Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 83 статті
Шукати «млина*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Замеча́ть, заме́тить –
1) (делать метки на ч.-л. и перен.) закарбо́вувати, закарбува́ти що, кла́сти, покла́сти карб на чім, (сов.) закмі́тити, (отмечать) нотува́ти, заното́вувати, занотува́ти що, (помечать) значи́ти, позначи́ти що. [Неписьме́нні лю́ди закарбо́вують на па́лічці хре́щиками або карба́ми, скі́льки і чого́ кому́ про́дано (Єфр.). Позначи́в ди́ню, щоб хло́пці не зірва́ли. Закмі́ть у голові́ собі́. Як худо́жник – ноту́є й запи́сує він, ча́сто несвідо́мо, всі життьові́ з’я́вища «як матерія́л» (Єфр.)];
2) (примечать, подмечать) поміча́ти, помі́тити, при[за]міча́ти, при[за]мі́тити, прикміча́ти, прикмі́тити, кмітува́ти, кмі́тити (кмети́ти), покмі́тити, у(к)міча́ти, у(к)мі́тити, (наблюдать) (с)постерега́ти, (с)постерегти́, зауважа́ти, заува́жити, уважа́ти, ува́жити; (видеть) ба́чити, поба́чити, убача́ти, уба́чити, добача́ти, доба́чити, за(в)бача́ти, за(в)ба́чити, догля́нути, догле́дітися, (распознать) угада́ти. [Кра́дуть з-під но́са, а він не поміча́є (Звин.). Уже́ давно́ я мо́вчки поміча́ю: захма́рює нудьга́ твоє́ чоло́ (Грінч.). Як се він не примі́тив тако́ї га́рної ді́вчини? (Коцюб.). Лю́ди укміча́ли, що пога́не ді́ється в їх у ха́ті (Н.-Лев.). Я й не вкмі́тив, як він увійшо́в (Сл. Гр.). Постерега́в він, що в йо́го в се́рці вору́шиться коха́ння (Коцюб.). І пішо́в собі́, на́че він не завва́жив і не чув сло́ва її́ блага́щого (М. Вовч.). До́вго сиді́ла у садку́, не вгада́ла, як і зіроньки́ похова́лись (Полтавщ.). Вбача́ю – марні́є та й марні́є Пара́ся моя́ (М. Вовч.). Догля́нули мене́ соба́чі ді́ти (жандарі́), пусти́лися навздогі́н (Франко). Зо мно́ю зустрі́нуться, мов не добача́ють (Шевч.)].
• -тить за кем что – догля́нути що, підзори́ти, пристрі́тити кого́. [Чи мене́ коли́ хто підзори́в, що я чуже́ вкрав? (Бердянськ. п.)].
• Дать -тить кому – да́ти навзнаки́ кому́. [А як звістки́ ми бу́дем подава́ти, щоб ворога́м не да́ти навзнаки́? (Грінч.)].
• И не -ча́ет кто – і не в замі́тку кому́, невмі́тно, невкмі́ту кому́. [Сього́ невмі́тно мені́, щоб таке́ було́ в йо́го ра́ло (Сл. Гр.)].
• Сам того не -чая – не в замі́тку собі́. [Отак, не в замі́тку собі́, він дійшо́в до млина́ (Звин.)].
• И не -ча́ть, и не -тить как – і не зчува́тися, і не зчу́тися, як; і не зогле́[я́]дітися, як. А сама́ і не зчува́ється, як сльо́зи старе́ її́ обли́ччя рося́ть (М. Вовч.)];
3) (отмечать) зауважа́ти, заува́жити, зазнача́ти, зазначи́ти, заприміча́ти, запримі́тити що. [Заува́жу, що в обо́х ци́клах ві́ршів нема́є нічогі́сінько автобіографі́чною (Крим.)].
• Следует -тить – тре́ба (или ва́рто) сказа́ти, заува́жити, зазначи́ти, запримі́тити;
4) (поставить на вид кому) зауважа́ти, заува́жити кому́. [Я йому́ заува́жив, що так роби́ти не годи́ться (Київ)].
• Заме́ченный – закарбо́ваний, позна́чений, помі́чений, покмі́чений, постере́жений, заува́жений и т. д. -ный в чём дурном – підзо́рений, (пров.) пристрі́чений.
• Он ни в чём дурном не -чен – за ним нічо́го нега́рного не помі́чено, нема́є; (пров.) він не пристрі́чений.
Меледа́ –
1) (мешкотное дело) забарна́ пра́ця, забарне́ ді́ло, моро́ка, заморо́ка, за́водня (-ні). [Я не хо́чу роби́ти млина́, не хо́чу ціє́ї за́водні (Миргородщ.)];
2) (игрушка) переме́льничка, і́грашка (за́бавка) з дротяно́ї ду́жки і нани́заних обру́чок;
3) кедро́ві горі́шки (-ків).
Ме́льник – (хозяин или работник) ме́льник, міро́шник, мукоме́л, (только хозяин) млина́р (-ря́); ум.-ласк. ме́льничок (-чка), мельниче́нько. [Ой, ме́льнику, мельниче́ньку, змели́ мені́ пшениче́ньку (Чуб.). Міро́шник мав хоро́ший млин (Гліб.). У млині́ з млинаре́м спав (Гол. III)].
Ме́льников – ме́льників, міро́шників (-кова, -кове); млинарі́в (-ре́ва, -ре́ве).
Ме́льница –
1) млин (-на). [«Де гори́ть?» – «На степку́ коло млині́в» – «Чиї́х млині́в?» – «Не зна́ю: чиї́сь вітряки́» (Звин.)].
• -ца верхняя, нижняя – горови́й, низови́й млин.
• -ца ветряная – вітря́к (-ка́), (ум. вітрячо́к (-чка́)), вітряни́й млин; (голландск. системы) кругля́к, (немецк. сист.) ступни́к (-ка́). [Край ни́ви стоя́ть вітряки́ (Коцюб.)].
• -ца водяная – водяни́й млин, (млин-)водя́к (-ка́), гребляни́й (гребльови́й) млин, (небольшая) млино́к (-нка́), (диал.) млини́ця; (с наливным колесом) корча́к (-ка́), коро́чний млин; (с подливным колесом) підспі́дник, підсубі́йник, підсубі́йок (-бі́йка), підсубі́йний млин; (действ. только в половодье) вешня́к (-ка́); (у берега реки: на Днестре) байда́к (-ка́). [Лю́ди коло ста́ву млини́ будува́ли (Рудан.). На цьому́ ставку́ коли́сь був млин-водя́к (Переясл.). Два млини́ гребльови́х, а два вітряни́х (Март.). Пуска́єте во́ду на коле́са млині́в-вешнякі́в (Куліш)].
• -ца конная (или воловья) топча́к (-ка́), топчі́й (-чія́), (конная) ступа́к, ступча́к. [То́пчемося, на́че воли́ на кру́зі в топчаку́ (Кониськ.)].
• -ца кофейная – млино́к (до ка́ви). [Купи́в млино́к до ка́ви (Марков.)].
• -ца крупичатая (крупичатка) – пи́тель (-тля), питльови́й млин. [Ме́льник приви́к до тукота́ння пи́тля (Франко)].
• -ца крупяная (крупорушка), см. Круподё́рня.
• -ца мукомольная, хлебная – млин.
• -ца паровая – парови́й млин.
• -ца пильная, см. Лесопи́льня.
• -ца пловучая – (на)плавни́й млин, плава́к, плива́к, гонча́к, (на лодках) лодя́к (-ка́).
• -ца ручная – ручни́й млин, жо́рно и (чаще, мн.) жо́рна (-рен). [Мав жо́рна, що рука́ми хліб ме́лють (Чуб. II)].
• -ца сукновальная – валю́ша, (реже) фолю́ша; срв. Сукнова́льня.
• Поехать, пойти на -цу – пої́хати, піти́ до млина́.
• Место, бывшее под -цей – млини́сько, млини́ще;
2) см. Пустоме́ля.
Ме́льнический, Ме́льничий – ме́льницький, міро́шницький, млина́рський, (мельников) ме́льників, міро́шників (-кова, -кове), млинарі́в (-ре́ва, -ре́ве).
Ме́льничиха – ме́льничка, міро́шничка, млина́рка. [Ой, ме́льничко, круподе́рничко! (Грінч. II). На тім ставку́ млино́чок, а в тім млино́чку млина́рка (Чуб. V)].
Ме́льничихин – ме́льниччин, міро́шниччин, млина́рчин (-на, -не).
Мукомо́л –
1) млина́р (-ря́), ме́льник, міро́шник, мукоме́л, (фамил.) мукоме́ля;
2) мли́во, ме́ливо; срв. Мо́лка.
Мукомо́лить – млина́рити, мельникува́ти, мірошникува́ти; моло́ти бо́рошно.
• -ться – моло́тися.
Мукомо́лье – млина́рство, ме́льництво, міро́шництво, мукоме́льство.
Мукомо́льничание – млинарюва́ння, мельникува́ння, мірошникува́ння.
Мукомо́льничать – млинарюва́ти, млина́рити, мельникува́ти, мірошникува́ти.
Мукомо́льный – млина́рський, мукоме́льний.
