Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 35 статей
Запропонувати свій переклад для «дріб’язок»
Шукати «дріб’язок» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Дитя́ – дити́на, дитя́ (р. дитя́ти); (возвыш.) ча́до, (насмешл. – отродье) ви́лупок. [Це-ж твої́ ви́лупки]; мн. ді́ти; ум. дити́нка, дити́нонька, дити́ночка, дитя́тко, ді́тонько, (чаще во мн. -ки), дитя́точко, дитя́те[о]нько, дитинча́ (р. -ча́ти).
• Де́тки – ді́тки́, ді́точки́, ді́тоньки́.
• Дети́шки – дітво́ра́, дітлахи́, дітваки́, дитинча́та, (насмешл.) бахурня.
• Малые де́ти – мале́ча, дрі́б’язок. [Там того́ дрі́б’язку по́вен за́пічок]; (в детск. яз.) ля́ля, ля́лечка.
• Дитя́ в зародыше – утро́ба; (ещё не говорящее, грудное) немовля́ (р. -ля́ти), немовля́тко; (начинающее бегать) бігуне́ць (р. -нця́), бігу́нчик; (самое младшее в семье) мізи́нець (р. -нця), мізи́нчик, мізи́нне дитя́, (шутливо) – ви́с[ш]крібок; (сводное) зведеню́к (ж. р. зведеню́чка), зведеня́ (р. -ня́ти, мн. зведеня́та); (родное) рі́дна дити́на, порі́дня (ж. р.). [Він її́ порі́дня, – то хіба́-ж вона́ його́ одки́неться? (Звиног.)]; (от первого брака) пасербиня́ (р. -ня́ти); (подаренное) подарунча́ (р. -ча́ти); (внебрачное) нешлю́бна дити́на; (незаконнорождённое) байстря́ (р. -ря́ти), байстру́к, (о девочке) байстру́чка, (общ.) байструченя́, (деликатно) баста́рд, па́далишне [Андрі́й з па́далишних], па́далишна (самосі́йна) дити́на; (зачатое до брака) безкорова́йний, безкоровайчу́к; (родившееся после смерти отца) посме́ртна дити́на; (балованное) пе́стя (р. -ті); (резвое) ко́кот, ко́котень (р. -тня); (крикливое, пискливое) пи́скавка, вере́скля (р. -лі); (неуклюжее, толстое) опе́цьок (р. -цька), окле́цьок; (запачканное, неопрятное) ма́зя, замурзеня́ (р. -я́ти); (уродливое, больное английской болезнью) відмі́нок, відмінча́ (р. -ча́ти), відмі́на; (умершее без крещения) потерча́ (р. -ча́ти), потерчу́к.
• Корчить из себя дитя́ – дити́нитися, сов. здити́нитися. [Не дити́нься та прийма́й гро́ші на теля́. А Семе́н здити́нився, на́че він ніко́ли не чув і не ба́чив].
• Родить дитя́ – знайти́ дити́ну, приве́сти дити́ну, породи́ти.
• Родить дитя́ вне брака – наряди́ти дити́ну, (грубее) приве́сти байструка́.
Дробя́зник – дрі́б’язо́к (р. -ку́).
Ме́лкий –
1) (некрупный) дрібни́й, (усеч. форма им.-вин. п. м. р. дрі́бен), дрібне́нький; (малый, небольшой) мали́й, невели́кий, невели́чкий, (незначительный) незначни́й. [На сухо́му висо́кому ло́бі набіга́ли густі́ дрібні́ змо́ршки (Н.-Лев.). Безупи́нне спада́ння дрібни́х кра́пель (дощу́) (Коцюб.). Дрібні́ ре́чі у ко́шик покла́ла (Звягельщ.). Дрібні́ ві́йни (Л. Укр.). Дрібні́ поді́ї (Крим.)].
• -кие владенья – дрібні́ (малі́) до́бра.
• -кие деньги, см. Ме́лочь 3.
• -кий дождь – дрібни́й (дрі́бен, дрібне́нький) дощ (-щу́). [І шуми́ть, і гуде́, дрі́бен до́щик іде́ (Пісня)].
• -кие долги – дрібні́ борги́ (-гі́в).
• -кая душонка – мізе́рна, дрібна́ души́ця.
• -кое зерно – дрібне́ (замі́ркувате) зе́рно. [Замі́ркувата пшени́ця (Київщ.)].
