Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «ка»
Шукати «ка» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Ка, част. –
1) (при повел. накл.) но, лиш, ли́ше́нь, бо, ке (мн. ке́те), ну, (гал.) ко. [Диві́ть-но на йо́го! (Крим.). Біжи́-лиш шви́дше в Карфаге́ну! (Котл.). Ке́те-лиш (дайте-ка) креса́ло! (Шевч.). Геть-лише́нь до ка́та (Номис). Розкажі́ть-бо що-не́будь (Крим.). Мару́сю! ходи́-ке сюди́ (Квітка). Ходи́-ко, да́й-ко! (Верхр.)]. • Ну-ка – а ну лиш, а ну-бо! • На-ка – на лиш (лише́нь, бо). Нате-ка! – на́те-но (-бо, -лиш); 2) (при замене условного придаточного через повелит. накл.) но, лиш. [Спро́буй-но зачепи́ти – бу́деш би́тий (Ніков.). Не пий лиш нічо́го – бу́деш здоро́вий]; (при замене повел. накл. через условное придат.) б. [Голо́дний, – дала́ б там чого́ ї́сти (дай-ка чего покушать) (Херсонщ.)]; 3) (при дат. пад. местоимений: мне-ка и т. п.) бо, лише́нь. [Мені́-бо нали́й. Тобі́-бо вже ні́коли]; 4) (при наречиях) о. • Вона-ка! (вот где) – онде-о́. • Здеся-ка – осьде-о́, (диал.) гесде-о́; 5) (в вопросит. предл.) бо. [Де-бо він хо́дить? Сюди́-бо не при́йдуть?]. |
| Ну́-ка, а ну́-ка, междом. – ану́-но, ану́-лиш, ану́ лише́нь, ану́, ось ну́ лише́нь, (ну же) ну́-бо; специальнее: (давай) дава́й (-же), (мн.) ну́те (-ж), ану́те, дава́йте (-ж), (при обращении в 1-м лице мн.) ну́мо (-ж), ану́мо, нум (-же), (вульг.) ке, ке́ лиш, ось ке́ лише́нь, (мн.) ке́(ть)те, а ке́(ть)те; срв. Ну 1. [Ану́-но підійди́! (Звин.). Ану́ лиш, го́ді тобі́ лежа́ти! (Сл. Гр.). Ану́ лиш, новобра́ний зя́тю, став могорича́! (Гоголь). Ану́, злазь з де́рева! (Брацл.). Ось ну́ лишень, я́гідко моя́, благослови́ по́пліч сі́сти! (Кониськ.). Ну́-бо, чолові́че вила́зь-но з мішка́! (Гоголь). Ану́те, ще по-на́шому (почита́йте), ну́те! (Тесл.). Ану́те, хлоп’я́та, на байдаки́! (Шевч.). Ну́мо, дру́зі, ще по ча́рці? (Вороний). Ну́м-же! до пра́ці бери́сь! (Грінч.). А перед чи́танкою ке́ лиш ви́п’ємо (Мова). Ось ке́ лише́нь ви́п’ємо! (Мова). А ке́те, при́ймемось і ми за те-ж (Квітка)]. |
| А, сз. –
1) а; 2) та, але́. [Людці́, а не лю́ди. А з не́ба мі́сяць так і ся́є]. • А то́, а не то́ – а то́, коли́-ж ні, то. • А-ни-ни́ – а-ні-же, ані-ні́. • А ну́-ка – ось ну! ану́-бо! [Ось ну ви́п’ємо по ча́рці]. • А то́ ведь и – а то й. • Не только …, а (но) и – не то́…, ба й. |
| Бели́берда – нісені́тниця, харки́-макого́ники, курзу́-верзу́, ка́-зна-що, дурні́ тереве́ні. |
| Дава́ть, дать – дава́ти, да́ти, (о многих, сов.) подава́ти [Подава́в (= дал) серпи́ їм золоті́ї (Чуб.)]; завдава́ти, завда́ти; подава́ти, пода́ти; наділя́ти, наділи́ти кому́ що; видава́ти, ви́дати; надава́ти, нада́ти; уділя́ти, уділи́ти. [Чи даси́ мені́ коня́ в мі́сто пої́хати? Дамо́ (повел. да́ймо) їм до́бру о́дсіч. Не дасть погиба́ти (Шевч.). Яки́х уже́ лі́ків мені́ не завдава́ли! (М. Вовч.). Він мені́ пода́в за се́бе ви́куп (Куліш). А в те́ксті було́ по́дано життє́пис його́ (Крим.). На́ших дру́зів наділя́є нам ви́падок, а не наш ви́бір (Крим.). Зроби́ мені́ коро́бочку соло́м’яну, дак я тобі́ наділю́ в’юні́в і карасі́в (Г. Барв.). Невмоло́тне жи́то – зо́всі́м ма́ло з копи́ видає́. Моя́ ма́тінко, на́що ти мене́ неща́сницю вроди́ла, гірку́ до́лю вділи́ла?]. • Дай(ка), да́йте(ка) – дай лиш (лише́нь), да́йте лиш (лише́нь), дай-но; (сёмка) ке́ лиш (лише́нь), ке́те-лиш (лише́нь). [Коли́ не вмі́єш пирога́ з’ї́сти, ке його́ сюди́ (Ном.). Ке́те лиш креса́ло (Шевч.). А ке я загра́ю]. • Дава́й, дава́йте! (= ну-ка!) – ну, ну́м(о), дава́й, дава́йте, (вульг.) ке, ке́те! [Нум гурто́м співа́ть! (Гліб.). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Грінч.). Дава́й він його проха́ти. Ке ста́ну і я ві́рші писа́ть (Квітка)]. • Дава́й бог ноги – хо́да, хо́ду, в но́ги, шу́ги. [Вона́ за ним, він мерщі́й хо́да, біжи́ть. А по добри́дню та й шу́ги – бува́йте здоро́ві, шука́йте ві́тра (М. Вовч.)]. • Дай бог, чтобы (чаще с оттенком недоброжелательства) – бода́й (с прош. врем.), (зап.) богда́й; бода́й-би. [Бода́й ти пропа́в!]. • Не дай, бог – крий, бо́же; не доведи́, Го́споди! • Что бог даст – ді́йся во́ля бо́жа. • Дать какую-либо малость – переки́нути щось. [Я тобі́ за те щось переки́ну: сальця́ чи бороше́нця]. • Дать многим (оделить) – обда́ти, пообдава́ти кого́. [Усі́х пообдава́ли хлі́бом]. • Дать много – надава́ти. [Сестра́ йому́ надає́ книжо́к додо́му (Квітка)]. • Дава́ть в обрез – ви́давце́м дава́ти. [У нас не ду́же роз’їси́ся, бо й хліб видавце́м даю́ть]. • Дать в достаточном количестве – нада́ти. [Грошики здобува́, та як їх і сюди́, і туди́ тре́ба, так ніку́ди і не нада́сть (Квітка)]. • Дать ещё будучи живым – ще за живота́ да́ти, те́плою руко́ю да́ти. • Ровно ничего не дал – нічогі́сінько не дав, і на ні́гтик не дав (не поки́нув). • Дать в замену – підста́вити. [Това́р у ко́го захорі́є – уже́ він свій підста́вить (Г. Барв.)]. • Дава́ть показание – склада́ти свідо́цтво, сві́дчити, зізнава́ти. • Д. отчёт – подава́ти звідо́млення про що, здава́ти спра́ву з чо́го. • Дава́ть очную ставку – зво́дити на о́чі кого́ з ким. • Дать тягу, стрекача, стречка – дремену́ти, чкурну́ти, п’ята́ми накива́ти, драпну́ти, драпону́ти, дмухну́ти, да́ти дра́ла, дмухну́ти дра́ла. • Дать знать – да́ти (пода́ти) зві́стку кому́, оповісти́ти кого́. • Дать знать о себе – об’яви́тися. • Дать себя знать, помнить, почувствовать – да́тися зна́ти кому́, да́тися в знаки́, в тя́мки́, в по́мку, уві́ритися, упекти́ся, дошку́лити, допекти́ кому́. • Дава́ть понять – да́ти на ро́зум (на здо́гад) кому́. • Дать другой оборот делу – поверну́ти спра́ву (на ина́кше). • Ни дать, ни взять такой – досто́ту таки́й, існі́сінько таки́й. • Быть да́нным – да́тися. [Якби́ то дали́ся орли́нії кри́ла, за си́нім-би мо́рем ми́лого знайшла́ (Шевч.)]. • То, что дано́ – да́нка. [Обіця́нка, а не да́нка – дурно́му ра́дість (Ном.)]. • Даю́щий – дава́ч. |
| Де́ло – ді́ло (ум. ді́льце, ді́лечко), спра́ва; (труд) робо́та (ум. робі́тка), пра́ця; (вещь) річ (р. ре́чи); (поступок, действие) вчи́нок, чин, ді́я. [Я ді́ло все пороби́ла. Діла́ незабу́ті діді́в на́ших (Шевч.). Лю́ди бра́лися до щоде́нних справ (Дн. Чайка). Того́ вимага́є на́ша націона́льна спра́ва. Всі спра́ви він но́сить у портфе́лі. Поста́вив у канцеля́рії дві ша́хви для справ. Ви на́дто обере́жні в спра́ві че́сти (Грінч.). За пра́цею час мина́є шви́дко. Лица́рська річ – у бо́ї полягти́. Да́вня се річ: ма́буть літ со́рок тому́ бу́де (Конис.). Чи́стий думка́ми і непоро́чний ді́ями]. • Плохо де́ло! – ке́пська спра́ва! ке́пська робо́та! • Странное де́ло! – ди́вна річ! чудасі́я! чудно́та! • Дела́ тайные, которые нужно скрывать – тає́мнощі (р. -щів). • По де́лу – за ді́лом, за спра́вою. [Я прийшо́в до вас за ді́лом]. • По дела́м (поручениям) – за ору́дками. [Ня́ньку посила́ла за ору́дками (Л. Укр.)]. • По этому де́лу – в цій спра́ві. • По дела́м службы – в спра́вах службо́вих. • Сидеть, быть без де́ла – сиді́ти, згорну́вши ру́ки, посиде́ньки справля́ти, ле́жні (си́дні) справля́ти. • Браться за де́ло – бра́тися до робо́ти. • Браться не за своё де́ло – не за свою́ спра́ву бра́тися, ши́тися не в своє́ ді́ло (Конис.). • Де́ло обстоит так – спра́ва стої́ть так. [Тепер спра́ва стої́ть ина́кше]. • Известное де́ло – зві́сно, звича́йно, відо́ма (пе́вна) річ, ска́зано. [Ска́зано: куди́ го́лка, туди́ й ни́тка]. • Ясное де́ло – види́ма річ. • Виданное ли, слыханное ли де́ло? – чи чу́вано, чи ви́дано? (провинц.) чи-ж ви́дансько? • Де́ло житейское – світова́ річ. • Де́ла нет до чего – ба́йдуже про що. • Не было де́ла до кого, чего – ба́йдуже було́, не дохо́дило ді́ла. [Не дохо́дило мені́ до них ді́ла]. • Не твоё де́ло – то не твоя́ спра́ва, то́бі до цьо́го зась, за́ськи [Ігу́мену – ді́ло, а бра́тії – зась], (шутл.) не твоє́ ме́леться. • Это де́ло другое – це що и́нше, це и́нша річ. • В чём де́ло? – в чо́му рі́ч? в чім си́ла? про що йде́ться? • Де́ло вот в чём – річ ось яка́. • В том-то и де́ло – а тож-то, ото́ж-то й є, тож-то й воно́, тим бо й ба, не тож бо то й що, не по чім б’є, як не по голові́. [Ми не то́ю доро́гою ї́демо? – А тож-то, що не то́ю. Він хоті́в-би коня́ку купи́ти, та тим бо й ба – гро́шей нема́]. • Не в том де́ло – не в тім річ, не про те річ, не про те мо́ва мо́виться, не в тім си́ла. [Не в тім си́ла, що коби́ла си́ва, а в тім що не везе́]. • То-ли де́ло – и́нша річ, хіба́ така́ річ? нема́ кра́ще, як; нема́ в сві́ті, як. [Не лю́блю зими́, нема́ в сві́ті, як лі́течко святе́. Неохо́та йому́ працюва́ти; хіба́ така́ річ – пи́ти!]. • Не к де́лу – не до-ді́ла, не до-ре́чи, не в лад. • Пойти в де́ло – піти́ в на́добу, піти́ до ді́ла. • Если уж до чего де́ло дойдёт – коли вже до чо́го (то́го) ді́йдеться, як до чо́го (то́го) ряд ді́йде. • Ей до всего де́ло – без не́ї вода́ (ніде́) не освя́титься. • Иметь дела́ с кем – ма́ти спра́ви (стосу́нки = отношения) до ко́го (или з ким). • Я совсем не имею с ней де́ла – жа́дного ді́ла в ме́не з не́ю нема́, не приче́тний я зо́всім до не́ї. • Моё де́ло сторона – моя́ ха́та з кра́ю. • Плёвое де́ло – дурни́ця, пусте́, пустячи́на, ка́-зна-що. • Статочное-ли де́ло – чи мисли́ма річ? чи подобе́нство? чи годи́ться-ж? • А мне что за де́ло? – а мені́ що до то́го? а мені́ яке́ ді́ло? а мені́ яко́го ба́тька го́ре? • Что де́ло, то де́ло – що пра́вда, то пра́вда; що до пуття́, то до пуття́. • Это де́ло – це до́бре, це гара́зд, це до ді́ла. • Это особое де́ло – се и́нша річ, се и́нша стать. • То и де́ло – раз-у-ра́з, раз-поз-ра́з, раз-по́-ра́з, знай. [Коло йо́го знай спомина́ють літопи́сці дру́ге голосне́ ім’я́ – Оста́па Дашко́вича (Куліш)]. • В чём де́ло? – що ста́лося? про що річ? у чо́му спра́ва? • В самом де́ле, на самом де́ле – спра́вді, см. В действи́тельности. • На словах, что на санях, а на де́ле, что на копыле – на слова́х, як на цимба́лах, а на ді́лі, як на талала́йці. • Судебное де́ло – судова́ спра́ва. [Він ви́грав у суді́ свою́ спра́ву. Неха́й судці́ розберу́ть ту́ю спра́ву. З ба́бою і ді́дько спра́ву програ́в]. • Тяжебное де́ло – по́зов (р. по́зву). • Военное де́ло – військова́ спра́ва. • Комиссариат иностранных дел – комісарія́т закордо́нних справ. • Золотых дел мастер – золотни́к, золота́р (р. -ря́) (ум. золота́рик). |
| Дичь –
1) пу́ща (о диком месте, покрытом лесом), ди́ке по́ле, глушина́; 2) дичина́. [Стріля́ють дичину́. На базарі́ бага́то було́ дичини́]; 3) нісені́тниця, ка́-зна-що. См. Ахине́я, Вздор. • Нести, пороть дичь – верзти́ нісені́тниці, гна́ти химе́ри, говори́ти (пле́скати, пра́вити) ка́-зна-що, говори́ти що й ку́пи не держи́ться, оповіда́ти сон рябо́ї коби́ли. |
| Дья́вольщина –
1) соб. – диявольня́ (ж. р.), чортівня́ (ж. р.), чортя́цтво, нечи́ста си́ла; 2) (чортова дребедень) чортови́ння, чортів’я́, чорзна-що, ка(т)-зна-що. [Чару́ють уся́ким чортови́нням. Чолові́к стоми́вся, а йому́ ще підсува́ють оце́ чортів’я́]. |
| Ерунда́ – нісені́тниця, дурни́ця, безглу́здя (ср. р.), нікче́мниця, ка́(т)-зна-що, курзу́-верзу́, харки́-макого́ники. • -нду пороть (городить, нести) – нісені́тницю верзти́, н. пле́сти, ка́-зна-що верзти́ (пра́вити). Срвн. Ахине́я, Вздор. |
| Ерунди́ть – (делать что-л. нестоящее внимания) роби́ти (чини́ти, стро́їти) ка́-зна-що, виробля́ти дурни́ці; (говорить вздор) верзти́, плести́, тереве́ні пра́вити. |
| Задичи́ть –
1) поча́ти верзти́ ка-зна-що́; 2) зарізни́ти, поча́ти різни́ти в спі́ві, піти́ не в ту но́ту. |
| Запуска́ть (запуща́ть), запусти́ть –
1) кого куда (впускать) – упуска́ти, упусти́ти, (о мн.) повпуска́ти кого́ куди́, до чо́го. • -ти́-ка телят в сарай – впусти́-но теля́та в пові́тку (до пові́тки). • -ска́ть, -сти́ть в хлеб (производить потраву) – запуска́ти, запусти́ти що ким, (за)пуска́ти, (за)пустити в спаш, в пашню́ (ко́ні, коро́ву). [А ми про́со засі́єм. А ми ста́дом запу́стим, запу́стим (Метл.). Не пусти́ ко́ні в спаш! Пусти́в ко́ні в пашню́ (Поділля)]; 2) кого что (оставлять без ухода, в небрежении) – занедбо́вувати и зане́дбувати, занедба́ти, занеха́ювати, занеха́яти и занеха́ти, залиша́ти, залиши́ти кого́, що, (редко) запуска́ти, запусти́ти, (о мн.) позанеха́ювати. [Занеха́яла геть усе́, і вихова́ння свої́х діте́й (Звин.) Занедба́в по́ле. Одна́ жі́нка запусти́ла діжу́, що вона́ й на діжу́ не похо́жа (Грінч. I)]. • -ска́ть, -сти́ть дела – зане́дбувати, занедба́ти, запуска́ти, запусти́ти и т. д. спра́ви. • -ска́ть, -сти́ть корову – запуска́ти, запусти́ти коро́ву. • -ска́ть, -сти́ть болезнь – зада́внювати, задавни́ти, (редко) запуска́ти, запусти́ти хоро́бу. • -ска́ть, -сти́ть бороду, кудри – запуска́ти, запусти́ти бо́роду ку́чері. • -ска́ть, -сти́ть ногти – відпуска́ти, відпусти́ти (ні́готь), повідпуска́ти ні́гті (па́гності, па́зурі); 3) (бросать чем-н. в кого) шпурля́ти, шпурну́ти, жбу́рити, пожбу́рити, пошпу́рити, (однокр.) жбурну́ти, шпурну́ти чим на (в) ко́го; 4) (гнать, погнать) пуска́ти, пусти́ти, затина́ти, затя́ти. [Пусти́в ко́ні що-ду́ху. Як затя́в коня́, аж лети́ть (Звин.)]. • -ска́ть, -сти́ть храпенье – (зав)дава́ти, (зав)да́ти, затина́ти, затя́ти хропака́, хропти́ хропака́; 5) (вонзать в кого, во что) запуска́ти, запусти́ти в ко́го, в що, вгоро́джувати, вгороди́ти в ко́го, в що, втере́блювати, втереби́ти, впі́рити в ко́го, в що; см. ещё Вонза́ть. [Як на ля́ха коза́к наліта́в, в ньо́го спис запуска́в (Мог.). І запу́стить па́зурі в печі́нки (Шевч.). Та вгороди́ла в своє́ се́рденько го́стрий ніж (Пісня)]. • -сти́ть руку в карман – закла́сти (засу́нути, застроми́ти) ру́ку в кише́ню. • -сти́ть куда-л. руки (воспользоваться ч.-н. чужим) – простягти́ ла́пу, су́нути ру́ку куди́, погрі́ти ру́ки чим. • -сти́ть кому (в нос) гусара – запусти́ти пи́нхву кому́. • -ска́ть, -сти́ть глаз (глазуна, глазенапа) – закида́ти, заки́нути о́ком, зи́ркати, зир(к)ну́ти (ку́тиком о́ка) куди́, на ко́го. • -ска́ть, -сти́ть в паз – запуска́ти, запусти́ти в жо́лоб (паз, бурт), забурто́вувати, забуртува́ти, (вколачивать) за[у]са́джувати, за[у]сади́ти, забива́ти, заби́ти, вбива́ти, вби́ти; 6) (класть закваску) заква́шувати, заква́сити що, запуска́ти, запусти́ти що чим (дрі́жджами). • -ска́ть, -сти́ть дрожжами (квас, пиво) – запуска́ти, запусти́ти дрі́жджами (квас, пи́во); 7) -ска́ть, -сти́ть за галстук (выпивать) – залива́ти, зали́ти и залля́ти о́чі, пи́ти-непролива́ти; 8) (сильно ругать) загина́ти, загну́ти кому́; 9) -ска́ть змея – пуска́ти змі́я. • -ка́ть кубарь (волчка) – пуска́ти дзи́ґу. • -сти́ть шарманку – заве́сти катери́нку. • Запу́щенный – впу́щений; занеха́яний, зане́дбаний, (редко) неприко́ханий, (о болезни) зада́внений; (вонзённый) запу́щений, угоро́джений. • -ные дела – зане́дбані спра́ви. • Дела -щены – спра́ви зане́дбано. |
| Знать, гл. –
1) зна́ти, (ведать) ві́дати що, про що, (буд. в смысле н. вр.) зазна́ти (-на́ю, на́єш) (с оттен. помнить, ведать) кого́, чого́. [Хто-ж в сві́ті зна́є, що Бог гада́є (Номис). Секрета́р нічо́го не ві́дав про цю спра́ву (Кониськ.). Я ба́тька й ма́тери не зазна́ю (Квітка)]. • Не зна́ю, на что решиться – не зна́ю, на що зва́житися. • Если бы знать – якби́ зна́ти, якби́ знаття́. [Якби́ знаття́, що в неді́лю бу́де годи́на (Васильч.)]. • По чём знать, как знать – хто те́є зна́є! хто зна! • Бог зна́ет – бог зна́(є), бо́г вість, святи́й зна́(є). [Але святи́й те́є зна́є, чи бага́то в нас таки́х найде́ться (Руданськ.)]. • Чорт зна́ет что, откуда – ка́-зна, ка́т-зна, чорт-віть, моро́ка зна(є) що, зві́дки. • Не зна́ю – не зна́ю, не скажу́, (я не сведом) я не ві́стен про що, в чо́му. [А за яки́й мій гріх – того́ не скажу́ (Кониськ.). Я про те не ві́стен (Кониськ.)]. • Не зна́ю что делать – не зна́ю що роби́ти, не дам собі́ ра́ди, не зна́ю на яку́ ступи́ти. • Не зна́я – не зна́ючи чого́, про що, несвідо́мо. • Знать не знать (ведать не ведать) – сном і ду́хом не зна́ти. • Зна́йте же – так зна́йте; щоб (аби́) ви зна́ли. [Аби́ ви зна́ли, я вже й сам про це подба́в (Крим.)]. • Как дам тебе, будешь знать – як дам тобі́, (то) бу́деш зна́ти, бу́де про що розка́зувати. • Знай наших – отакі́ на́ші! • Знать в лицо (в глаза), по имени – зна́ти на обли́ччя, на ім’я кого́. • Дать знать кому – да́ти зна́ти, (известить) сповісти́ти, пода́ти зві́стку кому́. [Як мене́ не бу́де, то я пришлю́ сво́го това́риша да́ти тобі́ зна́ти, що мене́ нема́ (Чуб.)]. • Дать знать о себе – об’яви́тися, оповісти́тися, да́ти (пода́ти) зві́стку про се́бе. • Дать себя знать – да́тися (да́ти себе́) в знаки́, да́тися зна́ти, да́тися в тямки́ кому́. [Ще життя́ не дало́ся в знаки́ (Мирн.). Да́мся-ж я їм у знаки́ (Стор.). Чи ще-ж тобі́ не дала́ся тяжка́я нево́ля зна́ти (Дума)]; 2) (уметь, понимать что) зна́ти що, тя́мити що, чого́, вмі́ти чого́, зна́тися на чо́му, могти́ чого́. [Вона́ умі́ла єди́ну за́бавку – плести́ вінки́ (Л. Укр.). Як паску́дно на́ша молода́ генера́ція вмі́є рі́дної мо́ви (Кониськ.). Він докла́дно тя́мив церко́вних служб і коха́вся в церко́вних спі́вах (Черк.). А ціє́ї пі́сні мо́жете? (Звин.)]. • Он -ет дело – він зна́є, тя́мить спра́ву, ді́ло. • Делайте, как -ете – робі́ть, як зна́єте, як тя́мите; чині́ть (поступайте), як зна́єте. • Знать грамоте – вмі́ти чита́ти, вмі́ти письма́. • Знать по немецки – зна́ти німе́цької мо́ви, могти́ по-німе́цькому. • Знать толк в чём (смыслить) – зна́тися на чо́му, зна́ти до чо́го, розумі́тися на чо́му, смак зна́ти в чо́му. [Зна́вся за па́сіці до́бре (Сим.). Він зна́є до худо́би (Берд. п.). Він на то́му розумі́ється (Сл. Гр.)]. • Знать совесть, стыд – ма́ти сумлі́ння, со́ром (лице́). Знай, нрч., см. Знай. |
| Ко –
1) предл., см. К; 2) част., см. Ка. |
| Компа́ния –
