Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 44 статті
Запропонувати свій переклад для «звикнути»
Шукати «звикнути» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вбе́гаться – зви́кнути бі́гати, наломи́тися бі́гати, ого́втатися в бі́ганні, вбі́гтися.
Вку́риваться, вкури́ться – призвича́юватися, призвича́їтися до курі́ння, звика́ти, зви́кнути до курі́ння (кури́ти), зроби́тися куріє́м.
Впива́ться, впи́ться
1) (
глазами) впива́тися, впи́тися, уп’ясти́ся; (когтями) впина́тися, вп’ясти́ся, вп’яли́тися; (присосками) всмо́ктуватися, всмокта́тися, засмокта́тися; (зубами) в’ї́стися. [Соба́ка в’ї́вся в ньо́го зуба́ми]; (о кандалах) в’їда́тися, в’ї́стися, (о многих) пов’їда́тися. [Кайда́ни їм в кістки́ пов’їда́лися];
2) зви́кнути до пиття́, втягти́ся.
Навыка́ть, навы́кнуть – навика́ти, нави́кнути, завика́ти, зави́кнути, звика́ти, зви́кнути до чо́го; (совершенствуясь) нала́муватися, налама́тися до чо́го и в чо́му, наста́люватися, настали́тися в чо́му. [До чо́го бик нави́к, до то́го й реве́ (Приказка). Настали́вся у рі́дній мо́ві (Рада)].
Навы́кший – що нави́к и т. п.; см. ещё Навы́клый.
Наторе́ть – нави́кнути, зви́кнути, призвича́їтися, принату́ритися до чо́го, (навостриться) налама́тися и наломи́тися до чо́го, настали́тися в чо́му, (набить руку) наби́ти (налама́ти, наломи́ти, нава́жити) ру́ку до чо́го; срв. Ната́риваться 2 (под Ната́ривать).
Обвыка́ть, обвы́кнуть – обвика́ти, обви́кнути, обго́втуватися, обго́втатися.
-ть к чему-л. – звика́ти, зви́кнути, призвича́юватися, призвича́їтися до чо́го.
Обжа́риваться, обжа́риться
1) засма́жуватися, засма́житися.
См. Изжа́риться. Хорошо ли -рилось жаркое? – чи до́бре засма́жилась пече́ня?;
2) (
на солнце) обсма́люватися, обсмали́тися, обшква́рюватися, обшква́ритися, обпекти́ся.
-рился на солнце порядком – обсмали́вся на со́нці дово́лі;
3)
-риться на солнце, у печи (привыкнуть) – зви́кнути до со́нця, до пе́чи, вжа́ритися на со́нці, обжа́ритися ко́ло (біля́) пе́чи;
4) (
сильно обмануться) обпекти́ся на чо́му.
Обыка́ть, обы́кнуть – звика́ти, зви́кнути, ого́втуватися, ого́втатися, призвича́юватися, призвича́їтися до ко́го, до чо́го.
Осва́[о́]иваться, осво́иться с чем – призвича́юватися, призвича́їтися, звика́ти, зви́кнути до чо́го, до ко́го, ого́втуватися, ого́втатися з чим, ким, де, об[у]го́втуватися, об[у]го́втатися з чим, ким, де, приго́втатися де, обвика́ти, обви́кнути де, оббува́тися, оббу́тися де, з чим, з ким, осві́йчитися де, з чим.
Осва́иваться с новым положением – призвича́юватися до ново́го стано́вища, звика́ти на ново́му.
-ваться с чужими обычаями – призвича́юватися (обвика́ти) до чужи́х звича́їв.
-иться (свыкнуться) с мыслью – зви́кнутися з ду́мкою.
