Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 128 статей

Запропонувати свій переклад для «віра»

Шукати «віра» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

В – 1) (с винит. падеж. для означения движения, на вопрос: куда?) в или у (ув, уві́) (с вин.), до (с род.), на (с вин.). [Іди́ в світли́цю, кинь у комо́ру, вско́чити уві́ щось, ско́чив ув амба́р]. • Еду в город, в Киев – ї́ду до мі́ста, до Ки́їва. • В руки – до рук. • В церковь – до це́ркви. • Поехал в деревню – пої́хав на село́; 2) (с винит. падеж. для означения перехода из одного состояния в другое и в других отвлечен. значен.) в, у (ув, уві́), на (с вин.), до (с род.) и др. [Взяли́ в салда́ти. Не вдава́йсь у ту́гу (в лю́бощі). Ві́ра в се́бе]. • Обратиться в лгуна – переверну́тися на брехуна́ (также: в брехуна́). • Обратиться в пар – взя́тися па́рою. • Вступить в бой, в разговор – ста́ти до бо́ю, до розмо́ви; 3) (с винит. падеж. для указания цели, назначения и т. д.) по укр. чаще всего на с вин. пад. В дополнение, в знак, в доказательство, в шутку – на дода́ток, на зна́к, на до́від, на жа́рт. Но также: до, з (с род.), за (с вин.). • Во внимание принять – до ува́ги взя́ти. • В наказание – за ка́ру. • Вменить в вину – поста́вити за вину́. • Во внимание к чему-л. – з ува́ги на що. • Поставить в пример – поста́вити за зразо́к. • В память – на не́забудь; 4) (в длину, ширину, толщину, глубину) завдо́вжки, завши́ршки, завто́вшки, завгли́бшки, или: удо́вж, уши́р, уто́вш, угли́б. • В величину – завбі́льшки, убі́льшки. • Во весь рост – на ввесь (на ці́лий) зріст. • Груз в десять пудов – вага́ на де́сять пу́дів. • Пьеса в трёх действиях – піє́са на три ді́ї. • Здание в три этажа – буди́нок на три по́верхи; 5) (с вин. для обозн. образа действия) у[в], на, на в[у] (с вин.). • В розницу, в присядку, в карты – в ро́здріб, навпри́сядки, у ка́рти. • В клочки – на шматки́. • Во все лопатки, во всю ивановскую – на всі за́ставки́. • Во всё горло – на всі за́води и т. д.; 6) (с вин. пад. для обозначения времени, на вопрос: когда?) по укр. иногда также ставится в (у, ув) с вин., напр, у вівторок; но часто просто родит. падеж: в тот день, в ту ночь, в обеденное время – того́ дня, тіє́ї но́чи, обі́дньої доби́ и т. д.; кроме того, часто ставят предл. під (с вин. п.) и за (с род.): в обеденное время, в хорошую погоду – під обі́дню добу́, під до́бру годи́нку и т. д. В наше время, в старину – за на́шого ча́су (за на́ших часів), за старовини́. • Во время чего-л. – за чо́го, під час чо́го: за царюва́ння Неро́на, за Неро́на, під час війни́; иногда став. один твор. пад.: в ночную пору – нічно́ю добо́ю; в последнее время – оста́нніми часа́ми. • В полночь, в полдень – опі́вно́чі, опі́вдні, об обі́дній порі́. • В срок – свого́ ча́су, вча́сно. За с твор. пад.: в третий раз – за тре́тім ра́зом. • Два рубля в месяц – два рублі́ на мі́сяць. • В ту пору – на ту по́ру; 7) (с вин. пад. на вопрос: во сколько времени?) по укр. став. предл. за с вин. пад.: в одну зиму – за одну́ зи́му; 8) (с вин. пад. для обознач. сходства) по укр. также в (у, ув и т. д.) с вин.: в отца пошел – в ба́тька вдавсь; 9) (с местным пад. для обознач. места, на вопрос: где?) в, у (ув), также с местн. пад.: в ха́ті, в мі́сті, у воді́. Также – на с местным, напр.: на селі́, на мі́сті. Та же конструкция с обозначением состояния и различн. отношений передается по укр. разнообразно: в мыслях – на ду́мці, на ми́слі; во сне – уві сні́; в беде – під лиху́ годи́ну, при лихі́й годи́ні; в здравом уме – при здоро́вім (-вому) ро́зумі, при ста́рості, при бі́дності; что мне в вас? – що мені́ по вас? в этом отношении, во всех отношениях – з цьо́го по́гляду, з уся́кого по́гляду, всіма́ сторона́ми; в пяти верстах – за п’ять версто́в и т. д.; 10) (с предлож. падеж. для обознач. времени) в (у, уві) с предлож., о (с предл.), за (с род.), під (с вин.) или просто родит. пад., напр.: в мае месяце – у тра́вні; в пятом часу – о п’я́тій годи́ні; в прошлом году – мину́лого ро́ку; в печальном веке – під сумни́й вік, за сумно́го ві́ку.

Ве́ра – ві́ра. • Обратить в свою ве́ру – поверну́ти на свою́ ві́ру. • Изменить своей ве́ре – полама́ти ві́ру. • Терять, потерять ве́ру в кого, что – зневіря́тися, зневі́ритися в ко́му. • Потерявший ве́ру – зневі́рений. • Обращённый в новую ве́ру – новонаве́рнений, зновові́рений.

Ве́рование – ві́рування, ві́ра.

Дви́гать, -ся, дви́нуть, -ся – 1) ру́хати, -ся, рухну́ти, -ся, руша́ти, -ся, ру́шити, -ся, двига́ти, -ся, двигну́ти, -ся, здвигну́ти, -ся, поруша́ти, -ся, пору́шити, -ся, со́вати, -ся, суну́ти, -ся, посува́ти, -ся, посо́вувати, -ся, посу́нути, -ся, совну́ти, -ся. [Вам не тре́ба ру́хатися, а ви бач як со́ваєтеся! Не рухне́ться, мов дзе́ркало, все о́зеро лежи́ть (Грінч.). По́їзд руша́є (ру́шив). Дві па́рі шви́дко руша́лися серед на́товпу – то вони́ танцюва́ли (Грінч.). Та пору́шити руко́ю не даю́ть мені́ кайда́ни (Л. Укр.). Ві́ра, ка́жуть, гора́ми дви́гає (Єфр.). Рука́ мече́м і лу́ком дви́же (Куліш). Нога́ми не здвигну́ (Коцюб.). Прово́рно со́вав за́ступом по землі́ (Неч.-Лев.). Ді́ти сплять ти́хо, де-тільки-котре ного́ю совне́ або руко́ю махне́. Заку́реним шля́хом ти́хо посува́ється ва́лка (Коцюб.)]; 2) дви́нуться (отправиться) куда – пода́тися. [Пода́всь сього́дні на рі́чку ри́бу лови́ти]. • Дви́нуться в путь – ру́шити, ви́рушити. [У тяжку́ путь ви́рушили вони́]. • С места не дви́нусь – з мі́сця не стену́ся, не зру́шуся. • Дви́гаться (дви́нуться) массой – су́нути, сов. суну́ти, пла́вом пливти́. [Гля́ньте, як юрба́ су́не. Дітво́ра́, як той рій, так і суну́ла в две́рі. Лю́ди пла́вом пливу́ть на я́рмарок]. • Дви́гаться медленно – посува́тися зві́льна, су́нутися, (о езде) плуга́нитися; (о ходьбе) чвала́ти. [Ніч су́нулася ти́хо]. • Тихо, еле дви́гаясь – по́сувом, (с прохладцей) ле́льом-поле́льом (гал.). [По́сувом пливе́ чо́вен (Неч.-Лев.). Ле́льом-поле́льом пово́дитеся (Франко)]. • Дви́гать, -ся вперёд – посо́вувати, -ся, посува́ти, -ся напере́д; -ся – поступа́ти напере́д, (реже) поступа́тися. [Той – бі́льший, хто посува́є світ напере́д. Його́ мину́ле й до́сі не дає́ йому́ ві́льно поступа́тися напере́д (Грінч.)]. • Медленно дви́гаться вперёд (о культуре и т. п.) – зві́льна посува́тися (напере́д), іти́ туги́м по́ступом (Куліш). • Дви́гаться к чему – простува́ти до чо́го. • Дви́гаться туда и сюда – ве́штатися, совма́нитися; срв. Верте́ться. [Ба́тько й ма́ти засму́чені совма́няться по ха́ті (Г. Барв.)]. • Дви́гать рукою, ногою по направлению к чему – посила́ти ру́ку, но́гу. [Став він крадькома́ до хлі́ба ру́ку посила́ти (Мирн.). Посила́є впере́д нога́ за ного́ю (Мирн.)]. • Движу́щийся – ворушли́вий, рухо́мий, (с дрожанием) движу́чий. [Движу́чі гру́ди рида́ли. Ворушли́ве жва́ве мо́ре (Неч.-Лев.). Ві́чно живо́го, ві́чно рухо́мого мо́ря (Л. Укр.)]. • Медленно дви́жущийся – тихохі́д (р. -хо́ду), (шутл.) тихопла́в. [А ну, ти, тихопла́ве, шви́дче біжи́! Кінь у ме́не тихопла́в – шви́дко не побіжи́ть, хоч як його́ жени́]. • Не дви́гаясь с места – неруши́мо[е]. [Ми з пра́діда живемо́ тут неруши́мо]. • О частях снарядов, машин – ходи́ти. [Ко́лесо в маши́нці ле́гко хо́дить, бо помасти́ла га́сом].

Дове́рие – ві́ра, дові́ра, дові́р’я. [Та ві́ра несподі́вана, яку мені́ подарува́ла короле́ва. Дові́ру зра́джують дурни́ми язика́ми! (Самійл.)]. • Заслуживающий дове́рия, внушающий дове́рие – ві́ри го́дний, вірогі́дний, пе́вний. • Не внушающий, не заслуживающий дове́рия – невірогі́дний, (сомнительный) непе́вний. [Чо́вен непе́вній воді́ доручи́в (Л. Укр.). Щось мені́ той чолові́к непе́вен (М. Вовч.)]. • Лишить дове́рия – позба́вити ві́ри, одібра́ти дові́ру. • Утратить дове́рие – зневі́ритися кому́ или у ко́го. [Чим се я так вам зневі́рилася? (Конис.)]. • Снискать чьё-либо дове́рие – придба́ти чию́сь ві́ру, приверну́ти до се́бе чию́сь ві́ру. • Оказывать дове́рие – ві́рити кому́ (или на ко́го), здава́тися на ко́го. • Злоупотреблять дове́рием – надужива́ти чиє́їсь ві́ри (дові́ри), оберта́ти чию́сь дові́ру на зло.

Единобо́жие – однобо́жність (р. -ности), ві́ра в одно́го бо́га.

Канцеля́рский – канцеля́рський. • -кий чиновник, стиль – канцеля́рський службо́вець, стиль. • -кие принадлежности – канцеля́рське (писа́рське) прила́ддя. • -кая волокита – канцеля́рська тягани́на. • -кая пошлина – канцеля́рська опла́та. • -кая душа – канцеля́рська душа́, канцелю́га (общ. р.). • -кая крыса (презр. о канц. чиновнике) – канцеля́рський посіпа́ка (сіпа́ка, сіпа́чка), -ська ві́ра, канцеля́жка (Котляр.).

Канцеля́рское, Канцеля́рное семя – 1) (краска кошениль) кошені́ля, черве́ць (-рцю́), (ум.) че́рчик, ка́нцельне насі́ння. [У на́шого сва́та світли́ця не ха́та, че́рчиком обси́пана, кали́ною обти́кана (Пісня)]; 2) (пренеб. о канц. чиновниках) посіпа́ки, сіпа́ки (-па́к), посіпа́цьке (сіпа́цьке) ко́дло, (по)сіпа́цька ві́ра.

I. Копё́р – (станок) капа́р (-ра́), копе́р (-пра́). [Шпилі́ чотирьо́х куме́дних надшахта́рних копрі́в (Черкас.)]. -пра́ на дело! – капа́р ві́ра! -пра́ с дела! – капа́р ма́йна!

Креди́т – 1) (платежеспособность чья) креди́т (-ту) чий, (доверие к кому) креди́т чий, ві́ра, дові́ра до ко́го. [Тепе́р креди́т мій чи моя́ пова́га стої́ть у Ри́мі на слизько́му ґру́нті (Куліш)]. • Его -ди́т несколько упал – його́ креди́т підупа́в, занепа́в. • Потеря -та – утра́та креди́ту, дові́ри. • Он потерял всякий -ди́т в моих глазах – я зо́всім утра́тив ві́ру до йо́го. • Его -ди́т плох – його́ креди́т не ви́соко стої́ть (не бага́то варт). • Нет ему -ди́та – нема́ йому́ креди́ту; нема́ йому́ ві́ри; 2) -дит (денежный) – креди́т (гроше́вий). • Открывать -ди́т (денежный) кому на что – відкрива́ти (відкри́ти) креди́т кому́ на що. [Кооперати́вний банк відкрива́є креди́т сі́льсько-господа́рським кооперати́вам (М. Грінч.). Соціялі́сти відки́нули односта́йно нові́ креди́ти на да́льшу війну́ (Грінч.)]. • Закрыть -ди́т – закри́ти, припини́ти креди́т. • -ди́т долгосрочный, короткосрочный – креди́т довготерміно́вий (довгостроко́ви́й), короткотерміно́вий (короткостроко́ви́й), креди́т на до́вгий (на коро́ткий) те́рмін. • -ди́т сверхсметный – креди́т понадкошто́рисний, понадобрахунко́вий. • Мелкий -ди́т – дрібни́й креди́т. • Учреждения мелкого -ди́та – устано́ви дрібно́го креди́ту (кредитува́ння). • Касса мелкого -ди́та – ка́са, дрібно́го креди́ту (кредитува́ння). • Касса взаимного -та – ка́са взаємокредитува́ння, взає́много креди́ту (кредитува́ння). • Брать (взять) товар в -ди́т – бра́ти (набра́ти, взя́ти) кра́му на́бір (на́борг, на ві́ру, бо́ргом); см. Кредитова́ть, -ся. [Бо вже на́борг хлоп не хо́че горі́лоньки бра́ти (Гол.)]. • -ди́т портит отношения – креди́т (боргува́ння) псує́ відно́сини; креди́т (боргува́ння) роздру́жує дру́зів; 3) креди́т (в счётных книгах) – кре́дит. • Занести на -дит счёта – записа́ти на кре́дит (до кре́диту) раху́нку.

Крепи́ть – 1) (укреплять силы, здоровье и т. п.) зміцня́ти, змі́цнювати, крі[е]пи́ти. [Ві́ра кріпи́ла завзя́ття (Маковей). Вже-б і поме́р, та змі́цнює мене́ наді́я вас поба́чити (М. Вовч.)]; 2) -пи́ть железными полосами болтами, гвоздями и т. п. – скріпля́ти, скрі́плювати, стяга́ти залі́зними шта́бами, шво́ренями (шру́бами), цвя́хами и т. п. -пи́ть нитку – закріпля́ти ни́тку. • -пи́ть паруса – ключува́ти вітри́ла. • -пи́ть имущество за кем – закріпля́ти майно́ за ким. • -пи́ть подписью – скріпля́ти пі́дписом. • -пи́ть желудок – тверди́ти, скріпля́ти, запира́ти, заколо́джувати шлу́нок. [Сли́ви не твердя́ть шлу́нка, а гру́ші твердя́ть (Чернігівщ.). До́брий борщ оско́мистий приставля́є, живі́т козакі́в скріпля́є (Чуб. V)].

Кры́са, зоол. Mus rattus – щур (-ра), пацю́к (-ка́). • Канцелярская -са – канцеля́рська ві́ра, перогри́з (-за), канцелю́ра.

Лжеве́рие – неправди́ва ві́ра, лжеві́ра, лжеві́р’я (-р’я), лжеві́рство.