• -кий кредит – дрібни́й креди́т (-ту).
• -кий кусок – дрібни́й шмато́к (-тка́).
• На -кие куски, кусочки (разбить что) – на дрі́зки (диал. на дру́зки), на дрі́зочки, на дрі́б’язки, на дрі́б’язок, на дробину́ (розби́ти, потрощи́ти що).
• -кий лес, см. Мелколе́сье.
• -кие листья – дрібне́ ли́стя, дрібни́й лист (-ту).
• -кая монета, см. Моне́та.
• -кие деньги – дрібні́ гро́ші (-шей и -шів), дрібняки́ (-кі́в), дробина́.
• -кий песок, порошок – дрібни́й пісо́к (-ску́), дрібни́й порошо́к (-шку́).
• -кая печать, -кое письмо, -кий шрифт – дрібни́й друк (-ку), дрібне́ письмо́ (писа́ння), дрібни́й шрифт (-ту).
• -кие расходы – дрібні́ ви́тра́ти.
• -кий сахар – дрібни́й цу́кор (-кру), цу́кор-сипе́ць (-пцю́).
• -ким смехом (смешком) – дрібни́м смі́хом, дрібне́нько. [Смія́лася м’яки́м, дрібни́м смі́хом (Черкас.). Дрібне́нько зарегота́лась (Н.-Лев.)].
• -кие шаги – дрібна́ хода́, дрібні́ кроки́ (-кі́в). [Гнідко́ пішо́в дрібно́ю ходо́ю (Мирний)].
• -кими шажками – ви́дрібцем, дрі́бно, дрібне́нько. [Ви́дрібцем виступа́ти (Сл. Гр.). Ступа́є дрібне́нько (Хведорович)].
• -кая птица, соб. – дрібні́ пташки́, дрібне́ пта́ство, дробина́, дріб (р. дро́бу).
• -кий скот – дрібна́ худо́ба (скоти́на), дрібни́й това́р (-ру), дрі́б’язок (-зку). [В ме́не ове́ць вата́га, а дійнику́ без ліку́, а дрі́б’язку як піску́ (Лавр.)].
• -кая буржуазия – дрібна́ буржуазі́я.
• -кий дворянин, см. Мелкопоме́стный дворянин. -кое дворянство – дрібне́ дворя́нство, дрібна́ шля́хта.
• -кие людишки – дрібні́ людці́ (-ці́в), низо́та, дрібно́та; срв. Мелкота́ 3.
• -кий (малорослый) народ – дрібни́й наро́д (люд) (-ду).
• -кая публика – мізе́рна (дрібна́), невисо́ка пу́бліка.
• -кий служащий, чиновник – дрібни́й службо́вець, урядо́вець (-вця).
• -кий собственник – дрібни́й вла́сник.
• -кий бес – чорт з дрібні́ших.
• Рассыпаться -ким бесом перед кем – підсипа́тися до ко́го; срв. Подольща́ться;
2) (неглубокий) –
а) (о воде) мілки́й, низьки́й, (гал.) плитки́й. [Капіта́н Уо́ллей вів судно́ мілко́ю водо́ю (Кінець Неволі). Тут вода́ низька́ (Звин.). Вода́ ма́ла куди́сь розли́тися, тому́ він сподіва́вся найти́ тут плиткі́ місця́ (Маков.)].
• -кая река – мілка́ ріка́.
• В этом месте море -ко – в цьому́ мі́сці мо́ре мілке́;
б) (о посуде, судне) неглибо́кий, плеска́тий, мілки́й, (гал.) плитки́й.
• -кая тарелка – плеска́та (мілка́, плитка́) тарі́лка.
Мелочно́й –
1) (относящ. к мелочи) дріб’язко́вий; (о товаре) дрібни́й.
• -на́я лавка – крамни́ця з дрібни́м кра́мом.
• -ная продажа – дрібни́й про́даж (-жу); (розничная) роздрібни́й про́даж, про́даж на ро́здріб, уро́здріб.
• -но́й товар – дрібни́й крам (-му), дрі́б’язок; срв. Ме́лочь 1.
• -на́я торговля –
а) дрібни́й торг, дрібна́ торгі́вля, (розничная) роздрібна́ торго́вля, торг на ро́здріб, уро́здріб;
б) (лавка) дрібноторго́вля, крамни́ця з дрібни́м кра́мом.
