Знайдено 47 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Кри́вда, Кривь – (неправда, несправедливость) кри́вда, непра́вда. [Чия́ пра́вда, чия́ кри́вда (Шевч.). На се́ймі промовля́в коро́ль за нас, натяка́в на на́ші кри́вди (Франко). Уже́ тепе́р пра́вда сиди́ть у темни́ці, а тая́ непра́вда з пана́ми в світли́ці (Дума). Кра́ще гірка́ пра́вда, ніж соло́дка кри́вда (Приказка)]. |
Левизна́ –
1) лі́вий бік (р. бо́ку); 2) ви́воро[і]т (-роту), спід (р. спо́ду), низ (-зу): срвн. ещё Изна́нка; 3) непра́вда; срвн. ещё Кри́вда; 4) (политич.) лі́вість (-вости), лівина́, ліви́зна. • Прикрывать правый уклон -но́ю фразы – прихо́вувати пра́вий у́хил лі́вістю (ліви́зною) фра́зи. • Он отличается -но́ю взглядов – він відо́мий з лі́вости (ліви́зни) по́глядів. • Детская болезнь -ны́ – дитя́ча хворо́ба лівини́ (ліви́зни). |
Доверша́ть, -ся, доверши́ть, -ся – дове́ршувати, -ся, доверши́ти, -ся, заверши́ти, -ся, доро́блювати, -ся, дороби́ти, -ся, докінча́ти, -ся, докінчи́ти, -ся, дово́дити (дове́сти́), -ся до кінця́. (Срв. Заверши́ть). [Доверши́лась Украї́ни кри́вда стара́, нам пора́ для Украї́ни жить (Франко). Кі́лька книжо́к з украї́нської істо́рії дороби́ли ді́ло (Грінч.)]. • Довершё́нный – дове́ршений, докі́нчений, ви́кінчений, доро́блений, дове́дений до кінця́, до кра́ю. |
Кривота́ –
1) см. Кривизна́; 2) кривоо́кість, сліпота́ на одне́ о́ко; 3) см. Кри́вда, Криводу́шие. |
Кривь, см. Кри́вда. |
Лад –
1) (порядок) лад (р. ла́ду́), по́лад (-ду). [Пра́вда дає́ лад, тво́рить життя́ на землі́, кри́вда його́ руйну́є (Мирний)]. • Ни складу, ни -ду – ані ла́ду, ані скла́ду; ні ла́ду, ні по́ладу нема́. • Дело идёт, пошло на (в) лад – спра́ва в (на) лад іде́, пішла́, спра́ва йде (веде́ться), пішла́ (повела́ся) до́бре (гара́зд), спра́ва налаго́джується (вирі́внюється), нала́годилася (ви́рівнялася). [Спра́ва таки́ не заги́нула і почала́ вже була́ потро́ху вирі́внюватись (Єфр.)]. • На лад их дело не пойдёт – не пі́де ї́хня спра́ва в лад; 2) (взаимное согласие, мир) лад, ла́года, зла́года, зго́да. [Нема́ ладу́ в нас: не мо́жна нам уку́пі жи́ти (Грінч.)]. • Быть, жить в -ду́ с кем – бу́ти, жи́ти з ким у (до́брій) (з)ла́годі (зго́ді), ладна́ти з ким, жи́ти з ким ла́дно (ладне́нько). [Вони́ вгово́рювали Гна́та помири́тись з жі́нкою та жи́ти з не́ю в зла́годі (Коцюб.). Я жив у до́брій ла́годі з ди́кими звірми́ (Крим.)]. • Быть не в -ду́, не в -да́х с кем – бу́ти не в лада́х, не в зла́годі, (в ссоре) у гніву́ з ким. [Паноте́ць з грома́дою у гніву́ (Франко)]. • Они меж собою не в -ду́ – між ни́ми (поміж ї́ми) незла́года (незго́да), вони́ не ладна́ють між собо́ю (оди́н (одна́) или одно́[е́] з о́дним (з о́дною)). • Он не в -ду́ с моим братом – між ним і мої́м бра́том незла́года (незго́да), він не в зла́годі з мої́м бра́том, він не ладна́є з мої́м бра́том. • Никаких -до́в с ним нет – з ним не мо́жна да́ти собі́ ра́ди, з ним ладу́ не доведе́ш; 3) муз. – лад. [Мій го́лос журли́веє щось почина́є, а стру́ни твої́ на весе́лім ладу́ (Л. Укр.). Загра́ли знов – ще гірш нема́ ладу́! (Гліб.)]. • В лад – у лад. [Ро́бить свої́ ско́ки в лад, ритмі́чно (Єфр.). В лад брені́ло бе́зліч казанкі́в (Васильч.)]