Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 114 статей

Шукати «дета*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Детализа́ция – деталіза́ція, деталізува́ння.

Детализи́ровать – деталізува́ти. • Детализи́руемый – деталізо́ваний. • Детализи́рованный – здеталізо́ваний, подеталізо́ваний.

Дета́ль – дета́ль (м. р. -лю), подро́биця.

Дета́льный – дета́льний, докла́дний. • Дета́льно – дета́льно, докла́дно.

Захва́тывать, захвати́ть – 1) (схватывать) захо́плювати, захопи́ти, заха́пувати, заха́пати, займа́ти, зайня́ти, (переносно) обгорта́ти, обгорну́ти, обійма́ти, обня́ти, поніма́ти, поня́ти кого́, що; см. Охва́тывать 2; (доставать) засяга́ти, засяг(ну́)ти́, запосяга́ти, запосягти́. [Ві́тер заха́пує па́ру й одно́сить її́ (Ком.). Смі́ливість обгорну́ла ду́шу (Леонт.). Не ві́льний я. Коха́ння обняло́ (Грінч.). Заня́в волі́в у спашу́. Скі́льки о́ком засягне́ш (Свидн.)]. • Вода -ти́ла и унесла – вода́ поняла́ й забра́ла, водо́ю зайняло́ й зане́сло. • Всех -тила радость – усі́х поняла́, обняла́ ра́дість; 2) (присваивать) захо́плювати, захопи́ти, забира́ти, забра́ти, зага́рбувати, га́рбати, зага́рбати, загорта́ти, загорну́ти, порива́ти, пі[о]рва́ти, запорива́ти, запірва́ти, зажира́ти, заже́рти, заї́сти, до рук прибира́ти, прибра́ти що. [Захопи́в царську́ скарбівни́цю (Руданськ.). Що мо́жеш, запорива́й, а я не дам (Звиног.). Хова́й, неві́сточко, в свою́ скри́ню, що запорве́ш (Н.-Лев.). Зага́рбав мішо́к гро́шей (Федьк,). Мі́сто Я́мпіль загорну́в Міня́йло (Руданськ.) Жадо́ба неси́та: все-б заже́р собі́ (Грінч.). Заї́ла мого́ карбо́ванця. Прибра́в до рук ка́су]; 3) (забирать, уносить с собой) забира́ти, забра́ти, зохо́плювати, захопи́ти кого́, що, (зап.) іма́ти, іми́ти (о мн. поіма́ти, поіми́ти), поня́ти, займа́ти, зайня́ти; 4) (застигать) захо́плювати, захопи́ти, схопи́ти, засту́кати, заско́чити, зла́пати. [Уже́ зоря́; розі́йдемось, щоб нас усі́х не захопи́в тут день (Грінч.). Засту́кав, як со́тника в горо́сі (Номис). Листа́ Виго́вського зла́пали і до царя́ посла́ли (Куліш)]. • -ти́ть по горячим следам, на месте преступления кого – с[за]хопи́ти, пійма́ти, запопа́сти, зла́пати на гаря́чому вчи́нку кого́, спости́гти, (зап.) іми́ти кого́. [Його́ спости́гли, як він утіка́в (Борзенщ.). Іми́в зло́дія в комо́рі (Стеф.)]; 5) (схватывать) запопада́ти, запопа́сти, попа́сти, допада́ти(ся), доп’я́сти, діпну́ти чого́. [Ка́шлю діп’я́ла (Борзенщ.). Запопа́в у ру́ки]; 6) (останавливать дыхание, дух) перехо́плювати, перехопи́ти, спиня́ти, спини́ти, спира́ти, спе́рти, затамо́вувати, затамува́ти кому́ ду́х(а). [Семе́нові затамува́ло дух у гру́дях (Коцюб.). Мару́сі перехопи́ло дух (Грінч.). У Лаго́вського спе́рло ду́ха (Крим.). Аж ду́хи спе́рло Луце́нкові (Тесл.)]. • Дыхание -ло – дух перехопи́ло, дух заня́вся кому́. [Дух заня́всь, а сама́ ні з мі́сця (Квітка)]. • От страха дух -ло – з переля́ку дух перехопи́ло кому́. • Захва́ченный – захо́плений, заха́паний, за́йнятий; зага́рбаний; засту́каний; спи́нений, спе́ртий, затамо́ваний. • Захва́тывающий – а) прич. – хто захо́плює, що захо́плює, забира́є и т. д.; б) прил. – захватни́й, забиру́щий. [З захватни́ми дета́лями (Єфр.)]. • -щий интерес – захватни́й, поривни́й інтере́с.

Кал – ка́ло (-ла), послі́д (-ду), ви́міт (-мету), (домашн. жив. ещё) лайно́, лайня́к, лайла́к, (травоядных) кізя́к (-ку́), кіз (-зу); детальнее: (рогатого скота) товаря́че (-чого), (коровий) корі[о]в’я́к, корівня́к (-ку́), коров’я́нка, (конский) коня́к, кі́нський кізя́к, бала́бушка, (овечий, козий, заячий) бі́бка и бі́бки (-бок), бурушки́, буруб’я́шки (-шок), (кошачий) котя́к, коша́тина (мышиный) миша́к и мишаки́ (-кі́в), миша́тина, (птичий) послі́д (-ду), (куриный) куря́к, куря́чка, курячо́к (-чка́) и курячки́ (-кі́в). • Задерживается кал – запира́ється (затри́мується) ка́ло.

Коммента́тор – комента́тор (-ра), тлума́ч (-ча́). [Є бага́то спеція́льних комента́торів що ду́же до́бре й дета́льно поя́снюють ко́жне сло́во Хафи́зового Діва́на (Крим.)]. • -тор Гомера – Гоме́рів комента́тор. • -тор Библии – біблі́йний тлума́ч.

Красноречи́во – красномо́вно, промо́висто, проре́чисто, добромо́вно, (выразительно) вимо́вно. [Красномо́вно оповіда́в (Куліш). Ці ескі́зи чи не промо́вистіше гово́рять, аніж ду́же дета́льний о́пис (Єфр.). Проре́чисто каза́ла да́лі й да́лі (Г. Барв.)].

Ме́лочь – 1) (мелочной товар, всякая всячина) дрі́б’язок (-зку), дріб (р. дро́бу), по́дріб (-робу, м. ж., реже -роби, ж. р.), подро́биця, подрі́б’я (-б’я), дробина́, дрібно́та, дрібни́ця. [Забу́в купи́ти олі́ї; сті́льки дрі́б’язку було́, що як його́ й не забу́ти (Київщ.). Ї́здив по се́лах, промі́нюючи вся́ку господа́рську по́дріб за платянки́ (Франко). Що там у йо́го купува́ти: самі́ сірники́ та сіль, та така́ вся́ка подро́биця (Ніженщ.). Забра́в я тото́ все на віз, подрі́б’я склав у рептю́х (Франко)]. • По -ча́м – на ро́здріб, подро́бицею. [Продава́ти гурто́м (на гурт) і на ро́здріб (подро́бицею) (Київщ.)]. • Накупить всякой -чи – накупи́ти вся́кого дрі́б’язку. • -лочь угольная – вугляна́ по́терть (-ти); 2) (о скоте) дрі́б’язок, (преимущ. птица) дробина́, дріб; 3) (мелкие деньги) дрібні́ гро́ші (-шей и -шів), дрібняки́ (-кі́в), дрі́б’язок, (реже) дрібно́та, дрібно́тка; (медь) мідяки́, мідячки́; (серебро) срібняки́, срібнячки́. [Та й надава́ли-ж ви мені́ дрібнякі́в! (Брацлавщ.). Прошу́ гама́н цей взять, ще й дрі́б’язок там є, щоб гро́шики плоди́лись (Стар.-Чернях.). Плати́, Мики́то, бо в ме́не кат-ма́ дрібно́тки (М. Вовч.)]. • Дайте мне -чи, -чью – да́йте мені́ дрібни́х гро́шей (дрібнякі́в), дрібни́ми грі́шми (дрібняка́ми); 4) см. Мелкота́ 3; 5) (деталь) дрібни́ця, дрібни́чка, (мелкая подробность) подро́биця, подро́бина. [В не́ї нема́ ви́робленої до дрібни́ць програ́ми (Грінч.). Довело́ся прига́дувати бала́чку в усі́х подро́бицях (Крим.)]. • Входить во все -чи – вдава́тися (вгляда́тися) в усі́ дрібни́ці (подро́биці), додивля́тися (догляда́тися) до всіх дрібни́ць (подро́биць), (вмешиваться) втруча́тися до всіх дрібни́ць (в усі́ дрібни́ці); 6) (пустяк) дрібни́ця, дрібни́чка, дрі́б’язок, аби́щиця, марни́ця, (жалкий) нікче́мниця, мізе́рія, (малость) ма́лість (-лости). [Перед ним стає́ гріхо́м дрібни́ця ко́жна (Грінч.). Обража́єтесь уся́кою дрібни́чкою (Мова). Хоч на хвили́ну забу́тися про щоде́нну мізе́рію й дрі́б’язки (Крим.). Це така́ аби́щиця, що не варт і каза́ти (Сл. Ум.). 60 мільйо́нів не така́-то вже й мізе́рія (Єфр.). Ла́ється, сва́риться за ко́жну ма́лість (Звин.)]. • -чи жизни – життьові́ дрібни́ці (марни́ці), життьови́й дрі́б’язок, окру́шник життя́ (Єфр.). [Го́рдий чолові́к не ви́б’ється ніко́ли із життьови́х марни́ць нево́лі (Франко)]. • Заниматься -ча́ми – марнува́ти час на дрібни́ці, дріб’язкува́ти. • Разменивать свой талант на -чи, размениваться на -чи – розмі́нювати свій тала́нт, розмі́нюватися (розпоро́шуватися) на дрібняки́, на дрі́б’язок. [Будь чим хо́чеш, аби́ не розпоро́шеним на дрі́б’язок (Єфр.)].

Относи́ться, отнести́сь – 1) відно́ситися, відне́стися; 2) матем. – стосува́тися, бу́ти супроти́. [Два стосу́ється до чотирьо́х, як три до шістьо́х; или два супроти́ чотирьо́х те са́ме, що три супроти́ шістьо́х]; 3) см. Обраща́ться к кому; 4) -ся куда (подлежать чьему ведению, компетенции) – стосува́тися до ко́го, до чо́го, нале́жатися до ко́го, до чо́го. [Такі́ пита́ння стосу́ються до археоло́гії. Ця спра́ва нале́житься до вас]. • Это ко мне не -сится – це до ме́не не стосу́ється (не нале́житься). • Не к тебе -сится – не до те́бе річ, (шутл.) не твоє́ ме́леться, не до те́бе п’ють. • Относя́щийся к чему – нале́жний до чо́го. • Неотнося́щийся к делу – сторо́нній. [Тре́ба спини́тись тут ще на одні́й ні́би сторо́нній дета́лі (Єфр.)]. • Село -сится к такой-то волости – село́ тя́гне, нале́жить до тако́ї во́лости. [Село́ Токарі́ тя́гне до Бешки́нської во́лости]; 5) к кому, чему – ста́витися, поста́витися до ко́го, до чо́го; прийма́ти, прийня́ти що; (редко) по́стать узя́ти до чо́го. [До ме́не ста́вляться як до рі́дного. Як поста́вилася до тіє́ї зві́стки? По́стать воро́жу до святкува́ння взяла́ найви́ща вла́да (О. Пчілка)]. • -ся к чему с уважением – шанува́ти, пошанува́ти кого́, ста́витися, поста́витися з поша́ною (з пова́гою) до ко́го. • -ся пренебрежительно, отрицательно – не́хтувати кого́, що, помі́тувати ким, чим. • -ся легкомысленно – легкова́жити, злегкова́жити що. [Спра́ви ціє́ї не злегкова́жено]. • -ся хладнокровно, спокойно – ста́витися спокі́йно до чо́го, холо́дним о́ком диви́тися, погляда́ти на що. [Холодні́шим о́ком погляда́є чита́чка на «Тара́сову ніч» (Грінч.)]. • -ся несправедливо к кому – кри́вдити кого́; (свысока) згори́ позира́ти; (враждебно) ворогува́ти на ко́го, проти ко́го, става́ти во́рожо проти ко́го, чо́го, о́ко на ко́го ма́ти, проти ко́го зуб ма́ти. [Во́рожо стаю́ть проти прав украї́нської мо́ви (О. Пчілка)]. • -ся с любовью, заботливо – жа́лувати кого́. [Ба́тько жа́лував нас обо́х рі́вно: і бра́та, і мене́ (М. Вовч.)]; (добродушно) до́бре се́рце ма́ти до ко́го; (с отчуждённостью) чужи́м о́ком позира́ти на ко́го. • К вам -сятся, как к людям – вас за люде́й ма́ють. • -ся каким-л. образом к делу – бра́ти спра́ву як. [А́втор бере́ спра́ву зана́дто серйо́зно (Єфр.)].

