Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 90 статей

Шукати «запуск*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

За́пуск – 1) см. Запуска́ние; оконч. занеха́яння, занедба́ння; зада́внення; вгоро́дження, устро́млення, закла́дення, засу́нення, забиття́; заква́шення; 2) заборо́на полюва́ти; 3) (заказная роща) запові́дник (-ка); 4) см. За́пуски.

Запуска́ние – упуска́ння, запуска́ння; занеха́ювання, зане́дбування; зада́внювання; угоро́джування, устро́млювання; заклада́ння, засо́вування, забива́ння; заква́шування. Оттенки см. Запуска́ть.

Запуска́ть (запуща́ть), запусти́ть – 1) кого куда (впускать) – упуска́ти, упусти́ти, (о мн.) повпуска́ти кого́ куди́, до чо́го. • -ти́-ка телят в сарай – впусти́-но теля́та в пові́тку (до пові́тки). • -ска́ть, -сти́ть в хлеб (производить потраву) – запуска́ти, запусти́ти що ким, (за)пуска́ти, (за)пустити в спаш, в пашню́ (ко́ні, коро́ву). [А ми про́со засі́єм. А ми ста́дом запу́стим, запу́стим (Метл.). Не пусти́ ко́ні в спаш! Пусти́в ко́ні в пашню́ (Поділля)]; 2) кого что (оставлять без ухода, в небрежении) – занедбо́вувати и зане́дбувати, занедба́ти, занеха́ювати, занеха́яти и занеха́ти, залиша́ти, залиши́ти кого́, що, (редко) запуска́ти, запусти́ти, (о мн.) позанеха́ювати. [Занеха́яла геть усе́, і вихова́ння свої́х діте́й (Звин.) Занедба́в по́ле. Одна́ жі́нка запусти́ла діжу́, що вона́ й на діжу́ не похо́жа (Грінч. I)]. • -ска́ть, -сти́ть дела – зане́дбувати, занедба́ти, запуска́ти, запусти́ти и т. д. спра́ви. • -ска́ть, -сти́ть корову – запуска́ти, запусти́ти коро́ву. • -ска́ть, -сти́ть болезнь – зада́внювати, задавни́ти, (редко) запуска́ти, запусти́ти хоро́бу. • -ска́ть, -сти́ть бороду, кудри – запуска́ти, запусти́ти бо́роду ку́чері. • -ска́ть, -сти́ть ногти – відпуска́ти, відпусти́ти (ні́готь), повідпуска́ти ні́гті (па́гності, па́зурі); 3) (бросать чем-н. в кого) шпурля́ти, шпурну́ти, жбу́рити, пожбу́рити, пошпу́рити, (однокр.) жбурну́ти, шпурну́ти чим на (в) ко́го; 4) (гнать, погнать) пуска́ти, пусти́ти, затина́ти, затя́ти. [Пусти́в ко́ні що-ду́ху. Як затя́в коня́, аж лети́ть (Звин.)]. • -ска́ть, -сти́ть храпенье – (зав)дава́ти, (зав)да́ти, затина́ти, затя́ти хропака́, хропти́ хропака́; 5) (вонзать в кого, во что) запуска́ти, запусти́ти в ко́го, в що, вгоро́джувати, вгороди́ти в ко́го, в що, втере́блювати, втереби́ти, впі́рити в ко́го, в що; см. ещё Вонза́ть. [Як на ля́ха коза́к наліта́в, в ньо́го спис запуска́в (Мог.). І запу́стить па́зурі в печі́нки (Шевч.). Та вгороди́ла в своє́ се́рденько го́стрий ніж (Пісня)]. • -сти́ть руку в карман – закла́сти (засу́нути, застроми́ти) ру́ку в кише́ню. • -сти́ть куда-л. руки (воспользоваться ч.-н. чужим) – простягти́ ла́пу, су́нути ру́ку куди́, погрі́ти ру́ки чим. • -сти́ть кому (в нос) гусара – запусти́ти пи́нхву кому́. • -ска́ть, -сти́ть глаз (глазуна, глазенапа) – закида́ти, заки́нути о́ком, зи́ркати, зир(к)ну́ти (ку́тиком о́ка) куди́, на ко́го. • -ска́ть, -сти́ть в паз – запуска́ти, запусти́ти в жо́лоб (паз, бурт), забурто́вувати, забуртува́ти, (вколачивать) за[у]са́джувати, за[у]сади́ти, забива́ти, заби́ти, вбива́ти, вби́ти; 6) (класть закваску) заква́шувати, заква́сити що, запуска́ти, запусти́ти що чим (дрі́жджами). • -ска́ть, -сти́ть дрожжами (квас, пиво) – запуска́ти, запусти́ти дрі́жджами (квас, пи́во); 7) -ска́ть, -сти́ть за галстук (выпивать) – залива́ти, зали́ти и залля́ти о́чі, пи́ти-непролива́ти; 8) (сильно ругать) загина́ти, загну́ти кому́; 9) -ска́ть змея – пуска́ти змі́я. • -ка́ть кубарь (волчка) – пуска́ти дзи́ґу. • -сти́ть шарманку – заве́сти катери́нку. • Запу́щенный – впу́щений; занеха́яний, зане́дбаний, (редко) неприко́ханий, (о болезни) зада́внений; (вонзённый) запу́щений, угоро́джений. • -ные дела – зане́дбані спра́ви. • Дела -щены – спра́ви зане́дбано.

Запуска́ться, запусти́ться – впуска́тися, бу́ти впу́щеним; занеха́юватися, занеха́ятися, запуска́тися, запусти́тися, (о болезни) зада́внюватися, задавни́тися; бу́ти занеха́яним, зане́дбаним; зада́вненим.

За́пуски, в выраж. в за́пуски (в перегонку) – нав(в)и́передки, навза́води. • Бегать в запуски – бі́гати на(в)ви́передки, навза́води.

Запускно́й – запускни́й. • -ная роща, см. Запове́дник. • -на́я гонка – го́ни навви́передки.

Бе́гать – 1) бі́гати, ганя́ти, га(й)са́ти. • -ать скачками, в припрыжку – га[е]рцюва́ти. • -ать суетливо – мота́тися. • -ать в перегонку, в запуски – перебіга́тися, бі́гати навви́передки. • -ать туда и сюда – снува́тися. • Бе́гающий (о глазах) – вертки́й, бігу́чий; 2) -ать кого – уника́ти.

Дура́к – 1) ду́рень (р. -ня), дурни́й (р. -но́го) [З ду́рнем зчепи́тися – ду́рнем зроби́тися = с дурако́м свяжись – сам дурако́м будешь], (вежливо) недо́ум, (дурачёк) ду́рник, дурня́к, (олух) ду́рбас, ду́рас, йо́лоп, кеп, (глупыш) бла́зень (р. -зня), (болван) те́лепень (р. -пня), дурма́н, тума́н; ув.-презр. – дури́ло (м. р.), дурни́ло, дурба́ (м. р.) дурби́ло (ж. р.); соб. дурачьё́ – ду́рні (р. -нів), дурно́та, дурне́ча (р. -чі) (ж. р.) дурня́ччя (ср.). [От сліпа́ дурно́та. Сиди́ть там самі́сінька дурне́ча]. • Набитый, отпетый дура́к, кругом -ра́к – ду́рень заплі́шений, ду́рень дуре́нний, вели́кий ду́рень, дурни́й як пень, як коло́да, як сту́па. • Непроходимый дура́к – несосвіте́нний ду́рень. • Я тебе не дура́к – я тобі́ не ду́рень, (гал.) я не твій ду́рень. • Не дура́к – не ду́рень [Ви́пити й сам він був не ду́рень (Кул.)], не гвіздко́м у ті́м’я би́тий (Кониськ.). • Называть, -звать кого -ко́м – ду́рня загина́ти (сов. загна́ти) кому́, дурня́ти кого́, ви́дурняти, ду́ркати. [Він тебе́ ви́дурняє та й по всьо́му]. • Считать -ко́м – вважа́ти за ду́рня, (зап.) дурни́м кла́сти. • Оставить в дурака́х – поши́ти в ду́рні, завда́ти ду́рня кому́. • Остаться в -ка́х – поши́тися в ду́рні, ду́рнем убра́тися, набра́ти в халя́ви, вско́чити; 2) (шут) ду́рник, сміха́ч, смішня́к, сміхови́нець (р. -нця), бла́зень (р. -зня), блазню́к, штука́р (р. -ря́). [Строка́та ша́пка бла́зня (Л. Укр.)]. • Дурака́ валять – ду́рня (ду́рника) стро́їти, ду́рня кле́їти, дурникува́ти, штука́рити, шту́ки викида́ти, сміхови́ни запуска́ти; 3) дура(ч)ки́ (род карт. игры) – ду́рень (р. -рня), (зап.) кеп. • Играть в -ки́ – гуля́ти (гра́ти) в ду́рня, в ке́па. • Игра в -ки́ – гра в ду́рня, в ке́па.

Забо́титься, позабо́титься о ком, о чём – (стараться) дба́ти, подба́ти про (за) ко́го, про (за) що, клопота́тися, поклопота́тися ким или про (за) ко́го, за що, турбува́тися, потурбува́тися про (за) ко́го, про (за) що; (печаловаться, быть озабочену) побива́тися, жури́тися, пожури́тися за (про) ко́го, за (про) що, ким, чим; (следить за чем) пильнува́ти чого́; (иметь попечение (о ком, о чём) піклува́тися, попіклува́тися ким, чим, про ко́го, про що, опі́куватися ким, коха́ти кого́, що. [Вона́ дба́є за старо́го, стари́й за ню дба́є (Рудан.). Про ви́шукання ко́штів на ремо́нт неха́й подба́є господа́рча упра́ва. У пе́клі все те́пло, а піди́ в рай, то й про дро́ва дбай (Номис). Усе́ клопота́вся, щоб тим лю́дям кра́ще жи́ти було́ (Грінч.). По́ки не жени́всь – нічи́м не жури́всь, а як ожени́всь, то всім зажури́всь: і ло́жкою, і ми́скою, і тре́тьою коли́скою (Пісня). І про оде́жу чого́ побива́єтеся? (Єв. Мт.). Він ду́же коха́є своє́ здоро́в’я. Кому́-ж і піклува́тися про ді́ти, як не ба́тькові та ма́тері? З обов’я́зку мого́ я пови́нен піклува́тися за вас. Якщо́ я ді́тьми опі́куюся, то це ті́льки моя́ ла́ска (Крим.)]. • Я об этом не забо́чусь – я про це не турбу́юся (цим не журю́ся), мене́ це не обхо́дить; ба́йдуже мені́ до то́го. • -ться о здоровьи – дба́ти про здоро́в’я. • Не -ться о чём (запускать, пренебрегать) – занедбо́вувати и зане́дбувати, занедба́ти кого́, що, занеха́ювати, занеха́(я)ти кого́, що, не́хтувати що. [Занедбо́вуєш, си́ну, господа́рство, і воно́-ж за те́бе не дба́тиме. Ті́льки хоч і як він не́хтував своє́ ті́ло, та все не міг його́ зо́всім поду́жати (Грін.)]. • Совершенно ни о чём не -ться (всё забросить) – ні про ві́що не дба́ти, нічи́м не піклува́тися, занедба́ти все; і га́дки ні про що не ма́ти. • Не -тся кто – не піклу́ється, не дба́є хто, і га́дки не ма́є хто. • Забо́тящийся – (прич.) що дба́є, клопо́четься и т. д.; (как прил.) см. Забо́тливый. • Ни о чём не -щийся – до всьо́го (про все) недба́лий.

За́гове́нье – пу́щання и пу́щення, за́пу́ст (-ту) и за́пусти (-стів), за́пуски (-сків), за́говіни (-він). [Діжда́лися пу́щання на піст (Квітка). Лати́н прибра́всь мов на запу́ст (Котл.)].

I. Зака́пывать, зака́пать – 1) (начинать капать) почина́ти ка́пати, кра́пати, (учащённо) капоті́ти; сов. зака́пати, закра́пати, закапоті́ти; срвн. Ка́пать. [Черво́на кров зака́пала з пу́чки (М. Вовч.). Пота́нув сніг, із стріх закра́пало (М. Вовч.)]. • Слёзы -пали из глаз – сльо́зи зака́пали з оче́й. • -пало с потолка – зака́пало з сте́лі; 2) что (забрызг. каплями) – зака́пувати, зака́пати, (о мн. или во мн. мест.) позака́пувати що чим. • Стол -ли воском – стола́ зака́пали во́ском. • -ть глаза, рану чем – закра́пувати, закра́пати о́чі, ра́ну (ура́зку) чим, вкро́плювати и вкропля́ти, вкропи́ти, (за)пуска́ти, (за)пусти́ти в о́чі, в ра́ну що и чого́. • Зака́панный и Зака́пленный – зака́паний. • -ться – зака́пуватися, зака́патися. [Во́ском зака́палася].

Заква́шивание – (овощей впрок) заква́шування, (теста) завдава́ння, запуска́ння (квасни́м) ті́стом, дрі́жджами.

Замола́живать, замолоди́ть – 1) запуска́ти, запусти́ти хме́лем (пи́во, квас и т. п.); 2) -ла́живает, безл. – молоди́ться. [Молоди́ться на дощ (Н.-Вол. п.)].

Запусти́ть, см. Запуска́ть.

Запуща́ть, -ся, см. Запуска́ть, -ся.

Зара́щивать, зарости́ть – 1) (допускать зарости чем-н., позволять вырости чему-н.) заро́щувати, зарости́ти, (о мн.) позаро́щувати що чим; (сорной травой) бур’яни́ти, забур’яни́ти (напр. горо́д, по́ле); (диким овсом) завівсю́жувати, завівсю́жити (по́ле); (допустить покрыться слоем грязи) забру́днювати, забрудни́ти, (о мн.) позабру́днювати що (начи́ння (посуду), ру́ки); (о бороде, волосах) запуска́ти, запусти́ти (бо́роду, (в)у́са). • Не -вай лугов кустарником – не заро́щуй лу́ки чагарнико́м; 2) (вростить) врости́ти що у що; 3) (заживлять) заго́ювати, заго́ї́ти, (о животных, переносно о море) зали́зувати, зализа́ти, (о мн.) позаго́ювати, позали́зувати що. [Його́ рука́ пора́нить і заго́їть (Куліш)].

Изда́ивать, -ся, издои́ть, -ся – 1) видо́ювати, -ся, ви́доїти, -ся; 2) (о корове) не дава́тися, не да́тися (дої́тися), запуска́тися, (прекращать) перестава́ти, переста́ти дої́тися; передо́юватися, передої́тися. [Коро́ва вже не дає́ться, либо́нь ско́ро оте́литься (Остерщ.). Коро́ва на́ша запуска́ється (Остерщ.), передої́лася (Звин.)].

