Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 37 статей
Запропонувати свій переклад для «переполох»
Шукати «переполох» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Переполо́х – переполо́х, споло́х, переля́к, ро́зрух.
• Мужичий -лох, бот. Campanula Cervicaria L. – дзві[о]нки́, дзві[о]но́чки, дзвіно́чок, лиша́йник.
Испу́г – ляк (-ку), (перепуг) переля́к, переполо́х (-ху), пере́страх (-ху), (исполох) споло́х (-ху). [Ляк си́ли додає́, а переля́к відійма́є (Номис). Коли́ поди́вляться, що вби́тий, – з переполо́ху ну втіка́ть (Шевч.). У ди́кому споло́ху зніма́лись із мі́сця (Коцюб.)].
• С -га – з ля́ку, з переля́ку, з переполо́ху. [Троя́нці з ля́ку задрижа́ли (Котляр.). Крича́ли з переля́ку (Єв.)].
• С -гом – з ля́ком, зля́кано, лучше: зля́каний, -на.
• Отшатнуться, отскочить в -ге (в ужасе) – віджахну́тися від ко́го, від чо́го.
Перепу́г – переля́к, переполо́х, пере́страх. [Ляк си́ли додає́, а переля́к одійма́є].
• С -гу – з переля́ку, з переполо́ху, з пере́страху.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Паника – сліпий жах, поля́ка, переполо́х, споло́х, (греч.) паніка.
[Ці невеликі паніки, коли ввесь квартал у піжамах, зі свічками в руках, квокчучи, зникав у підземеллях, ховаючись від майже завжди уявної небезпеки, свідчив про жахливу нікчемність тих істот — чи то наполоханих курей, чи то дурних і згідливих баранів. Такої, а то й гіршої мерзоти цілком досить, щоб найтерплячіший, найпослідовніший соціофіл пройнявсь до людей огидою (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Часом накочуються хвилі жаху — але вони минають. Паніка схожа на кита — вирине на поверхню, збурить усе довкола своїм фонтаном і вертається на глибину (Н.Трохим, перекл. С.Рушді). Якщо безталанний Ремиґій борсався у полоні своїх страхів, Бернард Ґі, зі свого боку, умів перетворити страх своїх жертв на паніку (М.Прокопович, перекл. У.Еко)].
 Обговорення статті
Тревога –
1) тривога, (беспокойство, ещё) неспокій, непокій, невпокій, занепокоєння, тривожність, (взволнованность) стривоженість, збентеженість, бентега, (волнение) хвилювання, тривоги;
2) (переполох, суматоха) переполох, ґвалт, паніка, трусанина, трус;
3) (сигнал) тривога, ґвалт:
• боевая тревога – бойова тривога;
• ложная тривога – фальшива тривога;
• ударить, бить тревогу – дзвонити, бити на сполох, на ґвалт, залярмувати;
• учебная тривога – навчальна тривога.
[Турн осушивсь після купання І ганусною підкрепивсь, З намету виїхав зарання, На кріпость сентябрем дививсь. Трубить в ріжок! — оп’ять тривога! Кричать, біжать, спішать якмога; Великая настала січ! (І.Котляревський). Красне личко серцю непокій (Номис). Закипіла по Вкраїні Страшенна тривога, Як на шляхту піднялася Сірома убога (П.Куліш). Дізнала Таля теж усякі., тривоги та радощі, та тугу, та щастячко, невідомісінькі їй до того часу (М.Вовчок). Уранці гомін та тривога по двору. Тетянка плаче, старий Тримач без шапки ходить, розхристаний та все питає: — Де моя Катря? Де моя дитина люба? (М.Вовчок). Затрубили в труби, забили в бубни по всьому таборі. Тривога пішла по цілому таборі (І.Нечуй-Левицький). Дзвін сумно бевкав на гвалт (І.Нечуй-Левицький). Далі схопивсь і почав сновигати по хаті. Неспокій усе більший та більший обнімав його (Б.Грінченко). 