Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 74 статті

Шукати «злет*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Злеть (становиться более злым) – злі́ти, (ещё более) злі́шати, люті́шати. [Не молоді́є, не старі́є, а ті́льки де-да́лі злі́є (Шевч.)].

Взлета́ние, взлёт – зліта́ння, (сов.) злеті́ння, зліт (р. зльо́ту).

Взлета́ть, взлете́ть – зліта́ти, злеті́ти, виліта́ти (на що), зли́ну́ти, зніма́тися, зня́тися; (о многих) позліта́ти, повиліта́ти. [Злеті́в пі́вень на воро́та. Пта́шка ви́летіла на висо́кого ду́ба. З стін руї́ни з га́ласом зняло́сь вороння́ (Коцюб.). Пі́вні позліта́ли аж на ха́ту]. • Взлете́ть выше чего – злеті́ти над що. [Злеті́в він над хма́ри (Самійл.)]. • Взлета́ть вверх и вниз – гра́ти. [Вороння́ гра́є: підлети́ть ду́же ви́соко, а тоді́ лети́ть до ни́зу (Звиног.)].

Воспаря́ть, воспари́ть – здійма́тися (зніма́тися) здійня́тися (зня́тися) вго́ру, зно́ситися, знести́ся, зліта́ти, злеті́ти, зли́нути (вго́ру), буя́ти (несов. в.). [Буя́ли в не́бо кри́лами орли́ці (Гр.). Зли́нути орли́цею ви́соко (Л. Укр.). Найви́ще, до чо́го мо́же зли́нути ду́мка лю́дська (Єфр.)].

Кото́рый – 1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Той пита́ється (вовкі́в): «Котри́й коня́ ззів?» (Поділля, Дим.). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (Н.-Лев.). «Піді́ть-же в ліс, – кото́рий лу́чче сви́сне?» (Рудч.)]. • -рый (теперь) час? – котра́ (тепе́р) годи́на? • В -ром часу? – в котрі́й годи́ні, (зап.) о котрі́й годи́ні? (когда) коли́? • Когда вы уезжаете? • В -ром часу, то есть? (Турген.) – коли́ ви ї́дете? О котрі́й годи́ні, себ-то? • -рое (какое) число сегодня? – котре́ число́ сього́дні? • В -ром (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́? • До -рых (каких) же пор? – до́ки-ж? до яко́го-ж ча́су? • -рый ей год? – котри́й їй рік? • -рым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)? • -рую из них вы более любите? – котру́ з них (з їх) ви бі́льше коха́єте? • -рого котёнка берёшь? – котре́ котеня́ бере́ш? • А в -рые двери нужно выходить – в те или в эти? (Гоголь) – а на котрі́ две́рі тре́ба вихо́дити – в ті чи в ці? • -рый Чацкий тут? (Гриб.) – котри́й тут Ча́цький? • Скажи, в -рую ты влюблён? – скажи́, в котру́ ти зако́ханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дк[н]о!; 2) -рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) – ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Ко́ні йому́ гово́рять: «ти ви́рви з ко́жного з нас по три волоси́ні, і як тре́ба бу́де тобі́ котро́го з нас, то присма́лиш ту волоси́ну, кото́рого тобі́ тре́ба» (Рудч.). Оди́н із їх – котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає – упаде́ ме́ртвий (М. Рильськ.). Розка́зує їм (вовка́м), котри́й що́ ма́є ззі́сти (Поділля. Дим.). По у́лиці йшов Васи́ль і не знав, на котру́ у́лицю йти (Н.-Лев.). А в Мару́сі аж два віно́чки – кото́рий – во́зьме, пла́че (Пісня). Вже у дівча́т така́ нату́ра, що кото́ра якого́ па́рубка полю́бить, то знаро́шне ста́не кори́ти, щоб дру́гі його́ похваля́ли (Квітка)]. • Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) – вона́ оповіда́ла, в (о) ко́трій годи́ні (или коли́: когда) госуда́риня звича́йно просипа́лась (прокида́лась), пила́ ка́ву. • Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот – він розповіда́є не зна́ю, котри́й раз ту са́му анекдо́ту. • Ни -рого яблока не беру: плохи – ні котро́го я́блука не беру́: пога́ні. [Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка)]. • -рый лучший, -рый больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.)]. • Не толпитесь! Кото́рые лишние, уходите! (Чехов) – не то́вптеся! котрі́ за́йві, йді́ть собі́; 3) (относ. мест.): а) в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий. [Пани́ч, що вкрав бич (Приказка). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (Рудч.). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М. Вовч.). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Шевч.). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). І це була́ пе́рша хма́ра, що лягла́ на хло́пцеву ду́шу (Грінч.). І молоди́ці молоде́нькі, що ви́йшли за́муж за стари́х (Котл.). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Шевч.). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (Куліш). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (Франко). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Смерть вільша́нського ти́таря – правди́ва, бо ще є лю́ди, котрі́ його́ зна́ли (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедера́тів так розка́зують лю́ди, котрі́ їх ба́чили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (Стор.). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (Рудч.). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (Куліш). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (Котл.). Но це були́ все осужде́нні, які́ поме́рли не тепе́р (Котл.). По́тім му́шу ви́дати кни́жку про поря́дки, які́ завели́сь на Украї́ні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий. [Черво́нець, що дав Залізня́к хло́пцеві і до́сі єсть у си́на того́ хло́пця, котро́му був да́ний; я сам його́ ба́чив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М. Рильськ.). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (Єфр.)]. • -рый, -рая, -рое, -рые – (иногда, для ясности согласования) що він, що вона́, що вони́ (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда́ то́му пачкаре́ві (контрабандисту), що він (который) пачки́ перево́зить (Чуб.). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (Котл.). От у ме́не була́ соба́чка, що вони́ (которая) ніко́ли не гри́злась із сіє́ю кі́шкою, а ті́льки гра́лись (Грінч. I). Пішли́ кли́кати ту́ю кобі́ту (женщину), що вона́ ма́є вме́рти (Поділля. Дим.)]. • Человек, -рый вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить). • Берег, -рый виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко. • Море, -рое окружает нас – мо́ре, що ото́чує нас. • Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево – є одно́ вида́ння ціє́ї кни́жки, що (или для ясности согласов що воно́) продає́ться ду́же де́шево. • -рого, -рой, -рому, -рой, -рым, -рой, -то́рых, -рым, -рыми и др. косв. п. ед. и мн. ч. – що його́, що її́, що йому́, що їй, що ним, що не́ю, що них (їх), що ним (їм), що ни́ми (ї́ми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), яко́го, яко́ї, яко́му, які́й, яки́м, яко́ю, яки́х, яки́м и т. д., кот(о́)ро́го, кот(о́)ро́ї, кот(о́)ро́му, кот(о́)рі́й, кот(о́)ри́х, кот(о́)ри́м и т. д. [Ой чия́ то ха́та з кра́ю, що я її́ (которой) не зна́ю? (Чуб. V). Ото́ пішо́в, найшо́в іще́ тако́го чолові́ка, що на́ймита йому́ тре́ба було́ (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживе́ш цари́цю, що їй (которой) слу́жиш (Куліш). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Грінч.). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ (которую стережёт) ба́ба-яга́ (Рудч.). В Катери́ні вже обу́рювалась го́рдість, що її́ ма́ла вона́ спа́дщиною від ма́тери (Грінч.). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ (которую) хова́ють від ме́не? (Франко). Пра́ця, що її́ подаю́ тут читаче́ві… (Єфр.). І ото́й шлях, що ним (которым) прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (Єфр.). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Грінч.). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (Рудч.). Стоя́ть ве́рби по-над во́ду, що я їх (которые я) сади́ла (Пісня). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх (кости которых) взяли́сь уже́ пра́хом (Куліш). Про що́ життя́ тим, що їм (которым) на душі́ гі́рко? (Куліш). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми (которыми) простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Що́-б то тако́го, коли́ й жі́нку не бере́ (чорт), котру́ я зоста́вив на оста́нок? (Рудч.). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (Мирний). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (Франко). Жий вже собі́ а вже з то́ю, кото́ру коха́єш (Чуб. V). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М. Рильськ.). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (Куліш). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). З того́ са́мого Ромода́нового шля́ху, яки́м ішо́в па́рубок… (Мирний). Почува́ння, яки́м про́нято сі ві́рші, врази́ло її́ надзвича́йно (Грінч.). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (Єфр.). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (Крим.)]. • -рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) – (обычно) що, вм. що йо́го, що її́, що їх; иногда и в др. косв. п. – що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Все за то́го п’ятака́ що вкрав мале́ньким у дяка́ (Шевч.). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудч.). І намі́тку, що держа́ла на смерть… (Н.-Лев.). Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Шевч.). При́колень, що (вм. що ним: которым) припина́ють (Чуб. I). Оси́ковий при́кілок, що (которым) на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. III)]. • Книга, -рую я читаю – кни́га (кни́жка), що я чита́ю или що я її́ чита́ю. • Надежды, -рые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли). • Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены – через яки́йсь релігі́йний катаклі́зм, що його́ причи́ни ще не ви́яснено гара́зд (Крим.). • Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был – він (Нечу́й-Леви́цький) не ма́ло вніс ново́го в скарбни́цю само́ї на́шої літерату́рної мо́ви, яко́ї до́брим знавце́м і ма́йстром він безпере́чно був (Єфр.) или (можно было сказать) що до́брим знавце́м і ма́йстром її́ він безпере́чно був. • Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались – вели́кі письме́нники, що на їх тво́рах (на тво́рах яки́х) ми вихо́вувались. • Изменил тем, в верности -рым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся). • С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх) и т. д. – з кот(о́)ри́м (з кот(о́)ро́ю), до кот(о́)ро́го (до кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ро́го (в кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ри́х, на кот(о́)ро́му (на кот(о́)рій), через кот(о́)ри́й (через кот(о́)ру), про кот(о́)ри́х и т. д., з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х и т. д. [Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти (с которыми сердце собиралось жить), їх люби́ти? (Шевч.). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). От вихо́де ба́ба того́ чолові́ка, що він купи́в у йо́го (у которого купил) кабана́ (Грінч. I). Козака́ми в Тата́рщині зва́но таке́ ві́йсько, що в йо́му були́ самі ула́ни, князі́ та козаки́ (Куліш). Ба́чить бага́то гадю́к, що у їх на голові́ нема́є золоти́х ріг (ро́гів) (Грінч. I). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (Котл.). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М. Рильськ.). А то про яку́ (ді́вчину) ти ка́жеш, що до не́ї тобі́ дале́ко? (Квітка). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го (на которое) вода́ (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (Рудч.). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (Єфр.). Рома́ни «Голо́дні го́ди» та «Палі́й» (П. Ми́рного), що про їх ма́ємо відо́мості… (Єфр.). Ди́виться в вікно́ – ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (Рудч.). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (Куліш). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Візьму́ собі́ молоду́ ді́вчину, із котро́ю я люблю́сь (Грінч. III). А парубки́, а дівча́та, з котри́ми я гуля́в! (Н.-Лев.). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (Рудч.). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (Рудч.). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (Куліш). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Грінч.). Він (пан) знов був си́льний та хи́трий во́рог, з яки́м тру́дно було́ боро́тись, яки́й все перемо́же (Коцюб.). О́пріч юна́цьких спроб, про які́ ма́ємо згадки́ в щоде́ннику, але які́ до нас не дійшли́ (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у -рого), що з не́ї (из -рой), що на йо́му (на -ром), що про не́ї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішо́в до то́го коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) золота́ гри́ва (Рудч.). Хто мені́ діста́не коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) бу́де одна́ шерсти́на золота́, дру́га срі́бна, то за то́го одда́м дочку́ (Рудч.). А де-ж та́я крини́ченька, що (вм. що з не́ї: из которой) голу́бка пи́ла? (Чуб. V). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Дожда́вшись ра́нку, пома́зала собі́ о́чі росо́ю з то́го де́рева, що (вм. що на йо́му: на котором) сиді́ла, і ста́ла ба́чить (Рудч.). Хоті́в він було́ засну́ть у тій ха́ті, що (вм. що в ній или де: в которой) вече́ряли (Грінч. I). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). У той день, що (вм. що в йо́го или коли́: в который) бу́де війна́, при́йдеш ране́нько та розбу́диш мене́ (Рудч.). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (Рудч.) (вм. що в не́ї (в которую) брат каза́в їй не ходи́ти) (Грінч.). Одвези́ мене́ в ту но́ру, що ти лежа́в там (вм. що в ній (в которой) ти лежа́в) (Грінч. I). Він пішо́в до тих люде́й, що (вм. що в них: у которых) води́ нема́є (Грінч. I)]. • Это человек, за -рого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (или сокращенно що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся. • Это условие, от -рого я не могу отказаться – це умо́ва, що від не́ї я не мо́жу відмо́витися (від яко́ї я не мо́жу відмо́витися). • Материя, из -рой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́. • Дело, о -ром, говорил я вам – спра́ва, що я про не́ї (що про не́ї я) говори́в вам; спра́ва, про яку́ я вам говори́в. • Цель, к -рой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне. • У вас есть привычки, от -рых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися). • Король, при -ром это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося. • Обстоятельства, при -рых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув. • Условия, при -рых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця. • Люди, среди -рых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс. • Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися. • В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (-рой) и т. п. (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [До́вго вона́ йшла у той го́род, де (вм. що в йо́му: в котором) жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (Рудч.). Ука́зуючи на те де́рево, де (вм. що на йо́му) сиді́ла Пра́вда (Рудч.). Висо́кії ті моги́ли, де (вм. що в них) лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Шевч.). В Га́дячому Пана́с (Ми́рний) вступи́в до повіто́вої шко́ли, де і провчи́вся чоти́ри ро́ки (Єфр.). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де (вм. що не́ю: по которой) йому́ тре́ба йти (Квітка). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ (вм. що на йо́го: на который) пха́ли її́ соція́льні умо́ви (Єфр.). Прокля́тий день, коли́ я народи́вся (Крим.). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М. Рильськ.)]. • Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин – красноя́рська в’язни́ця, де сиді́в т. Ленін («Глобус»). • Дом, в -ром я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив. • Река, в -рой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що (вм. що в ній) ми купа́лись. • В том самом письме, в -ром он пищет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (вм. що в йо́му він пи́ше; в яко́му він пи́ше (Єфр.)). • Страна, в -рую мы направляемся – краї́на, куди (вм. що до не́ї) ми просту́ємо. • Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості. • Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода – стано́вище, де (или що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (или що) нема́ ра́ди. • Постановление, в -ром… – постано́ва, де… • Принято резолюцию, в -рой… – ухва́лено резо́люцію, де… • Произведение, в -ром изображено… – твір, де змальова́но. • Картина народной жизни, в -рой автором затронута… – карти́на наро́днього життя́, де (в які́й) а́вто́р торкну́вся… • Общество, в -ром… – суспі́льство, де… • В том году, в -ром это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось. • В тот день, в -рый будет война – то́го дня, коли́ бу́де війна́; того́ дня, що бу́де війна́ (Рудч.). • Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни. • Эпоха, в продолжение -рой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́… • Эпоха, во время -рой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї, що тоді́. • Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось – але найбі́льше, звича́йно, вплива́в той са́мий час, за яко́го все те ді́ялось (Єфр.) или (можно сказать) коли́ все те діялось. • Война, во время -рой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й). • Зима, во время -рой было так холодно, миновала – зима́, коли́ було́ так хо́лодно, мину́ла. • Тот – кото́рый – той – що, той – яки́й, той – кот(о́)ри́й. [А той чолові́к, що найшо́в у мо́рі дити́ну, сказа́в йому́ (Грінч. I). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Два змі́ї б’ють одно́го змі́я, того́, що в йо́го (у которого) була́ Оле́на Прекра́сна (Грінч. I). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (Єфр.). Щоб догоди́ти вам, я візьму́ собі́ жі́нку, якщо ви на́йдете ту, котру́ я ви́брав (М. Рильськ.)]. • Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Крим.). • Такой – кото́рый – таки́й – що, таки́й – яки́й (кот(о́)ри́й). [Коли́ таки́й чолові́к і з таки́ми до́вгими у́сами, що ни́ми (которыми) він лови́в ри́бу (Грінч. I)]; б) в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. – ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли – от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котрі́ земляки́ особи́сто були́ знайо́мі з Димі́нським, тих Акаде́мія ду́же про́сить писа́ти спо́мини за ньо́го (Крим.). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Чум. Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). Диви́сь, кото́ра гу́ска тобі́ пока́зується кра́сна, ту й лови́ (Грінч. I). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (Чуб. V). Кото́рая сироти́на, ги́не (Чуб. V) (вм. кото́рая сироти́на, та ги́не)]. • -рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. • -рый бог вымочит, тот и высушит – яки́й (котри́й) бог змочи́в, таки́й і ви́сушить (Номис); 4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, кот(о́)ри́йсь, яки́й(сь); см. Ино́й 2. [А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (Куліш). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)]. • -рые меня и знают – котрі́ (де́котрі) мене́ і зна́ють. • Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) – слід-би голуби́ порахува́ти, не пропа́ли-б котрі́; 5) кото́рый – кото́рый, кото́рые – кото́рые (один – другой, одни – другие: из неопределен. числа) – кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, кот(о́)рі́ – кот(о́)рі́, яки́й – яки́й, які́ – які́. [А єсть такі́ гадю́ки, що ма́ють їх (ро́ги): у котро́ї гадю́ки бува́ють вони́ бі́льші, а в котри́х ме́нші (Грінч. I). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий – ко́ником гра́ється, кото́рий – орі́шки пересипа́є (М. Вовч.). Кото́рих дівча́т – то матері́ й не пусти́ли в дру́жки, кото́рі – й сами́ не пішли́, а як й іду́ть, то все зідха́ючи та жа́луючи Олесі (М. Вовч.). Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.)].

