Знайдено 34 статті
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Голу́бить – голу́бити, милува́ти, любува́ти, пе́стити, пе́стувати кого́. [Він її́ цілу́є, він її́ любу́є (Чуб.)]. |
Голуби́ть – голуби́ти, сини́ти. |
Ласка́ть – голу́бити, пе́стувати и пе́сти́ти (пе́щу́, пе́стиш), (преимущ. о любовных ласках) милува́ти, любува́ти, (с оттенком сожаленья) жа́лувати, (особ. животных и при неодушевл. суб’екте) ла́стити (ла́щу, ла́стиш) и ла́щити (ла́щу, ла́щиш) кого́, що. [Оксами́тні тони́ мело́дії голу́били його́ се́рце (Крим.). Як дити́на пе́стує старо́го (Шевч.). Яри́нка обійма́ла щеня́т, цілува́ла, пе́стила (Коцюб.). Хло́пці дівча́т голу́блять і милу́ють (Рудан.). Він її́ цілу́є, він її́ любу́є (Чуб.). Ки́нулась нас цілува́ти, жа́лувати Ка́тря (М. Вовч.). Так ні́жпо й пух не ла́щить лебеди́ний (Куліш)]. • -кать слух, взор, воображенье – ті́шити (голу́бити) (в)у́хо (слух), о́ко (очі, зір), уя́ву. [Яко́сь не ті́шили о́ко моє́ розло́гі, я́ро-зеле́ні пла́вні (Коцюб.). Бага́то здрібні́лих слів (у ві́рші Глі́бова «Журба́») голу́блять ву́хо яки́мись журли́вими пе́стощами (Єфр.)]. • -кать себя мечтой, надеждой – голу́бити (пе́сти́ти, живи́ти) мрі́ю, наді́ю, ті́шити себе́ мрі́єю, наді́єю. [Чита́ючи да́вні ті за́писи, ба́чимо, як жили́ тоді́ лю́ди, які́ наді́ї голу́били в душі́ (Єфр.)]. |
Ласка́ться –
1) ла́ститися (ла́щуся, ла́стишся) и ла́щитися (ла́щуся, ла́щишся), пе́сти́тися и пе́стуватися до и коло кого́, чого́, приголу́блюватися, приле́щуватися, прила́щуватися, горну́тися, пригорта́тися до ко́го. [Де́ві ла́щиться до Рі́чарда (Л. Укр.). Ла́щаться коло ба́тька, як ті цуценя́та (Звин.). Мо́ре ра́дісно осміха́ється до бе́рега і пе́ститься і ту́литься до ньо́го (Коцюб.). Він ду́має, що се жі́нка коло ньо́го пе́стується (Квітка)]. • Собака -тся хозяину – соба́ка (пес) ла́ститься до (коло) хазя́їна; 2) (взаимно) голу́битися, голу́бкатися, пе́сти́тися, пе́стуватися, милува́тися. [Як голуби́ голу́бляться (Квітка). Ввесь день вони́ пе́стувалися (Квітка). Вони́ собі́ цілува́лись, милува́лись (Мотл.)]; 3) (подлащаться) підла́щуватися, підма́зуватися до ко́го, ма́затися коло и до ко́го. [Як кіт коло ме́не ма́жеться! Голо́дний, ї́сти про́сить (Звин.)]; 4) -ться надеждой – голу́бити наді́ю, сподіва́тися, ті́шитися наді́єю. |
Ла́стить – ла́стити и ла́щити, голу́бити, пе́сти́ти и пе́стувати кого́; срвн. Ласка́ть. |
