Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 126 статей

Запропонувати свій переклад для «охота»

Шукати «охота» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Охо́та – 1) охо́та, хіть (р. хі́ти), бажа́ння. [Вели́ку хіть до малюва́ння ма́є. Роблю́ з своє́ї охо́ти, а не з нака́зу = делаю по своей -те, а не по приказанию. Нема́є бажа́ння жи́ти]. • С -той – з охо́тою, залюбки́, охо́чим се́рцем, охо́че; см. Охо́тно. • С большой -той – з вели́кою охо́тою, охо́чим се́рцем, (вприпрыжку) з ви́скоком, з ви́стрибом. • -та есть у кого, -та берёт кого – охо́титься хто, хіть бере́ кого́. • Нет -ты – не охо́та, не бере́ охо́та. • Прошла -та у кого – відхоті́лося кому́, знеохо́тився хто. • Если есть -та – як охо́та. • Пришла -та – спа́ла охо́та кому́. • -та разбирает – охо́та шиба́є кого́, охо́та зно́сить кого́, корти́ть кого́. • Возбуждать, возбудить -ту у кого, в ком – розохо́чувати, розохо́тити кого́. • Придавать, придать -ту кому – підохо́чувати, підохо́тити кого́. • Почувствовать -ту – зохо́титися до чо́го. • Отбить -ту у кого – знеохо́тити кого́. • Потерять -ту к чему – знеохо́титися до чо́го. • Из’явить, выразить -ту – зохо́титися, поохо́титися; (о мног.) позохо́чуватися. • -та пуще неволи – охо́та гі́рше нево́лі (Ном.); 2) ло́ви, вло́ви (-вів), полюва́ння, мисли́вство, лове́цтво, стріле́цтво. • Добыть на -те – уполюва́ти, наполюва́ти, ви́полювати. • Место для -ты – ло́вище.

Аппети́т – апети́т, хіть, охо́та на ї́жу, до ї́жі. • Сильный -и́т – жа́до́ба. • Болезненный -и́т – їстіве́ць (р. їстівця́). • С аппети́том – усма́к, у жа́до́бу.

Бо́дрость – бадьо́рість, жва́вість, жва́ва охо́та. • Придавать бо́дрости – ду́ху надава́ти кому́, додава́ти жва́вої охо́ти. • Придать себе бо́дрости – ду́ху підда́ти собі́.

Во́льно – ві́льно, охо́та. [Сам ви́нен – ві́льно-ж було́ (охо́та була́) в таке́ встрява́ти].

Женолю́бие – жонолю́бство, охо́та до жіно́к, бабійкува́тість (р. -ости).

Забира́ть, забра́ть – 1) забира́ти, забра́ти, (мног.) побра́ти, позабира́ти. [Діте́й лю́ди позабира́ли. От поберу́ть вони́ ко́си та й пі́дуть ні́би-то коси́ти (ЗОЮР)]. • -брать всё, без остатка у кого, откуда – позабира́ти все в ко́го, ви́брати що зві́дки, (образно) і кутки́ ви́порожнити кому́. [Я вже всі свої́ гро́ші ви́брав]. • -ра́ть силой – забира́ти, забра́ти си́лою (силомі́ць), га́рбати, зага́рбувати, зага́рбати, грабува́ти, пограбува́ти. [Ні́чим було́ нам заплати́ти, так корі́вку мою́ пограбува́ли і продали́ (Г. Барв.)]. • -рать в долг – боргува́тися, бра́ти на́бір (на борг), на ві́ру. [Ми в крамни́ці боргу́ємося на мі́сяць. Я беру́ хліб на ві́ру, а як зароблю́, тоді́ віддаю́ гро́ші]. • -рать в войско – бра́ти, забира́ти до ві́йська (в а́рмію, в салда́ти) кого́; чуби́ голи́ти кому́. [Коро́ль війну́ замишля́є, усі́х хло́пців забира́є. Хло́пцям чуби́ поголи́ли (Пісня)]. • -ра́ть в плен – забира́ти (займа́ти) в поло́н (у бран, у нево́лю). • -бра́ть в плен всех – усі́х ви́полонити. [Усі́х тата́р ви́рубаємо й ви́полонимо (Куліш)]. • -ра́ть скот на потраве – займа́ти худо́бу в шко́ді (в спашу́). [Ой, ли́хо! ко́ні в спашу́ – займа́йте мерщі́й]; 2) (о хмельном, о лекарстве) розбира́ти, розібра́ти. [Та вже-ж мою́ голі́воньку та хміль розбира́є (Пісня)]. • -ра́ть кого – бра́ти кого́. • Охота -ра́ет кого – хіть бере́ кого́; корти́ть кому́. • Злость -рает – злість бере́, злість узяла́ кого́. • -ра́ет за душу – бере́ за ду́шу, дійма́є до се́рця кого́. [Сумна́ пі́сня бра́ла за ду́шу. Її́ плач аж до се́рця дійма́є]. • -бра́ть в голову – узя́ти собі́ ду́мку, убга́ти в го́лову. • -брать в руки кого – узя́ти в свої́ ру́ки, (шутл.) убра́ти в шо́ри, запетлюва́ти кого́. [А що́, запетльо́вано тебе́?]; 3) (о режущем орудии) бра́ти, взя́ти. [Плуг бере́ мі́лко. Ге́мбель то́всто бере́ – підби́ти тре́ба]. • За́бранный – за́браний и забра́тий; (без остатка) ви́браний; (силой) за́браний и забра́тий си́лою (силомі́ць), зага́рбаний, заграбо́ваний; (в долг) узя́тий на ві́ру, на́бір; (в войско) за́браний до ві́йська; (в плен) за́браний, за́йнятий у бран (у поло́н, у нево́лю); (о скоте на потраве) зайня́тий.

Зама́шка – 1) см. Зама́хивание; 2) (ухватка, приём) ви́хват (-ту), мані́ра, хода́, (привычка) зви́чка, за́вичка, на́вичка. • Грубые -ки – проста́цькі на́вички, (ругат.) мужи́цтво. • С барскими -ми – з па́нськими но́ровами, панови́тий. • С рыцарскими -ми – з лица́рськими но́ровами, лицаркува́тий; 3) (склонность, охота к чему) на́хил (-лу), по́тяг (-гу) до чо́го, (ирон.) за́дмух. [Злоді́йський у ньо́го за́дмух (Франко)]; 4) бот. (посконь) – пло́скінь и (диал.) по́скінь (-кони), плоскі́нка, побірни́ці (-ни́ць).

Клич – (клик) по́клик, о́клик, гук, клич, клик (-ку), кли́ча (ж. р.), (призыв) за́клик (-ку). [Так клич її́ луна́в, як по́клик той до бо́ю (Франко). Ім’я́ твоє́ було́ воє́нним кли́ком (Куліш). Ні!.. Я чу́ю гук лица́рський – спі́ви слу́хать не охо́та (Крим.). Мій по́клик: пра́ця, ща́стя і свобо́да (Франко). Елеме́нт проте́сту про́ти вся́кого понево́лення стає́ могу́чим о́кликом літерату́ри (Єфр.). На́ша кли́ча: «во́ля для всіх!» (Крим.)]. • Боевой клич – по́клик бойови́й, бойова́ кли́ча; срвн. Призы́в 1. [І в се́рці, на́че по́клик бойови́й, здійма́ються у ме́не спі́ви ди́кі (Л. Укр.)].

Когда́ – 1) нрч. вопрос. – коли́? • -да́ вы придёте? – коли́ ви при́йдете? • -да́ же? – коли́-ж? • Да и -да́ же работать? – та й коли́-ж (та й коли́ його́) працюва́ти? • -да́ бы? – коли́-б? 2) нрч. врем. указат. и неопредел. – коли́. • Вот -да́ – от (ось) коли́, аж от (ось) коли́. [Аж ось коли́ дові́дався, а то все не знав (Сл. Гр.)]. • -да́ есть, а -да́ и нет – коли́ є, а коли́ й нема́. • -да́-то – коли́сь, коли́сь-то. [Було́ коли́сь – в Украї́ні реві́ли гарма́ти (Шевч.). Коли́сь-то було́, та тепе́р загуло́ (Приказка)]. • Бывший -да́-то – коли́шній. • -да́-либо, -да́-нибудь – коли́, коли́сь, коли́-не́будь, бу́дь-коли́, (редко) либо́нь-коли́. [Зосмі́люсь вас спита́ти: ви ба́чили коли́ дочку́ Бапти́ста? (Куліш). Люби́, кого́ зна́єш, та не смі́йся надо мно́ю, як коли́ згада́єш (Шевч.)]. • Зайдите ко мне -да́-нибудь – зайді́ть до ме́не коли́(сь), коли́-не́будь. • -да́-нибудь вы пожалеете об этом – коли́сь ви пожа́луєте за цим. • Если вы -да́-либо осмелитесь это сделать – якщо (як) ви насмі́литесь коли́ зроби́ти це. • Когда́ прислать вам эту книгу? • -да́-нибудь; -да́-нибудь пришлёте – коли́ присла́ти вам цю кни́жку? – коли́-не́будь; коли́сь пришле́те. • Более чем -да́-либо – більш ніж коли́ (бу́дь-коли́). • -да́ бы то ни было, -да́ ни есть, -да́-угодно, -да́-попало – аби́-коли́ (бу́дь-коли́), хоч коли́, коли́ припаде́, коли́ тра́питься. [Такі́ розмо́ви одна́ково були́-б вели́ся не ті́льки тепе́р, але й бу́дь-коли́ (Крим.)]. Кое-когда́, см. отдельно; 3) нрч. относит., союз врем. – як, коли́, (редко) що, де. [Були́ золоті́ї віки́, як пі́сня і сло́во були́ у шано́бі (Л. Укр.). Як поба́чив він ді́вчину, спини́всь (Крим.). При́йде час, коли́ з бі́лих діво́чих рук спаду́ть кайда́ни (Грінч.). Робо́чої доби́, що люде́й в селі́ ніко́го нема́є, – він сам собі́ хо́дить (М. Вовч.). Де Христо́с роди́вся, той день пра́зднуємо (Чуб. III)]. • -да́ – тогда – коли́ – тоді́, як – тоді́. [Коли́ хліб, тоді́ й ро́зум (Номис). Наш край коха́ли ми й тоді́, як ви ще ка́шку ї́ли (Самійл.)]. • -да́ – то – коли́ – то, як – то. [Як іде́, то під не́ю аж земля́ стугони́ть (Н.-Лев.)]. • А -да, -да же – а коли́, коли́-ж. • В ту минуту, -да́ я выходил – в ту хвили́ну (то́ї хвили́ни), як (коли́) я вихо́див. • Настанет день, -да́ мы увидимся – наста́не день (дни́на), коли́ (що тоді́) ми поба́чимось. • Вы должны слушаться, -да́ вам приказывают – ви пови́нні слу́хатися, коли́ вам нака́зують. • -да́ вам угодно – коли́ вам охо́та. • -да́ ни – хоч коли́, (реже) коли́ не. • -да́ к вам ни зайдёшь, вас нет дома – хоч коли́ зайде́ш до вас (коли́ до вас не зайде́ш), вас нема́ вдо́ма (то все нема́є вас удо́ма). • -да́ бы ни – хоч-би коли́, хоч коли́-б, коли́-б не. • Примите его, -да́ бы он ни пришёл – при́ймі́ть його́, хоч-би коли́ (хоч коли́-б) він прийшо́в. • -да́ бы – коли́-б. • Не было такого случая, -да́ бы я не был рад видеть вас – не було́ тако́го ви́па́дку, щоб я не був ра́дий ба́чити вас; 4) союз условн. – коли́, як, якщо́, (ведь) що; см. Е́сли. [Чи-ж ва́рто було́ жалкува́ти за мину́лим, коли́ воно́ ви́явило себе́ банкру́том? (Єфр.). Як поді́лимось ми пра́цею й нау́кою, то аж тоді́ бу́де на сві́ті до́бре всім (Н.-Лев.). Де вже ти мені́ помо́жеш, що у ме́не нема́ нічо́го (Рудч.)]. • А -да́ так, то – а коли́ (як, якщо́) так, то. • В случае, -да́ он придёт – якби він прийшо́в; у то́му ра́зі, як він при́йде. • -да́ бы – якби́, коли́-б, щоб, якби́-що, (зап.) коби́, коб. [Якби́ я хоч на хвили́ну ски́нув цей залі́зний па́нцер, кров-би ки́нулась пото́ком (Л. Укр.)]. • -да́ бы вы знали, как он зол – якби́ (коли́-б) ви зна́ли, яки́й він злий. • -да́ бы не – якби́ не, коли́-б не, якби́-що не, щоб не, (зап.) коби́ не. [Якби не ті літа́ важко́ї му́ки, то я сам прися́г-би ни́ні, що се був сон (Франко). Коли́-б не він – надгро́бок укри́в-би двох пані́в (М. Рильськ.). Мо́же воно́ було́-б і гарні́ш, якби́-що я зо́всім не роди́лася (Крим.). Ви хіба́ забу́ли, що, коб не ми, то вам-би був кіне́ць (Вороний)]. О -да́ бы! – о, якби́! о, коли́-б! щоб! бода́й!

Лень – 1) сщ. – лі́нощі (-щів и -щей), лі́ньки (-ків), (реже) лінь (-ни); срвн. Ле́ность. [Че́рез лі́нощі й хазя́йство занепа́ло (Київщ.). За лі́ньками нічо́го не зроби́в (Харківщ.). Твоя́ лінь на сім год попере́д те́бе народи́лася (Богодухівщ.)]. • Умственная лень – розумо́ві лі́нощі, лі́нощі ду́мки. • Лень одолевает, берёт кого – лі́нощі (лі́ньки) обсіда́ють (беру́ть) кого́, напада́ють кого́. • Лень напала на кого, одолела кого – лі́нощі (лі́ньки, баглаї́) напа́ли кого́, обсі́ли кого́, баглаї́ вки́нулися кому́. [Які́сь лі́нощі її́ обсі́ли (Єфр.). Баглаї́ напа́ли (Номис)]; 2) нрч. – лі́ньки. • Мне лень – мені́ лі́ньки, мені́ неохо́та, не бере́ охо́та мене́. • Ему лень работать, писать и т. п. – йому́ лі́ньки (неохо́та, не́хіть) працюва́ти, писа́ти и т. п. [Лі́ньки тобі́ вста́ти! (Богодухівщ.)]. • Кому не лень – кому́ не лі́ньки, хто не ліну́ється, кому́ охо́та.

Ло́вля – 1) (ловление) лові́ння, ло́влення, ло́вля, лови́тва, вило́вля. [На лови́тву з багача́ми засі́в по́тай ми́ру (Куліш). У ставку́ не пога́на вило́вля (Звин.)]. • Какова пса -ля, такова ему и кормля – як пес га́вкає, так його́ й году́ють. • Ловкий в -ле – ло́вний, лову́чий, імли́вий; см. Ловчи́вый. • Жемчужная ло́вля (место) – перло́ве ло́вище. • Рыбная -ля (место и промысл) – риболо́вля, (только место) риболо́вище. • Занятие рыбной -лей, см. Рыболо́вство. • Заработать рыбной -лей – зариба́лити. • Пойти на рыбную -лю – піти́ на ри́бу, піти́ ри́би лови́ти. • Звериная -ля – полюва́ння, (у)ло́ви (-вів); срв. Охо́та. [Не то́ді соба́к году́ють, як на вло́ви йду́ть (Номис). Сіда́ на коня́ й ї́де на полюва́ння (Рудч.)]. • Обучать сокола для -ли – заправля́ти (завча́ти) со́кола на ло́ви (Номис). • -ля раков в норах – печерува́ння ра́ків; 2) см. Уло́в.

