Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «кот»
Шукати «кот» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Кот –
1) кіт (р. кота́), ум. и ласк. ко́тик (-ка), кото́к (р. кі[о]тка́), коту́сик, коту́сенько, коту́сичок (-чка), коту́сь, ко́тичок (-чка), (редко) коти́на. [Є са́ло, та не для кота́ (Куліш). Ой ну лю́лі, кі́тку, укра́в у ба́би кві́тку (Пісня)]. • Кот в сапогах – кіт у чобо́тях. • Кот-мурлыка – кіт-воркі́т. • Не всё -ту́ масленица, придёт и великий пост – мину́лася кото́ві ма́сничка (Номис); не все кото́ві ма́сниці – при́йде ще й вели́кий піст. • Как кот наплакал – як кіт напла́кав. • Коты́ (рыбол.) – кота́. [Кота́ – це па́стка з комишу́ на ри́бу (Херс.)]. • Кот морской – ко́тик, ведме́дик морськи́й; 2) (сутенер) су́пер (-пра), су́пник, су́пчик, ко́цур (-ра). |
| Ко́тик –
1) (ум. от Кот 1) ко́тик, ко́тко́, коту́сь (-ся́); 2) (кот морской и его мех) ко́тик, ведме́дик морськи́й. |
| Би́ло –
1) (доска, в кот. бьют) клепа́ло, калата́ло, сту́кало; 2) (колокольный язык) бо́вкало, язи́к; 3) (в деревянной ступе) товка́ч; 4) (на маслобойнях) клин, ба́ба; 5) (в молотильном цепе) бич, бія́к; 6) (в мя́лице) ме́чик; 7) (в санях) передо́к. |
| Винт – ґвинт, шруб, шру́ба; (ум.) ґви́нтик, шру́бик, шру́бка. • Неподвижный винт, на кот. что-л. вращается – верклю́г. |
| Гли́на – гли́на; (белая) по́біл; (жирная белая мергельная) масля́нка, масля́к; (желтая)
1) руда́ г.; 2) жо́вта г., во́хра; (на каолине – па́глинок); (годная для выделки посуды) ганча́рка, ганча́рська (ганча́рна) гли́на; (желтоватая, идущая на выделку горшков) горщі́вка; (синяя, из кот. делают миски) мищі́вка; (просто синяя) сиву́ха; (черная) глива; (чорная жирная) чорну́ха; (род красной гли́ны) черві́нка, червени́ця (гал.); (слюдистая) золоту́ха; (фарфоровая) гли́нка, каолі́н; (годная для выделки кирпича) цегля́рська (цеге́льна) гли́на, липа́рка (гал.); (песчаная) пі́дсівка; (сланцеватая) лупако́ва гли́на; (с примесью железн. руды) ба́рма; (клейкая влажная) глей, глейо́к (р. глейка́), глею́ка; (моренная) море́нний глей; (годная для лепки) гнучка́; (фаянсовая) (фаянсо́ва) мула́; (неоднородная, комковатая с мелкими желвачками или «дутиками») глузюва́та; (гли́на, которой замазаны щели и углубления в стенах) шпарува́ння, шпару́ни; (месиво из гли́ны для выработки сырцового кирпича при глинобитной стройке) зали́в(а); (облеплять постройку толстым слоем гли́ны, а также лепить стены из гли́ны) валькува́ти; (у горшечников: овальный ком гли́ны, приготовленный для работы из него) пласто́к; (комья неразмятой гли́ны) шуру́валки; (оскрёбки гли́ны, счищаемые с рук и с круга, во время формовки посуды) шлома́к; (о гончарной гли́не: тощая, требующая примеси более жирной) валка́; (легко поддающаяся при работе) податна́. |
| Игра́ть –
1) (во что) гра́ти, гуля́ти в що и в чо́го, (тешиться) гра́тися, ба́витися в що, (в детск. яз.) гра́тоньки, грава́тоньки, гуля́тоньки, гуля́точки. [Гуля́ють у тісно́ї ба́би (Рудч.). Гуля́єте в кре́ймахи? В да́мки гуля́єте, чи ні? (Звин.). Чи ти гра́єш в яко́їсь і́грашки, чи що? – говори́ла Оле́ся (Н.-Лев.). Мо́жна гра́тися, мо́жна бі́гати, бурушка́тися без кінця́ (Васильч.). Круго́м них ба́вилася дітво́ра, дзвінки́м ре́готом сповня́ючи пові́тря (Черкас.)]. • -рать в куклы, в жмурки, в мячик – гуля́ти, гра́тися в ляльки́, в пі́жмурки, в м’яча́. • -ра́ть в карты, в шахматы – гра́ти, гуля́ти в ка́рти, в ша́хи. [Тро́є вірме́н за́раз-же з бо́ку біля Ма́рка гуля́ють у ка́рти (Грінч.)]. • -ра́ть по большой, по маленькой – гра́ти в вели́ку, в малу́ гру. • -ра́ть на мелок – на́бір гра́ти. • -ра́ть в бубнах, в пиках – гра́ти на дзві́нці, на вині́. • -ра́ть (с) чем – гра́тися, ба́витися, гуля́тися (з) чим. • С ним как с огнём -ра́ть – з ним як з огне́м гра́тися, гуля́тися, ба́витися. • -ра́ть кем – гра́тися, ба́витися, гуля́тися ким. [Чи буде́ш ним мов пта́шкою гуля́тись, на ни́точці прив’я́жеш для дити́ни? (Куліш). Вона́ чу́ла се́рцем, що Микола́й ті́льки ба́виться не́ю (Гр. Григ.)]. • Судьба -ра́ет людьми – до́ля гра́ється людьми́, жарту́є з людьми́. • Кошка -ра́ет с котятами – кі́шка гра́ється з кошеня́тами. • -ра́ет, как кот мышью – гра́ється, як кіт (з) ми́шею. • -ра́ть с кем (иметь партнёром) – гра́ти, гуля́ти з ким; (тешиться, забавляться) гра́тися, гуля́тися, ба́витися з ким. [З соба́кою уну́чок гра́вся (Шевч.). Вовчи́ця на со́нці з вовченя́тами гра́ється (Рудч.). Ще неда́вно вона́ з ї́ми в ляльки́ гуля́лася, а он тепе́р уже́ по́рається (Грінч.)]. • -ра́ть на бирже – гра́ти на би́ржі. • -ра́ть на повышение – би́ти на підви́щення; 2) (на музык. инструм. и о них) гра́ти (на що и на чо́му, у що). [Кобза́р чу́тно як гра́є і співа́є про Морозе́нка (М. Вовч.). Бас гуде́, скри́пка гра́є (Номис)]. • -ра́ть на лире, на скрипке, на дуде, на пианино, на рояли – гра́ти на лі́ру (и на лі́рі), на скри́пку (и на скри́пці), на ду́дку (и у ду́дку), на піяні́но (и на піяні́ні), на роя́лі. [Гра́є на лі́ру (Звин.). Сиди́ть кобза́р на моги́лі та на ко́бзі гра́є (Шевч.)]; 3) что – гра́ти що. • -ра́ть кого, чью роль изображать на сцене – гра́ти, удава́ти кого́, чию́ ро́лю. [Він гра́є Га́млета (Крим.). Жіно́к на теа́трі (гре́цькім) удава́ли теж чоловіки́ (Єфр.). І що-найпишні́шії да́ми з придво́рних вдава́ли на сце́ні субре́ток мото́рних, щоб сла́ви і вті́хи зажи́ть (Л. Укр.)]. • -ра́ть роль чего – гра́ти, (исполнять) відіграва́ти, відбува́ти ро́лю чого́. • Это не -ра́ет роли – це не гра́є ро́лі, це не ма́є ваги́. • -ра́ть главную или руководящую роль, -ра́ть первую скрипку (переносно) – пе́ршу скри́пку гра́ти, пе́ред ве́сти́ в чо́му. [В Ки́їві знайшо́в Шевче́нко ці́лу вже грома́ду ентузіясти́чної мо́лоди, між яко́ю пе́ред вели́ Костома́ров та Кулі́ш (Єфр.)]. • -ра́ть значительную, выдающуюся роль – чима́ло, бага́то ва́жити (в чо́му). • -ра́ть свадьбу – справля́ти весі́лля. [Одно́ї неді́лі справля́ли весі́лля На́стине з Петро́м, дру́гої вінча́ли Гна́та (Коцюб.)]; 4) (об игре света, красок, лица) гра́ти (чим), міни́тися (чим). [Не́бо гра́є уся́кими ба́рвами (Коцюб.). По той бік Ро́сі гра́ла зірни́ця (Н.-Лев.). На уста́х під чо́рним ву́сом гра́ла усмі́шка (Коцюб.)]. • Солнце -ра́ет на Пасху – со́нце гра́є, мі́ниться на Вели́кдень. • Шампанское -ра́ет в бокале – шампа́нське гра́є в ке́ліху. • Румянец -ра́ет – рум’я́нець гра́є, мі́ниться. [В обо́х на щока́х мі́ниться невгаси́мою купи́нкою рум’я́нець (Васильч.)]; 5) (бродить) гра́ти, шумува́ти, мусува́ти, (только переносно) буя́ти. [Чи не той то хміль, що у пи́ві гра́є? (АД.). Мед вже поча́в у бо́чці гра́ти (Сл. Гр.)]. • Молодая кровь -ра́ет – молода́, юна́цька кров гра́є, буя́є, шуму́є. [Бо то не кров юна́цька в ме́не гра́є (Грінч.)]. • Волна -ра́ет – хви́ля гра́є. • Игра́я, Игра́ючи (шутя) – гуля́ючи(сь), заі́грашки[у]. • Это -ючи сделать можно – це гуля́ючи(сь), заі́грашки[у] зроби́ти мо́жна. • И́гранный – гра́ний, гу́ляний. |
| Кобы́ла –
1) коби́ла, коби́ли́ця, лоши́ця, (ув.) коби́лище, (презр.) кобиля́ка; (годовалая) стригу́ха, стрижа́чка, (бесплодная) комо́нниця, (выкидывающая плод) змі́тка. [Норови́ста, як коби́ла (Номис). Як коро́ва за теля́м, як лоши́ця за лоша́м (Чуб. I)]. • Из -был да в клячи – був воло́м, та став кізло́м; був коли́сь орі́х, а тепе́р свисту́н. • Ты -лу кнутом, а -ла хвостом – йому́ те, а він своє́; 2) (доска, на кот. наказывали кнутом преступника) коби́ла, ко́[і́]зли (-зел и -злів); 3) (у скорняков) коби́ла, коби́ли́ця. |
| Котофе́й (кот в сказках) – пан Ко́цький. [Лиси́чка пита́є: «Що ти таке́?» А він ка́же: «Я пан Ко́цький!» (Рудч.)]. |
| Кро́шня – (корзина, в кот. возят кур на продажу) ку́ча, ко́єць (р. ко́йця). |
| Ма́сляница – ма́сниця, ма́сляна (-ної), ма́сляниця; ум. ма́сничка. [Почека́йте, варе́ники, при́йде на вас ма́сниця (Чуб. I). А ко́ли це в нас почина́ється ма́сляна? (Київщ.). Ма́сляниця – баламу́тка: обіця́ла ма́сла й си́ру, та не ху́тко (Номис)]. • Встреча (первый день) -цы – колоді́й (-дія́). • Проводы, прощанье (последний день) -цы – пу́ще[а]ння. • Широкая -ца – бага́та ма́сниця. • Не всё коту -ца – мину́лася кото́ві ма́сничка или псо́ві ковбаса́; не що-дня́ бридня́ – варе́ники ї́сти (Приказки); см. Кот 1. • Ему не житьё, а -ца – у йо́го що-дня́ ма́сниця. |
| Мёд –
