Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 100 статей
Запропонувати свій переклад для «кости»
Шукати «кости» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Кость –
1) (анат.) кість (р. ко́сти, тв. кі́стю, мн. ко́сті), кі́стка, масла́к, (соб.) масла́ччя. [Ой поби́в-потрощи́в мені́ ко́сті (Пісня). Застуди́лася – у кістка́х кру́тить (М. Грінч.). Брати́ гри́злися за ту́ю ба́тьківщину як соба́ки за масла́к (Грінч.). В одно́го па́на, ка́жуть, є таки́й мертв’я́к, що без шку́ри і без мня́са, саме́ масла́ччя (Сл. Гр.)].
• Большая кость берцовая (и всякая трубчатая) – суре́ля.
• Кость плечевая – ці́вка.
• Кость голенная – гомі́лка.
• Ко́сти плесневые – плесна́.
• Кость пальца (фаланга) – челено́к (-нка́), маслачо́к (-чка́).
• Кость на спине у красной рыбы – ска́ба.
• Кость слоновая (в изделиях) – слоно́ва кі́стка, слоні́вка.
• Твёрдый как кость – тверди́й як кі́стка, око́стуватий. [Око́стувате де́рево – соки́ра відска́кує (Вас.)].
• Кожа да ко́сти – самі́ кістки́ та шку́ра; сама́ снасть. [Не їсть хло́пець, схуд, сама́ снасть (Звин.)].
• У него только кожа да -сти – у йо́го самі́ кістки́ та шку́ра, у йо́го ко́сті обтягну́ло.
• Промокнуть до -сте́й – змо́кнути до рубця́, до ру́бчика.
• Промёрзнуть до -сте́й – задубі́ти, закля́кнути.
• Проникнуться чем-л. до мозга -сте́й – перейня́тись чим до оста́нньої волоси́нки. [До оста́нньої волоси́нки пере́йняті вузе́ньким дрібни́м міща́нством (Єфр.)].
• До мозга -сте́й – до са́мого шпи́ку, до сами́х кісто́к, до само́ї ко́сти.
• Кость от -сте́й – кість од ко́сти.
• Лечь -стьми́ – голово́ю накла́сти, кістьми́ полягти́.
• Белая -сть – па́нська (бі́ла) кі́стка.
• С -те́й – ски́нути (з рахівни́ці).
• На -сти – доки́нути (на рахівни́ці).
• Пересчитать кому -сти – полічи́ти кому́ ре́бра.
• Загоню туда, куда ворон -сте́й не занесёт – туди́ зажену́, куди́ во́рон і кі́стки не занесе́ (не зано́сив).
• Пар -сте́й не ломит – па́ра па́рить, а не лама́є.
• Язык без -сте́й – язи́к без кісто́к (то й ме́ле);
2) (игральная) кість (р. ко́сти).
• Играть в -сти – гра́ти (гуля́ти) в ко́сті. [Програ́в чума́к вози́ й во́ли в ко́сті (Пісня)].
• Игрок в -сти – костя́р (-ра́), кости́р (-ря́), кости́рник, кости́ря (м. р.).
Берцо́вый – гомі́лковий.
• -ые кости – суре́ля, або вели́ка гомі́лка, мала́ гомі́лка. [Гомі́лка ма́є дві кі́стки: вели́ку гомі́лку (суре́лю) й малу́ гомі́лку].
Вста́вка –
1) (в рукопись, в разговор) вста́вка; (в одежду) вста́вка, надста́ва, шту́чка, уштуко́ване;
2) (при инкрустировании: вставка в дерево металла, кости и пр.) впуска́ння (гал.); (в деревянный брус и пр.) дото́чене (р. -ного), вті́чка;
3) см. Вставле́ние.
Злость – злість, о́злість, (злостность, злобность) злосли́вість (-ости), (гнев) лють, лю́тість (-ости), лю́тощі (-ів). [Зо зло́сти боля́ть ко́сти (Номис). Лю́тість одняла́ у ньо́го тя́му, свідо́мість (Коцюб.)].
• Со -сти – зо (із,
з) зло́сти, від зло́сти, з се́рця, зо[і] зла́. [З зло́сти аж міни́вся (Руданськ.). І од зло́сти зуба́ми скрего́че (Шевчен.). Тро́хи з се́рця не скази́всь (Сторож.). Ду́мала, щоб вона́ зо-зла́ не ки́нулася й мене́ би́ти (Кониськ.)].
• Со -стью – злі́сно, злосли́во, злуючи́.
• -сть берёт кого – злість (лють) бере́ кого́.
• -сть охватила, взяла кого – злість поняла́, посі́ла, взяла́ кого́.
• -сть прошла – се́рце відійшло́, мину́ло зло.
• Срывать, сорвать -сть на ком – зганя́ти, зігна́ти злість, відго́нити, відігна́ти злість на ко́му чим. [Зганя́ють свою́ злість знуща́нням з усьо́го… (Н. Рада). А от неха́й я Василя́ спійма́ю,— злість оджену́ (Звин.)].
Игра́льный – гра́льний.
• -ные кости – бабки́ (-бо́к).
• -ные карты – ка́рти, гра́льні ка́рти.
Игро́к – грач, (і)гре́ць, (і)гра́ль, граве́ць (-вця́). [Ні грач, ні помага́ч (Номис). Які́ грачі́, такі́ й та́нці (Приказка)].
• -ро́к в карты – картя́р (-ра́), ка́ртник, картівни́к.
• -ро́к в кости – костя́р (-ра́), кости́р (-ря́), кости́рник.
• -ро́к на скрипке – скри́пник, скрипа́ль, на свирели – ду́дник, дуда́р (-ря́), на лире – лі́рник, ліра́ч и т. п. Это записной -ро́к – це відо́мий (завзя́тий) грач.
Инкруста́ция – інкруста́ція.
• -ция из дерева, рога, кости (в художественных гуцульских работах) – виклада́ння, (из металла) вибива́ння, (диал.) жирува́ння.
Ко́жа –
1) (внешний покров челов. и животных, выделан. шкура) шку́ра, (ум. и для обозначения деликатности или тонкости выделки) шку́рка, шку́рочка, (зап.) шкі́ра, шкі́рка, шкі́рочка. [З одного́ вола́ двох шкур не деру́ть (Номис). Лежа́в до́вго на со́нці, попі́к собі́ шку́ру (Звин.). Ці паляту́рки тре́ба зроби́ти з шагре́ньової шку́рки (Крим.)].
• Сырая, невыделанная -жа животных, или выделанная -жа с шерстью – сирова́, неви́чинена (неви́правлена) шку́[і́]ра; специальнее: (конская) шкапи́на (-ни), шкапо́вина, (коровья) я́ловиця, (козлиная) козли́на, козля́тина (-ни), (ягнячья, мех) смух (-ху), сму́шок (-шку), (овечья) линтва́р (-ря́), (ум.) линтваре́ць (-рця́), линтва́рик, (старой овцы) стари́ця.
• Выделанная -жа – ви́чинена (ви́правлена, ви́гарбувана) шку́[і́]ра; специальнее: (сапожный товар) това́р (-ру), ре́мі́нь (-ме́[і́]ню и -ме́[і́]ня). [Піду́, мо́же де това́ру діста́ну на чо́боти (Борзенщ.). Чо́боти з про́стого ремі́ню, не бельгі́йки (Звин.)].
• Дублёная, соковая -жа – ви́дублена шку́[і́]ра, дубле́нець (-нця) (Верхр.).
• Сыромятная, квасцованная -жа – сири́ця (ум. сири́чка, сири́ченька), сирови́ця, сиріве́ць (-вцю́ и -вця́), ли́марщина.
• Замшевая -жа – за́мшова шку́[і́]ра (шку́рка), за́мша.
• Изнанка -жи – низ (-зу), спід (р. спо́ду) шку́[і́]ри, бахтарма́ (-ми́).
• Отрезанная полоса -жи – ре́мі́нь, х[к]вашія́, (ув.) ременя́ка, х[к]вашія́ка.
• Кусок, лоскуток -жи – шкур(л)а́т (-та), шкурато́к (-тка́), шкурати́на, ум. шкурато́чок (-то́чка), шкурати́нка; соб. шкура́ття. [Дме́ться, як шкур(л)а́т на огні́ (Номис). Нікче́мний шкурато́к (Крим.). Позбира́в шкура́ття (Сл. Гр.)].
• Снимать, снять, сдирать, содрать -жу с павшего или убит. живот. (и в перен. знач.) – білува́ти, оббілува́ти кого́. [Си́вого коня́ білува́ли (Рудч.). Спійма́всь – здеру́ть із те́бе шку́ру, оббілу́ють до-чи́ста (Коцюб.)].
• С живого -жу дерёт (перен.) – живо́го білу́є; з живо́го шку́ру дере́.
• Выделывать -жи, см. Выде́лывать 1.
• Заниматься выделкой кож – а) см. Коже́вничать; б) см. Скорня́чить. Цвет -жи – ко́лір (-льору) шку́[і́]ри.
• Нежная -жа – ні́жна шку́[і́]ра.
• Гусиная -жа (от холода) – си́роти (-рі́т), пасю́рки (-рок), гу́ся́ча шку́[і́]ра. [Так холодно́, що в ме́не аж си́роти повиступа́ли (Звин.)].
• На нём только -жа да кости – він худи́й, як трі́ска (як трістя́); він – сама́ снасть.
• Ни -жи, ни рожи – ні з оче́й, ні з плече́й (Приказка). [Таке́, ба́чте, воно́ непоказне́: ні з оче́й, ні з плече́й (Кон.)].