Нала́живать, нала́дить –
1) (исправлять) ла́годити, пола́годити, нала́годжувати, нала́годити, ладна́ти, наладна́ти, поладна́ти, направля́ти, напра́вити, (о мног.) понала́годжувати, понаправля́ти що. [Спини́вся годи́нник, – тре́ба до ма́йстра нести́, щоб пола́годив (напра́вив) (Київ). Віз полама́вся, – тре́ба нала́годити (Сл. Гр.)];
2) (приготовлять к работе, приводить в порядок) нала́годжувати, ла́годити, нала́годити, зла́годжувати, зла́годити, наладно́вувати, ладна́ти, ладнува́ти, наладн(ув)а́ти, ла́дити, нала́дити, (пров.) напосу́джувати, напосу́дити, (преимущ. снаряжать) нарих[ш]то́вувати, рих[ш]тува́ти, нарих[ш]тува́ти, (о мног.) понала́годжувати, поналадно́вувати, понарих[ш]то́вувати що. [Нала́годив пи́лку, – ході́мо пиля́ти (Київщ.). Наладна́ла маши́нку, – сіда́й, ший (Київщ.). Нала́див дід хи́жу для ба́бки (Номис). Напосу́див млина́ таки́ як треба́, а ві́тру нема́ (Канівщ.). Я вже тобі́ напосу́дила, – сіда́й та тчи (Канівщ.). Нариштува́в во́за (Канівщ.)].
• -ть дело – нала́годжувати, ла́годити, нала́годити, наладно́вувати, ладна́ти, наладна́ти, нала́дити спра́ву (ді́ло), да́ти лад спра́ві. [Чи не нала́годить він того́ ді́ла? (Стор.). Спра́ву вже були́ зовсі́м наладна́ли, а він приї́хав і все нам попсува́в (М. Грінч.). Я вся́кій спра́ві дам лад (Звин.)].
• -ть жизнь, отношения с кем – нала́годжувати, нала́годити, наладна́ти, нала́дити, впорядко́вувати, впорядкува́ти життя́, відно́сини (взає́мини) з ким, (сделать благополучной жизнь, редко) згара́здити життя́. [Він до́бре впорядкува́в відно́сини між ци́ми двома́ устано́вами (Київ). Мо́же собі́ чолові́к усе́ здобува́ти, та не згара́здить собі́ життя́ си́лою (М. Вовч.)];
3) (настраивать музик. инструмент) настро́ювати, настро́їти, (о мног.) понастро́ювати що (в лад, до ла́ду);
4) (подучать кого) навча́ти, навчи́ти, (о мног.) понавча́ти кого́. [Навчи́в його́, що́ тре́ба говори́ти (Київщ.)];
5) -дить своё – заторо́чити своє́, заве́сти́ своє́ї, пра́вити (торо́чити) своє́. [Я йому́ кажу́ одно́, а він своє́ пра́вить (Радом.). Хоч ти йому́ що кажи́, а він своє́ торо́чить (Черкащ.)].
• -дила сорока Якова, – одно про всякова; -дила песню, так хоть тресни – наш дяк що співа́, та все на о́сьмий глас, (грубее) говори́ла бабу́сенька до са́мої сме́рти, та все чо́рт-зна-що.
Нала́женный –
1) пола́годжений, нала́годжений, зла́годжений, нала́днаний, пола́днаний, напра́влений, понала́годжуваний, понапра́вляний;
2) нала́годжений, зла́годжений, наладно́ваний, нала́днаний, нала́джений, напосу́джений, нарих[ш]то́ваний, понала́годжуваний, понала́джуваний, понарих[ш]то́вуваний; впорядко́ваний. [На току́ стоя́ла зовсі́м нала́годжена (нарихто́вана) до пра́ці ві́йка (Київщ.). Нала́днані підприє́мства (Азб. Ком.). Дово́дилося роби́ти до́бре вже впорядко́ване й зви́чне ді́ло (Рада)];
3) настро́єний, понастро́юваний;
4) на́вче́ний.
Подво́да – підво́да; (пренебр.) підві́дчина; (с кладью) х[ф]у́ра; (гал.) фі́ра; (двуконная) парокі́нна підво́да (ху́ра).
• -ды привезшие зерно на мельнику – заві́з (соб.). [Коло млина́ ве́штались лю́ди, зно́сили з возі́в мішки́ хлі́ба; заво́зу стоя́ло ду́же бага́то].
Под’е́зд –
1) (действ.), см. Под’езжа́ние;
2) (путь для под’езда) під’ї́зд, приї́зд; дої́зд (-у). [Туди́ приї́зду нема́. Дої́зд до млина́ пога́ний];
3) (крыльцо) ґа́нок (-нка), ґа́нки (-ків), рунду́к (-ка); срв. Крыльцо́.
Пойти́ –
1) піти́ куди́, по що́, до чо́го; (направиться, отправиться) пода́тися, побра́тися до чо́го; (тронуться) ру́шити; (пуститься) потягти́. [От і пішли́ вони́ о́дного разу́ влі́тку по яго́ди (Грінч.). Ба́тько до млина́ пода́вся. Побра́вся шля́хом-доро́гою. По́їзд ру́шив. Та й не ї́вши потя́г додо́му].
• -ти́ вместе – піти́ ра́зом, вку́пі.
• -ти́ впереди – піти́ попере́ду, пе́ред пове́сти. [Голова́ пові́в пе́ред (Квітка)].
• -ти́ без дороги, наобум – піти́ навманя́, наверле́.
• -ти́ напрямик – піти́ навпросте́ць, попростува́ти, попрямува́ти.
• -ти́ в театр – піти́ до теа́тру (у теа́тр).
• -ти́ в гости – піти́ в го́сті, у гости́ну, у бе́сіду, на посиде́ньки.
• -ти́ в село – піти́ на село́, у село́, до села́.
• -ти́ за ягодами – піти́ по я́годи.
• -ти́ за водой – піти́ по во́ду.
• -ти́ (поплыть) по течению воды, реки – піти́ за водо́ю, за течіє́ю. [Як за водо́ю пі́деш – наза́д не ве́рнешся].
• -ти́ на рыбную ловлю – піти́ по ри́бу, на ри́бу.
• -ти́ на охоту за зайцами, за волками – піти́ на зайці́в, на вовкі́в.
• -ти́ в люди, на люди; между людей – піти́ поміж лю́ди.
• -ти́ бродяжить – піти́ в ма́ндри, на по́брідки, помандрува́ти, змандрува́ти.
• -ти́ бродить по свету – піти́ світа́ми, у світи́, піти́ в блуд.
• -ти́ куда глаза глядят – піти́ світ за́ очі; піти́, де о́чі понесу́ть (Грінч.).
• Куда ни -ду – хоч куди́ (де) піду́; куди́ (де) не піду́; де не пове́рну́ся. [Я оди́н тут, як той па́лець, де не поверну́ся (Рудан.)].
• -ди́(те)-ка сюда – ходи́ (ході́ть)-но сюди́; а ходи́ (ході́ть) сюди́.
• Пошли́! Пошё́л! (идёмте, иди!) – ході́мо, га́йда́!
• -дё́м(те)! – ході́м(о)!
• -шё́л вон! – геть іди́! геть(те)!
• -шё́л! (отвяжись, не получишь) – дзу́ськи, дзусь, адзу́сь.
• -шё́л к чорту – іди́ (геть) к чо́рту! геть к нечи́стому! до ді́дька!
• -шё́л! (трогай) – торка́й, руша́й! (езжай быстрее) поганя́й, паня́й.
• Пади́, поди́! – а-го́в! з доро́ги!
• -ди́-ка, -ди́ ж ты – а диви́. [І ма́ю я ді́ти, і ні́би не ма́ю. А диви́, до ма́тери так і го́рнуться, а до ме́не холо́дні (Крим.)].
• Вот -ди́-ж ты – от ма́єш.
• -ди́-ка, вот что делается – бач, що ро́биться.
• -ди́ с ним – що з ним поро́биш.
• Да -ди́ (вишь) – та ба. [Хоч він собі́ і сирота́, та ба, і отце́вський син не бу́де таки́й бра́вий коза́к (Квітка)].
• Коли на то -шло́ – як на те пішло́ся.
• -шло́ к тому – пішло́ся на те, поверну́ло на те.
• Это -шло́ к несчастью – це пішло́ся на неща́стя (на біду́, на го́ре, на ли́хо), на біду́ поверну́ло.
• -шло́ прахом – пішло́ на (в) ні́вець (на ма́рне, за ві́тром, за водо́ю), пові́трилося, ви́падком ви́пало. [Пові́трилася робо́та (Гліб.). Чужи́м живи́лися, ото́ воно́ нам ви́падком і ви́пало (Кониськ.)].
• -шло́ по-прежнему – пішло́ (повело́ся) по-старо́му (по-да́вньому).
• -шло́ наоборот – пішло́ ді́ло на пере́верт.
• -шло́ дело в ход – пішла́ робо́та.
• Дело -шло́ в лад (хорошо) – спра́ва пішла́ (повела́ся) до́бре, гара́зд, на до́бре.
• -шло́ кому в прок – пішло́ в ру́ку (на добро́). [Бага́тство не пішло́ йому́ в ру́ку].
• -шли́ разногласия – пішло́ на не́лад (ро́злад, ро́збрат).
• -ти́ за кого – піти́ за ко́го. [Путя́ща ді́вчина за те́бе не пі́де].
• -ти́ по миру – піти́ в же́бри, піти́ з до́вгою руко́ю, на про́шений хліб перейти́.
