Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Шукати «недавн*» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Неда́вний – неда́вній, нещода́вній; (свежий) сві́жий. [Неда́вні ще сльо́зи на ли́ченьку зна́ти (Грінч.). «Так ти ще й би́тись!» – скри́кнула кра́марка на неда́вню свою́ това́ришку (Мирний). Нещода́вні при́ятелі посвари́лися (Франко). Я́сно встава́ла перед не́ю нещода́вня розмо́ва у садку́ (А. Любч.)]. • -нее время – неда́вній час, неда́вні часи́. • В -нее время, в -нем времени – неда́вніми часа́ми, неда́внім ча́сом, (за) неда́вніх часі́в, неда́вно, нещодавно́. [Неда́вніми часа́ми за Ки́ївом, Ба́ром і Бра́цлавом простяга́лась пусти́ня (Куліш). Ото́ раз, неда́вніх часі́в, свя́то наступи́ло (Рудан.)]. • До -него времени – до неда́внього часу, донеда́вна. [Донеда́вна хазяїнува́ли вони́ ко́жен у сво́му має́тку (Леонт.)]. • С -него времени, с -ней поры – знеда́вна. [Я поміча́ю знеда́вна, що ви не зо́всім до́бре почува́єте себе́ (Кінець Неволі)]. • -нее прошлое – неда́внє (сві́же) мину́ле, неда́вня (сві́жа) мину́вшина. |
| Неда́внишний, см. Неда́вний. |
| Неда́вно, нрч. – неда́вно, (ум. неда́внечко), нещодавно́; (только что, свежо) сві́жо. [Неда́вно я по-за Ура́лом блука́в (Шевч.). Я тут сиді́в під ли́пою неда́вно (Грінч.). З ба́тьком неда́внечко посвари́вся (Грінч.). Селя́нство, сві́же уві́льнене з-під па́нщини (Франко)]. |
| Неда́вность – неда́вність, нещода́вність (-ности). |
| Вно́ве –
1) не-що давно́, неда́вно, по-перва́х; 2) не по знаку́. • Внове́ всякое дело трудно – по-перва́х уся́ка спра́ва трудна́. • Ему всё было тут вно́ве – йому́ все було́ тут не по знаку́ (нове́). |
| Вре́мя – час (р. ча́су), пора́, час-пора́, часи́на, годи́на, доба́ (р. доби́), діб (ж. р.) (р. до́би). • Короткое вре́мя – мали́й час, часо́чок, часи́нка, мала́ часи́на. • В короткое вре́мя – за мали́й час, не за вели́кий час, за малу́ часи́ну. • Продолжительное вре́мя – вели́кий час, до́вший час. • Во время (во времена) кого, чего – за ко́го, за чо́го, за часі́в кого́, чого́, під що, пі́дчас чо́го, при чо́му, по-при що, се́ред чо́го (и просто орудн. пад.). [Був ще за па́нського пра́ва ку́харем (Грінч.). То було́ за царя́ Панька́, як земля́ була́ тонка́. За часі́в Соломо́на. За часі́в нароста́ння наро́дньої си́ли, письме́нство вело́ за ру́ку наш наро́д (Єфр.). Мочи́ла коно́плі під хо́лод та захолоди́ла но́ги (Тесл.). При до́брій годи́ні всі ку́ми й побрати́ми. Се́ред бу́рі стра́шно на мо́рі. Це ді́ялося по́сто́м = во время поста]. • Во́-время, см. ниже В своё вре́мя. Со вре́мени – від ча́су, від часі́в. [Від ча́су револю́ції]. • До вре́мени – до яко́гось ча́су́, по́кіль-що. • С какого вре́мени? – відко́ли? з яко́го ча́су́? • С этого вре́мени – відтепе́р, з цього́ ча́су́. • С того вре́мени – відто́ді́, відтогді́, з того́ ча́су, з тих часі́в. • С давнего вре́мени – з да́вніх часі́в, зда́вна, з да́вньої давни́ни, з да́внього да́вна, з да́вніх даве́н, од найдавні́ших даве́н. • С незапамятных времё́н – з-поконві́ку, з передві́ку, з пра́віку. • С того вре́мени, как – з то́го ча́су як, відко́ли, одко́ли. [Відко́ли прийшо́в, ще й слівце́м не прохопи́всь]. • В какое вре́мя? – яко́го ча́су́? • Около того вре́мени – бли́зько того́ ча́су́. • В это вре́мя – в цей час, під цей час, сей час, тут, у цю по́ру, в ці по́ри. • А в это вре́мя – аж тут, аж під цей час. • В то время – тоді́, того́ ча́су, в той час, під той час, ти́ми часа́ми, на той час, на ту по́ру. • В то же вре́мя – рівноча́сно, одноча́сно, в той-таки́ час, в той са́мий час. • В одно вре́мя – заразо́м. [Не всі бо заразо́м! Я ду́маю й слу́хаю заразо́м]. • В одно и то же вре́мя – за одни́м за́ходом, одноча́сно. [Франко́ му́сів бу́ти за одни́м за́ходом і во́їном, і робітнико́м (Грінч.)]. • Тем вре́менем – тимча́сом, по́ки-що. • В то вре́мя, как – як, тимча́сом як. [Як були́ ми в йо́го, ба́чили його́ бра́та]. • Всё вре́мя – раз-у-ра́з, раз-по́-раз. • В своё вре́мя – за свого́ ча́су́, свого́ ча́су́, в свій час, (своевременно) на свій час. • Не в своё вре́мя – не в час, невча́сно, не свого́ ча́су́. • Всему своё вре́мя – на все свій час. • Для своего вре́мени – як на свій час, як для свого́ ча́су́. • Во всякое вре́мя – повсякча́с, повсякча́сно, на вся́ку діб. • Это было не в наше вре́мя – це ще не за нас було́, не в на́ші часи́ те ді́ялося. • В недавнее вре́мя – неда́вніми часа́ми. • В прежнее вре́мя – попере́дніми часа́ми, за попере́дніх часі́в, давні́ших літ, пе́рше, попе́ре́ду, (вульг.) допре́ж сього́, спре́жду. • В последнее вре́мя – оста́ннім ча́сом, оста́нніми часа́ми. • В старое вре́мя – за да́внього ча́су, в старовину́. • По теперешним времена́м – як на тепе́р, як на ці часи́. • До последнего вре́мени – до неда́вна. • В другое вре́мя – и́ншим ча́сом. • До сего вре́мени – до́сі, до сього́ ча́су́. • До того вре́мени – до́ти, до́ті[и]ль, (диал.) до́тля. • До поры до вре́мени – по́ки-що, до́ки-що, до слу́шно́го ча́су́, до ча́су. [До ча́су глек во́ду но́сить (посл.)]. • До позднего вре́мени – допі́зна, до пі́зньої годи́ни. • Раньше вре́мени – без ча́су́. • На-вре́мя – на час, до ча́су́, про час. [Хай бу́де про час і така́, навпо́слі я зроблю́ га́рну]. • На некоторое вре́мя – на яки́йсь час. • На определенное вре́мя – на бе́зрік. • На вечные времена́ – на ві́чні часи́, на бе́звік, в ві́чний час. • Спустя, через некоторое вре́мя – зго́дом, зго́дя, перего́дом, з-перего́дом, перегодя́, неба́вом, незаба́ром, невдо́взі, невзадо́взі, да́лі-пода́лі, да́лі-далі, по які́йсь годи́ні, за яки́мсь ча́сом. • Спустя долгое вре́мя – по до́вгому ча́сі. • В непродолжительном вре́мени, см. Вско́ре. С течением вре́мени – де-да́лі, з ча́сом. • В течение некоторого вре́мени – на про́тязі (про́тягом) яко́гось ча́су́. • В течение непродолжительного вре́мени – не за вели́кий час, на про́тязі (про́тягом) недо́вгого ча́су́. • От вре́мени до вре́мени – час од ча́су, з ча́су до ча́су. • По времена́м, вре́мя от вре́мени – часа́ми, десь-не-десь, коли-не-коли́, десь-коли́сь. • В ночное вре́мя – уночі́, нічно́ю добо́ю, нічно́ї доби́, вно́чішнього ча́су́. • Вре́мя предрассветное – до́світок. • Вре́мя дообеденное – задобі́ддя, задобі́дня годи́на. • В обеденное вре́мя – в обі́ди. • Вре́мя послеобеденное – пообі́дній час, сполуде́нок (р. -нку). • Вре́мя перед вечером – підвечі́рок (р. -рку). • Вре́мя, когда ложатся спать – ляги́, обляги́, вля́ги, ля́гмо, ля́гови, (нареч.) обляго́ма. [Іде́ він до не́ї о пі́зніх ляга́х. Обляго́ма приї́хав. Були́ пі́зні ля́гма. У пі́зні ля́гови пряду́]. • Вре́мя вставания – уста́нок. [Роби́в од уста́нку до сме́рку]. • Утреннее вре́мя – зара́ння, зара́нок. [Пі́вень співа́ по́ки зара́ння, а по́тім спить]. • Вре́мя года – пора́, доба́ ро́ку. • Вре́мя после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – ві́дзимка. • Вре́мя между весною и летом – за́літки. • Вре́мя, когда греет солнце – ви́гріви. • Вре́мя пахания – о́ранка. • Вре́мя уборки сена – косови́ця, гребови́ця. • Вре́мя перед новой жатвой, перед новым хлебом – передні́[о́]вок (р. -вка). • Вре́мя жатвы – жни́ва́. • Вре́мя возки копен – возови́ця, копові́з (р. -во́зу). • Вре́мя рождения овец – обкі́т (р. -ко́ту). • Вре́мя, когда пасётся скот – пасови́ця. • Вре́мя роения пчёл – рійба́, ройови́ця. • Вре́мя собирания мака – макотру́с. • Вре́мя опадания листьев – листопа́д. • В свободное вре́мя – на дозві́ллі, гуля́щого ча́су́, ві́льного ча́су́, на гу́ля́нках, гуля́нка́ми, гуля́ючи. • Есть вре́мя – є коли́. • Отсутствие свободного вре́мени – ні́кольство. • Не хватать, не доставать вре́мени – ні́колитися. [Не поможу́ тобі́, бо й само́му ні́колиться]. • Нет вре́мени – нема́ коли́, ні́коли, не ма́ю ча́су́. • Удобное, благоприятное вре́мя – до́бра наго́да, до́бра годи́на, слу́шни́й час, сприя́тлива годи́на. • Надлежащее вре́мя – слу́шни́й час. • Неблагоприятное, бедственное вре́мя – лихи́й час, лихолі́ття, лиховщи́на, тяжка́ годи́на, знегі́ддя, знего́да. • В условное вре́мя – в належи́ту годи́ну. • В лучшие времена́ – за кра́щих часі́в. • Определённое вре́мя – ви́значений (призна́чений) час (те́рмін). • В определённое вре́мя (в опред. сроки) – пе́вними речінця́ми. • Теперешнее вре́мя – тепе́рішні часи́, сьогоча́сність (р. -ности). • Старые времена́ – старі́ часи́, давнина́, старовина́, старосві́тчина. • Вре́мя, в которое жили деды – діді́вщина, діди́зна. • Настоящее вре́мя – час тепе́рішній (и грамм.). • В настоящее вре́мя – тепе́р, тепе́реньки, тепе́речки, сейча́с, ни́ні. • До настоящего вре́мени – дони́ні, дотепе́р. • Вре́мя прошлое, давно минувшее – час мину́лий, да́вній, давно́ мину́лий (и грамм.), да́вні часи́, да́вня давнина́. • Вре́мя будущее – час майбу́тній, прийде́шній (и грамм.). • На будущее вре́мя – на да́лі, на да́льший час, на пото́мні часи́. • В давние времена́ – да́вньою поро́ю, да́вніми часа́ми, у да́вні да́вна. • Относящийся к этому, к тому, к новому вре́мени – сьогоча́сній, тогоча́сній, тоговіко́вий, тоді́шній, новоча́сній. • Условленное вре́мя, проведенное в обучении ремеслу – термінува́ння. • Вре́мя летит – час біжи́ть, час не змигне́ться. • Требующий, отнимающий много времени – забарни́й, зага́йний, ба́вний, забавни́й. • Вре́мя прибавочное (для работы) – надробо́чий час. • Вре́мя упущено – промину́то час, (шутл.) пора́ перепори́лася. |
| Да́вешний – неда́вній. |
| Давно́ – давно́, (фамил.) ген-то. • Не так давно́ – не ве́льми давно́, не що-давно́, неда́вно, неда́внечко. • Довольно давно́ – давне́нько, по́давно. • Очень давно́, давно́ уже – відда́вна, (сильнее) з да́вніх-даве́н; бо́знаколи (серд. ка́знаколи), давни́м-давно́. |
| Заста́ва –
1) заста́ва; см. Заса́да. [А у Те́ндрові о́строві Семе́н Скалозу́б з ві́йськом у заста́ві стоя́в (АД)]; 2) заста́ва. [Ще неда́вно по тій рі́чці заста́ви стоя́ли, по заста́вах орандарі́ ми́то з люде́й бра́ли (Куліш)]. • -ва городская – рога́тка [И́ноді я люби́в пої́хати за рога́тку в Соко́льники, в передміськи́й лісо́к (Крим.)]. • -ва в селе – ца́рина. • Ворота на -ве в селе – ко́(ло)ворот. • Сторож у -вы в селе – ца́ринний (-ного). • Живущий за -вой – заца́ринський, заца́ринний. |
| Затме́ние –
1) астр. – мі́на, за́тьма, заті́нення, зате́мнення, по́мерк (-ку), потьма́рення. [Ці неда́вні по́мерки со́нця й мі́сяця не віщу́ють нам нічо́го до́брого (Куліш). Оце́ у нас, ка́жуть, шви́дко бу́де заті́нення со́нця (Яворн.)]. • Происходит -ние солнца – со́нце мі́ниться; 2) (ума) затьма́рення, потьма́рення, запа́морочення (ро́зуму), моро́ки (-ків), заморо́ки, па́мороки. • Словно -ние на меня нашло – на́че моро́ки мене́ взяли́, на́че заморо́ки (па́мороки) на ме́не упа́ли, на́че па́мороки мені́ заби́ло. |
| Игра́ть –
1) (во что) гра́ти, гуля́ти в що и в чо́го, (тешиться) гра́тися, ба́витися в що, (в детск. яз.) гра́тоньки, грава́тоньки, гуля́тоньки, гуля́точки. [Гуля́ють у тісно́ї ба́би (Рудч.). Гуля́єте в кре́ймахи? В да́мки гуля́єте, чи ні? (Звин.). Чи ти гра́єш в яко́їсь і́грашки, чи що? – говори́ла Оле́ся (Н.-Лев.). Мо́жна гра́тися, мо́жна бі́гати, бурушка́тися без кінця́ (Васильч.). Круго́м них ба́вилася дітво́ра, дзвінки́м ре́готом сповня́ючи пові́тря (Черкас.)]. • -рать в куклы, в жмурки, в мячик – гуля́ти, гра́тися в ляльки́, в пі́жмурки, в м’яча́. • -ра́ть в карты, в шахматы – гра́ти, гуля́ти в ка́рти, в ша́хи. [Тро́є вірме́н за́раз-же з бо́ку біля Ма́рка гуля́ють у ка́рти (Грінч.)]. • -ра́ть по большой, по маленькой – гра́ти в вели́ку, в малу́ гру. • -ра́ть на мелок – на́бір гра́ти. • -ра́ть в бубнах, в пиках – гра́ти на дзві́нці, на вині́. • -ра́ть (с) чем – гра́тися, ба́витися, гуля́тися (з) чим. • С ним как с огнём -ра́ть – з ним як з огне́м гра́тися, гуля́тися, ба́витися. • -ра́ть кем – гра́тися, ба́витися, гуля́тися ким. [Чи буде́ш ним мов пта́шкою гуля́тись, на ни́точці прив’я́жеш для дити́ни? (Куліш). Вона́ чу́ла се́рцем, що Микола́й ті́льки ба́виться не́ю (Гр. Григ.)]. • Судьба -ра́ет людьми – до́ля гра́ється людьми́, жарту́є з людьми́. • Кошка -ра́ет с котятами – кі́шка гра́ється з кошеня́тами. • -ра́ет, как кот мышью – гра́ється, як кіт (з) ми́шею. • -ра́ть с кем (иметь партнёром) – гра́ти, гуля́ти з ким; (тешиться, забавляться) гра́тися, гуля́тися, ба́витися з ким. [З соба́кою уну́чок гра́вся (Шевч.). Вовчи́ця на со́нці з вовченя́тами гра́ється (Рудч.). Ще неда́вно вона́ з ї́ми в ляльки́ гуля́лася, а он тепе́р уже́ по́рається (Грінч.)]. • -ра́ть на бирже – гра́ти на би́ржі. • -ра́ть на повышение – би́ти на підви́щення; 2) (на музык. инструм. и о них) гра́ти (на що и на чо́му, у що). [Кобза́р чу́тно як гра́є і співа́є про Морозе́нка (М. Вовч.). Бас гуде́, скри́пка гра́є (Номис)]. • -ра́ть на лире, на скрипке, на дуде, на пианино, на рояли – гра́ти на лі́ру (и на лі́рі), на скри́пку (и на скри́пці), на ду́дку (и у ду́дку), на піяні́но (и на піяні́ні), на роя́лі. [Гра́є на лі́ру (Звин.). Сиди́ть кобза́р на моги́лі та на ко́бзі гра́є (Шевч.)]; 3) что – гра́ти що. • -ра́ть кого, чью роль изображать на сцене – гра́ти, удава́ти кого́, чию́ ро́лю. [Він гра́є Га́млета (Крим.). Жіно́к на теа́трі (гре́цькім) удава́ли теж чоловіки́ (Єфр.). І що-найпишні́шії да́ми з придво́рних вдава́ли на сце́ні субре́ток мото́рних, щоб сла́ви і вті́хи зажи́ть (Л. Укр.)]. • -ра́ть роль чего – гра́ти, (исполнять) відіграва́ти, відбува́ти ро́лю чого́. • Это не -ра́ет роли – це не гра́є ро́лі, це не ма́є ваги́. • -ра́ть главную или руководящую роль, -ра́ть первую скрипку (переносно) – пе́ршу скри́пку гра́ти, пе́ред ве́сти́ в чо́му. [В Ки́їві знайшо́в Шевче́нко ці́лу вже грома́ду ентузіясти́чної мо́лоди, між яко́ю пе́ред вели́ Костома́ров та Кулі́ш (Єфр.)]. • -ра́ть значительную, выдающуюся роль – чима́ло, бага́то ва́жити (в чо́му). • -ра́ть свадьбу – справля́ти весі́лля. [Одно́ї неді́лі справля́ли весі́лля На́стине з Петро́м, дру́гої вінча́ли Гна́та (Коцюб.)]; 4) (об игре света, красок, лица) гра́ти (чим), міни́тися (чим). [Не́бо гра́є уся́кими ба́рвами (Коцюб.). По той бік Ро́сі гра́ла зірни́ця (Н.-Лев.). На уста́х під чо́рним ву́сом гра́ла усмі́шка (Коцюб.)]. • Солнце -ра́ет на Пасху – со́нце гра́є, мі́ниться на Вели́кдень. • Шампанское -ра́ет в бокале – шампа́нське гра́є в ке́ліху. • Румянец -ра́ет – рум’я́нець гра́є, мі́ниться. [В обо́х на щока́х мі́ниться невгаси́мою купи́нкою рум’я́нець (Васильч.)]; 5) (бродить) гра́ти, шумува́ти, мусува́ти, (только переносно) буя́ти. [Чи не той то хміль, що у пи́ві гра́є? (АД.). Мед вже поча́в у бо́чці гра́ти (Сл. Гр.)]. • Молодая кровь -ра́ет – молода́, юна́цька кров гра́є, буя́є, шуму́є. [Бо то не кров юна́цька в ме́не гра́є (Грінч.)]. • Волна -ра́ет – хви́ля гра́є. • Игра́я, Игра́ючи (шутя) – гуля́ючи(сь), заі́грашки[у]. • Это -ючи сделать можно – це гуля́ючи(сь), заі́грашки[у] зроби́ти мо́жна. • И́гранный – гра́ний, гу́ляний. |
| Идолопокло́нник – ідолові́рець, ідоля́нин, куми́рник, (язычник) пога́нин (мн. пога́ни), (устар.) болвохва́лець. [Я ідоля́нам не вступа́ю з шля́ху, не ча́с тепе́р мовча́ти (Л. Укр.). Не щи́рим се́рцем моли́лись неда́вні куми́рники христия́нському бо́гові (Куліш)]. |
| Изме́на –
1) кому, чему (неверность) – зра́да кого́, чого́, (предательство чьё) зра́да, зра́дництво чиє́. [Честь приму́шує за зра́ду так плати́ти (Самійл.). Все нага́дувало їм про ї́хню неда́вню га́ньбу, безси́лля й зра́дництво (Єфр.)]. • Склонный к -не – зрадли́вий, зра́дний; 2) змі́на, відмі́на, перемі́на; срвн. Измене́ние. |
| Летарги́ческий – летаргі́йний, летаргі́чний. • -ский сон, -ское состояние – летаргі́й[ч]ний сон (р. сну), стан (-ну). • Засыпать -ским сном – летаргі́й[ч]но засипа́ти, обмира́ти. [Привели́ ба́бу, стару́ престаре́зну, що неда́вно обмира́ла (ЗОЮР)]. См. Лета́рги́я. |
| II. Мир –
1) (вселенная) світ (-ту, мн. світи́, -ті́в), все́світ (-ту), всесві́ття (-ття), (в поэт., торжеств. речи) мир (-ру). [Ввесь пи́шний світ, ввесь рух життя́ оту́т у мені́, в се́рці (Коцюб.). До́ки світ сві́том, не бу́де ба́ба ді́дом (Кониськ.). Ви сві́тло сві́ту (Куліш). І до ме́не ці́лий все́світ усміха́всь (Олесь). Ой, ви́дить бог, ви́дить творе́ць, що мир погиба́є (Колядка)]. • От сотворения -ра – від с(о)тво́ре[і́]ння сві́ту, від поча́тку сві́ту; відко́ли світ наста́в. [Відко́ли світ наста́в, не бува́ло ще тако́го (Брацл.)]. • Ещё до сотворения -ра – ще з-передві́ку, ще як світ не наста́в, ще перед сотво́ренням сві́ту. • Системы -ра – систе́ми сві́ту (все́світу). • Мир божий – світ (мир) бо́жий. [І світ бо́жий, як вели́кдень, і лю́ди, як лю́ди (Шевч.)]; 2) (светило) світ. [Горя́ть світи́, біжа́ть світи́ музи́чною ріко́ю (Тичина)]; 3) (земля) світ, наш світ, зе́мний світ, (ум.-ласк.) світо́чок (-чка), сві́тонько (-ка, ср. р.). [Зійду́ я на гі́рочку та гля́ну я по світо́чку: сві́те мій я́сний, сві́те мій кра́сний, як на тобі́ тя́жко жи́ти (Пісня). Над на́шого козаче́нька і в сві́ті нема́ (Метл.)]. • Во всём -ре – в усьо́му сві́ті (все́світі), по всьо́му (по ці́лому) сві́ті; на всьо́му сві́ті. • Нигде в -ре – ніде́ в сві́ті. • По всему -ру – по всьо́му (по ці́лому) сві́ті. • На весь мир – на ввесь світ. • Дурак на весь мир – усьогосві́тній, світови́й ду́рень, (фамил.) пері́стий ду́рень (-рня). • Горний мир – ви́шній (надзе́мний) світ, (ви́шнє) не́бо. • Дольний мир – до́лішній (зе́мний) світ, земля́. • Этот, здешний мир, тот, потусторонний, загробный мир – цей (цьогобі́чний) світ, сьогосві́ття, той (потойбі́чний) світ, тогосві́ття (-ття). [Усе́ на цім сві́ті зника́є (Грінч.). Привели́ до не́ї одну́ ба́бу, що неда́вно обмира́ла і на тім сві́ті була́ (ЗОЮР. I)]. • Этого -ра, потустороннего -ра – сьогосві́тній, тогосві́тній (несьогосві́тній, несві́тній). [Блука́ли які́сь ті́ні несьогосві́тні (Н.-Лев.). Мара́ несві́тня озива́ється (М. Вовч.)]. • Он человек не от -ра сего – він люди́на несьогосві́тня, (возвыш.) не від ми́ру сього́. • Сильные -ра (сего) – мо́жні, вла́дні (-них), зве́рхники (-ків) (сві́ту сього́); воло́дарі сві́ту сього́. • Гражданин -ра – громадяни́н все́світу, всесвітя́нин (-на, им. мн. -тя́ни, р. -тя́н), (космополит) всесві́тник. [Я всесвітя́нин ри́мський і бажа́в-би поба́чить Рим столи́цею всесві́ту (Л. Укр.)]; 4) (перен.: круг явлений) світ. • Два -ра (противоположных) – два сві́ти. • Внешний, внутренний мир – зо́вні́шній (око́лишній, зве́рхній), вну́трішній світ. • Идеальный, физический мир – ідеа́льний, фізи́чний світ. • Новый, старый (древний) мир – нови́й, стари́й світ. • Мир красоты – світ краси́. • Мир психических явлений – круг (ко́ло, світ) психі́чних я́вищ. • В -ре неведомого – у сві́ті невідо́мого; 5) (все люди) світ, (общество) грома́да лю́дська, зага́л (-лу). [Світ прозва́в (ді́да Хо) стра́хом (Коцюб.). Хто так неда́вно прийма́в гучну́ сла́ву, світ того́ ху́тко забу́в (Л. Укр.)]. • Пустить по -ру, см. Пуска́ть 1. • Ходить, пойти по -ру, в мир – з торба́ми (з то́рбою), з до́вгою руко́ю ходи́ти, піти́, за про́ханим (за ласка́вим) хлі́бом, попідвіко́нню, по же́брах (на же́бри, в же́бри) ходи́ти, піти́, на про́шений хліб перейти́, (пров.) по миру́ ходи́ти, (нищенствовать) жебра́чити, же́брати, жебрува́ти, старцюва́ти. [Стара́ ма́ти пішла́ з то́рбою і з то́го сім’ю́ годува́ла (Крим.). «Чим заробля́?» – «По миру́ хо́дить» (Звин.)]. • С -ру по нитке, голому рубашка – зе́рнятко до зе́рнятка – от і ці́ла мі́рка. • На весь мир мягко не постелешь – всім не дого́диш; всім (на всіх) не наста́(р)чиш, на всіх не настара́єшся. • С -ром и беда не убыток – як усі́м біда́, то то вже півбіди́. • На -ру и смерть красна – за кумпа́нію і цига́ни ві́шаються (Приказка); 6) (социальная группа) світ. [Світ розбу́рканих люде́й (Єфр.)]. • Крещённый, христианский мир – хреще́ний, христія́нський світ. • Преступный мир – злочи́нний світ, злочи́нна грома́да; 7) (крестьянская община) грома́да, (редко) мир, (пров., рус.) о́бчество, (стар.) копа́, (ум.) грома́дка, грома́дочка, грома́донька. [Вже вся грома́да зібра́лася коло во́лости (Грінч.). Біля збо́рні зібра́вся ввесь мир (Коцюб.). Копа́ перемо́же й попа́ (Номис)]. • -ром – грома́дою, ми́ром. [Похова́ли грома́дою (Шевч.). Ми́ром і бо́гу до́бре моли́тися (Номис)]. • Он выбран -ром – його́ обра́ла грома́да; 8) (мирская сходка) сход (-ду), грома́да. [Як сход ска́же, так і бу́де (Брацлавщ.). Прийшо́в ба́тько з грома́ди таки́й серди́тий (Грінч.)]. • Класть, положить на -ру – кла́сти, покла́сти (ви́рішити) на схо́ді; 9) (светская, неотшельническая жизнь) (грі́шний) світ, сві́тське (мирське́) життя́ (-ття́); мир. [Черне́ць Пахо́мій, у миру́ Петро́ Борзе́нко (Крим.)]. • Жить в -ру́ – жи́ти серед люде́й, прова́дити сві́тське (мирське́) життя́, жи́ти в світові́й (в зе́мній) марно́ті. • Оставить, покинуть мир – а) (светскую жизнь) поки́нути світ, відійти́ від (грі́шного) сві́ту. [Покида́є світ і во́лю, щоб в пече́рі сме́рти ждать (Франко)]; б) (умереть) поки́нути світ, зійти́ з(о) сві́ту, переста́витися. |
| Надоеда́ть, надое́сть – набрида́ти, набри́днути, обрида́ти, обри́днути, приобрида́ти, приобри́днути, надбрида́ти, надбри́днути, (назойливо) доїда́ти, дої́сти, дозоля́ти, дозоли́ти, назоли́ти(ся), надозоли́ти, (наскучать) (на)докуча́ти, (на)доку́чити, ку́чити (редко), наку́чити, навкуча́ти(ся), навку́чити(ся), уку́чити(ся), (до крайности, опротиветь) огида́ти, оги́днути, оги́діти, наприкря́тися, напри́критися, спри́крюватися, спри́критися, уприкря́тися, упри́критися, настиря́тися и насти́рюватися, насти́ритися, остив[г]а́ти, ости́(г)ти и ости́(г)нути, увіря́тися, уві́ритися, в’їда́тися, в’ї́стися, упіка́тися, упекти́ся, осору́жуватися, (з)осо́ружитися, (пров.) усвірі́питися, (осточертеть) остоги́днути, остоги́діти, о[на]сточорті́ти, очорті́ти, о[на]стобі́сіти, обісі́ти, наобісі́ти, (о мног.) понабрида́ти, побри́днути, по(на)докуча́ти, поостив[г]а́ти, поосору́жуватися и т. п. кому́. [Йому́ та робо́та набри́дла вже (Васильч.). Обри́дло мені́ все (Л. Укр.). Тут мені́ вже усе́ приобри́дло страх! (М. Вовч.). Всти́гла до́бре надбри́днути батька́м за ти́ждень (Крим.). Ти мені́ назоли́в(ся) (Звягельщ.). Доку́чило їй дожида́ння! (Грінч.). Надоку́чило само́му шве́ндяти по поля́х (Мирний). Ку́чте їй: вона́ помо́же вам верну́ти мі́сце (Куліш). Наку́чило мені́ жда́ти його́ (Звин.). До́бре ніко́ли не уку́читься (Номис). Мо́ре так йому́ оги́дло, що бі́гом на йо́го диви́всь (Котл.). Па́нська власть ніде́ так не впри́крилася, як у Фра́нції (Доман.). Вереду́є та настиря́ється, як моро́члива та насти́рлива дити́на (Н.-Лев.). Щоде́нні ла́сощі нам остива́ють (Куліш). Чи не ости́ла я вам? (Кониськ.). Як вам не ости́гне вчи́тися? (Звин.). Уві́рилась ти мені́ свої́м рю́мсанням (Грінч.). Ну, та й упі́кся він, – що-дня́ надокуча́є! (Сл. Гр.). Як мені́ осору́жився цей хло́пець! (Свидниц.)]. • Не -да́й! – не докуча́й! дай мені́ чи́сту годи́ну! • -е́сть хуже горькой редьки – обри́днути гі́рше від пече́ної ре́дьки кому́; дої́сти кого́ до живи́х печіно́к (Свидниц.). • Надое́вший – що набри́д и т. п.; набри́длий, обри́длий, ости́лий, насти́лий, осору́жний. [Життя́, ще неда́вно набри́дле й насти́ле, ізно́в тебе́ ва́бить (Грінч.). Обри́длі нісені́тниці (Федьк.)]. |