Любо́вь – 1) к кому (страсть, любовн. влечение) коха́ння, ласк. коха́ннячко, любо́в (-бо́ви), лю́бощі до ко́го, лю́бість (-бости), (влюблённость) закоха́ння в ко́му, (симпатия) ми́лува́ння. [Коха́й, поки се́рце коха́є, усе́ за коха́ння відда́й (Грінч.). Ой, бо́же, бо́же, що та любо́в мо́же! (Пісня). Хто не зна́є закоха́ння, той не зна́є ли́ха (Пісня). Се на ме́не лю́бощі напа́ли (Квітка). На ми́лування нема́ си́лування (Приказка)]. • Пылкая, пламенная -бо́вь – палке́ коха́ння, жагу́ча любо́в. • Безумная -бо́вь – шале́не (за)коха́ння. • Первая -бовь – пе́рше (за)ко́хання, пе́рша любо́в. • -бо́вь мужчины, женщины – чолові́че, жіно́че коха́ння, чолові́ча, жіно́ча любо́в. • Нежная -бо́вь – ні́жне коха́ння, ні́жна любо́в. • Искренняя, настоящая -бо́вь – щи́ре коха́ння, щи́ра любо́в. • Возбудить в ком -бо́вь – збуди́ти коха́ння в ко́му, закоха́ти кого́ в собі́ и в се́бе. • Вспыхнуть -вью – спалахну́ти любо́в’ю, коха́нням. • Воспылать -вью – зайня́тися (запала́ти) коха́нням, любо́в’ю, розкоха́тися. [Біда́хи розкоха́лись аж з лиця́ спа́ли, схнуть (М. Вовч.)]. • Об’ясняться в -ви́ – осві́дчувати коха́ння кому́, осві́дчуватися (про коха́ння) перед ким и кому́. • Об’яснение в -ви́ – осві́дчення (про коха́ння). • Жениться, выйти замуж по -ви́ – дружи́тися (за́між піти́) з любо́ви (и по любо́ві), до сподо́би, по лю́бості, взя́ти жі́нку до любо́ви. [Та узя́в жі́нку не до любо́ви (Пісня). За́між пішла́ по лю́бості (М. Вовч.)]. • Брак по -ви́ – шлюб до (з) любо́ви (до сподо́би). • С -вью – до любо́ви, коха́но; срв. Любо́вно. [Крі́пко до любо́ви поцілува́лись (Г. Барв.). Його́ со́нечко пе́стить коха́но (Л. Укр.)]. • Мне не дорог твой подарок, дорога твоя -бо́вь – не дороге́ дарува́ння(чко), дороге́ твоє́ коха́ння(чко). • Старая -бо́вь долго помнится – да́внє коха́ння все перед очи́ма. • Умирать, погибать от -ви́ – помира́ти, ги́нути з коха́ння, з любо́ви. [Неха́й бу́дуть лю́ди зна́ти, як в любо́ви помира́ти (Пісня)]. • -бо́вь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть. Нашим новобрачным совет да -бо́вь! – на́шим молодя́там не свари́тися та люби́тися; 2) (любовн. ласки, утехи) лю́бощі, пе́стощі, ми́лощі (-щів), ми́лува́ння, лю́бість (-бости), ла́ска, коха́ння. [Пе́стощі, лю́бощі, ся́єво срі́бнеє хви́ля несе́ в подару́нок йому́ (Л. Укр.). Боля́ть мене́ ру́ки, но́ги, боля́ть мене́ ко́сті, гей, якби́ то од робо́ти, а то од лю́бости (Пісня)]; 3) (предмет любви) коха́ння(чко), милува́ння(чко), закоха́ння(чко). [Коха́ння моє́, я тобі́ світ зав’яза́в! (М. Вовч.). Лю́бчику мій, милува́ннячко моє́ (Крим.). Нема́ мого́ миле́нького, нема́ закоха́ння (Пісня)]; 4) (нравственн. чувство) любо́в (-бо́ви), люба́. [Чи ж я не смі́ю домага́тися любо́ви та щи́рости од діте́й? (Крим.). Хто не лю́бить – не пізна́в бо́га, бо бог – любо́в (Єванг.)]. • Вера, надежда, -бо́вь – ві́ра, наді́я, любо́в. • Родительская -бо́вь – батькі́вська любо́в. • Сыновняя -бо́вь – любо́в до батькі́в, сині́вська любо́в. • Братская -бо́вь – брате́рська (брате́рня, бра́тня) любо́в. • Супружеская -бо́вь – подру́жня любо́в, подру́жнє коха́ння. • -бо́вь к ближнему – любо́в до бли́жнього, братолю́бність (-ности). [У братолю́бності тре́ба жи́ти (Міущ.)]. • Пребывать в -ви – пробува́ти в любо́ві. • Приобрести чью -бо́вь – здобу́ти чию́ любо́в, (симпатию) підійти́ кому́ під ла́ску. [Піді́йдеш йому́ під ла́ску (Куліш)]. • Из’являть -бо́вь к кому – виявля́ти любо́в (ла́ску, прихи́лля) до ко́го, жа́лувати кого́; 5) (наклонность) зами́лування, любо́в, на́хил, охо́та, хіть (р. хо́ти, диал. хі́ті) до чо́го, прихи́льність, прихи́лля до ко́го. [З їх естети́змом та зами́луванням до краси́ (Єфр.)]. • Заниматься чем с -вью – працюва́ти коло чо́го з любо́в’ю, залюбки́, з зами́лува́нням. • Питать -бо́вь к чему – коха́тися в чо́му. [Щи́ро коха́вся пан у горілка́х та меда́х (Грінч.). Коха́ється він у га́рних ко́нях (Грінч.)]. • Он относится к вам с -вью – він ста́виться до вас з любо́в’ю, з прихи́льністю, прихи́льно.

Любозна́тельность – знаттєлюби́вість, (пытливость) допи́тливість, дові́дливість, охо́та (сильнее жадо́ба) до нау́ки, до знання́ (до знаття́).

Любостяжа́ние – набу́тливість, вели́ка охо́та до набу́тку, (жадность) заже́[и́]рливість, (зап.) захла́нність (-ости).

Навлека́ть, навле́чь – 1) наволіка́ти, наволокти́, (чаще) стяга́ти, стягти́, (реже) натяга́ти, натягти́, спрова́джувати, спрова́дити на ко́го що. [Од бо́га по́мсту наволіка́є! (Сл. Гр.). Вони́ мене́ не слу́хали і через те наволокли́ страше́ний на́пад орди́нський на узграни́чні зе́млі (Куліш). Що мені́ за охо́та стяга́ти на се́бе нена́висть? (Звин.). І не призна́юся! на́що я бу́ду на се́бе натяга́ть? (Борз.). Нам-же стра́шно, що він напа́сть на христия́н спрова́дить (Л. Укр.)]. • -влечь на себя чей гнев – чий гнів на се́бе стягти́ (натягти́). • -влечь на себя беду, стыд, позор – стягти́ біду́, со́ром, га́ньбу́ на се́бе. [Сам ти, дру́же, сам біду́ на се́бе стяг (Франко)]. • -влечь на себя насмешки – на́сміх (глум) стягти́ на се́бе. [I на́сміх на се́бе стягли́ ви (Франко)]. • -вле́чь на себя подозрение – стягти́ (натягти́) на се́бе підо́зру, ви́кликати до се́бе підо́зру; 2) см. Навола́кивать. • Навлечё́нный – наволо́чений, стя́гнений, натя́гнений, спрова́джений на ко́го. • -ться – наволіка́тися, стяга́тися, натяга́тися, спрова́джуватися, бу́ти наволі́каним, наволо́ченим, стя́ганим, стя́гненим, натя́ганим, натя́гненим, спрова́джуваним, спрова́дженим.

Наря́дливость – охо́та (хіть, на́хил) (га́рно, пи́шно) убира́тися (прибира́тися, вистро́юватися, виряджа́тися), одя́гливість, чепурли́вість (-вости).

Нево́ля – 1) (рабство, плен) неволя. [Бі́дні нево́льники у тяжкі́й нево́лі запла́кали (Ант.-Драг.). Ви́вів ти мене́ з нево́лі си́льною руко́ю (Рудан.). Ставо́к під кри́гою в нево́лі (Шевч.). Коли́-б ти зна́ла, коли́-б собі́ ти уявля́ла тяжку́ нево́лю міст нудни́х! (Пушкін, перекл. М. Драй-Хмари)]. • Быть (находиться) в -ле – бу́ти в нево́лі (в ко́го, чиї́й), (реже) бу́ти під нево́лею (в ко́го), бу́ти піднево́леним кому́. [Був у нево́лі туре́цькій (Грінч.). Не на те ми царе́ві присяга́ли, щоб у свої́х мужикі́в під нево́лею бу́ти (Куліш)]. • Отдавать, отдать в -лю кого – завдава́ти, завда́ти (реже віддава́ти, відда́ти) в нево́лю кого́. [Знуща́лись над на́ми, завдава́ли в нево́лю з жінка́ми та ді́тьми (Л. Укр.)]. • Попадать, попасть в -лю – попада́ти(ся), попа́сти(ся) (редко упа́сти) в нево́лю; срв. Попада́ть 1; 2) (власть обстоятельств, нужда) нево́ля, (принуждение) си́лування (-ння), при́мус (-су), прину́ка. [Нево́ля приму́шує мене́ працюва́ти з ра́ння до смерка́ння (Київ). У на́шій спра́ві при́мусу (си́лування) не пови́нно бу́ти (Київ)]. • -лею[й], за -лю, по -ле, из-под -ли – (против воли) нево́лею; (по принуждению) з нево́лі, (чаще) з при́мусу, з прину́ки; (путём принуждения) си́луванням, при́мусом; (невольно) мимово́лі, несамохі́ть. [Хазя́йка му́сіла нево́лею годи́ть (Біл.-Нос.). З нево́лі він не ро́бить (Червоногр.). Все в них си́лою та при́мусом (Київщ.)]. • Волею и (или) -лею – (своє́ю) во́лею та й (чи) нево́лею, по во́лі і (чи) з нево́лі, хотячи́ й (чи) не хотячи́. • От одного удара смычком музыканта всё обратилось, волею и -лею, к единству (Гоголь) – від одного́ зма́ху смичка́ музи́ки, все наверну́лось, по во́лі і з нево́лі, до односта́йности (А. Харченко). • Волей -лей – а) во́лею-нево́лею, (фам. во́ленькою-нево́ленькою), по во́лі чи з нево́лі, самохі́ть чи несамохі́ть; б) (volens-nolens) хо́чеш-не-хо́чеш, (сокращ. хоч-не-хо́ч), хіть або́ й не́хіть, (невольно) мимово́лі. • Какая -ля! что за -ля! была -ля! – (охота) яка́ охо́та!, (нужда) яка́ потре́ба! хто нево́лить (нево́лив)! хто си́лує (си́лував)!, (с какой стати) з яко́ї ре́чи! з яко́ї нево́лі! • Какая мне -ля итти за него замуж? – а хто (що) мене́ нево́лить (принево́лює, си́лує, приму́шує) іти́ за йо́го за́між? • Охота пуще -ли – охо́та гірш від нево́лі, своя́ охо́та гі́рша за нево́лю (Приказки); 3) (неохота) неохо́та, не́хіть (-хоти).

Немо́чься, безл. гл. – 1) незду́жатися. • Ему -тся – він незду́жає, йому́ незду́жається. • Ему тогда -могло́сь – він тоді́ незду́жав, йому́ тоді́ незду́жалося; 2) не мо́жна, не си́ла, не ві́льно; срв. Нельзя́. И хочется, да -тся – і хо́четься (корти́ть), та не мо́жна (не ві́льно). • Неправдою жить не хочется, правдою жить -тся – непра́вдою жи́ти не охо́та, а пра́вдою – незмо́га (нема́ змо́ги); до непра́вди неохо́та, а до пра́вди немого́та.

Ночева́я – 1) нічлі́г, (редко) ночлі́г (-лі́гу). • Итти на -ву́ю – а) (на ночлег) іти́ на́ ніч (на нічлі́г); б) (ложиться спать) ляга́ти спа́ти, ляга́ти; 2) (ночной промысел) нічкува́ння, нічлі́ги (-гів), (редко ночлі́ги), нічлігува́ння, (редко нічлігува́ння), нічна́ (вночі́шня) пра́ця (робо́та), (охота) нічні́ (вночі́шні) (в)ло́ви (-лів), нічне́ (вночі́шнє) полюва́ння, (ловля) нічна́ (вночі́шня) ло́вля (лови́тва).

Отпада́ть, отпа́сть – 1) відпада́ти, відпа́сти. [Відпа́в листо́к]; 2) (о краске, штукатурке и т. п.) вилу́щуватися, ви́лущитися; (от союза, религии, партии и т. п.) відступа́тися, відступи́тися, відпада́ти, відпа́сти, відкида́тися, відки́нутися чого́ и від чо́го. [Юлія́н відступи́вся від христия́нства. Відки́нувся від па́ртії. Він зо́всім рідні́ відки́нувся]; 3) у меня -а́ла охота (к пению) – я втеря́в, стра́тив охо́ту, знеохо́тився (до спі́вів).

Отхоте́ться, безл. – відх(о)ті́тися, перех(о)ті́тися. [Захті́лося – запряга́йте, відхті́лося – випряга́йте]. • Мне -лось итти в театр – мені́ відхоті́лось (в ме́не пройшла́ охо́та) йти до теа́тру.

Охо́титься – 1) охо́титися, поохо́чуватися на що, в що, ма́ти хіть (охо́ту, бажа́ння) до чо́го. [Не охо́тилася йти за Василя́ (Г. Барв.)]. • -тся кто – хіть (охо́та, бажа́ння) бере́ кого́, охо́титься (поохо́чується) хто; 2) полюва́ти на ко́го, на що, ходи́ти на ло́ви (вло́ви), стрільцюва́ти, стрі́льчити (гал.). • -ться на мышей – мишкува́ти.

Пляса́ть, пля́сывать – танцюва́ти, танчи́ти, гуля́ти, скака́ти. [Ану́, пани́, охо́та! Хапа́йте си за ши́ї та гуля́йте нам то́ї по́льки (Стеф.)]. • -са́ть гопак – гопцюва́ти. • -са́ть в присядку – танцюва́ти навпри́сядки. • Пойти, пуститься -са́ть – піти́, погна́тися в тане́ць. • -са́ть по чьей дудке – танцюва́ти під чию́ ду́дку.

Подмыва́ть, подмы́ть – 1) (снизу или слегка) підмива́ти, підми́ти, (о мног.) попідмива́ти. [Попідмива́й коро́ви, а тоді́ й дої́тимеш]. • -мо́й пол – змий, ви́три помі́ст, підло́гу; 2) (берег и т. д.) підмива́ти, ми́ти, підми́ти, підто́чувати, підточи́ти, підму́лювати, підму́лити що, (о мног.) попідмива́ти, попідто́чувати, попідму́лювати. [Тече́ рі́чка, го́ри підмива́є (Рудч.). Підми́ло гре́блю. По́вінь хати́ну підму́лила (Маков.)]; 3) -ва́ет (безл.) кого-л. (что-л. сделать) – корти́ть, му́лить кому́ или кого́, сверби́ть кого́, охо́та бере́ кого́, так і тя́гне кого́ (щось зроби́ти). [А мене́ так і корти́ть розказа́ти йому́ чи́сту пра́вду (Звин.)]. • Подмы́тый – підми́тий, підто́чений, підму́лений, (о мног.) попідми́ваний, попідто́чуваний, попідму́люваний чим.

По́зыв – хіть (р. хо́ти), охо́та, по́тяг, жадо́ба до чо́го. • Постоянный -зыв к еде – їстіве́ць (-вця́), нена́сит (-ту), нена́жир (-ру). [Нена́жир напа́в].

По́ле – 1) (равнина, простор) по́ле, степ (-пу). [Ой у по́лі Килиї́мському. Ой ви́їхав наш Реву́ха в чи́стий степ гуля́ти]. • Чистое -ле – чи́сте по́ле, чи́стий степ; широ́ке по́ле, степ широ́кий. • Выйти в по́ле, на по́ле – ви́йти в по́ле, на по́ле, в степ, у степи́; 2) (девственное, непаханное) цілина́. [Там степ залі́г цілино́ю]. • Вольное, пустынное -ле – гуля́й-поле, ди́ке по́ле. • Открытое -ле – широ́ке, ві́льне по́ле; 3) (обработанное, пашня) по́ле, рілля́ (-лі́). [Тепе́р пішло́ мужи́цьке по́ле. У ме́не ріллі́ три десяти́ні]; (нива, участок) ни́ва, ла́н (-ну), ум. ни́вка, лано́к (-нка́). [Ори́ся-ж ти, моя́ ни́во (Шевч.). На горо́ді ни́вка, круго́м матери́нка. Лани́ широкопо́лі (Шевч.). Коза́рський лано́к (Конис.)]; (под выпасом) толо́ка; (оставлен, на отдых) перелі́г (-о́гу); (вспахан. на отдых) пар (-ру); (заброшенное) облі́г (-о́гу); (у села для скота) ви́гін (-гону); (давно обрабатываемое, истощённое) старопі́лля. • Смена -ля – рука́. [Ма́ю чоти́ри десяти́ни по́ля, по о́дній десяти́ні в ко́жну ру́ку]. • Итти в -ле – йти на по́ле. • Ходить по -ля́м – ходи́ти поля́ми. • Быть в -ле – бу́ти на по́лі. • Мои окна выходят в -ле – у ме́не ві́кна на по́ле. • Опытное -ле – до́слідне по́ле; 4) (место сражения, битвы) бойови́ще, бойови́сько, бо́їще, бойове́ по́ле. • -ле для поединка (стар.) – тік (р. то́ку), тічо́к (-чка́); 5) (площадь зрения) по́ле зо́ру; 6) (края книги, шляпы) кри́си (-ів), береги́, краї́, (только о книге) маргіне́си. • Читая, делаю пометки на -ля́х книги – чита́ючи, роблю́ за́значки у кни́зі по края́х (на берега́х, на маргіне́сах); 7) (фон) по́ле, тло, земля́. [По сі́рому по́лю (землі́) чо́рні й си́ні сму́жечки]; 8) (поприще) по́ле, ни́ва, тере́н (-е́ну), ді́ля́нка. [Працю́ють на по́лі науко́вому. Ви́йшов на ни́ву письме́нства. На тере́ні політи́чному він усла́вився. А це обібра́в собі́ діля́нку матерія́льну]; 9) (охота) полюва́ння. [Як пої́хав короле́вич та на полюва́ння, лиши́в свою́ ві́рну жону́ та й на хорува́ння].

Припада́ть, припа́сть – 1) припада́ти, припа́сти, (прижиматься) тули́тися, притуля́тися, притули́тися, прихиля́тися, прихили́тися, пригорта́тися, горну́тися, пригорну́тися до ко́го, до чо́го. [Васи́ль аж до землі́ припада́є, про́сить (М. Вовч.). Вона́ так і припа́ла до двере́й і слу́ха (Квітка). Все дам тобі́, коли́ припа́вши покло́нишся мені́ (Єв.). Притули́лась до не́ї гаря́чим обли́ччям (Л. Укр.)]. • -дать, -пасть на колени – укляка́ти, укля́кнути, па́дати, впа́сти на колі́на, навко́лішки. [Ба́ба перед образа́ми вклякну́ла (Чуб.)]. • К ногам вашим -да́ю – до ніг ва́ших па́даю (припада́ю, стелю́ся). • Дитя -па́ло к груди матери – дити́на припа́ла (притули́лася, пригорну́лася) до ма́териних груде́й. • -да́ть на ногу – припада́ти, наляга́ти на но́гу, кульга́ти, наку́льгувати (на но́гу); 2) підпада́ти, підпа́сти. [Сні́гу тро́хи підпа́ло)]; 3) припада́ти, припа́сти кому́, напада́ти, напа́сти кого́, приспі́чити кому́. • Охота учиться -па́ла – охо́та вчи́тися припа́ла кому́, напа́ла кого́; 4) занепада́ти, занепа́сти, занеду́жувати, занеду́жати.

