Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 70 статей
Запропонувати свій переклад для «вінця»
Шукати «вінця» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вене́ц –
1) віне́ць, (р. -нця́), коро́на;
2) (на иконах) віне́ць, ся́йво;
3) віне́ць, віно́к. [Терно́вий віно́к];
4) (бракосочетание) віне́ць, ві́нчання, шлюб.
• Итти, пойти к венцу́, под вене́ц – іти́ до шлю́бу, до вінця́, ста́ти на рушнику́.
• Вести под вене́ц – вести́ до шлю́бу, до вінця́.
• Стоять под венцо́м – стоя́ти на рушнику́;
5) віне́ць, сла́ва, нагоро́да. [Віне́ць безсме́ртя];
6) (удачное завершение дела, верх совершенства) віне́ць. [Віне́ць тво́рива];
7) (в деревянном строении: ряд брёвен) віне́ць; также и в других значениях.
Ве́нчик –
1) віне́ць (р. -нця), ві́нчик, обіде́ць (р. -дця́). [Срі́бні вінці́ богі́в. Золоти́й обіде́ць];
2) (лента, полагаемая на чело усопшего) ві́нчик;
3) (ободок на верхнем краю сосуда) ві́нця (мн.) (р. -нців);
4) (бот.) віно́чок;
5) (венчик зуба) вершо́к, верше́чок, коро́нка.
• Венчикови́дный – віночкува́тий.
Вести́ или весть –
1) ве́сти́, прова́дити. [Дівчи́ноньку до вінця́ веду́ть. Куди́ бог прова́дить? Прова́дити ві́йсько до бо́ю];
2) (направлять движение судна, экипажа и т. п.) прова́дити, керува́ти, кермува́ти, кочува́ти (гал.). [Се керма́нич молоде́нький, се дара́бу він кочу́є (Федьк.)];
3) (простираться, направляться) вести́, прова́дити, прямува́ти, дово́дити. [Сте́жка веде́ до га́ю. Сі́ни прова́дять до світли́ці. Куди́ цей шлях пряму́є?];
4) Вести́ дело, работу – прова́дити (справува́ти) ді́ло, спра́ву (спра́ви), робо́ту. [За́гад ді́ло справу́є].
• В. процесс, тяжбу с кем – позива́тися з ким.
• Судья ведё́т процесс, дело – суде́ць прова́дить проце́с, спра́ву.
• Вести́ борьбу, вести́ войну – точи́ти (прова́дити) боротьбу́, війну́.
• Вести́ хоровод – вести́ тано́к.
• Вести́ разговор, -ти́ речь, -ти́ рассказ – прова́дити (вести́) розмо́ву, мо́ву, ре́чі, оповіда́ння.
• Вести́ переговоры – вести́ переспра́ви, трактува́ти. [Коро́ль трактува́в з ха́ном про дові́чне зами́р’я (Куліш)].
• Вести́ переписку – листува́тися з ким.
• Вести́ дневник – вести́ щоде́нника.
• Вести́ торговые сношения – прова́дити (відбува́ти) торг, торго́ві зно́сини.
• Вести́ жизнь – прова́дити життя́.
• Вести́ хозяйство – держа́ти хазя́йство, господа́рство, хазяйнува́ти, господарюва́ти.
• Вести́ детей – прова́дити ді́ти, вихо́вувати ді́ти.
• Вести́ свой род от кого-л. – вести́ свій родові́д (родословную), похо́дити від ко́го, бу́ти з ро́ду кого́.
• Вести́ дело к тому (так), чтобы… – кермува́ти (гну́ти) на те, щоб…, хили́ти ре́чі так, щоб… [Я тя́млю, куди́ ти керму́єш (Кониськ.). Він гне на те, щоб потягти́ нас до су́ду].
• Вести́ себя – пово́дитися (сов. повести́ся), держа́тися, справува́тися (гал.). [Сестра́ навча́є, як мені́, малі́й, тре́ба пово́дитися, як дя́дину любе́нько віта́ти (М. Вовч.). Справу́йся до́бре, не пусту́й (Франко)].
• Вести́ себя по отношению к кому-л. – обхо́дити ко́ло ко́го, трима́тися супроти́ ко́го. [Лу́чче коли́-б Я́ків тихе́нько обхо́див ко́ло йо́го (М. Вовч.)].
• Вести́ себя хорошо, достойным образом – шанува́тися, чти́тися. [Гляди́-ж шану́йся, стережи́сь, роби́ти так не вчись (Гліб.)].
• Плохо вести́ себя – не шанува́тися, пу́сто йти;
5) (корчить, коробить) судо́мити, жолоби́ти, безл. [Пу́чки судо́мить. До́шку жоло́бить].
• А он и ухом не ведё́т – а він ані га́дки, а він і га́дки не ма́є, а він ні ку́є, ні ме́ле.
Взрезь – уще́рть, по ві́нця.
Возложе́ние – наклада́ння, поклада́ння, (венца) наквітча́ння (вінця) на ко́гось.
Край –
1) (конец, предел, рубежная полоса) край (-а́ю), кіне́ць (-нця́), о́край (-аю), окра́йок (-а́йка), закра́йок (-йка), бе́рег (-рега), ум. крає́чок (-є́чка и -є́чку), кра́йчик (-ка), кі́нчик, окра́єчок (-чка); срвн. Коне́ц 1. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Пісня). Світа́є, край не́ба пала́є (Шевч.). Карпо́ одсу́нувся на са́мий край при́зьби (Н.-Лев.). По́руч ме́не на крає́чку всадови́вся яки́йсь п’я́ний чолов’я́га (Крим.). На кра́йчику лі́жка обня́вшися засну́ли дві молоді́ голови́ (Франко). Я не силку́юся збагну́ти сю річ до кра́ю (Самійл.). Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Я льо́том долеті́в до гайово́го о́краю, – нема́! (М. Вовч.). В кіне́ць га́ю, на окра́йку стоя́в дуб-довгові́к (М. Вовч.). Поста́вив пля́шку на са́мому бе́резі сто́лу (Сл. Ум.). Надяга́є черке́ску, обши́ту по берега́х срі́бним галуно́м (Мова)].
• Край одежды – край, оме́т (-та). [На гапто́вані оме́ти ри́зи дорого́ї! (Шевч.)].
• Край соломенной крыши – стрі́ха, острі́ха, острі́шок (-шка), (судна) обла́вок (-вка).
• Края́ сосуда, кратера и т. п. – ві́нця (р. ві́нець), береги́, кри́си (-сів), посу́дини, кра́тера. [Розби́й яйце́ об ві́нця шкля́нки (Звин.). Кра́терові ві́нця (береги́). Глибо́ка ми́ска з крути́ми берега́ми (Конотіпщ.). Здава́лися йому́ кри́сами коло горшка́ або коло ми́ски (Н.-Лев.)].
• До -ё́в, до самых -ё́в – по ві́нця, по са́мі ві́нця.
• В уровень с -я́ми – уще́рть, укра́й. [Не налива́й го́рщика вщерть (Звин.). Її́ се́рце налило́ся ща́стям уще́рть (Н.-Лев.). Зло́том наси́плю я чо́вен укра́й (Грінч.)].
• Насыпанный в уровень с -я́ми – щертови́й. [Бу́де щертови́х мі́рок де́в’ять, а верхови́х ві́сім (Сл. Гр.)].
• Осторожно, это стакан с острыми -я́ми! – обере́жно, в ціє́ї шкля́нки го́стрі ві́нця.
• Переливать через край – ли́ти через ві́нця.
• Течь, литься через край, -ая́ – ли́тися через ві́нця. [По́внії ча́рки всім налива́йте, щоб через ві́нця лило́ся (Пісня)].
• Имеющий широкие края́ – криса́тий; срвн. Широкопо́лый.
• Лист с вырезными, зубчатыми -я́ми – листо́к із вирізни́ми, зубча́стими берега́ми (края́ми).
• Край болота – при́болоток (-тка).
• Тут тебе и край! – тут тобі́ й край! тут тобі́ й гак! тут тобі́ й амі́нь!
• Сшитый край ткани, см. Рубе́ц.
• Шов через край – запоши́вка.
• Шить через край – запошива́ти.
• Рана с рваными -я́ми – ра́на з рва́ними края́ми.
• Язва с расползшимися -я́ми – ви́разка з розлі́злими края́ми.
• Конца -а́ю нет – нема́ кінця́-кра́ю, без кінця́ й кра́ю.
• Стол по -я́м с резьбою – стіл із рі́зьбленими закра́йками.
• С которого -а́ю начинать пирог – з котро́го кінця́ почина́ти пирога́?
• На реке лёд по -я́м – на рі́чці кри́га край берегі́в.
• Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! – уже́ мені́ терпе́ць урва́вся, а ли́хові кінця́ нема́є!
• Он хватил, хлебнул через край – він перебра́в мі́ру, він хильну́в через мі́ру.
• На краю́ света – на краю́ сві́та, край сві́та.
• На краю́ пропасти – край безо́дні.
• На краю́ гроба – одно́ю ного́ю в труні́.
• Он был на краю́ гибели – він ма́ло не заги́нув.
• Я проехал Украину из кра́я в край – я переї́хав Украї́ною з кінця́ в кіне́ць, я прої́хав Украї́ну від кра́ю до кра́ю.
• На край – (на) край. [Скажи́-ж мені́: де мій ми́лий. Край сві́та поли́ну (Шевч.)].
• Вдоль кра́я – по́над, по́над край, вкрай чо́го. [По́над шля́хом щири́цею ховрашки́ гуля́ють (Шевч.). Ї́хала па́ні вкрай горо́да (Номис)].
• На краю́, с -а́ю, нрч. – край, покра́й, накра́й, наузкра́й чого, кіне́ць чого. [Наси́пали край доро́ги дві могили́ в жи́ті (Шевч.). По́тім на світа́нні, як біля́ві хма́ри ста́нуть по́край не́ба, мов ясні́ ота́ри… (Л. Укр.). Жила́ вдова́ накра́й села́ (Пісня). Наузкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Грінч.)];
2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубі́ж (-бежа́), ребро́, край. [Уда́рив ру́бом ліні́йки (Сл. Ум.). Вда́рився об две́рі, об са́мий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубі́ж голо́вкою вда́рилося (Пирятинщ.)].
• Край скошенный – скісни́й руб (край).
• Край острый (орудия, инструмента) – гострі́й (-рія́), ум. гостріє́ць (-рійця́); (тупой) хребе́т (-бта́), рубі́ж (-бежа́). [Ле́две маха́ла соки́рою, б’ючи́ вже обу́хом, а не гостріє́м (Грінч.). Хребе́т пи́лки. Рубі́ж ножа́].
• Край поперечный – торе́ць (-рця́). [Торці́ кле́пок звича́йно скі́сно обрі́зують (Бондарн. виробн.)].
• Край кристалла – криста́ловий руб.
• Гора с зубчатым верхним -а́ем – гора́ з зубча́стим хребто́м.
• Гора с зубчатыми боковыми -я́ми – гора́ з зубча́стими ре́брами;
3) (страна, область) краї́на, край, украї́на, сторона́, земля́, ласк. краї́нка, краї́нонька, краї́ночка, сторо́нонька, сторо́ночка, (территория) тере́н (-ре́ну). [Десь, коли́сь, в які́йсь краї́ні прожива́в пое́т неща́сний (Л. Укр.). Ой, пошлю́ я зозу́леньку в чужу́ю краї́ноньку (Пісня). У яко́му кра́ї мене́ захова́ють? (Шевч.). Прибу́дь, прибу́дь, мій миле́нький, з украї́н дале́ких (Пісня). На тій просла́вній Украї́ні, на тій весе́лій стороні́ (Шевч.). Поли́ну я в чужу́ стороно́ньку шука́ть талано́ньку (Пісня). На чужі́й сторо́нці найду́ кра́щу або зги́ну, як той лист на со́нці (Шевч.). Встає́ шляхе́цькая земля́ (Шевч.)].
• Какими судьбами вы в наших -я́х? – яки́м вас ві́тром занесло́ до нас?
• Тёплые края́ – те́плі краї́, (мифол.) ви́рій, и́рій (-ію и -ія). [Зажури́лася перепі́лочка: бі́дна моя́ голі́вочка, що я ра́но із ви́рію прилеті́ла (Пісня)].
