Знайдено 104 статті
Запропонувати свій переклад для «письменство»
Шукати «письменство» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Бди́тельный –
1) недріма́нний, невсипу́щий, чу́йний, пи́льний. [Письме́нство – наш вартови́й невсипу́щий. Во́рог пи́льний, і си́ла в йо́го. Будь чу́йний]; 2) (рачительный, заботливый) пи́льний, дбайли́вий. |
| Беллетри́стика – кра́сне письме́нство, белетри́стика. |
| Влия́ть – вплива́ти, ді́яти на ко́го, ма́ти си́лу (вагу́) над ким. [Ті́льки письме́нство близьке́ наро́дові зду́жатиме ді́яти на широ́кі ма́си наро́дні (Єфр.)]. |
| Вме́сте – уку́пі (уку́пці, уку́почці, уку́поньці), ра́зом, разко́м, ура́з, заразо́м, поспо́лу, по́спіль, ку́пно, сумі́сно, в па́рі, (реже) по́вкупі, поку́пі, при ку́пі, при мі́сці, спі́льно, за гурт, (сообща со многими) гурто́м, у гурті́. [Жи́ти, сиді́ти, працюва́ти і т. и. уку́пі, ра́зом з кимсь і т. и. Дба́йте про ща́стя ку́пно з ді́тьми (Мирн.). Дожи́ти ві́ку вку́пі, у зго́ді (Коцюб.). Живу́ть усі́ при ку́пі. Разко́м побіжимо́ до госпо́ди (Лев.). Дві бу́кви при мі́сці стоя́ть. Поклони́всь усі́м за гурт (М. В.). Роби́ти колекти́вні змо́ви – гурто́м одмовля́тися од уро́ка (Крим.). Козаки́ гопака́ гурто́м оддира́ють (Шевч.). Іти́ в гурті́ ле́гше з спі́вом (Єфр.)]. • Соединять вме́сте – гуртува́ти до ку́пи (до ку́пки, ку́почки, ку́поньки), у ку́пку и т. д., у гурт, до гу́рту. [Зібра́лися всі до ку́пи, у гурт. Згуртува́ти до ку́пи ра́дощі й го́ре (Чупр.)]. • Все вме́сте (одной компанией) – ку́пцем. [Ку́пцем горну́лося до йо́го найкра́ще товари́ство (Кв.)]; (в одном целом, в нераздельном соединении) при гурті́, при ку́пі. [При гурті́ одна́ люди́на прогоду́ється я́кось. Держа́ти при ку́пі різноро́дні елеме́нти (Єфр.)]. • Вме́сте с тем (одновременно) – ра́зом, ура́з, заразо́м, ра́зом з тим, рівноча́сно, по-при-тому́. [Ра́зом ста́ло укр. письме́нство й на тво́рчу робо́ту (Єфр.). Хроніке́р, ура́з і пое́т (Франко). І сумна́ це істо́рія, але заразо́м яка́ безрозу́мна! (Крим.). Я й сам по-при-тому́ вчи́вся (М. Левиц.)]; (в один приём) за одни́м хо́дом. [За одни́м хо́дом вне́сти дров і води́]. • Держаться вме́сте – держа́тися (трима́тися) ку́пи, гу́рту. |
| Внима́ние – ува́га; (сильнее) пи́льна ува́га. • Обращать, обратить внима́ние на что-л. – зверта́ти (зверну́ти) ува́гу (свою́ або чужу́) на що, уважа́ти, ува́жити на що, зважа́ти, зва́жити на що, огляда́тися (огля́нутися) на що, кла́сти (покла́сти) ува́гу на що, (вульг.) вдаря́ти (вда́рити) на що; (находить привлекательным) накида́ти (наки́нути) кого́ о́ком; (сжалиться) згля́нутися на ко́го. [На все сам зверта́є ува́гу (Рудч.). На вважа́ють вони́ на лі́та, на вро́ду (Шевч.). Моска́ль на сльо́зи не вдаря́ (Ном.). Вона́ неду́жа лежа́ла, дак він і тоді́ ува́ги не клав (Червіг.). Я вже її́ наки́нув о́ком. Згля́ньтеся (огля́ньтеся) на ме́не невидю́щого!]. • Обращать на себя (привлекать к себе) внима́ние, быть принятым во внима́ние – спада́ти, спа́сти кому́ на ува́гу, притяга́ти, притягти́ (приверта́ти, приверну́ти) до се́бе чию́сь ува́гу, ки́датися, ки́нутися на ува́гу кому́сь. [Ури́вок з пі́сні, що спав на ува́гу ще а́второві «Исторіи Русовъ» (Єфр.). Він притя́г до се́бе ува́гу та́ткову (Крим.). Ко́жному му́сіла ки́нутися на ува́гу його́ чо́рна боро́да (Крим.)]. • Обратите внима́ние – ува́ж, ува́жте, вважа́й, уважа́йте. • Сосредоточивать внима́ние – збира́ти (зосере́джувати) ува́гу на чо́му. • Не обращать, не обратить внима́ния, оставлять без внима́ния – не зверта́ти ува́ги, не вважа́ти, не (по)тура́ти на що, занеха́ювати, занеха́яти що, зане́дбувати, занедба́ти що, не́хтувати, зне́хтувати (зане́хтувати) що, чим, легкова́жити що. [Хай смію́ться, не потура́й на те. Він зане́дбує (не́хтує, легкова́жить) свої́ обов’я́зки]. • Он, и внима́ния не обращает на это – він і ба́йдуже на те, про те, до то́го (Квіт.). • А это остаётся без внима́ния – а це ба́йду́же́, а про це (за це) ба́йду́же́. • Принимать во внима́ние, в соображение что-л. – бра́ти, взя́ти що на ува́гу, зважа́ти, зва́жити на що-неб., уважа́ти, ува́жити на що-неб., ма́ти на ува́зі, огляда́тися, огля́нутися на що. • Принимая во внима́ние – беручи́ до ува́ги що, зважа́ючи, уважа́ючи на що, ма́ючи на ува́зі що, з ува́ги, з о́гляду на що, як на що, як на ко́го. [Ма́ємо письме́нство не так-то вже й бі́дне, як на на́ші обста́вини]. • Представлять чьему-л. внима́нию – подава́ти, пода́ти кому́ до ува́ги щось, ста́вити, поста́вити що-н., кому-н. пе́ред о́чі, на о́чі. [Леви́цький поста́вив пе́ред о́чі читаче́ві багатю́щу коле́кцію «пропа́щих» (Єфр.)]. • Отвратить (отвлечь) внима́ние – відверну́ти (одтягти́) ува́гу чию́сь, (вульг.) заґа́вити кого́. [Я піду́ їх заґа́влю, а ти бери́ (Мнж.)]. • Оказать внима́ние – да́ти ува́гу кому́сь, показа́ти ува́гу, зроби́ти ла́ску. • Благодарю за внима́ние – дя́кую за ува́гу, я вдя́чний за ува́жність (до ме́не, до те́бе). • Относиться со внима́нием к чему, посвящать внима́ние чему-л. – віддава́ти ува́гу чо́мусь. • Заслуживающий, достойный внима́ния – ва́ртий ува́ги, (справедливый) слу́шни́й. [Ду́мка ця слу́шна́: дає́ ви́хід із стано́вища]. |
| Возводи́ть, -ся, возвести́, -ся, возве́сть, -ся – зво́дити кого́, -ся, зве́сти, -ся, виво́дити кого́, -ся, ви́вести, -ся. [Звів (ви́вів) його́ на висо́ку го́ру] а теснее:
1) (строить) зво́дити що, -ся. [Сам му́сів зво́дити нові́ му́ри (Грінч.)], зве́сти, -ся [Тре́ба ко́нче розки́дати стару́ пові́тку та зве́сти нову́ (Коц.)], виво́дити що, -ся, ви́вести, -ся [Виво́дили мур], будува́ти, -ся, збудува́ти, -ся, ста́вити, -ся, поста́вити, -ся. • -ди́ть, -ся что-н. из камня, кирпича – мурува́ти, -ся, сов. з[ви́]мурува́ти, -ся, помурува́ти, -ся; (высокую постройку) спина́ти, сов. сп’я́сти [Цілі́сіньке лі́то мая́к спина́ли (Кониськ.)]; 2) (обращать устремлять вверх) зво́дити, -ся, зве́сти, -ся, підво́дити, -ся, підве́сти, -ся, зніма́ти, -ся, зня́ти, -ся, підніма́ти, -ся, підня́ти, -ся. [Зве́сти о́чі до не́ба. По́гляд свій на не́бо зво́жу (Л. Укр.). Зніма́в ру́ки та о́чі до не́ба (Неч.-Лев.). Підво́дити о́чі вго́ру]; 3) (на степень чего-л.) зво́дити на що, -ся [Ці́ле життя́ зво́дити на оди́н суці́льний по́двиг (Єфр.) = всю жизнь возводи́ть на степень одного сплошного подвига]. • -ди́ть в квадратную степень – підно́сити (підніма́ти) до квадрато́вого сте́пеня. • -ди́ть что-л. на степень чего-то самостоятельного, высшего и т. д. – ста́вити, поста́вити що-не́будь як щось самості́йне, ви́ще і т. и. [Намага́ється поста́вити письме́нство, як щось самості́йне (Єфр.)]. • -ди́ть в должность, в сан – підно́сити (підне́сти), вино́сити (ви́нести) кого́ на поса́ду, до гі́дности [За йо́го заслу́ги підне́сено його́ до князі́вської гі́дности], а скромнее – ста́вити (поставити) кого́ на що. [Поста́вив на вчи́теля. За бра́ком осві́чених люде́й, тепе́р одра́зу ста́влять дякі́в на попі́в, на попі́вство], (срв. Повы́сить). • -ди́ть в перл создания – підно́сити (підне́сти) на рі́вень архітво́ру (гал.), роби́ти (зроби́ти) з чо́гось перли́ну над тво́рами (віне́ць тво́рива), виве́ршувати; 4) -ди́ть на кого что (напраслину) – натяга́ти (натягти́) на ко́го що [Ці лю́ди на́пасть на нас натяга́ють], пеню́ волокти́ (наволокти́) на ко́го. [Хіба́ я бу́ду на се́бе пеню́ волокти́!]. |
| Возде́йствовать –
1) ді́яти на ко́го, на що, вплива́ти на ко́го, на що. [Ті́льки письме́нство, близьке́ наро́дові мо́вою, зду́жатиме ді́яти на широ́кі ма́си наро́дні (Єфр.)]; 2) (нажимать) натиска́ти. [Ви пови́нні натиска́ти на йо́го]. |
| Возраста́ть, -расти́, взраста́ть, взрасти́ –
1) (прибавляться в рост, в вышину, в об’ёме) зроста́ти, зрости́, уроста́ти, урости́, вироста́ти, ви́рости, бі́льшати, побі́льшати; 2) (вообще увеличиваться, прибывать) збі́льшуватися, збі́льшитися [По́пит на чи́сту на́фту збі́льшувався раз-у-раз (Франко). Збі́льшується науко́ве письме́нство (Єфр.)], (числом в числе) прибільша́тися, прибі́льшуватися, прибі́льшитися [За цьо́го ти́жня у нас мерці́в прибі́льшилось (Звиног.)], мно́житися, намно́житися. • -та́ть, -расти́ силами – рости́ на си́лах, зроста́ти (зрости́) на си́лах. [Украї́на зроста́ла на свідо́мих си́лах (Єфр.)], (непрерывно) прихо́дити (прийти́) із си́ли в си́лу. [Його́ вели́кий приро́дній дар поети́чний прихо́див од ро́ку в рік із си́ли в си́лу (Куліш)]; (о боли, муках) гі́ршати [Му́ка то гі́ршала, то затиха́ла]. |
| Вре́мя – час (р. ча́су), пора́, час-пора́, часи́на, годи́на, доба́ (р. доби́), діб (ж. р.) (р. до́би). • Короткое вре́мя – мали́й час, часо́чок, часи́нка, мала́ часи́на. • В короткое вре́мя – за мали́й час, не за вели́кий час, за малу́ часи́ну. • Продолжительное вре́мя – вели́кий час, до́вший час. • Во время (во времена) кого, чего – за ко́го, за чо́го, за часі́в кого́, чого́, під що, пі́дчас чо́го, при чо́му, по-при що, се́ред чо́го (и просто орудн. пад.). [Був ще за па́нського пра́ва ку́харем (Грінч.). То було́ за царя́ Панька́, як земля́ була́ тонка́. За часі́в Соломо́на. За часі́в нароста́ння наро́дньої си́ли, письме́нство вело́ за ру́ку наш наро́д (Єфр.). Мочи́ла коно́плі під хо́лод та захолоди́ла но́ги (Тесл.). При до́брій годи́ні всі ку́ми й побрати́ми. Се́ред бу́рі стра́шно на мо́рі. Це ді́ялося по́сто́м = во время поста]. • Во́-время, см. ниже В своё вре́мя. Со вре́мени – від ча́су, від часі́в. [Від ча́су револю́ції]. • До вре́мени – до яко́гось ча́су́, по́кіль-що. • С какого вре́мени? – відко́ли? з яко́го ча́су́? • С этого вре́мени – відтепе́р, з цього́ ча́су́. • С того вре́мени – відто́ді́, відтогді́, з того́ ча́су, з тих часі́в. • С давнего вре́мени – з да́вніх часі́в, зда́вна, з да́вньої давни́ни, з да́внього да́вна, з да́вніх даве́н, од найдавні́ших даве́н. • С незапамятных времё́н – з-поконві́ку, з передві́ку, з пра́віку. • С того вре́мени, как – з то́го ча́су як, відко́ли, одко́ли. [Відко́ли прийшо́в, ще й слівце́м не прохопи́всь]. • В какое вре́мя? – яко́го ча́су́? • Около того вре́мени – бли́зько того́ ча́су́. • В это вре́мя – в цей час, під цей час, сей час, тут, у цю по́ру, в ці по́ри. • А в это вре́мя – аж тут, аж під цей час. • В то время – тоді́, того́ ча́су, в той час, під той час, ти́ми часа́ми, на той час, на ту по́ру. • В то же вре́мя – рівноча́сно, одноча́сно, в той-таки́ час, в той са́мий час. • В одно вре́мя – заразо́м. [Не всі бо заразо́м! Я ду́маю й слу́хаю заразо́м]. • В одно и то же вре́мя – за одни́м за́ходом, одноча́сно. [Франко́ му́сів бу́ти за одни́м за́ходом і во́їном, і робітнико́м (Грінч.)]. • Тем вре́менем – тимча́сом, по́ки-що. • В то вре́мя, как – як, тимча́сом як. [Як були́ ми в йо́го, ба́чили його́ бра́та]. • Всё вре́мя – раз-у-ра́з, раз-по́-раз. • В своё вре́мя – за свого́ ча́су́, свого́ ча́су́, в свій час, (своевременно) на свій час. • Не в своё вре́мя – не в час, невча́сно, не свого́ ча́су́. • Всему своё вре́мя – на все свій час. • Для своего вре́мени – як на свій час, як для свого́ ча́су́. • Во всякое вре́мя – повсякча́с, повсякча́сно, на вся́ку діб. • Это было не в наше вре́мя – це ще не за нас було́, не в на́ші часи́ те ді́ялося. • В недавнее вре́мя – неда́вніми часа́ми. • В прежнее вре́мя – попере́дніми часа́ми, за попере́дніх часі́в, давні́ших літ, пе́рше, попе́ре́ду, (вульг.) допре́ж сього́, спре́жду. • В последнее вре́мя – оста́ннім ча́сом, оста́нніми часа́ми. • В старое вре́мя – за да́внього ча́су, в старовину́. • По теперешним времена́м – як на тепе́р, як на ці часи́. • До последнего вре́мени – до неда́вна. • В другое вре́мя – и́ншим ча́сом. • До сего вре́мени – до́сі, до сього́ ча́су́. • До того вре́мени – до́ти, до́ті[и]ль, (диал.) до́тля. • До поры до вре́мени – по́ки-що, до́ки-що, до слу́шно́го ча́су́, до ча́су. [До ча́су глек во́ду но́сить (посл.)]. • До позднего вре́мени – допі́зна, до пі́зньої годи́ни. • Раньше вре́мени – без ча́су́. • На-вре́мя – на час, до ча́су́, про час. [Хай бу́де про час і така́, навпо́слі я зроблю́ га́рну]. • На некоторое вре́мя – на яки́йсь час. • На определенное вре́мя – на бе́зрік. • На вечные времена́ – на ві́чні часи́, на бе́звік, в ві́чний час. • Спустя, через некоторое вре́мя – зго́дом, зго́дя, перего́дом, з-перего́дом, перегодя́, неба́вом, незаба́ром, невдо́взі, невзадо́взі, да́лі-пода́лі, да́лі-далі, по які́йсь годи́ні, за яки́мсь ча́сом. • Спустя долгое вре́мя – по до́вгому ча́сі. • В непродолжительном вре́мени, см. Вско́ре. С течением вре́мени – де-да́лі, з ча́сом. • В течение некоторого вре́мени – на про́тязі (про́тягом) яко́гось ча́су́. • В течение непродолжительного вре́мени – не за вели́кий час, на про́тязі (про́тягом) недо́вгого ча́су́. • От вре́мени до вре́мени – час од ча́су, з ча́су до ча́су. • По времена́м, вре́мя от вре́мени – часа́ми, десь-не-десь, коли-не-коли́, десь-коли́сь. • В ночное вре́мя – уночі́, нічно́ю добо́ю, нічно́ї доби́, вно́чішнього ча́су́. • Вре́мя предрассветное – до́світок. • Вре́мя дообеденное – задобі́ддя, задобі́дня годи́на. • В обеденное вре́мя – в обі́ди. • Вре́мя послеобеденное – пообі́дній час, сполуде́нок (р. -нку). • Вре́мя перед вечером – підвечі́рок (р. -рку). • Вре́мя, когда ложатся спать – ляги́, обляги́, вля́ги, ля́гмо, ля́гови, (нареч.) обляго́ма. [Іде́ він до не́ї о пі́зніх ляга́х. Обляго́ма приї́хав. Були́ пі́зні ля́гма. У пі́зні ля́гови пряду́]. • Вре́мя вставания – уста́нок. [Роби́в од уста́нку до сме́рку]. • Утреннее вре́мя – зара́ння, зара́нок. [Пі́вень співа́ по́ки зара́ння, а по́тім спить]. • Вре́мя года – пора́, доба́ ро́ку. • Вре́мя после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – ві́дзимка. • Вре́мя между весною и летом – за́літки. • Вре́мя, когда греет солнце – ви́гріви. • Вре́мя пахания – о́ранка. • Вре́мя уборки сена – косови́ця, гребови́ця. • Вре́мя перед новой жатвой, перед новым хлебом – передні́[о́]вок (р. -вка). • Вре́мя жатвы – жни́ва́. • Вре́мя возки копен – возови́ця, копові́з (р. -во́зу). • Вре́мя рождения овец – обкі́т (р. -ко́ту). • Вре́мя, когда пасётся скот – пасови́ця. • Вре́мя роения пчёл – рійба́, ройови́ця. • Вре́мя собирания мака – макотру́с. • Вре́мя опадания листьев – листопа́д. • В свободное вре́мя – на дозві́ллі, гуля́щого ча́су́, ві́льного ча́су́, на гу́ля́нках, гуля́нка́ми, гуля́ючи. • Есть вре́мя – є коли́. • Отсутствие свободного вре́мени – ні́кольство. • Не хватать, не доставать вре́мени – ні́колитися. [Не поможу́ тобі́, бо й само́му ні́колиться]. • Нет вре́мени – нема́ коли́, ні́коли, не ма́ю ча́су́. • Удобное, благоприятное вре́мя – до́бра наго́да, до́бра годи́на, слу́шни́й час, сприя́тлива годи́на. • Надлежащее вре́мя – слу́шни́й час. • Неблагоприятное, бедственное вре́мя – лихи́й час, лихолі́ття, лиховщи́на, тяжка́ годи́на, знегі́ддя, знего́да. • В условное вре́мя – в належи́ту годи́ну. • В лучшие времена́ – за кра́щих часі́в. • Определённое вре́мя – ви́значений (призна́чений) час (те́рмін). • В определённое вре́мя (в опред. сроки) – пе́вними речінця́ми. • Теперешнее вре́мя – тепе́рішні часи́, сьогоча́сність (р. -ности). • Старые времена́ – старі́ часи́, давнина́, старовина́, старосві́тчина. • Вре́мя, в которое жили деды – діді́вщина, діди́зна. • Настоящее вре́мя – час тепе́рішній (и грамм.). • В настоящее вре́мя – тепе́р, тепе́реньки, тепе́речки, сейча́с, ни́ні. • До настоящего вре́мени – дони́ні, дотепе́р. • Вре́мя прошлое, давно минувшее – час мину́лий, да́вній, давно́ мину́лий (и грамм.), да́вні часи́, да́вня давнина́. • Вре́мя будущее – час майбу́тній, прийде́шній (и грамм.). • На будущее вре́мя – на да́лі, на да́льший час, на пото́мні часи́. • В давние времена́ – да́вньою поро́ю, да́вніми часа́ми, у да́вні да́вна. • Относящийся к этому, к тому, к новому вре́мени – сьогоча́сній, тогоча́сній, тоговіко́вий, тоді́шній, новоча́сній. • Условленное вре́мя, проведенное в обучении ремеслу – термінува́ння. • Вре́мя летит – час біжи́ть, час не змигне́ться. • Требующий, отнимающий много времени – забарни́й, зага́йний, ба́вний, забавни́й. • Вре́мя прибавочное (для работы) – надробо́чий час. • Вре́мя упущено – промину́то час, (шутл.) пора́ перепори́лася. |
| Всео́бщий – зага́льний, вселю́дний; (мировой) світови́й, усесві́тній. [Вселю́дне пра́во вибо́рче. Вселю́дна осві́та. Усесві́тнє (світове́) письме́нство, всесві́тня істо́рія = Всео́бщая литература, история]. |
| Глубина́ – глиб (р. -бу), глибина́, глибиня́ (р. -ні́), глибі́нь (р. -бі́ни), глибочиня́ (р. -ні́), глибочі́нь (р. -чі́ни), глибо́кість (р. -кости). • Глубино́ю, в глубину́ – завгли́бшки, завгли́б, навгли́бшки. • В глубине́ – на спо́ді́, спо́дом. • До самой глубины́ – до спо́ду. • Во всю глубину́ – на всю глибочі́нь. • Из глубины́ – згли́бока, з-під-спо́да. • Из глубины́ веков – з да́лечи вікі́в; з глибу́ столі́ттів. • Проникать в глубину́ ч-л. – засяга́ти вглиб чого, бра́ти що згли́бока. [Беручи́ згли́бока наро́днє життя́, письме́нство розхо́диться й завши́ршки (Єфр.)]. • Не отличаться глубино́й (о мысли и т. п.) – не гли́боко сяга́ти. • Понять (постигнуть) глубину́ чего – зглиби́ти що. • Сокровенная глубина́ души – тайни́к. |
| Достоя́ние – добро́ и до́бре (р. -ого), вла́сність (р. -ности), надба́ння, майно́, скарб, (пожитки) худо́ба. [Рі́дне письме́нство тепе́р єди́не добро́ у на́шого наро́да. Благослови́, бо́же, вла́сність твою́ (Молитва). До Ру́сько-Лито́вської держа́ви стара́ Русь увійшла́ краї́ною з де́яким культу́рним надбання́м і тради́ціями (Єфр.)]. |
| Заря́, Зо́рька, Зо́ренька, Зо́рюшка – зоря́, світова́ зоря́. • -ря́ утренняя – зоря́ світова́, вра́нішня, за́грава вра́нішня, (вечерняя) зоря́ вечі́рня, вечеро́ва, за́грава вечі́рня. [Досві́тній ого́нь запали́, коли́ ще зоря́ не загра́ла (Л. Укр.). Роже́вих зор він бі́льше не поба́чить (Грінч.). А молода́ не здріма́лася, світово́ї зорі́ дожида́лася (Пісня). Вечі́рня зоря́ ще не пога́сне, а світова́ вже й заніма́ється (Квітка). Вечі́рня за́грава зга́сла і наста́ла ніч (Країна Сліпих)]. • На -ре́ – на світа́нку, удо́світа, на зорі́. [Удо́світа встав я, ще те́мно надво́рі (Куліш). Проки́нувся на зорі́ (Квітка)]. • На -ре́ чего-л. – на світа́нку чого́. [Яке́-ж письме́нство було́ у нас тоді́, на світа́нку на́шого наро́днього життя́ (Єфр.)]. • -ря занимается, занялась – світа́є, зоря́є, зоря́ється, на світ благословля́ється, зазорі́ло, на світ благослови́лось. [Вже й зоря́ється, вже со́нце, день (М. Вовч.). Лише́нь зазорі́ло – я встав та й пішо́в (Кам. п.)]. • Занимается -ря́ чего – світа́є, зоря́є на що. [Почало́ було́ світа́ти на во́лю]. • Ни свет, ни -ря – ще й на світ не зазорі́ло; ще й на світ не благослови́лось; (насмешл.) ще й чорти́ навкула́чки не би́лися. • Бывающий до -ри́ – дозі́рній, передзо́рній. [Я вмива́ла своє́ ли́чко ра́нньою дозі́рньою росо́ю (Н.-Лев.). В час передзо́рній (Дн. Чайка)]. |