Пова́живаться, пова́диться
1) уна́джуватися, уна́дитися, пона́джуватися, пона́дитися, зана́дитися, прина́джуватися, прина́дитися, ула́ситися, (
о многих) повна́джуватися до ко́го, до чо́го, в що. [Уна́дився-ж наш Ва́силь до старо́го Нау́ма що-день (Кв.). Діте́й ті́льки раз-два помани́, то так і пона́дяться, разі́в де́сять на день біжа́ть сюди́. Прина́дився вовк до ове́ць. Чого́сь ті соба́ки зана́дилися до на́шого подві́р’я];
2) (
привыкать) звика́ти, зви́к(ну)ти до ко́го, до чо́го, спона́джуватися, спона́дитися, розпона́джуватися, розпона́дитися на що, навика́ти, нави́кнути до чо́го. [Як спона́диться кра́сти, то не одзвича́їш (Крим.). Злоді́ї зма́лечку навика́ють кра́сти].
Пова́дился кувшин по воду ходить, там ему и голову сложить – до́ти глек во́ду но́сить, до́ки ву́хо ввірве́ться; до ча́су зба́нок во́ду но́сить.
Повыка́ть, повы́кнуть – завика́ти, зави́кнути, звика́ти, зви́кнути, навика́ти, нави́кнути до чо́го.
Понавыка́ть, понавы́кнуть (к чему) – понавика́ти, нави́кнути (тро́хи), позвика́ти, зви́кнути (тро́хи), попризвича́юватися, призвича́їтися (тро́хи), попривча́тися, привчи́тися (тро́хи) до чо́го.
Попривыка́ть, попривы́кнуть – зви́кнути, приви́кнути, призвича́їтися (тро́хи); (во множ.) позвика́ти, попривика́ти, попризвича́юватися до чо́го. Срв. Привыка́ть.
Посвы́кнуться – зви́кнути до чо́го (пома́лу), (о мн.) позвика́ти.
Привыка́ть, привы́кнуть – звика́ти, зви́к(ну)ти (и зви́к(ну)тися), привика́ти, приви́к(ну)ти, призвика́ти, призви́кнути, навика́ти, нави́к(ну)ти, завика́ти зави́к(ну)ти, перевика́ти, переви́к(ну)ти, увика́ти, уви́кнути, зви́читися до ко́го, до чо́го (що роби́ти), призвича́юватися, призвича́їтися до ко́го, до чо́го, принату́рюватися, принату́ритися до чо́го, (осваиваться) обвика́ти, обви́кнути де, о(б)го́втуватися, о(б)го́втатися, приго́втатися, оббу́тися де, з ким з чим (см. Осва́[о́]иваться), (обживаться) обізнава́тися, обізна́тися де, з ким, з чим; (о мн.) позвика́ти, попривика́ти, понавика́ти, пообвика́ти, пови́кнути, попризвича́юватися до ко́го, до чо́го, попринату́рюватися до чо́го, пообго́втуватися з ким, з чим. [Я до то́го не зви́кла в ба́тька (Неч.-Лев.). Не звик пра́вди говори́ти. Чи вже позвика́ли ва́ші дівча́та у го́роді жи́ти? (Київськ. п.). Неха́й привика́є. Тут по́ки зви́кнуть о́чі, ду́же те́мно (Л. Укр.). Не нави́к ба́йдики би́ти (Кониськ.). Зави́кли зма́лку бала́кати ті́льки по-моско́вському (Грінч.). Пови́кли ляхи́ нас дури́ти (Куліш). Звика́й Христа́ сповива́ти (Грінч. III). Призвича́ювавсь до наро́днього по́буту (Єфр.). До то́го тре́ба призвича́їтись (Левиц.). Коро́ва принату́рилась ї́сти соло́му (Звиног.). Шви́дко він з не́ю (га́дкою) обго́втався – оббу́вся (Крим.). Оббу́лась у ха́ті. Він ті́лько обізна́вся, за́раз-же приста́в до музи́к (Свидн.)].
-вы́кнуть друг к другу – зви́кнути між собо́ю, зви́кнути оди́н (одне́) до о́дного.
-вы́кнуть ко всему – зви́кнути до всьо́го, до вся́чини.
Нам не -ка́ть – нам не звика́ти.