Приходи́ть, прийти́, притти́ и придти́ – 1) прихо́дити (в песнях и приходжа́ти) прийти́, (редко) дохо́дити (в песнях и доходжа́ти), дійти́, (подходить) надхо́дити, надійти́, (прибывать) прибува́ти, прибу́ти (во множ.) поприхо́дити, подохо́дити, понадхо́дити, поприбува́ти куди́, до ко́го, до чо́го. [Коли́ це прихо́дить до йо́го лиси́чка та й пита́є (Рудч.). То коза́чка-небора́чка до йо́го приходжа́є (Чуб. V). Прийшо́в до йо́го ота́ман його́ (Пісня). Всі поприхо́дили до йо́го (Єв.). Я до те́бе, дівчи́нонько, я до те́бе доходжа́в (Пісня). Дохо́дили молоди́ці знако́мі наві́дати (М. Вовч.). Чом ти ніко́ли до нас не ді́йдеш? (Харк.). За́втра, гуля́ючи, я сам надійду́ до те́бе (Тесл.). А ви чого́, Фе́доре, надхо́дили? (Стеф.)]. • С чем -шё́л, с тем и ушёл – як прийшо́в, так і пішо́в. • -ходи́те к нам почаще – прихо́дьте до нас часті́ше. • Наконец и он -шё́л – наре́шті й він прийшо́в (надійшо́в). • -шла́ весть, вести – прийшла́ (надійшла́, наспі́ла) зві́стка, ві́сті. [Прийшла́ зві́стка до ми́лої, що ми́лого вби́то (Метл.)]. • Поезд -дит в пять часов – по́їзд (по́тяг) прихо́дить о п’я́тій годи́ні. • -шё́л поезд – прийшо́в (надійшо́в) по́їзд (по́тяг). • -ди́т, -ти́ к концу – дохо́дити, дійти́ кра́ю (кінця́), кінча́тися, кінчи́тися, бу́ти на скінчу́; на кіне́ць ви́йти; срв. Приближа́ться к концу. [От уже́ і тре́тій день кінча́вся (Рудч.). А на дво́рі тимча́сом сі́чень був на скінчу́ (Свидн.). Бо́рше з жи́дом на коне́ць ви́йду, як в тобо́в (Франко. Пр.)]. • Наши припасы стали -ди́ть уже к концу – почали́ ми вже з харчі́в вибива́тися. • -шё́л кому конец (переносно) – урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́. [Всьому́ зе́мству урва́лася тепе́р у́дка (Котл.)]. • -ди́ть, -ти́ в возраст – дохо́дити, дійти́ до зро́сту и зро́сту; (о девушке) на порі́, на стану́ ста́ти. [Як дійшли́ вже до зро́сту, пішли́ собі́ ща́стя шука́ти (Ум.). Росла́, росла́ дівчино́нька та й на стану́ ста́ла (Пісня)]. • -дё́т черёд – ді́йдеться ряд. • К чему дело -дё́т – до чо́го ді́йдеться. • -ди́ть, -ти́ в порядок – прихо́дити, прийти́ до ладу́, до поря́дку, на лад спа́сти, зійти́; (упорядочиваться) порядкува́тися, упорядкува́тися; срв. Поря́док. [Ду́мка вспоко́ювалася, міцні́ла, порядкува́лася (Франко)]. • -ти в беспорядок – на бе́злад піти́. [Порядку́є з ти́ждень, то на́че все й на лад спаде́. А від’ї́де, то й знов усе́ пі́де на бе́злад (Мова)]. • -ди́ть, -ти́ на помощь см. По́мощь. • -ди́ть, -ти́ в сознание – прихо́дити, прийти́ до па́м’яти (до прито́мности, до ро́зуму и в ро́зум) оприто́мнювати, оприто́мніти. [До сме́рти своє́ї до па́м’яти не прихо́див (Драг.). Він тро́хи прийшо́в у ро́зум і огля́нувсь навкруги се́бе (Яворн.)]. • -ди́ть, -ти́ в себя, в чувство – прихо́дити, прийти́ до па́м’яти, до чуття́, оприто́мнювати, оприто́мніти, о[с]тя́млюватися, о[с]тя́митися, очути́тися, очуті́ти, очу́тися, прочути́тися, очу́нювати, очу́няти, прочу́нювати(ся), прочу́няти(ся), очу́матися, прочу́матися, розчу́матися, розчумані́ти, прочина́тися, прочну́тися (реже прочина́ти, прочну́ти), опам’ята́тися и -тува́тися, пропам’ята́тися, спам’ята́тися, спостерегти́ся; срв. Опо́мниваться, Очну́ться, Очу́вствоваться, Отойти́ 7. [Тоді́ Оле́ся мов до па́м’яти прийшла́ (М. Вовч.). Лука́ оприто́мнів тро́хи, поба́чивши знайо́му обстано́ву (Коцюб.). Вітере́ць дмухну́в на не́ї, от вона́ отя́милася (Квітка). Ох! і до́сі я не стя́млюся: де ти, ща́стя молоде́! (Крим.). Не, зна́ю, що й роби́ти, як оживи́ти гу́би її́ побілі́лі, як їм запомогти́ очути́тись (Г. Барв.). Уста́нь, уста́нь, ми́лая, прочути́ся (Чуб. V). Він і стрепене́ться од того́ сло́ва її́ і мов очуті́є, загово́рить до не́ї (М. Вовч.). Доро́гою він очу́няв (Франко). Наси́лу прочу́нявся (Шевч.). Очу́мався вже в ха́ті (Мирн.). Неха́й тро́хи прочу́мається (Котл.). А я розчу́мався, вхопи́в була́т у ру́ки (Біл.-Нос.). Він розчумані́в тро́хи на дво́рі (Хорол.). За́раз вони́ і ну його́ кача́ти, по́ки аж прочну́вся він (Рудч.). І вже не ско́ро я опам’ята́вся (Самійл.). Як упа́в, зу́би стяв, ле́две спам’ята́вся (Чуб. V). Сме́рклося зовсі́м. Він аж тепе́р мов спостері́гся (Франко)]. • -ди́ть на ум, в голову – спада́ти (сплива́ти, збіга́ти, набіга́ти, наверта́тися, прихо́дити) на ду́мку, впада́ти в го́лову. [На ду́мку спада́ють дитя́чі зга́дки (Васильч.). Збіга́ мені́ на ду́мку, з чо́го то бере́ться ча́сом, чим держи́ться та, мовля́в, уподо́ба чи любва́ (М. Вовч.). А що це тобі́ усе світа́ на ду́мку наверта́ються? (М. Вовч.). Прихо́дить мені́ на ду́мку (Франко)]. • Мне -шло́ на ум, на мысль, в голову – мені́ спа́ло (спливло́, зійшло́, набі́гло) на ду́мку, мені́ зду́малося, мені́ впа́ло в го́лову, я прийшо́в, на ду́мку (на га́дку). [Ти ізно́в суму́єш, Ната́лко? Ізно́в тобі́ щось на ду́мку спа́ло? (Котл.). Що це тобі́ на ду́мку таке́ зійшло́? (Мирн.), Та я бач ті́льки спита́ла, – так набі́гло на ду́мку (Н.-Лев.). Допі́ру мені́ оте́ сло́во впа́ло в го́лову, та за́раз забу́лося (Васильк. п.)]. • Мне никогда не -ди́ло это на ум – мені́ ніко́ли це на ду́мку не спада́ло. [Ніко́му з прису́тніх не спада́ло на ду́мку таке́ сло́во (Єфр.). Ті́льки того́ не ма́ла, чого́ бажа́ти на ду́мку не спада́ло (Грінч.)]. • Внезапно, вдруг -шло́ на ум, в голову кому – сту́кнуло в го́лову кому́, шибну́ла ду́мка кого́. [Сту́кнуло в го́лову Оле́нці: чи не піти́ це до йо́го (Тесл.). Він був таки́й весе́лий, по́ки ду́мка про Рим його́ не ши́бла (Куліш)]. • Это никому не могло -ти́ в голову – ніко́му це і на ду́мку не могло́ спа́сти, і в го́лову не могло́ впа́сти. • Уж если ей что -дё́т на ум, в голову, так… – вже як їй що впаде́ (стрі́лить) в го́лову, то… [Їй як що стрі́лить в го́лову, то й ді́ло тут (Франко)]. • -ди́ть на память – прихо́дити на зга́дку, спада́ти (сплива́ти, наверта́тися) на па́м’ять (на зга́дку), устава́ти на ду́мці; срв. Па́мять. [Мимово́лі спада́є тут на па́м’ять сторі́нка з да́внього мину́лого на́шого Ки́їва (Н. Рада)]. • Не -ди́ть на память – не дава́тися на зга́дку. [Ми силкува́лись по́тім з това́ришем віднови́ти цей нему́дрий моти́в, та він нія́к не дава́вся на зга́дку (Корол.)]. • -ди́ть, -ти́ к мысли – прихо́дити, прийти́ до ду́мки, нами́слитися (що зроби́ти). • -ди́ть, -ти́ к пониманию чего-л. – дохо́дити, дійти́ до розумі́ння чого́. • -ди́ть, -ти́ к соглашению по поводу чего – прихо́дити, прийти́ до зго́ди (до порозумі́ння), учиня́ти, учини́ти зго́ду, порозуміва́тися, порозумі́тися, зла́годжуватися, зла́годитися, погоди́тися за що; срв. Соглаша́ться. [От взяли́сь за ді́ло, зговори́лись, зла́годились (Федьк.). Тоді́ знов я́кось (новгоро́дці) між се́бе погоди́лись і и́нших уже́ збро́йних люде́й до се́бе призва́ли (Куліш)]. • -ти́ к единодушному соглашению, решению – прийти́ до односта́йної зго́ди, узя́ти ду́мку і во́лю єди́ну (Куліш). • -ти́ к какому-л. решению – ви́рішити, (после совместного обсуждения) ура́яти, ура́дити(ся) (що зроби́ти); срв. Пореши́ть. • Я -шё́л к убеждению, что… – я впевни́вся, що…, я перекона́вся, що…, (к твёрдому убеждению) я дійшо́в до твердо́го переко́на́ння. • -ти́ к заключению (путём логического мышления) – дійти́ до ви́сновку (порешить) ста́ти на чо́му. • Они -шли́ к заключению, что… – вони́ ста́ли на то́му, ста́ло у них на то́му, що… [Мудрува́ли і гада́ли, і на тім в них ста́ло, що… (Рудан.)]. • -ти́ в отчаяние – вда́тися (вки́нутися) в ро́зпач (в розпу́ку). • -ди́ть, -ти́ в упадок – прихо́дити, прийти́ до зане́паду, занепада́ти, занепа́сти, підупада́ти, підупа́сти, упада́ти, упа́сти, запада́ти, запа́сти. [Запа́ли городи́, занепа́ли і всі торги́ по ля́дському краю́ (Куліш). Упа́ло здоро́в’я, поча́в (Хмельни́цький) на си́лах знемага́ти (Куліш)]. • -ди́ть, -ти́ в совершенный упадок – зво́дитися, зве́стися ні на́ що (на ні́вець), зійти́ на пси (на ні́вець). • -ди́ть, -ти́ в негодность – нікчемні́ти, знікчемні́ти, зледащі́ти. [На тім стої́ть си́ла на́шої слове́сности; з то́го вона́ до ві́ку-ві́чного молоді́тиме, і ніко́ли вона́ тим ро́бом не знікчемні́є (Куліш). Зледащі́ла, не зду́жаю і на но́ги вста́ти (Шевч.)]. • -ди́ть, -ти́ в ветхость – поста́ріти(ся). • -ти́ в нищету – впа́сти в зли́дні, зійти́ на зли́дні. • -ди́ть, -ти́ в забвение – іти́, піти́ в непа́м’ять. [Якби́ не було́ цих літо́писів, то вся мину́вшина на́ша пішла́-б у непа́м’ять(Єфр.)]. • -ди́ть, -ти́ в ужас – жаха́тися, (в)жахну́тися. • -ди́ть, -ти́ в (крайнее) смущение – (ду́же) засоро́млюватися, засоро́митися. • -ти́ в (крайнее) изумление – (вели́ким ди́вом) здивува́тися, здумі́ти. • -ти́ в тупик, см. Тупи́к. • -ти́ в гнев, в ярость – розгні́ватися, розлютува́тися, розпасіюва́тися. [Чолові́к так розпасіюва́вся, що ма́ло не поби́в жі́нки (Уман.)]. • -ди́ть в раздражение – роздрато́вуватися, роздратува́тися, (вульг.) роздро́чуватися, роздрочи́тися, (во множ.) пороздрато́вуватися, пороздро́чуватися. • Мне -шла́ охота – узяла́ мене́ охо́та, припа́ла мені́ охо́та (що роби́ти). [А коли́ вже тобі́ припа́ла така́ охо́та чита́ти, то підожди́ – я тобі́ дам и́ншу кни́жку (Васильч.)]; 2) прихо́дити, прийти́, надхо́дити, надійти́, захо́дити, зайти́; срв. Наступа́ть, Настава́ть, Приспева́ть. [Ой як при́йде ніч темне́нька, – я не мо́жу спа́ти (Чуб. V). Час прихо́дить умира́ти, ні́кому пора́ди да́ти (Дума)]. • -шё́л конец – надійшо́в кіне́ць, прийшо́в (наступи́в) край. [Усьому́ наступа́є свій край (Грінч.). Ті́льки-ж тому́ раюва́нню надійшо́в шви́дко кіне́ць (Крим.)]. • -дят праздники – надхо́дять свя́та. • -шё́л день от’езда, срок платежа – надійшо́в день від’ї́зду, платі́жний речіне́ць (те́рмін). • -шла́ весна – надійшла́ (насти́гла) весна́. [Надійшла́ весна́ прекра́сна (Франко)]. • -шла́ осень, зима – надійшла́, насти́гла, зайшла́ о́сінь, зима́. [Ра́но цього́ ро́ку о́сінь зайшла́ (Васильч.)]. • Прише́дший – (той) що прийшо́в и т. д. -ший в упадок – занепа́лий, підупа́лий, упа́лий. • -ший в негодность – знікчемні́лий, зледащі́лий; (от работы) спрацьо́ваний. • -ший в смущение – засоро́млений. • -ший в гнев, в ярость – розгні́ваний, розлюто́ваний и т. д.

Пробужда́ться, пробуди́ться – (от чего) пробуджа́тися и пробу́джуватися, пробуди́тися, збу́джуватися, буди́тися, збуди́тися, прокида́тися, проки́нутися, прочина́тися, прочну́тися, розбу́ркуватися, розбу́ркатися; (переносно ещё) устава́ти, уста́ти, повстава́ти, повста́ти. [Сни́лись які́сь сни чудні́ – пробуджа́вся, а пробуди́вшись не міг пригада́ти, що снилося. Проки́нувся хло́пець од снів золоти́х (Грінч.). Земля́ буди́лась (Коцюб.). На зорі́-зорі́ я прочну́лася (Шевч.). Ки́їв був найзручні́шим мі́сцем, де-б могли́ проки́нутись серед украї́нців нові́ думки́ (Єфр.). Верба́ вже розбу́ркалася і скрізь простяга́ла, до со́нця блі́до-зеле́не ли́стячко (Грінч.). Потре́ба ви́щого бажа́ння в се́рці вста́не (Самійл.). До життя́ зно́ву си́ла уста́ла (Грінч.)]. • В нём -ди́лась охота к чтению – в ньо́му проки́нулася охо́та до чита́ння. • Подозрение -жда́ется во мне – підозрі́ння прокида́єтеся в мені́, бере́ мене́. Пробуди́вшийся, см. Пробуждё́нный (Пробуди́ть).

Пропада́ть, пропа́сть – 1) см. Дева́ться, де́ться, -да́ть, -па́сть совершенно, окончательно – запропада́ти(ся), запропа́сти(ся). • -па́сть бесследно – пропа́сти бе́з вісти, заги́нути й слі́ду не ки́нути, (опис.) піти́ з(а) ві́тром, за водо́ю; на́че лиз злиза́в кого́, що; на́че коро́ва язико́м злиза́ла кого́, що; (шутл. о человеке) пропа́в як пес у я́рмарок; 2) (гибнуть) пропада́ти, пропа́сти, ги́нути, загиба́ти, заги́нути, занапаща́тися, занапасти́тися, зво́дитися, зве́сти́ся. [Хай пра́ця лю́дська не ги́не ма́рно (Коцюб.). Скі́льки добра́ загиба́є (Коцюб.). Бу́ду роби́ть, бу́ду годи́ть, то і в чужи́х люде́й не заги́ну (Пісня). Літа́ мої́ молоді́ї ма́рно пропада́ють (Пісня). Що мину́ло, те пропа́ло (Франко). Занапаща́ється за не́любом мій вік молоде́нький]. • -дё́т всё имущество – заги́не (пропаде́, поля́же) все добро́ (майно́). [Не поки́ну Бату́рина – все добро́ поля́же: і двіро́к мій муро́ваний, і млини́ крила́ті, і запа́си вели́кії (Рудан.)]. • Пропади́ оно! – неха́й воно́ зведе́ться! [Не пряде́ться, неха́й воно́ зведе́ться]. • Не -дё́т! – не пропаде́! Не де ді́неться! • -па́ло всё! – пропа́ло все! Все пішло́ ма́рно! Пропа́щі світи́! [З тіє́ї ля́хівка ви́йшла, а сей москале́м став. Пропа́щі світи́! (Свидн.)]. • -да́ть, -па́сть по́пусту – марнува́тися, змарнува́тися, пу́сто йти, піти́. [Господа́рство марну́ється (Неч.-Лев.). На па́нщині ро́бить, а свої́ дні до́ма й так іду́ть пу́сто (Г. Барв.)]. • -па́сть (испортиться), валяясь без присмотра – зваля́тися. [Не зноси́лася ця сви́та, а зваля́лася]; 3) (исчезать) зника́ти, зни́к(ну)ти. [Уде́нь її́ ми не ба́чили; роби́ла при па́нії, а вве́чері знов зни́кла (М. Вовч.). Де-ж ви́дно се, що зни́кла на́ша си́ла? (Грінч.)]. • Он -па́л у меня из глаз – він зник мені́ з оче́й. • У меня -па́ла охота – у ме́не зни́кло бажа́ння. • Он -па́л в толпе – він зник у юрбі́ (у сто́впищі); 4) (гибнуть, дохнуть) ги́нути, зги́нути, зги́б(ну)ти, пропада́ти, пропа́сти, (пренебр.) ґи́ґнути, (з)сли́знути; (о мног.) поги́нути, попропада́ти, посли́з(ну)ти; (о всех) ви́гинути (до ноги́, до ре́шти); (только о домашн. скоте) (диал.) де́йкатися, поде́йкатися. [Як пішо́в на заробі́тки, то там і згиб: каза́ли, що втоп ні́би-то. Ви́гинула вся худо́ба з сибі́рки. Оце́ у нас паді́ж був – скот усе́ де́йкався, по́ки ввесь переде́йкався (Київщ.). Кві́ти поги́нули з моро́зу. Наро́дній во́рог зслиз (Куліш). Злі́ї ду́хи, так як му́хи, всі уже́ посли́зли (Кіев. Стар.)]. • -па́л бы я – заги́нув-би я; було́-б по мені́. • -ду́ я – бу́де по мені́. [Як не бу́де миле́нького, то бу́де по мені́ (Пісня)]. • Либо пан, либо -па́л – куць ви́грав, куць програ́в (Ном.); або́ здобу́ти, або́ вдо́ма не бу́ти. • -па́л ни за что – пропа́в за ніщо́, пропа́в ні за ца́пову ду́шу, пропа́в ні за соба́ку. • -пади́ (пропада́й) он! – хай він зги́не (зсли́зне)! • Пропади́ ты (пропадом)! чтоб ты пропа́л! – щоб ти зслиз! Бода́й ти на́гло зслиз! Неха́й тебе́ ли́зень лизне́ (зли́же)! Бода́й тебе́ з корі́нням ви́гладило! Щоб ти при́ймо́м пропа́в! Неха́й за тобо́ю заклеко́че! Щоб ти тя́мився! • Пропа́вший (исчезнувший) – пропа́лий, запропа́щий, запропа́щений, зни́клий. [Тре́ба шука́ти запропа́щого хло́пця (Корол.). Запропа́щена гра́мота наре́шті знайшла́ся (Н. Рада)].