| Заслужё́нный, прил. – заслу́жений, з вели́кими заслу́гами. [Так характеризу́є росі́йське письме́нство його́ заслу́жений істо́рик (Єфр.)]. • -ный профессор – заслу́жений и ви́служений профе́сор. • -ный человек – заслу́жена люди́на, заслуже́нник. |
| Зе́ркало – дзе́ркало, лю́стро, свіча́до, (полон.) верца́дло. [То йому́ так потрі́бно, як сліпо́му дзе́ркало (Приказка). Все бі́льше до то́го письме́нство наближа́ється, щоб зроби́тись спра́вжнім дзе́ркалом життя́ (Єфр.). Дочка́ Лави́ся чепуру́ха в верца́дло о́чі все п’яла́ (Котл.)]. • Смотреться в -ло – видивля́тися, вигляда́тися, визира́тися у дзе́ркало, в лю́стро. [В золоте́є люсте́рко видивля́лася (Чуб. V)]. • Отражаться в -ле – відбива́тися у лю́стрі; у дзе́ркалі, віддзерка́люватися. • На -ло неча пенять, коли рожа крива – яки́й чорт у во́ду гля́нув, таки́й і з води́ ви́глянув (Приказка). |
| I. Измельча́ть (стать мелким, малым) – здрібні́ти, подрібні́ти, змалі́ти, змізерні́ти, (перевестись) переве́сти́ся, зве́сти́ся, (о людях ещё) злюдні́ти. [Життя́ здрібні́ло – здрібні́ло й письме́нство (Єфр.). Люд наш змізерні́в у нево́льничій до́лі (Куліш)]. • Измельча́вший – здрібні́лий, змалі́лий, змізерні́лий. • -шая порода чего – перево́дка, переводня́. [Пшени́ця – перево́дка (Слов’ян. п.)]. |
| Изя́щный – го́жий, кра́сний, чепурни́й, вибо́рний, зг[ґ]ра́бний, дола́дний, (художественный) майсте́рний, худо́жній, (элегантный) елега́нтний. [Ой там ї́хав коза́к го́жий, ще й на ли́ченько хоро́ший (Пісня). Все найкра́щеє, чим володі́ла пе́рська літерату́ра, поз’явля́лося тоді́ в го́жих пере́кладах на осма́нське (Крим.). Вона́ не така́ га́рна, як го́жа (Звин.). Вдягла́ся, іде́ – така́ чепурна́ (Звин.). Я до́вго не міг забу́ти струнко́ї зґра́бної по́статі (Грінч.). Згра́бні ба́шти і ба́шточки Воронцо́вського па́лацу (Кон.). Віно́чки вихо́дили в неї зграбне́нькі та маню́сенькі, мов для короле́ви е́льфів (Л. Укр.)]. • Довольно -ный – го́женький, красне́нький таки́, чепурне́нький таки́ и т. д. -ная литература – кра́сне письме́нство. [Тво́ри кра́сного письме́нства (Єфр.)]. • -ная обувь, -ное платье – елега́нтне, кра́сне, чепурне́, (зап.) форе́мне взуття́, вбрання́. • -ная женщина – го́жа, кра́сна жі́нка. • -ные искусства – кра́сні мисте́цтва. • -ные работы, изделия – майсте́рні (худо́жні) пра́ці, ви́роби. • -ные манеры – елега́нтні мані́ри. • -ный вкус – вибо́рний смак. • -ный слог – вибо́рний, добі́рний, дола́дний, елега́нтний стиль. |
| Иску́сственный – шту́чни́й, ро́блений; (поддельный) фальши́вий (фалши́вий). [Гіпо́теза Пого́діна – Соболе́вського така́ штучна́ й так одго́нить од не́ї ви́гадкою (Єфр.). Така́ була́, кажу́, по-під па́нським са́дом на вели́кому ставу́ ро́блена ви́спа (М. Вовч.). Це не живі́ кві́ти, а ро́блені (Звин.). Про́бував роби́ти по сада́х фальши́ві руї́ни (Куліш)]. • -ная борода – наставна́, шту́чна́ борода́. • -ные бриллианты – фальши́ві бриля́нти. • -ное веселье – ро́блені (вда́вані) весе́лощі. • -ные зубы – шту́чні́ (фальши́ві) зу́би. • -ный корм – шту́чни́й корм. • -ные конечности – шту́чні́ кінце́вини, кінці́вки. • -ный лёд – шту́чни́й (ро́блений) лід. • -ная литература – кни́жне письме́нство. • -ный нос – наставни́й ніс. • -ные продукты – ро́блені проду́кти. • -ная развязность – уда́вана ві́льність. • -ные растения, цветы – ро́блені росли́ни, кві́ти. • -ное слово – кни́жне (ко́ване) сло́во. • -ный свет – шту́чне сві́тло. • -ный смех – ро́блений, вда́ваний сміх. |
| Иску́сство –
1) (абстр.) а) (искусность) умі́лість, майсте́рність, доте́пність, (практикованность) впра́вність (-ности). [Сього́дні я співа́в їм про Офі́р, Сідо́н і Тір, про їх майсте́рність, му́дрість, про ска́рби їх (Л. Укр.)]. • Проявил большое -ство – появи́в вели́ку впра́вність; б) (мастерство, умение) майстерство́, майсте́рність (-ности), шту́ка, хист (-ту), до́теп (-ту), мудра́ція. [Щоб показа́ти своє́ артисти́чне майстерство́, Га́нуш розпоча́в весе́лу шу́мну п’є́су (Н.-Лев.). Хоч де́сять раз пересіда́йте, нема́є хи́сту,— от і все́ (Гліб.). А ми втнемо́ рука́вця і нові́, хіба́ мудра́ція вели́ка? (Гліб.)]. • -ство компилирования – майсте́рність компіля́ції, компіляці́йний хист. • Небольшого -ства надо… – не вели́кого до́тепу (хи́сту) тре́ба. • Не велико -ство – не шту́ка, не вели́ка шту́ка, мудра́ція не вели́ка. • -ство рук – впра́вність (спри́тність) рук. • Являть -ство (изощряться перед кем) – бра́тися на шту́ки. • По всем правилам -ства – за всіма́ пра́вилами (при́писами) мисте́цтва (мисте́цької нау́ки, умі́лости, майсте́рности), доде́ржуючи всіх зако́нів (нака́зів) до́брого мисте́цтва. • Употребить всё своё -ство – вжи́ти всіє́ї своє́ї майсте́рности (умі́лости), вжи́ти всього́ свого́ хи́сту; 2) (художество) мисте́цтво, умі́лість (-лости), арти́зм (-му), хист (-ту), (гал.) шту́ка. [Арти́ст… на ста́рості згада́в своє́ мисте́цтво сла́вне (М. Рильськ.). Вони́ й на-пра́вду ду́же осві́чені парубки́, лю́блять нау́ку, мисте́цтво, пое́зію, музи́ку (Крим.). Були́ ті́льки паро́дією драмати́чної вмі́лости, могли́ ті́льки вбива́ти цю са́му вмі́лість (Грінч.). Ко́жний арти́зм є пова́жне ді́ло, коли́ хто ма́є до йо́го хист і тала́нт (Н.-Лев.). Бага́то ще тре́ба робо́ти над па́м’ятниками хи́сту і літерату́ри єги́петської (Л. Укр.). Пое́т танцю́є і рида́: се зове́ться шту́ка (Франко)]. • Академия -ств – акаде́мія мисте́цтв. • Диллетант в -стве – дилета́нт у мисте́цтві. • -ство живописи, музыки – маля́рське, музи́чне мисте́цтво. • Знаток -ства – знаве́ць мисте́цтва. • Изобразительные -ства – образотво́рчі мисте́цтва. • Изящные -ства – кра́сні мисте́цтва. • Мир -ства – мисте́цький світ. • Музей -ства – музе́й мисте́цтва. • Область -ства – ца́рина (сфе́ра) мисте́цтва. • Овладеть своим -ством – опанува́ти своє́ мисте́цтво. • Памятники -ства – па́м’ятки мисте́цтва. • Поклонник, покровитель -ства – прихи́льник, проте́ктор (патро́н) мисте́цтва. • Произведение -ства – мисте́цький твір. • Свободное -ство – ві́льне мисте́цтво; 3) (прикладное знание, наука) нау́ка, шту́ка, умі́лість (-лости). [Писа́ти кни́ги було́ (за да́вніх часі́в) не аби́-якою вмі́лістю (Єфр.)]. • Артиллерийское -ство – артилері́йська (гарма́тна) нау́ка. • Военное -ство – військова́ умі́лість, (дело) спра́ва. • Книжное -ство – (уменье писать книги) письма́цтво, письме́нство; (книжная техника) книжко́ве мисте́цтво. • -ство плавания – нау́ка плавби́. • Поварское -ство – куха́рство, куліна́рство. • Портняжеское -ство – краве́цька шту́ка. • Типографское -ство – друка́рська умі́лість. |
| Исполня́ть, испо́лнить – 1 а) что – вико́нувати, ви́конати, чини́ти, учини́ти, роби́ти, зроби́ти, сповня́ти (зап. повни́ти), сповни́ти, виповня́ти, ви́повнити, (точно) певни́ти, спевни́ти що, (до конца) (зап.) доко́нувати, докона́ти чого́; б) (исправлять) пра́вити, справля́ти, спра́вити що (яке́сь ді́ло); в) (отбывать) відбува́ти, відбу́ти що (рі́зні пови́нності); г) (осуществлять) зді́йснювати, здійсни́ти, спра́вджувати, спра́вди́ти що; д) (держать, соблюдать) доде́ржувати и держа́ти, доде́ржати що и чого́ (напр. зако́н, постано́ви и зако́ну, постано́в). [Цю вели́чну ро́лю на́ше письме́нство і по сей день вико́нує (Єфр.). Перед ці́лим сві́том він не побої́ться ви́конати при́суд (Грінч.). Він спита́в, чи я зако́н сповня́ю й не грішу́? (Л. Укр.). Не злама́ти прийшо́в я, а сповни́ти (зако́н) (Єв.). Коли́-б Госпо́дь сповни́в моє́ жада́ння (Куліш). Своє́ ді́ло пра́вив: коли́ тре́ба подзво́нить, свічки́ посві́тить (Кон.). Вони́ справля́ли незмі́рної ваги́ грома́дську фу́нкцію (Єфр.). Не мо́жна не спра́вити його́ нака́зу (Кон.). Співа́ли ду́же серйо́зно, на́че одбува́ли яку́сь святу́ пови́нність (Крим.). Оте́цький запові́т справди́в я че́сно (Куліш). Ро́зказ (приказание) мій учині́те, ви́губіть всі ді́ти в мойо́му ца́рстві (Чуб. III). Докона́вши сего́ ді́ла, робітники́ подали́ся геть (Франко)]. • -нять, -нить приговор постановление, приказ, долг, поручение и т. д. – вико́нувати, ви́конати при́суд, постано́ву, нака́з, обо́в’я́зок, дору́чення и т. д. -ня́ть служебные обязанности – вико́нувати службо́ві обо́в’я́зки. • -нять намерение – вико́нувати, зді́йснювати на́мір. • -нять заповеди – вико́нувати, чини́ти, справля́ти, сповня́ти за́повіді, запові́ти. [Вони́-ж твою́ за́повідь чини́ли (Св. П.)]. • -ня́ть, -нить обещание, слово – вико́нувати, ви́конати, справля́ти, спра́вити, спра́вджувати, спра́вди́ти обі́цянку, сло́во, (сдержать) доде́ржувати, доде́ржати, докона́ти обі́цянки, сло́ва [Ра́бини спра́вили свою́ обі́цянку (Кон.). Вже де доста́в, то доста́в, а свого́ сло́ва доде́ржав (Н.-Лев.). Справди́ти обі́тницю поспіша́йсь (Грінч.)]. • Не -ня́ть обещания – не доде́ржувати обі́цянки, (насм.) роби́ти з гу́би халя́ву. • -нить пьесу – ви́конати п’є́су. • -нить угрозу – здійсни́ти, спра́вди́ти погро́зу. • -нить условие – ви́конати умо́ву. • -ня́ть обычай, обряды – вико́нувати, справля́ти зви́ча́ї, обря́ди, (с оттенк. сохранять, блюсти) доде́ржувати, пильнува́ти звича́їв, обря́дів. • -ня́ть, -нить чью-л. волю, желание – уволя́ти (-ля́ю, -ля́єш), уво́ли́ти (-лю́, -лиш), чини́ти, учини́ти, роби́ти, зроби́ти, вико́нувати, ви́конати чию́ во́лю, бажа́ння. [Ма́ти й не поду́мала вволя́ти си́нову во́лю (Крим.). Вволі́ть мою́ во́лю в оста́нній цей час (Грінч.). І він отсе́ тепе́р вволи́в мої́ бажа́ння (Самійл.). Чини́-ж мою́ во́лю (Шевч.). Вчині́ть мою́ во́лю (Липовеч.). Ой, ви чумаче́ньки, ой, ви молоде́нькі, зробі́ть мою́ во́лю (Пісня)]. • -ня́ть, -нить повинности – відбува́ти, відбу́ти пови́нності (відбу́тки); 2) чем (наполнять) сповня́ти, спо́вни́ти, виповня́ти и випо́внювати, ви́повнити чого́ и (реже) чим; срвн. Наполня́ть. [Сповни́в їх се́рце му́дрощами (Св. П.). Сму́ток сповни́в ва́ше се́рце (Св. П.)]. • Исполня́емый – вико́нуваний, спра́влюваний, зді́йснюваний, спра́вджуваний, доде́ржуваний. Испо́лненный – 1) ви́конаний, спра́влений, відбу́тий, зді́йснений, спра́вджений, спо́внений, спе́внений; доде́ржаний; (о воле, желании ещё) уво́лений, учи́нений. • Это будет -нено в точности – це бу́де ви́конано досто́тно. • Это не может быть -нено – цього́ не мо́жна ви́конати, зроби́ти; це не здійсне́нна річ; 2) чем – спо́внений, ви́повнений, по́вний чого́ и (реже) чим. [Душа́ його́ була́ спо́внена пое́зії (Крим.)]. • -ный скорби, радости – спо́внений скорбо́ти, ра́дости. |
| Класси́ческий –
1) класи́чний. • -кое образование – класи́чна осві́та. • -кая литература – класи́чне письме́нство; 2) (образцовый, совершенный) класи́чний, зразко́вий, взірце́вий. [Такі́ сторі́нки в П. Ми́рного наза́вжди ли́шаться класи́чними і непере́йденими в описо́вому на́шому письме́нстві (Єфр.)]. |
| Кня́жеский и Кня́жий, Княжо́й – князі́вський, кня́жий, кня́зьки́й, (редко) княже́цький, княжене́цький, княжі́вський. [З да́внього письме́нства князі́вської доби́ ви́росло на́ше середу́ще письме́нство дру́гої доби́ (Єфр.). Невпокі́йні часи́ князьки́х усо́биць (Куліш). Ви не князі́, ані кня́жого ро́ду (Грушев.). Упа́ла (стріла́) у княже́цький двір (Рудч.). Зложи́вся вже на Украї́ні, за кня́жим при́водом, стан ви́щий по города́х княже́цьких (Куліш). Княжівська́ дуби́на (Липовеч.)]. • -ский строй (система) – князі́вщина (Франко). |
| Круг –
1) (сомкнутая линия и перен.) ко́ло, круг (-га), о́бід (-бода) (ум. обіде́ць), окі́л (р. о́колу), ко́лесо. [Начеркни́ ци́ркулем вели́кий круг, а всере́дині в йо́му мали́й кружо́к (М. Грінч.). Побра́вшися дівча́та за ру́ки, ста́ли вели́ким ко́лом, а одна́ ді́вчина вступи́ла в сере́дину ко́ла (М. Грінч.). І так що-дня все ву́жчає те ко́ло, що в йо́му я все ти́хше ворушу́сь (Грінч.). У ко́ло става́йте. Рука́ми сплели́ся і ко́лом гуля́ють (Київщ.). Вітрякі́в о́кіл крила́тий Бенде́ри мов обгороди́в (Греб.)]. • Площадь -га – пло́ща кру́гу (ко́ла). • Начертить круг вокруг чего – накре́слити круг навко́ло чо́го, обцирклюва́ти, обкружля́ти що. • Идти кру́гом (о телах небесных) – іти́ ко́лом, ко́лесом, колува́ти. [Споконві́ку і до ві́ку хо́дить ко́лом без кінця́ (плане́та) (Самійл.). Ой ко́лом, ко́лом догори́ мі́сяць іде́ (Пісня). Ко́лесом со́нечко, ко́лесом вго́ру йде (Після)]. • Садиться, ставать в круг (кружок), кру́гом – сіда́ти, става́ти ко́лом, кружка́, кружкома́, кружа́лом. [Усі́ мовча́ли, сто́ячи ко́лом біля однії́ па́рти (Грінч.). Сіда́йте-ж бо кружка́ та слу́хайте (М. Вовч.). Парубки́ обсі́ли кружа́лом її́ ха́ту (М. Вовч.)]. Голова́ -гом идёт – голова́ о́бертом (о́бертнем) іде́; у голові́ моро́читься. • Всё пошло -гом – усе́ пішло́ о́бертом, о́бертнем (М. Вовч.). • Заколдованный круг – зачаро́ване ко́ло. • Кру́ги на воде – круги́, кружки́, жмурки́ (-кі́в). [Поскида́ли у во́ду тру́пи; ти диви́лась, як розстеля́лися-стели́лись круги́ широ́кії над ним, над си́ном пра́ведним твої́м (Шевч.). Шубо́вснув у во́ду, і вода́ широ́кими кружка́ми побі́гла від ньо́го (Коцюб.)]. • Круг около луны – кружа́ло. • Тёмные -ги вокруг глаз – синці́ (те́мні о́боди) попід очи́ма. [Земли́стий ко́лір обли́ччя, синці́ попі́д очи́ма (Коцюб.)]. • Круг семейный – роди́нне ко́ло, роди́нне ото́чення. • Круг (общество) людей – ко́ло (гурт (-ту), грома́да) люде́й, товари́ство, (слой) верства́. [Серед на́шого ко́ла (товари́ства) тако́го зви́чаю нема́ (М. Грінч.). Хто хо́че бу́ти бли́жчим і зрозумі́лішим яко́мусь гу́ртові люде́й, той його́ мо́вою пови́нен говори́ти (Єфр.). Письме́нство росло́ й розвива́лося само́ і все бі́льшу грома́ду люде́й до се́бе прихиля́ло (Єфр.). Старе́ письме́нство найду́жче одбива́ло в собі́ потре́би тіє́ї ви́щої верстви́, що його́ сплоди́ла (Єфр.)]. • Люди известного (своего) -га – лю́ди пе́вного (свого́) ко́ла (товари́ства), пе́вної верстви́ грома́дської, пе́вного (свого́) гу́рту (кру́гу), пе́вної (своє́ї) грома́ди. • В своём -гу – серед свої́х, помі́ж свої́ми, серед свого́ гу́рту (товари́ства, грома́ди), у своє́му гурті́ (товари́стві, грома́ді). • Широкие -ги общества – широ́кі грома́дські ко́ла, зага́л (-лу). [Зага́л росі́йської інтеліге́нції (Грінч.). Зага́л так зва́ного «українофі́льства» (Грінч.)]. • Придворный круг – дві́рське́ ко́ло. • Круг гостей – товари́ство госте́й, ко́ло госте́й. • В -гу гостей – серед госте́й, в гурті́ госте́й. • Круг (сфера) действий – ко́ло (круг) дія́льности. • Он не ограничивается узким -гом своих дел – він не обме́жується вузьки́м ко́лом свої́х справ. • Круг обязанностей – о́бсяг обо́в’я́зків. • Это входит в круг его обязанностей – це нале́жить до його́ обо́в’я́зків. • Круг (цикл) предметов рассмотрения – о́бсяг чого́. [Що-б то за істо́рія була́ украї́нського письме́нства, коли́-б вона́ ви́кинула з свого́ о́бсягу ма́ло не цілко́м усе́ старе́ на́ше письме́нство (Єфр.). О́бсяг іде́й, що посо́вують напере́д лю́дськість, не виче́рпується ме́жами мину́лого й сьогоча́сного життя́ рі́дного наро́ду (Грінч.)]. • Круг дороги – круг, кружина́. [Хто кру́гу не бої́ться, той да́лі станови́ться (Приказка). А все-ж за́йва кружина́: ходи́ навкруги́ – через двір, ву́лицею, знов, дворо́м (Конис.)]. • Делать, сделать круг в дороге – кру́гу накида́ти, наки́нути, нада́ти, окружля́ти. [Шлях ваш коро́тший; я-ж нада́ти кру́га му́шу: ви ви́граєте аж два дні над ме́не (Куліш). Довело́сь до́брого кру́гу наки́нути, щоб небезпе́чне мі́сце обмину́ти (М. Грінч.). За́мість іти́ напряме́ць, він окружля́в до ме́не геть поза горо́дами (Новомоск. п.)]. • Тем путём ехать – большой круг делать – тудо́ю ї́хати ду́же о́бхідно́ (кру́жно). [Ї́хати на Ве́рбки кру́жно, а на Скрипаки́ ще кружні́ш бу́де (Вовч. п.)]. • Судный круг – су́дне[є] ко́ло. [У ра́ду, до су́днього ко́ла (Грінч.)]. • Спиться с -га[у] – розпия́читися, розпи́тися вкрай, спи́тися з гу́рту. • Продавать на круг – продава́ти на гурт; 2) (плоскость, ограниченная окружностью) кружа́ло, кругови́на, ко́ло. [Аж кружа́ло ви́топтав, танцю́ючи (Свидн.). Перед до́мом у дворі́ було́ на́віть кружа́ло, заса́джене куща́ми та квітка́ми (Н.-Лев.). Просто́ре ко́ло перед ґа́нком заросло́ бузко́м та шипши́ною (Ор. Левиц.). Білі́є пісо́к на кругови́ні, що ви́рівняно перед вера́ндою (Васильч.)]; 3) (диск) кружа́ло, ко́ло, покоте́[и́]ло, покотьо́ло. [На́че те промі́ння, що орео́лом розхо́диться з со́нячного кружа́ла (Крим.). Со́нце пливло́ до споко́ю; над са́мою земле́ю стої́ть його́ іскри́сте ко́ло (Мирний). Мов покоте́ло червоні́є, крізь хма́ру со́нце зайняло́сь (Шевч.). Мов покоти́ло з горба́, стриба́в я ви́соко пона́д тропо́ю (Куліш)]. • Кру́ги перед глазами – кружа́ла, ко́ла. [Зеле́ні кружа́ла перед заплю́щеними очи́ма (Мирний). Заплю́щу о́чі: вогняні́ ко́ла танцю́ють і си́плють і́скри (Коцюб.)]; 4) круг воска – кружа́ло, (кру́гла) бри́ла во́ску, воскове́ кружа́ло. [У комо́рі воскові́ кружа́ла (Сл. Гр.)]. • Круг сыра – кружа́ло, (гал.) плеска́нка. • Круг проволоки – кружа́ло, кружа́лок (-лка) (Липовеч.); 5) круг гончарный – круг ганча́рський. |
| Лё́гкий и -гок –
