Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 25 статей
Запропонувати свій переклад для «з’їздити»
Шукати «з’їздити» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Из’е́здить – з’ї́здити, ви́їздити, об’ї́здити що. [З’ї́здили ми По́льщу і всю Украї́ну (Шевч.)].
• -ться – з’ї́здитися. [Був кінь та з’ї́здився (Номис)].
• Из’е́зженный – з’ї́жджений, об’ї́жджений, ви́їжджений.
• -ный конь – заї́жджений кінь.
Исколеси́ть – ви́їздити, об’ї́здити, з’ї́здити, переї́здити що.
• -ться (о колесе, шине) – з’ї́здитися. [Не ті́льки що, але́ й залі́зо з’ї́здиться (Номис)].
Искре́щивать, искрести́ть –
1) (херить) викре́слювати, ви́креслити, покре́сли́ти, похрести́ти (все);
2) (исходить или из’ездить что) сов. ви́ходити, сходи́ти, ви́їздити или з’ї́здити, ви́літати или обліта́ти що; см. Исходи́ть, Из’е́здить.
• Искрещё́нный – покре́слений, похре́щений; ви́ходжений, схо́джений, з’ї́жджений, ви́літаний, облі́таний.
Кру́то –
1) (свить, ссучить, замесить, сварить) кру́то, ум. круте́нько. [Нитки́ зсу́кані ду́же кру́то (Харківщ.). Ті́сто заміси́ла кру́то (Київщ.)];
2) (о наклоне) кру́то; (очень -то) стрі́мко, при́кро, кру́то. [Драби́на стої́ть кру́то (стрі́мко, при́кро). Кру́то спуска́лася гора́ (Стор.). Кру́то з’їзди́ти сюдо́ю (Сл. Гр.). Стрі́мко кро́кви поста́вив (Канівщ.)];
3) -то повернуть, свернуть в сторону – кру́то (при́кро) поверну́ти, зверну́ти вбік. [Кру́то зверну́в з шля́ху. Кру́то (при́кро) поверну́в коня́ (М. Грінч.)].
• Он повернул -то этим делом – він кру́то поверну́в цю́ю спра́ву.
• -то поворачивающий (о повороте) – залі́[о́]мний, зало́мистий. [Залі́мний бе́рег];
4) -то приходится (пришлось) кому – суту́жно, кру́то, скру́тно, до скру́ту прихо́дить (прийшло́ся, довело́ся) кому́; кру́то було́ з ким; (насм.) урва́вся бас кому́.
• -то добыть что – суту́жно з чим. [Суту́жно з грі́шми тепе́р. В Звиногоро́дці суту́жно з земле́ю (Звиног.)].
• -то обходиться с кем – суво́ро (кру́то) пово́дитися з ким; суво́рим бу́ти до ко́го.
Об’е́зживать и об’езжа́ть, об’е́здить –
1) об’їзди́ти, об’ї́здити, ви́їздити, з’ї́здити. [Об’ї́здив усі́х ро́дичів, поряту́нку проха́в – не порятува́в ніхто́. Ви́їздив я на своє́му віку́ чима́ло по сві́ту (Квітка). З’ї́здив з ним бага́то чужи́х краї́в, ба́чив бага́то сві́та (Мирн.)];
2) -ать лошадь – виїжджа́ти, ви́їздити коня́, принату́рювати, принату́рити коня́ до їзди́. [Сиди́ть мале́ циганя́, коня́ виїжджа́є (Рудан.)].
• Невы́езженный (о лошади) – неїзджа́лий, не́ук, неу́кий (-кого). [Ко́ничок неу́кий ви́рве мі ся з ру́ки. Нія́кий кінь-не́ук не ски́не його́ з се́бе].
• Об’е́зженный (о лошади) – їжджа́лий, уї́жджений, принату́рений до їзди́. [Уї́жджена коня́ка везе́ не зупиня́ючись].
Обыдё́нками, обыдё́нкою, обыдё́нно – оби́день, обі́ддень, обиде́нкою. [Він оби́день і туди́ й відтіля́. Як обі́ддень схо́четься з’ї́здити в Борзну́, дак устаю́ удо́світа. Обиде́нкою справля́юсь: ура́нці пої́ду, а на ніч додо́му].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Клаустрофобия – (от лат. и греч.) клаустрофобія.
[Масовий продукт середньої верстви суспільства — хлопці, яких я мав просвіщати, були нікудишні учні; кошмарне містечко могло в будь-кого викликати клаустрофобію; ну а найнестерпнішою річчю виявилась учительська кімната (О.Король, перекл. Д.Фаулза). — Лікарю, може, мені відпочити, розвіятися, з’їздити в Ліхтенштайн? — Ви що, любчику! У вас же клаустрофобія, який Ліхтенштайн?]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

