Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 65 статей
Запропонувати свій переклад для «дужий»
Шукати «дужий» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Двужи́льный –
1) двожи́льний;
2) ду́жий, си́льни́й.
Дю́жий – ду́жий, си́льний, міцни́й, здорове́нний, кремезни́й, дебе́лий. [Ще дебе́лий дід: сам собі́ заро́бить].
• Дю́жий человек – люди́на кре́мезна́, чолові́к здебе́ла.
• -жий мороз – кре́пкий моро́з, сильни́й м., здоро́вий м.
Здоро́вый –
1) (не больной) здоро́вий, при здоро́в’ї. [Він був чолові́к при здоро́в’ї].
• Быть -вым – зду́жати, при здоро́в’ї бу́ти (ма́тися).
• Делать (сделать) -вым – у[о]здоровля́ти, у[о]здорови́ти.
• Сделаться -вым – поздорові́ти, оздорові́ти.
• Сделаться -ве́е – поздоро́вшати, поздорові́шати, поду́жчати.
• -ров ли ты? – чи ти здоро́вий? чи ти здоро́в’ям змага́єш?
• Уходи по добру по -ро́ву – іди́ собі́ по́ки ці́лий, по́ки ці́лий-здоро́вий.
• Будь, будьте -ро́вы – бува́й, бува́йте здоро́ві (говорит уходящий), іді́ть здоро́ві (говорит остающийся), бода́й здоро́в, на здоро́в’я.
• В -вом состоянии – за здоро́ва.
• -рове́е – здоро́вший;
2) (сильный) здоро́вий, ду́жий, мі́цни́й, креме́зни́й, крі́пки́й. [Іще́ крі́пкий чума́к був (М. Вовч.)];
3) (полезный для здоровья) здоро́вий, пожи́то́чний, пользови́тий, (о воде) здоро́вий, го́жий.
Исполи́н – ве́летень (-тня), ве́лет (-та); срвн. Велика́н, Гига́нт. [Ве́летні то були́ висо́кі-висо́кі лю́ди – от як дере́ва (К. Ст.). Подиви́сь: в безкра́їм не́бі со́нце-ве́летень пала́є (Грінч.). Не ве́лет я ду́жий (Ворон.)].
Каза́ться –
1) (являться) явля́тися, з’явля́тися, пока́зуватися; срвн. Пока́зываться 2. И на глаза не -жи́сь – і на о́чі мені́ не наверта́йся.
• Стыдно людям -за́ться – со́ром і на лю́ди ви́йти (перед лю́ди ста́ти);
2) (иметь вид) пока́зуватися, видава́тися за що, на що, чим; срвн. Представля́ться 7 (чем) и Пока́зываться 4. [Він як народи́всь, то пока́зувався ду́же слабко́го здоро́в’я (Крим.). Оддалеки́ все видає́ться ме́ншим (Комар). Дя́дькові за́киди видаю́ться йому́ на́дто слаби́ми (Борд.). Ця річ ті́льки видає́ться на вели́ку];
3) (кому чем, являться в виде чего кому, мниться) здава́тися, видава́тися, увижа́тися, удава́тися кому́, для ко́го за що, чим; срвн. Пока́зываться 4. [Ко́жна хвили́на здава́лась за ці́лі роки́ (Коцюб.). Цей про́стий зви́чай здава́вся для не́ї коме́дією (Н.-Лев.). Світ йому́ здава́вся чудни́й і непе́вний (Ніков.). Шко́ла видава́лась їй и́ноді домови́ною (Коцюб.)].
• -ться на вид – пока́зувати. [Хліб з весни́ пока́зував нічо́го (Звин.)].
• -жется на вид – пока́зує кому́. [З обли́ччя більш двадцяти́ літ їй не пока́зувало (Свидн.)].
• -за́лся (каким) – вигляда́в на ко́го, ким, немо́в хто, подава́в на ко́го. [Син вигляда́в немо́в ви́нний (Крим.)].
• -ться странным, удивительным (что) – ди́вно здава́тися кому́. [Ди́вно ті́льки здало́сь йому́, що Черева́нь про те ані́ га́дки (Куліш)].
• Как вам -жется? – як вам здає́ться? як на вас? як вам видає́ться? як гада́єте?
• -жется, он вздорлив – здає́ться, (що) він колотли́вий.
• Он мне -жется вздорным – він мені́ здає́ться люди́ною недола́дною; про ме́не (для ме́не) він вигляда́є на люди́ну недола́дну.
• Как мне -жется – як на ме́не.
• -жется молодым – вигляда́є на молодо́го, мо́лодо гляди́ться.
• При заходе солнце -жется больше – навза́ході со́нце здає́ться бі́льшим;
4) (мерещиться) здава́тися, увижа́тися, уви́джуватися, ви́дітися, убача́тися, видава́тися, ма́ритися, верзти́ся, уздріва́тися, вигляда́ти, придава́тися кому́ чим, на що; срвн. Пока́зываться 3. [Йому́ все ввижа́ється, що до ха́ти зло́дій лі́зе, – то він спа́ти не мо́же (Звин.). А він усе́ перед мої́ми очи́ма уви́джується (Г. Барв.). Хоч ви́диться, що гуса́к промовля́є ти́хо, а мо́же то й не гуса́к (Рудан.). Все йому́ ба́тько покі́йний убача́ється (ЗОЮР). Все йому́ вигляда́ло, що він тоті́ ді́ти но́сить (Стеф.). Як надиви́лася я на те страхіття́, то й тут мені́ придає́ться (Звин.)].
• Как -жется (кому) – як здає́ться (кому́, для ко́го).
• -жется мне – видає́ться, ба́читься, ви́диться мені́.
• Это только с первого взгляда так -жется – то ті́льки на пе́рший по́гляд так (таке́) увижа́ється (видає́ться).
• Это вам только так -жется – то вам так ті́льки здає́ться (увижа́ється);
5) ка́жется (безлично) – здає́ться, ба́читься, вигляда́є. [Здає́ться так-же са́мо гуля́ють, як і в нас, да не так (М. Вовч.). Ба́читься, в ти́ші глибо́кій кри́лами ма́є весна́ (Вороний)].
• -за́лось – здава́лося, ба́чилося.
• -жется, верно – здає́ться, ві́рно.
• -жется (утвердительно) – (та) здає́ться!;
6) -жется, как нрч., см. Кажи́сь 2, 3.
• Ка́жущийся – на по́гляд, на о́ко, ні́би-то таки́й, ні́би-то спра́вжній, га́даний, позі́рний, на по́зір, (гал.) ілюзори́чний.
• Ошибка лишь -щаяся – по́милка лиш на о́ко така́.
• -щийся результат – ілюзори́чний на́слідок.
• -щийся сильным – на по́зір си́льний (ду́жий).
Конь –
1) (зоол.) кінь (р. коня́, зв. ко́ню, мн. ко́ні, -ней), (стар.) комо́нь; ум.-ласк. ко́ник, ко́ничок (-чка), кониче́нько, коня́чка, коненя́ (мн. коня́та, коненя́та); ув. коня́ка; (пренебр.) шка́па, шкапі́ка, шкапи́на, соб. кінва́ и коньва́ (Звин.); (резвый) баско́, грома́к; (ратный) рума́к, бахма́т; (дрянной) па́кінь (-коня), шевля́га; (дикий) дичко́, тарпа́н (-на́), (необ’езж.) не́ук; (шагистый) ступа́к; (имеющий большую гриву) грива́нь, грива́ч, довгогри́вець; (белый с чёрными или рыжими пятнами) тарка́ч; (гнедой) гніда́н[ш], гнідко́; (вороной) воронько́, вороне́ць (-нця́). [Шви́дше, ко́ню, шви́дше, ко́ню, поспіша́й додо́му (Шевч.). Ой у ме́не був коня́ка, був коня́ка-розбиша́ка (Щоголів). Під ним ко́ник вороне́нький наси́лу ступа́є (Шевч.). Під ним кониче́нько си́льне ду́жий (Пісня). Та купу́й уже, купу́й, – сла́вная кони́на! (Рудан.). Війна́ гого́че, комо́ні ржуть, грохо́чуть тулумба́си (Куліш)].
• Дарёному коню́ в зубы не смотрят – даро́ваному коне́ві зубі́в не лі́чать.
