Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 40 статей
Запропонувати свій переклад для «зневага»
Шукати «зневага» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Боль –
1) (физическая боль) біль (р. бо́лю) (м. р.), бо́лість (р. -лісти). [Се був біль, тягу́чий, фізи́чний біль. Рябко́ одска́кує й вищи́ть од бо́лісти];
2) (болезнь) біль (м. р.) (р. бо́лю), бо́лі (мн.). [Зубни́й біль. Вона́ ви́дужала з породо́вих бо́лів];
3) (душевное страданье, скорбь) біль (м. р.) (р. бо́лю), бо́лість (р. -ти), бо́лещі, болі́ння, жаль (м. р.). [Мину́в час, зати́х біль. Свої́ бо́лі – пусте́, світове́ го́ре вели́ке. Наві́що ра́дощі й болі́ння? В ме́не се́рце задрижа́ло з бо́лещів].
• С бо́лью – бо́лізно. [Ти́хо і бо́лізно вимовля́є пое́т (Л. Укр.)].
• От бо́ли – з бо́лю.
• Крик бо́ли – бо́ліз[с]ний гук, крик. [Зно́ву луна́є бо́лізний гук].
• Полный бо́ли – бо́ліз[с]ний, бо́лю́чий. [Бо́лізний сто́гін].
• Причинять, и причинить боль кому – болі́ти (сов. заболі́ти) кого́, бо́лю завдава́ти, (сов. завда́ти) кому́, вража́ти, (сов. врази́ти) кого́. [Знева́га до найкра́щого її́ почуття́ болі́ла Раї́су (Коц.). І сміх той – його́ заболі́в (Л. Укр.). Врази́в моє́ се́рце. Їй хоті́лося врази́ти по́глядом дочку́, але́ не вдало́ся].
Му́чить, му́чивать –
1) му́чити, (терзать, истязать) катува́ти, мордува́ти, рва́ти, (подвергать мучениям) бра́ти на му́ки, (предавать мучениям) дава́ти (завдава́ти, віддава́ти) на му́ки; (томить) мори́ти, томи́ти, нуди́ти кого́; (причинять боль кому) завдава́ти кому́ бо́лю, болі́ти кого́; (изнурять) висна́жувати, знеси́лювати кого́. [Не му́чте ви так його́ (Грінч.). Коли́сь би́ли-катува́ли, посторо́нками в’яза́ли (Пісня). Катува́ла, мордува́ла, та не помага́ло (Шевч.). Важке́ пита́ння – воно́ мене́ морду́є, не дає́ мені́ споко́ю (Н.-Лев.). Не рви́ся, лю́ба, і не рви мене́ (Л. Укр.). Каза́ла, що пі́деш за ме́не, то не мори́ мене́ (Квітка). Своє́ се́рденько томлю́ (Грінч. III). Сюди́ блу́дить, туди́ блу́дить, під собо́ю коня́ ну́дить (Пісня). Би́ли мене́, би́ли, на му́ки дава́ли (Голов.). Знева́га до її́ почуття́ болі́ла Раї́су (Коцюб.)].
• Мысль, совесть -чит – ду́мка, сумлі́ння (со́вість) му́чить (гризе́). [Гризе́ мене́ одна́ ду́мка (Г. Барв.). Со́вість не дає́ мені́ споко́ю, гризе́ мене́ і день, і ніч (Сторож.)].
• -чить тяжко – му́чити тя́жко (вели́кою му́кою). [Му́чили її́ вели́кою му́кою, закува́ли в тяжкі́ кайда́ни (Грінч.)].
• Что лошадь -чишь? – на́що коня́ морду́єш?
• Беды -чат, уму учат – біда́ доку́чить, та ро́зуму нау́чить (Приказка).
• Что -чит, то и учит – му́ка – найкра́ща нау́ка.
• Дело учит и -чит, и кормит – робо́та як наморду́є, то й навчи́ть, нагоду́є.
• Его -чит голод, жажда, болезнь – його́ му́чить (то́мить, в’я́лить, су́шить) го́лод, спра́га, хворо́ба (неду́га);
2) докуча́ти, насти́рливо домага́тися.
Небреже́ние –
1) (действие) –
а) не́хтування, занеха́ювання, зане́дбування, недба́ння́; гайнува́ння;
б) недба́ння́, не́хтування. Срв. Небре́чь;
в) (неохранение) неохоро́на, необоро́на, (несохранение) незберега́ння, (недосмотр) недо́гляд (-ду);
2) о ком, о чём, к кому, к чему (нерадение, незаботливость) – недба́ння́ про ко́го, про що, не́хтування (оконч. зне́хтування) ким, чим и кого́, чого́, занеха́ювання (оконч. занеха́яння), зане́дбування (оконч. занедба́ння) кого́, чого́, (невнимание) неува́жність, неува́га до ко́го, до чо́го, (равнодушие) байду́ж(н)ість; (небрежность) недба́лість, недба́льство, (редко) недба́йність (-ости) (про ко́го, про що). [Не́хтування наро́днім добро́м (Київ). Неува́жність до свого́ наро́ду (Доман.). Недба́йність про наро́д і держа́ву (Л. Укр.)].
• С -нием делать что – недба́ло (недба́йливо, неува́жно) роби́ти що;
3) (состояние) зане́дбаність, занеха́яність, зане́дба́ння, занеха́яння.
