Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 137 статей

Запропонувати свій переклад для «злодій»

Шукати «злодій» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Вор – 1) зло́дій (мн. злоді́ї), краді́й, (описательно) хапко́, торбохва́т, вікнола́з, (ув.) злодю́га, злодія́ка, злодю́жище, крадю́ка, ворю́[я́]га. • Вор баранов – бара́нник, бараня́р. • Вор, обкрадывающий амбары – комі́рник. • Вор карманный – кешенько́вий ма́йстер (зло́дій), кеше́нник, кешеня́р. • Сын во́ра – злодіє́нко, (также молодой вор) злодійчу́к. • Сделаться во́ром – піти́ в злоді́ї, пусти́тися в злоді́йство (на зло́дія); 2) самозва́нець.

Гробокра́дца – гробови́й зло́дій.

Добива́ться, доби́ться – добува́тися, добу́тися чого́ и до чо́го, здобу́тися, добу́ти чого́, доби́ватися, доби́тися чого́, (домогаться) допомина́тися (чого́ и про що), домага́тися, домогти́ся, намага́тися, намогти́ся, (требовать законного) допевня́тися, допевни́тися, доправля́тися, допра́витися, дохо́дити, дійти́ (свого́), (достичь) доп’ясти́ся, допну́тися, діп’я́ти. [Чу́єте? Зло́дій до комо́ри добува́ється. Я ті́льки раз пісня́ми слів добу́вся від чужи́нця (Л. Укр.). Пі́дступом добу́ти свого́. Як з бико́м ні би́тися, а все молока́ не доби́тися (Ном.). Вона́ впе́рто допомина́лася о́дповіди (Коцюб.). Допомина́ється про гро́ші. Чого́ схо́че, того́ й домо́жеться (Леонт.). Намі́гся (доби́лся того), що таки́ дали́. Неха́й не допевня́ється нічо́го (Куліш). Як не тепе́р, то в четве́р, аби діп’я́ти свого́ (Коцюб.). Втеря́є й те, чого́ допня́вся (Куліш)]. • Доби́ться своего – доказа́ти свого́, докона́ти свого́, допну́тися свого́. • Добью́сь во что-бы то ни стало – за вся́ку ці́ну діпну́ся свого́, не я бу́ду, щоб я не добу́вся. • Не доби́лся – не здобу́вся. • Добива́ться милости, благосклонности – запобіга́ти чиє́ї ла́ски. [Тако́ї ла́ски мо́жна і в ци́гана запобі́гти]. • Доби́ться чего-л. хождением – ви́ходити що; криком – ви́кричати що и т. д.

Добы́ча – 1) до́бич, здо́бич (р. -чи), здоби́ча, добу́ток, узя́ток (р. -тку), (чем можно поживиться) пожи́ва. [Вовк здо́бичи шука́є. Коза́цькая здоби́ченька ма́рне пропада́є. Сухе́ лі́то, мали́й узя́ток бджолі́. Зло́дій шука́є гро́шей, або якої́ и́ншої пожи́ви]. • Добы́ча военная – військова́ здо́бич, (устар.) луп; (невольники) яси́р. • За добы́чей – по здо́бич, на здо́битки, на роздобу́тки. [Розбі́йники ви́їхали на здо́битки]. • В добы́чу (на с’едение) – на пота́лу. [Одда́ти на пота́лу ворога́м. Ті́ло моє́ коза́цьке зві́рю на пота́лу не да́йте (Дума). Вони́ не даду́ться на пота́лу]. • Взять в добы́чу – здобу́ти, доско́чити. [Во́вка живо́го доско́чили (Куліш)]. • Взятый как добы́ча, захваченный в добы́чу – здоби́чни[і]й. [Ви здоби́чні гро́ші пропива́єте! (Куліш)]. • Без добы́чи – (шутл.) нездоби́хом. [Не пощасти́ло їм: нездоби́хом верну́лися]; 2) (добыток) здобу́ток, ви́добуток (р. -тку). [Тепер і під Ки́ївом добува́ють кам’яне́ ву́гля, але ви́добуток невели́кий].

Допуска́ть, допусти́ть – пуска́ти, пусти́ти, допуска́ти, допусти́ти, попуска́ти, попусти́ти, підпуска́ти, підпусти́ти, дово́дити, дове́сти́, (предполагать) припуска́ти, припусти́ти. [В свою́ госпо́ду я пуска́ю всіх (Л. Укр.). Не попу́стить (или не дасть, не дозво́лить) він Грицько́ві верхово́дити над собо́ю (Грінч.). Такі́ фо́рми дозволя́ються, хіба́, в ві́ршах. Ви ка́жете, що з ньо́го зло́дій, а я того́ не припуска́ю (не гада́ю). Не приведи́ (не доведи́), бо́же, ніко́му тако́го ба́чити]. • Допу́стим (предположим) – покладі́мо, припусті́мо, да́ймо, да́ймо на те́є. [Да́ймо, що він прода́сть жи́то, то й тоді́ все-ж не ви́стачить гро́шей на ха́ту. Да́ймо на те, що він помили́вся. Покладі́мо на́віть, що слова́ її́ справедли́ві (Крим.)]. • Не допуска́ть и мысли – і ду́мки не припуска́ти, і в голова́х не поклада́ти. [І в голова́х не поклада́ла, щоб пан му́сів збреха́ти (Квітка)]. • Не допуска́ть противоречий – не попуска́ти супере́читися (или спереча́нь). • Не допусти́ть беды (предотвратить) – запобі́гти ли́хові, зара́дити ли́хові. • Допусти́ть себя до чего (или допусти́ть что) – допусти́тися чого́. [Хто міг сподіва́тися, що він допу́ститься брехні́? Де́котрі сміхови́ни, що їх допусти́всь а́втор (Крим.)].

Дружё́к – 1) дру́женько, дороги́й при́ятель; 2) (фамильярно или иронич.) приятельчу́к, друзя́ка, дя́дько. [А вночі́ при́йде дя́дько-зло́дій та й комо́ру почи́стить].

Забира́ться, забра́ться – забира́тися, забра́тися, убира́тися, убра́тися и увібра́тися, зала́зити, залі́зти, (пренебр.) утелю́щитися, утереби́тися куди́, в що. [Ене́й на піч забра́вся спа́ти (Котл.). Зло́дій убра́вся в хи́жу. Чого́ це ти утереби́вся в льох?].

Каза́ться – 1) (являться) явля́тися, з’явля́тися, пока́зуватися; срвн. Пока́зываться 2. И на глаза не -жи́сь – і на о́чі мені́ не наверта́йся. • Стыдно людям -за́ться – со́ром і на лю́ди ви́йти (перед лю́ди ста́ти); 2) (иметь вид) пока́зуватися, видава́тися за що, на що, чим; срвн. Представля́ться 7 (чем) и Пока́зываться 4. [Він як народи́всь, то пока́зувався ду́же слабко́го здоро́в’я (Крим.). Оддалеки́ все видає́ться ме́ншим (Комар). Дя́дькові за́киди видаю́ться йому́ на́дто слаби́ми (Борд.). Ця річ ті́льки видає́ться на вели́ку]; 3) (кому чем, являться в виде чего кому, мниться) здава́тися, видава́тися, увижа́тися, удава́тися кому́, для ко́го за що, чим; срвн. Пока́зываться 4. [Ко́жна хвили́на здава́лась за ці́лі роки́ (Коцюб.). Цей про́стий зви́чай здава́вся для не́ї коме́дією (Н.-Лев.). Світ йому́ здава́вся чудни́й і непе́вний (Ніков.). Шко́ла видава́лась їй и́ноді домови́ною (Коцюб.)]. • -ться на вид – пока́зувати. [Хліб з весни́ пока́зував нічо́го (Звин.)]. • -жется на вид – пока́зує кому́. [З обли́ччя більш двадцяти́ літ їй не пока́зувало (Свидн.)]. • -за́лся (каким) – вигляда́в на ко́го, ким, немо́в хто, подава́в на ко́го. [Син вигляда́в немо́в ви́нний (Крим.)]. • -ться странным, удивительным (что) – ди́вно здава́тися кому́. [Ди́вно ті́льки здало́сь йому́, що Черева́нь про те ані́ га́дки (Куліш)]. • Как вам -жется? – як вам здає́ться? як на вас? як вам видає́ться? як гада́єте? • -жется, он вздорлив – здає́ться, (що) він колотли́вий. • Он мне -жется вздорным – він мені́ здає́ться люди́ною недола́дною; про ме́не (для ме́не) він вигляда́є на люди́ну недола́дну. • Как мне -жется – як на ме́не. • -жется молодым – вигляда́є на молодо́го, мо́лодо гляди́ться. • При заходе солнце -жется больше – навза́ході со́нце здає́ться бі́льшим; 4) (мерещиться) здава́тися, увижа́тися, уви́джуватися, ви́дітися, убача́тися, видава́тися, ма́ритися, верзти́ся, уздріва́тися, вигляда́ти, придава́тися кому́ чим, на що; срвн. Пока́зываться 3. [Йому́ все ввижа́ється, що до ха́ти зло́дій лі́зе, – то він спа́ти не мо́же (Звин.). А він усе́ перед мої́ми очи́ма уви́джується (Г. Барв.). Хоч ви́диться, що гуса́к промовля́є ти́хо, а мо́же то й не гуса́к (Рудан.). Все йому́ ба́тько покі́йний убача́ється (ЗОЮР). Все йому́ вигляда́ло, що він тоті́ ді́ти но́сить (Стеф.). Як надиви́лася я на те страхіття́, то й тут мені́ придає́ться (Звин.)]. • Как -жется (кому) – як здає́ться (кому́, для ко́го). • -жется мне – видає́ться, ба́читься, ви́диться мені́. • Это только с первого взгляда так -жется – то ті́льки на пе́рший по́гляд так (таке́) увижа́ється (видає́ться). • Это вам только так -жется – то вам так ті́льки здає́ться (увижа́ється); 5) ка́жется (безлично) – здає́ться, ба́читься, вигляда́є. [Здає́ться так-же са́мо гуля́ють, як і в нас, да не так (М. Вовч.). Ба́читься, в ти́ші глибо́кій кри́лами ма́є весна́ (Вороний)]. • -за́лось – здава́лося, ба́чилося. • -жется, верно – здає́ться, ві́рно. • -жется (утвердительно) – (та) здає́ться!; 6) -жется, как нрч., см. Кажи́сь 2, 3. • Ка́жущийся – на по́гляд, на о́ко, ні́би-то таки́й, ні́би-то спра́вжній, га́даний, позі́рний, на по́зір, (гал.) ілюзори́чний. • Ошибка лишь -щаяся – по́милка лиш на о́ко така́. • -щийся результат – ілюзори́чний на́слідок. • -щийся сильным – на по́зір си́льний (ду́жий).

Карма́нный – ке[и]шене́вий, кешенько́вий. • -ный вор – кешенько́вий зло́дій, кешенько́вий ма́йстер, кешенько́вий злодю́жка (воришка), (в жаргоне) хіпе́сник. • -ные деньги – кешенько́ві гро́ші, (образно) похіпна́ копі́йка. • -ный нож – скла́да́ний ніж, (зап.) цизо́рик. • -ные расходы – кешенько́ві дрібні́ вида́тки. • -ные часы – кешенько́вий годи́нник, (зап.) дзиґа́рок (-рка). • -ная чахотка – сухо́ти в кеше́ні; вітри́ в кеше́ні гуду́ть; у кеше́ні дю́дя свисти́ть.

Карма́нщик, -ма́нник – кешене́вий, кешенько́вий зло́дій; см. Карма́нный (вор).

Клейми́ть – 1) значи́ти, (о скоте) клейни́ти, (реже) клейми́ти, таврува́ти, (о товарах) шта[е]мпува́ти; срвн. Ме́тить 1. [Клейни́ти ві́вці. Таврува́ти ко́ні. Штампува́ти ми́ло]; 2) (пятнать) плями́ти, плямува́ти, шельмува́ти, (порицать) карта́ти кого́. [Плями́ли цих люде́й за те́, що вони́ насмі́лювались озива́тися за пра́во своє́ї на́ції (Грінч.). Соціялісти́чні па́ртії плямува́ли війну́ (Азб. Комун.). Кни́жники го́стро карта́ють пога́нський (языческий) світо́гляд (Єфр.)]. Клеймё́нный – 1) зна́чений, позна́чений, (о деньгах) тамни́й, (о скоте) кле́йне́ний, тавро́ваний, (о товарах) штампо́ваний. [Тамни́й карбо́ванець (Крим.)]; 2) (запятнанный, опозоренный) шельмо́ваний, плямо́ваний, заплямо́ваний. • -ный преступник – шта[е]мпо́ваний зло́дій.

Кошелёчник, -ница – 1) (мастер, -рица) гама́нчик, -ниця, капшуко́вий швець (р. шевця́), виробни́к, -ни́ця гаманці́в (капшукі́в); 2) кешенько́вий зло́дій; см. Карма́нщик.

Кра́сться, кра́дываться – 1) (стр. зал.) кра́стися, сов. бу́ти вкра́деним. • У них много хлеба -тся – у їх бага́то хлі́ба кра́дуть (викрада́ють). • Они все меж собою -тся – вони́ всі оди́н в о́дного кра́дуть; 2) (прокрадываться куда, к чему) кра́стися, закрада́тися, прикрада́тися, скрада́тися куди́, до чо́го. [Кра́деться як вовк (Приказка). От я кра́дусь по-під ти́нню до своє́ї ха́ти (Шевч.). Диви́, як кіт закрада́ється! (Звин.). На́че зло́дій скрада́юсь у тьмі (Вороний)]. • Крадя́сь, Кра́дучись – крадце́м, крадькома́. [Крадце́м уті́к з бо́ю, до сме́рти зляка́всь (Рудан.). Крадькома́ прийшо́в, мов зло́дій (Вороний)].

Кро́ме – (кого, чего) крім, о́крі́м, опрі́ч(е), пріч, опро́че, про́че кого́, чого́, (за исключен.) за ви́(й)нятком чого́. [Ста́вить собі́ на меті́, окрі́м зага́льно-науко́вих завда́нь, виу́чувати суча́сне й мину́ле Украї́ни (Стат. Акад.). Всі поме́рли, крім одно́го (Богодух.). Усі́ сіда́ють, опрі́че пи́саря (Грінч.). Опро́че (опрі́ч) цього́ бра́та він ма́є ще двох (М. Грінч.). Не бу́демо вжива́ть ми збро́ї и́ншої – пріч сло́ва (Самійл.)]. • -ме того – до то́го (ще), о́крі́м то́го, опрі́ч(е) то́го, пона́д те. [До то́го всьо́го він ще й зло́дій (Київ). Опрі́че то́го, я ма́ю ще й и́нші до́води (М. Грінч.). Вона́, пона́д те, ще й ску́пчується все ду́жче та й ду́жче (Азб. Ком.)]. • Кро́ме как – опро́[і́]че як, крім, окро́ме. [Не мо́жна ви́правити, опро́че як судо́м (Звин.). Ніде́ він не хоті́в гра́ти, крім у се́бе до́ма (М. Грінч.). Ніде́ не вро́дить льон га́рно, окро́ме на ціли́нній чорно́землі (Вовч. п.)]. • Из этого, ничего не выйдет -ме убытков – з цьо́го нічо́го не бу́де, опрі́че зби́тків. • Он уплатил свой долг -ме ста рублей – він заплати́в уве́сь свій борг опрі́ч ста карбо́ванців. • Вы не найдёте этого нигде, -ме него – ви не зна́йдете цього́ ніде́, крім як у йо́го. • Найдутся люди и -ме него – зна́йдуться лю́ди (зна́йдемо люде́й) і крім (опрі́ч) йо́го. • -ме этого, я разделяю ваше мнение – за ви́нятком цього́, я поділя́ю ва́шу ду́мку. • Всё погибло -ме чести – все заги́нуло, крім че́сти.