• Родной край – рі́дний край, ба́тьківщина; срвн. Ро́дина. [Тре́ба рятува́ти рі́дний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края́ – дале́кі краї́, дале́ка сторона́, дале́кий край, (метаф.) не близьки́й світ. [Одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.)].
• Чужие края́ – чужи́на, (ласк. чужи́нонька), чужа́ сторона́, чужа́ краї́на, чужи́й край. [Тя́жко-ва́жко умира́ти у чужо́му кра́ю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа́ чужи́на, як домови́на (Приказка). Виряджа́ла ма́ти до́ньку в чужу́ стороно́ньку (Пісня)].
• По чужим -я́м – по чужи́х края́х, по світа́х. [Не забува́в він і того́, що по світа́х ро́биться, по і́нших сто́ронах (Єфр.)].
• Познакомиться с чужими -я́ми – чужи́х краї́в поба́чити, сві́та поба́чити. [Побува́є наш у солда́тах, сві́та поба́чить, порозумні́шає (Крим.)].
• Путешествовать по чужим -я́м – мандрува́ти (подорожува́ти) по чужи́х сто́рона́х (края́х).
• Заморский край – замо́рський край, замо́рська сторона́, замо́р’я (-р’я).
• Работы у нас непочатый край – у нас пра́ці си́ла-силе́нна;
4) (часть говяжей туши) край. [Товсти́й край. Тонки́й край].
Лить, лива́ть –
1) ли́ти (н. вр. (і)ллю́, (і)ллє́ш, (і)ллє́, (і)ллємо́, (і)ллєте́, (і)ллю́ть и пров. лию́, лиє́ш, лию́ть; прош. лив, лила́, лило́, лили́; буд. ли́тиму: пов. н. лий), (зап.) (і)лля́ти (спрягается в н. вр. –
а) как првдыдущ. глаг. и
б) лля́ю, лля́єш; прош. лляв, лля́ла, лля́ло, лля́ли; буд. лля́тиму; пов. н. лляй), (наливать) си́пати (си́плю, -плеш), (выливать, изливать, проливать) вилива́ти, злива́ти, пролива́ти, точи́ти. [На́що в мо́ре во́ду лить, коли́ мо́ре по́вне? (Номис). Грай, кобза́рю! Лий, шинка́рю! (Шевч.). Отру́ту в ду́ші ллють (Франко). Але́ да́рмо лили́ во́ду в ре́шето дюра́ве (Рудан.). П’є коза́к та горі́лочку, а шинка́рочка си́пле (Гнід.). Сип борщу́! (Липовеч.). Сип горі́лку шви́дше! (Звин.). Іфіге́нія злива́є вино́ і олі́й на вого́нь (Л. Укр.). Точи́ти горі́лку з бари́льця (Н.-Лев.)].
• Лить кровь – ли́ти (точи́ти, пролива́ти, розлива́ти) кров. [Кров, як во́ду, то́чить (Шевч.)].
• Лить слёзы – ли́ти (лля́ти, пролива́ти, вилива́ти) сльо́зи, ли́ти (лля́ти, пролива́ти) слі́зьми́ (сльоза́ми). [Слі́зоньки ли́ти (Грінч. III). Під чужи́м ти́ном сльо́зи вилива́ть (Шевч.). Дрібни́ми сльоза́ми ллю (Гнід.). Пла́че, рида́є, дрібни́ми сльоза́ми пролива́є (Март.)].
• Лить воду на руки – злива́ти во́ду на ру́ки.
• Река льёт струи свои в море – ріка́ ллє (вилива́є, несе́) свої́ хви́лі в мо́ре.
• Цветы льют благовония – квітки́ ллють (то́чать, пуска́ють, випуска́ють) па́хощі, па́хнуть.
• Лить через край – ли́ти (перелива́ти) через ві́нця.
• Лить масло в огонь, перен. – долива́ти олі́ї до вогню́.
• Лить под что – ли́ти (лля́ти) під що, підлива́ти що;
2) (отливать из как.-ниб. вещества) ли́ти, вилива́ти.
• Лить медь, чугун – ли́ти мідь, чаву́н.
• Лить пули, пушки, колокола, статуи, свечи – ли́ти, вилива́ти ку́лі, гарма́ти, дзво́ни, ста́туї, свічки́.
• Лить колокола, пули (пускать утки) – дзвін вели́кий ли́ти (Номис), ку́лі ли́ти (Номис), брехуна́ дзвони́ти; см. Ко́локол 1.
• Лить воск (гадая) – вилива́ти во́ском.
• Курица льёт яйца – ку́рка несе́ ви́ливки, вилива́є я́йця;
3) (литься) ли́тися (зап. лля́тися), текти́, (с силой) бу́рити; см. Ли́ться 1. [Піт з ло́ба так і ллє́ться (Київщ.). Бу́рить, як з бари́ла (Сл. Гр.)];
4) (о дожде) ли́ти, (зап.) лля́ти, (во всю, ливмя, хлестать) пі́рити, пі́жити, репі́жити, тю́жити, поро́ти, (пров.) чу́стрити, хво́стати. [Учо́ра ці́лий день лив дощ (Київщ.). Ото́ лля́є! (Брацлавщ.). А надво́рі дощ таки́й пі́рить (Основа). Дощ репі́жить (Брацлавщ.). Дощ так і по́ре (Сл. Гр.)]; Срв. Ли́вмя.
• Начать лить – поча́ти ли́ти (пі́рити и т. д.), запі́рити, запі́жити, зарепі́жити. [Як почне́ пі́рити дощ, ни́тки сухо́ї не лиши́лось (Липовеч.). Дощ запі́жив, аж захлюща́в (Н.-Лев.)].
• Лить, как из ведра – ли́ти (зап. лля́ти), як (мов, немов) з відра́ (з лу́ба, з рукава́, з ко́но́вки), як відро́м, як з-під ри́нви. [Дощ тю́жить, немо́в з відра́ ллє (Кониськ.). Дощ іллє́, як з лу́ба (Номис)].
Ли́ться –
1) (течь) ли́тися (зап. лля́тися), точи́тися, текти́, си́патися, (пров.) хля́нути; (сильно) ри́нути, бу́рити; (плавно: преимущ о звуках, свете и т. п.) пли́нути, пли́сти́, ли́нути. [Сві́тло хви́лями ллє́ться з не́ба (Коцюб.). А вода́ хля́не та й хля́не (Черкащ.). Ри́нуло з не́ба ці́ле мо́ре сві́тла (Васильч.). Чи́ста, хоро́ша мо́ва пли́не рі́вно (Єфр.). Небе́сні зву́ки ли́нуть у ду́шу (Тесл.)].
• Беседа -тся – розмо́ва ллє́ться (то́читься). [Як ллє́ться розмо́ва! (Н.-Лев.)].
• Кровь -тся – кров ллє́ться (то́читься, пли́не, юши́ть), (струится) цебени́ть. [То́читься лю́дська кров, і кінця́-кра́ю цьому́ не ви́дко (Єфр.). З оче́й і уст пусти́лась кров плисти́ (Франко). З носі́в і уст юши́ла кров (Котл.). Так і цебени́ть кров (Черкащ.)].
• Слёзы -тся – сльо́зи ллю́ться, (крупные) си́плються. [А серде́нько одпочи́не, по́ки сльо́зи ллю́ться (Шевч.). Сльо́зи так і си́палися з ка́рих оченя́т (Грінч.)].
• -ться ручьём – цюрко́м (пров. дзюрко́м, джурко́м) ли́тися (текти́), джуркоті́ти (-кочу́, -коти́ш), цебені́ти.
• -ться через край – ли́тися (перелива́тися) через ві́нця;
2) (страд. з.: отливаться) ли́тися, вилива́тися, бу́ти вили́ваним.
Лиша́ть, лиши́ть кого чего – позбавля́ти, позба́вити кого́ чого́, (отнимать) відбира́ти, відібра́ти (-беру́, -бере́ш) у ко́го и кому́ що, (вульг.) ріша́ти, ріши́ти кого́ чого́. [Не позбавля́й мене́ того́ вінця́, що бог мені́ пока́зує що но́чі (Л. Укр.). Сва́рка та бі́йка, кого́ вони́ не позба́влять весе́лости! (Франко). Ти пан над життя́м лю́дським, коли́ мо́жеш відібра́ти йо́го в ко́ждій хви́лі (Франко). А жі́нка й ді́ти? адже ти їх усього́ ріши́в! (Квітка)].
• -ша́ть, -ши́ть жизни кого – позбавля́ти, позба́вити життя́ кого́, вкоро́чувати, вкороти́ти ві́ку (життя́) кому́, заподі́ювати, заподі́яти смерть кому́, (сжить со света) зганя́ти, зігна́ти кого́ з сві́ту, (казнить) стра́чувати, тра́тити, стра́тити кого́. [Позба́виш життя́ люди́ну (Коцюб.). Вкороти́в йому́ ві́ку (Неч.-Лев.). Чи-ж я кого́ з сві́ту зігна́в, чи я в ко́го одня́в? (Пісня). Страть свого́ бра́та, як він додо́му при́йде (Казка)].
• -ша́ть, -ши́ть себя жизни – смерть собі́ заподі́ювати, заподі́яти, відбира́ти, відібра́ти собі́ життя́, вкоро́чувати, вкороти́ти собі́ ві́ку, стра́чуватися, тра́титися, стра́титися. [Я сама́ собі́ смерть заподі́ю (Тобілев.). І сама́ стра́чуся (Франко)].
• -ша́ть, -ши́ть здоровья – позбавля́ти, позба́вити здоро́в’я, вийма́ти, ви́йняти з ко́го здоро́в’я.
• -ши́ть дара слова, речи – відібра́ти (відня́ти) мо́ву кому́, зніми́ти, оніми́ти кого́, (перен.) замкну́ти уста́, мо́ву кому́. [Сам не оглу́х, дру́гих не оніми́в (Боровик.). Сильне́ звору́шення, гнів відняли́ їй мо́ву (Коцюб.)].
• Паралич -ши́л его речи – після пара́лічу відібра́ло йому́ мо́ву.
• Лиша́ть, -ши́ть девственности – см. Неви́нность 2 (Лишить -ти). [Ї́хав, ма́ти, коза́к молоде́нький, зірва́в з ме́не віно́к зелене́нький (Пісня)].
• -ша́ть, -ши́ть зрения – відбира́ти, відібра́ти зір (о́чі) кому́, оте́мнювати, отемни́ти кого́, (ослеплять) сліпи́ти, ослі́плювати и осліпля́ти, осліпи́ти, (о мног.) посліпи́ти кого́.
• -ша́ть, -ши́ть рассудка – позбавля́ти, позба́вити ро́зуму кого́, відбира́ти, відібра́ти ро́зум, (насм.) глузд, пантели́к кому́, з[о]безглу́здити кого́. [Яки́й вас обезглу́здив кат? (Котл.)].
• -ша́ть, -ши́ть силы – позбавля́ти, позба́вити си́ли кого́, вибира́ти, ви́брати з ко́го си́лу.
• -ша́ть, -ши́ть сознания, чувств – позбавля́ти, позба́вити, свідо́мости, знеприто́мнювати, знеприто́мнити кого́.
• -ша́ть покоя – відбира́ти спо́кі́й кому́, позбавля́ти кого́ споко́ю, занепоко́ювати кого́.
• -ша́ть себя удовольствия – позбавля́ти себе́ вті́хи.
• -ша́ть, -ши́ть охоты, желания – позбавля́ти, позба́вити кого́ охо́ти (бажа́ння) до чо́го, відбира́ти, відібра́ти кому́ охо́ту (бажа́ння) до чо́го, знеохо́чувати, знеохо́тити кого́ до чо́го.
• Он -ши́л меня своей дружбы, благосклонности, своего расположения – він позба́вив мене́ своє́ї при́язні, прихи́льности, свого́ прихи́лля, він відібра́в мені́ свою́ при́язнь, прихи́льність, своє́ прихи́лля.
• Недостойные поступки -ши́ли его любви и уважения товарищей – негі́дні вчи́нки позба́вили його́ товари́ської любо́ви й поша́ни.
• -ши́ть имущества, состояния – позба́вити кого́ добра́ (майна́, має́тности), відібра́ти майно́ кому́ и у ко́го.