3 самого світу у нас трусанина, приїхав мировий (Сл. Гр.). Невпокій опановував Семеном. Він зробився уразливим, нетерплячим (М.Коцюбинський). Раїса усе поглядала туди, з тривогою думаючи, чи втечуть вони од бурі (М.Коцюбинський). Я вигадав, що заслаб, що боюся вживати м’ясо. Підняв тривогу, мусив приймати краплі од живота (М.Коцюбинський). Тут незабаром прилетів патруль, Знялася заметня, тривога, шуканина, І дівчину знайшли (Л.Українка). В Генуї переночувала, щоб не виявитись до Садовських серед ночі та не збивати тривоги (Л.Українка). Мім, німий раб, стирає порох з сонячного дзиґаря, придивляється, де стоїть на ньому тінь, потім раптом б’є клевцем по мідяній дошці, сильно, різко, мов на ґвалт, але сам при тому має дуже спокійне обличчя, немов пробуває в найглибшій тиші (Л.українка). З боязню й непокоєм у серці слідкувала мати за кожним словом і рухом сина (Н.Кобринська). Село моє, спокою мій улюблений, Далекий від тривог земних! (М.Зеров). Якийсь невпокій сполохав її душу, і вона то поринає в спогади, то в далечінь неясних надій (М.Стельмах). Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги (В.Симоненко). І не минає, не минає! І вже, напевно, не мине. Тривога душу розпинає: а що, як любиш не мене? (Л.Костенко). Не одлюби свою тривогу ранню, — той край, де обрію хвиляста каламуть, де в надвечір’ї вітровії тчуть єдвабну сизь, не віддані ваганню (В.Стус). Якщо ви вимірюєте свій успіх мірою чужих похвал і осуду, ваша тривога буде нескінченною (Лао-цзи). Деколи мене поймає тривога: а раптом ми вже в раю? (С.Є.Лєц). Пожежна тривога в установі — це коли біля входу з’являється інспектор пожежної охорони]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БРОЖЕ́НИЕ ще фермента́ція, (вина) виграва́ння;
брожение умов збу́рення в голова́х, переполо́х у голова́х, бу́ря в голова́х, зру́шення в серця́х, зру́шення у ду́шах.
ВЫЗЫВА́ТЬ ще кли́кати [кликати на полі́цію], (гнів) буди́ти, (на що) провокува́ти, (крах) призво́дити до; (телефоном) оказ. видзво́нювати;
вызывать беспоко́йство в ком занепоко́ювати кого;
вызывать головокруже́ние па́морочити (го́лову);
вызывать доса́ду в ком пекти́ о́чі кому;
вызывать за́висть образ. коло́ти в о́чі;
вызывать неудово́льствие чьё (у кого) гла́дити про́ти ше́рсти кого (крути́ти в но́сі кому);
вызывать отвраще́ние у кого смерді́ти кому;
вызывать переполо́х зчиняти бу́чу;
вызывать подозре́ние к кому ще ки́дати тінь на;
вызывать слёзы у пройма́ти сльозо́ю кого;
вызывать смех зрива́ти сміх;
вызывать смяте́ние колоти́ти;
вызывать трево́гу ґвалтува́ти, алярмувати;
вызывать чу́вство восто́рга /вызывать чу́вство изумле́ния тощо/ в ком перейма́ти кого;
ПА́НИКА укр. переполо́х, образ. кіне́ць сві́ту.
ПОДНЯ́ТЬ (ціну) фаміл. підгвинти́ти;
поднять галдёж /поднять крик/ зби́ти бу́чу /ша́рварок/, рідко підня́ти гарми́дер;
поднять и посади́ть (на хату, дерево тощо) ви́садити;
поднять на смех кого закпи́ти (собі́) з кого;
поднять паруса́ розпусти́ти вітри́ла;
поднять переполо́х зчини́ти бу́чу;
поднять ссо́ру зби́ти колотне́чу, заве́сти́ супере́чку;
поднять тарара́м ще здійня́ти ша́рварок;
поднять трево́гу вда́рити на спо́лох /ґвалт/;
поднять шум вчини́ти га́лас, розґвалтува́тися;
поднять шуми́ху нароби́ти ше́лесту;
подня́вший ОКРЕМА УВАГА;
подня́вший меч от меча́ и поги́бнет хто підні́с меч, від меча́ й ля́же, хто чим вою́є – від то́го ги́не.
