Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 53 статті
Запропонувати свій переклад для «втрата»
Шукати «втрата» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Из’я́н, Из’я́нец –
1) (убыток) шко́да, втра́та, ум. втра́тка; см. Убы́ток, Поте́ря;
2) (недостаток, повреждение) ва́да, ум. ва́дка; (порок, порча) ґа́нджа и га́нжа, ґанч (-чи, ж. р. и -чу, м. р.), ґандж (-джи), (реже) гань (-ни), щерб (-бу), щерби́на, (зап.) ска́за, диалект.: швару́нок (-нку), з’яна́ (ззяна́), гальмо́; (в ткани) бли[е]зно́ (-на́), бли[е]зна́ (-ни́), сказ (-зу). [Недо́брий, ка́жеш, борщ? А яка́-ж йому́ (у него) ва́да? (Звин.). Щось ду́же де́шево він продає́ ту́ю сви́ту, пе́вне єсть яка́сь ґа́нджа (Звин.). Я не мо́жу того́ вола́ купи́ти, бо ма́є в нога́х вели́кий ґанч (Верхр.). У коро́ви нема́ нія́кої ґа́нчі (Кан. п.). Бува́ють лю́ди з приро́дженою га́нжею (Н.-Лев.). Вся ти га́рна, моя́ ми́ла, нема́ в тобі́ ска́зи (Пісня Пісень). На́че дзе́ркало без ска́зи (Франко). Зна́єте ви, у яко́му та́лярі яки́й щерб (М. Вовч.). Ото́ ті́льки їй (коня́ці) і ззяна́, що хвіст тро́хи коро́ткий (Новом. п.)].
• С -ном – з ґа́нджею, з ва́дою, ґанджови́тий, (диал.) зя[е]нни́й. [Ця коня́ка зянна́ (Кат. п. Яворн.)].
• Иметь из’я́н – ма́ти ва́ду, ґа́нджу, ґанджува́ти, ґанчува́ти на що. [Ґанчу́є на но́гу коби́ла (Кан. п.)].
Лише́ние – позбавляння, відбирання, оконч. позбавлення, відібрання, (утрата) втрата, втрачення. [Позба́влення жіно́к вибо́рчого пра́ва (Н. Рада)].
• -ние пра́ва го́лоса – позба́влення (відібра́ння) вибо́рчих прав (пра́ва голосува́ти, бра́ти у́часть у ви́борах).
• -ние свободы со строгой изоляцией – позба́влення во́лі (ув’я́знення) з по́вною (з суво́рою) ізоля́цією.
• -ние прав состояния – позба́влення грома́дських прав.
• -ние прав и преимуществ по службе – позба́влення прав і привіле́їв службо́вих.
• Это для меня большое -ние – це мені́ вели́ка втра́та, (неудобство) невиго́да;
2) см. Нужда́ 2.
Накла́д –
1) см. Накла́дка 1;
2) (расход) на́клад (-ду), (убыток) утра́та, шко́да. [Без на́кладу зи́ску не бу́де (Номис). Не хо́чеш утра́ти, – не лізь ні в куми́, ні в сва́ти (Приказка). Шко́да ніко́му не ми́ла (Номис)].
• В -ла́д, в -ла́де, с -дом – з утра́тою.
• Быть, остаться в -ла́де – програ́ти; не зароби́ти, а пророби́ти; не зароби́ти, а ще й свого́ доложи́ти (докла́сти); бу́ти з утра́тою, втра́тити; (шутл.) ши́лом па́токи вхопи́ти. [Не зароби́в я на тому́ кра́мі, а пророби́в (Богодух.). Ду́мав зароби́ти, та не то не зароби́в, а ще й свої́х доложи́в (Канівщ.)].
• Если возьмётся за это дело, то не будет в -де – якщо́ за цю спра́ву ві́зьметься, то не програ́є.
• Барыш с -дом на одних санях ездят – де зиск, там і втра́та;
3) стар., см. Лихва́ 2.
Невознагради́мый – невідпла́тний, (реже) незапла́тний, (зап.) невіджа́луваний; (об убытках) невідшко́дний. [Ви прино́сите мені́ невідпла́тні же́ртви (Л. Укр.). Втра́та незапла́тна (Павлик). Невіджа́лувані стра́ти (Франко). Ко́жна річ нага́дувала вдові́ невіджа́лувану для не́ї стра́ту (Кониськ.)].
Ненагради́мый – ненагоро́джуваний, невинагоро́джуваний; (невознаградимый) невідпла́тний, незапла́тний, (зап.) невіджа́луваний; (об убытках) невідшко́дний.
• -мое самоотвержение – невідпла́тне и т. п. самозре́че́ння (самовідда́ння́).
• -мая потеря – невідшко́дна (невіджа́лувана) втра́та.
Неопла́тный –
1) (о должнике) неспромо́жний, неви́пла́тний; (о долге) неспла́тний, неви́пла́тний.
• -ный должник – невипла́тний винува́тець (довжни́к) (Сл. пр. м.);
2) (неоплатимый) неопла́тний, неоплати́мий, невідпла́тний, незапла́тний, неви́пла́тний, неспла́тний, (невознаградимый) невіджа́луваний, невідшко́дний. [Скі́льки ми втра́тили неоплати́мої си́ли (Куліш). Ви прино́сите мені́ невідпла́тні же́ртви (Л. Укр.)].
• -ная потеря – незапла́тна втра́та (Павлик), (невознаградимая) невіджа́лувана втра́та.
Огро́мный – величе́зний, величе́нний, велико́нний, здорове́нний, здорове́зний, надмі́рний, безмі́рний.
• -ное состояние – величе́зний ста́ток, величе́зні ста́тки-має́тки.
• -ные суммы, средства – величе́зні су́ми, ко́шти.
• -ные пространства – величе́зні, безмі́рні про́сто́ри.
• -ное большинство – величе́зна бі́льшість.
• -ная величина – безмі́рна вели́кість (величина́).
• -ная потеря – величе́зна (безмі́рна) втра́та.
• -ное честолюбие – надмі́рна честолю́бність (амбі́ція).
• -ная тыква – здорове́нний гарбу́з.
• -ная муха – здорове́нна му́ха.
• -ный человек – здорове́нний чолов’я́га. Срв. Большу́щий, Грома́дный, Грома́дина.
