Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 47 статей
Запропонувати свій переклад для «жолобок»
Шукати «жолобок» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Желобо́к – жолобо́к (р. -бка́), рівчачо́к (р. -чка́), борозе́нка; (в бочке для дна) уто́ри (р. -ів).
Вы́емка и вы́ем –
1) вийма́ння;
2) (в одежде) ви́кот;
3) (при обыске) ви́їмка;
4) архит. – рівчачо́к, жолобо́к;
5) (в земле) ви́їмка, вріз. [В залізни́чих врі́зах (Тутк.)].
Го́льке́ль –
1) архит. – жолобо́к (р. -бка́), рівчачо́к (р. -чка́);
2) (столярн. инструмент) шерпа́, шерпе́тка.
Жо́лоб – жо́лоб, рівча́к, см. Жолобо́к; (водосточн. труба горизонтальн.) ришта́к (ум. риштачо́к); (вертик. или наклонн.) ри́нва. [Клав ціпки́ у напува́льні кори́та й водяні́ ри́нви (Св. Письмо)]. См. Водосто́к.
Зауто́рник – уто́[і́]рник, до́лото́, жолобо́к (-лобка́), (малый) калі́вка.
Ложо́к –
1) (долинка) уло́го́винка, ви́долинок (-нка), до[і]ло́к (р. до[і]лка́), ви́балок (-лку), ви́балочок (-чка), ба́лочка, пере́балок, ви́ярок (-рку), ло́щи́нка, лощо́ви́нка, доли́нка, запа́динка, жоло́бинка, ласк. до́лонько, до́лочко (-ка, м. р.);
2) обліжо́к (-жка́);
3) (у каменотёсов) рівчачо́к (-чка́), жолобо́к (-бка́); (у каменщиков: о кладке кирпича) до́вжик (-ку). Срв. Лог.
Паз – жо́лоб, жолобо́к (-бка́), рівчачо́к (-чка́), бурт, паз, ґа́ра, фу́га, (в дерев. посуде) уто́р, (чаще) уто́ри.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЫ́ЯМКА (в деталях) жолобо́к.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Желобок – жолобо́к, -бка́, рівчачо́к, -чка́.
Раковина –
1) ско́йка, -ки, черепа́шка, -ки, му́шля, -лі;
2) (выемка в дереве) жолобо́к, -бка́, рівчачо́к, -чка́;
3) (под краном) злива́льниця, -ці.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Желобок, бороздка – жолобо́к (-бка́);
• ж. (в бочке для дна) – уто́ри (-рів);
• ж. винтовой – жолобо́к ґвинтови́й.
Канелюра – жолобо́к (-бка́).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

жёлобо́к жолобо́к,-бка́, рівчачо́к,-чка́
кана́вка рівча́к,-ка́, кана́вка,-ки, жолобо́к,-бка́ (невелика довгаста напівкругла заглибина в чому-небудь)
к. винтова́я рівча́к ґвинтови́й
к. кольцева́я рівча́к кільце́вий
к. маслоотка́чивающая жолобо́к оливовідсмо́ктувальний
к. маслораспередели́тельная жолобо́к оливорозподі́льний
к. маслоразда́точная жолобо́к оливороздатни́й
к. осева́я рівча́к осьови́й
к. отво́дная рівча́к відвідни́й
к. продо́льная рівча́к поздо́вжній
к. резьбова́я рівча́к різьбови́й
к. сма́зочная рівча́к масти́льний
к. стру́жечная рівча́к стру́жковий
к. штампо́ванная рівча́к штампо́ваний
каннелю́ра арх. канелю́ра,-ри, жолобо́к,-бка́ (вертикальний жолобок на колоні або пілястрі)
ложби́на жолобо́к,-ка́, улого́вина,-ни, запа́дина,-ни
л. волны́ запа́дина хви́лі
паз 1. ґа́ра,-ри, жолобо́к,-бка́, рівча́к,-ка́ (вузька довга щілина між дошками, колодами
2. ви́їмка,-ки, гніздо́,-да́ (заглиблення в деталі, приладі, куди вставляють виступ іншої деталі)
п. кольцево́й гніздо́ кільце́ве
п. направля́ющий ґа́ра напрямна́
п. продо́льный ґа́ра поздо́вжня
п. ско́шенный ґа́ра ско́шена
п. фикси́рующий гніздо́ фіксува́льне
п. шпо́ночный гніздо́ плі́шкове