1) компа́нія, (фам.) кумпа́нія, гурт (-ту), (общество) товари́ство, (союз) спі́лка, (застольная) бе́се[і]да, (группа) грома́дка (множество) ла́ва. [За кумпа́нію і ци́ган пові́сився (Номис). Облиши́вши пи́сар кни́гу, сіда́є до гу́рту (Грінч.). Свого́ сму́тку не міг Лаго́вський позбу́тися й у товари́стві Шмі́дтів (Крим.). За столо́м сиді́ла бе́седа: брат Охрі́м із жі́нкою, сват Мано́йло, кум Тере́шко (Грінч.). Чолові́к та жі́нка, то одна́ спі́лка (Номис). В те́мну ніч ми зібра́лися грома́дкою йти (Л. Укр.). Колядува́ти хо́димо ла́вою (Звин.)]. • -нией – гурто́м, у гу́рті́, ла́вою. [На́віть іти́ в гурті́ ле́гше з спі́вом (Єфр.)]. • В своей -нии (сидеть) – свої́м гурто́м. • Водить, иметь -нию с кем – ко[у]мпанува́ти, води́тися, води́тися хлі́бом, заходи́ти з ким. • В -нии – при гурті́, в гурті́. • Пожалуйте в -нию – про́симо до гу́рту, до компа́нії, до ку́пи. • Держаться -нии с кем – трима́тися чийо́го товари́ства (гу́рту), трима́ти спі́лку з ким, трима́тися ку́пи. [Не трима́й з пана́ми спі́лки (Сл. Гр.). Тре́ба всім ку́пи трима́тися (Крим.)]. • Для -нии – за компа́нію. • Достойная -ния – товари́ство че́сне, (иронич.) кумпа́ні́я че́сна. • Дружная -ния – лю́бе (дру́жнє) товари́ство, дру́жня компа́нія, (братва) бра́тва. • Дурная -ния – пога́не товари́ство. • Иметь -нию с кем – бу́ти в товари́стві з ким. • За -нию – за гурто́м, за ко[у]мпа́нію. • Присоединиться к -нии – приста́ти, прилучи́тися до гу́рту. • Принять в -нию – взя́ти до гу́рту кого́. • Расстроить -нию – розби́ти ко[у]мпа́нію. • Сделать, составить кому, разделить с кем -нию – потоваришува́ти кому́, приєдна́тися до гу́рту з ким. • Спасибо за -нию – спаси́бі за товари́ство, за компа́нію. • Удалая -ния – гоп-ко[у]мпа́нія. • Холостая -ния – парубо́цька (діво́цька) компа́нія. • Честная -ния – шано́вне товари́ство. • Я ему (он мне) не -ния – мені́ з ним у хлібосо́лі не бу́ти; (раздраж.) ми з ним свине́й не па́сли; 2) (ассоциация, трудовое или торговое общество) компа́нія, (никогда не кумпа́нія), товари́ство, спі́лка. [Вку́пишся (вступишь со взносом) в компа́нію, то мо́жеш бу́ти безпе́чний (Франко). Асекураці́йне (страхове́) товари́ство «Дністе́р». Знайшо́в собі́ спі́льників і з ни́ми в спі́лці взяв одно́ село́ в гра́фа в посе́сію (Н.-Лев.)]. • В -нии с кем – в спі́лці, спі́льно, до спі́лки з ким. [Ну́мер газе́тини то́ї, що її́ з ку́мом дяко́м до спі́лки пренумеру́ємо (выписываем) (Франко)]. • Быть, состоять в -нии с кем – спілкува́ти, сполува́ти, бу́ти в компа́нії (в спі́лці) з ким, трима́ти спі́лку з ким. • Вступать, входить в -нию с кем – заво́дити спі́лку, приступа́ти до спі́лки з ким. • Основывать, учреждать -нию – заклада́ти спі́лку. • Торговый дом: Заблоцкий и К° – торгове́льний дім: Забло́цький і С-ка (і Т-во). |
| Любе́зный и -зен –
1) (в обхождении) ласка́вий, при́язни́й, прихи́льний, приві́тний, лю́б’язний, (вежливый) уві́чливий, че́мний, ґре́чний. [Слова́ твої́ ласка́вії, а чо́ртова ду́мка (Пісня). Він для ме́не бу́де, ма́буть, увічливі́ший, ніж ви (Крим.). Бува́й же здоро́в, ґре́чний моло́дче! (Чуб. III)]. • Будь так -зен – будь таки́й до́брий, будь ла́скав, будь ла́ска. • Будьте -ны – бу́дьте до́брі, ласка́ві, зробі́ть ла́ску, якщо́ ва́ша ла́ска, будь (ва́ша) ла́ска, спаси́бі вам. [Да́йте, спаси́бі вам, кни́жку почита́ти (Звин.)]. • Он был очень -зен со мною – він до ме́не був ду́же ласка́вий (приві́тний, ґре́чний). • Вы очень -зны – ви ве́льми (ду́же) ласка́ві. • -ная хозяйка – гости́нна (уві́члива, ласка́ва, приві́тна) господи́ня; 2) (дорогой, милый) лю́бий, ми́лий, коха́ний, дороги́й. [Вона́ мені́ лю́ба, вона́ мені́ ми́ла (Пісня). Ляха́м свої́м коха́ним розка́зуйте, а не мені́ (Куліш)]. • -ный друг, брат! – лю́бий (дороги́й, коха́ний) дру́же, бра́те! • -ное отечество – лю́ба (ми́ла) ба́тьківщина. -ный читатель! – чита́льнику ласка́вий! Послушай-ка, -ный! – слу́хайте-но, земля́че, чолові́че (до́брий)! Скажи-ка, -ная! – скажі́ть-бо, молоди́це (молоди́чко), ді́вчино! Эй ты, -ный!– аго́в, земля́че! гей, до́брий чолові́че! |
| Мака́ть, ма́кивать, макну́ть что во что, куда – мо[а]ча́ти, умо[а]ча́ти, мок(о)ну́ти, умокну́ти що в що, куди́. [Ї́жте, моча́йте, а зре́штою вибача́йте (Приказка). Ї́жте, умоча́йте, а на дру́ге вибача́йте (Приказка)]. • -ть перо в чернила – умоча́ти, умокну́ти (умочи́ти), встромля́ти, встроми́ти перо́ в чорни́ло. • -кни́-ка ещё разок – умокни́-но ще раз. |
| Ма́лой и Ма́лый, сщ. – хло́пець, мали́й (-ло́го). [Ой, гукну́ я на мало́го: сідла́й коня́ вороно́го (Метл.).]. • -лый, поди-ка сюда! – хло́пче, іди́-но сюди́. • Добрый (славный) -лый – до́брий, сла́вний, ло́вкий хло́пець (хлоп’я́га, хлопчи́на, чолов’я́га). • -лый не промах – хло́пець не ду́рень, ма́ху (хи́би) не дасть. • Ловкий -лый – прола́за, проно́за; см. Ло́вкий. [Там таки́й прола́за, що де не посі́й, то вро́диться (Звин.)]. |
| Ми́мо –
1) предл. с род. п. – повз, проз, (реже) поз, попри ко́го, що, побіля́, (п)о́біч ко́го, чо́го, (диал.) ми́мо що и чого́. [Повз ньо́го проско́чив кі́ньми станови́й (Коцюб.). Ї́демо повз тютюно́ві планта́ції (Кониськ.). Що-дня́ йду проз ва́шу ха́ту (Звин.). Нагля́дів га́рну молоди́чку та все бі́га поз двір, щоб як-не́будь зачепи́ти її́ (Рудч.). Орлі́в імпе́рії нести́ поз о́браз імпера́тора (Л. Укр.). Му́сів бі́гти попри ва́с (Франко). Іду́ попри ко́рчму (Кам’янеч.). А трива́йте лише́нь, я піду́ побіля́ йо́го (Квітка). Ми́мо коло́дізь ішли́ (Сл. Гр.). Азі́йське купе́цтво тягло́ ва́лками з Кри́му ми́мо Черкас (Куліш)]. • Проходить, пройти, проезжать, проехать, пролетать, пролететь -мо кого, чего – прохо́дити, пройти́, ї́хати, прої́хати, леті́ти (проліта́ти), пролеті́ти повз ко́го, що, мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, обмина́ти, обмину́ти кого́, що. [Пішла́ сте́жкою навпросте́ць, мину́ла манасти́р (Н.-Лев.). Але по́душка помину́ла його́ та влучи́ла благочи́нного по голові́ (Н.-Лев.)]. • Я прошол -мо вас – я пройшо́в повз вас, я мину́в вас. • Проезжал -мо моего дома, а ко мне не заехал – ї́хав повз мою́ ха́ту (или мина́в мою́ ха́ту), а до ме́не не заї́хав. • -мо такого явления пройти нельзя – об[по]мину́ти таке́ я́вище не мо́жна. Пропускать, пропустить -мо ушей, глаз, см. Пропуска́ть 5; 2) нрч. – ми́мо (малоупотребит.), стороно́ю, побіля́, (п)о́біч, не туди́; повз ко́го, що; (обыкновенно же мимо передаётся описательно через выражения с глаголом мина́ти и пр.). [Стої́ть собі́ кацапчу́к, ті́лько погляда́є, а каца́пка ми́мо йде та й його́ пита́є (Рудан.). Стороно́ю дощ іде́, стороно́ю (Купал. пісня). Побіля́ ї́хав, до нас не заї́хав (Звин.). Дим несе́ться не в ві́чі, а побіля́ (о́біч) (Крим.)] Поля, луга, река, текущая -мо – лани́, лу́ки, ріка́, що повз їх протіка́є. • Он выстрелил -мо – він не влучи́в. • Опять -мо! – знов не влучи́в! знов не туди́! знов по́біч! • Не -мо говорится, молвится – не на ві́тер гово́риться (ка́жеться). • Проехать -мо – мину́ти, помину́ти кого́, що. • -мо, всё -мо и -мо – геть да́лі, все да́лі і да́лі; побіля́, все побіля́ й побіля́. • Поди-ка ты -мо! проваливай -мо! – іди́ (собі́) геть! (отвяжись, не получишь) дзу́ськи! дзусь! адзу́сь! • Пошол -мо! (кучеру) – мина́й! не с[зу]пиня́йся! поганя́й! (фамил.) паня́й! • Ступить -мо – не так ступи́ти, ступну́ти о́бік, (споткнуться) спотикну́тися, спіткну́тися. |
| Молоде́ц –
1) (юноша, парень) молоде́ць (-дця́), юна́к (-ка́), хло́пець (-пця); (холостяк) па́рубок (-бка). • Эй, -де́ц, поди-ка сюда – гей, хло́пче (моло́дче, коза́че), підійди́-но сюди́; 2) см. Мало́й; 3) (дока, расторопный человек) молоде́ць, ма́йстер (-тра), ко́зир (-ря), зух (-ха). • Он на всё -де́ц – він на все ма́йстер; 4) Мо́лоде́ц (хват, удалец) – (хло́пець-)молоде́ць (-дця́), коза́к, юна́к, зух, зух-хва́т, бодра́к (-ка), (диал.) леве́нець (-нця), ле́ґінь (-ня), (перен.) ли́цар, ко́зир, ум. моло́дчик, козаче́нько, леве́нчик. [Так от яки́й він ли́цар? Молоде́ць на ове́ць, а як на молодця́, сам війця́ (Еварн.). І стари́й запла́кав, як поба́чив на коне́ві тако́го юнака́ (Шевч.). Ой, козаче́ньку, леве́нцю! (Чуб. V). Дали́ мені́ капелю́х, уже тепе́р воя́к-зух (Головац.). Я з чолові́ком спимо́ в ха́ті, а мої́ бодраки́ в сі́нях на хо́лоді сплять (Звин.)]. • Добрый -дец (зв. п.) – коза́че-моло́дче, хло́пче-моло́дче, сла́вний коза́че, (диал.) коза́че-леве́нче. • Разудалый, добрый -дец – сла́вний коза́к (юна́к, леве́нець), до́брий молоде́ць. • Разудалы добры -цы – сла́вні хло́пці, сла́вні моло́дці, хло́пці-моло́дці́, сла́вне коза́цтво (юна́цтво), сла́вні козаки́ (юнаки́), (только в обращении) пано́ве-моло́дці́. [Гей, чого́ хло́пці, сла́вні моло́дці, чого́ смутні́, невесе́лі? (Пісня). Од нас, козаки́, од нас, юнаки́, ні оди́н ляшо́к не скри́вся (ЗОЮР II). Не в Сино́пу, ота́мани, пано́ве-моло́дці, а у Ца́рград до султа́на пої́демо в го́сті (Шевч.)]. • -дцы-ребята! – молодці́-хло́пці! • Такой -де́ц, что глядеть любо – таки́й молоде́ць (коза́к), що лю́бо гля́нути (подиви́тися). • Он вёл себя -цо́м – він пово́дився як коза́к (по-коза́цькому, по-молоде́цькому). • -де́ц к -дцу́, -дцы́ на подбор – одни́м лице́м молодці́, молоде́ць до молодця́. [Тим ча́сом Бура́н усти́г добра́ти ще де́сять охо́чих, одни́м лице́м молодці́в (Корол.)]. • Ай да -дец! – от так молоде́ць! от коза́к! • Молоде́ц девка – ко́зир-ді́вка. |
| Моло́дчик –
1) (молодой человек) моло́дчик, молоди́к (-ка́), (диал.) молода́н. [Ой, до́брий моло́дчик по ву́личках сам блука́є (Пісня). Ой, у мо́го молода́на бі́ле ли́чко, як у па́на (Чуб. V). Козаче́ньку, де ти, молода́не? (Мкр.)]; 2) (хватик, щеголёк) ф[хв]е́ртик. [Всі фе́ртики і паничі́ (Котл.)]. • А позовите-ка сюда этого -ка – а покли́чте-но сюди́ цього́ молодика́ (соко́лика). |
| На́-ка – на́ лиш (лише́нь, бо), ану́ на. |
| Не́ве́сть, нрч. – и зна́ти и не зна́ть, невідо́мо, не́відь и (диал.) не́віть, (пренебр.) бо́-зна, ка́-зна, ка́т-зна, чо́рт-зна, чо́рт-відь. • -весть кто, что, какой, куда и т. п. – не зна́ти[ь] (не зна-) хто, що, яки́й, куди́, не́від[т]ь -хто, -що, -яки́й, -куди́, (пренебр.) бо́-зна (ка́-зна, ка́т-зна и т. п.) -хто, -що, -яки́й, -куди́; аби́-хто, аби́-що, аби́-яки́й, аби́-куди́ и т. п. [Наві́в на гу́лянку не зна́ти кого (Н.-Лев.). Та го́ді бо, верзе́ не зна́ти що! (Гоголь). Не зна́ти чим підпере́заний (Квітка). Заберу́ться не зна́ти куди́ та й видира́йся до них! (Васильч.). Що вам з то́го при́йде, як бу́дете по-яко́мусь там, не́відь-яко́му зна́ти (чужі́ мо́ви)? (Л. Укр.). Бур’я́н, – таке́ не́відь-що! (Борз.). Ті́льки язико́м чо́рт-зна-що верзе́те (Н.-Лев.). Мов за́яць той, поло́хається аби́-чого́ (Коцюб.)]. |
| Неле́пость –
1) безглу́здя (-дя), безглу́зде (-дого), (вздор) нісені́тниця, дурни́ця, (деликатнее) марни́ця, пустячина́, (белиберда) аби́-що, ка́-зна-що, не́відь-що, курзу́-верзу́. [Я не опра́вдуюсь про́ти безглу́здя (Л. Укр.). Тако́го абсолю́тного безглу́здя, як за́клик до «держа́ви» (Ленін). Се щось таке́ безглу́зде, що не ва́рте ві́дповіди пова́жної (Л. Укр.). Доно́с по́вний нісені́тниць та обмо́вних ви́гадок (Гр. Думка). Оте́ курзу́-верзу́ їм ду́же до вподо́би (Крим.)]. • Говорить -ти – нісені́тниці (дурни́ці) говори́ти (моло́ти, пле́сти́, верзти́, плеска́ти), говори́ти и т. п. не́відь-що (ка́-зна-що; таке́, що й ку́пи не держи́ться), прова́дити не зна́ти[ь] що. [Ніхто́ не зва́житься, не бу́вши спеціялі́стом, плеска́ти нісені́тниці (Крим.). Не́відь-що верзе́ш ти, Опана́се! (Кониськ.). Ат, верзе́ щось таке́, що й ку́пи не держи́ться (Н.-Лев.)]. • Принимать -пость всерьёз, верить -ти – бра́ти нісені́тниці за пра́вду, ня́ти ві́ри нісені́тниці (нісені́тницям); 2) неподо́бність, недола́дність, нечупа́рність, бри́дкість (-ости). Срв. Несура́зица. |
| Неподе́лу, Неподе́льно, нрч. – не ді́ло, не до ді́ла, не до пуття́, не розсу́дливо. • -лу говоришь – не до ді́ла гово́риш, (ирон.) дурни́ці (нісені́тницю) рече́ш (ерунду порешь) нісені́тницю верзе́ш (плете́ш), ка́-зна-що верзе́ш. |
| Несе́ние –
1) несі́ння кого́, чого́; 2) держа́ння, трима́ння (на собі́) чого́, зде́ржування чого́; 3) відбува́ння чого́; зазнава́ння чого́; прийма́ння чого́, поку́тування чого́; піклува́ння ким, чим и про ко́го, про що; відповіда́ння за що; 4) верзі́ння, плеті́ння (нісені́тниці, нісені́тниць, дурни́ць, ка́-зна чого́). Срв. Нести́. |
| Нести́ –
1) не́сти́ кого́, що. [Молоди́ця не́сла на рука́х дво́є свої́х діте́й (Коцюб.). Чобітки́ в рука́х несе́ (Метл.). Несі́мо-ж сві́тло аж туди́, де зо́рі (Самійл.). Несе́м ми ді́ю скрізь, співці́ гудка́ й нага́на (Сосюра)]. • Ноги не -су́т, не -сли́ – но́ги не несу́ть, не несли́. [Мене́ но́ги не несли́ ані до не́ї, ані від не́ї (М. Вовч.)]; 2) (быть в состоянии -ти́, подымать) не́сти́, носи́ти, могти́ не́сти́ (на собі́) що и скі́льки чого́. • Слон -сё́т свыше ста пудов – слон мо́же не́сти́ на собі́ понад сто пуд(і́в); 3) (держать на себе) не́сти́ (на собі́), держа́ти, трима́ти (на собі́) що зде́ржувати що. [Мо́ре несе́ на собі́ кораблі́ (Київ). Ця коло́на зде́ржує (держи́ть) вели́ку вагу́ (Київ)]. • Лёд не -сё́т – лід не держи́ть, лід не держки́й; 4) (перен.; бремя и т. п.) не́сти́ що; (обязанности, убытки и т. п.) відбува́ти що; зазнава́ти чого́ и т. п. [Він ле́гко ніс свій вік (свои годы) (Кінець Неволі). Його́ пле́чі не почува́ли тягара́, яки́й йому́ ви́пало нести́ від коли́ски до домови́ни (Кінець Неволі)]. • -ти́ бремя работы (труд) – не́сти́ тяга́р пра́ці, відбува́ти робо́ту, прийма́ти труд. [Атмосфе́ра порожне́чі, в які́й дово́диться одбувати́ свою́ робо́ту комі́сії (Рада)]. • -ти́ возмездие за что – поку́тувати що, кара́тися за що. • -ти́ высоко себя (голову) – не́сти́ (носи́ти) ви́соко (вго́ру, го́рдо) го́лову, ви́соко не́сти́ся; срв. Нести́сь 4. [Шлях коха́ння дивови́жний, ди́вний із шляхі́в: го́рдо го́лову там но́сить, хто її́ згуби́в (Крим.)]. • -ти́ заботы о ком, о чём – піклува́тися ким, чим и про ко́го, про що. • -ти́ издержки – плати́ти ви́тра́ти. • -ти́ наказание за что – прийма́ти (отбывать: відбува́ти) ка́ру за що, (за грехи, проступок) прийма́ти поку́ту за що, поку́тувати що; см. Наказа́ние 2. [Ти ще бу́деш поку́тувать гріхи́ на сім сві́ті (Шевч.). Щоб ти де́в’ять літ поку́тував свою́ го́рдість (Рудч.)]. • -ти ответственность за что – відповіда́ти, бу́ти відповіда́льним, не́сти́ відповіда́льність за що, (принимать на себя ответственность) бра́ти на се́бе відповіда́льність за що. [Педагогі́чний склад на́ших ВИШ’ів несе́ відповіда́льність за я́кість майбу́тніх ка́дрів (Пр. Правда)]. • -ти́ последствия – (отвечать) відповіда́ти за на́слідки; (платиться) плати́тися за на́слідки, (искупать) поку́тувати на́слідки. • -ти́ службу, служебные обязанности – відбува́ти (не́сти́) слу́жбу, відправля́ти слу́жбу и слу́жби, (устар.) пра́вити (справля́ти) слу́жбу, відбува́ти (вико́нувати) службо́ві обо́в’я́зки. [Дру́гий мі́сяць одбува́є слу́жбу (Сл. Ум.). Жінки́ га́рно несу́ть сторожову́ слу́жбу (Комуніст). Ой пішо́в він до ля́шеньків слу́жби відправля́ти (Пісня). Ви, козаки́, сторожову́ слу́жбу нам пра́вте (Куліш). Вони́ справля́ють за жа́лування держа́вну слу́жбу (Корол.)]. • Он -сё́т тяжёлую службу – він на важкі́й (тяжкі́й) слу́жбі, він ма́є важку́ (тяжку́) слу́жбу. • -ти́ труды и заботы – ма́ти бага́то пра́ці і кло́поту, не́сти́ вели́кий (важки́й) тяга́р пра́ці і кло́поту. • -ти́ убытки – зазнава́ти втрат, ма́ти (терпі́ти, редко поно́сити) втра́ти, утрача́тися; (при работе) проробля́ти. [Вели́ку від цьо́го втра́ту поно́сить на́ша культу́ра (Рада). Де заро́биш, а де проро́биш (Приказка)]. • -ти́ на сердце – ма́ти (редко носи́ти) на се́рці; терпі́ти мо́вчки; 5) (увлекать: о ветре, течении и перен.) не́сти́, (мчать) мча́ти, (гнать) гна́ти кого́, що. [Клено́вий ли́стоньку, куди́ тебе́ ві́тер несе́? (Метл.). Ти́хо, ти́хо Дуна́й во́ду несе́ (Пісня). Вода́ несе́ кри́гу (Сл. Ум.). Осі́нній ві́тер мчав жо́вті хма́ри (Коцюб.). Серди́та ріка́, збу́рена грозо́ю, мча́ла свої́ хви́лі, до мо́ря (Олм. Примха)]. • Куда (тебя) бог -сё́т (устар.) – куди́ (тебе́) бог прова́дить? (Звин., Франко). • Куда -сё́т тебя нелёгкая? – куди́ несе́ тебе́ лиха́ годи́на (х(в)оро́ба, враг, вра́жа ма́ти, нечи́ста си́ла, нечи́стий)?; 6) (о поре, о времени: приносить) не́сти́, прино́сити (з собо́ю). [Неха́й я ща́стя не найшо́в того́, – його́ весна́ несе́ струнка́ (М. Рильськ.). О́сінь і зима́ несу́ть Німе́ччині політи́чні бу́рі (Пр. Правда). Що то нам нови́й рік несе́? (Київ)]; 7) (вздор, дичь, околёсную, чепуху, чушь) верзти́ (пле́сти́) нісені́тницю (нісені́тниці, дурни́ці, ка́-зна-що), нісені́тниці (тереве́ні) пра́вити, прова́дити (пле́ска́ти) не зна́ти[ь] що; см. Вздор, Околё́сная 2, Чепуха́. • -ти́ небылицы – верзти́ (прова́дити) неби́лиці. • -ти́ своё – прова́дити (пра́вити, грубо: торо́чити, товкти́) своє́ї, своє́ пра́вити; 8) (о птицах: яйца) не́сти́ (я́йця), не́сти́ся. [Ку́ри несу́ть я́йця (Сл. Ум.)]; 9) (о лошадях) не́сти́, носи́ти. • Лошади -су́т – ко́ні но́сять; 10) (о метели) ме́сти́, би́ти, кури́ти, куйо́вдити, хурде́лити; срв. Мести́ 2. [Завірю́ха б’є (Грінч. II)]; 11) безл. – а) не́сти́. • По реке -сё́т лёд – ріко́ю (рі́чкою) несе́ лід (кри́гу). • Пар -сё́т из бани – па́ра шуга́є (вихо́плюється, вибива́ється) з ла́зні; б) (о неприятном запахе) тхну́ти ким, чим від ко́го, від чо́го, (отдавать) відго́нити, (редко) ві́яти чим від ко́го, від чо́го, (быть слышным) чу́ти чим від ко́го; (тянуть) не́сти́ -чим. [Од старо́го ні́мця ду́же тхну́ло таба́кою (Н.-Лев.). Від на́ймички тхну́ло пека́рнею й по́том (Черкас.). Тхне сві́жою фа́рбою (Васильч.). Од те́бе часнико́м одго́нить (Звин.). Від них на сто кро́ків ві́є несте́рпний дух не́чисти (Франко). Від те́бе тютюно́м чу́ти (Свидн.). И́нколи ї́дко несло́ га́ром з обі́дніх о́гнищ (Олм. Примха)]; в) (о токе воздуха) тягти́, протяга́ти. • Из-под пола -сё́т – з-під помо́сту (підло́ги) тя́гне (ві́є, дует: дме). • -сё́т тепло(м) из печи – тя́гне (ві́є) тепло́м з пе́чи (комнатной: з гру́би); г) (слабить) проно́сити, прочища́ти, промика́ти. • Не́сенный – не́сений; відбу́ваний; зазна́ваний; при́йманий; поку́туваний; вико́нуваний; гна́ний, го́нений; що його́ несе́ (ніс) и т. п. -ти́сь и ти́ся – 1) (стр. з.) не́сти́ся, бу́ти не́сеним, відбува́тися и т. п.; 2) не́сти́ся, (мчаться) мча́ти(ся), гна́ти(ся); (бежать) бі́гти; (лететь) леті́ти, ли́нути; (плыть) пли́сти́, пливти́, пли́нути; (об эхе) коти́тися, розляга́тися, йти; срв. Мча́ться. [Мов ви́хор не́слася чві́рка (Франко). З ку́зні ні́сся пеке́льний сту́кіт (Коцюб.). «Іва́сю! Іва́сю!» – гука́в Грицько́, несучи́сь по́лем до бу́рти (Мирний). До со́нця несемо́ся (М. Хвильов.). Ко́ні мчать, аж іскря́ть нога́ми (Боров.). Зві́стка мча́ла збу́дженими ву́лицями (Країна Сліпих). Мчать життя́м, як розло́гими степа́ми, на́ші буйногри́ві мі́сяці (А. Любч.). Вчвал жене́ по вто́птаній доро́зі чві́рка (Франко). Чого́ лети́ш, як скаже́ний? (Волинь). Дале́ко ли́нув думо́к легки́й рій (Л. Укр.). Ли́нув до нас за ґра́ти весня́ний ві́тер (Васильч.). «Іва́на Купа́йла!» ли́не по пові́трю (Крим.). Хропе́, аж луна́ по ха́ті ко́титься (Борз.). Аж по ха́ті луна́ йде (Пісня)]. • Всадник -тся на коне – верхіве́ць (ве́ршник) мчить на коні́. • Корабль -тся по ветру – корабе́ль ли́не за ві́тром. • Лёд -тся по реке – лід (кри́га) жене́ (пли́не) ріко́ю (рі́чкою). • Молва (слух) -тся – по́голос (по́голо́ска, чу́тка) ли́не. • -тся молва, что… – чу́тка йде, що… • Облака -тся – хма́ри мчать (несу́ться, летя́ть, ли́нуть). • Куда ты так -шься? – куди́ ти так жене́шся (біжи́ш, лети́ш, несе́шся)?; 3) (о птицах: нести яйца) не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)]; 4) (много о себе думать) (ви́соко) не́сти́ся (літа́ти). [Ви́соко літа́є; та ни́зько сіда́є (Номис)]. |
