Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 62 статті
Запропонувати свій переклад для «гріти»
Шукати «гріти» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бить –
1) (поражать, наносить побои) би́ти, убива́ти, товкти́, товкма́чити, ба́нити, ту́зати, лупи́ти, лупцюва́ти; (плетью, кнутом, розгою) бато́жити, пу́жити, лупцюва́ти, шмага́ти, тя́ти, затина́ти, сі́кти, пі́рити, пі́жити, пері́щити, опері́зувати, шпа́рити, чухра́ти, чеса́ти, хво́їти, хворости́ти; (палкою, дубинкою) дуба́сити, дубцюва́ти, грі́ти, оклада́ти, молоти́ти; (чем-л. тяжёлым) гати́ти, гніти́ти, сади́ти, мости́ти, би́ти на олі́ю, гнізди́ти (в одно место); (коленом) колі́нчити; (по физиономии, по роже) би́ти по лицю́, би́ти по пи́ці, дава́ти в лице́, дава́ти ляпаса́, (ирон.) дава́ти ляща́ по пи́ці; (немилосердно, нещадно) катува́ти, на забі́й би́ти; (о лошади: лягать) брика́ти, -ся, хви́цяти, хвица́ти, -ся; (лбом, рогами) бу́ц(к)ати, би́тися рога́ми;
2) (убивать скотину, домашнюю птицу) рі́зати, коло́ти. [Рі́зана пти́ця – битая птица]; (диких животных и зверей) би́ти, убива́ти;
3) (раздроблять, разрушать) би́ти, розбива́ти, трощи́ти;
4) (вбивать) забива́ти;
5) (давать посредством боя условный знак, ударять) би́ти, вибива́ти.
• Бить тревогу – збива́ти триво́гу.
• Б. в набат – би́ти на ґвалт, на споло́х.
• Б. в ладоши – плеска́ти, вибива́ти в доло́ні.
• Б. челом – чоло́м дава́ти, проха́ти ми́лости.
• Б. поклоны – би́ти [грі́ти] покло́ни.
• Бить себя в грудь – би́тися в гру́ди;
6) бить масло – колоти́ти ма́сло; (из семян) би́ти, забива́ти олі́ю. Б. баклуши, см. Баклу́ша;
7) (о болезни, сильном чувстве) ті́пати, трясти́. [Злість ті́пала обома́. Пропа́сниця трясе́];
8) (стремительно течь, вырываться) би́ти, бу́хати. [Пі́на би́ла йому́ з ро́та. Кров бу́хає до голови́].
• В голове точно молотом бьёт – в голові́ на́че ковалі́ кую́ть.
Греть, -ся, грева́ть, -ся – грі́ти, -ся, вигріва́ти, -ся.
• Гре́тый – грі́тий.
Жва́каться (хлопать себя) – ля́скати (сов. ля́снути) себе́. [Ля́снув себе́ по щоці́ (Квітка)]; (бить друг друга взаимно) лупцюва́ти, (грі́ти) оди́н о́дного, лупцюва́тися. [Лупцю́ють оди́н о́дного, аж чуби́ мо́крі].
• Жва́кнуться (шлёпнуться) – жва́кнути.
Кипяти́ть, вскипяти́ть что – кип’яти́ти, закип’яти́ти що.
• -ти́ть воду – окрі́п грі́ти, нагрі́ти, окро́пити, зокро́пити, вари́ти, звари́ти во́ду.
• -ти́ть молоко – (на огне) вари́ти, звари́ти, (в духу) па́рити, спа́рити, пря́[а́]жити, прягти́, спря́[а́]жити, зато́плювати, затопи́ти молоко́. [Заходи́лась грі́ти окро́пи, щоб сорочки́ золи́ти (бучить) (М. Грінч.). Спа́рила два гле́чики молока́ (Київщ.)].
• Кипяти́ть, прокипяти́ть хирург. инструменты – кип’яти́ти, ви́кип’ятити хірургі́чне на́чиння (струме́нт).
• Кипячё́нный – (о жидкости) зокро́плений, ва́рений, грі́тий, прокипі́лий; (о молоке) ва́ре́не, (в духу) (с)па́рене, (с)пря́[а́]жене (молоко́); (о хирург. инструментах) прокипі́ле, ви́кип’ячене хірургі́чне на́чиння (струме́нт). [Во́ду п’ємо́ ва́рену (зокро́плену), а сирово́ї не п’ємо́ (М. Грінч.). Не пий непрокипі́лої води́ (Крим.)].
Колоти́ть –
1) (стучать) калата́ти, грю́[у́]кати, лупи́ти, гати́ти, гу́пати, вибива́ти, (диал.) лелу́щити, гамсе́ли́ти чим у що, чим по чо́му, об що. [Сторожі́ калата́ли усю́ ніч у бо́дню. Закрича́в Оме́лько і поча́в лупи́ть з усіє́ї си́ли кулако́м у две́рі (Н.-Лев.). Були́ за́мкнені в нас сіне́шні две́рі, і як не гру́кали, не впу́щено та й го́ді (Куліш). А ну, чи почне́ да́лі лелу́щить та гу́пати кулако́м у две́рі (Н.-Лев.). У бу́бон калата́йкою вибива́є (Херс.)].
• -ти́ть зубом – зуба́ми кла́цати, цокоті́ти, вибива́ти.
• -ти́ть лбом – покло́ни би́ти, стели́тися перед ким.
• -ти́ть языком – молоти́ти (калата́ти) язико́м, ля́пати;
2) (что) би́ти, товкти́, (разбивать) розбива́ти, трощи́ти що. [Трощи́в посу́ду, грю́кав у две́рі і в стіл кулако́м (Коцюб.)].
• -ти́ть бельё (вальком) – вибива́ти біли́зну (шма́ття) праче́м.
• -ти́ть вещи, посуду – би́ти, товкти́, трощи́ти ре́чі, по́суд; см. Разбива́ть.
• -ти́ть воздух (языком) – бреха́ти на ві́тер, ля́пати язико́м, торохті́ти.
• -ти́ть гвозди, колья – заганя́ти, би́ти, побива́ти цвя́хи́, кілки́.
• -ти́ть денежки – грошву́ (гро́шики) збива́ти.
• -ти́ть карту – рі́зати, би́ти, кри́ти ка́рту.
• -ти́ть коноплю, лён – ті́па́ти коно́плю (точнее пло́скінь, ма́тірку).
• -ти́ть ковры, одежду – вибива́ти килими́, о́діж.
• -ти́ть налоги – вибива́ти, дої́ти, тягти́ пода́тки (з люде́й);
3) (кого: кулаками, палкой) би́ти, побива́ти, лупи́ти, лупцюва́ти, (избивать) убива́ти, (образно) ба́нити, ту́зати, ті́па́ти, мотло́ши́ти лушпа́нити, дуба́сити, дубцюва́ти, гати́ти, гніти́ти, сади́ти, гнізди́ти, пі́жити, пі́рчити, пі́рити, тасува́ти, гамсе́ли́ти, креса́ти, (ш)па́рити, ги́лити, лу́щити, лелу́щити, духопе́лити, чеса́ти, чи́стити, туса́ти, стусува́ти, молоти́ти, кі́бчити, мости́ти, бу́х(к)ати, грі́ти, лата́ти, воло́жити, мере́жити, пра́ти, го́мшити, штапува́ти, шу́стрити кого́ по чо́му, у що, дава́ти затьо́ру, хло́сту, прочухана́, духопе́лу, -пе́лів, -пе́лків, парла́, шква́рки, ма́тланки, чо́су, ду́ху, духану́ кому́, годува́ти бе́бехами, стусана́ми, товче́никами, частува́ти кулака́ми, товче́никами кого́ и т. п.; срвн. Бить, Лупи́ть. [Я – лупи́ти її́, а вона́ товче́ своє́ (Крим.). Раз погла́дь, а по́тім хоч що-дня лупцю́й, – все сте́рплять (Л. Укр.). Небі́жчик Лесь, повіда́ють, убива́в її́ тя́жко за молоди́х літ (Франко)];
4) -ти́ть себя – би́ти (лупи́ти) себе́; см. Колоти́ться 1;
5) (трясти, приводить в дрожь) колоти́ти, би́ти, трясти́, ки́дати ким, кого́.
• -ло́тит в виски – у виски́ га́ти́ть, у виска́х стуко́че.
• В груди -тит – у гру́дях стуко́че.
• Злость его -ти́ла – злість його́ трясла́.
