Знайдено 114 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Мужи́к –
1) мужи́к (-ка́), чолові́к (-ка), (зап. и гал.) хлоп (-па), (крестьянин) селяни́н, (стар.) посполи́тий (-того). [Коли́-б не мужи́к (не хлоп) та не віл, не було́-б пані́в (Приказка). Пани́ б’ю́ться, а в мужикі́в чуби́ тріща́ть (Приказка). До пані́в – пан, а до мужикі́в – мужи́к (Номис). До́ля, як лихома́нка, не розбира́, на ко́го насі́дається: чолові́к, чи пан – їй все одна́ково (Основа 1861). Пан на тро́ні, а хлоп на осло́ні (Номис). Нас хло́пами взива́ли, канчука́ми сі́кли нас (Франко). Ой, заду́мав селяни́н міща́ночку бра́ти, вона́-ж йому́ відказа́ла: «я не вмі́ю жа́ти» (Пісня)]. • Быть -ком – бу́ти мужико́м, мужикува́ти, мужи́чити. [Тут мужикува́в, там панува́тимеш (Мирн.)]; 2) (пренебр.: неуч, невежа) селю́к, проста́к, сіря́к (-ка́), чубрі́й (-рія́), очку́р (-ра́), ціпов’я́з, мазни́ця, (вахлак) ґе́вал, (зап.) мудь (-дя). [Ба́тько його́ був селю́к, яко́го-ж ти пово́дження від йо́го сподіва́вся? (Київщ.). Для нас ви во́рог, зра́дник і проста́к (Франко). Сам крепа́к, неодуко́ваний сіря́к (Шевч.). Міщани́н назива́є селяни́на – очку́р, чубрі́й, а селяни́н міщани́на – салогу́б (Основа 1862). Чи ти-ж, мазни́це, вчи́вся в шко́лі? (Н.-Лев.). З ви́ду він і по оде́жі не ґе́вал, а щось не про́сте (Стор.) Хлоп хло́пом! мудь му́дьом! – Не дай бо́же з хло́па па́на! (Франко). Му́дя масти́ ло́єм, а він смерди́ть гно́єм (Номис).]. • -жи́к сиволапый – мужла́й (-лая́), муги́р (-ря́), мурло́. [Тре́ба, ка́же, вас, мужлаї́в, провчи́ти, щоб ви зна́ли, як слу́хатися (Грінч.). Бо він, ба́чте, пан, а ми мугирі́ (Звин.)]; 3) народн. – мужи́к, чолові́к; срв. Муж 2. |
Верху́шка –
1) верх, вершо́к, верше́чок, верхі́в’я́. [Вершо́к на ша́пці си́ній. Дощо́ва хма́ра висо́вує з-за гори́ своє́ верхі́в’я (Коцюб.)]. • В. горы – вершо́к, верше́чок, шпиль, шпиле́чок, щолопо́к; (соб.) верхогі́р’я. • Крутая в. – щовб, що́вба. • Острая в. – остри́ця (гал.). • В. растения – щит, щито́к (р. -тка́) чуб, чубо́к (р. -бка́), верше́чок (р. -чка), верхі́вка, ку́дер (р. -дря). • В. дерева (соб.) – верхові́ття. [А я на тій ру́ті-м’я́ті щити́ позрива́ю. Зломи́в щито́к з дубка́. На ду́бові, на верше́чку, там посія́в мужи́к гре́чку. Золоті́ї верхі́вочки]. См. Верши́на; 2) анат., в. легкого – вершо́к. |
Вне́шность –
1) (наружная поверхность) о́коло. [О́коло (ха́тнє) було́ обби́те доще́м (Левиц.)]; 2) (внешний вид) зо́вні́шність (р. -ности) ви́гляд, взір (р. взо́ру). [Ви́гляд мі́ста, села́. Сі́но га́рне на взір]; 3) (наружная сторона явлений) поверхо́вість (р. -вости), позверхо́вість (позверхо́вність), зве́рхність. [Люби́ти поверхо́вість, не іде́ю (Пачов.). Мужи́к перейма́є у па́на позверхо́вність (Грін.). Зве́рхність поді́й прите́мнює ї́хній вну́трішній зміст]; 4) (внешность, наружность человека) – а) вро́да, приро́да, подо́ба. [Яка́ пога́на йому́ вро́да, а пан (Звиног.). Так, я, моя́ подо́ба, моє́ лице́, мій ви́раз, все, зовсі́м (Фран.). Га́рна ді́вчина, тако́ї подо́би не ба́чили у нас (Сторож.). Приро́да їй га́рна, то й одягну́тися хо́четься кра́ще (Звиног.)]; б) зо́внішність, зве́рхність, поверхо́вість. [Зо́внішність у ньо́го пова́жна. Все́нька зве́рхність – од убра́ння й мане́р до спо́собу розмо́ви (Єфр.). Комі́чна поверхо́вість (Фран.)]; 5) по вне́шности, вне́шним образом, вне́шне и т. д. – на по́гляд, на о́гляд, на о́ко, з-по́гляду, з-о́колу, зве́рху, на взі́р. [То ті́льки здає́ться, то ті́льки з-о́колу (Мирн.). Хоч як різня́ться зве́рху про́сте рече́ння і найкра́щий твір (Єфр.). Стано́вище, прина́дне на по́гляд, тяжке́ й обра́зливе по су́ті (Єфр.). На взір чолові́к сере́дніх літ (Мирн.)]. • Вне́шностью, наружностью, лицом (о людях) – на вро́ду, на обли́ччя, на ви́гляд. [Хоро́ша дружи́на на вро́ду. Бридки́й на обли́ччя. Непога́ний на ви́гляд (Крим.)]. |
Зави́довать, позави́довать (кому, чему) – за́здрити, поза́здрити, за́здрувати, поза́здрувати, за́здростити, поза́здростити, зави́дувати, позави́дувати и зави́дити (гал. поза́видіти), зави́стувати, позави́стувати кому́ на що или за що (гал. чого́), за́здрість ма́ти про́ти ко́го, до ко́го, кому́ (мені́, тобі́, вам…), мені́ (тобі́, вам) за́здро на що. [Мужи́к па́на не лю́бить, але́-ж і за́здрить йому́ (Грінч.). Чого́ бо ти за́здруєш на мою́ худо́бу? (Сл. Гр.). За́здростить на воли́ його́ (Сл. Гр.). Не зави́дуй бага́тому (Шевч.). Позави́стував на пшени́ченьку (Гол.). Позави́дів мені́ мого́ єди́ного ща́стя (Франко)]. • Я ему не -дую – я йому́ (на йо́го) не за́здрю; я на йо́го за́здрости не ма́ю. • Он -дует вашей славе – він за́здрить (йому́ за́здро, зави́дно) на ва́шу сла́ву; він за́здрий на ва́шу сла́ву; він ма́є за́здрість на ва́шу сла́ву. |
Зипу́н –
1) сіря́к; 2) (перен.: мужик) сіря́к. [Сам крепа́к, неодуко́ваний (невоспитанный) сіря́к (Шевч.)]. |
Ко[а]ма́ринский, -ская – кама́ринський (-кого), гопа́к (-ка́). • -ский мужик – гопцюва́йло-випива́йло (м. р.), гопако́вий дя́дько, весе́лий (п’я́ний) кум. |
Крестья́нин – селяни́н, (ирон.) селю́к (-ка́), мужи́к (-ка), (устар.) посполи́тий (-того), (зап.) хлоп (-па), (иногда) чолові́к (мн. лю́ди), соб. селя́нство, мужи́цтво, поспі́льство, (зап.) хло́пство. [Ой заду́мав селяни́н міща́ночку бра́ти, вона́ йому́ одказа́ла: не вмі́ю я жа́ти (Пісня). Дава́й посполи́тий підво́ду, і гре́блі по шляха́х гати́, а коза́к, бач, нічо́го того́ не зна́є (Куліш). Пан на тро́ні, а хлоп на осло́ні (Номис). Персонажі з сіє́ї по́вісти могли́-б бу́ти де хо́чеш, ті́льки не се́ред украї́нського селя́нства (Грінч.). Люде́й було́ – бага́то, а пані́в о́бмаль (Харківщ.)]. • -нин казённый – казе́нець (-нця). [Ми тоді́ козакува́ли, – тепе́р уже́ казе́нці (Конис.)]. • -нин крепостной – крі[е]па́к (-ка́), підда́ний (-ного); см. Крепостно́й 3. |
Кума́чный – кита́йчаний, китає́вий; (о цвете) черво́ний. [Мужи́к у кита́йчаній соро́чці поганя́є ко́ні (Корол.). Китає́ві штани́ (Основа)]. |
Кусо́к, Кусо́чек –
1) (часть чего-л.) шмато́к (-тка́), шмато́чок (-то́чка), кусо́к (-ска́), ку́сень (-сня), кусо́чок (-чка), ку́сник (-ка), ку́сничок (-чка), (зап.) шту́ка, шту́ченька, кава́лок (-лка), кава́лочок (-чка), кава́льчик (-ка). [Про́ханий шмато́к го́рло дере́ (Приказка). Ми́ска пшона́, кусо́к са́ла, то до ме́не вся припра́ва (Пісня). Кусо́к полотна́ (Полт.). Відвали́в кри́ги оттаки́й ку́сень (Казка). І розірва́в свою́ міцну́ прися́гу, мов ку́сничок гнило́ї шовкови́нки (Куліш). І́цка розірва́ло на шту́ки (Франко). Живце́м поруба́ли на шту́ки (Маковей). Бі́лі па́льці – на кава́льці, а ру́ченьки – на шту́ченьки (Пісня). То і ку́рку, і пече́ню, і кава́лок ки́шки, все, що бу́ло у торби́ні, стереби́в до кри́шки (Рудан.)]. • Лакомый -чек – ла́сий шмато́чок. • -сок кожи – шкура́т, шкурато́к (-тка́). [Дме́ться мов шкурато́к на вогні́ (Квітка)]. • -со́к дерева, железа – кусо́к де́рева, залі́за. • -со́к мыла – брусо́к (-ска́) ми́ла. • В мелкие -ки – на шма́ття, на шкама́ття, на к[г]аму́з, вдрі́зки, на дрі́зки, на (в) ска́лочки, (пров.) на ка́нцурки, на ґа́нзур; срвн. Вдре́безги. [Вхопи́в мене́ і розтерза́в на шма́ття (Куліш). На шкама́ття шматува́ли ті́ло (Франко). Строщи́ти на дрі́зочки (Номис). Розіб’ю́ в ска́лочки ото́й калама́рчик (Г. Барв.). Так той меч на ка́нцурки й розско́чився (Манж.). Соло́му б’є на ґа́нзур (Сл. Гр.)]. • Резать на -ки́ – криши́ти, кра́яти, батува́ти; срвн. Ре́зать, Кроши́ть. • Составлять из -ко́в – штукува́ти. [Штуко́вана спи́нка в паляту́рці (Звин.)]; 2) (ломоть) ски́ба, ски́бка, ски́бочка, кусо́к, ку́сень, шмато́к, лу́ста, лу́стка, лу́сточка, парти́ка, (диал.) кі́мса, ла́манець, ми́нтус. [Відрі́зав ски́бку хлі́ба і гру́бо посоли́в її́ (Коцюб.). Ски́бка кавуна́, ди́ні. Бог дав рото́к, дасть і кусо́к (Номис). До́брий ку́сень лежа́в у ньо́го за па́зухою (Франко). Хлі́ба шмато́к дасть біг (Номис). Хоч я́шна лу́ста, та пшени́чне сло́во (Номис). Лу́стку хлі́ба посолю́ (Кониськ.). Іди́ роби́ти на хлі́ба парти́ку (Сл. Гр.). Пасту́х за воро́та, кі́мса в йо́го коло ро́та (Номис). Ішо́в ста́рець по доли́ні з ламанця́ми у торби́ні (Гліб.)]