Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 28 статей
Запропонувати свій переклад для «віщування»
Шукати «віщування» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Веща́ние –
1) виголо́шування, повіда́ння;
2) віщува́ння, пророкува́ння.
Напроро́чивание, Напроро́чение – напроро́чування, напроро́чення, пророкува́ння, напророкува́ння, віщува́ння, навіщува́ння, виві́щування, ви́віщування и ви́віщення.
Предве́стие –
1) см. Предзнаменова́ние;
2) (предчувствие) передчуття́ (-тя́);
3) (предсказание) віщува́ння, при́звість (-сти), при́звістка, проро́цтво. [При́звістка мені́ єсть, що так до́бре бу́де (Ум.)].
Предвеща́ние –
1) віщува́ння, провіща́ння, пророкува́ння. [Це вже ново́го співця́ ра́дісне провіща́ння(Єфр.)];
2) см. Предве́стие 3;
3) см. Предзнаменова́ние.
Предвозвеще́ние –
1) спові́щення напере́д (заздалегі́дь); опові́щення, оголо́шення;
2) віщува́ння, провіща́ння, пророкува́ння; см. Предвеща́ние 1.
Предзнаменова́ние –
1) віщува́ння, передвіща́ння, призвіща́ння; срв. Предвеща́ние;
2) (знамение) знак, озна́ка, знамено́, при́звість (-сти), при́звістка. [Щось та віщу́ють оті́ таємни́чі при́звістки (Загір.)].
• Видеть в чём хорошее, дурное -ние – до́бру, недо́бру (пога́ну) озна́ку (при́звість, при́звістку), до́брий, недо́брий (пога́ний) знак убача́ти в чо́му.
Предсказа́ние – про́вість (-сти), прові́щення, віщува́ння, пророкува́ння; метеор. завбача́ння, оконч. завба́чення. [Та хто-ж-би слу́хав про́вісти твоє́ї (Л. Укр.). Довготерміно́ві (долгосрочные) завбача́ння пого́ди].
Предска́зывание – провіща́ння, віщува́ння, пророкува́ння, проріка́ння; метеор. (предугадывание) завбача́ння.
Прорица́ние – проріка́ння, віщува́ння, провіща́ння, пророкува́ння; про́вість (-ти).
Проро́чество – проро́цтво, пророкува́ння, про́вість (-ти), віщува́ння, провіща́ння; срв. Предсказа́ние. [Те́ксти й проро́цтва з Кора́на (Коцюб.). Збуло́сь моє́ проро́цтво в полови́ну (Куліш). Іса́ії проро́цтво не справди́лось (Л. Укр.). Мов надхне́нне з не́ба пророкува́ння (Грінч.). Так спо́внилась про́вість смутна́я (Л. Укр.). Ново́го співця́ ра́дісне провіща́ння (Єфр.)].
• Исполнение -чества – спра́вдження (зді́йснення) проро́цтва.
Проро́чествование, Проро́чение – пророкува́ння, проро́чення, віщува́ння.
Птицеволхова́ние, -цегада́ние – птаховорожі́ння, птаховіщува́ння, ворожі́ння, віщува́ння на пта́ха́х.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вещание –
1) виголо́шування, повіда́ння;
2) віщува́ння, пророкува́ння;
3) мовлення, (ирон., шутл.) вищання:
• сетка вещания – розклад (сітка) мовлення;
• спутниковое вещание – супутникове мовлення.
[— Не лякай, пророчице, мене пророкуванням (Л.Українка). Івоніка зітхнув глибоко й тяжко. В тій хвилині тьохнуло в його болем розритім серці якесь почуття, мов лихе віщування, і полишило, крім дисгармонійного тону в його сумнім настрої, ще щось іншого. Відчув через хвилю страшну самоту в душі (О.Кобилянська). Щастя матері! Так, цього короткого повідання Тура було досить, щоб серце Малуші сповнилось щастям (В.Скляренко). Тонкоголосе щемне віщування в подобі лиць — без уст, очей і брів. І безберега тиша довсібіч! Усесвіт твій німує і німіє (В.Стус). Так собі міркувала Ганнуся, стоячи біля причілка хати, аж поки вгледіла на вершечку акації чорного ворона. Той сидів трішки надутий і сонний, але Ганнуся побачила в ньому недобру прикмету, відчула якесь лихе віщування, аж млість підкотила до горла (В.Шкляр). Санчо дістав з капшука чотири кварто і вручив їх хлопчакові, а в нього взяв клітку і, передавши її Дон Кіхотові, сказав: — От, пане, і по всьому: всі ці віщування розмаяно, зведено на пшик, хоть вони до вас і мають таку притоку, як торішні хмари. І як пам’ять не змилила мене, я чував од нашого панотця, що горливим християнам та ще й одукованим, не подоба зважати на таку пустячину, та й самі ви, вашець, днями мене запевняли, що той, хто вірить у прикмети, глупак (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПРЕДЧУ́ВСТВИЕ фраз. віщува́ння.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Предвозвещение – призві́щення, -ння, при́звістка, -ки, віщува́ння, -ння.
Предзнаменованне –
1) (знак) знак, -ку, озна́ка, -ки, прикме́та, -ти;
2) (предвозвещение) призві́стка, -ки; віщува́ння, -ння.
Предсказание – пророкува́ння, проріка́ння, віщува́ння, прові́щення, -ння.
Прорицание – пророкува́ння, віщува́ння, -ння.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Исполняться
• Ему исполнилось восемнадцать лет – йому вийшло (минуло) вісімнадцять років (літ).
• Исполняться решимостью – перейматися, пройматися (сповнюватися, сповнятися) рішучістю (звагою); набиратися відваги (зваги, рішучості); наважуватися (зважуватися).
• Предсказание моё исполнилось (сбылось) – провіщення (пророкування, віщування) моє справдилося (здійснилося, збулося); провість моя справдилася; завбачення моє здійснилося.
• Сердце его исполнилось радости (книжн. устар.) – серце його пойняла радість; серце його пойняла радість; серце його сповнилося радості, радістю (радощів, радощами).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Віщува́ння – предвещание, прорицание.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