Любо́вь – 1) к кому (страсть, любовн. влечение) коха́ння, ласк. коха́ннячко, любо́в (-бо́ви), лю́бощі до ко́го, лю́бість (-бости), (влюблённость) закоха́ння в ко́му, (симпатия) ми́лува́ння. [Коха́й, поки се́рце коха́є, усе́ за коха́ння відда́й (Грінч.). Ой, бо́же, бо́же, що та любо́в мо́же! (Пісня). Хто не зна́є закоха́ння, той не зна́є ли́ха (Пісня). Се на ме́не лю́бощі напа́ли (Квітка). На ми́лування нема́ си́лування (Приказка)]. • Пылкая, пламенная -бо́вь – палке́ коха́ння, жагу́ча любо́в. • Безумная -бо́вь – шале́не (за)коха́ння. • Первая -бовь – пе́рше (за)ко́хання, пе́рша любо́в. • -бо́вь мужчины, женщины – чолові́че, жіно́че коха́ння, чолові́ча, жіно́ча любо́в. • Нежная -бо́вь – ні́жне коха́ння, ні́жна любо́в. • Искренняя, настоящая -бо́вь – щи́ре коха́ння, щи́ра любо́в. • Возбудить в ком -бо́вь – збуди́ти коха́ння в ко́му, закоха́ти кого́ в собі́ и в се́бе. • Вспыхнуть -вью – спалахну́ти любо́в’ю, коха́нням. • Воспылать -вью – зайня́тися (запала́ти) коха́нням, любо́в’ю, розкоха́тися. [Біда́хи розкоха́лись аж з лиця́ спа́ли, схнуть (М. Вовч.)]. • Об’ясняться в -ви́ – осві́дчувати коха́ння кому́, осві́дчуватися (про коха́ння) перед ким и кому́. • Об’яснение в -ви́ – осві́дчення (про коха́ння). • Жениться, выйти замуж по -ви́ – дружи́тися (за́між піти́) з любо́ви (и по любо́ві), до сподо́би, по лю́бості, взя́ти жі́нку до любо́ви. [Та узя́в жі́нку не до любо́ви (Пісня). За́між пішла́ по лю́бості (М. Вовч.)]. • Брак по -ви́ – шлюб до (з) любо́ви (до сподо́би). • С -вью – до любо́ви, коха́но; срв. Любо́вно. [Крі́пко до любо́ви поцілува́лись (Г. Барв.). Його́ со́нечко пе́стить коха́но (Л. Укр.)]. • Мне не дорог твой подарок, дорога твоя -бо́вь – не дороге́ дарува́ння(чко), дороге́ твоє́ коха́ння(чко). • Старая -бо́вь долго помнится – да́внє коха́ння все перед очи́ма. • Умирать, погибать от -ви́ – помира́ти, ги́нути з коха́ння, з любо́ви. [Неха́й бу́дуть лю́ди зна́ти, як в любо́ви помира́ти (Пісня)]. • -бо́вь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть. Нашим новобрачным совет да -бо́вь! – на́шим молодя́там не свари́тися та люби́тися; 2) (любовн. ласки, утехи) лю́бощі, пе́стощі, ми́лощі (-щів), ми́лува́ння, лю́бість (-бости), ла́ска, коха́ння. [Пе́стощі, лю́бощі, ся́єво срі́бнеє хви́ля несе́ в подару́нок йому́ (Л. Укр.). Боля́ть мене́ ру́ки, но́ги, боля́ть мене́ ко́сті, гей, якби́ то од робо́ти, а то од лю́бости (Пісня)]; 3) (предмет любви) коха́ння(чко), милува́ння(чко), закоха́ння(чко). [Коха́ння моє́, я тобі́ світ зав’яза́в! (М. Вовч.). Лю́бчику мій, милува́ннячко моє́ (Крим.). Нема́ мого́ миле́нького, нема́ закоха́ння (Пісня)]; 4) (нравственн. чувство) любо́в (-бо́ви), люба́. [Чи ж я не смі́ю домага́тися любо́ви та щи́рости од діте́й? (Крим.). Хто не лю́бить – не пізна́в бо́га, бо бог – любо́в (Єванг.)]. • Вера, надежда, -бо́вь – ві́ра, наді́я, любо́в. • Родительская -бо́вь – батькі́вська любо́в. • Сыновняя -бо́вь – любо́в до батькі́в, сині́вська любо́в. • Братская -бо́вь – брате́рська (брате́рня, бра́тня) любо́в. • Супружеская -бо́вь – подру́жня любо́в, подру́жнє коха́ння. • -бо́вь к ближнему – любо́в до бли́жнього, братолю́бність (-ности). [У братолю́бності тре́ба жи́ти (Міущ.)]. • Пребывать в -ви – пробува́ти в любо́ві. • Приобрести чью -бо́вь – здобу́ти чию́ любо́в, (симпатию) підійти́ кому́ під ла́ску. [Піді́йдеш йому́ під ла́ску (Куліш)]. • Из’являть -бо́вь к кому – виявля́ти любо́в (ла́ску, прихи́лля) до ко́го, жа́лувати кого́; 5) (наклонность) зами́лування, любо́в, на́хил, охо́та, хіть (р. хо́ти, диал. хі́ті) до чо́го, прихи́льність, прихи́лля до ко́го. [З їх естети́змом та зами́луванням до краси́ (Єфр.)]. • Заниматься чем с -вью – працюва́ти коло чо́го з любо́в’ю, залюбки́, з зами́лува́нням. • Питать -бо́вь к чему – коха́тися в чо́му. [Щи́ро коха́вся пан у горілка́х та меда́х (Грінч.). Коха́ється він у га́рних ко́нях (Грінч.)]. • Он относится к вам с -вью – він ста́виться до вас з любо́в’ю, з прихи́льністю, прихи́льно.

Лютера́нский – лютера́нський, лю́те[о]рський. [Лю́терська ві́ра (Куліш). Лю́терський піст (Номис)].

Ме́рять и Ме́рить, ме́ривать – мі́ряти и (редко) мі́рити, (измерять) виміря́ти и вимі́рювати, (обмерять) обміря́ти и обмі́рювати. [Яко́ю мі́рою мі́ряєш, тако́ю тобі́ одмі́ряють (Приказка)]. • -рять всех на свой аршин – мі́ряти всіх свої́м арши́ном, на свою́ мі́рку. • -рять глазами кого – мі́ряти очи́ма, обміря́ти (обкида́ти) по́глядом кого́. • -рять силы с кем, см. Ме́ряться 2. • Как кому верят, так тому и -рят – яка́ кому́ ві́ра, така́ тому́ й мі́ра. • Ме́рянный – мі́ряний, ви́міряний.

Мужичи́шка – мужичо́к (-чка́), чолові́чок (-чка), мужичи́сько, (зап. хлопи́сько), сірячо́к (-чка́), (фамил.) мужи́ча душа́, мужи́ча ві́ра. [Я ду́мав, він нічо́го не тя́мить, а він прехи́тра мужи́ча ві́ра! (Звин.)].

Незы́блемый – непору́шний, непохи́тний, несхи́тний, (устойчивый, прочный) ста́лий, тверди́й, нехибки́й. [Істо́тна приро́да украї́нського письме́нства ли́шиться непору́шна (Н. Громада). Непохи́тна ві́ра (Франко). Тут, на сві́ті на́шому, є тверде́ щось і непору́шне, ста́ле й непохи́тне (Корол.)].

Неограни́ченный – необме́жений, (реже) необмежо́ваний; (полный) по́вний, цілкови́тий, (безграничный) безме́жний. • -ная власть – необме́жена (абсолю́тна) вла́да; безме́жна вла́да. • -ное доверие – необме́жена (по́вна) (до)ві́ра. • -ное количество – необме́жена кі́лькість (-ости), необме́жене число́. • В -ном количестве – у необме́женій кі́лькості, необме́жено; срв. Вво́лю. • -ный кредит – необме́жений креди́т. • -ная монархия – необме́жена (абсолю́тна) мона́рхія. • -ный простор – необме́жений (цілкови́тий, безме́жний) про́стір. • -ное пространство – необме́жена (необмежо́вана) про́сторінь, (беспредельное) бе́змір (-ру), безме́жна (необме́жна) про́сторінь (-рони). • -ная свобода – необме́жена во́ля. • -ное честолюбие – безме́жне шанолю́бство (честолю́бство), безме́жний го́нор.

Нео́пытный – 1) (лишённый житейского опыта) недосві́дчений, недо́свідний, несвідо́мий, небува́лий, (зелёный) зеле́ний. [Старе́, а недосві́дчене, як дити́на (Київщ.). На що вже я молоде́, недо́свідне (Кониськ.). Де ді́лись ті по́риви щи́рі, гаря́чі, та ві́ра недо́свідних літ? (Маковей). Кото́рий молоди́к не спро́бував стоя́нки узграни́чної, того́ вважа́ли на Русі́ несвідо́мим домонтаре́м (Куліш). Я-ж, хлопчи́на небува́лий, взяв до се́рця ця́цю ту́ю (Зеркало). То яки́йсь зовсі́м ще зеле́ний «фра́єр» (Франко)]; 2) в чём – недосві́дчений, невпра́вний у чо́му, несвідо́мий чого́. [Пе́рші спро́би недосві́дченого пера́ (Крим.). Нови́й управи́тель з несвідо́мим господа́рства хазя́їном (Грінч.)]. • -ная рука – недосві́дчена (невпра́вна) рука́.

Неправове́рие – неправові́рність, неправові́рство, кривові́рність (-ности), кривові́рство, крива́ ві́ра.

Неуда́ча – невда́ча; (невезение) нещасті́ння, неталані́ння, нетала́н (-ну́). [Мазе́па… невда́чу тя́жкую полта́вську проклина́є (Черняв.). Де ві́ра кріпи́ла завзя́ття, бува́ло, там по́вно розпу́ки, невда́ч (Маковей). Тре́ба скориста́тися з невда́ч воє́нних (Ледянко). Хо́ч-би що поча́в, – скрізь нетала́н (Київщ.)]. • Мне во всем -ча – мені́ в усьо́му (ні в чо́му) не щасти́ть, мені́ в усьо́му (скрізь) нетала́н (не щасти́ть, не талани́ть). • Терпеть (испытывать), потерпеть (испытать) -чу в чём – зазнава́ти, зазна́ти невда́чі в чо́му, (насм.) пійма́ти (вхопи́ти, з’ї́сти) о́близня; см. Потерпе́ть 1. • Он потерпел -чу в чём – йому́ не пощасти́ло (не поталани́ло) в чо́му, (реже) він зазна́в невда́чі в чо́му, (насм.) він пійма́в (ухопи́в, з’їв) о́близня.

Неукло́нный – неухи́льний, невідхи́льний, (безошибочный) несхи́бний, непохи́бний, несхи́блений, (непоколебимый) непохи́тний, (несократимый) незла́[о́]мний. [Неухи́льна правди́вість та со́вісливість (Корол.). Тверда́, незло́мна ві́ра (Франко)].

Оскудева́ть, оскуде́ть – 1) убо́жіти, зубо́жіти, (сов.) зматчі́ти. Срв. Обедне́ть. [Джерело́ наро́дньої пое́зії зо́всім не так зубо́жіло (Грінч.)]. • -дева́ть чем – виво́дитися, ви́вестися з чо́го, зво́дитися, зве́сти́ся з чо́го, повиво́дитися, позво́дитися з чо́го. [Ми звели́ся з свине́й]. • Мы совершенно -де́ли – ми ви́велися геть із усьо́го; 2) сла́бнути, осла́бнути. • -де́ла вера наша – осла́бла ві́ра на́ша. • -де́ть верою, терпением – осла́бнути ві́рою, терпі́нням.

Переселе́ние – (переход) пересе́лення, переселі́ння, перехі́д (-хо́ду), (перевод кого) переселя́ння. [Почали́сь самохі́тні переселі́ння (Неч.-Лев.). Ві́ра в перехі́д (пересе́лення) душ].

По́льский – 1) по́льський, ля́дський, ля́ський, ляхі́вський. • -ский язык – по́льська мова́. • -ская вера – по́льська, ля́дська ві́ра. • -ская стихия (язык, дух) – польщи́зна, польщина́, ля́дщина. • На -ский лад – з-по́льська, по-ляхі́вськи. [Хоч з-по́льська зове́ться Станісла́вів, а все-ж і тут Русь (Франко)]; 2) (танец) полоне́з (-за).

Поутратить, -ся – (в некоторой степени) втратити трохи чого, -ся. • Вера ныне -лась – віра тепер занепала. См. Утратить, -ся.

Поша́тываться, пошата́ться, пошатну́ться – 1) похи́туватися, хита́тися, похита́тися, похитну́тися, схитну́тися, хитну́тися, (обыкновенно с отрицанием) ухитну́тися; (покачиваться) хилита́тися, похилита́тися, хилитну́тися, колива́тися, поколива́тися, коливну́тися, хиба́тися, хибну́тися, схибну́тися, похибну́тися, (только о людях нетвёрдо стоящих на ногах) зато́чуватися, заточи́тися, точи́тися, поточи́тися куди́, до чо́го. • -ваясь подходить, подойти к кому, к чему – підто́чуватися, підточи́тися до ко́го, до чо́го. [Пішла́ зле́гка похи́туючись, мов п’я́на (Черкас.). Гнат, колива́ючись мов п’я́ний, попле́нтавсь додо́му (Коцюб.). Кла́дочка схитну́лась, сестри́ця втону́ла (Гр.). Пливе́ чо́вен води́ по́вен, коли́-б не схитну́вся (не схибну́вся) (Чуб.). Ой оре́ міщани́н та й зато́чується (Чуб.). П’я́ний поточи́вся і впав (Грінч.)]. • Этот удар заставил его -ну́ться – цей стуса́н приму́сив його́ схитну́тися (похитну́тися, схибну́тися, заточи́тися, поточи́тися). • Его вера -ну́лась – його́ ві́ра схитну́лася, похитну́лася, захита́лася. • -нуться в вере – схитну́тися, похитну́тися, захита́тися у ві́рі. • -ну́ться на трудном пути (переносно) – схибну́тися (схиби́ти) на непе́вній доро́зі. • Здоровье -ну́лось – здоро́в’я упа́ло, занепа́ло, схитну́лось, похитну́лось. • -ну́вшийся авторитет – захи́таний авторите́т; 2) пошата́ться – (пошляться) пове́штатися, потиня́тися, пошала́тися, помота́тися. [Пове́штався я ту́течки чима́ло на своє́му віку́ (Сторож.). Поміж людьми́ помота́ється, – звича́їв набира́ється (Гр.)].

Правосла́вие – правосла́вність (-ности), правосла́вна ві́ра, благоче́стя (-тя), (церк.) правосла́виє. • Поборник, приверженец -вия – правосла́вник. • Принять -вие – приста́ти на правосла́вну ві́ру.

Пра́здничный – святни́й (ум. святне́нький), святко́вий, празнико́вий, (реже) святе́чний, свято́чний, посвятни́й, святча́ний, (только об одежде, гуц.) прилю́дний. • -ная одежда, -ные наряды – святна́ (святко́ва, посвятна́, святе́чна, празнико́ва) оде́жа, святні́ вбрання́. [Кожу́х мав бу́дний і святни́й, сви́ти бу́дну й святну́ (Липовеч.). На голові́ хи́тро ви́в’язана шовко́ва хусти́на, на нога́х но́ві череви́чки; ся́є в святко́вому вбра́нні (Васильч.)]. • -ные игры, танцы – святко́ві, святе́чні і́гри (і́грища), та́нці. [Старода́вня ві́ра слов’я́нська по сей час у пісня́х, святко́вих і́грищах, звича́ях і забобо́нах поміж селя́нами остала́ся (Куліш)]. • -ное настроение – святко́вий, празнико́вий, свято́чний на́стрій (-рою). • -ный день – святни́й день, свят-де́нь. • По -ному – по-святно́му, по-святко́вому, по-празнико́вому. • Провести день по -ному – спразни́ти день. [П’я́тницю спости́ла, неді́лю спразни́ла (Чуб.)]. • -ный подарок – празнико́ве (-вого). [Дав празнико́вого три карбо́ванці (Ум.)].