• Оставлять, оставить в -нии кого, что – занеха́ювати (зане́дбувати, не́хтувати), занеха́я(я)ти (занедба́ти) кого́, що. [Не́хтував своє́ ті́ло (Грінч.)].
• Оставаться (быть), остаться в -нии – занеха́юватися, зане́дбуватися, бу́ти занеха́юваним, занеха́яним, зане́дбуваним, зане́дбаним. [Занеха́ювались старі́ звича́ї (Грінч.)].
• Приводить, привести в -ние что – занеха́ювати (зане́дбувати), занеха́(я)ти (занедба́ти) що;
4) (пренебрежение, презрение) знева́га, пого́рда до ко́го, до чо́го.
Непочте́ние –
1) (действие) непошанува́ння, невшанува́ння;
2) (отсутствие чувства уважения) непошана, нешаноба, неповага, не(по)шану[о]вання, неповажання до кого, до чого, зневага до кого, до чого и (реже) кому, чому. [Скарати вчителя за його непошану до свого начальства (Грінч.). Щоб за неповагу до старших була зараз кара (Грінч.). Побачив Турн собі зневагу (Котл.)].
• С -нием относиться к кому – ставитися без пошани (поваги, шани, (по)шану[о]вання, поважання) до кого, не шанувати, не поважати кого, ставитися зневажливо до кого.
• Оказать кому -ние – ви́явити до ко́го (вчини́ти кому́) непоша́ну и т. п., не пошанува́ти кого́.
Неуваже́ние – непова́га, непоша́на, (невнимание) неува́га, (не только пренебрежение) знева́га до ко́го, до чо́го. [За непова́гу до старши́н була́ ка́ра (Грінч.). Непоша́на до бу́дь-яких авторите́тів (Крим.). Знева́га до найкра́щого її́ почуття́ болі́ла Раїсу (Коцюб.)].
• Оказывать, оказать -ние кому – чини́ти, вчини́ти знева́гу кому́, зневажа́ти, знева́жити кого́. [Го́ре тому́, хто вдову́ знева́жить (Франко)].
• Относиться, отнестись с -нием к кому, чему – ста́витися, поста́витися з непова́гою (з непоша́ною) до ко́го, до чо́го, зневажа́ти, знева́жити кого́, що. [Він узя́в зневажа́ти вся́ке decorum (Крим.)].
Оскорбле́ние – обра́за, ура́за, нару́га, кри́вда, знева́га.
• -ние величества – обра́за вели́чности.
• -ние чести – обра́за для че́сти.
• -ние действием – обра́за, знева́га чи́ном.
• Нанесть кому -ние – обра́зити кого́, покри́вдити кого́.
Отноше́ние –
1) – к кому, чему – відно́сини, стосу́нок (-нку), відно́шення, ста́влення до ко́го, до чо́го. [Са́ме в таки́х відно́синах стоя́ла коли́сь хоч до че́хів літерату́ра й мо́ва німе́цька (Грінч.). Як-же ми́слиш ти з на́ми бу́ти? У яки́х стосу́нках? (Куліш)].
• Доброе, благожелательное -ние к кому – ла́ска, прихи́льність, прихи́лля до ко́го. [Пани́ ла́скою навкруги́ се́бе люде́й купи́ли (Куліш). Не ті́льки дозволя́ли йому́ люби́ти їх, але й сами́ плати́ли прихи́ллям (Крим.)].
• Внимательное, почтительное -ние к кому – шано́ба, пошані́вок (-вку) до ко́го.
• Непочтительное -ние – непошанува́ння, знева́га, непова́га до ко́го.
• Несправедливое -ние – кри́вдження кого́, кри́вда кому́.
• Нерадивое -ние – занедба́ння кого́, чого́.
• Иметь -ние к чему – стосува́тися до чо́го, ма́ти до чине́ння з чим, до чо́го, ма́ти щось до ко́го, ма́ти прито́ку (відно́сини, відно́шення) до чо́го. [Тре́ба, щоб усі́ думки́ стосува́лися до те́ми (Єфр.). Коцюби́нський мав до чине́ння з бу́рсою, семіна́рією та прива́тними ле́кціями (Єфр.)].
• Никакого -ния к этому делу не имею – нія́кого дочине́ння (нія́кої прито́ки) до цьо́го ді́ла не ма́ю.
• Взаимные -ния – взає́мні відно́сини, стосу́нки, взаємовідно́сини, взає́мини. [Оце́ все з ко́жним днем заго́стрювало їх взає́мини (Ор. Левиц.). Взаємовідно́сини нала́годились].
• -ния приятельские – при́язнь, приятелюва́ння, товаришува́ння; (о женщинах ещё) подругува́ння.
• -ния мирные, миролюбивые – (з)ла́года; (враждебные) ворогува́ння, ворожне́ча; (любовные) лю́бощі; (близкие) близькі́ відно́сини (стосу́нки).
• Иметь с кем-л. -ния – захо́дити собі́ з ким.
• Завязывать -ния – захо́дити в стосу́нки з ким.
• Вступить в дружеские -ния – заприязни́тися, (о женщинах ещё) заподругува́ти.
