Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 61 статтю
Запропонувати свій переклад для «пасмо»
Шукати «пасмо» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Па́смо – па́смо (р. мн. па́сом и па́смів), ум. па́семко.
• Мера ниток в 10 и 5 пасм – мо́хталь (-ля). 1/10 па́сма (3 нитки) – чи́сниця.
• Полотно в 10 пасм и талька пряжи для сетей в 10 пасм – деся́тка.
• Из холста в 10 пасм (десятипасменный) – десятча́ний.
• Мера ниток в 40 или 50 пасм – міто́к и мото́к (-тка́), ум. мото́чок.
Гора́ –
1) гора́ (ум. гі́рка, гі́ронька, гі́рочка), бе́скид (р. -ду).
• Гора́ лишённая растительности – ли́са гора́, лисого́ра, лисогі́р (р. -го́ру).
• Ледяная (пловучая) гора́ – льодова́ (кри́жана) гора́.
• Крутая гора́ – крута́ (стрімка́) гора́.
• Отлогая, покатая гора́ – уло́га гора́, поло́га гора́.
• Вершина горы́, см. Верху́шка и Верши́на.
• Склон (склоны) горы́ – згі́рок (р. -ку), у́збіч (р. у́збочи), узгі́р’я, узбі́ччя.
• На склоне горы́ – на згі́рку, на у́збочі, на узгі́р’ї, на узбі́ччі.
• Подошва горы́ – низ гори́, підо́шва гори́, (обширнее) підгі́р’я.
• Отрог горы́ – відно́га.
• Цепь гор – па́смо гір.
• Ходить по гора́м и по дола́м – ходи́ти го́рами й до́лами (доли́нами), гі́р’ям і поді́ллям.
• В го́ру (вверх по горе́) – на го́ру, у го́ру, під го́ру, до гори́. [Підійма́тися у го́ру. Коня́ці під го́ру ва́жко ї́хати, не те, що з гори́].
• По́д гору – з гори́.
• По горе́ – горо́ю, по горі́ [Доро́га йшла горо́ю. Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли].
• Через го́ру – через го́ру, через верх.
• Под горо́й – під горо́ю, попід горо́ю, (обширнее) по-підгі́р’ю.
• На горе́ – на горі́.
• Лежащий, живущий за гора́ми, между гора́ми, на гора́х, под горо́ю (гора́ми), пред горо́ю (гора́ми), см. Заго́рный, Межго́рный, Наго́рный, Подго́рный, Предго́рный.
• Житель гор, см. Го́рец.
• Итти в го́ру (приобретать значение) – іти́ вго́ру, си́лу бра́ти (забира́ти), у си́лу вбива́тися.
• Надеяться на кого, как на каменную го́ру – поклада́тися на ко́го мов на тверди́й мур, цілко́м (як на се́бе) здава́тися на ко́го, цілко́м увіря́ти (звіря́тися) на ко́го.
• Не за гора́ми – незаба́ром, незаба́вом, невдо́взі, невза́довзі.
• Как гора́ с плеч – як ка́мінь із се́рця, з плече́й (з пліч).
• Гора́ родила мышь – моги́ла ми́шу породи́ла, з лемеша́ ви́йшла шва́йка;
2) (масса: чаще го́ры) ку́па, си́ла (силе́нна), бе́зліч.
• Гора́ денег, гора бумаги, горы книг и т. д. – ку́па (си́ла силе́нна, бе́зліч) гро́шей, папе́ру, книжо́к, ці́ла гора́ папе́ру.
• Сулить золотые го́ры – золоті́ го́ри обіця́ти, ко́зи в зо́лоті пока́зувати кому́.
• Горо́ю, нар. –
1) горо́ю, як гора́.
• Волны, поднимаются горо́ю – горо́ю хви́ля встає́.
• Волосы горо́й стояли – воло́сся ї́жилося, воло́сся дубора́ йшло́, до-гори́ стоя́ло.
• Грива горо́й – гри́ва ди́бом (ду́бом) ста́ла.
• Пир горо́й – бе́нькет на всю гу́бу, на сла́ву.
• Стоять за кого горо́й – розпина́тися за ко́го (и за ким);
2) (берегом, сухим путём) – бе́регом, горо́ю, суходо́лом, грудко́м.
Го́рный –
1) гі́рський, гі́рний, горови́й, верхови́нський. [Гі́рський розбі́йник. Горова́ вода́. Верхови́нські озе́ра].
• Го́рная цепь – гі́рське па́смо, па́смо (па́смуга) гір. [Па́смуги Тієнь-Шану].
• Го́рный кряж, хребет – гі́рський кряж (р. кряжа́).
• Го́рная равнина – полони́на, ум. полони́нка, полони́ночка.
• Го́рная тропинка – гі́рська сте́жка, (гал.) плай (р. плая́);
2) (нагорный) нагі́рний, наго́ряний. [За́мок нагі́рний. Наго́ряна земля́];
3) (покрытый горами) гі́рський, горя́нський [На́ша місце́вість степова́, а не гі́рська (Крим.). І на Дніпро́вій Украї́ні, і на горя́нській за кордо́ном (Мордов.)];
4) (рудокопный) гірни́чий, гі́рський.
