Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 38 статей
Запропонувати свій переклад для «подушка»
Шукати «подушка» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Поду́шка –
1) по́душка, (пуховая) пухови́ця, (маленькая: думка) я́сік, підголо́вок (-вка), (зап.) за́головок (-вка), (для подложки, укрывания) бе́бехи (-хів) (обычно у евреев); (швейная: полукирпичек, зашитый кругом) цеге́лка;
2) (в телеге, на оси под кузовом) оплі́н (-ну) и оплі́нь (-ня, м. р. или -ни, ж. р.), (непосредственно на оси) наса́д (-ду), зголо́вок (-вка); (верхняя, вращающаяся на передней оси) ко́ловорот (-оту).
Ду́мка (маленьк. подушка) – я́сик, поду́шечка під ву́хо.
I. Жать (жму, жмут) –
1) ти́снути, ти́скати, стиска́ти, души́ти, дави́ти. [З усі́х бокі́в ти́снуть (да́влять, ду́шать) ме́не – нія́к не ви́йду з юрби́. Мі́цно (щи́ро) стиска́ю ва́шу ру́ку. Самого́ на́че хто за се́рце ти́сне]; (об обуви, платье и т. д.: трудить) му́ляти, му́лити, труди́ти, гри́зти. [Чо́біт му́ляє (му́лить) но́гу. Поду́шка му́лить в го́лову. Посторо́нки му́ляли (ко́ням) по го́лій чо́рній шку́рі. Мені́ тру́дить но́гу. Ко́мір ду́шить (да́вить) (в) ши́ю]; (выжимать, выдавливать) чави́ти, души́ти, відду́шувати, дави́ти, би́ти, прасува́ти. [Чави́ти (души́ти) сік з виногра́ду. Би́ти олі́ю. Прасува́ти (відду́шувати) сир].
• Жать масло (школьн. игра) – би́ти ма́сло, олі́ю.
• Жа́тый – ду́шений, да́влений, ча́влений, прасо́ваний. [Ду́шена цитри́на. Ча́влені сли́ви. Прасо́ваний (відду́шений) сир]; (прижимать) ти́снути, тули́ти, горну́ти, пригорта́ти кого́, що до чо́го. [До серде́нька пригорта́є (ту́лить)];
2) кого-либо (теснить, принуждать к отступлению) – ти́снути кого́. [Чи не той-то коза́к Неча́й, що ля́шеньків ти́сне?];
3) жать кого-либо (притеснять) – дави́ти кого́, души́ти, ти́снути, (угнетать) гноби́ти (-блю́, -би́ш). [Дави́ла нас недо́ля. Ляхи́ та недо́ляшки души́ли Украї́ну (Кул.)].
Ко́кон – ко́кон (-ну и -на), о́пряд (-ду), о́прядок (-дка), за́моток (-тка), гнізде́чко, капшучо́к (-чка́), (у муравья) по́душка. [Ви́йшовши з о́пряду, сами́чка незаба́ром зно́сить свої́ яє́чка (Троян.)].
• Завивание -на (у шелков. червя) – опряда́ння.
• Завивать -кон – опряда́тися, пря́сти о́пряд (о́прядок).
Ку́колка –
1) ля́лечка.
• Оделась -кой, как -ка – прибра́лася, як ля́лечка (Номис);
2) (у насекомых) ля́лька, ля́лечка. [З ляльо́к вихо́дять жуки́ (Троян.). Раї́са ма́ла таке́ почуття́, на́че під твердо́ю шкаралу́щею ля́лечки у не́ї вироста́ють ба́рвні кри́ла (Коцюб.)]; (у мотылька ещё) ба́бочка. [Вже з осе́льні пороби́лися бабочки́; це так бува́: з осе́льні – ба́бочка, з ба́бочки – мете́лик (Звиног.)]; (у муравья) по́ду́шка, поду́шечка. [Комашки́, хова́йте подушки́: он тата́ри йду́ть і всі заберу́ть (Пісня)]; (у мухи ещё) баклагі́вка.
• Превращаться в -ку – оберта́тися в ля́льку.
