Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 62 статті
Запропонувати свій переклад для «діл»
Шукати «діл» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вниз –
1) вниз, нани́з, дони́зу. [Спуска́йсь із гори́ тихі́ше вниз (Ном.)];
2) (к земле, на землю, на пол) додо́лу, на-ді́л, до́лі. [Серди́тий ві́тер завива́, додо́лу ве́рби гне висо́кі (Шевч.). Спу́щені додо́лу о́чі (Коцюб.). Сльо́зи коти́лися по що́ках та спада́ли на-ді́л (Крим.). Заверещи́ть жі́нка: до́лі, до́лі! – він за́раз присіда́ додолу́ (Мар. Вовчок)];
3) (под гору) з гори́. [Сапа́ти й коси́ти кра́ще під го́ру, ніж з гори́ (Звиног.)].
• Вниз по реке, вниз по течению – за водо́ю на-ни́з. [Пливе́ на-ни́з. Іди́, до́ле, за водо́ю].
• Вниз под что-л., под низ – наспі́д. [Схова́ла в скри́ню аж наспі́д].
• Вниз головой – сторч, сторч голово́ю, сторчака́, сторчма́, сто́рчки, до гори́ нога́ми. [По ха́ті ходжу́ сторч. Він бу́де леті́ти сторчака́ з Тарпейського у́рвища (Кул.). Так сторчма́ й покоти́всь (Крим.)].
• Повесить вниз головою – пові́сити сторчма́, стрі́мголо́в, стрімгла́в.
• Упасть вниз головою – сторчака́ да́ти.
Доли́на – доли́на (ум. доли́нка, доли́ночка, доли́нонька), діл (р. до́лу); (низина) низ (р. ни́зу), низькоді́л (р. -до́лу). [З гори́ спусти́вся в діл (Крим.). Неси́ мене́, си́вий ко́ню, гора́ми, дола́ми. Коза́к Савлу́к ходи́в і набрі́в оце́й низькоді́л, де тепе́р село́ (М. Вовч.). Пішли́ низа́ми].
• Небольшая круглая -на – падь (р. па́ди), па́дина.
• Степная -на длинная и узкая (овраг) – ба́лка, ба́лище. [По ба́лищах степови́х]; лесистая – байра́к (р. -ку).
• Доли́нка между двумя возвышениями – жоло́бина, жо́лоб (р. -ба); между горами – межи́гір’я; (теснина) про́смик; устье доли́ны – придоли́нок (р. -нку). [На степку́ садо́чок у придоли́нку].
• Начало доли́ны – одве́ршок (р. -шку).
• Житель доли́ны – долиня́нин.
• Доли́нный – доли́нний, доли́новий, долиня́ний, до́льний.
До́ля –
1) ча́стка (ум. ча́сточка), па́йка, (реже) пай (ум. пайо́к, пайо́чок), (гал.) у́діл (р. -лу); (при дележе) – діл (р. ді́лу), ділени́ця. [І деся́тої ча́стки тих книжо́к не прочита́в. Домі́шується вже й до́бра па́йка наро́дньої мо́ви (Єфр.). В діл Матві́єві пішла́ па́сіка].
• Третья до́ля – трети́на.
• Пятая до́ля – п’яти́на.
• Десятая до́ля – десяти́на.
• Известная до́ля урожая, улова и пр., отдаваемая работающими хозяину поля, воды и пр. – ді́[е́]жма.
• До́ля зерна за помол – ро́змір, ви́мір.
• Принимать в до́лю – прийма́ти до спі́лки.
• Вступать в до́лю – пристава́ти до спі́лки.
• Делить на до́ли – паюва́ти.
• Прийтись, пасть на до́лю – припа́сти, упа́сти кому́, припада́ти (припа́сти) на па́йку. [Як діли́лися ба́тьківщиною, мені́ припа́в оце́й-о садо́к. Поділи́ли те бо́рошно, і впа́ло нам по два пу́ди];
2) (судьба) – до́ля, тала́н (ум. до́ленька, талано́чок). [Шука́ коза́к свою́ до́лю, а до́лі нема́є (Шевч.). До́бре, ма́мо, що ти зара́ні спать ля́гла, а то-б і бо́га прокляла́ за мій тала́н (Шевч.)].
• Горькая, злая, несчастная доля – лиха́ (неща́сна) годи́на, щерба́та до́ля.
• Роковая до́ля – фата́льна (заги́бельна) до́ля, судьбина́. [Таке́ вже йому́ суди́лося, така́ йому́ судьбина́ (Звин.)].
• Иметь чью долю – ма́ти чию до́лю, (итти стезею) – топта́ти сте́жку чию́. [Вона́ вже зна́ла, яка́ до́ля чига́ла на її́ дити́ну: доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)].
• Выпасть на долю – суди́тися, присуди́тися кому́, спітка́ла кого́. [Суди́лося мені́ оту́т заги́нути. Чужі́ дівки́, та ра́но вста́ли, по щасли́вій до́лі взя́ли, я, молода́, опізни́лася, гірка́ до́ля присуди́лася. Украї́нство в Росі́ї спітка́ли репре́сії].
Засте́нчиво – соромли́во, соромля́же, (неловко) ні́яково, (несмело) несмі́ливо, (дичась) вовкува́то. [Соромля́же спусти́в о́чі додо́лу (Крим.). Соромли́во на діл погляда́є (Л. Укр.)].
Земля́ –
1) (земной шар) земля́;
2) (вещество; прах) земля́;
3) (почва, поверхность) земля́, ґ[г]рунт (-ту).
• Вспаханная -мля́ – рілля́ (ж. р.), ни́ва.
• Девственная -мля́ – цілина́, ціли́нна земля́.
• Пахотная -мля́ – о́р(а)на земля́.
• Сухая -мля́ – сухо́земля.
• Утоптанная -мля́ – уто́птана земля́, збій (р. збо́ю).
• -мля́ замёрзшая комками – гру́да, (собир.) гру́ддя.
• Пласт -мли́ (при пахании) – верства́, шар, (при копании на глубь одного заступа) штих.
• Слой (отвороченный) -мли – ски́ба.
• Зе́мли (геол.) – зе́млі.
• Возделывать, обрабатывать -млю – обробля́ти (роби́ти, управля́ти, по́рати) зе́млю (по́ле, степ, ріллю́).
• Истощать (-щить) -млю частыми посевами – виробля́ти (ви́робити) зе́млю;
4) (суша) земля́, суході́л (-до́лу), су́ша, матери́к (-ка́);
5) (страна, область) земля́, краї́на, край; сторона́; (территория) терито́рія, тере́н (-е́ну). «Запорожские -мли» – во́льності Запоро́зькі.
• Чужие -мли – чужі́ зе́млі (краї́, сто́рони), чужозе́мщина.
• -мли за морем – замо́рські краї́, замо́р’я (ср. р.).
• За тридевять -ме́ль – за двадця́ту грани́цю, за три́дев’ять земе́ль;
6) (угодье, иногда с усадьбой) земля́, ґ[г]рунт; срвн. Уса́дьба.
• -мли – ґрунти́ и ґрунта́.
• Казённая -мля́ – скарбо́ва земля́.
• Неудобная -мля́ – невжи́тки.
