Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 40 статей
Шукати «надхненн*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вдохнове́ние –
1) надхне́ння, відхне́ння. [Поети́чне надхне́ння];
2) (внушение) на́дих, наві́яння. [З бо́жого наві́яння];
3) (увлечение) підне́се́ння, за́хват, надпори́в(а).
Вдохнове́нно – надхне́нно.
Вдохнове́нный – надхне́нний, по́вний надхне́ння.
Ве́щий –
1) (пророческий) ві́щий, проро́чий. [Ві́щий дух проро́чий. Ві́щі стру́ни];
2) (мудрый, вдохновенный) ві́щий, надхне́нний. [Ві́щий Оле́г. Ві́щий (надхне́нний) співе́ць].
Влага́ть, вложи́ть – вклада́ти, вкла́сти куди́ щось, (отвлеч.) вли́ти. [Бага́то си́ли молодо́ї кладу́ я в свою́ пра́цю (Коцюб.). Бага́то душі́ влив він у свої́ надхне́нні пісні́].
Внуше́ние –
1) наві́ювання, наві́яння кому́ чого́. [Гіпноти́чне наві́яння. Бо́же наві́яння].
• Внуше́ние свыше – надхне́ння (наві́яння) з не́ба.
• Внуше́ние на расстоянии – наві́яння (вмовля́ння) через далечі́нь (Крим.);
2) (уговаривание, убеждение) намовля́ння, умовля́ння, намо́ва. [Сильні́ша в не́ї та ду́мка, ніж на́ші намо́ви й на́ші сльо́зи (Фран.)].
• Следовать чьим-л. внуше́ниям – іти́ за чиї́мись намо́вами;
3) (выговор) застереже́ння, напоу́млення, вимо́ва, нага́на, суво́ра, пригруща́ння, угруща́ння. [Неха́й іде́ до па́на; там почу́є напоу́млення. Послу́хай старе́чої суво́ри (М. Вовч.)].
• Делать внуше́ние – вичи́тувати, ви́читати кому-неб., зроби́ти застереже́ння, (сильнее) висло́влювати нага́ну. [Ви́читавши всьому́ гу́ртові, дире́ктор поча́в бра́ти в шо́ри пооди́нці (Васильч.)].
Горни́ло – го́рен (р. го́рна), го́рно. [В го́рні генія́льного надхне́ння (Єфр.). Небе́сне го́рно, мов за гріх, пожре́ усі́х (Крим.)].
Наи́тие – на́дих (-ху), надхне́ння, наві́яння (-ння), на́хід (-ходу); (влияние) вплив (-ву). [Ми всі під на́дихом твої́м (Куліш). Чому́ так до́вго не нахо́дить на ньо́го місти́чне наві́яння од бо́га та екста́з? (Крим.). А я́к-же це вона́ обо́х нас зна́є? чи з на́ходу яко́го, чи з надхне́ння? (Куліш)].
• Под -тием, по -тию – під на́дихом, з наві́яння; (под влиянием) під(о) впли́вом.
Неоскудева́емый, Неоскудева́ющий, Неоску́дный –
1) см. Неоску́делый;
2) (неисчерпаемый) невичерпа́нний, невиче́рпний, (неиссякаемый) невисиха́нний, невиси́ханий, (неистощимый) невиснажни́й, (не знающий усталости) невисильни́й, невирі[о́]бни́й, що не зна́є ви́робу, що на йо́го (й) ви́робу нема́(є). [Невичерпа́нне джерело́ надхне́ння (Київ)].
Несомне́нный – безпере́чний, безсумні́вний, несумні́вний, (совершенно определённый) (зо́всім, цілко́м) пе́вний; (очевидный) очеви́дний, види́мий. [У то́му, що каза́в Кулі́ш, була́ безпере́чна пра́вда (Грінч.). Безпере́чна перева́га ро́зуму над надхне́нням (Грінч.). Безсумні́вна і́стина (Р. Край.). Для ме́не тепе́р зо́всім пе́вна річ, що я був тоді́ причи́нний (Крим.). Це в не́ї, кажу́, тиф, види́мий тиф (Борзенщ.)].