Ми́мо –
1) предл. с род. п. – повз, проз, (реже) поз, попри ко́го, що, побіля́, (п)о́біч ко́го, чо́го, (диал.) ми́мо що и чого́. [Повз ньо́го проско́чив кі́ньми станови́й (Коцюб.). Ї́демо повз тютюно́ві планта́ції (Кониськ.). Що-дня́ йду проз ва́шу ха́ту (Звин.). Нагля́дів га́рну молоди́чку та все бі́га поз двір, щоб як-не́будь зачепи́ти її́ (Рудч.). Орлі́в імпе́рії нести́ поз о́браз імпера́тора (Л. Укр.). Му́сів бі́гти попри ва́с (Франко). Іду́ попри ко́рчму (Кам’янеч.). А трива́йте лише́нь, я піду́ побіля́ йо́го (Квітка). Ми́мо коло́дізь ішли́ (Сл. Гр.). Азі́йське купе́цтво тягло́ ва́лками з Кри́му ми́мо Черкас (Куліш)].
• Проходить, пройти, проезжать, проехать, пролетать, пролететь -мо кого, чего – прохо́дити, пройти́, ї́хати, прої́хати, леті́ти (проліта́ти), пролеті́ти повз ко́го, що, мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, обмина́ти, обмину́ти кого́, що. [Пішла́ сте́жкою навпросте́ць, мину́ла манасти́р (Н.-Лев.). Але по́душка помину́ла його́ та влучи́ла благочи́нного по голові́ (Н.-Лев.)].
• Я прошол -мо вас – я пройшо́в повз вас, я мину́в вас.
• Проезжал -мо моего дома, а ко мне не заехал – ї́хав повз мою́ ха́ту (или мина́в мою́ ха́ту), а до ме́не не заї́хав.
• -мо такого явления пройти нельзя – об[по]мину́ти таке́ я́вище не мо́жна. Пропускать, пропустить -мо ушей, глаз, см. Пропуска́ть 5;
2) нрч. – ми́мо (малоупотребит.), стороно́ю, побіля́, (п)о́біч, не туди́; повз ко́го, що; (обыкновенно же мимо передаётся описательно через выражения с глаголом мина́ти и пр.). [Стої́ть собі́ кацапчу́к, ті́лько погляда́є, а каца́пка ми́мо йде та й його́ пита́є (Рудан.). Стороно́ю дощ іде́, стороно́ю (Купал. пісня). Побіля́ ї́хав, до нас не заї́хав (Звин.). Дим несе́ться не в ві́чі, а побіля́ (о́біч) (Крим.)] Поля, луга, река, текущая -мо – лани́, лу́ки, ріка́, що повз їх протіка́є.
• Он выстрелил -мо – він не влучи́в.
• Опять -мо! – знов не влучи́в! знов не туди́! знов по́біч!
• Не -мо говорится, молвится – не на ві́тер гово́риться (ка́жеться).
• Проехать -мо – мину́ти, помину́ти кого́, що.
• -мо, всё -мо и -мо – геть да́лі, все да́лі і да́лі; побіля́, все побіля́ й побіля́.
• Поди-ка ты -мо! проваливай -мо! – іди́ (собі́) геть! (отвяжись, не получишь) дзу́ськи! дзусь! адзу́сь!
• Пошол -мо! (кучеру) – мина́й! не с[зу]пиня́йся! поганя́й! (фамил.) паня́й!
• Ступить -мо – не так ступи́ти, ступну́ти о́бік, (споткнуться) спотикну́тися, спіткну́тися.