• Необрабатываемая несколько лет -мля – облі́г (-ло́гу), перелі́г (-ло́гу).
• Опустевшая -мля – пу́стка.
• Отцовская -мля́ – ба́тьківщина.
• -мля́, приобретенная правом первого занятия – за́ймань, займанщи́на.
• Церковная -мля́ – церко́вна земля́, (отведенная для духовенства) ру́га, ру́жна земля́.
• Выморочная -мля – безгоспода́рна земля́, відуме́рщина;
7) (дол) діл (р. до́лу), земля́.
• До -мли́, к -мле́ – додо́лу.
• На -мле́ – до́лі, на землі́.
• На -млю – додо́лу, на ді́л, на зе́млю.
• Стереть с лица -мли́ – з сві́та згла́дити, (поэтич.) не да́ти ря́сту топта́ти;
8) (фон) земля́, по́ле, тло; см. Фон. [Очі́пок по вишне́вій землі́ з зеле́ними розво́дами (Квітка)].
Земляно́й –
1) земляни́й, земни́й.
• -но́й пол – долі́вка, діл (р. до́лу).
• -ные работы – граба́рські, зем(ля)ні́ робо́ти;
2) (земельный) земе́льний.
• -на́я груша, бот. – бу́льба, воло́ська рі́па.
Исковы́ривать, -ся, исковыря́ть, -ся – сколу́пувати, -ся, сколупа́ти, -ся, поколупа́ти, -ся, покопи́рса́ти, -ся, пошкалу́ба́[и́]ти, -ся.
• Исковы́рянный – с[по]колу́паний, покопи́рсаний. [Діл був уве́сь сколу́паний (Н.-Лев.)].
Лог –
1) уло́го́вина, доли́на, діл (р. до́лу), ви́долинок (-нка), ба́лка, ви́балок, пере́балок (-лку), ло́щи́на, лощо́ви́на, запа́дина, жоло́бина;
2) (залежь) облі́г, перелі́г (-ло́гу);
3) строит. – до́вжик (-ку).
• Кладка кирпича -гом – цегляне́ мурува́ння до́вжиком;
4) см. Ло́же 2.
Ло́жечка –
1) ло́жечка, (детск.) ло́зя.
• -ка чайная, дессертная – ча́йна́, десе́ртна (десе́ртова) ло́жечка;
2) анат. scrobiculum cordis – я́мка черевна́, се́рцевий діл (р. до́лу).
• У больного давит, сосёт под -кой – хво́рого ти́сне, ну́дить в черевні́й я́мці, (вульг.) ти́сне під се́рцем, тя́гне в сере́дині (під грудьми́), ну́дить коло се́рця.
На́земь, нрч. – додо́лу, на діл, на зе́млю, об зе́млю. [Упа́в додо́лу (на зе́млю) (Київщ.). Мене́ з їх хтось уда́рив, додо́лу збив (Грінч.)].
• Бросил его -земь – ки́нув його́ додо́лу, ки́нув ним об зе́млю.
• -земь лицом – долі́лиць, лице́м об зе́млю.
Низ –
1) (нижняя часть предмета) низ (-зу), доли́на, (испод) спід (р. спо́ду). [Сті́ни всі од ви́шки до ни́зу розмальо́вані черво́ними пташка́ми (М. Вовч.). Я подаю́ нота́тки не в те́ксті, а в доли́ні під те́кстом (Франко). Підпали́ли со́сну від спо́ду до ве́рха (Чуб. V)].
• Низ и верх строения – низ і верх буді́влі.
• Низ горы – низ гори́, підгі́р’я (-р’я), підгі́рок (-рка).
• Низ подсвечника – низ (спід) свічника́.
• В самом -зу́ – на са́мому спо́ді (низу́). [У бри́чці, десь аж на са́мому спо́ді цвірча́в цвірку́н (Яворн.)].
• На низ – наспі́д.
• Под низ – під спід, наспі́д. [Підве́рне всіх собі́ під спід (Котл.). Схова́ла в скри́ню аж наспі́д (Сл. Гр.)].
• Под -зом – наспо́ді, під спо́дом.
• Станови тюк -зом – став па́ку спо́дом;
2) (нижний этаж) діл (р. до́лу), до́лішній по́верх (-ху). [Ви, мату́сю, каза́ли-б лі́жко перене́сти в діл, бо вам суту́жно ла́зити на схо́ди (Л. Укр.). На Москві́ не зви́чай, щоб жі́нка ме́шкала на до́лі (Л. Укр.)];
3) (фундамент) фунда́мент (-ту), (каменный ещё) підму́рок (-рка), підмурі́вок (-вка);
4) (низина) низ (-зу), низькоді́л (-до́лу), (дол) діл (р. до́лу), доли́на. [Над доли́ною, ни́зом – со́нце горо́ю! (П. Тичина). Пішли́ низа́ми (Сл. Гр.). Скрізь уже ви́сохло, а по низа́х вода́ стої́ть (Кролевеч.). Я чвала́в низькодо́лом, натрапля́ючи на кущі́ (Остр. Скарбів). Неси́ мене́, си́вий ко́ню, гора́ми, дола́ми (Грінч. III). Що на го́рах та все сніги́ лежа́ть, по доли́нах во́ди стоя́ть (Гнід.)].
• Низ реки – пони́ззя (низ) ріки́ (рі́чки); см. Низо́вье. Было, да на низ сплыло – було́, та за водо́ю пішло́;
5) Ходить, пойти на низ – випорожня́тися, ви́порожнитися, (эвфем.) ходи́ти, піти́ до ві́тру (до дво́ру), (о больных) сіда́ти на го́рщик (горня́).
• Было на низ у кого – випорожня́вся хто, (эвфем.) ходи́в до ві́тру (до дво́ру) хто; сіда́в на го́рщик (горня́) хто.
• Проглоченная монета вышла -зом – проко́втнута моне́та ви́йшла відхо́дом;
6) низові́ но́ти, (бас) бас (-са), низи́ (-зі́в).
• Бери -зом, а я верхом – бери́ ба́сом (низа́ми), а я горо́ю (верха́ми), (в обиходе) бери́ то́всто, а я то́нко;
7) -зы́ (мн.) – ни́жчі (неимущие: незамо́жні) кла́си (ве́рстви), спід (суспі́льства); низ (-зу) и низи́ (-зі́в); (чернь) низо́та; (подонки) поде́нки (по́толоч) (суспі́льства). [Ви́йшов із са́мого спо́ду соція́льної пірамі́ди (Рада). Із спо́ду, з наро́дніх мас ви́йшов Шевченко (Р. Край). Я прийшо́в із мас, із по́ля, з ни́зу (Сосюра)].
Низверга́ть, низве́ргнуть – скида́ти, ски́нути, зва́лювати, звали́ти, повали́ти, (о мног.) поскида́ти, позва́лювати кого́, що. [Оди́н твій по́гляд ски́не лжепроро́ків (Л. Укр.)].
• -га́ть каменья с горы – скида́ти камі́ння з гори́.
• -нуть кого с высоты величия – ски́нути кого́ з високо́стей (з височини́) вели́чности.
• -нуть в прах – звали́ти (повали́ти) в по́рох (в порохи́).