. • Скрипка настроена в лад – скри́пку настро́єно в лад (до ла́ду, ла́дно). • Не в лад – не в лад. • Не в лад поют – співа́ють не в лад. • На все -ды́ – на всі лади́, на всі бо́ки. [Покрути́вши че́сністю на всі бо́ки… (Єфр.)]; 4) -ды́ (в струнн. муз. инструменте) лади́ (-ді́в), ладки́ (-кі́в); 5) (образец) лад, (к)шталт (-ту), штиб (-бу); ма́ні́р (-ру). [На німе́цький лад вимовля́в «філологі́я» (Крим.). На великопа́нський шталт (Мова). Котляре́вський у свої́й «Енеї́ді» «перелицюва́в» стару́ пое́му на украї́нський штиб (Єфр.). Коли́сь лю́ди вшива́ли хати́ ті́льки соло́мою, а тепе́р на нови́й мані́р ро́блять: бля́хою (Звин.)]. • На свой лад – на свій лад, (к)шталт; (по своему) свої́м ладо́м, свої́м ро́бом. [(Слов’я́нські племена́) жили́ свої́м ладо́м та звича́ями (Єфр.)]. • Переделывать на свой, на иной, на чужой лад – по-сво́єму (на своє́), на и́нше, на чужи́й лад (штиб) переро́блювати, на свій, на и́нший, на чужи́й кшталт поверта́ти, (на иной лад) перекшталто́вувати що. [Не мо́жна приму́сити люди́ну ду́мати на чужи́й лад (Наш)]; 6) см. Клё́пка; 7) см. Паз. |
Нака́зывать, наказа́ть –
1) кого кем, чем, за что – кара́ти, покара́ти, накара́ти кого́ ким, чим, за що, скара́ти, укара́ти кого́ на що, завдава́ти, завда́ти ка́ру кому́ за що. [До́ма його́ не кара́ли за жа́дні па́кості (Франко). Коли́ я зне́хтую зако́н приро́ди, то приро́да покара́є мене́ головно́ю сла́бістю (Наш). Про́ти то́го, щоб накара́ти хло́пця, я нічо́го не ма́ю (Крим.). Ой, накара́в мене́ бог таки́м чолові́ком! (Г. Барв.). Чия́ кри́вда, неха́й того́ бог скара́є (Номис). Ви сами́ собі́ ка́ру завдаєте́ (Крим.)]. • -вать, -за́ть плетьми – кара́ти, покара́ти канчука́ми (батога́ми, нагая́ми, шпицрутенами: кия́ми). • -вать, -за́ть через палача – катува́ти, с[від]катува́ти. [Суд присуди́в одкатува́ти прилю́дно (Кониськ.)]. • -вать, -за́ть розгами – кара́ти (би́ти), покара́ти (ви́бити) рі́зка́ми кого́, (ирон.) (зав)дава́ти, (зав)да́ти хло́сти (и хло́сту) кому́. [Диви́ся, хло́пче Валер’я́не, щоб не дали́ тобі́ там хло́сту (В. Еллан.)]. • -вать, -за́ть смертью – кара́ти, скара́ти на го́рло (на смерть, го́рлом), кара́ти, покара́ти сме́ртю, завдава́ти, завда́ти на смерть кого. • -вать, -за́ть так, чтобы помнил – (шутл.) пам’ятко́вого (пам’ятно́го) дава́ти, да́ти. -жи́ меня бог! – скара́й мене́, бо́же! [Люблю́ тебе́ ві́рно, – скара́й мене́, бо́же! – бу́ду тебе́ цілува́ть, по́ки сон ізмо́же (Пісня)]; 2) (приказывать кому) нака́зувати, наказа́ти, зака́зувати, заказа́ти, зага́дувати, загада́ти, велі́ти, звелі́ти, (о мног.) понака́зувати, позака́зувати, позага́дувати кому́ що или що (з)роби́ти. [Чи я-ж тобі́ не каза́ла, не нака́зувала, щоб ти хло́пців не води́ла, не прина́джувала? (Пісня). Похова́ли його́, як він заказа́в (Манж.). Загада́ли йому́ хороше́нько гра́ти (Метл.). Звелі́ла мені́ ма́ти ячме́ню жа́ти (Чуб. III)]. Нака́занный – 1) пока́раний, нака́раний, ска́раний; като́ваний, с[від]като́ваний; би́тий. [«Холо́дна» за-для нака́раних (Крим.)]; 2) нака́заний, зака́заний, зага́даний, зве́лений, понака́зуваний, позака́зуваний, позага́дуваний. [Зага́дану робо́ту я вже дороби́в (Київщ.)]. -ться – 1) кара́тися, бу́ти ка́раним, пока́раним и т. п. [Розбі́йники ті були́ пока́рані сме́ртю (Л. Укр.). Я-ж за те найбі́льш і бу́ду пока́раний (Крим.)]. • Смертоубийство -вается (-зу́ется) смертной казнью – за душогу́бство кара́ють на го́рло (сме́ртю). • Воровство -ется тюрьмой – за злоді́йство кара́ють ув’я́зненням (в’язни́цею); 2) нака́зуватися, бу́ти нака́зуваним, нака́заним, понака́зуваним и т. п. [Ой, зака́зано і зага́дано всім козаче́нькам у ві́йсько йти (Маркев.)]. • -ется вам – нака́зується вам, дає́ться вам нака́з(а). |