Пригля́дываться, пригляде́ться
1) придивля́тися, придиви́тися до ко́го, до чо́го, додивля́тися, додиви́тися, пригляда́тися, пригля́нутися до ко́го, до чо́го, (
реже) на що, (гал.) кому́, чому́, догляда́тися, догле́[я́]дітися, призира́тися, призрі́тися до ко́го, до чо́го, на що. [Здало́ся, що то сніг: придиви́вшися, поба́чив, що то пух бі́лий (Грінч.). Я тиня́вся, до всьо́го догляда́ючись (М. Вовч.). У ньо́го за спи́ною стоя́в учи́тель і пригляда́вся на папіре́ць (Васильч.). Додивля́юся та дослуха́юся та день сла́влю (М. Вовч.). Він ди́виться-призира́ється (Федьк.)];
2) призвича́їтися, обви́кнути, з[на]ви́кнути до чо́го;
3)
-де́ться кому (опротиветь) – надоку́чити, обри́днути, напри́кріти, напри́критися кому́.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Ночнушка, разг. – (ночная сорочка) льоля.
[Просто мама ніяк не може звикнути: Льоля та й Льоля, неначе Оля — не дівчинка, а нічна сорочка (Т.Чорновіл). Покопирсалася у сумці ще, знайшла свою нічну сорочку, ту, що привезла з дому. Рожеву льолю вона більше не одягне (Л.Романчук)].
Обговорення статті
Смерть
1) смерть, (
кончина) кончина, скін, (гибель) загибель, кінець, (образн.) вічний сон (покій), (разг.) капе́ць, капу́т, каюк, а́мба, (мифический образ, шутл.) безноса, кирпата, свашка, костомашка, костуха;
2) (
прост.) горе, біда, смерть;
3) (
прост., очень) до смерті:
бледен как смерть (разг.) – блідий як смерть;
борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, боротьба смерте́льна;
быть при смерти – бути на вмерті (на смерті, при смерті), (образн.) бути на Божій дорозі; (иногда) бути близьким смерті, (грубее) на ладан дихати, на тонку прясти;
видимая смерть – види́ма смерть, нехи́бна смерть;
видимая смерть страшна – видима смерть страшна (Пр.);
внезапная смерть – нагла (раптова) смерть;
вопрос жизни или смерти – питання життя або смерті;
гото́виться к смерти – ладна́тися на смерть, ла́годитися в Бо́жу путь, готуватися до смерті;
двум смертям не бывать, а одной не миновать – одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); дві смерті не буде (двом смертям не бути), а одної не минути (Пр.); чи пан, чи пропав — двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.);
до смерти, разг. – (очень) до смерті;
лежа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі);
любовь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть;
мнимая смерть – ні́би-сме́рть, га́дана смерть, завмертя́ (-тя́), завме́рлість;
на людя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́;
насильственная смерть – не своя смерть, ґвалтовна смерть;
нечаянная смерть – несподі́вана (на́гла) смерть;
обреченный на смерть – роко́ваний на згу́бу (на смерть, на стра́ту);
осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого;
осуждённый на смерть – засуджений на смерть (на го́рло, на згу́бу, на стра́ту);
отвратить смерть от кого – відверну́ти (відве́сти́, відвола́ти) смерть від кого;
от смерти и под камнем не скрыться – як не ховайся, а смерть тебе знайде (Пр.); від смерті і в печі не замажешся (не замуруєшся) (Пр.);
от смерти не уйдёшь – від смерті ані відхреститися, ані відмолитися (Пр.); смерті не відперти (Пр.); від смерті нема викупу (Пр.); зі смертю торгу нема (Пр.); на смерть нема зілля (Пр.); смерть нікого не мине (Пр.); як не живеш, а труни не минеш (Пр.); смерть — неминуща дорога (Пр.); смерть не питає: «Чи хочеш, чи не хочеш?» (Пр.);
пасть смертью храбрых – полягти (загинути) смертю хоробрих;
перед смертью не надышишься – перед смертю не надихаєшся (не надишешся) (Пр.); як не наївся, то не налижешся (Пр.);
помирать со смеху – конати зо сміху, вмирати зо сміху;
постигшая смерть – спостигла смерть;
промедление смерти подобно – зволікання (загаяння) до смерті подібне, зволікання — це смерть;
просто смерть, смерть да и только – смерть та й годі, лихо (горе, біда) та й годі;
смерти подобно – як смерть;
смерть как хочется – до смерті хочеться;
смерть на носу (перен.) – смерть за плечима; смерть близько, (грубее) смерть коло носа;
смерть не разбирает чина – смерть не перебирає (Пр.); смерть нікого не минає (Пр.); смерть усіх порівняє (Пр.);
спасти от смерти – визволити від смерті;
стоять на пороге смерти – стояти на порозі смерті; (образн.) гроші одказувати;
[только] за смертью посылать кого (шутл.) – [тільки] по смерть посилати кого;
убить, убиться на смерть – заби́ти, заби́тися на сме́рть;
ум за морем, а смерть за воротом – ду́мка за мо́рем, а смерть за плечи́ма;
хуже смерти – гірше від смерті, гірше за (ніж, як) смерть.