• -но́й торговец – дрібни́й кра́ма́р (-ря́);
2) (пустяковый) дріб’язко́вий, дріб’язни́й, дріб’язки́й, дрібничко́вий, дрібни́цький, дрібни́й. [Дріб’язко́вий хара́ктер поле́міки (Єфр.). Дрібні́ сварки́ (Ніков.). Дрібні́, непотрі́бні слова́ (Коцюб.)].
• -ны́е счёты – дріб’язко́ві (дрібні́) раху́нки (-ків).
• -но́е (погрязшее в мелочах) существование – дріб’язне́ (дрібни́цьке) життя́ (животі́ння). [Вона́ чу́ла передсма́к усі́х дрібни́х спліто́к дріб’язно́го життя́ тата́рської жі́нки (Коцюб.). Гидо́тність дрібни́цького животі́ння (Н. Рада)].
• -но́й человек – дріб’язко́ва люди́на, (с назойливостью) дріботу́н (-на́), -ту́нка. [Дріботу́н, – до всьо́го йому́ свого́ но́са тре́ба, хо́ч-би там яка́ дурни́ця була́ (Кониськ.)].
Ме́лочь –
1) (мелочной товар, всякая всячина) дрі́б’язок (-зку), дріб (р. дро́бу), по́дріб (-робу, м. ж., реже -роби, ж. р.), подро́биця, подрі́б’я (-б’я), дробина́, дрібно́та, дрібни́ця. [Забу́в купи́ти олі́ї; сті́льки дрі́б’язку було́, що як його́ й не забу́ти (Київщ.). Ї́здив по се́лах, промі́нюючи вся́ку господа́рську по́дріб за платянки́ (Франко). Що там у йо́го купува́ти: самі́ сірники́ та сіль, та така́ вся́ка подро́биця (Ніженщ.). Забра́в я тото́ все на віз, подрі́б’я склав у рептю́х (Франко)].
• По -ча́м – на ро́здріб, подро́бицею. [Продава́ти гурто́м (на гурт) і на ро́здріб (подро́бицею) (Київщ.)].
• Накупить всякой -чи – накупи́ти вся́кого дрі́б’язку.
• -лочь угольная – вугляна́ по́терть (-ти);
2) (о скоте) дрі́б’язок, (преимущ. птица) дробина́, дріб;
3) (мелкие деньги) дрібні́ гро́ші (-шей и -шів), дрібняки́ (-кі́в), дрі́б’язок, (реже) дрібно́та, дрібно́тка; (медь) мідяки́, мідячки́; (серебро) срібняки́, срібнячки́. [Та й надава́ли-ж ви мені́ дрібнякі́в! (Брацлавщ.). Прошу́ гама́н цей взять, ще й дрі́б’язок там є, щоб гро́шики плоди́лись (Стар.-Чернях.). Плати́, Мики́то, бо в ме́не кат-ма́ дрібно́тки (М. Вовч.)].
• Дайте мне -чи, -чью – да́йте мені́ дрібни́х гро́шей (дрібнякі́в), дрібни́ми грі́шми (дрібняка́ми);
4) см. Мелкота́ 3;
5) (деталь) дрібни́ця, дрібни́чка, (мелкая подробность) подро́биця, подро́бина. [В не́ї нема́ ви́робленої до дрібни́ць програ́ми (Грінч.). Довело́ся прига́дувати бала́чку в усі́х подро́бицях (Крим.)].
• Входить во все -чи – вдава́тися (вгляда́тися) в усі́ дрібни́ці (подро́биці), додивля́тися (догляда́тися) до всіх дрібни́ць (подро́биць), (вмешиваться) втруча́тися до всіх дрібни́ць (в усі́ дрібни́ці);
6) (пустяк) дрібни́ця, дрібни́чка, дрі́б’язок, аби́щиця, марни́ця, (жалкий) нікче́мниця, мізе́рія, (малость) ма́лість (-лости). [Перед ним стає́ гріхо́м дрібни́ця ко́жна (Грінч.). Обража́єтесь уся́кою дрібни́чкою (Мова). Хоч на хвили́ну забу́тися про щоде́нну мізе́рію й дрі́б’язки (Крим.). Це така́ аби́щиця, що не варт і каза́ти (Сл. Ум.). 60 мільйо́нів не така́-то вже й мізе́рія (Єфр.). Ла́ється, сва́риться за ко́жну ма́лість (Звин.)].