• Вступить в приятельские, товарищеские -ния – заприятелюва́ти, затоваришува́ти, потоваришува́ти, потовариши́ти; в фамильярные – запанібрата́тися; в любовные – зазна́тися. [Одко́ли зазна́вся з нею мій Я́ків, – ні до́ чого став па́рубок (М. Вовч.). Із и́ншою зазнава́вся, мене́ відцура́вся].
• Быть в дружеских -ниях – дружи́ти, (о женщ. ещё) подругува́ти; в приятельских – приятелюва́ти, товаришува́ти, товариши́ти, товари́ство води́ти; в фамильярных – панібрата́тися; во враждебных – ворогува́ти; в хороших, миролюбивых – у до́брій (з)ла́годі, у до́брості жи́ти з ким, горну́тися до ко́го; в любовных – коха́тися, люби́тися з ким.
• Стать в -ния отца и сына – поба́тька́тися. [Вони́ поба́тькались собі́ Петро́ та Семе́н: Петро́ сказа́в, що бу́де Семе́нові за си́на, то й послу́ха як ба́тька].
• Стать к кому в -ния враждебные, дружеские и т. п. – ста́ти на воро́жу, на при́ятельську стопу́. [Одра́зу-ж ста́ли, що-до не́ї, на воро́жу стопу́].
• Разорвать дружеские -ния – розбрата́тися, розрізни́тися.
• Не имеющий -ния к делу – сторо́нній, неприче́тний.
• Высказывать свое -ние к чему – висло́влювати свій по́гляд на що, дава́ти свій суд над чим. [Літопи́сець про́сто запи́сує, коли́ що ді́ялось не оці́нюючи поді́й, не даючи́ свого́ су́ду над ни́ми (Єфр.)].
• Между этими событиями нет никакого -ния – між ци́ми поді́ями нема́ нія́кої зале́жности.
• В -нии кого, чего, по -нию к кому, чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно кого́, чого́, о́біч ко́го, чо́го, про́ти, супроти́ чо́го. [Істо́рія так зва́ної дре́вньої ру́ської слове́сности о́біч наро́ду украї́нського – те са́ме, що о́біч наро́ду по́льського – істо́рія слове́сности лати́но-по́льської (Куліш)].
• В -нии меня, по -нию ко мне – відно́сно ме́не, щодо ме́не, (в сравнении со мной) про́ти, супроти́ ме́не.
• В этом -нии – з цього́ по́гляду.
• Во всех -ниях – з ко́жного по́гляду, всіма́ сторона́ми, круго́м. [Сла́вне було́ Запорі́жжя всіма́ сторона́ми. Таки́х Катери́н на сві́ті ти́сячі, і ні одна́ круго́м на не́ї не похо́жа (Куліш). Круго́м путя́ща люди́на];
2) геометр., арифм. – відно́шення;
3) канцел. – завідо́млення, лист. [Завідо́млення з дня 20-го кві́тня 1924 р. під число́м 123];
4) хим. -ние весовое – вагове́ відно́шення.
Презре́ние – прези́рство, знева́га (-ги) до ко́го, до чо́го, пого́рда (-ди) ким, чим (и проти ко́го), гордува́ння, пого́рджування, пого́рдження ким, чим, згі́рдність (-ности) до ко́го, до чо́го. [Вона́ з прези́рством гля́нула на йо́го. На уста́х немо́в ви́раз прези́рства (Л. Укр.). Не ви́дко було́ ні нена́висти, ні пого́рди (Н.-Лев.). Шляхе́тське гордува́ння про́стими громадя́нами (Куліш). Христия́нська знева́га до пога́нства (Єфр.)].
• Глубокое -ние – вели́ка пого́рда.
• Оказывать -ние к кому, к чему – зневажа́ти кого́, пого́рджувати ким, чим; см. Презира́ть.
• С -нием – з прези́рством (з пого́рдою), прези́рливо, згі́рдно; см. Презри́тельно.
Пренебреже́ние – (дейст. и состоян.) не́хтування, зне́хтування ким, чим, гордува́ння, пого́рджування, пого́рдження ким, чим, занеха́яння, зане́дба́ння кого́, чого́ зневажа́ння, знева́ження, упослі́джування, упослі́дження, легкова́ження кого́, чого́, гре́бання ким, чим, (состоян.) пого́рда, знева́га (незва́га, неува́га) до ко́го, до чо́го или кому́, чому́, поневі́рок (-рка), поневі́рка; срв. Презре́ние. [Шляхе́тське гордува́ння про́стими громадя́нами (Куліш). Держа́вний централі́зм, з його́ не́хтуванням, з його́ неува́гою до місце́вого життя́ (Єфр.). З зане́дбанєм уся́ких при́писів гіґіє́ни (Франко). Легкова́ження чужо́го пра́ва (Ор. Лев.). Зо́я з ле́дві помі́тною знева́гою диви́лася на ньо́го (Крим.). Сказа́ла з не́хтуванням жі́нка (Неч.-Лев.)].
• -ние к самому себе – знева́га до се́бе, самозане́дба́ння.
• -ние к людям – знева́га до люде́й.
• -ние к своим, обязанностям – зане́дба́ння свої́х обо́в’я́зків, (з)не́хтування свої́ми обо́в’я́зками.
• Оказывать, -ать -ние кому-нб. – зневажа́ти, знева́жити кого́; см. Пренебрега́ть.
• Оставить в -нии кого-нб. – занедба́ти, занеха́яти кого́, що.