• Низве́ргнутый – ски́нутий и ски́нений, зва́лений, пова́лений, поски́даний, позва́люваний. [Лежа́тимуть ме́ртві, пова́лені в по́рох мона́рхії (М. Калин.)].
-ться –
1) (стр. з.) скида́тися, бу́ти ски́даним, ски́нутим и ски́неним, поски́даним и т. п.;
2) (возвр. з.) па́дати, впа́сти (вниз); (сваливаться) зва́люватися, звали́тися, (ниспадать) спада́ти, спа́сти, (бросаться) ки́датися, ки́нутися; (о мног.) попа́дати (вниз), позва́люватися, поспада́ти. [Прудкі́ струмки́, вище́рблюючи ка́мінь, спада́ють на діл водоспа́дами (М. Калин.)].
• Он -ве́ргся в пропасть – він ки́нувся (упа́в, звали́вся) у безо́дню (прі́рву, прова́лля).
• Водопад -ется – водоспа́д спада́є, водоспа́д ри́не (вниз).
Повали́ться – повали́тися, (о мног.) поваля́тися [Погни́ли біле́нькі ха́ти, поваля́лись (Шевч.)]; (о живых сущест.) повали́тися, поточи́тися, звали́тися, (вульг.) бебе́хнути(ся), берки́ц(ь)нутися; детск. бе́сі, бебе́сі. [Ба́хнула рушни́ця, – повали́вся вовк (Рудан.). Як ме́ртва на діл повали́лась (Шевч.). Так і поточи́вся на ла́ву (Квітка)].
• Дом -ли́лся – дім з(а)вали́вся (ха́та з(а)вали́лася).
• Забор -ли́лся – парка́н повали́вся.
III. Пол – (дощаной) помі́ст (-мо́сту), підло́га; (паркетный) тафльо́вана підло́га; (земляной) долі́вка, діл (р. до́лу).
• На -лу́ – на помо́сті, на підло́зі, на долі́вці, до́лі. [Посла́лись до́лі і поляга́ли по́котом].
• На пол – додо́лу. [Пусти́ дити́ну додо́лу].
Прикла́дывать, приложи́ть (и прикла́сть) –
1) что к чему – приклада́ти, прикла́сти и приложи́ти, (прижимать) притуля́ти, тули́ти, притули́ти що до чо́го. [Приклада́й щільні́ше одне́ до о́дного. Приклада́ла ча́сом до вікна́ ву́хо і напру́жено слу́хала Коцюб.). Приложи́в ру́ку до се́рця, Терно́ве ві́ття до се́рця коза́цького приклада́є. Дай мені́ смоли́, приложи́ти до бо́ку (Рудч.). Прикла́ла (приложи́ла) ма́сти до боля́чки. Притуля́ла (тули́ла) попе́чену ру́ку до холо́дної ши́бки].
• -вать печать – притиска́ти (прити́снути) печа́тку, печа́ть до чо́го. [Моя́ рука́ до діл твої́х нови́х не зду́жає печа́ті притиска́ти (Грінч.)].
• -вать, -жи́ть руку к чему (подписаться) – підпи́сувати, підписа́ти що, підпи́суватися, підписа́тися на чо́му.
• -жи́ть руки, работу, старание к чему – прикла́сти, докла́сти, доложи́ти рук, пра́ці, дбання́ до чо́го.
• -жи́ть свои знания к делу – прикла́сти свої́х знанні́в (свого́ знання́) до ді́ла.
• -жи́ть науку к производству – прикла́сти нау́ку до виробни́цтва.
• Ума не -ложу́ – ра́ди не дам (собі́). [Ра́ди не дам, що мені́ роби́ти].
• -дывать, -ложи́ть к губам что, губы к чему (отведать) – при[до]туля́ти, при[до]тули́ти що до губі́в, гу́би до чо́го, (пригубить) пригу́блювати, пригуби́ти що;
2) -дывать, -ложи́ть что к чему – додава́ти, дода́ти, долуча́ти, долучи́ти, прито́чувати, приточи́ти що до чо́го; см. Прилага́ть, Приложи́ть, Присоединя́ть. [Цьо́го докуме́нта тре́ба долучи́ти до спра́ви. Пи́шучи-ж постанови́в я собі́ не то що джерело́ вка́зувати, та тут-же з йо́го ви́писку приточи́ти (Куліш)];
3) (добавлять) доклада́ти, докла́сти, доложи́ти чого́, що. [Гро́шей тих не ви́стачило – довело́ся свої́х доклада́ти];
4) (примерять, применять) приклада́ти, прикла́сти що до ко́го, до чо́го. [Чуже́ ли́хо до се́бе приклада́й].
• -ть прозвище – доклада́ти, докла́сти, приклада́ти, прикла́сти, приложи́ти прі́звище, (насмешл.) до́кладку (при́кладку) кому́. [Вона́ мене́ злоді́йкою узива́ і вся́кі до́кладки доклада́ (Квітка). Хто-ж це тобі́ таке́ прі́звище приложи́в? (Стор.)];
5) -вать – вига́дувати, бреха́ти; см. Выду́мывать, Врать;
6) -дывать, -кла́сть (пристраивать камен. кладкой) – примуро́вувати, примурува́ти що до чо́го.
• -кла́сть крыльцо – примурува́ти ґа́нок.
• Прикла́дываемый – прикла́даний, докла́даний, (прилагаемый) дода́ваний, долу́чуваний.
• Прило́женный и прикла́денный – прикла́дений, докла́дений; до́даний, долу́чений.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Гранильщик, гранильщица – граняр, гранувальник, гранувальниця.
[—  А тепер покажи мені свій палац, бабусю Назлі. Давненько я тут не був, — звівся він на ноги. — Проведи мене, Сулеймане, кращий у світі граняр самоцвітів майстерного слова (З.Тулуб). Добра душа, великий практик і теоретик баскетболу, цієї справді американської національної гри, де до кільця може пробитися з м’ячем тільки один щасливчик, а решта або ж щосили йому заважає, або супроводжує заздрісними поглядами, сам Діл ніколи не грав, бо був затяжкий для цього та й недостатньо високий серед сучасних голіафів з своїми неповними шістьма футами. В  його завдання не входило вчити, готувати, вирощувати, він одержував уже готові таланти, як  антверпенський гранувальник одержує алмази з кімберлітових трубок для перетворення їх на безцінні діаманти (П.Загребельний). Шліфуючи цей алмаз, невмілий гранувальник позбавив його іскрометної гри. За середньовіччя — та що я кажу, ще за часів Ришельє — француз мав силу бажання (Мірабо)]. Обговорення статті
Доля –
1) частка (ум. часточка), пайка, (реже) пай (ум. пайок, пайочок), (гал.) уділ; (при дележе) діл (р. долу), ділениця; частина, частинка, компонент, інгредієнт, елемент;
2) (удел, судьба) доля, талан (ум. доленька, таланочок);
3) (муз.) частка;
4) (мера веса, ист., рус.) доля;
5) (ботан.) частка, (рус.) доля, (анатом.) частка:
• быть в доле – бути на паях;
• войти, вступать в долю – стати (ставати) спільником, пристати (приставати) до спілки;
• выпасть на долю – судитися, присудитися кому, спіткала кого;
• в этом есть доля истины, правды – у цьому є частка істини, правди;
• горькая доля – гірка (щербата) доля, гіркий талан; (образн.) доля, як фандоля;
• делить на доли – ділити на частки (пайки), паювати;
• делить на равные доли – ділити порівну (на рівні частки);
• доля зерна за помол – розмір, вимір;
• доля правды (истины) – частка правди (істини);
• известная доля урожая, улова и пр., отдаваемая работающими хозяину поля, воды и пр. – (ист.) діжма (дежма);
• иметь чью долю – мати чию долю, (идти стезею) топтати стежку чию;
• львиная доля – лев’яча (левова) пайка (частка);
• на мою долю выпало что – мені судилося (випало) що; спіткало мене;
• на мою долю пришлось – на мою пайку (на мій пай, на пай мені, на пайку мені, на мою частку) припало;
• прийтись, пасть на долю – припасти, упасти кому, припадати (припасти) на пайку;
• принимать, принять кого в долю – приймати, прийняти за спільника (до спілки, в спілку) кого;
• роковая доля – фатальна (загибельна) доля;
• третья, четвертая, пятая, десятая доля – третя, четверта, п’ята, десята частка; третина, четвертина, п’ятина, десятина.
