Знайдено 25 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Неотзы́вный – невідкли́чний. • -ный друг – невідгукни́й (скупи́й на ві́дгук) друг, друг без ві́дгуку; друг, що не подає́ ві́стки про се́бе. |
Отголо́сок – ві́дголос, ві́дгомін (-мону), ві́дгук, (звонкие раскаты) ві́дляски (мн.), ви́ляски (мн.), (эхо) луна́. • -сок грома – ві́дгрім (-грому). • -сок далёкого колокола – дале́кого дзво́ну ві́дгомін. • Последние -ски песни – оста́нні ві́дголоси (ві́дгуки) пі́сні. • Литература – -сок человеческой жизни – письме́нство – ві́дгук життя́ лю́дського. |
О́тзвук – ві́дгук, відго́мін (-мону), ві́дклик, ві́дляск, (эхо) луна́. [Письме́нство – ві́дгук життя́ лю́дського (Єфр.). Гукну́в і почу́в ті́льки дале́ку луну́ сво́го го́лосу]. Срв. О́тклик. |
О́тклик –
1) см. Отклика́ние; 2) (отголосок) ві́дгук, ві́дклик (-ку), ві́дгомін (-мону), ві́дзи́в, обзи́в (-ву). [Письме́нство – ві́дгук життя́ лю́дського (Єфр.). Його́ сло́во прогомоні́ло без ві́дгомону (Крим.)]; (эхо) луна́, ви́ляски. [Пішла́ луна́ га́єм (Шевч.). Гукну́в так, що аж ви́ляски пішли́]. |
Отраже́ние –
1) відбива́ння, відпира́ння, сов. відбиття́, відпертя́; ві́дсіч и о́дсіч (-чи); срв. Отража́ть 1; 2) физ. – відбива́ння, відбиття́, відкида́ння, віддава́ння, відсві́чування, відгу́кування; срв. Отража́ть 2. • -ние исторических фактов в народной памяти – відсві́чування істори́чних фа́ктів у наро́дній па́м’яті. • -ние света (отсвет, отблеск) – ві́дбивок (-вку), ві́дсвіт (-ту), ві́д(б)лиск. [Свари́лась па́льчиком на свій о́дбивок в дзе́ркалі (Неч.-Лев.). О́ко не поба́чить себе́ и́нше як через ві́дсвіт, через и́нші ре́чі (Куліш). Ві́дсвіт у прозо́рій воді́]. • -ние звука – ві́дгук, луна́. Срв. О́тзвук, Э́хо. Служить -нием чего-л., см. Отража́ть. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
О́ТЗЫВ (з оцінкою) ду́мка, резюме́; неодобри́тельный отзыв неприхи́льний ві́дгук; ле́стный отзыв /похва́льный отзыв, одобри́тельный отзыв/ прихи́льний ві́дгук; |
ОТЗЫВА́ТЬСЯ ще відлу́нювати, реаґува́ти /док. відреаґува́ти/, подава́ти го́лос, (в душі) знахо́дити ві́дгук, (про звук) іти́ луно́ю, (про твір) дава́ти ві́дгук /реце́нзію/; отзываться бо́лью в се́рдце завдава́ти жалю́; отзываться о чем висло́влювати ду́мку про що; отзываться э́хом відлу́нювати; одобри́тельно отзываться похваля́ти; ; отзывающийся ози́ваний, відлу́нюваний, відкли́куваний, відби́ваний, покли́каний да́ти ві́дгук, прикм. лунки́й, (громом звуків) столу́нний; отзывающийся о чём з гото́вим ві́дгуком про що; вре́дно отзывающийся = вре́дно отражающийся; ле́стно отзывающийся о з прихи́льною ду́мкою про; отзывающийся э́хом відлу́нюваний, прикм. відлу́нистий; не отзывающийся (э́хом) поет. безлу́нний; ОТОЗВА́ТЬСЯ, никто́ не отказа́лся фаміл. і пес не га́вкнув. |
ОТРАЖА́ТЬ ще става́ти дзе́ркалом чого, (звук) відлу́нювати, (світло) відсві́чувати; ОТРАЖА́ТЬСЯ ще лиша́ти слід, фраз. знахо́дити ві́дгук, відлу́нювати, відлу́нюватися, (на ком) рідко окоша́тися /діял. зокоша́тися/; отражаться э́хом чего розлу́нюватися чим; отража́ющий що відбива́є тощо, ста́вши відбива́ти, зда́тний відби́ти, відбива́ч, рефле́ктор, (як) дзе́ркало, (погляди) вира́зни́к, прикм. відбивни́й, відбива́льний, відлу́нний, рефле́кторний, відлу́нистий, /про поверхню/ дзерка́льний, оказ. відби́вчий, відбива́льний, запере́чувальний, спросто́вувальний, віддзерка́лювальний, відлу́нювальний, відсві́чувальний, складн. відбива́й- [відбива́йзвук], стил. перероб. відбива́ючи; отража́ющий действи́тельность дзе́ркало ді́йсности; отража́ющий нападе́ние зда́тний відби́ти на́пад; отража́ющий симпа́тию оказ. уподо́ба́льний; отража́ющийся/отража́емый зда́тний відлу́нити, відлу́нитися, відби́ваний, запере́чуваний, спросто́вуваний, віддзерка́люваний, відлу́нюваний, відсві́чуваний, прикм. відлу́нистий, відбивни́й, відлу́нний; отража́ющийся (на чому) позна́чуваний, зда́тний лиши́ти слід; ОТРАЗИ́ТЬСЯ ще да́тися взнаки́; боле́зненно отразиться на чём лиши́ти важки́й слід на, пошко́дити чому; отразиться бле́ском відбли́снути. |