Леле́ять, взлеле́ивать, взлеле́ять – (холить) коха́ти, скоха́ти, вико́хувати, ви́кохати (о мн. повико́хувати), плека́ти, ви́плекати, (вскормить) годува́ти, згодува́ти, (нежить, ласкать), пе́сти́ти, ви́пестити, пе́стувати, ви́пестувати, голу́бити, зголу́бити, милува́ти; (убаюкивать) лелі́яти (зап. лелі́ти), злелі́яти. [Ви́кохала свою́ діво́чу красу́ (Н.-Лев.). Соціялі́зм, – така́ нау́ка, яку́ ви́кохали розу́мні й до робітникі́в прихи́льні лю́ди (Єфр.). Пести́ мене́, моя́ не́не, як малу́ дити́ну (Куліш). Я був син-одине́ць; мене́ ду́же пе́стували (Крим.). Було́ тобі́ зна́ти: ворони́м коне́м ї́здити, хло́пця собі́ зголу́бити (Гол. I). Я вам кажу́, ми згодува́ли бу́йство, руї́ну кра́ю (Куліш). Ма́ти си́на лелі́яла, поті́хи ся наді́яла (Гол. I). Ма́ла собі́ си́на єди́ного, зма́лку лелі́ла, у на́йми не пуска́ла (Метл.)]. • -ять надежду, мечту, мысль и т. п. – пе́сти́ти, голу́бити, плека́ти, коха́ти, лелі́яти, живи́ти (наді́ю, мрі́ю, ду́мку и т. п.), (поэт.) грі́ти в се́рці наді́ю, мрі́ю. [Пе́стив він мрі́ю про ща́стя (Коцюб.). Голу́блячи такі́ думки́ в се́рці (Мирний). Люблю́ я вла́сну мрі́ю, що там у се́рденьку на дні відма́лечку лелі́ю (Франко). Андрі́й плека́в тає́мну наді́ю, що все мине́ться (Коцюб.)]. • Взлеле́ять мечтою, в мечтах – ви́мріяти що. • Леле́янный, леле́емый – пе́щений, пле́каний, голу́блений, ко́ханий, (убаюкиваемый) лелі́яний. [Рій згадо́к ви́кликав у па́м’яті коли́сь пе́щені наді́ї (Коцюб.). Облиши́в він свої́ голу́блені за́міри (М. Грінч.). Ой ко́со, ко́со ко́хана! Сім літ я тебе́ коха́ла (Метл.). Співе́ць без наді́ї – лелі́яний сму́тком, іду́ одино́кий (Пачов.)]. • Взлеле́янный – ви́коханий, ви́пещений, ви́плеканий, зголу́блений, злелі́яний. [Ви́кохана іде́я (Н.-Лев.). Ви́плекане звіря́тко (Коцюб.)]. • -ный в мечтах – ви́мріяний. [В голові́ пробі́г давно́ ви́мріяний о́браз: ти́ха ніч, шепоті́ння со́сон (Корол.)]. • -ться – коха́тися, вико́хуватися, ви́кохатися, пе́сти́тися, ви́пеститися, плека́тися, ви́плекатися, голу́битися, (убаюкиваться) лелі́ятися; бу́ти ви́коханим, ви́пещеним, ви́плеканим, злелі́яним. [Коха́лась у ба́тенька, як утя́ на воді́ (Слов’яносербщ.). Я ви́росла, ви́кохалась у бі́лих пала́тах (Шевч.)]. |
Любо́вный –
1) (относящ. к любви) любо́вний, лю́босний, коха́ний, зако́ханий, ласк. любе́нький, любе́сенький. [Любо́вні закля́ття (Франко). Пісні́ любо́вні гра́ла (Грінч.). Лю́босний напи́ток (Куліш). Від жалю́ коха́ного (М. Вовч.)]. • -ные ласки, радости, утехи – любо́вні ла́ски (вті́хи), лю́бощі, ми́лощі, милува́ння, любува́ння, ласк. милува́ннячко. [Все промину́ло: ми́лощі, лю́бощі, ла́ски ясні́ (Черн.). Мину́лося милува́ннячко (М. Грінч.)]