Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 56 статей
Запропонувати свій переклад для «перенести»
Шукати «перенести» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Переноси́ть, перенести́ и перене́сть –
1) кого, что – перено́сити, перене́сти́, (о мног.) поперено́сити кого́, що; срв. Перена́шивать, -носи́ть. [Перене́сла́ я її́ в комо́ру, положи́ла на ла́вці (М. Вовч.). Я оті́ дро́ва поперено́сив у ха́ту (Рудч.). Всю сла́ву коза́цьку за сло́вом єди́ним перені́с в убо́гу ха́ту сироти́ (Шевч.). Перені́с спра́ву про зе́млю до окружно́го су́ду (в окружни́й суд)].
• -нести́ часть слова в другую строку – перене́сти́ части́ну сло́ва до дру́гого рядка́ (в дру́гий рядо́к).
• -нести́ на другую страницу – перене́сти́ на дру́гу сторі́нку.
• -нести́ итог из книги в книгу – перене́сти́ пі́дсумок з одно́ї кни́ги до дру́гої, з кни́ги до кни́ги;
2) -носи́ть речи, вести и т. д. – перека́зувати, переказа́ти, (о мног.) поперека́зувати що кому́ (ре́чі, ві́сті, слова́), перено́сити, перене́сти́;
3) (перетерпеть) зно́сити, зне́сти, терпі́ти, перете́рпіти, вите́рплювати, ви́терпіти. Срв. Перетерпе́ть, Вы́несть, Изве́дать. [Не робі́ть цього́! Я не зно́шу (Л. Укр.). Я того́ со́рому не знесу́ (Кониськ.). Ой, як ва́жко спли́сти мо́ре, то так тя́жко зне́сти го́ре (Метл.). Бог дав їй си́лу перете́рпіти цю́ю годи́ну (Квітка)].
• Много несчастий -нё́с я в свою жизнь – бага́то ли́ха перете́рпів я (набра́вся) на своє́му віку́ (за свій вік, за сво́го життя́).
• Терпеливо -си́ть несчастие – терпели́во зно́сити неща́стя.
• Он не -нё́с скорби – він не зніс журби́, скорбо́ти.
• -носи́ть усталость, голод – зно́сити (терпі́ти) вто́му, го́лод.
• Я не -шу́ лжи – я не зно́шу брехні́.
• -носи́ть несправедливости – зно́сити (терпі́ти) несправедли́вості.
• Он легко -нё́с болезнь – він ле́гко перебу́в хоро́бу;
4) Переноси́ть, сов., см. мнгкр. Перена́шивать.
• Перенесё́нный – перене́сений; перека́заний; зне́сений, перете́рплений, ви́терплений.
• Много горя -сено – бага́то ли́ха перете́рплено.
Молоти́льщичий – моло́тницький, молоті́льницький. [А з то́ку в комо́ру перене́сти, хіба се чиє́ ді́ло, як не моло́тницьке? (Кониськ.)].
Му́жественно, нрч. – му́жн(ь)о, по-му́жньому, відва́жно, смі́ливо, смі́ло.
• -но перенести горе – з му́жністю (му́жн(ь)о, по-му́жньому) перетерпі́ти го́ре.
Му́жество –
1) (состояние мужчины, муж. пола, противоположн. женству) чолові́чість, му́жність (-ости);
2) (муж. возраст) му́жність, му́жній вік (-ку), (возмужалость) змужні́лість (-ости).
• Борода – признак -ства – борода́ – озна́ка му́жности (змужні́лости);
3) (доблесть) му́жність, (отвага) відва́га, зва́га, (смелость) смі́ливість, смі́лість (-ости). [Вла́да не ма́є си́ли й му́жности призна́тися в свої́х гріха́х (Н. Рада). Блага́в її́ ви́терпіти і з му́жністю перенести́ го́ре (Н.-Лев.). Спини́лася, сподіва́ючись од йо́го яко́го сло́ва, що додало́-б їй відва́ги (Грінч.). Не тра́тьте зва́ги, ді́ти, бу́дьте тве́рді (Л. Укр.)].
• Вооружиться всем своим -ством – зібра́ти всю свою́ му́жність (відва́гу).
Низ –
1) (нижняя часть предмета) низ (-зу), доли́на, (испод) спід (р. спо́ду). [Сті́ни всі од ви́шки до ни́зу розмальо́вані черво́ними пташка́ми (М. Вовч.). Я подаю́ нота́тки не в те́ксті, а в доли́ні під те́кстом (Франко). Підпали́ли со́сну від спо́ду до ве́рха (Чуб. V)].
• Низ и верх строения – низ і верх буді́влі.
• Низ горы – низ гори́, підгі́р’я (-р’я), підгі́рок (-рка).
• Низ подсвечника – низ (спід) свічника́.
• В самом -зу́ – на са́мому спо́ді (низу́). [У бри́чці, десь аж на са́мому спо́ді цвірча́в цвірку́н (Яворн.)].
• На низ – наспі́д.
• Под низ – під спід, наспі́д. [Підве́рне всіх собі́ під спід (Котл.). Схова́ла в скри́ню аж наспі́д (Сл. Гр.)].
• Под -зом – наспо́ді, під спо́дом.
• Станови тюк -зом – став па́ку спо́дом;
2) (нижний этаж) діл (р. до́лу), до́лішній по́верх (-ху). [Ви, мату́сю, каза́ли-б лі́жко перене́сти в діл, бо вам суту́жно ла́зити на схо́ди (Л. Укр.). На Москві́ не зви́чай, щоб жі́нка ме́шкала на до́лі (Л. Укр.)];
3) (фундамент) фунда́мент (-ту), (каменный ещё) підму́рок (-рка), підмурі́вок (-вка);
4) (низина) низ (-зу), низькоді́л (-до́лу), (дол) діл (р. до́лу), доли́на. [Над доли́ною, ни́зом – со́нце горо́ю! (П. Тичина). Пішли́ низа́ми (Сл. Гр.). Скрізь уже ви́сохло, а по низа́х вода́ стої́ть (Кролевеч.). Я чвала́в низькодо́лом, натрапля́ючи на кущі́ (Остр. Скарбів). Неси́ мене́, си́вий ко́ню, гора́ми, дола́ми (Грінч. III). Що на го́рах та все сніги́ лежа́ть, по доли́нах во́ди стоя́ть (Гнід.)].