ОТРАЖЕ́НИЕ, отражение зву́ка, ві́дзвук, ві́дгук, відлу́ння, ві́дгомін. |
РЕАГИ́РОВАТЬ ще відгу́куватися; не реагировать ни на что образ. і в ус не ду́ти, фраз. своє́ ду́мати; реаги́рующий що /мн. хто/ реаґу́є, зда́тний зареаґува́ти, реаґе́нт, образ. ско́рий на ві́дгук, стил. перероб. як відлу́ння; реаги́рующее вещество́ реаґе́нт; ОТРЕАГИ́РОВАТЬ ще зареаґува́ти; не отреагировать проковтну́ти піґу́лку. |
РЕА́КЦИЯ (на подію) відлу́ння, ві́дголос, ві́дгук; и никако́й реакции фаміл. і соба́ка не га́вкне. |
РЕЗОНА́НС укр. відлу́ння, ві́дзвук, ві́дгомін, ві́дголос, ві́дгук. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Отголосок –
1) ві́дгук, -ку, ві́дгомін, -мону, ві́дголос, -су; 2) (эхо) луна́. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 
Отражение – відбива́ння, відбиття́, відби́ток (-тку); • о. (отблеск, отсвет) – ві́дсвіт (-ту); • о. (звука) – ві́дгук (-ку). |
Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 
о́тклик ві́дгук,-ку, ві́дклик,-ку |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Ві́дгук, -ку – отклик, отзвук, отголосок. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 
ві́дгук, -ку; -гуки, -ків |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Ві́дгук, -ку, м. Откликъ. |
Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 
опоне́нтка, опоне́нток; ч. опоне́нт 1. та, хто заперечує комусь у публічній бесіді, на диспуті, під час захисту дисертації та ін. [За допомогою питальної конструкції на початку репліки мовець піддає гострій критиці позицію та твердження опонентки, яка до цього постійно наголошувала на важливості збереження єдиної валюти у межах Єврозони. (Богдан Маленький «Аргументативні стратегії в німецькому економічному дискурсі (на матеріалі жанру ток-шоу)»: дисертація, К., 2018).] // офіці́йна опоне́нтка — науковиця, якій доручено виступати під час захисту дисертації на здобуття вченого ступеня з аналізом її змісту й актуальності, із визначенням позитивних якостей і недоліків. [Виконавчою директоркою цієї ГО є та сама Ірина Жукова – офіційна опонентка Іллі Киви на захисті дисертації. (bihus.info, 20.05.2021). Відгук офіційної опонентки Мороз Євгенії Олегівни на дисертацію Прохорової Анни Андріївни <…> (i-soc.com.ua, 24.04.2021).] // політи́чна опоне́нтка – супротивниця в політиці. [Ця теза політичної опонентки буквально вивела із себе першого віце–прем’єра Андрія Клюєва, який був присутнім на раді. (Україна молода, 2011). Очікуваний візит українського президента до Брюсселя скасовано після його публічної відмови переглянути юридично сумнівний вирок політичній опонентці. (Український тиждень, 2011).] 2. супротивниця в суперечці; та, хто заперечує комусь. [Опонентка Макарова – юна письменниця Марина Соколян, своєю чергою, зазначала: «Як автор, я на шляху від жінки до андрогіна». (Високий замок, 2006). Недавні суворі й категоричні мої опонентки щосили проштовхувалися до залу, щоб ще і ще раз подивитися виставу. (Михайло Андрусяк «Ув’язнена скрипка», 1992). Може, й так, моя дорога опонентко. Попереду ще багато років суперечок і праці. (Олесь Бердник «Діти Безмежжя», 1964). Суперечність не була усунена, і ми з опоненткою Христею в своїм спорі так і лишились тоді мініатюрним образом безсилості темної несвідомості й покаліченої людської душі. (Микола Галаган «З моїх споминів… 1880-ті – 1920 р.», 1928).] 3. суперниця у спортивних змаганнях. [Тепер же настрій Олени був зовсім інший: вона легко обіграла – 6:2, 6:4. (Україна молода, 2010). «Галичанки» впевнено декласували своїх опоненток ще у першому таймі – 21:15. (Високий замок, 2007).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 525 – розм. Словник української мови: в 11 томах, Том 5, 1974, с. 722. – 2 знач. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Резона́нсъ = 1. ві́дголос, ві́дгук, ві́длясок і д. Отголо́сокъ. 2. в музич, струментах — до́шка, на ко́трій на́пнуті стру́ни. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)