• -ши́ть наследства – позба́вити (не да́ти) спа́дку.
• Судьба -ши́ла его всего – до́ля відібра́ла йому́ все.
• -ша́ть, -ши́ть хлеба-соли – позбавля́ти кого́ хлі́ба-со́ли, (поэтич.) збавля́ти кого́ з хлі́ба-со́ли. [Близьки́х сусі́д з хлі́ба-со́ли збавля́в (Мартин.)].
• -ша́ть, -ши́ть куска хлеба – позбавля́ти, позба́вити кого́ шматка́ хлі́ба, відбира́ти, відібра́ти кому́ шмато́к хлі́ба.
• -ша́ть места, должности – позбавля́ти кого́ поса́ди, відбира́ти кому́ поса́ду, звільня́ти з поса́ди кого́.
• -ша́ть власти, сана – позбавля́ти вла́ди, са́ну кого́, відбира́ти вла́ду, сан кому́, скида́ти кого́ з вла́ди, з са́ну.
• -ша́ть кредита – позбавля́ти кого́ креди́ту, відбира́ти креди́т кому́, припиня́ти боргува́ння кого́.
• -ша́ть, -ши́ть прав – позбавля́ти, позба́вити прав, (прав состояния) грома́дських прав, (избирательных прав) вибо́рчих прав.
• -ша́ть, -ши́ть слова – позбавля́ти, позба́вити сло́ва кого́, відбира́ти, відібра́ти го́лос кому́, забороня́ти, заборони́ти мо́ву кому́, (перен.) умкну́ти мо́ву кому́. [За те́є суд його́ позба́вив сло́ва (Л. Укр.)].
• -ши́ть чести, человеческого достоинства – позба́вити че́сти, лю́дської гі́дности, знесла́вити кого́.
• -ша́ть, -ши́ть свободы – позбавля́ти позба́вити во́лі, знево́лювати, зневоля́ти, знево́лити кого́, (о мн.) познево́лювати, (перен., связывать) зали́гувати, залига́ти, загну́здувати, загнузда́ти, запетльо́вувати, запетлюва́ти кого́, (арестовывать) ув’я́знювати, ув’язни́ти кого́. [Убо́гого зневоля́ють (Сл. Гр.). А що? запетльо́вано тебе́? (Запоріжжя). Мене́ залига́ли того́ таки́ дня і держа́ли під аре́штом (Новомосковщ.)].
• Лишё́нный – позба́влений.
• Я -шё́н возможности – я не ма́ю змо́ги, мене́ позба́влено змо́ги.
• Это не -шено остроумия – це не без до́тепу.
• Этот слух -шё́н всякого основания – ця по́голоска цілко́м безпідста́вна, не ма́є для се́бе жа́дної підста́ви.
• -шё́нный избирательных прав – позба́влений вибо́рчих прав; срв. Лише́нец.
• -шё́нный чести – позба́влений че́сти, знесла́влений.
• -шё́нный свободы – позба́влений во́лі, знево́лений, (теснее) ув’я́знений.
Му́ченический – му́ченицький, стра́дницький, стражде́нний. [Собі́ придба́ти за ді́ло му́ченицького вінця́ (Грінч.)].
• Умереть -кою смертью – скона́ти від мук, сме́ртю постра́ждати.
• Терпеть муку -кую – терпі́ти му́ку каті́вськую (му́ченицькую).
• -кий образ – стра́дницька (стражде́нна) по́стать; стра́дницький ви́гляд.
Нака́т –
1) (действие), см. Нака́тка 1.
• Брать -том – бра́ти по́котом, коти́ти що;
2) (морск. орудия) відко́чування;
3) (на дороге) на́кі[о́]т (-ко́ту), нако́та (-ти), (на санной дороге ещё) набі́й (-бо́ю);
4) строит. – на́кіт (-коту), (настилка) на́сти́л (-лу), на́сти[і]лка, насті́лля (-лля). Материал для -та, см. Нака́тник 1;
5) (лавина) снігови́на́, лави́на; 6) в -ка́т полный – уще́рть (по ві́нця) по́вний.
Налива́ть, нали́ть –
1) налива́ти, нали́ти и (зап.) налля́ти, (о мног., во мн. местах или во мног. сосуды) поналива́ти що, чого́, (о жидкой пище, напитках и т. п. ещё) насипа́ти, си́пати, наси́пати, всипа́ти, вси́пати (о мног.) понасипа́ти, повсипа́ти що, чого́, (из крана, из затыкаемого сосуда, из бочки ещё) нато́чувати, точи́ти, наточи́ти, вто́чувати, вточи́ти, (о мног.) понато́чувати, повто́чувати чого́ з чо́го; (набухать) набу́хати, вбу́хати, набу́рити чого́. [Ніхто́ не налива́є вина́ ново́го в бурдюки́ старі́ (Куліш). Нали́йте (и наллі́ть) мені́ ча́ю (Київ). Ї́ли як пани́, а налля́ли, як сви́ні (Чуб. I). Поналива́ла у казани́ оли́ви (Рудч.). Син мерщі́й борщу́, бо ї́сти хо́четься (Богодух.). Скі́лькись годи́н тяга́в во́ду, аж по́ки наси́пав дві вели́кі ді́жки (Крим.). Уси́п ме́ду і горі́лки (Метл.). Наточи́ли з ку́хви олі́ї (Грінч.). Вточи́в собі́ ча́ю з самова́ра (Звин.). Вточи́в слив’я́нки з бари́ла (Брацл.). Ото́, набу́рив сті́льки! (Сл. Ум.)].
• -ли́ть на пол, на стол и т. п. – нали́ти (налля́ти), (во мн. местах) поналива́ти на підло́гу (на долі́вку) и на підло́зі (на долі́вці), на стіл и на столі́ и т. п. -ли́ть через край чего – нали́ти (налля́ти) через ві́нця, перели́ти и (зап.) перелля́ти (через ві́нця) чого́.
• -ть кого, что чем – налива́ти, нали́ти кого́, що чим. [Намага́лися нали́ти мої́ ву́ха та моє́ се́рце, тим, чим самі́ були́ по́вні (Коцюб.). Чи пам’я́та́є зе́рно стебли́ну, корі́ння й зе́млю, що його́ налили́? (Ніков.)].
• -ли́ть вина в стакан – нали́ти (налля́ти) вина́ в скля́нку.
• -ли́ть стакан вином – нали́ти по́вну скля́нку вина́.
• -ть водкой вишни и т. п. для наливки – налива́ти, нали́ти нали́вку (вишні́вку и т. п.). [Налили́ вишні́вки бари́льце (Харківщ.)].
• -ть подо что – налива́ти, нали́ти (налля́ти) під(о) що, підлива́ти, підли́ти и (зап.) піділля́ти що. [Хто то дро́ва мені́ підли́в? – вони́-ж не горі́тимуть (Богодух.)].
• -ли́ть бельма – зали́ти слі́пи; см. Нализа́ться 2. [Зали́в слі́пи зра́нку, то вже й не тя́миш, що верзе́ш? (Тобіл.)].
• -ть колос – налива́ти (набира́ти), нали́ти (набра́ти) ко́лос; см. Налива́ться 2. [Жи́то вже набира́є ко́лос (Липовеч.)].
• Корова стала -ва́ть – коро́ва почала́ налива́ти;
2) чего (наготовлять отливкою) – вилива́ти, ви́лити (бага́то), (о мног.) навилива́ти чого́. [Навилива́ли свічо́к (Сл. Ум.)].
• Нали́тый и Налито́й –
1) нали́тий, на́лля́тий и на́лляний, понали́ваний; наси́паний, вси́паний, пона[пов]си́п(ув)аний; нато́чений, вто́чений, пона[пов]то́чуваний; набу́ханий, набу́рений; перели́тий, перелля́тий. [Нали́та (на́лля́та) на підло́зі вода́ стіка́ла в щі́лини (М. Грінч.). Раз добро́м нали́те се́рце (Шевч.). Наси́паний у ми́ску борщ стоя́в на столі́ (Канівщ.)].
• Лицо у него как -то́е – обли́ччя йому́ мов нали́те (на́лляне).
• -той колос – нали́тий (на́браний, спо́внений) ко́лос;
2) ви́литий, навили́ваний.
На́полно, нрч. – по́вно, до по́вна, (до самых краёв) по́вно по са́мі ві́нця, (вровень с краями) по́вно вщерть, (вполне) цілко́м, цілкови́то, до кра́ю.
• Полным -но – по́вно-препо́вно, повні́сінько, цілко́м по́вно.
Наполня́ть, напо́лнить –
1) что чем – спо́внювати и сповня́ти, спо́вни́ти, по́внити, напо́внювати, наповня́ти, напо́внити, (заполнять) запо́внювати и заповня́ти, запо́вни́ти, (до краёв) випо́внювати и виповня́ти, ви́повнити, спо́внювати, спо́вни́ти и т. п. вщерть (до самых краёв: по са́мі ві́нця), (посуду, помещение ещё) запоро́жнювати и запорожня́ти, запорожни́ти що чим, (сыпучим, жидкой пищей) насипа́ти, наси́пати, (жидкостью) налива́ти, нали́ти и (зап.) налля́ти що в що, куди́ и що чим, (о мног.) поспо́внювати, посповня́ти, понапо́внювати, понаповня́ти, позапо́внювати, позаповня́ти, повипо́внювати, повиповня́ти, позапоро́жнювати, позапорожня́ти, понасипа́ти, поналива́ти. [Сповні́мо ку́бки! (Куліш). Те́мрява сповня́ла глибо́кі яри́ та доли́ни (Грінч.). Лю́ди ко́жну кімна́ту спо́внили ґва́лтом (Коцюб.). Ку́бочки посповня́ла (Мил.). Споло́ханий го́мін по́внить дерева́ (Дніпр. Ч.). Тут тобі́, се́рденько, в степу́ погиба́ти, черво́ною кро́в’ю річки́ наповня́ти (Метл.). Невідо́мі лю́ди запо́внювали кімна́ти (Виннич.). Дим всю ха́ту заповня́є (Франко). Кро́в’ю річки́ й озе́ра випо́внювали (Куліш). Ти́ша виповня́ла ввесь двір (Коцюб.). Не ви́повниш Дніпра́-Славу́ти слі́зьми (Куліш). Глибо́кії доли́ни воло́ською кро́в’ю повипо́внював (Ант.-Драг.)].
• -ня́ть воз кладью – наванта́жувати (наладно́вувати) во́за (віз); срв. Нагружа́ть;
2) (отвлеч. и метаф.) спо́внювати, сповня́ти, спо́вни́ти, перейма́ти, перейня́ти, пройма́ти, про(й)ня́ти, поніма́ти, по(й)ня́ти, налива́ти, нали́ти, (о мног.) поспо́внювати, посповня́ти, поперейма́ти, попройма́ти, поналива́ти кого́, що чим. [Се хвилюва́ло й спо́внювало чуття́м звору́шеної вдя́чности (Н.-Лев.). Ві́тер сповня́в Зінько́ві гру́ди молодо́ю си́лою (Грінч.). Всю зе́млю спо́внила сла́ва чу́ткою про йо́го (Куліш). Ра́дощі, що се́рце поніма́ють (М. Вовч.). Ду́шу перейма́ли ні́жні ча́ри (Крим.)].
Напо́лненный –
1) спо́внений, напо́внений, запо́внений, ви́повнений, запоро́жнений, наси́паний, нали́тий и (зап.) на́лля́тий, поспо́внюваний и т. п. [Передаючи́ спо́внену ча́рку (Васильч.). По́суд, позапоро́жнюваний уся́кими напо́ями (Н.-Лев.)];
2) спо́внений, про(й)ня́тий, пере́йнятий, нали́тий, попере́йманий, попро́йманий чим. [О́чі в не́ї спо́внені були́ слізьми́ (М. Вовч.). Раз добро́м нали́те се́рце вік не прохоло́не (Шевч.)].
• Сочинение -ное ошибками – твір по́вний помило́к.