віщува́ння, -ння, -нню, -нням

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Віщува́ння, -ня, с. Предвѣщаніе, пророчество.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

ві́рниця, ві́рниць; ч. ві́рник
1. та, хто користується чиїмось довір’ям і діє за його чи її дорученням. [Проте в серці своїм твердо вирішив, що не зламає віри володарці своїй Дульсінеї Тобоській, хоч би навіть стала перед ним сама королева Джіневра з вірницею своєю Кінтаньйоною. (Мігель де Сервантес «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», пер. Анатоль Перепадя, Ч. 1, 1995). От прийшла раз до неї од мессера Ансальда вірниця, а вона їй і каже: – От ти часто запевняла мене, жінко добра, що мессер Ансальдо любить мене понад усе, носила мені од нього дорогі дарунки – нехай вони при ньому зостануться, бо я за такі речі ніколи його не полюблю і волі не вволю <...>. (Джованні Бокаччо «Декамерон», пер. Микола Лукаш, 1969).]
2. та, кому довіряють і звіряються. [Вона стала вірницею його задумів, отже, опанувала його геть усього, прилучилась до найдорожчого, що має людина, – творчості й праці. (Валер’ян Підмогильний «Невеличка драма», 1930).]
// та, хто вірна комусь. [Я буду … Я буду його … Я завжди буду його … Крутилися слова «соратниця», «при … при…хильниця», дивне слово «вірниця», ще якісь, треба було знайти своє слово, але воно не приходило, і Даза розридалася. (Володимир Лис «Країна гіркої ніжності», 2015). Віщування означає, що жінка моя буде скромниця, цнотливиця і вірниця, а не воїтелька, верхоумка без десятої клепки в голові, вибрудок якогось мозку, як Паллада <…>. (Франсуа Рабле «Ґарґантюа і Пантаґрюель», пер. Анатоль Перепадя, 2004).]
3. та, хто вірить у Бога. [Проте, коли в 1944 році прийшли до влади комуністи і невдовзі релігію і церкву оголосили «опіумом для народу», а ще далі почали закривати храми і рубати хрести, на бабу Драчку спало Провидіння — вона одразу ж зробилась запеклою антикомуністкою і великою вірницею. (Дмитро Кешеля «Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя», 2012).]
див.: віря́нка
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 681 – заст.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
проро́чиця, проро́чиць; ч. проро́к
1. проповідниця Божої волі. [Духом святим наставлена мати назвала немовля Йоаном як пророчиця, як і раніше пророчо пізнала прихід до неї Божої Матері, сказавши: «Звідки мені це, що прийшла Мати Господа мого до мене». (Данило Туптало «Житія Святих. Четьї Мінеї», Т. Х, пер. Дарія Сироїд, 2011). І цей Орден не буде заперечувати факту, що пророчиця має власний контакт із Богом і прямо перед ним відповідає. (Володимир Шаян «Віра предків наших», 1970). Знаменита пророчиця в храмі Скитської Діани в Немі сказала, що Сатурн ворожить йому смуток. (Наталена Королева «Сон тіні», 1938).]
2. провісниця майбутнього. [Далі пророчиця почала красномовно змальовувати наше майбутнє. (Україна молода, 2012). Болгарська пророчиця Ванга сказала: «Допоки будуть бджоли – доти житиме людство». (Пасіка, 2006). – Батьку й мамо, либонь, я провидиця і пророчиця, бо таке мені все наперед відкривається, що говорити боюся… (Євген Гуцало «Голодомор», 1990). Коли ж віщування Кассандри збуваються, то винною все ж таки лишається вона, як пророчиця лихого. (Михайло Драй-Хмара «Леся Українка: життя і творчість», 1926).]
див.: пророки́ня, прові́сниця, віщу́нка
Словник української мови: в 11 томах, Т. 8, 1977, с. 274.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Предвозвѣще́ніе = 1. призвіще́ння, при́звість, призвістка (Сп.). — Призвістка мінї єсть, що так добре буде. Хар. 2. віщува́ння.
Предсказа́ніе = віщува́ння, пророкува́ння, проріка́ння. — Справдило ся ваше віщування. Кн. — Здаєть ся, що се нам сумне пророкування на тяжкі нещастя у державі. Ст. Г. — Спевнилось прорікання ворожки. Ст. Ан.
Прорица́ніе = проріка́ння, пророкува́ння, віщува́ння і д. Предсказа́ніе.
Проро́чество = пророкува́ння, віщува́ння, проріка́ння і д. Предсказа́ніе. — Здаєть ся, що се нам сумне пророкування на тяжкі нещастя. Ст. Г. — Отак і спевнилось прорікання ворожки. Ст. Ан.