• -ти́ в бега – піти́ на вте́чі, піти́ в світи́, змандрува́ти.
• Он -шё́л по другой дороге – вій пішо́в и́ншим шля́хом.
• Лёд -шё́л (тронулся) – лід ру́шив; кри́га пішла́ (скре́сла).
• Мороз -шё́л у него под кожей – моро́з пішо́в йому́ (у йо́го) по-за шку́рою, моро́зом сипну́ло по-за шку́рою.
• Гвоздь вбок -шё́л – цвях убі́к пішо́в (погна́вся).
• Птица в отлёт -шла́ – пта́ство у ви́рій потягло́ (полеті́ло).
• Дорога -шла́ под гору – дорога пішла з гори.
• Река -шла́ на восток – рі́чка пішла́ (поверну́ла, скрути́ла) на схід.
• Эхо -шло́ по дубраве (лесу) – луна́ пішла́ га́єм (лі́сом).
• Шум -шё́л по дубраве – шум (ше́лест) пішо́в дібро́вою.
• -шё́л вгору (возвысился) – пішо́в уго́ру. [Пішли́ на́ші вго́ру].
• -ти́ по чьей дорожке (по чьим следам) – на чию́ сте́жку ступи́ти (спа́сти, попа́сти). [Він ступи́в на ба́тькову сте́жку. От і я на ді́дову сте́жку спа́ла: він учо́ра розби́в ку́хля, а я сього́дні].
• -ти́ разными путями (в разные стороны) – піти́ рі́зно, порізни́тися. [Ой, у по́лі три доро́ги рі́зно].
• -ти́ на уступки – поступи́тися.
• -ти́ в пари – заложи́тися.
• -ти́ ходуном – заходи́ти хо́дором. [Кущі́ бузку́ захита́лися, затріща́ли, заходи́ли хо́дором, ні́би несподі́вано звели́ між собо́ю лю́ту бі́йку (Васильч.)].
• -ти́ в кого – уда́тися в ко́го, уроди́тися в ко́го. [Чорт її́ зна, в ко́го вона́ й уроди́лась така́ хоро́ша (Тобіл.). І мій ба́тько таки́й ма́вся, і я в йо́го вда́вся].
• -ти в бубны (с бубён) – піти́ дзві́нкою.
• -ти́ в поход – піти́ (ру́шити) в похі́д.
• -ти́ против кого – піти́ проти ко́го, (вульг.) сторч проти ко́го ста́ти.
• -ти́ в бой – у бій піти́; до бо́ю (побо́ю) піти́; до бо́ю ста́ти.
• -ти́ жить к чужим людям – піти́ в при́йми (сусі́ди), піти́ в комі́рне.
• -ти́ на хлеба – на чужи́й хліб перейти́, піти́ на дармої́жки.
• На платье -шло́ много материи – на су́кню пішло́ бага́то мате́рії.
• Под воду -ти́ – нирця́ да́ти.
• Некоторое время -ти́ – попойти́. [Чима́ло ще тре́ба попойти́, по́ки додо́му ді́йдемо. Як-би до́щик попійшо́в на мою́ капу́сту]. См. Итти́, Ходи́ть;
2) (согласиться) піти́ на що, приста́ти на що, пусти́тися на що.
• -ти́ на мир – піти́ на мир (на мирову́), замири́тися.
• -ти́ на компромисс – приста́ти на компромі́с, вчини́ти компромі́с (Грінч.).
• Не верю, чтоб он на это -шё́л – не ві́рю, щоб він на таке́ пусти́вся;
3) (начать) піти́, поча́ти, узя́ти.
• -шё́л врать, хвастать – зача́в (дава́й) бреха́ти, хвали́тися.
• И -шё́л бранить – та й узя́в (ну) ла́яти.
• Опять -шё́л дурить – знов поча́в коверзува́ти (хи́мороди гони́ти).
• -шё́л плясать – пішо́в танцюва́ти.
• -шё́л в пляс – пішо́в у тане́ць.
• Да и -шли́ (болтать) – та й пішли́. [Та й пішли́: то чия́ торби́на ва́жча, то на скі́льки харчі́в ста́не у котро́ї, то як котра́ з до́му виряджа́лась (Тесл.)].
• -шё́л расспрашивать – пішо́в (ну) розпи́тувати.
• Вот трава -дёт рости после дождя – от зі́лля рухне́ рости́ після дощу́.
• -шла́ валять, -шла писать – завели́, почали́ вже;
4) (начаться) піти́, поча́тися.
• -шли́ у них внутренние усобицы – пішли́ у них домові́ чва́ри (Куліш), (вульг.) і пішла́ у них сва́рка та зма́жка (Неч.-Лев.).
• -шла́ дружба – пішло́ товари́ство, на дру́жбу пішло́ся. [Таке́ товари́ство пішло́ між бу́зимком і хлоп’я́м (Мирн.)].
• Дождь -шё́л – дощ пішо́в.
• Ему -шёл второй год – йому́ на дру́гий (на дру́гу ве́сну) поверну́ло, йому́ дру́гий поступи́в, йому́ на дру́гий пішло́.
• -дё́т беда, растворяй ворота – ли́ха коне́м не об’ї́хати; біда́ сама́ не хо́дить
5) (поступить) піти́.
• -ти́ в учителя – піти́ в учителі́, піти́ учителюва́ти.
• -ти́ в услужение – піти́ у на́йми.
• -ти́ в солдаты – піти́ у москалі́.
• -ти́ в войско – піти́ до ві́йська (у ві́йсько);
6) (кому, безлич.) повести́ся, пощасти́ти, поталани́ти, пофорту́нити кому́.
Порожмя́ и Порожнё́м – упо́рожні́, порожняко́м, порожне́м. [Ні з чим до млина́, упорожні́ додо́му (Приказка)].
• Стоять -нём (о строениях) – пу́сткою, пусти́зною, по́рожнем сто́яти. [Ятки́ й крамні́ комо́ри в коза́цьку руї́ну скрізь по́пелом лежа́ли або́ пусти́зною стоя́ли (Куліш)].
Приво́з – приві́з, наві́з, дові́з (-во́зу), (зерна на мельницу) заві́з. [Приві́з кра́му. Не було́ вели́кого наво́зу у цей я́рмарок. Тру́дність дово́зу (Франко). Дові́з закордо́нних ви́робів. Ко́ло млина́ заво́зу стоя́ло ду́же бага́то (Левиц.)].
• На мельнице большой (довольно большой) -во́з – на млині́ заві́зно (завізн[к]ува́то).
Пусто́й –
1) см. По́лый 3;
2) поро́жній, пусти́й; го́лий.
• -то́й дом, -та́я изба, церковь – пусти́й, поро́жній буди́нок, пуста́, поро́жня ха́та, ха́та-пу́стка, пуста́, поро́жня це́рква. [Приве́зли вас аж на край села́, завели́ у вели́ку пусту́ ха́ту й зачини́ли там (М. Вовч.). Це́рква була́ зовсі́м поро́жня (Н.-Лев.)].
• -тая комната, зал – пуста́, поро́жня кімна́та (світли́ця), за́ля. [Над тіє́ю кімна́тою є ще п’ять и́нших, зовсі́м поро́жніх (Л. Укр.). Пе́рша світли́чка поро́жня, зовсі́м без ме́блів (Кониськ.)].
• -то́й кошелёк, бочёнок, сума – поро́жній, пусти́й, гамане́ць, поро́жнє, пусте́ бари́ло (поро́жня, пуста́ бо́чка), поро́жня, пуста́ то́рба (торби́на). [Поро́жня бо́чка гучи́ть, а по́вна мовчи́ть (Приказка). І до́вго ще не міг нія́к втекти́ від то́го поро́жнього млина́: поро́жній млин за мно́ю гна́вся, і я чув до́вго ще, як у поро́жньому млині́ товчу́ть поро́жні сту́пи й ме́лють поро́жнії камі́ння (Тобіл.). Хо́че ї́сти сірома́ха, та пуста́ торби́на (Рудан.)].
• -то́й сундук – поро́жня скри́ня.
• С -ты́ми вё́драми – з поро́жніми ві́драми, упорожні́. [Не перехо́дь мені́ доро́ги впорожні́ (Н.-Лев.)].
• С -ты́ми руками – з поро́жніми (з го́лими) рука́ми, голіру́ч, порожняко́м. [Ко́ждий дає́ де́сять проце́нтів свойого́ за́рібку на компа́нію до рі́вного по́ділу. Се на те, щоб оди́н не пано́шився зана́дто, коли́ йому́ пощасти́ть, а дру́гий щоб не вихо́див голіру́ч (Франко)].
• -то́й город – пусте́ (безлю́дне) мі́сто.
• Улицы были совершенно -ты́ – ву́лиці були́ зо́всім пусті́ (го́лі), пусті́сінькі.
• -то́е (не занятое) место – поро́жнє мі́сце, го́ле мі́сце.
• -то́й желудок – поро́жній шлу́нок.
• -то́е пространство – поро́жнява.
• -та́я полоса (типогр.) – бі́ла сторі́нка.
• Переливать из -то́го в порожнее – во́ду в сту́пі товкти́, тереве́ні пра́вити.
• -та́я голова – пуста́ голова́.