• Оставленный в -нии – зане́дбаний, занеха́яний.
• Впасть в -ние – піти́ у зане́дба́ння, у поневі́рку (у поневі́рок).
• Жить в -нии – жи́ти в поневі́рці (Л. Укр.), в поневіря́нні.
• Вызвать -ние к чему-нб. – в пого́рду приве́сти що.
• Подвергать кого-нб. -нию – ки́дати кого́ на не́хтування. [Ки́дати на не́хтування я ніко́го не хоті́в (Кониськ.)].
• Закон в -нии – пра́во (зако́н) в зане́дба́нні, у знева́зі.
• С -нием смотреть на кого, относиться к кому, чему – з пого́рдою (з знева́гою) диви́тися на ко́го, на що, ста́витися до ко́го, до чо́го.
Причиня́ть, причини́ть что – заподі́ювати, заподі́яти, ді́яти, уді́яти що, чини́ти, учиня́ти, учини́ти що, спричиня́ти и -чи́нювати, спричини́ти що, спричиня́тися и -чи́нюватися, спричини́тися до чо́го; (доставлять, приносить) завдава́ти, завда́ти кому́ чого́ и що. [Що я заподі́яв оци́м лю́дям, – твої́м лю́дям, – за що мене́ су́дять? (Шевч.). Кра́ще кри́вду вже терпі́ти, ніж сами́м її́ чини́ти (Грінч.). Завдала́ ти мені́ вели́кої турбо́ти. Любо́в ті ра́ни завдава́ла (Куліш). Ма́ти найбі́льше лю́бить ту дити́ну, що бі́льше слабува́ла, бі́льше ноче́й безсо́нних їй спричини́ла (М. Левиц.)].
• -ни́ть вред кому – уді́яти, заподі́яти, учини́ти шко́ду кому́, пошко́дити кому́. [І лю́дська злість та непра́вда не вді́є мені́ нія́кої шко́ди (Неч.-Лев.). Замі́сть щоб зроби́ти вели́ку кори́сть, «Кра́шанка» вчини́ла ті́льки шко́ду (Грінч.)].
• -ни́ть зло, несчастье – учини́ти зло, неща́стя, заподі́яти, вді́яти зло, ли́хо и зле, лихе́ кому́, завда́ти (нако́їти) ли́ха (безголо́в’я) кому́. [Ніко́ли зла я не вчини́в-би їй (Грінч.). Скі́льки вам зла я вчини́ла (Грінч.). Ні, ні, Госпо́дь не заподі́є зло́го! (Куліш). А що він кому́ лихо́го заподі́яв (Кониськ.) Вам лихо вдіяти? (Самійл.). Я не зна́ю, хто їй ли́хо заподі́яв (Шевч.). Не зо́лотом те ли́хо оплати́ти, що завдали́ ви нам (Грінч.). Му́зо боги́не! Співа́й нам про гнів Пеліє́нка Ахи́лла, згу́бний кото́рий сто сот безголо́в’я Ахе́йцям нако́їв (Ніщинськ.). Ду́же бага́то Ахе́йцям ли́ха нако́їв (Самійл.)].
• -нить кому много хлопот, беспокойства – завда́ти, заподі́яти, нароби́ти кому́ бага́то кло́поту, турбо́т. [Ма́ло тобі́ того́ кло́поту і со́рому, що до́сі нам заподі́яла ? (Кониськ.)].
• -ня́ть затруднения – чини́ти тру́днощі кому́, ста́вити тру́днощі кому́ и перед ким, завдава́ти кому́ тру́днощів.
• -ня́ть, -ни́ть печаль, скорбь, горе, огорчения, неприятности, страдания кому – завдава́ти, завда́ти жалю́, журби́, ту́ги, скорбо́ти, го́ря, при́кростей, стражда́ння кому́, завго́рювати, завго́рити кому́; срв. Огорче́ние, Огорча́ть. [Цим ми йому́ не завго́римо і його́ не на́вчимо, але́ неха́й зна́є, що вовк ло́вить, але й во́вка ло́влять (Неч.-Лев.)].
• -нять муку, муки – завдава́ти му́ку, му́ки кому́. [Хіба́ то я завда́в їм му́ку? (Л. Укр.). Найгі́рші особи́сті му́ки, які́ завдає́ розлу́ка з усі́м, що се́рцю лю́бе (Єфр.)].
• Это -ня́ло боль, страдания кому – це болі́ло кого́. [Знева́га до найкра́щого її́ почуття́ болі́ла Раї́су (Коцюб.)].
• -ни́ть обиду кому – заподі́яти, вчини́ти кри́вду кому́, скри́вдити кого́.
• -ни́ть убыток, ущерб, урон кому – нароби́ти втра́ти (зби́тків кому́, призве́сти до втра́ти кого́.
• Война -ня́ет большие бедствия – війна́ призво́дить до вели́кого ли́ха, війна́ ді́є, спричи́нює бага́то ли́ха.
• Это может -ни́ть взрыв – це мо́же спричини́ти ви́бух, призве́сти до ви́буху.
• Причинё́нный – заподі́яний, уді́яний, учи́нений, спричи́нений, за́вданий кому́.
