Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 88 статей

Запропонувати свій переклад для «зав’язати»

Шукати «зав’язати» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

II. Догова́риваться, договори́ться (условливаться) – договоря́тися, договори́тися з ким, домовля́тися з ким [Ка́жуть: «Мо́жна й на мі́сяць ізгодитись». Тай почали́ договоря́тись (Марко Вовчок: «Сестра»). Договори́лась вона́ так, щоб мені́ о́чі зав’яза́ти, і вона́ мене́ вела́ (Рудч. Казки, т. II (1870), ст. 149)], го́ди́тися, пого́ди́тися, єдна́тися, поєдна́тися, умовля́тися, умо́витися, домовля́тися, домо́витися, поряджа́тися, ряди́тися, поряди́тися, законтракто́вуватися, законтрактува́тися, (гал.) пактува́ти, -ся. [Дівча́та у строк го́дяться. Погоди́лися бра́ти ху́ру, та підві́д нема́. А що, Опана́се, – єдна́йся на год! Прийшли́ старости́ єдна́тися за ві́нчання. Поряди́лися (змо́вилися) за ціну́. Поряди́всь одве́зти́ на вокза́л]. • Догова́ривающиеся стороны – догові́рні, ря́дні сто́рони, контраге́нти.

Жизнь – життя́, живоття́. [Життя́ і смерть. Нові́ фо́рми життя́. Ми не все зна́ємо про Шевче́нкове життя́ на засла́нні. Чи для того-ж нам бог дав живоття́? (Неч.-Лев.)]. Специальнее: (время жи́зни) – вік (ум. вічо́к, р. -чку́), (время или образ -ни) – життя́, живо́т, жи́зність, житів’я́, прожи́ток, буття́, (образ -ни) по́бут, життя́-буття́, (вульг.) живу́ха, жи́тка, жилба́. [Ох, бо́же, бо́же, тро́шки того́ ві́ку, а як його́ ва́жко прожи́ти! (Коцюб.). Та й вічо́к до́вгий, пробу́ток до́брий. Це все ді́ялося ще за ба́тькового живота́. Ти, моя́ не́нько, люби́ла мене́ за сво́єї жи́зности (Неч.-Лев.). За все́нький час мого́ житів’я́ я вели́ку си́лу вчини́в того́, що лю́ди звуть немора́льністю (Крим.). Ти́хий, спокі́йний прожи́ток (Франко). Оттака́-то мені́ вдо́ма живу́ха: годи́нки просві́тлої не ма́ю! Чи ти на його́ жи́тку за́здриш? До́бра жилба́, коли сва́рки нема́ (Ном.)]; (пребывание, бытность где) життя́, по́бут, перебува́ння, пробува́ння. [Прочита́йте про Шевче́нкове перебува́ння в засла́нні. Підчас на́шого по́буту в Москві́]. • В -ни – за життя́, в житті, за живота́, на віку́, жи́вши. [Пе́рший раз за мо́го життя́ (живота́) чу́ю, що я щасли́вий (Неч.-Лев.)]. • Никогда в -зни – зро́ду-(з)ві́ку. [Я зро́ду-зві́ку не оженю́ся (Неч.-Лев.)]. • Всю жизнь – покі́ль ві́ку, до ві́ку. [Гуля́ла-б у ба́тька, гуля́ла-б до ві́ку ді́вчиною молодо́ю]. • До конца -ни – до ві́ку, дові́чно, до ві́ку і до су́ду, до сме́рти-ві́ку, до живота́. [Йому́ три дні до ві́ку зостало́ся]. • Длящийся до конца -ни (пожизненный) – доживо́тній. • При -ни – за життя́, за живоття́, за живота́, за́живо. [Ще за життя́ покі́йного о. Герва́сія (Свидн.). Ще за живоття́ ба́тькового (Грінч.). Я вам за живота́ добро́ своє́ оддаю́ (Самійл.)]. • В продолжение всей -ни – через уве́сь час життя́, про́тягом ці́лого життя́, уве́сь вік, усе́ життя́. • Жизнь земная – сей світ, життя́ сьогосві́тнє. • Ж. загробная – тогосві́тнє життя́, той світ, майбу́тнє життя́, майбу́тній вік. • Ж. райская – раюва́ння. • Ж. довольная, спокойная – життя́ безпе́чне, спокі́йне, супокі́йний прожи́ток. • Ж. будничная – буде́нне життя́ (житів’я́), щоде́нщина, буде́нщина. • Ж. современная – суча́сність (р. -ности), суча́сне життя́, (нынешняя ж.) – сьогоча́сне життя́. • Ж. семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї́ га́рно веде́ться. • Ж. долговременная – вік до́вгий. • Ж. счастливая, радостная – укві́тчаний, закві́тчаний вік. [Оттаки́й, па́нієчко, наш закві́тчаний вік (Г. Барв.)]. • Ж. безрадостная – безпросві́тнє життя́. • Ж. тяжёлая – бідува́ння. [Бідува́ння єдна́є люде́й (Конис.)]. • Ж. супружеская – життя́ (пожиття́) подру́жнє, шлю́бне. • Ж. совместная – життя́ (пожиття́) спі́льне. • Ж. барская – панува́ння. • Ж. бродячая – волоча́ще (волоцю́жне) життя́. • Ж. холостяка, бобыля – бурлакува́ння. • Ж. дорогая, дешёвая – прожи́ток дороги́й, деше́вий. [Коли́сь прожи́ток був деше́вий]. • Уклад, строй -ни – лад. [Москалі́ не ма́ли пра́ва по сво́єму, по моско́вському переробля́ти украї́нський лад (Грінч.)]. • Радости -ни – життьові́ розко́ші. • Вызвать к -ни – сплоди́ти. [Тру́дно ду́ми разом сплоди́ти (Руд.)]. • Загубить, испортить жизнь – зав’яза́ти світ, зав’яза́ти вік. [Зав’яза́ла собі́ світ за тим леда́щом (Коцюб.). Молода́я дівчи́нонька козаку́ світ зав’яза́ла. Що вже тобі́, дитя́ моє́, зав’я́заний світ]. • Лишать, лишить -ни кого, себя – стра́чувати, стра́тити кого́, себе́; збавля́ти, зба́вити (позбавля́ти, позба́вити) ві́ку, життя́ кому́, собі́, укороти́ти ві́ку кому́, собі́, зганя́ти, зігна́ти зо сві́ту кого́, одібра́ти життя́ кому́, собі́, заподі́ювати, заподі́яти смерть кому́, собі́. • Заплатить, пожертвовать, поплатиться -нью за что – наложи́ти голово́ю, душе́ю за що, душі́ позбу́тися за що. • Портить жизнь кому – заїда́ти вік чий. • Укоротить жизнь кому – умали́ти ві́ку кому́. [Лиха́я дружи́на мені́ ві́ку вмали́ла]. • Жизнь провести – вік звікува́ти. • Проводить в жизнь – перево́дити в життя́. • Быть проведену в жизнь – перейти́ в життя́. • Проводить, коротать, скоротать всю жизнь где, с кем – вік вікува́ти, звікува́ти. [У неволі́ вік віку́є і безща́сна і смутна́ (Грінч.). Со́ром в пі́тьмі ду́ха вік ізвікува́ти]. • Борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, -ба смерте́льна. [Боротьба́ у їх смерте́льна почала́ся серед но́чи (Грінч.)]. • Жизнь прожить – не поле перейти – вік прожи́ти – не дощову́ годи́ну переси́діти; вік ізвікува́ти – не па́льцем перекива́ти; на віку́, як на до́вгій ни́ві – всього́ поба́чиш.

Завя́зывать, завяза́ть – 1) зав’я́зувати, зав’яза́ти. • -зать петлёй – запетлюва́ти, зав’яза́ти за́шморгом, зашморгну́ти. • -за́ть так, что трудно развязать – затягти́, (диал.) заґрундзюва́ти. • -за́ть, перепутывая завязки – забо́рсати. • -зать узел – зав’яза́ти ву́зол, заґу́дзлити, заву́злити. • -за́ть голову лентой – пов’яза́ти го́лову стрі́чкою (скиндя́чкою). • -за́ть голову платком – зав’яза́ти (зв’яза́ти) го́лову ху́сткою, (себе) зав’яза́тися ху́сткою, завину́тися, зап’ясти́ся, напну́тися (ху́сткою). [А Оля́на га́рно вбра́лась, завину́лась, впереза́лась (Рудан.). Зап’яла́ся хусти́ною]. • -вать во что – ув’я́зувати, ув’яза́ти що в що. [Ув’яза́ла подушки́ в рядно́]; 2) (начинать, начать) почина́ти, поча́ти, зачина́ти, зача́ти, розпочина́ти, розпоча́ти. [Розпочали́ розмо́ву]. • -вать отношения с кем – захо́дити в зно́сини, в стосу́нки, нав’я́зувати, нав’яза́ти (зав’я́зувати, зав’яза́ти) відно́сини з ким. • -за́ть приятельские отношения – заприятелюва́ти з ким, нав’яза́ти при́язні стосу́нки з ким. • Завя́занный – зав’я́заний, ув’я́заний; нав’я́заний.

Заключа́ть, заключи́ть – 1) (в тюрьму и т. п.) ув’я́знювати, в’язни́ти, ув’язни́ти, зачиня́ти, зачини́ти, замика́ти, замкну́ти, завдава́ти, завда́ти, закида́ти, заки́нути, заса́джувати, засади́ти (до в’язни́ці, у в’язни́цю), (фамил.) запакува́ти кого́. [На́шого націона́льного ге́нія і кра́щих на́ших люде́й завдава́в у нево́лю (Грінч.). Давно́ Мару́сю зачи́нено? – Та вже тре́тій ти́ждень!]; 2) (в себе) місти́ти, вміща́ти, вмісти́ти що в собі́, обійма́ти, обня́ти собо́ю, ма́ти в собі́, (стар.) замика́ти в собі́. [Кни́жка обійма́є собо́ю два́дцять а́ркушів]; 3) что из чего – виво́дити, ви́вести що з чо́го, роби́ти, зроби́ти ви́сновок, висно́вувати, ви́снувати з чо́го. [З цьо́го мо́жна ви́вести (ви́снувати), що…]; 4) кінча́ти, скінчи́ти, закінча́ти, закінчи́ти. [Свою́ промо́ву він закінчи́в таки́ми слова́ми]; 5) (условие, договор, контракт) склада́ти, скла́сти, роби́ти, зроби́ти, писа́ти, написа́ти, підпи́сувати, підписа́ти (умо́ву, догові́р (ря́дну), контра́кт), бра́ти, узя́ти контра́кт з ким; (уславливаться, особ. устно) умовля́тися, умо́витися, договоря́тися, договори́тися з ким. [Сього́дні склада́ємо умо́ву з видавни́цтвом. Ніхто́ з бо́гом контра́кту не брав (Номис)]. • -чать мир, перемирие – замиря́ти(ся), замири́ти(ся), вчиня́ти, вчини́ти замире́ння, склада́ти, скла́сти мир. [Ей чи гара́зд, чи до́бре наш гетьма́н Хмельни́цький учини́в, що з ляха́ми, мости́вими пана́ми, у Бі́лій Це́ркві замири́в? (Дума)]. • -чить союз – зав’яза́ти спі́лку, вступи́ти в спі́лку з ким. [Обра́жено мого́ держа́вця, й він за це порве́ зав’я́заную спі́лку (Грінч.)]. • -ча́ть, -чи́ть в скобки – бра́ти, взя́ти щось у дужки́. • -чи́ть счёт(ы) – замкну́ти раху́нки. • -ча́ть форму, тип. – слюсува́ти, заслюсува́ти фо́рму. • Заключё́нный – ув’я́знений; вмі́щений; ви́ведений, ви́снуваний, зро́блений; скла́дений, підпи́саний; (о мире, перемирии) вчи́нений, скла́дений; (тип.) заслюсо́ваний.

Закрепля́ть, -ся, закрепи́ть, -ся – закріпля́ти, -ся, закріпи́ти, -ся, (заклинком) заплі́шувати, -ся запліши́ти, -ся. [Коза́цька вели́ка війна́ закріпи́ла за на́ми на́шу старосві́тську істо́рію (Куліш)]. • -пи́ть нитку – закріпи́ти ни́тку, ву́злика зав’яза́ти. • -пи́ть дом за кем – закріпи́ти дім за ким.

Закрыва́ть, закры́ть – 1) (окна, двери и т. п.) зачиня́ти, зачини́ти, захиля́ти, захили́ти, (о мн.) позачиня́ти и позачи́нювати (ві́кна, две́рі); (отверстие) затуля́ти, затули́ти, затика́ти, заткну́ти и затка́ти, (о мног.) позатуля́ти, позатика́ти, (заслонкой) заслоня́ти, заслони́ти, (о мног.) позаслоня́ти, (запоной и т. п.) запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́, заслоня́ти, заслони́ти, (о мн.) позапина́ти, позаслоня́ти що чим; (что-либо плотно) затушко́вувати, затушкува́ти, (пров.) заштурмо́вувати, заштурмува́ти. [Без ме́не й ді́рочки мало́ї ні́кому затули́ти (Номис). Уки́нув її́ в піч і заслони́в (Рудч. П.). А я вже й піч заслони́ла (Кониськ.). Роби́ли вони́, позаслоня́вши ві́кна од дво́ру (Н.-Лев.). Запина́є вікно́ ху́сткою (Сл. Гр.)]. • -кро́й сундук, крышку – зачини́ скри́ню, причини́ ві́ко, кри́шку. • -крой бутылку – заткни́ пля́шку. • -кро́й кран – закрути́ кран. • -ть уши – затика́ти, заткну́ти, затка́ти (в)у́ха, защу́лювати, защу́лити (в)у́ха, (о мног.) позатика́ти, позащу́лювати (в)у́ха. [Він сів у ку́ті, ску́лився, за́ткав ву́ха (Франко). Та й мимово́лі з одча́єм защу́лив ву́ха (Крим.)]; 2) (складывать) згорта́ти, згорну́ти, стуля́ти, стули́ти. • -ть книжку – згорта́ти, згорну́ти кни́жку, стуля́ти, стули́ти кни́жку. [Кни́жку згорну́в, схова́в у свою́ ша́ховку (Грінч.)]. • -ть зонтик – згорта́ти, згорну́ти парасо́льку. • -рыть рот – стули́ти ро́та, (насм.) заши́ти гу́би; (презрительно) замкну́ти (стули́ти) пи́сок, заткну́тися, затка́ти каглу́. • -ть рот кому (заставить замолчать) – заці́плювати, заці́пити уста́, замика́ти, замкну́ти гу́бу (уста́) кому́, зав’я́зувати, зав’яза́ти язи́к(а) кому́. • -кры́ть рот кому чем – затули́ти ро́та кому́ чим. [Деся́тник затули́в їй уста́ ша́пкою (М. Вовч.)]. • -ть глаза (веками) – заплю́щувати (заплюща́ти и плю́щити), заплю́щити, сплю́щувати, сплю́щити, закрива́ти, закри́ти, сту́лювати и стуля́ти, стули́ти о́чі; заплю́щуватися, заплю́щитися, (о мног.) позаплю́щувати, посплю́щувати, посту́лювати о́чі, позаплю́щуватися; (смежить) склепа́ти, склепи́ти (о́чі). [Оле́ся заплю́щила о́чі й знов ста́ла як ме́ртва (Н.-Лев.). Плю́щить він о́чі (Мирн.). Сплю́щу о́чі (Кониськ.). Не диві́ться, позаплю́щуйте о́чі (Харк. п.). Не стулю́ ні на хви́льку оче́й (Л. Укр.). Впа́сти на ла́ву, як ка́мінь у во́ду – і вмить склепи́ти о́чі (Коцюб.)]. • -ть глаза умершему – затуля́ти, затули́ти, закрива́ти, закри́ти о́чі поме́ршому. [Не суму́й, що при́йдеться самі́й у гріб ляга́ть, що не бу́де кому́ оче́й затули́ть (Франко)]. • -кры́ть глаза (умереть) – с[за]плю́щити, (смежить) склепи́ти о́чі. • -кры́ть глаза кому (убить, погубить) – замкну́ти о́чі кому́. • -ва́ть, -кры́ть глаза на что – заплю́щувати, заплю́щити о́чі на що, не ма́ти оче́й на що. [Навми́сне заплю́щуючи на пра́вду о́чі (Єфр.)]; 3) (накрывать) закрива́ти, закри́ти, накрива́ти, накри́ти, покрива́ти, покри́ти, укрива́ти, укри́ти, (о мног.) позакрива́ти, понакрива́ти, повкрива́ти; (сплошь) кри́йма кри́ти (укрива́ти, укри́ти) що. [Зострі́лася чумака́ми, закри́ла дити́ну (Шевч.)]. • -кро́й крышкой – за[на]кри́й кри́шкою. • -ть лицо руками – затуля́ти, затули́ти обли́ччя рука́ми, затуля́тися и зату́люватися, затули́тися рука́ми, утуля́ти, утули́ти лице́ в доло́ні. [Він затули́в обли́ччя рука́ми (Крим.). Спусти́вся на ла́вку і затули́всь рука́ми (Крим.)]. • -ть голову платком – запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́ го́лову ху́сткою. • -ть глаза чем – затуля́ти, затули́ти о́чі чим. [Зі́нька затули́ла ху́сткою о́чі і гі́рко запла́кала (Стор.)]; 4) чем (скрывать от глаз, заграждать) – затуля́ти, затули́ти, заслоня́ти, заслони́ти, заступа́ти, заступи́ти, покрива́ти, кри́ти, покри́ти кого́, що; (застить) за́стувати; (о тумане: заволакивать) застила́ти, засла́ти (-стелю́, -сте́леш), застеля́ти, застели́ти (-стелю́; -сте́лиш); (со всех сторон: о тумане, тьме) обгорта́ти, обгорну́ти, оповива́ти, опови́ти що. [Затуля́ючи собо́ю ма́ло не все вікно́ (Васильч.). Чо́рні хма́ри непрозо́рі затули́ли я́сні зо́рі (Чупр.). Ра́да-б зі́рка зійти́, чо́рна хма́ра заступа́є (Мет.). І дим хма́рою засту́пить со́нце перед ва́ми (Шевч.). Чо́рна хма́ра з-за Лима́ну не́бо, со́нце кри́є (Шевч.). Нена́че яки́йсь тума́н застила́в йому́ о́чі (Грінч.). Не за́стуй вікна́ (Київщ.). Одійди́, не за́стуй, бо нічо́го не ви́дно (Звин.)]. • -ть что чем (завешивая) – запина́ти, запну́ти и зап’я́сти́, (о мног.) позапина́ти, (со всех сторон) обпина́ти, обіпну́ти, обіп’я́сти що. • -вать что чем, заставляя – заставля́ти, заста́вити що чим. [Две́рі заста́влено ша́хвою]; 5) см. Скрыва́ть, Укрыва́ть; 6) (прекращать, запрещать) закрива́ти, закри́ти (засі́дання), припиня́ти, припини́ти (засі́дання, газе́ту, журна́л, товари́ство, прийма́ння вантажу́), (счета) замика́ти, замкну́ти (раху́нки). • -кры́ть кредиты – закри́ти креди́ти. • -кры́ть лавку (временно, совсем) зачини́ти крамни́цю. • Закры́тый – зачи́нений, захи́лений; зату́лений, за́ткну́тий, за́ткнений и за́тканий, засло́нений, за́пну́тий и за́пнений; зго́рнений и зго́рнутий; (о глазах) сту́лений, заплю́щений, сплю́щений, (плотно) заскле́плений, скле́плений; закри́тий, по[на]кри́тий; засту́плений; засте́лений; закри́тий, припи́нений (журна́л), (о лавке) зачи́нений. • -тое учебное заведение – закри́та шко́ла, інтерна́т. • -тое заседание – неприлю́дне (закри́те) засі́дання. • -тое представление – закри́та (неприлю́дна) виста́ва. • -тое голосование – тає́мне голосува́ння. • -тое платье – закри́та су́кня. • -тое письмо – закри́тий лист; (заклеиваемое по краям) закри́тка. • -тое море – закри́те мо́ре. • -тый слог – закри́тий склад. • -тый экипаж, вагон – закри́тий екіпа́ж (по́віз), ваго́н. • Вход, проезд -кры́т – вхід, прої́зд закри́то. • Книжный магазин -кры́т – книга́рня зачи́нена; (прекратил свою деятельн., запрещен) книга́рню зачи́нено. • Магазины по понедельникам -кры́ты – крамни́ці понеді́лками зачи́нені. • Окно -то – вікно́ зачи́нено. • С -тыми глазами – з заплю́щеними очи́ма. • С плотно -той крышкой – щі́льно зачи́нений. • Свет -ры́т для кого (перен.) – світ зав’я́зано кому́.