Псо́вый – пся́чий, пе́ський, пе́сячий. • -вая охота – полюва́ння (ло́ви, вло́ви, лове́цтво) з пса́ми, з соба́ками.

Пчелово́дство – бджільни́цтво, пчільни́цтво, бджоля́рство, пасічни́цтво, па́сіка. [Пчіл ду́же боя́вся і на пасічни́цтві не розумі́вся (Франко). И́нші по пу́щах се́лами сіда́ли і звіроло́вством та па́сікою корми́лися, як от Деревля́не (Куліш)]. • Заниматься -вом – пасічникува́ти, бджолярува́ти и бжоля́рити, бджоляникува́ти. • Занятие -вом – пасічникува́ння, бджолярува́ння. [У йо́го зда́вна була́ охо́та до бджоли́, так тепе́р пе́вно пасічнику́є (Куліш)].

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Аппетит – (лат.) апетит, хіть (охо́та) на ї́жу (до ї́жі, ї́сти): • аппетита нет у кого – апетиту нема в кого; нехіть до їжі (до їди) в кого; не їсться кому; на їду не йде кому; на їду не бере кого; не береться їда кого; охоти до їди (до їжі) не має хто; не йде на ум (на думку, на душу) їда (їжа, страва) кому; душа не приймає; • аппетит приходит во время еды (перен.) – апетит приходить під час їди; апетит з їдою прибуває; що більше маєш, то більше прагнеш; • болезненный аппетит – їстівець (їстовець); проїсть; ненасит, ненажир; хворобливий апетит; • волчий аппетит – вовчий апетит; • отсутствие аппетита – нехіть до їжі (до їди); бракує апетиту; • приятного аппетита! – смачного!; • прошёл аппетит – перехотілося (відхотілося) їсти; • разыгрался аппетит на что (перен.) – взяла охота до чого; приспіло до аж-аж (до жаги); (образн.) аж слина (слинка) потекла (котиться); • с аппетитом – усма́к, у жа́до́бу, з апетитом; • сильный аппетит – великий апетит; жадоба; (образн.) й шкура горить (говорить) до їжі; вола з’їв би; • умерить кому аппетит – вгамувати (збити) кому апетит (охоту, жадобу). [Не йде на ум ні їда, ні вода, коли перед очима біда (Пр.). Їв би очима, та душа не приймає. (Пр.). Перший шматок з’їси усмак, а другий уже не так (Пр.). Така жадоба — вола б із’їв (З нар. уст). Ненажир напав (Номис). Се в нього їстовець (Номис). Не пощастило леву молодому. Який там сон, який там апетит? Він, може, хоче в Африку додому, а тут ця осінь листям шелестить (Л.Костенко). — Ви відчуваєте ниций потяг до якої-небудь жінки; і оскільки ви жадаєте її сильно, то негайно звинувачуєте її у тому, що вона знаджує вас, умисне розпалює й заохочує вашу жагу. Ви міркуєте, як дикуни. З такою ж рацією ви могли б твердити, що тарілка полуниць із вершками розпалює ваш апетит. У дев’яносто дев’яти випадках із ста жінки так само пасивні й невинні, як ці полуниці з вершками (В.Вишневий, перекл. О.Гакслі). Йому кортіло сказати, щоб вона забула про все, хоч на секунду забула про своє струнке тільце і про свої вдоволені апетити (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). 1. Апетит приходить під час їди, добре б і їда приходила під час апетиту. 2. Криза — це коли апетит приходить після їди].

Готовность – готовість (готовність), згода, бажання, охота: • боевая готовность – бойова готовість (готовність); • быть в готовности – бути напоготові (готовим) до чого; бути в готовості (готовності); • быть в полной готовности – бути зовсім (цілком) готовим, бути в повній готовості; • выражать готовность – виявляти (виказувати, показувати) готовість (готовність); (словами) висловлювати готовість (готовність); зохочуватися до чого; • с готовностью – охоче, [дуже] радо, залюбки; з охотою; з дорогою душею; радніше; з готовістю (готовністю). [Веселить мене їх готовість (П.Куліш). Але готовість пожертвувати собою — це не є та найвища вимога, яку ставить відповідальній людині іспит життя. Проста самопожертва може означати і цілковитий провал на іспиті, який вимагає перемоги — коли не фізичної, то духової і моральної, коли не тепер, то для майбутнього (Юрій Лавріненко). — Знайте, сеньйоре, що він сам попросив моєї руки, і панотець мій, знаджений перевагами, які сей жених нібито має над Вами, з такою готовністю прийняв те освідчення, що за два дні мають відбуватися наші заручини, і то тайно, без жодних гостей: свідками будуть лише небо та дехто з домівників (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Всі ж почали навперебій пропонувати свої послуги Євхенієві, та чи не найбільшу готовість проявив тут Дон Кіхот. — Будь певен, брате козопасе,— промовив він,— що якби я мав змогу пускатися в пригоди, я без вагання рушив би в дорогу, щоб уладнати ваші справи: я викрав би Леандру з монастиря (безперечно, її тримають там силоміццю), не подивився б ані на старшу матір, ані на будь-кого іншого, хто зважився б мені опір ставити, і оддав би дівчину тобі напризволяще — під тією, однак, умовою, аби ти не чинив над нею насили ведлуг права рицарського (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Шлюбну формулу про любов і вірність давно пора замінити клятвою про готовність мити посуд і виносити сміття (Лешек Кумор)].

Одёргивать, одёрнуть – обсми́кувати (осмикувати), обсми́кати (осмикати), обсмикну́ти (осмикнути), обсі́пувати, обсі́пати, (о многих) пообсми́кувати, пообсі́пувати, (останавливать) спиняти, спинити, осмикувати, осмикнути, осаджувати, осадити, присаджувати, присадити, (ещё) зацитькувати, зацитькати. [Він догадався, що це недаром ціла піщанська громада присунула, — та думав своєю сміливістю зразу її осадити (П.Мирний). Вона знала його натуру, а властиво, знала одно чародійське слівце, — одно, а таке сильне, що кождого разу осаджувало Сімона на місці (І.Франко). Ніхто його не обривав і не осаджував (Г.Хоткевич). —Кажу ж тобі, Санчо, помовч,— зацитькував його Дон Кіхот. — Щоб ти знав, у ці хащі мене пориває не лише охота віднайти того шаленця, а й бажання звершити в них подвиг, що вкриє моє ім’я нев’ядущою славою і розголосить його по всьому широкому світі. Сей подвиг буде вінцем і вершиною всього, чого тільки може досягти найславетніший і найдосконаліший мандрований рицар (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). А все ж завтра зранку я таки побалакаю з де Луїсі, це перше, що я зроблю, хай він присадить трохи цю зарозумілу дівулю (Ю.Покальчук, перекл. Х.Кортасара)].

Охотно, охотливо – залюбки́, ра́до, охо́че, охо́чим се́рцем, (диал.) охі́тно: • охо́тнее – радні́ше, ра́дше, охо́чіше, охітні́ше; • охотнее всего – найохочіше, найрадні́ше, найра́дше, найохітні́ше; • очень охотно – з дорого́ю (ра́дою) душе́ю, (вприпрыжку) з ви́скоком, з ви́стрибом; • охотно сделаю это – залюбки́ (ра́до) це зроблю́ или я ра́дий це зроби́ти; • я охотно приду – я охоче прийду. [Мліє дівчина й циганку Слуха приязно й охоче (Я.Щоголів). Чула колись іще од батька-покійничка, що в Дем’янівці живуть якісь родичі наші: матусина небога була оддана туди за коваля Ляща. «Піду собі до їх, — думаю, — все мені буде охітніше служити, де мій рід ведеться» (М.Вовчок). Піднялась охочим серцем Ївга до підпомоги (Г.Барвінок). Доктор охітно і без церемонії ввійшов за перегородку (І.Франко). — Та й зоставайся,— каже,— дочко, будемо тут удвох жити. Літом я буду в пасіці сидіть, а ти тут займеш собі огородець та будеш куйовдиться й на зиму дбати всячину; а зимою хоч бджоли й забирають додому, а я все-таки тут живу,— то й буде нам с тобою охітніше, аби твоя охота (Казка). Дівчина червоніла, але розмовляла з ним залюбки.  Та Зінько був дуже несміливий з дівчатами і все боявся зайняти Левантину так, як парубки займають тих дівчат, що люблять (Б.Грінченко). Він залюбки згодився б тепер одбути кару за Грицька (С.Васильченко). Радо і привітно зустріли школярі свого вчителя (С.Васильченко). Хлопець залюбки розписався про одержання, радий би й без кінця розписуватись, коли б цього вимагала пошта, величезний здобуток людської культури, що не тільки дає змогу далеким людям листуватись, не тільки пересилає журнали з надрукованими оповіданнями, а ще й гроші переказує (В.Підмогильний). Ми радо полишаєм власні гнізда і, випускаючи бажання в лет, все квапимось до самопочезання, мов шлях од себе — справжній для душі (В.Стус). Якісь пташки шиширхають у нетрях… Десь виє вовк у хащах лісових,.. Ну що ж, ту ніч були ми серед мертвих, а цю ніч будем між напівживих. Все ж охітніше. Не підійде звір. Та й перебудем до холодних зір (Л.Костенко). Вона не мала Джезового голосу на диску, ось. І ніколи не слухала голосу свого чоловіка, поки той був відсутній. Вона радше слухала італійця, що казав їй непристойності, ніж власного чоловіка, що нашіптував солоденькі дурниці. Так, досить! (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Дон Кіхот не хотів до села заїжджати, хоть і як припрохували його селянин з бакаляром: вимовився тим (і та причина була, на його думку, більш ніж достатня), що мандровані рицарі мають звичай спати радше десь у полі чи в лісі, аніж у якій оселі, хоч би й під золотою крівлею; тим і звернув він трохи з дороги на превелику досаду Санчові, якому вбилося в тямку розкішне гостювання у дон Дієговому замку, чи нехай і будинку (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Я не міг не помітити його дурости, вона очевидна, але радше я назвав би це простодушністю і наївністю (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Але не такі думки розвіювали смуток Артиса. Ні, його настрій радше підіймався від споглядання якої-небудь чорної довгоногої красуні з повними губами — і не лише настрій, на радість згаданій красуні (Д.Петрушенко, перекл. Ф.Флеґ). Розмову продовжив солодкавий обмін компліментами — гра, у якій і вдова, і вдівець цілковито пасували одне одному. Не записуючи цієї сентиментальної бесіди достемено, ми радше поговоримо  про неї і докладніше змалюємо те, що за інших обставин уважали б за кричущу слабкість французової вдачі (В.Панченко, перекл. Е.Катон). 1. В стаді за баранами слідують охочіше, ніж за геніями. 2. — Слухай, моя дочка стала охоче їсти солоні огірки. Я думаю, в організмі чогось не вистачає. — Ага. Мізків. А думати треба було раніше].

Подробность – 1) (обстоятельность) докла́дність, детальність, усебічність, вичерпність; 2) (деталь) подро́биця, (мелочь) дрібни́ця, деталь, (редко) подрі́бниця, подро́бина: • вдаваться (входить) в подробности – вдаватися в подробиці (дрібниці, деталі); розбиратися в подробицях (в дрібних дрібницях); • в подробностях – у подро́бицях, у подро́биці, (подробно) докла́дно, надо́кладь, детально; • до малейшей (мельчайшей) подробности, до малейших (мельчайших) подробностей – до найме́ншої подро́биці (дрібни́ці), до ця́ти (до цятки), до найме́нших (найдрібніших) подро́биць (дрібниць); • мелкие (мелчайшие подробности) – дрібні (найдрібніші, найменші) подробиці (деталі); • подробность описания – докладність (детальність, вичерпність) опису. [Прохаєте оповістити вам усяку пригоду у подробиці – годі! Се тепер, удень, та й те, поки ще не чули, то прохаєте, храбруючи, а прийде ніченька, спати не будете – цур йому! Лучче про те й не згадувать! (Марко Вовчок). Гарячі уми й живі уяви різних приятелів і приятельок з усякою математичною докладністю обрахували маєток обох братів (І.Франко). Нарешті з повістю кінчено, тобто додумано до кінця з усіма подробицями. Твір стояв у його голові, як кольорова прозора фотографія (В.Підмогильний). — Багато дечого далося б іще про сю матерію сказати, та зносить мене охота почути од пана ліценціата ще деякі подробиці Басільєвої історії (М.Лукаш, прекл. М.Сервантеса). Мерлін пішла зателефонувати до Жан-Поля, а Г’ю став допомагати мені прибирати підлогу на третьому поверсі, хоча достоту не пам’ятаю, як воно було насправді, бо, безперечно, в моїх спогадах повно неточностей могла стати ціла купа ні в чому не винних подробиць (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Бахусуватий чолов’яга звертається до перехожого: — Не скажете, де я? — На проспекті Перемоги. — Не треба подробиць. В якому місті?].

Сто́ящий – що (який) коштує, ціною в; вартий, вартісний, (путный) пу́тній, путя́щий: • дёшево, дорого стоящий – дешевий, дорогий; • мало-мальски стоящий – чогось таки варт; • ничего не стоящий – нічого не вартий, нікудишній, (ничтожный) нікче́мний, (о человеке ещё) нікче́ма, нікче́мник, нікчемниця, не вартий доброго слова; • стоящий внимания – вартий уваги. [Коли живеш у Рансі, навіть не усвідомлюєш, що починаєш сумувати. Зникає охота робити щось вартісне, й цього досить (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].

Туман – туман, (во время жары) юга́, (с дождём) мряка, мрячка, мигичка, мжичка; (перед глазами) бляхма́н: • густой туман – густий туман, мрич, потемрява; • напускать, напустить туману – напускати, напустити туману (ману); • нашёл туман – наліг (розліг, розіслався) туман. [Туман яром котиться, дівці гулять хочеться (Н.п.). — Не доберу я толку в твоїх речах,— каже Петро.— Що за охота тобі мене морочити? То заговориш буцім щиро, то знов туман у вічі пустиш. Покинь хоть на часинку своє січове юродство. Я чоловік без хитрощів: чому ж би й тобі не говорити просто? (П.Куліш). Сидиш, вилупивши баньки, як дурна… у голові — туман, під серцем моє лихо ворушиться, озивається, аж кістки ниють, все тіло терпне (П.Мирний). Минулось все, неначе снилось; Далеко десь туманом вкрилось, Не буде знов (Л.Глібов). Сірі, ледве помітні в тумані плавні непривітно шуміли (М.Коцюбинський). — Тільки шия вже болить, в голові туман, думати важко (М.Коцюбинський). Над долинами стоїть сизий легкий туман (І.Нечуй-Левицький). Три тумани куряви стояли на полю над Опором (І.Франко). Важке повітря, насичене димом панського тютюну, немов колишеться.. Свічки на столі ледве-ледве світять серед того сивого туману, освічують червоні від задухи лиця (Л.Українка). Спогади зникли, якийсь туман застелив очі, Софія низько похилилась і затулила очі хусточкою (Л.Українка). Надворі вже був день, але крізь густу мряку годі було на кілька кроків людей пізнати (Л.Мартович). Ліворуч, в тумані й шумі, мінливим килимом горіла низина Подолу (В.Підмогильний). Немов павутиння, осіння мрячка застеляє світ перед очима (О.Іваненко). Весняний вечір. Молоді тумани. Неон проспектів. Туга ліхтарів. — Я так тебе любила, мій коханий. — Пробач мене — я так тебе любив (В.Стус). За ланом лан, за ланом лан і лан, за Чорним Шляхом, за Великим Лугом, вони уже в тумані — як туман — усі вже йдуть за часом, як за плугом (Л.Костенко). За гай ступило сонце, і пішло, І далину покликало з собою… В туман пірнає росяне село І повивається прозорою габою. В садах вечері: борщ або куліш… На крилах яблунь стомлені зірниці, І хтось питає тихо: земле, спиш? Уже спочила? Дай води з криниці! (М.Вінграновський). Така мряка такий мороз такий туман спробував розігнати — не йде тоді заїхав трьома возами і давай накидати (Т.Мельничук). Ютрення (ранкова) юння (червнева) юга (туман) (О.Виженко). Вижовкла музика спить понад хмарами, псячі тумани місто обнюхують. Чоловік блука у самотньому мареві, тьму розсуває несмілими рухами (Юлія Нестерова). мій солодкий тумане, тобою живу, як в імлі проживаю на дотик розвіяні літа і весни проступаюш рядком на долоні і крапелькою на чолі смак прозорий води — нерозміняно чесний (Ю.Джугастрянська). Так, і що воно тут? Туманець в голові, туманець і за вікном. Ох, не треба було вчора з тим Маульвюрфом по третю пляшку їхати… Та й по другу не обов’язково було (О.Ірванець). Дедалі щільніше насувався туман. Туман і світло — одвічна казка. Хрущі сп’яніло злітали з лип, кружляли навколо ліхтарів, з розгону стукались об їхнє вогке скло. Туман заворожував усе навкруги, підносив предмети кудись у височінь, занурював у глибину — готель навпроти нас був уже океанським пароплавом з освітленими каютами над чорним морем асфальту, сірий силует церкви за готелем став фантастичним вітрильником з високими щоглами, що губилися десь високо в сірувато-червоній заграві, а ось і каравани будинків рушили з місця, попливли кудись… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Інколи з туману, що клубочиться вгору, постають чудернацькі звірі: дракони, фенікси, віверни й молочно-білі єдинороги; інколи пасма туману линуть, немов якісь дивні водорості, витворюють дерева чи великі кучматі кущі, вкриті білими квітами; а часом, коли вітерець допоможе, туман і зовсім приголомшить тебе, набувши найчіткіших і найскладніших геометричних  форм (О.Лесько, перекл. Дж.Дарела). Знову туман, що не розсіюється і вдень, дощу нема, але повітря таке вологе, ніби все вимащено равликовим слизом (Н.Лазаревич, перекл. Г.Мантел). Лондонських туманів не було, поки їх не відкрило мистецтво (О.Вайлд)].