• Го́рный инженер – гірни́чий інжені́р, інжені́р-гірни́к.
• Го́рное дело, промысел – гірни́цтво.
• Го́рный институт – гірни́чий інститу́т.
• Го́рное правление – гірни́ча упра́ва;
5) минер. и геол. Го́рная порода – гі́рська поро́да, горотві́р (р. горотво́ру).
• Го́рное масло – гі́рська олі́я.
• Го́рный хрусталь – гі́рський кришта́ль.
Гряда́ –
1) (горная) па́смо гі́рське, стяга́, кряж. [Світа́ло, як га́стингських скель крейдяни́х стяга́ полягла́ перед ї́ми (Грікч.)];
2) (поперечная гряда́ камней в реке) порі́г (р. -ро́гу).
• Гря́да в речном пороге – ла́ва, забо́ра;
3) см. Гря́дка.
Кряж –
1) суході́л (-до́лу); срвн. Матери́к 2;
2) (дерева) коло́да, окорі́нок (-нка), кряж (-жа); (чурбан) оцу́пок (-пка), оцу́палок (-лка). [А з то́го дре́ва кряжі́ кряжа́[у́]ють, кряжі́ кряжа́[у́]ють, церкви́ буду́ють (Щедрівка)];
3) (горный) кряж, па́смо, хребе́т (-бта́), стяга́, стріли́ця. [Ї́демо кряжа́ми Доне́цьких гір (Черняв.). Гряни́цю вести́ Кавка́зьким па́смом до Чо́рного мо́ря (Н. Рада). Хребти́ гірські́ї вікови́м покри́ті лі́сом (Франко). Він не ба́лкою, а стріли́цею побі́г (Канівщ.)].
• Побочный кряж гор (отрог) – відно́га.
• Кряж подводных камней – ла́ва, ла́виця, порі́г (-ро́гу), па́смо (стяга́) підво́д(я)ного камі́ння (ри́фів);
4) (целина) цілина́, ціли́нна земля́; (твёрдая земля) ґ[г]рунт, матери́к (-ка́). [Докопа́лися до ґру́нту (Сл. Ум.)];
5) (слой) шар (-ру), верства́, кряж. [Давно́ вже на його́ гру́дях лежи́ть широ́кий кряж сиро́ї землі́ (Стор.)];
6) (пчёл) коло́д(к)а;
7) па́стка на вели́кого зві́ра;
8) (грубое полотно) гребі́нне полотно́, гребі́нка (Брацлавщ.);
9) (о человеке) креме́зний, креме́зна́ люди́на, кремезня́к, моца́к (-ка́); срвн. Крепы́ш.
Луч –
1) про́мінь (-меня, мн. про́мені), соб. промі́ння, ум. промі́нчик, проміне́ць (-нця́), (пробивающийся, напр. сквозь тучи) па́рус и па́рос (-са). [Про́мінь со́нячний на́че зо́лотом черво́ним його́ обси́пав (М. Вовч.). Со́нце сипну́ло промі́нням по ро́сяних тра́вах (Куліш). Промі́нчик я́сної наді́ї (Франко). У скі́сному па́русі со́нця гра́є ро́єм мушва́ (Коцюб.). Як леге́нькі бли́скавочки забі́гали по землі́ па́роси (Мирн.)].
• Луч света, надежды – про́мінь сві́тла, наді́ї.
• Бросить луч – ки́нути про́мінь. [Со́нце ки́не про́мінь (Звин.). Ма́мо, кинь про́мінь ла́ски на твого́ си́на (Крим.)].
• Брызнул луч – вда́рив, стрі́лив про́мінь. [Стрі́лив про́мінь золоти́стий (Франко)].
• Сноп луче́й – па́смо промі́ння.
• Лучи́ веером – паруси́. [Диви́сь, які́ пару́си попуска́ло со́нце (Сумщ.)].
• Луч световой – світлови́й про́мінь.
• -чи́ рассеянные – розсі́яне промі́ння.
• -чи́ рентгеновские – ре́нтге́нове (-нівське) промі́ння.
• -чи́ ультра-фиолетовые – у́льтра-фія́лкове промі́ння. -чи́ испускать, см. Лучи́ться;
2) см. Ра́диус;
3) (рыбацк. приспособл.) присві́тач (-ча), світи́льце, лучни́ця.
Наго́рье – нагі́р’я (-р’я), горовина́, верховина́, (зап.) полони́на; па́смо, хребе́т (-бта́); срв. Кряж 3.
Нама́тывать, намота́ть и намотну́ть – 1) что на что – намо́тувати, намота́ти, намотну́ти, накру́чувати, накрути́ти, (редко) наві́рчувати, наверті́ти (навивать) навива́ти, нави́ти (-в’ю́, -в’є́ш) и навину́ти (-вину́, -вине́ш), (о мног.) понамо́тувати, понакру́чувати, понаві́рчувати, понавива́ти що на що. [Намо́тувала па́смо свого́ воло́сся на па́лець (Л. Укр.). Наверті́ла ганчі́рку на патичо́к – ото́ й ля́лька (Київщ.). Ткач навива́є осно́ву на верста́т (Київщ.)].