Оты́скивать, -ся, отыска́ть, -ся – відшу́кувати, -ся, відшука́ти, -ся (о мног. повідшу́кувати, -ся), знахо́дити, -ся и, (реже) знаходжа́ти, -ся, знайти́, -ся, (о мног. познахо́дити, -ся), віднахо́дити, -ся, віднайти́, -ся, вишу́кувати, -ся, ви́шукати, -ся, нашу́кувати, нашука́ти, ви́скіпати, (о предметах, находящихся в разн. местах) зшу́кувати, -ся, позшу́кувати, -ся. [Покра́дені ре́чі всі познахо́джено. Віднайти́ шлях до наро́ду (Фр.). Ви́шукати дета́лі. Нашука́в які́сь леге́нди (Грінч.). Робо́ту він собі́ нашука́є не одра́зу (Крим.). Зшу́кую ві́вці, що пастухи́ порозгу́блювали]. • -вать, -ка́ть друг друга – відшу́кувати, відшука́ти о́дин (одне́) о́дного, зшу́куватися, зшука́тися з ким. [Наси́лу ми з ним зшука́лися]. • -вать, -ка́ть путём расспросов – напи́тувати, напита́ти кого́, що. • -ка́ть дороги – (образно) ухопи́ти тропи́. • Где это вы такую глупость -ка́ли? – де це ви таку́ дурни́цю ви́скіпали? (Л. Укр.). • -вать судом – пра́вити, ви́правити з ко́го судо́м; позива́ти кого́ за що, ви́позивати з ко́го що. • Оты́сканный – відшу́каний, відна́йдений, зна́йдений. • -ный судом – ви́позиваний. Срв. Иска́ть.

Подро́бность – 1) (обстоятельность) докла́дність (-ности); 2) (деталь) подро́биця, дрібни́ця, подрі́бниця, подро́бина. • В -тях – у подро́бицях, у подро́биці, (подробно) докла́дно, надо́кладь; см. Подро́бно. • До малейшей -сти, -ших -стей – до найме́ншої подро́биці (дрібни́ці), до ця́ти, до найме́нших подро́биць. [Понови́в я у свої́й па́м’яті аж до найме́нших подро́биць (Крим.)].

Помё́т – 1) (действ.) поки́дання, помета́ння; 2) (приплод, деторождение) поно́с (-су). [Свиня́ три поно́си дає́ на рік (Липовеч.). В ме́не само́ї аж три поно́си були́ (Звин.)]; 3) (кал) кал (-лу), ка́ло (-ла), послі́д (-ду), (домашн. жив. ещё) лайно́, лайня́к, лайла́к, кізя́к, (навоз) гній (р. гно́ю); (детальнее: коровий) корі[о]в’я́к, корівня́к, (конский) коня́к, кі́нський кізя́к, бала́бушка, (куриный) кур’я́к, куря́чка, (мышиный) миша́к, мишаки́ (-кі́в), миша́тина; (птичий) послі́д (-ду); 4) (всё брошенное) по́кидь (-ди), по́кидька (-ки).

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Детали см. Деталь.

Винтик – ґвинтик, шрубик: • винтика, винтиков у него не хватает (шутл. насмешл.) – у нього немає (йому бракує) [однієї] клепки [в голові]; він не має (у нього нема) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; у нього клепки не стає в голові; він десяту клепку загубив; він не має гаразду в голові. [Це основа безперервного виробничого процесу, де деталь по деталі, гвинтик по гвинтику складаються продуковані речі чи машини, здійснюючи приспішено задуми конструктивно-творчого людського генія. Це конвейєр системи Генрі Фонда. Але ніхто не знає, що таке конвейєр системи Миколи Єжова, — конвейєр, на якому деталь по деталі, гвинтик по гвинтикові не складаються, а розбираються людські душі (І.Багряний). Кожен чистив свою. Наталка вінчестера. Старий Сірко теж вінчестера. Гриць свою «японку». А Григорій — трилінійку. Гвинтівка була новесенька, але Григорій розібрав її до шрубика (І.Багряний). В одному північному департаменті інтендантство реквізувало корів, що мали телитись, і перетворило різниці на кладовища ненароджених телят. Жоден гвинтик машини, жоден полковник інтендантської служби не міг діяти інакше, як гвинтик. Усі вони підпорядковані іншому гвинтику, мов у тому годиннику. Будь-який протест нічого не дав би. Ось чому, як тільки машина почала псуватись, вона заходилася вбивати тільних корів. Та це, либонь, чи не найменше лихо. Бо коли б машина розладналася більше, то вона, певно, почала б убивати й полковників (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Замість того щоб вставити собі клепку, Тримбл Докерті втратив ще кілька та кинувся з величезної гранітної кручі в Олбані (Надія Хаєцька, перекл. М.Л.Стедман)].

Висячий – вися́чий, ви́слий, висни́й: • висячий (навесной) замок – колодка, висний (вислий); • висячий мост – висний (висячий) міст. [Часом пташка чіпляється ніжками на тоненькій висячій гіллячці (І.Нечуй-Левицький). При світлі, що падало ясно з висячої лампи, побачила я його ліпше (О.Кобилянська). Мідний молоток на дверях був оригінального литва, перероблені віконні рами відчинялися надвір, у висячих квіткових ящиках росла фуксія, а за будинком (важлива особливість) був дворик, вимощений жовто-зеленими кахлями, де стояв ряд ясно-синіх горщиків з рожевою гортензією (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Тому вона пішла через критий висячий перехід, прокладений від будинку до студії. Це була хитка й гнучка конструкція, розташована на висоті близько десяти футів над землею (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Дядько, усівшись за стіл, поважно розкладав перед собою, при світлі великої висячої гасівниці, деталі розібраної рушниці і ретельно їх змащував (О.Жупанський, перекл. А.Камю)].

Вперёд – 1) (нар. места) вперед, наперед; 2) (нар. времени) вперед, попереду, наперед, надалі, далі, (сначала) спочатку, спершу; 3) (межд.) вперед!, рушай!, наперед!; (понукание на лошадей) вйо! но!; (понукание на волов) гей!, (диал.) гійє!, гейє!, гейки!: • брать деньги вперёд – брати гроші вперед (наперед); • вперёд, впредь так не делай – надалі так не роби; • вперёд выдаваться (торчать) – вистава́ти, ви́стати, випина́тися, ви́пнутися, вистро́млюватися, ви́стромитися, виставля́тися, ви́ставитися, вганя́тися в що, увігна́тися, висува́тися, ви́сунутися, виступа́ти куди́сь, ви́ступити; • вперёд выскакивать, выскочить – вириватися, вирватися; • вперёд двигаться (прогрессировать) – поступати; • вперёд забежать – перейняти кого; • вперёд залетать – заполітати; • выставля́ть вперёд – випина́ти, ви́пнути, ви́п’ясти; (обнаженную часть тела) ви́тріщити; • двигать вперёд – посо́вувати, посува́ти напере́д; • движе́ние вперёд (прогресс) – по́ступ; • забегая вперёд – забігаючи вперед, кажучи наперед; • на годы вперёд – на роки вперед; • ни вперёд ни назад; ни взад, ни вперёд – ні туди, ні сюди; ні напере́д (вперед), ні наза́д; • наклониться вперёд – похилитися, (схилитися) наперед; • платить вперёд – платити наперед; (лок.) згори платити; • полный вперёд – повний вперед; • проходить, пройти́ вперёд – про́ходити, пройти́, проступа́ти, проступи́ти (напере́д); • ходить взад и вперёд – ходити туди й сюди, снувати (снуватися); • часы идут вперёд – годинник поспішає. [І то лихо попереду знати, що нам в світі зострінеться (Т.Шевченко). За харч і за кватирю заплачено вже згори (А.Свидницький). Нехай дадуть мені гроші наперед. Гей, наперед! Або добути, або дома не бути! (АС). — Повний хід вперед! — загукав капітан (М.Трублаїні). Я стою на палубі, приклавши руку до безкозирки, і груди мої випинаються, і морський вітрюган шмагає в обличчя. Право руля! Повний вперед — по гарбузинню! Обертаюсь і бачу: мати чистить картоплю, зігнулась над мискою, але губи у неї злегка тремтять і в очах сміхотливі блищики. Я й забув, що поруч — старші. Рука моя сама опускається, безкозирка зникла, як і не було її, а пароплав став ненаситною кабицею (Віктор Близнець). Шлях до успіху, забитий дамами, які проштовхують вперед своїх чоловіків (Томас Дьюрі). 1. Теорія вчить нас дивитися далеко вперед, а практика — собі під ноги. 2. Лейтенант: — Хто поїде на картоплю, два кроки вперед. Виходять два солдати. — Решта піде пішки. 3. Чоловік жаліється психоаналітикові: — Моя жінка веде щоденник, в який заносить всі мої справи і вчинки до найдрібніших деталей! — І що? Багато дружин ведуть щоденники. Тут нема нічого незвичного. — Так, але моя веде на тиждень вперед! 4. Якщо тобі плюють в спину — отже, ти попереду. 5. Деколи рішучий крок вперед — наслідок добрячого копняка ззаду].