. • -ные взгляды – зако́хані по́гляди. • -ные сети – любо́вні сі́ті, любо́вні тене́та. • -ное письмо, послание – любо́вний лист, любо́вна циду́лка. • -ное свидание – любо́вне поба́чення, любо́вні схо́дини (Крим.), любо́вна зу́стріч. • -ные похождения, приключения – любо́вні аванту́ри, приго́ди. • -ные отношения, -ная связь – любо́вні стосу́нки, звязо́к коха́ння. • Вступить в -ную связь – зав’яза́ти любо́вні стосу́нки з ким, злюби́тися, полюби́тися, покоха́тися з ким; срв. Слюби́ться 2. • Осыпать -ными ласками – любува́ти, милува́ти, голу́бити кого́; срв. Ласка́ть. [Він її́ цілу́є, він її́ любу́є (Чуб. V). Не цілу́й, не милу́й, коли́ хи́сту нема́ (Чуб. V)]. • -ные песни – любо́вні пісні́, пісні́ коха́ння. • -ное зелье – дання́, да́вання, лю́бощі, коха́н-зі́лля. [Дання́ гі́рше під трути́зни (Номис). Чи ти мені́ лю́бощів дала́? (Чуб. V). Дала́ дівчи́на козако́ві коха́н-зі́лля спи́ти (Пісня)]; 2) (ласковый, дружеский) любо́вний, прихи́льний, ласка́вий, лю́б’язний, при́ятельський. • Встретить -ное отношение – зустрі́ти ласка́ве (прихи́льне, при́ятельське) ста́влення. |
Милова́ть – милува́ти, любува́ти, голу́бити; срв. Ласка́ть. [Не цілу́й, не милу́й, коли́ хи́сту нема́ (Чуб. V). Він її́ цілу́є, він її́ любу́є (Чуб. V)]. |
II. Не́жить, глаг. – пе́сти́ти (пещу́, пе́стиш), пе́стувати, голу́бити, милува́ти, (редко) ні́жити, (зап.) ніжи́ти, (холить) коха́ти, вико́хувати, плека́ти кого́, що, (перен.) в ро́зкоші купа́ти; срв. Леле́ять. [Його́ (мо́ре) со́нечко пе́стить коха́но (Л. Укр.). Су́мно пе́стила їх ні́чка осі́ння (Чупр.). Вла́сне безси́лля колиса́ло й пе́стило Ма́рту (В. Підмог.). Га́ля його́ заспоко́ювала, голу́била (Мирний). О́браз за о́бразом прохо́дили йому́ в голові́, голу́блячи його́ ві́дблиском перебу́того ща́стя (Грінч.). Бу́ду тобі́ годи́ти, бу́ду тебе́ ніжи́ти (Квітка). Як я́гідку, як пта́шечку, коха́ла, рости́ла (дочку́) (Шевч.)]. • -жить слух – голу́бити (ті́шити) слух ((в)у́хо). • Не́жащий – що пе́стить и т. п.; пест(л)и́вий, приголу́бливий. • Не́женный – пе́щений, голу́блений; коха́ний, пле́каний. [Пе́щена Катери́на не була́ слухня́на (Грінч.)]. -ться – 1) (стр. з.) пе́сти́тися, голу́битися; бу́ти пе́щеним, голу́бленим; коха́тися, вико́хуватися, плека́тися, бу́ти коха́ним, пле́каним; 2) (возвр. з.) пе́сти́тися, пе́стуватися; розкошува́ти, (редко) ні́жи́тися; (в постели) виле́жуватися, (валяться) вика́чуватися. [У спе́ці опівде́нній так со́лодко пе́ститись у воді́ (Грінч.). Хло́пчик пе́ститься на зеле́ній шовко́вій трави́ці (Грінч.). На со́нці і пе́ститься й млі́є переспі́ло-соло́дка мали́на (М. Рильськ.). Чому́ не йде до свого́ ді́ла? що вона́ ні́житься мов па́ні? (М. Вовч.). Ми ро́бимо, а вона́ на подушка́х вика́чується (Звин.)]; 3) (взаимн. з.) голу́битися, голу́бкатися, милува́тися, пе́сти́тися, пе́стуватися (з ким); срв. Ласка́ться 2. |
Обольща́ть, обольсти́ть –