• Был конь, да из’ездился – був кінь та з’ї́здився.
• Конь прядёт ушами – кінь стриже́ ву́хами.
• Гарцовать на коне́ – коне́м виграва́ти.
• На коне́, на ко́нях – коне́м, кі́ньми, кі́нно. [Ко́жен міщани́н пови́нен служи́ти кі́нно й ору́жно (Куліш). Слу́ги ї́дуть кі́нно окру́г во́за (Куліш)].
• Конь о четырёх ногах да спотыкается – кінь на чотирьо́х та й то спотика́ється.
• Куда конь с копытом, туда и рак с клешнёй – куди́ кінь з копито́м, туди́ й жа́ба з хвосто́м; кова́ль коня́ кує́, а жа́ба й собі́ но́гу дає́ (наставля́є) (Приказки).
• С чужого -ня́ среди грязи долой – з чужо́го во́за й серед боло́та злазь (Приказка).
• Чешись конь с -нё́м, а свинья с углом – зна́йся кінь з коне́м, а віл з воло́м (Приказка);
2) конь водный, см. Гиппопота́м;
3) (рыба) см. Конё́к 6;
4) (в шахм. игре) ко́ник.
Кре́пкий – (прочный: о ткани, постройке, дереве и т. п.) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (выносливый: о нервах, здоровьи) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й. [Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (Київщ.). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (Єфр.). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Шевч.). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (Куліш). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю (Канівщ.). Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй (Київщ.)].
• -кое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го. [Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (Н.-Лев.)].
• Человек -кого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду.
• -кий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́). [Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Грінч.). Іще́ кріпки́й чума́к був (М. Вовч.). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (Коцюб.). Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить (Бердянщ.)].
• -кая фигура, -кие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі. [Кру́гла, заживна́ по́стать (Л. Укр.)].
• Он ещё -пок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги.
• -кое здоровье – міцне́ здоро́в’я.
• -кий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум.
• -пок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, туги́й на слу́хи хто.
• -кий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н (-на́).
• -кий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші.
• -кий в слове – держки́й на сло́во.
• -кий сон – міцни́й (сильни́й, (провинц.) товсти́й) сон. [Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М. Левиц.). Спить товсти́м сном (Рудч.)].
• -кий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний) моро́з, холо́д. [Хо́лодом пові́яло цупки́м (Грінч.)].
• -кий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід.
• -кий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь.
• -кий (о фруктах, плодах) – яде́рни́й. [Яде́рний огіро́к. Яде́рні я́блука – до́вго проле́жать (М. Грінч.)].
• -кая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай.
• -кие напитки – міцні́ (п’я́ні) тру́нки.
• -кий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н.
• -кая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа. [Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М. Грінч.)].
• -кое словцо – круте́ слівце́, (похабность) гниле́ сло́во.
• -пок задним умом кто – по шко́ді му́дрий хто. [Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Приказка)].
• Думать -кую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися про що, сильну́ ду́му ду́мати про що.
• Довольно -кий – міцне́нький, кріп(к)е́нький, дебеле́нький. [П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Ко́ник він кріпке́нький (Греб.)].
• Более -кий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший. [Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Март.)].
• Очень -кий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний.
• Становиться, стать кре́пче – ду́жчати, поду́жчати, міцні́(ша)ти, по[з]міцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися. [Мед (напиток) як до́вго посто́їть, то вмоцю́ється (Борзен.)].
Кувы́ркаться, кувы́ркнуться – перекида́тися, переки́нутися, переверта́тися, переверну́тися, берки́ц(ь)нути(ся), перекицну́тися, перекицну́ти; срвн. Перекувы́ркиваться. [Ві́тер, весе́лий і ду́жий, шуга́в між блаки́тним не́бом і зеле́ним мо́рем і перекида́вся, і купа́вся в просто́рах (Грінч.). Дівча́ гуля́є на при́зьбі, і Рябко́ перекида́ється перед ним (Г. Барв.). Берки́цьнувся в рі́чку (Богодухівщ.). Перекицну́вся, а таки́ зно́ву став на рі́вні но́ги (Київщ.)].
Ломови́тый – ду́жий, кремезни́й, дебе́лий, ломува́тий (Верхр.); срв. Дю́жий.
Мо́щный – поту́жний, могу́тні[и]й, си́льний, ду́жий; (крепкий) тверди́й, міцни́й; срв. Могу́чий. [Поту́жний дух (Єфр.). Обня́в мене́ поту́жними рука́ми (Куліш). Поту́жний во́рог (Коцюб.). Застогна́ли могу́тнії ке́дри (Крим.). Ой, Дні́пре, мій Дні́пре, широ́кий та ду́жий! (Шевч.). Широ́ким по́махом крил ду́жих свої́х висо́ко підні́сся оре́л сизокри́лий (Самійл.). Під си́вим воло́ссям притаї́лась здоро́ва, міцна́, запе́кла і правди́ва душа́ (Н.-Лев.)].
• -ный фактор – поту́жний (могу́тний) фа́ктор.
• -ная струя – поту́жна (міцна́) течія́.
• -ные залежи – могу́тні зло́жища (напр. антраци́ту).
• Делаться, сделаться -ным – потужні́ти, спотужні́ти.
Носи́ть –
1) носи́ти кого́, що. [Катери́на по садо́чку хо́дить, на ру́ченьках но́сить си́на (Шевч.). Хто-ж тобі́, моє́ се́рденько, обі́дати носи́в? (Пісня). Чуже́ ярмо́ наро́ди и́нші но́сять (Грінч.). Його́ зна́ють лю́ди, бо но́сить земля́ (Шевч.). На собі́ носи́в ти (, Дні́пре,) ле́гкими човна́ми славе́тного Святосла́ва (М. Вербицьк.)].
• -си́ть на руках кого (в прямом и перен. знач.) – носи́ти на рука́х кого́;
2) см. Нести́ 2;
3) (о волосах, предм. туалета, очках и т. п.) носи́ти що; (одеваться ещё) о[в]дяга́тися, вбира́тися в що, (об одежде и одуви ещё) ходи́ти в чо́му. [Одна́ його́ до́ля – чо́рні бровеня́та, та й тих лю́ди за́здрі не даю́ть носи́ть (Шевч.). Носи́ ство́рено для окуля́рів – і тому́ ми но́симо окуля́ри; но́ги, очеви́дячки, призна́чено для то́го, щоб їх узува́ти, і от ми но́симо череви́ки (Кандід). Ку́ртку мою́ шкіряну́ю но́сить яки́йсь спекуля́нт (Сосюра). Капіта́н ніко́ли не носи́в мо́дних корко́вих шоло́мів (Кінець Неволі)].
• -си́ть траур по ком – носи́ти жало́бу, ходи́ти в жало́бі по ко́му.
• -си́ть чёрное – о[в]дяга́тися (убира́тися) в чо́рне, ходи́ти в чо́рному;
4) (перен.: имя, характер и т. п.) ма́ти, носи́ти що.
• -си́ть имя – зва́тися, ма́ти (реже носи́ти) ім’я́.
• -си́ть славное имя – ма́ти (носи́ти) славе́тне ім’я́.
• -си́ть название – зва́тися, ма́ти (реже носи́ти) на́зву.
• -си́ть звание – ма́ти звання́ (ступі́нь, гі́дність); срв. Зва́ние.
• -си́ть печать, отпечаток чего – ма́ти на собі́ печа́ть, позна́ку чого́, бу́ти позна́ченим чим.
• Его наружность -си́ла отпечаток той самоуверенности, которая… – на його́ зо́внішності (зо́внішньому ви́гляді) познача́[и́]лася та самовпе́вненість, що…
• -си́ть характер – ма́ти хара́ктер чого́;
5) (быть беременной) носи́ти (дити́ну), на дити́ну захо́дити, ходи́ти дити́ною, ходи́ти важко́ю (непоро́жньою); срв. Бере́менная (Быть -ой) и Бере́менеть;
6) (о лошадях: нести) носи́ти. [Мене́ ко́ні не раз носи́ли (Звин.)];
7) безл. – носи́ти.
• Корабль долго -си́ло по волнам – корабе́ль до́вго носи́ло на (по) хви́лях.
• -си́ть кого – носи́ти кого́. [Сті́льки ро́ків вони́ не ба́чились: де, спра́вді, його́ носи́ло? (Кінець Неволі)].