• Из -жи лезть – рва́тися з шку́ри, з-під шку́ри п’я́сти́ся. [Лю́ди аж рву́ться з шку́ри на по́лі (Кон.). І засі́яв, і воло́чить, із-під шку́ри пне́ться (Рудан.)].
• Из -жи вон лезет (о толстяке) – із шку́ри пре́ться. [Так обрі́с ті́лом, що аж із шку́ри пре́ться (Кон.)].
• Мороз по -же дерёт, см. Драть. Мороз по -же подирает – (аж) моро́зом усипа́є; мов сні́гом тре; см. Подира́ть;
2) (плодов, клубней и т. п.) шку́[і́]рка, лушпа́йка, лушпи́нка, соб. лушпа́йя (ср. р.), лушпи́ння; см. Ко́жица 4 и Кожура́ 1.
• Девичья -жа, фарм. – проскурняко́вий (люкрице́вий) пови́дляник, проскурняко́ва (люкрице́ва) пастила́.
Костени́к –
1) (вещь из кости) костяне́ць (-нця́), костяни́к (-ка́);
2) (косточка) кі́стка.
Костогло́д –
1) (кто гложет кости) костогри́з;
2) (ломота в костях) госте́ць (-тця́), ломо́та.
Костяни́к –
1) (вещь из кости) костяне́ць (-нця́), костяни́к (-ка́);
2) (человек) ко́сту́р (-ра́), кістя́к;
3) (мастер) різьб’я́р (-ра́);
4) (мелкая рыба, без икры) костя́к. [Костя́к ко́титься табуна́ми до ги́рла Дніпро́вого (Херс.)].
Кото́рый –
1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Той пита́ється (вовкі́в): «Котри́й коня́ ззів?» (Поділля, Дим.). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (Н.-Лев.). «Піді́ть-же в ліс, – кото́рий лу́чче сви́сне?» (Рудч.)].
• -рый (теперь) час? – котра́ (тепе́р) годи́на?
• В -ром часу? – в котрі́й годи́ні, (зап.) о котрі́й годи́ні? (когда) коли́?
• Когда вы уезжаете?
• В -ром часу, то есть? (Турген.) – коли́ ви ї́дете? О котрі́й годи́ні, себ-то?
• -рое (какое) число сегодня? – котре́ число́ сього́дні?
• В -ром (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́?
• До -рых (каких) же пор? – до́ки-ж? до яко́го-ж ча́су?
• -рый ей год? – котри́й їй рік?
• -рым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)?
• -рую из них вы более любите? – котру́ з них (з їх) ви бі́льше коха́єте?
• -рого котёнка берёшь? – котре́ котеня́ бере́ш?
• А в -рые двери нужно выходить – в те или в эти? (Гоголь) – а на котрі́ две́рі тре́ба вихо́дити – в ті чи в ці?
• -рый Чацкий тут? (Гриб.) – котри́й тут Ча́цький?
• Скажи, в -рую ты влюблён? – скажи́, в котру́ ти зако́ханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дк[н]о!;
2) -рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) – ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Ко́ні йому́ гово́рять: «ти ви́рви з ко́жного з нас по три волоси́ні, і як тре́ба бу́де тобі́ котро́го з нас, то присма́лиш ту волоси́ну, кото́рого тобі́ тре́ба» (Рудч.). Оди́н із їх – котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає – упаде́ ме́ртвий (М. Рильськ.). Розка́зує їм (вовка́м), котри́й що́ ма́є ззі́сти (Поділля. Дим.). По у́лиці йшов Васи́ль і не знав, на котру́ у́лицю йти (Н.-Лев.). А в Мару́сі аж два віно́чки – кото́рий – во́зьме, пла́че (Пісня). Вже у дівча́т така́ нату́ра, що кото́ра якого́ па́рубка полю́бить, то знаро́шне ста́не кори́ти, щоб дру́гі його́ похваля́ли (Квітка)].
• Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) – вона́ оповіда́ла, в (о) ко́трій годи́ні (или коли́: когда) госуда́риня звича́йно просипа́лась (прокида́лась), пила́ ка́ву.
• Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот – він розповіда́є не зна́ю, котри́й раз ту са́му анекдо́ту.
• Ни -рого яблока не беру: плохи – ні котро́го я́блука не беру́: пога́ні. [Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка)].
• -рый лучший, -рый больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.)].
• Не толпитесь! Кото́рые лишние, уходите! (Чехов) – не то́вптеся! котрі́ за́йві, йді́ть собі́;
3) (относ. мест.):
а) в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий. [Пани́ч, що вкрав бич (Приказка). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (Рудч.). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М. Вовч.). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Шевч.). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). І це була́ пе́рша хма́ра, що лягла́ на хло́пцеву ду́шу (Грінч.). І молоди́ці молоде́нькі, що ви́йшли за́муж за стари́х (Котл.). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Шевч.). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (Куліш). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (Франко). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Смерть вільша́нського ти́таря – правди́ва, бо ще є лю́ди, котрі́ його́ зна́ли (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедера́тів так розка́зують лю́ди, котрі́ їх ба́чили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (Стор.). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (Рудч.). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (Куліш). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (Котл.). Но це були́ все осужде́нні, які́ поме́рли не тепе́р (Котл.). По́тім му́шу ви́дати кни́жку про поря́дки, які́ завели́сь на Украї́ні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий. [Черво́нець, що дав Залізня́к хло́пцеві і до́сі єсть у си́на того́ хло́пця, котро́му був да́ний; я сам його́ ба́чив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М. Рильськ.). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (Єфр.)].
• -рый, -рая, -рое, -рые – (иногда, для ясности согласования) що він, що вона́, що вони́ (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда́ то́му пачкаре́ві (контрабандисту), що він (который) пачки́ перево́зить (Чуб.). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (Котл.). От у ме́не була́ соба́чка, що вони́ (которая) ніко́ли не гри́злась із сіє́ю кі́шкою, а ті́льки гра́лись (Грінч. I). Пішли́ кли́кати ту́ю кобі́ту (женщину), що вона́ ма́є вме́рти (Поділля. Дим.)].
• Человек, -рый вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить).
• Берег, -рый виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко.
• Море, -рое окружает нас – мо́ре, що ото́чує нас.
• Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево – є одно́ вида́ння ціє́ї кни́жки, що (или для ясности согласов що воно́) продає́ться ду́же де́шево.
• -рого, -рой, -рому, -рой, -рым, -рой, -то́рых, -рым, -рыми и др. косв. п. ед. и мн. ч. – що його́, що її́, що йому́, що їй, що ним, що не́ю, що них (їх), що ним (їм), що ни́ми (ї́ми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), яко́го, яко́ї, яко́му, які́й, яки́м, яко́ю, яки́х, яки́м и т. д., кот(о́)ро́го, кот(о́)ро́ї, кот(о́)ро́му, кот(о́)рі́й, кот(о́)ри́х, кот(о́)ри́м и т. д. [Ой чия́ то ха́та з кра́ю, що я її́ (которой) не зна́ю? (Чуб. V). Ото́ пішо́в, найшо́в іще́ тако́го чолові́ка, що на́ймита йому́ тре́ба було́ (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживе́ш цари́цю, що їй (которой) слу́жиш (Куліш). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Грінч.). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ (которую стережёт) ба́ба-яга́ (Рудч.). В Катери́ні вже обу́рювалась го́рдість, що її́ ма́ла вона́ спа́дщиною від ма́тери (Грінч.). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ (которую) хова́ють від ме́не? (Франко). Пра́ця, що її́ подаю́ тут читаче́ві… (Єфр.). І ото́й шлях, що ним (которым) прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (Єфр.). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Грінч.). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (Рудч.). Стоя́ть ве́рби по-над во́ду, що я їх (которые я) сади́ла (Пісня). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх (кости которых) взяли́сь уже́ пра́хом (Куліш). Про що́ життя́ тим, що їм (которым) на душі́ гі́рко? (Куліш). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми (которыми) простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Що́-б то тако́го, коли́ й жі́нку не бере́ (чорт), котру́ я зоста́вив на оста́нок? (Рудч.). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (Мирний). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (Франко). Жий вже собі́ а вже з то́ю, кото́ру коха́єш (Чуб. V). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М. Рильськ.). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (Куліш). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). З того́ са́мого Ромода́нового шля́ху, яки́м ішо́в па́рубок… (Мирний). Почува́ння, яки́м про́нято сі ві́рші, врази́ло її́ надзвича́йно (Грінч.). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (Єфр.). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (Крим.)].
• -рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) – (обычно) що, вм. що йо́го, що її́, що їх; иногда и в др. косв. п. – що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Все за то́го п’ятака́ що вкрав мале́ньким у дяка́ (Шевч.). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудч.). І намі́тку, що держа́ла на смерть… (Н.-Лев.). Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Шевч.). При́колень, що (вм. що ним: которым) припина́ють (Чуб. I). Оси́ковий при́кілок, що (которым) на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. III)].
• Книга, -рую я читаю – кни́га (кни́жка), що я чита́ю или що я її́ чита́ю.
• Надежды, -рые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли).
• Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены – через яки́йсь релігі́йний катаклі́зм, що його́ причи́ни ще не ви́яснено гара́зд (Крим.).
• Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был – він (Нечу́й-Леви́цький) не ма́ло вніс ново́го в скарбни́цю само́ї на́шої літерату́рної мо́ви, яко́ї до́брим знавце́м і ма́йстром він безпере́чно був (Єфр.) или (можно было сказать) що до́брим знавце́м і ма́йстром її́ він безпере́чно був.
• Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались – вели́кі письме́нники, що на їх тво́рах (на тво́рах яки́х) ми вихо́вувались.
• Изменил тем, в верности -рым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся).
• С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх) и т. д. – з кот(о́)ри́м (з кот(о́)ро́ю), до кот(о́)ро́го (до кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ро́го (в кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ри́х, на кот(о́)ро́му (на кот(о́)рій), через кот(о́)ри́й (через кот(о́)ру), про кот(о́)ри́х и т. д., з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х и т. д. [Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти (с которыми сердце собиралось жить), їх люби́ти? (Шевч.). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). От вихо́де ба́ба того́ чолові́ка, що він купи́в у йо́го (у которого купил) кабана́ (Грінч. I). Козака́ми в Тата́рщині зва́но таке́ ві́йсько, що в йо́му були́ самі ула́ни, князі́ та козаки́ (Куліш). Ба́чить бага́то гадю́к, що у їх на голові́ нема́є золоти́х ріг (ро́гів) (Грінч. I). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (Котл.). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М. Рильськ.). А то про яку́ (ді́вчину) ти ка́жеш, що до не́ї тобі́ дале́ко? (Квітка). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го (на которое) вода́ (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (Рудч.). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (Єфр.). Рома́ни «Голо́дні го́ди» та «Палі́й» (П. Ми́рного), що про їх ма́ємо відо́мості… (Єфр.). Ди́виться в вікно́ – ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (Рудч.). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (Куліш). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Візьму́ собі́ молоду́ ді́вчину, із котро́ю я люблю́сь (Грінч. III). А парубки́, а дівча́та, з котри́ми я гуля́в! (Н.-Лев.). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (Рудч.). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (Рудч.). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (Куліш). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Грінч.). Він (пан) знов був си́льний та хи́трий во́рог, з яки́м тру́дно було́ боро́тись, яки́й все перемо́же (Коцюб.). О́пріч юна́цьких спроб, про які́ ма́ємо згадки́ в щоде́ннику, але які́ до нас не дійшли́ (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у -рого), що з не́ї (из -рой), що на йо́му (на -ром), що про не́ї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішо́в до то́го коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) золота́ гри́ва (Рудч.). Хто мені́ діста́не коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) бу́де одна́ шерсти́на золота́, дру́га срі́бна, то за то́го одда́м дочку́ (Рудч.). А де-ж та́я крини́ченька, що (вм. що з не́ї: из которой) голу́бка пи́ла? (Чуб. V). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Дожда́вшись ра́нку, пома́зала собі́ о́чі росо́ю з то́го де́рева, що (вм. що на йо́му: на котором) сиді́ла, і ста́ла ба́чить (Рудч.). Хоті́в він було́ засну́ть у тій ха́ті, що (вм. що в ній или де: в которой) вече́ряли (Грінч. I). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). У той день, що (вм. що в йо́го или коли́: в который) бу́де війна́, при́йдеш ране́нько та розбу́диш мене́ (Рудч.). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (Рудч.) (вм. що в не́ї (в которую) брат каза́в їй не ходи́ти) (Грінч.). Одвези́ мене́ в ту но́ру, що ти лежа́в там (вм. що в ній (в которой) ти лежа́в) (Грінч. I). Він пішо́в до тих люде́й, що (вм. що в них: у которых) води́ нема́є (Грінч. I)].
• Это человек, за -рого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (или сокращенно що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся.
• Это условие, от -рого я не могу отказаться – це умо́ва, що від не́ї я не мо́жу відмо́витися (від яко́ї я не мо́жу відмо́витися).
• Материя, из -рой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́.
• Дело, о -ром, говорил я вам – спра́ва, що я про не́ї (що про не́ї я) говори́в вам; спра́ва, про яку́ я вам говори́в.
• Цель, к -рой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне.
• У вас есть привычки, от -рых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися).
• Король, при -ром это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося.
• Обстоятельства, при -рых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув.
• Условия, при -рых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця.
• Люди, среди -рых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс.
• Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися.
• В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (-рой) и т. п. (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [До́вго вона́ йшла у той го́род, де (вм. що в йо́му: в котором) жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (Рудч.). Ука́зуючи на те де́рево, де (вм. що на йо́му) сиді́ла Пра́вда (Рудч.). Висо́кії ті моги́ли, де (вм. що в них) лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Шевч.). В Га́дячому Пана́с (Ми́рний) вступи́в до повіто́вої шко́ли, де і провчи́вся чоти́ри ро́ки (Єфр.). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де (вм. що не́ю: по которой) йому́ тре́ба йти (Квітка). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ (вм. що на йо́го: на который) пха́ли її́ соція́льні умо́ви (Єфр.). Прокля́тий день, коли́ я народи́вся (Крим.). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М. Рильськ.)].
• Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин – красноя́рська в’язни́ця, де сиді́в т. Ленін («Глобус»).
• Дом, в -ром я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив.
• Река, в -рой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що (вм. що в ній) ми купа́лись.
• В том самом письме, в -ром он пищет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (вм. що в йо́му він пи́ше; в яко́му він пи́ше (Єфр.)).
• Страна, в -рую мы направляемся – краї́на, куди (вм. що до не́ї) ми просту́ємо.
• Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості.
• Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода – стано́вище, де (или що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (или що) нема́ ра́ди.
• Постановление, в -ром… – постано́ва, де…
• Принято резолюцию, в -рой… – ухва́лено резо́люцію, де…
• Произведение, в -ром изображено… – твір, де змальова́но.
• Картина народной жизни, в -рой автором затронута… – карти́на наро́днього життя́, де (в які́й) а́вто́р торкну́вся…
• Общество, в -ром… – суспі́льство, де…
• В том году, в -ром это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось.
• В тот день, в -рый будет война – то́го дня, коли́ бу́де війна́; того́ дня, що бу́де війна́ (Рудч.).
• Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни.
• Эпоха, в продолжение -рой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́…
• Эпоха, во время -рой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї, що тоді́.
• Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось – але найбі́льше, звича́йно, вплива́в той са́мий час, за яко́го все те ді́ялось (Єфр.) или (можно сказать) коли́ все те діялось.
• Война, во время -рой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й).
• Зима, во время -рой было так холодно, миновала – зима́, коли́ було́ так хо́лодно, мину́ла.
• Тот – кото́рый – той – що, той – яки́й, той – кот(о́)ри́й. [А той чолові́к, що найшо́в у мо́рі дити́ну, сказа́в йому́ (Грінч. I). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Два змі́ї б’ють одно́го змі́я, того́, що в йо́го (у которого) була́ Оле́на Прекра́сна (Грінч. I). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (Єфр.). Щоб догоди́ти вам, я візьму́ собі́ жі́нку, якщо ви на́йдете ту, котру́ я ви́брав (М. Рильськ.)].
• Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Крим.).
• Такой – кото́рый – таки́й – що, таки́й – яки́й (кот(о́)ри́й). [Коли́ таки́й чолові́к і з таки́ми до́вгими у́сами, що ни́ми (которыми) він лови́в ри́бу (Грінч. I)];
б) в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. – ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли – от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котрі́ земляки́ особи́сто були́ знайо́мі з Димі́нським, тих Акаде́мія ду́же про́сить писа́ти спо́мини за ньо́го (Крим.). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Чум. Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). Диви́сь, кото́ра гу́ска тобі́ пока́зується кра́сна, ту й лови́ (Грінч. I). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (Чуб. V). Кото́рая сироти́на, ги́не (Чуб. V) (вм. кото́рая сироти́на, та ги́не)].
• -рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти.
• -рый бог вымочит, тот и высушит – яки́й (котри́й) бог змочи́в, таки́й і ви́сушить (Номис);
4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, кот(о́)ри́йсь, яки́й(сь); см. Ино́й 2. [А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (Куліш). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)].
• -рые меня и знают – котрі́ (де́котрі) мене́ і зна́ють.
• Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) – слід-би голуби́ порахува́ти, не пропа́ли-б котрі́;
5) кото́рый – кото́рый, кото́рые – кото́рые (один – другой, одни – другие: из неопределен. числа) – кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, кот(о́)рі́ – кот(о́)рі́, яки́й – яки́й, які́ – які́. [А єсть такі́ гадю́ки, що ма́ють їх (ро́ги): у котро́ї гадю́ки бува́ють вони́ бі́льші, а в котри́х ме́нші (Грінч. I). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий – ко́ником гра́ється, кото́рий – орі́шки пересипа́є (М. Вовч.). Кото́рих дівча́т – то матері́ й не пусти́ли в дру́жки, кото́рі – й сами́ не пішли́, а як й іду́ть, то все зідха́ючи та жа́луючи Олесі (М. Вовч.). Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.)].
Крути́ть, Кру́чивать –
1) (скручивать, сучить) крути́ти, ви́ти (в’ю, в’єш), звива́ти, сука́ти що. [Переве́сла дівча́та в по́лі крути́ли (М. Вовч.). Си́нові дав воло́ки ви́ти (Основа). Чолові́к кру́тить, а бог розкру́чує (Номис). Крути́, та не перекру́чуй (Приказка)];
2) (вилять) крути́ти, верті́ти, (хвостом ещё) меля́ти (хвосто́м). [Ве́рти́ть хвосто́м (Номис). Моє́ теля́ хвосто́м меля́ (Сл. Гр.)].