• -то́й человек – пуста́ (поро́жня, пустогра́шня) люди́на, леда́що, шели́хвіст (-хвоста), пустоб’я́ка.
• -то́е семя, зерно – пужи́на. [Переточи́ зе́рно, неха́й пужи́на віді́йде (Ум.). Пужи́ну й мале́нький ві́тер знесе́ (Ум.). Сі́яв до́бре зе́рно без пужи́ни (Кониськ.)].
• -то́й орех – поро́жній, холости́й орі́х, ду́тель, мокля́к. [Ду́теля взяв (Черк. п.). Цього́ ро́ку нема́ горі́хів, а як є де які́, то все мокляки́ (Поділля)].
• -ты́е щи – нізчи́мний, го́лий борщ, (шутл.) нежона́тий борщ. [Нізчи́мний борщ йому́ обри́д (Гліб.). Чи зна́єте ви, що то за стра́ва – го́лий борщ? (Бордуляк)];
3) (тщетный, бесплодный) ма́рний, пусти́й, поро́жній, химе́рний.
• -та́я надежда – ма́рна (пуста́, поро́жня) наді́я. [Поро́жня наді́я твоя́ (Вовч. п.)].
• -ты́е издержки – ма́рні тра́ти.
• -та́я мечта – химе́рна мрі́я, даре́мна мрі́я.
• -та́я слава – ма́рна (пуста́) сла́ва.
• -ты́е радости – ма́рні ра́дощі.
• -ты́е сожаления – ма́рні (поро́жні) жалі́. [Смутні́ї карти́ни не безнаді́ю, не жалі́ поро́жні пло́дять у Грінче́нковій душі́ (Єфр.)].
• -та́я трата времени – ма́рна тра́та, ма́рне витрача́ння, марнува́ння ча́су;
4) (вздорный, ничего не стоящий) поро́жній, ма́рний, пусти́й, нікче́мний, незначни́й; срв. Пустя́чный. [Про́ти міща́нської буде́нщини, нікче́много й поро́жнього животі́ння серед мізе́рних уті́х зна́йдеться у Черня́вского поту́жне сло́во (Єфр.)].
• -та́я книга – пуста́ кни́га.
• -то́й разговор – поро́жня (пуста́, ма́рна) розмо́ва, бе́сіда, бала́чка. [Розмо́ва була́ яка́сь поро́жня (Грінч.). Да ти пусту́ оце́ бе́сіду звів (Федьк.)].
• Это пусто́й разговор – шкода́ про це й говори́ти.
• -то́е слово, -ты́е слова – поро́жнє (ма́рне, пусте́) сло́во, поро́жні, ма́рні, пусті́, химе́рні слова́, пустосло́вні ре́чі. [За вся́ке поро́жнє сло́во, котре́ промо́вить чолові́к, возда́сться йому́ в день су́дний (Куліш). У ме́не син ма́рного сло́ва не ска́же (Звяг.). Химе́рні слова́ (Шевч.). Хто-б же поду́мав, що сі пустосло́вні ре́чі прорву́ть на рі́дній землі́ вели́ке джерело́ води́ живо́ї (Куліш)].
• -та́я похвала – поро́жня хвала́.
• -ты́е отговорки – пусті́ ви́мовки, ви́крути.
• -то́е любопытство – пуста́ (поро́жня) ціка́вість.
• Под самым -ты́м предлогом – за найме́ншим при́водом, за аби́-що.
• -то́е дело, -та́я работа – пуста́, дрібна́, незначна́ спра́ва, пусте́, марне́ ді́ло, пуста́ робо́та. [Розгні́вався мій миле́нький та за ма́рне ді́ло (Чуб.)].
• За -ту́ю вы работу взялись, -то́е вы затеяли – за пусту́ ви робо́ту взяли́ся, пуста́ вас робо́та взяла́ся, дурни́цю ро́бите.
• -та́я забава – ма́рна і́грашка, мізе́рна вті́ха.
• Пусто́е! – пусте́! дурни́ця! марни́ця! нікчемни́ця! пустяко́вина! дарма́! ба́йка! срв. Пустя́к. [Ка́жуть – ді́ти щасли́ві: дити́на не зна́є бі́ди, не зна́є ли́ха! Пусте́! Скі́льки ся́гає його́ па́м’ять в час дити́нства, – усе́ не вбача́є він себе́ щасли́вим (Коцюб.). Ну, це – дарма́, це пройде, мотну́ла вона́ ба́йдуже голово́ю (Гр. Григор.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Брючина – штанина, холоша, ногавиця.
[— Згадай, який прийшов до мене, Що ні сорочки не було; І постолів чорт мав у тебе, В кишені ж пусто, аж гуло; Чи знав ти, що такеє гроші? Мав без матні одні холоші, І тільки слава, що в штанах; Та й те порвалось і побилось, Аж глянуть сором, так світилось, Свитина вся була в латках (І.Котляревський). Ой піду я до млина, а у млині новина, роздер мельник штанину (Н.п.). Били-сте Йваниху? — запитав суддя Грицька, що стояв босий, з одною ногавицею підкоченою, в сардаці наопашки (Л.Мартович). Денис перший поліз через тин, зачепився холошею за кілок, впав у бур’яниння (Г.Тютюнник). До води б, щоб жерти, пхати, чарки дістать як долю з штанини, і кружелять горілку за світ без хмар і без війни за білий світ порічок… (В.Стус). Рипнули двері протяжно, наче зітхнули, й на порозі став Юхим. Голомозий, розхристаний, одна штанина заправлена у валянок, а друга — ні (Є.Гуцало)]. Обговорення статті
Гореть – горі́ти, (реже) горі́тися, пали́тися, вогні́ти; (без пламени) же́вріти, же́врітися; (светиться) світи́ти, світи́тися, ся́яти; (пылать) пала́ти, палені́ти, пломені́ти (поломені́ти), палахкоті́ти, паші́ти, жахті́ти:
• в комнате горит – у кімнаті (у покої) світиться;
• в печи горит – у печі (грубі) горить (гориться), палиться;
• гореть любовью к кому, к чему – палати (горіти) коханням (любов’ю) до кого, палати (горіти) любов’ю до чого;
• гореть на работе – запально (з великим запалом) працювати, з запалом (цілком) віддаватися праці (роботі); горіти на роботі;
• гореть негодованием – кипіти від обурення;
• гореть ненавистью – палати (горіти) ненавистю, гнівом дихати;
• гореть нетерпением в ожидании чего – [аж] горіти з нетерпіння (з нетерплячки) ждучи чого (дожидаючи кого, чекаючи чого, на що), украй нетерпляче чекати чого, умирати (аж труситися) з нетерплячки;
• гореть от (со) стыда – червоніти (червонітися) (горіти) з (від) сорому, (з стиду, іноді стидом), паленіти (пашіти) з (від) сорому, (жарт.) пекти раки;
• гореть, светиться, сиять, как звезда – зоріти;
• горит во рту – пече у роті;
• горит земля под ногами у кого – горить земля під ногами кому, в кого;
• горит синим пламенем – горить синім полум’ям;
• дело горит (крайне спешно) – пильно кому, пильно припадає кому; пильне діло у кого;
• дело так и горит у кого – руки жаром так і горять у кого;
• душа горит – душа горить;
• как жар гореть – жаріти;
• когда дрова горят, тогда и кашу варят – лови рибку як ловиться (Пр.); не тоді до млина, як вітру нема (Пр.); п’ятниця удруге не трапиться (Пр.); гуляй, дитино, поки твоя година (Пр.);
• на воре шапка горит – на злодієві [і] шапка горить (Пр.); хто порося вкрав, у того в вухах пищить (Пр.);
• на нём всё горит (разг.) – на ньому все (аж) горить;
• слабо гореть (мерцать) – блимати;
• щёки горят, лицо горит – щоки (лиця) паленіють (пашать, жаріють), обличчя (лице) пашить (паленіє, жаріє).
[Щока йому пашіла (А.Кримський). Безліччю жарин жевріла велетенська пожарина (С.Васильченко). Без підпалу й дрова не горять. От як золото горить! Рана горить. До горілки душа горить. Аж паленіє з сорому (АС). Що згоріло — те не зігніє (Пр.). Ми з тобою родичі: мій дід горів, а твій пузо грів (Пр.). Вибравсь вище, мов підпалив бур’яни — засяяли. Світиться, як гадючі очі, люта кропива, синім полум’ям палає гіркий полин, зелено висвічує запінена, скажена блекота. Високі будяки, як злодії, з кіллям… (С.Васильченко). Матрос, що робив трус, на слова товаришів «ми члени Центральної Ради» з ненавистю промовив: «а вас то нам и надо. Все эта Центральна Рада!…» І від цих слів, а головне — від виразу його обличча стало зрозумілим, що станеться щось непоправиме і безглузде… Така тупа ненависть світилась в його очах, так міцно одразу стисла його рука револьвер — що було ясно, для нього «Центральна Рада» — це не «політика», це не ідейно-ворожа сила, а ворог, реальний первісний ворог первісної людини, котрого треба різати, колоти, стріляти, з котрим іншої боротьби не може бути… (Василь Еллан).Усе, що так горіло, пригасає, А все що підкидаю, не горить (Л.Талалай). Мело, мело по всій землі, В усі усюди. Вогніла свічка на столі Господнім чудом… (Володимир Бич, перекл. Б.Пастернака). Дукині, як той казав, душа горіла швидше б того листа прочитати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Старий князь виліз нишком через вікно й подався до своїх покоїв, гнівом і досадою смертельною палаючи (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Ланарк аж спашів од утіхи (О.Смольницька, перекл. І.Мак’юена). Чи варто горіти на роботі, коли нічого не світить? (Міхаїл Мамчіч)]. Обговорення статті
Затейник, затейница – вига́дник, вига́дниця, штука́р, штука́рка, витівник, витівниця, (диал.) замишля́нка, замишля́ниця.