• -чи жизни – життьові́ дрібни́ці (марни́ці), життьови́й дрі́б’язок, окру́шник життя́ (Єфр.). [Го́рдий чолові́к не ви́б’ється ніко́ли із життьови́х марни́ць нево́лі (Франко)].
• Заниматься -ча́ми – марнува́ти час на дрібни́ці, дріб’язкува́ти.
• Разменивать свой талант на -чи, размениваться на -чи – розмі́нювати свій тала́нт, розмі́нюватися (розпоро́шуватися) на дрібняки́, на дрі́б’язок. [Будь чим хо́чеш, аби́ не розпоро́шеним на дрі́б’язок (Єфр.)].
Мельча́к – дробина́, дріб (р. дро́бу), дрі́б’язок (-зку).
Мелюзга́ –
1) см. Мелочь 1;
2) (мелкая рыба) мільга́, мі́лька́, му́лька, моля́вка. [В цьому́ закі́ску мільки́ аж киши́ть (Кролевеч.)];
3) (малые дети) мале́ча, малі́ж (-лі́жи), мале́ньство, маленя́та (-ня́т), дріб (р. дро́бу), дробина́, дрі́б’язок (-зку), дрібно́та, капе́льня. [Діте́й у ньо́го бага́то, та все така́ малі́ж (Кролевеч.). Поки́нув тро́є сирі́т, саме́ мале́ньство (Звин.). Лиши́в я вас (діточо́к) сами́х у ха́ті, дріб таки́й, без кри́шки хлі́ба! (Франко). П’я́теро дробини́-маленя́т (Франко). Оце́-ж уся́ моя́ капе́льня! (Звин.)];
4) см. Мелкота́ 3.
Оста́ток –
1) оста́ча (-чі), (з)оста́нок (-нку), послі́док (-дку), ре́шта (ум. ре́штка), зоста́ток (-тку), (лишек) (за́)ли́шок (-шку), оща́док (-дку); (на дне) оде́нки. [У попа́ зда́чі, як у кравця́ оста́чі].
• -ток жизни – оста́нок (ре́шта) життя́.
• -тки разбитой армии – недо́битки а́рмії.
• -тки былого величия – ре́штки (дрі́б’язок) коли́шньої ве́личи (пишно́ти).
• Забытый -ток старины – за́буток старовини́.
• -ток ленты, сукна – обрі́зок, окра́вка стрі́чки, сукна́.
• -тки от обеда, от еды – оста́ча від обі́ду, недо́їдки.
• -тки от напитков – недо́питки.
• -тки от корма скота – з’ї́ди, з’ї́дини, пере́їди. См. Обо́рыш, Подо́нки, Поскрё́бок, После́док.
• Мелкие -тки табаку – по́терть (-ти), потеру́ха.
• Без -тка – до оста́нку, до ре́шти, до цури́, геть чи́сто, вкрай и т. д. Срв. Вконе́ц и До основа́ния (Основа́ние).
• -тки сладки – напослі́док смачні́ше.
• Быть в -тке – в оста́чі бу́ти;
2) мат. – оста́ча;
3) хим. – послі́д.
Побива́ть, поби́ть –
1) побива́ти, поби́ти, ви́бити (с усилит. знач.) попоби́ти кого́, (вульг.) бо́ки полата́ти, бе́бехи надсади́ти кому́. [Деся взя́вся сизокри́лий оре́л, став лебі́дку би́ти-побива́ти. Він знов посвари́вся з людьми́, і ті його́ попоби́ли до́бре й прогна́ли].
• У Фили пили, да Филю же -би́ли – за моє́ жи́то та мене́ й поби́то.
• Он затеял ссору, и его -би́ли – він заві́вся (з сва́ркою) і його́ поби́то.
• -ва́ть камнями – побива́ти (поби́ти) камі́нням, каменува́ти (покаменува́ти) кого́. [Єрусали́ме, що камену́єш по́сланих до те́бе (Св. П.)].
• -би́ть физиономию, морду кому – наби́ти (натовкти́) пи́ку, мо́рду кому́, наби́ти (натовкти́) по пи́ці, по мо́рді кого́.