Пари́ть (о птицах, мыслях) – буя́ти, ширя́ти, шуга́ти, кружля́ти, (витать) вита́ти в чо́му. [(Ду́мка) орло́м сизокри́лим літа́є, ширя́є (Шевч.)].
• Вдохновенный певец -ри́т под небесами – надхне́нний співе́ць по-під не́бом буя́є (ширя́є).
• Облака -ря́т – хма́ри но́сяться.
• Он мыслями -ри́т – йому́ думки́ зано́сяться, він думка́ми (ви́со́ко) зано́ситься, він ду́мкою вита́є, ширя́є. [Не зна́ю, куди́ йому́ думки́ зано́сяться, сиди́ть та на мі́сяць ди́виться].
• -ри́ть (витать) в облаках (фантазировать) – захо́дити, зано́ситися в хма́ри, ви́со́ко думка́ми літа́ти.
• Аэроплан -ри́т – літа́к пла́ває, ширя́є.
Песнопе́вец, -пе́вица – піснетво́рець (-рця), піснетво́рка, надхне́нний співе́ць (-вця), псальмі́ст (-та).
Прико́вывать, прикова́ть – (что к чему) прико́вувати, прикува́ти що до чо́го; (кого, в прямом и перен. знач.) прико́вувати, кува́ти, прикува́ти и прику́ти, вкува́ти кого́ до чо́го, припина́ти, припну́ти ланцюго́м ко́го до чо́го, (о мн.) поприко́вувати, поприпина́ти ланцюга́ми. [Ко́ло тих стовпі́в двана́дцять змі́їв на ланцюга́х прико́вано (Рудч.). Нащо́ ти (приро́до) мене́ прикува́ла на одно́му мі́сці та й не пуска́єш? (П. Мирн.). Вона́ зра́зу прикува́ла Хри́стю до се́бе (П. Мирн.)].
• -вать внимание – прико́вувати ува́гу чию́ до чо́го.
• -вать к себе взор – вбира́ти (увібра́ти) в се́бе по́гляд. [По́стать надхне́нного пропові́дника вбира́ла в се́бе зача́ро́вані по́гляди (Коцюб.)].
• Это зрелище -вывало к себе наши взоры – це видо́вище вбира́ло в се́бе на́ші по́гляди.
• Болезнь -ва́ла его к постели – хворо́ба прикува́ла його́ до лі́жка.
• Прико́ванный – прико́ваний, прику́тий, ланцюго́м прип’я́тий. [Прику́тий до стовпа́ (Стор.). Стої́ть мов прико́ваний і оче́й не зведе́ (Рудч.)].
• -ться – прико́вуватися, прикува́тися, бу́ти прико́ваним, прику́тим.
Проро́чество – проро́цтво, пророкува́ння, про́вість (-ти), віщува́ння, провіща́ння; срв. Предсказа́ние. [Те́ксти й проро́цтва з Кора́на (Коцюб.). Збуло́сь моє́ проро́цтво в полови́ну (Куліш). Іса́ії проро́цтво не справди́лось (Л. Укр.). Мов надхне́нне з не́ба пророкува́ння (Грінч.). Так спо́внилась про́вість смутна́я (Л. Укр.). Ново́го співця́ ра́дісне провіща́ння (Єфр.)].
• Исполнение -чества – спра́вдження (зді́йснення) проро́цтва.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Балалайка – балалайка, балабайка:
• бесструнная балалайка – (о человеке) талалай; торохтій; пустомолот; балаболка (балабун), лепетун, базіка, балакай.