1) мед (-ду), (зап.) мід (р. ме́ду), (в детск. языке) ме́дя (-ді, ж. р.). [Ведмі́дь мед доста́є з де́рева, а його́ бджо́ли куса́ють (М. Вовч.). Чо́рна му́шка, що в густи́й мід залі́зла (Стефаник)]. • Мёд вываренный из сладкого сока плодов – бекме́з (-зу). • Арбузный мёд – кавуно́вий мед, кавуно́вий бекме́з (-зу). • Банный мёд – відто́плюваний (вито́плюваний) мед. • Брушёный, запечатанный, печатанный мёд – ши́тий (заши́тий, скле́плений, заскле́плений, забрушо́ваний, забру́шений) мед. Красный мёд – греча́ний мед. • Крупичатый, засахарившийся мёд – скрупні́лий (покру́плий, зцукрі́лий, зцукрува́тілий) мед, покру́пини (-пин) (Верхр.). • Липовый, казанский мёд – ли́повий мед, ли́пець (-пцю), липни́к, липня́к (-ку́ и -ка́). • Падевой мёд – медо́ва падь (-ди). • Подрезной мёд – підсі́к (-ку), підрі́з (-зу). • Сотовый, цельный мёд – щільнико́вий мед. • Центробежный, выпущенный, жидкий мёд – центрофуго́вий (спускни́й) мед, па́тока. • Обильный -дом, см. Меди́стый. • Отсутствие, недостаток -ду – брак ме́ду, безме́ддя (-ддя). • На языке мёд, под языком лёд – на язиці́ мід (медо́к), а під язико́м лід (льодо́к) (Приказка). • Коли мёд, так и ложку – як мед, то й ло́жку (так і ло́жкою); 2) (напиток) мед, (зап. мід), медо́к (-дку́). [Журба́ в шинку́ мед-горі́лку поставце́м кружа́ла (Шевч.). Та й ми в ба́тька були́, мід-горі́вочку пили́ (Пісня)]. • Питейный, варёный, брожёный мёд – питни́й, гра́ний мед. [Гра́є, як стари́й питни́й мед (Н.-Лев.). Пили́ пи́во й гра́ний мед (Хорольщ.)]. • Ягодный мёд – я́гідний мед; (настоянный на ягодах, с кот. слита наливка) мусу́лес (-су), мусу́лець (-льцю), муселе́ць (-льцю́). • Малиновый мёд – мали́новий мед, мали́нник. • Твоими б устами мёд пить – твої́ми-б уста́ми та мед пи́ти. |
| Мурлы́ка – воркі́т (-кота́), ворку́та (общ. р.), му́рко (м. р.) му́рка (ж. р.), мру́ка (общ. р.), ворко́тик. • Кот -лы́ка – кіт-воркі́т, кіт-му́рко. [Ой кіт-воркі́т на віко́нечко скік (Макс.)]. |
| Напла́кивать, напла́кать – напла́кувати, напла́кати, (нахныкать) нарю́м(с)увати, нарю́м(с)ати, (о мног.) понапла́кувати, понарю́м(с)увати. [Он, напла́кала вже ці́лу калю́жу (Луб.)]. • -кать глаза – напла́кати о́чі. • Как кот -кал – як кіт напла́кав. • Напла́канный – напла́каний, нарю́м(с)аний, понапла́куваний, понарю́м(с)уваний. [Утира́ючи напла́кані о́чі (Васильч.)]. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Кот –
1) кіт (р. кота́), (ум. и ласк.) ко́тик (-ка), кото́к (р. кітка́, котка́), коту́сик, коту́сенько, коту́сичок (-чка), коту́сь, ко́тичок (-чка), (редко) коти́на, (ув.) котя́ра, коти́сько, коти́ще; 2) (сутенер) су́пер (-пра), су́пник, су́пчик, ко́цур: • [как] кот наплакал – [як, мов, немов, наче, неначе] кіт наплакав, на заячий скік, із заячий хвіст; • кот в сапогах – кіт у чобо́тях; • кот морской – ко́тик, ведме́дик морськи́й; • кот-мурлыка – кіт-воркіт, кіт-мурко; • коту под хвост – коту під хвіст; • коты́ (рыбол.) – кота́; • не всё коту масленица, бывает и великий пост – не все котові масниця (масниці, масничка), буде й великий піст (прийде ще й великий піст) (Пр.); не щодня котові масниці (Пр.); не все котові пушення (Пр.); не щодня бридня — вареники їсти (Пр.); минулася котові масничка (Пр.); поминеться котові масниця (, буде середа й п’ятниця) (Пр.); не щодня попенятам Дмитрова субота (Пр.); прийде і на пса колись зима (Пр.); минулися роки, що розпирали боки (Пр.); і тому клямка запала (Пр.); • покупать, купить кота в мешке – купувати, купити кота в мішку, кота в мішку торгувати, сторгувати. [Є са́ло, та не для кота́ (П.Куліш). Ой ну лю́лі, кі́тку, укра́в у ба́би кві́тку (Пісня). Кота́ – це па́стка з комишу́ на ри́бу (АС). — Життя? — обізвався Левко. — Смиканина тут, а не життя. А годують чим, ти подивися! — Щодня це їм, — відповів Степан. — Як котам дають. (В.Підмогильний). Відтоді, як двоє москалів уподобали хату Половців для ночівлі, для кота Василя Васильовича настали чорні часи. Красено москаль, що в своєму маленькому кашкетику скидався на розбишаку школяра, зненавидів мурка так, ніби їм обом було доручено ганяти миші в одній коморі (В.Міняйло). — А щодо котів — ну, хай і не всі кінгспортські коти збираються там увечері, але щонайменше половина з них напевне. Я люблю котів, які тихенько сплять на килимках перед затишними камінами з веселим полум’ям, але коти опівночі на задніх дворах — це геть інші тварини. Я ридала всю першу ніч тут, і те саме робили вони (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Якщо ваш кіт уранці загадково посміхається, капці краще не взувати].  |
| Мёд –
1) мед, (диал.) мід , (в детск. языке) ме́дя; 2) (напиток) мед, (зап. мід), медо́к: • арбузный мёд – кавуно́вий мед, кавуно́вий бекме́з; • банный мёд – відто́плюваний (вито́плюваний) мед; • брушёный, запечатанный, печатанный мёд – ши́тий (заши́тий, скле́плений, заскле́плений, забрушо́ваний, забру́шений, запечатаний) мед; • вашими [бы] устами да мёд пить – вашими [б] устами та мед пити (Пр.); якби ж то так було, як ви кажете; • заправлять мёдом – медити; • капля (частица) моего (вашего…) мёда есть в чём – крапля (краплина) мого (вашого…) меду є в чому; • коли мёд, так и ложку – як мед, то й ложка (то й ложку) (Пр.); коли мед (як мед), то й ложкою (ложкою) (Пр.); тобі як мед, то зараз і ложка (Пр.); • красный мёд – греча́ний мед; • крупичатый, засахарившийся мёд – скрупні́лий (покру́плий, зцукрі́лий, зцукрува́тілий) мед, покру́пини; • липовый, казанский мёд – ли́повий мед, ли́пець, липни́к, липняк; • ложка дёгтя в бочке мёда – ложка дьогтю в бочці меду (Пр.); • малиновый мёд – мали́новий мед, малинник; • мёд вываренный из сладкого сока плодов – (сгущенный сок, искуственный мёд) бекме́з (бекмес); • медовый месяц – медовий місяць; • мёдом не корми кого – медом не годуй кого; меду не давай кому; • на языке мёд, под языком лёд – на язиці мед (медок), а під язиком лід (льодок) (Пр.); • не мёд – не мед; не з медом; • носить мёд – медувати; • отсутствие, недостаток мёда – брак (нестача) меду; безмеддя; • падевой мёд – медо́ва падь; • подрезной мёд – підсі́к, підріз; • питаться мёдом и акридами – живитися акридами та диким медом; • питейный, варёный, брожёный мёд – питни́й, гра́ний мед; • содержащий мёд – медистий, медний, медяний, медяні ший; • сотовый, цельный мёд – щільнико́вий мед; • твоими б устами мёд пить – твоїми б уста́ми та мед пи́ти; • центробежный, выпущенный, жидкий мёд – центрофуго́вий (спускни́й) мед, патока; • ягодный мёд – я́гідний мед; (настоянный на ягодах, с кот. слита наливка) мусу́лес, мусу́лець, муселе́ць. [Аби мед, а мухи налізуть (Пр.). Гризуться, як чорти за мед (Пр.). Ой нап’яли козаченьки Червоний намет, Та й п’ють вони горілочку, Ще й солодкий мед (Н.п.). Та й ми в ба́тька були́, мід-горі́вочку пили́ (Пісня). Журба́ в шинку́ мед-горі́лку поставце́м кружа́ла (Т.Шевченко). Ведмі́дь мед доста́є з де́рева, а його́ бджо́ли куса́ють (М.Вовчок). Гра́є, як стари́й питни́й мед (І.Нечуй-Левицький). Чо́рна му́шка, що в густи́й мід залі́зла (В.Стефаник). Забігали, заговорили блазні — одні щасливі, другі — вкрай нещасні. Стань збоку, подивляючи вертеп. Лише добудь вистави до кінця. Не мед, здається, навіть глядачеві? Усе — дарма. Довліє злоба дневі і дотлівають рампові сонця. Ти в межипросторі. І — посеред. Життя і смерть — оце і вся вистава. А німота заходить, ніби слава. Проте й вертепна слава — теж не мед (В.Стус). О, не взискуй гіркого меду слави! Той мед недобрий, від кусючих бджіл. Взискуй сказать поблідлими вустами хоч кілька людям необхідних слів. Взискуй прожить несуєтно і дзвінко. Взискуй терпіння витримати все. А справжня слава — це прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе (Л.Костенко). Щойно ми народились, Нам вручили по ложці І сказали: в майбутнім Вас чека бочка з медом. Треба йти прямо-прямо Треба йти й не звертати, Й ви побачите бочку Й буде в бочці тій мед. Й от, здається, збулося — Ми по вуха в тій бочці, І було б все, як треба, Тільки в бочці — не мед. Неймовірно, але факт, мед — це відрижка комах, яка є напівперевареними виділеннями статевих органів рослин (Ю.Позаяк). У мене всередині — бджоли, пухнасті і теплі: Медують, із болю і солі витворюють Всесвіт. У мене всередині — сповнене відчаєм пекло, В якому безрото кричать недоношені весни (Ірина Шувалова). Вуж випав із машини і поповз велетенським слимаком до мерії. Зупинявся, відхекувався, протирав чоло хусточкою — хоч викручуй. Ця істота, наповнена мертвими бджолами своїх бажань, яким не судилося назбирати медку, не викликала жодного співчуття (О.Ульяненко). — Коли б то Бог дав, чоловіченьку, таке діло нам он як знадобиться! Тільки скажи мені, будь ласкав, що воно за острів, бо я його не тямлю. — Не ослячим язиком мед лизати,— одказав Санчо. — Слушного часу втямиш, жінко, усе, сама здивуєшся, як тебе васали вельможною величати будуть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони допомагають сушити інжир, ліплять бублики, а потім варять їх у бекмесі у власних казанчиках (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Страшний кляп, медом помазаний (С.Є.Лєц). Всі бджоли прилітали з медом, а одна — така маленька і вредна — з дьогтем…]. |