[Стара до нього, а він, лишенько, вже й гроші одказує (І.Нечуй-Левицький). Смерть — се ніч, спокі́йна, ти́ха (Л.Українка). Пусти мене, пусти! — стала благати Носа.— Якщо в тебе є крихітка серця, послухай мого благання. Життя, яке ти обіцяєш мені, гірше від смерті. Краще вбий мене! (Б.Лепкий). Таке життя було б од смерті гірше (Л.Українка). Смерть — лікар бідняка (німецька приказка). Для єврея на смертному одрі важливо почути голос Сари: «Спі спокойно, твої деньгі в надьожном мєстє.» Китаєць повинен випити чаю, прошепотіти коаня, подумати, що за династії Сінь було не краще, як за Мао Цзедуна, а зараз не гірше, як за династії Хань. Чистокровний німець мусить зустріти і провести смерть за інструкцією. Для італійця вищим шиком є смерть через повішення на варених макаронах. Щирий француз має встигнути перед смертю переспати з Жаннет. Найшляхетніша смерть для поляка — луснути з гонору. Істінному росіянину бажано видудлить усі припаси спирту, горілки, браги-одноднєвки, браги-одночавки і браги-п’ятімінутки, одеколону, лосьйону, очних і вушних крапель, денатурату, клею «БФ», антифризу та прочих горящих жидкостєй, вхопити глобуса, стиснути в любовних обятіях, і вже як почне тріщати і розсипатись на цурпалки, прохрипіти: «Ро-ді-на!» Щирому українцю, — ковтнув бузинової настоянки Стороженко, — перед смертю важливо подумати: «Ге, а кум здох раніше!» Востаннє обжертися, вилізти на піч і щасливо сконати… «Кхм… кхм… — прочистив горло Воробкевич. — Живемо і геройськи помираємо» (В.Даниленко). Роздуми про смерть загартовують душу (К.Кастанеда). Смерть людини схожа на зіграну ноту вічної симфонії, на виконання па вічного танцю, на зіграний акт вічної п’єси і навіть схожа на поцілунок вічного кохання, на розлуку з однією з форм на вічному шляху (Надія Кирчанова, перекл. Ши Т’єшена). Я навчився дивитися на смерть просто як на старий борг, який рано чи пізно доведеться заплатити (А.Айнштайн). Життя — черга за смертю, дурень той, хто лізе без черги (О. де Бальзак). Звикнути можна тільки до смерті інших (С.Є.Лєц). Говорити про смерть зі знанням справи можуть лише покійники (Лєшек Кумор). Смерть перетворює життя в долю (А.Моруа). Бути на світі може Пластмасовим Тільки щастя… Горе — тернове, — Справжнє, — Як біль. Як смерть… (Ігор Павлюк). Я попробував все… Залишилося — Досвід Смерті (Ігор Павлюк). — Річ тут, пане, ось яка,— вів далі Санчо.— Самі здорові знаєте, що сьогодні за столом, а завтра на столі; смерті не одперти; круть-верть, у черепочку смерть; кирпата свашка нікого не минашка; як проб’є час і година, то не одхреститься людина; смерть глуха, не пита, чи ти грішний, чи без гріха… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І таких людей прирівнюють до тореадорів чи картярів. Вихваляють їхню зневагу до смерті. А мені смішно, коли я чую про зневагу до смерті. Якщо коріння тієї зневаги не в усвідомленій відповідальності, то вона є тільки ознакою духовної убогості або надмірної молодості (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Наші досі молоді знання дають нам зрозуміти, навіщо загалом на світі є смерть: все-таки ми помираємо не для того, шоб померти і перетворитися в щось