Знайдено 92 статті

Запропонувати свій переклад для «наприклад»

Шукати «наприклад» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Авоська, разг. – (рус.) авоська. [… майка з сюжетом «слон та моська», в очах усмішка, в руках авоська, ніяк не очуняє від конфузу: «Звідки їм знати, що я з Союзу?» (Сергій Лазо). Російське авоська, наприклад, не слід перекладати українською мовою як сіточка, сітка без спеціального коментування, як це зроблено у тритомовому «Російсько-українському словнику» (1969), бо рос. авоська має своєрідну конотацію. Це слово є похідним від лексеми авось, що означає «можливо, випадково збудеться» і є вираженням бажання або надії (Тетяна Космеда)].

Близкодействующий – близькодійний, близькосяжний, короткосяжний; близької дії. [В українській науково-технічній термінології помітна тенденція до уникнення активних дієприкметників теперішнього часу та заміна їх прикметниками з різними суфіксами є також  дієприкметники, які замінено прикметниками з іншими коренями, наприклад: близькодіючий — близькосяжний, короткосяжний; далекодіючий — далекочинний, далекосяжний; діючий — чинний; змазуючий — змащувальний, мастильний; зумовлюючий, обумовлюючий — спричиняльний; оточуючий — довкільний; слідкуючий — стежний; тепловидільний, тепловиділяючий — тепловидатний (Оксана Андрусишин)].

Возможность – змога, спромога, спроможність, можливість, можність, зможність, мога, (только о физич. возможности) снага, (средство) спосіб: • беспрепятственная возможность – добра змога; • давать, дать возможность – давати, дати змогу (можливість), спомагати, спомогти зробити що; • до последней возможности – до останньої змоги (можливості), поки змоги (сили), поки змога (сила), до останку; • если нет возможности – коли (якщо) нема (немає) змоги (можливості), коли не змога (не спромога, не сила), (иногда) коли не спосіб; • иметь возможность что-либо сделать – мати змогу (спромогу, спроможність, зможність, можливість) що зробити, бути у змозі (у спромозі) що зробити, бути спроможним що зробити, на що, спромагатися, спромогтися що зробити; здужати; • имеющий возможность – спроможний; • исключать, исключить возможность чего – знеможливлювати, знеможливити (унеможливлювати, унеможливити) що; • исключаю (исключая) возможность чего – не припускаю (не припускаючи) можливість; • не было возможности у кого – не було змоги (спромоги, спроможності, можливості) у кого, не мав змоги (спромоги, можливості) хто, не було як кому, несила була кому; • не имеющий возможности – неспроможний; • не исключаю (исключая) возможность чего – припускаю (допускаю) (не припускаючи, не допускаючи) можливість; • неограниченные возможности – необмежені можливості; • нет возможности – незмога (неспромога, неспроможність), несила, ніяк, нема як, (иногда) нема ходу; ані способу; немає можливості (змоги); • нет возможности возвратить долг – нема можливості повернути борг, нема звідки повернути борг; • обеспечить возможность чего-либо – уможливити що; • он не имеет возможности – він не має змоги (спромоги, спроможності), можливості), несила (незмога, неспромога, неспроможність) йому; • по возможности (по мере возможности, в меру возможности) – по змозі, по спромозі, по можливості); що мога; яко мога; • получить возможность – мати змогу; дістати, одержати змогу змогу (спромогу, спроможність), спромогтися, спомогтися на що; • предвидится, возникает возможность чего-либо – заноситься на що-небудь; • при первой (при ближайшей) возможности – при першій нагоді; • творческие возможности – творчі можливості, творча спроможність; • это даёт (открывает) возможность – це уможливлює, це дає (відкриває) можливість (змогу), це спомагає на що; • это исключает возможность – це унеможливлює, це не дає змоги; • явилась возможность – настала [добра] змога, настала можливість. [Робимо, мамо, до кривавого поту і вже снаги не стає (Г.Квітка-Основ’яненко). Не було способу через Біг переправитися (А.Свидницький). Це ж був тоді 1890-ий рік; заносилося на війну між Росією й Австрією (А.Кримський). Ніяк їй з дому піти, бо ні на кого дитину кинути (Сл. Гр.). Поруч шафи, одбираючи їй змогу вільно відчинятись, стояв великий горорізьблений буфет, прихилившись верхівкою до стіни, що без неї він втратив би рівновагу (В.Підмогильний). — Ні, пане, не піду, незмога моя,— одмагався Санчо. — Скоро я од вашої милості одійду, зразу всяке страховіття на мене лізе, всяке марево мріється. Вже хоч гнівайтесь, хоч ні, а я од вашої парсони зроду-звіку ні на ступінь не віддалюся (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Треба будувати майбутнє. Не маю сил терпіти. Треба їхати звідси. Можливості: Переїхати до сестри. Знайти чоловіка. Прострелити собі голову. Переїхати до сестри, знайти чоловіка і прострелити йому голову (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). Останнім часом Миляга провадив у кабінеті дні й ночі, завдаючи по змозі шкоди собі й Вітчизні (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). У концентраційних таборах, наприклад, у цій лабораторії життя і на цьому полігоні, ми спостерігали, що деякі з наших товаришів поводилися наче свині, у той час як інші поводилися наче святі. Людина має обидві можливості; яку з них вона реалізує, залежить від її рішень, а не від обставин (О.Замойська, перекл. В.Франкла). Було дві можливості: або встати на їхню платформу, або повиснуту над нею (С.Є.Лєц). Досягнувши стелі своїх можливостей, марно намагатися пробити її головою].

Втюхивать, втюхать, разг.-сниж. – (навязывать свою точку зрения, идею; настойчиво пытаться продать что-либо, рус.) втюхувати, втюхати; втелющувати, втелющити, впихати, упхати. [Україна потроху повертається в європейський контекст. Але це відбувається аж ніяк не зусиллями держави, яка на міжнародних акціях, таких, наприклад, як Франкфуртський книжковий ярмарок, продовжує втюхувати світові совдепівсько-шароварний образ країни (Діана Дуцик). Тоді більшість чернігівців жила ще за стандартами «будівників комунізму», але більш спритні створювали кооперативи, вчилися «втюхувати» покупцю товар з Малої Арнаутської, як найкращий «фірмовий» ексклюзив, приховувати від держави прибутки — тобто «крутилися» як могли (Марина Кордик). — Тоді я взагалі нічого не збагну,— мовив Джельсоміно.— Спершу крамар захотів мені втелющити чорнило замість хліба, тепер оцей кіт із собачою кличкою… (І.Корунець, перекл. Дж.Родарі)].

Грипп – (франц.) грип, (раньше) грипа, (итал.) інфлюенца. [— Та ще хочу я хініни І смачної аспірини, Ще й цукерок проти хрипу, Бо ми всі схопили грипу (І.Багряний). До чого ж зорі тепер розумні! І то не в категоріях космічних, а цілком земних. Навіть про грип зорі знають. Вчора застерегли вустами астролога, що «через можливість зараження грипом небажано перебувати в місцях великого скупчення». Це, по-моєму, зорі переморгнулися з міліцією (Л.Костенко). Ми зневірені саме як спільнота, натомість як окремі індивіди — живучі, ніби вірус грипу, котрий щороку адаптується до нових обставин. Саме тому неможливо винайти щеплення проти «українськості», й це — найголовніший утішний висновок із усієї нашої багатовікової історії (Кирило Галушко). Вірус грипу був і залишається великим лихом для людства. Наприклад, світова пандемія грипу 1918 року забрала понад 20 мільйонів людських життів — це більше, ніж кількість жертв Першої світової війни. Тоді ця хвороба уразила добру половину всього населення планети (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку). Інша назва грипу — інфлюенца — походить від латинського influentia (вплив), бо середньовічні лікарі припускали, що циклічні епідемії цієї недуги відбуваються під впливом зірок і планет, які, обертаючись, то наближаються, то віддаляються від Землі  (О.Король, перекл. С.Мукерджі).  — Лікарю, скажіть, у мене грип?! — Так! — Свинячий?! — Так! Тільки свиня могла викликати «швидку» о 4 ранку з температурою 36,7!].

Двоечник, двоечница, разг. – дві́єчник, дві́єчниця, двійкар, двійкарка. [Те саме можна сказати й про слово двієчник, у якому і не переходить в о, а залишається, бо воно було в слові двійка, від якого походить. Синонімом до слова двієчник може бути таке ж похідне від іменника двійка слово двійкар, утворене за аналогією до інших іменників із суфіксом -к-, наприклад: шапкар — від слова шапка, байкар — від байка. Отже, якщо підходити до цього питання науково, то буде — двієчник або двійкар, але не двоєчник (Б.Антоненко-Давидович). Колишні однокласники доволі спритно порозповзалися по життю, попристосовувались, як щурі перед штормом. Іван ще до армії дивувався, як швидко колишні двієчники повибивалися в люди (М.Бриних). Судячи із зарплати вчителів, уряд складається з мстивих двієчників].

Кит, китиха – кит, (самка кита) китиха. [Чим з нього не гуморист? От, наприклад, прошу вас, розкішна тема: вчитель на лекції провадить антирелігійну пропаганду, обравши за жертву справу з потопом. Хіба можна було, каже, в той ковчег умістити всіх наявних тварин хоч би по парі? І вражає учнів дотепом: навіть пари китів не влізе, кит важить тисячу пудів і ковчега самим хвостом перекине! А якийсь учень — крихітний, з тоненьким голоском: «Навіщо кита брати? Він і сам попливе!» (В.Підмогильний). Академік Жулинський нещодавно назвав Миколу Мушинку одним з китів, на яких стоїть сучасне українознавство. Скажемо ширше: академік Мушинка — один з китів, на яких стоїть українство взагалі… (О.Підлуцький). В кита запитала тихенько китиха: — Чому океан називається Тихий? — Тому океан називається Тихий, Що ти в мене тиха, кохана китихо. — Погодилась лагідна, тиха китиха: — І ти в мене тихий, і я в тебе тиха (Оксана Кротюк). Кит плаває довкола китихи: — Скільки країн, сотні організацій, мільйони людей — всі вони борються за те, щоб наш вид вижив, а ти мені кажеш: голова болить…].

Комплексовать – комплексувати. [— Германе, в тебе комплекси. — У мене багато комплексів. Наприклад, я не вмію плавати. — Я теж не вмію плавати, — жорстко сказала Ольга. — Але не комплексую з цього приводу. — Ось так і потонеш — незакомплексованою (С.Жадан). — Кажуть, що нормальні жіночі груди повинні поміщатися в чоловічій долоні. Ось так повідрощують собі лапи, а ти ходи потім комплексуй!].

Миновать, минуть – (оставлять в стороне) мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, обмина́ти, обмину́ти, оминати, оминути, промина́ти, промину́ти кого́, що; (пропускать) мина́ти, мину́ти, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, пропуска́ти, пропусти́ти що; (не избежать) не мину́ти, не обмину́ти чого́, не втекти́ чого́, від чо́го; (о времени) мина́ти, мину́ти, змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, сплива́ти, спливти́, спли́сти́: • да минует нас чаша сия! – хай мине нас ця гірка (лиха) доля (ця лиха година, піднес. ся чаша)!; • двум смертям не бывать, одной не миновать – дві смерті не буде, а одної не минути (Пр.); одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); двом смертям не бути, а одної не минути (Пр.); • чи пан, чи пропав – двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.); • ему минуло двадцать лет – йому минуло (вийшло, перейшло) двадцять років; йому дійшов (йому поминув) двадцятий рік; • зима ещё не миновала – зима ще не минула (не минулася, не проминула, не перейшла, не перезимувалася); • как не беречься, а не миновать ожечься – хоч як бережешся (стережешся), а таки (а врешті) опечешся (Пр.); • минуя подробности – не вдаючись у подробиці, обминаючи (минаючи) подробиці; • не миновать ему тюрьмы – не минути йому тюрми (в’язниці); не втече він від кари; • опасность миновала – небезпека минула (минулася); • смерти не миновать! – смерті не минути (не обминути)!; від смерті не утекти!; смерті не відперти!; • чему быть, того не миновать – що має статися, те станеться (Пр.); що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду (Пр.); чи співатиме півень, чи ні, а день [таки] буде (Пр.); що суджено, те не розгуджено (Пр.); скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом (Пр.). [Що буває, те й минає (Номис). Подивіться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ні же тії коми (Т.Шевченко). Отакий-то мій Ярема, Сирота багатий. Таким і я колись-то був. Минуло, дівчата… Минулося, розійшлося, І сліду не стало (Т.Шевченко). За тиждень прийшла в Київ. Красний, Боже, який! А що вже святі  церкви, то й не сказати! А людей, людей! Без ліку, та все  чужі  —  минають  і  не глянуть на тебе (М.Вовчок). Там Рось минає чималий скелистий острів Замок і знов зливається з своєю Самовілкою (І.Нечуй-Левицький). Минули жнива, і Василина впросила матір, щоб вона одвела її на службу (І.Нечуй-Левицький). Минувши ярок, шлях повертав геть круто поза садком (П.Мирний). — Он уже й місяць зійшов, — промовила вона тихо. — Зійшов. Пора спати. Спи, Христе, хай тебе минає те лихо, що мене строщило!.. — І Мар’я почовгала до свого лігва (П.Мирний). Коли б був Максим на той час не постерігся, не змандрував кудись з Пісок, щось на тиждень чи й більше, то, мабуть би, не минути йому й тюрми (П.Мирний). В батьковій кузні така вже встанова: хто прийде — сиди, говори, дійде до почастунку — й його не минуть (І.Франко). Десять літ уже минало, Відколи спокійно, мирно Князь сидів на своїм троні (І.Франко). Минув сільські поля, поминув ще два села і з горба побачив місто (В.Стефаник). Не мине лихо, видко, й за панську землю (М.Коцюбинський). Минало з полудня, а в селі тихо, нема нічого (М.Коцюбинський). Я буду мислити — в покої, в чеканні дня, стрічанні зла, і не минути долі злої, котру нам Мойра нарекла (В.Стус). — Чоловік усе грається з долею навпереваги,— сказав Дон Кіхот,— і про те, я гадаю, повинна говорити всяка мирська, а надто рицарська історія: не про самі ж перемоги писати. — Воно-то так,— промовив бакаляр,— але дехто з читальників каже, що краще було б авторам сієї історії не все поминати, а дещо й поминути, наприклад, ті духопелики, що без кінця-краю сипались на пана Дон Кіхота в різних пригодах (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Дай же сили минути, прожити, коли не забути, Те, що було, хоч і не мало бути… (Ю.Джугастрянська)].