| Шрёдингер – Шрединґер: кот Шрёдингера – кіт Шрединґера. [Хунта позиціонувалася як українська, а мова в столиці панувала російська. Славнозвісний парадокс Шредінґера в тому й полягав, що Україна є, але її не видно. Вона водночас і мертва, і жива, як, скажімо, наша матір-природа чи власне українська державність (В.Рафєєнко). Шрединґер ходив по комнаті, шукаючи шкодливе котеня. А воно сиділо в коробці ні живе ні мертве]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| КОТ, кот в сапога́х кіт у чобітка́х. |
| ГУЛЯ́ТЬ 1 ще прогу́люватися, проходжа́тися; гулять по рука́м ходи́ти з рук до рук; гуля́ющий що /мн. хто/ гуля́є тощо, розгу́ляний, зви́клий гуля́ти, галиц. прогулько́вець, образ. на про́ході /про́гульці, прогу́лянці/, (вільний) гуля́щий; гуляющий по рука́м (лист) огля́даний /чи́таний/ багатьма́; гуляющая пу́блика пу́бліка на про́гульці /про́ході тощо/, галиц. прогулько́вці; гуля́вший ОКРЕМА УВАГА; кот, гулявший сам по себе́ кіт, що ходи́в, де сам знав; ЗАГУЛЯ́ТЬ загуля́вший що загуля́вся, пізноблу́д, пізногу́л, пі́зній гуля́ка, ОКРЕМА УВАГА |
| НАКА́Т (гармати) нако́т, ко́т. |
| ОКО́Т (овець) обкі́т, живомовн. кот. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Кот – кіт (род. кота́). |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Кот
• [Как] кот наплакал – [Як] кіт наплакав. • Кот-мурлыка – кіт-воркіт; кіт-мурко. • Не всё коту масленица, бывает и великий пост – не все котові масниця (масниці), буде й великий піст (прийде ще й великий піст). Пр. Не щодня котові масниці. Пр. Не все котові пушення. Пр. Не щодня бридня — вареники їсти. Пр. Минулася котові масничка. Пр. Поминеться котові масниця (, буде середа й п’ятниця). Пр. Не щодня попенятам Дмитрова субота. Пр. Прийде і на пса колись зима. Пр. Минулися роки, що розпирали боки. Пр. І тому клямка запала. Пр. • Покупать, купить кота в мешке – купувати, купити кота в мішку; кота в мішку торгувати, сторгувати. |
| Блудливый
• Блудлив, как кот, труслив, как заяц – шкідливий, як кіт (тхір), боязкий (полохливий), як заєць. Пр. |
| Играть
• Глаза играют – очі блищать (сяють). • Давай играть! – граймо!; граймося!; гуляймо!; нум(о) гратися!; нумо гуляти! • Играет, как кот (с) мышью – грається, як кіт [з] мишею. • Играть в жмурки – гратися (гуляти) в панаса (у піжмурки, у киці-баби, у сліпої баби). • Играть в куклы – гратися у ляльки (з ляльками). • Играть в мелок – набір грати. • Играть в молчанку – гратися у мовчана (у мовчанки); уперто мовчати. • Играть в мяч – гратися (гуляти) у м’яча. • Играть в прятки – гратися (гуляти) в (с)хованки; (перен.) лицемірити. • Играть вторую скрипку – грати другу скрипку; відігравати другорядну роль; мати другорядне значення. • Играть в футбол – грати в футбола. • Играть глазами (перен. разг.) – грати очима. • Играть значительную, выдающуюся роль – відігравати чималу (значну), видатну (визначну) роль; мати неабияку (чималу) вагу; мати неабияке (чимале) значення; чимало (багато) важити в чому. • Играть кого, чью роль; изображать кого на сцене – грати кого, чию роль; удавати кого на сцені. • Играть на повышение – бити на підвищення. • Играть на руку кому (разг.) – грати на руку кому. • Играть на скрипке, на дудке – грати на скрипку (на скрипці); у дудку (на дудку, у сопілку, на сопілку); дудити. • Играть первую скрипку (перен.) – першу скрипку грати; перед вести в чому. • Играть свадьбу – справляти весілля. • Играть с огнём – гратися (бавитися) з вогнем. • Молодая кровь играет – молода (юнацька) кров грає (буяє, шумує, шугає). • Судьба играет с людьми – доля грається людьми; доля жартує з людьми. • Это не играет роли – це не грає ролі; це не має ваги (значення); це нічого не важить; це мало що важить. |
| Мурлыка
• Кот-мурлыка – кіт-воркіт; кіт-мурко. |
| Наплакать
• [Как] кот наплакал кого-чего (разг. фам.) – [Як] кіт (комар) наплакав кого, чого. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Кіт, р. кота́ – кот. |
| Ко́цур, -ра – кот. |
| Ла́ситися – льститься на что, подбираться к кому, к чему. • Ла́ситься, як кіт на са́ло – подбирается, как кот к салу. |
| Ма́цу́р, -ра – кот. |
| Мру́ка – мурлыка (кот). |
Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен)
| Как кот наплакал. — 1. Як кіт наплакав. 2. Трохи, як комар наплакав. 3. Як в зайця хвоста. 4. Як пилинки в морі. 5. Багацько, як у голомозого чуприни. 6. Вхопив, як шилом борщу. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Білогоро́док, -дка, м. Употребл. въ загадкѣ: хата. Був на білогородку, та поїхав на чиногородок. (Котъ былъ въ хатѣ да забѣжалъ на печь). Ном. стр. 294. № 128. |
| Го́ни, -гін, го́нів и го́ней, м. и ж. мн. Первоначально: длина вспаханнаго поля: вспаханный участокъ въ длину; а затѣмъ, мѣра поля и вообще пространства въ длину различной величины отъ 60 саж., и болѣе: до́брі го́ни — 120 саж., сере́дні — 80 саж., невели́кі — 60 саж. Вас. 197. Кот. Ен. сл. 7. Въ Одесскомъ уѣздѣ до 160 саж. Орав наш переліг і потом обливався.... А гони гнав та й гнав, назад не озирався. К. ДЗ. 12. Пішли вони по первому покосові до половини гін. Грин. І. 118. Чия пшениця, що довгії гони? Це ж того козака, що чорнії брови. Чуб. V. 103. Пройшовши відсіль гонів двоє.... Котл. Ен. ІІІ. 38. Прудко біжить та річка гоней із двадцять. МВ. II. 74. Ум. Гінки́, гіночки́. НВолын. у. Їдні гінки засіяв пшеницею. НВолын. у. |
| Зачиня́тися, -ня́юся, -єшся, сов. в. зачини́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Затворяться, затвориться. Кот. Ен. V. 20. Зачиняються царські врата для нашого брата. Ном. № 4782. |
| Кіт, -кота́, м.
1) Котъ. Є сало, та не для кота. К. ЧР. 92. 2) Кіт і ми́шка. Родъ дѣтской игры. Ив. 54. Ум. Ко́тик, ко́тичок, кото́к, кото́чок, коту́сь. |
| Ковтки́, -кі́в, мн.
1) Серьги. О, 1861. XI. Свид. 29. Гол. Од. 60. Шух. I. 130. В стьожках, в намисті і ковтках тут танцювала викрутасом. Кот. Ен. 2) Сбившіеся комья шерсти. Диви, які ковтки он на собаці. Канев. у. |
| Коти́на, -ни, м. Котъ. Котино, котино! поїдемо по сіно. Мет. 3. |
| Ко́цур, -ра, м. Котъ. Желех. Кіт ко́цури во́зить. Котъ мурлычетъ. Вх. Лем. 42»). |
| Ма́цу́р, -ра, м. Котъ. Гол. II. 559. Вх. Пч. II. 6. |
| Мере́жка, -ки, ж.
1) Ажурный узоръ, получаемый помощью выдергиванія нитей изъ полотна и закрѣпленія оставшихся бѣлыми нитками. Вас. 192. Названіе частей: отверстія — дірочки́; узкія полосы полотна, раздѣляющія отверстія, стоящія въ группѣ, — стовпці́; болѣе широкія полосы, раздѣляющія группы отверстій — полоте́нця; рубецъ, который идетъ но краю мере́жки или рядъ мелкихъ отверстій тамъ-же — пру́тик. Харьк. (Залюб.). У нашої да Ганночки в подолі мережки. Чуб. III. 131. Горла́та мере́жка — съ слишкомъ большими отверстіями, а сліпа́ — съ слишкомъ малыми. Славяносерб. у. Кромѣ того мережки носятъ цѣлый рядъ различныхъ названій, смотря по узору или способу шитья: безчі́сна, збан, колісча́, колісча́тка, ко́са, кру́гла, ля́хівка, моско́вка, переплу́таннячко, трійча́тка, хреща́та, черв’ячо́к, з чи́сницями и пр. Залюбовск. Чуб. VII. 415. Соро́чка-мере́жка. Рубаха съ ажурными узорами. А в нашої бондарівни сорочка-мережка. Гол. 2) Узорныя украшенія цвѣтными нитками сверхъ канта по таліи полушубка. Вас. 155. 3) Узоры въ ожерельи изъ цвѣтныхъ бусъ. «Въ нѣкоторыхъ мѣстахъ, на правой сторонѣ Днѣпра, изъ мелкаго разноцвѣтнаго намиста приготовляютъ узорчатое ожерелье, на кот. употребляется больше всего чернаго и бѣлаго намиста: «чорне для поля, а біле, червоне і голубе, чи там друге яке небудь, для мережок». См. Лучка. Чуб. VII. 426. 4) Рѣзьба на деревѣ. Чуб. VII. 404. 5) Орнаментъ на металлическихъ частяхъ курительной трубки, а также и стальной шаблонъ для выбиванія его. Вас. 149. Ум. Мере́жечка. |
| Мча́лка, -ки, ж. Вѣстница. Встрѣчено у Котляревскаго: Іриса цьохля проклятуща... Олимпська мчалка невсипуща. Котл. Ен. IV. 53. |
| Самото́ка, -ки, ж. = Самотека. Іди ж, каже, оціми пісками глибокими да річками самотоками. Рудч. Ск. І. 136.
2) То-же, что и витушка (см.), но нѣсколько сложнѣе устроенная, а именно: положенныхъ накрестъ палокъ — пере́хрестнів (бильця у виту́шки), здѣсь двѣ пары — внизу и вверху, и каждый верхній конецъ соединенъ съ соотвѣтствущимъ нижнимъ дощечкой съ зазубринами (зазубами) — ка́чкою ( = коник, качечка у витушки); каждая такая пара соединенныхъ перехрестнів наз. єрмо́; є́рма отдѣлены другъ отъ друга распоркой — розго́ном; стержень, на кот. надѣты єрма, наз. сво́рень. Шух. І. 150. |
| Сіде́ць, -дця́, м. Сидѣнье для работника при разл. работахъ: у пряхъ то-же, что днище 2. у ткачей — сидѣнье въ ткацкомъ станкѣ или въ ремісничку́, у токаря — сидѣнье при ток. станкѣ, у гуц. пастуховъ — толстый и вязкій столбикъ, на кот. сидитъ доящій корову или овцу, и пр. Шух. І. 148, 257, 255, 305, 306, 192, 194. |
| Скрипи́ця, -ці, ж.