| Ну, междом. и част. –
1) (для выраж. побуждения, убеждения, ободрения, поощрения к действию и т. п.) ну; специальнее: (давай) дава́й, (мн.: ну́те) ну́те, дава́йте, (при обращение в 1-м лице мн.) ну́мо, нум. [Ну, йди вже, го́ді бари́тися! (Брацл.). Чого́-ж ти мовчи́ш? ну, скажи́-ж, това́ришу! (М. Хвильов.). «Ну, Гала́кточко, а що там узагалі́ гово́рять про ме́не?» – «Се́б-то де гово́рять?» – «Ну, взагалі́» (М. Хвильов.). Ну, Ваку́ло, ти-ж сам зна́єш, що без контра́кту нічо́го не ро́биться (Гоголь). Ну що ж, Тара́се! – рад єси́, не рад – диви́сь, яки́й в госпо́ді на́шій лад (П. Тичина). Ну, так що ж роби́ти? (М. Хвильов.). Гей, ну́те, косарі́ (Номис). Дава́йте йти! • Ну, пойдём! (Сл. Гр.). Ну́мо в доро́гу! (Дніпр. Ч.). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Грінч.). Нум ора́ть мерщі́й! (М. Терещ.)]. • Ну, Солопий, вот, как видиш, я и дочка твоя полюбили друг друга так… (Гоголь) – от що, Солопі́ю, ото́, як ба́чиш, я й дочка́ твоя́ та й покоха́ли одне́ о́дного так… (перекл. А. Харч.). • Ну, говорите! – ну, кажі́ть! кажі́ть-бо! • Ну́те, рассказывайте! – ну, розповіда́йте! • Ну, пожалуйста – ну, будь ла́ска (бу́дьте ласка́ві). • Ну, полно тебе упрямиться – ну, го́ді тобі́ упира́тися. • Ну-с, что скажете? – ну, добро́дію (па́не), що ска́жете? • Вон он, ну его бить! – ось він, ну́мо (нум, дава́йте) його́ би́ти! • Ну да ну, а всё на одном месте – ну та ну, а все на тім са́мім мі́сці (а все ні з мі́сця). • А ну – ану́; ану́те, ану́мо; срв. Ну́-ка. [Ану́, заведи́-но пі́сні! (Остр. Скарбів). Ану́: гоп трала́, гоп трала́, гоп, гоп, гоп! (Гоголь)]. • А ну, тебе говорят! – ану́, тобі́ ка́жуть! • Ну же – ну́-бо, ну-ж. • Да ну – ну́-бо. [Ну́-бо не пусту́й! (Вороний)]. • Да ну, иди, что ли! – та ну́-бо йди, чи що! • Да ну же – та ну́-бо, (та) ну-ж бо; 2) (в выраж. угрозы, вызова) ну, (усилит.) ну-ну́, (грозя пальцем) ну-ну-ну́. [Ну, я-ж тобі́, почека́й! (Брацл.). Ну-ну-ну́! я-ж тобі́ зада́м, бу́деш ти мене́ пам’ята́ти! (Вінниччина)]. • Ну, смотри же! – ну, диви́ся! • А ну – ану́! [Ану́ вдар! (Сл. Гр.). Ану́, вихо́дь, котри́й! (Остр. Скарбів)]. А ну-ну́ ударь! – ану-ну́ вдар!; 3) (в бранных выраж., проклятьях) – ну, ану́. Ну тебя! – цур тобі́! цур тобі́, пек (тобі́)! (а) бода́й тебе́! а йди ти (собі́)!, (отвяжись) відчепи́сь! [Цур тобі́ (бода́й тебе́), яки́й ти дурни́й! (Номис). Цур тобі́, пек! (Сл. Гр.)]. Ну его! – цур йому́! цур йому́, пек (йому́)!; (нужды нет) дарма́! [Цу́р-же йому́ з лі́сом! (Шевч.). Таке́ роби́ли, що цур йому́ вже і каза́ть! (Котл.)]. А ну его! – та цур-йому́!, (пропади он пропадом) (та) ха́й-же він зги́не (зсли́зне)! Ну тебя к лешему, см. Ле́ший. Ну вас! – цур вам! (а) бода́й вас! [А бода́й вас та цу́р-же вам! (Шевч.)]. Ну вас всех к чорту (к богу)! – ану́ вас усі́х к чо́рту (к бі́су, до ді́дька, к бо́гу)! а йдіть ви всі до чо́рта (до бі́са, до ді́дька)! Ну вас всех к семи чертям! – а йдіть ви всі під три чорти́!; 4) (в выраж. удивления) ну. [Ну, їсть! нівро́ку! (Номис). Ну, хло́пче, та й утя́в-же ти шту́ку! (Київщ.). «А от за да́внього ча́су, коли́…» – «Ну, сва́те, згада́в часи́!» (Гоголь). Ну, та й ніч же була́! (Велз)]. • Ну, кто-бы мог это подумать! – ну, хто-б міг це поду́мати! «Слышал ли ты, что поговаривают в народе?» – «Ну?» – «Ну, то-то, ну!» (Гоголь) – «Ти чув, що поде́йкують лю́ди?» – «Ну?» – «От тобі́ й ну!» (перекл. А Харч.). • Ну что вы! – ну що́ ви! [Ну що ви, Лі́но, я ду́же вам вдя́чна (В. Підмог.)]. • Да ну?! – та невже́? та ну? • Ну уж обед! – ну (та) й обі́д. • Ну и – ну й, та й. [Ну й дива́чка ви, Ма́рто! (В. Підмог.). Та й тюхті́й-же я підто́птаний! (Остр. Скарбів)]. Ну-ну́, какой сердитый! – ну-ну́, яки́й серди́тий! Такой, что ну! – таки́й, що ну-ну́!, (зап.) таки́й що раз! [Вона́ така́ кра́сна, така́ кра́сна, що раз! (Стефаник)]; 5) (в выраж. согласия, уступки) ну; (ладно) гара́зд, до́бре. [Нема́, ну, то й нема́! (Л. Укр.). «Ну, там поба́чимо» – сказа́в він ла́гідно (В. Підмог.). А я був поду́мав, що ти й спра́вді зна́єш пра́вила; ну, та коли́ ти їх не зна́єш, то я зна́ю (Остр. Скарбів). Гара́зд, диви́сь-же, ти заско́чив мене (Остр. Скарбів)]. • Ну что же, приходите – ну що-ж, прихо́дьте. • Ну, конечно, очевидно и т. п. – ну, звича́йно (зві́сно); а зві́сно; ну, види́ма річ и т. п. [Сподіва́єтесь, що уря́д спла́тить ваш борг, га? а зві́сно, спла́тить (Кінець Неволі). «Я неві́льна!» – «Ну, види́ма річ!» (В. Підмог.)]. • Ну да – авже́ж; см. Коне́чно 2. • Ну, ладно! – ну, до́бре! гара́зд! ну-ну́! • Ну, и ладно – то й гара́зд, то й до́бре. [«Наро́ду бага́то, дру́же?» – Ба́тько відпові́в, що ні, – люде́й, на жаль, ду́же о́бмаль. – «То й гара́зд» (Остр. Скарбів)]; 6) (в выраж. несогласия, неудовольствия) ну. [«За пора́ду все, що хо́чеш, дам тобі́ я в нагоро́ду». – «Ну, на се» – пое́т відмо́вив – «не наді́юся я зро́ду» (Л. Укр.)]. • Ну, нет! – е, ні! ба ні! [Ба ні! не пі́ду до ньо́го (Липовеч.)]. • Ну, вот ещё! – ну, о́т іще! (ну,) ще́ що (ска́жеш, ска́жете)!, (ах, оставь) ат! ет! [«Та ну-бо, розкажи́!» – «Ат, одчепи́сь!» (Сл. Гр.). «Поси́дьте, по́ки я хоч з жі́нкою та з ді́тьми попроща́юсь». – «Ет, ще ви́гадав проща́ться! ході́м» (Рудч.)]. • Ну, вот, ещё что скажеш! – ну, от іще́ що ска́жеш! • Ну, где таки! – де то вже таки́! [Де то вже таки́ він так сказа́ти мо́же! (Рудан.)]. • Ну, знаете – ну, зна́єте. [Я ось яки́й, а ви така́ ось – ну, зна́єте, ні те, ні се (Влизько)]; 7) (в вопросит. предлож.) ну; (неужели? в самом деле?, ого?!, диал.) йо? [«Ну, чи не каза́в-же я?» – поду́мав собі́ Чуб (Гоголь). Ну, а все́-ж таки́, чи́м-же соціялі́зм відрізня́ється від комуні́зму? (М. Хвильов.). «А що ти ду́маєш запропонува́ти?» – «А як ти гада́єш? Ну?… от тобі́ й ре́бус!» (М. Хвильов.). «Від ко́го-ж лист?» – «Від ге́тьмана Хане́нка?» – «Хане́нка? йо?» (Стар.-Чернях.)]. • Ну, а вы? – ну, а ви? • Ну так что же? – ну то що-ж?, (что из того?) ну то що з то́го? • Ну что с ним делать? – ну що з ним роби́ти?; 8) (в повествовании – как связка между предложениями) ну, (ну, вот) ну та, (ну) ото́, ото́ж, (ну) так от. [Був собі́ одва́жний ли́цар, нам його́ згада́ть до ре́чи… Ну, та сей одва́жний ли́цар я́кось ви́брався до бо́ю (Л. Укр.). Бага́то слів було́ у ньо́го в кни́жці, ну, й каза́в-би собі́ яке́ хоті́в (Л. Укр.). Уря́дники все роби́ли спра́вно; пашпорти́ там, ну й хто бунтівни́к – зна́ли (Ледянко)]. • Ну вот он говорит – ото́(ж) він і ка́же; 9) (в выраж. многократного действия) дава́й, ну. [Зборо́в його́ та й дава́й би́ти (Київщ.). Пішла́ вона́, – я дава́й паску́дити Насту́ню (Крим.). Обняли́ся і дава́й цілува́тися (Сл. Ум.). З переполо́ху ну втіка́ть (Шевч.)]. • Да и ну – та й дава́й, та й ну. [Зібра́в шля́хту всю доку́пи та й ну частува́ти (Шевч.)]; 10) (окрик на лошадей) но, ньо, (зап.) вйо, вйо-гей, (направо) гаття́ (гал.) гайта́, го́тьта, гайтта́, герта́ (налево) вістя́, (гал.) вісьта́. [Но, була́ні! (Гайсинщ.). Ньо, ньо, ураго́ва! (Костомар.)]. |
| Ну́-ко, см. Ну́-ка. |
| Ну́тко, см. Ну́-ка. |
| Обраща́ться, обрати́ться –
1) см. Обора́чиваться, обороти́ться. • -ща́ться, -ти́ться в бегство – ки́датися, ки́нутися, пуска́тися, пусти́тися навті́ки, навтікача́, (насм.) п’я́ти показа́ти, п’я́тами накива́ти. • -ща́ться вспять – поверта́ти, -ся, поверну́ти, -ся назу́сп’ять, назу́спіт. См. Вспять. • Кровь -ется в жилах – кров кружля́є (циркулю́є) по (в) жи́лах; 2) (вокруг чего), см. Обора́чиваться 2; 3) к кому, чему – зверта́тися, зверну́тися до ко́го, вдава́тися, вда́тися, пода́тися до ко́го, ударя́тися, уда́ритися до ко́го, ки́датися, ки́нутися до ко́го, приверта́тися, приверну́тися до ко́го, до чо́го. [Зверта́ється до рі́зних устано́в. Жінки́ вдава́лись одна́ до одніє́ї слова́ми (Грінч.). Вона́ вда́рилась до зна́харки. Си́ла люде́й приверну́лось до украї́нства]. • -ся к кому по делу – вда́тися до ко́го з спра́вою, у спра́ві. • -ся с речью (словами) к кому – зверта́тися, зверну́тися (з) сло́вом (слова́ми) до ко́го, вдава́тися, вда́тися слова́ми до ко́го, озива́тися, озва́тися до ко́го; 4) во что, см. Обора́чиваться 4, а также – поверта́тися, поверну́тися на ко́го, на що. [Невже́ за́тишне за́ймище на о́зері пове́рнеться на комо́ру кра́дених рече́й?], бра́тися, взя́тися чим. • -ти́ться в кого – оберну́тися, поверну́тися (несов. оберта́тися, поверта́тися), (о мног.) пооберта́тися на (у) кого́ или ким. • -ти́ться, -ща́ться в пламя – взя́тися (бра́тися) по́лум’ям. • -ти́ться в пар – узя́тися (несов. бра́тися) па́рою; (в воду) взя́тися (поня́тися) водо́ю. [Сніг поня́вся (взя́вся) водо́ю. Сіль узяла́ся водо́ю]; (в дым) здимні́ти; (в прах) спорохна́віти; (в камень) скам’яні́ти, бру́сом побра́тися, взя́тися. [Од його́ ліка́рства усе́ в животі́ бру́сом побра́лось (Г. Барв.)]. • -ся во что (худшее) – зіхо́дити, зійти́ на ко́го, на що, перево́дитися, переве́стися на що. [I ми коли́сь були́ до́брі, а ось-же довело́сь зійти́ на леда́що (М. Вовч.). Як поча́в пи́ти горі́лку, то й переві́вся на ка́-зна-що]. • -ся в ничтожество – зве́сти́ся ні на́ що. См. ещё Превраща́ться; 5) с кем – пово́дитися, повести́ся, об(і)хо́дитися, обійти́ся, захо́дити, поступува́ти з ким, трактува́ти кого́. • Не уметь -ться в обществе – не зна́ти звича́ю до́брого, не вмі́ти пово́дитися сере́д люде́й. |
| Околе́сная и Околе́сица –
1) о́б’їздка, обхідна́, об’їзна́ доро́га; 2) нісені́тниця, дурни́ця, околя́си, тереве́ні, банелю́ки. • Нести -ную – верзти́ (плести́) нісені́тницю, дурни́ці, ка-зна-що́, верзти́ таке́, що й ку́пи не держи́ться, тереве́нити, тереве́ні пра́вити, банелю́ки пле́сти́ и т. п. См. Вздор. |
| Отку́да, отко́ль, -ле –
1) відкі́ль, відкіля́, ві́дки, зві́дки, звідкі́ль, звідкіля́, де. • -да-то – (з)відкі́льсь, (з)відкіля́сь, (з)ві́дкись, десь. • Не́откуда, Ниотку́да – нізві́дки. • Не отку́да – не зві́дки, не звідкіля́… • -да бы ни было – хоч-би ві́дки, відкіля́(б) було́. • -да ни возьмись – де не взявсь. • Чорт знает -да – ка(т)-зна́ зві́дки; 2) (с какого времени) відко́ли; (с чего) через що, з чо́го. |
| Писа́ться, написа́ться –
1) писа́тися, написа́тися, (о мног.) понапи́суватися, пописа́тися. [Про це в письмі́ пи́шеться? Ге́тьманом на той час у листа́х писа́вся (Куліш). Село́ Ко́шкове зве́ться, а пи́шеться Буяли́к]; 2) (красками) малюва́тися, намалюва́тися, писа́тися, написа́тися, (о мног.) понамальо́вуватися, понапи́суватися, пописа́тися. [Намалюва́лось ка́-зна-що, а не карти́на]. |
| Плести́ и Плесть –
1) пле́сти́, запліта́ти, снува́ти, (неумело) ко́рзати що. [Дівча́та плету́ть вінки́. Вони́ сную́ть навко́ло ньо́го павути́ння зло́сти і за́мислів злочи́нних (Л. Укр.)]; 2) (плести вздор, болтать) пле́ска́ти, верзти́, базі́кати, торо́чити, тереве́нити, верзі́[я́]кати, варзя́кати, прова́дити, балясува́ти що. [Вона́ сама́ до́бре не розумі́є, що пле́ще. Не верзи́ ка́-зна-чого. Він і не слу́хає, а вона́ йому́ торо́чить. Варзя́кали вони́ таку́ дурни́цю. Чо́рт-зна що прова́диш]. • -сти́ ерунду – пле́сти, що сли́на на язи́к наве́рне, тереве́ні гну́ти, баляндра́си точи́ти. • Лапти плесть – (переносно) ґав лови́ти. • Плетё́ный – пле́тений. • -тё́ная стена – горо́жена (пле́тена) сті́нка. |
| Повини́ться – призна́тися (до вини́), повини́тися кому́ в чо́му. [Коли́ син повини́ться у всьо́му, ба́тько й поми́лує (Мирн.). Вона́ призна́лась і повини́лась їй (Стор.)]. • Вор -ни́лся – зло́дій призна́вся. • Повиню́сь-ка я ему – попро́шу-но я в йо́го проба́чення, перепро́шу-но я його́, повиню́сь-но я йому́. |
| Подава́ть, пода́ть – подава́ти, пода́ти, дава́ти, да́ти кому́ що; (кушанье) (по)дава́ти, (по)да́ти, видава́ти, ви́дати, ста́вити, поста́вити кому́ що. [Пода́в ми́лостиню. Хто ра́но встає́, тому́ бог дає́. Вона́ ви́дала пана́м вече́рю (Коцюб.). Поста́вили їм смета́ни]. • Пода́й (ка), пода́йте (ка) сюда – пода́й (лише́нь), пода́йте (лише́нь) сюди́, ке, ке́те сюди́. • -ва́ть обед – дава́ти обі́дати. • -да́ть кушанье на стол – пода́ти (поста́вити) стра́ву на стіл. • -да́й сюда лодку – дава́й сюди́ човна́. • -да́ть голос – о(б)зива́тися, обізва́тися (до ко́го), да́тися чу́ти. • -да́ть голос за кого-л. – подава́ти, пода́ти го́лос на (за) ко́го, голосува́ти на (за) ко́го, віддава́ти, відда́ти го́лос кому́. • -да́ть мысль – пода́ти ду́мку. • -да́ть весть о себе – (по)да́ти (з)ві́стку про се́бе. • -да́ть жалобу на кого – подава́ти, пода́ти ска́ргу на ко́го, приска́ржувати, приска́ржити кого́, жалі́тися, пожалі́тися на ко́го. [Пода́в у суд ска́ргу на ньо́го. Приска́ржив мене́ за рабу́нок (Франко)]. • -ва́ть ко взысканию – заклада́ти, заложи́ти по́зов кому́. • -ва́ть прошение о чём – подава́ти проха́ння про що (за що). • -дать надежду – (по)дава́ти, (по)да́ти наді́ю кому́ на що, роби́ти, зроби́ти наді́ю кому́ на що. [І ді́тям не ро́бимо наді́ї на кра́щу до́лю (Франко)]. • Он -даё́т большие надежды – він подає́ вели́кі наді́ї. • -ва́ть кому ложные надежды – подава́ти ма́рні наді́ї, наді́ями мани́ти кого́. • -ва́ть руку – (по)дава́ти, (по)да́ти ру́ку кому́, (здороваться за руку) ру́чка́тися, пору́чка́тися, рука́тися, порука́тися з ким. [І ша́пки не зняв, і руки́ не дав. У нас не було́ тіє́ї мо́ди, щоб ру́чка́тися]. • -да́ть кому руку помощи – підложи́ти ру́ку під ко́го́. [Були́ такі́ лю́ди, що й тут підложи́ли-б свої́ ру́ки під вели́кого Кобзаря́ (Куліш)]. • -да́ть помощь, см. Ока́зывать помощь. Рукой -да́ть – ті́льки що не ви́дко, як па́лицею доки́нути. [Чолові́кові додо́му ті́льки що не ви́дко]. • -да́ть совет – (по)дава́ти, (по)да́ти ра́ду, пора́ду кому́ (посоветовать) ра́дити, пора́дити, ра́яти, пора́яти кого́, но кому́ що, нара́яти кому́ що. [Нема́ кому́ пора́доньки да́ти (Шевч.)]. • -да́ть пример – при́від да́ти, призві́д показа́ти кому́. [Як ви дасте́ при́від, то й и́нші зро́блять те са́ме]. • -ва́ть повод, см. По́вод. • -ва́ть о здравии, за упокой – (по)дава́ти, (по)да́ти на ча́сточку за ко́го. • -ва́ть что-л. в какую-л. сторону – посува́ти, посу́нути що в яки́й бік. • По́данный – по́даний. • Обед -дан – обі́д на столі́. |
| Подва́ливать, подвали́ть что к чему, подо что – підко́чувати, підкоти́ти що до чо́го и під що, підсува́ти, підсу́нути що під що, (подворачивать) підверта́ти, підверну́ти, (подсыпать) підсипа́ти, підси́пати, підгорта́ти, підгорну́ти що під що. • Не -вайте дров к забору, поломаете его – не підко́чуйте, не приклада́йте дров до парка́ну (не прива́люйте паркана́ дрова́ми), бо полама́єте. • -вали́-ка под колесо камень – підверни́ лише́нь під ко́лесо ка́мінь. • -ли́ть земли под избу, под забор – підки́дати, підси́пати, підгорну́ти землі́ під ха́ту, під парка́н. • Рыдван -ли́л под крыльцо – ридва́н підкоти́в(ся) (під’ї́хав) під ґа́нок. • И -ли́ло-же ему счастье – та й потала́нило (пофорту́нило)-ж йому́. • Подва́ленный – підко́чений, підсу́нений, підве́рнений, підси́паний, підго́рнений и т. д. -ться – підко́чуватися, підкоти́тися, бу́ти підко́ченим, підсува́тися, підсу́нутися и т. д. |
| Подожда́ть кого, чего – зажда́ти, підо[і]жда́ти, пожда́ти, почека́ти, зачека́ти, наджида́ти, надо[і]жда́ти кого́, чого́ или на ко́го, на що, (повременить) згоди́ти, погоди́ти, перегоди́ти, перечасува́ти. [Почека́й мене́ (на ме́не). Пожди́ (зажди́) до субо́ти. Зажди́-ж мене́ хоч годи́ну. Я ма́ю зачека́ти на ньо́го (Франко). Йди́, а я тут зачека́ю (Коцюб.)]. • -жди́, -жди́те (стой, -йте) – підожди́, підожді́ть и т. д., а также часто: потрива́й, потрива́йте, пострива́й, пострива́йте, стрива́й, стрива́йте, трива́й, трива́йте, чека́й, чека́йте (глаг. потрива́ти, пострива́ти, стрива́ти, в других формах почти не употребл.). [Ох, трива́й, я й забу́ла (Шевч.). Пострива́й-же, мій го́лубе (Шевч.). Чека́й, я щось тобі́ ска́жу!]. • -жди́-ка – потрива́й-но (стрива́й-но и т. д.), потрива́й лиш (лише́нь, бо). Срв. Ждать, Поджида́ть, Ожида́ть, Пережида́ть. |
| Подпира́ть, -ся, подпере́ть, -ся – підпира́ти, -ся, підпе́рти, -ся, (о мног. или во мн. местах) попідпира́ти, -ся чим; бу́ти підпе́ртим. [Підпе́рли две́рі, щоб вона́ не ви́лізла (Рудченко). Іва́сь ліг на́-бік і підпе́р го́лову руко́ю (Мирн.). Іде́ коза́к дібро́вою, шабе́лькою підпира́ється]. • Подопри́-ка воз плечом – підіпри́-но во́за плече́м. • Сидеть подпё́рши́сь локтями – сиді́ти на зло́гах (Черк. п.). • Подпё́ртый – підпе́ртий, (во мн. местах) попідпи́раний. |
| Подпи́хивать, подпиха́ть, подпихну́ть – підпиха́ти, підіпхну́ти, (о мног.) попідпиха́ти що під що. • -хни́-ка плечом – підштовхни́-но плече́м. |
| Поду́ть – (начать дуть) поду́ти (подму́, -дме́ш, -дмемо́, -дмете́, -дму́ть), пові́яти, (слегка) подихну́ти. [Поду́в (подихну́в) холо́дний ві́тер з пі́вночи. Майну́в (Хо) до́вгою бородо́ю і пові́яв від не́ї ти́хий вітре́ць (Коцюб.). Ві́тер подме́, то по́вні хати́ (Ном.)]; (дуть не долго) (о ветре) поду́ти, пові́яти, (о челов.) подму́хати, (дыханием) поху́к[х]ати (напр., в ру́ки, на гаря́че молоко́), (мехами) поди́мати, поду́ти (мі́хом). • Поду́й-ка (мехами) – поди́май-но (мі́хом). • Поду́й-ка в самовар – подму́хай-но в самова́р. Срв. Дуть, Подува́ть. |
| Пойти́ –