| Наме́дни, нрч. – нещодавно́, неда́вно, неда́внечко, скі́лькись день тому́, ци́ми дня́ми, (гал.) о́ногди. [Війт ви́няв папі́р, той са́мий, що мені́ той пан о́ногди дава́в (Франко)]. |
| Наме́днишний – нещода́вній, неда́вній. |
| II. Наноси́ть, нанести́ и нане́сть –
1) см. I. Наноси́ть; 2) (о ветре: наметать) нано́сити, нане́сти́, наміта́ти, наме́сти́, навіва́ти и наві́ювати, наві́яти, (о мног. или во мн. местах) понано́сити, понаміта́ти, понавіва́ти и понаві́ювати чого́; (о воде: намывать) нано́сити, нане́сти́, (преимущ. об иле) наму́лювати, наму́ли́ти, (о мног.) понано́сити, понаму́лювати чого́; срв. I. Намета́ть и Намыва́ть 4. [Нане́сло ві́тром піску́ на грядки́ (Канівщ.). Намело́ сні́гу в сі́ни (Київщ.)]. • Река -сла илу на луг – ріка́ (рі́чка) нане́сла́ (наму́ли́ла) му́лу на луку́, (занесла илом) заму́ли́ла луку́; 3) (заразу, болезнь) зано́сити, зане́сти, (о мног.) позано́сити що. [Коли́-б на́ші заробітча́ни не занесли́ холе́ри з До́ну (Сл. Ум.)]; 4) (надносить что на что) нано́сити, нане́сти́, зано́сити, зане́сти́, (о мног.) понано́сити, позано́сити що на що. • Корабль -сло́ на мель – корабе́ль нане́сло́ (н[з]агна́ло) на мілину́ (на мілке́). • Тучу -сло́ на лес – хма́ру нане́сло́ (нагна́ло) над ліс. • Бадью з землёю -сят на сруб – цебе́р з земле́ю зано́сять на зруб (ця́м[б]рину). • -сти́ руку на кого – зня́ти (підне́сти́) ру́ку над ким, замі́ритися, замахну́тися на ко́го; 5) (о лошадях: набегать с разгону) набіга́ти, набі́гти, наска́кувати, наско́чити, наліта́ти, налеті́ти, намча́ти на що; 6) (о чертёжных работах) зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, (о мног.) позазнача́ти, позазна́чувати, позначи́ти що на чо́му. • -сти́ на план, на карту леса и горы – зазначи́ти на пла́ні, на ма́пі (на ка́рті) ліси́ і го́ри; 7) техн. – накида́ти, наки́дати, (о мног. или во мн. местах) понакида́ти що. • -си́ть, -сти́ слой штукатурки – накида́ти, наки́дати шар ти́ньку на що, тинькува́ти, обтинькува́ти що. • -си́ть, -сти́ лак на что – лакува́ти, полакува́ти що; 8) (причинять) завдава́ти, завда́ти чого́ и що, чини́ти, учиня́ти, учини́ти, спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти, заподі́ювати, заподі́яти що кому́. • -си́ть, -сти́ бесчестие кому – чини́ти, учини́ти безче́стя кому́, несла́вити, знесла́вити, га́ньби́ти, зга́ньби́ти кого́, завдава́ти, завда́ти несла́ви (га́ньби́) кому́. • -си́ть, -сти́ вред – роби́ти, зроби́ти, чини́ти, учини́ти, заподі́ювати, заподі́яти шко́ду, шко́дити, нашко́дити, пошко́дити кому́. • -сти́ обиду, оскорбление кому – скри́вдити (покри́вдити), обра́зити кого́, кри́вду, обра́зу заподі́яти (вчини́ти) кому́. [Почти́вості мої́й, чесно́ті ви як зва́жились таку́ вчини́ти кри́вду? (Грінч.). Єди́ний спо́сіб загла́дити ту кри́вду, яку́ йому́ заподі́яно (Крим.)]. • -си́ть оскорбление на словах, действием – обража́ти (чини́ти обра́зу) сло́вом, вчи́нком. • -си́ть, -сти́ побои кому – завдава́ти, завда́ти побо́ю кому́, би́ти, поби́ти и (сильнее) наби́ти кого́. • -си́ть, -сти́ поражение неприятелю – побива́ти, поби́ти во́рога, завдава́ти, завда́ти побо́ю (пора́зки), учини́ти пора́зку во́рогові. • -си́ть, -сти́ раны кому – ра́ни́ти, пора́ни́ти кого́, завдава́ти, завда́ти ра́ну кому́. [Забу́ти неда́внє мину́ле, що таки́х ран глибо́ких завдало́ було́ йому́ (Рада). То не спис коза́цький ра́ну їй глибо́кую завда́в (Франко)]. • -си́ть, -сти́ удар кому – уда́р(у) кому́ завдава́ти, завда́ти, уража́ти, урази́ти, уда́рити кого́. [Оста́ннього уда́ру завда́в украї́нському письме́нству Мико́ла (Рада). Ніхто́ в Росі́ї не завда́в таки́х ду́жих уда́рів систе́мі людовла́дства (Рада)]. • -сти́ удар палкою, шпагою кому – уда́рити па́лицею, шпа́дою кого́. • -сти́ ущерб кому, чему – (материальный) учини́ти шко́ду кому́, чому́, ущерби́ти що кому́, (диал.) забіди́ти кого́, (нравственный) ущерби́ти, надвереди́ти що; см. ещё -сти́ вред. [Він ду́же ущерби́в моє́ бага́тство (Крим.). Моє́ї сла́ви тим ви не вщерби́ли (М. Грінч.). Я тим не забіди́в його́ бага́то, що взяв у йо́го тро́хи сього́ та того́ (Дніпропетр.). При́суду переміни́ть не мо́жна, хіба́-б ми на́шу честь надвереди́ли (Куліш)]; 9) -си́ть на кого, см. Нагова́ривать 2; 10) -си́ть цену – набива́ти (підбива́ти) ці́ну. Нане́се[ё]нный – 1) см. под I. Наноси́ть: 2) нане́сений, наме́тений, наві́яний, понано́шений, понамі́таний, понаві́юваний; наму́лений, понаму́люваний; 3) зане́сений, позано́шений; 4) нане́сений, зане́сений, понано́шений, позано́шений; зня́тий, підне́сений над ким, замі́рений, замахну́тий на ко́го; 5) зазна́чений, позазна́чуваний; 6) наки́даний, понаки́д(ув)аний; 7) за́вданий, учи́нений, спричи́нений, заподі́яний, зро́блений; 8) наби́тий, підби́тий. |
| Невда́вне и Невдавня́х, нрч. – неда́вно, нещодавно́. |
| Недалё́кий –
1) (в пространстве) недале́кий, (ум. недале́чкий), по́близький. [Недале́ка доро́га (Сл. Ум.). Мі́сяць зайшо́в на шпиль по́близької гори́ (Корол.)]; 2) (во времени) недале́кий, по́близький; (о прошлом) неда́вній. [Пе́рший по́вів по́близької весни́ (Корол.)]. • -кое будущее – недале́ке майбу́тнє, недале́ка прийде́шність. • В -ком будущем – в недале́кому майбу́тньому, (вскоре) незаба́ром. • В самом -ком будущем – в найбли́жчому майбу́тньому, (образно: вот-вот) от ті́льки неви́дно, (зап.) що́-йно неви́дно. [Леге́нда, що, от ті́льки неви́дно, манасти́р ма́є спітка́ти до́ля Содо́ма та Гомо́ри (Корол.)]. • -кое прошлое – неда́внє мину́ле; 3) (по степени родства, в духовном отношении) недале́кий, (близкий) бли́зький. • -кий родственник – недале́кий ро́дич; 4) (по уму) нему́дрий, благе́нький, недоу́мкуватий, невели́кого (невисо́кого, недале́кого) ро́зуму, бі́дний на ро́зум, (рус.) недале́кий, (сщ.) недо́умок (-мка, м. р.), (дураковатый) пришеле́пуватий, (ограниченный) обме́жений. [Ве́рхня плі́вка громадя́нства, благе́нька собі́ нівро́ку, не розумі́є елемента́рної ду́мки (Рада). Це (о преподавании) було́ щось тупе́, ду́же нудне́, недоу́мкувате (Яворн.). Недале́ка вона́, не несе́ться ви́соко вго́ру, – за те слухня́на (Мирний)]. • Он очень -лё́к – він ду́же невели́кого (неви́сокого, недале́кого) ро́зуму. |
| Незадо́лго, нрч. – неда́вно, (ум. неда́внечко), нещодавно́. • -го до чего – не(за)до́вго до чо́го и перед чим, неда́вно (нещодавно́) перед чим. [Нещодавно́ перед поча́тком мого́ оповіда́ння, він посели́вся на квати́рі в свого́ това́риша (Кониськ.)]. |
| Некогда́шний – неколи́шній, (недавний) неда́вній, нещода́вній. |
| Нововы́шедший – свіжови́йшлий, новови́йшлий, що неда́вно ви́йшов; см. ещё Новои́зданный. |
| Новообразова́вшийся – новопо(в)ста́лий, неда́вно (нещодавно́, що́йно) по(в)ста́лий; см. ещё Новообразо́ванный. |
| Новообразо́ванный – новоутво́рений, новозформо́ваний, неда́вно (нещодавно́, що́йно) утво́рений (зформо́ваний). [Новоутво́рена комі́сія (Київ). Новозформо́вана держа́ва (Рада)]. |
| Новоосно́ванный – новозасно́ваний, новозакла́дений и (редко) новозало́жений, неда́вно (нещодавно́, що́йно) засно́ваний и т. п., (сооружённый) новоспору́джений, неда́вно (нещодавно́, що́йно) спору́джений. |
| Новопреста́вленный – новопоме́рлий, неда́вно (нещодавно́, що́йно) поме́рлий (уме́рлий), (обычно: покойник) небі́жчик, (ж. р.) небі́жка. |
| Новоуме́рший – новопоме́рлий, неда́вно (нещода́вно) поме́рлий (уме́рлий). |
| Ны́нче, нрч. –
1) (теперь) тепе́р, (пров. тепе́речки, тепе́реньки), (зап.) ни́ні, ни́ньки, срв. Ны́не 1. [Ми ни́ньки в упа́дку подві́йно тяжкі́м (Франко)]; 2) см. Ны́не 2; 3) (сегодня) сього́дні и сього́дня, (зап.) ни́ньки, ни́ні. [І учо́ра горо́х, і сього́дні горо́х (Пісня). Згада́й, кого́ ти посила́в сього́дні до Морга́ни! (Л. Укр.). Сього́дня не пра́зник, а ти не вка́зник (Номис). Прийді́ть сього́дня: в ме́не вдо́ма лиш я сама́ та кві́ти (П. Тичина). Ни́нька ро́диться на го́ре, вза́втра умира́є (Рудав.). Ще неда́вно, ще позавчо́ра вигляда́ла його́, а ни́ні – не ра́да (Коцюб.). Ни́ні тяжка́я біда́, але́ ра́дість наза́втра ясна́ (Грінч.)]. |
| Оногда́сь, ономе́дни, оно́мя́сь – неда́вно, нещодавно́, ци́ми дня́ми. |
| Ономе́днишний – неда́вній, нещода́вній. |
| Откры́тый –
1) (прич. от гл. Откры́ть) відкри́тий, відчи́нений, розчи́нений, відхи́лений, (гал.) отво́рений; відту́лений, відсло́нений, розплю́щений (-ні о́чі), віді́ткнутий (-та пля́шка), розго́рнений (-на кни́га); ви́явлений, ви́критий; зна́йдений; ви́найдений и т. д. Конференция -та – конфере́нцію відкри́то. • Недавно -тая планета – неда́вно (нещодавно́) відкри́та плане́та. • Магазин, банк -кры́т от 10 до 3 – крамни́ця відчи́нена, банк відчи́нений или крамни́цю, банк відчи́нено від десятьо́х до трьох; 2) (прилаг.) відве́ртий [-та вда́ча (характер), -та (непотайна́) душа́, -те (непотайне́) се́рце, -тий бій, -та реа́кція, -тий (я́вний) во́рог, -те ворогува́ння (-та ворожне́ча) (вражда)], чи́стий [Чи́сте по́ле, мо́ре], (публичный) прилю́дний. [Прилю́дне засі́дання, -ні збо́ри]. • -тое лицо, лоб – я́сне (чи́сте) лице́, чоло́. • -тое письмо – відве́ртий лист, ка́ртка, листі́вка. • -тая голова – непокри́та голова́. • Добиться чего -той силой – доби́тися чого́ силомі́ць (-мі́ццю). • В -том поле, море – у чи́стому по́лі, мо́рі. • На -том воздухе – на ві́льному пові́трі. • На -том (видном) месте – на видно́т[ц]і́, на бе́лебні, на голоте́чі. • Под -тым небом – про́сто не́ба, під го́лим не́бом, надво́рі. [Виста́ви одбува́лись про́сто не́ба (Єфр.)]. • При -тых дверях – прилю́дно. • Дело слушается (разбирается) при -тых дверях – спра́ву или спра́ва розбира́ється прилю́дно. • Об’являю заседание -тым – оповіща́ю поча́ток засі́дання. |
| Позо́р – га́ньба́, гане́ба, (безчестие) безче́стя, (поругание) нару́га, (оговор) несла́ва, сла́ва, суд, осу́да, осудо́вище, осудо́висько, (стыд) стидо́та, стидо́вище, стидо́в’я, (публичный) публі́ка, (постыдное зрелище, место) позо́рище [Усе́ нага́дувало їм про ї́хню неда́вню га́ньбу, безси́лля й зра́дництво (Єфр.). Ганьбо́ю не ві́зьмеш, так си́лою ді́ймеш (Приказка). На все село́ несла́ва (Кониськ.). Бо на позо́рище веду́ть старо́го ду́рня муштрува́ти (Шевч.). Виставля́є їх (хи́би лю́дські) на прилю́дне позо́рище (Єфр.). Мов на позо́рищі прику́та я стоя́ла (Л. Укр.)]. • -зо́р и срам – ганьба́ та со́ром. • Небывалый -зо́р – несві́тська ганьба́. • Покрыть -ро́м кого – ганьбо́ю вкри́ти кого́. • Запятнать -ром кого – заплямува́ти ганьбо́ю кого́. • И вас не минет этот -зо́р – і вас не мине́ (не мине́ться) ця ганьба́ (гане́ба). • -зо́р измены – ганьба́ зра́ди. • Край проклятия и -ра – краї́на (край) прокля́ття й ганьби́. • Какой -зо́р! – яка́ ганьба́! • От этого -ра – з ціє́ї ганьби́. |
| Попада́ться, попа́сться –
1) (встречаться, случаться) трапля́тися, тра́питися (редко потра́питися), здиба́тися, зди́батися, сов. спітка́тися, нагоди́тися, луча́тися, лучи́тися, зустріча́тися, зустрі́(ну)тися, знахо́дитися, знайти́ся. • -ться на глаза кому – наверта́тися (наверну́тися) на о́чі кому́, впада́ти (впа́сти) в о́чі кому́, потра́пити, навину́тися, наверзти́ся на о́чі кому́. • Взять, что -дё́тся под руку – взя́ти що в ру́ку потра́питься, (что подвернётся) що під ру́ку підхо́питься. • Этот ребёнок ломает всё, что ни -дё́тся ему в руки – ця дити́на тро́щить (лама́є) все, що їй ті́льки в ру́ку потра́питься и в ру́ки (до рук) потра́пить, все, що ті́льки поди́бле. • Недавно -па́лись мне в руки стихотворения некоего… – неда́вно (нещодавно́) впа́ли мені́ в ру́ки ві́рші яко́гось… • Всё, что -дё́тся по пути – все, що тра́питься (лу́читься) на доро́зі, все, що зди́бається (и зди́блеться), поди́бається (и поди́блеться), спітка́ється доро́гою. • Он часто -да́ется мне по пути – він ча́сто здиба́ється мені́ доро́гою, я ча́сто здиба́ю його́ доро́гою. • -па́сться навстречу кому – зди́батися, спітка́тися кому́, тра́питися на зу́стріч, зустрі́тися кому́. • Неизвестно ещё, какой муж -дё́тся – невідо́мо ще, яки́й чолові́к тра́питься (наго́диться, лу́читься); 2) попада́тися, попа́стися кому́. • -па́сться в руки неприятеля, в плен, в неволю – попа́стися, впа́сти(ся) в воро́жі ру́ки, в ру́ки во́рогові, в поло́н, в нево́лю, діста́тися в ру́ки во́рогові, діста́тися в поло́н. [А в неді́леньку в обі́дню годи́ну сам в нево́леньку попа́вся (Пісня). Попа́лася в лихі́ ру́ки неві́рній дружи́ні (Метл.)]. • -па́лся в лапы – пійма́вся, попа́вся в лабе́ти кому́. • Лисица -па́лась в западню – лиси́ця попа́лася (пійма́лася, вско́чила, впа́ла) в па́стку. • -па́лся как кур во щи – зав’я́з як Бровко́ в тину́. • -па́сться в воровстве – попа́стися, (с)пійма́тися на краді́жці, прокра́стися. • -па́сться во лжи – (с)пійма́тися на брехні́, пробреха́тися, вбреха́тися, вклепа́тися, (образно) зоста́тися на ціди́лці. [Та ті́льки так бреши́, щоб не вклепа́всь (Грінч.)]. • -па́сться на удочку – пійма́тися на гачо́к. • Вот так -па́лся! – от так уско́чив! (влопался) от так вклепа́вся! • А! • -па́лся! – ага́! пійма́вся! • Пусть только -дё́тся он мне (в руки) – хай ті́льки попаде́ться він мені́, хай ті́льки попаду́ (запопаду́) я його́. • Наконец он мне -па́лся – наре́шті він попа́вся в мої́ ру́ки, впав мені́ в ру́ки, наре́шті я його́ попа́в (запопа́в)! • По этому делу -па́лось несколько чиновников – в цій спра́ві заплу́талося кі́лька урядо́вців. • Первый -вшийся – хто потра́пився (потра́питься), ле́да-хто, хто́-будь, пе́рший-лі́пший. |
| Пора́ –
1) час, годи́на, пора́, доба́. • Не такая -ра́ теперь настала – не таки́й час тепе́р наста́в, не така́ годи́на (пора́) тепе́р наста́ла. • В обеденную -ру – в обі́дню годи́ну (до́бу), обі́дньої годи́ни, в обі́д; срв. Обе́д, Обе́денный. [Ой у неді́лю, в обі́дню годи́ну сам в нево́леньку попа́вся (Пісня)]. • Подвечерняя -ра́ – підвечі́рок (-рка). [Це так: от вам пі́вдня, тоді́ підвечі́рок, а тоді́ – ве́чір (Звин.)]. • Предрассветная -ра́ – досві́тня годи́на. • Послеобеденная -ра́ – пообі́дня, післяобі́дня годи́на, попо́лудень (-дня). • Глухая -ра – (поздняя) глу́па доба́; (мёртвый сезон) ме́ртва доба́. • Ночная, вечерняя -ра́ – нічна́, вечі́рня доба́ (діб), вечі́рній час, вечі́рня годи́на. [Тепе́р нічна́ діб,— не до́рого зби́ться з шля́ху (Київ.)]. • Ночною, вечернею -ро́ю – нічно́ї, вечі́рньої доби́. [Нічно́ї доби́ з нево́лі утіка́ли (Дума)]. • Осенняя -ра́ – осі́ння доба́. • Зимняя -ра́ – зи́мня (зимо́ва́) доба́. [Ну, а куди́-ж нам тепе́р, зимово́ї доби́, поді́тися? (М. Лев.)]. • Рабочая -ра́ – робі́тній (робо́чий) час, робі́тня (робо́ча) доба́. [Вже наста́в гаря́чий робі́тній час (Н.-Лев.). А робо́чої доби́, що люде́й ніко́го в селі́ нема́є… (М. Вовч.)]. • В какую (в такую, в эту) -ру – в яки́й (в таки́й, в цей) час, в яку́ (в таку́, в цю) добу́ (діб, по́ру, годи́ну). [А молоди́ця на́ша са́ме у цю діб постерегла́ зло́дія (Київ.)]. • В раннюю, в позднюю -ру – в ра́нню, в пі́зню до́бу. [Оди́н до́щик об Мико́лі ви́пав в ра́нню до́бу (Манж.)]. • До поздней -ры – допі́зна, до пі́знього ча́су, до пі́зньої годи́ни (доби́). [Він сиді́в допі́зна (Гр.)]. • С давних пор – зда́вна, відда́вна, з да́внього ча́су, з да́вніх часі́в. • До недавних пор – донеда́вна, до неда́внього ча́су́. • На ту -ру – на той час, на ту по́ру. [І бліди́й мі́сяць на ту по́ру із хма́ри де-де вигляда́в (Шевч.)]. • По -ре́ глядя – як до ча́су, як коли́. • Быть в самой лучшей -ре́ – бу́ти в цві́ті (в ро́зцвіті) ві́ку свого́. • Девица на -ре́ – ді́вчина на відда́нні, на відда́чі. [У ме́не-ж дочка́ на відда́нні (Г. Барв.)]. • В одну -ру – в одни́х (в їдни́х) часа́х; см. Одновремё́нно. • На первых -ра́х – поперва́х, на пе́ршій порі́; срв. Сперва́. [Тепе́р вони́ пони́жчали, а поперва́х жа́рко бра́лись (Борз.)]. • В кои -ры раз зайдёт – коли́ не коли́ (вряди́-годи) раз за́йде; 2) час, пора́. [Усьому́ під не́бом свій час і вся́кому ді́лу своя́ пора́: час роди́тись і час умира́ти, час наса́джувати і час вирива́ти наса́джене (Еккл.)]. • На всё своя -ра́ – на все свій час (своя́ пора́). • До -ры́, до времени – до ча́су, до слу́шного ча́су; (покамест) по́ки що, до́ки що. [До ча́су дзба́нок во́ду но́сить (Приказка). Одбува́ючи до слу́шного ча́су сяки́й-таки́й одбу́ток… (Куліш). Неха́й до́ки що так бу́де, як і до́сі було́, а так яко́сь поба́чимо (Кониськ.)]. • Приходит, приближается, наступает, пришла, наступила -ра́ – прихо́дить, надхо́дить, настає́ час, пора́, прийшо́в, наста́в час, прийшла́, наста́ла пора́ (що роби́ти). [Час прихо́дить умира́ти, ні́кому пора́ди да́ти (Пісня)]. • С которых, с каких пор – відко́ли (диал. звідко́ли, звідукі́ль), з яко́го ча́су. [Відко́ли пішо́в, та й нема́ (Рудч.) Не пам’ята́є, коли́ са́ме змерз, відко́ли трясе́ться (Свидн.)]. • С этой -ры́, с этих пор – з цьо́го ча́су, відтепе́р, (отныне) відни́ні. [Відтепе́р уве́сь час він оберта́в на лекту́ру (Франко)]. • Существующий с этих пор, с тех пор – відтепе́рішній, відтоді́шній. • С тех пор, с той -ры́ – з то́го ча́су, відто́ді. [З то́го ча́су ставо́к чи́стий зарі́с осоко́ю (Шевч.). Відто́ді ду́мка про ві́рну ти́ху дружи́ну скраша́ла його́ безтала́ння (Коцюб.)]. • До которых, до каких пор – до́ки, до́кіль (реже доко́ли), (до какого места) доку́ди, подо́ки. [До́ки бу́ду му́чить ду́шу і се́рцем болі́ти? (Шевч.). І до́кіль так ще бу́де? (Гліб.). Ви́значив кре́йдою подо́ки обрі́зувати (Звин.)]. • До сих пор – до́сі, до́сіль, дотепе́р, до ц[с]ьо́го ча́су, по цей (сей) час. [Чужі́ лю́ди полу́днують, ми й до́сі не ї́ли (Метл.). Біди́в я, та й дотепе́р біду́ю (Кам’ян.)]. • Вот до каких пор, вот до сих пор, вот по сию -ру (исключительно при обозначении пространственных отношений, глубины, высоты и т. п.) – о(т) по́ки, от по́сі, от по́ти, от подо́ки, от подо́ти. [Мені́ в ставку́ о по́ки (Зміїв.). І повелі́в: бурха́тимеш от по́ти, отту́т межа́ твої́м серди́тим хви́лям (Куліш). От подо́ти закача́й рука́ва (Липовеч.). От по́сі (до этого места) мої́ слова́, а да́льше напи́сано чию́сь ви́думку (Куліш). Ось по́ти моє́ї мо́ви (Ор. Лев.)]. • До тех пор – до́ти, до́тіль, по́ти, по́тіль, допо́ти, допо́тіль. [Я до́ти не ве́льми на дівча́т вважа́в і зро́ду ніко́го не коха́в (М. Вовч.)]. • Бывший, существовавший до сих пор, до тех пор – дотепе́рішній, дотоді́шній. • С тех пор, с той -ры, как – (відто́ді) відко́ли. [Мину́в уже четве́ртий рік, відко́ли Дени́с Сиваше́нко відділи́вся від ба́тька (Грінч.). Відко́ли він ожени́вся, і в господа́рстві йому́ не веде́ться (Коцюб.). Відко́ли почала́ся пре́са, відто́ді пови́нно було́ з’яви́тися й чима́ло но́ви́х працьовникі́в на по́лі публіци́стики (Єфр.)]. • До тех пор, пока… – до́ти – до́ки, по́ти – по́ки, до́ти – (аж) по́ки, до́тіль – до́кіль, по́тіль – по́кіль; срв. Пока́. [До́ти ходи́в, до́ки не накла́в голово́ю (Номис). До́ти лях мути́в, до́ки не наї́вся (Номис). По́ти пря́ла, по́ки й задріма́ла (Рудч.). По́тіль не переста́ну, по́кіль не доста́ну. По́тіль бить, по́кіль та щу́чина ко́жа облі́зе (Рудч.)]. • В -ру, не в -ру, см. Впо́ру. • Вы пришли в самую -ру – ви прийшли́ са́ме в час. • Пора́, нар. – час, пора́. • -ра́ обедать, спать – час, пора́ обі́дати, спа́ти. • -ра́ на боковую – час на бокове́ньку, час ляга́ти. • -ра́ итти, ехать, -ра́ домой – час (пора́) іти́, ї́хати, час (пора́) додо́му. [Час додо́му, час, час і пора́ (Пісня). Час ї́хати (М. Вовч.). Але́ тобі́ спа́ти час, дити́но (Коцюб.). Та тобі́ ще, голу́бонько, не час умира́ти (Рудан.). Та го́ді сиді́ти, да пора́ леті́ти (Метл.). Ой го́ді-ж мені́ з кі́нними брата́ми уганя́ти, час мені́ коза́цьким нога́м пі́льгу да́ти (Дума)]. • -ра́ б уже, давно б -ра́ – час-би (пора́-б) уже́, давно́-б час, давно́-б пора́. [Дороста́є літ дити́на, вже пора́-б жени́ти (Рудан.)]. • Вам давно -ра́ было это сделать – вам давно́ слід було́ це зроби́ти. • Перейти -ре́, безл. – перепори́тися. • Уже и -ра́ перешла – вже й перепори́лось. [Чи не пора́ нам додо́му? – Уже́ й перепори́лось (Борз.)]. – См. Поро́ю. |
| Появля́ться, появи́ться –
1) (показываться, становиться видным, предстать) з’явля́тися, з’яви́тися (редко появля́тися, появи́тися), виявля́тися, ви́явитися, уявля́тися, уяви́тися, виника́ти, ви́никнути и ви́никти, (о мн.) поз’я́влюватися и т. д. [На не́бі з’явля́ються зо́рі (Коцюб.). Бабу́ся з’яви́лась на две́рях (Л. Укр.). В одно́му з товсти́х мі́сячників з’яви́лася ду́же прихи́льна о́цінка поети́чних писа́нь Лаго́вського (Крим.). О́ддаль виявля́ються озе́ра (Стор.). На ву́лиці чо́рна сви́та ви́явилась одна́ й дру́га (М. Вовч.). З висо́ких чере́шень уяви́лася Марта (М. Вовч.). З-за кущі́в ви́никла висо́ка по́стать (Н.-Лев.). Як не уя́виться він за́втра, то й зо́всім його́ не ждіть (Звин.)]; (показываться) пока́зуватися, показа́тися, (из-за чего-л.) витика́тися, ви́ткнутися, виступа́ти, ви́ступити, (во множестве) висипа́ти, ви́сипати, (внезапно) вирива́тися, ви́рватися; нагоди́тися; срв. Пока́зываться. [Пока́жеться висо́ка двуго́рба гора́ (Крим.). Со́нце почне́ витика́тись (Мнж.). У сю хвили́ну я витика́вся на две́рі (Грінч.). Зо́рі ви́сипали на не́бі (Н.-Лев.). Ви́рвався, як Пили́п з конопе́ль (Ном.)]. • -ви́ться вдруг (тут как тут) – уроди́тися, ви́гулькнути, гу́лькнути. [Як де сама́ зостану́ся, так і він тут уро́диться (Грінч.). Зра́зу вроди́вся весе́лий на́стрій (Васильч.). Ви́гулькнув із мо́ря]. • -ться куда – (показывать нос) потика́тися, поткну́тися куди́. [Хай до нас не потика́ється]. • Изредка -ться – наверта́ти, наверну́ти куди́. [Хіба́ обі́дати та на ніч наве́рне додо́му (Мирн.)]. • -ви́ться на свет – з’яви́тися на світ, ви́явитися на сві́ті, по[на]роди́тися на світ. • -ви́лась молодая луна – молоди́к народи́вся. • -ля́ться, -ви́ться перед чьим-л. взором – става́ти, ста́ти, постава́ти, поста́ти кому́ перед очи́ма; 2) (об’являться, обнаруживаться) об’явля́тися, об’яви́тися, проявля́тися, прояви́тися, (чаще о болезнях) прокида́тися, проки́нутися, (о болезнях, страхе, вредных насекомых, сорных травах и т. д.) укида́тися, уки́нутися, (во множ.) ки́нутися, забуя́ти; срв. Обнару́живаться. [Об’я́виться но́ви́й філо́соф (Н.-Лев.). Прояви́лася в А́нглії «чо́рна смерть» – чума́ (Доман.). У те́бе само́го прояви́лася істе́рика (Крим.). Си́вий во́лос поча́в укида́тися. Уки́нувся черва́к у хліб. Страх у се́рце вки́нувся (М. Вовч.)]. • В городе -ви́лся тиф – в мі́сті проки́нувся тиф. • -ются кражи – прокида́ються краді́жки. • -ля́ется болезнь – про[и]кида́ється х(в)оро́ба. • -ви́лись (во множестве) сорные травы – ки́нулись, забуя́ли бур’яни́; 3) (возникать) з’явля́тися, з’яви́тися, постава́ти, поста́ти (и повстава́ти, повста́ти), настава́ти, наста́ти, става́ти, ста́ти, виника́ти, ви́никнути и ви́никти, (иногда) прокида́тися, проки́нутися; срв. Возника́ть. [З’явля́ються пова́жні літерату́рні вида́ння (Єфр.). Повстаю́ть нові́ видавни́цтва (Єфр.). Перш ніж наста́в світ (Єван.). Прокида́ються поде́куди наріка́ння на грома́дський не́лад (Єфр.)]. • -лись новые обычаи – зайшли́ (наста́ли, поста́ли) нові́ звича́ї. • -ля́ется желание, мысль – прокида́ється бажа́ння, ду́мка. • -ля́ется мода, потребность – захо́дить мо́да на що, потре́ба; 4) (браться, взяться) бра́тися, взя́тися, заво́дитися, завести́ся, (о мн.) позаво́дитися. [Козаки́ беру́ться не знать звідкіля́ (Куліш). Десь узяли́сь нові́ си́ли, ене́ргія (Коцюб.). Звідкіля́ це ти узя́вся? Відко́ли султа́ни позаво́дилися на схо́ді (Крим.)]. • Откуда -лись у него деньги? – зві́дки в йо́го взяли́ся, завели́ся гро́ші? • -лись деньжонки – завели́ся грошеня́та. • -ля́ется желание уснуть – сон (на сон) бере́ться. • -ются ссоры – беру́ться сва́рки. • Недавно -ви́вшийся – нові́тній. [Це нові́тній пан (Гуманщина)]. • До того времени -ви́вшийся – дотихчасо́вий. • То -ля́ясь, то исчезая – про́гульком. [Мі́сяць про́гульком з-за хма́ри вигляда́в (Грінч.)]. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Ацтек – (науатль) ацтек. [Мабуть, не раз вони в дитячих снах Тобі ввижалися: чудні, далекі, Золотошкурі і сумні ацтеки З погордою в потьмарених очах (Юрій Клен). Страшні корчі вербових ікебан. Зникаєм, як етруски і ацтеки. Недавно в Чорнобилі дикий кабан переходив вулицю біля аптеки. Людей нема, а яблуні цвітуть. І мертва річка зблискує, як ртуть (Л.Костенко)].  |