Непра́вда –
1) (неистина) непра́вда (ум. непра́вдонька), (устар.) олжа́; срв. Ложь. [А непра́вда-ж! я того́ не каза́в! (Сл. Гр.). Здало́ся Саї́дові, що тут десь єсть непра́вда (Ле). Непра́вдонька ва́ша (Рудч.)]. • Это -да – це непра́вда, цьому́ непра́вда; 2) непра́вда, кри́вда, неправди́вість, несправедли́вість (-вости). [Щемі́ла та непра́вда на се́рці в ру́ських люде́й (Куліш). Ні, не хо́чу бі́льш терпі́ти на землі́ непра́вди зло́ї (Самійл.). Най се́рце за непра́вду боли́ть зма́лечку (Головко). На вся́кі кри́вди від пані́в не було́ су́ду, ні упра́ви (Доман.). Розумі́ння всіє́ї кри́вди світово́го й на́дто росі́йського ладу́ (Гр. Думка)]. • Лучше умереть, чем -ду терпеть – кра́ще вме́рти, як кри́вду терпі́ти до сме́рти. • -дой жить – на непра́вді жи́ти, неправдува́ти, кривдува́ти, жи́ти кри́вдою (непра́вдою); срв. Непра́вдовать. [З да́внього-да́вна пану́є, бо неправду́є (Сл. Гр.)]. |
Непрости́тельный – непроще́нний, непрости́мий, непроба́чний. [Непроще́нна кри́вда (Грінч.). Непрости́ма гидо́та (Крим.)]. • -ный поступок – непроще́нний учи́нок. |
Несправедли́вость –
1) (свойство, качество) несправедли́вість, непра́вда, (реже) неправди́вість; (обидность) кри́вдність; (неосновательность) неслу́шність (-ости). [Ми про́сто йшли, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)]; 2) (несправедливый поступок) несправедли́вість, непра́вда, (обида) кри́вда. [Оповіда́ння про старі́ часи́, старі́ непра́вди (Рада). Щимі́ла та непра́вда на се́рці (Куліш). Яку́ гане́бну кри́вду терпимо́! (Грінч.). Він захисти́ть арешта́нтів од кри́вди (Коцюб.)]. • Совершать -вость по отношению к кому – заподі́ювати (чини́ти, роби́ти), заподі́яти (вчини́ти, зроби́ти) кри́вду кому́, кри́вдити, скри́вдити (укри́вдити), (о мног.) покри́вдити кого́. [Пла́че з тіє́ї кри́вди, яку́ заподі́яв (Крим.). Лю́дям кри́вди не робі́те (Рудан.)]. |
Оби́да – обра́за, у[в]ра́за и ура́з (м. р.), кри́вда, (ум. кри́вдонька, -дочка, кри́вдиця, ура́зка), покри́вда, на́па́сть (-сти), оби́жа (-жі), оскорбно́та. [Со́кіл не дасть гнізда́ в оби́жу (Рудан.). На нас оскорбно́та – ми роби́ли, а нам не запла́чено (Вол. г.)]. • Жестокая, кровная -да – тяжка́ обра́за, кри́вда. • Кровавая -да – крива́ва обра́за, ура́за́. • В -ду давать – в обра́зу (кри́вду) пуска́ти. • Не дать себя в -ду – не да́ти се́бе скри́вдити. • Нанести, причинить -ду кому – скри́вдити, покри́вдити кого́, кри́вду заподі́яти (вчини́ти) кому́. • Творить -ды – напа́стувати на ко́го. • Считать за -ду – вважа́ти за обра́зу, кри́вду. • Выносить -ды – кри́вду терпі́ти. • Не в -ду вам будь сказано – не обража́ючи вас скажу́. |
Оскорбле́ние – обра́за, ура́за, нару́га, кри́вда, знева́га. • -ние величества – обра́за вели́чности. • -ние чести – обра́за для че́сти. • -ние действием – обра́за, знева́га чи́ном. • Нанесть кому -ние – обра́зити кого́, покри́вдити кого́. |
Осту́да –
1) (действие) о[ви]сту́джування, про[ви]холо́джування; 2) (сост.) осту́да, прохоло́да; 3) (размолвка) не(з)ла́года; 4) (обида) кри́вда, при́крість (-рости). |
