Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 25 статей
Запропонувати свій переклад для «відгук»
Шукати «відгук» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Неотзы́вный – невідкли́чний.
-ный друг – невідгукни́й (скупи́й на ві́дгук) друг, друг без ві́дгуку; друг, що не подає́ ві́стки про се́бе.
Отголо́сок – ві́дголос, ві́дгомін (-мону), ві́дгук, (звонкие раскаты) ві́дляски (мн.), ви́ляски (мн.), (эхо) луна́.
-сок грома – ві́дгрім (-грому).
-сок далёкого колокола – дале́кого дзво́ну ві́дгомін.
Последние -ски песни – оста́нні ві́дголоси (ві́дгуки) пі́сні.
Литература-сок человеческой жизни – письме́нство – ві́дгук життя́ лю́дського.
О́тзвук – ві́дгук, відго́мін (-мону), ві́дклик, ві́дляск, (эхо) луна́. [Письме́нство – ві́дгук життя́ лю́дського (Єфр.). Гукну́в і почу́в ті́льки дале́ку луну́ сво́го го́лосу]. Срв. О́тклик.
О́тклик
1)
см. Отклика́ние;
2) (
отголосок) ві́дгук, ві́дклик (-ку), ві́дгомін (-мону), ві́дзи́в, обзи́в (-ву). [Письме́нство – ві́дгук життя́ лю́дського (Єфр.). Його́ сло́во прогомоні́ло без ві́дгомону (Крим.)]; (эхо) луна́, ви́ляски. [Пішла́ луна́ га́єм (Шевч.). Гукну́в так, що аж ви́ляски пішли́].
Отраже́ние
1) відбива́ння, відпира́ння,
сов. відбиття́, відпертя́; ві́дсіч и о́дсіч (-чи); срв. Отража́ть 1;
2)
физ. – відбива́ння, відбиття́, відкида́ння, віддава́ння, відсві́чування, відгу́кування; срв. Отража́ть 2.
-ние исторических фактов в народной памяти – відсві́чування істори́чних фа́ктів у наро́дній па́м’яті.
-ние света (отсвет, отблеск) – ві́дбивок (-вку), ві́дсвіт (-ту), ві́д(б)лиск. [Свари́лась па́льчиком на свій о́дбивок в дзе́ркалі (Неч.-Лев.). О́ко не поба́чить себе́ и́нше як через ві́дсвіт, через и́нші ре́чі (Куліш). Ві́дсвіт у прозо́рій воді́].
-ние звука – ві́дгук, луна́. Срв. О́тзвук, Э́хо. Служить -нием чего-л., см. Отража́ть.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Зрительский – глядацький:
зрительский интерес – глядацький інтерес;
приз зрительских симпатий – приз глядацьких симпатій.
[Звісно, з Мілениним зникненням її славетна програма пішла на спад — якийсь час іще трималася, але скорше за інерцією, без підживки це вже було не те, фотографія небіжчика, спущений м’ячик — самоповтор за самоповтором, товчіння води в ступі, повне звітрення всякої внутрішньої переконливости, вже не кажучи про силу, тож відповідно подаленів і став десь у тій далині заглухати глядацький відгук, а одночасно пішли пробиватись у критиці перші голоси з металом, і то якраз жіночі, мовляв, що ця дівка собі дозволяє, і що це ви, панство, всі там — побожеволіли? (О.Забужко)].
Обговорення статті
Обыватель
1) (
лишенный общественного кругозора, отличающийся косными мещанскими взглядами, живущий мелкими, личными интересами) обива́тель, міщанин, (без духовных потребностей, филистер) філістер;
2) (
постоянный житель какой-либо местности, устар.) обива́тель, ме́шканець, земля́нин.