1) Колодка, деревянные кандалы. Візьміть Палія Семена та заби́йте в кайдани, а на руки скрипиці. О. 1862. VIII. Скували ніжки да скрипицею. АД. 1. 79. 2) Въ блокѣ, на кот. подвѣшивается въ ткацк. станкѣ начиння, скрипи́цями наз. та часть блока (жабки), въ которой обращается каточекъ. Шух. І. 256. |
| Ушу́ла, -ли, ж.
1) Столбъ, къ кот. прикрѣпляются ворога. Козел. у. К ЧР. 5. 2) Столбъ въ заборѣ, въ пазъ котораго вставляются доски. Козел. у. К. ЧР. 427. |
| Хапко́, -ка́, м.
1) Взяточникъ. 2) Хватающій что-либо (чаще всего говорится о чортѣ). Побере їх хапко. Ном. № 4089. 3) = Злодій. Вх. Зн. 76. Хапко з хапком знаєся. Ном. № 7957. 4) Въ загадкѣ: котъ. Ном. № 129, стр. 294. |
| Хли́пати, -паю, -єш и -плю, -плеш, гл.
1) Всхлипывать, плакать. Прийшла Венера іскривившись.... і стала хлипать перед ним. Котл. Ен. I. 12. Петрунева ненька слізоньками хлипає. КС. 1882. V. 363. 2) О сапогахъ, въ кот. попала вода: издавать при ходьбѣ звукъ отъ присутствія воды. На річку йшли чоботи, — рипали, а з річки йшли чоботи, — хлипали. H.п. |
| Цига́нщина, -ни, ж. Свадебный обрядъ во вторникъ (или среду), состоящій въ выпрашиваніи переодѣтыми (цыганами и пр.) свадебными гостями, различныхъ даяній, кот. потомъ пропиваются. Также: люди, кот. участвуютъ въ этомъ обрядѣ и самый добытый даянія. МУЕ. ІІІ. 170. Як прийдуть усі люде до дому молодого, то тоді починається циганщина. Циганщина збірається увечері. Убереться один чоловік у жіночий убір, а другий чоловік убереться у салдатський мундір, а пику умаже сажею, і тоді забірають усі люде мішки і йдуть циганити з музиками. (Придя въ хату, переодѣтые играютъ роль цыганъ, танцуютъ, а остальные — выпрашиваютъ и крадутъ). Нациганять усячини, та тоді прийдуть до весільного батька і продадуть кому небудь свою циганщину, а на ті гроші куплять собі горілки, бо батько весільний циганам не дає горілки. (Затѣмъ пируютъ). МУЕ. І. 155. (Полт.). |
| Цуру́пал, -ла, м. Въ загадкѣ: котъ. Вийшов царь земляний ( = миша) і пита царя Коркодима ( = півень), чи не бачив царя Цурупала. Грин. І. 249. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського)
| *Котю́ра, -ри, м. Большой кот. Ото так котюра! Екат. г. Сл. Яворн. |
Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак)
| прила́вниця, прила́вниць; ч. прила́вник заст. та, хто торгує у крамниці за прилавком. [Прилавниці Лідія Михайлівна Кот і Олена Ананіївна Чернега турбуються, щоб завжди в магазині був різноманітний асортимент продуктів. (Сільські новини (Саврань), 1980, № 45).] див.: продавчи́ня, продавни́ця, продава́чка, продавщи́ця |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
| Котъ = кіт, здр. д. Ко́тикъ, ласк. — коту́сь (С. З. Л.), поб. — котю́га, зб. — котва́. — Котюзї по заслузї. н. пр. |
| Адо́пья = ски́рда, ски́рта, сти́рта. — Но Греки, як спаливши Трою, зробили з неї скирди гною. Кот. |
| А́дскій = пеке́льний. С. З. Л. — Побачити пекельні му́ки Кот. — Юда не захотїв з Христом бути, але в пекельнім огнї горіти. н. п. — О любощі! ви справдї добра річ, хоч певне, що за вас жде нас пекельна піч. К. Д. Ж. |
| Адъ = пе́кло. С. З. Л. Кот. — Исча́діе а́да = пеке́льник. — До Бога важкий шлях, а до пекла прямесенький. н. пр. — Хоч у пекло, аби тепло. н. пр. — Той, що на сценї в нас гуляв, крутив ся, аж поки до чортяк у пекло провалив ся. К. Д. Ж. |
| Аму́риться = жениха́ти ся, залиця́ти ся, лиця́ти ся, (про кумів) — прикума́ти ся. — А ну лиш швидче убірай ся, з Дїдоною не женихай ся. Кот. — Сватав Дубинівську дївку, а женихав ся тут з другою. н. о. — Почав щось часто до неї ходити, аж він, бачу, прикумав ся. |
| Ани́съ рос. Pimpinella Anisum = га́нус. С. Ан. — Під челюстями запікану і з ганусом і до калгану. Кот. |
| А́нка, пт Corvus monedula = га́лка, га́лич, зб. — Не галич чорне поле вкрила. Кот. |
| Арта́читься = норови́ти ся, опинати ся, баскали́чити ся, комези́ти ся. — Його ведуть, а він ще й опиняєть ся. — Не баскаличивсь-би, та йшов. Кот. — Кінь норовить ся. — Та буде вже тобі комезити ся — ходїм! |
| А́стра, рос. Aster = га́йсгра, га́йстер, зімник, п’ятаківцї. С. Ан. З. — Увяв мій ганстер. Кот. — Сей рік посіяно багато п’ятаківців. Кїев. г. |
| Ахине́я = дурни́ця, бридня́, нїсенїтниця, тереве́нї, ка́’ зна що. — Бач теревенї розпустила. Кот. — Чого лукавиш і теревенї — менї правиш? Кот. — Ахине́ю нести́ = тереве́нї пра́вити, нїсенїтницю плести́, дурни́цю нести́, верзти́, ка́’ зна що верзти́. |
| Баба́хь = бух, геп, брязь. — Як камінь бух у воду, тай тоне. Кот. — Як гепнув його межи плечі, так він аж поточив ся. С. Аф. — Геп його об землю! |
| Ба́йковий, ба́йчатый = бає́вий. — В червонїй юпочцї баєвій, в запасцї гарнїй фаналевій. Кот. |
| Балагу́рить = базїкати, бала́кати, баля́си точити; шуткува́ти, пустова́ти, жартува́ти. С. Аф. Л. — Як почне базїкать, то й до завтрього не переслухаєш. С. Аф. — Точили всякії баляси. Кот. – Про що се ви? так собі базїкаєм. |
| Ба́лы = баля́си, баляндра́си. — Точи́ть ба́лы — баля́си, баляндра́си точи́ти, пра́вити. — І молодицї, цокотухи тут баляндраси понесли. Кот. — Точили всякії баляси і підпускали різні ляси. Кот. |
| Бара́нъ = 1. бара́н, здр. — баране́ць, (ви́валашаний) — ва́лах, скіп, (на плід) авря́к, (круторо́гий) – круча́к, (ди́кий) тур. — Бач, який кучерявий баран, треба на авряки́ кинути. Ман. 2. бара́няча шку́ра, смух, сму́шок. 3. тара́н (стїнобійна маши́на). — Приставив тарани до брами, в ворота зачали гатить. Кот. 4. коло́ворот. 5. гле́чик (з двома́ но́сиками). |
| Ба́рхатный = оксами́тний, оксами́товий, бархато́вий. – Взяла кораблик бархато́вий, спідницю і корсет шовко́вий. Кот. Ба́рхатный цвѣто́къ, б. цвѣтъ. – д. Ба́рхатка 3. |
| Бацъ! = бух, ген, брязь, бебе́х, торо́х, лясь, ляп! — Як камінь, бух! у воду, та в тонетъ. Кот. – А він його геп об землю. – Торох Рутульця в лївий бік. Кот. – Наклав у халяву та ляп об лаву. н. пр. – Съ ба́цу = зра́зу. |
| Безпоко́ить, ся = турбува́ти, ся, клопота́ти, ся, пеклува́ти, ся, побива́ти ся, непоко́їти, ся, труди́ти. — Не безпоко́йтесь = не турбу́йтесь, не зажива́йте турбациї. — Онъ совсѣмъ не безпоко́ится = він і га́дки не ма́є. — Купуй сукню шиту, а хату криту, то й не турбуй ся. н. пр. — Нехай дуже не турбують і віночка не готують. н. пр. — Шкода, мамцю, людий турбовати; волю, мамцю, всю правду казати. н. п. — Щоб моєї бідної головки той не клопотав. — Єней Анхизович сїдайте, турбациї не заживайте. Кот. — А вона так за ним побиваєть ся, що страх. |
| Безсмы́слица = нїсенїтниця, бридня́. — Та се не пісня, а нїсенїтниця. — Я сьпіваю инодї, що в голову влїзе. Кот. |
| Бере́чь, ся = берегти́, ся, стерегти́, ся, глядїти, догляда́ти, шанува́ти, ся, жалїти, хорони́ти, ховати, щади́ти, пильнува́ти. — Хазяїн бережеть ся, а злодїй давно його береже. н. пр. — Стережи ся, Петре, нарікати на Наталку. Кот. — Не бійсь, та сторожи ся. н. пр. — Хто не зазнав лиха, не вміє шанувати добра. н. пр. — Буду дома сидїти, буду жінку глядїти. н. п. – Щади в добрі, матимеш в бідї. н. пр. – Коли скупо (дуже мало), щадити глупо. н. пр. — Не вмів же ти шанувати здоров’ячка свого н. п. |
| Би́рка = карб, карбіж, карбо́ванка. С. З. — На щотах, бачиш, не училась, над карбіжем теж не трудилась. Кот. |
| Би́тва = бій, бата́лїя, сїча, побі́й, би́тва. (У запорожцїв: баталїя мішаного характеру — га́лас, особливими ватагами, кожна самостійна — гарми́дер, стичка перед баталїєю нарізно або малими купками — герць, ге́рець). Эв. — Пили, пили запорожцї і гуляли, під Товстою могилою баталїю мали. н. п. — Служив в полку пана Кочубея на баталїї з Шведами під Полтавою. Кот. — Дали коня, дали зброю: вставай, сину, до побою. н. п. — Не наступай Ли́тва, бо буде між нами битва. н. п. — Завзя́тий як перець, поки не вийде на герець. н. пр. |