• Лихорадка его -тит – його́ тря́сця (лихома́нка) трясе́.
Коло́ченный –
1) (о вещах) би́тий, то́вчений;
2) (кто) би́тий, поби́ваний, лу́плений, уби́ваний, ба́нений, ту́заний, ті́паний; мотло́шений и т. д. В темя не -ный – не гвіздко́м у ті́м’я би́тий.
Леле́ять, взлеле́ивать, взлеле́ять – (холить) коха́ти, скоха́ти, вико́хувати, ви́кохати (о мн. повико́хувати), плека́ти, ви́плекати, (вскормить) годува́ти, згодува́ти, (нежить, ласкать), пе́сти́ти, ви́пестити, пе́стувати, ви́пестувати, голу́бити, зголу́бити, милува́ти; (убаюкивать) лелі́яти (зап. лелі́ти), злелі́яти. [Ви́кохала свою́ діво́чу красу́ (Н.-Лев.). Соціялі́зм, – така́ нау́ка, яку́ ви́кохали розу́мні й до робітникі́в прихи́льні лю́ди (Єфр.). Пести́ мене́, моя́ не́не, як малу́ дити́ну (Куліш). Я був син-одине́ць; мене́ ду́же пе́стували (Крим.). Було́ тобі́ зна́ти: ворони́м коне́м ї́здити, хло́пця собі́ зголу́бити (Гол. I). Я вам кажу́, ми згодува́ли бу́йство, руї́ну кра́ю (Куліш). Ма́ти си́на лелі́яла, поті́хи ся наді́яла (Гол. I). Ма́ла собі́ си́на єди́ного, зма́лку лелі́ла, у на́йми не пуска́ла (Метл.)].
• -ять надежду, мечту, мысль и т. п. – пе́сти́ти, голу́бити, плека́ти, коха́ти, лелі́яти, живи́ти (наді́ю, мрі́ю, ду́мку и т. п.), (поэт.) грі́ти в се́рці наді́ю, мрі́ю. [Пе́стив він мрі́ю про ща́стя (Коцюб.). Голу́блячи такі́ думки́ в се́рці (Мирний). Люблю́ я вла́сну мрі́ю, що там у се́рденьку на дні відма́лечку лелі́ю (Франко). Андрі́й плека́в тає́мну наді́ю, що все мине́ться (Коцюб.)].
• Взлеле́ять мечтою, в мечтах – ви́мріяти що.
• Леле́янный, леле́емый – пе́щений, пле́каний, голу́блений, ко́ханий, (убаюкиваемый) лелі́яний. [Рій згадо́к ви́кликав у па́м’яті коли́сь пе́щені наді́ї (Коцюб.). Облиши́в він свої́ голу́блені за́міри (М. Грінч.). Ой ко́со, ко́со ко́хана! Сім літ я тебе́ коха́ла (Метл.). Співе́ць без наді́ї – лелі́яний сму́тком, іду́ одино́кий (Пачов.)].
• Взлеле́янный – ви́коханий, ви́пещений, ви́плеканий, зголу́блений, злелі́яний. [Ви́кохана іде́я (Н.-Лев.). Ви́плекане звіря́тко (Коцюб.)].
• -ный в мечтах – ви́мріяний. [В голові́ пробі́г давно́ ви́мріяний о́браз: ти́ха ніч, шепоті́ння со́сон (Корол.)].
• -ться – коха́тися, вико́хуватися, ви́кохатися, пе́сти́тися, ви́пеститися, плека́тися, ви́плекатися, голу́битися, (убаюкиваться) лелі́ятися; бу́ти ви́коханим, ви́пещеним, ви́плеканим, злелі́яним. [Коха́лась у ба́тенька, як утя́ на воді́ (Слов’яносербщ.). Я ви́росла, ви́кохалась у бі́лих пала́тах (Шевч.)].
Мы́лить, мы́ливать – ми́ли́ти, нами́лювати що.
• -лить голову кому – дава́ти прочуха́нки, ми́лити (грі́ти) чу́ба кому́.
• Мы́ленный – ми́лений.
Нагрева́ть, нагре́ть –
1) нагріва́ти, грі́ти, нагрі́ти, вигріва́ти, ви́гріти, у[о]гріва́ти, у[о]грі́ти, пригріва́ти, пригрі́ти, (о мног.) понагріва́ти, повигріва́ти, повгріва́ти, попригріва́ти. [Ну, то й спра́вді нагріва́й окро́пу (Рудч.). Гру́бка до́бре нагріва́є ха́ту (Київщ.). Окро́пи грі́ти (Рудч.). Лежи́ть собі́ про́ти со́нця, живі́т вигріва́є (Рудан.). Леда́чого і кожу́х не вгрі́є (Грінч. I)].
• Эту комнату одною печью не -гре́ешь – ціє́ї кімна́ти одно́ю гру́бою не нагрі́єш, (не вгрі́єш, не огрі́єш).
• -гре́й железо путём – нагрі́й залі́зо як слід (до́бре);
2) нагріва́ти, нагрі́ти.
• -ть место – нагріва́ти, нагрі́ти мі́сце.
• Он нигде себе места не -гре́ет – він ніде́ собі́ мі́сця не нагрі́є.
• -ть руки у чего (перен.) – грі́ти, нагрі́ти (погрі́ти) ру́ки (кише́ню) коло чо́го, чим, напха́ти кише́ню коло чо́го, поживи́тися коло чо́го; срв. Поживля́ться. [Бу́де чим ру́ки погрі́ти (Номис)].
• -ре́ть себе плечи – нагрі́ти собі́ пле́чі, (перен.) намаха́тися;
3) (колотить) лупцюва́ти, налупцюва́ти, м’я́ти, намина́ти, нам’я́ти, дуба́[о́]сити, надуба́[о́]сити, гамсе́лити, нагамсели́ти, грі́ти, нагрі́ти кому́ що.
• -реть бока, шею кому – надава́ти стусані́в під бо́ки, напа́рити (полата́ти) бо́ки, нам’я́ти в’я́зи, надава́ти по потили́ці кому́.
• Нагре́тый – нагрі́тий, ви́грітий, у[о]грі́тий, пригрі́тий, понагрі́ваний и т. п. -ться –
1) нагріва́тися, грі́тися, нагрі́тися, понагріва́тися; бу́ти нагрі́ваним, нагрі́тим, понагрі́ваним и т. п. [Як їсть – так нагрі́ється, а як ро́бить – так ізме́рзне (Номис). Горн пала́в, залі́зо грі́лось (Грінч.). Гру́би до́бре понагріва́лися (Васильківщ.). Уже́ попригріва́лися окро́пи (Сл. Гр.)].
• Комната уже -гре́лась – у ха́ті вже нагрі́лося, ха́та вже огрі́лася.
• Вода в комнате -гре́лась – вода́ в ха́ті нагрі́лася.
• В печи -гре́лось – у печі́ (в гру́бі) напали́лося (нагрі́лося).
• Печь -гре́лась – піч (гру́ба) напали́лася (нагрі́лася). [Напали́лася гру́ба до́бре (Сл. Гр.)];
2) (вдоволь, сов.) нагрі́тися (грея) попогрі́ти (досхочу́), (греясь) попогрі́тися (досхочу́), (о мног.) понагріва́тися.
Наде́жда – наді́я, (редко наді́яння), сподіва́ння, споді́ванка на що и що (з)роби́ти. [На вас уся́ моя́ наді́я (Кониськ.). Я зрі́кся наді́ї дізна́тися чого́сь (Крим.). Наді́ялись були́ ми, та й те наді́яння уже́ пропа́ло (М. Костом.). Уже́ (мені́) ва́жко – нема́ сподіва́ння (Крим.). Би́лося на́ше се́рце соло́дкими споді́ванками (Куліш). Не бу́де вже споді́ванки на життя́ і ра́дість (Крим.)].
• Несбыточная, неосуществимая -жда – незбу́тня, нездійсне́нна наді́я (споді́ванка), химе́ра.
• Слабая -жда – мала́ наді́я.
• Твёрдая -жда – найпевні́ша наді́я.
• Тщетная -жда – ма́рна (даре́мна) наді́я (споді́ванка).
• Быть в -жде на что – ма́ти наді́ю на що, сподіва́тися чого́.
• Нет ни малейшей -жды – найме́ншої наді́ї нема́(є).
• Нет -жды, что-(бы) – нема́ наді́ї, що(б); не наді́йно, що(б). [Не наді́йно, щоб сі лю́бощі скорени́ти (Г. Барв.)].