• Где его нелёгкая -сит? – де його́ лиха́ (тяжка́) годи́на (нечи́ста си́ла, нечи́стий) но́сить?
• Носи́мый – що його́ но́сить (носи́в) и т. п.; но́шений.
• Корабль, бурею -мый – корабе́ль, що бу́ря ки́дає всю́ди; корабе́ль, що бу́ря скрізь (його́) бурха́є.
Но́шенный –
1) но́шений;
2) прлг., см. отдельно Но́шеный.
-ться –
1) (стр. з.) носи́тися, бу́ти но́шеним.
• Провизия -тся в корзине – харч (харчі́, жи́вність) но́сять у ко́шику;
2) носи́тися; (гоняться) ганя́ти, вганя́ти, (метаться) га(й)са́ти, (слоняться) ми́катися, ві́ятися; (летать в прям. и перен. знач.) літа́ти, (шумно) шуга́ти, (о ветре ещё) гуля́ти, (вихрем) вихри́ти, (парить) буя́ти, ширя́ти, (кружиться в воздухе) кружля́ти (в пові́трі); (витать) вита́ти. [Мошка́ хма́рами носи́лась (Мирний). По шляха́х носи́лися ці́лі хма́ри ку́ряви (Коцюб.). Перед ним носи́вся о́браз Га́лі (Васильч.). Ті інтеліге́нтні лю́ди, що ма́ють матерія́льну змо́гу носи́тися в емпіре́ях абстра́ктности (Крим.). Ганя́є сі́рим во́вком через го́ри, я́ри (Рудан.). Вона́ ганя́ла по світа́х за проро́ком (Л. Укр.). Хма́ри так і ганя́ли по не́бу (Теол.). А ві́тер ганя́є, а ві́тер гаса́є (Васильч.). Вганя́в по ліса́х (Франко). Гаса́в по по́лю, мов навіже́ний (Звин.). (Мару́ся) ми́калась то в кімна́ту, то в ха́ту (Квітка). Ві́тер, весе́лий і ду́жий, шуга́в між блаки́тним не́бом і зеле́ним мо́рем (Грінч.). Мисль космополі́та ві́льна, як пти́ця: шуга́є над моря́ми, над го́рами (Н.-Лев.). Він шуга́в ву́лицями, мов Тамерла́н той (Корол.). По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Се́рце пра́гне буя́ть на просто́рі (Л. Укр.). Вітере́ць доли́ною леге́сенько вита́є (Філян.)].
• В воздухе -тся испарения – в пові́трі но́сяться ви́пари.
• -ться на коне – ганя́ти на коні́ (коне́м).
• Корабель -тся по волнам – корабе́ль но́ситься на (по) хви́лях.
• Собака -тся по двору – соба́ка ганя́є (га(й)са́є) по подві́р’ї.
• -тся слухи, что… – ши́ряться (йдуть) чутки́ (ши́риться, йде чу́тка), що…;
3) (о предм. туалета) носи́тися.
• Эта материя долго -тся – ця мате́рія (ткани́на) до́вго но́ситься;
4) с кем, с чем – носи́тися з ким, чим, (ирон.: няньчиться с кем) па́нькатися, ця́цькатися з ким. [Но́ситься, як ду́рень з сту́пою (Номис). А вб’є в го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Ця́цькається з ним (Сл. Ум.)]. -тся, как курица с яйцом, см. Ку́рица.
О́стрый –
1) го́стрий (о́стренький – гостре́нький; острё́хонек – гострі́сінький) [Го́стрий ніж, цвях. Го́стра бри́тва, коса́. Го́стре ши́ло, жало́], різки́й (серп, коса́);
2) (остроконечный) го́стрий, кінча́(с)тий; см. Остроконе́чный;
3) (на вкус) го́стрий (на смак), при́крий, терпки́й, міцни́й.
• -рый уксус – міцни́й о́цет.
• -рый перец – го́стрий пе́рець; срв. Е́дкий; (о жидкостях) см. Е́дкий; (о красках, цветах) різки́й, при́крий; (о запахах) го́стрий, при́крий. [При́крий пах]; (о голосе, звуках) різки́й, прони́клий, прони́кливий; (о ветре: резкий) дошку́льний, шпуйни́й, прони́зуватий; (мороз) різу́чий, при́крий, ду́жий; (о глазах, слухе) го́стрий. [Го́стрі, як ніж, о́чі].
• -рые глаза – го́стрі, прони́зливі о́чі.
• Окинуть кого -рым взглядом – обве́сти кого́ го́стрими очи́ма.
• -рый слух – го́стре ву́хо; (о боли, скорби и т. д.) при́крий, пеку́чий [Пеку́чий біль. Ту́га пеку́ча], го́стрий, дошку́льний, бо́ліз[с]ний. [Бо́лізний біль = -рая боль].
• -рая зубная боль – при́крий зубни́й біль (р. бо́лю);
4) (остроумный) доте́пний, дорі́чний.
• -рый ум – би́стрий ро́зум.
• -рая мысль – го́стра, доте́пна ду́мка.
• -рое слово, -вцо – го́стре, доте́пне, ущи́пливе сло́во, слівце́;
5) (язвительный, едкий) го́стрий, ущи́пливий, ускі́пливий, діткли́вий (гал.). См. Е́дкий 2.
• -рая критика – ущи́[скі́]плива кри́тика.
• -рый язык – ущи́пливий, го́стрий язи́к.
• У него -рый язык – він го́стрий на язи́к.
• Ты больно уж остё́р – ти на́дто вже метки́й (боек), смі́лий (дерзок).
• -рый на язык – жигува́тий, го́стрий на язи́к.
• -рая вершина – шпиль (р. шпиля́) (м. р.), гостри́ця.
II. Пол – (род муж. или жен.) стать (-ти), рід (р. ро́ду), по́ле. [Жіно́чій ста́ті не ли́чить таке́ виробля́ти. Лю́ди – ті́льки чолові́ча стать (Свидн.). Зака́зано було́ приво́зити на Січ жіно́чий рід (Куліш). А з яко́го по́ля: з жіно́чого чи мужи́чого?].
• Население обоего по́ла – лю́дність обо́х ро́дів.
• Женский пол (соб.) – жіно́ча стать (жіно́цтво, жіно́та).
• Мужеский пол (в противопол. женскому) – чолові́ча стать, чолові́цтво, парубо́цтво. [Кому́ що́ ла́се, а їй парубо́цтво].
• Падкий к женскому по́лу – охо́чий (ла́сий) до жіно́цтва.
• Прекрасный пол – га́рний (кра́сний) рід, бі́ла че́лядь. [Ні в чі́м бу́де між бі́лу че́лядь піти́ погуля́ти. Ту́рки воюва́ли, бі́лу че́лядь забира́ли (А. Д.)].
• Сильный пол – ду́жий рід, чолові́цтво.
Прирождё́нный – приро́джений, вро́джений, прирожде́нний, приро́дний и -дній, рожде́ний, роди́мий, родови́тий.
• -ный недостаток – приро́джена ґа́нджа, роди́ма ва́да.
• -ные инстинкты – приро́джені, вро́джені інсти́нкти.
• -ный ум, см. Приро́дный ум. -ный дурачок, вор – прирожде́нний (приро́дній, роди́мий, рожде́ний, родови́тий, зро́ду) ду́рень, зло́дій.