[Домішується вже й добра пайка народньої мови (С.Єфремов). Вона вже знала, яка доля чигала на її дитину: доведеться їй топтати материну стежку (М.Коцюбинський). Випив левову частку конячої дози (В.Стельмах). В діл Матвієві пішла пасіка. Як ділилися батьківщиною, мені припав оцей-о садок. Поділили те борошно, і впало нам по два пуди (АС). Незави́дна чека́є його́ до́ля (І.Франко). Від ділити походить слово доля. Ним у старій системі мір позначали одиницю маси (ваги), що дорівнювала 44,435 міліграма. Називали так і частину музичного такту, на яку припадає наголос (сильна доля). А основний зміст цього слова: напрям життєвого шляху, що ніби не залежить від бажання та волі людини. “Доля закинула мене аж у Крим” (Михайло Коцюбинський). В інших значеннях (зокрема, коли йдеться про участь у спільному володінні чимось) за літературною нормою слід користуватися синонімічними відповідниками частина, частка, пай, пайка. Російські вислови перекладаються: быть в доле — бути на паях; делить на равные доли — ділити на рівні частини (частки); доля истины — частка правди (істини). Доречно нагадати, що частка тепер замінила долю і в музичній термінології (Б.Рогоза). Віслюк ділив, і лев його загриз. Ділити здобич взявся хитрий лис. Де частка лева – там гора здорова… Ділити вчить нас доля віслюкова (Василь Простопчук). З двох співавторів кожен впевнений, що на його пайку припав увесь труд і тільки половина гонорару (А.Крісті). Незавидна доля тих, хто не курить і не п’є, — таким і кинути нічого]. Обговорення статті
Прометей – (греч.) Прометей.
[За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі. Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день Божий довбе ребра Й серце розбиває. Розбиває, та не вип’є Живущої крові, — Воно знову оживає І сміється знову. Не вмирає душа наша, Не вмирає воля (Т.Шевченко). Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами, що просвітив не словом, а вогнем, боровся не в покорі, а завзято, і мучився не три дні, а без ліку, та не назвав свого тирана батьком, а деспотом всесвітнім, і прокляв, віщуючи усім богам погибель (Л.Українка). Зубами рвемо власне серце, Прометей і орел — водночас (В.Стус). — Бо якщо я дам тобі спокій, тату, то ця стерв’ятниця виклює тобі печінку. — Орел, орел. — Який орел? Що ти говориш? — (Чесно, Налю, я подумала, що він геть поїхав головою".) — Орел виклював печінку в Прометея, бо той приніс вогонь. — Тату, ти не Прометей, ти нещасний, спантеличений старий діл, який через свою дурість став жертвою цієї вовчиці… (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Тільки подумайте! На вогні, який Прометей украв у богів, спалили Джорджано Бруно (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Разжигать, разжечь –
1) розпалювати, розпаляти, розпалити, (о мн.) порозпалювати;
2) (раскалять) розжарювати, розжарити, розпікати, розпекти;
3) (перен.) роздмухувати, розбурхувати:
• разжигать войну – розпалювати війну;
• разжечь огонь – розпалити вогонь;
• разжигать страсти – розпалювати (розбурхувати, роздмухувати) пристрасті; (образн.) підливати лою (оливи) у вогонь, підсипати перцю.
[Міхи престрашні надимають, Огонь великий розпаляють, Пішов тріск, стук од молотів (І.Котляревський). Йдуть з дровами та з частками м’яса вартові, розпалюють перед храмом вогонь (Л.Українка). Микола назгрібав торішнього сухого очерету, сухої осоки і розпалив багаття (І.Нечуй-Левицький). Гнат вніс сухого ломаччя та заходивсь розпалювати на вечерю (М.Коцюбинський). Хома не чув утоми. Його руки, наче залізні кліщі, крутили мідяні труби і чим твердіші вони були, тим більшу розпаляли охоту перемоги (М.Коцюбинський). Воля, воля і воля! Це чарівне слово., розпалювало кров у хлопця (М.Коцюбинський). Служниця розпалила, накидала дров, покрутилася ще по хаті, накинула на себе хустку (Н.Кобринська). Цей спокій ще більше розпалив князя. Вже не володіючи собою, забігав по кабінету (В.Гжицький). Вертаючися од неї, Роман сердився, що йому так не щастило. Але це ще більше розпалювало його (Б.Грінченко). А першеє жадання діл великих Не згасло теж і груди розпаляє… (В.Самійленко). — З-поміж усіх лихих звичок, здається мені, найбільшу для нас може становити небезпеку гнів, як йому гамульця попустити; бо що таке гнів, як не раптовий необдуманий порив, збуджений досадою, порив, що геть-чисто всяку тяму чоловікові одбирає, очі йому омряком густим застилає, а душу ярістю шаленою розпаляє? (М.Лукаш, перекл. Д.Бокачо). Так стриманість моя здавалась йому, певне, гордуванням і ще дужче розпалювала спорзну його хіть — інакше не назвеш того почуття, що він мав до мене, бо якби то було щире кохання, то ви б про нього нічого й не почули, не довелось би мені його й розказувати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розлука вбиває слабке почуття і розпалює сильну пристрасть, подібно до того, як вітер гасить свічки і розпалює багаття (Ф.Лярошфуко)]. Обговорення статті
Редколесье – рідколісся.