-ться –
1) заподі́юватися, бу́ти заподі́яним, ді́ятися, бу́ти вді́яним, чини́тися, бу́ти учи́неним, завдава́тися, бу́ти за́вданим кому́, чому́;
2) (безл.: приключиться) заподі́ятися, ста́тися, зроби́тися, учини́тися.
• Что тебе -лось? – що тобі́ ста́лося? що тобі́ зроби́лося?

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Коммунист, коммунистка – комуніст, комуністка, (презр.) комуняка, (насмешл.) комік.
[Це погана людина, комуніст якийсь (Т.Шевченко). Я перестав бути комуністом, навіть попри те, що майже все своє життя захищав цю доктрину (Петро Григоренко). У кожному разі я з задоволенням підняв келих за те, щоб усіх комуняк врешті-решт трафив шляк. Цей подумки проказаний тост мені так припав до вподоби, що я його виголосив подумки ще кілька разів, аж поки мені не стало по цимбалах, є ті комуністи, чи їх нема (Ю.Винничук). — Обирався секретарем різних партбюро. Пильний. Принциповий. Непримиренний. Позбавлений будь-яких моральних принципів. Словом, типовий комуніст… точніш, комуняка, як про таких завжди говорилось в народі (Л.Кононович). До граничного цинізму українських комуняк в усьому, що стосується обслуговування інтересів олігархів під знаменами боротьбы проти олігархів, всі вже давно звикли. Безсоромна пристрасть «захисників пролетаріату» до палаців і зневага до хиж у власному вжитку теж уже давно нікого не дивує… «Хочеш бути стотиною — будь нею!», — наче говорить своїм адептам похітливий прищур Владіміра Ільїча з портрета на стіні кабінету, і «коміки» тут же пускаються (Роксолана Цьом). Українські комуністи — як морські свинки: вони ані українські, ані комуністи (Ярослав Грицак). Руді мурахи, скоро лише відчули в хижі дух нових консервів, виставили навколо відкритої бляшанки варту. Якби раптом на їхній стежці поставити ще одну почату банку раґу, вони, певне, вдерлися б до хижі всім своїм мурашиним племенем. Чи ж є ще в світі ревніші комуністи? Вони й іспанця з’їли б (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Зрозуміло, ці люди — вони ж комуністи. Вибач, Надіє. Я знаю, що ти скажеш. Але вони завжди мали все, що хотіли, всякі товари, всякі привілеї, а тепер, як уже не можуть обдирати свою країну, вони хочуть перебратися сюди й обдирати нашу (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). — Андрію,— хвилюючись, сказала дружина,— скажи мені як комуніст комуністу: може, в тебе нездорові настрої? (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). — Та як ви смієте? — багровіючи, підвищив голос Єрмолкін. — Як ви смієте пропонувати мені таке паскудство? Я комуніст! — додав він і вдарив себе кулаком у запалі груди. <…> — А-а, комуніст, — скривилася дівиця. — Сказав би, що не стоїть, а то — комуніст, комуніст. Давити таких комуністів треба! — закричала вона раптом верескливо (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). Історія багато чого пробачить комуністам, але назавжди припне їх до ганебного стовпа за пригнічення людського духу (Милован Джилас). Перед боєм: — Якщо я загину, прошу вважати мене комуністом. — А як ні? — А як ні, то ні]. Обговорення статті
Отношение – (к чему) ставлення, стосунок, (между людьми, государствами и т.д.) відносини, (сношения) зносини, (о личных) стосунки, (причастность) причетність, (матем.) відношення; (канцелярское) лист, завідомлення:
• благожелательное отношение к кому, к чему – ласка, прихильність (прихилля) до кого, до чого;
• близкие отношения – близькі́ відно́сини (стосу́нки);
• быть в дружеских отношениях – дружи́ти, (о женщ. ещё) подругува́ти;
• в приятельских – приятелюва́ти, товаришува́ти, товариши́ти, товари́ство води́ти;
• быть в любовных отношениях – коха́тися, люби́тися з ким;
• быть во враждебных отношениях – ворогува́ти;
• быть в фамильярных отношениях – панібрата́тися;
• в хороших, миролюбивых – у до́брій (з)ла́годі, у до́брості жи́ти з ким, горну́тися до ко́го;
• быть в хороших отношениях с кем – мати добрі взаємини (стосунки) з ким; (иногда) у добрі (у добрості) жити з ким;
• в близких, интимных отношениях быть, находиться с кем – у близьких, інтимних взаєминах (стосунках) бути з ким; кохатися (любитися) з ким;
• в других отношениях – щодо иншого, з иншого погляду;
• взаимные отношения – взаємні відносини; стосунки; взаємовідно́сини, взаємини;
• внимательное, почтительное отношение к кому – шано́ба, пошані́вок до ко́го;
• во всех отношениях – з усякого (з кожного) погляду, круго́м, з усіх поглядів; усім; кругом; всіма́ сторона́ми; у всьому (в усьому);
• во многих отношениях – багато в чому (багато де в чому); багатьма сторонами, з багатьох поглядів;
• в отношении кого, чего – щодо (стосовно) кого, чого; що стосується кого-чого; (в сравнении с кем, чем) проти кого, чого;
• в отношении количественном, качественном – з боку кількісного, якісного;
• в процентном отношении – відсотково;
• враждебные отношения – ворогува́ння, ворожнеча;
