Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 43 статті
Шукати «лепета*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Лепета́ние –
1) лепета́ння, белькота́ння, жебоні́ння, лепета́[і́]ння. [Це вже про́сто дитя́чим белькота́нням одго́нить (Єфр.)];
2) лепета́[і́]ння, лопота́[і́]ння, лепота́[і́]ння, белькота́[і́]ння. [«Чому́ це? зві́дки це? на́що це?» – ото́ все́ньке ва́ше лепета́ння (Крим.)]. Срвн. Лепета́ть 1 и 2.
Лепета́ть, лепё́тывать, лепетну́ть –
1) (о ребёнке) лепета́ти, (реже лепота́ти), лепетну́ти, белькота́ти (-кочу́, -че́ш), белькотну́ти, жебоні́ти; (о листьях) лопота́ти (-почу́, -чеш) и лопоті́ти (-почу́, -поти́ш), лопотну́ти. [Дити́нка в коли́сці лепе́че (Харківщ.). Дити́на белько́че: «ма́мо»! (Квітка). Бу́демо жебоні́ти, як мале́нькі ді́ти (Чуб. V). Ли́стя на оси́ці за́вше лопо́че (Брацлавщ.)];
2) (говорить непонятно, болтать вздор, лопотать) лепета́ти (-печу́, -чеш) и лепеті́ти (-печу́, -пети́ш) лепетну́ти, лопота́[і́]ти, лопотну́ти лепота́[і́]ти, белькота́ти и белькоті́ти (-кочу́, -коти́ш), белькотну́ти. [Не тя́мить голова́, що язи́к лепе́че (Номис). Ти чого́ лепети́ш, як дзво́ник? (Черкащ.). Го́жа двохлі́тня ді́вчинка вже до́бре лопоті́ла по-німе́цькому (М. Лев.). Пе́йсах белькота́в щось невира́зне (М. Левиц.). І́волги з лип щось белькота́ли на весь садо́к (Мирний). «Його́ го́лос!» – белькоті́ла Зі́нька (Стор.)].
• -ться – лепета́тися, лопота́тися, белькота́тися.
Болта́ние –
1) (о жидкости) бо́втання, калата́ння;
2) дри́ґання, теліпа́ння, бала́мкання, колиха́ння;
3) ля́пання язико́м, пле́ска́ння, базі́кання, блягу́зкання, патя́кання, варня́кання, лепета́ння, верзі́ння.
Болта́ть –
1) (жидкость) бо́втати, колоти́ти, калата́ти;
2) дри́ґа́ти, теліпа́ти, колиха́ти, бала́мкати, мота́ти. [Дри́ґає нога́ми. Бала́мкає рука́ми. Не колиха́й нога́ми];
3) ля́пати, ля́пати язико́м, пле́ска́ти, бала́кати, базі́кати, тереве́нити, патя́кати, блягу́зкати, лепета́ти, верзти́, верзя́кати, варня́кати, сокота́ти, бле́яти, торохті́ти, торо́чити, балди́кати, белебе́нити;
4) (на непонятном яз.) ґерґоті́ти (-тю́, -ти́ш и ґерґо́чу, -чеш), цве́нькати. [Ґерґотя́ть по-туре́цьки. Чу́ю, поля́ки щось цве́нькають по-сво́йому].
• Болта́ть весело – щебета́ти.
• Болта́ть попусту – ду́рно пле́ска́ти, язико́м горо́х товкти́.
Болту́н –
1) базі́ка (общ.), базі́кало (м. и ср.), бала́кайло (м. и ср.), балаку́н, белькоту́н, клепа́лка (м.), лепета́йло (м. и ср.), лопоту́н, лепету́н, ле́петень, патя́ка, (трещётка) торохті́й, цокоту́н (ж. -ту́ха), талала́й, ляску́н (ж. -ку́ха), ляскоту́н (ж. -ту́ха), (глупо несдержанный) – бо́вкало. [І чого́ цей (ця) базі́ка все язико́м ме́ле? Ой, белькоту́н з йо́го! Ле́петень (лопоту́н) лепе́че, а ду́рень слу́ха];
2) (яйцо) – бовту́н, ро́збовток, за́пороток, бовтю́к (уменьш. -ючо́к). [Яйце́ бовту́н: смердю́че].