Издо́й. Корова на -до́е – коро́ва не дає́ться (дої́тися), коро́ва запуска́ється.

Ла́па – 1) ла́па, (зап.) ла́ба. [Пи́ше, як соро́ка ла́пою (Номис). І кум-вовк досяга́є до куми́-лиси́ці ла́бою і хо́че з не́ї кожу́ха зня́ти (Казка з Под.)]. • Он всё под свою -пу метёт – він усе́ до свої́х лап пха́є, до се́бе га́рбає. • Запускать -пу (перен.) – запуска́ти ла́пу, кра́сти. • Нагреть -пу – погрі́ти ру́ки, наби́ти кали́тку. • Сосать -пу – смокта́ти ла́пу. • Они -па в -пу живут – вони́ живу́ть у до́брій зла́годі (зго́ді), це одна́ душа́ й одна́ соро́чка; вони́ оди́н (одно́[е́]) о́дного, одна́ о́дну покрива́ють. • Попасться в -пы кому – пійма́тися (діста́тися) в ла́пи, попа́стися в лабе́ти кому́; 2) (загиб, колено) ріг (р. ро́гу), колі́но. • Якорная -па – клю́чка (зуб, дзюб) в ко́тві, я́кірна ла́па. [В ко́тві зуб улома́всь (Київ)]; 3) (пята оковки, железной подпорки и т. п.) п’я́тка, ву́хо; 4) строит. – замо́к (-мка́), зруб (-бу и -ба), (смычка) стик (-ку); см. Замо́к 2. • Рубить в -пу – вру́бувати (зару́бувати) в замо́к, в замки́; 5) (кривулина) криву́ля, корча́нь (-ня́), соха́; 6) бот. -па львиная или медвежья (Alchemilla vulgaris L.) – при́воротень (-тня) (звича́йний), на́воротень (-тня), лапу́шник. • -па мужская (Androsace septentrionalis L.) – перело́мник (півні́чний).

Маши́на – 1) маши́на. • -на ветровая, водяная, конная, паровая, ручная – маши́на вітрова́ (вітряна́), водяна́, кі́нна, парова́, ручна́. • -на адская – пеке́льна (вибухо́ва) маши́на. • -на динамо-электрическая, динамо -на – дина́мо-маши́на, дина́мо-електри́чна маши́на, дина́мо (неполносклон.; твор. -мом). • -на жатвенная – жа́тна маши́на, жа́тка, саможа́тка, жа́чка, жнива́рка, (пров.) жа́лка, же́нничка, (шутл.) чубогрі́йка, лобогрі́йка. • -на жнее-сноповязальная – снопов’я́зка. • -на землечерпательная – землечерпа́льна маши́на, землечерпа́лка, землече́рпниця. • -на камнедробильная – каменодроба́рка. • -на молотильная, см. Молоти́лка. • -на моечная (промывная), мяльная – маши́на ми́йна (ми́йниця), м’я́льна (м’я́лка). • -на низкого давления – маши́на низько́го ти́ску. • -на пишущая – друка́рська маши́нка, самопи́ска, скоропи́ска. • -на под’ёмная, пожарная – маши́на підійма́льна, (для установки в вертикальном положении) зводова́, поже́жна. • -на простого действия – маши́на про́стого чи́ну, про́ста маши́на. • -на ротационная – ротаці́йна маши́на. • -на сенокосильная – коса́рка, самоко́ска. • -на скоропечатная, сортировальная – маши́на ско́ра друка́рська, сортува́льна (сортува́лка). • -на для стирки (прачешная) – пра́льна маши́на. • -на счётная – рахува́льна маши́на. • -на швейная – краве́цька (шва́льна) маши́на. [Не було́ в ме́не си́ли поверну́ти ко́лесо краве́цької маши́ни (Кониськ.)]. • Приводить, привести -ну в действие, пускать, пустить -ну в ход – пуска́ти, пусти́ти маши́ну (в рух), запуска́ти, запусти́ти маши́ну, ста́вити, поста́вити маши́ну на робо́ту. • Разбирать, разобрать -ну – розбира́ти, розібра́ти, розклада́ти, роз(і)кла́сти маши́ну. • Собирать, собрать -ну – склада́ти, скла́сти маши́ну; 2) (в просторечии: о локомотиве, поезде, велосипеде и т. п.) маши́на.

Отпуска́ние – 1) відпуска́ння, відряджа́ння; 2) видава́ння, відва́жування; 3) запуска́ння; 4) попуска́ння и т. д. См. Отпуска́ть.

Отпуска́ть, отпусти́ть – 1) пуска́ти, пусти́ти, відпуска́ти, відпусти́ти, повідпуска́ти кого́ куди́, зві́дки; (отправлять) відряджа́ти, відряди́ти кого́. • -сти́ть кого на волю, домой – (від)пусти́ти кого́ на во́лю, додо́му. • -сти душу на покаяние – пусти́ з душе́ю; 2) дава́ти, да́ти, видава́ти, ви́дати, відва́жувати, відва́жити, наділя́ти, наділи́ти кому́ що, що на що. • -ска́ть провизию – видава́ти (відва́жувати) харч (-чи ж. р. и -чу м. р.). • Правительство -сти́ло сто тысяч рублей на это дело – уря́д дав (приділи́в) сто ти́сяч карбо́ванців на цю спра́ву. • -ска́ть кому-л. в кредит – дава́ти кому́ на [в] борг (и на́бір), боргува́ти, наборгува́ти, поборгува́ти, ві́рити кому́ и на ко́го, навіря́ти кому́. • Лавочник -ска́ет мне в кредит на сто рублей – крама́р на сто карбо́ванців мені́ навіря́є (дає́ мені́ на борг). • Он никому не -ска́ет в долг – він ніко́му не боргу́є (не дає́ на борг), він ні на ко́го не ві́рить. • -скать на вес – дава́ти ваго́ю. • -ска́ть что-л. по счёту кому – вилі́чувати (сов. ви́лічити) кому́ що. • -ска́ть скупо – видавце́м (ви)дава́ти. • -ска́ть товары (за границу) – виправля́ти, виво́зити, випроваджа́ти, відпроваджа́ти крам (за кордо́н). • -сти́ть остроту, словечко – пусти́ти до́теп, (на чей-л. счёт) при́кладку прикла́сти кому́, кві́тку кому́ приши́ти. • -ска́ть комплименты – компліме́нти сади́ти. • -ска́ть штуки, -сти́ть штуку – витворя́ти, плата́ти шту́ки, наплата́ти штук, утну́ти, устругну́ти шту́ку; 3) -ска́ть, -сти́ть грехи кому – розгріша́ти, розгріши́ти кого́, відпуска́ти, відпусти́ти гріхи́ кому́; 4) запуска́ти, запусти́ти, попуска́ти, попусти́ти що. • -сти́ть бороду, косу – запусти́ти бо́роду, ко́су. • -сти́ть кудри – попусти́ти ку́чері; 5) (ослаблять) попуска́ти, попусти́ти; відпуска́ти, відпусти́ти. • -сти́ть верёвку, струну – попусти́ти мо́туз, струну́. • -сти́ть пояс – відпереза́ти, по[від]пусти́ти по́яс. • -сти́ть сталь – м’якши́ти (відгартува́ти) кри́цю, сталь. • -сти́ть тормоз – розгальмува́ти; 6) (отточить) наго́стрювати, нагостри́ти, виго́стрювати, ви́гострити. • -ска́ть, -сти́ть косу (покосную) – клепа́ти (н. вр. клепа́ю и кле́плю́), відклепа́ти ко́су; 7) відпусти́ти, поле́гшати (чаще безл.). [Було́ так у гру́дях сти́сло, а це тро́хи відпусти́ло]. • На дворе -сти́ло – надво́рі відли́гло. • Мороз -сти́л – моро́з пересі́вся, перети́с. • -нный – відпу́щений, попу́щений и т. д.

Отпуска́ться, отпусти́ться – 1) відпуска́тися, бу́ти відпу́щеним; 2) (ви)дава́тися, бу́ти (ви́)да́ним, відва́жуватися, бу́ти відва́женим; 3) розгріша́тися, розгріши́тися, відпуска́тися, відпусти́тися; 4) запуска́тися, бу́ти запу́щеним; 5) попуска́тися, попусти́тися и т. д.

Отра́щивать, отро[а]ща́ть, отро[а]сти́ть – виро́щувати, вироща́ти, ви́ростити; запуска́ти, запусти́ти. • -сти́ть бороду, волосы – запусти́ти бо́роду, воло́сся (чупри́ну, чу́ба, ку́чму, ко́си). • -сти́ть себе брюхо – відпа́сти собі́ че́рево. • -вать побеги (о растениях) – (по)пуска́ти, сов. (по)пусти́ти, (о многих) попуска́ти па́рости, па́гони. • Отро[а]щё́нный – ви́рощений, запу́щений и т. д.

Погружа́ть, погрузи́ть – 1) что во что – затопля́ти и зато́плювати, затопи́ти, зануря́ти и зану́рювати, занури́ти, заглибля́ти, заглиби́ти, запуска́ти, запусти́ти, встромля́ти, встроми́ти що в що. [Він ско́чив у мо́ре зану́рюючи ли́тки́ в ле́гку й бі́лу пі́ну (Коцюб.). Вона́ встроми́ла в во́ду ру́ку]. • -жа́ть взор – вто́плювати о́чі в що. • Смерть сына -зи́ла его в глубокую скорбь – си́нова смерть завдала́ йому́ вели́кого сму́тку; 2) (нагружать) нава́жувати, нава́жити, нахуро́вувати, нахурува́ти, наклада́ти, накла́сти ху́ру, наванта́жувати, наванта́жити, наладо́вувати, наладува́ти, рихтува́ти, нарихтува́ти що. [Добро́ на вози́ рихтува́ти].

Подде́лываться, – подде́латься – 1) (к кому), см. Подда́бриваться, Подольща́ться; 2) -ся под чью руку – фальшува́ти чий пі́дпис, під чию́ ру́ку (під ко́го) підробля́тися, підроби́тися; 3) (под кого) підро́блюватися, підробля́тися, підроби́тися, бармува́тися, підбармо́вуватися, підбармува́тися під ко́го, стро́їтися на ко́го и під ко́го, підшива́тися під ко́го. [На́ші пластуни́ одяга́ються в черке́ську оде́жу і, під їх барму́ючись, запуска́ють бо́роди. Стро́їться на вакха́нта (Єфр.)].

Подква́шивать, подква́сить – (тесто) підчиня́ти, підчини́ти, запуска́ти, запусти́ти; (подкислять что-л.) підки́слювати, підкисли́ти. • Подква́шенный – (о тесте) підчи́нений, запу́щений; (подкисленный) підки́слений.

Пренебрега́ть, пренебре́чь (кем, чем или (реже) кого, что) – не́хтувати, зне́хтувати, поне́хтувати ким, чим и кого́ що, гордува́ти, згордува́ти, погордува́ти, пого́рджувати и погорджа́ти, погорди́ти, горди́ти, зго́рджувати и згорджа́ти, (сов.) згорди́ти ким, чим, поневіря́ти, поневі́рити ким, ганьбува́ти, по[з]ганьбува́ти ким, (оставлять без внимания, запускать) занеха́ювати, неха́яти, занеха́яти и занеха́ти, (о мн.) позанеха́ювати кого́, що, зане́дбувати, занедба́ти, (о мн.) позане́дбувати кого́ що, (мало ценить) легкова́жити, злегкова́жити що, не дба́ти про що, (не уважать) зневажа́ти, знева́жити, (о мн.) позневажа́ти кого́, що, (брезгать) гре́бувати и гре́бати, погре́б(ув)ати ким, чим, (считать за ничто) упослі́джувати и упосліджа́ти, упослі́дити кого́, що, бра́ти, узя́ти кого́, що-не́будь за ніза́що, (описат.) пуска́ти, пусти́ти за ві́тром, ки́дати, ки́нути під ла́ву що. [Не́хтував своє́ ті́ло (Грінч.). Не́хтує свої́ми обо́в’язками (Грінч.). Піді́йметься уго́ру, кого́ зне́хтували лю́ди (Куліш). Він на́ми горду́є (М. Вовч.). Убо́гими не горди́ла (Драг.). Не горду́й ти життя́м молоди́м (Грінч.). Свої́ спра́ви занеха́яв за-для ді́ла грома́дського (Єфр.). Ка́мінь, що занедба́ли будівни́чі, той став у го́лову угла́ (Єванг.). Люде́й і сла́ву занедба́ла (Котл.). Він мо́ву свою́ зневажа́є як жарго́н (Грінч.). Рі́дною культу́рою не гре́бували (Єфр.). Згордо́вано тобо́ю невимо́вно (Куліш). Євменчуки́ пусти́ли ба́тьківський зако́н за ві́тром (Кониськ.)]. • Не надо ничем -га́ть – не тре́ба нічи́м (нічо́го) не́хтувати. • -га́ть опасностью – пого́джувати, не́хтувати небезпе́кою. • -бре́чь добрыми советами – занедба́ти (занеха́яти) до́бру пора́ду. • Пренебрега́емый – пого́рджуваний, не́хтуваний, занеха́юваний, упослі́джуваний. • Пренебрежё́нный – з[по]гордо́ваний, пого́рджений, зне́хтуваний, занеха́яний, зане́дба́ний, знева́жений, упослі́джений від ко́го. [Знева́жене коха́ння. На́ша мо́ва зоста́лась упослі́дженою (Куліш)].

Про́рубь – ополо́нка (ум. ополо́ночка), поло́нка, про́руб (-бу), (реже) про́луб (-бу), прору́бка, прору́бня, (небольшая) ка́довбина; (для продуху рыбе) проду́ховина, проду́хвина, дух (-ху); (для ловли рыбы) вікно́, ві́кни́на; (в которую опускают невод) запускна́ ополо́нка, за́пуск (-ку), за́тонка; (из которой вытягивают невод) ви́тонка, ви́йми (-мів). [Ставо́к під кри́гою в нево́лі і ополо́нка – во́ду брать (Шевч.). Сам-же я ту поло́нку руба́в, коня́ напува́в (Чуб.)]. • Делать -руби во льду – (диал.) полони́ти.

Пуска́ние – 1) пуска́ння; ки́дання; (молвы) розголо́шування и т. д., см. Пуска́ть; 2) бот. -ние почек – бро́щення, набро́щування, бру́нення, набру́нькування, набрунько́вування, бру́ньчення, при́щення, напри́щування. • -ние ростков – пуска́ння, виго́ніння па́гонів (паростів), па́рощення; 3) мед. -ние крови – ки́дання, пуска́ння кро́ви; 4) мех. -ние в ход (машины) – пуска́ння в рух, запуска́ння (маши́ни).