-ться –
1) спо́внюватися и сповня́тися, спо́вни́тися, поспо́внюватися и посповня́тися; бу́ти спо́внюваним, спо́вненим, поспо́внюваним и т. п. [Відро́ вже спо́внилось водо́ю (Сл. Гр.). Поко́ї спо́внились людьми́ (Н.-Лев.). Ча́рка по́внилась вино́м (Греб.). Ха́та вся виповня́лася людьми́, що надіхо́дили (М. Вовч.)].
• У коровы вымя -ется молоком – коро́ва налива́є, у коро́ви ви́м’я налива́ється.
• У неё глаза -нились слезами – у не́ї о́чі зайшли́ сльоза́ми (слізьми́), у не́ї о́чі спо́вни́лися сліз;
2) спо́внюватися и сповня́тися, спо́вни́тися, перейма́тися, перейня́тися, пройма́тися, про(й)ня́тися, поніма́тися, по(й)ня́тися, налива́тися, нали́тися чим, (о мног.) поспо́внюватися, посповня́тися, поперейма́тися, попройма́тися, поналива́тися; бу́ти спо́внюваним, спо́вненим, поспо́внюваним и т. п. [У йо́го гру́ди плаче́м сповня́лися тяжки́м (Самійл.). Вся істо́та спо́внилася ра́дістю (Черкас.). Душа́ її́ перейма́лася жале́м до тіє́ї люди́ни (Київщ.). Се́рце поняло́ся гні́вом та по́мстою (Леонт.)].
Неви́нность –
1) (невиновность) –
а) неви́нність, безви́нність, безневи́нність (-ности); б) см. Невино́вность 2;
2) (непорочность, простодушие) неви́нність, неви́ннощі (-щів и щей), безви́нність, безневи́нність. [Блиск неви́нности сніжно́ї (Франко). Ду́мка пое́това блука́ла ще в пе́рвісній неви́нності (Рада). Ві́риться у мо́лодість жіно́к, у їх неви́ннощі (М. Рильськ.)].
• Аркадская -ность – аркаді́йська неви́нність.
• В -ти души – в душе́вній неви́нності, в неви́нності своє́ї душі́;
3) (физическая девственность) неви́нність, небла́зність, неза́йманість (-ности), (о девушке ещё, устар.) паня́нство, (девственность) діво́цтво. [Принести́ на гру́ди до пові́ї неви́нність молоду́ (Крим.). Це́рква вчить, що й шлюб і діво́цтво, неви́нність, одна́ково припу́щені бо́гом (Безвірник 1930). Зде́ржувати полову́ жадо́бу та найдо́вше шанува́ти свою́ небла́зність (Наш)].
• Лишить -ти (о девушке) – позба́вити неви́нности (устар. паня́нства), (стар.) справи́чити, (описат., устар.) з паня́нством розлучи́ти кого́, (в народн. творч., поэзии) розви́ти (зірва́ти, з(дій)ня́ти) віно́к кому́, вінця́ позба́вити кого́, розчеса́ти ко́су кому́.
• Лишиться -ти, потерять -ность – втра́тити неви́нність (о девушке ещё, устар. паня́нство), (в народн. творч., поэзии о девушке) загуби́ти (згуби́ти, втеря́ти) віно́к (віно́чок), кали́ну стра́тити;
4) (безобидность) неви́нність, (скромность) скро́мність (-ности).
Одева́ть, оде́ть –
1) (з)одяга́ти, (з)одягти́, вдяга́ти, вдягти́, убира́ти, убра́ти, прибира́ти, прибра́ти, стро́їти, пристро́їти, ви́проїти, (о многих) по(з)одяга́ти, повдяга́ти, повбира́ти, поприбира́ти, попристро́ювати.
• Я её кормлю, я её одева́ю – я її́ году́ю, я її́ зодяга́ю.
• Оде́ть-обуть кого – (з)одягти́-(з)обу́ти кого́, споряди́ти, поспоряджа́ти [-ря́джувати] кого́. [Ді́ток так га́рно поспоря́джував: і свиточки́ в ко́жного, і кожушо́к, і чобітки́ (Київщ.)].
• Мать оде́ла и умыла меня – ма́ти вдягли́ (одягли́) та вми́ли мене́.
• Он оде́л пальто и вышел на улицу – він вдяг пальто́ й ви́йшов на ву́лицю.
• Оде́ть (на себя) что, см. Оде́ться во что. Вы слишком легко оде́ты – ви зана́дто ле́гко вдя́гнені.
• Невесту одева́ют к венцу – молоду́ вбира́ють (прибира́ють) до вінця́ (до шлю́бу).
• Оде́ну тебя в шёлк и золото – уберу́ тебе́ в шовк і в зо́лото, води́тиму тебе́ в шовка́х та в зо́лоті.
• Родители нас хорошо одева́ли – батьки́ нас га́рно води́ли.
• -ва́ть покойника – обряджа́ти покі́йника.
• Оде́ть землю в камень и железо – одягти́ (вдягти́) зе́млю в ка́мінь і залі́зо.
• Оде́ть дёрном – подернува́ти, вкри́ти де́рном.
• Оде́тый – (з)одя́гнений, вдя́гнений, вбра́ний, при́браний, пристро́єний, повдя́ганий, повби́раний, поприби́раний, попристро́юваний.
• Быть -тым к лицу – бу́ти при́браним (вбра́ним) до лиця́.
• Хорошо -тый – га́рно (хо́роше) вбра́ний (при́браний, вдя́гнений), одягни́й, оді́жний, стрі́йний.
• Бедно -тый – бі́дно вбра́ний (одя́гнений), неодягни́й, неоді́жний.
• -тый в чёрное – чо́рно одя́гнений.
Перелива́ть, -ся, перели́ть, -ся –
1) перелива́ти, -ся, перели́ти (-ллю́, -ллє́ш), -ся, перелля́ти, -ся в що, до чо́го, через що, (через узкое отверстие: кран, воронку) перето́чувати, -ся, переточи́ти, -ся, (о жидк. кушаньях) пересипа́ти, -ся, переси́пати, -ся, (о мног.) поперелива́ти, -ся, поперето́чувати, -ся, попересипа́ти, -ся; стр. з. бу́ти перелля́тим, перето́ченим, переси́паним з чо́го в що, до чо́го. [Перели́в ча́ю. Перели́в через ві́нця (края посуды). Переси́п ю́шку (борщ) у го́рщик];
2) (о металле) перелива́ти, -ся, перели́ти, -ся, перето́плювати, -ся, перетопи́ти, -ся, (гал.) пересипа́ти, -ся, переси́пати, -ся, (о мног.) поперелива́ти, -ся, поперето́плювати, -ся на що. [Поперелива́ли дзво́ни на гарма́ти];
3) (о звуках, цветах) -ва́ть и -ва́ться – перелива́тися чим в що, (только о цветах) міни́тися, гра́ти(ся), виграва́ти, лелі́ти, лені́ти чим. [Мо́ре перелива́лося то те́мною кри́цею, то я́рим смара́гдом (Л. Укр.). Бі́лі кри́ла срібля́сті лелі́ли у мі́сячнім ся́йві (Л. Укр.). Мі́няться бі́лі хмари́нки то срі́блом, то зло́том (Л. Укр.)].
• -ва́ться цветами – гра́ти (міни́тися) ба́рвами, ко́льо[і]ра́ми.
• -ва́ться всеми цветами радуги – весе́лкою гра́ти. [Весе́лкою моя́ наді́я гра́ла (Л. Укр.)];
4) -ва́ть из пустого в порожнее (пустословить) – тереве́ні пра́вити, плеска́ти язико́м (язика́ми).
• Перели́тый – перели́тий, пере́лля́тий, перето́чений, переси́паний.
По́лно –
1) по́вно. [Налива́й по́вно].
• -но до краёв – по́вно вщерть (аж по ві́нця).
• Полны́м-полно́ – повні́сінько, повні́ненько;
2) (довольно) го́ді, до́сить, бу́де, край. [Го́ді гуля́ти, час до робо́ти бра́тися. До́сить (бу́де) уже́ пустува́ти. Край, більш не пи́тиму]. По́лноте! – Го́ді! Го́ді-бо вам! По́лноте ссориться! – Го́ді (бо) вам свари́тися!
По́лный, по́лон –
1) (содержащий сколько может вместить) по́вний, по́вен чого́. [Напою́ коня́ з по́вного відра́. Хіба́ реву́ть воли́, як я́сла по́вні? (Мирн.). Нарва́ла грушо́к по́вен фартушо́к].
• Совершенно -ный, полны́м -ный – повні́сінький, повні́ненький, (преимущ. в песнях) по́вна-повни́ця.
• -ная луна – мі́сяць упо́вні, по́вня, по́вний мі́сяць.
• -ная вода – повнові́ддя, вели́ка вода́.
• Становиться -ным – сповня́тися, виповня́тися.
• -ный возраст – повнолі́ття.
• Ему -ных тридцать лет – йому́ спо́вна (всі) три́цять ро́ків.
• Ведро -но́ воды – у відрі́ по́вно води́; відро́ по́вне води́.
• Двор -лон людей – у дворі́ по́вно люде́й.
• Увидел двор -ный людей – поба́чив у дворі́ по́вно люде́й; поба́чив двір по́вен люде́й.
• -ный до краёв – по́вний уще́рть, по́вний аж по (са́мі) ві́нця.
• -ный с верхом – по́вний з ве́рхом (з на́спою).
• Глаза -ны слёз – в оча́х по́вно сліз.
• -ные слёз глаза – о́чі сліз по́вні.
• Человек -ный надежд – люди́на по́вна наді́й.
• Голова -на́ дум – у голові́ по́вно думо́к.
• Взгляд -ный муки – по́гляд по́вний му́ки.
• -ный интереса к чему – по́вний ціка́вости до чо́го, ду́же ціка́вий до чо́го;
2) (содержащий в себе всё должное, неумалённый) по́вний, зупо́вний, ці́лий, (у)ве́сь, все́нький. [Та-ж ко́жний за́дум наш у цій юдо́лі свої́х наді́й зупо́вних не дохо́дить (Куліш). Тре́ба, ка́жуть, ізозва́ти зупо́вную ра́ду, щоб і ві́йсько з Запорі́жжя було́ на ра́ді (Куліш)].
• При -ном собрании – при по́вному збо́рі.
• -ное собрание сочинений – по́вна (компле́тна) збі́рка тво́рів (писа́ннів).
• -ный пансионер – пансіоне́р (пожиле́ць) на всьому́ гото́вому.
• В -ном уме – при по́вному ро́зумі, спо́вна ро́зуму бу́вши.
• В -ном ли ты уме? – чи ти спо́вна ро́зуму?
• В -ном об’ёме – до кра́ю, цілко́м.
• Он изучил эту науку в -ном об’ёме – він простудіюва́в цю нау́ку цілко́м (до кра́ю).
• -ный рабочий день – ці́лий робі́тний день;
3) (законченный, до конца доведенный или дошедший) цілкови́тий, дове́ршений, по́вний. [Цілкови́те розумі́ння спра́ви. Цілкови́тий бе́злад. Цілкови́та ілю́зія. Дове́ршене безглу́здя. По́вна ра́дість].