Ты – ти (род. п. тебе́, дат. п. тобі́): • быть с кем на ты, обращаться к кому на ты – бути з ким на ти, звертатися до кого на ти; • ну тебя! – цур тобі!; цур тобі, пек [тобі]!; [а] бодай тебе!; • что с тобой? – що тобі?; що з тобою? [— Гей ти, проклятий стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як тебе я ганю, Зевес! — ні усом не моргнеш  (І.Котляревський). А думка говорить: «Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув Батька, неньку старенькую, Молоду дівчину?» (Т.Шевченко). Ні душі тобі живої! Хіба вуж зав’ється (С.Руданський). — Чого ти стогнеш, сину? — питає журливо Мотря. Мовчить Чіпка. — Чи ти нездужаєш? (П.Мирний). — І я люблю Соломію, — додала Настя, — господи, яка проворна та весела! і наговорить, і накаже, і наспіває тобі повні вуха! (І.Нечуй-Левицький). Надбіг до калюжі, скочив у воду, щоб обмитися з фарби, де тобі! Фарба олійна, через ніч у теплі засохла добре, не пускає (І.Франко). — Ти хто? Чого тобі? — вояк вереснув (Л.Українка). Були, правда, й здобутки. Вона погодилась говорити з ним на «ти», але жодних висновків з цього не зробила (В.Підмогильний). Я ждав, я знав, що прийдеш ти! — і ось: Все як було; сивіє лиш волосся… Що ж не збулось? — Усе давно збулося! (Є.Плужник). Ти полинеш сиза, наче птах. Твій полинний присмак вабить серце. Ти по липню вибіжиш у серпень, мов по линві, бгаючи мій страх. Питиму розлуку, як вино. І колись, блідим зимовим ранком, Чорний птах, сумний, немов прочанка, Тихо сяде на моє вікно (Л.Кисельов). Недоля ця, коли б не ти, мене косою підкосила, а ти всі крила розкрилила і на екрані самоти до мене крізь віки летіла і шепотіла, шепотіла: Це ти, мій сину. Муже, ти! (В.Стус). І маєш, напевно, рацію. Минуле вмерзає в кригу. І це вже не декорація… Біла симфонія снігу. Стогне завія до рання, зламавши об ліс крило… Ти — моє перше кохання. Останнє уже було (Л.Костенко). Про тебе не пишеться І не мовчиться За тебе не молиться І не болить Тобою не мариться Навіть не сниться І пам’ять від дотику слів не горить (Ю.Джугастрянська). Більшість охоче рухається в бік “Ти”, назустріч партнерові. Суспільство жагуче бажає близькости (О. і О.Плеваки, перекл. Е.Єлінек). Одному погоничеві, що в корчмі стояв, прийшла саме охота напоїти своїх мулів, а для цього треба було зняти з жолоба Дон Кіхотову збрую. Як забачив наш рицар того напасника, заволав одразу дужим голосом: — Хто б ти не був, о зухвалий рицарю, що важишся доторкнутись до зброї найславетнішого з усіх мандрованих рицарів, які будь-коли приперезувались мечем,— подумай, що робиш, не руш її, бо головою за своє зухвальство приплатишся! (М.Лукаш, пререкл. М.Сервантеса). Степан Аркадійович  був на «ти» майже з усіма своїми знайомими: з стариками шістдесяти років, з хлопчиками двадцяти років, з акторами, з міністрами, з купцями і з генерал-ад’ютантами, отож дуже багато хто з тих, що були з ним на «ти», перебували на двох крайніх пунктах суспільної шкали і дуже б здивувалися, дізнавшись, що мають через Облонського що-небудь спільне (А.Хуторян, перекл. Л.Толстого). Раптом — я просто не міг цьому повірити — я почув, що він звертається до Пат на «ти». І хоч на це могла бути сотня не вартих уваги причин, я залюбки викинув би цього типа вниз, до оркестру (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Тим часом там уже відчувається дія алкоголю. Георг і Різенфельд перейшли на «ти». Різенфельд став просто Алексом. Він скоро почне й від мене вимагати, щоб я звав його на «ти». Завтра вранці, звичайно, все це забудеться (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Люди глухі до того, що в тобі кричить найголосніше (С.Є.Лєц). — Дівчино, перейдімо на «ти» — Ну, якщо це недалеко йти…].

Любовь – 1) (к кому страсть, любовное влечение) коха́ння, (ласк.) коха́ннячко, любо́в, лю́бощі до ко́го, лю́бість, (влюблённость) закоха́ння в ко́му, (симпатия) ми́лува́ння; 2) (любовные ласки, утехи) лю́бощі, пе́стощі, ми́лощі, ми́лува́ння, лю́бість, ла́ска, коха́ння; 3) (предмет любви) коха́ння (коханячко), милува́ння (милуванячко), закоха́ння (закоханячко); 4) (нравственн. чувство) любо́в, люба́; 5) (наклонность) зами́лування, любо́в, на́хил, охо́та, хіть (р. хо́ти, диал. хі́ті) до чо́го, прихи́льність, прихи́лля до ко́го: • безумная любо́вь – шале́не коха́ння (закохання); • брак не по любви – шлюб (одруження) без кохання (без любові); • брак по любви́ – шлюб до (з) любо́ві (до сподо́би); • братская любо́вь – брате́рська (брате́рня, бра́тня) любо́в; • вера, надежда, любо́вь – ві́ра, наді́я, любо́в; • возбудить в ком любо́вь – збуди́ти коха́ння в ко́му, закоха́ти кого́ в собі́ (в се́бе); • вспылать любовью – зайня́тися (запала́ти) коха́нням, любо́в’ю, розкоха́тися; • вспыхнуть любовь – лахну́ти любо́в’ю, коха́нням; • гореть, сгорать от любви к кому – палати коханням до кого; • делать что с любовью, с любовью заниматься чем-либо – робити що залюбки (з любістю, з любов’ю); кохатися в чому; працюва́ти коло чо́го з любо́в’ю, залюбки́, з зами́лува́нням; • жениться, выйти замуж по любви́ – одружи́тися (за́між піти́) з любо́ві; • изъявлять любо́вь к кому – виявля́ти любо́в (ла́ску, прихи́лля) до ко́го, жа́лувати кого́; • искренняя, настоящая любо́вь – щи́ре коха́ння, щи́ра любо́в; • любо́вь к ближнему – любо́в до бли́жнього, братолю́бність; • любовь к искусству – любов до мистецтва; • любовь к родине – любов до рідного краю (до рідної країни, до рідної землі, до рідної сторони), любов до батьківщини (до вітчизни, до отчизни); • любо́вь мужчины, женщины – чолові́че, жіно́че коха́ння, чолові́ча, жіно́ча любо́в; • любовь не картошка — не выкинешь (не выбросишь) за окошко – любов не короста — не вигоїш спроста (Пр.); згадай та охни, мовчи та сохни (Пр.); • любовь не пожар, а загорится – не потушишь – любов не пожежа, а займеться — не погасиш (Пр.); • любо́вь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть; • мне не дорог твой подарок, дорога твоя любовь – не дороге дарування (даруваннячко), дороге твоє кохання (коханнячко); • нашим новобрачным совет да любо́вь (мир да любовь)! – на́шим молодя́там не свари́тися та люби́тися!; • нежная любо́вь – ні́жне коха́ння, ні́жна любо́в; • не по любви – не до любові (любості); • объяснение в любви́ – осві́дчення (про коха́ння); • первая любовь – пе́рше ко́хання (закохання), пе́рша любо́в; • объясняться, объясниться, признаваться, признаться в любви кому – признаватися, признатися про кохання (в коханні) кому, робити, зробити кому признання в любові (у коханні), освідчувати, освідчити кохання кому, освідчуватися, освідчитися [про кохання (про любов)] перед ким, кому, визнавати, визнати (виповідати, виповісти) кому кохання (любов свою); • относиться с любовью – ста́витися з любо́в’ю, з прихи́льністю, прихи́льно; • питать любо́вь к чему – коха́тися в чо́му; • по любви – з кохання; • пылкая, пламенная любо́вь – палке́ коха́ння, жагу́ча любо́в; • пребывать в любви – пробува́ти в любо́ві; • приобрести чью любо́вь – здобу́ти чию́ любо́в, (симпатию) підійти́ кому́ під ла́ску; • родительская любо́вь – батькі́вська любо́в; • с любовью – до любо́ви, з любов’ю, коха́но; • старая любовь не ржавеет, старая любо́вь долго помнится – да́внє коха́ння все перед очи́ма (Пр.); давнє кохання не ржавіє (іржавіє) (Пр.); • супружеская любо́вь – подру́жня любо́в, подру́жнє коха́ння; • сыновняя любо́вь – любо́в до батькі́в, сині́вська любо́в; • умирать, погибать от любви́ – помира́ти, ги́нути з коха́ння, з любо́ви. [Хто не лю́бить, той не пізна́в Бо́га, бо Бог є любо́в (Біблія). Піді́йдеш йому́ під ла́ску (П.Куліш). Він мені визнавав любов свою (П.Куліш). Крі́пко до любо́ви поцілува́лись (Г.Барвінок). Його́ со́нечко пе́стить коха́но (Л.Українка). Біда́хи розкоха́лись аж з лиця́ спа́ли, схнуть (М.Вовчок). Коха́й, поки се́рце коха́є, усе́ за коха́ння відда́й (Б.Грінченко). Щи́ро коха́вся пан у горілка́х та меда́х (Б.Грінченко). Коха́ється він у га́рних ко́нях (Б.Грінченко). Та узя́в жі́нку не до любо́ви (Пісня). За́між пішла́ по лю́бості (М.Вовчок). Пе́стощі, лю́бощі, ся́єво срі́бнеє хви́ля несе́ в подару́нок йому́ (Л.Українка). Боля́ть мене́ ру́ки, но́ги, боля́ть мене́ ко́сті, гей, якби́ то од робо́ти, а то од лю́бости (Пісня). Коха́ння моє́, я тобі́ світ зав’яза́в! (М.Вовчок). Лю́бчику мій, милува́ннячко моє́ (А.Кримський). Нема́ мого́ миле́нького, нема́ закоха́ння (Пісня). Неха́й бу́дуть лю́ди зна́ти, як в любо́ви помира́ти (Пісня). З їх естети́змом та зами́луванням до краси́ (С.Єфремов). Ой, Бо́же, Бо́же, що та любо́в мо́же! (Пісня). Хто не зна́є закоха́ння, той не зна́є ли́ха (Пісня). Се на ме́не лю́бощі напа́ли (Г.Квітка). На ми́лування нема́ си́лування (Пр.). Колишній дотик її руки живущим огнем проймав йому кров. Він згадував їхню зустріч на пароплаві, її слова і шукав у них бажаної запоруки. Кожен погляд і усміх її осявав тепер йому душу, торуючи в ній плутані стежки кохання (В.Підмогильний). У коханні як у медицині: поганенький лікар утричі люб’язніший (В.Стись). Я марно вчив граматику кохання, граматику гріховних губ твоїх, — ти утікала і ховала сміх межи зубів затиснений захланних (В.Стус). І не те, щоб жити — більше: споконвіку б — без розлуки. До віків і після віку — це — любов. Оце — вона! (В.Стус). Напередодні об’єднання Німеччини, яке всіх лякало, один француз мрійливо промовив: «Я так люблю Німеччину, що хотів би, щоб їх було дві»… В українців причин для ніжних почуттів до Росії куди більше, ніж у французів до Німеччини. Моє серце розривається від любови, і я хотів би, щоб Росій було хоча б штук п’ять-шість. Правда, моя любов до Совєтського Союзу була ще ніжнішою, і я вцілів тільки тому, що об’єктів її прикладення стало 15 (з інтернету; Дивнич). Любить Бог українця, але не признається (В.Слапчук). Усе було — і сум, і самота. І горе втрат, і дружба нефальшива. А ця любов — як нитка золота, що й чорні дні життя мого прошила. Усе було, було й перебуло. А ця любов — як холодно без неї! Як поцілунок долі у чоло. Як вічний стогін пам’яті моєї (Л.Костенко). Абсолютно ідіотська фраза з російської — «займатися любов’ю». Повна нісенітниця. Любов, кохання, честь, гідність — все це абстракції. Як можна займатися честю, совістю. В українській мові є прекрасне слово «кохаються». Шановні, кохайтеся, якщо можете. Ну, а коли ні, «займайтеся». Що зробиш… (Ярослав Трінчук). Крім того, любов — це ще багато різних речей, тільки чомусь у нас в наявності всього два слова для означення того складного багатокомпонентного почуття: «кохання» — це те, що із сексом, а все решта — просто «любов». Тішить тільки, що у росіян взагалі лиш одне на всі випадки життя. Вони просто «люблять» все підряд: і батьківщину, і маму, і друга, і кохану, і песика. В той час як у Біблії розрізняють три відтінки такого почуття, а у Греції — цілих шість: • Ерос – романтично-чуттєва любов, Прагма — реалістична любов, Маніа — хвороблива любов, Агапе — безумовна любов, Сторге — любов-дружба, Людус — любов-гра (Ярка Дубинська). Справжня любов, як рослина — повинна рости (Валерій Чоботар). Якщо абстрагуватися від біохімічних процесів у мозку, які, за твердженням фізіологів-матеріалістів, породжують те, що мудаки-поети називають коханням (щасливе кохання — це фермент, який активізує ті нейронні ланцюжки, що відповідають за ейфорію; нещасне, відповідно, стимулює мозкові зони депресії), і розглянути проблему в метафізичному вимірі, то є така думка, що любов — це не лише найбільший дар Божий, а взагалі — атрибут Бога в людині, одна з рис образу і подобія. А хто проти? Та це про любов. Ми ж тут — про суку-любов, яка, з одного боку, большая и чистая, а з другого — маленькая и пошлая, любов, яка нищить, висотує нерви, висушує мозок, вичавлює з людини кров (інша людина, на яку, власне, й спрямована любов, п’є ту кров горнятками, хоча не обов’язково є вампіром). Одне слово, якщо вербалізувати проблему в контексті запропонованого дискурсу, то любов як категорія поширює свою юрисдикцію зі сфери емоційного на рівень матерії у її білковій формі існування. Щось таке (В.Кожелянко). Любов — сприятлива сила, що дозволяє говорити про будь-що доглибно (А.Рєпа, перекл. Ф.Солерса). — … життя людське надто довге для одного кохання. Просто-таки надто довге. Це мені мій Артур пояснив, коли накивав п’ятами… І це правда. Кохання — це чудово. Та одному з двох воно завжди видається надто довгим. І тоді другий залишається ні з чим. Сидить і чекає чогось, витріщивши очі. Чекає, як божевільний… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання потрібне вже хоч би для того, щоби навчитися Болю (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Він кохав її, він прислухався до цього кохання, яке кликало Поль, доганяло її, розмовляло з нею; Сімон слухав його заклякнувши, налякано, почуваючи тільки біль і спустошення (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Так, моє кохання було надто велике. А надто велике кохання обтяжливе для того, на кого воно спрямоване, я цього не розуміла, нічого про це не знала. Та якби й знала, це однаково не допомогло б. Бо хто може визначити міру кохання?  (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Майже всю ніч пролежала, зціпивши зуби й стиснувши кулаки, задихаючись від люті й жаху, ба гірше — від каяття, цього сліпого прагнення повернути час назад хоч на годину, на секунду. Та тільки не час любощів (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Чи то любов робить людину дурною, чи тільки дурні й закохуються? Роками я торгую зі своїм клунком і знана всіма як сваха, проте на це запитання відповісти не можу (О.Кульчинський, перекл. О.Памука). Обидві, обравши різні напрямки, прагнули вирватися з цього зліпленого з різних елементів світу: горда Клариса в служіння мистецтву, до якого, проте, як невдовзі довелося визнати її вчителеві, в неї не було справжнього покликання, а тендітно-меланхолійна і, властиво, не пристосована до життя Інес — назад, під крило й під духовний захист надійного міщанського побуту, шлях до якого відкривав респектабельний шлюб, бажано з кохання, а як ні, то й без нього (Є.Попович, перекл. Т.Мана). — Чому ви не витурите його? — Він не такий поганий, докторе. Тільки запальний… — Равік глянув на дівчину. Кохання, подумав він. І тут кохання. Одвічне диво. Воно не тільки осяває барвистою веселкою мрій сіре небо буднів, а й може оточити романтичним ореолом купу лайна. Диво і страхітливий глум водночас. (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання травами не лікується (Овідій). Ніяка облуда не здатна довго приховувати кохання, коли воно є, або ж удавати, коли його нема (Ф. де Лярошфуко). …людське життя тягнеться надто довго для одного кохання (Е.М.Ремарк). Любов іноді приходить так несподівано, що ми не встигаємо роздягнутися (С.Є.Лєц). Кохання — це грубе перебільшення різниці між однією людиною і всіма іншими (Дж.Б.Шоу). Любов терпить і прощає все, але нічого не пропускає. Вона тішиться мализною, але вимагає всього (Клайв Льюїс). Серед всесвітнього варварства людським істотам іноді (досить рідко) вдається створити теплі місця, осяяні світлом кохання (М.Уельбек). Любов, що боїться перешкод, — це не любов (Д.Ґолсворсі). Шлях справжнього кохання ніколи не був гладкий (В.Шекспір). Ніщо так не економить час і гроші, як взаємне кохання з першого погляду].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ОХО́ТА укр. мисли́вство, лове́цтво, (бажання) ще хоті́ння; охота пу́ще нево́ли охо́та гірш од нево́лі; по свое́й охоте доброві́льно; нет охоты неохо́та; на охоту е́хать – соба́к корми́ть ши́ти-біли́ти – за́втра Вели́кдень.

