Знайдено 115 статей

Запропонувати свій переклад для «мама»

Шукати «мама» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Пылесос – пилосмо́к, пилотя́г, пиловтя́г, (сов.) пилосо́с, (науч.) аспіра́тор, (науч., реже) пиловсмо́ктувач. [Не любите верескливої музики, свисту нікелевого чайника, гарчання пилосмока. Та це дрібниці, маленькі повсякденні дрібниці (Іванна Савицька). На обрії з’явилася чорна хмара з довгим хвостом, що волочився по землі й немовби пилосмоком змітав усе на своему шляху… (Ганна Черінь). Пилотяг гудів рівно, ненажерно, і килимок з плямами кольору опалого листя свіжішав на очах (Василь Захарченко). Тут досить лише пройтися пилотягом по килиму (І.Роздобудько). Сонечко, що ти там робиш? — Я там дістаю пилосос (Брати Капранови). Мама не стане терпіти зіпсутого пилососа. Вона вимагає, щоб все було справним (Василь Слапчук). Десь сичить пилосмок (І.Стронґовський, перекл. Ч.Палагнюка). — Наша киця спочатку теж боялася пилотяга, а потім нічого, втягнулася…].

Вызов – ви́клик, ви́кликання, (реже) ви́зов, (диал.) ви́зив, ви́звання: • бросать, бросить (принимать, принять) вызов – кидати, кинути (прийняти, приймати) виклик; • вызов свидетелей по делу – виклик свідків у справі; • вызовы времени – виклики часу; • по вызову (по требованию) суда – на виклик суду; • с вызовом смотреть – дивитися (глядіти) визивно (задирливо, задерикувато, зачіпливо); • явиться по вызову – з’явитися на виклик. [Поки у нас лопотіли про виклики часу, час таки нас викликав. А ми не готові. Ми ніколи ні до чого не готові (Л.Костенко). Без сумніву, витримають виклики часу ті спільноти, які живуть ідеалами спільно людськими, не зрікаючись етнічних витоків та пракоренів (Д. і Т.Кремені). Замахнулись наші завзяті й затяті одноборці гостролезими мечами своїми, і така грізна та безстрашна була в обох постава і направа, що, сказав би, кидають вони виклик землі, небові й пеклу (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). 1. Нудно стане — телефонуй… Буду рада бачити твій пропущений виклик… 2. Пропущені виклики: тато (1), брат (1), мама (48)].

Гонять – 1) ганяти, гасати, туряти, турляти; 2) (делать нагоняй) турляти, туряти: • гонять зайцев – ганяти зайці, уганяти за зайцями; • гонять голубей – ганяти голубів; • гонять друг за другом – ганяти (гасати) одне за одним; • гонять за двумя зайцами (перен., разг.) – ганяти (ганятися) за двома зайцями; • гонять на велосипеде, машине – ганяти (гасати) на велосипеді, машині; • гонять с места на место (разг.) – ганяти сюди-туди; • гонять собак (голубей, лодыря) (разг., фам.) – байдики (баглаї) бити; байдикувати; (згруб.) швендяти; швенді справляти; ханьки м’яти; баглаї (байдики) бити; байдикувати; • гонять чаи, прост. – чаювати, розпивати чай; • куда Макар телят не гонял – де козам роги правлять (утинають); де волам роги правлять; де кози (де кіз) кують підковами; пошлють кіз кувати (Пр.). [Пішов Василь у місто ганяти чужих коней (П.Мирний). Інколи і на місці не посидиш, ганяють тебе, як солоного зайця (П.Мирний). Стара пані немов одужала: коливає з кімнати до кімнати, виглядає у кожне віконце на шлях і нас туряє за село дивитись, чи не їде панночка (М.Вовчок). У полі орачі на ярину орали, І Муха там була, І хоч її, непрохану, ганяли, Одначе крадькома і їла, і пила (Л.Глібов). За що туряють мене з села в село (О.Кониський). Вітя широченними ступнями ганяє по двору (С.Васильченко). Два городовики по боках парадного турляють у сніг дуже цікавих (С.Васильченко). Вівчар вівці туряє. Баба її турляє: хоч би ти причепурилася (АС). Ми ганяли ганчір’яного м’яча, бігали навздогін один за одним по розбитих казармах післявоєнних літ, ми палили “психічний порох“, набиваючи ним пазухи (В.Стус). — Заберіть вашого Бетховена, — скаржиться вчителька музики. — І слух є, і здібності. Але не можу ж я його примусити! Ми вже «Менует» Гайдна розучуємо, а він у футбол ганяє (Л.Костенко). Баба з дідом вирішили згадати молодість. Домовилися про побачення. Дід витратився, квіти купив, прийшов на призначене місце, чекає. Дві години минуло, три, чотири… Не дочекався. Повертається розлючений додому, а баба чаює. — Що ж ти, стара, не прийшла?! — А мене мама не пустила …].

