Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 44 статті
Шукати «мизин*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Мизи́нец –
1) (палец) мізи́нець (-нця), мізи́нок (-нка), мізи́нний (реже мізи́нній) па́лець (-льця), мізи́нна (мізи́ння) пу́чка (пу́чечка). [Люблю́ я прекра́сну люди́ну, яко́ї й мізи́нця не варт уве́сь я (Крим.). Вби́йте й се́рце принесі́те і мізи́нній па́лець (Рудан.)];
2) (младший ребёнок) – (общ. р.) мізи́нок, мізи́нчик, мізю́к (-ка́), (ж. р.) мізи́нка, мізи́ночка; срв. Меньша́к. [Все, що ма́є, в свого́ мізи́нчика пха́є, ста́рших діте́й зобіжа́є (Брацлавщ.). Ця ді́вчинка – то мій мізю́к (Липовеч.). Через свою́ хво́ру мізи́ночку, навчи́лася жа́лувати і чолові́ка (Л. Укр.)].
Мизи́ниться – ме́ньшитися, мали́тися, в мізи́нну пу́чечку гну́тися, принижа́тися перед ким.
Мизи́нный –
1) (о пальце) мізи́нний, (реже) мізи́нній. -ный палец, см. Мизи́нец 1;
2) -ный сын, см. Мизи́нец 2.
Мизи́ночка – мізи́нна (реже мізи́ння) пу́чка. [Ніхто́ про́ти йо́го нічо́го лихо́го й на мізи́нну пу́чку не пока́же (Кониськ.)].
Мизи́нцевый, см. Мизи́нный 1.
Мизи́нчик –
1) мізи́нчик;
2) мізи́нчик (м. р., но говорится и о девочке), мізи́ночка (ж. р.). Срв. Мизи́нец 1 и 2.
Меньша́к – (сын) найме́нший (наймоло́дший) син, мізи́нець (-нця), мізи́нник, мізи́нок (-нка), мізи́нчий (-чого), мізи́нне дитя́ (-тя́ти), мізю́к (-ка́), ум. мізи́нчик, мізинча́ (-ча́ти); (брат) найме́нший (наймоло́дший) брат (-та); срв. Мизи́нец 2.
Па́лец –
1) (часть кисти) па́лець (р. па́льця), пу́чка. [Зроби́ мені́ пе́рстень – золоту́ каблу́чку на сере́дню пу́чку].
• Конец -ца на руке или на ноге – пу́чка, ум. пу́чечка. [Пу́чки на рука́х і на нога́х холонуть].
• Большой -лец – вели́кий па́лець, палю́х, пуча́к, бе́цман.
• Указательный -лец – вказівни́й па́лець, вказі́вець (-вця), пузвели́кий па́лець.
• Средний -лец – сере́дній па́лець.
• Безымянный -лец – підмізи́нний па́лець.
• Меньшой -лец (мизинец) – мізи́нок (-нка), мізи́нний па́лець, мізи́нець (-нця), ум. мізи́нчик.
• Остаток отрезанного -ца – ки́ко[і]ть (-ктя).
• Знать как пять своих -цев – зна́ти як свої́ пять па́льців (пу́чок), як облу́пленого.
• Считать по -цам – рахува́ти на па́льцях.
• Смотреть на что сквозь -цы – крізь пу́чки (крізь па́льці), диви́тись на що.
• -лец о -лец не ударит – пу́чкою не кивне́, ні за холо́дну во́ду (і за холо́дну во́ду) не ві́зьметься (при́йметься), ні кує́ ні ме́ле. [Ми й пу́чкою не кивну́ли, щоб да́ти ма́сам ви́хова́ння. Він тобі́ ні за холо́дну во́ду по хазя́йству. Він голова́ в гуртко́ві, пови́нен збира́ти чле́нів, а він ні кує́ ні ме́ле].
• Шевелить, двигать -ми – руша́ти (сов. ру́шити) па́льцями, пу́чками.