• -ное свойство – приро́джена (вро́джена) власти́вість, прирі́док (-дку). [У йо́го таки́й прирі́док, що він ро́стом мали́й, а ду́жий (Вовч. п.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Ветер – вітер, (мн.) вітри, (ув.) вітрюган, (поэт.) вітрило, вітровій:
• благоприятный ветер – погожий (погодній, ходовий, попутний) вітер;
• бросать слова на ветер, говорить слова на ветер – кидати (пускати) слова на вітер, говорити на вітер, говорити пусто-дурно (пусто та дурно)! (уроч.) на вітер метати глагол (глаголи);
• ветер восточный – східний (сходовий) вітер, східняк (сходовець), (образн.) вітер з-під сонця;
• ветер, дующий с горы – згірний (горовий, гірський) вітер;
• ветер западный – західний вітер, заходень (західник);
• ветер крепчает – вітер дужчає (міцнішає, береться, розбирається);
• ветер от берега на море – відбережний (горовий) ветер;
• ветер свистит в кармане – у кишені вітер гуляє (свише) (Пр); дюдя свистить у кишені (Пр.); тільки душа, а в кишені ні гроша (Пр.); у кишені [аж] гуде (Пр.); спасибі Богу – всього є: хліба ма, а грошей нема (Пр.); у його грошей, як у жаби пір’я (Пр.);
• ветер северный – північний вітер, (на Дніпрі та ін.) верховий (горішній, горовий) вітер, верховик (горішняк);
• ветер сильный – [вітер] буйний, вітер навальний (дужий, лок. шпуй-ний), борвій (буревій, буровій, бурей), (эмоц.) вітрюга (вітрюган, вітрище), (образн.) вітер аж реве (аж гуде);
• ветер южный – південний вітер, (на Дніпрі та ін.) низовий вітер, низовик (низовець, нижняк, полуденник, лок. низовка);
• веяние, порывы ветра – вітровіння;
• во время ветра – під вітер, у вітер, під час вітру;
• выбрасывать деньги на ветер (разг.) – сипати грішми [як половою] (сипати гроші, як полову), розкидати (тринькати, розтринькувати) гроші, сіяти (пускати) гроші на вітер;
• говорить на ветер – говорити на вітер;
• держать нос по ветру – тримати (держати) носа за вітром, ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме), чути (дивитися), звідки (відки) вітер віє;
• идти куда ветер дует – іти (хилитися, гнутися), куди вітер віє (дме);
• ищи, догоняй ветра в поле – шукай, доганяй вітра (вітру) в полі лови вітра в полі;
• мчится как ветер – мчить (жене, летить, лине) як вітер (вітром, як на вітрі), мчить (жене, летить, лине) навзаводи з вітром, курить, (образн.) [як] вітер йому у ногах;
• палящий ветер – палючий вітер, (лок.) шмалій;
• по ветру – за вітром;
• подбитый ветром (разг.разгшутл.) – (про людину і про одяг) вітром підбитий (підшитий);
• поднимается, поднялся ветер – схоплюється, схопився (знімається, знявся, зривається, зірвався, рушає, рушив (рушився) вітер;
• пойти на ветер – піти з вітром;
• посеешь ветер — пожнёшь бурю – посієш вітер — пожнеш бурю (Пр.); хто сіє вітер, [той] збере (збирає) бурю (Пр.); сієш вітер, вітром жати будеш (Пр.); хто вітрові служить, тому димом платять (Пр.);
• сквозной ветер, сквозняк – скрізний вітер, протяг;
• собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.);
• стоять на ветру – стояти на вітрі (під вітром);
• сухой ветер – суховій;
• тёплый ветер – теплий вітер, тепляк;
• у него в голове ветер (разг.) – у голові йому (у нього) вітер [свище], у голові йому (у нього) горобці цвірінькають, у голові в нього як у пустій клуні (стодолі);
• унесённый ветром, уносимый ветром – звіяний (знесений, віднесений) вітром, звіюваний (відношуваний) вітром.
[Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива (Т.Шевченко). Плаче Ярославна В Путивлі рано на валу: — Вітрило-вітре мій єдиний, Легкий, крилатий господине! (Т.Шевченко). А парубки тії — сказано, вітер у голові, молодії — видрали десь музики і повели молодих по селу, гукаючи, співаючи (М.Вовчок). Галя почула — звідки вітер віє, куди хилить… (П.Мирний). В її батька і в неї давно вітер свистів у кишенях (І.Нечуй-Левицький). Вітром підшита свитина, літня китайчата хустка не дуже десь гріли (М.Коцюбинський). Вхопила вона ту мітлу і вітром за ним (С.Васильченко). І бачить Каїн далі: в млі рожевій Щось зароїлось легке, прозірчасте, Мов комашня. Придивлюєсь — се люди! Се тисячі людей і міліони, Мов пил, вітрами звіяний, кружаться, І тягнуть, тягнуть походом безмірним (І.Франко). Немає за що ганити тебе, хіба за те, що ти свій заробіток пускаєш так на вітер (Л.Українка). Ночами виміряв: омиті Дощем тополі. Вітровій Шугне по стежці хитро витій І змовкне боязко в траві. Минаю ниви неозорі: В душі не зиму і не дві Виношував я ці простори — Єдине, чим думки живі (Г.Кочур). Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла —  й тонко пішло, пішло, пішло по смертній лінзі, аж понад стелю жальний зойк завис (В.Стус). Зате я певен в іншому: їх мусили супроводити пташині крики, щоразу відношувані, як і капелюхи чи зірвані жіночі хустки й шалики, все туди ж — у трансильванському напрямі (Ю.Андрухович). Кого улещено дарами, кого утоплено в крові. І тільки храми, древні храми стоять по груди в кропиві. І тільки вітер, вітер, вітер… І тільки сонце, сонце, сон… над нерозгаданістю літер на скелі дикій, як бізон (Л.Костенко). — Чув я, жінко, од старих людей, що хто не скористався щастям, як воно само в руки пливло, той нехай на себе наріка, як воно стороною пішло. Негоже нам і тепер перед ним зачинятись, коли само в двері добувається; дме ходовий вітер — напинаймо ж вітрила! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Надворі шугав страшенний вітрюган, ледь не збиваючи мене з ніг (Л.Кононович, перекл. А.Мартен-Люган). На який вітер кидати слова? (С.Є.Лєц). 1. Пам’ятка студентові: “Дівчата-першокурсниці — гроші, викинуті на вітер”. 2. Поведінка куди-вітер-віє. 3. Ну і що, що вітер у голові, зате думки завжди свіжі]. Обговорення статті
Крепкий – (прочный) міцни́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (диал.) моцний, крі́пки́й, (сильный, выносливый) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дужий, сильний, цупкий, міцносилий, витривалий (о состоянии, ещё) непохитний, несхитний, незламний; (о фруктах, плодах) яде́рни́й; (о голосе, ещё) лункий; (о растворе, ещё) насичений, концентрований; (о запахе) різкий, терпкий; (о хазяине, ещё) заможний:
• более крепкий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший;
• довольно крепкий – міцне́нький, кріпе́нький (кріпке́нький), дебеле́нький;
• думать крепкую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися (загадуватися) про що, сильну́ (тяжку) ду́му ду́мати про що;
• задним умом крепок кто, крепок задним умом кто – мудрий по шкоді хто; пізно до розуму дійшов хто; якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то б сам пішов і дітей забрав (Пр.); привів коня кувати, як кузня згоріла (Пр.); як загнав на слизьке, то за (про) підкови згадав (Пр.); (груб., фам.) підтикалась, як задрипалась (Пр.);
• крепкая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай;
• крепкая дисциплина – міцна дисципліна;
• крепкая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа;
• крепкая фигура, крепкие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі;
• крепкие напитки – міцні́ (п’я́ні) напої (тру́нки);
• крепкий в слове – держки́й на сло́во;
• крепкий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь;
• крепкий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний, дошкульний) моро́з холо́д;
• крепкий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші;
• крепкий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н;
• крепкий орешек – твердий (міцний) горішок;
• крепкий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід;
• крепкий сон – міцни́й (сильни́й, твердий, глибокий, непробудний, (диал.) товсти́й) сон;
• крепкий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н;
• крепкий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум;
• крепкий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́), (образн.) кремінь, залізняк, моцак, дужак;
• крепкое здоровье – міцне́ здоро́в’я;
• крепкое слово, словцо (разг.) – круте́ (міцне, гостре) слово, слівце́, (похабность) гниле́ сло́во;
• крепкое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го;
• крепок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, підглухий, глухуватий хто; туги́й на слу́хи хто;
• он ещё крепок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги;
• очень крепкий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний;
• становиться, стать кре́пче – ду́жчати (дужати), поду́жчати (подужати), міцні́ти (міцні́шати), поміцні́ти, зміцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися;
• человек крепкого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду.