Зама́зывать, зама́зать – 1) (покрывать глиной, краской, заделывать) зама́зувати, зама́зати, зама́щувати, замасти́ти, помасти́ти що чим, (о мног.) позама́зувати, позама́щувати; (покрывать краской) замальо́вувати, замалюва́ти, (как-нибудь) замазю́кувати, замазю́кати, заґі́дзювати, заґі́дзяти; (щели глиной) шпарува́ти и зашпаро́вувати, зашпарува́ти, (о мн.) позашпаро́вувати (щі́ли́ни), пошпарува́ти; (окна замазкой) китува́ти и закито́вувати, закитува́ти, позакито́вувати що (ві́кна); 2) (залепливать во что) зама́зувати, зама́зати, залі́плювати, заліпи́ти кого́, що в що; 3) (замарывать) зама́зувати, зама́зати, зама́щувати, замасти́ти що, (о мн.) позама́зувати, позама́щувати; (марать краской, чем-л. жидким) захви́ськувати, захви́ськати, убира́ти, убра́ти в фа́рбу; (чем-л. жирным) заяло́жувати, заяло́зити, засмальцьо́вувати, засмальцюва́ти що; (о лице) заму́рзувати, заму́рзати; см. Зама́рывать; 4) (скрывать) зама́зувати, зама́зати, затушко́вувати, затушкува́ти. [Що там зама́зувать? Кажі́мо пра́вду (Л. Укр.). Яко́сь затушкува́ли ту́ю спра́ву]; 5) -вать рот кому – замика́ти, замкну́ти гу́бу (уста́) кому́, замурува́ти рот кому́, зав’я́зувати, зав’яза́ти язи́к(а́) кому́. • Людям уст не -жешь – лю́дям губи́ не замкне́ш (Приказка). • Зама́занный – зама́заний, зама́щений, пома́щений чим; замальо́ваний; залі́плений у що; зашпаро́ваний; закито́ваний; заму́рзаний, заяло́ж[з]ений.

За́муж, нрч. – за́між. [Убо́гого полюби́ла, ма́ти за́між не пусти́ла (Шевч.). Візьму́ за́між за се́бе (Пісня)]. • Выходить, выйти -муж – іти́, піти́ за́між за ко́го, дружи́тися, одружи́тися з ким, зашлю́битися з ким, віддава́тися, відда́тися, (о мн.) повіддава́тися за ко́го, поодру́жу́ватися з ким; (образно) зав’яза́ти го́лову (ко́су), покри́ти ко́су, (о несчастл. замужестве образно) зав’яза́ти світ кому́. [Чи за и́ншого пішла́, чи мене́ чека́єш? (Пісня). Зашлю́битись, не до́щик перечека́ти (Номис). Відда́лася за Андрі́я (Коцюб.). Мої́ по́други всі вже поодру́жувалися. Я не бу́ду, коза́ченьку, коси́ покрива́ть (Пісня). Зав’яза́ла голо́воньку, – не розвяжу́ дові́ку (Чуб. V). Взяли́ мене́, ізвінча́ли і світ мені́ зав’яза́ли (Пісня)]. • Выйти -муж раньше старшей сестры – (шутливо) під кори́то підверну́ти ста́ршу. [Ме́нша, та́ рані́ш пі́де за́між, підве́рне ста́ршу під кори́то (Г. Барв.)]. • Выдавать, выдать -муж – дава́ти, да́ти (за́між), віддава́ти, відда́ти (за́між), дружи́ти, одружи́ти. [Сині́в жени́ти, а дочо́к дава́ти, ро́дичів на весі́лля зва́ти (Мет.). Тому́ си́на жени́ти, тому́ дочку́ дружи́ти (Основа)].

Запу́тывать, запу́тать – 1) что (перепутывать) – заплу́тувати, заплу́тати, запу́тувати, запу́тати, забо́рсувати, забо́рсати й забурсува́ти що, (о мног.) позаплу́тувати; (о волосах: вз’ерошить) ку́длати, заку́длати, куйо́вдити, за[с]куйо́вдити, (о мн.) поку́длати, покуйо́вдити. • -тать дело – заплу́тати спра́ву; 2) кого (приводить в замешательство) – заплу́тувати, заплу́тати, збива́ти, зби́ти кого́. [Слі́дчий заплу́тав його́ геть, він не знав, що й каза́ти (Київ)]; 3) (увязывать верёвкой что-л.) зав’я́зувати, зав’яза́ти, ув’я́зувати, ув’яза́ти що, зашнуро́вувати, зашнурува́ти, ушнуро́вувати, ушнурува́ти що; 4) кого во что – заплу́тувати, заплу́тати, уплу́тувати, уплу́тати кого́ в що, (о мног. поза[пов]плу́тувати), уверта́ти, уверну́ти, вкру́чувати, вкрути́ти кого́ в що; см. Впу́тывать. • -тывать, -тать кого в дело – за[в]плу́тувати, за[в]плу́тати кого́ в спра́ву, пришива́ти, приши́ти кого́ до спра́ви. • -тывать, -тать (завлечь кого во что) – заплу́тувати, заплу́тати кого́ в що, затене́тити кого́. [Щоб мо́лодіж мою́ лица́рську ви у любо́вні сі́ті заплу́тали? (Грінч.)]; (влюбить в себя) закоха́ти кого́ в се́бе, закрути́ти кого́, кому́ го́лову.

Испо́ртить – 1) кого, что – зба́вити, зі[о]псува́ти, попсува́ти, (повредить, изувечить) зні́вечити (редко зані́вечити), поні́вечити, знеха́яти, спога́нити кого́, що; срвн. По́ртить. [До́брого ко́рчма не зопсу́є, а лихо́го і це́рква не попра́вить (Номис). Зба́вили їй дити́ну: «а вона́-ж у ме́не була́ слухня́на та звичайне́нька» (Єфр.). Він а́ґрусом (крыжовником) зба́вив зу́би (Звин.). Поні́вечите, та́ту, зе́рно: попрі́є воно́, пропаде́ (Кон.). Життя́ стоя́ло перед не́ю знеха́яне лука́вими за́мірами (Мирний.)]. • -тить дорогу – розби́ти доро́гу (шлях), (размокшую: ездой, ходьбой) згрузи́ти, згрязи́ти доро́гу. • -тить замок, ключ – зба́вити, скрути́ти замо́к, ключ (ключа́). • -тить здоровье – зіпсува́ти, зба́вити, зні́вечити здоро́в’я. • -тить жизнь (в браке) – зав’яза́ти вік, світ чий, кому́. [Я твій вік зав’яза́ла (Квітка)]. • -тить отношения – попсува́ти відно́сини з ким. • -тить характер – зіпсува́ти, зба́вити, (изуродовать) спотво́рити вда́чу чию́, кому́. • -тить дело – зба́вити, зве́сти, зіпсува́ти спра́ву, (иносказ.) зроби́ти з лемеша́ шва́йку. • -тить везде дело – скрізь попсува́ти спра́ву, (иносказ.) ку́ди не пі́деш, то золоті́ ве́рби росту́ть (Рудч.); 2) (свахлять) зі[о]псува́ти, спарта́чити, спаску́дити, спарто́р[л]ити, зги́дити, спога́нити що, (о мн.) попсува́ти, попарта́чити, попарто́р[л]ити и т. д. [Не кажі́ть, щоб вона́ вам ши́ла соро́чку: зги́дить (Звин.)]; 3) (сглазить) навро́чити, зуро́чити, спристрі́тити, спрозо́рити кого́; срвн. Сгла́зить. [Мо́же то вона́ коро́ву спристрі́тила? (Звин.)]. Испо́рченный – 1) зба́влений, зі[о]псо́ваний, зіпсу́тий, псо́ваний, попсо́ваний, зні́вечений, поні́вечений, спога́нений, знеха́яний. [Таки́й молоди́й хло́пець, а вже таки́й наха́бний, таки́й зба́влений (Н.-Лев.). Був се наро́д псо́ваний (Куліш). Зопсо́вані зу́би (Коцюб.). Де́які (фігу́ри) ду́же попсо́вані (Л. Укр.)]; 2) спарта́чений, спаску́джений и т. д.; 3) навро́чений, зуро́чений, спрозо́рений, спристрі́чений, причи́нний.

Любо́вный – 1) (относящ. к любви) любо́вний, лю́босний, коха́ний, зако́ханий, ласк. любе́нький, любе́сенький. [Любо́вні закля́ття (Франко). Пісні́ любо́вні гра́ла (Грінч.). Лю́босний напи́ток (Куліш). Від жалю́ коха́ного (М. Вовч.)]. • -ные ласки, радости, утехи – любо́вні ла́ски (вті́хи), лю́бощі, ми́лощі, милува́ння, любува́ння, ласк. милува́ннячко. [Все промину́ло: ми́лощі, лю́бощі, ла́ски ясні́ (Черн.). Мину́лося милува́ннячко (М. Грінч.)]. • -ные взгляды – зако́хані по́гляди. • -ные сети – любо́вні сі́ті, любо́вні тене́та. • -ное письмо, послание – любо́вний лист, любо́вна циду́лка. • -ное свидание – любо́вне поба́чення, любо́вні схо́дини (Крим.), любо́вна зу́стріч. • -ные похождения, приключения – любо́вні аванту́ри, приго́ди. • -ные отношения, -ная связь – любо́вні стосу́нки, звязо́к коха́ння. • Вступить в -ную связь – зав’яза́ти любо́вні стосу́нки з ким, злюби́тися, полюби́тися, покоха́тися з ким; срв. Слюби́ться 2. • Осыпать -ными ласками – любува́ти, милува́ти, голу́бити кого́; срв. Ласка́ть. [Він її́ цілу́є, він її́ любу́є (Чуб. V). Не цілу́й, не милу́й, коли́ хи́сту нема́ (Чуб. V)]. • -ные песни – любо́вні пісні́, пісні́ коха́ння. • -ное зелье – дання́, да́вання, лю́бощі, коха́н-зі́лля. [Дання́ гі́рше під трути́зни (Номис). Чи ти мені́ лю́бощів дала́? (Чуб. V). Дала́ дівчи́на козако́ві коха́н-зі́лля спи́ти (Пісня)]; 2) (ласковый, дружеский) любо́вний, прихи́льний, ласка́вий, лю́б’язний, при́ятельський. • Встретить -ное отношение – зустрі́ти ласка́ве (прихи́льне, при́ятельське) ста́влення.

Молча́ние – мовча́ння, (пауза) мо́вча́нка, (безмолвие) німо́та, ти́ша, мовча́зність (-ности). [Мину́ло кі́лька хвили́н у мовча́нні (Л. Укр.). Ні́би хтів свої́м мовча́нням сказа́ти: цього́ бу́ти не мо́же (Крим.). Пройшло́ у мовча́нці кі́лька хвили́н (Коцюб.). Після до́вгої мовча́нки знов обізва́вся до ньо́го (Васильч.). Аби́ не ба́чити тих стін, у котри́х гула́ коли́сь бучна́ розмо́ва, чу́вся весе́лий ре́гіт, а тепе́р така́ нудна́ німо́та їх окрива́ла (Мирн.)]. • Глубокое -ние – глибо́ке мовча́ння. [У глибо́кім мовча́нню сю річ ву́хом ло́влять гебре́ї (Франко)]. • Тяжёлое -ние – важке́ мовча́ння, важка́ мо́вча́нка. • Угрюмое, мрачное -ние – похму́ре мовча́ння, похму́ра мо́вча́нка. • Гробовое -ние – моги́льна ти́ша, гробове́ мовча́ння. • Гробовое -ние воцарилось среди присутствующих – моги́льна ти́ша запанува́ла (гробове́ мовча́ння запанува́ло) серед прису́тніх, поняла́ (поняло́) прису́тніх. • Пребывать в -нии – пробува́ти в мовча́нні, німува́ти. [Де німу́ють-недугу́ють, ги́нуть без пу́ття (Грінч.)]. • Хранить упорное -ние – упе́рто мовча́ти, затя́тися й мовча́ти. • Погрузиться в -ние – порину́ти в мовча́ння. • Принудить кого к -нию – зму́сити кого́ мовча́ти (до мовча́ння), (образно) заці́пити (замкну́ти, затули́ти) уста́ (ро́та) кому́, зав’яза́ти язи́к(а́) кому́. [Си́ла мо́же заці́пити уста́, мо́же скува́ти ві́льне сло́во (Єфр.)]. • Накладывать на уста печать -ния – замуро́вувати уста́. [Ненаста́ннії нару́ги замуро́вують уста́ (Франко)]. • Обходить, обойти, проходить, пройти -нием что – збува́ти, збу́ти мовча́нням що. • Прервать -ние – перерва́ти мовча́ння (мо́вча́нку). [Пе́рший перерва́в важку́ мо́вчанку Бовдур (Франко)]. • Ваше -ние вызывает подозрение – ва́ше мовча́ння виклика́є підо́зру. • -ние – знак согласия – хто мовчи́ть, той не пере́чить; мовча́ння – знак зго́ди. • В -нии – у мовча́нні, мо́вчки, тихце́м; срв. Мо́лча. [Міща́ни тихце́м розхо́дяться (Куліш)].

Молча́ть, ма́лчивать – 1) мовча́ти, німува́ти, (образно) мо́вча́нку справля́ти, у мовчана́ гра́ти(ся). [Ті́льки свекру́ха все ла́ється, а ми всі мовчимо́, сло́ва за день оди́н до о́дного не промо́вимо (Грінч.). Аж поду́мати гі́рко, як ота́ люди́на га́рна зни́кла німу́ючи з-посеред ми́ру бо́жого (Куліш). А я бу́ло чу́ю, та вже німу́ю (Кониськ.). Ма́ти розмовля́є з Ода́ркою, а вона́ сиди́ть, мо́вчанку справля́є (Мирн.) І знов почали́ ми у мовчана́ гра́ти, жу́римось (Г. Барв.)]. • Упорно -ча́ть – упе́рто мовча́ти, уст не розімкну́ти. • -чит, словно воды в рот набрал – мовчи́ть, як ри́ба (як німи́й), мовчи́ть ні па́ри з уст. • Заставлять, заставить -ча́ть кого – зму́шувати, зму́сити мовча́ти кого́, (образно) зав’яза́ти язика́ кому́; срв. Замолча́ть 2. [Лю́дям язика́ не зав’я́жеш (Номис)]. • -чи́! • -чи́те! • -ча́ть! – мовчи́! мовчі́ть! цить! ци́тьте! ти́хо! [Мовчи́, глуха́, – ме́нше гріха́! (Приказка). Цить, не плач, дасть ма́ти кала́ч (Номис). Ой, ци́тьте та мовчі́те, та ніко́му не кажі́те! (Пісня)]. • -чи́ да ешь! – мовчи́ та диш! (Приказка). • Законы -ча́т относительно этого обстоятельства – зако́ни нічо́го не ка́жуть що-до ціє́ї обста́вини (не передбача́ють ціє́ї обста́вини). • Молча́щий – що (хто) мовчи́ть, мовчу́щий. [Бере́ за ру́ку мовчу́щого з ди́ва дия́кона і веде́ у дім (Л. Укр.)]. • -ться – мовча́тися. [Мовча́лося. Неве́село вигляда́в степ і гніти́в на́стрій (Леонт.)]. • Тебе таки не -тся – тобі́ таки́ не мовчи́ться.

II. Накла́дывать и Налага́ть, наложи́ть – 1) см. I. Накла́дывать 1 и 2; 2) наклада́ти и (редко) накла́дувати, накла́сти и (реже), наложи́ти, (о мног.) понаклада́ти, понакла́дувати що. [Ярмо́ наклада́є, воли́ запряга́є (Пісня). Данину́ з ро́ку в рік не змогли́ хижаки́ на селя́н накла́дувати (Куліш)]. • -жи́ть головой – накла́сти (реже наложи́ти) голово́ю. • -ть дань, налог, подать, пошлину, штраф, эпитимию на кого – наклада́ти, накла́сти, накида́ти, наки́нути, (о мног.) понаклада́ти, понакида́ти дань (данину́), пода́ток, по́дать, ми́то, пеню́, поку́ту на ко́го, кому́. [Додатко́вий пода́ток наклада́ли (Доман.). Хи́жі сусі́ди ча́сто напада́ли на їх і накида́ли на їх по́даті (Н.-Лев.). Наки́нули мостово́го ще по копі́йці з ху́ри (Сл. Ум.)]. • -ть запрещение на что – наклада́ти, накла́сти заборо́ну на що. • -ть клеймо на кого, на что – таврува́ти, натавро́вувати, натаврува́ти, клейни́ти, наклейни́ти, (о мног.) потаврува́ти, понатавро́вувати, поклейни́ти кого́, що, (о товарах ещё) шта[е]мпува́ти, нашта[е]мпува́ти, (о мног.) пошта[е]мпува́ти що. • -вать, -жи́ть люльку – набива́ти, наби́ти, наклада́ти, накла́сти лю́льку. [На ву́лиці та в переву́лку наклада́ла та Мару́шка Васи́лькові лю́льку (Грінч. III)]. • -ть наказание на кого – наклада́ти, накла́сти ка́ру на ко́го. • -ть обязанность на кого – наклада́ти, накла́сти, поклада́ти, покла́сти, накида́ти, наки́нути обо́в’я́зок (пови́нність) на ко́го, кому́. • -га́ть, -жи́ть оковы на кого – забива́ти, заби́ти, (о мног.) позабива́ти в кайда́ни кого́, поклада́ти, покла́сти кайда́ни на ко́го. [По дво́є кайда́нів на но́ги покла́дено (Ант.-Драг.)]. • -ть отпечаток на кого, на что – познача́тися, позначи́тися, відбива́тися, відби́тися на ко́му, на чо́му. • -жи́ть печать на кого, на что – покла́сти (редко наложи́ти) печа́ть, (перен. ещё) знак (озна́ку) на ко́го, на що. • -ть повязку на что – наклада́ти, накла́сти по́в’язку на що, (чаще) завива́ти, зави́ти, зав’я́зувати, зав’яза́ти, бандажува́ти, забандажува́ти що чим, що в що. • -ть руку на кого, на что – наклада́ти, накла́сти ру́ку на ко́го, на що, пригно́блювати, пригноби́ти кого́. • -ть руки на себя – здійма́ти, зня́ти ру́ки на се́бе, ру́ки на се́бе наклада́ти, накла́сти, смерть собі́ заподі́яти, ві́ку собі́ вкороти́ти. • -ть слой серебра, золота – наклада́ти, накла́сти, сади́ти, насади́ти срі́бло, зо́лото. [Лапки́ – з бі́личого хвоста́, щоб сади́ти на ря́мці зо́лото (Яворн.)]. • Не -га́й гнева, -ложи́ милость – не бери́ в нела́ску, зміни́ гнів на ла́ску. • Накла́дываемый и Налага́емый – що його́ (її́, їх) наклада́є (-да́ють), що наклада́ється и т. п., накла́даний и накла́дуваний; наки́даний; покла́даний. [Лю́ди визволя́тимуться з-під пут, накла́дуваних приро́дою (Азб. Комун.)]. • Нало́женный – накла́дений и (реже) нало́жений, понакла́даний, понакла́дуваний; наки́нутий и наки́нений, понаки́даний; наби́тий; покла́дений. [Моя́ кі́сонька, віно́чком нало́жена (Чуб.)]. • -ный платёж – післяпла́та, накла́дений платі́ж (-тежу́). • Послать с -ным платежом – по[наді]сла́ти з(за) післяпла́тою. • -ться – наклада́тися, накла́стися, понаклада́тися; бу́ти накла́д(ув)аним, накла́деним и (реже) нало́женим, понакла́д(ув)аним и т. п. Повязка -ется на рану – ра́ну завива́ють (зав’я́зують, бандажу́ють).

Насу́чивать и Насуча́ть, насучи́ть – насу́кувати, насука́ти, (немного) всу́кувати, всука́ти, (о мног.) понасу́кувати, повсу́кувати чого́. [Із лик моту́зок насука́вши (Чуб. I). Всучи́ моту́зки зав’яза́ти воро́та (Брацл.)]. • Насучё́нный – насу́каний, всу́каний, пона[пов]су́куваний. -ться – 1) насу́куватися, насука́тися, понасу́куватися; бу́ти насу́куваним, насу́каним, понасу́куваним и т. п.; 2) (вдоволь, сов.) насука́тися, попосука́ти (досхочу́), (о мног.) понасу́куватися.