[На Україні звуть штукарями й гумористів оповідачів, що провадять свою розмову вперемішку з жартами, усякими приказками та прислів’ями, і таких людей, що виявляють свої жарти в дії: в жартовливій міміці, в жвавих мигах руками й головою, в смішному передражнюванні своїх знайомих, в імпровізуванні цілих невеличких комічних сцен власної вигадки, в котрих вони удають людей, як актьори на сцені удають будлі-яку дієву особу в комедії або часом і в драмі, як їм спаде часом на думку передражнювать плаксиву людину, або удавать якесь горе, зумисне вигадане, або удавать свою вигадану хворобу (І.Нечуй-Левицький). Вона́ тому́ ді́лу була́ замишля́нка (АС). Вони розходились і сходились, немов якийсь вигадник грав дешеву буфонаду: на мигах блазні два показують любов, шаржують пристрасті і молодечу знаду (В.Стус, перекл. Ґі де Мопасана). Витівник — це навіть м’яко сказано про чоловіка, який із занедбаного водяного млина робить казку, одружується з такою кралею, купує квартиру в Києві і позичає від неї ключ першому-ліпшому зустрічному (В.Шкляр)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

МОЛО́ТЬ ще розме́лювати, (на жорнах) жорни́ти;
молоть вздор Хи́мині ку́ри пра́вити;
ме́лет языко́м кто галиц. язи́к кру́титься мов млино́к на ві́трі у кого;
ме́лющий що /мн. хто/ меле тощо, ма́йстер моло́ти, зда́тний розмоло́тий, за́йнятий ме́ливом, ме́льник, млина́р, рідко мелі́й, прикм. ме́лючий, розме́лювальний, розме́льний, складн. -ме́льний [мелющий муку́ борошноме́льний];
мелющий языко́м /мелющий вздор/ дурноля́п;
мелющийся що ме́леться, ме́лений, розме́люваний, рідко ме́ляний.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Дело – ді́ло, спра́ва;
• д. бетонное – бетоня́рство;
• д. гончарное – ганча́рство;
• д. горное – гірни́цтво;
• д. живописное – маля́рство;
• д. кузнечное – кова́льство;
• д. литейное – лива́рство;
• д. монетное – моне́тництво;
• д. мукомольное – млина́рство;
• д. паровозостроительное – паротягобудівни́цтво;
• д. пекарное – пека́рство;
• д. переплетное – паляту́рництво;
• д. печатное – друка́рство;
• д. плотничное – тесля́рство;
• д. пробирное – проба́рство;
• д. столярное – столя́рство;
• д. типографское – друка́рство;
• д. часовое – годинника́рство;
• д. чугуннолитейное – чавунолива́рство.
Мукомольный – млина́рський;
• м. дело – млина́рство;
• м. мельница – млин (-на́).
Производство (дело) – виробни́цтво, (в смысле «предприятия» см. соответствующий «завод» или «фабрику»);
• п. (работ) – перево́дження, переве́дення;
• п. (изготовление) – виробля́ння, ви́роблення;
• п. альбуминное – виробни́цтво альбумі́нне, альбуміна́рство;
• п. аппретурно-обделочное – в. апрету́рно-обро́бне;
• п. багетно-рамочное – в. баге́тнорямкове́;
• п. бочарное, бондарное – в. бонда́рське, бонда́рство;
• п. бумажное – в. паперо́ве, паперовиробни́цтво;
• п. винное – вина́рство;
• п. газовое – в. газо́ве, газівни́цтво;
• п. гребенное – гребі́нництво;
• п. дегтярное – в. дігтя́рне, дігтя́рство;
• п. декстриновое – в. декстріно́ве, декстриня́рство;
• п. дрожжевое – в. дріжджове́, дріжджа́рство;
• п. дрожжево-винокуренное – в. дріждже́во-горілча́не;
• п. заготовочное – в. загото́вче;
• п. замочно-скобяное – в. замко́во-клямрове́;
• п. иголочное – в. голкове́, голка́рство;
• п. канатное – в. коді́льне, кодола́рство;
• п. карандашное – в. оливце́ве, оливця́рство;
• п. картонажное – в. текту́рне, тектурни́цтво;
• п. карточное – картя́рство;
• п. клееварочное – в. клеєва́рне, клея́рство;
• п. ковровое – в. килимо́ве, килима́рство;
• п. кожевенное – чинба́рство;
• п. колбасное – в. ковба́сне, ковба́сництво;
• п. коробочное – коробка́рство;
• п. косметическое – в. космети́чне;
• п. красочное – в. фарбове́, фарба́рство;
• п. крахмальное – в. крохма́льне, крохмаля́рство;
• п. кружевное – в. мере́живне, мере́живництво;
• п. крупяное – в. круп’яне́, круподе́рництво;
• п. льномойное – в. льономи́йне;
• п. льнотрепальное – в. льонотіпа́льне;
• п. льнопрядильное – в. льонопря́дне;
• п. льоноткацкое – в. льонотка́цьке;
• п. льночесальное – в. льоночеса́льне;
• п. маслобойное – в. олі́йне, олі́йництво;
• п. массовое – в. масове́;
• п. мебельное – в. мебльове́, мебля́рство;
• п. медно-литейное – в. міделива́рне, міделива́рство;
• п. медоваренное – в. медова́рне, медова́рство;
• п. мукомольное – в. млина́рське, млина́рство;
• п. мыловаренное – в. милова́рне, милова́рство;
• п. ниточное – в. ниткове́, нитка́рство;
• п. обойное – в. шпале́рне, шпале́рництво;
• п. папиросное – в. цигарко́ве, цига́рництво;
• п. пенькопрядильное – в. коноплепря́дне;
• п. пенькотрепальное – в. коноплетіпа́льне;
• п. пенькочесальное – в. коноплечеса́льне;
• п. пивоварное – в. брова́рне, брова́рництво;
• п. писчебумажное – в. паперо́ве, папі́рництво;
• п. позументо-галунное – в. брузументо́ве, шмукля́рство;
• п. полиграфическое – в. поліграфі́чне, полігра́фництво;
• п. портняжеское – в. краве́цьке, краве́цтво;
• п. прядильное – в. пря́дне, в. пря́льне, пря́льництво;
• п. прядильно-ткацкое – в. пря́дно-тка́льне;
• п. прядильно-ткацко-набивное – в. пря́дно-тка́льно-вибійне́;
• п. прядильно-ткацко-обделочное – в. пря́дно-тка́льно-обро́бне;
• п. рафинадное – цукрорафіна́рство;
• п. резиновое – в. гумо́ве, гума́рство;
• п. ректификационное – в. ректифікаці́йне;
• п. салотопенное – в. салото́пне, салга́нництво;
• п. самоварное – в. самова́рне, самова́рництво;
• п. свеклосахарное – цукрова́рство;
• п. свечное – в. свічкове́, свічка́рство;
• п. сезонное – в. сезо́нне;
• п. ситце-набивочное – в. ситцевибійне́, ситцевибійни́цтво;
• п. смолокуренное – в. смоляне́, смоля́рство;
• п. солодовенное – в. солодо́ве, солодо́вництво;
• п. стеариновое – в. стеарино́ве;
• п. ткацкое – в. тка́цьке, в. тка́льне, тка́цтво;
• п. ткацко-красильно-отделочное – в. тка́льно-фарбува́льно-обро́бне;
• п. ткацко-отделочное – в. тка́льно-обро́бне;
• п. токарное – в. тока́рське, тока́рство;
• п. уксусное – в. оцето́ве, оцета́рство;
• п. фабричное – в. фабри́чне;
• п. холодильное – в. холоди́льне;
• п. цементное – в. цементо́ве, цемента́рство;
• п. чайное – в. ча́йне;
• п. чернильное – в. атраменто́ве, атрамента́рство;
• п. шелко-крутильное – в. шовкосука́льне, шовкосука́льство;
• п. шелко-прядильное – в. шовкопря́дне, шовкопря́льництво;
• п. шелко-ткацкое – в. шовкотка́льне, шовкотка́цтво;
• п. шерстомойное – в. вовноми́йне, вовноми́йництво;
• п. шерстепрядильное – в. вовнопря́дне, вовнопря́льництво;
• п. шерстеткацкое – в. вовнотка́льне, вовнотка́цтво;
• п. шерстечесальное – в. вовночухра́льне;
• п. шорно-седельное – в. лима́рсько-сіде́льне.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Восход
• Встать с восходом солнца – з сонцем встати.
• До восхода солнца – до сходу сонця; до схід сонця. [Ще до схід сонця Хима з бабою Лукією заходились домазувати млина. М. Куліш.]
• С восходом солнца – із сходом сонця; разом із сонцем.
Гореть
• В комнате горит – у кімнаті (у покої) світиться.
• Гореть любовью к кому, к чему – палати (горіти) коханням (любов’ю) до кого; палати (горіти) любов’ю до чого.