Непроизво́льный – мимові́льний, несамові́льний, несамохі́тній. [Мимові́льне, важке́ зідха́ння злеті́ло з Ге́рманових груде́й (Франко). Профе́сор з мимові́льним у́сміхом ви́писав цю тира́ду (Крим.)]. • -ное движение – мимові́льний рух.

Ниспуска́ть, ниспусти́ть – спуска́ти, спусти́ти, пуска́ти, пусти́ти вниз кого́, що. • Ниспу́щенный – спу́щений, пу́щений вниз. -ться – 1) (стр. з.) спуска́тися, бу́ти спу́щеним, пу́щеним уни́з; 2) (возвр. з.) спуска́тися, спусти́тися, (слетать) зліта́ти, злеті́ти, зли́нути на ко́го, на що, куди́.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Аист, зоол. – чорногу́з, леле́ка, бу́сел, бусол, бузько́, бо́цюн, боцян, жабоїд; (только о самце) ле́лич, леле́чич: • детёныш аиста – чорногузеня́, чорногузик, бусленя́, лелеченя́, лелеча́. [Доля Жабам догодила — Лелеку королем зробила (Л.Глібов). На одній сіножаті й віл пасеться, і бузько жаби ловить (Номис). Пан походжає, як чорногуз. Нагнувся, ткнув в покіс носом. «Добре сінце?» — «Як золото чисте…» — «Складайте ж, люди, складайте, щоб дощ не заскочив», — і позирає на небо. Заклав руки в кишені, штани на ньому чорні, а куртка біла, — і знов зацибав по луці, як чорногуз (М.Коцюбинський). З низин летіли в село бусли (М.Коцюбинський). Заклекотів запізнений бузько на сусідовій хаті (І.Франко). Так і живем… І в лелечати Ростуть не крила — рискалі… І навіть лопухи вухаті — І ті пішли у москалі. Дніпро не знає де Дніпро, Дніпро не відає, де Київ. І брата брат за хліб й добро Веде на правду до Батия (Тарас Мельничук). Весняний ранок був м’який і теплий, од землі ще біленька пара здіймалась, коли Денис побачив на стрісі боцюнів. — Лелеки! Лелеки! — злетіло з Денисових уст, проте злетіло тихенько, бо він боявся наполохати птахів (Є.Гуцало). Чомусь пам’ятаю, що річка звалася Леглич. Було в ній каміння — як сто бегемотячих спин. А той цибатий, на клуні, звався лелечич. А те запахуще — любидра, канупер і кмин (Л.Костенко). … господар хати з того часу, як ти, біла лелеко, змостиш у них на стрісі гніздо, пильно оберігає його — дітям своïм каже: не можна розоряти твого, біла лелеко, гнізда, не можна видирати твоïх, біла лелеко, яєць, не можна видирати твоïх, біла лелеко, лелеченят, не можна займати тебе, біла лелеко, саму і твого лелечича, не можна убивати тебе, біла лелеко, саму і твого лелечича, і твоïх лелеченят… (В.Голобородько). Довжелезними ногами Ходить Бусол берегами, Ледве зовсім не загруз Довгошиїй Чорногуз, Стихли жаби — небезпека! Поряд клекотить Лелека. Ходить-бродить Жабоїд, — Де сховався мій обід? Вихваляється Дзьобун, — Не сховається цвіркун! Ось і загадка для вас, Скільки птахів є у нас? (Таїсія Цибульська). Дівчата, для того щоб до вас прилетів лелека, спочатку має попрацювати дятел].

Баран – 1) (зоол.) баран; (кладенный) валах, (неклад. для племя) авряк; 2) (баранця шкура) смух, смушок; 3) (глупе) баран; 4) (воен.) таран; 5) коловорот: • вернёмся к нашим баранам – (франц.) вернімось (вертаючись) до наших баранів; • горные бараны – гірські барани; • как стадо баранов – як бараняче стадо; як отара; • лупит глаза, смотрит, как баран на новые ворота – дивиться, як теля (баран) на нові ворота (двері); витріщив очі, як цап на нові ворота; дивиться, як чорт на попа; дивиться, як кошеня в каганець; витріщивсь, як коза на різника; вирячився; • смотрит бараном – витріщив очі, як баран (як теля, як коза, як цап); • стать как баран (перен.) – збараніти; • уперся как баран – уперся як баран (як цап, як свиня); затявся, хоч ріж; хоч йому кіл (коляку) на голові теши (бий, городи); [так як] на пню (на пеньку) став (на пень з’їхав); цапком став; хоч вогню до нього прикладай; ти йому «стрижене», він тобі «голене». [Баран на лузі цінніший за барана в горах (Пр.). Вилупив баньки, як зарізаний баран (Пр.). Де пан — баран, там і мужик — хам (Пр.). Хоч ти йому коляку на голові теши, а він усе — дай та дай! Ну, люди!.. (Б.Грінченко). Вони знали господаря свого, сі барани і ягниці, і з радісним беканням терлись до його ніг (М.Коцюбинський). — Чому він їм не наступив на шиї? Ото б то дякували !.. Барани! (Л.Українка). Заточуючись, біг скільки духу, переляканий, а за ним гнався з ломакою Максим, набагато менший за друга, але такий от затятий, — він гнав нещасного друга, як барана, вздовж по шляху, гнав його туди, де їх обох чекав порятунок. Так вони вдвох утекли від загибелі, що вже була неминучою… (І.Багряний). Цівадіс не брав кайла до рук, тинявся від одного вогнища до другого, відбирав у кого які були продукти і з того жив. їв страшенно багато, і якби його, прив’язати до ясел, у яких лежав баран, то за якийсь час там залишилися б роги та ратиці (Г.Тютюнник). Кожен баран має відповідати за свої яйця (Валерій Пустовойтенко). До наших баранів вертаючись, скажу вам, що з призводу високих небес походження і родовід Ґарґантюйський дійшли до нас повнішими, ніж будь-які інші, поминаючи родовідну книгу Месії, але про неї — мовчок, бо тут не моє мелеться, до того ж іще й враги роду людського, себто обмовники й Гіппократи, всі як один проти таких згадок (А.Перепадя, перекл. Ф.Рабле). Сеє сказавши, стиснув Росинанта острогами і, наваживши вперед списа, блискавкою злетів із пагорка на шлях. Санчо з усіх сил гукав йому навздогінці: — Верніться, пане мій Дон Кіхоте! От їй же Богу, ви вдаряєте на баранів та овець! Верніться, кажу, бодай мого батька мордувало! От уже навісна голова! Дивіться, там же нема ніякісіньких лицарів та велетнів, ані збруй, ані котів, ані щитів цілих чи ділених, ані полів лазурових чи мара їх знає яких! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). А все, що можна покласти в торбу, мої приятелі забирають собі; гребінці, ліхтарики, чашки, всілякі дрібниці й навіть віночки наречених. Здається, ми наміряємося жити ще віки. Крадемо, щоб розважитись, удаємо, ніби в нас попереду ще багато часу. Всім кортить увічнитись. Гармати для нас — просто гуркіт. Саме через таке ставлення ві́йни існують ще й досі. Навіть ті, що, власне, роблять війну, не уявляють її. Діставши кулю в черево, вони б і далі підбирали по дорозі старі сандалі, які ще можуть «знадобитись». Отак і барани, впавши в передсмертних корчах на моріжок, і далі скубуть травицю (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Демократія — це коли вовк і баран голосують з питання: що з’їсти на обід. Свобода — це коли добре озброєний баран не поділяє результатів голосування (Б.Франклін). Баран, у якого було золоте руно, багатим не був (С.Є.Лєц). 1. Реклама: Компанія “Нові ворота” пропонує металопластикові вікна і двері, виготовлені на сучасному німецькому обладнанні. “Нові ворота!” Вам буде на що подивитись. 2. Якщо після перегляду новин на російському Першому каналі раптом вимкнути телевізора, то на темному екрані можна побачити барана, а якщо дивитися всією сім’єю, то відразу декількох].