Грудь, анат. – груди, грудина, груднина; (жен.) лоно, перса; цицька, грудь, (груб.) цицяк, (жен., жарг.) балкон, відра, балони, ціцерони, батони: • бить себя в грудь – бити себе в груди; • брать грудью – брати (здобувати (добувати) штурмом (приступом); • взять, схватить за грудь в драке – ухопити за петельки, узяти за барки; • всей грудью навалиться – щосили навалитися (налягти, наперти); • встать, стать, стоять грудью за кого, за что (книжн.) – ставати, стати стояти стіною (муром) за кого за що, мужньо боронити (захитати) кого, що, обставати щосили (що є снаги) за ким за чим; • выпятить грудь – випнути груди; • грудь колесом – випнуті груди; • дышать полной грудью – дихати на повні груди; • кормить грудью – годувати груддю, давати грудь; (редко) годувати грудьми; • либо грудь в крестах, либо голова в кустах – або здобути, або вдома (дома) не бути (Пр.); або вдома (дома) не бути, або волі здобути (Пр.); або (хоч) пан, або (хоч) пропав (Пр.); • отнять ребёнка от груди – відлучити дитину; • полной грудью, во всю грудь – на всі груди, на повні груди; • стоять грудью за кого, что – стояти стіною (грудьми, муром); • человек с волосатой грудью – з волохатими грудьми, волохатогрудий (диал.) космогрудий; • человек с раскрытой грудью – розхристаний. [Нічим грудини прикрити (Номис). В стайні родила, в яслах сповила, Сіном прикрила, груддю кормила Божого Сина Марія (Колядка).У тумані на могилі, Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лона пригортає Та з туманом розмовляє (Т.Шевченко). Зирк! — на кухонних дверях стоїть панич. Його голова й борода закустрані, його очі заспані, біла вишивана сорочка розхристана і з-під неї виглядає тендітніша від рожевого лепесточка груднина (П.Мирний). Рука паничева якось гріє, лоскоче; Христя червона, як маківка, схилила голову на один бік і придавила підборіддям його руку до своєї шиї. Вона почула, як її серце забилося, як дух у грудях затнувся, високо піднімаючи повне огню лоно (П.Мирний). На привітання чоловіка вона встала, прикрила грудь білою мережаною сорочкою і поклала дитину в колиску (А.Чайковський). А московський байстрюк раз по раз шукає грудий. На стіні відбивається її кругла грудь, як гора, а губи байстрючка виглядають на стіні, як пажерливий змій. Думає вона собі, що цей хлопець, як опир, витягнув в себе всю її жіночу честь і ще всю мою кров витягне (В.Стефаник). Очі її горіли, перса важко дихали, коси розпустилися (М.Коцюбинський). Разом з усвідомленням йому відроджувався на устах поцілунок, що він урвав, притиск грудей і сласне оповиття голих рук. Голих! Як пізно він це зрозумів! (В.Підмогильний). Волосаті груди їй ходили ходором над сухими ребрами, що вилазили з лахміття (І.Багряний). Одні били себе кулаками в груди та присягалися, що на власні очі бачили, як Інокеша стояв посеред хати на колінах у сльозах і молився на свою жінку, як на ікону. (Г.Тютюнник). Горне до себе сина, кормить грудьми — шкода, молока мало, кепські харчі (У.Самчук). — От і добре, що прийшла, — дивиться на вдову і чомусь пригадує ті вечори, коли отут на ставку жінки перуть шмаття і годують немовлят грудьми, що стікають молоком та місячною дрімотою (М.Стельмах). А скажи — Модільяні був ідіот? — допитувалась вона, коли я вправними, як у піаніста, пальцями вигравав на засмаглих персах (В.Стус). — Уфф!.., — відсапується, схопившись за груди — нічогенькі батончики, десь, мабуть, четвертого розміру (О.