ПРИВОДИ́ТЬ ще ве́сти́, (кого) спрова́джувати /припрова́джувати/;
приводи́ть в де́йствие ще запуска́ти в ді́ю;
приводи́ть в движе́ние /приводи́ть в де́йствие/ урухо́млювати, /машину/ пуска́ти в робо́ту /рух/;
приводи́ть в замеша́тельство оказ. збива́ти з пантели́ку, спантеличувати;
приводи́ть в затрудни́тельное положе́ние збива́ти на слизьке́;
приводи́ть в исполне́ние виконувати;
приводи́ть в поря́док (приводи́ть в надлежа́щий поря́док) (нале́жно) опоряджати, дава́ти (нале́жний) лад, дово́дити до ладу́ /до пуття́/, (одяг на собі) обла́джувати;
приводи́ть в себя́ = приводи́ть в сознание;
приводи́ть в смуще́ние реконстр. ні́яковити;
приводи́ть в смяте́ние виклика́ти переполо́х;
приводи́ть в созна́ние отя́млювати, оприто́мнювати, приво́дити до тя́ми;
приводи́ть в соотве́тствие с достосо́вувати /роби́ти відпові́дним/ до;
приводи́ть в уны́ние кого наганя́ти сум на;
приводи́ть в я́рость (приводи́ть в бе́шенство) розлю́чувати;
приводи́ть к чему ще дово́дити до чого, сприя́ти чому;
приводи́ть к заключе́нию підка́зувати ви́сновок;
приводи́ть к наруше́ниям сприя́ти пору́шенням;
приводи́ть к о́бщему знамена́телю зво́дити до спі́льного зна́ме́нника;
приводи́ть к прися́ге заприся́жувати;
приводи́ть себя́ в поря́док опоряджа́тися;
приводя́щий 1. що /мн. хто/ веде́ тощо, зви́клий спрова́джувати, зда́тний приве́сти́, воді́й, поводи́р, прикм. тех. приводо́вий, привідни́й, (м’яз) для приве́дення, 2. що наво́дить тощо, зви́клий наво́дити, 3. що спричи́нює тощо, зда́тний спричини́ти, 4. що дово́дить, гото́вий дове́сти́ до;
приводя́щий аргуме́нты / приводя́щий доказа́тельства, приводя́щий приме́ры/ ще́дрий на арґуме́нти /до́кази, при́клади/;
приводя́щий в движе́ние зда́тний урухо́мити;
приводя́щий в замеша́тельство зда́тний збенте́жити;
приводя́щий в затрудне́ние зда́тний зби́ти на слизьке́;
приводя́щий в изнеможе́ние зда́тний ви́снажити, висна́жливий;
приводя́щий в изумле́ние зда́тний здивува́ти, дивови́жний;
приводя́щий в исполне́ние викона́вець, зді́йснювач, реаліза́тор;
приводя́щий в него́дность зда́тний зіпсува́ти;
приводя́щий в отча́яние зда́тти дове́сти́ до розпу́ки;
приводя́щий в поря́док за́йня́тий упорядкува́нням;
приводя́щий в приме́р стил. перероб. поста́вивши за при́клад;
приводя́щий в равнове́сие зда́тний зрівнова́жити;
приводя́щий в смуще́ние = смущающий;
приводя́щий в смяте́ние зда́тний переполоши́ти, бенте́жний, бенте́жливий;
приводя́щий в содрога́ние стил. перероб. приму́сивши здригну́тися;
приводя́щий в созна́ние оприто́мливий, (переваж. не умлілого) отя́мливий, витвере́зливий;
приводя́щий в соотве́тствие за́йня́тий достосува́нням;
приводя́щий в у́жас зда́тний жахну́ти, кошма́рний, жа́хливий;
приводя́щий в уны́ние зда́тний засмути́ти, сумови́тий, сумни́й;
приводя́щий в чу́вство оприто́мнювач;
приводя́щий в я́рость (бе́шенство) зда́тний розлюти́ти;
приводя́щий к чему сприя́тливий для;
приводя́щий к о́бщему знамена́телю зводі́й до спі́льного зна́ме́нника;
приводя́щий себя́ в поря́док за́йня́тий опоря́дженням;
приводя́щийся/приводи́мый ве́дений, приво́джуваний /наво́джуваний, дово́джуваний, зво́джуваний/, спрова́джуваний, зді́йснюваний, вико́нуваний, спричи́нюваний, прикм. приводни́й;
приводи́мый матем. звідни́й;
приводи́мый в движе́ние урухо́млюваний;
ПРОИЗВЕСТИ́, произвести́ де́йствие поді́яти;
произвести́ корректи́вы фраз. змісти́ти акце́нти;
произвести́ переполо́х зчини́ти бу́чу; і похідн.;
произве́дший ОКРЕМА УВАГА;
НАПРОИЗВОДИ́ТЬ ОКАЗ. напродукува́ти.