Поте́ря –
1) (утрата, убыток) втра́та, стра́та, затра́та, тра́та, згу́ба, загу́ба, загу́бля, шко́да. [Вона́ мені́ про мою́ втра́ту нагада́ла (Г. Барв.). Втра́та па́м’ято́к письме́нства (Єфр.). Не вели́ка згу́ба (Рудан.)].
• -ря веса – втра́та на вазі́.
• -ря зрения, памяти, крови – втра́та (згу́ба) зо́ру, па́м’яти, кро́ви. [Зги́ну я від згу́би кро́ви (Л. Укр.)].
• -ря друга, сына – втра́та при́ятеля, си́на.
• Нести -ри – втрача́ти кого́, що; ма́ти втра́ти.
• Мы понесли в сражении большие -ри людьми – ми втра́тили в бою́ бага́то люде́й.
• Войско вернулось без -те́рь – ві́йсько верну́лося ці́ло (Куліш), верну́лося без втрат.
• -ря времени – марнува́ння (га́яння, переводня́) ча́су или уга́йка, уга́йство.
• До -ри сознания – до нестя́ми.
• -ри (убытки) – зби́тки (-тків), стра́ти.
• Нести, терпеть огромные -ри (убытки) на чём – ма́ти величе́зні зби́тки, зазна́ти величе́зних зби́тків, шкодува́ти бе́з лі́ку на чо́му (Куліш).
• Сожалеть о -ре кого, чего – жалкува́ти за ким, за чим;
2) (потер. вещь) згу́ба, загу́ба, загу́бля. [Піти́ до ньо́го й відда́ти йому́ згу́бу (Франко)].
Прото́ржка, Прото́ржье – стра́та, втра́та в торгу́.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Аристократ, аристократка – (греч.) аристократ, аристократка, вельмо́жний пан, вельможна пані, великий (високий) пан, велика (висока) пані, ду́ка, дукиня.
[Непевне  видумали  свято  Патриції-аристократи  І  мудрий  кесарів  сенат.  Вони,  бач,  кесаря  хвалили  На  всі  лади,  що  аж  остило  Самим  їм  дурня  вихвалять,  То,  заразом  щоб  доконать,  Вони  на  раді  й  присудили,  Щоб  просто  кесаря  назвать  Самим  Юпітером,  та  й  годі (Т.Шевченко). — Останній бал в княгині зрівняється з балами наших вищих і багатіших варшавських аристократів, — промовила Теодозя, неначе вона й справді гуляла на тих балах (І.Нечуй-Левицький). Трапляється в аристократа Такий момент, коли він спить, Коли життя — суцільна втрата Бажання жить. Коли не радує шампанське І не бентежить дамський сміх, Коли він може не по-панськи Послать усіх (Ю.Позаяк). Дослухавши таку доброзичливу відповідь, Санчо, перейнятий захватом, повернувся до свого пана і передав йому все, що сказала та висока пані; при цьому він немудрою та щирою мовою підняв угору над усяку міру велику її красу, обіхідливість і ґречність. Дон Кіхот збадьорився, осадився в стременах, поправив на собі забороло, підострожив Росинанта і з невимушеною зграбністю рушив цілувати дукині ручки; дукиня ж, поки Дон Кіхот їхав, покликала свого чоловіка дука й розповіла йому про посельство; обоє вони частину першу Дон Кіхотової історії читали й з неї про химороди нашого гідальга знали, тож очікували його з щонайбільшим нетерпінням і бажанням познайомитися, ухваливши потурати усім його вередам, притакувати йому і весь той час, поки у них гостюватиме, трактувати його як мандрованого рицаря, додержуючись усіх церемоній, ними у рицарських романах вичитаних, а читати їх були великі охотники (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Сократ був типом аристократа не в банальному смислі належності до певного класу, а за своїми інтелектуальними ознаками — єдиним, що відповідає цьому поняттю. Філософ був бідним, ходив голодранцем… Як громадянин Сократ поважав закони Афін, однак як філософ вимагав, щоб вони відповідали духові справедливості, й зобов’язував своїх послідовників ретельно стежити за дотриманням цієї вимоги (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Вони знали, що́ для аристократа означає виграш, тож увічливо забезпечили йому перемогу. Минула ціла вічність, поки бочка розлетілася на друзки, і тоді він замовив усім шампанське, щоб відсвяткувати (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Мешканці ближніх місць нас уникали; аристократичні іноземці гребували нашим знайомством і тримались осібно, як і належить аристократам (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана). Справжній аристократ скромний і ніколи не підкреслює, що він аристократ. Він тільки натякає, що решта — бидло]. Обговорення статті
Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби):
• а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут;
• благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час;
• было время когда – був час (були часи, була пора) коли;
• в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах;
• в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу;
• в данное время – [в] цей час, тепер;
• в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом;
• в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою);
• в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору;
• в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину);
• в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом);
• в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи;
• в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно;
• в любое время суток – цілодобово;
• в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час;
• в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли;
• в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас;
• в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно;
• в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах);
• в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу;
• в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину;
• во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком);
• во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами;
• во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (изредка) на нову;
• во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно;
• во время поста – постом;
• во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи);
• во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи;
• во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб;
• в одно время – заразом; одночасно;
• в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас;
• в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями;
• во сколько времени? – о якій годині?;
• [в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу;
• [в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи;
• в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду;
• в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою;
• временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.);
• временами нужно… – часами (деколи) треба…;
• время абсолютное – час абсолютний;
• время боронования – волочінка;
• время будущее – час майбутній, прийдешній;
• время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна;
• время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз;
• время вставания – устанок;
• время выдержки (техн.) – тривалість витримування;
• время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель;
• время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.);
• время года – пора (доба, відміна) року;
• время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.);
• время до восхода солнца – досхідна пора (доба);
• время дообеденное – задобіддя, задобідня година;
• время жатвы – жнива;
• время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість;
• время идёт – час минає (збігає, плине);
• время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко];
• время испытания (техн.) – тривалість випробування;
• время, когда весной снег тает – відталь;
• время, когда греет солнце (разг.) – вигріви;
• время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома;
• время, когда пасётся скот – пасовиця;
• время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов);
• время косьбы (косовица) – косовиця;
• время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає;
• время между весною и летом – залітки;
• время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить;
• время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист;
• время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; иноді, инколи; спорадично;
• время пахания, пахоты – оранка;
• время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка;
• время послеобеденное – пообідній час; сполуденок;
• время поступления бумаги – час вступу паперу;
• время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок);
• время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок;
• время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя;
• время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо;
• время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди;
• время появления первого льда – перволіддя;
• время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора);
• время прибавочное (для работы) – надробочий час;
• время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ;
• время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.);
• время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина;
• время работает на нас – час працює на нас;
• время релаксации (техн.) – тривалість релаксування;
• время роения пчёл – рійба (ройовиця);
• время рождения овец – обкіт (р. -коту);
• время сгребания сена – гребовиця;
• время скоро проходит – час швидко упливає;
• время собирания мака – макотрус;
• время суток – час доби;
• время терять – гаяти час, марнувати час;
• время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго;
• время удара (техн.) – тривалість удару;
• время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час;
• время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння;
• в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи;
• в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час;
• всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз);
• всему своё время – на все свій час, усьому свій час;
• в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі;
• в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину;
• всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.);
• в течение… времени – протягом… часу;
• в течение некоторого времени – протягом якогось часу;
• в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час;
• в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді;
• в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору;
• в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом;
• в условленное время – умовленої години, як умовлено;
• в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра;
• выбрать время – вибрати годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину);
• выиграть время – вигадати час;
• в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут;
• давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що;
• делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.);
• для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени;
• до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що;
• до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори;
• долгое время – довгий (великий) час;
• до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині;
• до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу;
• до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній;
• до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна;
• до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер;
• до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі;
• до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний);
• до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля;
• до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний;
• ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі);
• ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий;
• если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли;
• есть время – є час; є коли;
• за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу;
• засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час;
• знай время и место – знай своє місце й час;
• и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу;
• идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові;
• имел время – мав час; мав коли (мені) було коли;
• имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли;
• иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.);
• как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час;
• как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме;
• ко времени – вчасно, упору (впору);
• короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина;
• к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору;
• летнее время – літо;
• мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи;
• на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи;
• наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час;
• на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні;
• на время – на [якийсь] час; до часу; про час;
• надлежащее время – певний, слушний час;
• назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години;
• на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час;
• на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу;
• на неопределенное время – на безрік;
• настоящее время – час теперішній;
• наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться;
• наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали;
• нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний;
• на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу;
• неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя);
• не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті;
• не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час;
• не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори;
• некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година;
• нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу;
• не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло;
• нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає;
• не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться;
• новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв;
• нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові;
• обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и];
• около того времени – близько того часу;
• определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін);
• от времени до времени – час від часу; з часу до часу;
• относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий;
• отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство;
• первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах;
• по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь;
• по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи;
• по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи;
• потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу;
• потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час;
• потребуется много времени – візьме (забере) багато часу;
• праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати;
• приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала;
• продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу;
• прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час;
• рабочее время – робітний, робочий час;
• раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок);
• самое время – саме час;
• свободное время – дозвілля; гулящий час;
• с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен;
• с какого времени? – відколи?; з якого часу?;
• сколько времени? – котра година?;
• с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів;
• с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна);
• с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку);
• с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу;
• со временем – згодом, з часом;
• со времени – від часу, від часів; з часів;
• спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того);
• спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі;
• старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина);
• с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі;
• с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи;
• с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді;
• с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу;
• тем временем – тим часом, поки [там] що;
• теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність;
• терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час;
• то время – тогодення;
• того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий;
• трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення;
• требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний);
• тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття;
• убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час;
• удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година;
• указанное время – указаний (зазначений) час;
• улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу);
• у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося;
• условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування;
• утреннее время – зарання, заранок;
• через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом;
• это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду;
• это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу.
[При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Та хоч би що бачили їхні очі, хоч би яка тяжка праця спала на них і ще спаде в майбутньому, вони залишалися вишуканими й шляхетними, як монархи на вигнанні: сповнені гіркоти, гордовиті, зовні байдужні, зичливі одне до одного, тверді, мов діамант, і яскраві та крихкі, мов кришталики розбитої люстри в них над головою. Колишні часи минулися назавжди, але ці люди й далі житимуть так, наче їхній світ ще не минув,— чарівні й забарні, твердо впевнені, що нема чого вихоплюватись один з-перед одного як ті янкі, аби загребти зайвий гріш, прикипілі навіки до давніх своїх звичок (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Насправді час нікуди не спливає, спливаємо лише ми самі (М.Чайковська, перекл. К.Бруена). Його щоденники тих років документують нескінченну процесію початків: безцільні прогулянки в парку; недочитані книжки; облишені задуми; нереалізовані креслення. Життя минало у спробах згаяти дні. І в чеканні, коли ж розпочнеться майбутнє (Я.Стріха, перекл. Дж.О’Конора). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях] Обговорення статті
Убыток – збиток, шкода; (потеря) втрата:
• быть (находиться) в убытке, терпеть убытки – мати збитки (втрати), зазнавати збитків (втрат); утратити на чому;
• быть не в убытке – не мати збитків (втрат), не втратити на чому;
• вводить, ввести в убыток, в убытки кого – доводити, довести до втрати, до втрат кого; доводити, довести до збитків кого; збитки робити кому;
• возмещать убытки – відшкодовувати збитки (втрати); вертати, покривати втрати;
• нанесённые убытки – завдані збитки, завдана шкода;
• причинять, причинить, наносить, нанести убытки кому – завдавати, завдати втрат (збитків) кому; утрати (збитки, шкоду) робити кому; утрат (збитків, шкоди) наробити кому; призводити, призвести до збитків (втрат) кого, спричинювати, спричинити збитки кому;
• он не в убытке от чего – він нічого не втрачає від цього;
• терпеть, потерпеть, нести, понести убыток на чём – зазнавати, зазнати втрати (утрачати, утратити) на чому; мати втрату; набратися втрат; (иногда) прокидати, прокинути на чому.
[На тому заробиш, на тому прокинеш (Сл. Гр.). Загуде, заклекоче вода, ламаючи містки, зносячи хисткі перепони, несучи за собою людям шкоди та втрати (Панас Мирний). Ганебний прибуток гірший за збиток (Публій Сір). Боятися збитку — не мати прибутку]. Обговорення статті
Эфирный – етерний, етеровий (совет. ефірний):
• масло эфирное мятное – есенція м’ятна;
• эфирное масло – етерна олія.