Гибрид – (от лат.) гібри́д; (смесь животн. или веществ) мі́шанка, мішани́на, мішани́ця, пере́міш; (животн. или человек: ублюдок) по́круч, підту́мок, пере́водня́, (только челов.) мі́шанець, переві́дник. [То не справжній хорт — підтумок. Ні швець, ні мнець, ні чор-зна-що: ото підтумок (Сл. Гр.). Чужи́нці ва́рварської кро́ви, уся́ка темношку́ра по́круч (Л.Українка). А як же суржик? Де він цей милий покруч, химерний мішанець, кровозмісне дитя білінгвізму? (Ю.Андрухович). — Сердита, видимо, у вас сусідка? — Та як вам сказати? Характер правильний — гібрид кобри з ящіркою (О.Вишня). Суржик заполонив екран: мішанина в подачі текстів і мікротекстів українською та російською мовами у співвідношенні часто не на користь мови державної; такою мішаниною заповнено наш звуковий простір; мовний дискомфорт супроводжує нас у столиці та в інших великих містах сходу й півдня (О.Сербенська). Цвітуть іще ті вишняки, за обрій стелиться пшениця, і йде у школу навпрошки маленький хлопчик мішаниця (Л.Костенко). — Мій перший велосипед — це жахлива мішанина. Основа в нього чеська, всі деталі італійські, докуплені — все я майже сам збирав, і з нього я витис все що хотів (О.Ушкалов). — Одне слово, вони в мене прості селяни, чистокровні, мовляв, християни, а не якісь там мавританські чи ще які підтумки, ще й до того тяжко багаті, у таких розкошах, що куди там іншому полупанку або й панові (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). От він і заговорив до мене тим суржиком, що то ним по всій Берберії аж до самого Стамбула маври з нашим невольником розмовляють (воно таке — ні арабщина, ні кастільщина, ані жодна інша мова, а мішаниця з усіх потроху, аби якось порозумітись), заговорив, кажу, і спитав, чого я тут у нього в саду шукаю та чий я єсть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Пес Балтазар обнюхав його штани; приязний і цинічний покруч, який уродився від випадкової зустрічі пуделя і фокстер’єра, відчув — сталося щось незвичайне (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Я гібрид гримучої змії з лісовим дзвіночком (Ф.Ранєвська). 1. Слон — це гібрид довгоносика, товстолобика і чебурашки. 2. Ідеальний чоловік — це гібрид банкомату й посудомийної машини. 3. Науковці винайшли новий гібрид кавуна й вишні. Маючи розмір вишні, диво-фрукт має стільки ж насіння, скільки й кавун].

Грубый – 1) грубий; (жёсткий) цупкий, шорсткий, (грубого размера) дебелий; (о голосе, низкий) товстий; 2) грубіянський, брутальний, неввічливий, простацький, (жёсткий) шорсткий, терпкий: • в грубых чертах – згруба, приблизно; • грубая обработка (техн.) – начорна обробка; • грубая ошибка – груба (тяжка, прикра) помилка (хиба, похибка); • грубо говоря – спрощуючи, загалом, не деталізуючи, (диал.) згрубша; приблизно, приблизно кажучи; • грубое невежество – темна темнота, грубе (простацьке) неуцтво, дурне невігластво; • грубое обхождение – грубе (брутальне) поводження; • грубый человек (по виду) – мурло, мурмило; (по обращению) грубіян. [Грубе полотно. Цупка тканина. Шорстка тканина. Шорстке волосся. В шорстких, та незлих словах. Терпка в нього вдача (АС). Згрубша шаную рамки правопису, але не аж так глибоко, щоби укорочувати собі життя, силуючи себе, всупереч здоровому глузду, класти на папір такі комбінації значків, котрі би-м не вимовив за жодну винагороду, як-от: спеціаліст, діаспора, иньші подібні комбінації (Роман Мацюк). — Винен, товаришу генерал армії! — нарешті отямився вартовий, одразу підвищивши Дринова на три звання. Це були грубі лестощі, але й Дринов також був грубий (М.Каменюк, перекл. В.Войновича)].

Закладной – 1) заставни́й; 2) закладни́й: • доска закладная – ушу́льниця, закла́дина; • закладная деталь – закладна деталь; • закладная квитанция – заставна́ квитанція; • закладная рама (оконная) – варца́ба вставна́; • закладной брусок – закладни́й брусо́к; • щит закладной – за́ставка закладна́.

Захватывающий – що (який) захо́плює, забира́є; захватни́й, забиру́щий, захо́пливий: • захватыващий интерес – захватни́й, поривни́й інтере́с; • захватыващий рассказ – захоплива розповідь. [З захватни́ми дета́лями (С.Єфремов). Враження було надзвичайне. Картина, краї якої ховались під рухливим зелом, здавалась чорним отвором у фантастичну й захватну далечінь (В. Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). Ви б побачили точно відданий фотографічним апаратом захватний момент, коли вона сильним, граціозним рухом ноги кидає в повітря жовту шовкову підв’язку, яка щовечора злітала з її вправної ніжки й падала вниз до зачарованих глядачів (М.Рябова, перекл. О.Генрі). Захоплива історія рідко буває правдивою (Джонсон Семюел)].

Интригующий – що (який) інтригує, цікавий (гостроцікавий), загадковий (таємничий): • интригующе – інтригуючи; • интригующие детали – цікаві деталі; • интригующий момент – гостроцікавий момент.

Клетка – 1) (для животных) клі́тка, кліть, ум. клі́точка, клі́тонька, (большая для дом. птицы) ку́ча, ко́єць (р. ко́йця), (для скворцов) шпакі́вня, (для жаворонков) жа́йворонник; 2) (техн.) кліть, клітка; 3) (четыреугольник) клітинка, ґра́та, ґра́тка, (ткани, ещё) ка́рта, ка́рточка, (диал.) кра́та, кра́точка; 4) (анат.) клі́тка; 5) (биол.) кліти́на; • лестничная клетка – сходова клітка (кліть); • бумага в клетку – папір в клітинку (клітку); • грудная клетка – грудна клітка, огру́ддя. [Росли́нна кліти́на (АС). Вона́ почала́ па́льцем рахува́ти краточки́ на пе́рському ки́лимі (Л. Українка). Карта́та старосві́тська пла́хта з зеле́ними, черво́ними, жо́втими ка́ртами (Грінч.). Душа́, мов та пта́шка із клі́тки геть рве́ться (В.Самійленко). Се́рце ту́жно б’є́ться, на́че пта́шка в клі́ті (І.Франко). Сходова кліть була замизгана, стіни подерті й пописані, пахло там сумішшю всіх борщів та супів, що їх варили мешканці цієї клітки, настояною на гострому духові котячих екскрементів (В.Шевчук). Змовчав на те цилюрник Санчові, щоб той, буває, з простоти сердечної не ляпнув іще чого зайвого і не викрив того, що вони з парохом надумали. А парох теж цього опасувався тим і попрохав каноника проїхати з ним трохи вперед — тоді він, мовляв, одкриє таємницю закліткованого рицаря і ще дещо цікаве розкаже (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Я прокралася досередини й роздивилась, яка на вигляд сходова кліть, описала кожну деталь (Н.Іванучук, перекл. Софії Лундберґ). Сходова кліть була темна й вузька (Олена Хаврасьова, перекл.Донато Карізі)].

Коронный – коро́нний; (правительственный) урядо́вий, держа́вний, (казённый) скарбо́ви́й: • коронные земли – скарбо́ві́ зе́млі; • коронный гетман – коро́нний ге́тьма́н; • коронный номер – коронний номер; • коронный разряд – (электр.) коронний розряд. [Поки Сулима ходив  з  низовими запорозькими козаками у Чорне море, Кодацька, фортеця була вибудувана, і коронний польський гетьман Конецпольський, запеклий ворог козацької волі, прибув у Кодак з польськими панами й військом і справив у новій фортеці бучний бенкет, а після бенкету прикликав до себе старшину покірних йому реєстрових козаків і повів її разом з польськими панами оглядати замчище, глузливо похваляючись козакам у вічі, що тепер, мовляв, козацькій сваволі прийшов край (А.Кащенко). Глупа ніч; проте у польськім Обозі край намету коронного гетьмана Степана Потоцького жвавий клопіт і рух (М.Старицький). В половині февраля 1648 року до його дійшла чутка, що «якийсь» козак Хмельницький, зібравши купу запорозьких гультяїв, розбив в степах козацький скарбовий корсунський полк, що стеріг границю од татарського нападу, а потім став закликати до своєї купи народ і забирати його до свого війська (І.Нечуй-Левицький). Всі бачили, як гуртувалися і пробиралися наперед змовники — великий підскарбій Морштин, брати Сапеги великий коронний гетьман Яблоновський та ті, хто їх підтримував. Було ясно, що вони сьогодні готуються дати Собеському рішучий бій (В.Малик). Кінець кінцем совість не дозволяє закривати очі. Ліс скарбовий, а тут знаходяться такі, що готові вбити (Р.Андріяшик). Лорд наніс свій коронний удар — скрутив дулю і дав можливість співбесіднику дуже детально її розгледіти… (Юрай Курай)].

Крепёж – 1) (действие) кріплення; 2) (крепёжные детали) кріпильні деталі.

Купальник – (женский купальный костюм) купальник. [Деякі деталі твору видають в авторові представника діаспори: поліцейські замість наших рідних міліціонерів, купелеве бікіні замість просто купальника (Василь Голобородько). Увесь той безмежно тягучий час заповнювався неквапливо-любовним оформленням дембельського альбому — фотки, малюнки, якісь кралі в купальниках, повирізувані з тодішніх журналів, усякий такий кіч (Ю.Андрухович). 1. Дівчина демонструє матері свій дуже символічний купальник: — Ну, як він тобі? — Якби я в твоєму віці наділа такий же, то ти б уже була на 6 років старшою. 2. — Дорогий, ніяк не можу вирішити, який купальник мені купити, відкритий чи закритий? — Закритий, з дірочками для очей].

Момент – (лат.) момент, мент, мить, часинка, часиночка, хвилина, секунда: • благоприятный момент – слу́шний моме́нт; • в [один] момент – миттю, умить, в одну мить, за [одну] мить (хвилину), в [один] момент; (разг. образн.) в один черк; як «га» сказати; • в данный момент, в настоящий момент – у цей момент, у цю мить, у цей час, тепер [оце], саме тепер, нині, наразі, у наш час; • в несколько моментов – в (за) кі́лька (де́кілька) моме́нтів; • в тот же момент – у той же (у той-таки) момент; тієї ж миті; у ту саму мить; саме в той час; саме на той час; • выжидать моме́нт – вижида́ти моме́нту, пильнува́ти хви́лі; • в этот момент – у (на) цей (той) момент; цієї (тієї) миті; у цю (ту) мить; під цю (ту) мить; під цю (ту) хвилину; під цю (ту) часину; • как раз в тот момент – саме в (на) той момент; саме тієї миті; саме в ту мить; саме в той час (у ту хвилину, у ту часину); • к настоящему моменту – на цей час, дотепер, донині; • критический, определённый момент – критичний, певний момент; • ловить момент – ловити мить (момент); • момент вращающий, дополнительный, закручивающий, изгибающий, изгибно-крутильный, крутящий, ломающий, начальный, неуравновешенный, опрокидывающий, приведенный, разрушающий, распределенный, расчётный, скручивающий, сосредоточенный, тормозящий, удерживающий, центробежный – оберта́льний, додатковий, закручувальний, згина́льний, згинально-крутильний, крути́льний (закрутни́й), лама́льний, початко́вий, незрівноважений, перекида́льний, зведений, руйнівний, розподілений, розрахунковий, скру́чувальний, зосереджений, гальмівни́й, утримувальний, відцентровий; • момент защемления, количества движения, начала разрушения, разрушения, сдвига, сопротивления – момент затисковий, кількости руху, початку руйнування, зруйнування, зсувовий, опору (опоро́вий); • на один момент – на одну мить; на один момент; на одну [коротеньку] часинку (часиночку), на годи́нку (годи́ночку); • на текущий момент – натепер, на теперішній момент; • решающий момент – вирішальний момент; • с этого момента – відтепер, віднині, відтак; • с этого момента поподробней – а тепер детальніше; • улучить момент – добрати (вигадати) момент (часину, часинку). [Неха́й життя́ – моме́нт і зло́жене з моме́нтів, ми ві́чність но́симо в душі́ (Франко). А молоді́ козаки́ одного́ че́рку опини́лися на ко́нях (М. Вовчок). Я таку́ часи́нку ви́гадала, як вона́ не пла́кала (М. Вовчок)].