| Бить, ся = 1. би́ти, ся, лупи́ти, ся, лупцюва́ти, ся, колоти́ти, ся. (Батого́м, ре́мнем, малахає́м то́-що) — бато́жити, пу́жити, шмага́ти, супо́нити, чухра́ти, ні́жити, переза́ти. — Лупіть Рябка, чухрайте, ось баті́г. Гул.-Ар. — Разів із шість Рябка водою одливали, і скільки раз його, одливши, знов шмагали. Гул.-Ар. — (Важки́м чим) — гати́ти. — Схопив рубель, тай почав гатити. — (До кро́ви) — би́ти на олїю. — (До спинків) — басама́нити. — (Ду́же тя́жко) — тузи́ти, тузова́ти, тю́жити, шпа́рити, пері́щити, лу́щити, гати́ти. — Приставив тарани до брами, в ворота зачали га́тить. Кот. — (Кулака́ми де попа́ло) — сади́ти, стусува́ти, товкма́чити, стусанів дава́ти, манїжити, кудо́вчити. — А він її за коси з печі, тай давай манїжити. н. к. — Я його зараз за потилицю, тай почав кудовчити. н. о. — (Колїнками) — колїнчити. — Звалив його, колїнчив, колїнчив, тай викинув за двері. н. к. (Ло́бом, рога́ми) — бу́цати, ся. — Ходить, як овечка, а буцає, як баран. н. пр. — (Нога́ми заднїми) — брика́ти, ся, хвиця́ти, ся. — Знай, кобило, де брикати. н. пр. — (Немилосе́рдно) — катува́ти. — Буду тебе бити, буду катувати, а як прийде недїля — буду нишу мати. н. п. — (Па́лицею) — дуба́сити. (Па́лею) — па́лї дава́ти. — (По пи́цї) — ля́скати, ля́паса дава́ти, ляща́ дава́ти, ляпанця́ми годува́ти. — А він йому раз і вдруге ляща дав, так пішов. Як почав він його ляпанцями годувати. — (Різка́ми) — сїкти, па́рити, чу́стрити, чу́хра́ти, шпа́рити, пері́щити. — (Хворости́ною то-що) — хворости́ти, хво́їти, хви́ськати, хво́ськати, цви́гати. 2. вбива́ти, забива́ти, розбива́ти, вибива́ти, збива́ти, би́ти. — Забвати палю, гвіздок, кілок. — Вбивати вола. — Розбиватти посуду. — Вибивати медалї. — Збивати масло. 3. викида́ти. – Риба викидає икру. 4. (про звук) – би́ти, плеска́ти, ля́скати. — Бить въ бараба́нъ, въ наба́тъ = би́ти в бараба́на, б. на споло́х, на ґва́лт. — А він побачив злодїїв, кинув ся на дзвіницю тай давай на сполох бити. — Бить въ ладо́ни = плеска́ти, в доло́нї плеска́ти. — Іде́ мали́й та в долонї плеще: гуляй, мамо, нема батька ище. н. п. 5. (про се́рце) — колоти́ти ся, тьо́хкати, сту́кати, тїпати ся, тріпати ся. — Серце в грудях колотить ся, як не вискочить. О. Мор. 6. (про тиць) — тріпати ся, тїпати ся. — Синиця в клїтцї тріпаєть ся. С. Ш. 7. (про хворо́бу) — трясти́. — Лихоманка трясе. – Бить баклу́ши = д. Баклу́шничать. — Бить ся объ закла́дъ = заклада́ти ся. — Один усе закладав ся, та без штанів і зостав ся. н. пр. — Би́ть ся я́йцами = на́вби́тки би́ти ся. — От вони похристосувались, тай почали крашанками навбитки бити ся. — Бить нога́ми = брика́ти ся. — Не підходьте до сього коня: він брикає ть ся. — Бить чело́мъ = Проха́ти ми́лості, чоло́м дава́ти. — Тай поїхали до столицї, прохати милостї у царицї. н. п. — Його добром, та йому й чолом. н. пр. |
| Блоха́, ком. Pulex irritans = блоха́, здр. — блі́шка, зб. — блошва́, блошня́. (Виганяти бліх перед огнем) — пруди́тися. С. З. — Блошви тієї розвелось страшенна сила. — Онучі инші полоскали, а хто прудив ся у кабиць. Кот. |
| Блуди́ть = 1. блуди́ти, блука́ти, тиня́ти ся, віяти ся. — Хожу, блужу, як те сонце в крузї. н. п. — Блукає, як приблудний. н. пр. — Як бачиш, бурлака на сьвіті тиняю ся од села до села. Кот. 2. бахурува́ти, розпу́тствовати, волочи́ти ся. — Але з другими бахурують, свої ж жінки нехай горюють. Кот. 3. пустува́ти, жирува́ти. С. Л. |
| Блю́до = 1. блю́до, полу́мисок, тарі́ль. С. З. Л. Ш. — Винесли йому блюдо червонцїв. н. п. С. Ш. — Полумисків два цїнових. Стародавнїй опис. Кіев. Ст. — Таріль точений. С. Ш. 2. стра́ва, потра́ва. — Голодному кожна страва добра. н. пр. — Яка приправа, така й потрава. н. пр. — Тут їли разниї потрави і все з поливяних мисок. Кот. |
| Богъ = Бог, Біг, здр. — Бо́женько, дїтське — Бо́зя. — Як будеш в дорозї, памятай о Бозї. н. пр. — Без Бога нї до порога. н. пр. — Боже! Боже! „А чого, небоже?“ Їсти, Боже! „Роби, небоже“. н. пр. — Нї Богові сьвічка, нї чортові кочерга́. н. пр. — Богъ въ по́мощь, Богъ на по́мощь, Помога́й Богъ = поможи́ Бо́же, Бо́же поможи, помага́й Біг, мага́й-Біг! — Ішов козак дорогою: помагай Біг, женче! н. п. — Боже поможи! а сам не лежи. н. пр. Богъ да́стъ = да́сть Біг, Біг-ма́! — Богъ тебѣ́ судья́ = суди́ тебе́ Бог. — Бо́гъ вѣсть = Бо’зна. — Бо’зна що вигадує. — Бо́га призыва́ть во свидѣ́тели = Бо́гом сьвідчити ся. — Богом сьвідчить ся, а чортові душу запродав. н. пр. — Богъ меня́ побе́й = Побий мене́ Боже, Біг-ме́. — Біг-ме! що я не брав. С. Ш. — Бо́же храни́, сохрани́ Боже, оборони́ Боже, упаси́ Бо́же = кри́й Бо́же, боро́нь Бо́же, хова́й Бо́же. — Крий Боже, як страшно! — Благодаре́ніе Бо́гу = дя́ка Бо́гові, хвали́ти Бога. — Хвалити Бога, усе гаразд. — Да́й Богъ = бо́’да́й, дай Бо́же. — Бода́й тая річка куширем заросла н. п. — Дай, Боже, щастя, долю, хлїба в волю. н. пр. — Дай Богъ здоро́вья = Поздоро́в, Боже. — Поздоров, Боже, батька, то все гаразд буде. н. пр. — Поздоров, Боже, мого старого і мене коло його. н. п. — Ей Бо́гу = їй Бо́гу, їжете Бо́гу, да́лебі, прися́й Бо́гу. — Далебі, що так. — Не здатний, далебі, брехать. Кот. — Какъ васъ Богъ ми́луетъ? = Як ся ма́єте?, Як вас Бог ми́лує? — На Бо́га упова́й, а самъ не плоша́й — На Бога поклада́й ся, а сам робити не цурай ся. н. пр. — Роби, небоже, то й Бог поможе. н. пр. — Надїя в Бозї як хлїб у сто́зї. н. пр. — Ра́ди Бо́га = Бо́га ра́ди, про́бі. – Кричить пробі її мати, щоб дївчину рятувати. н. п. — Сча́стливъ тво́й Богъ = ща́стя твоє́. — Ну, щастя твоє, що втік. — Сла́ва Бо́гу = сла́ва Бо́гу, хвали́ти Бо́га. — Хвалити Бога, всього є доволї. — Хвалити Бога, що так обійшлось. С. Ш. — Чѣмъ Богъ посла́лъ = що Бог дав. |
| Боди́ло = роже́н. С. З. — А він виняв рожен, та як штрикне його. — Хіба рожна ти захотїв? Кот. |
| Бое́цъ = боє́ць, перебієць; воя́ка, войовни́к. С. З. — Ігрища думав завести і п’яний зараз розкричав ся, щоб перебійцїв привести. Кот. — А міщане ходять, все раду радять, що тому вояцї за дар дати. н. п. |
| Бокъ = бік, мн. Бока́ = бо́ки. — О́бокъ, бокъ о́бокъ = о́бік, бік з бо́ком; по́руч, по́плїч. — Обік його жіночка небога. К. Ш. — І пішли вони геть поруч. С. З. — Поплїч сїдає. С. З. — Изба́ на боку́ = похи́ла (стара́) ха́та. — Бока́ отваля́ть = поби́ти кого́, бе́бехи надсади́ти. С. З. — Сюди на кулаки лиш ближче: я бебехів вам надсажу. Кот. — Лежа́ть на боку́ = байдикува́ти, ба́йдики би́ти, ле́жнї справля́ти. — По́боку = геть, пріч. — Съ бо́ку припёка = п’я́те ко́лесо до во́за, при́клїп коля́да, приши́й хвіст коби́лї. |
| Болва́нъ = 1. и́діл, болва́н, божо́к. 2. коло́дка, штурпа́к, на́довбень. 3. ду́рень, бо́вдур, бе́цман, те́лепень, йо́лоп. — Який бовдур виріс. — Ач, який бецман. — Стояв тепер, як пень, і правду мовивши, був дурень-телепень. К. Д. Ж. — Чом ти, йолопе, не кланяєш ся пану возьному? Кот. — Игра́ть съ болва́номъ = з ду́рнем, з дїдко́м гра́ти. |
| Болта́ть = 1. бо́втати, колоти́ти, (ложкою в страві) — ба́брати ся. — Колотити сметану. — Два голуби воду пили, а два колотили. н. п. — Не їв нїчого, тільки поба́брав. С. Ш. 2. колиха́ти, маха́ти, дриґа́ти. — Не колихай ногами, бо чорта колишеш. н. пр. — Він упав, тай дриґає ногами. 3. базїкати, торо́чити, моло́ти, верзти́, городи́ти, балясува́ти, баля́си або баляндра́си точи́ти або пра́вити, варзя́кати, пле́скати, цве́нькати, (багато і швидко) — пащикува́ти, цокотїти, (не вмовка́ючи) — лопотїти, ляща́ти, С. Аф. З. Л. Ш. — Базїкали о всїх дїлах. Кот. — Дурний дурне й торочить. н. пр. — Не мели бо’ зна чого. — Верзе, що і в рот не попаде. С. З. — Жінки! коли б ви більше їли, то менш пащикувать уміли. Кот. — Сьміють ся та лають батьків своїх, що змалечку цвенькать не навчили по німецьки. К. Ш. — Давай вони балясувать та хвалитись. н. к. |
| Болтовня́ = базїкання, баля́си, тереве́нї, верзїння, торо́чення. С. З. Ш. — Бач теревенї розпустила. Кот. |
| Боре́цъ = боре́ць, перебієць. — Давно се дїялось колись, ще як борцї у нас ходили по селах. К. Ш. — Аж ось прийшов і перебієць. Кот. |
| Борзо́й, борза́я соба́ка = хірт, хорт, хортова́ соба́ка. — Тодї Троянцї всї з хортами зібрались їхать за зайцями. Кот. — Конї сїдлайте, хортів скликайте, та поїдем у чистеє поле. н. п. |
| Босови́къ = 1. пати́нок, панто́фель. — Набу́ла без панчіх патинки. Кот. — Такий чистий, як жидівський пантофель. н. пр. 2. бося́к, халами́дник (Єлисавст.), ракло́ (Харьк.) |
| Бра́жничать = гультяюва́ти, пи́ти-гуля́ти, кури́ти, пія́чити. – Евандр по давньому звичаю тодї для праздника курив. Кот. – Ой щож ти там робив, пане товаришу? Пив-гуляв, в карти грав, серце Марисю. н. п. |