• вступить в дружеские, приятельские, товарищеские отношения – заприятелюва́ти, затоваришува́ти, потоваришува́ти, потовариши́ти, заприязни́тися, (о женщинах ещё) заподругува́ти;
• вступить в любовные отношения – зазна́тися;
• вступить в фамильярные отношения – запанібрата́тися;
• в этом отношении – щодо цього, з цього погляду; цією стороною;
• высказывать свое отношение к чему-либо – висловлювати свій погляд на що (своє ставлення до чого), дава́ти свій суд над чим;
• в этом отношении он… – щодо цього він…; з цього погляду він…; цим він…; цією стороною він…;
• завязывать отношения – захо́дити в стосу́нки;
• иметь отношение к чему – стосуватися чого, ма́ти до чине́ння з чим, до чо́го, ма́ти щось до ко́го, ма́ти прито́ку до чо́го;
• имеющий отношение к кому-чему – стосовний чого, який (що) стосується кого-чого;
• любовные отношения – лю́бощі, любовні стосунки;
• международные отношения – міжнародні відносини;
• между этими событиями нет никакого отношения – між ци́ми поді́ями нема́ нія́кої зале́жности;
• мирные отношения – мирні стосунки (відносини, взаємини), сумир (згода, злагода);
• на ваше отношение имею честь уведомить – на вашого листа маю за честь повідомити;
• небрежное отношение к – недбале ставлення до;
не имеющий отношения к делу – сторо́нній, неприче́тний;
• непочтительное отношение – неповага, зневага до кого; непошана;
• нерадивое отношение – занедба́ння кого́, чого́;
• несправедливое отношение – кривда кому, кри́вдження кого́;
• ни в каком отношении – аж ніяк не;
• никакого отношения не иметь – анінайменшого стосунку не мати; нія́кого дочине́ння (нія́кої прито́ки) не мати;
• ответное отношение – відпис;
• отношения между событиями, явлениями и т. п. – залежність між подіями, явищами тощо;
• отношения мирные, миролюбивые – зла́года (лагода), мирні відносини (стосунки);
• отношения приятельские – при́язнь, приятелюва́ння, товаришува́ння; (о женщинах ещё) подругува́ння;
• по отношению к кому, чему – щодо кого, чого; супроти кого, чого;
• почтительное отношение – шаноба до кого;
• при надлежащем отношении к делу… – при належному ставленні до діла (до справи)…; належно ставлячись до діла…; коли належно ставитися до справи…;
• при хорошем отношении – за добрих відносин (взаємин); гарно ставлячись; коли гаразд ставитися;
• производственные отношения – виробничі відносини;
• процентное отношение – відсоткове відношення;
• разорвать дружеские отношения – розбрата́тися, розрізни́тися;
• разрыв мирных (дружественных) отношений – розрив мирних (дружніх) стосунків; розмир;
• стать к кому в отношения враждебные, дружеские и т. п. – ста́ти на воро́жу, на при́ятельську стопу́;
• это не имеет отношения к делу – це не стосується справи;
• это очень полезно в том отношении, что… – це дуже корисно тим, що…; це дуже корисно з того погляду, що…
[Са́ме в таки́х відно́синах стоя́ла коли́сь хоч до че́хів літерату́ра й мо́ва німе́цька (Б.Грінченко). Як-же ми́слиш ти з на́ми бу́ти? У яки́х стосу́нках? (П.Куліш). Одко́ли зазна́вся з нею мій Я́ків, – ні до́ чого став па́рубок (М.Вовчок). Турчин піднявся, стався розмир; почали викликати козацтво (Сл. Гр.). Вона того Кабицю ще в Самарі перед розмиром полюбила (Сл. Гр.). Коцюби́нський мав до чине́ння з бу́рсою, семіна́рією та прива́тними ле́кціями (С.Єфремов). Літопи́сець про́сто запи́сує, коли́ що ді́ялось не оці́нюючи поді́й, не даючи́ свого́ су́ду над ни́ми (С.Єфремов). За три тижні, відколи вони познайомились, їхні відносини установились на певному ступені, немов заклякли, так хороше почавшись, і юнак почував цілковиту неспроможність їх на дальший поступ зрушити (В.Підмогильний). Тож з усіх поглядів гарне було свято проводжання в порту, де всі, хто зібрався, мали спільну турботу про тих, що відпливали (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Та Левін був закоханий, і через те йому здавалося, що Кіті була така досконалість з усякого погляду, така істота найвища за все земне, а він така земна низька істота, що не могло бути й думки про те, щоб інші й вона сама визнали його гідним її (А.Хуторян, перекл. Л.Толстого). Наші стосунки ні в чому не мали ані майбутнього, ані великих надій, і нам обом це було відомо (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Якийсь гімназист за мармуровим столиком каже своїй подобі протилежної статі, що тепер, очевидно, час їхньому знайомству, їхньому першому поверховому контакту перерости в щось інше, гімназистка називає це все ще товаришуванням, що видається гімназистові незрозумілою стриманістю (О.Курилас, перекл. Е.Єлінек). Будувати правильно стосунки найважче з жінками і ницими людьми. Якщо наблизиш їх до себе — вони стають розв’язними, якщо віддалиш від себе — зненавидять (Конфуцій). Якщо не можеш змінити ситуацію — зміни своє ставлення до неї (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Сюсюкать –
1) (заменять в речи шипящие звуки свистящими) сюсюкати;
2) (подделываться под детскую речь, разг.) сюсюкати.