[Лушня у танцях, як не перерветься, музику перетанцьовує; Пацюк на язиці, як на балабайці, вибиває (Панас Мирний). Грати у балаба́йку (Сл. Гр.). Внизу під тополями бренять балабайки, й хіхікають незримі парочки. Побіч тротуару дзюркотить вода, а на бруку ще лежить брудний, потовчений сніг, подібний до шоколадної галви (В.Винниченко). Знову долетіли звуки балабайки. Хтось грав невміло, але з надхненням (М.Хвильовий). Юхрима я застаю на другій половині хати. Зараз він уже не в галіфе, а в буденних потертих штанях сидить на лаві і вказівним пальцем правої руки вибиває не то стогін, не то гарчання із балалайки, ще й допомагає їй ногами і співом (М.Стельмах). Од першої тої згадки про дитинство прокинулася й друга, третя… Як голяка ловив старим кошиком без дужок в’юнів та бобурців; як мало не щодня, влітку і взимку, продирався в лузі крізь гущавину з сокирчиною за паском, і кожен пень був йому не просто пнем; а  щасливою знахідкою, купкою дров; як пас череду отуто на прирічкових низах та пік у кізячковому жару степову картоплю, таку піскувату, що й хліба до неї не треба; як ходив місячними вечорами зі своїми однокашниками молоденькою сивою сосною посеред села — «парубкував», а що дівчата-підлітки охочіше горнулися до старших, то зробили бубну, доп’яли десь стареньку балалайку і зманювали їх тим нехитрим оркестром  до себе, хоча й цілуватися що не тямили, а тільки гогошились: торохтіли в бубну, тюгукали та свистіли в чотири пальці… (Гр.Тютюнник). — Раніше грав на бандурі, а тепер от покинув той буржуазно-націоналістичний інструмент і взявся до нашої пролетарської балалайки (Ю.Камаєв)]. Обговорення статті
Вдохновение, вдохновенье –
1) натхне́ння, наснага;
2) (внушение) на́дих, наві́яння;
3) (увлечение) підне́сення, за́хват, надпори́в:
• посетило вдохновение – найшло натхнення;
• черпать вдохновение – надихатися (надихуватися), живитися, (ещё, у́же) окриля́тися, запа́люватися, загорятися.
[Поети́чне надхне́ння. З Бо́жого наві́яння (АС). Творчість не підкоряється ні обліку, ні регулюванню. Не можна надихатися за замовленням (П.Загребельний). — Я просто окриляюсь, дивлячись на сю натуру (Олена Пчілка). У нашім повіті… люди запалюються до кожної спільної роботи (В.Стефаник). Дівчинка вже загорілась, захоплена Тарасовим запалом, — швидше побачити й змалювати чудове дерево (О.Ільченко); За сто літ існування новіша література наша… живилась переважно селом, сільським побутом, етнографією (М.Коцюбинський). То був час найбільшого піднесення в родинному житті. Зі сварки і чарки народжувалась бійка. Таточко вимахував стільцем,— є на що подивитись,— мов сокирою, а матуся сікла головешкою, наче шаблею (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). У кожного з нас виникають ідеї. Ідеї — безсмертні. Вони живуть вічно. Але цього не скажеш про натхнення. Натхнення як свіжий фрукт або молоко: воно має обмежений термін придатності (Н.Кошманенко, перекл. Ф.Джейсона, Д.Г.Генсона). Нарешті на нього зійшло натхнення. І послало його під три чорти (Андрій Крижанівський). Натхнення — не оселедець, який можна засолити на багато років (Ф.Ґізо)]. Обговорення статті
Вдохновлённый, вдохновенный – надхне́нний (натхне́нний), насна́жений, при́страсний, запальни́й. Обговорення статті
Внушение –
1) навіювання, навівання, навіяння кому чого, накликання, викликання, вселяння, прищеплювання, прищеплення;
2) (уговаривание, убеждение) намовляння, умовляння, переконування, (наущение) намова, (наставление) повчання, напучування, наука, нарозумляння;
3) (выговор) застереження, напоумлення, вимова, нагана, догана, сувора, пригрущання, угрущання;
4) (воздействие на психіку, мед.) сугестія, навіяння, навіювання, (гіпноз) гіпноз:
• внушение свыше – надхнення (навіяння) з неба;
• внушение на расстоянии – навіяння (вмовляння) через далечінь;
• действовать по внушению чьему – діяти з намови чиєї (за намовою чиєю);
• делать, сделать внушение (выговор) – вичитувати, вичитати [нотацію] кому; читати, прочитати нотацію кому; робити, зробити застереження кому; (сильнее) висловлювати, висловити (вичитувати, вичитати, давати, дати) нагану (нагінку) кому;
• лечить внушением кого – лікувати гіпнозом (навіюванням) кого;
• массовое внушение – масовий гіпноз (масове навіювання);
• не слушаться внушений – не слухати (не слухатися) порад (намов, умовлянь);
• отеческое внушение – батьківське напучення (повчання), батьківська наука;
• сила внушения – сила повчання (напучення, намови);
• следовать чьим-либо внушениям – іти за чиїми намовами (порадами);
• строгое внушение – сувора догана (нагана, намова), суворе напучення.