[Від Черна до дідового оседку лиш десять поприщ, а така дивина стає перед очі, ніби потрапляєш в інший світ. Є тут широкий діл, а в тому долі-пониззі — поля та галявини з-поміж рідколісся, є й гори чи просто узвишшя над долом (Дмитро Міщенко)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ГОВОРИ́ТЬ ще мо́вити, галиц. говори́ти до кого, образ. оберта́ти язико́м, (погордо) ки́дати че́рез гу́бу́, (безвідповідально) ду́рно ки́дати слова́, на ві́тер ки́дати слова́;
мно́го говорить ма́ти до́вгий язи́к;
невня́тно говорить ми́мрити;
продолжа́ть /говорить/ фраз. ве́сти́ своє́;
говорить в нос гугня́віти, гугня́вити, гугни́ти говорить вздор верзти́ язико́м, ля́пати язико́м;
говорить ерунду́ Хи́мині ку́ри пра́вити, ганя́ти тю́льку;
говорить, как по-пи́саному говорити як з кни́жки бра́ти;
говорить ко́лкости шпига́ти слова́ми;
говорить на чистоту́ говори́ти як на спо́віді, говори́ти як на духу́;
говорить намёками каза́ти навздога́д (буряків);
говорить на́ ухо наші́птувати;
говорить неле́пости верзти́ ка́зна-що;
говорить не по бума́жке говори́ти з уст;
говорить обиняка́ми говори́ти за́гадками, захо́дити зда́лека;
говорить по́д нос харама́ркати;
говорить „ррр” і́ркати;
говорить речь промовля́ти;
говорить с оби́дой в го́лосе копи́лити губи;
говорить сквозь зу́бы ціди́ти /док. процідити/ крізь зу́би;
говорить чи́стую пра́вду каза́ти саму́ пра́вду;
всё в ком говори́т о си́ле си́ла так і пре з кого;
кто мно́го говори́т – ма́ло де́лает де мо́ре слів, там ма́ло діл;
что ни говори, як не є, кажи́ не кажи, хоч там що кажи́, хоч що там каза́ти;
ну вот он и говори́т ото́ж він і ка́же;
говорилось гово́рено;
говоря́ пра́вду ще якщо́ че́сно;
говоря́ про́сто коли́ про́сто;
мя́гко говоря́ щоб не сказа́ти іна́кше;
не говоря́ о чем помину́вши що, (в кінці мови) я вже мовчу́ про, фраз. не каза́ти вже про, вже не каза́ти про;
не говоря́ худо́го сло́ва прибл. не при ха́ті ка́жучи;
ни сло́ва не говоря́ ні па́ри з уст, мо́вчки;
че́сно говоря́ /открове́нно говоря́/ живомовн. пра́вду кажу́ тобі /Вам/; смету́т траву́, не говоря́ о ком згла́дять траву́, не то що кого;
что бы ни говори́ли хай що там хто ка́же;
вот и говори́ кому! емоц. от і кажи́ кому!, хоч кажи́, хоч не кажи́ кому - ко́ристь одна́;
говоря́щий що /мн. хто/ гово́рить тощо, зви́клий /ста́вши/ говори́ти,мо́вець, мовля́нин, бала́ка, балаку́н, пащеку́н, зневажл. базі́ка, говори́льник, прикм. словомо́вний, балаку́щий, уроч. мовля́щий, рідко говору́щий, /птах/ поет. живоголо́сий, образ. з мо́вою [говорящий кста́ти и некста́ти з доре́чною і недоре́чною мовою], з яким язико́м [мно́го говорящий з до́вгим язиком], складн. красномо́вець [краси́во говорящий красномо́вець], маломо́вний [ма́ло говорящий маломо́вний], фраз. де ска́зано [ука́з, говорящий об э́том ука́з, де про це сказано];
говорящий что з чим на уста́х [говорящий ко́лкости з у́щипками на уста́х];
говорящий на одно́м языке́ одномо́вець;
говорящий непоня́тно ґерґотли́вий, джерґотли́вий;
говорящий о чём стил. перероб. засві́дчуючи що [говорящий о возмо́жности засвідчуючи можли́вість];
мно́го говорящий 1. балаку́чий, язика́тий, говорю́чий, торохті́й, говори́ло, 2. багатозна́чний, промо́вистий;
ничего́ не говорящий незначни́й, незначу́щий, малозна́чний, без жо́дної ваги́;
му́дро говорящий мудромо́вний;
ско́ро говорящий скоромовний тощо;
говорящий в нос гу́гнявий;
говорящий в по́льзу як сві́дчення на ко́ристь чого;
говорящий глу́пости /говорящий ерунду́, говорящий вздор, говорящий наобу́м/ дурноля́п;
говорящий де́ло небазі́ка, непащеку́н;
говорящий де́рзости хам, грубія́н, з ха́мським язико́м;
говорящий за глаза́ пащеку́н поза́очі;
говорящий ко́лкости їжакува́тий;
говорящий на мно́гих языка́х полігло́т;
говорящий намёками зви́клий говори́ти на́тяками;
говорящий на́ ухо шепту́н, стил. перероб. ста́вши наші́птувати;
говорящий неле́пости дурноля́п, маста́к верзти́ ка́зна-що;
говорящий пло́скости банальноязи́кий, бана́льний, з борода́тим /сі́рим, зачо́вганим/ язиком;
говорящий по́д нос харама́ркало, стил. перероб. харама́ркаючи;
говорящий по-ру́сски російськомо́вний;
говорящий по-япо́нски знаве́ць япо́нської;
говорящий ро́бот слово́мовний ро́бот;
говорящий сам за себя́ (факт) до́сить промо́вистий;
говорящий с досто́инством з гі́дною мо́вою.
ЗАПЛЕ́ЧНЫЙ, запле́чный мешо́к, напле́чник;
запле́чных дел ма́стер, ще ма́йстер торту́р, заплі́чних діл ма́йстер, заплі́чник.
ОДНОВРЕ́МЕННО фраз. ще нара́з, за раз [сім діл за раз ро́бить].
ОТХОДИ́ТЬ (про поїзд) ОТБЫВАТЬ;
отходить в ве́чность відхо́дити у за́світи;
отходит от се́рдца у кого розви́днюється на се́рці кому;
отходя́щий, 1. отбывающий 2 тощо образ. на відхо́ді, на доро́зі [отходя́щий в ве́чность на доро́зі у за́світи], прикм. відхо́жий, відхідни́й, фраз. відгалу́жений [отходя́щий от се́рдца сосу́д відгалу́жена від се́рця суди́на], 2. що мина́є тощо, мину́щий, відхі́дливий, 3. відсу́ваний [отходя́щий на второ́й план відсу́ваний на дру́гий план], 4. умирающий;
отходя́щий в о́бласть преда́ния прире́чений ста́ти леге́ндою /істо́рією/, забу́тий-перезабу́тий;
ОТОЙТИ́ (про військо) відтягну́тися, фаміл. відсу́нутися [отойди́! відсу́нься!] і похідн.;
отойти на душе́ поле́гшати на се́рці;
отойти на за́дний план відступи́ти на бік;
отойти от чего відбі́гти (від) чого;
отойти от дел відійти́ від діл, рідко лягти́ на дно;
отойти от при́нципов зби́тися на коньюнкту́ру;
отойти от се́рдца відли́гнути /відли́гти/ на се́рці кому;
отошло́ от се́рдца відли́гло /розгоди́нилось/ на се́рці кому;
отоше́дший зму́шений відійти́, книжн. віді́йшлий, (у засвіти) упоко́єний, тепе́р уже́ [отоше́дший в о́бласть преда́ния тепе́р уже́ істо́рія], ОКРЕМА УВАГА
САМОУСТРАНИ́ТЬСЯ ще відійти́ від діл /в тінь/, оказ. лягти́ на дно.