[— Я, Галочка, дочка обивателя, Олексія Таранця, нагадую Семенові Івановичу, що він є благородний, пан (Г.Квітка-Основ’яненко). У земля́ни пи́шемося любчі́вські (М.Вовчок). Мені хотілось цим грубим словом ударить читача, підчеркнути всю гидоту психічної реакції обивателя після хвильового підйому (М.Коцюбинський). — Ти філістер, от що я тобі скажу (І.Франко). Філістери гарно вбрані По полях, лісах гуляють, Раді, скачуть, мов телята, Літо краснеє вітають (Л.Українка). І ця думка була йому страшенно прикра, немов від позаколишнього знайомства з тією дівчиною в нього ще лишився неперетравлений камінь. Гидким злочином уявлялось йому обернути блакитнооку Надійку в куховарку, прибиральницю, в охоронця пісного добробуту молодого міщанина (В.Підмогильний). С. О. Єфремов у своїй «Історії письменства» характеризує котляревщину, як «обивательську літературу» на «всякі злоби дня та біжучі справи». Він указує на її подібність до старих, ще з XVIII в., віршів, сатир та «пашколів», що виходили з «письменних кругів народу» і являли собою відгук на різні події, що так чи інакше будили думку, зворушували уяву широких мас людности: і там, і тут за перо брався «обиватель» — розуміється, в російському, а не польському значенні слова — і орнаментував свій маленький літературний замисел під якийсь визнаний і популярний твір. — Цей «обиватель», цей тихий і мирний провінціял, озивається часом і в Котляревському, в його тирадах про «Полтаву-матушку», про «битую копійку», цю «прелестницю-злодійку» та в елегійних спогадах про те, «як в армії колись велося»; але в авторі «Енеїди», поруч з ним, раз-у-раз вставав, мовляв за Єфремовим, «сковородинець і масон», письменник широких інтересів та широкої сприйнятливости і не давав своєму літературному творові упасти на дно провінціяльної графоманії (М.Зеров). Це спізнення не було виявом недбалості публіки до літератури, а явищем загальним, одним із наслідків глибокої зневіри до громадського життя. Розпорошений і загнаний у свої нори обиватель надто неохоче вилазить із них, і коли йому кажуть прийти о першій, він приходить о другій, ще годину посмоктавши свою лапу (В.Підмогильний). Сьогодні Корнієнко роздвоївся: за дверима десь там, надворі, був Корнієнко-юнак, шо любив бурхливе життя й переможно крутив його за чуба, а тут у низенькій кімнаті, між грамофоном і пелюшками — Корнієнко-обиватель, покірний і плаксивий, якого скрутило життя руками Антоніни (Аркадій Любченко). Ти не хочеш турбувати себе великими проблемами, тобі й без того нелегко забути, що ти — людина. Ти не мешканець мандрівної планети, ти не замислюєшся над питаннями, які не мають відповіді,— ти просто дрібний обиватель з Тулузи. Ніхто тебе не схопив за плечі, не стримав, коли ще був час. А тепер глина, з якої тебе виліплено, засохла, затверділа, і вже ніщо не розбудить у тобі заснулого музику, поета чи астронома, який, можливо, колись у тобі жив (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Політики, поцікавтесь у гастрологів, що обиватель ще може перетравити (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті
Ответ – відповідь, (реже) відмова, (диал.) відказ, (устар.) відвіт, одвіт, обзвив, (реже) відповіт, (отклик) відгук, (письменный) відпис, відписка:
быть в ответе, давать ответ, нести ответ за что (разг.) – відповідати за що;
в ответ – у (на) відповідь, на відка́з, на відмо́ву кому́;
в ответ на… – відповідаючи на…;
говорить, сказать в ответ – відказати, відказати (відмовляти, відмовити);
давать, дать ответ кому – давати, дати відповідь кому; відповідати, відповісти (усно также відказувати, відказати) кому; відказ держати кому; (только письмом) відписувати, відписати кому, да́ти ві́дпи́ску, (устар., только сов.) відвісти́ти, відповісти́ти кому́;
дельный ответ – доладна відповідь;
жду вашего ответа – жду (чекаю) вашої відповіді (вашого відпису); чекаю на вашу відповідь (на ваш відпис);
имунный ответ – імунна відповідь;
каков вопрос, таков и отве́т – яке́ пи́та́ння, така́ й ві́дповідь (відмо́ва, відповіда́ння);
каков привет, таков и ответ – як ви нам, так і ми вам (Пр.); який «добридень», таке й «доброго здоров’я» (Пр.); який «здоров», такий і «помагайбі» (Пр.); яке «помагайбі», таке й «бувай здоров» (Пр.);
не находить ответа – не знати, що відповісти (відказати);
несколько слов в ответ – кілька слів (кількаслів’я) у відповідь;
ни ответа ни привета – ні відвіту ні привіту (Пр.); ні клику ні відклику (Пр.);
он дал утвердительный отве́т – він пода́в свою́ згоду;
оставаться без ответа – залишатися без відповіді (редко, без відгомону);
отрицательный ответ – незго́да, відмо́вна відповідь, відмова; негативна, заперечна відповідь;
привлекать к ответу – притягати до відповідальності, (к суду) позивати [до суду];
призвать к ответу кого (юрид.) – покликати до права (до суду) кого;
семь бед — один ответ – чи раз, чи два — одна біда (Пр.); раз на світ родила мати, раз і помирати (Пр.); чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково [одвічати] (Пр.); раз козі смерть (Пр.); більш як півкопи лиха не буде (Пр.);
удовлетворительный ответ – достатня відповідь;
уклончивый ответ – ухильна відповідь;
у него на всё есть ответ – він на все відповідь (відказ) має (Пр.); він на все має що відповісти (відказати) (Пр.);
утвердительный ответ – згідна відповідь, згода.