Пу́хлый –
1) (опухший) о[с]пу́хлий, пу́хлий, напу́хлий. [Під ти́ном опу́хла дити́на голо́дная мре (Шевч.)];
2) (пышный, толстый) пухки́й, пухна́тий, пухля́вий; (рыхлый, мягкий) пухки́й. [Оте́ць Васи́ль здійма́в свої́ пухкі́ ру́ки до пе́ршого промі́ння ра́нішнього со́нця (Коцюб.). Пухна́ті ні́жки (Коцюб.). Така́ пухна́та (жі́нка), мов пампу́шок (Гн. II). Пухка́ по́душка].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Усталость – (несов.) утомлювання, стомлювання; (сов.) утомлення, стомлення, (ещё) зму́чення, змо́рення, ви́снаження, знеси́лення; (состояние) утома, утомленість, стома, стомленість; (ещё) зму́ченість, змо́реність, ви́снаженість, знесиленість:
• душевная усталость – душевна втома;
• усталость коррозионная – утома корозійна;
усталость  металла – втома металу;
• усталость механическая – утома механічна;
• усталость радиационная – утома радіяційна;
• усталость термическая, термомеханическая – утома термічна, термомеханічна;
• усталость ударная – утома ударна;
• усталость фрикционная – утома фрикційна.
[Утомилась би Мар’яна, — утоми не чує (Т.Шевченко). Голублячи таку думку в серці, непримітно переходив він безкраї степи без утоми, безводні довгі шляхи без пекучої згаги (П.Мирний). Мої думоньки безсилі Стома заглуша (П.Грабовський). Утома була така сильна, що брала верх над усім: вони просто впали (М.Коцюбинський). Потім відчув утому й жаль до себе. Бідний хлопець! І за що він мучиться? Ну, помилився, захопився, він молодий, це так природно (В.Підмогильний). Нарешті й Матвій з Володьком докошують свій покіс, майже половина ниви докошена, густа тінь лісу затягнула ген ціле поле аж до Жолобеччини. Володько чує велику втому, але свіжість вечора так чудово злагіднює втомленість твердих м’язів, що не хочеться кінчати недокінченого діла (У.Самчук). Тепла утома спада — На губи, на очі, на плечі… Стишений вечір Уже до води нахиливсь… Подивись — День вклоняється людям надвечір, І городом, по стежці, Вже відходить, як гість (В.Стус). Мабуть, під ранок я таки заснула. Така мене утома огорнула! — якийсь короткий, нечутенний сон… (Л.Костенко).  а по мені танцює втома наче клоун по линві — тонко я сьогодні лишилася вдома заплітаю думки в колонки (Ю.Джугастрянська). Втома, вона така, жіночка підступна й працьовита, ніколи не припиняє обробляти твій мозок (В.Рафєєнко). Так ось: хто не може покласти край своїй тузі здоровим глуздом, то це зробить за нього сам час. Але яка ж то ганьба для розсудливої людини, коли порятунком од скорботи стає, врешті, втомленість тією скорботою! Я волію, щоб ти залишив свій біль, а не щоб він залишив тебе, і якомога скоріше перестань робити те, чого навіть за всього бажання ти б не міг робити довго (А.Содомора, перекл. Сенеки). Що далі загрузали у війні, то більша виникала потреба в коштовностях. Часом Пута мав так забагато замовлень, що насилу спромагався їх виконувати. Від утоми, яка іноді облягала Путу, його обличчя прибирало бодай трохи розумнішого виразу, але для цього треба було добре втомитись (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Внутрішні настрої американців описували піднесеною фразою «втома від війни». Однак краще їх можна було схарактеризувати як нудьгу, хворобу демократій, яким завжди бракує терпіння (Р.Клочко, перекл. М.Гейстінґса). Втома — найкраща подушка (Б.Франклін). — Ось вам ліки проти втоми, це — проти нервових стресів, а це — проти депресії. — Дякую, лікарю. А крім горілки, у вас більше нічого нема?]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПОДУ́ШКА прав. наголос по́душка, емоц. подущи́на;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Подушка – по́ду́шка, -ки.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Подушка – по́душка;
• п. (в телеге на оси под кузовом) – оплі́н (-ле́ну);
• п. (непосредств. на оси) – наса́д (-ду);
• п. (на перед. оси) – коло́ворот (-ту);
• п. (подшипника) – пі́дкладень (-дня);
• п. буферная – п. відпружнико́вий;
• п. воздушная – по́душка повітряна́;
• п. для сидения – п. сідалко́ва;
• п. опорная – п-нь опо́рний;
• п. осная верхняя – наса́д (-ду);
• п. о. нижняя – по́душка;
• п. подвижная – п. рухо́мий;
• п. поддерживающая – п. підтримни́й;
• п. пружинная – п-ка пружи́нна;
• п. рамная – підварца́бник (-ка);
• п. скользящая – пі́дкладень ковзни́й;
• п. стрелочная – п. ви́личий.