Забужко). Як кобіту хтось лапає за цицьку, то мусить вона стогнати і очима вивертати. Такий порядок (Ю.Винничук). Безумство моє — і гірке, і солодке, бо всі Його розпізнали по блиску очей і утомі — На кедровім ложі я довго збирав невагомі Розгублені перса, що пахли, мов персика сік… (М.Кіяновська). Як хлипко вивисне цицяк І затремтить драглисто-дрібно, Шепоче серце: щось не так! Це до кохання не подібно! Коли ж туга і пружна грудь, Коли руці на ній не слизько, Я знаю, що любові буть, Я знаю, що вона вже близько! (Ю.Позаяк). Якщо цицьки дрібні-драглисті Й брутально схильні до звисання, Жени від себе мрії чисті — Бо це ніяке не кохання. Якщо цицяк тремтить хлипливо, Коли руці на ньому слизько, Втікай скоріше — це зрадливе, Заразне й капосне дівчисько. Любов лиш там, де грудь тугенька, Рожева, пружна і налита, І не вміщається у жменьку — Пахнюча, ніжна й соковита. Оце і є солодка втома, Твоя омріяна коханка: Хапай її, тягни додому І шпортай з вечора до ранку. Запам’ятай, цю прозу світу — Життя таке хистке-мінливе: Все інше, що ще є в кобіти В коханні зовсім не важливе (Ю.Позаяк). Одіссей же рукою Правою раптом за горло стару Евріклею вхопивши, Лівою ближче до себе її притягнув і промовив: “Неню, невже погубить мене хочеш? Сама ж ти своєю Груддю мене згодувала!" (Б.Тен, перекл. Гомера). Один хлопець побіг сказати клюшниці й небозі, що там пана їхнього й дядька на волах везуть, а він худющий такий та жовтий прямо на сіні лежить. Боже, як заголосили поштиві білі голови, аж жаль було слухати! Плакали, били себе в груди та кляли-проклинали ті мерзенні рицарські романи, і все те вибухло з новою силою, коли Дон Кіхот переступив рідний поріг (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тоді Амброджуоло сказав: — По правді вистачило б із тебе і сих доказів, та як ти хочеш інших, я подам їх. Скажу тобі, що в мадонни Дзіневри, дружини твоєї, під лівою груддю чималенька родима цятка, а круг неї золотих волосинок шестірко (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Жінку, якій вранці того дня вирізали другу грудь… (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Перші півтори милі, себто всю дорогу до загорожі Доузі Бойлана, я не міг подумки відволіктися від тендітного тіла і маленьких цицьок, що притиснулися до моєї спини. І поки трактор гуркотів по об’їзній дорозі, розмахуючи кущорізом і виючи диференціалом, я ледь не сказився від жаги і від жаги і від злості на свого братана (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Немовля весь час вередувало й скиглило. Воно люто смоктало грудь, проте в Людмили, хворої і анемічної, молока було мало (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Альберта підійшла до мене й нахилилася наді мною, і я побачив обрис найкрасивіших грудей, хотів із розгону подумати — найкрасивіших грудей Варшавського Договору, але ж змінився вигляд світу, і тепер я бачив обрис найкрасивіших грудей Атлантичного або найкрасивіших грудей Європейського Союзу, чи обрис найкрасивіших грудей держав-кандидатів до Європейського Союзу (І.Пізнюк, перекл. Є.Пільха). 1. В маршрутці молода мама просить дитину: — Доню візьми цицьку, бо час вже їсти… — Доню візьми цицьку, бо зараз дядькові віддам. — Дядько: — Доню, думай скоріше, бо я вже три зупинки проїхав. 2. Чоловіки й жінки могли б частіше ззиратися очима. Якби не цицьки].