• -жда овладела его душой – наді́я опанува́ла йому́ ду́шу.
• Возлагать, полагать -жду на кого – поклада́ти (склада́ти, держа́ти, ма́ти) наді́ю на ко́го, упова́ти на ко́го. [Всі наді́ї поклада́ти на чужу́, незна́ну сто́рону, де ні́би-то жи́ти кра́ще бу́де (Рада). Не склада́ла на не́ї вели́ких наді́й (Мирний). Я впова́ла на не́ї, а вона́ он що зроби́ла мені́! (Звин.)].
• Лелеять, питать -жду, см. Леле́ять.
• Льстить, тешить себя -ждой – ті́шити себе́ наді́єю; срв. Льстить 2.
• Оправдывать -жды, см. Опра́вдывать 2.
• Не оставлять -жды – не покида́ти (не ки́дати) наді́ї (споді́ванки), не кида́тися наді́ї (споді́ванки).
• -жда осуществилась – наді́я (споді́ванка) справди́лася (здійсни́лася).
• Подавать -жду, большие -жды, см. Подава́ть.
• Подающий большие -жды – великонаді́йний, наді́йний.
• Поддерживать -жду в ком – підтри́мувати (підживля́ти) наді́ю в ко́му, чию́; грі́ти наді́ю; срв. Подде́рживать.
• Потерять -жду, лишиться -жды – втра́тити (згуби́ти) наді́ю, збу́тися наді́ї, збезнаді́ятися и (пров.) знаді́ятися, зневі́ритися; см. Потеря́ть и Лиша́ться. [Знаді́явся зовсі́м, щоб її́ ба́чити (Васильч.)].
• Потерявший -жду – зневі́рений.
• Исполненный, полный -дежд – спо́внений, по́вний наді́й.
Нажи́точно, нрч. – пожи́тно.
• Там ему было -но – там він до́бре нажива́вся, (ирон.) там йому́ було́ коло чо́го ру́ки грі́ти, там він до́бре ру́ки грів.
Ошара́шивать, ошара́шить –
1) (сильно ударить) грі́ти, угрі́ти, сов. шара́хнути, ошеле́шити, ошеше́лити. [Він її́ ошеше́лив макого́ном];
2) (озадачить, ставить втупик) приголо́мшувати, приголо́мшити, бенте́жити, збенте́жити, причмели́ти кого́. Срв. Ошеломля́ть 2.
• Ошара́шенный – угрі́тий, ошеле́шений; приголо́мшений, збенте́жений.
Погрева́ть, погре́ть – грі́ти (ча́сом, и́ноді), погрі́ти що.
• -гре́ть руки, карман около чего, у чего – погрі́ти ру́ки кодо чо́го, напха́ти (начини́ти) кеше́ню коло чо́го.
Подде́рживать, поддержа́ть – (в прямом и перен. смысле) підде́ржувати, підде́ржати, підтри́мувати, підтри́ма́ти; підмага́ти, підмогти́ кого́, ду́ху піддава́ти, підда́ти кому́, підпира́ти, підпе́рти кого́, стоя́ти за ким. [Щи́рим сло́вом, співчуття́м заго́їла ра́ни серде́чні, підтри́ма́ла (Коцюб.). Підпира́ли своє́ю пова́гою церко́вні бра́тства (Куліш). Я́кось розва́жить мене́, підмо́же мене́ та ду́мка, що ві́льно мені́ (М. Вовч.)].
• -живать, -жа́ть в беде, в нужде – зарато́вувати, заратува́ти, запомага́ти, запомогти́ кого́, підмага́ти, підмогти́, спромага́ти, спромогти́, підбичува́ти кого́ чим. [Грі́шми зарату́йте на поду́шне. Запомага́в зубо́жене коза́цтво (Куліш). Я запомі́г їх худо́бою, земле́ю. Чолові́к погорі́в – підбичу́йте його́. Узграни́чні пани́ спромага́ли козакі́в збро́єю (Куліш)].
• -живать, -жа́ть кого войском – підси́лювати, підси́лити, посилкува́ти кого́ ві́йськом.
• -жа́ть жизненную силу в ком – підживля́ти, підживи́ти, оживи́ти кого́.
• -живать разговор – підтри́мувати розмо́ву.
• -жа́ть вялый разговор – підживи́ти розмо́ву.
• -живать огонь – підживля́ти, підтри́мувати вого́нь.
• -живать жизнь чью – (опис.) держа́ти на сві́ті кого́. [Ти мою́ ста́рість весели́ш, ти мене́ на сві́ті держи́ш (Квітка)].
• -живать надежду – грі́ти наді́ю. [Неха́й раді́є, поки наді́я се́рце грі́є (Шевч.)].
• -живать родственные отношения – родича́тися з ким.
• -живать переписку с кем – листува́тися з ким.
• -живать порядок – доде́ржувати ладу́.
• -живать дружбу с кем – у при́язні бу́ти з ким.
• -живать раздор – підживля́ти ро́збрат, сва́рки.
• -живать иск – підпира́ти по́зов.
• -живать здание от разрушения – берегти́ буді́влю від руйна́ції.
• Подде́ржанный – підде́ржаний, підтри́маний, підси́лений и т. д.
Покло́н –
1) (действие) кла́няння. [Іди́, я і без кла́няння пущу́ ї́сти (Хорол.)];
2) поклі́н (-ло́ну), ум. покло́нець (-нця), уклі́н (-ло́ну).
• Земной -н – дозе́мний поклі́н, поклі́н до землі́.
• Бить (класть) -ны – би́ти (ударя́ти) покло́ни, заби́ти (уда́рити) покло́ни, кла́сти (поклада́ти) покло́ни, (иронич.) грі́ти покло́ни.
• -ло́н отвесить – відда́ти поклі́н.
• Передавать, посылать -н кому – кла́нятися, поклоня́тися, поклони́тися, поклоня́ти, поклони́ти, переклоня́тися, переклони́тися.
• Передавать (сообщать) кому -н от кого – віддава́ти кому́ поклі́н од ко́го.
• Пойти с -ном (приношением) – піти́ на рале́ць.
Поте́ть, вспоте́ть –
1) пітні́ти, спітні́ти, поті́ти, употі́ти, пітня́віти, спітня́віти, упріва́ти, упрі́ти, з[у]мокрі́ти, (о мн.) попітні́ти, попоті́ти, попітня́віти, попрі́ти, помокрі́ти, (от работы) нагрі́ти чу́ба, чупри́ну, (покрываться влагой: об окнах и т. п.) пітні́ти, с[за]пітні́ти, мокрі́ти, змокрі́ти, (о мн.) попітні́ти, помокрі́ти. [Ро́бить, аж упріва́є. Упрі́ли, піт з чола́ їм ллє́ться (Ворон.). Поті́є ці́лий день коло плу́га. Нагрі́в я чу́ба, по́ки постяга́в мішки́ на віз];
2) (трудиться усердно) грі́ти чупри́ну (чу́ба), прі́ти над чим и коло чо́го. [На що́, про що́ тобі́ над цим чупри́ну гріть? (Г. Арт.)].
• Вспоте́вший, -те́лый – спітні́лий, употі́лий, упрі́лий, змокрі́лий, гаря́чий. [Гаря́чі ко́ні].
Простыва́ть, просты́ть и просты́нуть – простига́ти, про[за]сти́г(ну)ти, прочаха́ти, проча́х(ну)ти, (прохолонуть) холо́нути, прохоло́(ну)ти, (о мн.) попростяга́ти, попрочаха́ти, похоло́нути, (совсем) ви́стиг(ну)ти, ви́чах(ну)ти, (обо всём) повистига́ти, повичаха́ти; срв. Остыва́ть. [Му́сіла грі́ти, – все прохоло́ло (Коцюб.). Стра́ва вже прости́гла (Л. Укр.). Проча́хла стра́ва (Куліш). Зроблю́, по́ки ще не проча́хла ду́мка (Куліш)].
• И след просты́л – і сліду́ нема́; і мі́сце холо́дне (Рудан.); і слід запа́в (М. Вовч.); як лиз злиза́в.
• И след их просты́нет – вони́ й сліди́ позабира́ють (Франко).