Относительность – відносність, (касательность) стосунко́вість, стосовність, (условность) умо́вність: общая теория относительности – загальна теорія відносності; • специальная теория относительности – частинна (спеціяльна) теорія відносності; • теория относительности – (физ.) теорія відносності. [В основі загальної теорії відносності лежить ідея, що простір викривлений і що «сили», які ми бачимо навколо себе, як, приміром, сила тяжіння,— це лише ілюзія, зумовлена викривленням простору й часу (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку). Збагнувши відносність добра і зла, люди двадцятого віку розглядають своїх ближніх під якимсь одним кутом зору. Це, безумовно, річ невесела, але вона диктується логікою віку. Народ натравлюють на народ. Це обумовлює і оцінку людини. Системи стирають найхарактерніші деталі життя, та є і зворотний хід: деталі стають образами і символами епохи (Р.Андріяшик). Відтоді, як математики зайнялися теорією відносності, я сам перестав її розуміти (А.Айнштайн)].

Подготовка, подготавливание – (несов.) готування, налагоджування чого, способлення кого до чого, підготовляння, підготовування, приготовляння; (сов.) підготування, приготування, підготовлення, приготовлення, (ученьем) підучування, (телеги к дороге) рихтування; (п. к известию) готування до звістки; (результат) підготова, підготівля, приготова, підготованість, готовність, вишкіл: • артиллерийская подготовка – артилерійська підготова; • военная подготовка – військовий вишкіл; допризывная подготовка – допризовний вишкіл; • курс (курсы) подготовки – підготовчий курс (підготовчі курси); • подготовка исходных данных – готування вихідних даних; • подготовка к экзамену – готування до іспиту; • подготовка стрельбы – готування стріляння (стрільби); • профессиональная подготовка – професійна виучка, професійна підготованість; • слабая подготовка – слабка підготованість; • строевая подготовка – муштровий вишкіл. [Жахливий час пізніх років Миколаївської епохи закінчився зі смертю імператора 1855 р. В житті народів російської імперії почалося оживлення, яке набрало зразу характеру руху соціяльно забарвленого. Цілком зрозуміло — бо основним питанням часу були підготова до знесення кріпацтва, а потім усі ті нові суспільні з’явища, що виникали з цієї і інших реформ (Д.Чижевський). Партійна критика взяла Свідзінському за фаталізм те, що якраз було демонстрацією духової сили — отієї здібности уйняти душею світло і темінь, ніч і день, життя і смерть, духове й матеріяльне начало, тобто якраз подолати фаталізм, не впадаю-чи в ілюзорне, самооманне, поверхневе. Для цього потрібна сила і свіжість, коли, мовляв Свідзінський, «так хочеться дохопитися рукою до гнізда, де блискавка лежить, як вовною обтулена змія». Потрібна також підготова до найгіршого. Коли настав «страсний четвер» тотального терору над людиною і культурою України, Свідзінський зустрів його заздалегідь приготованим. Він не оддав свою «любов», «радість», «силу» і «мужність» тій зловорожій відьмі (із своєї казкової баляди «Зрада»), що явилась в образі красуні і знищила тих, які їй помогли (Ю.Лавріненко). Усі роди зброї діяли в подивугідній гармонії, складну партитуру військової машини виконувано мистецьки досконало в найдрібніших деталях, блискавичні повітряні налети випробуваних щойно перед тим в еспанській війні стрімкоспадних літаків завдавали першої розколини так у матеріяльній частині, як і у психіці ворога, після чого з секундною точністю розрахунку слідувала артилерійська підготова, яка розчищувала шлях до тотального наземного наступу (І.Костецький). — А військову підготову маєте? — Жадної (І.Костецький)].

Подробность – 1) (обстоятельность) докла́дність, детальність, усебічність, вичерпність; 2) (деталь) подро́биця, (мелочь) дрібни́ця, деталь, (редко) подрі́бниця, подро́бина: • вдаваться (входить) в подробности – вдаватися в подробиці (дрібниці, деталі); розбиратися в подробицях (в дрібних дрібницях); • в подробностях – у подро́бицях, у подро́биці, (подробно) докла́дно, надо́кладь, детально; • до малейшей (мельчайшей) подробности, до малейших (мельчайших) подробностей – до найме́ншої подро́биці (дрібни́ці), до ця́ти (до цятки), до найме́нших (найдрібніших) подро́биць (дрібниць); • мелкие (мелчайшие подробности) – дрібні (найдрібніші, найменші) подробиці (деталі); • подробность описания – докладність (детальність, вичерпність) опису. [Прохаєте оповістити вам усяку пригоду у подробиці – годі! Се тепер, удень, та й те, поки ще не чули, то прохаєте, храбруючи, а прийде ніченька, спати не будете – цур йому! Лучче про те й не згадувать! (Марко Вовчок). Гарячі уми й живі уяви різних приятелів і приятельок з усякою математичною докладністю обрахували маєток обох братів (І.Франко). Нарешті з повістю кінчено, тобто додумано до кінця з усіма подробицями. Твір стояв у його голові, як кольорова прозора фотографія (В.Підмогильний). — Багато дечого далося б іще про сю матерію сказати, та зносить мене охота почути од пана ліценціата ще деякі подробиці Басільєвої історії (М.Лукаш, прекл. М.Сервантеса). Мерлін пішла зателефонувати до Жан-Поля, а Г’ю став допомагати мені прибирати підлогу на третьому поверсі, хоча достоту не пам’ятаю, як воно було насправді, бо, безперечно, в моїх спогадах повно неточностей могла стати ціла купа ні в чому не винних подробиць (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Бахусуватий чолов’яга звертається до перехожого: — Не скажете, де я? — На проспекті Перемоги. — Не треба подробиць. В якому місті?].

Привычка – зви́чка, (разг.) приви́чка, за́ви́чка, на́ви́чка, (редко) пови́чка, (диал.) звичайка, призвича́йка, призвича́єння, нало́га до чо́го, (обыкновение) зви́ча́й, манера, традиція: • без привы́чки – без на́вички (зви́чки); • войти в привычку – стати (статися, зробитися) звичкою (зви́ча́єм, звичним, звичайним); • за ним водится привычка – він має звичку (завичку); • иметь привы́чку – ма́ти зви́чку; • нарушить привы́чку – злама́ти зви́чку; • оставить, бросить привы́чку – ки́нути (закинути) зви́чку, ки́нутися зви́чки; • по привычке – з на́вички, з за́вички, за зви́чкою, (по обыкновению) [своїм] звича́єм; • привычка — вторая натура (природа) – зви́чка — то дру́га нату́ра, зви́чка — що вда́ча; • при привычке – від звички; через звичку; • у него такая привы́чка – у ньо́го така́ зви́чка, на́вичка; • усвоить привы́чку – набра́тися зви́чки, узя́ти зви́чку; узя́ти нату́ру; • хорошая, дурная првы́чка – до́бра (га́рна), пога́на зви́чка, на́вичка, за́вичка; • это вошло у него в привычку – він звик до цього; це стало (зробилося) його звичкою; це стало для нього звичним; • это в привычке людей – так ведеться (такий звичай) у людей; • это входит в его привы́чки – у ньо́го така́ зви́чка, таки́й звича́й. [Така́ зви́чка бі́сова (П.Мирний). Відби́всь од мі́ських за́вичок (Б.Грінченко). У ньо́го нало́га пи́ти горі́лку (Сл. Гр.). Я й завички не брала удень спати (Сл. Гр.). Ви йому не дивуйте: в його така повичка (Сл. Гр.). Панич ходе по хаті, слухає та спльовує… У його була така чудна привичка — усе мов спльовує… (П.Мирний). — Звичка до розкошів уїлась їй у серце, мов іржа, — без них їй тяжко… (Л.Українка). Славко мав звичку сідати на тім ослоні та й довбати перед собою патиком у землі ямку (Л.Мартович). Мав навичку щонеділі впитися (Л.Мартович). — Ви промеж панами буваєте, а я промеж мужиками вештаюсь. Стало буть, тут діло навику, а привичка, кажуть, друга природа (М.Кропивницький). Починаю своєю звичкою перебирати в думках старі сюжети новел (С.Васильченко). Він уже в крові носив столітню привичку влади над людьми (Г.Хоткевич). Деталі вчорашнього дня проходили перед ним ясною ниткою. Може, ще з часів свого дитячого чередникування, лежачи в полі, плетучи батоги та кошики, він вкорінив у собі звичку до самопоглиблення (В.Підмогильний). «Досить… Проклятий, проклятий край… Ху-у! Немає сил…” Він шепотів без скарги, так, за старою в’язничною звичкою говорити з самим собою (І.Багряний). …“пане брате” — це була призвичайка в мові командира Бурлаки (Владислав Фортуна). О що то — єдність душ? О що то — щирість? Довіра? Приязнь? Що то є любов? То рівновага звички. Скам’яніле здивовання, подовжене в віки (В.Стус). Одщипнула крихту, жує помаленьку, слухає на смак, а  тоді:  »До-обрий!«  —  І  очима кліп-кліп. О, знову плакать заходжується! От звичка! І пішов на грядки картоплиння згрібати (Гр.Тютюнник). Огидна річ — наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас (Л.Костенко). — Вона у мене, як була молодша,була предивна, як на людський глузд. Було, сльозами набрякають очі, вона ж сміється кутиками вуст. Таке обличчя чи така вже звичка, а голосочок! — чистий, мов кришталь. Така була красива молодичка, вуста сміються, а в очах печаль (Л.Костенко). »Ви ж казали, що бульйон з яйцем є«, — хлипаючи, звертається він до касирки. » Тоді був, — незворушніє касирка. — Ти чого без черги питався? Треба було б не питатись, а, як усі люди, стояти в черзі… Мудак!" Ця мила московська звичка до незнайомих звертатися на ти! Цей прояв вселенськості, вселюдськості, всебратськості російського національного духу! (Ю.Андрухович). …то  була  цілком самодостатня творчість, в якій твоє власне фізичне незадоволення важило  не так-то й багато, — залишившись сама — бо він, завинувшись у довгополе, схоже на шинелю пальто, одразу пірвався кудись на помивку: звичайка досить хамська, коли вдуматися, але й це тебе тоді не зразило… (О.Забужко). В очі світити, стріляти в спину — Звичка, як Всесвіт, — Не має меж (І.Павлюк). Всі оті жестики, хусточки, вологі оченята, тушеві струмочки по щоках, сопіння, пошмаркування носика, стогони, похлипування – це дуже давня й набридлива звичка, яка кумарить, наче реклама, яку щодня крутять то телеку (А.Дністровий). — Ти мене дратуєш. — А надто — твої звички. — Мої звички? — Ти свистиш, — відповіла вона і виставила пальці, щоб перелічити. О Господи, то вона ще й на пальцях лічитиме? — Повторюєш одне й те ж саме… — Я? — …Щоранку зауважуєш, буцім я спізнилася. Щоранку готуєш каву, аби виглядати справжнім страстотерпцем (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Звичка — друга натура (Цицерон). Звичка — спритна, але надто колупайлива домоврядниця (М.Пруст). Добрі звички продовжують життя, а погані роблять його приємним].

Разъём – (несов.) рознімання; (сов.) розняття; (устройство) ро́знім (розніма́ч): • высоковольтный разъём – високовольтний рознім (рознімач); • разъёмная гайка – рознімна мутра (гайка); • разъёмная деталь – рознімна деталь; • разъёмная поверхность – рознімна поверхня; • разъёмное колесо – рознімне колесо; • разъёмное соединение – рознімне з’єднання.