[Легкий, етерний поцілунок В зефірнії, пахкі вуста як солодкий подарунок — Цнотливий дотик до бюста. Уся любов аристократа — Один метеликів політ: Короткий шал, безжурна втрата, І вже новий нас вабить цвіт (Ю.Позаяк). Сексуальні оргійки, наркотичні забави та пияцькі посиденьки, про проведення яких він чував, допоможуть йому перейти в інший світ виступцем, хоча буде й ризик того, що в його етерному осідку тебе потім опосяде тим дужча туга за посейбіччям (С.Вакуленко, перекл. Ж.Сарамаґу)]. Обговорення статті
Юмор – гумор:
• быть не в юморе – бу́ти не в на́строї (гу́морі, ду́сі);
• чувство юмора – чуття (почуття) гумору;
• юмор висельника (ирон.) – гумор шибеника (повішеника); шибеників гумор.
[В їх розмові багато гумору та ще й щиро народного, цікавого, сільського (І.Нечуй-Левицький). — Не в гуморі я сьогодні, кохана пані (С.Васильченко). І тільки згодом з’ясовується: кохання — це тимчасова втрата почуття гумору (В.Слапчук). Гумор завжди був для мене вірним товаришем у дорозі; тільки йому я завдячую моментами справжнього тріумфу над суперником. Нікому ніколи не вдалося вибити в мене цю зброю, і я тим охочіше обертаю її проти себе самого, що володітиму нею лише доти, доки гостритиму на собі. Гумор — це вияв гідності, ствердження вищості людини над будь-якими обставинами (М.Марченко, перекл. Р.Ґарі). — Героїчна витримка, хлопче, потрібна у важкі часи,— повчально заперечив Ленц. — А ми живемо в добу відчаю, їй личить тільки гумор (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Добре відомо, що гумор, більше ніж будь-яка інша риса людського створіння, здатен подолати відчуженість і дозволяє піднятися над будь-якою ситуацією, навіть якщо це триває кілька хвилин (Олена Замойська, перекл. Віктора Франкла). — На досвіді воєнного часу я збагнув, що таке гумор. Це вияв свободи. Де усмішка, там свобода. Без усмішки може обійтися тільки той світ, у якому геть усе визначено й вирішено наперед (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Гумор — це усмішка людини, що знає, як мало підстав сміятися (Ж. де Фалкенаре)]. Обговорення статті
Утечка – (несов.) витікання; (сов.) витечення; (последствие) витік, відплив; (потеря) втрата:
утечка информации – витік інформації;
утечка мозгов – відплив мізків (інтелекту).
[Поморочився він і з «утєчкою мозгов», на яку не було управи. Зате породив «м’язобіль», як замінник ворожої нам «крепатури» (В.Діброва). — Але поговір по селу, то страшна штука, а особливо, якщо від моєї дорогої тещі витік інформації станеться. А, у її роті, паньмаш тут, пітьму від світла ще не відділено…. Чорнющий наклеп сажею на нас осяде геть неомийною… (В.Триндюк)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БЕЗВОЗВРА́ТНЫЙ, безвозвра́тная поте́ря галиц. невіджа́лувана втра́та.
НЕВОЗНАГРАДИ́МЫЙ невіддя́куваний, невідпла́чуваний, галиц. невіджа́луваний [невознаградимая поте́ря невіджа́лувана втра́та].
НЕВОСПОЛНИ́МЫЙ неопла́тний, галиц. невіджа́лувати [невосполнимая утра́та невіджа́лувана втра́та], (запас) виче́рпний.
ОЩУТИ́ТЕЛЬНЫЙ (результат) ще ваго́мий, переко́нливий, (удар) дошкульни́й, (про нестачу) го́стрий;
ощутительный уро́н /ощутительный поте́ри/ вели́ка /серйо́зна/ втра́та /втра́ти/.
УТЕ́ЧКА (газу) ще уте́ча;
уте́чка зерна́ втра́та зерна́;
уте́чка информа́ции вте́ча інформа́ції;
уте́чка умо́в відпли́в інтеле́кту.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Из’ян –
1) (порок) ва́да, -ди, ґа́нжа, -жі;
2) (убыток) шко́да, -ди, втра́та, -ти.
Пропажа – пропа́жа, -жі, стра́та, втра́та, -ти, згу́ба, -би.
Урон – втра́та, -ти, шко́да.
Утрата – втра́та, -ти.
Ущерб (убыток) – шко́да, -ди, втра́та; в ущерб – на шко́ду.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Потеря – втрата. Нести потери – втрачати що; мати втрати. Довести до потери – довести до втрати. Сожалеть о потере кого, чего – жалкувати за ким, чим.
Убыток – втрата. Продавать с убытком – см. Продавать. Причинять, наносить убытки – завдавати втрати; призводити до втрати. Возмещать убытки – вертати, покривати втрати; відшкодовувати втрати. Потерпеть, понести убытки – мати втрату; зазнати, набратися втрат.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Потеря – втра́та;
• п. вентиляционная (в турбине) – в. вітрогі́нна;
• п. вредная – в. шкідна́;
• п. неопределенная (сахара) – в. неви́значена;
• п. определенная (сахара) – в. ви́значена.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Время
• А в это время – а[ж] в цей (під цей) час; а(ж) тут.
• Благоприятное, удобное время – [Добра] година; сприятлива година; добра нагода; слушний (нагідний) час. [При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Пр.]
• В более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах.
• В давние, древние времена – давніми часами (за (старо)давніх часів, у давні часи); давньою порою; у давні давна (віки); за давніх-давен (за давнього давна); у [давню] давнину (у [давній] давнині); давниною; за старожитних часів; застародавна. [Січовики ще за старожитних часів прозивались козаками. Стороженко.]
• В данное время – (в) цей час; тепер.
• В другое время – іншим часом; іншим (другим) разом.
• В зимнее время – зимової пори (доби); узимі (узимку, зимою). [Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує). Пр.]
• В какое время – якого часу (у який час); у яку годину; коли. [Ой, Бог знає, коли вернусь, в яку годину, Прийми ж мою Марусеньку, Як рідну дитину. Н. п.]
• В короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час; за малу часину (годину).