БРАТЬ фраз. ста́вити [брать на учёт ставити на о́блік], (забирати) поривати [охота берёт охота пориває]; брать в роботу перемивати кісточки; брать без бо́я бра́ти го́лими рука́ми; брать в аре́нду винайма́ти /найма́ти/ у кого; брать в ежо́вые рукави́цы бра́ти в шо́ри; брать в жёны кого бра́ти шлюб з ким; брать в оборо́т бра́ти в сто́си; брать в плен полони́ти; брать в своё ве́дение что підпорядко́вувати собі́, бра́ти на се́бе керува́ння чим; брать в солда́ты бра́ти до ві́йська; брать за во́рот бра́ти за шкі́рку; брать за го́рло приступа́ти з ноже́м до го́рла; брать за жа́бры бра́ти за ба́рки; брать за живо́е бра́ти за ду́шу; брать к све́дению, брать в расчёт бра́ти на за́мітку; брать ле́стью підхо́дити ле́стощами; брать на заме́тку заното́вувати, запи́сувати, роби́ти нота́тки, бра́ти на за́мітку, оказ. відното́вувати; брать на испу́г /брать на пу́шку/ бра́ти на Бо́га; брать на каранда́ш бра́ти на за́мітку, бра́ти на папі́р; брать на карау́л (зброю) виставля́ти на по́честь; брать на прока́т випозича́ти у кого; брать на себя́ бра́ти на свої́ пле́чі, бра́ти на свою́ го́лову; брать на свою́ отве́тственность фаміл. брати на свою́ го́лову, бра́ти на свої́ ру́ки; брать на себя́ сме́лость насмі́люватися, зва́жуватися; брать на учёт ще реєструва́ти, (вексель) дисконтувати; брать нача́ло зачина́тися; брать по вы́сшему счёту брати ви́ще; брать под защи́ту става́ти в оборо́ні; брать под козырёк віддава́ти честь; брать приме́р с кого галиц. взорува́тися на кого; брать себе́ за пра́вило ще кла́сти собі́ пра́вило; брать сло́во галиц. забира́ти го́лос; брать уро́ки брати ле́кції, ма́ти репети́тора; не брать в расчёт не́хтувати що, лиша́ти на бо́ці; брать под сомне́ние ще сумніва́тися в чому; бери́, ско́лько душе́ уго́дно бери́, скі́льки душа́ бажа́є; на́ша берёт на́ша зве́рху; беру́щий що бере́ тощо, зда́тний взя́ти, зви́клий /ра́ди́й, маста́к/ бра́ти ???, відбо́рець, бра́ха; берущий верх перемо́жець; берущий взя́тки хаба́рник, хапу́н, липки́й на ру́ку; берущий за гло́тку принево́лювач, стил. перероб. приступи́вши з ноже́м до го́рла; берущий го́лыми рука́ми маста́к бра́ти голі́руч; берущий за се́рдце серцезвору́шний; берущий мно́гое на себя́ самоуповнова́жений, з вели́кими амбі́ціями, з вели́кими пла́нами; берущий на му́шку стил. перероб. наці́лившись на; берущий на себя́ роль гото́вий взя́ти на себе́ роль; берущий о́ткуп відку́пник; берущий под отчёт відбо́рець під звіт; берущий под сомне́ние что схи́льний сумніва́тися /невпе́внений/ у чому; берущий своё нача́ло в з поча́тком у; берущий с ме́ста зда́тний взя́ти з мі́сця; берущий уро́ки що бере́ ле́кції; ВЗЯТЬ (від кого /що/) перебра́ти; взять Бо́га за бо́роду пійма́ти Бо́га за но́ги; взять верх над кем (у спорі) перева́жити кого; взять в ежо́вые рукави́цы укр. взя́ти в лабе́ти; взять в жёны кого пошлю́бити; взять в кавы́чки залапкува́ти; взять в обуче́ние (взять для повыше́ния квалифика́ции) взя́ти на нау́ку; взять в плен, заполони́ти; взять в толк помісти́ти в голові́, набі́гти тропи́, вхопи́ти тропи́; взять высо́кую но́ту потягну́ти горо́ю; взять го́рлом ви́сварити, ви́кричати, взя́ти на го́рло; взять на букси́р взя́ти на гуж; взять на карау́л ще відсалютува́ти; взять на себя́ (місію) ще перебра́ти; взять на себя́ обяза́тельство зобов’яза́тися; взять на учёт зареєструва́ти; взять под опе́ку кого, взять попечи́тельство над кем заопі́куватися ким; взять ружьё на изгото́вку нагото́вити кріс; взять свои́ слова́ наза́д галиц. відкли́кати свої́ слова́; взять себя́ в ру́ки опанува́ти себе́, опанува́тися, взя́ти себе́ в ру́ки; взять след мисл. вхопи́ти тропи́; взять сло́во галиц. забра́ти го́лос; ни дать ни взять о́ко-в-о́ко; ни дать ни взять что що чим [ни дать ни взять – гора́ гора́ горо́ю], чи́сте тобі́ що; не взять в толк не скла́сти ра́ди; чья возьмёт? чий чорт бу́де ста́рший?; взял? (= получил?) діста́в?; взял страх у страх уки́нуло /узя́в страх/ кого; взя́вший ОКРЕМА УВАГА (місто, фортецю) здобу́вець; ка́пли в рот не взявший стил. перероб. рі́ски в рот не взя́вши; взявший на карау́л відсалютува́вши; взявший под карау́л взя́вши під ва́рту; взявший под козырёк відда́вши честь; взявший под опе́ку опіку́н, ОКРЕМА УВАГА; взявший свои́ слова́ наза́д ОКРЕМА УВАГА; ВЗЯ́ТЫЙ вме́сте взятый /вме́сте взятое, вме́сте взятые/ фраз. ра́зом узя́вши; взятый в кавы́чки залапко́ваний.

ГОТО́ВНОСТЬ укр. гото́вість, фраз. охо́та [с готовностью з охотою]; боева́я готовность галиц. військ. го́стре поготі́вля.

ЖЕЛА́НИЕ, (палке) пра́гнення, фраз. во́ля [про́тив жела́ния = про́ти во́лі]; появи́лось жела́ние, припа́ла охо́та; при жела́нии, ма́вши бажа́ння /охо́ту/, якщо́ захо́чеш /якщо́ захоті́ти, якщо́ хоті́ти/, коли́ схоті́ти, бажа́ючи, було́ б бажа́ння / була́ б охо́та/, коли́ хо́чеш; при всём жела́нии, (не вийде) хоч би й хоті́в /хоті́ла, хоті́ли/; по жела́нию кого, на бажа́ння чиє, по со́бственному жела́нию, ще на вла́сну ру́ку, самохі́ть, своє́ю охо́тою, власнові́льно; из жела́ния /стать/, бажа́ючи; он гори́т (стра́стным) жела́нием, його́ корти́ть.

ЖЕЛА́ТЬ, ще ма́ти охо́ту; жела́ть добра́ /жела́ть зла/, забут. ми́слити добро́ /ми́слити ли́хо/; кто жела́ет, хто хо́че, кому́ охо́та; никому́ не жела́ю так пла́кать, бода́й ніко́му так не пла́кати; жела́ющий, 1. що хо́че тощо, розохо́чений, спо́внений бажа́ння, охо́плений бажа́нням, прикм. охо́чий, ла́сий на що, підсил. жаду́щий, спра́глий, ім. охо́тник, фраз. зголо́шений, пор. жа́ждущий, 2. що зи́чить тощо, ра́ди́й /зда́тний/ нази́чити, зичли́вець, прикм. зичли́вий, ще́дрий на побажа́ння; жела́ющий добра́, добрози́чливець, прикм. добрози́чливий; жела́ющий зла, злози́чли́вець, прикм. злози́чли́вий; жела́ющие, хто хо́че; жела́емый, ба́жаний; стра́стно жела́емый, ви́мріяний.

ЛЕНЬ ще ліни́вство, неохо́та, фраз. баглаї́ [лень одоле́ла баглаї́ вки́нулись]; (все), кому́ не лень (всі), хто ма́є охо́ту, ко́жен охо́чий /хто захо́че, неледа́чий/, всі охо́чі /хто захо́че, хто неледа́чий/ фраз. не... хіба́ ліни́ві [ходи́ли все, кому не лень не ходи́ли хіба́ ліни́ві]; лень напа́ла /лень одоле́ла/лі́нощі /баглаї́/ обсі́ли; не лень тебе́ /Вам/ і охо́та тобі́ /Вам/; кому́ не лень ко́жен вся́кий, вся́ке, хто хо́че.

ПОЯВИ́ТЬСЯ фраз. взя́тися [отку́да он появился де він взявся], (згра-єю) ви́сипати, (вчасно) нагоди́тися, мист. ви́йти з-за ка́дру, оказ. оприя́внитися, (по зникненню) об’яви́тися, (про незгоди) галиц. заіснува́ти; неожи́данно появи́ться /вдруг появи́ться/ ви́гулькнути, ви́рости з-під землі́, ви́ринути, (наче) з не́ба впа́сти, хто́зна-зві́дки взя́тися, живомовн. вроди́ти, ви́рости /вроди́тися/ несіяний;; появи́лось жела́ние напа́ла охо́та; появи́вшийся нови́й, молоди́й, новоспе́чений /новоство́рений, новозро́блений, новови́даний тощо/, оприя́внений, ОКРЕМА УВАГА; появи́вшийся к тому времени дотихчасовий; появи́вшийся неда́вно віднеда́вній.

СКЛО́ННОСТЬ (людська) ще жи́лка, (до чого) поет. перевиса́ння; скло́нность к чему зами́лування чим, охо́та /фаміл. баци́ла/ до чого [скло́нность уваже́ния к ти́тулам охо́та /баци́ла/ пова́ги до ти́тулів].

СТРЕМЛЕ́НИЕ ще палке́ бажа́ння, палка́ жага́, (вели́ка) хіть, порива́ння (се́рця), змага́ння до чого; стремле́ние к чему фаміл. охо́та до чого; в (своём) стремле́нии (зробити) намага́ючись.

ТЯ́ГА, тя́га к чему ще охо́та до чого.

ХОТЕ́ТЬ ще хті́ти; кто хо́чет кому́ охо́та; хо́чешь не хо́чешь рад-не-ра́д, жін. ра́да-не-ра́да; фраз. зна́ти [ну, как хо́чешь ну, як зна́єш]; хотя́щий = желающий; ВОСХОТЕ́ТЬ запра́гнути, прибл. спрагні́ти; восхоте́вший запра́глий, прибл. спрагні́лий; ЗАХОТЕ́ТЬ ще захті́ти, запра́гти.

ХОТЕ́ТЬСЯ но. ба́гтися [хотелось ба́глося], пра́гтися, збереж. гал. ба́гнутися [хочется ба́гнеться]; хочется бере́ охо́та, (кому) свербля́ть ру́ки у кого; хотелось свербі́ли ру́ки; хочется есть кому тя́гне за печі́нку /печінки́/ кого; и хочется и ко́лется і хо́четься і ко́леться, ва́жко не́сти і шко́да ки́дать, і корти́ть і стра́шно, ра́да б душа́ в рай, та гріхи́ не пуска́ють, і сюди́ га́ряче і туди́ бо́ляче. ЗАХОТЕ́ТЬСЯ но. ще захті́тися, запра́гнутися, скорті́ти [ему́ захотелось загляну́ть його́ скортіло зазирну́ти]; захоте́лось напа́ла охо́та; захочется образ. при́йде хіть; захоте́вший що /мн. хто/ захті́в тощо, як прикм. заба́глий, запра́глий, стил. перероб. схоті́вши, образ. з бажа́нням; РАСХОТЕ́ТЬСЯ но. відхоті́тися кому.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Охота – 1) охо́та, -ти, хіть (род. хо́ті), бажа́ння, -ння (до чо́го); 2) ло́ви, -вів, полюва́ння, -ння (на ко́го, що).

Позыв – хіть (род. хо́ті), охо́та, -ти.

Склонность – на́хил, -лу, охо́та, -ти, хіть (род. хо́ті) (до чо́го).

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Охота (желание) – охота; бажання. По (своей) охоте – з (своєї) волі, охоти. С охотой – залюбки; охоче. С большой охотой – з дорогою душею. Нет охоты – неохота. Если есть охота – як охота. Пришла охота – спала охота кому. Почувствовать охоту – заохотитися до чого. Выражать охоту – охотитися; заохотитися. Возбуждать охоту в ком – розохочувати кого. Потерять охоту к чему – знеохотитися до чого. Охота пуще неволи – охота гірша від неволі.

Готовность – готовність; охота. В готовности – напоготові. С готовностью – охоче; дуже радо; з охотою; залюбки.

Расположение – розклад; розпорядок; розташування; (к кому) – прихильність, ласка до кого; (желание) – охота, хіть. Расположение духа – настрій. Расположение к чему – нахил, здатність до чого. Расположение слов – порядок слів. В хорошем, плохом расположении духа – в доброму, поганому настрої. Приобрести расположение – дістати прихильности. Потерять расположение – стратити прихильність; відбігти ласки.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Аппетит • Аппетита нет у кого – апетиту нема в кого; нехіть до їжі (до їди) в кого; не їсться кому; на їду не йде кому; на їду не бере кого; не береться їда кого; охоти до їди (до їжі) не має хто; не йде на ум (на думку, на душу) їда (їжа, страва) кому; душа не приймає. [Не їсться, не п’ється, і серце не б’ється… Шевченко. Не йде на ум ні їда, ні вода, коли перед очима біда. Пр. Їв би очима, та душа не приймає. Пр.] • Аппетит приходит во время еды (перен.) – апетит приходить під час їжі; апетит з їдою прибуває; що більше маєш, то більше прагнеш. • Болезненный аппетит – їстовець; проїсть; ненажер; хворобливий апетит. • Отсутствие аппетита – нехіть до їжі (до їди); бракує апетиту. • Приятного аппетита! – смачного! • Прошёл аппетит – перехотілося (відхотілося) їсти. • Разыгрался аппетит на что (перен.) – взяла охота до чого; приспіло до аж-аж (до жаги); (образн.) аж слина (слинка) потекла (котиться). • С аппетитом – з апетитом; усмак. [Перший шматок з’їси усмак, а другий уже не так. Пр.] • Сильный аппетит – великий апетит; жадоба; (образн.) й шкура горить (говорить) до їжі; вола з’їв би. [Така жадоба — вола б із’їв. З нар. уст.] • Умерить кому аппетит – вгамувати (збити) кому апетит (охоту, жадобу).

Гулять • Гулявши много смолоду, умрёшь под старость с голоду – хто замолоду гуляє, той на старість хліба не має. Пр. Хто замолоду балує, той під старість старцює. Пр. Молодість лінива, то старість плачлива. Пр. Поки молод, пам’ятай про (за) голод. Пр. • Гулять напропалую – гульма гуляти; на всі заставки (на всю губу) гуляти. • Гулять на свадьбе – гуляти на весіллі; (давн.) веселувати. • Нет охоты гулять – не охота (не бере охота) гуляти; гуляння не бере. [Нема мого миленького, не бере гуляння. Чубинський.] • Он сегодня гуляет (разг.) – він сьогодні вільний (не працює, гуляє). • Только бы пить, да гулять, да дела не знать – на гулянки то ти є, а до роботи то тебе нема. Пр. Грицю, Грицю, до роботи! — В Гриця порвані чоботи…— Грицю, Грицю, до Марусі! — Зараз, зараз уберуся. Н. п.

Дохнуть • Скука такая, что мухи до́хнут (разг. ирон.) – така нудота, що вмерти охота (хоч умирай). Пр. • Дохну́ть некогда – ніколи і вгору глянути; дихнути нема коли (ніколи). • Не сметь, бояться дохну́ть (разг.) – затаїти (притаїти) дух; завмерти; і дихнути страшно.