[На перву рутулян попитку Троянці так дали в одвіт, Що Турн собі розчухав литку, Од стиду скорчило живіт (І.Котляревський). Хто не спитає, за кого вона йде, «за Левка» — один одвіт (Г.Квітка-Основ’яненко). — Як дочка хоче, — відвіт дала Векла, — так нехай і буде (Г.Квітка-Основ’яненко). Чайченка тоді гарячка палила; без пам’яті сливе був він. Не вважають — беруть, везуть його судити судом. Питають: одкази його нерозумні, чудні (М.Вовчок). — І чого в тебе такі очі смутнії— Да того, може, що нездужаю, — сказала на одвіт (М.Вовчок). Сім бід — один одвіт (Номис). — Ланочку, — зітхнувши важко, вимовив він, — хай уже я один в одвіті буду… (П.Мирний). Написавши про все те, я сподівався одповіту (П.Мирний). Він не знайшов у йому поради й одповіді на свою важку думу (І.Нечуй-Левицький). — А ти що робиш ото на хаті? — гукнув голова до Лавріна. — Зараз мені злазь та давай одвіт перед нами (І.Нечуй-Левицький). Чого б не попрохав, про що б не поспитав Семен у старшого брата — на все одна відповідь: «а що даси?» (М.Коцюбинський). Невже на всі великії події, На все у вас одна відповідь є — Мовчання, сльози та дитячі мрії? (Л.Українка). — Єсть у полі дві зірниці. Ото ж мої брат-сестриці! Гей! — пронеслось немов на відповідь тій бурлацькій пісні, що тільки що замовкла (Л.Українка). — Ну, ми напишемо такий одвіт, що довго він нас пам’ятатиме!.. (Б.Грінченко). Півроку дожидався відповіді, а тоді попрохав вернути рукопис, та аж на четверте прохання прийшов до мене відпис (Б.Грінченко). І підвівся Остап і сказав матері, щоб вона влаштувала йому ліжко на ґанку; мовляв, він там буде до ранку чекати відповіді і її останнього слова (М.Хвильовий). У відповідь з-під байди вискочив хвостатий звірок, з добру кішку, і з усіх ніг кинувся навтьоки (І.Багряний).  Степан цілком припускав можливість цієї неприємної розмови і мав готову відповідь — через тиждень він вибереться. Дістане стипендію, це напевно, і вибереться (В.Підмогильний). Тут один погонич, не дуже, бачиться, добромисний, почувши, як шпетить їх простягнений долі рицар, не стерпів і надумав замість відповіді полічити йому ребра. Він підбіг до нього, вхопив списа, поламав на цурки й заходився на бідоласі лати латати, аж поки не змолотив його на околот (М.Лукаш, перекл. М.Севантеса). У цьому світі набагато легше почути відлуння, ніж відповідь (Жан Поль)].
Обговорення статті
Подгнивший – підгнилий:
слегка подгнивший – притрухлий.
[Коли ще височів притрухлий царський дуб І уряд тикав скрізь своє копито кінське, Нелегка річ була тоді відкрити клуб, Як при ньому стояв прикметник — український (М.Рильський). Є такі душі — на відгук плохенькі, підгнилі, роблять свій вибір уже коли ліпшим запахне, в люди виходять сердиті, усе дратівливі, золота прагнуть, яке і не треба їм, власне (Ю.Джугастрянська, перекл. В.Рулмена)].
Обговорення статті
Мастурбировать – рукоблу́дити, солодіяти, (вульг.) малахвію́, таба́ку труси́ти, ганяти лисого, суходрочити, (лат.) мастурубувати.