| Брани́ть, ся = ла́яти, ся, свари́ти, ся, (дуже) — кобени́ти, корени́ти, шпе́тити, (до́вго) — скребти́, скрома́дити мо́ркву. — Битьця не годитьця, а лаятись гріх. н. пр. — Лає мене моя мати, лає, вона ж мого горенька не знає. н. п. — Мене мата лає, гулять не пускає. н. п. — Венера лайки не стерпіла, Юнону стала кобенить. Кот. — Лай, лай, а гроші дай. н. пр. — Олимпських шпетив на всю губу, свою і неньку лаяв любу. Кот. |
| Брести́, ся, бресть = брести́, ся, плести́, ся, пле́нтати, ся, чвала́ти, плуга́нитись, тягти́ ся, ди́бати. Є. З. Л. Ш. — Воно поміж народом пленталось. Ган. Бар. — І в двір пустили ся чвалати. Кот. — От плуганить ся! та йди бо швидче. — Він ледве дибає. |
| Броди́ть = 1. броди́ти, ве́штати ся, волочи́ти ся, тиня́ти ся, туля́ти ся, шве́ндяти, шва́ндяти, (не знаючи дороги) — блука́ти, (швидко, неспокійно) — шмигля́ти, (без пристановища) — ми́кати ся, тиня́ти ся, (зазираючи скрізь) — никати, сновиґа́ти, ни́шпорити. С. Аф. Л. З. Ш. — Чи я живу, чи доживаю, чи так по сьвіту волочусь. К. Ш. — Піди ж ти, нещасна доле, в морі утопи ся, а за мною, молодою, та не волочи ся. н. п. — Як бачиш, бурлака в сьвітї.... тиняю ся од села до села. Кот. — Тиняєть ся, як злодїй по ярмарку. — Не знав Троянець нї один, куди се так вони швендяють, куди, про що вони мандрують. Кот. — Посновиґала там по всїм куткам. Б. Г. — Сюди пик, туди ник, та й день невелик. н. пр. — Блукає, як приблудний. С. Ш. 2. д. Брести́. 3. броди́ти, ки́снути, ква́сну ти (про тїсто, буряки то що), гра́ти, виграва́ти шумува́ти, мусува́ти (про горілку, вино тощо). — Росквас став бродити. С. Ш. — Шпилять і кваснуть буряки. Кот. — Горілка шумує. С. З. — Наварили ляхи пива та не зшумували, мали вони собі військо, та не шанували. н. п. — Вино вже мусує. |
| Бро́сить, ся = ки́нути, ся, метну́ти ся, шатну́ти ся, (зра́зу) — порва́ти, ся, (в бік) — шара́хнути, (об землю) — ге́пнути, ся, берки́цьнути, ся, (у воду зразу) — шубо́вснути, (в лїс зразу) — шеле́снути, (про хворобу) — вки́нути ся, прики́нути ся. — Він кинув ся бігти. — І красти бублики шатнули школярі. Кот. — Шатнув ся він по хаті — нїкого нема. н. п. — Метнули ся по курінях — запасу не має. н. п. — Зараз метнули ся, притаскали її. н. к. — Кінь чогось злякав ся, та як шарахне — трохи віз не перекинув ся. — А він його як гепне до долу. — Він в одежі так і шубовстнув у воду. — Стояв на узлїссї, а як побачив нас, так і шелеснув. — Вкинулась і до нас гаспидська віспа. — В. бѣжа́ть = ки́нутись бігти, майну́ти. — А як сеє дївчина зачула, та і з улицї майнула. н. п. — Б. въ слёзы = запла́кати, уда́ритись в сльо́зи. — Кровь бро́силась = к. вда́рилась. |
| Брякъ = брязь, геп, торо́х, бебе́х, берки́ць. — А він його геп об землю. — П’яни́ці брязь-брязь! буде бігти через грязь. н. пр. — Торох Рутульця в лївий бік. Кот. — Він їй беркиць у ноги. — А той рветь ся з усїєї сили за долею — от-от догнав і — бебех в могилу! К. Ш. |
| Бу́дто = 1. на́че, нена́че, мов, мовля́в, бу́цїм, нїби, либо́нь. — Какъ бу́дто, бу́дто-бы = на́чеб-то, мо́вби то, нїби-то. С. З. Л. Ш. — І на все село реве, наче звірь її дере. (Сніп.). — Швидко втерла ся, ніби то й не плакала. н. п. — Буцїм з Лависей обнїмав ся, буцїм і перстень з пальця зняв. Кот. — Давня то давнина, а неначе вчора дїялось. Мар. Вов. 2. хі́ба́?, невже́, чи вже́? — Хіба я з глузду зсунув ся, щоб таке робити? — А він вже прийшов. Невже́? |
| Бу́лка = бу́лка, паляни́ця, (з лапками загнутими, помазана олїєю з цибулею) — книш, (гречана) — балабу́ха, (невеличка, кругла) — бухане́ць, бу́ханка, бухи́нка, (французька) — франзо́ля. — Прийди, прийди до вербунку, будеш їсти з маслом булку. н. п. — Яка пшениця така й паляниця. — Паляниця — хлїбові сестриця. н. пр. — Повна піч паляниць, а по серединї книш. (н. з. — небо, зорі і місяць) — Лучче хлїб з водою, як бухонець з бідою. н. пр. — Гарячую мняку буханку. Кот. — Привіз з города дві франзолї. |
| Булты́хъ = бовть, шубо́всть, бух, бурти́сь, плюсь. – Ішов через колоду, та бовть у воду. н. пр. — А він зразу шубовсть у воду! — Як камінь: бух! у воду, та й тоне. Кот. |
| Бушева́ть = бушува́ти, буя́ти, бу́чу збива́ти, бурха́ти, ви́хорити, шурмова́ти, войдува́ти, ґвалтува́ти, шнувати. С. З. — Ой ви вітри, ой ви буйні, ви всюди буяли: чи не бачили голубки поміж голубами. н. п. — І вітри зачали бурха́ти. Кот. — В Італию ми не доїдем, бо море дуже щось шнує. Кот. — Годї тобі, сину, шурмовати — уже твоя мила примирила. н. п. |
| Быва́лый = бува́лий, мину́лий, коли́шнїй. — От згадали колишнє. Кот. 2. д. Быва́лецъ. |
| Были́на = 1. д. Быва́льщина. 2. били́на, били́нка, били́нонька. — Ой одна я, одна, як билинонька в полї. К. Ш. — Чи щаслива ж та билина, що росте у полї? Кот. 2. ду́ма (великоруська епична пісьня про давних лицарів). |
| Бы́стрый, бы́стро = швидки́й, о, прудки́й, хутки́й, шпарки́й, о, (найбільше про воду) — би́стрий, (порівн. ст.). — шви́дчий, шви́дче, швидчіш, пру́дчий, ху́тчий і т. д., мерщі́й. – Швидкої роботи нїхто не хвалить. н. пр. — Не так то робить ся все хутко, як швидко оком і змигнеш, або як казку кажеш прудко. Кот. — Ой вийду я на гору крутую, стану, гляну на річку биструю. н. п. — Панська ласка бистрим конем їздить. Фр. — Та йди бо мерщій! |
| Бѣ́гать = 1. бі́гати, гаса́ти, ганя́ти, чухра́ти, шмигля́ти. (Д. Бѣжа́ть). — Турн к валу підступивши, скрізь на зикратому гасав. Кот. — Із льоху та в хату знай шмигляє, наливає. К. Ш. — Ганя, мовляв, як та собака. К. X. — Бѣгать вза́пуски = на ви́передки бігати, перебіга́ти ся. 2. тїкати, утїкати, втїка́ти, мандрува́ти. — Він не раз вже тїкає з служби. 3. ухиля́ти ся, цура́ти ся. — На віщо ж він цураєть ся людий? |
| Бѣгле́цъ = утїка́ч, втїка́ч, тїка́ч, збіг. С. З. Ш. — Троянець — голяк, втїкач, приплентач, ланець. Кот. |
| Бѣда́ = біда́, ли́хо, го́ре, неща́стя, недо́ля, приго́да, безтала́ння, лиха́ годи́на, безголо́в’я, ха́лепа, причи́на, здр. — бідонька, ли́шенько, го́ренько, неща́стячко, недо́ленька, приго́донька, (не велика) — пів біди́ — ли́ха. — Ой біда, біда чайцї небозі, що вивела дїток при битій дорозї. н. п. — Горе, лихо і біда — не дають за тебе. Кв. — Тиха вода береги зриває, лихая година пару розлучає. н. п. — Менї з думки нейде наше безталання. Кот. — Сталась йому пригодонька не в день, а в ночі — занедужав чумаченько, з Криму идучи. н. п. — Се ще пів біди-лиха, як гроший не має, аби була сила. — Бѣда́ бѣду́ ро́дитъ, Бѣда не прихо́дить одна́, Бѣ́ды по бѣ́дамъ, н. пр. — одна біда иде́ і дру́гу за собо́ю веде́; біс біду́ перебу́де — одна зги́не, дру́га бу́де. Біда́ біду́ породи́ла, а біду чорт. н. пр. — Въ то́мъ то и бѣда́! = то-то бо й ли́хо, го́ре. — Бѣда стрясла́сь = лихо спітка́ло. — Какъ на бѣду́ = як на ли́хо, як на те́. — Лиха́ бѣда́ нача́ло = почи́н трудни́й. — Навле́чь бѣду́ = накли́кати ли́хо. — Пережи́ть бѣду́ = перебідува́ти. – Помо́чь, пособи́ть бѣдѣ́ = запобігти ли́хови. — Семь бѣдъ, одинъ отвѣ́тъ, н. пр. — чи раз ба́тька вда́рив, чи сїм раз, одна́ково одві́ча́ти. |
| Бѣ́дность = бі́дність, убо́жество, убо́зство, недоста́тки, бідо́та, мизе́рин, зли́днї. — Та така бідність, таке убожество. Кот. — Козацство до великого убозства прийшло. Л. С. — Недостатки гонять з хатки. н. пр. — Наші злиднї ваше богатство перебудуть. н. пр. |
| Бѣ́дствовать = бідува́ти, горюва́ти, лихува́ти, бідкати ся, злиднюва́ти, поневіря́ти ся. — Отак і я на сїм сьвітї сам бідую. Аф. — Піди до Кракова — всюди біда однакова, піди й за Карпати, треба бідувати. н. пр. — Оттак і в мене Івасичок десь на чужинї бідкаєть ся. О. Мар. — Ото вже старий не поневіряв ся у своїх дїтий, жив, як на своєму господарстві. н. о. — Як ми бідували, а поки ту панщину тяжко відбували. н. п. — Не кажи, що я злиднюю, а кажи, що я паную. н. п. — Як без тебе тут горюю, прийди, подиви ся. Кот. |
| Бѣжа́ть = 1. бігти, (швидко) — чухра́ти, дра́ти, чеса́ти, чкура́ти, чимчикува́ти, мча́тись, дму́хати. — Видно і хати, та далеко чухрати. н. пр. — І куди очі почухрав. Кот. — Вовк помчав ся по дорозї і завив на перелозї. В. Щ. — Дмухнем лиш, братця, ми до неї. Кот. — Чкурнув так, аж литками креше. (Туди й відти) — гаса́ти, ганя́ти. — Ганя, мовляв, як та собака. К. X. (Дрібненько ступаючи). — дріботїти, копотїти. (Не швидко) — трю́хати, тю́пати, підтюпце́м, трюшко́м бігти, трюхи́кати. С. Ш. (Тупаючи ногами) — тупотїти, тупота́ти, лопотїти. — А він навтїкача, аж лопотить. 2. ухиля́ти ся, цура́ти ся, тїка́ти, утїка́ти. — Чого ви нас цураєтесь? 3. тїка́ти, (у)втїка́ти, мандрува́ти, драла́, тя́гу, дмухача́ дава́ти. – Од напасти поли вріж та тїкай. н. пр. — Втїк не втїк, а побігти можна. н. пр. — Він взявши торбу, тягу дав. Кот. 4. (про молоко то-що, як дуже кипить) — бігти, збіга́тись. — Молоко збігло ся. Борщ біжи́ть. С. Ш. 5. (про ко́лїр) — линя́ти. 6. (про годину і воду) — бі́гти, точи́ти ся, пливти́. С. Ш. — Вода точить ся. С. Ш. — Біжить річка — млинївочка, камінї руйнує. н. п. — Верховино, ти сьвітку наш, ой як в тобі нам мило! Як струмень той пливе нам час, весело, шумно, сьміло. н. п. |