неживе, ми помираємо, щоб жити, ми помираємо задля життя, ми — часточка якогось плану (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). … у цьому шинку я нарешті усвідомив, що суть життя полягає у розпитуванні самого себе про смерть, як я поводитимусь, коли прийде мій час, що, по суті, це не просто розпитування самого себе про смерть, це розмова перед лицем нескінченності і вічності, що сам пошук розуміння смерті є початком розмислу в прекрасному і про прекрасне, бо роздумувати про безцільність тієї своєї дороги, яка, у будь-якому разі, закінчиться передчасним відходом, ця насолода і переживання своєї смерті, наповнює людину гіркотою, а отже, красою (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). Я вирізую повідомлення про смерть пекаря Нібура. Його там змальовано як доброго, люблячого чоловіка й батька, що завжди щиро піклувався про свою сім’ю. Я сам бачив, як фрау Нібур з розпущеним волоссям тікала з хати, а добрий Нібур біг слідом, шмагаючи її паском, і бачив руку, яку батько, що піклувався про сім’ю, зламав своєму синові Роланду, викинувши його в шаленстві із вікна. І коли цей кат сконав від апоплексичного удару в своїй пекарні, пригнічена горем удова повинна була б тільки радіти. Але вона раптом стала думати зовсім інакше. Все, що за життя витворяв Нібур, смерть стерла з її пам’яті. Він став ідеалом (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Ще недавно він дивився на смерть з тваринним жахом, а тепер зрозумів, що боятися її — означає боятися самого життя. трах смерти можна виправдати тільки безмежною прив’язаністю до всього, що є живого в людині. Хто не зважувався діяти, щоб піднести своє життя на нову висоту, хто байдуже задовольнявся власною немічністю, ті не можуть не боятися смерти, пам’ятаючи про той вирок, який вона виносить їхньому життю, що пройшло надаремне. Такі ніколи не жили на повну силу, та й чи жили вони взагалі? (Г.Філіпчук, перекл. А.Камю). Кажуть, що перед смертю ми знову бачимо найпрекрасніші миті життя (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). — Його тільки за смертю посилать, — сміялися друзі. Досміялися. Привів].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПРИВЫКА́ТЬ живомовн. принату́рюватися;
нам /им/ не привыка́ть стать ми /вони́/ давно́ зви́кли;
привыка́ющий що /мн. хто/ звика́ тощо, призвича́юваний, ста́вши принату́рюватися, зда́тний призвича́їтися, зму́шений зви́кнути, ма́йже зви́клий, напівзви́клий;
СВЫКА́ТЬСЯ ще призвича́юватися;
свыка́ющийся що /мн. хто/ звика́є тощо, призвича́юваний, ого́втуваний, зму́шений зви́кнути, прикм. призвича́йливий;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Навыкать, навыкнуть – звика́ти, -ка́ю, -ка́єш, зви́кнути, -ну, -неш.
Привыкать, привыкнуть – привика́ти, -ка́ю, -ка́єш, приви́кнути, -ну, -неш, звика́ти, зви́кнути.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Входить
• Без доклада не входить
– не спитавшись, не заходити.
• В одно ухо вошло, в другое вышло
– одним вухом слухає, другим випускає. Пр. Те йому вух не береться. Пр. Те йому вухами ллється. Пр. В одне вухо увійшло, а в друге вийшло. Пр. Одним вухом увіходить, а другим сходить. Пр.