• -тя́, вертя свет пройдёшь, да назад не воротишься – брехне́ю світ про́йдеш, та наза́д не ве́рнешся (Приказка);
3) (кем) крути́ти, верті́ти, верхово́дити, ору́дувати ким. [До бо́га дале́ко, а пани́ вертя́ть як хотя́ть (Номис). Неві́стка на́ми ору́дувала (Г. Барв.)];
4) -ть снег (о ветре, мятели) – крути́ти, хурде́лити сніг, сні́гом, (воду: о водовороте) нуртува́ти, вирува́ти, крути́ти во́ду. [В віко́нце погляда́є, чи кру́тить завірю́ха (М. Вовч.). Він (нечи́стий) збира́є бага́то сні́гу і си́пле й кру́тить їм, – того́ й завірю́ха (Грінч.). Ві́тер хурде́лить (Сл. Гр.). Вир як во́ду кру́тить! (Грінч.)];
5) (кости) крути́ти кістки́, у кістка́х; см. Лома́ть;
6) см. Коловраща́ть, Кружи́ть что;
7) (спешить, понукать) поспіша́тися; підго́нити кого́.
• Не -ти, успеется – не підго́нь – поспі́ємо.
Локтево́й – лі[о]ктьови́й.
• -вая кость – ліктьова́ кість (р. ко́сти), кі́стка.
Мозг –
1) (головной) –
а) (анат. cerebrum) мо́зок (р. мо́зку и мі́зку). [Голова́ розби́та, аж мо́зок ви́дко (Грінч.). В мо́зку не́лад (Крим.). Це ти свої́м мі́зком розміркува́ла? (Н.-Лев.). Ти́сяча пла́нів, що крути́лися й га́сли в мі́зку (Коцюб.)].
• -ги́ – мо́[і́]зки (-ків). [Му́чать свої́ мо́зки, я́к-би оди́н у дру́гого ви́тягти з кише́ні (Кониськ.)].
• Малый мозг, см. Мозжечо́к.
• Продолговатый мозг – довга́стий мо́зок;
б) мозг и мозги́ (перен.: ум) – мо́зок, (реже) мо́[і́]зки, (соображение, толк) глузд (-ду), тя́мка, (фамил.) олі́я в голові́. [Через темно́ту мо́зок на́ції спав (Єфр.)].
• У него не стало -гу на это дело – йому́ глу́зду (олі́ї в голові́) не ви́стачило (не ста́ло, забра́кло) на цю спра́ву.
• Куриные -ги́ – ку́рячий мо́зок.
• Шевелить -га́ми – крути́ти мо́[і́]зком. [Чолові́к письме́нний і за́вжди гото́вий крути́ти мо́зком (Короленко)];
2) (спинной, позвоночный, хребтовый: анат. medulla spinalis) спи́нний мо́зок, стриж (-жа́) хребто́ви́й;
3) (костный: анат. medulla ossium) шпик и шпек (-ку). [Чорт його́ бери́ з кі́сткою, аби́ мені́ шпик був (Ком. Пр.)].
• До -га костей – до са́мого шпи́[е́]ку, до са́мих кісто́к, до са́мої ко́сти.
• Промочить до (-га) костей – промочи́ти до рубця́ (до ру́бчика). [Промочи́ло мене́ геть до ру́бчика (Звин.)]. Проникнуться чем-л. до -га костей, см. Кость 1;
4) -ги́, кулин. – мо́зок.
• Телячьи -ги́ – теля́чий мо́зок;
5) мозг китовый – спермаце́т (-ту);
6) мозг каменный, геол. – ґлейови́на;
7) см. Мо́кредь 3.
Мозго́вина –
1) (в кости) шпи[е]кови́на;
2) (в стволе дерева) стри́жень (-жня).
Мозгови́тый (о кости) – по́вний шпи́[е́]ку, шпи[е]кови́(с)тий.
II. Мокла́к и Мокло́к –
1) масла́к (-ка́), вели́ка кість (р. ко́сти); ви́пнута кість;
2) (у лошади) ко́вбчик.
Накру́чивать, накрути́ть –
1) что на что – накру́чувати, накрути́ти, наві́рчувати, наверті́ти, (навивать) навива́ти, нави́(ну́)ти, (наматывать) намо́тувати, намота́ти, (о мног.) понакру́чувати, понаві́рчувати, понавива́ти, понамо́тувати що на що;
2) чего – накру́чувати, накрути́ти, (насукивать) насу́кувати, насука́ти, (о мног.) понакру́чувати, понасу́кувати чого́;
3) -ти́ть –
а) (чем) накрути́ти, наверті́ти (хвостом ещё) намеля́ти, наме́лькати (хвостом);
б) (кем) накрути́ти, наверті́ти, наверхово́дити, наору́дувати ким;
в) (о ветре, снеге, метели) накрути́ти, нахурде́лити (сні́гом); (воду: о водовороте) нануртува́ти, навирува́ти, накрути́ти (во́ду);
г) (кости) накрути́ти (кістки́, у кістка́х); ґ) см. Накружи́ть.
Накру́ченный –
1) накру́чений, наве́рчений, нави́(ну)тий, намо́таний, понакру́чуваний, понаві́рчуваний, понави́ваний, понамо́туваний;
2) накру́чений, насу́каний, понакру́чуваний, понасу́куваний;
3) накру́чений, наве́рчений; нанурто́ваний, навиро́ваний.
-ться –
1) накру́чуватися, накрути́тися, понакру́чуватися; бу́ти накру́чуваним, накру́ченим, понакру́чуваним и т. п.;
2) (вдоволь, сов.) накрути́тися, нави́тися; наверті́тися; навирува́тися; нави́хоритися и т. п.; срв. Крути́ть, -ся.
Наню́хаться – наню́хатися, напа́ха́тися. [Наню́хався таба́ки (Сл. Ум.). То ти по чужи́х степа́х наліта́всь, ру́ської ко́сти напаха́всь (Казка). Напаха́лася квіто́к (М. Грінч.)].
Наро́ст –
1) (действие) нароста́ння, на́рі́ст (-ро́сту);
2) (наросшее) на́ріст (-росту, м. р.) и (реже) на́рість (-рости, ж. р.) на́росля, (часто) на́ростень (-тня), (на кости ещё) накі́стник, (на дереве ещё, диал.) я́пина, (в виде кольца, пров.) пере́щик, (на плоде ещё) струп (-па); специальнее: (шишка, преим. на теле) ґ[г]у́ля, (пров.) морґу́ля, ґурґу́ля, (мозольный) мозо́ля (-лі), (пров.) могодзу́ля, мудзу́ля; (на трубе) на́липень (-пня). [Ме́ртва, для всіх ру́ських племе́н одна́кова чужа́ мо́ва, скі́льки вона́ не оживля́лась сві́жими місце́вими на́ростами (Р. Край). На нозі́ завела́сь яка́сь на́рість (Н.-Лев.). Кістяні́ на́ростні вкида́ються перева́жно у робо́чих ко́ней (Корольов). Вапняко́ві на́плави чи на́ростні звуть сталакти́тами (Троян.) Дуплина́сті з на́ростнями буряки́ (Урядж. Лабор.). Ба́чите, які́ в осоко́ра вітрови́ни скрізь та я́пини (Новомоск.)].
• Покрытый -тами – вкри́тий на́ростами (на́ростнями и т. п.); (диал.) япинува́тий; струпува́тий; ґ[г]улюва́тий;
3) до́точка, на́дточка; см. Надста́в 2 б;
4) (зародыш в яйце) за́плід (-плоду), за́плідок (-дка).
Отро́сток –
1) см. О́тпрыск. Дать -ток (о растениях) – ви́гнати (пусти́ти) па́росток (па́гін);
2) (на рогах у оленя, лося) па́ріг (-рога);
3) анат. – ві́дростень, на́ростень (-сня), (на кости) о́кіст (р. о́косту), о́кісток.
Отте́нок –
1) відті́нок (-нка), су́тінок, ві́дтінь (-ни). [Ві́дтінок слоне́вої ко́сти в загорі́лім обли́ччі (Л. Укр.)];
2) (небольш. различие) ві́дтінок, су́тінок (Н.-Лев.), ко́лір (-льору). [Ві́дтінки мо́ви. Шовіні́сти всіх ко́льорів].
Очко́ –
1) (в улье, сети, на игральной кости, карте и т. п.) ві́чко, очко́;
2) (у растения) бру́нька, бросто́к (-стка́), живе́ць (-вця́).
Перевё́ртываться, переверну́ться –
1) переверта́тися, переверну́тися, перекида́тися, переки́нутися, (диал.) перекачну́тися, (о мног.) попереверта́тися, поперекида́тися.
• -ну́ться с боку на бок, на другой бок – переверну́тися (переки́нутися) з бо́ку на бік, на дру́гий бік.
• И кости мои в могиле -нутся – і кістки́ мої́ струхну́ться в я́мі (в моги́лі).
• Лодка -ну́лась – чо́вен переки́нувся (переверну́вся, диал. перекачну́вся).
• -ну́ться, едя на лодке – переки́нутися, переверну́тися човно́м ї́хавши, ви́вернутися з човна́ ї́хавши.
• Счастье -ну́лось – ща́стя переверну́лося, и́ншим кінце́м оберну́лося.
• -ваясь вверх дном – упере́кидь. [Пішли́ столи́ впере́кидь (Неч.-Лев.)];
2) перегорта́тися, перегорну́тися, бу́ти перего́рнутим, перего́рненим;
3) перекру́чуватися, перекрути́тися, см. Переве́рчиваться;
4) см. Превраща́ться, преврати́ться.