• В летнее время – літньої пори (доби); літнього часу; улітку (уліті, літ(к)ом). [Скинеш оком по тому степу, що колись улітку пишною травою зеленів. Сл. Гр. Літком немає Мотрі дома. Мирний.]
• В лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів; у кращі (у ліпші) часи.
• В любое время – будь-якого часу (у будь-який час); першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини); кожного часу; коли хочете; коли завгодно. [Він був увільнений від війська й міг кожного часу женитися. Кобилянська.]
• В настоящее время – тепер (іноді розм. тепереньки, теперечки); теперішнім часом (за теперішніх часів); нині. [Таких людей, як був отой дід Євмен, тепер — запевне кажу вам — нема. Кониський. Де то вона тепереньки? Н.-Левицький.]
• В настоящее время, когда… – тепер (нині), коли.
• В наше время – за нашого часу (за наших часів); за наших днів, за нас. [От було за наших часів — Верді, Россіні… Українка.]
• В недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами); недавно.
• В непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі); незадовго (іноді нев(за)довзі); через (за) недовгий час; небавом (розм. іноді незабавки, незабаром); затого; (лок.) ускорості (ускорах). [Метод Багірова незабаром підхопили всі. Гончар. Невдовзі з-за хати з’явилася Знайда. Трублаїні.]
• В ночное время – уночі; нічною порою (добою); нічної доби; нічного часу; о нічній порі. [Вдень тріщить, а вночі плющить. Пр. Нічною се було добою. Котляревський. Коли ти пишеш о порі нічній… Павличко.]
• В обеденное время – в обід(и); під (в) обідню пору (об обідній порі); обідньої доби (в обідню добу); в обідню годину. [В обідню пору Василько погнав гусей додому. Панч. Вітрець схопився об обідній порі. Сл. Гр.]
• Во время, во времена кого, чего – за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого, при чому; (передається ще й орудним відмінком). [То було за царя Панька, як земля була тонка. Пр. При добрій годині всі куми й побратими. Пр.]
• Во время жатвы – у (під) жнива; під час жнив; жнивами. [Мій Петрик найшовся жнивами. З нар. уст.]
• Во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці); (зрідка) на нову.
• Во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно. [Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно. Шевченко.]
• Во время сна – під час сну; спавши; (розм.) упереспи (упересипи). [Він марив спавши. З нар. уст. Саме упереспи це робилось. Сл. Гр.]
• Во все времена – за всіх часів; у всі часи; на всі часи.
• Во всякое время – повсякчас(но); (зрідка застар.) на всяку діб. [Так грай-бо, скрипонько моя. Голоті вбогій повсякчас, І хай нудьга тіка від нас. Манжура.]
• В определённое время – у певний (визначений) час; певного часу.
• В последнее время – останнім часом (останніми часами); останнього часу (в останній час). [Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Українка.]
• В прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших, колишніх); попередніми часами; давніших літ; перше; (розм. іноді) упершені (упервині); попереду; давнішеє]; раніш(е); передніш(е). [Ой чом тепер не так, як перше було. Сл. Гр. Упервій не так робилося. Сл. Гр. Я хотіла поговорити з тобою так… як давніше було. Франко.]
• В рабочее время – у робочий (у робітний) час; в [під] робочу (робітну) пору; під робочий (робітний) час; робочої (робітної) пори; робочою (робітною) порою.
• Временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне. Пр. І на премудрих часом чорт їздить. Пр. І на мудрім дідько на Лису гору їздить. Пр.
• Время боронования – волочінка.
• Время возки копен, хлеба с поля – возовиця; коповіз. [Вона збудована вже в возовицю… Українка. Се було саме у коповіз. Сл. Ум.]
• Время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель.
• Время все раны лечит – час усе лікує. Пр. Час всі рани гоїть. Пр. Збіжить вік — ото тобі й лік. Пр.
• Время года – пора (доба, відміна) року.
• Время — деньги – час — то гроші. Година (час) платить, година (час) тратить. Пр. Не товар платить, а час. Пр.
• Время до восхода солнца – досхідна пора (доба).
• Время жатвы – жнива.
• Время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора; золотий (красний) час; золоті (красні) роки (літа); красна молодість.
• Время идёт – час минає (збігає).
• Время идёт быстро – час швидко минає (упливає); час лине [хутко, пругко].
• Время, когда весной снег тает – відталь. [Ледве перейшов річку, боявся, що провалюсь, відталь бо вже була. З нар. уст.]
• Время, когда греет солнце (разг.) – вигріви. [Як почнуться вигріви, то сніг пропаде. Сл. Гр.]
• Время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати; (розм. давн.) ляги (лягови, обляги); (присл.) улягома. [Нерано, вже й пізні ляги минули. Коцюбинський. Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов. Барвінок.]
• Время косьбы (косовица) – косовиця.
• Время летит – час лине (летить, біжить); (образн.) час не змигнеться; (згруб.) час чухрає. [День за днем, за тижнем тижні — непомітно лине час. Забіла. А час, мов віл, з гори чухра. Г.-Артемовський.]
• Время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває); час тіснить. [Швидко, швидко, бо час не стоїть. Чендей.]
• Время опадания листьев (листопад) – листопад; (іноді) падолист.
• Время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу); часом (часами); (зрідка) коли-не-коли. [Чоловік коли-не-коли оглядався, і Василько знав чого… Турчинська.]
• Время пахоты – оранка. [Вона добилася, що бригадир виділив їй землю ще до оранки. Скляренко.]
• Время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір); підвечір’я (надвечір’я). [Одного прекрасного підвечір’я ми з Адаменком зустрілися. Яновський.]
• Время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба; переджнив’я; (давн.) переднівок. [Поставила хутенько на стіл. І хлібця скибочку, що Зінька принесла, бо ж переднівок. Харчук.]
• Время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час; передобідня пора (година, часина); передобіддя (переобідок); надобіддя. [Надворі стояло гаряче передобіддя, що більше нагадувало глибоке літо, ніж початок осені. Тудор.]
• Время покажет – час покаже; з часом буде видно; з часом побачимо.
• Время полуденное приближается – (розм.) Береться під обіди. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.]
• Время появления первого льда – перволіддя. [Ішов я якось у перволіддя до сорочинців. З пар. уст.]
• Время предрассветное, рассвет – досвіт(ок); досвітній час; досвітня година (доба, пора). [З самого досвітку стали вирушати селяни на Князівку. Головко.]