| Блошиный, блоший – блоши́ний, бло́шачий. [Література зробилася, як блошиний ринок — хто що має, несе на продаж (Л.Костенко). — Недавно Херефонта запитав Сократ: На скільки кроків блошачих стрибне блоха? (Б.Тен, перекл. Арістофана)]. |
| Волнорез – хвилеріз, мол. [У порту проревів пароплав, але враз змовк: він сьогодні не вийде за хвилеріз, бо збирається на ніч неабияка буря (М.Хвильовий). За смугою води, досить широкою для того, щоб нею могло пройти двадцять пароплавів у ряд, кам’яним бар’єром стоїть упоперек хвилеріз (Ю.Яновський). І камінь, з якого вони пірнали, абияк підпертий і розхитуваний їхніми стрибками, і грубе тесане каміння спадистого хвилерізу, на який вони здирались у своїй галасливій забаві,— все мало холодний, мокрий відблиск (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Загалом тут загинуло понад тридцять кораблів, кілька з них — зовсім недавно; їхні розбиті корпуси утворювали своєрідний чудернацький хвилеріз, який ніби защищав місто від моря (Володимир Панченко, перекл. Елінор Катон)]. |
| Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби): • а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут; • благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час; • было время когда – був час (були часи, була пора) коли; • в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах; • в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу; • в данное время – [в] цей час, тепер; • в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом; • в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою); • в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору; • в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину); • в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом); • в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи; • в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно; • в любое время суток – цілодобово; • в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час; • в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли; • в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас; • в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно; • в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах); • в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу; • в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину; • во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком); • во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами; • во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (изредка) на нову; • во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно; • во время поста – постом; • во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи); • во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи; • во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб; • в одно время – заразом; одночасно; • в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас; • в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями; • во сколько времени? – о якій годині?; • [в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу; • [в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи; • в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду; • в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою; • временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.); • временами нужно… – часами (деколи) треба…; • время абсолютное – час абсолютний; • время боронования – волочінка; • время будущее – час майбутній, прийдешній; • время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна; • время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз; • время вставания – устанок; • время выдержки (техн.) – тривалість витримування; • время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель; • время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.); • время года – пора (доба, відміна) року; • время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.); • время до восхода солнца – досхідна пора (доба); • время дообеденное – задобіддя, задобідня година; • время жатвы – жнива; • время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість; • время идёт – час минає (збігає, плине); • время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко]; • время испытания (техн.) – тривалість випробування; • время, когда весной снег тает – відталь; • время, когда греет солнце (разг.) – вигріви; • время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома; • время, когда пасётся скот – пасовиця; • время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов); • время косьбы (косовица) – косовиця; • время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає; • время между весною и летом – залітки; • время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить; • время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист; • время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; иноді, инколи; спорадично; • время пахания, пахоты – оранка; • время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка; • время послеобеденное – пообідній час; сполуденок; • время поступления бумаги – час вступу паперу; • время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок); • время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок; • время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя; • время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо; • время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди; • время появления первого льда – перволіддя; • время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора); • время прибавочное (для работы) – надробочий час; • время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ; • время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.); • время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина; • время работает на нас – час працює на нас; • время релаксации (техн.) – тривалість релаксування; • время роения пчёл – рійба (ройовиця); • время рождения овец – обкіт (р. -коту); • время сгребания сена – гребовиця; • время скоро проходит – час швидко упливає; • время собирания мака – макотрус; • время суток – час доби; • время терять – гаяти час, марнувати час; • время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго; • время удара (техн.) – тривалість удару; • время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час; • время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння; • в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи; • в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час; • всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз); • всему своё время – на все свій час, усьому свій час; • в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі; • в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину; • всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.); • в течение… времени – протягом… часу; • в течение некоторого времени – протягом якогось часу; • в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час; • в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді; • в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору; • в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом; • в условленное время – умовленої години, як умовлено; • в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра; • выбрать время – вибрати годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину); • выиграть время – вигадати час; • в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут; • давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени; • до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що; • до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори; • долгое время – довгий (великий) час; • до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині; • до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу; • до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній; • до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна; • до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер; • до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі; • до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний); • до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля; • до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний; • ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі); • ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий; • если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли; • есть время – є час; є коли; • за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу; • засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час; • знай время и место – знай своє місце й час; • и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу; • идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові; • имел время – мав час; мав коли (мені) було коли; • имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли; • иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.); • как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час; • как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме; • ко времени – вчасно, упору (впору); • короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина; • к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору; • летнее время – літо; • мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи; • на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи; • наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час; • на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні; • на время – на [якийсь] час; до часу; про час; • надлежащее время – певний, слушний час; • назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години; • на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час; • на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу; • на неопределенное время – на безрік; • настоящее время – час теперішній; • наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться; • наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали; • нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний; • на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу; • неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя); • не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті; • не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час; • не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори; • некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година; • нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу; • не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло; • нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає; • не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться; • новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв; • нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові; • обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и]; • около того времени – близько того часу; • определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін); • от времени до времени – час від часу; з часу до часу; • относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий; • отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство; • первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах; • по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь; • по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи; • по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи; • потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу; • потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час; • потребуется много времени – візьме (забере) багато часу; • праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати; • приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала; • продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу; • прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час; • рабочее время – робітний, робочий час; • раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок); • самое время – саме час; • свободное время – дозвілля; гулящий час; • с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен; • с какого времени? – відколи?; з якого часу?; • сколько времени? – котра година?; • с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів; • с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна); • с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку); • с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу; • со временем – згодом, з часом; • со времени – від часу, від часів; з часів; • спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того); • спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі; • старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина); • с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі; • с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи; • с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді; • с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу; • тем временем – тим часом, поки [там] що; • теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність; • терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час; • то время – тогодення; • того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий; • трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення; • требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний); • тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття; • убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час; • удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година; • указанное время – указаний (зазначений) час; • улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу); • у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося; • условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування; • утреннее время – зарання, заранок; • через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом; • это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду; • это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу. [При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Та хоч би що бачили їхні очі, хоч би яка тяжка праця спала на них і ще спаде в майбутньому, вони залишалися вишуканими й шляхетними, як монархи на вигнанні: сповнені гіркоти, гордовиті, зовні байдужні, зичливі одне до одного, тверді, мов діамант, і яскраві та крихкі, мов кришталики розбитої люстри в них над головою. Колишні часи минулися назавжди, але ці люди й далі житимуть так, наче їхній світ ще не минув,— чарівні й забарні, твердо впевнені, що нема чого вихоплюватись один з-перед одного як ті янкі, аби загребти зайвий гріш, прикипілі навіки до давніх своїх звичок (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Насправді час нікуди не спливає, спливаємо лише ми самі (М.Чайковська, перекл. К.Бруена). Його щоденники тих років документують нескінченну процесію початків: безцільні прогулянки в парку; недочитані книжки; облишені задуми; нереалізовані креслення. Життя минало у спробах згаяти дні. І в чеканні, коли ж розпочнеться майбутнє (Я.Стріха, перекл. Дж.О’Конора). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях] |
| Газон – (франц.) газон, дерник, моріг. [Виплекати газон, як відомо, просто: треба лише реґулярно підстригати траву, бажано кожного дня, — і так кількасот років (М.Рябчук). Коли, заглянувши в курінь, Убило сонце ранню тінь, Тоді рибалка-дідуган Із’їв останній баклажан, Побрів під кущ і тихо ліг, Прим’явши росяний моріг. І закурив. Над ним висока Шепоче вільха. Часом птах Пурхне раптово. В небесах, Землі чужої заволока, Стоїть хмарина одинока, Сріблисто-пінна по краях (В.Свідзинський). Малі бісенята не помилились у своїх сподіваннях, бо він і справді вибухнув такою несамовитою та вигадливою лайкою, що вони аж за боки хапались від захвату й гасали коло нього, спритно уникаючи його гарапника. А потім, зикнувши всі в один голос, з реготом повалилися на рудий дерник перед верандою і почали перекидатися й вищати з тієї великої радості (В.Митрофанов, перекл. Ґ.Бічер-Стоу). Розстелена на газоні картина здатна була всотати в себе і нейтралізувати всю ту шкоду, яку їй завдавали це рожеве тіло, піжонські газони, розраховані на те, щоб похизуватися перед лохами, криті плавальні басейни та всяка інша супутня фігня (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Споглядаючи тихе надвечірнє сяйво й газон, помережаний дрібним біленьким і жовтим цвітом, він подумав: ця погода наче музика «Орфея», що його він недавно слухав у театрі Ковент-Гарден (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі)]. |
| Гомеопатический – гомеопатичний, гомеопатський. [Коли думаю часом, що навіть мізерний N збирається розстріляти мільйон українців, як це недавно заявив цей гомеопатичний поетик, …робиться так смутно на душі, що й не сказати. Скільки ж темної шушвалі ненавидить наш народ. Скільки нужі повзає по народному тілу (О.Довженко). А міліцію в гомеопатичних дозах він сприймав терпимо (В.Діброва)]. |
| Дальнобойщик, разг. – фу́рник, (рус.) далекобі́йник, дальнобійник [У кількох метрах від нього курила проститутка: видно, недавно відправила якогось дальнобійника та чекає на наступного (О.Форостина). Страх стис їй легені, як одноразову серветку в важкому кулаці стискає далекобійник (Катерина Бабкіна). Бріґітта — нешлюбна дочка, і мати її робить те ж саме, що і Бріґітта,— шиє бюстгальтери й станики. Гайнц — законний син шофера-дальнобійника та його дружини, яка могла собі сидіти вдома. Попри цю величезну різницю, Бріґітта й Гайнц таки познайомилися (І.Андрущенко, перекл. Е.Єлінек). Лектор в АТП читає лекцію про моральне обличчя і міцність сімейних пут. – За даними соціологічних опитувань, найчастіше зраджують своїм дружинам артисти, потім – спортсмени, а на третьому місці – водії-далекобійники. Голос з зали: – Вибачте, я своїй жінці ні разу у відрядженнях не зраджував! Директор АТП: – Сиди, Іване! Через таких, як ти, ми ще досі на третьому місці!]. |
| Деваха, разг.-сниж. – діву́ля, діву́ха, діво́ха, діва́ха. [Риня знову чеше язиком, корчить усілякі тупі рожі, як ненормальний, дівахи заливаються сміхом, а мені, оскільки всі ці приколи я вже чув сотню разів, стає нудно і нічого не залишається, як розглядати присутніх у залі (А.Дністровий). На лавках покотом лежали дівахи рубенсівських форм, моцні мужчини,— так бики виглядають після кастрації; дітвора, років по дванадцять, намагалася, обпившись енерготоніків, просунути свого пісюна в першу ліпшу щілину (О.Ульяненко). Дівуля, тямовита й руча, підійшла й підставила миску дукові стеменнісінько так, як недавно Дон Кіхотові, інші моторно й горливо намилили й вимили йому лице, потім насухо витерли і вклонившись пішли собі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Там-то голінна дівоха, і вродою, і поставою — всім узяла, і хоч якому мандрованому лицарю перцю дасть, як до неї підсипатись почне! А моцна ж яка, а голос, бісової крові, який! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Захламленный – захламлений, захаращений, завалений, закиданий. [Сиділи вони в захаращеній дошками й фанерою кімнаті (Валерій Шевчук). Тоді він удруге побачив, як оновлюється недавно закіптюжена й захламлена кімната - загуляв по ній Вітер, вимітаючи куряву й павутиння, й тонко, чудово запахло білою глиною (Валерій Шевчук)]. |
| Земляк, землячка – земля́к, землячка, края́нин, краянка, (собир.) земля́цтво, края́нство, земляки. [Матрос, Таки земляк наш з Островної, На вахті стоя, Журився сам собі чогось (Т.Шевченко). — Як рано? Добрі люди уже давно облягли спати. Нащо тобі Христя? — Нужно-треба. Я недавно почув, що вона здесіча, а ми з одного села. Прийшов провідати землячку (П.Мирний). — Я помилився, хутко показали мені сю помилку твої краяни (Л.Українка). До батька Миколи приїхали гості, із заходу сонця і сходу краяни (О.Маковей). Казали: прийшов юнак із степу, з Хортиці, сюди, в ліси, помститися. Казали: тільки краяни радіють (де верби на ставок похилилися), тільки чабани й байстрюки радіють, а іншим — смерть (М.Хвильовий). Я думав, що Святий Дух потрібно обороняти не лише від районних єфрейторів, а й також від тутешніх «трударів», які своїм гострим суперрадянським нюхом нібито уловили загрозу, що віяла від Святого Духа. Ох, краяни ви мої, краяни… А втім, «тутешні» — це тільки ширма, за ширмою ось цей сірий молодик, приблуда Пиндилик, районні, обласні, московські єфрейтори (Роман Федорів). Маґістр, важко поранений в коліно розривною кулею, зумів вирватися з-під смертельного вогню й затаївся в Шубранці, де з ноги повитягували осколки. Дошкульною раною заопікувалася краянка Чайка – Ганна Заячківська. По якімсь часі вони через Прут дісталися до Стрілецького Кута (Михайло Андрусяк). Я давно намагаюся довести просту і, як на мене, очевидну думку: Міхаіл Афанасьєвіч Булґаков, якого дехто прагне включити до пантеону української культури на тій підставі, що він наш земляк, щиро ненавидів Україну як таку. <…> Для нього єдина прийнятна Україна – це російська провінція, яку слід цивілізувати силами інтелігенції, що житиме в затишній квартирі з пічкою, самоваром під лампою та книжковою шафою з Пушкіним (Ю.Макаров)]. |
| Касаемый – торканий. [Під ноги білому коневі стелилася висока, не торкана косою, зовсім як у недавніх його видіннях, трава (В.Дрозд). Від цього чоловіка, що скоса поглядає крізь звивистий димок цигарки, ні разу не торканої пальцями, аж поки вона, догоріла, вилітає з плювком і затирається під закаблуком (О.Король, перекл. В.Фолкнера)]. |