Пуска́ть, пусти́ть – 1) пуска́ти, пусти́ти, (во множ.) попуска́ти кого́, що (куди́, зві́дки). [Пусти́-ж мене́, ота́мане, із по́лку додо́му (Пісня). Ко́ні у чи́сте по́ле попуска́в (Манж.). Дава́ли, та з рук не пуска́ли (Номис). Як візьме́ш ти за ру́ченьку, – не му́сиш пусти́ти (Метл.)]. • -сти́ть на волю – пусти́ти на во́лю, відзво́лити кого́. • -сти́ть в отпуск кого – пусти́ти, відзво́лити в відпу́стку кого́. • Его не -сти́ли в отставку – йому́ не да́но відста́вки (димі́сії). • -сти́ть кого по миру, с сумою – з торба́ми, на же́бри, ста́рцем (старця́ми) кого́ пусти́ти. • -сти́ть лошадь во весь дух, во весь опор – пусти́ти, погна́ти коня́ що-ду́ху, на всю витя́гу. • -сти́ть лошадь рысью, в галоп – пусти́ти коня́ ри́стю, учва́л; 2) (метать, выбрасывать) пуска́ти, пусти́ти, ки́дати, ки́нути що и чим в ко́го, в що. • -сти́ть стрелу, пулю, ядро – пусти́ти стрілу́, ку́лю, набі́й. [Пу́стимо стрі́лку, як грім по не́бу (Ант.-Драг.)]. • -сти́ть камень или камнем в собаку – пусти́ти, ки́нути каменю́кою в соба́ку. • Он -сти́л в него тарелкою – він пожбу́рив у ньо́го тарі́лкою. • -ска́ть ракеты – пуска́ти раке́ти. • -ска́ть пузыри, см. Пузы́рь 3. • -сти́ть себе пулю в лоб – пусти́ти собі́ ку́лю в ло́ба. • -ска́ть кому пыль в глаза – ману́ пуска́ти (напуска́ти), туману́ пуска́ти (напуска́ти) на ко́го, тума́нити кого́, о́чі заму́лювати, о́чі зами́лювати кому́. [То вона́ ті́льки таку́ ману́ пуска́є (Мирн.). Бач! Яко́го тума́ну пуска́є своє́ю черво́ною ша́пкою (Кониськ.)]. • -ска́ть, -сти́ть молву, славу – пуска́ти, пусти́ти поголо́ску (поголо́ски), сла́ву, розголо́шувати, розголоси́ти що. [Бі́гав по лю́дях, розпи́тував, пуска́в поголо́ски (Коцюб.). А ще до то́го розголоси́ли, що вона́ сла́вна воро́жка, то так до не́ї лю́ди йшли, як по свяче́ну во́ду (Яворськ.)]. • -ска́ть, -сти́ть в огласку что – розголо́шувати, розголоси́ти що. • -сти́ть что в продажу – пусти́ти що в (на) про́даж, ви́ставити на про́даж що. • -сти́ть капитал в оборот – пусти́ти капіта́л в оборо́т. • -ска́ть, -сти́ть в ход, в дело – пуска́ти, пусти́ти що в ді́ло; (о машине, механизме и т. п.) пуска́ти, пусти́ти, запуска́ти, запусти́ти що, ста́вити, поста́вити (машину) на робо́ту. [Тонка́ іро́нія, безо́щадний сарка́зм, гні́вне обу́рення – все пуска́є він у ді́ло, щоб здискредитува́ти систе́му гні́ту (Єфр.). Са́ме ото́ перед дев’я́тою п’я́тницею і пусти́ли той млин упе́рше (Кониськ.). Моє́ ді́ло, як ка́жуть, міро́шницьке: запусти́ та й мовчи́ (Номис)]. • -ска́ть, -сти́ть в ход все средства – усі́х за́собів зажива́ти, зажи́ти (ужива́ти, ужи́ти), на всі способи́ бра́тися (взя́тися). • -сти́ть кровь больному – ки́нути, пусти́ти кров хво́рому (неду́жому). • -сти́ть корабль ко дну – корабе́ль на дно пусти́ти. • -сти́ть на ветер – пусти́ти на ві́тер, на хух. • -ска́ть, -сти́ть корень, корни – пуска́ти, пусти́ти ко́рінь, пуска́ти, попуска́ти корі́ння. [Ти глибо́ко у глиб тверди́й ко́рінь пусти́, гі́лля вго́ру розки́нь (Рудан.)]. • -ска́ть, -сти́ть побег, отросток, побеги, отростки – пуска́ти (виганя́ти и виго́нити) па́гін, на́рост, па́гони, на́рости, пусти́ти (ви́гнати) па́гін, на́рост, попуска́ти (повиго́нити) па́гони, па́рості, па́рости́тися, попа́роститися. • Деревья начинают -ска́ть почки – дерева́ почи́нають брости́тися (набро́щуватися, бро́статися, бру́нитися, набру́нькуватися, набрунько́вуватися, бру́ньчитися, при́щитися, напри́щуватися); срв. По́чка (Выбрасывать -чки). • -сти́ть почки – набрости́тися (набро́статися, набру́нитися, набру́ньчитися, набрунькува́тися, напри́щитися). [Вже де́рево набру́нилось (Звяг.). Ви́шні до́бре вже набрунькува́лися, – тіль-тіль не розів’є́ться листо́чок (Новомоск.)]. • -ска́ть, -сти́ть росток, ростки (о зерне) – кі́льчитися, накі́льчитися, клю́читися, наключи́тися, назу́блюватися, назуби́тися, (во мн.) ви́кільчитися, покі́льчитися, поключи́тися, поназу́блюватися. [Вже кі́льчиться гре́чка, пшени́ця (Кам’ян.). Він злиде́нний госпо́дар: у йо́го в комо́рі геть покі́льчилась пшени́ця (Поділля). Посі́яла вже, як насі́ння поключи́лось (Рук. Левиц.). Уже́ котре́ зерно́ на мо́крій землі́, те назуби́лося (Міюс.). Вже наключи́лося зерно́ (Черкас. п.)]. • Пу́щенный – пу́щений (во множ. попу́сканий); (брошенный) ки́нутий и ки́нений; (в ход) запу́щений; (применённый) зажи́тий, ужи́тий; (о молве) розголо́шений.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Вышибала, жарг. – викида́йло, вибива́йло, випиха́ч. [Се твої випихачі: і тебе випхнуть з світа, а сами зостануться (Сл. Гр.). Хоч за інструкцією, вочевидь, уже давно мала б покликати викидайла (Л.Кононович). На обличчі написано, що це викидайло. Він поволі опустив підняту ногу, неквапом обернувсь, облизнув широкі губи і, широко розставивши ноги, вп’явся у нас очима. Обличчя його було спотворене шрамами, рубцями. Здавалося, по ньому не били хіба що ковшем екскаватора (Наталія Бойко, перекл. Р.Чандлера). Величезний викидайло стягує себе до купи перший (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда). Раз на кілька хвилин двері прочинялись і з них вилітало, розмахуючи кулаками, двійко хлопців у подертих майках. А викидайли, втихомиривши їх кількома копніками, запускали досередини двох нових відвідувачів (А.Маслюх, перекл. Д.Кларксона). 1. Здоровений ґевал підходить до бармена: — Викидайло потрібен? — А що вмієш? Громило підходить до першого-ліпшого столика, хапає якогось чоловіка за шкірку і викидає у вікно. — Ну як? — Зараз шеф у вікно влізе — вирішимо. 2. Оголошення. Райсоцзабезу потрібен вибивайло].