• Войти в воду
– убрести [у воду]; уступити у воду.
• Войти в ежедневный обиход
– увійти в щоденний ужиток; ужитися.
• Вошедший в быт, обычай
– узвичаєний.
• Входить в мелочи, в подробности
– удаватися (вглядатися) у дрібниці, в подробиці, додивлятися (доглядатися) до дрібниць, до подробиць; розбиратись у дрібницях.
• Входить, войти в азарт
– розпалюватися, розпалятися, розпалитися (запалюватися, запалитися); розогніти; увіходити, увійти в азарт.
• Входить, войти в быт, в жизнь
– у[в]ходити, увійти (про багатьох докон. повходити) в побут; уживатися, ужитися; ставати, стати звичайною (звичайнісінькою) річчю; узвичаюватися, узвичаїтися; ставати, стати побутовим явищем (побутом).
• Входить, войти в возраст, лета…
– дійти (про багатьох подоходити) до зрілого (літнього) віку; дійти [до] літ.
• Входить, войти в действие, силу
(о законе) – набирати, набрати (набувати, набути) чинності, сили.
• Входить, войти в долги
– робити борги (довги); наробити боргів (довгів); напозичатися (про багатьох понапозичатися); довжитися, задовжитися; залазити, залізти (впадати, впасти) в борги (в довги). [Нетяжко в довги впасти, але тяжко з них вилізти. Пр.]
• Входить, войти в милость к кому
– підходити, підійти під ласку кому; здобувати, здобути ласку в кого; здобувати, здобутися ласки в кого. [А я тую дрібну ряску Заберу в запаску, Таки свойму козакові Підійду під ласку. Н. п.]
• Входить, войти в моду
– увіходити, увійти (про багатьох повходити) в моду; ставати, стати модним; на це тепер мода.
• Входить, войти в норму
– ставати, стати нормою (за норму); робитися, зробитися нормою.
• Входить, войти в обычай
– узвичаюватися, узвичаїтися; у(ві)ходити, увійти в звичай; повестися.
• Входить, войти во вкус чего
Див. вкус.
• Входить, войти в переговоры
– заходити, зайти в переговори (в перемови); розпочинати, (роз)почати переговори (перемови).
• Входить, войти в план
– увіходити, увійти в план, бути заведеним (занесеним, уписаним) у план; бути в плані.
• Входить, войти в положение кого, чьё
– ставати, стати на чиє місце; на місце кого; зглянутися на становище чиє; зглянутися на кого. [Зглянься на мене, бідну. Сл. Ум.]
• Входить, войти в пословицу, в поговорку
– ставати, стати (робитися, зробитися) прислів’ям; приказкою.
• Входить, войти в пререкания с кем
– заходити, зайти (вдаватися, вдатися) у суперечки (у перекір) із ким; заводити, завести суперечку з ким.
• Входить, войти в привычку
– ставати(ся), стати(ся) (робитися, зробитися) звичкою (звичаєм, навичкою).
• Входить, войти в роль
– звикати, звикнути (про багатьох позвикати) до [своєї] ролі; призвичаюватися, призвичаїтися до [своєї] ролі; увіходити, увійти в роль.
• Входить, войти в силу
(о человеке) – у силу (в потугу) вбиватися, вбитися (про багатьох повбиватися); убиратися, убратися (про багатьох повбиратися); набиратися, набратися сили (потуги); употужнитися; (образн.) у колодочки (в пір’я, в пера, в пір’ячко, у палки) вбиватися, вбитися, повбиватися. [Я корюся, Поки в силу та в потугу вб’юся. П. Куліш. Юз в кінці повісті далеко не той, що на початку, коли вбивався в колодочки. Клоччя.]
• Входить, войти в славу
– слави заживати, зажити; убиватися, убитися в славу; набувати, набути слави; уславлятися, уславитися. [Ой не знав козак, ой не знав Супрун, а як славоньки зажити, Гей зібрав військо славне запорізьке Та й пішов він орду бити. Іст. п.]