• Низ реки – пони́ззя (низ) ріки́ (рі́чки); см. Низо́вье. Было, да на низ сплыло – було́, та за водо́ю пішло́;
5) Ходить, пойти на низ – випорожня́тися, ви́порожнитися, (эвфем.) ходи́ти, піти́ до ві́тру (до дво́ру), (о больных) сіда́ти на го́рщик (горня́).
• Было на низ у кого – випорожня́вся хто, (эвфем.) ходи́в до ві́тру (до дво́ру) хто; сіда́в на го́рщик (горня́) хто.
• Проглоченная монета вышла -зом – проко́втнута моне́та ви́йшла відхо́дом;
6) низові́ но́ти, (бас) бас (-са), низи́ (-зі́в).
• Бери -зом, а я верхом – бери́ ба́сом (низа́ми), а я горо́ю (верха́ми), (в обиходе) бери́ то́всто, а я то́нко;
7) -зы́ (мн.) – ни́жчі (неимущие: незамо́жні) кла́си (ве́рстви), спід (суспі́льства); низ (-зу) и низи́ (-зі́в); (чернь) низо́та; (подонки) поде́нки (по́толоч) (суспі́льства). [Ви́йшов із са́мого спо́ду соція́льної пірамі́ди (Рада). Із спо́ду, з наро́дніх мас ви́йшов Шевченко (Р. Край). Я прийшо́в із мас, із по́ля, з ни́зу (Сосюра)].
Переболе́ть (чем) –
1) перех(в)орі́ти (б. вр. -рі́ю), перех(в)орува́ти, переслабува́ти (на що), переле́жати (на що и з чим). [Уся́ на́ша роди́на перехорува́ла на тиф. Тепе́р по́шесть така́ хо́дить, і я переле́жала з живото́м];
2) (перенести болезнь) ви́х(в)оріти, ви́боліти, віднеду́гувати. [Лице́ таке́ бі́ле, худе́, ви́болів ви́дно (Тесл.)];
3) (перестать болеть) переболі́ти. [Боли́ть та й переболи́ть].
Перевева́ть, переве́ять –
1) ві́яти, перевіва́ти и -ві́ювати, переві́яти, (о мног.) попереві́ювати, пові́яти (зе́рно); (подбрасывая или встряхивая на ветре) пала́ти, перепала́ти, сов. перешелюха́ти. [Перепала́й со́нячник];
2) (перенести с места на место) перевіва́ти, переві́яти що куди́.
• Переве́янный – переві́яний.
• -ся – ві́ятися, перевіва́тися и -ві́юватися, бу́ти переві́яним.
Передава́ть, переда́ть –
1) передава́ти, переда́ти кому́, що, (о многом) попередава́ти. [Переда́й мені́ сіль].
• -ва́ть что-н. из рук в руки, друг другу – передава́ти з рук до рук, оди́н (одно́) о́дному що-не́будь.
• -ва́ть, -да́ть кому имущество, власть, право – передава́ти, переда́ти (редко здава́ти, зда́ти) майно́, вла́ду, пра́во кому́. Срв. Уступа́ть.
• -дава́ть (-да́ть) приказания армии по радиотелеграфу – передава́ти (переда́ти) нака́зи (ро́зкази) а́рмії ра́діо-телегра́фом.
• -да́ть болезнь, черты характера кому – переда́ти х(в)оро́бу, вда́чу кому́.
• -да́ть письмо, деньги, подарок кому через кого – пере[по]дава́ти, пере[по]да́ти листа́, гро́ші, гости́нець кому́ ким. [Козако́м гости́нець ба́тькові переда́в].
• -да́ть письмо в собственные руки – по[пере]да́ти листа́ до вла́сних рук.
• -да́ть дело на чьё усмотрение – відда́ти спра́ву на чий ро́зсуд, зда́тися на чию́ ду́мку.
• -да́ть дело в суд – переда́ти спра́ву до су́ду.
• -да́ть настроение кому – переда́ти на́стрій кому́. [Музи́ка гро́ю передає́ сумни́й свій на́стрій слухача́м].
• -да́ть вексель – пережирува́ти. [Узя́в та ве́ксель той на жі́нку і пережирува́в];
2) что (изображать) – віддава́ти, відда́ти, подава́ти, пода́ти. [Пое́т вира́зно віддає́ свої́ пережива́ння. Бу́кви віддаю́ть зву́ки. Оповіда́ння подає́ трагі́чну до́лю відо́мої красу́ні (Єфр.)];
3) -да́ть лишнее – передава́ти, переда́ти, (о мног.) попередава́ти [Переда́в куті́ ме́ду. Ви переда́ли три карбо́ванці, як дава́ли ре́шту (при сдаче)]; (заплатить дорого) перепла́чувати, переплати́ти за що; (давать много раз) дава́ти, по[на]дава́ти.
• Сколько денег я ему уже -ва́л – скі́льки вже гро́шей я йому́ надава́в;
4) (на словах) перека́зувати, переказа́ти, нака́зувати, наказа́ти, переповіда́ти, перепові́сти, (о сплетнях, слухах ещё) перено́сити, перене́сти, (о многом) поперека́зувати, попереповіда́ти, поперено́сити, поперено́шувати кому́ що, про що. [Я не бу́ду перека́зувати вам тих лайо́к (Коцюб.) (и ті лайки́). Перека́зували нови́ни (Грінч.). Переказа́ла, щоб поспіша́вся (Коцюб.). Переказа́ти слова́ми стано́вище мого́ ду́ха (Конис.). Ой накажи́, га́лко, від кошово́го ві́сті. Де що почу́є, все перено́сить].