Дело – діло, (ум. дільце, ділечко), заняття, (труд) робота (ум. робітка), праця; справа; (вещь) річ (р. речи); (поступок, действие) вчинок, чин, дія; потреба; подія, випадок; досьє: • а мне какое дело, что за дело? (разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт!; • без дела не входить – без потреби не заходити; • безотлагательное дело – пильна справа; • ближе к делу – [ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць; • браться за дело – братися до діла (до роботи, до праці, до справи); ставати до праці (до діла, до роботи, до справи); заходжуватися коло справи; • браться за дело, не стоящее того – братися до діла, яке не варте того; руки поганити; • браться не за своё дело – не до свого діла (не до своєї справи) братися; (разг.) шитися не в своє [діло]; • быть в курсе дела – бути в курсі справи; бути поінформованим; • вам до меня и дела нет – вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема (немає); • вводить в дело – ознайомлювати зі справами; • ведение дела – провадження справи; • везде испортишь дело – скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть; • вести дело к тому (так), чтобы… – вести до того, щоб…; гнути на те, щоб…; кермувати до того, щоб; • вести (удачно) дело (юрид.) – провадити (гаразд, щасливо) справу; • виданное ли, слыханное ли дело? – чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано?; • внешние (иностранные) дела – закордонні справи; • военное дело – військова справа; • возбудить дело против кого – порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого; • вот это дело! – оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (иногда) оце до ума!; • в самом деле, на самом деле – справді; (иногда) дійсно; • всё употребить в дело – усе зробити; на всі способи братися, узятися; • в том-то и дело – отож-то (атож-то); отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові; в тому-то (в тім-то) й річ (справа, суть); • в чём дело? – у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося?; • выходит дело, что (разг.) – виходить, що; кладеться на те, що; • главное дело – головна (найголовніша) річ; головне (головно); • говорить дело – казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі; • горное дело – гірництво; • гражданское дело – цивільна справа; • грешным делом – на жаль; признатися; • громкое дело – голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація); • да и в самом деле – та й справді; та воно й правда; • дать делу другой оборот – повернути справу (на инакше); • дать ход делу – зрушити справу; дати хід справі; • дела, дела, как сажа бела – живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне (Пр.); впав у біду, як курка в борщ (Пр.); • дела идут к лучшему – справи (діла) покращали (повернули на краще); • дела нет (нет дела) до чего – байдуже про що (до чого); • дела тайные – таємні діла (справи), таємнощі; • дело во времени – йдеться про час, залежить від часу; • дело вот в чём – річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому); • делов-то – скільки [там] того діла, всього на-всього; • дело в том, что… – річ у тім, що…, ідеться про те (за те), що…; • дело в том, чтобы… – ідеться за те (про те), щоб…; • дело в шляпе (разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено), (образн. нар.) рибка в сітці!; • дело дрянь, табак (разг.) – погане діло; погана (кепська) справа; • дело житейское, обыкновенное – світова, звичайна річ; • дело за вами (разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга), діло (справа) за вами; • дело за небольшим стало – діло за малим стало; • дело идёт к осени – ідеться (береться) до осені, кладеться на осінь, надходить (наближається) осінь; • дело идёт о том, чтобы – йдеться про те, щоб; • дело касается кого-чего – справа стосується кого-чого; • дело кончено, поздно уже (образн. разг.) – клямка запала; • дело ладится – справа налагоджується; • дело лежит без движения – справа не рушає; • дело мастера боится – діло майстра хвалить (Пр.); дільника й діло боїться (Пр.); що вхопить, то зробить (Пр.); добра пряха й на скибці напряде (Пр.); в умілого й долото рибу ловить (Пр.); на що гляне, так тобі й учеше (Пр.); майстер зна, що кобилі робити (Пр.); • дело начато – справу розпочато; • дело не в том – не про те (не за те) річ; не в тім річ, не в тім сила; • дело не выйдет (разг.) – нічого з того не буде (не вийде), (образн.) з цього пива не буде дива; • дело не клеится – діло (справа) не йде в лад (не ладиться); • дело не медведь (не волк) — в лес не убежит – діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече (Пр.); сиди, Векло, бо ще не смеркло (Пр.); як до діла, так і сіла (Пр.); гуляй, тато,– завтра свято (Пр.); • дело не терпит отлагательств – зі справою не можна зволікати; • дело, не терпящее отлагательств – негайна (невідкладна, нагальна) справа; • дело нешуточное – це (то) не жарт, (разг.) непереливки; • дело обыкновенное – звичайна річ; • дело обстоит так – справа стоїть так, діло таке; • дело обычное – звичайна річ; • дело о ком – справа кого; • дело окончено – справу закінчено (кінчено); • дело подвернулось кстати – справа нагодилась; • дело подходит к концу – справа (діло) доходить (добігає) кінця, справа (діло) наближається до кінця, кінчається; • дело подходящее – [це] діло підходить кому, на руку (наруч) кому, (образн.) на руку ковінька кому; • дело по обвинению кого в чём – справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що; • дело привычки – звичка, звичай; • дело проиграно – справу програно; • дело случая – випадкова річ; • дело стало за чем – затримка за чим; • дело стоит внимания – справа заслуговує на увагу, заслуговує (варта) уваги; • дело табак – кепська справа; • дело твоих рук (разг.) – діло (справа) твоїх рук, то твоя праця (робота); • дело только в том, чтобы… – ідеться тільки про (за) те, щоб , річ тільки про те, щоб; річ тільки в тому, щоб; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку) (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • другое (иное) дело – інша річ (справа); • его слова не расходятся с делом – його слова не розходяться (не розминаються) з ділом, він що скаже, те й зробить, (образн.) сказав, як зав’язав; • её (его) дело молодое (разг.) – вона (він) молода (молодий); • ей до всего дело – без неї вода [ніде] не освятиться; • если уж до чего дело дойдёт – коли вже до чого (до того) дійдеться, як до чого (до того) ряд дійде; • за дело он наказан (разг.) – він заслужив на кару, по заслузі (за діло) покарано його; • за малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає); • за ним дело не станет (разг.) – за ним діло не стане, його не доведеться чекати; • затруднительное дело – клопітна, морочлива справа; • золотых дел мастер – золотар (ум. золотарик); золотник; • и дело с концом (разг.) – та й по всьому (та й по всій справі), та й край [увесь] (та й квит, иногда та й решта); • известное, видимое дело (разг.) – відома, видима, певна річ, звичайно (звісно); сказано; • иметь дело с кем – мати діло (до діла) з ким, до кого, мати зв’язки (стосунки) з ким, (иногда негат.) накладати з ким; • иметь дело с чем – мати справу з чим; вивчати, розглядати що; торкатися чого; • как дела? – як ваші (твої ) справи?, як ся маєте (маєш )?, як ведеться?; • каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить (Пр.); який до їжі, такий і до роботи (Пр.); • какое [кому] дело до этого? – що до того [кому]?; • к делу! (разг.) – до діла!; • круг дел – обсяг справ; • к чему мне такое дело – навіщо (нащо) мені таке діло, (разг.) нащо мені та рахуба; • личное дело (документ) – особова справа; • личное дело – особиста, приватна справа; • между делом (разг.) – поміж ділом, побіжно, мимохідь; • мне (тебе, ему…) нет до этого дела – мені (тобі, йому…) байдуже до того, мене (тебе, його…) це не обходить, до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить; • моё дело сторона (разг.) – моя хата скраю, не маю нічого спільного з ким; • на деле доказывать – ділом довести; • на [самом] деле – насправді (справді) (иногда доправди), на ділі; • на словах, что на санях, а на деле, что на копыле – на словах, як на цимбалах, а на ділі, як на талалайці; • начинать судебное дело – піти у позов; • не было дела до кого, до чего – байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого; • не в этом (том) дело – не в тім річ, не про те (не за те) річ, не про те (не за те) мова мовиться, не в тім сила; не про те йдеться; не про те мова; не в тім (не в тому) справа; • не идет дело – діло не йде, (образн. разг.) не прядеться; • не к делу – не до діла (не до речі) не в лад; невлад; • немного дела – діла ніскільки (не багато); • не по словам судят, а по делам; хорошие дела лучше хороших слов – менше слів, а більше діла (Пр.); менше говори — більше діла твори (Пр.); добрі діла кращі від добрих слів (Пр.); робота сама за себе скаже (Пр.); • не твоё, не ваше дело – [то] не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша справа; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась, заськи; (образн. шутл.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн; • не твоего ума дело (разг.) – не з твоїм розумом братися до…; (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане; • ну и дела – ну й робота; • обделывать, обделать дело (прост.) – оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу, упорати справу; • обнять дело – збагнути справу; • обращаться по делу – вдаватися, звертатися в справі, з справою; • общее дело – спільна справа; • он знаток своего дела – він знавець свого діла (своєї справи), він знається на своїй справі (на своєму фаху), він знає своє діло (свій фах); • он не у дел – він не працює (не на посаді, не на службі), він без діла (без роботи), його усунено з посади (від діла), він не має службових обов’язків; • оставлять дело без движения – лишати справу без руху; • первым делом, первое дело – щонайперше (найперше), передусім (насамперед), найперша річ; • плёвое дело (разг.) – дурниця, абищиця, пусте, пустячина, казна-що; • плохо дело – погане діло, зле, погана (кепська) справа, (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза; • погубить дело – занапастити справу; • по делам; по делам службы – за ділом (за справами, у справі), у службових справах (за службовим ділом); (устар.) за орудками; • по делу – за ділом (за справою), у справі; • пойти в дело – піти в надобу, піти до діла; • по личному делу – в особистій (у персональній) справі; • положение дел – стан речей (справ); • помочь делу – зарадити справі; • понимать в деле – розумітися на справі; • понятное, ясное дело – зрозуміла, певна річ, зрозуміло; • поручать кому ведение дела – доручати кому провадити справу; • по своему делу – за своїм ділом; за своєю справою; • по сути дела – до суті справи (діла), фактично; • по ходу дела – з розвитку справи; • пошло дело на лад – пішла робота (пішло діло) гаразд, повелося добре (гаразд, на добре); • по этому делу – у цій справі, за цим ділом; • по этому (служебному) делу – в цій (службовій) справі; • правое дело – праве діло, справедливе діло, справедлива справа; • прийти по делу – прийти у справі; • приобщать к делу – прилучати до справи; • приниматься, приняться за дело – братися, узятися до діла (до праці, до роботи), ставати, стати до роботи (до праці), братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що; • приостановить дело – припинити справу; • пускать, пустить в дело что – пускати, пустити (запускати, запустити) що, ставити, поставити на роботу що; • расследовать дело – розслідити, розвідати справу; • сидеть, быть без дела – сидіти, згорнувши руки, посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти; • смотреть за делом – наглядати за справою; • спешное дело – нагальна, термінова справа; • справиться с делом – дати (собі) раду із справою; • статочное ли дело? – чи подоба?, чи годиться [ж]?; чи можлива річ?; чи мислима річ? (устар.) чи подобенство?; • столько дела, что не успеешь всего сделать – діла такого, що не переробиш, діла не обкидаєшся; • странное дело – дивна річ, чудасія, чуднота, диво, дивовижа; • судебное дело – судова справа; • такие-то дела – от такі діла (справи); • таково положение дел – такий стан речей, такі маємо справи (діла); • текущие дела – теперішні справи; • тёмное, подозрительное дело – непевна справа; • типографское дело – друкарство; • то и дело (разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай; безперестанку; • то ли дело (разг.) – інша річ, хіба така річ?, нема краще як…, нема як…, нема в світі як…, от… так-так; • торговое, коммерческое дело (предприятие) – торговельне, промислове підприємство; • тяжебное дело – позов; • уголовное дело – карна, кримінальна справа; • у меня дела идут хорошо – мені ведеться; • у меня к тебе дело – я до тебе маю діло (справу), у мене до тебе діло (справа); • умно вести дело – з розумом провадити справу; • употребить в дело – узяти до діла, ужити що, пустити в діло що, скористатися з чого, чим; • управиться с делом – упоратися з справою; • управляющий делами – керівник справ; • ходить по делу (устар.) – позиватися, тягатися; • часовых дел мастер – годинниковий майстер, годинникар; • что дело, то дело – що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття; • шататься, болтаться без дела (разг.) – вештатися, швендяти, тинятися [без діла]; • экстренное дело – пильна справа; • это дело! – це до діла!, це діло!, це (ото) добре!, це гаразд!; • это дело другое – це що инше; це инша річ; • это дело можно считать потерянным – цю справу можна вважати за пропащу; • это дело потерянное – це річ пропаща; • [это] дело случая – [це] річ випадкова; • это к делу не относится – це до діла не належить (не стосується); • это не дело (разг.) – це не годиться; • это особое (другое) дело – це інша (особлива) річ, це інша стать; • это совсем другое дело – це щось зовсім інше; • это уж моё дело – це вже мені знати, це вже моя річ (моє діло); • я в деле, я и в ответе – що роблю, за те й відповідаю (Пр.); • я совсем не имею с ней дела – жадного діла в мене з нею нема, не причетний я зовсім до неї. [Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе (Пр.). З бабою і дідько справу програв (Пр.). — Та ще послухай, щось скажу: Щоб в пекло ти зайшов до мене, Бо діло єсть мені до тебе (І.Котляревський). Як діла нема дома, піде було блукати по селу (Г.Квітка-Основ’яненко). Моє діло, кажуть, мірошницьке, запусти та й мовчи (Номис). А щука на своє хилила: Ет, вигадки! Велике діло — миші (Л.Глібов). Сказано: куди голка, туди й нитка (Пр.). А він знай співає (Т.Шевченко). Сидить, тільки очима поводить та вигукує: «Робіть діло! робіть! не лінуйтеся!» (М.Вовчок). — Що не кажи, а не панське діло біля землі ходити (П.Мирний). — Я б тоді паном діло зажив. Та де б тобі, — більше б пана був, до царя рівнявся. Усе б у садку і сидів та овоч їв (П.Мирний). — Ти кажи діло, а то квакаєш, як ворона (П.Мирний). Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (І.Нечуй-Левицький). Няньку посилала за орудками (Л.Українка). — Все оце дуже чуло сказано, але не до речі, а от саме перше слово було до діла (Л.Українка). — Яке вам діло до мого життя й до моїх грошей? Не ви мені їх дали! — сердиться Карпо (М.Коцюбинський). Чистий думками і непорочний діями. Він хотів би коняку купити, та тим бо й ба — грошей нема. Не доходило мені до них діла (АС). Ігумену — діло, а братії — зась (Пр.). — Ми не тою дорогою їдемо? — А тож-то, що не тою (АС). Нехай судці розберуть тую справу. Неохота йому працювати; хіба така річ – пити! Я прийшов до вас за ділом. Тепер справа стоїть инакше (АС). Не треба слів, хай буде тільки діло (О.Теліга). — Добре, добре, мамо, — там розберем. А забудемо, де чай, то горіхом заваримо. Скільки того й діла! (І.Багряний).   — Сідай, парубче, підвезу, — осадив коні біля хлопця. — Могорич із вас, дядьку Іване, — схвально оглянув коні Дмитро, вискочив на воза і зручно спустив ноги з полудрабка. — Скільки того діла, — могорич мій, а горілка твоя. Звідки прямуєш? (М.Стельмах). Затісно в цьому світі для живих, для мертвих теж затісно. Скільки діла — прожити вік, як мати жити вчила, і що ж? То просто  неспокутний гріх (В.Стус).    — Отож скажу відкрито і вселюдно. Буває всяко, доля — не черінь. Любов — це, люди, діло неосудне. По всі віки. Во вік віків. Амінь (Л.Костенко). Прибрати, попрати, помити, скупати дітей… Здавалось би, скільки того діла, а все — як ота нездоланна дорога з Синиці… (Марина Павленко). А Справі своїй вони були віддані не менш, ніж своїм чоловікам, синам та коханим, цій Справі служать їхні руки, задля цієї Справи б’ються їхні серця, до неї звернені їхні слова, думки й мрії, на вівтар її, якби постала така потреба, вони віддали б і своїх чоловіків, синів та коханих, і втрату свою понесли б так гордо, як воїни несуть бойовий прапор (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Ознака незрілості людини — те, що вона хоче благородно померти за праве діло, а ознака зрілості — те, що вона хоче смиренно жити заради правого діла (Д.Д.Селінджер). Час робить свою справу. А ти, людино? (С.Є.Лєц). У боротьбі за праве діло іноді програє діло, а іноді правота (Лешек Кумор)].

Ньютон – (англ.) Ньютон; (единица измерения) ньютон. [ — Збудив мене апельсин — він упав з дерева просто мені на ніс; я дуже розгнівався й почав проклинати Ісаака Ньютона, чи як його,— ну, того самого, хто вигадав земне тяжіння,— за те, що він не обмежив свою теорію яблуками (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Я тисну на спусковий гачок, запускаючи теплову батарею, і згруповуюся, бо сила, вивільнена першим ступенем ракети, штовхає мене назав. «Ньютон», — думаю я (Ю.Костюк, перекл. перекл. Г.Лорі). У школі: — Діти, пам’ятаєте фільм «Згадати все» зі Шварценеггером про Марс — там була така жінка-мутант із трьома грудьми? Пам’ятаєте? От бачите… Це ви пам’ятаєте, а третій закон Ньютона — ні!].

Слово – слово, вислів, висловлювання, думка, мова, промова, обіцянка: • без лишних (дальних) слов – без зайвих слів; не кажучи багато; довго не говорячи;; • брать, взять слово с кого – брати, узяти слово з кого; • бросить в спину (слова) – кинути в спину; (насм.) кинути між лопаток слова; • верить, поверить на слово кому – вірити, повірити на слово кому; • верный слову – на слово вірний; певний на слові; • взять назад (обратно) своё слово – зректися свого слова; відмовитися від свого слова; • вклеить, ввернуть слово – вкинути, прикинути слово, слівце; • в двух (нескольких) словах – кількома словами, коротко кажучи; • выраженный словами – ословлений; • выразить словами – ословити; • где много слов, там мало дела – де багато слів, там мало діла (Пр.); язиком сяк і так, а ділом ніяк (Пр.); не так-то він діє, як тим словом сіє (Пр.); слів сила, а як до діла, так і сіла (Пр.); • давать, дать слово кому – давати, дати слово кому; • давать на слово что – давати на віру що; • давать слово в чём – давати слово на чому; • давши слово – держись, а не давши – крепись – сказавши (мовивши) слово, додержуй його (будь паном його) (Пр.); поки не дав слова — кріпись, а як дав — держись (Пр.); краще не обіцяти, як слова не держати (Пр.); • сказано — зав’язано (Пр.); не роби з губи халяви (Пр.); • держать, сдержать [своё] слово – додержувати, додержати, дотримувати, дотримати [свого] слова; стати на слові; справдити своє слово; • держаться на честном слове (шутл.) – ледве (ледь-ледь) триматися (держатися); • другими словами – іншими словами, інакше кажучи; • живого слова не услышишь – живого слова не почуєш; • за каждым словом – щослова; • закидывать, закинуть (запускать, запустить) слово (словечко, словцо) (устар.) – закидати, закинути слово (слівце, словечко); • заключительное слово – кінцеве (прикінцеве) слово; • из песни слова не выкинешь – із пісні слова не викинеш (Пр.); • к слову (сказать) (как вводн. слово) – до речі (кажучи, казавши); до речі (мовити); • лишать слова – позбавляти слова кого; • лишние слова – зайва мова; • ловить (поймать) на слове (словах) кого (разг.) – ловити, зловити (піймати) на слові (на словах, на мові) кого; • на два слова (на пару слов) – на кілька (на двоє) слів; • нарушить слово – зламати (порушити) слово; • на словах – на словах; • на словах — что на гуслях, а на деле — что на балалайке – на словах — як на органах, а як до діла — то ні мур-мур (Пр.); • недоброе слово больней огня жжёт – від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи (Пр.); впік мене тим словом, не треба й вогню (Пр.); удар забувається, а слово пам’ятається (Пр.); слово — не стріла, а глибше ранить (Пр.); шабля ранить голову, а слово — душу (Пр.); вода все сполоще, а злого слова — ні (Пр.); гостре словечко коле сердечко (Пр.); • не изменять [своему] слову – на [своєму] слові стояти; не зраджувати (не ламати) [свого] слова; • не о том слово – не в тім річ, не про те мова; не про те (не за те) йдеться; • ни слова не сказал кто; ни слова не говоря – і (ні) слова (жодного слова) не сказав хто; ні (і) слова не кажучи (не сказавши); ні пари з уст; • ни слова об этом – ні (ані) слова про це; (разг.) про це анічичирк (анітелень); • ни словом сказать, ни пером описать – ні словом сказати, ні пером списати; • новое слово в чём – нове слово у чому; • (одним) словом – одне слово, (одним) словом; • объяснительное слово – з’ясувальне слово; • одни слова! – самі слова!; • от слова до слова (читать, рассказывать, помнить…) – від слова до слова (читати, розказувати, пам’ятати…); • первое слово в чём – перше слово в чому; • поймать на слове – зловити на мові; • полагаться, положиться на слово чьё – здаватися, здатися (звірятися, звіритися, покладатися, покластися) на чиє слово; • по последнему слову чего – за останнім словом чого; • последнее слово техники, науки… – останнє слово техніки, науки (у техніці, у науці)…; • по словам чьим – за (згідно з) чиїми словами; як каже хто; • предоставлять, предоставить слово кому – надавати, надати (давати, дати) слово кому; при первом слове; • при этих словах – на першому слові; на цьому (на цім) слові; • слова не идут с языка – слова застрягають на губі (на язиці); • слово в слово – слово в слово; • слово за слово – слово по слову; • слово — не воробей, вылетит — не поймаешь – слово не горобець, назад не вернеться (Пр.); що вимовиш язиком, того не витягнеш і волом (Пр.); слово вилетить горобцем, а вернеться волом (Пр.); слини не підхопиш, а слова назад не вернеш (Пр.); сказаного й сокирою не вирубаєш (Пр.); • слово предоставляется… – слово належить…; • слов (слова) нет – нема чого й казати; що й казати; звичайно; певна річ; • слово пуще стрелы разит – слово не стріла, а глибше ранить. (Пр.); рана загоїться, зле слово — ніколи (Пр.); • слово — серебро, молчание — золото – слово — срібло, а мовчання — золото (Пр.); порожня бочка гудить, а повна мовчить (Пр.); хто мовчить, той трьох навчить (Пр.); менше говори — більше почуєш (Пр.); у стулені вуста муха не влізе (Пр.); • со слов чьих – з чиїх слів (иногда уст); • с чужих слов – з чужих слів (уст); (иногда, ирон.); чув, де грім гримів (Пр.); • честное слово – слово честі. [Істинні слова не бувають приємними. Приємні слова не бувають істинними (Лао Цзи). Кого не б’є слово, тому й палка не поможе (Пр.). Слово старше, ніж гроші (Пр.). Де мало слів, там більше правди (Пр.). М’які слова і камінь крушать (Пр.). Холодним словом серця не запалиш (Пр.). Не потямлю ословити, з якою інтенсивністю опосіли мене спогади про тодішні події двадцять дев’ятого року (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). — Розкажіть мені все своїми словами, — сказав він. Годі й уявити, чиїми ще словами я міг би послужитися (О.Король, перекл. Ґ.Ґріна). Є великі слова, такі порожні, що в них можна ув’язнювати цілі народи (С.Є.Лєц). — Ой, спасибі вам на доброму слові! — Нема за що. Це я так, не подумавши].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ЗАПУСКА́ТЬ, (мотор) урухо́млювати; запуска́ть ла́пу во что, оказ. грі́ти ру́ки чим /на чому/, запуска́ющий, 1. що запуска́є тощо, за́йнятий за́пуском, зда́тний /зму́шений/ запусти́ти, зви́клий /ста́вши/ запуска́ти, пуска́ч, прикм. запускни́й, тех. запуско́вий, 2. що зане́дбує тощо, ім. недба́ха недба́йло, прикм. недба́лий, стил. перероб. зане́дбуючи; запуска́ющий бо́роду, запуска́ючи бо́роду; запуска́ющий глаза́ куда, з очи́ма уп’я́тими куди; запуска́ющий дела́, недба́йло, ба́йдужий до ді́ла; запуска́ющий зме́я, за́йнятий за́пуском змі́я; запуска́ющий ла́пу, оказ. зви́клий грі́ти ру́ки; запуска́ющийся/запуска́емый, 1. що його запуска́ють, ки́даний, пошпу́рюваний, рідко за́пускний, (мотор) урухо́млюваний, 2. зане́дбуваний, занеха́юваний; запуска́емая раке́та, виво́джувана на орбі́ту раке́та, (не в космос) вистрі́лювана раке́та.