| Катапультировать – катапультувати. [— Знайомі недавно брали інтерв’ю в Федорчука, то, що при Брежнєві українське КҐБ очолював, тепер у Москві доживає віку — сам як палець, син застрілився, жінка теж покінчила з собою, а йому хоч би хни: як катапультували чувака на Марс іще замолоду, так він на землю більше й не вертався — все життя в віртуалі! (О.Забужко)]. |
| Киношник, киношница, разг. –
1) (работник кинематографии, рус.) кіношник, кіношниця, кінороб; 2) (любитель кино, ещё) кінолюб. [Мені надзвичайно приємно, що роман «Чорний ворон» так резонує в суспільстві. Його не просто читають, він кличе до дії, багато хто тепер використовує холодноярську символіку. А от нещодавно прийшли до мене кілька хлопців. Молодих, красивих, сухих, жилавих, міцних. Я думав, що якась група бойовиків, а виявилося молоді кіношники. Хочуть зняти повнометражний фільм за «Чорним вороном» (Василь Шкляр). У мене натура вибухова, можу іноді і матюкнутися, цьому навчився на фронті, бо нас гнали в атаки не закликом: «За Родину, за Сталіна», це вигадали кіношники, а шаленими матюками-погрозами (А.Дімаров). Екраном велетенського і плаского «Телефункена» миготіли чорно-білі, переважно під брунатну сепію, кадри, що мусили б асоціюватися відразу з кількома популярними стилістиками, передусім з ретро і андеґраундом. Сам по собі цей технічний виверт жодною новацією не був, адже ним уже встигли досхочу накористуватися цілі леґіони кіноробів — від Берґмана й Тарковського і до недавнього Мулен Ружа. Новим було те, що все це діялось у Львові: щосекунди виникало якесь інше тло з черговим закапелком, старезним подвір’ям, смітником, підвальним лабіринтом, одного разу різко нахилилась і майже впала на глядачів ратуша з трубачем, іншого – розлетілась на друзки від вибуху Порохова вежа, потім якийсь дельтапланерист карколомно падав на промислові руїни Підзамча, а його штучні крила частинами відривалися й осипалися, вдаряючись об фабричні комини і кістяки кранів (Ю.Андрухович). До цього часу міфи й притчі Лавкрафта зазвичай розкрадали, як цемент на будівництві; натомість мерехтіння древнього жаху в його творах — дивовижне й надприродне, і цю особливу лавкрафтівську атмосферу так просто не поцупиш. Тож чи варто дивуватися, що в середовищі кіноробів завжди існував попит лише на будматеріали цього письменника, його улюблені елементи декору та інші незрозумілі артефакти? (Михайло Бриних)]. |
| Клёвый, жарг. – (греч.) кльовий, (арго) клевий; (кайфовый) кайфовий, (чумовой) чумовий, (отпадный) відпадний. [Як ти звучиш калиново-дубово, Рідна моя, моя матірна мово! Слово м’яке, оксамитове, байкове. Слово є дідове. Слово є батькове. І Білодідове. І Сивоконеве. І Чорноволове вже узаконене. В соннім спокої вогонь твій ледь бився. Але страху я тоді натерпівся! З тої халепи не вийшли б ми зроду, Кляпи, здавалось, в ротах у народу. Та щоб підняти тебе із гробовищ, Встали до герцю Жулинський, Грабович! Щоб воскресити тебе з домовини, В діло пішли каменюки й дубини. Вороне чорний! Даремно ти крячеш! Ріднеє слово жиє і є — бачиш? Рідна моя, українськая мова Житиме вічно — кльова, фірмова! (О.Ірванець).…якось недобре, мутно діяло на неї те безсоння — засушливий згірклий посмак у роті, відчуття немитості й бруду під нігтями, гадалось тоді — від утоми, перепою-перекуру, а потім, у нормальних уже, та що нормальних, у, вважай, кльових, зо всіма американськими вигодами, умовах, показалося — нніт, не від того… (О.Забужко). — Телефон довіри, нова штука. Дуже кльова (А.Кокотюха). Прикладом лірницького арго є недавні (60-х pp.) записи Й. Дзендзелівського на Волині: «В битебе клева буштирака, скелиха не вкушморить» («В тебе добра палиця, собака не вкусить») (В.Винник). При зустрічі кобзарі та лірники так вітали один одного: — Кудень клевий, лебію! (Добрий день, діду!) — говорить один сліпий. Другий йому відповідає: — Аби тобі кудень клевитий! (Нехай тобі цей день буде ще кращий!)» (А.Трембіцький). Це кльова квартира з пофарбованими на біле стінами, з пухнастими світлими килимами і з небагатьма дуже дорогими меблями (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Мало знайти кльову жінку. Треба ще дізнатися, на що вона клює…]. |
| Лесбийский, лесбиянский, лесбосский – лесбійський, (реже) лесбоський, лесбіянський: • лесбийская любовь – лесбійська любов, лесбі́йське коха́ння, лесбі́йські лю́бощі. [Одного разу, маючи нахабство представляти читачам котрогось солідного видання вірші однієї юної поетки, я ризикнув припустити, що ця поетка має шанс не повторити долі переважної більшості своїх «колєжанок», які традиційно пишуть доти, доки не вийдуть заміж. Виявилось — помилився. І відтоді рукописи та книжки «юних обдарувань у спідницях» беру до рук з особливою осторогою. Бо лесбійський роман жінки з літературою суть штука взагалі сумненька — неодружені залишаються «рабинями красного письменства» (прости, Господи, постсовіцький каламбур) значно частіше, ніж талановиті (І.Андрусяк). Сьогодні мала бути прем’єра дуже гучного фільму «Сапфо», щось таке виразно лесбійське, мені здається, коли ти знімаєш кіно, то не потрібно знімати конкретно про способи кохання, потрібно знімати про кохання. А якщо тебе цікавить спосіб, то це не зовсім про кохання (Ю.Макаров). Недавно допоміг друзям вибрати самця для самки папуги-нерозлучника. Раніше та самка жила лесбійською любов’ю з іншою самкою. Вона як того самця побачила — то аж всралася від щастя (О.Ульяненко). Жителі грецького острова Лесбос подали до суду на організацію геїв і лесбіянок, вимагаючи припинити використання назви острова. Як заявив адвокат позивачів Дімітріс Пападеліс, слова «лесбос», «лесбоський», «лесбійський» та інші похідні від назви острова є географічними термінами, і використання їх на позначення гомосексуальних жінок є образою жителів острова (з Інтернету)]. |
| Либидо – (лат.) лібідо, (ещё) хіть, похіть, пожадливість, потяг, пристрасть, жага. [Якийсь час мені здавалося, що те кретиняче лібідо давно відлебеділо (В.Недоступ). Відлебеділо лібідо… (Ю.Позаяк). Охляле за зиму, повстало лібідо бліде — сейсмічна активність гормонам дарує неспокій. Коти на весь голос піарять котячий бордель, котам верещати належиться, березень поки (Ю.-В.Мусаковська). Недавно прочитав слово «лібідо» навпаки…]. |
| Одиозный – (лат.) одіозний, ненависний, знена́висний, відворо́тний, осору́жний, небажаний, неприйнятний, (пресловутый) горезвісний. [Коли нас «Просвіта» примушує оспівувати той громадський трактор, що ним завідує недавній прапорщик Смердипупенко, то ми кажемо: — Смердипупенка ми підтримуємо, бо він допомагає нам відбудувати господарство, але поеми про нього ми не утворимо: по-перше — ми хочемо оспівувати не «трактори», а людей, по-друге — Смердипупенко для нас одіозна фігура і, по-третє, «не всяку ідею можна втиснути в художній твір» (М.Хвильовий). Один науковий працівник, бажаючи зробити приємність іншому, сказав: «Нашому колективу дуже хотілося б, щоб цю роботу очолила така одіозна постать, як ви». Його спокусило, очевидно, «пишне» звучання іноземного слова «одіозний», яке в його уяві асоціювалося, мабуть, із «грандіозний», чи що. Коли тому науковцеві пояснено було, що термін латинського походження одіозний означає ненависний, небажаний, неприйнятний і т. ін., то він, звичайно, зніяковів. Але потяг до прикрашання своєї мови непотрібними і раз у раз неправильно чи неточно вживаними іноземними слівцями властивий багатьом нашим товаришам, і він, цей потяг, здається мені лихом, проти якого треба боротись і боротись (М.Рильський). Це свято подібне до одіозного Дня 8 березня, вся суть якого вкладається в невигаданий анекдот: «Мовчи, жінко, твій день — 8 березня!!». Отак і 14 лютого — єдиний в році день для кохання. Я не проти кохання, я проти того, щоб воно було «одноденним». Кохати потрібно постійно 365 днів на рік! Кохання треба підтримувати, плекати й леліяти, наче ніжну квітку (Ельнара Корольова)]. |
| Партийный – партійний. [А в газеті було про різні події, що відбуваються на волі, головне ж про з’їзд ВКП(б), що відбувся недавно, та про виступ Сталіна. Ціла його доповідь була надрукована, а в тій доповіді були таємничі слова про те, що «вороги народу пролізли в апарат НКВД й перебили чесних партійних і безпартійних большевиків». Люди захвилювалися. А потім почали сміятися і злословити. Лицемір’я цієї фрази вразило всіх після того, як всі знали напевно, що вказівки щодо мордування та нещадної поведінки з тими ж самими «чесними партійними й безпартійними большевиками» давалися секретарями обкомів, крайкомів та республіканських ЦК партії, а значить, — були відображенням генеральної лінії того самого Сталіна (І.Багряний). Багацько води втекло відтоді, як я покинув цю одороблувату червону кам’яницю, а й досі нудить мене від одного тільки спомину про його величезні аудиторії, в яких немов би на віки вічні завис їдкий чад марксизму-ленінізму з його теорією класової боротьби та партійністю літератури; й зараз мені сняться його похмурі темні галереї, де так і жди, що з-за рогу вискочить партійна почвара, озброєна госрою ідеологічною сокирою; і інші бачу кабінети, в яких, неначе тхори в норах, сидять партійні фюрери зі здоровезними вгодованими рилами і божевільними очима (Л.Кононович). Людинюк мовчки вийняв із холодильника тричвертьлітрову пляшку горілки Bodunoff і поклав на стіл. Сіли пити. Того дня у політичного діяча Григорія Маузера з партійним будівництвом не склалося. Бо, крім першого, пішли ще два Bodunoff’u. Назавтра він хворів і зміг повернутися до повноцінної партійної роботи щойно на третій день (В.Кожелянко). — Чи треба з хабарів платити партійні внески? — Якщо ви справжній комуніст, то треба]. |
| Переизбыток – на́длишок, на́дмір, наддоста́ток, (редко) перепо́вня. [Мені снився кошмар: надмір бюрократії в державі, де недавно ліквідували неписьменність (С.Є.Лєц). Інтерес людини до світу — це просто надлишок її інтересу до самої себе (Б.Шоу). Недостача інформації породжує легку ейфорію, а її наддостаток — важку депресію]. |
| Повезти, разг. – пощасти́ти, поталани́ти, повести́ся, пофорту́нити, спосу́дитися, попайди́ти, (образно) піти́ руко́ю кому́ в чо́му, з чим; (рус.) повезти: • повезло кому (разг.) – пощастило (поталанило, повелося, пофортунило, попайдило, (рус.) повезло) кому; мав (мала, мало) щастя хто; (образн.) пішло рукою (пішло в руку) кому, масть пішла. [Недавно ся оженили, не пішло рукою: пішла жінка за пшоном, а я за мукою (Н.п.). На покрову повернув Прокіп. Йшла чутка, що йому не пощастило. Зразу не міг найнятися, бо народу найшло більше, ніж треба, і ціни впали (М.Коцюбинський). — Еге-ге! поталанило мені, — радіє старий. — На добру стежку вступив я, піду й далі по їй… (М.Коцюбинський). — З усіма дітьми мені добре повелося, а з цими на тобі на старість такий клопіт! (І.Нечуй-Левицький). А тим часом бурлаки були вже далеко од Стеблева. Йдучи шляхом темної ночі, вони все бідкались, що їм не спосудилось добре оддячить своєму панові (І.Нечуй-Левицький). Мені попайдило (Сл. Гр.). До переміни місць такі охочі. Всі ті, кому в житті не повелось (Є.Плужник). Хата гула <…>, кожному хотілося розповісти, що з ним трапилося, як він мудро та хитро виплутався, чим йому повезло (Г.Хоткевич). Проте на Зоську він не брав жодних намірів і міркував навіть, що через неї йому, може, пощастить познайомитись ще з кимсь і отак розірвати вузькі пута відлюдності й уяви, що вже починали його душити. З такими думками він висякався й постукав у двері, що їх дівчина сама й відчинила (В.Підмогильний). Зайцеві повезло тоді. Але чи й йому тепер повезло б на цій станції винести головою шиби й вирятуватись? (І.Багряний). — Оце сам аж стільки назбирав красноголовців? — недовірливо округлив свої хитрі очі. — А за що б я найняв помічників? — запитав і я, гордо тримаючись на своїй коняці. — Ти ба, як пофортунило, — Юхим притримав коняку і поліз до мого бриля, потім одним оком пильно заглянув у торбу, щоб пересвідчитися, чи нема в грибах червлятини (М.Стельмах). Діда Шевчика з ними не було. Йому ще звечора не поталанило, і він, програвшись до цурки, з досади ліг спати. Не пофортунило йому і з місцем для спання (В.Малик). Його життя, яке він спланував після закриття магазину, скінчилося. Із ним самим покінчено. Тільки справу ще не доведено до кінця. Але як тільки він зможе протриматися за межами туалету довше, ніж на п’ять хвилин, він щось із цим вирішить. Може, стрибне під поїзд. Втретє пощастить (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). — Та й моя ж така думка,— одказав Санчо,— тільки навряд, чи вашій милості пощастить розмовитись із нею чи побачитись десь на вигоді, щоб благословення взяти, хіба що поблагословить вас через загороду з товарячого двору, де я бачив її першого разу, як ото носив їй цидулку про вибрики та витворки, що ваша милость витворяла в самій щирині Моренських гір! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). 1. — Нарешті моєму бідному чоловікові повезло… Коли рили йому могилу — наткнулися на нафту. 2. «Перебудовні часи». Міліціонер совістить молоду повію: — Ну як же так? Ваш батько — професор, мати — доцент, а ви стали валютною проституткою?! — Не повірите — просто пощастило!]. |
| Расчёт – 1) (несов.) розраховування, обраховування, обчислювання, вираховування, зважування, оцінювання, (сов.) розрахування, обрахування, обчислення, ви́рахування, зваження, оцінення; (последствие) розрахунок, обрахунок, (устар.) раху́ба; 2) (расплата) розрахунок, (выплата) виплата, (перен.) пораху́нок; (о мести) відплата, покара, (несов.) поквитува́ння, (сов.) поквита́ння; 3) (увольнение) зві́льнення; 4) (надежда, ожидание, предположение) припускання, сподівання, припущення, міркування, сподіванка, розрахунок, припуск; 5) (намерение) намір; 6) (корыстные соображения) розрахунок, (выгода, польза) вигода, користь, (интерес) інтерес, (смысл) рація; 7) (бережливость) ощадливість; 8) (воен.) обслуга; 9) (техн.) розрахунок: • брак по расчёту – шлюб (одруження) з розрахунку; брак заради вигоди; • взять, принять в расчёт – взяти на увагу; мати на увазі; • взять расчёт по месту работы – взяти розрахуок за місцем роботи; звільнитися з роботи; • в расчёте, с расчётом на что – зважаючи (важачи) на що; розраховуючи (рахуючи, сподіваючися, важачи) на що; з розрахунку на; • в окончательный расчёт – на поквитування; • дать расчёт кому – розрахувати (звільнити, відпустити) кого; • до расчёта – до розрахунку (порахунку); • жить с расчётом – жити ощадно (ощадливо); • за наличный расчёт – за (на) готі́вку, на гото́ві гро́ші; • из расчёта видно, что – з розрахунку видно, що; • из расчёта, что – розраховуючи на те, що; сподіваючись, що; • иметь расчет что делать – ма́ти вигоду що робити; • какой расчёт? – яка рація?; яка вигода?; • мы в расчёте – ми розрахувалися (порахувалися, поквиталися, поквитувалися, квити); • находить расчёт в чём – вбачати (бачити, знаходити) вигоду (інтерес, рацію) в чому; • на хозяйственном расчёте – на господарчому розрахунку; • нет расчета (иногда не расчёт) – нема (немає) рації (інтересу, вигоди, рахуби); невигідно; не з руки́, не рука́; • нет расчета делать это – нема (немає) рації (інтересу) робити це; • обмануться в расчете – пролічити; прорахувати; • окончательный расчёт – поквитування; • орудийный расчёт – гарматна обслуга; • ошибиться, обмануться в расчёте, в расчётах (перен.) – помилитися в рахунку (в розрахунку, обчисленні, обрахунку, рахубі); схибити в рахунку; (перен.) прогадати; • ошибка в расчете – помилка в розрахунку; • плохой расчёт! – погана рахуба!; • покончить расчеты – розрахува́тися, поквитува́тися; • получить расчет (посчитаться) – розрахува́тися, порахува́тися, взяти розраху́нок; • по расчёту кого (чьему) – за розрахунками кого (чиїм); • по следующему расчёту – з тако́го розраху́нку, обраху́нку; • потребовать расчёта – зажадати розрахунку; • принимать, принять, брать, взять в расчёт кого, что – брати, узяти на увагу (до уваги, до рахуби) кого, що; врахувати кого, що, зважити на кого, що; • расчёт по допускаемым нагрузкам – розрахунок на основі допускних навантаг; • расчёт по допускаемым напряжениям – розрахунок на основі допускних напруг (напружин); • расчёт по предельному состоянию – розрахунок щодо граничного стану; • расчёт предварительный, приблизительный, примерный – попере́дній обраху́нок; приблизний розраху́нок; примі́рний розраху́нок; • расчёт приближенный – (змодельований) розрахунок наближений (наблизовий); (грубий, попередній) розрахунок приблизний; • расчёт проверочный – розрахунок перевірчий; • расчёт проверяемый – розрахунок перевірний; • расчёт проектировочный – розрахунок проєктувальний; • расчёт прочности – розрахунок міцности; • расчёт устойчивости – розрахунок стійкости; • расчеты не оправдались – сподівання (сподіванки, розрахунки) не справдилися; • сказать с расчетом – сказати навмисно (навмисне, умисно, умисне), сказати з наміром; • сорить деньгами без расчёта – сипати (розкидатися) грошима без ліку (розрахунку); • с таким расчетом, чтобы – так, щоб; з таким, з тим рахунком (розрахунком), щоб; • у меня с ним короткий расчёт – я з ним скоро розправлюся; • холодный расчёт – холодний розсуд; • это [не] входит, [не] входило в мои расчёты – це [не] входить, [не] входило у мої розрахунки (рахунки) (у мої наміри); це я маю, це я мав на думці, цього я не маю, не мав на думці. [То вихрест із жидів Авлет. Недавно на другій женився, Та, бач, в рахунку помилився, Із жару в полом’я попав; Щоб од яги як одв’язатись, То мусив в військо записатись І за шпигона на год став (І.Котляревський). Не прийдеться рахуба до чуба (Номис). Як ударив в губу, то й розбив всю рахубу (Номис). А він тоді почав із мене глузувати. «Тю, дурний! Не бійся, тут куми не йдуть у рахубу!» Як я тії слова почув, то зразу заспокоївся (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Убило всю гарматну обслугу, крім Вірі (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). Тепер він розумів, що з самого початку бачив цей гарячковий розрахунок у її очах. «Мабуть, слушно поміщають кохання в книжки, — спокійно розмірковував він. — Либонь, деінде воно не протриває» (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Економічна криза допомогла багатьом дружинам успішних бізнесменів зрозуміти, що заміж вийшли з любові, бо з розрахунком вони промахнулись]. |
| Рыгачка, разг. – ригачка. [Недавня повінь спала, оголивши приплескану змертвілу траву і намул, схожий на гидотну ригачку, яку ще не встигли змити з підлоги (В.Горбатько, перекл. П.Кері)]. |
| Слышимый – чутний: • еле слышимое – ледве чутне. [Там тілько тумани великі, Там чутні жалобниї крики, Там мука грішним не мала. Еней з Сивиллою гляділи, Якії муки тут терпли, Якая кара всім була (І.Котляревський). Щодень, щоніч нові невеселі вістки. Зо всіх боків чутні гарматні перегроми (У.Самчук). В таку пору хочеться й самому усамітнитись, щоб прислухатись до ледь чутного, до ледь шорохкого вулика в грудях, пройтися спомином бодай по тих слідах, які залишили в тобі ще зовсім недавні переживання (Є.Гуцало)]. |
| Смерть – 1) смерть, (кончина) кончина, скін, (гибель) загибель, кінець, (образн.) вічний сон (покій), (разг.) капе́ць, капу́т, каюк, а́мба, (мифический образ, шутл.) безноса, кирпата, свашка, костомашка, костуха; 2) (прост.) горе, біда, смерть; 3) (прост., очень) до смерті: • бледен как смерть (разг.) – блідий як смерть; • борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, боротьба смерте́льна; • быть при смерти – бути на вмерті (на смерті, при смерті), (образн.) бути на Божій дорозі; (иногда) бути близьким смерті, (грубее) на ладан дихати, на тонку прясти; • видимая смерть – види́ма смерть, нехи́бна смерть; • видимая смерть страшна – видима смерть страшна (Пр.); • внезапная смерть – нагла (раптова) смерть; • вопрос жизни или смерти – питання життя або смерті; • гото́виться к смерти – ладна́тися на смерть, ла́годитися в Бо́жу путь, готуватися до смерті; • двум смертям не бывать, а одной не миновать – одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); дві смерті не буде (двом смертям не бути), а одної не минути (Пр.); чи пан, чи пропав — двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.); • до смерти, разг. – (очень) до смерті; • лежа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі); • любовь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть; • мнимая смерть – ні́би-сме́рть, га́дана смерть, завмертя́ (-тя́), завме́рлість; • на людя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́; • насильственная смерть – не своя смерть, ґвалтовна смерть; • нечаянная смерть – несподі́вана (на́гла) смерть; • обреченный на смерть – роко́ваний на згу́бу (на смерть, на стра́ту); • осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого; • осуждённый на смерть – засуджений на смерть (на го́рло, на згу́бу, на стра́ту); • отвратить смерть от кого – відверну́ти (відве́сти́, відвола́ти) смерть від кого; • от смерти и под камнем не скрыться – як не ховайся, а смерть тебе знайде (Пр.); від смерті і в печі не замажешся (не замуруєшся) (Пр.); • от смерти не уйдёшь – від смерті ані відхреститися, ані відмолитися (Пр.); смерті не відперти (Пр.); від смерті нема викупу (Пр.); зі смертю торгу нема (Пр.); на смерть нема зілля (Пр.); смерть нікого не мине (Пр.); як не живеш, а труни не минеш (Пр.); смерть — неминуща дорога (Пр.); смерть не питає: «Чи хочеш, чи не хочеш?» (Пр.); • пасть смертью храбрых – полягти (загинути) смертю хоробрих; • перед смертью не надышишься – перед смертю не надихаєшся (не надишешся) (Пр.); як не наївся, то не налижешся (Пр.); • помирать со смеху – конати зо сміху, вмирати зо сміху; • постигшая смерть – спостигла смерть; • промедление смерти подобно – зволікання (загаяння) до смерті подібне, зволікання — це смерть; • просто смерть, смерть да и только – смерть та й годі, лихо (горе, біда) та й годі; • смерти подобно – як смерть; • смерть как хочется – до смерті хочеться; • смерть на носу (перен.) – смерть за плечима; смерть близько, (грубее) смерть коло носа; • смерть не разбирает чина – смерть не перебирає (Пр.); смерть нікого не минає (Пр.); смерть усіх порівняє (Пр.); • спасти от смерти – визволити від смерті; • стоять на пороге смерти – стояти на порозі смерті; (образн.) гроші одказувати; • [только] за смертью посылать кого (шутл.) – [тільки] по смерть посилати кого; • убить, убиться на смерть – заби́ти, заби́тися на сме́рть; • ум за морем, а смерть за воротом – ду́мка за мо́рем, а смерть за плечи́ма; • хуже смерти – гірше від смерті, гірше за (ніж, як) смерть. [Стара до нього, а він, лишенько, вже й гроші одказує (І.Нечуй-Левицький). Смерть — се ніч, спокі́йна, ти́ха (Л.Українка). Пусти мене, пусти! — стала благати Носа.— Якщо в тебе є крихітка серця, послухай мого благання. Життя, яке ти обіцяєш мені, гірше від смерті. Краще вбий мене! (Б.Лепкий). Таке життя було б од смерті гірше (Л.