Блевание – блювання, блювачка, ригання, ригачка. [Душна хата, заповнена випарами всяких напитків, риганням, бо й се відбувалося тут же, давила низькою стелею і ще більше розморювала п’яних людей (Г.Хоткевич). Як тільки ж ковтнув того дива, зараз така блювачка на нього напала, що геть-чисто все з себе викинув, а з великої натуги та надсади ще й потом рясним облився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Загалом проблема полягає в тому, як узгодити глибину п’яної душі з мілиною п’яного тіла? Як це пояснити і як це погодити? Як узагалі поєднати найвищий злет душі з жахливою ригачкою? (І.Пізнюк, перекл. Є.Пільха)].

Божественный – божестве́нний, богови́тий, божи́стий. [ — Божественна поезія! високі думи! — говорили разом Дашкович і Радюк (І.Нечуй-Левицький). Зволив божи́стий цезар-імператор у щоб Кнея Люція скарать вигнанням (Л.Українка). Ох, важко знаходити цей божистий слід у житті, яким ми живемо, в нашу добу, таку вдоволену, таку міщанську, таку бездуховну добу, серед цієї архітектури, цього ділового світу, серед цієї політики й цих людей! (Г.Гесе). Земну науку треба зрозуміти, щоб її полюбити, а божественну треба полюбити, щоб зрозуміти її (Блез Паскаль). У час безсоромних спекуляцій на мовному питанні, в час, коли декому кортить перетворити нашу мову на реґіональну, в час, коли наша мова нівечена й захаращувана, саме Лукашева спадщина покаже щонайвищі злети українського слова, саме Лукашева спадщина свідчитиме: українська мова божиста, українська мова богодана й богообрана (М.Фішбейн). Так говорив юнак той боговитий, І лиш монархів він не зворушив (М.Зеров, перекл. П.-Ж.Беранже). Усміхнувшись і щось сказавши своєю м’якою, нерозбірливою мовою, він сів на стілець, і Ашенбаха, який тепер бачив його в профіль, наново здивувала і навіть злякала справді божиста краса цього смертного (Є.Попович, перекл. Т.Мана)].

Взмывать, взмыть – зліта́ти, злеті́ти [вгору], шуга́ти, шугну́ти, шугону́ти [вгору], злинати, ли́нути, зли́нути, поли́нути.

Грач – грак, гайворон, (грачьё, соб.) га́йвороння, гайворонь. [Воли його коло воза Понуро стоять. А із степу гайворони До його летять (Т.Шевченко). Чорне волосся посивіло в його космами, од лівого виска він чорнявий як грак (М.Вовчок). З гадів по наших степах плазували величезні полози, жовтобрюхи, гадюки та всіх кольорів ящірки. З птичини по степах та лісах були дрохви, хохітва (стрепети), журавлі, лелеки, тетерева, куріпки, чайки, зозулі, одуди, шпаки, орли, соколи, яструби, горлиці, соловейки, гайворони, гави, сороки, чижі, щогли, жайворонки й інші птиці, а по річках та у Великому Лузі — лебеді, баби (пелікани), гуси, качки, чаплі, мартини (морські чайки) та кулики. Всього того водилася така сила, що як, було, злякати дичину пострілом, то вона, злетівши у повітря, заступала світ сонця (А.Кащенко). Налякане заколотом, знялось з сусідньої стріхи гайвороння (М.Коцюбинський). Прийшов грізний час для нашої Батьківщини. Як чорна гайворонь, обсіла нашу Україну російсько-«большевицька» грабіжницька орда, котра майже щодня робила у нас нові захвати, і Україна, одрізана звідусіль, може врешті опинитись в дуже скрутному стані (Нова Рада)].

Детективист, детективистка, детективщик, детективщица – детективіст, детективістка, детективник, детективниця. [Пишучи не те що про можновладців, а й про забагатілих нуворишів, московські детективістки вдаються уже до звичного, намуляного, як улюблений мозоль принца Лимона, штампу… (ПіК). Ірен Роздобудько злетіла мов ракета; вистрілила як рушниця в останньому акті; наочно довела справедливість першого закону діалектики; зрештою ввійшла в моду! — і все за якісь рік-два. Серйозні авторитети «сучукрлітпроцесу» і огледітися не встигли, як їх змусила потіснитися дамочка з глянсового часопису, детективниця, що почала друкуватися під підкреслено попсовим брендом літературного конкурсу «Коронація слова», до того ж від самого початку російськомовна, родом не звідкись там, а з Донецька (Яна Дубинянська). В українській літературі всі ніші майже порожні: заходь у будь-яку, там стане місця для тебе, чи ти детективіст, чи фантаст, чи автор любовних романів (Т.Антипович)].

Женоподобный – жінкуватий, жонови́дий, поді́бний до жі́нки: • делаться, стать женоподобным – бабі́ти, жінкува́тіти, збабіти, пожіно́читися. [Як наді́в очі́пка – відра́зу пожіно́чивсь (АС). Існує тип жінок-садисток, які вибирають собі в партнери жінкуватих чоловіків, молодших за себе, абсолютно підлеглих їм у всіх сферах життя (“Ти, дівчино з Подолля, В твоїх руках моя доля!”), і піддають їх моральному приниженню. От тоді й кажуть: “Іван плахту носить, а Настя – булаву” (О.Виженко). У давнину мужі були гожі й високі, а тепер вони схожі на дітей або карликів, та се лиш одна з багатьох ознак занепаду світу, який старіється. Молодь не хоче здобувати знань, вченість занепадає, цілий світ ходить догори ногами, сліпі провадять сліпих і штовхають їх у прірву, птахи падають, ще не злетівши, осел грає на лірі, а воли танцюють, Марії вже не до вподоби споглядальне життя, а Марті — діяльне, Лія безплідна, а в Рахилиних очах — розкошелюбство. Катон вчащає до лупанарів, а Лукрецій геть збабів (М.Прокопович, перекл. У.Еко)].

Который – 1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих) ко́три́й, (реже) кото́рий; 2) (из двух или из многих; числительно-разделит. знач) ко́три́й, (реже) кото́рий; 3) (относ. мест.) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у которого), що з не́ї (из которой), що на йо́му (на котором), що про не́ї (о которой), що в них (в которых); (в предшествующих главн. предложению придаточных предл.) ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается); 4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, котри́йсь, кото́рийсь, яки́й(сь): • берег, который виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко; • века, в продолжение которых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни; • в котором (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́?; • в котором (которой), в которых, на котором (которой), в который (которую), из которого (которой) (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї); • в котором часу? – о котрій годині? (реже у котрій годині?), котрої години?, коли?; • война, во время которой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й); • в том году, в котором это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось; • в том самом письме, в котором он пишет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (в яко́му він пи́ше); • дело, о котором говорили – спра́ва, що про не́ї (що про не́ї) говори́ли; спра́ва, про яку́ говори́ли; • дом, в котором я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив; • изменил тем, в верности которым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся); • источник, из которого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості; • король, при котором это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося; • которая птичка рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. (Номис); • которое (какое) сегодня число? – котре́ сього́дні число́?; • который Бог вымочит, тот и высушит – котрий (який) Бог змочив, той (такий) і висушить (Пр.); • который ему (ей) год? (разг.) – котрий йому (їй) рік?; • который, которая, которое, которые (в подчинительных предложениях после главного) – що, що він, що вона що воно, що вони, (реже) який, яка, яке, які, (зрідка) котрий, котра, котре, котрі; • кото́рый — кото́рый, кото́рые — кото́рые (один — другой, одни — другие; из неопределен. числа) – котри́й (кото́рий) — котри́й (кото́рий), котрі́ (кото́рі) — котрі́ (кото́рі), яки́й — яки́й, які́ — які́; • который-либо – котрий-небудь, котрий-будь, (какой-нибудь) який-небудь, якийсь; • который лучший, который больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший; • который раз – вкотре; • который тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дко (ви́дно)!; • который час? – котра година? которым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)?; • лес, который окружает нас – ліс, що ото́чує нас; • люди, среди которых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс; • материя, из которой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́; • многочисленные затруднения, с которыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися; • надежды, которые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли); • обстоятельства, при которых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув; • общество, в котором… – суспі́льство, де…; • положение, из которого трудно выйти (нет выхода) – стано́вище, де (що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (що) нема́ ра́ди; • постановление, в котором… – постано́ва, де…; • принято резолюцию, в которой… – ухва́лено резо́люцію, де…; • произведение, в котором изображено… – твір, де змальова́но; • река, в которой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що ми купа́лись; • с которым (которой), к которому (которой), в которого (которой), в котором (которой), в которых, на котором, через который, о которых – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх); з котри́м (кото́рим) (з котро́ю (кото́рою)), до котро́го (кото́рого) (до котро́ї (кото́рої)), в котро́го (кото́рого) (в котро́ї (кото́рої)), в котри́х (кото́рих), на котро́му (кото́рому) (на котрі́й, (кото́рій)), через котри́й (кото́рий) (через котру́ (кото́ру)), про котри́х (кото́рих); з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х; • страна, в которую мы направляемся – краї́на, куди ми просту́ємо; • такой — кото́рый – таки́й — що, таки́й — яки́й (котри́й, кото́рий); • тот — кото́рый – той — що, той — яки́й, той — котри́й (кото́рий); • у вас есть привычки, от которых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися); • условия, при которых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця; • цель, к которой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне; • человек, который вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить); • эпоха, во время которой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї (що тоді́); • эпоха, в продолжение которой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́…; • это человек, за которого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся; • я тот, которому внимала ты в полуночной тишине (Лермонтов) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Кримський). [І молодиці молоденькі, Що вийшли замуж за старих, Що всякий час були раденькі Потішить парнів молодих, І ті тут молодці стояли, Що недотепним помагали Для них сімейку розплодить; А діти гуртові кричали, Своїх паньматок проклинали, Що не дали на світі жить (І.Котляревський). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (І.Котляревський). До кого ж я пригорнуся і хто приголубить, Коли нема того, який мене любить? (І.Котляревський). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (І.Котляревський). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (І.Котляревський). А де ж тая дівчинонька, Що сонно блукала? (Т.Шевченко). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Т.Шевченко). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Т.Шевченко). Дивлю́ся — в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Т.Шевченко). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти, їх люби́ти? (Т.Шевченко). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (І.Рудченко). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Т.Шевченко). Висо́кії ті моги́ли, де лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Т.Шевченко). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (П.Куліш). Переживе́ш цари́цю, що їй слу́жиш (П.Куліш). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (П.Куліш). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (П.Куліш). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (П.Куліш). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (П.Куліш). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх  взяли́сь уже́ пра́хом (П.Куліш). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (П.Куліш). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М.Вовчок). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий — ко́ником гра́ється, кото́рий — орі́шки пересипа́є (М.Вовчок). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (П.Мирний). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (П.Чубинський). Кото́рая сироти́на, ги́не (П.Чубинський). Це вже тобі не та мала Оксанка, Що ти було їй робиш веретенця (Л.Українка). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Б.Грінченко). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Б.Грінченко). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Б.Грінченко). Якби знав я чари, що спинять хмари. Що два серця можуть ізвести до пари… (І.Франко). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (І.Франко). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (І.Франко). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ хова́ють від ме́не? (І.Франко). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (І.Нечуй-Левицький). «Піді́ть-же в ліс, — кото́рий лу́чче сви́сне?» (І.Рудченко). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (І.Рудченко). Ди́виться в вікно́ — ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (І.Рудченко). Пішо́в до то́го коня́, що золота́ гри́ва (І.Рудченко). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (І.Рудченко). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (І.Рудченко). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (І.Рудченко). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ ба́ба-яга́ (І.Рудченко). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (І.Рудченко). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудченко). Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (І.Рудченко). До́вго вона́ йшла у той го́род, де жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (І.Рудченко). Ука́зуючи на те де́рево, де сиді́ла Пра́вда (І.Рудченко). Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка). Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (І.Рудченко). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (О.Стороженко). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М.Рильський). Оди́н із їх — котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає — упаде́ ме́ртвий (М.Рильський). Зараз ударили й ті, що їх балка таїла глибока (П.Тичина). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (С.Єфремов). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (С.Єфремов). І ото́й шлях, що ним прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (С.Єфремов). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (С.Єфремов). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми простува́ла Ру́дченкова му́за (С.Єфремов). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ пха́ли її́ соція́льні умо́ви (С.Єфремов). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М.Рильський). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (А.Кримський). Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис).  Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М.Рильський). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го вода́ (Номис). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де йому́ тре́ба йти (Квітка). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М.Рильський). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (С.Єфремов). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли — от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, Бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, — де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (А.Тесленко). Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу (Л.Костенко). Були там іще деякі цікаві дрібнички, та вони для нашої історії більшої ваги не мають, нічого не додаючи до її правдивості: а історія та, кажуть, добра, котра правдива (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І ось, сидячи на горішній сходинці, тримаючи віяло й тлумачок на колінах, Ліна вкотре вже оповідає свою історію, вперто й дослівно повторюючи свою прозору дитячу брехню, а чоловіки в комбінезонах сидять навпочіпки й слухають (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Не тямила, котрого з двох вона дужче ненавидить (О.Король, перекл. В.Фолкнера)].