1) піти́ куди́, по що́, до чо́го; (направиться, отправиться) пода́тися, побра́тися до чо́го; (тронуться) ру́шити; (пуститься) потягти́. [От і пішли́ вони́ о́дного разу́ влі́тку по яго́ди (Грінч.). Ба́тько до млина́ пода́вся. Побра́вся шля́хом-доро́гою. По́їзд ру́шив. Та й не ї́вши потя́г додо́му]. • -ти́ вместе – піти́ ра́зом, вку́пі. • -ти́ впереди – піти́ попере́ду, пе́ред пове́сти. [Голова́ пові́в пе́ред (Квітка)]. • -ти́ без дороги, наобум – піти́ навманя́, наверле́. • -ти́ напрямик – піти́ навпросте́ць, попростува́ти, попрямува́ти. • -ти́ в театр – піти́ до теа́тру (у теа́тр). • -ти́ в гости – піти́ в го́сті, у гости́ну, у бе́сіду, на посиде́ньки. • -ти́ в село – піти́ на село́, у село́, до села́. • -ти́ за ягодами – піти́ по я́годи. • -ти́ за водой – піти́ по во́ду. • -ти́ (поплыть) по течению воды, реки – піти́ за водо́ю, за течіє́ю. [Як за водо́ю пі́деш – наза́д не ве́рнешся]. • -ти́ на рыбную ловлю – піти́ по ри́бу, на ри́бу. • -ти́ на охоту за зайцами, за волками – піти́ на зайці́в, на вовкі́в. • -ти́ в люди, на люди; между людей – піти́ поміж лю́ди. • -ти́ бродяжить – піти́ в ма́ндри, на по́брідки, помандрува́ти, змандрува́ти. • -ти́ бродить по свету – піти́ світа́ми, у світи́, піти́ в блуд. • -ти́ куда глаза глядят – піти́ світ за́ очі; піти́, де о́чі понесу́ть (Грінч.). • Куда ни -ду – хоч куди́ (де) піду́; куди́ (де) не піду́; де не пове́рну́ся. [Я оди́н тут, як той па́лець, де не поверну́ся (Рудан.)]. • -ди́(те)-ка сюда – ходи́ (ході́ть)-но сюди́; а ходи́ (ході́ть) сюди́. • Пошли́! Пошё́л! (идёмте, иди!) – ході́мо, га́йда́! • -дё́м(те)! – ході́м(о)! • -шё́л вон! – геть іди́! геть(те)! • -шё́л! (отвяжись, не получишь) – дзу́ськи, дзусь, адзу́сь. • -шё́л к чорту – іди́ (геть) к чо́рту! геть к нечи́стому! до ді́дька! • -шё́л! (трогай) – торка́й, руша́й! (езжай быстрее) поганя́й, паня́й. • Пади́, поди́! – а-го́в! з доро́ги! • -ди́-ка, -ди́ ж ты – а диви́. [І ма́ю я ді́ти, і ні́би не ма́ю. А диви́, до ма́тери так і го́рнуться, а до ме́не холо́дні (Крим.)]. • Вот -ди́-ж ты – от ма́єш. • -ди́-ка, вот что делается – бач, що ро́биться. • -ди́ с ним – що з ним поро́биш. • Да -ди́ (вишь) – та ба. [Хоч він собі́ і сирота́, та ба, і отце́вський син не бу́де таки́й бра́вий коза́к (Квітка)]. • Коли на то -шло́ – як на те пішло́ся. • -шло́ к тому – пішло́ся на те, поверну́ло на те. • Это -шло́ к несчастью – це пішло́ся на неща́стя (на біду́, на го́ре, на ли́хо), на біду́ поверну́ло. • -шло́ прахом – пішло́ на (в) ні́вець (на ма́рне, за ві́тром, за водо́ю), пові́трилося, ви́падком ви́пало. [Пові́трилася робо́та (Гліб.). Чужи́м живи́лися, ото́ воно́ нам ви́падком і ви́пало (Кониськ.)]. • -шло́ по-прежнему – пішло́ (повело́ся) по-старо́му (по-да́вньому). • -шло́ наоборот – пішло́ ді́ло на пере́верт. • -шло́ дело в ход – пішла́ робо́та. • Дело -шло́ в лад (хорошо) – спра́ва пішла́ (повела́ся) до́бре, гара́зд, на до́бре. • -шло́ кому в прок – пішло́ в ру́ку (на добро́). [Бага́тство не пішло́ йому́ в ру́ку]. • -шли́ разногласия – пішло́ на не́лад (ро́злад, ро́збрат). • -ти́ за кого – піти́ за ко́го. [Путя́ща ді́вчина за те́бе не пі́де]. • -ти́ по миру – піти́ в же́бри, піти́ з до́вгою руко́ю, на про́шений хліб перейти́. • -ти́ в бега – піти́ на вте́чі, піти́ в світи́, змандрува́ти. • Он -шё́л по другой дороге – вій пішо́в и́ншим шля́хом. • Лёд -шё́л (тронулся) – лід ру́шив; кри́га пішла́ (скре́сла). • Мороз -шё́л у него под кожей – моро́з пішо́в йому́ (у йо́го) по-за шку́рою, моро́зом сипну́ло по-за шку́рою. • Гвоздь вбок -шё́л – цвях убі́к пішо́в (погна́вся). • Птица в отлёт -шла́ – пта́ство у ви́рій потягло́ (полеті́ло). • Дорога -шла́ под гору – дорога пішла з гори. • Река -шла́ на восток – рі́чка пішла́ (поверну́ла, скрути́ла) на схід. • Эхо -шло́ по дубраве (лесу) – луна́ пішла́ га́єм (лі́сом). • Шум -шё́л по дубраве – шум (ше́лест) пішо́в дібро́вою. • -шё́л вгору (возвысился) – пішо́в уго́ру. [Пішли́ на́ші вго́ру]. • -ти́ по чьей дорожке (по чьим следам) – на чию́ сте́жку ступи́ти (спа́сти, попа́сти). [Він ступи́в на ба́тькову сте́жку. От і я на ді́дову сте́жку спа́ла: він учо́ра розби́в ку́хля, а я сього́дні]. • -ти́ разными путями (в разные стороны) – піти́ рі́зно, порізни́тися. [Ой, у по́лі три доро́ги рі́зно]. • -ти́ на уступки – поступи́тися. • -ти́ в пари – заложи́тися. • -ти́ ходуном – заходи́ти хо́дором. [Кущі́ бузку́ захита́лися, затріща́ли, заходи́ли хо́дором, ні́би несподі́вано звели́ між собо́ю лю́ту бі́йку (Васильч.)]. • -ти́ в кого – уда́тися в ко́го, уроди́тися в ко́го. [Чорт її́ зна, в ко́го вона́ й уроди́лась така́ хоро́ша (Тобіл.). І мій ба́тько таки́й ма́вся, і я в йо́го вда́вся]. • -ти в бубны (с бубён) – піти́ дзві́нкою. • -ти́ в поход – піти́ (ру́шити) в похі́д. • -ти́ против кого – піти́ проти ко́го, (вульг.) сторч проти ко́го ста́ти. • -ти́ в бой – у бій піти́; до бо́ю (побо́ю) піти́; до бо́ю ста́ти. • -ти́ жить к чужим людям – піти́ в при́йми (сусі́ди), піти́ в комі́рне. • -ти́ на хлеба – на чужи́й хліб перейти́, піти́ на дармої́жки. • На платье -шло́ много материи – на су́кню пішло́ бага́то мате́рії. • Под воду -ти́ – нирця́ да́ти. • Некоторое время -ти́ – попойти́. [Чима́ло ще тре́ба попойти́, по́ки додо́му ді́йдемо. Як-би до́щик попійшо́в на мою́ капу́сту]. См. Итти́, Ходи́ть; 2) (согласиться) піти́ на що, приста́ти на що, пусти́тися на що. • -ти́ на мир – піти́ на мир (на мирову́), замири́тися. • -ти́ на компромисс – приста́ти на компромі́с, вчини́ти компромі́с (Грінч.). • Не верю, чтоб он на это -шё́л – не ві́рю, щоб він на таке́ пусти́вся; 3) (начать) піти́, поча́ти, узя́ти. • -шё́л врать, хвастать – зача́в (дава́й) бреха́ти, хвали́тися. • И -шё́л бранить – та й узя́в (ну) ла́яти. • Опять -шё́л дурить – знов поча́в коверзува́ти (хи́мороди гони́ти). • -шё́л плясать – пішо́в танцюва́ти. • -шё́л в пляс – пішо́в у тане́ць. • Да и -шли́ (болтать) – та й пішли́. [Та й пішли́: то чия́ торби́на ва́жча, то на скі́льки харчі́в ста́не у котро́ї, то як котра́ з до́му виряджа́лась (Тесл.)]. • -шё́л расспрашивать – пішо́в (ну) розпи́тувати. • Вот трава -дёт рости после дождя – от зі́лля рухне́ рости́ після дощу́. • -шла́ валять, -шла писать – завели́, почали́ вже; 4) (начаться) піти́, поча́тися. • -шли́ у них внутренние усобицы – пішли́ у них домові́ чва́ри (Куліш), (вульг.) і пішла́ у них сва́рка та зма́жка (Неч.-Лев.). • -шла́ дружба – пішло́ товари́ство, на дру́жбу пішло́ся. [Таке́ товари́ство пішло́ між бу́зимком і хлоп’я́м (Мирн.)]. • Дождь -шё́л – дощ пішо́в. • Ему -шёл второй год – йому́ на дру́гий (на дру́гу ве́сну) поверну́ло, йому́ дру́гий поступи́в, йому́ на дру́гий пішло́. • -дё́т беда, растворяй ворота – ли́ха коне́м не об’ї́хати; біда́ сама́ не хо́дить 5) (поступить) піти́. • -ти́ в учителя – піти́ в учителі́, піти́ учителюва́ти. • -ти́ в услужение – піти́ у на́йми. • -ти́ в солдаты – піти́ у москалі́. • -ти́ в войско – піти́ до ві́йська (у ві́йсько); 6) (кому, безлич.) повести́ся, пощасти́ти, поталани́ти, пофорту́нити кому́. |
| Поколдова́ть – почарува́ти, почаклува́ти, поворожи́ти, похи́мородити. См. Колдова́ть. Поколду́й-ка тут – от і поворожи́-но тут. |
| Попро́бовать –
1) (сделать что-н.) спро́бувати, попро́бувати, (по)спита́ти(ся), (гал.) стрі́бувати (зроби́ти що-не́будь), узя́ти на спи́ток що. [Хло́пцеві ду́же сі подо́бало, як кова́ль зелі́зо кує́, та й ка́же: «Та́ту, а ну й я стрі́бую» (Гн.)]. • -вал было бежать, да не удалось, поймали – спро́бував був (поспита́вся був) утекти́, та не пощасти́ло, пійма́ли; Срв. Про́бовать, Попыта́ться; 2) покуштува́ти, скуштува́ти, поспита́ти чого́. • -буйте-ка этого вина, пирога – ось покушту́йте (скушту́йте, поспита́йте) цього́ вина́, пирога́; срв. Про́бовать. |
| Поскоре́е – скорі́ше, шви́дше, мерщі́й, хутчі́й, бо́рше, скоре́нько, метчі́й. • Приходи -ре́е – прихо́дь мерщі́й, скорі́ше, шви́дше. • А ну-ка, кто -ре́е – а ну́ лиш(ень) хто шви́дше. • Бежим -ре́е – біжі́м мерщі́й, хутчі́й. |
| Потро́гивать, потро́гать – торка́ти, поторка́ти, торкну́ти кого́, що, торка́тися, поторка́тися, торкну́тися до ко́го, до чо́го. [Ста́рець поторка́в стру́ни (Загір.)]. • -гай-ка (пощупай) сам – пола́пай-но (пома́цай-но) сам. • Потро́ганный – пото́рканий. |
| Пропуска́ть и Пропуща́ть, пропусти́ть –
1) кого, что куда – пропуска́ти, пропусти́ти, пуска́ти, пусти́ти кого́, що куди́, через що, (через что) перепуска́ти, перепусти́ти кого́ через що (напр., через кордо́н), (давать дорогу) пропуска́ти, пропусти́ти кого́, пропуска́ти, пропусти́ти доро́гу кому́, пуска́ти, пусти́ти доро́гу кому́. [Нас пропусти́ли в ха́ту (Сл. Ум.). Патру́лі ніко́го не пропуска́ли (не пуска́ли) в мі́сто (М. Грінч.). «Ось до вас прийшли́», ка́же йо́му молоди́ця, пуска́ючи мене́ у две́рі (М. Вовч.). Хтів був їх (кни́ги) ви́писати з Пари́жу, а цензу́ра не пуска́є (Крим.). Нас перепусти́ли через кордо́н. Ой вороги́, вороги́, пропусті́те доро́ги (Чуб.)]. • -ти́те-ка меня – пропусті́ть-но мене́, пусті́ть-но мене́. • -ти́те! – пропусті́ть! пусті́ть доро́гу! перепусті́ть доро́гу! • Здесь не -ка́ют – тут (сюдо́ю) не пуска́ють (не пропуска́ють). • Часовой -ти́л в ворота – вартови́й пусти́в у бра́му. • Нас -ти́ли через заставу – нас перепусти́ли (пропусти́ли) через заста́ву. • Цензура не -ка́ет – цензу́ра не пуска́є. • -ка́ть, -ти́ть куда воду, пар, воздух – пуска́ти, пусти́ти куди́ во́ду, па́ру, пові́тря. • -ка́ть, -ти́ть поезда́ через что – перепуска́ти, перепусти́ти поїзди́ через що. [За до́бу через Ки́їв перепу́щено сто поїзді́в (М. Гр.)]. • -ка́ть, -ти́ть кого проехать, пройти мимо кого, чего, мимо себя – пуска́ти, пусти́ти кого́ прої́хати, пройти́ повз ко́го, повз се́бе, да́ти помину́ти кого́, себе́. [Пусти́в усі́х прої́хати повз йо́го, а тоді́ пої́хав слідо́м за ни́ми (М. Грінч.)]; 2) кого, что (миновать) – мина́ти, мину́ти, о(б)мина́ти, о(б)мину́ти (обминува́ти) кого́, що, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти кого́, що. [Як горі́лку п’ють, то мене́ мина́ють, а як б’ють, то від ме́не почина́ють (Номис). Помине́те дві ха́ти, а тре́тя на́ша (Звин.). Пока́зуючи дра́ми за-для наро́днього теа́тру, я зо́всім обмину́в о́перу (Грінч.). Промина́ємо пе́ршу причи́ну (Грінч.). Ввесь мак облама́в, ті́льки одну́ да ма́ківку да й обминува́в (Чуб.)]. • Меня -ти́ли в списке – мене́ промину́ли в реє́стрі (в спи́ску); 3) кого, что (проворонить) – пропуска́ти, пропусти́ти, перепуска́ти, перепусти́ти, упуска́ти, упусти́ти, проґа́влювати, проґа́вити кого́, що. [Хло́пець напру́жує слу́хи, боячи́сь пропусти́ти яки́й зрадли́вий звук (Коцюб.). Ща́стя, бра́тіку, хвили́ночка одна́: на́че хма́рка по-над на́ми промина́; не впусти́! (Крим.)]. • Не -ти́ почтальона – не пропусти́ (не проґа́в) листоно́шу. • -ти́ть очередь, поезд – пропусти́ти, перепусти́ти че́ргу, по́їзд; 4) что (опускать при чтении, письме, разговоре, шитье и т. п.) – мина́ти, мину́ти, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, пропуска́ти, пропусти́ти що; (срв. Опуска́ть). [Та чита́йте, од сло́ва до сло́ва, не мина́йте ані ти́тла, ніже́ ті́ї ко́ми (Шевч.). Сьо́го не чита́й – мина́й (Сл. Гр.). Ти не все розказа́ла, де́що помину́ла (Звин.). Перепи́сувач промину́в два рядки́ (М. Грінч.). Промину́ла кві́точку наши́ти, – ось заве́рнусь та наши́ю (Черніг.)]; 5) что (упускать: время, пору, срок, случай и т. д.) – пропуска́ти, пропусти́ти, перепуска́ти, перепусти́ти, упуска́ти, упусти́ти, промина́ти, промину́ти що (час, по́ру, те́рмін (строк), наго́ду); (срв. Упуска́ть). • -ти́ть время – упусти́ти, пропусти́ти, перепусти́ти час. • -ка́ть, -ти́ть время мешкая и т. п. – зга́яти, уга́яти, прога́яти, провакува́ти час, [Не дооремо́ сього́дні, бо пі́в-дня зга́яли, по́ки плуг поладна́ли (Харк.). А вга́єш півгоди́ни, він і ти з ним і всі поги́нуть (Куліш). А бери́ лиш ці́на та бу́демо молоти́ти, а то й день так проваку́ємо (Грінч. II)]. • -ти́ть не использовав – пусти́ти ма́рно що, пусти́ти, не ви́користавши що. [Цю наго́ду му́симо ви́користати, не смі́ємо її́ пусти́ти ма́рно (Єфр.)]. • -сти́ть удобный случай – промину́ти, упусти́ти до́бру наго́ду, слу́шний ви́падок. • -ка́ть лекции, заседания и т. п. – промина́ти, омина́ти, пропуска́ти, перепуска́ти, сов. промину́ти, обмину́ти, пропусти́ти, перепусти́ти ле́кції, засі́дання і т. ин. [Обрі́кся одпо́стувати оди́н ти́ждень тепе́речки та не омина́ти жа́дної слу́жби бо́жої (Крим.)]. • -ка́ть, -сти́ть мимо ушей – слу́хати через верх, прослу́хувати, прослу́хати, пуска́ти повз (проз) ву́ха (у́ші). [Як ба́тько сказа́в: «не ва́жся за йо́го йти», – то я слу́хала його́ через верх (Г. Барв.). Бої́ться, щоб ні жо́дного слове́чка не прослу́хати, що йому́ бу́де Левко́ розка́зувати (Квітка)]. • -ка́ть, -сти́ть мимо глаз что – пуска́ти, пусти́ти повз о́чі що. • -ка́ть нити основы сквозь ниченки – заво́дити осно́ву у ри́тки, у шо́хти (Вас.); 6) что через (в) что (процеживать) – перепуска́ти, перепусти́ти що через (на) що, проці́джувати, проціди́ти що через що. [Перепусти́ти во́ду на фільтро́вий папі́р (М. Грінч.). Від то́го тво́ри його́ ті́льки ви́грають, як проду́кти вели́кого худо́жнього тала́нту, через широ́ке людське́ се́рце перепу́щені (Єфр.)]. • -сти́ть бульон через сито – перепусти́ти бульйо́н через (на) си́то; 7) что (сквозь себя: свет, лучи, воду) – пропуска́ти, пропусти́ти, перепуска́ти, перепусти́ти що (сві́тло (світ), промі́ння, во́ду). [Вода́ і скло до́бре пропуска́ють крізь се́бе світ (Ком.)]. • Бумага -ка́ет чернила – папі́р пропуска́є чорни́ло; 8) (хмельное в горло) хили́ти, вихиля́ти, ви́хилити, ціди́ти, ви́цідити, (быстро) хильну́ти, смикну́ти; срв. Выпива́ть 2. [Перехили́в ча́рку й ціди́в горі́лку пово́лі (Коцюб.). Ще по о́дній ви́хилили (Звин.). Що-дня ква́рту вихиля́є (Звин.). Смикне́мо по ча́рці (Харк.)]. • -тить по одной, по рюмочке – ви́хилити по о́дній, по ча́рочці; 9) -сти́ть (слух, молву) – пусти́ти чу́тку, чутки́, (о молве, позорящей кого) пусти́ти погові́р, (не)сла́ву про (за) ко́го, на ко́го. Пропу́щенный – 1) пропу́щений, пу́щений куди́, (через что) перепу́щений куди́, через що; 2) проми́нутий, обми́нутий, поми́нутий; 3) (провороненный) пропу́щений, упу́щений, перепу́щений, проґа́влений; 4) (опущенный) проми́нутий, поми́нутий, пропу́щений; 5) (упущенный) пропу́щений, перепу́щений, упу́щений, проми́нутий; зга́яний, уга́яний, прога́яний, провако́ваний (час). • -ный мимо ушей – прослу́ханий, пу́щений повз (проз) ву́ха; 6) перепу́щений через (на) що; 7) пропу́щений, перепу́щений (світ (сві́тло), про́мінь); 8) ви́хилений. |
| Пры́тче –
1) (сравн. ст. от Пры́тко) пру́дше, прудкі́ш, шви́дше, швидчі́й, мерщі́й, хутчі́й, пру́дшенько, шви́дшенько. [Він пру́дкіш за ме́не бі́гає]. • Беги-ка -тче – біжи́-но шви́дше; 2) (ср. ст. от Пры́ткий) прудкі́ший, шви́дший, шпаркі́ший, прудкі́шенький, шви́дшенький за ко́го, від ко́го. • -тче зайца не будешь – прудкі́ший за за́йця не бу́деш. |
| Пуска́й и Пусть, нар. – хай, неха́й, (зап.) най. [Хай їй лиха́ годи́на! (Рудч.). Ой не спиня́йте у ставу́ води́, неха́й вона́ ри́не! Ой не піду́ я за п’яни́ченьку, неха́й він ізги́не (Пісня). Хто во́лі ще не відцура́всь, неха́й іде до бо́ю (Л. Укр.). Хто не вмі́є моли́тися, най іде́ на мо́ре учи́тися (Номис)]. • Пусть он придёт – хай (неха́й, най) він при́йде. • Пусть делает, что хочет – хай (неха́й, най) ро́бить, що хо́че. • Пусть будет по вашему – хай (неха́й, най) бу́де по ва́шому, (шутливо) хай (неха́й, най) ва́ше зве́рху бу́де, неха́й бу́де з гре́чки мак! • Вы этого хотите? пусть будет так – ви цьо́го хо́чете? хай (най) бу́де так. • Мои родители, -скай будут здоровы, приедут ко мне – мої́ батьки́, неха́й (хай, най) здоро́ві бу́дить, бода́й здоро́ві були́, коби́ здоро́ві (бу́ли), приї́дуть до ме́не. • Ну пусть будет и так – чи так, то й так. • Пусть-ка – неха́й-но, неха́й-лиш, неха́й лише́нь. [Неха́й-но спро́бує сам сюди́ прийти́!]. • Пусть его сердится – хай собі́ се́рдиться; 2) (всё равно, маловажно) дарма́, дарма бери́. [Та́ту! лі́зе чорт у ха́ту! – Дарма́, аби́ не моска́ль (Номис). Уже-ж хоч і сиро́вате про́со – дарма бери́, – а повезе́м зодра́ть (Борз.)]. • Может быть, это и не ваше, да пусть, берите! – мо́же це й не ва́ше, та дарма́, – бері́ть! |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Коллаборационист, коллаборационистка, коллаборант, коллаборантка – (франц.) колаборант, колаборантка, колабораціоніст, колабораціоністка, (предатель) зрадник, зрадниця, запроданець, запроданка. [Тепер мені байдуже, як мене називатимуть: націоналістом, чи шпигуном, чи зрадником. Я знаю своє і надто катастрофічне духовне існування мого народу, щоб можна було сидіти, склавши руки. І не можна звужувати проблеми — питанням репресій чи мук в’язнів. Є питання народу — і маштаб цього питання, звужувати який — гріх (В.Стус). Якщо панівна група трактує колонізованих як нижчу расу («быки», «кугуты», «жлобы», «хохлы», «колхоз» і подібне), то поневолені під цим дискурсивним (а часом і поліцейським) тиском переймають погляд колонізаторів і бачать себе саме такими — неповноцінними, недорозвиненими та, природно, намагаються дистанціюватися від власної упослідженої групи та приєднатися до панівної. Вони імітують її мову та звичаї, а щоб стати в цій групі ще більше «своїми», демонструють особливо погорду до свого минулого — до малоосвічених колгоспних «хохлів», і особливу ненависть до «хохлів» освічених, котрі, попри освіту, не піддалися асиміляції. Ці для колаборантів — найгірші, бо ж утверджують альтернативну, достойнішу модель поведінки — активного чи, принаймні, пасивного спротиву колонізаторам, і тим загострюють у колаборантів комплекс неповноцінності, подразнюють не зовсім чисте сумління як у самих зрадників, так і в їхніх нащадків. Звідси — несамовита ненависть до «свидомитов», «бандер», «мазепинцов» та інших «щирых», котрі самою своєю присутністю підважують комфортну «нормальність» колаборантської поведінки (М.Рябчук). — Це ти винен у цьому, що сталось, Ігоре, — шипіла крізь сльози Маргарита. — Я? А хто так нагло одружився з першим-ліпшим волоцюгою? — Що? По-перше, він не волоцюга, а впевнений у собі чоловік, забезпечений до того ж. — Кар’єрист, шкурник, підлабузник, а тепер ще й зрадник-колаборант. Таких ми будемо вішати на рязанських бєрьозах! — По-друге, він не перший-ліпший, він просив моєї руки три роки. — Імпотент, — з надією в голосі процідив я. — По-третє, — не реаґувала на мої репліки Маргарита, — п’ять років я чесно чекала на вашу підлу ясновельможність! Але ти обрав свободу! Тепер втішайся! (В.Кожелянко). З опозиційних рядів до провладної більшості рекрутувалися на всіх рівнях рад сотні й сотні колаборантів. І, як часто трапляється зі зрадниками й перекинчиками, вони, щоб заслужити довіру нового хазяїна, перетворюються на ще вірніших сторожових псів, аніж ті, хто був із владою від самого початку (Ю.Винничук). ― Я не був дисидентом, я не міг, бо я… слабкий, ― каже мені Іван Овксентійович, коли я передаю Йому вітання від Євгена Сверстюка, який також Його любить і поважає, ― але я схиляюся перед тими, хто пішов за свої переконання у тюрми, хто не зламався… І у цьому якомусь по-дитячому щирому і водночас мужньому по-чоловічому зізнанні більше правди і честі, ніж у заявах багатьох колишніх спритнячків-парторгів, конформістів-колаборантів, які тепер, одягнувши вишиті сорочки хочуть бути подібними до Стуса… як тоді до Дзержинського, майже переконали себе, що «були потрібні українському народові тут», бо ж «не всі могли сісти». Перевертням не вірю. Вони і тепер при владі. І це найбільша слабкість мого народу (І.Павлюк)].  |
| Компания –