Процвета́ть, процвести́ и процве́сть – 1) процвіта́ти, процвісти́, проквіта́ти, прокві́тнути, красува́тися, пиша́тися и пиша́ти, буя́ти. [А в се́рці роскі́шно цвіте́-процвіта́є злоти́стая кві́тка – наді́я (Л. Укр.). Кали́на процвітає́ (Метл.). Дру́зі коха́ні! У нас хай пиша́є ві́льно і ду́мка і ві́ра (Грінч.). Ро́бить чолові́к, та не на се́бе, а на дру́гих; дру́гі з його́ пра́ці живу́ть та пиша́ються, а сам він ду́же ма́ло з чо́го кори́стується (Єфр.) Ра́дуйся, зе́мле, непови́тая квітча́стим зла́ком! Розпусти́сь, роже́вим кри́ном процвіти́ (Шевч.)]; 2) (известное время) процвісти́, прокві́тнути, прокрасува́тися яки́й час.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Барабан – 1) (в разн. знач.) бараба́н, (редко, муз.) тараба́н, (для навивания проволоки, кабеля, ещё) наві́й; 2) (часть ворота, на которую навивают канат) бара́н: • барабан парового котла – барабан парового котла; • бильный барабан – ше́рет; • заби́ть в барабан – забараба́нити, затараба́нити, (дробь) задріботі́ти; • по барабану (безразлично) – (разг., жарг.) по барабану, по цимбалах, до лампочки, паралельно, фіолетово, плювати, (грубо, рус.) пофіґ; • подающий барабан – (техн.) подавач. [Ра́птом задріботі́в на сво́їм тараба́ні (І.Франко). Наче хмари, бідний Київ Печеніги облягли, Загриміли всюди сурми, Тарабани загули (О.Олесь). Як митцеві, мені якось по барабану, відтворює ця річ історичну правду, чи ні, якщо вона стильна (Лесь Подерв’янський). — Чесно кажучи, мені пофіґ, Дано, що тобі кепсько (А.Мухарський). Цей подумки проказаний тост мені так припав до вподоби, що я його виголосив ще кілька разів, аж поки мені не стало по цимбалах. (Ю. Винничук). Просторікують якісь там сопливі інтелігетики? Або протестують кабінетні шевченкознавці, чи самозвана еліта у драних штанях? Усе це нам по цимбалах, по барабану, тобто — до лампочки Ілліча. Ми за широкими плечима, тож і тухлі яйця нам не страшні (Віра Носенко). І осли грають роль в музиці: їхню шкіру натягують на барабан (Еміль Кроткий). Під палкою навіть в барабані пробуджується Муза (С.Є.Лєц). 1. Деколи першу скрипку в оркестрі грає барабан. 2. Настрій класний, весняний! Іду, усміхаюсь… У мене сьогодні неділя і мені по барабану, що в усіх середа!].

Бред – ма́рення, маячі́ння, мая́чення, маячня́, (иронич.) верзіння, (бессмыслица) маячня, нісенітниці, нісенітниця: • бред сивой кобылы – рябої кобили сон, Химині кури, Мотрині яйця; • буйный бред – шале́не маячі́ння, маячни́й шал; • горячечный бред – гарячко́ве мая́чення (маячі́ння). [Температу́ра в ньо́го со́рок сту́піні́в, почало́ся ма́рення. Заговори́ла поміж рида́нням щось невира́зне, як маячі́ння (Л.Українка). Чи се був ди́вний сон, — чи маячня́ слабо́го? (М.Вороний). — Чи ти, чоловіче, сон рябої кобили розказуєш, чи дороги питаєш? (М.Коцюбинський). В інституті весна позначилась іспитовою лихоманкою — недугою, що обпадає тільки студентів. Починається вона поволі, і латентний період її можна характеризувати підвищеною посидючістю, нахилом складати конспекти й підкреслювати в книжках рядки; але перший симптом одвертого нападу становить професорова оповістка коло канцелярії, після чого хвороба переходить у тифоїдну стадію з піднесеною температурою, маячнею й нічницями, маючи кризу в іспитовій кімнаті, де виявляються всі ускладнення й можливості поворотності (В.Підмогильний). Ось так закінчився четвертий день, про який Андрій твердо пам’ятав, що він був четвертий. Далі все обернулося в уже згадану саламаху, в чадне марево без початку й кінця, змонтоване з химерного маячіння й з реальної дійсності, яка видавалася химернішою за маячіння, проти якої найбожевільніші візії видавалися реальністю (І.Багряний). Пощо слова. Думка і чин. Ось дві передумови для людей, що творять будучність. Володько це чудесно розуміє. Це не викрики, це не маячення, це не легковажність. Розум, праця, віра! Слова, які вщерть налиті живою кров’ю, натхнені живою душею (У.Самчук). Була ти мрійною… Далеке й призабуте Зринає в пам’яті, мов видиво легке, Неначе марення, мереживо хистке, Котре не зрозуміти, не збагнути (В.Стус). Я дуже тяжко Вами відболіла. Це все було як марення, як сон. Любов підкралась тихо, як Даліла, А розум спав, довірливий Самсон (Л.Костенко). Їхав цилюрник на сивому ослі, як зауважив Санчо, але Дон Кіхот узяв його за сірого в яблуках коня, а мідницю за шолом золотий, бо все, що бачив, миттю припасовував і пристосовував до своїх рицарських химер та божевільних марень. Підпустивши нещасного вершника ближче, наш гідальго не став із ним у речі заходити, а розігнався чимдуж конем і наважив списа, щоб противника наскрізь прошити; одно лише встиг на бігу крикнути: — Обороняйся, бестіянський сину, або по добрій волі оддай, що належить мені по праву! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Вирус – (лат.) вірус. [Розношена щоденна проста математика. Душа  підіймається  до вищої. Душа  обчислює  суму  площ: минуле — майбутнє — живі і знищені — правда — поезія — атомний дощ. Дракон — Атлант — телефон — калина — віра — вірус — мільярди — нулі… Життя  оперує  безконечно  малими. Ми  всі  поодинці — також  малі (Л.Костенко). Живеш на сьомому поверсі, стіни кімнати завісив козаками й діячами ЗУНР, з вікна бачиш московські дахи, безрадісні тополині алеї, Останкінської телевежі не бачиш — її видно з кімнат, розташованих по другий бік коридору, — але близька її присутність відчувається щохвилини; випромінює щось дуже снодійне, віруси млявості та апатії, тому вранці ніяк не можеш прокинутися, переходиш з одного сновидіння в інше, ніби з країни в країну (Ю.Андрухович). Завантажую Суґин диск. «Вас сердечно вітає вірус »Поштар«!» Суґа зробив свій вірус чемнішим за себе (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда). 1. У науково-дослідчому центрі з вивчення особливо небезпечних вірусів уже два тижні підозріло тихо… 2. Інтернет дуже схожий на реальне життя. Сходив до голих дівчат — спіймав пару вірусів].

Гидрометцентр – (метеорологический центр) гідрометцентр. [Зима причаїлась на околицях міста, готова до штурму, але всі стихії вже знають – ми здаємось без бою, покірні, смішні і жалюгідні у своїй покірності, інфантильні, забиті і розчавлені власною інфантильністю, як і наша віра у тепле і світле завтра на вічнії віки… І що найдивніше, все – час, гідрометцентр, міста і озонові діри нас оминають — бо навіщо ми їм такі – смішні, придуркуваті, наївні? (Юлія Гордійчук). — У мене подруга Гідрометцентр! — Погоду передбачає? – Ні! Гідра. Зріст — метр. Вага — центнер. 2. Зранку було 0 градусів за Цельсієм. Гідрометцентр обіцяє, що до вечора стане в два рази тепліше. Питання: яка температура буде ввечері?..].

Графоман – графоман, (шутл.) рядкогон. [На щастя, більша частина цих шедеврів так і залишаться рукописами, і не ґвалтуватимуть мозку ні в чім не повинного читацького загалу. На жаль, ніхто не гарантує, що одного дня графоман і його письмо не постукають до вас своєю інтернет-сторінкою, блогом чи навіть не визирнуть з-за маски пристойної палітурки. Графомани чатують — і будьте певні, що ледь не кожен із численної братії «під ялинку» «замовив» саме вас. Як читача, звісно (Валентина Кузик).  Існує повір’я, що український графоман (якщо він — поет) пише пафосні силаботонічні вірші, обрамлені дієслівними римами. Якщо ж йому пощастило менше і він став прозаїком, то усі його опуси стосуватимуться як не стражденної української історії, то вічної проблеми батьків і дітей, сільської тематики тощо. Аякже-аякже… Знайте, що графоманія встигла проникнути і до замаскованих рядів письменників-аванґардистів-модерністів-верлібристів та іже з ними. Переодягнувши вишиванку на щось космополітичне, вона стала ще небезпечнішою. Тепер і довести важко, що маємо справу не з плодом графоманії, а з унікальним зразком футуристичного письма (Наталія Пасічник). Юний графоман — людина без гальм, у якій поєднується манія величі і комплекс меншовартості, страх показати свої тексти сторонньому критику і водночас — солодке бажання чим швидше оприлюднити свої здобутки. Приводом для його творчості стає побут — чайник, кухня, вигляд з вікна, поїздка на трамваї. Графомана переслідують, як йому здається, особливі знаки і художні образи неймовірної краси — дощ як сльози, сніг як вата, калюжа як дзеркало. Графоман завжди переповнений відчуттям прекрасного, але смислові сполуки в його голові завжди залишаються дуже примітивними. Він про це зазвичай ніколи не здогадається (Віра Балдинюк)].

Идиот, идиотка – (греч.) ідіот, ідіотка: • полезный идиот – (полит.) корисний ідіот. [А  скажи — Модільяні  був  ідіот? — допитувалась вона, коли я вправними, як у піаніста, пальцями вигравав на засмаглих персах. — Такий же ідіот, як і всі в цьому світі, — повчав я, обіймаючи успокоєні вибухи її сідниць (В.Стус). Ідіоти, як і жінки, можуть бути переконливими (О.Ульяненко). З пафосом людинолюба, і з міною ідіота, Я віднесу тобі вірші, відстукані мною на друкні, До тебе тектиме, люба, моїх почуттів блювота, До тебе летітимуть люто мої епітети-трутні (С.Жадан). Якщо ти розмовляєш українською мовою і регулярно дивишся російські серіали, ти тричі ідіот. І це вже надовго. Це невиліковна стадія, тому деградуй далі. Головне — щоб не розмножувався (Ю.Винничук). Такого, щоб не було ідіотів, немає ні в кого. Вони скрізь. Хворих ідіотів і диванних патріотів у нас багато, та й не диванних теж маємо. Але я не впевнений, що нормальні в кожному суспільстві — це більшість. У мене щодо таких речей песимістичне бачення, бо нормальних мало. А ті, хто вміє думати, їх коли було багато? Тих, хто вміють дивитися тєлєвізор, набагато більше. Більше, ніж тих, хто вміє читати. І що з цим робити? (Л.Подерв’янський). — Я в цьому впевнена. Особливо якщо він себе переконає, що дитина — хлопчик. Зачатий орально. Або через якийсь платонічний обмін думками. — Та не може він бути аж таким ідіотом. — Ще й як може, — каже Віра. — Подивись на його життєві досягнення (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). — Я розумію — ти взяла й відмовила Гілбертові Блайту. Енн Ширлі, ти ідіотка! — Ти вважаєш ідіотизмом відмовитися вийти за того, кого я не кохаю, — холодно й силувано відказала Енн. — Ти бачиш кохання і не впізнаєш його. Вигадала там собі щось в уяві, вважаєш це коханням і переконана, що в житті все має саме так і бути (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). На жаль, визнаючи, що можеш помилятися, великого авторитету не здобудеш. Люди хочуть, щоб їх засліпили знанням, — природа велить іти за вожаком, здатним згуртувати людей, бо гуртом краще, ніж поодинці. Іти гуртом неправильним шляхом вигідніше, ніж іти наодинці правильним. Нам дісталися гени тих, хто йшов за впевненими ідіотами, а не за обережними геніями. Чим не соціальна патологія: у психопатів завжди безліч послідовників (М.Климчук, перек. Н.Талеба). Ідіотки — не такі вже й ідіотки, якими здаються. Ідіоти — зовсім інша справа (Ашар Марсель). 1. Жінка пиляє чоловіка: — Ти ідіот, ідіот і ще раз ідіот. Все робиш, як ідіот і відповідаєш по-ідіотськи. І на конкурсі ідіотів ти би зайняв друге місце. — Чому? — Та тому, що ти ідіот! 2. Чоловік дружині: — Ідотка! — Ну, якби чоловік був генерал, то була б генеральша. А так — ідіотка! 3. Якщо людина талановита, то талановита в усьому. Так само з ідіотами. 4. Чоловік жінці: — Ти говориш так, як ідіотка. — Я говорю так, щоб ти зрозумів].

Крыса – (Rattus) пацюк, щур, (реже) криса, (увел.) пацючисько, пацючище, щуряка, щурисько, (ирон., насмеш.) пацючара, крисяра, (собир.) пацючня, (реже) щурня: • канцелярская крыса – канцеля́рська ві́ра, перогри́з, канцелю́ра. [Вигляда, мов криса з крупів (Номис). Діла робити не хочеш, а пика — хоч пацюки бий (Сл. Гр.). Учитель був колись господарем великого помешкання, і революція, відтинаючи ордерами кімнату по кімнаті, загнала його разом з недореквізованим й недоспроданим майном у цей куток, що нагадує острів після землетрусу. Вона зруйнувала й гімназію, де він учив буржуйських синків гнобити народ, і кинула, як пацюка, до архіву порпатись у старих паперах (В.Підмогильний). Лежу під сонцем вересня. З тополі об загороду дзвонить падолист, мов щур поводить шиєю, недремний, дбайливий друг мій, видершись на вежу, а охра смутку, вплетена в траву, нагадує мені часи колишні (В.Стус). Пацючня, що, либонь, уже давно звикла хазяйнувати тут, лякалася і нишкла, а трохи згодом, ще Климко не встигав і повіки склепити, знову заводила вискливий, з тупотнявою та шкряботнявою шабаш (Гр.Тютюнник). Нічого так не боюся, як цієї пацючні і її бридкого писку(В.Шкляр). Я дивився на Вужа, як щур на бетонну стінку. Ніякого бажання ламати зуби або рити стіну (О.Ульяненко). Коли у фільмі здох щурисько (“мишка”, як ніжно згадувала вона), Дзвінка не витримала і розплакалася, тихо схлипуючи десь на моєму плечі (Л.Дереш). — Хома-бідак, що їсть плавучих жаб, ропавок, пуголовків, стінних ящірок і водяних; що в шаленстві свого серця, коли казить нечиста сила, їсть коров’янку як салат; глитає старого щура і собаче падло, п’є жабуриння на ковбані. Хто від селища батожений до селища, колодкований і тюрмлений. Хто мав три вбрання до спини, шість сорочок до тіла, коня — їхати, і зброю — носити. Проте мишва, щурня, мільга сама: все — їв сім довгих літ Хома (В.Барка, перекл. В.Шекспіра). …він для неї — порожнє місце. Всередині в неї палає вогонь. Внутрішнє світло палає яскравіше від тисячі сонць, висвітлюючи цього затяганого пацюка, який належить до чоловічої статі (О. і О.Плеваки перекл. Е.Єлінек). Проте сидів у ній недовго: його спокій порушила шамотня, яку зняли його родичі. Він метнувся до виходу і миттю зміркував, що там сталося. Ця дурна пацючня, очевидно, не витримала голоду і, ледве відчинили склад, спробувала проскочити в головний відділ (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Будь завжди на першій лінії, якомога далі від власних тилових щурів (С.Є.Лєц). 1 Щурі одними з перших зрозуміли, що вигідно жити поруч з людьми, але при цьому не претендувати на право називатися свійськими тваринами. Щур до капітана: — Слухай дружок, ти не хвилюйся, завтра в нас буде навчальна тривога…].