1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)]. • -кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух. • -кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж. • -кий мусор, горн. – штиб (-бу). • -кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́. • Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис). • -кая кавалерия – легка́ кінно́та. • -кое войско – легке́ ві́йсько. • -кая атлетика – легка́ атле́тика. • -кое орудие – легка́ гарма́та. • -кое ружьё – легка́ рушни́ця; 2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й. • -кая проседь – леге́нька сивина́. • С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий. • -кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки. • -кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)]. • -кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру. • -кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́). • -кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць. • -кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)]. • -кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра. • -кая вина – неважка́ прови́на. • -кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін. • -кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки. • -кая улыбка – леге́нька у́смішка. • -кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін). • -кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон. • У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить. • -кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух. • С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією. • На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем). • -кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́. • -кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь. • -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на). • -кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар). • У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар. • -кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги). • -кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки. • Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно. • -кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи). • -кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча. • -кое сердце – м’яке́ се́рце. • -кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н. • -кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во. • -кий раствор – неміцни́й ро́зчин. • -кий напиток – легки́й напі́й. • -кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух). • -кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі; 3) (необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)]. • -кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки. • -кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб. • Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)]. • -кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб. • -кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб. • Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.). • -кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий. • -кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска. • -кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря; 4) (нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий. • -кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та). • -кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт! • -кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний. • -кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння. • -кий слог – легка́ мо́ва. • Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву. • -кий стих – легки́й вірш. • -кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит. • -кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця). • Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху. • -кая добыча – легка́ здо́бич; 5) (весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий. • -кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́. • -кая шутка – леге́нький жарт. • -кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій. • -кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками. • -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь. • -кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум. • -кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення. • Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне). • -кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча. • -кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на. • -кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ. • -кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві. • С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́. • -кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи. • -кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос. • -кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка. • -кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство; 6) (легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний. • -кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв. • Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця. • -кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї. • Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну; 7) (быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)]. • -кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги. • -кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й. • -кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)]. • -кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки). • -кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку. • С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)]. • Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)]. • Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч). • Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)]. • -кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка. • -кий на язык – а) язика́тий, слизькоязи́кий; б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий. • -гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка). • -кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля); 8) (негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й. • -кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на. • -кие украшения – легкі́ оздо́би. • Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)]. • Становиться более -ким, см. Легча́ть. • Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький. |
| Литерату́ра –
1) (письменность, словесность) письме́нство, літерату́ра. [Пое́зія в сло́ві або слове́сність закріпля́ється на письмі́, ро́биться вже письме́нством (Єфр.). На висо́костях нау́ки й літерату́ри (Куліш)]. • Всемирная, всеобщая -ра – світове́ письме́нство. • Изящная -ра – кра́сне письме́нство. [Тво́ри кра́сного письме́нства (Єфр.)]; 2) (по изв. отрасли знания) літерату́ра. • -ра по этому вопросу, предмета – літерату́ра цього́ пи́та́ння, пре́дмету. |
| Литерату́рный – літерату́рний; (писательский) письме́нницький, письме́нський. [Літерату́рна мо́ва (Основа). І наду́мався Фирдо́всій зароби́ти собі́ гро́ші оти́м письме́нським шляхо́м (Крим.)]. • -ная деятельность – літерату́рна (письме́нницька, письме́нська) дія́льність (-ности), письме́нництво, письме́нство. [Кони́ському на 35-ті рокови́ни його́ письме́нства (Глібов)]. • -ная конвенция, собственность – літерату́рна конве́нція (уго́да), вла́сність (-ности). • -ная критика – літерату́рна кри́тика. • -ное произведение – літерату́рний твір (р. тво́ру), (літерату́рне) писа́ння (-ння). [Не дійшли́ до нас його́ писа́ння (Куліш)]. |
| Меньшинство́ – ме́ншість (-шости), меншина́. [Письме́нство – ви́твір і проду́кт культу́рної ме́ншости (Єфр.). Меншина́ не ма́ла прав, які́ більшина́ му́сіла-би шанува́ти (Павлик)]. • Остаться в -стве́ – лиши́тися в ме́ншості. • Национальные -ства́ – націона́льні ме́ншості (-тей). [Пра́во націона́льних ме́ншостей (Грінч.)]. |
| III. Мирово́й, прлг. (всемирный) – світови́й, всесві́тній, всьогосві́тній, цілосві́тній. [Бу́ти вели́ким, світови́м тала́нтом (Крим.). Письме́нство націона́льне і світове́ (Ніков.). Всесві́тні просто́ри (Франко). Го́ре всесві́тнє (Вороний). Всьогосві́тній ро́зум (Куліш)]. • -вая история – всесві́тня істо́рія. • -вая скорбь – світова́ скорбо́та, світова́ ту́га. • -во́е событие – світова́ поді́я, поді́я всесві́тньої ваги́. |
| Набира́ться, набра́ться –
1) (стр. з.) набира́тися, бу́ти наби́раним, на́браним, понаби́раним; (вбираться) вбира́тися, втяга́тися, бу́ти вби́раним, уві́браним, втя́гуваним, втя́гненим и т. п.; 2) набира́тися, набра́тися, понабира́тися, (находить) нахо́дити, найти́, понахо́дити, набива́тися, наби́тися, понабива́тися, (собираться, скопляться) збира́тися, зібра́тися, назбира́тися, (отыскиваться) знахо́дитися, знайти́ся, познахо́дитися. [Вже по всіх усю́дах потро́ху набира́ється чима́ленько на́шої свідо́мої інтеліге́нції (Крим.). На храм було́ у нас не без люде́й: то той, то сей, то куми́, то побрати́ми, – тай набере́ться (Кониськ.). Набра́лося в чо́біт води́ (Сл. Гр.). О, де ви такі́ розу́мні й понабира́лись? (Номис). Ви́лили з коло́дязя всю во́ду до цяти́ни, а вона́-ж узно́в на́йде (Борз.). Тоді́ деше́вше все було́, малолю́дно було́, тепе́р уже ми́ру наби́лося (Март.)]. • Понемногу -ра́ются охотники (желающие) – потро́ху набира́ються (збира́ються, знахо́дяться) охо́чі. • Много ли их? – С десяток -рё́тся – чи бага́то їх? – Душ з де́сять (з деся́ток) набере́ться (добере́ться, зна́йдеться). • Несколько рублей, может быть, и -рё́тся – кі́лька (де́кілька) карбо́ванців мо́же й набере́ться (настяга́ється, найдётся зна́йдеться, едва-едва ви́тулиться). [Настяга́лося рублі́в на кі́лька гро́шей (Мирн.). Подивлю́сь по гро́шах: мо́же й ви́тулиться копа́ з ша́гом (Лебединщ.)]; 3) типогр. – склада́тися, скла́стися и зложи́тися, набира́тися, набра́тися; бу́ти скла́даним, наби́раним, скла́деним, зло́женим, на́браним. • Книга скоро -рё́тся – кни́жка незаба́ром бу́де скла́дена (на́брана). • Уже -ра́ется десятый лист – уже́ деся́тий а́ркуш склада́ється (набира́ється); 4) набира́тися, набра́тися, (о мног.) понабира́тися чого́, (кругом) оббира́тися, обібра́тися, наоббира́тися чим и чого́. [Як наси́плеш ті́лько зло́та, що всі мої́ лю́ди наберу́ться кі́лько змо́жуть, то твій па́лац бу́де (Рудан.). А я ду́маю собі́: як дасть мені́ гро́шей, то пха́тиму в па́зуху і в рука́ва, і в пелену́ наберу́, одно́ сло́во, так обберу́ся грі́шми, що вже бі́льше ні́куди (Київщ.)]. • -бра́ться репьев, блох – набра́тися реп’яхі́в, убра́тися (обібра́тися) в реп’яхи́, набра́тися бліх. [Пі́деш, дак у реп’яхи́ й убере́шся (Г. Барв.). Свиня́ в реп’яхи́ обібра́лася (Сл. Гр.)]. • -бра́ться денег взаймы – напозича́тися (гро́шей). [Ніхто́ вже не дає́: у всіх вже напозича́лися (Харк.). Напозича́вся вже так що й у ві́чі лю́дям диви́тися ні́яково (Тесл.)]. • -бра́ться барства – набра́тися па́нства. [Вона́ до́вго те́рлась коло пані́в і набра́лась од них тро́хи па́нства (Н.-Лев.)]. • -бра́ться ловкости, учёности – набра́тися спри́тности, уче́ности. • -бра́ться вредных правил, взглядов – набра́тися шкодли́вих пра́вил, думо́к. • -бра́ться дурных привычек – набра́тися пога́них за́вичок (зви́чок). • Я впутался в это дело и -бра́лся одних оскорблений – я встряв у цю спра́ву і набра́вся (наслу́хався, вульг. наї́вся) сами́х обра́з. • -ться сил (силы) – набира́тися, набра́тися си́ли, убива́тися, уби́тися, убира́тися, убра́тися в си́лу, (окрепнуть) осильні́ти, (диал.) нажи́тися. [Там ді́ти за́молоду набира́ються си́ли та до́свіду (Наш). Украї́нський рух ши́риться, і в си́лу вбива́ється письме́нство (Рада). На во́сьмий ти́ждень я уста́в з лі́жка, тоді́ вже поча́в жва́во у си́лу вбира́тись (М. Вовч.). У нас сю ніч знайшло́ся теля́, ті́льки ще не осильні́ло: не мо́же стоя́ти на нога́х (Хорольщ.). За тако́ї пого́ди мо́жна нажи́тися (Звин.)]. • -ться здоровым – набира́ти(ся), набра́ти(ся) (нагу́лювати, нагуля́ти, зако́хувати, закоха́ти) здоро́в’я, оздоровля́тися, оздорови́тися. [Нена́че набира́в здоро́в’я, слу́хаючи його́ (Франко). Дава́в си́нові нагуля́ти здоро́в’я, не буди́в його́ ра́но (Мирн.). Хай здоро́в’ячка зако́хує, щоб тоді́ хазяїнува́ть поду́жав (Тесл.). В сій воді́ він купа́вся, оздоровля́вся, оздорови́ть і тебе́ (Борз.)]. • -ться смелости – набира́тися, набра́тися відва́ги (смі́лости), збира́тися, зібра́тися на смі́лість, насмі́люватися, насмі́литися, насмі́ти (що зроби́ти). [Переві́рившися, що жаха́всь по-дурно́му, набира́вся ново́ї, ще бі́льшої відва́ги (Коцюб.). И́ноді хо́четься поцілува́ти там чи приголу́бити, та й со́ромно чого́сь, не насмі́ю (Васильч.)]. • -ться греха – набира́тися, набра́тися гріха́. [Мо вона́ ско́ро вмре, дак не хо́чу гріха́ набира́ться (Борз.)]. • -бра́ться беды – набра́тися (зазна́ти, здобу́тися, вкуси́ти) біди́ (ли́ха, шутл. чихави́ці). [Вже-ж і зазна́в я ли́ха з тим по́зовом! (Кониськ.). На цій широ́кій та приби́тій, слі́зоньками перели́тій доро́зі не раз і не дві́чі здобу́деться чума́к ли́ха (Коцюб.). Пе́вна річ, що були́-б ми набра́лися до́брої чихави́ці (Кониськ.)]. • -бра́ться страху – набра́тися (наї́стися) страху́. [Су́дячи по страху́, яко́го наї́вся за той час у самоті́, був пе́вний, що уйшо́в з де́сять миль (Франко)]. • -бра́ться охоты – підібра́ти охо́ти. [Я підібра́ла охо́ти ї́хати до мі́ста (Вінниччина)]. |
| Наблюда́ть, наблюсти́ –
1) что – спостерега́ти, спостерегти́, (редко) постерега́ти, постерегти́ що, (примечать) приміча́ти, примі́тити що. [Перегля́нувши украї́нське письме́нство, ми могли́ спостерегти́ ціка́вий проце́с (Єфр.). Диві́ть! Як дити́на приміча́є! (Звин.). • -да́ть природу, течение светил небесных – спостерега́ти приро́ду, рух світи́л небе́сних. Астроно́м, що спостірега́є зо́рі (Кониськ.). Спостерега́ючи, з одного́ бо́ку, життя́ приро́ди, а, з дру́гого,— суспі́льне та особи́сте життя́ люде́й (Наш)]; 2) (надсматривать за кем, за чем) нагляда́ти, назира́ти, надзира́ти за (над) ким, за (над) чим и кого́, що (чого́), (следить) сте́жити за ким, за чим и чого́, досте́жити чого́, кмі́тити, приміча́ти за ким, за чим, (сторожить) пильнува́ти кого́ и за ким, чого́, допильнува́ти кого́, чого́, достерега́ти, достерегти́ кого́, що и чого́, (смотреть, надзирать) доглядати́, догля́нути кого́, чого́ и за ким, за чим, дозира́ти кого́, чого́ и що, за ким, за чим; срв. Присма́тривать 2, Надсма́тривать. [Бу́ду пи́льно нагляда́ти – кни́жку ти яку́ чита́єш, з ким гово́риш, де бува́єш (Крим.). Обі́даю собі́ десь у куто́чку, прислуха́юсь, назира́ю за го́стями (Васильч.). Ціка́ва Масюкі́вна назира́ла го́стя з вікна́ (Н.-Лев.). Надзира́ю, надслу́хую, що ста́неться з Хомо́ю (Франко). Шля́ху їх не сте́жить нія́кий во́рог (Франко). Чого́ ти за дру́гими пригляда́єшся? знай себе́, я за тобо́ю не приміча́ю (Квітка). Сів про́ти не́ї уп’я́вся очи́ма в її́ вид і вва́жливо кмі́тить за не́ю (Н.-Лев.). Улі́тку вона́ ї́здила сама́ на по́ле до косарі́в, до грома́дільників, до женці́в і кмі́тила за ни́ми, як до́брий осаву́ла (Н.-Лев.). Ну, хо́чеш: я догляда́тимусь, пильнува́тиму їх обо́х (Грінч.). За таки́м Трохи́м більш усього́ пильнува́в (Квітка). Допильнува́в того́ я вра́нці сам (Грінч.). Про що мене́ що-дня́ достерега́ти і ці́литись на ме́не що-годи́ни? (Куліш). Чи се-ж на́ше ді́ло? чи нам ве́лено за дру́гими догляда́ти? (Квітка). Коли́сь ще сам я на по́лі й у лі́сі їх пи́льної робо́ти догляда́в (Грінч.). Тре́ба пи́льно тих лука́вих хо́дів дозира́ти (Куліш)]. • -дать за движениями неприятеля – сте́жити (назира́ти) за ру́хами во́рога, пильнува́ти ру́хів во́рога. • -да́ть за детьми – нагляда́ти (догляда́ти) діте́й и за ді́тьми, дозира́ти діте́й. • -да́ть за работами – нагляда́ти (назира́ти) за (над) робо́тами, пильнува́ти робо́ти, сте́жити за робо́тами. • -да́ть за чьим поведением – догляда́ти (пильнува́ти) чийо́го пово́дження (чиє́ї поведі́нки). • -да́ть за порядком – догляда́ти (дозира́ти, пильнува́ти) поря́дку. [Військо́вого поря́дку дозира́ли січовики́ до́бре (Куліш)]. • -да́ть за самим собою – сте́жити за сами́м собо́ю, пильнува́ти себе́, уважа́ти на се́бе. • За ним надо -да́ть – за ним тре́ба нагляда́ти (сте́жити), його́ тре́ба пильнува́ти, на йо́го тре́ба уважа́ти, його́ тре́ба ма́ти на о́ці. [Це́зарю, остерега́йся Бру́та,.. пи́льно вважа́й на Мете́лла Ці́мбра (Куліш)]. • -да́ть украдкой (тайком) за кем – по́тай нагляда́ти (назира́ти) кого́ и за ким, по́тай сте́жити за ким, сочи́ти (присо́чувати) кого́. [Коли́ постереже́ш ще що-не́будь, скажи́ мені́; звели́ тако́ж і жі́нці присо́чувати (Куліш)]; 3) (соблюдать) догляда́ти, догля́нути, доде́ржувати, держа́ти, доде́ржати що и чого́, берегти́, зберегти́ що. • -да́ть закон, -ны – догляда́ти, доде́ржувати зако́ну, -нів. • -сти́ правосудие – догля́нути (доде́ржати, допильнува́ти) правосу́ддя (пра́вого су́ду). • -да́ть пост – доде́ржувати по́сту, доде́ржати піст. • Наблюдё́нный – спостере́жений, примі́чений; 2) догля́нутий, доде́ржаний, збере́жений. -ться – 1) спостерега́тися, бу́ти спостере́женим. • Высота солнца – тся снарядом – висо́кість со́нця спостерега́ють при́ладом; 2) (соблюдаться) держа́тися, доде́ржуватися, бу́ти доде́ржуваним, доде́ржаним. • Посты теперь не -тся – пості́в тепе́р не доде́ржують (не доде́ржуються). |
| Назва́ние –
1) (действие) назва́ння́, на(й)менува́ння; накли́кання, напро́шення; скли́кання; срв. Называ́ние; 2) на́зва, на́звище, на́звисько, найме́ння, назва́ння́, (имя) ім’я́ (р. ім’я́, им. мн. імена́), й[і]ме́ння (-ння). [«Со́нце ві́ри» – це поче́сна на́зва (Крим.). (Мо́рова) «Уто́пія» передала́ свою́ на́зву всім поді́бним тво́рам насту́пних вікі́в (Л. Укр.). На́зва (на́звище) села́ (Київщ.). Письме́нство, ва́рте цього́ найме́ння (Рада). Націона́льне найме́ння (Доман.)]. • Под -нием, по -нию – під на́звою, на на́зву. • Давать, дать -ние – дава́ти, да́ти на́зву (найме́ння и т. п.) кому, чому́, назива́ти, назва́ти, наріка́ти, наректи́ кого́, що. [Даю́ вам ме́ння і назва́ння (Самійл.). Мав зви́чай наріка́ти росі́йський лібералі́зм «мельхіо́ровим» (Крим.)]. • Носить -ние – зва́тися, ма́ти на́зву. • Получать, получить своё -ние – дістава́ти, діста́ти, здобува́ти, здобу́ти свою́ на́зву (своє́ найме́ння и т. п.), прибира́ти, прибра́ти собі́ на́зву. [Здобула́ від па́на на́звисько «ду́ри несосвіте́нної» (Крим.). Яко́го більш у прозо́вих тво́рах бува́є елеме́нту, котри́й переважа́є, – од то́го вони́ й на́зву собі́ прибира́ють (Рада)]. • Поступок, которому нет -ния – учи́нок; яко́му й на́зви не до[при]бере́ш. |
| Назнача́ть, назна́чить –