[Лід кріпкий, хоч гармати коти (Пр.). Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Пр.). Ко́ник він кріпке́нький (Є.Гребінка). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Т.Шевченко). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (П.Куліш). Того вечора таки недільного з Києва виїхав славний новий віз, запряжений двома міцними волами (М.Вовчок). А зима вже морозами кріпкими укріпила (М.Вовчок). Іще́ кріпки́й чума́к був (М.Вовчок). Натура його не була міцна, завзята (П.Мирний). Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (І.Нечуй-Левицький). Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М.Левицький). Спить товсти́м сном (І.Рудченко). Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Б.Грінченко). Хо́лодом пові́яло цупки́м (Б.Грінченко). Він добре бачив трохи кривий, глибокий і заслинений рот вовка, закрутки шерсті на його грудях і міцні замочені лапи (М.Коцюбинський). Нам дають чаю, гарячого, міцного, що блищить в склянці, як стигла вишня (М.Коцюбинський). Слова були міцні та повні, наче добре зерно (М.Коцюбинський). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (М.Коцюбинський). П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Кру́гла, заживна́ по́стать (Л.Українка). Яде́рні я́блука — до́вго проле́жать (М.Грінченкова). Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М.Грінченкова). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (С.Єфремов). Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Л.Мартович). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю. Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй. Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить. Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (АС). Міцні, засмальцьовані руки, А м’язи тверді, наче дуб. На білій, як день вишиванці Блищить український тризуб! В очах крижана недовіра, Як глобус блищить голова. Давно не гуляла сокира По вулицях міста Москва! (Ot Vinta). «Яких їм треба президентських указів, цим людям? – косишся на співгромадян. — Чи що їм взагалі потрібно?» Хто б і що не говорив, а зібрати їх-нас у щось притямне і не безсенсове, забезпечити тяглість в історії можуть не прапорці, що колишуться в кабіні водія, і не фізії політиків на білбордах, що миготять обабіч. А що? Так-так, саме вона, скривіться в тисячний раз, мовляв, «сколько можна» і «хіба це главне?» Мова – це і є Україна, і нічого з цим не поробиш, як і з тим, що поки що її не стає більше. Ну, трохи повилася сьогодні біля вуха, долинала десь із переднього майданчика, але вся вийшла на Контрактовій, біля Могилянської академії (П.Вольвач). — Та недалеко вже та пора, коли вашмості будуть мені наказувати, а я вашмостей буду послухати — тоді міцносила правиця моя дасть ознаку мого прагнення служити вам (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Та я ж її добре знаю,— сказав Санчо,- як челядь у селі навкидя грає, то і з найдужчих хлопців ніхто так далеко залізяки не кине, як вона. Там-то голінна дівоха, і вродою, і поставою — всім узяла, і хоч якому мандрованому лицарю перцю дасть, як до неї підсипатись почне! А моцна ж яка, а голос, бісової крові, який! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він і досі дужий міцний та худорлявий, залізняк, словом (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Що слабкіші доводи, то міцніша позиція (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Простирающийся – що (який) простягається, розпростертий, розпросторений, простя́гнутий, простя́гнений, просте́ртий:
• простирающийся через, от… – простягнутий (розпростертий, простягнений) через, від…
[Музикою сповнена вся ніч. Вона струменить від місячного сяєва, що, немов золоті і срібні струни, простягнуте від місяця до землі! (Терень Масенко). На самому краю лісу на горбку ріс дуб-велет, обхватів у чотири, ще не старий, дужий, розпросторений у всі боки — ціла зелена держава (Ю.Мушкетик). Іноді мені доводилося, асистуючи професору, брати участь в археологічних розкопках старовинних німецьких замків і фортець, і тому я досить швидко зміг визначити, що стіна, простягнута між дерев на декілька сот метрів, була зруйнована часом і корінням (Дмитро Білий)]. Обговорення статті
Собака – собака (м.р., реже ж.р.), (ув.) собацюра, собацюга, соба́йло, собачисько, (собир.) собачня, собарно́та, (ещё, пёс) пес:
• борзая собака – хірт (хорт);
• бросить как собаке – як собаці кинути; як собаці в зуби сунути;
• вот где собака зарыта (разг.) – так от у чім сила (суть); ось де притичина; видно, де дно (Пр.); от де заковика;
• две собаки дерутся, третья не мешайся – де їдять, там не пхайся, а де б’ються, звідтіль утікай (Пр.); де пси свої гризуться, там чужий не мішайся (Пр.); свій із своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся (Пр.);
• каждая собака (разг.) – кожний (усякий) собака; кожне (усяке);
• [как] собака на сене – [як] собака на сіні; собака на сіні (на кості, на стерві, на падлі) лежить — і сам не їсть, і другому не дає (Пр.); і сам не гам, і другому не дам (Пр.); сидить пес на сіні; сам не їсть і другому не дає (Пр.);
• как собака (устал, голоден…) (разг.) – як собака (як пес);
• как (что) собак нерезаных (разг.) – як комашні; як сарани;
• любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (Пр.); рад, як сирота трясці (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.);
• не тогда собак кормить, как на охоту идти – не тоді хортів годувати, як на влови їхати (Пр.); не тоді коня сідлати, як треба сідати (Пр.); не тоді коневі вівса, коли він дивиться на пса (Пр.); не тоді рушницю набивати, як треба стріляти (Пр.); шити-білити – завтра Великдень (Пр.);
• ни одна собака (разг.) – жоден (жодний) собака (пес);
• собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); вітер віє, собака бреше (Пр.); вітер повійне, а собака брехне (Пр.); собака погавка, а вітер рознесе (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пес бреше, дощ чеше, а вітер далі несе (Пр.);
• собаке собачья смерть – собаці собача й смерть (Пр.); жив, як пес, загинув, як собака (Пр.); ледачому ледача й смерть (Пр.); катюзі по заслузі;
• собаку съел на чём – зуби з’їв (проїв) на чому.
[На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (Казка). Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (І.Котляревський). За сими плентавсь розбишака, Нептунів син, сподар Мезап, До бою був самий собака І лобом бився, так, мов цап. Боєць, ярун і задирака, Стрілець, кулачник і рубака, І дужий був з його хлопак; В виски, було, кому як впнеться, Той насухо не оддереться; Такий ляхам був Желізняк (І.Котляревський). Братчики так, як хорти на поклик вівчаря, той звідти, той звідси, поспішали на раду (П.Куліш). — Де ж мені, панотче, дітись? — каже жінка. — Він мене вб’є, як наздожене. Тут хоч дурний, та такий злий, як собака (П.Куліш). — Гай-га! Аби живі були! Се не панські гроші — братерські: ними не зажуришся. Я собі зароблю: тепер я вільний хоч на півроку; з собаками не піймають (М.Вовчок). По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Л.Глібов). Все пішло на пси (Номис). Велика, чорна, кудлата собака кинулась на його з-під загороди (П.Мирний). — О, дурненька Солошка співає! — кричали вони й мерщій тікали до хати, щоб не зустріла вона де їх, бо боялися її, як скаженої собаки (П.Мирний). Господи! У неї ж ні шеляга; посліднього карбованця узяв він на сіль, як виходив з дому… Чи так кинути? Хай візьмуть — пошматують і загребуть, як ту собаку, без попа, без обряду церковного?.. Що ж він? Хіба він по своїй волі умер, хіба він хотів тії смерті?.. (П.Мирний). Колісник пихтів, одпихався, а вона, як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася, мов вірна собака (П.Мирний). — Та ти мені не кажи, я його знаю добре, — збірщиком при ньому був, — як собака на сіні: сам не їсть і другому не дає. Вредний ірод, а як удариться оце до начальства, то й Казюка не поможе (І.Карпенко-Карий). — Добрий каніс! Гарний собацюра!.. Ну тебе к чорту!  Хвостом  усю  пику заляпав (Б.Грінченко). Управитель пана, бита собака, послухав хлопцевої мови, подивився на нього та й промовив на Шевченкове прохання: «Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба» (С.