• Гореть на работе – запально (з великим запалом) працювати; з запалом (цілком) віддаватися праці (роботі).
• Гореть ненавистью – палати (горіти) ненавистю; гнівом дихати.
• Гореть нетерпением в ожидании чего – [Аж] горіти з нетерпіння (з нетерплячки) ждучи чого (дожидаючи кого, чекаючи чого, на що); украй нетерпляче чекати чого.
• Гореть от стыда – червоніти(ся) (горіти) з (від) сорому; (з стиду, іноді стидом); паленіти (пашіти) з (від) сорому; (жарт.) пекти раки.
• Гореть, светиться, сиять, как звезда – зоріти.
• Горит во рту – пече у роті.
• Горит земля под ногами у кого – горить земля під ногами кому, в кого.
• Дело горит (крайне спешно) – пильно кому; пильно припадає кому; пильне діло у кого.
• Как жар гореть – жаріти.
• Когда дрова горят, тогда и кашу варят – лови рибку як ловиться. Пр. Не тоді до млина, як вітру нема. Пр. П’ятниця удруге не трапиться. Пр. Гуляй, дитино, поки твоя година. Пр.
• На воре шапка горит – на злодієві (і) шапка горить. Пр. Хто порося вкрав, у того в вухах пищить. Пр.
• На нём всё горит (разг.) – на ньому все (аж) горить.
• Щёки горят, лицо горит – щоки (лиця) паленіють (пашать, жаріють); обличчя (лице) пашить (паленіє, жаріє).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Мелу́н, -на́ – пустомеля.
• Утну́ти млина́ – солгать.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Как аукнется, так и откликнется. Див. Долг платежем красен. —
1. Як у лісі гукнеш, так і одгукнеться.
2. Як гукають, так і одгукуються.
3. Як зовуть, так і одкликаються.
4. Як стукне, так і гукне.
5. Як пішла пішком, так і прийшла з порожнім мішком.
6. З нічим до млина, впорожні додому.
7. Коли не йде, то і не везе.
8. Яка харч, така і робота.
9. Якою мірою міряєш, такою тобі одміряють.
10. От тобі наука: не ходи на двір без дрюка, свиня звалить і віку умалить.
11. Як Сірка годують, так він і гавка.
Когда дрова горят, тогда и кашу варят. Див. Куй железо, пока горячо. —
1. Не тоді до млина, як вітра нема.
2. Хапай, Петре, поки тепле.
3. Напиймося тут, бо в небі не дадуть.
4. Двічі літо не бува.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

млина́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м; -нарі́, -рі́в
млина́рство, -ва, -ву
млина́рський, -ка, -ке

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ва́рга, -ги, ж.
1) Также: ва́рґа. Губа. Желех. 2. ? Не пуйдем за варгу, заваруй ’ня, Боже! пуйдем за млинаря, допомоз мі, Боже! Гол. III. 251.
Верете́но, -на, с.
1) Веретено для пряденія. Чуб. VII. 410. Вас. 201. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. Рудч. Ск. І. 178. На сорочку не напряла, веретін не було. Г. Барв. 45. Названія частей веретена въ Лебед. у.: острый конецъ — шпинь, утолщенная средняя часть — пузце́, зарубка послѣ нея — ши́йка, конецъ — п’ятка. (Залюбовск.). Гуцульскія названія: острый конецъ — спінь, утолщенная средняя часть — че́рево, зарубка послѣ нея — за́тинка, деревянный дискъ, надѣваемый на конецъ — ко́чальце, конецъ — гу́ска. Шух. І. 148.
2) Веретено, стержень какъ часть различныхъ снарядовъ и машинъ, напр. снаряда для пряденія шерсти (назв. тупого конца: гу́зка (Вас. 153) и различныхъ ткацкихъ снарядовъ: ремісника́ (Шух. І. 257), снува́лки (МУЕ. ІІІ. 15), чо́вника (Шух. І. 258), шпу́лера (МУЕ. ІІІ. 14), пря́дки; также какъ часть слѣдующихъ машинъ: жо́рен (Шух. І. 146), млина́ ручно́го (Шух. I. 103), — водяно́го и вітряка́ (Kolb. І. 61; Мик. 481), кру́га гонча́рського (Вас. 179, Шух. І. 360 — 262) и пр. Ум. Верете́(і́)нце, верете́нечко.
Вереті́нник, -ка, м.
1) Часть ручно́го млина́. Шух. I. 103.
2) Снарядъ, употребляемый при сматываніи нитокъ съ веретена на мотови́ло: на четырехугольной деревянной подставкѣ — ла́виці стоитъ вилки — розсо́ха, которыя своимъ хвосто́м укрѣплены въ подставкѣ; на верхніе концы розсо́х надѣта дощечка — прави́ло, имѣющая, кромѣ двухъ отверстій для концевъ вилокъ, еще и третье посрединѣ; веретено съ напряденными на него нитками вставляется такъ, что тупой его конецъ упирается въ мѣсто, гдѣ выходятъ вилки, а острый — въ среднее отверстіе — прави́ло; если тянуть за конецъ нитки, то веретено вращается и нитка разматывается. Шух. I. 149.
Гро́т, -та, м. То же, что и кіш въ мельницѣ (см. кіш 4)? А млинарь завола з тей новей млиниці: «насип там, дівчатко, до грота пшениці». Гол. ІІІ. 252.
Да́рма́, нар.
1) Ни за что, напрасно, понапрасну. Тоді б не сердився да́рма. Ком. II.
2) Ничего не значить, пускай его, ну его, нужды нѣтъ, ничего. Дарма́ — ярма, аби б воли були. Ном. «Тату! лізе чорт у хату!» — «Дарма́, аби не москаль. Ном. № 809. Мо’ то й не ваше, та дарма́, беріть уже.
3) Не хуже чѣмъ, не уступаетъ. Вітряк меле дарма́ водяного млина. НВолын. у. Таке солодке зілля, дарма патоки. НВолын. у.
4) Дарма́ що. Не смотря на то, что; не взирая на то, что; хотя. Одвітував Оврам і каже: Ой зважився б я сказати щось добродієві моєму, дарма́, що пил і попіл. К. Св. П. Дарма, що голий, да в під’язках. Посл. Да́рма-га́рма. Ни съ того, ни съ сего. Причепився дарма-гарма, задивився, що я гарна. Нп.
Заві́з, -во́зу, м. Привозъ, подвозъ зерна на мельницу; также подводы, привезшія зерно, и тѣснота, ими производимая. Вперше бачу, щоб такий завіз був. НВол. у. Коло млина вештались люде, зносили з возів мішки млива, пірнали в темноті дверей і знов вертались до возів. Завозу стояло дуже багато. Левиц. І. 373.
За́водня, -ні, ж. Хлопотливое дѣло, — заведешь его, да и не оберешься хлопотъ. Я не хочу робити млина, не хочу цієї заводні. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
За́ставка, -ки, ж.
1) Заслонка, заставка. Шух. І. 174.
2) Вешнякъ, ставень для удержанія воды въ плотинахъ и запрудахъ. З млина вийшов мірошник заставку заставлять. Грин. II. 160. На всі за́ставки. Изо всѣхъ силъ, во всю ивановскую, во всѣ лопатки и пр. Сі баби ніяк не збагнуть, що сьогодні можна з чоловіком рубатись на всі заставки, а завтра гуляти вкупі по братерськи. К. ЧР. 242. Стьожка довгими кінцями так і має на всі заставки. О. 1862. IX. 60. Гей, ріжте на всі заставки музики. К. ПС. 24. На всі заставки лає. Ном. № 3534. Ум. За́ставочка. У лотоках заставочки мельник заставляє. Чуб. III. 178.
Мли́во, -ва, с.
1) Зерно, приготовленное для помола. І вітер добрий, так млива нема. Оце змелю мішок, то усього млива. Канев. у. У млин я з мливом раз прийшов. Млак. 41.
2) Мука вообще. Нема млива, треба до млина йти. Каменец. у. У нас і жмені млива немає. Каменец. у.
3) Молотье. Тепер вітер хороший, мливо гарне. Г. Барв. 393.
Млина́рка, -ки, ж. Мельничиха. На тім ставку млиночок, а в тім млиночку млинарка. Чуб. V. 1068.
Млина́рський, -а, -е. Мельничій.
Млина́рь, -ря́, м. Мельникъ. У млині з млинарем спав. Гол. III. 528.
Напосу́дити, -джу, -диш, гл. Настроить, наладить, приготовить, направить. Я вже тобі напосудила, сідай да тчи. Канев. у. Напосудив млина таки як треба, а вітру немає. Канев. у.
Позво́зити, -жу, -зиш, гл. Свезти (во множествѣ). Позвозили люде мішки до того млина молоти. Харьк.
Рі́зати, -жу, -жеш, гл.
1) Рѣзать. Не пиляй мене тупим, та ріж гострим. Ном. № 2753. Поли ріже, а плечі латає. Ном. № 1545.
2) Срѣзывать. Мак ріжу. Г. Барв. 354.
3) О водѣ: промывать, размывать. Коло млина, млина вода фосу ріже. Чуб. V. 1130.
4) Играть (о музыкѣ). Мкр. Н. 31. Ріжте, музики, ріжте, а ви, бояре, їжте. Грин. III. 539. Іде дід і радіє і в скрипочку ріже. Грин. III. 340.