1) (обозначать, отмечать что) значи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, на[по]знача́ти и на[по]позна́чувати, на[по]значи́ти, відзнача́ти и відзна́чувати, відзначи́ти, (о мног.) позначи́ти, повизнача́ти, повизна́чувати и т. п. що. [Визна́чує доро́гу блискави́цям (Куліш)]. • -чить границы чему – ви́значити ме́жі чого́. • -чить север и юг на карте – зазначи́ти (позначи́ти) пі́вніч і пі́вдень на ма́пі (на (географі́чній) ка́рті). • -на́чь верх на тюке – на[по]значи́ верх на па́ці; 2) (определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) признача́ти и призна́чувати, призначи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, приділя́ти, приділи́ти, (наметить) назнамена́ти, (о мног.) попризнача́ти, попризна́чувати, повизнача́ти, повизна́чувати, поприділя́ти що кому́, чому́, (за-)для ко́го, (за-)для чо́го, на що. [Делега́ціям від селя́н призна́чено ці місця́, а від робітникі́в – оці́ (Київ). Я призначи́в чита́ння на оди́н ве́чір (Грінч.). Шевче́нко, пи́шучи свої́ тво́ри, не признача́в їх за-для чита́ння наро́дові (Грінч.). Части́ну свого́ заробі́тку він призначи́в на пе́вну мету́ (Київ). Я ви́значила розписа́ння таке́, що на росі́йську мо́ву йде небага́то годи́н (Крим.). У ту ба́шточку вкида́ли дівча́т і замика́ли там чи на два тижні, чи на два ро́ки, – то вже як пан приді́лить (М. Вовч.). Діточка́м мої́м пан щось приді́лить за мою́ смерть (М. Вовч.). Брахмані́зм обеззбро́їв стихі́йність цих по́ривів, назнамена́вши, як час для їх зді́йснення, два оста́нні перего́ни на життьово́му шляху́ (М. Калин.)]. • -чить заседание на пятницу – призначи́ти засі́да́ння на п’я́тницю. • -чить награду – призначи́ти нагоро́ду. • -чать наказание – визнача́ти (признача́ти) ка́ру. • -чить опеку над кем – призначи́ти опі́ку над ким. • -ча́ть, -чить плату – визнача́ти, ви́значити, признача́ти, призначи́ти, кла́сти, покла́сти пла́ту (платню́). [Пла́ту кладу́ть чималу́ їй за рік (Грінч.)]. • -чить в продажу, к продаже что – призначи́ти до про́дажу що. • -ча́ть работу кому – признача́ти (визнача́ти) пра́цю кому. • -чить себе сделать что – призначи́ти собі́ (сказа́ти собі́) зроби́ти що. [Як чого́ не скі́нчить у ти́ждень, що каза́ла собі́ скінчи́ти, то… (М. Вовч.)]. • -чить свидание кому – призначи́ти поба́чення кому́. • Мне -чили притти в понедельник – мені́ призна́чено прийти́ в понеді́лок. • -ча́ть следствие – признача́ти слі́дство. • -ча́ть срок – признача́ти (визнача́ти) те́рмін (строк, речіне́ць). • -ча́ть, -чить цену – визнача́ти, ви́значити, кла́сти, покла́сти, станови́ти, постанови́ти, наряди́ти ціну́. [Ці́ну на зе́млю визнача́ли вони́ всі гурто́м (Грінч.). База́р ці́ну стано́вить (Богодух.). Взяли́ тому́ коню́ ці́ну наряди́ли – півтора́ста карбо́ванців та й чоти́ри (Пісня)]; 3) (на должность, для исполнения какой-либо обязанности) признача́ти, призначи́ти, настановля́ти и настано́влювати, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, ста́вити, поста́вити, станови́ти, постанови́ти кого́ ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, приділя́ти, приділи́ти кого́ за ко́го, наряди́ти кого́ ким, (гал.) іменува́ти, на(й)менува́ти кого́ ким, на яку́ поса́ду, (о мног.) попризнача́ти, понастано́влювати, понастановля́ти, понаставля́ти, поприділя́ти; (только куда, кому, к кому) надава́ти, нада́ти (о мног.) понадава́ти кого́ куди́, кому́, до ко́го. [Неписьме́нних не признача́ють на відповіда́льні поса́ди (Київ). Його́ козаки́ злюби́ли, до се́бе в курі́нь пусти́ли, ще й ота́маном настанови́ли (ЗОЮР I). Щоб воєво́дами настанови́ти, того́ не бу́де зро́ду (Л. Укр.). Князя́ми нас понастановля́є (Куліш). Нас ніхто́ не обира́в, нас настанови́ли на пара́фії (Н.-Лев.). Його́ ски́нули з при́става й настанови́ли на стра́жника (Васильч.). Вони́ його́ постави́ли собі́ лаке́єм (Грінч. I). Соргі́я поста́вив пан за клю́чника (Основа 1862). Постанови́ли на дяка́ (М. Вовч.). Постанови́ли її́ за цари́нного (Кониськ.). Пан приділи́в ба́тька за лісника́ (М. Вовч.). До́ти чолові́к до́брий, до́ки його́ деся́тником не наряди́ли (Приказка). Агроно́мів надаю́ть нам з Ки́їва (Київщ.)]. • -чить наследника – призначи́ти спадкоє́мця. • -чить кого опекуном над кем – призначи́ти (настанови́ти) кого́ опікуно́м (на опікуна́, за опікуна́) над ким. [Грома́да настанови́ла над ї́ми опікуно́м Пана́са Мо́мота (Грінч.)]. • -чить себе преемника – призначи́ти собі́ насту́пника. • -чить сына в военную службу – призначи́ти си́на до військо́вої слу́жби. • -ча́ть, -чить кому какую-либо роль в чём – признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти кому́ яку́ ро́лю в чо́му. [Салко́ві, що мав гра́ти старшину́, приділи́ли роль сві́дка (Грінч.)]; 4) (о судьбе: предопределять) суди́ти, присуди́ти, признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти, надава́ти, нада́ти, наріка́ти, наректи́, назнаменува́ти кому́ що. [Мені́ літа́ ті́ї до́ля присуди́ла (Рудан.). Хто змо́же ухили́тись, що нам боги́ всеси́льні присуди́ли? (Куліш)]. • Назнача́емый – визна́чуваний, зазна́чуваний; настано́влюваний, призна́чуваний и т. п. Назна́ченный – 1) ви́значений, зазна́чений, на[по]зна́чений, відзна́чений, повизна́чуваний и т. п.; 2) призна́чений, ви́значений, приді́лений, покла́дений, поприді́ляний и т. п. [Тво́рчі си́ли, – ті гна́тимуть вас у призна́чене мі́сце (Франко). Зако́ване в залі́зні обручі́ письме́нство незаба́ром переросте́ призна́чену йому́ мі́рку (Рада). Гро́ші, від грома́ди призна́чені на шко́лу (Грінч.)]. • -ная цена – ви́значена ціна́. • В -ный час, в -ное время – у призна́чену годи́ну (призна́ченої годи́ни), у призна́чений час (призна́ченого ча́су); 3) призна́чений, настано́влений, наста́влений, поста́влений, постано́влений, приді́лений, наря́джений, імено́ваний, нада́ний, попризна́чуваний и т. п. Вновь -ный – новопризна́чений, новонаста́влений ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, новонада́ний кому́, до ко́го; 4) су́джений, прису́джений, призна́чений, приді́лений, на́да́ний, наре́че́ний, назнамено́ваний. [До своє́ї мети́, назнамено́ваної йому́ од бо́га, ді́йде (Куліш)]. -ться – 1) визнача́тися и визна́чуватися, бу́ти визна́чуваним, ви́значеним, повизна́чуваним и т. п.; 2) признача́тися и призна́чуватися, бу́ти призна́чуваним, призна́ченим, попризна́чуваним и т. п. [Речінця́ по́бутові на Запорі́жжі не визнача́лося ніко́му (Куліш). Щоб пола́годити спір, визна́чується губернія́льна комі́сія (Франко). Її́ ще зда́вна призна́чено мені́ (Грінч.). Почала́ лічи́ти йому́ ліні́йкою в доло́ню, скі́льки було́ то вже йому́ призна́чено (Васильч.)]. • Деньги -ча́лись на одно, а пошли на другое – гро́ші призна́чено було́ на одно́, а пішли́ на и́нше. • Срок -чался длинный, а теперь его сократили – те́рмін (строк, речіне́ць) призна́чено (ви́значено) було́ до́вгий, а тепе́р скоро́чено. • Срока не -чалось никому – те́рміну (стро́ку, речінця́) не стано́влено (не визнача́ли, не визнача́лося) ніко́му; 3) признача́тися, настановля́тися и настано́влюватися, бу́ти призна́чуваним, настано́влюваним, призна́ченим, настано́вленим, попризна́чуваним, понастано́влюваним и т. п. ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду. [Па́нна настановля́ється на вчи́тельку в село́ С. (Коцюб.). Ті батюшки́, що вчи́лися в акаде́мії й були́ понастано́влювані на пара́фії (Н.-Лев.). Інстру́ктора від нас за́брано, а нам нада́но и́ншого (Київщ.). Полко́вники і со́тники нада́ні теж із по́льського па́нства (Куліш)]. • Он -ется инструктором – його́ призна́чено (настано́влено, признача́ють, настановля́ють) на (за) інстру́ктора. • -ется комисия для рассмотрения дела – признача́ється комі́сія (признача́ють комі́сію), щоб розгля́нути спра́ву. • -ется следствие по этому делу – признача́ється (признача́ють) слі́дство в цій спра́ві; 4) суди́тися, признача́тися, приділя́тися, бу́ти призна́ченим, приді́леним, нада́ним, назнамено́ваним, наре́че́ним. [Щоб не було́ одни́х, яки́м ні́би призна́чено ті́льки працюва́ти, і дру́гих, яки́м призна́чено з чужо́ї пра́ці живи́тися (Рада). Шлях без мі́ри, вік без лі́ку їй нада́но від творця́ (Самійл.). Та вже коли́ наре́чено вмира́ти, і зна́хури не відше́пчуть (ЗОЮР I)]. |
| Направля́ть, напра́вить –
1) (давать направление) спрямо́вувати, спрямува́ти, напрямо́вувати, напрямува́ти, направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, (указывать путь) справля́ти, спра́вити, напрова́джувати, напрова́дити кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, накеро́вувати, накерува́ти, скеро́вувати, керува́ти, скерува́ти, кермува́ти, скермува́ти кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го и ким, чим, (заправлять, распоряжаться) ору́дувати ким, чим, (о мног.) поспрямо́вувати, понапрямо́вувати, понаправля́ти, понапрямля́ти, понапрова́джувати, повипрямо́вувати, понакеро́вувати, поскеро́вувати. [Ми направля́ли чо́вен на ті́ні, бо там ясні́ше горі́ли вогні́ (Коцюб.). Напра́вивши їх те́мними ліса́ми (Сторож.). Направля́в письме́нство на ві́льні просто́ри (Корол.). Дозві́лля вку́пі з допи́тливим ро́зумом напрями́ли ді́вчину на книжки́ (Коцюб.). Тре́ба його́ напрями́ти на ту сте́жку (Мирн.). Спра́вив його́ на би́тий шлях (Сл. Ум.). Девле́т-Ґіре́й спра́вив татарву́ на доро́гу ми́рного по́буту (Куліш). Справля́ють честь її́ на небезпе́чну путь (Самійл.). При́йдете оце́ до села́, а там вас спра́влять до шко́ли (Канівщ.). Сам го́ре до се́бе спра́влю (Франко). Накеро́вує їх до кра́щого життя́ (Рада). Провідни́к бра́вся за ланцю́г, щоб скерува́ти чо́вен (Коцюб.). Скеру́й полови́ми (вола́ми) до́бре, щоб ча́сом не зачепи́тися (Н.-Лев.). Я тя́млю, куди́ ти керму́єш (Кониськ.). Ска́зано: молода́ си́ла, ті́льки вмі́ло ору́дуй не́ю, вона́ тобі́ й зе́млю переве́рне (Кониськ.)]. • Меня к вам -вили – мене́ до вас напра́вили (спра́вили, напрова́дили). [Там черни́чка мене́ до вас напра́вила (Кониськ.). Напрова́дьте його́ до ме́не (Крим.)]. • -ть корабль рулём и парусами – направля́ти (скеро́вувати), напра́вити (скерува́ти) корабе́ль кермо́ю і вітри́лами. • -ть путь куда – простува́ти, попростува́ти, прямува́ти, попрямува́ти куди́. • Куда путь -ете? – куди́ просту́єте? куди́ вам доро́га?; 2) (устремлять, обращать) справля́ти, спра́вити, направля́ти, напра́вити, напрямо́вувати, напрямува́ти, напрямля́ти, напрями́ти, наверта́ти, наверну́ти, зверта́ти, зверну́ти, оберта́ти, оберну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, (склонять) приверта́ти, приверну́ти кого́ до чо́го, (о мног.) понаверта́ти и т. п., поприверта́ти. [Направля́ючи свою́ ува́гу туди́, куди́ потребу́є революці́йна страте́гія (Еллан). Він силомі́ць напрями́в свої́ думки́ на щоде́нну робо́ту (Коцюб.). Чита́ння наверта́ло її́ думки́ на нови́й шлях (Грінч.). Наверни́ мене́ на їх ві́ру (Манж.). Зверну́ти свою́ ува́гу в и́нший бік (Коцюб.). До те́бе зверта́ю всі ду́ми свої́ (Самійл.). Оберта́ти все́нькі свої́ си́ли на розвива́ння нау́ки (Статут Ак. Н.). Така́ любо́в напрова́джує всі на́ші за́ходи ті́льки на одну́ то́чку (Крим.). Всі си́ли накерува́ли (Сл. Гр.)]; 3) (наставлять) направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, настановля́ти, настанови́ти, наверта́ти, наверну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, (о мног.) понаправля́ти, понапрямля́ти и т. п. кого́ на що; (руководить) керува́ти, скерува́ти ким, води́ти кого́. [Ма́ючи ду́мку на че́сну пра́цю і діте́й напрями́ти (Мирн.). По́тяг до сві́тла води́в письме́нника в його́ шука́ннях правди́вого життя́ (Корол.)]. • -ть к добру, на путь правильный (спасительный), на путь истины – направля́ти (наверта́ти), напра́вити (попра́вити, наверну́ти) до до́брого (на все до́бре, на добро́), на пра́ву путь (на доро́гу, на сте́жку), напу́чувати, напути́ти на путь спасе́нну, на путь і́стинну, наво́дити, навести́ на пуття́ (на добро́, на до́брий лад). [Си́ла, що змогла́-б направля́ти всіх до до́брого (Грінч.). Се́рце наверну́ть на пра́ву, че́сну путь (Самійл.). Поможі́ть сино́чкові моє́му та напуті́ть його́ (Тесл.). Вона́ тебе́, як ма́ти рі́дна, напути́ть (Кониськ.). Чому́ й на пуття́ не наве́сти? (Свидн.). Учи́телька розу́мна наведе́ на добро́ (Свидн.)]. • -ть на ложный, на гибельный путь – справля́ти (напрова́джувати), спра́вити (напрова́дити) на хи́бну (помилко́ву, поми́льну) путь, на згу́бну путь; срв. Заблужде́ние (Вводить в -ние). [Напрова́див його́ на згу́бний шлях (Київщ.)]. • -ть на ум, см. Наставля́ть (4) на ум. • -ть к лучшему – направля́ти, напра́вити до кра́щого (на кра́ще). • -ть советами – напу́чувати, напути́ти, наставля́ти, наста́вити пора́дами на пуття́; 4) (нацеливать) направля́ти, напра́вити що на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, що кому́ в що, справля́ти, спра́вити, націля́ти, наці́ли́ти що на що, спрямо́вувати, спрямува́ти, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти, вимі́рювати и виміря́ти, ви́мірити що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, налуча́ти, налу́чити чим в що, (орудие, войско ещё) рих[ш]тува́ти, ви́рих[ш]тувати, нарих[ш]тува́ти, (о мног.) понаправля́ти, посправля́ти и т. п.; срв. Наводи́ть 2. [Тепе́р я зна́ю, куди́ свого́ кинджа́ла направля́ти (Куліш). Не налу́чу нія́к ни́ткою у ву́шко (Червоногр.). А своє́ ві́йсько на Львів рихту́є (Ант.-Драг.)]. • -ть оружие, ружьё на кого, на что – направля́ти, напра́вити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, націля́ти, наці́лити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що. • -ть шутку, насмешку на кого – виміря́ти, ви́мірити жарт, по́сміх про́ти ко́го; 5) (налаживать, исправлять) ла́годити, пола́годити, нала́годжувати, нала́годити, ладна́ти, наладна́ти, направля́ти, напра́вити, налашто́вувати, налаштува́ти, справля́ти, спра́вити, (пров.) напосу́джувати, напосу́дити, (о мног.) понала́годжувати, понаправля́ти и т. п. що; срв. Поправля́ть 1, Нала́живать 2. [Взяли́ся ла́годити гру́бу (Кониськ.). Тре́ба напра́вити маши́ну (Звин.)]; 6) (наострять) направля́ти, напра́вити, наго́стрювати, нагостри́ти, (косу правилкой) манта́чити, наманта́чити, (о мног.) понаправля́ти, понаго́стрювати, поманта́чити що. • -ть бритву – направля́ти (наго́стрювати), напра́вити (нагостри́ти) бри́тву. • -ть нож, топор – наго́стрювати, нагостри́ти ножа́ (ніж), соки́ру; 7) (изглаживать) стира́ти, сте́рти, (о мног.) постира́ти що. [Чи́сто постира́в зубки́ в борони́ (Лубенщ.)]; 8) (только сов.) – а) (науправлять) накерува́ти ким, чим и кого́, що, напра́вити ким, чим и що и т. п.; б) (некоторое время) покерува́ти, попра́вити ким, чим и т. п. Срв. Пра́вить. [Недо́вго й попра́вив, – ті́льки ви́їхали, за́раз і переки́нув (Київщ.)]. Напра́вленный – 1) с[на]прямо́ваний, напра́влений, напря́млений, спра́влений, напрова́джений, ви́прямуваний, накеро́ваний, скер(м)о́ваний, поспрямо́вуваний и т. п. [Ще дити́ною напрямо́ваний по хліборо́бській доро́зі (Мирн.). Інсти́нкти, напра́влені до одніє́ї мети́ (Наш)]; 2) спра́влений, напра́влений, напрямо́ваний, напря́млений, наве́рнений, зве́рнений, обе́рнений, напрова́джений, скеро́ваний, накеро́ваний, приве́рнений, понаве́ртаний и т. п. [О́ко ні́би на те́бе спра́влене, а само́ ди́виться десь у глибі́нь безмі́рну (Стефаник). Всі думки́ напрямо́вані на добува́ння бі́льших доста́тків (Грінч.)]; 3) напра́влений, напря́млений, настано́влений, наве́рнений, напрова́джений, понапра́вляний и т. п.; скеро́ваний; напу́чений, наве́дений; 4) напра́влений, спра́влений, наці́лений, спрямо́ваний, ви́прямуваний, скеро́ваний, накеро́ваний, ви́мірений, налу́чений, ви́рих[ш]туваний, нарих[ш]то́ваний, понапра́вляний и т. п. [У порівня́нні з «Га́ртом», про́ти яко́го напра́влено вістря́ уда́ру (Еллан). З обу́рливою статте́ю, спрямо́ваною про́ти уря́ду (Пр. Правда). Бага́цько сатири́чної кусли́вости, ви́прямуваної про́ти клерика́лів і бага́тих кла́с (Крим.). Коли́ держа́ва буржуа́зна, то вона́ скеро́вана про́ти пролетарія́ту (Азб. Ком.). Нака́зи, скеро́вані на ви́власнення вели́ких книгозбі́рень (Азб. Ком.). Мо́ва, ви́мірена про́ти аристократи́зму (Крим.)]; 5) пола́годжений, нала́годжений, нала́днаний, напра́влений, налашто́ваний, спра́влений, напосу́джений, понала́годжуваний и т. п.; 6) напра́влений, наго́стрений, наманта́чений, поманта́чений и т. п.; 7) сте́ртий, пости́раний; 8) – а) накеро́ваний, напра́влений и т. п.; б) покеро́ваний, попра́влений. |
| Наслажда́ться, наслади́ться чем – ті́шитися, наті́шитися, утіша́тися, навтіша́тися, розкошува́ти, порозкошува́ти, розкошува́тися, нарозкошува́тися чим и з чо́го, вті́хи (насоло́ди, ро́зко́ши и розко́шів) зазнава́ти, зазна́ти з чо́го, коха́тися в чо́му, насоло́джуватися, насолоди́тися з чо́го и чим, усолоди́тися чим, (преимущ. о зрительн. впечатл.) милува́ти(ся), любува́тися чим, в чо́му и з чо́го, (преимущ. о вкусовых ощущениях) смакува́ти що, насмакува́ти чого́, ла́сувати(ся), пола́сувати з чо́го и чим, (упиваться) упива́тися, упи́тися чим. [Душа́ його́ життє́вою гармо́нією ті́шиться що-найповні́ше (Крим.). Чи до́вго-ж ті́шився він тим ща́стям? (Коцюб.). Втіша́юся письме́нство та музи́кою (Крим.). Не дала́ форту́на навтіша́тись (Куліш). О, живі́те, коха́йтеся, пе́рвістки зрива́йте, розкошу́йте, танцю́йте, вино́ налива́йте! (Л. Укр.). Всіх бі́льше розкошува́ла не́ю (о́перою) «молода́ княги́ня» (Куліш). Розкошу́ючи після́ смачно́го обі́ду, спокі́йно пи́хкав цига́ркою (Грінч.). Обі́дав шви́дко, не смаку́ючи та не розкошу́ючись (Франко). Нарозкошува́вся я за свій вік і коха́нням і всіма́ вті́хами життьови́ми (М. Грінч.). Не мо́жу, як ви, коха́тися в цій ме́ртвій приро́ді (Грінч.). Моє́ життя́ склада́ється з то́го, що я насоло́джуюся нау́кою та пое́зією (Крим.). Ула́комимось, усолодимо́сь (я́годами) доне́хочу (М. Вовч.). Він (Котляре́вський) милу́ється в о́писах оціє́ї живо́тної сторони́, малю́ючи здебі́льшого пия́цтво, розпу́сту та чва́ри (Рада). Ніхто́ не міг любува́тися ві́льними думка́ми, бо його́ жда́ла ка́ра (Павлик). Я смакува́в нау́ку (Крим.). Ми й сами́ всього́ того́ дово́лі поначи́тувались і насмакува́лись (Куліш). Пан ла́сував з перева́ги своє́ї над убо́гим чолові́ком (Куліш). Ласу́йся, мов чи́стим ме́дом, соло́дкою росо́ю сну (Куліш). Хоті́в до́вше пола́сувати і поча́в крути́ти бу́блик у рука́х, ню́хати, як він па́хне (Грінч.). Лежа́в у холодку́ під де́ревом, упива́ючися сві́жим запашни́м пові́трям (Грінч.)]. • -ди́ться жизнью – наті́шитися життя́м (з життя́), (диал.) нажи́тися. [Ці́ле лі́то така́ га́рна пого́да, – мо́жна нажи́тись! (Звин.)]. |