• -та́ть два клубка ниток – намота́ти два клубки́ нито́к.
• -та́ть себе на ус – замота́ти (закрути́ти) собі́ на вус, узя́ти на ро́зум. [Замота́й собі́ на вус (Номис). На вус це тре́ба накрути́ть (Тобіл.)];
2) (проматываться) намо́тувати, намота́ти, наро́блювати, нароби́ти боргі́в, (о мног.) понамо́тувати, понаро́блювати боргі́в.
Намо́танный –
1) намо́таний, накру́чений, наве́рчений, нави́тий и нави́нутий, понамо́туваний, понакру́чуваний, понаві́рчуваний, понави́ваний;
2) намо́таний, понамо́туваний.
-ться –
1) намо́туватися, намота́тися, понамо́туватися; бу́ти намо́туваним, намо́таним, понамо́туваним и т. п.;
2) (вдоволь, сов.) –
а) (мотая нитки, пряжу и т. п.) намота́тися;
б) (мотая деньги, имущество) намарнотра́титися, нац(в)и́ндритися, намота́тися;
в) (суетясь) намота́тися, наки́датися, (диал.) наба́датися;
г) (слоняясь) натиня́тися, наве́штатися.
Нефрото́м – нефрото́м (-му), па́смо пе́рвісної ни́рки.
Нить –
1) ни́тка; (шнур) шнур (-ра); (волокно) волокно́; (в лампочке накаливания) волоси́н(к)а; (прядь) па́смо, ста́л(ь)ка; срв. Ни́тка 1. [Уві́рветься життя́ коро́тка ни́тка (Самійл.) Діяменто́ва ни́тка (Франко). Все нове́, що він ба́чив, ле́гко вклада́лося йому́ в го́лову, зв’я́зуючись ти́сячами нито́к з тим, що він чита́в (В. Підмог.). Золоти́й шнур, протя́гнутий між хвили́нним і ві́чним (М. Калин.). Не́рви ма́ють ви́гляд тонки́х воло́кон (Київ)].
• -ти – нитки́ (-то́к) и т. д.; (пряди) па́сма (р. па́сем), стал(ь)ки́ (-л(ь)о́к). [Зі́брано всі нитки́ до викриття́ зло́чину (Пр. Правда). Золоти́сті па́сма со́няшного ся́йва (Черкас.). Баті́г у чоти́ри ста́лки (Манж.). Широколи́сте лата́ття вкри́ло во́ду ли́стом в три ста́лки (Н.-Лев.)].
• Нить Ариадны – Арія́днина (провідна́) ни́тка.
• Вольфрамовая нить – во́льфрамова волоси́н(к)а.
• Красная нить (иноск.) – черво́на ни́тка.
• Путеводная нить – провідна́ ни́тка; см. Путево́дный.
• Нить пыльника, бот. filamentum – пиляко́ва ни́тка.
• Нить разговора – ни́тка розмо́ви.
• Овладеть -тью разговора – опанува́ти розмо́ву, запанува́ти в розмо́ві, захопи́ти (взя́ти) в свої́ ру́ки ни́тку розмо́ви.
• Тянется нить разговора – сота́ється (плете́ться) розмо́ва (бала́чка).
• Нить мысли, рассказа – ни́тка ду́мки, оповіда́ння. [Слу́хала ува́жно до́повідь, боячи́сь розірва́ти ни́тку смі́ливої ду́мки (Епік). Жаді́бно сте́жу за ни́ткою його́ оповіда́ння (Крим.)].
• В одну нить – в одну́ ни́тку, в одну́ ста́л(ь)ку, в-одно́сталь;
2) см. Ни́зка 2.
Па́клина (одна прядь, один клок пакли) – па́смо, пачоси́на.
Па́сма, см. Па́смо.
Перелега́ть, переле́чь – переляга́ти, перелягти́, (о мног.) попереляга́ти. [Переля́ж на дру́ге мі́сце. Перелі́г доро́гу].
• Переле́чь с боку на бок – переки́нутися (переверну́тися, перекоти́тися) з одно́го бо́ку на дру́гий.
• Дорога -га́ет через поля – доро́га йде (снує́ться) поля́ми.
• Хребет -лё́г реку образовав водопад – па́смо переки́нулось через рі́чку, утвори́вши водоспа́д.
Плетешо́к –
1) па́смо, ста́лька. [Коса́ запле́тена в три ста́льки];
2) шнур, шнуро́к; бич.
Полоса́ – (полоска на ткани, на бумаге, на земле и т. д.) сму́га (ум. сму́жка), па́смуга, (ум. па́смужка), попру́га; (только на ткани и на бумаге) пасма́н, басама́н. [Смугна́ста спідни́ця: сму́га черво́на, сму́га чо́рна. Той те посі́є, той те, та так усе́ па́смужками й понасіва́ють. Лелі́є срі́бна блиску́ча сму́га -то рі́чка. Між не́бом і водо́ю став чо́рною попру́гою ліс (Неч.-Лев.)].
