Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 33 статті
Запропонувати свій переклад для «околиця»
Шукати «околиця» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ме́стность – місце́вість (-вости), (место) мі́сце, місци́на, місти́на; (окрестность) око́лиця. [Гля́нувши навкруги́, не пізна́в місце́вости Грінч.). Фонта́н, од котро́го прозва́ли усю́ ту місци́ну «Мали́м Фонта́ном» (Н.-Лев.). Глуха́ місти́на в око́лиці Єрусали́мській (Л. Укр.). У на́шій око́лиці бори́ не росту́ть (Київщ.)].
• -ность болотистая – боло́тяна (болотни́ста, багни́ста) місце́вість, болота́ (-лі́т), мочарі́ (-рі́в), мокряки́ (-кі́в).
• -ность гористая – го́ряна (гірська́) місце́вість.
• -ность закрытая, открытая – місце́вість закри́та, відкри́та (чи́ста).
• -ность обильная ключами – джерели́ста, крини́чувата місце́вість.
• -ность пересечённая, непересечённая – місце́вість перетя́та, рі́вна.
• -ность поречная – узрі́чна місце́вість, узрі́ччя (-ччя).
• -ность холмистая – па́гориста (горб(к)ува́та, кучугу́рувата, зало́миста) місце́вість, горби́ (-бі́в), кучугу́ри (-гу́р).
Око́лица –
1) око́лиця, окі́л (р. око́лу), окру́га (-ги, ж. р.), около́тиця, око́лія;
2) об’ї́зд, о́б’їздка, маніве́ць.
• Ехать -цею – ї́хати манівця́ми, в (на) об’ї́зд, в о́б’їздку, колува́ти, об’їжджа́ти.
• Говорить -цу и -цею – говори́ти зда́лека, надога́д, манівце́м;
3) (вокруг села) ца́рина, ви́гін (-гону), дільни́ця.
Около́ток –
1) око́лиця, около́тиця, окру́га, куто́к, кут, курі́нь (-реня́), (жители околотка) кутя́ни, кутча́ни;
2) (в городе) райо́н, кварта́л;
3) ліка́рський пункт.
Око́лыш, око́лышек – око́лиця, око́личка.
Око́льность – окі́лля, окі́л (р. око́лу), око́лиця, окру́га.
Окре́стность – око́лиця, окі́л (р. око́лу), око́ло, око́лія, околе́ція, около́тиця, окру́га, пересторона́. [Він пе́рший на ціли́й окі́л. Ляхі́в шпиль ви́сився по-над усіє́ю окру́гою].
• В -тях г. Киева – в око́лицях мі́ста Ки́їва.
• По всех -тях – по всіх око́лицях.
Окре́стный – околи́чній, окі́льний, дооко́личний, окру́жній, нао[в]кру́жни́й, доохре́сний, бли́жчий, по́близький.
• -ная страна – око́лиця.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Окрестность – око́лиця, окі́л (р. око́лу), око́ло, око́лія, околе́ція, около́тиця, окру́га, пересторона́:
• в окрестностях – поблизу;
• в окрестностях города – в (на) око́лицях мі́ста;
• окрестности села – околиці села;
• окрестность вершины трещины – окіл вершини тріщини;
• по всех окрестностях – по всіх око́лицях.
[Він пе́рший на ціли́й окі́л (АС)]. Обговорення статті
Раструбить – розтрубити, (редко) витрубіти, (разгласить, ещё) розголосити, (растрезвонить, ещё) розбовкати, розляпати, розклепати, розтріпати, роздзвонити, розпатякати.
[Вся околиця вже за годину після Шевченкового сватання знала про нього від самої Ликери, яка поспішилася про це скрізь розтрубити. І всі знали, що за пташка ця щебетлива дівчина-вітрогонка, за якою бігали стрєльнінські солдати й льокаї, до яких вона моргала і від яких приймала всякі ласощі до краденої «з панських кухонь» дичини включно (Павло Зайцев). — Дурний ти, як беркові штани! Та не реви, як той віл… Оддав хліб, тим і здобрій. Більше не дам! Не дам, не дам!.. Бо ще понесеш якійсь симпатії, а вона й розбовкає на все село, що в мене є хліб… (М.Куліш). — Ось ми й перейшли Рубікон. Це треба було зробити. Так набагато краще, аніж чекати, коли про нас розпатякає Мінерва (Олег Авраменко)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

СТОРОНА́ (місцевість) ще око́лиця, (тупий бік /меча тощо/) плаз;
лицева́я сторона́ лице́, (дому) чоло́;
обра́тная сторона́ коротк. зворо́т;
родна́я сторона́ оказ. рі́дна рідни́зна;
чужа́я сторона́ чужина́;
сторона́ у́лицы перія́;
моё де́ло сторона́ моя хата́ скра́ю;
сторона́ по де́лу сторона́ у спра́ві;
в сто́рону ще на́сторонь;
по ту сто́рону пото́йбіч;
со стороны́ отца́ /со стороны́ ма́тери/ по ба́тькові /ма́тері/;
со свое́й стороны́ коротк. і собі́, фраз. свої́м звича́єм;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Околица –
1) (окружная местность) око́лиця, -ці, окі́л, -ко́лу;
2) (окольная непрямая дорога) об’ї́зд (род. об’ї́зду), маніве́ць, -вця́, об’ї́здка, -ки;
3) (выгон для сгонки скота за селом) ца́рина, -ни, ви́гін, -ну.