• -ть через кого – перека́зувати, нака́зувати ким. [Переказа́ла дочко́ю, щоб поспіша́в додо́му. Накажи́ слуго́ю, що ти незду́жаєш (Л. Укр.)].
• -да́ть чьи слова – переказа́ти, пода́ти чиї́ ре́чі (чию́ мо́ву).
• Он неверно -да́л мои слова – він не так переказа́в мої́ слова́.
• -да́ть мысль (словами) – переказа́ти ду́мку.
• -да́ть что-либо своими словами – переказа́ти що свої́ми слова́ми.
• -ть известие – пода́ти зві́стку.
• -ть что-либо потомству – переда́ти що пото́мству (наща́дкам), пода́ти що у пото́мство (Куліш).
• -ть на письме – списа́ти. [Найкра́щая пі́сня мені́, її́-ж і списа́ти не си́ла (Самійл.)].
• -ва́ть, -да́ть поклон – перека́зувати, переказа́ти поклі́н и покло́на, віддава́ти, відда́ти поклі́н, поклоня́ти, поклони́ти, поклоня́тися, поклони́тися, відклоня́тися, відклони́тися кому́ ким. [Сестра́ до бра́та з чужо́ї сторони́ поклоня́ла. Коза́к до ді́вчини ворла́ми та поклони́вся. З Украї́ни до ді́вчини коза́к відклони́вся].
• -да́йте ему мою глубокую благодарность, моё почтение – перекажі́ть йому́ мою́ глибо́ку подя́ку (вдя́чність), мою́ пова́гу (поша́ну).
• -да́ть кукованием – перекува́ти. [Хоч си́вою зозу́лькою переку́й до ме́не].
• Передава́емый – переда́ваний; відда́ваний; перепла́чуваний; перека́зуваний; перепові́дуваний.
• Пере́данный и пе́реданный – пере́даний, (о мног.) попереда́ваний; ві́дданий, по́даний, (о мног.) повідда́ваний; перепла́чений; перека́заний, нака́заний, перепові́даний, перепові́джений, перене́сений, (о мног.) поперека́зуваний, понака́зуваний, поперепові́даний, поперено́шуваний.
Пересро́чивать, пересро́чить –
1) відсува́ти, відсу́нути те́рмін, визнача́ти, ви́значити и́нший те́рмін, перено́сити, перене́сти на и́нший те́рмін, відтерміно́вувати, відтермінува́ти.
• Пересро́ченный – перене́сений (відсу́нений) на и́нший те́рмін; відтерміно́ваний;
2) см. Просро́чивать, Просро́чить.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Внимание – увага, уважність, обачення:
• акцентировать внимание – зосереджувати увагу;
• а это остаётся без внимания – а це залишається поза увагою; а це байдуже; а про це (а за це) байдуже;
• благодарю (спасибо) за внимание – дякую за увагу, я вдячний за уважність (до мене, до тебе); вдячний вам за увагу;
• брошенный без внимания – занехаяний (занедбаний);
• быть в центре (центром) внимания – бути в центрі (центром) уваги;
• весь внимание – сама увага, весь (увесь) увага;
• внимание! минуту внимания! – увага! хвилину (хвилинку) уваги!;
• внимание наше было занято тем – ми турбувались про те;
• вниманию кого – до уваги кого; на увагу кого;
• во внимание к… – з уваги на, до…;
• возбуждать, возбудить внимание – збуджувати, збудити (викликати, зрушувати, зрушити) увагу;
• достойно внимания – варте (гідне) уваги; уваги варте (гідне);
• достойный, заслуживающий внимания – вартий уваги; (справедливый) слушний;
• заострить внимание на чём – зосередити увагу на чому; звернути пильну увагу на що;
• заслуживать внимания – заслуговувати на увагу; бути вартим уваги;
• заслуживающий, не заслуживающий, достойный, не достойный внимания – уваги гідний (вартий), не гідний (не вартий) уваги; (про зауваження, доказ і т. ін. з відтінком «справедливий» також) слушний, не слушний; (про людину, не варту уваги, нікчемну також) абищо;
• из внимания к кому, к чему – з уваги до кого, на що; зважаючи (уважаючи) на кого, на що; з огляду на кого, на що;
• направлять внимание – скеровувати увагу;
• не обращать на себя внимания – не звертати (не мати) на себе уваги;
• не обращать, не обратить внимания, оставлять, оставить без внимания кого, что – не вважати, не вважити (не зважати, не зважити) на кого, на що; не звертати, не звернути уваги на кого, на що; не брати, не взяти до уваги кого, що; залишати, залишити (полишати, полишити) без уваги кого, що; легковажити, злегковажити що; занехаювати, занехаяти кого, що; занедбувати, занедбати кого, що; нехтувати, знехтувати кого, що, чим; не потурати (не вдаряти) на що;
• ноль внимания, без внимания – і вусом не веде;
• обрати внимание – уваж, вважай;
• обратим, обратите внимание – звернімо, зверніть увагу; уважаймо; уважте; у(в)важайте;
• обращает на себя внимание – привертає до себе увагу, звертає на себе увагу;
• обращать на себя (привлекать к себе) внимание, быть принятым во внимание – спадати, спасти кому на увагу, притягати, притягти (привертати, привернути) до себе чиюсь увагу, кидатися, кинутися на увагу комусь;
• обращать, обратить внимание на кого – уважати, уважити (зважити, зважати) на кого; мати увагу на кого; звертати, звернути увагу на кого; віддавати, віддати увагу кому; класти, покласти увагу на кого; (з відтінком турботи, піклування) оглядатися, оглянутися, зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на кого; мати око на кого; накидати оком [на] кого;
• обращать, обратить внимание на что-либо – звертати (звернути) увагу (свою або чужу) на що, уважати, уважити на що, зважати, зважити на що, оглядатися (оглянутися) на що, класти (покласти) увагу на що, брати, взяти до уваги (на увагу) що; віддавати (давати), віддати (дати) увагу чому; (вульг.) вдарити (вдарити) на що; (находить привлекательным) накидати (накинути) кого оком, що оком; (сжалиться) зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на що;