ВВОДИ́ТЬ (куди) заво́дити; вводить в де́йствие зако́н = вводить в силу закон; вводить в заблужде́ние збива́ти з пантели́ку, забива́ти ба́ки, плу́тати, заду́рювати, образ. впрова́джувати у блуд, пуска́ти ману́ на кого, зами́лювати о́чі, пе́рти тумана́ в о́чі кому, відво́дити о́чі кому, замовля́ти зу́би, загово́рювати зу́би кому; наво́дити полу́ду на о́чі, напуска́ти ману́ в о́чі кому, збива́ти на манівці́, збива́ти з доро́ги, затума́нювати кого, тума́нити го́лову кому, задурма́нювати кого; вводить в грех дово́дити до гріха́; вводить в искуше́ние /вводить в собла́зн/ спокуша́ти; вводить в недоуме́ние пантели́чити; вводить в обраще́ние запуска́ти в о́біг; вводить в обы́чай оказ. зазвича́ювати; вводить в расхо́ды кого коштува́ти кого /кому/; вводить в си́лу зако́н надава́ти чи́нности зако́ну; вводить в строй (силовню) пуска́ти; ВВОДИ́ТЬСЯ, вводиться в де́йствие запрова́джуватися; вводя́щий що заво́дить, ра́ди́й /зда́тний, покли́каний/ заве́сти́, зви́клий /наста́влений, ста́вши/ заво́дивши, воді́й, поводи́р, запрова́джувач, прикм. увідни́й, уво́дчий, вступни́й, (початковий) заспівни́й, запрова́джувальний, впрова́джувальний, заво́джувальний; вводящий в заблужде́ние заверни́голова, дезинформа́тор, окозами́лювач, (факт) ома́нливий, облу́дний, фальши́вий, зами́лювальний, окозами́лювальний, окозами́льчий, складн. збива́й-з-пантели́ку; вводящий в искуше́ние споку́сник; вводящий в курс де́ла інформа́тор, оказ. ознайо́мець, прикм. ознайо́мчий /зазнайомчий/, освідо́мчий; вводящий в недоуме́ние зда́тний спантели́чити; вводящий в расхо́ды кого дороги́й /ва́ртий гру́бих гро́шей/ кому; вводящий в употребле́ние /вводящий в пра́ктику тощо/ діял. промо́тор; вводящийся/вводи́мый запрова́джуваний /впроваджуваний/, заво́джуваний; ВВЕСТИ́, ввести в заблужде́ние коротк. задури́ти /заморо́чити/ кого, накла́сти шо́ри (на очі) /зашо́рити о́чі/ кому, оказ. обезра́дити і похідн.; ввести в недоуме́ние галиц. ’застрі́лити’; ввести в расхо́д кого вда́рити по чиїй кише́ні; ввести в тради́цию утрадиці́йнити.

ВПУСКА́ТЬ ще запуска́ти; впуска́ющий що запуска́є тощо, зго́дний запусти́ти, прикм. /клапан/ впускни́й, реконстр. впускови́й, образ. для впу́ску, для впуска́ння; впускающий в зал две́рник; впускающий ко́гти стил. перероб. упина́ючи пазурі́; впускающийся/впуска́емый запу́сканий, пу́сканий.

ПРИВОДИ́ТЬ ще ве́сти́, (кого) спрова́джувати /припрова́джувати/; приводи́ть в де́йствие ще запуска́ти в ді́ю; приводи́ть в движе́ние /приводи́ть в де́йствие/ урухо́млювати, /машину/ пуска́ти в робо́ту /рух/; приводи́ть в замеша́тельство оказ. збива́ти з пантели́ку, спантеличувати; приводи́ть в затрудни́тельное положе́ние збива́ти на слизьке́; приводи́ть в исполне́ние виконувати; приводи́ть в поря́док (приводи́ть в надлежа́щий поря́док) (нале́жно) опоряджати, дава́ти (нале́жний) лад, дово́дити до ладу́ /до пуття́/, (одяг на собі) обла́джувати; приводи́ть в себя́ = приводи́ть в сознание; приводи́ть в смуще́ние реконстр. ні́яковити; приводи́ть в смяте́ние виклика́ти переполо́х; приводи́ть в созна́ние отя́млювати, оприто́мнювати, приво́дити до тя́ми; приводи́ть в соотве́тствие с достосо́вувати /роби́ти відпові́дним/ до; приводи́ть в уны́ние кого наганя́ти сум на; приводи́ть в я́рость (приводи́ть в бе́шенство) розлю́чувати; приводи́ть к чему ще дово́дити до чого, сприя́ти чому; приводи́ть к заключе́нию підка́зувати ви́сновок; приводи́ть к наруше́ниям сприя́ти пору́шенням; приводи́ть к о́бщему знамена́телю зво́дити до спі́льного зна́ме́нника; приводи́ть к прися́ге заприся́жувати; приводи́ть себя́ в поря́док опоряджа́тися; приводя́щий 1. що /мн. хто/ веде́ тощо, зви́клий спрова́джувати, зда́тний приве́сти́, воді́й, поводи́р, прикм. тех. приводо́вий, привідни́й, (м’яз) для приве́дення, 2. що наво́дить тощо, зви́клий наво́дити, 3. що спричи́нює тощо, зда́тний спричини́ти, 4. що дово́дить, гото́вий дове́сти́ до; приводя́щий аргуме́нты / приводя́щий доказа́тельства, приводя́щий приме́ры/ ще́дрий на арґуме́нти /до́кази, при́клади/; приводя́щий в движе́ние зда́тний урухо́мити; приводя́щий в замеша́тельство зда́тний збенте́жити; приводя́щий в затрудне́ние зда́тний зби́ти на слизьке́; приводя́щий в изнеможе́ние зда́тний ви́снажити, висна́жливий; приводя́щий в изумле́ние зда́тний здивува́ти, дивови́жний; приводя́щий в исполне́ние викона́вець, зді́йснювач, реаліза́тор; приводя́щий в него́дность зда́тний зіпсува́ти; приводя́щий в отча́яние зда́тти дове́сти́ до розпу́ки; приводя́щий в поря́док за́йня́тий упорядкува́нням; приводя́щий в приме́р стил. перероб. поста́вивши за при́клад; приводя́щий в равнове́сие зда́тний зрівнова́жити; приводя́щий в смуще́ние = смущающий; приводя́щий в смяте́ние зда́тний переполоши́ти, бенте́жний, бенте́жливий; приводя́щий в содрога́ние стил. перероб. приму́сивши здригну́тися; приводя́щий в созна́ние оприто́мливий, (переваж. не умлілого) отя́мливий, витвере́зливий; приводя́щий в соотве́тствие за́йня́тий достосува́нням; приводя́щий в у́жас зда́тний жахну́ти, кошма́рний, жа́хливий; приводя́щий в уны́ние зда́тний засмути́ти, сумови́тий, сумни́й; приводя́щий в чу́вство оприто́мнювач; приводя́щий в я́рость (бе́шенство) зда́тний розлюти́ти; приводя́щий к чему сприя́тливий для; приводя́щий к о́бщему знамена́телю зводі́й до спі́льного зна́ме́нника; приводя́щий себя́ в поря́док за́йня́тий опоря́дженням; приводя́щийся/приводи́мый ве́дений, приво́джуваний /наво́джуваний, дово́джуваний, зво́джуваний/, спрова́джуваний, зді́йснюваний, вико́нуваний, спричи́нюваний, прикм. приводни́й; приводи́мый матем. звідни́й; приводи́мый в движе́ние урухо́млюваний;

ПУСКА́ТЬ (куди) впуска́ти, дозволя́ти йти, (з рук) випуска́ти, (на волю) /відпуска́ти/, (вперед) /пропуска́ти/, (на раду) /допуска́ти/, (змі́я) /запуска́ти/, (чутку) /розпуска́ти/, (у друк) дава́ти, (в народ) поши́рювати де; пускать в печа́ть пуска́ти в друк; пускать в расхо́д жарг. ста́вити до сті́нки; пускать в ход что (погрози, зброю) вдава́тися до чого; пускать де́ньги в оборо́т крути́ти /оберта́ти/ гроши́ма; пускать побе́ги вкрива́тися па́гінням; пускать по́ миру голяко́м пуска́ти у світ; пускать пыль в глаза́ пуска́ти /напуска́ти/ ману́ в о́чі, пуска́ти дим в о́чі, галиц. пуска́ти бла́хмана; пускать ру́ки в ход дава́ти во́лю рука́м; пускать шпи́льки ще шпига́ти (слова́ми); пуска́ющий що /мн. хто/ пуска́є тощо, зви́клий пускати, зго́дний пусти́ти, тех. пуска́ч, прикм. пускови́й, пуска́льний, для пу́ску (за́пуск, ви́пуск, поши́рення тощо), за́йня́тий пу́ском тощо; пускающий в прода́жу що пуска́ у про́даж; пуска́ющий в расхо́д ра́ди́й поста́вити до сті́нки; пуска́ющий де́ньги в оборо́т зда́тний оберта́ти гроши́ма; пуска́ющий ко́рни закорі́нюваний; пуска́ющий кро́вь маста́к пуска́ти кров; пуска́ющий побе́ги /пуска́ющий ростки́/ укри́ваний па́гінням; пуска́ющий пузыри́ 1. зму́шений пуска́ти бульки́, 2. тонущий; пуска́ющий пыль в глаза́ кому 1. зда́тний пусти́ти ману́ на кого, 2. зда́тний зами́лити о́чі; пуска́ющий слова́ на ве́тер ще́дрий на самі́ слова́; пуска́ющий слух ра́ди́й пусти́ти чу́тку, сія́ч чуто́к; пуска́емый пу́сканий, (на волю) звільнюваний, (в обіг) призна́чений, (на раду) допу́щений;

УСТРЕМЛЯ́ТЬ (очі тощо) ще порива́ти [на чужи́й корова́й оче́й не порива́й], руша́ти (як ві́тер), (вгору /гілля/) тягти́, /ракети/ запуска́ти, (стріли) наці́лювати, посила́ти, си́пати доще́м, (води) мча́ти, (полки) гна́ти, зневажл. пе́рти; устремля́ть к чему (думки) наверта́ти до чого; устремля́ть к небеса́м (думки) ве́сти́ до не́ба; УСТРЕМЛЯ́ТЬСЯ ще шуга́ти (стріло́ю), леті́ти ку́лею /ві́тром, ві́трові навздогі́н/, (вгору) тягти́ся, порива́ти, ли́нути вго́ру, /про дерева/ виганя́ти, виганя́тися, (вперед) рва́тися, (думками) ли́нути, зано́ситися, відбіга́ти, ширя́ти, (про кров /до лиця/) прилива́ти, (про ворожі сили) зневажл. пе́рти; пор. СТРЕМИТЬСЯ; устремля́ющий що /мн. хто/ спрямо́вує тощо, ра́ди́й спрямува́ти, прикм. рвучки́й; устремля́ющий взгляд стил. перероб. уп’я́вши очі; устремля́ющий внима́ние стил. перероб. зосере́дивши ува́гу; устремля́ющий полки́ стил. перероб. ки́нувши /зневажл. попе́рши/ полки́; устремля́ющийся/ устремля́емый спрямо́вуваний, скеро́вуваний, наці́люваний, пори́ваний, поси́ланий, наці́лений, зве́рнений, ки́нутий, зосере́джуваний, вту́плюваний, прили́ваний; устремля́ющийся пориву́щий, прикм. шпарки́й, гінки́й, нестри́мний, блискави́чний, нава́льний, стрімли́вий, стрімки́й тощо, устремившийся; устремля́ющийся ввысь небося́жний, небойду́чий, в небося́жному ле́ті; УСТРЕМИ́ТЬ, устреми́ть взгляд /взор/ ще уп’я́лити /уп’я́сти/ о́чі; устреми́ть взор на что вчепи́тися по́глядом за що; УСТРЕМИ́ТЬСЯ ще ру́шити прожо́гом, шугну́ти /пори́нути/ стріло́ю і похідн., (думкою) поли́нути; устреми́ться вверх, пусти́тися вго́ру; устреми́вшийся, спрямо́ваний, скеро́ваний, наці́лений, зве́рнений, ки́нутий, попе́ртий, ОКРЕМА УВАГА

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Запускать, запустить – 1) (оставлять без ухода) занеха́ювати, -ха́юю, -ха́юєш, занеха́яти, -ха́ю, -ха́єш, зане́дбувати, -бую, -буєш занедба́ти, -ба́ю, -ба́єш; 2) (всовывать) засо́вувати, -вую, -вуєш, засу́нути, -ну, -неш, заклада́ти, -да́ю, закла́сти, -ду́, -де́ш; 3) (болезнь) зада́внювати, -нюю, зада́внити, -ню.