Українка). Смерть — лікар бідняка (німецька приказка). Для єврея на смертному одрі важливо почути голос Сари: «Спі спокойно, твої деньгі в надьожном мєстє.» Китаєць повинен випити чаю, прошепотіти коаня, подумати, що за династії Сінь було не краще, як за Мао Цзедуна, а зараз не гірше, як за династії Хань. Чистокровний німець мусить зустріти і провести смерть за інструкцією. Для італійця вищим шиком є смерть через повішення на варених макаронах. Щирий француз має встигнути перед смертю переспати з Жаннет. Найшляхетніша смерть для поляка — луснути з гонору. Істінному росіянину бажано видудлить усі припаси спирту, горілки, браги-одноднєвки, браги-одночавки і браги-п’ятімінутки, одеколону, лосьйону, очних і вушних крапель, денатурату, клею «БФ», антифризу та прочих горящих жидкостєй, вхопити глобуса, стиснути в любовних обятіях, і вже як почне тріщати і розсипатись на цурпалки, прохрипіти: «Ро-ді-на!» Щирому українцю, — ковтнув бузинової настоянки Стороженко, — перед смертю важливо подумати: «Ге, а кум здох раніше!» Востаннє обжертися, вилізти на піч і щасливо сконати… «Кхм… кхм… — прочистив горло Воробкевич. — Живемо і геройськи помираємо» (В.Даниленко). Бути на світі може Пластмасовим Тільки щастя… Горе — тернове, — Справжнє, — Як біль. Як смерть… (Ігор Павлюк). Я попробував все… Залишилося — Досвід Смерті (Ігор Павлюк). Смерть людини схожа на зіграну ноту вічної симфонії, на виконання па вічного танцю, на зіграний акт вічної п’єси і навіть схоже на поцілунок вічного кохання, на розлуку з однією з форм на вічному шляху (Надія Кирчанова, перекл. Ши Т’єшена). — Річ тут, пане, ось яка,— вів далі Санчо.— Самі здорові знаєте, що сьогодні за столом, а завтра на столі; смерті не одперти; круть-верть, у черепочку смерть; кирпата свашка нікого не минашка; як проб’є час і година, то не одхреститься людина; смерть глуха, не пита, чи ти грішний, чи без гріха… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І таких людей прирівнюють до тореадорів чи картярів. Вихваляють їхню зневагу до смерті. А мені смішно, коли я чую про зневагу до смерті. Якщо коріння тієї зневаги не в усвідомленій відповідальності, то вона є тільки ознакою духовної убогості або надмірної молодості (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Наші досі молоді знання дають нам зрозуміти, навіщо загалом на світі є смерть: все-таки ми помираємо не для того, шоб померти і перетворитися в щось неживе, ми помираємо, щоб жити, ми помираємо задля життя, ми — часточка якогось плану (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). … у цьому шинку я нарешті усвідомив, що суть життя полягає у розпитуванні самого себе про смерть, як я поводитимусь, коли прийде мій час, що, по суті, це не просто розпитування самого себе про смерть, це розмова перед лицем нескінченності і вічності, що сам пошук розуміння смерті є початком розмислу в прекрасному і про прекрасне, бо роздумувати про безцільність тієї своєї дороги, яка, у будь-якому разі, закінчиться передчасним відходом, ця насолода і переживання своєї смерті, наповнює людину гіркотою, а отже, красою (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). Я вирізую повідомлення про смерть пекаря Нібура. Його там змальовано як доброго, люблячого чоловіка й батька, що завжди щиро піклувався про свою сім’ю. Я сам бачив, як фрау Нібур з розпущеним волоссям тікала з хати, а добрий Нібур біг слідом, шмагаючи її паском, і бачив руку, яку батько, що піклувався про сім’ю, зламав своєму синові Роланду, викинувши його в шаленстві із вікна. І коли цей кат сконав від апоплексичного удару в своїй пекарні, пригнічена горем удова повинна була б тільки радіти. Але вона раптом стала думати зовсім інакше. Все, що за життя витворяв Нібур, смерть стерла з її пам’яті. Він став ідеалом (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Ще недавно він дивився на смерть з тваринним жахом, а тепер зрозумів, що боятися її — означає боятися самого життя. трах смерти можна виправдати тільки безмежною прив’язаністю до всього, що є живого в людині. Хто не зважувався діяти, щоб піднести своє життя на нову висоту, хто байдуже задовольнявся власною немічністю, ті не можуть не боятися смерти, пам’ятаючи про той вирок, який вона виносить їхньому життю, що пройшло надаремне. Такі ніколи не жили на повну силу, та й чи жили вони взагалі? (Г.Філіпчук, перекл. А.Камю). Кажуть, що перед смертю ми знову бачимо найпрекрасніші миті життя (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). Смерть — незбагненна річ. <…> Комусь потрібна її постійна присутність, щоб хоч трошки пам’ятати про її протилежність. А деяких так поглинають роздуми про неї, що вони влаштовуються в залі очікування задовго до того, як смерть оголосить про своє прибуття. Ми боїмося її, але більшість із нас дужче боїться того, що вона може забрати не нас, а когось іншого. Бо найстрашніше в смерті те, що вона може обійти нас стороною. І залишити у повній самотності (О.Захарченко, перекл. Ф.Бакмана). Роздуми про смерть загартовують душу (К.Кастанеда). Життя — черга по смерть, дурень той, хто лізе без черги (О. де Бальзак). Я навчився дивитися на смерть просто як на старий борг, який рано чи пізно доведеться заплатити (А.Айнштайн). Звикнути можна тільки до смерті інших (С.Є.Лєц). Говорити про смерть зі знанням справи можуть лише покійники (Лєшек Кумор). Смерть перетворює життя в долю (А.Моруа). — Його тільки за смертю посилать, — сміялися друзі. Досміялися. Привів]. |
| Собутыльник, разг. – горілчаний брат, почарківець. [ — Де другий? — спитав я, роззираючись по кутках. — Хто? — Твій почарківець. Він теж подивився на стіл, побачив дві чарки і зрозумів, що краще не відбріхуватися (В.Шкляр). Той куток віддавна вирізнявся в селі. Ґрунти – бідненькі, а люди плохенькі, ледачкуваті, не проти щодень чаркувати. Себто почарківці-випивохи. Як підібралися (Йосип Струцюк). Мало-помалу ми полишили воєнні теми, балаканина стала непристойна, потім одверто сороміцька, а врешті така незв’язна, що я вже й не знав, про що говорити далі, щоб вона не урвалася. Мої горілчані брати один за одним змовкали і, тяжко хропучи, засинали, огидний сон дряпав їм носові перетинки (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). І вечеряв він, ладен вам заприсягнутися, ситненько і залюбки запрошував у почарківці сусідів, вони кушали хмільного й оповідали билиці й небилиці, і давні, і недавні (А.Перепадя, перекл. Р.Франсуа). Ви знаєте брата Клода із Верхнього Баруа? Там такий був горілчаний брат! Який же його ґедзь ужалив? Тепер він світу за книгами не бачить (А.Перепадя, перекл. Р.Франсуа)]. |
| Тарзанка – тарзанка. [Зовсім недавно я прикрутила ручку на дверцях одежної шафи, яка безсоромно злетіла з шурупа і гойдалася, як тарзанка, туди-сюди (П.Кукуй)]. |
| Удивление – дивування, здивування, зчудування, подив, диво, дивина; дивовижа: • к величайшему моему удивлению – на превеликий мій подив, на превелике моє здивовання (здивування); на превелике диво (на превеликий подив) мені; • к удивлению – на подив, на диво; • на удивление – на диво, напрочуд, навдивовижу; • не мог прийти в себя от удивления – не міг вийти (зійти) з дива; не міг отямитися з дива; • от удивления – від (з) подиву, від (із) здивування; • приводить в удивление – дивувати. [В оцім-то селі, замкненім горами, перебували одного разу, на превелике зчудування мешканців, кілька день цигани (О.Кобилянська). І чим вона привернула до себе його серце — не раз роздумувала мати й не могла зійти з дива (Б.Антоненко-Давидович). Він грізно насупив брови, та голос його був на продиво спокійний, не порівняти з недавніми прокльонами (Л.Кононович, перекл. Луї Ґію)]. |
| Урок – 1) (задание) завда́ння, за́гад, (объём работы, уст.) норма; 2) (школьный) ле́кція, година, заняття, (рус.) урок; 3) (назидание) нау́ка, научка: • брать уроки чего – навчатися чого; • готовить уроки – готувати завдання; • дать урок, преподать урок – дати науку кому, навчити, провчити кого; • делать уроки – робити (виконувати) завдання; • задолбить урок – (разг.) затовкти (витовкти) [напам’ять] завдання; витрубити (витуркати) завдання; • извлекать, извлечь урок из чего – діставати, дістати (добувати, здобувати, добути, здобути) науку з чого; • уроки истории учат – історія вчить; • урок для кого – наука для кого; • это для него будет, послужит уроком – це для нього (йому) буде наука. [Ти ніколи не чув про небесне й земне кохання? Ти ж недавно сам пробував поєднати їх у своїй Ерні і дістав добру науку, ти, бакалійнику кохання, який хоче мати в одній крамниці і квашену капусту й ікру! Ти ще й досі не знаєш, що тоді капуста ніколи не відгонить ікрою, а ікра завжди відгонить капустою? Я тримаю їх окремо, і тобі слід теж так робити! Так зручніше жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Інші, стоїчні, сповнені гідности й мужности, схилялися до такого радикального кроку, як самогубство, бо теж гадали, що таким робом покажуть, чого варті, й дадуть научку владі танатоса, колись давно це називалося символічним ляпасом, і за тодішніми щиросердими переконаннями вважалося, що він болить найдужче, бо йде з царини етики та моралі, а не з примітивного поруху, здійсненого завдяки фізичному зусиллю (С.Вакуленко, перекл. Ж.Сарамаґу). Мітфорд дав їй доброї науки (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Помилка одного — наука другому (Джон Рей)]. |
| Участковый – дільничний, ділянковий; (уполномоченный) дільничний: • участковая комиссия – дільнична комісія; • участковое хазяйство – ділянкове господарство; • участковый врач – дільничний лікар. [Цей участковий (вимовляти «дільничний уповноважений» мало хто вмів) відносно недавно змінив батьківське, але непевне прізвище Триколору на чуже, зате ідейно правильне Краснов, тому тепер ще з більшим завзяттям рвав кігті на службі, аби компетентні органи не запідозрили чогось крамольного у такому вірнопідданському акті, мовляв, якщо змінив прізвище, значить, щось тут не чисто… (В.Кожелянко). Хоч як це дивно, але влада боялася поткнути туди свого писка. Раз заходив дільничний, а потім блукав цілих три доби, щоб потрапити додому (О.Ульяненко)]. |
| Хлюпать, хлюпнуть –
1) (о воде, грязи) хлюпати, хлюпнути, (усилит.) хлюпотати, хлюпотіти; (ударяться с плеском, ещё) плескати, плеснути, (усилит.) плескотати, плескотіти, плюскотати, плюскотіти; 2) (шлёпать, чавкать) чвакати, чвакнути, хлипати, брьохати; 3) (плакать, всхлипывать) хлипати, хлипнути, жвяхтіти; 4) (падать в жидкое) брьохнутися, плюхати, плюхнути, плюхатися, плюхнутися, (тяжело) гепати, гепнути, шубовстати, шубовснути: • хлюпать носом – шморгати [носом]; • хлюпать по болоту – чвакати (хлипати, брьохати, [На річку йшли чоботи, — рипали, а з річки йшли чоботи, — хлипали (Н.п.). Прийшла Венера іскривившись…. і стала хлипать перед ним (І.Котляревський). Жвяхтіли мокрі личаки І.Котляревський). Так і брьохав по воді (Сл. Гр.). Я ще хлипав по дорозі, а сльози текли мені без моєї волі по лиці, хоч на душі стало далеко легше (І.Франко). Зразу якось дуже жаль стало їй слабої матері, дужче заболів той пальчик, що втяла серпом, заболіли ноги, наколені стернею, згадався переляк недавній — сльози, мов град, посипалися на землю, і Харитя, голосно хлипаючи, заридала (М.Коцюбинський). Дніпро задумливо плюскає легенькими хвилями об берег, і маленькі човники злегка гойдаються на них, наче граються (В.Винниченко). Хведот здригається, шморгає голосно носом і слухняно задочком відсувається від огню (У.Самчук)]. |
| Холуй – (прост. лакей) холу́й, (жен.) холу́йка, лаке́й, слуга́, (презр.) лаки́за, лаку́за, лабу́за, вислу́жник, вислуга́ч, (угодник) прислу́жник, послу́жник, (ирон.) попуши́ло, (жарг.) ші́стка, (подхалим) підні́жок, підчи́хвіст, лизоблю́д, підли́за, при́хвостень. [Липучий равл в золоченій лівреї, блідий холуй, драглистий від сидні… (Л.Костенко). Дотліває з димом край оспалих синів-лакиз (В.Стус). Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи! Життя не наліза на ваш копил. Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій Уже немає місця для могил! (В.Симоненко). Раби, підніжки, грязь Москви, Варшавське сміття — ваші пани, Ясновельможнії гетьмани. Чого ж ви чванитеся, ви! Сини сердешної Украйни! Що добре ходите в ярмі, Ще лучче, як батьки ходили. Не чваньтесь, з вас деруть ремінь, А з їх, бувало, й лій топили (Т.Шевченко). Лукавець, гетьманський прихвостень, ще недавнечко сам ходив у драній свиті, соболиний ковнір личить йому як корові сідло, а вже хоче ступати по-панськи. І що то за диво: вчора виліз із свити, а сьогодні хоче пхнути ногою того, з ким сьорбав кулешу з одного казана (Ю.Мушкетик). Мнямлі й прихвосні, перебіжники й пристосуванці заразили решту зрадництвом і продажністю, лихоманкою зисколюбові; опустельнили територію! кинути мужа й матір, продати задницю стало найподвижнішим ділом; як може вижити народ, де за одного іноземця мріє продатись по двісті кандидаток?! (Є.Пашковський). Жодна людина не може бути героєм для свого лакея. Не тому, що герой — не герой, а тому що лакей — тільки лакей (Ґ.Геґель). Коли король голий, і лакеї швиденько скидають свої лівреї (С.Є.Лєц)]. |
| Ширококостный – ширококостий, маслакуватий. [Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Побрязкуючи ланцюгом, незнайомець вийшов з кутка на світло. Це був ширококостий, але схудлий чолов’яга у старій смердівській свиті (В.Малик). Сумний ветеринар розвів руками: Стара, мовляв, — не варто й лікувать… Знесилену хворобами й роками лиш залигали й повели вбивать… Пішла в знемозі по краю дороги в чеканні неминучої біди, хиталися маслакуваті ноги, востаннє залишаючи сліди… (Л.Терехович). Жора зрадів‚ що з’явилася хоч якась робота його ножеві‚ дуже спритно відкоркував усі три пляшки й одну відразу перекинув над своєю широко роззявленою пащекою — здавалося‚ він не ковтав напій‚ а просто переливав його із меншої посудини в більшу‚ хоча на шиї все таки ворушився маслакуватий борлак‚ наче у Жори в горлянці застрягло коліно того барана‚ якого він недавно приніс у жертву (В.Шкляр). Побачив візерунки на сукенці, нагрудник фартуха і дві маслакуваті руки, що лежали на стільниці так нерухомо, ніби були чимсь принесеним із кухні (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Показ усього фільму супроводжувався грою на фортепіано старої панни, яка протиставляла кпинам «лавиць» незрушний спокій маслакуватої спини, схожої на пляшку з-під мінеральної води, прикриту мереживним комірцем (О.Жупанський, перекл. А.Камю)]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| НЕДА́ВНИЙ оказ. допі́рішній (факт) сві́жий; с недавних пор знеда́вна, віднеда́вна, діял. незда́вна; |
| НЕДА́ВНО ще сві́жо [недавно засе́янный сві́жо засі́яний]; зменш. неда́внечко; совсем недавно образ. зо́всім учо́ра /вже зо́всім учо́ра/. |
| БЫТЬ, быть без ума́ от кого умира́ти /пропада́ти/ за ким; быть в бе́дственном положе́нии бідува́ти; быть в долгу́ у кого заборгува́ти кому; быть в нереши́тельности те́ртися-м’я́тися; быть вне себя́ нетя́митися; быть нови́нкой бу́ти в новину́; быть впере́ди ве́сти́ пере́д; быть в употребле́нии вжива́тися, бу́ти в ужи́тку; быть вы́нужденным му́сити, му́сіти; быть вы́ше чего підне́стися над чим; быть действи́тельным юр. ма́ти си́лу; быть единомы́шленником фаміл. в одну́ ду́дку гра́ти, одни́м ду́хом ди́хати; быть ино́го мне́ния ма́ти і́ншу ду́мку; быть на краю́ ги́бели стоя́ти над прі́рвою; ходи́ти ко́ло сме́рти, зазира́ти сме́рті в о́чі; быть на уме́ бу́ти на думці; бу́ти до вподо́би, бу́ти до ми́слі; быть откры́тым (про двері) стоя́ти о́твором; быть по вку́су кому смакува́ти; быть учи́телем /секретарём, сто́ляро́м тощо/ учителюва́ти, секретарюва́ти, столярува́ти тощо/; что бы (там) ни́ было хай що бу́де; как бы там ни́ было як не є; была́ не была́ стра́хи́ не ля́хи́!, де на́ше не пропада́ло!, пан або́ пропа́в!; как и не́ было чего де те що й поді́лося; мне не́ с кем бы́ло я не мав з ким; бу́дет и на на́шей у́лице пра́здник і в на́ше віко́нце загля́не со́нце; и бу́дет ли? чи й бу́де?; бу́дет по-мо́ему ви́йде на моє́; бу́дет тебе́ /бу́дет Вам/ обе́д /приме́р тощо/ ма́тимеш /матимете/ обі́д /при́клад тощо/; бу́дет тебе́ хлопо́т ма́тимеш кло́піт; бу́дет тебе́! матимеш!; не я бу́ду хай мене́ вб’ють; будь здоро́в! 1. здоро́в (будь)!, 2. куди́ твоє́ ді́ло! я тобі да́м! [маши́на – будь здоров! маши́на – я тобі да́м!]; будь ты неладен! а западись, ти! не будь плох не розгуби́вшись; не будь упря́м, а будь прям не будь упе́ртий, а будь відве́ртий; будь то А или Б хай то бу́де А чи Б, фраз. це /то/ А чи Б [будь то ле́то и́ли зима́ літо це чи зима́]; будь то... будь то ще хоч... хоч [будь то брат будь то сын хоч брат хоч син]; бу́дьте любе́зны (сказать, принять тощо) (скажіть!, візьміть! тощо) з ла́ски своє́ї; что зна́чит быть кем що то бу́ти ким; бу́дучи фраз. бу́вши; бу́дущий майбу́тній, прийде́шній, уроч. гряду́щий, забут. буду́чий, (про віки) насту́пний, пото́мний, за́втрашній; бы́вший коли́шній, ОКРЕМА УВАГА; бывший до неда́внего вре́мени донеда́вній; ра́нее бывший коли́шній, що був коли́сь; бывший в употребле́нии вжи́ваний; бывший до настоя́щего вре́мени дотепе́рішній; бывший не у дел зві́льнений від справ; бывший тогда́ тоді́шній; ПРОБЫ́ТЬ ще бу́ти; пробывший = ОКРЕМА УВАГА |
| ВРЕ́МЯ фраз. годи́на [лиха́ година]; время и простра́нство часопро́стір; время о́но фраз. ма́ривний час; в вече́рнее время у вечі́рню годи́ну; в ближа́йшее время незаба́ром, невдо́взі, найбли́жчим ча́сом; в дневно́е время за дня; в друго́е время дру́гим ра́зом, і́ншим ра́зом; в ле́тнее время об лі́тній порі́; в любо́е время будь-коли́; в настоя́щее время ще під суча́сну по́ру, фаміл. нара́зі́; в неудо́бное время, в неудо́бном ме́сте невча́сно і неслу́шно; в обе́денное время /в поло́женное время, в рабо́чее время тощо/ в обі́дню годи́ну, нале́жну годи́ну, робо́чу годи́ну тощо; в пе́рвое время (в пе́рвое время) укр. поперва́х; в свобо́дное время на дозві́ллі; в то же время одноча́сно, водно́час, са́ме тоді́; в удо́бное время при до́брій наго́ді; спустя́ не́которое время за яки́йсь час, по які́мсь ча́сі; всё время живомовн. усе́ [всё время пел усе́ співа́в]; всему́ своё время уся́кому о́вочу свій час; не в на́ше время не за нас; на время на часо́к; в э́то время на цю по́ру, під цю по́ру; во время богослуже́ния /во время обе́да тощо/ при відпра́ві /обі́ді тощо/; во время бо́я /во время ссо́ры тощо/ се́ред бо́ю /сва́рки тощо/; во время фраз. у виру́ [во время войны́ у виру війни́]; на то время натоді́; время идёт час мина́є; вне времени позача́сно; тече́ние времени часопли́н; время от времени ще час до ча́су́, що-яки́йсь-ча́с; в ско́ром времени невдо́взі; до после́днего времени донеда́вна; до того́ времени стил. перероб. дотихчасо́вий; с како́го времени? відко́ли?; с неда́внего времени знеда́вна; с того́ времени відто́ді, відта́к; с того́ времени, как відко́ли; с э́того времени відтепе́р; ко времени чего на час чого; ско́лько времени? стил. відповідн. скі́льки годи́н?; по времени (обмежений) в ча́сі́; со времени від ча́су́; от времени до времени ще вряди́-годи́; к тому́ времени натоді́; к э́тому времени на цю хвили́ну; одно время он жил там якийсь час він жив там; в тяжёлое время при лихій годині; ВРЕМЕНА, фраз. доба́ [но́вые времена нова́ доба́]; в да́вние времена пе́ред віка́ми; в те времена тоді́шніми часа́ми; весёлые времена ірон. галиц. гаразди́ [таки́е ны́нче весёлые времена такі́ тепе́р гаразди]; тяжёлые времена лиха́ годи́на, галиц. тісні́ часи́; незапа́мятные времена передві́к; во времена царя́ /во времена оккупа́ции/ за царя́ /окупа́ції/; с да́вних времён відда́вна; с незапа́мятных времён від часі́в Ада́ма (і Е́ви); до сконча́ния времён до віку-ві́чного; по времена́м ще вряди́-годи́; по ны́нешним времена́м як на тепе́р, як на сього́дні. |
| ЛИШЬ ще аж [лишь че́рез мину́ту аж по хви́лі], ле́две [лишь рассвело́ ледве розви́днилось], що́йно [лишь тогда́ що́йно тоді́], рідко іно, йно; лишь впосле́дствии аж [аж ви́явилося]; лишь тогда, как аж як [аж як поснідали]; лишь то́лько коротк. ско́ро, аж [аж акт шлю́бу зму́сив її ви́знати]; лишь (то́лько), фраз. аж [лишь тепе́рь (лишь только тепе́рь) аж тепе́р], (ті́льки-но, що́йно); лишь неда́вно ті́льки-ті́льки, от-от-о́т. |
| НЕДАЛЁКИЙ (хто) ще нехи́трий, туманува́тий; в недалёком про́шлом ще зо́всім неда́вно. |
| ПОЯВИ́ТЬСЯ фраз. взя́тися [отку́да он появился де він взявся], (згра-єю) ви́сипати, (вчасно) нагоди́тися, мист. ви́йти з-за ка́дру, оказ. оприя́внитися, (по зникненню) об’яви́тися, (про незгоди) галиц. заіснува́ти; неожи́данно появи́ться /вдруг появи́ться/ ви́гулькнути, ви́рости з-під землі́, ви́ринути, (наче) з не́ба впа́сти, хто́зна-зві́дки взя́тися, живомовн. вроди́ти, ви́рости /вроди́тися/ несіяний;; появи́лось жела́ние напа́ла охо́та; появи́вшийся нови́й, молоди́й, новоспе́чений /новоство́рений, новозро́блений, новови́даний тощо/, оприя́внений, ОКРЕМА УВАГА; появи́вшийся к тому времени дотихчасовий; появи́вшийся неда́вно віднеда́вній. |
| СВЕ́ЖИЙ ще живи́й [свежая копе́йка жива́ копі́йка], (слід) гаря́чий, (про білизну) чи́стий, (про зелень і под.) молоди́й, (голос у поезії) нови́й, (вигляд) здоро́вий, /хто/ сві́жий як огірочок, (про вістку) оста́нній, найнові́ший, (факт) неда́вній, (про риму) оригіна́льний; свежая копе́йка живи́й гріш /копі́йка/; по свежим следа́м галиц. за́сві́жа; в свежем ви́де за́сві́жа. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Недавний – неда́вній, -я, -є; -но – неда́вно. |
| Внове – неда́вно. |
| Давеча, давича, нар. – допі́ру, неда́вно. |
| Давно, нар. – давно́; не так давно – неда́вно, не-що-давно́. |
| Намедни, нар. – неда́вно. |
| Никак, никоим образом – нія́к, нія́ким чи́ном, спо́собом; (по-видимому) ма́буть, десь. Никак вы недавно сюда приехали – ма́буть ви неда́вно сюди́ приї́хали. |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник)