[Опріч Тасі, вони згадували багато спільних знайомих, і тут Раїса мала чимало несподіванок. Вона, наприклад, ніяк не могла уявити собі, що той рудий, як голендерська корова, рябий і довгий семінарист, який, сюсюкаючи, провадив їй ідеї Фейєрбаха, носить тепер камилавку, має наперсний хрест і дослуживсь до благочинного (М.Коцюбинський). З Оксаною от що: їй 17 літ, батько її, Рубан, сюсюкає, а мати теж сюсюкає (М.Хвильовий). Він став думати, що б його сказати доньці, але нічого не вигадав. Не міг у таку хвилину сюсюкати і дитинно лицедіяти (В.Дрозд). Приблизно десять років тому була відчутна зневага до історичного роману і велике захоплення автобіографізмом. Тепер на автобіографічне письмо (одне з найгеніальніших упродовж історії світових літератур) переважно плюють, і починають сюсюкати про інтелектуальний роман. Мій прогноз такий, що зараз табун ідіотів кинеться писати інтелектуальні романи (з відсутністю інтелекту), як перед тим кинувся писати автобіографічні (А.Дністровий). Так часто буває серед людей: одне світить до тебе очима, сюсюкає, лижеться, та як прийдеться до діла, нічого доброго й на ніготь не зробить, а друге бурчить, свариться, стогне, тоді, дивись, останню сорочку скине із себе й віддасть (В.Шкляр). Негритянка мала чудові груденята, крім того, дістала освіту в ґабонських черниць і не тільки сюсюкала французькою, а й тямила подати хіну в конфітуратах і витягати кліщів із підошов (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). І тоді, коли б мала здушити його в обіймах, палко дивлячись на нього тими глибокими й страшними очима, що є в декого з літніх жінок, величних у своїй останній любові, коли б мала кусати його мовчазним, тремтячим ротом, пригорнувшись до нього пухким та гарячим тілом, стомленим, але невситимим, — вона термосилась, як дівчинка, й сюсюкала, щоб бути любенькою: — Так я кохаю тебе, мій маленький. Так я кохаю. Потіш же свою жіночку (В. Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Наругание –
1) (поругание) нару́га, знева́га, -ги;
2) (кощунство) блюзні́рство, -ва.
Оскорбление – обра́за, знева́га.
Поругание – нару́га, знева́га, пору́га, -ги.
Презрение – прези́рство, -ва, пого́рда, -ди, знева́га, -ги.
Пренебрежение – (презрение) гордува́ння, не́хтування, -ння, пого́рда, -ди, зневага, -ги; с -нием смотреть – з пого́рдою диви́тися (на ко́го, на що); с -нием относиться – з пого́рдою ста́витися (до ко́го, до чо́го).
Унижение – прини́жування, прини́ження, -ння, знева́га, -ги.
Уничижение – знева́га, -ги.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Оскорбление – образа; наруга; зневага. Оскорбление чести – образа для чести. Наносить оскорбление – ображати. Подвергнуться оскорблению – зазнати образи; упасти в образу. Подвергнуть оскорблению – образити. Оскорбление словом, действием – образа, зневага словом, чином. Оскорбление при исполнении служебных обязанностей – образа під час виконання службових обов’язків. Публичное оскорбление – прилюдна образа. Личное оскорбление – особиста образа.
Пренебрежение – зневага; погорда; гордування. Оставлять в пренебрежении – занехаяти що. С пренебрежением – гордуючи; зневажливо; погордливо. Смотреть с пренебрежением – дивитися з погордою.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Ноль, нуль
• Ноль без палочки (разг.) – ніщо; (іноді) нуль без палички.
• Ноль внимания (шутл. фам.) – ніякісінької (жодної, ані найменшої) уваги.
• Ноль внимания, фунт презрения – не увага, а чиста тобі (а сама) зневага. Пр. Не стільки уваги, як зневаги. Пр.
• Свести к нулю что – звести до нуля що; звести (перевести) нанівець (унівець) що.
Пощечина
• Пощёчина общественному вкусу – зневага громадських смаків (уподобань); ляпас громадському смакові (уподобанню).
Фунт
• Вот так фунт! (разг.) – от тобі й маєш!
• Ноль внимания, фунт презрения на кого, на что (шутл.) – (а)ніякої ((а)ніякісінької) уваги, а сама зневага до кого, до чого.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Знева́га – неуважение, непочтение.
• Знева́гу да́ти – оказать неуважение.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

знева́га, -ги, -зі

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Знева́га, -ги, ж. Неуваженіе, пренебрежете, непочтеніе. Побачив Турн собі зневагу: не мед дають тут пить, а брагу. Котл. Ен. VI. 28. Знева́гу да́ти. Оказать неуваженіе. Дали зневагу матері. НВолын. у.
Незва́га, -ги, ж. 1) = Зневага.
2) = Неувага.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Знева́га, -ги, ж. *Це була би зневага для нього, а для батька прикрість. Лепкий.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Презрение — призи́рство, -ства, знева́га, -ги.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Безче́стить = безче́стити, га́нити, ганьби́ти, ганьбува́ти, зневажа́ти, бе́штати. С. Аф. З. Л. — Почав ганьбити його остатнїми словами. Фр. — Которі́ї короля бештають і кривду йому чинять Б. Н. Безче́стіе = безче́стя, ганьба́, знева́га. С. Аф. З. — Ганьбою не діймеш, так силою візьмеш. н. пр. Безче́стный = нече́сний, гане́бний, безе́цний. С. З. — А такою карностю ганебною маєть каран бути. Ст. Л. — Ганебне дїло.