1) (от лат.) компа́нія, (фамил.) кумпа́нія, гурт (-ту), (общество) товари́ство, (союз) спі́лка, (застольная) бе́сіда (бе́седа), (группа) грома́дка, (множество) ла́ва; 2) (ассоциация, трудовое или торговое общество) компа́нія, (никогда не кумпа́нія), товари́ство, спі́лка: • быть, состоять в компании с кем – спілкува́ти, бу́ти в компа́нії (в спі́лці) з ким, трима́ти спі́лку з ким; • в компании с кем (разг.) – у компанії (у товаристві, у гурті, при гурті, в спі́лці, спі́льно, до спі́лки) з ким; • водить компанию с кем – водитися з ким; приятелювати (компанувати) з ким; бути, бувати у хлібосолі з ким; спілку тримати з ким; (устар.) води́тися хлі́бом, заходи́ти з ким; • в своей компании сидеть – своїм товариством (своїм гуртом, своєю компанією) сидіти; • вступать, входить в компанию – заво́дити спі́лку; уступати, приставати, приступа́ти до спілки; • держаться компании с кем – триматися чийого товариства (гурту, компанії); тримати спілку з ким, триматися купи з ким; • достойная компания – товари́ство че́сне, (иронич.) кумпа́ні́я че́сна; • дружная компания – лю́бе (дру́жнє) товари́ство, дру́жня компа́нія, (братва) бра́тва; • дурная компания – пога́не товари́ство; • за компанию, для компании с кем (разг.) – за компанію з ким, за гурто́м з ким, заради товариства (задля дружби) з ким; • иметь компанию с кем – бути в товаристві (у компанії) з ким; • компанией – гурто́м, у гу́рті́, ла́вою; • не компания кто кому – не товариш (не товаришка) хто кому; не компанія хто кому; у хлібосолі не бути кому з ким: (фамил.) свиней не пас хто з ким; • основывать, учреждать компанию – засновувати компанію; заклада́ти спі́лку; • пожалуйте в компанию – про́симо до гу́рту, до компа́нії, до ку́пи; • принять, взять кого в компанию – узяти до товариства (до гурту, до компанії) кого; • присоединиться к компании – пристати (приєднатися, прилучитися) до товариства (до компанії, до гурту); • расстроить, нарушить компанию – розбити компанію; • сделать, составить компанию кому, разделить с кем компанию – приєдна́тися до гу́рту з ким; потоваришува́ти кому́; • спасибо за компанию – спаси́бі за товари́ство, за компа́нію; • удалая компания – гоп-компа́нія; • тёплая компания – товариство дружне (приятельське, сердечне, тепле); компанія дружна (приятельська, сердечна, тепла); • Торговый дом: Заблоцкий и К° – торгове́льний дім: Забло́цький і С-ка (і Т-во, і К°); • холостая компания – парубо́цька (діво́цька) компа́нія; • честная компания – шано́вне товари́ство; • я ему (он мне) не компания – я йому (він мені) не товариш; я йому (він мені) не компанія; мені́ з ним у хлібосо́лі не бу́ти; (раздраж.) ми з ним свине́й не па́сли. [За кумпа́нію і ци́ган пові́сився (Номис). Облиши́вши пи́сар кни́гу, сіда́є до гу́рту (Грінченко). Свого́ сму́тку не міг Лаго́вський позбу́тися й у товари́стві Шмі́дтів (А.Кримський). За столо́м сиді́ла бе́седа: брат Охрі́м із жі́нкою, сват Мано́йло, кум Тере́шко (Грінченко). Чолові́к та жі́нка, то одна́ спі́лка (Номис). В те́мну ніч ми зібра́лися грома́дкою йти (Л. Українка). Колядува́ти хо́димо ла́вою (АС). Мій батько так казав: З панами добре жить. Водиться з ними хай тобі Господь поможе; Із ними можна їсти й пить, А цілувать їх — крий нас Боже (Є.Гребінка). Гринько з Іваном компанували (Сл. Гр.). На́віть іти́ в гурті́ ле́гше з спі́вом (Єфремов) Він тепер такий багатир, що ніколи й у хлібосолі з нами не буває (Сл. Гр.). Не трима́й з пана́ми спі́лки (Сл. Гр.). Тре́ба всім ку́пи трима́тися (А.Кримський). — Мамо, а що таке невдалий жарт? — Це, синку, коли тато до твого народження говорить, що керує компанією, а після твого народження виявляється, що це компанія алкоголіків!] |
| Лицо –
1) (физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску); 2) обли́ччя, о́браз (-зу); 3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на; 4) (грам.) осо́ба; 5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня; 6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); 7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред; 8) (поличное) лице́; 9) (быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно: • апеллирующее лицо – особа, що апелює; • а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш; • Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би; • большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар; • быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; • важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́; • вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач; • видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба; • видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови; • в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого; • в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́; • вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць; • в поте лица (книжн.) – у поті чола; • все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил); • все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?); • встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч; • вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким; • выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́); • главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня); • говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч; • действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа); • доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця; • должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець); • духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну; • здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́); • знакомое лицо – знайоме обличчя (лице); • знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба; • изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця); • исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу; • к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому; • контактное лицо – контактна особа; • красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́); • лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́; • лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́; • лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти; • лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим; • лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го; • лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́; • лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік; • лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем); • лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха); • лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла; • лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві; • на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано); • на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає); • невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто; • не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися); • ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу; • обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го; • она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй; • открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́); • от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх; • от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого; • от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння; • от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́; • официальное лицо – офіційна особа; • первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба; • перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту; • перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́; • перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці; • перемениться в лице – змінитися на виду; • подбирать под лицо́ что – личкува́ти що; • подставное лицо́ – підставна́ осо́ба; • показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти; • по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри; • по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було; • по лицу́ земли – по світа́х; • полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар; • по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …; • постороннее лицо – стороння особа, чужа людина; • посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено; • по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало; • потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися; • правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі; • представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу; • сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба; • сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди); • светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид; • с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.); • служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям); • смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті; • смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́; • сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́; • спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі; • ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого; • стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому; • товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють; • торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе; • три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці; • убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид; • ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду); • ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти; • умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид; • физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба; • человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду; • это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті; • это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на? [Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Найбільше люблю я його оповідання про молоді роки, коли він на вуличних перехрестях продавав мазі та ліки проти кашлю, жив око в око з простим людом, а з долею навкулачки бився за свій останній шеляг (Н.Дубровська, перекл. О.Генрі). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт]. |
| Послушать –
1) послухати; 2) (послушаться) послухати, послухатися: • вот послушай – ось послухай, слухай сюди, послухай-но; • послушай, ври, да знай же меру – брехати бреши, та не забріхуйся; • послушай-ка! – слухай-бо!, послухай-но!, слухай-но!; • послушайте, что я вам скажу – послухайте (слухайте), що я вам скажу́; слухайте сюди. [Такеньки, було, вмовляє її. Одного разу хотів він її розважити та й каже: — Годі тобі, голубко, клопотатись. Ось послухай лишень, що я тобі скажу: я вже кума пригласив (М.Вовчок). Ось послу́хай мене́ дурно́ї, то, мо́же, чи не порозумні́шаєш (Б.Грінченко). —Романе, слухай сюди! Коха тебе Хведоска, нехай іде! А що мати варняка, то я того і вухом не веду!.. (М.Кропивницький). — Отже, слухай сюди: Бурлака на тім боці, на весіллі, то він неминуче буде йти цією вулицею назад (І.Карпенко-Карий). — Ось слухай сюди! Ото була собі така жінка, що ніколи доброго слова не сказала чоловікові (І.Нечуй-Левицький). А ти, Бавмерте, слухай сюди, що я тобі скажу. Коли старі люди починають белькотати, як малі діти, то чорт з радощів аж на голові ходить (Л.Українка). — А знаєш, Рино, жінка по-вкраїнському «дружиною» зветься? — Ну? — І знаєш, «дружина» — це краще, як «жінка» або «супруга», бо «жінка» — то означає «рождающая», «супруга» ж по-вкраїнському — «пара волів», а «дружина»… Ось послухай; рекомендую — моя дружина, або: моя ти дружинонько (М.Куліш). — Ану, послухай, — казав хлопець, розгортаючи пакунок паперів. Борис послухав і ухвалював (В.Підмогильний). Прокіп зітхнув і, намотавши батога на руку, щоб не згубить, обернувся до Олеся: — Ось послухай, дурнику, що я тобі скажу. Слухай і на вус мотай. Тут, на землі, не бити не можна. Тут не ти, так тебе одрепають ще й плакать не дадуть (Г.Тютюнник). Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить. Бляшаний звук води, веселих крапель кроки. Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить, і раптом озирнусь, а це вже роки й роки! (Л.Костенко). Послухай вересня — і він повість у миготливо-золотій задумі: те, що в веснянім виснилося шумі, іще й подосі жде на благовість (В.Стус). — Слухай сюди: їдьмо разом на склад! (В.Барка). Повірте, не ваша нездатність тому причиною, а лінивство надмірне та оспалість думки. Хочете пересвідчитись у правдивості моїх слів, то слухайте сюди: усі ті ваші труднощі я розмаю, як оком змигнути, миттю зараджу всім нестачам, що, як ви кажете, бентежать вас і знесмілюють до оголошення друком історії вашого преславного Дон Кіхота, світила і зерцала всього мандрованого лицарства (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Хотів послухати голос своєї совісті, але не знав на якому каналі]. |
| Смотреть – 1) дивитися, глядіти, придивлятися, зосереджувати увагу, спостерігати; 2) розцінювати (розглядати) що, вважати; 3) (присматривать за кем) гляді́ти, догляда́ти, пильнува́ти: • вдоволь насмотреться – напасти очі, удосталь надивитися; • косо смотреть – кривим оком поглядати; • он смотрит на это как на нарушение закона – він вважає це порушенням (за порушення) закону, він дивиться на це як на порушення закону; • на это нечего смотреть – на це нема чого вважати; • не смотря в сторону – не дивлячись вбік; • не смотря на… – не дивлячись на…; • сердито смотреть на кого, на что – сердито дивитися на кого, на що; (фиг.) бісом дивитися на кого, на що; дивитися, як чорт на попа; • смотреть букой – вовком дивиться; • смотреть в оба – взяти очі в руки; пильнувати; бути на осторозі; матися на обережності; • смотреть на кого-что как на что – вважати кого-що ким-чим (яким, за кого-що, за якого); дивитися на кого-що як на що; • смотреть за кем, за чем – доглядати кого, що; • смотреть оторопело – оторопіло (виторопнем) дивитися; • смотреть растерянно – поглядати збентежено; дивитись спантеличено; • смотреть резко – прикро дивитись, поглядати; • смотри – гляди-но; • смотрите-ка – диви пак; дивись лишень; • смотрит, как на диковинку – дивиться, як на чудасію; дивиться, як на білу ворону; • смотря где, когда, кого, кому – як де, як коли, як кого, як кому; • смотря какой человек – як яка людина; як до людини; (про чоловіка ще) як який чоловік; як до чоловіка; • смотря по – як до; вважаючи на; з огляду на; • смотря по обстоятельствам – як до обставин; вважаючи (зважаючи) на обставини; залежно від обставин, з огляду на обставини; • смотря по чему – залежно від чого, зважаючи на що, з огляду на що; • того и смотри – так і сподівайся (так і жди); так і стережися; залежно від обставин. [Але якось, вернувшись пізно додому, схвильований і збуджений, мусив собі признатись, що ходить дивитись на жінок. Він розумів тепер, що тільки на них спинялись його очі, на сміючих обличчях їхніх, на звабливих ногах і теплих убраннях, що ховали тіло, яке до болю відчував; що тільки на них дивився він з жагучим захватом, немов кожна мала окрему, тільки їй властиву таємницю, окремий, для нього ніби виплеканий сад кохання та пристрасті, і з кожної віяло на нього сласним випаром її жіночого єства, що п’янив його і підносив (В.Підмогильний). Можновладці, певна річ, узяли очі в руки й посилили охорону (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Стола поставили тут же надворі, коло воріт, і господар приніс Дон Кіхотові порцію тріски; риба була зле вимочена і ще гірше зготована, а хліб до неї чорніший і цвіліший за рицареву збрую. Ото була сміхота дивитись, як він вечеряє! На голові йому шолом, забороло підняте, а до рота сам рукою не дістане - мусив хтось інший їжу в рота класти (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Якщо дивишся на світ прищурившись, легше приховати сльози (С.Є.Лєц)]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| -КА ще -бо [подожди́те-ка пожді́ть-бо]. |
| НУ́-КА ще ну ж бо, ану́-но; ну́-ка + дієслово, а + дієслово-но [ну́-ка сними́ руба́шку! а зніми́-но соро́чку!]. |
| СЛУ́ШАТЬ (уважно) зазира́ти в рот, лови́ти ко́жне сло́во, оберта́тися на слух, /розрізняючи море звуків/ розслуха́ти, (діло в суді) розгляда́ти, заслу́хувати, (лекції) відві́дувати; слушать кра́ем у́ха ще слу́хати че́рез верх, пуска́ти повз ву́ха; в одне́ ву́хо впуска́ти, у дру́ге випуска́ти; слушать рази́ня рот зазира́ти в рот, розві́шувати ву́ха; слушай внима́тельно живомовн. слу́хай сюди́; ПОСЛУ́ШАТЬ, послу́шай, ври, да знай же ме́ру бреха́ть бреши́, та не забрі́хуйся; слушай-ка слу́хай сюди́; |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Ка, част. – но. Скажи-ка – скажи́ но. |
| Ерундить –
1) (делать глупости) роби́ти ка́-зна-що; 2) (говорить вздор) верзти́, -зу́, -зе́ш, плести́, -ту́, -те́ш. |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник)
| А – а; але; (межд.) – а; га; (выраж. нетерп., досады) – а; от; ет: а не то – а то; коли ж ні, то; а ни-ни – аніже; ані-ні; а ну-ка – ось ну; ану-бо; а по сему – а тому; а через те; а то ведь и… – а то й…; а именно – а саме; а впрочем – а втім; а проте. А почему же – чому ні; а чом же. А почему нет – а чом не так. А как же – аякже; атож. |
| Давать – давати. Дай-ка, дайте-ка – дай лиш, лишень; дайте лиш, лишень. Давай, давайте (ну-ка) – ну; нум; нумо; давай; давайте. Давать отступное – одчіпного давати. Давать в обрез – видавцем давати. Дать себя обмануть – датися на підмову. Дать знать – повідомити, сповістити кого; дати, подати звістку кому; оповістити кого. Дать всем – обдати (всіх). Дать себя знать, помнить, почувствовать – даватися знати кому; даватися взнаки, втямки; увірятися; упікатися кому. Давать взамен чего – давати замість чого; підставляти чим. Давать на подержание – позичати на деякий час. Давать письменное обязательство – давати писане зобов’язання. Давать понять – давати на розум, на здогад кому; давати в догади кому. Дать маху, промах – схибити; (шутл.) – шпака вбити. Ни дать, ни взять (такой) – достоту (такий); точнісінько (такий). Дать нахлобучку – прочуханку дати. |
| Смотреть – дивитися; глядіти. Смотреть за кем, за чем – доглядати кого, що. Косо смотреть – кривим оком поглядати. Смотреть резко – прикро дивитись, поглядати. Смотреть растерянно – поглядати збентежено; дивитись спантеличено. Смотреть букой – вовком дивиться. Смотреть в оба – взяти очі в руки; пильнувати; бути на осторозі; матися на обережності. Вдоволь насмотреться – напасти очі. Смотря по – як до; вважаючи на; з огляду на. Смотрите-ка – диви пак; дивись лишень. Смотри – гляди-но. На это нечего смотреть – на це нема чого вважати. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)