• обращать, обратить внимание чьё на кого, что – звертати, звернути увагу чию на кого, на що; дати, подати до уваги кому що; (иногда) зводити, звести кому на очі кого, що;
• оказывать, оказать внимание кому – виявляти, виявити увагу до кого; ставитися, поставитися з увагою (уважливо, уважно, з уважливістю) до кого; віддавати (давати), віддати (дати) увагу кому; показувати, показати увагу кому; зробити ласку;
• окружить вниманием кого – оточити увагою кого; пильно (щиро) піклуватися ким, про кого, повсякчас турбуватися про (за) кого; пильно дбати за (про) кого;
• он обратил на неё внимание – він звернув на неї увагу; він накинув на неї оком; вона йому впала в око;
• он (она…) и внимания не обращает на это – він (вона…) і уваги не звертає на це; йому (їй…) і байдуже (байдужечки) на те, про те, до того; він і байдуже на те, про те, до того;
• оставлять, оставить, бросать, бросить без внимания кого, что – лишати, лишити (залишати, залишити) без уваги (поза увагою) кого, що; занехаювати, занехаяти (занехати, занедбувати, занедбати) кого, що; не виявити уваги; не звернути, не звертати уваги на що; легковажити що;
• отвлечь, отвратить внимание от кого, чего – відвернути (відтягти) увагу від кого, від чого; (вульг.) заґавити кого;
• относиться, отнестись со вниманием к кому, к чему, посвящать внимание чему-либо – віддавати (давати), віддати (дати) увагу кому, чому; ставитись, поставитись уважливо (уважно, з увагою, з уважливістю, уважністю) до кого, до чого; пильнувати кого, чого;
• пользоваться вниманием чьим – мати увагу чию; тішитися увагою чиєю;
• переключать, переключить внимание (своё) на что – переносити, перенести (переводити, перевести) увагу на що;
• переключать, переключить внимание (чьё-либо) с чего на что – переводити, перевести увагу з чого на що, (ещё) відвертати, відвернути увагу від чого, відволікати, відволікти увагу від чого;
• представляем вашему вниманию – подаємо до вашої уваги;
• представлять, представить чьему-либо вниманию что – подавати (давати), подати (дати) кому до уваги що; ставити, поставити що кому перед очі (на очі);
• привлекать, привлечь, приковывать, приковать к себе внимание – привертати, привернути (притягати, притягти, прихиляти, прихилити), приковувати, прикувати до себе увагу; цікавити; спадати, спасти на увагу кому; (образн.) брати очі [на себе]; упадати, упасти в око (в серце) кому; припадати, припасти до ока кому;
• принимать, принять во внимание что, в соображение что-либо – брати, узяти до уваги (на увагу) що; уважати, уважити (зважати, зважити) на що; мати що на увазі; оглядатися на що; оглядатися, оглянутися на що;
• принимая во внимание – беручи до уваги що, зважаючи, уважаючи на що, маючи на увазі що, з уваги, з огляду на що, як на що, як на кого;
• сильное внимание, пристальное внимание – пильна увага;
• сосредоточивать, сконцентрировать внимание на ком, на чём – зосередити (зібрати, скупчити), сконцентрувати увагу на кому, на чому;
• уделять внимание кому, чему – віддавати, віддати (приділяти, приділити) увагу кому, чому;
• усиленное, строгое внимание – пильна увага;
• это требует самого пристального внимания – це потребує особливої уваги.
[Москаль на сльози не вдаря (Номис). От якесь абищо, а величається мов яка цяця! (Сл. Гр.). Я піду їх заґавлю, а ти й бери (Казка). Хай сміються, не потурай на те. Він занедбує (нехтує, легковажить) свої обов’язки (АС). — Та годі-бо вам, пане куме, помовчте, — заспокоював його парох, — дасть Бог, фортуна переміниться: що сьогодні втратиш, надолужиш завтра. А тим часом майте обачення на своє здоров’я, бо, здається мені, що вашець дуже втомлений, а може, навіть і поранений (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Шарль наказав усе-таки віднести речі в магазин Лере, але Фелісіте забула, а він сам за іншими турботами випустив з уваги цю справу (М.Лукаш, перекл. Ґ.Флобер). Гість: «Вибачте, але ваш собака весь час на мене дивиться». Хазяйка: "Не зважайте. Він завжди так робить, коли хтось їсть з його тарілки]. Обговорення статті
Тяжелораненый – тяжкопоранений, важкопоранений.
[Не один того дня збожеволів. Не один того дня сам застрілився або тяжкопоранений бувши й не бачивши рятунку, а ворогові здаватись не бажаючи, або від психічної перенаснаги, не в силі всього перенести (І.Багряний). Потім фельдкурат перечитав ще раз розпорядження, в якому його повідомляли, що завтра він повинен піти на Карлову площу до військового лазарету соборувати тяжкопоранених (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). І вона розуміє твій загнаний і зневірений погляд антиловеласа, невдатного полюбити уже ніколи. І нарешті говорить кілька слів, які ти запам’ятаєш назавше: «Прощай, Максиме! І хай береже тебе Бог!» Зачиняючи двері, ти ще востаннє ловиш її важкопоранений погляд закоханої (Степан Процюк)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПЕРЕНЕСТИ́ (знегоди) перетрива́ти;
перенести боле́знь перехворі́ти;
перене́сший 1. ОКРЕМА УВАГА, 2. перете́рпілий, ОКРЕМА УВАГА;
перенесший мно́го пережи́тий.