• Время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі; береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі; наближається, наближалася північ. [Вже було пізно, добиралося до півночі. Мирний.]
• Время придёт — слёзы утрёт – час мине — сльози зжене. Пр.
• Время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий); давні (минулі) часі; давня давнина. [Давня то давнина, а наче вчора діялось. Вовчок.]
• Время работает на нас – час працює на нас.
• Время роения пчёл – рійба (ройовиця).
• Время сгребания сена – гребовиця. [Це було саме в гребовицю. Сл. Гр.]
• Время упущено – упущено (пропущено) час; (жарт.) пора перепорилася (перепоріло).
• В свободное время – на дозвіллі; вільного (гулящого) часу; вільним (гулящим) часом; у вільний (гулящий) час; на (по)гулянках (гулянками); гуляючи. [Нехай колись на дозвіллі зроблю. Сл. Ум.]
• В своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу). [Все добре в свій час. Пр.]
• Всё время (разг.) – (у)весь час; усе; повсякчас [годину]; раз у раз (раз по раз). [Василь одійшов далеченько, та все оглядався до дівчат. Н.-Левицький.]
• Всему своё время – на все свій час; усьому свій час.
• В старое время – за старих часів; у старовину; за давніх часів (за давнього часу); у давнину. [Все так же було, як і в давнину. Свидницький.]
• Всякому овощу своё время – усякий овоч має свій час. Пр. Порою сіно косять. Пр. Не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити. Пр. Кусає комар до пори. Пр. Тоді дери луб’я, як дереться. Пр.
• В течение… времени – протягом часу.
• В течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час; протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час. [Не за великий час усе прогайнували. Сл. Гр.]
• В то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів); на той час (на ту пору, о тій годині); за тієї години; [саме] тоді; тією добою (тієї доби). [А тим часом шаланда пройшла поза купою очерету й випливла на Кардашинський лиман. Яновський. І блідий місяць на ту пору З-за хмари де-де виглядав. Шевченко. Саме тоді прийшли цигани, набиваються ворожити. Барвінок.]
• В то время как… – тим часом як…; у той час як…; як. [Це було за царя Горошка, як людей було трошка. Пр.]
• В то же [самое] время – одночасно (рівночасно); в той-таки час (в той самий час); заразом; водночас (воднораз); (іноді) за одним заходом. [Гарне, привабливе обличчя жінки здавалось воднораз суворим і ніжним. Козаченко.]
• В условленное время – умовленої години, як умовлено.
• В хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу; за добра.
• Выбрать время – вибрати годину (часину); улучити (спобігти) годину (час, часину). [Антон: Коли ж то буде? Оришка: Як тільки спобіжу таку годину, що вони не будуть сердиті… Кропивницький.]
• Выиграть время – вигадати час.
• В это время – у (під) цей (під теперішній) час; цей час; у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом).
• Делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй влітку, відпочинеш взимку. Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр.
• Для своего времени – [Як] на свій час; [як] для свого часу.
• До времени; до поры до времени – до часу; до пори, до часу; до якогось (до котрогось, до певного) часу; поки що; до слушного часу.
• До часу глек воду носить. Пр. До пори, до часу збанок воду носить. Пр.
• До времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно); перед часом (до часу); без часу; завчасно (завчасу); без пори; порано. [Передчасно постарівсь. Кримський. Пішов перед часом сиру землю гризти. Франко. Пив дуже горілку, та так без пори і вмер. Сл. Гр.]
• Долгое время – довгий (великий) час.
• До настоящего времени – досі; дотепер; донині. [За римлян теж таке завжди велось, То й дотепер, можливо, дотяглось. Лукаш, перекл. з Гете.]
• До недавнего времени – донедавна; до недавнього часу.
• До недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній.
• До позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу; до пізньої години (пори); допізна.
• До последнего времени – до останнього часу; донедавна.
• До сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу; досі. [Адреса моя та сама, що й досі була… Українка.]
• До сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний). [Кожна нова думка, що не згоджувалася з її дотеперішнім світоглядом, викликала цілу бурю в молодій, незміцнілій ще душі. Коцюбинський.]
• До того времени – доти; до того часу.
• До того времени бывший (существовавший) – дотогочасний.
• Ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися); вона вже на відданні; вона вже на порі (у порі).
• Ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися); він уже на порі (у порі); він уже на оженінні; він уже дохо(д)жалий; (лок.) він уже на стану став; (образн.) він уже під вусом; він уже підвусий.
• Если позволит время – якщо (коли) матиму час; якщо матиму коли; як буде коли. [Сідай, коли маєш час. Кропивницький.]
• Есть время – є час; є коли.
• За отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу.
• Знай время и место – знай своє місце й час.
• И до настоящего времени – і досі; і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу. [Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня. Шевченко.]
• Идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові. [Ви боїтесь, що я не піду з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього. Українка.]
• Имел время – мав час; мав коли; [мені] було коли.
• Имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли.
• Иное время — иное бремя – що вік, то інший світ. Пр.
• Как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час.
• Как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме.
• К тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору.
• Мне теперь не время – [Тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи.
• На будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (іноді) на потім; (давн.) на потомні часи.
• Наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час. [Загаяний час друзі надолужили швидкою ходою. Байдебура.]
• На вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (давн.) на всі віки потомні.
• На время – на [якийсь] час; до часу; про час. [Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну. Сл. Гр.]
• Назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години.
• На короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий) час. [Не надовго розстаємось — на час. Старицький. Може, вирвусь на часинку, прийду попрощатися з родом… Стельмах.]
• На некоторое время – на який(сь) (на деякий) час; на яку(сь) (на деяку) годину; на [який там] час; до часу.
• Наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.]
• Наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали.
• Нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний. [Сьогоденні наші справи. М. Рильський.]
• На это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу.
• Неблагоприятное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (давн. лихівщина); знегода (знегіддя). [Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав На сей недобрий час. Глібов. При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Н. п.]
• Не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті. [Це не за нас стало, не за нас і перестане. Пр.]
• Не в своё время, не вовремя – не в час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору. [Не в час прийшла вона. Воронько. Гарні гості, та не в пору. Пр.]
• Не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори.
• Некоторое время – який(сь) (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка(сь) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година.
• Нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) (й) угору глянути.
• Не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло. [Тепер уже не тим вітром повіяло. Франко.]