[Послухай старечої сувори (М.Вовчок). Сильні́ша в не́ї та ду́мка, ніж на́ші намо́ви й на́ші сльо́зи (І.Франко). Вичитавши всьому гуртові, директор почав брати в шори поодинці (С.Васильченко). Нехай іде до пана; там почує напоумлення (АС). — «За ті пісні, що їх вона складала, за те страждання, що вона страждала, за батька, що розп’ятий у Варшаві, а не схилив пред ворогом чола, — не вистачало б городу Полтаві, щоб і вона ще страчена була! Тож відпустивши дівчину негайно і скасувати вирока того. А суддям я таку даю нагану: щоб наперед без відома мого не важились на страти самочинні, передовсім освідчили мене про кожну страту по такій причину, що смерть повсюди, а життя одне» (Л.Костенко). Бо вже ні янгол, ні великі ночі до цих молінь не вернуться, бо вже самозагублених ніхто не вбереже, бо їм чужі напучування отчі і материне лоно їм чуже М.Фішбейн, перекл. Р.М.Рільке)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

НИСПОСЫЛА́ТЬ уроч. посила́ти /дарува́ти/ з небе́с /згори́/, низпосила́ний;
ниспосыла́ющий що /мн. хто/ дару́є з небе́с тощо, ще́дрий на дари́, дари́тель, уроч. низпосила́ний, висо́кий дарода́вець;
ниспосыла́ющий благода́ть /ниспосыла́ющий вдохнове́ние/, дари́тель /низпосила́ний/ благода́ті /надхне́ння/;
ниспосыла́ющийся/ниспосыла́емый даро́ваний згори́ /з небе́с/.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Боговдохновенный – надхне́нний від бо́га, що ма́є надхне́ння від бо́га.
Вдохновение –
1) надхне́ння, -ння;
2) (увлечение) підне́сення, -ння, за́хват, -ту.
Вдохновенный – надхне́нний, -а, -е.
Вдохновитель – духозбу́дник, -ка, надхне́нник, -ка; -ница – духозбу́дниця, -ці; надхне́нниця, -ці.
Вдохновительный – духозбу́дний, -а, -е, надхне́нний, -а, -е.
Вдохновленный – надхне́нний, -а, -е.
Дух –
1) дух, -ха;
2) (вдохновение) надхне́ння, -ння;
3) (настроение) дух, -ху, на́стрій, -строю.
Наитие – надхне́ння, -ння.
Одухотворенный – одухотво́рений, надхне́нний, -а, -е.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Надхне́нний –
1) вдохновенный;
2) вдохновленный.
Надхне́ння – вдохновение.
Натхне́нний, см. Надхне́нний.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

надхне́нний, -на, -не; прикм.
надхне́нно, присл.