Перегла́дывать, переглода́ть (перегрызать) – перегриза́ти, перегри́зти, (о мног.) поперегриза́ти що.
• -да́ли всё, что было – погри́зли все, що було́.
• -ла́дывать кости – обгриза́ти кістки́ зно́ву.
• Перегло́данный – перегри́зений, (о мног.) поперегри́зуваний.
Пле́сневый – плі́снявий, пле́сенний.
• -невые грибы – цвілеві́ гриби́.
• -невые кости – пле́сна, плесня́к.
Подвздо́шный – зду́х[о]винний. -ные кости, см. Та́зовые ко́сти. -ная перепонка, см. Диафра́гма.
Полирова́льня – (для металла, камня, кости) лощи́льня, ґлянсува́льня; (для дерева) полірува́льня.
Полирова́ние – (металла, камня, кости) лощі́ння, ґлянсува́ння; (дерева) полірува́ння; (гребней роговых) калярува́ння.
Полирова́ть, отполирова́ть – (металл, камень, кость) лощи́ти, ви́лощити, ґлянсува́ти, ви́ґлянсувати; (дерево) полірува́ти, сполірува́ти; (гребень роговой) калярува́ти, ви́калярувати, лицюва́ти.
• Полиро́ванный – (о камне, металле, кости) ви́лощений, ви́ґлянсуваний, (о дереве) споліро́ваний; (о гребне роговом) ви́каляруваний.
Полиро́вщик, -щица – (металла, камня, кости) лощи́льник, -ница, ґлянсува́льник, -ниця, (дерева) полірува́льник, -ниця.
Проника́ть, прони́кнуть (сквозь что, куда) – прохо́дити, пройти́, просми́куватися, просмикну́тися, проми́кувати(ся), промкну́ти(ся), (грубо) продира́тися, проде́ртися (крізь що, куди́); (только куда) добува́тися, добу́тися, дістава́тися, діста́тися, досяга́ти, досягти́, (грубо) удира́тися, уде́ртися, утиска́тися, ути́сну́тися.
• Вода -кла сквозь потолок – вода́ пройшла́ крізь сте́лю.
• Свет свободно -ка́ет сквозь стекло – світ ві́льно прохо́дить крізь скло.
• Пыль -ка́ет в легкие – пил прохо́дить у леге́ні.
• Солнечный луч -кал сквозь трещину в ставне, сквозь листья – со́нячний про́мінь про(с)ми́кувався крізь шпа́ру у віко́нниці, крізь ли́стя.
• Пуля -кла до самой кости – ку́ля пройшла́ аж до кі́стки.
• Ветер сквозь щели -ка́л в избу – ві́тер крізь шпа́ри захо́див у ха́ту.
• Сквозь брешь в стене он -ни́к в крепость – пробо́їною в му́рі він промкну́в (діста́вся) у форте́цю.
• Посредством хитрости он -ни́к в крепость – хи́трощами він добу́вся у форте́цю.
• Путешественник -ни́к в глубь Африки – мандрі́вець добу́вся (діста́вся) у глиб А́фрики.
• Стараться -нуть куда – добува́тися куди́, (грубо) лі́зти, прола́зити куди́.
• Свет, тепло и дождевая вода -ка́ют в пахоть – світ, тепло́ та дощова́ вода́ прохо́дять (вника́ють) у ріллю́.
• Печаль -ка́ет в сердце – ту́га вника́є в се́рце (Л. Укр.).
• -кать, -нуть в тайны природы – дохо́дити, дійти́ таємни́ць приро́ди, збагну́ти таємни́ці приро́ди.
• Это мнение начинает -кать в умы людей – ця ду́мка почина́є дохо́дити до ро́зуму лю́дям.
• -ка́ть взглядом, взором – прозира́ти, прозирну́ти, прогляда́ти, прогля́нути(ся), продивля́тися, продиви́тися. [По́гляд чо́рних оче́й нена́че прозира́є на́скрізь (Неч.-Лев.). Ой га́ю-ж, мій га́ю, густи́й не прогля́ну (Пісня). Не гли́боко прогля́нув він у ду́шу селяни́нові (Куліш). Таки́й ліс густи́й, що й не прогля́нешся. Ще прикрі́ше подиви́лася дочці́ у ві́чі, нена́че хоті́ла продиви́тися їй у ду́шу (Мирн.)].
• -ка́ть, -нуть в сознание чьё – дохо́дити, дійти́ до свідо́мости кому́.
• -нуть мыслью, умом куда – пророзумі́ти, прозирну́ти в що, куди́, збагну́ти що. [Пророзумі́вши в саму́ річ спра́ви, я мимово́лі посміхну́вся (Корол.)].
• -ка́ть кого, что – пройма́ти, про(й)ня́ти, перейма́ти, пере(й)ня́ти, промика́ти, промкну́ти кого́, що.
• Проника́ющий – прони́кливий, той, що прохо́дить, про(с)ми́кується и т. д. крізь що, куди́. [Уп’я́вся в ме́не до́вгим, у ду́шу прони́кливим по́глядом (Корол.)].
• Прони́кнутый чем – про(й)ня́тий, пере́(й)нятий, промкну́тий чим. [Люди́на промкну́та висо́кою ду́мкою, сві́том нау́ки (Неч.-Лев.)].
Просека́ть, просе́чь – просіка́ти, просі́кти́, прору́бувати, проруба́ти (о мн. или местами) попросіка́ти, попрору́бувати що; см. Проруба́ть. [Соки́рою проруба́в но́гу до ко́сти].
• Просе́ченный – просі́чений, прору́баний.
-ться –
1) просіка́тися, прору́буватися, бу́ти просі́ченим, прору́баним;
2) -чься сквозь что – проруба́тися крізь що. [Кінно́та проруба́лась крізь воро́жу піхо́ту];
3) (о ткани) см. Се́чься.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Крутить, крутнуть –
1) крутити, крутнути;
2) (скручивать, сучить) крути́ти, крутну́ти, ви́ти, звива́ти, сука́ти, скручувати що;
3) (вилять) крути́ти, крутну́ти, верті́ти, (хвостом ещё) меля́ти, мельну́ти (хвосто́м);
4) (кем) крути́ти, верті́ти, верхово́дити, ору́дувати, заправляти ким;
5) (о ветре, метели) крути́ти, хурде́лити, кушпе́лити, (воду: о водовороте) нуртува́ти, вирува́ти, крути́ти;
6) (кости) крути́ти кістки́, у кістка́х;
7) (вращать) обертати;
8) (спешить, понукать) поспіша́тися; підго́нити кого́:
• как ни крути – як не крути, як не верти, що не роби, крути не верти; хоч круть, хоч верть; крути-верти (круть-верть); хоч так, хоч сяк, радий не радий, як не крутись, нікуди не дітися, хочеш не хочеш;
• крутить голову – крутити (задурювати, морочити) голову кому, морочити кого, (влюблять в себя) крутити (баламутити) голову;
• крутить любовь (роман) – крутити любов (роман), крутеляти;
• крутить носом – крутити носом;
• круть-верть – круть-верть;
• крутя, вертя свет пройдёшь, да назад не воротишься – брехне́ю світ про́йдеш, та наза́д не ве́рнешся (Пр.);
• не крути, успеется – не підго́нь — поспі́ємо.
[Переве́сла дівча́та в по́лі крути́ли (М. Вовчок). Си́нові дав воло́ки ви́ти (Основа). Чолові́к кру́тить, а Бог розкру́чує (Номис). Крути́, та не перекру́чуй (Пр.). Ве́рти́ть хвосто́м (Номис). Моє́ теля́ хвосто́м меля́ (Сл. Гр.). До Бо́га дале́ко, а пани́ вертя́ть як хотя́ть (Номис). Неві́стка на́ми ору́дувала (Г. Барвінок). В віко́нце погляда́є, чи кру́тить завірю́ха (М. Вовчок). Він (нечи́стий) збира́є бага́то сні́гу і си́пле й кру́тить їм, — того́ й завірю́ха (Б.Грінченко). Ві́тер хурде́лить (Сл. Гр.). Вир як во́ду кру́тить! (Б.Грінченко). Крути не верти, та треба вмерти (Пр.). А з Степана буде козак завзятий, чує моє серце, що буде! Не раз подякує Січ-мати старому Ковалеві, що вигодував такого молодця… як не крути, як не верти, а не вдержиш дома (М. Кропивницький). Як не крути, на одне виходить, слід би катюгам давно зазубрить: можна прострелити мозок, що думку народить, думки ж не вбить! (В.Симоненко). Руба поставив питання: «Хочеш за мене заміж чи ні?» Отут мені хоч круть хоч верть (І.Муратов). — Надбав тій жінці, з якою жив, трьох дітей, а сам і далі крутеляв з іншими по всьому місту (Юлія Джугастрянська, перекл. Джона Ведінґтона-Фезера). Якщо на велотренажері крутити педалі в інший бік, то можна потовстіти]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

КОСТЬ (велика) костома́ра;
кость от кости́ чьей з кро́ви й ко́сти чиєї;
КО́СТИ збірн. масла́ччя.