Отноше́ние –
1) – к кому, чему – відно́сини, стосу́нок (-нку), відно́шення, ста́влення до ко́го, до чо́го. [Са́ме в таки́х відно́синах стоя́ла коли́сь хоч до че́хів літерату́ра й мо́ва німе́цька (Грінч.). Як-же ми́слиш ти з на́ми бу́ти? У яки́х стосу́нках? (Куліш)]. • Доброе, благожелательное -ние к кому – ла́ска, прихи́льність, прихи́лля до ко́го. [Пани́ ла́скою навкруги́ се́бе люде́й купи́ли (Куліш). Не ті́льки дозволя́ли йому́ люби́ти їх, але й сами́ плати́ли прихи́ллям (Крим.)]. • Внимательное, почтительное -ние к кому – шано́ба, пошані́вок (-вку) до ко́го. • Непочтительное -ние – непошанува́ння, знева́га, непова́га до ко́го. • Несправедливое -ние – кри́вдження кого́, кри́вда кому́. • Нерадивое -ние – занедба́ння кого́, чого́. • Иметь -ние к чему – стосува́тися до чо́го, ма́ти до чине́ння з чим, до чо́го, ма́ти щось до ко́го, ма́ти прито́ку (відно́сини, відно́шення) до чо́го. [Тре́ба, щоб усі́ думки́ стосува́лися до те́ми (Єфр.). Коцюби́нський мав до чине́ння з бу́рсою, семіна́рією та прива́тними ле́кціями (Єфр.)]. • Никакого -ния к этому делу не имею – нія́кого дочине́ння (нія́кої прито́ки) до цьо́го ді́ла не ма́ю. • Взаимные -ния – взає́мні відно́сини, стосу́нки, взаємовідно́сини, взає́мини. [Оце́ все з ко́жним днем заго́стрювало їх взає́мини (Ор. Левиц.). Взаємовідно́сини нала́годились]. • -ния приятельские – при́язнь, приятелюва́ння, товаришува́ння; (о женщинах ещё) подругува́ння. • -ния мирные, миролюбивые – (з)ла́года; (враждебные) ворогува́ння, ворожне́ча; (любовные) лю́бощі; (близкие) близькі́ відно́сини (стосу́нки). • Иметь с кем-л. -ния – захо́дити собі́ з ким. • Завязывать -ния – захо́дити в стосу́нки з ким. • Вступить в дружеские -ния – заприязни́тися, (о женщинах ещё) заподругува́ти. • Вступить в приятельские, товарищеские -ния – заприятелюва́ти, затоваришува́ти, потоваришува́ти, потовариши́ти; в фамильярные – запанібрата́тися; в любовные – зазна́тися. [Одко́ли зазна́вся з нею мій Я́ків, – ні до́ чого став па́рубок (М. Вовч.). Із и́ншою зазнава́вся, мене́ відцура́вся]. • Быть в дружеских -ниях – дружи́ти, (о женщ. ещё) подругува́ти; в приятельских – приятелюва́ти, товаришува́ти, товариши́ти, товари́ство води́ти; в фамильярных – панібрата́тися; во враждебных – ворогува́ти; в хороших, миролюбивых – у до́брій (з)ла́годі, у до́брості жи́ти з ким, горну́тися до ко́го; в любовных – коха́тися, люби́тися з ким. • Стать в -ния отца и сына – поба́тька́тися. [Вони́ поба́тькались собі́ Петро́ та Семе́н: Петро́ сказа́в, що бу́де Семе́нові за си́на, то й послу́ха як ба́тька]. • Стать к кому в -ния враждебные, дружеские и т. п. – ста́ти на воро́жу, на при́ятельську стопу́. [Одра́зу-ж ста́ли, що-до не́ї, на воро́жу стопу́]. • Разорвать дружеские -ния – розбрата́тися, розрізни́тися. • Не имеющий -ния к делу – сторо́нній, неприче́тний. • Высказывать свое -ние к чему – висло́влювати свій по́гляд на що, дава́ти свій суд над чим. [Літопи́сець про́сто запи́сує, коли́ що ді́ялось не оці́нюючи поді́й, не даючи́ свого́ су́ду над ни́ми (Єфр.)]