Молодёжь – мо́лодь, (реже) мо́лодіж, молодне́ча, молоде́ча, (юношество) юна́цтво, (поэт.) юнь, (образн.) па́молодь, (зап.) молоде́цтво, (мужская, неженатая) парубо́цтво, (устар.) челядь: • золотая молодёжь – золота (багата) молодь, (жарг., негатив.) мажори; • нынешняя молодёжь – тепе́рішня (суча́сна, сьогоча́сна) мо́лодь; • учащаяся молодёжь – студентська (учнівська, шкільна) молодь. [На о́дшибі од села́ було́ и́грище, мо́лодь гомоні́ла, співа́ла, смія́лась (М.Вовчок). Вся мо́лодіж пусти́лась у тане́ць (І.Нечуй-Левицький). Голоси веселих пісень молоднечі, мов щебетання весняних пташок, разом з садовими пахощами проймають усе повітря (П.Мирний). Посклика́вши до се́бе шляхе́тське юна́цтво (П.Куліш). Та рання юнь сміється, — не холоне… Що ж обіцяєш ти їй, сива скроне? Фальшиву мудрість? Безперечний нуд? (М.Зеров). То була все золота молодь: Ів Дюма Вільдьє, син власника корабельні, Клод Кубер, син голови торговельної палати, Жакі Делае, банкірський синок… (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Цікаво. Літери акуратні, хоч і дещо дитячі, як у всієї теперішньої молоді. Але без явних помилок, що вже зовсім не схоже на молодь (брати Капранови). — Сучасна молодь жахливо вдягається! Наприклад, от цей хлопець. — Це — моя дочка. — Пробачте, я не знав, що ви — її батько. — Я не батько, я — мати].

Монтировка – 1) (процесс) монтування, змонтування, (последствие) монто́вання; 2) (лом) монтувалка, (монтажка) монтажка: • монтировка телескопа (конструкция) – монтовання телескопа. [Найближче стояв невисокий молодий фермер, із якимось напівпанківським ірокезом на голові та новенькою монтувалкою в руках (С.Жадан). Проміж сидінь йшов водій. В руках тримав монтувалку. Мабуть, щось з двигуном, цього ще не вистачало! Я обернувся подивитися, що там позаду. «Як ти назвав мій автобус!» Я спочатку навіть не зрозумів, до кого він звертається, аж поки водій не схопив мене за плече. В нього була сильна рука, а в іншій була монтувалка. — Що? — Ти глухий? — Ні. — Тоді повтори, як ти назвав мій автобус! — Довбане корито… (Владислав Івченко). Згідно зі словниками російської мови дію за значенням монтувати можна позначати трьома віддієслівними іменниками монтаж, монтирование, монтировка, але практично в цьому значенні вживають переважно термін монтаж, а зрідка монтирование. Російський термін монтировка зазвичай вживають у інших двох значеннях: а) система конструкцій, на якій щось монтують, наприклад, монтировка телескопа та її різновиди азимутальная монтировка, экваториальная монтировка тощо. На нашу думку, його українським відповідником не може бути термін монтування, бо цей віддієслівний іменник означає незавершений процес. Щоб забезпечити однозначну відповідність терміна поняттю, пропонуємо згідно з рекомендаціями термін монто́вання…; б) інструмент для монтування (укр. монтувалка). Але за будь-яких умов українська мова не утворює іменників на -ировка, тому не можна калькувати російську мову і українською писати монтировка (М.Гінзбург)].

Мухобойка – мухобійка, хляпавка, ляпалка. [У Івана Івановича з’явилася геніальна ідея — прислужитися партії якимось винаходом, наприклад, вигадати мухобійку. Він написав заяву до комосередку, щоб його звільнили від перенавантаження, і взявся за винахід. Перечитав купу літератури і таки винайшов електричну мухобійку. Правда, муха буде вбита тоді, як сяде на цю мухобійку, та ще й у спеціальне місце. А сідає вона не завжди туди. Але нічого, головне — початок, чого він не встигне зробити — синок підростає, допрацює (М.Хвильовий).Я знову подався до кооперативу і записав на рахунок Жан-Поля три електронні мухобійки, але то було все одно, що затикати пальцем прорив у греблі. Скрізь довкола був субтропічний вологий ліс, безліч дерев і тьма-тьмуща комах; можливо, серед них траплялися й такі, яким науковці ще не встигли дати назви, зате я уже встиг: це були «підарчуки», «гівнюки» і «байстрюки», що псували вичищену і відшліфовану наждачним папером бездоганну рівну поверхню, на приготування якої у мене пішло чимало часу і зусиль (В.Горбатько, перекл. П.Кері). У руці він тримав знак своєї влади: ритуальну мухобійку з майстерно різьбленим дерев’яним руків’ям і батіжжям — густим і шовковистим жмутком волосся з довгого чорно-білого хвоста мавпи колобуса (О.Лесько, перекл. Дж.Дарела)].

Одноклеточный, одноклетный – одноклітинний: • одноклеточные – (мн., биол.) одноклітинні. [Уже згодом, заднім числом складаючи докупи десятки почутих історій про вуличні побиття й пограбування, Елайджа зрозумів, наскільки всім їм тоді на цьому насправді залежало: бути на своїй території, де жодна зараза не пристібеться до твого довгого волосся, кульчиків, прикрас, предмета розмови, де не треба буде відбивати цю аґресію — в усіх можливих значеннях цього слова, де середня управлінська ланка молодого вітчизняного рекету не змушуватиме тебе почуватися лузером і задротом перед твоєю дівчиною, де за сусіднім столиком якесь п’яне начальство не волатиме «Горіла сосна, палала», а головне — ніхто не поставить касету з піснями Міхаїла Круґа. На вході стоять красиві панки, готові дати в табло будь-якому одноклітинному мудакові, привезену з Польщі каву Tchibo приносять у спеціально замовленій для цього місця темній кераміці, а не якомусь тонкостінному чеському жлобстві, трамваї ходять до дванадцятої, і немає жодних сумнівів, що ти цієї миті перебуваєш в епіцентрі історії (О.Форостина). Взагалі я тут добре-таки підвищив свою освіту і розширив світогляд. Я й раніше чув, наприклад, про теорію походження видів Дарвіна, але тільки у професора зрозумів все до кінця. Виявляється, що спочатку на землі не було ні людей, ні кішок, ні собак, ні навіть бліх, а були лише одноклітинні організми, які не мали ні голови, ні рук, ні ніг. Словом, жила амеба — мікроскопічна краплинка протоплазми, але — живої! Ці одноклітинні організми розвивалися, перетворювалися на багатоклітинні і, залежно від умов існування, ставали то водяними тваринами, то наземними. Розвиток тривав сотні мільйонів років, і поступово з’явилася вся різноманітність живого світу. Найбільше мене вражало в цій теорії те, що амеба, цей одноклітинний, примітивний організм, є предком всіх сучасних тварин і людини. Тобто, не тільки Петренка (прізвище Петровича було Петренко), а й моїм предком та предком професора. До речі, Петренко частенько навідувався до нас, завдаючи мені зайвих неприємностей. Я прозвав його «амебою» за його надто примітивні інтереси (Іван Багмут)].

Опечатка – друка́рська по́ми́лка, (разг.) чортик: • допустить опечатку – допуститися друкарської помилки. [Поет може витерпіти все, крім друкарської помилки (О.Вайлд). До Вас велике прохання: припильнувати, щоб книжка вийшла з мінімальною хоча б кількістю друкарських «чортиків»… (Галина Гришко). Я натрапляла там на різні цікаві речі — наприклад, коли траплялася якась похибка, то в наступному числі вибачалися і казали «трапився друкарський чортик» (Оксана Думанська). Навіть зовсім не помітне мерехтіння екрана впливає на чіткість зору, сприяє проскакуванню різноманітних «чортиків» і через очі досвідченого редактора, не кажучи вже про початківця (Микола Тимошик). Чортики: «Браковані урки для голосування», «Тому що підслідовний»].

Параллелограмм – (греч.) паралелограм, рівнобіжник: • параллелограмм сил, скоростей – паралелограм сил, швидкостей. [За нашими підрахунками інтернаціональні терміни у математичних словниках золотого періоду складають 19% (із них лише 10% без українського відповідника). У сучасних словниках інтернаціональні терміни складають майже 90%, що надто ускладнює, на нашу думку, виявлення закладеного в понятті схованого історико-поняттєвого фону та його онтологічних імплікацій. Відповідно вважаємо доцільним одночасне вживання рідномовних та інтернаціональних математичних термінів. Наприклад, прямі паралельні — прямі рівнобіжні, паралелограм — рівнобіжник, матриця осциляційна — матриця коливна, афінний простір — посвоячений простір (Олена Шаповал)].

Переживать, пережить – 1) пережива́ти, пережи́ти, перебува́ти, перебу́ти; 2) (претерпевать) зазнава́ти, зазна́ти, (выносить) стерплювати, витерплювати, (перечувствовать) перечува́ти, перечу́ти; 3) (за кого, что) непокоїтися, тривожитися, турбуватися, (волноваться) хвилюватися, вболівати (уболівати), (опасаться за кого) потерпати; 4) (во многих местах) побува́ти, побу́ти, пожи́ти: • много горя пережи́ть – бага́то ли́ха зазна́ти (пережи́ти); • переживать (испытывать) беду – біду бідувати; біду (лихо) приймати; біди (лиха) зазнавати; терпіти (зносити) лихо (біду); • переживать, пережить [самого] себя – переживати, пережити (перебувати, перебути) [самого] себе; • пережива́ть различные этапы в своём развитии – перехо́дити рі́зні ета́пи в своє́му ро́звою; • переживать что – переживати, перетривати що. [Не зна́ти, хто кого́ переживе́ (АС). Перебу́ли сяк-так голо́дну зи́му, діжда́лися весни́ (Квітка). Ніхто світа не може пережити (Номис). Вік пережити, — не поле перейти (Пр.). Усе́, що тво́рить письме́нник, він все те перечува́є (О.Кониський) —…і чого ото було переживати? (Яке дурне це слово — «переживати» — ніяк я його не відучу, а воно, між іншим, перехідне дієслово, переживати можна тільки «щось», наприклад війну або голод, а «за когось» можна тривожитися, непокоїтися, журитися, потерпати, і ще з пів сотні синонімів, але хто сьогодні вже так говорить?…) (О.Забужко). — Ну, Ернсте, розкажи, де ти побував, що пережив? — питає батько. — Що пережив? — повторюю я, подумавши. — По суті, нічого такого. Просто весь час воювали. Що ж там було переживати? (Н.Сняданко, перекл. Е.М.Ремарка). Я слухав і усвідомлював, що в цю мить ні за які скарби не хочу опинитися деінде, що зазнані зараз і тут почуття виправдовують усе, що довелося перебути, бо в перебутому й полягає суть мого існування в цьому місці простору (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Той, хто пережив трагедію, не був її героєм (С.Є.Лєц). Освічена людина може всю ніч непокоїтися тим, про що дурню і не снилось].