СОВЕРША́ТЬСЯ ще ді́ятись і похідн.;
соверша́ющий, що /мн. хто/ зді́йснює тощо, зда́тний /гото́вий/ вчини́ти, зді́йснювач, викона́вець, творе́ць, (злочин) винува́тець, лиході́й, зловми́сник;
соверша́ющий вели́кие дела́ подви́жник, творе́ць вели́ких діл;
соверша́ющий движе́ния = двигающийся;
соверша́ющий колеба́ния зму́шений колива́тися;
соверша́ющий нападе́ние напа́сник, стил. перероб. напада́ючи;
соверша́ющий переворо́т /соверша́ющий по́двиг/ зді́йснюючи пере́ворі́т /пере́воро́т, по́двиг/;
соверша́ющий преступле́ние що ко́їть зло́чин, злочи́нець;
соверша́ющий рабо́ту викона́вець робо́ти;
соверша́ющий экспеди́цию /прове́рку тощо/ за́йня́тий чим;
соверша́ющийся/соверша́емый зді́йснюваний, вико́нуваний, доко́нуваний, дове́ршуваний, попо́внюваний, тво́рений, ро́блений, чи́нений, ко́єний, ді́яний;
соверша́ющийся відбу́ваний;
соверша́ющийся по окру́жности (рух) колови́й;
ТВОРИ́ТЬСЯ ще відбува́тися, зді́йснювати;
творя́щий що /мн. хто/ тво́рить тощо, зда́тний /гото́вий, покли́каний/ створи́ти, зви́клий /стил. перероб. ста́вши/ твори́ти, творе́ць, ство́рювач, утво́рюти, а́втор (тво́ру), уроч. сотвори́тель, прикм. тво́рчий, складн. -тво́рець [творя́щий ми́фы мітотво́рець], -тво́рчий, -тві́рний [творя́щий го́ры горотво́рчий, горотві́рний];
творя́щий безобра́зия зда́тний чини́ти сви́нства;
творя́щий добро́ добротво́рець;
творя́щий злодея́ния лиході́й, супоста́т, творе́ць чо́рних діл;
творя́щий моли́тву що ді́є моли́тву, за́йня́тий моли́твою, з моли́тву на уста́х;
творя́щий покло́ны стил. перероб. поклада́ючи покло́ни;
творя́щий суд покли́каний чини́ти суд;
творя́щий чудеса́ сотвори́тель чуде́с;
творя́щийся/ твори́мый 1. чи́нений, тво́рений, ро́блений, ко́єний, 2. ство́рюваний, компано́ваний, зді́йснюваний;
твори́мый складн. -тво́рний [твори́мый рука́ми рукотво́рний].
УДАЛИ́ТЬСЯ ще забра́тися (геть) і похідн.;
удали́вший, удали́вшийся ОКРЕМА УВАГА;
удали́вшийся от дел бі́льше не за́йня́тий ді́лом, стил. перероб. відійшо́вши від ді́л.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Земля – земля́, -лі́; (почва) ґрунт, -ту; (суша) суході́л, -до́лу; (государство, страна) краї́на, -ни, край (р. кра́ю); (земляной пол) діл (р. до́лу); (вспаханная) рілля́, -ллі́; (усадебная) (сади́бна) земля́; (девственная) цілина́, -ни́.
Подол –
1) (женск. рубахи) пелена́, -ни́, поді́л (род. подо́лу), пі́дтичка, -ки; (платья) на́долок, -лку;
2) (низменное место) діл (р. до́лу).
Пол –
1) (из досок) помі́ст, -мо́сту, підло́га, -ги;
2) (глиняный) діл (род. до́лу), долі́вка, -ки;
3) стать, -ті (жіно́ча стать).

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Вниз – вниз; наниз; донизу; (к земле, на землю, на пол) – додолу; на діл; долі; (под гору) – з гори. Вниз под что-либо, под низ – наспід.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вера
• Вера без дел мертва есть – віра без діл (є) мертва.
• Вера и гору с места сдвинет – віра і гори зсуває; віра і гори двигає; віра гори (во)рушить.
• Верой и правдой, по вере и правде служить – по правді (віддано) служити.
• Дать, одолжить кому на веру что – дати, позичити кому на віру (на слово) що; повірити кому на слово що; навірити кому що. [Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє. Н. п.]
• Не давать веры кому – не давати (не йняти) віри кому. [Чортам ще й дурень віри не йняв! — одрізав дід. Стороженко.]
• Обратить в христианскую веру кого – навернути (повернути) на християнську віру (до християнської віри, на (у) християнство) кого.
• Обращенный в новую веру (неофит) – новонавернений; нововірець (неофіт).
• Потерявший веру – зневірений.
• Терять, потерять веру в кого, что – зневірятися, зневіритися в кому, в чому; утрачати, втратити віру в кого, в що.
Земля
• Видеть на два аршина под землёй – і під землею бачити.
• До земли, к земле – додолу; до землі. [Додолу верби гне високі… Шевченко. Вухо до землі прикласти. Казка.]
• За тридевять земель – за тридев’ять земель; за двадцяту границю (за двадцятою границею); за далекими морями, за високими горами; за сімома (за дев’ятьма) горами, за сімома (за дев’ятьма) морями.
• Земли под собой не слышать (не чуять) – землі під собою не чути; не чути себе з радощів.
• Землю обрабатывать – землю обробляти (робити, порати, управляти).
• Земля горит под ногами у кого – земля горить під ногами кому (у кого).
• Земля кормилица, а и та сама есть просит – земля наша годувальниця, а й сама їсти просить. Пр. Хто землі дає, тому й земля дає. Пр.
• Земля кормит людей, как мать детей – землею (з землі) усі живемо. Пр. Земля — мати наша. Пр.
• Земля-матушка – земля-мати (матінка).
• Как небо от земли; как земля от неба – як небо від землі; як земля від неба.
• На земле – долі; на землі.
• На землю – додолу; на діл (на землю). [«Оксана, Оксана!» — ледве вимовив Ярема, та й упав додолу. Шевченко. Ледве-ледве Поблагословила: «Бог з тобою!» — та як мертва На діл повалилась… Шевченко. На землю впав туман. З нар. уст.]
• Он только землю тяготит – він тільки [дурно] дні тре; він тільки дурно на світі живе; він тільки дурно (даремно) хліб їсть; і як ще його земля на собі держить (носить)?; ледар (ледащо, дармоїд).
• Опустить, потупить глаза в землю – спустити (опустити) очі додолу; очі втупити (устромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [у землю]; утопити очі в землю; (іноді) поставити вниз очі.
• От земли не видать – таке мале, що й не видно [ледве від землі відросло]; таке, що його й у кишеню сховав би; таке мале — накрив би його решетом; приземок; цурупалок.
• Предать земле – поховати; в землю заховати (сховати); (іноді уроч.) віддати землі.
• Словно из земли (из-под земли) вырос – як з-під землі виріс; мовби з-під землі виліз; мов з води вийшов; де й узявся; (не)наче оце уродився.
• Словно (как) сквозь землю провалился – як (наче, неначе, мов, немов) крізь землю пішов (провалився); як під землю пропав; мов у землю запався; як у землю ввійшов; як вода пойняла; як лиз(ень) злизав.
• Слухом земля полнится – чутка йде (поголос іде) по всьому світі. Вісті не лежать на місці. Пр. На воротях слава не висить. Пр.