Ранение – пора́нення; (рана) ра́на, (ещё) ура́за (враза), (редко) ура́з: • вследствие ранения – через поранення; • получить ранение, травму – дістати поранення, травму; зазнавати, зазнати поранення, травми; (у́же) бути пораненим, (ещё) поранено кого, (пораниться, травмироваться) поранитися, травмуватися. [Роскопирсала ті врази, що глибоко крилися в серці (Сл. Гр.). Він хотів ураз зробити мені вилами (Сл. Гр.). — А ще, мо’, Господь і одверне, — сказав Санчо. — Дав Бог рану, дасть і ліки… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Їхній хазяїн дістав свою смертельну рану в бою під Прагою, далеко за морем (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). — Під час наступу я був поранений в груди. — Розкажіть детальніше. Сідайте. — Не можу, я ще й відступав].

Сияющий – що (який) сяє, осяйний, сяйний, сяйливий: • сияющая красота – осяйна краса (касательно человека, ещё) врода; • сияющий взгляд – сяйний погляд. [В оксамиті небес потоки сяйних зір Нас заколисують (М.Зеров). Навіть красуні тут були ненадійними — всі як одна стандартні, в однаковому імпортному одязі й із однаково палкими або осяйними очима, де не було й проблиску тепла (Л.Кононович). Театр абсурду, вакханалія брехні — й осяйна деталь-символ: Лук’янівську тюрму прикрашає Червона Зірка (М.Коцюбинська). І вона сміялася до сліз у його обімах, сміялася з осяйними очима, неспроможна спинитись (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Так він лежав і думав, згорнувши на грудях руки й дивлячись на осяйні зірки (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Тоді знову сів і глянув на воду збудженим, сяйним поглядом (С.Павличко, перекл. В.Ґолдінґа). Немов сірник доторкнутий вогнем, що, не спахнувши, язичками грає, — отак і в колі перед глядачем, палка, порвиста, осяйна лицем, вона свій кружний танець починає (М.Бажан, перекл. Р.М.Рільке].

Толк – 1) (разум) толк (товк), тяма, глузд, розум, інтелект, (прок) користь, пуття, добро, (мнение, суждение, устар.) думка, міркування, (толкование, устар.) тлумачення, (смысл) сенс, рація, зміст; 2) (пересуды, разговоры, уст.) пере́су́ди, розмови, балачки, (молва, слухи) чутка, чутки, поголо́ска, по́голос, поголо́сок; 3) (разновидность учения) напрям (спрямування), (рел.) секта: • без толку – без пуття; без ладу; безглуздо; (разг.) по-дурному; • взять в толк – узяти до тями (у тямки, у тямок); добрати розуму; зрозуміти; збагнути; уторопати; • во всем этом мало толку – в усьому цьому мало глузду (сенсу); • в толк не возьму – невтямки мені; не доберу розуму (ума); не второпаю (не збагну); • где ум, там и толк – де голова, там і розум (Пр.); де розум, там і глузд (Пр.); • говорите толком – кажіть ладом; • дать толк чему – дати лад чому; довести до пуття що; • делать не спеша, с толком – не поспішаючи робити; покладаючи робити; • добиться толку – допитатися; дійти пуття, добитися толку; • другого толка – іншого штибу; • знать (понимать) толк в чём – розумітися (знатися) на чому; тямити силу в чому; смак знати в чому; • из него толк выйдет (будет) – з нього будуть люди; з нього буде пуття; з нього щось [путнє] буде; • какой толк в том… – який сенс в тому; • не будет из этого толку – не буде з цього діла (ладу, пуття, добра); (фиг.) з цього дива не буде пива (Пр.); • не будет толку из кого – не буде пуття з кого; нічого не вийде з кого; добра не буде з кого; • повод к толкам – привід до пересудів (балачок, розмов); • поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно); • пошли толки о ком – узяли на язики кого; • православные старообрядческого толка – православні-старообрядці; • сбивать, сбить с толку кого – спантеличувати, спантеличити кого; збивати, збити з пантелику кого; збивати, збити з плигу (з пливу) кого; затуркувати, затуркати кого (голову кому); забивати, забити баки кому; • сбиваться, сбиться с толку – спантеличуватися, спантеличитися; збиватися, збитися з пантелику (з плигу, з пливу); затуркуватися, затуркатися; • сбитый с толку – спантеличений, заторо́плений; • старый волк знает толк – вовк старий не лізе до ями (Пр.); був вовк у сіті, був і перед сіттю (Пр.); старий вовк лапу собі відгризе, а в руки не дасться (Пр.); мудрий не лізе під стіл (Пр.); старого лиса не виведеш із лісу (Пр.); старий кінь знає, де йому сідло долягає (Пр.); • с толком (говорить, делать что-либо) – з розумом (розумно, розсудливо, з розсудом); до пуття (до діла, до ладу); • что из него толку? – який з нього пожиток?; • что толку? – який сенс?; • шуму много, а толку мало – галасу багато, а діла мало (Пр.); діла на копійку, а балачок на карбованець (Пр.); хвальби повні торби, а в торбах нема нічого (а в тих торбах пусто) (Пр.); розносився, як чорт (як дідько) з бубном (Пр.). [Збився з пантелику, як пияк з дороги (Пр.). На лихо Бог дасть толк (Номис). У нашому повку чортимає товку (Номис). Еней од страху з плигу збився (І.Котляревський). — Бог з вами, добродію! .. Що ви говорите! Я річі вашої в толк собі не візьму… (І.Котляревський). — Наші догадуються, хто це похазяйнував, та мовчать, а пан утямку ніяк не візьме (Панас Мирний). — Чи можете утямки взяти ви, Що горя мав я вище голови (М.Зеров). Жінка Тельє та двоє дорослих синів його не могли взяти втямки, чому такий працьовитий чоловік кинув роботу (М. Коцюбинський). Певні були, що ті не втечуть.., але не могли добрати розуму, як їх узяти (Б.Грінченко). — Та ну тебе! Як сам був непутящий, Той інших любиш збити із пуття (М.Лукаш, перекл. В.Шекспіра). — Бо треба нам, чого не знаєм ми, Що знаємо — з того пуття немає (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). — А що ж ми робитимемо в тому комітеті? А то пристати пристанемо, а толку дасть Біг… (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). — Онде диво! Подивіться! Я хотів би, як годиться, Все народу з’ясувати, Та не можу ради дати, Бо й самому не до тями… (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). … мало не перехрестився з великого чуда та дива, — він ніяк не міг узяти собі в тямки що́ все це означає; його супровідники теж нічого не розуміли (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Гроші — як гній: якщо їх не розкидати, від них буде мало користі (Ф.Бекон). Сенс в житті розумієш тільки потім, але жити доводиться спочатку (С.К’єркеґор). Після вчорашнього пограбування банку грабіжникам вдалося зникнути з мільйоном доларів. Поліціянти спантеличені й намагаються з’ясувати мотиви такого зухвалого злочину].

Употребление, употребленье – (действие) уживання, вжиття (ужиття), заживання, застосо́вування, застосува́ння, використо́вування, використа́ння, ви́трачення, витрача́ння; (состояние) вжиток (ужиток): • бывший в употреблении, б/у, бу – вживаний (був уживаний, б/у), (поношенный, ещё) тандитний; • в большом употреблениии – широко вживаний, у широкому вжитку; • вводить в употребление – запроваджувати в ужиток; • выходить из употребления – виходити з ужитку; виводитися; • годный к употреблению – ужитний (ужитковий); придатний до (для) вжитку; • для (домашнего) употребления – для (хатнього) вжитку; • изъять из употребления – вилучити з ужитку; • для внутреннего употребления – для внутрішнього вживання; • по употреблении – вживши; • при употреблении чего – вживаючи що; • способ употребления – спосіб уживання; • целесообразное употребление – доцільний ужиток. [Порох, який приніс капітан, лишився без ужитку (І.Франко). Увійшов молодий панок, років, може, двадцяти двох, з непевною і передчасно постарілою фізіономією, що носила виразні сліди надмірного вживання гострих напитків (І.Франко). Плекання поетистичности в творах Стуса не тільки потреба душі, але й свідома технічна програма. Деякі дрібниці суто граматичного характеру зраджують це. Обмежуся на одному прикладі: вживання кличної форми. У сучасній українській мові клична форма виходить поволі з ужитку, за винятком часто вживаних слів типу мамо, сестро, тату, брате, друже… Зокрема в назвах не-осіб клична форма вживається чимраз менше. Стус удається до кличної форми дуже систематично, здається, без жодного відхилення. Але один деталь показує, що це в нього не жива форма. У кличній формі наголос не падає звичайно на останній склад, а відтягається ближче до початку слова, як от сестра’, але се’стро, земля’, але зе’мле, весна’, але ве’сно. У Стуса послідовно наголос лишається на кінці (Ю.Шевельов). У всіх країнах мови як мови, інструмент спілкування, у нас це фактор відчуження. Глуха ворожість оточує нашу мову, навіть тепер, у нашій власній державі. Ми вже як нацменшина, кожне мурло тебе може образити. Я ж не можу кроку ступити, скрізь привертаю увагу, іноді навіть позитивну, але від цього не легше. Бо в самій природі цієї уваги є щось протиприродне, принизливе. Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються. Сина в дитячому садку задражнили, навіть Борька сказав: «Хохол». Україна — це резервація для українців. Жоден українець не почувається своїм у своїй державі. Він тут чужий самим фактом вживання своєї мови (Л.Костенко). За дослідженнями, куріння, надмірне вживання алкоголю, переїдання, малорухомий спосіб життя різко скорочують тривалість відведених нам років. При цьому з’ясувалося, що пробіжки щоранку, вживання здорової їжі та відмова від шкідливих звичок можуть суттєво продовжити ваше жалюгідне існування].

Регистр – 1) (лат., список) регістр, реєстр; 2) (о голосе, звуке) регістр; 3) (детали инструмента, прибора) регістр; 4) (гос. учреждение) регістр. [Саме це й називається цивілізаційною кризою. Дві тисячі років тому це звалося трохи інакше — ознаками кінця світу, тільки що для нашого інформаційно замотеличеного вуха ті застережні слова вже перебувають у геть невчутному регістрі, наче інфразвук: «І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне». Автор, який це написав, мав на ймення Матвій (О.Забужко). Налий у склянку оцту чи бальзаму. Кривися чи хвали - повсюд олжа. І пнуться у васали гниди-зами… І вищають регістри — кіз і жаб… (С.-М.Залізняк). У мені відбувалися фізичні зміни; надто рано на моєму підборідді почав з’являтися м’який пушок, голос зовсім вийшов з-під контролю: самочинно ковзав від вершин до низин звукового реґістру (Н.Трохим, перекл. С.Рушді)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ДЕТАЛИЗИ́РОВАТЬ, детализирующий що /мн. хто/ деталізу́є, ста́вши деталізува́ти, загли́блений у дета́лі, за́йнятий деталіза́цією, деталіза́тор, (опис) спо́внений подро́биць, прикм. деталізаці́йний, для деталіза́ції; детализирующийся/детализируемый деталізо́ваний.

ДЕТА́ЛЬ (події) подро́биця, (машини) части́на.