• Не имеющий одного или нескольких -цев – безпа́л(ь)ко, безпа́лок (-лка), безпа́лький (-ого);
2) (в перчатке) напа́лок (-лка), напа́льок (-лька);
3) (зубец в колесе) па́лець (-льця), зуб.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Стоить – (иметь цену) коштувати, (иметь стоимость, значимость) мати ціну, вартувати, бути вартим, (обходиться в сумму) обходитися, (заслуживать) заслуговувати, (имеет смысл) варт, варто, (нужно) треба:
• дорогого стоит – дорого обходиться;
• ломаного гроша не стоит – щербатого (ламаного) шага (шеляга) не варт; торби січки не варт, спаленого сірника не варт;
• не стоит – не варто (варт), нема (немає) сенсу, марне, марно, даремне, даремно, дарма, надаремне, надаремно, марна річ;
• не стоит и говорить – шкода й казати; шкода й мови; годі й казати; не варто й говорити;
• ничего не стоить – ні по чому бути;
• ничего не стоит кому (сделать что-либо) – не важко кому (зробити що), зовсім не важко кому (зробити що), (разг.) раз плюнути;
• ногтя (мизинца) не стоит чьего – нігтя [з мізинця] (мізинця чийого, устілки чиєї) не варт (не вартий);
• один другого стоит – один одного варт (вартий); обоє рябоє; пара п’ятак; яке дибало, таке здибало;
• один стоит трёх – один вартий трьох;
• сколько стоит? – скільки коштує?;
• стоит вам только приказать – треба вам тільки наказати;
• стоит внимания – заслуговує на увагу (уваги), вартий уваги;
• стоит копейку – коштує копійки;
• стоит напомнить – варто (варт) нагадати;
• стоит (стоило) наказать – є (було) за що покарати;
• стоит (стоило) только захотеть – треба (було) тільки захотіти;
• стоит (стоило) только сказать – досить (було) тільки сказати;
• стоит только…, как – тільки… як; досить тільки (лише)…, як;
• чего стоит – чого варт (вартий);
• что тебе стоит сделать – невже (чи, хіба) тобі важко зробити;
• это будет стоит – це буде коштувати, це обійдеться в;
• это стоило ему жизни – це коштувало йому життя;
• это стоило больших усилий – це забрало багато зусиль;
• это чего-нибудь стоит – це чого-небудь варте, це що-небудь значить.
[І торби січки не вартий (Пр.). Тов. Дорошкевич вагається, що краще: просвітянство чи естетичне міщанство. Ми не вагаємось і кажемо: пара п’ятак. Міщанство — завжди міщанство і завжди йому одна ціна (М.Хвильовий). Щоб людина зрозуміла, що їй є для чого жити, в неї має бути те, за що варто померти]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

МИЗИ́НЕЦ книжн. мізи́нний па́лець, зменш. мізинчик.
МИЗИ́ННЫЙ перен. найме́нший, наймоло́дший.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Мизинец – мізи́нець, -ця, мізи́нчик, -ка.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Палец – палець; (конец пальца) – пучка. Большой палец – великий палець. Указательный палец – вказівний палець; вказівець. Средний палец – середній палець. Безымянный палец – підмизинний палець. Мизинец – мизинок. Считать по пальцам – лічити на пальцях. Смотреть сквозь пальцы – дивитись на що крізь пучки, пальці. Пальцем не пошевелит – і пальцем не кивне; і за холодну воду не візьметься.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Мизинец
• Мизинца чьего не стоит – мізинця чийого не варт (не вартий).
• С мизинец; на мизинец – на нігтик (у нігтик, з нігтик); у (з) комарову ніжку; як у зайця хвоста; на мізинець (у мізинець, з мізинець).
Стоить
• Ничего не стоит кому (сделать что-либо) – не важко кому (зробити що).
• Ногтя (мизинца) не стоит чьего – нігтя [з мізинця] (мізинця чийого, устілки чиєї) не варт (не вартий).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Мези́нець, мизи́нець, -нця – мизинец.
Мизе́льний, см. Мизи́нний.
Мизи́нець, мізи́нець, -нця –
1) мизинец;
2) самый младший ребенок.
Мизи́нка, -ки – наименьшая дочь.
Мизи́нний – самый меньший, последний.
• Па́лець мизи́нний – мизинец.
• Мизи́нне дитя́ – младшее в семье дитя.
• Мизи́нний день – суббота.
Мизи́нник, мизи́нок, -нка, мизинча́, -ча́ти, см. Мизи́нець 2.
Мизи́нчий – самый младший.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

I. Золоти́й, -а́, -е́.
1) Золотой. Ой іскиньте золот перстінь із мизинця з пальця. Мет. 19. З золотими перснями на руці. МВ. II. 31.