I. Мир – світ, (вселенная, ещё) всесвіт (усесвіт), (редко) всесві́ття, (мн.) світи; (земля) світ, наш світ, зе́мний світ, (ум.-ласк.) світо́чок, сві́тонько; (круг явлений) світ: • вещественный, физический, идеальный мир – матеріяльний, фізичний, ідеальний світ; • в мире неведомого – у сві́ті невідо́мого; • внешний, внутренний мир – зо́вні́шній (око́лишній, довколишній), вну́трішній світ; • во всём мире – в усьо́му сві́ті (все́світі), по всьо́му (по ці́лому) сві́ті; на всьо́му сві́ті; • горний мир – ви́шній (надзе́мний) світ, (ви́шнє) не́бо; • гражданин мира – громадяни́н все́світу, всесвітя́нин, (космополит) всесві́тник; • два мира – два світи; • дольний мир – до́лішній (зе́мний) світ, земля́; • древний мир – стародавній (давній, прадавній) світ; • дурак на весь мир – усьогосві́тній, світови́й ду́рень, (фамил.) пері́стий ду́рень; • ещё до сотворения мира – ще з-передві́ку, ще як світ не наста́в, ще перед ство́ренням сві́ту; • малые мира сего – малі світу сього; • мир Божий – світ Бо́жий; • мир красоты, искусства – світ краси́, мистецтва; • мир психических явлений – круг (ко́ло, світ) психі́чних я́вищ; • на весь мир – на цілий (на весь) світ; • нигде в мире – ніде в світі; • новый, старый мир – нови́й, стари́й світ; • он не от мира сего (книжн.книжнустар.) – він людина не сьогосвітня (не з сього світу); він не від світу сього; • от сотворения мира – відколи світ [настав]; від початку світу; від створення світу; • по всему миру – по всьо́му (по ці́лому) сві́ті; • растительный, животный мир – рослинний, тваринний світ; • сего мира (мира сего) – свого світу; сьогосвітній; • сильные (великие) мира сего – сильні (можні, владні) світу сього; зверхники (володарі) світу сього; • система мира – систе́ма сві́ту (все́світу); • того мира, потустороннего мира – того світу; тогосвітній; несьогосвітній, несві́тній; • тот, потусторонний, загробный мир – той, потойбічний світ, потойбіччя; тогосвіття, засвіти, позасвіття; • этот, здешний мир – сей, сьогобічний (цьогобічний) світ; сьогосвіття. [Зійду́ я на гі́рочку та гля́ну я по світо́чку: сві́те мій я́сний, сві́те мій кра́сний, як на тобі́ тя́жко жи́ти (Пісня). І світ Бо́жий, як вели́кдень, і лю́ди, як лю́ди (Т.Шевченко). Блука́ли які́сь ті́ні несьогосві́тні (І.Нечуй-Левицький). Мара́ несві́тня озива́ється (М.Вовчок). Ввесь пи́шний світ, ввесь рух життя́ оту́т у мені́, в се́рці (М.Коцюбинський). До́ки світ сві́том, не бу́де ба́ба ді́дом (О.Кониський). Я всесвітя́нин ри́мський і бажа́в-би поба́чить Рим столи́цею всесві́ту (Л.Українка). Усе́ на цім сві́ті зника́є (Б.Грінченко). І до ме́не ці́лий все́світ усміха́всь (О.Олесь). Відко́ли світ наста́в, не бува́ло ще тако́го (АС). Чи, може, відлітає у вигляді священного димку в засвіти і приєднується там до велетенської хмари космічної любові, без якої не можуть жити люди, звірі, а хто зна чи й не рослини? (І.Вільде). За що ти судиш цілий світ, діставшись берега, коли ти в світі місця не знайдеш, як вікове багаття душить. І знов в вогонь, у воду йди, весь вік жахаючись біди (В.Стус). Бджіл медоносних українські доли, Й сама Вкраїна — вулик золотий… Було, було… Та відгуло в світи Й взяло з собою щільники медові (Тарас Мельничук). дрімає всесвіт на травині підперши зіркою щоку стоїть по пояс в Україні ромашка в білому вінку (Тарас Мельничук). І скаже світ: — Ти крихта у мені. Ти світлий біль в тяжкому урагані. Твоя любов — на грані маячні і віра — у наївності на грані (Л.Костенко). Світ який — мереживо казкове!.. Світ який — ні краю ні кінця! Зорі й трави, мрево світанкове, Магія коханого лиця. Світе мій гучний, мільйонноокий, Пристрасний, збурунений, німий, Ніжний, і ласкавий, і жорстокий, Дай мені свій простір і неспокій, Сонцем душу жадібну налий! (В.Симоненко). І так вони пританцьовували і казились безмежно,— звісно на американські грошики, бо який чорт ще влаштовує інтелектуальні підарасники на чолі з криптолесбіюгами?!— так вони зловтішалися, доки за тебе не вступились фантоми спалених напалмом у в’єтнамській бойні (вони линули їм межи очі палаючого фосфору: нехай повилазить вам, якщо не бачите або відвертаєтесь од правди; хай ваша вжаханість її узрить, щоб ви, хоч трохи, очистились перед сконом, вишмарчки, і вкрай не засмерджували тогосвіття)… (Є.Пашковський). І божеволіють солдати, Коли сміються автомати, Шугають душі в позасвіття Невінчані… (Володимир Погорецький). Я навіть не помітив‚ коли пішла із «Трьох поросят» та жінка‚ що цілий вечір поглинала мій зір‚ а потім‚ завваживши це‚ впав у таку нуду‚ що на мене повіяло потойбіччям (В.Шкляр). Не плач за мною, мила, не заводь, Як дзвони сповістять у скорбній тиші, Що хробам оддали вже мою плоть, Що відійшов я в засвіти гидкіші За світ гидотний… (Д.Павличко, перекл. В.Шекспіра). Отак міркуючи, пройшов Санчо, як йому здавалось, із півмилі чи й більше, і тут йому замріло щось іспереду, ніби світло денне, що добувалось крізь якусь відтулину — отже, той шлях, що ввижався йому дорогою у позасвіття, мав його вивести нарешті на білий світ (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вбивали багатьох; Владика загодя спроваджував у засвіти боягузів і тих, кого брав сумнів — аби вони не згубили решти; до того ж, кожне вбивство заощаджувало провіант (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Якийсь час ми мовчки слухали скрипаля, що вигравав трелі й варіації повторюваної мінорної мелодії. Молодий, у стоптаних черевиках і незаправленій сорочці, він був якийсь не сьогосвітній — риса, яка іноді зближує музикантів з природознавцями й математиками (Ю.Костюк, перекл. Д.Ніколза). Люди стають все ближчими, світ перенаселяється (С.Є.Лєц). — Коханий, купімо авто… Світ побачимо! — Цей чи той?].

Моющий – який (що) миє, (для мытья, стирки) ми́йний (мийчий): • моющие средства – мийні (мийчі) засоби. [У кінці проходу троє з них згуртувалися, щоб вибрати мийний засіб, вони серйозно сперечалися, який придбати (Віра Кузнецова, перекл. Д.Барнза)].

Похабщина, похабство – соромі́тництво, безсоро́мність, соромі́ття, соромі́тність, непристо́йність, безе́цність, паску́дство, бридота, скабрезність: • грязная похабщина – бридота; • нести похабщину – гидомирити. [Це була мішанина соромітництва, матюкні, цинічної бравади вбивць, сексуальної словесної лихоманки й високої температури алкоголю. І найсумнішим було те, що все це були на вигляд здорові, нормальні, ще й гарні селянські хлопці (І.Багряний). У маршрутках радіо «Шансон» заморочує голову вкрай недолугою російською пісенною продукцією, що межує з соромітництвом (Віра Кульова). Є в збірці й іронічні ноти, хоча незлі, без цинізму та скабрезності, притаманної «новій каламутній хвилі» (Олександр Яровий)].

Предгрозие, предгрозье – передгроззя, (мн.) передгрози. [Полини й тумани. Бабські сльози. Даль солодка й зла, Неначе смерть. Пісня в горлі. вічні передгрози. вічна віра. вічні нетепер (Ігор Павлюк). До полудня, коли мали розпочатися врочистості, набрякле хмарами небо вже погуркувало передгроззям, однак крізь браму цукроварні раз у раз проїздили брички, бідарки, підводи, верхівці й зупинялися на подвір’ї ближче до клубу, де їх зустрічав мідним ревом оркестр (В.Шкляр). А війною пахло, мов дощем у перегроззя (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса)].

Телефон – телефон: • висеть на телефоне (перен.) – стирчати (виснути) коло (біля) телефону; • вызов по телефону – виклик телефоном; • говорить, разговаривать по телефону – говорити, розмовляти телефоном; • связаться по телефону – зв’язатися телефоном. [Привід до сутички був вельми простий — звільнилась посада секретаря в журналі, і кожна група висунула свого кандидата. І от сталася справжня парламентська криза з перемовинами, зборами й змовами, дзвонили телефони, створювались і розпадались спільні фронти, ставлено вимоги, проваджено наступи й облоги за найкращими зразками стратегії. Так тривало місяць, всі були скривавлені, але ніхто не поступався (В.Підмогильний). Рано-вранці новобранці Розігнали мені сон: Вовченята-сіроманці, Мов якісь американці, Задзвонили в телефон (І.Багряний). Душа підіймається до вищої. Душа обчислює суму площ: минуле — майбутнє — живі і знищені — правда — поезія — атомний дощ. Дракон — Атлант — телефон — калина — віра — вірус — мільярди — нулі… Життя оперує безконечно малими. Ми всі поодинці — також малі (Л.Костенко). І знову безсоромно сітив повний місяць, і знову Пантелеймон Людинюк не мав спокою. Він телефоном викликав таксі, але ще не знав, до кого має їхати — до Ліни чи до Форнарини. Після такого скандального закінчення їхньої майданної ідилії він зрозумів, що таке шизофренія у всій красі (В.Кожелянко). — Хіба ж ви знаєте, що таке життя? Ви ж боїтеся своїх власних почуттів. Ви не пишете листів — ви розмовляєте телефоном, ви не мрієте, ви їдете з коханою у недільну подорож, ви розсудливі в коханні й нерозсудливі в політиці — жалюгідне плем’я (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Я мушу також тобі признатися, що трохи перевищив свої повноваження як твого юридичного опікуна, коли ми розмовляли телефоном, хоча, з огляду на обставини, я сподіваюся, ми мені пробачиш. Я тоді відчув, що справа пахне смаленим (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт). Він так і не навчився користуватися тим телефоном. Кнопки були замалі, інструкції — надто складні. — Старого пса новим трюкам… — зізнався він Берті. — Та й навіщо мені «завжди» з кимось зв’язуватися? (Я.Стріха, перекл. К.Аткінсон). 1. — Алло, це секс телефоном. Я виконаю усі ваші бажання… — Люсю, це я. Хліба додому купи. 2 Народ тепер, перш ніж допомогти людині в біді, спочатку знімає цю біду на телефон…].

Филфак, сокр. – (филологический факультет) філфак. [Я в тебе вганяю червоний брусок, Але головне — це духовний зв’язок. Ти виєш, скавчиш і кусаєш подушку, А в серці у тебе Шевченко і Пушкін. І разом із нами сплелись у клубок Ахматова й Лорка, Цвєтаєва й Блок. Навіки я рідному вдячний філфаку За те, що навчився духовного факу! (Ю.Позаяк). Але ясність приходить, вона це вже зрозуміла поки чекала кохання в радянських книжках філфак не освіта, філфак це культова віра в те, що щастя носять просто в мішках (Кориця). — Філфак? — O, єс… Ай філ…].

Неудобоваримый – 1) (плохо усваиваемый органами пищеварения) нестравний; 2) (невразумительный, трудно понимаемый, перен.) незрозумілий, (неясный) неясний: • неудобоваримая пища – нестравна їжа; • неудобоваримый доклад – незрозуміла доповідь. [Однак коли, для прикладу, доводиться їхати в маршрутці, спостерігаючи співвітчизників, які ревно хрестяться на кожен храм, повз який проїжджаємо, я не можу позбутися враження, що в більшості громадян моєї декларативно-християнської країни там, де мала би бути віра, є пекельний коктейль із забобонів, підліткових страхів, недолікованого поганства, імпортованих орієнтальних ідей, недбало імплантованого сектантства, швидкорозчинної езотерики, добірки 25-х кадрів голлівудських містиків та ще досхочу різної чортівні. Запитайте першого-ліпшого пасажира про його світобачення і одержите — якщо взагалі одержите відповідь — нестравний мікс із Ошо, Блаватської, Кастанеди, Сергія Лук’яненка, астрологічної рубрики «Cosmopolitan» тощо (Ю.Іздрик). Виною тому стареча нестриманість літа, його розпусна й пізня животворність. Часом буває, що вже й по серпню, а старий грубий штурпак літа своїм звичаєм родить далі, далі виганяє з свого трухляка ялові й ідіотські дні-дички, дні-бур’яни, та ще й в додаток задарма накидає пустих та нестравних днин-качанів – днин блідих, здивованих і непотрібних (Т.Возняк, перекл. Б.Шульца)].

История – 1) (греч.) історія; (дееписание) дієписа́ння, діє́пис; 2) (случай) приго́да, ока́зія, істо́рія, (редко) сто́рія, прити́чина, причи́на, при́чта, (неприятная) ха́лепа, (смехотворная) куме́дія, чудасі́я: • вечная (обычная) история! (разг фон ) – вічна (одвічна) історія; стара казочка (пісенька); знову (завжди) це саме; це ми вже чули; вот история!; • вот так история! – оце [так] історія (пригода, оказія); оце маємо; • всемирная, всеобщая, древняя, новая, новейшая история – всесві́тня, зага́льна, да́вня (старода́вня), нова́, нові́тня істо́рія; • естественная история – природни́ча істо́рія; • затеять историю – (скандал) зчини́ти бе́шкет, (дело) заве́сти спра́ву з ким, заве́стися з ким; • история социальных, общественных движений – істо́рія соція́льних, грома́дських (суспільних) ру́хів; • история умалчивает о чём (шутл.) – історія мовчить (не згадує, не каже) про що; • попал в неприятную историю кто – ускочив у неприємну історію (лихо, біду, халепу) хто, сталася пригода кому, стала пригода на кого, (иногда зниж.) ушелепався хто; • священная, библейская история – свяще́нна, біблі́йна істо́рія; • случилась история – тра́пилася ока́зія, приго́да; • это долгая история – це довга історія (пісня); • это совсем другая история – це зовсім інша річ, це щось інше. [Найуважніше він оглянув Поділ, ту частину міста, де сам жив, наочно переконуючись, що не тільки від людей лишаються мертві написи, а й цілі доби історії минають майже без сліду, покидаючи там і там невиразні здогади про колишню велич (В.Підмогильний). Спогади докучливі, як нежить, Що тій славі принесуть нове? Тільки тим історія належить, Хто сьогодні бореться й живе (В.Симоненко). Звичайні норми починають ст́аріти, тривожний пошук зводиться в закон, коли стоїть історія на старті перед ривком в космічний стадіон (Л.Костенко). Щасливі спільноти не мають потреби в історії. Тільки нещасливим спільнотам вкрай потрібна їхня історія, бо вони через неї прагнуть пояснити собі й іншим свої нещастя, легітимізувати свої невдачі, свою неспроможність (Ю.Андрухович). — Ба не диявол, а чаклун, — упала в річ небога. — Першої ночі по вашому, дядечку, від’їзді прилетів він сюди на хмарі, зліз із змія, на якому верхи сидів, і ввійшов до тої кімнати. Не знаю, що він витворяв, тільки дивлюся за якусь часину — вилітає він через дах, а в домі скрізь диму повно. Ми кинулись туди — що за оказія? Ані книжок нема ніяких, ані самої кімнати, нічогісінько! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — А то ж таки сторія правдива, — зауважив Санчо (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Я знав цю історію. Ішлося про перспективи, що мали відкритися перед нею, коли б вона не побралася з Гассе Знав я цю історію і в редакції самоо Гассе. Тут уже йшлося про перспективи, які були б у нього, коли б він зостався неодруженим. Це була, мабуть, чи не найпоширеніша історія в світі. та й чи не найбезнадійніша (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). От і весь канонічний дієпис. Але офіційна історія неповна (Іван Гнатюк, перекл. Б.Шульца). Я відмовляюся вірити Історії. Історія — це зорова ілюзія. Вона стосується невеликої купки людей, а вони видають її за загальнолюдську справу. Але це стосується лише їх самих. Тож наша справа полягає в тому, щоб не брати в цьому участі. Це вони придумали, що ми маємо брати в цьому участь. Їм необхідно, щоб ми грали у спектаклі їхнього божевілля (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). От і весь канонічний дієпис. Але офіційна історія неповна Історія — швидше погляди, ніж факти (В.Спіноза). Історія тчеться не із самих фактів, а й з віри поколінь. І є багато випадків, коли віра важить більше, ніж факти (Ален Деко). Історія — це збірка фактів, яких не повинно було бути (С.Є.Лєц). В історію важко увійти, але легко вляпатися (М.Жванецький). Історія Росії: жити стало краще, жити стало веселіше, жити стало краще, жити стало веселіше, жити стало краще, жити стало веселіше…].

Идеал – (франц. от греч.) ідеал. [Вірю я в правду свого ідеалу, і коли б я тую віру зламала, віра б зламалась у власне життя (Л.Українка). Серце в неї тьохнуло: вона пізнала Септара — красу кучуккойського парубоцтва, завзятого провідника, образ якого бідна дівчина довго носить у серці, хоч не сміє й очей звести на свій ідеал, як се й пристало порядній татарській киз (М.Коцюбинський). Він ніяк не міг себе примусити віднести Левкові книжки, що були вже прочитані чи хоч перегорнені. Йому прикро було б побачитись з тим, хто раніш здавався вартим наслідування ідеалом, а потім раптом виявив страшну свою порожнечу. Бо Левко ганебно став у його очах поруч Яші й інструктора, як конечний член трійки, що символізувала йому тупість села, його заскорузлість та ницість. Воно не бачить перспектив, або не шукає їх, або не потребує (В.Підмогильний). Енн підвела очі. Високий… витончено прекрасне лице… меланхолійний таємничий погляд… оксамитовий лагідний голос… так, перед нею стояв утілений герой її дівочих мрій. Більше скидатися на її ідеал він не міг би, навіть якби був виготовлений на замовлення (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Завважте: у декого ідеал людини вкладається в розміри стандартної труни (С.Є.Лєц). 1. Ідеал – те, що «Фотошоп» і дієта можуть лише зіпсувати. 2. Не хочеш розчаруватися в ідеалі — не наближайся до нього].