Забивать, забить – 1) (заколотить) забивати, забити, (о мн.) позабивати що, (железн. полосами) заштабувати, (гвоздём) забивати, забити цвяхом, загвожджувати, загвоздити; 2) (вколачивать) забивати, забити, гнати, заганяти, загнати, (о мн.) позабивати, позаганяти що куди, у віщо; (гол) забивати, забити; (в колодки) забити в диби, в дибиці, (провинц.) зди́бати; 3) (загромоздить дорогу снегом) забити (забуртити) дорогу (путь); (наносом, песком, грязью, снегом) забузувати на́мулом, піском, багном, брудом, снігом; (засорить отверстие) забити відтулину, (безл.) заснітити (і засмітити), захарастити; 4) (в набат, тревогу) бити (ударити) на ґвалт, (в барабан) заб(т)арабанити, (дробь) задріботіти; 5) (голову кому) забивати, забити кому баки (голову), задурювати (задурити) кого (голову кому), дурити кому голову, морочити, заморочити, запаморочити, затуркувати, затуркати голову кому; 6) (притупить умств. способности) забивати, забити, приголомшувати, приголомшити, заголомшити, задурювати, задурити, затуркувати, затуркати кого; (толчками) заштовхати, затовкти, затолочити кого; (плетьми до смерти) забити, зашмагати кого нагаями (канчуками) на смерть; (до полусмерти) мало дух не вибити; тільки (тільки-но) живого пустити; 7) (место, очередь, сленг.) забивати, забити; 7) (терять, потерять интерес, проигнорировать, покончить, вульг.) забивати, забити: • забивать, забить голову кому (разг.) – забивати, забити (захаращувати, захарастити) голову кому; задурювати, задурити кого; дурити, задурити голову кому; забивать кого (в работе) (перен. разг.) – перевершувати (заломлювати, заломляти) кого (в роботі); • забить в барабан (барабаны) – забарабанити (затарабанити); (дрібно) задріботіти; • забить в колодки – забити в диби (в дибиці, у скрипиці); (лок.) здибати; • забить до полусмерти кого – мало дух не вибили з кого; тільки-но живого пустити; • забить нож, топор – затупити ніж, сокиру; • забить себе в голову что (разг.) – забрати собі в голову що; • забить тревогу – ударити на сполох (на ґвалт). [Забив, як ведмедя жолудь (Пр.). Забили в скрипицю Та й повезли до прийому (Т.Шевченко). А там панові не вподобався, Писарині якому, — Ноги здибають, руки сплутають І звезуть до прийому (С.Руданський). Раптом задріботів на своїм тарабані (І.Франко). Мене, такого пана, сюди задурювать прийшла! (Л.Глібов). Позабивали вікна й двері. Загнати клина. Коси в тебе брудні – бач як гребінець забузувала, розчісуючись. Чоловік дурний, бо жінка задурила. Не мороч (не дури) мені голови, бо вже й так, обертом іде. Оці дітиська так затуркають голову, що за день зовсім дурна стану (АС). — Я бігав і впав… ударився дуже… боляче… — проказав він з перервами немов гикаючи. — Що ж ти забив? — Коліно… аж ось… (В.Підмогильний). Це-бо було горде створіння. Як той дикий кінь, що ладен забити на смерть того, хто посміє доторкнутись до нього рукою (І.Багряний). Нічого страшного, що держава в нас «забила» на музику, — хай хоча б не заважає. Бо хоч би чим вона опікувалася — завжди виходить УТ-1, який може викликати хіба забобонний жах (Костянтин Костенко). Аромат молодої трави, запах пилу, прибитого до дороги величезними, як квасоля весняного дощу, схожий на запахи розрізаної сирої картоплі і першої сперми на дівочих пальцях, бензиновий дух приватних, придбаних усупереч марксизму-ленінізму авт, — усе це вночі вщент перебивало офіційні денні радянські запахи — хлорки в громадських вбиральнях, асфальту, яким від пізньої осені до ранньої весни кожного року латали безкінечні ями на джерелівських дорогах, солярки, якою щедро напували залізних коней на мілітарних гусеницях, що своїми багатотонними бебехами перетворювали масний балканський чорнозем на сірі ґрунти «средней полосы братской России». Не кажучи вже про небо, яке — нічне, з великими вільними зорями і незалежним від профсоюзу повним місяцем — просто забило на це порожньо-блискуче, партійно-монументальне північне сяйво та підсвічені електрикою червоні зірки вкупі з кремлівськими рубінами під ним (В.Кожелянко). Дон Кіхот обернувся до Санча і сказав спересердя: — Слухай же тепер, Санчисько, що я тобі скажу: друге таке лайда-чисько, як ти, навряд чи знайдеться ще в цілій Гишпанії. Ах ти ж, брехуняко всьогосвітній! Чи не ти говорив мені оце щойно, ніби з сієї королівни вчинилась якась там дівчина Доротея, а голова, що я одтяв велетневі, то вже ніби твоя пся мама, і цими дурницями так мені памо-роки забив, як ніхто ніколи. Клянусь… (тут він звів очі до неба і зціпив зуби), я тобі такого дам перегону, що стане того пам’яткового на всіх брехливих джур, котрі служитимуть при мандрованих рицарях до кінця світу! (М.Лукаш, перекл.  М.Сервантеса)].