СМЯТЕ́НИЕ ще переполо́х, завору́шення, ро́зрух.
ТРЕВО́ГА фраз. ґвалт [бить трево́гу би́ти на ґвалт], галиц. аля́рм, (метушня) переполо́х, па́ніка, (хвилювання) турбо́та, уболіва́ння [трево́га о ком уболіва́ння за кого];
трево́га берёт неспо́кій обійма́є;
по трево́ге на ґвалт, галиц. алярмо́во;
сбор по боево́й трево́ге галиц. алярмо́вий збір.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Переполох – переполо́х, -ху.
Перепуг – переля́к, -ку, переполо́х, -ху.
Смятение –
1) (народа) за́колот, -ту, ро́зрух, -ху, колотне́ча, -чі, ворохо́бня, -ні;
2) (испуг) переполо́х, -ху;
3) (души) триво́га, -ги, неспо́кій, -кою, збенте́ження, -ння.
Страх –
1) страх, -ху́, ляк, о́страх, -ху;
2) (панический) переполо́х;
3) (весьма) ду́же, страше́нно.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Праздновать
• Труса (трусу) праздновать – боюна (страшка) справляти; страшкувати; (іноді) страхопудитися; удаватися у переполох; підгинати хвіст.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Переполо́х, -ху –
1) испуг;
2) нездоровье от испуга.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

переполо́х, -ло́ху, в -ло́сі; -ло́хи, -хів

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ви́гавкати, -каю, -єш, гл. Выгнать лаемъ. Собака не зробе урону, шоб то переполох виливати. Вона хоч і зляка, так потім сама усе вигавка. Мнж. 155.
За́колот, -ту, м. Ссоры, раздоръ, смута. На землі буде переполох народів у заколоті. Св. Л. XXI. 25.
Переполо́х, -ху, м.
1) Испугъ. Підкралися, щоб ізлякать; коли подивляться, що вбитий, — з переполоху ну втікать! Шевч. 32. Злякалась миша та притьмом, поміж травою, лопушком, з переполоху почухрала. Гліб.
2) Нездоровье отъ перепуга. ХС. VII. 415. Надіть сорочку пазухою назад од переполоху. Ном. № 285. Шепчу — уроки проганяю, переполохи виливаю. Котл. Ен. III. 13.
Присіка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. присі́кти, -січу́, -че́ш, гл.
1) Пресѣкать, пресѣчь.
2) — переполо́х. Симпатически лѣчить испугъ отсѣченіемъ на порогѣ концевъ волосъ больного и вѣника въ соединеніи съ извѣстными пріемами. Черк. у. Мил. М. 48. Грин. II. 318.
Уро́ки, -ків, м. Сглазъ. Мил. 33. Виливали переполох, вмивали од уроків. Кв. Від уроків і Бог не заховає. Ном. На бджолу уроки нападуть. Мнж. 152. Ум. Уро́ченьки. Ув. Уро́чища. Вишептати уроки-урочища. Мнж. 152. У гуцуловъ въ ед. ч.: уро́чище. Шух. І. 210.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Campanula cervicaria L. — дзво́ники шорстковолоси́сті; дзвіно́к шерстковоло́сий (Мл), дзво́ник шерстковоло́сий (Сл), дзвоники оленячі (Оп), дзво́ники шорсткі́ (Ру); батіжок петрів (Ан — СТ), желізняк польовий (Ан — СТ), звіробой синій (Ln — СТ), звонок кудрявий (Ан), крапива лісна (Ан — СЛ), куцавей (Ан — ПС), лиша́йник (Ан, Ів — ВЛ), переполох мужицький (Ln — СТ).