• Предоставить -ную свободу – да́ти по́вну (цілкови́ту, всю) во́лю;
4) -ный в лице – повнови́дий; (в теле) гладки́й, огрядни́й, опа́систий, опа́листий, тіли́стий, дебе́лий, (насм.) бари́лькуватий. Срв. Толстя́к;
5) (об одежде) рясни́й. [Рясна́ спідни́ця, рясна́ сви́та].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Дом –
1) (сооружение) дім (р. дому) (ум. домок) (р. -мка), домичок, домочок (р. -чка); (ув. домище), будинок (р. -нку), (ум. будиночок) (р. -чка), горниці (мн., р. -иць);
2) (учреждение) дім, будинок;
3) (домашний кров, своё жилище, свой угол) домівка, домівля, господа, оселя, (устар.) до́ма (ж. р.), (традиц. укр. жилище) хата;
4) (династия) дім:
• барский роскошный дом (дворец) – палата, палац;
• без хозяина – дом сирота – без хазяїна і двір плаче (Пр.);
• брать работу на дом – брати роботу додому;
• бывать дома у кого – бувати в домі у кого, ходити (навідуватися) до кого;
• вне дома, снаружи – не вдома, надворі; поза домом;
• воспитательный дом – дитячий захисток, дім (будинок) для виховання дітей;
• врач принимает на дому – лікар приймає [у себе] дома (вдома);
• в своём доме как хочу, так и ворочу – своя хата – своя правда, своя стріха – своя втіха (Пр.); хіба ж мені не можна у своїй хаті пісні співати? (Пр.);
• всякий дом хозяином держится – хата господарем стоїть;
• детский дом – дитячий будинок, дім;
• дома выросший (о домашн. животн.) – доморослий;
• дом арестный – рештарня, (грубо, кутузка) буцегарня;
• дом в три этажа – будинок (дім) на три поверхи;
• дом для сумасшедших – божевільня, дім для божевільних (навіжених);
• дом его – полная чаша – він має всього вдоволі (подостатком), у нього є що їсти й пити, є і переє, (иногда) такий багатир, що не знає, що то «нема»; у домі (у господі) його – аж через вінця ллється, (иногда торж.) дім його – мов повна чаша;
• дом заезжий (постоялый) – заїзд;
• дом игорный – дім картярський, дім гральний;
• дом молитвенный – молитовня, молитовний дім;
• дом ночлежный – нічліг;
• домой – додому;
• дом отдыха – будинок для відпочинку;
• дом питейный – шинк (р. шинку), шанок (р. -нка), корчма, (устар.) оранда;
• дом престарелых – притулок для старих;
• дом принудительных работ – будинок примусової праці;
• дом публичный – дім розпусти, (евф.) лупанар, (груб.) бурдей;
• жить одним домом с кем – жити разом (спільно) з ким, мати одне господарство з ким;
• загородный дом – заміський (позаміський) будинок, (мыза) фільварок (р. -ку), хутір;
• каменный дом – кам’яниця, мурований (кам’яний) дім, (иногда) мурованиця;
• на дому принимать – вдома приймати;
• нежилой, опустевший дом – нежилий, порожній дім (будинок), пустка;
• не на кого оставить дом – нема від кого (ні від кого, іноді не маю від кого) піти з дому, нема на кого (ні на кого, іноді не маю на кого) лишити дім (хату);
• отлучиться из дому – відгодитися з дому (з домівки, з хати), відлучитися (піти на час, на якийсь час) з дому (з хати);
• отчий дом – батьківська хата, рідна домівка (хата), рідний дім, (іноді арх.) отчий дім;
• прийти в гости всем домом – прийти в гості (в гостину) всією родиною (всією сім’єю);
• разошлись по домам – порозходилися додому (по домівках);
• свой дом – своя господа (домівка, хата), свій дім;
• скорая помощь на дому – швидка допомога [в]дома (у слабого, у хворого);
• сумасшедший дом – дім для божевільних (для навіжених), (прям. и перен.) божевільня;
• торговый дом – торговий, торговельний дім;
• хлопотать по дому – поратися у господарстві (по господарству), клопотатися господарством;
• часто бывать в доме у кого – учащати до кого.
[Порозмовляємо щиренько з земляком, домівку згадаємо (Васильч.). Вітаємо в господі нашій вас (Грінч.). Чия дома найближче, туди їдьмо гуртом ночувать (Неч.-Лев.). Нічліг тільки ще одперли; босячня так і сунула в двері (Тесл.). Ходить до оранди горілочку пить (Чуб.). Не минайте господи нашої – ми вам завсіди раді. Сина рідного з оселі він прогнав. Торговий дім. Селянський будинок. Катерина ІІ – не з дому Романових. Горниці гарні збудували, великі (АС). Хіба тільки світу, що в вікні? – надворі ще більш (Пр.)]. Обговорення статті
Коктейль – (англ.) коктейль.
[Я швидко освоював нові рецепти коктейлів. Усупереч поширеній думці алкоголь не руйнує мозкових клітин (Катерина Манкович, перекл. Ґрема Сімсіона). Особливо летальними були ті напої, що їх готував Джо, бо з усіх коктейлів він найдужче полюбляв звичайний келих, по вінця наповнений віскі (Г.Лелів, перекл. Д.Вотсона)].
 Обговорення статті
Плакальщик, плакальщица –
1) (человек на похоронах или поминках, оплакивающий за плату покойника) пла́кальник, плакальниця, (причитающий, причитающая) голосі́льник, голосільниця, тужі́льник, тужільниця; плачниця;
2) (надоедливо жалующийся, плачущийся на свою судьбу человек) скиглій, скиглячка, плаксій, плаксійка.
[За домовиною плакальниці — в середині — дівчина, «що чарів не знала», в жалобі (С.Васильченко). І весь рід випив — у котрий уже раз! Випив, схвалюючи таке пришестя. А кума, весела й одчайдушна Тетяна, Максимова сестра в третіх, молода вдова, голосиста співачка на всіх весіллях і бесідах та щира плакальниця на похоронах, налила чарку, повну-повну по вінця, підійшла до Максима, пригубила її й, обвівши поглядом столи від краю до краю, простягла йому: — В цій чарці твоє щастя, Максиме! Пий, куме! Пий, брате мій!.. (І.Багряний). Хіба стерпиш того, хто взагалі не зважав на друзів, а тепер він - перший плакальник; хто любить друга хіба тоді, коли його втратить? Ось такі й тужать так голосно саме тому, що бояться, аби хто не засумнівався, чи вони взагалі любили,- шукають запізнілих доказів свого почуття (Василь Шевчук). Хіба стерпиш того, хто взагалі не зважав на друзів, а тепер він - перший плакальник; хто любить друга хіба тоді, коли його втратить? Ось такі й тужать так голосно саме тому, що бояться, аби хто не засумнівався, чи вони взагалі любили,- шукають запізнілих доказів свого почуття (А.Содомора, перекл. Сенеки). Що вже наклялися бакаляра клюшниця з небогою, то й сказати не можна; вони рвали на собі волосся, дряпали до крові обличчя і голосили над паном своїм, що в мандри збирався, мов тужільниці над покійником. (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Жменька плакальників – лише чоловіки й хлопчики, жодної жінки — протиснулася крізь ринковий натовп поміж купами гранатів, таксі й верблюдами, знов і знов журливо голосячи коротку жалібну пісню (О.Гординчук, перекл. Д.Орвела)]. Обговорення статті
Полный, полон, полн –
1) (содержащий сколько может вместить) по́вний, по́вен чого́, напо́внений, запо́внений, спо́внений;
2) (содержащий в себе всё должное, неумалённый) по́вний, зупо́вний, ці́лий, уве́сь, весь, все́нький, (ещё) вичерпний, необмежений, найвищий;
3) (законченный, до конца доведенный или дошедший) цілкови́тий, дове́ршений, по́вний, цілий, остаточний;
4) (в лице) повнови́дий; (в теле) гладки́й, огрядни́й, опа́систий, по́вний, товсти́й, тлу́стий, опа́листий, тіли́стий, дебе́лий, (диал.) грубий, (насм.) бари́лькуватий;
5) (об одежде) рясни́й:
• ведро полно́ воды – у відрі́ по́вно води́; відро́ по́вне води́;
• взгляд полный муки – по́гляд по́вний му́ки;
• в полной безопасности – у цілковитій безпеці; цілком (зовсім) безпечно;
• в полной мере – цілком, повністю, повною мірою (на повну міру, у повній мірі); (иногда) до повної, повні (у повній повні, уповні);
• в полной памяти – при повній пам’яті;
• в полном (во всём) параде – при повному (при повнім) параді; у всьому (у повному) уборі (убранні);
• в полном ли ты уме? – чи ти сповна розуму (при повному, повнім розумі)?;
• в полном объёме – до кра́ю, цілко́м;
• в полном рассудке – при повному розумі; сповна розуму бувши;
• в полном смысле слова – у повному розумінні (значенні) слова, справжній (-ня, -нє, -ні);
• в полном уме – при по́вному ро́зумі, спо́вна ро́зуму бу́вши;
• в полную силу – на повну (всю) силу;
• глаза полны слёз, полные слёз глаза – в оча́х по́вно сліз; о́чі сліз по́вні;
• голова полна́ дум – у голові́ по́вно думо́к;
• двор полон людей – у дворі́ по́вно люде́й;
• дом их — полная чаша – їх господа — повна чаша; у їх (їхній) господі всього вдосталь; є в них що їсти й пити;
• дышать, вдыхать полной грудью – дихати, удихати на повні груди;
• ему полных тридцать лет – йому́ спо́вна (всі) три́дцять ро́ків;
• изучить в полном объёме – вивчити (простудіюва́ти) цілко́м (до кра́ю);
• испить полную чашу – випити (спити, скуштувати) добру повну;
• комната полна народу – у кімнаті повно людей;
• на полном газе (газу) (разг.) – на повному газі;
• на полную мощность – на всю (повну) потужність;
• полная вода – повнові́ддя, вели́ка вода́;
• полная заурядность – сіряк сіряком, сірятина;
• полная луна, полный месяц – мі́сяць упо́вні, по́вня, по́вний мі́сяць;
• полная (ответственность, неосведомленность…) – цілковита (відповідальність, необізнаність…);
• полная победа – повна (цілковита) перемога;
• полная тишина – повна (цілковита) тиша;
• полное затмение – повне затемнення;
• полное лицо – повне обличчя (лице), повний вид;
• полное собрание сочинений – по́вна (редко компле́тна) збі́рка тво́рів (редко писа́ннів);
• полный возраст – повнолі́ття;
• полный до краёв – по́вний уще́рть, по́вний аж по (са́мі) ві́нця;
• полный звук – повний звук;
• полный интереса к чему – по́вний ціка́вости до чо́го, ду́же ціка́вий до чо́го;
• полный надежд – по́вний наді́й;
• полный (полон) до краёв – повний ущерть; повний [аж] по [самі] вінця;
• полный пансионер – пансіоне́р (пожиле́ць) на всьому́ гото́вому;
• полный рабочий день…, полная сумма… – цілий робочий (робітний) день…, ціла сума…;
• полный с верхом – по́вний з ве́рхом (з на́спою);
• полный сирота – круглий сирота;
• полный тупица – тупак тупаком;
• полный успех – цілковитий успіх;
• полным-полно (полна, полно) (разг.) – повний-повнісінький (повнісінький, повна-повнісінька, повнісінька, повне-повнісіньке, повнісіньке); повно-повнісінько (повнісінько);
• полным ходом; на полный ход – повним ходом; на повний (на повен) голос;
• по полной – по повній;
• предоставить полную свободу – да́ти (надати) по́вну (цілкови́ту, всю) во́лю;
• при полном собрании – при по́вному збо́рі;
• совершенно полный, полны́м полный – повні́сінький, повні́ненький, (преимущ. в песнях) по́вна-повни́ця;
• с полным основанием можно утверждать – є всі підстави стверджувати, з цілковитою певністю (цілком певно) можна стверджувати;
• становиться полным – сповня́тися, виповня́тися;
• хлопот (забот) полон рот у кого – клопоту (турбот) повна голова кому, в кого.
[Та-ж ко́жний за́дум наш у цій юдо́лі свої́х наді́й зупо́вних не дохо́дить (П.Куліш). Хіба́ реву́ть воли́, як я́сла по́вні? (П.Мирний). Нарва́ла грушо́к по́вен фартушо́к. Цілкови́те розумі́ння спра́ви. Цілкови́тий бе́злад. Цілкови́та ілю́зія. Дове́ршене безглу́здя. По́вна ра́дість. Рясна́ спідни́ця, рясна́ сви́та (АС). Саме на світ почало благословлятись, як Дон Кіхот виїхав із корчми вже зуповним рицарем, і такий же був радий, та веселий, та втішний, так у ньому серце грало, що на Росинантові аж попруги тріщали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Декому для повного щастя бракує тільки щастя (С.Є.Лєц). Товсті люди живуть коротше. Але їдять довше (С.Є.Лєц). Тлустій людині завжди є що втрачати]. Обговорення статті
Снежок – (уменш.-ласк.) сніжок, (снежки) сніжка.