| Время – час; пора; часина; доба. Короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина. В короткое время, за короткое время – за малий час; не за великий час; за малу часину. Продолжительное время – великий час; довший час. Рабочее время – робітний, робочий час. Во время, во времена кого, чего – за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; підчас чого. Со времени – від часу, від часів. До времени – до якогось часу; покіль що. С какого времени – відколи; з якого часу. С этого времени – відтепер; з цього часу. С того времени – відтоді; з того часу; з тих часів. Со времени (революции, ревизии и т. п.) – від часу (революції, ревізії і т. ин.) С давнего времени – з давніх часів; з давньої давнини; з давнього давна; з давніх давен. С незапамятных времен – з давніх давен; від найдавніших часів. С того времени, как – з того часу, як; відколи. С некоторого времени – з якогось, від якогось часу. В какое время? – якого часу? Около того времени – близько того часу. В это время – тим часом; в цей час; під цей час. А в это время – аж тут; аж під цей час. В то время – тоді; того часу; в той час; під той час; тими часами; на той час; на ту пору. В то же время – рівночасно; одночасно; в той-таки час; в той самий час. В одно время – заразом; одночасно. В одно и то же время – за одним заходом; одночасно. Тем временем – тим часом; поки що. В то время, как – тим часом як. Все время – раз у раз, раз по раз. Раньше времени – без часу. В свое время – за свого часу; свого часу; в свій час; (своевременно) – своєчасно. Вовремя – вчасно; впору; на свій час. Не в свое время, не вовремя – невчасно; не в час; не свого часу. Всему свое время – на все свій час. Для своего времени – як на свій час; як для свого часу. Во всякое время – повсякчас; повсякчасно. Это было не в наше время – це ще не за нас було; не в наші часи те діялося. В недавнее время – недавніми часами. В прежнее время – попередніми часами; за попередніх часів; давніших літ; перше; попереду. В последнее время – останнім часом; останніми часами. В старое время – за давнього часу; в старовину. По теперешним временам – як на тепер; як на ці часи. До последнего времени – донедавна. В другое время – иншим часом. До сего, до настоящего времени – досі; до цього часу. До того времени – доти, дотіль. До поры до времени – поки що; доки що; до слушного часу; до часу. До позднего времени – допізна; до пізньої години. На время – на час; до часу; про час. На некоторое время – на якийсь час. На неопределенное время – на безрік. На вечные времена – на вічні часи; на безвік; у вічний час. Спустя, через некоторое время – по часі; згодом; перегодом, перегодя (якийсь час); незабаром; невдовзі; туди далі; по якійсь годині; за якимсь часом. Спустя долгое время – по довгому часі. Продолжительное время – довго; чимало часу. В непродолжительном времени – незабаром; незадовго. С течением времени – дедалі; з часом; з бігом часу. В течение некоторого времени – протягом, на протязі якогось часу. В течение непродолжительного времени – не за великий час; протягом, на протязі недовгого часу. От времени до времени – час від часу; з часу до часу. По временам, время от времени – часами; десь-не-десь; коли-не-коли; десь-колись. В ночное время – уночі; нічною добою; нічної доби; вночішнього часу. В любое время – коли хочете. Время дообеденное – задобіддя; задобідня година. В обеденное время – в обіди. Время послеобеденное – пообідній час; сполуденок. Время года – пора; доба року. В свободное время – на дозвіллі; гулящого часу; вільного часу; гуляючи. Есть время – є коли. Отсутствие свободного времени – нікольство. Не хватать, не доставать времени – ніколитися. Нет времени – нема коли; ніколи; не маю часу. Удобное, благоприятное время – добра нагода; добра година; слушний час; сприятлива година. Надлежащее время – певний, слушний час. Потребует много времени – см. Требовать. Неблагоприятное, бедственное время – лихий час; лихоліття; тяжка година; знегіддя; знегода. В условленное время – умовленої години; як умовлено. В лучшие времена – за кращих часів. Указанное время – зазначений час. Определенное время – певний, визначений, призначений час, термін. В определенное время – певного часу; за певний, визначений час; (в определённые сроки) – певними термінами. Теперешнее время – теперішні часи; цьогочасність. Старые времена – старі часи; давнина; старовина; старосвіччина. В настоящее время – на теперішній час. До настоящего времени – донині; дотепер. На будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє. По настоящему времени – на теперішній час. В давние времена – давніми часами; у давні давна. Относящийся к этому, к тому, к новому времени – цьогочасний; тогочасний; тодішній; новочасний. Требующий, отнимающий много времени – забарний; загайний. Время летит – час біжить; час не змигнеться. Время прибавочное (для работы) – надробочий час. Время упущено – проминуто час; (шутя) – пора перепорилася. Время идет – час минає, плине. Время скоро проходит – час швидко упливає. Время терять – гаяти час; марнувати час. Выиграть время – вигадати час. Время поступления бумаги – час вступу паперу. Во сколько времени – за скільки часу; за який час. В рабочее время – робітною, робочою порою; в робочу пору; в робочий час. Улучить, выбрать время – вигадати годину; добрати часу. Свободное время – дозвілля; гулящий час. Нет свободного времени – часу немає; (от работы) – виробу немає. В какое время – в яку годину; в яку пору. Как раз в то время – саме тоді; саме під той час. На это требуется много времени – на це треба багато часу; це відбере багато часу. Летнее время – літо. В летнее время – влітку; вліті; літньої доби. Нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові. |
| Давно – давно. Не так давно – не так давно; нещодавно; недавно. Довольно давно – давненько. Давно когда-то – давно колись. Очень давно – віддавна; давним-давно. Давно прошедший – позаколишній. Давным-давно – хтозна-коли. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Недавний
• В недавнее время, в недавнем времени – недавніми часами (недавнім часом); (за) недавніх часів; (за) недавнього часу; недавно (нещодавно). • До недавнего времени – до недавнього часу; донедавна. • Недавнее прошлое – недавнє (свіже) минуле; недавня (свіжа) минувшина. • С недавнего времени, с недавней поры – від (з) недавнього часу; віднедавна (знедавна). |
| Бранить
• Бранить, браниться скверными, площадными словами – неподобними (непотрібними, гнилими) словами лаяти; погано (по-сороміцьки) лаяти; лихословити; банітувати. [Зібрав наш Солопій горох, та знай — клене і на чім світ стоїть, по-сороміцьки лає, Усіх батьків з того він світу вивертає. Г.-Артемовський.] • Бранить, выбранить под сердитую руку – лаяти, вилаяти спересердя. • Бранить назойливо кого-либо (образн.) – скребти (золити) кого; скромадити (стругати) моркву кому; гризти кого; гризти голову кому. [Спускайся з гори тихіше вниз, щоб ніхто голови не гриз. Номис.] • Бранить сильно, на чём свет стоит – лаяти на всі боки (на всі заставки, на чім світ стоїть); кобенити (коренити, корешувати); шельмувати; штапувати; паскудити; клясти (лаяти) в батька-матір; батькувати; шпетити на всю губу. [Вона недавно на всі заставки лаяла Каргата. Шовкопляс.] • Бранить с укором – ганити кого. [Щоб він мене за те не ганив, я мусив з хати утікать. Г.-Артемовський.] |
| Впадать
• Впадать (впасть) в бедность – Див. бедность. • Впадать, впасть в детство (о старом) – упадати (падати), упасти в дитинство; дитинитися, здитинитися (дитиніти, здитиніти); на дитячий розум зійти (перейти); розум вистарити. • Впадать, впасть в заблуждение – помилятися, помилитися. [Дивись, щоб не помиливсь, а після не журивсь. Номис.] • Впадать, впасть в забытьё – упадати, упасти в забуття; забуватися, забутися. [Він упирався, віднікувався, але через якийсь час впав у тяжке забуття… Стельмах.] • Впадать, впасть в крайность – перебирати, перебрати (іноді переступати, переступити) міру; переходити, перейти [через] міру (через край); упадати, упасти в крайність (в крайнощі); доходити, дійти до крайнощів. [Слухай, твоя няня всяку міру переступає своїми примхами та привередами. Старицький.] • Впадать, впасть в летаргию – за(в)мирати, за(в)мерти (обмирати, обмерти); западати, запасти в летаргію. [Привели до неї одну нашу-таки бабу, стару-престарезну, що недавно обмирала і на тім світі була. ЗОЮР.] • Впадать, впасть в отчаяние – упадати, упасти у відчай (в розпач, у розпуку); удаватися, удатися у відчай (у розпуку, у розпач); (зрідка, тільки недокон.) розпачувати. [Не раз впадав у зневіру, у відчай… Гончар. Ти кажеш, гріх клясти й розпачувати. Українка.] • Впадать, впасть в противоречие – допускатися, допуститися (припускатися, припуститися) суперечності. • Впадать, впасть в ребячество – упадати, упасти в хлоп’ячі пустощі (дурощі); пустувати; дуріти; витворяти (витинати); штукарити; фіглі строїти. [Не дурій: тобі не шістнадцятий. Барвінок. Таке було іноді витворює. Сл. Гр.] • Впадать, впасть в тоску – удаватися, удатися (укидатися, укинутися) у тугу; тужити, затужити; світом нудити. [Не вдавайся в тугу, — каже Назар. Вовчок. Гнат нудив світом. Коцюбинський.] • Впадать, впасть в уныние – удаватися, удатися (укидатися, укинутися) в смуток (в жур(б)у); сумувати, засумувати; засмучуватися; засмутитися; журитися; зажуритися. [Ти чого, сестрице, плачеш. Ти чого вдалася в смуток? Тимченко, перекл. «Калевали». Журилась мати, плакала дуже жінка, а нічого робити: провели свого Трохима аж у губернію. Квітка-Основ’яненко.] • Впасть в бессознательное состояние (лишиться сознания) – знепритомніти; запасти у непритомність (у нетяму); утратити пам’ять (свідомість, притомність). [Більше лейтенант Фаберне не чув нічого. Він знепритомнів. Владко. Остап не спав, а лише часом, на кілька хвилин западав у нетяму. Коцюбинський. Здавалося, що він ось-ось втратить притомність. Дольд-Михайлик.] • Впасть в немилость – підпасти під неласку; потрапити (попасти, упасти) у неласку (в немилість); відпасти ласки; зазнати неласки. [Що ж, як ти батькової ласки одпадеш, а той, може, одцурається. Вовчок.] • Глаза у него впали – очі в нього (йому) запали, позападали. [І очі позападали, і бліда, моч памороззю припала!.. Старицький.] |
| Время
• А в это время – а[ж] в цей (під цей) час; а(ж) тут. • Благоприятное, удобное время – [Добра] година; сприятлива година; добра нагода; слушний (нагідний) час. [При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Пр.] • В более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах. • В давние, древние времена – давніми часами (за (старо)давніх часів, у давні часи); давньою порою; у давні давна (віки); за давніх-давен (за давнього давна); у [давню] давнину (у [давній] давнині); давниною; за старожитних часів; застародавна. [Січовики ще за старожитних часів прозивались козаками. Стороженко.] • В данное время – (в) цей час; тепер. • В другое время – іншим часом; іншим (другим) разом. • В зимнее время – зимової пори (доби); узимі (узимку, зимою). [Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує). Пр.] • В какое время – якого часу (у який час); у яку годину; коли. [Ой, Бог знає, коли вернусь, в яку годину, Прийми ж мою Марусеньку, Як рідну дитину. Н. п.] • В короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час; за малу часину (годину). • В летнее время – літньої пори (доби); літнього часу; улітку (уліті, літ(к)ом). [Скинеш оком по тому степу, що колись улітку пишною травою зеленів. Сл. Гр. Літком немає Мотрі дома. Мирний.] • В лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів; у кращі (у ліпші) часи. • В любое время – будь-якого часу (у будь-який час); першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини); кожного часу; коли хочете; коли завгодно. [Він був увільнений від війська й міг кожного часу женитися. Кобилянська.] • В настоящее время – тепер (іноді розм. тепереньки, теперечки); теперішнім часом (за теперішніх часів); нині. [Таких людей, як був отой дід Євмен, тепер — запевне кажу вам — нема. Кониський. Де то вона тепереньки? Н.-Левицький.] • В настоящее время, когда… – тепер (нині), коли. • В наше время – за нашого часу (за наших часів); за наших днів, за нас. [От було за наших часів — Верді, Россіні… Українка.] • В недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами); недавно. • В непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі); незадовго (іноді нев(за)довзі); через (за) недовгий час; небавом (розм. іноді незабавки, незабаром); затого; (лок.) ускорості (ускорах). [Метод Багірова незабаром підхопили всі. Гончар. Невдовзі з-за хати з’явилася Знайда. Трублаїні.] • В ночное время – уночі; нічною порою (добою); нічної доби; нічного часу; о нічній порі. [Вдень тріщить, а вночі плющить. Пр. Нічною се було добою. Котляревський. Коли ти пишеш о порі нічній… Павличко.] • В обеденное время – в обід(и); під (в) обідню пору (об обідній порі); обідньої доби (в обідню добу); в обідню годину. [В обідню пору Василько погнав гусей додому. Панч. Вітрець схопився об обідній порі. Сл. Гр.] • Во время, во времена кого, чего – за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого, при чому; (передається ще й орудним відмінком). [То було за царя Панька, як земля була тонка. Пр. При добрій годині всі куми й побратими. Пр.] • Во время жатвы – у (під) жнива; під час жнив; жнивами. [Мій Петрик найшовся жнивами. З нар. уст.] • Во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці); (зрідка) на нову. • Во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно. [Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно. Шевченко.] • Во время сна – під час сну; спавши; (розм.) упереспи (упересипи). [Він марив спавши. З нар. уст. Саме упереспи це робилось. Сл. Гр.] • Во все времена – за всіх часів; у всі часи; на всі часи. • Во всякое время – повсякчас(но); (зрідка застар.) на всяку діб. [Так грай-бо, скрипонько моя. Голоті вбогій повсякчас, І хай нудьга тіка від нас. Манжура.] • В определённое время – у певний (визначений) час; певного часу. • В последнее время – останнім часом (останніми часами); останнього часу (в останній час). [Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Українка.] • В прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших, колишніх); попередніми часами; давніших літ; перше; (розм. іноді) упершені (упервині); попереду; давнішеє]; раніш(е); передніш(е). [Ой чом тепер не так, як перше було. Сл. Гр. Упервій не так робилося. Сл. Гр. Я хотіла поговорити з тобою так… як давніше було. Франко.] • В рабочее время – у робочий (у робітний) час; в [під] робочу (робітну) пору; під робочий (робітний) час; робочої (робітної) пори; робочою (робітною) порою. • Временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне. Пр. І на премудрих часом чорт їздить. Пр. І на мудрім дідько на Лису гору їздить. Пр. • Время боронования – волочінка. • Время возки копен, хлеба с поля – возовиця; коповіз. [Вона збудована вже в возовицю… Українка. Се було саме у коповіз. Сл. Ум.] • Время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель. • Время все раны лечит – час усе лікує. Пр. Час всі рани гоїть. Пр. Збіжить вік — ото тобі й лік. Пр. • Время года – пора (доба, відміна) року. • Время — деньги – час — то гроші. Година (час) платить, година (час) тратить. Пр. Не товар платить, а час. Пр. • Время до восхода солнца – досхідна пора (доба). • Время жатвы – жнива. • Время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора; золотий (красний) час; золоті (красні) роки (літа); красна молодість. • Время идёт – час минає (збігає). • Время идёт быстро – час швидко минає (упливає); час лине [хутко, пругко]. • Время, когда весной снег тает – відталь. [Ледве перейшов річку, боявся, що провалюсь, відталь бо вже була. З нар. уст.] • Время, когда греет солнце (разг.) – вигріви. [Як почнуться вигріви, то сніг пропаде. Сл. Гр.] • Время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати; (розм. давн.) ляги (лягови, обляги); (присл.) улягома. [Нерано, вже й пізні ляги минули. Коцюбинський. Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов. Барвінок.] • Время косьбы (косовица) – косовиця. • Время летит – час лине (летить, біжить); (образн.) час не змигнеться; (згруб.) час чухрає. [День за днем, за тижнем тижні — непомітно лине час. Забіла. А час, мов віл, з гори чухра. Г.-Артемовський.] • Время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває); час тіснить. [Швидко, швидко, бо час не стоїть. Чендей.] • Время опадания листьев (листопад) – листопад; (іноді) падолист. • Время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу); часом (часами); (зрідка) коли-не-коли. [Чоловік коли-не-коли оглядався, і Василько знав чого… Турчинська.] • Время пахоты – оранка. [Вона добилася, що бригадир виділив їй землю ще до оранки. Скляренко.] • Время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір); підвечір’я (надвечір’я). [Одного прекрасного підвечір’я ми з Адаменком зустрілися. Яновський.] • Время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба; переджнив’я; (давн.) переднівок. [Поставила хутенько на стіл. І хлібця скибочку, що Зінька принесла, бо ж переднівок. Харчук.] • Время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час; передобідня пора (година, часина); передобіддя (переобідок); надобіддя. [Надворі стояло гаряче передобіддя, що більше нагадувало глибоке літо, ніж початок осені. Тудор.] • Время покажет – час покаже; з часом буде видно; з часом побачимо. • Время полуденное приближается – (розм.) Береться під обіди. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.] • Время появления первого льда – перволіддя. [Ішов я якось у перволіддя до сорочинців. З пар. уст.] • Время предрассветное, рассвет – досвіт(ок); досвітній час; досвітня година (доба, пора). [З самого досвітку стали вирушати селяни на Князівку. Головко.] • Время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі; береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі; наближається, наближалася північ. [Вже було пізно, добиралося до півночі. Мирний.] • Время придёт — слёзы утрёт – час мине — сльози зжене. Пр. • Время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий); давні (минулі) часі; давня давнина. [Давня то давнина, а наче вчора діялось. Вовчок.] • Время работает на нас – час працює на нас. • Время роения пчёл – рійба (ройовиця). • Время сгребания сена – гребовиця. [Це було саме в гребовицю. Сл. Гр.] • Время упущено – упущено (пропущено) час; (жарт.) пора перепорилася (перепоріло). • В свободное время – на дозвіллі; вільного (гулящого) часу; вільним (гулящим) часом; у вільний (гулящий) час; на (по)гулянках (гулянками); гуляючи. [Нехай колись на дозвіллі зроблю. Сл. Ум.] • В своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу). [Все добре в свій час. Пр.] • Всё время (разг.) – (у)весь час; усе; повсякчас [годину]; раз у раз (раз по раз). [Василь одійшов далеченько, та все оглядався до дівчат. Н.-Левицький.] • Всему своё время – на все свій час; усьому свій час. • В старое время – за старих часів; у старовину; за давніх часів (за давнього часу); у давнину. [Все так же було, як і в давнину. Свидницький.] • Всякому овощу своё время – усякий овоч має свій час. Пр. Порою сіно косять. Пр. Не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити. Пр. Кусає комар до пори. Пр. Тоді дери луб’я, як дереться. Пр. • В течение… времени – протягом часу. • В течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час; протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час. [Не за великий час усе прогайнували. Сл. Гр.] • В то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів); на той час (на ту пору, о тій годині); за тієї години; [саме] тоді; тією добою (тієї доби). [А тим часом шаланда пройшла поза купою очерету й випливла на Кардашинський лиман. Яновський. І блідий місяць на ту пору З-за хмари де-де виглядав. Шевченко. Саме тоді прийшли цигани, набиваються ворожити. Барвінок.] • В то время как… – тим часом як…; у той час як…; як. [Це було за царя Горошка, як людей було трошка. Пр.] • В то же [самое] время – одночасно (рівночасно); в той-таки час (в той самий час); заразом; водночас (воднораз); (іноді) за одним заходом. [Гарне, привабливе обличчя жінки здавалось воднораз суворим і ніжним. Козаченко.] • В условленное время – умовленої години, як умовлено. • В хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу; за добра. • Выбрать время – вибрати годину (часину); улучити (спобігти) годину (час, часину). [Антон: Коли ж то буде? Оришка: Як тільки спобіжу таку годину, що вони не будуть сердиті… Кропивницький.] • Выиграть время – вигадати час. • В это время – у (під) цей (під теперішній) час; цей час; у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом). • Делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй влітку, відпочинеш взимку. Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр. • Для своего времени – [Як] на свій час; [як] для свого часу. • До времени; до поры до времени – до часу; до пори, до часу; до якогось (до котрогось, до певного) часу; поки що; до слушного часу. • До часу глек воду носить. Пр. До пори, до часу збанок воду носить. Пр. • До времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно); перед часом (до часу); без часу; завчасно (завчасу); без пори; порано. [Передчасно постарівсь. Кримський. Пішов перед часом сиру землю гризти. Франко. Пив дуже горілку, та так без пори і вмер. Сл. Гр.] • Долгое время – довгий (великий) час. • До настоящего времени – досі; дотепер; донині. [За римлян теж таке завжди велось, То й дотепер, можливо, дотяглось. Лукаш, перекл. з Гете.] • До недавнего времени – донедавна; до недавнього часу. • До недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній. • До позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу; до пізньої години (пори); допізна. • До последнего времени – до останнього часу; донедавна. • До сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу; досі. [Адреса моя та сама, що й досі була… Українка.] • До сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний). [Кожна нова думка, що не згоджувалася з її дотеперішнім світоглядом, викликала цілу бурю в молодій, незміцнілій ще душі. Коцюбинський.] • До того времени – доти; до того часу. • До того времени бывший (существовавший) – дотогочасний. • Ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися); вона вже на відданні; вона вже на порі (у порі). • Ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися); він уже на порі (у порі); він уже на оженінні; він уже дохо(д)жалий; (лок.) він уже на стану став; (образн.) він уже під вусом; він уже підвусий. • Если позволит время – якщо (коли) матиму час; якщо матиму коли; як буде коли. [Сідай, коли маєш час. Кропивницький.] • Есть время – є час; є коли. • За отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу. • Знай время и место – знай своє місце й час. • И до настоящего времени – і досі; і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу. [Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня. Шевченко.] • Идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові. [Ви боїтесь, що я не піду з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього. Українка.] • Имел время – мав час; мав коли; [мені] було коли. • Имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли. • Иное время — иное бремя – що вік, то інший світ. Пр. • Как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час. • Как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме. • К тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору. • Мне теперь не время – [Тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи. • На будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (іноді) на потім; (давн.) на потомні часи. • Наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час. [Загаяний час друзі надолужили швидкою ходою. Байдебура.] • На вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (давн.) на всі віки потомні. • На время – на [якийсь] час; до часу; про час. [Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну. Сл. Гр.] • Назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години. • На короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий) час. [Не надовго розстаємось — на час. Старицький. Може, вирвусь на часинку, прийду попрощатися з родом… Стельмах.] • На некоторое время – на який(сь) (на деякий) час; на яку(сь) (на деяку) годину; на [який там] час; до часу. • Наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.] • Наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали. • Нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний. [Сьогоденні наші справи. М. Рильський.] • На это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу. • Неблагоприятное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (давн. лихівщина); знегода (знегіддя). [Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав На сей недобрий час. Глібов. При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Н. п.] • Не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті. [Це не за нас стало, не за нас і перестане. Пр.] • Не в своё время, не вовремя – не в час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору. [Не в час прийшла вона. Воронько. Гарні гості, та не в пору. Пр.] • Не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори. • Некоторое время – який(сь) (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка(сь) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година. • Нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) (й) угору глянути. • Не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло. [Тепер уже не тим вітром повіяло. Франко.] • Не хватает, не достает времени – не стає (не вистачає) часу; (розм.) ніколиться. [От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… Казка.] • Новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв. • Обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід(и). [Я лежу на зеленій землі В час обідній, у пору спочинку. Мушник.] • Около того времени – близько того часу. • Отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу. • Первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах. [Важко буде перший час. Копиленко.] • По временам, временами – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи. [Часом з квасом, порою з водою. Пр.] • По нынешним временам, по настоящему времени – [Як] на теперішній час; [як] на теперішні часи. • По теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні часи). • Потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу. • Потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час. • Праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати. [Й минуточки не згуля. Тесленко. Вже третю неділю Юхим отак байдикує у лузі. Ле.] • Прежде, раньше времени – передчасно (завчасно, завчасу); до часу (без часу); без пори. • Приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала. [У людини, як і в птаха, настає в житті такий час, коли в неї міцніють крила. Козаченко. От тепер година впала, щоб лягти в труну соснову… Тимченко, перекл. «Калевали».] • Прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час. • Раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок). [Півень співа поки з зарання, а далі спить. Номис.] • Самое время – саме час. [Саме час обідати. З нар. уст.] • С давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен). [Був собі дід та баба. З давнього-давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили… Шевченко.] • С какого времени – відколи; з якого часу. • Сколько времени? – котра година? • С недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна). • С незапамятных времен – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з(поза) давнього-давна (з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку). [Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові… Мирний.] • С некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу. • Со временем – згодом; з часом. [В пастушім народилось курені І згодом виросло дівчатко гоже. Мисик.] • Со времени революции – від часів (від часу, з часів) революції. • Спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того). • Спустя некоторое время – [Трохи] згодом (трохи згодивши); згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]); нев(за)довзі; не(за)бавом (незабавно, незабавки); незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі); по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі; туди далі. [Коли, трохи згодом, на шляху щось закуріло… зателенькав голосний дзвінок. Мирний. Якось перегодом вже читали ми книжку. Сл. Ум. За малу годину вже й з кондуктором вертається. Грінченко. Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав. Сл. Гр.] • Старые времена – старі часи; давнина; старовина (старосвітчина). [Люди-то хоч і кажуть, що у старовину було лучче жити — ні, не вір, моя дитино… Мордовець.] • С течением времени – з бігом (з плином) часу; з часом; згодом; дедалі. [Любити мене ви зразу не зможете, але шанувати хіба буде трудно? А з часом, може, і полюбите? Гжицький.] • С того времени как… – відколи; відтоді як…; з того часу як (коли)…; з тієї пори як (коли)… • С того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів); з тієї пори; відтоді. [З тих часів не міг я тут бувати. Шпорта.] • С этого времени, отныне – відтепер (віднині); з цього (від цього) часу. • Тем временем – тим часом; поки що. [А тим часом підкотили Оттакого кавуна! Тичина. Я піду по бригадира, а ти поки що збери ланку. З нар. уст.] • Теперешнее время – теперішній час (теперішні часи); теперішність; сьогочасність; сучасність. • Терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час; [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час; за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час; [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час. [Навіщо ж марнувати дурно час На сі розмови і тяжкі й даремні? Українка. Не до ладу людям… час зводити. Кониський.] • Того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний; тодішній; того часу (тих часів); (іноді) тоговіковий. • Трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу; гайка; бавлення. [Яке там бавлення, як постояв з чоловіком хвилини зо дві. Сл. Гр.] • Требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) Забарний; загайний; (лок.) забавний (бавний). [Малі миски робити — то забарна робота; великі краще. Сл. Гр.] • Тяжёлое, плохое время – лиха (важка, зла) година; лихі (важкі, злі) часи; злигодні (злі години); сутужний час; лихоліття. [Розказали кобзарі нам Про війни і чвари, Про тяжке лихоліття, про лютії кари. Шевченко. Скрізь лихо товчеться, а там таки справжнє лихоліття-голод! Коцюбинський.] • Убивать, убить время – губити, загубити, згубити час; гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час. [Читаємо так собі, з нудьги, — виправдувались люди, — аби чим час загаяти. Васильченко.] • Указанное время – указаний (зазначений) час. • Улучить время – знайти (вибрати) час (часу); добрати час (часу); вигадати (вигодити) годину. • У него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу; він (вона…) не мав (не мала…) коли; йому (їй…) не було коли; йому (їй…) ніколи було; йому (їй…) ніколилося. • Через некоторое время – з часом; згодом; через який(сь) час; за якимсь часом; через скільки часу; трохи згодом. [Чого се ти до нас прийшла? — питає через скільки там часу. Мирний.] • Это было не в моё (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас.) було; не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось; не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось; (іноді лок.) не за мого (не за нашого…) уряду. • Это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере, забере) часу; на це багато піде часу. |
| Давно
• Давно бывший, давнопрошедший – давноминулий (давнєколишній, позаколишній); (розм.) бозна-колишній (хтозна-колишній). • Давно когда-то – [Давно] колись. • Давно пора – давно час (пора), давно на часі; давно слід. • Давным-давно (разг.) – давним-давно; давно й давно; (розм.) хтозна (й) коли (бозна (й) коли). • Довольно давно – давненько; досить (доволі) давно; (іноді) подавно. • Не так давно – не так (не дуже, не вельми) давно; нещодавно (недавно). • Очень давно – дуже (вельми) давно; давно-давно; (розм.) хтозна (й) коли (бозна (й) коли, зниж. казна (й) коли). |
| Неделя
• Без году неделя (разг. ирон.) – без ночі не тутешній (хто де); (іноді) без року не тиждень; (опис.) дуже короткий час; зовсім недавно. • В конце недели – наприкінці тижня; при кінці тижня; з кінцем тижня. • За неделю перед этим – тиждень тому; тиждень перед цим; перед тижнем. • За неделю (сделать что-либо) – за (у) тиждень. • Каждую неделю – щотижня (іноді щотиждень); [що] кожного (кожнісінького) тижня; [що] кожний тиждень. • Каждые две, три недели – що другого (кожного другого), що третього (кожного третього) тижня. • Мели, Емеля, твоя неделя – мели, Іване, доки вітер не стане (доки вітру стане). Пр. Плети, плети, я чув таких, як ти. Пр. Говорив Мирон рябої кобили сон. Пр. • На ближайшей неделе – найближчого тижня; найближчим тижнем. • На будущей (следующей) неделе – другого (наступного) тижня; на тому (на тім) тижні; з неділі. • На позапрошлой неделе – на ген тому (на ген тім) тижні; (часом) на тамтому (на тамтім) тижні; позаминулого тижня. • На прошлой (на прошедшей) неделе, на той неделе – того (минулого) тижня; на тому (на тім, на минулому) тижні. • На этой неделе – цього тижня; на цьому (на цім) тижні. • Неделю тому назад – тиждень тому; перед тижнем. • Проводить, провести неделю где – бути (пробути, перебути) тиждень д є; тижнювати, перетижнювати де. • Святая неделя – великодній тиждень; Великодні свята. • Семь пятниц на неделе у кого – сім п’ятниць на тиждень у кого; сім п’ятниць має на тиждень хто. • Страстная неделя – страсний (білий) тиждень. • Сырная неделя – масниця. • Через неделю – за (через) тиждень. |
| Пора
• Бывший, существовавший до сих пор, до тех пор – дотеперішній (досьогочасний), дотодішній (дотогочасний). • В кои поры зайдёт – коли-не-коли (вряди-годи) зайде. • В летнюю пору – літньої пори (доби); улітку (у літі, літом). • В обеденную нору – обідньої пори (доби, години); в обідню годину (добу); в обід. • Вот до каких пор, вот до сих пор (только в пространственном значении) – от (оце) поки (опоки); оце поти. • В [самой] поре, во всей поре (разг.) – [Саме] на порі. • В самую пору (по мерке) – саме до міри. • В [самую] пору – саме в час (саме впору). • В ту пору (лок. в те поры) – на той час (на ту пору); під той час; тоді. • В эту пору – на цю пору; на цей (на сей) час; тепер. • До каких пор? – до якого часу?; доки (рідше докіль)? • До недавних пор – донедавна; до недавнього часу. • До поздней поры – до пізнього часу; до пізньої години (доби); допізна. • До поры до времени – до часу; до якогось (до котрогось) часу; до певного (до слушного) часу; поки що (доти що). • До сих пор – досі (рідше досіль); дотепер; до сього часу (по сей час). • До тех пор – доти (рідше дотіль); поти (рідше потіль); до того часу. • До тех пор, пока… – доти, поки…; поти, поки…; доти, [аж] поки; (рідше) дотіль, докіль… (потіль, покіль…); до того часу, поки (аж поки); аж доти. • На всё своя пора – на все свій час (своя пора). • На первых порах – перший час; спершу; спочатку; (розм.) попервах. • На ту пору – в той час; на (в) ту пору; тоді; (рідше) о тій порі. • Ночною, вечернею порою – нічної, вечірньої доби (пори, години); нічного, вечірнього часу. • По поре гладя (разг.) – як до часу; як коли. • Пора на боковую – Див. боковой. • С давних пор – здавна (віддавна); з (від) давнього часу; з (від) давніх часів; з давньої давнини; з давнього-давна; з давніх-давен. • С каких, с которых пор (разг.) – відколи (іноді звідколи); з якого часу. • С некоторых пор – з якогось (з котрогось, з певного) часу. • С тех пор, с той поры – відтоді; з того часу; з тої доби. [Відтоді та полонина вівчарева зветься. Сл. Гр.] • С тех пор как; с той поры как – відколи (відтоді) як; з (від) того часу як. • Существующий, существовавший с этих пор, с тех пор – відтеперішній, відтодішній (відтогочасний). • С этой поры – відтепер (рідше віднині); з цього (з того) часу (від сього часу). • Теперь настоящая пора – тепер саме час. |
| Предание
• Отойти в область предания – Див. область. • По народному преданию – за народними переказами; як переказують. • Свежо предание, а верится с трудом – живі перекази, а віри їм не ймеш; недавно те сталося, але тяжко (трудно) тому вірити. |
| Расчет
• Брак по расчёту – шлюб (одруження) з розрахунку. • В расчёте, с расчётом на что – зважаючи (важачи) на що; розраховуючи (рахуючи, сподіваючися) на що. • Жить с расчётом – жити ощадно (ощадливо). • Какой расчёт? – яка рація?; яка вигода? • Мы в расчёте – ми поквит(ув)алися; ми порахувалися (розрахувалися). • Нет расчета (иногда не расчёт) – нема(є) рації (інтересу); невигідно. • Ошибиться, обмануться в расчёте, в расчётах (перен.) – помилитися в рахунку (в розрахунку); схибити в рахунку; прогадати. [Недавно… женився. Та, бач, в рахунку помилився. Котляревський.] • Принимать, принять, брать, взять в расчёт кого, что – брати, узяти на увагу (до уваги) кого, що. • С таким, с тем расчётом, чтобы… – з таким, з тим рахунком (розрахунком), щоб…; (іноді) так, щоб… • У меня с ним короткий расчёт – я з ним скоро розправлюся. • Это (не) входит, (не) входило в мои расчёты – це (не) входить, (не) входило у мої (роз)рахунки (у мої наміри); це я маю, це я мав на думці, цього я не маю, не мав на думці. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Генто, нар. – недавно, намедни. |
| Нови́на́ –
1) новость; 2) недавнее происшествие; 3) новь, новина (земля в первый раз вспаханная); 4) новое платье; 5) новая пища в данном году. |
| Нові́тній –
1) новый; 2) недавно появившийся. |
| Новоприхо́жий – недавно пришедший, поселившийся. |
| Сві́жо, нар. – недавно, только-что. |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич)
| Новообразовавшийся (о селении) – новопоста́лий, новоутво́рений, що неда́вно утворився, неда́вно утво́рений. |
| Новооснованный (об учреждении) – новозасно́ваний, новозало́жений, неда́вно зало́жений. |
| Свежий (о следе) – сві́жий, неда́вній: (об известии) – оста́нній. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
| неда́вній, -ня, -нє |
| неда́вно, присл. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Боргови́й, -а, -е. Взятый въ долгъ. У мене борговий один віл був, — тільки недавно виплатив. Славянос. у. Ум. Борговенький. Як задумав Харько, задумав Захарченко, задумав багатіти, зібрав Харько воликів борговеньких. Чуб. V. 1048. |
| Визнава́ти, -знаю́, -є́ш, сов. в. ви́знати, -знаю, -єш, гл.
1) Узнавать, узнать, разузнать, развѣдывать, развѣдать. Знайшли у його замок, та по тому й визнали, що він украв гроші у скрині. Волч. у. Оце недавно дитину вбила молодиця, то другої неділі й визнали. Харьк. 2) Заявлять, заявить, признавать, исповѣдывать. Коли визнаватимеш устами твоїми Господа Ісуса. Первое посл. ан. Павла Римл. X. 9. Не так було б мені свою праву руку одрубати важко, як тую правду визнати, вимовити. МВ. (О. 1862. І. 80). 3) Признаваться, признаться, сознаваться, сознаться, свидѣтельствовать, давать показаніе. Хто такий дурний буде, щоб сам на себе визнавав таке (що вбив). МВ. (О. 1862. I. 103). 4) Предсказывать, предсказать, предназначать, предназначить. Уже ся все те збуло, що визнано було. Чуб. ІІІ. 327. |
| Викрута́си, -сів, м.
1) Извороты, трудныя «па» (въ танцахъ). Виробляв такі викрутаси, що ніхто б і не подумав, що сього козака бито недавно киями. К. ЧР. 286. 2) Увертки. |
| Ге́нто, ге́нтова, ге́нтолі, нар. Недавно, позавчера. Желех; Вх. Зн. 72, 10. |
| Гентова́тішний, -а, -е, гентовашний. Недавній, позавчерашній. Вх. Зн. 10. |
| Дере́вня, -ні, ж.
1) Лѣсъ, деревья. 2) Срубленныя деревья, лѣсъ для построекъ. Чуб. VII. 377. Отто ліс, — щоб же ви мені вирубали його!... — А ті як ухопляться: той руба, той деревню вивозить.... Рудч. Ск. Недавно прислав мені деревні на повітку. Левиц. Пов. 150. 3) Деревянный домъ. Гол. І. 191. Оддай мене, брате, та за міщанина, бо у міщанина новая деревня, новая деревня, великая сем’я. Мет. 281. 4) Съ удар. на послѣднемъ слогѣ: деревня́, ні́ = Деревінь. Я купив плуг, лишень саму деревню. Каменец. у. Ум. Дереве́нька. Чії бджоли на долині, мої в деревеньці. Мет. 16. |
| Дова́рювати, -рюю, -єш, сов. в. довари́ти, -рю́, -ри́ш, гл.
1) Доваривать, доварить. Доварити борщ треба, а то сирий. 2) Придѣлывать, придѣлать (о кузнечной работѣ). Адже ви знаєте Олексія?» — Якого не? — «Коваля.... що доварив вам кочергу, а оце недавно чаплію зробив. Кв. |
| Живи́й, -а́, -е́.
1) Живой. Не кидай живого, не шукай мертвого. Ном. № 5847. Лучче живий хорунжий, ніж мертвий сотник. Ном. № 7291. Чи живі́-здоро́ві? Какъ ваше здоровье. (Обычная форма привѣтствія). До живи́х печіно́к допекти́. (Рудч. Ск. II. 55); врази́ти до живо́го. (Федьк.). Сильно допечь, досадить. Живи́й жаль бере́. Очень, въ высшей степени жаль. Живий жаль бере, як згадаєш про старовину. Ном. № 680. Вся́ка жива́ душа́. Каждый. Всяка жива душа з гаю, з поля пішла до села, або прилягла на спочинок під зорями. Левиц. І. 207. Ні живо́ї душі́. Рѣшительно никого. Час пшеницю жати; а женців не видко нігде, нігде ні живої душі. Левиц. І. 82. В живі́ї о́чі бре́ше. Прямо въ глаза вретъ. Ном. № 6950. Живе́ зі́лля. Бальзаминъ. Живе́ срі́бло. Ртуть. Живе срібло зразу збіжиться. Дещо. 66, 45. Свѣжій, недавній. Дивилась, поки не осталось живого сліду на воді. Шевч. Ум. Живе́нький, живе́сенький. |
| Заду́маний, -а, -е. Задумчивый. Він бачив її не такою задуманою й мовчазною тепер, яка вона була недавно. Левиц. Пов. 298. Блакитні задумані очі. Мир. Пов. II. 76. |
| Зако́ли, -лів, м. мн. Изломы. Видно було, що недавно гілку ту відломано: свіжі заколи. Новомоск. у. (Залюбовск.). |
| Запані́ти, -ні́ю, -єш, гл. Забарствовать. Недавно я запаніла. Чуб. V. 1095. Мася думала собі: мабуть я, хоч і запанію, а не буду погорджати простими дівчатами. Св. Л. 62. Що ти запанів, що і на роботу не йдеш? Новомоск. у. |
| Запанува́ти, -ну́ю, -єш, гл. Загосподствовать, воцариться. Запанував над ляхами Понятовський жвавий. Шевч. 131. Знов смерть запанувала там, де недавно був гармидер і колотнеча. Левиц. Пов. 86. |
| Заста́ва, -ви, ж.
1) Залогъ. Шинкарочко мила, усип меду-вина, бери на заставу коня вороного. Чуб. V. 29. А тут ще нема чого шинкарці і в заставу оддать. Рудч. Ск. II. 21. Положивши нову свиту і кожух в заставі. Мкр. Н. 3. 2) Застава, пограничная стража. А у Тендрові острові Семен Скалозуб з військом у заставі стояв. АД. І. 217. Застави хоть стояли, та не густо, сторожа не пильнувала так, як от тепер по Збручеві, чи що. МВ. Ще недавно по тій річці застави стояли, по заставах орандарі мито з людей брали. К. Досв. 122. 3) Хоругвь. Зійди, Господи, з неба, бо нам тя ту треба — заставу вишивати. Гол. IV. 423. 4) За́става. Ловушка для лѣсного звѣря. Шух. І. 235. Ум. Заста́вонька. Не веліла мати заставоньки брати. Чуб. V. 89. |
| Зло́мок, -мку, м. Обломокъ. Ум. Зло́мочок. Шаблю поламали недавно та поробили ножі, а один зломочок товщенький такий брали на весілля. О. 1862. V. 87. Се мабуть невеличкий зломочок якогось давнього широкого оповідання. О. 1862. V. 91. |
| Колотне́ча, -чі, ж. Ссора, споръ, драка, свалка. Тіки на поріг, аж там така смертенна бійка та колотнеча діється. Харьк. Смерть запанувала там, де недавно був гармідер і колотнеча. Левиц. Добра та ладу не було, а були тільки бучі, колотнеча та сваволя. Мир. ХРВ. 87. |
| Мизе́рний, -а, -е.
1) Убогій, бѣдный. Смиренного возносить на високість, мизерного із нужди визволяє. К. Іов. 12. 2) Жалкій, несчастный, бѣдственный; ничтожный. Приїхало сюди воно на окономію недавно, таке миршаве, обшарпане, мизерне, замліле. Левиц. L 143. 3) Болѣзненный, худой, тощій. Нігде не видко було ні одного блідого, мизерного лиця. Левиц. І. 348. |
| Ми́ршавий, -а, -е. Болѣзненный, чахлый, захудалый, невзрачный, паршивый. Миршава голова. Ном. № 5313. Приїхало воно сюди на окономію недавно, таке миршаве, обшарпане, мізерне. Левиц. І. 143. Коровки погані, кудлаті, бички миршаві. Левиц. |
| Наві́тній, -я, -є. Захожій, чужой; недавно явившійся. Це чоловік навітній, він здалека відкільсь. Канев. у. У його були воли навітні й коні навітні: часто мінялись то по одній, то по кілька штук, — сьогодня прибудуть, приведуть їх до його, а завтра й нема. Верхнеднѣпр. у. |
| Неда́вній, -я, -є. Недавній. Так ти ще й битись! — скрикнула крамариха на недавню свою товаришку. Мир. Пов. II. 70. |
| Неда́вно, нар. Недавно. Сиротою та невеликою недавно зостався. Чуб. V. 263. Ум. Неда́внечко. |
| Нови́на́, -ни́, ж.
1) Новость. 2) Недавнее произшествіе. Тоді козак у війську пробуває, свою новину козакам оповідає. ЗОЮР. І. 217. В славнім місті Ботушанах сталася новина: підмовила Катерина багацького сина. Гол. І. 79. 3) Новь, новина (земля въ первый разъ вспаханная). Поореш років три та й пускаєш знов на переліг, а ореш новину. ЗОЮР. І. 144. Да богат, Юрасько, батько твій, густо пшениці на новині. Мет. 165. 4) Новое платье. Ном. № 4912. 5) Новый хлѣбъ, новыя овощи, новая пища въ данномъ году. Позичений? — каже Павло, краючи хліб. — Оддамо, серце, оддамо новиною. МВ. (О. 1862. І. 74). Діти! попаде!.. новина! а йдіть но сюди! — Яка там новина? — Кавун, диня. Св. Л. 21. Як що небудь уперве починають їсти (курча, яблуко, огірок), то перегинають за голову руку і загодовують: нова новина, щоб не болів ні живіт, ні голова. Константиногр. у. Ум. Нови́нка. |
| Нові́тній, -я, -є. Недавно появившійся, новый. Це новітня пісня. Це новітній пан. Уман. у. |
| Новоприхо́жий, -а, -е. Недавно пришедшій, поселившійся. |
| Обміра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. обме́рти, обімру́, -реш, гл.
1) Обмирать, обмереть; впадать, впасть въ летаргію. Привели до неї одну нашу таки бабу, стару престаренезну, що недавно обмірала і на тім світі була. ЗОЮР. І. 304. 2) Впадать, впасть въ обморокъ. Як почне пані обмірати та стогнати, та в крик викрикувати!.. МВ. (О. 1862. III. 60). |
| О́ногди, нар. Недавно, намедни. Вх. Зн. 44. А чи бачили тоті пістолета, що мені бадіка оногди з-за гори винесли? Федьк. |
| Перебіра́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. перебра́тися, -беру́ся, -ре́шся, гл.