Запуски, нар. – ви́передки, навви́передки; бежать взапуски – бі́гти навви́передки.

Отращивать, отрастить – 1) виро́щувати, -щує, -щуєш, ви́ростити (ви́рощу, ви́ростиш); 2) (волосы) запуска́ти, -ка́ю, -ка́єш, запусти́ти (запущу́, запу́стиш).

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Запуск, текст. – закла́дка; • з. (мотора) – за́пуск (-ску).

Устройство – зла́года; • у. (процесс) – зла́годжування, зла́годження; • у. (камен. основания) – мурува́ння, муро́вання; • у. лесов – обришто́вування, обриштува́ння; • у. (основания) – збудува́ння, збудо́вання; • у. (строение) – будо́ва; • у. ацетилено-сварочное – з. ацетиле́но-зварна́; • у. вододействующее – з. водочи́нна; • у. водопод’емное – з. водотя́жна, водопідійма́льна; • у. водоприемная – з. водоприйма́льна; • у. громкоговорящее – з. гучномо́вна; • у. дестилляционное – з. дестиляці́йна; • у. замораживающее – з. заморо́жувальна, заморо́жувальня; • у. измерительное – з. вимі́рча; • у. лестничное – з. сходо́ва; • у. лубрикаторное – з. лубрика́торна; • у. мешательное – з. міша́льна; • у. наполнительное – з. напо́внювальна; • у. обогатительное, горн. – з. збагатна́; • у. опрокидывающее – з. перекидна́; • у. оросительное – з. обво́днювальна; • у. о., технол. – з. зро́шувальна; • у. отделительное – з. відді́льча; • у. оттаивательное – з. відтавна́; • у. охлаждающее – з. охолодна́; • у. передвижное – з. пересувна́; • у. под’емное – з. підійма́льна; • у. пожарное – з. поже́жна; • у. предохранительное (против взрыва) – з. охоро́нна; • у. промывальное – з. промивна́; • у. пусковое – з. пускова́, запуска́льник (-ка); • у. путевое – з. колі́йна; • у. распределительное – з. розподі́льча; • у. распылительное – з. розпорошна́; • у. сигнализационное – з. гаслівна́; • у. сотрясательное – з. потрусна́; • у. сварочное – з. зварна́; • у. уравнительное – з. вирівня́льна; • у. холодильное – з. охолодна́; • у. шпренгельное – з. підсилко́ва; • у. электричеснкое – з. електри́чна.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Запускать • Запускать, запустить болезнь – задавнювати, задавнити хворобу. • Запускать, запустить глаза куда (разг. фам.) – закидати, закинути оком куди; зиркати, зиркнути (зирнути) [кутиком ока] куди. • Запускать, запустить камнем в кого, во что (фам.) – шпурляти, шпурнути (шпурити, пошпурити, жбурити, жбурляти, жбурнути, пожбурити) каменем на (в) кого, що. • Запускать, запустить работу, хозяйство, дела – занедбувати, занедбати (занехаювати, занехаяти, занехати) роботу, господарство, справи (діла). • Запускать, запустить руки, лапы во что (разг.) – простягати, простягти руки, лапи куди; засувати, засунути руки, лапи куди; нечесно наживатися, нажитися чим; гріти, погріти руки чим. • Запускать, запустить руку в чужой карман (разг.) – засувати, засунути руку до чужої кишені (в чужу кишеню); сягати, сягнути [рукою] до чужої кишені. • Запускать, запустить спутник – (за)пускати, (за)пустити спутник(а).

Арап • Заправлять (запускать, строить арапа) (шутл.) – арапа підвозити, підвезти; завдавати, завдати дурня кому; харамана гнути (пускати) кому; (образн.) підголити кого; підвозити, підвезти воза кому; туману (ману) пускати кому. [Бо як стане тобі бувало словами мастити та харамана пускати, то тоді навіть і самого рабина в дурні пошиє. Федькович.] • Играть на арапа – грати навмання (без грошей). • Попасть куда на арапа – дістатися куди зайцем (дурницею, на дурничку).

Валять • Валяй!, валяйте! – катай!, катайте!; шквар!, шкварте! • Валять дурака (разг.) – дурня клеїти; дурникувати; штукарити; штуки викидати; сміховини запускати.

Дело • А мне какое дело, что за дело? (разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт! • Без дела не входить – без потреби не заходити. • Ближе к делу – [Ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць. • Браться за дело – братися до діла (до роботи, до праці); ставати до праці (до діла, до роботи). • Браться за дело, не стоящее того – братися за діло, яке не варте того; руки поганити. • Браться не за своё дело – не за своє діло (не за свою справу) братися; (розм.) шитися не в своє діло. • Быть в курсе дела – бути в курсі справи; бути поінформованим. • Вам до меня и дела нет – вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема(є). • Вводить в дело – ознайомлюватися з справами. • Везде испортишь дело – скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть. • Вести дело (юр.) – провадити справу. • Вести дело к тому (так), чтобы… – вести до того, щоб…; гнути на те, щоб… • Виданное ли, слыханное ли дело? – чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано? • Возбудить дело против кого – порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого. • Вот это дело! – оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (іноді) оце до ума! • В самом деле – справді; (іноді) дійсно. • Все употребить в дело – усе зробити; на всі способи братися, узятися. • В том-то и дело – отож-то; отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові. • В чём дело? – у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося? • Выходит дело, что (разг.) – виходить, що; кладеться на те, що. • Главное дело – головна (найголовніша) річ; головне (головно). • Говорить дело – казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі. • Горное дело – гірництво. • Грешным делом – на жаль; признатися. • Громкое дело – голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація). • Да и в самом деле – та й справді; та воно й правда. • Дела, дела, как сажа бела – живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне. Пр. Впав у біду, як курка в борщ. Пр. • Дела идут к лучшему – справи (діла) покращали (повернули на краще). • Дела нет до чего – байдуже про що (до чого). • Дела тайные – таємні діла (справи); таємнощі. • Дело во времени – йдеться про час; залежить від часу. • Дело вот в чём – річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому). • Дело в том, что… – річ у тім, що…; ідеться про те (за те), що… • Дело в том, чтобы… – ідеться за те (про те), щоб… • Дело в шляпе (разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено); (образн. нар.) рибка в сітці! • Дело дрянь, табак (разг.) – погане діло; погана (кепська) справа. • Дело житейское, обыкновенное – світова, звичайна річ. • Дело за вами (разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга); діло (справа) за вами. • Дело идёт к осени – ідеться (береться) до осені; кладеться на осінь; надходить (наближається) осінь. • Дело кончено, поздно уже (образн. разг.) – клямка запала. • Дело мастера боится – діло майстра хвалить. Пр. Дільника і діло боїться. Пр. Що вхопить, то зробить. Пр. Добра пряха й на скибці напряде. Пр. В умілого й долото рибу ловить. Пр. На що гляне, так тобі й учеше. Пр. Майстер зна, що кобилі робити. Пр. • Дело не в том – не про те (не за те) річ; не в тім річ; не в тім сила. • Дело не выйдет (разг.) – нічого з того не буде (не вийде); (образн.) з цього пива не буде дива. • Дело не клеится – діло (справа) не йде в лад (не ладиться). • Дело не медведь (не волк) — в лес не убежит – діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече. Пр. Сиди, Векло, бо ще не смеркло. Пр. Як до діла, так і сіла. Пр. Гуляй, тато, — завтра свято. Пр. • Дело нешуточное – це (то) не жарт; (розм.) непереливки. • Дело обстоит так – справа стоїть так; діло таке. • Дело обычное – звичайна річ. • Дело подходит к концу – справа (діло) доходить кінця; справа (діло) наближається до кінця. • Дело подходящее – [Це] діло підходить кому; на руку (наруч) кому; (образн.) на руку ковінька кому. • Дело по обвинению кого в чём – справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що. • Дело привычки – звичка; звичай. • Дело твоих рук (разг.) – діло (справа) твоїх рук; то твоя праця (робота). • Дело только в том, чтобы… – ідеться тільки про (за) те, щоб…; річ тільки про те, щоб… • Делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку). Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр. • Доказать на деле – довести ділом. • Его слова не расходятся с делом – його слова не розходяться (не розминаються) з ділом; він що скаже, те й зробить; (образн.) сказав, як зав’язав. • Ее (его) дело молодое (разг.) – вона (він) молода (молодий). • Если уж до чего дело дойдёт – коли вже до чого (до того) дійдеться; як до чого (до того) ряд дійде. • За дело он наказан (разг.) – він заслужив на кару; по заслузі (за діло) покарано його. • За малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає). • За ним дело не станет (разг.) – за ним діло не стане; його не доведеться чекати. • Золотых дел мастер – золотар. • И дело с концом (разг.) – та й по всьому (та й по всій справі); та й край [увесь] (та й квит, іноді та й решта). • Известное, видимое, ясное дело (разг.) – відома, видима, певна річ; звичайно (звісно). • Иметь дело с кем – мати діло з ким, до кого; мати зв’язки (стосунки) з ким; (іноді негат.) накладати з ким. • Как дела? – як ваші (твої…) справи?; як ся маєте (маєш…)?; як ведеться? • Каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить. Пр. Який до їжі, такий і до роботи. Пр. • Какое [кому] дело до этого? – що до того [кому]? • К делу! (разг.) – до діла! • К чему мне такое дело – на(ві)що мені таке діло; (розм.) нащо мені та рахуба. • Между делом (разг.) – поміж ділом; побіжно; мимохідь. • Мне (тебе, ему…) нет до этого дела – мені (тобі, йому…) байдуже до того; мене (тебе, його…) це не обходить; до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить. • Моё дело сторона (разг.) – моя хата скраю; не маю нічого спільного з тим. • На [самом] деле – (на)справді (іноді, доправди); на ділі. • Не было дела до кого, до чего – байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого. • Не в этом дело – не в тім річ, не про те (не за те) річ; не про те (не за те) мова мовиться; не в тім сила. • Не идёт дело – діло не йде; (образн. розм.) не прядеться. • Не к делу – не до діла (не до речі); не в лад. • Немного дела – діла ніскільки (не багато). • Не по словам судят, а по делам: хорошие дела лучше хороших слов – менше слів, а більше діла. Пр. Менше говори — більше діла твори. Пр. Добрі діла кращі від добрих слів. Пр. Робота сама за себе скаже. Пр. • Не твоё, не ваше дело – не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась; (образн. жарт.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн. • Не твоего ума дело (разг.) – не з твоїм розумом братися до… (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане. • Обделывать, обделать дело (прост.) – оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу; упорати справу. • Он знаток своего дела – він знавець свого діла (своєї справи); він знається на своїй справі (на своєму фаху); він знає своє діло (свій фах). • Он не у дел – він не працює (не на посаді, не на службі); він без діла (без роботи); його усунено з посади (від діла); він не має службових обов’язків. • Первым делом, первое дело – (що)найперше; передусім (насамперед); найперша річ. • Плёвое дело (разг.) – дурниця; абищиця; пусте; казна-що. • Плохо дело – погане діло; зле; погана (кепська) справа; (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза. • По делам; по делам службы – за ділом (за справами, у справі); у службових справах (за службовим ділом). • По делу – за ділом (за справою); у справі. • Пойти в дело – піти в надобу; піти до діла. • По личному делу – в особистій (у персональній) справі. • Понятное, ясное дело – зрозуміла, ясна річ; зрозуміло. • По ходу дела – з розвитку справи. • Пошло дело на лад – пішла робота (пішло діло) гаразд; повелося добре (гаразд, на добре). • По этому делу – у цій справі; за цим ділом. • Правое дело – праве діло; справедливе діло. • Приниматься, приняться за дело – братися, узятися до діла (до праці, до роботи); ставати, стати до роботи (до праці); братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що. • Пускать, пустить в дело что – пускати, пустити (запускати, запустити) що; ставити, поставити на роботу що. [Саме ото перед дев’ятою п’ятницею і пустили той млин уперше. Кониський. Моє діло, кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи. Номис.] • Сидеть, быть без дела – сидіти, згорнувши руки; посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти. • Статочное ли дело? – чи подоба?; чи годиться [ж]? • Столько дела, что не успеешь всего сделать – діла такого, що не переробиш; діла не обкидаєшся. • Странное дело – дивна річ; чудасія, чуднота, диво. • Такие-то дела – от такі діла (справи). • Таково положение дел – такий стан речей; такі маємо справи (діла). • Типографское дело – друкарство. • То и дело (разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай. [А він знай співає. Шевченко.] • То ли дело (разг.) – інша річ; хіба така річ?; нема краще як…; нема як…; нема в світі як…; от… так-так. • У меня к тебе дело – я до тебе маю діло (справу); у мене до тебе діло (справа). • Умно вести дело – з розумом провадити справу. • Употребить в дело – узяти до діла; ужити що; пустити в діло що; скористатися з чого, чим. • Ходить по делу (устар.) – позиватися; тягатися. • Часовых дел мастер – годинниковий майстер; годинникар. • Что дело, то дело – що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття. • Шататься, болтаться без дела (разг.) – вештатися; швендяти; тинятися [без діла]. • Это дело – це до діла; це діло; це (ото) добре; це гаразд. • Это дело потерянное – це річ пропаща. • [Это] дело случая – [Це] річ випадкова. • Это к делу не относится – це до діла не належить (не стосується). • Это не дело (разг.) – це не годиться. • Это особое дело – це інша (особлива) річ; це інша стать. • Это совсем другое дело – це щось зовсім інше. • Это уж моё дело – це вже мені знати; це вже моя річ (моє діло). • Я в деле, я и в ответе – що роблю, за те й відповідаю. Пр. • Ясное дело – ясна (видима) річ.