| Подушка – по́душка; • п. (в телеге на оси под кузовом) – оплі́н (-ле́ну); • п. (непосредств. на оси) – наса́д (-ду); • п. (на перед. оси) – коло́ворот (-ту); • п. (подшипника) – пі́дкладень (-дня); • п. буферная – п. відпружнико́вий; • п. воздушная – по́душка повітряна́; • п. для сидения – п. сідалко́ва; • п. опорная – п-нь опо́рний; • п. осная верхняя – наса́д (-ду); • п. о. нижняя – по́душка; • п. подвижная – п. рухо́мий; • п. поддерживающая – п. підтримни́й; • п. пружинная – п-ка пружи́нна; • п. рамная – підварца́бник (-ка); • п. скользящая – пі́дкладень ковзни́й; • п. стрелочная – п. ви́личий. |
| Предохранитель, электр. – запобі́жник (-ка́); • п. (щиток предохранительный) – захисни́к (-ка́); • п. водоструйный – запобі́жник водоструми́нний; • п. выдвижной – з. висувни́й; • п. грозовой – з. блискави́чний; • п. колосяной (в сноповяз.) – захисни́к колосяни́й; • п. контрольный – запобі́жник контро́льний; • п. патронный – з. патро́нний; • п. плавкий – з. топки́й; • п. пластинчатый – з. платівча́стий; • п. пробочный – з. затичко́вий; • п-лем снабдить – з-ка поста́вити. |
| Рубильник, электр. – вимика́ч (-ча́) мечико́вий, ме́чик (-ка); • р. двухполюсный – м. двополюсо́вий; • р. трехполюсный – м. триполюсо́вий; • р. центробежный – м. відосередко́вий; • р. врубить – м-ка увімкну́ти; • р. вырубать – м-ка ви́мкнути. |
| Чекан(ка) – карбни́к (-ка́). |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Ка
• (А)ну-ка, (а)нуте-ка – (а)ну лиш(ень); (а)ну-бо; (а)нум(о). [Анумо знову віршувать. Шевченко. Пріся: і справді, сестри, — нум варити пиво. Кочерга.] • А поворотиська – а повернись лишень; а повернись-но (іноді бо). • Дай-ка, дайте-ка (разг.) – дай лиш(ень), дайте лиш(ень); дай-но, дайте-но; дай-бо, дайте-бо; ке лиш(ень), кете лиш(ень). [А ке лиш, дівко, вогню люльку запалити, підходячи до печі, промовив Грицько. Мирний. Кете лиш кресало Та тютюну, щоб, знаєте, Дома не журились. Шевченко.] • Иди-ка, идите-ка сюда! – ходи (іди), ходіть (ідіть) лиш(ень) сюди!; ходи-но (іди-но), ходіть-но (ідіть-но) сюди!; іди-бо (ходи-бо), ідіть-бо (хо-діть-бо) сюди! • На-ка, нате-ка вот! – ось на, ось нате!; на-бо, нате-бо!; на, нате лиш(ень)!; нате-но!; візьми, візьміть! • Полетим-ка – полетімо ((по)линьмо). [Линьмо, линьмо в гори. Українка.] • Споём-ка песенку – заспіваймо пісеньки (пісеньку); ну-мо пісеньки співати. |
| Давать
• Давай бог ноги – хода (ходу) в ноги; шуги; зник. [А по добридню та й шуги — бувайте здорові, шукайте вітра. Вовчок.] • Давать, дать в долг – боргувати, поборгувати, вірити, навіряти, повірити; (про товар) давати, дати набір (на борг). • Давать, дать взаймы – позичити, позичати; у позику (позичково) давати, дати. • Давать, дать волю кому – давати, дати волю (попуск) кому; попускати, попустити кому; розв’язати світ кому. • Давать, дать волю рукам (разг.) – давати, дати волю рукам; удаватися, удатися до сили (до насильства). • Давать, дать дорогу кому – давати, дати дорогу кому; звертати, звернути [з дороги] кому; уступатися, уступитися з дороги кому. • Давать, дать завтрак, обед… – давати, дати сніданок, обід…; справляти, справити (споряджати, спорядити, ставити, поставити) сніданок, обід… • Давать, дать знать о себе – давати, дати знати про себе; давати, (по)дати звістку про себе; (докон.) об’явитися. • Давать, дать маху, промаху (перен. разг.) – давати, дати маху (хиби); хибити, схибити, змилити; помилятися, помилитися на чому; (іноді) осковзнутися; (образн. розм.) шпака вбити; (зниж.) хука дати. • Давать, дать место – давати, дати місце кому; уступатися, уступитися кому. • Давать, дать нагоняй (разг.) – нагінку (прочухана, прочуханки) давати, дати кому; наганяти, нагнати холоду кому; вимовляти, вимовити кому; струнчити, наструнчити кого; (образн. давн.) переганяти, перегнати на гречку (через росу) кого. • Давать, дать начало (книжн.) – класти, покласти (робити, зробити) початок чому, чого; давати, дати початок (почин) чому; (зрідка) складати, скласти (закласти, заложите) початок чого; зачинати, започинати що. • Давать, дать ногам волю – давати, дати ногам волю; кидатися, кинутися (пускатися, пуститися, ударятися, ударитися, іноді узяти) бігти; кидатися, кинутися навтіки (навтікачі). • Давать, дать отпор кому – давати, дати відсіч кому; опір ставити, стати проти кого; опиратися, опертися кому; давати, дати кому відкоша. • Давать, дать очную ставку – зводити, звести на очі (віч-на-віч) кого з ким. • Давать, дать повод для чего – давати, дати привід (приключку, зачіпку) до чого; спричинятися, спричинитися до чого. • Давать, дать показание (о свидетелях) – давати, дати (складати, скласти) свідчення, свідкувати, свідчити, посвідчити; бути за свідка; (про звинуваченого) давати, дати зізнання; зізнатися. • Давать, дать понять кому – давати, дати на здогад (на розум) кому; давати, дати зрозуміти кому. • Давать, дать пощёчину (разг. вульг.) – давати, дати в лице; давати, дати ляпаса (ляща, поличника). • Давать, дать себе в чём отчёт – усвідомлювати, усвідомити собі що; бути свідомим чого; здавати, здати собі справу (звідомлення) з чого, про що. • Давать, дать слово кому – давати, дати (надавати, надати) слово кому. • Давать, дать телеграмму – (по)давати, (по)дати телеграму; (розм.) бити (ударити) телеграму. • Давать, дать ход делу – давати, дати хід справі; зрушити справу. • Давши слово — держись, а не давши — крепись – мовивши слово, треба дотримати (додержати) його (треба бути паном його). Пр. Давши слово — держись, а не давши — кріпись. Пр. Лучче не обіцяти, як слова не держати. Пр. Сказано — зв’язано. Пр. Сказано — що написано. Пр. Не роби з губи халяви. Пр. • Дай(-ка), дайте(-ка) – дай лишень (лиш), дайте лишень (лиш); дай-но, дайте-но; (зниж.) ке лиш, кете лиш. [Кете лиш кресало. Шевченко.] • Даст Бог день, даст Бог и пищу – дасть Бог день — дасть і пожиток. Пр. Дав Бог роток, дасть і шматок. Пр. Хто дав зуби — дасть і хліб до губи. Пр. • Дать в замену – дати на заміну (навзамін, натомість); (іноді) підставити. • Дать в зубы, по затылку, подзатыльник, по загривку, по шее – дати в зуби (загилити по зубах) кому; дати потиличника; дати (загилити) по потилиці; (образн.) нагодувати потиличниками; спотикача дати. • Дать делу другой оборот – повернути справу інакше. • Дать ещё при жизни – ще за життя (давн. за живота) дати; (образн.) теплою ще рукою дати. • Дать знать о ком, о чём – дати знати про кого, про що; дати, подати звістку про кого, про що; оповістити про кого, про що. • Дать какую-либо малость, малую толику – дати якусь дещицю (зрідка трощицю); перекинути щось кому. • Дать клятву – дати присягу (клятву); (за)присягтися (поклястися, заклястися). • Дать на слово – на віру дати; повірити [на слово]. • Дать по уху, в ухо кому – заїхати в вухо кому. • Дать разговору иной оборот – повернути (звернути) розмову на інше. • Дать сдачи – дати здачі (решту); (перен.) відплатити кому. • Дать себе труд (книжн.) – завдати собі праці (роботи). • Дать себя знать, помнить, почувствовать – датися знати кому; датися (дати себе) узнаки (утямки, у пам’ятку); увіритися; упектися; дошкулити (допекти) кому; дати пам’яткового кому. • Дать себя подговорить, обмануть – датися на підмову; дати себе підмовити (одурити). • Дать тумака (разг.) – стусана (штовхана, штурхана) дати. • Дать тягу, стрекача, стречка – дати тягу; дременути (чкурнути); п’ятами накивати; драп(о)нути (дати дропака, дріпака); дмухнути (дати дмухача); дати (дмухнути) драла; (діал.) [дати] лиги. • Дать указания – дати вказівки; (іноді) дати навід. • Не давать, не дать в обиду кого – не давати, не дати скривдити кого. • Ни дать, ни взять – (прикм.) Викапаний (достотний, нестеменний, лок. нестеменнісінький); (присл.) достоту (точнісінько, нестеменно, лок. нестеменнісінько) [такий, як]. • Ровно ничего не дал – нічогісінько не дав; і на нігтик не дав (не покинув). • Я тебе дам! – я тобі дам!; ось я тобі! |
| Лицо
• А посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі: чи правду ти кажеш. • Быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця, не до лиця кому; личити, не личити (іноді лицювати, не лицювати) кому; приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому; пасувати, не пасувати кому, до кого; (іноді) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому. [Тобі тото не лицює. Сл. Гр. Згорда мовив побратим на теє: «Не подоба лицарю втікати!» Українка. Дивися, ненько, чи хорошенько, Чи хорошенько і подібненько. Сл. Гр.] • Вверх лицом – догори обличчям (лицем); горілиць. • В лице кого – в особі (в образі) кого; (про двох чи багатьох) в особах (в образі) кого. • В лицо знать кого – у лице (в обличчя, в образ) знати (пам’ятати) кого. • Вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу); долілиць. • В поте лица (книжн.) – у поті чола. • Все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі; (іноді зниж.) усі на один штиб ((к)шталт, копил). • Должностное лицо – службова (урядова) особа; службовець (урядовець). • Изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися (про багатьох помінитися) на обличчі (на лиці, на виду, рідше з лиця). • Исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі; зійти з світу. • Лицом к деревне, лицом к производству – лицем до села, лицем до виробництва. • Лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (іноді око в око) з ким, з чим; лицем до лиця з ким, з чим; лицем (лице) у лице з ким, з чим. • Лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі); не вдався вродою (лицем). • Лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя, з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, тільки про красу людини на вроду, іноді образом, у образі) гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха)… • На лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано). • На нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів); він [сам] на себе не схожий (зробився, став); (іноді) на ньому свого образу нема(є). [На жодному (з дітей) не було свого образу; всі білі аж зелені. Свидницький.] • Невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи; (іноді) байдуже хто; хоч би хто. • Не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого; відстояти честь свою; гідно (з честю) триматися; не завдавати собі ганьби (сорому); не осоромитися; не скомпрометувати себе; (іноді розм.) і на слизькому не посковзнутися. • Ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей; ні спереду, ні ззаду нема складу. • От лица кого – від кого; від імені (від імення) чийого, кого. • Перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого; перед чиїм лицем; перед очима кого; перед чиїми очима. • Перед лицом опасности – у небезпеці; при небезпеці. • Показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку; заличкувати товар (крам); показати товар лицем. • По лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було. • Постороннее лицо – стороння особа; чужа людина. • С лица воду не пить – з краси не пити роси. Пр. Краси у вінку не носити. Пр. Краси на тарілці не крають. Пр. Байдужа врода, аби була робота. Пр. Краси на стіл не подаси. Пр. Красою ситий не будеш. Пр. Не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна. Пр. • Смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті. • Ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (іноді очі-на-очі) кого. • Стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого; стерти з [лиця] землі кого; (образн.) не дати рясту топтати кому. |
| Любезный
• Будьте [так] любезны!; будь любезен! – будьте [такі] ласкаві!; будь ласка (ласкав)?; зробіть (зроби) ласку; якщо (коли) ваша (твоя) ласка; коли ласка; спасибі вам (тобі). • Любезный читатель! – ласкавий читачу (читальнику)!; читачу (читальнику) ласкавий! • Он был очень любезен со мной – він до мене був дуже (вельми) ласкавий (привітний, ґречний). • Послушай-ка, любезный! – слухайте-но, чоловіче добрий (земляче)! • Скажи-ка, любезный! – скажіть-но (скажіть-бо), чоловіче, молодице (молодичко), дівчино! • Эй ты, любезный – гей, добрий чоловіче!; агов, земляче! |
| Поди
• Вот поди ж ты – от маєш; от бач. • Да поди – та ба. • На-поди (разг.) – на тобі. • Поди-ка вот, что делается – от бачиш (он бач), що робиться. • Поди, какое дело! – ба(ч), яке діло! • Поди с ним (разг.) – що з ним поробиш (удієш, подієш). |
| Подождать
• Подожди-ка! – стривай ((по)тривай) лишень!; стривай ((по)тривай) лиш!; стривай-но ((по)тривай-но, (по)чекай-но, зажди-но)!; стривай-бо! |
| Пойти
• Дорога пошла в гору – дорога пішла на гору. • Дорога пошла под гору (с горы) – дорога пішла з гори (вниз). • Ему (ей…) пошёл двадцатый год – йому (їй…) двадцятий пішов; йому (їй…) на двадцятий пішло; йому (їй…) на двадцятий (на двадцяту весну) повернуло. • И пошёл бранить, врать… (разг.) – та й узяв (та й ну, та й зачав, та й давай) лаяти, брехати… • И пошла писать губерния (разг.) – Див. губерния. • И пошла потеха (разг.) – Див. потеха. • Коли на то пошло (разг.) – як на те пішлося. • Куда ни пойду – хоч куди піду; куди (де) не піду; де не повернуся. • Он далеко пойдет – він далеко сягне (піде); (зниж. розм.) він багато чого доскочить. • Поди, поди! – агов!; з дороги! • Поди-ка, поди ж ты – а диви (ти диви). • Поди(те)-ка сюда – ходи (ходіть) лишень сюди; ходи-но (ходіть-но) сюди. • Пойти бродить по свету – піти світами (у світи); піти бродити (блукати) у світ (по світу). • Пойти бродяжить – у мандри вдатися (податися); піти у мандри (в забрід, на побрідки); помандрувати. • Пойти в кого – удатися (уродитися) в кого. • Пойти в люди, па люди, меж людей – піти (по)між люди (у люди). • Пойти замуж за кого – (те саме, що) Выходить, выйти, идти, пойти замуж за кого. Див. замуж. • Пойти за хлебом, за водой, за ягодами, за книгами… – піти по хліб, по воду, по ягоди, по книжки… [По хліб ішла дитина… Тичина.] • Пойти на охоту за зайцами, за волками… – піти (полювати) на зайців, на вовків… • Пойти на рыбную ловлю, на рыбалку – піти рибалити (на риболовлю); (іноді) піти по рибу. • Пойти по линии наименьшего сопротивления – Див. линия. • Пойти, рассыпаться, разлететься прахом (перен.) – Див. прах. • Пойти разными путями (в разные стороны) – піти різно (урізнобіч); порізнитися. • Пошёл вон! (разг.) – йди геть!; геть іди!; [ось] геть! • Пошёл к несчастью – пішлося на нещастя (на біду, на горе, на лихо, на пропасть); на біду повернуло. • Пошёл кричать – почав (узяв) кричати. • Пошли!; пошел! (идёмте!; иди!) (разг.) – (ну) ходім(о)!; гайда! • Пошло к тому – пішлося на те; повернуло на те. • Пошло по-прежнему – пішлося по-старому (по-давньому). • Сюда пошёл, туда пошёл – сюди тень, туди тень; сюди ник, туди ник. [Сюди тень, туди тень, — і проминув увесь день. Сл. Гр.] |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Ади́ (гал.) – смотри! Аді́т – смотрите! Аді́т-но – смотрите-ка! |
| Ану́, межд. – ну-ка! |
| Бі́гати –
1) бегать; 2) (о коровах) случаться. • Бі́гати на ко́взнях – кататься на коньках. • Бі́гай! – побеги-ка! |
| Га́йда, га́йди, межд. – марш, вперед, ну-ка. |
| Дава́ти, да́ти, дам, даси́, дасть, дамо́, дасте́, даду́ть – давать, дать, подавать, подать, вручать, вручить. • Дава́ти ви́давцем – давать в обрез. • Дава́ти за живота́ – давать при жизни (еще). Дава́ти зна́ти – дать знать, известить; дать понять, надоумить. Дава́ти, да́ти ві́ри, ві́ру – верить, поверить. • Дава́ти ганьбу́ – хулить, опорачивать. • Дава́ти на добри́день – здороваться. • Дава́ти дога́ну – осуждать. • Да́ти ду́ба – умереть, окачуриться. • Дава́ти ка́ру – наказывать. • Дава́ти на ро́зум – надоумливать. Дава́ти, да́ти ра́ди, пора́ди – давать, дать совет, наставление. • Дава́ти звіт – отчитываться. Дава́ти зго́ду – из’являть согласие. • Дава́ти дропака́, дьо́ру – удирать. • Дава́ти на во́лю – предоставлять на усмотрение. • Дава́ти озна́ку – обнаруживать, проявлять. • Дава́ти (святи́й) спо́кій – оставлять в покое. • Дава́ти чоло́м – кланяться. • Дава́ти ду́ху, духопе́лків, прочуха́нки – отдуть, отколотить. • Да́ти пам’ятко́вого – прописать на память, отдуть. • Да́ймо – положим, допустим. • Да́й-но – дай-ка. • Дай-лиш – дай только. • Дай-лише́нь – дай-ка. |
| Диви́тися – смотреть, глядеть. • Диви́, диви́сь – смотри. • Диви́сь-но – смотри-ка. • А диви́ – ну, смотри. |
| Ка’ – 1) см. Каза́ти;
2) сокращ. от кат. • Ка-зна-що́ – чорт знает что, дрянь, чепуха. • Таке́ ка-зна-що́ гово́рить – такую чепуху говорит. • Казна-яки́й робітни́к – плохой работник. |
| Ке, мн. ке́те – подай, подайте. • Ке-лише́нь, ке́те-лиш – подай-ка, подайте-ка. |
| Ко – (при повел. накл.) ка. • Ходи́-ко, дай-ко – иди-ка, дай-ка. |
| Лиш, нар. –
1) лишь, только, всего, лишь; 2) ка. • А ну-лиш – а ну-ка. |
| Лише́, нар. –
1) ка, же; 2) только, лишь, но. |
| Лише́нь, сз. –
1) ка, же. • Піді́ть лише́нь уми́йтесь! – пойдите-ка умойтесь! 2) только. |
| Но, сз. –
1) только, лишь; 1) же, ка, только [Гляди́-но! Слу́хай-но!]; 3) см. Але́. |
| Нум, ну́мо – (ко многим) ну-ка, давайте. |
| О, межд. –
1) о. • О, мій дру́же – о, друг мой! 2) вот. • О, ба́чиш, не послу́хався – ну, вот видишь, и не послушал. 3) эво, эвона, вот-те-на, на-ка. • О, і дя́дько ї́дуть – на-ка, глядите, дядя тоже едет. |
| Ось, нар. – вот здесь. • Аж ось – а) вот где; б) вдруг. • Ось-де, ось-дечки, ось-о́сь-де – вот где. • Ось-та́к – вот так, вот таким образом. • Ось-що – вот что. • Ось-ну – а ну ка! Ось-ось, Ось-ось-о – вот тут (вот). Ось-як – вот как. |
| Спі́лка – компания, союз, товарищество. • Трима́ти спі́лку – вести компанию. • N. і С-ка – N. и К°. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
| насі́нник, ка; -ники, -ків |
| позича́льник, ка; -ники, -ків |
| Сла́вік, -в ка, -кові (чеське прізв.) |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Австрия́к (и австріяк), -ка, австрия́ка, -ки, м. Австріецъ. Ото австрияка живе. — Де ж він тут узявся? — Зайшов відкілясь. Славяносерб. у. |
| Ану́! меж. Ну-ка; ну-лишь, попробуй! Ану лиш, годі тобі лежати! Ану вдарь! Ану ще слово скажи, то так і вилетиш із хати! Харьк. Ану-ну! Попробуй только! |
| Ба! меж. какъ сокращ.: бач.