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ви́жолобити – углубить, промыть желобок.
Жо́ліб, жо́лоб, -оба –
1) желоб, желобок;
2) корыто.
Жолобе́ць, жолібе́ць, -бця́ – желобок.
Жоло́биця – желобок, выемка.
Жолобо́к, -бка́ – желобочек.
Мучни́к, -ка́ –
1) желобок, проводящий муку из-под жернова;
2) ящик для муки.
Рівча́к, -ка́ –
1) ум. от рів;
2) ручей;
3) желобок, углубление.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

жолобо́к, -лобка́, в -лобку́; -лобки́, -бкі́в

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бурт, -ту, м.
1) Пазъ, желобокъ въ столбахъ для закладыванія досокъ. Подольск. г. Лебед. у.
2) = Буртниця. Мик. 181.
Жо́ліб и жо́лоб, -ба, м.
1) Желобъ, желобокъ.
2) Корыто. Шух. І. 185. Візьме тебе за повода і приведе до жолоба, ой дасть тобі вівса-сіна. Нп. Жолоби викотили з нової комори. Шевч. 112. Насипали три жолоби грошей. Рудч. Ск. II. 142.
3) Выдолбленный дубовый пень, въ который вдѣлано дно, но въ днѣ пробиты дыры; вставляется въ полевой родникъ: вода изъ послѣдняго проходить сквозь дыры въ днѣ и стоитъ въ пнѣ, не смѣшиваясь съ иломъ. Черниг. у.
4) Въ ручной мельницѣ гончара: желобокъ, по которому размолотый матеріалъ падаетъ изъ подъ жернова. Шух. I. 261.
5) Въ терлиці: пространство между боками въ которое опускается ме́чик. Шух. I. 147.
6) Глубокая и узкая долина. Їдьмо жолобом. Н.-Волын. у. Ум. Жолобо́к, жолобо́чок. Кринички-жолобки. Левиц. І. 197. У коморі стоять три жолобки. Рудч. Ск. II. 142.
Жолобе́ць, -бця́, м. Желобокъ. Шух. І. 357, 280.
Жоло́биця, -ці, ж. Продолговатое углубленіе, желобокъ, выемка. Шух. І. 94.
Жолобо́к, -бка́, жолобо́чок, -чка́, м. Ум. отъ жолоб.
Мучни́к, -ка́, м.
1) Желобокъ, проводящій муку изъ подъ жернова. Шух. І. 104, 146.
2) Ящикъ, въ который падаетъ мука изъ подъ камня. Черниг. у.
Наві́й, -во́ю, м. Навой, валъ въ ткацкомъ станкѣ. Наво́їв два: ве́рхній, горі́шній — находится сзади, — и спі́дній, до́лішній помѣщается ближе къ ткачу, въ нижней части станка, оба идутъ параллельно сидѣнью ткача; у обоихъ на правомъ концѣ по зубчатому ко́лесу, которое называется въ Галиціи также су́чка или триб; галицкій триб (въ до́лішньому наво́ї) для поворачиванія своего имѣетъ еще четыре ру́чки; для того, чтобы навій удерживался неподвижно, въ зубцы ко́леса упирается ходящій на винтѣ, искривленный брусокъ дерева, различн. формы, назыв. цу́ґа, а въ Галиціи пе́сик или (въ горі́шньому наво́ї) су́ка. Въ каждомъ навоѣ есть выдолбленный желобокъ, называемый ґа́ра, жолобе́ць: въ эти желобки, при помощи особаго снаряда, наз. я́штруб, ля́шток, прут, прикрѣпляются куски полотна, къ которымъ привязывается обоими концами осно́ва; послѣдняя нави́та на ве́рхній наві́й, отъ котораго проходитъ сквозь начи́ння и бе́рдо (блят) черезъ ма́ґіль (гал.) подъ шта́ком къ спі́дньому наво́ю; поворачиваясь по направленію къ ткачу, ве́рхній наві́й разматываетъ осно́ву, которая, уже въ видѣ полотна́, наматывается на спі́дній наві́й. См. Варста́т, Кро́сна. Первыя названія изъ помѣщенныхъ здѣсь — изъ Полтавской губ. (Константиногр. у. Б. Г.), вторыя и третьи — изъ Галиціи (Шух. I. 255; МУЕ. III. 17). Ум. Наві́йчик. Мет. 213.