Пережиточный – пережи́тковий. [Саме північних районах України утворився «українсько-білоруський» тип житла і відповідний інтер’єр хати. Певна ізольованість краю зумовила цілість у ньому багатьох архаїчних елементів культури, наприклад, курної та напівкурної хати, пережиткових форм патріархальної сім’ї, права успадкування майна старшим братом (Анатолій Пономарьов)].

Полуфинал – півфінал. [Не всі мовці знають, у яких словах треба ставити компонент пів-, а в яких напів-. Тож запам’ятайте правило. До складу дієприкметників, що передають неповноту охоплення якимсь станом, входить напів, а не пів-: напіввідчинений, напівзабутий, напівзруйнований, напівроздягнений. Ту саму тенденцію спостерігаємо і щодо прикметників: напівавтоматичний, напівголий, напівживий. В іменниках напів- доречне там, де перша частина слова показує, що предмет чи жива істота не мають усіх ознак, якими характеризується об’єкт, котрий виражає друга частина. Приміром: напівчагарник, напівсировина, напівтемрява. А компонент пів- виступає тоді, коли утворює нове слово, що не означає ні частковості стану, в якому перебуває предмет (як, наприклад, бачимо в лексемах типу напівзруйнований, напіводягнений), ні частковості притаманних йому рис (як у напівфабрикат). Іменник з пів- не має кількісного значення: півпідвал, півпальто — це не половина підвалу, не половина пальта. Півпідвал і підвал — видові поняття, що об’єднуються родовим поверх (сюди входять ще бельетаж, перший, другий, третій і дальші поверхи, мансарда). Так само півпальто і пальто, котрі є найменуваннями різних виробів, охоплює родове поняття верхній одяг (до якого також належать плащ, куртка, кожух, дублянка тощо). Щоб легше розпізнати форми з пів- і напів-, варто застосувати такий прийом: якщо перший компонент слова можна замінити прислівником наполовину, то воно утворюється з напів-. Приміром: наполовину людина (з міфології) — напівлюдина, наполовину провідник — напівпровідник. А коли цей компонент за змістом неможливо замінити лексемами наполовину або половина (замість півпідвал не скажемо ж “наполовину підвал” чи “половина підвалу”), то іменник годиться вживати зі складником пів-. Отож треба говорити і писати: напівсировина, напівсутінь, напівзабуття, напівдикун, але півчобіток, півфінал, півзахисник, півустав (один з типів почерку) (Б.Рогоза)].

Почемучка, разг., шутл. – (любознательный ребёнок, спрашивающий всё время почему?) пита́йко (запитайко), чому́сик, чомукало, чогокало, пізна́йко. [Вся дивується сім’я, Відтепер і навіть я. Я дивуюсь і не знаю, Чом «чому» я полюбляю. Як виходжу я у двір, Я стаю немовби звір Із питаннями своїми І великими й малими. Чом трава росте з землі? Чом у школу йдуть малі? Чом питаю всі не знають І Питайком називають (Богдан Віннік). Ирій, вирій — все одно, тільки виглянь у вікно: з кудикалом чомукало до викала придибало (Володимир Лучук). Запитайко. Жив собі один хлопчина, який завжди про все розпитувався. Це, звичайно, добре, коли хлопець хоче все знати. Та питав він про такі речі, які важко пояснити. Наприклад: — Чому в шухляд є столи? (І.Дзюба, перекл. Дж.Родарі)].

Продавщица – продавчиня, продавниця, продавачка, (совет. продавщиця), (молока) молочниця, (капусты) капу́сниця, (картофеля) картопе́льниця, (птицы) пта́шниця, пти́чниця, (цветов) квітка́рка, (редко) квіттярка. [Наприклад, мало хто з продавщиць розумів, що таке шинка. Чи кава. «Єт кофь, што ль? – перепитували вони. — Ась? Ну дик так і скажи! Зачєм іздіваішся, йопм?!» (В.Діброва). Свою щоденну шоколадку (а Ольга страх як любить солодке) щоранку намагається купувати в якомусь іншому місці. Бо хто їх знає, тих продавчинь, в очі тобі всміхається, а сама, мабуть, думає: «Ич, яка, кожного дня шоколад їсть» (Т.Савченко). У широкому коридорі, що виходить у кругойдуче фойє, де  серед чорної юрби чоловіків тиняються розмальовані дівчата, одвідувачів чекав гурт жінок коло одного з трьох прилавків, де тронували три намазані й бляклі продавниці напоїв та кохання (В.Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). Довший час я не міг узяти на роботу продавчиню у нову крамницю, хоча за оголошенням щодня з’являлася тічка кандидаток — сучок та ідіоток. Мене від них аж вивертало ізсередини — блискучі маєчки, дупці, обтягнуті джинсами, розпущене волосся, б… манери, абсолютно тупі мармизи й жадібні очі (А.Івченко перекл. Н.Бабкіної)].

Секс – (лат.) секс, статеві стосунки (зносини), (совокупление) злягання: • заниматься сексом – кохатися, займатися сексом, (рус.) займатися любов’ю, паруватися, (груб.) злягатися, (ещё) спати з ким, жити разом, (образн., шутл.) пізнавати внутрішній світ, (совершать, совершить с кем-то, жарг., вульг.) грати кого, вдути кого, вставити, взути, жарити, вжарити, засадити, натягнути, натягувати, оформляти, оформити, давати, дати, драти, відідрати, дрючити, жаліти, пороти, шоркатися, трахнутися, трахатися, трахнути, відтрахати, впендюрити, впердолити, перепихнутися, поштрикатися, шпокнути, парити качана, прочистити труби, полірувати торпеду, парити шишку, товкти перець, пісюна мочити (квасити) і т.д. [І рани, потворність цього простору викликають в мені протест. Як і багато чого іншого. Наприклад, парочки, що цілуються, чиї обійми й ласки на очах у публіки мало не доходять до злягання (Валентина Заболотна). — Ми, простий люд, повинні були сидіти тихо, сексом, даруйте, займатися хіба в кулачок, натомість усю свою енергію витрачати на побудову великих звершень наших вождів (Юрій Логвин). Але ще поки Вуж шукав якусь аспіранточку, щоб перепихнутися, а потім вже взятися за діло (О.Ульяненко). О другій сорок п’ять вона прокинулася — ще одне сповнене ніжності злягання — ми зчепили руки — любили одне одного, мені так принаймні здається, — коли вона заснула, руки й стегна раз по раз стискалися, як від мимовільного дрожу (А.Рєпа, перекл. Ґ.Флобера). Він не почувався одруженим із Меґі; це було, наче швиденько перепихнутися на пасовиську за баром у Кайнуні або притиснути пихату міс Кармайкл до стіни стригальського сараю (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Якби ви тільки бачили, яка вона хороша і ставна, а любов до злягань сягала в неї такої сили, що лиш украй рідко буває властива жінкам (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Ми перепихнулися, як колись казали в гімназії (Оксана Микитенко, перекл. Михайла Пантича). Секс — почуття в русі (М.Вест). Між коханням і сексом велика різниця: секс знімає відчуття незручності, кохання його породжує (В.Ален). Злягання — це поезія для плебеїв. Злягатися — означає прагнути проникання в іншого, а митець ніколи не виходить за межі самого себе (Шарль Бодлер). 1. — Ізю, ви любите секс утрьох? — Так, а що? — Біжіть швидко додому — може, ще встигнете. 2. Добрий секс — такий, коли виходять покурити навіть сусіди]

Сказывать, сказать – казати, сказати, мовити, промовляти, промовити, вимовляти, вимовити, висловлювати, висловити, відповідати, відповісти, виголошувати, виголосити, розповідати, розповісти, оповідати, оповісти: • всё, что можно сказать – усе, що можна сказати; • [да] и то сказать – та й те сказати; • достаточно сказать, что – досить (достатньо) сказати, що; • забегая вперед, следует сказать, что – забігаючи наперед, треба (потрібно, слід) сказати, що; • как сказать – як сказати, дивлячись по тому, як; побачимо; • короче сказать – коротко кажучи; • лучше (вернее, точнее) сказать – краще (точніше) сказати; • можно сказать – можна сказати; • не сказал ни слова – не сказав (не мовив) ні (і) слова; (сниж.) і губи не розтулив (не роззявив); • нечего сказать (ничего не скажешь) – нічого не скажеш; • нужно правду сказать – треба правду сказати; ніде правди діти; • по правде (по чести) сказать – сказати правду, правду (по правді) кажучи; • прежде чем сказать – перед тим, як сказати; перш ніж сказати; • скажем – скажімо, наприклад, приблизно, припустімо, припустимо; • скажешь курице, а она всей улице – секрет – далі базару не піде (Пр.); сказав кумі, а вона всій слободі (Пр.); скоро з воріт, а тут і ріт (Пр.); ніхто не знає, тільки дід, баба і ціла громада (Пр.); • скажи(те) на милость, скажи(те), пожалуйста – скажи, скажіть на Бога (на милість); скажи, будь ласка, скажіть, будьте ласкаві; ото [яке] диво; чи [ти] ба; диви-но; • сказав эти слова, он ушел – по цій мові він пішов; • сказал бы словечко, да волк недалечко – я б сказав, та огірки за пазухою (Пр.); я б сказав, та піч у хаті (Пр.); • сказал, как отрубил – сказав, як зав’язав (Пр.); сказав, як цвяхом (як гвіздком) прибив (Пр.); • сказал что-то несообразное – сказав щось неподібне (безглузде); нісенітницю якусь сказав; (образн. разг.) таке сказав, що ні пришити, ні прилатати; притулив горбатого до стіни; • сказано — сделано – сказано — зроблено; як сказав, так і зробив (учинив); • сказано — як зав’язано; • сказать в шутку – на сміх (на жарт, жартом, жартома) сказати; • сказать невпопад – не до ладу сказати; не до речи мова; (шутл.) утяти до гапликів; • сказать нечто – сказати дещо; • сказать складно, удачно, хорошо – до ладу (до ладу та до прикладу) сказати; • сказать с ударением – сказати з притиском; • смело (с уверенностью) можно сказать, что – можна сміливо (з певністю) сказати, що; • стыдно сказать – стидно (соромно) сказати; без сорома казка; • так сказать – мовляв, так би мовити, як говорять, як кажуть, сказати б, (иногда) сказав би; • чтобы не сказать больше – щоб не сказати більше; • что еще можно сказать – що ще можна сказати, що ще можна додати до сказаного, більше нічого сказати, більше нічого додати до сказаного.

Срок – строк, (лат.) термін, реченець, речінець, речінь: • без срока давности – безстроково, без строку давності; • в двухмесячный срок – за два місяці; протягом двох місяців; • в кратчайший срок – щонайшвидше (якнайшвидше); за найкоротший (найменший) час; • в определенные сроки – певними термінами; • в срок, к сроку – вчасно; • дай (дайте) срок! (разг.) – постривай, постривайте!; почекай-но, почекай-те-но!; підожди-но! підождіть-но!; • до истечения срока – до закінчення терміну (строку); до того, як закінчиться (мине, вийде) термін (строк); • за истечением (вследствие истечения) срока – через те, що закінчився (минув, вийшов) термін (строк, речене́ць, час), зважаючи (з огляду) на закінчення терміну (строку); • истечение срока – скінчення терміну; • конечный срок – оста́йній строк (те́рмін, речене́ць); • к определенному сроку – до визначеного (до певного) строку; • к [тому, определённому] сроку – на [той, певний (визначений)] термін; • назнача́ть срок – признача́ти (визнача́ти) те́рмін (строк, речіне́ць); • на срок – на [певний] час, на термін; • наступление срока – настання терміну; • не давать кому ни отдыха, ни сроку (срока) – не давати й вгору глянути кому; (вульг.) не давати й носа втерти кому; • обозначить срок – визначити, призначити термін; натермінувати; • оканчивать срок (службы) – строку добувати; • плата посрочная – пла́та на речене́ць; • по истечении срока – як (коли́) вийде (закінчиться, кінчиться, скінчиться), мине́ (о прошлом: як ви́йшов, скінчи́вся, мину́в) те́рмін (речіне́ць, строк); по закінченні (після закінчення) строку; як прийде термін; • по наступлении срока – як надійде термін; • при назначении срока – визнача́ючи речене́ць (те́рмін), коли визнача́ють речене́ць (те́рмін); • срок действия – строк дії, речене́ць ді́яння (чинности); • срок исполнения плана – строк (термін) виконання плану; • срок истек – вийшов термін; • сроком до – на термін (строк) до; строком до; • срок платежа́ – платі́жний те́рмін (речіне́ць); • срок уже мину́л – те́рмін (речене́ць, строк) уже промину́в (минув), ви́йшов, (истёк) упли́в; • указанный срок – вказаний термін (строк), дата. [Реченець умовленої сплати вже минув (І.Франко). Буває, наприклад, і так, що хтось позичить кому гроші, а той не має заплатити чим на реченець, от і продають землю… (М.Коцюбинський). Чувай! Надходить грізний реченець. Над полем чорний крик сурми полине. З могил повстануть подвиги й злочи́ни, І шлях у вічність ляже навпростець (Ю.Клен). Геть спогади — сперед очей. Із лиць — жалі, із уст — колючі присмерки ночей у цей сорокопуст. Як став — то вплав, як брід — то вслід, як мур — то хоч нурця, пройдімо лабіринтом бід до свого реченця, де щонайвища з нагород і найчесніша — мста за наш прихід і наш ісход під тягарем хреста (В.Стус). Не допускай такої мислі, що Бог покаже нам неласку. Життя людського строки стислі немає часу на поразку (Л.Костенко)].