• Просты́вший, Просты́лый – прости́глий, проча́хлий, прохоло́нутий, прохоло́лий.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Бить –
1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати, лушперити, гамселити; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чём-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати лящі по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, брикатися, хвицяти, хвицятися, хвицати, хвицатися; (лбом, рогами) буцати, буцкати, битися рогами; (в игре в лапту, ещё) гилити;
2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти; (диких животных и зверей) бити, убивати;
3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити, товкти;
4) (вбивать) забивати;
5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати;
6) (масло) колотити, збивати, (из семян) бити, забивати;
7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти;
8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати:
• бить баклуши, баклушничать – бити байдики; байдикувати;
• бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [в долоні] плескати, в долоні бити (вибивати, ляскати);
• бить [в] набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт), (устар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт];
• бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс;
• бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному;
• бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль, досягати (досягти) мети, осягати (осягнути, осягти) мету;
• бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий), бити та духу слухати (наслухати);
• бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати), відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого), давати дрюка (кия, бука) кому, (образн.) мастити боки буковим салом;
• бить ключем – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою (дзюрком);
• бить кулаками кого – стусанів давати кому, стусанами гріти (частувати) кого, стусувати [кулаками] кого, давати буханів (товчеників) кому,товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого, (иногда) духопелити кого, духопелу (духопелів) давати кому;
• бить масло – колотити масло, (із сім’я) бити (забивати) олію;
• бить наверняка – бити напевне;
• бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце;
• бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого, локшити кого;
• бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого, давати батогів (нагаїв, канчків, малахаїв) кому;
• бить по затылку кого – потиличника (потиличників, запотиличника, запотиличників, нашийника, нашийників) давати, потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати);
• бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого, кишеню трусити кому, змушувати на видатки (витрати) кого; (о ценах) кусатися;
• бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони, (ирон.) гріти поклони;
• бить по нервам – бити по нервах (на нерви), дошкуляти, діймати до живого, (образн.) пекти в живе;
• бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (о свидетеле) перебивати руки;
• бить по чему – бити по чому, боротися проти чого;
• бить себя в грудь – битися в груди, бити [себе] в груди;
• бить сильно кого – бити дуже, бити скільки влізе (влазиться) кого, давати скільки влізе (влазиться) кому, бити не жалуючи кого, давати не жалуючи (не рахувавши) кому, давати духу кому, (изредка) давати затьору (табаки) кому, місити кого, (устар.) справляти бал кому, (образн.) бити так, що аж пір’я летить;
• бить тревогу – бити (збивати) тривогу бити на сполох (ґвалт);
• бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака);
• бить хворостиной кого – бити дубцем кого, хворостити (хвоїти) кого, давати прута (лозини) кому, (устар.) давати хльору кому;
• бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому;
• бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого; чолом давати’;
• бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким, гатити, гнітити, садити, мостити, трощити, гамселити;
• бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого;
• бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час), приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час), приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час), приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець, я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця), (разг.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…), (образн.) уривається нитка кому;
• бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають (Пр.); і деруть, і б’ють, і плакать не дають (Пр.);
• бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу;
• бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся (Пр.); піти в науку – треба терпіть муку (Пр.); до науки служать і буки (Пр.); не йде наука без бука (Пр.); нема науки без муки (Пр.); б’ють – не на лихо учать (Пр.);
• в голове точно молотом бьёт – в голові наче ковалі кують;
• жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує), життя грає (б’є) живою цівкою;
• избитые плетью (кнутом) кони – збатожені коні;
• кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю) (Пр.); хто кого любить, той того чубить (згубить) (Пр.);
• лежачого не бьют – лежачого не б’ють;
• на что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?;
• сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне (Пр.); він сам собі руку січе (Пр.); ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз (Пр.); зварив (заварив) кашу, так і їж (Пр.); купили хріну — треба з’їсти (Пр.); бачили очі, що купували,— їжте, хоч повилазьте (Пр.); плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували,— грошам не пропадать (Пр.).
[Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І.Котляревський). Натиснули і напустились, Рутульці кинулись на вал, Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров: Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався Хто бив, хто різав, хто колов (І.Котляревський). Вистрибували гоцака (І.Котляревський). І, бачся, він тебе за те й прохворостив (П.Гулак-Артемовський). Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають (Т.Шевченко). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить щодня (Г.Барвінок). — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Г.Барвінок). Як сім раз одважить киякою то хліба більше не їстиме (П.Куліш). — От,— кажуть, — їхав один бідолаха, стрівсь із ними, молодцями, та й засміявсь: «Не боюсь я вас, — каже, — пани мої молодці! Голому розбій не страшний, і життя не дуже його дороге — оцінне. Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте — мені нема часу стоять, треба їхать — хазяїн дожидає, буде лаяти!» (М.Вовчок). Музики грають, у бубон б’ють (М.Вовчок). Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л.Глібов). А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече (Сл. Гр.). Нащо коня батожити коли він і так везе (Пр.). Бий скільки влазиться (Номис). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Сл. Гр.). Співає кругом вас увесь світ, все живе; і ваше серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, підспівує світові, б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (П.Мирний). Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І.Нечуй-Левицький). За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л.Українка). — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами (М.Коцюбинський). Жінка б’є та духу наслухає (В.Стефаник). Піна била йому з рота. Кров бухає до голови (АС). Він згадував з п’яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! На юшку потовкти! (В.Підмогильний). — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! (Олександр Ільченко). Рідний дух шибонув у ніздрю, привів її до тями і повернув на протоптану стежку (В.Діброва). Стрепенувся й Дон Кіхот, кинувся й собі на ко-зопаса, а той, заюшений, набравшись добрих носаків од Санча Панси, ліз рачки до ножа, замисливши криваву помсту. Каноник із парохом не дали йому, одначе, а цилюрник так діло підстроїв, що пастух підвернув під себе рицаря і так почав його гніздити, що бідолашний Дон Кіхот теж незгірше від нього паюхою вмився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда, й сам я був бабій, Може, й досі цим грішу я, Часом сам себе страшу я, Та ще рано бит вібій (М.Лукаш, перекл. П.Верлена). Джез скочив на паркан. Собака — на нього. Джез ухопився за верх огорожі, пес — йому за литку, прокусивши шкіру. Джез добряче хвицнув його і вирвався. Штанина тріснула, пес відлетів, а Джез вихопився на паркан і зі сплеском упав потойбіч. Він опинився в канаві (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Понко був широкий у кості, його руки та ноги тузали мене різко й дошкульно, його волосся, за яке я пробував схопитися, щоб повалити супротивника на спину, виявилося жорстким, немов собача шерсть (Р.Скакун, перекл. Італо Кальвіно). Хіба не вона сказала місіс Сомс, яка одягається дуже елегантно, що пера вульгарні. І місіс Сомс перестала носити пера — так дошкулила їй своєю прямодушністю голубонька Джун (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Щільні лави повітря батожили й збивали з ніг (Б.Антоняк, перекл. Н.Бабіної). 1. Коли мене почали бити в дитячому таборі, мої батьки не стали панікувати. Вони застрахували моє життя і записали ще на дві зміни. 2. Поклонників Каті я поступово почав бити. Побив одного, потім другого, а третій мене спантеличив. Витираючи кров, він сказав: «Усіх не переб’єш»]. Обговорення статті
Мечтать –
1) мрі́яти, ма́рити про (за) ко́го, про (за) що, (реже) ма́рити чим, мріти, снити (о несбыточном) химе́рити про що;
2) (о самом себе) ду́мати про се́бе:
• лелеять мечту – плекати (голубити кохати, пестити) мрію; (іноді поет.) гріти у серці мрію;
• любить мечта́ть – коха́тися в мріях;
• мечтать не вредно – мріяти не шкодить;
• мечта́ть о славе – мрі́яти (ма́рити) про сла́ву;
• много (высоко) о себе мечтать (разг.) – багато думати про себе; бути надто високої думки про себе; надто заноситися (високо нестися);
• не платье, а мечта – не сукня (не плаття), а [сама] мрія;
• он много о себе мечта́ет – він бага́то про се́бе ду́має, він зано́ситься (ви́соко несе́ться), він зарозумілий;
• предаваться мечтам о чём – поринати у мрії [снувати мрії, марити] про що;
• предаваться несбыточным мечтам – химерна (даремна, нездійсненна, марна) мрія;
• созданный в мечтах – витворений (створений) у мріях; вимріяний;
• создать мечтой кого, что – вимріяти кого, що;
• это было мечтой всей моей (его) жизни – це була мрія всього (цілого) мого (його) життя; я (він, вона) про це мріяв (мріяла) все (ціле) (своє) життя.