| Насто́лько, нрч. – сті́льки, (при нрч. и глаг.) так, (при прлг.) таки́й (така́, таке́, такі́), (канцел.) насті́льки, (постольку, зап.) ості́льки, (в такой мере) тако́ю мі́рою, в такі́й мі́рі, так си́льно; срв. Наско́лько. [Тут не така́ щи́ра ляхва́ живе́ по селах, як на лівобере́жжі (Куліш). Вони́ такі́ відмі́нні (так різня́ться) між собо́ю, що… (Київ). Корабе́ль таки́й вели́кий і так оздо́блений ра́дощами, що… (М. Зеров). Боротьба́ нові́тніх при́нципів з пе́рвісними посильні́шала в ньо́го насті́льки, що він… (Крим.)]. • Он насто́лько ослабел что… – він так осла́б (знеси́лився, занепа́в на си́лах), що… • Он не -ко беден, чтобы… – він не таки́й бі́дний, щоб… • Не -ко уж – не так (не таки́й, не така́, не таке́, не такі́) то вже, не з-так то вже. [Рим не таке́ то вже й прина́дне мі́сто, як про ньо́го ка́жуть лю́ди (Країна Сліпих). Письме́нство чима́ле й не з-так то вже й бі́дне, як на на́ші обста́вини (Рада)]. • -ко – насколько – сті́льки – скі́льки, (канцел.) насті́льки – наскі́льки, (зап.) ості́льки – оскі́льки, (в такой – в какой мере) так (таки́й, така́, таке́, такі́) – як (яки́й, яка́, яке́, які́). • Он -ко же добр, насколько и справедлив – він таки́й (-же) до́брий як і справедли́вий. • Она нравилась ему ровно -ко, насколько отталкивала – вона́ подо́балася йому́ рі́вно сті́льки(-ж), скі́льки й (як і) відража́ла (так си́льно, як і відража́ла). |
| Насу́щный –
1) насу́щний, (обыденный) щоде́нний, (житейский) життьови́й, жите́йський; (необходимый) (до)ко́нче потрі́бний, найпотрі́бніший; (настоятельный) (до)коне́чний, ко́нчий, пеку́чий; (неотложный) невідкла́дний. • Хлеб -ный – хліб щоде́нний (насу́щний), (эллипт.) насу́щний (-ного), (сщ.) насу́щник (-ка). [Хліб наш щоде́нний дай нам сього́дні (Куліш). Як то тя́жко той насу́щний лю́ди добува́ють! (Шевч.). Він кривави́цею добува́ той насу́щник (Сим.)]. • -ная потребность – насу́щна (пеку́ча, (до)коне́чна, ко́нча) потре́ба. [Письме́нство зроби́лося тепе́р засту́пником і ре́чником насу́щних потре́б наро́да (Рада)]. • Забота о -ном – турбо́та про хліб щоде́нний (насу́щний), турбо́та про щоде́нні (насу́щні) потре́би. • У них и -ного нет – вони́ й найпотрі́бні́шого (насу́щного) не ма́ють; 2) см. Настоя́щий 1. |
| Нет –
1) безл. глаг. – нема́, нема́є (ум. нема́єчки), (очень редко, зап.) ніт, (в детск. языке) ма; (нет и в помине, народн.) біг-ма́(є), (грубо: нет ни черта) чорт-ма́(є), кат-ма́(є), біс-ма́(є), ді́дько ма́є. [Нема́ в саду́ солове́йка, нема́ щебета́ння; нема́ мого́ миле́нького, – не бу́де й гуля́ння (Пісня). Бага́то є люде́й, нема́ люде́й-браті́в (Грінч.). Сме́рти нема́ для творці́в (Сосюра). Шука́ коза́к свою́ до́лю, – а до́лі нема́є (Шевч.). Нема́ оче́й, що ба́чити хоті́ли, нема́є ро́зуму, що зна́ння пра́гнув, нема́є на́віть самого́ бажа́ння (Самійл.). Там лю́ди до́брі, де мене́ ніт (Гол. III). Де сніг упа́де, квіточо́к вже ніт (Пісня). Гро́шей біг-ма́ (Рудан.). Землі́ вла́сної у йо́го біг-ма́ (Кониськ.). «Є гро́ші?» – «Чорт-ма́ й копі́йки» (Сл. Гр.). Всі ми тут б’ємо́сь, а ді́ла все чорт-ма́є (Грінч.). Бага́то ума́, та в кеше́ні кат-ма́ (Номис). Своє́ї землі́ кат-ма́ (Васильч.)]. • У меня, у него и т. п. нет – я не ма́ю, в ме́не нема́(є), (иногда, преимущ. о членах тела и психич. явлениях: мені́ нема́), він не ма́є, в йо́го нема́(є), (иногда: йому́ нема́) и т. п. [В ме́не ба́тька нема́є (Пісня). Придиви́лися: аж одного́ ву́ха йому́ нема́ (Звин.). Стида́ тобі́ нема́! (Звин.)]. • Его нет дома – його́ нема́(є) вдо́ма. • Нет ли у тебя денег? – чи нема́ в те́бе гро́шей? чи ти (ча́сом) не ма́єш гро́шей? • Нет ничего – нема́(є) нічо́го. • Нет решительно ничего – нічогі́сінько нема́. • Совершенно нет чего – зо́всі́м нема́(є) чого́, нема́ й кри́хти чого́, і звання́ (заво́ду) нема́ чого́, (диал.) нема́ ані ги́ч, (зап.) і на позі́р нема́ чого́. • Нет ни души, см. Душа́ 2. и Ни 1 (Ни души). • Нет времени – нема́(є) ча́су, нема́(є) коли́, ні́коли. • У меня нет времени – я не ма́ю ча́су, мені́ ні́коли, мені́ нема́ коли́. • Дела нет кому до чего – ба́йду́же кому́ про що. [(Пташки́) цвірі́нькають так, мов їм про зи́му ба́йдуже (Л. Укр.)]. • Дня нет, чтобы я об этом не думал – дня (тако́го) (или дни́ни тако́ї) не бува́є, щоб я не ду́мав про це. • Нет сил (с)делать что – не си́ла (нема́(є) си́ли) (з)роби́ти що. [Не си́ла ту кри́вду сло́вом розби́ти (Рада)]. • Нет ничего легче, как… – нема́(є) нічо́го ле́гшого, як… • Нет ничего выше, лучше и т. п., как… – нема́(є) нічо́го ви́щого, кра́щого и т. п., як…; нема́ в сві́ті, як…; нема́ (в сві́ті) над що; срв. Лу́чше 1. [Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Сл. Гр.). Нема́ цві́ту бі́льшого та над ожи́ноньку, нема́ ро́ду рідні́шого та над дружи́ноньку (Пісня)]. • Где только его нет – де ті́льки його́ нема́, (везде он вмешается) де не посі́й, то вро́диться (Приказка). • Нет как (да) нет – нема́ та й нема́; як нема́, так (диал. дак) нема́; як відрі́зано. [А в неді́леньку по-ране́ньку ко́зочки як нема́, дак нема́ (Метл.). То було́ що-дня́ вчаща́є, а тепе́р і не поба́чиш: як одрі́зано (Сл. Гр.)]. • Слова нет – нема́ що каза́ти, шко́да й сло́ва, ані сло́ва, про те й мо́ви нема́, (конечно) звича́йно, пе́вна річ, зві́сно, (правда) пра́вда. [Мужи́к аж міни́ться: – «Та то, па́не, ані сло́ва! – що кому́ годи́ться!» (Рудан.)]. • На нет и суда нет – на нема́ й су́ду нема́. • Нет-нет да и – коли́-не-коли́ (та й); коли́-не-коли́, а; вряди́-годи́ (та й); а коли́сь-і́нколи; нема́-нема́, та й, (в прошлом) нема́-було́, нема́, та й; було́-не-було́ (та й); ба́йдуже-ба́йдуже, та й; ні, ні, та й. [Він коли́-не-коли́ та й ска́же щось ду́же пу́тнє (Звин.). Він уже́ був заспоко́ївся, але́ ча́сом виника́ли су́мніви: коли́-не-коли́, а набіжи́ть ду́мка, що він хво́рий (М. Зеров). А вона́ вряди́-годи́ та й зазирне́ до йо́го (Крим.). А в голові́ нема́-нема́, та й майне́ яка́сь розу́мна га́дка (Крим.). Нема́-нема́, та й щось даду́ть (Гуманщ.). Він нема́-було́, нема́, та й наві́дається до свої́х ро́дичів (Звин.). І брат тоді́ ще не вмер, і ті́тка було́-не-було́ (,та й) заско́чить до нас і посо́бить (Звин.). Не лащі́ть цього́ соба́ку, бо він ба́йдуже-ба́йдуже, та й кусне́ за па́лець (Звин.). А він ні, ні, та й бо́вкне таке́, що ку́пи не де́ржиться (Крим.)]; 2) нрч. отриц. – ні, (зап., нелитер.) нє, (очень редко) ніт. [Люблю́ тебе́, доба́ переходо́ва, за вла́дне «так» і непокі́рне «ні» (Сосюра). «Пі́деш ти до йо́го?» – «Ні» (Сл. Гр.). Скажи́ пра́вду ти мені́, а чи лю́биш мене́, чи ні (Пісня). Мо́же син мій бу́де у кому́ні, а як ні, то, мо́же, мій ону́к (Сосюра). «Хо́чеш?» – «Нє, не хо́чу» (Брацл.). Оде́н брат був бага́тий, а дру́гий нє (Звин.). Мо́же ви́йде, а мо́же й ніт (Свидн.). Каза́в, ду́рню, мовчи́; ніт, патя́кає? (Мирний)]. • Да или нет? – так чи ні? • Ни да, ни нет – ні так і не ні; ні так, ні сяк. • Ан нет! – ба ні! • Да нет – та ні, ба ні. [«Здає́ться, дзво́нять». – «Та ні, то лю́ди гомоня́ть» (Шевч.). «А що се га́лас на́че?» – «Ба ні, се спів» (Грінч.). Ти сміє́шся, а я пла́чу; ба ні, не пла́чу – регочу́сь (Шевч.)]. • Да нет же – та ні-ж, та-ж ні, так (диал. дак) ні; (ни в каком случае) аніже́, ані́ж, аж нія́к, (диал.) аж ні́куди. [«Хіба́ тобі́ тако́го ба́тька?» – «Аніже́! Аніже́! не тако́го» (Грінч.)]. • Ну, нет! – е, ні! ба ні́! ну, ні́! Е, ні! цього́ я тобі́ не дам (Брацл.). [«Ході́м погуля́ймо!» – «Ба ні! тре́ба працюва́ти» (Липовеч.)]. • Так нет же – т[д]ак ні(-ж). • Нет ещё – ні ще, (эллиптич.) ще. [«А ви його́ ще не ба́чили?» – «Ще!» (Звин.)]. • А почему (бы) и нет? – а чо́м би й ні? а чом(у́) не так? • Может быть да, может быть нет – мо́же так, а мо́же (й) ні; або́ так (воно́), або́ ні. [«Мо́же так, а мо́же ні» – пам’ята́єте є таки́й рома́н д’Анну́нціо (В. Підмог.)]. • Никак нет – ні, аніже́, аж нія́к, (диал.) аж ні́куди; 3) на не́т, нрч. – а) кли́ном, скі́сно, спохо́ва. [Візьми́ лопа́ту та підструга́й оту́т зе́млю, щоб було́ спохо́ва (сведено на нет) (Звин.)]. • Стёсывать на нет – сті́сувати скі́сно (спохо́ва). • Жила (горная) сходит, сошла на не́т – жи́ла виклино́вується, ви́клинувалася; б) (перен.) на ні́вець, на ніщо́, ні на́ що. • Сводить, свести на не́т что – зво́дити, зве́сти́ що на ні́вець (на ніщо́). [Ти звів на ніщо́ всю на́шу спра́ву (Остр. Скарбів)]; см. Ничто́ (Обращать в -то́). • Сходить, сойти на не́т – схо́дити, зійти́ на ні́вець, зво́дитися (перево́дитися), зве́сти́ся (переве́сти́ся) ні на́ що (на ніщо́), перево́дитися, переве́сти́ся, (итти прахом) іти́, піти́ в ні́вець; (исчезать) зника́ти, зни́кнути. [Двоєду́шницька та́ктика ППС довела́, що вплив ППС’ців зійшо́в на ні́вець (Пр. Правда). Під ля́дським панува́нням звела́сь би ні на́ що на́ша наро́дність (Куліш). Бува́ють такі́ часи́, коли́ письме́нство занепада́є й перево́диться (Крим.). Пішло́ все бага́тство в ні́вець (Крим.)]. • Конкуренция сошла на не́т – конкуре́нція зійшла́ на ні́вець; 4) сщ. – ні (нескл.). • Пироги с нетом – пироги́ з та́ком (Поділля), нізчи́мні пироги́ (Сосн.). • Есть лучше нета – «є» кра́ще ніж (за, від) «нема́(є)», так кра́ще за ні. • Неты́ считать – недо́ліки лічи́ти. |
| Обогаща́ться, обогати́ться чем – збага́чуватися, збагача́тися на що, багати́тися з чо́го или чим, багаті́ти на що, з чо́го (на счёт чего), забагаті́ти чим или на що, бага́тшати на що, багаті́шати, золоті́ти, наскарбля́тися, (о мног.) позбага́чуватися, побагаті́ти, побага́тшати. [Письме́нство на́ше збагати́лося на нові́ тво́ри (Єфр.). Багаті́ють з Украї́ни (за счёт Укр.) й не дба́ють за украї́нський наро́д (Н.-Лев.)]. • -ща́ться на чей счёт – багаті́ти чиї́м ко́штом [Багаті́ти на́шим ко́штом бу́де (Грінч.)], багаті́ти з ко́го, з чо́го. |
| Образо́вывать, образова́ть –
1) (устраивать, учреждать) витво́рювати, ви́творити, утво́рювати, утвори́ти, формува́ти, зформува́ти, склада́ти, скла́сти. [Він ви́творив був оригіна́льний лад (Єфр.). Сусі́ди встига́ли скла́сти міцні́ політи́чні органі́зації (Єфр.). Три лі́нії утво́рюють трику́тник]. • -вать в совокупности, вместе что-л. – склада́тися ра́зом на що. [Експлуата́ція, шахра́йство й злочи́нства склада́ються разо́м на скаже́ний шум життя́ (Єфр.)]. • -вать собою что-л. – витво́рювати, утво́рювати з се́бе що, формува́тися, склада́тися в що, станови́ти собо́ю що. [Ця нау́ка пока́зує, яки́ми бува́ють і яки́ми пови́нні бу́ти тво́ри, що склада́ються в письме́нство (Єфр.). Сей горб стано́вить собо́ю підмурі́вок (Л. Укр.)]; 2) осві́чувати, освіти́ти кого́, дава́ти, да́ти нау́ку кому́. Образо́ванный – 1) ви́творений, утво́рений, зформо́ваний, скла́дений. • Вновь -ный – новоутво́рений; 2) осві́чений. |
| Обыдё́нность – буде́нщина, щоде́нщина, повсякде́нщина, звича́йність. [Письме́нство скрізь виступа́є уті́хою од життьово́ї буде́нщини (Єфр.). І се не здає́ться ніко́му ди́вним – се у нас щоде́нщина (Грінч.). Схо́дили з громохма́рної гори́ у ю́доль повсякде́нщини (Куліш)]. |
| Окра́шивать, окра́сить – ((вы)красить что) краси́ти, покраси́ти, ви́красити, малюва́ти, помалюва́ти, фарбува́ти, пофарбува́ти, (придать окраску, цвет) забарвля́ти, заба́рвити; (кругом) обкра́шувати, обкраси́ти, закра́шувати, закраси́ти, обмальо́вувати, обмалюва́ти, обфарбо́вувати, обфарбува́ти. [Со́нце промі́нням краси́ло гре́бні сні́гу. Труну́ (гроб) збудува́ли ще й обмалюва́ли]. • -шивать, -сить крышу пол, двери, столы – краси́ти (покраси́ти, ви́красити), фарбува́ти (пофарбува́ти), малюва́ти (помалюва́ти) дах, підло́гу, две́рі, столи́. • -шивать, -сить материю, платье – краси́ти, по[ви́]краси́ти, фарбува́ти, по[ви́]фарбувати мате́рію, оде́жу. • -сить волосы – пофарбува́ти (несов. фарбува́ти) воло́сся. [Воло́сся я не фарбува́ла, па́ні (Л. Укр.)]. • Окра́шивать, -сить в белый цвет – біли́ти, побіли́ти, (в жёлтый) жовти́ти, пожовти́ти, (в зелёный) зелени́ти, позелени́ти, (в красный) червони́ти, почервони́ти [Со́нце хви́лю червони́ть (Шевч.)], (в синий) сини́ти, посини́ти, (в чёрный) чорни́ти, почорни́ти, ви́чорнити и т. д. или краси́ти, покраси́ти (фарбува́ти, пофарбува́ти) в (и на) бі́ле, жо́вте, зеле́не, черво́не и т. д. Окра́шенный – покра́шений, ви́крашений, закра́шений чим и що [Леге́нди, закра́шені у густу́ ба́рву кро́ви (Л. Укр.). Письме́нство закра́шене грома́дськими інтере́сами (Єфр.)], помальо́ваний, пофарбо́ваний, обкра́шений, обмальо́ваний, обфарбо́ваний; побі́лений, почо́рнений, поси́нений и т. д., или пофарбо́ваний (по[ви́]кра́шений) у (на) бі́ле, жо́вте, зеле́не, черво́не и т. д. |
| Оригина́льный –
1) (подлинный) оригіна́льний, первотво́рний, первопи́сний. См. По́длинный; 2) (самобытный) оригіна́льний, самості́йний, своєрі́дний. [Оригіна́льне письме́нство. Самості́йна цивіліза́ція. На́ші своєрі́дні фо́рми та фа́рби (Єфр.)]і 3) (странный) оригіна́льний, чудни́й, ди́вний, чудасі́йний, дива́чний. |
| Отголо́сок – ві́дголос, ві́дгомін (-мону), ві́дгук, (звонкие раскаты) ві́дляски (мн.), ви́ляски (мн.), (эхо) луна́. • -сок грома – ві́дгрім (-грому). • -сок далёкого колокола – дале́кого дзво́ну ві́дгомін. • Последние -ски песни – оста́нні ві́дголоси (ві́дгуки) пі́сні. • Литература – -сок человеческой жизни – письме́нство – ві́дгук життя́ лю́дського. |
| О́тзвук – ві́дгук, відго́мін (-мону), ві́дклик, ві́дляск, (эхо) луна́. [Письме́нство – ві́дгук життя́ лю́дського (Єфр.). Гукну́в і почу́в ті́льки дале́ку луну́ сво́го го́лосу]. Срв. О́тклик. |
| О́тклик –
1) см. Отклика́ние; 2) (отголосок) ві́дгук, ві́дклик (-ку), ві́дгомін (-мону), ві́дзи́в, обзи́в (-ву). [Письме́нство – ві́дгук життя́ лю́дського (Єфр.). Його́ сло́во прогомоні́ло без ві́дгомону (Крим.)]; (эхо) луна́, ви́ляски. [Пішла́ луна́ га́єм (Шевч.). Гукну́в так, що аж ви́ляски пішли́]. |
| Относи́тельно – відно́сно, розмі́рно, стосунко́во. [Сюже́том свої́м зрозумі́ліша вона́ й цікаві́ша і відно́сно ме́нше ретори́чна (Грінч.). Чи́тано його́ все-ж розмі́рно ма́ло (Єфр.)]. • -но кого, чего – про́ти, супроти́ кого́, чого́, що-до ко́го, що-до чо́го. [Про́ти мо́го бра́та ви недо́бре вчини́ли. Не розберу́, про́ти, чо́го він це закида́є. Письме́нство розсо́вує свої́ ме́жі і що-до фо́рми, і що-до змі́сту]. • -но этого он неумолим – що-до цьо́го, то його́ вблага́ти не мо́жна. • -но этого я буду иметь с ним разговор – що-до цьо́го, то я з ним говори́тиму. • -но этого дела надо ещё подумать – що-до ціє́ї спра́ви, то ще тре́ба поду́мати. • -но и это хорошо – порі́внюючи й це гара́зд (до́бре). |
| Относи́ть, отнести́ и отне́сть –
1) куда – відно́сити, відне́сти́, зано́сити, зане́сти́. [Відні́с пря́жу до ткача́. Занеси́ дити́ну в ха́ту]; 2) (приписывать) пристосо́вувати, пристосува́ти, залі́чувати, залічи́ти, зачисля́ти, зачи́слити, приклада́ти, прикла́сти до чо́го. [До кня́зького пері́оду цього́ пристосува́ти не мо́жна. Письме́нство це ми ма́ємо пра́во зачисля́ти до на́шої істо́рії (Єфр.). За́раз усе приклада́є до се́бе]. • Эту неудачу -ят к его нерадению – ду́мають, що не пощасти́ло з цим через його́ недба́лість. • Судебные издержки -ти́ на счёт виновного – судо́ві тра́ти ма́є оплати́ти ви́нний. • Отне́сенный – відне́сений, перене́сений; пристосо́ваний, залі́чений, зачи́слений, прикла́дений до чо́го. |
| Отража́ть, отрази́ть –
1) відбива́ти, відби́ти, відпира́ти, відпе́рти, відгро́млювати, відгроми́ти. • -жа́ть нападение, удары – відбива́ти (відпира́ти) на́пад, відбива́ти уда́ри. [Відпира́ючи на́пад за на́падом, прямува́в Меле́цький до Хотина́ (Куліш)]. • -жа́ть силу силою – відпира́ти си́лу си́лою; 2) (опровергать) збива́ти, зби́ти. • -зи́ть доводы – зби́ти до́води; 3) физ. – відбива́ти, відби́ти, відкида́ти, відки́нути, (о свете) відсві́чувати, відсвіти́ти, (о звуке) відгу́кувати, відгукну́ти, віддава́ти, відда́ти. • Зеркало -жает (от себя) солнечные лучи, (в себе) предметы – дзе́ркало відбива́є (відкида́є) від се́бе со́нячне промі́ння, відбива́є в собі́ ре́чі. • Высокие стены -жа́ли звук – висо́кі сті́ни відбива́ли (відгу́кували, віддава́ли) звук. • -зи́ть на (в) себе – відби́ти на (в) собі́. • Литература -жа́ет в себе жизнь – літерату́ра (письме́нство) відбива́є в собі́ життя́. • Отражё́нный – відби́тий. |
| Писа́тельство – письме́нництво, письме́нство, писа́тельство. • Страсть к -ству – письма́цька хворо́ба. |
| Пи́сьменность – (грамотность) письме́нність (-ности), (литература) письме́нство, (знание письма) письме́нництво. [Слове́сність закріпля́ється на письмі́, ро́биться вже письме́нством (Єфр.)]. |
| Повествова́тельный – оповіда́льний, розпо́відний, повісте́вий. • -ная литература – розпо́відна (повісте́ва) літерату́ра (-не, -ве письме́нство), повістя́рство. |
| По́длинно –
1) (верно, точно, истинно) спра́вді, правди́во, навспра́вжнє, навспра́вжки́, щи́ро, су́то, і́сно, настоя́ще. [Ну, й спра́вді молоде́ць. Правди́во-на́родня літерату́ра мо́же йти ті́льки по́руч з наро́днім життя́м (Єфр.). Сестру́ Дідо́на ма́ла Га́нну, – навспра́вжки ді́вку хоч куди́ (Котл.). Щиро-наро́днє письме́нство (Єфр.). Суто́ золоти́й. Розробля́ли письме́нство з суто-росі́йського по́гляду Єфр.). Не мо́жете ви собі ви́явити і́с(т)но, ані лю́дям ви́писати до́бре (М. Вовч.). Його́ по́стать настоя́ще схо́жа на по́стать сі́льського шля́хтича (Неч.-Лев.)]; 2) (в точности, в подробности) досто́ту, нестеме́нно, нестемні́сінько, докла́дно, чи́сто, нескі́щено, як-ра́з. [Я, коли́ хо́чеш, розкажу́ досто́ту (Л. Укр.). Пішо́в з ним, все ще не зна́ючи докла́дно, чи то сон, чи я́ва, що зо мно́ю ді́ється (Франко). Нестеме́нно (чи́сто) схо́жий. Син – нескі́щено ба́тько]. |
| Поми́мо, нар. – (кроме) о́прі́ч, о́крі́м ко́го, чо́го; (обойдя, миновав) по-за ким, по-за чим, (по)мина́ючи, помину́вши кого́, що, (редко) ми́мо ко́го (Куліш). [У нас, о́прі́ч тако́ї зага́льної ваги́, письме́нство ще й спеція́льні завдання́ ма́є (Єфр.). Але й по-за ци́ми методологі́чними міркува́ннями не мо́жу бра́ти фа́ктів письме́нства з самого естети́чного по́гляду (Єфр.)]. • Поми́мо воли (невольно) – нехотячи́, проти во́лі чиє́ї. • Он сделал это -мо меня – він це зроби́в без ме́не, без мо́го ві́дома. |
| Порожда́ть, породи́ть –