Переходной, -ный – перехідни́й;
• п. (относящийся ко времени: период, тип болота) – переходо́вий;
• п. дорога, тропинка – сте́жка;
• п. накладка – злучна́ на́кладка;
• п. подушка – переїзни́й пі́дкладень (-дня).
Рамный – ра́[я]мний, ра[я]мови́й;
• р. подушка, стр. – підварца́бник (-ка).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

поду́шка поду́шка,-ки; пі́дкладень,-дня (бетонний)
п. возду́шная поду́шка пові́тря́на
п. гидропневмати́ческая поду́шка гідропневмати́чна
п. лита́я пі́дкладень ли́тий
п. прока́тного ста́на пі́дкладень вальцівни́й
п. штампо́ванная пі́дкладень штампо́ваний

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

За́головок, -вка – подушка.
• За́головки муравча́ні – муравьиные яйца.
Ки́чка –
1) прядь льна в косе новобрачной;
2) кольцеобразный валик под женским головным убором;
3) хомутина, подушка вальком под клешнями хомута;
4) пучек камыша для крытья крыши;
5) часть ворот, дверей.
Ко́ло́воро́т, -рота,-роту –
1) круговорот; 2) см. Коворот 2;
3) верхняя (вращающаяся) подушка на передней оси телеги;
4) бревно для поворачивания ветряной мельницы.
Наса́д, -ду – подушка на оси телеги.
По́душка –
1) подушка;
2) кокон муравья.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

по́душка, -шки, -шці; по́душки́, по́душо́к, -шка́м
подущи́на, -ни, -ні (від по́душка)

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

За́голо́вок, -вку, м.
1) Съ удареніемъ на первомъ слогѣ: подушка. Угор. За́головки мурянча́ні. Муравьиныя яйца. Вх. Уг. 253.
2) съ удар. на третьемъ слогѣ: заглавіе. О. 1862. І. 77. Ум. За́голо́вочок.
Ки́чка, -ки, ж.
1) Прядь льна, заплетенная въ косу новобрачной. Беруть трошки льону і завивають їй (молодій) разом з косою, щоб більше було коси; хоть і великі коси, то завше треба той льон, і то називається зачіска та кичка. Метл. 208.
2) Кольцеобразный валикъ изъ пакли, шерсти или гарусу, иногда обшитый холстомъ, который носится замужними женщинами на головахъ подъ головнымъ уборомъ (очі́пком, чепце́м). Kolb. І. 38.
3) Хомутина, подушка валькомъ, кишкой, поджатая подъ клешни хомута. Вас. 159. Лимарь кичку зашиває. Шевч. 540.
4) Пучекъ соломы или камыша, употребляемый для крытья крыши. Желех.
5) Часть воротъ, дверей: кусокъ дерева съ вырѣзаннымъ въ немъ съ одной стороны углубленіемъ, — этой стороной онъ прибивается къ столбу или стѣнѣ, тогда углубленіе даетъ отверстіе, въ которое входитъ верхъ вертикальнаго столбика глухого конца воротъ пли шипъ дверей. Шух. I. 87, 93.
6) Оставшійся въ землѣ послѣ срубленнаго дерева его пень или корень. А наші кички викопують.
Ко́ловоріт и ко́ловорот, -роту, м. = 1) = Коворот 2.
2) Верхняя подвижная (вращающаяся) подушка на передней оси телѣги. Kolb. І. 67.
3) Бревно, которымъ поворачивается вѣтряная мельница. Залюбовск.
Му́лити, -лю, -лиш, гл.
1) Жать, давить, тереть. І червоні чоботи мулять. Ном. № 1998. Чобіт мулить ногу, подушка мулить в голову. Ном. № 11310.
