Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 50 статей
Запропонувати свій переклад для «маляр»
Шукати «маляр» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Маля́р – маля́р (-ра́), фарба́р (-ря́).
Врождё́нный – прирожде́нний, вро́джений, приро́джений, приро́дній, роди́мий, (таки́й) зро́ду. [Він зро́ду маля́р].
Жанри́ст – жанри́ст, побуто́вий маля́р (р. -ра́).
Живопи́сец – маля́р (р. -ра́), мальовни́к, (о женщине) маля́рка, мальовни́ця [Коли́-б-же мені́ ті́ї малярі́, – ви́малювала-б ми́лого собі́. Вели́кий італі́йський маля́р Рафае́ль], (в очень возвыш. стиле) живопи́сець.
• Иконный живопи́сец (и вообще плохой живописец) – богома́з. [Посла́в гінця́ до богома́за, щоб малюва́ння накупи́ть (Котл.)].
Изводи́ть, извести́ или изве́сть –
1) (откуда) виво́дити, ви́вести кого́ зві́дки. [Виво́дь коня́ із кінни́ці (Пісня)];
2) (издерживать) витрача́ти, ви́тратити, потрача́ти, потра́тити ма́рно, перево́дити, переве́сти́, зво́дити, зве́сти́, занапаща́ти, занапасти́ти, збавля́ти, зба́вити, (о мн.) повитрача́ти, позво́дити, поперево́дити, позбавля́ти що. [Сті́льки гро́шей на його́ нау́ку ви́трачено ма́рно, бо пуття́ з йо́го не ви́йшло нія́кого (Харківщ.). Не перево́дь бага́то папе́ру (Харківщ.). Звели́ ліс ба́тьківський і призна́ки нема́є, де ріс (Харківщ.). Сті́льки ча́су занапаща́ємо ма́рно (М. Грінч.). Скі́льки пашні́ зба́вили на той самого́н! (Звин.)];
3) кого (морить) – в’яли́ти, зв’яли́ти, мори́ти, змори́ти, суши́ти, зсуши́ти кого́, життя́ збавля́ти, зба́вити кому́, (образно) вива́рювати во́ду з ко́го. [Су́шать мене́, в’яля́ть мене́ мої́ недоста́тки (Пісня). Каза́ла, що пі́деш за ме́не, то не мори́ мене́; неха́й я пришлю́ люде́й, побері́мося вже собі́ (Квітка). Був у Шевче́нка дру́гий учи́тель маля́р, що замість нау́ки вива́рював ті́льки во́ду з хло́пця тяжко́ю робо́тою (Єфр.)].
• Он меня -дит – він мені́ жи́ти не дає́, він життя́ моє́ збавля́є, він мій вік занапаща́є;
4) -ть со света – зганя́ти, зігна́ти зо сві́ту, зво́дити, зве́сти́, згла́дити зо сві́ту, (сов.) стеря́ти, стра́тити, згуби́ти, (многих) позво́дити (зо сві́ту), потра́тити. [Заму́чать мене́, із сві́ту зжену́ть вороги́ мої́ (Васильч.). Наду́мався зве́сти її́ з сві́ту (Київщ.). Захоті́ла вона́ свого́ чолові́ка стеря́ти (Липовеч.). Хіба́ цього́ га́да зо́всім із сві́ту згла́дити? (Ор. Левиц.). А тепе́р уже́ он ба́чиш дохо́дить до чо́го? що я стра́тить наміря́юсь Макси́ма свято́го (Шевч.)].
• -ти́ со всем потомством до последнего колена – ви́губити до на́корінку (Крим.).
• -ть, -ти́ мышей, мух, блох и т. п. – вибавля́ти, ви́бавити, вигу́блювати, ви́губити, вини́щувати, ви́нищити, повибавля́ти, повигу́блювати, повини́щувати (ми́ші, му́хи, бло́хи и мише́й, мух, бліх). [Нія́к не мо́жна ви́бавити тих мух (Борзенщ.)].