Кто, мест. – 1) вопросит. – хто? (р., вин. кого́, дат. кому́, после предлог. (до) ко́го, (на) ко́му, тв. ким, местн. (на) кім, (на) ко́му). [Кого́ я? – де́? – коли́ люби́в? Кому́ яке́ добро́ зроби́в? (Шевч.). На ко́го ти поки́нув худо́бу до́ма? (Мирний)]. • Кто здесь, там? – хто тут, там? • Кто вы такой? – хто ви таки́й? хто ви бу́дете? (зап.) хто ви за о[ї]де́н (за о[ї]дні́)? • Кто идёт? – хто йде? • Кого́ вам надо? – кого́ вам тре́ба? • От -го́ это письмо? – від ко́го цей лист? • За -го́ вы меня принимаете? – за ко́го ви мене́ ма́єте (вважа́єте)? • Кому́ жизнь не мила! – кому́ життя́ не ми́ле (не лю́бе)! • Кем это сделано? – хто це зроби́в? • Кем вы недовольны? – з ко́го (ким) ви незадово́лені? • Кто же? – хто-ж? • Кто бы? – хто-б? • Кто бы это (был)? – хто-б (хто-ж би) це (був)? • Кто бы не хотел? – хто-б не х(о)ті́в? 2) указат., относит. – хто. [Зна́ю тебе́, хто єси́ (Єв. Мр.). Недо́ля не ба́чить, з ким їй жартува́ти (Шевч.)]. • Вот кто – ось (от, он) хто. • Тот, кто; тот, кого́ и т. д. – той, хто (що); той, кого́ (що його́, яко́го, котро́го) и т. д. [Хто не працю́є, той не їсть (Київщ.). Хіба́-ж вони́ не слу́ги слуг того́, кого́ ви кня́зем те́мряви назва́ли? (Л. Укр.). Неха́й-же працю́ють слова́ми й перо́м ті, що ма́ють дві шку́ри в запа́сі (Самійл.)]. • Тот, кем вы были обижены, наказан – хто вас покри́вдив, того́ пока́рано. • Кому́ бы учить, тот сам дурит – кому́-б учи́ти, той сам дурі́є. Не́кого, Не́кому, см. отдельно. Не у кого, см. Кого́; 3) неопр. – хто. [Сти́ха-сти́ха, по́рідко, щоб кого́ не розбуди́ти, висту́кує сто́рож (Васильч.)]. • Кабы кто знал моё горе! – коли́-б (якби́, щоб) хто знав моє́ го́ре! • Что у кого́ болит, тот о том говорит – що кого́ боли́ть, той про те й гово́рить. • Кому́-кому́, а вам бы не следовало этого делать – кому́-кому́, а вам-би не слід цього́ роби́ти. • Кто-кто; кого́-кого́; у кого́ – у кого́ и т. д. – хто – хто, кот(о́)ри́й (котре́) – кот(о́)ри́й (котре́); кого́ – кого́, кот(о́)ро́го – кот(о́)ро́го; у ко́го – у ко́го, у кот(о́)ро́го – у кот(о́)ро́го и т. д. [Хто так, а хто сяк (Сл. Гр.). Що кого́ втоми́ло: кого́ ща́стя, кого́ сльо́зи, – все ні́чка покри́ла (Шевч.). Кому́ во́ля, а кому́ нево́ля (Мирний). Котри́й пи́ше, котри́й чита́є, а котри́й то й ба́йдики б’є (М. Вовч.). Він пізна́в, котре́ в селі́ найбі́льший зло́дій, котре́ найбі́льший бага́ч (Стефаник)]. • Кто бы ни; кого́ бы ни и т. д. – хоч-би хто́, хоч хто́, хто-б не, аби́-хто; хоч-би кого́, хоч кого́, аби́-кого, кого́-б не и т. д. Кто бы он ни был – хоч-би хто він (хто-б він не) був, аби́-хто. [Ко́ждому, аби́-хто, умі́ла дотя́ти свої́м би́стрим язико́м (Франко)]. • Кто бы ни говорил, не слушай – хоч-би хто каза́в, не слу́хай; хоч хто каза́тиме, не слу́хай (Сл. Гр.). • Кто бы ты ни был, я тебя не выдам – хоч-би хто (ким) ти був, я тебе́ (на те́бе) не ви́кажу. • Кого́ бы я ни попросил, все отказываются – кого́-б я не попроси́в, усі́ відмовля́ються. • -го бы (то) ни было – хоч кого́, хоч-би кого́, хоч-би хто́ там був, аби́-кого, бу́дь-кого́, ко́жного. • От -го́ бы то ни было – хоч-би від ко́го, від будь-ко́го, від ко́го-будь. • Я рада каждому письму, от -го́ бы оно ни было – я раді́ю з ко́жного ли́ста, хоч-би від ко́го він був. • Я не жду ничего от -го́ бы то ни было – я не чека́ю нічо́го ні від ко́го. • Я был бы рад кому́ бы то ни было – я зраді́в-би (був-би ра́дий) хоч кому́ (хоч-би кому́, будь-кому́, аби́-кому, хоч-би хто там був, ко́жному). • Больше чем кто бы то ни было – більш ніж хто (ніж будь-хто́). • Не кто иной, как – не хто (и́нший), як. [І зроби́в це не хто, як він сам (Крим.)]. • Кто́-то, кого́-то, кому́-то – хтось, кого́сь, кому́сь. [Прийшо́в хтось та взяв щось, бі́гти за ним – не зна́ю за ким (Номис). Хтось уті́к, а кого́сь, ка́жуть, таки́ зло́влено (Київщ.). Я зна́ю, кому́сь-то вона́ серде́нько кра́є (Л. Укр.)]. • Кто́-нибудь, кто́-либо; кого́-нибудь, кого́-либо и т. д. – хто, хтось, хто-не́будь, котри́й(сь), (кто бы то ни был) будь-хто́, хто-бу́дь, аби́-хто, (пров.) бу́длі-хто; кого́, кого́сь (после предл. ко́го, ко́гось), кого́-не́будь, котро́го(сь), бу́дь-кого́, кого́-будь, аби́-кого́, бу́длі-кого́ и т. д. [Мо́же хто вас пола́яв? (М. Вовч.). Мо́же кого́ з рідні́ моє́ї ба́чили? (Київщ.). Як хтось почне́, то й я роби́тиму (Н.-Лев.). Згада́й же хто-не́будь її́ на сім сві́ті (Шевч.). Не ти, так хто-бу́дь ку́пить (Київщ.). Тре́ба-ж коли́сь бу́длі-кого́ покоха́ти та й за́між піти́ (Н.-Лев.)]. • Кого́-нибудь одного (из двух) – кого́сь одно́го́, котро́гось (із двох). • Если меня кто-либо спросит, скажите, что – коли́ про ме́не хто спита́ється, скажі́ть (ска́жете), що. • Не думаю, что бы кто́-нибудь знал об этом – не ду́маю, щоб хто(сь) про це знав. • Сомневаюсь, что бы кто́-либо из вас мог сделать это – не ду́маю, щоб котри́й з вас міг зроби́ти це. • Он счастливее, чем кто́-либо – він щасливі́ший за бу́дь-кого́ (як хто). • Пусть это сделает кто́-нибудь другой – хай це зро́бить хто и́нший. • Ему всегда хочется кого́-нибудь осуждать – його́ (йому́) за́вжди корти́ть кого́сь суди́ти. • Кому́-нибудь да понравится – кому́сь та сподо́бається. • Пусть кто́-нибудь попробует – будет меня помнить – ха́й-но спро́бує котри́й(сь) (котре́), пам’ята́тиме мене́; ану́ спро́буй котри́й, бу́деш мене́ пам’ята́ти. • Пусть кто́-либо из вас решится – хай котри́й (котре́) зва́житься. • С ке́м-нибудь, с ке́м-либо и т. п. – з ким(сь), з ким-не́будь, (с кем бы то ни было) будь, з ким, з котри́м(сь), з ким-бу́дь, аби́ з ким, (пров.) бу́длі з ким. [Ста́неться, хоч і не зо мно́ю, хоч і аби́ з ким, яка́ причи́на (Квітка)]. • Кто́-попало; кого́-попало и т. д. – будь-хто́, хто-бу́дь, аби́-хто; будь-кого́, кого́-будь, аби́-кого, (пров.) кого́-по́падя и т. д. Кто́-угодно, кто ни есть; кого́-угодно, кого́ ни есть и т. д. – будь (бу́длі-)хто́, хто-хо́ч, аби́-хто; будь (бу́длі-)кого́, кого́-хо́ч, аби́-кого и т. д. [Віддаси́ кому́-хо́ч (Київщ.). Поби́ть, то й аби́-хто зна́йдеться (Номис)]. • Кого́, кому́ вам угодно – кого́, кому́ хо́чете. • Это сделает и кто́-угодно – це зро́бить і аби́-хто (і будь-хто́). Редко кто – ма́ло-хто, хто́сь-не-хто́сь. [Там – у ко́жній ха́ті верста́т, а у нас хто́сь-не-хто́сь (ма́ло хто) тче (Звиног.)]. Кое-кто́, кое-кого́, кое с ке́м и т. п., см. Ко́е-кто́.

Кути́ла – гуля́ка, гультя́й (-тяя́), ув. гультяї́ще, соб. гультя́йство, гульві́са, бра́жник, (диал.) кури́ло, чаркоду́й (-дуя), кубрі́й (-рія́), за́грай; срвн. Пове́са. [П’яни́цею-бурла́кою і леда́щом-гуля́кою (Пісня). Гультя́й не ро́бить, ті́льки п’є (Пісня). Як молоди́й гульві́са жде спітка́ння з пові́єю (Вороний – Пушк.). Он зібра́лось уже́ на́ше гультя́йство (Сл. Гр.). Два си́ни та оби́два леда́чі: оди́н кубрі́й, а дру́гий зло́дій (Конотіпщ.)]. • Свойственный -ле – гультя́йський. [З гультяя́ гультя́йська й робо́та (Сл. Гр.)].

Лезть – 1) лі́зти, (взлезать) вила́зити, вилі́зати, зла́зити куди́, на що, по чо́му; (карабкаться) де́ртися и дра́тися (деру́ся, -ре́шся), видира́тися, здира́тися, пну́тися и п’ясти́ся (пну́ся, пне́шся), спина́тися, (цепко) дра́патися куди́, на що; (слезать) зла́зити, зліза́ти з чо́го, куди́, у що; (переть) пе́рти (пру, преш), пе́ртися, пха́тися куди́, до чо́го, у що; срвн. Ла́зить и Взбира́ться. [Серед лі́са стої́ть дуб,— дава́й по нім лі́зти (Рудан.). Зно́ву лі́зуть на со́нце важкі́, розтрі́пані хма́ри (Коцюб.). Наї́вся дурману́ та й дере́ться на стіну́ (Богодухівщ.). П’явсь, п’явсь на ту го́ру – не зопне́ться (Чуб. I). Наймички́ рего́чуться, аж на ко́мін спина́ються (Н.-Лев.). Ля́дські госпо́дарі почали́ пе́ртися на узграни́ччя всіма́ способа́ми (Куліш)]. • Лезть на дерево, на кровлю – лі́зти, ви[з]ла́зити, де́ртися, ви[з]дира́тися, пну́тися на де́рево, на покрі́влю. • Лезть на стену (в прям. и перен. знач.) – лі́зти (де́ртися и т. п.) на сті́ну. • Лезть с дерева – лі́зти (зла́зити, зліза́ти) з де́рева. • Лезть на четвереньках – ра́чки лі́зти, рачкува́ти. [Струк рачкува́в за ї́м зда́лека (Грінч.)]. • Лезть в воду – лі́зти у во́ду. • Лезть в бары, в начальство и т. п. – пну́тися или п’ясти́ся, лі́зти в пани́, в нача́льники, на па́нську лі́нію гну́ти, (грубо) пе́ртися, пха́тися, ми́катися куди́, до чо́го, у що. [Забага́тіли, в пани́ пну́ться (Слов’яносерощ.). П’я́вся до гетьманува́ння на Украї́ні (Куліш). В слов’янофі́ли так і прете́сь (Шевч.). У нача́льство він не пха́ється (Грінч.). Коли́ не піп, не ми́кайся в ри́зи (Приказка)]. • Куда ты -зешь? – куди́ ти лі́зеш, пне́шся? (грубо) куди́ ти пха́єшся (пре́шся)? [Куди́ ти пре́шся,— і без те́бе ті́сно (Л. Укр.)]. • Не лезь в чужое дело – не втруча́йся (не вми́куйся) до чужо́ї спра́ви; не пхай но́са до чужо́го про́са (Номис). • Лезть (приставать) к кому – лі́зти, в’я́знути, чіпля́тися до ко́го. • Лезть к горлу, с ножом к горлу к кому – з коро́ткими гужа́ми пристава́ти до ко́го; срвн. Пристава́ть 4. • Лезть в драку – лі́зти, сі́[и́]катися, со́ватися, сука́тися з кулака́ми (з ноже́м и т. п.) до ко́го. [Чого́ до ме́не з ножа́кою си́каєшся? (Куліш). Крича́в, со́вався з кулака́ми (Н.-Лев.). Не би́лася я, а вони́ сука́лися з кулака́ми, а я одпиха́лась (Переяславщ.)]. • Лезть в голову – лі́зти в го́лову, лі́зти (су́нутися, спада́ти) на ду́мку, на ми́слі, (фам.) пе́ртися в го́лову. [Лі́зе на ду́мку, на́че зло́дій до скри́ні (Кон.). Такі́ все дурни́ці лі́зуть (спада́ють) на ду́мку (Харківщ.). Їх ли́ця раз-у-ра́з су́нулися мені́ на ду́мку (Франко). Одні́сінька влі́злива ду́мка так і пре́ться в го́лову (Крим.)]. • Ему ничто не -зет в голову – його́ голови́ ніщо́ не держи́ться; йому́ до голови́ нічо́го не впха́єш (не втовче́ш). • Он сам в петлю -зет – він самохі́ть у пе́тлю лі́зе (пне́ться), він сам собі́ за́шморг на ши́ю накида́є. • Сапоги узки, не -зут на ногу – чо́боти вузькі́, не нала́зять на но́гу. • Шапка не -зет на голову – ша́пка не нала́зить на го́лову. • Из кожи лезть – рва́тися (видира́тися) з шку́ри; Срвн. Ко́жа. [Роблю́, аж із шку́ри видира́юся (Звин.)]. • Он в карман за словом не -зет – він язика́ не в кеше́ні хова́є, він по сло́во до кеше́ні не лі́зе; 2) а) (о волосах, мехе) лі́зти, вила́зити. [Після́ ти́фу ко́си вила́зять, лі́зе й лі́зе і кі́ска отака́ зоста́неться (Борзенщ.)]; б) (о ткани) лі́зти, розла́зитися. [Крам гнили́й: так і лі́зе (розла́зиться) в рука́х (Полтавщ.)].

Ле́сенка – 1) (приставная) драби́нка, драби́ночка; 2) (неподвижная) схі́дці (-ців), схі́дчики, сту́панка, сту́паночка. [Вла́зять у льох, аж на схі́дцях стої́ть зло́дій (Звин.)].

Мара́ть, ма́рывать – 1) (пачкать, грязнить) ма́зати, зама́зувати що чим и в що, ума́зувати що в що, масти́ти, брудни́ти, бру́ди́ти (бру́джу́, -диш), каля́ти, (чем.-л. сыпучим, грязным) валя́ти, (грязью) багни́ти, багнітувати, (жирным) яло́зити, смальцюва́ти, (жидким) ля́пати, (о лице ещё) му́рзати що чим и в що; срв. Зама́рывать 1 и Па́чкать 1. [Пога́ний крам – линя́є, ма́же (бру́днить) біли́зну (Брацлавщ.). Не тала́пайся в боло́ті, не брудни́ (не масти́) но́ги (Київщ.) Не хо́четься чобі́т каля́ти (Звин.). Я но́ги поми́ла, як же їх валя́ти? (Біблія)]; 2) (сквернить, бесславить) каля́ти, пога́нити, мерзе́нити, плямува́ти, плями́ти, (грубо) паску́дити кого́, що. • -ра́ть себя, кого – пога́нити, паску́дити себе́, кого́. [Хіба́-ж ви ду́маєте, що я захті́в-би пога́нити себе́, краду́чи чужі́ три карбо́ванці? (Крим.). На́що мене́ паску́диш? Хіба́ я зло́дій? (Бердичівщ.)]. • Он -ет честных людей – він пля́мить (паску́дить) че́сних люде́й. • -рать своё имя, репутацию (славу), честь – плями́ти, плямува́ти, каля́ти, пога́нити, паску́дити своє́ ім’я́, сла́ву, честь. [Таки́ми вчи́нками ти плями́ш (пога́ниш) своє́ ім’я́ (Київщ.). Гляді́ть, ді́ти, сла́ви своє́ї не каля́йте (Г. Барв.)]. • -ра́ть руки (перен.) – паску́дити, пога́нити ру́ки об ко́го, об що. [Рук паску́дить не хо́чу (Тобіл.)]; 3) (о плохом каллиграфе, живописце, писателе) ма́зати, ля́пати, ба́зграти, парта́чити, паску́дити, (о живоп. и каллигр. ещё) кваче́м ма́зати, (выводить каракули) риґува́ти. [Ото́ риґу́є, – такі́ карлю́чки, що й не розбере́ш (Канівщ.)]. • Он не пишет, а только бумагу -ет – він не пи́ше, а ті́льки папі́р псує́; 4) (вычёркивать) черка́ти, вима́зувати, викре́слювати що. [А цензу́ра лібера́льна все черка́є, все черка́є (Самійл.)]. Ма́ранный – 1) ма́заний, ка́ляний, ва́ляний; яло́жений, смальцьо́ваний, ля́паний, му́рзаний; 2) ка́ляний, пога́нений, плямо́ваний, паску́джений; 3) ма́заний, ля́паний, ба́зграний; 4) че́рканий, ви́мазаний, викреслений. Срв. Ма́раный, прлг.

Махово́й – махови́й. • -во́е колесо, см. Махови́к. • -во́й парень – зло́дій (-дія), злодю́га, злодія́ка. • -во́е перо – махове́ перо́, плав (-ву), ум. плаво́к (-вка́), плаво́чок (чка). • -ва́я сажень – махови́й са́жень (-жня), (татар.) кула́ч (-ча́).

Ме́тить, меча́ть и ме́чивать – 1) (помечать что) значи́ти, познача́ти, мі́тити (мі́чу, мі́тиш), (зарубками, нарезами) карбува́ти, (клеймом) таврува́ти, клейн[м]и́ти, (о товарах и перен.) шта[е]мпува́ти. [Уже́ я й значи́в ша́пку, так усе́ таки́ кра́дуть (Лебединщ.). Він свої́ ягня́та мі́тить (Звин.). Ко́ні тавру́ють або́ кле́йнять гаря́чим залі́зом (М. Грінч.)]. • -тить бельё – значи́ти (мі́тити) біли́зну; 2) (целить) – а) (в кого, во что, куда) ціля́ти, ці́лити, ці́литися, націля́ти(ся) и наці́лювати(ся), лу́чити на (в) ко́го, в (на) що, куди́ (де), поціля́ти що, мі́ря[и]ти(ся), наміря́ти(ся) на (в) ко́го. [Якра́з мені́ ти в го́лову ціля́єш (Куліш). Ці́лив (лу́чив) у воро́ну, а попа́в у коро́ву (Номис). На во́вка ці́литься (Рудан.). Сама́ до́бре зна́ю, що на біду́ лу́чу (Чуб. V). Хло́пець ки́дає ша́пку, а всі ки́дають камінця́ми, націля́ють у ту ша́пку (Звин.). Де я мі́рю, там я вці́лю (Гол. I)]. • -тить ниже – низи́ти, ціля́ти (лу́чити, мі́рити, бра́ти) ни́жче. [Не вмі́є він ціля́ти до́бре – ни́зить (Грінч.)]. • -тить выше – ціля́ти (лу́чити, мі́рити, бра́ти) ви́ще. • Он -тит очень высоко (перен.) – він ду́же ви́соко ціля́є. • Он -тит в мой огород – він у мій горо́д ціля́є. • Он -тит в генералы – він націля́ється (наставля́ється, ва́жить) на генера́льство, (лезет) він пне́ться в генера́ли; б) (на кого, на что) ва́жити, ціля́ти, націля́тися на ко́го, на що. [Ой, ва́жу я на цю ді́вчину вра́жу, та не зна́ю, чи бу́де вона́ моє́ю (Н.-Лев.). На ві́що-ж ти ва́жила: чи на мого́ коня́ вороно́го, чи на ме́не, козака́ молодо́го? (Ант.-Драг.). На вели́кий по́саг він ціля́є (ва́жить) (М. Грінч.)]; в) (на кого: намекать) мі́тити, закида́ти на ко́го, ма́ти на меті́ кого́. • Говоря это он -тил на известное лицо – ка́жучи це, він мі́тив (закида́в, ду́мав) на пе́вну осо́бу (или мав на меті́ пе́вну осо́бу). • Ме́ченный – зна́чений, мі́чений; карбо́ваний, тавро́ваний, кле́йнений, шта[е]мпо́ваний; позна́чений, помі́чений и т. д.; срв. Ме́ченый. [Зна́чені ві́вці (Богодухівщ.). Позна́чена біли́зна (Київщ.). Тавро́вані ко́ні (Брацлавщ.). Зло́дій штемпо́ваний (Шевч.)].