. • -чек (ломтик) сала – крише́ник. [На стіл по́вну ми́ску са́ла крише́никами (Кониськ.)]. • Он имеет -со́к хлеба – він шмато́к хлі́ба ма́є; він живе́ в доста́тках, він не зна́є біди́; 3) (клочок) кла́поть (-птя), кла́птик, ла́тка, ла́точка, ски́бка, ски́бочка. [Купи́в кла́птик землі́ (Грінч.). Ви́хопив з мої́х рук папі́р, порва́в і, хова́ючи кла́птики, ки́нув на ме́не по́гляд по́вний гні́ву (Васильч.). Вели́ке ща́стя – ла́точка землі́ (Коцюб.). Кру́титься оди́н з о́дним на свої́й ски́бці (Коцюб.)]; 4) (о твёрдой массе) гру́дка, гру́дочка, дріб (р. дро́бу), дрібо́к (-бка́), дрібо́чок (-чка). [Цур ду́рня та ма́сла гру́дка! (Номис). Гру́дочка со́ли (Сл. Гр.). Дріб со́ли, дріб! (Веснянка). Да́йте со́ли два дрібо́чки, посоли́ти огіро́чки (Пісня). Дово́лі ки́нуть ку́рева дрібо́чок (Л. Укр.)]. • -со́к, -со́чек сахара, мела, льда – гру́дка, гру́дочка цу́кру, кре́йди, льо́ду; 5) -со́к (материи: штука) – шту́ка, (полотна: скаток) суві́й (-во́ю). [Прийшо́в мужи́к до крамни́ці, сукно́ огляда́є, переки́нув штук із два́дцять, все не добира́є (Рудан.)]. |
Муж –
1) (мн. мужи́) муж (-жа, мн. мужі́, -жі́в). [Ой, там стоя́ла мужі́в грома́да, мужі́в грома́да, вели́ка ра́да (Чуб.). Блаже́нний муж на лука́ву не вступа́є ра́ду (Шевч.)]. • Муж совета – грома́дський муж, ра́дний муж. [Пра́вили земле́ю ста́рші родовики́, грома́дські мужі́, схо́дячись із сіл у одне́ мі́сце на наро́днє ві́че (Куліш). Грома́дськії мужі́ і бра́тчики коза́цтво (Грінч.)]. • Государственный муж – держа́вний муж. • Учёный муж – уче́ний муж, муж нау́ки. • Величайшие -жи́ древности – найбі́льші мужі́ давнини́ (старо́го сві́ту); 2) (мн. мужья́) чолові́к, муж, (супруг) дружи́на (ж. и м. р.), подру́жжя (-жжя), (диал.) мужи́к (-ка́); (для вежливости) стари́й (-ро́го). [Чолові́к та жі́нка – то найкра́ща спі́лка (Приказка). Жури́лися муж з жоно́ю, що діте́й не ма́ли (Рудан.). Чолові́че мій, дружи́но моя́, заві́з ти мене́, де ро́ду нема́ (Пісня). Як не хо́чеш, мій миле́нький, дружи́ною бу́ти, то дай мені́ таке́ зі́лля, щоб тебе́ забу́ти (Пісня). Ми, ба́чите, шука́ємо для на́шої ді́вчини подру́жжя (Стор.). Та ще на біду́ і мужика́ її́ нема́ до́ма (Квітка). Здоро́ві були́! А де се ваш стари́й? (Сл. Гр.)]. • Законный муж – шлю́бний чолові́к. [І чолові́к бу́де, хоч не шлю́бний, а все́-таки чолові́к (Коцюб.)]. • Ревнивый муж – ревни́вий чолові́к, (зап.) за́здрісний чолові́к. • Снисходительный муж – ла́гі́дний чолові́к. • Слабохарактерный муж – пло́хий чолові́к. • Муж и жена – одна сатана – муж та жона́ – одна́ сатана́, чолові́к та жі́нка – одна́ спі́лка. |
Мужи́чать –
1) см. Мужи́к 1 (Быть -ко́м); 2) (омужичиваться) змужи́чуватися, набира́тися мужи́цьких (зап. хло́пських) мане́р. |
Мы́слимый – мисли́мий, ду́маний, га́даний; уя́вний; можли́вий. • -мая вещь – мисли́ма річ, можли́ва річ, поду́мана річ. [Чи-ж то мисли́ма річ пра́вити такі́ гро́ші за пі́дсвинка? (Звин.). А то-ж поду́мана річ, аби́ мужи́к не крав? (Стефан.)]. |
Мытьё́ – миття́ (-ття́), (посуды, овощей и т. п.) ба́нення, (кипятком) па́рення, (мочалкой) віхтюва́ння, (щёткой, мочалкой, б. ч. с песком, с золою) шарува́ння; (стиранье белья) пра́ння́, праття́, полоска́ння, (в щёлоке) золі́ння, лу́ження; (умыванье) умива́ння, обмива́ння, змива́ння. [От до ли́ха цього́ миття́! (Борзенщ.). Заробля́є прання́м по пра́льнях (Черкас.). Праття́ в ме́не бага́то, – коли́ я його́ й поперу́? (Червоногр.)]. • Изорваться от -тья́ – зіпра́тися. [Чи́сто соро́чка зіпра́лася – як тене́тка (Мирг.)]. • Вода от -тья – зми́лини (-лин), зми́лки (-лок и -ків), ви́полоски (-ків); см. Обмы́лки. • Тёплая вода для -тья́ – лі́тепло, (головы) ми́тель (-телю). • Не -тьё́м, так катаньем – не ки́єм, то па́лицею. • Наше дело мытьё́-глаженье, а барское бритьё-помаженье – вся́кий своє́ ро́бить, лю́бий па́не мій, – мужи́к з гно́ю жи́то, а пан з жи́та гній (Франко). |
Напа́ривать, напа́рить –
1) кого, чего – напа́рювати, напа́рити, (о мног.) понапа́рювати кого́, чого́. [Тре́ба напа́рити обі́ддя (Київщ.). Напа́рив но́гу в ла́зні (Київщ.)]; 2) (розгами, плетью) па́рити, напа́рити кого́. [Як напа́рив мужи́к ці́пом, то й шку́ра відста́ла (Пісня)]. Напа́ренный – 1) напа́рений, понапа́рюваний; 2) напа́рений. • -ться – напа́рюватися, напа́ритися, понапа́рюватися; бу́ти напа́рюваним, напа́реним, понапа́рюваним. |
Нет –
1) безл. глаг. – нема́, нема́є (ум. нема́єчки), (очень редко, зап.) ніт, (в детск. языке) ма; (нет и в помине, народн.) біг-ма́(є), (грубо: нет ни черта) чорт-ма́(є), кат-ма́(є), біс-ма́(є), ді́дько ма́є. [Нема́ в саду́ солове́йка, нема́ щебета́ння; нема́ мого́ миле́нького, – не бу́де й гуля́ння (Пісня). Бага́то є люде́й, нема́ люде́й-браті́в (Грінч.). Сме́рти нема́ для творці́в (Сосюра). Шука́ коза́к свою́ до́лю, – а до́лі нема́є (Шевч.). Нема́ оче́й, що ба́чити хоті́ли, нема́є ро́зуму, що зна́ння пра́гнув, нема́є на́віть самого́ бажа́ння (Самійл.). Там лю́ди до́брі, де мене́ ніт (Гол. III). Де сніг упа́де, квіточо́к вже ніт (Пісня). Гро́шей біг-ма́ (Рудан.). Землі́ вла́сної у йо́го біг-ма́ (Кониськ.). «Є гро́ші?» – «Чорт-ма́ й копі́йки» (Сл. Гр.). Всі ми тут б’ємо́сь, а ді́ла все чорт-ма́є (Грінч.). Бага́то ума́, та в кеше́ні кат-ма́ (Номис). Своє́ї землі́ кат-ма́ (Васильч.)]. • У меня, у него и т. п. нет – я не ма́ю, в ме́не нема́(є), (иногда, преимущ. о членах тела и психич. явлениях: мені́ нема́), він не ма́є, в йо́го нема́(є), (иногда: йому́ нема́) и т. п. [В ме́не ба́тька нема́є (Пісня). Придиви́лися: аж одного́ ву́ха йому́ нема́ (Звин.). Стида́ тобі́ нема́! (Звин.)]. • Его нет дома – його́ нема́(є) вдо́ма. • Нет ли у тебя денег? – чи нема́ в те́бе гро́шей? чи ти (ча́сом) не ма́єш гро́шей? • Нет ничего – нема́(є) нічо́го. • Нет решительно ничего – нічогі́сінько нема́. • Совершенно нет чего – зо́всі́м нема́(є) чого́, нема́ й кри́хти чого́, і звання́ (заво́ду) нема́ чого́, (диал.) нема́ ані ги́ч, (зап.) і на позі́р нема́ чого́. • Нет ни души, см. Душа́ 2. и Ни 1 (Ни души). • Нет времени – нема́(є) ча́су, нема́(є) коли́, ні́коли. • У меня нет времени – я не ма́ю ча́су, мені́ ні́коли, мені́ нема́ коли́. • Дела нет кому до чего – ба́йду́же кому́ про що. [(Пташки́) цвірі́нькають так, мов їм про зи́му ба́йдуже (Л. Укр.)]. • Дня нет, чтобы я об этом не думал – дня (тако́го) (или дни́ни тако́ї) не бува́є, щоб я не ду́мав про це. • Нет сил (с)делать что – не си́ла (нема́(є) си́ли) (з)роби́ти що. [Не си́ла ту кри́вду сло́вом розби́ти (Рада)]. • Нет ничего легче, как… – нема́(є) нічо́го ле́гшого, як… • Нет ничего выше, лучше и т. п., как… – нема́(є) нічо́го ви́щого, кра́щого и т. п., як…; нема́ в сві́ті, як…; нема́ (в сві́ті) над що; срв. Лу́чше 1. [Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Сл. Гр.). Нема́ цві́ту бі́льшого та над ожи́ноньку, нема́ ро́ду рідні́шого та над дружи́ноньку (Пісня)]. • Где только его нет – де ті́льки його́ нема́, (везде он вмешается) де не посі́й, то вро́диться (Приказка). • Нет как (да) нет – нема́ та й нема́; як нема́, так (диал. дак) нема́; як відрі́зано. [А в неді́леньку по-ране́ньку ко́зочки як нема́, дак нема́ (Метл.). То було́ що-дня́ вчаща́є, а тепе́р і не поба́чиш: як одрі́зано (Сл. Гр.)]. • Слова нет – нема́ що каза́ти, шко́да й сло́ва, ані сло́ва, про те й мо́ви нема́, (конечно) звича́йно, пе́вна річ, зві́сно, (правда) пра́вда. [Мужи́к аж міни́ться: – «Та то, па́не, ані сло́ва! – що кому́ годи́ться!» (Рудан.)]