| Бѣли́ло, бѣли́ла, бѣли́лы = біли́ло, по́біл. — Свинцо́выя бѣли́ла = бле́йвас. С. Аф. Ш. — Бо щоки терли манїєю, а блейвасом і ніс і лоб. Кот. |
| Бѣси́ться = 1. біси́ти ся (С. Аф.), кази́ти ся, скаженїти, навіснїти. — Собаки з жиру казять ся. н. пр. 2. біси́ти ся, лютова́ти (С. З.), сатанїти, скаженїти. — Лютує, мов скажений. — Запінилась, посатанїла, неначе дурману із’їла. Кот. 3. кази́ти ся, мордува́ти ся, дуріти, пустува́ти. — Ганяли, бігали, казились, аж лив ся де-коли і піт. Кот. — Мордуєть, ся, як чорт в лотоках. н. пр. |
| Бѣсъ = біс, чорт, дия́вол, дїдько, сатана́, ку́ций, га́спид, ге́мон. С. Аф. З. Ш. — Біс біду перебуде. н. пр. — Чорте! на тобі груш, тільки мене не руш. — Виори мілко, посій рідко то й уродить ся дїдько. н. пр. — Разсыпа́ть ся мѣ́лкимъ бѣ́сомъ = бісики пуска́ти, підсипа́ти ся. — А до мене губерець підсипавсь і любови добивавсь. Кот. — Почав він їй бісики пускати. С. Ш. |
| Бѣ́шеный = скаже́ний, кру́чений, скаженю́ка, сте́клий, шале́ний, навісни́й, навіже́ний, несамови́тий, бішений, біснува́тий; лю́тий, пінявий. — Скажена собака і свого господаря кусає. н. пр. — Скаженому псови ступай ся з дороги. н. пр. — Кричить, мов скажений. — Кручена собака побігла. — Зіньське щеня, як би йому очі, то скаженїшого і не було-б. н. к. — Якусь нову силу почув в собі, якусь відвагу шалену. Фр. — То бігала як би шалена, стояла довго тороплена. Кот. — Сам, мов бішений, стояв. С. Ш. — Оженив ся навісний та взяв біснувату, та не знали що робити — запалили хату. н. п. — Бѣ́шеная ви́шня = д. Белладо́на. – Бѣ́шеная ры́ба = д. Бѣ́шенка. — Б. трава́ = д. Белена́. — Бѣ́шеное зелье, рос. Datura strarmonium = дурма́н, дурноп’я́н, ди́вдерево, будя́к, нїми́ця. С. Ан. |
| Ва́жный = ва́жний, пова́жний, важли́вий; вели́чний, пи́шний, бундю́чний. — Важлива річ. Чайч. — Величний, як жидівський патинок. н. пр. — Він таке бундючне весїл’я уджигне, що ну. Кот. — Не ва́жный = так собі́, аби́-який. |
| Валёкъ = 1. прач, пра́ник, пра́льник. С. З. — Бери прача, кладку в руки, та йди хусти прати. н. п. — Пішла на річку та десь праник загубила. 2. рубе́ль. С. З. — Купила рубель з качалкою. — З рублем там прачка храбровала. Кот. 3. ба́рок, о́рчик. С. З. Л. Ш. — Накидай мерщій посторонки на барки. 4. держа́к (весла). Ман. 5. вал, ва́лик, вале́ць (в млинї). С. Аф. |
| Варо́къ = загі́н, баз. — Сї всї були в другім загонї, як би лошата або конї. Кот. — Воли на базу стоять. |
| Вверхъ = у го́ру, в го́ру, до гори́, на го́ру, на верх. — Не дав Бог свинї в гору дивитись. н. пр. — Говорив до гори, попробуй до низу. н. пр. — Вверхъ дно́мъ, нога́ми = до гори́ нога́ми, гори́ніж, шкере́берть. — Впав до гори ногами. — Сказавши, столик ізвалила, шкереберть к чорту все пішло. Кот. — Вве́рхъ живото́мъ, лицо́мъ = гори́-черева (С. З.), голї-черева́, гори́лиць. — Підлїз я під жорен, тай лїг голї-черева́. н. о. — Він лежав горилиць і дивив ся прямо в стелю. Фр. — Вверхъ по рѣкѣ́ = в го́ру, про́ти води́. |
| Вдругъ = 1. зра́зу, вмент, вми́ть, ра́птом, на́гло (Фр.), знена́цька. — Ми тільки що вийшла на улицю, коли раптом як пустив ся дощ. — Як би зненацька янгол злетїв з неба. Кот. 2. ра́зом, враз, од ра́зу, від ра́зу. — Вийшли всї разом. — Одразу всї замовкли. — Всї враз повставали. — К. Ш. |
| Ведро́, мн. вёдра = 1. відро́, мн. ві́дра, (велике, переважно металичне) — цебе́р, цебро́. — Цебри сивухи там стояли і браги повниї дїжки. Кот. 2. (міра = 1/40) бочки) — відро́. — Купив відро горілки. — Вживаєть ся: два відра́ і дві відрі. — Міра в 3 відра — спу́ст. — Взяв спуст горілки. К. З. о Ю. Р. |
| Велерѣчи́вый = красномо́вний, солодкомо́вний; многомо́вний (С. Ж.), великомо́вний, балакли́вий. — Він був панич високий, повний, чорнявий, красний, сладкомовний. Кот. |
| Взбѣси́ть, ся = 1. роздратува́ти, ся, роздрочи́ти, ся, розмордува́ти, ся, розізли́ти, ся, розбісити, ся, посатанїти. — Запінилась, посатанїла, неначе дурману із’їла. Кот. 2. скази́ти ся, скрути́ти ся, знавіснїти, збіси́ти ся. (С. Аф.) — Не поможе бабі кадило, коли бабу сказило. н. пр. |
| Взвѣ́шивать, ся = 1. ва́жити, ся, зва́жувати, ся, вива́жувати, розважа́ти, ся. С. Аф. З. Л. — Час важити борошно. С. Аф. — Скарби і сребра Самойловичові і синів його всї на двоє роздїляні і шалями розважені. Л. В. — І все на шальках розважали. Кот. 2. розважа́ти, міркува́ти. — Міркуй, серце, міркуй, любко, чи за мене підеш хутко? н. п. |
| Вздёрнуть носъ = запиша́ти ся, задра́ти но́са, ки́рпу гну́ти (С. З.) — Стара то нїчого, так молода кирпу гне. Кот. — Нечипір десь книжок багато начитав, з великого ума у гору ніс задрав. Б. Б. |
| Вздоръ = дурни́ця, бредня́, нїсенїтниця. С. Л. — Ой, Грицю, не спускай ся на дурницю. н. п. — Хто спить до дня, то й виросте бредня. н. пр. — Бредня, а й досї як згадаю, то серце плаче та болить. К. Ш. — Та се не пісня, добродїю, а нїсенїтниця, я сьпіваю інодї, що в голову влїзе. Кот. — Городи́ть вздоръ = верзти́, торо́чити, дурни́цю нести́, тереве́ні точи́ти, пра́вити, баля́си точи́ти, блягу́зкати, ка’зна що верзти́. — Еней похнюпивсь, дослуха́в ся, що йому верзла. Кот. — Дурний дурне й торочить. н. пр. — Ти йому дурницї не неси, а толком говори. Як. |
| Взыска́ніе = 1. зиск, по́зов, стяга́ння. — Пода́ть ко взыска́нію = по́зов заложи́ти. — Вірь, кому хочеш, позов заложу. Кот. 2. штра́п, пеня́, ка́ра грошева́. — Присудили йому штрап платити. |
| Взя́тка = 1. (в картах) — взя́тка, бра́тка, би́тка. — Я взяв дві братки. 2. хаба́рь, ха́панка, хавту́р, хавту́ра, базари́нка, рале́ць, мази́ло, скуп. С. Аф. З. Л. Ш. — Суддї, підсудки, писарі, що одбірали хабарі. Кот. — Ти базаринку любиш брати, а людям в нуждї помогати не дуже, бачу, поспішивсь. Кот. — Він ха́панкою живе. С. З. — Взяв скуп і зробив дїло. Полт. — Съ него́ взя́тки гла́дки = з його нема́ чого́ взя́ти. |
| Взя́точникъ = хаба́рник, хапу́н, хапу́га, хапко́, хапту́рник, братки́й, брачки́й, драпі́ка, скубрі́й, щи́павка, обдерилупі́й. — Е нї, ваш становий зовсїм не хабарник; а у нас брачкий. Хар. — Хапун такий, що з рідного батька злупить. Кот. |
| Взя́точническій = хаба́рницький (С. Ш.), хапту́рний (Кот.), драпі́жний (С. З.). |
| Вини́ще = горіля́ка, сиву́ха. — Од його так і тхне горілякою. — Сивуху так мов брагу хлище. Кот. |
| Вишнёвка = вишнївка, вишня́к. — Вишнївки з кварту укутали. Кот. — Добрий вишняк. |
| Вмѣша́ть, ся, вмѣ́шивать, ся = 1. заміша́ти, заміси́ти, замі́шувати, ся, замі́сювати, ся, вміси́ти, вмі́шувати, ся. — Замісила в тїсто картоплї. 2. втягти́, втяга́ти, вплу́тати, вплуту́вати. 3. вміша́ти ся, встря́ти, міша́ти ся, вмі́шувати ся, встрява́ти, втруча́ти ся, замішати ся. С. З. Л. — Де два б’ють ся, третїй не мішай ся. Кот. — Я заприсягну не втручати ся у жадні козацькі справи. Ч. К. — В тиї їх справи не мають втручати ся. С. З. — Замішав ся, як ополоник межи ложками. н. пр. |
| Внеза́пный, но = несподїваний, но, рапто́вий, ра́птом, на́глий, на́гле, нага́льний, знена́цька. — Із несподїваного часом бувай сподїване. н. пр. — Борони Боже наглої смерти. н. пр. — Через твій на́глий приїзд я про все забула. С. Л. — Коли раптом, як полив ся дощ. — Як би зненацька злетїв ангел з огненною різкою. Кот. |
| Внима́тельный, но = 1. ува́жний, ува́жли́вий, уня́тливий, ува́жне, ува́жли́во, уня́тливо, з ува́гою, пи́льно. — Не уважно слухаєш, а після не так зробиш, як треба, С. Л. — Коли зупинив ся і уважнїйше приглянув ся, то побачив. Фр. — Суд’я маєт пильно слухати оправи. Б. Н. — Іди ж та пильно приглядай ся, на всї чотирі озирай ся. Кот. — Та буду я на дївчину пильненько дивить ся, ой чи буде по мінї журить ся? н. п. 2. д. Благопрія́тный 1. |