Моше́нник, -ница – 1) шахра́й (-рая́), шахра́йка, шахру́н (-на́), шахру́нка, (ув. шахраю́ка, шахрая́ка), махля́р (-ра́), махля́рка, дури́світ, дури́світка, круті́й (-тія́), круті́йка, круті́ль (-ля́), круте́ля (ж. р.), крутя́га, мотя́га, мотали́га (общ. р.), мо́хор (-ра) (м. р.), (диал. вост.) плутя́га (общ. р.), (обманщик, зап.) ошука́нець (-нця), ошука́нка и ошука́нця, шальві́ра (общ. р.); срв. Плут, Обма́нщик. [З ньо́го вели́кий шахра́й (круті́й) (Знин.). Я тому́ шахруно́ві дав гро́ші (Гн. II). Є такі́ махлярі́ що не ті́льки таска́ють гро́ші з кише́ні, а й ро́блять їх (Лебед.). То таки́й крутя́га, що він тебе́ і обведе́ і запетлю́є, ще і в ду́рні поши́є (Харк.). Я не плутя́га, щоб чужи́м добро́м живи́тись (Мирн.). Ота́к шальві́ра забра́в гро́ші, а робо́ти, як ба́чите, нема́ нічо́го (Брацл.)]. • Продувной -ник – про́йда, пройди́світ, проно́за. [Ну та й про́йда з йо́го: і з води́ сухи́м ви́лізе (Звин.). Ото́й пройди́світ замота́в мої́ гро́ші (Брацл.)]; 2) кишенько́вий зло́дій (-дія), -ва злоді́йка.

Мстить за кого, кому за что – мсти́тися, помща́тися, (диал.) пі́мститися над ким, на ко́му, кому́, (отмщать) відомща́ти, (редко) мсти́ти кому́ що и на що. [Як ви́йде зло́дій з тюрми́, то ще гі́рше бу́де мсти́тися (Звягельщ.). Але́ сі ні́жні істо́ти мсти́ві: вони́ мстя́ться над людьми́ за їх лихі́ почува́ння (Г. Барв.). Користува́всь нена́вистю наро́дньою Хмельни́цький, мстя́чись на пана́х за свої́ обі́ди (Куліш). И́нші зга́дували залюбки́ про да́вніх опри́шків, що мсти́лися на пана́х (Франко). Не заво́дься з ни́ми і не жалі́йсь ніко́му, бо ста́нуть пі́мститися, – гі́рше бу́де (Звин.). Щоб відомща́ти Орді́ за свої́х ро́дичів, що займа́ла вона́ в нево́лю (Куліш). Клеве́тницю пізви́ до су́ду, сама́ знева́ги ти не мсти (Франко)]. • -ти́ть за себя – мсти́тися за се́бе, мсти́тися. [Ну, та зви́чайно Вене́ра на се́бе мсти́ться, дає́ться в знаки́ (Крим.). Ого́нь святи́й мсти́ться, як його́ не шану́єш (Номис)]. • -ти́ть своим врагам – мсти́тися над свої́ми ворога́ми и на свої́х ворога́х.

Наеда́ться, нае́сться – 1) (стр. з.) над’їда́тися, бу́ти над’ї́даним, над’ї́д(ж)еним, понад’ї́даним и т. п.; срв. Наеда́ть; 2) наїда́тися, наї́стися, (о мног.) понаїда́тися. [Кисли́ці зло́дій крав: наї́вся, вдовольни́вся (Боров.). Усі́ понаїда́лись і повиверта́лись (Рудч.)]. • -сться досыта – наї́стися до́сита (досхочу́, до-не́(с)хочу), заї́стися, заживи́тися; срв. Насыща́ться 2. [«Заха́ркові вече́рі не дава́йте: його́ вже пани́ч нагодува́ли». – «Та я-ж тим шмато́чком не заї́вся», спереча́вся Заха́р (Крим.). Заживи́всь, як соба́ка му́хою (Номис)]. • -ться до отвалу – наїда́тися, наї́стися до-не́(с)хочу (до-не́змогу, до-невпо́їду, до-відбро́ду), заї́стися чим, напако́вуватися, напакува́тися, (о мног.) понапако́вуватися чого́ и чим. [Спаси́бі за цуке́рики! сього́дні я заї́мся ни́ми (Звин.). До́бре, що хоч горо́дина вроди́ла, – напаку́єшся барабо́лі, заб’є́ш го́лод (Брацлавщ.)]. • Этим нельзя -сться – цим не наїси́ся; з цьо́го на́їдку, як з хрі́[о́]ну.

Науща́ть, наусти́ть – науща́ти, наусти́ти, (чаще) намовля́ти, намо́вити, підмовля́ти, підмо́вити, призво́дити, призве́сти́ кого́, дава́ти, да́ти при́(з)від (-воду) кому́ на що, до чо́го и що (з)роби́ти, направля́ти, напра́вити кого́ на що и що (з)роби́ти, (о мног.) понауща́ти, понамовля́ти, попідмовля́ти, попризво́дити, понаправля́ти. [Наусти́в його́ і помі́г йому́ (Основа 1862). Намовля́ють дити́ну кра́сти в ма́тери (Проскурівщ.). Не вона́, а вони́ мене́ на це призвели́ (Звин.). До лука́вства призво́дите (Крим.). Ти пови́нен ви́казати товариші́в, бо напе́вне тебе́ хтось призво́див (вкра́сти кожу́ха) (Звин.). Не той зло́дій, хто рука́ми бере́, а той, хто при́звід дає́ (Звин.). Напра́вив його́ вкра́сти (Канівщ.)]. • Наущё́нный – нау́щений, намо́влений, підмо́влений, призве́дений, напра́влений, понау́щуваний, пона[попід]мо́влюваний, понапра́вляний. • -ться – науща́тися, намовля́тися, бу́ти нау́щуваним, нау́щеним, намо́влюваним, намо́вленим, понау́щуваним, понамо́влюваним и т. п.

Него́дник, -ница – 1) леда́що (общ. р.) и ледащи́ця (общ. р.), (сильнее) ледацю́га (общ. р.), непо́тріб (-ба, м. р.) и непо́тріб (-би, общ. р.), (сорванец) ла́нець (-нця, м. р.); (негодяй, -дяйка) негі́дник, -ниця, пога́нець (-нця), пога́нка; (повеса) гультя́й (-тяя́), -тя́йка. [Зав’яза́ла собі́ світ за таки́м леда́щом: ряби́й, гугня́вий та ще й зло́дій (Коцюб.). Від тако́го ледацю́ги на все мо́жна сподіва́тись (Мова). Через те́бе, ледацю́го, мо́же й мене́ лю́ди заплюю́ть (Васильч.). Ах, ти непо́трібе, незда́ро, ну́ждо моя́ несосвіте́нна! (Франко). Обо́м непо́трібам горі́ло се́рце, щоб шви́дше змить з оче́й уся́кий со́ром (Крим.). Мовча́ла-б уже́ кра́ще така́ непо́тріб! Хіба́ ду́маєш, я не зна́ю, що до те́бе дяк що-вечо́ра хо́дить? (Гоголь)]; 2) неприда́тний, -да́тна, негодя́щий (-ого), -дя́ща (-ої) до чо́го; (никудышный, -ная) нікче́ма (общ. р.), нікче́мник, -ниця, (бездарь) незда́ра (общ. р.); см. Него́дный 1 в.

Неисправи́мый – непопра́вний, (о поступке ещё) ненапра́вний; (отчаянный, от’явленный) неприторе́нний, (нераскаянный) нерозка́яний. [Вчини́в непопра́вну по́милку (Азб. Комун.). Непопра́вний злочи́нець (Пр. Правда). Неприторе́нний зло́дій (Номис). «Ви-ж розумі́єте інтере́си правосу́ддя й зако́нности», – вки́нув таки́ гадю́чку нерозка́яний смотри́тель (Корол.). Нерозка́яною совісли́вістю повіва́є з його́ тво́рів (Корол.)].

Необличё́нный – неви́казаний, неви́явлений. • -ный не вор – не впійма́в за ру́ку, не кажи́, що зло́дій (Приказка).

Нож – ніж (р. ножа́); специальнее: (большой нескладной с дерев. рукояткой) колода́ч (-ча́), колоді́й (-дія́); (кузнечный для отсекания копыт) обтина́ч; (короткий сапожный) ґнип, ґни́пе́ць, книп (-па), кни́пе́ць (-пця́); (мездрильный) штри́холь; (кессона, колодца) різа́к (-ка́); (в трепалке и электрич.) ме́чик; (запоясный) запоя́сник; (запоясный казацкий из меди вроде булавы) топу́з; (засапожный) захаля́вник, (иносказ., в разб. языке) това́риш; (с отломанным кончиком) чепе́ль; (из обломка косы) скі́сок (-ска), кі́ска, коса́р (-ря́); (резец) різе́ць (-зця́). [Ви́йде зло́дій на шлях погуля́ть з ноже́м у халя́ві (Шевч.). Го́стрі, як ніж, о́чі (Н.-Лев.). По са́му коло́дку так і всади́ла йому́ колода́ч (Кониськ.). Всі ла́ски мої́, ні́би ніж-колоді́й, в се́рце рі́зались їй (Черняв.). Ме́чик те́рниці (Н.-Лев.). Бли́снув перед очи́ма туре́цьким запоя́сником (Куліш). Ой ви́гострю това́риша, засу́ну в халя́ву (Шевч.)]. • Вращающийся нож – оберто́вий ніж. • Вспомогательный нож, электр. – допомічни́й ме́чик. • Гладильный нож – глади́льний ніж, прави́ло. • Жатвенный нож – жнива́рний ніж. • Контактный нож, электр. – дотичко́вий ме́чик. • Кухонный (поварской, приспешный) нож – кухе́нний (кухня́ний, кухова́рський) ніж. • Луговой нож (в культиваторе) – лукови́й ніж. • Мясничий нож – різни́чий (різни́цький) ніж, (секач) сіка́ч (-ча), сіка́чка. • Окулировочный нож – очкува́льний ніж. • Плужной (сабанный) нож – чересло́. • Полольный нож – полі́льницький (полі́тницький) ніж. • Пчеловодный нож – бджільни́цький ніж. • Садовой нож – садови́й (садівни́цький) ніж. • Сахароварный нож, см. Меша́лка 1. • Свекловичный нож – буря́чний ніж. • Складной нож – скла́да́ний (гал. бга́ний) ніж, (карманный, гал.) забига́ч (-ча́), (привешиваемый на поясе, плохонький) чепе́лик. • Соломорезный нож – січка́рний ніж. • Тупой нож – тупи́й ніж, тупа́к (-ка́), тупе́ць (-пця́), тупи́ця. • Фальцовочный нож – фальцівни́й ніж, прави́ло. • Финский нож – фі́нський ніж, фі́нка. [В руці́ йому́ бли́снула фі́нка (Микит.)]. • Без -жа́ зарезать кого – без ножа́ зарі́зати кого́. • Быть на -жа́х с кем – бу́ти на ножа́х, ворогува́ти з ким. • Всадить нож кому во что – встроми́ти (застроми́ти, загна́ти, вгороди́ти) ножа́ (ніж) кому́ в що́. [Мов ніж мені́ встроми́в у се́рце він (Грінч.)]. • Лезть (приставать) с -жо́м к горлу к кому – лі́зти з ноже́м до го́рла кому́, пристава́ти з коро́ткими гужа́ми до ко́го; срв. Пристава́ть 4. • Точить нож на кого – гостри́ти ніж на ко́го. • Дело дошло до -же́й – дійшло́ся до ножі́в. • Как -жо́м отрезало – як ноже́м (різце́м) відрі́зало (відтя́ло). • Как -жо́м отрезать – як ноже́м (різце́м) відрі́зати (відтя́ти); (отказать) відмо́вити як відрі́зати. • Это мне как нож в сердце – це мені́ як ніж у се́рце.

От’ё́мный – вибо́рний, ви́браний. • -ный товар – вибо́рний (найлі́пший) крам. • -ное вино – найлі́пше вино́. • -ный лес – окре́мий ліс, ото́чений поля́ми. • -ный вор – очайду́шний зло́дій.

От’я́вленный – зві́сний, усі́м відо́мий. [Зві́сний бреху́н. Усі́м відо́ме леда́що]; (отчаянный, записной) о(д)чайду́шний, неприторе́нний, несосвіте́нний. [Очайду́шний зло́дій]. • -ный мошенник (плут) лгун – неприторе́нний шахра́й, бреху́н. • -ный дурак – заплі́шений (несосвіте́нний) ду́рень.

Переворо́вывать, -ся, переворова́ть, -ся – перекрада́ти, -ся, перекра́сти, -ся, (о мног.) поперекрада́ти, -ся; стр. з. бу́ти перекра́деним. [Зло́дій у зло́дія перекрада́є. Перекра́в усе́, що було́, тепе́р нема́ чого́ кра́сти]. • Переворо́ванный – перекра́дений, (о мног.) поперекра́дуваний.

Повини́ться – призна́тися (до вини́), повини́тися кому́ в чо́му. [Коли́ син повини́ться у всьо́му, ба́тько й поми́лує (Мирн.). Вона́ призна́лась і повини́лась їй (Стор.)]. • Вор -ни́лся – зло́дій призна́вся. • Повиню́сь-ка я ему – попро́шу-но я в йо́го проба́чення, перепро́шу-но я його́, повиню́сь-но я йому́.

Подстрека́ть, подстрекну́ть кого чем, к чему (побуждать, поощрять) – підбива́ти, підби́ти кого́ на що, підохо́чувати, підохо́тити кого́ до чо́го, підстру́нчувати, підстру́нчити, підстру́нювати, підстру́нити, піджи́г[ґ]увати, піджи́ґнути, підштри́кувати, підштри́кну́ти кого́ чим; срв. Побужда́ть, Поощря́ть. [Сатана́ зна, чим підштрикну́ти (Квітка)]. • -ка́ть друг друга – підохо́чувати оди́н (одне́) о́дного. • -ну́ть чьё-л. любопытство – збуди́ти, підштрикну́ти чию́сь ціка́вість. • -ть кого против кого (возбуждать) – намовля́ти, намо́вити, підмовля́ти, підмо́вити, направля́ти, напра́вити, підбу́рювати и підбуря́ти, підбу́рити кого́ проти ко́го и на ко́го, підстру́нчувати, підстру́нчити, підстрю́чувати, підстрю́чити, підстро́чувати, підстрочи́ти, під’ю́джувати, ю́дити, під’ю́дити кого́ проти ко́го, на ко́го; срв. Возбужда́ть 2, Подгова́ривать (против кого). [І поча́в люде́й ю́дити на Степа́на. Під’ю́див мене́ на вас. Це він його́ підстрочи́в]. • -ть к чему (подущать на что) – призво́дити, призве́сти до чо́го и на що, при́звід (напра́ву, пону́ку) дава́ти, да́ти кому́ до чо́го, підво́дити, підве́сти кого́ до чо́го и на що, піджи́ґувати, піджи́ґну́ти, нашти́рювати, нашти́рити, підштри́кувати, підштри́кну́ти, підш[с]ти́рувати, підш[с]ти́рити кого́ на що, підшто́вхувати, підштовхну́ти до чо́го, намошто́рювати, намшто́рити, підцю́кну́ти кого́ на що, до чо́го (роби́ти що). [Вона́ його́ на все лихе́ призво́дить (Київщ.). Не той зло́дій, хто рука́ми бере́, а той, хто при́звід дає́ (Київщ.). Нас на то́є підвела́. А баби́ все нашти́рують (Коцюб.). Оди́н о́дного підшто́вхував до війни́ з козака́ми (Куліш). Підцю́кнула нечи́ста си́ла].

По-злоде́йски – по-злоді́йському, по-лиході́йському, як зло́дій, як лиході́й, злоді́йським (лиході́йським) спо́собом (чи́ном); см. Злоде́йски.

Пойма́ться – пійма́тися, у[в]пійма́тися, спійма́тися, попа́стися, злови́тися [Аж сам в сильце́ попа́всь (Гліб.)]. • Вор -лся – зло́дій пійма́всь.

Похити́тель, -ница – краду́н, краду́нка, хапу́н, хапу́нка; (вор) зло́дій, зло́ді́йка. • -тель власти – узурпа́тор, -ка. • -ница сердец – чарівни́ця.