2) Золотого цвѣта; золотистый. Золота бджілка над квіткою в’ється. Хата, 2. Ум. Золоте́нький, золоте́сенький. Стрів мене козак молоденький, схопив з мене вінок золотенький. Чуб. III. 170.
Коха́нець, -нця, м. Бозлюбленный. Ой хоч ламай, хоч не ламай мизинного пальця, як не було, то й не буде над мене коханця. Нп.
Кров, -ви, ж. Кровь. Довго, довго кров степами текла-червоніла. Шевч. 163 Стали бідні невольники на собі кров забачати. Дума. Не пий води — кров нападе. Радом. у. Кров видно напала. Треба завтра щепія покликати — хай кине кров. Мир. Пов. І. 163.
3) — св. Іва́на. Раст. = Іванок. Вх. Пч. І. 10. Ум. Крівця́, кро́вка. З пальця мизинця кровка канула. Чуб.
Мези́нець, -нця и пр. См. Мизинець и пр.
Мизе́льний, -а, -е = Мизинний. Ломить ручки і мизельні пальці. Лукаш. 123.
Мизи́нець, -нця, м.
1) Мизинецъ, меньшой палець. Ой іскиньте золот перстень із мизинця пальця. Мет. 19.
2) Самый младшій ребенокъ. Ум. Мизи́нчик.
Мизи́нка, -ки, ж. Наименьшая дочь. Харьк. г.
Мизи́нний, -а, -е. Самый меньшій, младшій, послѣдній. — па́лець. Мизинецъ. Ой не ламли, дівчинонько, мизинного пальця. Чуб. V. 309. Мизи́нне дитя́. Младшее въ семьѣ дитя. Що ж ви нам продасте? Мизиннеє дитя. Чуб. III. 39. Мизи́нний день. Суббота. Мизинний день да суботонька. Рк. Макс.
Мизи́нник, -ка, м. = Мизинецъ 2. Харьк. г.
Мизи́нок, -нка, м. = Мизинець. Каменец. у. Була як мизинок і зосталась знов одна як гичечка. Г. Барв. 361.
Мизинча́, -ча́ти, с. = Мизинець 2. Каменец. у.
Мизи́нчий, -а, -е. Самый младшій. Мизинче, поки буде инче. Каменец. у.
Мизи́нчик, -ка, м. Ум. отъ мизи́нець.
Пе́рстень, пе́рстінь, -теня и -рсня, м.
1) Перстень, кольцо. Ой іскиньте золот перстень із мизинця пальця. Мет. 19. Береш перстень, дай мі слово, люблю в світі тя єдного. Чуб. V. 97. Перстні дорогії. Рудч. Ск.
2) Часть косы. См. Коса 1. Шух. І. 169. Ум. Персте́ник, персте́ничок, персте́нчик, перстене́ць, перстіне́ць. О. 1862. IV. 34, перстіно́к. АД. І. 43, пе́рстник, пе́рстничок. Чуб. III. 394. Моя біла ручка у перстничку. Мил. 89.
Поприроста́ти, -та́ємо, -єте, гл. Прирости (во множествѣ). «Де ваші мизинці-пальці і ліві уші?» Потім показав їм, попритуляв всякому до руки, до ноги і уха до голови, — вони знов поприростали. Рудч. Ск. І. 109.
Чоти́речка, -ки, ж. Въ загадкѣ: четыре пальца руки. Чотирі чотиречки та п’ятий макаречко (мизинець) несуть кривулечку (ложку) через тин та в вуличку (рот). Грин. 1. 249.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Мизи́льний = Мизи́нний. Борд.
Мизи́нець, -нця, м. Ум. Мизи́нчик, *А це мій мизинчик, то як же не пожалувати його? С. Пальчик Звен. у. Ефр.
Мизи́нчик, -ка, м. *На мизи́нчик. Самую малость, чуточку. Як би ти мене хоч трохи любила... на мизинчик, на пів мизинчика. Мирн. III. 204.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Мизинец — мизи́нець, -нця.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Мизи́нецъ = мизи́нець, мизи́нок, мизи́нчик.
Послѣ́дышъ = мизи́нець, мизи́нка, в жарт — вишкрі́бок. — Це у мене мизинка — після неї вже нема дїтей.