Любовь – 1) (к кому страсть, любовное влечение) коха́ння, (ласк.) коха́ннячко, любо́в, лю́бощі до ко́го, лю́бість, (влюблённость) закоха́ння в ко́му, (симпатия) ми́лува́ння; 2) (любовные ласки, утехи) лю́бощі, пе́стощі, ми́лощі, ми́лува́ння, лю́бість, ла́ска, коха́ння; 3) (предмет любви) коха́ння (коханячко), милува́ння (милуванячко), закоха́ння (закоханячко); 4) (нравственн. чувство) любо́в, люба́; 5) (наклонность) зами́лування, любо́в, на́хил, охо́та, хіть (р. хо́ти, диал. хі́ті) до чо́го, прихи́льність, прихи́лля до ко́го: • безумная любо́вь – шале́не коха́ння (закохання); • брак не по любви – шлюб (одруження) без кохання (без любові); • брак по любви́ – шлюб до (з) любо́ві (до сподо́би); • братская любо́вь – брате́рська (брате́рня, бра́тня) любо́в; • вера, надежда, любо́вь – ві́ра, наді́я, любо́в; • возбудить в ком любо́вь – збуди́ти коха́ння в ко́му, закоха́ти кого́ в собі́ (в се́бе); • вспылать любовью – зайня́тися (запала́ти) коха́нням, любо́в’ю, розкоха́тися; • вспыхнуть любовь – лахну́ти любо́в’ю, коха́нням; • гореть, сгорать от любви к кому – палати коханням до кого; • делать что с любовью, с любовью заниматься чем-либо – робити що залюбки (з любістю, з любов’ю); кохатися в чому; працюва́ти коло чо́го з любо́в’ю, залюбки́, з зами́лува́нням; • жениться, выйти замуж по любви́ – одружи́тися (за́між піти́) з любо́ві; • изъявлять любо́вь к кому – виявля́ти любо́в (ла́ску, прихи́лля) до ко́го, жа́лувати кого́; • искренняя, настоящая любо́вь – щи́ре коха́ння, щи́ра любо́в; • любо́вь к ближнему – любо́в до бли́жнього, братолю́бність; • любовь к искусству – любов до мистецтва; • любовь к родине – любов до рідного краю (до рідної країни, до рідної землі, до рідної сторони), любов до батьківщини (до вітчизни, до отчизни); • любо́вь мужчины, женщины – чолові́че, жіно́че коха́ння, чолові́ча, жіно́ча любо́в; • любовь не картошка — не выкинешь (не выбросишь) за окошко – любов не короста — не вигоїш спроста (Пр.); згадай та охни, мовчи та сохни (Пр.); • любовь не пожар, а загорится – не потушишь – любов не пожежа, а займеться — не погасиш (Пр.); • любо́вь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть; • мне не дорог твой подарок, дорога твоя любовь – не дороге дарування (даруваннячко), дороге твоє кохання (коханнячко); • нашим новобрачным совет да любо́вь (мир да любовь)! – на́шим молодя́там не свари́тися та люби́тися!; • нежная любо́вь – ні́жне коха́ння, ні́жна любо́в; • не по любви – не до любові (любості); • объяснение в любви́ – осві́дчення (про коха́ння); • первая любовь – пе́рше ко́хання (закохання), пе́рша любо́в; • объясняться, объясниться, признаваться, признаться в любви кому – признаватися, признатися про кохання (в коханні) кому, робити, зробити кому признання в любові (у коханні), освідчувати, освідчити кохання кому, освідчуватися, освідчитися [про кохання (про любов)] перед ким, кому, визнавати, визнати (виповідати, виповісти) кому кохання (любов свою); • относиться с любовью – ста́витися з любо́в’ю, з прихи́льністю, прихи́льно; • питать любо́вь к чему – коха́тися в чо́му; • по любви – з кохання; • пылкая, пламенная любо́вь – палке́ коха́ння, жагу́ча любо́в; • пребывать в любви – пробува́ти в любо́ві; • приобрести чью любо́вь – здобу́ти чию́ любо́в, (симпатию) підійти́ кому́ під ла́ску; • родительская любо́вь – батькі́вська любо́в; • с любовью – до любо́ви, з любов’ю, коха́но; • старая любовь не ржавеет, старая любо́вь долго помнится – да́внє коха́ння все перед очи́ма (Пр.); давнє кохання не ржавіє (іржавіє) (Пр.); • супружеская любо́вь – подру́жня любо́в, подру́жнє коха́ння; • сыновняя любо́вь – любо́в до батькі́в, сині́вська любо́в; • умирать, погибать от любви́ – помира́ти, ги́нути з коха́ння, з любо́ви. [Хто не лю́бить, той не пізна́в Бо́га, бо Бог є любо́в (Біблія). Піді́йдеш йому́ під ла́ску (П.Куліш). Він мені визнавав любов свою (П.Куліш). Крі́пко до любо́ви поцілува́лись (Г.Барвінок). Його́ со́нечко пе́стить коха́но (Л.Українка). Біда́хи розкоха́лись аж з лиця́ спа́ли, схнуть (М.Вовчок). Коха́й, поки се́рце коха́є, усе́ за коха́ння відда́й (Б.Грінченко). Щи́ро коха́вся пан у горілка́х та меда́х (Б.Грінченко). Коха́ється він у га́рних ко́нях (Б.Грінченко). Та узя́в жі́нку не до любо́ви (Пісня). За́між пішла́ по лю́бості (М.Вовчок). Пе́стощі, лю́бощі, ся́єво срі́бнеє хви́ля несе́ в подару́нок йому́ (Л.Українка). Боля́ть мене́ ру́ки, но́ги, боля́ть мене́ ко́сті, гей, якби́ то од робо́ти, а то од лю́бости (Пісня). Коха́ння моє́, я тобі́ світ зав’яза́в! (М.Вовчок). Лю́бчику мій, милува́ннячко моє́ (А.Кримський). Нема́ мого́ миле́нького, нема́ закоха́ння (Пісня). Неха́й бу́дуть лю́ди зна́ти, як в любо́ви помира́ти (Пісня). З їх естети́змом та зами́луванням до краси́ (С.Єфремов). Ой, Бо́же, Бо́же, що та любо́в мо́же! (Пісня). Хто не зна́є закоха́ння, той не зна́є ли́ха (Пісня). Се на ме́не лю́бощі напа́ли (Г.Квітка). На ми́лування нема́ си́лування (Пр.). Колишній дотик її руки живущим огнем проймав йому кров. Він згадував їхню зустріч на пароплаві, її слова і шукав у них бажаної запоруки. Кожен погляд і усміх її осявав тепер йому душу, торуючи в ній плутані стежки кохання (В.Підмогильний). У коханні як у медицині: поганенький лікар утричі люб’язніший (В.Стись). Я марно вчив граматику кохання, граматику гріховних губ твоїх, — ти утікала і ховала сміх межи зубів затиснений захланних (В.Стус). І не те, щоб жити — більше: споконвіку б — без розлуки. До віків і після віку — це — любов. Оце — вона! (В.Стус). Напередодні об’єднання Німеччини, яке всіх лякало, один француз мрійливо промовив: «Я так люблю Німеччину, що хотів би, щоб їх було дві»… В українців причин для ніжних почуттів до Росії куди більше, ніж у французів до Німеччини. Моє серце розривається від любови, і я хотів би, щоб Росій було хоча б штук п’ять-шість. Правда, моя любов до Совєтського Союзу була ще ніжнішою, і я вцілів тільки тому, що об’єктів її прикладення стало 15 (з інтернету; Дивнич). Любить Бог українця, але не признається (В.Слапчук). Усе було — і сум, і самота. І горе втрат, і дружба нефальшива. А ця любов — як нитка золота, що й чорні дні життя мого прошила. Усе було, було й перебуло. А ця любов — як холодно без неї! Як поцілунок долі у чоло. Як вічний стогін пам’яті моєї (Л.Костенко). Абсолютно ідіотська фраза з російської — «займатися любов’ю». Повна нісенітниця. Любов, кохання, честь, гідність — все це абстракції. Як можна займатися честю, совістю. В українській мові є прекрасне слово «кохаються». Шановні, кохайтеся, якщо можете. Ну, а коли ні, «займайтеся». Що зробиш… (Ярослав Трінчук). Крім того, любов — це ще багато різних речей, тільки чомусь у нас в наявності всього два слова для означення того складного багатокомпонентного почуття: «кохання» — це те, що із сексом, а все решта — просто «любов». Тішить тільки, що у росіян взагалі лиш одне на всі випадки життя. Вони просто «люблять» все підряд: і батьківщину, і маму, і друга, і кохану, і песика. В той час як у Біблії розрізняють три відтінки такого почуття, а у Греції — цілих шість: • Ерос – романтично-чуттєва любов, Прагма — реалістична любов, Маніа — хвороблива любов, Агапе — безумовна любов, Сторге — любов-дружба, Людус — любов-гра (Ярка Дубинська). Справжня любов, як рослина — повинна рости (Валерій Чоботар). Якщо абстрагуватися від біохімічних процесів у мозку, які, за твердженням фізіологів-матеріалістів, породжують те, що мудаки-поети називають коханням (щасливе кохання — це фермент, який активізує ті нейронні ланцюжки, що відповідають за ейфорію; нещасне, відповідно, стимулює мозкові зони депресії), і розглянути проблему в метафізичному вимірі, то є така думка, що любов — це не лише найбільший дар Божий, а взагалі — атрибут Бога в людині, одна з рис образу і подобія. А хто проти? Та це про любов. Ми ж тут — про суку-любов, яка, з одного боку, большая и чистая, а з другого — маленькая и пошлая, любов, яка нищить, висотує нерви, висушує мозок, вичавлює з людини кров (інша людина, на яку, власне, й спрямована любов, п’є ту кров горнятками, хоча не обов’язково є вампіром). Одне слово, якщо вербалізувати проблему в контексті запропонованого дискурсу, то любов як категорія поширює свою юрисдикцію зі сфери емоційного на рівень матерії у її білковій формі існування. Щось таке (В.Кожелянко). Любов — сприятлива сила, що дозволяє говорити про будь-що доглибно (А.Рєпа, перекл. Ф.Солерса). — … життя людське надто довге для одного кохання. Просто-таки надто довге. Це мені мій Артур пояснив, коли накивав п’ятами… І це правда. Кохання — це чудово. Та одному з двох воно завжди видається надто довгим. І тоді другий залишається ні з чим. Сидить і чекає чогось, витріщивши очі. Чекає, як божевільний… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання потрібне вже хоч би для того, щоби навчитися Болю (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Він кохав її, він прислухався до цього кохання, яке кликало Поль, доганяло її, розмовляло з нею; Сімон слухав його заклякнувши, налякано, почуваючи тільки біль і спустошення (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Так, моє кохання було надто велике. А надто велике кохання обтяжливе для того, на кого воно спрямоване, я цього не розуміла, нічого про це не знала. Та якби й знала, це однаково не допомогло б. Бо хто може визначити міру кохання?  (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Майже всю ніч пролежала, зціпивши зуби й стиснувши кулаки, задихаючись від люті й жаху, ба гірше — від каяття, цього сліпого прагнення повернути час назад хоч на годину, на секунду. Та тільки не час любощів (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Чи то любов робить людину дурною, чи тільки дурні й закохуються? Роками я торгую зі своїм клунком і знана всіма як сваха, проте на це запитання відповісти не можу (О.Кульчинський, перекл. О.Памука). Обидві, обравши різні напрямки, прагнули вирватися з цього зліпленого з різних елементів світу: горда Клариса в служіння мистецтву, до якого, проте, як невдовзі довелося визнати її вчителеві, в неї не було справжнього покликання, а тендітно-меланхолійна і, властиво, не пристосована до життя Інес — назад, під крило й під духовний захист надійного міщанського побуту, шлях до якого відкривав респектабельний шлюб, бажано з кохання, а як ні, то й без нього (Є.Попович, перекл. Т.Мана). — Чому ви не витурите його? — Він не такий поганий, докторе. Тільки запальний… — Равік глянув на дівчину. Кохання, подумав він. І тут кохання. Одвічне диво. Воно не тільки осяває барвистою веселкою мрій сіре небо буднів, а й може оточити романтичним ореолом купу лайна. Диво і страхітливий глум водночас. (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання травами не лікується (Овідій). Ніяка облуда не здатна довго приховувати кохання, коли воно є, або ж удавати, коли його нема (Ф. де Лярошфуко). …людське життя тягнеться надто довго для одного кохання (Е.М.Ремарк). Любов іноді приходить так несподівано, що ми не встигаємо роздягнутися (С.Є.Лєц). Кохання — це грубе перебільшення різниці між однією людиною і всіма іншими (Дж.Б.Шоу). Любов терпить і прощає все, але нічого не пропускає. Вона тішиться мализною, але вимагає всього (Клайв Льюїс). Серед всесвітнього варварства людським істотам іноді (досить рідко) вдається створити теплі місця, осяяні світлом кохання (М.Уельбек). Любов, що боїться перешкод, — це не любов (Д.Ґолсворсі). Шлях справжнього кохання ніколи не був гладкий (В.Шекспір). Ніщо так не економить час і гроші, як взаємне кохання з першого погляду].

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Вера – ві́ра, -ри; потерять веру в кого – зневі́ритись в ко́му.

Живой – 1) живи́й, -а́, -е́; 2) (бойкий) жва́вий, мото́рний, -а, -е; живая вода – цілю́ща вода́; живая вера – те́пла ві́ра.

Вера – Ві́ра, -ри.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Вера – віра. Обратить в свою веру – повернути на свою віру. Изменить вере – зламати віру. Потерять веру в кого, что – зневірятися в кому, чому. Потерявший веру – зневірений. Обращенный в новую веру – новонавернений.

Доверие – віра; довіра; довір’я. Заслуживающий доверия, достойный доверия, внушающий доверие – віри гідний; вірогідний; певний. Внушать (собою) доверие – викликати, будити довіру. Не заслуживающий доверия, не внушающий доверия – невірогідний; (сомнительный) – непевний. Лишать доверия – позбавляти віри; одбирати довіру. Утратить, потерять доверие к кому – зневіритися кому або в кого. Утратить, потерять доверие чье – відпасти віри; втратити віру чию; виходити з довір’я. Оказывать доверие – вірити кому, на кого; здаватися на кого; давати віри кому. Снискать чье-либо доверие – запобігти чиєї віри; привернути до себе чию віру. Злоупотреблять доверием – надуживати чиєїсь віри (довіри); обертати чию віру на зло. Питать доверие – няти віру кому; діймати віри кому.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Вера • Вера без дел мертва есть – віра без діл (є) мертва. • Вера и гору с места сдвинет – віра і гори зсуває; віра і гори двигає; віра гори (во)рушить. • Верой и правдой, по вере и правде служить – по правді (віддано) служити. • Дать, одолжить кому на веру что – дати, позичити кому на віру (на слово) що; повірити кому на слово що; навірити кому що. [Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє. Н. п.] • Не давать веры кому – не давати (не йняти) віри кому. [Чортам ще й дурень віри не йняв! — одрізав дід. Стороженко.] • Обратить в христианскую веру кого – навернути (повернути) на християнську віру (до християнської віри, на (у) християнство) кого. • Обращенный в новую веру (неофит) – новонавернений; нововірець (неофіт). • Потерявший веру – зневірений. • Терять, потерять веру в кого, что – зневірятися, зневіритися в кому, в чому; утрачати, втратити віру в кого, в що.

Канцелярский • Канцелярская волокита – канцелярська тяганина. • Канцелярская крыса – канцелярський посіпака (сіпака); канцелярська віра; канцеляжка.

Мерить • Мерить глазами (взглядами, взором) кого – міряти очима кого; обміряти поглядом кого. • Мерить на свой аршин; мерить своим аршином (своей меркой) (разг.) – на свою мірку міряти; міряти своїм ліктем (на свій лікоть). • Как кому верят, так тому и мерят – яка кому віра, така тому й міра. Пр.

Обаяние • Поддаваться, поддаться обаянию чего-либо – піддаватися, піддатися (підлягати, підлягти, іноді улягати, улягти) чарам чого; зачаровувати, зачаруватися чим. […І Віра теж зачарувалася степом. Збанацький, перекл. з Чехова.]