Коммуналка, разг. – комуналка. [Я жила в комуналці, допоки ще світ не змобільнів. Мала руки маленькі. Їла базарні вишні. А як мама по руцях за шкоду, бувало, била,— зачинялась надовго і вчилась писати відчай (Анна Малігон)].

Мать – 1) ма́ти, (реже) ма́тір, ма́тірка, ма́тка, (ласк.: родная) не́ня, не́нька, мату́ся, (не только мама) ма́ма; 2) (вежливое обращение) паніма́тка, (голубушка) мату́ся, (народн.: тётушка) ті́тка, (фамил.) паньма́тка; (ум.-ласк.) паніма́точка, панімату́ся, паньмату́ся, ті́точка; 3) (перен.) (благодетельница) ма́ти, ма́тінка, не́нька, (родоначальница) ма́ти; 4) (о монахине) паніма́тка: • богоданная мать – богода́на ма́ти, сва́ха, (для зятя) те́ща, (для невестки) свекру́ха; • быть вместо матери кому – бу́ти за ма́тір кому́; • быть посажённою матерью – матерюва́ти, бу́ти за весі́льну и т. п. ма́тір, бу́ти за ма́тір у ко́го; • всосать (впитать) что с молоком матери (перен.) – увіссати (усмоктати) що з материним молоком; • в чём (как) мать родила – у чому (як) мати народила (спородила); голяка; гольцем голий; голий-голісінький; світить грішним тілом; • крёстная, крестовая мать – хрище́на (хреще́на) ма́ти, (зап.) нана́шка, (ласк.) нана́ся; • мать-героиня – мати-героїня; • мать-кормилица (альма-матер) – питома мати (матінка); • мать-одиночка – мати-одиначка; • мать родная, родимая! – ма́тінко моя́ (рідне́сенька)! не́нько (моя́)! не́нечко (моя́)!; • мать — сыра земля – сира земля; земля-мати; • молочная мать – ма́мка; • мать честная! (восклиц. удивления) – ма́ти Бо́жа! (полон.: зап.) ма́тко Бо́ска!; (при испуге) ой лишенько, (диал.) па́дку (па́доньку) мій; • не родная мать – не рі́дна ма́ти, (мачеха) мачуха; • мать игуменья – паніма́тка ігу́меня (гуме́нія), ма́тушка (Сл. Гр.); • названная, приёмная мать – на́звана ма́ти; • не имеющий, лишённый матери – безма́тірній; • показать кому кузькину мать (разг. вульг.) – дати гарту (перегону, прочухана) кому: нагнати холоду кому; перегнати через (на) гречку кого; • посажёная мать – весі́льна (вінча́льна, посадже́на, поса́дна, голова́та, сто́льна, про́хана) ма́ти; • при солнце тепло, а при матери добро – на сонці тепло, а біля (коло) матері добре (Пр.); • родная мать – рі́дна (редко пити́ма) ма́ти (ма́тір), не́ня, не́нька; • узнаешь кузькину мать (какова кузькина мать…) – знатимеш, де раки зимують (де козам роги правлять); • у кого есть матка, у того и головка гладка – у кого ненька, у того й голівка гладенька (Пр.); як мати рідненька, то й сорочка біленька (Пр.); • честная мать (почтит. обращение) – ма́тінка-доброді́йка. [Проваджа́ла си́на ма́ти (Шевченко). Ма́ти вже вме́рла, а дочка́, як і ма́тір, хо́дить тепе́р по на́ймах (Грінченко). Хай живе́ ось тут з сина́ми, що поги́бли передча́сно, всироти́ли матіро́к (Франко). Яки́й тепе́р світ наста́в, що син ма́тки не пізна́в (Пісня). Не́ня прити́сла до гру́дей дити́ну (Кониський). Та накажі́ть мої́й не́ньці, що я умру́ ху́тко (Пісня). Чого́ та скри́пка так голоси́ть, мов сто мамі́в рида́є за сина́ми? (Франко). Ті́льки в сві́ті пра́вди, що рі́дная ма́ти (Пісня). Де-ж таки́ хто чува́в, щоб дити́на так незвича́йно з пити́мою своє́ю ма́тінкою пово́дилась? (М. Вовчок). Розступи́ся, сира́ зе́мле! (Пісня). Ма́тко бо́ска (ченстохо́вська)! що це ти нароби́ла?! (АС). Ки́їв – ма́ти міст ру́ських (АС)].

Неформал – неформал. [У вагон-ресторан суне гурт неформалів На зап’ястях тату – сині ружі та мальви І спілкуються часто посередництвом мами (В.Махно). Алекс показав нам величезного глобуса на майданчику. Тут, за його словами, збиралися неформали. мама поцікавилася, чи багато у Мельбурні неформалів, і Алекс заходився називати всіх на ім’я: Лоці, Тібі, Метьо… (Т.Савченко)].

Ночнушка, разг. – (ночная сорочка) льоля. [Просто мама ніяк не може звикнути: Льоля та й Льоля, неначе Оля — не дівчинка, а нічна сорочка (Т.Чорновіл). Покопирсалася у сумці ще, знайшла свою нічну сорочку, ту, що привезла з дому. Рожеву льолю вона більше не одягне (Л.Романчук)].

Нянчить, няньчить – ня́ньчити кого́; (пестовать) пе́стувати кого́; (забавлять) ба́вити, ті́шити кого́. [Ді́ток ва́ших ня́ньчу (О.Кониський). Дід ба́вить своє́ мале́ньке внуча́ (Т.Шевченко). Ду́мала рі́дних ону́ків діжду́, ті́шитиму їх (О.Кониський). Дружина чоловікові: — У нас буде дитина! — Ти серйозно?! — І вже на тому тижні. — І нічого не можна зробити? — Ні. Твоя мама відмовилася її няньчити].