| Вну́тренности = те́льбухи, те́льбух, тре́бухи, тре́бух, бе́бехи С. З. Л. Ш., (живота) — ке́ндюх, хля́ки. С. З., (грудинні) – легку́ша, (у птиць) — по́трох, потрохи́, (грудинні у птиць) — жураве́ль, (у комах) — ка́шка. — Ніж в черево і засадив і виняв тельбухи з кишками. Кот. — А сто дїдьків у твої бебехи. С. Ш. — Внутренности вынима́ть, вы́нуть = требуши́ти, тельбуши́ти, потроши́ти, ви́требушити і т. д. С. З. Ш. — Вну́тренности повреди́ть = надсади́ти, надірва́ти бе́бехи, те́льбухи, одби́ти печінки́. С. З. Ш. |
| Во́дка = горі́лка, гал. — горі́вка, здр. — горі́лочка, горі́лонька, горі́лиця, (стара) — ста́рка, вистоя́нка, (краща) — окови́та, (зварена з корінням, родзинками, сухими ягодами то-що) — варе́на, варену́ха, запіка́нка, (в жарт) — споти́кач, (настояна на ягодах) — нали́вка; вишнівка, слив’я́нка, терні́вка, дулі́вка, аґрусі́вка і т. д., (про горілку в жарт) — мокру́ха, ледащи́ця, живи́ця, гострогля́д, запри́дух, (погана) — сиву́ха, недо́гар, підпі́нок, (на ганусї) — ганусі́вка, (з патоки) — мелясі́вка. С. Аф. З. Л. — Горілка не дївка — здоров’ю злодїйка. н. пр. — Горілочка оковита, яка ж бо ти смаковита. н. п. — Благослови мінї, батьку, оковитої напитись, я не зарікаюсь з бусурменом ще лучче побитись. н. д. — Коли б не та горілиця, не тая мокруха, не так хутко я збавив ся б своєго кожуха. н. п. — Почастував гарним спотикачем. Кот. — Як випили варенухи, то й загули як мухи. н. пр. |
| Вое́нный = воє́нний, військови́й. — Були і штатські і воєнні. Кот. — Військова служба. |
| Возбужде́ніе = зворуше́ння, за́пал, збудже́ння, (С. П.), побу́дка (Гал.). — Засьпівайте мінї пісню без запалу і щоб ви не махали руками і не витріщали очий. Кот. |
| Возгора́емый = палки́й, горю́чий. С. З. — Був зложений сухенький, як порох був уже палкенький. Кот. |
| Познамѣ́риться = намірити ся, нава́жити ся (С. Л.), зами́слити, нала́годити ся (С. З.), покла́сти собі́ у ду́мці, покла́сти (С. З.). — Коли вже наважив ся мене їсти, то починай з хвоста. н. к. — Та куди се ви, добродїю, налагодились? Кот. — І поклав у першу недїлю сватів засилати. М. В. |
| Во́инъ, вои́тель, ница = воя́к, воя́ка, войовни́к, (К. Б.), войовни́ця. (Кот.). — О, добрий був вояка! — А міщане ходять, все раду радять, що тому вояцї за дар дати. н. п. — Лежить вояк на купинї. н. п. |
| Во́йлокъ = повсть, повсти́на, по́встка. С. З. Л. (невели́чка) — ля́мець. (С. Л.). — Як повстка борода скімшилась. Кот. |
| Волоки́та = 1. тягани́на. С. Ш. — Судова тяганина. — Як почалась тяганина, не раз упріла у мене чуприна. н. пр. 2. бабі́й, бабоду́р, ба́хур (С. З. Л. Ш.), джиґу́н, волоцю́га (С. З.) — Познайте молодицї гожі: з Енеєм бахурі всї схожі. Кот. — Ой джиґуне, джиґуне, великий ледащо, ведуть тебе до пана — сам не знаєш за що. Ой на ноги дибки, на руки дибицї; оцеж тобі, джиґуне, гарні молодицї. Ой на ноги дибки, на руки дибята; оце ж тобі, джиґуне, гарні дївчата. н. п. |
| Вонза́ть ся, вонзи́ть, ся = встромля́ти, ся, стромля́ти, ся, втика́ти, ся, устроми́ти, увіткну́ти, ся, вгороди́ти, ся, загороди́ти, ся, загна́ти, засади́ти, засити́ти. С. З. Л. Ш. — І взявши голову між ноги, ніж в черево і засадив. Кот. |
| Вопль = га́лас (С. Аф. З.), голосїння, ле́мент, ре́пет, репетува́ння (С. Л.), вола́ння. (С. Ж.) — Сивила тут де не взяла ся, запінила ся, натрясла ся і галас зараз підняла. Кот. — Сей галас і репетування. С. З. |
| Вороньё = га́лич, вороння́ (С. Аф.), га́йворо́ння. — Не га́лич чорне поле вкрила. Кот. — Гемонське гайвороння понасїдало на дуб. К. X. |
| Воспи́танникъ, ца = годо́ванець, годо́ванок, годо́ванка, вихова́нець, вихо́ванка. (С. Аф., З. Л.), плека́нець. (С. Пар.). — Припяв був до себе сироту Петра за годованця. Кот. — А сам Настусю піджидав, таки годованку. К. Ш. |
| Вошь, мн. вши, ком. Pediculus = во́ша, мн. во́ші, дїтське — ку́ка, зб. — вошва́, ну́жа. — І нужі повна очкурня. Кот. — Нужа заїла. С. З. — Грошей, як у жида вошей. н. пр. — Вошь травяна́я, Aphis = трав’яна́, росли́нна во́ша, тля́. — Страчують рослинну вошу так саме, як і капустяну блоху. (Степовик.) |
| Впо́лпьяна́ = під ча́ркою, на підпитку, підпи́лий. — Нї, він не п’яний, але під чаркою. — Еней хоч трохи був підпилий, та з розумом. Кот. |
| Вразсыпну́ю = вро́зсип, внатру́с. Д. Вразбро́дъ. — То дра́ла вро́стїч всї дали. Кот. — Так всї і кинулись вро́стїч. |
| Враль, я, врали́ха = бреху́н, бреху́ха, бреха́чка (м. р.), брешко́, забре́ха, бре́хтя (ж. р. С. Аф.), скоробре́ха, чистобре́ха, (хто помогає брехати) — підбре́хач. — Паллант і сам був зла брехачка — язик його тож не клесачка. Кот. — О, вже цього чистобреху не піймаєш. |
| Враспло́хъ = знена́цька, несподївано. — Що як би янгол зненацька злетїв з неба з огненою різкою. Кот. |
| Вре́мя = час, годи́на, пора́, доба́, вре́м’я, уре́м’я. (С. Ш.) — Час пла́тить, час тратить. н. пр. — Час до дому, час і пора. н. п. — Се було пізньої доби. — Та згинула добра година: вмерла моя вірна дївчина. В. Щ. — Во́-время = у свій час, вча́сно, впо́ру, за вчасу́. — Добре, коли все у свій час зроблено. — Коли вівцї плодять ся — обкі́т. — Во вре́мя = під ча́с. — А-ще би кто під час служби Божої розмовлял ся. Б. Н. — Во вся́кое вре́мя = по вся́к час. — Він по всяк час такий. — Вре́мя отъ вре́мени, отъ вре́мени до вре́мени = від ча́су до ча́су, коли не коли́, и́нодї, и́нколи, ча́сом, часа́ми. — Въ ночно́е вре́мя = ночно́ю добо́ю, ночно́ї доби́. — Де ти волочив ся ночною добою із чужою милою. н. п. — Ночної доби з неволї втїкали. н. д. — Въ рабо́чее вре́мя = в робо́чу по́ру, в дїльни́й час. (Ніс.) — Въ пре́жнее вре́мя = спе́ршу, допре́ж сьо́го, за пре́жнїх часі́в. — Въ то вре́мя = тодї, тодї са́ме, за тїєї годи́ни. — Въ послѣ́днее вре́мя = оста́ннїми часа́ми, в оста́нні часи́, оста́ннїми часи́. — Ну, останнїми часи був дуже зажурив ся. Рус. В. — На вре́мя = на яки́й час, до ча́су, доча́сно. — Съ како́го вре́мени = відко́ли, з яко́го ча́су. — Відколи та й досї не має. Съ этого вре́мени = з сього́ ча́су, від тепе́р. — Съ того вре́мени = з того́ ча́су, з тїї пори́. — З того часу, як женив ся, я нїколи не журив ся. Кот. — Съ да́вняго вре́мени = з да́внїх часів, зда́вна, з да́вньої давни́ни, з давнїх да́ве́н. — Съ незапа́мятныхъ време́нъ = з поконві́ку, з вік-віку, вікові́чно. — Свобо́дное вре́мя = дозві́лля, вільний час, гу́лянки, погуля́нка. — Нехай колись на дозвіллї зроблю. — Благопрія́тное, тяже́лое вре́мя = годи́на, до́бра годи́на, лиха́ годи́на, зли́годня годи́на, лихолїття. — При добрій годинї — куми а побратими, а при лихій годинї, немає й родини. н. п. — В лихую годину якось недавно довелось мінї заїхать в Україну. К. Ш. — Як у нашій славнїй Українї були колись престрашниї злигодні години. н. д. — Въ како́е вре́мя = в яку́ годи́ну, яко́го ча́су. — Ой Бог знає, коли вернусь, в якую годину, прийми ж мою Марусеньку, як рідну дитину. н. п. — Это было не въ на́ше вре́мя = це ще не за на́с було́, не в на́ші часи́ дїялось. — До вре́мени, впре́дь до вре́мени = до яко́го ча́су, поки́-що — Мнѣ тепе́рь не вре́мя = не ма́ю ча́су, нїколи. — Сухо́е, дождли́вое вре́мя = годи́на, дощова́ годи́на. — Вік прожити — не дощову годину пересїдити. н. пр. — (Перед обідом) — передобі́док, (Перед вечерею) — підвече́р’я, підвечі́рок, (Перед сном або як саме полягали спати) — ля́гови, обляги́, обля́гома. — Це було саме в обляги. — Були вже обляги; і Юлїя лягла. К. Д. Ж. — От раз він входе у свою хату облягома, а за ним слїдом щось входе. н. о. (Між весною і лїтом) — за́лїтки. — Вре́мя во́зки копёнъ, хлѣ́ба съ по́ля = копові́з, возови́ця. — Се було саме у коповіз. — В. сгреба́нія = гребови́ця. — В. жа́твы = жнива́. — В. косьбы́ = косови́ця. — В. паха́нія = о́ранка, ра́лянка. — В. посѣ́ва = сїянка, сївба́, сїйба́. — Передъ, сбо́ромъ хлѣ́ба и о́вощей = переднївок, переднївка. — В. рое́нія пчелъ = рійба́, ройови́ця. — В. собира́нія ма́ку = макотру́с. — В. линя́нія = линьба́. — В. сва́дебъ = жени́тво. — Вре́мя пра́здно провести́ = змарнува́ти час, провакува́ти. |
| Всегда́ = за́вжди, за́вше, завсегда́, усе́, по вся́к час, ізві́к, завсїгди (Чайч.), за́вжде. — Старому завше годи, як малому. н. пр. — Він усе ходить пішки. — Ми ізвік так жили. (С. Л.) — В чужих руках завше більший шматок. н. пр. — У няньки був біленький цуцик, її він завжде забавляв. Кот. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)