Нога́ – 1) (вместе со ступнёй или без ступни) нога́ (мн. но́ги, ніг); (ступня) нога́, (зап.) стопа́. [Ту́пне кінь ного́ю (Шевч.). Хло́пчик стої́ть на одні́й нозі́ (М. Вовч.). Во́вка но́ги году́ють (Номис). Сте́жка заси́пана сні́гом, і ані о́дного слі́ду стопи́ лю́дської не ви́дно на його́ бі́лій ска́терті (Франко)]. • Две, обе -ги́ – дві, оби́дві ноги́ (нозі́). [Стає́ на рука́х, одкида́є оби́дві нозі́ наза́д, нена́че брика́є ни́ми (Н.-Лев.)]. • Левая, правая -га – лі́ва, пра́ва нога́. • Задние, передние -ги – за́дні, пере́дні но́ги. • Деревянная -га – дерев’я́на нога́, (деревяшка) дерев’я́нка, (костыль) ми́лиця. • Вверх -га́ми – а) (в прямом знач.) догори́ нога́ми, горі́ніж, сторч голово́ю; б) (перен.: вверх дном) догори́ нога́ми, догори́ ко́ренем, шкере́берть. [Все він переверну́в догори́ ко́ренем (Звин.)]. • -га́ми вниз (к земле) – долі́ніж. • Босыми -га́ми – бо́сими нога́ми, (босиком) босо́ніж. • В -га́х – в нога́х. • Пусть не путается в -га́х партии – (не)ха́й не плу́тається під нога́ми в па́ртії. • На босую -гу – на бо́су но́гу, (на-)босо́ніж, на-бо́се. • Лёгкий на -гу, см. Лё́гкий 7. • Он на -га́х (ходит, здоров) – він уже́ підві́вся (став) на но́ги, він уже́ хо́дить, він уже́ здоро́вий (оду́жав, ви́чуняв, диал. окли́гав и окли́гнув). • Он уже опять на -га́х – він уже́ зно́в(у) на нога́х. • В грехах, да на -га́х – у гріха́х, та на нога́х. • Быть весь день на -га́х – бу́ти ці́лий день на нога́х, ці́лий день не сі́сти (не присіда́ти). [Я-ж ці́лий день не ся́ду! (Звин.)]. • Под -га́ми – під нога́ми, (изредка) під ного́ю. [Ви підійма́єтесь схо́дами; вони́ рипля́ть під ва́шою ного́ю (Микит.)]. • С головы до ног, с ног до головы – від голови́ до ніг (зап. до стіп), від ніг (зап. від стіп) до голови́. [Обмі́ряв її́ вели́чним по́глядом од голови́ до ніг (Крим.)]. • Вооружённый с головы до ног – озбро́єний від голови́ до ніг (до п’ят). • Со всех ног – що-ду́ху (в ті́лі), що є (єсть) ду́ху, скі́льки ду́ху, що-ду́х у ті́лі (М. Вовч.), що но́ги несу́ть (несли́), (во всю прыть) чим-ду́ж, (во все лопатки) на всі за́ставки́, на всю ви́тягу, (опрометью) прожо́гом. • С руками и (с) -га́ми – з рука́ми й (з) нога́ми. • У чьих ног – коло (біля) чиї́х ніг (зап. стіп), (зап.) у чиї́х стіп. [У стіп твої́х (душа́) весь свій тяга́р скида́є (Франко)]. • Ни -го́ю (к кому) – (а)ні кро́ку (ні ного́ю) (до ко́го). • -ги́ не клади (не ставь, не заноси) куда – і ступну́ти (і ходи́ти) не ду́май куди́, (а)ні кро́ку (ні ного́ю) куди́. • -ги́ моей не будет у тебя – ноги́ моє́ї не бу́де в те́бе. • Бросаться, броситься кому в -ги – ки́датися, ки́нутися кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг), па́дати, впа́сти кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг). [Упа́в фарао́ну під но́ги (Франко). Він упа́в до ніг милосе́рдного анабапти́ста (Кандід)]. • Быть на короткой (дружеской) -ге́ с кем, см. Коро́ткий 4. • Быть (стоять) одной -го́й в могиле – бути одно́ю ного́ю в труні́ (в домови́ні), стоя́ти одно́ю ного́ю над гро́бом (у гро́бі, в домови́ні). • Валиться, свалиться с ног – на нога́х не стоя́ти (не всто́яти), вали́тися (па́дати), звали́тися (з ніг). [Ви́йду за воро́та, від ві́тру валю́ся (Метл.)]. • Вставать с левой -ги́, левою -го́ю (с постели) – встава́ти на лі́ву но́гу (лі́вою ного́ю) (з посте́лі, з лі́жка). • Давай бог -ги – хо́ду, хо́да, дра́чки, навті́[е́]ки, навтікача́; срв. Наутё́к. [Як поба́чив це я, ки́нув мерщі́й каву́н, та хо́ду (Звин.). Я, не до́вго ду́мавши, за́раз навті́ки, куди́ о́чі зирну́ли, а но́ги понесли́ (М. Вовч.)]. • Держать свой дом на приличной -ге́ – держа́ти (трима́ти) свою́ госпо́ду на поря́дній (присто́йній) стопі́ (на присто́йній лі́нії, як у (до́брих) люде́й, як поря́дним лю́дям годи́ться). • Держаться, удержаться на -га́х – трима́тися (держа́тися), втри́матися, (вде́ржатися) на нога́х. • Жить на широкую (на большую, на барскую) -гу – жи́ти на широ́ку стопу́ (в розко́шах, на всю гу́бу, по-па́нському, диал. ве́лико), розкошува́ти, панува́ти. [Захоті́в він ве́лико жи́ти і аж три кімна́ти собі́ найня́в (Лубенщ.)]. • Итти (-га́) в -гу – іти́ (ступа́ти) (нога́) в но́гу, іти́ (ступа́ти) ступі́нь у ступі́нь, (держать шаг) трима́ти крок. [В ме́не до́нька в но́гу з Жо́втнем за́вжди йде (Влизько). Він так ступі́нь у ступі́нь ступа́є, на́че мі́ря, як тра ступа́ти (Канівщ.). Жовня́рський крок трима́ти (Франко)]. • Не в -гу итти, сбиваться (сбиться) с -ги́ – іти́ не в но́гу. • Итти -га́ за́ -гу (-га́ по́ -гу) – іти́ нога́ за ного́ю; см. ещё Ме́дленно 1 (Итти -но) и Плести́сь 2. [Ішо́в захо́жий ти́хо, нога́ за ного́ю (Мирний)]. • Кидать, кинуть что под -ги кому – кида́ти, ки́нути що під но́ги кому́. • Кланяться, поклониться в -ги – кла́нятися (вклоня́тися), вклони́тися в но́ги. [Вклони́лася низе́нько, аж в са́мії но́зі (Сл. Закр.)]. • Класть (слагать), положить (сложить) что к -га́м чьим – кла́сти (склада́ти), покла́сти (скла́сти) що до ніг чиї́х. [До ніг наро́дженої з пі́ни склада́йте… ліхта́р мій… і кий (М. Зеров)]. • -ги носят – но́ги но́сять. • Куда -ги понесут – куди́ но́ги понесу́ть, (куда глаза глядят) світ за́ очі (за очи́ма), куди́ гля́дя, навмання́, навманя[ь]ки́. • Отбиваться от чего руками и -га́ми – відбива́тися від чо́го рука́ми й нога́ми, (сопротивляться) пруча́тися про́ти чо́го рука́ми й нога́ми, опина́тися (огина́тися) (що-си́ли) про́ти чо́го. • Переваливаться с -ги́ на -гу́ – перехиля́тися (перехня́блюватися) з бо́ку на бік, колива́ти з ноги́ на но́гу; см. Перева́ливаться 3. • Переминаться с -ги́ на́ -гу – переступа́ти з ноги́ на но́гу (фам. з одніє́ї на дру́гу), (топтаться) тупцюва́тися, ту́пцятися, топта́тися. • Плясать в три -ги́ – витанцьо́вувати на всі за́ставки́. • -ги не повинуются (не слушаются) – но́ги не слу́хають(ся) (не х(о)тя́ть слу́хатися). • -ги подкашиваются, подкосились – но́ги підло́млюються (підтина́ються, млі́ють), підлама́лися (підтяли́ся, помлі́ли). • Поднимать, поднять (поставить) кого на́ -ги – а) (больного) зво́дити, зве́сти́ кого́ на но́ги, на світ пусти́ти кого́. [Хто мене́ на світ пусти́в? – Я тепе́р здоро́ва (Мартинов.)]; б) (перен.) зво́дити (ста́вити), зве́сти́ (поста́вити) кого́ на но́ги; срв. Поста́вить 1. • Подставлять -гу, см. Но́жка (Подставлять -ку). • Положить -гу на -гу – закла́сти но́гу на но́гу. • Поставить войска на военную, на мирную -гу – переве́сти́ ві́йсько на воє́нне, на ми́рне стано́вище. • Протянуть -ги – а) (в прямом знач.) простягти́ (ви́тягти) но́ги, (о мног.) попростяга́ти (повитяга́ти) но́ги; б) (умереть) простягти́ся, ви́простатися, (вульг.) заде́рти но́ги, ду́ба да́ти, ґи́ґнути, освіжи́тися, переки́нутися. См. Протя́гивать 1 (-ну́ть ноги). • Сбивать, сбить с ног кого – збива́ти (вали́ти, зва́лювати), зби́ти (звали́ти) з ніг кого́; см. ещё Заморо́чить кого. Связать кого по рукам, по -га́м – зв’яза́ти кому́ ру́ки й но́ги, (сделать жизнь несчастной) зав’яза́ти кому́ світ. • Срезать кого с ног – знесла́вити, зга́ньби́ти, зганьбува́ти кого́. • Ставать (вставать, становиться), стать (встать) на́ -ги – а) (в прямом знач.) зво́дитися (здійма́тися, спина́тися), зве́сти́ся (зня́тися, с[зі]п’я́сти́ся) на но́ги, (порывисто) схо́плюватися (зрива́тися), схопи́тися (зірва́тися) на (рі́вні) но́ги; б) (перен.) спина́тися (зво́дитися, здійма́тися), с[зі]п’я́сти́ся (зве́стися, зня́тися) на но́ги (на собственные -ги: на вла́сні но́ги), (диал.) оклига́ти, окли́гати и окли́гнути. Срв. Поднима́ться. [Коли́ довело́ся спина́тися на вла́сні но́ги, то обста́вини ду́же зміни́лися на гі́рше (Н. Громада). Він до́вго бідува́в; оце́ окли́гав, як зроби́вся заві́дуючим ремо́нтами (Лубенщ.)]. • Ставать (вставать, становиться подниматься), стать (встать, подняться) на задние -ги – става́ти, спина́тися, зво́дитися, здійма́тися), ста́ти (с[зі]п’я́сти́ся, зве́сти́ся, зня́тися), (о мног.) постава́ти (поспина́тися, позво́дитися, поздійма́тися) на за́дні но́ги, (на дыбы) става́ти, ста́ти, (о мног.) постава́ти ца́па (ца́пки, цапко́м, ста́вма, ду́ба, ди́бки дибка́, го́пки). • Не знает, на какую -гу, стать – не зна́є, на котру́ ступи́ти (ступну́ти). • Стать без ног – позбу́тися ніг, втра́тити но́ги, зроби́тися безно́гим, збезно́жіти. • Еле -ги унести откуда – ле́две но́ги ви́нести, ле́две втекти́ (диал., зап. ви́втекти) зві́дки. • Унеси бог -ги – аби́ ті́льки (лиш(е́)) втекти́; см. ещё выше Давай бог -ги. • Руками и -га́ми упираться – упира́тися рука́ми й нога́ми; см. ещё выше Отбиваться руками и -га́ми. • Хромать на одну -гу – кульга́ти (шкандиба́ти, шкатульга́ти) на одну́ но́гу. • Ног под собою не чувствовать (не чуять) – землі́ (ніг) під собо́ю не чу́ти. [Землі́ під собо́ю не чув: як той ві́тер мчавсь (Мирний)]. • Шаркать -га́ми – чо́вгати (со́вгати) нога́ми. • Одна -га́ тут другая там – одна́ нога́ тут, дру́га там; (реже) на одні́й нозі́. [«Ху́тче-ж!» – «На одні́й нозі́» (Свидн.)]. • За глупой головой и -гам непокой – за дурно́ю голово́ю і нога́м ли́хо (Приказка). • Баба-яга, костяная -га́ – ба́ба-яга́ нога́-костюга́, ба́ба-яга́ костяна́ нога́ (ЗОЮР II); 2) (подставка, стойка) нога́; срв. Но́жка 2; 3) строит., техн. – (крана, копра, циркуля) нога́; (наслонная) нарі́жник (-ка); (стропильная) крокви́на; 4) (у сапожников) копи́л (-ла́); см. Коло́дка 3; 5) (снопов) ряд (-ду), рядо́к (-дка).

Обвя́зывать, обвяза́ть – обвя́зувати, обвяза́ти, ув’я́зувати, ув’яза́ти, зав’я́зувати, зав’яза́ти, пообвя́зувати, поув’я́зувати, позав’я́зувати що чим. • -за́ть тюк – ув’яза́ти паку́нок. • -за́ть голову, руку платком – зав’яза́ти (звяза́ти) го́лову ху́сткою, зав’яза́ти ру́ку ху́сткою. [Звяжи́ мені́ голо́воньку, най не боли́ть ду́же]. • Обвяза́ть деревья соломой (на зиму) – повку́тувати дере́ва́ соло́мою. • Обвя́занный – обвя́заний, ув’я́заний, зав’я́заний. • С -ной головой – з зав’я́заною голово́ю.

Обездо́ливать, обездо́лить кого – 1) позбавля́ти, позба́вити кого́ його́ ча́стки, па́ю, па́йки; 2) знедо́лювати, знедо́лити, збезтала́нювати, збезтала́нити, знещасли́влювати, знещасли́вити кого́, зав’я́зувати, зав’яза́ти світ кому́. • Обездо́ленный – знедо́лений, збезтала́нений, знещасли́влений.

I. Отрыва́ть, оторва́ть – відрива́ти, відірва́ти, віддира́ти, відде́рти, відідра́ти що від чо́го, (часть) урива́ти, урва́ти, удира́ти, уде́рти, наддира́ти, надде́рти, відшмато́вувати, відшматува́ти, (о многих) повідрива́ти, повіддира́ти и т. д. [Не міг відірва́ти о́чі від тіє́ї краси́. Відде́рла шмати́нку зав’яза́ти порі́заного па́льця. Від йо́го, урва́вши по́ли, тіка́й]. • -ва́ть от дела – відрива́ти від робо́ти, від ді́ла. • Ото́рванный – віді́рваний, відде́ртий, у́рваний, відшмато́ваний, уде́ртий.

Перевя́зывать, перевяза́ть – 1) (связать поперёк, скрепить) перев’я́зувати, перев’яза́ти, обвя́зувати, обвяза́ти, звя́зувати, звяза́ти, (о мног.) поперев’я́зувати, позвя́зувати, пов’яза́ти кого́, що чим. [Поперев’я́зувала старості́в рушника́ми]. • -за́ть рожь в снопы – пов’яза́ти жи́то в снопи́. • -за́ть рану – обвяза́ти, зав’яза́ти, перев’яза́ти ра́ну (позав’я́зувати ра́ни). • -за́ть волосы лентой – з[по,пере]вяза́ти стрі́чкою воло́сся. • -за́ть тюк накрест – звяза́ти паку́нок на́вхрест. • -за́ть бечёвкой – перемоту́зити; 2) (связать наново) перев’я́зувати, перев’яза́ти, (о мног.) поперев’я́зувати. [Твої́ снопи́ тре́ба перев’я́зувати, бо яки́й ві́зьмеш, то й розси́плеться]; 3) (чулки, сети наново) перепліта́ти, перепле́сти́, (о мног.) поперепліта́ти (панчо́хи, сі́ті). • Перевя́занный – перев’я́заний, обвя́заний, звя́заний; поперев’я́зуваний, пов’я́заний; перепле́тений, перемоту́жений.

Петля́ – 1) петля́ (ум. пете́лька), (затяжная) за́шморг (-гу), клю́чка. [Час-би давно́ їх або за́шморгом на оси́ку, або з печи́ною в ополо́нку (Кониськ.). Вийма́ю ремі́нь і роблю́ за́шморг (Коцюб.)]. • Завязать -лё́й, в -лю́ что-л. – зав’яза́ти що за́шморгом (на́включки), запетлюва́ти що. [Зав’яжи́ на́включки, а то по́тім і зуба́ми не розвя́жеш, як затя́гнеться]. • Надеть -лю́ на себя (себе на шею), на кого (переносно) – запетлюва́ти себе́, кого́. [Той себе́ запетлю́є, а той дочку́ рі́дну (Мирн.)]; 2) (в сети, в вязанье) вічко́ и очко́ (редко о́ко); 3) (обмётанный прорез в одежде) пете́лька, за́стіжка, (мочка или проволочная дужка) ба́бка, га́пка; 4) (оконная, дверная) заві́са, ум. заві́ска; 5) охот. – клюка́, клю́чка. • Метать -ли (о зайце) – ключкува́ти, клюки́ роби́ти.

Повя́зывать, повяза́ть – 1) зав’я́зувати, зав’яза́ти що, в’яза́ти, пов’яза́ти що, завива́ти, зави́ти и завину́ти що чим, що в що. [Ра́ни мої́ смерте́льнії промива́в, м’яке́нькою ба́вовною заклада́в, черво́ною кита́йкою завива́в (Грінч.)]. • -вать голову платком, на голову платок – зав’я́зувати, зав’яза́ти, вив’я́зувати, ви́в’язати, в’яза́ти, пов’яза́ти го́лову ху́сткою, платко́м (в ху́стку, в плато́к), завива́ти, зави́ти и завину́ти, запина́ти, зап’я́сти́ и запну́ти го́лову ху́сткою, платко́м (в ху́стку, в плато́к), напина́ти, нап’я́сти́ и напну́ти го́лову ху́сткою, на го́лову ху́стку, (о мног.) позав’я́зувати, повив’я́зувати, позавива́ти, позапина́ти го́лови хустка́ми, платка́ми (в хустки́, в платки́), понапина́ти го́лови хустка́ми (платка́ми), на го́лови хустки́ (платки́). Срв. Повя́зываться. [Зав’яжу́ я голі́воньку шовко́вим плато́чком. Жінки́ зав’я́зують го́лову в ху́стку із ку́пром (Свидн.). Стоя́ла перед дзе́ркальцем і вив’я́зувала го́лову шовко́вим платко́м (Мирн.). Молоді́ї молоди́ці, завива́йте голови́ці (Чуб.). Купи́, ма́ти, шо́вку завину́ть голо́вку]. • -за́ть голову лентой, на голову ленту – зав’яза́ти (пов’яза́ти) го́лову стрі́чкою (скиндя́чкою), на го́лову стрі́чку (скиндя́чку). • -вать, -за́ть галстук – в’яза́ти, зав’яза́ти крава́тку. [В’я́же до соро́чки кольори́сті краватки́ (Васильч.)]; 2) (на спицах) плести́ (ча́сом, и́ноді) (прутка́ми); 3) сов. пов’яза́ти. [Вже пов’яза́ли ове́с]. • Повя́занный – зав’я́заний, пов’я́заний. • С -ной головой – з зав’я́заною (ви́в’язаною, пов’я́заною, зави́неною и т. д.) голово́ю, (о женщине) зав’я́зана, ви́в’язана, пов’я́зана, зави́нена и зави́нута и т. д.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Вступать, вступить – вступати, вступити, поступати, поступити, входити, увійти; (в должность) обнімати (обійняти) посаду, заступати (заступити, стати на) уряд: • вступать во второй брак – братися вдруге, одружуватися вдруге; • вступать в открытый бой с кем – давати поле кому; • вступать в сношения – заходити в стосунки; • вступать, вступить, идти, пойти в бой – вступати, вступити в бій, ставати, стати до бою, стинатися, зітнутися, стятися; сточити бій, см. Бой; • вступать, вступить в брак, сочетаться браком с кем – братися, побратися, понятися, дружитися, одружитися з ким, пошлюбити кого, см. Брак; • вступать, вступить в борьбу с кем – вступити в боротьбу, зітнутися, стятися, см. Борьба; • вступать, вступить в должность – заступати, заступити [на] посаду, ким; обіймати, обняти (зайняти) посаду; ставати, стати (вступати, вступити) на посаду; • вступать, вступить в дружеские, приятельские, товарищеские, фамильярные отношения с кем – заходити, зайти в приязнь з ким; заприязнюватись, заприязнитися з ким; подружитися (про жінок заподругувати); поєднатися; заприятелювати; задружити; затоваришувати (потоваришувати, давн. засябрувати); запанібратитися; • вступать, вступить в перебранку (разг.) – удаватися, удатися у лайку (у сварку, в пересварку); лаятися, полаятися; сваритися, посваритися, ставати, стати до сварки; • вступать, вступить в переговоры – починати, розпочинати, почати, розпочати переговори (перемови); ставати, стати до переговорів (до перемов); • вступать, вступить в права – уступати, уступити (увіходити, увійти) в права; • вступать, вступить в пререкания с кем – заходити, зайти (удаватися, удатися) в суперечки, засперечатися з ким; • вступать, вступить в разговор с кем – заводити, завести розмову з ким; заходити, зайти у розмову (в балачки, в бесіду, в речі) з ким; ставати, стати до розмови з ким; починати, розпочинати, почати, розпочати (зачинати, зачати) розмову з ким; у розмову вдаватися, вдатися (даватися, датися) з ким; розбалакуватися, розбалакатися (розмовитися, розгомонітися) з ким; уступатись, уступити до розмови з ким; стати на речах з ким; • вступать, вступить в родство – ріднитися, поріднитися (родичатися, породичатися); • вступать, вступить в связь с кем – уступати, уступити в зв’язок з ким; (груб., неприязн.) злигуватися, злигатися (полигатися) з ким; • вступать, вступить в силу (в действие) – набирати, набрати сили (чинності); • вступать, вступить в соглашение с кем – ставати, стати до угоди з ким; погоджуватися, погодитися з ким; • вступать, вступить в союз с кем – уступати, уступити (увіходити, увійти) в союз (у спілку) з ким; приставати, пристати до спілки з ким; • вступать, вступить в спор, заспорить – заходити, зайти в суперечку; сперечатися, засперечатися (совет. еще заспоритися); на суперечки йти, піти; зчеплятися, зчепитися; зазмагатися; зітнутися; • вступать, вступить на престол (книжн.) – ставати, стати на троні (на царство); сідати, сісти (засісти, усадовитися) на престолі (на троні); обняти трон; зацарювати; закоролювати; • вступать, вступить на путь – ступати, вступати, ступити, вступити (ставати, стати) на шлях (на путь, на стежку); іти, піти шляхом чого; • вступать в тяжбу – позиватися, запозиватися; • вступить в законную силу – набрати сили (чинності) закону; • вступить в любовную связь – зазнатися з ким; зав’язати любовні взаємини (стосунки); кохатися (любитися). [Тільки старостою заступив, а ти вже мене й старшиною робиш (Сл. Гр.). Не вдавайсь у сварку, бо будеш битий (Сл. Гр.). 3 дурнем зчепитися — дурнем зробитися (Пр.). Він трон обняв за юних літ… (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). Очі йому були, щоправда, заплющені, бо він таки спав і снив, що з велетнем воює: так йому вбилася в тяму пригода, в яку він удався, що зразу примарилось, ніби він уже прибув у царство Обізіянське і сточив бій із лютим ворогом. Отож він і затинав мечем по бордюгах, думаючи, що рубає велетня, аж уся комірчина вином підпливла (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). 1. Коли стає жарко, набирає сили закон джунглів. 2. — Коли в спорі народжується істина? — Коли в суперечку заходить начальник].