ПЕРЕНОСИ́ТЬСЯ (уявою) переліта́ти, ли́нути, сяга́ти;
переноситься мы́сленно блука́ти ду́мкою;
переноситься мы́слями відбіга́ти ду́мкою куди;
перенося́щий 1. що /мн. хто/ перено́сить тощо, зму́шений перене́сти́, ста́вши /зви́клий/ перено́сити, перено́сник, носі́й, реконстр. перено́сець, переносі́й, прикм. носи́льний, перено́сливий, для перено́су, 2. що /мн. хто/ те́рпить тощо, зви́клий терпі́ти, стил. перероб. вите́рплюючи;
переносящийся/переноси́мый 1. перено́шуваний, прикм. переносни́й, 2. вите́рплюваний, перете́рплюваний, переносимый оказ. сте́рпний;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Переносить, перенести –
1) перено́сити, -но́шу, -но́сиш, перенести́, -несу́, -несе́ш;
2) (неприятность) зно́сити, знести́.
Переболеть – перехво́рі́ти, -рі́ю, -рі́єш. переслабува́ти, -бу́ю, -бу́єш (на що);
2) (перенести болезнь) ви́хворіти, -рію, -рієш, ви́боліти, -лію, -лієш.
Сносить, снести –
1) (сверху вниз, в определенное место) зно́сити, -шу, -сиш, знести́, -су́, -се́ш;
2) (горе, обиду) перено́сити, перенести́, зно́сити, знести́ (ли́хо, обра́зу);
3) (о ветре, воде) зрива́ти, -ва́ю, -ва́єш, зірва́ти, -ву́, -ве́ш.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Переносить, -нести – перено́сити, перене́сти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Лишение
• Жить в лишениях – жити в злиднях (у нестатках).
• Перенести множество лишений – перетерпіти такі злигодні; зазнати (витерпіти) стільки лиха; напоневірятися; (образн.) випити добру повну.
• Терпеть лишения – терпіти нестатки; бідувати; злиднювати.
Нога
• Баба-яга костяная нога – баба-яга костяна нога; баба-яга, нога-костюга.
• Бежать, побежать со всех ног (разг.) – бігти, побігти щодуху [в тілі] (що є духу, скільки духу, що ноги несуть, несли); бігти, побігти чимдуж (щосили, з усієї сили).
• Без задних ног остаться (разг.) – ніг під собою не чути; ледве на ногах стояти.
• Бросаться, броситься кому в ноги – кидатися, кинутися кому до ніг (в ноги, під ноги); падати, упасти кому до ніг (в ноги, під ноги); (образн.) опукою в ноги кому кинутися (впасти).
• Быть весь день на ногах – бути цілий (увесь) день на ногах; цілий (увесь) день не сідати (не присідати).
• Быть на дружеской, на короткой ноге с кем (разг.) – бути у дружніх (у близьких) взаєминах (стосунках) з ким; бути на короткій (бли́зькій) стопі́
• Быть на равной ноге с кем – бути як рівний з рівним з ким; бути рівнею з ким.
• Валить с ног – валити з ніг.
• Валиться, падать с ног – на ногах не стояти; валитися, падати (з ніг).
• Валяться в ногах у кого (разг.) – валятися в ногах у кого; плазувати перед ким; стелитися під ноги кому.
• Вертеться, путаться под ногами у кого – плутатися під ногами в кого.
• В ногах правды нет (разг.) – у ногах нема(є) правди; за постій грошей не платять; сідайте.
• Вооружённый с головы до ног – озброєний від голови до п’ят (до ніг).
• Вскочить на ноги – схопитися (зірватися) на ноги; зірватися (схопитися) на рівні (ноги).
• Встать с левой (не с той) ноги (разг.) – встати лівою ногою (на ліву ногу); встати не тією ногою (не на ту ногу); бути в лихому (у злому, у поганому) настрої (гуморі).
• Давай бог ноги (разг.) – ноги на плечі (за пояс); у ноги; ходу (хода); навтіки (навтікача); дати ногам знати.
• Держать свой дом на приличной ноге – тримати (держати) свою господу на пристойній стопі (на пристойній лінії, як у [добрих] людей, як порядним людям годиться).
• Едва, с трудом держаться на ногах – ледве (усилу, силу-всилу) на ногах триматися (стояти); (образн. розм.) мало від вітру не валитися.
• Еле (едва, насилу) ноги волочить, таскать (разг.) – насилу (всилу, насилу, ледве) ноги тягти (волокти); ледве тягтися (волоктися); (образн. розм.) волочити (тягти) ноги, мов колоди.
• Еле (едва) ноги унести откуда (разг.) – ледве ноги винести звідки; ледве втекти звідки.
• Еле ноги передвигает кто – ледве (насилу) ноги пересуває (переставляє) хто; ледве (насилу) ногами соває (ворушить) хто.
• Жить на широкую (на большую, на барскую) ногу – жити на всю губу (по-панському, на широку стопу, у розкошах); широко жити; розкошувати (панувати).
• За глупой головой и ногам непокой – за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. За дурною (за лихою) головою і (та й) ногам лихо (біда). Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр.
• Земля горит под ногами у кого – земля горить під ногами в кого.
• Идти в ногу с эпохой – іти в ногу з добою (з часом); іти з духом часу; потрапляти добі (часові).
• Идти нога в ногу – іти (ступати) нога в ногу; іти (ступати) ступінь у ступінь; іти в лад; тримати (рівний) крок.
• Идти нога за ногу (разг.) – іти нога за ногою (поза ногу); іти тихою (повільною) ходою; іти помалу-малу (тихо); тільки що ступати; ледве дибати; плентатися (плуганитися, тарганитися).
• Кланяться в ноги кому (перен.) – кланятися (уклонятися) в ноги (до ніг) кому; кланятися аж до землі кому.
• К ноге! (воен.) – до ноги!
• Куда ноги понесут – куди ноги понесуть; навмання.
• Левой ногой сделать что – спартачити (скапарити) що; зробити що абияк (на швидку руку, нашвидкуруч).
• Лёгкий (лёгок) на ногу (на ноги) – швидкий (прудкий, легкий) на ноги; швидкий (моторний).
• На ногах не стоит, едва стоит кто – на ногах не стоїть (не встоїть), ледве стоїть хто.