Васильченко). Гавкнуло, як із бочки, — і кудлатий собацюга летів із-за куща на Якова з вищиреними зубами (С.Васильченко). — До ладу не з’їсте — все ті карбованці та червінці складаєте. А помрете, то якась випорожнить кутки та й спасибі не скаже. Так ні за собаку й пропаде (С.Васильченко). Десь узялися свині та так і опали мене навкруги, як ті собаки (І.Нечуй-Левицький). — Хто ти такий, питаю в тебе. Ти мій панщанний? Еге, так? — Ні, князю! Од цього мене Бог помилував. Я панщину люблю, сказати по правді, як собака цибулю (І.Нечуй-Левицький). «Он що! — прошепотів чоловік; чув, що холод обняв йому всю душу. — Божевільні вбили хлопця! І  —  на м’ясо… Тепер готують з нього їжу… Страх який! — Дядько вийшов швидко і вернувся в свій двір. Не знаходить собі місця. — Хоч міліція — собачня, а хтось же мусить на світі за таким ділом глядіти! Хай хоч тут порядок наведуть» (В.Барка). Зрідка дощить високе серпневе небо, гавкають собаки по дворищах і крайня зоря над самим небосхилом надсадно продирається крізь віття дерев (В.Стус). Печаль осиплеться, як маки. Заорють місце орачі. Лиш десь на хуторі собаки ще довго витимуть вночі (Л.Костенко). Чи, може, сам невипростаний я, Не маю мужності і того духу в слові, Що пропікає світ і все на світі І стверджує і волю, і любов?! Чи, може, я не маю ні народу, Ні мови, ні свободи, ні життя, І, як собака за чужинським возом, Плетусь собі, вдоволений шматком, Що кинуть з того возу, га?.. Не знаю… (М.Вінграновський). Собайло радісно заскавчав і, підстрибнувши, лизнув Мацюцьку просто в губи (Л.Кононович). Вони гнали величезними стрибками, і з вікна добре видно було, як ця собарнота розсипалася поміж деревами, та однак мчала і мчала в одному напрямку, орієнтуючись по слідах, котрі вервечкою виділялися на сніговій понові (Л.Кононович). …медведя за карабін чіпляють до грубого дроту, натягнутого між грабів, скраю галявини впівголос перемовляються чоловіки, собарнота скалозубить і обнюхує траву, зрідка старий, притупуючи валянком, гукає: давай, давай! і хрипкуваті голоси обривали дзвін брязкал на ошийнику медведя, що глух від люті; давай, давай! і летіла шерсть, сука з натертим об сніг малиновим вим’ям відлітала до кучугури, гримів ланцюг і сніговий вихор здіймався там, де клубкували чорні і гостровухі собачиська (Є.Пашковський). Насміхається тварюка, подумав Григорій. Тузик заперечливо помахав хвостом. Кмітливий, хитрий, але ледачий український пес. Невже все розуміє, собацюра? (В.Кожелянко). Він дико реготав, аж боліли ребра. Реготав так тяжко, аж почав плакати. Його розривало від ридання. він пережив Лінду, канал, пігулки і поїзд. А тепер його порве на шматки собацюра. І йому байдуже. Його дружина спить із футбольною командою. Ніщо не тримає його на світі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Чудова чиста свобода жінки явно була чимсь прекраснішим за будь-яку фізичну любов. Єдина біда полягала в тому, що чоловіки в цьому питанні були недорозвиненіші від жінок. Вони вимагали сексу, як собаки (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Як мені важко було дивитись на нього, коли він опинився серед тієї миршавої собачні в таборі (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Хто лягає спати з собаками, встає з блохами (Г.Гайне). Що більше я дізнаюся про людей, то більше люблю собак (Марі де Савіньє). Служив як пес, убили як собаку (С.Є.Лєц). Напис на воротах: «Собака — друг! Але не кожної людини»]. Обговорення статті
Состояние –
1) стан, спроможність, кондиція, (положение, ещё) становище, ситуація, (сословие) верства;
2) (имущество) майно, (средства) статок, статки, достатки, (богатство) багатство:
• быть в состоянии, не в состоянии (сделать что) – могти, не могти (зробити що); бути спроможним, неспроможним (зробити що); мати силу (змогу, спромогу, спроможність), не мати сили [змогти, спромогти] (зробити що); здужати (здолати), не здужати (не здолати) (зробити що);
• в образцовом состоянии – у взірцевому стані;
• в состоянии сделать – дужий зробити; здужати зробити;
• в хорошем состоянии – у доброму (гарному) стані, (об одежде, ещё) непоношена, добротна;
• гражданское состояние – громадянський стан;
• критическое состояние – межовий (критичний) стан;
• люди разного состояния – люди різного стану (різних верств);
• не в состоянии произнести ни слова – не могти видобути ні слова;
• по состоянию (здоровья) – станом здоров’я, здоров’ям;
• по состоянию на октябрь – на жовтень, станом на жовтень;
• по состоянию на шестой час, пришло… – до шостої години прийшло…, станом на шосту годину, прийшло;
• по социальному положению – соціяльним станом;
• приводить в какое состояние – доводити до якого стану;
• приводить в хорошее состояние что – доводити до пуття що;
• приходить в состояние упадка – занепадати;
• составить большое состояние – збити значне майно;
• состояние денежных средств – грошовий стан;
• терять состояние – нищитися;
• удрученное состояние – пригнічення;
• целое состояние – справжнє багатство.
[У хворого, що заповів своє майно лікарю, мало шансів одужати (Томас Фулер). Багаті стали такі нелюдяні, що ладні кинути в море свої скарби, замість віддати частину їх біднякам, які дужче ненавидять чужі статки, ніж страждають від власних злиднів (Ісократ). 1. Буває такий стан, коли душа просить тіла. 2. Подарю кому-небудь чоловіка в доброму стані алкогольного сп’яніння. 3. — Чи немає у Вас чого-небудь з психології виховання дітей від 5 до 12 років? — Ремінь солдатський, шкіряний у гарному стані]. Обговорення статті
Мачо –
[— Нині чоловіки у дефіциті, Мені б завести якогось мачо, — Скаржаться жінки у кав’ярні За сусіднім столиком. — Ні, краще завести вже мачку Чи собачку, бо за логікою, Мачо стане колись імпотентом-алкоголіком (Маріяна Шутко). «Не бійтеся, сеньйорито. Наш друг Мартін хоч і літератор, а проте він дужий як бик, — сказав Семпере. — Правда ж, Давиде?» Крістіна подивилася на мене, не дуже переконана. Я подарував їй свою усмішку непереможного мачо (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Я не мачо. Але секс люблю і не можу собі в цьому відмовити (Б.Нємцов). Реклама: «Нові презервативи із запахом паленої ґуми. Відчуйте себе мачом!»]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Дюжий – ду́жий, -а, -е.
Здоровый – здоро́вий;
1) (сильный) ду́жий;
2) (полезный) пожито́чний, -а, -е.
Мощный – поту́жний, ду́жий, си́льний, -а, -е.
Ражий – ду́жий, -а, -е, огрядни́й, показни́й, -а́, -е́.
Сильный –
1) (могучий) си́льний, -а, -е, ду́жий, здоро́вий, міцни́й, -а́, -е́; (о ветре) бу́йний, -а, -е;
2) (влиятельный) мо́жний, поту́жний; З) (обильный) рясни́й, -а́, -е́.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Состояние – стан; статок; спроможність. Составить большое состояние – збити значне майно. Терять состояние – нищитися. Быть в состоянии – здолати; мати змогу, спроможність. По состоянию (здоровья) – станом (здоров’я). Состояние денежных средств – грошовий стан. В состоянии сделать – дужий зробити; здужати зробити. Приводить в (какое) состояние – доводити до (якого) стану. Приводить в хорошее состояние что – доводити до пуття що. Удрученное состояние – пригнічення.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Ветер
• Благоприятный ветер – погожий (погодній, ходовий, попутний) вітер. [Уже він напнув вітрило, і попутний вітер жене баркас далі. Шиян.]
• Бросать слова на ветер, говорить слова на ветер – кидати (пускати) слова на вітер; говорити на вітер; говорити пусто-дурно (пусто та дурно); (уроч.) на вітер метати глагол (глаголи).
• Ветер восточный – східний (сходовий) вітер; східняк (сходовець); (образн.) вітер з-під сонця.
• Ветер, дующий с горы – згірний (горовий, гірський) вітер.
• Ветер западный – західний вітер; заходень (західник).
• Ветер крепчает – вітер дужчає (міцнішає, береться, розбирається). [Вітер з годину на годину дужчав… Мирний. Як вітер розбереться, то погано буде хату крити. Сл. Гр.]
• Ветер свистит в кармане – у кишені вітер гуляє (свище). Пр. Дюдя свистить у кишені. Пр. Тільки душа, а в кишені ні гроша. Пр. У кишені [аж] гуде. Пр. Спасибі Богу — всього є: хліба ма, а грошей нема. Пр. У його грошей, як у жаби пір’я. Пр.