Говори́ть о ком, о чём –
1) каза́ти [Що ка́жеш? Чи каза́ли йому́ про це?], говори́ти, мо́вити, мовля́ти про ко́го, про що, за ко́го, за що, а теснее: (сообщать) промовля́ти, хвали́тися кому́ (до ко́го).
• -и́ть в защиту кого – говори́ти в оборо́ні кого́, промовля́ти за ким, за чим. [Все промовля́є за його́ неви́нністю]; (в приподнятом стиле) глаго́лати, пра́вити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити];
2) (беседовать) бала́кати, розмовля́ти, гомоні́ти з ким про що, за що.
• -и́ть на каком-л. языке – говори́ти, бала́кати, гомоні́ти яко́юсь мо́вою. [Говори́ти украї́нською мо́вою (по-украї́нському, -ськи). Він по-німе́цьки не бала́кає].
• -ить на многих языках – говори́ти багатьма́ мо́вами.
• -ить (болтать) на чужом языке – цве́нькати, чеса́ти, вируба́ти [По-моско́вському так і че́шуть. Ля́хом вируба́ти (Кул.)], на непонятн. яз. – джеркоті́ти, ґерґота́ти;
3) (поговаривать) сла́вити [Сла́вили, що в ньо́го ті́тка ві́дьма (М. Вовч.)], подейкува́ти, гу́дкати (срв. Болта́ть).
• Говоря́т – ка́жуть (лю́ди), поде́йкують;
4) (произносить речь) промовля́ти. [Ісу́с, промовля́ючи, ка́же].
• Начинать (начать) говори́ть – зніма́ти (зня́ти) мо́ву, річ, го́лос.
• Начинать -и́ть (о ребёнке) – почина́ти бала́кати, наріка́ти.
• Продолжать говори́ть – каза́ти да́лі, прова́дити да́лі.
• Не́чего (не стоит) и говори́ть – шкода́ й каза́ти (говори́ти).
• Говоря́т (же) вам, что – ка́зано-ж-бо ва́м, що…
• -и́ть, не стесняясь – говори́ти (каза́ти) без о́брізків, неприму́шено.
• -и́ть наобум – говори́ти навмання́.
• -и́ть в тон кому – говори́ти під лад кому́.
• -и́ть чьему-л. сердцу – промовля́ти до се́рця кому́.
• -и́ть быстро, как трещётка, скороговоркою – дріботі́ти, дроботі́ти, чеса́ти, торохті́ти.
• -и́ть сквозь зубы – ціди́ти.
• -и́ть басом – ба́са говори́ти.
• -и́ть вздор, см. Вздор.
• -и́ть без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов – блуди́ти слова́ми.
• -и́ть пространно – розво́дитися.
• Красно говори́шь – золоті́ в те́бе уста́.
• -ить про себя, в душе – каза́ти на ду́мці, до се́бе.
• -и́ть изустно – каза́ти з уст.
• -и́ть так и этак (противоречиво) – двої́ти, гну́ти сюди́ й туди́.
• -и́ть обиняками – говори́ти на здо́гад.
• Говоря́ без обиняков – без сорома́ ка́зка, без околи́чностей ка́жучи.
• Откровенно говоря́ – щи́ро ка́жучи, напра́вду ка́жучи.
• Говоря́ словами чего-л. (пословицы) – мовля́в (ка́жучи) чим (при́казкою).
• Говоря́ словами такого то – мовля́в (ка́жучи) слова́ми кого́сь, мовля́в он-той. [Мовля́в проф. Влади́миров. Мовля́в слова́ми одніє́ї з «недосто́йних» (Єфр.)].
• Не говоря́ о чём-л. – помину́вши щось.
• Коротко говоря́ – найшви́дче сказа́ти, ко́ротко ка́жучи.
• Не с тобой говоря́т – не до те́бе мо́ва (річ).
• Ни слова не говори́т – ні па́ри з уст, ані слівце́м не п(р)охо́питься.