Околодок, околоток –
1) (в селе) око́лиця, -ці, куто́к, -тка́;
2) (в городе) райо́н, -ну, кварта́л, -лу;
3) лі́карський пункт.
Окрестность – око́лиця, -ці, окі́л (род. око́лу), окру́га, -ги.
Окружность –
1) (окрестность) око́лиця, -ці, круженя́, -ні́;
2) (геомет.) о́бвід, -воду.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Сторона – бік; (юрид.) – сторона. Быть в стороне – бути в боці, на боці. В стороне – осторонь. По левую сторону – ліворуч. По правую сторону – праворуч. Оставляя в стороне что – полишаючи, поминаючи що. Держаться в стороне – сторонитися; триматися осторонь. Переходить на чью сторону – перекидатися на чий бік. В разные стороны – різно. С обеих сторон – з обох боків; обіруч. Лицевая сторона (документа) – зверхній бік (документу). Лицевая сторона дома – чоло будинку. Узнавать стороною – від людей дізнаватися. Обратная сторона – зворот. На обратной стороне – на звороті. По обеим сторонам – обабіч; по обидва боки. По сторонам – по боках; з боків. Осматривать со всех сторон – см. Осматривать. Принимать, брать чью сторону – ставати за кого; брати чий бік; прихилятися до кого; пристати до кого. Окрестная сторона – околиця. Склонять на свою сторону – залучати, привертати, прихиляти на свій бік. Стоять на чьей стороне – тягти за ким. Договаривающиеся стороны – договірні сторони. На все четыре стороны – на чотири вітри. Мое дело сторона – моя хата скраю.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Окружающий
• Окружающая местность – навколишня (околишня) місцевість; околиця; окіл (род. околу); довкілля.
• Окружающая среда, окружающие (люди) – оточення (середовище); (іноді) около; товариство. [Міг іще більше аналізувати себе й усеньке около. Кримський.]
• Окружающая среда (природа) – навколишнє середовище; довкілля.
• Он тяготился, тяготится окружающим – він своє оточення (усе, що його оточувало, оточує) мав за тягар (за тяготу); усе, що його оточувало (оточує), було (є) тягарем (за тягар) йому; він своє оточення (усе, що його оточувало, оточує) уважав, уважає за тягар (відчував, відчуває як тягар).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Око́лиця, -ці –
1) околица, окрестность;
2) околышек.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Окрестность – око́лиця, о́кіл (-колу).
Сторона –
1) (направление) – сторона́, бік (бо́ку); с. дела отрицательная – недо́бре (ує́мне, неґативне) в спра́ві; с. дела положительная – позитивне в спра́ві; с. левая – лівору́ччя, лі́вий бік; с. окрестная – око́лиця; с. правая – правору́ччя, пра́вий бік; брать чью-либо сторону – става́ти, ста́ти на чиє́му бо́ці (на чий бік), тягти, потягну́ти ру́ку (руч) за ко́го (за ким), става́ти, ста́ти за ким; в -не (проходить) – о́сторонь, стороно́ю; в сн-е держаться – бу́ти о́сторонь; искать на -не – шука́ти в і́ншому мі́сці, в і́нших місцях, по людях шука́ти; итти на заработки на -ну – іти на заробі́тки; оставлять в -не что – полиша́ти без ува́г, мина́ти, обмина́ти що; переходить на чью -ну (в смысле перебежки, измены) – перекида́тися, перекинутися до ко́го; по левую -ну – ліво́руч; по правую -ну – право́руч; принимать, брать, держать чью-либо -ну – обстава́ти, обста́ти за ким, тягти за ко́го, тягти, потягти ру́ку за ким, озива́тися, озва́тися за ко́го, стояти за ким, за ко́го; с левой -ны – ліво́руч, в лі́вій руці́; с нашей -ны нет препятствий – від нас нема́ перешко́д, ми не чинимо перешко́д, ми не запере́чуємо; с обеих с-н – оба́біч, по оба́біч; с правой -ны – право́руч, в пра́вій руці; склонять на свою -ну – залуча́ти, приверта́ти на свій бік; со всех с-н – звідусі́ль; со -ны отца (родство) – по ба́тькові; со своей -ны – від се́бе, і собі́, з своє́ї руки; стоять на чьей -не – тягти ру́ку за ким, тягти за ко́го; узнать -ной – від люде́й дізна́тися, стороно́ю дізна́тися; уклоняться в -ну – збо́чувати, збо́чити;
2) (поверхность предмета) – бік (бо́ку); с. задняя – тил (-лу), затильний бік, затильна сторона́, спинка; с. лицевая документа – (з)ве́рхній бік доку́менту, лице́ доку́менту; с. лицевая дома – чоло́ будинку; с. обратная – зворо́т (-ту); (изнанка) – виворот (-ту); с. передняя – пе́ред (-ду), чоло́; имеющий обе лицевые -ны – личковий (напр., личкове́ сукно́); на обратной -не – на зворо́ті;
3) (страна) – сторона́, край (р. кра́ю); с. родная – рі́дний край; с. чужая – чужина́, чужий край; на чужой -не – на чужині́;
4) (в судебн. процессе) – сторона́; -ны договаривающиеся – догові́рні сто́рони; с. заинтересованная – заінтересо́вана (в спра́ві) сторона́; с. истцовая (возбудившая дело) – позива́ч (-ча́), позивачі́, позовна́ сторона́, позовник (-ка́); с. ответная – позивана сторона́, позиванець (-нця); с. противная – супротивна сторона́, супротивник (-ка); с. тяжущаяся – позива́льник (-ка), позовна́ сторона́, процесо́ва сторона́; с. явившаяся – сторона́, що прибула́, прибу́ла сторона́.