• Не -вши, не выучить – нау́ка не бува́є без дру́ка;
2) (побеждать, превосходить) побива́ти, поби́ти, переважа́ти, перева́жити, поверши́ти кого́, го́ру (верх) бра́ти, взя́ти над ким. [Він си́лою коли́ше си́нє мо́ре і му́дрістю драко́на побива́є (Куліш)].
• Он всех бойцов -ва́ет – він усі́х бійці́в побива́є, над усіма́ бійця́ми го́ру бере́.
• -ва́ть, -би́ть рекорд – побива́ти, поби́ти реко́рд, взя́ти (го́ру) над усіма́.
• Я -би́л вашего короля козырем – я ва́шого короля́ ко́зирем поби́в (накри́в);
3) (перебить всех) поби́ти, ви́бити, повбива́ти, повибива́ти (всіх, до ноги́). Срв. Перебива́ть 2;
4) (разбить, избить во множ.) поби́ти, потовкти́, потрощи́ти що.
• -би́ть посуду в дребезги – поби́ти (потовкти́, почерепи́ти) по́суд на дрі́[у́]зки, на дрі́б’язок, на чере́п’я.
• -би́ть вёдра – поби́ти (потрощи́ти) ві́дра. [Пішла́ по во́ду, ві́дра поби́ла].
• Лошади -ли телегу – ко́ні поби́ли (потрощи́ли) во́за.
• Град -би́л весь хлеб, градом весь хлеб -би́ло – град уве́сь хліб поби́в (ви́бив, повибива́в), (сильно смяв) помотло́шив, гра́дом уве́сь хліб поби́ло (ви́било, повибива́ло), помотло́шило.
• Мороз -би́л, морозом -би́ло яблоки, цвет на деревьях – моро́з поби́в, моро́зом поби́ло я́блуні, цвіт на де́реві.
• Поби́тый – поби́тий, попоби́тий, ви́битий и т. д. -тый камнями – поби́тий камі́нням, покамено́ваний.
• -тый градом – поби́тий, ви́битий гра́дом, градобі́йний, помотло́шений, (слегка) поколо́шканий.
• Хлеб -тый градом – градобі́йний хліб, градобо́їця.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Ископаемый – викопни́й, вико́пуваний, (перен.) допото́пний, (ископаемое, геол.) копалина:
• ископаемое животное, ископаемое растение – викопна тварина, викопна рослина;
• полезные ископаемые – корисні копалини;
• ископаемые остатки – викопні рештки.
[Степан, доки товста реєстратор тлумила своїми пальцями-сардельками ручку, колупався в носі. Він поволі видобував звідти якісь корисні копалини і жбурляв їх на підлогу (О.Криштопа). Коридор був голий голісінький‚ окрім порожньої вішалки — геть нічого‚ далі дві суміжні кімнати також зяяли пусткою‚ хоча були дуже просторі‚ але ця просторість ще більше підкреслювала порожнечу‚ в якій зовсім губився і чималий розкладний диван‚ і допотопна шафа‚ і ще якийсь дріб’язок (В.Шкляр). А за тиждень збулися сни допотопних черемошнянських дідів, які в молодості, видно, так добре нанюхалися воєнного пороху, що відчували на відстані заворушення новітнього пороху у всесвітній порохівниці (М.Матіос). …ці марні й безужиткові, призначені вже тільки на смітник (non-recyclable!) порізнені друзки чийогось життя, - колись для когось дорогі й сповнені смислу, поки те життя тривало, поки його виповнювала, підсвічуючи зсередини кожну таку дрібничку, жива волога чиєїсь любови, - незмінно ранили якоюсь особливо жалкою беззахисністю – наче викопні рештки загиблих цивілізацій (О.Забужко)]. Обговорення статті
Сосредоточенность – зосередженість, скупченість, (собранность) зібраність, (сконцентрованность) сконцентрованість, (внимательность) уважність.