Желание • Возыметь желание – захотіти (забажати). • Выражать, выразить, высказать желание – висловлювати, висловити (виявляти, виявити) бажання; охотитися, заохотитися; (іноді про участь у чомусь) зголошуватися, зголоситися. • Гореть, пылать желанием – палко бажати (жадати, прагнути); палати (горіти) бажанням; жадати. • Делать против чьего желания – робити (чинити) проти чийого бажання (проти чиєї волі); іти на супереки з ким. • Изъявлять, изъявить желание – виявляти, виявити бажання (охоту, хіть); (лок.) охотитися, захочатися, захотитися. • Исполнять, исполнить желание чьё – уволяти, уволити волю (бажання) чиє; чинити, учинити чию волю (чиє бажання); виконувати, виконати чиє бажання (чию волю); здійснювати, здійснити (справджувати, справдити) бажання чиє. • Освободиться от желания – позбутися охоти (бажання); знеохотитися до чого. • Помимо моего желания – проти мого бажання; не зважаючи на моє бажання; (іноді) попри моє бажання. • По моему (по вашему…) желанию – на моє (на ваше…) бажання (жадання); з мого (з вашого…) бажання (жадання); на мій (на ваш…) вибір. • По собственному, по своему желанию сделать что – з власного бажання зробити що; з власної, з своєї волі ([своєю] волею, по своїй волі) зробити що; з своєї охоти ([своєю] охотою, самохіть, самохіттю) зробити що. • По собственному желанию или по принуждению – чи по волі, чи по неволі; волею чи неволею; з бажання чи з принуки. • При всём моём желании сделать что-либо – хоч і як хотів би (бажав би) я зробити що; попри все моє бажання зробити що; з усім моїм бажанням зробити що. • При желании – якщо є охота (бажання); якщо (коли) маєш (маєте) бажання (охоту). • Против желания – проти (мимо) волі; неволею; через силу; проти бажання (всупереч бажанню); не хотячи (не хотівши). • Сделать по чьему желанию – зробити на чиє (іноді з чийого) бажання; учинити чию волю; уволити волю чию. • Удовлетворить желание – удовольнити (задовольнити) бажання; загодити бажанню чиєму.

Забирать • Забирать, забрать в плен – забирати, забрати (займати, зайняти) в полон (у бран, у неволю); полонити, заполонити; (усіх) виполонити. • Забирать, забрать всё без остатка у кого, откуда – забирати, позабирати все (геть усе, чисто все) в кого; вибирати, вибрати, повибирати що звідки; (образн.) і кутки випорожнити кому. • Забирать, забрать в солдаты – брати, забирати, забрати в солдати кого; (істор. образн.) чуба (лоба) голити, поголити кому. • Забирать, забрать силой – забирати, забрати силою (силоміць); гарбати, загарбувати, загарбати; грабувати, пограбувати. • Забрать в свои руки кого – узяти в свої руки (до рук прибрати) кого; (жарт.) убрати в шори (запетлювати) кого. [А що, запетльовано тебе? Сл. Яворн.] • Забрать себе в голову (в башку) что (разг. фам.) – убгати собі в голову що; узяти собі думку. • Злость забирает, забрала кого – злість бере, узяла (розбирає, розібрала) кого. • Охота забирает кого (разг.) – хіть (охота) бере кого; хочеться (кортить) кому; охотиться хто. • Хмель забирает – хміль розбирає. [Ой уже мою та голівоньку Та хміль розбирає. Н. п.]

Лень • [Все] кому не лень – [Усі] кому не ліньки (кому охота); [всі] хто не лінується (хто захоче). • Ему лень слово сказать – йому ліньки (неохота) слово сказати; він лінивий (ледачий) на слово. • Ему (мне) лень сделать что (разг.) – йому (мені) ліньки зробити що; йому (мені) неохота зробити що; не бере охота його (мене) зробити що. • Лень нашла, напала, одолела – лінощі (ліньки, баглаї) напали, обсіли; баглаї вкинулися. • Лень - мать всех пороков – лінощі - мати усіх вад (усіх пороків). Пр. Лінощі псують людину. Пр. • От лени человек хворает, а от труда делается здоровым – без діла слабіє сила. Пр. Як без діла сидіти, то можна й одубіти. Пр. Лінощі - гірші за хворобу. Пр. • Труд человека кормит, а лень портит – праця чоловіка годує, а лінь марнує. Пр. Праця людину підносить, а лінощі псують. Пр. Праця - людині окраса, а ледарство - ганьба. Пр.

Неволя • Волею и (или) неволею – [Своєю] волею та й (чи) неволею; з волі і (чи) з неволі; по волі і (чи) по неволі; хотячи й (чи) не хотячи. • Охота пуще неволи – [Своя] охота гірша за неволю (від неволі). Пр.

Приходить • Как пришло, так и ушло (прошло) – як набув, так і забув; як нажив, так і прожив. • Мне пришла охота делать, сделать что – узяла мене охота (припала мені охота) робити, зробити що. • Он приходил в нетерпение – його брала нетерплячка; йому нетерпеливилося. • Они пришли к заключению, что… – вони дійшли (прийшли) до висновку, що…; вони стали на тому, що… • Прийти в восторг, в восхищение от чего – захопитися (запалитися), зачаруватися чим. • Прийти в гнев, в ярость – розгніватися (розгнівитися), розлютуватися. • Прийти в (крайнее) изумление – (великим дивом) здивувати(ся); (іноді) здивовижитися. • Прийти в себя – прийти до пам’яті; опам’ятатися (спам’ятатися); отямитися (стямитися); (іноді) схаменутися; (після зомління) опритомніти. • Прийти в себя от удивления – отямитися з подиву (від здивування); (іноді) вийти з дива. • Прийти в чувство (в сознание) – опритомніти, прийти (вернутися) до пам’яті; опам’ятатися; (іноді) очутіти (очутитися, прочунятися). • Прийти (явиться…) к шапочному разбору – Див. шапочный. • Приходить, прийти в голову, прийти на (в) мысль – спадати, спасти (спливати, спливти, збігати, збігти, набігати, набігти, навертатися, навернутися) на думку; упадати, упасти в голову; западати, запасти в голову (до голови). • Приходить, прийти в движение – починати, почати рухатися; (тільки докон.) зарухатися, заворушитися. • Приходить, прийти в забвение – іти, піти в непам’ять; забуватися, забутися. • Приходить, прийти в замешательство – бентежитися, збентежитися; ніяковіти, зніяковіти; мішатися, з(а)мішатися; бути (стати) ні в сих ні в тих. [Катря і та мішалася перед удовиним поглядом. Вовчок.] • Приходить, прийти в негодность – робитися, зробитися непридатним (негодящим); ставати, стати непридатним (негодящим); непридатним, знепридатніти. • Приходить, прийти в негодование – обурюватися, обуритися. • Приходить, прийти в отчаяние – удаватися, удатися (укидатися, укинутися) у розпач (у розпуку). • Приходить, прийти в раздражение – дратуватися, роздратуватися, роздратовуватися; (зниж.) роздрочуватися, роздрочитися. • Приходить, прийти в смущение – бентежитися, збентежитися; ніяковіти, зніяковіти. • Приходить, прийти в совершенный упадок – зводитися, звестися (зійти) ні на що (нанівець); (зниж.) зійти на пси. • Приходить, прийти в ужас – жахатися, (у)жахнутися. • Приходить, прийти в умиление – розчулюватися, розчулитися. • Приходить, прийти в упадок – занепадати, занепасти (підупадати, підупасти). • Приходить, прийти к выводу – доходити, дійти [до] висновку; приходити, прийти до висновку. • Приходить, прийти к единодушному соглашению, решению – доходити, дійти [до] одностайної згоди; брати, узяти думку і волю єдину. • Приходить, прийти к мысли – доходити, дійти (приходити, прийти) до думки (до гадки); (іноді тільки докон.) намислитися (що зробити). • Приходить, прийти к соглашению – доходити, дійти [до] згоди (до порозуміння); порозумітися; (давн.) учиняти, учинити згоду. • Приходить, прийти на память – приходити, прийти (спадати, спасти, спливати, спливти) на пам’ять; навертатися, навернутися на пам’ять (на згадку). • Приходить, прийти на помощь, оказывать, оказать помощь кому – ставати, стати до помочі (до підмоги, у помочі, у допомозі) кому; давати, дати (подавати, подати) допомогу (підмогу, запомогу) кому; допомагати, допомогти кому; запомагати, запомогти (підмагати, підмогти) кого (чим). • Приходить, прийти на язык кому – спадати, спасти на язик кому. • Пришёл конец кому – Див. конец.

Разбирать • Досада, злость разбирает кого – досада, злість (лють) бере (розбирає, забирає, пориває) кого. • Не разбери-бери; не разбери-поймёшь (разг.) – не розбери-бери. • Разбирает грусть кого – бере (розбирає, огортає, посідає) смуток (туга) кого. • Разбирает охота кого (делать что) – охота (хіть) пориває (забирає, розбирає) кого; кортить кому, кого; пориває кого (що робити). • Разбирать, разобрать по косточкам кого, что (разг.) – осуджувати, осудити з голови до ніг кого, що; осуджувати, осудити, і живої кісточки не зоставивши.

Хотеться • Не хочется кому есть, работать… – не хочеться кому їсти, робити, працювати…; їжа, робота… не бере кого. [Щоб його не брала ні їжа, ні робота, ні до іншої охота. Сл. Гр.] • Страстно хочется чего – страшенно хочеться чого; також фіг. [аж] душа горить до чого; (іноді) аж душа тужить за чим.

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Вло́ви – охота, облава, травля.

Заохо́та – 1) поощрение; 2) охота, рвение.

Зно́сити, зне́сти́ – 1) сносить, снести; 2) возносить, вознести. • На не́бо о́чі зно́сити – возводить глаза к небу. • Зно́сити ми́слі, ми́слями – устремляться мыслью. • Зно́сити, зне́сти́ голово́ю – соображать, сообразить, уразуметь. • Охо́та зно́сить – есть, берет охота. • Зно́ситися, зне́сти́ся – 1) сноситься, быть снесенным; 2) возноситься, вознестись, подыматься, подняться; 3) з ким – сноситься, снестись с кем. • Ку́рочка знесла́ся – курочка снеслась.

Інте́нція – намерение, замысел, охота, тяготение.

Ло́ви, -вів – 1) ловля; 2) охота, звериная ловля.

Мисли́вство – охота (на зверей).

Охо́та – 1) охота, желание. • Ма́є охо́ту до нау́ки – имеет стремление к науке. 2) удовольствие. • Охо́тою – добровольно.

Погуля́ння – 1) гулянье, хождение куда-либо; 2) охота, война; 3) пирушка, гульба.

Полюва́ння – 1) охота; 2) период половой горячности у коровы.

Стріле́цтво – 1) охота (ружейная), охотничий промысел; 2) (соб.) охотники, стрелки.

Хіть, р. хо́ти – охота, желание. Хіть ма́ти до чо́го – иметь к чему склонность, влечение, дарование.

Шиба́ти, -ба́ю – 1) бросать, ударять. • Шиба́ти собо́ю – метаться, бросаться. • Шиба́є охо́та – берет охота, хочется. 2) на ко́го – быть похожим на кого; шиба́тися – 1) метаться, бросаться; 2) стучать, греметь.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Охота (промысел) – мисливство, лове́цтво, стріле́цтво; (процесс охоты) – (в)ло́ви, полюва́ння; о. воспрещается – полюва́ти заборо́нено; заниматься -той – жити з лове́цтва, ходити на вло́ви, на полюва́ння; место для охоты – ло́вище.

Расположение – 1) (комнат, вещей) – порядок (-дку), розмі́щення; (войск, строений, улиц) – розташува́ння, розмі́щення; 2) (к кому) – прихильність (-ности) до ко́го; (к чему) – на́хил (-лу), охо́та до чо́го; оказывать -ние к кому – виявляти прихильність (доброзичливість) до ко́го.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Охота пуще неволи. — 1. Охота гірше неволі. 2. Охочого не вняти.

Охота смертная, да участь горькая. — 1. Хотіла баба вирви - та насилу сама вирвалась. 2. Хотіла баба видри - та насилу сама видралась. 3. Повадився глечик по воду ходить - там йому і голівку положить.

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Бра́ти, беру́, -ре́ш, гл. 1) Брать, принимать. Бере коня за поводи. Мет. 31. Ой не хочу, дівко, я од тебе плати брати. Мет. 101. Бере як не своїми рука́ми. О лѣнивомъ, вяломъ работникѣ или неловкомъ. Фр. Пр. 118. 2) Брать, набирать. Вийшла мати води брати. Мет. 72. Бере як віл на роги. Набираетъ на себя непосильно много работы, обязанностей. Фр. Пр. 118. 3) Собирать. Дівчата брали гриби в лісі. 4) Рвать, дергать. Ой там за яром брала дівка льон, та забула пов’язати. Нп. Вмер він уже тоді, як плосконі брали. Грин. І. 33. Бра́ти зу́би. Рвать зубы. Вх. Лем. 394. 5) Получать (вознагражденіе, плату). Нанявся до пана, бере по п’ять рублів на місяць. Харьк. 6) — (дівчину). Жениться. Не веліла мати вдовиної дочки брати. Мет. 81. 7) Заимствовать, занимать, брать въ долгъ. Планиди ці.... беруть свій світ від сонця. Дещо. Бере гроші на відробіток. Бере́ на зеле́ний ове́с. Беретъ въ долгъ въ счетъ сомнительныхъ будущихъ благъ. Фр. Пр. 118. 8) Объ инструментѣ, орудіи: хорошо дѣйствовать, брать. Коса тільки шелесть! шелесть! під самий корінець бере. О. 1861. IV. 34. Мушкетом бере, аж серце в’яне, а лях од страху вмірає. АД. II. 40. Його ніяка ні куля, ні шабля не бере. Грин. I. 184. 9) — баса́. Пѣть басомъ. 10) — влі́во, ліво́руч. Поворачивать влѣво, держать лѣвѣе. 11) — город. Брать городъ (на войнѣ). Тоді ж ото і Очаків брали. Шевч. 12) — дити́ну. Принимать (объ акушеркѣ). Баба Оксана у мене усіх дітей брала. Черниг. Оце баба, що брала мого Йвана. Лебед. у. 13) — зави́чку. См. Завичка. 14) — контра́кт. Заключать условіе, контрактъ. Ніхто з Богом контракту не брав. Ном. № 36. 15) — ланцюга́ми. Заковывать. Ланцюгами за поперек втроє буду тебе брати. АД. І. 212. 16) — за ліб, лоб. Брать за чубъ, за вихоръ. Грин. III. 565. Сіх дуків-срібляників за ліб, наче волів, із за стола вивождайте. ЗОЮР. І. 209. 17) — мі́рку. Снимать мѣрку. 18) — на му́ки. Пытать. Як його взяли, на муки брали. Чуб. ІІІ. 349. 19) — на се́бе. Надѣвать. АД. І. 7. Що неділі бере білу сорочку. 20) — на спи́ток. Испытывать. 21) — на спо́відь. Исповѣдывать. 22) — на ум. Понимать, замѣчать. Нам скаже на глум, а ми беремо на ум. ЗОЮР. І. 13. 23) — о́чі. Привлекать, притягивать, останавливать вниманіе. Та й сорочка ж: аж на себе очі бере. Кобел. у. Його хата сяла тілько рушниками.... та хорошою, як божий рай, дочкою, що всім брала очі красотою. К. МБ. X. 3. 24) — під гла́ву. Угождать, подчиняться. За віщо ж її нам під главу брать? Вона ж таки менша, а мій чоловік старший. Новомоск. у. 25) — під но́ги кого. Первоначально: топтать, переносно: одолѣвать. Бери вороги під ноги. Фр. Пр. 118. 26) — розлу́ку. Разлучаться, разставаться. Треба бра́ти з миленьким розлуку. Грин. ІІІ. 302. 27) — шлюб. Вѣнчаться. В неділю уже іде до церкви брати шлюб. Грин. ІІІ. 515. Шлюб брала, шлюб шлюбувала перед попом і перед дяком з Юрком козаком. Нп. 28) Бере́ кого́ що. а) Ему хочется чего. Щоб його не брала ні їжа, ні робота, ні до инчої охота. Грин. II. 323. Пусти на улицю, бо й плач бере. Мил. 87. б) Дріжаки́ беру́ть. Дрожитъ кто. А мене тільки дріжаки беруть, наче у лихоманці. О. 1862. X. 12. Жаль бере́. Становится жаль. Сум, журба́ бере́. Становится грустно. Уроки.... колючками брали. Отъ сглаза сдѣлались колики. Мнж. 152. Прич. Бра́ний и бра́тий. Де вона брана? В неньки в коморі. АД. І. 7. У їх невістка молода, торік брата. Г. Барв. 51.

Відпада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. відпа́сти, -паду́, -деш, гл. Отпадать, отпасть. Шпаруна відпала, — треба замазати. Харьк. Кислиці поїла й оскома напала й охота одпала. Грин. ІІІ. 232. Відпа́сти пра́ва, ла́ски. Лишиться, потерять, утратить право, расположеніе. Що́ки відпа́ли. Лицо обрюзгло.

Гайтове́, -во́го, с. Охота. Желех. Тоже: гайто́ви, мн. Шух. І. 235.

Гайтува́ння, -ня, с. Охота съ гончими. Галиц.

Диво́та, -ти, ж. 1) Удивленіе. 2) Удивительная вещь. То не дивота, що до чарки охота.

Дя́ка, -ки, ж. 1) Благодарность. Не сподівайся дяки від приблудної псяки. Ном. № 4604. Дя́ку віддава́ти. Приносить благодарность, благодарить. Пішов.... Богу дяку оддавати, що жив у ворога зоставсь. Мкр. Г. 23. 2) Охота, желаніе. Як маш дяку, то зроб. Вх. Лем. 413.