ВНИКА́ТЬ (у що) ще загли́блюватися /ок. втаємни́чуватися/, вду́муватися, фаміл. вню́хуватися, добира́тися до су́ті чого, вивча́ти що, прозира́ти (ду́мкою) що, розбира́тися у чім, осяга́ти (ро́зумом) що, стара́тися збагну́ти /осягти́/ що, розбира́ти на всі бо́ки що, (у деталі) вдава́тися, образ. пірна́ти з голово́ю; вникать во всё живомовн. дохо́дити до всьо́го; вникать во все ме́лочи вла́зити /лі́зти/ в усі́ дірки́; вника́ющий що /мн. хто/ осяга́є тощо, загли́блюваний, гото́вий розібра́тися у чім, схи́льний загли́блюватися у що, до́йда, прикм. фраз. ціка́вий; вникающий во все ме́лочи /вникающий во все дета́ли/ ціка́вий до всіх дрібни́ць /дета́лів/, що лі́зе в усі дірки́;

ИСЧЕ́РПЫВАТЬСЯ (про сили) та́нути, не става́ти, (про запас) вихо́дити; исчерпывающий що /мн. хто/ виче́рпує тощо, зго́дний ви́черпати, прикм. /про зміст/ виче́рпний, всебі́чний, по́вний, виче́рпливий, якнайповні́ший, якнайдокла́дніший; исчерпывающе виче́рпно і похідн. від исчерпывающий, образ. до найме́ншої дета́лі; исчерпывающийся що та́не тощо, виче́рпуваний, виби́раний, висо́туваний;

КОМПЛЕКТОВА́ТЬ ще укомплекто́вувати, склада́ти компле́кти; комплекту́ющий що /мн. хто/ комплекту́є тощо, для комплектува́ння, за́йня́тий комплектува́нням, комплектува́льник, склада́ч компле́ктів, прикм. комплектува́льний, комплектаці́йний, компле́кторний, комплектува́льний, укомплекто́вувальний, фраз. де комплектують [цех, комплекту́ющий дета́ли цех, де комплектують дета́лі], образ. добира́ч до компле́кту; комплекту́ющийся/комплекту́емый комплекто́ваний, укомплекто́вуваний.

ОБРАСТА́ТЬ (мохом) пороста́ти; обрастать гря́зью покрива́тися ле́пом; обрастать пе́рьями вбива́тися в пі́р’я, пороста́ти пі́р’ям; обраста́ющий/обраста́емый, що пороста́є тощо, обро́станий /заро́станий/, покри́ваний чим, зали́шений пороста́ти, схи́льний /ста́вши/ оброста́ти, напівобро́слий; обраста́ющий гря́зью /обраста́ющий мхом/ покри́ваний ле́пом /мо́хом/; обраста́ющий подро́бностями, прикра́шуваний /декоро́ваний/ подро́бицями /дета́лями/; ОБРАСТИ́, обрасти бородо́й ще заборода́тіти; обрасти щети́ной /обрасти во́лосом, обрасти ше́рстью, обрасти ло́хмами/ заволоха́тіти; обро́сший обро́слий, ОКРЕМА УВАГА; обро́сший бородо́й заборода́тіти; обро́сший щети́ной тощо заволоха́тіти.

ПОДРО́БНОСТЬ ще дета́ль; до мельча́йших подро́бностей (звіт) додрібничко́вий.

ПОДРО́БНЫЙ ще дета́льний, всебі́чний, підсил. виче́рпний;

РАЗБИРА́ТЬСЯ (зле) галиц. як вовк на зві́здах, (в людях) орієнтува́тися, зна́ти кого; разбираться в чём розумі́тися /визнава́тися/ на чому, дава́ти собі́ ра́ду з чим; разбираться как свинья́ в апельси́нах розумі́ти як свиня́ в апте́ці; разбира́лось розби́рано; попро́буй разбери́сь іди́ знай, іди́ розбери́ся; разбира́ющий що /мн. хто/ розбира́є тощо, зви́клий розбирати, зда́тний /покли́кати, ра́ди́й/ розібра́ти, за́йня́тий розбо́ром, розби́ра́ч, демонта́жник, аналіза́тор, прикм. розбиру́щий, демонта́жний, розбира́льний, перебира́льний, упорядко́вувальний, розкупо́вувальний, розкру́чувальний, демонтува́льний, розу́чувальний, розслі́джувальний, аналізува́льний, сортува́льний, розгляда́льний, для демонтажу́ /розбо́ру/; стил. перероб. розбира́ючи; разбирающий де́ло слі́дчий; разбирающий по ко́сточкам за́йня́тий дета́льним ро́зглядом /ана́лізом/, /кого/ стил. перероб. перетира́ючи на зуба́х; разбирающийся/разбира́емый бра́ний, розби́раний /переби́раний/, упорядко́вуваний, розкупо́вуваний, розкру́чуваний, демонто́ваний, розу́чуваний, розслі́джуваний, аналізо́ваний, сорто́ваний, розгля́даний, прикм. розбірни́й, читки́й; разбирающийся розбі́рливий, (у людях) зда́тний орієнтува́тися; разбирающийся в чём = понимающий;

РАЗБУХА́ТЬ фраз. розпуха́ти, (про штати) ще розроста́тися, (про опис) оброста́ти дета́лями /подро́бицями/; разбуха́ющий що бубня́віє тощо, схи́льний розпухати, зда́тний набубня́віти, підбу́хлий, напіврозбу́хлий, вже ма́йже розбу́хлий, прикм. тех. набряка́льний;

РАЗБУ́ХНУТЬ ще набуча́віти, розбубня́віти і похідн.; разбу́хший набря́клий, набубня́вілий /розбубнявілий/, набуча́вілий, розпу́хлий, бу́бня́вий, обро́слий дета́лями.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Детализация – деталіза́ція, -ії.

Детализировать – деталізува́ти, -зу́ю, -зу́єш.

Деталь – дета́ль, -лю (м. р.), подро́биця, -ці.

Детальный – дета́льний, докла́дний, -а, -е.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Вопрос – питання; запитання; запит; (положение дела) – справа; річ. Вопрос выяснен – справу з’ясовано. Вопрос задается кем – питання йде від кого. Не предрешая этого вопроса – не розв’язуючи наперед цієї справи. Обсуждать вопрос – обговорювати питання. Вопрос подвергнется детальному обсуждению – справу буде докладно обмірковано. Предлагать вопрос – ставити питання; запитувати; питати. Подымать вопрос – знімати, підносити питання. Снимать вопрос (с повестки) – знімати питання (з порядку денного). Возникает вопрос – повстає, виникає питання. Возбуждать вопрос – порушувати питання, справу. Сложный вопрос – складна справа; складне питання. Разрешать вопрос – розв’язувати питання, справу. По вопросу о чем – в справі чого. Рабочий вопрос – робітниче питання, робітнича справа. Больной вопрос – пекуча справа. Очередной вопрос – чергова справа. Денежный вопрос – грошова справа. Освещать вопрос – висвітлювати справу, питання. Ставить вопрос на очередь – см. Очередь. Продовольственный вопрос – харчова справа. Ставить вопрос ребром – ставити питання руба.

Говорить – казати; говорити; мовити про, за кого, що; (беседовать) – розмовляти. Говорить на каком-либо языке – говорити якоюсь мовою; (на многих языках) – багатьма мовами. Говорить в свою пользу – на свою руч горнути. Говорить в защиту кого – говорити в обороні кого; промовляти за ким, за чим. Говорить в тон кому – мовити під лад кому. Начинать говорить – знімати мову. Продолжать говорить – казати далі; провадити (далі). Говорить будто заученное – вичитувати. Говорить вздор – теревенити, правити нісенітниці; торочити; верзти язиком; дурниці верзти; правити; плескати. Говорить наобум – говорити навмання. Говорить не стесняясь – говорити (казати) без обрізків. Говорить сквозь зубы – цідити. Говорить речь – промовляти. Говорить по чьему-либо адресу – на чию сторону (адресу) казати. Говорить в шутку – на сміх, на жарт; жартом, жартома казати. Говорить медленно, протяжно – говорити вивагом. Говорить обиняками – говорити манівцями. Говорить и так, и этак (противоречиво) – двоїти; гнути й туди й сюди. Говорить пространно – розводитися. Говорить по правде – направду казати. Говорить намеками – казати наздогад. Говорить понаслышке – від людей казати. Говорить наизусть – казати з уст. Говорят – кажуть (люди). Говорят (же) вам, что… – казано ж бо вам, що… Говорить на чей счет – казати на карб чий. Поговорить толком, детально – поговорити до пуття, докладно. Откровенно говоря – щиро кажучи; правду кажучи. Собственно говоря – властиво. Говоря словами (такого-то) – мовляв (кажучи) словами когось; мовляв хтось. Не говоря о чем-либо – поминувши щось. Коротко говоря – найшвидше сказати; коротко кажучи. Не говоря дурного слова – не казавши лихого слова. Говорите толком – кажіть ладом. Говорите кстати, удачно, толково, дельно – казати до ладу, до пуття. С ним мне неприятно говорить – він мені не до розмови. Говорить несообразное – казати таке, що й купи не держиться. Нечего и говорить, не стоит и говорить – шкода й казати; шкода й мови. Ну вот он и говорит – отож він і каже. Да говорите же – та ну-бо кажіть. Одинаково говорить (то самое) – казати в одно.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Детализация – деталіза́ція.

Детализировать – деталізува́ти.

Деталь – дета́ль (-ли); • д. конструктивная – д. конструкти́вна.

Детальный – дета́льний.

Детандер – дета́ндер (-дра), редукці́йний хлипа́к (-ка́).

Деташер – деташе́р (-ра); • д. щеточный – д. щіткови́й.

Импост (деталь оконного переплета) – пере́ділка; • и. (пояс в пяте свода) – плі́чко.

Проект – проє́кт (-ту); • п. детальный – п. дета́льний; • п. технический – п. техні́чний.

Разжелобка (деталь кровли) – розжоло́бина.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Говорить • В нём говорит собственник (разг.) – у ньому говорить (озивається) власник. • Вообще говоря – кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.] • Всё говорит и говорит – говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.] • Вяло говорить – мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.] • Говорит как по писаному – говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.] • Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что – блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.] • Говорит об одном, а намекает на другое – каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти. • Говорить без обиняков, напрямик – говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.] • Говорить бессвязно – Див. бессвязно. • Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка – говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.] • Говорить в защиту кого, чего – говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.] • Говорить вздор – гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор. • Говорить в лицо – говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.] • Говорить в насмешку – казати на глум (на сміх). • Говорить в нос, гнусить – говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.] • Говорить вспыльчиво, запальчиво – говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском). • Говорить в тон кому – говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому. • Говорить в чей-либо адрес – Див. адрес. • Говорить в чью пользу – говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.] • Говорить в шутку, шутя – на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.] • Говорить дело – говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.] • Говорить много, лишнее – (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.] • Говорить намёками – казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.] • Говорить на многих языках – говорити багатьма мовами. • Говорить на непонятном языке – говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.] • Говорить на чей счёт – казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого. • Говорить обиняками – говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.] • Говорить открыто, откровенно – говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.] • Говорить по душам – говорити щиро (по щирості); говорити відверто. • Говорить понаслышке – говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.] • Говорить по поводу чего – говорити з приводу чого. • Говорить по-русски, по-украински – говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському). • Говорить про себя, самому с собой – говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.] • Говорить пространно, растянуто о чём – широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.] • Говорить пустяки – говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.] • Говорить резко, не стесняясь – говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків. • Говорить сквозь зубы – цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.] • Говорить с расстановкой – говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.] • Говорить с частыми отступлениями от темы – говорити, часто відбігаючи від теми. • Говорить так и этак (противоречиво) – двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.] • Говорить чепуху – говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.] • Говорить чьему-либо сердцу – промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.] • Говоря по совести – кажучи (казавши) по совісті. • Говоря словами (такого-то); так говорил кто – мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.] • Говоря словами чего-либо (пословицы) – мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.] • Говорят же вам, что… – казано ж бо вам, що… • Говорят, что… (разг.) – кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.] • [Давайте] не будем говорить – не говорім(о). • Да говорите же! – та ну-бо кажіть!; кажіть-но! • Едва может говорить – ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.] • Иначе говоря – інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами). • Короче говоря – коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом. • Лишиться способности говорить – стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.] • Лучше не говорить! – бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.] • Мне так говорили – мені так казано; мені так говорили (казали). • Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках (перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.] • Начинать, начать говорить – починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.] • Не говоря о чём – поминувши що; не кажучи про що. • Не говоря худого слова (разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи). • Не годится говорить так – не личить (не подоба) так казати. • Не приходится об этом говорить (не подобает) – не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити. • Не с тобой говорят – не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.] • Нечего (не стоит) и говорить – нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.] • Ни слова не говорит – (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.] • Ну вот он и говорит – отож він і каже. • Одинаково говорить (то же самое) – казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.] • Он говорит небылицы – він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.] • Откровенно говоря – щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.] • Поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно). • По правде говоря – по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду.