Страна – краї́на, край, сторона́; с. окрестная – околичня краї́на, око́лиця.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

око́лиця, -ці, -цею; -лиці, -лиць
око́ли́чний, -на, -не (від око́лиця)

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Обде́ртус, -са, м. Оборвышъ, сорванецъ. Мене все село і вся околиця зове майстром над майстрами, а ви, обдертуси, зовете тільки майстром. Чуб. I. 154.
Око́лиця, -ці, ж.
1) Околица, окрестность. Розійшлись чутка по всій околиці галилейській. Єв. Мр. І. 28. Мене все село і вся околиця зове майстром над майстрами. Чуб. І. 154. Полупанки роз’їзжали геть по околиці з сурмачами. Стор. МПр. 73.
2) Околышекъ. Вас. 156. До лиця околиця. Ном. Шапка бирка, зверху дірка, шовком шита, буйним вітром підбита, а околиці давно немає. Мет. 377.
3) Огороженное поле. Любеч.
4) Сильно удобренный участокъ земли, представляющій переходъ отъ города къ полю. Козелец. у. Ум. Око́личка. Держать шапочки за околички. Чуб. III. 279.
Око́лія, -лії, ж. = Околиця 1. Крижан був такий, шо вся околія його лякалась. О. 1861. X. 26. Усю околію зібрать та й косить. Ном. 14020.
Около́тиця, -ці, ж. = Околиця 1. Вона.... на всій околотиці перва була ткаля. ЗОЮР. II. 42.
Уко́лиця, -ці, ж. = Околиця 1. Сюдою-тудою по за вколицю. Ном. № 7752.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Околица — око́лиця, -ці.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Око́лица = 1. око́лиця (С. З.), около́тиця, окру́га. — У їх гуси — на всю околицю таких нема. — А вона, бачте, на всїй околотицї перва ткаля була. н. о. — На всю округу славилась красою. 2. объїзд, о́бъїздка, маніве́ць. — Ѣ́хать око́лицею = колува́ти, їхати манівця́ми, в объїзд, в объїздку. — Хто колує, той дома ночує. н. пр. — Говори́ть око́лицу, око́лицею = говори́ти зда́лека, надога́д, манівце́м. 3. ца́рина (С. З.), дїльни́ця. – Тай випровадила дочку аж за царину. М. В. — То гусей або утяток з річки залучати, то на царину збірались череду стрічати. Макар.
Око́лъ, око́лышъ, око́лышекъ = око́лиця, око́лля. — До лиця околиця. н. пр. — Шапка бирка, зверху дїрка, шовком шита, вітром підбита, околицї не має. н. д. — Треба червоної околицї просити (удатись до начальства). н. пр.
Окре́стность = око́лиця (С. З. Л.), окі́л (С. Л.), око́лїя (С. Л.), окру́га. — І ходив він по всїй околицї йорданській, проповідуючи. К. Св. П. — Яка чу́дна околиця звідси і які погані дороги. Бар.
О́кругъ = окру́га, око́лиця. — На одного лїкаря така околиця вельми велика. Кн.
Черта́ = сму́га (С. Л.), пруг (С. З.), пруга́, пру́жка (С. З. Л.), разо́к (С. З. Л.), ри́са, рис, ри́ска, на дереві гвіздочком або чим гострим — рівчачо́к. — Черты́ лица́ = обли́ччя, риси́. — Ч. поселе́нія = око́лиця, око́лїя. — Тонкі пружки його блїдого лиця мали в собі щось не ласкаве. Лев. — Колись тонкі йому на виду риси зблїдли. Лев. В. — Хоч рисів лиць на тих фотографіях не можна було розібрати. Кн. — Черту́ проводи́ть = рисова́ти, черка́ти.