• Не говоря́ дурного слова – не каза́вши лихо́го сло́ва.
• Едва может -и́ть (голоса не хватает) – ле́дві го́лос подає́, го́лосу не відтя́гне.
• Лишиться способности -и́ть – стра́тити мо́ву.
• -и́ть будто заученное – вичи́тувати.
• Говори́т как по писанному – ка́же, як з ли́сту бере́.
• Говоря́щий (прилаг.) – говоря́щий, говорю́щий. [Говорю́ща маши́на].
• Неумеющий -и́ть (о ребёнке) – немовля́щий. Срв. Болта́ть, Бормота́ть, Лепета́ть, Мя́млить и т. п.
Ле́пет –
1) (действие) см. Лепета́ние 1 и 2;
2) ле́пет (-ту), бе́лькіт (-коту).
Лепетну́ть, см. Лепета́ть.
Лепё́тывать, см. Лепета́ть.
Моло́ть, ма́лывать –
1) моло́ти (мелю́, ме́леш, ме́лють) що. [Вода́ скру́тить, вода́ зме́ле, вода́ зшерету́є (Рудан.). Моло́в ба́тько не ві́ючи, пекла́ ма́ти не сі́ючи (Номис)].
• -ло́ть рожь ячмень, пшеницу – моло́ти жи́то, ячмі́нь, пшени́цю.
• -ло́ть кофе – моло́ти (те́рти) ка́ву;
2) (махать) маха́ти, крути́ти.
• -ло́ть руками – маха́ти (меля́ти) рука́ми.
• Собака -лет хвостом – соба́ка ме́ле (маха́є, меля́є, кру́тить) хвосто́м;
3) (вздор, языком) моло́ти, пле́ска́ти, верзти́, верзя́кати, варня́кати, лепета́ти, бо́втати, калата́ти язико́м, курзю́кати, блягу́зкати, балди́кати; срв. Болта́ть и Вздор. [Ка́зна-що ме́ле, аби́ не мовча́ти (Сл. Гр.). Ви́пила ли́шню ча́рку, та й пле́ще не зна́ти що (Проскурівна). Верзете́ казна-що (Крим.). Спині́ть його́! хай не верзя́ка! Цить! (Грінч.). Варня́каєте ви таке́, що воно́ зовсі́м не до ді́ла (Васильч.). Лепе́чете чо́рт-зна-що, аж слу́хати не хо́четься (Звин.). Не поми́слиш упере́д, що ма́єш каза́ти, а так бо́втаєш, як той бо́втом бо́втає (Франко). Ет, калата́єте язико́м чорт-ба́тька-зна-що (Липовеч.)].
• Мо́лотый – ме́лений, мо́лотий.
• -тый кофе – ме́лена (те́рта) ка́ва.
• -тая соль – те́рта сіль (р. со́ли).
• -ться – моло́тися, бу́ти ме́леним. [Неха́й твоє́ ме́леться, не вибира́й (Номис)].
Налепё́тывать, налепета́ть –
1) (о ребёнке) налепе́тувати, налепета́ти, набелькота́ти, нажебоні́ти; (о листьях, сов.) налопота́ти и налопоті́ти чого́;
2) (наговаривать непонятно, налопотать) налепе́тувати, налепета́ти и налепеті́ти, налопота́[і́]ти, набелькота́[і́]ти чого́.
• -та́ться – налепета́тися, набелькота́тися и т. п.; срв. Лепета́ть.
Немова́ние –
1) німува́ння;
2) гарка́влення, лепета́ння, белькоті́ння. Срв. Немова́ть.
Немова́ть –
1) (быть немым) німува́ти, бу́ти німи́м;
2) гарка́вити, лепета́ти, белькота́ти; срв. Карта́вить, Лепета́ть 2.
Полепета́ть – побелькота́ти, полепета́ти. См. Лепета́ть.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Близость – бли́зькість, близина́, (реже) близиня́, близ, (близкие отношения, ещё) близькі стосунки:
• в непосредственной близости от чего, кого – якраз (зараз же, прямо) коло чого, чого, (образн., груб.) під носом в кого; прямо поблизу;
• духовная, физическая близость – духовна, фізична близькість.