. • Между этими событиями нет никакого -ния – між ци́ми поді́ями нема́ нія́кої зале́жности. • В -нии кого, чего, по -нию к кому, чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно кого́, чого́, о́біч ко́го, чо́го, про́ти, супроти́ чо́го. [Істо́рія так зва́ної дре́вньої ру́ської слове́сности о́біч наро́ду украї́нського – те са́ме, що о́біч наро́ду по́льського – істо́рія слове́сности лати́но-по́льської (Куліш)]. • В -нии меня, по -нию ко мне – відно́сно ме́не, щодо ме́не, (в сравнении со мной) про́ти, супроти́ ме́не. • В этом -нии – з цього́ по́гляду. • Во всех -ниях – з ко́жного по́гляду, всіма́ сторона́ми, круго́м. [Сла́вне було́ Запорі́жжя всіма́ сторона́ми. Таки́х Катери́н на сві́ті ти́сячі, і ні одна́ круго́м на не́ї не похо́жа (Куліш). Круго́м путя́ща люди́на]; 2) геометр., арифм. – відно́шення; 3) канцел. – завідо́млення, лист. [Завідо́млення з дня 20-го кві́тня 1924 р. під число́м 123]; 4) хим. -ние весовое – вагове́ відно́шення. |
Правосу́дие – правосу́ддя (-дя), правосу́дність (-ности), право́суд (-ду). [Де-б ма́ла пра́вда бу́ти, там кри́вда; де-б бу́ти правосу́ддю, там кривосу́ддя (Еккл.)]. • Отправлять -дие – чини́ти суд пра́вий. • Требовать -дия – вимага́ти (домага́тися) право́суду, правосу́ддя. |
Проистека́ть, происте́чь –
1) витіка́ти, ви́текти, вилива́тися, ви́литися, протіка́ти, протекти́. [Ой у по́лі крини́ченька, з не́ї вода́ протіка́є (Пісня)]; 2) вихо́дити, ви́йти, виплива́ти, ви́пливти, ви́никати, ви́никнути, повстава́ти, повста́ти з чо́го, ма́ти причи́ною що; срв. Вытека́ть 2, Происходи́ть 2. [Той наро́д бу́де ні́би па́ном між и́ншими наро́дами, а цим з то́го уся́ка кри́вда вихо́дитиме (Єфр.). З надмі́рної ідеаліза́ції вихо́дить ті́льки надмі́рне розчарува́ння (Крим.)]. • Все его несчастия -ка́ют от того, что… – всі його́ неща́стя вихо́дять, повстаю́ть з то́го, що… |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
НЕСПРАВЕДЛИ́ВОСТЬ ще тяжка́ кри́вда, уроч. непра́вда [враг несправедливости во́рог неправди]. |
ОБИ́ДА ще покри́вдження, фраз. жаль [вся моя обида на весь мій жаль на]; не в обиду будь ска́зано укр. не до Вас ка́жучи; не посчита́йте за обиду галиц. не ма́йте мені́ за зле; ОБИ́ДЫ збірн. кри́вда. |
ХУ́ДО фраз. кри́вда [он худа не де́лает він кри́вди не ро́бить]; нет худа без добра́ ще нема́ ща́стя без неща́стя, галиц. нема́ біди́, щоб не ви́йшли гаразди́ (і нема́ гаразду́, щоб не ви́йшов на біду́). |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Кривда – кри́вда, -непра́вда, -ди. |
Кривость –
1) (предмета) кри́вість, -вости; 2) (неправда) см. Кривда. |
Обида – обра́за, -зи, кри́вда, -ди. |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 
Обида – образа; кривда. Кровная, жестокая обида – тяжка образа, кривда. Наносить обиды – кривду чинити. Выносить обиды – кривду терпіти. В обиду не давать – не давати скривдити. Не в обиду будь вам сказано – не ображаючи вас сказати. |
Отношение (к кому, чему) – відносини; стосунки; ставлення до кого, чого; (матем.) – відношення; (канцелярское) – завідомлення; лист. Благожелательное отношение к кому – ласка, прихильність до кого. При хорошем отношении – за добрих відносин; гарно ставлячись; коли гаразд ставитися. Почтительное отношение – шаноба до кого. Непочтительное отношение – неповага до кого; непошана. Несправедливое отношение – кривда кому. Взаимные отношения – взаємні відносини; стосунки; взаємини. Враждебные отношения – ворожнеча. Быть в хороших отношениях – в добрості жити з ким. Иметь к