Призыва́ть, призва́ть – 1) кого куда, к чему – заклика́ти, закли́кати, приклика́ти, прикли́кати, кли́кати и поклика́ти, покли́кати кого́ куди́, до чо́го, до ко́го. [Заклика́є до милосе́рдя (О. Лев.). В боротьбі́ за свою́ індивідуа́льність осо́ба лю́дська кли́че собі́ на допомо́гу всі за́соби сво́го ро́зуму (Єфр.). Сказа́в прикли́кати собі́ слуг тих (Єванг.). Лица́рський дух покли́кав усю́ По́льщу до бороття́ з азія́тами (Куліш)]. • -ва́ть к чему – заклика́ти кого́ до чо́го. • -ва́ть к исполнению долга – заклика́ти (кли́кати) до вико́нування обо́в’язку. • -ва́ть к порядку – кли́кати (покли́кати), заклика́ти (закли́кати) до поря́дку кого́. • -ва́ть к оружию – кли́кати, заклика́ти до збро́ї; 2) -ва́ть, -зва́ть кого к себе, к кому – приклика́ти, прикли́кати, кли́кати, поклика́ти, покли́кати, заклика́ти, закли́кати, зва́ти, призва́ти кого́ до се́бе, до ко́го; см. Звать, Приглаша́ть. • -ва́ть в свидетели кого, что – сві́дчитися (посві́дчитися) ким чим, посила́тися (посла́тися) на ко́го, на що́. [Не зра́дник я! Я сві́дчусь бо́гом – ні (Грінч.). Сві́дчився ци́ган свої́ми ді́тьми (Приказка). На всіх сусі́дів посила́юся, що я не зло́дій]. • -ва́ю в свидетели моей невиновности небо и землю – сві́дчуся не́бом і земле́ю, що я не ви́нний. • -ва́ть к отбыванию воинской повинности – призива́ти, кли́кати до відбува́ння військо́вої слу́жби (до ві́йська) (собственно: кли́кати до ві́йська = призыва́ть в войска). • Бог его -ва́л (он умер) – бог покли́кав (узя́в) його́ до се́бе. • -зыва́ть имя божие – бо́жкати, узива́ти бо́га. • При́званный – закли́каний, покли́каний, прикли́каний до чо́го, до ко́го, при́званий до ко́го. • -зван к чему (самою природою) – покли́каний до чо́го. [Я почува́ю, що я покли́каний до яко́їсь ши́ршої й ви́щої дія́льности (Неч.-Лев.)]. • -ный в войска, к отбыванию воинской повинности – при́званий, покли́каний до ві́йська, до відбува́ння військо́вої слу́жби. • -ться – заклика́тися, приклика́тися, бу́ти закли́каним, покли́каним. • Он -ва́ется в суд, к суду – його́ тя́гнуть до су́ду, кли́чуть на суд.

II. Приме́р – 1) (образец для подражания, следования) при́клад (-ду), зразо́к (-зка́), взіре́ць (-рця́), взір (р. взо́ру); см. Образе́ц; (повод, плохой -ме́р) при́звід (-воду). [Будь ти нам духо́вним ба́тьком, будь нам при́кладом висо́ким (Франко). Сере́дні віки́ даю́ть зразки́ вже свідо́мого набли́жування до наро́дньої стихі́ї (Єфр.). Вони́-б (ді́ти) не шко́дили, а ти при́звід дає́ш. Ста́рший брат – зло́дій, а за його́ при́зводом краде́ вже й моло́дший (Звин.)]. • Давать, подавать -ме́р кому – дава́ти при́клад, зразо́к, взіре́ць кому́. • Показывать хороший -ме́р кому – пока́зувати (дава́ти) до́брий при́клад, пока́зувати до́бру доро́гу кому́. • Брать кого-л., что-л. в -ме́р – бра́ти кого́сь, щось за при́клад (за зразо́к, за взіре́ць). • Брать с кого, с чего -ме́р – бра́ти з ко́го, з чо́го при́клад, зразо́к. • Приводить, ставить в -ме́р кого – наво́дити як при́клад, за зразо́к кого́, за взіре́ць станови́ти кого́, що. • Ставить себе в -ме́р кого – ма́ти собі́ за при́клад (за взір, за зразо́к) кого́. • Делать по чьему -ру, следовать чьему -ру – іти за чиї́м при́кладом; роби́ти чиї́м ро́бом, іти́ у чий слід, іти́ за ким, у слід кому́ вступа́ти. • По -ме́ру кого – за при́кладом, за зразко́м кого́, чиї́м. • По -ме́ру старших – за при́кладом ста́рших или при́кладом ста́рших. • По -ме́ру (образцу) чего – на зразо́к, на взір чого́ или зразко́м, взо́ром яки́м. • Сила -ра – вага́ при́кладу, зразка́; 2) (образчик для сравнения, пояснения) при́клад (-ду), зразо́к (-зка́). [Ко́жне пра́вило поя́снюється при́кладом. При́клади – не зако́н]. • На -мер – напри́клад. • Этому был -ме́р – таки́й при́клад (таки́й ви́падок) був. • Этому не было -ра – тако́го при́кладу не бу́ло. • Не в -мер (невпример) – 1) не для при́кладу; 2) (без всякого сравнения) незрівня́но, без (вся́кого) порівня́ння, не в замі́ру. • Не в -ме́р другим – не так, як и́нші. • Награда не в -ме́р другим – нагоро́да, як ви́няток.

Прирождё́нный – приро́джений, вро́джений, прирожде́нний, приро́дний и -дній, рожде́ний, роди́мий, родови́тий. • -ный недостаток – приро́джена ґа́нджа, роди́ма ва́да. • -ные инстинкты – приро́джені, вро́джені інсти́нкти. • -ный ум, см. Приро́дный ум. -ный дурачок, вор – прирожде́нний (приро́дній, роди́мий, рожде́ний, родови́тий, зро́ду) ду́рень, зло́дій. • -ное свойство – приро́джена (вро́джена) власти́вість, прирі́док (-дку). [У йо́го таки́й прирі́док, що він ро́стом мали́й, а ду́жий (Вовч. п.)].

Пря́таться, спря́таться – 1) хова́тися, захо́вуватися, бу́ти схо́ваним, захо́ваним; 2) (скрываться, таиться) хова́тися, с[за]хова́тися, (хорониться) схороня́тися, схорони́тися де від ко́го, від чо́го, (некот. время) перехо́вуватися, перехова́тися де, в ко́го, (крыться) кри́тися. [Ти хова́всь по жита́х, по хліва́х, по хата́х, – ти, як зло́дій, хова́всь (Олесь). Не хова́вся й не кри́вся Грінче́нко з своє́ю пра́цею (Єфр.). Не хова́вся од бу́рі лихо́ї (Крим.). Кри́ючись по го́рах, по ліса́х, по́ки добра́вся до Украї́ни (Тобіл.). Скі́льки раз вона́ перехо́вувалась по чужи́х хата́х (Н.-Лев.). Ти бу́деш по терна́х, по байрака́х схороня́тися (Дума)]. • -таться за чужие плечи – по-за пле́чі ши́тися. • Место, где -чутся – схо́вище, схо́вок (-вку), схов (-ву), схо́ванка, криї́вка; см. Спрят. • Пря́чущийся (как сущ.) – хо́ванець (-нця).

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Блатной, разг. – (принадлежащий и касающийся преступного мира; касающийся протекции) блатний: • блатная музыка – блатна музика; • блатная работёнка – блатна робота; (ещё) робота не бий лежачого; • блатной мир – блатний світ. [Клєнцов польською мовою (він сидів у польських тюрмах, де дають з патронату білий хліб, вряди-годи масло, каву, а книжок — професорська, мовляв, бібліотека) гне матюки і пильно, з ненавистю й підозрою дивиться у вічі Фавстові. — Жаль-жаль. — говорить Клєнцов, — що тебе не посадовили до блатних… Жаль, там би одразу бандитський дух вивіявся… (Г.Косинка). Він нікого не мав; хата зяяла пусткою — пара дзиґликів, дюралевих засмалених кухлів, кіпи газет із вирізками про амністію та портретами вождів, за яких Нікандрич відбував строк; помер він од інсульту, прямо на сходнях водярні, куди його прилаштував на працю дільничий майор Сироватко; помер під кущами американського клена, під самий ранок, і помітила його — поговорювали — Ритка Кулеметниця, яка приторговувала краденим, курила міцний чорний тютюн; того місяця жовтня, з по-весінньому прогнутим небом, під розливисте жіноче голосіння — холодний вітер стугонів упрілими шибками — труну, обтягнуту, як того велить блатний закон, зеленим оксамитом, відносили на Байковий цвинтар (О.Ульяненко). Моя рука мимоволі простяглася до четвертої чарки. Він до всього ще й злодій. Хоча на блатного не схожий, скоріш на Кармалюка (брати Капранови). …джміль джмелить на трьох блатних акордах (В.Цибулько). Привів шеф блатних на роботу, відправив у відділ кадрів. Кадровик: — І так, що вмієте? Програми, мережі, бугалтерія? Досвід роботи який? Так, значиться, нічого не вмієте, ну от і добре, не треба перевчатись, будете менеджерами].

Вид – 1) (образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, кшталт (шталт), позір, визір, врода; 2) (матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд; 3) (ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид; 4) (видимость, возможность быть видимым): (на виду) на оці, на видноті; (принимать во внимание, сообразоваться) оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого. 5) (разновидность) відміна, порідок, відрід, вид; 6) (биол.) відміна, вид; 7) паспорт (давн. пашпорт), посвідка, картка (на перебування, на проживання десь); 8) (грам.) вид, форма; 9) (виды) думка, гадка, намір, мета, сподіванки: • будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі); • быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (иногда) бути на очах у кого; • быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого; • в видах чего – задля чого, маючи на увазі щось, задля якихсь виглядів; в виде наказания ему решено… – за кару йому визначено…; • в виде опыта, милости – як спроба (проба) (як спробу (пробу), на спробу (пробу), за спробу (пробу)); як ласка, за ласку; • в виде прогонных и суточных – як прогони та добові; • в виде процента – як процент; • в виде чего (в качестве чего) – [як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого; • в виду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою); • в виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду(ом)) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…; в виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище; • в виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого; • в виду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що); • в виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…); • в виду того, что… – з огляду(ом) на те, що…; через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…; • в виду (чего) – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з оглядом (огляду) на що, тому (тим) що…; задля чого; маючи на увазі, що; • в виду чего-либо – задля (для) чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…; • величественный вид – величний вигляд; • в жидком, твердом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані; • видавший виды – обметаний, бувалий; бувалець; бита голова; битий жак, на всі ноги кований; • видал виды – [всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето; • вид на жительство – паспорт; свідоцтво (посвідка) на проживання; • видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано; • видом не видать – зазором не видати, і зазору (і зазором) немає; видом не видати; • виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на врожай, на майбутнє; • виды спорта – види спорту; • в каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…); • в лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться); • в наилучшем виде – в найкращому вигляді, в найкращому світлі, якнайкраще; • в неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі; • в нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (незаймана, незаймане); незайманим (незайманою); • внешний (наружный) вид, внешность – зверхній (зовнішній, надвірній) вигляд, зовнішність; врода (урода); • в п’яном (нетрезвом) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою, під мухою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч; • в свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися); • в связанном виде (хим.) – у сполуках; • все виды (наказания, поощрения, налоги…) – усі, які є (кари, заохочення, податки…); • всех видов (помощь) – всяка (усяка) (допомога); яка тільки є (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога); • в скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (зібгана, зібгане); зібганим (зібганою); • в служебных видах – задля виглядів службових; з причин службових; • в таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу; • в трезвом виде – по-тверезому, тверезим бувши; • в таком виде – в такому вигляді, в такій постаті; • в упрощённом виде – спрощено, в спрощеному вигляді; • выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей; забутися; • делать, показывать, сделать вид – удавати, удати кого, що (ніби); чинитися ким, виставляти себе як, що; робити, зробити вигляд, що… (ніби…); • дерзкий вид – зухвалий вигляд; • для виду – про [людське] око (про [людські] очі); для [ради] годиться; на визір; (иногда) для призору; • заочный вид обучения – заочна форма навчання; • зеркало заднего вида – дзеркало заднього огляду;  • идти за кем, не выпуская из виду – іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці); • из корыстных видов – задля (для) корисливої мети (з корисливою метою); • имеется в виду что – йдеться про що, мова (йде) про що; • имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці]; • иметь в виду – мати на увазі, пам’ятати; • иметь в виду кого, что – мати на увазі (на оці) кого, що; (рассчитывать на кого, что) важити на кого, на що; (принимать во внимание кого, что) уважати на кого, що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що; мати на думці, на приміті (устар. в очу) кого, що; • иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що, ким, чим; • иметь виды на кого, на что – бити (цілити, важити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого, що; (образн.) накидати оком на кого, на що; • иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий); • иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що; • имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати; • имея в виду, что… – уважаючи (зважаючи) на те, що…; зважаючи на те, що; враховуючи те, що; маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; з огляду на те, що…; • каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає; • кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?; • можно представить в виде – можна подати у вигляді; • на вид, по виду, с виду – на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця; зовні; назверх; • на виду – на оці; на видноті; • на виду быть у кого – бути перед очима в кого; • на виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, иногда принародно, привсенародно); • надо иметь в виду – треба (необхідно, слід) мати на увазі; • не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги; • не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (иногда образн.) не в вашу міру міряючи; • не подавать виду (вида), не подать виду (вида), не показывать, не показать виду (вида) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку, не виявляти; (зрідка) не даючися на знак; • не показывать и вида, что… – і навзнаки не давати (даватися), що…; • не упускать из виду – не спускати з ока; • никаких видов на успех, на выздоровление… – жодного вигляду (перспективи) на успіх, на одужання…; • ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) (давн. жадному) разі; жодним (жадним) способом; жодною (жадною) ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі]; • общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…; • по виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий); • по внешнему виду (по внешности) – із зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою; • подавать, показывать вид – давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби; • под видом кого, чего – начебто (нібито, буцімто) хто, що; у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; під позором кого, чого; ким, чим; видаючи себе за кого, що; • показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки; • поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; зробити зауваження (заувагу) кому; завважити (зауважити), поставити на карб кому що; подати кому на увагу що; • потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити, упустити, згубити, випустити) з уваги (з ока, з очей) що; (разг.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що; • при виде кого-чего – бачучи, бачивши (побачивши, забачивши) кого, що; • при виде опасности — побачивши (зауваживши, завваживши) небезпеку; • приводить к простейшему виду – зводити до найпростішого вигляду (спрощувати); • приводить уравнение к виду – зводити рівняння до вигляду; • принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати, набувати) якогось вигляду; перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик); • принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину); споважніти [на виду]; • принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать; • растерянный вид – спантеличений вигляд; • скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися; • совершенный (несовершенный) вид глагола – доконаний (недоконаний) вид дієслова; • ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; подавати, подати на увагу кому; класти на увагу кому; виносити кому перед око, звертати чию увагу, виставляти (зауважувати, завважати) кому; • странный на вид – дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи; дивний на вигляд (на вид); • у него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря; • упустить (выпустить) из виду (из вида) – упустити (випустити) з уваги; забути; занедбати; • ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядно). [Постава свята, а сумління злодійське (Пр.). Ге-ге! та його тут і зазором нема! (Сл. Гр.). Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними (Сл. Гр.). Там і масла того поклала в кашу – для призору (Сл. Гр.). Сум та туга виглядали з темних кутків (П.Мирний). Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Мені ніде не доводилось бачити таких убогих, зомлілих фізіономій. Мазурки виглядали ще мізернішими од русинок, бо були ясні блондинки. Тонка, бліда шкіра на лиці аж світилась… (І.Нечуй-Левицький). Його зверхній вигляд зовсім непоказний: се простий собі сивий дідусь, одягнений не пишно, а навіть бідно, не надто високий, сухий, з лицем, поораним трудами життя, але повним виразу, з чорними блискучими очима (І.Франко). Давного Густава, заведіяки та аранжера скандалів, вже не було на світі, а був холодний, на всі ноги кований політик і адміністратор (І.Франко). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (П.Куліш). — Маріє! Уважай, що говориш, та й май на увазі, аби ніхто не чув того, що ти говориш! — сказав, остерігаючи.— Люди завидують нам і так-так усього, а як довідаються, що наш син злодій, будуть із того ще раді (О.Кобилянська). Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Удавати невинного, удавати ображеного. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Вид навкруги був сумний. А це дерево вже иншого порідку. Численні відміни звірів (АС). Він, здавалося, був наляканий моїм наближенням, та намагався не подати знаку і посміхався (Р.Андріяшик). Еге! Ся на обидві кована (Пр.). А хлопець лебедів: — Ой, не буду більше, дядьку, їй же Богу святому, не буду, а худібки так уже пильнуватиму, що й на хвильку з ока не спущу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У мене аж вушка засміялись, як я той заголовок почув, та я перемігся якось, щоб радості своєї і навзнаки не подати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Гарну матимеш подобу, — сказав Дон Кіхот, — тільки бороду треба буде частіше голити, бо вона в тебе така буйна, закустрана й розкудлана, що як не будеш принаймні через день бритвою по ній проходитись, всяке на мушкетний постріл упізнає зразу, що ти за один (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розумом вона не відзначалася, але всім своїм виглядом ніби закликала чоловіків робити з нею дітей. Щойно чоловік гляне на неї, як йому відразу кортить нажити з нею купу немовлят. Проте вона ше не мала навіть однієї дитини, бо була за контроль над народжуваністю (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). — Ні, люба, я не мала на оці лікаря Чилтона  (Б.Гора, перекл. Е.Портер). Сиджу ще кілька секунд, не спускаючи його з ока (Є.Попович, перекл. Т.Мана). З його єдиного віконця відкривався чудовий позір на бігову доріжку іподрому (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Вона була маленька й опецькувата, зі сивим волоссям, округлим обличчям, яскравими синіми, мов незабудки, очима… оце й усе. На вигляд їй було років п’ятдесят, і коли вона посміхалася, то показувала великі білі зуби, які цілком могли бути її власними (Ірина Бондаренко, перекл. Дж.Чейза). До прірви зіштовхують саме дрібниці. Ви просто не помічаєте їх, доки не подивитесь у дзеркало заднього огляду (Наталія Гоїн, перекл. Реґіни Брет). На вигляд їй не даси більше тридцяти, а її ортографії — не більше чотирнадцяти (Моріц-Готліб Сафір). — Ти щось кепсько виглядаєш. Скільки тобі років? — А в дівчат, між іншим, некультурно про вік запитувати. — Так, ти ще й дівчина?!].