• На ногах перенести болезнь – на ногах перебути хворобу; переходити хворобу.
• На свои ноги становиться – свого хліба шукати.
• Не знает, на какую ногу стать – не знає, на котру (на яку) ступити (ступнути).
• Не слыша ног (бежать, мчаться…) – не чуючи ніг (бігти, мчати…).
• Ни ногой к кому, куда – ні ногою ((а)нікроку) до кого, куди.
• Ногами вниз (к земле) – ногами вниз (до землі, додолу); долініж.
• Ноги подкосились у кого – ноги підломилися (підтялися, помліли) в кого, кому.
• Ноги чьей не будет у кого, где – ноги чиєї не буде в кого, де; нога чия не ступить до кого, куди.
• Нужен (нужна, нужно) как собаке пятая нога – треба як п’ятого колеса до воза; потрібний (потрібна, потрібне) як собаці п’ята нога; як п’ятої ноги собаці; потрібний (потрібна, потрібне) як діра в мості (як торішній сніг); треба як болячка на лоб.
• Обойми ногами (стоять на чём) – обома ногами; обоніж.
• Одна нога здесь, [а] другая там – одна нога тут, друга там; (рідше) на одній нозі. [Бігай на одній нозі. Пр.]
• Отбиваться от чего руками и ногами – відбиватися від чого руками й ногами; опинатися (огинатися) [щосили] проти чого.
• Падать (устар. пасть) к ногам, в ноги кому; упасть в ноги кому – падати, упадати, упасти до ніг (у ноги) кому; припадати, припасти кому до ніг.
• Переступать, переминаться с ноги на ногу – переступати з ноги на ногу (з однієї на другу); тупцюватися (тупцятися, топтатися).
• Поджав ноги – підібгавши (підгорнувши) ноги; скулиніж.
• Поднять (поставить) кого на ноги (перен.) – звести (поставити, зняти, зіп’ясти) кого на ноги; довести до розуму (до пуття) кого.
• Подставлять, подставить ногу кому – підставляти, підставити ногу кому; підчеплювати, підчепити кого; (образн.) підставляти, підставити стільчика кому; укинути гадючку кому.
• Пока ноги носят – поки (доки) ноги носять (ходять). [А ще будемо робити вкупі, поки ноги носять… Барвінок.]
• Попирать, попрать ногами что (перен.) – топтати, стоптати, потоптати [ногами] що; топтати (підтоптувати), підтоптати під ноги що; нехтувати, знехтувати (зневажати, зневажити) що; ламати, зламати що.
• Почва уходит из-под ног у кого – земля (ґрунт) усувається (зникає, іноді вислизає) з-під ніг кому, у кого; грунт западається під ногами чиїми.
• Почву теряет под ногами кто – ґрунт утрачає під ногами хто; ґрунт вислизає з-під ніг кому, у кого.
• Протянуть ноги (перен. разг.) – простягти (випростати) ноги; простягатися (випростатися); (зниж. емоц.) задерти ноги; дуба дати (врізати); ґиґнути (опрягтися, освіжитися, перекинутися).
• Руками и ногами, с руками и с ногами; с руками, ногами (разг.) – руками й ногами; [з] руками й [з] ногами.
• [Сам] чёрт ногу сломит где-либо – [Сам] чорт спіткнеться (ногу зламає) на чому, де.
• Сапоги, ботинки… по ноге, не по ноге – чоботи, черевики… до ноги, не до ноги (об нозі, не об нозі).
• Сбивать, сбить с ног кого – збивати, збити (валити, звалити) з ніг кого.
• Сбиться с ног – збитися з ніг; ледве стояти на ногах; (іноді) відбігати ноги.
• Сбиться с ноги – ступнути не в ногу; не тією ногою ступнути.
• Слетать на одной ноге куда» к кому – полетіти (іноді злітати) на одній нозі куди, до кого.
• С ног до головы – від потилиці до п’ят; (з) голови до п’ят (до ніг).
• Ставить, поставить на ноги кого (перен.) – ставити, поставити на ноги кого; (іноді) на хліб настановити кого.
• Становиться, стать, вставать, встать, подниматься, подняться на задние ноги – ставати, стати (спинатися, сп’ястися, зводитися, звестися, здійматися, знятися, про багатьох поставати, поспинатися, позводитися, поздійматися) на задні ноги; ставати, стати (про багатьох поставати) цапа (цапки, ставма, дуба, дубки, гопки).
• Становиться, стать (подниматься, подняться) на ноги (перен.) – ставати, стати на [власні] ноги; зводитися, звестися (здійматися, знятися, спинатися, сп’ястися, зіп’ястися) на ноги; (розм.) оклигати, оклигати; на стану стати. [Гнат став на ноги, зробився хазяїном. Коцюбинський.]
• Стать на дружескую (короткую) ногу с кем – стати на дружній (на близькій, на короткій) стопі з ким; зайти в близькі взаємини (стосунки) з ким; заприязнитися (заприятелювати, потоваришувати, здружитися, про жінок також заподругувати) з ким; (фам.) запанібрататися з ким; (діал.) засябрувати з ким.
• Стоять на [своих] ногах; стоять на ногах крепко (прочно) – Стояти на [своїх] ногах; стояти на ногах міцно (твердо, певно); (образн.) як дуб стояти.
• [Стоять] одной ногой в могиле (в гробу); одна нога в могиле (в гробу) – стояти одною ногою над гробом (у гробі, у домовині); бути одною ногою у труні (в домовині); на далекій (на великій) путі стояти; на вмерті бути; час не довгий чи й; до гробу недалеко кому; не довго вже гуляти по світу кому; не довго вже ряст топтати кому; три чисниці (півчверті) до віку (до смерті) кому; на тонку пряде хто.
• Ходить, переваливаясь с ноги на ногу – ходити, перехиляючись з боку на бік; ходити, вихитуючись [з боку на бік]; ходити перевальцем (перехильцем); переваги-ваги ходити; коливати з ноги на ногу; (образн. жарт.) ходити качиною ходою.