• Входить, войти в соглашение
– поєднуватися, поєднатися; учиняти, учинити згоду; порозуміватися, порозумітися (погоджуватися, погодитися); укладати, укласти, уложити згоду; уступати, уступити в згоду. [Пани, теє зрозумівши, згоду учинили: Підкинувшись під Умань, Ґонту ізловили… Максимович.]
• Входить, войти в соприкосновение с кем
– стикатися, зіткнутися з ким.
• Входить, войти протискиваясь, протолпиться куда
– усуватися, усунутися куди; протовплюватися, протовплятися, протовпитися (протискуватися, протискатися, протиснутися) куди. [За народом так насилу протовпились до хати. Квітка-Основ’яненко. Крізь натовп хутко протискувалась якась постать. Панч.]
• Входить, войти с представлением
– звертатися, звернутися з поданням (з пропозицією).
• Входить в состав чего
– увіходити до складу (в склад) чого.
• В чужие мысли не войдёшь
– чужої думки не збагнеш (не вгадаєш); Чужа гадка — загадка. Пр. Ніхто не знає, що хто гадає. Пр.
• Он ни во что не входит
– він ні за (про) що не дбає; він ні до чого не береться; він ні в що (ні до чого) не втручається.
• Это входит в расчёты кого
– це має на увазі хто; на це важить (розраховує) хто.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Звика́ти, -ка́ю, зви́кти, зви́кнути, прош. звик – привыкать, привыкнуть.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

звика́ти, -ка́ю, -ка́єш; зви́кнути, -кну, -кнеш до чого

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Завика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. зави́кнути и зави́кти, -кну, -неш, гл. = Звикати, звикнути.
Звика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. зви́кнути и зви́кти, -ну, -неш, гл. Привыкать, привыкнуть. Хто не звик правди поважати, той завше ласий панувати. Ном. № 1132.
Зви́кнути, -ся и зви́кти, -ся. См. Звикати, -ся.
Увика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. уви́кнути, -ну, -неш, гл. = Звикати, звикнути. Вх. Зн. 72. Ввикай Христа сповивати. Грин. III. 32.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

астрона́втка, астрона́вток; ч. астрона́вт
фахівчиня з астронавтики; космонавтка. [Американо-українська астронавтка полетіла в складі екіпажу (з семи астронавтів) «Індевор». (Україна молода, 2019). Американська астронавтка [Шенон Лусид] навчатиме дітей англійської. (Урядовий кур’єр, 26.02.2016). Італійська астронавтка [Саманта Крістофоретті] візьме з собою у космос кавоварку (5 канал, 21.11.2014). Астронавтка [Ван Янпін] прочитала лекцію з космосу. (BBC, 20.06.2013). У Новому Яричеві, де живуть двоюрідні брат Михайло і сестра Марія, астронавтку вітали хлібом-сіллю, державним гімном. (Високий замок, 2008). Через ласку Божу, я повірила, що все можливе – навіть стати астронавткою. (Вісті Комбатанта, 1998). До всього цього астронавтка звикла досить швидко, от тільки ніяк не могла звикнути до цифри на календарі – 11 200 рік. (Василь Бережний «Сонячна сага», 1975).]
див.: космона́втка
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Заобыка́ть, заобы́кнуть = звика́ти, привика́ти, призвича́юватись, зви́кнути, приви́кнути, призвича́їтись. — Ой хоч не привикла, та треба привикати. н. п. — Призвичаюсь до недолї, що один на сьвітї, як билина в чистім полї, останусь тужити. Ос.
Изво́льничаться = узя́ти во́лю, зви́кнути до сваво́лї, розпусти́ти ся. — Узяла свою волю — куди хо́че, туди йде і нїчого ти її й не питай. Чайч.
Изворова́ться = зви́кнути до зло́дїйства, злодїйкуватим ста́ти.
Навыка́ть, навы́кнуть = звика́ти, привча́ти ся, призвича́ювати ся, зви́кнути, привчи́ти ся, призвича́їти ся. – Та вже привчила ся до дїла.