Дурак • Валять, ломать дурака (разг.) – дурня (дурника) строїти (клеїти), дурникувати; штукарити; штуки викидати (витинати); сміховини запускати. • Где умному горе, там дураку веселье – де розумному горе, там дурному (дурневі) сміх. Пр. Розумний плаче, а дурний сміється. Пр. • Дурак в воду кинет камень, а десять умных не вытянут – як один дурень кине камінь (сокиру) у воду, то і сто мудрих не знайдуть. Пр. Один дурень у воду закине сокиру, а десять не витягнуть. Пр. Один дурень зіпсує (напсує), що й десять розумних не поправлять. Пр. • Дурак дурака хвалит – дурень дурня хвалить. Пр. Дурень дурня вихваляє, а за що — і сам не знає. Пр. • Дурак дураком; круглый, набитый, махровый, непроходимый, несусветный дурак – дурень дурнем; бовдур бовдуром; дурний як пень (як колода, як ступа, як драний чобіт); великий дурень; несосвітенний (непроторенний, заплішений) дурень; від світа дурень; кругом дурень; туман туманом; дурний, аж крутиться; дурний, хоч об дорогу вдар; пуста макітра; такого дурня пошукати. • Дурак дураком останется – хто дурнем уродився, тому дурнем і вмерти. Пр. Як нема розуму відроду, то не буде і до гробу. Пр. Яким на світ показався, таким і під старість зостався. Пр. Не купити ума, як нема. Пр. Як мама не відлила, то й коваль не викує. Пр. Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати. Пр. У кого в голові капустяна розсада, тому не дасть ума і посада. Пр. • Дурак красному рад (устар.) – дурному (дурневі) і лубок цяцька. Пр. Радіє, як дурень (дурний) червоній шапці. Пр. Дурний і хату спалить — так вогневі рад. Пр. • Дурак на дураке – самі дурні. • Дурака и в алтаре бьют; дураку и в алтаре нет спуску – дурного (дурних, дурня, дурнів) і в церкві б’ють. Пр. • Дурака озолоти, а он будет всё то же нести – дурний дурне й торочить. Пр. Дурному хоч кіл на голові теши, а він усе своє. Пр. Дурня хрести, а він каже «пусти». Пр. • Дурака пошлёшь, за ним сам пойдёшь – пошлеш дурного, та й сам підеш по нього. Пр. Розумного пошли — одне слово скажи, дурного пошли — три скажи, та й сам за ним піди. Пр. Пошли дурня, то й сам дурнем станеш. Пр. • Дурака учить — что мёртвого лечить – ні мерця розсмішити, ні дурня навчити. Пр. Дурного міху не надути, а дурня не навчити. Пр. Дурня навчати — мов вилами по воді писати. Пр. • Дурака хоть в ступе толки, всё останется дураком – з дурнем і в ступі не вправишся. Пр. Дурневі (з дурнем) ніде не даси ради. Пр. • Дуракам закон не писан – дурневі (дурням, дурному) закон не писаний. Пр. Дурневі ні гори, ні низу. Пр. • Дуракам счастье – дурень щастя має. Пр. За дурня доля дбає. Пр. Пошийсь у дурники, та й їж бублики. Пр. Дурень нічим ся не журить: горілку п’є і люльку курить. Пр. Дурнем бути — не дуба гнути. Пр. • Дураков не сеют, они сами родятся – дурнів не сіють, а вони самі родяться. Пр. • Дураку всё смех на уме – пізнаєш дурного по реготу. Пр. Сім літ минуло, як музика грала, а він ще й тепер скаче. Пр. Дурній Химці усе чорнобривці. Пр. • Дураку море по колено – дурному море по коліна. Пр. Дурному і гори немає. Пр. Дурному гори нема — усе низ. Пр. • Ешь, дурак, с маслом – їж, дурню, бо то з маком. Пр. • Заставь дурака Богу молиться, он и лоб расшибёт – загадай дурному Богу молитися, він і голову розіб’є. Пр. Дай дурневі товкача (макогона) — він і вікна поб’є. Пр. • Ищи дурака!; нашёл дурака! (фам.) – шукай дурня!; знайшов дурня!; аякже! • Не дурак выпить, поиграть, поухаживать (фам.) – не від того, щоб випити, пограти, позалицятися до кого (поупадати коло кого). • Оставить в дураках кого (перен. разг.) – пошити в дурні (убрати дурнем) кого; завдати дурня кому; вистригти на дурня кого. • Остаться в дураках – пошитися (убратися) в дурні (у дурники); дурнем убратися; набрати в халяви; піймати облизня; ускочити. • Свяжись с дураком, сам дураком будешь – з дурнем зчепитися — дурнем зробитися. Пр. З дурнем зайди, сам дурнем будеш. Пр. З дурнем зайдися, то й не розв’яжешся. Пр. З розумним розуму наберешся, а з дурним і останній згубиш. Пр. • С дураком пива не сваришь, а и сваришь, так не разопьёшь – з дурнем пива не звариш. Пр. З дурнем каші не звариш: або пшоно не вкипить, або вогонь не горить. Пр. • Сказать, послать, пустить… дурака кому (устар.) – дурня загинати, загнати кому; (іноді) дуркати, задуркати кого. • Смотрит дурак дураком (фам.) – дивиться як теля (як баран) на нові ворота. Пр. Дурне — аж очі йому рогом лізуть. Пр. • У дурака дурацкая и речь – пізнати дурня по мові. Пр. Дурний дурне й торочить. Пр. Дурному дурне в голові. Пр. Пізнати з мови, якої хто голови. Пр. • Умный учится, дурак учит – розумний любить учитись, дурний любить учити. Пр. • Услужливый дурак опаснее врага – нема гіршого ворога як дурний розум. Пр. Краще (лучче, ліпше) з розумним у біді, ніж з дурним в добрі. Пр. (іноді) Краще (лучче, ліпше) з розумним у пеклі, ніж (як) з дурнем у раю. Пр.

Лапа • Быть в лапах у кого – бути в лабетах (у лапах) у кого. • Запускать, запустить руки, лапы во что – Див. запускать. • Наложить лапу на что (разг.) – накласти лапу на що. • Попасть(ся) в лапы кому (разг.) – попасти(ся) в лабети кому; пійматися (впасти) в лапи кому.

Слово • Без лишних (дальних) слов – без зайвих слів; не кажучи багато; довго не говорячи. • Брать, взять слово с кого – брати, узяти слово з кого. • Верить, поверить на слово кому – вірити, повірити на слово кому. • Где много слов, там мало дела – де багато слів, там мало діла. Пр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр. Не так-то він діє, як тим словом сіє. Пр. Слів сила, а як до діла, так і сіла. Пр. • Давать, дать слово кому – давати, дати слово кому. • Давать на слово что – давати на віру що. • Давши слово — держись, а не давши — крепись – сказавши (мовивши) слово, додержуй його (будь паном його). Пр. Поки не дав слова — кріпись, а як дав — держись. Пр. Краще не обіцяти, як слова не держати. Пр. Сказано — зав’язано. Пр. Не роби з губи халяви. Пр. • Держать, сдержать [своё] слово – додержувати, додержати, дотримувати, дотримати [свого] слова. • Держаться на честном слове (шутл.) – ледве (ледь-ледь) триматися (держатися). • Живого слова не услышишь – живого слова не почуєш. • Закидывать, закинуть (запускать, запустить) слово (словечко, словцо) (устар.) – закидати, закинути слово (слівце, словечко). • Из песни слова не выкинешь – із пісні слова не викинеш. Пр. • К слову (сказать) (как вводн. слово) – до речі (кажучи, казавши); до речі (мовити). • Ловить (поймать) на слове (словах) кого (разг.) – ловити, зловити (піймати) на слові (на словах, на мові) кого. • На два слова (на пару слов) – на кілька (на двоє) слів. • Нарушить слово – зламати (порушити) слово. • На словах – на словах. • На словах — что на гуслях, а на деле — что на балалайке – на словах — як на органах, а як до діла — то ні мур-мур. Пр. • Не изменять [своему] слову – на [своєму] слові стояти; не зраджувати (не ламати) [свого] слова. • Не о том слово – не в тім річ; не про те мова; не про те (не за те) йдеться. • Ни слова не сказал кто; ни слова не говоря – і (ні) слова (жодного слова) не сказав хто; ні (і) слова не кажучи (не сказавши); ні пари з уст. • Ни слова об этом – (а)ні слова про це; (розм.) про це анічичирк (анітелень). • Ни словом сказать, ни пером описать – ні словом сказати, ні пером описати. • Новое слово в чём – нове слово у чому. • Одним словом (устар.) – одне слово. • Одни слова! – самі слова! • От слова до слова (читать, рассказывать, помнить…) – від слова до слова (читати, розказувати, пам’ятати…). • Первое слово в чём – перше слово в чому. • Полагаться, положиться на слово чьё – здаватися, здатися (звірятися, звіритися, покладатися, покластися) на чиє слово. • По последнему слову чего – за останнім словом чого. • Последнее слово техники, науки… – останнє слово техніки, науки (у техніці, у науці)… • По словам чьим – за чиїми словами; як каже хто. • Предоставлять, предоставить слово кому – надавати, надати слово кому. • При первом слове; при этих словах – на першому слові; на цьому (на цім) слові. • Слова не идут с языка – слова застрягають на губі (на язиці). • Слово за слово – слово по слову. • Слово — не воробей, вылетит — не поймаешь – слово не горобець, назад не вернеться. Пр. Що вимовиш язиком, того не витягнеш і волом. Пр. Слово вилетить горобцем, а вернеться волом. Пр. Слини не підхопиш, а слова назад не вернеш. Пр. Сказаного й сокирою не вирубаєш. Пр. • Слов (слова) нет – нема чого й казати; що й казати; звичайно; певна річ. • Слово пуще стрелы разит – слово не стріла, а глибше ранить. Пр. Рана загоїться, зле слово — ніколи. Пр. • Слово — серебро, молчание — золото – слово — срібло, а мовчання — золото. Пр. Порожня бочка гудить, а повна мовчить. Пр. Хто мовчить, той трьох навчить. Пр. Менше говори — більше почуєш. Пр. У стулені вуста муха не влізе. Пр. • Со слов чьих – з чиїх слів (іноді уст). • С чужих слов – з чужих слів (уст); (іноді ірон.) Чув, де грім гримів. Пр. • Честное слово – слово честі.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

за́пуск запуска́ння; запу́щення; за́пуск,-ку, ро́зрух,-ху

запуска́емый запускни́й

запуска́ть, запусти́ть запуска́ти, запусти́ти, розру́хати

автома́т автома́т,-та, саморегуля́тор,-ра; самочи́н,-ну а. автоно́мный автома́т автоно́мний [незале́жний] а. быстрохо́дный автома́т швидкохі́дний а. винторе́зный автома́т ґвинторі́зний а. ги́бочный автома́т вигина́льний а. давле́ния автома́т ти́ску а. для дугово́й сва́рки автома́т для дугово́го зва́рювання, автома́т дугозварюва́льний а. загру́зки автома́т заванта́ження [заванта́жування] а. за́пуска автома́т за́пуску а. защи́ты автома́т за́хисту а. зуборе́зный автома́т зуборі́зний а. кузне́чно-пре́ссовый автома́т кова́льсько-пре́совий а. лите́йный автома́т лива́рний а. микропрогра́ммный автома́т мікропрогра́мний а. многопозицио́нный автома́т багатопозиці́йний а. многоуда́рный автома́т багатоуда́рний а. многошпи́ндельный автома́т багатошпі́ндельний а. нагру́зки автома́т наванта́ження [наванта́жування] а. однопозицио́нный автома́т однопозиці́йний а. пода́чи автома́т подава́ння а. прессу́ющий автома́т пресува́льний а. противообледени́тельный автома́т протиобмерза́льний а. пусково́й автома́т пускови́й а. разгру́зки автома́т розванта́ження а. регулиро́вки температу́ры автома́т регулюва́ння температури а. самовосстана́вливаемый автома́т самовідтві́рний а. сбро́са то́плива автома́т скида́ння па́лива а. сва́рочный автома́т зва́рювальний а. сниже́ния оборо́тов автома́т зме́ншення о́бертів а. торможе́ния автома́т гальмува́ння а. тя́ги автома́т тя́ги а. универса́льный автома́т універса́льний а. упако́вочный автома́т пакува́льний а. фасо́вочный автома́т фасува́льний а. храпово́й автома́т заскочко́вий а. числа́ оборо́тов автома́т кі́лькости о́бертів

вре́мя час,-су, трива́лість,-лости, те́рмін,-ну в. абсолю́тное час абсолю́тний в. возбужде́ния час збу́дження в. возвра́та час пове́рнення в. восстановле́ния час відно́влювання в. вспомага́тельное час допоміжни́й в. вы́борки час вибира́ння в. вы́держки час ви́тримки, трива́лість витри́мування в. генера́ции час генера́ції в. жи́зни час життя́ в. за́пуска час за́пуску в. затуха́ния час загаса́ння (колива́нь) в. испыта́ния час [трива́лість] випробува́ння в. круговоро́та трива́лість кругоо́бігу в. маши́нное час маши́нний в. ме́стное час місце́вий в. нагре́ва час [трива́лість] нагріва́ння в. нарабо́тки час напрацюва́ння в. обраще́ния час [трива́лість] о́бігу в. операти́вное час операти́вний в. основно́е час основни́й в. охлажде́ния час [трива́лість] охоло́дження в. поясно́е час поясни́й в. рабо́чее час робо́чий в. разреша́ющее час розді́лювальний [розрі́знювальний] в. разреше́ния час розді́лення в. распа́да час ро́зпаду, трива́лість ро́зпаду в. релаксации трива́лість релаксува́ння в. свобо́дного пробе́га час ві́льного про́бі́гу в. со́лнечное час со́нячний в. сохране́ния те́рмін [трива́лість] зберіга́ння в. сраба́тывания час спрацюва́ння в. стоя́ночное час стоянко́вий в. схва́тывания час тужа́віння (цементу) в. уда́ра час [трива́лість] уда́ру в. успокое́ния час [трива́лість] заспоко́ювання в. чувстви́тельности час чутли́вости в. экспози́ции час [трива́лість] експози́ції (витримки)

пуска́емый пу́ска́ний; упускни́й, запускни́й

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Ви́передки, -дків – гонки, перебежка, запуски. • На-ви́передки – взапуски.