. • На нет и суда нет – на нема́ й су́ду нема́. • Нет-нет да и – коли́-не-коли́ (та й); коли́-не-коли́, а; вряди́-годи́ (та й); а коли́сь-і́нколи; нема́-нема́, та й, (в прошлом) нема́-було́, нема́, та й; було́-не-було́ (та й); ба́йдуже-ба́йдуже, та й; ні, ні, та й. [Він коли́-не-коли́ та й ска́же щось ду́же пу́тнє (Звин.). Він уже́ був заспоко́ївся, але́ ча́сом виника́ли су́мніви: коли́-не-коли́, а набіжи́ть ду́мка, що він хво́рий (М. Зеров). А вона́ вряди́-годи́ та й зазирне́ до йо́го (Крим.). А в голові́ нема́-нема́, та й майне́ яка́сь розу́мна га́дка (Крим.). Нема́-нема́, та й щось даду́ть (Гуманщ.). Він нема́-було́, нема́, та й наві́дається до свої́х ро́дичів (Звин.). І брат тоді́ ще не вмер, і ті́тка було́-не-було́ (,та й) заско́чить до нас і посо́бить (Звин.). Не лащі́ть цього́ соба́ку, бо він ба́йдуже-ба́йдуже, та й кусне́ за па́лець (Звин.). А він ні, ні, та й бо́вкне таке́, що ку́пи не де́ржиться (Крим.)]; 2) нрч. отриц. – ні, (зап., нелитер.) нє, (очень редко) ніт. [Люблю́ тебе́, доба́ переходо́ва, за вла́дне «так» і непокі́рне «ні» (Сосюра). «Пі́деш ти до йо́го?» – «Ні» (Сл. Гр.). Скажи́ пра́вду ти мені́, а чи лю́биш мене́, чи ні (Пісня). Мо́же син мій бу́де у кому́ні, а як ні, то, мо́же, мій ону́к (Сосюра). «Хо́чеш?» – «Нє, не хо́чу» (Брацл.). Оде́н брат був бага́тий, а дру́гий нє (Звин.). Мо́же ви́йде, а мо́же й ніт (Свидн.). Каза́в, ду́рню, мовчи́; ніт, патя́кає? (Мирний)]. • Да или нет? – так чи ні? • Ни да, ни нет – ні так і не ні; ні так, ні сяк. • Ан нет! – ба ні! • Да нет – та ні, ба ні. [«Здає́ться, дзво́нять». – «Та ні, то лю́ди гомоня́ть» (Шевч.). «А що се га́лас на́че?» – «Ба ні, се спів» (Грінч.). Ти сміє́шся, а я пла́чу; ба ні, не пла́чу – регочу́сь (Шевч.)]. • Да нет же – та ні-ж, та-ж ні, так (диал. дак) ні; (ни в каком случае) аніже́, ані́ж, аж нія́к, (диал.) аж ні́куди. [«Хіба́ тобі́ тако́го ба́тька?» – «Аніже́! Аніже́! не тако́го» (Грінч.)]. • Ну, нет! – е, ні! ба ні́! ну, ні́! Е, ні! цього́ я тобі́ не дам (Брацл.). [«Ході́м погуля́ймо!» – «Ба ні! тре́ба працюва́ти» (Липовеч.)]. • Так нет же – т[д]ак ні(-ж). • Нет ещё – ні ще, (эллиптич.) ще. [«А ви його́ ще не ба́чили?» – «Ще!» (Звин.)]. • А почему (бы) и нет? – а чо́м би й ні? а чом(у́) не так? • Может быть да, может быть нет – мо́же так, а мо́же (й) ні; або́ так (воно́), або́ ні. [«Мо́же так, а мо́же ні» – пам’ята́єте є таки́й рома́н д’Анну́нціо (В. Підмог.)]. • Никак нет – ні, аніже́, аж нія́к, (диал.) аж ні́куди; 3) на не́т, нрч. – а) кли́ном, скі́сно, спохо́ва. [Візьми́ лопа́ту та підструга́й оту́т зе́млю, щоб було́ спохо́ва (сведено на нет) (Звин.)]. • Стёсывать на нет – сті́сувати скі́сно (спохо́ва). • Жила (горная) сходит, сошла на не́т – жи́ла виклино́вується, ви́клинувалася; б) (перен.) на ні́вець, на ніщо́, ні на́ що. • Сводить, свести на не́т что – зво́дити, зве́сти́ що на ні́вець (на ніщо́). [Ти звів на ніщо́ всю на́шу спра́ву (Остр. Скарбів)]; см. Ничто́ (Обращать в -то́). • Сходить, сойти на не́т – схо́дити, зійти́ на ні́вець, зво́дитися (перево́дитися), зве́сти́ся (переве́сти́ся) ні на́ що (на ніщо́), перево́дитися, переве́сти́ся, (итти прахом) іти́, піти́ в ні́вець; (исчезать) зника́ти, зни́кнути. [Двоєду́шницька та́ктика ППС довела́, що вплив ППС’ців зійшо́в на ні́вець (Пр. Правда). Під ля́дським панува́нням звела́сь би ні на́ що на́ша наро́дність (Куліш). Бува́ють такі́ часи́, коли́ письме́нство занепада́є й перево́диться (Крим.). Пішло́ все бага́тство в ні́вець (Крим.)]. • Конкуренция сошла на не́т – конкуре́нція зійшла́ на ні́вець; 4) сщ. – ні (нескл.). • Пироги с нетом – пироги́ з та́ком (Поділля), нізчи́мні пироги́ (Сосн.). • Есть лучше нета – «є» кра́ще ніж (за, від) «нема́(є)», так кра́ще за ні. • Неты́ считать – недо́ліки лічи́ти. |
Погоня́ть –
1) несов. – поганя́ти, пого́нити кого́ и ким, ге́йкати на ко́го. Срв. Погна́ть. [А мужи́к сиди́ть, мовчи́ть, воли́ поганя́є (Рудан.). Тоді́ чолові́к ве́село співа́є, як п’ятерико́м поганя́є (Номис). Ой, у лу́зі воли́ в плу́зі мій ми́лий пого́нить (Пісня). Ба́тько ора́в, а я ге́йкав]. Погоня́й! – поганя́й! руша́й! торка́й! жени́! [Торка́й Гнідка́, Яки́ме! (Мирн.)]; 2) сов. поганя́ти, погони́ти, (с усилит. значением) попоганя́ти, попогони́ти кого́. Срв. Пога́нивать. [Тре́ба коня́ поганя́ти, щоб не засто́ювався]. |
Подзыва́ть, подозва́ть – кли́кати, приклика́ти, прикли́кати, підклика́ти, підкли́кати підзива́ти, підізва́ти. [Сказа́в прикли́кати собі́ слуг тих. Мужи́к його́ підкли́кав, за чу́бика посми́кав]. • Подо́званный – прикли́каний, підкли́каний, піді́званий. |
Поеда́ть, пое́сть – (немного или всё) ї́сти, поїда́ти, пої́сти (тро́хи або все), (немного или вдоволь) попої́сти; (пожирать) пожира́ти, поже́рти. [Попороби́ до по́ту, то й попоїси́ в охо́ту (Грінч.). Заклика́є пан на баль мужика́ їдно́го, попої́в собі́ мужи́к за столо́м усьо́го (Рудан.)]. • Пое́денный – пої́дений и пої́джений. |
Проезжа́ть, прое́хать –
1) (мимо чего) проїжджа́ти, проїзди́ти, прої́хати, мина́ти, помина́ти, помину́ти що. [Усю́ди, де не проїзди́в Ко́бза, наро́д воруши́вся (Стор.). Стої́ть ци́ган на снігу́, мужи́к проїжджа́є (Рудан.). Козаки́ на байдака́х поро́ги мина́ли (Шевч.). Ми вже той ху́тір помину́ли (Зміїв. п.)]. • -хать в карете, верхом, четвёркою – прої́хати в каре́ті; прої́хати, пробі́гти ве́рхи (коне́м), четверне́ю. [Пан четверне́ю пробіжи́ть (М. Вовч.)]; 2) (по известному месту, по чём-л. из конца в конец) переїжджа́ти, переїзди́ти, переї́хати чим или що, проїжджа́ти, проїзди́ти, прої́хати чим или що. [Спочи́ну, за́ким піски́ переї́демо (Кониськ.). Як переї́деш Вересо́ч, так їдь куди́ хоч (Номис). Переї́хав лі́сом. Над ве́чір дру́гого дня він уже́ переїзди́в Ки́євом (Крим.). Прої́хали по́ле, прої́хали дру́ге (Чуб.). Переї́хали по́ле, переї́хали дру́ге, а на тре́тім чи́стім по́лі кінь ся спотика́є (Чуб.). Три́дцять семи́сотних верст, іще́ з га́ком, не спочива́ючи переї́хав (Квітка)]. • -е́дем-ли дорогой? – чи прої́демо сюдо́ю? • Когда -жа́ют по мостовой, то у нас в доме окна дрожат – як проїздя́ть (переїздя́ть) бру́ком, то в на́шому буди́нку шибки́ дрижа́ть; 3) (известное расстояние) проїжджа́ти, проїзди́ти, прої́хати, в’їжджа́ти, в’їзди́ти, в’ї́хати. [Прої́хав дві верстви́. Ще сей послане́ць мо́же й верстви́ не в’ї́хав (Свидн.). Виїзди́ли ми пі́зно, в’їзди́ли ма́ло (Корол.)]. • -жа́ть сто километров в час – в’їзди́ти, проїзди́ти, пробіга́ти сто кіломе́трів за(на) годи́ну. • -жать, -хать быстро – пробіга́ти, пробі́гти, проско́чити; (известное расстояние) перебіга́ти, перебі́гти. [Проско́чили ми так іще́ ста́нцій зо три (Грінч.)]. • -хать рысью – прої́хати тю́пки, вклус, клу́сом, трусько́м. • -хать шагом – прої́хати ходо́ю, ступо́ю. • -хать цугом – ви́тягом, упро́стяж прої́хати. |
Проло́г – проло́г, інтроду́кція, передогра́. [Я є мужи́к, проло́г – не епіло́г (Франко). Інтроду́кція до Шевче́нковвх «Гайдамак». Коме́дія в 5 ді́ях з передогро́ю (Куліш)]. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
МУЖИ́К ще хлоп, фаміл. Іва́н [без мужика́ нет рабо́ты без Іва́на нема́ ді́ла]; збільш. збірн. мужико́та. |
ПОКА́ фраз. ще й до́сі [пока нет ще й досі нема́]; пока! (до побачення) тим ча́сом!; до тех пор, пока аж по́ки; до тех пор, пока не аж [ждал до тех пор, пока не уви́дел чека́в, аж поба́чив]; пока светло́ за́видна; пока се́рдце бьётся по́ки душа́ в ті́лі; пока темно́ за́темна; пока гром не гря́нет, мужи́к не перекре́стится по́ки грім не вда́рить, Іва́н не перехре́ститься. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Мужик –