[Та що! про се шко́да химе́рити (П.Куліш). І Олеся вже марила, як то вона буде їздити на баскому гусарському коні, а Казанцев її вчитиме (І.Нечуй-Левицький). Згада́й, про яке́ ді́ло ми коли́сь мрі́яли (Б.Грінченко). Вони укладали плани її виховання, мріяли про її долю (М.Коцюбинський). Люблю справжніх людей, а не тих, що вимріяла моя фантазія (А.Кримський). Ма́рив про щасли́ву Украї́ну (А.Кримський). Обстава в кабінеті голови управи мало чим різнилась від умеблювання кімнати райбюро, що правила разом за кабінет усьому районному урядові Спілки, хіба що канапа коло стіни — про такі розкоші в районі годі було й марити, та на неї і місця, мабуть, гулящого не стало б (В.Підмогильний). Я мріяв про зустріч з вами, поки не зустрів!.. (Олександр Перлюк). У дитинстві Сидорчук мріяв стати продавцем. У наші дні мрія професора Сидорчука здійснилась (Роман Крикун). Коли ти вмієш розважати, Спостерігати й пізнавати, Не стаючи ніколи скептиком, Або руїнником, Мріяти, та не даючи твоїй мрії Стати твоїм паном… Коли ти потрапиш бути суворим, Не впадаючи ніколи в лють, Коли ти вмієш бути відважним, А ніколи безрозсудним, Коли ти вмієш бути добрим, Коли ти вмієш бути мудрим, Не будучи моралізатором, ні педантом. Якщо ти вмієш зберегти свою відвагу І не стратити голови, Коли всі інші довкола тратять її, Тоді князі, боги, щастя і перемога Стануть на віки твоїми вірними рабами. — Тоді ти станеш ЛЮДИНОЮ!.. (В.Стус, перекл. Р.Кіплінґа). — Коли мені було сім років, я мріяла про те, щоб на всій землі було сонце. В сімнадцять я марила про неземну любов і прекрасного принца на білому коні. Тепер мені тридцять, і я просто тупо хочу грошей]. Обговорення статті
Рагу, кул. – (франц.) рагу.
[Він сподівався, що на вечерю буде рагу — ріпа, морква і товчена картопля з жирними шматками баранини, які зачерпують разом з густим, перченим, мукою підбитим соусом (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Робінзон залишив мені після себе лише «раґу по-бордоському». Зате того раґу зосталися цілі завали. Я вже виблював його кілька ящиків. Але, щоб дійти до такого результату, раґу все-таки годилося гріти (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЫГРЕВА́ТЬ ще грі́ти;
выгрева́ющий що вигріва́є тощо, прикм. вигріва́льний, вигріву́щий;
ГРЕ́ТЬ, ГРЕ́ТЬСЯ ще нагріва́ти, нагріва́тися /огріватися, вигріватися/;
греющий що /мн. хто/ грі́є тощо, призна́чений нагрі́ти, нагріва́льник, нагріва́ч /огрівач/, прикм. нагріва́льний /огрівальний, вигрівальний/, нагрівни́й /огрівни́й, вигрівни́й/, огрі́йливий, за́вжди те́плий, оказ. огріву́щий, складн. самогрі́йний [самогре́ющий самогрі́йний];
самогреющий прибо́р грі́лка, нагріва́ч;
самогреющий ру́ки маста́к грі́ти ру́ки, стил. перероб. грі́вши ру́ки;
негре́ющий складн. негрі́й-очі [негрі́й-очі];
самогреющийся грі́тий, нагрі́ваний /огріваний, вигріваний/;
самогреющийся на со́лнце вигрі́ваний на со́нці.
ДОСТАВЛЯ́ТЬ, ще достача́ти, припрова́джувати /спрова́джувати/, (втіху) прино́сити, дарува́ти, додава́ти чого, (вісті) постача́ти;
доставля́ть беспоко́йство, завдава́ти кло́поту;
доставля́ть наслажде́ние кому, страше́нно ті́шити /по́внити ра́дістю/ кого;
доставля́ть неприя́тности, завдава́ти при́крощів;
доставля́ть прия́тные мину́ты, стил. перероб. уприє́мнювати;
доставля́ть ра́дость кому, грі́ти се́рце чиє, дарува́ти /справля́ти/ ра́дість;
доставля́ть удовлетворе́ние, прино́сити задово́лення /сатисфа́кцію/;
доставля́ть удово́льствие кому, ті́шити /грі́ти/ се́рце /ду́шу/, ті́шити кого, дарува́ти насоло́ду, справля́ти приє́мність, прино́сити вті́ху;
доставля́ющий, 1. що приставля́є тощо, покли́каний приста́вити, доставе́ць, постача́льник, прикм. доставни́й, достача́льний; 2. що завдає́ тощо, зви́клий завдава́ти, го́дний завда́ти, призві́дець;
доставля́ющий беспоко́йство, обтя́жливий, моро́чливий, доку́чливий, клопітни́й, насти́рний;
доставля́ющий го́ре, призві́дця го́ря;
доставля́ющий груз, доставе́ць вантажу́;
доставля́ющий неприя́тности, при́крий, неприє́мний;
доставля́ющий о́тдых, відпочинко́вий;
доставля́ющий прохла́ду, відсвіжу́щий;
доставля́ющий удово́льствие, приє́мний, насоло́дливий, кайфо́вий;
не доставля́ющий хлопо́т, що ї́сти не про́сить;
доставля́ющийся/доставля́емый, 1. припрова́джуваний /спроваджуваний/, допра́влюваний, доста́рчуваний, дода́ваний, 2. завда́ваний;
ЗАПУСКА́ТЬ, (мотор) урухо́млювати;
запуска́ть ла́пу во что, оказ. грі́ти ру́ки чим /на чому/, запуска́ющий, 1. що запуска́є тощо, за́йнятий за́пуском, зда́тний /зму́шений/ запусти́ти, зви́клий /ста́вши/ запуска́ти, пуска́ч, прикм. запускни́й, тех. запуско́вий, 2. що зане́дбує тощо, ім. недба́ха недба́йло, прикм. недба́лий, стил. перероб. зане́дбуючи;
запуска́ющий бо́роду, запуска́ючи бо́роду;
запуска́ющий глаза́ куда, з очи́ма уп’я́тими куди;
запуска́ющий дела́, недба́йло, ба́йдужий до ді́ла;
запуска́ющий зме́я, за́йнятий за́пуском змі́я;
запуска́ющий ла́пу, оказ. зви́клий грі́ти ру́ки;
запуска́ющийся/запуска́емый, 1. що його запуска́ють, ки́даний, пошпу́рюваний, рідко за́пускний, (мотор) урухо́млюваний, 2. зане́дбуваний, занеха́юваний;
запуска́емая раке́та, виво́джувана на орбі́ту раке́та, (не в космос) вистрі́лювана раке́та.
ИЗВЛЕКА́ТЬ ще оде́ржувати, вилуча́ти, видаля́ти, видістава́ти, фаміл. витру́шувати, (з голови) вигріба́ти; (користь з читання) вино́сити, ма́ти;
извлекать вы́году из чего ма́ти зиск /ко́ристь/, грі́ти ру́ки /набива́ти кише́ню/ чим;
извлекать вы́году, по́льзуясь ха́осом лови́ти ри́бку в каламу́тній воді́;
извлекать из-под спу́да витяга́ти на сві́тло, галиц. відпоро́шувати;
извлекать по́льзу из ма́ти ко́ристь із;
извлекать при́быль = извлекать выгоду;
ИЗВНЕ ззовні, назве́рх извлека́ющий 1. що /мн. хто/ витяга́є тощо, зда́тний ви́тягти, 2. що добува́є тощо, зви́клий добува́ти, здобу́вець, реконстр. (роз)добу́дько, прикм. добувни́й;
извлекающий ко́рень матем., що добува́є ко́рінь, стил. перероб. добува́ючи корінь;
извлекающий на свет (из-под спу́да) зда́тний відпоро́ши́ти;
извлекающий по́льзу зда́тний ма́ти ко́ристь;
извлекающий при́быль зви́клий ма́ти зиск;
извлекающий уро́к из чего напоу́млюваний чим, що ма́є нау́ку з чого;
извлекающие хто витяга́;
извлекающийся/извлека́емый витя́ганий, видобу́ваний, добу́ваний, здобу́ваний, діста́ваний, оде́ржуваний, ви́йманий;
ЛЕЛЕ́ЯТЬ ще випле́кувати, здува́ти порохи́ з, (квіти) догляда́ти; (надію) грі́ти в се́рці;
лелеять мечту́ о чём вимріва́ти /док. ви́мріяти/ що;
ЛЕЛЕ́ЯТЬСЯ рідко пе́ститися;
леле́ющий 1. нежащий, 2. що /мн. хто/ плека́є тощо, зда́тний ви́плекати, схи́льний плека́ти, книжн. плека́льник;
лелеющий мысль з потає́мною ду́мкою;
лелеющий наде́жду з наді́єю в се́рці;
леле́емый 1. пе́щений, голу́блений, 2. пле́каний, випле́куваний, вико́хуваний, вигрі́ваний у се́рці, пле́канець, прикм. плека́нний.