• Хромать на обе ноги – на обидві ноги (обома ногами, обініж) кульгати (шкандибати, шкутильгати).
• Чего моя (твоя…) [левая] нога хочет – що хочу, те й роблю (що хочеш, те й робиш…); роблю, що мені (робиш, що тобі…) захочеться (забагнеться, заманеться).
• Чтобы ноги чьей не было у кого, где – щоб чия нога не була в кого, де.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

переноси́ть, перенести́ перено́сити, перенести́

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вите́рплювати, ви́терпіти –
1) терпеть, вытерпеть, переносить, перенести;
2) страдать, выстрадать, претерпевать, претерпеть.
Ви́тривати – выдержать, перенести.
Перено́си́ти, -шу́, -сиш, перене́сти́, -су́, -се́ш –
1) переносить, перенести;
2) передавать, передать (словесно);
3) рассказать, разнести что.
Перете́рпіти –
1) перестрадать, перенести, вытерпеть;
2) перетерпеть.
Перетрива́ти – выдержать, перенести.
Сте́рпіти, -плю –
1) стерпеть, утерпеть, вытерпеть;
2) вынести, перенести.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Переносить, -нести –
1) перено́сити, перене́сти; п. итог (из книги в книгу) – перено́сити, переписувати пі́дсумок;
2) (перетерпевать) – зно́сити, зне́сти, терпі́ти, витерпіти.
Относить, отнести, отнесть –
1) (куда) – відно́сити, відне́сти, зано́сити, зане́сти;
2) (на чей-либо счет) – прикида́ти, прикинути ко́му; о. на счет чьей-либо неаккуратности – ба́чити, добача́ти причину в чиї́й неакура́тності; судебные издержки отнести за счет виновного – судо́ві витра́ти перене́сти на винува́тця; убытки отнести за счет банка – втра́ти прикинути ба́нкові;
3) (к какой-либо категории или виду) – прилуча́ти, прилу́чити; (на письме) – записувати, записа́ти; отнести к первой категории – записа́ти до 1-ої катего́рії.
Перебрасывать, -бросить – перекида́ти, перекинути; (о лицах, учреждениях) – перено́сити, перене́сти.
Переводить, -вести –
1) перево́дити, перевести;
2) (перемещать кого через что) – переправляти, перепра́вити, переміща́ти, перемістити, перено́сити, перенести; п. по службе – переміща́ти на у́ряді;
3) (деньги по почте или телеграфу) – перека́зувати, переказа́ти по́штою, телегра́фом, пересила́ти, пересла́ти пере́казом; переведено по почте (сто рублей) – перека́зано по́штою;
4) (имущество на чье-либо имя) – переписувати, переписа́ти що на ко́го; п. долг – переписувати довг;
5) -ить вексель на кого – джирува́ти, переписувати, переписа́ти на ко́го ве́ксель;
6) -ить, что-либо на деньги – оберта́ти, оберну́ти що на гро́ші, згро́шити що; (в см. исчислять в деньгах) – вирахо́вувати, вирахувати в гро́шах; п. рубли на франки – оберта́ти карбо́ванці на фра́нки.
Пересрочивать, -срочить – призна́чити і́нший те́рмін (речене́ць), перене́сти на і́нший те́рмін, визнача́ти, визначити і́нший те́рмін (речене́ць), перетерміно́вувати, перетермінува́ти.
Перечислять, -лить –
1) лічити, перелі́чувати, перелічити, перерахо́вувати, перерахува́ти, (поименно называть) – назива́ти, назва́ти, перелі́чувати, перелічити;
2) (бухг.) – переписувати, переписа́ти, перено́сити, перенести (на і́нший раху́нок).

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

перене́сти́, див. перено́сити
перено́сити, -но́шу, -но́сиш, -но́сять; перено́сь, -но́сьте; перенести́, -несу́, -несе́ш; перені́с, -несла́, -несли́; перені́сши; перенеси́, -несі́ть

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Вите́рплювати, -плюю, -єш, сов. в. ви́терпіти, -плю, -пиш, гл.
1) Вытерпливать, вытерпѣть, стерпѣть, переносить, перенести. Не витерпів святої кари. Шевч. 147. Витерплю покуту. К. Псал. 93.
2) Выстрадать.
Відстра́ждати, -даю, -єш, гл. Отстрадать, перенести страданія, вытерпѣть страданія. Волч. у. Що вже вона бідна отстраждала за таким п’яницею, так один Господь знає. Харьк.
Зно́сити, -шу, -сиш, сов. в. знести́, -су́, -се́ш, гл.
1) Сносить, снести съ чего либо внизъ или съ какого либо мѣста. «Зносьте худобу!» А добра ж то повнісінький віз, іще й намисто товсте. Стали зносить. Рудч. Ск. II. 58. Тиха вода, тиха, бережечки зносить. Мл. л. сб. 329. А далі і знесло млинок. Хата. 51.
2) Снашивать, снести изъ разныхъ мѣстъ въ одно. 3 нечистою силою збірає і зносить людям гроші. Стор. МПр. 169.
3) Сносить, снести снизу вверхъ. Зніс на горище мішок з половою. Зносють на віз скриню. Грин. III. 546.
4) Поднимать, поднять, возносить, вознести. Високо к небу очі свої зносять. Гол. І. 34. Як знесете вгору сина. Єв. І. VIII. 28.
5) Рубить, срубить, срѣзать, снять. Так живо ниву знесемо. Хата, 103. Тобі голову знесу по самі плечі. Рудч. Ск. І. 45.
6) Переносить, перенести, выносить, вынести, вытерпѣть. Ой як важко сплисти море, то так тяжко знести горе. Мл. л. сб. 260. Гаразду знести не може, а біду терпить. Ном. № 2208.
7) Уничтожать, уничтожить, упразднять, упразднить, отмѣнить. Мало не пів села пожежа знесла. Г. Барв. 456. Їхній приговор знесуть. Павлогр. у. Хвалиться знести всю шляхту й панство. К. ЦН. 256. 8). Только сов. в. О яйцахъ: снести. Та була в їх курочка ряба, та злізла на поличку, та знесла яєчко. Чуб. III. 107.