Зада́внювати, задавни́ти – запускать, запустить; зада́внюватися, задавни́тися – застаревать, застареть.

Запуска́нка – пустая скорлупа яйца, наполненная смолой или воском.

Запуска́ти, запусти́ти, -щу́, -стиш – 1) кого́ до чо́го – впускать, впустить, вгонять, вогнать (о скоте); 2) що – пускать, пустить в ход; 3) що в що – запускать, запустить, погружать, погрузить. • Запусти́ти ніж у гру́ди – вонзить нож в грудь. 4) чим, що – подбавлять, подбавить во что какой-либо жидкости. • Горі́лка запу́щена перчі́вкою – водка, приправленная перцовкой. 5) запускать, запустить, оставить без присмотра, в небрежении; 6) тереве́ні запусти́ти – начать болтать.

Попуска́ти, попусти́ти, -щу́, -стиш – 1) распускать, распустить; 2) опускать, опустить. • Ніс під се́бе попуска́ти, попусти́ти – смешаться, устыдиться. 3) запускать, запустить; 4) ослаблять, ослабить; 5) кому – допускать, допустить, отдать во власть, в жертву кому; 6) кому – упускать, упустить, уступать, уступить кому. • Я йому́ сього́ не попущу́ – я ему этого не уступлю, не прощу. • Попуска́ти, попусти́ти мі́сця, по́ля – уступать, уступить место, дать место. 7) себе – допускать, допустить себя до чего (безнравственного, плохого), распускать, распустить себя; попуска́тися, попусти́тися – допускать, допустить себя до чего.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Запускать, -стить (дело) – зане́дбувати, занедба́ти, запуска́ти, запустити, занеха́ювати, занеха́яти, занеха́ти.

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Барму́ватися, -му́юся, -єшся, гл. — під кого. Поддѣлываться подъ кого, подражать кому. Наші пластуни одягаються в черкеську одежу і, під їх бармуючись, запускають бороди хто хоче. О. 1862. II. 65. Пластун в плавні держить похід тії звірини, під котру бармується. О. 1862. II. 63.

Го́лка, -ки, ж. 1) Игла, иголка. Місячно, хоч голки збірай. Ном. № 592. Го́ла го́лка. Игла безъ нитки. Черном. 2) Голки́ заганя́ти. Запускать шпильки. Почне їй голки заганяти.... все про хлопців їй плеще. Мир. Пов. І. 119. Не одну, не дві голки загнав він і без того в уражене серце. Мир. Пов. І. 119.

Зада́внювати, -нюю, -єш, сов. в. зада́внити, -ню, -ниш, гл. Запускать, запустить (болѣзнь). Еге, так воно задавнено, то й важко загоїть. Канев. у.

Запу́сканка, -ки, ж. Яйцо, изъ котораго сквозь небольшую дырочку выпущено содержимое, а затѣмъ скорлупа наполнена смолой или воскомъ; употребляется при игрѣ навби́тки. Черк. у.

Запуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. запусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Впускать, впустить куда; вгонять, вогнать (о скотѣ). А ми просо засієм, засієм! — А ми стадом запустим, запустим. Мет. 297. 2) Пускать, пустить въ ходъ. Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи. Ном. №3114. 3) Запускать, запустить, погружать, погрузить; вонжать, вонзить. Як на ляха козак налітав, в нього спис запускав. Мог. 87. 4) — чим що. Подбавлять, подбавить во что какой-либо жидкости. Горілка була у пляшці наче запущена перчівкою. Новомоск. у. 5) Запускать, запустить, оставить безъ присмотра, въ небреженіи. Одна жінка запустила діжу, шо вона й на діжу не похожа: около і в середині... позасихало тісто. Грин. 1. 77. Байрачок той колись, видно, і хорошенький був, тілько потім запустили. Сим. 217. 6) Тереве́ні запусти́ти. Начать болтать. Ном. № 12968.

За́пуски, -ків, м. мн. = ІІ. Запуст. На запуски як зав’язано. Ном., стр. 282. № 524.

Запускна́ ополо́нка. При ловлѣ рыбы неводомъ зимою та́ прорубь, въ которую первоначально опускается неводъ. Вас. 187. Браун. 11.

Запусти́ти. См. Запускати.

Кутни́ця, -ці, ж. Прямая кишка. Росомаха запуска скотині лапу під хвіст та видира кутницю. Радом. у.

Пі́дв’язь, -зі, ж. У плотниковъ: мѣсто, гдѣ балка запускается въ столбъ, служащій ей поддержкой. Уман. и Гайсин. у.

Позапуска́ти, -каю, -єш, гл. То-же, что и запуска́ти, но во множествѣ.

Попуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. попусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Распускать, распустить. Стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. 65. Трохи не попустив і сліз. Котл. Ен. II. 23. 2) Опускать, опустить. Попустив свої орлові крила від смутку. О. 1861. VI. Кул. 29. Побіг із села вовкулакою, попустивши хвоста. Г. Барв. 451. Ніс під се́бе попусти́ти. Смѣшаться, устыдиться. Мнж. 171. 3) Запускать, запустить. А він угору як попустить гилку ( = м’яч). Радом. у. 4) Ослаблять, ослабить. Попусти вірьовку. 5) Допускать, допустить; отдать во власть, въ жертву кому. Не попущу тебе, мила, иншому достатись. Мет. 70. Спасибі, каже, Богу, що не попущено душі християнської лютому звіру. Рудч. Ск. І. 4. 6) Упускать, упустить, уступать, уступить. Чужого не бери, а свого не попусти. Чуб. І. 239. Я йому́ сього́ не попущу́. Я ему этого не уступлю, не прощу. — місця, по́ля. Уступать, уступить мѣсто, дать мѣсто. Тоді ляхи, дуки-срібляники добре дбали, дальше ік порогу посували, козаку-нетязі більше місця на покуті попускали. ЗОЮР. І. 205. Більше йому поля гуляти попускали. Макс. (1849), 86. 7) — себе́. Допускать, допустить себя до чего безнравственнаго, плохого, распускать, распустить себя. Як же то мені самій тяжко на його дивитись, що він себе так попустив. Г. Барв. 285. І не попустило ж себе як небудь: нігде слова про його негожого не чути. Г. Барв. 14. 8) — по́пуск, по́пуст. См. Попуск. б) Попуска́ти. 1) Пустить (многихъ). Коні у чисте поле попускав. Мнж. 41. Коней пустопаш попускали. АД. І. 118. 2) Уронить (во множествѣ). Що було в руках, — усе попускала. Летіла сорока з висока, попускала пір’я додолу. Мет. 301.

Угоро́джувати, -джую, -єш, сов. в. угороди́ти, -джу́, -диш, гл. Вонзать, вонзить, запускать, запустить (когти). Та вгородила в своє серденько гострий ніж. Нп. Немов хто гострий ніж угородив у серце старій Мотрі. Мир. ХРВ. 172.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

*Ви́передки, -ів, м. мн. 1) Перегонки. Геть усі діти як подуріли: біжать та на випередки за стіл. Крим. 2) Гонки, перебежка, запуски. На-ви́передки. Взапуски. Сл. Нік.

Занеха́ювати, -ха́юю, -єш, сов. в. занеха́яти, -ха́ю, -єш, гл. *2) Запускать, запустить, забросить.

*За́пуск, -ка, м. Большая прорубь, в которую опускают невод для ловли рыбы под льдом. Харьк. Сл. Яворн. См. Запускна́ ополо́нка.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Запуск (мотора) — за́пуск, -ку.

*Запускать, запустить (оставлять без ухода) — занеха́ювати, занеха́яти, (мотор) — запуска́ти, запусти́ти.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Запуска́ть, запусти́ть = 1. гна́ти, погна́ти. — Погнав коней навзаводи. 2. заклада́ти, засо́вувати, закла́сти, засу́нути. 3. забива́ти, заби́ти. — Забив гвіздок у стїну. 4. занеха́ювати, недба́ти, залиша́ти, занеха́яти, занедба́ти, залиши́ти (про болість) — зада́внювати, зада́внити. — Нехай, та нехай, та й зовсїм занехаєш. н. пр. 5. спуска́ти, спусти́ти (про вязанку). 6. заква́шувати, заква́сити.

За́пускъ, у виразї: Бѣ́гать въ за́пуски = бі́гати на ви́передки, навви́передки, на вза́води. — Побіжим на випередки. — С парубками лїтати на взаводи — ото були його забавки. К. Д С.

Глазъ = 1. о́ко, о́чко, мн. о́чі, очи́цї, оченя́та. — У сьвідка очі як у дїдька. н. пр. — Глаза́ большіе, на вы́катѣ, вы́таращенные = вели́кі о́чі, баньки́, ви́рла, витрішкува́ті, (з такими очима) — ока́тий, банька́тий, банька́ч, вирла́тий, вирлоо́кий (С. Аф.), витрішкува́тий, вірячкува́тий, лупа́тий. (С. Л.). — Г. впа́лые = ямкува́ті, запа́лі очі. — Г. гноя́щіеся = капра́ві, (з такими очима) — кислоо́кий (С. З.). — Г. подслѣ́поватые = підслїпуваті, слїпні, слїпаки́. — А повилазили б тобі слїпаки. Фр. — Г. зо́ркіе = зіркі́, бачу́чі, би́стрі о́чі, (з такими очима) — зірки́й, бачу́чий, бистроо́кий. — Мої очі бачучі. Чайч. —Аза́ въ глаза́ не зна́етъ = нї бельме́са, нї бе, ні ме́, а нї же́. — Броса́ться въ глаза́ = впада́ти в о́чі (і д. ще під сл. Броса́ться.) – Одійшов я, щоб не над міру впадало в очі, як... Бар. — Въ глаза́ = в ві́чі. – Не за очі, а в вічі. — Глаза́ закры́вши = слїпма, о́слїп. — Глаза́ разбѣжа́лись = о́чі забі́гали. — Глазъ не ка́жеть = оче́й не пока́зує. — Глазъ на́ глазъ, съ гла́зу на́ глазъ = віч-на́-віч, о́чі на о́чі, на самотї. — Зостав ся з ним віч-на́-віч. — Стану з ним на самотї. – Забѣга́ть въ глаза́ = запобіга́ти ла́ски, ла́стити ся. — За глаза́ = 1. за́ очі, по за о́чі, по за́віч. — В вічі одно говорить, а за очі зовсїм друге. 2. на́дто, за на́дто. — Сього за надто буде. — Коло́ть глаза́ = цьві́кати, ти́кати в о́чі, в ві́чі. – Куда́ гла́за глядя́тъ = сьвіт за́ очі, за очи́ма. — Доведеть ся піти сьвіт за очі. — Як маю я журити ся, докучати людям, піду лиш я сьвіт за очі, що буде, те й буде. К. Ш. — Нали́ть глаза́ = залити о́чі, напи́ти ся. — На глаза́хъ = на виду́, перед очи́ма, на віч, у очеви́дячки, у очеви́дьки. — Вхопили вовки, та й з’їли у очевидячки лошачка. н. к. — Оки́нуть гла́зомъ = оки́нути о́ком, озірну́ти. — Откры́ть кому́ глаза́ = розказа́ти по пра́вдї. — Плю́нулъ ему въ глаза́ = плю́нув йому межи́ очі. — Протере́ть глаза́ чему́ нибу́дь = проци́ндрити, проманта́чити, прогайнува́ти. — Він давно вже проциндрив ті гроші. — Пусти́ть пыль въ глаза́ = туману́ пусти́ти. — Пя́лить глаза́ = виряча́ти о́чі, витріща́ти очі, витріща́ти ся. — Чого ти так на мене витріщив ся? — Распусти́ть глаза́ = заґа́витись, ґа́ви лови́ти. — Свой глазъ = своє́ о́ко, свій до́гляд. — Свои́ми глаза́ми = на свої о́чі. — Я на свої очі бачив. — Сомкну́лись глаза́ = склепи́ли ся. — Ой рада б я, дитя моє, прибути к тобі — склепили ся карі очі і уста мої. н. п. — Слѣди́ть глаза́ми = зори́ти, пасти́ очі, очи́ма. — Так і біга за ним, так і зорить. — Очима пасу на всї боки. Фр. — Съ глазъ = з оче́й. — Біг, біг, поки і з очей зпустив. н. к. — Прочь съ гла́зъ = геть з пере́д оче́й. — Съ глазъ доло́й, изъ се́рдца вонъ. н. нр. = як з оче́й, так і з ду́мки. н. пр. — Темно́, хоть глаза́ вы́коли = хоч в о́ко стре́ль. – Так те́мно, хоч в о́ко стре́ль. — Хоч в око стрель собі, так темно на дворі. Гул. Арт. — Щу́рить глаза́ = жму́рити, щу́лити, прискаля́ти о́чі. — Глаза́ ши́ре брю́ха. н. пр. = завидю́щі очі. — Ни въ одно́мъ гла́зѣ, хоть бы въ одно́мъ гла́зѣ = а нї же́, нї трі́шечки. – Пили разом однаково, ті два пянїсенькі, а цей — а нї же. — Хло́пать глаза́ми = лу́пати очи́ма. С. Л. — Давать во́лю глаза́мъ = запуска́ти о́чі. 2. урі́к, уро́к, уро́ки, вро́ки. С. Ш. З. — Тьфу! уроки на сороки, а помисли на коромисли. н. зам. — Ся баба злизує від уроків. С. З. — Дурно́й глазъ = урічливі о́чі. С. Ш. — Оть гла́зу, съ гла́зу = з оче́й, від уро́ків. — Дитина від уроків не здужає. — Се йому з очей так стало ся. 3. Гла́зъ воро́ній = д. Во́лчья я́года.

За́говѣнье = за́говіни (С. Аф. Л.), за́пуск, за́пуст, пу́щання. С. З. Л. — На гроші нема пущання. н. пр. — На пущання, як завязано. н. пр.

Запуща́ть = д. Запуска́ть.

Отпуска́ть, отпусти́ть = 1. пуска́ти, випуска́ти, од(від)пуска́ти, розпуска́ти, пусти́ти і т. д. — Пустив його на всї чотирі. — Пусти-ж мене, полковнику, із полку до дому. н. н. — Пан одпустив його на волю. — Нас уже розпустили на сьвята. 2. запуска́ти, запусти́ти. — Запусти таку бороду, як у попа. 3. попуска́ти, попусти́ти. — Попусти трохи вірьовку. 4. од(від)го́стрювати, одгостри́ти. 5. дава́ти, видава́ти, да́ти, ви́дати. — Він нїкому не дає набір. — Казна видала на се дїло сто тисяч.

Отра́щивать, отрости́ть = виро́щувати, запуска́ти, ви́ростити, запусти́ти.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)