III. Образ • Бессовестным образом – безсовісно (несумлінно, безсумлінно). • Внешним образом – зовнішньо; на око; зокола. • Вот таким образом – от (ось) таким способом (робом, побитом); от (ось) так (оттак); (розм.) о(т)такечки, о(т)такеньки. • Выгодным образом – вигідно. • Главным образом – найбільше; головно (головне, іноді найголовніше); переважно; здебільшого (здебільша). [Із квітів у нас найбільше садять коло хати рожу та жоржину. З нар. уст.] • Должным (надлежащим) образом – належно (як належить); як слід (як треба); як годиться; як має(ть)ся бути; як повинно [бути]; до діла (до ладу, до пуття); гаразд. [Приймають старого, як повинно бути. Сл. Ум.] • Естественным образом – природно (натурально); звичайно; (іноді) звичайним ладом (робом, чином). • Известным образом – певним способом (ладом, робом, чином). • Иным образом – інакше; по-іншому; іншим ладом (робом, чином, способом). • Каким бы то ни было образом – будь-яким (хоч яким) способом (чином); хоч як (хоч по-якому); за всяку ціну. • Каким образом – як; яким способом (чином, робом, ладом, розм. побитом); на який спосіб. [Здорові були, свате!.. — Здорові будьте І ви! Яким це побитом? — здивувався Хома. Коцюбинський.] • Каким-то образом – якось; якимсь чином (робом, способом). • Капитальным образом – грунтовно. • Коренным образом – докорінно. • Наилучшим образом – якнайкраще (якнайліпше); щонайкраще (щонайліпше). • Некоторым образом – якоюсь (певною, деякою) мірою; у якійсь (у певній, у деякій) мірі; до певної (до деякої) міри. • Никоим образом – [Аж] ніяк; жодною мірою; ні в якій мірі; жодним (ніяким) способом (чином, робом, побитом); (іноді) ніяким світом. • Обыкновенным образом – звичайно; звичайним ладом (робом, чином); як заведено. • Равным образом – так само; рівно ж (зарівно). • Самым изысканным образом – якнайвишуканіше. • Самым подробным (детальным) образом – якнайдокладніше (якнайдетальніше, якнайдрібніше). • Самым решительным образом – якнайрішучіше (щонайрішучіше). • Следующим образом – так (отак, отак-то); таким (отаким) чином (робом, ладом, побитом). • Случайным образом – випадково (випадком). • Таким образом – так (отак, отак-то); тим (цим) способом; таким способом (чином, ладом, робом, побитом); отже (отож). • Тем или иным образом – так чи інак (інакше); так чи сяк (так чи так); тим чи іншим способом (чином, робом, побитом). • Частным образом – приватно; приватним способом (чином).

Подробность • Входить, вдаваться в подробности – удаватися в подробиці (в деталі); розбиратися в подробицях (в дрібних дрібницях). • До [малейших, мельчайших] подробностей – до [найменших, найдрібніших подробиць (дрібниць); (розм.) до цяти (до цятки).

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

детализи́рованный здетальо́ваний

детализи́ровать деталюва́ти (докла́дно розробля́ти)

детализи́рующий деталівни́й, деталюва́льний

дета́ль дета́ль,-лі (складова частина машини, механізму) д. арми́рованная дета́ль армо́вана д. ба́зовая дета́ль ба́зова д. ви́льчатая дета́ль вилкува́та [ви́лчаста] д. ди́сковая дета́ль ди́скова д. закладна́я дета́ль закладна́ д. заменя́емая дета́ль замі́нна д. запира́щая дета́ль запі́рна д. ко́ваная дета́ль відку́та [ви́кована] д. консо́льная дета́ль консо́льна д. конструкти́вная дета́ль конструкти́вна д. коро́бчатая дета́ль коро́бчаста д. ко́рпусная дета́ль ко́рпусна д. крепёжная дета́ль кріпи́льна д. лита́я дета́ль вили́вана д. маши́ны дета́ль маши́ни д. металли́ческая дета́ль метале́ва д. насадна́я дета́ль насадна́ д. оболо́чковая дета́ль оболо́нкова д. пластма́ссовая дета́ль пластма́сова д. по́лая дета́ль порожни́ста д. равноже́сткая дета́ль рівноцупка́ д. разъёмная дета́ль рознімна́ д. рези́новая дета́ль ґумо́ва д. резьбова́я дета́ль нарізна́ д. ски́дывающая дета́ль скида́льна д. сме́нная дета́ль змі́нна д. соедини́тельная дета́ль з’є́днувальна д. сопряжённая дета́ль спря́жена д. составна́я дета́ль складова́ д. ступе́нчатая дета́ль ступі́нчаста [східча́ста] д. тру́бчатая дета́ль трубча́ста д. фасо́нная дета́ль фасо́нна [обрисо́ва] д. цельноко́ванная дета́ль цілови́кована д. цилиндри́ческая дета́ль циліндри́чна д. ча́шечная дета́ль ча́шкова

дета́льный дета́льний, докла́дний

дета́ндер дета́ндер,-ра, відпру́жник,-ка (1. хлипак, що зменшує тиск пари; 2. машина для охолодження та скраплення газу)

восстановле́ние 1. відно́влювання; відно́влення; відно́ва,-ви 2. відбудо́вування; відбудува́ння; відбудо́ва,-ви в. дета́лей відно́влення дета́лей в. мета́лла відно́влення мета́лу в. произво́дства відбудо́ва [відно́влення] виробни́цтва

конструи́рование конструюва́ння, зво́дження, склада́ння, будува́ння; сконструюва́ння, скла́дення, збудува́ння к. автоматизи́рованное конструюва́ння автоматизо́ване к. бло́чное конструюва́ння бло́кове к. дета́лей конструюва́ння дета́лей к. систе́мное конструюва́ння систе́мне к. узлово́е конструюва́ння вузлове́

крепёж 1. крі́плення; за́кріп,-пу 2. кріпи́льні дета́лі

надёжность наді́йність,-ности н. аппара́та наді́йність апара́та н. дета́ли наді́йність дета́лі н. констру́кции наді́йність констру́кції н. маши́н наді́йність маши́н н. устано́вки наді́йність уста́ви н. устро́йства наді́йність при́строю

подро́бно дета́льно, докла́дно

подро́бный докла́дний, дета́льний

стройдета́ли буддета́лі,-лей, дета́лі будіве́льні

стыко́вка стикува́ння с. дета́лей стикува́ння дета́лей

унифика́ция уніфіка́ція,-ції (зведення чогось до єдиної форми, системи, єдиних нормативів; нормалізація, уодностайнення) у. дета́лей уніфіка́ція дета́лей у. узло́в уніфіка́ція вузлі́в

центри́рование центрува́ння, зцентро́вування; зцентрува́ння (1. уставляння центрів тіл на одну спільну вісь; 2. надання центру інструмента потрібного положення) ц. дета́лей на ко́рпусе маш. центрува́ння дета́лей на ко́рпусі ц. инструме́нта центрува́ння інструме́нта ц. по диа́метру центрува́ння за дія́метром ц. радиа́льно-лучево́е центрува́ння радія́льно- промене́ве

чертёж кре́слення; кре́сленик,-ка, рису́нок,-нка ч. габари́тный кре́сленик габари́тний, кре́слення габари́тне ч. дета́льный кре́сленик дета́льний, кре́слення дета́льне ч. моде́льный кре́сленик моде́льний, кре́слення моде́льне ч. монта́жный кре́сленик монта́жний, кре́слення монта́жне ч. прое́ктный кре́сленик проє́ктний, кре́слення проє́ктне ч. рабо́чий кре́сленик робо́чий, кре́слення робо́че ч. сбо́рочный кре́сленик склада́льний, кре́слення склада́льне ч. теорети́ческий кре́сленик теорети́чний, кре́слення теорети́чне ч. эски́зный кре́сленик ескі́зний [шкі́цевий], кре́слення ескі́зне [шкі́цеве]

элеме́нт 1. елеме́нт,-та (1. складова частина чого-небудь чи її особливість; 2. фіз., хем. прилад для одержання електричного струму за рахунок енергії, що виділяється при хемічній реакції) 3. дета́ль 4. мед. о́рган,-ну 5. хем. елеме́нт,-ту (хемічний елемент) э. автомати́ческого управле́ния реша́ющий елеме́нт автомати́чного лічи́льно- розв’я́зувального керува́ння э. аккумуля́торный елеме́нт акумуля́торний э. гальвани́ческий елеме́нт гальвані́чний (хемічне джерело постійного електричного струму) э. излуча́ющий елеме́нт випромі́нювальний э. измери́тельный елеме́нт вимі́рювальний э. изоляцио́нный елеме́нт ізоляці́йний э. констру́кции елеме́нт констру́кції э. конструкцио́нный елеме́нт конструкці́йний э. леги́рующий елеме́нт легува́льний э. логи́ческий елеме́нт логі́чний э. ма́трицы елеме́нт ма́триці э. напряжённый елеме́нт напру́жений э. несу́щий елеме́нт трима́льний э. пове́рхности елеме́нт пове́рхні э. радиоакти́вный елеме́нт радіоакти́вний э. редкоземе́льный елеме́нт рідкісноземе́льний э. решётки елеме́нт ґра́тки э. скользя́щий елеме́нт ковзни́й э. структу́ры елеме́нт структу́ри э. сухо́й елеме́нт сухи́й [гальвані́чний], елеме́нт Лекланже́ э. схе́мы елеме́нт схе́ми э. тепловыделя́ющий елеме́нт тепловидільни́й э. теплопоглоща́ющий елеме́нт тепловбирни́й [теплопоглина́льний] э. термоэлектри́ческий елеме́нт термоелектри́чний э. то́пливный елеме́нт па́ливний э. тро́совый елеме́нт ли́нвовий э. трубопрово́да елеме́нт трубопро́воду э. тя́говый елеме́нт тя́говий [тя́гловий] э. тяжёлый хем. елеме́нт важки́й э. упру́гий елеме́нт пру́жни́й э. устано́вочный мет. елеме́нт устано́вний э. фикси́рующий маш. елеме́нт фіксува́льний э. хими́ческий елеме́нт хемі́чний э. чувстви́тельный елеме́нт чутли́вий э. щёлочно́й елеме́нт лу́говий, лу́жний

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Детализация – деталіза́ція, деталізува́ння.

Деталь – дета́ль (-лю, м. род.), подро́биця.

Детальный (о плане) – дета́льний, докла́дний.

Подробно – докла́дно, в подро́бицях, в дета́лях, дета́льно; п. расспросить – докла́дно розпита́ти.

Подробность – 1) (деталь) – подро́биця, дета́ль (-лю, м. р.); входить в -сти – захо́дити, вдава́тися в подро́биці (дета́лі); 2) (обстоятельность) – докла́дність (-ности).