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Ві́ра – 1) вера, доверие. • Дійма́ти, дійня́ти ві́ри – верить. 2) вера, религия. • Бі́сова, пся, чо́ртова ві́ра – (брань) чортово племя, собачий род. 3) народ, племя (какой-нб. веры).

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Доверенность – 1) (доверие) – ві́ра, дові́ра, дові́р’я до ко́го; (полномочие) – упова́ження, упова́жнення, уповнова́ження; 2) (документ) – ві́рчий лист, дові́реність (-ности); д. с правом передоверия – дові́реність з пра́вом передовіряти; д. срочная – терміно́ваний ві́рчий лист, дові́реність на пе́вний речене́ць; по -сти (действовать) – на підста́ві дові́рености (ві́рчого листа́); прекращать -ность – касува́ти дові́реність; совершать -ность – уклада́ти, укла́сти дові́реність (ві́рчий лист).

Доверие – ві́ра, дові́ра, довір’я; внушающий -рие – пе́вний, віригі́дний; возбуждать -рие в ком – вселяти кому́ дові́ру; достойный, заслуживающий -рия – віригі́дний, пе́вний; злоупотреблять -рием – надужива́ти ві́ри; облеченный -рием – наді́лений дові́рою, з на́даною дові́рою, кому́ на́дано дові́ри; оказывать -рие кому – звірятися, зві́ритися кому́, на ко́го, (ві́рити, пові́рити на ко́го), здава́тися на ко́го; по -рию к кому (выдать) – з дові́ри до ко́го, ві́ривши на ко́го, ві́ривши кому́; с полным -рием – з цілковитою дові́рою; терять -рие к кому, к чему – зневірятися, зневі́ритися в ко́му, в чо́му.

Долг – 1) (обязанность) – повинність (-ности), обов’язок (-зку); д. гражданский – громадянська повинність; исполнять, соблюдать долг – чинити (вико́нувати) повинність (обов’язок), доде́ржувати повинности (обов’язку); отдавать последний долг кому (умершему) – склада́ти (віддава́ти) оста́нню ша́ну кому́, вшановува́ти па́м’ять кого́; первым -гом – щонайпе́рше, передусі́м; по долгу службы – з повинности урядо́вої, з урядо́вого обов’язку; поставляю, считаю долгом – вважа́ю за повинність, за обов’язок; я у вас в большом долгу – я ду́же вам зобов’язаний; 2) (денежный) – довг (-гу); д. безнадежный – пропа́щий довг; д. капитальный – стовп (-па́); д. ненадежный – ненаді́йний (непе́вний) довг; д. пассивный – пасивний довг; д. переводной – переписаний (переписуваний довг); д. погашенный – спла́чений довг; д. покрытый – спла́чений довг; д. сомнительный – непе́вний довг; быть в -гах – ма́ти довги; взыскивать долг – пра́вити, спра́вити довг; возвращать, отдавать долг – віддава́ти, відда́ти, поверта́ти, поверну́ти кому́ довг; входить в долги, делать долги – позича́тися, напозича́тися; истребование долга – спра́влення до́вгу; отсрочить долг – відкла́сти спла́ту до́вгу; перевод долга (на чье имя) – переписування до́вгу на кого́; погасить долг – виплатити, сплатити довг; погашение долга: а) спла́та, спла́чення до́вгу; б) п. -га давностию – покриття до́вгу да́вністю; попасть в долги – завинува́тіти, завинува́титися; удовлетворение долгов – спла́та (спла́чення) довгі́в; 3) (кредит): а) (о деньгах) – по́зика; б) (о товарах) – ві́ра, борг (-гу); (в выражениях); брать в долг (о товарах) – бра́ти на́бір, на ві́ру; (о деньгах) – позича́ти, позичити в ко́го; в долг – позикою, позичко́во, (о товарах) – на́бір; верить, давать в долг (о товарах) – дава́ти на́бір, боргува́ти, поборгува́ти кому́, навіряти, наві́рити кому́; (о деньгах) – позича́ти, позичити кому́, у по́зику дава́ти; взятый в долг (о товаре) – борговий, взятий на́бір; (о деньгах) – взятий у по́зику; данный в долг (о товаре) – (по)борго́ваний, заборго́ваний, да́ний на́бір; (о деньгах) – позичений; свободный от долгов – незавинува́чений, ніко́му невинний, ві́льний від до́вгу.

Кредит – 1) (бухг. и фин.) – кредит (-ту); к. взаимный – взає́мний кредит; к. восстановительный – відбудо́вчий кредит, кредит на відбудува́ння; к. краткосрочный – кредит на малий час; к. мелкий – дрібний кредит; к. мелколавочный – кредит на дрібний крам; к. по сметам – кредит із кошто́рисів, кредит на підста́ві кошто́рисів; к. сверхсметный – (по)надкошто́рисний кредит; к. условный – умо́вний кредит; восстановлять кредит – поновляти, поновити кредит; отказывать в -те – відмовляти в кредиті; открывать кредит – відкрива́ти, відкрити кредит; отпускать -ты – дава́ти, да́ти кредити; располагать -том – ма́ти кредит; 2) (долг) в выражениях: брать в кредит – бра́ти, взяти на́бір, на борг, на ві́ру; отпускать в к-т – дава́ти, да́ти на́бір, на ві́ру, боргува́ти, поборгу́вати; 3) (доверие) – кредит (-ту), ві́ра; к. личный – особистий кредит; подрывать чей кредит – хита́ти, похитну́ти чий кредит, ві́ру до ко́го.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Вера и гору с места сдвинет. — 1. Віра і гори зсуває.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

ві́ра, -ри, -рі. На ві́ру бра́ти, жи́ти

Ві́ра, -ри, -рі, -ро!

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Безві́р’я, -р’я, с. Безвѣріе. Віра і безвір’я. Щог. В. 109.

Бусурма́нський, и бесурме́нський, -а, -е = Бусурманський. К. ЧР. 23. Віра бесурманська. АД. І. 334.

Бісія́нський, -а, -е. = Бісовський. Какъ бранное слово встрѣчено въ народ. разсказѣ: Ну, та й утяла ж бісіянська віра! так гуля й набігла. Грин. II. 207.

Боро́ти, -рю́, -реш, гл. Бороть, одолѣвать. О Боже мій несконченний! дивитися горе, що тепера на сім світі віра віру боре. Нп.

Ві́ра, -ри, ж. 1) Вѣра; довѣріе. А в козака стільки віри, як на синім морі піни. Нп. Дійма́ти, ня́ти, поня́ти ві́ри. Вѣрить, повѣрить. З брехні не мруть, та вже віри більше не ймуть. Ном. № 6805. Не хоче дядько йти, та ще й віри не йме, що в мене єсть дерево на хату. Рудч. Ск. І. 92. Брат і віри поняв, а того не знав, сердега, що жіноче плем’я лукаве. Рудч. Ск. І. 132. 2) Вѣра, религія. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє. Ном. № 1. Ана́хтемська, пся, чо́ртова віра. (Брань). 3) Народъ. Прийде віра християнськая во небесний рай. Гол. ІІІ. 271. Ум. Ві́ронька.

Ві́ронька, -ки, ж. Ум. отъ віра.

И́дольство, -ва, с. = Идолопоклонство. К. ПС. 130. Идольство борола наша віра. К. МБ. XI. 145.

Мара́, -ри, ж. 1) Призракъ, привидѣніе. Вони ж, бачивши його, що ходить по морю, думали, що се мара. Єв. Мр. VI. 49. Василина з’явилась і счезла, як мара. Левиц. Що ж се таке? Се не мара, моя се мати і сестра. Шевч. 340. 2) Злой духъ, разновидность чорта, обморочивающій людей, затемняющій имъ разсудокъ, чтобы завести ихъ въ опасное мѣсто. Чуб. І. 196. Туди мене мара несе, де грають музики. Гол. IV. 460. Убрався в сажу, як мара. A мара́ його́ зна́є, де він ся подів! A чортъ его знаетъ, куда онъ дѣвался! Каменец. у. 3) Сонъ, сновидѣніе, греза. Сон — мара, Бог — віра. Ном. № 11345. Чаще во мн. ч.: ма́ри. Ой місяцю-місяченьку! не світи нікому, тільки мойму миленькому, як іде додому. Світи йому вдень і вночі і розганяй мари. ЗОЮР. II. 240. У Левицкаго употребл. въ значеніи: мечты. Не зросла вона в роскоші. Мари об таких хатах раскішних здались їй пустими.

Ми́лость, -ти, ж. 1) Милость, милосердіе. Що день хвалили Бога за Його милость. Кв. І. Ми́лость на ко́го кла́сти. Миловать кого, прощать кому изъ сожалѣнія. Це ще я милость на його кладу, що не позиваю, а то було б йому. Константиногр. у. 2) Любовь. О Боже мій несконченний! що ся тепер стало! Як то віра, так то віра, а милости мало. Нп. Як бись знала, що то милость може, казала б сь: оженися. Гол. III. 289. 3) Ва́ша ми́лость. Ваша милость (титулъ). Просимо вашої милости і на обід. Левиц. 4) Ми́лость Бо́жа. Раст. Myosotis palustris. Шух. І. 21.

Нескінче́нний, -а, -е. Безконечный. К. Кр. 15. О, Боже мій, нескінченний! дивитися горе, що тепера на сім світі віра віру боре. Нп.

Охві́ра, -ри, ж. Жертва. Яка віра, така й охвіра. Ном. № 4.

Соба́чий, -а, -е. 1) Собачій. Соба́ча ві́ра, юха́. Бранныя слова. Собача віра.... і їсти не давала. Рудч. Ск. І. 183. Як поп’ється, то йому не кажи ні злого, ні доброго — така собача юха. ЗОЮР. І. 152. 2) Растенія: а) — ко́рінь. Cynoglossum officinale. Анн. 119. б) — чі коно́плі. Galeopsis versicolor Curt. ЗЮЗО. І. 123. в) — че ми́ло. Saponaria officinalis L. Анн. 316. г) Herniaria glabra L. ЗЮЗО. І. 124. д) — чі репяхи́. Bidens tripartita L. Анн. 65. е) — чі язики́. Plantago lanceolata. Анн. 259. 4) Соба́че ви́м’я. Нарывъ подъ мышкою.

Сон, сна и сну, м. 1) Сонъ. Питається сон дрімоти: де ти будеш ночувати? Мет. 2. То лях, мостивий пан, од сна уставає. ЗОЮР. І. 52. Со́н не бере́ться. Не снится. Хата біла, постіль мила, і сон не береться. Чуб. V. 2. 2) Сновидѣніе. Одної ночі приснивсь мені сон. МВ. І. Сон мара, Бог віра. Ном. Рябо́ї коби́ли сон роска́зує. Чепуху городить. Чуб. І. 262. 3) род. со́ну, также: сон-зі́лля, сон-трава́, род. сон-зілля, сон-трави́. Раст. a) Anemone Pulsatilla L. ЗЮЗО. І. 133. Анн. 35. б) Anemone pratensis L. ЗЮЗО. І. 133. Анн. 35. в) — бі́лий. Anemone sylvestris. ЗЮЗО. І. 175. Щоб на той рік діждати сону топтати. Ном. № 332. Молода сестра сон-траву ірвала. Нп. 4) Сѣмячки подсолнечника. 5) Рыба сомъ. Вх. Пч. II. 21. Ум. Со́ник, соно́к, со́ненько. Мил. 36. Сонько́. Ходи, сонку, в колисочку, приспи нашу дитиночку!... Макс. (1849) 102. Вже ж бо я свого соненька та не відгадаю. Грин. III. 205.

Старогре́цький, -а, -е. Древнегреческій. Старогрецька віра. К. ПС. 48.

Судови́й, -а́, -е́. 1) Судовой, судный. Найважніше діло віра у правду судову. О. 1862. IX. 125. 2) Судейскій. А тут приходять якісь судові два панки. МВ. II. 38.

Ци́ган, -на, м. 1) Цыганъ. Ласі, як циган на сало. МВ. І. 107. На те циган кліщі держить, щоб у руки не попекло. Ном. № 5854. 2) У гуцуловъ: кузнецъ. Kolb. І. 68. Шух. І. 146. 3) Участвующій въ свадебномъ обрядѣ, наз. цига́нщина. См. МУЕ. І. 155. Родъ игры въ карты, въ которой осмѣивается крестьянское начальство и конокрадство; трефовая масть имѣетъ здѣсь особыя названія: тузъ наз. голова́, король — старшина́, дама — пи́сарь, валетъ — ци́ган, десятка — деся́тник, шестерка — коби́ла. КС. 1887. VI. 466. Ум. Цига́ночок, цига́нчик. Вх. Лем. 480. Ой цигане, циганочку, яка ж твоя віра? ЕЗ. V. 202.

Ві́ра, -ри, ж. Bѣpa. Лохв. у. Ум. Ві́рка. Лохв. у. Левч. 185. Ві́рочка ВД.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

Доверие — ві́ра, -ри, дові́р’я.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

барде́са, барде́с; ч. бард співачка або поетка; виконавиця власних пісень (здебільшого під гітару). [ Бакс розповідав, який переполох творився серед музикантів у запорізькому готелі і як одна бардеса, фарбуючи нігті на ногах, раптом зронила: – Важко тепер хлопцям прийдеться, ой, важко... (Павло Вольвач «20+1, або Земля мертвих», 2021). Гостя заходу бардеса Оксана Чайка виконала балади з перекладених творів Толкіна. (obolon.kyivcity.gov.ua, 07.12.2018). Одну з найперших своїх ляльок Віра Бутова присвятила пам’яті рано померлої московської бардеси Віри Матвеєвої. (День, 2002).] Словотворчість незалежної України. 2012-2016: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017, с. 42.

вико́нувачка, вико́нувачок; ч. вико́нувач та, хто тимчасово обіймає якусь посаду. [Україна закуповує ліки на 40% дешевше порівняно з 2014 роком. Про це повідомила в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода виконувачка обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун. (Радіо Свобода, 26.01.2019). Перші гулянки, перші сварки Уже через добу після вступу на посаду Ющенко призначив виконувачкою обов’язків Прем’єр-міністра улюбленицю значної частини Майдану Юлію Тимошенко <…>. (Україна молода, 2011). Та на підступах до їдальні Дану перепинила та сама, її «улюблена», завучка із виховної роботи, виконувачка обов’язків директора і абсолютно бездарна викладачка алгебри, Віра Степанівна. (Наталка Шевченко «Ангели, що підкрадаються», 2005).] див.: викона́виця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 411. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

вла́сниця, вла́сниць; ч. вла́сник та, хто володіє речами, майном та ін. на правах приватної або суспільної власності. [Той Алан був наївний і чесний хлопчина, тож почав геть чисто все викладати доньці власниці галереї. (Мілан Кундера «Нестерпна легкість буття», пер. Леонід Кононович, 2019). Віра Матковська – колекціонерка українського одягу, власниця колекції Борщівських Сорочок. (matkovska.com). Вони ж і врожай збирають, а власниця паю з того нічого не має. (День, 2001). До аптеки, власницею якої вважалася його зв’язкова, було хвилин з п’ятнадцять їзди, і він вирішив попередити Марію, щоб вона на нього чекала. (Юрій Дольд-Михайлик «Над Шпрее клубочаться хмари», 1985). Дівчина мала бути власницею хати, як єдина спадкоємиця. (Василь Барка «Рай», 1953). Власниця в жодному разі не хотіла поступитись цими речами для науки, і де вони тепер поділися, зовсім невідомо. (Дмитро Яворницький «Дніпрові пороги», 1928). Вищитать, скілько народу передушить він на рік, як що шофер ( що керує машиною ) одержує 75 руб. на місяць на всьому готовому, закоханий у власницю автомобіля і вважає себе великим талантом? (Рада, №26, 02.02.1911).] див.: воло́дарка, володі́лиця, господа́рка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 145. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 703. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.)  Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)

етнографи́ня, етнографинь; ч. етно́граф фахівчиня з етнографії. [«А кінь є також одним із атрибутів свята , адже здавна господаря , який мав коні , в селі неабияк поважали та шанували», — розповідає етнографиня Віра Вакун. (Версії, 2020). «Ця прикраса ще праукраїнська, – розповідає Стефанія Капустинська, етнографиня з Івано-Франківська». (Фіртка, 2018).] див.: етно́графка

єрети́чка, єрети́чок; ч. єрети́к 1. та, хто відступила від догм панівної релігії. [<…> я спробую, хай би тільки в найзагальніших рисах, реконструювати обрис тої «культурної тяглости», котру персоніфікувала собою «єретичка»-«прометеїстка», лицареса Святого Духа <…>. (Оксана Забужко Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій, 2007). Поблизу Руана спалено на багатті Жанну д’Арк, яку англійський церковний суд визнав єретичкою. (День, 2002). Якось на аутодафе, коли зводили на вогнище молоду єретичку, він замість радості, що католицька віра торжествує, відчув у глибині душі гріховну жалість. (Володимир Дрозд «Жертва диявола», 1966).] 2. перен. та, хто відступила від панівних поглядів або загальноприйнятих правил. [Тільки Джералд Вейс не фотографував зрадниці громадських сподіванок і новоявленої єретички: місіс Ліліан була постійною співробітницею його листка. (Юрій Смолич «Ще одна прекрасна катастрофа», 1932).] див.: єрети́ця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 2, 1971, с. 499.