[І от раптом принцесу Елізу підмінено. Хтось зідрав із неї хмуру заціплену скупченість, із-під неї вийшла нова людина. Це тепер — весело-владна, грайлива, ніжна дівчина (В.Винниченко). Спочатку спробував вплинути на своє сумління, ставлячи себе в умови, коли б не писати було соромно: сідав до столу, рішуче виймав аркуш білого паперу, одкривав каламаря й брав у руки перо. І чекав. Але замість бажаної зосередженості всякий дріб’язок відтягав його увагу — очі непомітно спинялись на оголошеннях старої газети, на етикетці від цигарок, на суглобах власних пальців, на все пильно роздивляючись, скрізь шукаючи пристановища, аби не звернутись на зрадницький аркуш, де полягало їхнє завдання; уші прислухались до криків, гомону й шелесту за стіною, а в голові самопас блукали порізнені думки, зникаючи без сліду в звоях диму, що хмарою оповивав його й душив від паленого тютюну. І нічого не виходило (В.Підмогильний). Природна гідність часто здавалася гордістю, а зосередженість і пориви лихого запалу заслоняли від стороннього ока м’якість доброї, але колючої і трохи сумовитої вдачі (М.Стельмах)]. Обговорення статті
Шутя – жартуючи, (шутки ради) жартома, жартом, всмішки, (без особого труда) завиграшки, за іграшку (за іграшки), без зусиль:
• не шутя – неабияк.
[Одежа на академістові була «з достатку» чиста, й нова, й новомодня: довгий синій суконний сюртук з широким коміром і білими здоровими гудзями, без розпірки ззаду, жовта жилетка, бланшові панталони, такі узькі внизу, що через їх було знать халяви, та здорові високі стоячі білі коміри з такими гострими кінцями, що про їх тоді панночки говорили, ніби вони ріжуть хмари, а старі батюшки говорили всмішки, що ними можна б орать поле, як плугом (І.Нечуй-Левицький). — Що це, Палажко, в тебе так сокоче в городі? Це, мабуть, твої квочки наплодили тобі курчат повнісінький ставок. Будеш їсти оту курятину цілу осінь, ще й на різдво розговієшся курятиною,— гукала всмішки з свого городу Параска (І.Нечуй-Левицький). Літошевський все виспівував арію до Маргарити, простягав, ніби всмішки та в жарти, руки до своєї коханої Маргарити (І.Нечуй-Левицький). Необачна безглузда шляхта тікала так прудко, що добігла до Львова за три дні, тоді як передніше в безпечні часи інший польський пан плуганився б туди сливе з півроку, як казали всмішки тодішні польські літописці (І.Нечуй-Левицький). Почавши співати жартома, згодом вона., без жодного вже жарту сміливо зайшлася піснею (С.Васильченко). Він навмисне підходив не раз із своїми маврюками, що на гребках сиділи, до того саду, де нас Зораїда виглядала; то намази справляв, то ніби жартома те проробляв, що думав учинити насправді — ішов до Зораїди в садок і просив овочу всякого, а батько і давав йому, хоть і не знав, що то за один (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Ні, знаю, що не можна нікому патякати, поки ви не передасте власникам ці речі, — Марта ледь не прохопилася доречним “давні скарби”, — ніхто не мусить знати про цю знахідку. Завиграшки назбігаються з усіх усюд “чорні” археологи під машкарою патріотичних слідопитів, повитягають звідси геть усе і цінне, і навіть різний дріб’язок на сувеніри, а зараз попит на раритети з останньої війни постійно зростають в ціні (Юрій Завгородній). — То зайва річ, пане,— сказав Санчо,— навіщо час і гроші дурно переводити? Ви тільки одкрийте свою парсуну, поверніться лицем до людей, тоді й без мальовидла на щиті і без ніякого нічого всяке назве вас Лицарем Сумного Образу. Вірте мені, я кажу вам щиру правду, а не всмішки: чи то з голоду, чи тим, що зуби пощербились, ви такий нужденний маєте вигляд, що, їй-Богу, нічого смутнішого не намалюєш (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тож Басільйо з Кітерією побралися за руки, а священик, до сліз розчулений, благословив їх і помолився за упокій душі молодого, аж це той, діставши благословіння, хижо зірвався на рівні і завиграшки вирвав шпагу, чиїми піхвами правило його власне тіло. Всі приявні отетеріли, а дехто, більше простодушний, ніж кмітливий, заволав гуком: — Дивина! Дивина! Басільйо ж на те: — Не дивина, а хитрощі, хитрощі! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

МЕЛКОТА́ (про живі істоти) ще дрі́б’язок.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Мелюзга –
1) (рыба) мілька́, -ки́;
2) (о детях) мале́ча, -чі, дрі́б’язок, -зку.
Пустяк – дрібни́ця, -ці, дрі́б’язок, -зку, пусте́, -то́го.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Дробязник – дрі́б’язок (-ку).