1) (обманывать лестью) уле́щувати, улеща́ти, лести́ти, улести́ти, обле́щувати, обле́стити кого́ чим, слова́ми масти́ти. См. Облеща́ть. [Лести́в моє́ се́рце найкра́щими реча́ми (Куліш). Як ста́ли говори́ти, слова́ми масти́ти, – му́сів-же я з коня́ вста́ти, горі́лки купи́ти]. • -ща́ть ласковыми словами – голу́бити слова́ми, реча́ми ласка́вими; 2) (заманывать, соблазнять), зва́блювати, ва́бити, зва́бити, зна́джувати, зна́дити, спокуша́ти, спокуси́ти, мани́ти, змани́ти, підма́нювати, підмани́ти, ома́нювати, омани́ти, підхо́дити, підійти́, зво́дити, зве́сти кого́. [Зва́бив (спокуси́в) він мене́ грі́шми вели́кими. Зна́джує бага́тством та життя́м у розко́шах. Мани́в наді́ями. Ома́нює люде́й нездійсне́нними мрі́ями. Підійшо́в мене́ слова́ми лести́вими. Чорт не спить, а люде́й зво́дить]. • -ща́ть, -сти́ть девушку – зво́дити, зве́сти́, підма́нювати, підмани́ти ді́вчину; (переносно) зави́ти, покри́ти ді́вчину; (вообще женщину) спокуша́ти, спокуси́ти; призво́дити, призве́сти́ до гріха́ з ким. Обольщё́нный – 1) у[об]ле́щений; 2) зва́блений, зна́джений, споку́шений, зма́нений, підма́нений, ома́нений, зве́дений. • -ная девушка – зведени́ця, по́критка. • Быть -ной кем – покри́тися з ким. |
Погла́живать, погла́дить –
1) гла́дити (ча́сом, и́ноді), погла́дити, жа́лувати, пожа́лувати, голу́бити, поголу́бити. [Погла́див дити́ну по голові́]; 2) (утюгом) прасува́ти (зле́гка), попрасува́ти. |
Поне́живать, поне́жить – пе́стити, попе́сти́ти (яки́йсь час, тро́хи), голу́бити, поголу́бити, милува́ти, помилува́ти. • Поне́женный – попе́щений, поголу́блений. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
ВЫНА́ШИВАТЬ ще (знай) носи́ти, (мрію) голу́бити, пе́стити, плека́ти, випле́кувати, (плани) снува́ти; вынашивать агресси́вные пла́ны образ. гостри́ти зу́би; вынашивать в мечта́х вимрі́ювати; |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Ласкать – милува́ти, -лу́ю, -лу́єш, пе́стити (пе́щу, пе́стиш), голу́бити, -блю, -биш; -ся – ла́щитися, ла́ститися. |
Милова́ть – милува́ти, -лу́ю, -лу́єш, голу́бити, -блю, -биш. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Ласкать
• Ласкать друг друга – голубити (милувати) одне одного; милуватися (голубитися). • Ласкать себя мечтой, надеждой – тішити себе мрією, надією; голубити (пестити, плекати, живити) мрію, надію. • Ласкать слух, взор, воображение – тішити (голубити) слух ((в)ухо), око (очі, зір), уяву. |
Лелеять
• Лелеять надежду, мечту – пестити (голубити, плекати, кохати, живити) надію, мрію; (поет.) гріти [у серці] надію, мрію. • Лелеять слух – пестити (тішити) слух. |
Мечта