жреки́ня, жреки́нь; ч. жре́ць жінка, яка здійснювала богослужіння, жертвоприношення в язичницьких релігіях. [Аріядна – жрекиня (Емма Андієвська «Роман про добру людину, 2018). <…> заклопотано на всі боки оберталася маленька тітка Ен у своїй жовто-бронзовій вовняній суконці з великою низкою дерев’яного індіянського намиста, подібна до жрекині ацтеків (Улас Самчук «На твердій землі», 1966). Жрекиня мріяла засвятити себе ворожбитству. (Наталена Королева «Легенди старокиївські», 1941-1943). Коротко так відповіла жрекиня йому довголітня (Вергілій «Енеїда», пер. Микола Зеров, 1990). Хотяй поняття та почитания богинь всіляко перехрещувалися та лупилися зі собою, проте кожда мала своїх жреців і жрекинь <…>. (Юліан Опільський «Танечниця з Пібасту», 1921). Ішла до него гола, ширша в плечах, ніж в бедрах, з маскою усміхненого черепа на лиці, з кровопийними устами, розхилювала рамена, як вампір крила, й обіймала ними весь світ, як жрекиня полового розпусту. (Михайло Яцків «Блискавиці», 1913).] // жреки́ня мисте́цтва — та, хто присвячує себе служінню мистецтву. [Вона [Віра Вовк] — «жрекиня мистецтва», притому самовіддана <…>. (meest-online.com, 17.05.2012). Виплачувалися на рожевий, пахучий папір і замість домашніх завдань писали сентиментальні листи до найдорожчих своєму серцю німф та жрекинь рідного мистецтва. (Богдан Лепкий «Казка мого життя. Бережани», 1941).] див.: жри́ця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.

засно́вниця, засно́вниць; ч. засно́вник та, хто заснувала щось, поклала початок чомусь. [Перша приватна жіноча гімназія була відкрита в Києві. Засновницею її стала дружина професора Віра Миколаївна Ващенко-Захарченко <…>. (Людмила Смоляр «Минуле заради майбутнього», 1998). Як це так, що жінка, засновниця усього людського прогресу, творець підвалин цивілізації, так ганебно відступила на задній плян: у кухню, в гінекей, у альков? (Докія Гуменна «Скарга майбутньому», 1949).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 288. Словник української мови: в 11 томах, Т. 3, 1972, с. 321. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)

звитя́жниця, звитя́жниць; ч. звитя́жець 1. уроч. та, хто перемогла у змаганнях чи в конкурсі. [Ніхто не очікував таких результатів. І в першу чергу сама звитяжниця – адже з 107 допущених до конкурсу оповідань саме її твір посів перше місце! (bukvoid.com.ua, 14.11.2011). На стійкість багаторазової олімпійської звитяжниці Яни Клочкової. (Український тиждень, 2008). Наша звитяжниця після повернення на батьківщину приймала привітання від управлінців: спочатку у Міністерстві оборони, згодом її вітав мер Чернігова. (portal.lviv.ua, 26.04.2007).] // перен. та, хто скорила когось. [Ох, якою чарівною була Мисливиця, яка довела свою перевагу над могутнім напівбогом! Переможений ніс звитяжницю на руках, поцілунками повертаючи їй силу, і ніч ставала гарячою від його подиху. (Владислав Билінський «До далекого саду», 2004).] // героїня. [Спартанці скрегочуть кутніми. Ітакійці проголошують їхню Пен звитяжницею – Ви нагадуєте мені Антисфена, – сказав професор. (Джеймс Джойс «Улісс», пер. Олександр Терех, Олександр Мокровольський, 2015).] 2. та, хто, досягає успіхів у чомусь, долаючи труднощі, наполегливо працюючи та ін. [Сьогодні свій 99 День народження святкує славна жінка, звитяжниця, трудівниця, ветеран Великої Вітчизняної війни Віра Олександрівна Сінькевич! (radrda.gov.ua, 30.09.2015). Мені на якусь мить здалося, що переді мною сидить та незабутня звитяжниця, та сама трудівниця – зі своєю бурхливою зухвалістю, з доброю душею, яка все своє життя, кожен працьовитий день зустрічала в полі <…>. (svatovo.lg.ua).] див.: перемо́жиця, перемо́жниця; бійчи́ня, во́їнка; герої́ня, звитя́жиця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 3, 1972, с. 475.

кардіохірурги́ня, кардіохірурги́нь; ч. кардіохіру́рг лікарка, фахівчиня з кардіохірургії. [«Доктор Віра» – за сюжетом медичної мелодрами, щасливе та спокійне життя кардіохірургині Віри в один момент руйнується: коханий чоловік зникає, залишаючи її з маленькою донькою і хворою мамою <…> («Україна. ТСН», 02.04.2020). Таким чином, жінка може бути президенткою країни й кардіохірургинею, ректоркою університету та суддею <…>. (krona.org.ua). Дитяча кардіохірургиня та волонтерка Юлія Кузьменко заявила, що її зробили вбивцею журналіста Павла Шеремета тоді, коли вона була в операційній. (gordonua.com, 13.12.2019).]

кінокритики́ня, кінокритики́нь; ч. кінокри́тик фахівчиня, яка аналізує кінематографічний процес, рецензує фільми. [У новій регулярній рубриці несувора, але прискіплива кінокритикиня та ведуча Віра Сивачук коротко, легко і ду-у-уже суб’єктивно розповідає про вподобані фільми на шоу «Віра в кіно» на Радіо Промінь. (Суспільне, 07.04.2020). Львівська кінокритикиня [Катерина Сліпченко] повезе свої фото зірок Голлівуду на кінофестиваль у Мінськ (zaxid.net, 30.10.2019). Аня Дацюк, журналістка, кінокритикиня, редакторка видання Vertigo (inspired.com.ua, 14.08.2019). Кінокритикиня С. Е. Лежон, яка переважно писала з дому або була в кіно <…>. (ms.detector.media, 08.03.2018). Дух і Літера. У гостях програми кінокритикиня Лариса Брюховецька (ukrlife.tv, 24.12.2015).] див.: кінокри́тиця, кінокритике́са Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 218.

набира́льниця, набира́льниць; ч. набира́льник працівниця друкарні, яка з друкарських літер набирає, складає текст. [Ваші верстки лягають у верстви, Шпали шпальт швидко множаться ваші, Набиральниці з лагідним серцем І дизайнерки, і метранпажі! (trkvik.tv, 29.05.2020). В інституті нам було надано дві кімнати: в одній ми з ним знаходилися, в іншій, більшій, розмістився комп’ютерний цех, де працювали позмінно набиральниці Валентина Добровольська, Оксана Подольська, Віра Горська, Любов Борщевська та коректор Любов Дейнека. (Георгій Сербін «Картаті штани з Америки», Рівне, 2011). <…> потім до нас підвалювали тридцяти- і сорокалітні жіночки – набиральниці, верстальниці, коректорші, кореспондентки. (Анатолій Дністровий «Дрозофіла над томом Канта», 2009).]

нає́мниця, нає́мниць; ч. нає́мник, на́йманець 1. та, кого найняли для виконання певних завдань; наймана робітниця. [Всі в зборі: землянин Пітер Квилл (Зоряний Лорд), мовчазний велетень Дракс, зеленошкіра наємниця Гамора, живе дерево Грут і єнот. (kinoafisha.ua, 28.04.2017). – Ви долонею цвяхи вбиваєте? – остовпеніла наємниця. (Антон Копинець «Іван Сила на прізвисько “Кротон”», 1972).] 2. солдатка або офіцерка найманої армії. [Як ми раніше писали, російська наємниця Віра Калмикова, яка стала інвалідом війни на Донбасі, вирішила тепер просити допомоги на лікування у людей. (rbc.ua, 04.03.2020).] 3. заст. та, яка захищає чужі інтереси з корисливих мотивів. [Німеччина, а при ній і її наємниця Австро-Угорщина, схотять захопити Україну під свою війскову контролю, аби її визисвати економічно. (Свобода, 1918, №47).] див.: на́ймичка, на́йманка Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

нена́висниця, нена́висниць; ч. нена́висник 1. та, хто ненавидить когось або щось. [Попри потужне бажання позбутися самотності, Віра лишалася запеклою ненависницею чоловіків. (Алла Рогашко «Крізь безодню до Світла», 2015). – А який Ви, пане, бачите парадокс у тому, що знана приятелька Вольтера і ненависниця святенників буде доброю хранителькою реліквії? (Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля», 2007). – Ляля, ненависниця родини в теорії й практиці, як зразкова сім’янинка! (Олекса Ізарський «Полтва», 1974). І ось простягнув Я Свою руку на тебе, і відняв належну частину твою, і дав тебе на волю твоїх ненависниць, филистимських дочок, засоромлених твоєю нечистою дорогою. (Старий Заповіт, пер. Іван Огієнко, 1962). З помсти за це, вона стала лютою ненависницею всіх наці і тепер суворо обвинувачує їх на суді. (Улас Самчук «Плянета ДіПі: нотатки і листи», 1948).] 2. та, що ненавидить когось або щось. [Німеччина досить уже себе показала ненависницею українського народу і особливо в цю війну, коли вона без краю мучить і знищує українців,— який же може бути союз з кривавим катом і мучителем? (Павло Тичина «Геть брудні руки від України», 1943).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 5, 1974, с. 341. Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)

озеле́нювачка, озеле́нювачок; ч. озеле́нювач фахівчиня з озеленення; та, хто озеленює місцевість. [Тут озеленювачка сама працює більше через великий об’єм робіт. (shotam.info, 18.04.2019). Віра КОСАР, озеленювачка <…>. (Рок-музика проти вирубки дерев, Новий канал: Програма «Репортер», 21.09.2010, сюжет №8, 19:10:05-19:12:45). Понад 20 років озеленювачка Полтавського заводу медичного скла 38-річна Людмила Литовченко «фанатіє» від Софії Ротару. (gazeta.ua, 23.11.2007).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.

перемо́жниця, перемо́жниць; ч. перемо́жець та, хто перемогла, здобула перемогу. [Переможниця показала на себе вказівним пальцем, а тоді мовчки вистромила вгору великий палець. (Галина Вдовиченко «Містельфи», Львів, 2020, с. 61). Переможниця найпрестижнішої премії для вчителів «Global Teacher Prize Ukraine» Наталя Кідалова в інтерв’ю нам розповідала, що кліпове мислення, попри те що його часто критикують, може відігравати й позитивну роль. (Версії, 2020). Щодо переможниці, то це якісна, проте не найкраща роль Бінош. (Український тиждень, 2010). I саме ця дівчина через кілька років стала переможницею «Євробачення» <…> (Галина Вдовиченко «Пів’яблука», 2008). Візантія вийшла недавно переможницею в боротьбі з арабами у Середземномор’ї та в Сирії і суттєво просунулася углиб Балкан. (Ігор Шевченко «Україна між Сходом і Заходом. Нариси з історії культури до початку XVIII століття», пер. Марія Габлевич, 2001). Бо навряд чи котрась із них могла вийти переможницею, їхні прагнення не збігалися, і кожна діставала своє. (Юрій Андрухович «Московіада», 1992). Поліфемове? Нереїд? – неухильно приводили Терещенка до лябіринту, до Міноса, а головне – до його Аріядни, одвічної переможниці зла <…> (Емма Андієвська «Роман про добру людину», 1973). Плентаючись за своєю нежданою гостею, Григорій думає лише про те, що вона, можливо, «одразу ж відчула себе переможницею: легко виманила мене на вулицю, примусила піти з собою <…> (Іван Світличний «Людина приїздить на село...», 1961). Рекордсменка України Віра Піскун вийшла переможницею в бігу на 500 і 1500 метрів серед жінок. (Вісті ВУЦВК, 1940). Тільки коли я витримаю цю свою вуздечку, тільки тоді вийду переможницею. (Марія Романівська «Загнуздані хмари», 1936). Навіть жест, яким вона підтягає панчішку, що зсунулась під час бійки, – жест переможниці <…> (Леонід Скрипник «Інтеліґент», 1929). Ні одна нація не вийшла переможницею в минулій війні, але робочий клас усього світу знаходиться безумовно в числі переможених. (Більшовик, Київ, №202, 06.09.1924).] див.: перемо́жиця Словник української мови: в 11 томах, Том 6, 1975, с. 231 – заст. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)

перука́рка, перука́рок; ч. перука́р майстриня, яка підстригає, фарбує волосся, робить зачіску, завивку, а також голить чоловіків. [Також у проекті працювала дієтолог Віта Іванків , візажистка Мар’яна Гребенюк, перукарка Віра Романович. (Репортер, 2019). Ілона одягла халат i, зручно вмостившись у кріслі, почала чекати на перукарку. (Ірен Роздобудько «Ескорт у смерть», 2007). Ось секретаркою попрацювати чи перукаркою – це будь ласка. (Високий замок, 2003). Як правило, мама віддаровувала комусь ці коробки. Сусідам, знайомим, перукарці, прийомщицям у пральні, хімчистці. (Всеволод Нестайко «Скринька з секретом», 1987). В січні 1959 року пан Гі Рінальдо (в кольоровому піджаку і з мікрофоном у руці) склав у Реймсі енергійний протест проти обрання на «міс Францію» Моніки Хірон, перукарки за фахом. (Всесвіт, 1959, №6).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 564. Словник української мови: в 11 томах, Том 6, 1975, с. 334.

писанка́рка, писанка́рок; ч. писанка́р майстриня, яка пише писанки. [Галина Стеценко – піаністка, органістка, писанкарка, художниця, поетеса. (Україна молода, 2018). Відома писанкарка, вишивальниця Віра Борис виткала Праматір-Оранту та Велику птаху <…> (Свобода, 2015). <…> писанкарка Анна Линдюк <…> (Кримська світлиця, 2013). А ще кажуть, що Матір Божа розписувала писанки для Пилата, щоб той змилосердився над її сином: як писала, то плакала, а тому писанкарки кладуть на яйця крапочки, подібні до сліз <…> (Роман Іваничук «Вогненні стовпи», 2005). Бо писанка кругла, і безкінечник на ній, але писанкарка зачила узір і викінчувала писати. (Марія Влад «Стрітеннє. Книжка гуцульських звичаїв і вірувань», 1990).] Словник української мови: в 11 томах, Т. 6, 1975, с. 360.