• -са́ поперечная – пере́смуга; (цветная поперечная на белой ткани) пере́тика.
• С белыми, голубыми и т. п. -сами – у бі́лі, блаки́тні и т. п. па́смуги, пасма́ни́.
• Длинная -са́ земли, воды; длинная, плоская и сравнительно узкая часть чего-л., -са отрезанная от ткани бумаги и т. п. – стяга́ (ум. стя́жка, стя́жечка). [Блиску́чою стяго́ю Дніпро́ серед степі́в просла́всь (Грінч.). Вишневе́цьких до́бра простягли́сь широ́кою стяго́ю від Дніпра́ через воєво́дства: Ки́ївське, Воли́нське (Куліш)].
• Резать -сами – рі́зати на стяжки́.
• -са́ пашенная – загі́н (-го́ну). [Не пита́є до́брий жнець, чи широ́кий загіне́ць].
• -са́, занимаемая жнецом – по́стать (-ти) (ум. по́статька).
• -са́, занимаемая косцом – ру́чка. [До сніда́нку три ру́чки пройшо́в]; (полольщиком) коза́. [Чого́ таку́ вузе́ньку козу́ жене́ш? Жени́ таку́, як і всі].
• -са́ воды между сильными волнами в реке – гриви́ця.
• -са́ лучистого света – па́смо промі́ння. [Со́нячне промі́ння з узе́нького заґрато́ваного віко́нця па́смом простягло́ся по ха́ті].
• Цветные -сы спектра – кольоро́ві па́сма спе́ктру.
• Дождь идёт -со́ю – дощ іде́ сму́гою.
• Уж такая нехорошая -са́ пошла – така́ вже нега́рна годи́на спітка́ла.
• Отрезанная -са́ кожи – х[к]вашія́ (-ії́), ре́мінь (-е́ня).
• -са́ металла – шта́ба, шти́ба.
• Металлическая -са́ для оковки – шпу́га.
• -са́ на теле от удара – сму́га, попру́га, басама́н, басаму́га. Геогр., узкая -са́ земли – вузька́ сму́га (стяга́) землі́.
• -са́ песчаная, чернозёмная (геогр.) – краї́на (сму́га) піскува́та, чорно́зе́мна и т. д. Северная -са́ – півні́чна краї́на (край).
• -са́ великих озёр – краї́на вели́ких озе́р.
По́яс –
1) (вообще) по́яс (-са); (кожаный узкий) пас, па́сок (-ска), па́ска, попру́га; (кожаный с карманами) че́рес (-са) (ум. чересо́к (-ска́), ре[а]мі́нник, ре́мінь (-меня); (ремённый) ре́тяг, ре́тязь (-зя), (ум.) ретязо́к (-зка́); (всякое опоясание) підпері́з, підпері́зок (-зка); (чаще тонкий) пе́рез, перезо́к (-зка́), підпері́зка; (из кромки, нитяный) окра́вка, окра́йка, кра́йка; (в юбке) о́бшивка; см. Опоя́ска, Куша́к. [Стан підпере́заний по́ясом черво́ним (М. Вовч.). Від Спа́са та й рукави́ці за па́са].
• Предохранительный, спасательный -яс – убезпеча́льний по́яс.
• Заткнуть за -яс кого – заткну́ти за по́яс кого́; (превзойти) заломи́ти, закасува́ти кого́ чим. [Усі́х за по́яс заткне́ (П. Мирн.). Всіх дівча́т заломи́ла свої́м ста́ном і красо́ю (Г. Барв.)].
• Прихватывать, прихватить -сом – припері́зувати, припереза́ти що.
• Кланяться в -яс – кла́нятися, вклоня́тися до по́яса;
2) см. Поясни́ца;
3) геогр. – (климатич.) сму́га. [Гаря́ча, холо́дна сму́га].
• Горный -яс – гі́рське па́смо, гі́рська пасму́га, па́смо (пасму́га) гір;
4) архит. – по́яс, опаса́ння;
5) (полосы на животных, на материи) сму́ги; см. Полоса́.
Прядь –
1) (волос, шерсти) па́смо (р. мн. па́сом и па́смів), пря́дка, (пучёк) жмут. [Чо́рнії па́сма воло́сся (Л. Укр.), Запле́тена одна́ пря́дка, і знов дру́га розпле́тена (М. Вов.). Жмут воло́сся коло лі́вого ву́ха (Свидн.)];
2) (льна, хлопка) ми́чка;
3) (верёвки) ста́лка, ста́лька, ста́ля, сталь. [Баті́г у чоти́ри ста́лки (Манж.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Громадьё – грома́ддя, (громадина) громадище:
планов громадьё – планів громаддя.