• Соль земли – сіль землі.
• Сровнять с землей – зрівняти з землею.
• Стереть, снести с лица земли – із світу (з світа) згладити; стерти з [лиця] землі; (поет.) не дати рясту топтати.
• Хоть из земли достань да подай – хоч із землі дістань, а (та) дай; хоч із коліна вилупи та дай; хоч із пальця (з п’яти) виколупай (виколупни, вилупи), а дай; хоч з-під (із-за) нігтя виколупни, а дай; хоч із душі вийми, а дай.
Пол
• Земляной пол – долівка (діл).
• Книга упала на пол – книжка впала додолу (на діл, на підлогу, на поміст).
• Без различия пола и возраста – усякого віку і статі; (іноді) не зважаючи на стать і вік; не розрізняючи статі й віку.
• Женский пол – жіноча стать; (збірн.) жіноцтво (зниж. жінота).
• Лица обоего пола – особи обох статей; люди (особи) однієї і другої статі.
• Мужской пол – чоловіча стать; чоловіки.
• Прекрасный (нежный, слабый) пол (шутл.) – красна (ніжна, тендітна) стать; жіноцтво.
• Сильный пол – дужа (сильна) стать; чоловіки.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Діл, род. до́лу – 1) долина;
2) низ;
3) пол земляной.
• До до́лу – а) на пол; б) на землю; в) к земле, вниз.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

діл, до́лу, -лові
ді́ло, -ла, -лу; діла́, діл

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Дво́є, двох, чис. Двое. Як двоє у батька дітей, то як єдно; а як єдно, то як ні єдного. Ном. У його двоє діл. Лебед. у. Почав їх (учеників) посилати по двоє. Єв. Мр. VI. 7.
І. Діл, до́лу, м.
1) Низъ, долина. Як летіла ворона догори, то й кракала, а як на діл, то й крила опустила. Ном. Нет мене, сивий коню, горами, долами. Грин. ІІІ. 677.
2) Полъ земляной. Сим. 2. Як мертва на діл повалилась. Шевч. 72. До-до́лу. На полъ, на землю, до земли. Зсади хлопця до-долу. До-долу верби гне високі. Шевч. 26. Склонив головочку низько до-долочку. Чуб. Крикнув Швачка та на осаулу: із коней до-долу! ЗОЮР. Долина глибока, калина висока, аж до-долу віття гнеться. Мет. Ісус, нахилившись до-долу, писав пальцем. Єв. І. VIII. 6. Ум. Доло́к, до́лонько, до́лочко.
ІІ. Діл, -лу, м. Часть, доля. В діл Матвієві пішла пасіка. Черниг. у.
Догори́, нар. Вверхъ. Як летіла ворона догори, то й крякала; а як на діл, то й крила опустила. Ном. № 1462. Колос повний до землі гнеться, а пустий, догори стирчить. Ном. № 2472. Догори́ нога́ми. Вверхъ ногами. Ном., стр. 63. Догори́ че́рева. Навзничъ. Крутнувсь догори черева. Ном. № 1833. Лягти́ догори́ че́рева. Лечь на спину. Підеш собі у сад, ляжеш долі догори черева під грушею. Греб. 402.
Додо́лу. Єв. І. VIII. 6. См. Діл. Ум. Додо́лку, додо́лоньку, додо́лочку. Чуб. Т. 364.
Доло́к, -лку, м. Ум. отъ І. діл.
До́лонько, -ка, м. Ум. отъ І. діл.
До́лочко, -ка, м. Ум. отъ І. діл.
Захороня́ти, -няю, -єш, с. в. захорони́ти, -ню, -ниш, гл. 1) = Поховати. Викопайте діл глибокий, схороніт мене. Викопали і захоронили. Чуб. V. 1054. Рудч. 160.
2) Защитить.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

II. Діл, -лу, м. *2) Горный отрог, раздел. Berneker.
*Діло́к, -лка́, м.
1) Ум. от діл, -лу. Межа, граница, раздел. Berneker.
2) Делец. Херс. Нік. Киевщ. Ефр.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Доли́на = доли́на; діл, поді́л, низькоді́л, низина́, (межи високих гір) — межигі́ря, (довга і вузька, на степах) — ба́лка, (недовга та глибока) — яр, яро́к, (з лїском) — байра́к, (крута зо всїх боків межи гір) — макі́тра, (де починаєть ся долина) — придоли́нок, (де кінчаєть ся) — одве́ршок. С. Л. З. Ш. — Вийду на могилу, гляну на долину. н. п. — І долом геть собі село понад водою простяглось. К. Ш. — Тїло козацьке рвали, по тернах, по балках жовту кість жвакували. н. д — Як будете до байраків прибувати, тернові гильки рубайте, мінї признаку покидайте. н. д. — Гей яром, яром за волами, манівцями за вівцями. н. п.
Дѣ́лать, ся = дїяти, ся, роби́ти, ся, чини́ти, ся, твори́ти, ся, (що лихе) — ко́їти, ся, витворя́ти, ся, виробля́ти, ся, (аби як, не вміло) – ба́зграти, ма́згати, парта́чити, (в один раз) — разува́ти, (на перекір) — перешкожа́ти, (що зайве) — переборща́ти. — Ой я нещасний, що маю дїяти? полюбив дївчину та не можу взяти. н. п. — Ой, дївчино, що маю робити, що нї тебе набути, нї без тебе жити? н. п. — Скажи мінї правду, мій добрий козаче, що дїяти серцю, як серце болить? Аф. — Не чини лихого, не бій ся нїкого. н. пр. — Слава не поляже, а роскаже, що дїялось в сьвітї. К. Ш. — Роби те, що піп каже, а не роби того, що він робить. н. пр. — Ти один все лихо коїш. К. X. — Дѣ́ланный = ро́блений. — Дѣ́лающій = ро́блячий, дїючий, (на раз кільки дїл) – сїмидїльник. – А что мнѣ́ дѣ́лается? = а що мінї дїється? — Дѣ́лать кругъ = колува́ти, кру́гу накида́ти. — Хто колує, той дома не ночує. н. пр. — Ходїм напрямець, — чого нам стільки кругу накидаги. Чайч. — Дѣ́лается ху́же = гі́ршає. — Слабому гіршає. — Отъ не́чего дѣ́лать = з нїчого роби́ти, знечевя́. (С. Аф.). — Дѣ́латься лѣни́вымъ — ледащі́ти, ми́лымъ — милїшати, него́днымъ — нїкчемнїти, хру́пкимъ = круші́ти.
Земля́ = 1. земля́, грунт, ґрунт. — Земля́ дѣ́вственная = цїли́нна земля́, цїлина́. — На що тим Нїмцям цїлини, у їх і так повні гамани. н. пр. — З. вспа́ханная = рілля́. — Та лучча рілля ранняя, а нїж тая пізняя, та лучча жінка першая, а нїж тая другая. н. пр. — З. запасна́я = ваканцьо́ва земля́, вака́нець. — З. отдохну́вшая = перелі́г. С. З. — З. церко́вная = ру́га. — Випросив той піп у пана нивку поля, засїває та с того й живе: нї руги не має, нїчого... сказано бідна церковця. н. к. — Уса́дебная з. = грунт, ґрунт (С. З.), пле́ць (Харьк.). 2. край, країна, (чужа) — чужи́на. — Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина. н. пр. — Гуляла, гуляла й мати не спиняла, а тепер зупинила та чужая чужина. н. п. 3. суході́л. — Тодї козаки шаблями суходіл копали, Хому Безрідного ховали. н. д. 4. діл, земля́, помі́ст. – Ледве, ледве поблагословила: „Бог з тобою!“ та як мертва, на діл повалилась. К. Ш. — Кинув до долу.