Суффикс – (лат.) су́фікс, на́росток. [Здрібніло-пестливі суфікси, а не козаки й опришки (А.Морговський). Не підсолоджуй суфіксом життя (Раїса Харитонова). Зменшувальні суфікси (поміж них і «еньк») надають слову, як правило, пестливого забарвлення. Наприклад: «З перших літ дитину мати за рученьку водить» (Павло Грабовський), «Ти ж не лякайся, що ніженьки босії вмочиш в холодну росу» (Михайло Старицький), «По садочку ходжу, кониченька воджу» (народна пісня). Рідше, як у слові «воріженьки» в національному Гімні України, цей наросток надає слову іронічного, зневажливого забарвлення (О.Пономарів)].

Сюсюкать – 1) (заменять в речи шипящие звуки свистящими) сюсюкати; 2) (подделываться под детскую речь, разг.) сюсюкати. [Опріч Тасі, вони згадували багато спільних знайомих, і тут Раїса мала чимало несподіванок. Вона, наприклад, ніяк не могла уявити собі, що той рудий, як голендерська корова, рябий і довгий семінарист, який, сюсюкаючи, провадив їй ідеї Фейєрбаха, носить тепер камилавку, має наперсний хрест і дослуживсь до благочинного (М.Коцюбинський). З Оксаною от що: їй 17 літ, батько її, Рубан, сюсюкає, а мати теж сюсюкає (М.Хвильовий). Він став думати, що б його сказати доньці, але нічого не вигадав. Не міг у таку хвилину сюсюкати і дитинно лицедіяти (В.Дрозд). Приблизно десять років тому була відчутна зневага до історичного роману і велике захоплення автобіографізмом. Тепер на автобіографічне письмо (одне з найгеніальніших упродовж історії світових літератур) переважно плюють, і починають сюсюкати про інтелектуальний роман. Мій прогноз такий, що зараз табун ідіотів кинеться писати інтелектуальні романи (з відсутністю інтелекту), як перед тим кинувся писати автобіографічні (А.Дністровий). Так часто буває серед людей: одне світить до тебе очима, сюсюкає, лижеться, та як прийдеться до діла, нічого доброго й на ніготь не зробить, а друге бурчить, свариться, стогне, тоді, дивись, останню сорочку скине із себе й віддасть (В.Шкляр). Негритянка мала чудові груденята, крім того, дістала освіту в ґабонських черниць і не тільки сюсюкала французькою, а й тямила подати хіну в конфітуратах і витягати кліщів із підошов (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). І тоді, коли б мала здушити його в обіймах, палко дивлячись на нього тими глибокими й страшними очима, що є в декого з літніх жінок, величних у своїй останній любові, коли б мала кусати його мовчазним, тремтячим ротом, пригорнувшись до нього пухким та гарячим тілом, стомленим, але невситимим, — вона термосилась, як дівчинка, й сюсюкала, щоб бути любенькою: — Так я кохаю тебе, мій маленький. Так я кохаю. Потіш же свою жіночку (В. Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана)].

Телевизор – (от греч. и лат.) телевізор, (образн.) ящик, (ирон.) зомбоящик: • передавать, показывать по телевизору – передавати, показувати телевізором, показувати в телевізорі; • смотреть по телевизору – дивитися в телевізорі. [Кінескопи телевізорів — презервативи реальності (Дітер Гільдебрандт) …кожен третій вже з третього класу пивоголік, кожне п’яте вже з п’ятого класу вступає в добровільні ряди поширювачів наркоманства і снідоморива; і ще натхненніше, ніж в піонери вступали, присягають пиву й дурманщині; ще нахабніше, ніж в комсомолки і виступайла лізли, пруться в розкішне життя похабним розпродажем своєї хіті; так вертається їхнім батькам невідання нічого вищого від роботи і телевізора, від землі і гною (Є.Пашковський). Я давно перестав бути мазохістом і просто не вмикаю телевізор, щоб не мучитися (Олексій Коган). Телевізор їсть ложкою дитячий мозок, нехай краще книжки читають (Олесь Санін). Тоді слово «жлоб» можна було, наприклад, у телевізорі почути (Ю.Андрухович). Тепер я телевізор не дивлюся. На українському телебаченні цікавого мало, коли я його вмикаю, то стаю лютим, як професор Орест Лютий. Ну навішо мені злоститися? Колись Ліна Костенко казала: раптом починає відчувати, що в тебе звідкись прорізався хвіст ростуть роги, якісь пазурі. А для чого мені це? Краще відмежуватися від телевізора, щоб не росли хвости і роги (Ю.Андрухович). — Кажу: я не плачу, коли телевізора не бачу. Бо дуже багато пустого там, дурного, а ще більше брехливого. Я би радив, пізнати літературу (Любомир Гузар). Жіль зненацька розлютився: «Як ти можеш дивитися це?» Елоїза навіть не здивувалася, тільки повернула до нього раптом згасле лагідне, покірне обличчя: «Я думала, так краще — коли я дивлюся телевізор, ти можеш не розмовляти зі мною» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Я бачила тебе в телевізорі. Поруч із королевою Англії (Я.Кравець, перекл. К.Панколь). Так часто дивлюся телевізор, що диктори мене вже впізнають].

Труднодоступный – важкодоступний, труднодоступний, важкоприступний, трудноприступний. [Ляня, дивлячись на наші туманні вирази облич, сміється й пояснює, що бомбер — це той, хто розмальовує стіни у важкодоступних місцях, наприклад, на висоті, і ризикує мати неприємності з поліцією… (А.Дністровий)].

Угодливость – догідливість, догода, услужність, услужливість, (лакейство) плазування, (льстивость, ещё) підле́сливість, обле́сливість, улесливість, лестивість, обле́сність, підлабу́зливість. [Вона все сподівалась, що своєю покірністю, своєю догодою чоловікові і його гостям вона верне його любов, прихилить до себе його серце. Ганя дала собі зарік навіть не жалітись матері і нічого про те не казати (І.Нечуй-Левицький). — Ну, добре, а нащо ти скликав у себе збори, не бувши християнином? Невже ж пак, щоб догодити жінці? Не чував я щось про такі подружні подарунки! Чому ж ти вже для більшої догоди не вступиш до громади? (Л.Українка). — Правда, що тепер мудріші Люди стали, — не вбивають Одне одного в догоду Богові й небесним силам! (Л.Українка, перекл. Г.Гайне). — Слухайте, перестаньте називати мене «бос», «шеф»… До чого ця цілком чужа нам іншомовна догідливість. Не люблю я цього. Називайте якось простіше, по-нашому. «Годувальник», наприклад].

Удочерение – приймання, прийняття за дочку, задочерення, (рус.) удочеріння. [За сорок років, що минули від початку втручання комуністів у розвиток української мови, її діловий і науковий стилі вже було уніфіковано за російським зразком. Щодо ділового стилю в «Курсі історії української літературної мови» критично оцінювалися рекомендації лексикографів 20-х років у царині ділової мови і зазначалося, що «в українській мові здавна встановилася традиція вживання ділової лексики, спільної з російською мовою або близької до неї граматичною будовою. Внаслідок цього з практики поступово вийшли з ужитку слова, що суперечили такій історично виправданій традиції, як, наприклад, оповістка, платій і виплатних, ручальник, домопосілість, засиновлення, задочерення, мешкати (особи, які мешкають у містах), вступний (журнал вступних паперів), виступний (журнал виступних паперів) і под. Вони замінилися словами повістка, платник, поручитель, домоволодіння, усиновлення, удочеріння, проживати (особи, які проживають у містах), вхідний (журнал вхідних паперів), вихідний (журнал вихідних паперів)» (Лариса Масенко)].

Упор – (действие) упирання, (предмет) підпора, опора, упора, (подпорка) підпірка, (сосредоточение на чём) натиск, притиск, (ударение) наголос: • бетонные упоры – бетонні підпори; • в упор (встретиться) – лицем в лице, око в око, носом до носа, ніс у ніс; • в упор (смотреть) – в очі (дивитися); • в упор (стрелять) – впритул (стріляти); • делать упор на… – наголошувати (натискати) на…; • до упора – до межі, до грані; • не видеть в упор кого – не бачити кого впритул; • с упором на… – з притиском на.., натискаючи на…, наголошуючи на…; • упор лёжа – опора лежачи. [У 10 — 12 років потрібно пропонувати дітям вправи для розвитку сили, наприклад згинання — розгинання рук з опори лежачи на підлозі, і збільшувати навантаження поступово (Анатолій Магльований)].

Учёный – 1) (сущ.) науковець, учений; 2) (прилаг.) науковий, учений; 3) (причаст.) учений: • не учи учёного – не вчи вченого [їсти хліба печеного]; не вчи тата дітей робити (Пр.); • учёная степень – науковий ступінь, (совет.) учений ступінь; • ученое исследование – наукова розвідка, наукове дослідження; • учёное общество – наукове товариство; • учёное сообщество – наукова спільнота; • учёный (гуманитарные дисциплины, общественные дисциплины, естественные дисциплины – гуманітарник, суспільник, природничник; • учёный секретарь – науковий секретар, секретар-науковець, (совет.) учений секретар; • учёный совет – наукова рада, (совет.) учена рада; • учёный человек – учена людина. [Учений, а кобили не запряже (Номис). А се справді перше говорив, що й хати нові поставлю у три віконця, а потім — то й старі розвалились! Може, його на добре й учено, та, мабуть, панську істоту не переробиш! (М.Вовчок). — І дасть же Господь такий талан чоловікові, та от так і не вміє його шанувати, — одказала, зітхнувши, Христя. — Піди ж ти… І вчений, і розумний, та — ба! Паничі ним гордують, — як його з п’яницею водитися! Панянки — соромляться, бояться; одні купці за нього… Що ти з гріхом чоловічим поробиш? Такий уже його гріх! (П.Мирний). — Я вже не знаю, що далі й буде на світі. Які тепер парубки стали! Ой Господи! Вони, бач, вчені, в школі вчились. Вчені вони та недрюковані! — бідкався Филін (І.Нечуй-Левицький). І руки ті, не учені до зброї, Що досі так довірливо одкриті Шукали тільки дружньої руки, Тепер зводяться від судороги злості, — Чи вам байдуже про такі погрози? Уста, що солодко співали й вимовляли Солодкі речі або тихі жалі, Тепер шиплять від лютості, і голос Спотворився, неначе свист гадючий, — Що, як для вас жалом язик їх буде?.. (Л.Українка). Тюрма для божевільних! Добра штучка! Се вигадав один учений лікар і написав про те грубезну книгу, а наш король йому дав нагороду і вже тепер новий наказ готує, кого вважати треба божевільним, хто має «право на шпиталь довічний» (Л.Українка). — Я, бідний, невчений пастух, та обстав сильно за громадою. А що би то було, якби я був учений та й маючий господар (Л.Мартович). Та й робота у мене зовсім не за фахом. Заповідався на вченого, а фактично я ж навіть не інженер. Спеціаліст з комп’ютерної техніки, так це тепер називається, а насправді — їжджу на виклики, ремонтую комп’ютери по офісах і міністерствах, міняю диски, доставляю пам’ять. Словом, обслуговую клієнтів (Л.Костенко). Замість слова “науковець” ми вживаємо “вчений”, хоча багато науковців хоч і вчені, але нічого так і не навчені. Водночас слово “вчений” усталено вживають і замість “науковий” у сполученнях “вчений секретар”, “вчена рада”. Назви наших вчених звань (які чомусь співіснують із науковими ступенями, це вже стало звичним і нікого не дивує) (Ольга Кочерга). Питання про авторський копірайт чомусь анітрохи не збентежило українського академіка (і політика), ані, тим більше, не стурбувало його питання про копірайт перекладача — дарма що статтю Карозерса український «учений» передер аж ніяк не з ориґіналу (для цього треба було би знати англійську, чого серед українських «учених» майже не трапляється), а таки з російської версії, опублікованої в Інтернеті (М.Рябчук). — І ви маєте нахабство звинувачувати бідолашного доктора Стоуна в тому, що він звичайний злодій? Чоловіка, який має стільки наукових звань? (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Ці скромні допоміжні сили великого наукового пошуку перевершили в питаннях економії навіть наукового секретаря, хоч той славився скнарістю, навіть переграли його, використовуючи, наприклад, газ із анклавів, щоб готувати собі печеню, а також усілякі ще небезпечніші раґу (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Ні, ні, не вчи ученого їсти хліба печеного (Е.Хоменко, перекл. В.Фолкнера). Він не знає, як там у Берліні. Ґаус підвівся. Але в Ґеттінґені він ще не зустрів жодного молодого вченого, який би не був віслюком (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Науковці мають звичку висміювати попередників, але рідко хто усвідомлює (така вже людська природа), що і їх висміюватимуть у (дуже недалекому) майбутньому (М.Климчук, перек. Н.Талеба). Науковці бувають двох видів — ті, що хочуть знати, не піклуючись, чи вважають їх знавцями інші, і ті, кого не хвилюють знання, але вкрай переймаються репутацією знавців (С.Батлер). В слові “учений” міститься тільки поняття про те, що когось багато вчили, але це ще не означає, що він чомусь навчився (Ґ.К.Ліхтенберґ). Розумні не бувають ученими, учені не бувають розумними (Лао Цзи). Якщо науковець не може пояснити восьмирічному хлопчику, чим він займається, то він шарлатан (К.Вонеґут). Науковець — не той, хто дає правильні відповіді, а хто ставить правильні питання (К.Леві-Строс). 1. Українські науковці виявили, що вже давно нічого не виявляли. 2. Досвідчений науковець — новачку: — Якщо на графіку дані не відповідають початковій гіпотезі, то роби лінії грубшими].