Жизнь – життя, (устар.) живо́ття; (время жизни) вік (ум. вічок), (время или образ жизни) життя, (устар.) живот, живність, житів’я, прожиток, буття, (образ жизни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування: • борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба до загину; боротьба смертельна; • бороться не на жизнь, а на смерть – боротися на життя і на смерть; боротися до загину; • будничная жизнь – буденне життя; буденщина (щоденщина); • вводить, проводить в жизнь (постановление, закон) – переводити в життя; запроваджувати в життя; • вести жизнь – провадити життя; жити; • вести тяжёлую, безрадостную жизнь – безрадісно (безпросвітно) жити; просвітку не мати; • в жизни – за життя (у житті); на віку; живши; (устар.) за живота; • влачить жизнь – бідувати (животіти, скніти, гибіти); дні терти; (образн.) тягти нужденний жереб; • вокруг кипела жизнь – навкруги (навколо) вирувало (шумувало, кипіло, буяло) життя; • воплощать, воплотить в жизнь что – утілювати, утілити в життя що; здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати, справджувати, справдити) що; • в первый раз в жизни, впервые в жизни – уперше на віку (у житті); • всю жизнь, в продолжение всей жизни – протягом цілого життя; усе (ціле) життя; через усе життя; [через] увесь (цілий) вік; поки (покіль) віку (життя); до віку; • вызвать к жизни – покликати до життя; (иногда) сплодити; • дать жизни, перен. – завдати гарту (бобу, чосу); дати затірки (перцю з маком); • доживать, дожить жизнь – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити) віку; довікувати; зійти з світу; • до конца жизни – довіку (поки віку); довічно; до смерті-віку, [аж] до [самої] смерті; до віку і до суду, (устар.) до живота; • долгая, долговременная жизнь – довге (довгочасне) життя; вік довгий; • дорогая, дешёвая жизнь – дороге, дешеве прожиття, все дорого, дешево; • дорожить жизнью – дорожити життям, шанувати життя; • достичь лучшей жизни – добиться ліпшого (кращого) життя; здобутися на краще (на ліпше) життя; • жизни не рад кто (разг.) – світ немилий (знемилів) кому; • жизнь барская – панування; • жизнь без событий – безподієве життя; • жизнь беспросветная, безрадостная – безпросвітне життя; безпросвітна доля; безпросвіття; • жизнь бродячая – волоча́ще (волоцюжне) життя; • жизнь бьёт ключом – життя буяє (вирує, нуртує, клекотить); • жизнь довольная, спокойная – життя безпечне, спокійне; спокійний прожиток; • жизнь дорогая, дешёвая – прожиток дорогий, дешевий; • жизнь загробная – тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік; • жизнь земная – сей світ, життя сьогосвітнє; • жизнь моя! (разг.) – щастя (щастячко) моє!; доленько моя!; • жизнь на волоске – життя на волосинці (на волоску, на павутинці, на ниточці); • жизнь пошла на убыль – життя пішло на спад; • жизнь прожить — не поле перейти – вік прожити, не дощову годину перестояти (пересидіти) (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (не в гостях побувати) (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (Пр.); життя прожити — не поле перейти (Пр.); на віку — як на току: і натопчешся, й намусюєшся, і начхаєшся, й натанцюєшся (Пр.); всього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.); • жизнь райская – раювання; • жизнь семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї гарно ведеться; на віку, як на довгій ниві [: і кукіль, і пшениця]; • жизнь совместная – життя (пожиття) спільне; • жизнь современная – сучасність, сучасне життя; • жизнь супружеская – життя (пожиття) подружнє, шлюбне; • жизнь так и кипит в нём – життя так і кипить (шумує, вирує, буяє) в нім; • жизнь холостяка, бобыля – бурлакування; • за всю жизнь – за все (за ціле) життя; • загубить, испортить чью жизнь – (образн.) світ (вік) зав’язати кому; • замужняя жизнь – заміжнє (молодиче) життя; заміжжя; жіноцтво; • заплатить, пожертвовать, поплатиться жизнью за что – наложити голову (життям, душею) за що; заплатити життям за що; душі позбутися за що; • заработать на жизнь – заробити (здобути) на прожиток (на прожиття); • как жизнь? – як життя (життя-буття), як ся маєте?; • лишать, лишить жизни кого, себя – страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку (життя) кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; заподіювати, заподіяти смерть кому, [самому] собі; наложити на себе руки; • на всю жизнь – на все (на ціле) життя; на вік вічний; • на склоне жизни – на схилі (схилку) віку (життя); • не на жизнь, а на смерть – до загину; • ни в жизнь не, в жизнь не, в жизни не (разг.) – ні за що [в світі] не; ніколи [в світі] не; зроду-віку не; • никогда в жизни – зроду-віку (зроду-звіку); • образ жизни – спосіб життя (побуту); (иногда) триб життя; • оканчивать жизнь (доживать) – віку доживати, добувати; • он живёт хорошей, праведной жизнью (перен.) – він живе правдивим (праведним) життям; (устар.) він правим робом ходить; (образн.) його свічка ясно горить; • осмыслить жизнь чью – дати зміст (сенс, розум) життю чиєму; усвідомити (утямити) життя чиє; • по гроб жизни (нар.) – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку; поки сонця (світ-сонця); • по жизни — по життю; • покончить жизнь самоубийством – смерть самому собі заподіяти; покінчити життя самогубством (самовбивством); накласти на себе руки; кінець собі зробити; • покушаться на жизнь чью – важити (важитися) на чиє життя, на кого; робити (чинити) замах на чиє життя, на кого; • полагаться, положить, отдавать, отдать жизнь за кого, за что – головою накладати, накласти, наложити за кого, за що; трупом лягти за кого, за що; • пользоваться жизнью – уживати (зазнавати) світа (світу, життя); • поплатиться жизнью за что – наложити (накласти, приплатитися) життям за що; • портить жизнь кому – заїда́ти вік чий; • пощадить жизнь кому – подарувати (дарувати) життя кому; (образн.) пустити рясту топтати; • право жизни и смерти (книжн.) – право над життям і смертю; • претворять, претворить в жизнь – здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати) що; справджувати, справдити що; (иногда) запроваджувати, запровадити що; • при жизни – за життя (за живота, за живоття); заживо; • проводить, провести в жизнь – запроваджувати, запровадити (проводити, провести, переводити, перевести) в життя; • проводить, провести всю жизнь – вік вікувати, звікувати; • прожигать жизнь – марнувати (марнотратити) життя; прогулювати (сниж. проциндрювати) життя; • прожить всю жизнь – вік звікувати; провікувати; збути (зжити) вік; • прожить девичью жизнь – відбути дівочий вік (дівоцтво); віддівувати; • радости жизни – життьові розко́ші; • рисковать жизнью – важити (ризикувати) життям; • скверная жизнь – погане (ледаче, згруб. собаче) життя; • скитальческая жизнь – бурлацьке (блукацьке, мандрівне) життя; мандри; • средства к жизни – засоби до життя (існування); • счастливая жизнь – щасливе життя; (образн.) заквітчаний (уквітчаний) вік; • тяжёлая жизнь – важке життя; (образн.) бідування; • уйти из жизни – піти з життя; • укоротить жизнь кому – укоротити (змалити, умалити) віку кому; • уклад, строй жизни – лад; • устроить весёлую жизнь кому – влаштувати веселе життя кому; • хватает, не хватает на жизнь – вистачає, не вистачає на прожиток; • ход жизни – триб життя. [Чи для того ж нам Бог дав живоття? (І.Нечуй-Левицький). Ох, Боже, Боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (М.Коцюбинський). Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (І.Нечуй-Левицький). За всенький час мого житів’я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (А.Кримський). Тихий, спокійний прожиток (І.Франко). Добра жилба, коли кварки нема (Номис). Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (І.Нечуй-Левицький). Трудно думи всі разом сплодити (Руданський). З ким дожить? Добити віку вікового? (Т.Шевченко). Ірина знала вже, що батьки її бідніють… хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють (М.Коцюбинський). І турка ряст топтать пустив (І.Котляревський). Але ж там було небезпечно! Я не міг важити вашим життям (Ю.Яновський). Шануй здоров’ячко! Бо не шанувавши, сама змалиш собі віку… (М.Вовчок). Оце тобі наука, не ходи надвір без дрюка – свиня звалить і віку умалить (Номис). Я зроду-звіку не оженюся (І.Нечуй-Левицький). Ще за живоття батькового (Б.Грінченко). Я вам за живота (життя) добро своє оддаю (В.Самійленко). Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г.Барвінок). У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Б.Грінченко). Зав’язала собі світ за тим ледащом (М.Коцюбинський). Це все діялося ще за батькового живота. Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Йому три дні до віку зосталося. Сором в пітьмі духа вік ізвікувати (АС). Життя — це суцільна мука, але треба його любити (О.Ульяненко). Не так уже й багато мені стрічалося людей, котрі мають мужність жити свої власне життя. Своє — а не те, яке попід руку трапилося (О.Забужко). Жінка твого життя та, хто повертає тобі твоє життя. Твоє власне, таке, яким воно мало б бути — якби ти, мудило, його не просрав (О.Забужко). Життя — вода: крізь пальці протікає, щоб напоїти траурну ріллю (Іван Низовий). Життя — взагалі мило. Спочатку запашне, «Полуничне», а потім — жалюгідний обмилок сподівань, утрачених можливостей, надій, сил, розуму, здорового глузду, пам’яті. Потім залишається тільки піна, мильні бульбашки… (І.Роздобудько). Виїхати в Росію — це така ж спокуса, як накласти на себе руки (В.Рафєєнко). Не було ранку, щоб Папуга Лерріт, прокинувшись, не побачив за вікном річку й не подумав би, який чудесний триб життя він провадить (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Хто не цінує життя, той його не заслуговує (Леонардо да Вінчі). Життя — надто серйозна штука, щоб говорити про неї серйозно (О.Вайлд). Людина повинна вбирати барви життя, але не тримати в пам’яті його подробиці (О.Вайлд). Життя, навіть найважче, – це найкращий скарб у світі. Вірність обов’язку — другий скарб, який робить життя щасливим і дає душі сили не зраджувати своїх ідеалів. Третя річ, яку я пізнав, полягає в тому, що жорстокість, ненависть і несправедливість не можуть і ніколи не зуміють створити нічого вічного ні в інтелектуальному, ні в моральному, ні в матеріальному сенсах (Пітірім Сорокін). Кожна людина дістає від життя те, що вона хоче. Але не кожен після цього радий (Клайв Льюїс). Життя відбирає у людей надто багато часу (С.Є.Лєц). 1. Життя — це хвороба, що передається статтєвим шляхом. 2. Життя дається людині лише один раз, і то у багатьох випадках — випадково. 3. Таке життя: вчора було зарано, завтра буде запізно, а сьогодні — нема коли. 4. Життя — це боротьба!: до обіду — з голодом, після обіду — зі сном. 5. Життя надто коротке, щоб витрачати його на здоровий спосіб життя. 6. Коли життя екзаменує, першими здають нерви. 7. Життя дається один раз, а вдається ще рідше. 8. Життя — це рух: одні ворушать звивинами, інші ляскають вухами. 9. Не всяке життя закінчується смертю; інколи воно закінчується весіллям… 10. — Ви єврей по матері, чи по батькові? — Я єврей по життю!].

Какой, (устар.) каковой – 1) (по качеству) (с логич. ударением на нём) яки́й; (с лог. удар. на слове, к которому относится) що́ за, (усилит.) якенний; 2) (который) ко́три́й, (реже) кото́рий; (в относит. придат. предл.) що, що таки́й, яки́й; • Бог знает како́й – бо́зна-яки́й (Бог віда який), святий знає який, казна-який, (невесть какой) не́ві́дь який; • в какое время? – якого часу (у який час)?, коли саме?; • вот какой! – отакий! (оттакий!), (эмоц.) отакенний! (оттакенний!), отакезний! (оттакезний), отакісінький!; • до како́го времени? – на яки́й час? до яко́го ча́су?; • кака́я нужда знать? – яка (що за) потре́ба зна́ти?; • каким образом – яким чином (способом, ладом, побитом, робом, світом), як, по-якому; • какими судьбами? – яким побитом?; • како́е! (разг.) – де́ там!; • какое тебе дело? (фам.) – що тобі до того?, яке тобі діло?, тобі якого батька горе?; • како́й бы ни – хоч би яки́й, хоча́ б яки́й, (рус.) яки́й би не; • како́й бы ни был – будь-яки́й, усякий; • како́й бы то ни было – бу́дь-яки́й, (диал.) бу́длі-який, (раскакой) пере́який; • како́й дорогой – кудо́ю?, яким шляхом (якою дорогою)?; • како́й из – котри́й, (реже) кото́рий, хто з; • какой-либо, какой-нибудь – (из нескольких) яки́й, яки́й-не́будь, котри́й, де́котрий, котрий-небудь, (реже) котри́й-бу́дь, (диал.) бу́длі-яки́й; (неизвестно кто) яки́й, яки́й-не́будь; (с пренебреж.) аби́-яки́й, яки́й-таки́й; (не более как) яки́й; • како́й лучший, больший и т. п. – де лі́пший, де кра́щий, де більший; • какой ни есть, какой ни на есть (разг.) – хоч би там який, будь-який, хоч [і] який; • какой-никакой – який-не-який, хоч якийсь; • како́й попало – аби́-який, бу́дь-який; • како́й-то – (некоторый) деякий (деякийсь), котри́йсь; (неизвестно кто) яки́йсь, котри́йсь; (с оттенком пренебрежения) яки́йсь-то, якийсь там, котрийсь там; • какой угодно – хоч (хай) який, який завгодно, абиякий, будь-який, перший-ліпший; • какой ширины, длины, величины – який завширшки (уширшки, уширки), який завдовжки (удовжки), який завбільшки (убільшки); • когда какой – коли який; • кое-како́й – сяки́й-таки́й, яки́й-таки́й, деякий; • кому какой – кому який; • на како́го черта – на лихо́ї годи́ни, на яко́го бі́са (дідька), на бі́са; • не бог весть какой – не бозна-який, не який; • не какой-нибудь – не абиякий, не будь-який (не який-будь); • ни в какую – нізащо; • по какому случаю? – з якої нагоди (причини)?, (иногда) заради чого?; • с како́ю гордостью – з яко́ю пихо́ю, як гордови́то!; • смотря какой – як який, як до; • хоть како́й-нибудь – хоч яки́й, хоч будь-який (хоч який-небудь), (устар.) яки́й-хотя́; • через какие-то (какие-нибудь)… – через якихось… [Що́ то за пе́кло, що те́пло? (Пр.). Три пани́ — їдні́ штани́: котри́й успі́є той штани́ наді́є (Пр.). Сяки́й-таки́й аби́ був, аби́ хлі́ба роздобу́в (Пр.). Вельмо́жна па́нськая персо́на яви́лася перед Плуто́на не як аби́-який харпа́к (Є.Гребінка). — Що ж? Не захотіла йти за мене! А щоб часом не піддатися, так вона без мене звінчалася аби з яким батраком, щоб мені світу собою не зав’язати, щоб не соромити мене собою, і усеє прочее говорила (Г.Квітка-Основ’яненко). Отаку́-то їй причи́ну воро́жка зроби́ла (Т.Шевченко). Ду́рень розка́зує ме́ртвими слова́ми та яко́гось там Яре́му веде́ перед на́ми (Т.Шевченко). — Подиви́сь, яке́! — Да хоч-би воно́ було́ пере́яке, а я його́ й ду́рно не озьму́ (Основа). Коли́-б не узграни́чна сторо́жа, що-годи́ни му́сіли-б украї́нці сподіва́тись на́паду, шкода́ була́-б яко́ї-хотя́ пра́ці (П.Куліш). Що то за хоро́ші, за молоді́ парубки́! (М.Вовчок). Даєте́ їм чита́ти не́ві́дь-які́ книжки́, та ще й заборо́нені (О.Кониський). У ме́не що! не яка́ там і ка́ра мені́ ви́пала… Мо́же ще то й не ка́ра, а ті́льки так воно́ (О.Кониський). Гледі́ть, щоб кінь не заби́в котру́ (О.Стороженко). Розпи́тує: чи нема́ де яко́го нетя́ги? (І.Рудченко). А то, як бродя́гу яко́го, ще в тюрму́ запру́ть (П.Мирний). Де? В котрі́м мі́сці? (І.Франко). Де́ там! Ба́тько наздожене́ і ті́льки наб’є́ (А.Кримський). Прихо́дили які́сь лю́ди (А.Ніковський). Ой чи так кра́сно в які́й краї́ні, як тут на на́шій рі́дній Воли́ні? (Л.Українка). За мить яку́ поки́ну я сей світ (Б.Грінченко). Сюди́-ж ішли́, дак ба́чили кудо́ю, хіба́ тепе́р не втра́пите сами́? (Б.Грінченко). Шевче́нко зна́є, що мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (С.Єфремов). Се як до чоловіка: один зробить, а другий ні (Сл. Гр.). Яки́й со́ром! Де-кра́щого шука́є. На лихо́ї годи́ни тобі́ це здало́ся. На бі́са він тобі́? Живе́ до котро́гось ча́су (АС). Пішов геть, розхристаний, розбризкуючи калюжі, тремтячи від гніву і образи. Ця наволоч ударила його в обличчя! Може, до герцю покликав би? На шаблях? На пістолях? Ач, який лицар об’явився своєї мами! (В.Підмогильний). …мої синхронні рефлексії над тими культурними процесами, в Україні й поза Україною, котрих я була безпосередньою учасницею, бувши зібраними докупи, мають, сподіваюся, принаймні один шанс — відбити, хай як суб’єктивно-перекошено, безсистемно-доривчо, в друзках і оскалках, у кубістично посічених «чвертьпрофілях» — який-не-який, а таки інтелектуальний портрет доби (О.Забужко). Скажи мені, який я письменник, і я скажу тобі, який ти читач (В.Голобородько). “Диви, диви, якенна бабега!” — почулось мені з крутого схилу (Генадій Костенко). Дон Кіхот визвався тримати варту перед замком, щоб не напав буває велетень який-небудь чи там лихий чоловік, знаджений безцінними скарбами вроди, що в замкові тому сховок знайшли. Ті, що нашого гідальга вже знали, подякували йому красненько і розповіли тут же авдиторові про його химороди, чим той непомалу потішався (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Роха похитав головою і підійшов до купи. — Ого! Якенна купа вийшла! (С.Павличко, перекл. В.Ґолдінґ)].