Спи́ця, -ці, ж.
1) Спица (въ колесѣ). Рудч. Чп. 250. Котилися вози з гори, поламались спиці. Чуб. V. 323.
2) Часть гончарнаго круга. См. Круг 11.
3) Часть млина́ ручно́го. (См.). Шух. І. 104.
4) Въ срубленномъ деревѣ сукъ, тонкая часть котораго отрублена. Шух. І. 187.
Сподо́ба́ти, -ба́ю, -єш, гл. = Уподобати. Не сподобав козак дівки, пішов до вдовиці. Грин. III. 250. Ой піду я до млина, та до дзюравого, сподобаю мельниченька, кучерявого. Чуб. V. 17.
Товч, -чі, ж.
1) = Дерть изъ смѣси разныхъ хлѣбныхъ зеренъ. Свиня.... заїжана така, наче де товч їла. Драг. 81. Завезти до млина товчі треба, бо нема чим свиней годувати. НВолын. у.
2) Что-либо истолченное или растоптанное. Вони ж тут торгуються, а той кінь одно задніми ногами топче яйця, що їх ціла купа в ряду під возом лежала, — та такої товчі наробив. Кобел. у.
Упорожні́, нар. Порожнемъ. З нічим до млина, впорожні додому. Ном. № 7132.
Фо́са, -си, ж. Ровъ, канава, яма. Коло млина, млина вода фосу ріже. Чуб. V. 1130. Ой од Хведя до Антона прорізана фоса. Грин. ІІІ. 374. Ой у лісі під горіхом викопана фоса. Грин. III. 373.
Хам, -ма, м.
1) Хамъ, сынъ Ноя.
2) Хамъ, мужикъ, халуй. Не дай, Боже, з хама пана. Ном. № 1264. А в млинарки дві дочки: одна вийшла за пана, друга вишила за хама. Чуб. V. 1068.
Штани́на, -ни, ж. Одна калоша брюкъ. Ой піду я до млина, а у млині новина, роздер мельник штанину. Нп.
Ясени́на, -ни, ж. Ясеневое дерево. Ліс чорний та темний, грабина, як свічки, та ясенина. Св. Л. 211. Коло млина ясенина. Грин. III. 385.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Доїзд, -ду, м. Подъезд. Доїзд до млина поганий, бо над річкою берег крутий. Сл. Яворн.
Млин, -на́, м. *3) = Вітря́к. Нема вітру, то й млин не меле. С. Пальчик Звен. у. Ефр. І довго ще не міг ніяк втікти від того порожнього млина. Тобіл. V. 83. За селом, біля Гринтаєвої левади, стоїть кривого Тихона млин: ізігнувся, підтрух, травою та бадиллям поріс; із шости крил осталося тільки троє. С. Васильч. Підвести́ під млин. Напакостить, подводить болтовней. Ну, думаю, тільки ти мене підведи під млин, я тобі очі промию. Кон. II. 31.
*Млина́рство, -ва, с. Мельничный промысел, мукомолье. Приватне млинарство нашого ринку. Пр. Пр.
Млина́рський, -а, -е. *2) Мукомольный. Млинарська справа. Пр. Пр.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

бараба́нщиця, бараба́нщиць; ч. бараба́нщик
музикантка, яка грає на барабані чи інших ударних інструментах. [Загадкова барабанщиця гурту O.Torvald справжня рок-королева. (lux.fm, 24.04.2019). Загін юних барабанщиць здійснив хитромудре пересування площею перед Маріїнським палацом. (День, 2005). Коли гуркіт барабана став оглушливим, Керчак стрибнув у проміжок між самцями та барабанщицями. (Едгар Барроуз «Тарзан, годованець великих мавп», пер. Олег Покальчук, Юрій Покальчук, 1990). Попереду трактора поважно їхав на коні Лель Лелькович, показуючи дорогу, на крилі трактора сиділа Мальва, поки що єдина барабанщиця в Зелених Млинах (навчилася того ще в комуні). (Василь Земляк «Зелені млини», 1981).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 56.
вої́телька, вої́тельок; ч. вої́тель
та, хто воює, б’ється з кимось або бореться за щось. [Пані Форніц стояла перед старим математиком, наче воїтелька Хільда Сухий Спис перед ордами варварів. (Володимир Арєнєв «Дитя песиголовців», 2017). Можна припустити, що в обігруванні діанічної аспектації «казусу Богині» криється один з головних секретів успішного позиціонування ЮВТ в ролі:
1) лідера,
2) благословенної «воїтельки Світла», 3) Берегині українського народу. (Фіртка, 2012). – Бачиш, яка ти розумна. Хто встоїть проти такої воїтельки? (Володимир Єшкілєв «Побачити Алькор», 2010). Натаріо послав Кастора з Додо Занудою, Балбіно, Зе Луїзом і негритянкою Рессу Янсан, святою воїтелькою, щоб вони перейшли місток і вибили ворога з млина або принаймні перешкодили його просуванню до селища. (Жоржі Амаду «Велика пастка», пер. Анатоль Перепадя, 1995). Симпатичні воїтельки за тверезість ледве викроїли вільну годинку для розмови зі мною. (Перець, 1989). Після ліквідації комуни вона побувала на курсах у Козові й повернулась у Вавилон бригадиром по шкідниках, а точніше, бригадиром по боротьбі зі шкідниками, насамперед із довгоносиком, сила-силенна якого ніби виверглася з землі, та від якого, однак, ця воїтелька все ж урятувала вавилонські плантації. (Василь Земляк «Зелені млини», 1981).]
див.: бійчи́ня, войовни́ця, во́їнка, воя́чка
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – заст.
демо́графка, демо́графок; ч. демо́граф
фахівчиня з демографії. [<…> найдовше на пенсії живуть артисти – актори, танцюристи, співаки (в середньому 25 років), а найкоротше – підприємці (в середньому 15 років). Демографка доктор Зофія Лєвандовська-Шведа пояснює це фактом, що представники деяких професій мають право на дострокову пенсію. (upmp.news,13.03.2019). «Dziennik Gazeta Prawna» наводить дані Євростату: у Польщі щораз більше жінок, які виховують дітей і працюють. <…> Як оцінила демографка Моніка Млинарська, це найкращий доказ, що твердження про конфлікт між професійною роботою та материнством не є правдою. (archiwum.polradio.pl, 31.10.2017).]
див.: демографи́ня

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Зы́бкій = 1. хитки́й, хибки́й, хилки́й, хистки́й; хиля́стий. — Хиткий човен. — Через провалля кладочка така хистка, що так вся і колишеть ся. н. о. 2. тряски́й, грузьки́й. — Зы́бкое мѣ́сто, боло́то = трясови́на́, тряса́вина, тряса́виця. С. Ш. — Коло млина трясовина. С. Ш.
Любо́вникъ, ца = любко́ (С. Л.), здр. лю́бчик, лю́бка, коха́нець, коха́нок, коха́нка (С. Л.), милу́н, милода́н (С. З.), милода́нка, облю́бленик, облю́бленець, облю́бниця, облюбе́нниця (С. З.), облю́блянка, що незаконно кохають ся — полюбо́вник, ця (С. Л.), ба́хур (С. Ш.), підло́жниця. — А дївчина за козаком білі руки ломить, ломить вона з мезиного пальця: нема та й не буде козака коханця. н. п. — Та вже мінї не ходити ранком по під за́мком, та вже мінї не стояти із моїм коханком. н. п. — А я усе Бога прошу з вечера до ранку, щоб ти усе був щасливий, мій милий коханку. н. п. — Івасику, козаченьку, коли любиш мене, коханечку, мій батеньку, піду я за тебе. н. п. — Запрягайте конї в санки, поїду я до коханки. н. п. — Стук-гряк в віконечко: вийди, серце коханочко. н. п. — Ой поїхав мій миленький до млина, а я собі любчика привела. н. п. — У чужину б полетїла я до свого милодана. н. п. — Держить у себе підложницю. — Така роспустна жінка, все з бахурами волочить ся.
Любо́вь = любо́в, коха́ння, здр. коха́ннячко, закоха́ння, лю́бощі, лю́бощі-ми́лощі. С. З. Л. (Окрім першого, всї останні прикладають ся тільки до відносин між людьми, що до любощів.) — Боже, Боже! що та любов зможе! н. пр. — І от тепер та мучена любов до краю мене жене в далекую чужину. Стар. Рада. — Любов до дїтей. — Вірному коханню і Бог не противник. н. пр. — Нехай мене той займає, хто кохання в серцї має. н. п. —. Нема мого миленького, нема закохання. н. п. — Чи я тобі не казала, та казали й люди, що з нашого закохання нїчого не буде. н. п. — Ой моя могила край синього моря; полягли любощі і щира розмова. н. п. — Ви любощі, ви чарощі, щож ви мінї наробили? н. п. — Коло млина, коло броду два голуби пили воду, вони пили, воркотїли, про любощі говорили. н. п. — Чи усїм людям закохання так ся діє? Нічку не сплю, день думаю, серце мліє. н. п. Под. — Хто не знає закохання, той щастя не має. н. п. — По любви́ = по любо́ви, по лю́бости, до любо́ви. — Взяв жінку до любови. — Одружив ся по любости. — Тільки ж мінї до любови, що чорниї брови. н. п. — Не по любви́ = не до любо́ви. — Та взяв жінку та не до любови. н. п. — Съ любо́вью = залюбки́. С. З. — Чого потребує нужда, те залюбки доставлю. Мет. — Поети нам свої видумують книжки і ми читаємо їх залюбки. К. Д. Ж.