[…курс на пошук зовнішнього ворога «згори» зустрічає в сучасній Росії потужний відгук знизу — в маргінальних прошарках суспільства, яким потрібно зірвати на комусь свій біль, свою злість за скотиняче, жебрацьке, сіре життя. Криза примножує лави таких маргіналів. Вийти на вулиці, під палиці ОМОНу — на це не в кожного вистачить запалу. А ось мастурбувати над романом про те, як «наші» відважно врізали по морді «ненашим», «хохлам», випустити пару і помріяти про солодку перемогу — воно і безпечніше, і приємніше (Сергій Ільченко). Більшість військового континґенту завжди перебувала в шпиталях, нашпигована паразитами на кожній волосині і в кожній зморшці, вилежувала малярію; цілі чоти, тонучи в циґарковому димі і в москітних зграях, мастурбували під липкими простирадлами, без кінця видурювали одне в одного гроші і страждали від нападів пропасниці, ретельно спровокованих і спланованих (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). На відповідь Крістіан пішов до своїх покоїв і заходився суходрочити. Не хотів відвідати королеву. Виклика́ла в нього тільки страх (О.Король, перекл. П.У.Енквіста). Щойно надрукував отримане під час УЗД зображення дитини для майбутніх батьків і вже витираю гель із маминого живота, аж тут батько просить, чи не можна зробити ще одне фото під іншим кутом, і додає: — Просто не знаю, чи можна таке публікувати у фейсбуці. — Поки мої брови від подиву стрімко наближаються до лінії росту волосся — як можна бути такими самозакоханими позерами, щоб кожен свій крок викладати в соціальних мережах, понад усе прагнучи уваги! — придивляюся до фото й розумію, що має на увазі батько: на зображенні дуже схоже на те, що плід вирішив трохи поганяти лисого (Андрій Лапін, перекл. Адама Кея). — От брехло. Мабуть, ганяєш лисого по десять разів на день (Дар’я Беззадіна, перекл. Гелен Хоанг). — Фердінане, — пробурмотіла вона, — Фердінане, ви мене бодай трошки любите? — Не годилося розмовляти гучно, решта тільки вдавала, що спить. Дрочили (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

О́ТЗЫВ (з оцінкою) ду́мка, резюме́;
неодобри́тельный отзыв неприхи́льний ві́дгук;
ле́стный отзыв /похва́льный отзыв, одобри́тельный отзыв/ прихи́льний ві́дгук;
ОТЗЫВА́ТЬСЯ ще відлу́нювати, реаґува́ти /док. відреаґува́ти/, подава́ти го́лос, (в душі) знахо́дити ві́дгук, (про звук) іти́ луно́ю, (про твір) дава́ти ві́дгук /реце́нзію/;
отзываться бо́лью в се́рдце завдава́ти жалю́;
отзываться о чем висло́влювати ду́мку про що;
отзываться э́хом відлу́нювати;
одобри́тельно отзываться похваля́ти; ;
отзывающийся ози́ваний, відлу́нюваний, відкли́куваний, відби́ваний, покли́каний да́ти ві́дгук, прикм. лунки́й, (громом звуків) столу́нний;
отзывающийся о чём з гото́вим ві́дгуком про що;
вре́дно отзывающийся = вре́дно отражающийся;
ле́стно отзывающийся о з прихи́льною ду́мкою про;
отзывающийся э́хом відлу́нюваний, прикм. відлу́нистий;
не отзывающийся (э́хом) поет. безлу́нний;
ОТОЗВА́ТЬСЯ, никто́ не отказа́лся фаміл. і пес не га́вкнув.
ОТРАЖА́ТЬ ще става́ти дзе́ркалом чого, (звук) відлу́нювати, (світло) відсві́чувати;
ОТРАЖА́ТЬСЯ ще лиша́ти слід, фраз. знахо́дити ві́дгук, відлу́нювати, відлу́нюватися, (на ком) рідко окоша́тися /діял. зокоша́тися/;
отражаться э́хом чего розлу́нюватися чим;
отража́ющий що відбива́є тощо, ста́вши відбива́ти, зда́тний відби́ти, відбива́ч, рефле́ктор, (як) дзе́ркало, (погляди) вира́зни́к, прикм. відбивни́й, відбива́льний, відлу́нний, рефле́кторний, відлу́нистий, /про поверхню/ дзерка́льний, оказ. відби́вчий, відбива́льний, запере́чувальний, спросто́вувальний, віддзерка́лювальний, відлу́нювальний, відсві́чувальний, складн. відбива́й- [відбива́йзвук], стил. перероб. відбива́ючи;
отража́ющий действи́тельность дзе́ркало ді́йсности;
отража́ющий нападе́ние зда́тний відби́ти на́пад;
отража́ющий симпа́тию оказ. уподо́ба́льний;
отража́ющийся/отража́емый зда́тний відлу́нити, відлу́нитися, відби́ваний, запере́чуваний, спросто́вуваний, віддзерка́люваний, відлу́нюваний, відсві́чуваний, прикм. відлу́нистий, відбивни́й, відлу́нний;
отража́ющийся (на чому) позна́чуваний, зда́тний лиши́ти слід;
ОТРАЗИ́ТЬСЯ ще да́тися взнаки́;
боле́зненно отразиться на чём лиши́ти важки́й слід на, пошко́дити чому;
отразиться бле́ском відбли́снути.