1) роди́ти, (с)породи́ти, зроджа́ти и -джувати, зроди́ти, уроди́ти, плоди́ти, сплоди́ти и уплоди́ти, випло́джувати, ви́плодити, (о мног.) породи́ти, поплоди́ти, поспло́джувати, повипло́джувати кого́, що. [Мене́ ма́ти породи́ла (Шевч.). Так його́ ма́ти зроди́ла (Номис). Чорт тебе́ сплоди́в (уплоди́в)]; срв. Роди́ть; 2) (переносно: производить, создать) роди́ти, зроди́ти, плоди́ти, сплоди́ти, твори́ти, ви́творити и утвори́ти. [Старе́ письме́нство найду́жче одбива́ло в собі́ потре́би тіє́ї ви́щої верстви́, що його́ сплоди́ла (Єфр.). Проща́й, оста́нній Ри́млянине, тобі́ това́риша вже Рим не зро́дить (Куліш). Пантеїсти́чний на́стрій у Оле́ся зроди́в навдивови́жу га́рні пое́зії (Єфр.)]. • -да́ть веру, надежду, сомнение – роди́ти (зроди́ти) ві́ру, наді́ю, су́мнів. • -жда́ть недоразумения, сожаления, враждебные отношения (вражду) – плоди́ти (сплоди́ти), роди́ти (зроди́ти), (вызывать) виклика́ти (ви́кликати) непорозумі́ння, жалі́, воро́жі відно́сини (воро́жість). [Украї́нці му́сіли зректи́ся свого́ старо́го істори́чного найме́ння, щоб же плоди́ти непорозумі́ннів та плутани́ни в свої́х націона́льно-грома́дських стосу́нках (Єфр.)]. • -ди́ть из себя – вроди́ти з се́бе, ви́дати з се́бе. [Коли́ шляхе́тське лица́рство не вроди́ло з се́бе нічо́го кра́щого, як ті́льки Хмельни́ччину та Колії́вщину, так чого́-ж би то лица́рство коза́цьке вроди́ло з се́бе щось кра́ще? (Куліш). Спромогла́сь вона́ (Украї́на) ви́дати з се́бе самобу́тню літерату́ру (Куліш)]. • Это событие -ди́ло много толков – ця поді́я ви́кликала бага́то погово́ру. • Порождё́нный – поро́джений, зро́джений, спло́джежий и т. д. -ться – роди́тися, породи́тися, зро́джуватися, зроди́тися, вроди́тися, плоди́тися, сплоди́тися и т. д. |
| Поспева́ть, поспе́ть –
1) (созревать) постига́ти, пости́г(ну)ти, спі́ти, поспіва́ти, поспі́ти (б. вр. -спі́ю, -єш…) и поспі́нути (б. вр. -спі́ну, -неш…), пристига́ти, присти́г(ну)ти, приспіва́ти, приспі́ти и -спі́нути, (вызреть) вистига́ти, ви́стиг(ну)ти, виспіва́ти, ви́спіти и -спінути; срв. Вызрева́ть, Дозрева́ть, Созрева́ть. [Уже́ й чере́шні пости́гли (Свидн.). У тій порі́, як я́годи поспі́нуть (Житом.). Горі́хи вже присти́гли (Звин.). Вже вдо́воньці пшени́ця приспі́ла (Чуб.)]; 2) (быть готовым) постига́ти, пости́г(ну)ти, вистига́ти, ви́стиг(ну)ти, поспіва́ти, поспі́ти. • Обед, ужин -пе́л – обі́д пости́г (поспі́в), вече́ря пости́гла (поспі́ла). [Уже́ й вече́ря пости́гла (Чуб.). Вече́ря поспі́ла (Коцюб.)]. • Хлеб -пе́л (в печи или в квашне) – хліб пости́г, ви́стиг. [Тут хліб пости́г – вийма́ю, а в дру́гій діжі́ ви́стиг – саджа́ю (Г. Барв.)]; 3) (успевать к сроку) постига́ти, пости́г(ну)ти, вистига́ти, ви́стиг(ну)ти, устига́ти, усти́г(ну)ти, поспіва́ти, поспі́ти и -нути, успіва́ти, успі́ти и -нути, виспіва́ти, ви́спіти и -нути (куди́, що зроби́ти), настига́ти, насти́г(ну)ти, наспіва́ти, наспі́ти и -нути (куди́, до чо́го и на що); срв. Подоспе́ть, Приспе́ть. [Ви́йде і йде було́ не хапа́ючись, а пости́гне са́ме в по́ру (М. Вовч.). Ой вистига́йте, сла́вні чумаче́ньки, зимува́ти до лу́гу (Лис.). Не встиг коза́к Неча́й на ко́ника сі́сти (Макс.). Поспі́неш з ко́зами на торг (Приказка). Не ви́спінеш ти – спі́знишся. Ох, ли́шенько! коли́-ж я туди́ насти́гну (Квітка). Ране́нько ви́йду, на обі́д наспі́ну (Мирн.)]. • -пе́ем, не спеши – пости́гнемо, ви́стигнемо, всти́гнемо и т. д., не поспіша́йсь. • Везде -пе́ть – всю́ди (скрізь) доско́чити, похопи́тися. • Наш пострел везде -пе́л – де не посі́й, то вро́диться; той доско́цень (доско́цький) усього́ доско́чить, ніко́ли не спі́зниться, пе́рший похо́питься, ви́хопиться. [О, то доско́цень, усього́ доско́чить! ніко́ли запі́зно не при́йде (Франко). Бач, яки́й доско́цький, пе́рший ви́хопився (Гр.)]. • Везде поспева́ющий – проскочу́щий [Була́ і знако́ма проскочу́ща невиди́мка паніма́тки Любора́цької (Свид.)]. • -ва́ть за кем, за чем – поспіша́тися, поспіши́тися, успіша́тися, успіши́тися, уганя́ти(ся), угна́ти(ся), похопи́тися за ким, за чим, збіга́ти, збі́гти, з’їжджа́ти, з’ї́хати, схо́дити, зійти́ з ким, з чим. [Вже ма́ти за не́ю було́ ніко́ли не поспі́шиться (Квітка). Само́ письме́нство стоя́ло ни́жче від життя́, не вспіша́лося за ним, одстава́ло (Єфр.). А я розка́зую та розпи́тую, так що вона́ й одка́зувати не вспі́шиться (Проскурівна). Ся́де на поку́ті, розпу́стить язика́… не мо́жна мені́ за не́ю й сло́вом похопи́тись (Н.-Лев.). Хіба́ яка́ коня́ка збіжи́ть з парово́зом? (Звин.)]. • Вы идёте слишком скоро, я не могу -спе́ть за вами – ду́же шви́дко (пру́дко) ви йдете́, я й не вспішу́ся (не поспішу́ся, не вжену́ся, не похоплю́ся) за ва́ми, не збіжу́ (не зійду́) з ва́ми. |
| Потре́бность – потре́ба чого́, в чо́му, на що, потре́би́(з)на. [Націона́льні потре́би. Наро́дні потреби́зни (Куліш). Не було́ го́строї та пеку́чої (жгучей) потре́би на щиронаро́днє письме́нство (Єфр.). Потре́ба яко́гось порозумі́ння ніж націона́льностями (Єфр.). Почува́в потре́бу в ти́хій спокі́йній робо́ті (Єфр.)]. • Чувствовать -ность (нуждаться) в чём – потребува́ти чого́, від[по]чува́ти потре́бу в чо́му и чого́. • Чувствуется -ность в чём – від[по]чува́ється потре́ба в чо́му и чого́. • Возникает -сть – захо́дить потре́ба. • По мере -сти – по потре́бі, як до потре́би. |
| Предвеща́ть, предвести́ть кому что – віщува́ти, вістува́ти, провіща́ти, провісти́ти, передвіща́ти, передвісти́ти, призвіща́ти, призвісти́ти, пророкува́ти, ворожи́ти кому́ що и про що. Срв. Предска́зывать, Предзнамено́вывать. [Ти бра́тові своє́му смерть віщу́єш (Л. Укр.). Кожен зна, що віщує такий сон (Свидн.). Вони вістують, що осінь приходить (Стеф.). Письме́нство стає́ йому́ за ту зірни́цю, що бли́зький світ со́нця провіща́є (Єфр.)]. • -ща́ть беду, несчастие, что-л. недоброе – віщува́ти, ворожи́ти біду́, неща́стя (ли́хо), щось недо́бре. [Пу́гач або́ сич біду́ віщу́є (Номис). Га́рна пти́ця, а чому́сь не мо́жу її́ чу́ти без жа́ху. Чи спра́вді вона́ воро́жить яке́сь ли́хо? (Франко)]. • Лягушки -ща́ют хорошую погоду – жа́би до́бру пого́ду віщу́ють. • Сердце что-то -ща́ет – се́рце щось віщу́є. [Як пові́є ві́тер на Покро́ву з полу́дня, то передвіща́є, що бу́де гнила́ зима́ (Звин.). Важку́ воро́жать о́сінь нам зірни́ці (Франко)]. • Барометр -ща́ет дождь, непогоду – баро́метр пока́зує на дощ, на него́ду, заповіда́є дощ, него́ду. • Ничто не -ща́ет смерти – ніщо́ не пока́зує на смерть, не віщу́є (не провіща́є, не вісту́є и т. д.) сме́рти, про смерть. [Про смерть старе́чу зо́рі не віщу́ють, як-же вмира́є цар, пала́є не́бо (Куліш)]. • Нам -ща́ют обильную жатву – нам пророку́ють, воро́жать бага́тий урожа́й. • Кто бы -ти́л мне завтрашнюю погоду – хто-б мені́, призвісти́в, яка́ за́втра пого́да бу́де. • Предвещё́нный – прові́щений, передві́щений, призві́щений, напророко́ваний, наворо́жений. • -ться – віщува́тися, вістува́тися, провіща́тися, бу́ти прові́щеним, призвіща́тися, бу́ти призві́щеним, передвіща́тися, бу́ти передві́щеним и т. д., см. Предвеща́ть. |
| Представи́тельство – засту́пництво, предста́вництво, репрезента́ція. [В офіція́льному повідо́мленні єсть зга́дка про наро́днє засту́пництво, але конкре́тніших форм його́ не пока́зано (Н. Рада). Коли́ письме́нство розвива́ється серед націона́льно-пригно́бленого наро́ду, то воно́ му́сить перейня́ти на се́бе фу́нкції наро́днього засту́пництва (Єфр.). Пра́во репрезента́ції в держа́вних се́ймах (Доман.)]. • Народное -во – наро́днє засту́пництво. • Торговое -во – торгове́льне представни́цтво (засту́пництво). • Советское -во за границей – радя́нське засту́пництво за кордо́ном. |
| При, предл. с предлож. пад. –
1) (возле, у) при ко́му, при чо́му, попри ко́му, попри чо́му, коло ко́го, коло чо́го, край ко́го, край чо́го. [Була́ в ме́не небо́га, при мені́ вона́ і зросла́ (М. Вовч.). Одну́ взя́ли попри ко́ні, дру́гу взя́ли попри во́зі (Пісня). Кото́ру дити́ну люби́ла-коха́ла – край се́бе не ма́ю (Макс.). Наси́пали край доро́ги дві моги́ли в жи́ті (Шевч.). З яко́ю бува́ло жадо́бою коло книжо́к істори́чних при́писки перечи́туєш (Куліш)]. • Город лежит при реке – мі́сто лежи́ть коло рі́чки, понад рі́чкою. • При городе слободка – (по)при мі́сті (го́роді) слобода́ (слобі́дка). • При входе, при в’езде (при обозначении места) – з при́ходу, з при́їзду, на при́ході, на при́їзді. [Згорі́ло сімна́дцять дворі́в за́раз з при́їзду (Гр.). З при́ходу в селі́ (Радом.). Нора́ з при́ходу узе́нька (Драг.). Його́ ха́та у місте́чку на прихо́ді (Звяг.)]; 2) (в присутствии кого) при ко́му, перед ким. • Это было сказано при свидетелях – це було́ ска́зано при сві́дках, перед сві́дками. • Не при вас будь сказано – не перед ва́ми хай бу́де ска́зано. • При отце – перед ба́тьком. [Я її́ перед ба́тьком ви́лаяла (Проскур.)]; 3) (для обозначения времени: при жизни кого, во времена кого, чего) за ко́го, за чо́го. [Дай-же, Бо́же, – козаки́ промовля́ли, – за ге́тьмана молодо́го жи́ти, як за старо́го (Ант.-Драг. II)]. • При мне, при нас (в наше время) – за ме́не, за нас. [За ме́не то вже в дворі́ жили́ ми спокійне́нько (М. Вовч.). Не за нас се ста́ло, не за нас і переста́не (Номис)]. • При покойном отце – за покі́йного ба́тька. • При жизни – за життя́. [А сам собі́ за життя́ ще похоро́н справля́є (Рудан.)]. • При жизни отца – за ба́тькового життя́. • При крепостном праве – за па́нського пра́ва, за па́нщини. [Він був ще за па́нського пра́ва ку́харем (Грінч.)]. • При республиканском правлении – за республіка́нського урядува́ння. • При солнце (до захода солнца, пока оно светит) – за со́нця. [Наш госпо́дар дозо́рця ви́жав жи́то за со́нця (Грінч. III)]; 4) (для обозначения связи, принадлежности, условного отношения к чему-л.) при ко́му, при чо́му, за чо́го, на чо́му, на що. • Состоять секретарём при ком – бу́ти за секретаря́ при ко́му, у кого. • Американский посланник при французском дворе – америка́нський посо́л при францу́зькому дворі́. • Остаться при университете, при кафедре – залиши́тися при університе́ті, при кате́дрі. • При заводе есть и кузница – при заво́ді є й ку́зня. • При нём нашли бумаги – при ньо́му зна́йдено папе́ри. • Иметь при себе оружие – ма́ти при собі́ (з собо́ю) збро́ю. • При ком – за ким. [За не́ю й скоти́на пло́диться, за не́ю й дробина́ во́диться (Г. Барв.)]. • Читать при свече, при солнечном свете, при электрическом освещении – чита́ти при сві́чці, при со́нячному сві́ті, при електри́чному сві́тлі. • При приближении чего-л. – при набли́женні и -нню чого́. [Котрі́ були́ маєтні́ші, повиїзди́ли при набли́женню зара́зи в го́ри (Франко)]. • При наступлении грозы – при поча́тку грози́, як гроза́ надхо́дила. • При исполнении служебных обязанностей – при викона́нню службо́вих обов’я́зків, під час викона́ння службо́вих обов’я́зків. • При подписании этого условия – при підписа́нні ціє́ї умо́ви, під час підписа́ння ціє́ї умо́ви. • При заключении договора – при зго́ді. [При зго́ді були́ лю́ди (Кам’ян.)]. • При обыске найдено – під час тру́су зна́йдено. • При одной мысли об этом – на саму́ зга́дку про це. • При этом известии – на цю звістку. [Люборацький! підвода до тебе! – хтось гукнув. Аж затрясся малюк на цю зві́стку (Свидн.)]. • При первом слове – на пе́ршому сло́ві. • При этом слове, при этих словах – на цім сло́ві, на цих слова́х. [На сім сло́ві чу́ю – торохтя́ть коле́са (Кониськ.)]. • При этом слове он вздрогнул – на цім сло́ві він здригну́вся. • При первом же вопросе он смешался – на пе́ршому-ж пи́танні він збенте́жився, сплу́тався. • При звуке его голоса – з зву́ком його́ го́лоса. • При малейшем шуме, шорохе – на найме́нший шум, ше́лест. • При каждом вздохе – за ко́жним по́дихом. [Той пил набива́всь у ні́здрі за ко́жним по́дихом (Крим.)]. • При первом случае, который мне представится – при пе́ршій наго́ді, з пе́ршою наго́дою, що ма́тиму, що мені́ тра́питься. • При всяком случае – при ко́жній наго́ді, ко́жної наго́ди. • При случае поговорите с ним о моём деле – як бу́де наго́да, при наго́ді поговорі́ть з ним про мою́ спра́ву (в мої́й спра́ві). • Я вспомню об этом при случае – я згада́ю про це при наго́ді. • При гробовом молчании – при моги́льній ти́ші, під моги́льну ти́шу. • При громких криках толпы – під голосні́ ви́гуки на́товпу. • При помощи, см. По́мощь. • Быть при оружии – бу́ти при збро́ї. • Быть при деньгах – бу́ти при гро́шах. • При скорости 30 вёрст в час – при ско́рості 30 версто́в у (на) годи́ну. • Длина окружности при радиусе равном… – довжина́ о́кругу при ра́діусі рі́вному… • При температуре в 100 градусов – при температу́рі в 100 гра́дусів, під температу́ру в 100 гра́дусів. • При давлении в 740 милиметров – при ти́сненні (під ти́сненням) в 740 міліме́трів. • При прочих равных условиях – (по)при и́нших одна́кових умо́вах, за и́ншими одна́ковими умо́вами. • При такой жизни – по тако́му життю́. [Що-дня́ то в ка́рти гра́ли, то пісеньо́к співа́ли. Не га́дки на́шій па́нії по тако́му життю́ (М. Вовч.)]. • При таких заработках можно хорошо жить – по таки́х заробі́тках мо́жна до́бре жи́ти. • При всех своих значительных недостатках, произведение это имеет и несомненные достоинства – (по)при всіх свої́х чима́лих ва́дах, твір цей ма́є і безсумні́вні ва́ртості. • При этих, при таких обстоятельствах, условиях – за цих, за таки́х обста́вин, умов, за ци́ми, за таки́ми обста́винами, умо́вами, по цих, по таки́х обста́винах, умо́вах. [Ле́гко зрозумі́ти, як почува́ло себе́ украї́нське письме́нство за таки́х обста́вин (Єфр.)]. • При тех или иных исторических обстоятельствах – за тих чи и́нших істори́чних обста́вин (Єфр.), за ти́ми чи и́ншими істори́чними обста́винами, по тих чи и́нших істори́чних обста́винах. • При всём своём уме он был обманут – з усім свої́м ро́зумом він був оду́рений. • При всём том – з усі́м тим. • Прилагаемое при сем письмо – дода́ний до цьо́го лист. • Лежать, находиться при смерти – лежа́ти, бу́ти при смерті́, на смерті́, (образно) стоя́ти на бо́жій доро́зі. [На смерті́ побива́всь ці́лу ніч (Черк.)]. |
| Прибе́жище – приту́лок (-лку), приту́л(ов)ище, пристано́вище, пристано́висько; (защита) за́хист, захи́сток (-тку). [Козаки́ опанува́вши Низ, ста́лись приту́лком во́лі (Куліш). Письме́нство на́ше ста́ло нам за єди́не пристано́вище (Єфр.)]. |
| Приспособля́ть, приспособи́ть – (прилаживать) прила́годжувати, прила́годити, припасо́вувати, припасува́ти, приметико́вувати, приметикува́ти (реже примодико́вувати, примодикува́ти); (приноравливать) пристосо́вувати, пристосува́ти, при(в)подо́блювати и -ля́ти, при(в)подоби́ти що до чо́го; (подготовлять, сделать способным к чему) способи́ти, успособля́ти и -блювати, успособи́ти, принату́рювати, принату́рити ко́го, що до чо́го [Ґутенбе́рг прила́годив до друкува́ння книг пересувні́ лі́тери (Єфр.). Воно́ (письме́нство) прийма́ло до се́бе (чужі́ зразки́) не механі́чно а раз-у-раз перетво́рюючи й привподо́блюючи до свого́ націона́льного світо́гляду (Єфр.). Ли́тва пи́сане сло́во ру́ське почала́ способи́ти до свої́х гра́мот і уста́вів (Куліш). Стару́ церко́вну мо́ву принату́рювали до то́го, як розмовля́в у нас наро́д (Єфр.)]. • -би́ть упряжь – прила́годити, припасува́ти у́пряж. • -бить землю к посеву – успособи́ти зе́млю до за́сіву -би́ть науку к пониманию широких масс – пристосува́ти, принату́рити нау́ку до розумі́ння широ́ким ма́сам. • Приспосо́бленный – прила́годжений, припасо́ваний, приметико́ваний, пристосо́ваний, привподо́блений, успосо́блений, принату́рений. [Го́рло й рот це нена́че музи́чний інструме́нт, приметико́ваний для мо́ви й вимо́ви уся́кових зву́ків (Неч.-Лев.)]. |
| Провозвеща́ть, провозвести́ть –
1) провіща́ти, провісти́ти, (возвещать) возвіща́ти, возвісти́ти; (прорекать) проріка́ти, проректи́ що кому́. [Письме́нство стає́ йому́ за ту зірни́цю, що бли́зький світ со́нця провіща́є (Єфр.). Святу́ю пра́вду на землі́ і проріка́ли й розп’яли́сь за во́леньку (Шевч.)]. • Провозвещё́нный – прові́щений, возві́щений, проре́чений; 2) см. Оповеща́ть, Оглаша́ть. |
| Продолже́ние – продо́вження, про́тяг, да́льший тяг (-гу), прова́дження чого́. [Продо́вження ро́ду. Нове́ украї́нське письме́нство було́ да́льшим про́тягом того́ літерату́рного проце́су, що в голова́х у се́бе ма́є тисячолі́тню тради́цію (Єфр.). Да́льший про́тяг націона́льної супере́чки (Грінч.). У ка́мері, що була́ мов-би про́тягом коридо́ру (Корол.). Засти́глі по́гляди й загадко́ві слова́ здава́лись мені́ да́льшим тя́гом якого́сь недола́днього сна (Корол.)]. • -же́ние работы – продовження праці, провадження праці далі, -жение отпуска, срока, перемирия – продо́вження відпу́стки, те́рміну, зами́рення. • -же́ние линии – продо́вження лі́нії. • -же́ние разговора – продо́вження розмо́ви, прова́дження да́лі розмо́ви. • -же́ние войны – продо́вження війни́, (состояние) трива́ння війни́. • -же́ние впереди, в следующем номере, следует – да́лі бу́де. • Дальнейшее -же́ние – да́льше продо́вження, да́льший про́тяг. • В -же́ние (в течение) чего – про́тягом, на (в) про́тязі, впродо́вж, встяж чого́ (книжн.-лит. формы), через що, крізь що; срв. Впродолже́ние. [Коли́-б мо́жна бу́ти через зи́му кото́м, через лі́то пастухо́м, а на Вели́кдень попо́м (Чуб.). Палка́ супере́чка про календа́р не вгаса́є через ціли́й XVII в. (Н. Р.). Дени́с через усю́ дорогу́ хоч-би па́ру з уст пусти́в (Квітка)]. • В -же́ние времени – про́тягом, встяж ча́су. • В -же́ние нескольких веков – про́тягом (на про́тязі) кілько́х вікі́в, через кі́лька ві́ків. • В -же́ние пяти часов – про́тягом п’ятьо́х годи́н или п’ять годи́н. • В -же́ние целого дня – на про́тязі ціло́го дня, через ці́лий (уве́сь) день или ці́лий (уве́сь) день. • Он работал в -же́ние всего лета – він працюва́в усе́ лі́то, через усе́ лі́то, про́тягом ці́лого лі́та. • Во всё -жение этого процесса, этой зимы – на всьо́му про́тязі цьо́го проце́су, ціє́ї зими́, через уве́сь проце́с, через усю́ зи́му или усю́ зи́му. На -же́нии, см. Протяже́ние. |
| Произведе́ние –
1) (действие) зро́дження, спло́дження, зро́щення; ство́рення, ви́творення; зро́блення, зчи́нення, учи́нення, спра́влення, спричи́нення чого; виро́блення, спродукува́ння; переве́дення; ви́ведення; (в чин) попромува́ння; срв. Производи́ть; 2) твір, утві́р, ви́твір (-твору), ви́плід (-плоду); (изделие) проду́кт, ви́рі[о]б (-робу); (только литературное, научное) писа́ння; срв. Порожде́ние 3. [І от повстаю́ть так з почува́ння, з уя́ви ті пе́рші у́твори лю́дського ду́ха, ті ви́плоди лю́дської тво́рчости, які́ по́тім назва́ли пое́зією (Єфр.). Письме́нство, як ви́твір і проду́кт культу́рної ме́ншости (Єфр.). Тво́ри світово́ї літерату́ри. Писа́ння П. Ми́рного]. • -ния природы, ума, человеческого духа – ви́твори (у́твори) приро́ди, ро́зуму, лю́дського ду́ху. • Научное, литературное -ние – науко́вий, літерату́рний (письме́нський) твір, науко́ве, літерату́рне писа́ння. • -ние искусства – мисте́цький твір. • Художественное, классическое -ние – худо́жній, класи́чний твір. • Поэтическое -ние – поети́чний твір, (а во мн. также) пое́зії (-зій). • -ния нашей промышленности – проду́кти, ви́роби на́шої промисло́вости; 3) мат. – здобу́ток (-тку). |