Наторѣ́ть = зви́кнути, нави́кнути, привчи́ти ся, призвича́їти ся, наби́ти ру́ку (до чого).
Обвика́ть, обвы́кнуть = привика́ти, звика́ти (С. Аф.), призвича́ювати ся, приви́кнути, зви́кнути (С. Аф.), призвича́їти ся, обго́втати ся (С. Л.), ого́втати ся (С. З.). — Чи привикла, сестро, та на чужинї жити? Ой хоч не привикла, та треба привикати. н. п. — Призвичаюсь до недолї, що один на сьвітї, як билина в чистім полї, останусь тужити. Ос. — Та вже вона тута з нами оговтаєть ся. С. З.
Обыка́ть, обы́кнуть = звика́ти, привика́ти, призвича́ювати ся, зви́кнути, приви́кнути, призвича́їти ся, обго́втати ся. С. Л. — Призвичаюсь до недолї, що один на сьвітї, як билина в чистім полї останусь тужити. Ос. — Дайте їй обговтатись, то вона й сама возыметь ся за дїло. Сп. — Чи привикла, сестро, та на чужинї жити? н. п.
Одержа́ть, оде́ржинать, ся = 1. оде́ржати, отри́мати, оде́ржувати, отри́мувати. — Коториї добре на сїм сьвітї жили, отримають вічноє в небі царство. Б. Н.—Одержа́ть, оде́рживать верхъ = го́ру взя́ти, бра́ти. 2. зви́кнути, призвича́їти ся, обго́втати ся, звика́ти, призвича́ювати ся.
Пова́живаться, пова́диться = звика́ти, зви́кнути; уна́жувати ся, уна́дити ся (С. Л. Ш.), пона́дити ся (С. Л.), зна́дити ся (С. Л.), зана́дити ся, роспона́дити ся. — Звик по неділях байдики бити, так і в понедїлок не візьметь ся за роботу. Кн. — Унадив ся, як свиня у моркву. н. пр. — Посіяла мак над водою, та внадив ся дяк з бородою. в. п. Под. — Унадилась свинота до чужого болота. н. пр. — Як вовк до кошари унадив ся. н. пр. — Лисичка внадилась до тиєї яблуньки. н. к. — Оце помічаю, що вона понадилась проти череди і під вербу виходити. Кн. — В той садок до яблук занадив ся сокіл. н. к. — Роспонадив ся вовк, ще йде. н. к. Ман.
Понавыка́ть, понавыкну́ть = понавика́ти, позвика́ти, понавча́ти ся, попривча́ти ся, попризвича́ювати ся, нави́кнути, зви́кнути, привчи́ти ся, призвича́їти ся (по троху).
Попривыка́ть, попривы́кнуть = позвика́ти, попривика́ти, понавика́ти, обго́втати ся, пообго́втати ся, ого́втати ся (С. Л.), нави́кнути (С. Л.), зви́кнути і д. Привыка́ть. — Та вже вона тут з нами оговтаєть ся. С. З. — Позвикали пить горілку.
Посвы́кнуться = зви́кнути до чо́го (по малу).
Прива́живать, прива́дить, ся = 1. прива́блювати, ва́бити (С. З.), прина́жувати, на́дити, прима́нювати, прива́бити, прина́дити (С. З. Л.), примани́ти, спона́дити, ся, про кілько — поприна́жувати і т. д. — Чи я тобі не казала, не наказувала, щоб ти хлопцїв не водила, не принажувала н. п. — Я своїм дїтям цукерків не купую: це ви їх спонадили. Кр. 2. привча́ти, ся, привика́ти, призвича́ювати, ся, звика́ти, привчи́ти, ся, приви́кнути, призвича́їти, ся, зви́кнути.
Свыка́ться, свы́кнуться = звика́ти, ся, привика́ти, приви́кнути, зви́кнути, призвича́їти ся, ого́втати ся. — Призвичаївсь до недолї. — Оговтав ся з своєю долею. Кн. — Чи привикла, сестро, та на чужинї жити? Ой хоч не привикла, то треба привикати. н. п.

Запропонуйте свій переклад