Рука – рука: • бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови – про свідка) перебити руки; • большая рука (перен.) – велика рука (лапа); • большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто; неабиякий, абиякий; • брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого; брати, узяти в шори кого; • брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук; • брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе; • быть (находиться) у кого в руках – бути в руках у кого; • валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться; • вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому; • в руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх; • в руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що; • выбранить под сердитую руку – вилаяти спересердя (під сердиту годину, під гарячу (сердиту, злу) руку); • выдать на руки – видати на руки; • выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук; • гулять по рукам – по руках ходити; • давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках (лапах) кому; • дать руку на отсечение – дати руку [собі] відрубати (відтяти, навідру́б); • дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому; • держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати (владувати) над собою; • держать чью руку – тягти за ким; • живой рукой (разг.) – [одним] духом; миттю (умить); • зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике); • играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки; • из верных рук (узнать) – з певного джерела; • из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто, зовсім) погано, поганий; препоганий, препогано; (иногда) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого; • из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки; з рук на руки; • иметь руку – мати руку (зару́ку); • как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (иногда) як без правої руки без кого, без чого; • как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло; • к рукам прибрать – до рук прибрати; • левая рука – шульга, ліва рука, лівиця; • легок на руку – легка рука в кого, легку руку має хто; • ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки; • марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що; • мозолить руки (разг.) – мозолити руки (руч); • набивать в чем-либо руку – наважувати руку до чого; • навострить руку – наламати руку; • на все руки – до всього здатен; • на живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч; • наложить на себя руки – смерть собі заподіяти; збавити собі віку; • на руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути); • на руку! – (воен.) на ру́ку!, наперева́ги; • на руку кому – на руку (наруч) кому; (разг.) на руку ковіньку кому; • на скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч, нашвидку, швидкома); прихапцем (похапцем); абияк; • не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому; • не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що; • обеими руками – обома руками, обіруч, обі́ручки, вобидвіру́ч; • обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що; • одной рукой – однією рукою; одноруч; • опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки; • опытная рука – вправна рука; • отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки; • отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого; • от руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом) (писано, мальовано, креслено); • от руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що; • отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають; • передавать из рук в руки (с руки на руки) – передавати з рук у руки (до рук); • подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому; • под весёлую руку – у добрім настрої (гуморі); веселим бувши; • под горячую руку – під гарячу руч (руку); • подделать руку (о почерке) – підробити руку; • под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути); • под руку – (идти с кем) під руку (попі́друки, попі́друч, попі́дручки); (сказать) під ру́ку; • под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (иногда) спересердя; • показывать рукой на кого, что – скидати рукою на кого, що; • попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому; • попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому; • по правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку; • по рукам! – згода!; • по руке – (впору) по руці, до міри, в міру; (удобный) зручний, спосібний; • правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого; • прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (иногда лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого; • прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; запопасти що; (иногда) прибгати що; • приложить руку к чему – прикласти руку, (принять участие) докласти рук до чого; (взяться) пильно (горливо) узятися до чого; • пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки; • просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї; • проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї; • рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким, попліч (упоруч, поруч, пліч-о-пліч) з ким; • рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому; • рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто; • рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого; • рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були] (Пр.); рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає (Пр.); • руки вверх! – руки вгору (догори)!; • руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого; • руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача (Пр.); не взявшись до сокири, не зробиш хати (Пр.); печені голуби не летять до губи (Пр.); • руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого; • руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто; • руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого; • руки чешутся у кого (перен., разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого); • рукой не достанешь – рукою не досягнеш; • рукой подать – [як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою сягнути; тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (иногда) от-от за плечима; • руку приложить – рукою власною розписатися; • сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого; • своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто); • своя рука владыка – своя рука владика (Пр.); кожна ручка собі панночка (Пр.) «— Чия справа?» — «Війтова.» — «А хто судить?» — «Війт» (Пр.); • связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и [по] ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому; • скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи; • с легкой руки – в добрий час; • сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти; • смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого; • собственной рукою, собственноручно (подписалися) – рукою власною, власноручно (підписався); • сон в руку – сон справдився; пророчий сон; • с пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; впорожні, (иногда) упорожнечі (голіруч); • средней руки – пересічний (посередній, помірний); • с руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами; • с руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути; • с руки – під руку; • с рук на руки – з рук до рук; • сходить, сходит, сошло, сойдёт, сходить с рук, сойти с рук кому – так минатися, минається, минулося, минеться, минутися кому; з рук збутися, збулося; • тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто; • ударить по рукам, разнимать руки (при сделке, пари) – руки перебивати; • узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела; • умывать руки, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки; • ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що; • ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки); • ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити, ходити з торбою (торбами), ходити по людях, ходити на же́бри (по же́брах, у же́бри), старцювати (жебрати); • холодно рукам – холодно в руки; • человек с отвисшими руками – вислорукий; • чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що); • щедрой рукой – щедрою рукою; щедро; • языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай (Пр.); язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи) (Пр.); язиком що хоч кажи, а руки при собі держи (Пр.); язиком що хоч мели, а рукам волі не давай (Пр.). [— Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла (Сл. Гр.). Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки (Леся Українка). Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима (Коцюбинський). В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят (Б.Антоненко-Давидович). Без наук — як без рук (Пр.).  Він тинявся світом, жебраючи, злодюжачи, вдаючи недужого, прислуговуючи часово якомусь синьйорові і знов даючи драла у ліс чи на битий шлях (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Отже, ці два авторитети попідручки поволі ступали по широкій луці, а сонце тим часом знижувалося, більшало, червонішало, витискаючи з нас довжелезні тіні (О.Гриценко, перекл. В.Ґомбровича). Як бачите, ми прикипіли серцем до цього містка. Бо без  нього як би ми переходили з однієї частини саду в іншу? Ми б понамочували собі ноги, захололи б, заслабли б, усе це переросло б у пневмонію, а звідти і до фатальних наслідків як штихом докинути (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Швиденько зваживши всі можливі наслідки, обняв одноруч Алісон, і вона відразу притулилася до мене (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Влада частіше переходить з рук до рук, ніж від голови до голови (С.Є.Лєц).  Рука віддалена від усіх органів хапання — лап, копит і кігтів — безкінечно, так би мовити, прірвою свого буття. Тільки одне буття, яке говорить, тобто думає, може мати руку і виконувати, управляючи нею, роботу (М.Гайдеґер). — Лікарю, коли я нагинаюся, витягаю вниз руки, піднімаю одну ногу, опускаю, піднімаю другу, опускаю, розгинаюся і піднімаю руки до пояса, одночасно злегка підстрибуючи — виникає сильний біль в спині. — Навіщо ви проробляєте такі складні вправи у вашому віці? — А як я, по-вашому, повинен надягати штани?].

Скачка – 1) скакання, стрибання, плигання; 2) (преим. мн., спорт., скачки) перегони, гони, верхогони, біговисько, (только ед., быстрая езда) гонитва: • бешенная скачка – скажена (божевільна) їзда (гонитва); • скачка (скачки) с препятствиями – перегони (гони, верхогони) з перепонами. [У свято зробили кінські перегони (У.Самчук). Не минаючи ані рядочка, жадібно поглинала вона всі звіти про прем’єри, верхогони, вечірки, цікавилась дебютом тої чи іншої актриси, відкриттям нової крамниці (м.Лукаш і М.Гайдай, перекл. Ґ.Флобера). Завжди, бувало, разом їздять на всі турніри, верхогони та інші змагання лицарські (М.Лукаш, перекл. Д.Бокачо). Єпископ часто бував разом із тим маршалком; раз якось — було те саме на Йвана — їхали вони вдвох верхами по тій вулиці, де кінські гони одбувались, і єпископ помітив одну молоду панію, що померла під нинішню пошесть (М.Лукаш, перекл. Д.Бокачо). Перша частина його життя (я розпитав людей) минула на кінських перегонах, і кілька разів на рік він трощив собі ребра. Оскільки при цьому ламалися ще й ноги, Ортолан, власне, ніколи не ходив, м’язи його ніг атрофувались, і він пересувався нервовим вистрибом, мов на дибах (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — А ти маєш про перегони хоч якесь уявлення? — спитав я. — Уявлення? — перепитав Густав. — Я знаю кожне кінське копито (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Вчора на перегонах був. — І як там? — Нагнувся шнурка зав’язати — сідло накинули… — І?! — Другим прийшов].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ЗАВЯ́ЗЫВАТЬ, ще в’яза́ти, обв’я́зувати /перев’я́зувати/, (дружбу) започатко́вувати; завя́зывать отноше́ния, захо́дити у /галиц. нав’я́зувати/ стосу́нки; завя́зывающий, що в’я́же тощо, зда́тний /зго́дний, покли́каний, ра́ди́й/ зав’яза́ти, прикм. в’яза́льний, зав’я́зувальний, пов’я́зувальний, зашмо́ргувальний, пор. вяжущий; завя́зывающий отноше́ния, ра́ди́й ма́ти стосу́нки; завя́зывающийся/завя́зываемый, зав’я́зуваний /пов’я́зуваний/, зашмо́ргуваний, в’я́заний, прикм. оказ. в’язки́й.

НАЛА́ЖИВАТЬ ще направля́ти, достосо́вувати /пристосовувати/, ладна́ти, дава́ти лад, дово́дити до ладу́, реконстр. нала́джувати; налаживать дела́ дава́ти лад спра́вам; налаживать де́ло ста́вити ді́ло; налаживать отноше́ния /налаживать свя́зи/ заво́дити /зав’я́зувати, галиц. нав’я́зувати/ стосу́нки; налаживающий покли́каний /зда́тний/ наладна́ти, ім. НАЛАДЧИК, прикм. лагоди́льний, коректува́льний, нала́годжувальний, нала́джувальний, напра́влювальний, достосо́вувальний, пристосо́вувальний, припасо́вувальний, упорядко́вувальний; налаживающий дела́ стил. перероб. даючи́ лад спра́вам; налаживающий де́ло зда́тний поста́вити ді́ло; налаживающий отноше́ния зда́тний заве́сти́ /зав’яза́ти, галиц. нав’яза́ти/ стосу́нки; налаживающийся/налаживаемый нала́годжуваний, нала́джуваний, напра́влюваний, достосо́вуваний /пристосовуваний/, припасо́вуваний, упорядко́вуваний;

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Повязывать, повязать – зав’я́зувати, -зую, -зуєш, зав’яза́ти, -в’яжу́, -в’я́жеш; -ться – (платком) запина́тися, -на́юся, -на́єшся, запну́тися, -ну́ся, -не́шся.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Дорога – дорога; шлях; путь. Дорога большая, торговая – битий шлях; великий шлях; гостинець. Проезжая дорога – проїзний шлях. Железная дорога – залізниця. Окольная дорога – манівець. По дороге (с кем) – по руці з ким. Собираться в дорогу – лаштуватися, лагодитися в дорогу, в путь. Сбиваться с дороги – загубити дорогу, стропитися. Найти дорогу, стать на настоящую дорогу – вийти на певний шлях. Напасть на дорогу – набігти, вхопити тропи. Стать поперек дороги кому – заступити стежку; стати поперек шляху, стати на перешкоді; зав’язати дорогу. Без дороги – навмання; манівцями. Снаряжать в дорогу, см. Снаряжать.

Заставить – примусити. Заставить молчать (прикусить язык) – замкнути вуста; зав’язати язика. Заставлять думать о чем – завдавати думки кому про що.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Бог • Без Бога ни до порога – без Бога ні до порога. Пр. Без Божої волі й волос з голови не спаде. Пр. Не родить рілля, але Божа воля. Пр. Як Бог дасть, і в печі не замажешся. Пр. • Бог вам судья – бог вас розсудить. • Бог знает, Бог весть – бог знає (бозна, Бог відь, Бог віда, невідь); святий знає; (з відтінком осуду) казна. [Бог знає, як ті дрібненькі кісточки держалися вкупі? Стефаник. А що з того буде — Святий знає. Шевченко.] • Бог знает, когда это и было – коли вже те в Бога (в світі) й діялось. • Бог на помощь, Бог (в) помочь – боже поможи; помагай Бог; (по)магайбі; (не)хай Бог (Господь) помага. [Помагай Біг! — проказав од порога густим басом дід. Панч. Тепер, — каже, — нехай вам Господь помагає: будьте щасливі і довголітні… Стороженко.] • Бог не выдаст, свинья не съест – коли Бог не попустить, то свиня не вкусить. Пр. Бог не попустить, свиня не з’їсть. Пр. Як не дасть Бог смерті, то чорти не візьмуть. Пр. • Бог правду видит, да не скоро скажет – бог усе бачить, та не скаже. Пр. Бог не скорий, та влучний. Пр. Бог видить і знає, але нікому не скаже. Пр. Все минеться, одна правда зостанеться. Пр. • Бог то Бог, да и сам не будь плох – бог то Бог, а не будь і сам плох. Пр. • Бог шельму метит – видно, що жак, — такий на нім знак. Пр. Недаром Бог назначив. Пр. • Богу молись, а добра-ума держись – на Бога покладайся, а сам розуму тримайся. Пр. Не все до Бога; треба й до розуму свого. Пр. • Боже мой – боже мій; світе [мій]; Боже-світе. [Боже мій! Іване! І ти мене покидаєш? А ти ж присягався. Шевченко.] • Вот Бог, а вот порог – отут Біг, а тут поріг. Пр. • Давай Бог ноги – [Узяв] ноги на плечі; хода (ходу); в ноги; навтіки. [Стадо в ноги в чисте поле, Лошиця осталась. Руданський.] • Дай Бог – дай Боже; якби ж [то]. [Коли в мене чоловік добрий, Дай же Боже йому вік довгий. Н. п.] • Дай Бог здоровья кому – дай Боже здоров’я кому; поздоров Боже кого. [Поздоров Боже мого старого і мене коло його. Н. п.] • Дай Бог успеха кому – щасти Боже кому; щасти доле кому; хай щастить кому. [Щасти вам Боже на всяке добро! Н.-Левицький.] • Ей-богу! – їй-бо(гу)!; їй же богу!; бігме!; далебі!; (лок.) присягай-бо(гу); присягай-біг. [От, їй-богу, не знаю! Сенченко. Ой, їй-бо, не можу дихати. М. Куліш. А діла, діла-то й бігме, Одна подоба лиш наділо… Усенко.] • Если Богу угодно – коли (як) воля Божа. • Как Бог на душу положит – як заманеться (схочеться); собі до вподоби. • Как Богу угодно – дійся воля Божа. • На Бога надейся, а сам не плошай – бога взивай, а [сам] рук докладай (руки прикладай). Пр. Богу молися, а сам стережися. Пр. Боже поможи, та й сам не лежи. Пр. Надія в Бозі, як (коли) хліб у стозі. Пр. На Бога надійся, а сам до роботи берися. Пр. На Бога складайся (здавайся), а праці (а сам роботи) не цурайся. Пр. Роби, небоже, то й Бог поможе. Пр. Богу молись, а сам трудись [бо з голоду здохнеш]. Пр. На Бога надія та й на кума Матія. Пр. Дожидай долі, то не матимеш і льолі. Пр. Хто все Богу молиться, той швидко оголиться. Пр. Тоді Бог дасть, як сам заробиш. Пр. Святі хлібом не нагодують. Пр. • Не боги жгут горшки – не святі горшки ліплять; на таке діло не треба майстра. • Не дай (упаси, сохрани, избави, не приведи) бог – не дай боже; крий (боронь, борони, ховай) боже; хай бог (господь) милує; (не)хай бог боронить (ховає); не доведи господи. [«Буде йому від пана, — думаю, — коли якусь плямочку на тому коневі, боронь боже, помітить». Муратов.] • Ни Богу свечка, ни чёрту кочерга – ні Богові свічка, ні чортові шпичка (ладан). Пр. З нашого Захарка ні Богу свічка, ні чортові унарка. Пр. Не вміє котові хвоста зав’язати. Пр. Молодець як печений горобець. Пр. Ні сюди Микита, ні туди Микита. Пр. Ані до ради, ані до звади. Пр. • Ни боже мой – нізащо; ні в якому разі. • Призывать Бога в свидетели – богом свідчитися; свідок Бог. [Богом свідчиться, а чортові душу продав. Пр.] • Ради бога – бога ради; на бога; пробі; на бога зглянься. [Поїдьмо, бога ради, поїдьмо. П. Куліш.] • Слава богу – слава богу; хвалити бога. [Хвалити бога, в добру годину доїхали. Стельмах.] • Человек предполагает, а Бог располагает – чоловік стріляє, а Бог кулі носить. Пр. Чоловік крутить, а Бог розкручує. Пр. • Что Бог послал – що Бог дав; що є. [Їжте, що Бог дав. Номис.]

Войти • Войдите в моё (его…) положение – станьте на моє (його…) місце; (іноді) згляньтесь на моє (його…) становище; згляньтесь на мене (на нього…). [Треба було знати все життя її, зрозуміти душу, вдачу її, стати на її місце… Яновська.] • Войти в азарт – розпалитися (запалитися, розогніти); увійти в азарт. • Войти в голову, в мысль – спасти на думку (на мисль). • Войти в доверие к кому – увійти в довір’я чиє (в довіру чию); здобути довір’я чиє (довіру чию). • Войти в дружбу с кем – задружити (заприятелювати, заприязнитися) з ким. • Войти в ежедневный обиход – увійти в щоденний ужиток; (іноді) узвичаїтися. • Войти в курс дела – збагнути суть справи; розібратися в суті. • Войти в лета – дійти дозрілого віку; дійти мужніх (дозрілих) літ; дійти [до] літ; (образн.) убитися в колодочки (у пір’я). • Войти в мысль чью – збагнути думку чию. • Войти в обычай – увійти в звичай; узвичаїтися; повестися. • Войти в пословицу, поговорку – стати прислів’ям, приповідкою, приказкою; (іноді) підійти під прислів’ям, приповідкою, приказкою; (іноді) підійти під прислів’я. • Войти в привычку – стати звичкою (звичаєм). • Войти в работу – призвичаїтися до роботи; утягтися в роботу; обвикнути з роботою. • Войти в разум (разг.) – набути (набратися) розуму; порозумнішати. • Войти в свою, новую, обычную колею – увійти в свою, нову, звичайну (звиклу) колію; стати на свою, на нову, на звичну (звиклу) колію (путь). • Войти в сделку с кем – укласти угоду з ким; умовитися з ким; (негат.) змовитися з ким. • Войти в силу – убитися в силу (у потугу); употужніти; зміцніти; змогутніти. [Я корюся, поки у силу та в потугу вб’юся. П. Куліш.] • Войти в сношение с кем – зав’язати зносини (стосунки) з ким, зайти в стосунки (у зв’язки) з ким; (іноді) накрадати з ким; (згруб.) полигатися (злигатися) з ким. • Войти в строй – стати до ладу. • Войти с боем – боєм увійти. • Закон вошёл в силу – закон набрав сили (чинності).