[Рипить сніжок, співав полозок, санки летять під білії намети ялин лапатих (Л.Українка). Сіяв дрібний, вогкий сніжок (С.Васильченко). Почав уже сивим волосом, як сніжком, присипатись (М.Вовчок). Ще ось сніжок, ще віти чорні й голі, Але у вітрі чується рілля, І знов вологі зорі березоля, І сизий тол, і спрагнена земля (Є.Маланюк). Сніжок упав на скроні… І білим лебедем понад Дніпром У даль майнула молодість крилом (М.Стельмах). Дріма земля, В снігах повита снами, Міцний мороз Ножем наскрізь пройма, Рипить сніжок Крохмально під ногами — Різдвяна ніч и чарівна зима (Віктор Геращенко). Ковзкий сніжок Ковзкий сніжок. Зимова путь, Кохану до вінця везуть, До церкви милу повезли, Од серця в мене відняли (Л.Первомайський, перекл. Ш.Петефі). А напровесні виник новий клопіт. Сніжок потай уночі провідує ферму! Тварини так занепокоїлися, що не могли спати в своїх стійлах. Казали, нібито щоночі, коли западає темрява, він проникав на ферму і чинив усіляку шкоду. Крав зерно, перекидав бідони з молоком, бив яйця, витоптував грядки з розсадою, обгризав фруктові дерева. Яка б прикрість не сталася, її валили на Сніжка. Розіб’ється шибка чи замулиться розора, неодмінно казали, що то нічні Сніжкові витівки (Юрій Шевчук, перекл. Дж.Орвела). Привели до царя тих дев’ять коней. Біленькі, як сніжок, усі на зріст — сто сімдесят сантиметрів, а довгі на два метри (Казка)]. Обговорення статті
Пластиковый – пластиковий:
• пластиковый стаканчик – пластянка.
[«Змішуєш нітрогліцерин з селітрою та парафіном — маєш пластикову вибухівку»,— каже Тайлер (І.Стронґовський, перекл. Ч.Палагнюка). Він узяв зі стосу пластянку, по самісінькі вінця наповнив її кока-колою, намагаючись якомога точніше вловити ту межу, до якої поверхневий натяг рідини не дає тій перелитися через край, і поставив на стіл (Андрій Маслюх, перекл. Паоло Джордано). Було багато гарячого чаю в пластянках, було багато криків і рутинної, безбарвної лайки, і стиснутих кулаків, і погроз, яких ніхто серйозно не сприймав (О.Смольницька, перекл. І.Мак’юена). Витриманий двадцять чотири роки в бочці з-під хересу односолодовий віскі відмовився виливатися в пластянку]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЕНЧА́ТЬСЯ укр. бра́ти шлюб, става́ти під віне́ць, іти́ до вінця́, іти́ до шлю́бу;
венча́ющийся 1. венчаемый, 2. що бере́ шлюб, ім. молоди́й;
венчающаяся па́ра па́ра молоди́х, молодя́та;
ПОВЕНЧА́ТЬСЯ укр. взя́ти шлюб, ста́ти під віне́ць, піти́ до вінця́.
ПРЕИСПО́ЛНЕННЫЙ ще ви́повнений, по́вен по ві́нця.
УВЕ́НЧИВАТЬСЯ, увенчиваться успе́хом коротк. прино́сити у́спіх;
увенчивающий що /мн. хто/ уві́нчує тощо, зви́клий уві́нчувати, покли́каний увінча́ти, поклада́ч вінця́, прикм. вінце́вий, фраз. заверша́льний;
увенчивающийся/увенчиваемый уві́нчуваний, закві́тчуваний, укри́ваний, покри́ваний;
увенчивающийся успе́хом і похідн. від увенчива́вшийся успехом;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Венчик –
1) ві́нчик, -ка, віне́ць, -нця́;
2) (верхний ободок сосуда) ві́нця, -ців.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Край – край (кра́ю);
• к-я (посуды) – ві́нця (-нець);
• к. скошенный – к. скісни́й;
• к. сточный (сосуда) – ві́нця стічні́.
Рюмка (изразца) – ві́нця (-нець).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Венец
• Венец творения, искусства, науки… (книжн.) – вінець (вершина) творіння (творива), мистецтва, науки… [Пливуть супутники високо. Науки нашої вінець… Патрус-Карпатський.]
• Вести под венец – вести до шлюбу (до вінця). [Таку дитину чемну й любу Хоч зараз повести до шлюбу. Лукаш, перекл. з Гете.]
• Идти под венец – іти до шлюбу (до вінця); стати під вінець; стати на рушник(у). [Він не може, моя доню, на рушничок стати. Н. п.]
• Конец — делу венец – кінець — ділу вінець. Пр. Кінець — і вінець. Пр. От тобі віз і перевіз. Пр. (жарт.) Діло без кінця, як кобила без хвоста. Пр. Кінець — пішли баби у танець. Пр.
• Принять мученический венец (религ. книжн.) – прийняти мученицький вінець, вмерти мученицькою смертю.
• Стоять под венцом – стояти під вінцем; стояти на рушнику.
Вровень
• Вровень с краями – ущерть; по [самі] вінця.
Девственность
• Лишить девственности – [Позбавити дівоцтва (невинності); (лок.) справичити; (образн.) вінець (вінок) розвити; (по)збавити вінця; зірвати (здійняти, зняти) вінок.
• Лишиться девственности, потерять девственность – утратити дівоцтво (невинність); (лок.) справичитися; (образн.) утратити (загубити) вінок; калину стратити; калину ламати. [Через дурний розумочок Дівка втратила віночок. Н. п.]
• Сохранить девственность – зберегти дівоцтво (невинність); (образн.) віночка доносити.
Дом
• Без хозяина — дом сирота – без хазяїна і двір плаче. Пр.
• Брать работу на дом – брати роботу додому.
• Бывать дома у кого – бувати в домі у кого; ходити (навідуватися) до кого.
• Вне дома, снаружи – не вдома; надворі; поза домом.
• Врач принимает на дому – лікар приймає [у себе] (в)дома.
• В своём доме как хочу, так и ворочу – своя хата — своя правда, своя стріха — своя втіха. Пр. Хіба ж мені не можна у своїй хаті пісні співати? Пр.
• Всякий дом хозяином держится – хата господарем стоїть.
• Дом в три этажа – будинок (дім) на три поверхи.
• Дом его — полная чаша – він має всього вдоволі (подостатком); у нього є що їсти й пити, є і переє; (іноді) такий багатир, що не знає, що то «нема»; у домі (у господі) його — аж через вінця ллється; (іноді уроч.) дім його — мов повна чаша.
• Жить одним домом с кем – жити разом (спільно) з ким; мати одне господарство з ким.
• Каменный дом – кам’яниця; мурований (кам’яний) дім.
• Нежилой, опустевший дом – нежилий, порожній дім (будинок); пустка.
• Не на кого оставить дом – нема від кого (ні від кого, іноді не маю від кого) піти з дому; нема на кого (ні на кого, іноді не маю на кого) лишити дім (хату).
• Отлучиться из дому – відгодитися з дому (з домівки, з хати); відлучитися (піти на час, на якийсь час) з дому (з хати).
• Отчий дом – батьківська хата; рідна домівка (хата); рідний дім; (іноді арх.) отчий дім.
• Прийти в гости всем домом – прийти в гості (в гостину) всією родиною (всією сім’єю).
• Разошлись по домам – порозходилися додому (по домівках).
• Свой дом – своя господа (домівка, хата); свій дім.
• Скорая помощь на дому – швидка допомога (в)дома (у слабого, у хворого).
• Сумасшедший дом – дім для божевільних (для навіжених); (прям. і перен.) божевільня.
• Хлопотать по дому – поратися у господарстві (по господарству); клопотатися господарством.
• Часто бывать в доме у кого – учащати до кого.
Идти
• Богатство не идёт ему на пользу, впрок – багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку).
• Вода идёт на убыль, убывает – вода спадає (убуває); вода йде на спад; (розм. образн.) воду смикнуло.
• Время идёт – час іде (минає, збігає, біжить, пливе, спливає).
• Всё идёт как по маслу – усе йде як по маслу; усе котиться як на олії; (образн.) усе йде (котиться), як помазаний (помащений) віз.
• Всё идёт хорошо – усе гаразд; усе йде гаразд (добре); усе йдеться (ведеться) добре (гаразд).
• Год шёл за годом – рік минав (збігав) по рокові (за роком).
• Голова кругом идёт – голова обертом іде; у голові наморочиться.
• Дело идёт на лад – діло (справа) йде на (в) лад; діло (справа) йде (ведеться) добре (гаразд); діло (справа) кладеться на добре; діло (справа) налагоджується (вирівнюється).
• Дело идёт о… – ідеться (йде) про (за)…; (мова) мовиться про (за)…
• Дождь идёт – дощ іде (падає); дощить.
• Ей шёл, пошел уже шестнадцатый год – вона вже у шістнадцятий рік уступає, уступила; їй уже на шістнадцятий рік (на шістнадцяту весну) ішло, пішло (повертало, повернуло, з(а)вертало, з(а)вернуло, переступало, переступило); їй ішов, пішов уже шістнадцятий [рік].
• Жизнь идёт, дела идут своим порядком, ходом, чередом – життя йде, діла (справи) йдуть своїм ладом (своєю чергою, своїм звичаєм); життя йде собі, справи (діла) йдуть собі як ішли.
• Идём, идёмте – ходім(о), (рідше ідімо).
• Идёт! – гаразд!; добре!; згода!
• Идёт как корове седло – пристало як свині наритники (як корові сідло). [Така подоба, як свиня в хомуті. Пр. Так до діла, як свиня штани наділа. Пр.]
• Идёт к добру – на добро (на добре) йдеться.
• Идёт слух, молва о ком, о чём – чутка йде (ходить) про кого, про що; поговір (поголоска) йде про кого, про що; (про гучну чутку) гуде слава про кого, про що.
• Иди, идите сюда! – ходи, ходіть (іди, ідіть) сюди!
• Идти на все четыре стороны – під чотири вітри йди; іди на всі чотири.
• Идти (брать начало) от кого, от чего – іти (братися, починатися, брати початок) від кого, від чого.
• Идти в гору (перен.) – іти вгору; підноситися; набувати ваги (сили).
• Идти в ногу – іти (ступати) в ногу; іти нога за ногою з ким; іти ступінь у ступінь.
• Идти в обход – іти в обхід (круга, околяса, околясом).
• Идти во вред кому, чему – на шкоду йти кому, чому.
• Идти войной на кого – іти війною на кого; іти на кого; іти воювати кого.
• Идти впереди (предводительствовать) – перед вести (держати); іти попереду; передувати.
• Идти вразрез с чем – різнитися з чим; суперечити (іти всупереч) чому.
• Идти в руку кому – іти в руку (на руку) кому; вестися кому.
• Идти за кем, за чем (для обозначения цели) – іти по кого, по що. [Я піду по м’ясо, щоб було що в борщ. Казка. Чого прийшов? По що? М. Куліш. По хліб ішла дитина. Тичина.]
• Идти за кем, за чем (следом) – іти за ким, за чим.
• Идти к делу – стосуватися (припадати) до речі; бути до діла (до речі).
• Идти ко дну – іти (спускатися) на дно; (іноді фольк.) на спід потопати.
• Идти кому – бути до лиця; личити; пасувати.
• Идти, куда глаза гладят – іти світ за очі (за очима); іти заочі; іти куди очі; іти, куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, утраплять) очі; іти, куди очі спали (світять, дивляться); іти кругасвіта; іти навмання.
• Идти к цели – іти (прямувати, простувати) до мети.
• Идти к чему – личити (пасувати) до чого.
• Идти медленным шагом – іти тихо; іти тихою (повільною) ходою (ступою); ступати тихою ступою. [Іду я тихою ходою. Шевченко. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. Н. п.]
• Идти на авось – іти навмання (на відчай, напропале); сподіватися на щастя (на вдачу, розм. на дасть-бі).
• Идти на всех парах – іти повним ходом.
• Идти на всё – наважуватися (насмілюватися) на все; пускатися на все.
• Идти навстречу кому – іти (іноді братися) назустріч (устріч, устріть, навстріч) кому; іти навпроти кого.
• Идти наперекор кому – іти наперекір (насупереки) кому; на пеню кому робити.
• Идти на поводу у кого – іти на поводі (на повідку) у кого; слухатися сліпо кого.
• Идти на попятную, идти на попятный [двор] – відступатися (відмагатися) від чого; задкувати.
• Идти напролом – пробоєм іти; (іноді) іти напролом.