• Взлелеянный в мечтах – ви плеканий (викоханий, випещений, зголублений) у мріях; омріяний (зрідка умріяний). [Де ви, сини умріяні, чарами навіяні. Співи недоспівані — Колискові сни? Вороний.] • Лелеять мечту – плекати (голубити, кохати, пестити) мрію; (іноді поет.) гріти у серці мрію. • Не платье, а мечта – не сукня (не плаття), а [сама] мрія. • Предаваться мечтам о чём – поринати у мрії [снувати мрії, марити] про що. • Предаваться несбыточным мечтам – химерна (даремна, нездійсненна, марна) мрія. • Созданный в мечтах – витворений (створений) у мріях; вимріяний. • Создать мечтой кого, что – вимріяти кого, що. [Люблю справжніх людей, а не тих, що вимріяла моя фантазія. Кримський.] • Это было мечтой всей моей (его) жизни – це була мрія всього (цілого) мого (його) життя; я (він, вона) про це мріяв (мріяла) все (ціле) [своє] життя. |
Надежда
• Быть в надежде на что – мати надію на що; сподіватися на що, чого; надіятися чого, на що. • Возлагать надежды на вашу помощь – сподіватися на вашу допомогу (поміч). • Возлагать надежды на кого, на что – складати (покладати, мати) надію на кого, на що. [За Сибіром сонце сходить, хлопці, не дрімайте, а на мене, Кармалюка, всю надію майте. Н. п.] • Надежда овладела его душой – надія пойняла (опанувала) його душу. • Надежды осуществились (сбылись) – надії (сподіванки, сподівання) здійснилися (справдилися). • Несбыточная, неосуществимая надежда – нездійсненна надія (сподіванка); химера. • Питать, лелеять надежду (надежды) – плекати (пестити, голубити, кохати, живити, гонобити) надію; (поет.) гріти в серці надію. • Подавать надежды – давати (подавати) надії. • Подающий большие надежды – який подає великі надії. • Потерять надежду – утратити (стратити) надію; зневіритися; (іноді) з(без)надіятися. [Надіявся зовсім, щоб її бачити. Васильненко.] • Слабая надежда – мала надія. • Твёрдая надежда – добра (певна) надія. • Теплится надежда – жевріє (іноді тліє) надія. • Тешить себя надеждой (книжн.) – тішити себе (тішитися, утішатися) надією; мати любу надію. • Тщетная надежда – марна (даремна) надія (сподіванка); марне (даремне) сподівання. |
Осыпать
• Осыпать любовными ласками кого – любувати (милувати, голубити) кого. [Він її цілує, він її любує. Н. п.] • Осыпать, осыпать бранью кого – обкладати, обкласти (обкидати, обкинути) лайкою кого. • Осыпать, осыпать милостями кого, что – ущедряти, ущедрити ласкою кого; обдарувати, обдаровувати (великою) ласкою кого; дарувати, подарувати свою ласку кому. • Осыпать, осыпать поцелуями кого, что – обціловувати, обцілувати (виціловувати, вицілувати) кого, що; укривати, укрити поцілунками кого, що. [Вже Оксана і на шиї у матері, вже й обняла, і виціловує її. Квітка-Основ’яненко.] |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Голу́бити, -блю, -биш –
1) голубить, ласкать, нежить, лелеять; 2) ду́мку, наді́ю – лелеять, питать мысль, надежду. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 
голу́бити, -блю, -биш, -блять; голу́б, -лу́бмо, -лу́бте |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Голу́бити, -блю, -биш, гл.