Мысль – ду́мка, (книжн.) мисль, (реже, прост., мысля) ми́сля, ду́ма, дум, (предположение) га́дка, по́гадка, (фамил.) погада́нка, (помысл) по́мисл, уми́сел (-слу), (ум.-ласк.) ду́монька, га́донька, ми́слонька, ду́мочка: • без задних мыслей – без потайних (затаєних, прихованих) думок; • без мыслей – без думо́к, безду́мно; • быть далёким от мысли – [і] не думати; і в думці не мати, (книжн.) бути далеким від думки, дале́кий ду́мки (А.Ніковський); • вертится мысль – рої́ться (кру́титься) ду́мка (га́дка); • взвешивать в мыслях – розважа́ти в думка́х (в ми́слях); • в мыслях – на думці (на мислі, у думці, у думках); • воспарить мыслью – злинути (злетіти, знестися) думками; • выведывать, выведать, стараться, постараться узнать образ мыслей – вивідувати, вивідати напрям думок; ума вивідати; (иногда) ума випитувати, випитати; • высказывать мысль (мнение) – висло́влювати ду́мку (га́дку); • говорить с задней мыслью – говори́ти (каза́ти) з потає́мною (з потайною, затаєною, прихованою) ду́мкою, (намекать, перен.) говори́ти (каза́ти) наздога́д бурякі́в[, щоб дали́ капу́сти]; закидати наздогад; • голова полна тяжёлых мыслей – важкі думи обсіли голову; • делать что с предвзятой мыслью – роби́ти що з упере́дженою (упере́дньою) ду́мкою (з упере́дженням, упереджено); • дельная мысль –розу́мна (путя́ща) ду́мка; • засела мысль – вроїлася думка; • загореться мыслью – запалитися думкою; • и в мыслях не было, не имел чего – і думки (гадки) не було про (за) що; і в думці (і на думці) не було чого; ні думки, ні гадки не було про (за) що; і думки не мав (за) що; і на думку не спадало (не спало) що; і думкою не вів про (за) що, і в голові (і в головах) не покладав про (за) що; • избавиться от мыслей – позбутися (збутися) думки; • иметь в мыслях что – мати на думці (в думках) що; покладати в думках що; у голові класти (в голову собі класти) що; • и мысли такой не было – і думки (і гадки) такої не було; і гадки і думки такої не було; і в думці (і в гадці) такого не було; • иметь заднюю мысль на кого – закида́ти на ко́го, ма́ти на ко́го потає́нну ду́мку; • книга эта богата мыслями – ця кни́жка бага́та на думки́; • ловить (поймать) себя на мысли – ловити (зловити, піймати, спіймати) себе на думці; • мелькнула мысль в кого – промайнула (майнула, сяйнула) думка в кого; • меня озари́ла блестящая мысль – пройняла́ мене́ блиску́ча ду́мка, сяйну́ла мені́ в голові́ ду́мка; • меня пугает мысль, мне страшно при мысли о… – мене лякає думка про (за)…; мені страшно (лячно) на саму думку про (за)…; • мне это не по мысли (не по нраву) – це мені́ не до ми́слі (не до ми́слоньки, не до вподо́би); • мысли без всякой связи – думки без ладу; безладні думки; • можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной мысли – мо́жна втра́тити ро́зум (збожево́лі́ти) з одніє́ї га́дки (на саму́ га́дку); • мысль благодарная, высокая, низкая, благородная – вдя́чна, висо́ка, низька́ (ни́ца), шляхе́тна ду́мка (ду́ма); • мысль грустная, печальная, тяжёлая – смутна́, сумна́, важка́ ду́мка; • мысль (замечание) по существу – посутня (заувага) думка; • мысль мрачная, чёрная – пону́ра, чо́рна ду́мка (дума); • мысль предвзятая, задняя, преступная – упереджена (упере́дня), потає́нна, злочи́нна ду́мка; • мысль пылкая (горячая) – палка́ ду́мка (га́дка); • мысль светлая, остроумная блестящая – сві́тла (ясна́), би́стра (доте́пна), блиску́ча ду́мка; • мысль сокровенная, заветная – тає́мна, запові́тна ду́мка (дума); • мыслям тесно, словам просторно – ма́ло слів, бага́то змі́сту; думо́к бага́то, аж слів не стає́; • навеять мысль – вроїти думку; • наводить, навести на мысль кого – наводити, навести (навертати, навернути, справляти, справити) на думку кого; давати, дати на розум кому; каза́ти на здо́гад; • намечать в мыслях кого – закидати на кого; • не допускать [и] мысли о чём – [і] в думці не мати про (за) що; [і] в голові (в головах) не покладати чого; [і] думки не припускати про (за) що; • не покидала мысль кого – не виходило з голови в кого; • не иметь в мыслях чего – не мати на думці (у думці, на гадці, у гадці) чого; • оборвать цепочку мыслей – перепинити течію думок; • образ мыслей – напрям (напрямок) думок; спосіб думання (мислення); • обратить все свои мысли на что – звернути (обернути) усі свої думки на що; • обратить все свои -ли на что – зверну́ти (оберну́ти) усі́ свої́ думки́ на що; • обуревают меня мысли – беруть мене думки (гадки); облягають думки (гадки) голову мені; обсідають (посідають) мене думи (думки); • одна мысль об этой опасности ужасает меня – сама́ га́дка про цю небезпе́ку жаха́є мене́; • одна мысль сменяет (опережает, обгонятет) другую – думка думку (дума думу) побиває (пошибає, пошиває, поганяє); • осенила мысль кого – блиснула (сяйнула, зринула) думка (гадка) в кого (кому); осяяла (осіяла) думка (гадка) кого; пройняла кого думка; спала кому думка; (фамил.) стрельнула (шибнула) думка [у голову] кому; • оставить мысль – скинутися думки; • от мыслей ум за разум заходит – за думка́ми, за гадка́ми аж голова́ тумані́є; • от одной мысли о чём – від самої думки (гадки) про що; на саму думку (гадку) про що; • отрешиться от мысли о чём – позбутися (зректися) думки про що; покинути думку про що, спустити з думки що; • поглощённый мыслями – заклопотаний (захоплений, охоплений) думками; • подать мысль кому – подати (дати) думку (на розум дати, послати) кому; • по его мысли – на його думку (гадку); • полёт мысли – лет думки, літ (ширяння) думок; буяння мислі; • по мысли автора – на авторову (о жен. авторчину) думку (гадку); на думку автора, авторки; як думає (як гадає) автор, авторка; • постичь мысль чью – збагну́ти ду́мку чию́; • потерять мысль – спусти́ти з ду́мки; • появилась мысль – з’явилася думка; • прийти на мысль – спасти (впасти, зійти, набігти, прийти) на думку; навернутися (навинутися) на думку; • приходить, прийти к мысли (к заключению) – прихо́дити, прийти до ду́мки (до ви́сновку); доходити, дійти думки (висновку); • при одной мысли об этом – на саму́ ду́мку (зга́дку) про це; від самої думки (гадки) про це; • пришла мне в голову мысль – спало (впало, набігло, спливло, навернулося) мені на думку; мені здумалося; мені впало в голову, я прийшов на думку (на гадку); мені прийшла в голову (до голови) думка; • пугать (разгонять) мысли – поло́хати думки́; • пьяного речи — трезвого мысли – що в п’я́ного на язиці́, те в твере́зого на умі́; • растекаться мыслию по древу – розтікатися мислію по древу (по дереву); • собираться, собраться с мыслями – збиратися, зібрати [докупи] думки; змірковуватися, зміркуватися; надумуватися, надуматися; (перен.) ро́зуму збира́ти; • с такими мыслями – у таких думках; з такими думками; • узнавать образ -лей – виві́дувати на́прям думо́к, (перен.) ума́ виві́дувати; • устремиться мыслями к чему – полинути думками до чого; • хорошая мысля приходит опосля – на думку (гадку) спало коли пропало (Пр.); якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.); • хорошей мыслью грешно не воспользоваться – з доброї думки не гріх і скористатися (скористува́тися); • хорошо выражать (свои) мысли – до́бре висло́влювати (вимовля́ти) свої́ думки́, мати хист до ви́слову думо́к (висловля́ти думки́); • эта-ль запала мне на сердце – ця ду́мка припа́ла мені́ до ми́слі (до душі́, до се́рця); • я относительно этого одних с вами мыслей – я про це (щодо цього) таких самих думок, як і (що й) ви; у мене однакові (я маю однакові) з вами думки про це (щодо цього); • я сказал это без всякой дурной мысли – я це сказа́в без уся́кої лихо́ї ду́мки (без уся́кого лихо́го на́міру). [А ду́мка край сві́та на хма́рі гуля́ (Т.Шевченко). Що ха́тка, то й и́нша га́дка (Номис). Між уче́ними людьми́ пронесла́ся тоді́ га́дка (П.Куліш). Ми́слі до су́ду не позива́ють (Номис). Се́рця не да́влять пону́рії ду́ми (Б.Грінченко). Мислі до суду не позивають (Номис). Що з голови, то з мислі (Номис). Ой думаю та гадаю, а що моя мисля зносить (Сл. Гр.). Гризельда навіть не заздрівала, щоб Тодозя кохала князя, а поважний суворий князь кохав Тодозю: це їй і в думку не приходило (І.Нечуй-Левицький). Та не такої думки був князь Єремія (І.Нечуй-Левицький). В мої́х чуття́х, у по́мислах і мо́ві (І.Франко). Творе́ць висо́ких дум (В.Самійленко). Гніздо́ думо́к висо́ких (І.Франко). І ду́му в ме́не, ду́му, як на мо́рі шу́му (М.Вовчок). Усе́ їй той коза́ченько з ми́слоньків не схо́дить (Л.Українка). В-оста́ннє згада́ти палкі́ї гадки́ (Л.Українка). І не до любо́ви, і не до розмо́ви, і не до ми́слоньки моє́ї (Сл. Гр.). Го́лос як су́рмонька, але́-ж чо́ртова ду́монька (Номис). Я́к-же її́ люби́ти, коли́ не до ми́слі? (А.Метлинський). Яка́сь надзвича́йна ду́мка стре́льнула йому́ до голови́ (Б.Грінченко). Ма́терине се́рце обілля́лося жале́м на саму́ ду́мку, що дити́на ме́рзла-б (М.Коцюбинський). Мо́вив собі́ на ду́мці (О.Кониський). Немо́в яке́ страхі́ття поло́хає думки́ (М.Вороний). Випра́вдував він себе́ в ду́мці (С.Васильченко) До́сі мені́ й на ду́мку ні ра́зу не впа́ло про заміжжя́ (О.Кониський). А вже дівчата в плахтах, у намисті, вінки пускають за водою вниз. А вже гадають, хто кому на мислі, а хлопці зносять до багаття хмиз (Л.Костенко). Ду́мки-га́доньки не ма́ють (Т.Шевченко). Хо́чуть говори́ти, не змірку́ються (М. Вовч.). Не мав на ду́мці (М.Коцюбинський). За вда́чу її́ він тоді́ й не ду́мав і га́дки не мав (І.Нечуй-Левицький). Він і в голові́ собі́ не поклада́в (І.Нечуй-Левицький). Поляга́ли спа́ти, на́віть ду́мкою не ведучи́ про ніж (І.Франко). — О, се такий пан, що, мабуть, ума вивідує (Сл. Гр.). Будьте уважні до своїх думок — вони початок учинків (Лао Цзи). Нестачу глубини думки звичайно компенсують її довжиною (Ш.Монтеск’є). Не всі думки доводь до язика. Думок незрілих не виводь у діло (Л.Гребінка, перекл. В.Шекспіра). Та тії просьби не помагали, бо дурний чолов’яга намірився будь-що-будь усім аретинським мешканцям свою ганьбу виявити, хоч доти ніхто про те й гадки не мав (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Неборака бачив уже в думці, як за правицю його потужну вінчають його, щонайменше, на трапезонтського цісаря (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Прекрасні мої дами, той лемехуватий суддя-провінціал, про якого я говорив вам учора, не дав мені розказати однієї історійки про Каландріна, що вертілася в мене на думці… (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). … не раз йому й самому набігала думка взятися за перо і написати те заповідане продовження — і він був би його написав, а може, й видав, якби тому не стали на заваді інші, важливіші помисли, що безнастанно тривожили його ум (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). … Санчо, споживши того дня добрий повечірок, одразу ж пірнув у браму сну, а Дон Кіхот довго не міг склепити очей не так од голоду, як од химер своїх: думки його роїлися самопаш, залітаючи в тисячі преріжних місць (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). …запалилась вона до нього потайною жагою, а що сама була молода та яра і знала, що він овдовів, то гадала, що легко їй буде бажання своє вдовольнити — варто їй тільки сором свій перемогти і йому все. що на мислі має, виявити (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Щоправда, у декого й інша думка в голові майнула — як зустрінемо не корсарську, а купецьку галіоту, то буде нам зиск, а не згуба, бо, захопивши її, зможемо певніше й безпечніше подорож свою морську одбути (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Я даремно трачу несписанні зусилля на те, щоб впорядкувати свої думки, що, можливо, нічого не варті (Л.Вітґенштайн). Людям, як я помітив, подобаються такі думки, що не заставляють думати (С.Є.Лєц). Думки як блохи, скачуть з людини на людину. Але не всіх кусають (С.Є.Лєц). Думки деяких людей такі нікчемні, що не доходять навіть до їхньої голови (С.Є.Лєц). До глибокої думки треба піднятися (С.Є.Лєц). 1. Думка колобка в першу шлюбну ніч: «От бабуся, зараза, недоліпила…» 2. Думка як жінка — якщо доступна для всіх, то вже не цікава. 3. Думка як риба — якщо на поверхні, то вже майже мертва].