1) Вишь, видишь, смотри-ка. Ба́ який! Морд. Он ба де він ходе, а тут його шукають! Харьк. Чи ти ба, яка моторна, — вже й зробила. 2) Вотъ, а вотъ. Став дохтором і пішов угору. Ба вже його й до панів стали прикликати, ба вже він і кочом став їздити, ба вже й сам став паном. Шейк. Б. П. II. 67. 3) Употребляется чаще въ концѣ рѣчи въ формѣ: та ба! що ба! Пішов би, та ба! Пошелъ-бы, такъ вотъ видишь! (Предполагается, что есть какое-то препятствіе). І не снуєшся, як і оставсь сам собі на світі: хоть і з людьми, і проміж людей, та ба! усе тобі не такі приятелі, яких поховав. Кв. І. 1. Тяжко серденьку, як здума, та ба! не сховався. Шевч. Череваниха й боялась, щоб лукавий не підкусив паливод (запорожців) на яку пакость. Аж ось стали наздоганять своїх. Запорожці бачать тогді, що ба! да й зникли з очей. К. ЧР. 96. 4) Въ началѣ отрицательнаго отвѣта служить усиленіемъ въ значеніи: да, да нѣтъ, вотъ-же. Знаєш це? — Ба ні! Питається у хлопчика: «Що, титаря вбили»? — Ба ні, дядьку: батько казав, що його спалили. Шевч. 175. Питається його: «А що, нічого не вилазило»? А він каже: Ба ні! лізла гадюка. Рудч. Ск. І. 146. А не зробиш цього! — Ба зроблю! 5) Какъ союзъ, употребляется въ значеченіи: даже, мало того, да и. Родився на Підгір’ї, ба і ріс в Підгір’ї. Федьк. Поез. І. 31. 6) Тим бо й ба! Въ томъ то и дѣло! Він хтів би коняку купить, та тим бо й ба! — грошей нема. 7) Ба-ле, ба-ле-ба! (изъ ба але). Смотри-ка! вотъ удивительная вещь! Bx. Лем. 389. |
| Бали́к, (-ка́?), м. Балыкъ. МУЕ. I. 48. (Добруджа). |
| Вепро́к, [ка? веприка?], м. Ум. отъ ве́пер. Гн. І. 129. |
| Гев, нар. Тутъ, здѣсь, сюда. Дві душечки гев пустіте. Гол. І. 234. Подь гев, по ле-гев! Иди сюда, иди ка сюда! Вх. Зн. 51. Вх. Лем. 425. |
| Де́йко, меж. Ну-ка, дай-ка. Г. Арт. (О. 1861. III. 94). Знай неборак ганя то в той, то в сей куток, то зазирне в курник, то дейко до свинок! Гул. Арт. (О 1861. III. 94). Ну, дейко до його швиденько! Гул.-Арт. (О. 1861. ІІІ. 111). |
| Ди, сокр. диви. А ди-но. Смотри-ка. А ди-но, який пес побіг. Каменец. у. См. Дивитися. |
| Диви́тися, -влю́ся, -вишся, гл. Смотрѣть, глядѣть. Треба якось у очі дивитися. Ном. № 3177. Дивиться, як кошеня в каганець. Ном. № 9242. Тепер і хата її дивиться якось сторч. Хата. 103. Диви́-но. Смотри-ка. Диви-но, вже сонце сідає. Ном. стр. 289, № 10057. |
| Єрети́чий, -а, -е. Еретическій. Бранное слово. Єретичий син, єретича дочка. Чуб. V. 1052. Єретичі черкеси. О. 1861. XI. Кух. 9. |
| Заво́зити, -жу, -зиш, сов. в. завезти́, -зу́, -зе́ш, гл.
1) Завозить, завезти куда нибудь далеко. Чоловіче мій, дружино моя! завіз ти мене, де роду нема, де роду нема, та все чужина. Мет. 246. Він не хотів його убивать, да завіз його в ліс. Рудч. Ск. І. 25. Почали дорікати Колумбові, що завіз їх ка-зна куди. Ком. І. 54. 2) Привозить, привезти. Степом їду, — степ широкий, дорога смутненька, — завези мене, сивий коню, де моя миленька. Чуб. V. 241. 3) Ввозить, ввезти во внутрь чего-либо. Завези воза в возівню. 4) Доставлять, доставить, завозить, завезти что по пути. Із Одеси преславної завезли чуму. Шевч. 535. |
| Захоті́тися, -хочеться, гл. безл. = Захтітися. Сидів, сидів, аж спати зохотілося. Ка Др. 207. |
| Захропти́, -плю, -пиш, гл. Захрапѣть. Захропла на всю хату. Ка II. 122. |
| Зіхо́дити, -джу, -диш, сов. в. зійти, -йду́, -деш, гл.
1) Сходить, сойти, нисходить, низойти. Зійди з хреста, утіш мене єдину. Чуб. III. 17. Захотілось води напиться, — от вун і зійшов униз. Рудч. Ск. II. 107. Дрібен дощик зійде. Чуб. V. 144. Зійшов голос із небес вв. М. І. 11. 2) Уходить, уйти. Після обід ми з Катрею зараз зійшли з хати. МВ. II. 111. Піде на тік, щоб з очей зійти. Св. Л. 158. Як же мені зійти з сього села? Г. Барв. 394. У чужу землю десь зійшли (запорожці). Мнж. 133. 3) Расходоваться, израсходоваться, выйти. Зійшов увесь хліб, уся страва. Черк. у. 4) Попадать, попасть, выйти. А щоб ти на добрий путь не зійшов! Ном. № 3693. 5) О водѣ: спадать, спасть. Вода зійшла, колеса стали. Гліб. 6) Всходить, взойти. Рада б зірка зійти, — чорна хмара наступає. Мет. 81. Зійди на могилу та не тужи дуже. Мет. 92. Ой зійду ж я, зійду на гору крутую. Мет. 59. Зійде твоя пшениченька густо. Мет. 28. 7) — на чий ро́зум. Поступать какъ кто. Я на твій розум не зійду. НВолын. у. Зійшов на дитячий розум. НВолын. у. 8) — на що. Обратиться во что. І ми колись були добрі, а ось же довелось зійти на ледащо. МВ. І. 71. Тепер який багатир, а питиме горілку — зійде на ка-зна-що. НВолын. у. |
| Ка’.
1) См. Казати. 2) Сокращ. изъ кат въ выраженіи ка’зна употребляющемся также и въ полной формѣ. См. Кат. Ка’-зна-що. Чортъ знаетъ что, дрянь; чепуха. Казав парубок — дівка нічого, а вийшло ка’-зна-що. Ном. № 7557. Употребляется иногда какъ существительное: Таке ка-зна-що́ говорить. Такую чепуху говорить. Прийде ка’-зна-що, ка’-зна-звідки, та й грукотить, як воріт не розламає. К. ЧР. 5. Ка’-зна-яки́й робітник. Плохой работникъ. Ка’-зна-куди́. Чортъ знаетъ куда. Ка’-зна-чого́, Ка’-зна-на́що. Чортъ знаетъ зачѣмъ. Ка’-зна-звідки. Чортъ знаетъ откуда и т. д. |
| Кльок, (ка́?), м. Сьогодня врочище ярмарку ( = послѣдній день), сьогодня ж йому буде й кльок. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. |
| Ко. Неотдѣлимая частица, употребляющаяся при повелит. наклоненіи, подобная русскому ка. Ходи-ко, дай-ко! Вх. Зн. 26. |
| Лише́нь, сз. Ка, же. Куди вам! підіть лишень вмийтесь! Ном. № 5477. Тривай лишень, Миколу звалиш! Ном. № 5565. Геть лишень до ката! Ном. № 5120. Стривай лишень! Чи чуєш? щось плаче за ворітьми. Шевч. 101. |
| Моло́ти, мелю́, -леш, гл.
1) Молоть. Ой на горі, на Самборі крутий камінь меле. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи. Ном. № 6057. 2) Молоть, болтать, нести вздоръ. Ка-зна що меле, аби не мовчати. Таке меле, що і купи не держиться. Чуб. І. 248. 3) Моло́ти хвосто́м. Махать хвостомъ. Кабан закопався в землю да й хвостиком меле. Рудч. Ск. І. 22. |
| Но, сз.
1) Только, лишь. Чи всім людям таке горе, чи но мені молоденькій? Грин. III. 248. Так і на всьому, шо но ідол робив. Драг. 15. Гляди ж, прийди, а но тільки не прийдеш, то буду на тебе гніватись. Грин. III. 502. 2) Же, ка. Гляди-но! Слухай-но! 3) = Але. (Рѣдко употребляется и только нѣкоторыми писателями). 4) межд. = Ньо. |
| Перва́к, м.
1) — ка́. Первенецъ. Каменец. у. Казав Микита-первак — не буде так. Звенигор. у. 2) — ка́. Первый рой вилетівшій изъ улья во время роенія. 3) — ку́. О наливкѣ, квасѣ перваго настоя. Дулівочка-первак така смашна була. Гліб. Первак грушевий квас. Котл. Ен. IV. 16. 4) — ку́. Деготь перваго выдѣленія. Нехай піде на діхтярню — у бору дьоготь робили — та нехай Грицько дасть дьохтю первачку, — самого чистого. Грин. І. 33. Ум. Первачо́к. |
| Розню́хувати, -хую, -єш, сов. в. розню́кати, -хаю, -єш, гл.
1) Разнюхивать, разнюхать. 2) Разгадывать, разгадать, узнавать, узнать. Як я його рознюхав, так він, бачу, ка-зна який чоловік. Полт. г. |
| Росп’яття́, -тя́, с.
1) Распятіе (дѣйствіе). Повели його на росп’яття. Єв. Мт. XXVII. 31. 2) Распятіе (образъ распятаго Христа ка картинѣ или крестѣ). У церкві стояло росп’яття угорі. Черниг. г. |
| Царігра́дський, -а, -е.
1) Константинопольскій. 2) — ка лоза́. Раст. Elaeagnus hortensis L. ЗЮЗО. I. 121. |
| Ва́нічко, -ка, Вань, -ня, Ванько́, ка́, Ва́ньо, -ня, Ваню́сьо, -ся, Ваню́шко, -ка, м. Ум. отъ Іван. |
| Ви́тька, -ки, Витъко́, ка́, Ви́тя, ті, м. Ум. отъ Виктір. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського)
| Ґу́ля, -лі, ж. *2) = Каба́к, ка. Хот. Нік. |
| Дава́ти, даю́, дає́ш, сов. в. да́ти, дам, даси́, дасть, дамо́, дасте́, даду́ть, гл. 1)—зна́ти. *б) Давать, дать понять. Кидаючи зором на паничів, давав дідові знати, що йому не вільно нічого казати. Черемш. «Верх.». *—зго́ду. Изьявлять, изьявить согласие. Сл. Нік. *—звіт. Отчитываться, отчитаться. Сл. Нік. *—видавце́м. Давать в обрез, скупо.
3) *Дай-но. Дай-ка. Сл. Нік. *Дай-лиш. Дай только. Сл. Нік. 7) *—хльо́ру. Задать взбучку. Котл. *—тьху́. Поколотить. Тут дають і добрим тьху. Котл. |
| *Ки́рик, -ка, м. Драч(ка), плотнич.— ресмус; чертильник (стол.). Сл. Дубр. |
| Копи́л, -ла́, м. 1) *На свій копи́л перероби́ти. Переделать на свой лад.
3) *Бранно: Копилю́к, ка́. Черемш. Верх. |
| Набіра́ти, сов. в. набра́ти, гл.