чему отношение – стосуватися до чого. Отношения между событиями, явлениями и т. п. – залежність. Высказывать свое отношение к чему-либо – висловлювати свій погляд на що. В отношении кого, чего – щодо кого, щодо чого; (в сравнении с кем, чем) – проти кого, чого. В этом отношении – з цього погляду; цією стороною. Во всех отношениях – з кожного погляду; всіма сторонами. Процентное отношение – відсоткове відношення. В процентном отношении – відсоткове. В отношении количественном, качественном – з боку кількісного, якісного. Ответное отношение – відпис. На ваше отношение имею честь уведомить – на вашого листа маю за честь повідомити. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Кривда
• Кривдой весь свет обойдёшь, а назад не воротишься – брехнею (кривдою) світ пройдеш, та назад не вернешся. Пр. |
Обида
• Всякому своя обида горька – кожному кривда не мила. Пр. Шкода нікому не мила. Пр. Не чини кривди й комашині. Пр. • В тесноте, да не в обиде – тісно, та зате тепло. Пр. Де є приязнь, там не тісно. Пр. Де добрі люди, там хата не тісна. Пр. Хоч не пишно, та затишно. Пр. Якось умістимось. Як буде згода, то буде й догода. Пр. • Кровная обида – смертельна (тяжка) образа (кривда). • Лучше в обиде быть, нежели в обидчиках – краще (ліпше) кривду терпіти, ніж кривду чинити. Пр. • Наносить, нанести (причинять, причинить) обиду кому-либо – кривдити, скривдити (покривдити) кого; кривду заподіювати, заподіяти (чинити, вчинити) кому; завдавати, завдати прикрості кому. • Не в обиду будь сказано (разг.) – не ображаючи сказати (скажу); не хотівши (не хотячи) образити, скажу; пробач, пробачте (хай пробачить, пробачать) на слові; не ображайся, • Не дать себя в обиду – не майте (не беріть) це за образу; не сприйміть це як образу. • Обиды выносить от кого-либо – кривду терпіти чию. • Обиду, обиды наносить кому-либо – кривду (кривди) чинити кому; кривди кому завдавати. • Почувствовал обиду кто-либо – відчув (почув, почутив) образу (кривду, прикрість) хто; (образн.) як (мов, наче…) муху ковтнув хто. [Отаман вивіз забродчикам могорич. Могорич був скупенький. Забродчики неначе ковтнули муху і почали підіймати отамана на сміх. Н.-Левицький.] |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Кри́вда – несправедливость, обида. |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 
Несправедливость –
1) несправедливість (-вости), непра́вда; 2) (обида) – кривда; причинить -сть (кому) – заподі́яти кривду кому́, скривдити кого. |
Обида (несправедливость) – кривда, покривдження; (оскорбление) – обра́за; о. кровная – тяжка́, обра́за; выносит -ду – терпі́ти кривду; наносить, причинять -ду – а) чинити кривду, кривдити, скривдити, покривдити; б) обража́ти, обра́зити. |
Отношение –
1) (касательство к чему) – стосу́нок (-нку), до́діл (-лу) (Н), дочинення, прито́ка (до чо́го), зв’язо́к (-зку) між чим; в -нии аккуратности – акура́тністю, щодо акура́тности; в процентном -нии – відсотко́во, на відсо́тки; в санитарном -нии – саніта́рним ста́ном, щодо санітарі́ї; в этом -нии – з цьо́го по́гляду, ціє́ю стороно́ю; во всех -ниях – з ко́жного по́гляду, всіма́ сто́ронами, круго́м; во всех других -ниях – у всьо́му і́ншому, всіма́ і́ншими сто́рона́ми; завязывать -ния с кем – нав’язувати стосу́нки з ким, захо́дити в