Учудить – устругнути, утнути, утяти, ушкварити, витворити, (образн.) викинути коника. [Його несподівано звідтіль вигнали за те, що він раз утнув штуку в класі (І.Нечуй-Левицький). Щойно зіп’явшись на нозі, Оленка вже укмітила, як легко їй довести сестру до знавісніння, і взяла це собі за звичку, як інші діти, бува, настиряться бавитися сірниками: чирк — і кинув, чирк — і кинув, — щоразу, коли дорослих не виявлялося поблизу, підлізала старшій попідруч, мишкуючи, яку б устругнути капость, — звісно, невеличку, собі під стать: чи скубнути кужілку, якщо та вчилася прясти, чи потягти за клубка, щоб розмотався по цілій світлиці, а чи просто, на забаву, і це було таки найлюбіше, вмоститися в неї в ногах і, зизуючи очком, коли почне скипати, голосно дримбати пальцем по губі, бринь, бринь, бринь! — і знов, вичекавши хвильку, — а не перестанеш ти, доки я тобі на шкурі не заграла! — бринь, бринь, бринь! — та одчепись, причепо! — бринь, бринь, бринь, бринь! — та що ж це за лиха година, і з цим ото розпачливим криком старша нарешті кидалася на молодшу (О.Забужко). Ото люди такі бувають. Жартуни… Чи западлісти? Хто як називає. А, що? У них це, як така собі, хвороба. От тягне його чи її, й тягне, де б кому щось устругнути… Як, ото, спрага на похмілля чи недержання увісні й наяву… І зовсім нічого не можуть з собою вдіяти (В.Триндюк). «Нива» заглухла прямо посеред дороги, у лісі. Цей примат, мабуть, передбачаючи, що я можу подібне утнути, спеціально відлив бензин (П.Кукуй). Швейк весь час поводився з фельдкуратом безоглядно строго. При найменших спробах фельдкурата щось устругнути, наприклад, випасти з карети або зламати сидіння, Швейк раз у раз бехкав його попід ребра, і фельдкурат сприймав це надзвичайно байдуже (С.Масляк, перекл.. Я.Гашека)].

Целиком – цілком, цілковито, повністю, абсолютно, зовсім, геть, всуціль, до краю, до останку, без останку, дощенту, [від початку] до кінця, всього; (всё вместе, ещё) [цілим] гамузом, на гурт: • всё целиком – цілком (цілковито, геть) усе; • отдать целиком – віддати цілком (повністю, гамузом, без поділу). [Найбільш турбувала мене одежа. Шоколадна, в рогіжку, перероблена з старої панської, купленої на товчку. Вона мала цілком порядний вигляд, тільки на ліктях трохи протерлась (М.Коцюбинський). Призначення мікробів — руйнувати органіку життя. І смішно дискутувати з мікробом або сідати з ним за “круглий стіл” (як радять наївні земляки). Мікроб, наприклад, очевидно за “великопростірні” держави (навіть не імперії), за універсальну “єдинонеподільність” (труп, наприклад, є — по певнім часі – цілковито єдино-неподільний, що і є ціллю мікробів) (Є.Маланюк). У нас у політиці теж повно привидів. Всуціль спіритичні сеанси минулого. Колись один привид ходив по Європі, тепер їх тут безліч вештається (Л.Костенко). Але в поезії своїй Стус, крім згадок про Аллу Горську, майже цілковито сам. Згадки про товаришів долі й недолі виняткові і винятково скупі. Поза ними єдина супутниця поета – самота: «Безгоміння – геть туге, мов бич, обклало простір»; «Ми нібито обернені свічада – єдиновласну душу світлимо». Самота — не тільки факт поетичного життя, це також його свідома програма: «Горе вірить тільки самоті»; і правило життєвої поведінки: «Не зближуйся. Бо відстань — іспит серця і феєричне мариво душі» (Ю.Шевельов). — Щодо любовного листа, скажи його так підписати: «Ваш до гробу Рицар Сумного Образу». І то нічого, що підпише за мене чиясь чужа рука, бо, скільки я пригадую, Дульсінея не вміє ні читати, ні писати і зроду не бачила ні почерку мого, ні жодного мого листа; зрештою, і кохання наше було цілком платонічне і не сягало понад сором’язливе переглядання (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Але лиха моя доля, що берегла мене, мабуть, для ще гірших напастей (якщо можна собі уявити щось гірше, ніж те, чого я вже зазнав), не відібрала ще тоді цілковито в мене розуму, я втратив його геть пізніше (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Часовой – 1) (относящийся ко времени, длительностью в один час) годинний; (почасовый) погодинний 2) (относящийся к часам) годинниковий; 3) (стоящий на часах) вартовий, вартівник, чатовий, (устар.) сті́йчик; 4) (пояс) часовий: • по часовой стрелке – за годинниковою стрілкою, за сонцем; • против часовой стрелки – проти годинникової стрілки, проти (навспак) сонця; • часовая стрелка – годинникова стрілка; • часовой пояс – часовий пояс; • часовой циферблат – годинниковий циферблат.  [Ті самі надуті губи, ті самі розставлені на цілий часовий пояс довжелезні ноги (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда). Щоб звільнити нас, досить помогти нам зрозуміти мету, до якої ми йдемо, зв’язані між собою, тож треба шукати таку мету, яка об’єднує всіх. Лікар, вислухуючи хворого, не чує його стогону: лікареві важливо вилікувати людину. Лікар користується законами вселюдського. Ними користується і фізик, виводячи божественні рівняння, у яких визначається сутність і атома, і зоряної туманності. І простий пастух. Бо коли той, хто скромно стереже під зоряним небом десятки овець, усвідомить свою роль,— він уже більше ніж слуга. Він — вартовий. А кожен вартовий несе відповідальність за всю державу (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Зараз він не просто Чонкін, до якого можна запросто підійти, ляснути по плечу, сказати: «Гей ти, Чонкін» чи, наприклад, плюнути у вухо. Зараз він вартовий — особа недоторканна. І, перш ніж плюнути у вухо, мабуть, подумаєш. Тільки що: «Стій! Хто йде?», «Стій! Стрілятиму!» Справа серйозна (М.Каменюк, перекл. В.Войновича)].

Читабельность, разг. – чи́ткість, чи́тність, чито́мість, прочи́тність, зручночи́тність, легкочи́тність, (о тексте, ещё) зрозумілість, чіткість. [Але подеколи серед потворних нововитворів трапляються і вдалі конструкції, наприклад, понадідея (для читкости, чи пак читабельности, і ліпшого осмислення розбиваю написане на склади: по-на-ді-де-я). Гарне слово. Знаю тільки одне, яке може до нього дорівнятися,… уживаю на позначення видатної ролі добродія maksymus’a в обороні тієї версії української мови, якої не було би, якби не СРСР: це ну просто-таки су-пе-ря-ви-ще в українській мовній практиці (В.Дивнич)].

Шевченковед – шевченкознавець. [Багато нез’ясованого ще є на цьому світі. Наприклад таке: кому дісталася зліша доля — Шевченкові чи шевченкознавцям? Звичайно, з одного боку — «Заслання, самота, солдатчина. Нічого. Нічого — Оренбург. Нічого — Косарал»… <…> З іншого боку, Шевченко писав що хотів і як хотів. На відміну від шевченкознавців, чий вибір обмежений: або переспівуй узаконені небилиці — і виглядай маразматиком в очах нормальних науковців, або пропонуй якусь оригінальну ідею — і виглядай ворогом нації в очах маразматиків (О.Бойченко)].

Констатировать – констатувати, (сов.) сконстатувати, (ещё) стверджувати, підтверджувати, відзначати, засвідчувати, встановлювати: • констатировать факт – констатувати (засвідчити, встановити) факт. [Прийшов лікар і сконстатував тяжке покалічення (І.Франко). Прикро, але доводиться констатувати, що на млин імперської пропаганди затято ллють воду українські телеканали, які стали головними провідниками інформаційної політики Кремля в Україні (С.Олійник). Отож доводилося констатувати, що він не загинув, не постраждав. Просто зник (В.Нестайко). Нані приголомшено констатувала руйнування примарних світів (Л.Дашвар). «ПІСЛЯ» настає одразу. Воно — нове. До нього треба звикати, примірювати, мов нову сукню, дослухатися і констатувати: біль зник! (І.Роздобудько). На превеликий жаль, мушу нині констатувати малоприємний факт, що цього разу вийшло так само, як і минулого… (Макс Кідрук). Мені, як науковцю, було приємно констатувати, що наукової літератури тут було найбільше: праці з механіки, балістики, гідрографії, метеорології, географії, зоології, а також з інших природничих наук… (І.Базилянська перекл. Ж.Верна). Здається, ми потрапили до якогось вантажного трюму, хоча через темряву можна було констатувати лише цей факт, і не більше (В.Горбатько перекл. Ренсома Ріґза). Форд Префект ніяк не міг збагнути, чому люди мають звичку постійно констатувати очевидне. Наприклад, «сьогодні чудовий день!» або ж «як ти підріс!», чи «люба, ти впала в колодязь, як ся маєш?» (О.Антономов, перекл. А.Дуґласа). — Змушений констатувати — половина складу нинішнього кабміну — ні на що не здатні пройдисвіти. — А друга половина? — А друга половина — на все здатні пройдисвіти].

Вивисекция – (лат.) вівісекція, живорізання. [Жінки з властивим їм від природи тонким чуттям скористались нагодою для вівісекції й почали делікатно колоти Пасу поведінкою її чоловіка (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Це були дивовижні розмови, слова його пливли, як гроші із кишені дурня, оминаючи Два Золоті Зуби, змішуючись із гикавкою і бренді, здіймаючись до найвіддаленіших Гімалаїв минулого, а тоді зненацька накидалися на якийсь реальний об’єкт — наприклад, на ніс Аадама, щоб зробити йому вівісекцію, ніби якійсь миші (Н.Трохим, перекл. С.Рушді)].

