка горы – крута верхівка гори, іще щовб (щовба) [гори]. [Ходи бо геть: став саме на щовбу гори — посунешся у провалля. Сл. Гр.]

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

верши́на мат. верши́на,-ни, тех. ві́стря
в. зуба ві́стря зу́ба
в. концентра́тора ві́стря концентра́тора
в. многоуго́льника верши́на багатоку́тника
в. надре́за ві́стря на́дрізу
в. резьбы́ ві́стря рі́зі
в. тре́щины ві́стря трі́щини
верх верх,-ху, верши́на,-ни
в. коло́ны верхі́вка коло́ни [ве́жі]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Верхі́в’я –
1) верховье;
2) вершина, верхушка;
3) начало, верховье (долины).
Верхови́на –
1) верховье, исток;
2) вершина, верхушка;
3) горы.
Верши́на – верховье.
Ґрунь, -ня – вершина, хребет горы.
Про́чіл, -чола, прочо́лок, прочі́лок, -лка –
1) передняя часть (хаты);
2) вершина горы.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Верхів’я́, -в’я́, с.
1) Вершина; верхушка дерева. Бог узяв.... рукою того дуба за верхів’я, О. 1862. V. 83.
2) Волоса на головѣ, хохолъ. Мужик попав коваля за верхів’я і давай йому метелиці давати. Грин. І. 109.
Верхови́на, -ни, ж. Вершина (дерева, горы). Він на те дерево: заліз аж на саму верховину. Рудч. Ск. І. 4. Моги́ла-верхови́на. Курганъ на возвышенномъ мѣстѣ. обыкновенно сторожевой постъ. Ой могило-верховина, чомусь рано не горіла. Гол. І. 96. Ум. Верхови́нка. Шух. І. 204.
Верши́на, -ни, ж.
1) Верховье рѣки. Гей з устні Дніпра да до вершини сімсот річок і чотирі. Макс.
2) Начало (оврага). Де коні? — В вершині балки. Стор. II. 258.
3) = Вершок 2.
І. Голя́, (лі, ж?) Обнаженная вершина горы. Вх. Лем. 404.
Ковале́нька, -ки, ж. Маленькая наковальня для отбивки косъ, имѣющая видъ четырехугольной пирамиды, вершина которой обращена внизъ и вставлена въ деревянную подставку. Константиногр. у.
Ланцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. — ріку́. Перегораживать рѣку двумя рядами камней, сближающимися въ направленіи теченія воды, образуя уголъ, вершина котораго не закончена, — въ этомъ отверстіи ставятъ сѣть или иной снарядъ для рыбной ловли. Вх. Зн. 31.
Ма́ковиця, -ці, ж. Вершина купола церкви, вершина горы. Гол.
Овершки, -ків, м. мн. Вершина стога. Левч. 10.
Про́чіл, -чола, прочо́лок, -лка, м.
1) Передняя часть (хаты). Вх. Зн. 57.
2) Вершина горы. Желех.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Верхів’я́, -в’я́, с.*3) Начало верховья (долины) = Верши́на 2, Сл. Нік.
*Верхого́р’я, -я, с. Вершина горы. Крим.
*Висо́кості, -тей. Высоты, вершины; переносно: вершина, высшая точка (развития и т. п.).
*Лисо́гора, -ри, ж. Обнаженная вершина. Круглі лисогори... кидали од себе чорну тінь. Коцюб.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Вершина — верх, верши́на, (горы) — верхови́на; вершина траектории — вершо́к траєкто́рії.
*Гора, горка — гора́, -ри́, гі́рка; Г. крутая — крута́ гора́; Г. отлогая — поло́жиста гора́; вершина горы — верхови́на; на склоне горы — на згірку; подошва Г. — підні́жжя гори́; по горе — горо́ю, по горі́.
Траектория — траєкто́рія, -рії; вершина Т. — верши́на траєкто́рії; восходящая ветвь Т. — догі́рна га́лузь траєкто́рії; Т. навесная — зви́сла траєкто́рія; нисходящая ветвь Т. — доді́льна га́лузь траєкто́рії; Т. отлогая — поло́жиста траєкто́рія.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Верши́на = д. Верхо́вье, Верху́шка.
Верхо́вье = 1. верх, вершо́к, вершня́к. 2. верхови́на, верши́на. — Коло самої верховини річки багато озер.

Запропонуйте свій переклад