• Изве́денный – ви́ведений; ви́трачений, потра́чений, з[пере]ве́дений; зв’я́лений, зсу́шений; ви́бавлені, ви́гублені.
Иконопи́сец – іко́нний маля́р, іконопи́сець (-сця), (стар.) іконо́пис (-са), (плохой) богома́з.
• -пи́сица – іконопи́сниця, маля́рка образі́в, (плохая) богома́зка.
Кочево́й – кочови́й, кочівни́й, (странствующий) мандрі́вни́й, мавдро́вий, мандро́ваний, перехо́жий. [Почина́ється рух у шатра́х кочово́го наро́ду (Франко). Це хтось із моє́ї бра́тії: бі́дний маля́р або кочови́й арти́ст (Крим.). Му́сіли ті недовідо́мі нам наро́ди жи́ти перехо́жими з мі́сця на мі́сце скотаря́ми (Куліш)].
Краси́льник, -ница –
1) (мастер, -рица по окраске пряжи, ткани) фарбівни́к, -ни́ця;
2) (маляр), см. Краси́льщик.
Краси́льщик (маляр) – фарба́р (-ря́), краси́льник.
Лакирова́ть – лакува́ти, лачи́ти, поко́щувати. [Маля́р малюва́в ще й поко́щував (Пісня)].
• Лакиро́ванный – лако́ваний, ла́чений, поко́щений, полако́ваний, пола́чений. [О́браз поко́щений (Липовеч.)].
• -ться – лакува́тися.
Ландша́фтный – ландша́фтовий, крайови́довий и крайови́дний.
• -ная живопись – ландша́фтове (пейзаже́ве, крайови́дове) малюва́ння.
• -ный живописец – маля́р (-ра́) крайови́дів, крайови́дник, пейзажи́ст (-та).
Мази́лка –
1) квач (-ча), (ум. ква́чик), мази́ло, (мазок) помазо́к (-зка́). [Робітни́к з відро́м зеле́ної фа́рби в одні́й руці́ і з вели́ким кваче́м у дру́гій (Л. Укр.). Продава́вся дьо́готь і квачі́ (Квітка). Пома́зала дити́ні в го́рлі помазко́м (М. Грінч.)];
2) (о плохом художнике) мазі́й (-зія́), мазу́н (-на́), мазю́ка, квачома́з.
• Не художник, а -лка – не маля́р, а квачома́з;
3) см. I. Мази́ла.
Пейзажи́ст – пейзажи́ст (-та), маля́р крайови́дів.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Стремительный – навальний, напористий; (быстрый) швидкий, бистрий, прудкий, шпаркий, невпинний, (бурный) бурхливий; (порывистый) рвучкий, поривчастий, поривний; (крутой, вертикальный) стрімкий, стрімливий, стрімголовий; (молниеносный) блискавичний:
• стремительная атака – навальна атака;
• стремительная река – швидка (бистра, шибка́) ріка;
• стремительный бег времени – невпинний біг часу;
• стремительный ветер – рвучкий (поривчатий, поривчастий, поривний) вітер;
• стремительный рост инфляции – стрімке зростання інфляції;
• стремительный рост промышленности – швидкий (бурхливий) розвиток промисловості;
• стремительный удар – блискавичний удар.