працівни́ця, працівни́ць; ч. працівни́к 1. членкиня виробничого колективу; та, хто бере участь у трудовому процесі, працює за певним фахом. [Саме на підставі цього і було здійснено затримання працівниці Офісу генпрокурора. (Версії, 2020). Друкарка редакції українського дитячого журналу в Києві розповідає при мені другій редакційній працівниці про якусь дівчину <…> (Борис Антоненко-Давидович «На шляхах і роздоріжжях», 1978). До чого рідно, зворушливо гудуть лох-маті працівниці! (Володимир Винниченко «Сонячна машина», 1924). А до того ви – тиха працівниця, – думали, що про свою кривду говорити не будете <…>. (Уляна Кравченко «Спогади учительки», 1887).] // музе́йна працівни́ця – та, хто працює в музеї. [На Франківщині працює найстарша музейна працівниця України. (shotam.info, 22.05.2021).] // науко́ва працівни́ця – та, хто займається науковою роботою, провадить наукові дослідження. [Найстарша музейна працівниця України, наукова працівниця Дому Франка з понад 60-річним стажем Віра Бонь <…>. (dyvys.info, 23.04.2020).] // на́ймана працівни́ця – та, хто виконує роботу за наймом.[ Наймана працівниця підприємця на єдиному податку з 6 травня 2008 року пішла в декретну відпустку <…>. (Власна справа, 2008, №10).] 2. трудівниця. [<…> «наша невтомна й самовіддана працівниця на окраїнних землях» <…>. (Поля Гоявічинська «Райська яблуня», пер. Валентин Струтинський, 1988).] див.: співробі́тниця, робітни́ця, трудівни́ця Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 608. Словник української мови: в 11 томах, Том 7, 1976, с. 521. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)

реда́кторка, реда́кторок; ч. реда́ктор 1. та, хто редагує текст. [Пам’ятаю, як тоді цю світлину від коментувала моя товаришка, викладачка, мовознавиця і редакторка Мирослава Прихода: «Сирі, Та Не Сірі». (Марія Титаренко «Комунікація Від Нуля: Есеї Для Мані», Львів, 2019, с. 138). Надіслав коротеньку листівку, у якій було дуже характерне для Клема Повідомлення: «Моя редакторка – чудова дівчина <…>». (Паукшта Евгеніуш «Там, де козам роги правлять», пер. Олексій Федосенко, 1974). Редакторка повернула мені рукопис. (Львівські вісті, 19.08.1941). В окружному суді без участи присяжних засідателів судили видавницю «Русскаго Знамени» Полубояринову та співробітницю-редакторку тієї самої газети Шабельську. (Рада, №230, 12.10.1910).] 2. керівниця якогось видання чи програми. [Редакторка студії (її звали Олена) запропонувала їй почитати якусь книжку якоїсь авторки. (Ірен Роздобудько «Одного разу…», Х., 2014). І все ж першість у мовотворчих вправах я б віддала не міністрові освіти, а маловідомій редакторці газети «Донецький кряж» – за відродження нині призабутого сталінського терміна «ворог народу». (Український тиждень, 2010). Досвідчена редакторка, порадившись з митцем, вирішила це подати на обкладинку. (Григорій Костюк «Зустрічі і прощання. Книга 1», 1987). Багато місця присвячує всьому сьому і «Жіноча Доля». І сей відділ та враження з подорожей самої редакторки є найліпшою частиною журналу. (Олена Теліга «Сліпа вулиця. Огляд жіночої преси», 1938). Образ величної патріотки поставила вона [Олена Пчілка] на початку своєї літературної діяльності (в першій своїй більшій праці – поемі «Козачка Олена»), до питань національності дуже часто звертається і в інших своїх творах, їм же найбільше уваги присвячувала в своїй публіцистиці як редакторка «Рідного Краю». (Сергій Єфремов «Історія українського письменства», 1924). Про паню Адам, редакторку «Nouvelle Revue», котра своим оголошенєм деяких актів дипльоматичних наробила тілько розголосу в цїлій Европї <…>. (Дѣло, 11.09.1888).] // випуско́ва реда́кторка – редакторка, яка відповідає за розробку планів публікацій; заступає головну редакторку чи головного редактора. [За словами випускової редакторки Інни Березніцької, журнал намагалися зробити доступним для кожного українця. (Версії, 2018).] // відповіда́льна реда́кторка – редакторка, яка відповідає за випуск друкованого, телевізійного, електронного чи іншого медіа. [Як відповідальна редакторка значиться Марта Герман(ова), як редактор і видавець – Петро Зленко. (Український тиждень, 2010).] // головна́ реда́кторка – редакторка, яка відповідає за стратегію видавництва, визначає його тематику і маркетингову політику видавництва. [«<…> Бажаю вам великих емоцій і книжкових зустрічей», — звернулася до відвідувачів головна редакторка, співвласниця видавництва «Старого Лева» Мар’яна Савка. (Високий замок, 2014). Головна редакторка ВВС Україна Ніна Кур’ята прокоментувала: «Роман Софії Андрухович привабив суддів ретельно змальованим портретом часів імператора Франца-Йосифа і глибокою психологією наративу». (Україна молода, 2014).] // гостьова́ реда́кторка – редакторка, яка запрошує гостей у радіо- чи телестудію. [З телеканалу ZIK тиждень тому пішла керівниця аналітичного відділу та старша гостьова редакторка Віра Гирич. (detector.media, 06.03.2017).] // літерату́рна реда́кторка – редакторка, яка відповідає за художню складову тексту, його стилістичне оформлення, виразність мови. [Після студій музикознавства й філософії К. Раабе працювала вчителькою музики, а пізніше – літературною редакторкою у кількох видавництвах. (Марія Іваницька «Особистісний вимір в історії українсько-німецького художнього перекладу (від середини ХІХ до початку ХХІ століття)»: дисертація, К., 2015). Літературній редакторці, журналістці Інні Корнелюк. (Антін Мухарський «Жлобологія», 2013).] // музи́чна реда́кторка – редакторка, яка відповідає за дотримання музичної політики радіостанції, телеканалу чи програми. [А в дверях назустріч мені – музична редакторка. (Олекса Негребецький, ФБ, 2016).] // науко́ва реда́кторка – консультантка і редакторка науково-популярних та навчальних творів. [Наукова редакторка – мистецтвознавиця і лекторка Діана Клочко <…> (Наталія Семенів-Драпак, Фб, 2018).] // худо́жня реда́кторка – редакторка, яка відповідає за дизайн видання, його естетичне наповнення. [Мене звуть Ніка, я художня редакторка такого-то видавництва, нагадую, у мене є чоловік. (Ніка Новікова, ФБ, 2017).] Словник української мови: в 11 томах, Т. 8, 1977, с. 482.

шпалоуклада́чка, шпалоуклада́чок; ч. шпалоуклада́ч робітниця, яка кладе шпали. [Віра, 105 кг, шпалоукладачка. — Наша освіта вже стала схожою на деревопереробний комбінат. – Це чому? – Приймають дубів, а випускають пипу. (vn.20minut.ua, 18.08.2011). Під іншим він, певно, розуміє радянський варіант, тобто: соратник, товариш, шпалоукладачка, асфальтувальниця, монтажниця та решта суто дамських професій, які в застійні часи з «убозтва» підіймали жінку до божества. (День, 2007).]

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Ана́ѳема, ана́ѳемскій = ана́хтема, ана́хтемський. — Анахтемська твоя віра (лайка).

Вѣ́ра = ві́ра. — Віра Христова. — Хто за віру умірає, то й собі царство заробляє. н. пр. — Віру мати до кого. — Жити на віру.

Вѣ́рованіе = ві́ра, ві́рування.

Вѣроисповѣ́даніе = ві́ра. — Хто за віру умірає, той собі царство заробляє. н. пр.

Вѣроя́тіе = ві́ра, правдоподо́бність. — Сверхъ вся́каго вѣроя́тія = зовсїм несподївано.

Госпо́дствовать = панува́ти, господарюва́ти. — Панувала і я колись на широкім сьвітї. К. Ш. — Та поможуть ворогові господарювати. К. Ш. — Біс та його дїти панують на сьвітї. н. пр. — Госпо́дствующій = пану́ючий. — Пануюча віра, мова.

Довѣ́ренность = 1. ві́ра (до кого). 2. дові́реність, ві́рчий лист.

Довѣ́ріе = ві́ра. – Нема тобі віри. С. Л. — Потеря́ть довѣ́ріе = зневі́ритись. С. Аф. — Досто́йный довѣ́рія = ві́ри го́дний. — Сьвідки мають бути віри годниє і не підозріниє. Ст. Л.

Довѣ́рчивость = ві́ра, ймові́рність. – У дївчини стільки ласки, як на тихім ставу ряски, а в козака стільки віри, як на синїм морі піни. н. п.

Же́ртва = же́ртва, охві́ра, офі́ра. — Яка віра, така і охвіра. н. пр. — Чародїйницям не дай віри, не вчини бісам охвіри. н. п. — Служба Божая єсть офіра Богу учиненая. Б. Н. — На святих місцях молитви отправують ся і приносять ся Богу офіри, Д. Сам. — Приностьте бжоли густиї меди, жовтиї воски і частиї рої Господу Богу на офіру, а людям на пожиток. н. зам. — Преда́ть, оста́вить на же́ртву = відда́ти, ки́нути, да́ти на пота́лу. — Тїло моє поховайте, зьвіру, птицї на поталу не дайте. н. д. — Семен Палїй не дав Шведу християн на поталу. н. д.

Живо́й = 1. живи́й, живу́щий. — Він ще живий. 2. живи́й, ясни́й. 3. жва́вий (С. Аф. З.), мото́рний, швидки́й, хватки́й. — Ой який то хлопець жвавий, ще й до того кучерявий. н. п. — Жвавий, як біс у ночі. н. пр — Швидка, гнучка, хвистка, порскенька, була із дявола лиха. Кот. — Жива́я вода́ = а) крини́шна в. б) живу́ща, цїлю́ща в. (Д. під сл. Живи́тельный.) — Живо́е серебро́ = живе́ срібло́. — З одного краю дудочки видимають із скла бульбашку, наливають туди живого срібла. Д. п. Сьв. Б. — Живо́й забо́ръ, жива́я и́згородь = обса́да, живоплі́т. (Гал.). — Жива́я вѣ́ра = те́пла ві́ра. — На живу́ю ни́тку = на живу́ ни́тку, на швидку́ ру́ку. — Живо́е уро́чище = живе́ уро́чище, натура́льна межа́ (річка, течія).

Жидо́вство = жиді́вство, жиді́вська ві́ра.

Зако́нъ = 1. за́ко́н (С. Аф.), пра́во, (С. З.). — Хитрий за́кон, що не зна нї чорт, нї піп, нї дякон. н. пр. — До права треба ще грошей і бачности. н. пр. — Наруша́ть зако́нъ = лама́ти пра́во. 2. ві́ра.

Иновѣ́ріе = чужові́рство. (Віра, відмінна від тїєі, яка панує в державі).

Ислами́змъ исла́мъ = магоме́това ві́ра.

Исповѣ́даніе = 1. сповіда́ння. 2. спо́відь. — Умер без сповідї сьвятої. К. Ш. 3. ві́ра. — Віри христїянської на поталу не дайте. н. д.

Каба́цкій = шинкови́й, шино́цький, шинка́рський. — У шинкаря і міра і віра шинкарські. Кн.

Канцеля́рное, канцеля́рское сѣ́мя = 1. ком. Coccus — черве́ць. 2. сїпа́ки, сїпа́цький рід, сїпа́цьке ко́дло, чорни́льна ві́ра, душа́. — Послїпне сїпацьке кодло, тодї й правда на сьвітї буде. Кн.

Крапи́вный = кропи́въяний. – Крапи́вная лихора́дка = д. Крапи́вница. — К. мали́на, рос. Guscuta = пові́тиця, приві́тиця. С. Ан. — Крапи́вное сѣ́мя = чорни́льна душа́, ві́ра, сїпа́ки, сїпа́цьке ко́дло.

Креди́тъ = креди́т, ві́ра, борг. (С. З.). — Борг умер, зачекай не жиє. н. пр. — Дава́ть, отпуска́ть въ креди́тъ = д. Кредитова́ть. — Брать на креди́тъ = д. Кредитова́ться.

Мѣ́ра = 1. мі́ра. — Міра довжини. —Віра — божа міра. н. пр. — Без міри нема віри. н. пр. — Держи віру, держи й міру. н. пр. — Въ мѣ́ру, по мѣ́рѣ = до мі́ри, по мі́рі, помі́рно. — Все добре по мірі. н. пр. — Помірно з тим, як він більше робитиме, то й плата буде більша. — Не въ мѣ́ру = не до мі́ри. – По мѣ́рѣ силъ, возмо́жности = по змо́зї. — Цїсарь обіцяв по змозї сповнити бажання народу. Бар. О. — По кра́йней мѣ́рѣ = д. під сл. Кра́йній. — Сверхъ мѣ́ры, чрезъ мѣ́ру = над мі́ру, через ла́д, на́дто. – Через лад багато набрав — от і не піднесе. Чайч. — Що надто — то погано. н. пр. — Мі́ра довжини́: ми́ля (казенна 7 верст, народня 10 верст), верства́ (500 сажнів), са́жінь (3 аршини або 7 хутів), аршин (16 вершків), лі́коть (коло 13 вершків), корх (С. З.), кирх (коло 1/2 вершка), хут (12 цалїв), цаль (10 линїй). — Мі́ра землї: го́ни, 2. відм. го́ней і гін (найбільше 120 сажнїв в довжяну. — Прогнали до обозу на півтори гони. Л. В. — Тут не далеко, гоней двоє буде. С. Аф. — Мого віку й на гони вже не стане. н. пр. — Гін за 5 одійшов, та й заблудивсь. (н. к.), шнур (в довжину 75 локтів або 63 аршини, а в де-яких місцях коло 10 сажнїв. (С. З.), упру́г (мало не 1/4 десятинї), коса́ра (коло 1/2 десятинї, на день роботи для одного косаря), морг (С. З.), му́рга (найбільше лїчить ся 1307 кв. саж.), десяти́на (2400 кв. саж.), клїтка (6 моргів поля, а в де-яких місцях 10 десятин), ри́за (2 десятинї), чве́ртка (від 8—10 десятин), уволо́ка (С. З. Ш.), воло́ка, во́лок (коло 4 чверток або 30 моргів чи 19 десятин 2010 кв. сажнїв). 2. (на сипке або рідке) — мі́ра, мі́рка, здр. мі́рочка. — Выдава́ть мѣ́рою = ви́давцем дава́ти. — Мі́ра на сипке́: че́тверь (8 мірок), ко́рець (4 мірки), мі́рка (8 гарцїв). — Мі́ра на рідке́: відро́ (10 кварт), о́ко (3 кварти), чве́ртка (1/4 ч. кварти), восьму́шка (1/8 ч. кварти), крючо́к (1/2 восьмушки). — Мі́ра нито́к — д. під сд. Мото́къ. 3. (у віршах) — мі́ра. — У його віршах нї рифму, нї міри не має. 4. спо́сіб, за́ходи. – Його педагогичні заходи нї до чого доброго не привели. Кн. — Приня́ть мѣры = добра́ти спо́собу. — Треба кращого способу добрати, щоб спинити.

Одина́кій = 1. одна́ковий, одна́кий, однакові́сїнький. С. З. Л. — Жид, лах та собака — то віра однака. н. пр. — Не однакий чорт. Кр. 2. одина́рний. — Одинарна кро́вать.

Распространя́ть, распространи́ть, ся = 1. розпросто́рювати (С. Жел.), розпросто́ря́ти (С. Жел.), проста́ти, ши́рити (С. Жел.), ши́ршати, розпросто́рити, розпросте́рти (С. Пар.), розпісте́рти, ся, розши́рити (С. Пар.), поши́ріти; розляга́ти ся, розлі́гти ся, розполони́ти ся, розли́ти ся, скрізь — розповсю́жувати, розповсю́дити, ся (С. Жел.), про сип — розки́дати ся, розо́гнити ся, про чутки — кружа́ти, ві́яти ся, розголоша́ти, розголоси́ти, розсла́вити (С. Пар.). – Слава про те розпросторилась на сходї з часів хрестових походів. Ст. С. — Простати в громадї смак до краси природи. Кн. — Ідею Товариства простав більш за всїх Д. Пильчиков. Зап. Кн. — Заходів своїх їм не можна було простати широко. Кн. — Ідеєю товариства переняв ся він до фанатизму і простав її скрізь, де можна. Кн. — Тому шкодливому звичаєві не хотїли допустити ширити ся. Ст. Л. — Ягайло ревне ширив віру латинську на Руси. Бар. О. — Шевченкові не можна було не ширити своєї знайомости. Кн. — Почав проповідувати і ширити кругом чутку. К. Св. П. — Християнство було доволї розповсюднене на Руси. Бар. О. — Християнська віра надзвичайно швидко розповсюдила ся між русько-славянським народом. Бар. О. — Де поміж москалями розповсюжене сектярство. Ет. зб. — Гутірки про холеру почали кружати по селах. Кн. — Поголоски з Криму віяли ся. Л. В. — Він скрізь розславив ту поголоску. н. о. 2. просторі́кувати. – Годї тобі просторікувати, єсть старші за тебе. н. о.

Рели́гія = ві́ра, релїгія.

Цѣль = цїль, мета́. С. Л. — Віра християнська показує иньшу мету життя. Бар. — Як би й була коли яка спільна мета у обох народів. Бар. О. — Він мав перед очима мету, але не досить добре визначену. Бар. О. — Така почесна мета запевне приверне до неї серця. Лев. В. — Съ цѣ́лью = уми́сне, навми́сне. — Съ како́ю цѣ́лью = для чо́го? — Имѣ́я цѣ́лью = ма́ючи на метї. — Нїхто не брав ся, маючи на метї історию народу, систематично переглянути етноґрафічні прикмети. Бар. О.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)