Вор – 1) злодій (мн. злодії), крадій, (описательно) хапко, хапун, торбохват, вікнолаз; (ув.) злодюга, злодіяка, злодюжище, крадюка, (вор баранов) баранник, бараняр; (вор, обкрадывающий амбары) комірник; 2) самозванець: • бояться воров — не держать коров – хто шелесту боїться, той по листю не ходить; • вора миловать — доброго погубить – злодія не бити — доброго губити (Пр.); • вор у вора дубинку украл; вор с мошенника шапку снял – злодій у злодія шапку вкрав (Пр.); • как вору ни воровать, а виселицы не миновать; сколько вору ни воровать, а кнута не миновать – на злодіїв також помір заходить (Пр.); красти вільно, та б’ють більно (Пр.); • будеш красти – не втечеш напасті (Пр.); скільки злодій не краде, а в тюрмі буде (Пр.); • карманный вор, карманщик – кишеньковий злодій; кишенник; кишеняр (ирон.) кишеньковий майстер; • молодой вор – злодійчук; • на воре шапка горит – [на] злодієві шапка горить (Пр.); у злодія шапка горить (Пр.); хто порося вкрав, у того в вухах пищить (квичить) (Пр.); • не пойман — не вор – не піймавши, не кажи «злодій» (Пр.); не кажи «злодій», поки за руку не вхопив (Пр.); не кажи, що злодій, бо ще не піймав (Пр.); • не тот [только] вор, кто крадёт, а тот, что концы хоронит – не той злодій, що вкрав, а той, що сховав (Пр.); не лише той злодій, що краде, а й той, що драбину держить (Пр.); • плохо не клади, вора в грех не вводи – погано не клади, злодія до спокуси не веди (Пр.); поганий спрят і доброго спокусить (Пр.); • поделом вору и мука; по заслугам вора жалуют – катузі (катюзі) по заслузі (Пр.); • раз украл, а навсегда вором стал – хто раз украв, той навіки злодій (той ще захоче) (Пр.); • сделаться, заделаться вором – піти (пошитися) у злодії; пуститися у злодійство (на злодія); • сын вора – злодієнко. [Хапко з хапком знається (Пр.). Борода як у владики, а сумління як у злодія (Пр.). Брат Соловейків злодій: украв сивого вола в Кайдаша та і загнав на злодійський ярмарок у Жашків (І.Нечуй-Левицький). — Не оженишся ти на мені! Не будеш ти мій, а я твоя! Тато позавчора мені казав, щоб я й у голові собі не покладала виходить за тебе заміж: казав, що ти якийсь виродок колись славної козацької сім´ї, що ти маєш прилюбність до карт та гульні, що ти декадент, п´яниця й шахрай, ні до якої праці нездатний, що ти гультяй, ледащо, що ти зовсім нестатковита людина, що з тебе затого вийде якийсь торбохват, босяк, — одно слово, що ти пропаща людина (І.Нечуй-Левицький). Двері були незамкнені, і він зайшов у порожню кухню. На мить йому спала думка нишком забрати своє збіжжя й зникнути звідси назавжди. Але він одкинув її як ганебну — не злодій же він справді (В.Підмогильний). З правила в цій країні, як і в багатьох інших, до поліції чи до міліції йдуть служити різні покидьки, злодії й ледарі, різна суспільна непотріб, не придатна до нормальної людської праці, це було відомо, й саме тому до представників поліції та міліції тут споконвіків населення ставилося з неприхованим презирством і зневагою, як до аморального й злочинного елемента (І.Багряний). Дивно було йому і з того, що його не розпитують, хто він і як у нетрі забився. Адже він міг бути якийсь злодюга, пройда (І.Багряний). — От рознесло його,— каже мати.— Коли б злодіяка який всю худобу виволік — не чув би… Відчини!.. — і загримала дужче (У.Самчук). Які тут склепи! Цілі кам’яниці. Герби, склепіння, сходи і гробниці. Залізні двері, злодій не втеребиться. І всюди плющ повився на пригребицях (Л.Костенко). — То такі торбохвати, що з рота видеруть (В.Даниленко). Скоро Санчо вгледів його і впізнав, зразу гукнув до нього що є сили: — Ах ти ж злодюго Хінесе, верни мені моє добро! То ж мій рідний осел, моя душа, моя втіха, мій скарб, моє багатство! Згинь, сучий сину, щезни, ворюго, а що не твоє, оддай! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Як це сталося? Не встиг І моргнуть до шпига шпиг — Все пропало, Всіх не стало, Всіх мов лизнем ізлизало (Чорт — хапун і злодіяка)! Вже й по балі. Пусто в залі. З сміху мавпи поспадали З каруселі зодіака (М.Лукаш, перекл. Ю.Тувіма). Він зсунув капелюха на потилицю і з глибоким почуттям промовив: — Так, сер, за злодія я б і п’яти центів не дав. Ну, а вбивають зазвичай лише раз у житті, особливо жінки, і більше це не повторюється. А от злодій — завжди злодій, до самої смерті (Д.Петрушенко, перекл. Ф.Флеґ). Злодій — не той, хто краде, а той, кого піймали (Дж.Б.Шоу). — У мене в квартирі вчора був злодій. Нічого не взяв, на столі залишив сто доларів і записку: “Так жити не можна”].

Неисправимый – непопра́вний, (о человеке, ещё) невиправний, (безнадёжный) безнадійний, (о поступке ещё) ненапра́вний; (отчаянный, отъявленный) неприторе́нний, (нераскаянный) нерозкаяний: • неисправимый лжец – невиправний (безпросвітний, безнадійний, несусвітній) брехун; • он не исправим – його годі виправити. [Неприторе́нний зло́дій (Номис). — Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з нахабним, облесливим чоловіком і, як теперечки бачу, з непоправним шарлатаном, — сказав Палладій у дверях (І.Нечуй-Левицький). Миколо, мій друзяко давній, Ідеалісте непоправний! Навіяв ти на душу чару З далекого Катернодару (І.Франко). Що ж їй, власне, сказати? Передусім, що її поведінка, коли вона справді така, як він розумово припускає, є наслідок непоправного виховання (В.Підмогильний). — Це вам, старосвітським людям, кохання здається якоюсь невиправною катастрофою, чимсь стихійним і великим,— сказала Ірен. — А ми за революції навчились дивитись на нього, як на епізод у житті (В.Підмогильний). А під ранок, зором помертвілим Розгорнувши спопелілий морок, Віднайшла я ненаправний вилом На землі, на небі і в просторах… (О.Теліга). Глузували й глумилися з них шинкові завсідники, невиправні п’янюги (З.Тулуб). «Агов, друже! Чи ти ще живий десь? Романтику ти безнадійний і непоправний!» (І.Багряний). — Якби всі тії брались, котрі кохаються,— сказав Дон Кіхот,— то було б поламане батьківське право вибору і присуду, коли і з ким дітей своїх слушне дружити; якби зважити на дівочий розум, то інша обрала б собі отецького наймита, а інша — першого-ліпшого хорошуна, що в око їй упаде, будь він неприторенний гультяй і паливода (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Отпетый – 1) відспі́ваний, переспі́ваний; 2) пропа́щий, (отчаянный) відчайду́шний, (реже) очайду́шний, одчайдушний; 3) (неисправимый, отъявленный) неприторе́нний: • он отпетый человек – він людина пропаща (безнадійна, скінчена); • отпетая голова – шиба́йголова, зірви́голова, проби́йголова; • отпетый дурак – непроторе́нний (неосвіте́нний, непопра́вний, цілкови́тий) дурень, ду́рень заплі́шений, ду́рень дуре́нний; • отпетый лодырь – відчайдушний (скінчений) ледар; з ледарів ледар; • отпетый мошенник – пропащий (неприторенний) шахрай; • отпетый пьяница – всесві́тній п’яни́ця, непроспа́ний (непросипе́нний, безпросипний, непросипний, непросипущий) п’яни́ця, пияк, (разг.) синяк; • покойник уже отпет – над мерце́м відпра́влено вже по́хорон. [Пропа́ща він люди́на (АС). Неприторенний злодій (Номис). За тими каштанами, на найближчих лавках часто тусуються й наші назавше втрачені брати — синяки, бомжі та інший пропащий елемент (О.Вільчинський)].

Посудомойка, посудомойщица – (работница) посудомийниця, мийниця посуду, перемива́льниця, помива́чка, (оскорб.) поми́йниця, (посудомоечная машина, посудомойка) посудомийня, посудомийка. [— Ні, я помивачка. Я тут служу на кухні (Леся Українка). Авторська мова досить яскрава і доречно штивна: «оподалік», «кам’янички», «з неї виставали», «моторні вусики», «люб’язливо», «штубачина», «Кляво є! А то буде пацалиха!», «дондер би їх свиснув», «кухонна помивачка», «дивниця», «шкарпи», «знютовані», «хатраки», «парканець», «прикуцнувши», «О, я цього не пущу кантом», «клява цьмага», «позамісцевий злодій», «дінтойра», «однозгідно», «дружня виміна думок», «п’яний в шток», «швімки», «перошкряб», «брукову пресу», «на огвізді», «струже варіата» (Роман Кухарук). Ліниві й через це хитромудріші чоловіки видавали чергову машинку, як тільки виникала загроза, що їх попросять допомогти. Варто було тільки попросити чоловіка допомогти вимити посуд — і тут же появилась автоматична посудомийка (С.Н.Паркінсон)].

Прохиндей, разг. – шахрай, пройдисвіт, дурисвіт, проноза, махляр, махляй, крутій, ловкач, дурилюд, ошуканець, аферист. [Се був пройдисвіт і непевний, І всім відьмам був родич кревний — Упир і знахур ворожить, Умів і трясцю одшептати, І кров христьянську замовляти, І добре знав греблі гатить (І.Котляревський). — Щоб то оце запорожець та почав до жінок липнути? — Еге! Ти ще не знаєш сих пройдисвітів! (П.Куліш). — Хто то балакав з тобою? — питає Христя. — А то ж він! — почала Марина, та й не доказала. — Хто він? — Дурисвіт! — Та кажи внятніше. Я нічого не розберу. — Ну — волоцюга, п’янюга! Щоб він, собачий син, з кругу спився! (П.Мирний). Сплітки тут, сварки, заздрість. І ігумен дурень, і економ шахрай — і, послухаєш, кожен з «братів» злодій і розбійник (М.Коцюбинський). А Микита, той проноза, Ну ж метати риби з воза, В кадці лиш лишився квас (І.Франко). А Ти — відтята, стята, нежива, відторгнута, чужа, сумна, ворожа, пройдисвітів береш до свого ложа, аби не гнула нас заброд божва (В.Стус). Викапаний батько, завжди винюхує вигідну справу, проноза безсовісний (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі)].

Рука – рука: • бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови – про свідка) перебити руки; • большая рука (перен.) – велика рука (лапа); • большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто; неабиякий, абиякий; • брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого; брати, узяти в шори кого; • брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук; • брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе; • быть (находиться) у кого в руках – бути в руках у кого; • валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться; • вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому; • в руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх; • в руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що; • выбранить под сердитую руку – вилаяти спересердя (під сердиту годину, під гарячу (сердиту, злу) руку); • выдать на руки – видати на руки; • выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук; • гулять по рукам – по руках ходити; • давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках (лапах) кому; • дать руку на отсечение – дати руку [собі] відрубати (відтяти, навідру́б); • дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому; • держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати (владувати) над собою; • держать чью руку – тягти за ким; • живой рукой (разг.) – [одним] духом; миттю (умить); • зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике); • играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки; • из верных рук (узнать) – з певного джерела; • из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто, зовсім) погано, поганий; препоганий, препогано; (иногда) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого; • из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки; з рук на руки; • иметь руку – мати руку (зару́ку); • как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (иногда) як без правої руки без кого, без чого; • как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло; • к рукам прибрать – до рук прибрати; • левая рука – шульга, ліва рука, лівиця; • легок на руку – легка рука в кого, легку руку має хто; • ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки; • марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що; • мозолить руки (разг.) – мозолити руки (руч); • набивать в чем-либо руку – наважувати руку до чого; • навострить руку – наламати руку; • на все руки – до всього здатен; • на живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч; • наложить на себя руки – смерть собі заподіяти; збавити собі віку; • на руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути); • на руку! – (воен.) на ру́ку!, наперева́ги; • на руку кому – на руку (наруч) кому; (разг.) на руку ковіньку кому; • на скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч, нашвидку, швидкома); прихапцем (похапцем); абияк; • не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому; • не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що; • обеими руками – обома руками, обіруч, обі́ручки, вобидвіру́ч; • обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що; • одной рукой – однією рукою; одноруч; • опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки; • опытная рука – вправна рука; • отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки; • отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого; • от руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом) (писано, мальовано, креслено); • от руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що; • отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають; • передавать из рук в руки (с руки на руки) – передавати з рук у руки (до рук); • подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому; • под весёлую руку – у добрім настрої (гуморі); веселим бувши; • под горячую руку – під гарячу руч (руку); • подделать руку (о почерке) – підробити руку; • под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути); • под руку – (идти с кем) під руку (попі́друки, попі́друч, попі́дручки); (сказать) під ру́ку; • под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (иногда) спересердя; • показывать рукой на кого, что – скидати рукою на кого, що; • попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому; • попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому; • по правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку; • по рукам! – згода!; • по руке – (впору) по руці, до міри, в міру; (удобный) зручний, спосібний; • правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого; • прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (иногда лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого; • прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; запопасти що; (иногда) прибгати що; • приложить руку к чему – прикласти руку, (принять участие) докласти рук до чого; (взяться) пильно (горливо) узятися до чого; • пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки; • просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї; • проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї; • рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким, попліч (упоруч, поруч, пліч-о-пліч) з ким; • рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому; • рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто; • рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого; • рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були] (Пр.); рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає (Пр.); • руки вверх! – руки вгору (догори)!; • руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого; • руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача (Пр.); не взявшись до сокири, не зробиш хати (Пр.); печені голуби не летять до губи (Пр.); • руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого; • руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто; • руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого; • руки чешутся у кого (перен., разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого); • рукой не достанешь – рукою не досягнеш; • рукой подать – [як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою сягнути; тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (иногда) от-от за плечима; • руку приложить – рукою власною розписатися; • сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого; • своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто); • своя рука владыка – своя рука владика (Пр.); кожна ручка собі панночка (Пр.) «— Чия справа?» — «Війтова.» — «А хто судить?» — «Війт» (Пр.); • связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и [по] ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому; • скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи; • с легкой руки – в добрий час; • сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти; • смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого; • собственной рукою, собственноручно (подписалися) – рукою власною, власноручно (підписався); • сон в руку – сон справдився; пророчий сон; • с пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; впорожні, (иногда) упорожнечі (голіруч); • средней руки – пересічний (посередній, помірний); • с руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами; • с руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути; • с руки – під руку; • с рук на руки – з рук до рук; • сходить, сходит, сошло, сойдёт, сходить с рук, сойти с рук кому – так минатися, минається, минулося, минеться, минутися кому; з рук збутися, збулося; • тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто; • ударить по рукам, разнимать руки (при сделке, пари) – руки перебивати; • узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела; • умывать руки, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки; • ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що; • ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки); • ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити, ходити з торбою (торбами), ходити по людях, ходити на же́бри (по же́брах, у же́бри), старцювати (жебрати); • холодно рукам – холодно в руки; • человек с отвисшими руками – вислорукий; • чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що); • щедрой рукой – щедрою рукою; щедро; • языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай (Пр.); язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи) (Пр.); язиком що хоч кажи, а руки при собі держи (Пр.); язиком що хоч мели, а рукам волі не давай (Пр.). [— Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла (Сл. Гр.). Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки (Леся Українка). Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима (Коцюбинський). В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят (Б.Антоненко-Давидович). Без наук — як без рук (Пр.).  Він тинявся світом, жебраючи, злодюжачи, вдаючи недужого, прислуговуючи часово якомусь синьйорові і знов даючи драла у ліс чи на битий шлях (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Отже, ці два авторитети попідручки поволі ступали по широкій луці, а сонце тим часом знижувалося, більшало, червонішало, витискаючи з нас довжелезні тіні (О.Гриценко, перекл. В.Ґомбровича). Як бачите, ми прикипіли серцем до цього містка. Бо без  нього як би ми переходили з однієї частини саду в іншу? Ми б понамочували собі ноги, захололи б, заслабли б, усе це переросло б у пневмонію, а звідти і до фатальних наслідків як штихом докинути (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Швиденько зваживши всі можливі наслідки, обняв одноруч Алісон, і вона відразу притулилася до мене (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Влада частіше переходить з рук до рук, ніж від голови до голови (С.Є.Лєц).  Рука віддалена від усіх органів хапання — лап, копит і кігтів — безкінечно, так би мовити, прірвою свого буття. Тільки одне буття, яке говорить, тобто думає, може мати руку і виконувати, управляючи нею, роботу (М.Гайдеґер). — Лікарю, коли я нагинаюся, витягаю вниз руки, піднімаю одну ногу, опускаю, піднімаю другу, опускаю, розгинаюся і піднімаю руки до пояса, одночасно злегка підстрибуючи — виникає сильний біль в спині. — Навіщо ви проробляєте такі складні вправи у вашому віці? — А як я, по-вашому, повинен надягати штани?].