• Не хватает, не достает времени – не стає (не вистачає) часу; (розм.) ніколиться. [От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… Казка.]
• Новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв.
• Обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід(и). [Я лежу на зеленій землі В час обідній, у пору спочинку. Мушник.]
• Около того времени – близько того часу.
• Отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу.
• Первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах. [Важко буде перший час. Копиленко.]
• По временам, временами – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи. [Часом з квасом, порою з водою. Пр.]
• По нынешним временам, по настоящему времени – [Як] на теперішній час; [як] на теперішні часи.
• По теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні часи).
• Потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу.
• Потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час.
• Праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати. [Й минуточки не згуля. Тесленко. Вже третю неділю Юхим отак байдикує у лузі. Ле.]
• Прежде, раньше времени – передчасно (завчасно, завчасу); до часу (без часу); без пори.
• Приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала. [У людини, як і в птаха, настає в житті такий час, коли в неї міцніють крила. Козаченко. От тепер година впала, щоб лягти в труну соснову… Тимченко, перекл. «Калевали».]
• Прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час.
• Раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок). [Півень співа поки з зарання, а далі спить. Номис.]
• Самое время – саме час. [Саме час обідати. З нар. уст.]
• С давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен). [Був собі дід та баба. З давнього-давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили… Шевченко.]
• С какого времени – відколи; з якого часу.
• Сколько времени? – котра година?
• С недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна).
• С незапамятных времен – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з(поза) давнього-давна (з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку). [Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові… Мирний.]
• С некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу.
• Со временем – згодом; з часом. [В пастушім народилось курені І згодом виросло дівчатко гоже. Мисик.]
• Со времени революции – від часів (від часу, з часів) революції.
• Спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того).
• Спустя некоторое время – [Трохи] згодом (трохи згодивши); згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]); нев(за)довзі; не(за)бавом (незабавно, незабавки); незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі); по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі; туди далі. [Коли, трохи згодом, на шляху щось закуріло… зателенькав голосний дзвінок. Мирний. Якось перегодом вже читали ми книжку. Сл. Ум. За малу годину вже й з кондуктором вертається. Грінченко. Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав. Сл. Гр.]
• Старые времена – старі часи; давнина; старовина (старосвітчина). [Люди-то хоч і кажуть, що у старовину було лучче жити — ні, не вір, моя дитино… Мордовець.]
• С течением времени – з бігом (з плином) часу; з часом; згодом; дедалі. [Любити мене ви зразу не зможете, але шанувати хіба буде трудно? А з часом, може, і полюбите? Гжицький.]
• С того времени как… – відколи; відтоді як…; з того часу як (коли)…; з тієї пори як (коли)…
• С того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів); з тієї пори; відтоді. [З тих часів не міг я тут бувати. Шпорта.]
• С этого времени, отныне – відтепер (віднині); з цього (від цього) часу.
• Тем временем – тим часом; поки що. [А тим часом підкотили Оттакого кавуна! Тичина. Я піду по бригадира, а ти поки що збери ланку. З нар. уст.]
• Теперешнее время – теперішній час (теперішні часи); теперішність; сьогочасність; сучасність.
• Терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час; [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час; за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час; [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час. [Навіщо ж марнувати дурно час На сі розмови і тяжкі й даремні? Українка. Не до ладу людям… час зводити. Кониський.]
• Того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний; тодішній; того часу (тих часів); (іноді) тоговіковий.
• Трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу; гайка; бавлення. [Яке там бавлення, як постояв з чоловіком хвилини зо дві. Сл. Гр.]
• Требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) Забарний; загайний; (лок.) забавний (бавний). [Малі миски робити — то забарна робота; великі краще. Сл. Гр.]
• Тяжёлое, плохое время – лиха (важка, зла) година; лихі (важкі, злі) часи; злигодні (злі години); сутужний час; лихоліття. [Розказали кобзарі нам Про війни і чвари, Про тяжке лихоліття, про лютії кари. Шевченко. Скрізь лихо товчеться, а там таки справжнє лихоліття-голод! Коцюбинський.]
• Убивать, убить время – губити, загубити, згубити час; гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час. [Читаємо так собі, з нудьги, — виправдувались люди, — аби чим час загаяти. Васильченко.]
• Указанное время – указаний (зазначений) час.
• Улучить время – знайти (вибрати) час (часу); добрати час (часу); вигадати (вигодити) годину.
• У него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу; він (вона…) не мав (не мала…) коли; йому (їй…) не було коли; йому (їй…) ніколи було; йому (їй…) ніколилося.
• Через некоторое время – з часом; згодом; через який(сь) час; за якимсь часом; через скільки часу; трохи згодом. [Чого се ти до нас прийшла? — питає через скільки там часу. Мирний.]
• Это было не в моё (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас.) було; не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось; не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось; (іноді лок.) не за мого (не за нашого…) уряду.
• Это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере, забере) часу; на це багато піде часу.
Выход
• Выход замуж – віддання (віддавання).
• Выход из положения – вихід із становища; рада (порада); рятунок (порятунок); викрут. [Братця, однаково іншого порятунку немає. Будемо одбиватись! Головко. Треба інший якийсь викрут шукати. Головко.]
• Выход из строя чего – вихід з ладу; (військове) вихід із строю; втрата боєздатності.
• Дать выход чувствам – дати вихід почуттям; дати волю почуттям.
• Знает все ходы и выходы (разг.) – знає всі ходи і виходи; знає всі стежи і перестежки; знає, на яку ступити; знає, якої [тропи] вхопити.
• Найти выход – зарадити кому (собі); дати собі раду; зарадитися; найти вихід. [Та, слава Богу, мені тепер нічиєї помочі не треба — здоров’я до мене вернулось, і я сама собі дам раду. Українка. Дід Івко найшов вихід. Гордієнко.]
• Нет выхода (безвыходное положение) – нема ради (поради, виходу); нічим не можна зарадити; кінці в край; викруту нема. [Скажу панам, що не було ніякої ради, ані їсти що, ані в хаті затопити, ані випрати, ані голову змити, ані ніц! Стефаник. А що я тобі казатиму, дочко? — заговорила Чайчиха.— Поради нема! Вовчок. Ой, умру, умру, вже виджу, що мені нема виходу,— шепотіла Катруся. Стефаник. На прю ж! До смерті, до загину. — Немає викруту, нема! Старицький.]