Подробный (о рассказе) – в подро́бицях, дета́льний; (обстоятельный, об отчете) – докла́дний.

Частность – дета́ль (-лю) (м. р.) – подро́биця; в -сти – зокре́ма, зосі́бна.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

деталізо́ваний, -на, -не

деталізува́ти, -зу́ю, -зу́єш

дета́ль, -лю, -леві (ч. p.); -та́лі, -лів (фр. le detail)

дета́льний, -на, -не

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

Детализация — деталіза́ція, -ції; деталізува́ння.

*Деталь — дета́ль (ж.р. -ли), подро́биця.

*Нагромождение — нагрома́дження, накопи́чення; Н. подробностей — накопи́чення дета́лів.

*Подробность — подро́биця, -ці; дета́ль, -ли; докла́дність, -ности.

*Подробный — дета́льний, докла́дний.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

археологи́ня, археологи́нь; ч. архео́лог фахівчиня з археології. [«Тож це буде великий навчальний та науковий центр», – пояснює одна з ініціаторок проекту створення парку, археологиня Наталя Войцещук. (Високий замок, 2019). Після передачі, знахідку одразу оглянула археологиня й краєзнавиця Марія Вуянко. (Фіртка, 2018). Американська археологиня [Анджела Міколь] досліджує деталізовані супутникові знімки поверхні Землі, завдяки цьому інноваційному способу в археології їй вдалось зробити кілька гучних наукових відкриттів. (umma.ua, 22.08.2013).] ловотворчість незалежної України. 2012-2016: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017, с. 35.

белетри́стка, белетри́сток; ч. белетри́ст авторка прозових художніх творів. [На деяких деталях інтер’єру белетристка спеціально зосереджує увагу. (В. М. Супрун «Аксіологічна концептосфера жіночої прози української діаспори середини ХХ століття», 2020). Так і Дзвінка Матіяш писала своє творіння в страшний для нашої країни час. Белетристка вклала в нього все те приховане, болюче, гостре, що пережили українці під час Майдану. (BBC, 09.12.2014). А ось белетристка Люко Дашвар здобула анти премію «Золота булька». (Високий замок, 2010). В. Ч. Ото з лівого боку стоїть Олена Свекла – молдавська письменниця, белетристка <…>. (Червоний перець, 1928).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.

експе́ртка, експе́рток; ч. експе́рт 1. фахівчиня з певної галузі знань. [Галя Койнаш, експертка Харківської правозахисної групи, слушно зауважує, що під час війни чимало механізмів самореґулювання, таких дорогих для ліберального мислення, не спрацьовує. (Збруч, 2018). Е. Гохшильд стверджує, що матері, які працюють, є першими жертвами пришвидшених темпів життя, які спонукають їх стати «експертками з часу та руху». (Олена Стрельник «Материнство як соціальна практика: структурно-діяльнісна концепція», 2017).] 2. фахівчиня, яка робить експертизу. [Антидискримінаційна експертиза підручників «по телефону»: експерти та експертки відповідали на дзвінки до гарячої лінії. (Гендер в деталях).] Вільний тлумачний словник, 2020.

законода́виця, законода́виць; ч. законода́вець 1. юри́стка або депутатка, яка встановлює, видає закони. [Деталі скандалу між президентом Трампом та жінками-законодавицями. (Голос Америки, 17.07.2019).] 2. чого, перен. та, хто впливає на вироблення правил поведінки людей, смаків, мод та ін. [ Законодавицею мод у Західній Європі XV ст. стала Бургундія (Олексій Чередніченко «Повсякденне життя англійського пізньосередньовічного міста», 2017). <…> але я недооцінила ваги тих чуток, що походили від двох усемогутніх законодавиць нашої громадської думки. (Джек Лондон, «Залізна п’ята», пер. Володимир Троцина, 1928).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 3, 1972, с. 156. Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) – законодатель – законода́вець, -вця; -ница – законода́виця, -ці.

інструмента́льниця, інструмента́льниць; ч. інструмента́льник 1. слюсарка, яка виготовляє інструменти. [Батьки Олександра працювали на верстатобудівному заводі. Батько – токарем, мама – інструментальницею. (politeka.net, 28.03.2019).] 2. працівниця шахти, яка видавала позмінним бригадам шахтарський реманент. [Професія шахтаря, на перший погляд, підпадає під ці маркери. Проте, при детальному ознайомленні стає зрозуміло, що вона включає багато спеціальностей, серед яких є місце і жіночим: лампівниці, інструментальниці (ті, хто видавав позмінним бригадам відповідний шахтарський реманент), банщиці, машиністки, маркшейдерки (професія із галузі геодезії), сортувальниці. (Україна ХХ ст.: Культура, ідеологія, політика, Вип. 22, К., 2017, с. 188).]

китаї́стка, китаї́сток; ч. китаї́ст фахівчиня з китаєзнавства. [«Іншими словами, це популярні на той час творчі вечірки, які мали дуже велику суспільну цінність не лише при імператорському дворі, а й при князях тощо»,— розповіла «УМ» кураторка виставки Марта Логвин, китаїстка, провідна наукова співробітниця відділу мистецтва країн Сходу Музею Ханенків. (День, 22.07.2015). Китаїстка та китаєзнавець Марта Логвин пропонує одночасно вивчати китайську мову та уважно розглядати кожну роботу, бо суть побажання захована у деталях. (Україна молода, 2013).] див.: китаєзна́виця, синологи́ня Словотворчість незалежної України. 2012-2016: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017, с. 183.

креати́вниця, креати́вниць; ч. креати́вник 1. спеціалістка зі створення креативних ідей та продукції. [Відтепер шанс зростити справу в акселераторі стає ближчим для Івано-Франківських креативниць. (taif.org.ua). Таня Чері – креативниця до мозку кісток. Вона – успішний графічний дизайнер і художниця. (uamade.ua). «Їй подобається малювати. Інколи допомагає мені з коробками», – ділиться креативниця. (provce.ck.ua, 01.02.2018). «Взагалі я планувала залишитися уже тут, але так, мабуть, мало статися, що мене чекав рідний Любомль», – розмірковує креативниця. (kordon.in.ua, 23.04.2017).] 2. жінка творчої вдачі. [Дівчина-креативниця. Такі дами дуже вимогливі щодо усіляких форм і деталей. Їх нелегко здивувати. (sribnakraina.ua).] див.: вига́дниця, творчи́ня Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021– розм.

манеке́нниця, манеке́нниць; ч. манеке́нник професійна модель на показі нових фасонів одягу. [Я ж уперше поїхала за кордон працювати манекенницею після закінчення вишу – у 22 роки. (Україна молода, 2018). Зблизька в очі кидалось безліч деталей: пожовклий папір газетних вирізок, виколоті очі манекенниць<…>(Сергій Жадан «Ворошиловград», 2010). Вона ж, дитя наївне, вчить мову, мріє виїхати до вас, у західний сектор, а звідти ще десь далі, до Європи, стати фотомоделлю. Чи манекенницею, я точно не пригадую. (Олександр Ірванець «Рівне/Ровно (Стіна)», 2000). <…> знав лінотипісток, друкарок і манекенниць, найбільше знав художниць і надомниць, а також наложниць, знав навіть кількох заложниць, проте переважно – незаможниць. (Юрій Андрухович «Московіада», 1992). Вона пройшлася перед ним, переплітаючи ноги, як манекенниця. (Павло Загребельний «Безслідний Лукас», 1986). Деякий час працювала манекенницею. (Роман Андріяшик «Полтва», 1969). А дівчатка влаштували парад манекенниць – вони виступали урочисто, випроставши руки та розчепіривши пальці , у своїх благеньких вицвілих платтячках, які сягали їм мало не до п’ят. (Сід Чаплін «День сардини», пер. Павло Шарандак, 1961).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 436. Словник української мови: в 11 томах, Том 4, 1973, с. 620.

мемуари́стка, мемуари́сток; ч. мемуари́ст авторка мемуарів. [Мемуаристки чітко фіксують, як матері «передавали» їх на виховання гувернанткам, а самі були епізодичними персонажами дитячого життя своїх доньок <…> (Олена Стрельник «Материнство як соціальна практика: структурно-діяльнісна концепція», 2017). Мемуаристка детально знайомила читачів з улюбленою лектурою своїх дітей <…> (М. Федунь «Леся Українка та Олена Пчілка в контексті західноукраїнської мемуаристики першої половини ХХ ст.», 2010). Про це докладніше мусіла б знати й розповісти шановна мемуаристка, бо вона ж близько стояла до тих наукових верхів. (Григорій Костюк «Зустрічі і прощання», Кн. 1,1987).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 671.

переселе́нка, переселе́нок; ч. переселе́нець та, хто переселена на нове місце із власної волі або примусово. [Товсті корені нового життя: як переселенка з Донбасу знайшла новий дім на Полтавщині. (Україна молода, 2019). Для конспірації «переселенки» займались кравецтвом. (Василь Кук «Штаб квартири головного командира УПА», 2003). Хоч у дружини були документи переселенки, при детальній перевірці, яку проводили органи МГБ, вони не гарантували безпеки. (Василь Галаса «Наше життя і боротьба», 1992). Лукія зупиняється біля набурмосених переселенок, виходить до них, намагаючись розгадати, чим вони на цей раз розлючені. (Олесь Гончар «Тронка», 1962). На своїй Батьківщині переселенка Ганна Фесяк одержала від радянської влади не тільки дарову землю. (Вільне життя, Тернопіль, 1946, №95).] див.: пересе́льниця Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 560. Словник української мови: в 11 томах, Том 6, 1975, с. 273. Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)

сатирики́ня, сатирики́нь; ч. сати́рик авторка сатири. [Саме таку уніформу вибрала б американська письменниця та сатирикиня Фран Лебовіц для осені – теплу, сувору, але при цьому ідеальну до деталей. (the-village.com.ua, 18.10.2021). Чудова Ви <…> сатирикиня. Хай натхнення Вас, Валю, не покидає. Завдавайте перцю чоловікам. (poetryclub.com.ua, 18.03.2021).] див.: сати́риця, сати́ричка

свердлува́льниця, свердлува́льниць; ч. свердлува́льник робітниця, яка свердлує метал. [Жінка-свердлувальниця обробляє деталь на верстаті в механічному цеху ВАТ «Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"», у Запоріжжі <…>. (УНІАН, 16.02.2012).] див.: свердли́льниця Словник української мови: в 11 томах, Том 9, 1978, с. 70.

суддя́, судде́й; ч. суддя́ службовиця в органах суду, яка виносить вирок у судовій справі. [На одне з головних запитань суддя Ноулз вже дала відповідь та дозволила Тетяні Ахмедовій судитися на чужі гроші й не розкривати деталі домовленостей її адвокатів з компанією, яка фінансує спір. (hbbc.com, 19.12.2020). У 87-річному віці померла суддя Верховного суду США Рут Ґінзбурґ. Вона перебувала на цій посаді 27 років і була найстарішою суддею в чинному його складі <…> (Громадське ТБ, 18.09.2020). Вже багато років очолює суд жінка – суддя Наталя Самоткан. Чи жіноча професія – суддя? (павлоград.dp.ua, 28.10.2019). З 2009 року також була суддею постійного третейського суду при Асоціації українських банків. (uk.wikipedia.org).] // трете́йська суддя́ – суддя, яка працює в суді, обраному за взаємною згодою сторін із представників третьої, незацікавленої сторони для розгляду конкретного спору чи конфлікту. див.: арбітри́ня, арбі́терка, судди́ха Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 729. – ч. р. і ж. р.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Дета́ль = подро́биця, дрібни́ця.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)