Стремительный – навальний, напористий; (быстрый) швидкий, бистрий, прудкий, шпаркий, невпинний, (бурный) бурхливий; (порывистый) рвучкий, поривчастий, поривний; (крутой, вертикальный) стрімкий, стрімливий, стрімголовий; (молниеносный) блискавичний: • стремительная атака – навальна атака; • стремительная река – швидка (бистра, шибка́) ріка; • стремительный бег времени – невпинний біг часу; • стремительный ветер – рвучкий (поривчатий, поривчастий, поривний) вітер; • стремительный рост инфляции – стрімке зростання інфляції; • стремительный рост промышленности – швидкий (бурхливий) розвиток промисловості; • стремительный удар – блискавичний удар. [Удосвіта Кондров швиденько вийшов, Того нового воєводу кинув, Сів на коня невпинного, прудкого Та й полинув (А.Кримський). Сонце сліпуче било в очі, виринаючи з-за далеких сизих гребенястих пасом. Розмальовувало стрімке бескеття і всю панораму різноманітними фарбами, як геніальний маляр (І.Багряний). Власне, ніякої річки там і не було, ще так лишень, річечка чи джерело. Але мальовниче. Падала та річечка стрімким водоспадом серед надзвичайних у своїй первісній красі урвищ і шуміла-шуміла (І.Багряний). Навальний вітер рве полу накидки, — Ні затишку, ні проблиску ніде (М.Бажан). Жертви навального плину, оце збагніть: часу хода — лиш мить непроминального. Що приспішалося, вигине і мине нам відкривається стале одне (В.Стус, перекл. Р.М.Рільке). Глянь на полум’я: стрімко злітаючи вгору, воно не може ні прослатися, ні пригнутись, ані перепочити. У такому ж постійному русі й наш дух: що більше в ньому запалу, то жвавіший, завзятіший його стрімливий злет (А.Содомора, перекл. Сенеки). Минають дні я один Любов тече мов вода стрімлива Любов тече Як життя ліниве І як сподівання глумливе (Павло Матюща, перекл. Ґ.Аполінера)].

Тарзанка – тарзанка. [Зовсім недавно я прикрутила ручку на дверцях одежної шафи, яка безсоромно злетіла з шурупа і гойдалася, як тарзанка, туди-сюди (П.Кукуй)].

Тормоз – гальмо, гальма: • на тормозах – на гальмах; • отдать тормоза – відпустити гальма, розгальмувати; • спускать на тормозах – спускати на гальмах. [Гладкі куцохвості коні-ломовики хекали парою. Ковані хури з гальмами в передках стугоніли важкими колесами по вкоченій дорозі (Гр.Тютюнник). Унизу повискували гальмами машини, дратуючи Домовика, деренчали об дроти антени тролейбусів, їдкий чад бензину, асфальту, гуми, пригнічений до людського мурашника туманом, все гостріше збриджувався йому (В.Дрозд). Два вози з манаттям і дітьми зупинилися на горі. Спускатися вниз було небезпечно, колеса не витримали б ні на яких гальмах (Р.Андріяшик). Втім, про швидкість уже не було й мови, сталось таке, що я похолов і вдарив по гальмах (В.Шкляр). Легке шурхотіння, виск гальм (О.Ульяненко). Але назагал люди адаптувалися вже й до цієї трагедії. І якщо у 2000-му ще обурювались, 2001-й увесь пройшов під знаком протестів, то тепер уже дивляться без емоцій, що й дасть прокуратурі можливість замотати цю справу, заплутати і спустити на гальмах (Л.Костенко). Із кахканням і рохканням автобус «С» пискнув гальмами і зупинився біля притихлого тротуару (Ярослав Коваль, Юрій Лисенко, перекл. Ремона Кено). Мабуть, на дорозі ви помічали, що в мотоциклістів немає пасків безпеки, що водночас добре й погано. Добре, бо ніхто не хоче злетіти з дороги, прив’язаний до двохсот кілограмів гарячого металу. Погано, бо під час екстреного гальмування мотоцикл зупиняється, а водій — ні. Останній далі рухається в північному напрямку, доки його геніталії не стукнуться об бензобак, а сльози не бризнуть з очей, заливаючи об’єкт, зіткненню з яким мали запобігти гальма (Ю.Костюк, перекл. перекл. Г.Лорі). На шляху найменшого опору зраджують і найсильніші гальма (С.Є.Лєц)].

Трахаться, трахнуться – 1) (разг., ударяться) трахатися, трахнутися; 2) (вульг., совершать половой акт) трахатися, трахнутися, шморгатися, штрикатися, шворитися, жаритися тощо; 3) (жарг., несов., выполнять нудную работу) трахатися, довбатися, довбтися. [На великій донецькій станції, шумливій, людній, переповненій евакуйованими жінками та дітьми, хлопці під час зупинки стали свідками бурхливої сцени: біля одного з вагонів почули ґвалт, крики, кинулись туди, і в цей час просто перед ними, злетівши звідкись згори, раптом трахнувся об настил перону чийсь тугий чемодан, трахнувся, репнув, а з нього — грошей купа! (О.Гончар). Піська не вулиця: потрахається і стулиться (О.Ульяненко). Особливо лютилась, коли ставний (симпатичний, все ще нецілований) киянин «розпинався про земне призначення людини, діалектичну природу гріха і тому подібну трахомудію – замість того, щоб трахатись» (А.Морговський). Правду кажучи, я хотів з нею трахнутись, але не тут, де було повно підглядачів (А.Мухарський). …вперше на віку затоварена по саме нікуди, вперше по-журнальному вистроєна, аж самій од себе заперло дух перед дзеркалом (і так сорок три рази!), — ти впала в нестерпний, ядучий стид, ти відчула себе типовою совковою проституткою, що трахається в готелі за пару трусів… (О.Забужко). Жарилися мовчки. На піку вона лише промовила: ах, нарешті я тебе маю (О.Микитенко, перекл. М.Пантича). «Я траїхаюсь, отже, існую», — написала вона на першій сторінці «пінгвінівського» видання «Міркування про метод» Декарта, задоволена своїм іконоборством» (Ярослава Стріха, перекл. Кейт Аткінсон). Чоловік лягає до жінки в постіль. — Іване, я втомилася, у мене голова болить. — Ну ти як хочеш, а я буду трахатись!].

Тростник – очерет, (ещё) трость, (одна трость) очеретина, (сахарный) тростина: • сахарный тростник – цукрова тростина. [Людина є тільки тростина, найслабша у природі, але це тростина, що мислить. Щоб її розчавити, не треба озброюватися цілому всесвітові: одного випару, однієї краплі води досить, щоб її вбити. Але якби навіть усесвіт її розчавив, людина була б усе ж чимсь значно шляхетнішим, ніж те, що її вбиває, бо вона знає, що вмирає, і знає про ту перевагу, яку всесвіт має над нею. Всесвіт же про це не знає нічого (А.Перепадя, О.Хома, перекл. Б.Паскаля). Коли суботнього вечора вони вирушили до міста, місцеві чоловіки змагалися наввипередки, хто більше виставить Арне пива та рому, а місцеві жінки вилися довкола нього, наче бджоли, що злетілися на мед. Між Люком та Арне було багато схожого. Обидва марнославні, вони були об’єктом жіночої цікавості та захоплення. Але на цікавості та захопленні все й закінчувалося. Їм нічого було дати жінкам: вони все віддавали тростині (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Новини трансгенної інженерії. Науковці схрестили папугу і цукрову тростину. Тепер цукор сам говорить, скільки його класти в чай].

Улыбка – усмішка, усміх, осміх, (выражающая чаще иронию, насмешку) посмішка: • гагаринская улыбка – гагарінська (ґаґарінська) усмішка; • голливудская улыбка – голлівудська усмішка; • змеиная улыбка – зміїна (гадюча, лукава, підступна) посмішка (усмішка); • лёгкая улыбка – легенька умішка, легенький усміх; • насмешливая улыбка – глузлива посмішка. [В Христі забігала усмішка на вустах, вона одвернулася, щоб не зареготатися (П.Мирний). Брови насупились, а осміх злетів з уст і ніби вилетів з хати. — Спасибі тобі, моє серце кохане, що ти нас вітаєш, — промовила Кайдашиха до Мотрі, і знову на її уста прилинув осміх, а з словами неначе полилась патока з уст (І.Нечуй-Левицький). Усмішка щастя розіллялась по обличчю в старої (М.Коцюбинський). Я бачу, погляд твій палає від погорди, Усмішка на устах немов змія (Л.Українка). Вона прийняла, подякувала і усміхнулась. Василькові здався той усміх дуже ласкавим (Л.Українка). Помітивши, яке враження справила на мене його гостина, він добродушно прикусив у себе на губах осмішку і змовк (С.Васильченко). Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні, Не губіть ви останньої слави; Гріє здалека землю усмішка весни, Пробиваються проліски, трави (О.Олесь). Кожен погляд і усміх її осявав тепер йому душу, торуючи в ній плутані стежки кохання (В.Підмогильний). З перерізаним горлом і захололим осміхом губ стояв і куди рушити не знав (Михайль Семенко). — Діду, дайте меду! — Якого тобі, вражий сину? — підводячись, поздоровкався з Дмитром. — Щільникового. — Зараз не можна меду їсти. — Чому, діду? — Чому? Язик як цурпалок стане. Спухне, — промовив безперечно, стримуючи осміх в розкішній сивій, аж позеленілій броді (М.Стельмах). Усмішка-відписка, усмішка-розписка Ніколи не сходить у нього із писка (М.Лукаш). Вони сидять за столом, поклавши перед себе жилаві руки: ось сухі і нервові — мамині, ось татові — важкі, наче гирі, сидить сестра — таємнича усмішка сновигає її непевним обличчям, усміхаючись, вона думає про своє (В.Стус). Я вперше в Києві. Це місто прекрасне, як усмішка долі. Але тут мер не знає Ліста. Я буду грати на Подолі. Ну, що ж, я згоден. Все готово. Я їх презирством покараю. Це зветься площа Контрактова. Вони торгують. Я їм граю (Л.Костенко). Що за усмішка, ця суміш сором’язливості й кокетства, слід від пензля Караваджо на її щічках вакханки! (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). — Не знаю, чи вміє панна Ханна всміхатися — принаймні я жодного разу не бачила, та панна Ада всміхається повсякчас, і це ще гірше (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Він замовив Педріко подвійний заморожений дайкірі без цукру, і той усміхнувся до нього своєю звичайною усмішкою, що дуже скидалась на оскал покійника, померлого від перелому хребта, проте була щира й недвозначна (В.Митрофанов, перекл. Е.Гемінґвея). Кути губ в усмішці пропорційні ступеневі свободи (С.Є.Лєц)].