ИГРА́ТЬ (на сцені) ще вико́нувати, (на гармонію) зневажл. ри́пати, (на бубон) бубни́ти; похідн. забубни́ти;
играть большу́ю роль ПЕРЕН. бага́то ва́жити;
играть в бирю́льки гра́тися в ко́ники, ба́витися дурни́цею, ба́витися в дитя́чі за́бавки;
играть в откры́тую гра́ти з відкри́тим забра́лом;
играть коме́дию розі́грувати коники, лама́ти коники;
играть свое́й жи́знью /играть жи́знью и сме́ртью/ ва́жити голово́ю;
играть в футбо́л жарт. ду́мати нога́ми;
игра́ющий що /мн. хто/ гра́є тощо, за́йня́тий гро́ю, зви́клий гра́ти, покли́каний загра́ти, граве́ць, жін. гравчи́ня, зневажл. гравцю́, прикм. гра́льний, граве́цький, складн. картогра́й [играющий в ка́рты картогра́й], самогра́льний, самогра́вчий [самоигра́ющий самогра́льний, самогра́вчий, самогра́й];
играющий большу́ю игру́ граве́ць у вели́кій грі;
играющий в дурачка́ граве́ць у ду́рня;
играющий в ко́сти забут. кости́рник;
играющий в ко́шки-мы́шки граве́ць у кота́-ми́шки;
играющий в ку́клы що ще ба́виться ведме́диками;
играющий все́ми цвета́ми ра́дуги мінли́вий, перели́вчастий, весе́лчастий;
играющий гла́вную роль пе́рша скри́пка;
играющий глаза́ми моргу́н;
играющий жа́лкую роль нікче́ма, попи́хач, маріоне́тка;
играющий жи́знью = игнорирующий опасность;
играющий зарю́ сурма́ч;
играющий коме́дию комедія́нт, маста́к стро́їти коме́дії;
играющий на би́рже біржови́й ма́клер;
играющий на не́рвах вари́вода, коверзу́н, іржа́;
играющий на пиани́но піяні́ст;
играющий на́ руку кому потака́ч чий;
играющий на скри́пке скрипа́ль;
играющий пе́рвую скри́пку пе́рша скри́пка;
играющий по наслы́шке граве́ць на слух;
играющий роль викона́вець ро́лі, (факт) важли́вий;
играющий огнём ризика́нт, забут. знайди́біда;
играющий слова́ми каламбури́ст; мн. играющие хто гра́є [играющие на трубе́ хто гра́є на трубу́];
ВЗЫГРА́ТЬ (про кров) фраз. застугоні́ти;
СЫГРА́ТЬ, сыграть злу́ю шу́тку с кем встругну́ти шту́ку /підпусти́ти шпи́льку/ кому, підне́сти́ пе́рцю /відва́жити со́ли/ кому;
сыграть в я́щик фаміл. врі́зати ду́ба;
сыгравший ОКРЕМА УВАГА
КО́ЖА, кожа да ко́сти у кого сві́тить ре́брами хто;
ни кожи ни ро́жи ні лиця́ ні зро́сту.
КРОВЬ, кровь бро́силась в го́лову / кровь уда́рила в го́лову/ кров шугну́ла в го́лову;
кровь от крови и плоть от пло́ти галиц. кров од кро́ви і кість од ко́сти;
кровь с молоко́м (про вроду) хоч з лиця́ во́ду пий;
в крови́ ще в нату́рі [э́то у неё в крови́ це в її́ нату́рі].
ЛОМИ́ТЬ, ломить ко́сти (ломить в суста́вах) судо́мити;
ломить це́ну пра́вити /док. запра́вити/ як за ба́тька; но. ло́мит кого судо́мить;
ломя́щий що ло́мить тощо, (біль) ломо́тний, судо́мний, пор. ломающий.
ПЛОТЬ, плоть от плоти чьей з кро́ви й ко́сти чиєї.
ПО́ЗДНИЙ, по́зднему го́стю глода́ть ко́сти хто пі́зно хо́дить, сам собі́ шко́дить;
ПОТО́МСТВЕННЫЙ образ. з кро́ви й ко́сти, (родовий) ще фамі́льний, фамілі́йний, (за́мок) пре́дківський.
СЛОЖИТЬСЯ (стати нормою) галиц. ви́плекатися, (про події) спле́сти́ся, (про гадку) ви́робитися [сложилось мне́ние ви́робився по́гляд];
сложилось у кого пове́стися кому;
как сложится жизнь у кого як кому поведе́ться, як обе́рнеться /пове́рнеться/ життя́;
может сложиться впечатле́ние мо́жна поду́мати;
сложи́вший, сложи́вшийся ОКРЕМА УВАГА;
сложивший го́лову /сложивший ко́сти/ поле́глий;
сложи́вшийся скла́дений, сту́лений і похідн. від слагаемый, прикм. ста́лий, фраз. суча́сний [в си́лу сложившихся обстоя́тельств з о́гляду на суча́сні обста́вини], (юнак) змужні́лий.
СОБРА́ТЬ образ. скла́сти /скле́їти, зве́сти́/ доку́пи;
собрать в одно́ це́лое зібра́ти доку́пи;
собрать воеди́но ще стули́ти доку́пи, образ. наниза́ти на одну́ ни́тку;
собрать ко́сти галиц. позбира́тися [косте́й не соберёшь не позбира́єшся];
НАСОБИРА́ТЬ, насобира́вший, насобира́вшийся ОКРЕМА УВАГА;
насобира́вшийся назби́раний;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Кость – кість (р. ко́сти), кі́стка.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Кожа
• Гусиная кожа (перен.) – сироти; курячі лапки, гусяча шкіра.
• Из кожи [вон] лезть (разг.) – із шкіри пнутися (п’ястися, рватися, видиратися, лізти, вилазити); (іноді) з-під шкури п’ястися (пнутися).
• Кожа да кости; кости да кожа (разг.) – шкіра та кості; кості та шкіра; худий, як тріска (як скіпка); сама снасть; козина смерть.
• Мороз по коже дерёт, подирает, пробегает (разг.) – мороз поза плечима (поза шкурою) іде; наче (мов) снігом по шкурі (по спині) тре; з-за спини морозом бере; [аж] морозом усипає.
• Ни кожи, ни рожи (разг. вульг.) – ні з очей, ні з плечей.
• С живого кожу драть (перен.) – з живого шкуру дерти (лупити); живого білувати.
Кость
• Белая, чёрная кость – біла, чорна кістка.
• Бросить кость кому (перен.) – кинути кістку кому; відбутися чимсь малим.
• До мозга костей [педагог, агроном…] – до нутра кісток [педагог, агроном…]; [аж] до самих кісток [педагог, агроном…]; [аж] до самої кості [педагог, агроном…]; природний (природжений) [педагог, агроном…].
• Кожа да кости; кости да кожа; одни кости – самі кістки та шкура; сама снасть; худий як тріска; аж кістки (аж кості) світяться.
• Кость от кости, кость от костей – кість від кості; кість від костей.
• Куда ворон костей не занесёт, не заносил – куди ворон і кістки не занесе; не заносив (не донесе, не доносив).
• Лечь костьми – головою накласти; кістьми полягти (лягти).
• Пар костей не ломит – пара парить, а кісток не варить; пара кісток не крутить (не ломить).
• Перемывать, перемыть кости кому – (те саме, що) Перемывать, перемыть косточки кому. Див. косточка.
• Промерзать, промёрзнуть до костей – промерзати, промерзнути (перемерзнути) до кісток (наскрізь); задубіти (заклякнути).
• Промокнуть до костей – промокнути (вимокнути, змокнути) до рубця (до рубчика); промокнути (вимокнути, змокнути) як хлюш(а).
• Проникнуться чем-либо до мозга костей – перейнятися чим до останньої волосинки (до нутра кісток).
• Стоять, стать костью в горле, поперёк горла кому – (у)поперек горла ставати, стати; ставати, стати в горлі руба (кісткою).
• Язык без костей (разг.) – язик без кісток [, то й меле]; у язиці нема кісток; язик без кістя, меле, що хотя; белькоче, як хоче.
Перемывать
• Перемывать (мыть) косточки кому, перемывать (мыть), перемыть косточки (кости) чьи – перемити (мити) кісточки кому; перемивати (перетирати) на зубах кого; пересуджувати кого.
Пересчитать
• Пересчитать ребра (кости) кому (разг.) – полічити ребра кому.
• По пальцам можно сосчитать (пересчитать, счесть, перечесть) кого, что – Див. палец.
Родина
• Для родины своей ни сил, ни жизни не жалей – за рідний край хоч помирай! Пр. За рідний край легко й померти. Пр.
• И кости по родине плачут – свій край, як рай, а чужа країна, як домовина. Пр. За своїм краєм серце болить. Пр. До свого краю кожного чоловіка тягне (всі гадки тягнуть). Пр. Нема в світі, як своя країна! Пр.
• Чтобы жить, надо Родине служить – жити — рідному краєві (Батьківщині) служити. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Кість, р. ко́сти – 1) кость;
2) игральная кость.
Кости́рство – игра в кости.
Масла́ччя (соб.) – кости.
Слоне́вий – из слоновой кости.
Хорбу́ри, -бу́р – (презр.) кости.
Храбо́ри, -бо́р – (презр.) кости.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Позднему гостю глодать кости. —
1. Прийшов гість, та на голу кість.
2. Хто пізно (не рано) ходить, той сам собі шкодить.
3. Опізнився козак, так будеш і так.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

кість, ко́сти, ко́сті, кі́стю; ко́сті, ко́стей

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Виклада́ння, -ня, с.
1) Выкладываніе.
2) Инкрустаціи изъ дерева, рога или кости. Шух. І. 306. См. Викладати 2.
3) Раскладываніе.
4) Изложеніе.
Виклада́ти, -даю, -єш, сов. в. ви́класти, -ду, -деш, гл.
1) Выкладывать, выложить. Як позичає, то всі боги викладає. Ном. № 10629.