Мелочь – дрі́б’язок (-зку);
• м. каменная – д. кам’яни́й;
• м. рудная – д. ру́дний;
• м. угольная – вугля́на по́терть (-ти).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вдребезги
• Вдребезги пьян – п’яний як ніч (як дим, як земля, як чіп, як квач, як хлющ(а), як барило); п’яний — аж валяється; п’яний, що й стежки не бачить (що й додому не дотягне); п’яний, аж носом оре; п’яний — і язика (язиком) не поверне; п’яний — хоч візьми та й викрути; п’яний, аж чуприна курить.
• Вдребезги разбить – розбити на (в) дрізки (на (в) друзки, на скалки, на дріб’язок); побити (потрощити) на гамуз (на череп’я, на мотлох); розбити на мак; потовкти на пшоно; потовкти (розтовкти); розтрощити; розчерепити. [У трюмо подивилась корова і рогами розбила в друзки. Масенко. Але тільки на поріг, Зачепився зразу І в палаці трох-торох Розчерепив вазу. Руданський.]
Вещь
• Вещь вещи рознь – річ до речі не приходиться (не прийдеться).
• Вот это вещь! – оце так річ!; оце вже щось!
• Ловкая, изящная вещица – ловка (бравенька) річ (штучка, надібочка).
• Малозначительная, негодная вещь – абищо; непотріб; (образн.) надібок у піч. [Дав таке абищо, — тільки на смітник викинути. Сл. Гр.]
• Мелкая вещь – дрібна річ; дріб’язок. [З хати виносили одежу, всілякий дріб’язок… Коцюбинський.]
• Называть вещи своими именами – називати речі їх власними (своїми) іменами; говорити прямо.
• Ничтожная вещь – нікчемна (мізерна) річ; нікчемниця; покидьок (покидь); не знати що; (жарт.) покидьків брат.
• Обычная вещь, обычное дело – звичайна (світова, людська) річ; звичайне (світове, людське) діло. [Шлюб — то світова річ. Старицький.]
• Это в порядке вещей – це звичайна (природна, світова) річ; це нормально.
Дети
• Малые, маленькие дети – дрібні (малі, дрібненькі, маленькі) діти; малята (дрібнята, дріб’язок). [Там того дріб’язку повен запічок. Сл. Гр.]
• Сводные дети – зведені діти; зведенята (зведенюки). [Ото зведені, а це вже супутні діти. З нар. уст.]
Дребезги
• Разбить в мелкие дребезги – розбити на (в) друзки (на скалки, на дріб’язок, на гамуз); побити (потрощити) на гамуз (на череп’я, на мотлох); розбити на мак; потовкти на пшоно; потовкти (розтовкти); розтрощити; розчерепити.
Мелкий
• Идти мелкими шажками – іти видрібцем; іти дрібно (дрібненько).
• Мелкая душа (душонка) – мізерна (дрібна) душиця.
• Мелкая сошка (фам.) – дрібнота.
• Мелкие интересы – дрібні інтереси.
• Мелкие люди – дрібні людці (дрібнота); низота.
• Мелкий чиновник – (зневажл.) Канцелярська блоха.
• На мелкие куски (кусочки) разбить что – на (в) дрізки (на дрізочки, на дріб’язок, на дріб’язки, на дробину) розбити (потрощити) що.
• Рассыпаться мелким бесом перед кем (перен.) – низько слатися (стелитися) перед ким; листом стелитися перед ким; шовком слатися під ноги кому; підсипатися до кого.
Мелочь
• Входить во все мелочи – удаватися в усі дрібниці (подробиці); додивлятися (доглядатися) до всіх дрібниць (подробиць); втручатися в усі дрібниці (подробиці); втручатися до всіх дрібниць (подробиць).
• Заниматься мелочами – марнувати час на дрібниці; дрібничкувати (дріб’язкувати).
• Мелочи жизни – життьові (життєві) дрібниці (марниці); життьовий (життєвий) дріб’язок.
• По мелочи, по мелочам – потроху.
• Размениваться на мелочи (по мелочам) (перен.) – розмінюватися на дрібниці.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

штыб гірн. 1. штиб,-бу, дрі́б’язок,-зку
2. штиб,-бу, кшталт,-ту
ш. зарубно́й штиб [кшталт] зару́бний
ш. у́гольный штиб ву́гільний (дрібне або подрібнене кам’яне вігілля)

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Дрі́б’язок, -зку –
1) мелочь, мелкие вещи;
2) маленькие дети;
3) мелкий скот.