Зно́сити, -шу, -сиш, сов. в. знести́, -су́, -се́ш, гл. 1) Сносить, снести съ чего либо внизъ или съ какого либо мѣста. «Зносьте худобу!» А добра ж то повнісінький віз, іще й намисто товсте. Стали зносить. Рудч. Ск. II. 58. Тиха вода, тиха, бережечки зносить. Мл. л. сб. 329. А далі і знесло млинок. Хата. 51. 2) Снашивать, снести изъ разныхъ мѣстъ въ одно. 3 нечистою силою збірає і зносить людям гроші. Стор. МПр. 169. 3) Сносить, снести снизу вверхъ. Зніс на горище мішок з половою. Зносють на віз скриню. Грин. III. 546. 4) Поднимать, поднять, возносить, вознести. Високо к небу очі свої зносять. Гол. І. 34. Як знесете вгору сина. Єв. І. VIII. 28. 5) Рубить, срубить, срѣзать, снять. Так живо ниву знесемо. Хата, 103. Тобі голову знесу по самі плечі. Рудч. Ск. І. 45. 6) Переносить, перенести, выносить, вынести, вытерпѣть. Ой як важко сплисти море, то так тяжко знести горе. Мл. л. сб. 260. Гаразду знести не може, а біду терпить. Ном. № 2208. 7) Уничтожать, уничтожить, упразднять, упразднить, отмѣнить. Мало не пів села пожежа знесла. Г. Барв. 456. Їхній приговор знесуть. Павлогр. у. Хвалиться знести всю шляхту й панство. К. ЦН. 256. 8). Только сов. в. О яйцахъ: снести. Та була в їх курочка ряба, та злізла на поличку, та знесла яєчко. Чуб. III. 107. 9) Зно́сити ми́слі, зно́сити ми́слям. Думать. Я до тебе не говорю, тілько мислі зношу. Чуб. V. 327. Мислоньки мене зносять. Грин. III. 246. 10) — голово́ю. Быть въ состояніи по своему уму сдѣлать что-либо, соображать, сообразить, уразумѣть. Чи він би ж громадське діло зніс головою. Кіев. у. Що ж вам, свату, вражу я? Їй Богу й головою не знесу. Грин. ІІ. 208. 11) Охо́та зно́се. Охота есть, берегъ. Як зносе його охота ковалювати, най учиться. Каменец. у.

Ло́ви, -вів, м. мн. Ловля; охота, звѣриная ловля. Біда тій курці, що на ній сокола заправляють на лови. Ном. № 1301. Ой пішло два паничі на лови, на лови, надибало дві панянці в зеленій діброві.

Мисли́вство, -ва, с. Охота на звѣрей.

Охі́тно, нар. = Охоче. Якось до діла берусь охітніше. Левиц. І. 112. Зоставайся... будемо тут удвох жити... буде нам з тобою охітніше, аби твоя охота. Чуб. II. 98.

Охо́та, -ти, ж. Охота, желаніе, удовольствіе. І до діла не я, до роботи не я, — з хлопцями погулять — то ж охота моя. Грин. III. 356. Як попоробиш до поту, то й їстимеш в охоту. Посл. Волч. у. 2) Охота. Взяв його (хорта) з собою да й пішов на охоту. Рудч. 3) Охотничьи собаки. Сів на коня, забрав свою охоту і поїхав. Рудч. Ск. І. 123. 4) Охо́тою. Добровольно. Охотою пішов у москалі. Ум. Охо́тонька.

Охо́тка, -ки, ж. = Охота 1. Та кому й в охотку буде почути за нас, як не нашим таки братчикам-українцям. О. 1862. ТІ. 84.

Пасічникува́ти, пасішникува́ти, -кую, -єш, гл. Заниматься пчеловодствомъ. Сим. 224. У його здавна була охота до бжоли, так тепер певно пасічникує. К. ЧР. 8.

Погуля́ння, -ня, с. 1) Гуляніе, хожденіе куда-либо въ свободное время. У неділю одпрохалась якось у батька на погуляння. Вийшли ми за село, на могилу. МВ. І. 85. 2) Охота; война. Як поїхав королевич на погуляннє, та покинув Марусеньку на горюваннє. Чуб. V. 767. Як приїхав Василь з погуляння: пані-матко, де моя Галя? Чуб. V. 703. А Мазепенко... зібрав свою ватагу, — гайда в степ! да й забушував. Гей, каже, царю, давай на погуляннє! Петро жахнувся: знав, що ніякою силою не одоліє. ЗОЮР. І. 118. 3) Пирушка, гульба. Узяв вісім п’ятаків на погуляння. Новомоск. у. Ум. Погуля́ннячко. З погуляннячка йду, я нікого не боюся. МУЕ. III. 138.

Полюва́ння, -ня, с. 1) Охота. Він мав такий звичай, що як тільки настав ранок, то зараз сіда на коня і їде на полювання, бо кохався у полюванні. Рудч. Ск. І. 121. 2) Періодъ половой горячности у коровы. Ум. Полюва́ннячко.

Помета́ти, -мечу́, -чеш, гл. 1) Бросить (во множествѣ). Дрібні листи написала та й на воду пометала. Чуб. V. 948. Всіх турків у Чорнеє море пометали. АД. І. 215. 2) Разорвать на куски. Тілко змій ногу з стремена, так охота (звіри) його і пометала. Мнж. 32. Объ одеждѣ: разорвать, изорвать. Через перелаз упав — жупанину пометав. Грин. III. 665. Изрубить въ куски. Ой як пойду, всієх повоюю, мечом помечу, конем потопчу. Грин. III. 44.

Розмета́ти, -та́ю, -єш, гл. 1) Разметать, разбросать. Розметаю всіх, як вітер мете пил з дороги. К. Псал. 41. Крукам, вранам розметала. АД. І. 67. 2) Разорвать, разметать. Охота як наскочила, — розметала його. Мнж. 31. Щоби того пистолета куля розметала, що я молоденька на нім присягала. Чуб. I. 165.

Спо́рий, -а, -е. 1) Скорый, успѣшный. Де руки й охота, там спора робота. Ном. № 11016. 2) Довольно большой, объемистый.

Стріле́цтво, -ва, с. Охота (ружейная), охотничій промыселъ. Шух. І. 229. Три стрільчики молоденькі з стрилецтва да йшли. Федьк. III. 163.

Уло́ви, -вів, м. Ловитва, охота. Не тоді собак годують, як но влови йдуть. Ном. Ой поїдем на влови, на влови, товаришу мій! Ном. № 14148. Нема мого пана дома, поїхав на влови. Нп.

Хіть, хо́ті и хіті, ж. Охота, желаніе. Були латинці дружні люде і воюватись мали хіть. Котл. Ен. IV. 60. Сього дива — аби хіть. Ном. № 7673. Аби хіть була! от як уже немає хоті.... Ном. № 4975. Хіті з вола, а сили з комаря. Ком. Пр. № 1233. Хіть ма́ти до ко́го. Имѣть къ кому склонность, влеченіе. До кого ти хіть більшу маєш? Полт.

Шиба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Бросать, ударять. Полом’я шиба. МВ. III. 70. Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба. Харьк. г. 2) — на ко́го. Быть похожимъ на кого. Вх. Зн. 82. Шиба́ охо́та. Беретъ охота, хочется. Шиба охота заміж піти. Полт.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

*Нестри́мний, -а, -е. Неудержимый, непреодолимый. Отта нестримна охота боротися хоч би і з самим чортом за визволення рідної країни. Лепк.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

спеціалі́стка, спеціалі́сток, спеціялі́́стка, спеціялі́сток; ч. спеціалі́ст, спеціялі́ст 1. та, хто досконало володіє певною спеціальністю, має глибокі знання в якійсь галузі науки, техніки, мистецтва та ін. [“<…> На благодійних засадах батьки із малечею мають змогу безкоштовно подивитися мультфільм та отримати солодкі подарунки”, – каже головна спеціалістка департаменту молодіжної політики та спорту Марія Веляник. (Версії, 2017). Ці манюні цукрові кульки передавала йому спеціалістка зі Львова. (Ірена Карпа «Добло і зло», 2008). В квітні 1996 року її прийнято як кандидатку – спеціялістку до космічних польотів у вишкільному центрі Johnson Space Center <…>. (Вісті комбатанта, 1998, №2). У Львові звільнили з праці Марійку Вальо, спеціалістку нової літератури. (Сучасність, Мюнхен, 1974, №1). Припустімо, що редактор не знав прізвища досить широко відомої спеціялістки з слов’янської синтакси, з новосадського університету в Югославії, Мілки Івіч. (Сучасність, Мюнхен, 1969, №8). Фермою завідує якась княгиня Вяземська, про яку Мороз вже чув, переведена із Соловок, спеціялістка плекання худоби. (Улас Самчук «Темнота», 1955). Цим старий потаємник гарантував собі збереження своїх таємниць, бо розраховував він, чи ж буде мені, молодій початкуючій спеціалістці, охота пошивати себе в брехуни й ганьбити на все життя? (Юрій Смолич «Що було потім», 1933). Удвох з бупрівським лікарем огледіла спеціялістка хору, з нетямущого лікаря сміється: «Ну, як не розумієте, служіть за санітара <…>». (Сергій Пилипенко «Висмоктав», 1930). Анїта Мілєр, спеціялїстка в жіночих роботах, ставить найвище східно-галицькі українські вироби <…>. (Дїло, 12.01.1916). Що вона добра спеціалістка в педагогії, я тому добре відомий. (Іван Нечуй-Левицький «Над Чорним морем», 1888). <…> Ваші осуди про твори нашої літератури хоч і занадто подекуди підхлібні, все-таки містять багато трафного і справедливого і мають для мене велику ціну вже хоча б для того, що походять від так знаменитої спеціалістки белетристичного діла. (Іван Франко «Листи», 1886). Панї] 2. розм. та, хто досягла високої майстерності в чомусь, знавчиня чогось. [Щастило мені того літа на спеціалісток із напоїв. (Олександр Вільчинський «Дерева на дахах», 2009). Тьотя Соня — велика спеціялістка по тортах — пекла із вторинної сировини безе та «Київські торти». (Наталія Одала «Хуторянські канікули», 2008). Це була велика спеціалістка з очікування, лагідна, інертна, несмілива <…> (Вітольд Ґомбрович «Фердидурке», пер. Андрій Бондар, 2002). Моя повитуха, баба Солоха, була стара й неграмотна, хоч і велика спеціалістка перев’язувати пупи, а не записала для історії час мого народження. (Володимир Дрозд «Листя землі», Том 1, 1990).] 3. ірон. призвідиця. [Молодша донька князя Монако, 36-річна Стефанія, – спеціалістка зі скандалів у князівстві. (Високий замок, 2002).] див.: фахівчи́ня, знавчи́ня, призві́диця Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 501. Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)

юна́чка, юна́чок; ч. юна́к дівчина, яка ще не досягла зрілості; молода жінка. [До зали забігла юначка в червоному пальті та з елегантною парасолькою. (Надія Гербіш «Теплі історії до шоколаду», 2013). Окрему проблему творять світлини і документи з вишколів медсестер, юнаків і юначок. (Вісті комбатанта, 1963). <…> жертвенність та охота до посвяти — це станові і громадянські чесноти, які повинні вкорінитися глибоко в душі юнака і юначки та зробити з нього характерного, твердого в постанові і ділах громадянина. (Львівські вісті, 19.03.1942). Їй уже здавалось, що вона юначка, їде поруч зі своїм прихильником Загорським. (Гордій Брасюк «Донна Анна», 1929).] див.: ю́нка Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 843. Словник української мови: в 11 томах, Т. 11, 1980, с. 613.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Охо́та = 1. хіть, охо́та С. Л. — Аби хіть була, а то вже як хітї нема — то погано. н. пр. — Нї до чого охоти не маю. — Съ охо́той = охо́че, залюбки́ (С. З.). — Він усе охоче робить. — Чого потребує нужда те залюбки доставлю. Мет. 2. з рушницею — охо́та (С. Л.), стріле́цство, з собаками — ло́ви, вло́ви, лове́цтво (С. Жел.), полюва́ння (С. З. Л.), яко промисл — мислі́вство (С. З. Л.), мисли́вство (С. Жел.). — Він то був мислівець — знай було на охоту ходить. н. о. — Вже три днї цїлїсеньких минуло, як побравсь у гори він на влови. Ст. С. — Раз у осени пан їхав на лови. н. к. — Не тодї хортів годувати, як на влови їхать. н. пр. Ой поїхав козаченько на полювання, а покинув Марусеньку на хорування. н. п. — Було собі три брати і жили вони полюванням. н. к. — Мій брат кохав ся у стрілецтві. Полює мій братчик, але від якого часу став барити ся по лїсах. Федь. — А що вже до стрілецтва вдав ся, то й не сказати. Бувало не мине лїта, щоб він два або й три ведмедї не вбив. Федь.

Аппети́тъ = охо́та (до їди). — Нїякої охоти до їди не маю. (бо́лїзний) — їстове́ць. — На його щось їстовець напав: їсть, не наїсть ся. — Аппети́та нѣтъ = не їсть ся, на їду́ не йде́, на їдло не бере́, охо́ти нема́. — Съ аппети́томъ = до смаку́, у сма́к. Поїв у смак.

Брать, ся = бра́ти, ся. — Добре тому дати, хто не хоче брати, а той, хто бере, як по душі дере. н. п. — Не за своє дїло не бери ся. н. пр. — Умивай ся, моли ся, та за хлїб бери ся. н. пр. — Брати ся до роботи. — Брать ве́рхъ = го́ру бра́ти, перемага́ти. — Брать въ до́лгъ = позича́ти, на́ бір бра́ти, набира́ти. — Брать сто́рону = заступа́ти ся, става́ти за кого. — Брать я́годы, грибы́ = збірати. — Б. лёнъ, конопли = бра́ти. — За яром брала льон, брала конопельки. н. пр. — Брать съ живо́го и ме́ртваго = дра́ти, лупи́ти (про хабарі). — Берётъ охо́та, ску́ка, печа́ль = бере́ охо́та, сум, жаль і т. д. — Брать примѣ́ръ — диви́тись на ко́го і собі так роби́ти.

Глупе́цъ = ду́рень, дурни́й (С. Аф.), йо́лоп (С. З.), бе́взь (С. Ш.), кеп. (С. З.) — Дурень думкою багатїє. н. пр. — Гуляй, дурню, до плота, коди бере охота. н. пр. — Який бо ти бевзь і справдї. К. Ш.

Гото́вность = 1. гото́вість. — Въ гото́вности = на погото́ві, в гото́ві. — Вже усе на поготові. К. Ш. — У мене все в готові. 2. охо́та, хіть. — Съ гото́вностью = охо́че, раднїше, з охо́тою, залюбки́.

Забира́ть, забра́ть, ся = 1. бра́ти, ся, забира́ти, ся, забра́ти, ся, взя́ти; відбира́ти, відібрати. 2. бра́ти на́бір. — Забира́етъ у купца́ = бере на́бір. 3. загоро́жувати, городи́ти. — Забра́ть си́лою = зага́рбати. — Забра́ть въ плѣнъ = полони́ти, у поло́н, у бра́н забра́ти. — Охо́та забира́етъ = хо́четь ся, корти́ть. — Кортить ченцеві з келїї, та ігумен не спить. н. пр. — Хмель забира́етъ = хміль розбира́є. — Ой мою та голівоньку та хміль розбирає. н. п.

Захотѣ́ть, ся = захотїти, ся, захтїти, ся, схотїти, ся, забажа́ти, ся, заману́ти ся, закортїти, (притьмом) — приспі́ти, приспи́чити. — Захотїло ся мінї й про се дознати ся. — Забажало ся о Петрі мерзлого. н. пр. — Нам чогось иншого замануло ся. К. X. — Закортїло чоловіка зайти у шинок. н. к. — Закортїло йому тії страви покуштувати. Чайч. — Панькові приспіла охота доконче мого питати. Лев. — Отсе як приспичило, що й підождати не можна!

Непрело́жный, непремѣ́нный, но = незмі́нний, неодмі́нний (С. Ж. Л.), безодмі́нний (С. Л.), безпремі́нний, коне́шний, неодмі́нно і т. д., небезпре́менно, коне́ч(ш)не (С. З.), ко́нче (С. З.), доко́нче, доконе́шне. — Але третьої недїлї треба нам було конче їхати. Федь. — Дїдові не дуже хотїло ся балакати, а, Панькові приспіла охота доконечне питати його. Лев. — Завтра небезпременно треба їхати.

Охо́тно = охо́че, залюбки́. — Охо́тнѣе = охітнї́ше, охвітнї́ше (Ос.). — А за тим настигли сестри, куми та зовицї, залюбки книші побгали, стульнї й поляницї. Макар. (Д. ще під сл. Охо́та: съ охо́той і під сл. Любо́вь: съ любо́вью).

По́зывъ = хіть, охо́та (С. Пар.), жадо́ба (С. Жел.), жа́дібка (С. Л. Жел.). — Нема нїякої охоти до їжі.

Псо́вый = соба́чий, пся́чий. — П. охо́та = полюва́ння (С. З. Л.), ло́ви, вло́ви, лове́цство (С. Жел.). — Пр. д. під сл. Охо́та.

Расположе́ніе = 1. розполо́г, розпоря́док. — Розполог байок по алфавіту. Б. Г. 2. охо́та, хіть. — Не маю до того нїякої охоти. 3. прихи́льність, прихи́лля (до кого), ла́ска; схи́льність (до чого), по́хіп. — Маючи до тебе прихильність. Кн. — Расположе́ніе ду́ха = на́стрій. — Въ хоро́шемъ расположе́ніи ду́ха = в до́брому настро́ї.

Сильнѣ́е, сильнѣ́йшій = ду́жче, ду́жченько, сильнїше, міцнїше, ду́жчий, сильнїший, міцнїший, здорові́ший. — Мене тодї і дужче охота взяла. н. о. — Ляхи у сто разів будуть од наших дужче. І. Г. — Один був ду́жчий од того́ другого. н. к. — Проти нас трьох нема дужчого в сьвітї, а це дужчий найшов ся. н. к. Гр. Чайч. — Сыльнѣ́е станови́ться, сдѣ́латься = ду́жчати, сильнїшати, міцнїшати, поду́жчати.

Скло́нность = 1. похи́лість. 2. схи́льність, нахи́льність, на́хил, нахи́лок, хіть, охо́та. (Пр. д. під сл. Накло́нность).

Страстный, но = ре́вний, не, зага́рливий, во, жагу́чий, вогнюва́тий, при́страстний (С. Жел.). — От чому загарлива охота до малярства прокинула ся у Шевченка. Кн. — Костомаров загарливо доводив неминучу потребу славянської спілки. Кн. — І вдивила очі чорні в небо ясне, миготючеє і сьпіває пісню тихо і самотну і жагучую. Мова. — Вогнювата молодиця. н. о. — С. человѣ́къ = пасья́нт. Київщина.

Фити́ль = ґніт, ґніт, ґнот, ґно́тик. (С. Аф. З. Л.) — Бог бачить — чий віск, чий гніт. н. пр. — Та згоріла лояночка від ґнота до ґнота, забірає парубочків до дому охота. н. п.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)