2) Не давать покою. Се то йому худобина мулить. Ном. № 10820.
Наса́д, -ду, м.
1) Часть телѣги: подушка поверхъ оси. Рудч. Чп. 249. Садися ж іззаду та не поламай насаду. Чуб. V. 635.
2) Часть саней (керчу́г), которыми гуцулы свозятъ срубленныя деревья: перекладина, лежащая на копила́х и связывающая полозья; такихъ перекладинъ въ саняхъ двѣ. Шух. I. 180.
Оплі́н, -ну, м.
1) Въ повозкѣ: деревянная подушка, лежащая на оси; на ней лежитъ кузовъ. Чуб. VII. 402.
2) Перекладины, положенныя на копылы въ саняхъ для связки полозьевъ. Брацл.
Поду́ся, -сі, ж. Ласк. отъ подушка. Ходи до Марусі на білі подусі. Чуб. V. 11. Спатусі на білії подусі (говорится ребенку, укладывая его спать).
По́душечка, -ки, ж. Ум. отъ подушка.
По́душка, -ки, ж.
1) Подушка. Вона взяла та під ту подушку, що він спить, і підкинула змієвого зуба. Рудч. Ск. І. 129.
2) Коконъ муравья. Комашки, комашки, ховайте подушки, бо татаре йдуть. Ном. № 339. Ум. По́душечка. Грин. III. 273.
Подущи́на, -ни, ж. Подушка, не особенно хорошая подушка. ЕЗ. V. 93.
Присма́люватися, -лююся, -єшся, сов. в. присмали́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Прижигаться, прижечься, опалиться. Така гаряча лежанка, що аж подушка присмалилась. Харьк.
Стіле́ць, -льця́, м.
1) Стулъ. З стільця́ зіпхну́ти. Спихнуть со службы. Ном. № 959. На дво́х стільця́х сиді́ти. Двоедушничать. Ном. № 964.
2) Деревянные брусья, на которыхъ вѣтряная мельница стоитъ и поворачивается.
3) Ткацкій снарядъ для вязанія начиння, тоже, что и лавка 3. Двѣ раздвигающіяся на перепо́нці ножки, на каждой изъ нихъ вверху горизонтальная по́душка (шпу́га), концы противоположныхъ подушо́к соединены шо́хтами, посрединѣ на подушка́х, параллельно шо́хтам лежитъ шкво́рень, проходящій сквозь двѣ кобилки, — трехугольныя дощечки, стоящія ребромъ и опирающіяся на шо́хти. Конст. у. Б. Г.
4) Родъ подставки изъ лежащаго на плоту бревна подъ рулевое весло, которое вращается на шипѣ, вдѣланномъ въ этотъ стіле́ць. См. Керма. Шух. І. 181.
5) Мѣсто, на которое спускаются гуцульскими древорубами съ горъ срубленныя деревья и съ котораго ихъ свозятъ; столець вымощенъ бревнами, чтобы летящія съ горъ деревья не вбивались въ землю. Шух. І. 178, 179. Ум. Стільчик.
Я́сік, -ка, м. Маленькая подушка. Хотин. у.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Подушка — по́душка, -ки.
*Кожаный — шкіряни́й, ремі́нний; К. башмак — череви́к шкіряни́й; К. петля — ремі́нна петля́; Н. подушка — шкіряна́ по́душка.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Поду́шка = по́душка, пухова — пухови́ця, маленька під голову — підголо́вок, ду́мка, до шитва, важка — цеге́лка.
Ку́колка = 1. ля́лечка, ля́лька (д. Ку́кла). 2. Pupa — ля́лечка (в змінах комах), у мурашок — поду́шка, поду́шечка (Степ.). — З гробачка оцього робить ся лялечка, а через 20 день з лялечки вилупить ся справжнїй жучок. Степ. — Цїх біленьких та кругленьких мурашиних лялечок люди взивають подушками. Степ. — Комашки, комашки, ховайте подушки, он татари йдуть і всі заберуть. н. пр.

Запропонуйте свій переклад