| Произноси́ть, произнести́ и произне́сть –
1) (говорить) промовля́ти, промовля́ти, вимовля́ти, ви́мовити, прока́зувати, проказа́ти, виголо́шувати, ви́голосити, виріка́ти, ви́ректи, проріка́ти, проректи́, ви́повісти, ви́гомоніти що; [Здає́ться, на́че-б то одні́ слова́ вони́ промовля́ють (Єфр.). Напівме́ртві уста́ вимовля́ють її́ ім’я́ (Коцюб.). Ча́сом він прока́зував ці́лі до́вгі фра́зи яко́юсь незрозумі́лою мо́вою (Корол.). Ці чудо́ві слова́, найбі́льшого письме́нника з чи́стою со́вістю мо́же проказа́ти все украї́нське письме́нство (Єфр.). Ви́голосив дія́лог двома́ неодна́ковими голоса́ми (Крим.). Хто ви́рік оттаке́? – пита́лися лякли́во богомо́льці (Дн. Чайка). У всьо́му то́му не провини́в Йов і не ви́повів нічо́го безу́много про́ти Бо́га (Кн. Йова). Усе́ це з плаче́м ви́гомоніла Мала́нка Андрі́єві в спи́ну (Коцюб.)]. • -си́ть, -сти́ речь – промовля́ти, промо́вити, виголо́шувати, ви́голосити, каза́ти, сказа́ти промо́ву. • -си́ть стихи, молитвы – прока́зувати ві́рші, молитви́. • -си́ть, -сти́ приговор – виріка́ти, ви́ректи при́суд. • -сти́ вслед за кем – проказа́ти за ким. • -си́ть о чём свое суждение – виріка́ти свій суд про що, висло́влювати свою́ ду́мку про що. • Быть в состоянии -сти́ – добу́ти го́лос. [Хо́четься похвали́тись і не добу́ду го́лосу з груде́й (Коцюб.)]; 2) (выговаривать) вимовля́ти, ви́мовити, вика́зувати, ви́казати; (при чтении) вичи́тувати, ви́читати. [Він уже́ знав їх іме́на, ті́льки вимовля́в їх я́кось чу́дно (М. Лев.). Як ото́ вони́ ка́жуть, до я так не ви́кажу (Переясл.). Як його́ вичи́тувать тре́ба? (О. 1862)]. • -си́ть растягивая – з про́тягом вимовля́ти. • Произноси́мый – промо́влюваний, вимо́влюваний, прока́зуваний, виголо́шуваний; вимо́влюваний, вика́зуваний. • Произнесё́нный – промо́влений, ви́мовлений, прока́заний, ви́голошений, ви́речений, проре́чений, випові́джений; ви́мовлений, ви́казаний. -ться – 1) промовля́тися, бу́ти промо́вленим, вимовля́тися, бу́ти ви́мовленим, прока́зуватися, бу́ти прока́заним, виголо́шуватися, бу́ти ви́голошеним, виріка́тися, бу́ти ви́реченим, проріка́тися, бу́ти проре́ченим; 2) (выговариваться) вимовля́тися, бу́ти ви́мовленим, вика́зуватися, бу́ти ви́казаним. [Як вимовля́ється сло́во «життя́» в Галичині́?]. |
| Происходи́ть, произойти́ –
1) (сделаться, статься) ді́ятися, поді́ятися и зді́ятися, чини́тися, зчиня́тися, зчини́тися, учиня́тися, учини́тися, роби́тися, зроби́тися, ста́тися, скла́стися; (твориться) твори́тися, утвори́тися и створи́тися, ко́їтися, ско́їтися; (совершаться, иметь место) відбува́тися, відбу́тися, захо́дити, зайти́. • Срв. Случа́ться, Твори́ться. [Що було́ коли́сь, те бу́де й знов, і що ді́ялось, те й ді́ятиметься, і нема́ ново́го нічо́го під со́нцем (Еккл.). Давно́ коли́сь те ді́ялось у вас на Вкраї́ні (Шевч.). Побі́жу мерщі́й додо́му, чи не поді́ялось чого́ там (Шевч.). Ось як воно́ зді́ялось, слу́хай (Стор.). Чини́лося те у да́вню давнину́ (М. Вовч.). У ме́ртвій ти́ші со́нного га́ю зчини́вся бій (Коцюб.). Не так воно́ ро́биться, як нам хо́четься (Номис). Як ста́лось це? І як могло́ це ста́тись? (Грінч.). Але тут і ста́лось чу́до (Самійл.). Ди́вне ди́во скла́лося тут (Грінч.). Надво́рі таке́ ко́їться, що і ви́глянути не мо́жна (Канів.). Що там ско́їлося вчо́ра межи ва́ми? (Коцюб.). І ніхто́ не зна́є того́ ди́ва, що тво́риться серед но́чи в га́ї (Шевч.). Як одбува́лася ця боротьба́ – не тре́ба нага́дувати, бо одбува́лась вона́ на на́ших очах (Єфр.). Батьки́ ніко́ли не зна́ють того́, що одбува́ється в душі́ ї́хніх діте́й (Крим.). Еволю́ція зна́чна зайшла́ від часі́в, як батьки́ борони́лись війно́ю (Самійл.)]. • Между ними -зошла́ ссора – між ни́ми зайшла́ сва́рка, ста́лася сва́рка. • Между ними что-то -зошло́ – між ни́ми щось ста́лося, щось зайшло́. [Що межи ва́ми зайшло́, най межи ва́ми бу́де (Франко). Те, що межи на́ми зайшло́, не було́ непорозумі́ння (Л. Укр.)]. • -зошло землетрясение – ста́вся, зчини́вся землетру́с. • -зошё́л неожиданный случай с кем – ста́лася, скла́лася несподі́вана приго́да кому́ и з ким. [Ста́лась йому́ приго́донька не вдень, а вночі́: занеду́жав чумаче́нько з Кри́му ідучи́ (Пісня)]. • Если -зойдё́т перемена – якщо ста́неться, за́йде, відбу́деться змі́на. • В нём, с ним -зошла большая перемена – з ним ста́лася, зайшла́, відбула́ся вели́ка змі́на. [Я почу́ла, що від то́го ча́су з ним зайшла́ яка́сь змі́на (Франка)]. • -ди́ть, -зойти́ с кем – ді́ятися, поді́ятися, ста́тися, роби́тися, зроби́тися з ким и кому́, пово́дитися з ким. [Ся́я молоди́ця зна́ла усе́, що з Окса́ною пово́дилось (Квітка)]. • С ним что-то -зошло́ – з ним и йому́ щось ста́лося, поді́ялося, зроби́лося. [Що з їм ста́лося – не зна́ти (Грінч.). Ста́лося хоробли́вій люди́ні те, що й пови́нно було́ ста́тися (Крим.)]. • Не понимаю, что это со мною (с ним) -дит, -зошло́ – не розумі́ю, що це зо мно́ю (з ним) и мені́ (йому́) ді́ється, ро́биться, поді́ялося, ста́лося, зроби́лося. [Бо́же мій! де це я?.. Що це зо мно́ю ді́ється? (Н.-Лев.). Що вам оце́ тако́го поді́ялось? (Федьк.). Що се з не́ю поді́ялось? (М. Вовч.). Що це її́ зроби́лося? (Житом.)]. • С ногами что-то -дит, -шло́ – нога́м щось ро́биться, зроби́лося. • Действие -дит – ді́я відбува́ється, веде́ться, прова́диться де. [Наро́дні ти́пи з тіє́ї місце́вости, де веде́ться ді́я пое́ми (Рідн. Край)]. • Дело -ди́ло в 20-х годах XIX века – ді́я ді́ялась в двадця́тих рока́х XIX ві́ку. • Разговор -дит с глазу на глаз, шёпотом – розмо́ва відбува́ється, веде́ться, прова́диться віч-на́-віч, по́шепки. [Розмо́ва звича́йно або́ урива́лася, або́ прова́дилася вже по́шепки, на у́хо (Єфр.)]. • Вчера -ди́ли выборы – учо́ра відбува́лися ви́бори. • Заседания -дя́т в здании городского совета – засі́дання відбува́ються в буди́нку місько́ї ра́ди. • Битва под Полтавой -ди́ла 27 июня 1709 года – би́тва під Полта́вою відбува́лася 27 че́рвня 1709 ро́ку; 2) (возникать, брать начало, быть следствием чего-л.) вихо́дити, ви́йти, похо́дити, піти́, става́ти, ста́ти, встава́ти, вста́ти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти з чо́го, виника́ти, ви́никнути, ви́пасти з чо́го. [Вірш вихо́дить з то́го, що слова́ розставля́ються так, що приро́дні на́голоси сами́ собо́ю чергу́ються, як ви́міряні, ритмі́чно (Єфр.). Але́ не з тіє́ї наро́дньої пое́зії ви́йшло старе́ на́ше письме́нство (Єфр.). Звідкіля́ пішла́ мо́ва лю́дська (Крим.). Одні́ систе́ми тракту́ють, що мора́ль похо́дить з абсолю́тного авторите́ту (Наш). Таки́м чи́ном і ста́ла а́збука (Єфр.). З тихе́ньких усе́ ли́хо встає́ (Номис). Уся́к знав, що од йо́го у селі́ усе́ ли́хо встає́ (Квітка). Біль, що повстава́в з нудьги́ (Крим.). Отаки́м спо́собом і повста́в той по́діл пра́ці, що ми тепе́р скрізь ба́чимо (Єфр.). З цьо́го могло́ повста́ти вели́ке ли́хо (Загірня). Хто й зна, що-б воно́ ви́никло з цьо́го (Грінч.). З то́го-то й ви́пало, що пра́вди ні́где було́ шука́ти (Куліш)]. • -шло́ несогласие – повста́ла незго́да. • Это -дит от того, что… – це вихо́дить, виника́є, (по)стає́ з то́го, що… [Мо́же це виника́ло з то́го, що украї́нським кри́тикам дово́дилося ра́зом і обороня́ти пра́во украї́нського письме́нства на існува́ння (Єфр.)]. • Свет -дит от солнца – сві́тло похо́дить, вихо́дить з со́нця. • Эта болезнь -дит от простуды – ця хворо́ба постає́ з просту́ди. • От этого может -йти убыток – з цьо́го мо́же ви́йти шко́да, зби́ток. • -ди́ть откуда – похо́дити зві́дки. [Лоя́лем я зову́сь. З Норма́ндії похо́джу (Самійл.)]. • -дить, -йти от кого – похо́дити, піти́ з ко́го и від ко́го, народи́тися (во множ. понаро́джуватися) від ко́го. [Сини́ усю́ди від отці́в похо́дять (Куліш). З йо́го усі́ ті і Савлуки́ пішли́ по сві́ту (М. Вовч.). З Промете́я похо́джу (Л. Укр.). Де́які з них, як от князі́ Остро́зькі понаро́джувались од варя́го-ру́ських і ли́тво-ру́ських князі́в (Куліш)]. • Он -дит от знаменитого рода – він похо́дить з сла́вного ро́ду. |
| Просвещё́[о́]нный, прил. (образованный) – осві́чений, осві́тни[і]й, просві́чений. [Осві́чений та свідо́мий наро́д (Єфр.). Осві́чена люди́на. В старовину́ письме́нство було́ привіле́єм ви́щих, осві́тнішиї кругі́в (Єфр.) Твій ба́тько люди́на розсу́длива, просві́чена (Неч.-Лев.)]. • -щё́нный абсолютизм – осві́чений (просві́чений) абсолюти́зм. |
| Проявле́ние –
1) ви́яв (-ву), ви́явок (-вку), вия́ва, про́яв, про́явок (-вку), проя́ва, о́б’яв, об’я́ва, (выражение) ви́раз (-зу), (обычно действие) проя́влення, вия́влення, ви[про]явлі́ння. [Наро́дня пое́зія єсть ви́яв наро́дньої душі́ (Єфр.). Про́яви класово́ї боротьби́ (Азб. ком.). Висо́кі про́яви лю́дяности й саможе́ртви (Єфр.). Ви́яви селя́нського самосу́ду (Франко). Ви́явок самодержа́вних тенде́нцій (Н. Рада). О́б’яв ене́ргії та непохи́тної во́лі (Коцюб.). Письме́нство ма́є вагу́, як ви́раз тво́рчої си́ли на́ції (Єфр.)]. • -ние радости, горя, сострадания – ви́яв, про́яв ра́дости, го́ря, співчуття́ (спочуття́). [Ви́яв го́ря (Куліш). Про́яви спочуття́ (Кониськ.)]; 2) хим.-фот. – вия́влення. |
| Проявля́ть, прояви́ть –
1) виявля́ти и вия́влювати, ви́явити, проявля́ти и проя́влювати, прояви́ти, появля́ти, появи́ти, ви[по]ка́зувати, ви́[по]каза́ти що, дава́ти, да́ти озна́ку чого́; срв. Выка́зывать, Явля́ть. [Украї́нська наро́дність щоб придба́ла змо́гу виявля́ти своє́ «я» (Грінч.). Тут він вия́влював ро́зум прони́кливий (Куліш). Воно́ (укр. письме́нство) аж тепе́р змо́же розгорну́тись на всю широчі́нь і ви́явити все бага́тство ду́ха, що посіда́є украї́нський наро́д (Єфр.). Не смі́ємо ви́словити свої́х думо́к, появи́ти своє́ї журби́ (Леонт.). Оту́т уже́ Хомі́ було́ на чо́му показа́ти сво́ю си́лу (Загірня)]. • -вля́ть, -ви́ть себя – виявля́ти и вия́влювати, ви́явити себе́, заявля́ти, заяви́ти себе́; срв. Выка́зывать (себя). [Він заяви́в себе́ як найгі́рш (Звин.)]. • -явля́ть, -яви́ть чудо – проявля́ти, прояви́ти чу́до, явля́ти, яви́ти чу́до. [Прояви́в Бог сла́вне чу́до для всього́ наро́да (Франко)]; 2) хим.-фот. – виявля́ти, ви́явити. • Проя́вленный и Проявлё́нный – ви́явлений, про[по]я́влений, пока́заний. • Проявля́емый – вия́влюваний. |
| Пу́тный –
1) доро́жній, подоро́жній; см. Путево́й, Доро́жный; 2) (дельный) пу́тній, путя́щий; см. Де́льный. [Нічо́го пу́тнього не пригада́ю (Ком.). А само́му талану́ нема́ що-не́будь пу́тнє написа́ти (Квітка). Чи ви́йде що путя́ще з Назаре́та (Крим.). Він чолові́к до́брий, путя́щий (Коц.). Взя́вся (Грінче́нко) за письме́нство, щоб да́ти наро́дові путя́щу кни́жку рі́дною мо́вою (Єфр.)]. • -ное дело (толк) – пуття́. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Деятельность – діяльність: • бурная деятельность – бурхлива (кипуча) діяльність; • литературная деятельность – літерату́рна (письме́нницька, письме́нська) дія́льність, письме́нництво, письме́нство; • лихорадочная деятельность – гарячко́ва (поквапна, скваплива)дія́льність; • мыслительная деятельность – розумо́ва дія́льність, ду́мання; • побуждать к деятельности кого – поставити до діяльности кого; розворушити кого; • разная деятельность – різнодіяльність; • разрушительная деятельность – руїнництво; • род деятельности, вид деятельности – рід (вид) діяльності. [Призначення людини — в розумній діяльності (Арістотель). Діяльність — єдиний шлях до знання (Б.Шоу). Тема дисертації аспіранта: «Ухилення від проходження військової служби методом імітації наукової діяльності»].  |
| Круг – 1) (сомкнутая линия и перен.) коло, круг (-га), обід (-бода) (ум. обідець), окіл (р. околу), колесо; сфера, обсяг; оточення, середовище, угруповання; 2) (плоскость, ограниченная окружностью) кружало, круговина, коло; 3) (диск) кружало, коло, покотело, покотьоло; 4) (круг воска) кружало, (кругла) брила воску, воскове кружало; 5) (круг гончарный) круг ганчарський: • в круг (его) обязанностей входит – до (його) обов’язків належить; • в кругу гостей – серед гостей, в гурті гостей; • в своём кругу – серед своїх, поміж своїми, серед свого гурту (товариства, громади), у своєму гурті (товаристві, громаді); • всё пошло кругом – усе пішло обертом, обертнем (М. Вовчок); • голова кругом идёт – голова обертом (обертнем) іде; у голові морочиться; • делать, сделать круг в дороге – кругу накидати, накинути, надати, окружляти; • заколдованный круг, замкнутый круг – зачароване (заворожене, закляте) коло; • идти кругом (в частности о телах небесных), идти по кругу – іти колом, колесом, колувати; • круг вопросов (обязанностей, занятий) – коло (обсяг) питань (обов’язків, занять); • круг гостей – товариство гостей, коло гостей; • круг дел, обязанностей… – обсяг справ, обов’язків…; • круг дороги – круг, кружина́; • круги на воде – круги, кружки, жмурки (-ків); • круги перед глазами – кружала, кола; • круг лиц, которым разрешается… – кому саме дозволяється…; • круг напряжений – круг напруги (напружин); • круг (общество) людей – коло (гурт (-ту), громада) людей, товариство, (слой) верства; • круг обязанностей – обсяг обов’язків; • круг около луны – кружало; • круг проволоки – кружало, кружалок (-лка); • круг семейный – родинне коло, родинне оточення; • круг (сфера) действий – коло (круг) діяльности; • круг сыра – кружало, (гал.) плесканка; • круг (цикл) предметов рассмотрения – обсяг чого; • люди известного (своего) круга – люди певного (свого) кола (товариства), певної верстви громадської, певного (свого) гурту (кругу), певної (своєї) громади; • на круги своя (библ.) – на круг свій; • начертить круг вокруг чего – накреслити круг навколо чого, (устар.) обцирклювати, обкружляти що; • он не ограничивается узким кругом своих дел – він не обмежується вузьким колом своїх справ; • описать (сделать) круг – описати (зробити) коло; • площадь круга – площа круга; • поворачивающийся в виде круга – кругойдучий; • придворный круг – двірське коло; • продавать на круг – продавати на гурт; • садиться, ставать в круг (кружок), кругом – сідати, ставати колом, кружка, кружкома, кружалом; • спиться с круга – розпиячитися, розпитися вкрай, спитися з гурту; • судный круг – судне коло; • тёмные круги вокруг глаз – синці (темні ободи) попід очима; • тем путём ехать — большой круг делать – тудою їхати дуже обхідно (кружно); • широкие круги общества – широкі громадські кола, загал (-лу); • широко известен в узких кругах – (шутл.) широко відомий у вузьких колах; • это входит в круг его обязанностей – це належить до його обов’язків. [Над глибоким кругойдучим яром стоїть у руїнах колись-то пишний замок (П.Куліш). І так щодня все вужчає те коло, що в йому я все тихше ворушусь (Б.Грінченко). Вітряків окіл крилатий Бендери мов обгородив (Є.Гребінка). Споконвіку і до віку ходить колом без кінця (планета) (В.Самійленко). Ой колом, колом догори місяць іде (Пісня). Колесом сонечко, колесом вгору йде (Пісня). Усі мовчали, стоячи колом біля однії парти (Б.Грінченко). Сідайте ж бо кружка та слухайте (М. Вовчок). Парубки обсіли кружалом її хату (М. Вовчок). Поскидали у воду трупи; ти дивилась, як розстелялися-стелились круги широкії над ним, над сином праведним твоїм (Т.Шевченко). Шубовснув у воду, і вода широкими кружками побігла від нього (М.Коцюбинський). Землистий колір обличчя, синці попід очима (М.Коцюбинський). Письменство росло й розвивалося само і все більшу громаду людей до себе прихиляло (С.Єфремов). Обсяг ідей, що посовують наперед людськість, не вичерпується межами минулого й сьогочасного життя рідного народу (Б.Грінченко). Загал так званого «українофільства» (Б.Грінченко). Аж кружало витоптав, танцюючи (А.Свидницький). Перед домом у дворі було навіть кружало, засаджене кущами та квітками (І.Нечуй-Левицький). Біліє пісок на круговині, що вирівняно перед верандою (С.Васильченко). Хто кругу не боїться, той далі становиться (Пр.). А все-ж зайва кружина: ходи навкруги — через двір, вулицею, знов, двором (О.Кониський). Шлях ваш коротший; я ж надати круга мушу: ви виграєте аж два дні над мене (П.Куліш). Довелось доброго кругу накинути, щоб небезпечне місце обминути (М. Грінченкова). У раду, до суднього кола (Б.Грінченко). Наче те проміння, що ореолом розходиться з сонячного кружала (А.Кримський). Мов покотило червоніє, крізь хмару сонце зайнялось (Т.Шевченко). Зелені кружала перед заплющеними очима (П.Мирний). Заплющу очі: вогняні кола танцюють і сиплють іскри (М.Коцюбинський). Було їх при тій отарі шестеро: всі посідали кружкома на шкурі, та перш підсунули Дон Кіхотові перевернуте корито і з незграбною чемністю попрохали гостя сісти (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Їм дорога видавалася прямоїжджою, і тільки юнак в осередді майбутнього бачив у ній круговину (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). І от ми втрьох накинули круга аж поза передмістям, щоб не попастись кому-небудь на очі (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Були ще різні печені, кури, качки, дичина, а після цього пудинги, потім плесканка з різних сирів, а потім мокко й коньяк із ніжними бісквітами (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). На той галас його цуцики спершу озвалися скавучанням, далі почали гавкати, а потім протяжно завили усі четверо, гасаючи кружкома кімнатою (Л.Кононович, перекл. Луї Ґію). Що ширше коло твоїх друзів, то далі ти від них стоїш]. |
| Лётчик – літу́н, (пилот) пілот, (авиатор) авіятор (сов. авіатор), (рус., совет., нрк.) льотчик. [Дорога освітлена, хоч книжку читай. Нас, звичайно, видно літунові. Може обстріляти (А.Любченко). У 1924 році в Києві в серії «Красне письменство» тодішній журнал «Червоний шлях» видасть другу збірку оповідань молодого письменника «Військовий літун». Ця збірка, поповнившись, переросте в книгу «Проблема хліба», яку без перебільшення можна назвати однією з найблискучіших новелістичних книжок української літератури двадцятих років… (Валерій Шевчук). Вранці, без розпізнавальних ознак, з голих дерев оббиваючи іній, падає янгол – літун-одинак, рушить химерну довершеність ліній, з чим і вмирає, лишивши, однак, срібний тривожний дюралюміній (С.Жадан). 1. Пасажирський літак перевертається і летить догори дриґом. Стюардеса: «Заспокойтеся, зараз пілот закапає собі в ніс краплі, і далі полетимо як звичайно!» 2. Молодий авіятор проходить медичне обстеження. Лікар запитує: — Яка буква? — Не бачу. — А це яка буква? — Не бачу. — А ось це? — Не бачу. — Придатний. Використовувати в близькому бою]. |