Valeriana officinalis L. — валер’я́на ліка́рська; овер’я́н ліка́рський (Сл), одоля́н ліка́рський (Вх1, Вх2, Вх6, Мл); авер’я́н (Ан, Сб — СД, СЛ), ада́мов ко́рінь (Сб — ПС), арома́тник (Мс, Сб — СТ, ДС), балдріян (См), бедрене́ць (Ан, Сб — СТ, ДС), бедряне́ць (Яна — СТ), бидрець (Ан — СЛ), білозор (Чн, Ln, Го2 — СТ, СЛ), боли́голов(и) (Сб — ДС, ЗК), болячко́ве зі́лля(є) (Вх7, Ос, Сб — ВЛ, ЛМ), боляч(ш)ни́к (Ан, Сб — СТ, СЛ, ДС), булдир’я́н (Ln — СТ), були́голова (Кр, Сб — СД, СТ), булю(у)голова (Ан, Км — СД), валдріян (Ан — СТ), валеріа́на (Ук, Мс, Мг — СТ, ЗК), валеріа́нка (Мг — ГЦ, ЗК), валеріа́нка лі́карська (Сб — СТ), валерія́на (Мг — ЗК), валер’я́н (Ан, Ln, Rs, Сл, Ос, Мг, Сб — СД, СТ, ПД, ВЛ, СЛ, ЗК), валер’я́на (Ln, Ос, Мс, Мг, Сб, Коб — ЗАГ), валер’яна висока (Сл), валер’янів корінь (Ос — ВЛ, ПЦ), валер’я́нка (Ос, Мс, Мг, Сб, Сал — ЗАГ), валер’я́нова трава́ (Сб — СТ), валия́нка (Мг — ЗК), варагушня (Км), вария́нка (Сб — ПС), вар’ян (Ос — ПД, ВЛ), вар’я́нка (Мг, Сб — СТ, ЗК), вар’янт (Rs, Ос — ПД, ВЛ), вер’ян (Ос — ПД), відкасник (Км), відхасник (См — ВЛ), вір’я́нів ко́рінь (Сб — СТ), воню́чка (Ук, См, Яна — СД, СТ), грудовка (Км), делє́н-зі́ллє (Сб — ГЦ), делян(-зілля) (Км), дзво́ники (Сб — ПЦ), домобильник (Ан — СЛ), камфора (Сл — СД), каташник канфора (Км), (Ан — СЛ), кашир (Ан — СЛ), кві́тка-лебі́дка (Мг — ЛМ), кішаче зілля (Сл), ковижник (Го1 — СЛ), козе́лики (Сб — СТ), козелок (Км), козлик (Км), козля́к (Hl, Сб — СТ, БУ), козьолки (Яна — СТ), котя́ча трава́ (Мс, Мг, Сб — СД, СТ, ЗК), котя́че зі́лля (Сб — СД, СТ, СЛ), котя́чий ко́рінь (Мг — ЗК), коша́ча трава́ (Мс — СТ), кумилга (Го1 — СЛ), лавер’я́н (Сл, Ос, Сб — СД, ПД), лавур’я́н (Сб — ПС), лада́н земляни́й (Сб — ДС), ладан кошачий (Ан), литика (Го2 — СЛ), лихоманник (Ан — СТ), лихорадочна трава (Ан, См — СТ), лихорадочний корінь (Чн, Ан, Ln, Го1, Шм2, Сл — СТ, СЛ), мари́нка (Сб — ДС), марія́н (Жл), мар’я́н (Ав, Вх1, Сл — СД, СЛ, ДС), мар’янка (Сл), мар’я́н-ко́рінь (Сл — ВЛ), мау́н (Чн, Ан, Ln, Сл — СТ, СЛ), маун аптечний (Шм), мау́н-трава́ (Мг — ЗК), меднолан (Ан — СД), м’ягун (Км), м’я́та котя́ча (Сб — СТ), наса́дки (Мг, Сб — ЗК), обеля́н (Он — БО), овер’я́н (Ан, Дб, Ду, Ів, Сл, Ос — СД, СТ, ВЛ, СЛ), овер’я́нка (Ос, Сб — СТ, СЛ), одаля́н (Мг — ГЦ), оделе́(є́)н (Шх, Гб2, Сб — ГЦ), оделя́н (Сл, Коб — БО), одеян (Ан — ПД), одиля́ва (Он — БО), одиля́н (Бк — БУ), одильо́н(-зі́ллє) (Mk, Коб — ГЦ), одия́н (Он — БО), одолє́н (Коб — ГЦ), одоля́н (Нв, Жл, Mk, Ук, Бк, Он — ПД, БУ, БО, ГЦ), одоля́нка (Мс — СТ), одха́сник (Вл, Mj, Ум, Ів, См — СД), отка́сник (Рм, Сб — ПЦ), отношник (Ан — СЛ), очний корінь (Сл), павучки (Сл — СД), пахня́чка (Мг — ЗК), переполо́х (Ан, Сб — СЛ, ДС), поганник (Км), п’ятюшник (Ан — СТ), рачки (Сл — СД), ребро́ ада́мове (Вл, Ан, Ln, Жл, Го2, Ос, Сб, Яна — СТ, СЛ), ребро́ бі́сове (Рг1, Вл, Пс, Mj, Ум, Ян2, Ів), ребро́ ді́дьче (Вх, Жл, Ум, Ів, Сб — ДС, ГЦ), ребро́ чо́ртове (Рг1, Вл, Пс, Мн2, Ум, Мл, Ів, См — СД, ПД, ВЛ), рябинник (Го1 — СЛ), самарія (Ан — ПД), сем’яшник (Ан — СЛ), серпі́й (Мг — ЗК), серпій глухий (Ан — СД), сказ (Мс — СТ), сказ котя́чий (Мс — СТ), сла́дості котя́чі (Мс — СТ), смердю́чка (Рг1, Пс, Го1, Ум, Ду, Ів — СД), стожи́льник (Сб — СТ), стоя́н (Рг1, Ан, Пс, Mj, Ум, Ян2, Ів, Сл — СД), судопар (Го1 — СЛ), трясовична трава (Км), трясовичне коріння (Км), хадрейник (Ан — СД), чемер (Ан — СЛ), чо́ртове зі́лля(є) (Км, Сб — СТ, ГЦ, ЗК), я́йця котя́чі (Сб — ВЛ).

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

агре́сорка, агре́сорок, аґре́сорка, аґре́сорок; ч. агре́сор, аґре́сор
1. та, хто вдається до агресії, агресивно поводиться. [Люта, як вовчиця, у своїх волостях, наїзниця (аґресорка), винуватиця тривалих судових процесів, учасниця численних авантюр – такою запам’ятали сучасники А. Лагодовську з її запальним характером. (irp.te.ua, 29.12.2020). У Полтаві 25-річна агресорка з гранатою влаштувала неймовірний переполох у кафе. (kriminal.ictv.ua, 14.03.2019). Якби не її дитина-інвалід, я би все зробила для того, аби цю агресорку, яка ненавидить Україну, відправити додому, на Луганщину. (Високий замок, 2015). Вона виявилася нейтральною до тубільного життя, але попередню агресорку поїдає не прожовуючи, одним сьорбком. (Світлана Пиркало «Кухня егоїста», 2008). Я й кажу: була – не була, заберу цю агресорку! (Павло Загребельний «Вигнання з раю», 1986).]
2. та, що підкоряє собі іншу країну, загарбує її території. [Держава-агресорка хоче у Європі довести, що «їх там нєт», Україна сама порушує права людей на Донбасі та винна у збройному конфлікті. (24tv.ua, 22.07.2021).]
див.: зага́рбниця, напа́дниця
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 16.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Переполо́хъ = переполо́х, споло́х, ро́зрух. (Пр. д. під сл. Испу́гъ і Перепу́гь). — Мужской переполо́хъ, рос. Campanula Cervicaria L. = звонки́, звоно́чки, дзвінки́, дзвіно́чок, лиша́йник.