ЛЬСТИТЬ, льстить самолю́бию чьему лоскота́ти самолю́бство чиє;
льстить себя́ наде́ждой грі́ти себе́ наді́єю, багаті́ти ду́мкою;
льстя́щий що /мн. хто/ лести́ть тощо, зда́тний /ще́дрий/ на ле́стощі, підле́сник, лесту́н, прикм. лести́вий, уле́сливий /обле́сливий, підле́сливий/, підла́зистий, підхлі́бний, підхлі́бливий;
льстящий себя́ наде́ждой стил. перероб. грі́вши /грі́ючи/ себе́ наді́єю, багаті́ючи ду́мкою.
НАБИВА́ТЬСЯ (куди) ще нарина́ти, (з чим) ще нав’я́зуватися;
набива́ющий що /мн. хто/ набива́є тощо, ра́ди́й /зда́тний, зму́шений/ наби́ти, наби́ва́ч, набива́льник, прикм. набива́льний, реконстр. наби́вчий, набиву́щий, набива́льний, напако́вувальний, нато́птувальний;
набивающий глаз спра́глий натренува́ти о́ко;
набивающий карма́н маста́к грі́ти ру́ки;
набивающий оско́мину (харч) оско́мистий, ПЕРЕН. = надоедающий;
набивающий руку ра́ди́й налама́ти ру́ку;
набивающийся/набива́емый наби́ваний, напако́вуваний, нато́птуваний, прикм. набивни́й /т-й вибивни́й/;
набивающийся що /мн. хто/ набива́ється, зви́клий нав’я́зуватися, жарт. накида́ч, прикм. налі́зливий, прибл. влі́зливий, стил. перероб. ось мої 5, щоб було 10;
НАГРЕВА́ТЬ ще грі́ти;
нагрева́ющий 1. що /мн. хто/ нагріва́є тощо, ста́вши нагріва́ти, ра́ди́й нагрі́ти, для нагріва́ння, за́йня́тий нагріванням див. ще греющий, 2. обманывающий;
нагревающий ру́ки маста́к грі́ти ру́ки;
нагревающийся/нагрева́емый грі́тий, чимраз теплі́ший /гарячі́ший/ див. ще греющийся;
НАЖИВА́ТЬСЯ ще грі́ти ру́ки, розжива́тися, набива́ти кишені́;
нажива́ющийся що /мн. хто/ грі́є ру́ки тощо, за́йня́тий збага́ченням, захо́плений нажи́вою, шука́ч нажи́ви, прикм. наживни́й;
ОБОГРЕВА́ТЬ ще грі́ти, вигріва́ти, прогріва́ти, підігріва́ти, зогріва́ти;
обогревает ритмомелод. мо́же огрі́ти;
обогрева́ющий що огріва́є тощо, ста́вши грі́ти, призна́чений огрі́ти, для огріва́ння, за́йня́тий огріва́нням, огріва́ч, огріва́льник, прикм. огрівни́й, огріва́льний, огрі́йливий, реконстр. огріва́цький;
обогрева́ющийся/обогрева́емый огрі́ваний, прикм. огрівни́й.
ОТОГРЕВА́ТЬ укр. вигріва́ти;
отогрева́ющий що /мн. хто/ вигріва́є, ста́вши вигріва́ти, ра́ди́й ви́гріти, вигріва́ч, огріва́ч, прикм. вигріва́льний, відігріва́льний;
отогрева́ющий змею́ на груди́ зму́шений грі́ти гадю́ку в па́зусі;
отогрева́емый вигрі́ваний, відігрі́ваний;
ПЫХТЕ́ТЬ недок. ще хе́кати, (над чим) упріва́ти, грі́ти чу́ба, (про паровик) пу́хкати, чо́хкати;
пыхтя́щий що /мн. хто/ хе́ка тощо, розхе́каний, прибл. захе́каний, запи́хканий, стил. перероб. пи́хкаючи тощо;
ПЫХТЕ́ТЬ док. розхе́катися;
СЛА́БО фраз. ле́две [сла́бо греть ле́две грі́ти];
СТАРА́ТЬСЯ ще доклада́ти зуси́ль, фольк. бра́тися [стара́ется изо всех сил з усі́х бере́ться сил];
стара́ться что сделать би́тися над чим [стара́ться разгада́ть би́тися над ро́згадкою];
стара́ться изо всех сил зі шку́ри пну́тися, зі шку́ри лі́зти, розсіда́тися, розпада́тися;
стара́ться идти́ в но́гу со вре́менем стара́тися не відстава́ти від сві́ту;
стара́ться поддержа́ть (надії тощо) підігріва́ти, грі́ти;
стара́ться обрести́ (стара́ться приобрести́, стара́ться обзавести́сь чем) дба́ти на що;
стара́ться причини́ть зло /стара́ться причини́ть вред/ тка́ти ли́хо;
стара́ться раздобы́ть что [н. де́ньги] живомовн. стара́тися чого [н. гро́шей];
рад стара́ться укр. до то́го то́ргу й пі́шки;
стара́ющийся що /мн. хто/ стара́ється тощо, ра́ди́й стара́тися, прикм. стара́нний, ре́вний, дбайли́вий, запопа́дливий, упа́дливий, /перед ким/ вислу́жливий;
стара́ющийся отблагодари́ть віддя́чливий;
ПЕРЕСТАРА́ТЬСЯ образ. перегну́ти па́лицю, перетягну́ти струну́, переда́ти куті́ ме́ду.
ТРУДИ́ТЬСЯ ще працюва́ти в по́ті чола́, фаміл. грі́ти чу́ба, (обтяжувати себе) завдава́ти собі тру́ду;
трудя́щийся що /мн. хто/ працю́є тощо, зви́клий працюва́ти, покли́каний /зда́тний/ попрацюва́ти, трудівни́к, працівник, труда́р, працелю́б, трудя́щий, прикм. трудови́й, трудівни́чий, стил. перероб. працю́ючи;
НАТРУДИ́ТЬСЯ, натруди́вшийся натру́джений, стру́джений, ви́тру́джений, ОКРЕМА УВАГА;
ПОТРУДИ́ТЬСЯ образ. нагрі́ти чу́ба, завда́ти собі́ тру́ду [не потрудился встать не завда́в собі́ тру́ду вста́ти].

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Греть – грі́ти (грі́ю, грі́єш); -ться – грі́тися.
Кипятить – кип’яти́ти (кип’ячу́, кип’яти́ш), грі́ти (грі́ю, грі́єш); -ться – кип’яти́тися, грі́тися.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Надежда – надія; сподівання; сподіванки. Поддерживать надежды – гріти надії. Слабая надежда – мала надія. Питать надежду – держати, мати, покладати надію. Потерять надежду – втратити надію. Быть в надежде – мати надію. Полагать, возлагать надежды – покладати надію на кого, на що. Льстить себя надеждой – мати милу надію на що. Оправдывать надежды – справджувати, здійснювати надії, сподівання. Твердая надежда – певна надія.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Греть – грі́ти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бить
• Бить баклуши, баклушничать – Див. баклуши.
• Бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [В долоні] плескати; в долоні бити (вибивати, ляскати). [Коли йому плескали, він знав, що б’є в долоні розбуджена свідомість. Коцюбинський.]
• Бить (в) набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт); (застар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт]. [Даремно ворог б’є на сполох полохливо, — його безсилий дзвін стихає на горах. Сосюра. Гей, бийте в бубни, довбиші, на гвалт. П. Куліш.]
• Бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс. [Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба. Сл. Гр.]
• Бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному.
• Бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль; (д)осягати, (д)осягти мети.
• Бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий); бити та духу слухати (наслухати). [Жінка б’є та духу наслухає. Стефаник.]
• Бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати); відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого); давати дрюка (кия, бука) кому; (образн.) мастити боки буковим салом. [Тим тільки й служать, що своїх іноді братів та батьків дубасять. Мирний. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстиме. П. Куліш.]
• Бить кулаками кого – стусанів давати кому; стусанами гріти (частувати) кого; стусувати [кулаками] кого; давати буханів (товчеників) кому; товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого; (іноді) духопелити кого; духопелу (духопелів) давати кому. [Хоч як гарно зробить, а баба все її лає, все її лає, а то так і стусана межи плечі дасть. Казка. А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече. Сл. Гр.]
• Бить масло – колотити масло; (із сім’я) бити олію. [От-от зозулька маслечко сколотить, в червоні черевички убереться і людям одмірятиме літа. Українка.]
• Бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце.
• Бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого; локшити кого. [Катувала, мордувала, Та не помагало: Як маківка на городі Ганна розцвітала. Шевченко.]
• Бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого; давати батогів (нагаїв, канчуків, малахаїв) кому. [Нащо коня батожити, коли він і так везе. Пр.]
• Бить по затылку кого – потиличника (-ів) (запотиличника (-ів), нашийника (-ів) давати; потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати). [Я вам потиличника дам. Котляревський.]
• Бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого; кишеню трусити кому; змушувати на видатки (витрати) кого.
• Бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони; (ірон.) гріти поклони. [А як стала на порі — Вже і гості на дворі: Йдуть і здалека, і зблизька, Б’ють вдові поклони низько… Забіла.]
• Бить по нервам – бити по нервах (на нерви); дошкуляти; діймати до живого; (образн.) пекти в живе.
• Бить (ударять) по рукам – Див. рука.
• Бить по чему – бити по чому; боротися проти чого.
• Бить себя в грудь – битися в груди; бити [себе] в груди.
• Бить сильно кого – бити дуже; бити скільки влізе (влазиться) кого; давати скільки влізе (влазиться) кому; бити не жалуючи кого; давати не жалуючи (не рахувавши) кому; давати духу кому; (зрідка) давати затьору (табаки) кому; місити кого; (давн.) справляти бал кому; (образн.) бити так, що аж пір’я летить. [Бий скільки влазиться. Номис. А дрібнота Уже за порогом Як кинеться по улицях Та й давай місити Недобитків православних… Шевченко.]
• Бить тревогу – бити (збивати) тривогу; бити на сполох (ґвалт). [О, серце, угамуйся, чого ти так тривогу б’єш? Тобілевич. Гей, бийте в бубни, довбиші, на Ґвалт. П. Куліш.]
• Бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака). [Інші збились біля музики, садять гопака, вибиваючи тропака, аж лихо сміється… Стороженко. Вистрибували гоцака. Котляревський.]
• Бить хворостиной кого – бити дубцем кого; хворостити (хвоїти) кого; давати прута (лозини) кому; (давн.) давати хльору кому. [І, бачся, він тебе за те й прохворостив. Г.-Артемовський. Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору. Котляревський.]
• Бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому. [Шапки скиньте перед дідом, чолом йому бийте. М. Куліш.]
• Бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого. [Та й поїхали до столиці Прохати милості у цариці. Н. п.]
• Бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким; гатити; гнітити; садити; мостити; трощити; гамселити. [Здоровенні, напівголі, спітнілі бронзові ковалі гатили своїми, тільки їм під силу, молотами по ковадлах… Довженко.]
• Бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого, [Цілісіньку ніч трясця його била… Квітка-Основ’яненко. Усього заколотило, мов у пропасниці. Тобілевич.]
• Бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час); приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час); приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час); приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець; я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця); (розм.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…); (образн.) уривається нитка кому. [Оце вже надходить на мене остання година. Мирний.]
• Бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають. Пр. І деруть, і б’ють, і плакать не дають. Пр.
• Бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу.
• Бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся. Пр. Піти в науку — треба терпіть муку. Пр. До науки служать і буки. Пр. Не йде наука без бука. Пр. Нема науки без муки. Пр. Б’ють — не на лихо учать. Пр.
• Жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує); життя грає (б’є) живою цівкою.
• Кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю). Пр. Хто кого любить, той того чубить (згубить). Пр.
• На что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?
• Сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне. Пр. Він сам собі руку січе. Пр. Ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз. Пр. Зварив (заварив) кашу, так і їж. Пр. Купили хріну — треба з’їсти. Пр. Бачили очі, що купували, — їжте, хоч повилазьте. Пр. Плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували, — грошам не пропадать. Пр.
Греть
• Греть руки на каком-либо деле (перен. разг.) – гріти руки коло чого, на чому; напихати кишеню.
Запускать
• Запускать, запустить болезнь – задавнювати, задавнити хворобу.
• Запускать, запустить глаза куда (разг. фам.) – закидати, закинути оком куди; зиркати, зиркнути (зирнути) [кутиком ока] куди.
• Запускать, запустить камнем в кого, во что (фам.) – шпурляти, шпурнути (шпурити, пошпурити, жбурити, жбурляти, жбурнути, пожбурити) каменем на (в) кого, що.
• Запускать, запустить работу, хозяйство, дела – занедбувати, занедбати (занехаювати, занехаяти, занехати) роботу, господарство, справи (діла).
• Запускать, запустить руки, лапы во что (разг.) – простягати, простягти руки, лапи куди; засувати, засунути руки, лапи куди; нечесно наживатися, нажитися чим; гріти, погріти руки чим.
• Запускать, запустить руку в чужой карман (разг.) – засувати, засунути руку до чужої кишені (в чужу кишеню); сягати, сягнути [рукою] до чужої кишені.
• Запускать, запустить спутник – (за)пускати, (за)пустити спутник(а).
Лелеять
• Лелеять надежду, мечту – пестити (голубити, плекати, кохати, живити) надію, мрію; (поет.) гріти [у серці] надію, мрію.
• Лелеять слух – пестити (тішити) слух.
Мечта
• Взлелеянный в мечтах – ви плеканий (викоханий, випещений, зголублений) у мріях; омріяний (зрідка умріяний). [Де ви, сини умріяні, чарами навіяні. Співи недоспівані — Колискові сни? Вороний.]
• Лелеять мечту – плекати (голубити, кохати, пестити) мрію; (іноді поет.) гріти у серці мрію.
• Не платье, а мечта – не сукня (не плаття), а [сама] мрія.
• Предаваться мечтам о чём – поринати у мрії [снувати мрії, марити] про що.
• Предаваться несбыточным мечтам – химерна (даремна, нездійсненна, марна) мрія.
• Созданный в мечтах – витворений (створений) у мріях; вимріяний.
• Создать мечтой кого, что – вимріяти кого, що. [Люблю справжніх людей, а не тих, що вимріяла моя фантазія. Кримський.]
• Это было мечтой всей моей (его) жизни – це була мрія всього (цілого) мого (його) життя; я (він, вона) про це мріяв (мріяла) все (ціле) [своє] життя.
Мылить
• Мылить голову кому (разг.) – милити (гріти) чуба (чуприну) кому; милити голову кому; (іноді) золити кого; шпетити кого.
Надежда
• Быть в надежде на что – мати надію на що; сподіватися на що, чого; надіятися чого, на що.
• Возлагать надежды на вашу помощь – сподіватися на вашу допомогу (поміч).
• Возлагать надежды на кого, на что – складати (покладати, мати) надію на кого, на що. [За Сибіром сонце сходить, хлопці, не дрімайте, а на мене, Кармалюка, всю надію майте. Н. п.]
• Надежда овладела его душой – надія пойняла (опанувала) його душу.
• Надежды осуществились (сбылись) – надії (сподіванки, сподівання) здійснилися (справдилися).
• Несбыточная, неосуществимая надежда – нездійсненна надія (сподіванка); химера.
• Питать, лелеять надежду (надежды) – плекати (пестити, голубити, кохати, живити, гонобити) надію; (поет.) гріти в серці надію.
• Подавать надежды – давати (подавати) надії.
• Подающий большие надежды – який подає великі надії.
• Потерять надежду – утратити (стратити) надію; зневіритися; (іноді) з(без)надіятися. [Надіявся зовсім, щоб її бачити. Васильненко.]
• Слабая надежда – мала надія.
• Твёрдая надежда – добра (певна) надія.
• Теплится надежда – жевріє (іноді тліє) надія.
• Тешить себя надеждой (книжн.) – тішити себе (тішитися, утішатися) надією; мати любу надію.