• Идти наудачу – іти навмання (навманяки, на галай-балай, на галай на балай); іти на відчай (на щастя).
• Идти [поддаваться] на удочку – іти на гачок.
• Идти на хлеба к кому (нар.) – іти на хліб до кого; іти на чий хліб (на чий харч); (лок.) іти на дармоїжки.
• Идти на что – іти на що; приставати на що; пускатися на що.
• Идти, не зная дороги – іти навмання; іти, не знаючи дороги (шляху); іти (блукати) без дороги.
• Идти окольным путём – іти круга (околяса); іти стороною; іти кружною (об’їзною) дорогою; іти кружним (об’їзним) шляхом; (образн.) іти поза городами (іноді позавгорідно).
• Идти переваливаясь – іти перевальцем (перехильцем, переваги-ваги); іти перехиляючись (вихитуючись) [з боку на бік]; коливати.
• Идти пешком – іти пішки (пішо, піхотою).
• Идти плечо к плечу, ряд к ряду – іти плече з плечем, лава з лавою (при лаві лава).
• Идти под венец, к венцу – іти до вінця (до шлюбу); (образн.) ставати під вінець; ставати на рушник (на рушники).
• Идти подпрыгивая – іти вистриба (вистрибом); іти вискоком (підскоком, виплигом).
• Идти, пойти замуж – іти, піти заміж; віддаватися, віддатися; дружитися, одружитися; шлюб брати, узяти (іноді лок. зашлюбитися); (образн. давн.) покривати, покрити косу (голову); завивати, завити голову рушником; зав’язувати, зав’язати голову (косу, коси).
• Идти, пойти по стопам чьим – іти, піти чиїми слідами; іти, піти за чиїм слідом; ступати, ступити у слід кому; спадати, спасти на чию стежку; (недокон.) наслідувати кого; топтати чию стежку.
• Идти по круговой линии – іти круга; іти колючи; колувати.
• Идти по направлению к чему – прямувати (простувати) до чого; іти в напрямі (в напрямку) до чого.
• Идти по улице, по полю, по берегу – іти вулицею, полем (іноді по вулиці, по полю), берегом…
• Идти по чьим следам (перен.) – іти чиїми слідами; спадати на стежку чию; топтати стежку чию.
• Идти пошатываясь – іти заточуючись; точитися (заточуватися).
• Идти прямо, напрямик к чему, куда – іти просто (прямо) до чого; куди; простувати (зрідка простати) до чого, куди; прямувати до чого, куди; іти навпростець до чого, куди.
• Идти рядами – іти лавами (рядами).
• Идти с веком наравне – іти нарівні з віком (з добою); іти з духом часу (доби); потрапляти часові.
• Идти своей дорогой, своим путём – іти своєю дорогою (своїм шляхом, своєю тропою); топтати свою стежку.
• Идти семеня ногами – дріботіти (дрібцювати).
• Идти следом, вслед за кем – іти слідом (услід, слідком) за ким; іти у тропі (тропою) з ким.
• Идти стеной – лавою (стіною) йти.
• К тому идёт дело – на те воно (до того воно) йдеться.
• Куда ни шло – ще якось [може]; де наше не пропадало!
• К чему идёт дело – до чого воно йдеться; до чого це йдеться (приходиться); на що воно збирається (на що заноситься).
• Лёд идёт по реке – крига (лід) іде рікою (річкою, на річці).
• Медленно идти – іти помалу (поволі); іти нога за ногою; плентатися (плуганитися, чвалати, згруб. пхатися).
• Не идёт тебе так говорить – не личить (не годиться, не подоба, не пристало) тобі так казати.
• Ничего в голову не идёт (разг.) – нічого в голову (до голови) не йде (не лізе); ніщо голови не береться.
• Один раз куда ни шло – один раз іще якось можна; раз мати породила.
• Он на всё идёт – він на все пристає (йде).
• О чём идёт речь? – про (за) що йдеться?
• Работа идёт хорошо – робота (праця) йде (посувається) добре; працюється добре.
• Разговор, речь идёт, шёл о чём-либо – ідеться, ішлося про (за) що; розмова йде; ішла про (за) що; річ ведеться, велася про (за) що, (мова) мовиться, мовилася про (за) що.
• Речь идёт о том, чтобы – ідеться про те, щоб…; (мова) мовиться про те, щоб…
• Снег идёт – сніг іде (падає); сніжить.
• Товар этот не идёт с рук – крам цей не йде (погано збувається); на цей крам нема(є) попиту.
• Хозяйство идёт хорошо – господарство ведеться добре.
• Шли годы – минали роки (літа).
• Это в счёт не идёт – на це можна не вважати (не зважати); цього не треба брати до уваги.
• Эта дорога идёт в город – ця дорога веде (прямує) до міста; цей шлях лежить до міста.
• Я не в состоянии идти – я не можу йти; мені несила йти; я [вже] не підійду; (іноді образн.) я ніг не підволочу.
Изобилие
• Бороться за изобилие чего – боротися за достаток і наддостаток чого.
• Всё имеется в изобилии – усього удозвіль (уповні, подостатком, у достатку, наддостаток, лок. здобіль); усього дуже багато; (образн.) [аж] через вінця ллється. [Всього в мене здобіль; скриня як налита. Барвінок.]
• В этом году изобилие фруктов, овощей – цього року ряснота (рясота) садовини (овочу, фруктів), городини; цього року ряснота (рясота) на садовину (на овоч, на фрукти), на городину; цього року довілля (розкішшя) на садовину (на овоч, на фрукти), на городину; цього року уповні (удозвіль) садовини (овочу, фруктів), городини.
• Жить в изобилии – жити в розкошах (у довіллі, у привіллі, давн. гойно); (образн.) у розкошах (у достатках) купатися.
• Рог изобилия (книжн.) – ріг достатку.
Край
• Быть на краю могилы, гроба (перен.) – бути одною ногою в труні; стояти над гробом (над ямою); на далекій (на великій) путі бути; на вмерті бути; час не довгий чий; до гробу (до ями, до могили) недалеко кому; не довго вже гуляти по світі кому; (образн.) не довго вже ряст топтати кому; (образн. ірон.) три чисниці (півчверті) до віку (до смерті) кому; на тонку пряде хто; (істор.) сидіти на санях.
• В чужих краях – на чужині; у чужих краях (сторонах).
• До краёв, с краями, вровень с краями – ущерть (украй); по [самі] вінця.
• Из края в край; от края (и) до края – від краю до краю; з кінця в кінець.
• Конца-краю (края) нет чему; ни конца ни краю (края) нет чему – нема кінця-краю чому; без кінця й краю що.
• Моя хата с краю, ничего не знаю – моя хата скраю — нічого не знаю. Пр. Про мене — нехай вовк траву їсть [у мене]. Пр. Наше діло півняче: проспівав, а там хоч не розвидняйся. Пр. Моє діло мірошницьке: підкрутив та й сів (запусти та й мовчи). Пр. Моє діло теляче: наївся та й у хлів. Пр. І я не я, і хата не моя. Пр.
• На край света, земли (разг.) – на край світу.
• На краю света, земли – на краю світа; край світа.
• Непочатый край чего – непочатий край чого; сила-силенна чого.
• Он был на краю гибели – він мало не загинув.
• Познакомиться с чужими краями – чужих країв побачити; світа побачити.
• По чужим краям – по чужих краях (по світах).
• Течь, литься через край – литися через вінця.
• Хватать, хватить через край (разг.) – перебирати, перебрати міри (міру); (жарт. образн.) передавати куті меду.
• Хлебнуть через край – хильнути через міру; добре хильнути (перехилити); перебрати [через край]; добре закинути в голову.
• Через край (перен.) – через вінця.
• Чужие края – чужина; чужа сторона (чужа країна, чужий край).
Литься
• Литься ручьём – цюрком (дзюрком) литися (текти); дзюркотати (дзюркотіти, дзюрчати, цебеніти).
• Литься через край – литися (переливатися) через вінця (іноді через край). [Через край із серця Рідне слово ллється. П. Куліш.]
• Речь льётся легко, свободно… – розмова ллється (точиться) легко, вільно…
Лишать
• Лишать, лишить жизни кого – позбавляти, позбавити життя кого; відбирати, відібрати життя в кого, укорочувати, укоротити (збавляти, збавити) віку (життя) кому; заподіювати, заподіяти смерть кому.
• Лишать, лишить свободы кого – позбавляти, позбавити волі кого; зневолювати, зневолити кого; (про багатьох) позневолювати кого; (перен.) залигувати, залигати; (іноді) запетльовувати, запетлювати кого; (заарештовувати) ув’язнювати, ув’язнити кого.
• Лишать, лишить слова кого – позбавляти, позбавити слова кого; (розм., тільки докон.) замкнути уста (мову, зниж. заткнути уста) кому.
• Лишить девственности – [Позбавити дівоцтва (невинності) (док. справичити); (поет. образн.) [дівочий] вінець (вінок) розвити (зірвати, здійняти, зняти); (по)збавити вінця (вінка); (іноді) зірвати квітку.
• Лишить себя жизни – смерть [самому] собі заподіяти; відібрати собі життя; укоротити (збавити) собі віку; стратитися.
Невинность
• Капитал приобрести и невинность соблюсти – Див. капитал.
• Лишить невинности (о девушке) – (по)збавити невинності (дівоцтва, застар. панянства); (застар. лок.) справичити; (опис. застар.) з панянством розлучити кого; (образн. поет.) розвити (зірвати, з(дій)няти) вінець (вінок) кому; вінця позбавити кого; розчесати косу до шлюбу кому.
• Лишиться невинности, потерять невинность – утратити невинність (дівоцтво, застар. панянство); (застар. лок.) справичитися; (образн. поет.) утратити (загубити, згубити, втеряти) вінок (вінець); калину стратити (ламати).
Полный
• В полной безопасности – у цілковитій безпеці; цілком (зовсім) безпечно.
• В полной мере – повною мірою (на повну міру, у повній мірі); (іноді) до повної, повні (у повній повні, уповні).
• В полном (во всём) параде – Див. парад.
• В полном ли ты уме? – чи ти сповна розуму (при повному, повнім розумі)?
• В полном рассудке – при повному розумі; сповна розуму бувши.
• В полном смысле слова – у повному розумінні (значенні) слова; справжній (-ня, -не, -ні).
• Дом их — полная чаша – їх господа — повна чаша; у їх [ній] господі всього вдосталь; є в них що їсти й пити.
• Дышать, вдыхать полной грудью – дихати, удихати на повні груди.
• Испить полную чашу – випити (спити, скуштувати) добру повну.
• На полном газе (газу) (разг.) – на повному газі.
• Полная луна, полный месяц – місяць уповні; повня; повний місяць.
• Полный (полон) до краёв – повний ущерть; повний [аж] по [самі] вінця.
• Полный с верхом – повний з верхом (з наспою).
• Полным-полно (полна, полно) (разг.) – (повний-)повнісінький ((повна-)повнісінька, (повне-) повнісіньке); (повно-)повнісінько.
• Полным ходом; на полный ход – повним ходом; на повний (на повен) голос.
• Хлопот (забот) полон рот у кого – клопоту (турбот) повна голова кому, в кого.
Уровень
• Быть на высоком (на надлежащем) уровне – бути на високому (на належному) рівні.
• В уровень с кем (поставить, стать), в уровень с чем (идти, развиваться) – урівень (урівні, нарівні) з ким, з чим; на одному рівні з ким, з чим.
• Вровень с краями (наливать, наполнить) – по [самі] вінця; ущерть.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

закра́ина ві́нця,-ців
край край,-ра́ю (гранична лінія); віне́ць,-нця́ (верхній обріз стінки посудини)
к. заде́ланный край запра́влений
к. закреплённый край закрі́плений
к. набега́ющий край набіжни́й
к. свобо́дный край ві́льний
к. ско́шенный край скісни́й
к. сто́чный ві́нця стічні́
ширина́ ширина́,-ни́
ш. венца́ ширина́ вінця́
ш. вкла́дыша подши́пника скольже́ния ширина́ вкла́дки вальни́ці ко́взання
ш. вне́шняя ширина́ зо́внішня
ш. вну́тренняя ширина́ вну́трішня
ш. впа́дины (норма́льная, окружна́я, осева́я, углова́я) ширина́ запа́дини (норма́льна, колова́, осьова́, кутова́)
ш. дели́тельная ширина́ діли́льна [поді́льча]
ш. дислока́ции ширина́ дислока́ції
ш. за́мкнутой петли́ ширина́ за́мкненої петлі́
ш. окружна́я ширина́ ко́лова
ш. осева́я ширина́ осьова́
ш. сре́дняя ширина́ сере́дня
ш. сре́за ширина́ зрі́зу
ш. углова́я ширина́ кутова́
ш. фа́ски ширина́ фа́ски

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ві́нця – края посуды.