1) Переселяться, переселиться, перебираться, перебраться. Недавно тільки (єзуїти) перебрались у Крулевство. Стор. МПр. 45. Ми й перебрались до неї в хату. МВ. (О. 1862. III. 73). 2) Переходить, перейти, переплыть, переправиться. Перебрались вони через глибоку балку. Стор. МПр. 109. Як то ви перебралися (через море). Рудч. Ск. І. 120. 3) Переодѣваться, переодѣться. Лягають спать, а він перебрався дівкою. Рудч. Ск. І. 197. |
| Розваля́ти, -ля́ю, -єш, гл. = Розвалити. А де ж його дом? — А оттам стояв колись, та оце його недавно розваляли. Левиц. Пов. 333. |
| Роспочина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. роспоча́ти, -чну́, -не́ш, гл. Начинать, начать. Позабувала все, що там роспочала робити. МВ. II. 23. Ще ти недавно роспочав жити. Г. Барв. 177. Ворог і роспочав війну уп’ять. Грин. І. 187. Роспочали молотити. Грин. II. 206. |
| Рука́, -ки́, мн. ч. ру́ки и ру́ці, ж. Кожна рука до себе горне. Ном. Не в’яжіте Касі руці. Чуб. V. 910. До рук. Въ руки. Забрав нас до рук. Стор. II. 208. Чи ти давав мені його до рук? Левиц. Пов. 59. Ру́ку дава́ти. Подавать руку. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Мет. 67. Ру́ку дава́ти, придава́ти. Особый обрядъ на свадьбѣ: подаваніе невѣстой жениху черезъ столъ платка въ знакъ согласія на выходъ замужъ. МУЕ. III. 97. Придавали рученьки за столом. МУЕ. III. 97. Ру́ку пода́ти. а) Подать руку. б) Помочь. Взиваєть тебе ціла Україна, діво царице, надеждо єдина, абись подала ей руку в пригоді. Чуб. І. 163. Ру́ка, не ру́ка кому́. Удобно, не удобно кому. Коли тобі рука се брати, то й бери, а мені не рука. Полт. Ні, не рука. Рудч. Ск. II. 112. Ру́ка вла́сна, руко́ю вла́сною. Замѣчаніе при подписи: собственноручно. На́ руку, на́ руку кові́нька. Въ руки, выгодно, удобно. Ном. № 5039. Марусі на руку ковінька. Кв. І. 49. Право́ю руко́ю бу́ти у ко́го. Быть первымъ помощникомъ въ дѣлахъ, быть правой рукой. Ти у його правая рука. Ном. № 9523. б) Ру́ки зв’яза́ти. Повѣнчаться. Ходімо до церкви — зв’яжемо руки. Чуб. V. 77. Ру́ки зложи́ти. Умереть. Ном. № 3594. — перебива́ти. Разнимать руки, быть свидѣтелемъ при сдѣлкѣ, пари. Ном. № 14062. — пога́нити. а) Браться за дѣло, не стоющее того; б) браться за дѣло неумѣло. Коли не коваль, то й рук не погань. Ном. № 9574. — погрі́ти чим. Нажиться на чемъ, обобрать кого. Буде чим руки погріти. Ном. № 9351. — приклада́ти. Усердно работать. Бога взивай, а руки прикладай. Ном. № 65. Ні за віщо рук зачепи́ти. Не надъ чѣмъ работать, хозяйничать; нечего украсть. Ном. № 9870. Піти́ руко́ю. Повезти, имѣть удачу. Недавно ся оженили, не пішло рукою: пішла жінка за пшоном, а я за мукою. Нп. Ном. № 8855. Піти́ в ру́ку. Пойти въ прокъ. Як хто продає жалкуючи, не піде куплене в руку. Ном. № 13416. Ма́ти до руки́ кого́. Имѣть въ виду? «Батько за тебе дати мене не хоче». — Має другого зятя до руки? МВ. II. 114. Ру́ку тягти́ за ким. Держать чью сторону. Ру́ку потягти́ за ким. Принять чью сторону. Кв. І. 218. Бу́ти за рука́ми. Быть подъ присмотромъ, быть взаперти. Думала, що корова пропала, а вона була за руками. Злодія піймали, не буде більше красти, бо сидить за руками. З до́вгою руко́ю під манасти́рь, під це́ркву, під цви́нтарь. Отказъ попрошайкѣ — отправляйся просить около монастыря, церкви, гдѣ стоитъ нищіе. Ном. № 4733. До́вгі ру́ки ма́ти. Брать чужое, воровать. Пійшла я ходити з хати в хату, бо дуже довгі руки мала. Г. Барв. 365. З чиє́ї руки́ бу́ти. Съ чьей стороны быть. Свашки з його і її рук співають: його на дворі, а її в хаті. Грин. III. 483. За ру́ки да́ти. При заключеніи пари отдавать условленный выигрышъ третьему лицу, отъ котораго выигравшій и получаетъ какъ свою собственность обратно, такъ и выигрышъ. Грин. II. 90. Рук доложи́ти до чо́го. Поработать надъ чѣмъ.
2) Власть. Сильного руку Бог один судить. Ном. № 945. 3) Смѣна поля, участокъ, клинъ поля. У трьох руках поле. Харьк. Поля в неї в кожну руку по 15 десятин. Г. Барв. 303. 4) Сторона. Треба повертать у ліву руку. Стор. II. 14. 5) — бо́жа. Раст. Heracleum Sponctium. Шух. І. 21. Ум. Ру́чка, ру́ченька, ру́чечка. Як же мені, козаченьку, раненько ходити? Як візьмеш ти за рученьку, — не мусиш пустити. Мет. 83. |
| Сві́жо, нар. Недавно, только что. (Поля) свіжо заскорожені. Мир. Пов. II. 85. |
| Стуля́ти, -ляю, -єш, сов. в. стули́ти, -лю́, -лиш, гл.
1) Складывать, сложить одно съ другимъ, сжимать, сжать. Яйце стулю так, що воно ізнов ціле буде. Рудч. Ск. І. 150. І цупко кулаки стуливши, Дареса битись визивав. Котл. Ен. II. 19. Стули́ти очі. Зажмурить глаза. Алв. 64. 2) Соорудить, сдѣлать кой-какъ. Недавно стулив я собі оцю рясу. Левиц. І. 140. |
| Удо́лити, -лю, -лиш, гл. Плохо сдѣлать. Недавно вийшла заміж, та ото ще дечого в хазяйстві гаразд і не вміє. Тільки напекла вона раз паляниць, та баче вже й сама, що вдолила. Драг. 172. |
| Чолові́чий, -а, -е.
1) Человѣческій, человѣчій. Ном. заг. № 482. Хиба твій вік такий, як чоловічий. К. Іов. 22. 2) Мужской, мужескій, принадлежащій, свойственный женатому мужчинѣ. Ой нате вам, парубочки, парубоцтво моє, а я вже пійду в чоловічу раду. Мет. 230. Чоловічі голови без шапок чорніли, наче недавно пооране поле. Левиц. І. 14. Це молитва чоловіча, бо її читають, як поміра чоловік, а як жінка, то читається в їх друга. Драг. 37. |
| Щоде́нник, -ка, м.
1) Дневникъ. 2) Ежедневное изданіе. О. 1862. IX. 108. Недавно в однім листі празького щоденника « Народні листи» чехи на ввесь світ оголосили свої гріхи. О. 1862. IX. 25. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського)
| *Венгерь, -ря, м. Венгерец - коробейник (Еще в недавнєє время ходили по селам уроженцы Венгрии, украинцы и словаки, разнося галантерейный товар). Там венгерь прийшов та такого краму наніс та як розіклав— аж очі бере. Звен. у. Ефр. |
| *На́гадка, -ки, ж. Напоминание; намек. Докір і нагадка на моє недавнє наче молотком ударили мене по голові. Мирн. I. 39. |
Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак)
| вихова́телька, вихова́тельок; ч. вихова́тель 1. та, хто виховує, навчає дітей і молодь, прищеплює їм правила поведінки і погляди, розвиває в них якісь навики. [Найняв виховательку, яка вчила французької. (Владислав Івченко «Одіссея найкращого сищика республіки», 2016). При цьому не забуваючи залишатися матір’ю, вихователькою для своєї дочки. (День, 2003).] // перен. та, що навчає. [Мудрість – вище: вона не руки навчає, вона – вихователька духу. (Луцій Анней Сенека «Моральні листи до Луцілія», пер. Андрій Содомора, 1996).] 2. педагогиня, яка доглядає дітей у дитячому садку, будинку чи в іншому спеціальному закладі. [Колишня вихователька дитсадка, а зараз популярна реп-виконавиця Alyona Alyona завітає до Франківська. (Версії, 2019). Якось виховательку викликала до себе директриса дитсадка і наказала їй спілкуватися з дітьми тільки українською. (Тетяна Малярчук «Біографія випадкового чуда», 2015). Про те, аби ходити до садка, і не говорилося: Галина подзвонила виховательці й попередила — дівчинка серйозно захворіла. (Андрій Кокотюха «Шукачі скарбів», 2004). Його малювала Люда Кундюба, недавня десятикласниця, вихователька дитячого садка. (Радянська жінка, №9, 1988). Іру Володимирівну, комсомолку, що втратила батька і потребує праці й заробітку, щоб утримати родину, він посилає на найважчу роботу виховательки в робітничий гуртожиток <…>. (Богдан Кравців «До синіх зір», 1962). На урочистій лінійці вихователька Р. Федорова оголошує подяку і вручає премії кращим піонерам. (Молодий комунар, 1960). – Крім суто піонерської роботи, діти, під керовництвом комунарів і виховательок, що роблять в будинку, роблять і в самому селі та меж сільських дітей, втягуючи, останніх до лав юних піонерів. (Будь напоготові!, №23, 30.07.1925).] див.: вихо́вниця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 132. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 529. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.) |
| ділово́дка, ділово́док; ч. ділово́д службовиця, яка веде справи канцелярії. [Діловодка, пишнотіла брюнетка середнього віку, роздратовано повідомила, що Гайдук Ірина Андріївна написала заяву за власним бажанням ще чотири роки тому. (Кирило Круторогов «Бомбардир», 2017). Постає правомірне запитання: наскільки природні всі ці розмови між діловодкою й біохіміком? (Соломія Павличко «Теорія літератури», 1999). Вона почала читати разок прізвищ і спинилась на своєму: М. Висоцька, діловодка статчастини. (Валер’ян Підмогильний «Невеличка драма», 1930). А оце недавно Олеся в цю саму установу за діловодку стала. (Сергій Пилипенко «Друзі дітей», 1927).] див.: клерки́ня Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – розм. |
| міжнаро́дниця, міжнаро́дниць; ч. міжнаро́дник 1. фахівчиня з питань міжнародної політики, міжнародного права та ін. [Після моєї недавньої промови у Нью-Йорку кілька 60-70-річних жінок підійшли до мене, аби висловити, наскільки вони радіють і пишаються, слухаючи мене як експертку-міжнародницю. (texty.org.ua, 16.10.2015).] // журналі́стка-міжнаро́дниця – журналістка, яка висвітлює міжнародні новини. [Ольга Токарюк – журналістка-міжнародниця з більш ніж 10-річним досвідом. (Громадське ТБ). Восени минулого року німецька журналістка-міжнародниця Пауліне Тільман в рамках журналістського дослідження кілька місяців подорожувала США. (Повага, 31.08.2015).] // юри́стка-міжнаро́дниця – юристка, яка спеціалізується на міжнародному праві. [Юристка-міжнародниця, директорка "Української правової консультативної групи" Надія Волкова припускає: велика кількість проваджень щодо держзради і одиниці вироків свідчить про те, що українські правоохоронці готують недостатньо обґрунтовані звинувачення. (Українська правда, 01.07.2020). Ірина Желдак – незалежна журналістка, юристка-міжнародниця. (imi.org.ua, 21.08.2019).] // студе́нтка-міжнаро́дниця – та, хто навчається у виші на спеціальності «міжнародні відносини». [У Луцьку оберуть найкращу студентку- «міжнародницю». (volynnews.com, 20.03.2016).] 2. спортсменка, яка виконує норматив майстрині спорту міжнародного класу. [З попереднього досвіду : у мене в групі не було жодного майстра спорту – самі «міжнародниці» та заслужені майстри. (Високий замок, 2016). Юлія Коростильова стала «міжнародницею». Студентка Львівського училища фізичної культури Юлія Коростильова показала результат екстра-класу на першості України з кульової стрільби серед юнаків та дівчат, яка проходила в Кузнецовську Рівненської області. У вправі ПП-2 (стрільба з пневматичного пістолета) вона вибила 384 очки й виконала норматив майстра спорту міжнародного класу. (Високий замок, 2001).] |
| опера́торка, опера́торок; ч. опера́тор 1. спеціалістка, яка керує роботою складного механізму або відповідає за виконання певного виробничого процесу. [Над ним, короткозоро примружившись, нахилялось обличчя чергової операторки комп’ютерного томографа Бляшаної Олени Ігорівни. (Олександр Ірванець «Рівне/Ровно (Стіна)», 2000). – А твоя? – Операторка лічильної машини. (Май Шеваль, Пер Валее «Замкнена кімната», пер. Ольга Сенюк, 1984).] 2. працівниця, яка здійснює оперативний зв’язок між замовниками послуг та їх виконавцями, надає інформацію щодо надання таких послуг. [Хвилюючим було очікування, коли в пункті для міжміських розмов операторка зверталася в зал: – Дванадцята кабіна. Хто замовляв Мінськ? (Остап Дроздов «№1», 2016). Недавно наша операторка заспокоювала когось по телефону. (Український тиждень, 2008). То той, через операторку подзвонив. (Іван Сергійович Йемець «Свідчення очевидців Голоду», Том ІІІ, 1985).] 3. фахівчиня, яка знімає кіно-, телефільми або інші відеоматеріали. [А поки що операторки, режисерки, телеведучі в нікабах і перчатках (руки вони теж ховають) працюють на волонтерських умовах — без зарплати. (Україна молода, 2012). Камерарій стишив голос майже до шепоту, і операторка з камерою підійшла ближче. (Ден Браун «Янголи і демони», пер. Анжела Кам’янець, 2010).] див.: кіноопера́торка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. |
| опоне́нтка, опоне́нток; ч. опоне́нт 1. та, хто заперечує комусь у публічній бесіді, на диспуті, під час захисту дисертації та ін. [За допомогою питальної конструкції на початку репліки мовець піддає гострій критиці позицію та твердження опонентки, яка до цього постійно наголошувала на важливості збереження єдиної валюти у межах Єврозони. (Богдан Маленький «Аргументативні стратегії в німецькому економічному дискурсі (на матеріалі жанру ток-шоу)»: дисертація, К., 2018).] // офіці́йна опоне́нтка — науковиця, якій доручено виступати під час захисту дисертації на здобуття вченого ступеня з аналізом її змісту й актуальності, із визначенням позитивних якостей і недоліків. [Виконавчою директоркою цієї ГО є та сама Ірина Жукова – офіційна опонентка Іллі Киви на захисті дисертації. (bihus.info, 20.05.2021). Відгук офіційної опонентки Мороз Євгенії Олегівни на дисертацію Прохорової Анни Андріївни <…> (i-soc.com.ua, 24.04.2021).] // політи́чна опоне́нтка – супротивниця в політиці. [Ця теза політичної опонентки буквально вивела із себе першого віце–прем’єра Андрія Клюєва, який був присутнім на раді. (Україна молода, 2011). Очікуваний візит українського президента до Брюсселя скасовано після його публічної відмови переглянути юридично сумнівний вирок політичній опонентці. (Український тиждень, 2011).] 2. супротивниця в суперечці; та, хто заперечує комусь. [Опонентка Макарова – юна письменниця Марина Соколян, своєю чергою, зазначала: «Як автор, я на шляху від жінки до андрогіна». (Високий замок, 2006). Недавні суворі й категоричні мої опонентки щосили проштовхувалися до залу, щоб ще і ще раз подивитися виставу. (Михайло Андрусяк «Ув’язнена скрипка», 1992). Може, й так, моя дорога опонентко. Попереду ще багато років суперечок і праці. (Олесь Бердник «Діти Безмежжя», 1964). Суперечність не була усунена, і ми з опоненткою Христею в своїм спорі так і лишились тоді мініатюрним образом безсилості темної несвідомості й покаліченої людської душі. (Микола Галаган «З моїх споминів… 1880-ті – 1920 р.», 1928).] 3. суперниця у спортивних змаганнях. [Тепер же настрій Олени був зовсім інший: вона легко обіграла – 6:2, 6:4. (Україна молода, 2010). «Галичанки» впевнено декласували своїх опоненток ще у першому таймі – 21:15. (Високий замок, 2007).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 525 – розм. Словник української мови: в 11 томах, Том 5, 1974, с. 722. – 2 знач. |
| перемо́жниця, перемо́жниць; ч. перемо́жець та, хто перемогла, здобула перемогу. [Переможниця показала на себе вказівним пальцем, а тоді мовчки вистромила вгору великий палець. (Галина Вдовиченко «Містельфи», Львів, 2020, с. 61). Переможниця найпрестижнішої премії для вчителів «Global Teacher Prize Ukraine» Наталя Кідалова в інтерв’ю нам розповідала, що кліпове мислення, попри те що його часто критикують, може відігравати й позитивну роль. (Версії, 2020). Щодо переможниці, то це якісна, проте не найкраща роль Бінош. (Український тиждень, 2010). I саме ця дівчина через кілька років стала переможницею «Євробачення» <…> (Галина Вдовиченко «Пів’яблука», 2008). Візантія вийшла недавно переможницею в боротьбі з арабами у Середземномор’ї та в Сирії і суттєво просунулася углиб Балкан. (Ігор Шевченко «Україна між Сходом і Заходом. Нариси з історії культури до початку XVIII століття», пер. Марія Габлевич, 2001). Бо навряд чи котрась із них могла вийти переможницею, їхні прагнення не збігалися, і кожна діставала своє. (Юрій Андрухович «Московіада», 1992). Поліфемове? Нереїд? – неухильно приводили Терещенка до лябіринту, до Міноса, а головне – до його Аріядни, одвічної переможниці зла <…> (Емма Андієвська «Роман про добру людину», 1973). Плентаючись за своєю нежданою гостею, Григорій думає лише про те, що вона, можливо, «одразу ж відчула себе переможницею: легко виманила мене на вулицю, примусила піти з собою <…> (Іван Світличний «Людина приїздить на село...», 1961). Рекордсменка України Віра Піскун вийшла переможницею в бігу на 500 і 1500 метрів серед жінок. (Вісті ВУЦВК, 1940). Тільки коли я витримаю цю свою вуздечку, тільки тоді вийду переможницею. (Марія Романівська «Загнуздані хмари», 1936). Навіть жест, яким вона підтягає панчішку, що зсунулась під час бійки, – жест переможниці <…> (Леонід Скрипник «Інтеліґент», 1929). Ні одна нація не вийшла переможницею в минулій війні, але робочий клас усього світу знаходиться безумовно в числі переможених. (Більшовик, Київ, №202, 06.09.1924).] див.: перемо́жиця Словник української мови: в 11 томах, Том 6, 1975, с. 231 – заст. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) |
| пірна́льниця, пірна́льниць; ч. пірна́льник 1. та, хто пірнає під воду. [Південнокорейські жінки-пірнальниці, відомі як хеньо (ukrainian.voanews.com, 01.11.2016). Важка і небезпечна робота пірнальниць. (Україна молода, 2012). Причому не іграшкового, а живого – роль Санти доручили одній з пірнальниць. (Високий замок, 2001).] 2. перен. та, хто опритомніла. [Такі ж самі відчуття пірнальниці були зовсім недавно, коли вона приходила до тями в лікарні. (Андрій Кокотюха «Мама, донька, бандюган», 2002).] |
| профе́сорка, професоро́к; ч. профе́сор 1. та, хто має професорське звання, обіймає посаду викладачки закладу вищої освіти або наукової працівниці науково-дослідної установи. [Олена Будник, докторка педагогічних наук, професорка, директорка Центру інноваційних освітніх технологій «PNU -Eco System», тренерка Нової української школи <…> (Фіртка, 2020). Читала його [курс] Світлана Матвієнко, дослідниця медій, професорка Університету Західного Онтаріо в Канаді. (Марія Титаренко «Комунікація від нуля: Есеї для Мані», Львів, 2019, с. 204-205). Він ще тоді думав: «Ци хто не вмер у цеї професорки, чи чоловік до другої пушов». (Володимир Лис «Століття Якова», 2010). Викладачка теж її хвалить … Професорка… (Оксана Забужко «Музей покинутих секретів», 2009). І спокійна така … Мабуть, буде професоркою … (Ірен Роздобудько «Ґудзик», 2005). Була професорка з Каліфорнії. (Олесь Гончар «Щоденники», 1994). Блискучий лектор, глибокий знавець історії, вона відразу стала улюбленою професоркою всього студентства. (Григорій Костюк «Зустрічі і прощання. Книга 1», 1987). Від Товариства охорони пам’ятників оката червоногуба професорка, яка приїхала до Щуся роздобути рябих телячих шкурок на шубу. (Павло Загребельний «Левине серце», 1976). Після перерви й перекуски почалась дискусія. Розпочала її професорка Лідія Панасенко. (Улас Самчук «Слідами піонерів. Епос української Америки», 1975). Президент академії, архітект Фел-лерер, сам приходив до робітні, оглядав її твори і висловив пропозицію посісти катедру мистецького емалю на місце дотеперішньої професорки, яка була прихильницею Гітлера. (Сучасність, 1965, №5). Гл. д-р Лев Ганкевич: «Побіч незабутньої професорки Степанії Пашкевич, передиралися вони з нараженням життя через ворожі лінії». (Зиновій Книш «Підґрунтя УВО», 1960). В галузі музики й співу були – славна піяністка Л. Колесса, професорка і дириґентка П. Шуровська-Россіневич <…>. (Краківські вісті, 14.02.1943). Недавно у Празі в однім зшитку великого видання «Історії людства» опубліковано працю чеської професорки історії Мілади Паулової, присвячену гетьманові Богданові Хмельницькому. (Діло, 28.07.1939). Через це, говорячи, припустім, про якусь жінку, що вона – професорка історії, іноді треба буває сказати, що вона – видатний професор (знавець) історії <…> (Микола Сулима «Українська фраза», 1928). Але одна молода професорка таки мене пізнала. (Василь Стефаник «Дід Гриць», 1926).] 2. заст. учителька. [Пані професорко, Лілька мене зачіпає! – Пані професорко, Данко говорить глупства! (Ярослава Людкевич-Сітко «Вони», 1990). – Ну, і була б забула вам сказати, що панич пана професора і пані професорки теж приїхали. (Ольга Кобилянська «Людина», 1891). Я познайомилася з кількома сусідками – жінками ремісників та зарібників, бо до «пань» урядничок та професорок боялася підходити, чуючи, що могли б мене відіпхнути. (Іван Франко «Між добрими людьми», 1890).] Словник української мови: в 11 томах, Т. 8, 1977, с. 333. – розм. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.) |
| ри́мо-католи́чка, ри́мо-католи́чок; ч. ри́мо-като́лик християнка римо-католицького віросповідання. [У 1820 році Лев одружився з Єлизаветою Головіною, росіянкою, але римо-католичкою. (Репортер, 2020). Бігав і за римо-католичками, і за благовірними. (Юрій Логвин «Закляття відьмака», 1995). Син його недавно оженився з полькою римо-католичкою, а вінчав їх о. Сивенький греко-католицьким обрядом, хоч сам містер Робінсон охрищений православним. (Докія Гуменна «Вогні Алберти», 1956).] |
| ску́льпторка, ску́льпторок; ч. ску́льптор мисткиня, яка творить скульптури. [«<…> Бо ходила варшавськими вулицями проста, висока, сяюча усмішкою внутрішньої юнацької радості й сили, готова на все, що справедливе, чесне й прекрасне», – писала скульпторка Людвіка Ціхотська. (Репортер, 2020). Можливо, після війни, якщо вона вижила, з неї буде знаменита скульпторка. (Наталка Сняданко «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма», 2017). Симпозіум у Жовкві є вже сьомим у творчій кар’єрі колеги талановитої скульпторки Дарини Альошкіної. (Високий замок, 2004). <…> недавно одна скульпторка похвалилася їй: «Від чоловіків можна сподіватися всього, це такі хамлюги» <…> (Марсель Пруст «У пошуках утраченого часу. У затінку дівчат-квіток», пер. Анатоль Перепадя, 1998). Скульпторка, дочка відомого письменника 20-их років Сергія Пилипенка, Міртала Бентов, подарувала Інститутові дві різьби <…> (Омелян Пріцак «Запізнена лобова атака антинауки», Сучасність, Мюнхен, 1974, №11). Одне з перших місць серед німецьких шевченкознавців зайняла франкфуртська скульпторка і поетеса Шоєрман, що писала під псевдонімом Юлія Віргінія. (Всесвіт, 1961). У Стаховського починала свою працю Оксана Лятуринська, здібна молода скульпторка й поетеса <…> (Дмитро Антонович «Українська скульптура», 1934).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 700. Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 333. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) |
| трансге́ндерка, трансге́ндерок, трансґе́ндерка, трансґе́ндерок; ч. трансге́ндер, трансґе́ндер трансгендерна жінка. [Крістін не перша трансґендерка, яка має підтримку в Демократичній партії США. (zmina.info, 28.05.2019). Трансгендерка з АТО: камінг-аут в українській армії? (dw.com, 02.08.2020). Хоч гендерний перехід трансгендерка розпочала два роки тому, офіційно змінити стать у паспорті їй вдалося лише недавно. (the-village.com.ua, 15.08.2018). 8 березня в Парижі: права секс-робітниць, трансгендерок та мусульманок – на часі. (Політична критика, 08.03.2018).] |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)