Изло́гъ = діл, доли́на.
Иму́щество = добро́, худо́ба, має́ток, має́тки, ста́тки, вжи́тки, майно́ (Гал.). — Буде впить ця й похмелить ця й чумакові не журить ця, що пропив добро. — Не збірай синові худоби, збери йому розум. н. пр. — Маєток скупого оживає по смертї його господаря. н. пр. — Нехай отець-матуся статки, маєтки збувають, мене молодого з неволї викупають. н. д. — Забірають із собою усї свої вжитки, ще й маленькі дїтки. н. п. — Благопріобрѣ́тенное иму́щество = д. під сл. Благопріобрѣ́тенный. — Родово́е иму́щество = родове́, (після дїда) — дїдівщи́на, дїди́зна, (після батька) — ба́тьківщина, отцївщина, (після матері) — матери́зна, (після брата) — братівщи́на. — А дїдизни було доволї — вічний покій предкам і дїдам. н. о. — Спорить ся, як за батьківщину. н. пр. — Отцївщини в мене нема. Кр. — А єсли материзна, тогдї мають браття з сестрами рівно подїлити. Ст. Л. — Наслѣ́дствеяное им. = спадкове́ добро́, спа́док (С. З.), спа́дщина і д. Родово́е им. — Давайте мінї усю спадщину, а я за ваші частї буду сплачувати. — Дви́жимое им. = рухо́ме добро́, рухо́мість (С. З.), рухо́мі ре́чі, (переважно скотина) — худо́ба, ста́ток, ста́тки, това́р, (переважно хлїб і хатні речі) — збі́жжя, (переважно одежа) — мана́тки, мана́ття, (переважно хатні речі) — скарб, (злиденне) — мизе́рия, зли́днї. — Шати і́ всякиї убори і всї иньшиї речі рухомиї. Ст. Л. — Багато у його худоби: одних волів шість пар. — Не мавши статку, не буде й упадку. н. пр. — Мізерії наклав дві скриньки, на човен зараз одіслав. Кот. — Недви́жимое им. = має́тність, має́ток, нерухо́ме добро́, лежа́чая має́тність. — Всякая маєтность материстая маєть іти в рівний дїл межи всїх дїтий. Ст. Л. — Всю маєтность так лежачую, яко і рухомую. Ст. Л. — Зо всей худоби лежачої і рухомої. Орлик. С. З. — Госуда́рственное, казённое им. = держа́вне, скарбове́, казе́нне. — Заповѣ́дное им. = заказне́. — Обще́ственное им. = грома́дське. — Не то громадського, а й свого добра не догледїв. — Пожа́лованное им. = даро́ване. — Се йому дароване від царя за службу. — Помѣ́щичье им. = панське, скарбове́ (Прав.).
Логь = 1. доли́на, здр. доли́нка, доли́нонька, низина́, діл, ви́долинок і д. Доли́на. — Ори ся ж ти, моя ниво, долом та горою. К. Ш. — А по ярах, та видолинках було ще чорнїше, ще сумнїше. Коцюбинський. 2. річи́ще, стри́жень. — Глибина, котрою плине річка, зветь ся річище. Зем. 3. перелі́г (С. З.), облі́г. — Може з’орю переліг той, а на перелозї я посїю. К. Ш.
Низина́ = низина́, діл, низовина́ (С. Л.), низькоді́л.
Низъ = низ (С. Л.), спід (С. З.), діл (С. Л.). — Я витягну тебе с під споду. Кот. — Як летїла ворона в гору, то й кракала, а як на діл, то й крила опустила. н. пр. — Ори ся ж ти, моя ниво, долом та горою. К. Ш. — І долом геть собі село понад водою простяглось. К. Ш.
Обстоя́тельство = обста́ва, обста́вина (С. Жел.), обстано́ва (С. Жел.), околи́чність (С. Жел. З.). — Тут випали такі обставини, що в Гетьманщинї чутно стало ремствування народу. Кн. — Но моїх дїл околичности. Кот.
Отдѣле́ніе = 1. видїле́ння, од(від)різне́ння, од(від)луче́ння, од(від)лу́ка. 2. од(від)дїл, подїл, ви́дїл, роздїл.
О́трасль = 1. д. О́тпрыскъ. 2. ві́тка (гори), од(від)но́га. (С. Жел.). 3. ви́дїл, од(від)дї́л. 4. пото́мок, наща́док. — Потомок гетьмана дурного. К. Щ.
Полъ = 1. по́міст, підло́га (дощаний), діл, долі́вка (глиняний або цегельний). — На полу́ = на помо́стї, на підло́зї, на долі́вці, долї. — Парке́тный полъ = тарфльо́вана підло́га. С. Ш. — А в нашої удовицї хата на помостї, приїхали до вдовицї три козаки в гостї. н. п. — Гуляють гостї — і покотились на помостї. К. Ш. — Тодї ж мене сподївай ся в гостї, як поросте у коморі трава на помостї н. п. — Сїли гостї на помостї варенуху пити. Кн. — У Туркенї по тім боці хата на помості. К. Ш. — На підлозї пшениця не зійде. н. пр. — В сьвітлицї дубова підлога навощена. Кн. — Химерні тїнї лежали на бі́лій підлозї. Пр. — В сьвітлицї на підлозї лежали килими. Кн. — Пляшку об долівку брязь. Кн. — Хоч долї, аби у своїй волї. н. пр. — Послались долї і лягли. н. о. — Долї — дві волї: разом і нога і рука спить. н. пр. 2. пол (С. Жел.), стать, рід (С. Жел.). — І брехлива і криклива — звісно жіноча стать. Кр. — Ганну до школи не оддали: як на її стать, так науки великої не треба. Питаєте ся, що воно таке „жіноча стать“? Це значить ся, на щот „женського полу“. Кр. 3. пів, половина, половиця. — Въ по́лы, на́ полы = попола́м, напі́в. — Изъ полу́ = з полови́ни, на́ спіл (д. Полови́на).
Часть = 1. части́на, ча́стка, 1/4. — чве́ртка, 1/8 ч. — осьма́чка, осьмачо́к, 1/8 кварти — осьму́ха. 2. ча́стка, у́часть, пай, па́йка, дїл, удїл (С. Ш.), подїлля. — Він перейшов туди зовсїм жить, а своєї частки, що упадала йому од батька, не брав. н. о. Грінч. — Випозивайте мою участь в землї та в пасїцї, а худоба вже дарма. Кн. — Свого паю не попущу я нїкому. Кн. — На мою пайку не заходь; я сам її перекопаю і засажу. Кн. — Приня́ть въ часть = в спі́лку приня́ти. 3. уча́сток (С. Ш), часть (у го́родї).