[Треба пам’ятати, що далина чи близина у селянина залежить від того, чи він ходить, чи він їздить. Як ходить, то неодмінно буде одно місце від другого далі верстов на п’ять, а як їздить, то ближче (В.Винниченко). Як завжди після близькості вона лепетала дитячим голоском (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Ці результати привели дослідників до висновку, що формування стосунків та дружби необов’язково виникає через спільність інтересів чи соціальних настанов, а швидше це питання фізичної близькості. Що ближче люди перебували одне до одного, то ближчими були їхні стосунки (Дмитро Гломозда, перекл. Девіда Роуза)].
 Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЛЕПЕТА́ТЬ, лепечущий що /мн. хто/ белько́че тощо, белькоту́н, прикм. белькітли́вий, белькотли́вий, жебонли́вий, белькотю́чий, /про листя/ лопотли́вий, лопотю́чий.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Лепет, лепетание – лепета́ння, белькота́ння, -ння.
Лепетать – лепета́ти, -чу, -чеш, белькота́ти, -кочу́, -ко́чеш.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Молоть
• Городить, нести, молоть, пороть вздор (ерунду, глупости) (разг.) – Див. вздор.
• Мели, Емеля, твоя неделя – мели, Іване, доки вітру стане. Пр. Плети, плети, я чув таких, як ти. Пр. Говорив Мирон рябої кобили сон. Пр. Говори, Климе, нехай твоє не гине. Пр. Мели, Денисе, погода тягне. Пр. Лепечи що хоч, аби губа не гуляла. Пр.
• Молоть языком – молоти (плескати, верзти, варнякати, лепетати, калатати) язиком.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Белькота́ти, белькоті́ти – бормотать, лепетать.
Бубоні́ти –
1) бормотать;
2) лепетать.
Жебоні́ти – лепетать.
Кокоті́ти, -чу́, -ти́ш – лепетать, болтать.
Лепета́ти, -чу́, -чеш – лепетать, болтать, говорить невнятно.
Налепе́чувати, -чую, налепета́ти, -печу́, -чеш – лепетать, налепетать.
Щебета́ти, -бе́чу́, -чеш –
1) щебетать;
2) лепетать, говорить.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

лепета́ти, лепечу́, -пе́чеш, -пе́чуть

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Белькота́ння, -ня, с. Болтаніе, лепетаніе, бормотаніе.
Белькота́ти, -чу́, -чеш, гл. Лепетать, невнятно говорить, бормотать. Язик.... белькотав. Ен. V. 58. Показує ручкою і белькоче: мамо.... Бозя! Кв. «Тату!» белькотали — «тату, тату! ми не ляхи». Шевч.
Бубоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Говорить невнятно, бормотать; лепетать. Тихо бубонів святу молитву. Левиц. І. 127. Дітвора бубонить, регочеться. МВ. І. 9.
Жебоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Лепетать. Будемо жебоніти, як маленькі діти. Чуб. V. 37.
Кокоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Лепетать, болтать. Кокотить, як бойко жовточеревий. Ном. № 12891.
Лепета́йло, -ла, с. Болтунъ, а въ загадкахъ названіе языка. Ном., стр. 297, № 222.
Лепета́ти, -чу́, -чеш, гл. Лепетать, болтать; говорить невнятно. Не тямить голова, що язик лепече. Ном. № 12987. Лепече, як той пустий млин. Ном. № 12984.
Лепеті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. = Лепетати. Та чого лепетиш, як дзвоник? Черк. у.
Щебета́ти, -бечу́, -чеш, гл.
1) Щебетать. Прилітає соловейко що-ніч щебетати. Шевч. 33.
2) Лепетать, болтать, говорить (весело — о женщинахъ, дѣтяхъ). А дітки ростуть, уже й в’ються коло мене і щебечуть, мої соловейки. МВ. II. 7.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Лепоті́ги, -чу́, -чиш, гл. Лепетать. Франко.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Лепета́ніе = лепета́ння, бе́лькот (С. Аф.) белькота́ння.