1) селяни́н, -на, 2) (пренебр.) селю́к, -ка́, муги́р, -ря́. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Богатый
• Богат — и куры денег не клюют – там грошей і кури не клюють. Пр. У нас грошей і свині не їдять. Пр. • Богат Мирошка, а животов — собака да кошка (богат Ерошка: есть собака да кошка) – він так живе, що і собаки нема. Пр. Молодцем молодець: ні кіз, ні овець. Пр. Тільки й землі, що поза нігтями. Пр. Рогатої скотини — вила та граблі; доброї одежі — мішок та рядно. Пр. Ні сідла, ні вузди, ні того, що на нього вузду надівать. Пр. Держав дві корови, а тепер дві ворони. Пр. • Богатое воображение, богатая фантазия – буйна (багата) уява, фантазія. [Це продукт моєї буйної фантазії. Гжицький.] • Богатому не спится (богатый вора боится) – гроші не знать що, та спати не дають. Пр. Багачі їдять калачі, але сплять удень, а мало вночі. Пр. Велике багатство — великий клопіт. Пр. Багатому не спиться. Пр. • Богатому сладко естся, да плохо спится – багачі не сплять ні вдень, ні вночі, а їдять калачі. Пр. • Богатому черти деньги куют – багатому й чорт гроші носить. Пр. Багатому чорти й горох молотять. Пр. Багатому й чорт яйця носить. Пр. За багачем сам чорт з калачем. Пр. Багатому вітер гроші несе, а бідному половою очі засипає. Пр. Багатого й серп голить, а бідного (убогого) й бритва не хоче. Пр. Багатому й під гору вода тече, а бідному й у долині треба криницю копати. Пр. У багатого й теля з телям, а в убогого одна корова, та й та ялова (ялівка). Пр. У багача багато дров, та й горять, а в мене одно поліно, та й то не хоче. Пр. [Багатому дідько доносить (додає). Франко.] • Богатый бедного не разумеет – багатий бідного ніколи не розуміє. Пр. • Богатый бедному не брат – хто багат, той не всім брат. Пр. Багатий бідного не знає. Пр. Багач багача пита. Пр. • Богатый врёт — никто его не уймёт – багачеві можна й чорта з’їсти, а бідному зась. Пр. • Богатый, обладающий богатством человек – багата людина; багатій; багатир; (давн.) дука (дукар, дукач); (емоц.) пузан; багатиня; багатище; (арх.) срібляник; (збірн. емоц. арх.) дукарня; дукаряччя; багатирство. [Він єдиний син тисячника-багатія. Досвітний. Ой беруть дуку за чуб, За руку… Н. п.] • Богатый пузатеет, бедный тощеет – у багатого (багатому) живіт росте, а в бідного (бідному) — горб від роботи. Пр. • Богатый чем – багатий на що; (рідше, переважно в певних словосполуч., також) багатий чим. [Українська мова напрочуд багата на синоніми. Рильський. Чим багаті, тим вітати раді. Пр.] • [Мужик] богатый — что бык рогатый – [Мужик] багатий, як віл рогатий. Пр. Багатий, як чорт рогатий. Пр. Багатий, як пес кудлатий. Пр. Мужик багатий, а пес кудлатий, то все одно. Пр. Як багатий, так і клятий. Пр. • Не родись богатый, а родись счастливый – не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий. Пр. Не родися в платтячку, а родись у щастячку. Пр. Не родися красний, а родися щасний. Пр. Не родися красивий, але щасливий. Пр. Щасливому сир на колоді. Пр. • Самый богатый (богатейший) – найбагатший. • Становиться, стать богатым (богатеть) – багатіти; забагатіти (розбагатіти); (про багатьох) побагатіти; (образн.) обрости; іде як з халяви кому. [Жила б, багатіла та спереду горбатіла! Номис. Ой, коли б я, козаченьку, Та й забагатіла, То я б тебе, ледачого, Й за харч не схотіла. Н. п.] • Становиться, стать богаче – багатшати, побагатшати. • У богатого чёрт детей качает – багатому й чорт діти колише. Пр. Багатому дідько помага дітей колихати (багатому усі діти колишуть), а бідному то й няньки чорт не дасть (а вбогому і нянька не хоче). Пр. Багатому чорт діти колише, а вбогий і няньки не знайде. Пр. • Чрезвычайно богатый – дуже багатий; багатющий (багатенний); (багатий-)пребагатий; (образн. давн.) скриня не причиняється (аж скриня тріщить) у кого; мішок з грішми. [Вона була одинока й заможня, скрині не причинялись од того добра. Барвінок.] • Чем богаты, тем и рады – чим багаті, тим і раді. Пр. Чим багаті, тим вітати раді. Пр. Чим хата багата, тим [вітати] рада Пр. Що хата має, тим і приймає. Пр. Що маємо, тим [радо] вітаємо. Пр. Що (чим) має, тим вітає. Пр. На що нас Біг споміг, тим і приймаємо. Пр. |
Мытье
• Наше дело мытьё-глаженье, а барское — бритьё-помаженье – всякий своє робить, любий пане мій, — мужик з гною жито, а пан з жита гній. Франко. • Не мытьём, так катаньем – не києм, то палицею. Пр. Не вмер Данило, болячка задавила. Пр. Не вмер Гаврило — галушкою вдавило. Пр. |
Отправлять
• Отправлять, отправить к праотцам кого – виряджати, вирядити (спроваджувати, спровадити) до праотців (прадідів, дідів, предків) кого. • Отправлять, отправить на тот свет кого (устар.) – на той світ загонити, загнати кого; з світу згонити, зігнати кого; з світу згубити кого. • Отправлять повинности – відбутки (іноді відбучі) справляти (відбувати). [Нехай дурний мужик на всіх робить, за всіх платить, хай одбуває одбучі. Мирний.] |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
До, пред. –
1) до [Би́ти до сліз. До сме́рти не забу́ду]; 2) к [Піду́ до ба́тька]. Здоро́вкатися до ко́го – здороваться с кем. • Пи́ти до ко́го – пить за чье здоровье. • Ви́пив до ньо́го – выпил с ним (за его здоровье). До до́му – к дому. • Су́кня до ста́ну – платье в талию. 3) в. • Пішо́в до це́ркви, до ха́ти – пошел в церковь, в избу. 4) на. • Важки́й до хо́ду – тяжел на ходу. • Неохо́чий до встава́ння – тяжел на под’ем. • Ско́рий до розмо́ви – легок на разговоры. 5) для. Пора́да до життя́ – совет для жизни. • Сло́во до ра́ди – слово для совета. • Перо́ до пи́сання – перо для письма. 6) с. • До пані́в – пан, до мужикі́в – мужи́к – с господами господин, с мужиками мужик. • Говори́ до дити́ни – говори к ребенку, разговаривай с ребенком. 7) за. • Узя́тися до робо́ти – взяться за работу. • До нау́ки сів – сел за науку. • До вподо́би – по вкусу, по нутру. • До госпо́ди – домой. • До ґру́нту – до основания. • До гу́рту – в компанию. • До ді́ла – а) как следует; б) кстати. • Ма́ти до ді́ла з ким – иметь с кем дело. • До заги́ну – до смерти. • До зго́ди – к согласию! До кра́ю – в пух. • До лиця́ – к лицу. • До ми́сли – к мысли, по душе. • До ноги́ – дотла, дочиста. • До пуття́, до ла́ду – толком. • До ре́чи – к слову, кстати. • До само́го – вплоть. • До сма́ку – по вкусу, по нутру. • До сме́рти – на-смерть (биться). До сподо́би – по сердцу, по вкусу. • До ця́ти – очень подробно, до мелочи. • До то́го ча́су – дотоле. • До ще́нту – дотла, дочиста, в пух. • Аж до ха́ти – до самой избы. • Аж до ні́куди – до не́льзя. • Пої́ли до кри́шечки – поели до (последней) крошки. • Подзю́бали до бу́бочки – поклевали (всё) до зернышка. |
Хлоп, -па –
1) мужик, мужчина. • Хлоп у хло́па ви́браний – парень к парню подобранный. 2) крестьянин, мужик. |
Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 
Гром не грянет, мужик не перекрестится. Див. На охоту идти - собак кормить. — 1. Коли сіно в стозі, то забудь о Бозі. 2. Як дитя не плаче, у матери думки нема. |
Сама себя раба бьет, коль нечисто жнет. — 1. Сама себе раба б’є, що нечисто жито жне. 2. Він сам собі руку січе. 3. Мужик з печи спав, ніхто його не спихав. 4. Зробив петлю на свою шию. 5. Заварив кашу, так і їж. 6. Бачили очі, що купували - їжте, хоч повилазьте. 7. Купили хріну, треба ззісти. Плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували - грошам не пропадать. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 
мужи́к, -ка́, -жи́че! -жики́, -кі́в |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Бага́т, -та, -те. Кр. форма отъ Багатий. Мужик багат, — йому ж добро. Ном. № 1372. Дівчино ж моя, колись тебе любив я, а тепера багат став, любить тебе перестав. Грин. ІІІ. 254. |
Баю́ра, -ри, ж.