Наклад
• Барыш с накладом на одних санях ездят – де зиск, там і втрата. Пр.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

поте́ря втра́та,-ти
п. в ве́се втра́та на вазі́
п. мо́щности втра́та поту́жности
п. напряже́ния втра́та напру́ги
п. подви́жности втра́та рухли́вости
п. усто́йчивости втра́та сті́йкости
потребле́ние 1. спожива́ння, витрача́ння; спожиття́, ви́трачення
2. спожи́ток,-тку, ви́трата,-ти
п. мо́щности спожива́ння [втра́та] поту́жности
п. произво́дственное спожива́ння виробни́че
п. сма́зывающего материа́ла спожива́ння масти́ла
п. то́плива спожива́ння па́лива
п. эне́ргии спожива́ння ене́ргії
теплопоте́ря тепловтра́та,-ти, втра́та теплова́
убы́ток зби́ток,-тку, втра́та,-ти
уро́н втра́та,-ти; шко́да,-ди; зби́ток,-тку
уте́чка 1. витіка́ння; ви́тік,-току
2. втра́та,-ти, убу́ток,-ку
у. жи́дкости витіка́ння [ви́тік, втра́та] рідини́
у. излуче́ния втра́та випромі́нювання
у. магни́тная втра́та магне́тна
у. электри́ческого то́ка витіка́ння електри́чного стру́му
уще́рб шко́да,-ди, втра́та,-ти, зби́ток,-тку, зби́тки,-ків
у. нанесённый втра́та за́вдана; зби́ток за́вданий, зби́тки за́вдані

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Втра́та –
1) потеря, утрата;
2) убыток;
3) расходы, издержки.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Лишение –
1) (потеря) – втра́та; (недостаток, нужда) – неста́тки (-ків), злидні (-днів); терпеть -ния – зазнавати злиднів;
2) (действ.) – позба́влення, позба́ва (Н); л. свободы – позба́влення во́лі, ув’язнення кого́; подвергать лишению прав – позбавляти, позба́вити прав.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

втра́та, -ти; втра́ти, втрат

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Утра́та, -ти, ж.
1) Потеря; утрата. Вона мені про мою втрату нагадала. Г. Барв. 229.
2) Убытокъ. Загуде, заклекоче вода, ламаючи містки, зносячі хисткі перепони, несучи за собою людім шкоди та втрати. Мир. Пов. II. 41.
3) Расходы, издержки. Більша втрата, як дохід. Ном. Настуню-дитинонько! Викупи собі колісцяточка не за велику втрату, — за горілочки кварту. Грин. III. 528. Ум. Утра́тка. Велика втратка на дорогу. Харьк. г.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Потеря — втра́та, -ти.
*Утечка — ви́тік, -току; втрата, -ти.
*Утрата — втра́та, -ти.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Изде́ржка = стра́та (С. Л.), тра́та (С. Ш.), ви́трата, втра́та (С. Л.), потра́та (С. Л.), накла́д (С. Л.), кошт (С. З.), вида́ток. — Не хочеш страти — не лїзь нї в куми, нї в свати. н. пр. — Чи зиск, чи трата — єдна заплата. н. пр. — Ой, короваю, короваю, багато до тебе кошту треба. н. п. — Кошту і накладу своєго не жалуючи. Ст. Л.
Изъя́нъ = 1. шко́да, втра́та, утра́та, в(у)би́ток С. Ш. — Брат не брат, а шкоди не роби. н. пр. — Не сто кіп утрати. н. пр. — Спиток не збиток. н. пр. 2. ва́да (С. Ш.), га́нжа́, ґанч, ска́за, бли́зна. — Як нема болота без жаби, так нема чоловіка без вади. н. пр. — Кінь без жадної вади. — Без слїпоти і иньших. вад. Б. Н. — Кінь з ганжо́ю. Лев. — Купець повинен ознаймити, єжелї би тая вещ, которую продаєть, міла якую сказу. Б. Н. — Съ изъя́номъ = з ва́дою, з ганжо́ю, з ска́зою, ка́лїч.
Лише́ніе = позбавле́ння; втра́та, утра́та (С. Ш.). — Лише́нія = недоста́тки, зли́днї.
Накла́дъ = утра́та (С. Ш.), втра́та, шко́да. — Не хочеш втрати — не лїзь нї в куми, нї в свати. н. пр. — Въ накла́дѣ, съ накла́домъ = з утра́тою.
Поте́ря = згу́ба (С. З. Л.), утра́та (С. Ш.), тра́та (С. Ш.), втра́та, стра́та (С. Л.), шко́да (С. З. Л.), загу́бля, пропа́жа, вте́ря. — Чия згуба, в того гріха повна губа. н. пр. — Не сто кіп утрати. н. пр. — Не хочеш втрати — не лізь нї в куми нї в свати. н. пр. — Чи зиск, чи трата — одна заплата. н. пр. — Хто ж менї страту нагоро́дить? н. п. — Давай тоді шукати загублї. н. о. — Ох яка велика втеря! аж два шаги! Кр.
Прото́ржка = стра́та, втра́та (в торгу).
Расхо́дъ = ро́зхі́д (С. Л. Жел.), вида́ток, кошт, накла́д, тра́та, втра́та. — Не збережеш нїчого, бо на все й про все видатки великі. Кн. — Поменшало доходу — треба поменшити й видатки. Кн. Пр. д. ще під сл. Изде́ржка.
Убы́токъ = шко́да (С. З. Л.), у(в)би́ток (С. Ш.), зби́ток, у(в)па́док (С. Ш.), втра́та (С. Л.), тра́та (С. Ш.), при продажі — недобі́р. — Брат не брат, а шкоди не роби. н. пр. — Спиток не вбиток. н. пр, — Знать то Озовська орда великі збитки мала. н. д. — Чи зиск, чи трата — одна заплата. н. пр. — Продав за 40, а сам дав 45 карбованцїв; от тобі чистого недобору 5 кар. Кн. — Убы́тки причиня́ть, нанести́ = шко́дити, шко́ду зроби́ти, нашко́дити, пошко́дити. — Батько нашкодив, а дїти в одвітї. н. пр. Ман. Убы́точить, изубы́точить = у(в)би́точити (С. Ш.) і д. Убы́тки причиня́ть.

Запропонуйте свій переклад