Украдкой, украдучи, украдучись – крадькома́, по́крадьки, по́крадці, покра́денці, крадає́мці, тишком, тишкома́, зни́шка, ни́шком, ни́щечком, по́тай, тихце́м, (устар.) спо́тання, спо́тиньга, (тайком) по́тай, по́тайці, потає́мне, потає́нно, потає́нці, тайкома́, крадькома́. [А нумо знову віршувать. Звичайне, нишком (Т.Шевченко). Віршую нищечком, грішу, Бог зна колишнії случаї В душі своїй перебираю Та списую (Т.Шевченко). Пан, нишком од панії, дав їй карбованця грошей, та не взяла Катря (М.Вовчок). Діти знов полізли крадькома на грушу (І.Нечуй-Левицький). Жвавій Прісьці обридла така повільна їда, і вона вже крадькома від матері дала Гапці штурханців зо два (Л.Українка). Вони ще й не одно лихо тишком коять (І.Франко). Довкола убогої Ван-Гехтової лабораторії, поміщеної в наймленій вогкій квартирі в сутерені, почали тишком та крадькома забігати різні агенти: один другого уникав, а нікотрий не приступав прямо до діла, тільки вітрив з боків, мов собака (І.Франко). Тим часом дівчата знишка щось пошепотіли (С.Васильченко). — Де ж тут вода? — То зробіть її! — тоскно скрикнула дівчина. Терпець йому урвався, і він, озирнувшись крадькома, поцілував її. — Яке нахабство! — скрикнула Зоська. — Я люблю вас, — жалісно пробубонів Степан. — Я вам цього не дозволяла, — якнайсуворіше відповіла вона, ідучи геть (В.Підмогильний). Це була найбільша радість Климкова — покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитись поратися: винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано, і тихо, покрадьки, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, якої сам і наварив, і гарячої та  запашної (Гр. Тютюнник). Але Стус не добирав літературного епіграфа до своїх «Палімпсестів». Не добирав, бо не мав змоги добирати, писавши у варварських обставинах радянських в’язниць і таборів, під кожночасною загрозою конфіскації й знищення написаного й дикої кари за вдіяний ним «злочин». Не мав він, так само, змоги циклізувати свої поезії, пересівати їх, відсортовувати цілком довершене від начерків для майбутнього. Списуючи свої рядки крадькома й лихоманкове, він міг мріяти хіба про те, щоб ці клаптики паперу, заповнені найдрібнішими літерами, використовуючи кожний міліметр білого простору, якось дісталися поза мури його вужчої і його ширшої, всерадянської тюрми, якось потрапили до рук тих, хто знає ціну людському духові, вільній думці й добірному слову (Ю.Шевельов). Пригинаючись до вулиці, краєчком, покрадці від людського ока, наче злодій, побіг Мотьо до Олени – Штефанової жони. Пригинці виглядав смішним, бо й так мав криві ноги, що аж пес би йому помежи ноги проскочив (Володимир Федишинець). Одного разу етапом пригнали триста чоловік німців. Бідували. Просили льоду. Не раз бувало, покраденці давав їм груду льоду, а вони мені хліб (Андрій Говіщак). — Та, доречи,— я ж зовсім забув,— а як там твоє пацаняча любов потай від усіх балетиком та ранковою гімнастикою по телебачику милуватися? (В.Триндюк). — От упізнала я його, здивувалась і зраділа, а він тільки глянув на мене крадькома, щоб татко не постеріг — він усе від нього ховається, як ми зустрічаємось десь на шляху або в заїзді. Знаю добре, що він мене любить і з тої любові пустився йти пішки, труд такий великий приймає, а я аж гину з жалю, і куди він ступенем ступить, туди й моє око біжит (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вона намагається його підпоїти? Може, розраховує на те, що він впаде спати. Певно, хоче покрадьки вислизнути геть (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Іван-царевич крадькома від Царівни-жаби ходив по жабах…].

Учёный – 1) (сущ.) науковець, учений; 2) (прилаг.) науковий, учений; 3) (причаст.) учений: • не учи учёного – не вчи вченого [їсти хліба печеного]; не вчи тата дітей робити (Пр.); • учёная степень – науковий ступінь, (совет.) учений ступінь; • ученое исследование – наукова розвідка, наукове дослідження; • учёное общество – наукове товариство; • учёное сообщество – наукова спільнота; • учёный (гуманитарные дисциплины, общественные дисциплины, естественные дисциплины – гуманітарник, суспільник, природничник; • учёный секретарь – науковий секретар, секретар-науковець, (совет.) учений секретар; • учёный совет – наукова рада, (совет.) учена рада; • учёный человек – учена людина. [Учений, а кобили не запряже (Номис). А се справді перше говорив, що й хати нові поставлю у три віконця, а потім — то й старі розвалились! Може, його на добре й учено, та, мабуть, панську істоту не переробиш! (М.Вовчок). — І дасть же Господь такий талан чоловікові, та от так і не вміє його шанувати, — одказала, зітхнувши, Христя. — Піди ж ти… І вчений, і розумний, та — ба! Паничі ним гордують, — як його з п’яницею водитися! Панянки — соромляться, бояться; одні купці за нього… Що ти з гріхом чоловічим поробиш? Такий уже його гріх! (П.Мирний). — Я вже не знаю, що далі й буде на світі. Які тепер парубки стали! Ой Господи! Вони, бач, вчені, в школі вчились. Вчені вони та недрюковані! — бідкався Филін (І.Нечуй-Левицький). І руки ті, не учені до зброї, Що досі так довірливо одкриті Шукали тільки дружньої руки, Тепер зводяться від судороги злості, — Чи вам байдуже про такі погрози? Уста, що солодко співали й вимовляли Солодкі речі або тихі жалі, Тепер шиплять від лютості, і голос Спотворився, неначе свист гадючий, — Що, як для вас жалом язик їх буде?.. (Л.Українка). Тюрма для божевільних! Добра штучка! Се вигадав один учений лікар і написав про те грубезну книгу, а наш король йому дав нагороду і вже тепер новий наказ готує, кого вважати треба божевільним, хто має «право на шпиталь довічний» (Л.Українка). — Я, бідний, невчений пастух, та обстав сильно за громадою. А що би то було, якби я був учений та й маючий господар (Л.Мартович). Та й робота у мене зовсім не за фахом. Заповідався на вченого, а фактично я ж навіть не інженер. Спеціаліст з комп’ютерної техніки, так це тепер називається, а насправді — їжджу на виклики, ремонтую комп’ютери по офісах і міністерствах, міняю диски, доставляю пам’ять. Словом, обслуговую клієнтів (Л.Костенко). Замість слова “науковець” ми вживаємо “вчений”, хоча багато науковців хоч і вчені, але нічого так і не навчені. Водночас слово “вчений” усталено вживають і замість “науковий” у сполученнях “вчений секретар”, “вчена рада”. Назви наших вчених звань (які чомусь співіснують із науковими ступенями, це вже стало звичним і нікого не дивує) (Ольга Кочерга). Питання про авторський копірайт чомусь анітрохи не збентежило українського академіка (і політика), ані, тим більше, не стурбувало його питання про копірайт перекладача — дарма що статтю Карозерса український «учений» передер аж ніяк не з ориґіналу (для цього треба було би знати англійську, чого серед українських «учених» майже не трапляється), а таки з російської версії, опублікованої в Інтернеті (М.Рябчук). — І ви маєте нахабство звинувачувати бідолашного доктора Стоуна в тому, що він звичайний злодій? Чоловіка, який має стільки наукових звань? (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Ці скромні допоміжні сили великого наукового пошуку перевершили в питаннях економії навіть наукового секретаря, хоч той славився скнарістю, навіть переграли його, використовуючи, наприклад, газ із анклавів, щоб готувати собі печеню, а також усілякі ще небезпечніші раґу (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Ні, ні, не вчи ученого їсти хліба печеного (Е.Хоменко, перекл. В.Фолкнера). Він не знає, як там у Берліні. Ґаус підвівся. Але в Ґеттінґені він ще не зустрів жодного молодого вченого, який би не був віслюком (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Науковці мають звичку висміювати попередників, але рідко хто усвідомлює (така вже людська природа), що і їх висміюватимуть у (дуже недалекому) майбутньому (М.Климчук, перек. Н.Талеба). Науковці бувають двох видів — ті, що хочуть знати, не піклуючись, чи вважають їх знавцями інші, і ті, кого не хвилюють знання, але вкрай переймаються репутацією знавців (С.Батлер). В слові “учений” міститься тільки поняття про те, що когось багато вчили, але це ще не означає, що він чомусь навчився (Ґ.К.Ліхтенберґ). Розумні не бувають ученими, учені не бувають розумними (Лао Цзи). Якщо науковець не може пояснити восьмирічному хлопчику, чим він займається, то він шарлатан (К.Вонеґут). Науковець — не той, хто дає правильні відповіді, а хто ставить правильні питання (К.Леві-Строс). 1. Українські науковці виявили, що вже давно нічого не виявляли. 2. Досвідчений науковець — новачку: — Якщо на графіку дані не відповідають початковій гіпотезі, то роби лінії грубшими].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ВОР ще краду́н; не по́йман – не вор. не спійма́в – не кажи́, що зло́дій.

ВОРОВА́ТЬ образ. до́вгі ру́ки ма́ти; вору́ющий що кра́де, зви́клий /при́вчений/ кра́сти, зло́дій, краді́й, хапко́, розкрада́ч, зневажл. хапокни́ш, торбохва́т, прикм. живомовн. крадю́чий, хапови́тий, образ. з до́вгими рука́ми; ворующий с де́тства зло́дій зма́лку; вору́емый кра́дений, розкра́даний.

ДА фраз. таж [Куда́? Да пря́мо Куди́? Таж про́сто] ну, да! еге́!, еге́ж!, ірон. авже́ж!; да бу́дет вам изве́стно щоб ви зна́ли, діял. (а)би́-сьте зна́ли; да ведь але́ж, таж; да здра́вствует со́лнце, да скро́ется тьма! хай сві́титься со́нце, хай зги́не пітьма́!; да мину́ет нас ча́ша сия́ хай мине́ нас цей хрест; да ну фраз. та де [да ну, вор та де, зло́дій]; да что Вы /да что ты/ та Ви /ти/ що, Бог з Ва́ми /тобо́ю/.

КРАСТЬ ще тягну́ти, образ. купува́ти за три о́гляди, (стало) злодія́чити, (крадене) відкрада́ти; красть у кого галиц. кра́сти кому; краду́щий що /мн. хто/ кра́де тощо, зви́клий /на́вчений, зму́шений/ кра́сти, краді́й, краду́н, зло́дій, злодія́ка, прикм. забут. крадю́чий; НАКРА́СТЬ жарг. нати́рити; і похідн.. УКРА́СТЬ (трохи з більшого) відкрасти; і похідн..

СА́МЫЙ фраз. аж [в самом конце́ аж у кінці́]; самый что ни на есть вор усі́м зло́ді́ям зло́дій; самый что ни на есть гла́вный щонайголовні́ший; самый лу́чший найкра́щий, найлі́пший; самый свято́й поет. найсвяти́й; самый широча́йший щонайши́рший; на самый коне́ц наса́мкінець; на самый нос (геть) аж на ніс; до самого ве́чера аж до ве́чора; до самого дна аж до дна; самое бо́льшее щонайбі́льше, фраз. від си́ли; самое ме́ньшее щонайме́нше; у самого кра́я аж ко́ло кра́ю; с самого нача́ла ще від свої́х початкі́в; в самом нача́ле наприпоча́тку; в самую пасть льва у па́щу само́го ле́ва, аж у па́щу ле́ва; в самую то́чку в са́ме се́рце.

УКРА́ДКОЙ образ. мов зло́дій.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Вор – зло́дій, -ія, краді́й, -ія́.

Тать – зло́дій, -дія.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Рука – рука. Взять в руки кого – узяти в шори кого. Взять себя в руки (овладеть собой) – опанувати себе. Набивать в чем-либо руку – наважувати руку до чого. Держать чью руку – тягти за ким. Навострить руку – наламати руку. Собственной рукою, собственноручно (подписалися) – рукою власною, власноручно (підписався). Не дается в руки (не спорится) – не йметься (мені). Руку приложить – рукою власною розписатися. Рука об руку – попліч; поруч; руч об руч. С пустыми руками – впорожні. С легкой руки – в добрий час. С руки – під руку. На скорую, легкую руку – нашвидкуруч (руку); прихапцем; абияк. На все руки – до всього здатен. Сбывать с рук – позбутися, спекатися чого. К рукам прибрать – до рук прибрати. Наложить на себя руки – смерть собі заподіяти. От руки написано – рукою писано. Сошло с рук – з рук збулося. Обеими руками – обіруч. Из рук в руки – з рук до рук; з рук на руки. Опытная рука – вправна рука. Под сердитую руку – під гарячу руч (руку). Под рукою (иметь) – напохваті (мати). Из рук вон плохо – зовсім погано. Узнавать из чьих рук, см. Узнавать. По правую, левую руку – праворуч; ліворуч. Ударить по рукам, разнимать руки (при сделке, пари) – руки перебивати. Показывать рукой на кого, что – скидати рукою на кого, що. Рукою подать – близесенько. Холодно рукам – холодно в руки. Рука руку моет – рука руку миє; злодій злодія криє.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Быль • Быль молодцу не укор – то дарма, що був злодій, аби тепер козак. Пр. • Сказка — складка, а песня — быль – казка — байка, а пісня — правда. Пр.

Вор • Вора миловать — доброго погубить – злодія не бити — доброго губити. Пр. • Вор у вора дубинку украл; пор с мошенника шапку снял – злодій у злодія шапку вкрав. Пр. • Как вору ни воровать, а виселицы не миновать. Сколько вору ни воровать, а кнута не миновать – на злодіїв також помір заходить. Пр. Красти вільно, та б’ють більно. Пр. Будеш красти — не втечеш напасті. Пр. Скільки злодій не краде, а в тюрмі буде. Пр. • Карманный вор, карманщик – кишеньковий злодій; кишенник; (ірон.) кишеньковий майстер. • На воре шапка горит – [На] злодієві шапка горить. Пр. У злодія шапка горить. Пр. Хто порося вкрав, у того в вухах пищить (квичить). Пр. • Не пойман — не вор – не піймавши, не кажи «злодій». Пр. Не кажи «злодій», поки за руку не вхопив. Пр. Не кажи, що злодій, бо ще не піймав. Пр. • Не тот [только] вор, кто крадёт, а тот, что концы хоронит – не той злодій, що вкрав, а той, що сховав. Пр. Не лише той злодій, що краде, а й той, що драбину держить. Пр. • Плохо не клади, вора в грех не вводи – погано не клади, злодія до спокуси не веди. Пр. Поганий спрят і доброго спокусить. Пр. • Поделом вору и мука. По заслугам, вора жалуют – катузі (катюзі) по заслузі. Пр. • Раз украл, а навсегда вором стал – хто раз украв, той навіки злодій (той ще захоче). Пр. • Сделаться, заделаться вором – піти (пошитися) у злодії; пуститися у злодійство.

Карманный • Карманная кража – крадіжка з кишені. • Карманная чахотка (фам. шутл.) – сухоти в кишені; вітри в кишені гудуть; у кишені свистить (дюдя свистить); кишеня порожнісінька. • Карманные деньги – кишенькові гроші; похватна (похіпна) копійка. • Карманный вор, карманщик – кишеньковий злодій; (ірон.) кишеньковий майстер.

Мыть • Мой свои чашки, скреби свои пороги (устар.) – твоє діло в кочергах; знай свою піч (свої горшки, миски). • Мыть голову кому (перен.) – картати кого; докоряти кому. • Мыть косточки (перен.) – переминати (перетирати) кого на зубах. • Рука руку моет – рука руку миє. Пр. Нога ногу підпирає. Пр. Рука руку миє, а злодій злодія криє. Пр.

Плут • Плут большой руки – великий дурисвіт (шахрай). • Плут на плуте едет, плутом погоняет – злодій на злодієві їде, злодієм поганяє. Пр.