Ме́льниковъ = ме́льників, міро́шників, міро́шницький, млинарі́в. (Д. Ме́льникъ).
Ме́льникъ = ме́льник, мукоме́л (С. Л.), міро́шник (С. З. Л.), млина́рь. С. З. (Останнє слово тільки хазяїн млина, а перші — як хазяїн, так і наймит мукомел.). — Жінка мірошника — ме́льничка, міро́шничка, млина́рка, син — мельниче́нко, мірошниче́нко, дочка — мельникі́вна, мірошникі́вна, бути мірошником — мірошникува́ти. — Мельник меле шеретує, обернеть ся, поцїлує. н. п. — Стояв собі млинок і в нім мірошник жив. Гр. — Мірошник мав хороший млин — в хазяйстві не аби що він. Б. Г. — Край ставочка млиночок, а в млиночку мельничка (по другій одмінї: млинарка), а в мельнички (млинарки) дві доньки. н. п. — І не мірошникував, а голова борошном припала. н. пр.
Ме́льница = млин, здр. млино́к, млино́чок. — Не мели, як пустий млин. н. пр. — Млинок — Божий дарок. н. пр. — Куплю тобі хатку іще й сїножатку, і ставок, і млинок, і вишневенький садок. н. пр. — Водяна́я ме́льница = млин, млино́к, водяни́й млин. — Млин у мірошника був водяний. Б. Г. — З наливним колесом — корча́к, з підливним — підспі́дник, підсубі́йник, що робить тільки весною — вешня́к. С. Л. — Вѣ́треная ме́льница = вітря́к, вітрячо́к (С. Аф. З. Л.), кращої конструкциї— маши́на, підмаши́нок С. Л. — Торохтить, як вітрик. н. пр. – І верби, і тополї і вітряки на полї. К. Ш. Желѣзокова́льная м. — гама́рня. С. Л. – Ко́нная м. = топча́к, здр. топчачо́к (С. Л. Ш.), тупча́к, ступча́к. — Кофе́йная м. = млино́к. — Купив млинок до кави. Маркович, Дневныя записки. — Крупча́тая м. = пи́тель, крупча́тка (С. Л.), де вироблюють крупи — круподе́рня, драч. С. Л. — Лѣсопи́льная, пи́льная м. = тарта́к, терта́к, та(е)ртачо́к. С. Л. Ш. — Фабричні збудування парового тартака. Фр. — Плову́чая м. = наплавний млин (па Днїпрі), плава́к (на Бузї), плива́к (на Горинї), гонча́к (на Сеймі). С. Л. — Ручна́я м. = жо́рно, жо́рни. С. Аф. — Був собі дїд та баба, а в їх було жорно; от баба молола... н. к. — Молоти у жорнах. С. Аф. — Сукнова́льная м. = валю́ша (С. Л.), фалю́ша. — Части́ни млина́: а) вітряка: основа — стіле́ць, дишель — стріла́, ди́шель, во́рот (Лев.), вороти́ло, ви́рло (Лев.), куди зсипають зерно — кіш, пристрій для очистки зерна — шерето́вка, гнїздо для веретена — по́рплиця, паличка, що трясе рукав коша — решта́к, жолоб, кудою борошно йде — мучни́к, б) водяного млина: деревъяні коробки, кудою йде вода — лотоки́, внизу — о́пуст, затички в лотоках — заставки́, колесо з корцями — вовчо́к, ведме́дик, ведмі́дка, покрівля над колесом — парни́к, куди засипають зерно — кіш, куди падає борошно — скри́ня, пристрій, щоб піднїмати камінь — підо́йма.
Ме́льническій, ме́льничій = ме́льників, міро́шницький, міро́шників, млина́рський. — Моє діло мірошницьке: підкрутив та й знову! н. пр.
Основа́ніе = 1. осно́ва, фунда́мент (С. З.), грунт, ґрунт (С. З.), печі, стога, млина — під, деревъяна в будові — підва́лина, пі́друби. 2. осно́ва, засно́вина, ра́ция (С. З.), при́від. — Легенди мають свої основи реальні. Кн. — Не здолїли побороти засновин централїзму. Кн. — Не має ніякої рациї до того, щоб так казати. — Менї подобаєть ся гравюра тай не без приводу. Кн. 3. підпо́ра, підва́лина. — До основа́нія = до кра́ю, до ноги́, до пня́, до ф(х)унда́менту (С. З.), до щенту і т. д. д. Вконе́цъ. — Унїю в землї руській до хундаменту касуєм і нївечим. Хмельницький. С. З. — Сарана по садах і по лїсах листи до щенту виїла. Л. В.
Пого́да = пого́да, годи́на. — Хоро́шая, прія́тная пого́да = до́бра, хоро́ша година і просто годи́на. — Дурна́я, нена́стная пого́да = него́да. — Снѣ́жная п. = снїгови́ця. — Суха́я вѣ́тряная п. = сухові́триця. — На́стала, наступа́етъ, бу́детъ хоро́шая п. = на годи́нї ста́ло, розгоди́нюєть ся, на годи́ну кладе́ть ся (Харьк. Чайч.). — І годину і в негоду безперестанно народу плине з хурами зерна до знакомого млина. В. Щ. — Кола на Мартина хороша година, то буде добре на людей і на врожай. н. пр. — Ластівки вилїтають — годину обіщають. н. пр. — Треба вистигать косить за годину. С. Аф.
Получе́ніе = од(від)біра́ння. — Аби йому в одбіранню з млина розмірових приходів нїхто не важив ся чинити перешкоди. К. Сг.
Порожмя́, порожнёмъ = порожняко́м, впорожнї. С. Жел. З. — Вони приїхали порожняком. С. З. — Нї з чим до млина, впорожнї до дому. н. пр.
Препо́на = прити́ка (С. Л.), прити́чина (С. З. Л.), пере́тика, перепо́на, припи́нка, впин, перешко́да, пере́ка, че́па, перече́па, пере́чіпка. — Коли б нам не було якої притичини. К. X. — Нема нїякої перетики, хоч наскрізь пройди. н. к. Ман. — Од орди міли перепону, але добрий одпор дали. Л. Сам. — Жадної перешкоди чинити не маєм. Кіев. От. — Аби йому в одбіранню з млина приходів нїхто не важив ся перешкоди чинити. Кіев. От. — Нема впину вдовиному сину. н. п. — Ледача шкапа скрізь припинки має. н. пр. — Ідучи шляхом природного розвитку без перешкоди. Кн. (Д. ще під сл. Помѣ́ха і Прегражде́ніе 3). — Препо́ны ста́вить = перече́плювати і д. Препя́тствовать.
Распростира́ть, распросте́рть, распростере́ть, ся = розпростира́ти, розпросто́рювати, розпросте́рти, розпісте́рти, ся, розпросто́рити, ся, простяга́ти, простягти́, ся, простягну́ти ся (С. З.), розтяга́ти, розтягну́ти ся. — Вилїзла на млина, розпросторила руки, наче крила, та й ну махати. Гр. Чайч. — По серединї вишито рясно: розпістерли орли свої крила. Гр. Чайч. — Велике село простяглось по-над річкою вздовш. Лев. В. — Встрѣ́тилъ меня́ съ распростёртыми рука́ми = з вели́кою ра́дістю зустрі́в мене́ (власне: з простягнутими до мене руками).
Смаста́чить, смастери́ть = змайстру(ю)ва́ти (С. З. Ос), втя́ти, утя́ти (С. З. Ш.), уджиґну́ти. — А там гляди по своєму млина змайструє. Гул. Ар. — Дерева навозив, хатину сам змайстрував. Кн. — Що не схотить, утнуть собі. С Ш.
Стокъ = 1. у водяного млина — лотоки́, у будови — ри́нва. С. З. — З дощу та під ринву. н. пр. 2. спад. — Тут раз у раз болото, бо нема водї спаду. Кр.
Тряси́на = тряса́вина (С. Ш.), трасови́на (С. Ш.), тряса́виця (С. Ш.), драговина́, дрягвина́ (Хар.), драгвина́ (Кр.), драглина́, дви́гнява, грузь, грузя́вина, прогно́їна, цмокови́на. — Коло млина трасовина. н. п. — По тих нетрях і дряговинї кишіло зьвіря. О. С. — Я не жив, я нидїв в мурах, в дряговинах гинув і даремне щирим серцем до роботи линув. Мова. — Дивлюсь — колеса вже по маточину загрузли. Еге! Се ми на драглину наїхали... Кн. — Двигнява зверху зашкарубне, а проткни, так і грузне. Хар. — Де були двигняви, там тепер сїно косять. н. о.
У = 1. у, в. — У мене. — В мене. — у нашої Параски нї гнїву, нї ласки. н. пр. — В мене думка не така, щоб пішла я за Стецька. Кв. 2. коло́, біля́, під, пе́ред. — Коло млина, коло броду два голуба пили воду. н. п. — Сидѣ́ть, стоя́ть у окна́ = коло́ вікна́. — Коло вікна стою, дрібні сльози роню. н. п. 3. у. — У! Яка ти погана. С. Ш.