2) Въ художественныхъ гуцульскихъ работахъ: дѣлать инкрустаціи изъ дерева, рога или кости. Шух. I. 309.
3) Только сов. в. Положить убитыми многихъ, убить многихъ. Виклав ляшків, виклав панків у чотирі лави. Нп.
4) Раскладывать, разложить. Сидить мила в загороді, карти викладає. Гол. ІІІ. 430.
5) Излагать, изложить. От я й викладаю все теє небозі. МВ. II. 21.
6) Сочинять, составлять. Не хапайсь пісні співать — повагом! бо не ти її виклав. Ном. № 9650.
7) Испражнять, испражнить. А ні ладу, а ні складу, іззіж те, що я викладу. Ном. № 13066.
8) = Валашити, вивалашати.
9) Смі́шки си (собі) з ко́го викла́дати. Трунить, смѣяться надъ кѣмъ, подтрунивать. Вх. Лем. 397.
Глида́ти, -да́ю, -єш, гл. Глодать, ѣсть. Дай, Боже, із-за молоду кости їсти, а на старість м’яке глидать. Ном. № 8705. Дітей годувать — як камінь глидать. Ном. № 9199.
Го́лий, -а, -е.
1) О человѣкѣ: обнаженный, нагой, голый. Не боїться мокрий дощу, а голий розбою. Гол. І. 49. Хоч голий та в поясі. Ном. 11190. Го́лий як бу́бон, як туре́цький святи́й. Совершенно голъ какъ въ прямомъ значеніи, такъ и въ значеніи 3-емъ. Ном. № 1522, 1523.
2) О предметѣ: лишенный обычнаго покрова, не покрытый, не занятый ничѣмъ, обнаженный. Обідрали до голої кости. Ном. № 11098. Голе дерево. Ном. Положив снопа на голому току. Рудч. Ск. І. 55. Положили Савку на голую лавку. Ном. № 11918. А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — зверху дірка, хутро голе, околиці Біг має. ЗОЮР. I. 201. В другій руці голий меч. Гол. ІІІ. 44.
3) Бѣдный, голый. Біда нашим головам за панами голими. Ном. Нема голій школі волі, а то б догодила. Шевч. 369.
4) О хлѣбѣ: безостый, безъ усиковъ. Ячмінь з остюками і голий. О. 1861. IX. 192.
5) Го́ла го́лка. Игла безъ нитки. Черном.
6) Го́лий борщ, го́ла ю́шка. Одинъ борщъ одинъ супъ и больше ничего. Баба побігла і взяла коробочку ячменю на відробіток, щоб не гола юшка була. Г. Барв. 501.
7) Го́ла піч. Печь, изъ которой выгребены горящіе угли, чтобы сажать хлѣбъ. Грин. ІІ. 18.
8) Родъ игры съ бросаніемъ палокъ. КС. 1887. VI. 475. Ум. Голе́нький, голе́сенький.
Гучо́к, -чка́, м.
1) Загонщикъ при облавѣ. Левч. 135.
2) Игрушка: волчокъ.
3) Особаго рода игрушка изъ кости.
4) = Гупало 2. Вх. Пч. II 8.
5) Насѣк. = Бурчало. Вх. Пч. I. 7. См. Гук 3. знач. и слѣд.
Занімі́ти, -мі́ю, -єш, гл.
1) Занѣмѣть, онѣмѣть. Заніміли твої губочки. Мет. 293.
2) Потерять чувствительность. У мертвого зуби ніколи не болять, кости задубіли, зуби заніміли. Чуб. І. 125.
Злість, зло́сти, ж.
1) Злость. К. Іов. 48. Чуб. ІІІ. 356. І од злости зубами скрегоче. Шевч. 21. Зо злості болять кості. Ном. № 2934. На злість моїй жінці нехай мене б’ють. Ном. № 2813.
2) Зло. — учини́ти. Сдѣлать зло. Ой ви, чумаченьки, ой ви, молоденькі, не вчиніте злости: поховайте моє тіло, щоб не розніс ворон кости. Нп.
Зубни́й, -а́, -е́. Зубной. Прилипла вже до кости моя кожа, зостався я із яслами зубними. К. Іов. 42.
Кість, ко́сти, ж.
1) Кость. Кайдани-залізо ноги повривало, біле тіло козацьке-молодецьке коло жовтої кости пошмугляло. Дума.
2) Игральная кость. Програв чумак вози й воли в кости. Нп. Ум. Кі́стка, кі́сточка.
ІІ. Коло, пред.
1) Около, вокругъ. Чи не той то хміль, що коло тичини в’ється? Макс. (1849). 96. Кайдани-залізо ноги повривало, біле тіло козацьке-молодецьке коло жовтої кости пошмугляло. АД. І. 89.
2) Возлѣ, подлѣ. Заховаю змію люту коло свого серця. Шевч. Звелів їх садовити купа коло купи. Єв. Мр. VI. 39.
3) Коло чо́го ходи́ти. Заниматься чѣмъ либо. Коло ко́го ходи́ти. Заботиться о комъ, присматривать за кѣмъ.
Кости́рник, -ка, м. Игрокъ въ кости. Которі п’яниці, которі костирники не хочете в кості програвать, ідіть до мене в охотне військо погулять. Дума.
Кости́рство, -ва, с. Игра въ кости. Добра свого на кабацьких служебок, на костирство, на танці-музики не прогайнували. К. Бай. 49.
Масла́ччя, -чя, с. соб. Кости. Маслаччя болить після того, як упав. У одного, кажуть, пана є чоловік, такий мертвяк, що без шкури і без мняса, саме маслаччя. Лубен. у.
Напаха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. Надушиться, пропитаться запахомъ. У садочок пійду, — васильками напахаюсь. Нп. Напахаєшся зіллячка розмаринового, націлуєшся личенька рум’яного. Нп. Ти по чужих степах находився, руської кости напахався, то вона коло тебе й пахне. Рудч. Ск. І. 85. Москаль, напахався московського духу. О. 1862. V. 40.
Оббіра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. обібра́ти, обберу́, -ре́ш, гл.
1) Обирать, обобрать.
2) Объѣдать, объѣсть, обгладывать, обглодать. Сидить хлопець коло стола, курча оббірає. Чуб. V. 653. Тоді вовці-сірохманці нахождали і орли-чорнокрильці налітали, в головках сідали, біле тіло коло жовтої кости оббірали. АД. І. 118.
3) Избирать, избрать, выбрать. Собі місця не обібрав. Чуб. V. 1014. Ні читати, ні писати, а хотять за короля обібрати. Ном. № 7908. Обібрали одного з себе і послали до його баби. Мнж. 87. Ой дівчино люба, мила... ти ж то мене обібрала і одного в світі покохала. Грин. III. 161.
Оброста́ти, -та́ю, -єш, сов. в. обрости, -сту́, -сте́ш, гл. Обростать, обрости. Коло живої кости м’ясом мусить обрости. Ном.
Перело́ги, -гів, м. мн. Корчи, судороги у скота. ХС. VII. 417. Перелоги, ідіть собі на дороги од його жил, од його піджил, од жовтої кости, од такої масти. Грин. II. 42.
Пи́саний, -а, -е.
1) Писанный.
2) = Мальований.
3) Изукрашенный рѣзьбой, орнаментами, узорами на деревѣ, металлѣ, кости и пр. Писані судини. Шух. І. 250, 251, 262. Писана мосяжна бляха. Шух. І. 122. Цівка того креса мосяжна писана. Шух. І. 230. Ложа (у рушниці) незвичайно гарно ткані. Шух. І. 231. Писані скрині. Гол. І. 13.
4) Расшитый, украшенный вышивкой. Писані рукава. Шух. І. 159.
5) О ткани: украшенный цвѣтными полосами. Писана рядовина. Вас. 168. См. рядовина 1.
6) Пи́сана трава́. Раст. Phalaris arundinacea L, ленточная трава. Вх. Зн. 48.
Підга́рбати, -баю, -єш, гл. Подтаптывать, подтоптать, подбить подъ ноги. Дав Бог хлости, що всі кости поламав і роги і самого духа злого підгарбав під ноги. КС. 1882. IV. 170.
Плесно́, -на́, с. Плесна, плюсна, metatarsus. Константиногр. у. Вх. Зн. 50. Желех. Пле́сна. Плесневыя кости. НВолын. у.
Позавива́ти, -ва́ю, -єш, гл.
1) Обмотать, обвить (многихъ, многое). Пусти ж мене, мати, в той сад погуляти, свого миленького кости позбірати, на тихім Дунаю переполоскати, в шовкову хустину позавивати. Чуб. V. 245.
2) Завить. Я б свої кучері та позавивала. Чуб. V. 100. Місяць дощовий буде, бо як народився, то ріжки униз спустив; а як такий, що так і позавивав ріжки вгору, то не буде дощу. Грин. І. 12.
Позв’язуватися, -зуємося, -єтеся, гл. Связаться (о многихъ). Всі кости мертві позв’язувались сухими жилами. Левиц. І. 91.
Поздорові́ти, -ві́ю, -єш, гл. Сдѣлаться здоровымъ, выздоровѣть. Бив мене чоловік, кости поломив, а я лягла, полежала, встала, ззіла, вола, кабана... і допіро поздоровіла. Чуб. V. 1140. Жінка попова поздоровіла. Драг. 63.
Пошмугля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Натереть, ободрать (кожу), покрыть ссадинами. Кайдани-залізо ноги повривали, біле тіло козацьке молодецьке коло жовтої кости пошмугляли. АД. І. 89.