Флюгер – (нидерл.) флюгер, погодник. [Золотий півник злетів на флюгер і голосно закукурікав (М.Хвильовий). Людина флюгер. Так. Людина флюгер. підвладний вітрові, а не собі (В.Стус). Він засміявся, торкнув вірьовку, почав крутити корбу. І корба зарипіла, як ото рипить старий флюгер, що довго не рухався, бо не було вітру (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Поки нема вітру, й у флюгера є свій характер (С.Є.Лєц). Його компасом на життєвому шляху був флюгер].

Червлёный, уст. – темно-червоний, криваво-червоний, багряний, багровий, пурпуровий, пурпурний, (устар.) черлений, червлений. [А він собі, узявшись в боки, По кровлі кедрових палат В червленій ризі похожає (Т.Шевченко). Підіймалося сонце над степ, Мов багровее коло (І.Франко). Йде вояк, закутий в зброю, Щит черлений на руці (О.Олесь). На кичерах сивасті трави, черлений камінь у ріці. Смолиста ніч, і день смуглявий, немов циганка на лиці (Б.-І.Антонич). — Я знаю, турки продадуть Мене за золото Петрові… Останні хвилі я живу. — І сльози падають багрові З очей Мазепи у траву, Криваві сльози… Перстень свій Мазепа з пальця іздіймає І в тишині уже нічній Із нього смерть він випиває Й на землю пада… Стогне гай… Зітхнув Мазепа уостаннє, І з губ злетіло, як дихання: «Прощай, Україно, прощай!» (В.Сосюра). Живого серця щирим злотом Прозолотив червлений друк, І фарбувала кров’ю мук Узорні оздоби гризота (Є.Маланюк). Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно, і десь на пні під сивою сосною ведмеді забивають доміно (Л.Костенко). Тоді явився янгол, дав поживу, він це спожив, бо дуже зголоднів, підвівся й попри води, вже по жниву, туди, де гори, йшов багато днів, туди, де ждав Господь: ані вогонь, ані вітри, ані в земнім двигтінні важезні брижі, ані темні тіні, — лише нечутний сором удогонь, лише погасли спалахи багрові довкола старця, стишені й сутінні, лише сумирне шумування крові тулилось до сповіданих долонь (М.Фішбейн, перекл. Р.М.Рільке)].

Фазаний – фазанячий, фазановий. [Він був, як казковий лицар, і одяг йому було всипано діямантами. На кашкеті, збоку, біля фазанового пера, стояв великий рубін (М.Хвильовий). Тітка театрально піднесла долоню до вуха. У дивоглядному капелюсі, червоному, як поштова скринька, і оздобленому двома довгими фазанячими перами, що хилиталися від кожного поруху, вона виглядала тут недоречно, як пава. Він анітрохи не здивувався б, якби її підстрелили (Я.Стріха, перекл. К.Аткінсон). На луці не чути було ні голосів, ні скрадливого шурхоту фазанячих крил у сполоханому злеті; гострі пера індіанської трави, схожі на закривавлені стріли після смертельної битви, хрустко ламалися під нашими ногами, поки ми брели схилом пагорба до кладовища (В.Митрофанов, перекл. Трумена Капоте)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

АПОГЕ́Й (розвитку) ПЕРЕН. зені́т, верши́на, верх, вершо́к, найви́ща то́чка, віне́ць, кульміна́ція, зліт, злет, ро́зквіт, (стихій) дев’ятий вал; апоге́й разви́тия образ. ро́зпо́вінь.

ВЗЛЁТ ще злет; взлёты и паде́ния тарапа́ти.

ВЗЛЕТА́ТЬ ще шуга́ти вго́ру, ли́нути вго́ру, підліта́ти; взлета́ющий що зліта́є тощо, ра́ди́й зле́ті́ти, ста́вши зліта́ти, прикм. небося́жний, тех. злітни́й; взлетающий ввысь зді́йманий вго́ру, небойду́чий, у небося́жному ле́ті; взлетающий на во́здух виса́джуваний у пові́тря; самолёт, взлетающий с катапу́льты літа́к з катапу́льтовим ста́ртом;

ВЗЛЕТЕ́ТЬ ще зне́сти́ся вго́ру, зня́тися в не́бо. взлете́вший злеті́лий, поли́нулий, зне́сений вгору, ОКРЕМА УВАГА

МЕТАМОРФО́ЗЫ (фортуни) образ. зле́ти-паді́ння.

ОБМО́ЛВЛИВАТЬСЯ; ОБМО́ЛВИТЬСЯ ще ля́пнути (язико́м), стил. перероб. злеті́ти з язика́ у кого; сло́вом не обмолвиться че́рез гу́бу не плю́нути; обмолвившийся ОКРЕМА УВАГА

ПОДНИМА́ТЬСЯ образ. іти́ вго́ру, (про ціни) рости́; подниматься (в во́здух) зліта́ти; подниматься в цене́ коротк. доро́жчати; подниматься на защи́ту става́ти до оборо́ни; не поднима́ется не підно́ситься; поднима́ющийся = поднимаемый тощо підби́ваний, зді́йманий, підно́шуваний /зношуваний, виношуваний/, прикм. висхідни́й, вертика́льний, прямови́сний, крути́й, крутосхи́лий, образ. деда́лі ви́щий /бі́льший/, на зле́ті, (клас) уби́ваний у пі́р’я, пор. возвышающийся; поднимающийся вверх горобі́жний, вгоруйду́чий; кру́то поднимающийся вверх крутосхи́лий, з крути́ми схи́лами; поднимающийся в го́ру / поднимающийся на го́ру/ верходря́п, на ма́рші /у ру́сі/ вго́ру, (шлях) весь-час-під-го́ру; поднимающийся в цене́, щора́з доро́жчий; поднимающийся из руи́н, стил. перероб. встаючи́ з руї́н; поднимающийся на врага́ гото́вий ста́ти на во́рога; поднимающийся на вы́сшую ступе́нь щора́з щабле́м ви́щий; поднимающийся на дыбы́ зди́блений; поднимающийся на носка́х ра́ди́й ста́ти на па́льчики поднимающийся на цы́почки стил. перероб. стаючи́ навшпи́ньки;

ПОДЪЁМ (рано) встава́ння, військ. ра́ння зоря́, (дороги) ви́смик, (на гору) марш, рух уго́ру, (душевний) припли́в ене́рґії, спорт злет [подъём в склёпку злет ду́жкою]; лёгкий /тяжёлый/ на подъём легки́й /важки́й/ на підмо́ву.

ПРИ 1. фраз. не без [при деньга́х не без гро́шей]; 2. пі́сля [при пе́рвых слова́х пі́сля пе́рших слів]; 3. вимагає переробки [при чте́нии чита́ючи, чита́вши]; 4. по́при [при всей ро́скоши по́при всю ро́зкіш]; при всём том /при всём э́том/ по́при те /це/ все; 5. фраз. у ра́зі [при обнаруже́нии /при возникно́вении тощо/ у разі ви́явлення /ви́никнення тощо/; при необходи́мости у разі потре́би]; 6. коли́ [при паде́нии коли па́дає; при пораже́нии коли́ пошко́джено; при перерабо́тке чего коли переробля́ють що]; 6. на [при взлёте на зле́ті; при упомина́нии /при мы́сли/ о на зга́дку /ду́мку/ про; при ме́сячном све́те на мі́сячному сві́тлі, укр. до мі́сяця]; 7. від [при сжа́тии від сти́ску; при мысли від ду́мки]; при всей чьей бе́дности /при всей ску́пости, при всей дарови́тости тощо/, ще хай яки́й хто бі́дний /скупи́й, обдаро́ваний тощо/ [при всей её́ бе́дности хай яка́ вона́ бі́дна]; при всём чьём жела́нии /при всём уваже́нии/ хай як хто бажа́є /поважа́є/; при всём честно́м наро́де привселю́дно, букв. при всій че́сній грома́ді; при пе́рвом появле́нии чего стил. відповідн. що́йно з’я́виться /з’яви́лось/ що; при про́чих ра́вних усло́виях фі. коли́ всі показники́ рі́вні; при про́чих ра́вных побут. коли́ все і́нше одна́кове, книжн. коли́ і́нші я́кості одна́кові; при све́те ме́сяца /при све́те пло́шки/ (читати) до мі́сяця /каганця́/; при со́лнечном све́те за со́нця; при том фраз. та ще й [пре́мия при том нема́лая пре́мія та ще й немала́], а ще й те; при том, что тоді́, коли́ /як/ [при том, что э́то факт тоді, коли це факт], живомовн. і це, що [при том, что я не пью і це, що я не п’ю]; но при э́том але́ тоді́ [но при э́том встань але тоді встань];

РАСТИ́ ще збі́льшуватися, (про дітей) підроста́ти /вироста́ти, дороста́ти/, розвива́тися, /зріти/ дороста́ти ро́зуму, дохо́дити літ, (про опір) поси́люватися, (вусебіч) розроста́ти, (про зелень /буйно/) буя́ти; расти как на дрожжа́х рости́ як з води́; расти не по дням, а по часа́м, рости́ як трава́ навесні́; расту́щий що /мн. хто/ росте́ тощо, зда́тний ви́рости, чимра́з /деда́лі/ бі́льший /ви́щий, ду́жчий тощо/, (видобуток) збі́льшуваний, прикм. фраз. неспи́нний, нестри́мний, прогреси́вний, /кущ/ живоро́слий, гінки́й, образ. на зле́ті, ск -ро́слий [дикорасту́щий дикоро́слий]; растущий не по дням, а по часа́м /растущий как грибы́/ гінки́й, як з води́, вироста́ючи як з води́; си́льно растущий ростови́тий, росту́чий. ПОРАСТИ́ поро́сший щети́ной защети́нений, ОКРЕМА УВАГА

СЛЕТА́ТЬСЯ, слета́ющийся що зліта́ється, зму́шений злеті́тися, зви́клий /ста́вши/ зліта́тися;

СЛЕТЕ́ТЬСЯ, слете́вшийся злеті́лий, ОКРЕМА УВАГА

СОСТОЯ́НИЕ ще має́тки, оказ. ситуа́ція, обста́вини [при шо́ковых состоя́ниях в шо́ковій ситуа́ції /обста́винах/], фраз. змо́га, спромо́га; крити́ческое состоя́ние межови́й стан; кру́гленькое состоя́ние чимале́нькі ста́тки; ме́чущееся состоя́ние розтелесо́ваність; быть в состоя́нии могти́, здола́ти, ма́ти змо́гу /спромо́гу/, зду́жати, бу́ти го́дним; быть не в состоя́нии (зробити) не ма́ти си́ли, не ма́ти як; быть не в состоя́нии что́-либо сказа́ть /сде́лать тощо/, ті́льки рука́ми розве́сти́; у него́ никако́го состоя́ния він не ма́є ні кола́ ні двора́; не в состоя́нии не в си́лі, не го́ден /спромо́жен/; не в состоя́нии произнести́ ни сло́ва не могти́ ви́добути сло́ва; не в состоя́нии сде́лать из-за чего перешко́джений чим; по состоя́нию цілком досить ста́ном; челове́к с состоя́нием чолові́к з має́тками, має́тний /багате́нький/ чолові́к; СОСТОЯ́НИЯ фраз. зле́ти й паді́ння [психологи́ческие состоя́ния психологі́чні зле́ти й паді́ння].

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Взлетать, взлететь – зліта́ти, злеті́ти, зніма́тися, зня́тися.

Вспархивать, вспорхнуть – пу́рхати, пу́рхнути, зліта́ти, злеті́ти.

Слетать, слететь – зліта́ти, -та́ю, -та́єш, злеті́ти, -лечу́, -лети́ш; -ться – зліта́тися, злеті́тися.

Соскакивать, соскочить – 1) ізска́кувати, -кую, -куєш, ізско́чити, -ко́чу, -ко́чеш, спли́гувати, -гую, -гуєш, сплигну́ти, -гну́, -гне́ш; 2) (сорваться с укрепы) зліта́ти, -та́ю, -та́єш, злеті́ти (злечу́, злети́ш).