1) Большая, глубокая лужа. Там у лісі такі баюри, що й маточини покрива. Аф. Їде школяр на сухе, мужик у баюрі. Рудан. I. 113. Перевези мене, чоловіче, без баюру. О. 1862. IX. 35. 2) Ямка въ земляномъ полу. В хаті... усюди баюри під ногами, — уже и не зазнать, коли долівку мазано. Г. Барв. 31. Ув. Баюрище. |
Бія́к, -ка́, м.
1) Большой молотъ, служащій для пробиванія мельничныхъ каменьевъ, для раскалыванья дерева и пр. Біяком дуби в лісі то-що б’ють. Черк. у. 2) = Бияк. Ой біяк черешневий, капиця залізна; як мя попер мужик ціпом, аж мі шкура злізла. Чуб. V. 1081. Ум. Біячок. Ув. Біячи́сько. |
Булава́, -ви́, ж.
1) Булава, знакъ гетманскаго достоинства, Оттогді то козаки добре дбали, бунчук, булаву положили, Єврася Хмельниченка на гетьманство настановили. Дума. До булави треба голови. Посл. 2) = Кийо́к. Грин. III. 667. Мужик прийшов до вовка: лусь, лусь кийком. А лисичка... каже вовкові: «Крути-верти, вовчику, головою, щоб не поцілив сучий син булавою. Рудч. Ск. І. 21. Ум. Була́вка. Ном. № 3944, Була́вочка. Чуб. V. 1086. |
Верхів’я́, -в’я́, с.
1) Вершина; верхушка дерева. Бог узяв.... рукою того дуба за верхів’я, О. 1862. V. 83. 2) Волоса на головѣ, хохолъ. Мужик попав коваля за верхів’я і давай йому метелиці давати. Грин. І. 109. |
Ви́в’ялитися, -люся, -лишся, гл. Обезсилѣть до вялости, изнуриться. Мужик у роботі вив’ялиться, виробиться та й не довго живе. Волч. у. |
Виграва́ти, -ва́ю, -раю́, и -є́ш, сов. в. ви́грати, -раю, -єш, гл.
1) Выигрывать, выиграть. Виграв у карти. Виграв мужик з паном справу. 2) Переливать свѣтомъ, блестѣть, заблестѣть, переливаться цвѣтомъ, засіять. Сонечко з-за хмари виграло. МВ. (О. 1862. ІІІ. 42). Світло виграє у кришталю усякими цвітами. Ком. І. 21. Въ нижеслѣдующихъ значеніяхъ только въ несов. в.: 3) Играть. Як та водяна русалка вигравав хлопець у воді. Левиц. І. 63. Оттоді то по городах на музики вигравали. Макс. Ой там козак похожає, у бандурку виграває. Мет. 73. 4) О морѣ: волноваться. Синіє море, виграває. Шевч. 91. 6) Гарцовать (на). Вигравали наші хлопці вороними кіньми. Мил. 78. Поперед війська да конем виграє. АД. І. 25. 6) Бродить. Пиво виграє. |
Висіва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. ви́сіяти, -сію, -єш, гл.
1) Расходовать, израсходовать на сѣяніе. А бідний мужик і не висіяв тієї пшениці — стілько було, стілько й єсть. Грин. ІІ. 147. Ой на горі вітер віє, подолянка руту сіє, сіє, сіє, висіває. Голов. 2) Усѣвать, усѣять. 3) Просѣвать, просѣять. |
Відбу́ча, -чі, ж. = Відбуток. Нехай дурний мужик на всіх робить, за всіх платить, хай одбуває одбучі. Мир. ХРВ. 387. Я відбуду за гріхи відбучу. К. ПС. 139. |
Гева́л, -ла, м. Мужикъ, хамъ. З виду він і по одежі не гевал, не бурлака, а щось не просте. Стор. МПр. 4. К. ЧР. 423. |
Голова́, -ви́, ж.
1) Голова. Що голова, то розум. Посл. У го́лову захо́дити, зайти́. а) съ ума сходить, сойти. К. ЧР. 152. Миш в голову зайшла, закім зерно знайшла (такая бѣдность). Ном. № 1506. б) — заходи́ти. Печалиться. Фр. Пр. 52. в) думать, обдумывать. Що робити з біди? тра въ голову заходити. Фр. Пр. 52. У го́лову (го́лови) кла́сти, покла́дати. Думать. І в головах собі не покладай. И не думай объ этомъ. Ном. № 5478. Наложи́ти голово́ю, лягти́ голово́ю. Погибнуть, умереть. Пливи, косо, уплинь за водою, щоб наложив нелюб головою. Мет. 14. Або за Дніпром ляжу головою. Шевч. 142. В голові́ мені́ (тобі́....). Засѣла мысль въ голову. Дуже мені теє в голові! Я объ этомъ совсѣмъ и не думаю. Ном. № 4986. У голова́х. У изголовья. Рудч. Ск. І. 193. Поклав сокиру в головах. Під го́лови. Въ изголовье. А під голови голубая та жупанина. Мет. 82. У го́лову взя́ти, забра́ти. Задаться цѣлью, рѣшить. Той мужик взяв собі в голову не пити горілки. Рудч. Ск. І. 200. По моїй голові́. Что касается до меня; по мнѣ. По моїй голові — хоч вовк траву їж. На мою́, твою́.... го́лову. На мое, твое.... несчастье. Нехай горшки б’ються на гончарову голову. Ном. № 3148. Шоб тебе́ у жи́то голово́ю. Шутливое пожеланіе богатства, богатаго урожая подъ видомъ брани: Ном. № 3267. За твоєю (його́ и пр.) голово́ю. Подъ твоимъ начальствомъ, предводительствомъ, распорядительствомъ. Ей, гетьмане Хмельницький, батю наш, Зінов Богдане чигиринський! дай, Боже, щоб ми за твоєю головою пили та гуляли, віри своєї християнської у поругу вічні часи не подавали. АД. II. 8. Го́лову кому́ ї́сти, жува́ти. Пилить кого, вѣчно допекать кого. Ном. № 2725. Що в Бога день, усе голову їсть. Ном. № 2724. У голові́, у голо́вці було́. Былъ выпивши, былъ подъ хмѣлькомъ. Кв. Голова́ в голову. Всѣ заурядъ, одинъ въ одинъ. Капуста голова в голову однаковісінька. 2) Умъ, разумъ. Порадь мене своєю головою. К. ЧР. 188. До булави треба голова. Ном. № 753. Цвілі́ го́лови. Глупцы. Ном. № 6303. 3) м. Предводитель, распорядитель. Без голови військо гине. Ном. № 751. 4) м. Должность: голова городской, сельскій. Зібралась рада, голова щось торочив; один з.... селян обізвавсь.... О. 1861. VIII. 95. 5) ж. Глава, часть книги. К. Іов. XI. 6) Широкая часть прядильнаго гребня, гдѣ помѣщаются зубья. Сумск. у. 7) Часть топора возлѣ обуха. Сим. 24. 8) Въ срубленномъ деревѣ конецъ тотъ, который отъ корня. Сим. 24. 9) Раструбъ пастушьей трубы. Сосн. у. 10) = Маточина. Рудч. Чп. 250. 11) Часть гончарнаго круга. См. Круг 11. Вас. 179. 12) Часть толчеи. См. Стула походюча. Шух. I. 162. 13) При раздѣлѣ кожъ между членами товарищества, изготовляющаго тулупы: кожа, съ которой начинаютъ раскладывать овчины для раздѣла. Вас. 155. 14) Названіе туза трефъ при игрѣ въ ци́гана. КС. 1887. VI. 466. 15 — святоя́нська. Повѣрье. Въ Ивановъ день ищутъ два сросшихся колоса ржи, корень которыхъ, по повѣрью, долженъ быть изъ чистаго серебра, похожій на человѣчью голову; корень этотъ и носитъ вышесказанное названіе. Чуб. І. 84. Ум. Голо́вка, голі́вка, голо́вонька, голі́вонька, голо́вочка, голі́вочка. Очень часто употребляются какъ нѣжныя, ласкательныя. Бідна моя головонька! Ув. Голови́ще. Кулачище під бочище, нагаїще в головище. Чуб. V. 482. |
Грися́к, -ка́, м. Родъ хлѣба. Мужик та був дуже бідний, і в нього тільки може й було, шо єден хліб-грисяк. Грин. І. 71. |