Остывший – схололий, вихололий ости́лий, ости́глий, прости́лий, прости́глий, ви́стиглий, захолоді́лий, захололий, прохолоді́лий, прохоло́лий. [Минулися молодії Веселії літа, Немає з ким остиглого Серденька нагріти (Т.Шевченко). — Я вже, певно, ні до чого не придатна, — сказала Мокрієвська, похапцем хлепчучи простиглий чай та запихаючи рот паляницею (І.Нечуй-Левицький). Ости́ле се́рце. Прохоло́ла кров (АС). Андрій Рона п’є спокійно, повільно вихололий чай, допиває склянку і автоматично закурює (У.Самчук). Середину-бо вулиці зайняла інша колона: напівпотоплені в баюрах танки, тяжкі гармати, машини, порозпрягані вози  — все те лежало боком чи руба, вже зовсім захололе або ще тільки трохи живе (І.Багряний). Водночас зменшувалось і відчуття небезпеки, неначе грозова ніч мала силу захистити натомлене, прохололе тіло од кулі і смерті (М.Стельмах). Не відповів. Лежав увесь схололий, мов кам’яний (Василь Шевчук). — Ой! Ой! — Спасокукоцький перехнябився і ліг щокою у прохололий борщ. — Ти ж знаєш, що на мене це не діє,— незворушно сказала мама, фарбуючи щіточкою віï. То була правда. Мама Спасокукоцького була тверда, як алмаз (В.Нестайко). … а може, чорт його зна, може це і є — здорова сексуальність в чистому вигляді, без комплексів, не спаралізована культурою з усіма її схибнутими ділами, — тільки ж, хай йому грець, чого в них виходять по тому такі негарні діти, діти-ліліпути: з обличчями маленьких дорослих, уже років з трьох-чотирьох застиглими, як схололий пластик, у формах тупості й злоби? (О.Забужко). І що залишилось? Доцмулити вистиглий чай, поставити вірш — як свічу незабутому предку, махнути рукою кометі ( й на неї): прощай! — і хоч позирнути… хоч оком одним… на німфетку… (І.Римарук). По майже теплому небі Вистигле сонце Котиться спати (Ю.Джугастрянська)].

Психовать, психануть – психува́ти, психону́ти. [Зустрічаються двоє знайомих: – Привіт! Як справи? — Привіт, та от женитися зібрався, батькам сказав. — Ну і як? — Мама кабанчика зарізала. — До весілля готується? — Та ні, просто психонула…].

Сокрушаться – 1) (печалиться) побива́тися, убива́тися, побива́тися, мордува́тися, тужи́ти за ким, за чим, журитися, смутитися, (редко) скрушуватися, крушитися; 2) (рушиться) розтрощуватися, трощитися. [Довго Іван-царенко побивався за жінкою, довго плакав гірко, розпитувався, що йому робити? (Казка). Гляну в перше віконечко — плачу, крушуся, гляну в друге віконечко — Богу помолюся (Н.п.). А Василь теж став як укопаний і не зна більш, що й казати. На думці б то й багато дечого є, так язик не слуха, не пошевельнеш його; а тут ще, на біду, підслухав, що Маруся об комусь вже дума і що йому нічого тут убиватися, а тут ще Олена збила його з толку… От і стоять вони обоє, сердешні, і не знають, на яку ступити, і чи йти їм куди, чи що робити? (Г.Квітка-Основ’яненко). Стали вони йому ото розказувать, як Зінька убивалась, почувши, що його десь на війні убили (О.Стороженко). — Як же мені не плакати, як не побиватися, слухаючи таке за його? Хай би їх у мене десятеро, то одно в одно не вдасться; а то ж він у мене один, як порошина в оці! Я його кохала, ростила, здоров’я стратила, надії покладала… А тепер — самій прийшлося по чужих людях хилятися… (П.Мирний). — Ой, доле моя проклята! — бідкався Іван, важко ступаючи під гору по .. каменюках (І.Франко). Бо́же, як вона́ за ним побива́лася! (Сл. Ум.). Йому трохи шкода матері, що так дуже побиваються. Він не розуміє, чому вони так дуже вже плачуть, але все-таки йому шкода (У.Самчук). «Оце так союзники!» Селяни бідкалися в розпачі: «Що ж це таке?! Ті грабують, і ці грабують! Боже ж ти наш, Боже!» І дякували своїм воякам (І.Багряний). Загублений між днів, не спам’ятаюсь досі. Під вибухами сосон — мов на морському дні. Важкі обвали літ і пам’яті провали. Але ж і дні настали — оцей вселенський гніт. Мій Боже, білий світ — це біле божевілля — не варт твого зусилля, то й бідкатися встид (В.Стус). Отже, не дуже побивайтеся за мною (В.Стус). Після вистави виявилось, що в прими прямо з гримерки украли її вставну щелепу. Мама побивалась, беззубо шамкаючи ротом. Але за пару днів невідомий щелепу повернув, щоправда, без двох кутніх зубів. У супровідному листі він і далі називав стареньку «своєю Марлен», писав про дивовижну форму її вилиць, потім збивався на огляд останньої вистави, писав про художньо-стильові особливості образу видри-перевертня, а насамкінець запрошував акторку на побачення (С.Жадан). — Звати мене Карденіо, родом я з найкращого міста в Андалузії, походжу з шляхетної і багатої родини, але моя недоля така велика, що як би не плакались на неї отець-мати, як би не побивались кревні, ніякі достатки тут не поможуть: як судилось кому нещастя з неба, то ні на що не здадуться всі дари фортуни (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У країні проржавілих труб про «витік мізків» побиватися не прийнято (Міхаїл Мамчіч)].