ОТРАЖЕ́НИЕ, отражение зву́ка, ві́дзвук, ві́дгук, відлу́ння, ві́дгомін.
РЕАГИ́РОВАТЬ ще відгу́куватися;
не реагировать ни на что образ. і в ус не ду́ти, фраз. своє́ ду́мати;
реаги́рующий що /мн. хто/ реаґу́є, зда́тний зареаґува́ти, реаґе́нт, образ. ско́рий на ві́дгук, стил. перероб. як відлу́ння;
реаги́рующее вещество́ реаґе́нт;
ОТРЕАГИ́РОВАТЬ ще зареаґува́ти;
не отреагировать проковтну́ти піґу́лку.
РЕА́КЦИЯ (на подію) відлу́ння, ві́дголос, ві́дгук;
и никако́й реакции фаміл. і соба́ка не га́вкне.
РЕЗОНА́НС укр. відлу́ння, ві́дзвук, ві́дгомін, ві́дголос, ві́дгук.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Отголосок
1) ві́дгук, -ку, ві́дгомін, -мону, ві́дголос, -су;
2) (
эхо) луна́.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Отражение – відбива́ння, відбиття́, відби́ток (-тку);
• о. (отблеск, отсвет
) – ві́дсвіт (-ту);
• о. (звука
) – ві́дгук (-ку).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

о́тклик ві́дгук,-ку, ві́дклик,-ку

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ві́дгук, -куотклик, отзвук, отголосок.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ві́дгук, -ку; -гуки, -ків

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ві́дгук, -ку, м. Откликъ.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

опоне́нтка, опоне́нток; ч. опоне́нт
1. та, хто заперечує комусь у публічній бесіді, на диспуті, під час захисту дисертації та ін. [За допомогою питальної конструкції на початку репліки мовець піддає гострій критиці позицію та твердження опонентки, яка до цього постійно наголошувала на важливості збереження єдиної валюти у межах Єврозони. (Богдан Маленький «Аргументативні стратегії в німецькому економічному дискурсі (на матеріалі жанру ток-шоу)»: дисертація, К., 2018).]
// офіці́йна опоне́нтка — науковиця, якій доручено виступати під час захисту дисертації на здобуття вченого ступеня з аналізом її змісту й актуальності, із визначенням позитивних якостей і недоліків. [Виконавчою директоркою цієї ГО є та сама Ірина Жукова – офіційна опонентка Іллі Киви на захисті дисертації. (bihus.info, 20.05.2021). Відгук офіційної опонентки Мороз Євгенії Олегівни на дисертацію Прохорової Анни Андріївни <…> (i-soc.com.ua, 24.04.2021).]
// політи́чна опоне́нтка – супротивниця в політиці. [Ця теза політичної опонентки буквально вивела із себе першого віце–прем’єра Андрія Клюєва, який був присутнім на раді. (Україна молода, 2011). Очікуваний візит українського президента до Брюсселя скасовано після його публічної відмови переглянути юридично сумнівний вирок політичній опонентці. (Український тиждень, 2011).]
2. супротивниця в суперечці; та, хто заперечує комусь. [Опонентка Макарова – юна письменниця Марина Соколян, своєю чергою, зазначала: «Як автор, я на шляху від жінки до андрогіна». (Високий замок, 2006). Недавні суворі й категоричні мої опонентки щосили проштовхувалися до залу, щоб ще і ще раз подивитися виставу. (Михайло Андрусяк «Ув’язнена скрипка», 1992). Може, й так, моя дорога опонентко. Попереду ще багато років суперечок і праці. (Олесь Бердник «Діти Безмежжя», 1964). Суперечність не була усунена, і ми з опоненткою Христею в своїм спорі так і лишились тоді мініатюрним образом безсилості темної несвідомості й покаліченої людської душі. (Микола Галаган «З моїх споминів… 1880-ті – 1920 р.», 1928).]
3. суперниця у спортивних змаганнях. [Тепер же настрій Олени був зовсім інший: вона легко обіграла – 6:2, 6:4. (Україна молода, 2010). «Галичанки» впевнено декласували своїх опоненток ще у першому таймі – 21:15. (Високий замок, 2007).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 525 – розм.
Словник української мови: в 11 томах, Том 5, 1974, с. 722. – 2 знач.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Резона́нсъ = 1. ві́дголос, ві́дгук, ві́длясок і д. Отголо́сокъ. 2. в музич, струментах — до́шка, на ко́трій на́пнуті стру́ни.