I. До, пред.
1) До. Не учишся розуму до старости, але до смерти. Ном. № 6003. Верболіз б’є до сліз. Ном. Дійшов до села. До меду ласий. Грин. І. 141. 2) Къ. Говори до стовпа. Ном. Піти до голови по розум. Ном. № 5831. Піду до річеньки. Мет. Він пішов до Остапа. До хреста́ понести́ (дитину). Понести крестить (ребенка). Г. Барв. 276. До душі́ сказати. Съ большой искренностью, съ чувствомъ сказать. Г. Барв. 362. Пи́ти до ко́го. Пить за чье здоровье. Не до тебе п’ють, не кажи: дай, Боже, здоров’я. Чуб. І. 271. Поздоро́вкатись до ко́го. Обратиться къ кому съ привѣтствіемъ, сказать кому: здравствуй. Чоловік їхав і поздоровкавсь до мене. Рк. Левиц. 3) Въ. Ходи зо мною до кімнати. Мет. Приймати до рук. Ішов до церкви. Грин. І. 153. Запріг до плуга волів. ЗОЮР. II. 30. Своій матері рідненькій, удові старенькій до ніг упадімо. Мет. 346. Хмельницькому кролевські листи до рук добре оддав. Мет. 388. 4) На. Половину козаків до опачин посади. Дума. Важкий до ходу. НВолын. у. 5) Для. Слова до ради, руки до звади. Ном. Любі, милі до розмови. Мет. Дам тобі пораду до життя. Шейк. 6) Съ. Цвіт калину ламала та в пучечки в’язала, до личенька рівняла. Лавр. 1. Тим на світі хліб не родить, що брат до сестриці не говорить. Чуб. До панів — пан, до мужиків мужик. Ном. № 5879. 7) За. Узятися до роботи. Бояре до шабель! Грин. ІІІ. 546. До науки бралися. О. 1861. І. 322. 8) До въ соединеніи со многими словами образуетъ выраженія, означающія неопредѣленно большое количество. До бі́са (Ном. № 12304), до стобі́са, до стобі́сового ба́тька, дога́спида, до ге́мона, до гре́ця, до зли́дня, до ка́та, до лихої годи́ни, до на́пасти, до пра́са, до си́на (Млр. л. сб. 81), до хрі́на, до чо́рта и т. д. Очень много. Тут їх до стобіса. Шевч. 178. Та вас до стобісового батька набереться, а вас годуй! В мене ім’я не одно, а єсть їх до ката. ЗОЮР. У нашій слободі москалів до напасти. Екатер. г. Та в нас, паничу, до праса ції жидови. Павлогр. у. 9) До аж-а́ж. До невозможности терпѣть, до высшей степени. 10) До-ві́ку. Повѣкъ, никогда. Трудяща копійка годує до-віку. Ном. № 9941. До-віку й до-суду тебе не забуду. Не сподівайсь, мати, сина з походу довіку. Нп. 11) До-гу́рту. Ко всѣмъ остальнымъ. Зношу свою копійчину до гурту. Кв. 12) До-ді́ла. Какъ слѣдуетъ, кстати. Так до-діла, як свиня штани наділа. Ном. 13) До душі. По душѣ. Той мені не до душі, що приходив у кожусі. Лавр. 4. 14. До заги́ну. До смерти. К. Досв. 121. Будем битись до загину. К. Досв. 130. Любить до загину. Млр. л. сб. 59. 15) До ґру́нту. Совершенно, до основанія. 16) До кри́хти. До крошки, все рѣшительно. Посип курчатам пшінця, не пропаде, — вони до крихти все визбірають. Васильк. у. 17) До-ку́пи, до-ку́пки, до-ку́поньки, до-ку́почки. Въ одно мѣсто; вмѣстѣ. Хоч чорт лапті подрав, та до-купи зібрав. Ном. № 9023. Усе військо своє до-купи у громаду скликають. Макс. Вершечки докупи схилились. Млр. л. сб. 215. Зібратися до-купи. От раз, до-купоньки зібравшись,.... вони згадали.... 18а) До-ладу́. Кстати. До-ладу, як ложечка по меду. 18б) До любо́ви: а) = До сподоби. Весіллє одгуляли тихо, да до любови. Г. Барв. 96. б) Съ любовью. Кріпко до любови поцілувались. Г. Барв. 80. 19) До мі́ри. а) По мѣркѣ. Оті вікна пороблено до однії міри. Лубен. у. б) Умѣренно. Як питимеш до міри, то й гаразд буде. Лубен. у. 20) До-мі́ста. Въ одно мѣсто. 21) До ноги́. Дочиста, совершенно. Вкупі з жидами до ноги вирізували. К. Хм. 60. 22) До-ни́зу. Внизъ. Одно долонями до-гори, а друге до-низу. Чуб. ІІІ. 103. 23) До па́ри. Подъ пару; подъ стать. МВ. І. 7. 24) До послі́дку. Окончательно, до конца. 25) До-при́кладу. Кстати. Не до-ладу, не до-прикладу. Ном. № 13066. Не до-прикладу хавчить. Гліб. 36. 26) До-пуття́. Какъ слѣдуетъ. 27) До-ре́шти. Окончательно, совсѣмъ, совершенно. Сховайте, бо вони до-решти поламають. 28) До сподо́би. По вкусу, по сердцу. 29) До цури́. До тла, до основанія, до послѣдняго кусочка. Усе згоріло до цури. Харьк. Усе позабірали до цури. 30) До ця́ти. До малѣйшей подробности. 31) До ча́су. На время. Багацтво до часу, а бідність до-віку. Ном. № 1450. 32) До-чми́ги. По вкусу, кстати. Тобі там буде не до чмиги, як піднесуть із оцтом фиги, то зараз вхопить тебе лунь. Котл. Ен. 33) До-ще́нту. До основанія. Недостающія здѣсь выраженіи подобнаго образованія см. на коренное слово. |
Довозити, -вожу, -зиш, сов. в. довезти́, -зу́, -зе́ш, гл. Довозить. Найнявся мужик довезти двох жидів у містечко на ярмарок. Рудч. Ск. ІІ. 193. |
Заведе́нція, -ції, ж. = Заведення. Ич, думаю, яка в їх заведенція! Треба й собі, щоб не подумали, що я мужик, дак нічого й не знаю. Драг. 52. Се вже така буде усюди заведенція. Кв. Драм. 34. |
Заволіка́ти, -ка́ю, -єш, гл.
1) сов. в. заволокти́, -лочу́, -чиш. Затягивать, затянуть; завлекать, завлечь. Мужик той послі заволік його въ тросник. Рудч. Ск. І. 200. Е, чоловік! чорт заволік! Ном. № 2896. Я було піякам кажу: «Пийте, та його не заволікайте». Г. Барв. 290. 2) сов. в. заволочи́ти, -чу́, -чиш. См. Заволочувати. |
Заміня́ти, -няю, -єш, гл. Промѣнять. Боїться, щоб не заміняли його поля на чуже. О. 1862. І. 62. Мужик мужика заміняв на бика. Ном. № 13242. Вона мене заміняла на свекруху. MB. II. 175. |
Зло́тий, -ого, м. = Злот. Сто злотих не гроші, а мужик не брат. Ном. № 1278. А той чоловік дав йому злотого грошей. Рудч. Ск. II. 154. |
Камза́, -зи́, ж. = Кабза. Мужикъ, не зная, что въ постолахъ папоротникъ, согласился продать ихъ за цѣлую камзу денегъ. Чуб. III. 198. Мабуть не мала й камза перепала? — питає хтось. — Та буде з нас, — одказує Чіпка, витягаючи гаман з кишені. Мир. ХРВ. 303. |
Капи́рь, -ря, м. Мужикъ? А шо ви капирі, чи запорожці? Мирг. у. Слов. Д. Эварн. |
Кацала́п, -па, м. Презрительное отъ каца́п. Грубый великоруссъ, великорусскій мужикъ. Св. Л. 249. |
Квати́ря, -рі, ж. = Кватира. Да й іди, мати, поскорій із хати! Да чого й, мати, на ворота поглядаєш? Да чому й, мати, да кватирі не шукаєш? Грин. III. 379. Мені звелів капраль іти на кватирю. Федьк. Виглядає в кватирю, чи не йде ще мужик з поля. Федьк. |
Книп, -па, м.
1) = Ґнип. 2) Неотеса, мужикъ. Там ходило два: подивиться — книпи, а як загра! Лебед. у. |
Мете́лиця, -ці, ж.
1) Мятель. Бодай того коваля метелиця замела. Нп. Метелиця засипала як піском землю снігом. Левиц. 2) Родъ танца, также музыка и пѣсня къ этому танцу. 3) Болѣзнь: овечій вертежъ = Мотилиця 1. 4) = Мотилиця 2. 5) Раст. Agrostis alba L. ЗОЗО. І. 110. 6) Мете́лиці дава́ти. Трепать за волосы. Мужик попав коваля за верхів’я і давай йому метелиці давати. Грин. І. 109. |
Муги́рь, -ря́, м. Неотеса, грубый простой человѣкъ, мужикъ. Мнж. 83. Така завелась смілость у вражих мугирів, що йде значний козак улицею, — ніхто й шапки не ламає. К. ЧР. 214. Ув. Мугиря́ка. Зміев. у. |
Мудь, -дя, м.
1) Неотеса, грубый человѣкъ, мужикъ. Та що й говорить з такими глечиками, з такими мудями. Левиц. Пов. 182. 2) = Мудо. Як я... стягну з коня цього черкеса, так хватайте його прямо за мудя, то він буде наш... Хватили його тільки за мудя, той зараз і ослаб. СХО. VIII. 315. |
Мужи́к, -ка́, м.
1) Простолюдинъ, мужикъ. До панів пан, а до мужиків мужик. Ном. № 5879. 2) Мужъ. Жінка-голубочка пече млинці з полубочка, а мужик, щоб здоров, більш муки намолов. Ном. № 12359. Ум. Мужичо́к. Хоч у мене мужичок з кулачок, а я таки мужикова жінка. Нп. Ув. Мужичище. А той мужичище взявся за бочище. Чуб. V. 686. |
Мужичи́ще, -ща, м. Ув. отъ мужи́к. |
Набива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. наби́тися, -б’ю́ся, -б’є́шся, гл. Набиваться, набиться. Не набивається сей обруч на діжку.