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Взлететь – зліта́ти, злеті́ти.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Взлететь • Взлететь выше чего – злетіти (злинути) над що. [Злетів він над хмари. Самійленко.]

Воздух • В воздухе (носится, чувствуется… что) – у повітрі (носиться, відчувається… що). • Взлететь на воздух (перен.) – розвіятися в повітрі; за вітром піти; звітритися; розпорошитися; (вибухати) злітати, злетіти в повітря. • Выйти, вынести на воздух (разг.) – вийти, винести на [вільне] повітря (на вітер, надвір). • Дышать воздухом (свободы) – дихати повітрям (свободи, волі). • На вольном воздухе – на вільному повітрі; надворі; (по)за містом; серед природи. [Походи надворі, може полегшає. З нар. уст.] • На (открытом) воздухе быть, находиться – на [вільному] повітрі (надворі) бути, перебувати. • Питаться воздухом (перен. разг. шутл.) – жити з повітря (Божим духом). • Повиснуть в воздухе (перен.) – повиснути (зависнути) в повітрі; (іноді) утратити ґрунт під ногами. • Сильная струя воздуха, сильное воздушное течение – сильний струмінь повітря, сильна повітряна течія; (іноді) бруя. [Воли заслабли, бо їх поставили в теплій кошарі саме на бруї. Сл. Гр.] • Спёртый, тяжёлый воздух – важкий дух (важке повітря); задуха (придуха).

Голова • Была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже. Пр. Аби моя голова здорова, то все гаразд буде. Пр. • Валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову). • Вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що. [Василько вже собі вбив у голову стати легшем. Турчинська. Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? Сл. Гр.] • В голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше. • Взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося (наверзлося) кому що. [Хто знає, що йому в голову влізло! Макогон. І таке ж залізе в голову! Головко.] • Взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку. [Як бувало візьме собі що в голову, то гадає, що таки на його мусить бути, аби не знати що, — дуже упертий був. Федькович. Що собі в думку забрала? Старицький. Хома ніяк не міг убгати собі в голову, що він мусить терпіти голод, коли в скрині лежать гроші — невеликі, правда, але все-таки можна залатати ними хоч одну дірку в господарській потребі. Коцюбинський.] • Вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (іноді) потич; упасть, полететь вниз головой – сторчака дати. [Тоді б усі сторч головою могли полетіти в шахту з розбитого цебра. Грінченко. Сторчма головою з коня злетів, забився, мабуть, дуже… Гордієнко. Іноді й сам іще захватить їх кури з свого города, ті аж сторчголов летять. Тесленко. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мирний. Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! Кропивницький.] • В первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом. [Найперше — це така б, здавалося, дурниця, сірника шукала на карнизі, щоб засвітити, не знайшла. Головко.] • В противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати. [Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались. Сл. Гр. Дарма, що вкупі ночували, а тільки одно туди, а друге туди, головами навпаки. Барвінок.] • Вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому. • Выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (істор.) видати на ласку чию чого. • Выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (істор.) видати себе на ласку чию. [Скільки обережності треба, щоб не зрадитися перед ворогами… Коцюбинський.] • Выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що. [Викинь його з думки! Грінченко.] • Глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена). [Дурна голова нічого не поможе. Пр. Капустяна твоя голова! Тобілевич. Комусь потрібні дуже дурні макітри ваші. Кочерга.] • Голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (іноді) кого. [Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить. Кониський. Болем їй голова боліла… Вовчок. Головка мене болить. Черемшина.] • Голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися). • Голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертаєм, кружка) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (наморочиться, туманіє) в кого, кому; світ макітриться (округи йде) кому. [Молодий ти ще, битий ніколи не був, тому й голова тобі від слави йде обертом. Тулуб. Мені світ округи йде. Барвінок.] • Голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться. [Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.] • Голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову. [Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову. Мирний.] • Голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола). [Голова як казан, а розуму ні ложки. Пр. Голова як у вола, а все говорить — мала. Пр.] • Головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ша, -ще) від кого (за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого. • Головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити. [Голову об заклад ставлю. Пр.] • Голову вытащил — хвост увяз – голову витягнеш — зад угрузне. Пр. Сорочку викупив, а сукман заставив. Пр. Церкву покрив, а дзвіницю обдер. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр. • Даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати). • За дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр. За дурною головою і ногам лихо (біда). Пр. За дурною головою і ногам дістається. Пр. • Из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що. [Мені з думки не йде наше безталання. Котляревський. З думки не виходив Микола. Багмут. З того часу козак не виходить у мене з голови… Стороженко.] • Как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову. [Потім навесні — неждано-негадано — прийшло воно, горе… Миценко. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Українка.] • Кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, паморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого. [Ой, голова крутиться, земля крутиться! Тобілевич. Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ. Барвінок.] • Ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок); морочитися; у голову заходити. [Спитає, якою проблемою голову сушать собі. Головко. Та все одно розберемося в цих ділах, хоч комусь і не хочеться клопотати собі голову мужицькими справами. Стельмах. Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою. Коцюбинський.] • Лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова; (ірон.) кудла (кучма, кустра, куштра). [Здоровенна кудлата голова з рудою бородою… Грінченко. Засвітив той лампочку, на комині стояла, постояв, почухавсь у кучмі, знов сів. Тесленко. Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру. Мирний.] • На голове ходить (перен.) – на голові ходити; бешкетувати (лок. галабурдити); збивати бучу (колотнечу); пустувати; жирувати. • Намылить голову кому – намилити голову (чуба, чуприну) кому; змити голову кому. • На свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність); (іноді при негат. наслідках) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що. [Беру те на свою голову. Пр.] • Негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити; нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися). [Я багатьох таких знаю, що жебрають, бо нема де дітись, нема де голови прихилити, — сказав Кміта. Н.-Левицький.] • Не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови. [Не морочте, мені, Хомо, голови — кажіть зараз: буде фабрика? Коцюбинський.] • Не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо. Пр. У голові пусто, та в кишені густо. Пр. • Не сносить ему головы – накладе він головою; (іноді образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту. • Не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови; (образн.) голова як решето. [Антосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась. Свидницький.] • Низко стриженная голова – низько стрижена голова; гиря; гирява голова. • Одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються. Пр. • Одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче). Пр. Що дві голови, то не одна. Пр. Дві голови ліпше, як одна. Пр. • Он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову; він узяв собі думку; йому зайшло в голову. • Он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий. • Он (она) живёт одною головою – він одним один (вона одним одна) живе; він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе; він (вона) самотою живе. • Он с головой – він має добру голову; у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах); він має голову на плечах (на карку, на в’язах); він має під шапкою. [Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить… Стійте, стійте, може й у неї голова недурно на в’язах… Коцюбинський.] • Очертя голову – на відчай [душі]; відчайдушно; осліп (сліпма, наосліп, безбач); (образн.) зав’язавши очі. [Тільки я наосліп не полізу в трясовину! Донченко.] • Повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову; похнюпитися (понуритися, посупитися); зажуритися (засумувати). [Не сходячи з місця, вона прихилилася до стіни, а він уже сидів у кутку біля її ніг, похнюпивши голову. Грінченко. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стороженко. Стоїть, очі в землю, зажурився. З нар. уст.] • Повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере. Пр. Покірної голови меч не йме. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр. Як признався — розквитався. Пр. • Под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано. Пр. На голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно). Пр. • Поднять голову (перен.) – підвести (звести, підняти) голову; набратися духу (сміливості). • Поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти) головою (душею); заплатити [своєю] головою. [Хто ворожить, той душею наложить. Номис. Через тії коні воронії наклав козак головою. Сл. Гр.] • Потерять голову (перен.) – розгубитися; утратити (стратити) розум; заморочитися; сторопіти [украй]. [Ганна неначе розум стратила. Н.-Левицький.] • Пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося) на думку (на гадку); спала (набігла, прийшла) думка; зайшла думка (гадка); зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови). [Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки. Українка. На хвилину йому жаль стало Олександри, і промайнула думка про згоду, але набігла друга думка, і, мов дужча хвиля, розбила першу. Коцюбинський. Що тобі в голову зайшло? Спи. Васильченко.] • Промелькнуло в голове – (про)майнула ((про)минула, блиснула, шаснула) думка (гадка) [в голові] кому, в кого. [У неї навіть промайнула на хвилину думка — вернутися додому. Грінченко. В голові йому, мов блискавка, промайнула нова думка. Коцюбинський.] • Промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ(а)). [Я не хутко навчилась ховатись під парасолем. Малою бувало завжди змокну як хлющ, хоч би там не знати який парасоль був у руках. Українка.] • Пустая голова – порожня (пуста) голова; (образн.) у голові як у пустій стодолі; голова як свистун. [Пуста голова ані посивіє, ані полисіє. Пр.] • Сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан). • С больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає. Пр. З дурної голови та на людську. Пр. Швець заслужив, а коваля повісили. Пр. Слюсар прокрався, а коваля покарали. Пр. Винувата діжа, що не йде на ум їжа. Пр. Хто кислиці поїв, а кого оскома напала. Пр. Адам кисличку з’їв, а в нас оскома на зубах. Пр. На вовка неслава, а їсть овець Сава. Пр. Іноді б’ють Хому за Яремину вину. Пр. На вовка помовка, а заєць капусту з’їв. Пр. Хто б’ється, а в кого чуб болить. Пр. За моє ж жито та мене ж і бито. Пр. Нашим салом та по нашій шкурі. Пр. • Свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи); прогоріти (збанкрутувати). [А насправді, Антоне, чого ти мені бажаєш? — безжалісним поглядом обпік Безбородька. — Щоб я скоріше собі в’язи скрутив, чи ще чогось у такому плані? Стельмах.] • Светлая голова (перен. разг.) – світла (ясна) голова; тямущий чоловік (тямуща людина). [То світла голова. Пр. В Іванка працьовиті руки і світла голова — зайвим не буде. Гуріненко.] • С головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен. разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим. [В Переяславі він з головою пірнув у державні справи. Панч. Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається. Барвінок.] • С головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (іноді) від мозку до п’ят. [З голови до ніг — простачок, примітив, сирівець незайманий. Тудор. За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят. Пр.] • Сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову). [Вивчив братика в семінарії на свою голову. Стельмах.] • Седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє. Пр. Сивина в голову, а чорт у бороду. Пр. Чоловік старіє, а чортяка під бік. Пр. І в старій печі дідько топить. Пр. Голова шпакувата, а думка клята. Пр. Стар, та яр. Пр. Волос сивіє, а дід дуріє. Пр. Сивина в бороду, а біс у ребро. Пр. Старість то старість, а без віжок не вдержиш. Пр. • Сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має. Пр. • Сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти. [Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви. Він чесно поляже, Товаришам скаже: «Я вдержав, держіть тепер ви!» Українка.] • Сломя голову – стрімголов (прожогом). [Оленка — що вже їй сталося, — як схопиться, та прожогом з печі. Тесленко.] • Снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема. Пр. Стявши голову, за волоссям не плачуть. Пр. Про ноги не думають, коли голова в петлі. Пр. Пропав кінь — і узду (по)кинь. Пр. Пропив кульбаку, то не жаль стремен. Пр. Взяв чорт батіг, нехай бере й пужално. Пр. Взяв чорт корову, нехай бере й теля. Пр. Коли пропав віл, пропадай і батіг. Пр. Байдуже ракові, в якому його горшку зварять. Пр. Не до поросят свині, як свиня в огні. Пр. Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили. Пр. По смерті нема каяття. Пр. Є каяття, та нема вороття. Пр. • С седой головой – сивоголовий. • Стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що. • Сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова). [Хлопці в гурті грають, поміж них зайдиголова Оверко. Гордієнко.] • Теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене. • Ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова. [Кажи, ти хазяїн і всьому голова… Тобілевич.] • Умная голова – розумна (велика) голова; (образн. розм.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав. [Еге ж! Доміркувалися розумні голови. Головко. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. Пр.] • У него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє. [Чи вам кругом голови повернуло, чи в голові завороть. Гордієнко.] • Хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися. [Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: — От тобі, — каже, — добулась як сова на току. Барвінок.] • Хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши. Пр. Як на пень з’їхав. Пр. Хоч вогню прикладай. Пр. Хоч перервусь, а не підкорюсь. Пр. Хоч гавкай на його — нічого не вдієш. Пр. Хоч заріж, то не хоче. Пр. Хоч стріль йому в очі. Пр. • Что голова, то ум (разум) – що голова, то (й) розум. Пр. Що хатка, то інша гадка. Пр.

