Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 15 статей
Шукати «мемуар*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Мемуа́ры –
1) (записки очевидца) мемуа́ри (-рів), істори́чні записки́ (-со́к), (воспоминания) спо́гади (-дів), спо́мини (-нів), спо́минки (-ків). [Посере́дині між літо́писом та істо́рією стоя́ть істори́чні записки́ або́ мемуа́ри (Єфр.)];
2) (записки учёного общества) мемуа́ри, записки́.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Траханье, прост. – трахання, трах, (перепихон) перепихання, перепих, (образн.) грання, відгойдування.
[Сосюра надзвичайно химерний у своїх спогадах, подумати тільки — чувак пройшов усю громадянську, воював на кілька фронтів, уцілів, що найголовніше, і про що потім пише у мемуарах? — якийсь безкінечний трах із сестрами-жалібницями та відповідальними політпрацівниками (ок, із політпрацівницями, ясна річ, нічого такого за Володимирем Миколайовичем, здається, не спостерігалось), якісь постійні соплі з того приводу, що десь там, у сонячному Донбасі, на нього чекає його молода незайманна Лілі Марлен, невизначеність політичної платформи й ідейної програми (те, що він за світову революцію, його жодною мірою не виправдовує — всі за світову революцію), порожняк, одним словом — жодної тобі яскравої батальної сцени з м’ясом і кишками, намотаними на колеса червоних панцерників, жодного виписаного портрета бійців і старшин, із послужними списками і зарубками на прикладах снайперських гвинтівок… (С.Жадан). Вона весь час тяжко зітхала: «Ах-ах-ах!» — отже, йшлося там, мабуть, про старе добре відгойдування (О.Буценко, перекл. Е.Берджеса). Трах допомагав гаяти час (І.Стронґовський, перекл. Чака Палагнюка). Уявляв, що на мені лежить Жулі, цілком певен, що любовні ігри з нею проймали б душу, були б набагато бурхливіші й далеко не такі буденні. Замість того, щоб ламала кості втома, розморювала парнота, дошкуляли крапельки поту… замість того, що позначають вульгарним словечком «перепихання», була б розжарена до білого, таємнича, приголомшлива пристрасть (О.Король, перекл. Д.Фаулза). — Я непокоїлася через тебе, — промовила вона. Та насправді їй був потрібен швидкий перепих, тож він зробив усе, що міг, і вона задоволена, але серця до цього не доклав, і це мало бути помітним (Н.Михаловська, перекл. М.Етвуд)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

МЕМУА́РНЫЙ оказ. спогада́льний.
МЕМУА́РЫ укр. спо́гади.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Мемуары – мемуа́ри, -рів.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Діє́пис, -су – дееписание, мемуар, история.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

мемуа́ри, -рів, -рам
мемуари́ст, -та; -ри́сти, -тів
мемуари́стика, -тики, -тиці

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Автобиоґра́фия, -фиї, ж. Автобіографія. Не пишу я своєї автобиоґрафиї, а ні своїх мемуарів. К. Х. ІІ. 41.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Діє́пись, -сі, ж. *мемуар, дееписание. Сл. Нік.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