[Удосвіта Кондров швиденько вийшов, Того нового воєводу кинув, Сів на коня невпинного, прудкого Та й полинув (А.Кримський). Сонце сліпуче било в очі, виринаючи з-за далеких сизих гребенястих пасом. Розмальовувало стрімке бескеття і всю панораму різноманітними фарбами, як геніальний маляр (І.Багряний). Власне, ніякої річки там і не було, ще так лишень, річечка чи джерело. Але мальовниче. Падала та річечка стрімким водоспадом серед надзвичайних у своїй первісній красі урвищ і шуміла-шуміла (І.Багряний). Навальний вітер рве полу накидки, — Ні затишку, ні проблиску ніде (М.Бажан). Жертви навального плину, оце збагніть: часу хода — лиш мить непроминального. Що приспішалося, вигине і мине нам відкривається стале одне (В.Стус, перекл. Р.М.Рільке). Глянь на полум’я: стрімко злітаючи вгору, воно не може ні прослатися, ні пригнутись, ані перепочити. У такому ж постійному русі й наш дух: що більше в ньому запалу, то жвавіший, завзятіший його стрімливий злет (А.Содомора, перекл. Сенеки). Минають дні я один Любов тече мов вода стрімлива Любов тече Як життя ліниве І як сподівання глумливе (Павло Матюща, перекл. Ґ.Аполінера)]. Обговорення статті
Художник, художница – художник, художниця, (искусник) мистець, митець, (живописец) маляр, малярка:
• свободный художник – вільний художник (митець, мистець);
• художник по костюмам – художник костюмів, художник з костюмів; художник-костюмер.
[Ти, незглибима совісте майстрів, тобі не страшно навігацій Лети! Тяжкий був час. Тепер кого не стрів, — усі митці, художники й поети. Всі генії. На вічні терези кладуть шедеври у своїй щедроті. Той, хто пізнав в мистецтві лиш ази, був Мікеланджело Буонарроті (Л.Костенко). — Хтось придумав, що я пишу «чорнуху», і пішла ця інформація Києвом гуляти. А я просто описую життя таким, як воно є. Усі речі, про які пишу, бачив. Виконую роль художника, щось підретушовую, щось підкреслюю (О.Ульяненко). Він не поспішав, як то властиво справжньому художнику, що хапається за будь-який привід, аби хоч на хвилину віддалити творчі муки, і невдовзі зауважив, що крадькома поглядає на незнайомку (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він часто думав: «Як добре, що я художник,— він-бо вже давно облишив свою посаду страхового агента у Ллойда — це така професія, що ні до чого не зобов’язує. До художника ніхто не поставиться зверхньо — його не можна сприймати серйозно» (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Але то колись у мене була слава відомого мистця, а наразі ж я — звичайнісінький сторож, тому, через силу ввіпхавшись у холодну та непіддатливу одяганку, я поволі подибав баюрою до сараю, де запустив двигун трактора (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Художник — це людина, яка пише те, що можна продати. А добрий художник — людина, яка продає те, що пише (П.Пікасо). — Ви художник? — Ні, я просто з похмілля]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЖИВОПИСА́ТЬ, живопи́шущий, що малю́є тощо, ма́ляр, мисте́ць, арти́ст, запозич. живопи́сець.
МАЛЯ́РНИЧАТЬ, малярничающий що /мн. хто/ маляру́є, за́йня́тий малярува́нням, ма́ляр.
ОКРА́ШИВАТЬ ще малюва́ти;
окрашивающий що /мн. хто/ малю́є тощо, ста́вши малюва́ти, зда́тний заба́рвити, за́йня́тий фарбува́нням, фарба́р, ма́ляр, прикм. фарбува́льний, малюва́льний, обмальо́вувальний, заба́рвлювальний, коротк. барвни́й;
окрашивающийся/окрашиваемый фарбо́ваний, мальо́ваний, обмальо́вуваний, заба́рвлюваний.
ОФОРМЛЯ́ТЬ (візу) готува́ти, виробля́ти, (на працю) прийма́ти, зарахо́вувати, (сцену) декорува́ти;
оформля́ющий що /мн. хто/ готу́є тощо, ста́вши готува́ти, ра́ди́й офо́рмити, за́йня́тий офо́рмленням, офо́рмлювач, те. декора́тор, маля́р /совєт. худо́жник/ сце́ни, типогр. диза́йнер, прикм. декорати́вний, офо́рмлювальний, готува́льний, виро́блювальний, зарахо́вувальний, декорува́льний;
оформля́ющийся/оформля́емый офо́рмлюваний, гото́ваний, виро́блюваний, зарахо́вуваний, декоро́ваний.