Лепета́ть = белькота́ти (С. Аф. З. Ш.), белькотїти (С. Ш.), лепета́ти, лопотїти; джеркота́ти, джеркотїти (С. З.), гергота́(ї)ти. — От і одрубав йому голову, а голова качаєть ся по траві, та знай белькоче язиком. н. к. — І всї ми знаємо сю науку Христа і лопочуть її наші грішні уста. Ряб. — Джеркочуть, як гуси, по нїмецьки. Гр. (Д. ще під сл. Говори́ть).
Говори́ть, ся = говори́ти, ся, каза́ти, бала́кати, мо́вити, ся, мовля́ти, промовля́ти. — Добре тому жити, хто уміє говорити. н. пр. — Я не піп по два рази казати. н. пр. — Хоч будуть питати — не буду казати. н. п. — Не мов мінї нї словечка, нехай буде гречка. н. п. — Мати сина виряжає, тай до сина промовляє. н. п. — Не так швидко робить ся, як мовить ся. н. пр. — Говори́ть на обу́мъ = г. навмання́, не зна́ть що. — Г. обиняка́ми = г. на здога́д. — На здогад буряків, щоб дали капу́сти. н. пр. — Г. безъ обиняко́въ = г. без сорома́ ка́зка. — Г. въ носъ = гугня́вити, бубня́вити, кана́ркати. — Г. сквозь зубы = цїди́ти. — Г. себѣ́ подъ носъ = ми́мрити, (хто так гово́рить) — ми́мря, мимрі́й, бу́рмило. — Ідиж, кажу, не мимри там під ніс. Гул. Арт. — Говори́ть вздо́ръ = д. під сл. Вздоръ — Городи́ть. — (З бурчанням) — бурмота́ти, бурча́ти (хто так говорить) — бурку́н. (З гнївом) — гри́мати, (хто так говорить) — гри́мач. – (З криком)— галасува́ти, репетува́ти. — (Голосно та не ясно) — гомонїти. — (Гаркаво) — га́ркати, гаркотїти, (хто так говорить) — гарку́ша. — (До кого: ти або ви) — ти́кати, ви́кати. — Ти мінї не тикай, бо мене царь ґудзикати обтикав. н. пр. — (Мля́во) — слебезува́ти. – (На незрозумілій мові) — ґерґота́ти, ґергота́ти, джергота́ти, шваркота́ти. — Прийшли Нїмцї під бабинї сїнцї, джеркочуть-джеркочуть і самі не знають що. н. з. — гуси. — А Лейба — „гершт“ до Рухлї щось гергоче. Гул. Арт. — Все джеркотять, як гуси, по нїмецьки. Греб. — Що вони говорять, не знаємо, бо по нїмецьки шваркочуть. Фр. — (Не розбірно) — белькота́ти, бельмота́ти, хама́ркати, харама́ркати. — Вміраючи, він щось белькотав, та хто його зна що. С. Л. — (Не складно) — варня́кати, варзя́кати, натяка́ти. — (Не твердо, про дїтей) – лепета́ти, белькота́ти. — (Не вмовкаючи, часто або осуждаючи) — пащикува́ти. — (Поспішаючи і сердито) — поро́щати. — (Пересипаючи приказками) — прика́зувати. — (Про теж саме) — турча́ти, торо́чити, пра́вити. — (По старечі) — ша́мкати. — (Разом кільком) — гомонїти. — (Тихо і неясно) — ми́мрити, бубонїти. — (Швидко) — дріботїти, цокотїти, (хто так говорить) — цокотун, цокоту́ха. – (Шепеля́во) —шепеля́вити. — (Шептом) — шепта́ти, шепотїти, (про кількох) — тишкува́ти ся. —(Часто: що, шо?) — шо́кати. С. Л. — Говори́тся = гово́рить ся, мо́вить ся. — Мова мовить ся, а хлїб їсть ся. н. пр.
Ле́петъ = д. Лепета́ніе.
Полепета́ть = побелькота́ти і т. д. д. Лепета́ть.
Пролепета́ть = пробелькота́ти і т. д. д. Лепета́ть.