| Литература – література, (реже) письменство, (словесность, ещё) словесність, (совокупность книг с отрасли знания) література: • изящная литература, художественная литература – красне письменство, художня література, белетристика; • литература по истории, этнографии… – література з історії, етнографії… [На висо́костях нау́ки й літерату́ри (П.Куліш). Настуся записалася в якусь школу, щоб довчиться французької мови та вислухать курс французької літератури (І.Нечуй-Левицький). Щось сильне тягне мене до літературної праці — і літературі я відданий цілою душею (М.Коцюбинський). Хтось сидить надутий (скажіть се, коли хочете, п. М.) і не хоче навіть до роботи братись, а властиве треба, і погода саме літературі сприяє (Л.Українка). Яка може бути література, коли вона не має доброї половини авторів? І авторів першоклясних — таких, як Винниченко, Хвильовий, Підмогильний. Ось і маємо прозу колгоспних підлітків — один співучіший за другого, один солодший за другого. З мовою сільської бабусі, яка без «енька» слова не вимовить, тобто типову колоніяльну літературу-забавку (В.Стус). Місце для святого в людських душах обмежене. Якщо воно заповнюється російською літературою, не лишається місця для свого (Є.Кононенко). Не забуваймо, що рідна і «двоюрідна» літератури — лише дві дірочки, крізь які ми підглядаємо за світом, повної картини якого в нас не буде без повноцінного осягнення світової літератури. Для знайомства з якою ми, яко самостійна і незалежна нація з розвиненою, хоч і анемічною, культурою, не потребуємо посередництва російської, ані якоїсь іншої мови (Отар Довженко). Література жовтіє швидше, ніж листя дехто навіть вважає, що вона вже дозріла до розумного, доброго й вічного, до розуміння людської суті, наблизилася до горизонту сподівань пересічного українця, де припадає півкнижки на душу населення, та й ті — ще радянські ощадні (Г.Крук). Досі йому й на думку не спадало, що література — це найкраща забава, придумана задля того, щоб знущатися з людей, але під час однієї нічної пиятики Альваро переконав його в цьому (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Схоже, двоє блаженних, яких вона має за батьків, переконані в тому, що захоплення літературою приведе її прямо в пекло або прирече залишитися навічно старою дівою, і вони вагаються, чи то віддати її в монастир, чи одружити з якимсь кретином, щоб він зробив їй восьмеро дітей і навіки поховав між горщиками та каструлями (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Завдання літератури — навчити нас читати (П.Клодель). Література — перша на черзі. Коли суспільство потерпає від кризи, саме вона опиняється в найбільшій небезпеці (Е.Гемінґвей). Смерть жодної людини не так важлива для людства, як література про цю смерть (Джон Гелер). Треба, щоб суспільство знало, що література — це вогонь, що вона означає нонконформізм і повстання, що суть письменництва полягає в протесті й критиці (М.В.Льйоса). За правильного підбору літератури непогану освіту можна здобути і в туалеті]. |
| Помимо – крім, опріч, окрім кого, чого; без кого, чого; поза ким, чим; всупереч кому, чому; минаючи, минувши, поминаючи, поминувши кого, що: • он сделал это помимо меня – він це зроби́в без ме́не, без мо́го ві́дома; • помимо воли (невольно) – нехотячи́, проти во́лі чиє́ї; • помимо всего прочего – крім усього іншого; • помимо [всего] прочего – крім (опріч) [усього] іншого, поминаючи (поминувши) [усе] інше; • помимо того – (а) крім того, (з) до того (ж). [У нас, о́прі́ч тако́ї зага́льної ваги́, письме́нство ще й спеція́льні завдання́ ма́є (С.Єфремов)]. |
| Продолжение, продолженье – продо́вження, (реже) про́тяг, (редко) да́льший тяг, прова́дження чого́: • в продолжение всего года – протягом усього року, весь (увесь) рік, через увесь рік; • в продолже́ние (в течение) чего – про́тягом, упродо́вж чого, (устар.) встяж чого, через що, крізь що; • в продолже́ние нескольких веков – про́тягом (упродовж) кілько́х вікі́в, через кі́лька ві́ків; • в продолже́ние целого дня – упродовж (протягом) ціло́го дня, ці́лий (уве́сь) день, через ці́лий (уве́сь) день; • дальнейшее продолже́ние – да́льше продо́вження, да́льший про́тяг, дальше тривання; • получить продолжение – мати продовження, продовжитися; • продолже́ние войны – продо́вження війни́, (состояние) трива́ння війни́; • продолже́ние впереди, в следующем номере, следует, будет – да́лі бу́де; • продолже́ние линии – продо́вження лі́нії; • продолжение отпуска, срока, перемирия – продо́вження відпу́стки, те́рміну, зами́рення; • продолже́ние работы – продовження праці, провадження праці далі; • продолже́ние разговора – продо́вження розмо́ви, прова́дження да́лі розмо́ви; • он работал в продолже́ние всего лета – він працюва́в усе́ лі́то, через усе́ лі́то, про́тягом ці́лого лі́та. [Денис через усю дорогу хоч би пару з уст пустив, усе задумавшись іде; далі як крикне: — А лучче б мене грім убив! (Г.Квітка-Основ’яненко). Коли́-б мо́жна бу́ти через зи́му кото́м, через лі́то пастухо́м, а на Вели́кдень попо́м (П.Чубинський). Я не читав ще дальшого протягу статті (М.Драгоманов). Ця сумна пісня., проти волі й свідомості молодої молодиці була неначе протягом її глибоко захованих в серці потайних дум (І.Нечуй-Левицький). Да́льший про́тяг націона́льної супере́чки (Б.Грінченко). Нове́ украї́нське письме́нство було́ да́льшим про́тягом того́ літерату́рного проце́су, що в голова́х у се́бе ма́є тисячолі́тню тради́цію (С.Єфремов). Листів Вартового я читала всього два перших. Оце, їхавши сюди, дорогою питала по людях продовження їх та й не допиталась (Л.Українка). Палка́ супере́чка про календа́р не вгаса́є через ціли́й XVII в. (Народна Рада). Нарешті в кінці затхлого півпідвального ходу вона забрязкотіла ключем і ввела хлопця в якусь просторість, що запахом своїм становила безпосереднє продовження того коридора (В.Підмогильний). Зажурився я з того непомалу: любо мені було той коротенький уривок читати, та нелюбо думати, як то нелегко розшукати дальший тяг сієї превтішної повісті, якій, на мій погляд, багатенько ще бракує сторінок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Жіночі сльози — продовження розмови іншими засобами (М.Мастрояні). У дорослому продовженні дитячої казки Мальвіна вийшла заміж за Буратіна й потім довго й щасливо його пиляла]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| ЛИТЕРАТУ́РА (божественна) висо́ка літерату́ра; худо́жественная литература укр. кра́сне письме́нство. |
| ЛИТЕРАТУ́РНЫЙ, литературное тво́рчество ще письме́нство. |
| ТВО́РЧЕСТВО (автора) до́ро́бок; литерату́рное тво́рчество письме́нство. |
| ХУДО́ЖЕСТВЕННЫЙ ще мисте́цький, артисти́чний; художественный беспоря́док аналог розгардія́ш; художественная литерату́ра кра́сне письме́нство. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Изящество, изящность –
1) краса́, -си́; 2) ви́тонченість; 3) (о худ. работе) майсте́рний; -ная литература – кра́сне письме́нство. |
| Изящный –
1) прега́рний; 2) ви́тончений; 3) (о худ. работе) майсте́рний; -ная литература – кра́сне письме́нство. |
| Литература – літерату́ра, -ри́, письме́нство, -ва. |
| Письменность –
1) (грамотность) письме́нність, -ности; 2) (литература) письме́нство, -ва. |
| Словесность – письме́нність, -ности, письме́нство, -ва. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Говорить
• В нём говорит собственник (разг.) – у ньому говорить (озивається) власник. • Вообще говоря – кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.] • Всё говорит и говорит – говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.] • Вяло говорить – мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.] • Говорит как по писаному – говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.] • Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что – блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.] • Говорит об одном, а намекает на другое – каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти. • Говорить без обиняков, напрямик – говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.] • Говорить бессвязно – Див. бессвязно. • Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка – говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.] • Говорить в защиту кого, чего – говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.] • Говорить вздор – гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор. • Говорить в лицо – говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.] • Говорить в насмешку – казати на глум (на сміх). • Говорить в нос, гнусить – говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.] • Говорить вспыльчиво, запальчиво – говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском). • Говорить в тон кому – говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому. • Говорить в чей-либо адрес – Див. адрес. • Говорить в чью пользу – говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.] • Говорить в шутку, шутя – на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.] • Говорить дело – говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.] • Говорить много, лишнее – (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.] • Говорить намёками – казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.] • Говорить на многих языках – говорити багатьма мовами. • Говорить на непонятном языке – говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.] • Говорить на чей счёт – казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого. • Говорить обиняками – говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.] • Говорить открыто, откровенно – говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.] • Говорить по душам – говорити щиро (по щирості); говорити відверто. • Говорить понаслышке – говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.] • Говорить по поводу чего – говорити з приводу чого. • Говорить по-русски, по-украински – говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському). • Говорить про себя, самому с собой – говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.] • Говорить пространно, растянуто о чём – широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.] • Говорить пустяки – говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.] • Говорить резко, не стесняясь – говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків. • Говорить сквозь зубы – цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.] • Говорить с расстановкой – говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.] • Говорить с частыми отступлениями от темы – говорити, часто відбігаючи від теми. • Говорить так и этак (противоречиво) – двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.] • Говорить чепуху – говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.] • Говорить чьему-либо сердцу – промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.] • Говоря по совести – кажучи (казавши) по совісті. • Говоря словами (такого-то); так говорил кто – мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.] • Говоря словами чего-либо (пословицы) – мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.] • Говорят же вам, что… – казано ж бо вам, що… • Говорят, что… (разг.) – кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.] • [Давайте] не будем говорить – не говорім(о). • Да говорите же! – та ну-бо кажіть!; кажіть-но! • Едва может говорить – ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.] • Иначе говоря – інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами). • Короче говоря – коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом. • Лишиться способности говорить – стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.] • Лучше не говорить! – бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.] • Мне так говорили – мені так казано; мені так говорили (казали). • Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках (перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.] • Начинать, начать говорить – починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.] • Не говоря о чём – поминувши що; не кажучи про що. • Не говоря худого слова (разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи). • Не годится говорить так – не личить (не подоба) так казати. • Не приходится об этом говорить (не подобает) – не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити. • Не с тобой говорят – не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.] • Нечего (не стоит) и говорить – нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.] • Ни слова не говорит – (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.] • Ну вот он и говорит – отож він і каже. • Одинаково говорить (то же самое) – казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.] • Он говорит небылицы – він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.] • Откровенно говоря – щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.] • Поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно). • По правде говоря – по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду. |
| Литература
• Изящная литература – красне письменство. • Литература по истории, этнографии… – література з історії, етнографії… |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Письме́нство –
1) грамота, грамотность; 2) литература, письменность; 3) ученость, знание. |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич)
| Литература – література, письме́нство; л. изящная – кра́сне письменство. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
| письме́нство, -ва, -ву |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Багати́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл. Обогащаться. К. ХІІ. 46. Коли б єси над тим перебрехом знялась, котрим письменство в нас що-року багатиться. К. Дз. 90. |
| Неосві́тний, -а, -е. Непросвѣщенный. Розвелось письменство між нашим людом неосвітним. Дещо. 15. |
| Пере́брех, -ху, м. Перевираніе, извращеніе фактовъ. Коли б єси над тим перебрехом знялась, котрим письменство в нас що-року багатиться. К. Дз. 90. |
| Письме́нство, -ва, с.
1) Грамота; грамотность. Сина звеліла письменства вчити. Г. Барв. 187. Сами з себе письменства повчились. Екатериносл. у. 2) Письменность. 3) Ученость, знаніе. Шануючи ваше письменство і розум. Котл. НП. 341. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського)
| Кра́сний, -а, -е. *3) Кра́сне ве́рем’я. Хорошая погода. Черемш. *4) Кра́сне письме́нство. Беллетристика. Комаров. Бібл. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
| Господи́нъ = па́н, госпо́дарь; добро́дїй. — Бог високо, пан далеко, а підпанки дадуть дранки. н. п. — Пане, добродїю! С. З. — Я зову вас, добродїю, як все село наше, шануючи ваше письменство і розум. Кот. — Господа́ = пано́ве, пани́, па́нство, пано́ве до́бродїйство. — До́ма ли господа́? = чи до́ма пани́, па́нство? – Господа́, вы́слушайте меня́ = пано́ве, ви́слухайте мене́. – Господи́нъ Н. = добро́дїй або пан Н. |
| Литерату́ра = лїтерату́ра, письме́нство. — Де в краю убожество, злиднї, там осьвіта і письменство школи не спроможні пишати ся. Кн. |
| Малороссійскій, малору́сскій = український, вкраїнський, українсько-ру́ський, ру́ський (Гал. від сл. ру́син) малору́ський, русна́цький (Буковина). — Як іде український козак та корчму минає, а жид вибігає та українського козака за чуб хватає. н. д. — Якої то я на Українї слави заживав, що мене козак український ще й вельможним паном назвав. н. д. — Товариші-гайдамаки, чинїть мою волю, що нам треба відомстити вкраїнську неволю. н. д. — Чого твої очі, такі ясні очі, як зірки вкраїнські о самій півночі? Мет. — Сїдай, любко, коло мене на лавцї близенько, сьпівай мінї українські пісеньки, серденько. Галуз. — Українсько-руське письменство і геть то розвинулось зі останні роки. Кн. — Визволь, Господи, невольника з неволї, на простиї дороги, на нені зорі, на руський берег, на край веселий. п. д. — Пливе Днїстер тихий, як той руський народ. Федь. |
| Печа́ть = 1. печа́ть, частіше — печа́тка. 2. друк, друкува́ння. — Апостол острожського друку. Кіев. Ст. — Отда́ть въ печа́ть = відда́ти до дру́ку. 3. письме́нство. 4. друк, письмо́. — Книжка друкована церковно-словъянським письмом. — Ме́лкая печа́ть = дрібни́й друк. |
| Пи́сьменность = письме́нство. |
| Расцвѣ́тъ = ро́зцьвіт, ро́зквіт, підчас повного розцьвіту — ро́зверт. — З сим князем іде знов розцьвіт руско-української народноссти. Кн. — Письменство є така чутка квітка, що про свій розцьвіт вимагає якомога більше волї життя, сьвіту, волі духа. Кн. |
| Самосозна́ніе = самосьвідо́мість. — Письменство єсть душею народного життя, самосьвідомостю народности. Бар. О. — Доводив неминучу потребу простати національну самосьвідомість. Пр. |
| Слове́сность = слове́сність, письме́нство. |
| Украша́ть, укра́сить, ся = у(в)краша́ти (С. Ш.), укра́шувати (С. Ш.), скраша́ти, зукраша́ти, здоби́ти (С. Л.), хороши́ти, укра́си́ти. (С. Ш.), скра́си́ти, ся, оздо́бити, приоздо́бити, припоряди́ти, ся, квітками — квітча́ти (С. З.), уквітча́ти (С. Ш.), заквітча́ти (С. Л.), про кілько — поквітча́ти, переквітча́ти, пообкві́чувати, позакві́тчувати, ся, зеленими гілками, на пр. на Тройцю — ума́ювати, ума́їти (С. Ш.), поклеча́ти, мережками — мере́жити, мере́жати, помере́жати, наме́режити, бляшками — бляхува́ти, гвіздочками — цьвяхува́ти, ви́цьвяхувати (С. З.), чим блискучим — цяткува́ти, цяцькува́ти (С. З.). — Червона калина луги украшає. н. п. — Любов до семьї скрашала йому життя. Скл. — Ти вславивсь і во віки славою скрасив ся. Ст. С. — Дощі землю зорошають, травою встилають, а квітами зукрашають. н. п. — Україна своїми силами оздобляла полське, а ще більш московське письменство. Кн. — І барвінком і рутою квітчає весна землю, мов дївчину в зеленому гаї. К. Ш. — Та щипайте руту — мъяту зелененьку, та квітчайте Палажку молоденьку. н. п. – Стоїть собі могилонька на степу одна, уквітчала її рястом зелена весна. Чайч. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)