РИСОВА́ТЬ образ. віддава́ти в лі́нії;
рисовать в воображе́нии вимальо́вувати, уявля́ти;
рису́ющий що /мн. хто/ малю́є тощо, зви́клий малюва́ти, маля́р, малюва́льник, прикм. малюва́льний, фраз. де змальо́вано [рома́н, рисующий бу́дущее рома́н, де змальовано майбу́тнє];
рисующий зама́нчивую карти́ну стил. перероб. у ко́го всі ко́зи в зо́лоті;
рисующий мра́чными кра́сками = изображающий мрачными красками;
рису́емый мальо́ваний, змальо́вуваний /вимальовуваний/, відда́ваний в лі́нії.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Маляр – фарба́р, -ря́.
Живописец – маля́р, -ра́, живопи́сець, -сця.
Иконописец – маля́р образі́в.
Художник –
1) худо́жник, -ка, ми́сте́ць, -стця;
2) (живописец) маляр, -ра;
-ница –
1) худо́жниця, -ці;
2) малярка, -ки.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Маляр – фарба́р (-ра́).
Кисть, кисточка (рисовальная) – пе́нзель (-зля);
• к. (малярская) – щітя́к (-ка);
• к. флейца волосяная – щітя́к волосяни́й;
• к. золотильная, маляр. – пе́нзель золоти́льний;
• к. плоская малярная – щ. пло́ский;
• к. щетинная – щ. щети́нний.
Красильщик – фарбівни́к (-ка́);
• к. (маляр) – фарба́р (-ря́).
Шпадель, шпатель – копи́стка;
• ш., маляр. – шпа́для.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Арти́ст – артист.
• Арти́ст-маля́р – художник, живописец.
Маля́р, -ра́ – живописец.
• Арти́ст-маля́р – художник.
Му́ля́р, -ра́ –
1) каменщик; 2) см. Маля́р.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Живописец – маляр (-ра́); (о женщ.) – малярка; (художник) – артист-маляр, артистка-малярка, мальовник (-ка́), (о женщ.) – мальовниця.
Художник, -ница –
1) (искуссник) – мисте́ць (-тця), мите́ць (-тця), худо́жник (-ка), худо́жниця;
2) (живописец) – мальовник (-ка), мальовниця, маляр (-ра́), малярка.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

маля́р, -ра́, -ре́ві, -ре́м, -ля́ре! -лярі́, -рі́в, -ра́м

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Беру́чий, -а, -е. = Беркий 2. У нас діти беручі до письменства. Харьк. З його був би добрий маляр, бо воно хлоп’я до всього беруче. Шевч. (КС. 1883. II. 404).
Богома́з, -за, м.
1) Иконописецъ. А в тій слободі щонайлуччі богомази. Кв.
2) Плохой живописець, маляръ. Послав гінця до богомаза, щоб малювання накупить. Котл. Ен.
Маля́р, -ра́, м. Живописецъ, художникъ. Коли б же мені тиї малярі, — вималювала б милого собі. Мет. 52 Там маляр продає образи. Левиц. Ум. Маля́рик. То я б собі була малярика мала, я б своє личенько тоді змальовала. Чуб. V. 100.
Маля́рик, -ка, м. Ум. отъ маля́р.
Муля́р, -ра́, м.
1) Каменщикъ. Муляр додому, а мур додолу. Канев. у.
2) = Маляр. Треба мені, друг мій, муляра нанять, твоє біле личенько та й намалювать. Чуб. V. 100.
Муля́рник, -ка, м. = Маляр. Ум. Муля́рничок. Вичорнили брівки да мулярнички. Чуб. III. 145.
Перемальо́вувати, -вую, -єш, сов. в. перемалюва́ти, -лю́ю, -єш, гл.
1) Списывать, списать красками; перерисовывать, перерисовать (съ оригинала копію). Маляр перемалював собі нашого Миколу.
2) Измѣнить живопись. Маляр тебе послухав: бач, перемалював чобіт, як ти сказав. Кв.
Поко́щувати, -щую, -єш, гл.