2) Набиваться, набиться, наполниться. Само в мішки набивається. Рудч. І. 23. 3) Заряжаться, зарядиться. 4) Вдоволь бить, побить. Птиця з птицею не наб’ється, а козак з дівчиною не наживеться. Ном. № 784. Мужик дурно наробився, а пан його ще й набився. Грин. III. 639. 5) Навязываться, навязаться. Не набивайтесь, щоб я купувала. Хиба я їх просив? Сами набилися. Мир. Пов. II. 66. |
Панща́нний, -а, -е. Крѣпостной; барщинный. Мужик панщанний. Левиц. Панща́нна робота. Барщина. Грин. III. 639. |
Підклика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. підкли́кати, -чу, -чеш, гл. Подзывать, подозвать. Мужик його підкликав, за чубика посмикав. Нп. |
Попані́ти, -ні́ю, -єш, гл. Сдѣлаться бариномъ. Ну, як уже й мужик попаніє, то хан з його буде. Харьк. у. |
Попа́рити, -рю, -риш, гл.
1) Попарить горячей водой, на огнѣ, — во множествѣ. Тікай лиш од печі, — попарю плечі. Грин. І. 243. 2) Высѣчь розгами, побить. Як попарить мужик ціпом, — аж шкура облізла. Грин. III. 674. Зи теж їх і попарили сьогодні (різками). Мир. ХРВ. 268. |
Прослуха́ти, -хаю, -єш, сов. в. прослу́хати, -хаю, -єш, гл. Слушать, прислушиваться, послушать. Іще слухає-прослухає, чи не судить його де козак альбо мужик. АД. II. 110. |
Рога́тий, -а, -е.
1) Рогатый. Мужик багатий, як віл рогатий. Ном. Чорт рогатий. ЗОЮР. II. 92. 2) Угловатый, съ углами. Ха́та рога́та. Дѣла много въ хатѣ (въ каждомъ углѣ дѣло). Ном. № 10277. Рога́та пла́хта = Плахта рога́тка. Наша пані багата, на їй плахта рогата. Грин. III. 136. |
Роззя́вкуватий, -а, -е. Разиня, невнимательный. Мужик роззявкуватий. Черк. у. |
Сіря́к, -ка́, м.
1) Верхняя теплая одежда изъ толстаго сѣраго сукна. Чуб. VII. 421. Ні холодно, ні душно: як на святках у сіряках. Ном. № 620. Прощайте тепер, пани, поскидайте жупани, повдягайте сіряки, бо не ваші мужики. Грин. III. 640. 2) Мужикъ. Сам крепак, неодукований сіряк. Шевч. 513. Ум. Сірячо́к. |
Спиха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. зіпхну́ти, -пхну́, зі́пхнеш, гл. Спихивать, спихнуть, сталкивать, столкнуть. Мужик з печі спав — ніхто його не спихав. Ном. № 7050. |
Хам, -ма, м.
1) Хамъ, сынъ Ноя. 2) Хамъ, мужикъ, халуй. Не дай, Боже, з хама пана. Ном. № 1264. А в млинарки дві дочки: одна вийшла за пана, друга вишила за хама. Чуб. V. 1068. |
Хамлю́га, -ги, м. Ув. отъ хамло 2, но употребл. въ болѣе ругательномъ смыслѣ, въ значеніи: Хамъ, халуй, грубый мужикъ. Виїхав раз у поле якийсь багатий хамлюга. Драг. 115. |
Хворости́ння, -ня, с. То-же, что и хмиз? Пішов мужик одбувать свою панщину в ліс, збірать хворостиння. Грин. II. 72. |
Хлоп, -па, м.
1) Мужикъ, мужчина. Хлоп — як дуб. Ном. № 8617. 2) Крестьянинъ, мужикъ. Пан на троні, а хлоп на ослоні. Ном. № 1146. Коли б не хлоп, не віл — не було б панів. Ном. № 1142. Ув. Хлопи́ще. |
Ціпи́ло, -ла, с. ціпи́льна, -ни, ж., ціпи́льно, -на, с. Рукоятка цѣпа. Мнж. 108. Одпустив бич од ціпилна. Ном. № 880. Kolb. І. 64. Ціпилна кислицева, а ув’язь залізна; як попарить мужик ціпом, аж шкура облізла. Грин. ІІІ. 674. Ум. Ціпи́льничко. |
Ціпов’я́з, -за, м.
1) Дѣлающій цѣпы. 2) Переносно: мужикъ-земледѣлецъ. |
Чолові́к, -ка, м.
1) Человѣкъ. Перелічив — аж сорок чоловіка. Рудч. Ск. II. 141. Оце вже стало їх шість чоловіка. Чуб. II. 96. 2) Вообще мужчина. Ляхи так одуріють, що жінки між ними стануть розумніші од чоловіків. Стор. М. Пр. 46. 3) Женатый человѣкъ. Діди з чоловіками поділились на гурточки. О. 1861. XI. Св. 30. В правім притворі стояли чоловіки та парубки; в лівім — діди, на середині — малі хлопці, а в бабинці — молодиці та дівчата. Левиц. I. 13. 4) Мужъ. Чуб. V. 128. Чоловік умер, двоє діток мені покинув. МВ. І. 71. 5) Мужикъ, крестьянинъ. Доля... як лихоманка, не розбіра, на кого насіпається: чоловік, чи пан — їй все однаково. О. 1861. III. 13. Пан — не пан, чоловік — не чоловік. Чуб. II. 370. 6) О волкахъ: штука. Шість чоловіка вовків як нап’яли одного зяйця. О. 1861. V. 69. Ум. Чолові́чок, чолові́ченько. Іде чоловічок такий маленький. Харьк. Ласкат. чолові́ченько употребл. преимущ. въ значен. 2 — 4 и особенно въ послѣднемъ. Дивітеся, чоловіченьки, які в мене черевиченьки. Чуб. V. 1158. Увійшов хазяїн: «Здорова, жінко моя люба!» — Здоров, чоловіченьку! Драг. 164. |
Чубрі́й, -рія́, м.
1) Человѣкъ съ длинными волосами. Переносно: мужикъ. І до нашого брата, простого козака, не хилилась якось.... чубріями звала. О. 1861. VIII. 16. Міщанин узиває селянина — очкур, чубрій; а селянин міщанина — салогуб. О. 1862. VIII. 32. 2) Названіе вола съ клочкомъ шерсти между рогами. КС. 1898. VII. 47. 3) = Чуботрус. Такого дам чубрія, щоб не чіплявсь. |
Чудасі́я, -сі́ї, ж. Диковина, странная вещь. Ном. № 7129. Котл. Ен. II. 33. Мкр. Н. 34. Ой ти, брате Мусію, чи бачив ти чудасію.... що багатий мужик комарами орав. Чуб. V. 1178. |
Юри́ста, -ти, м. Юристъ. Дере коза лозу, а вовк козу, а вовка мужик, а мужика пан, а пана юриста, а юристу чортів триста. Чуб. І. 304. Юриста завзятий. Котл. НП. 388. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 
Гетьмані́вна, -ни, ж. *Одчепись, не в’яжись—я тобі не рівня, ти мужик-свинопас, а я гетьманівна. Нп. Пир. у., Конон. |
*Жи́льний, -а, -е = Жи́лавий 2. Якось жильним четвергом чи то середою, забив мужик кабана. Руданск. |
Квак, -ка́, м. *3) Мужик, нетеса. Полт. г. Сл. Яворн. |
Кива́ти, одн. в. кивну́ти, гл. *3) Красть, воровать. Я цілком простий мужик, але я чужого не люблю кивати. Стеф. *П’я́тами накива́ти. Убежать, улизнуть, улепетнуть. П’ятами з Трої накивав. Котл. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Мужи́къ = селяни́н, селюк (С. З.), мужи́к, хлоп (Прав. і Гал.); грубий — муги́рь, ге́вал (С. Аф. З.), мугиря́ка. — Пани бъють ця, а в мужиків чуби тріщать. н. пр. — Смаруй хлопа лоєм, а він смердить гноєм. н. пр. — Мужико́мъ быть = мужикува́ти. — Бачить, що нїчого вже не зостало ся, тодї годї панувати, давай знову мужикувата. Чайч. |
Балендря́сить, балентря́сить = 1. д. Балагу́рить. 2. тринди́кати (грати на губах пальцями або як инакше.) — Пропив мужик індика, жінка в шинку триндика. н. п. |
Ба́рить ся = панїти, удава́ти па́на, пано́шити ся. – Таки ж наш брат мужик, а подивись, якого він пана удає з себе. – З панами спізнав ся, тай паношить ся. Г. Бар. |
Буго́ръ, бугоро́кь = горб, горбо́к, го́рбик, па́горок, шпиль, шпильо́к, шпиле́чок, (піску, снїгу) — ку́па, кучугу́ра, (сїлїтрений) — бурт, (гряни́чний) — копе́ць. — Стоїть хата на горбку на улицю дверьми. н. п. — Ой там па горбочку косив мужик спілу гречку. н. п. — Тай посїдали собі на горбику. С. З. — Ой вийду я на шпилечок, та гляну я на долину. н. п — З гір і пагорків Ворсклянських. Л. В. — Ач, яку кучугуру снігу намело. — Гряницю проводили, частиї копцї висипуючи. Л. В. |
Волъ = віл, бик, здр. во́лик, (В ярмі з правого боку) — борозни́й, борозе́нний, борозни́чий, (з лївого) — підру́чний. — Вовк каже: я з’їм твого борозенного, а чоловік йому: нї, краще візьми собі підручного. н. к. — (Запряжений в одиночку) — бовку́н. С. Аф. — Був колись хазяїн, а тепер бовкуном їздить. н. пр. — (З високими загнутими рогами) — круторо́гий. — Та орав мужик край дороги, та воли в його круторогі. н. п. — (З загнутими до низу рогами) — шу́лий. — (З товстою шиєю) — припо́ристий. — (З кучерявою шерст’ю на лобі) — ри́ндач. |
Выкри́кивать, вы́крикнуть = вигу́кувати, ви́гукнути, викри́кувати. (С. Аф.). — Похмелились добре, ідуть, аж вигукують. о. к. — Іде мужик з поля та постогнуючи, його жінка молодая та вигукуючи. |