• Аж по ві́нця – полным-полно, до краёв.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ві́нця, ві́нець, ві́нцям

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Віне́ць, -нця́, м.
1) Вѣнокъ. Грин. ІІІ. 271, 545. Ізвила вінець та пішла в танець. Ой де взялися буйнії вітри, скинули вінок у тихий Дунай. Мет.
2) Вѣнецъ. На главу йому корону, вінець щирозлотий. К. Псал. 47.
3) Обрядъ вѣнчанія; вѣнецъ. Одчини ворітця до конця, іде твоя сестриця од вінця. Мет. 170. Розчесав їй косу до вінця. Ном. № 8827. Що твоє дитя чувало? Під царським вінцем стояло, правою рукою шлюб брало. Мет. 171.
4) Дѣвство, дѣвственность. Зба́вити, розви́ти віне́ць. Лишить дѣвственности. Ум. Ві́нчик.
Ві́нця, -нець, с. мн.
1) Края посуды.
2) Кольцеобразные края въ полуоткрытомъ гончарномъ горнѣ. Вас. 180.
Двіре́ць, -рця́, м.
1) Ум. отъ двір. Стань, матінко, край двірця; іде твоя дочка до вінця. Мет. 173.
2) Дворецъ.
3) Двіре́ць залізни́чний. Вокзалъ желѣзнодорожный.
Оги́да, -ди, ж.
1) Мерзость, гадость. Лукаш. 148. Вийди, паноньку, до нас, викуп сі вінець у нас... Бо як не вийдеш до нас, не викупиш вінця у нас, до корчми понесемо, горівки нап’ємо, занесемо до жида, — буде, пане, огида. Лукаш. 148. Що у людей високе, те огида перед Богом. Єв. Л. XVI. 15.
2) Отвращеніе, омерзеніе. Аж огида дивитися, — таке погане.
3) Противный человѣкъ. Лучче б мені, моя мати, гірку редьку їсти, як ледачу жінку мати, що гидко й присісти. Пошов би я поміж люде, чи Богу молиться, — як здумаю про огиду, забуду й хреститься. Грин. III. 569.
І. Полови́й, -а́, -е́.
1) Желтый, цвѣта спѣлой ржи. Вийди, паноньку, проти нас, викуп си вінець у нас, положи червоного від вінця полового. Лукаш. 148.
2) О масти: свѣтлорыжій. Чуб. V. 258; сѣрый съ желтымъ отливомъ. КС. 1898. VII. 41. Ой воли мої та половії, чом же ви не орете? Мет. Ум. Полове́нький. Чуб. V. 275.
Сходи́ти, -джу́, -диш, гл.
1) Исходить. Ой за яром брала я льон, всю долину сходила. Мет. 61.
2) Пройти, перейти, сходить. Коли б же ви, воронії коні, а походу не сходили. Макс.
3) Одѣться во что, износить что. Добра такого, не знає в чому й сходити. Ном. № 1349. Чи тобі в мене нічого спити, чи нічого з’їсти, чи ні в чім хороше сходити. Мет. Нехай батько не турбує, мені вінця не купує, бо я й того не сходила, під явором загубила. Уман. у.
Турбува́ти, -бу́ю, -єш, гл.
1) Безпокоить, утруждать. Не турбуй бо мене своїм проханням.
2) Безпокоиться, утруждаться. Нехай батько не турбує, мені вінця не купує. Нп.
3) Волновать, возмущать. Бога прохали, щоб він моря не турбував.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Ві́нця, -нець, с. мн.
1) *Аж по ві́нця. Полным-полно, до краев. Сл. Нік.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Анало́гій, анало́й = нало́й, стіле́ць. — Ой були ми в церкві та бачили диво: два вінця на стільцї, а два на головцї. н. п. — Поставили стілець і молодих звінчали.
Бока́лъ = ке́лих, пуга́р, ча́рка. — Сяючи йшов по бенкетах веселих з чистого золота кований келих. В. Щ. — Він з пугаром у руці саме до краков’яка розігнав ся. К. Ч. Р. — Повниї чарки всїм наливайте, щоб через вінця лило ся. н. п.
Взрѣ́зь = вще́рть, по ві́нця. — Повна мірка вщерть. — Насипала борщу по самі вінця.
Вплоть = 1. щі́льно. С. З. 2. до кра́ю, до кінця́, до пня́, аж, аж до́, аж по́. — Одрізав до краю. — Налив аж по самі вінця. — Гуляли аж до ранку.
Вѣне́чный = 1. віне́чний (належачий до вінця). 2. ві́нчальний, шлю́бний. (Д. Бра́чный).
Вѣ́нчикъ = 1. віно́чок, ві́нчик. 2. ві́нця. — Налив по самі вінця. 3. ботан. Corolla — віно́чок (Степовик.)
Край = 1. край, кіне́ць, бе́рег, пруг, (посуди) — ві́нця, (судна) — обла́вок, (чого гострого, на пр. дошки, линїйки) — руб, рубе́ць. — Хоч з краю та в божім раю. н. пр. — Візьму хвартух дорогий, срібні, злоті береги. н. п. — Поставив пляшку на самому березї столу. С. Л. — Насипала борщу по самі вінця. — Повниї чарки всїм наливайте, щоб через вінця лило ся. н. п. — Ударив рубом линїйки. — Ударив ся об двері, об самий руб. С. Л. — Накришечка з середини і береги позолочуваниї. Ст. Он. К. Ст. — Верхнїй пруг широкої смуги сьвітової. Кн. 2. край, країна, україна, сторона́, здр. країнонька, сторо́нонька, сторо́ночка, (чужа) — чужи́на, здр. чужино́нька, (теплий, куди птицї одлїтають на зїму) — ви́рій, и́рій. — Свій край — як рай, чужа країна (або: чужа чужина) — як домовина. н. пр. — Виряжала мати доньку в чужу сторононьку. н. п. — Хто всїм коверзує, зневажа країну, свого не шанує, а слу́жить чужинї — от той то безрідний, от той сиротина. Кн. — Терешко блукав все десь по чужих українах, а далї якось завітав спочити й на рідних руїнах. Пч. — Буде нас, нене, по горах, по долинах, буде нас, нене, по чужих українах. н. п. — Пташки, що в лїтку так сьпівали, у ирій вже поодлїтали. Гр. 3. край, кіне́ць. — Тут йому й край.
Навзрѣ́зь = 1. нанарі́з, нарозрі́з. — Купуй кавуна нанаріз і як поганий буде — не бери. 2. вщерть, уще́рть (С. Ш.), про рідке — по ві́нця (С. З.). — Дає він мірку не з верхом, а вщерть. — Зерно міряєть ся ущерть. С. З. — Налив по самі вінця.
Налива́ть, нали́ть, ся = налива́ти, нали́ти, ся, поналива́ти, (про трунки і рідку страву ще) — насипа́ти, си́пати, наси́пати, уси́пати, понасипа́ти, (с під крана або чопа) — уто́чувати, у(в)точи́ти, наточи́ти, ся, (багато чого) — набу́хати, набу́рити. — Повниї чарки всїм наливайте, щоб через вінця лило ся. н. п. — Шинкарочко молода, усип меду ще й вина! Не насиплю й не подам, бо на тобі жупан дран. н. п. — Жінко! насип в миску борщу! — Насипав в ночви з цебра води. Кн. — Наточили з кухви оливи. Чайч. -— Та піди, хлопку, до пивницї та вточи ще и пива, та випъємо за здоровля та мойого сина. н. п. — Вточив собі чаю. Кр. – Вточив браги. Кр. — Ото, набурив стільки! — Налива́ть я́годы = налива́ти нали́вку. 2. розлива́ти, розли́ти, ся. — Розлив олїю скрізь на долівцї. 3. вилива́ти, навилива́ти. — Почали вилива́ти дзвін. — Навиливали сьвічок. 4. налива́ти ся, набіра́ти ся, нали́ти ся, набра́ти ся. — Багато води в човен набрало ся. — Яблука налива́ють ся. – Жито наливаєть ся. — Налива́ться водо́ю = набіра́ти води (про запас). — О́спа налива́ется = ві́спа набіра́єть ся.
По́лно = 1. по́вно, впо́внї, повнїсенько, до кра́ю, про сипке — в щерть, про рідке — по ві́нця. — Насипав в щерть. — Наливай по вінця. 2. го́дї, бу́де, до́сить, край. – Годї тобі дуріти. — Та буде тобі їсти — ходім! (Д. ще під сл. Дово́льно 1).
По́лный = 1. по́вний, по́вен. — Без вікон, без дверей — повна хата людей? (п. з. — гарбуз) — Повниї чарки всїм наливайте, щоб через вінця лило ся. н. п. — Повен двір людей. 2. гладки́й (С. Аф.), повнобо́кий (С. З.), тїли́стий (Лев.), опа́систий (С. З. Л.), опо́листий (С. З. Л.), гру́бий (С. Л.), бари́лкуватий (С. Л.). Ополиста, румъяна черниця. Кн. — Оце який барилькуватий панок. С. Л. 3. рясни́й, опо́листий (про одежу. С. З.). — Рясна, ополиста свита.
Прилива́ть, прили́ть = 1. підлива́ти, долива́ти, підсипа́ти, підли́ти, доли́ти, доси́пати. — Підлий оцту, щоб смачнїше було. — Підсип борщу по самі вінця. 2. натїка́ти, притїка́ти, набіга́ти, на(при)тїкти́, набі́гти. — Кровь прилила́ къ головѣ́ = кров уда́рила в го́лову.
Разва́лъ = 1. я́ма (в копальнях). 2. шлап. — Ло́шадь съ разва́ломъ = шлапа́к. 3. розло́жисті вінця у посу́ди. 4. на́товп, на́тиск.
Соединя́ть, соедини́ть, ся = єдна́ти (С. Л.), єдно́чити, злуча́ти, сполуча́ти, зъєдиня́ти, гуртова́ти, зъєдна́ти (С. Л.), зъєдно́чити, злучи́ти (С. Л.), сполучи́ти, зьєдно́чити (Ос.), згуртова́ти, ся, поєдна́ти, ся, поня́ти ся, спрягти́ ся, до купи — ску́пити ся (Ос.), ску́пчити ся, до пари — зпарува́ти ся, на що погане — злига́ти ся, полига́ти ся, зню́хати ся. — З Трубайлом Альта між осокою зійшлись — зъєднались, мов брат з сестрою. К. Ш. — Бідування єднає людей до гурту. Кн. — Не дав серця молодого з тим серцем дївочим поєднати. К. Ш. — Татарва і Ногайцї, зъєднавшись з черкесом, знов набігли на Сїч. О. Ст. — Треба тричі сказать: зъїднай і розрізняй, коли я схочу. н. к. Гр. — Князь Роман злучив Галицьку землю з Волиньскою. Бар. О. — Любов злучила наші серця, а Гіменей зложив на чола наші вінця. Ст. Г. — Розлучились, більше не злучились. Ст. С — Доля моя нещаслива, чом ти з милим не злучила, а ти з милим розлучила, а з немилим ізлучила. н. п. — Тут злучившись до купи, вже разом рушила їх ватага. Л. Н. В. — Не там щастя, не там доля, де багаті люди, хто ся злучить по любови, тому гаразд буде. н. п. — Не зрима сила гуртує нас до купи. Кн. — Він згуртовав в собі усї національні і добрі, і лихі сторони. Кн. — Шевська смола з овечим лоєм пойметь ся, а з свинячим — нї. С. Л. — Був собі котик та півник та спрягли ся жить у купі. н. к. — Соединённый = зъє́днаний, злу́чений (С. Л.) сполу́чений. — Соединённые шта́ты = сполу́чені держа́ви.