Вступать • Вступать, вступить, идти, пойти в бой – Див. бой. • Вступать, вступить в брак, сочетаться браком с кем – Див. брак. • Вступать, вступить в борьбу с кем – Див. борьба. • Вступать, вступить в должность – заступати, заступити [на] посаду, ким; обіймати, обняти посаду; ставати, стати (вступати, вступити) на посаду. [Тільки старостою заступив, а ти вже мене й старшиною робиш. Сл. Гр.] • Вступать, вступить в дружеские, приятельские, товарищеские, фамильярные отношения с кем – заходити, зайти в приязнь з ким; заприязнюватись, заприязнитися з ким; подружитися (про жінок заподругувати); поєднатися; заприятелювати; затоваришувати (потоваришувати, давн. засябрувати); запанібратитися. […Вона бездоганно правила своє шкільне діло, але ніколи ні з ким не заходила у приязнь. Дніпрова Чайка. Вони ще дужче затоваришували. Мирний.] • Вступать, вступить в перебранку (разг.) – удаватися, удатися у лайку (у сварку, в пересварку); лаятися, полаятися; сваритися, посваритися, ставати, стати до сварки. [Не вдавайсь у сварку, бо будеш битий. Сл. Гр.] • Вступать, вступить в переговоры – (роз)починати, (роз)почати переговори (перемови); ставати, стати до переговорів (до перемов). • Вступать, вступить в права – уступати, уступити (увіходити, увійти) в права. • Вступать, вступить в пререкания с кем – заходити, зайти (удаватися, удатися) в суперечки, засперечатися з ким. [Не будемо в суперечку заходити, бо я і так нагризся з тобою за ці часи! Тобілевич.] • Вступать, вступить в разговор с кем – заводити, завести розмову з ким; заходити, зайти у розмову (в балачки, в бесіду, в речі) з ким; ставати, стати до розмови з ким; (роз)починати, (роз)почати (зачинати, зачати) розмову з ким; у розмову вдаватися, вдатися (даватися, датися) з ким; розбалакуватися, розбалакатися (розмовитися, розгомонітися) з ким; уступатись, уступити до розмови з ким; стати на речах з ким. [В розмову вона не заходила. Вовчок. Він сподівався, що Порадюк дасться з ними у розмову… Чендей.] • Вступать, вступить в родство – ріднитися, поріднитися (родичатися, породичатися). [Ми хазяїни, як і були, а Хома старець! Нема рації нам ріднитись з ним. Тобілевич.] • Вступать, вступить в связь с кем – уступати, уступити в зв’язок з ким; (згруб. неприхильно) злигуватися, злигатися (полигатися) з ким. • Вступать, вступить в силу (в действие) – набирати, набрати сили (чинності). • Вступать, вступить в соглашение с кем – ставати, стати до угоди з ким; погоджуватися, погодитися з ким. [Погодились брати хуру, та підвід нема. Сл. Гр.] • Вступать, вступить в союз с кем – уступати, уступити (увіходити, увійти) в союз (у спілку) з ким; приставати, пристати до спілки з ким. • Вступать, вступить в спор, заспорить – заходити, зайти в суперечку; сперечатися, засперечатися (докон. також заспоритися); на суперечки йти, піти; зчеплятися, зчепитися. [З дурнем зчепитися — дурнем зробитися. Пр.] • Вступать, вступить на престол (книжн.) – ставати, стати на троні (на царство); сідати, сісти на престолі (на троні); обняти трон; зацарювати; закоролювати. [Він трон обняв за юних літ… Лукаш, перекл. з Гете.] • Вступать, вступить на путь – (в)ступати, (в)ступити (ставати, стати) на шлях (на путь, на стежку); іти, піти шляхом чого. [На добру стежку вступив я, піду й далі по ній… Коцюбинський.] • Вступать в тяжбу – позиватися. • Вступить в любовную связь – зазнатися з ким; зав’язати любовні взаємини (стосунки); кохатися (любитися). [Зазнався з молодичкою. П. Куліш.]

Выходить • Выйти в тираж (перен.) – вийти в тираж; утратити значення (вагу, популярність); зійти (з’їхати, перевестися) нінащо; (образн.) випасти з коня (з сідла); був колись горіх, а тепер свистун; були і в кози роги. • Выходит – виходить (випада); отже. [То це, виходить, він, по-твоєму, продав отчизну й віру? Довженко. Коли се все зробиш як слід, — ти, випада, розумний. Сл. Гр. Отже, й за це — варто віддати життя? Смолич.] • Выходит, выйдет польза, прок и з кого, из чего – буде користь (пуття, щось путнє) з кого, з чого. [Серце моє кров’ю обливається, як я подумаю, що з тебе нічого путнього не буде!.. Тобілевич.] • Выходит случай (разг.) – трапляється (лучається) нагода (іноді оказія). [А тут і нагода трапилась. Суходольський.] • Выходить, выйти в люди – виходити, вийти (вибиватися, вибитися) в люди. [Мати всюди однакова мати. Коли розумна й щира, то й діти вийдуть в люди, хоч попідтинню. Шевченко.] • Выходить, выйти замуж за кого (разг.) – виходити, вийти [заміж] за кого; віддаватися, віддатися (іти, піти заміж) за кого; дружитися, одружитися (братися, побратися, застар. пойнятися) з ким; видаватися, видатися за кого; (образн.) зав’язати голову; покривати, покрити косу. [Мати вийшла заміж за Вербу, й сестри живуть при вітчимі. Тобілевич. Як вийду за тебе, — зостануся нещасна. Сл. Гр. Так хто таке коли чув, щоб вільна козачка за кріпака віддавалася! Вовчок. Ще додам, що прізвисько моє тепер Квітка-Основ’яненко, бо я сього літа пішла заміж. Українка. Інна, певно, зважила на це та на його непохитне велике почуття до неї й одружилася з поетом. Кротевич. Не сподівались, щоб старого Хмари дочка та з кріпаком пойнялася! Вовчок. Зав’язала головоньку, — не розв’яжу довіку. Сл. Гр. Я ж не буду, козаченьку, коси покривать. Сл. Гр.] • Выходить, выйти за пределы, из пределов чего – виходити, вийти за межи чого; переходити, перейти (за) межі чого; заходити, зайти за край; переходити, перейти (перебирати, перебрати) через край; (образн. давн.) передати куті меду. [Його поведінка переходить усякі межі. Багмут.] • Выходить, выйти из головы, из памяти, из ума – виходити, вийти з голови, з пам’яті, випадати, випасти з голови (думки, пам’яті); викидатися, викинутися з пам’яті. [Одна думка: за віщо я з братом посварився? не виходить з голови!.. Тобілевич. Вона ніколи в мене з пам’яті не виходила, і довіку не вийде. Кониський.] • Выходить, выйти из детского возраста – Див. возраст. • Выходить, выйти из доверия, из веры – утрачати, утратити довір’я (довіру), віру чию. • Выходить, выйти из затруднения – виходити, вийти з трудного (із скрутного) становища (із скруту, з труднощів); поборювати, побороти труднощі; вирятовуватися, вирятуватися, викручуватися, викрутитися; (образн.) виходити, вийти з тісного кута. [Леся зуміє й надалі вийти з усіх труднощів, коли б навіть і залишилася в житті без нього, одна з Грицьком. Кротевич.] • Выходить, выйти из моды – виходити, вийти з моди; змодитися. [Сі декламації, мій пане, зайві, Трагедія класична вийшла з моди. Українка. Кажуть ось доярки, що в коханні треба бути обачною, обережною, що треба вміти повестися так, щоб не зманитись, не обриднути… Гончар.] • Выходить, выйти из окружения – пробиватися, пробитися (виходити, вийти) з оточення. • Выходить, выйти из себя – гніватися, розгніватися; розпалюватися, розпалитися; дратуватися, роздратуватися; лютувати, розлютуватися; утрачати, утратити самовладання; [аж] нетямитися, нестямитися, знетямитися; (іноді) безсебитися; збезсебитися; аж із себе (із шкури) вилазити, вилізти; із себе пнутися; (іноді розм.) аж на місці цибати. [Розпалився Ільмаринен, Той коваль, одвічний майстер, Рот розкрив, чоло понурив, І волосся розкуйовдив. Тимченко, перекл. з «Калевали».] • Выходить, выйти из строя – виходити, вийти з ладу; вибувати, вибути з ладу (з роботи); (військове) виходити, вийти із строю; утрачати, утратити боєздатність. [Юрій Іванович посвідчив, що молотарка надовго вибула з роботи… Гордієнко.] • Выходить, выйти из терпения – утрачати, утратити терпіння; терпець уривається, у(ві)рвався кому; не стерпів хто; нетерпеливиться, знетерпеливився хто; не стає, не стало терпцю кому, в кого. [Піднялася вся нація, бо урвався терпець народу… Довженко. Не вважаючи на дідову обіцянку, перевіз не прибував. Люди нетерпеливились. Коцюбинський. Терпіла, терпіла, а далі й терпцю не стає!.. Коцюбинський.] • Выходить, выйти из употребления, из обычая – виходити, вийти з ужитку; виводитися, вивестися, більше не вживатися; перестати вживатися. [Се було колись, та вже вивелось. Сл. Ум.] • Выходить, выйти кем-либо (доктором, учителем…) – виходити, вийти на кого; учитися, вивчитися на кого. • Выходить, выйти навстречу кому – виходити, вийти назустріч кому ((лок.) устріть кого); виходити, вийти проти кого. [Гнат постояв трохи з тіткою Мотрею, що й собі вийшла проти череди. Коцюбинський.] • Выходить, выйти наружу – виходити, вийти (виступати, виступити) наверх (назверх, наяв); виявлятися, виявитися; (образн.) вилізло шило з мішка. [Правда як олива — завжди наверх вийде. Пр. Ага, ось воно й вилізло шило з мішка. Коцюбинський.] • Выходить, выйти на самостоятельную дорогу – виходити, вийти на самостійний шлях (на власну дорогу); (розм.) ухопити (набігти) своєї тропи; знайти свою путь (свою стать); ступати, ступити на свою життєву путь. [Кортіло звернутись до них, як до молодих, що тільки-тільки ступають на свою життєву путь. Смолич.] • Выходить из годов, из лет – виходити з літ (років, віку). [Роди, бабо, дитину, коли бабі з літ вийшло. Номис.] • Выходить из повиновения – переставати слухатися (коритися); виходити з покори (послуху). • Выходить из-под опеки, из-под влияния – виходити (вибиватися) з-під опіки, з-під впливу. • Выходить на пенсию, в отставку – виходити (податися) на пенсію, виходити у відставку (на спочинок). • Вышел сухим из воды – вийшов сухим з води; легко (дешево) відбувся; Ускочив і вискочив. Пр. Його і в корці не піймаєш. Пр. • Книга вышла в свет – книжка (книга) вийшла, (іноді) вийшла в світ. [Незабаром пришлю вам своє оповідання «Для загального добра», яке вийшло окремою книжечкою. Коцюбинський.] • Не выходит из головы у кого – не йде (не сходить, не виходить) з думки (з думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому. [З думки мені не йде братова біда. Вовчок. Глибоко запала у його серце та чудова дівчина, з голови не йде, тільки об їй і дума і гада. Стороженко. Ті слова не сходили йому з тямки, крутилися в його думках, мов сичання змії… Франко. Вона, все вона мені лиш на гадці, вона перед очима, вона — куди гляну. Федькович.] • Не выходить из долгов – не вилазити з боргів (довгів); довги довгами сплачувати; старі довги (борги) новими латати. [Він з боргів не вилазить. Пр. Виборні хто? Або дукарі, або ті, що беруть касу, позику, з боргів не вилазять, за старшину шарують, задобрюються. Гордієнко.] • Не выходить из какой-либо одежды – не вилазити з якої одежі. [От «досада», що і тут якось холодно. Та я й не вилажу з сукняної одежі. Українка.] • Окно, дверь выходит в сад – вікно, двері — у сад; дім (хата, кімната) вікном (вікнами), дверима — до саду (у сад). [Кімната маленька, затишна, вікном у садочок. Васильченко.] • Река выходит, вышла из берегов – рі(ч)ка виступає, виступила (виходить, вийшла) з берегів; рі(ч)ка береги заливає, залила (затоплює, затопила).

Дорога • Без дороги идти – іти манівцем (манівцями, навмання, бездоріж, без дороги). • Большая дорога (разг. большак) – велика дорога ([великий] шлях); гостинець. • В дороге – у дорозі; ідучи, їдучи. • В дорогу, на дорогу – на дорогу, (іноді) на відхід. [Дружки прощаються, цілуються з молодою та, збираючись виходить з хати, на одхід їй співають. Грінченко.] • Все дороги ведут в Рим – усі шляхи (усі дороги) ведуть (провадять, стеляться) до Рима (в Рим); усі стежки до Рима йдуть. • Давать, дать, уступать, уступить дорогу кому – давати, дати дорогу кому; уступатися, уступитися з дороги кому; (іноді) проступатися, проступитися кому. • Дорога весенняя, летняя, зимняя – дорога весняна, літня, зимова; вешняк, літняк, зимняк. • Дорога предстоит кому – має їхати (вирушати) хто; дорога лежить (стелиться) кому; (фольк.) доріженька (мандрівочка) пахне кому; дорогу чує хто; (зниж.) дорога чхається кому. • Дорога пролегла по горе – дорога йшла горою (по горі). • Дорога уторенная – (влітку) Битий (уторований, накочений) шлях; (взимку) утертий (натертий) шлях; утерта (натерта) дорога. • Железная дорога – залізниця; (давн. розм.) чавунка. • Живущий за дорогой – який живе за дорогою; задорожний. • Запала ему к нам дорога (перен.) – заросла йому стежка до нас; шлях заріс йому [терном] до нас; до нас йому нема(є) дороги. • Идти (действовать) прямой дорогой – по правді ходити, чинити (робити); просто (прямо, навпростець, прямцем) іти; простувати (прямувати); (арх.) ходити, чинити правим робом. [Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Шевченко.] • Идти своей дорогой – іти своїм шляхом (своєю дорогою); (давн.) робити (ходити, чинити) своїм робом. • Какой дорогой, куда? – яким шляхом?; (розм.) кудою? • Мне не дорога к ним ходить – мені нема чого до них ходити. • На битой дороге трава не растёт – на битій дорозі трава не росте. Пр. • Найти дорогу; попасть на дорогу; (в)стать на настоящую дорогу – вийти на певний шлях; тропи вхопити (набігти); потрапити (натрапити) на [певну] дорогу (на [певний] шлях). • На дороге стоит да дороги спрашивает – іде дорогою, дороги питає. Пр. їде (іде) шляхом і шляху питає. Пр. • На половине дороги – на півдорозі. • На этой дороге большой крюк – це ми так круга (гака) великого дамо (це ви так круга (гака) великого дасте); це таке — кругасвіта (галасвіта) іти (піти); сюди (сюдою) [йти, їхати) дуже обхідно. • Недорога тебе (мне, ему…) ходить туда (разг.) – нема чого (нічого, нетреба) тобі (мені, йому…) туди ходити. • Не стойте на дороге – не стійте на дорозі; не перешкоджайте (не заважайте). • Отрезать дорогу кому – перетяти дорогу (шлях) кому; заскочити дорогу (путь) кому; заскочити кого. • Перебежать дорогу кому (разг.) – перебити, перебігти дорогу кому; перебігти кого. • По дороге – дорогою; у дорозі. • По дороге заехать, зайти к кому – мимоїздом заїхати до кого, мимохідь зайти до кого. • По дороге, не по дороге кому с кем – по дорозі, не по дорозі кому з ким; у шляху, не в шляху кому з ким; (іноді) узавороті, невзавороті кому з ким, по руці, не по руці кому з ким. • Поехать непрямой дорогой – поїхати непрямою (непростою) дорогою; покривулити. • По кривой дороге поломаешь ноги – не збочуй з дороги, бо відпокутують ноги. Пр. Проста дорога найкраща (найліпша). Пр. • Пробить, проложить себе дорогу (перен.) – прокласти (пробити, проложити) собі дорогу (шлях, стежину, стежку); уторувати собі дорогу (шлях, стежину, стежку). • Пролагать, прокладывать дорогу к чему – прокладати (торувати, промощувати) дорогу (шлях) до чого. • Просёлочная дорога – путівець; польова (степова, міжселищна) дорога. • Санная дорога – санна дорога; зимняк. • Сбивать, сбить с дороги кого (перен.) – збивати, збити з дороги кого; збивати, збити на манівці кого. • Сбиться с дороги – збитися (змилити) з дороги (з шляху); піти (податися, поблукати) манівцями; піти блудними дорогами; заблукати (заблудити). • Свернуть с дороги – звернути (збочити) з дороги. • С дороги! – з дороги!; набік!; оступися! (оступіться!). • Скатертью дорога (перен. разг. ирон.) – полотном дорога; (іноді) з богом, Парасю! • Собираться в дорогу – лаштуватися (лагодитися, іноді споряджатися) в дорогу (у путь). • Столбовая дорога – стовповий (верстовий) шлях; гостинець. • Стоять на хорошей, правильной дороге – стояти на добрій, правдивій (правій) дорозі; стояти на доброму, правдивому (правому) шляху. • Стоять, стать поперёк дороги кому – стояти, стати на дорозі кому; шлях (дорогу, стежку) заступити кому; стати поперек шляху кому; на переметі стати кому; зав’язати дорогу кому; (арх.) переп’ят устати кому (іноді на кого); (іноді образн.) перекопати дорогу кому; заорати (переорати) дорогу кому. • Счастливой дороги! – щасливо!; час добрий!; щасливої дороги!; щаслива [тобі, вам] дорога (путь)! • Туда ему и дорога! (разг.) – так йому й треба!; своїм шляхом пішов!; катюзі по заслузі! • Тянет в дорогу кого – тягне (пориває) в дорогу кого; вабить (надить) дорога кого; (фольк.) доріженька (мандрівочка) пахне кому. • У дороги – при дорозі; край дороги (шляху). • Уставший от дороги – Задорожений. • Устать от дороги – стомитися з дороги; здорожитися. • Этой, той дорогой – цією, тією дорогою (цим, тим шляхом); (о)сюдою, тудою. [Ти сюдою, я тудою, а зійдемось над водою! Українка.]

Жизнь • Бороться не на жизнь, а на смерть – боротися на життя і на смерть; боротися до загину. • Будничная жизнь – буденне життя; буденщина (щоденщина). • Вести жизнь – провадити життя; жити. • Вести тяжёлую, безрадостную жизнь – безрадісно (безпросвітно) жити; просвітку не мати. • В жизни – за життя (у житті); на віку; живши. [Перший раз за мого життя чую, що я щасливий. Н.-Левицький.] • Влачить жизнь – бідувати (животіти, скніти, гибіти); дні терти; (образн.) тягти нужденний жереб. • Вокруг кипела жизнь – навкруги (навколо) вирувало (шумувало, кипіло, буяло) життя. • Воплощать, воплотить в жизнь что – утілювати, утілити в життя що; здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати, справджувати, справдити) що. • В первый раз в жизни – уперше на віку. • Всю жизнь, в продолжение всей жизни – протягом цілого життя; усе (ціле) життя; через усе життя; [через] увесь (цілий) вік; поки (покіль) віку (життя); до віку. • Вызвать к жизни – покликати до життя; (іноді) сплодити. [Трудно думи всі разом сплодити. Руданський.] • Доживать, дожить жизнь – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити) віку; довікувати; зійти з світу. [З ким дожить? Добити віку вікового? Шевченко.] • До конца жизни – довіку (поки віку); довічно; до смерті-віку; [аж] до [самої] смерті. • Долгая, долговременная жизнь – довге (довгочасне) життя; вік довгий. • Дорожить жизнью – дорожити життям; шанувати життя. • Достичь лучшей жизни – добиться ліпшого (кращого) життя; здобутися на краще (на ліпше) життя. • Жизни не рад кто (разг.) – світ немилий (знемилів) кому. • Жизнь беспросветная, безрадостная – безпросвітне життя; безпросвітна доля; безпросвіття. • Жизнь бьёт ключом – життя буяє (вирує, клекотить). • Жизнь дорогая, дешёвая – прожиток дорогий, дешевий. • Жизнь моя! (разг.) – щастя(чко) моє!; доленько моя! • Жизнь прожить — не поле перейти – вік прожити, не дощову годину перестояти (пересидіти). Пр. Вік ізвікувати — не пальцем перекивати (не в гостях побувати). Пр. На віку як на довгій ниві — всього побачиш. Пр. Життя прожити — не поле перейти. Пр. На віку — як на току: і натопчешся, й намусюєшся, і начхаєшся, й натанцюєшся. Пр. Всього буває на віку: і по спині, і по боку. Пр. • Жизнь так и кипит в нём – життя так і кипить (шумує, вирує, буяє) в нім. • За всю жизнь – за все (за ціле) життя. • Загубить чью жизнь – (образн.) Світ (вік) зав’язати кому. • Замужняя жизнь – заміжнє (молодиче) життя; заміжжя; жіноцтво. • Заплатить, пожертвовать, поплатиться жизнью за что – наложити голову (життям, душею) за що; заплатити життям за що; душі позбутися за що. • Заработать на жизнь – заробити (здобути) на прожиток (на прожиття). • Лишать, лишить жизни кого, себя – страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку (життя) кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; заподіювати, заподіяти смерть кому, [самому] собі; наложити на себе руки. • На всю жизнь – на все (на ціле) життя; на вік вічний. • Ни в жизнь не, в жизнь не, в жизни не (разг.) – ні за що [в світі] не; ніколи [в світі] не; зроду-віку не. • Образ жизни – спосіб життя (побуту); (іноді) триб життя. [Ірина знала вже, що батьки її бідніють… хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють. Коцюбинський.] • Он живёт хорошей, праведной жизнью (перен.) – він живе правдивим (праведним) життям; (давн.) він правим робом ходить; (образн.) його свічка ясно горить. • Осмыслить жизнь чью – дати зміст (смисл, сенс, розум) життю чиєму; осмислити життя чиє. • По гроб жизни ( нар.) – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку; поки [світ-] сонця. • Покончить жизнь самоубийством – смерть самому собі заподіяти; покінчити життя самогубством (самовбивством); накласти на себе руки; кінець собі зробити. • Покушаться на жизнь чью – важити (важитися) на чиє життя, на кого; робити (чинити) замах на чиє життя, на кого. • Полагаться, положить, отдавать, отдать жизнь за кого, за что – головою накладати, накласти, наложити за кого, за що; трупом лягти за кого, за що. • Пользоваться жизнью – уживати (зазнавати) світа (світу, життя).