[Звісно, „громадьйо планів” президента, уряду та коаліції вражає — тут і драконівські податки, і підвищення цін, і пенсійний вік, і придушення ЗМІ, і репресії проти музейників та архівістів, знищення системи шкільної освіти, перелицювання історії, переслідування „неправильних” церков… Проте головною мішенню для людей, що перебувають зараз при владі, залишається українська мова. Чим вона завинила перед ними, судити не візьмемося — але очевидно, що це глибинна ненависть, практично на клітинному рівні (брати Капранови). Згаса вогонь небесної безодні. І вітер стих, і зникло пасмо туч. В зеленкуваті сутінки холодні Вдруковане громаддя чорних круч (Валентин Солодовник)] Обговорення статті
Полоса – смуга (ум. сму́жка), (поменьше) па́смуга, (ум. па́смужка), (только на ткани и на бумаге) пасма́н, басама́н; (узкая часть пространства; отрезанная от бумаги, ткани) стяга́ (ум. стя́жка, стя́жечка), та́сьма, (длинная, узкая) пас, (металла) штаба, шти́ба, шина; (ткани) стрічка, тасьма, (газеты) шпальта, (пашни) загі́н, (перен., период) пора, смуга, період;
• дождь идёт полосо́ю – дощ іде́ сму́гою;
• защитная полоса – захисна смуга;
• кому какая полоса (разг.) – кому яка доля;
• металлическая полоса́ для оковки – шпу́га;
• отрезанная полоса́ кожи – хвашія́ (-ії́), ре́мінь (-е́ня);
• полоса́ воды между сильными волнами в реке – гриви́ця;
• полоса горячекатанная, холоднокатанная – штаба гарячовальцьована, холодновальцьована (гарячо-, холоднокатана);
• полоса́, занимаемая жнецом – по́стать (-ти) (ум. по́статька);
• полоса́, занимаемая косцом, полольщиком – ру́чка, коза́;
• полоса́ лучистого света – па́смо промі́ння;
• полоса́ на теле от удара – сму́га, попру́га, басама́н, басаму́га;
• полоса огня – смуга вогню;
• полоса́ песчаная, чернозёмная – сму́га піскува́та, чорно́зе́мна;
• полоса скольжения – смуга ковзання, смуга поковзу;
• полоса устойчивая – смуга усталена;
• полоса частот – смуга частот;
• поперечная полоса – пересму́га, (цветная поперечная на белой ткани) пере́тика;
• полосы спектра – смуги (па́сма) спе́ктру;
• резать полосами – рі́зати на стяжки́;
• с белыми, голубыми и т. п. полосами – у бі́лі, блаки́тні і т. п. па́смуги, пасма́ни́;
• северная полоса́ – півні́чний край;
• счастливая полоса жизни – щаслива пора життя;
• уж такая нехорошая полоса́ пошла – така́ вже нега́рна годи́на спітка́ла;
• узкая полоса́ земли – вузька́ сму́га (стяга́) землі́.
[Між не́бом і водо́ю став чо́рною попру́гою ліс (Неч.-Лев.). Блиску́чою стяго́ю Дніпро́ серед степі́в просла́всь (Грінч.). Вишневе́цьких до́бра простягли́сь широ́кою стяго́ю від Дніпра́ через воєво́дства: Ки́ївське, Воли́нське (Куліш). До сніда́нку три ру́чки пройшо́в (АС). Чого́ таку́ вузе́ньку козу́ жене́ш? Жени́ таку́, як і всі (АС). Со́нячне промі́ння з узе́нького заґрато́ваного віко́нця па́смом простягло́ся по ха́ті (АС). Зустрілися двоє приятелів. – Ну, як життя? – Та щось все так паскудно! Без просвіту. – Не переймайся, попустить. Життя йде смугами: тепер у тебе темна смуга, а потім буде світла… Зустрічаються за якийсь час. – Ну, що, попустило? – Та ти знаєш, тоді, мабуть, була світла смуга….] Обговорення статті
Скула – (анат., тех.) вилиця, (диал.) скивиця:
• скулы сводит – зводить щелепи;
• широкие скулы – широкі вилиці.