Энтропия – (греч.) ентропія. [Ми можемо знизити ентропію в одній сфері (а отже, відвернути старіння), якщо підвищимо її в інших, так щоб сумарний показник ентропії все ж підвищився. Наприклад, народження дитини зумовлює значне зниження ентропії. Однак це компенсується тим хаосом, який дитина створює всюди (стрес в організмі матері, збільшення потреби в їжі, а також величезні ресурси, які потрібні, щоб народити дитину) (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку). Другий закон термодинаміки говорить, що в будь-якій ізольованій системі загальна ентропія може лише зростати, а не зменшуватись. Інакше кажучи, порядок не з’являється сам собою нізвідки, і якщо щось лишити в спокої на досить довгий час, у ньому неминуче почнеться безлад. Будь-хто, хто у своєму житті намагався тримати робочий стіл у чистоті, добре зрозуміє цей найлогічніший із законів Всесвіту, який до того ж найбільше за всі дратує (А.Дудченко, перекл. К. Мак)].

Сосок – пипка, (у коровы, козы) ді́йка. [А з-за мурів огорожі дихає виноград холодками і висять жовті великі цитрини, наче жіночі з пипками груди (М.Коцюбинський). Як тіло чаділо на дні черені і серце боліло, волало мені. Ти біла, як скрипка, мала і туга, і зав’яззю — пипка і стогін — нога (В.Стус). Він її вимріяв, ту дівчину, чорняву та гнучку, як лозина, податливу, у котрий раз уже її розглядав сліпучо білу, немов з якогось теплого снігу виліплену, і цілував її високу шию, брунатні пипки маленьких і твердих, як кулачки, грудей (Р.Федорів). Усі три покоління об’єднує спільна колоніальна спадщина українського суспільства, чия душа сиротливо блаженствує на Невському проспекті, а губи спрагло смокчуть пипку Останкінської телевежі (В.Даниленко). Пробую масажувати їй цицьки, але Таня забороняє, каже, що ними буде годувати дітей. Хм? Дивна курка. Свою щілину, через яку будуть вилазити ці діти, віддає направо й наліво, а дойки — табу. Дивна курка (А.Дністровий). Вона торкається ними жита, і колосся, напевне, лоскоче чутливі пипки, тому випрямляючись, дівчина розминає груди руками, а під руками у неї справжнє багатство (брати Капранови). …Як заходила в річку — груди світилися молоком, Пипки, як писочки, пнулися вгору, до Місяця (Г.Осадко). Деякі анатомічні терміни потребують перегляду, наприклад глотка, таз, сосок (грудної залози), соскоподібний (лат. mastoideus), сосочковий (лат. papillaris), раковина (вушна, лат. auricula). Доцільно їх замінити на, відповідно, горло, миска (або мідниця), пипка, пипкоподібний (краще пипкуватий), пипковий, мушля, як є в давніших українських словниках, у яких не знаходимо наведених раніше росіянізмів (О.Томашевська, Є.Дзісь). Увесь залишок дня ми тільки те й робили, що співали, а вмируще сонце визирало з куточка неба, таке нерозбірливе, як пипка на грудях юної дівчини, побачена з відстані (Віталій Ракуленко, перекл. Чіґозі Обіоми). Сиділа навпроти нього з голими персами, що настовбурчилися пипками під його поглядом і прагнули, щоб їх споглядали і щоб ними захоплювалися. Всеньке її тіло обернулося до його очей, немов той сонях до сонця (Л.Кононович, перекл. М.Кундера). Як він і планував, її груди й набухлі пипки опинилися просто на рівні його обличчя. Якщо вона буде необережною, то випадково виколе йому око (Дар’я Беззадіна, перекл. Гелен Хоанг). Мати кепкувала, що в неї малі цицьки, не такі, мовляв, як треба, і вона соромилася їх, аж поки Томаш позбавив її тих комплексів. Тепер вони їй подобалися, проте кружала довкола пипок вона вважала надто великими і темними. Якби вона могла сама творити своє тіло, то зробила б пипки маленькими, делікатними, вони насилу пронизували б вигин грудей і барвою майже не відрізнялися б від її шкіри (Л.Кононович, перекл. М.Кундера)].

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

авангарди́стка, авангарди́сток; ч. авангарди́ст представниця авангардизму. [Померла архітекторка-авангардистка Заха Хадід. (BBC, 31.03.2016). Наприклад, із нині популярною на Заході авангардисткою Софьєй Ґубайдуліной ми переграли в чотири руки чимало опусів. (Український тиждень, 2009). Однак тиждень-другий – і львівські авангардистки охоче підхоплять цю тенденцію. (Високий замок, 2004). Вона ходила в «авангардистках» і заявляла, що «все було для неї не досить лівим» (правда, лише в штуці) <…>. (Марсель Пруст «У пошуках утраченого часу. Содом і Гоморра», пер. Анатоль Перепадя, 1998).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 10.

аквалангі́стка, аквалангі́сток; ч. аквалангі́ст фахівчиня з підводного плавання з аквалангом. [Болгарська аквалангістка Теодора Балабанова померла під час чергового підводного занурення. (uainfo.org, 26.09.2017). Обличчя аквалангістки наблизилося до мене настільки, що я зміг розгледіти колір її очей. (Ірен Роздобудько «Ґудзик», 2005). Рука аквалангістки цупко тримала невеличку залізну скриньку, всю послизлу від морських водоростей і облиплу черепашками. (Галина Гриненко «Зустріч біля вогнища» (збірка), 1986). Але я, наприклад, не уявляв, що ви аквалангістка, і взагалі до вчорашнього дня не знав, де ви і хто... (Павло Загребельний «Переходимо до любові», 1970).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 20.

апара́тниця, апара́тниць; ч. апара́тник 1. робітниця, яка стежить за роботою апаратів. [На своїх робочих місцях працюють апаратниця Ганна Килипник та старший майстер Іван Власенко. (Версії, 2017). Наприклад, пенсіонерка Марія Ланчут, яка кілька десятків років пропрацювала апаратницею на місцевій «Сірці», схильна бачити у ньому поганий знак. (Високий замок, 2002). Апаратник виробництва хлорвінілу О. Федянин і апаратниця заводу побутової хімії і товарів народного споживання Л. Тарнавська розповіли про свої перші кроки в трудових колективах, враження від роботи, поділились проблемами, а також щиро подякували своїм старшим колегам за організований вечір. (Калуський хімік, 1990). Андріан — старша апаратниця об’єднання «Азот». (Всесвіт, №5, 1977).] 2. та, хто працює в апараті якоїсь політичної партії чи якогось органу державної влади. [Разом із прем’єром прийшли міністр юстиції Денис Малюська, міністр енергетики та захисту довкілля Олексій Оржель, його заступник Володимир Головатенко й апаратниця Гончарука Тетяна Коврига. (Український тиждень, 2019). Апаратниця Яценюка (Корреспондент.net, 03.12.2014).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 35. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 53.

відбудо́вниця, відбудо́вниць; ч. відбудо́вник та, хто бере участь у відбудові чогось. [Думаєте, чого так свого часу були розкручені феномени жінок-відбудовниць, наприклад, Марії Гришутіної з її рухом «Дівчата, в забой!»? (Швидкий В. «Гендер по-шахтарськи», 2017). Погруддя жінки-відбудовниці Німеччини, вироблене з руїн післявоєнного Дрездена. (DW, 20.10.2014). <…> долею їй судилося стати «відбудовницею Східної Римської імперії». (Полтавська думка, №34, 21.08.2014). Жінка-відбудовниця на сторінках газети «Соціалістична Харківщина» у перші дні визволення Харкова (1, 7, 11, 12 вересня 1943 року). (korolenko.kharkov.com).] див.: реставра́торка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 559. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)

володі́лиця, володі́лиць; ч. володі́лець та, хто володіє речами, майном та ін. на правах приватної або суспільної власності. [У 2002 року померла володілиця будинку ОСОБА_4, яка на час смерті проживала в будинку своєї племінниці – ОСОБА_3. (Рішення № 98722642, Воловецький районний суд Закарпатської області, youcontrol.com.ua, 30.07.2021). Характерно, що ці постаті подаються не за іменами, а за їхньою професією чи роллю: архітектор, садівник, письменниця, гостя, недобросовісна володілиця, друг дитинства. (books-xxi.com.ua, 27.09.2016). Юлю, чудова косметичка, напевно, її володілиця буде дуже задоволена. (olkajulka.blogspot.com, 06.04.2013). Місяців два тому вмерла, наприклад, володілиця кондитерської на Катеринівській вулиці. (Віктор Заруба «Михайло Слабченко в епістолярній та мемуарній спадщині (1882-1952)», Д., 2004, с. 238). Але спідниці Дарка використала; були вони невідомо для чого короткі, але хитра володілиця надгачала зверху так, щоб нижня спідниця була довша від довгої верхньої, щоб виднілось на півчетверті мереживо. (Михайло Шолохов «Тихий Дін», Кн. 3, пер. Євген Плужник, 1934).] див.: вла́сниця, воло́дарка, господа́рка Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)

го́нщиця, го́нщиць; ч. го́нщик учасниця гонок. [Гонщиця з Німеччини Софія Флерш потрапила у жахливу аварію під час перегонів Формули-3. (24tv.ua, 18.11.2018). Наприклад, звідки і чому вона гнала машину в таку рань по мокрому асфальту, не будучи при цьому гонщицею. (Андрій Кокотюха «Живий звук», 2008). Досвідчена гонщиця подолала дистанцію 24 км за 31 хвилину 13 секунд і додала до своєї і без того багатої олімпійської колекції четверту золоту нагороду. (Високий замок, 2004). Член збірної країни, переможниця IX Спартакіади народів СРСР, гонщиця з міжнародним досвідом. (Спортивна газета, 1987). Наші гонщиці Сметаніна, Кулакова і Балдичева посіли відповідно четверте, п’яте і шосте місця. (Вільна Україна, 1980).] див.: автомобілі́стка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Вільний тлумачний словник, 2016.

дека́нка, дека́нок; ч. дека́н керівниця факультету у вищій школі. [<…> є люди, які вважають, що права жінок ніхто не порушує, а жодної дискримінації не існує. Наприклад, деканка педагогічного університету та дружина секретаря РНБО Ганна Турчинова – про це вона сказала нам у своєму інтерв’ю. (Громадське ТБ, 08.03.2019). Світлана Оксамитна – докторка соціологічних наук, професорка кафедри соціології, деканка факультету соціальних наук і соціальних технологій Національного університету «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА). (Гендер у деталях, 13.03.2018).] Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 116.

кліє́нтка, кліє́нток; ч. кліє́нт 1. постійна відвідувачка, замовниця, покупчиня та ін. [В неї абонемент, зі скидкою… – Як для постійної клієнтки? – Авжеж. (Леонід Кононович «Феміністка», 2002). Про кілька номерів нагорі знали лише постійні відвідувачі ресторану. Ними користувалися за окрему платню, якщо клієнт і клієнтка хотіли усамітнитися. (Станіслав Стеценко «Чорна акула в червоній воді», 1993). <…> вловлював сичливі звуки, народжувані в грудях Ганни Сергіївни, він навіть – о, де ти, перукарська шанобливість? – розгублював частину тих звуків, так ніби власник його не бажав солідаризуватися зі своєю клієнткою у її великому горі <...> (Павло Загребельний «День для прийдешнього», 1963). – А, міссіс Лендвіс! Чим можу бути корисним? – запобігливо заметушився ювелір перед знаною клієнткою. (Володимир Гай «Шукачі блакитних перлів», 1946).] 2. та, хто доручила ведення своєї справи адвокатові чи нотаріусові. [А засудженого так і не звільнили. Г. пояснила «клієнтці», що кузен її потрапив до зони за статтею, яка не підлягає амністії. (Високий замок, 2001). ЗВИНУВАЧЕННЯ 367. Клієнтка до адвоката: – Хочу розвестися. – Які у вас скарги на чоловіка? – Протягом п’яти літ, відколи ми побралися, озвався до мене тільки три рази. («Добридень, сусіде!» Сміховинки, Ужгород, 1971).] 3. та, хто користується чиїмись фаховими послугами. [Наприклад, одна клієнтка, назвемо її Ганна, розлучилася з чоловіком через рік після народження доньки. (BBC, 01.02.2018). Шановні всі, з радістю повідомляємо вам, що з жовтня 2017 року ми вдосконалюємо систему надання психологічної допомоги клієнткам та клієнтам ГО «Інсайт».] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 362. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 184. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

комісіоне́рка, комісіоне́рок; ч. комісіоне́р 1. членкиня комісії. [Невдовзі після запровадження політик прозорості на території США, комісіонерка Європейської комісії з питань справедливості, споживачів та гендерної рівності, Вєра Юрова, заявила, що заходи, вжиті компаніями, можуть бути лише тимчасовими <…>. (netfreedom.org.ua, 26.09.2019).] 2. посередниця в торговельних операціях, яка надає комісійну послугу за певну винагороду. [Наприклад, данська комісіонерка Маргарет Вестагер була обрана вдруге на позицію комісара з питань конкуренції. (Олена Подолянко «Особливості функціонування немажоритарних інституцій. Досвід ЄС та України»: дипломна робота, К., 2020). На 56-му Венеційському бієнале (2015) була комісіонеркою павільйону своєї країни. (Український тиждень, 2016). Одна комісіонерка середнього віку відвідала старшого чоловіка й сказала йому: «Оскільки ви самотня людина, я більше турбуюся про вас, пане К., ніж про свою роботу». (Пробудись, 1997).] див.: бро́керка, фа́кторка Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

логопеди́ня, логопеди́нь; ч. логопе́д фахівчиня із логопедії. [Чому у дитини не виходить вимовити фонетично правильний звук «р» і що з цим робити, розповіла дитяча логопединя в клініці ISIDA Горбачова Дар’я Максимівна. (ТСН, 19.08.2021). Про все це Українському радіо розповіли логопединя, дефектологиня та засновниця Івано-франківського логопедичного центру «Logo room» Анастасія Вишнюк та вихователька-методистка Запорізького дошкільного навчального закладу № 90 «Волошка» Серафима Морозова. (Українське радіо, 31.05.2020).]   Рекомендації   З-поміж варіантних назв логопе́дка, логопе́ди́ня перевагу варто віддати першому слову. Оскільки суфікс -к(а) засвідчує статистично більшу словотворчу продуктивність, то є бажанішим від суфікса -ин(я). Натомість суфікс -ин(я) варто вживати головно тоді, коли неможливо додати -к(а) (наприклад: філо́лог – філологи́ня, шеф – шефи́ня та ін.).   Загалом модель -пед + к(а) заслуговує поширення й на інші слова, наприклад: ортопе́дка.