надхне́ння, -ння, -нню, -нням

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Надхне́ння, -ня, с. Вдохновеніе.
Натхне́ння, -ня, с. = Надхнення.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

покло́нниця, покло́нниць; ч. покло́нник
уроч. прихильниця когось або чогось; пристрасна любителька чогось. [«Душа поета... обернула весіллє поклонниці його великого таланту в національну оперу, яку, може ще не скоро чутимуть на Вкраїні». (Кримська світлиця, 2008). Найбільша вада – він одружений, що не до вподоби його поклонницям. (Високий замок, 2004). Пізніше це почуття звітрювалося зростанням в серцях поклонниць інших, прагматичніших, пристрастей <…>. (Олесь Бердник «Пітьма вогнища не розпалює», 1993). Гаїна дуже велика поклонниця цієї штукенції, — а хіба люди не віддавали жару своєї душі колекціям марок, ґудзичків? (Докія Гуменна «Золотий плуг», 1967). Промовивши монотонно: «Петро Улянович Чекмарьов», він сказав із надхненням: — «Марія Григорівна Солонина, незнайома вам ваша мила землячка й поклонниця, доручила мені передати вам свій сердечний сестрин поцілунок та привітати вас із пожаданою свободою». (Тарас Шевченко «Вересень 1857», пер. Леонід Білецький, 1960). Тут він своїми проповідями й молитвами зєднав собі широкий круг поклонників, а особливо поклонниць з найвисших петербурських кругів. (Дїло 15.07.1914). Поклонниці її (це я чув власними ушами) взяли навіть моду на вкраїнські убрання; нема сумніву, що «восторг» од гри Заньковецької може зробити багатьох росіян терпимішими і взагалі до українщини, а тим самим – і до нашого питання... (Агатангел Кримський «Товариство Садовського в Москві», 1891).]
див.: прихи́льниця, шанува́льниця
Словник української мови: в 11 томах, Т. 7, 1976, с. 32.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
пропові́дниця, пропові́дниць; ч. пропові́дник
1. та, хто проповідує, поширює якесь віровчення; виголошує проповідь. [Більше ніхто з околиці з тими проповідницями так довго й реґулярно не розмовляв. (Збруч, 2018). А коли Федір, терпляче вислухавши вогневергальну проповідь, нарешті поцікавився, чи сама надхненна проповідниця була в тому раю і чи їй бодай раз спало на думку, що станеться з нею самою, коли в Европі запанує радянський чи китайський Гулаг <…> (Емма Андієвська «Роман про людське призначення», 1982).]
2. перен. та, хто проповідує, пропагує якісь погляди, ідеї та ін. [Ці проповідниці християнської любови були запеклими шовіністками. (Вільна Україна, 1940). Але ж таки обернулась, при божій та авторовій помочі, бо остатню сцену була такою проповідницею, що аж злість на неї брала <…> (Леся Українка «Листи», 1900). Саме того дня, як писар збирав до себе свій конгрес в село прийшла штундівська проповідниця, якась немолода вже дівка. (Іван Нечуй-Левицький «Поміж ворогами», 1893).]
3. проповідницька катедра. [З моєї проповідниці лунає вістка благовоління, миру, прощення і любови Спасителя до всіх. (Свобода, 2015). Рикнув би отець Булига-Курцевич, загримів би з проповідниці, так він уже давно в Білій Церкві навчає гніву. (Юрій Косач «День гніву», 1948). Вийшов на проповідницю, відчитав церковний текст <…> (Іван Крип’якевич «Історія української культури. Побут», 1937).]
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 625.
Словник української мови: в 11 томах, Том 8, 1977, с. 257.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вдохнове́ніе = надхне́ння, натхне́ння. — Є в сьвітї слава з погляду нового достойна вищих дум, пісень пророчих, геройського натхнення огняного і чистих сліз дївочих. К. Б.
Вдохнове́нный = надхне́нний, натхне́нний. К. Б.