[Тепер мені видко, що її вилиці трохи випнуті, щоки худорляві, губи могли б бути трохи більше свіжі. Вся вона неначе менша тепер, більше звичайна, буденна (В.Винниченко). Серафима повела головою, вітер рвонув зачіску, скинув пасмо на око, чітко окреслилась вилиця (О.Ульяненко). В Осьмаччиній поемі слово «вилиці» означає природну або штучну розвилину, в яку на шворіні вставлено жердину криничного журавля. Коли ж я пояснив, що «вилиці» в моєму вірші — це опуклі частини обличчя між очима і верхньою губою, Осьмачка якось таємничо-хитрувато посміхнувся: «Та ж то »скивиці!« — і почав витягати »чамайдана« з-під ліжка. Знайшов там відповідний том Грінченкового словника, і … виявилося, що »вилиця« — не частина людського обличчя, а морди чотириногої тварини! »А тепер глянемо на «скивицю», — якось немовби проспівав Осьмачка, перегортаючи сторінки іншого тому. Одначе «скивиці» там не знайшов – немає її і в інших наших словниках. «Отакої, — якось розгублено промовив Осьмачка. — А Косинка ж тільки це слово і вживав…» (Володимир Біляїв). Він сильно ударив прикладом по скивиці ходю, і разом з розривною кулею закуріла кров… (Г.Косинка). Григорій подивився в шибку — дійсно, морда! Скивиці і щелепи понабрякали, ніс роздуло, як кушку, а очей нема — самі щілинки. За обідом усе потрапляв ложкою мимо казанка. Сміх (І.Багряний). І ніби мандрівник, зв’язаний харцизами на глухім шляху, дивиться на ніж, яким уже зарізали батька і матір і який лаштують всадити і в його горлянку, з таким почуттям дивився Гордій на Проневу ліву скивицю, яка, коли він говорив, була найчервонішим місцем на всім обличчі (Т.Осьмачка). — Я, Санчо, на те вродився, щоб жити, постійно вмираючи, а ти — щоб умерти ївши. Правду кажу тобі, подумай сам: описаний в історіях, прославлений у боях, призвоїтий у всіх учинках, шанований володарями, обожуваний дівицями, сподіваючись нарешті пальм, тріумфів і вінців, заслужених і виборених моїми доблесними подвигами,— сьогодні вранці до того дожився, що потоптано мене, понівечено і збагнічено ратицями брудних нечистих товаряк! Ця гадка тупить мені зуби, зводить щелепи, обезвладнює руки і відіймає будь-яку охоту до їди: помру я, мабуть, отут із голоду, а то з усіх смертей найлютіша (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Гряда (горы) – кряж, -жу, па́смо гі́рське.
Клок – пучо́к, -чка́, жмут, -та, па́смо, -ма; (бумаги) кла́поть.
Кряж –
1) (горная цепь) кряж, -жу, па́смо, -ма, стяг, -гу;
2) (колода) коло́да, -ди, при́корень, -рня;
3) (слой) верства́, -ви́, шар, -ру.
Прядь –
1) (волос, шерсти) па́смо, -ма;
2) (льна, конопли) ми́чка, -ки.
Хребет –
1) хребе́т, -бта;
2) (географ.) па́смо, -ма, кряж, -жу; -ный – хребтовий, -а, -е́.
Цепь –
1) (железная) ланцю́г, -га́; (горная) па́смо;
3) (воен.) розстрі́льня.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Пасмо – па́смо;
• 5 и 10 пасм – мохта́ль (-ля́); 1–10 пасма (3 нитки) – чи́сниця;
• 20 или 25 пасм – півмі́ток (-тка);. 40 или 50 пасм – мі́ток (-тка).
Гряда, гор. – па́смо;
• г. зерновая, мук. – бу́рта зернова́;
• г. каменная – забо́ра.
Жила – жи́ла;
• ж. (каната) – ста́лка;
• ж. (прядь) – па́смо;
• ж. кабеля – жи́ла жильнико́ва, кабле́ва;
• ж. рудная – ж. ру́дна.
Паклина (одна прядь) – па́смо.
Прядь – па́смо;
• п. (льна, конопли) – ми́чка.
Хребет, геол. – па́смо.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Гора
• В гору, на гору идти, ехать… – на гору (під гору) йти, їхати…
• Гора горой – як гора; товстий (-та, -те).
• Гора родила мышь – вродила гора мишу. Пр. Могила мишу породила. Пр. З лемеша вийшла швайка (зробив із лемеша швайку). Пр. Велика хмара, та малий дощ. Пр. З великої хмари малий дощ. Пр. Грім рака вбив. Пр. Ставивсь як лев, а загинув як муха. Пр.
• Гора с голой вершиной (не покрытая растительностью) – лиса гора; лисогора; (зах.) кичера.
• Гора с горой не сходятся, а человек с человеком сойдётся – гора з горою не зійдеться (не сходиться), а чоловік з чоловіком зійдеться. Пр. Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком — завжди (якраз). Пр. Вода з водою зійдеться, а чоловік з чоловіком. Пр.
• Если гора не идёт к Магомету, Магомет идёт к горе – не прийшла гора до Магомета, то прийшов Магомет до гори. Пр. Не ясла до коней ходять, а коні до ясел. Пр. Як захоче коза сіна, то до воза прийде. Пр.
• Живущий между горами – межигірець.
• За горами, за долами (нар.) – десь далеко; за горами, за долами.
• Идти, пойти в гору (перен.) – іти, піти вгору; силу брати, узяти (забирати, забрати); у силу вбиватися, вбитися.
• Как гора с плеч (перен. разг.) – як (мов) камінь із серця (з плечей, з пліч). Баба з воза — кобилі легше. Пр.
• Как на каменную гору положиться (надеяться) на кого (разг.) – покладатися на кого мов (як) на твердий мур; цілком (як на себе) здаватися на кого; цілком увіряти (звірятися) на кого.
• Нагрузить горой (разг.) – навантажити з верхом (високо).
• Не за горами (весна, праздники) – незабаром (невдовзі, незабавом, іноді не за горами) весна, свято (свята).
• Не за горами живёт (разг.) – поблизу (близько, недалеко, не за горами) живе.
• Обрывистые горы – круто гори; кручуваті гори; кручі.