Непочте́ніе, непочти́тельность = непова́га (С. З.), знева́га (С. Аф.).
Неуваже́ніе = непова́га (С. З.), знева́га (С. Аф.). — Бо для того, що таковиї роботи роблять, суть в неповазї. Б. Н. — Я доводила, яка зневага для людей — бійка, а тим паче різками. Кн.
Поноше́ніе = ганьба́ (С. Ж.), гане́тьба, огу́да, осу́да, обмо́ва, нару́га, знева́га, д. Позо́ръ. — Смерть не така страшная, як осуда людськая. н. пр.
Презрѣ́ніе = знева́га (С. Аф. З. Л.), непова́га, гордува́ння, пого́рда, ганьба́, гане́тьба, призи́рство. — Нема в моїй душі к тобі зневаги злої і слів докірливих на язику нема. Сам. — Та й видно, що він був у зневазі. С. З. — Буде на неї дивитись з призирством і обходитись з неповагою. Кот. — Ти, дївчино гордівнице, гордуєш ти мною! Буде тобі гордування все перед тобою. н. п. — Презрѣ́ніе нести́, быть въ презрѣ́ніи = поневіря́ти ся. С З. Л. — Нехай мене лучче понесуть на марах, нїж я маю поневірятись та, терпіти од своїх дітей. Лев. — Презрѣ́ніе оказа́ть = знева́жити, погорди́ти, погордува́ти.
Пренебреже́ніе = знева́га (С. Л.), пого́рда (С. Л.), гордува́ння (С. Л ), цура́ння, не́хтування. — Чи годить ся так нехтувати мною? Яке там нехтування! (Д. під сл. Презрѣ́ніе). — Оста́вить въ пренебреже́ніи = занедба́ти, занеха́яти і т. д. д. під сл. Пренебре́чь. — Находи́ться въ пренебреже́ніи, подверга́ть себя́ пренебреже́нію, впасть въ пренебреже́ніе = поневіря́ти ся (С З.), піти́ в поневі́рок. (Д. Презрѣ́ніе нести́).
Рабо́тникъ, ца = 1. робі́тник, ця, працьовни́к, працьо́вець (С. З.), щирий — роботя́га, роботя́й. — Нудно було на чужому полі. Всього надбав роботяга, та не придбав долї. К. Ш. — Так що-денно потом пливе чесний роботяга, а йому на долю впали злидні та зневага Мова. — До хати мастільниця, в полі робітниця. н. п. Под. 2. робі́тник, ця, на́ймит, на́ймичка (С. З.), челяди́н (С. З.), челя́дник, челя́дка (С. З.), челя́дни́ця, бурла́к, бурла́ка, бурла́чка, нанятий на літо — полїтни́к, ця, коло плуга — ра́тай, плуга́тарь (С. Л.). о́рач (С. Л. З.), плуга́ч (С. З.), що поганя волів — пого́нич (С. Л.), при боронї — скородїльник (С. Л.), що громадить сїно — гребе́ць (С. З. Л.), громадільник, ця (С. Л.), що скидає на стіг — ки́да́льник (С. З.), ки́дальщик (С. Л.), що волочить сїно — волочи́льщик (С. Л.), тяга́льник (С. З.), що звозить на тік — возі́й (С. Л.), що косить — коса́рь, що молотить — моло́тник (С. Л.), що сіє — сїва́ч (С. Л.), вирівнює скирду, стіг — стриха́рь, що криє хату — кри́тник (С. Л.), кри́льщик, плете плетїнь, робить огорожу — плетїй, городїльник (С. Л.), на майдані, де виганяють смолу — майда́нник, майда́нщик (С. З.), в броварі — брова́рник (С. Ш.), на винницї — ви́нник (С. З. Л.), гура́льник (С. Л.), на цегельнї — цеге́льник (С. З. Л.), рибальський — забро́дчик (С. Л.), що робить балки — баля́р (С. Л.), що стриже овець — стрижа́й (С. Л.). — Найми ся, наймите, у мене, а я в попа. н. пр. — Лучче буть доброю наймичкою, як ледачою хазяйкою. н. пр. — Як з тобою отак жити — краще в наймичках служити. Ряб. — Бурлак робить, заробляє, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає. н. п. — Ішов челядник з поля за полуднем хазяїну. н. о. — Як маєш буть злим господарем, то краще буть добрим челядником. н. пр.
Униже́ніе = пониже́ння, приниже́ння, зниже́ння, нева́га, знева́га (С. З.). — Натикаючись на одно пониження по другім, чує, що його тільки терплять. Л. Н. В. — На чужій сторонї в пониженню, в неволї. Ч. К. — Душа його не спромогла ся терпіти приниження. Кн. — Видно, що він був у зневазї. С. З.
Уничиже́ніе = знева́га, гани́ба, упослїдження. — Молодого віку робиш, а само в убожестві, в ганибі, і такеньки старість нахопить ся. М. В.

Запропонуйте свій переклад