стосу́нки з ким; иметь -ние к чему – стосува́тися до чо́го, ма́ти дочинення з чим до чо́го; имеющий -ние к чему – приче́тний до чо́го; опасно в пожарном -нии – небезпе́чно супроти поже́жі; по -нию к кому, чему: а) супроти ко́го, чо́го; (судить о ком по его отношению к делу) – міркува́ти про ко́го з то́го, як він ста́виться до спра́ви; 2) (о. к кому, к чему, в см. обращения с кем, с чем) – ста́влення до ко́го, до чо́го; о. несправедливое – кривдження кого́, кривда кому́; о. отрицательное (к кому) – несприятне (негативне) ставлення; (к чему) – запере́чне негативне ста́влення; о. ровное – одна́кове ста́влення; халатное о. к служебным обязанностям – недбайливе ста́влення до службо́вих обов’язків, службо́ве недба́льство; 3) (вид бумаги) – лист (-та́), завідо́млення; в ответ на ваше -ние от 15 ноября текущего года за №… – відповіда́ючи на ваш лист (на вашого листа́) з 15 листо́па́да цього року під ч… (під ну́мером); вследствие вашего -ния – (вважа́ючи) на Ва́шого листа́; прислать при -нии – надісла́ти ра́зом з листо́м; согласно -ния – згі́дно з листо́м. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 
кри́вда, -вди; кри́вди, кривд |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Вила́зити, -жу, -виш, сов. в. ви́лізти, -зу, -зеш, гл.
1) Вылазить, вылѣзать, вылѣзть. Вилазить гадюка. Рудч. Ск. І. 146. Кривда людськая боком вилазить. Ном. № 2294. Кричить, аж з шкури вилазить. Ном. № 3459. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Ном. № 1959. 2) Взлѣзать, взлѣзть. Кричи, хоч на гору вилізь. Ном. Виліз дружба на липу. О. 1862. IV. 19. 3) Не вила́зити з чо́го. Быть постоянно въ чемъ. З роботи ніколи не вилазить. Другі в плахтах та запаскам..., а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила. Мир. ХРВ. 25. |
Кривда, -ди, ж.
1) Несправедливость, обида. І велів панам ляхам на Україні чотирі місяці стояти, а ні козаку, ні мужику жадної кривди чинити. Макс. 2) Неправда. Чия правда, чия кривда і чиї ми діти. Шевч. 46. Чия кривда, нехай того Бог скарає. Ном. № 2293. Ум. Кри́вдонька, кри́вдочка. |
Кри́вдиця, -ці, ж. = Кривда. Желех. |
Кри́вдонька и кри́вдочка, -ки, ж. Ум. отъ кри́вда. |
Скара́ти, -ра́ю, -єш, гл. Покарать, наказать. Скарай, мене, міцний Боже, коли тя забуду. Чуб. V. 57. Чия кривда, нехай того Бог скарає. Ном. № 2293. Ой мати моя старая, нащо ти мене скарала? Мет. 263. |
Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 
ре́чниця, ре́чниць; ч. ре́чник 1. виразниця чиїхось поглядів, бажань, інтересів та ін. [Натомість існував ліс, поле, озеро, світова культура, поетичним словом Ірини Жиленко покликана у постійні співрозмовниці з духоплином тої, що була й залишається речницею перманентної повноти людського буття, не окраденого суєтою і суєтністю чоловічого його начала. (Григорій Штонь «Пані Іра (Ірина Жиленко)», 2010). Nomina actoris, витворені від слів з абстрактним значенням, із значенням прикмети або дії: речниця («її вважали За речницю великої снаги» – «Віче», II, 97; Грін.: Кул.) <…>/ (Юрій Шевельов «Внесок Галичини у формування української літературної мови», 1944). Вона вдовольняється здебільшого розмалюванням духовного світу своєї героїні, що є заразом речницею її власної душі <…>. (Павло Филипович «О. Кобилянська в літературному оточенні», 