1) Ласкать, нѣжить, лелѣять, голубить. Ти думаєш, дурню, що я тебе люблю, а я тебе, дурню, словами голублю. Чуб. V. 176. Галя його заспокоювала, голубила, пригортала. Мир. ХРВ. 389. 2) Лелѣять, питать (мысли, надежды). Голубити в серці надії великі. К. Досв. 29. Голублячи такі думки в серці. Мир. ХРВ. 71. |
Фри́ка, -ки, ж. Насиліе, принужденіе. Яв я його по добру голубити, бо знав, що фрикою з ним і тілько не вдію. Федьк. |
Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 
вродли́виця, вродли́виць, уродли́виця, уродли́виць; ч. вродли́вець, уродли́вець та, хто відзначається вродою. [Підказав, що там живе вродливиця самоцвітна. (Василь Шкляр «Характерник», 2019). Аристарх Долганов був її першим чоловіком, він навіть здивувався, що така вродливиця досі незаймана (Володимир Лис «Діва млинища», 2016). Мій швагер по батьківській лінії мав кузена, в дядька якого по матері був тесть, дід якого по батькові одружився вдруге і взяв собі тутешню дівчину, брат якої, мандруючи, якось зустрів і покохав уродливицю, котра тоді ж привела йому сина <…>. (Ежен Йонеско «Голомоза співачка», пер. Володимир Діброва, 1988). – Добридень, вродливице, добридень, – підкошує своєю вузлатою тінню її ноги. (Михайло Стельмах «Чотири броди», 1978). Потім взяла руку дружини, що зачаровано розглядала цю надзвичайну вродливицю, і почала голубити її. (Олесь Досвітній «Нас було троє», 1927). – Яка вродливиця ваша Олімпія!.. – говорила тим часом пані Наська господині. (Олена Пчілка «Артишоки», 1907). <…> даю наказ: сьогодні ж уранці всіма потугами вдарить на Бушу, сплюндрувати її, розграбувати до пня, жодної душі не випустити живою, жодної, – наддав він, – пріч вродливиць з жоноти... а гірших – татарам. (Михайло Старицький «Облога Буші», 1894).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 760. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Голу́бить = голу́бити, милова́ти. |
Голуби́ть = голуби́ти, сини́ти. |
Ласка́ть = ласка́вити, голу́бити (С. Аф.), жа́лувати, пе́стувати, пести́ти (С. З.), милува́ти, (собак) — ла́щити. — Цїлувала, милувала, до серденька пригортала. н. п. — Дивлюсь, вона його жалує, по головцї гладить. Чайч. |
Лелѣ́ять = лелїяти, лелїти, пе́стувати, пести́ти (С. З.), милува́ти, голу́бити. С. Л. — Годувала, лелїяла, потїхи ся надїяла. н. п. Б. — З малку лелїла, в найми не пускала. н. н. — Йосиф сьвятий ся радує, що на руках Бога пестує. н. п. — Ну, звичайно, як дитина, пестує старого. К. Ш. — Цїлувала, милувала, до серденька пригортала. н. п. — Голубить в серцї надії великі. К. Д. |
Милова́ть, ся = милува́ти, ся. голу́бити, ся (С, Аф. З.), пести́ти. — Цїлувала, милувала, до серденька пригортала. н. п. |
Нѣ́жить, ся = пести́ти, ся (С. З. Л.), пестувати (С. З.), голу́бити, милува́ти, нїжити, ся (С. Жел.). — Вона його годували, пестила, кохала, і з ним вона доживати віку сподївала. І. Г. — Де він зріс і покохав ся, де його пестили. Мир. — Голубитиме тебе, як нїжна мати дитину-одиначку. Кн. |
Пита́ть, ся = годува́ти (С. Аф. З. Л.), харчува́ти (С. З.), живи́ти, ся. — Земля всіх годує і людину і рослину. Кн. (Пр. ще д. під сл. Корми́ть). — Пита́ть довѣ́ріе = ма́ти ві́ру (до кого), ня́ти ві́ри, дійма́ти ві́ри (кому). — Не йме йому віри. Граб. — Віри не діймаю. Г. Бар. — П. наде́жду = ма́ти, живи́ти, голу́бити надїю. — На сина голубила надїю, вітер її розвіяв по чужому полю. Кн. — П. не́нависть = ма́ти нена́висть, нена́видїти. — Пита́ться наде́ждою = сподїва́ти ся, поклада́ти надїю. |
Приголу́бливать, приголу́бить = голу́бити (С. Аф. З.), милува́ти, приголу́бити, примилува́ти. — Цїлувала, милува́ла, до серденька пригортала. н. п. — До кого ж я пригорну ся і хто приголубить. Кот. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)