4) На дрі́б’язок, на дрі́б’язки поби́ти – побить на мелкие кусочки.
5) пустяк, мелочь.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

дрі́б’язок, -зку, -зкові, у -зку

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Гольтіпа́, -пи́, ж. соб. = Голота. Іще там єсть до півдесятка (війська), но дріб’язок і гольтіпа. Котл. Ен. VI. 19.
Дріб’язок, -зку, м.
1) Мелочь, мелкія вещи. Оце забув купити олії. Стілько дріб’язку було, що як його й не забути: купи соли, купи риби, меду, мила, олії, — от і забудеш що небудь, випаде з голови. Кіев. у.
2) Маленькія дѣти. Там того дріб’язку повен запічок.
3) Мелкій скотъ. В мене овець ватага, а дійнику без ліку, а дріб’язку як піску. Лавр. 77.
4) На дріб’язок, на дріб’язки поби́ти. Побить на мелкіе кусочки. Грин. II. 243.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Дрі́б’язок, -зку, м. *5) Некоторое количество. Желех.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бездѣ́лица, бездѣ́лка, бездѣлу́шка = дрібни́ця, дріб’язок, дурни́ця, витребе́нька. — Не вдала ся на роботу, як на витребеньки. н. п. — А витрішки продавати, витребеньки купувати. н. п. — Купив якусь дрібницю.
Мальга́ = 1. малю́к (С. Л.), малючо́к, маля́, мали́шко (С. Л.), в жарт — пу́цьвіронок, зб. — мале́ча, дрібно́та, дрі́бъязок. — Ой пуцьвіронку Купидоне! Кот. — Шестерко дїтей та сама малеча. Кн. — А дїтвора, все такий дрібъязок, так і обступили. С. З. 2. (про рибу) — мільга́, мілька́.
Ме́лкій, ко = 1. дрібни́й, но, дрі́бен, здр. дрібненький, ко, дрібню́нїй (Чай). — Ой виїхав козаченько за густиї лози, та й облили дївчиноньку дрібненькиї сльози. н. п. — Туман поле покриває, дрібен дощик накрапає. н. п. — А я ж тобі козаченько уклоню ся, дрібними слїзоньками умию ся. н. п. — Я хотїв підійти з якоюсь дрібною монетою. Кн. — Скачеш, бабо, дрібно, а се тобі не потрібно. н. пр. 2. мали́й, невели́чкий, мале́нький, дрібни́й, не зна́чний. — Ме́лкое дворя́нство = дрі́бна шля́хта, підпанки, полу́панки. — Маса дрібної шляхти стає залежною від вельмож. Бар. О. — В Сорокопанівцї то все полупанки живуть. — Ме́лкій скотъ = дробина́ (так саме зоветь ся і домашня птиця), дрі́бъязок. — З дробини дали мінї тільки сїм овечат та свиней троє. Сп. — Ще й тисячу двойняку, а дрібъязку, як піску. н. п. 3. мілки́й, здр. мілке́нький, ко, не глибо́кий, не гли́боко, про посуду то-що — плеска́тий, плитки́й. — Їдьте у брід, тут зовсїм мілко. — Плеската талїрка. С. Л. — Плитка тарілка. Под.
Мелкота́ = 1. д. Мелизна́. 2. ма́леч, мале́ча, дрібно́та, по́дріб, дробина́, дрібни́ця, дрібъязок, аби́щиця. С. Аф. З. Л. — А дїтвора — такий дрібъязок, так і обступили. С. З. — І ще там єсть до півдесятка, но дрібъязок і гольтїпа. Кот. — Про худобу — д. Мелкі́й скотъ.
Мелюзга́ = мілька́ (С. Л.), мелька́, мільга́, мулька́ (С. Л.) му́лявка; (про дїтей) – мале́ча, дрібно́та, дрі́бъязок. (Д. під сл. Мелкота́). — Піймалось багато риби, та все така мілька, що хоч візьми та й кинь у воду.
Ярола́шь = 1. дурни́ця, нїсенїтниця і д. Вздоръ і Пустяки́. 2. дрібно́та, дрі́бъязок, шу́шваль. — І ще там єсть до півдесятка, по дрібъязок і гольтїпа. Кот. — Зібрало ся чимало, та сама шушваль.