Деревя́нный = деревя́ний. — Деревя́нная башка́ = дурна́ голова́, каба́к. — Деревя́нный тулу́пъ = домови́на, труна́. — Деревя́нное ма́сло = оли́ва. — Правда як олива — завсегда па верх вийде. н пр. — Деревя́нныя издѣ́лія = деревя́ні ви́роби, дере́вня. — Мужик хотїв везти продавати деревню (колеса, вила то-що). |
Зако́нникъ = юри́ста (С. 3.), правни́к (гал.). — Дере коза лозу, козу — вовк, вовка — мужик, мужика — пан, пана — жид, жида — юриста, а юристу чортів триста. н. пр. |
Игра́ть = 1. гра́ти ся, ба́вити ся, гуля́ти, ся, весели́ти ся, жирува́ти, жартува́ти, пустува́ти. — Дїти грають ся. — Весело гуляють ся дїти на вулицї. Чайч. — Ми бавились разом, гуляли. Фр. — Не жируй з ведмедем, бо задавить. н. пр. — Коли ди́вить ся, аж вони за могилою гуляють у карти. н. к. — Дай Боже жартувати, аби не хорувати. н. пр. — Ой як вийду та на вулицю, жартую-пустую, а на свою та головоньку потуженьку чую. н. п. — Коли любиш — люби дуже, а не любиш — не жартуй же. н. п. — Тай уміє танцювать, з козаками жартувать. н. п. — Бу́дто игра́я, дѣ́лать что игра́ючи = на́че за и́грашки. – Игра́ть въ жму́рки = в пана́са гра́ти, жмури́ти ся. — Игра́ть въ чётъ или не́четъ = цята́ти ся, читува́ти ся. — А ну лишень цятати ся: чіт чи лишка? Кв. — Судьба́ игра́етъ = до́ля жарту́є. — А доля жартує, помане, помане, тай геть прожене. Аф. 2. гра́ти, виграва́ти. — Бас гуде, скрипка грає, Іван мовчить, та все знає. н. пр. — Він добре на сопілцї грає. — В труби та в жоломійки смутно та жалібно вигравають. н. д. (На бу́бонї) = бубнїти, бубни́ти. — Як бубни бубнять, як сурми сурмить. н. к. — Ой заграно мінї і забубнено. К. Д. — (На дудцї) — дудїти, в дуду́, в сопі́лку гра́ти. (Пр. д. під сл. Ду́дка). — (На трубі́) — труби́ти, сурмити. — (На бандурі, гитарі або що, погано або недбало) — бри́нькати, (на скрипцї або лїрі, погано або недбало) — циги́кати, тилїкати, репі́жити. — (Язиком замісць музики, до танцїв) — тринди́кати. — Пропив мужик индика, жінка в шинку триндика. н. п. — Игра́ть въ тактъ (до танцю) = під но́ги гра́ти. 3. гра́ти, удава́ти. — Кропивницький грає переважно так звані характерні ролї. — Затиркевич найбільше гарно удає сварливих жінок і цокотух. 4. гра́ти, шумува́ти. С. З. — Брязчать чарки, шумує горілка. Гул. Ар. |
Крестья́нинъ, крестья́нка = селяни́н, селю́к (С. З.), селя́нка, селю́чка (С. З.), хліборо́б (С. Ш.), мужи́к, мужи́чка, (Прав. і Гал.) — хлоп, (стар.) — посполи́тий, а. — Почали жінок та дївчат козачих, міщанських і посполитих безчестить і мордувати. К. Ч. Р. — Крѣпостно́й крестья́нинъ, крестья́нка = кріпа́к, кріпа́чка (С. Л.), крепа́к, крепа́чка (С. З.), підда́нець, підда́нка (С. З.). |
Ла́вка = 1. ла́ва, ла́вка, ла́вонька, (рухома) — ослі́н, ослі́нець, ослі́нчик. С. З. Л. — Як на лавцї лежав, було мінї трохи жаль, як до гробу понесли, то всї жалї відійшли. н. п. — Коло його стара мати сидить на ослонї. К. Ш. — Я б ставив хатоньку, ти б помотала, я б робив лавоньку, ти б гемблювала. н. п. 2. крамни́ця (С. З. Л.), крама́рня, кра́мка, склеп. (Гал. Прав.). — Ой тїкала Бондарівна по межи крамницї, та й вистрелив пан Каньовський з нової рушницї. н. п. — На полицї у крамницї всякого товару повно було. Кн. — У Київі, чи в Полтаві, чи в самій столицї з мазницею мужик ходить помежи крамницї. Руд. — А комора у жидка була і крамниця, часом і різниця. Руд. — Кни́жная ла́вка = книга́рня. — Так самих приказок Гребінки нема по книгарнях. К. X. — Сапо́жная ла́вка = ше́вня. С. З. |
Мужчи́на = чолові́к, муж, мужи́к. |
Мужъ = 1. д. Мужчи́на. — Мужъ, Мужи́ совѣ́та = ду́мця, мужі́ грома́дські. — З добрим думцею князь великого столу додумаєть ся, а з лихим думцею і малого столу збудеть ся. н. пр. — Тільки Бог сьвятий знає, що Хмельницький думає-гадає. — Тодї ж то не могли знати ні сотники, нї полковники, нї джури козацькиї, нї мужі громадськиї. н. д. 2. муж, мужи́к, чолові́к, ласк. чолові́ченько, стари́й (хоч би й молодий чоловік був), ласк. старе́нький, дружи́на, подру́жжя. — Вірно кохаєть ся з мужом своїм, дїти малиї пестує із ним. І. Г. — Без мужа напала нужа. н. пр. — Добра жінка чоловіка на ноги поставить, а злая то ще й звалить. н. пр. — Чоловік та жінка, то найкраща спілка. н. пр. — Вона ниць упала, за мужика і за дїтей молити ся стала. Мет. — Як люба дружина, то любо й в ряднинї. н. пр. — Як не хочеш, мій миленький, дружиною бути, то дай мінї таке зілля, щоб тебе забути. н. п. |
Обману́ть, обма́нывать = обдури́ти (С. З. Л.), одури́ти (С. З. Л.), здури́ти, піддури́ти (С. З. Л.), обмани́ти (С. Л.), омани́ти, омили́ти (С. З.), обма́рити (Сп.), отума́нити, ошахра́ти, ошахрува́ти, ошука́ти (С. З.), обморо́чити, в шо́ри убра́ти, у ду́рнї поши́ти, москаля́ підвезти́, дури́ти (С. Л.), обду́рювати (С. Л.), обма́нювати (С. З.), тума́нити (С. Л. Ш.), отума́нювати, моро́чити (С. Л.), обморо́чувати, підма́нювати, ошу́кувати (С. З.), зво́дити, підду́рювати, багатьох — передури́ти, переду́рювати. — Брехати і обманювати других — од Бога гріх, а од людей сором. Кот. — Не дуріте дїтей ваших, що вони на сьвітї на те тільки, щоб панувать. К. Ш. — І премудрих немудрі одурять. К. Ш. — Не здуриш аптекаря купервасом. н. п. — Сьвіт запалить ся, бо мужик цигана ошукав. н. пр. — Не гріх дорого продати, гріх на мірі ошукати. н. пр. — Купуючи чи продаючи, чи не ошукав кого? Б. П. — Тая надїя значно нас омилила. Л. В. — Треба його провчить, щоб не піддурював чужих жінок. Кот. — Москаля ти підвіз, так тим и тут і погибаю. Дум. |
Паха́ть = ора́ти (С. З. Л.), ралом — ра́лити , з середини до країв — ора́ти в розгі́н, в друге — двоїти, в третє — троїти, ралом в другий бік — до́вжити (Лев.). — Кому чорт не орав, то й сїяти не буде. н. пр. — Та й орав мужик край дороги. н. п. — І учора орав і сьогодня орав! Ой хто-ж, хто-ж тобі, моє серденько, волів поганяв. н. п. — Сусїд жито уже сіє, у сусіда зеленїє, а у мене не орано і ще й жито не сїяне. н. п. |
Разсѣва́ть, разсѣ́ять, ся = 1. сїяти, засїва́ти, посїва́ти, розсїва́ти, засїяти, посїяти, розсїяти, ся, розкида́ти, розки́дати; порозсїва́ти, порозсїювати, позасїва́ти. — Засїяв цілу мірку жита. — Ой посїяв мужик тай у полї ячмінь. н. п. — А де-ж твої думи? Чим же на віки в серцї заховав? Ой не ховай, брате! розсип їх, розкидай, зійдуть і ростимуть. К. Ш. 2. розпуска́ти, розголоша́ти, розпусти́ти, розголоси́ти. — Розпускають чутку, поголоску. 3. розганя́ти, розго́нити, розігна́ти, роспу́дити, розпороши́ти, розчухра́ти. (Д. Разга́нивать). 4. д. Разсыпа́ться 3. |
Скобяно́й това́ръ = дере́вня, деревъя́не начи́ння (посуда, лопати, вила і т. д., що вистругуєть ся з дерева). — Мужик хотїв везти продавати деревню. н. о. |
Сту́день = холоде́ць (С. З.), драглї (С. Аф.). — Холодцем та ковбасою закусили. Кот. — І ковбас і холодцю доволї. К. К. — Були драглї, та спати лягли (поїли їх). н. пр. — Ніжки з часником, драглями варені на славу. Мак. — Привіз мужик в місто сїно, продав його зраня, купив собі добру миску драглїв на снїдання. Руд. |
Холмъ, хо́лмикъ = холм, холме́ць(С. Жел.), горб, горбо́к, горбо́чок (С. Жел.), при́гор, при́горок, па́горок (С. ЗЗ.), буго́р (С. Л.), шпиль, шпильо́к, шпиле́чок, салїтровий — бурт, висипаний — коне́ць, більший — моги́ла. — Ой там на горбочку косив мужик спілу гречку. н. п. — Де кінчить ся межа копець насипаний. С. Л. |
Юри́стъ = юри́ста, правни́к. — Дере коза лозу, вовк дере козу, вовка — мужик, мужика — пан, пана — жид, жида — юриста, а юристу — чортів триста. н. пр. — Юриста завзятий. Кот. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)