• Обещать, сулить золотые горы – золоті гори обіцяти; кози в золоті показувати.
• Отрог горы – відгір’я; віднога (відножина) гори.
• Пир горой (перен. разг.) – бенкет на всю губу (на славу); бучний бенкет (бучна учта).
• По горе – горою (по горі).
• Под горою – (по)під горою; на підгір’ї.
• С горы ехать, идти… – з гори їхати, йти…
• Склон горы – узбіччя ((у)збіч); схил гори; (у)згір’я (згірок, погір’я); (іноді) злога.
• Смерть не за горами, а за плечами – смерть не по горах ходить, а по людях. Пр.
• Стоять горой за кого, что – стояти (обставати) стіною (горою) за ким, за кого, за що; [аж] розпинатися за кого, за ким, за що; тілом і душею захищати кого, що.
• Укатали сивку крутые горки – був кінь, та з’їздився. Пр. Був голосок, та позички з’їли. Пр. Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли. Пр.
• Ходить по горам и долам – ходити горами й долами (долинами і поділлям).
• Цепь гор – пасмо гір; сугір’я; (іноді) стрілиця.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

кряж гірн. кряж,-жа, па́смо,-ма
по́яс 1. по́яс,-су (те, що має вигляд смуги)
2. пас,-са (шкіряний)
3. геол. па́смо,-ма
п. монтёрский по́яс монте́рський
п. предохрани́тельный по́яс [пас] запобі́жний
п. радиацио́нный па́смо радіяці́йне
п. спаса́тельный по́яс рятува́льний
п. центри́рующий по́яс [пас] центрува́льний
п. часово́й астр. по́яс годи́нний
пря́дь 1. па́смо,-ма (певна кількість ниток, прядива)
2. ста́лка,-ки (скручена нитка)
3. ми́чка,-ки (пучок конопель або льону, підготовлений для прядіння)
хребе́т 1. хребе́т,-бта́, гре́бінь,-беня
2. гірн. па́смо,-ма

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Гі́рський – горный.
• Гі́рське па́смо – горная цепь.
Па́смо, -ма –
1) пасмо;
2) прядь;
3) гряда;
4) полоса.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

па́смо, -ма, -му, у па́смі; па́сма, па́сом і па́сем

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Відвиса́ти, -са́ю, -єш, сов. в. відви́снути, -ну, -неш, гл.
1) Отвисать, отвиснуть. Спідня губа відвисла. Левиц. I. 15.
2) Свѣшиваться, свѣситься, повиснуть. З-під очіпка відвисло пасмо сивої коси. Левиц. І. 3.
Мате́рия, -риї и мате́рія, -рії, ж.
1) Матерія, ткань. То пасмо проміння обливало... крісла, оббиті рябою недорогою материєю. Левиц. Так кравець крає, як материї стає. Чуб. І. 259.
2) Вещество, матерія.
3) Предметъ, матерія, содержаніе. Взяв він найнижчу матерію до оповідання. К. Гр. Кв. XX.
Міток, -тка, м. Мѣра нитокъ въ 40 или 50 пасомъ. Чуб. VII. 408 и Залюбовск. Мітки бувають круглі, в яких одно пасмо має 60 ниток і чиноваті, в яких одно пасмо має лиш 30 ниток. МУЕ. ІІІ. 13, 24. Міток із матірного прядіва. КС. 1893. VII. 80. Ізстаріли мене, ненько моя, та чужії мітки. Чуб. V. 553. Хто мені буде чужі мітки одпрядать? Мил. 219.
Па́смо, -ма, с.
1) Пасмо, мѣра нитокъ: 30 нитокъ. Вас. 202, 190. Чуб. VII. 408. Я колись п’ять пасом валу однесла, — він, спасибі йому, не погордував, узяв. Кв.
2) Прядь. Коси вилізли з під хустки і теліпались пасмами. Левиц. І. 80.
3) Гряда. Пасмо гір.
4) Годовой слой древесины. Вх. Лем. 447.
Чи́новатний, -а, -е.
1) Чи́новатна ли́ства. Частъ сновалки, при помощи которой дѣлаются чини. МУЕ. III. 15.
2) — міток. Міток, въ которомъ одно пасмо имѣетъ 30 нитокъ вмѣсто 60. МУЕ. ІІІ. 14.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Гірськи́й, -а́, -е́. *Гірське́ па́смо. Горная цепь. Сл. Нік.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Гряда (горная) — па́смо (гі́рське).
*Кряж — кряж, -жа; горный К. — гірське па́смо.
*Хребет — кряж, -жу, хребе́т, -бта́; па́смо, -ма; Х. горный — гі́рський кряж.
*Цепь — (боевой порядок) ро́зстрільня, -ні; (железная) — ланцю́г, -га́; Ц. горная — гірське́ па́смо; Ц. мерная — мі́рчий ланцю́г; Ц. микрофонная — ко́ло мікрофо́нне; Ц. электрическая — електри́чне ко́ло.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бунтъ = 1. бунт, повста́ння, ро́зрух, ворохо́бня (гал.). 2. (в торговлї) — па́чка, (ниток, шовку, струн, бисеру) — бунт, (ниток, пряжі) — па́смо, повісмо, (тютюну).— папу́ша. — Та продала дївчина душу, та купила козакови тютюну папушу. н. п.