Рука • Бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови — про свідка) перебити руки. • Большая рука (перен.) – велика рука. • Большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто. • Брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого. • Брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук. • Брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе. [Чули? - гримнув Бжеський, намагаючись опанувати себе. Тулуб.] • Валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться. • Вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому. • В руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх. • В руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що. • Выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук. • Гулять по рукам – по руках ходити. • Давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках кому. • Дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому. [Горить йому робота в руках. Пр.] • Держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати над собою. • Живой рукой (разг.) – [Одним] духом; миттю (умить). • Зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике). • Играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки. • Из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто) погано, поганий; препоганий, препогано; (іноді) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого. • Из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки. • Иметь руку – мати руку. • Как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (іноді) як без правої руки без кого, без чого. • Как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло. • Легок на руку – легка рука в кого; легку руку має хто. • Ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки. • Марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що. • Мозолить руки (разг.) – мозолити руки. • На живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч. • На руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути). • На руку кому – на руку (наруч) кому; (розм.) на руку ковіньку кому. • На скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч); прихапцем (похапцем); абияк. • Не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому. • Не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що. • Обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що. • Одной рукой – однією рукою; одноруч. [Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла. Сл. Гр.] • Опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки. [Коваль і руки спустив. Рильський, перекл. з Гоголя.] • Отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки. • Отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого. • От руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом). • От руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що. • Отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають. • Подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому. • Под весёлую руку – у добрім настрої; веселим бувши. • Под горячую руку – під гарячу руч (руку). • Под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути). • Под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (іноді) спересердя. • Попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому. • Попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому. • По правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку. • По рукам! – згода! • Правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого. • Прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (іноді лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого. • Прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; (іноді) прибгати що. • Приложить руку к чему – докласти рук до чого; пильно (горливо) узятися до чого. • Пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки. • Просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї. • Проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї. • Рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким; попліч ((у)поруч, пліч-о-пліч) з ким. • Рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому. • Рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто. • Рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого. • Рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були]. Пр. Рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає. Пр. • Руки вверх! – руки вгору (догори)! • Руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого. [Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки. Українка.] • Руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача. Пр. Не взявшись до сокири, не зробиш хати. Пр. Печені голуби не летять до губи. Пр. • Руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого. • Руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто. • Руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого. • Руки чешутся у кого (перен. разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого). • Рукой не достанешь – рукою не досягнеш. • Рукой подать – [Як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою (до)кинути (сягнути); тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (іноді) от-от за плечима. [Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима. Коцюбинський. В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят. Антоненко-Давидович.] • Сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого. • Своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто). • Своя рука владыка – своя рука владика. Пр. Кожна ручка собі панночка. Пр. «Чия справа?» — «Війтова».— «А хто судить?» — «Війт». Пр. • Связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и (по) ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому. • Скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи. • Сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти. • Смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого. • Сон в руку – сон справдився; пророчий сон. • С пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; (іноді) упорожнечі (голіруч). • Средней руки – пересічний (посередній, помірний). • С руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами. • С руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути. • С рук на руки – з рук до рук. • Сходит, сошло, сойдёт с рук кому – так минається, минулося, минеться кому; так сходить, зійшло, зійде з рук кому. • Тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто. • Узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела. • Умывать, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки. • Ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що. • Ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки). • Ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити; старцювати (жебрати). • Чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що). • Щедрой рукой – щедрою рукою; щедро. • Языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай. Пр. Язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи). Пр. Язиком що хоч кажи, а руки при собі держи. Пр. Язиком що хоч мели, а рукам волі не давай. Пр.

Рыбак • Рыбак рыбака видит издалека – чумак чумака (кулик кулика) бачить здалека. Пр. Свій свояка вгадає здалека. Пр. Лисий лисого здалека бачить. Пр. Пізнає свиня своє порося. Пр. Злодій злодія зразу пізнає. Пр. Чорт біса і з-під копи бачить. Пр. Чорт чорта пізнав і на пиво позвав. Пр. Хапко з хапком знається. Пр.

Сколько • Не ахти сколько – не дуже (не так-то, не з-так багато). • Не столько…, сколько… – не так…, як…; не такий (-ка, -ке, -кі…), як… • Сколько душе угодно – скільки душа (душечка) забажає. • Сколько угодно – скільки хочеться; скільки хочеш (розм. хоч); досхочу; (іноді) до зволу. • Сколько верёвку ни вить, а концу быть – скільки мотуз (мотузку) не плети, а кінець йому (їй) буде. Пр. Скільки злодій не краде, все одно тюрми не мине. Пр. • Сколько годов, столько умов – кожна голова свій розум має. Пр. • Сколько ни жить, а смерти не отбыть – смерті не відперти. Пр. Скільки не живи, а помирати доведеться. Пр. Як не живеш, а труни не минеш. Пр. Скільки не жити, а смерті не відбити. Пр. Скільки не крути, та треба вмерти. Пр. Від смерті ані відхреститися, ані відмолитися. Пр. Смерть дорогу знайде. Пр. Смерть на лестощі не зважає. Пр. Від смерті і в печі не сховаєшся. Пр. Як не ховайся, а смерть тебе знайде. Пр. Ніхто світу не може пережити. Пр.

Уберегаться • Домашнего вора не убережёшься – хатнього злодія не встережешся. Пр. Хатній злодій гірший за чужого. Пр. Миша не одну має діру до хати (до ями). Пр.

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Зло́дій, -ія – 1) вор; 2) жук-короед.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Вор, воровка – зло́дій (-дія), зло́дійка, краді́й (-дія); в. домашний – ха́тній зло́дій; в. квартирный – квартирний зло́дій; в. профессиональный – зло́дій з фа́ху, фа́хом.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Быль молодцу не в укор. — 1. То дарма, що був злодій, аби тепер козак. 2. Не питайсь: чиї гроші, а дивись, чи хороші. 3. Хоч украв, аби добре сховав.

Вор на воре сидит и вором погоняет. — 1. Злодій на злодію їде й злодієм поганяє. 2. Купив, та насилу втік. 3. Руками дивиться, а очима лапа.

Не пойман - не вор. — 1. Хто втік, той і прав. 2, Не піймавши, не кажи, що злодій. 3. Не кажи «злодій», поки за руку не вхопив. 4. Тяжко там украсти, де газда (хазяїн) сам злодій.

Рыбак рыбака видит издалека. — 1. Злодій злодія зразу пізнає. 2. Пізнав свій свого. 3. Свій свояка згадав здалека. 4. Кулик кулика бачить здалека. 5. Чумак чумака бачить здалека. 6. Який їхав, таку й стрів. 7. Який їхав, такий поганяв.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

зло́дій, -дія, -дієві, -дієм, -дію! -ді́ї, -ді́їв

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Варівно́, нар. = Варівко. Варівно з ним (стережіться, бо то злодій або хоче вас бити). Фр. Пр. 138.

Води́ти, -жу́, -диш. 1) Водить. А там милий по садочку ходить, свою милу за рученьку водить. Нп. Не мені вас, братця, на ляха водити, не мені тепер старому булаву носити. Шевч. 235. Водить очима, неначе злодій по ярмарку. Ном. № 13585. 2) Одѣвать. Що ти мене як старця у драному водиш? Екатеринослав. г. Ликом в’язаний, у ликах ходе та й всіх у ликах воде. Ном. 849. Ой дівчина гордовита козака любила й у тоненьких сорочечках по буднях водила. Грин. ІІІ. 233. 3) Тянуть дѣло, водить. Довго він тебе водитиме! Рудч. Ск. II. 58.

І. Дій! меж. Выражаетъ удивленіе и досаду. Дій його батькові! Хата. Дій його че́сти! Дій його ка́ту! Котл. Смотри пожалуйста! Экая диковина! Усе свої люде, а є між нами злодій! Дій його чести! на кого б то подумати? Кв. II. 281.

Добува́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. добу́тися, -бу́дуся, -дешся, гл. 1) Добываться, добыться, быть добываемымъ, быть добытымъ. Золото добувається з землі. 2) Добираться, добраться, стараться войти, проникнуть. МВ. (О. 1862. ІІІ. 56). Злодій добувавсь до хати, до комори, до скрипі. НВолын. у. Щоб вийшов з хати хто небудь, у двері стукав, добувався. Котл. Ен. Похова Миниха хліб і все в стрісі в хлівці, щоб собаки не добулись. Сим. 203. 3) Раздобывать, раздобыть, добывать, добыть. Він бідний чоловік на заробітках добувається. Лебедин. у. Грошей бо нема, не добувся. Кв. З пальця меду не добудешся. Ном. Добувся, як швед під Полтавою. Ном. № 1796.

Закрада́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. закра́стися, -дуся, -дешся, гл. Прокрадываться, прокрасться, подкрадываться, подкрасться, закрадываться, закрасться, вкрадываться, вкрасться. Оцей ліс колись наш був, а теперка як злодій закрадайся, як вужевки треба. Каменец. у. Каня ся закрала, курчаток покрала. Чуб. V. 1124. Кругом, бачите, вода, так не закрадеться туди кішка. Стор. ІІ. 66.

Захвоста́ти, -та́ю, -єш, гл. Заострить (о клиньяхъ). Треба захвостати тини, щоб бува злодій не переліз. Брацл. у.

Зашко́дити, -джу, -диш, гл. Повредить; помѣшать. Слабому животові і пиріг зашкодить. Чуб. І. 251. Півкварта горілки зашкодила мені. Левиц. І. 124. Вовк кинеться на того чоловіка, котрий йому зашкодить догнати чорта. Чуб. І. 52. Бог як нам уродить, то буде нам і всім, і злодій не зашкодить. Гул. Арт. (О. 1861. III. 95).

Зги́нці, нар. Согнувшись. Злодій згинці перебіг попід тином.

Зло́дій, -дія, м. 1) Воръ. Казали їй руки ізв’язати; посадили між злодіями, між убійниками, молоду та добру. МВ. II. 193. Не так лютує голий злодій, коли не має що украсть, як наш латин тут розгнівився. Котл. Ен. IV. 48. Хто перелазить в кошару, той злодій. Не піймавши, не кажи злодій. Посл. 2) Раст. = Гре́чка дика. Вх. Пч. І. 9. 3) Нас. короѣдъ, Bostrychus. Вх. Пч. І. 5.

И́нде, нар. Въ иное, въ другое мѣсто, въ другомъ мѣстѣ. Ходім, ринде, куди инде, там нас не знатимуть та й риндею не зватимуть. Лебед. у. Хто не входить в кошару дверима, а перелазить де инде, той злодій. Єв. І. X. 1. В Жаботині родилося, инде не привикну. Чуб. III. 137.

Мсти́тися, мщу́ся, мсти́шся, гл. Мстить за себя, отомщать. Огонь святий мститься, як його не шануєш. Ном. № 10305. Як вийде злодій з тюрьми, то ще гірш буде мститися. НВолын. у. То вона метиться на Хведорові за дочку. Мир. Пов. І. 165.

Неприторе́ний, -а, -е. 1) Настоящій, чистокровный. Ці вівці неприторені басарабські. 2) Совершенный, неисправимый, отчаянный. Неприторенний злодій. Наведе із собою п’яниць неприторених. О. 1862. VII. 22. См. Непроторений.

Непроторе́ний, -а, -е = Неприторений. Непроторені дурні. МВ. (КС. 1902. X. 153). Непроторений злодій. Ном. № 11062.

Оса́джувати, -джую, -єш, сов. в. осади́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Сажать, посадить въ заключеніе. Злапали Швачку та й самотою, та до Львова віддали... Ой вже Швачки нема, вже го осадили в самім риночку в місті. Гол. І. 18. 2) Заселять, заселить. Вони узгряниччя людом осадили. К. Досв. 20. Моє Підгір’є назад поверну, назад поверну, лучче осажу... Ой сажав же він та три слободи: одну слободу — старими людьми... Нп. 3) Осаживать, осадить, останавливать, остановить. Як прийде злодій, так заніз доганя, а притика осаджує. Ном. № 11060.

Ося́яти, -сяю, -єш, гл. = Осяти. От, нар. Вотъ. От його то постигла лихая година. Кв. Давай тікать, а чорт за ним, от-от дожене. Чуб. І. 45. Утікайте, пане, а то ляхи от-от-от. Кіев. г. Кінь басує... от-от річку, от-от перескочить. Шевч. От де. Вотъ гдѣ. От де злодій штемпований. Шевч.

Перевідник, -ка, м. 1) Расточитель. Адес — пес, Пересип — злодій, Куяльник — перевідник. Ном. № 748. 2) Человѣкъ смѣшанной породы, помѣсь. Шух. І. 55.

Перелю́бець, -бця, м. Прелюбодѣй. Краде злодій — помагаєш, з перелюбцем накладаєш. К. Псал. 119.

Пока́ятися, -ка́юся, -єшся, гл. Покаяться. Покаявся злодій у ягодах. Ном. № 2250.

Помо́вка, -ки, ж. 1) Пословица, поговорка. 2) Разговоръ, рѣчь. На вовка помовка, а злодій кобилу вкрав. Ном. О вовку помовка. Чуб. І. 240.

Порачкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Полѣзть на четверенькахъ. Присів у борозну й тихо, як той злодій, порачкував. Мир. ХРВ. 60.

Потерпа́ти, -па́ю, -єш, гл. 1) Терпнуть. Ой як іде з коршми, то й викрикає, а на мені тіло та потерпає. Чуб. V. 1091. 2) Бояться, дрожать. Всі жиди в страху, кождий потерпає. ЕЗ. V. 200. Я потерпаю за свою дитину: саму покинула, а воно мале. НВолын. у. Ми тут потерпаєм за його, бо ще повіситься. НВолын. у. Злодій їден за другого потерпає. НВолын. у.

Припарува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Спрячь въ пару. На гнідого коня не всяде злодій, то він припарує та й поведе. НВолын. у.

Родови́тий, -а, -е. 1) Родовитый, знатный. Чи ти роду багатого, чи ти роду родовитого? Чуб. V. 911. 2) Наслѣдственный, прирожденный. Мил. 34. Він родовитий злодій. 3) Плодородный. Родовита земля.

Тули́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Жаться, прижиматься, льнуть. Переполохані панянки тулились по кутках. Стор. М. Пр. 82. Оце тобі, горобчику, так не вчись, до чужої голубоньки не тулись. Гліб. Жене тебе неволя з України, із рідним словом тулишся мов злодій. К. ХП. 73.

Увіхо́дити, -хо́джу, -диш и ухо́дити, ухо́джу, -диш, сов. в. увійти́, увійду́, -деш, гл. 1) Входить, войти. Хто не ввіходить дверима, той злодій. Єв. І. X. 1. В панські ворота широко ввійти, та узько вийти. Ном. № 1208. Якось туманію, наче жива у землю вхожу. МВ. II. 16. Увійдеш у землю і будеш на тім світі. Чуб. II. 75. Увійти́ в ді́йство. Начать дѣйствовать? Открыть дѣйствія? В нас школа годов шість як у дійство увійшла. Нѣжин. у. Увіхо́дити, увійти́ у несла́ву. Безславить, обезславить себя. Сама ж бо ти, дівчинонько, у неславу входиш, що пізненько — не раненько із юлиці ходиш. Мет. 83. 2) Проходить, пройти. Чуб. II. 192. Було 60 верст увійду. 3) Избѣгать, избѣжать. Граду-тучи увійшов, а злих рук не увійшов. Ном. № 2098. 4) Ухо́дити за ко́го. Слыть за кого. Дурний, коли мовчить, то за мудрого уходить. Ном. № 6196.

Укида́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. уки́нутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Быть бросаемымъ, брошеннымъ, бросаться, броситься. У те саме вікно, у котре вкинувся скарб, улізе злодій. Стор. І. 67. 2) Приключаться, приключиться, появляться, появиться. Вкинувся упадок. Йому щось на руці вкинулось. Укинувся червак у хліб. Сивий волос почав укидатись. О. 1862. X. 17. Страх у серце вкинувся. МВ. (О. 1862. І. 95). 3) Пристращаться, пристраститься, предаваться, предаться. Вкинувся у крадіжку. Лебед. у. Не вкидайся так тяжко в своє горе. Г. Барв. 334. Вкидається у прядіння. Конст. у. См. Удаватися.

Упіра́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. упе́ртися, упруся, -решся, гл. 1) Упираться, упереться. Де в стіні ямка, то там ногою упрусь. Стор. І. 258. 2) Упрямиться, заупрямиться, стоять, стать на одномъ. 3) Втискиваться, втиснуться, влазить, влѣзть. Лютий злодій впірається таки та й годі. Шевч.

Хапко́, -ка́, м. 1) Взяточникъ. 2) Хватающій что-либо (чаще всего говорится о чортѣ). Побере їх хапко. Ном. № 4089. 3) = Злодій. Вх. Зн. 76. Хапко з хапком знаєся. Ном. № 7957. 4) Въ загадкѣ: котъ. Ном. № 129, стр. 294.

Шене́лія, -лії, шене́ля, -лі, ж. Шинель. Ти, москалю, і добрий чоловік, та шенелія твоя злодій. Ном. № 816.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

*Єсть = Є. *Тоді я бачу, що ти злодій єсть і більш нічого. Херс. Нік. Всякого треба зміряти: хто хазяїн єсть, тому дай, а хто ледащо—в того забери, щоб не переводив. Київщ. Дзвонкова. Нік.

*II. Злоді́йство, -ва, с. Воровской люд, воряги. Живе в тім селі саме злодійство: хто—злодій, хто—переводник. Крим.

*Кишенько́вий, -а, -е. Карманный. Кишеньковий ножик. Вин. Кишеньковий злодій. Ворон.

*Клясти́ся, -ну́ся, -не́шся, гл. Клясться, божиться. «Клянусь тобі богом, що більше не буду!»—і клянеться й присягається злодій. С. Пальчик Звен. у. Ефр.

Конові́д, -во́да, м. 1) ...лошадей, *конский барышник. 2) *Оце пісня кругла, кругла... батько злодій-коновід, отакий увесь мій рід. Нп. Пир. у., Конон.

*Налого́вий, -а, -е. Записной, привычный. Він був налоговим рибалкою і вічно товкся на річці. Борд. Н. зло́дій. Профессиональный вор, рецидивист.

*Напрак[х]тико́ваний, -а, -е. Искусный, дошлый. О, це злодій напрахтикований. С. Пальчик Звен. у. Ефр.