медіатре́нерка, медіатре́нерок, медієтре́нерка, медієтре́нерок; ч. медіатре́нер, медієтре́нер тренерка з медійних комунікацій. [Середа, 15 липня – медіатренерка та ексголова ВВС News Україна Ніна Кур’ята розповідатиме про те, що треба вміти, щоби відомі українські редакції брали ваші матеріали. (Твоє місто, 10.07.2020). Ольга Веснянка – медіатренерка, журналістка «Радіо “Хаят”». (imi.org.ua, 21.08.2019). Багато слів нам були вкинуті, як чужі смисли. Наприклад, «ополченці» – медіатренерка. (Громадське радіо, 19.02.2019). Учасниками стали медіатренери і медіатренерки, правозахисниці, соціологині, представниці медіа і громадських організацій. (ngu.gov.ua, 21.11.2018). Ілона Фанта –медіатренерка, редакторка, кулінарна блогерка. (17.01.2017).] Словотворчість незалежної України. 2012-2016: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017, с. 234 – медієтренерка.

міністре́са, міністре́с; ч. міні́стр службовиця, яка входить до складу уряду й очолює одне з міністерств. [Лілія Гриневич: Є ще міністреса, міністриця… – цих суфіксів дуже багато. (longread.povaha.org.ua, 18.06.2019). ] див.: міністри́ня, міні́стерка   Рекомендації   З-поміж варіантних назв міні́стерка, міністри́ня, міністре́са перевагу варто віддати першому слову. Оскільки суфікс -к(а) засвідчує статистично більшу словотворчу продуктивність, то є бажанішим від суфікса -ин(я), а тим паче – від суфікса -ес(а).   Натомість суфікс -ин(я) варто вживати головно тоді, коли неможливо додати -к(а) (наприклад, філо́лог – філологи́ня, шеф – шефи́ня та ін.). Своєю чергою суфікс -ес(а), як запозичений із французької, надає словам стилістичного забарвлення, тому його вживання виправдано лише в окремих словах: поете́са, бароне́са, дияконе́са та ін.

мовчи́ня, мовчи́нь; ч. мо́вець та, хто користується мовою. [<…> коли, наприклад, контекст мовлення, його адресат, мовець чи мовчиня визначають статус жіночості чи чоловічості (як не згадати платонівські ейдоси) поза реальною статтю. (Вісник Черкаського університету, 2017, № 2, с. 6). При цьому, на думку О. Синчак, важливо враховувати: хто говорить і до кого; яку позицію займають мовчині чи мовці на вертикалі влади. (inst-ukr.lviv.ua, 30.11.2015). Як відомо, польська мова дуже флективна і зважає на граматичний рід, тобто стать мовчині чи мовця. («Жінки в добу змін, 1989-2009: Польща, Чеська республіка, Словаччина, Східна Німеччина та Україна», К., 2012, с. 15). <…> свідоме вживання фемінітивів, як вияв критичного ставлення до мови, засвідчує, що мовчиня чи мовець чутливі до проблем із ґендерною рівністю і визнають їх існування. (Спільне, 09.03.2011).] див.: мовки́ня

нагля́да́чка, нагля́да́чок; ч. нагля́да́ч 1. службовиця, яка наглядає, спостерігає за кимось або чимось. [Іще мені дуже важливо руйнувати стереотипи: наприклад, що музей – це місце занудства, де все тихо, спокійно, ходять суворі наглядачки і б’ють по руках нечемних відвідувачів. (galnet.fm, 05.05.2019). Лише та наглядачка все позирала у мій бік і завжди зверталася тихим і лагідним голосом. (Зінаїда Тулуб «В степу безкраїм за Уралом», 1962). Бараки, паркан, колючий дріт, замаскована дірка до гори, де вагонетки розвозили рабів по цехах підземного заводу. Наглядачка з палицею. (Юрій Яновський «Мир», 1950). «Дури вже кого дурнішого, а не мене!» – думала Настуся й ніби їла очима ту капосну наглядачку. (Іван Нечуй-Левицький «Без пуття», 1900).] 2. та, хто таємно стежить за кимось або чимось, вистежує когось або щось. [Коли ж і я забаг опуститися на коліна, то дівчата, всі чотири мої наглядачки, просто не дали мені цього зробити, хапаючи мене звідусіль за все на світі. (Юрій Андрухович «Перверзія», 1996). Справді: не лікарня, а ніби тюрма, і лікарка – ніби наглядачка. (Павло Загребельний «Тисячолітній Миколай», 1991). Степанида Сидорівна, назираючи збоку, як добра наглядачка, зараз постерегла це й почала вмикуваться в розмову, щоб зробить розмову загальною для всіх. (Іван Нечуй-Левицький «Хмари», 1871).] див.: дозо́риця, дозорчи́ня Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 475. Словник української мови: в 11 томах, Том 5, 1974, с. 49. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)

наратологи́ня, наратологи́нь; ч. нарато́лог фахівчиня з наратології. [В «Почути травму» є, наприклад, розмови з: <…> Міке Баль – наратологинею. (lb.ua, 26.03.2019). Мені подобається говорити, що я наратолог або наратологиня, але боюся, це мало хто зрозуміє. (dariamyronets.com). Ольга Хілобок – екс-копірайтерка, наратологиня, кандидатка соціологічних наук. (Litosvita, ФБ, 14.11.2018).]

неврологи́ня, неврологи́нь; ч. невро́лог лікарка, фахівчиня з неврології. [Катерина Олефір – лікарка-неврологиня першої міської лікарні Полтави. (zmist.pl.ua, 24.05.2020). Львівську неврологиню оштрафували за вимагання хабара у матері дитини з ДЦП. (zaxid.net, 22.05.2020). Лише окремим тогочасним лікаркам вдавалось досягнути міжнародного визнання, як, наприклад, львівській неврологині Луції Фрей (Łucja Frey), яка працювала у єврейському шпиталіна вул. Рапопорта. (lia.lvivcenter.org). Усі хвороби від нервів? Про психосоматику говоримо з Олександрою Щебет, неврологинею, медичною керівницею клініки R+ Medical Network. (Громадське радіо, 23.04.2019).] див.: нервозна́виця Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 329. С. Нечай «Російсько-український медичний словник з іншомовними назвами», 4 вид. К., 2003, с. 395.

нобелі́стка, нобелі́сток; ч. нобелі́ст лавреатка Нобелівської премії. [Також нас підтримала цьогорічна нобелістка Ольга Токарчук та чемпіонка Європи з боксу Олександра Сидоренко. (mil.gov.ua). Ольга Токарчук, свіжа нобелістка, розповідає про своє українське походження <…>. (Збруч, 10.10.2019). Присудження Нобелівської премії з літератури письменниці Ользі Токарчук у Польщі вважають великим святом національної культури. Про це заявляють як вірні прихильники таланту новоспеченої нобелістки, так і ті, хто донедавна її критикували за ліві погляди та критичні висловлювання щодо польського минулого. (Радіо Свобода, 10.10.2019). Наприклад, чотири роки тому нобелістка Тоні Моррисон була куратором моїх творчих проектів у Прінстонському університеті. (zn.ua, 14.08.2009).] див.: нобеля́нтка

новина́рка, новина́рок; ч. новина́р журналістка, яка працює в галузі новин. [«Такий тренінг експертки “Поваги” проводили, наприклад, для новинарок та новинарів Укрінформу та Суспільного. Сьогодні ЗМІ хочуть дбати про гендерну чутливість», – додає вона. (Повага, 28.10.2019). До речі, новинарка КАМТУГЕЗИ Ксенія Владіна працювала на Radio ROKS ще за рік до появи ранкового шоу і наче чекала на Соню та Кузіна. (radioroks.ua, вип. №6, 11.11.2019). Вона – новинарка популярної фінської газети Iltalehti <…> (ms.detector.media, 26.01.2017). Намагаючись допомогти йому у вирішенні конфлікту з правоохоронцями, новинарка ставить під загрозу свій статус «матері Терези» <…> (Андрусів Вікторія «Пробач Марцело», 2014). Мастита новинарка зізналась, що, бувало, вела новини із жахливим кашлем, але хвороба дивним чином покидала її на час прямого ефіру. (Суспільне, 04.11.2011).]

но́тарка, но́тарок; ч. но́тар керівниця нотаріальної контори, яка здійснює нотаріальні дії. [Наприклад, 2018 року найвищу нагороду цієї премії здобуло слово zapozorje (по-українськи це «за лаштунки», відповідник до backstage), друге місце посіло слово oznak (відповідник до англійського brand), а третє – bilješkinja (державна нотарка; тут «запалає» в усіх «шанувальників» фемінітивів на -иня!). (Eugène Rarement, ФБ, 25.09.2020).] див.: нота́ріуска

озву́чувачка, озву́чувачок; ч. озву́чувач та, хто озвучує новини, фільми або аніме; фахівчиня з озвучення. [Але багато з озвучників російською живуть в Україні. Наприклад, Nika Lenina – озвучувачка з України, з Дніпропетровська. (Українська правда. Життя, 18.04.2021). Анна Димна — польська акторка театру Alna, літераторка, ведуча на радіостанції й озвучувачка фільмів. (artsandculture.google.com). Озвучувачка новин монотонно начитує жахну добову чи й нічну статистику цієї цинічної НЕ-війни <…> (grinchenko-inform.kubg.edu.ua, 07.03.2017).] див.: ди́кторка Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 357.

ортопеди́ня, ортопеди́нь; ч. ортопе́д лікарка, фахівчиня з ортопедії. [Як розповіла «АіФ» лікарка-травматологиня-ортопединя Ольга Лиморенко, в разі нестачі цього вітаміну відбувається порушення обміну кальцію і зниження його рівня в крові. (uazmi.org, 09.02.2021).] див.: ортопе́дка С. Нечай «Російсько-український медичний словник з іншомовними назвами», 4 вид. К., 2003, с. 424.   Рекомендації   З-поміж варіантних назв ортопе́дка, ортопеди́ня перевагу варто віддати першому слову. Оскільки суфікс -к(а) засвідчує статистично більшу словотворчу продуктивність, то є бажанішим від суфікса -ин(я). Натомість суфікс -ин(я) варто вживати головно тоді, коли неможливо додати -к(а).   Загалом модель -пед + к(а) заслуговує поширення й на інші слова, наприклад: логопе́дка.