Притру́т, -ту, м. Родъ болѣзни. Притрут також на нозі робиться, вся шкура на п’яті затвердне, пожовкне, а під нею набірає часом так, що аж до кости вигниє. ЕЗ. V. 179.
Прі́сний, -а, -е.
1) Прѣсный.
2) Въ сказкахъ: чужой, посторонній. Царь... сховався під ліжко. Прилітає змій, ввійшов в палац: «Фе, фе! прісна кість смердить!» — Та де там тобі, — каже панна, — тут прісна кість узялась? Сюди прісного чоловіка і ворон кости не занесе. Чуб. II. 209.
Проїда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. прої́сти, -ї́м, -їси́, гл.
1) Проѣдать, проѣсть, издержать на пищу. Протратив там маєток свій.... Як ж проїв усе, настала голоднеча велика в землі тій. Єв. Л. XV. 13, 14.
2) Проѣдать, проѣсть, прогрызть дыру. Проїв дірку у бичка, з середини все виїв. Рудч. Ск. II. 7. Протирать, протереть. Сирая сириця до жовтої кости тіло козацьке проїдала. АД. І. 94.
3) Только сов. в. Заѣсть, загрызть кого преслѣдованіями. Там старша невістка проїла менчу: доти їла, поки таки свекор ту бідну вигнав. Пирят. у.
Роздзьо́бати, роздзю́бати, -баю, -єш, гл. Расклевать. Дала бих тя іскупати, кавкам, вранам роздзьобати. АД. Г. 65. Ворон тіло роздзюбав, кости роскидав. Чуб. V. 375.
Розсипа́тися, -па́юся, -єшся, сов. в. розси́патися, -плюся, -плешся, гл.
1) Разсыпа́ться, разсы́паться. Горох розсипався. Волосся розсипалось по плечах. Веселий промінь сонця йшов через вікно, розсипався поміж зеленим листом. Левиц. Пов. 162. Голос його розсипався між скелями, як весняний перший грім. Левиц. Пов. 355.
2) Распадаться, распасться. Тая земля, що він одлупив, взяла та й розсипалася у його в руці. Чуб. І. 144. Цебер розсохся і розсипався. Рудч. Ск. I. 129. Ой упала зоря з неба та й розсипалася, мила зорю позбірала та й затикалася. Чуб. V. 1194. Розси́пались жовті кости як жар по печі. Чуб. V. 739.
3) Разрѣшаться, разрѣшиться отъ бремени. У мене жінка розсипалась. Лохв. у.
4) Усиленно хлопотать, изъ кожи лѣзть. Зубиха ж тут так і розсипається. І сюди шатнеться, і туди мотнеться; і намисто Олені нав’язує на шию, і голову квітчає. Кв. II. 140.
Су́ша, -ші, ж.
1) Суша. Ти, річенько, ти, бистрая, викинь кости на сушу. Чуб. V. 169.
2) Сухое мѣсто. І рогоза росте в безвідній суші. К. Іов. 18.
Торкоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. = Торкотати. Ой, битиму: будут тобі кости торкотіти, як біб в бордюзі. Вх. Зн. 70.
Упуска́ння, -ня, с.
1) Впусканіе.
2) Роняніе.
3) Опусканіе.
4) При инкрустированіи: вставка въ дерево металла, кости и пр. Шух. І. 306, 309.
Фе́нчирь, -ря, м. = Хвершал. Не ма’т фенчирь такой масти, щоби гоїв мої кости. Гол. І. 142.
Хорбу́ри, -бур, мн. Презрит.: кости. Така суха корова, — самі хорбури лишились. Вх. Зн. 77.
Худина́, -ни́, ж. Худоба, также: худое, тощее животное. Худину таку купив, що лиш шкіра та кости, а орати чим? Каменец. у.
Ці́лий, -а, -е.
1) Цѣлый, весь. Баба з нехочу ціле порося ззіла. Ном. № 5058. Хоч вивози цілий ліс, то все буде оден біс. Ном. № 3220. Ледащо з цілого світа. Ном. № 2954. Газда цілою губою. Ном. № 10102. Коли дивиться — аж стоїть на березі якась людина, ціла в шерсті. Рудч. Ск. Цілу хату скопали, а грошей не найшли. Рудч. Ск. І. 188.
2) Цѣлый, неповрежденный. Вставать треба, їдучи через мости, жеб були цілі кости. Ном. Тікай, поки ще ціла. Глиб.
3) Цѣлый, на лицо, неукраденный. І кози ситі, і сіно ціле. Ном. № 9935. Все я втеряв, нічого в мене не зосталось цілого. К. Іов. 42.
4) Полный. Ціла вулиця дівчат. Сіна цілий віз. Ум. Ціле́нький, ціле́сенький. Чуб. У. 687.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Лю́бість, -бости, ж. *3) Любовные утехи. Нік. *Болить мене голова, болять мене кости, то-ж не від роботи, а то від любости. Нп. Хотк.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Блудодѣя́ніе, блудъ = 1. розпу́ста, курва́льство, бахорува́ння. — Розпуста в молодости приносить хворобу на старі кости. н. пр. 2. любодїйство. Б. Н.
Игра́ = гра, грання́, граття́, и́грашка, и́грище, гри́ще, гу́ля́нка, заба́ва, за́бавка. — Гра в карти. — З другими дїтьми він не знавсь і в грища з ними не вдававсь. Бодянський. — Дїдона вигадала грище, Еней щоб веселїший був. Кот. — З його граття́ не буде пуття́. н. пр. — Дївочі игрища не забутні. К. Д. С. — Яка ж воно й гулянка буде, як кожен нарізно, коли вже грати ся, то вкупі. Чайч. — Дитяча за́бавка. — Игра́ въ жму́рки = д. під сл. Жму́рки. — И́гры ка́рточныя, въ ка́рты = картя́рство: ду́рень, підкидни́й, неві́рний ду́рень, ві́дьма, кончи́на, коро́ль, віз, ла́ва, ме́льник, ци́ган, пяни́ця, свиня́, па́мфиль, хви́лька, хлюст і т. д. — Игра́ въ мячъ = у мняча́: ги́лка, городо́к, бара́н, висо́кий дуб, ка́ша, ма́тка, мета́, пі́чка і т. д. (Малорос, игры Кіев. Ст. 1887–6). — Игра́ въ ко́сти = кости́рство. — Нїкому не служачи, а тілько костирством і пянством бавять ся. Ст. Л. — Добра свого на костирство, на танцї-музики не прогайнували. К. Б. — И́гры въ па́лки, въ ко́сти = дарови́ще, бу́лка, го́лий у го́лого, коро́мисло, королї, па́цї, пу́калка, си́кавка, скраклї, цу́рка, шва́йка, шкалу́б або ген-ге́н, ти́кало, тара́н, шкере́берть, шканди́бки і т. д. (Малорус. и́гры Кіев. Ст. 1887—6) — Игра́ въ кре́мешки = у кре́ймахи, у кре́мняхи. — И. въ. носки́ = носани́на. – И. въ чётъ или не́четъ = чіт чи ли́шка. — А ну вгадай: чи чіт, чи лишка? — И. хорово́дная = тано́к: во́рон, горобе́йко, зеле́ний шум, коро́ль, хре́щик, же́льман і т. д. (Малорус. игры. К. Ст. 1887–6). — И́гры мо́лодежи = гри́ще, гри́ща, и́грища: (катаючи яйця або оріхи) — ки́тьки, по́китьки, котю́чка, (розбиваючи яйця) — навби́тки, (на льоду коло стовпа́) — крутїлка, ко́лесо, (на скубку за волосся) — чупру́н, в ску́бки, на ску́бку, (инші гри) — до́вга лоза́, коза́, ко́тик, кон, ла́стівка, плаз, тїсна́ ба́ба, сви́нка і т. д. — Къ нему́ пришла́ хоро́шая игра́ = у йо́го до́бра ка́рта, до́брі ка́рти.
Игро́къ = грач (С. Аф. З. Л.), игра́ль, граль, игре́ць. — Нї грач, нї помогач. н. пр. — Нї півець, нї жнець, нї в дуду игрець. н. пр. (На бандурі) — бандури́ста, кобза́рь, (на скрипцї) — скри́пник, (на дудцї) — дуда́рь, ду́дник. — Заграй мінї, дуднику, на дуду, нехай своє лишенько забуду. К. Ш. — (На лїрі) — лїрник, лїра́ч. — А з вас не поганий лїрач. Кр. — Игро́къ въ ка́рты = ка́ртник (С. З.), картя́р, картівни́к. — Ой як був він не жонатий, то-то був гуляка! і пяниця і картівник, козак забіяка. н. п. — И. въ ко́сти = кости́р(ь). — Ознаймив картникам. . тихо в карти гравшим. Л. В. — Уподобав картовника і костира пяного. К. Б.
Перевёртывать, переверну́ть, ся = 1. переверта́ти, перекида́ти, ся, переверну́ти, переки́нути, ся. — Він натрапив колесами на горб і перекинув ся. Лев. — Перевернув ся на другий бік. — И ко́сти мои́ въ моги́лѣ переве́рнутся = і кі́сти мої струхну́ть ся в я́мі. Номис. 2. перегорта́ти, перегорну́ти, ся. — Часом шелесне хтось, перегортаючи листки. Лев. В. — Треба перегортати соломою яблука, щоб не побились у дорозї. 3. поверта́ти, поверну́ти (в иньший бік). 4. перекру́чувати, перекрути́ти. — Перекрутив замо́к.

Запропонуйте свій переклад