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

Capsella bursa-pastoris (L.) Medicus — гри́цики звича́йні (Ру, Оп); гри́цики (Сл; Ср, Ln, Ум, Ян1, Ян2, Ян4, Ів, Mk, Ук, Рм, Мс, Мг, Сб, Коб — ЗАГ), калитник (Вх1, Вх3), калито́чник (Вх6; Mk, Сб — ДС), калито́чник звича́йний (Мл), тряси(о)лупки звичайні (Вх1, Вх6); ба́бське зі́ллє (Сб — ДС), балала́єчки (Лс2, Сб — СТ, ПЦ), бордюжок (Hl, Mk — ПД, БУ), від червів (Ан), ві́нички (Ан, Ів, Сл), волокник гіркий (Км), ворожка (Сл — СД), воши (Км), га́ндзя (Сб — ПД), гапка (Сл — ВЛ), гірча́к (Ан, Ів, См, Сб — ПД, СЛ), гни́дник(и) (Rs, Мс, Сб — СТ, ВЛ, ДС), гні́дник (Мг — ЗК), го́лод (Сб — ПЗ), гороби́нець (Го1, См, Мс — СД, СТ, ПД), гре́цики (Сб — ПС, ЗК), гре́чечка (Вс), гре́чи́чка (Сл, Ос, Сб — СД, ВЛ, ДС), гре́чка (Сб — СТ), гре́чка ди́ка (Вх, Жл, Мг, Сб — ВЛ, ЗК), гре́чка ку́ряча (Сл, Мс, Сб — СТ, ПС, ДС), гре́чка польова́ (Рг1, Ан, Пс, Мс, Сб — СТ, ДС), гречка псяча (Ан), гриць-трава́ (Мг — ЗК), дзвіно́к польови́й (Мг — ЗК), дзво́ники (Мг — ЗК), дро́тики (Сб — БУ), жеруха дика (Гв — ДС), жеруха́ лісна́ (Нв — ВЛ), зло́дій (Вх, Tl, Mk — СД, ДС), зозу́льник (Ан, Ів, Сл, Ос, Мг, Сб — СД, ПД, ВЛ, ДС, ЗК), кали́тка (Мс — СТ), ка́шка (Вх, Сл, См, Мс, Сб — СД, СТ, ВЛ, ДС), кашка вороб’єва (Ан — СТ), ка́шка вороб’ї́на (Сб — ДС), ка́шка гороби́на (Км, Сб — СТ), книшиста трава (Сл — СД), кола́чики (Мг — ЗК), кошка (Мн2, Mk, См — ПД, ДС), кулачки́ (Мс — СТ), ла́пка гу́сяча (Мг — ЗК), лебедець (Ан — СЛ), лопатки́ (Сб — ПД), лопатни́к (Сб — ДС), лускавки́ (Мг — ЗК), льон дикий (Ан — СЛ), мисочки (Км), мішо́(е́)чки (Ан, Ів, Сл, Сб — ПД, ВЛ, БО), мішочник (Км), на́рцик (Мг — ЗК), ове́ча трава́ (Пч — ЗК), око воробине (Ан), о́ко гороби́не (Сб — СТ), о́чки (Ум, Гр, Ду, Ів, Сл, Mk — ПД), пасту́ша трава́ (Км, Мг, Сб — СТ, ЗК), помоло́чник (Рг1, Ан, Пс, Жл), пуд’язи́чниця (Сб — ЗК), пшоно́ гороб’я́че (Сб — ПД), режу́ха (Сб — ДС), рижу́ха (Вл, Ум, Ів, См — ПД), ріжу́ха (Ан, Ів, Сл, Mk — ПД), рябчик (Сл — СД), сі́рики (Рг1, Ан, Пс, Шм2, Ів — ПЛ), сліпота́ куряча (Ар, Сб — ПЗ), сльо́зи ма́тері (Мг — ЗК), су́мка пасту́ша (Мс, Мг, Сб — СД, СТ, ПС, ЗК), су́мка пасту́шина (Сб — СТ), су́мка пастушко́ва (Сб — ВЛ), су́мка пташи́ча (Сб — ПЗ), су́мочка пастуха́ (Сб — ДС), су́мочник (Ln, Шс, Мс — СТ), сумочник пастуший (Км), сухотинка (Км), сухо́тник (Ум, Ів), су́шениця (Мс — СТ), табачо́к (Мс — СТ), та́йстра пасту́ша (Мг — ЗК), ташечки́ (Гт, См — ЗК), тетю́шник (Мг — ЗК), тобо́л(и)ки (См, Мс — СТ), то́рба пастушина (Сб — СТ), торбохва́т (Мс — СТ), то́рбочки (Мс — СТ), то́рбочки пастушко́ві (Лс2 — ПЦ), то́рбочник (Мс — СТ), тряси(о)лу́пки (Вх, Вх3, Mk — ДС), цвинак (Гб — ЛМ), черви́шник (Ів, Ос — СТ), червишник єловий (Ан — СД), черебе́ць (Мг — ЗК), череве́ць (Мг — ЗК), череви́чки (Сб — ДС), череви́шник (Ум), чере́вці (Кч — БО) чі́чка бу́ськова (Мг — ЗК).

Rumex acetosa L. — щаве́ль ки́слий (Сл, Оп; Ср, Ln, Шс2, Ян4 — СТ), щаве́ль звича́йний (Ру); щаві́й путятни́к (Вх1, Вх2, Вх6, Мл); байдагу́з (Гб2 — ГЦ), барба́с (Он — БО), гледжі́й (Гб2 — ГЦ), гле́зінь (Гб2 — ГЦ), голод (Вх4 — ЛМ), горобняк (Яв), горошок горобиний (Вл, Яв, См — СТ), гре́чка ди́ка (Вх, Пс, Ум, См — ДС), злодій (См — СД), квас (Бк, Он, Гб2, Коб — БУ, БО, ГЦ), квасе́ць (Ан, Ян2, Дб, Ів, Mk, Пл, Ос, Гб — СД, ВЛ, ГЦ), кваснина (Гб — ЛМ), квасни́ця (Вх, Ум, Ів, Он — ВЛ, БО), квасо́к (Во, Жл, Го1, Mj, Гр, Сл, Mk, Лс1, Ук, Бк, Сн, Он, Гб, Коб — ЗАГ), кислиця (Tl, Mj), путятник (Гв — БО), ща́ва́ (Мл, Гд, Он — БО), щава заяча (Mk), щаве́й (Ар — ПЗ), ща́ве́ль (Во, Рг1, Ан, Rs, Ду, Ів, Сл, Лс2, Коб — ЗАГ), щавель волоський (Ос — ВЛ), щавель гороб’ячий (Вл), щавель людський (Сл — ПС), ща́вель на́ський (Вл, Пс, Ум, Ду, Сл), ща́вель сво́йський (Лс2 — ПЦ), щаві́й (Гв, Нв, Вх, Пс, Ум, Ду, Ів, Сл, Mk, Мо, Лс1, Лс2, Коб — ПД, ВЛ, ПЦ, ДС), щаві́ль (Лс1 — СД), щавіль кислий (Сл — СЛ), щавлі́я (Лс2 — ПЦ), щавни́к (Во, Ду, Сл, Он, Коб — БО), щавнок (Ан — ВЛ), щав’ю́х (Гб — ПЗ), щева (Mk — ГЦ), щеве́ль (Лс2 — ПЦ), ще́ві́й (Вх, Пс, Жл, Ду — ВЛ), щє́в(а́) (Mk, Он, Гб2 — БО, ГЦ), щіва́ (Гб2, Коб — ГЦ), щівни́к (Вх, Пс, Жл, Ум, Ду, Ів, Mk, Он — ДС, БУ, БО).

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Бере́чь, ся = берегти́, ся, стерегти́, ся, глядїти, догляда́ти, шанува́ти, ся, жалїти, хорони́ти, ховати, щади́ти, пильнува́ти. — Хазяїн бережеть ся, а злодїй давно його береже. н. пр. — Стережи ся, Петре, нарікати на Наталку. Кот. — Не бійсь, та сторожи ся. н. пр. — Хто не зазнав лиха, не вміє шанувати добра. н. пр. — Буду дома сидїти, буду жінку глядїти. н. п. – Щади в добрі, матимеш в бідї. н. пр. – Коли скупо (дуже мало), щадити глупо. н. пр. — Не вмів же ти шанувати здоров’ячка свого н. п.

Броди́ть = 1. броди́ти, ве́штати ся, волочи́ти ся, тиня́ти ся, туля́ти ся, шве́ндяти, шва́ндяти, (не знаючи дороги) — блука́ти, (швидко, неспокійно) — шмигля́ти, (без пристановища) — ми́кати ся, тиня́ти ся, (зазираючи скрізь) — никати, сновиґа́ти, ни́шпорити. С. Аф. Л. З. Ш. — Чи я живу, чи доживаю, чи так по сьвіту волочусь. К. Ш. — Піди ж ти, нещасна доле, в морі утопи ся, а за мною, молодою, та не волочи ся. н. п. — Як бачиш, бурлака в сьвітї.... тиняю ся од села до села. Кот. — Тиняєть ся, як злодїй по ярмарку. — Не знав Троянець нї один, куди се так вони швендяють, куди, про що вони мандрують. Кот. — Посновиґала там по всїм куткам. Б. Г. — Сюди пик, туди ник, та й день невелик. н. пр. — Блукає, як приблудний. С. Ш. 2. д. Брести́. 3. броди́ти, ки́снути, ква́сну ти (про тїсто, буряки то що), гра́ти, виграва́ти шумува́ти, мусува́ти (про горілку, вино тощо). — Росквас став бродити. С. Ш. — Шпилять і кваснуть буряки. Кот. — Горілка шумує. С. З. — Наварили ляхи пива та не зшумували, мали вони собі військо, та не шанували. н. п. — Вино вже мусує.

Вкра́дывать ся, вкра́сться = 1. украда́ти ся, закрада́ти ся, крадькома́ вла́зити, закра́сти ся. — Злодїй якось закрав ся в комору. — Украло ся горе. К. Ш. 2. вкльо́вувати ся, уклю́нути ся. — Здаєть ся добре лїчив, та й сам не знаю, як воно вклюнуло ся, що помилив ся. — Уклюнуть ся злиднї на час, не виженеш і за год. н. пр. 3. підла́зити, підли́зуватись, підле́щуватись, в ду́шу зала́зити, підлїзти, підлести́ти ся. — Залїз йому в душу: що хоче, те й робить.

Воо́чію = очеви́дячки, очеви́дьки, очеви́сто, перед очи́ма. — Вхопили вовки тай з’їли у очевидячки лошака. н. к. — Злодїй потаємне, а лихварь очевисте крадеть працю своєго ближняго. Б. Н. — Карпо утїк у очевидьки на конї. С. З.

Воръ = зло́дій, поб. — злодю́га, злодїя́ка, злодїїще С. З. Л., ворю́га, воря́га. С. Л. — Злодїй злодїя зараз позна́є. н. пр. — Хатнього злодїя не встережеш ся. н. пр. — Не той злодїй, що вкрав а той, що сховав. н. пр. — По дѣла́мъ во́ру и му́ка, н. пр. = коту́зї по заслу́зї. н. пр.

Вторга́ться = впера́ти ся, вдира́ти ся. — Наче злодїй, впераєть ся таки та й годї. К. Ш.

Злодѣ́й = лиходїй, ка, лиходїйник, ця, лихово́дник, ця, злочи́нець, злочи́нниця (С. 3.), зло́дїй, ка, поб. — злодю́га. (Останнє слово найбільше прикладаєть ся до того злодїй, що краде, але має і спільне значення.) — Він душогубу, лиходїю в раю зустрітись дав надїю. Старицький (Рада). — Крадене у злочинцїв в їх схованнях понаходили. К. Ст. — Таковий злодїй сам один за теє злочинство каран бути маєть. Ст. Л. — Нецнотливому Чаплинському, бенкартові Литовському, опіякові Польскому, злодїю і бездушному здирцї Українському, ледащицї, злодюзї. Л. В.

Ка́яться = ка́яти ся, покутува́ти. — Не кай ся, рано вставши, а молодо оженившись. н. пр. — Ми за гріхи якихсь незнаних предків покутувати сотнї років мусим. К. Б. — Маєть єще до году при церкві покутувати. Ст. Л. — Покаяв ся злодїй у ягодах. н. пр.

Клеймённый = зна́чений, тавро́ваний, штемпо́ваний. — Онде злодїй штемпований, он розбійник катований. К. Ш.

Красть = кра́сти, ха́па́ти (С. Ш.), злодїя́чити. — Не той злодїй, що краде, а той, хто крадене переводить. н. пр. — Телят боїть ся, а воли краде. н. пр.

Кры́ть, ся = 1. кри́ти, ся, укрива́ти, ся, (хату дошками або соломою) — насте́лювати, (снопами) — вшива́ти, (хворостом) — пі́взити, — Купуй сукню шиту, а хату укриту. н. пр. 2. хова́ти, ся, перехо́вувати, ся, кри́ти, ся. — Крий, ховай погане, а воно таки гляне. н. пр. — Не той злодїй, що краде, а той, що крадене переховує. н. пр. 3. таїти, ся. — Таїла від Бога та чортові сказала. н. пр. — Дерево тлїє, але вогонь таїть ся десь в нім. С. Ш. 4. би́ти, (у)вбива́ти, побива́ти. — Тузом побив мою кралю (в картах).

Мѣ́тить, ся = 1. мі́тити, ся, значи́ти, ся, личкува́ти, (карбами) — карбува́ти, (випалюванням) — таврува́ти, (штемпом) — штемпова́ти, ся. — Кажуть, що жиди свої гроші мітять. Кр. — Назначи́в кавуни, які кращі. Кр. — Онде злодій штемпований кайдани волочить. К. Ш. 2. лу́чити, цїлити, нацїляти ся, у(в)луча́ти (С. Ш.) – Лучив ворону, а влучив корову. н. пр. — Як пъє, то не проливає, ак бъє, то добре влучає. н. пр. 3. ва́жити (С. Аф.); натяка́ти.— Він важить бути головою. С. Аф. — Ой важу я, важу на ту дївчину вражу. н. п. — Я з тобою вечір стою, на иньшого важу. н. пр.

Найти́, находи́ть, ся = 1. найти́, нахо́дити. — Найшла коса на камінь. н. пр. 2. зібра́ти ся, набра́ти ся, найти́, збіра́ти ся, набіра́ти ся, нахо́дити, понахо́дити. — До зборнї багато людей зібрало ся. — Найшло до шинку багато людей. — Там такого понаходило людей, що нїгде й пройти. 3. найти́, ся, знайти́, ся, наги́бати (С. Л.), відшука́ти, ся, нади́бати, нахо́дити, ся, знахо́дити, ся, відшу́кувати, ся, познахо́дити, (по́мацки) — нама́цати, нала́пати (С. Л.). — Знайшов скарб. — Знайшов сокиру за лавою. С. Аф. — От він ходив, ходив і нагибав десь у куточку. н. д. — Лихая доля і під землею надибає. н. пр. — Відшукав на самому сподї скрині. — Познаходь мінї все, що порозгублював. Чайч. — Найти́, находи́ть при о́быскѣ = ви́трусити, витру́сювати, повитру́сювати. — Що в кого попропадало, то все в його витрушено. Чайч. — Тай чоловік її злодій! Хіба ж давно витрусили в його клунї копу чужої пшеницї? Лев. — Усї вони в одному гуртї були, то у всїх повитрусювано крадене. Чайч. 4. зустрі́ти, заста́ти, спітка́ти, зустріча́ти, застава́ти. — От прихожу до його й застаю там трьох товаришів. — Застав його за обідом. 5. ба́чити, вбача́ти. — Не бачу в твоїй, синку, роботї нїякої користи. — На него́ нахо́дитъ = ча́сом нахо́дить, напада́, наступа́ на йо́го. — Что э’то на васъ нашло́ сего́дня? = що се напа́ло на вас? — Наше́лъ тума́нъ = налі́г, розлі́г, розісла́в ся тума́н. — Наше́лъ шквалъ = зірва́ла ся, схопи́ла ся бо́рва. — Не на того́ наше́лъ = не на тако́го напа́в. — Наше́лъ кому повѣ́рить = було́ кому́ пові́рити, не мав кому́... – Нашли́сь вино́вные = винува́тих зна́йдено.

Необыкнове́нный, необыча́йный, но = надзвича́йний, незвича́йний, но, несьвіцький. С. З. — Побачивши панича такої пізньої незвичайної доби, вона здивувала ся. Лев. В. — З батька, з дїда, з прадїда не був я злодїй — се несьвіцький сором. С. Л.

Нераска́янный, но = запе́клий, ло. С. Аф. З. — Запеклий злодїй.

Печа́тный = 1. печа́тний, штемпо́ваний. — Штемпована мірка. — Онде злодій штемпований кайдани волочить. К. Ш. 2. друко́ваний. —Грамота друкованая. С. З.

Поворовски́ = зло́дїйськи, по зло́дїйському, як зло́дїй.

Позлодѣ́йски = як зло́дій, як лиходїй.

Похити́тель, ница = хапко́, хапу́н (С. Ш.), злодїй, ка.

Похища́ть, похи́тить = кра́сти, хапа́ти (С. Ш.), укра́сти, вхопи́ти, захопи́ти, схопи́ти, спірва́ти, запорва́ти. — На судний день чорт жидів хапає. н. пов. — Це не хлопець, а настоящий злодїй: де що спірве, зараз заховає так, що... Кр. — Ну, що вже запорвав, то вже твоє, але другим разом я тобі ребра полїчу. Кр.

Слоня́ться = блука́ти (С. Л.), тиня́ти ся (С. З. Л. Ш.), туля́ти ся (С. З. Л. Ш.), снова́ти (С. З.), сновиг(ґ)а́ти (С. З.), шва́(е́)ндяти (С. З. Ос.), ве́штати ся (С. З.), ни́кати, ни́шпорки шука́ти (С. Л.), хиляти ся, багато, часто — розве́штати ся. — Пішов козак тиняючись, свого коня шукаючи. н. п. — Тиняєть ся, як злодїй по ярмарку. н. пр. — Тиняла ся од села до села. С. З. — І много коло Бугу знатних Волох туляло ся. Л. С — Коли хочеш краще зразу вік свій закінчить, нїж тулятись без надїї, І. Г. — Всюди вештаєтесь, а нїчого не розізнаєте. С. З. — Цим людям, що звикли без краю туди й сюди хиляти ся без дїла. Пр. — І по шинках хиляла ся. К. Ш.

Че́стный = че́сний, правди́вий, побо́жний, цнотли́вий (С. З.). — Ч. человѣ́къ = чесня́к. Ман. — Чесний, як жидівський патинок. н. пр. — Ти чесний і не злодїй, а хтось торбу вкрав. н. пр. — Чого би кожному цнотливому не належало чинити. С. З. — Че́стнымъ о́бразомъ = по че́ськи. — Зійшлись по чеськи, розійшлись по песьки. н. пр.

Шине́ль = шине́ля. — Москаль добрий чоловік, та шинеля його злодїй. н пр.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)