Мысль • Без задних мыслей – без потайних (затаєних, прихованих) думок. • В мыслях – на думці (на мислі, у думці, у думках). • Воспарить мыслью – злинути (злетіти, знестися) думками. • Выведывать, выведать, стараться, постараться узнать образ мыслей – вивідувати, вивідати напрям думок; ума вивідати; (іноді) ума випитувати, випитати. [О, се такий пан, що, мабуть, ума вивідує. Сл. Гр.] • Говорить с задней мыслью – говорити (казати) з потайною (з потаємною, затаєною, прихованою) думкою; (у значенні натякати — перен. розм.) говорити (казати) наздогад буряків [щоб дали капусти]; закидати наздогад. • Голова полна тяжёлых мыслей – важкі думи обсіли голову. • Делать что с предвзятой мыслью – робити що з упередженою думкою (з упередженням). • И в мыслях не было, не имел чего – і думки (гадки) не було про (за) що; і в думці (і на думці) не було чого; ні думки, ні гадки не було про (за) що; і думки не мав про (за) що; і на думку не спадало (не спало) що; і думкою не вів про (за) що; і в голові (і в головах) не покладав про (за) що. • Избавиться от мыслей – (по)збутися думки. • Иметь в мыслях что – мати на думці що; покладати в думках що; у голові класти (в голову собі класти) що. • И мысли такой не было – і думки (і гадки) такої не було; і гадки і думки такої не було; і в думці (і в гадці) такого не було. • Книга эта богата мыслями – ця книжка (книга) багата на думки. • Меня пугает мысль, мне страшно при мысли о… – мене лякає думка про (за)…; мені страшно (лячно) на саму думку про (за)… • Мысли без всякой связи – думки без ладу; безладні думки. • Наводить, навести на мысль кого – наводити, навести (навертати, навернути, справляти, справити) на думку кого; дати на розум кому. • Не допускать (и) мысли о чём – (і) в думці не мати про (за)що; (і) в голові не покладати чого; (і) думки не припускати про (за) що. • Не иметь в мыслях чего – не мати на думці (у думці, на гадці, у гадці) чого. • Образ мыслей – напрям думок; спосіб думання (мислення). • Обратить все свои мысли на что – звернути (обернути) усі свої думки на що. • Обуревают меня мысли – беруть мене думки (гадки); облягають думки (гадки) голову мені; обсідають (посідають) мене думи (думки). • Одна мысль сменяет другую – думка думку (дума думу) побиває (пошибає, поганяє). • Осенила мысль кого – блиснула (сяйнула) думка (гадка) в кого (кому); осяяла (осіяла) думка (гадка) кого; пройняла кого думка; (фам.) стрельнула (шибнула) думка [у голову] кому. • От одной мысли о чём – від самої думки (гадки) про що; на саму думку (гадку) про що. • Отрешиться от мысли о чём – позбутися (зректися) думки про що; покинути думку про що; спустити з думки що. • Подать мысль кому – (по)дати думку (іноді на розум дати, послати) кому. • По его мысли – на його думку (гадку). • По мысли автора – на авторову (про жінку авторчину) думку (гадку); на думку автора, авторки; як думає (як гадає) автор, авторка. • Прийти на мысль – спасти (впасти, зійти, набігти, прийти) на думку; навернутися (навинутися) на думку. • При одной мысли об этом – від самої думки (гадки) про це; на саму думку (гадку) про це. • Пришла мне в голову мысль – спало (впало, набігло, спливло, навернулося) мені на думку; мені здумалося; мені впало в голову, я прийшов на думку (на гадку); мені прийшла в голову (до голови) думка. • Растекаться мыслию по древу – розтікатися мислію по древу (по дереву). • Собираться, собраться с мыслями – збиратися, зібрати (докупи) думки; змірковуватися, зміркуватися; надумуватися, надуматися. • С такими мыслями – у таких думках; з такими думками. • Устремиться мыслями к чему – полинути думками до чого. • Хорошей мыслью грешно не воспользоваться – з доброї думки не гріх і скорист(ув)атися. • Чтобы словам было тесно, мыслям — просторно – мало слів, багато змісту. Пр. Щоб думкам було широко, а словам тісно. Пр. • Я относительно этого одних с вами мыслей – я про це (щодо цього) таких самих думок, як (що й) ви; у мене однакові (я маю однакові) з вами думки про це (щодо цього).

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

взлета́ть, взлете́ть зліта́ти, злеті́ти

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Зліта́ти, -та́ю, -єш, злеті́ти, злечу́, -ти́ш – 1) з чо́го, зві́дки – слетать, слететь; 2) на що, до чо́го – взлетать, взлететь.

Злі́ти, -лі́ю, злі́шати, -шаю – злеть, становиться злее.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Подниматься, подыматься, подняться – підно́ситися, підне́стися, іти, піти вго́ру; -ся в цене – у гро́ші йти; аэроплан поднялся – аероплян злеті́в, знявся (вго́ру); свидетель, подымитесь – сві́дку, вста́ньте; хлеб в цене -ся – хліб іде́ в гро́ші; цена на хлеб -мается – ціна́ на хліб іде́ вго́ру (росте́).

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

злеті́ти, злечу́, злети́ш; див. зліта́ти

зліт, зле́ту; зле́ти, -тів

зліта́ти, зліта́ю, зліта́єш; злеті́ти, злечу́, злети́ш

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Зачеря́пити, -плю, -пиш, гл. = Зачерпнути. Сорока-білобока тоді злетіла в колодязь, зачеряпила там води да й винесла Іванові. Рудч. Ск. І. 136.

Зліта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. злеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл. 1) Слетать, слетѣть. Сивою зозулею до роду злетіла. Гол. І. 195. Ти з неба злетіла. Шевч. 144. Гусята, качата гречку поїли, на панів ставочок нишки злетіли. Чуб. III. 208. 2) Взлетать, взлетѣть. К. Досв. 31. До тебе, Господи, душа моя злітає. К. Псал. 56. Злетів півень на ворота, сказав: кукуріку! Чуб. V. 37.

Зліта́тися, -та́юся, -єшся, сов. в. злеті́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл. Слетаться, слетѣться. Сокіл з орлом та й злітається, сокіл орла та й питається. Чуб. V. 943. Злетілись дрібні пташенята. МВ. II. 70. На полі, на роздоллі зліталися по волі сичі. Шевч. 582.

Злопоті́ти, -почу́, -ти́ш, гл. Захлопать. П’ють голуби зімню воду. Напилися та й злетіли, крилоньками злопотіли. Гол. І. 265.

Киги́! меж. Выражаетъ крикъ чайки. Ой біда чайці, чайці небозі, що вивела дітки при битій дорозі. Киги! киги! злетівши вгору. Лукаш. 85.

Пу́гач, -ча, м. Пт. филинъ, Strix bubo. Злетів пугач на могилу та й крикнув він: пугу. Ум. Пугаче́нько. Ой не пугай, пугаченьку, в зеленому байраченьку. Мет. 283.

Фі́ґель, -ґля, м. 1) = Фиґель 1 и 2 Тогди ся злетіли всі чорти і показували ріжні фіґлі, скакали по столі, по мисках.... Гн. ІІ. 6. Бачать діти, що старий батько з ними фіґля зробив. Драг. 181. 2) мн. фі́ґлі. Маленькій локончики на вискахъ женщины. Гол. Од. (51.

Яли́на, -ни, ж. 1) Ель. ХС. VII. 435. Рудч. ЧП. 216. Ном. № 10113. Посадили над козаком явір та ялину. Шевч. 32. 2) Ялина́ = Ялинник. Угор. Ум. Яли́нка, яли́нонька. Як врізав дощ! Стояла збоку ялинка, сів я під нею. Драг. 187. Ой злетів пугач на ялиноньку. Рудч. Чп. 143.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Зліта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. злеті́ти, -лечу, -ти́ш, гл. *3) О цене: понижаться, понизиться, упасть. Завелося на селі дві машині, то й ціна на молотьбі злетіла. Крим. 4)*Вспархивать, вспорхнуть. А там, у гніздечку, вже підлітки були, то й позлітали. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Вдругъ = 1. зра́зу, вмент, вми́ть, ра́птом, на́гло (Фр.), знена́цька. — Ми тільки що вийшла на улицю, коли раптом як пустив ся дощ. — Як би зненацька янгол злетїв з неба. Кот. 2. ра́зом, враз, од ра́зу, від ра́зу. — Вийшли всї разом. — Одразу всї замовкли. — Всї враз повставали. — К. Ш.

Внеза́пный, но = несподїваний, но, рапто́вий, ра́птом, на́глий, на́гле, нага́льний, знена́цька. — Із несподїваного часом бувай сподїване. н. пр. — Борони Боже наглої смерти. н. пр. — Через твій на́глий приїзд я про все забула. С. Л. — Коли раптом, як полив ся дощ. — Як би зненацька злетїв ангел з огненною різкою. Кот.

Воспари́ть = злетїти, поли́нути в го́ру.

Враспло́хъ = знена́цька, несподївано. — Що як би янгол зненацька злетїв з неба з огненою різкою. Кот.

Невзнача́й = несподївано, знена́цька, знеоба́чка (С. З.); ненаро́ком, незна́рошна. — Нападши несподївано на товариство полку мого. Л. В. — Як би зненацька ангел з неба з огненою різкою злетїв. Кот. (Пр. д. ще під сл. Неожи́данный).

Неожи́данный, но = несподїваний, но (С. З. Л.), неспога́даний, нега́даний, но (С. Л.), на́глий, ло, знена́цька (С. З.), знеоба́чка (С. З.), знеба́чки (С. Ж.), невбача́й, незнаро́шна (Кр.), неназнїмки (Кн.), спотиньга́ (С. З.). — З несподїваного часом буває сподїване. н. пр. — Почувши несподївано, як хтось уступив до хати. Лев. В. — Нападши несподівано на товариство полку мого. Л. В. — Як виглянув в вікно зненацька, прийшов Латин в великий страх. Кот. — Як орел ширококрилий, як вітер зненацька налїтав на військо враже. Балуз. — Як би зненацька ангел з неба злетїв з огненою різкою. Кот. — Коли знеобачка Настин регіт почув ся, аж ми іздрігнули ся. О. С. — Я замислив ся, а сестра неназнїмки як гуконе на мене. Кн. — Но відкіль стрілка не взяла ся і спотиньга в стегно впъяла ся. Кот.

Слета́ть, слетѣ́ть, ся = 1. злїта́ти, знїма́ти ся, злетїти, зня́ти ся, зли́нути. — Птиця злетїла з дерева. — Злетіїв до долу. 2. злїта́ти ся, злетїти ся, позлїта́ти ся, поназлїта́ти ся. — Тільки посипав проса, поназлїтались горобцї.

Соска́кивать, соскочи́ть, соскокну́ть = 1. зска́кувати, спли́гувати, зско́чити, зпли́гнути, позска́кувати, позпли́гувати. – Мошко й собі сплигнув на віз. Кн. — Він зплигнув з воза. 2. зска́кувати, зско́чити, злетїти, одлетїти. — Шина зскочила з колеса.

Спа́рхивать, спорхну́ть = злїта́ти, спу́рхувати, злетїти, спурхну́ти, ви́пурхнути.

Ше́я = ши́я, здр. ши́йка, поб. — шия́ка, задня частина — гамали́к, карк (С. З.), де саме въязки — въя́зи (С. Аф.), у вола верхня частина — карк, передня — підго́рля, во́ло, та частина, на котру упіраєть ся ярмо — при́пір, пре́пір (Ман.). — На те й голова на карку, щоб мотуз не злетїв. н. пр. — Трохи въязів не скрутив собі. Кр. — Усе буде добре, аби голова на въязах. н. пр. — Дать въ ше́ю = поти́лишника да́ти, в поти́лицю зацїди́ти, тришия́ да́ти (С. Ш.). — Сбыть съ ше́и = збу́ти ся, зди́хати ся. — Слома́ть ше́ю = скрути́ти, зверну́ти въя́зи. – Трохи въязи не звернув. С. З. — Прогна́ть въ ше́ю = в три ви́рви ви́гнати, тришия́ да́ти. — Дали нам греки прочухана і самого Енея пана в три вирви вигнали відтїль. Кот. — Съ то́лстою ше́ею = шия́н, гамаликува́тий. — Съ дли́нною ше́ею = довговя́зий. С. Аф. — Народ по тих хуторах гамаликуватий. К. X.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)