• Ветер северный – північний вітер; (на Дніпрі та ін.) верховий (горішній, горовий) вітер; верховик (горішняк).
• Ветер сильный – [Вітер] буйний; вітер навальний (дужий, (лок.)шпуйний); борвій (буревій, буровій); (емоц.) вітрюга (вітрюган, вітрище); (образн.) вітер аж реве (аж гуде). [Бором реве борвій! Лукаш, перекл. з Гете.]
• Ветер южный – південний вітер; (на Дніпрі та ін.) низовий вітер; низовик (низовець, нижняк, (лок.)низовка).
• Веяние, порывы ветра – вітровіння.
• Во время ветра – під вітер; у вітер; під час вітру.
• Выбрасывать деньги на ветер (разг.) – сипати грішми [як половою] (сипати гроші, як полову); розкидати (тринькати, розтринькувати) гроші; сіяти (пускати) гроші на вітер.
• Держать нос по ветру – тримати (держати) носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме); чути (дивитися), (з)відки вітер віє.
• Идти куда ветер дует – іти (хилитися, гнутися), куди вітер віє (дме). [Мар’яна: То ти, виходить, хилишся — куди віє вітер? Тобілевич.]
• Ищи, догоняй ветра в поле – шукай, доганяй вітра (вітру) в полі: лови вітра в полі.
• Лёгкий ветерок (зефир) – легкий (легенький) віт(е)рець; (поет.) легіт.
• Мчится как ветер – мчить (жене, летить, лине) як вітер (вітром, як на вітрі); мчить (жене, летить, лине) навзаводи з вітром; курить; (образн.) [як] вітер йому у ногах.
• Палящий ветер – палючий вітер; (лок.) шмалій.
• По ветру – за вітром. [Ох, ох, — змерзла сину… А тут ще й у грудях кленить, голову палить… Якби не за вітром, так хоч лягай… Тесленко. Дивна пісня грізно наростала, буйно розкидалася на лани, летіла за вітром до степових економій. Гордієнко.]
• Подбитый ветром (разг. шутл.) – (про людину і про одяг) Вітром підбитий (підшитий). [Правда, на козакові шапка-бирка, зверху дірка, Травою пошита, Вітром підбита, Куди віє, туди й провіває, Козака молодого прохолоджає. Дума.]
• Поднимается, поднялся ветер – схоплюється, схопився (знімається, знявся, зривається, зірвався, рушає, рушив(ся) вітер.
• Посеешь ветер — пожнёшь бурю – посієш вітер — пожнеш бурю. Пр. Хто сіє вітер, [той] збере (збирає) бурю. Пр. Сієш вітер, вітром жати будеш. Пр. Хто вітрові служить, тому димом платять. Пр.
• Сквозной ветер, сквозняк – скрізний вітер, протяг.
• Собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить). Пр. Собака гавка, а мажі йдуть. Пр. Пси виють, а місяць світить. Пр.
• Стоять на ветру – стояти на вітрі (під вітром).
• Тёплый ветер – теплий вітер, тепляк. [Тепляк повіяв з-під Дніпра, Пропахши цвітом яблуневим… Юренко.]
• У него в голове ветер (разг.) – у голові йому (у нього) вітер [свище]; у голові йому (у нього) горобці цвірінькають; у голові в нього як у пустій клуні (стодолі).
Довольно
• Довольно! – годі!; буде!; доволі!; досить!; (лок.) доста!
• Довольно большой – чималий; (розм.) величенький.
• Довольно долго, холодно… – доволі (досить) довго, холодно…; (розм.) довгенько (лок. подовго), холодненько (лок. похолодно)…
• Довольно много – досить (доволі) багато; чимало; (розм.) багатенько (чималенько).
• Довольно об этом – годі (доволі, буде) за (про) це; (іноді) менш(е) про (за) це.
• Довольно сильный – доволі (досить) сильний (дужий); (розм.) сильненький (дуженький).
• Довольно с меня и этого – стане (буде) мені (з мене) й цього; досить мені й цього. [Буде з мене, поки живу, і мертвого слова. Шевченко.]
• Довольно с меня, мне, с тебя, тебе… – буде з мене, з тебе. [Пожили, порозкошували — і буде з вас. Вовчок.]
• Довольно твёрдый, высокий… – досить (доволі) твердий, високий…; (розм.) тверденький, височенький…
• Довольно хорошо – доволі (досить) добре (гарно); добренько (гарненько).
Кажущийся
• Кажущаяся опасность – уявна (гадана, позірна) небезпека.
• Кажущийся сильным – на позір сильний (дужий).
• Ошибка лишь кажущаяся – тільки (лише) на око помилка; помилка лише гадана (тільки позірна).
Косой
• Косая сажень в плечах у кого (разг.) – широкоплечий (кремезний, дужий) хто; крижа(с)тий (плечастий) хто.
• Косой взгляд, взор (перен.) – криве око; підозріливий (недовірливий, неймовірний) погляд.
Неладно
• Здесь что-то неладно (разг.) – тут щось негаразд (недобре); тут щось не так.
• Неладно скроен, да крепко сшит – хоч не гладко, аби міцно. Пр. Хоч не в лад, та широко ступає. Пр. Хоч погано баба танцює, зате довго. Пр. Хоч непоказний, та міцний (та дужий). Пр.
Особенно
• Не особенно давно, долго – не дуже давно, довго; не так (не з так) і давно, довго.
• Не особенно сильный – не надто (не дуже) сильний; не який сильний (дужий).
• Особенно же… – а особливо…; а надто…
Сажень
• Косая сажень в плечах – широкоплечий (кремезний, дужий); крижастий (плечистий).
• Ростом в косую сажень – високопоставний; рославий; (жарт.) довгаль (довгань).
Сильный
• У сильного всегда бессильный виноват – дужий завжди звинувачує слабкого. Пр.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

си́льный си́льний, ду́жий, міцни́й, поту́жний

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Дуж, см. Ду́жий.
• Чим-дуж – изо всех сил.
Ду́жий –
1) сильный, мощный.
• Ду́жий, не ду́жий зроби́ти – в состоянии, не в состоянии сделать. 2) здоровый.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Мощный (о предприятии) – поту́жний, міцний, ду́жий.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ду́жий, ду́жа, ду́же; ду́жі, -жих

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Безси́льний, -а, -е. = Безсилий. Дужий безсильного давить. Котл. НП. Вода́ безси́льна. Сказочная вода, отнимающая силу у пьющаго ее. Як він з ким небудь б’ється, то сам п’є силну воду, а другому дає безсилну. Чуб. II. 208. Ка́мень безси́льний играетъ ту же роль: если его лизнуть, сила пропадаетъ. Чуб. II. 209, 210.
Дуж, -жа, -же.
1) = Дужий. Ном. № 8792.
2) Чим-дуж. На сколько силъ хватить. Другий раз як прісне, то чим-дуж тікай у вівтар. Чуб. І. 202.
Дуже́нький, -а, -е. Ум. отъ дужий. Довольно сильный.
Ду́жий, -а, -е.
1) Сильный, мощный. Не дужий б’є, а сміливий. Ном. № 7259. Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий! Шевч. 165. Ду́жий, не ду́жий зроби́ти щось. Въ состояніи, не въ состояніи сдѣлать что либо. Криве дерево не дужо випрямитись. Ном. № 3216.
2) Здоровый. Дужим не треба лікаря. Єв. Мт. IX. 12. Ум. Дуже́нький.
Крутого́рий, -а, -е. Съ обрывистыми горами. Дніпр той дужий крутогорий. Шевч. 562.
Кула́чник, -ка, м. Кулачный боецъ. Боєць, ярун і задирака, стрілець, кулачник і рубака, і дужий був з його хлопак. Котл. Ен.
Підва́жувати, -жую, -єш, сов. в. підва́жити, -жу, -жиш, гл. Поднимать, поднять съ помощью рычага. Воза підважити. Г. Барв. 177. Дручок той, що підважують віз. Чуб. VII. 404. Дужий: бувало паровицю плечем підважує. О. 1862. VIII. 18.
Прирі́док, -дку, м. Прирожденное свойство. У його такий прирідок, що він ростом малий, а дужий. Волч. у.
Рі́вний, -а, -е.