офіце́рка, офіце́рок; ч. офіце́р службовиця збройних сил чи поліції, яка має військове звання від молодшої лейтенантки до полковниці включно. [Офіцерка ЗСУ Тетяна Науменко виховує в зоні ООС донечку (zaxid.net, 11.10.2019). Перша жінка-офіцерка у збройних силах Австро-Угорщини стала сенсацією для тогочасної преси. (Експрес, 03.09.2019). Раніше колеги-чоловіки не хотіли патрулювати у парі з жінкою, але ситуація змінилася – офіцерка поліції (Громадське радіо, 07.02.2019). Переступивши поріг бібліотеки, вона побачила трьох інших жінок-офіцерок, що вже чекали, попиваючи після вечірньої молитви, до неї підійшла ад’ютантка і передала наказ з’явитися <…> (Деніел Кіз «Притулок пророцтв», пер. С. Берлінець, В. Куча, Х., 2019). Олена Степанів (1892–1963) – українська стрільчиня, перша у світі жінка, офіційно зарахована на військову службу у званні офіцерки <…> (Радіо Свобода, 29.05.2018). «Жінка – кришталева ваза. До неї має бути особливе ставлення», – написала коментаторка під постом однієї офіцерки про армійські будні. (Повага, 04.05.2017). Офіцерка не згадала Дюрера, її більше цікавив протиавіаційний захист і прожектори, позначені на карті зеленими і червоними целюлоїдними накладками. (Кейт Аткінсон «Руїни бога», пер. Ярослава Стріха, 2017). От тільки Зіна була колишньою офіцеркою Червоної Армії <…> (Павол Ранков «Матері», пер. Тетяна Окопна, 2016). Офіцерка вискочила з авта, глипнула на Гельмута, на мить в її очах майнула якась людяна іскра, але відразу ж очі стали сіро-крижаними <…> (Василь Кожелянко «Срібний павук», 2002).] // прес-офіце́рка, пресофіце́рка – військова журналістка, яка відповідає за безпеку цивільних журналістів і надання їм достовірної інформації. [Пресофіцерка морських прикордонників Наталія Гуменюк: «Переконати себе та інших у здатності залишитися на плаву». (Радіо Свобода, 09.07.2021). Наприклад, минулого року в Україні видали словничок фемінітивів для прес-офіцерів та прес-офіцерок територіальних управлінь. (kolo.news, 20.05.2020).]

перемо́вниця, перемо́вниць; ч. перемо́вник учасниця або ініціаторка перемовин. [«Можуть, наприклад, повідомити, що на даху сидять військові, а це може бути розкриттям тактики», – наголошує перемовниця СБУ. (the-village.com.ua, 04.08.2020). Тим часом перемовниця закликала людей до порядку, попросила організувати ініціативну групу, яка піде на перемовини до спікера ВР Андрія Парубія. (Україна молода, 2018). Як повідомляє Цензор.НЕТ, про це на своїй сторінці в Facebook написала перший віце-спікер Верховної Ради і перемовниця в Мінському процесі Ірина Геращенко. (censor.net.ua, 15.04.2017). Оксана Білозір, перемовниця з питань обміну полоненими, народна артистка та парламентарка двох скликань <…>. (Громадське радіо, 17.08.2015). Перемовниця покаже себе, розповість про інших – і край розмовам. (Ірина Потаніна «Ну чисто янгол!», 2007).] Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)

проре́кторка, проре́кторок; ч. проре́ктор заступниця ректора чи ректорки закладу вищої освіти. [Тренерами виступили викладачі університету – Галина Михайлишин, докторка філософських наук, професорка, проректорка з науково-педагогічної роботи <…> (Фіртка, 2020). Наприклад, в Університеті штату Імо наразі вперше на керівній посаді знаходиться жінка (у статусі проректорки). (Ебере Олучі Нваодух «Фемінізація бідності: порівняльне дослідження Нігерії та України, 2018). Як розповіла проректорка з міжнародних зв’язків університету імені Короля Данила Тетяна Ружак, Генеральний секретар в університеті вже друге<…> (Версії, 2017).]

радика́лка, радика́лок; ч. радика́л 1. прихильниця радикалізму. [«О, я була радикалкою, навіть, можна сказати, анархісткою, – пояснювала Віола згодом. – Жила у лондонському сквоті, цікаві були часи». (Кейт Аткінсон «Руїни бога», пер. Ярослава Стріха, 2017). Запропоноване поняття дозволяє радикалкам ділити суспільство на два біологічних класи, які перебувають в боротьбі. (Людмила Смоляр «Минуле заради майбутнього», 1998).] 2. прихильниця крайніх заходів, рішучих дій. [Як справжня радикалка, вона не визнає в одязі нічого елегантного, носить кирзові чоботи, щоправда, пошиті на замовлення, дуже зручні і якісні, перешиту солдатську шинель і шапку-вушанку. (Наталка Сняданко «Синдром стерильності», 2006). – Хіба це ваші, це божі маківки, – сказала одна молода радикалка, найкращі демократичні почуття якої було ображено, коли вона побачила, як я виганяю городян з його поля. (Джек Лондон «Золоті маківки», пер. Іван Лещенко, 1970).] 3. депутатка від радикальної партії. [Наприклад, Валерій Писаренко і Дмитро Святаш у групі «Відродження» чи «радикалка» Тетяна Юзькова, яка потрапила до парламенту за квотою РПЛ замість Злати Огнєвіч. (Український тиждень, 2017).] Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)

роботода́виця, роботода́виць; ч. роботода́вець та, хто дає комусь роботу, наймає робочу силу. [Польській роботодавиці загрожує ув’язнення до 5 років. (Високий замок, 2019). Спершу Оля благала свою роботодавицю, просила через рекетирів залагодити справу про пошук Маші в міліції — але власниця лише поплакала разом із Олею. (Вікторія Амеліна «Дім для Дома», 2017). Одна з роботодавиць називає Ольгу «ходячою рекламою солідності». (Олена Погребняк «Модус України в чеській прозі кінця ХХ — початку ХХІ століття: типологія і жанрологія»: дисертація, К., 2015). Луїза обрала певну модель поведінки з роботодавицею, привітно-відсторонену, і відтоді почувалася доволі комфортно. (Галина Вдовиченко «Інші пів’яблука», 2013). Надія, наприклад, брала лише половину віднайденого. І це влаштовувало роботодавицю. (Наталія Доляк «Гастарбайтерки», 2012).] див.: працеда́виця Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)

свобо́дівка, свобо́дівок; ч. свобо́дівець депутатка від політичної партії «Свобода». [Франківська нардепка-«свобо́дівка» Оксана Савчук заявила про створення міжфракційного депутатського об’єднання у Верховній Раді «Друзі Івано-Франківська». (chesno.org, 25.09.2019). «Свободівка» Фаріон таки була членом КПРС. (Українська правда, 19.11.2013). А деяких із зображених осіб, направду кажучи, можна ідентифікувати хіба за підписом – наприклад, «свободівку» Ірину Фаріон <…>. (Високий замок, 2010).] Словотворчість незалежної України. 2012-2016: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017, с. 370.

семінари́стка, семінари́сток; ч. семінари́ст 1. учениця, вихованка духовної семінарії. [Учениці, наприклад, одягнені дуже подібно до наших “семінаристок" Сестер Василіянок (білі блюзочки та плісовані спіднички). (Грицько Купецький «Там де сонце сходить: спогади бойовика ОУН на Далекому Сході», 1957).] 2. учениця, вихованка світської семінарії. [Він з’ясував, що перші дівчата у «Пласті» І. Чмоли були семінаристками «Українського педагогічного товариства». (Марія Гук «Жінки України у Першій світовій війні: Історіографія»: дисертація, 2020). Іти з нашими дівчатами, з семінаристками на пробу хору <…>. (Іван Смолій «Неспокійна осінь», 1981). В тім дусї осьвідомлюють старші молодших членів і нечленів кружків, приміром семінаристки. (Руслан, 21.06.1913). Березовскій, не маючій нїякого образованя, єсть гарним мужчиною і тому дуже припав до вподоби паннї Михайлинї, укінченій семінаристцї. (Дѣло 11.03.1890).]

спорто́вка, спорто́вок; ч. спорто́вець 1. та, хто професійно займається спортом. [Е. Світоліна, найуспішніша спортовка в історії українського тенісу, встановила багато національних рекордів <…> (Свобода, 2019). Найбільш послідовними «скрипниківцями» дотепер виявилися редактори телеканалу СТБ: це чи не єдина нині інституція, котра норми правопису й вимови 1928 року залучає без купюр і озирань на східні регіони України, де можуть не зрозуміти, наприклад, хто така «спортовка». (Український тиждень, 2008). Або ж, на думку пані-мовознавця, «розкішно» звучать слова «спортовець» і «спортовка» (?) в передачах Власти Шовковської на каналі СТБ. (Високий замок, 2006).] 2. та, хто систематично займається спортом. [Марійка вибирається в брід, їй так зручніше, але подумала: що я також скакаю, чи я не була колись спортовка? (Михайло Заєць «Мої спомини з життя командира УПА», 1951).] див.: спортсме́нка, спорто́виця

стажува́льниця, стажува́льниць; ч. стажува́льник та, хто стажується. [Наприклад на КП «Полтава-Сервіс» вчора був помічений Петров А.С., а в управлінні сім’ї, молоді і спорту – ще одна стажувальниця за квотою БПП «Солідарність». (poltava.to, 01.11.2018). Я спостерігала, як вміло швачка Олена вшиває замок-«блискавку» до куртки, як Галина перешиває із джинсів бриджі, а стажувальниця Ольга підкорочує комусь із шепетівчанок картатий халат. (Шепетівський вісник, 04.07.2018). Ілюстрації виконала Євгенія Гапчинська – одна з найпопулярніших українських живописців, випускниця Харківського художнього інституту, стажувальниця Нюрнберзької академії живопису. (Іван Малкович «Ліза та її сни», К., 2005).] див.: стажи́стка, стаже́рка

філософе́са, філософе́с, ч. філо́соф 1. фахівчиня з філософії; мислителька, яка розробляє питання світогляду. [Філософеса Г. Горак розглядає духовність через поняття духу, як сукупність смислових та ідейних надбань людства <…> (Теоретико-методологічний аналіз «Державної програми з утвердження гендерної рівності…», Х., 2010, с. 8).] 2. перен., розм. жінка, схильна до абстрактних міркувань, роздумів. [Одна француженка-філософеса (у фільмі «Міф») дошукалась істин, які б дали можливість розширити горизонт пізнання козаків. (vsisumy.com, 07.12.2018).] див.: філо́софка, філософи́ня, мисли́телька   Рекомендації   З-поміж варіантних назв філо́софка, філософи́ня, філософе́са перевагу варто віддати першому слову. Оскільки суфікс -к(а) засвідчує статистично більшу словотворчу продуктивність, то є бажанішим від суфікса -ин(я), а тим паче – від суфікса -ес(а).   Натомість суфікс -ин(я) варто вживати головно тоді, коли неможливо додати -к(а) або -иц(я) (наприклад: філо́лог – філологи́ня, шеф – шефи́ня та ін.). Своєю чергою суфікс -ес(а), як запозичений із французької, надає словам стилістичного забарвлення, тому його вживання виправдано лише в окремих словах: поете́са, бароне́са, дияконе́са та ін.

флейти́стка, флейти́сток; ч. флейти́ст музикантка, яка грає на флейті. [Скрипалька Джунія Макіно, флейтистка Юрі Матцудзакі з Японії та польський віолончеліст Мілош Дроґовскі виконають твори німецького композитора ХХ ст. Берна Алоїса Ціммермана. (День, 2016). Наприклад, друкувати переписи оригінальних страв попросив один відомий тигиринський скульптор, дружина якого, флейтистка, захоплюється кулінарією і постійно перебуває в пошуку нових рецептів. (Наталка Сняданко «Агатангел», 2011). Тільки не добрав, чи віолончелістка вона чи флейтистка. (Юрій Логвин «Дівчата нашої країни», 2001). Як найнята флейтистка, як платна міма <…> (Наталена Королева «Quid est veritas?», 1961). Спинившись у Антіохії, Мерое наймала свою ученицю за танцюристку й флейтистку багатим міським купцям, що влаштовували бенкети. (Анатоль Франс «Таїс», пер Валер’ян Підмогильний, 1927).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 794. Словник української мови: в 11 томах, Т. 10, 1979, с. 606.

ціли́телька, цілительок, ч. ціли́тель та, хто зцілює від чогось. [Як, наприклад, моя бабуся Пелагея, відома цілителька, сільський філософ, котра говорила, що думала, у вічі начальству, готувала людям ліки <…>. (Володимир Лис «Місяць, обмитий дощем» (збірка), 2017). Спочатку з’являються оголошення, де великими буквами написано:«На численні прохання цілителька така-то вже у вашому місті». (День, 2006). – Чи масте контакти з народними цілительками! (Наука і суспільство, 1990). Адже я міг би витратити цю тисячу франків на ліки, то краще вже я дам їх моїй цілительці, моїй Назі <…>. (Оноре де Бальзак «Батько Горіо», пер. Єлизавета Старинкевич, 1976).] див.: воро́жка, зна́харка Словник української мови: в 11 томах, Т. 11, 1980, с. 231 – книжн. Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)