3) *Получать, получить (хорошенько). Вже аж тепер набере поганий турок по штанях. Борд. *7) Набра́ти в го́лову. Выпить, быть п’яным. Набрав у голову та й виробляє ка-зна що. С. Пальчик Звен. у. Ефр. |
| Нум, ну́мо, ну́мте (мн.), межд. ...давайте, *ну-ка. |
Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак)
| адвокате́са, адвокате́с; ч. адвока́т юристка, яка захищає обвинувачених або веде справу в суді, а також консультує з правових питань. [Оперативний працівник КДБ відзначав, що «Соколовський» вважав, що йому немає необхідності знайомитися з матеріалами справи – «і так усе ясно», достатньо, що зі справою знайомиться адвокатеса. (Україна молода, 2019). Адвокатеса Ірина Лисничка, вислухавши історію ромських жінок, надала консультацію з цього приводу та підготувала заяву до суду про встановлення юридичного факту. (Голос Карпат, 25.03.2016). Тетяна Кравчук, адвокатеса депутата, вважає – конфлікт мав особисте, а не політичне підґрунтя. (Громадське радіо, 24.03.2016). Скандальна київська адвокатеса Світлана Цибуліна. (ICTV, Надзвичайні новини, 06.02.2016). Адвокатеса Благодійного фонду «Розвиток» Ірина Лисничка пояснює: «Так, відповідно до законодавства, у разі досягнення дитиною шістнадцяти років державна реєстрація її народження може проводитися за її особистою заявою <…>» (Правозахисний фонд «Розвиток», 18.11.2015). Сьогодні вранці зупинилося серце відомої адвокатеси Хмельницького – Клари Маргулян. (Сайт міста Хмельницького, 0382.ua, 29.07.2015). За посаду судді Євросуду адвокатеса боролася не вперше. (День, 2010). Одна молода наша адвокатеса мала нагоду розмовляти частенько з ним по щирості. (Олександр Семененко «Харків, Харків…», 1977). – Двоюрідна бабуся – адвокатеса. (Едуард Ростовцев «”Привид” не може втекти», пер. Микола Сидоренко, 1972).] див.: адвока́тка, захисни́ця, оборо́нниця Рекомендації З-поміж варіантних назв адвока́тка, адвокате́са перевагу варто віддати першому слову. Оскільки суфікс -к(а) засвідчує статистично більшу словотворчу продуктивність, то є бажанішим від суфікса -ес(а). Своєю чергою суфікс -ес(а), як запозичений із французької, надає словам стилістичного забарвлення, тому його вживання виправдано лише в окремих словах: поете́са, бароне́са, дияконе́са та ін. |
| арбітри́ня, арбітри́нь; ч. арбі́тр 1. посередниця, суддя, до якої звертаються, щоб розв’язати спори, що не підлягають судовому розглядові. [Луїза Баррінгтон, арбітриня, медіаторка, педагогиня, активістка (Канада), вважає, що наразі цінність експертів є високою і добре мати хорошого експерта на борту, якщо в арбітра немає рішення. (pravo.ua, 10.09.2021). Анна Вирозумська, д. ю. н., завідувачка кафедри європейського конституційного права Лодзького університету, <…> арбітриня із національного списку Постійної палати третейського суду. (vn.court.gov.ua, 29.01.2021).] 2. суддя у спортивних змаганнях. [Арбітриня Александра Кларк стала першою жінкою-суддею, яка обслужила чоловічий матч юніорської Канадської хокейної ліги. (Суспільне, 05.10.2021). Катерина Монзуль стане однією з першою арбітринь в історії, яка працюватиме на матчах відбору до ЧС-2022 року. (footballhub.com.ua, 26.03.2021). У матчі чемпіонату Росії серед жінок «Росіянка» – «Зірка-2005» (2:2) головна арбітриня Марина Примак, яка поставила в цій грі п’ять пенальті, була відсторонена від обслуговування матчів до винесення рішення експертно-суддівської комісії РФС. (Все про професію футбольного арбітра, 15.07.2016).] // головна́ арбітри́ня – суддя, яка стежить за грою, перебуваючи на полі. [Катерина Монзуль – головна арбітриня фінального матчу Кубка України 2021! (womensfootball.com.ua, 02.06.2021).] див.: арбі́терка, суддя́ |
| бібліографи́ня, бібліографи́нь; ч. бібліо́граф фахівчиня з бібліографії. [Березюк Ніна Михайлівна – українська бібліотекознавиця, бібліографиня, дослідниця, педагог. (uk.freejournal.org, 05.09.2021). Підготувала бібліографиня І кат. Олена Артюхова. (lib.knau.kharkov.ua, 06.07.2021). Бібліографиня: складає плани та звіти інформаційно-бібліографічної роботи; формує абетковий та систематичний каталоги, розставляє картки нових надходжень <…>. (bati.nubip.edu.ua, 22.04.2020). Провідна бібліографиня Ірина Баканова показує «Крамничку братів Візлі»: «Ми будемо з дітьми намагатися творити ідеальну магію». (Суспільне, 31.01.2020).] див.: бібліо́графка, книгозна́виця Рекомендації З-поміж варіантних назв бібліо́графка, бібліографи́ня перевагу варто віддати першому слову. Насамперед з огляду на статистично більшу продуктивність суфікса –к(а). Крім того, суфікс –к(а) дає змогу уникнути такого графічного збігу з графи́ня, який хоч і не критичний, але небажаний (етимологічно бібліо́граф походить від грец. biblion – книжка і grapho – пишу, а граф – від нім. Graf). Відповідно, фемінітиви від цих слів утворюємо за допомогою різних суфіксів: бібліо́графка (як і лексико́графка, фото́графка), але графи́ня. |
| генерале́са, генерале́с; ч. генера́л та, хто має генеральське звання і належить до вищого командного складу армії. [В Афганістані є жінка-генералка, чи генералеса, чи генералиця. Звати її Хатуль Мохамадзай. (Нове військо, ФБ).] див.: генера́лка, генера́лиця  Рекомендації З-поміж варіантних назв генера́лка, генера́лиця, генерале́са перевагу варто віддати першому слову. Оскільки суфікс -к(а) засвідчує статистично більшу словотворчу продуктивність, то є бажанішим від суфікса -иц(я), а тим паче – від суфікса -ес(а). Своєю чергою суфікс -ес(а), як запозичений із французької, надає словам стилістичного забарвлення, тому його вживання виправдано лише в окремих словах: поете́са, бароне́са, дияконе́са та ін. |
| географи́ня, географи́нь; ч. гео́граф фахівчиня з географії. [Зоня Бейбер. Американська географиня, яка, крім суттєвого внеску в географію та викладацтво, зробила також неабиякий внесок в боротьбу за права жінок. (femwork.org, 05.10.2020). Вона пригадує, що учні були вельми здивовані, коли виявилося, що їхня географиня знає відомих відеоблогерів <…>. (Радіо Свобода, 09.01.2018). Олена Степанівна (1892 – 1963) – українська стрільчиня <…>. Після війни – історикиня й географиня. (Повага, 02.11.2016).] див.: геогра́фічка, гео́графка Рекомендації З-поміж варіантних назв гео́графка, географи́ня перевагу варто віддати першому слову. По-перше, з огляду на більшу словотворчу продуктивність суфікса –к(а). По-друге, суфікс –к(а) дає змогу уникнути такого графічного збігу з графи́ня, який хоч і не критичний, але небажаний (етимологічно гео́граф походить від грец. gē – земля і grapho – пишу, а граф – від нім. Graf). Відповідно, фемінітиви від цих слів утворюємо за допомогою різних суфіксів: геоо́графка (як і лексико́графка, фото́графка), але графи́ня. |
| демографи́ня, демографи́ня; ч. демо́граф фахівчиня з демографії. [По-друге, демографиня наголошує, що варто намагатись обмежити варіацію пенсій в солідарній системі. (ukrainenews.fakty.ua, 29.07.2021). «Для збільшення чисельності населення ми можемо сподіватись лише на міграцію в Україну», – демографиня. (Громадське радіо, 28.01.2021). «Тому держава обов’язково повинна знайти 4 млрд. грн. на реальний перепис», – каже демографиня. (nv.ua, 01.02.2020).] див.: демо́гафка Рекомендації З-поміж варіантних назв демо́графка, демографи́ня перевагу варто віддати першому слову. Насамперед з огляду на більшу словотворчу продуктивність суфікса –к(а). Крім цього, суфікс –к(а) дає змогу уникнути такого графічного збігу з графи́ня, який хоч і не критичний, але небажаний (етимологічно демо́граф походить від грец. dēmos – народ і grapho – пишу, а граф – від нім. Graf). Відповідно, фемінітиви від цих слів утворюємо за допомогою різних суфіксів: демо́графка (як і лексико́графка, фото́графка), але графи́ня. |
| етно́графка, етно́графок; ч. етно́граф фахівчиня з етнографії. [«Вона ж Квітна неділя – це апогей Христової слави, всі Йому радіють», – так починає розповідь про Вербну неділю етнографка Галина Олійник. (Правда.Життя, 19.04.2019). Параска Степанівна Плитка-Горицвіт – українська гуцульська художниця, фотографка, письменниця, казкарка, народний філософка, фольклористка, етнографка та діалектологиня, її називали «Гомер Гуцульщини». (supportyourart.com, 11.06.2019).] див.: етнографи́ня Рекомендації З-поміж варіантних назв етно́графка, етнографи́ня перевагу варто віддати першому слову. Насамперед з огляду на більшу словотворчу продуктивність суфікса –к(а). Крім цього, суфікс –к(а) дає змогу уникнути такого графічного збігу з графиня, який хоч і не критичний, але небажаний (етимологічно етнограф походить від грец. ethnos – народ і grapho – пишу, а граф – від нім. Graf). Відповідно, фемінітиви від цих слів утворюємо за допомогою різних суфіксів: етно́графка (як і лексико́графка, фото́графка та ін.), але графи́ня. |
| інтерв’ю́ерка, інтерв’ю́ерок, інтерв’ю́єрка, інтерв’ю́єрок; ч. інтерв’ю́ер, інтерв’ю́єр та, хто бере в когось інтерв’ю. [Неприємна нарвана інтерв’юєрка. (5channel.uksection.info, 2020). Вона – найзубатіша інтерв’юерка українського телебачення Наташа Влащенко. («Життя відомих людей», «1+1», 07.11.2019). Знаменита американська телеведуча та інтерв’юерка Опра Уінфрі запросила до своєї студії героїв скандального фільму, про яких останнім часом говорять всі шанувальники творчості Майкла Джексона. (24tv.ua, 06.03.2019). Ганна Скорейко, директор Науково-дослідного центру буковинознавства, координаторка та інтерв’юерка усноісторичного опитування про події Революції Гідності у Чернівцях. (uinp.gov.ua, 11.12.2018). Учасники Школи матимуть змогу поспілкуватися з авторами та під кураторством літературної критикині Ganna Uliura та інтерв’юерки Anastasia Levkova навчитися створювати якісні тексти про літературу. (Анастасія Левкова, ФБ, 2017). Ще одне місце на КА, де мене можна буде побачити в якомусь іншому амплуа, аніж скажена скуповувачка книжок або зацікавлена слухачка / конспектувальниця / інтерв’юерка. (Ірина Ніколайчук, ФБ, 2017). Я розумію, що дитинка-інтерв’юєрка вивчила російську мову на 12 балів. (Коментарі, blogs.pravda.com.ua, 16.05.2013). У такому разі, цікавиться інтерв’юерка, в який спосіб Москва відшкодувала Україні загибель семи мільйонів її мешканців? (BBC, 12.01.2004).] див.: розпи́тувачка, виві́дувачка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. |
| історіографи́ня, історіографи́нь; ч. історіо́граф фахівчиня з історіографії. [Анна Кудінова – етнологиня, історіографиня, перекладачка <…>. (nz.lviv.ua, 26.01.2021).] Рекомендації З-поміж варіантних назв історіо́графка, історіографи́ня перевагу варто віддати першому слову. Насамперед з огляду на більшу словотворчу продуктивність суфікса –к(а). Крім цього, суфікс –к(а) дає змогу уникнути такого графічного збігу з графи́ня, який хоч і не критичний, але небажаний (етимологічно історіо́граф походить від грец. historia – розпитування, дослідження, розповідь про минуле, знання, наука і grapho – пишу, а граф – від нім. Graf). Відповідно, фемінітиви від цих слів утворюємо за допомогою різних суфіксів: історіо́графка (як фото́графка), але графи́ня. |
| калігра́фка, калігра́фок; ч. калігра́ф та, хто володіє мистецтвом каліграфії. [Наталія Ком’яхова — каліграфка, графічна дизайнерка, ілюстраторка, викладачка каліграфії. (bukvoid.com.ua, 07.12.2020). Віка Лопухіна – художниця-графік, каліграфка, графічна та шрифтова дизайнерка, викладачка. (prjctr.online). Олена Мишанська, каліграфка: «Я абсолютно переконана, що у ХХІ столітті необхідно вміти писати від руки». (platfor.ma, 22.05.2018). Інна Чілова (Україна) – художниця, каліграфка. (feminism-ua.livejournal.com, 25.02.2012).] див.: каліграфи́ня, краснопи́сиця Рекомендації З-поміж варіантних назв калігра́фка, каліграфи́ня перевагу варто віддати першому слову. Насамперед з огляду на більшу словотворчу продуктивність суфікса -к(а). По-друге, суфікс -к(а) дає змогу уникнути такого графічного збігу з графиня, який хоч і не критичний, але небажаний (етимологічно каліграф походить від грец. kalli – красивий і grapho – пишу, а граф – від нім. Graf). Відповідно, фемінітиви від цих слів утворюємо за допомогою різних суфіксів: калігра́фка (як і крипто́графка, фото́графка), але графи́ня. |
| картографи́ня, картографи́нь; ч. карто́граф фахівчиня з картографії.[Після навчання на філософському факультеті у Відні Олена працює в міжвоєнному Львові – як картографиня. (Повага, 05.03.2021). Над створенням цієї вигадливої карти працювали літературознавиця Барбара Піатті та картографиня Анне-Катрін Вебер. (Читомо, 29.07.2020). Настя Конфередат, волонтерка, аеророзвідниця, військова картографиня, а також мандрівниця і музикантка, розповіла про свій досвід війни, польоти над ворожою територією <…>. (bezbroni.net, 29.06.2020).] див.: карто́графка Рекомендації З-поміж варіантних назв карто́графка, картографи́ня перевагу варто віддати першому слову. Насамперед з огляду на більшу словотворчу продуктивність суфікса -к(а). Крім цього, суфікс -к(а) дає змогу уникнути такого графічного збігу з графи́ня, який хоч і не критичний, але небажаний (етимологічно картограф походить від лат. charta – папір, лист, документ, книжка і грец. grapho – пишу, а граф – від нім. Graf). Відповідно, фемінітиви від цих слів утворюємо за допомогою різних суфіксів: карто́графка (як і калігра́фка, крипто́графка, фото́графка), але графи́ня. |
| ковальчи́ня, ковальчи́нь; ч. кова́ль майстриня, яка куванням обробляє метал, виготовляє металеві предмети. [Серед 8 ковалів-учасників є одна дівчина – львів’янка Ніка Музичко. Ковальчиня працює з металом вже близько 4 років <…>. (zmist.pl.ua, 01.07.2020). Білявка-ковальчиня: як створити кузню і обставити конкурентів-чоловіків. (shotam.info, 01.06.2019). Правителькою стала місцева ковальчиня, принцеса, раніше замкнута у вежі. (uageek.space). І хоча ковальчинь у нашій країні небагато, та з часом стає більше амбітних і загартованих жінок, яким підкорився метал. (Повага, 11.09.2017).] див.: кова́лька, ковали́ня  Рекомендації З-поміж отриманих у результаті опитування варіантних назв ковальчи́ня, кова́лька, ковали́ня вартими уваги видаються кова́лька і ковали́ня. Адже обидва слова відповідають принципам мовної ощадності. Якщо першу назву утворено з допомогою статистично найчастотнішого фемінізувального суфікса -к(а), то другу – з допомогою менш частотного суфікса -иня(я). |
| конспектува́льниця, конспектува́льниць, ч. конспектува́льник та, хто конспектує щось. [Ще одне місце на КА, де мене можна буде побачити в якомусь іншому амплуа, аніж <…> зацікавлена слухачка / конспектувальниця / інтерв’юерка. (Ірина Ніколайчук, ФБ, 16.05.2017).] |
| криптографи́ня, криптографи́нь; ч. крипто́граф спеціалістка з криптографії; розшифровувачка тайнопису. [Юна українська криптографиня поїде на міжнародний конкурс у США (Український Інтерес, Telegram).] див.: крипто́графка Рекомендації З-поміж варіантних назв крипто́графка, криптографи́ня перевагу варто віддати першому слову. Насамперед з огляду на більшу словотворчу продуктивність суфікса -к(а). Крім цього, суфікс -к(а) дає змогу уникнути такого графічного збігу з графиня, який хоч і не критичний, але небажаний (етимологічно криптограф походить від грец. kryptos – таємний, прихований і grapho – пишу, а граф – від нім. Graf). Відповідно, фемінітиви від цих слів утворюємо за допомогою різних суфіксів: крипто́графка (як і фото́графка, калігра́фка), але графи́ня. |
| кристало́графка, кристало́графок; ч. кристало́граф фахівчиня з кристалографії. [Ада Йонат, кристалографка, перша ізраїльська жінка, що отримала Нобелівську премію, за роботу про структуру рибосоми. (Вікіпеді, 22.08.2021). Франклін – британська біофізикиня і кристалографка, що зробила важливий внесок в розуміння структури ДНК, вірусів, вугілля і графіту. (Куншт, 04.11.2020).] див.: кристалографи́ня Рекомендації З-поміж варіантних назв кристало́графка, кристалографи́ня перевагу варто віддати першому слову. Насамперед з огляду на більшу словотворчу продуктивність суфікса -к(а). Крім цього, суфікс -к(а) дає змогу уникнути такого графічного збігу з графиня, який хоч і не критичний, але небажаний (етимологічно кристалограф походить від грец. krystallos – лід, гірський кришталь і grapho – пишу, а граф – від нім. Graf). Відповідно, фемінітиви від цих слів утворюємо за допомогою різних суфіксів: кристало́графка (як і крипто́графка, фото́графка, калігра́фка), але графи́ня. |
| лексико́графка, лексико́графок; ч. лексико́граф фахівчиня з лексикографії. [Перекладачка – Божена Антоняк, мовознавиця-славістка, лексикографка, видавчиня. (vezha.ua, 11.05.2021).] див.: лексикографи́ня Рекомендації З-поміж варіантних назв лексикографи́ня, лексико́графка перевагу варто віддати другому слову. Насамперед з огляду на статистично більшу словотворчу продуктивність суфікса –к(а). Крім того, суфікс –к(а) дає змогу уникнути такого графічного збігу з графи́ня, який хоч і не критичний, але небажаний (етимологічно лексико́граф походить від грец. lexicon – словник і grapho – пишу, а граф – від нім. Graf). Відповідно, фемінітиви від цих слів утворюємо за допомогою різних суфіксів: лексико́графка (як і фото́графка), але графи́ня. |
| логопеди́ня, логопеди́нь; ч. логопе́д фахівчиня із логопедії. [Чому у дитини не виходить вимовити фонетично правильний звук «р» і що з цим робити, розповіла дитяча логопединя в клініці ISIDA Горбачова Дар’я Максимівна. (ТСН, 19.08.2021). Про все це Українському радіо розповіли логопединя, дефектологиня та засновниця Івано-франківського логопедичного центру «Logo room» Анастасія Вишнюк та вихователька-методистка Запорізького дошкільного навчального закладу № 90 «Волошка» Серафима Морозова. (Українське радіо, 31.05.2020).] Рекомендації З-поміж варіантних назв логопе́дка, логопе́ди́ня перевагу варто віддати першому слову. Оскільки суфікс -к(а) засвідчує статистично більшу словотворчу продуктивність, то є бажанішим від суфікса -ин(я). Натомість суфікс -ин(я) варто вживати головно тоді, коли неможливо додати -к(а) (наприклад: філо́лог – філологи́ня, шеф – шефи́ня та ін.). Загалом модель -пед + к(а) заслуговує поширення й на інші слова, наприклад: ортопе́дка. |
| міністре́са, міністре́с; ч. міні́стр службовиця, яка входить до складу уряду й очолює одне з міністерств. [Лілія Гриневич: Є ще міністреса, міністриця… – цих суфіксів дуже багато. (longread.povaha.org.ua, 18.06.2019). ] див.: міністри́ня, міні́стерка  Рекомендації З-поміж варіантних назв міні́стерка, міністри́ня, міністре́са перевагу варто віддати першому слову. Оскільки суфікс -к(а) засвідчує статистично більшу словотворчу продуктивність, то є бажанішим від суфікса -ин(я), а тим паче – від суфікса -ес(а). Натомість суфікс -ин(я) варто вживати головно тоді, коли неможливо додати -к(а) (наприклад, філо́лог – філологи́ня, шеф – шефи́ня та ін.). Своєю чергою суфікс -ес(а), як запозичений із французької, надає словам стилістичного забарвлення, тому його вживання виправдано лише в окремих словах: поете́са, бароне́са, дияконе́са та ін. |
| ортопеди́ня, ортопеди́нь; ч. ортопе́д лікарка, фахівчиня з ортопедії. [Як розповіла «АіФ» лікарка-травматологиня-ортопединя Ольга Лиморенко, в разі нестачі цього вітаміну відбувається порушення обміну кальцію і зниження його рівня в крові. (uazmi.org, 09.02.2021).] див.: ортопе́дка С. Нечай «Російсько-український медичний словник з іншомовними назвами», 4 вид. К., 2003, с. 424.  Рекомендації З-поміж варіантних назв ортопе́дка, ортопеди́ня перевагу варто віддати першому слову. Оскільки суфікс -к(а) засвідчує статистично більшу словотворчу продуктивність, то є бажанішим від суфікса -ин(я). Натомість суфікс -ин(я) варто вживати головно тоді, коли неможливо додати -к(а). Загалом модель -пед + к(а) заслуговує поширення й на інші слова, наприклад: логопе́дка. |
| патро́нка, патро́нок; ч. патро́н 1. перен. заступниця, захисниця, покровителька. [У центрі залу в 2002 р. встановлено бронзову скульптуру патронки театру, видатної української співачки Соломії Крушельницької <…> (Ігор Мельник «Львівські вулиці і кам’яниці», 2008). У всякім разі, коли вони підходили до хати фізикуса, фрау Тільде вже мала готовий погляд на юнака й вирішила бути його патронкою, бо за ту поміч, яку вона йому в трудний для парубка момент виявить, він безперечно їй добре віддячить згодом. (Наталена Королева «1313», 1935). Після офіціяльної частини виголосила одна пл-ка реферат про патронку свого Куріня, якої саме тоді річницю смерти святковано <…> (Молоде життя. Часопис українського пласту, 1929).] 2. свята, яку вважають заступницею людини, яка має її ім’я, або заступницею, захисницею міста, спільноти. [Шнур був зав’язаний на чотири вузли, що символізували чотири обітниці святої Клари, патронки й засновниці ордену Убогих Леді. (Анджей Сапковський «Божі воїни», пер. Андрій Поритко, 2006). Отак найшлися ми в службі святої Варвари, патронки всякої артилерії. (Павло Грицак «Вежі і кулемети (Спогади з Дивізії і большевицького полону)», 1947).] 3. рідко господиня. [Патронка (на нашій мові це те саме, що господиня) мусила швиденько піти до своєї невістки, якій саме приспіла важка годинонька, – пояснив він з іспанським акцентом <…> (Владімір Нефф «Перстень Борджія», пер. Іван Сварник, 1990).] див.: засту́пниця, захисни́ця, покрови́телька, господи́ня Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 377-378. |
| психотерапевти́ня, психотерапевти́нь; ч. психотерапе́вт фахівчиня із психотерапії. [Ландшафтна дизайнерка і психотерапевтиня, ботанікиня, власниця розплідника декоративних рослин. (community-z.com, 21.04.2021).] Спілкувалися з керівничкою терапії залежностей і співзалежних стосунків, психотерапевтинею центру терапії залежностей «Кроки» про види залежностей та способи їх діагностики. (Радіо Марія, 20.08.2020). Психологиня і психотерапевтиня із семирічним стажем Марія Фабрічева провела дослідження та з’ясувала, що Україна постійно перебуває в режимі страждання <…>. (platfor.ma, 04.10.2018). див.: психотерапе́втка Рекомендації З-поміж варіантних назв психотерапе́втка, психотерапевти́ня перевагу варто віддати першому слову. Оскільки суфікс -к(а) засвідчує статистично більшу словотворчу продуктивність, то є бажанішим від суфікса -ин(я). Натомість суфікс -ин(я) варто вживати головно тоді, коли неможливо додати -к(а) або –иц(я). |
| терапе́втка, терапе́вток; ч. терапе́вт лікарка, фахівчиня із внутрішніх хвороб; спеціалістка в галузі терапії. [Літня терапевтка у білому халаті подивилась на Миколу поверх окулярів, коли він відчинив, не постукавши, двері її кабінету. (Збруч, 2018). Тоді нас навідала одна терапевтка, знайома чоловікових знайомих <…>. (Тетяна Малярчук «Забуття», Львів, 2016). Вона все ще плакала, коли з’явилася терапевтка <…>. (Стівен Кінг «11/22/63», пер. О. Красюк, Х., 2012). Нещодавно мені розповіли про вельми оригінальне подружжя хірурга і терапевтки. (Український тиждень, 2010).] див.: терапевти́ня Рекомендації З-поміж варіантних назв терапе́втка, терапевти́ня перевагу варто віддати першому слову. Оскільки суфікс -к(а) засвідчує статистично більшу словотворчу продуктивність, то є бажанішим від суфікса -ин(я). Натомість суфікс -ин(я) варто вживати головно тоді, коли неможливо додати -к(а). |
| топографи́ня, топографинь; ч. топо́граф фахівчиня із топографії. [Топограф – топографиня. (Довідник кадровика, лип. 2014, с. 70).] див.: топо́графка Рекомендації З-поміж варіантних назв топо́графка, топографи́ня перевагу варто віддати першому слову. Насамперед з огляду на більшу словотворчу продуктивність суфікса –к(а). Крім цього, суфікс –к(а) дає змогу уникнути такого графічного збігу з графи́ня, який хоч і не критичний, але небажаний (етимологічно топо́граф походить від грец. topos – місце, місцевість і grapho – пишу, а граф – від нім. Graf). Відповідно, фемінітиви від цих слів утворюємо за допомогою різних суфіксів: топо́графка (як і фото́графка), але графи́ня. |
| філософе́са, філософе́с, ч. філо́соф 1. фахівчиня з філософії; мислителька, яка розробляє питання світогляду. [Філософеса Г. Горак розглядає духовність через поняття духу, як сукупність смислових та ідейних надбань людства <…> (Теоретико-методологічний аналіз «Державної програми з утвердження гендерної рівності…», Х., 2010, с. 8).] 2. перен., розм. жінка, схильна до абстрактних міркувань, роздумів. [Одна француженка-філософеса (у фільмі «Міф») дошукалась істин, які б дали можливість розширити горизонт пізнання козаків. (vsisumy.com, 07.12.2018).] див.: філо́софка, філософи́ня, мисли́телька Рекомендації З-поміж варіантних назв філо́софка, філософи́ня, філософе́са перевагу варто віддати першому слову. Оскільки суфікс -к(а) засвідчує статистично більшу словотворчу продуктивність, то є бажанішим від суфікса -ин(я), а тим паче – від суфікса -ес(а). Натомість суфікс -ин(я) варто вживати головно тоді, коли неможливо додати -к(а) або -иц(я) (наприклад: філо́лог – філологи́ня, шеф – шефи́ня та ін.). Своєю чергою суфікс -ес(а), як запозичений із французької, надає словам стилістичного забарвлення, тому його вживання виправдано лише в окремих словах: поете́са, бароне́са, дияконе́са та ін. |
| фотографе́са, фотографе́с; ч. фото́граф фахівчиня з фотографії; та, хто професійно фотографує. [В посмішці дитини стільки щирості та довіри, що наповниться любов’ю будь-яке серце – каже фотографеса. (Суспільне Поділля, 08.09.2020). Фотографеса Бусола Даколо заявила, що стала його жертвою, коли була підлітком. (womo.ua, 30.06.2019). <…> успішна фотографеса Світлана Вольнова <…> (Дзеркало тижня, № 50, 10.12.2004).] див.: фото́графка, фотографи́ня Рекомендації З-поміж варіантних назв фото́графка, фотографи́ня, фотографе́са перевагу варто віддати першому слову. Насамперед з огляду на більшу словотворчу продуктивність суфікса –к(а). Крім цього, суфікс –к(а) дає змогу уникнути такого графічного збігу з графи́ня, який хоч і не критичний, але небажаний (етимологічно фото́граф походить від грец. phōs (phōtos) – світло і grapho – пишу, а граф – від нім. Graf). Відповідно, фемінітиви від цих слів утворюємо за допомогою різних суфіксів: фото́графка, але графи́ня. Своєю чергою, запозичений із французької суфікс –ес(а) надає словам стилістичного забарвлення, тому його вживання виправдано лише в окремих словах: поете́са, бароне́са, дияконе́са та ін. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)