Житье • Ему житьё (разг.) – йому щастить (ведеться). • Житьё-бытьё – життя-буття; пробуток; (діал.) житов’я. • Житья нет от кого, чего – просвітку (просвітлої години) нема(є)за ким, через кого, від кого, чого; світ нелюбий (немилий) через кого, через що; світ зав’язав хто. • Не давать житья кому (разг.) – не давати просвітку (просвітлої години) кому; зав’язати світ кому.

Завязывать • Завязать приятельские отношения с кем – заприятелювати з ким; зав’язати (іноді нав’язати) приязні взаємовідносини (відносини, стосунки) з ким. • Завязывать, завязать отношения с кем – заходити, зайти в зносини (в стосунки) з ким.

Закрывать • Закрывать, закрыть дверь, окно… – зачиняти, зачинити (захиляти, захилити) двері, вікно… • Закрывать, закрыть глаза на что – заплющувати, заплющити (закривати, закрити) очі на що; не мати очей на що. • Закрывать, закрыть рот кому (фам.) – затуляти, затулити рота кому; замикати, замкнути губу (уста) кому; зав’язувати, зав’язати язик(а) кому; заціплювати, заціпити рота (язик(а), уста) кому; (зниж.) заціпити (зацитькати) кого; (іноді) зашивати, зашити рота (губи) кому. [Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я «Кобзаря», А їм неначе рот зашито. Шевченко.] • Закрыть двери дома для кого – перестати запрошувати (приймати) кого; (образн.) перекопати (загородити) стежку кому до свого дому (до своєї господи, хати). • Навеки закрыть, сомкнуть глаза – навік(и) склепити (заплющити, замкнути, закрити) очі; (поет.) навік(и) заснути.

Замазывать • Замазывать, замазать рот кому (вульг.) – замазувати, замазати (замуровувати) рот(а) кому; замикати, замкнути губу (уста) кому; зав’язувати, зав’язати язик(а) кому. • Людям уст не замажешь – людям губи (рота) не затулиш (не замкнеш). Пр.

Замуж • Выдавать, выдать замуж за кого – віддавати, віддати [заміж] за кого; давати, дати [заміж] за коро; видавати, видати [заміж] за кого; дружити, одружувати, одружити з ким. • Выйти замуж раньше старшей сестры – вийти заміж раніше за старшу сестру, (образн., давн.) під корито підвернути старшу. [Менша, та раніш піде заміж, підверне старшу під корито. Барвінок.] • Выходить, выйти, идти, пойти замуж за кого – віддаватися, віддатися за кого; виходити, вийти заміж за кого; іти, піти заміж за кого; дружитися, одружитися з ким; зашлюбитися з ким; (про багатьох) повіддаватися за кого, повиходити заміж за кого, поодружуватися з ким; (образн. давн.) покривати, покрити косу; завити голову рушником; (з негат. оцінкою) зав’язати голову (коси, косу); (про нещасливе одруження) світ собі зав’язати.

Заставлять • Заставить замолчать кого – примусити (змусити) кого замовкнути; замкнути (затулити) кому рота (уста, згруб. губу); зав’язати язика кому; (зниж.) зацитькати кого. • Заставлять думать о чём – завдавати думки кому, про що; примушувати (змушувати) думати про що. • Заставлять, заставить кого-либо что делать – загадувати, загадати кому що робити; примушувати, примусити (змушувати, змусити) робити кого, що. [Не зараз робила, що загадав… Коцюбинський.] • Заставь дурака Богу молиться — он и лоб расшибёт – загадай дурневі (дурному) Богу молитися, він і голову (лоба) розіб’є. Пр. Кажи дурневі поклони бити, а він і лоба (чоло) розіб’є. Пр. Дай дурневі товкача (макогона), він і вікна поб’є. Пр. Пошли дурня по раки, а він жаб принесе (наловить). Пр. Послав дурня по масло, та й у печі погасло. Пр. • Не заставить ждать, просить себя – не заставити (не дати, не примусити) чекати (ждати), просити себе.

Идти • Богатство не идёт ему на пользу, впрок – багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку). • Вода идёт на убыль, убывает – вода спадає (убуває); вода йде на спад; (розм. образн.) воду смикнуло. • Время идёт – час іде (минає, збігає, біжить, пливе, спливає). • Всё идёт как по маслу – усе йде як по маслу; усе котиться як на олії; (образн.) усе йде (котиться), як помазаний (помащений) віз. • Всё идёт хорошо – усе гаразд; усе йде гаразд (добре); усе йдеться (ведеться) добре (гаразд). • Год шёл за годом – рік минав (збігав) по рокові (за роком). • Голова кругом идёт – голова обертом іде; у голові наморочиться. • Дело идёт на лад – діло (справа) йде на (в) лад; діло (справа) йде (ведеться) добре (гаразд); діло (справа) кладеться на добре; діло (справа) налагоджується (вирівнюється). • Дело идёт о… – ідеться (йде) про (за)…; (мова) мовиться про (за)… • Дождь идёт – дощ іде (падає); дощить. • Ей шёл, пошел уже шестнадцатый год – вона вже у шістнадцятий рік уступає, уступила; їй уже на шістнадцятий рік (на шістнадцяту весну) ішло, пішло (повертало, повернуло, з(а)вертало, з(а)вернуло, переступало, переступило); їй ішов, пішов уже шістнадцятий [рік]. • Жизнь идёт, дела идут своим порядком, ходом, чередом – життя йде, діла (справи) йдуть своїм ладом (своєю чергою, своїм звичаєм); життя йде собі, справи (діла) йдуть собі як ішли. • Идём, идёмте – ходім(о), (рідше ідімо). • Идёт! – гаразд!; добре!; згода! • Идёт как корове седло – пристало як свині наритники (як корові сідло). [Така подоба, як свиня в хомуті. Пр. Так до діла, як свиня штани наділа. Пр.] • Идёт к добру – на добро (на добре) йдеться. • Идёт слух, молва о ком, о чём – чутка йде (ходить) про кого, про що; поговір (поголоска) йде про кого, про що; (про гучну чутку) гуде слава про кого, про що. • Иди, идите сюда! – ходи, ходіть (іди, ідіть) сюди! • Идти на все четыре стороны – під чотири вітри йди; іди на всі чотири. • Идти (брать начало) от кого, от чего – іти (братися, починатися, брати початок) від кого, від чого. • Идти в гору (перен.) – іти вгору; підноситися; набувати ваги (сили). • Идти в ногу – іти (ступати) в ногу; іти нога за ногою з ким; іти ступінь у ступінь. • Идти в обход – іти в обхід (круга, околяса, околясом). • Идти во вред кому, чему – на шкоду йти кому, чому. • Идти войной на кого – іти війною на кого; іти на кого; іти воювати кого. • Идти впереди (предводительствовать) – перед вести (держати); іти попереду; передувати. • Идти вразрез с чем – різнитися з чим; суперечити (іти всупереч) чому. • Идти в руку кому – іти в руку (на руку) кому; вестися кому. • Идти за кем, за чем (для обозначения цели) – іти по кого, по що. [Я піду по м’ясо, щоб було що в борщ. Казка. Чого прийшов? По що? М. Куліш. По хліб ішла дитина. Тичина.] • Идти за кем, за чем (следом) – іти за ким, за чим. • Идти к делу – стосуватися (припадати) до речі; бути до діла (до речі). • Идти ко дну – іти (спускатися) на дно; (іноді фольк.) на спід потопати. • Идти кому – бути до лиця; личити; пасувати. • Идти, куда глаза гладят – іти світ за очі (за очима); іти заочі; іти куди очі; іти, куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, утраплять) очі; іти, куди очі спали (світять, дивляться); іти кругасвіта; іти навмання. • Идти к цели – іти (прямувати, простувати) до мети. • Идти к чему – личити (пасувати) до чого. • Идти медленным шагом – іти тихо; іти тихою (повільною) ходою (ступою); ступати тихою ступою. [Іду я тихою ходою. Шевченко. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. Н. п.] • Идти на авось – іти навмання (на відчай, напропале); сподіватися на щастя (на вдачу, розм. на дасть-бі). • Идти на всех парах – іти повним ходом. • Идти на всё – наважуватися (насмілюватися) на все; пускатися на все. • Идти навстречу кому – іти (іноді братися) назустріч (устріч, устріть, навстріч) кому; іти навпроти кого. • Идти наперекор кому – іти наперекір (насупереки) кому; на пеню кому робити. • Идти на поводу у кого – іти на поводі (на повідку) у кого; слухатися сліпо кого. • Идти на попятную, идти на попятный [двор] – відступатися (відмагатися) від чого; задкувати. • Идти напролом – пробоєм іти; (іноді) іти напролом. • Идти наудачу – іти навмання (навманяки, на галай-балай, на галай на балай); іти на відчай (на щастя). • Идти [поддаваться] на удочку – іти на гачок. • Идти на хлеба к кому (нар.) – іти на хліб до кого; іти на чий хліб (на чий харч); (лок.) іти на дармоїжки. • Идти на что – іти на що; приставати на що; пускатися на що. • Идти, не зная дороги – іти навмання; іти, не знаючи дороги (шляху); іти (блукати) без дороги. • Идти окольным путём – іти круга (околяса); іти стороною; іти кружною (об’їзною) дорогою; іти кружним (об’їзним) шляхом; (образн.) іти поза городами (іноді позавгорідно). • Идти переваливаясь – іти перевальцем (перехильцем, переваги-ваги); іти перехиляючись (вихитуючись) [з боку на бік]; коливати. • Идти пешком – іти пішки (пішо, піхотою). • Идти плечо к плечу, ряд к ряду – іти плече з плечем, лава з лавою (при лаві лава). • Идти под венец, к венцу – іти до вінця (до шлюбу); (образн.) ставати під вінець; ставати на рушник (на рушники). • Идти подпрыгивая – іти вистриба (вистрибом); іти вискоком (підскоком, виплигом). • Идти, пойти замуж – іти, піти заміж; віддаватися, віддатися; дружитися, одружитися; шлюб брати, узяти (іноді лок. зашлюбитися); (образн. давн.) покривати, покрити косу (голову); завивати, завити голову рушником; зав’язувати, зав’язати голову (косу, коси). • Идти, пойти по стопам чьим – іти, піти чиїми слідами; іти, піти за чиїм слідом; ступати, ступити у слід кому; спадати, спасти на чию стежку; (недокон.) наслідувати кого; топтати чию стежку. • Идти по круговой линии – іти круга; іти колючи; колувати. • Идти по направлению к чему – прямувати (простувати) до чого; іти в напрямі (в напрямку) до чого. • Идти по улице, по полю, по берегу – іти вулицею, полем (іноді по вулиці, по полю), берегом… • Идти по чьим следам (перен.) – іти чиїми слідами; спадати на стежку чию; топтати стежку чию. • Идти пошатываясь – іти заточуючись; точитися (заточуватися). • Идти прямо, напрямик к чему, куда – іти просто (прямо) до чого; куди; простувати (зрідка простати) до чого, куди; прямувати до чого, куди; іти навпростець до чого, куди. • Идти рядами – іти лавами (рядами). • Идти с веком наравне – іти нарівні з віком (з добою); іти з духом часу (доби); потрапляти часові. • Идти своей дорогой, своим путём – іти своєю дорогою (своїм шляхом, своєю тропою); топтати свою стежку. • Идти семеня ногами – дріботіти (дрібцювати). • Идти следом, вслед за кем – іти слідом (услід, слідком) за ким; іти у тропі (тропою) з ким. • Идти стеной – лавою (стіною) йти. • К тому идёт дело – на те воно (до того воно) йдеться. • Куда ни шло – ще якось [може]; де наше не пропадало! • К чему идёт дело – до чого воно йдеться; до чого це йдеться (приходиться); на що воно збирається (на що заноситься). • Лёд идёт по реке – крига (лід) іде рікою (річкою, на річці). • Медленно идти – іти помалу (поволі); іти нога за ногою; плентатися (плуганитися, чвалати, згруб. пхатися). • Не идёт тебе так говорить – не личить (не годиться, не подоба, не пристало) тобі так казати. • Ничего в голову не идёт (разг.) – нічого в голову (до голови) не йде (не лізе); ніщо голови не береться. • Один раз куда ни шло – один раз іще якось можна; раз мати породила. • Он на всё идёт – він на все пристає (йде). • О чём идёт речь? – про (за) що йдеться? • Работа идёт хорошо – робота (праця) йде (посувається) добре; працюється добре. • Разговор, речь идёт, шёл о чём-либо – ідеться, ішлося про (за) що; розмова йде; ішла про (за) що; річ ведеться, велася про (за) що, (мова) мовиться, мовилася про (за) що. • Речь идёт о том, чтобы – ідеться про те, щоб…; (мова) мовиться про те, щоб… • Снег идёт – сніг іде (падає); сніжить. • Товар этот не идёт с рук – крам цей не йде (погано збувається); на цей крам нема(є) попиту. • Хозяйство идёт хорошо – господарство ведеться добре. • Шли годы – минали роки (літа). • Это в счёт не идёт – на це можна не вважати (не зважати); цього не треба брати до уваги. • Эта дорога идёт в город – ця дорога веде (прямує) до міста; цей шлях лежить до міста. • Я не в состоянии идти – я не можу йти; мені несила йти; я [вже] не підійду; (іноді образн.) я ніг не підволочу.

Испортить • Везде испортит дело – скрізь переведе (зіпсує, попсує, знівечить) діло (справу); скрізь зведе діло (справу) нінащо; усюди спартачить; (образн.) куди не піде, то золоті верби ростуть; де не повернеться, то зробить із лемеша швайку. • Испортить жизнь кому – перевести (знівечити) життя кому; зав’язати вік (світ) чий, кому. • Испортить здоровье – збавити (зіпсувати, знівечити) здоров’я. • Испортить кому (чью) репутацию – зіпсувати кому (чию) репутацію; накинути на кого недобру славу; підкопатися під чию славу. • Кашу маслом не испортишь – каші маслом не зіпсуєш. Пр. Масло каші не шкодить. Пр. Сметаною вареників не зіпсуєш. Пр. • Не испортив дела, мастером не будешь – щоб навчитись майструвати, часом можна й напсувати. Пр. І на хибах (огріхах) людина вчиться. Пр.

Молчание • В молчании – у мовчанні; мовчки. • Гробовое молчание (перен.) – могильна тиша; гробове мовчання. • Молчание — знак согласия – хто мовчить, той не перечить. Пр. Мовчання — знак згоди. Пр. • Обойти молчанием что – промовчати; поминути мовчки що; обійти (обминути, збути) мовчанням (мовчанкою) що. • Принудить кого к молчанию – змусити (примусити) кого мовчати (до мовчання); (образн.) заціпити (замкнути, затулити) уста (рота) кому; зав’язати язик(а) кому; засупонити рота (пащу) кому. [Я тобі засупоню пащу! Коцюбинський.] • Слово — серебро, молчание — золото – слово — срібло, а мовчання — золото. Пр. Порожня бочка гучить, а повна мовчить. Пр. Менше говори, більше почуєш. Пр. • Хранить упорное молчание – уперто мовчати; затятися й мовчати.

Накидывать • На чужой роток не накинешь платок – людям язика не зав’яжеш. Пр. Людям рота не заткнеш. Пр. Людям губа не заперта. Пр. Великої треба хусти, щоб зав’язати людям уста. Пр. Від чужого (людського) поговору не запнешся пеленою. Пр.

Петля • Влезть, попасть… в петлю; очутиться (оказаться…) в петле – улізти (попастися) в петлю (у зашморг); (іноді) попастися в матню. • Завязать, затянуть петлёй, в петлю что – зав’язати зашморгом (петлею) що; зашморгнути (запетлювати) що. • Метать петли (перен.) – ключкувати; ключки (петлі) робити. • Надеть (накинуть) петлю на кого (на шею кому) (перен.) – накинути петлю на кого; загнати у тісний кут кого. • Петля затягивается (сжимается…) – зашморг (петля) затягається (зашморгується…) кому; кінці в край. • Петля плачет по ком – петля (зашморг, шибениця) плаче (тужить) за ким. • Совать, сунуть голову в петлю – устромляти, устромити голову в петлю (у зашморг). • Хоть в петлю лезь – хоч живий у яму лізь; хоч у прірву йди; хоч з мосту (хоч з гори) та в воду; хоч вішайся.

Поперек • Вдоль и поперёк – у(з)довж (уподовж) і впоперек; у(з)довж і вшир. • Вдоль и поперёк знать кого – Див. вдоль. • Говорить поперёк (разг.) – казати (говорити) наперекір (всупереч); перечити. • Поперёк себя толще кто – ширший (ширша), ніж (як) довший (довша) хто. • Становиться, стать поперек горла – Див. горло. • Становиться, стать поперёк дороги кому – ставати, стати на дорозі кому; шлях (дорогу, стежку) заступати, заступити кому; ставати, стати поперек дороги (шляху) кому; (іноді) на переметі ставати, стати кому; зав’язувати, зав’язати дорогу кому; (образн.) перекопувати, перекопати дорогу кому; зорювати, зорати (переорювати, переорати) дорогу кому.

Преграждать • Преградить путь кому, чему – перегородити (перепинити, заступити) дорогу (шлях) кому, чому; перекопати (переп’ясти, іноді зав’язати) дорогу (шлях) кому; перейняти (перехопити) кого, що.

Роток • На чужой роток не накинешь платок – великої треба хустки, щоб зав’язати людям усти. Пр. До чужого рота не приставиш ворота. Пр. Людям язика не зав’яжеш. Пр.

Рот • В рот не йдёт что (разг.) – не лізе в горло (зниж. у пельку) що. • Ему замеси да и в рот поднеси – дай у руки, покажи, ще й у рот положи, то він і тоді розкришить. Пр. Дай яєчко, облупи, ще й у рот поклади. Пр. • Затыкать, заткнуть (закрывать, закрыть, зажимать, зажать) рот кому (разг.) – затикати, заткнути (забивати, забити, затуляти, затулити) рот(а) кому; замикати, замкнути рот(а) (уста, губу, вульг. писок) кому; зав’язувати, зав’язати рот(а) (язик(а)) кому; заціплювати, заціпити (засупонювати, засупонити) пащу кому; зацитькувати, зацитькати кого. • Каша во рту у кого – мов (наче, неначе…) клоччя жує хто. • Лишний рот – зайвий рот (їдень); (згруб.) зайва пелька. • Мимо рта прошло, пролетело (разг.) – тільки облизався; (с)піймав облизня. • Набрать в рот воды – набрати води в рот. • Не сметь рта разинуть (открыть, раскрыть) – не сміти й рота роззявити (відкрити, розкрити, розтулити); не сміти й пари з уст (з рота) пустити. • Открывать, открыть рот – відкривати, відкрити рот(а); заговорити (забалакати). • По усам текло, а в рот не попало – по бороді текло, а в роті сухо було. Пр. Коло рота текло, а в рот не попало, Пр. Понюхав пирога, та не вдалося покуштувати. Пр. Коло рота мичеться, та в рот не попаде. Пр. Коло носа в’ється, а в руки не дається. Пр. • Разевать, разинуть, раскрыть рот (разг.) – роззявляти, роззявити, розкривати, розкрити рот(а) (згруб. вершу). • Разинув (разиня) рот (делать что) – абияк (леда-як). • Рот до ушей – рот до [самих] вух; губи (губа) від вуха до вуха. • Рот не ворота — клином не запрёшь; чужой рот — не огород, не притворишь – рот не город — не загородиш. Пр. Чужий рот не хлів — не зачинити. Пр. • Смотреть (глядеть) в рот кому – дивитися (заглядати) в рот(а) (до рота) кому. • С пеной у рта – з піною на губах (на устах, коло рота). • Хлопот (забот) полон рот у кого (разг.) – клопоту повна голова у кого.