Во́лось = 1. во́лос, волосо́к, волоси́на. Мн. Во́лосы, волоса́ = воло́сся, здр. воло́ссячко. (Довге волосся) — па́тлї, (скудовчене) — ку́чма, ку́длї, (кучеряве) — ку́чері, (що видно з під очіпка або хустки) – ми́чка. — Прядь воло́сь = па́смо. — Клокъ воло́съ = жмут, пучо́к, чуб, чупри́на, (у Запорожцїв) — чупри́на, оселе́дець. С. З. — Натовкмачив і патлї обірвав. Кв. — За право судись, а за чуб не берись. н. пр. 2. д. Во́лосе́нь 3.
Клокъ = пук, здр. пучо́к, жмут, здр. жму́тик (С. Аф. З.), па́смо, волосся — чупри́на, чуб, пе́лех, у Запорожцїв — оселе́дець, сїна або що на вилах — нави́лок, нави́льник, нави́лля, паперу, тканини то що — шмато́к, кла́поть, здр. кла́птик. — Так жмут конопель і вирве. К. З. о Ю. Р. — Жмут шовку. С. З. — Видрав цїлу чуприну. — Взяв клапоть паперу і написав. — Подрав свиту, так клаптї і висять.
Косма́ = па́смо, чуб, чупри́на, пучо́к воло́сся або ше́рстї, що на кінцї скімши́ло ся. – Ко́смы = па́тлї, ку́дла. — Растрепа́ть ко́смы, оборва́ть ко́смы = ви́драти за чу́ба, обірва́ти па́тлї. — Натовкмачив і патлї обірвав. Кв.
Кряжъ = 1. окоре́нок, при́корень, пень (одрубаний). 2. кряж, па́смо, стяг. — Пасмо гір. — Стягові гори. — Кряжові гори. С. Жел. 3. грунт, шар, верства́ (землї). — Піскуватий грунт. — Шар піску, шар глини. 4. грунт (тверда земля). — Докопались до грунту. 5. д. Крѣпы́шъ 1.
Мото́къ = мі́ток, мі́тка (С. З.), 1/2 — півмі́ток (С. З.), частина в три нитки — чи́сниця, в 10 чисниць — па́смо або пові́смо, в 20 пасом — пі́вміток (Ніс.), пряжа знята з мотовила — та́лька. — Пряжа біла і крашена, в мітках і клубками. Макар. — Ой насуче ниток, що буде з півміток. Гул. Ар. — Півмітка допрядала. С. З. — Я за вечер і за досьвіток напряду 12 тальок. н. к. С. Ш.
Ни́тка = ни́тка, здр. ни́точка, нитчи́на (С. З.), мн. нитки́, зб. ни́ття (С. Л.), несучені товсті з клоччя — вал (С. Аф.), насмолені у шевцїв — дра́тва, бавовняні для гаптування — за́полоч (С. Аф.), білі (зб.) — біль, більця́. — Куди голка, туди й нитка. н. пр. — Прийдеть ся ниточка до клубочка. н. пр. — Міра ниток: 3 нитки — чи́сниця, 10 чисниць — па́смо, 20 пасом — півмі́ток. Нїс. Чайч. — Ни́тка мони́ста = разо́к нами́ста. — На живу́ю ни́тку = на швидку́ ру́ку, на живу́ ни́тку. — Ходи́ть по ни́точкѣ = по стру́нцї ходи́ти. – Въ одну́ ни́тку = в одно́сталь.
Плетеше́къ = 1. па́смо, ста́лька (С. З.) — Заплела косу у три стальки. 2. шнур, шнуро́к.
Прядь = (волосся, шерстї то-що) — па́смо, мотузка, верьовки то-що — ста́лька (С. З.), льо́ну — ми́чка (С. Л.), льону в 10 жмень — пові́смо, чого плетеного — по́плїтка. — Русяві пасма волосся кругом чола. Лев. — Притулила неслухняне пасмо волосся. Лев. В. — Батіг у три стальки. — У дванадцять стальок були віжки.
Хребе́тъ = 1. хребе́т (С. Жел.), кістня́к, тїло коло його — похре́бтина. 2. па́смо, стяг, кряж (гір).
Цѣпь = 1. цеп, ланцю́г (С. З. Л.), ре́тяг, ре́тяз, на котрому приковано – прико́ва. — Біда за біду чіпляєть ся, як у ланцюзї кільце за кільце. н. пр. — Усе спить... хіба де часом з ланцюгом на шиї сумно завиє собака. Гал. — Там 12 зміїв на ланцюгу приковані. н. к. — Важкий був ланцюг, що держав його на приколнї. Кн. — Рветь ся, як собака на ретязї. н. пр. 2. (гір) — па́смо, стяг. — Повъязані з собою гори творють пасма гір і громади гірські. Зем.

Запропонуйте свій переклад