Тётка, тётя – (взрослая женщина) тітка, (ещё) жінка, (дет.) тьотя, те́та, (дет., диал.) цьоця, (сестра отца или матери) тітка, (жена родного дяди, ещё) дяди́на, (жена брата матери или сестра матери) ву́йна, (жена брата отца или сестра отца) стри́йна. [Дядько не батько, а тітка не мати (Номис). Голод не тітка: пиріжка не дасть (Пр.).— Ось і Миколка, — обізвалася Одарка. — Виспався, сину? Чому не поздоровкаєшся з тьотею Христею? (П.Мирний). Олеся кинула очима на тітку і подумала: «Та й хитра ж та догадлива вдалася моя дорога цьоця! Щось вона гадає та метикує, але що, цього не вгадаю…» (І.Нечуй-Левицький). — Я не маю часу! — понуро відповіла Дарка, кинувши скоса на Зоню темно-сірими очима з-під білих од вапна брів. — Цьоця дозволила. — Яка то цьоця? — так само понуро спитала Дарка. — Ну, моя цьоця, пані Качковська! (Л.Українка). Совітникова своячка - то була одна львівська міщанка, каменична пані. В суді знали її дуже добре і не звали інакше, як тілько «цьоця Зюзя». Говорили, що колись се була осібка досить легкого ґатунку, поки один багатий міщанин не взяв її з вулиці і не оженився з нею. Вона віддячилася йому звичаєм таких осіб: своїм поводженням довела його до божевілля, що з часом змінилося в тихий ідіотизм (І.Франко). Над яром-яругою гуде явір з Яремою. Явір — вуса в капелюсі, а Ярема, хоч безвусий, та як загуде, та як загупає, тато Йван вуса розправляє, а тьотя Льоля кидає бараболю і так уже наслухає, а мама Надійка така радійка: о, мій Ярема спижовий голос має — як дзвін гуде-виграває, всю нашу родину звеселяє, а бабуся справжня радюся: ото вже з Яремою посміюся (В.Стус). «Тьотю, а де тут у вас базар?» «Хто?» «Базар!» «Я тобі дам базар! Ану, марш звідси! Тільки й дивляться, аби щось украсти! Ото на базар і йдіть, там вас таких тільки й ждуть». Миколка кинувся тікати (М.Вінграновський). Ніяк не можу змиритися з тим, що доведеться мені одружитися зі звичайною дівкою, такою собі юною тіткою, з якою в мене не буде нічого спільного, окрім ліжка… (В.Слапчук). Дидактика її погляду спрямована на все довкола, проте вражає навіть не гострота критики, а масштаби узагальнень, котрі дозволяє собі робити ця успішна тітка (Р.Семків). Іде з магазину тітка з важкими сумками. Вискакує перед нею з підворіття ексгібіціоніст і розгортає поли плаща. Тітка: — Ну, це ж треба! Яйця забула купити!].

Цыплёнок – курча, курчатко, курчаточко, (диал.) куря, курятко; ціпка, ці́понька, ціпля, ціплятко: • цыпл́ёнок тапака (цыпленок табака) – курча тапака; • цыплят по осени считают – що було — бачили, а що буде — побачимо (Пр.); восени і курчата курми будуть (Пр.); восени і горобець багатий (Пр.); не кажи «гоп», поки не перескочиш. [За курми полізли крізь тин курчата (І. Нечуй-Левицький). Виходить за хату, узявши з сіней підситок із зерном. Незабаром чутно, як вона кличе: — Ціпоньки! ціпоньки! тю-тю-тю-тю-тю-тю! (Л. Українка). — Ах, ти, моя старенька! моя поганенька, моя малесенька, моя ціпонька, моя милесенька!..— лащиться дядько до тітки, тріпаючи її по щоці рукою (М.Коцюбинський). Ой на току, на току курята чубаті (Пісня). Ціпка-ціпа ціпонька Цілоденно цівкає (Олександр Виженко). І ось одного дня, приємного сонячного дня, коли під ліщиною розцвіли великі жмутики первоцвіту, а безліч фіалок обсіяло стежку, після обіду вона прийшла до кліток, а там крихітне, крихітне жваве курчатко крихітними кроками походжало біля гнізда, а мама-курка злякано кудкудахтала. Ніжне маленьке курчатко було сірувато-коричневе з темними плямками, і цієї миті це була найважливіша іскорка життя на всі сім королівств (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса).1. — Ну, курча, вчора мене пес покусав! — Скажений? – Та ні, якого б це я біса скаженого за хвоста смикав?! 2. Крутий як ціплятко].