Испу́гъ = ляк, переля́к, жах, переполо́х, споло́х, пере́страх. — То від ляку сич стріпнеть ся, грім як в небі затріщить. Сніп. — З ляку не знав, що й робити. С. Л. — З переляку аж у хвості душа опинилась. н. пр. — А Лях од жаху вмірає. н. п. — І невимовний жах понїс мене від бою страшного геть-геть далеко. Сам. — Злякав ся, аж поблїд з переполоху. н. о. — Серденько щось рибалочцї віщує: чи то тугу, чи то переполох? не зна він, а сумує. Гул. Ар. — Підкрали ся, щоб ізлякать; коли подивлять ся, що вбитий, с переполоху ну втїкать. К. Ш. — А в Марусї з переляку втїкла душа в пяти. н. п. — Ляк сили додає, а переляк відіймає. н. пр.
О́водъ, ком. Oestrus = дрі́к, ґедзь. — Кожен бачив той переполох, який обхоплює скотину у дроковицю, коли починає присїкуватись до неї той дрік. Степ. О. — Скочив, неначе його ґедзь укусив. н. пр.
Па́ника = поля́ка (Май.), переполо́х, по́пло́х. — Тодї як скотина пропадала, яка поляка йшла. Ман. — Як уздріли його — усе село до бору навтїкача, усї мов одно переняли ся поплохом. Кн.
Перепу́гъ = переля́к (С. З. Л.), переполо́х (С. З. Л.), пере́страх (С. Ж.), надто великий — пристрі́т. — Ляк сили додає, а переляк одіймає. н. пр. — З переляку Ганусенька трохи не зомлїла. Н. Пр. — З переляку почали пани, а за ними жиди і єзуїти втїкати в Польщу. Бар. О. — Кабан як розбіжить ся з перестраху, як ударить ся об дуб рилом. н. к. — Визиваю пристріт із голови, з очей, із рук, із ніг і т. д. н. з. Яст.
Предвѣща́ть = віщува́ти, пророкува́ти. О. Л. — Віщував календар, та в помийницю впав. н. пр. — А тим часом сичі в ночі не добре віщують. К. Ш. — І всім Троянцям добру долю мов по звіздам все віщував. Кот. — Серденько щось рибалочцї віщує: чи то журбу, чи то переполох? Чи то коханнячко? Не зна він, а сумує. Гул. Ар.
Смяте́ніе = 1. заміша́ння (С. Д.), мішани́на, су́мятня (С. Л.), веремі́я, смуток, гвалт (С. Аф.), споло́х, переполо́х, бу́ча. 2. ко́лот, колотне́ча (С. Л.), ро́зрух, повста́ння, бунт. — Приводи́ть въ смяте́ніе = колоти́ти, веремію піднїма́ти, бу́чу збива́ти.
Страхъ = страх, о́страх (С. З.), ляк, жах (С. З.), страхота́, жахо́та, тру́са́, трусани́на, бій, по́полох. — Такий острах піде по селу, що крий Боже. С. З. — Мене мов острах взяв який: підвів я погляд боязкий. Пч. — А лях од жаху вмірає. н. д. — Так той чоловік і замер з ляку. н. к. Гр. — Вчинив єси ису і поміж панами великую трусу. н. д. — Не має бою. Кр. — Стра́хи = страхі́ття, страхі́ввя. — Любить балакати про усякі страхіття. Лев. — Набра́ться стра́ху = настраха́ти ся, нажаха́ти ся. — Нагна́ть с. = хо́лоду, страху́ нагна́ти, жа́ху завда́ти. — Пани́ческій страхъ = переполо́х, поля́ка (д. Па́ника). — Со стра́ху = з ля́ку, од ля́ку, од жа́ху, од бо́ю (Кр.). — Взять на сво́й страхъ = на свою́ одвіча́льність взя́ти.
Трево́га = трево́га (С. Ш.), тріво́га. непокій, по́рух, споло́х (С. Л.), переполо́х (С. Л.), ґвалт (С. З.), гарми́дер, ко́лот, колотне́ча (С. Л.). — Коли тревога, тодї до Бога, а по тревозї, забули о Бозї. н. пр. — Уда́рить, заби́ть трево́гу — вда́рити, задзвони́ти на споло́х, на ґвалт, зґвалтува́ти. — На ґвалту дзвони задзвонити. Кот.

Запропонуйте свій переклад