1) Ровный, гладкій. Ой я зроду чумакую, йду на гору — не бичую, а із гори не гальмую, по рівному поганяю. Чуб. V. 1034.
2) Ровный, прямой. Пішов гордою ходою Яким рівний, дужий з широкими плечима. Левиц. І. 262. Голос був у неї чудовий, тонкий та рівний, як шовкова нитка. Левиц. І. 112.
3) Равный, одинаковый. Кінь коневі не рівний. Ном. № 1019. Одного батька діти, та не рівні. Ном. № 9229. Ум. Рівне́нький, рівне́сенький.
Роскорени́тися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Разростись, распространиться, размножиться. КС. 1883. III. 670. Перед вікнами роскоренився широкий кущ бузку. Левиц. 1. 72. Рід... роскоренився великий та дужий. Мир. ХРВ. 120. Я бачив, як дурний роскоренився, то я прокляв його оселю марну. К. Іов. 11.
Си́льне, нар. Сильно, весьма, очень. Туди ішла стара мати — сильне плаче і ридає. Макс. Той чоловік був сильне багатий. Рудч. Ск. Під ним кониченько, під ним вороненький, сильне дужий. Чуб. Церква давня сильне. МВ. І. Ум. Сильне́нько, сильне́сенько. Тяжко зітхнула, сильненько заплакала. Чуб. III. 119. Став сильнесенько кричати. Чуб. V. 436.
Хлопа́к, -ка́, м. = Хлопець. Стрілець, кулачник і рубака і дужий був з його хлопак. Котл. Ен.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Валува́тися, -лу́юся, -єшся, гл. Возиться, барахтаться. Мущина дужий, як медвідь, бо, знаєте, і не боязливий. З ним валувалися зо три годині по хаті: їх чотирі, а він один. Стеф.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Мощный — міцни́й, ду́жий; М. огонь — ду́жий вого́нь.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вліятельный = впливови́й, ду́жий, си́льний. Нехай Рада народня скличе зараз найбільше впливових мужів. Батьківщина.
Дю́жій = ду́жий, си́льний, міцни́й.
Здоро́вый = 1. здоро́вий (не слабий). — Недужий смертї, а здоровий хвороби сподївай ся. н. пр. 2. ду́жий, міцни́й, здоро́вий, кремезни́й. — Кремезний дїдуган. 3. (про воду) — пого́жий, (про повітря, їжу і т. д.) — здоро́вий. — Погожа вода. С. З.
Знаменоно́сецъ, знаменщикъ = хору́нжий, хору́жий. — Лучче живий хорунжий, нїж мертвий сотник. н. пр. — По серединї пан хоружий, під ним кониченько, під ним вороненький, сильно дужий. н. п.
Конёкъ = 1. ко́ник, ко́ничок, кони́че́нько, лошачо́к. — Козак молоденький, під ним коник вороненький. н. п. — По серединї пан хорунжий, під ним кониченько, під ним вороненький, сильно дужий. н. п. 2. коньо́к, частїше мн. коньки́, скобзу́н, ли́жва, ли́жви (Гал. С. Пар.), костяні — на́рти. — В лижви чоботи прибрав, та по льоду легесенько з саночками вів погнав. (Дзвінок). 3. комаха Gryllus — ко́ник. — Наш коник-стрибунець живе так саме, як і сарана. Степ. — Жвавий коник скакунець доцьвірінькав ся в кінець. Старицький. Байки. 4. риба Syngnatus hippocampus — ко́ник (морський). 5. гре́бінь (в стрісї). 6. гло́вень (верхнїй одвірок).
Крѣ́пкій = міцни́й, цупки́й, крі(е́)пки́й, тверди́й (С. Ш.), здоро́вий, си́льний, ду́жий. С. З. Л. — Нехай бъють ся, коли міцні голови мають. н. пр. — Не поможи міцний Боже і воскова сьвічка. н. п. — Здоровий мороз. С. Л. — Здоровий вітер. — З дужим не борись, з багатим не судись. н. пр. — Тверда Русь — все перебуде. н. пр. — Тверда зіма. С. Ш. — Крѣ́пкая стра́жа = пи́льна сторо́жа. — Крѣ́пкая во́дка = міцна́ горі́лка. — Крѣ́покъ на́ ухо = не дочува́є, глухе́нький. — Крѣ́покъ на язы́къ = мовчазни́й, мовчу́н. — Крѣ́пкій сонъ = міцни́й, товсти́й сон. — Спить товстим сном. н. к. — Не зробив то за тим, то за сим, то за сном товстим. н. пр.
Могу́чій, могу́щественный = міцни́й, си́льний, ду́жий, могу́чий, могу́щий, мо́жний (С. Ж.), могу́тний (С. Л.), великомо́жний, поту́жний (С. З. Л.), премо́жний. — Не поможе міцний Боже і воскова сьвічка. н. нр. — Не завидуй могучому, бо той заставляє. К. Ш. — Надїя і могутного царя і мене пестить. Кн. — Поскидав потужних з престолів і підняв у гору смирених. К. Св. П. — Тут треба потужнїших сил. С. З. — Підхиляю ся під їх монаршую преможную волю. К. Ст. — Преможний Монархо! Самойлович. С. З.
Мо́щный, но = міцни́й, но (С. З.), ду́жий (С. Аф. З.), могу́чий, мо́жний, но, поту́жний. (С. З.). — Не поможе міцний Боже і воскова сьвічка. н. пр. — Не завидуй могучому, бо той заставляє. К. Ш. — Тут треба найпотужнїйших сил. Самойлович. С. З.
О́чень = ду́же (С. Аф. З. Л), ве́льми́ (С. Аф. З. Л ), си́льне (С. З.), ба́рзо (С. З.). — Мене згадаєш, милий друже. і пожалкуєш душе, дуже. Б. Г. — Коли любиш — люби дуже, а не любиш — не жартуй же. н. п. — Ой не шуми, луже, дібровою дуже. н. п. — Ой я маю вельми дорогий крам. н. д. — Гуде вітер вельми в полї, реве, лїс ламає. Забіла. — Під ним кониченько, під ним вороненький сильне дужий. н. п.
Ра́жій = ду́жий (С. Аф.), го́жий, показни́й. — Він був чоловік дужий та огрядний. н. о. — Ой там ходить козак гожий, ще й на личенько хороший. н. п.
Си́льный = 1. си́льний, дуже — силе́нний, ду́жий (С. Аф. З. Л.), дуже́нний (С. Л.), здоро́вий (С. З. Л.), здорове́нний, міцни́й (С. З. Л.), поту́жний (С. З.), снажни́й (С. Д.), силкови́й. — Під ним кониченько, під ним вороненький сильний дуже. н. п. — От до чого силенний лев дожив ся: бодай би був не народив ся. Б. Г. — Дужий безсилого давить і жме. Кот. — З дужим не борись, з багатим не судись. н. пр. — Але мати дуже серце мала, не зронила й однїї сльозини. Ст. С. — Здоровий, як бугай. н. пр. — Людська нам сила не поможе; тобою ми потужні, Боже. К. П. — Тут потребне потужнїйших сил. Самойлович. С. З. — Снажний кінь. С. Л. — Він такий силковий, що його всї боять ся. н. к. 2. могу́чий, мо́жний, ду́жий, поту́жний і д. Могу́чій. — Аби можному і потужному не все вольно було чинити. Ст. Л. — То не радість, а велика туга: умірає царь Милютин дужий і нїкого по собі не кида. Ст. С — Їм і каже царь Мурат потужний. Ст. С. 3. вели́кий, здоро́вий, про дощ і вітер ще — бу́йний, про вітер — шпу́йний. — Велика радість обняла його. — Великий снїг. — Здоровий мороз. — Здоровий вітер. Ман. — Віють вітри, ніють буйні, аж дерева гнуть ся. н. п. — Буйний дощ. С. Ш. 4. бу́йний, рясни́й. — Буйна трава. — Рясна яблуня. — Ся́льный цвѣтъ, рос. Ranunculus acris L. = дрібноцьві́т, зїлля од тря́сцї, козе́лець, лома́тник, жовтобрю́шник. С. Ан.
Ядрёный = сьві́жий, сокови́тий; здоро́вий, міцни́й, си́льний, ду́жий, яде́рний (С. Жел.).

Запропонуйте свій переклад