Штрафной – штрафний, карний, (штрафная, в разных значениях) штрафна: • штрафная площадка (штрафплощадка) – штрафний майданчик (штрафмайданчик), карний майданчик; • штрафное очко – штрафне очко; • штрафной батальон (штрафбат) – штрафний батальйон (штрафбат); • штрафные санкции – карні (штрафні) санкції. [Мама з бабусею довгий час шукали місце поховання діда, але дізнатися докладно нічого не змогли. Хоча знайшли свідків того, що майже весь його штрафний батальйон при локальному відступі «поклав» із кулеметів загороджувальний загін НКВС (Генадій Мінаєв). Але на варті «порядку й закону» в штрафному політтаборі пильно стояло товстоморде, з брезклими м’ясистими щоками, товстозаде, малописьменне, але самовпевнене мурло капітан Олександер Зіненко (Михайло Хейфец). Василь Гнатович: —  Усім налить, Гасанович штрафну пропускає (Лесь Подерв’янський). 1. Чемпіонат світу (ПАР), Греція — Ніґерія, прямий етер, коментатор В.Вацко: «у захисника Ніґерії Джозефа Йобо прізвище таке, що він просто зобов’язаний успішно вибивати м’ячі зі свого штрафного». 2. Коментатор: Нападник вривається в штрафну і б’є головою — попадає в штангу, знову удар — штанга, ще удар — знову штанга! Боже мій, та дайте ж йому м’яч!].

Компьютерный – комп’ютерний: • компьютерная грамотность – комп’ютерна грамотність; • компьютерный класс – комп’ютерний клас; • компьютерный специалист – комп’ютерний фахівець. [Який механік, до того ж комп’ютерний, ритиметься в чужому смітті? — Я з принципу, — комп’ютерник мовби вгадав серпентин його думки. — З протесту. — І я з протесту (Т.Гаврилів). Прикииинь, сьогодні до нас приїжджав губернатор відкривати комп’ютерний клас! — Велике діло! — скривився Вовочкін, тато якого теж працював у «Білому домі», як казала його мама. — Я цього губернатора сто раз бачив! (Г.Малик). А то якось розмовляли про батька, що от колись були знавці мови, перекладачі найвищого класу, а тепер всуціль калька з російської, переклад комп’ютерний, часом такі ляпсуси, що анекдот. Але що цікаво, вони про нього так розмовляли, наче він уже їм не сучасник, наче його давно вже немає (Л.Костенко). Уже інший комп’ютерний фахівець пробував відновити трансляцію на інших екранах. А на розташованому поперед себе моніторі Дункан продовжував дивитися відео з камери, встановленої на перемичці між островами (В.Горбатько, перекл. Дж.Роллінса). Науковці розробили комп’ютерний чіп, який вмонтовується у силіконові груди й грає музику. Це важливий прорив, бо жінки постійно скаржаться, що чоловіки дивляться на груди і не слухають їх].

Оклахома – (чоктав.) Оклагома (совет. Оклахома). [Любов цю, сильнішу, ніж потяг до вульв,  Плекай у душі незникому. Вірджінію-штат, як Вірджінію Вулф Люби! І люби — Оклахому! (О.Ірванець). Насправді мама була наполовину ірландка, наполовину черокі з канзаського містечка поблизу кордону з Оклагомою і незрідка викликала мій сміх, називаючи себе Окі, хоч і була така ж лискуча, нервова та стильна, як елітний скакун (В.Шовкун, перекл. Дони Тарт). Високий, огрядний, міцний та засмаглий, він видавався понурим і втомленим. Цей чоловік з елегантною стрижкою, запонками завбільшки з очі та краваткою, що теліпалася, наче клапоть шовкової парчі, мав пихатий пожмаканий і сонний вигляд, наче в індіанця з Оклагоми, який збагатився на нафті (Ірина Карівець, перекл. С.Беллоу)].

От-кутюр – (франц.) от кутюр, високе шиття, високий крій. [Словосполука от кутюр (калька з франц. haute couture «високий крій, високе шиття») означає моделі одягу, створені кутюр’є відомих будинків моди, творцями зразків високої моди <…>. Широкі синтагматичні відношення демонструє й утворений від основи кутюр- прикметник кутюрний. Крім того, лексема от кутюр досить швидко виходить за межі дизайну одягу. У ЗМІ натрапляємо на будинок от кутюр, розкіш от кутюр, зброю от кутюр, телефон от кутюр тощо (А.Таран). — Я була лише моделлю для каталогів товарів поштою, — завжди намагалася пояснити мама людям, маючи на увазі, що ніколи не виходила на кін і не позувала для модних журналів чи в одязі от кутюр, лише для реклами звичайних торговельних мереж, що продавали недорогий одяг для дівчат у Міссурі й Монтані (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)