9) Зно́сити ми́слі, зно́сити ми́слям. Думать. Я до тебе не говорю, тілько мислі зношу. Чуб. V. 327. Мислоньки мене зносять. Грин. III. 246.
10) — голово́ю. Быть въ состояніи по своему уму сдѣлать что-либо, соображать, сообразить, уразумѣть. Чи він би ж громадське діло зніс головою. Кіев. у. Що ж вам, свату, вражу я? Їй Богу й головою не знесу. Грин. ІІ. 208.
11) Охо́та зно́се. Охота есть, берегъ. Як зносе його охота ковалювати, най учиться. Каменец. у.
Накара́тися, -ра́юся, -єшся, гл. Перенести наказаніе, кару; претерпѣть несчастіе, горе.
Перелу́пати, -паю, -єш, гл. Перенести стыдъ, хлопая глазами. Добрі очі все перелупають. Ном. № 3207.
Перенести. См. Переносити.
Перено́сити, -шу, -сиш, сов. в. перене́сти́, -су́, -се́ш, гл.
1) Переносить, перенести. Перенесу ключі, не побрязкуючи. Мет. 26. Перенесла я її в комору, положила на лавці. МВ. І. 76.
2) Передавать, передать словесно, разсказать, разнести вѣсть. Вже давненько панночки приїжжі переносили, що який то вже там лікарь полковий хороший. МВ. (О. 1862. III. 44).
Переноси́ти, -шу́, -сиш, гл. Переносить, перенести (многіе предметы). Я оті дрова переносив у хату, бо дощ помочить. Рудч. Ск. І. 170.
Перете́рпіти, -плю, -пиш, гл.
1) Перестрадать, перенести, вытерпѣть. Хиба ж ти не перетерпиш? Мнж. 122. На собі все лихо перетерплю, а вже нікому не скажу. Кв. А що я голодом перетерпів. НВолын. у.
2) Перетерпѣть, переждать терпѣливо, пока пройдетъ.
Перетрива́ти, -ва́ю, -єш, гл. Выдержать, перенести. Перетривай усе, витерпи бідочку. МВ. (О. 1862. III. 61).
Поболі́ти, -лі́ю, -єш, гл. Перенести болѣзнь. Дай, Боже, в добрім здоров’ї поболіти. Ном. № 13918. (Кажуть тому, хто удає з себе хворого).
Поперено́сити, -но́шу, -сиш, гл. Перенести (во множествѣ).
Сте́рпіти, -плю, -пиш, гл.
1) Утерпѣть, вытерпѣть. Донька не стерпіла, борзо прилетіла. Гол. І. 195.
2) Вынести, перенести. Хто в біді біду стерпить, а хто в гаразді, — щоб ніколи біди не знав. Ном. № 2153. Кривоніс не стерпів такої одповіді. Стор. М. Пр. 137.
Ухиби́ти, -блю́, -би́ш, гл.
1) Дать промахъ, промахнутися.
2) Взять часть; взять часть незамѣтно, украдкой. Можна і від карасину ухибить грошей на сіль, добренько поторгувавшись (за керосин), або менше взявши. Новомоск. у. І я бачив той хворост у дворі в К., але щоб К. міг той хворост як небудь перенести або ухибить, то він того зробить не міг. Новомоск. у. Таки, признатися, з мірку жита в старого вхибила (нишком). Зміев. у.
3) Потерять. Ой кого я та й любила, того-м ухибила. Kolb. ІІ. 174.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Переносить, перенести — перено́сити, перене́сти.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Переноси́ть, перенести́, ся = 1. перено́сити, перенести́, ся, на иньшу кватирю — перебіра́ти ся, перебра́ти ся. — Переноси́ть вѣ́сти = розно́сити бре́хнї, розбрі́хувати, роздзво́нювати. 2. терпі́ти, вите́рплювати, ви́терпіти, перетерпі́ти. — Витерпів багато лиха.
Перебира́ться, перебра́ться = 1. д. Перебира́ть. 2. перебира́ти ся, переїзди́ти, перено́сити ся, перебра́ти ся, переїхати, перенести́ ся. — Переїхав у наше село. Кот.
Перемѣща́ть, перемѣсти́ть, ся = переміща́ти, переклада́ти, перемісти́ти, ся, перено́сити ся, перенести́ ся.
Перена́шивать, переноси́ть, ся = 1. перено́сити, перенести́, поперено́сити, ся. — Перенїс усе в хату. — Переносять ся в сусїди до нас. 2. зно́сити, зноси́ти, ся. — Обидві свити зносили ся.
Переселя́ть, пересели́ть, ся = переселя́ти, ся, перехо́дити, перебіра́ти ся, перево́зити ся, перено́сити ся, пересели́ти, ся, перейти́, перебра́ти ся, перевезти́ ся, перенести́ ся, попереселя́ти, ся і т. д. — Батьки Шевченка перебрали ся з Моринець в Кирилівку. Кн. — Пересели́ться въ вѣчность = перебра́ти ся до Бо́жої осе́лї. — Душа його покинула нас та перебрала ся до Божої оселї. Кн.
Сна́шивать, сноси́ть, снести́, снесть = 1. зно́сити, знести́ (С. Л.), позно́сити. — Познось чемодани до хати, то там тобі заплатять. Кр. 2. перено́сити, перенести́, перетерпіти, ви́терпіти.
Сноси́ть, снесть = 1. зно́сити, одно́сити, знести́, однести́, позно́сити. — Однїс на пошту. 2. перено́сити, перенести́, зте́рпіти, ви́терпіти. — Не зтерпів він цього. 3. скида́ти, ски́нути (в картах). 4. зрива́ти, зірва́ти (про вітер і воду). — Снести́ въ расхо́дъ = зписа́ти на вида́тки.

Запропонуйте свій переклад