1) Лакировать; алифить; глазировать. Що маляр малював ще й покощував, вовницею-кучерями повимощував. Нп. Стоять мостоньки калиновії, калиновії, покощенії. Гол. II. 27. Та покощувано і полощувано шишечку. Мил. 155.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

ма́лярка, ма́лярок; ч. ма́ляр
1. творчиня образотворчого мистецтва; та, хто займається малярством. [Тоді у Львові мешкала її Бабуня, Євфросинія Левковська, яка запізналася не з однією яскравою творчою особистістю, за німців переховувала у своїй оселі численну єврейську родину, разом з видатною маляркою та графіком Ярославою Музикою допомагала харчами та ліками особам, запротореним до ґетто. (Олександра Гнатюк «Відвага і страх», 2018). А ти ж – талановита малярка, це – твій світ, твоє оточення. (Ірен Роздобудько «Ґудзик», 2005). Аньєля Пайонківна, львівська малярка, коханка Пшибишевського, яка мала від нього дитину, майбутню письменницю Станіславу Пшибишевську. (Ігор Костецький, «Стефан Ґеорґе: Особистість, доба, спадщина», 1971). І чимало старих , близьких знайомих, а в тому і з часів Праги, як ось знана, цікава малярка, скульпторка і поетка Оксана Лятуринська <…>. (Улас Самчук «Плянета ДіПі: нотатки й листи», 1945). Відтак перейшли гостї й стрільцї до поблизької гостинницї, яку прибрала вкусно зеленню і українськими національними красками арт. малярка О. Кульчицька. (Дїло, 30.01.1915). Одна – то молода малярка, прехороша поетична душа, а друга – молода заміжня й дуже інтелігентна жінка, на ім’я Оксана Б. (Ольга Кобилянська «Царівна», 1895).]
2. робітниця, яка фарбує будови, стіни приміщень та ін. [Вони вичитали, що є мулярки і малярки, а як бути з рештою спеціалізації. (Ніна Клименко «Як народжується слово», 1991).]
див.: худо́жниця
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 435.
Словник української мови: в 11 томах, Том 4, 1973, с. 614.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Живопи́сець = маля́р С. З. (жінка його) — маляри́ха, (син) — маляре́нко, (дочка) — малярі́вна, (що малює образи, аби-який) — богома́з. (С. Ш.) — Мати ж наша, мати, де ж нам тебе взяти? Малярів наняти, матір змалювати. н. п.
Ико́нникъ = 1. маля́р, богома́з (що малює образи і той, що продає їх). — Такий маляр, що поки Бога змалює, то чорта з’їсть. н. пр. 2. божни́ця, божни́к, здр. божничо́к. С. Ш. — Намалюю матїр, на божник поставлю, на божничок гляну, матїр іспомяну. н. п.
Иконопи́сецъ = маля́р, (аби-який) — богома́з.
Мази́лка = 1. квач, здр. ква́чик, мази́ло, здр. мази́лка, помазо́к. (Д. під сл. Кисть 4.) 2. шмарово́з. С. З. 3. маляр (аби який), квачома́з (Чайч), богома́з (що малює образи).
Пейза́жъ, пейзажи́стъ = крайо́браз; краєви́д (С. Жел.); маля́р, що малю́є край-о́брази.
Писа́тель, ница = писа́тель, ка, письме́нник, ця, аби який — письма́к, писа́ка, останнє слово вживаєть ся инодї і в похвалу, на пр. О! з його добрий писа́ка! — Писа́тедь ико́нъ = маля́р, аби який — богома́з.
Прославля́ть, просла́вить, ся = сла́вити, прославля́ти, виславля́ти (С. Л.), висла́влювати, вславля́ти, просла́вити (С. Л.), всла́вити, осла́вити, ся, про що не — розсла́вити. — Дяк маляр вславив ся на цїлу околицю. Кн. — Од Припетї до Синюхи вславили себе Обухи. К. Д.

Запропонуйте свій переклад