• Тщетная надежда – марна (даремна) надія (сподіванка); марне (даремне) сподівання.
Пар
• Задавать, задать пару кому (разг.) – за(в)давати, за(в)дати перцю кому; гріти, нагріти чуба кому.
• На всех парах – на повну (на всю) пару; повним ходом; щодуху.
• Пар костей не ломит – пара парить, а кісток не варить. Пр. Пара кісток не крутить (не ломить). Пр.
• Поддавать, поддать пару – піддавати, піддати (додавати, додати) пари.
• С лёгким паром! (разг.) – доброго здоров’я помившись (попарившись)!; приємно спочити, попарившись (помившись)!; приємного спочинку [після лазні]!
• Быть под парами (разг.) – бути під хмелем; бути п’яним.
• Быть под паром, паровать (о земле) – толокувати (іноді парувати); перелогом (облогом) лежати.
Питать
• Питать враждебные чувства к кому – ворогувати на (проти) кого; мати злість (іноді зазлість) на кого. [Ти на мене ворогуєш? Так змінилася одразу? Українка.]
• Питать доверие к кому – мати довіру (довір’я) до кого; мати віру до кого; йняти (діймати) віри кому; довіряти кому.
• Питать злобные чувства к кому – мати злість на кого; здувати на кого; (образн.) важким (лихим) духом дихати на кого; злом (пеклом, лихим пеклом) дихати на кого; лихої волі бути на кого. [І пан був лихої волі на його, і всі попи околичні хропли, сопли. Свидницький.]
• Питать любовь, страсть, пристрастие к чему – кохатися (милуватися) в чому; любити що; бути замилуваним (залюбленим, закоханим) у чому; (іноді) мати прилюбність до чого; прилюблятися до чого. [Маю прилюбність до карт та гульні. Н.-Левицький.]
• Питать надежду (книжн.) – плекати (живити, мати) надію; (поет.) гріти в серці надію; сподіватися.
• Питать нежные чувства к кому – мати ніжні почуття (почувати ніжність) до кого.
• Питать отвращение к кому, к чему – почувати (мати) відразу (огиду) до кого, до чого.
• Питать слабость к чему – мати нахил до чого; любити що; (іноді) мати слабість до чого; грішити чим.
• Питать уважение к кому – мати пошану (повагу) до кого; мати кого у повазі; поважати (шанувати) кого.
• Питать уверенность – мати певність; бути певним.
Поклон
• Бить поклоны кому (разг.) – бити (класти) поклони кому; (ірон.) гріти поклони кому.
• Идти на поклон (с поклоном) (устар.) – звертатися з проханням; іти на поклін (з поклоном); пронизливо прохати.
• Отвешивать, отдавать, делать поклон, поклоны кому-либо – низько кланятися, уклонятися кому; віддавати уклін (поклін) кому; чолом віддавати кому.
• Передавать поклон кому от кого – кланятися кому від кого; віддавати кому уклін (поклін) від кого.
Потеть
• Потеть над чем (перен. разг. шутл.) – пріти над чим, коло чого; гріти чуприну (чуба) над чим, коло чого. [Нащо, прощо тобі над цим чуприну гріть? Г.-Артемовський.]
Пот
• Вгонять, вогнать в пот кого (разг.) – (тільки недокон.) Піт гонити з кого, заганяти, загнати до поту (у піт) кого; змушувати, змусити пріти, упріти, попріти (посилен. попопріти) кого.
• В поте лица (книжн.) – у поті чола.
• Выжимать (выгонять) пот из кого – виганяти (видавлювати) піт з кого.
• До кровавого пота работать – робити (працювати) до кривавого поту; (давн.) робити (працювати) кревно. Роби кревно і ходи певно. Пр.
• До седьмого пота работает (разг.) – працює до сьомого поту; (розм.) робить, аж чуприна мокра; працює до виснаження (до вичерпання сили).
• Лоб покрылся потом – чоло потом узялося.
• Пот катится градом – піт очі заливає; піт струмками ллється; піт як [той] горох (мов град той) котиться.
• Потом и кровью – потом і кров’ю.
• Сгонять, согнать семь потов с кого – геть (зовсім) виснажувати, виснажити (знесилювати, знесилити) кого; гріти, нагріти чуба (чуприну) кому; (докон.) угріти кого.
• Семь потов сошло с кого (перен. разг.) – аж геть упрів хто; нагрів чуба (чуприну) хто; сім потів зійшло (вийшло) з кого.
• Умываться потом – умиватися потом.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

кипяти́ть вари́ти, грі́ти до кипі́ння

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Грі́ти –
1) греть, нагревать, согревать, кипятить.
• Грі́ти наді́ю – питать надежду.
2) бить, колотить.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

грі́ти, грі́ю, грі́єш; грі́тий

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Грі́ти, -грі́ю, -єш, гл.
1) Грѣть, нагрѣвать, согрѣвать. Піч топлю, руки грію. Ном. № 12538. Чужий кожух не гріє. Ном. № 9652. Ой. місяцю, місяцю! світиш, та не грієш, — даремне в Бога хліб їси. Ном. № 596. Окропи гріть. Рудч. Ск. І. 137. Гріти самова́рь. Ставить самоваръ. Пятигорск. окр.
2) Бить, колотить. Отець Хведор грів та грів його по всьому. Левиц. І. 535.
3) — покло́ни. Бить съ усердіемъ поклоны. Гріє перед тим хрестом поклони. Мнж. 92.
4) — чупри́ну. Потѣть отъ усилій, силиться. Нащо, про що тобі над цим чуприну гріть? Г. Арт. (О. 1861. III. 112). Гріти гадю́ку за па́зухою. Отогрѣть змѣю на груди, приласкать неблагодарнаго. Ном.
5) Грі́ти наді́ю. Поддерживать надежду въ комъ. Нехай радіє, поки надію серце гріє. Шевч.
Па́лі́нка, -ки, ж. = Паленка. Вх. Уг. 257. Руки, ноги гріти, палінки ся напити. Гол. Ум. Палі́ночка.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

саніта́рка, саніта́рок; ч. саніта́р
представниця молодшого медичного персоналу в лікарні, госпіталі, яка доглядає хворих і поранених, стежить за чистотою приміщення. [В однієї з санітарок стався гіпертонічний криз, до неї викликали швидку допомогу. (Високий замок, 2019). Згадаю наскрізний у Куліша образ повії з більш або менш помітними алюзіями до України: санітарка Оля з її гірко-цинічним «Скільки їх, милих, вже зо мною спало, що як доведеться приймати та гріти з походу, то ще задавлять». (Юрій Шевельов «Скарби, якими володіємо», 1993). Вона знала, що Тимчиків тато помер, а мама працювала санітаркою в лікарні. (Ірина Жиленко «Новорічна історія про двері, яких нема і про те, як корисно іноді помилитися номером», 1986). Сплять хворі, сестри, санітарки, спить увесь світ. (Павло Загребельний «День для прийдешнього», 1963). Ось дві дружинниці-санітарки потрапили в полон і почали ревти. (Докія Гуменна «Хрещатий яр», 1949). З бічних дверий головного вівтаря вийшла біла постать санітарки і застигла біля одвірка. (Мирослав Ірчан «Карпатська ніч» (збірка), 1924).]
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 677.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 53.
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Грѣть, ся = грі́ти, ся. — Як зимнеє сонце — сьвітить, та не гріє. н. п.
Кипяти́ть, ся = 1. грі́ти, ся (поки закипить), кипі́ти, (молоко) — топи́ти, пря́жити, па́рити. 2. лютува́ти, кипі́ти, запаля́ти ся. – А він що більш програє, то більш лютує.
Отвора́живать, отворожи́ть = 1. од(від)воро́жувати, од(від)чаро́вувати, одворожи́ти, одчарува́ти, од(від)ше́птувати, одшепта́ти. 2. ста́вити на сир, грі́ти на сир, поста́вити, нагрі́ти на си́р.
Погрѣва́ть, погрѣ́ть, ся = грі́ти, погрі́ти, ся, перегрі́ти ся. — Пусти, свату, перегріти ся, на молоду подивити ся. н. п.
Согрѣва́ть, согрѣ́ть, ся = грі́ти, огріва́ти, нагріва́ти, огрі́ти, зігрі́ти, ся, нагрі́ти, ся, перегрі́ти ся. – Оце побалакала з тобою, та й огріла своє старе серце. Кн. — Перед нами уся Україна, огріта великою любовію поета. Л. Н. В.