Обо́ра, -ри, ж.
1) Загонъ (загороженное мѣсто для скота). Сімсот овець на оборі. Нп. Тобі, мати, новії обори, мені давай рябії корови. Мет.
2) Желобокъ въ видѣ круга, сдѣланный циркулемъ или подобнымъ инструментомъ въ деревѣ — напр., чтобы вырѣзать дно круглаго сосуда или для инкрустированія предмета втискиваемымъ въ желобокъ металломъ. Шух. I. 250, 277, 281.
3) Круглая дыра въ обуви, сквозь которую протягиваются воло́ки. Шух. I. 121.
Рівча́к, -ка́, м.
1) Ум. отъ рів. Полетіла в рів, бо саме коло нашої різи був глибокий рівчак з маленькою криничкою. Левиц. Пов. 338.
2) Ручей. З джерел вода збірається в струмені, з них роблються рівчаки, з рівчаків річка. Дещо.
3) Желобокъ, углубленіе. Вас. 159. Ум. Рівчачо́к. Вас. 167.
Рівча́стий, -а, -е. Имѣющій въ себѣ желобокъ, сдѣланный желобкомъ, желобчатый. Шух. І. 256.
Уґаро́вувати, -вую, -єш, гл. Выдалбливать желобокъ, пазъ.
Уто́ри, -рів, ж. Желобокъ на краяхъ бочки, въ который вставляютъ дно. Слаби́й, слабки́й на вто́ри. а) Не умѣющій удержать въ себѣ газовъ. б) Несдержанный. Богині в гніві ті же баби і так же на утори слабі. Котл. Ен. VI. 13. Бабка на утори слабка. Ном. № 12409. — розійшли́ся. Навонялъ. — розсо́хлися. Умочился.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Жо́ліб и жо́лоб, ба, м. Ум. Жолобо́к, жолобо́чок, *жолібе́ць.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Желобок — жолобо́к, -бка́.
*Круговой — кругови́й, колови́й; К. визирование — кругове́ зо́рення; К. желобок — колови́й жолобо́к; К. закатка — колови́й о́бтиск; К. защита — кругова́ засло́на; К. захват — колови́й за́чіп; К. обзор — кругови́й о́гляд; К. отбив — колове́ відбива́ння; К. отвод — колове́ відве́дення; К. охранение — колова́ охоро́на; К. паз — колова́ ґа́ра; К. размах — колови́й ро́змах; К. толчок — колови́й по́штовх;.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вы́емка = 1. вийма́ння. 2. (в одежї) — ви́кот (С. Аф.), ви́різка, ви́тин (С. Пар.). — Керсетка з великим викотом. 3. трус (С. Л. Ш.), трусани́на, реви́зия. (Гал.). Власне такий трус, коли знайдено і забрано утїкача, чи злодїя, що переховував ся, або що небудь заборонене, покрадене або що. 4. (в будові) — жолобо́к, рівчачо́к. 5. (в землї) — ви́їмка.
Го́льке́ль = 1. жолобо́к, рівчачо́к. 2. д. Голты́ль.
Доро́жка, доро́женька = 1. дорі́жка, дорі́женька, сте́жка, сте́жечка, шляшо́к, пути́вочка (Черн. Ніс). — Циганка воріжка, а до тїєї, та циганочки втоптана доріжка. н. п. — Через гору стежечка до мойого сердечка. н. п. — Як загубиш шлях, то й стежки не найдеш. н. пр. 2. дорі́жка, сму́жка (в панчохах або в якій тканинї). 3. жолобо́к, рівчачо́к (вирізаний в дошцї).
Же́лобъ, жо́лобъ = жо́лоб, здр. — жолобо́к, (на дереві) — рівчачо́к, (в бочцї для дна) — вто́ри, (для стока води) — ри́нва. — З дощу та під ринву. н. пр.
Зауто́рникъ = долото́ (жолобчасте), жолобо́к.
Пазъ, мн. пазы́ = жо́лоб, жолобо́к, рівчачо́к, в клепках для дна — уто́ра, частїше, мн. уто́ри (С. Л. Ш.), в стовпах — ушу́л, частіше мн. ушу́ли. — Ця діжка тече в уторах. С. Ш.
Ра́ковина = 1. раку́шка, черепа́шка, ско́йка. 2. жолобо́к, рівчачо́к (в будові).

Запропонуйте свій переклад