СКИТА́ТЬСЯ ще ве́штатися, волоса́тися;
скита́ющийся що /мн. хто/ блука́є тощо, зви́клий блукати, мандро́ваний, охо́чий до ма́ндрів, блука́ч, блука́лець, мандрівни́к, обходи́світ, негат. перекотипо́ле, шве́ндя, тяга́ка, волоцю́га, фаміл. гула́йнога, прикм. мандрівни́й, обходи́сві́тній, (кіт) живомовн. походю́щий;
НАСКИТА́ТЬСЯ ще попове́штатися;
так наскитаться сті́льки світі́в з’ї́здити;
наскита́вшийся ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Из’ездить – з’ї́здити (з’ї́жджу з’ї́здиш); -ться – з’ї́здитися.
С’езжать, с’ехать –
1) (вниз) з’їзди́ти, -жджу́, -зди́ш, з’ї́хати (з’ї́ду, з’ї́деш);
2) (с квартиры) перебира́тися, перебра́тися, -беру́ся, -бере́шся.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Ум – розум. В уме ли ты – чи при розумі ти. С ума не идет – з думки не сходить. Светлый ум – ясний розум. Ограниченный ум – тісний розум. Угловатый ум – дута голова. Взяться за ум – за розум узятися; схаменутися; стямитися. Навести на ум – на розум навести. Мало ли что на ум приходит – чого на думку не спадає. Быть на уме – на думці стояти. Напрягать ум – напружувати думку. Быть в своем уме – при розумі бути. Быть не в своем уме – не сповна розуму бути. Лишиться ума – з розуму спасти; розуму рішитися. Себе на уме – хитрий. Из ума вон – зовсім забув. Приходить на ум – спадати на розум, на думку. Сходить с ума – божеволіти; (ирон.) – з глузду з’їздити. Умом дойти – розумом добрати. Умом не зрелый – розумом не дійшлий. Задним умом крепок – мудрий по шкоді. У него не то на уме – у нього не те на думці. Взбрести на ум – впасти в голову; набрести в голову. Что на ум взбредет – що в голову влізе. Ума не приложу – не зберу думки; розуму не приберу; ради не дам. Ума набираться – розуму набиратися. На уме вертится – на думці крутиться. И на уме не было – й на думку не спадало.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

З’їжджа́ти, -жджа́ю, з’їзди́ти, -жджу́, -зди́ш, з’ї́хати, з’ї́ду – с’езжать, с’ехать;
з’їжджа́тися, з’їзди́тися – с’езжаться, с’ехаться.
З’ї́жджувати, з’ї́здити, -жджу – из’езжать, из’ездить, заезжать, заездить;
з’ї́жджуватися, з’ї́здитися – из’езжаться, из’ездиться [Був кінь та з’ї́здився].
З’їзди́ти –
1) из’ездить, поездить не мало;
2) куди́ – с’ездить (на время).
З’їзди́ти, з’ї́хати, см. З’їжджа́ти.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

з’ї́здити, з’ї́жджу, -диш; з’їздь, -дьмо, -дьте що
з’їзди́ти, з’їжджу́, -ди́ш; з’їзди́, -ді́ть

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

З’їжджа́ти, -джа́ю, -єш, гл. = З’їздити. З твого двора з’їжджаю. Макс. З’їжджайте в чужу дальню сторону. Чуб. V. 505.
З’ї́здити, -джу, -диш, гл.
1) Изъѣздить. З’їздили ми Польщу і всю Україну. Шевч. 221.
2) Заѣздить, утомить ѣздой. З’їздив коника, з’їздив другого. Гол. І. 383.
3) Ударить. З’їздив добре по губах. Котл. Ен. V. 67.
З’їзди́ти, -джу́, -ди́ш, сов. в. з’ї́хати, з’ї́ду, -деш, гл.
1) Съѣзжать, съѣхать, выѣзжать, выѣхать. Инколи трапиться гора, так з неї знов з’їдеш на рівне. Ком. І. 7.
2) Уѣзжать, уѣхать. Паки під той час з’їхали у гостину кудись на чужу сторону. МВ. (О. 1862. І. 97). З’їду я од вас, мамо. Мнж. 38.
3) З’ї́хати з глу́зду. Рехнуться. Скажений, ти з глузду з’їхав! Шевч. 300.
4) З’ї́хати ні на́ що. Разориться, обѣднѣть. Ном. № 1850.
З’ї́хати, -ся. См. З’їзди́ти, -ся.
Кру́то, нар.
1) Круто. Круто з’їздити сюдою. Круто спускалась гора. Стор.
2) Съ сильнымъ загибомъ. Круто позагинаті роги.
3) Густо. Круто наварила, — і ложкою в куліші не повернеш.
4) Трудно, тяжело.
5) Сильно. Круто їм буде одвічать. О. 1862. VI. 60.
6) Остро (о взглядѣ). Сив сокіл сидить, круто ся дивить. Гол. Ум. Кру́тенько. Садив крутенько гайдука. Котл. Ен.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

збі́рниця, збі́рниць; ч. збі́рник
спортсменка, членкиня збірної команди з якогось виду спорту. [Відзначимо, що у півфіналі змагань українські збірниці переграли своїх «резервісток», що виступали у складі збірної клубів України – 31:21. (Україна молода, 2016). Він, заручившись згодою федерації, попросив колегу з’їздити на кваліфікаційні матчі чергового європейського циклу з турчанками без чотирьох чорногорських «збірниць». (День, 1997).]

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Взъѣзжа́ть, взъѣ́хать = виїзди́ти, з’їзди́ти, з’їхати. — З’їхав козак на могилу, пустив коня на долину. н. п.
Изъѣ́здить, ся = 1. об’їздити, ви́їздити. — Об’їздив усю Україну. — Скрізь ви́їздив. 2. з’їздити, ся. — Був кінь, та з’їздив ся. н. пр.