1928).] // завзята, пристрасна захисниця, прихильниця когось або чогось. [Як заявила речниця італійського феміністського руху, вчителька географії й авторка туристичних путівників по місцях, пов’язаних із визначними жінками, Марія Піа Ерколіні, з її ініціативи феміністки склали перелік назв вулиць, площ та громадських об’єктів у всіх містах Італії. (Україна молода, 2012). Одного разу в житті панни Гольм настала ясна пора й додала їй нового запалу в боротьбі, бо на літо до містечка приїхала відпочивати речниця жіночої емансипації. (Мартін Андерсен-Нексе «Переродження», пер. Ольга Сенюк, 1969).] // та, хто в своїй особі представляє когось або щось. [Про це заявила речниця НАТО Оана Лунгеску, повідомляє Reuters. (Європейська правда, 2014). Речниця Президента Оксана Косарева в інтерв’ю агенції «Асошіейтед Прес» сказала, що позиція президента не змінилася – наразі <…>. (Високий замок, 2004). <…> ясно, що вона це приточила від себе, – але виставляла справу так, що, мовляв, скривджено хай і її, але ж кривда, завдана нашій представниці, речниці від нашого імени, окошується і на нас. (Марсель Пруст «У пошуках утраченого часу. Содом і Гоморра», пер. Анатоль Перепадя, 1998).] 2. заст. ораторка. [<…> Гіпатія зневажливо-гнівно показала рукою в бік осібного гурту багатіїв, що прийшли послухати знамениту речницю. (Олег Романчук «Зоряний кристал», 1986).] див.: побо́рниця, представни́ця Словник української мови: в 11 томах, Т. 8, 1977, с. 523. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Кри́вда = кри́вда, непра́вда. — Правда кривду переважить. н. пр. |
Зло = 1. ли́хо, кри́вда, зло, шко́да. — На зло́ = на злість, на ли́хо. — Зробив йому на злість. — На злість моїй жінцї нехай мене бють. н. пр. 2. зле, лю́то. |
Ложь = брехня́, ф(хв)альш (С. Ш.), кри́вда. — Гірка правда краща, від солодкої брехнї. н. пр. — Брехнею сьвіт пройдеш, та назад не вернеш ся. н. пр. — Правда кривду переважить. н. пр. |
Непра́вда = 1. непра́вда, здр. непра́вдонька, кри́вда. — Правда кривду переважить. н. пр. 2. брехня́. — Брехнею сьвіт пройдеш, та назад не вернеш ся. н. пр. — Жить непра́вдой = неправдува́ти, кри́вдити. |
Несправедли́вость = неправди́вість, непра́вда, кри́вда. |
Оби́да = обра́за (С. Ж. З. Л.), ура́за (С. З. Ш.), здр. ура́зка (С. Ш.), кри́вда (С. З.). — Ох і тяжко та образа уразила серденько Милошу. Ст. С. п. — Бракує жовчі, щоб оддячить за гірку образу. Ст. Г. — Не да́сть себя́ въ оби́ду = не да́сть собі́ в ка́шу наплюва́ти. н. пр. |
Оси́ливать, оси́лить = перемага́ти (С. З.), посїда́ти, го́ру бра́ти, перемогти́ (С. Л.), поду́жати (С. З. Л.), здолїти (С. Л.), посїсти, поси́лїти, гору взя́ти, осилкува́ти, поґу́лати (С. Л.). — Копа (громада) переможе й попа. н. пр. — Хоч би їх було 500 тисяч, не подужають вони руської запорозської мочі. Кост. Б. X. — І Палїй посїв того лицаря і звязав його віжками. н. о. — Або мене убъє напасть і кривда, або я правдою візьму над ними гору. К. Б. — Хоч він мене й поґулає — то нїчого. н. к. — Чи-ж воно винне, що науки вашої не подужає. Лев. В. |
Ху́до, ху́да = ли́хо (С. З.), зло́, шко́да, кри́вда, лихе́. — Не роби лихого, та й не бійсь нїчого. н. пр. — В сьому нїчого лихого нема. — Він нїкому кривди не зробив. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)