Рука • Бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови — про свідка) перебити руки. • Большая рука (перен.) – велика рука. • Большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто. • Брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого. • Брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук. • Брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе. [Чули? - гримнув Бжеський, намагаючись опанувати себе. Тулуб.] • Валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться. • Вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому. • В руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх. • В руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що. • Выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук. • Гулять по рукам – по руках ходити. • Давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках кому. • Дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому. [Горить йому робота в руках. Пр.] • Держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати над собою. • Живой рукой (разг.) – [Одним] духом; миттю (умить). • Зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике). • Играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки. • Из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто) погано, поганий; препоганий, препогано; (іноді) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого. • Из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки. • Иметь руку – мати руку. • Как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (іноді) як без правої руки без кого, без чого. • Как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло. • Легок на руку – легка рука в кого; легку руку має хто. • Ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки. • Марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що. • Мозолить руки (разг.) – мозолити руки. • На живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч. • На руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути). • На руку кому – на руку (наруч) кому; (розм.) на руку ковіньку кому. • На скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч); прихапцем (похапцем); абияк. • Не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому. • Не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що. • Обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що. • Одной рукой – однією рукою; одноруч. [Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла. Сл. Гр.] • Опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки. [Коваль і руки спустив. Рильський, перекл. з Гоголя.] • Отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки. • Отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого. • От руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом). • От руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що. • Отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають. • Подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому. • Под весёлую руку – у добрім настрої; веселим бувши. • Под горячую руку – під гарячу руч (руку). • Под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути). • Под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (іноді) спересердя. • Попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому. • Попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому. • По правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку. • По рукам! – згода! • Правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого. • Прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (іноді лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого. • Прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; (іноді) прибгати що. • Приложить руку к чему – докласти рук до чого; пильно (горливо) узятися до чого. • Пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки. • Просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї. • Проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї. • Рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким; попліч ((у)поруч, пліч-о-пліч) з ким. • Рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому. • Рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто. • Рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого. • Рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були]. Пр. Рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає. Пр. • Руки вверх! – руки вгору (догори)! • Руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого. [Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки. Українка.] • Руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача. Пр. Не взявшись до сокири, не зробиш хати. Пр. Печені голуби не летять до губи. Пр. • Руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого. • Руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто. • Руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого. • Руки чешутся у кого (перен. разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого). • Рукой не достанешь – рукою не досягнеш. • Рукой подать – [Як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою (до)кинути (сягнути); тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (іноді) от-от за плечима. [Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима. Коцюбинський. В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят. Антоненко-Давидович.] • Сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого. • Своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто). • Своя рука владыка – своя рука владика. Пр. Кожна ручка собі панночка. Пр. «Чия справа?» — «Війтова».— «А хто судить?» — «Війт». Пр. • Связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и (по) ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому. • Скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи. • Сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти. • Смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого. • Сон в руку – сон справдився; пророчий сон. • С пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; (іноді) упорожнечі (голіруч). • Средней руки – пересічний (посередній, помірний). • С руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами. • С руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути. • С рук на руки – з рук до рук. • Сходит, сошло, сойдёт с рук кому – так минається, минулося, минеться кому; так сходить, зійшло, зійде з рук кому. • Тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто. • Узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела. • Умывать, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки. • Ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що. • Ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки). • Ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити; старцювати (жебрати). • Чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що). • Щедрой рукой – щедрою рукою; щедро. • Языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай. Пр. Язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи). Пр. Язиком що хоч кажи, а руки при собі держи. Пр. Язиком що хоч мели, а рукам волі не давай. Пр.

Сломать • Сломать жизнь кому (перен.) – розбити (знівечити) життя кому; (образн.) світ (вік) зав’язати кому. • Сломать зубы на чём – поламати зуби на чому. • Сломать (сломить) [себе] шею (голову) на чём (перен.) – скрутити (звернути) [собі] в’язи на чому; зламати [собі] голову на чому; (іноді) карка зломити [собі] на чому. • Язык сломаешь – язика зламаєш; і язиком не увернеш.

Сопелочка • Ни в дудочку, ни в сопел очку – ні швець, ні жнець, ні в дуду грець. Пр. Ні грач, ні помагач. Пр. Не вміє котові хвоста зав’язати. Пр. Ані до ради, ані до звади. Пр.

Чужой • В чужих руках ломоть шире – у чужій руці, у чужих руках завжди більший шматок. Пр. Гарна дівка, як засватана. Пр. На чужій ниві все ліпше пшениця. Пр. На чужому дворі і кізяк золотом блищить. Пр. • Есть чужой хлеб – їсти чужий хліб. • Жить чужим умом – жити чужим розумом (чужою головою). • На чужой роток не накинешь платок – рот не город — не загородиш. Пр. Великої треба хусти, щоб зав’язати людям усти. Пр. Людям язика не зав’яжеш. Пр. Чужий рот не хлів — не зачинити. Пр. Від людського поговору не запнешся пеленою. Пр. • На чужой стороне и весна не красна – на чужині не мило й навесні. Пр. • На чужой счёт – чужим коштом; на чужі кошти (на чужий кошт, на чужі гроші). • С чужого воза и посреди болота сведут – з чужого воза — хоч серед калюжі [вставай]. Пр. З чужого воза і серед дороги злізай (і серед води вставай, і серед калябухи злазь). Пр. • Чужие люди, чужой человек – чужина (чужанино, чужаниця); чужа чужина (чужа чужанина, чужа чужаниця); чужі люди; чужа людина; чужинець, чужинка. • Чужим добром не разживёшься – чужим добром не збагатієш. Пр. У чужій кошарі овець не розведеш. Пр. Чуже добро бере за ребро. Пр. Чуже не гріє. Пр. Чужим волом не доробишся. Пр. Хто на чужий обід ся спускає, той з голоду вмирає. Пр. Чужий добиток не прийде в пожиток. Пр. • Чужим добром подносить ведро – щедрий на батьківські гроші. Пр. Бери, це батько купив, не за свої гроші [куплене]. Пр. • Чужое горе не болит – чужий біль нікому не болить. Пр. Від чужої біди голова не болить. Пр. Чуже горе — не горе. Пр. Чуже горе в бік не коле. Пр. Чужа болячка не свербить. Пр. Чужа біда за сахар, а своя за хрін. Пр. • Чужой рот не огород — не загородишь – чужий рот не хлів — не зачинити. Пр. Рот не город, не загородиш. Пр. Чужого рота не замкнеш, не зашиєш. Пр.

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Зав’я́зувати, зав’яза́ти – 1) завязывать, связывать, повязывать. • Зав’яза́ти го́лову – выйти замуж. 2) закладывать, заложить (здание). • Зав’яза́ти вік – испортить жизнь. Зав’яза́ти світ – сделать жизнь безотрадной. • Зав’яза́ти язи́к – заставить молчать.

За́шморг, -гу – затягивание петли. • Зав’яза́ти за́шморгом – затянуть петлей. • Диви́тися за́шморгом – неприязненно смотреть.

Світ, -ту – 1) свет, рассвет. • Світ-зоря́ – рассвет. • На світ займа́тися – светать. • На світ благословля́тися – рассветать. • Над світ – под-утро, пред рассветом. 2) свет, мир, вселенная. • Це не близьки́й світ – туда далеко. • Бли́гомий світ – очень далеко. • Світ за очі, за очи́ма – куда глаза глядят. • Світ зав’яза́ти – лишить свободы, стеснить. • Сві́ту запобі́гти – получить помощь. • Сві́том блука́ти – бродить по миру. • Світ мені́ підня́вся – мне стало веселее, отраднее. • Від сві́та ду́рень – известный всем дурак. • Піти́ у світи́, світа́ми – пойти бродить по свету. • У світа́х – в скитаниях. • Яки́м сві́том – каким образом. • Сві́том ну́дити – маяться.

Стосу́нок, -нку – отношение. • Нав’яза́ти, зав’яза́ти стосу́нки – войти в сношения.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Завязывать, -зать – зав’язувати, зав’яза́ти; з. торговые сношения – нав’язувати, нав’яза́ти торгове́льні стосунки.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Не виноси сора из избы. — 1. Замотати, зав’язати та й нікому не казати. 2. Утрись і запрись, щоб ні сич, ні сова не знали. 3. Як камінь у воду так жеби з твого дому не вийшло нічого непотрібного. 4. Побалакаєш, як у піч укинеш.

Ни Богу свечка, ни чорту кочерга. Див. Ни рыба, ни мясо. — 1. З нашого Захарка ні Богу свічка, ні чортові угарка. 2. Ні Богові свічка, ні чортові ладан. 3. Не вміє кішці хвоста зав’язати. 4. Молодець, як печений горобець. 5. Ні сюди Микита, ні туди Микита.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

зав’яза́ти, -в’я́жу, -в’я́жеш, -в’я́жуть; зав’яжи́, -жі́ть

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Зав’яза́ти, -ся. См. Зав’язувати, -ся.

Зав’я́зувати, -зую, -єш, сов. в. зав’яза́ти, -жу́, -жеш, гл. 1) Завязывать, завязать. Зав’язав вовка в мішку. Рудч. Ск. Великої треба хусти, щоб зав’язати усти. Ном. № 6988. 2) Связывать, связать. Гріх не личком зав’язати та під лавку сховати. Ном. № 101. 3) Повязывать, повязать. Не росплете довгу косу, хустку не зав’яже. Шевч. 27. Переносно: зав’яза́ти го́лову. Выдти замужъ. Зав’язала головоньку, — не розв’яжу довіку. Чуб. V. 4) Закладывать, заложить (зданіе). Зав’єзує хату. Шух. І. 88. 5) — вік. Испортить жизнь. Я і твій вік зав’язала. Кв. Драм. 326. 6) — доро́гу. Преградить путь, стать на пути. Гуси, гуси, зав’яжу вам дорогу, щоб не втрапили додому. Ном. № 327. 7) — світ. Сдѣлать жизнь безотрадной, горестной, несчастной. Зеленая ліщинонька проти сонечка зав’яла, молодая дівчинонька козаку світ зав’язала. Нп. Що вже тобі, дитя моє, зав’язаний світ. Мет. 138. 8) — язи́к. Заставить молчать. Людям язика не зав’яжеш. Ном. № 6984.

Замо́тувати, -тую, -єш, сов. в. замота́ти, -та́ю, -єш, гл. Загатывать, замотать, наматывать, намотать. Замотай собі на ус. Ном. № 5829. Замотати, зав’язати, та й нікому не казати. Ном. № 5946.

Заторо́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Затараторить, заговорить скороговоркой. Люде заторочили: «Чого се, чого?» Г. Барв. 89. 2) — світ. = Зав’язати світ. Вх. Зн. 20.

За́шморг, -гу, м. 1) Затягиваніе петли. Зав’яза́ти за́шморгом. Затянуть петлей. 2) Диви́тися за́шморгом. Непріязненно смотрѣть. Ном. № 3044. І косо, зашморгом дививсь. Котл. Ен. VI. 63.

Не, нар. Не. Гріх не личком зав’язати, та під лавку сховати. Ном. № 101. Не ходи, не люби, не залицяйся, не піду за тебе, не сподівайся. Нп.

II. Під, пред. 1) Подъ. Ой під вишнею, під черешнею стояв старий з молодою. Нп. Гріх не личком зав’язати та під лавку сховати. Посл. 2) Къ, подъ. Татарин... далі вже й під Київ підступає. ЗОЮР. І. 3. Він підійшов під віконце та й кличе курочку. Рудч. Ск. І. 19. 3) Подъ властью. Буде добре запорожцям і під турком жити. Нп. 4) У, при, около, подъ. А вже Палій під Полтавою із Шведом побився. Макс. 5) Въ, во. Під той час і брат приходить. Яка з нас під той час мигнеться. МВ. (О. 1862. III. 46). Було під робочу пору. Г. Барв. 325. Мої ви дочки і зяті кохані! Що з вами діється під сю годину, під сю страшну козацьку хуртовину. К. ЦН. 186. Під холеру вони полягли. Мир. Пов. І. 124. 6) На. Виряжали нас... в похід під турка. Грин. II. 209. 7) Під но́гу гра́ти. Играть въ тактъ. Музики грали під ногу маршової. 8) Під п’я́ну руч. Подъ пьяную руку. 9) Під ча́ркою. Во хмелю.

Плат, -та, м. 1) Несколько аршинъ (5 — 6) бѣлаго тонкаго полотна, которымъ завивають новобрачной на свадьбѣ голову. Чуб. IV. 676. 2) Платокъ. Скажу собі зав’язати з платом головочку: Гол. III. 385. 3) Лоскутъ.

Полотни́на, -ни, ж. Кусокъ полотна. Ум. Полотни́нка. Дай чисту полотнинку зав’язати руку.

Сві́т, -ту, м. 1) Свѣтъ, разсвѣтъ. Коли ж так перед світом — аж Важко гарчить. Рудч. Ск. І. 151. Ой без милого соловейка і світ не світає. Мет. 5. Поки світ-сонця дівкою не буду. Мет. 259. Світ-зоря́. Разсвѣтъ. Ой уставай, мій миленький, вже на дворі світ-зоря. Чуб. V. 535. На світ займа́тися. Свѣтать. На світ благословля́тися. Разсвѣтать. Ось нічка утекла, мов стало розсвітать, мов почало на світ благословляться. Греб. 386. 2) Свѣтъ, міръ, вселенная. Хто ж в світі знає, що Бог гадає. Ном. Ще я хочу на світі пожити. Мет. 95. Над нашого козаченька і в світі немає. Мет. 20. Се не близький світ. Туда далеко. Не близький світ од Хоменкового хутора сюди теліпатися. Мир. ХРВ. 8. Світ за́ очі, за очи́ма. Куда глаза глядятъ. Пішов — змандрував, бідолаха, світ за очі, — тільки й бачили. Полт. у. Іду світ за очі. Рудч. Ск. II. 16. — зав’яза́ти. Лишить свободы, стѣснить. Світу запобі́гти. Получить помощь. Ном. № 4485. Сві́том ся блука́ти. Бродить по міру. А не пущу тя більше світом ся блукати. Федьк. 1. 34. Світ мені́ підня́вся. Мнѣ стало веселѣе, отраднѣе. Від сві́та ду́рень. Всесвѣтный дуракъ. Піти́ у світи́, — світа́ми. Пойти бродить по свѣту. Ном. № 11042. Я йду в світи. Рудч. Ск. І. 9. Взяла його на плечі і понесла світами. Гн. II. 66. У світа́х. Не дома, въ мірѣ. Я ж би тую Україну кругом облітала, я ж би свого миленького в світах пізнавала. Чуб. V. 5. Яки́м сві́том? Какимъ образомъ? Мала-м трої дітей, всі трої сі потопили нараз. Ксьондз зачав тоди питати: яким світом, що, як? Гн. II. 127. Ум. Світо́к, світо́чок, сві́тонько. Ой уставай-же, мій миленький, — ой вже на дворі світок біленький. Чуб. V. 46. Пійду я по гірочці, гляну я по світочку. Чуб. V. 543. Ні в сві́точку. Никогда. Щоб там посвариться з ким, як другі, то ні в світочку. МВ. І. 150. За дрібними слізоньками світонька не бачу. Мет. 65. Ой горенько мені на світоньку. Г. Арт. (О. 1861. III. 110).

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

ілюзіоні́стка, ілюзіоні́сток; ч. ілюзіоні́ст 1. артистка цирку, яка показує фокуси за допомогою різноманітних складних приладів. [Зав’язати власне тіло вузликом чи навіть розчинитися у просторі? Це лише кілька трюків, які вміє виконувати ілюзіоністка Мір’яна Кіка Мілошевич. (BBC, 21.07.2018). Ілюзіоністка з Малайзії приголомшила глядачів рекордною кількістю перевдягань за півхвилини (ТСН, Цікавинки, 16.03.2018). Іспанська ілюзіоністка разом зі своїми ексцентричними асистентами змушує артистів зникати під накидками просто на очах у глядачів, а білого лева і білого тигра – з’являтися нізвідки (Україна молода, 2013). ] 2. перен. та, хто маніпулює кимось або чимось. [Але лише одиниці досягали вершин професійної майстерності, тобто ставали висококваліфікованими ілюзіоністками. (Євген Положій «Мері та її аеропорт», 2008). А вона – артистка, ілюзіоністка! А ти й роззявив рота. (Олесь Бердник «Хто зважиться – вогняним наречеться», 1990).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 315.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Вя́знуть = 1. гру́знути, гру́зти (С. Аф.), вя́знути, завяза́ти. 2. чіпля́ти ся (до чого).

Га́чникъ, га́шникъ = очку́р, очкурня́. С. З. — Догадав ся дурень очкур завязати, та й думає, що порозумнїшав. н. пр. — І лучче очкуром вдавлю ся, як Турнові и покорю ся. Кот.

Завяза́ть, завя́зывать, ся = 1. завяза́ти, завя́зувати, ся. 2. заплести́, заплїта́ти. 3. поча́ти, зача́ти, роспоча́ти, почина́ти, зачина́ти, роспочина́ти, ся. — Почав дїло, та й сам не радий. — Зачав розмову.

Захлёстка = 1. за́шморг (петля. С. Аф.). — Завязати зашморгом. — Шить въ захлёстку = ши́ти ланцюжко́м. 2. кля́мка, пля́мка. С. З. Л.

Мотовя́зокъ, мотовя́зъ = моту́зка, мотузо́к (С. З.), здр. моту́зочка. — Пошукай мотузка́ — завъязати. — Візьми мотузку та завъяжи гарненько.

Навяза́ть, навя́знуть = навъяза́ти, завъяза́ти, застрява́ти начіпля́ти ся, навъя́знути і т. д. — Завъязло в зубах. — На колеса начіпляло ся грязюки — по саму маточину.

Обездо́лить = обездо́лити, знедо́лити, сьвіт завъязати.

Переска́зывать, пересказа́ть = перека́зувати, нака́зувати, переказа́ти, наказа́ти. — Молодицї переказували Мотрі, як її судить свекруха. Лев. — Ой болить головонька, нічим завъязати, ой далеко до родини, нїким наказати. н. п. (Д. ще під сл. Передава́ть 2.)

Повяза́ть = повъяза́ти, завъяза́ти, ви́въязати, звъяза́ти. — Взяли ж мене повъязали і в снопики поскладали. н. п. — Завъязав хустку на шию. — Нема краще як чернигівська молодичка вивъяже голову. Кн. — Ой пішов чумак в Самарь на базарь, червоною хустиною голову звъязав. н. п.

Погубля́ть, погуби́ть = губи́ти, збавля́ти, занапаща́ти (С. Аф.), запропаща́ти (С. Аф.), ни́щити, погуби́ти, загуби́ти (С. Аф.), згуби́ти (С. Л. З,), занапасти́ти (С. Аф. Л.). зба́вити, з сьві́та звести́, смерть заподїяти, стра́тити, сьвіт завъяза́ти. — Загубить душу. С. Аф. — Мене сестри з сьвіту згубили, під кущем у лісі мене положили. Гр. Чайч. — Мабуть ти наважила звести мене з сьвіта. Лев. — Ти ж мінї вік занапастив. н. о. — Давай радитись, як би його звести — давай, кажуть, спалим. н. к. Ман. — Взяли мене заміж дали і сьвіт мінї завъязали. н. п.

Поумнѣ́ть = порозумнїти, порозумнїшати. — Догадав ся очкур завъязати, та й думає, що порозумнїшав. н. пр.

Родно́й = рі́дний, кре́вний. С. Л. — Рідний брат. — Рідний батько. — Родны́е = рідня́, ро́дичі, рід, роди́на, свої, кре́внї. — Тільки в мене ріднї, що жиди одні. н. пр. (про жидівську наймичку). — Ой випъємо родино, щоб нам жито родило, і житечко і овес — і зібрав ся рід увесь. н. п. — Пливи, пливи з рожі квітка аж до мого роду, вийде мати води брати, буде квітку пізнавати. н. п. Под. — Чи привикла, сестро, з чужим родом жити. н. п. — Принеси, Боже, здалека родину, то ми і в будень зробимо недїлю. н. пр. — Виспи мати високу могилу, збери мати всю нашу родину. н. п. — Ой стану я на билину, крикну на родину: сходи ся, мій родочку, росплїтай косочку. н. п. Под. — Болить моя головонька, нічим завъязати, а далеко до родини — нїким наказати. н. п. — При добрій годині — куми й побратими, а при лихій годинї, чорт має й родини. н. пр. — Повне село своїх, та чорт по їх. н. пр.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)