мемуари́стка, мемуари́сток; ч. мемуари́ст
авторка мемуарів. [Мемуаристки чітко фіксують, як матері «передавали» їх на виховання гувернанткам, а самі були епізодичними персонажами дитячого життя своїх доньок <…> (Олена Стрельник «Материнство як соціальна практика: структурно-діяльнісна концепція», 2017). Мемуаристка детально знайомила читачів з улюбленою лектурою своїх дітей <…> (М. Федунь «Леся Українка та Олена Пчілка в контексті західноукраїнської мемуаристики першої половини ХХ ст.», 2010). Про це докладніше мусіла б знати й розповісти шановна мемуаристка, бо вона ж близько стояла до тих наукових верхів. (Григорій Костюк «Зустрічі і прощання», Кн. 1,1987).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 671.
ініціа́торка, ініціа́торок, ініція́торка, ініція́торок; ч. ініціа́тор, ініція́тор
та, хто розпочинає якусь справу. [У деяких мемуарах є свідчення, що матері після смерті чоловіків вимушені були не тільки вникати у справи маєтку, але й ставали ініціаторками створення нових чи розширення існуючих підприємств. (Ольга Ніколаєнко «Польські жінки Наддніпрянщини в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: громадське і приватне життя», 2017). Ініціаторка видання Марія Зубрицька з Центру гуманітарних досліджень Львівського університету додала до тексту ще майже сто сторінок матеріалів <…>. (Україна молода, 2015). У 1965 році 12 молодих ініціяторок вирішили організувати цей активний відділ. (Свобода, 2015). 1894 р. Ольга Кобилянська стала однією з ініціаторок заснування Товариства руських жінок на Буковині. (Соломія Павличко «Теорія літератури», 1999). Коли більше, як п’ятдесят літ тому, в 1887 році, на українських землях з’явився жіночий альманах «Перший Вінок» – було се великою сміливістю з боку його ініціяторок і великою подією в житті тисяч українок. (Олена Теліга «Сліпа вулиця. Огляд жіночої преси», 1938). Навязуючи до сего почину шановної інїціяторки, годить ся повідомити ширший загал про істнуванє у Львові української фреблівки при вул. Цитаделї ч. 9, яку веде саме п. Олеськіва. (Дѣло, 21.12.1917). – Тільки я волів би, щоб се ти була ініціаторкою сеї «переміни ролей» <…>. (Леся Українка «Помилка», 1905).]
див.: зачина́телька, почина́телька
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 323 – розм.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 30.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) – ініціяторка.
літера́тка, літера́ток; ч. літера́т
авторка художньої літератури. [Перверсійну вправність російської літератки можна схарактеризувати цитатою з її ж книжки: «Коли бачиш на вулиці урода, ніяк одвести від нього погляд». (Україна молода, 2019). Також мемуаристка з гумором відзначає певний культурний дисонанс: «Коли дивно було бачити Шатобріана або д’Арленкура в руках сибірячки, а ще дивніше було чути, як молода березовська літератка з д’Арленкуром в руках видає зі своїх уст на домочадців потік таких виразів, від яких почервоніла б не одна перекупка на наших базарах»<…>. (Вікторія Білявська «Мемуаристика Єви Фелінської: проблематика, ейдологія, генологія»: дисертація, Житомир, 2016). Олена Теліга була правдивою літераткою. (Сучасність, Мюнхен, 1990). Але вільний читач має право запитати вільну літератку, де були її очі. (Євген Врецьона «Про обильний харч і бананові клопоти», 1968). Мріючи про дочку як про видатну літератку українську, О. П. пильно стежить за кожним її кроком, виправляє їй мову, вирівнює ритм і синтаксу і сама посилає її твори до галицьких видань <…>. (Микола Зеров «Леся Українка. Критично-біографічний нарис», 1924). От наші критіки не такі лицарі і коли приходиться до діла, то ставлять в одну лінію і поетів і поетесс, і літератів і літераток <…>. (Лист Лесі Українки до Осипа Маковея, 16.01.1894). Я бажав би зробити з Вас літератку, як бог приказав, а Ви церемонитесь, помимо що другі завидують Вам уже тепер. (Іван Франко «Листи», 1884).]
див.: літера́торка, письме́нниця
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – заст.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 529 – заст.
мецена́тка, мецена́ток; ч. мецена́т
багата покровителька наук та мистецтв, а також їх представників чи представниць. [Із листа Олени Пчілки до Дмитра Яворницького: «Може, Ви якого мецената, чи меценатку знайдете, хоч для «Молодої України»? (Україна молода, 2019). У епістоляріях та мемуаристиці є відомості про вбрання Є. Милорадович-Скоропадської, меценатки Полтавської громади та близької приятельки Д. Пильчикова. (Анастасія Нікітенко «Подружнє життя народолюбної інтелігенції Наддніпрянської України (60 – 80-ті рр. ХІХ ст.)»: дисертація, Дніпропетровськ, 2016). Але й меценатка Арента тріумфувала. (Мирослав Дочинець «Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії», 2012). Тільки тепер я довідався, що звали покійну Анастасія Загоровська, була вона із доброродних, із роду тих-таки Загоровських, з якими поріднилася твоя пані меценатка Катерина Чарторийська, на кошти і при сприянні якої ти, Михайле, як розповідав, творив своє Пересопницьке Євангеліє <…> (Валерій Шевчук «Око Прірви», 1996). А з них же перші є – «меценатка» Сузанна й її «велетень», «король», «геній» – пан Дорн І <…>. (Володимир Винниченко «Сонячна машина», 1924). Оце напишу до одної кримської меценатки, хоч сливе напевне думаю, що то буде без скутку. (Леся Українка «Листи», 1900).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 451 – розм.
Словник української мови: в 11 томах, Том 4, 1973, с. 697- книжн., розм.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)